ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.09.25 13:45
Це так важливо - не проґавить час
Натхнень, прозрінь, осяянь і пророцтва,
Великий, ніби трепетний Тарас,
Не згаявши хвилини первородства.

Ця мить нечутно, тихо спалахне
І кане в час, мов крапля миготлива.
Не втопиш у озерах реноме,

Світлана Пирогова
2026.09.25 12:46
Красуне, знов нова і неповторна.
Твої тумани і дощі у час тривог,
А липа з кленом обіймаються удвох
Тоді, як вітер грає на валторні.

Глибинна? Так, тебе не осягнути,
Бо не спинити і не випити до дна.
Осіння звабо, ти така лише одна.

Ігор Шоха
2026.09.25 12:37
Війна дає шалені бариші
олігархії будь-якого краю,
де правду і свободу убивають,
а телеботи інтермережі,
буває, що від щирої душі
дияволу во плоті помагають.
Система влади має реноме
лукавого пройдисвіта і чорта.

Ірина Вовк
2026.09.25 07:54
VIІ. « РИМ ПОЧЕКАЄ! » Кімната молодого Плінія була завалена сувоями. Тут були вірші Вергілія, праці істориків і його власні начерки. Юнак гарячково пакував речі в шкіряну сумку. Завтра вранці в порту на нього чекав корабель до Остії. Пліній

Віктор Кучерук
2026.09.25 07:16
До сонця усміхається земля,
Діждавшись врешті просвіту в тумані, -
Вже росами вмиваються поля
І обсихають в теплому сіянні.
Усе навколо скинуло свій жаль,
Розвіялися сумніви й тривоги, -
Душа світліє, як прозора даль,
І стелиться життя нова дорога.

С М
2026.09.24 23:59
Лунатик на траві, дивись
Лунатик на траві, дивись
Згадавши як сміявся й грав колись
Інші диваки за ним велись

Лунатик у передпокої
Лунатики в передпокої
В газеті їх обличчя звернуті додолу

хома дідим
2026.09.24 23:03
обережно акуратно
непоспішно
оминаючи закинуті кути
де чаїться бозна-що
пантрує нищить
залишає непривабливі
сліди
вийшовши нарешті

Тетяна Левицька
2026.09.24 22:13
Ще краплі літа в осені барвистій
перлинами роси у падолисті,
та вже схиляють голови жоржини;
лоскоче оболок* вологий жовтень,
свавільний вітер бешкетує вкотре
прозорим привидом у журавлині.

Каштанів їжачки вп'ялися в землю,

Ольга Садкова
2026.09.24 20:58
Грались в піжмурки із сонцем,
якось, огірки.
Ув огудині сховались добре під листки.

Сонце тикається в листя:
як би зазирнуть?
Жодної нема шпарини ані там, ні тут.

Вячеслав Руденко
2026.09.24 18:34
Підлога бажає зігрітись,
Юрба із бандурами зліва
Несе непорочне угору.
Фіналу не буде — диво.

Диво з червоної глини,
Мета його нам невідома.
Шерех ще чути з обійстя

Євген Федчук
2026.09.24 17:13
Жили чоловік і жінка на хуторі. Звісно
Двом на хуторі отому їм було не тісно.
Бо ж ніхто до них не їздив, щоб погостювати.
А вони гостей любили у себе приймати.
Щоб самим у гості з’їздить – того не любили.
Тож на хуторі своєму у нудьзі сиділи.
Якось

Юрко Бужанин
2026.09.24 16:43
Так схожий на старовинні,
Я замок повітряний звів.
В ясній мальовничій місцині,
Із хитросплетінням ходів.

Заходимо вдвох у замок. –
Тут гарно, лише придивись:
І стіни – дзеркальний спалах.

Борис Костиря
2026.09.24 14:26
Колись доводиться прощатись
Із домом, книгами, людьми.
Не дочекаєшся пощади,
Хоч упади на дот грудьми.
Колись приходить час останній
І вирішальна дивна мить.
Всі непромовлені питання
Не можна в серці утопить.

Віктор Кучерук
2026.09.24 06:15
Предківські дороги нам дарують крила
І тримає міцно пращурів земля, -
Без того коріння, що дає всім сили,
Не злетить у небо молоде орля.
Пам'ятають стіни дорогої хати
Предків кожне слово, кроки і пісні,
Що з дитинства учать правду захищати
Від як

Ірина Вовк
2026.09.24 05:29
VІ. ТЯГАР СИНІВСЬКОГО ОБОВ'ЯЗКУ У задимленій майстерні коваля Квінта ранок почався з важкої розмови. За довгим дерев'яним столом сиділи двоє братів. Квінт, широкоплечий, із мозолястими від молота руками, та Марцелл – стрункий, загартований у боях ле

хома дідим
2026.09.24 00:00
вітер тихий і вітер злобний
понеділок а там четвер
чоловік зріс пішов із дому
зневірявся як міг помер
не того що хотів скандалу
чи хворів а чи впав у маразм
цих випадків буває чимало
а того що відбув свій час

Борис Костиря
2026.09.23 20:02
Перетоплений шлях у майбутнє, на гору жадану,
Перетоплений сміх, перетоплені плоть і кістки,
Перетоплений голос, далекий, тендітний, коханий,
І не можемо ми спорудити крізь вічність мости.

Перетоплені сили, наснага, надія і гордість,
Перетоплені зд

Федір Паламар
2026.09.23 19:32
   14. Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому!    Шум-Кушта предстоїть, і возвіщає, і поучає. Шум бар Ну, Шум-Кушта, предстоїть і глаголе покірно перед Господом, прорікаючи:    – Минувся час мій, і належить мені відійти. Та не відаю, хто суп

Артур Курдіновський
2026.09.23 15:17
Я піду за дощем, закохавшись у сіру сльоту
Та не буду співати весні осяйні дифірамби.
Вже минули безглузді часи сподівань біля рампи -
Тож сьогодні вінок з порожнечі для себе сплету.

