ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.09.23 20:02
Перетоплений шлях у майбутнє, на гору жадану,
Перетоплений сміх, перетоплені плоть і кістки,
Перетоплений голос, далекий, тендітний, коханий,
І не можемо ми спорудити крізь вічність мости.

Перетоплені сили, наснага, надія і гордість,
Перетоплені зд

Федір Паламар
2026.09.23 19:32
Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому! Шум-Кушта предстоїть, і возвіщає, і поучає. Шум бар Ну, Шум-Кушта, предстоїть і глаголе покірно перед Господом, прорікаючи: – Минувся час мій, і належить мені відійти. Та не відаю, хто супроводитиме ме

Артур Курдіновський
2026.09.23 15:17
Я піду за дощем, закохавшись у сіру сльоту
Та не буду співати весні осяйні дифірамби.
Вже минули безглузді часи сподівань біля рампи -
Тож сьогодні вінок з порожнечі для себе сплету.

Не лякай мене, осене, холодом вранішніх злив!
Це - стихія моя! В

Артур Курдіновський
2026.09.23 15:16
В блокноті згорілім - згорілий рондель,
Від світлих рядків залишилось вугілля.
Душевна зневіра. Тілесне безсилля.
Стійке панування безмежних пустель.

Давно вже тендітна та ніжна пастель
Затьмарена модним строкатим свавіллям.
В блокноті згорілім -

Борис Костиря
2026.09.23 14:40
Він біг у даль, отримавши свободу,
Після заков тривалих і крутих,
Пірнаючи в найбільшу насолоду
Без нагород минущих, золотих.
На березі морському співи чайок
І плескіт хвиль, а він біжить кудись,
Звільнившись від умовностей і часу,
Пірнаючи у незг

Вячеслав Руденко
2026.09.23 11:38
Призначення чаю з жасмину співмірне
З безсмертям душі миловидної щучки,
Подоба якої не платить комірне
Ні Сонцю, ні вітру, не носить обручки.

Скажи йому: «Хронос!»—здригнеться відчайно,
Пелюстки, мов очі,наповняться змістом,
У збуренні, в русі, як

Ірина Вовк
2026.09.23 08:06
V. ЗОЛОТИЙ ДИМ ХРАМУ ІСІДИ Ранок у храмі богині Ісіди тонув у солодких пахощах єгипетських благовонь. Головний жрець Калпурній, одягнений у білосніжну лляну туніку, сидів біля вівтаря й задоволено перераховував приношення. Торговці з порту сьогодні бу

Віктор Кучерук
2026.09.23 06:28
Хлопці кажуть: Не спіши
На бочок лягати, -
Поживи ще для душі
Не в порожній хаті.
Ту знайди, що принесе
Для душі розраду, -
Для котрої над усе
У стосунках злада.

С М
2026.09.22 23:54
Едді, що за кпини?
Я телебачив нині
Едді, що за кпини?
Мене питає дехто
Про твій подвійний крій
Гадаю, це все хрінь
Ти кинув у пакет
Мені прислав оце –

Артур Сіренко
2026.09.22 22:56
Була осінь. Навіть уже не рання — переддень золотої (осені, не доби, золотої доби насправді не було та й не могло бути). Листя дерев спокою і споглядання ледь-ледь почало жовтіти: чи то від одвічної меланхолії міста, чи то від того, що обивателі почали но

хома дідим
2026.09.22 20:58
що із пригніченості цеї
завжди комусь реально гірше
бо не знаходить панацеї
ані у грошах ані віршах
одвічні теми хліб щоденний
що поминаєш у молитві
зірки далекі ближчі терни
сльозини потом оповиті

Вячеслав Руденко
2026.09.22 17:42
Даоська дошка, як мені без тебе
Хитатися під явором Небес —
Спиною чухатися об каміння Геба
На зло чужинцям із сльозливих п'єс?

Проходять хвилі по ланам строкатим
На радість непритомним четвергам —
На початках часи завжди багаті —

Борис Костиря
2026.09.22 13:07
Хоч краплю сну іще напитись
Ти, ноче благодатна, дай.
Промовить ніч така столика
І незглибима, як Дунай.

У морі сну втоплю тривогу,
Зайду до нього, мов корсар,
Знайшовши в безмірі дорогу

Ольга Садкова
2026.09.22 12:19
Опинившись посеред гармидеру,
з відчаю розсипаєшся на клаптики.
Не відразу отямишся
і силою волі зберешся до купи.
Заметушишся тоді:
там підбереш, там посунеш,
щось поставиш, щось перекинеш,
припасуєш, зірвеш, викинеш, притиснеш…

Володимир Мацуцький
2026.09.22 12:00
Казочка для дітей та їхніх батьків)

Озвучили казочку:
Автор, Добрий Кабанчик (П’ятачок),
Старий Собака, Рудий Кіт.
Особи, які згадуються:
Хазяїн, Хазяйка, Дочка, Колій, Цабе,
Люди, Свиня, Кабан, Миша.

Артур Курдіновський
2026.09.22 11:42
Твоє перо застигло в чорній тузі.
Немає слуг, палаців та карет.
Лише життя затягує корсет...
Нестерпно жити у важкій задусі!

За правду більше страти не боюся!
Недосконалий світ - крихкий намет.
Тобі новий підкориться сонет -

Ірина Вовк
2026.09.22 07:05
ІV. ОСТАННЄ ПРОРОЦТВО ТІБЕРІЯ У підвалі старого інсулі – багатоповерхового будинку для бідноти на окраїні Помпей – пахло вологою, дешевою оливковою олією та свіжоспеченим ячмінним хлібом. Тіберій, чоловік із поріділим волоссям та глибокими, спокійними

Віктор Кучерук
2026.09.22 06:38
І знову до рідної хати
Прямую селом навпростець, -
Несеться мене зустрічати
Запилений вкрай вітерець.
У теплі обійми приймає
І міцно цілує уста
В селі, де нікого немає,
Де хата батьківська пуста...

хома дідим
2026.09.21 22:54
похмурий вересневий день
докинь ще спалахів уяві
на ярмарку робочих тем
сенс розгортається безмежно
чому би ні що є то є
у цім житейськім поезійнім
топ-менеджер ти чи курєр
чарчину кави і до справи

Федір Паламар
2026.09.21 21:53
Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому! До вас глаголю і вас поучаю, обраних і довершених, котрі живуть у світі. Не будьте причастниками Тьми і возведіть очі свої вгору, до Дому Світла. Відлучіть себе від злого заради блага, від гріхів із Дому Т

Юрко Бужанин
2026.09.21 17:28
Лежу. Та сон не йде мені –
Давно тривожні стали дні.
Тут кішечка, створіння миле,
Під ковдрою замуркотіла.

