ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Сушко - [ 2018.03.11 09:39 ]
    Пророцтво
    Чи заговорить Україна рідною,
    Якщо хохли втекли на чужину?
    Син - у Варшаві, а дочка - у Сіднеї,
    У цьому я себе лише виню.

    Рубав Сірко запроданців з охотою,-
    На сотні літ вперед чаклун глядів.
    А нині зрада слова стала модою,
    В ціні жратва, монети золоті.

    Заборгувала батьківщина жидові
    За власну землю, волю і хати.
    Пів-України жебрає по світові,
    У решти сил немає утекти.

    На вишиванці обірвали китиці,
    Побила міль і охабні, й брилі.
    Людей не стане, мова самознищиться,
    І запанують п'яні москалі.

    Здає онук англійською екзамени,
    Чужій рідні руки не подаю.
    Не дай вам Бог останнім могіканином
    Дожити у занедбанім раю.

    11.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  2. Анастасія Пєстова - [ 2018.03.11 03:02 ]
    Для нас кохання - кава з пекучим перцем...
    Для нас кохання - кава з пекучим перцем:
    Тиском - у скроні, вогнем полум'яно - в кров
    Та щосекунди ритм відбиває серце,
    Дихати - важко. Стогнати... стогнати знов.

    Довгих сім років - наша жага не згасла.
    Я пам'ятаю очі травневі в січні:
    "Ти не впізнала мене? Я - твоє Щастя!"
    Каву пили, смакуючи з нею пристрасть.

    Наше кохання - чай з чабрецю та м'яти:
    Спокоєм душу заллє, ніжністю - тіло,
    Зорі - з небес, цілунки - втретє... і вп'яте,
    Мурахи - по шкірі, омріяні крила...

    Обрали ми чай, аби серце - здорове,
    Та інколи кави нам хочеться знову!

    20.02.18р.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  3. Гренуіль де Маре - [ 2018.03.10 23:22 ]
    Сьогодні місяць на ущербі
    Занадто багато речей, котрі ранять.
    Занадто багато людей – тих, що йдуть
    І вже не вертають. Притлумлена пам'ять
    Збиратиме їх, мов розгублену ртуть

    З термометра битого, що аж зашкалив
    Од надто гарячого подиху жнив,
    Де всі ми – сніпками, серпам на поталу
    Ущербного хроноса. Кожен, хто пив

    Із хвиль забуття, ще повернеться в мури
    Свого каземату, щоб снити немов
    Крізь хмари задухи, у вирі зажури,
    І з болю ліпити намарну любов.


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (9)


  4. Тата Рівна - [ 2018.03.10 22:13 ]
    Колисанка для коханої
    Спи, моя дівчинко, спи, мій горобчику, бай…
    Я не стривожу твій сон, твої мрії сентиментальні
    Я тебе вкрию котом і покладу у вітальні –
    Спати довіку, щоб серце лишити живим.
    Спи, моя дівчинко,
    Просто відпочивай, баю-бай.

    Сніг розтавати почав, сонце голить обличчя міст,
    Бані соборів сяють закоханими очима
    Я пишу тобі сон цей, дівчинко, як довгий лист
    Послання у пітьмі, наосліп. Мої причини
    Всі складні, незначні і до всього – я оптиміст,
    Що доведений вже до краю. Цих ран і рань
    Більше як гайвороння…та випустим зайві деталі
    Всі причини мої – не вартують твоїх питань
    Не дивуйся, маленька, я просто не хочу далі
    Більше подвигів, гідр та агієвих стайнь,
    Світ нехай постоїть. –
    Зупиниться, відпочине.
    Тільки мить
    Поки я допалю цю цигарку, додумаю. – Мить!
    Ту, що спинить тебе, що поглине тебе і розчинить
    У мені
    Вдушить мною, моєю густою журбою.

    Ти ж зануришся і почуєш відразу – щемить
    Дуже голосно, голко болить у душі тобою
    То-бо-ю…
    Го-рить!
    А між тим, в завіконні інша пора бринить,
    Нерест транспорту, миготіння осіб-та-персон –
    Какофонія світу у найгострішім підкаті

    Ходять чорні ворони бруківкою без перепон
    Хто їм цар? Хто їм бог? Хто їх спинить
    Ці орди закляті?
    Увійди, моє серце, по вінця у сон
    Обійди, моє серце, купальські багаття –
    Не стрибай – то язичницькі драми, а ми – лихварі
    Ми міцні урбаністи, ми хіпстери, ми – ідіоти
    Що не вірять у бога, не вірять у чорта, вигадують ботів
    Вживлюють їм інстаграм ніби додаткові життя у грі

    Ботічеллі умер би, оплачуючи такій ботокс
    Незрівнянній трансгендерній донні, своїй Ма…
    Із сторіччя два-два-один, де вічна зима
    Саме так, кохана, все – саме так, все зима
    І зима, і зима…холоди уже геть дістали
    Сніг ось-ось лише відступати почав,
    Наш з тобою Всесвіт лише ось-ось зтеплів
    Тільки перші промінчики, блискавки і – кристали
    Твоїх сліз на моїх долонях. Та я не зумів
    Зупинити весь холод, що дме з низини, із чрева
    Що з холодного Кая скоро зовсім ізробить труп
    Всі закохані вірять спочатку у па-де-де, пристрасть рук-і-губ
    Парні спроби створити нові початки, зустріти нові світанки
    Та раптом приходить такий ранок, що в одну хвилину
    Дозволяє прозріти на третій чинник веселого – о-ппа! –
    Па-де-труа!
    І зрозуміти, що там, у тій кімнаті, у тих обіймах, у тих личинах –
    В очах тих голодних пантер чи гарячих левів,
    Чи пухнастих котиків чи сріблястих рибок
    Крім, власне, них самих, завжди є Снігова Королева
    Завжди відсоткова ставка брехні, безперечно, красива
    Ніби фейковий Рібок - китайське економічне диво.
    Спи ж, кохана, від ночі до ранку, від ранку – до ночі.
    Спи ж, кохана. Ти мусиш одвічно спати. Я так хочу
    Щоб сон твій не перервався ниткою Аріадни.
    Не зім’явся ляком або якимсь привидом із реаліті-шоу
    Якому позаздрив би сам Бернард Шоу
    Й котре отам, за стінами твоїми – щодня.
    Спи, моя дівчинко, у тебе є броня – мої долоні
    Які затулятимуть вічно оченята твої сонні….
    Я тебе вкрию котом і покладу у вітальні –
    Спати довіку, щоб серце лишити живим.
    Спи, моя рідна, усі твої клопоти – дим
    Я пишу тобі сон цей, кохана, як довгий лист
    Так. Занадто заплутаний лист, одначе
    Я казав тобі вже, маленька, я – оптиміст
    Але ще реаліст і буденність мерзлу собачу
    Я не хочу впускати у наші щасливі дні –
    Я тебе залишаю навіки у сні.
    Закривай оченята, горобчику, закривай.
    Хлопчик твій тобі вічно співатиме, твій Кай.
    Баю-бай
    Бай…

    10.03.2018. Рівне.