Не лякай мене, осене, холодом вранішніх злив!
Це - стихія моя! В

Артур Курдіновський
2026.09.23 15:16
В блокноті згорілім - згорілий рондель,
Від світлих рядків залишилось вугілля.
Душевна зневіра. Тілесне безсилля.
Стійке панування безмежних пустель.

Давно вже тендітна та ніжна пастель
Затьмарена модним строкатим свавіллям.
В блокноті згорілім -

Борис Костиря
2026.09.23 14:40
Він біг у даль, отримавши свободу,
Після заков тривалих і крутих,
Пірнаючи в найбільшу насолоду
Без нагород минущих, золотих.
На березі морському співи чайок
І плескіт хвиль, а він біжить кудись,
Звільнившись від умовностей і часу,
Пірнаючи у незг

Вячеслав Руденко
2026.09.23 11:38
Призначення чаю з жасмину співмірне
З безсмертям душі миловидної щучки,
Подоба якої не платить комірне
Ні Сонцю, ні вітру, не носить обручки.

Скажи йому: «Хронос!»—здригнеться відчайно,
Пелюстки, мов очі,наповняться змістом,
У збуренні, в русі, як

Ірина Вовк
2026.09.23 08:06
V. ЗОЛОТИЙ ДИМ ХРАМУ ІСІДИ Ранок у храмі богині Ісіди тонув у солодких пахощах єгипетських благовонь. Головний жрець Калпурній, одягнений у білосніжну лляну туніку, сидів біля вівтаря й задоволено перераховував приношення. Торговці з порту сьогодні бу

Віктор Кучерук
2026.09.23 06:28
Хлопці кажуть: Не спіши
На бочок лягати, -
Поживи ще для душі
Не в порожній хаті.
Ту знайди, що принесе
Для душі розраду, -
Для котрої над усе
У стосунках злада.

С М
2026.09.22 23:54
Едді, що за кпини?
Я телебачив нині
Едді, що за кпини?
Мене питає дехто
Про твій подвійний крій
Гадаю, це все хрінь
Ти кинув у пакет
Мені прислав оце –

Артур Сіренко
2026.09.22 22:56
Була осінь. Навіть уже не рання — переддень золотої (осені, не доби, золотої доби насправді не було та й не могло бути). Листя дерев спокою і споглядання ледь-ледь почало жовтіти: чи то від одвічної меланхолії міста, чи то від того, що обивателі почали но

хома дідим
2026.09.22 20:58
що із пригніченості цеї
завжди комусь реально гірше
бо не знаходить панацеї
ані у грошах ані віршах
одвічні теми хліб щоденний
що поминаєш у молитві
зірки далекі ближчі терни
сльозини потом оповиті

Вячеслав Руденко
2026.09.22 17:42
Даоська дошка, як мені без тебе
Хитатися під явором Небес —
Спиною чухатися об каміння Геба
На зло чужинцям із сльозливих п'єс?

Проходять хвилі по ланам строкатим
На радість непритомним четвергам —
На початках часи завжди багаті —

Борис Костиря
2026.09.22 13:07
Хоч краплю сну іще напитись
Ти, ноче благодатна, дай.
Промовить ніч така столика
І незглибима, як Дунай.

У морі сну втоплю тривогу,
Зайду до нього, мов корсар,
Знайшовши в безмірі дорогу

Ольга Садкова
2026.09.22 12:19
Опинившись посеред гармидеру,
з відчаю розсипаєшся на клаптики.
Не відразу отямишся
і силою волі зберешся до купи.
Заметушишся тоді:
там підбереш, там посунеш,
щось поставиш, щось перекинеш,
припасуєш, зірвеш, викинеш, притиснеш…

Володимир Мацуцький
2026.09.22 12:00
Казочка для дітей та їхніх батьків)

Озвучили казочку:
Автор, Добрий Кабанчик (П’ятачок),
Старий Собака, Рудий Кіт.
Особи, які згадуються:
Хазяїн, Хазяйка, Дочка, Колій, Цабе,
Люди, Свиня, Кабан, Миша.

Артур Курдіновський
2026.09.22 11:42
Твоє перо застигло в чорній тузі.
Немає слуг, палаців та карет.
Лише життя затягує корсет...
Нестерпно жити у важкій задусі!

За правду більше страти не боюся!
Недосконалий світ - крихкий намет.
Тобі новий підкориться сонет -

Ірина Вовк
2026.09.22 07:05
ІV. ОСТАННЄ ПРОРОЦТВО ТІБЕРІЯ У підвалі старого інсулі – багатоповерхового будинку для бідноти на окраїні Помпей – пахло вологою, дешевою оливковою олією та свіжоспеченим ячмінним хлібом. Тіберій, чоловік із поріділим волоссям та глибокими, спокійними

Віктор Кучерук
2026.09.22 06:38
І знову до рідної хати
Прямую селом навпростець, -
Несеться мене зустрічати
Запилений вкрай вітерець.
У теплі обійми приймає
І міцно цілує уста
В селі, де нікого немає,
Де хата батьківська пуста...

