ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.04.15 19:44
                    І
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей
і немає спокою ніде...
вишкіряє зуби інвазія
вичахлих теорій та ідей.
Пропадають безвісті герої,
гарпії готові на жнива,

хома дідим
2026.04.15 16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш

Сергій Губерначук
2026.04.15 16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.

Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,

Борис Костиря
2026.04.15 12:46
Голос віків звучить
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,

Тетяна Левицька
2026.04.15 10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.

Олена Побийголод
2026.04.15 06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)

Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!

Що несе майбуття?

Віктор Кучерук
2026.04.15 05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -

Світлана Пирогова
2026.04.14 22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.

Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,

С М
2026.04.14 13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я

Пиріжкарня Асорті
2026.04.14 13:14
Досить складним видався переклад, бо текст був, а з консультантів – лише скупі дані в Інтернеті, підкріплені ексклюзивом давніх свідчень. І ми вже знаємо, що плем'я було маловідомим, і якщо траплявся на узбережжі хто-небудь з нього, то це було не щод

Тетяна Левицька
2026.04.14 12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,

Борис Костиря
2026.04.14 11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.

Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,

Іван Потьомкін
2026.04.14 11:14
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі

Тетяна Левицька
2026.04.13 21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,

лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 19:48

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 18:39
загине все що де було
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани

дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Борис Костиря
2026.04.13 12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?

Іван Потьомкін
2026.04.13 10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає рух до цілісної єдності в образному монозвучанні, чи в поліфонії, з формуванням гармонійної завершеності. Музика прагне каденції, вірш — остаточного образу, думка — чіткого висновку. Але існує й

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
когось хвилює власний бог
комусь реальніш слово пох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Людмила Линдюк - [ 2010.05.13 20:53 ]
    Віночок надій
    - Річко Уди, течеш ізвідки?
    Де наснагу світу взяла?
    Ми – сучасності дійсні свідки,
    Два вагомих її крилá.
    Перегорнем минулі сайти,
    все, що бачили, чим жили,
    що уваги людської вартим
    і невартим було колись:
    Пам’ятаєш себе глибоку,
    річко Уди, ще молоду,
    коли твій молодий неспокій
    гнав замуленість і біду?
    ...Ми знесилені, але разом
    ще відновимо гарт старий.
    Тільки витримай, тільки, часом,
    у нестямі, річко, не вмри!
    Ще поборемось ми із брудом,
    тільки сили зміцнить зумій,
    Мальовнича, немов причуда,
    Донеси віночок надій!
    2009 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  2. Антон Лобов - [ 2010.05.13 17:54 ]
    Світогляд
    Нова підліткова мораль -
    Упячка, ЖЖ та Мєдвєд.
    Зірвали з і-нета вуаль
    І скаже людина "Прєвєд!"
    Одразу, без всяких прикрас.
    Про те, що "Зохаван потс!1",
    Багато ще всяких образ,
    Про Ктулху, що хаває моск,
    Про Девіда Блейна сага,
    Про савєцький увесь камунізмъ...
    А правда, і честь, і відвага -
    Віджиток це. Спіритизм.
    Живи! Двадцять перше сторіччя
    Я бачу тепер у вікні.
    Світогляд свій не каліча
    Проявами фігні.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (4.63) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  3. Василь Степаненко - [ 2010.05.13 16:32 ]
    Жмуряться квіти
    Жмуряться квіти –
    Хочуть стулить пелюстки –
    Дзуськи - на сонці!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  4. Юрій Лазірко - [ 2010.05.13 15:23 ]
    Чекатиму i набiжить
    Чекатиму. А раптом набіжить…
    Схвильовано у жмурах, при набігу,
    золото-ордо пронесеться дзига,
    совиним тіням надірветься нить.

    Зажду аж небокрилля забринить.
    Зливаючи політ і порожнечу,
    нічний метелик заколише втечу,
    здичіле серце перестане нить.

    Є час роздмухати ту вічну мить.
    Карбуються миттєвості під циркуль.
    Те літо перепалиться у цвірку,
    зимою в коляді доструменить.

    Ще порох є – то стану порошить –
    душею дріботітиму у лунах,
    аж інієм волосся переврунить.
    Чекатиму, зажду і набіжить…

    13 Травня 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (6)


  5. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:40 ]
    ***
    Зіткана з небесної позлітки...