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  5. Микола Дудар - [ 2018.03.10 21:26 ]
    Час...
    ……………………………………….
    Розповім усе як на духу:
    І про явне і про потаємне -
    Як мене здолав нараз "брехун…"
    Осліпив надовго і об'ємно...

    Вихилясом оминав кути.
    Огризався гострим словоблуддям…
    І ховав себе за кожен тин
    У своєму серці правосуддя.
    На дзвінки лише відповідав
    Тим посилам, у яких задіян
    Мій двоногий аеро-удав
    Відповідно з погляду події…

    Не благаю прощення гріхам.
    За відвертість грішних хіба судять?
    Все одно залишиться ще грам
    У Душі тілесної посуди…
    Літургії довгі мої дні.
    Я без неї… а куди без неї?!..
    Ніби чую, скиглить, плаче німф
    Не пізнав заблуду "одіссея"

    Зачекайте, я не відійду.
    І не вам, не смикайте світ-чада.
    Правду оголю, і не одну.
    Це не прихіть, це душі порада…
    10-03-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (10)


  6. Євгеній Андрійченко - [ 2018.03.10 20:20 ]
    Розділили.
    Розділили. Й розділились.
    Поховалися по хатам.
    Літній день стає немилим,
    Схоронила сина мати.

    Залякали. Та й злякались.
    Кожен з свого двору бреше.
    Й підіймає очі вгору,
    Чи не кружить часом кречет.

    Не нажерлись, хоч й зажрались.
    Ненаситним суховієм
    Над містами, над ланами
    Розповзлися по країні.

    На людській крові та муках,
    Возвели собі хатини,
    А того хто борюкався,
    Наче кошенят, топили.

    То ж берімо і єднаймось,
    Доки світло та є сили,
    Щоб і наші діти знали,
    В нас незламна Україна.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Світлана Ковальчук - [ 2018.03.10 16:50 ]
    Жовтогарячі тюльпани
    Ці квіти - не квіти,
    а жменьки любові,
    а жовтогарячі цілунки медові,
    букет поцілунків,
    принесених Вами.
    Цю ніжність всевишню
    я тямлю без тями.

    Вдихаю, впиваюсь, насичуюсь квітом.
    У кожному келиху - сонця привіти
    торкаю губами, цілую поштиво.
    Весни королевість,
    спасибі за диво.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  8. Тамара Швець - [ 2018.03.10 10:52 ]
    Мрії, мрії...
    Мрії, мрії хай присняться
    І в житті моїм здійсняться
    Мрії кожну мить приходять
    З нами поряд завжди ходять
    Викликають сподівання
    Не потрібні тут вагання...
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Тамара Швець - [ 2018.03.10 10:59 ]
    Одним словом ...
    Одним словом
    Можна все сказати
    Навіщо доказувати
    Сперечатись
    Хто хоче завжди
    Нас пойме
    Якщо ж не хоче
    Чи не зрозуміло
    Є можливість
    Відверто запитати
    Пояснення одержати
    Ми ж всі люди
    Умієм говорить
    Спілкуватись ввічливо
    Потрібно вчитись
    Щоб не було ємоцій
    Зайвих хвилювань
    Здається - все
    Настільки просто
    Тихенько і по доброму
    Звертатись, розмовляти
    Собою володіти вміть...
    9.03.18 13.20


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Олександр Олехо - [ 2018.03.10 08:40 ]
    * * *
    ще сніг лежить і день не гріє
    ще сива ніч у скельцях спить
    та вже весни прозорі вії
    благословили на блакить

    погідне небо обрій тишу
    і настроєве у душі –
    плекай гармонію найвищу
    кохай жінок пиши вірші

    сніги пригнічені навколо
    з’явились цяточки землі
    горлає півень хрипле соло
    інистим ранком на селі

    «весна іде весні дорогу»
    і хай би як і хай би що
    маліє шал зими потроху
    і міць її – уже ніщо…

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  11. Сонце Місяць - [ 2018.03.10 05:56 ]
    Каліфорнія Мрій (The Mamas & The Papas)
     
    Листя мов іржа
    Небо хмарове
    Де би не пішов я
    У зимовий день
     
    Спокій і тепло
    Я знайшов би в Ел Ей
    Каліфорнія Мрій
    & цей зимовий день
     
    Залою собору
    Подавшись навпростець
    Десь там уклякнув на коліна
    У молитовний жест
    Священник полюбляє холод
    Зостанусь так він жде
    Каліфорнія Мрій
    & цей зимовий день
     
    Листя мов іржа
    Небо хмарове
    Де би не пішов я
    У зимовий день
     
    І якби не з нею
    Вже би їхав геть
    Каліфорнія Мрій
    & цей зимовий день
     
    Каліфорнія Мрій
    & цей зимовий день
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  12. Микола Дудар - [ 2018.03.10 01:42 ]
    ***
    -1-
    Три прицільних в смерть
    постріли у мене
    троє куль в мені
    тільки за сьогодні
    спить спокійно їх
    і стрілець і тренер
    люде, мій палач,
    є анти-Господній…
    -2-
    Що їм те життя
    старче
    а чи діток?!..
    їм би кров людськую
    відрами хлистать
    каменем би їм
    сонно затвердіти
    і на площах людних
    вічно помирать…
    -3-
    Три прицільних «бовсь»
    прямо
    з кулемета
    три прицільних «блись»
    в груди навкоси
    все одно помру
    воїном-поетом
    чи дитям від сонця…
    чи дитям з роси…
    09-03-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  13. Микола Дудар - [ 2018.03.09 17:10 ]
    Політ історії одної…
    Я тебе уберіг… поміж рим і цитатів
    без інтиму і сліз і навічно прости
    півжиття на взамін не вважаю за втрату
    навіть люд із фейсбуку сотні раз це постив
    Незавжди діставались їхні ахи ознаки
    моїм снам недоспаним моїх втом малювань
    що тут вдієш мій друже це флюїди і чакри
    це любов така підла безкінечних зізнань…
    09-03-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  14. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.03.09 15:44 ]
    Між точок
    1

    Материнська любов - пуповинна, пророча -
    знайде місце безпечне, закріпить між точок.
    І накриє лавина, і відсуне гіркаве.
    Помаранчеві бризки. Марципанні обави.