І стало лагідно, спокійно
З пухнастим захистом надійним.
Так ніби і нема війни –

Борис Костиря
2026.09.21 13:28
Повноводнеє озеро. Берег любові.
Повноводна печаль пропікає до дна.
Повноводнеє небо, знайоме до болю.
Проростають думки, ніби озимина.

Повноводність чуттів розіллється далеко,
Ген за обрій, у сад невідомих скульптур.
Прилетіли із півдня знайомі л

Володимир Бойко
2026.09.21 12:19
Пусток у головах не буває, просто вони заповнені чимось іншим. Умільці напускати туману чомусь іменуються ясновидцями. Думки були настільки глибокими, що рідко спливали на поверхню. Корисним ідіотам корисно користуватися уроками історії. Руйн

Віктор Кучерук
2026.09.21 06:07
Ловлю старанно поглядом своїм
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з

Ірина Вовк
2026.09.21 05:41
ІІІ. ТАЄМНЕ КОХАННЯ У ЗАТІНКУ АМФІТЕАТРУ У будинку поважного роду Помпоніїв ранок почався зі звичної суєти та маминого гніву. Аврелія, загорнута у строгу темно-пурпурову столу, стояла посеред перистилю – внутрішнього дворика з фон

хома дідим
2026.09.20 23:24
колись давно
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях

Ольга Береза
2026.09.20 21:39
Три жінки, мов три тіні при свічі.
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.

Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,

Вячеслав Руденко
2026.09.20 19:41
Водяні, фантастично сумні гостроверхі горіхи,
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.

Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге

Євген Федчук
2026.09.20 17:17
Фашизм здолали і війна скінчилась.
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч

Борис Костиря
2026.09.20 13:13
Я хочу поїхати, щоби вернутись.
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.

Куди не поїдь, повертатися знову

Іван Потьомкін
2026.09.20 12:36
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен

Ольга Садкова
2026.09.20 12:21
Оце б весні хвалу співати,
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.

І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.

С М
2026.09.20 12:05
НОВИНИ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі

[ПЕРЕХОЖИЙ]

Ірина Вовк
2026.09.20 10:43
ІІ. ШЛЮБНИЙ ВІНОК І ПРИСМАК ПОПЕЛУ Кімната була залита м’яким ранковим світлом, яке пробивалося крізь невелике вікно атріуму. На дерев'яному столі ще стояли залишки вчорашнього весільного бенкету: напівпорожні глеки з темно-червоним фалернським ви

Віктор Кучерук
2026.09.20 07:23
Мені щодня дитинство сниться
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.

хома дідим
2026.09.19 23:34
у вересневому саду
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юльця Венчур - [ 2008.02.07 17:58 ]
    Гра в гру
    Пустослів'я заради розваги
    Не привернуть моєї уваги
    Сотні тисяч заїжджених фраз
    Тривіальними робляться враз
    Довгі зливи рядків обважнілих
    Рвуться грона думок недоспілих
    Недоспіваних, недопочатих
    Площиною одною обтятих
    Розрахованих чітко по схемі
    По працюючій справно системі.
    Із чужого, незнаного досвіду
    Так чудово римується вдосвіта


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.27) | "Майстерень" 5.25 (5.22) | Самооцінка 5
    Коментарі: (7)


  2. Василь Цибульський - [ 2008.02.07 17:17 ]
    Спогад про майбутнє
    У Кременці, при місяці, вночі
    скриплять ворота, брязкають ключі
    в руїнах замку, у житті уявнім.
    Регіни Бони фосфорична тінь,
    і голос Ірви, шепіт поколінь,
    і шум століть над городищем давнім.

    Хоч з тих часів нікого там нема,
    та місяць в небі круглий, мов чалма,
    і на валах сліди старої злості.
    В примарнім сяйві блисне ятаган,
    і бризне кров на стіни з давніх ран,
    і глухо задзвенять козацькі кості.

    Так мало залишилось після них:
    пил каменю, іржа мечів старих,
    легенда з давнім, нечітким початком.
    Та хтозна, як мине цей клятий час,
    що після нас, мій брате, після нас,
    що після нас залишиться нащадкам?

    1986


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  3. Василь Цибульський - [ 2008.02.07 16:51 ]
    НЕВІДПРАВЛЕНИЙ ЛИСТ
    Мамо моя, вітром битая сивая птахо,
    Досить порад, краще дай мені долю нову,
    Мамо, невже я, невже я останній невдаха?
    Мамо, невже я марно на світі живу?!

    Глянь мені в очі, ти бачиш, там пусто, аж свище,
    День догорів, листопад заступила зима.
    День поза день, і сніги заметуть попелище,
    Рік поза рік - і сліду по людині нема.

    Кляті думки зводять холодом тіло і душу.
    Ніч промайне, знову сонце зимове встає.
    Я ще не спав, ще не спав, а вставати вже мушу..
    Холодно, мамо, лиш слово зігріє твоє.


    Рейтинги: Народний 5.8 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (11)


  4. Василь Цибульський - [ 2008.02.07 16:53 ]
    ДЕ ПАМ'ЯТЬ І ПЛИТ КАМ'ЯНИХ ПРОХОЛОДА
    І друзі прийдуть, і нам чарку по вінця наллють,
    Залишать на плитах, свої ж ледве-ледве пригублять.
    І стануть в зажурі, і слово печальне складуть.
    Чому за життя нас так міцно, так вірно не люблять?

    Бо шана посмертно і слава посмертна ніщо
    Для тих. хто в життя вже не вернеться ні на хвилину.
    Нащо їм граніту і мармуру холод, нащо?
    То людство спокутує перед живими провину.

    Та все ж упадемо на сотні, мільйони колін,
    щоб погляд відсутніх очей зверху падав і нас зігрівав.
    І все ж покладемо жоржин і ромашок уклін
    До тих, хто так ніжно любив нас, хоч зовсім не знав.

    1989


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  5. Зеньо Збиток - [ 2008.02.07 16:18 ]
    Тема #8
    (А)
    Не в позі щастя,
    але між 69 і 96
    виберу першу...