    Про твоїх лілей цнотливі мітки
    Тільки феї відають і я.
    Ніжну заховаю таємницю
    В ґротах ночі (місяця бійницях),
    Мушлі ранку (горлі солов’я).

    Купана в йорданських агіасмах...

    Лиш мені ніколи не погаснуть
    Стіп твоїх сяйливі письмена...
    Крижма снігу, царственна застуда,
    Гонг звізди, кохання амплітуда.
    І вино причасне... І вина.

    Спалена на кострищах розлуки...

    З попелу простягуєш ти руки –
    Місія божественна моя:
    Магму губ, кільце пташине стану
    (І зіницю зранену тюльпана)
    На твоїх пишу полотнах я!


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (1)


  6. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:57 ]
    ***
    Вже яфини* відходять... Відійшли...
    Зачесані, завиті Бредубоки.
    Смуглявих німф легкі прозорі кроки
    Ще постають з лілової золи.

    Лілові пальці, губи і соски,
    Ліловий гріх насупленої ночі...
    Порожні коші, набирки** цоркочуть...
    Віки відходять... і які віки!

    Ліловий світ змалює не Гоген,
    Бо що йому чужі коші та коші...
    Душі й руці солодка сниться ноша –
    Лілова змійка цебенить із вен.

    У набирок я, скільки зміг, набрав –
    Мов кущ чорниць, твоя коса лілова...
    Відходимо... здригається основа...
    Зникаємо, як голка, серед трав...
    ______________

    * Чорниці (діалект.).
    ** Мірка для збирання чорниць.


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (2)


  7. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:58 ]
    ***
    всі розповито вина
    спалено всі мости
    мак вибухає синім

    і не приходиш ти

    ночі всі розіп’ято
    в колоратурі мсти
    ноту найтоншу взято

    і не приходиш ти

    вбито усіх героїв
    знято усі пости
    пущено душу строєм

    і не приходиш ти

    крила усі відтято
    сказано всі “прости”
    проклято усі клятви

    і не приходиш ти

    врешті всміхнулась доля
    здерто усі бинти
    і торжествую: воля

    ...але приходиш ти


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.71) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Прокоментувати:


  8. Юлька Гриценко - [ 2010.05.13 15:47 ]
    Для тих, хто є, були і будуть на вокзалі мого серця
    =1=
    Коли зима блукала світом,
    Мороз по шибці малював,
    Мій батько матері ніс квіти,
    Слова подяки готував.
    Приємно-втомлена, щаслива,
    З малим дитятком на руках,
    Дивилась в те маленьке диво,
    Шукала рідне в тих очах.
    Я знаю, ви хотіли сина,
    Мене ніхто не планував.
    Але скажіть, хіба я винна,
    Що я народжена жива?
    “Проблема вічна і обуза”,-
    Давно минув той перший шок.
    Росла без ігор і без друзів,
    Росла в компанії книжок.
    =2=
    В дитинстві мріяла літати,
    Кудись з птахами в небесах.
    А потім стала помічати -
    Політ душі — то вже краса!
    Блукала травами до ранку,
    Щоб загубитись в тих полях.
    Та якось раптом на світанку
    Зійшла з орбіт моя Земля.
    Сама собі втирала сльози,
    Тому, що поруч лиш ліси.
    І загубила власний розум,
    Як квітка в пошуках роси.
    Природа істину відкрила:
    “Шукай веселку у дощі!
    Не тільки пташка має крила,
    У тебе теж вони в душі”.
    =3=
    Та з часом ліс на Львів змінила,
    Трамваї, колії, дроти.
    У місті зустрічей (так мило),
    Хотіла щастя віднайти.
    У місті пам”яток і храмів,
    У місті сонця і тепла,
    Напівхолодними вустами
    Із чаші Осені пила.
    Збирала повні жмені листя,
    Складала ніжно у букет.
    Моє повітря (надто чисте),
    Заповнив запах сигарет.
    Я львівським димом задихнулась,
    Сховала душу від тепла.
    І ту бруківку, що для вулиць
    В моєму серці хтось проклав.
    =4=
    Втомилась жити в цьому тілі:
    Занадто тісно для душі.
    Вона так вирватись хотіла,
    Що виливалась у вірші.
    Вірші-трагедії спочатку,
    Де всьому відчай голова:
    Сама навчилася втрачати,
    Та й виливала у слова.
    Вірші, де світом править Осінь
    Лягали тихо на папір.
    А потім весни, дощ і грози,
    Польоти в небо, вище зір.
    Вірші про ранки у тумани
    (бо я закохана в туман).
    Якщо писати перестану,
    То значить вже душа німа.
    =5=
    Я так хотіла Світ змінити,
    Що він змінив мене саму.
    Навчив сміятись і любити,
    Я щиро дякую йому.
    Я вдячна Світові за силу,
    За силу ручки (чи пера),
    За вміння бачити красиве,
    Вбивати зло серед добра.
    Я вдячна Світові за волю,
    За те, що крила дав мені.
    І хоч літати не дозволив,
    Та все ж не кинув у вогні.
    Я так хотіла бути Кимось,
    За волю битись на виду.
    Мені примарилось, наснилось,
    Бо я не зірка — не впаду.
    =6=
    Усе життя шукала Бога,
    Шукала в людях, і в собі.
    І крізь пітьму ішла до нього,
    І крізь світанки голубі.
    Ночами часто на колінах
    Просила помочі в біді.
    А він все чув і неодмінно
    Назустріч кидався тоді.
    Усі гріхи мої пробачив,
    І наказав робити так:
    “Твори добро, бо я все бачу,
    І без добра — тобі ніяк”.
    Плекала в серці, як дитину
    Святого Бога повсякчас.
    Грішила, знаю. Хоч я винна
    Він віри в мене не втрачав.
    =7=
    Любила дощ, любила вітер,
    Любила сонце і тепло.
    Сміялась так, як вміють діти,
    А часом плакала — пекло.
    І низько падала, й злітала,
    Була володарем, рабом.
    Кохання часом проклинала,
    А часом вірила в любов.
    За мрію все могла віддати:
    Життя, і серце, і вірші.
    Тепер вже знаю, де шукати:
    Іду за голосом душі.
    Хоч кажуть, двадцять — лиш початок,
    Та я всього вже досягла.
    Сьогодні ж хочу попрощатись.