    І смаколики сохнуть, і обшмульгані весла.
    У колисці-нетесі хилитається Тесла...
    Остигає Премудре на камінному троні.
    Рукавиці колючі. Дух трима оборону.

    В бузині та какао гамівна сорочина.
    Сім лозин у куточку... І на бунт є причина.

    Неслухняників тягне міхоноша-гаргара.
    Перемеле на пудру... депортує в Сахару...

    2

    В бік рафлезії товпи - а від неї прожогом.
    Каже неня: "Покаюся лиш перед Богом...".

    Між базік, сибаритів дов'язую сагу.
    Компонуються нетлі у чорнильну ватагу.

    Дуалізм непозбувний. Гладь єдвабна і спиці.
    Засівала... труїла... а тепер - косовиця.

    ...........
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  15. Євгеній Андрійченко - [ 2018.03.09 15:59 ]
    ***
    Згадалося, давно то все було.
    Як зовсім юним мать хотів дружину:
    Була щоб сама гарна на село,
    Палка, струнка, пливла, а не ходила,

    Товстіш руки заплетена коса
    І голос солов’їний, серцю милий.
    Із перцем дівка, зовсім не проста,
    Кохали щоб і на руках носили.

    Покрила сріблом осінь золота
    І думи зморшками чоло укрили,
    Немов вода біжать мої літа.

    Та хоч змінився ззовні образ милий,
    Говориш ти, що вже не молода, –
    Носитиму до самої могили.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Іван Потьомкін - [ 2018.03.09 14:35 ]
    Плач Тараса

    Над «Плачем Єремії»
    Схиливсь Тарас і плаче:
    «Отцы наши согрЂшиша, і нЂсть ихъ,
    Мы же беззаконія ихъ подяхомъ.
    Рабы обладаша нами, избавляющаго
    НЂсть оть руку ихъ.
    Князи въ рукахъ ихъ повЂшены быша,
    СтарЂишины не прославышася.
    Избранніи плачь подяша, и юноши
    В кладъ изнемогаша.
    И старцы отъ вратъ оскудЂша, избранніи
    оть пЂсней своихъ умолкоша» .
    Страждали юдеї у Вавілоні, бо їх звоювали,
    А ми з намови п’яного Богдана
    Самі впряглися у ярмо московське:
    «Отак-то, Богдане!
    Занапастив єси вбогу
    Сироту Украйну!
    ....................................................
    Отаке-то, Зіновію,
    Олексіїв друже!
    Ти все оддав приятелям, а їм і байдуже» .
    Вельможі твої, Єреміє, повішені.
    А мої –всілякі там кочубеї,носи, галагани...
    Злигалися з москалями,
    Деруть шкуру з брата.
    Мови своєї одцурались.
    Як і провіщав ти, мудрий Єреміє,
    Господь вернув твоїх бранців.
    А про нас,мабуть, і не віда,
    Бо не з Його волі стали ми рабами...
    За тобою, Єреміє, і я згадав матір:
    «Чи доля так оце зробила?
    Чи мати богу не молилась,
    Як понесла мене? Що я –
    Неначе лютая змія
    Розтоптана в саду здихає,
    Захода сонця дожидає» .
    Ну, що ж, неприкаяний мій брате,
    Витиму, як і ти, совою,
    Щоб не заснув, бува, народ мій
    В рабськім сні навіки.
    Та нізащо, як ти радиш,
    Щоку не підставлю
    Хто поб’є мене,
    Щоб наситивсь він удосталь
    Моєю ганьбою .
    Ні, як Самсон твій,
    Напружимось
    і на друзки рознесемо
    Вертеп цей московський.
    А поки що, Єреміє брате,
    В степу цім триклятім потерпаю:
    «Святої правди ні од кого
    Не діждуся. Десяте літо вже минуло,
    Як «Кобзаря» я людям дав,
    А їм наче роти зашито.
    Неначе й не було мене» ...
    Та годі нарікать і плакать.
    Тобі не легше було жити,
    Все ж до кінця ти ніс, пророче,
    Невірам слово Боже,
    Бо край свій над усе любив.
    Отак і я люблю без міри
    Мою Вкраїну спроневірену.





    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  17. Микола Дудар - [ 2018.03.09 14:10 ]
    Мій світ це - тИ...
    Нарешті… нарешті своя борода
    у торбі з десяток прозвиськ
    міцнішає погляд твердіша хода
    в полі поезії, прози…

    Юрбою одною свої і чужі
    тільки встигай, бородаче
    тут все як в житті - їжаки і вужі
    дзьобають буковки наче…

    Справжнім боярам кілька пар колісниць…
    спадок дістався по праву
    тільки б не впасти в обочині ниць
    на запасну чи ще якусь ла…
    ву.
    09-03-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  18. Галина Кучеренко - [ 2018.03.09 13:33 ]
    ***
    1.
    Як шлях подолано до певної мети,
    Нову плекай, щоб знову далі йти.
    Здобуте стане пусткою терпкою,
    Якщо ідей нема для перспектив…

    2.
    Життя - то шлях, з якого не зійти…
    Мета - рушій… Щоб жити – треба йти…
    Не відступай, хоч стане світ пітьмою…
    Імла не встоїть проти волі до мети…
    © 06.03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  19. Сергій Гупало - [ 2018.03.09 13:21 ]
    * * *
    Йду назустріч тобі. Стережись
    Чи сховайся, але ненадовго.
    Принесуть вітрові куражі
    Ще не бачене щастя від Бога.
    Будь сильніша. Мене запитай,
    Як лукавити легко, без болю,
    Щоб за мною не йшла самота,
    Не торкалася тінню тополі
    Учорашнього передчуття:
    Тимчасові з’являються злети.
    Ти літаєш і досі. Затям:
    Це надовго – пізнала поета.
    Йду назустріч. Убік не піди,
    Де немає роси і безхмар’я.
    Ми не мали, як інші, біди,
    Незворушні були, аватарні.
    А сьогодні інакше. Чекай!
    Ти іще запишаєшся мною.
    І непевність оця давучка
    Пропаде за вікном, за стіною,
    Та не зовсім, живе хай іще
    Неприкаяно, змієм і птахом.
    Недосяжні для інших очей,
    Непідвладними станемо страху.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  20. Неоніла Гуменюк - [ 2018.03.09 13:43 ]
    Не старіти серцю жінки
    Хоче навесні дівчина,
    Щоби хлопець чорнобривий
    Кликав у вишневий сад,
    Бачити її він рад.