    (Б)
    За мною в постіль.
    Ей, you! Постіль за мною...
    Шо за мимоход?

    (В)
    Закляк чекати.
    - Зеню, наставляй ногу,
    захоккав Сірко.

    7 Лютого 2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (23)


  6. Юлія Гринчук - [ 2008.02.07 15:30 ]
    Сонне місто
    Зазирають в вікно
    пальці кленів в намисті…
    дощ сьогодні у місті.

    На бруківці сліди
    молоко, як відлуння туману…
    у німому провулку ранок.

    Ніч підборами тіні мережить,
    прокинувсь годинник на брамі,
    небо очі заплакано-сині
    під туман заховало ранній.


    Рейтинги: Народний 4.75 (5.16) | "Майстерень" 5 (5)
    Коментарі: (6)


  7. Юлія Гринчук - [ 2008.02.07 15:04 ]
    * * *
    Ніч розщілиною
    в ногах

    волого

    відкриваю себе до болю
    та бракує
    і сил і волі

    на одинці між трав
    по ранковій росі
    в намисті та босі
    а й досі

    вітер під зорями носить…

    Вкриті попелом снів
    світанково-розхристані вії

    божевільні

    аромат степу й трав
    пелериною ліг
    біля зрошених ніг
    тіней двох
    що у сповіді шукали ночі

    очі в очі


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 4
    Коментарі: (3)


  8. Юлія Гринчук - [ 2008.02.07 15:49 ]
    фігляр
    Ховаєш посмішку

    у шкарпетку
    з протягами
    на все небо

    на чорний день

    а та
    вгризається
    в душу

    і душить
    риторичністтю

    попелом обпалених думок
    сліди твої у вирій
    проростають

    крилами

    та німбом у калюжах.


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  9. Мирослава Меленчук - [ 2008.02.07 14:23 ]
    * * *
    Ти лиши мені ранок, надію на спокій і тишу,
    У погоні за вітром зносилися крила душі,
    Назбирала добра, але втратила все-таки більше,
    Та і те, що надбала - вартує мізерні гроші.

    Півжиття чи півкроку? - Назад оглянутися страшно, -
    Із образ і провин заплітався терновий вінець,
    А коли на шляху зустрічалась невинна ромашка,
    Я її обривала, питавши, чи люблять мене.

    Всі дари за любов і любов, як найбільший дарунок -
    Круговерть, кругоплоть... Та і зрештою - замкнений круг.
    Ти лиши мені, Боже, цей ранок чи дай мені трунок,
    Як надію на спокій і тишу із підписом "Друг".


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (24)


  10. Ксенія Завадська - [ 2008.02.07 12:15 ]
    ***
    Холодне ліжко і душа.
    Замерзла постать близ вікна.
    Холодні руки, ти і я.
    Мовчання,тиша і журба.
    Самотня стомлена
    Зоря загине тихо,як і я.
    Закриють вікна небеса.
    Кругом блаженне забуття,
    Даремні спогади життя.
    Іди, мене вже тут нема.


    Рейтинги: Народний 5.25 (4.88) | "Майстерень" 5 (5)
    Коментарі: (1)


  11. Ксенія Завадська - [ 2008.02.07 12:02 ]
    ***
    Жовте листя увірвалось
    Осінню в моє вікно,
    Скрипка сльозами умилась -
    Пригадала, що було.
    Ноти я давно згубила -
    Грає скрипка навмання.
    Тільки в серці тихо-тихо
    Плаче музика твоя...


    Рейтинги: Народний 5 (4.88) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  12. Володимир Гнєушев - [ 2008.02.07 12:11 ]
    ПРАВО НА ДИКТАТ
    Ви, за потреби, зупиняли снігопади?
    Привчали ожеледицю до ніг?
    Тайфунів Ви приймаєте паради?
    Змиваєте дощами пил з доріг?

    Ви вгамували хоч один торнадо?
    Ви перенесли на Волинь Ельбрус?
    Можливо, запросили щиро й радо
    До себе в гості дружній землетрус?

    Якщо на ці незвичні запитання
    Відповісте одноманітним “Ні!”,
    То Ви – не Бог, і марні сподівання
    На право диктувати щось мені!

    22 грудня 2003 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (10)


  13. Юлія Гордійчук - [ 2008.02.07 10:29 ]
    Тема №8 Фізкультура чи ні, головне - щоб регулярно!:)))
    Розминка

    Не в позі щастя?
    Підозрілі лінощі
    Твої... Вже зрадив?!

    Закляк чекати?
    І постіль вже зігріта
    Тобою, милий?
    І... ким ще, любий, ще ким?!
    Ревнива, так, де й правди діти...:(

    За мною в постіль,
    Немов у ту маршрутку -
    Й діловито так!...:)

    Основні вправи

    За мною в постіль –
    Відчинені всі вікна! -
    Місяць перетік.
    Яке ж на смак це срібло?
    Осяяна – чекаю...

    Закляк чекати,
    А водоспад вже поруч -
    Руку простягни!
    Тож простягни, коханий,
    Без тебе я не дійду...

    За мною в постіль
    Пірнув, немов у море:
    Я - рибка, любий,
    Руками не впіймаєш!
    Рибалко, де ж твій гачок?!

    «Не в позі щастя...»
    Кобітами з резини
    Вже мариш, любий?

    Відновлюємо дихання

    Закляк чекати -
    Світанок за хвилину:
    Ось зорі, люба,
    Без остраху лови їх!...
    Самотньо падають вниз...

    - Не в позі щастя ...
    - Повіджимався й досить?!
    - Ми ж не на арені...

    За мною в постіль?
    Я щось не зрозуміла:
    А ванна, кухня,
    А вітальня, врешті решт?!
    Лише розминка?!:Р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.24) | "Майстерень" 5.5 (5.2)
    Коментарі: (16)


  14. Любов Вороненко - [ 2008.02.07 10:52 ]
    Історія кохання.Тема № 8
    (А)
    Не в позі щастя
    Відпустять хмари небо
    Дощу не буде
    Ще крига та не скресла
    В природі кругообіг

    (Б)
    Закляк чекати
    В лоні твоїх обітниць
    Вітру спокуси
    Повторення не треба
    Камасутра згоріла

    (С)
    За мною в постіль
    По дорозі до неї
    Гречане поле


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" -- (5.27) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  15. Григорій Слободський - [ 2008.02.06 21:54 ]
    мова моя

    Шелест каштанів
    В рідному місті.
    Бистрина синього Дністра,
    Смак баштанів
    Серед степу синього -
    Все це ввібрала:
    Ніжна, ласкава-
    Мова рідна моя.