    З любов”ю,

    Юлька.

    Я пішла.


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 6
    Коментарі: (10)


  9. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:57 ]
    СРІБНА КОРОНА
    Тесля – батько, а ткаля – мати...
    Срібний місяць прийшов навскіс:
    Повелів він мені в’язати
    Перевесла із твоїх кіс.

    Ти всміхалася, безборонна,
    Щедрим місячний був покіс...
    Пильнувала свою корону –
    Срібну цноту дівочих кіс.

    Раннім снігом цвіли Карпати...
    А кохання – наперекіс...
    Не схотіла мені віддати
    Ти корону із срібних кіс.

    Не тесали нам ложа й трону,
    Доля іншим покрови тче...

    Тільки срібна твоя корона
    Досі губи мої пече.


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (1)


  10. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:29 ]
    ABSENS CARENS*
    Каєшся без причини,
    Людям не віриш, снам...
    Волі і батьківщини
    Не вистачає нам.

    Коришся долі, чину,
    Мовчки ковтаєш страм...
    Волі і батьківщини
    Не вистачає нам.

    Був ти епохи сином,
    Де навіть віра – крам…
    Волі і батьківщини
    Не вистачає нам.

    Вперше стоїш без гриму,
    Щось лебедиш синам…
    Волі і батьківщини
    Не вистачає нам.

    В чому твоя провина?
    Топчеш холодний сміх…

    Волі і батьківщини
    Вислужити не зміг.

    ______________________

    * Відсутній втрачає (лат.).


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.71) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (1)


  11. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:38 ]
    СІНА В СНІГАХ
    Сіна в снігах – хисткі, хрумкі ковчеги
    У морі безнадійної бентеги.
    Але кого врятують ті сіна?..
    І хатній дух, і теплий дих маржини –
    Лиш прихисток чужої батьківщини:
    За нього ще не сплачена ціна.

    Сіна в снігах – остання віра плоті,
    Висока, наче голос Паваротті.
    Душа тече крізь пальці, мов руна...
    Блага вівця – сумна гора Ґлемея,
    ЇЇ Господь зліпив із воску й глею:
    Ми жили тут. Чи житимем?.. Дарма.

    Сіна в снігах – пожухлі габардини,
    І папороті цвіт – дві жменьки трини.
    Невже на світі все – лиш прах і тлін?..
    Що нам зосталось: лій дрібної гадки?
    Продажна сила та іржава бартка?
    Порожня тайстра? порох із колін?..