хома дідим
2026.09.21 22:54
похмурий вересневий день
докинь ще спалахів уяві
на ярмарку робочих тем
сенс розгортається безмежно
чому би ні що є то є
у цім житейськім поезійнім
топ-менеджер ти чи курєр
чарчину кави і до справи

Федір Паламар
2026.09.21 21:53
Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому! До вас глаголю і вас поучаю, обраних і довершених, котрі живуть у світі. Не будьте причастниками Тьми і возведіть очі свої вгору, до Дому Світла. Відлучіть себе від злого заради блага, від гріхів із Дому Т
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Тарас Плахтій - [ 2007.06.08 16:56 ]
    Я iду...
    На дорозi у мене стiна,
    Я крiзь неї не можу пройти.
    З перепон та камiння вона,
    А за нею у маревi - ти...

    Я так хочу торкнутись тебе
    I вiдчути гарячі вуста,
    Але надто камiння важке
    Й з перепон там гора вироста…

    Вибиваю камiння з стiни,
    Розриваю сiтки перепон,
    Ще залишилось трохи… а ти
    Розчинилась, мов в променях сон…

    Вiдчай сили нової додав,
    Я зумiв проламати стiну.
    Образ твiй вдалинi десь зникав,
    Залишилась дорога... я йду…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.19) | "Майстерень" -- (5.19)
    Коментарі: (2)


  2. Катерина Івченко - [ 2007.06.08 16:23 ]
    * * *
    Пальці знають лінії обличчя,
    Тіло прагне знов твоїх долоней..
    Решта все – на потім, на узбіччя.
    Сльози щастя – дивно – теж солоні.
    Та, що знала все про почуття
    Без жалю ламає ритм звичний,
    Щоб вивчати знов нову алхімію:
    Рук твоїх, в яких моє життя,
    Вуст моїх, що п’ють вогонь правічний...


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  3. Юра Обезюк - [ 2007.06.08 16:31 ]
    Фантом (мій народ - бидло)
    Народе, мій невідомий брате,
    Не парся! Не довго ше чекати,
    Всьо зроблено за тебе
    Давно

    Ти хочеш шось мені сказати?
    Про мене? Нє? Про себе?
    Шо було є і буде?

    Знаю.
    Заколять, порубають, як пацє на празник!
    І будуть тішитись гижками.

    Бидло!
    Як правильно поляки (а не ляхи)
    Назвали, коли на то була причина..


    Весело... Ти радієш... А шо лишається
    робити в божевільні?..

    17 січня 2007


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Фешак Адріана - [ 2007.06.08 15:15 ]
    по венах речення, чекаючи коли прийде хвилина
    прийде та хвилина коли я перестану дихати___***___
    тобою
    і міхи легень наповняться порожнечою
    вдихаючи нічого я почну ставати злою
    і замість крові по венах тектимуть речення
    останніх фраз покинутих і впертих
    незрозумілих декілька рядків
    прийде хвилина коли з мрій роздертих
    не проростуть слова... "А ти б хотів....?"


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.07)
    Прокоментувати: | ""


  5. Юра Обезюк - [ 2007.06.08 15:58 ]
    *-*                            (вже пісня)
    Якими потворами люди стали -
    забули, де добре, а шо є погане.
    Забризкали фарбами очі дівчатка -
    в притоні танцюють за шоколадку.

    Забери, мене з цього "раю",
    забери, забери мене з цього "раю"...

    В червоних колготках з дзиґарами кралі
    в червоних колготках, у сітку, гуляють...

    Забери, мене з цього "раю",
    забери, забери мене з цього "раю"...


    осінь 2004 і весна 2007


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати: | ""


  6. Ірина Шевченко - [ 2007.06.08 15:08 ]
    Ти мене покинув мене...
    * * *
    Душа - то рiчка.
    Пам'ять - береги.
    А спогад - пoнад рiчкою оселя.
    Пливеш i бачиш:
    Селища, снiги,
    Мiста, веснянi хащi та пустелi.

    А у твою хатину я завжди
    Могла, як до домiвки,
    Повернутись:
    Ввiйти, зiгрiтись,
    Випити води,
    До тебе пiдiйти
    Та пригорнутись...

    А зараз -
    Чом на ганку я стою?
    Чом дверi замкненi
    I не ввiйти?
    Невже ж i пам'ять
    Сивую мою
    Покинув ти?


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.05) | "Майстерень" -- (5.02) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  7. Ірина Шевченко - [ 2007.06.08 15:12 ]
    Передостання мить...
    ***
    А свiт зненацька збожеволiв
    I я також разом iз ним.
    Земля здригнулася вiд болю,
    Вiдчувши доторки вiйни.

    Земля вжахнулася, бо дiти,
    Що завше гралися з вогнем,
    Зумiли врештi запалити
    Щось невимовне, щось страшне...

    А свiт зненацька збожеволiв
    I ми разом iз свiтом теж.
    Затьмарилися нашi долi
    У попелi близнючок-веж.

    Передчуттям душа затерпла
    I серце вражене болить:
    Яка ж ти лагiдна i тепла -
    Життя передостання мить...



    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.02) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  8. Ірина Шевченко - [ 2007.06.08 15:53 ]
    Квилить серце...
    * * *
    Степ вистелює пiд ноги
    Рiзнобарвнi килими.
    Рiдний степ!
    Але ж вiд чого
    Квилить серце:
    "Звiдки ми?"
    Квилить серце:
    "Де коріння
    Роду, племенi, життя?"
    Квилить серце:
    "Чи ж ми виннi,
    Що немає вороття..."



    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.02) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  9. Ірина Шевченко - [ 2007.06.08 15:12 ]
    Шляху тремтливо лезо
    * * *
    Хай моє тiло порається звично
    Серед марноти зайвого життя:
    Немов у вирiй, мрiя мене кличе,
    Народжуючи дивне вiдчуття.

    Менi здається, ген, за небокраєм,
    Є незбагненнi сонячнi свiти.
    Мене одвiку доля там чекає,
    Та, за якою довго треба йти...