    Безсмертний Шевченко
    Із неї віночок сплітав,
    Франко у граніті скріпив,
    Тичина корунку змережив.
    Івасюк в руті прославив.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  16. Чорнява Жінка - [ 2008.02.06 21:01 ]
    Маэстро-неизбежность
    И чёрных клавиш грусть,
    ................и белых клавиш нежность
    Впиши в свой нотный стан,
    ................маэстро-неизбежность,
    Бессонницу любви,
    ................прощенья мёд гречишный,
    Излучины реки
    ................упрёк почти неслышный,
    Ромашек сарафан
    ................на голом теле лета,
    И страхи по ночам,
    ................и жажду света, Света...
    По нотам пробегу,
    ................совсем не зная броду,
    Играй Судьбу, играй,
    ................замедли только коду


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (7)


  17. Олег Король - [ 2008.02.06 20:52 ]
    З циклу "Киев кабацкий" :)
    Моїй кухні...
    Я знаю, ты скучала без меня,
    Но я примчался – трезвый и свободный.
    Давай устроим на подмостках дня
    Междусобойчик звано-бутербродный,
    Ведь знаю – ты скучала без меня…

    И ты не злись, и глупо не ревнуй.
    Весь мир – бардак, все бабы… любят Вовку.
    Ты лучше вспомни робкий поцелуй
    В твою слегка остывшую духовку.
    Так что не злись и глупо не ревнуй…

    Пусть лучше так – за окнами туман,
    Висит Мак-Дак с осоловелым взглядом,
    Сидят друзья, еще никто не пьян,
    Но «Арктику» уже завозят на дом…
    Пусть лучше так – за окнами туман…

    Я утром выйду, растворюсь в толпе
    Насиловать свой охмелевший разум
    И, может быть, забуду о тебе –
    А ты смахни слезу с дверного глаза,
    Ведь не совсем я растворюсь в толпе…

    Пусть лучше дверь на счастье щелкнет мне
    И я вернусь сквозь беды, снег и воду,
    И мы с тобой повоем при луне
    Под тихую бесшумную погоду -
    И снова дверь на счастье щелкнет мне…
    2000 р.


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.53) | "Майстерень" 5.75 (5.52)
    Коментарі: (16)


  18. Василина Іванина - [ 2008.02.06 20:57 ]
    Пам’яті мами
    Вся давно вже впорана робота,
    За вікном зимова довга ніч.
    По кутках ховається дрімота,
    Але сон ніяк не йде до віч.
    Серце в грудях стука лунко-лунко,
    Тишина і спокій на землі.
    Хрещики лягають візерунком
    В рушника на білому крилі.
    Тихій пісні простору замало,
    Не спинити лет її стрімкий, –
    Це моя тридцятирічна мама
    Вишиває птахи-рушники.
    А птахам у вирій відлітати,
    Хай-но тільки дочки підростуть.
    Споконвіку рушники крилаті
    Осявали доням шлюбну путь.
    Вже й мені давно минуло тридцять,
    Хвилями відхлинули роки.
    ...Найтепліший спогад із дитинства–
    Мама вишиває рушники...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.51) | "Майстерень" -- (5.49) | Самооцінка 4
    Коментарі: (5)


  19. Жанна Люта - [ 2008.02.06 18:05 ]
    ***
    Свої янгольські крила
    згортаєш човником долі.
    Надовго?

    Своїх рук милосердя
    складеш парасолькою тиші.
    Навіщо?

    Хтось повірить.
    Хтось звикне.
    А вітер холодний не спить.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" 5 (5.38)
    Коментарі: (5)


  20. Ванда Нова - [ 2008.02.06 18:55 ]
    Хокку і танка. Тема №8.
    ***
    виклик

    не в позі щастя!
    не мудруй, коли мила
    у млосній позі

    закляк чекати -
    доки встанеш, мов сонце…
    прокинься, друже!

    за мною в постіль
    заскочить самурай-сан
    прудким гепардом
    вважай, не антилопа -
    дика кішка чекає

    за мною в постіль,
    як на темне дно морське,
    пірнеш у млості
    мене смертельно палко
    залоскочи, русалко!..

    за мною в постіль
    ти привів іншу гейшу??
    свистить катана…

    ***
    високе

    не в позі щастя
    не фізкультура в ліжку
    а пісня двох тіл

    за мною в постіль
    ти вляглася спокійно
    жінка-Фудзіяма

    ***
    чекання (сучасне)

    закляк чекати
    маршрутки в час вечірній
    не спи кохана!..

    закляк чекати
    зарплату лічить жінка
    чи заслужив я?..

    закляк чекати
    в такій незручній позі
    бо твій самурай
    так невчасно вернувся -
    вигнанець на балконі


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (22)


  21. Володимир Гнєушев - [ 2008.02.06 17:59 ]
    Дайте шанс дітям
    Як нелегко жити в світі—
    Світ недосконалий!
    "Все найліпше—тільки дітям!"—
    Так нам обіцяли?
    Це для нас псують довкілля,
    Як смітник планета?
    Це для нас готують зілля
    З маку чи з таблеток?
    Це для нас завжди доволі
    Жуйок синтетичних
    І навалом алкоголю
    В пляшках симпатичних?
    Це для немовлят завозять
    В пачках діатез?
    "Секонд хенд" нехай всі носять?
    SOS!


    Кажуть, що озон зникає -
    Це хіба життя?!
    То дитинство теж чекає
    Шлях у небуття?!
    Екологію вивчаєм
    В школі і в житті,
    Хімію ми також знаєм -
    По питній воді!
    Мєндєлєєва табличка -
    Вся у ній!
    А ми п'ємо цю водичку -
    Боже мій!
    На нукліди не зважаєм,
    Звикли до АЕС!
    В душах цезій відчуваєм -
    SOS!

    Так, дитинства дні чудові! -
    Вищий клас!
    Тільки - почуття любові
    Не для нас?
    Ми бажаєм небагато
    Для дітей:
    Лиш тепла від мами й тата,
    Від людей!
    Але ж небезпечно жити -
    Вибухи у місті!
    В бізнесової "еліти"
    Плани особисті?!
    І у фільмах що ми бачим -
    Вбивства, секс?!
    Сміємося, а не плачем -
    SOS!