    Сіна в снігах – печать страшного лоску,
    Замерзлий глей, холодні краплі воску,
    Останній позирк Бога з-над ґлемей...
    Та серце просить: хай запіють треті,
    Щоб вік новий сповити у верету –
    Без слів фальшивих, без пустих камей...

    Сіна в снігах...


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Прокоментувати:


  12. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:05 ]
    КОВТОК ВІДЕНСЬКОЇ КАВИ
    Відню, Відню... ситий і хупавий!
    Крученим гульвісою гасав...
    Палія Семена ратну славу
    Ти давно архівам відписав.

    І, пихою сповнений по вінця,
    Все нових чекаєш чолобить...
    Віриш...віриш: треба, скажуть, німця –
    На Січі картоплі насадить.

    ...Ти ворожиш на кавовій гущі –
    З краплених регоче цісар карт.
    На токайськім, на жіночих мушлях
    Твій хмільний закроєно азарт.

    Тріскає богемна порцеляна,
    Віяло випурхує із рук...
    Червоніє ніжний Імре Кальман,
    Злий фельдфебель гаркає: “Цюрюк!”*

    Вигнано останнього з поетів,
    Виткано найтоншу із покров...
    На твоєму пишному манжеті
    Ружею цвіте слов’янська кров!

    За твої страшні німацькі більма,
    Слину юберменшівських зусиль
    Заплатив сповна вже Габсбурґ Вільгельм
    З українським іменем Василь.

    Світлий лотаринзький архикняже!
    Пане мій... полковнику... прости:
    Українська слава спати ляже
    Під залізні Австрії хрести...

    Вийдуть ще з оточення “усуси”**,
    Вирвуться із краплених пасток...

    Все вмістилось, окрім ран Ісуса,
    Ув один малий гіркий ковток.
    _______________________
    * Назад! (нім.).
    ** Українські січові стрільці.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.71) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Прокоментувати:


  13. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:52 ]
    ПЛАЧ ЗА ДУНАЄМ
    Беріть олтарі та пивниці панноній
    І, юрти спаливши, воздвигніть Сінай.
    Рожевого степу цілуйте долоні...
    Верніте ж мені, хоч за викуп, Дунай.

    Малят і лошат відлучіть від кумису,
    Танцюйте під скрипку, зневаживши най.
    Зіниці жінок засівайте ірисом...
    Верніте ж мені, хоч за викуп, Дунай.

    Годуйте інжиром розніжене військо –
    Йому вже дарунок готує Данай...
    За мармур карпатський і золото скіфське
    Верніте, прошу, мого брата... Дунай!

    Зорю запаліть над шляхами ординців,
    Піски розоравши, примножте добро...
    Верніте Дунай, бо за ним наодинці
    З глибин первовіку ридає Дніпро.


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  14. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:46 ]
    ПРИТЧА ПРО ПОГАНУ ВІРУ


    1.
    Вдягнули гори хітон врочистий,
    Черемош й Тиса спиняють плин…
    О Руський Царю Ісусе Христе,
    Чому крокуєш в Єрусалим?

    Дуднять, мов труни, мости дубові –
    Удруге теслі не возведуть…
    Нові халдеї вінець терновий –
    Твій вічний жереб – Тобі плетуть.

    А Ти жертовність несеш в офіру
    І звіра в хащі не чути рик…
    Погана віра, погана віра
    У пишних шатах ховає лик.

    Сміється й плаче хмільна босота
    І рве кашиці дзвінким мостам.
    А ти шукаєш свою Голготу
    І ноги миєш своїм катам.

    2.
    …Парують гнізда орли і пави,
    Весни зелений туркоче млин,
    Солодка хвиля Дністра й Вишави…
    Та я крокую в Єрусалим!

    В руду пустелю, голодну й гнівну,
    Несу карпатський ласкавий дар:
    Умів покору, сердець наївність,
    Убогість плоті… Я – Руський Цар!

    Де лози хмелем стечуть без міри,
    Де чорний вихор крилом майне,
    Погана віра, погана віра
    Мене в дорозі там перейме.