    Колиха дитятко влітку
    Молода вродлива жінка,
    І тихесенько співає,
    Так синочка забавляє.

    Восени трима за руку
    Літня жіночка онука,
    Хоч у косах срібна нитка,
    Та красива на обличчі.

    Взимку прабабусю нашу
    Тішать милі правнучата.
    То ж у будь-якому віці
    Не старіти серцю жінки.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  21. Ігор Шоха - [ 2018.03.09 11:43 ]
    До цього Дня
    Я не той, щоб на покуті жити.
    Візерунки Його на вікні.
    Усміхаються дереворити,
    що Поет імпонує мені.

    Що не легко усіх полюбити
    і плекати надію на те,
    що і я заробляю на мито
    за сіяння його золоте.

    Що до нього я прагну душею,
    поки сонце не з’їли орли…
    І радіють мої янголи,
    що іду я босоніж стернею
    і тією крутою стезею,
    за яку і його розп’яли.

                                          08.03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  22. Ірина Вовк - [ 2018.03.09 10:44 ]
    Роковини Тараса. Дзвонять дзвони...
    Які Тарасу сняться вівтарі
    на тій горі, на тім стрімкім узвишші…
    Об чім блаженне Слово думи пише
    і молиться тихенько до зорі…
    Хіба не все їдно! Не все їдно!
    Бо ще брати таки не заодно,
    бо каламутне ще в джерелах дно,
    а в душах повно золотої скверни,
    іще пан Біг з Украйни гріх не верне
    на голови «воздамшеся за злая»,
    і ще не раз Скорбота заволає
    своє «кру-кру» у сиву далину
    і зродить сніп зони́, чи полину,
    на пагорбах і зрівняних могилах…
    Але й на те і кров шумує в жилах,
    аби вчитать молитви «Кобзаря»
    не те щоб в лад… і рівно монотонно,
    а гнівно так… огненно- співно-мовно,
    кому на спалах, а кому на жах,
    кому на хрест, зчорнілий в попелах,
    аби збудить останнюю колоду,
    аби нову поезію, як моду,
    не бамкали в пустопорожній дзвін,
    бо він як Бог… Все чує й бачить Він…

    …І нам не все одно, бо ми ще в силі,
    бо «Заповіт» співаєм на могилі,
    бо материнський горнемо сувій
    до душ обпалених… Народе страдний мій,
    увий вінець… чоло вінцем увий…
    Допоки зорі попід небесами
    Тарасовими виснуть голосами,
    а над колисками туркочуть ніжно мами
    своїм жаданим чадам, Ти – живий!



    Увійшов до збірки "...І все ж - неопалима". - Львів:Логос,2000-2001.


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (4)


  23. Адель Станіславська - [ 2018.03.09 10:46 ]
    А завтра весна
    Ти знаєш, а завтра... вже завтра настане весна...
    Заграє у серці і пуп'янки віри зав'яже.
    Тендітна, тремтлива, несміла і неголосна,
    озветься пташиним утішеним щемким адажіо.

    Ти знаєш, я вірю у долю... У знаковість віх.
    В любов, що весною у серці відталює кригу.
    Дивися: з-за хмари, що трусить на голови сніг,
    затеплився промінь і він обіцяє відлигу.

    За нею на землю між зимна впаде первоцвіт
    і буйно заквітне... Для тих, хто прийме її квіти,
    весна засіває багато укоханих літ...
    Ти тільки повір... і дозволь їй себе відігріти.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (4)


  24. Микола Дудар - [ 2018.03.08 23:28 ]
    ***
    Боже, який же Ти милосердний
    журив, підштовхував, беріг…
    а в слушний час стелив ще й тверді
    щоб я перепочити зміг…
    08-03-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  25. Олександра Кисельова - [ 2018.03.08 23:34 ]
    Перлини
    А що довіра - це тягар. Відвертість, таємниці,
    Переживання, нетактовність запитань.
    Поховані зневага, осуд і нудьга в'язниці,
    Тобі навіщо це оголення бажань ?

    Раптовий дозвіл на все темне ззовні, всередині,
    Активування розпачу, блукань архів.
    У відчаї чекають допомогу на крижині,
    У безнадії споглядають на птахів.

    Давно все відбулося, зникли постаті, обличчя,
    Нема імен, є сьогодення, часу плин.
    Ось так, вразливість, мало знань і маєм протиріччя,
    Чи ж залишилося ще місце для перлин ?

    8.03.18
    НЙ



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  26. Гренуіль де Маре - [ 2018.03.08 22:30 ]
    Святкове
    Бодай би їм грець – усім святам, і будням, і веснам
    З облудою їхньою (й чим там іще заодно)…
    Моя самота березневою кригою скресла -
    І вибила двері, і навстіж розкрила вікно.

    Хотілось повітря – а маєш он повні кімнати
    Ядучого диму з сусідських лихих димарів:
    Сокири у ньому чіпляти чи долу пірнати -
    За тими, хто вчадів і так до весни й не добрів.

    Порожні роки проржавіли давно уже наскрізь -
    Такі ще приймають задешево в металобрухт,
    Та цур вам, не здам – бо ж а раптом самій ще придасться
    Та купа, а ні – то вже разом до ями зіпхнуть.

    Як муляє в скроню набита думками подушка…
    Думки – мов горіхи, шкарлупа міцна і тверда.
    Віщунські сновиддя мої хоч колись вас розлущать
    Чи вже до нових берегів нас турлятиме тала вода?


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (3)


  27. Микола Дудар - [ 2018.03.08 18:11 ]
    Дивно...
    В обіймах березень… я зголоднів
    і до чола тулю мягкий
    молочний сніг
    якби ж мені повідати він міг
    з яких висот, приборканий, у ніг
    ще й до чола проник
    без жодних слів?!..

    Якби ж мені повідати він міг
    з яких висот спустивсь
    з якої далини
    бува нема моєї вцім вини
    посивів я а він від білизни…
    чи просто мить оця -
    приємний збіг?..