    1997



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.49) | Самооцінка 5
    Коментарі: (10)


  22. Христина Лисюк - [ 2008.02.06 17:35 ]
    Молочне сонце
    Молочне сонце у зморшках полів.
    Я йду. Я творю вЕсну раніше,
    уже з середини тягну струну до землі,
    та дух ховаю на потай десь глибше.

    Кидаюсь природі назустріч, свідомо даюсь
    поранити серце холодним коричневим лісом,
    як враннішньо радо потяг начистить свою колію,
    так я пробуджену виграню пісню.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.87) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  23. Уляна Засніжена - [ 2008.02.06 15:07 ]
    Галатея
    Пігмаліон, я твоя Галатея,
    Покірна глина у руках митця,
    Вогнем палаю в серці Прометея,
    Молитвою зросту в вустах ченця.

    Пігмаліон, я твоя Галатея,
    Ліпи ж мене, знімай лекала
    Із зірки – я твоя Кассіопея,
    Себе в собі давно плекала.

    Пігмаліон, я твоя Галатея,
    Чого ж чекаєш в сутінках весни?
    Ти мій Ясон, а я твоя Медея,
    Ліпи ж мене, ліпи і не засни!

    Пігмаліон, я твоя Галатея –
    Засохла глина на твоїх руках,
    Незвідана тобою Одіссея,
    Я подих вітру на твоїх губах!


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  24. Ірина Заверуха - [ 2008.02.06 14:48 ]
    Тобі (сливи)
    Діоптрії твоєї сліпоти
    Не вилікує жодна терапія -
    Розгледів би хоч літо серед злив!
    Доводити тобі уже несила
    Пахучу синь осінньо-спілих слив.
    Громи і співи, тінь старого дуба
    Ховала нас від дійсності дощу...
    Для чого? Щоб цідити через зуби
    Слова відпущення?
    Коли ж не залишу?

    Що буде?
    Може, ти одягнеш шкельця?
    Закриєш очі? Голову в пісок?
    І хтось таки зів’є тобі кубельце,
    Народить двійко файних діточок.
    Люби себе сліпим, навіщо сливи,
    Коли у серці вічний полонез?
    Мені мабуть таки забракне сили –
    На плечі давить вся вага небес -

    Це нетто правди,
    Брутто почуттів.
    Беру тебе на вістря гострих слів,
    Сама в собі не викликаючи довіри,
    Та не до правди вже мені і не до міри –
    Мій час обмежений падінням стиглих слив...


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.21) | "Майстерень" 5.5 (5.16)
    Коментарі: (7)


  25. Юлія Гордійчук - [ 2008.02.06 13:11 ]
    ***
    На майбутнє: хто б знав,
    що Харон не бере хабарів ні від кого?!
    ...У минучість буття
    вірять лиш фаталісти і кулі, -
    Ми ж завчили – на дотик! -
    Чим кома різниться від коми,
    І що час прибуття -
    Це умовність у нашій півкулі...

    А минуле мовчить
    Нам у спину відлуннями кроків з порогу...
    Ще одне відкриття:
    Від близьких і не дуже знайомих,
    В нагороду за ночі
    І дні без похмільних синдромів,
    Дістаєм за життя
    Атрофію душі й переломи...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.24) | "Майстерень" 0 (5.2)
    Коментарі: (9)


  26. Христина Лисюк - [ 2008.02.06 13:43 ]
    Лютнева дума
    Флейта мовчить. Цигаркові поля.
    Не спинить ніхто і не захистить.
    Мені просто самотньо...
    На рожевих листках березневі ессе.
    Як горлянку заточує п'яний напій.
    І бринить кров туга всередині
    не зовсім природньо...
    Подивися мій друг у плетиво ліній
    долоні.
    В жовті стіни, що їх перезають
    розсіяні вікна
    і тіні - то люди.
    Ти бачиш щось схоже, якийсь символізм,
    що не тільки сьогодні,
    а завжди тобі якось краще, ніж іншим помітний.
    Як любити життя й відсікати любов як залежність?
    А гармонія...треба творити і вічний спокій.
    Ліс нетривожний примхливий тебе не встежить.
    Поки не зробиш боляче йому. Поки...


    Рейтинги: Народний 5.08 (4.91) | "Майстерень" 5.08 (4.87) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  27. х Лисиця - [ 2008.02.06 09:57 ]
    І…
    І обійнялася я із самотністю,
    Ганебно знаючи все про утому,
    В тобі блукала я серцем навпомацки,
    А ти – відмовив.

    І хлипко падав кришталь ображаючи,
    І стріли разили пальці до крові,
    І завмирали слова затихаючи,
    Неначе в змові.

    Збирала рештки себе для загоєння,
    Скидала сльози у річку зимову,
    Хотіла вдячно знайти заспокоєння,
    Та я не зможу.

    Лежу на відстані спису покірності,
    Невже ця річ називається вірністю?
    Та я не стану рукою свавільності,
    І не покину…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.05) | "Майстерень" -- (5.05)
    Коментарі: (5)


  28. Григорій Слободський - [ 2008.02.06 01:47 ]
    Буковина
    Добрий день Буковина
    Серет, верби милі.
    Я проніс вас у серці
    По життєві ниві.


    У барвінку мені снилась
    Буковино мила:
    Квітами оповита,
    Калиною цвіла.

    Запах м’яти, чорнобривців
    Я проніс ваш цвіт
    І без теби в другім краю
    Іншій був світ.
    1987р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  29. Григорій Слободський - [ 2008.02.06 00:41 ]
    Перебудова

    Переклав сусід цебрення
    На старім колодці
    І перебив обруч
    На розсохлі бочці.

    А он другий череп
    Скидає із даху,
    Перекриває хату
    В цинкову бляху.

    Ніхто не міняє
    Заржавілі душі.
    Он сусіди сваряться,
    Аж їх в горлі душить.

    Біля вікна анонімник
    Пиши циркуляри,
    Щоб сусіда вижити геть
    Посадить на нари.

    1986р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  30. Юрій Лазірко - [ 2008.02.06 00:12 ]
    За образом
    Обрáзу присипáв - присúпав обрáз грою,
    дробились камені душі у барабанних...
    Я - фотонегатив останнього героя,
    приватна виставка і вічносвіжа рана.

    Наклацане життя, а проявити - неміч,
    перекрутити у моментах засірілих
    цей колорит розмов - про вічне, не по темі,
    про зáколоти дум та зáвороти тіла.