    Безумці, будуть мене карати,
    Поділять шати: хітон, рантух…
    Та не віднімуть мої Карпати,
    В які вдихнув я бунтарський дух!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.71) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Прокоментувати:


  15. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:59 ]
    SOTTO VOCE*
    Усі дороги, що ведуть до Риму,
    Із Києва втікають в даль незриму –
    Мовчить... мовчить розораний Майдан...
    Наївних мрій “рошенівські” цукерки,
    Куми – чорти лукаві з табакерки
    І їх кривавий – за мільйони – тан!

    Та це до слова тільки... сотто воче...
    І потяг сумно гальмами скрегоче –
    Він руна золоті везе у світ...
    У Світ Старий, зачуханий до дірки,
    По горло ситий сексом із пробірки...
    А втім, йому не нам складати звіт!

    Русява Роксоляна із Підгайців,
    Що вчора спала в татовій куфайці,
    Вже завтра римських пастиме гусей!
    Partitim** про модерне римське право
    Їй сотто воче натуркоче бравий
    Попутник (із Одеси) Одіссей.

    ... Вона стоїть і палить неуміло –
    На показ виставляє грішне тіло...
    Та посмішка її – це тільки грим!
    Чужі слова смакують губи спухлі...
    І золоті сонця – коліна круглі...
    За тамбуром вагону – Східний Рим!

    І байдуже: Мілан, Неаполь, Піза...
    Хай жовта картка, хай шенґенська віза...
    І хто нам ворог... хто по крові брат?!
    І варвари твого жадають лона.
    І ти – нага, розп’ята, безборонна...
    Вікно у світ – Малевича квадрат...

    Під спів коліс шпаркі екстази ночі...
    Це я тебе кохаю... сотто воче:
    О Роксоляно, де ти в тьмі століть?!
    Із сицилійських племінних бастилій
    Я викраду твоє нужденне тіло,
    Щоб Україну призвести на світ!

    …І пахне у тунелі райським садом,
    Із динамітом бавиться бен Ладен…
    Цур, непристойне лізе щось на ум!..
    Телерапсод (не з Галича) Данило
    Неголену мармизу шкірить мило:
    “Кохайтеся!”… І чорт йому не кум!

    …Що ж, Рим як Рим… та спопеляє гени
    Розорана бруківка Картагени
    (У суперсенсі теж майстри – не ми)…
    І ми колись кохались в рідній хаті.
    І в нас колись водились Головаті…

    Зосталися Рошени… І куми!
    ______________________________
    * Напівголосно (італ.).
    ** Частково (лат.).


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (1)


  16. Таня Петик - [ 2010.05.13 15:32 ]
    Христос Воскрес
    Виглядає сонце лагідно з небес.
    Тепло. Світло. Пасха. Христос Воскрес!!!
    Освятити кошик Великодній,
    Сполоснути душу в доброті Господній...
    Радість і любов не покида людей
    В серці як свіча - Великодень цей.

    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  17. Таня Петик - [ 2010.05.13 15:24 ]
    Пам'ятайте
    Ми повинні пам'ятати,
    Любі українці,
    Наше щастя, наша доля
    Не лежать в копілці.

    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Таня Петик - [ 2010.05.13 15:07 ]
    Тато
    Мій тато дбає про сім'ю,
    Приносить гарну зарплатню.
    Мій тато може розсмішити,
    Не треба навіть в цирк ходити.

    2006р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Микола Руденко - [ 2010.05.13 10:43 ]
    Слово
    Ані хвали, ні пишних нагород,
    Ні ювілейних величань не треба, -
    Даруй мені, природо, клаптик неба,
    Де владне Слово поселив народ.

    Там чесні душі обминає тлін,
    Там вічність пломеніє малиново...
    Дозволь мені ввійти у тебе, Слово,
    Отак, як входить било в мідний дзвін.

    Чи боляче - ніколи не питай.
    Не дай згадати про біду та хворість.
    Ти мною бий об ковану прозорість
    І мною над землею калатай.

    Дай прорости у ярих зернах рим
    І знов посіятись у землю Словом,
    Щоб стати пастушком білоголовим
    Десь у лугах над річищем старим.

    Нехай шукають кам'яні лоби
    В нещирих лестощах примарну втіху.
    В торбинці повно сліз і повно сміху, -
    І заздрить Сонце на мої скарби.

    І, відшмагавши батіжком зорю,
    Чесноти замісивши із гріхами,
    Обліплений рудими реп'яхами,
    Я заново цю землю сотворю...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (3)


  20. Микола Руденко - [ 2010.05.13 10:19 ]
    В розгоні днів моїх...
    В розгоні днів моїх
    Є відпочинок серця:
    Малечі світлий сміх
    Над дзеркалом озерця,
    І коники в траві,
    І в листі жолуді,
    І краплі дощові
    На трепетній воді.