    Бува живе безвинність без вини?!..
    почути сніг все рівно
    золоте руно
    сягнути день-повернеться воно
    майбутніх поколінь воно - вино
    і ми є сніг обличчям
    сивини
    08-03-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  28. Ірина Вовк - [ 2018.03.08 17:42 ]
    "Ох, шалена, утишся..."
    Ох шалена, утишся, весна ще он-он на порозі,
    Чом же так невгамовно у тиші снуються думки?
    Чую голос трави на одвічнім землі перелозі,
    Хай же буде цей ранок у березні знадно легкий…
    Хай же буде вам, сестроньки, обрано світлою долею -
    У розквітлому маєві цвіту простелений шлях…
    Між брунькатих дерев хай витає луною прозорою
    Гімн стогривого сонця на ніжних жіночих устах!
    Клич стозвукого щастя,що ллється з джерел омолоджених,
    Переливами втіхи, любовних таємних тривог…
    Ми такі загадково вродливі, хоч з глини народжені,
    Бо творив нас вершинно в Едемі усміхнений Бог…
    Ми звабливі, ласкаві, а спробуй, торкнися цілунками –
    Мов розбуджене птаство, душа навздогін продзвенить…
    Веселковими барвами світу, п’янкими медунками,
    Пролісковим серпанком займеться розчулена мить…
    Мить овогнених слів, мить розкрилених снів на світанні –
    Все, що спало взимі і весною збудилось з оков –
    Я дарую своє найтепліше Любові вітання
    Цій весняній землі, що вдягнула зелений покров.

    Цій весняній землі… і жінкам, що весняно розквітли,
    Бо в високому березні все неповторне… і світле…

    8 березня 2018


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  29. Іван Потьомкін - [ 2018.03.08 16:20 ]
    Жінці-матері

    Немов ті гулі-пагорби,
    Що навесні кульбабами і маками
    Освітлюють нам лиця,-
    Такими всі ви бачитесь мені,
    Вагітні різномовні молодиці.
    Нехай чоловіки гримкочуть день при дні,
    Лякають війнами в словесному двобої,
    Інші громи вчуваються мені:
    То діти, наче квіти, пориваються на волю.
    Гриміть частіш, майбутнього громи,
    Квітчайте землю безтурботним сміхом,
    Робіть нас, як велів Господь, людьми
    Для праці мирної та для земної втіхи.
    Носіть же з гордістю, любі жінки,
    Життям налиті перші чи й десяті гулі,
    Щоб ми вслухались не в прогноз гіркий,
    А в наймилішу в світі пісню: «Люлі-люлі!»



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  30. Володимир Бойко - [ 2018.03.08 13:49 ]
    * * *
    За ті прийдешні світлі дні,
    Які іще не зазоріли,
    І за неспівані пісні,
    Які іще не продзвеніли,

    І за жінок, що гріють нас
    Огнем великої любови,
    Щоб той вогонь повік не згас –
    Годиться випити, панове!


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  31. Микола Дудар - [ 2018.03.08 13:36 ]
    Що мені до того?..
    Що мені до справ отих буденних...
    Що мені від тої суперечки!?
    Ну, хіба запхаю у шоденник
    Пів сьогодні і наступний вечір…

    Що мені ті спомини зі школи...
    Що мені від ваших застережень!?
    Ну, хіба завжди укупі з болем
    І в якому настрої залежно…

    І не варто в поперек чи з краю
    Оглядати чим я обзавівся
    Так далеко ще до того раю
    А тим паче що я із Полісся…
    07-03-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  32. Ігор Терен - [ 2018.03.08 13:36 ]
    Березневий шум
    Знову мадригали, і сонети,
    і завуальовані пісні
    у серцях виношують поети,
    поки виростають у букети
    рясти й медунки весняні.

    Ще недовго маємо чекати
    першої появи у саду
    пряного щемкого аромату
    лісового духу біля хати
    на воді цілющій і меду.

    І заради миті однієї
    всі дари - і жінці у соку,
    що коня спиняє на скоку,
    і отій, що має привілеї
    юної і зрілої лілеї
    у її зеленому вінку.

    08.03.2018.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  33. Микола Дудар - [ 2018.03.08 13:47 ]
    На майбутнє…
    До біса мертвому регалії
    Вашмосць, не пахніть, вредна вонь
    А вам ще перти генеталію
    Крізь похвалу на Оболонь…
    Сприймайте все це без іронії
    Із мертвим краще без бровад
    Спочатку ви йому полонію…
    А нині слів - з квітучий сад
    08-03-2018
    Вашмосць — скорочено: ваша милість


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  34. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.03.08 12:23 ]
    Радіопередача
    Українське радіо, канал "Культура".
    Прозвучала передача, запис доступний.



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  35. Олександр Сушко - [ 2018.03.08 08:43 ]
    8-ме березня!
    Не тішити дружину - моветон.
    А тут весна! Чому б не привітати?
    Уже купив трояндовий бутон,
    Кагору пляшку, плитку шоколаду.

    Лежить любов. А я варганю борщ,
    І голубці готую паралельно.
    Вродливице! Сяйнистий лик не морщ!
    Поглянь, які биточки на пательні!

    Ледь не забув про борщ, братва, пардон,
    Товчу хутенько ще гарячу шкварку.
    В котлетний фарш - підсушений батон,
    Півжмені часничин і смальця чарку.

    А потім - швабра, віник і совок,
    Змітаю віхтем павуків зі стелі.
    За спиною лунає хижий крок,
    Пантера піднялася із постелі.

    В загривок запустила пазурі,
    В лопатки уштикнулись теплі циці.
    -Мій любий! Кинь мітлу! Мене бери!
    Сьогодні відмовляти не годиться...

    08.03.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (19)


  36. Мирослав Артимович - [ 2018.03.08 06:47 ]
    Вінок сонетів ув акровіршах (на здобуття Нобелівської премії у номінації акровінкоплетіння:))
    Магістрал («Віночок місяців»)

    Всі місяці гуртом зізвали раду,
    Ізразу січень – в лідерський забіг.
    – Невже? А ми? – загомоніли ззаду,
    Огуда засніжила, наче сніг.

    – Чи ж, браття, місце лідера – не знада? –
    Оманою не ділиться пиріг.
    Коби усе було між нас до ладу –
    Миттєві свари виб’ємо з-під ніг.

    І кожен пору року – чує серцем –
    Собі пригляне мирно – не у герці,
    Явивши толерантності зразок.