    О, зваба зваб - шляху тремтливе лезо,
    О, прикрощi - буденностi полон.
    О, днi мої - тужливо довжелезнi,
    О, рятiвне занурення у сон...



    Рейтинги: Народний 5 (5.05) | "Майстерень" -- (5.02) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  10. Катерина Івченко - [ 2007.06.08 12:14 ]
    * * *
    „Овва!”, - зухвало я казала
    І брови іронічно зводила.
    Чи те зі мною було, що писала?
    Хіба колись під себе я підводила?
    Облиш-но. Просто вигадки. Сюжети.
    У когось зранку кава. Хтось газети
    гортає, зупиняючись на темах,
    які хоч трохи розганяють кров.
    А я усі свої думки й прикмети
    Вбирала у слова, щоб чути знов.
    Щоб перейшло, минуло, відгоріло...
    Щоб на папір – і більше не боліло.
    ....................................
    Чому ж для цього не знаходжу слів?
    Сама в собі як в клітці дикий звір.


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  11. Катерина Івченко - [ 2007.06.08 11:52 ]
    Калахарі
    Я вже вічність блукаю пустелею.
    І волію одного – напитися.
    Під ногами пісочок все стелиться,
    І очам неприємно дивитися
    На безмежні бархани попереду
    (жодних натяків на оазу).
    Дивно – наслідків від „прогулянки”
    Я чомусь не збагнула відразу.


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  12. Катерина Івченко - [ 2007.06.08 11:46 ]
    * * *
    ...А, може, й сил
    я не знайшла. Не знаю...
    Уже й потроху забуваю,
    а іноді себе втішаю, -
    що не важливо це - сплило.
    І навіть вірить починаю
    у те, що, може, й не було
    нічого.
    Ось так...
    Невпевненість лякає.
    А, особливо, в завтрашньому дні
    (цікаво, дно чи день я на увазі маю?)
    Бо не складаються й пісні,
    коли в душі порожньо й темно.
    А, може, він правий - даремно
    я близько так усе сприймаю
    (так я ж далекого не маю...)

    То як тобі здається зараз,
    мої вірші, мої думки,
    чи ще прозорі, чи дзвінкі,
    чи ще нагадують струмки?..


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  13. Катерина Івченко - [ 2007.06.08 11:56 ]
    El sol
    Безнадія,
    випалена гарячим сонцем...
    Настільки гарячим, що перетворює її на лаву,
    яка стікає зі свідомості розплавленими потоками,
    і дозволяє на короткий час забути про себе.
    Нічого, крім сонця.
    Яскрава застигла мить.


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  14. Катерина Івченко - [ 2007.06.08 11:23 ]
    * * *
    Піднімуся думками вгору
    І стечу потім вниз річкою...
    Не люблю я чомусь море –
    Краще стану стрункою смерічкою.
    Буду чути я плин часу,
    Пропускатиму крізь світло,
    Під дощем своє гілля купатиму,
    Заграватиму трохи з вітром...
    І тоді, коли все забуду,
    Все, що було колись на часі,
    І тим більш, що було невчасним;
    Якщо ти ще чекати будеш -
    Повернуся до тебе щастям
    (як до сонця, очі примружив).


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  15. Катерина Івченко - [ 2007.06.08 11:12 ]
    * * *
    О, як майстерно я розставила пастки!
    З яким натхненням зілля відміряю!
    Так були зайняті оцим думки,
    Що я сама до пастки потрапляю...


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  16. Катерина Івченко - [ 2007.06.08 11:14 ]
    * * *
    Писати смуру – дуже вдячна справа, -
    Вона єдина має сенс,
    Коли потрібно вирізьбить оправу
    Для почуттів, що стануть швидко тінню...
    Хто зрозуміє щось в безглуздому сплетінні
    Моїх думок і острахів моїх?
    Не ти. На жаль, не ти. Всихають
    Мрії і слова – їх поглинає час,
    Не повертаючи, не даючи нових...
    А дні і місяці повз мене пропливають –
    Ти вже не в змозі зупинити їх.


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (8)


  17. Катерина Івченко - [ 2007.06.08 11:32 ]
    * * *
    Я боюся побачить її на звалищі
    непотрібних вже мрій, відгорівших бажань.
    Я не хочу зустріти її на згарищі,
    де ще йтиме луна від недавніх благань...

    Я не знаю, чи зможу її воскресити,
    та, напевно, у мене не вистачить сил
    знову випити трунку її та горіти...
    Бо зостанеться навіть не попіл, а пил.


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  18. Катерина Івченко - [ 2007.06.08 11:19 ]
    * * *
    І знов чекання не закінчиться нічим,
    окрім усмішки уві сні щасливої.
    Я знову буду марити вночі,
    я знову бігатиму в захваті під зливою...
    Спочатку думати, що вирішено все,
    Через хвилину – вже цього жахатися
    (і тільки слідує рука за олівцем,
    і тільки думка – щось же має статися).
    Сьогодні я зухвала і нова.
    Сьогодні навіть не вдягаю лати.
    Натягнута душа, як тетива –
    я можу ще... й не можу вже чекати.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.23) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  19. Катерина Івченко - [ 2007.06.08 11:17 ]
    * * *
    Отпечаток твой свеж и точен -
    Но невидим другому глазу...
    Я считаю, что мир мой прочен,
    Если это проходит сразу.


    Рейтинги: Народний 5 (5.23) | "Майстерень" 5 (5.25)
    Прокоментувати:


  20. Катерина Івченко - [ 2007.06.08 11:41 ]
    * * *
    Віддаляється ще одна постать -
    Тане, в'яне, нарешті зникає.
    Щирий смуток та гострий розпач -
    Лише жалю знову немає...