    І заповітний щем
    У серці риболова...
    Написане дощем
    Переливаю в слово.
    І хочу, щоб слова
    Своїм життям жили,
    Як лугова трава,
    Як пасма ковили.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  21. Тетяна Малиновська - [ 2010.05.13 10:56 ]
    Як завжди
    У нас як завжди - знову лиє…
    Стіною котиться вода,
    Душі асфальт краплина миє,
    З мирських умів біжить біда.

    У нас як завжди - знову лиє…
    Старезні храми в бахромі,
    Жива душа ледь чутно ниє,
    Дощем вколисана, у сні.

    У нас як завжди - знову лиє…
    Десятки сотень парасоль,
    Життя чаклунством тихо віє,
    Де кожен грає свою роль.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.39) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  22. Марися Іванів - [ 2010.05.13 08:26 ]
    Місто мого дитинства
    Місто мого дитинства –
    Соняшник хутірний,
    Спритність в’юнка, гонориста,
    Сором фіранок-вій.

    Поруч дзюрчать цикади,
    Дзигою дзизь дзинчить,
    Зморгують сонні декади,
    Пилом прибита мить.

    Місто мого дитинства –
    Зріє кульбабки пух,
    Тиша пливе промениста,
    Ходить навшпиньках рух.

    Я, хутірська дитина,
    Мала рости, мов крез,
    Та, як берізка без тина,
    Не досягну небес.

    У хмарочосні хащі
    Вбито буття процес.
    Кинутий напризволяще
    Світ засмоктав прогрес...

    3 червня 2006



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (9)


  23. Анатолій Сазанський - [ 2010.05.13 07:41 ]
    ZZZZZZZZZZZZZZZZZZZZZZZZZZZZZ
    Через стріху, як весняний жук,
    Місяць повз- великий і пихатий..
    Я стояв біля твоєї хати
    Стамувавши трем зіниць і рук..
    Ночі реквієм секунди крав..
    Постать билась у віконній склянці..
    Срібний жук, зависнувши на клямці,
    Щупальцями серце лоскотав...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  24. Алла Сирітка - [ 2010.05.13 00:19 ]
    "Десятка!"

    Десятка, квітне дівка-мавка,
    Десятка, хмарка в небесах,
    Колись була в мене десятка,
    Тепер десятків маю два.

    Десятка, там було кохання,
    Перша любов у десять літ,
    Десятка перша й не остання,
    Принесла в душу гіркий слід.

    Десятка, так, весілля брата,
    Десятка, зарево моє.
    Зібрала сумку, й гайда з хати,
    Десятка придане бере.

    Ну от і все життя скінчилось,
    Заміжня я, десяток літ…
    Так швидко промайнуло літо,
    Й десяток найдорожчих… снів.

    Усе життя хотіла заміж,
    Десяток років про любов,
    Усе моя душа співала,
    Аж тут, завершений урок.

    Заміжня, так, в десятім класі,
    Хотіла заміж за "зятька"
    Здійснилась мрія, у десятім,
    У році тигра і добра!!!

    10 квітня 2010р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Марія Марченкова - [ 2010.05.13 00:20 ]
    * * *
    Отим-бо й ба, що світ на всіх єдиний,
    на всіх у нас одні й ті самі пута:
    на рідних, друзів, спогади і волю.
    А світу солодко-молитися на долю,

    Писати фоліант чужих очей,
    Чужих пісень із голосу не свого,
    Пісків, пройнятих сонцем випадково,
    Вогнем і зеленню обійнятих ночей

    А світу й тісно якось у чужих зіницях.
    Страшніш шукати втечі звідусюди,
    Страшніше-німота по самі вінця,
    і спогад болю пошепки, у люди


    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  26. Юлія Радченко - [ 2010.05.12 23:01 ]
    Где-то старится дождь. Невесомо-небрежная…
    Где-то старится дождь. Невесомо-небрежная…
    Над каштановым городом – блеклая синь…
    Очертания капель отчетливо прежние…
    Не ищи вдалеке… Просто шторы раздвинь…