    Перо Господнє, як-не-як, єси гусине -
    напише правду, а з води сухим... Якою
    Небесний Отче, милість є твоя до Сина?
    ...любов стікає не вином, і не виною.

    5 Лютого 2008


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.68) | "Майстерень" 5 (5.76)
    Коментарі: (17)


  31. Григорій Слободський - [ 2008.02.05 23:04 ]
    ночі солодкі
    Пам’ятаєш кохана
    Ночі солодкі
    Під нічними зірками?
    Ракета червона
    Промчалась над нами.
    І нам захотілось
    У вись ангелами.
    В небеса в злетіти,
    Щоби землю нашу
    З висоти вглядіти.

    Все –мара
    Серед ночі,
    Я цілував
    Твої карі очі,
    Губи гарячі.

    Не кидай кохану,
    Не в злітай юначе!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - ) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  32. Юльця Венчур - [ 2008.02.05 22:24 ]
    Повернення блудної дочки
    Дорога... тікає за обрій манить кличе
    Розпалює в спраглих свободи очах вогонь
    Веде від забутих степів у краї мальовничі
    І в'ється мов лінія долі на карті долонь

    Ще трохи й зіллється душа у свобіднім польоті
    Із вітром пустельним
    Що батьком для неї вже став
    І буде блукати в безмежних просторах...доти
    Допоки не вибере роль в розмаїтті вистав

    Й осяде бунтарський пил на один з континентів
    Зімкнеться у коло безмежний колись горизонт
    І йтиме годинник заради щасливих моментів
    Що в спогадах вже
    Та дають на майбутнє дисконт

    Своя між чужинців хоч в жилах пече інша кров
    Ти раптом усе зрозумієш що щастя не в тому
    Не тут не на цих берегах й поведе тебе знов
    Покличе поманить дорога - дорога додому...



    Рейтинги: Народний 5.11 (5.27) | "Майстерень" 5.15 (5.22)
    Коментарі: (16)


  33. Любов Вороненко - [ 2008.02.05 20:17 ]
    СТРАХ
    В Стрийськім парку у кущах
    Заховався Страх.
    Він до сонця йти не хоче,
    Щось під ніс собі бурмоче,
    Має Страх великі очі.
    Просто жах!
    Він дітей малих лякає
    Ще й деревами хитає,
    З неба темну тінь кидає,
    Ніби птах.
    Так би й жив, та якось зранку
    Йшов в садок малий Степанко
    І розсипав торбу сміху
    Всім на втіху.
    Страх страшенно розлютився,
    Швидко в нірку закотився.
    Страх зіщулився, скрутився,
    Як слимак.
    І з тих пір його немає,
    Вже нікого не лякає.
    Хтось шукав, але дарма,
    Як нема, то вже нема.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.35) | "Майстерень" 5.25 (5.27) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  34. Чорнява Жінка - [ 2008.02.05 19:28 ]
    Залиш мені тишу
    Я все пам’ятаю...
    Я душу загою,
    Віддам все, що маю,
    Залишусь з собою,
    Я все розумію...
    Я біль заколишу,
    Бери собі мрію,
    Залиш мені тишу


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (9)


  35. Юлія Гордійчук - [ 2008.02.05 17:53 ]
    ***
    Ти прийшов і пішов, залишивши на ранок по собі
    Биті зорі в калюжах і тихий розпачливий щем,
    Покалічені сни – рештки дивних світів і дилем,
    Пересидівши грози, немов в материнській утробі,
    Що в далекій реальності били в обличчя дощем...
    Але ж був! Коло мене, не так щоб зі мною напевно,
    Відпочинок – три кави – гіркі, як самотність, на смак,
    Крихкий захист від болю буденних щоденних атак...
    І пішов, заклопотано, ніби ходою – даремно! –
    намагався спрямити в окличний питальний мій знак...
    Вже без сенсу кидати у спину каміння чи станси,
    Ти відірвешся вмить, помінявши паролі і очі...
    Я впізнала тебе. Чи ж пізнала?... Кому - тут? - пророчить?!...
    В мене, крім запитань, тільки котик кумедний зостався,
    Що колись – мимохідь – тицьнув в руки тендітні...Заточить
    Сіра ніч срібний місяць самотністю дива, і лезо
    Пройде м’яко крізь серце, без фальшу й кривавості дір:
    Ти проходив – повз мене, так сходить лавина із гір,
    Ось пройшов і пішов, бо так треба... Кому ж це так треба?!...
    Риторчність і відчай... І вічночужий дизертир...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.24) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (10)


  36. Чорнява Жінка - [ 2008.02.05 14:24 ]
    Іронічно-еротичне-2
    ***
    не в позі щастя
    погодилась камбала
    були б діточки...

    ***
    закляк чекати
    поки кімоно скинеш
    добре туземцям

    ***
    за мною в постіль
    тягнеться шал парфумів
    твоїх, кохана...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (3)


  37. Вікторія Вікторія - [ 2008.02.05 14:42 ]
    ***
    Снова сон в глаза не лезет,
    И не шепчет сон мне в уши,
    Да и кто теперь поверит
    В то что был ты самым лучшим?
    А зима была такою,
    Что не видно было тени
    я была сама собою,
    я не ведала сомненья
    ...И весна...её не ждали,
    а зачем весна ведь с нами
    И подснежники лежали
    как снежинки под ногами...
    Я проснулась тень с подушки
    обнимала крепко - крепко,
    ты забрал свои "игрушки"
    Мне остались лиш таблетки...
    Сонце в окна заползало,
    о тебе запели птицы,
    Я себе тогда сказала
    Что весна - не буду злиться,
    проганять не стану тени,
    слёзы лить - и так снег тает...
    Всё в порядке, без сомненья
    Только сон не наступает...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  38. Григорій Слободський - [ 2008.02.05 13:52 ]
    Зрада


    Зрадив юда Христа
    За три серебряка
    Зраджують
    Царі ,президенти, міністри,
    Щоб у крісло сісти.
    Щоб пройти в депутати
    Зраджують батьківщину – мати.