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Катерина Івченко - [ 2007.06.08 11:45 ]
    * * *
    Щось у вечірніх сутінках шукаю...
    І не знаходжу. Відпусти думки.
    Вони мої. Я поки не благаю,
    не наближаю і не віддаляю,
    і навіть не тебе –
    себе вмовляю. І час, -
    ти не біжи, не йди...
    А зупинись. На мить.
    Дозволь відчути те, що швидко плине,
    дозволь насолодитися нетлінним...
    Занотувати теплий подих травня,
    запам’ятати те, про що болить.
    Я виліплю із сумнівів хвилини,
    І буду як свічки вночі палить...


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  22. Катерина Івченко - [ 2007.06.08 11:08 ]
    * * *
    Іноді внутрішньо оглядаюся –
    Це ж треба! – Живу, сміюся, дихаю...
    Минулося ще одне роздоріжжя,
    Де від вагань божеволіла тихо я.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.23) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  23. Катерина Івченко - [ 2007.06.08 11:57 ]
    * * *
    Стелиться замкненим колом дорога,
    Простір відлунює впевнені кроки...
    Я наближаюся знову до точки,
    Яку відділяли начебто роки.


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  24. Катерина Івченко - [ 2007.06.08 11:20 ]
    * * *
    Нетривке сьогодення ножем
    Щойно врізалося у свідомість -
    Ти минаєш, спливаєш... Невже?
    Я втрачаю тебе. А натомість?


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  25. Катерина Івченко - [ 2007.06.08 11:01 ]
    * * *
    Зазираю у вікно,
    Підглядаю у шпарину, -
    Роздивляюся життя,
    Що в Минулім опинилось...

    Перемотую знов стрічку:
    Повертаю, а не прямо –
    Тут ростуть мої смерічки,
    Обминаю цей раз яму...

    Зупинятися не можна –
    Постать зникне вмить за рогом.
    Не заплющувати очі,
    Не сидіти на дорогу...

    Не ділитися думками,
    Не чекати результатів,
    Не торкатися руками
    До музейних експонатів...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.23) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  26. Катерина Івченко - [ 2007.06.08 10:35 ]
    Місто Лева
    Я знов тебе хочу, до болю,
    до внутрішніх спазмів –
    повітря твого, меланхолії,
    кави духмяної!..
    (старезна бруківка у тиші –
    прислухайся - чуєш? -
    відлунює кроки мої
    слухняно...);
    Дочекаюсь дощу –
    денну втому він змиє із каменя,
    наче з серця мого, запального,
    та пилом припалого...


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  27. Катерина Івченко - [ 2007.06.08 10:28 ]
    * * *
    Натягнути б спокій, як одежу,
    І в байдужість на підборах взутися.
    Кажеш, я нічого не одержу?
    Може, прагну я лише позбутися...


    Рейтинги: Народний 4.88 (5.23) | "Майстерень" 5 (5.25)
    Коментарі: (21)


  28. Фешак Адріана - [ 2007.06.08 10:17 ]
    ________________________все втрачено
    коли кохаєш дуже сильно
    а вітер з піском в обличчя
    січе... і ти падаєш на коліна
    а піщинки стають камінням
    ------/---\--//---\-/-/-----------
    кардіограма вражає прямолінійністю
    а синусоїда сказаного болить
    коли кохаєш дуже сильно
    але кохання - то стакан у якому ти кит--
    --________________________/________
    стакан, у який тебе щоб запхати
    кавальцують на шматки власнобачення
    не варто... не можна!!! ТАБУ
    не кохати_________________________
    __________________________________
    __________________________________
    _____________ зупинилося серце___________
    все втрачено
    ______________





    Рейтинги: Народний 5.25 (5.23) | "Майстерень" -- (5.07)
    Коментарі: (6) | ""


  29. Тарас Плахтій - [ 2007.06.07 23:58 ]
    Тисяча й одна нiч
    Ми з тобою творили казку
    Однiєї i тисячі ночей.
    Ти менi дарувала ласку
    Й цiлувала замріяні очi.

    Ти була моя Королева,
    Я кохав тебе до нестями.
    Тільки хмари, птахи та дерева...
    Й ми обоє, торкнувшись руками...

    Час, мов вiтер, безжально розвiяв
    Десять сотень ночей над землею.
    Залишилась одна ... I надiя
    Манить нас помiж хмари зорею.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  30. х Лисиця - [ 2007.06.07 23:02 ]
    Где моя карета?
    На ладошке ветра
    Мимоходом счастье,
    Где твоя карета?
    Я уеду с власти.
    Начертит ответы
    Ручка в безысходность –
    Где моя карета?
    Я попала в сложность.
    Отобрать серйозность
    У помятой тучи
    И спастись от мысли,
    Хоть на сон грядущий.
    На распятых метрах
    Пригвоздится взглядом,
    Где моя карета?
    Я умру не рядом.


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.05)
    Коментарі: (1)


  31. Олесь Маївка - [ 2007.06.07 23:23 ]
    НА ЗЛАМІ ЛІТА 42-го...
    На Бистриці скривавленій
    Купались білі лебеді,
    На чорнім зламі літа
    Конав багряний день.
    А за рікою голосно
    Пищали кулі,
    Влучені
    В тяжкі жалі людей.
    За містом на окопиську
    Диміли в купах мештики,
    Горіли сиві косоньки
    На черепах жінок…
    А ти із ями мокрої
    До зір небес горнувся ще,
    Крик лебедів почув.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.28) | "Майстерень" 5.38 (5.19)
    Коментарі: (3)


  32. Олесь Холодний - [ 2007.06.07 21:29 ]
    ***
    Поміж тисячі слів є лиш кілька, що топлять каміння.
    Між мільйонів доріг лиш одна, що не має кінця.
    І хай темінь, сніги чи гроза хай, все ж маю уміння -
    Йти, летіти по ній, щоб сказати ці вірні слова.