    ЦвіллЯ образ приречене сконати.
    «Ігристе» – в залу! То ж які дебати?!
    Веселкою засяє наш вінок!


    Сонет 1 («Всі місяці – друзі»)

    Всі місяці гуртом зізвали раду,
    Суспільна думка тут – понад усе,
    І жоден з них не допускає зради –
    Мовчазно друга поглядом пасе.

    Ідея ж бо – зібралися заради
    Спільноти. Звісно, ось у чому сенс.
    Якщо удасться – кожному посаду! –
    Це головне, що визріє в хосен.

    Ідилія – той місяць, де шацунок*,
    Довіку блискотливе злате руно,
    Роками не роковане на сміх.

    Устигли разом у тісному крузі
    Знайти розумний вислід – по заслузі.
    Ізразу січень – в лідерський забіг.

    *шацунок - повага


    Сонет 2 («І для січня – талан»)

    Ізразу Січень – в лідерський забіг.
    Друзяк доречні нехтує поради,
    Лепече жадно: «Я б інак чи міг?!»,
    Якісь іще виплескує рулади.

    Силкується, що не ганяє бліх,
    Іде на жертву товариства ради,
    Чаїться, оминаючи утіх. –
    Наочність показушної бравади.

    – Якраз тепер настав жаданий час:
    Талан оце привів мене до вас,
    А разом – дарував таку принаду.

    Ласкава доля стелиться мені:
    Атож, сіктиму снігом день при дні!
    – Невже? А ми? – загомоніли ззаду.


    Сонет 3 («Нагорода лютого»)

    – Невже? А ми? – загомоніли ззаду. –
    Абихто міг би також так сікти.
    Гаразд, у кожному пасуться вади,
    Однак сніжили б ми не гірш, як ти.

    Розсудить жереб диспутів торнадо,
    Осмислимо, кому з нас пощастить:
    Де місце «Лютий» в зимовій бригаді? –
    Авжеж, до нього треба дорости.

    Лютує той, у кого доста люті,
    Югою може чи морозом скути
    Так, що не скоро ступиш на поріг.

    О, кожен прагне тої насолоди,
    Гризуться, щоб здобути нагороду, –
    Огуда засніжила, наче сніг.


    Сонет 4 («Он - березню калач»)

    Огуда засніжила, наче сніг..
    Нервують невгамовні кандидати,
    Бентежать суперечки навісні:
    Еге ж, ніхто не хоче програвати.

    Реальний жереб – ні, не уві сні.
    Екстаз побіди штрикає завзято…
    Зимі гаплик… І хто вже переміг –
    Най березнéві одягає шати.

    Юрба невдах занурилась у плач,
    Комизиться: «Он – Березню калач!»
    Але звитяжцю ті слова – розрада.

    Лунає, не вщухаючи, кагал
    (А на кону – квітневий п’єдестал):
    – Чи ж, браття, місце лідера – не знада?




    Сонет 5 («Чарує квітня тло»)

    – Чи ж, браття, місце лідера – не знада? –
    Азарту вистачає аж за край:
    Рясніє злом словесна канонада
    У перегонах за квітневий пай.

    Єднає всіх непереборна вада –
    Котись до перемоги, мов курай,
    Вужем крутись, в’юнким звивайся гадом,
    Ізгоєм стань, але – перемагай!

    Та враз – о диво! – Квітня ніжне тло
    Нагнало ворожду, як помело,
    Явилося вуаллю на моріг.

    Турніру чварам і крутійству – зась,
    Лежи – у верші нібито карась,
    Оманою не ділиться пиріг.



    Сонет 6 («Он де травня знак»)

    Оманою не ділиться пиріг..
    Не раз, було, точили побрехеньки,
    Дражнили словом, наче комарі.
    Егей, чому теперечки тихенько? –

    Травневий знак, можливо, на порі?
    Роять хрущі, вишневий цвіт, – о ненько!
    А там, дивись, ідуть плугатарі.
    Вакантне місце Травня так близенько…

    Нарешті жереб випав одному:
    – Я цьому довіряюся керму,
    Зостануся повік служити радо!

    Ніхто кривого погляду не звів.
    – Адіть! – лише лунало між братів. –
    Коби усе було між нас до ладу!


    Сонет 7 («Клопіт з червнем»)

    «Коби усе було між нас до ладу!» –
    Леліє душу заклик мировий.
    Ось виринає з’ява зелен-саду,
    П’янить шовковий дотик мурави.

    І ніби нотоносців аколада**,
    Твердий уявний образ булави
    З’єднає конкурентів на посаду
    Червневого (вже шостого) глави.

    Енергії йому не позичати –
    Розрадять літні медоносні шати,
    Впиватиметься зорями вгорі.

    Незгоди ж знову як ув’ють небавом,
    Егоїстичні вибрики у справі, –
    Миттєві свари виб’ємо з-під ніг.

    **аколада - пряма або фігурна дужка, яка з'єднує два чи більше нотоносців у партитурах


    Сонет 8 («Мелодія лѝпневі»)

    Миттєві свари виб’ємо з-під ніг –
    Естетика нехай витає в раді.
    Лип аромати, ниви у зерні
    Оспівують пташини на леваді.

    До фінішу – півроку день при дні,
    Ігрою добрій справі чи зарадиш?
    Які труди в робочі й вихідні
    Лишилося осилити громаді?

    Ит! Місяцю, що жнивувати звик,
    Потрібен хлібосійний керівник –
    Не той, що заглядає до люстерця.

    Ерозія душі – тебе нема,
    Весна чи літо, осінь чи зима. –
    І кожен пору року чує серцем.


    Сонет 9 («Іще у серпні – Спас»)

    І кожен пору року – чує серцем –
    Щаблиною до щастя обере:
    Едемський сад, у ньому – ще й озéрце
    Упору захлюпоче без проблем.

    Серпневе небо, як джерельне скельце –
    Емоцій не опишеш малярéм.
    Рої бджілок, колосся піль, усé це –
    Перед небесним світлим вівтарем…

    – Нехай же Серпнем буде кращий з нас,
    Із ким святково-яблучно – у Спас…
    Стікають соти медом до відерця.

    Поволі лìта блякнуть образки,
    А хтось між нами вересня мазки
    Собі пригляне мирно – не у герці.


    Сонет 10 («Сопілка вересня»)

    Собі пригляне мирно – не у герці
    Один серед четвірки нас – отут:
    Пильнуймося і пошкодуймо перцю
    Історії взаємин. – Без отрут.