    Зрада - це пухлина, гнійник,
    Зраду не викинеш в смітник.
    Зраджують: бідні, багаті,
    Зрада в кутку в кожній хаті
    Зрада немає сорому, стида.
    Зрада –це вічна біда.
    Зраджують в палацах і на майдані,
    Зрада - рабиня і горда пані.
    Зраду не можна впізнати
    Вона уміє обличчя ховати


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  39. Григорій Слободський - [ 2008.02.05 13:58 ]
    одинаково мені
    Не ловлю зірки в небі,
    Не палаю у вогні.
    Чи купається місяць в річки,
    А чи мокрий , а чи ні:
    Однаково мені
    Але знаю, що купаю,
    Обмиваю усе зло.
    Там де лихо притаїлось
    Мусить бути теж добро.
    Без добра немає лиха,
    Річка б вийшла з берегів.
    Побувала вона тиха
    Поки вітер не зривів.
    Якщо вітер забуяне,
    Хвиля греблю підіймає
    Там вже, лихо, там вже гори
    Там добра уже немає


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  40. Олександр Ткачук - [ 2008.02.05 12:31 ]
    Пост-ДН синдром.
    приходити в себе, вбивати вечори
    дивлячись тупо під пледом тіві
    гріти серце попиваючи чай
    чекати на твоє – не скучай…

    говорити я собі заборонив
    не в тему кожне слово
    перша буква, тупа і остання
    звук летить не з тією швидкістю
    мобільні страждають несумісністю
    аська і та вміло підставила
    віндовс з багатозадачністю
    я з непотрібністю

    сніг потроху засипає цей рік в минулому
    літо та осінь пусті, весну зі своєю надією
    від зими не чекаю більше нічого я
    гріти серце, вбивати, приходити…


    Рейтинги: Народний -- (4.79) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  41. Олександр Ткачук - [ 2008.02.05 12:58 ]
    У вільному падінні.
    Не певен коли це почалось, можливо навіть увісні,
    Втратив сенс, полинув в забуття, оступивсь, ступив.
    Який був тоді час, день, зима чи літо, скоріше осінь
    Туман, перевищена вологість, а потім дощ полив.

    Зробив ще крок, не втримавсь, полетів
    Зі швидкістю вільного падіння
    Це не було видіння
    Я падаю униз

    Лечу я й досі,
    Затриматись вдавалось
    Так, не надовго, хоча здавалось
    Ось, це вона, я втримаюсь, хоч зараз…

    Та завжди чогось не вистачало
    І знову я зривався вниз

    Ясна, побачивши тебе я зупинився
    Із легкістю за руку ти тримала
    Манячи до близькості
    То жорстко обривала
    Ніхто не міг так бути моїм щастям
    Нещастям ти мене вбивала…
    Насправді ж ти летіла
    В падінні цьому були ми поруч
    Так «ми» і «поруч», гучні слова
    Але на мить, хіба так неможливо?
    І ось в котрий раз ти зупинилась
    Тримаєшся тепер за нього,
    Проводжу тебе
    Чи поглядом чи криком, не важливо
    Ти зараз там,
    Я далі полетів.

    А поки я у вільному падінні
    І поглядом її шукаю
    Відчуй мене в своїм видінні
    Ти поруч десь, я знаю.

    Схопи, затримай, не відпускай
    Заглянь у вічі, і поглядом…
    Прошепочи і подихом…
    Руку поклади і доторком…
    Вустами теплими вологими
    Цілуючи мене тримай.


    Рейтинги: Народний -- (4.79) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  42. Олександр Ткачук - [ 2008.02.05 12:03 ]
    В метро.
    В малому просторі
    З нормальної відстані
    Все знов почалось…
    Відчути стук серця на мить
    Тепло твоїх доторків
    Промайнулі станції скорочують простір
    Поміж нами лиш тонкий шар матерії
    Нашого літнього одягу
    Не зловлений погляд очей твоїх віднедавна вологих
    Тільки приваблює все більше
    Вдихаю повітря через твоє волосся
    Яке стає для мене допінгом
    Відображення у вікні тільки додає йому присмаку
    Наш шепіт один одному все більше збуджує
    Це твій колір обличчя тебе викриє
    І тебе і твої почуття…
    Все, твоя зупинка, виходимо.


    Рейтинги: Народний -- (4.79) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  43. Данчак Надія Мартинова - [ 2008.02.05 11:15 ]
    Жар любви
    Когда горит душа,
    И пульс стучит в висках,
    А сердце вырывается с груди,
    "Пришла любовь",
    Ты тихо сам себе скажи.

    Одна лишь мысль о образе родном,
    Волнует кровь,
    И жар охватывает тело,
    А дрожь пронзает с головы до ног,
    Ты ввысь летишь, сгорая всецело.

    Сливаясь,растворяешься,
    Не чувствуя ни тела, ни души,
    С природой ты соединяешся,
    Блаженством наполняешся,
    Любовью,негой,трепетом души.

    Любовь,любовь,какая сила в ней,
    Мощь,нежность колоссальная заложена,
    Вулкан страстей и море ласки,
    И нежности,дыхания утреннего ветерка,
    И жара поцелуя,слития.




    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  44. Іван Гонта - [ 2008.02.05 11:30 ]
    * * *
            Л. Л.

    Який сонет? Хіба ж я гідний?
    Своїм невитонченим стилем
    (якщо й з Пегасом - то безкрилим)
    Спаскудити твій образ, - рідний

    Уже мені - вже більше року,
    Як ми знайомі. Світ широкий,
    А сонць (крім неба) - лиш одне,
    Зате ж як гріє! ...не мене...

    Та і тебе не я зігрію.
    Хіба лиш чаєм... Чорта з два! -
    Нічим не виправдані мрії...
    Тьху! Що за соплі?! Ти права...

    Та без дарунка будеш, бідна, -
    не гідний я... А ти - чи гідна? :)

    13.06.03


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (5)


  45. Юрій Лазірко - [ 2008.02.05 00:41 ]
    Нотний стан
    Наступає затакт - німота
    і тримається вираз обличчя.
    Взята каменем нота ота
    та акордом наповнений відчай.

    А у "до"-"мі" затяжка на щем,
    відчиняються двері до альту.
    "соль"-ний номер скрипковим ключем
    набирає мелодії шпальту.

    Хрипне в басі обірване "фа",
    "так" у "сі" закричить, як синонім.
    А на "ре" обірветься строфа,
    ву-а-"ля" перейде у судомі.

    Не дотягне до терції стан -
    позатирані всесвітом звуки,
    а у них недоспіви осанн,
    а в мені неминучість розлуки.