    Що коли не дійду? Упаду на коліна? Застигну?
    Що як губи малинові змовкнуть посеред лісів?
    Ти не бійся, молю, бо кричатиму серцем нестримним!
    І почує весь світ, якщо досі почуть не зумів.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.32) | "Майстерень" 5.25 (5.2)
    Коментарі: (14)


  33. Дмитро Дроздовський - [ 2007.06.07 21:15 ]
    Стопроклятий
    Стопроклятий, я сто разів прокляв.
    Нехрéщений, я став вогнем у церкві.
    Я замість Бога душу розіп’яв,
    Я мертвий!

    Здивований, закоханий у час,
    Переливаюсь у фонтанні світла,
    Я фа-дієз, я ніжність, я молитва,
    Я прірва!

    Незломлений, нескорений, — живий,
    Я кидаюся в ніч безжурним птахом,
    Я відчуваю вас і лину ахом...
    Я вільний!

    Нажаханий самотністю очей,
    Холодний погляд і холодні руки.
    Мої думки — не голоси, а звуки!
    Я музика!

    Звеличений до образу Твого,
    Неперевершений і одержимий,
    Я світ тримаю у своїх зажинах.
    Я тінь Твоя!

    Я! І Не-Я! Матерія і жах,
    Логічний Логос і містичний Ерос,
    Старий чудак і вічний кабальєро,
    Я!
    Я?
    я...


    Рейтинги: Народний 5.3 (5.36) | "Майстерень" 5.25 (5.29)
    Коментарі: (1)


  34. Юлія Гордійчук - [ 2007.06.07 18:40 ]
    ***
    Зорі. Тернії. І зорі.
    Мара? Чудо? Шепіт моря.
    Тепла шкіра. Темні гори.
    Що тут? Істина? Чи горе?
    Скелі. Урвисько. Дорога.
    Щастя. Як винагорода?
    Як забава? Як отрута?!
    Що, Стара, простягнеш руку?!
    Ні, злякалась? Відступила.
    І я також. Нема сили.
    Геть! До моря? В гори? В тіні?
    І віднині... І донині...


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.2)
    Прокоментувати:


  35. Тетяна Питак - [ 2007.06.07 16:50 ]
    Біль
    Жорстокий світ кохання!
    Кого кохаємо – назнаємо!
    Кого бажаємо – не відчуваємо!
    Навіщо любити? Кохати й страждати?
    Навіщо почуття, якщо ти хворий?
    Хворий від кохання!
    Любов то тут то там спалахує
    І все ... щезає в мить,
    Коли найбільше її треба.
    Любов – це не хвороба, це – діагноз.
    Це може помогти, а може і біди втворити!
    Й забрати те,
    Чого втрачати ти не хочеш.
    Що найбільше в серці бережеш!
    Кохання! Що таке кохання?
    Мені дісталась лиш одна краплина ,
    лиш одна краплинка, лиш одна...
    А серце бажає кохання, але не краплину ...
    Лиш не краплину благаю...


    Рейтинги: Народний -- (4.64) | "Майстерень" -- (4.69) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  36. Ірина Моргун - [ 2007.06.07 16:30 ]
    Коханому
    закоханий ти закоханий
    замріяний ти замріяний
    раптово і так непрохано
    вітрами мені навіяний

    побачення ще раз побачення
    думки то пусті то глибокії
    не хочу колишнього спокою
    й минуле не має вже значення

    лютий 2001


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.24)
    Коментарі: (1)


  37. Ірина Моргун - [ 2007.06.07 15:34 ]
    Матері
    Heinrich Heine
    an meine Mutter

    Матері

    Я звик завжди пишатися собою,
    Така вже вдача: непохитний, гордий,
    І навіть пильний королівський погляд
    Мене б не змусив повести й бровою

    Але матусенько, повір, рідненька,
    Яким б не було гордим моє серце,
    Й воно покірно і смиренно б’ється,
    Коли тебе відчує поруч, ненько!

    Душа твоя до мене прилітає
    Свята душа, що в серце проникає
    І вмить до неба пташкою злітає

    Я каюсь, що тоді вчинив так зле,
    прекрасне серце засмутив твоє,
    те серденько, що так мене любило…

    Одного разу я тебе залишив
    Й пішов блукать незнаними шляхами,
    Щоб обійти весь світ й знайти кохання
    І осягнуть його як можна глибше.

    І я стоптав усі стежки й дороги,
    У кожні двері стукав, мов той старець,
    Просив любові хоч якийсь окраєць,
    Та крім презирства я не мав нічого.

    І кожен раз нове розчарування,
    Ніде я не знайшов своє кохання,
    Сумний і хворий повернувсь додому.

    А на порозі ти мене стрічала,
    В твоїх очах мов зірочка сіяла
    Ота любов, що я шукав так довго…

    січень 2003


    Ich bins gewohnt, den Kopf recht hoch zu tragen,
    Mein Sinn ist auch ein bißchen starr und zähe;
    Wenn selbst der König mir ins Antlitz sähe,
    Ich würde nicht die Augen niederschlagen.

    Doch, liebe Mutter, offen will ichs sagen:
    Wie mächtig auch mein stolzer Mut sich blähe,
    In deiner selig süßen, trauten Nähe
    Ergreift mich oft ein demutvolles Zagen.

    Ist es dein Geist, der heimlich mich bezwinget,
    Dein hoher Geist, der alles kühn durchdringet,
    Und blitzend sich zum Himmelslichte schwinget?

    Quält mich Erinnerung, daß ich verübet
    So manche Tat, die dir das Herz betrübet?
    Das schöne Herz, das mich so sehr geliebet?