    Над вечерним пейзажем – в преддверие праздника…
    Замени планетарий на облачность глаз…
    Плечи мокрые. Только мне как-то без разницы…
    Что подумают сонные лужи о нас…
    2010 год


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  27. Сергей Пименов - [ 2010.05.12 23:15 ]
    Светлый мой, вечный свет...
    Светлый мой, вечный свет угрызений,
    Так темно так пустынно в речах,
    Бедный тополь мой, тополь весенний,
    Разве можно -- чтоб сухо в очах,
    Чтоб ни капли не слышно и звука,
    Всё и вся как зеницу храня --
    В небесах круговая порука.
    Будто нет ни тебя ни меня!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (2)


  28. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:12 ]
    * * * 16 * * *
    Как прекрасны звезды в тишине.
    Как одинока луна в вышине.
    Я словно луна совсем одна.
    И нету рядом со мною тебя.

    31 декабря 2009 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  29. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:46 ]
    * * * 15 * * *
    В конце тоннеля я ясно вижу свет.
    Я бегу оттуда, где тебя больше нет.
    Я бегу туда, где ты меня найдешь.
    Я точно знаю - ты меня там ждешь!

    06 ноября 2009 год


    Рейтинги: Народний 5 (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  30. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:20 ]
    * * * 14 * * *
    Ночь, море, небо, звезды и луна.
    Лунная дорожка с берега видна.
    У краешка воды я стою совсем одна.
    Но я точно знаю, кому-то я нужна!

    01 ноября 2009 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:55 ]
    * * * 13 * * *
    О, мой ангел прекрасный,
    Со сверкающей душой.
    Ты как небо ясное,
    Парящее надо мной.

    30 августа 2009 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:21 ]
    * * * 12 * * *
    Пламя свечи горит у окна,
    Тихой молитвы слова,
    Юная дева стоит в окне,
    Ищет надежду в тишине.

    30 августа 2009 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:51 ]
    * * * 11 * * *
    В твоих глазах я вижу небо,
    Я вижу звезды и луну,
    И к ним подняться я хочу.
    В твоих глазах я вижу море
    Я вижу вечности просторы.
    Я в них тонуть всегда хочу.

    2009 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  34. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:25 ]
    * * * 10 * * *
    Мы словно звезды в ясном небе –
    И не дотянешься рукой.
    Пройдет совсем немного времени
    И будем вместе мы с тобой.

    2009 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:59 ]
    * * * 9 * * *
    На улице дождь.
    По дороге ручьи.
    Я под зонтом
    С тобою в ночи.

    2008 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:35 ]
    * * * 8 * * *
    Снег хрустит под ногами,
    Луна виднеется в вышине
    И мы с тобой под небесами
    Гуляем в ночной тишине.

    2008 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  37. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:11 ]
    * * * 7 * * *
    Там в белоснежных небесах,
    Где я однажды встретила тебя,
    Хочу я рядом быть с тобою,
    В прекрасных снах, любовь моя!

    2008 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:36 ]
    * * * 6 * * *
    Сижу в вагоне.
    Смотрю в окно.
    Мне одиноко.
    Мне нелегко.
    Душою на крыльях
    В мечтах я лечу.
    В объятья любимого
    Скорее хочу!

    лето 2007 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  39. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:08 ]
    * * * 5 * * *
    Стук колес вагона,
    Мельканье света за окном,
    И воспоминания о любимом
    Кажутся мне сном.
    Ведь я уехала - он далеко.
    И мы не виделись уже давно.

    лето 2007 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:23 ]
    * * * 4 * * *
    Я не знаю кто ты
    И не знаю откуда.
    Я лишь знаю одно,
    Когда ты со мною –
    Я словно на крыльях,
    Когда тебя нет –
    Я почти не живу
    И не знаю где свет.

    весна 2007 год


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  41. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:51 ]
    * * * 3 * * *
    Я словно кошка
    Крадусь по темным
    Комнатам родного дома,
    Но как иначе я
    Должна себя вести?
    Ведь я давно уж
    Видеть сладкий сон
    Должна в полночный час!!!

    2006 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:01 ]
    * * * 2 * * *
    Как на душе моей
    Темно и пусто.
    Как хочется найти того,
    Кто “включит свет”,
    Заполнит пустоту
    Теплом души своей.
    Я вижу по ночам его!
    Он словно лучик света
    Приходит в жизнь мою
    И прогоняет “злую тьму”!!!