    5 Лютого 2008


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (7)


  46. Василина Іванина - [ 2008.02.04 20:05 ]
    ***
    спинись в життєвій суєті на мить
    бач день за днем повільно відлітає
    невідворотна вічність поглинає
    усе що нас хвилює і болить
    і так банально серце защемить
    буденні клопоти нам серце ранять
    а я рятуюсь словом мій коханий
    невже й воно в буденності згорить


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.51) | "Майстерень" 5.17 (5.49) | Самооцінка 3
    Коментарі: (6)


  47. Леся Романчук - [ 2008.02.04 18:15 ]
    ГРАНІ ГРАНІТНОГО ГРОНА
    1
    На гострім зламі осені і літа
    Навалу часу не перепиню.
    Чи я кого зумію обігріти
    Раптовим зблиском давнього вогню?

    Римовано-віршовано-гладенько,
    Так лагідно — ні пір’я, ні смоли.
    Ти є у мене, серденько-серденько?
    Якщо ти є, то зглянься, заболи!

    Бо так мені ні зимно, ані тепло,
    Бо так мені ніяк, що хоч кричи!
    Чи є десь рай, не знаю, а от пекло,
    Напевно, починається вночі.

    О, антиподе раю загадковий,
    О, символе одвічності страхіть!
    Чорти, чи як вас там, таж майте совість,
    Не ледарюйте, дрова підпаліть!

    Хоч ви мені зігрійте думи вперті!
    Обсіли душу вічнії сніги.
    Зігрійте зараз, бо, боюсь, по смерті
    Мене до вас не пустять за гріхи.

    2
    Хто має чим — платіть.
    Мені платити нічим.
    У серці — люта їдь, жалі і полини.

    Хто має чим — горіть,
    Хто душу не скалічив,
    Чекайте з неба зір і сонця восени.

    Хто ще пливе — пливіть,
    Хто має силу — стійте
    На свому на загин, до решти, до кінця.

    На злам тисячоліть,
    О мій чудовий світе,
    Навіщо ти прибрав тернового вінця?


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (9)


  48. Ванда Нова - [ 2008.02.04 17:06 ]
    * * *
    Флібустьєре моєї останньої пристрасті,
    Кораблі твоїх рук зачекались на пристані,
    І тенета думок у ваганні розхристанім
    Оповили рамена важких якорів.

    Командоре моєї зимової ніжності,
    Не губися в омані феєрії сніжної, -
    Сторінки, що розкриє тобі чорнокнижниця,
    Розбентежать у тілі незгасний порив.

    Адмірале флотилій моєї жіночності,
    Еполети вінчатиму лаврами почестей,
    Упірни у шаленство, що статтю наврочене,
    Увійди войовниче в мої сто морів…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (22)


  49. Любов Вороненко - [ 2008.02.04 16:02 ]
    Ностальгія
    Ностальгія...
    За літом, за містом
    За дорогою, словом, піснями
    День втікає розтраченим листям
    У минуле, що стало між нами
    Переходи, шляхи, переїзди
    Літаки, обважнілі від люду
    Я не сяду на потяг...вже пізно
    Я ніколи з тобою не буду
    Cтислий графік, наради, прийоми
    Сірих днів показна позолота
    Інша карточка для телефону
    Інші друзі, знайомі, робота
    Інші ранки, дороги трамваї
    Пошматоване часом обличчя
    В тобі правда, якої не знаю
    І яку не відкриєш...зазвичай
    Ностальгія за рухом долоні
    За розмовою в тихому сквері
    Ще твій потяг стоїть на пероні
    Але вже не відкриються двері
    Конкуренція Праги і Львова
    Вулиць, скверів, музеїв, знайомих
    Це ж якась безпідставна розмова
    Двох істориків маловідомих.
    Краплі падають несамовито
    Може сльози, а може грозою
    Плаче місто, громами розбите
    Не за літом. А лиш за тобою.


    Рейтинги: Народний 5.39 (5.35) | "Майстерень" 5.33 (5.27) | Самооцінка 5
    Коментарі: (15)


  50. Григорій Лютий - [ 2008.02.04 14:26 ]
    ГІНЕЦЬ
    По широкому полю,
    Як душа – навпростець
    Їхав хлопець-махновець
    Та й до Батька гінець…

    Їхав з дального Дону
    В гуляйпільські краї.
    А назустріч червоні –
    Як вовки-кураї.

    Помолився на землю,
    Та земля не схова…
    Аж до обрію темно –
    Од копит курява…

    Не торгуйся, козаче,
    Бог ще з неба не зліз!
    Наша Доля не плаче,
    Вже нема в неї сліз…

    Я живий їм не дамся,
    Буде радісна січ.
    Заспівав-розсміявся
    Та й поїхав навстріч!

    Будем білих ми бити –
    Хай красніють ущерть!
    Будем красних губити,
    Хай біліють усмерть!

    Й біля самого сонця,
    На порозі в Творця
    Порубали махновця,
    Погубили гінця.

    Та відкрився для нього
    В небі Господа лик.
    І взяла його пісня
    На безсмерний рушник.

    А на ранок додому
    Вірний коник прийшов
    Та й привіз голівоньку
    Без його підошов…

    Ой, привіз голівоньку
    Та дві рани в очах.
    Там, де мали буть плечі –
    Дві сльози на плечах…

    Там, де мали буть груди,
    Там гуляли вітри.
    Затужила матуся
    І чотири сестри.

    І коли положили
    Голівоньку у гріб,
    І коли відтужили
    І тополі старі,

    Мов остання розплата,
    Аж із краю села,
    Із хреста, наче, знята
    Наречена прийшла…

    – Я ношу його сина,
    Буду з ним не сама…
    Повінчайте нас, тату,
    Повінчайте нас, ма…

    Хай росте, як і тато,
    Хай гуляє в степи.
    Я зумію кохати,
    Доки милий мій спить…

    Обняла перед Богом, –
    Навіть обрій поник…
    – Я вінчаюсь до нього,
    Я не маю вини…

    По широкому полю,
    Як душа – навпростець
    Їхав хлопець-махновець
    Та й до Батька гінець…

    Будем білих ми бити –
    Хай красніють ущерть!
    Будем красних губити,
    Хай біліють усмерть!


    Рейтинги: Народний 5.56 (5.62) | "Майстерень" 5.5 (5.57)
    Коментарі: (31)



  51. Сторінки: 1   ...   1661   1662   1663   1664   1665   1666   1667   1668   1669   ...   1845