    – Либонь мені довіртесь. Візитерці,
    Котра ув’є в осінні барви час,
    Абѝ-де стріну – піднесу люстерце,
    Вона й розм’якне. Скаже: «Ловелас!»

    – Ех, панно! – Вереснем назвусь. – Ви – Осінь!
    Радійте, вам дарую першу просинь…
    Етюд на славу. Обійму разок.

    Сопілкою заворожу, зворушу,
    Напоєм трав гірських зігрію душу,
    Явивши толерантності зразок.


    Сонет 11 («Якраз жовтню – віц***»)

    Явивши толерантності зразок,
    Квартал останній розділити треба.
    Розказувать негоже казочок,
    А також натягати коц на себе.

    Зосталось троє. Хто з них – ватажок?
    Жовтневий жереб – визріла потреба.
    Ось тут Покрови сяє образок,
    Вшановані повстанці – поклик неба.

    Таки обрали. Жовтнем нарекли.
    Наразі обійшлося без хули.
    Юга листви позолотила шати.

    Вітають. Не повернеться навспак,
    І віц у добру путь як гарний знак.
    ЦвіллЯ образ приречене сконати.

    *** віц - дотеп


    Сонет 12 («Цур листопадові»)

    ЦвіллЯ образ приречене сконати,
    Уважити бажання – добрий тон,
    Радіти від осінньої сонати,
    Листка шуршання вчувши камертон.

    Ич, як хоч раз приємно відчувати
    Снагу життя уповні – без утом
    Та жартома покепкувати з брата:
    Ось – цур тобі: не твій останній трон!

    Поволеньки танцює падолист,
    А Листопадом бути – гожий хист
    Дано таки не всякому спізнати.

    О, невблаганно швидко тане час,
    Вабливо фініш лащиться до нас –
    «Ігристе» – в залу! То ж які дебати?!


    Сонет 13 («І грудня чуєм зов»)

    «Ігристе» – в залу! То ж які дебати?..
    Гряде з-за виднокола рік Новий,
    Радіємо – не треба обирати:
    Ух, місяць лиш один без голови!

    Даремна метушня – гайда вітати
    Найпершого із родичів зими!
    Ялинки пишні запахущі шати
    Чарівно упадуть на килими.

    Успішний фініш! Більш нема призначень
    Єдиність душ. Серця у грудях скачуть. –
    Минулися години заморок.

    Знайшлося місце кожному у році
    О, як нуртують виплески емоцій,
    Веселкою засяє наш вінок!


    Сонет 14 («Відрада місяців»)

    Веселкою засяє наш вінок! –
    Історія не твориться одразу.
    Для місяця у році власний строк,
    Рідня – усі, коли зберуться разом.

    Агов! Радій життю! – Твори добро.
    Дивися в очі. Уникай маразму.
    А ще – керуй без чвар і заморок.
    Молись, щоб обминали віршомази.

    Інак умить – в ганьбі твоє ім’я,
    Страждатиме тоді уся сім’я.
    Яви братам увагу і відраду.

    Цінуй довіру, дружбу яко мур
    І пам’ятай – для чого і чому
    Всі місяці гуртом зізвали раду.

    22-27.02.2018



    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (13)


  37. Сонце Місяць - [ 2018.03.08 04:00 ]
    місяць
     
    оце на загадку хай зостається вам
    мій співрозмовнику, моя байдужа мріє
    лиш дзвонами із невідомих брам
    з очей серпанки снів одвіє

    підступний зблиск у холоді хмельнім
    життя кімнат пітьмаво~ променистих
    як забуття налляв, мовляв, хильни
    як срібний сніг вбирав собою злото листя

    чого би ні, ми вийшли геть кудись
    декори марнослави та злослів’я
    понад рікою зір безбожний чорний міст
    а місяць святкував сяйливий біль, як

    не стало нас, щоб він лишивсь




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  38. Ігор Шоха - [ 2018.03.07 22:26 ]
    Аура весни
    Моя весна уже не за горами.
    На те вона й моя,
    аби її чекав я вечорами
    на схилі житія,
    аби не забувалися таємні
    надія і мета
    і не було ілюзії у мене,
    що ця весна не та,
    якою й досі марю вечорами...
    Не розуміли ми,
    яка гаряча аура між нами
    на заході зими,
    з тієї миті, як у гущі безу
    по талому горбі
    я ніс із лісу ноти полонезу
    Огінського, і кучері берези,
    і проліски - тобі.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (5)


  39. Вікторія Лимар - [ 2018.03.07 21:21 ]
    До світлої пам'яті мого тата
    В душі скорбота, біль і туга …
    Ти був моїм найкращим другом.
    Татусю, рідний, неможливе
    Це усвідомлення жахливе,
    Що не побачу твої очі
    І усмішку, і погляд! Хочу,
    Так хочу я в дитинство знову –
    З тобою ведем`о розмову:
    Про море, про Лобкову Балку,
    Де народився на світанку,
    А ще про твій підводний човен,
    Що борознив моря. І повен
    Цих спогадів – все знову й знову
    Розповідаєш влучним словом.
    Роки чудові в спілкуванні –
    Тебе ми слухали в бажанні.

    …Майнула враз, прон`еслась згадка:
    В Хоролі пам’ятаю хатку.
    І тіточка із татом разом –
    Спілкуються на перелазі.
    Шепочуть листя, вишні зріють,
    Про щось вони, напевне, мріють…

    23.02.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  40. Микола Дудар - [ 2018.03.07 19:51 ]
    Наш рейс...
    В куточках губ її травневий щем
    В очах дівочих туга за любовю
    Зачитую я їй одну із кращих тем
    А потім ще одну і бачу- вмовлю…
    Довірливо пірнув назустріч фейс:
    - Лови мене! я згоджуюсь на страту
    Ось тільки де й коли закінчиться наш рейс
    Нікому не дозволимо дізнатись…
    07-03-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  41. Сергій Булат - [ 2018.03.07 18:16 ]
    Зі святом
    Весна в душі, зима на дворі
    І свято йде вже на поріг
    Щоби і в щасті і у горі
    Принести радість до твоїх ніг.

    Хай свято буде винятковим,
    Таким, щоб довго памятать.
    І настрій хай буде казковим,
    Надії й плани ще піднять.

    Нехай не можу я зробити,
    Те що завжди тобі робив.
    Та почуття не зупинити
    Їх же не втратив, не пропив.