    2006 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:36 ]
    * * * 1 * * *
    Как много хочется сказать,
    Но нету слов на свете,
    Которые могли бы показать,
    Что на душе моей
    И высказать все, то,
    О чем тоскую ясным днем,
    О ком мечтаю по ночам,
    Но нету рядом человека,
    Которому могу сказать все это!!!

    2006 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Юрій Лазірко - [ 2010.05.12 20:36 ]
    Заправив люльку серця
    Заправив люльку серця, сни палю.
    Пропитий за останній цвіт садами,
    у кільцях відпускаюся жалю
    і зависаю німбами. Устами

    перебираю згустки неба зваб,
    утриманість його вражає сухо
    отою дощотою божества,
    оброслого легенями і духом.

    Божиться божество і в груди бій,
    немов чуму клянуть безбожно дзвони.
    А на душі – хоч п`ятим півням пій,
    дротами оплітай її кордони.

    Такі то сни – глибокі до кісток.
    Просолені, Чумацьким Шляхом биті.
    Я сам собі – Кусто і в рай місток.
    Тютюн міцний, немов на люльку шитий.

    І трухне мрія від затяжки вглиб,
    а німби, ніби небо – ґніт у свічки.
    Поза понтоном думки – ясла риб,
    котрі мовчати ще не мають звички.

    Такий тягучий сновидіння дим,
    що не надибати країв понтону.
    Не втнути світло-жилої руди.
    Очей копальні – сонця пантеони.

    12 Травня 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (17)


  45. Коцовська Галина Бендза - [ 2010.05.12 20:19 ]
    РАЙ
    Ти краще світ не зупиняй:
    Минуле-це лише "колишнє"...
    І на зупинці "Тільки РАЙ"
    Мільйони літ квітують вишні.

    Вони - наш шанс зійти убік,
    Зробити спробу вже удруге.
    І незважаючи на вік
    Повірить в казку, мрію, друга.

    Ступити кроків сто назад
    Заради старту ще одного.
    Навести в серці свому лад
    Не нарікаючи на Бога.

    Ти краще світ не зупиняй!
    Машина часу? Та навіщо?
    Якщо віки квітують вишні,
    То й на землі буває рай!
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  46. Таня Петик - [ 2010.05.12 19:21 ]
    Мрія
    Мрію про щастя,
    Мрію про долю.
    Можливо, не зустріну
    У житті своєму болю...

    2008р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Таня Петик - [ 2010.05.12 19:38 ]
    За Шекспіром
    Життя - театр,
    А ми - актори.
    Комусь доводиться смуток грати,
    А в когось роль бадьора.

    І ми віримо у свою роль...
    Граємо правдиво.
    На сцені душу викладаємо щиро.
    Без режисера.

    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Вікторія Осташ - [ 2010.05.12 19:23 ]
    то все війна...
    той вік неусвідомлений – той страх
    диточа заклопотаність собою –
    на сонці плями – смерті на очах –
    живі фортеці кинуті без бою…

    то все війна – невидима й на «ви»
    перейдені без згоди рубікони
    жалобні стрічки вистиглих новин
    невіра і невірність безборонні

    лишень скажи чи був між ними «ти»
    а чи пробігло відгуло й забуто
    залляєш очі пам’яті – отрутою
    до риски сліпо-глухо-німоти


    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (4)


  49. Таня Петик - [ 2010.05.12 18:03 ]
    Земля
    Земля дає нам урожай,
    Щороку нас годує.
    А ти, людино, пригадай,
    Чим ти її годуєш?


    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Зоряна Ель - [ 2010.05.12 18:16 ]
    Моє...
    Моє болото - ідеально кругле,
    і цілорічно – груші на вербі,
    як доведеться, виберу і вдруге,
    в контексті риторичного to be.

    Мені смакує ритм не метушливий
    із видом на суєтний океан,
    де на сніданок – круасан зі снива,
    і вечори - із чашкою чекань.

    Годинник, телефон і телевізор -
    співмешканці, що грають в доміно,
    і «рибою» по черзі в душу лізуть,
    доводячи до стану «все одно».

    Тоді збираюся провітритись, «на люди»,
    і натягаю думку на чоло,
    я знаю, доки тут мене не буде,
    ти сумуватимеш, авжеж, моє боло...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (10)



  51. Сторінки: 1   ...   1312   1313   1314   1315   1316   1317   1318   1319   1320   ...   1816