    II
    Im tollen Wahn hatt ich dich einst verlassen,
    Ich wollte gehn die ganze Welt zu Ende,
    Und wollte sehn, ob ich die Liebe fände,
    Um liebevoll die Liebe zu umfassen.

    Die Liebe suchte ich auf allen Gassen,
    Vor jeder Türe streckt ich aus die Hände,
    Und bettelte um gringe Liebesspende -
    Doch lachend gab man mir nur kaltes Hassen.

    Und immer irrte ich nach Liebe, immer
    Nach Liebe, doch die Liebe fand ich nimmer,
    Und kehrte um nach Hause, krank und trübe.

    Doch da bist du entgegen mir gekommen,
    Und ach! was da in deinem Aug geschwommen,
    Das war die süße, langgesuchte Liebe.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" -- (5.24)
    Коментарі: (1)


  38. Золота Жінка - [ 2007.06.07 12:31 ]
    - Ти пам'ятаєш
    … Пригадуєш? Було це так давно:
    Смішна любов, п’янка, немов вино,
    І ми - кумедні, золоті, прозорі,
    І в серці – трави, а на небі – зорі.

    Немов лошиця, я, простоволоса,
    Купалася з тобою в перших росах…
    Там літні зливи змили запах зла,
    В дворі до ночі різались в “козла”

    Сусіди “під шафе”... А зараз в шафі
    Лише скелет, загорнутий у шарфик…
    Зітру пилюку, міль порозганяю…
    - Ти пам’ятаєш, золота?
    - Я пам’ятаю…


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.49) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (12)


  39. х Лисиця - [ 2007.06.07 01:19 ]
    * * *
    Тримайся свого зустрічного вітру,
    Я виром земним не стану.
    Як завжди обом не вистачить світу
    І ми його розламаєм.

    Хапайся свого наступного неба,
    Уламками із планети.
    Нам було чогось комічно замало,
    Що власні спрясти комети.


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.05)
    Прокоментувати:


  40. х Лисиця - [ 2007.06.07 01:30 ]
    * * *
    В гарячих обіймах небесного леза
    Я кожен свій світ присвячую вітру.
    Даремно, що знову шоковані тези,
    Якщо це не шанс для весняного цвіту.

    В прозорих затоках мого сьогодення,
    А що як неспокій не викличе сміху?
    І в усмішці є щось близьке до успення,
    Коли у святих розлітається стріха.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.05) | "Майстерень" 5.25 (5.05)
    Прокоментувати:


  41. х Лисиця - [ 2007.06.07 01:09 ]
    В черзі
    Я знову в черзі за твоїм серцем.
    Котра я в списку? Остання? Перша?
    Сьогодні. Завтра. Чи може вчора?
    Листків паперу вже ціла гора.

    Валізи з серцем і почуттями
    У гардеробі із тисячами,
    І вже зосталось останнє – душу –
    ”Зажди годину – я вкрасти мушу.
    Я обіцяю. Я закохаюсь.
    І перед смертю посповідаюсь.
    Я твій на зараз. Через хвилину.
    Я не надовго. І не затримуй”.

    Секунди легко по скроні скачуть,
    Заглянуть в розум де хтось інакший.
    ”Забрав хтось інший тебе так слушно?
    Зажди годину – я вкрасти мушу”.



    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.05)
    Прокоментувати:


  42. Уляна Явна - [ 2007.06.06 23:53 ]
    ----------------
    Я пам’ятаю твої приходи і втечі,
    Труся личком об твоє плече:
    Запах зігріває мене, бо ти є у ньому.
    Розгорнеш мені рукою привабу
    Всесвіту, а я пірну під неї.

    Як обгортки скидаєш з мене
    Лукаво, раз за разом –
    Злетіла додолу спідниця,
    Приречено дивиться
    Незримими очима моє тіло.

    Під дахом старого дому -
    Тобі єдиному.
    Дощ барабанить кроками,
    Лункими краплями
    Стікає крівлею долі.

    Насичено загортаєш в ковдру,
    Я є твій несціненний скарб,
    Що його граниш ритмічними,
    Гарячими, пульсуючими
    Поштовхами.
    7.06.07


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.3) | "Майстерень" -- (5.26)
    Коментарі: (3)


  43. Тетяна Питак - [ 2007.06.06 21:20 ]
    Без назви
    Сон.
    Мені сниться сон про кохання.
    Не звідано б`ється серденько моє...
    Чому так все так сталось?:
    "Забулися мрії, кохання пропало,
    Настрій змінився і тяжко так стало..."
    Це все через тебе,
    Ці сльози, страждання і біль у душі,
    Якої давно уже немає ...
    Цей сон, сон віщий і пропонує мені він
    Замислитись над своїм життям...
    Яке стало поглинати думки, зжирати чуття.
    Це божевілля, це все не правда, омана і брехня.
    Я не забула тебе ні....ні.
    Я лиш ... кохала тебе до нестями...
    Кохала правдиво, ніжно й ласкаво...
    Любове моя тебе не забуду .
    Буду кохати і ждати з роботи.
    Буду любити і поважити ... тебе!
    Лиш тебе моє серце шукає.
    Шукає у темному світі пітьми.
    Лиш ти один у моєму серці , лиш ти один, лиш ти...
    Люблю тебе моє кохання....


    Рейтинги: Народний -- (4.64) | "Майстерень" -- (4.69)
    Прокоментувати:


  44. Юрій Лазірко - [ 2007.06.06 19:45 ]
    Фірман
    Ливень линви скидає додолу,
    опускається шелех. Гостина.
    Недозбиране поле. Стодола
    перепхала за пазуху сіна.