    Любов всередині і ззовні
    Емоцій повінь, мрій політ.
    Твою красу, думки духовні
    Любити буду до пізніх літ.

    Березень 2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  42. Василь Мартинюк - [ 2018.03.07 18:43 ]
    Заходить сонце понад гаєм

    Заходить сонце понад гаєм
    І небо ризи роздягає,
    І тінь до обрію ступає,
    А зорі, зорі вдалині
    Уже запалюють вогні.

    Листки над явором тріпочуть
    Про щось тихесенько шепочуть,
    І засипать ніяк не хочуть,
    П’янкий вдихаючи чебрець
    Зітхає тихо вітерець.

    Світ мальовничий і прекрасний,
    У такі хвилі повсякчасно
    Думки приходять теплі й ясні.
    Земля співає, я той спів,
    Завмер – порушити не смів.

    Хитали квіти пелюстками
    Земля співала, я те саме
    Ледь шепотів у такт устами.
    Я шепотів, мій милий краю
    Понад усе тебе кохаю.

    2017р.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  43. Марія Дем'янюк - [ 2018.03.07 16:15 ]
    Із Донбасу їхали бригади
    Із Донбасу їхали бригади.
    Поспішали до своєї хати:
    Пригорнутися до половинки -
    Жінки любої й рідненької дитинки.

    У киптяві пазики і танки,
    А шишиги замикають ланки.
    Проїжджають аеромобілі,
    Як вдовиці коси, сивобілі.

    Дим цигарок у вікні вагона,
    Нічка довга в задумі, безсонна.
    І латають душу чоловіка
    Думки, що вселилися навіки.

    Ще свинцевий погляд в темнонебо,
    В серці зраненому зболена потреба -
    Відшукати в небі першозірку,
    Що відчинить сяєву одвірку.

    У Різдв'яну нічку до перону
    Підїжджала із АТО колона...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  44. Володимир Верста - [ 2018.03.07 14:43 ]
    Талія
    Виблискують софіти, а на сцені
    Дві маски, а під ними таїна.
    Лягає на обличчя ніжна темінь,
    Захована від світу сторона...

    Під оплески вирує кров у вені,
    Вистава починається сумна...
    Хто цей актор? Кричу у всі легені:
    «Не повертайся!» ...І лише вона

    Стоїть у масці, не відводить погляд...
    Продовжується п'єса вічна ця,
    І ось я опиняюся з ним поряд,

    На відстані не бачачи лиця.
    Ні! Я – не він! Це тільки давній спогад,
    Що хоче повернутись до кінця...

    © Володимир Верста
    Дата написання: 04.03.18


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  45. Ігор Терен - [ 2018.03.07 14:07 ]
    Весна взимку
    Біла заметіль -
    на зимові шати.
    О! Весна! Відкіль?
    Як її чекати?
    Все мете оця
    сива завірюха
    і метелиця
    сіє білим пухом.
    О! Яка зима!
    Лютий не минає,
    березня нема –
    сани запрягає.
    І весна моя
    дістає лещата,
    буде, як і я,
    літо доганяти.
    Віддаю лижню,
    заодно і шану.
    Ми на авеню,
    де минуле тане.

    03.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  46. Микола Дудар - [ 2018.03.07 13:43 ]
    РОЗЧИНЮСЬ...
    Розчинюсь у погляді вечірнім
    І схилю до губ твоїх звабливих
    Поцілунки жадібно без міри
    Дам любові вилитися в зливу

    Течія нестиме… ой спокусо
    Де ж той берег щоб перепочити
    І сп’янінням нашим будуть бусли
    По весні домівки свої вити…

    Огорну минулим сьогодення
    І джерельця І струмочки серця
    Най його співуча участь Нені
    Берегтиме Боже милосердя…
    06-03-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  47. Олександр Сушко - [ 2018.03.07 13:40 ]
    На шмаття
    От нащо казати на предків "погани"?
    Батькам забобонним обіцяно вила?
    Заводять "писання" в суцільну оману,
    Насправді ж - діди наші світ сотворили.

    Отець всього сущого - у вишиванці,
    А ми йдем на сповідь до іншого Бога.
    Адами і Єви жили тільки в казці,
    А правила світом десниця Сварога.

    Та храми ростуть як лисички у лісі,
    На кручах - церкви, синагоги у полі.
    Пускають коріння у слові та пісні
    Липкі моцаки чужинецької волі.

    У Лаврі чортяки нам вариво місять,
    Невільники в храмах стають на коліна.
    Давидова зірка, розп'яття, півмісяць...
    На шмаття себе роздира Україна.

    07.03.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  48. Володимир Бойко - [ 2018.03.07 11:39 ]
    Falsus
    Звучить фальшиво акомпанемент,
    Фальшиве соло – рідкісна халтура,
    Фальшива і бездарна режисура,
    Фальшива гра. Фальшивий інструмент.

    2012-2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (5)


  49. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.03.07 11:26 ]
    Статика
    1

    Зоряний час посередності.
    Всюди шпарини, ходи.
    Нижуться долари, єднуси.
    Не возвелич, не суди.

    Свіжі поезії - батиком...
    Задвиготів терикон.
    Дух накопичує статику.
    Тупця опудрений слон.

    2

    Капості, святощі, фуркала.
    Жуйки приліплені на...
    Звік патріотами, урками
    живиться Чорна Війна.

    3

    На провесніння поставимо,
    діткам розкажемо про...
    Горді сонцями, поставами.
    Підстрибом кулька...
    Зеро.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  50. Олександр Сушко - [ 2018.03.07 10:54 ]
    Немає мух
    Літаю, сестроньки! Ти ба!
    Забув, коли цургикав пішки.
    Пегас гарячий задовбав,
    Тримати утомився віжки.

    Біжить із-під пера курсив,
    Папір зволожують катрени.
    На хвильку б, може, і присів,
    Але жеребчик геть скажений.

    Вантаж піїта неважкий,
    Інакше не злетиш із хвилі.
    А твар застояна таки,
    Хропла десятиліття в стійлі.

    У бік ввігнав крутий обцас,
    Мене уже не збити з курсу.
    Гримить натхнення тулумбас,
    У пазусі лякає музу.

    Дорогоцінна кожна мить,
    А світ згори здається раєм!
    Брати! Зі мною ввись летіть!
    Тут сонячно. І мух немає.

    07.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (7)



  51. Сторінки: 1   ...   483   484   485   486   487   488   489   490   491   ...   1855