    На дворі мокнуть коні. І фіра
    відмиває боки. Зпозаранку,
    перемутнена відчаєм, міра
    на дінці пересушує шклянку.

    Старість бік підпирає і хату,
    сина й доню за центом нагнуло.
    Тай онука забув слово "мати"
    і на цвинтарі люду прибуло.

    І рука не підноситься клясти,
    а зтрипалено хрест укладає.
    Тільки й того великого щастя,
    що розкралося долею, має...

    -------------------------------------

    А кишені в столичному місті
    дошивають собі можнокради.
    Тільки б совістю не переїстись.
    Ливень линви скидає. Розрада.

    6 Червня 2007


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.68) | "Майстерень" 5.25 (5.76)
    Коментарі: (13)


  45. Володимир Мельник - [ 2007.06.06 17:39 ]
    ***
    Ти зникала в темряві кімнати,
    Розчинялася у отворі дверей,
    Не уміла на прощання цілувати,
    Не дивилася у дзеркало очей.

    Після себе не лишала згадки,
    Що було - тогó уже не буде, ні.
    Лиш фольга й дві плитки шоколадки
    В сяйві місяця всміхалися мені.

    Тихий голос кроків по підлозі,
    Скрип дверей мов ніжне "прощавай".
    Битим склом лишалось на порозі
    У сльозі завмерле "вибачай"...

    Тиша мозок їла кислотою,
    Розривав свідомість срібний дзвін;
    Я душею линув за тобою,
    Ти ж верталася туди - де ВІН.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.18) | "Майстерень" -- (5.11)
    Коментарі: (5)


  46. Уляна Явна - [ 2007.06.06 12:50 ]
    втрачене
    цикл "жіночі портрети"

    Кожен ранок носить у собі автобуси,
    Котрі наповнені нашими душами:

    Студентськими, кравецькими, мстивими,
    Моряцькими, повільними, мандрівними,
    Добрими і злими, гарними і виродливими,
    Дитячими, дорослими, здоровими і хворими.

    А між ними і ти загублена –
    Руки мозолисто-струджені, під нігтями
    Чорнотою свята земля.
    Картаті в клітинку три сумки,
    В них городина зелено пахне.
    Хустка трохи сповзла на чоло,
    Спідниця ситцево задерлась на коліні –
    Грайливо, збуджує?

    Ти вийдеш на зупинці і пірнеш
    В базарну товчу,
    Розкладеш на ящику свій крам,
    Почнеш щоденний торг.

    Бути жінкою – то дар від Бога,
    Життя змушує до розтрачання
    Подарованого …


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.3) | "Майстерень" -- (5.26)
    Коментарі: (8)


  47. Юлія Гордійчук - [ 2007.06.06 11:28 ]
    Краків
    Мерехтіли зорі над півсонним містом,
    Щось співали трави під стіною замку,
    Ліхтареві хвилі в оксамиті Вісли
    Чарівним намистом обіймали Краків.
    Ніч взяла в долоні старовинне місто,
    Цілувала скроні посивілих веж.
    Візерунком вулиць пролітали тіні
    Вершників у латах, чувся полонез.
    Відголоском кроків вартових на стінах,
    Відблисками свічок із порожніх вікон,
    Пахощами квітів, мерехтінням Вісли
    Ніч в липневу казку прикрашала місто,
    І сміялась вітром на шпилях костьолів,
    Понад стіни Вавеля розсипала зорі.
    Ти сказав: «Для тебе», - і простягнув небо.
    Я одну, маленьку, взяла у долоні.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.24) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (4)


  48. Юлія Гордійчук - [ 2007.06.06 11:34 ]
    Жешув (без тебя)
    В нервном тике бьется минералка
    На стареньком гостиничном столе.
    Зимний город ночью чист и ярок,
    Тих и пуст, и призрачен вполне.
    В нем глянц и терпкость сонных полустанков,
    Что на путях из пункта А в пункт Б.
    В нем беспардонность и живучесть шавки,
    Что ластится – чего уж! - и ко мне.
    Луна, в окне упрямо отражаясь,
    Летит на дно почти твоих зрачков…
    Да, в этом городе не спится точно так же,
    Как и в любом другом...


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.2)
    Прокоментувати:


  49. Юлія Гордійчук - [ 2007.06.06 11:38 ]
    Поход за... (мечтой?)
    И та, что за левым плечом,
    И тот, что за правым - стеной,
    И те, чьи жизни - мираж
    Покорно пойдут за мной:
    Ни жертвой, ни палачом,
    Ни властвовать, ни служить,
    Змеиными тропами днем,
    И ночью на блеск свечи
    Туда, где живые сны
    Сминают в труху покой,
    Туда, куда рвутся все,
    Чтобы побыть собой.
    …Я поведу туда
    Безмолвный свой легион,
    Где рушатся города
    На диком витке времен -
    Там каждый найдет свое.
    Не потерять бы вновь…
    А та, что за левым плечом,
    Та просто идет – за мной.


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.2)
    Прокоментувати:


  50. Оксана Барбак - [ 2007.06.06 10:13 ]
    ***
    З якого поля йдуть єдинороги
    У сни мої уже четверту ніч,
    В оголені пейзажі протиріч,
    Що плутають уяву... чи дорогу

    У кращий світ, захований в мені,
    Де тіні мрій пророчі... чи пропащі?
    І білогриві сни у темні хащі
    Везуть мене на вигнутій спині...

    Стискаю у долоні сонце зрання,
    Ним спалюю я тисячі страхів.
    Світає... І шпилі міських дахів,
    Немов єдинороги, сплять в тумані...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (9)



  51. Сторінки: 1   ...   1724   1725   1726   1727   1728   1729   1730   1731   1732   ...   1846