ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Шоха - [ 2016.06.06 21:23 ]
    Клептоманія
    Клює сорока на блискуче.
    Усі злодії – на чуже,
    ну, а домашні – на онучі.
    І тут утрати неминучі.
    Ніхто своє не вбереже.

    Падкі поети на романи.
    Заможних щупає пірат,
    а от заміжніх – донжуани.
    Клепають речі клептомани,
    а графомани – плагіат.

    Міняють мани на карати
    і у колекції беруть.
    Чекають слави герострати.
    Іде поліція карати,
    а несуни усе несуть.

    За золоті у себе гори
    велике Пу сусіду боре
    і захищає уркаган.
    Воно освоює простори,
    і завоює Біле море,
    і переплюне океан.

    А наші акції – круїзи.
    Пакують клоуни валізи
    подалі у чужі краї.
    Європа консервує візи,
    якщо укропія полізе
    у метрополії її.

    П’єро освоює кориду,
    а буратіни-аскариди
    дешеві пляжі у Криму,
    а лугандонія – тюрму;
    імперіали – прокурори,
    а можновладіє – офшори,
    а тугодуміє – суму.

    Парафія – і та воює.
    І православіє не чує, –
    ніхто своє не вбереже!
    Ми салютуємо уже!
    Немає мафії такої,
    що не готується до бою,
    і не захапає чуже.

    05.2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  2. Любов Бенедишин - [ 2016.06.06 21:56 ]
    Енергія слова
    1.

    Луна ланцюгова:
    з життя - у безсмертя.
    Енергія слова
    в реакторі серця.
    Розщеплення болю
    на крапельки, дрібки...

    Надламана доля.
    Відкраяна скибка.

    2.

    Де слово меч,
    мовчання - щит.
    Видовище відваги...
    Сховати безборонне
    під
    сарказму саркофагом.
    І вчора -
    ув останній бій,
    з поправкою на хибу.
    Війна програм.
    Системний збій.
    Вагання.
    Вибір.
    Вибух.


    06.2016


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  3. Віктор Кучерук - [ 2016.06.06 07:33 ]
    Вибачайте, мамо...
    Не були ніколи й не здавались раєм
    Ледве-ледь осяяні жданим щастям дні,
    А тому сьогодні, як ніхто, я знаю
    Чом у мами очі споконвік сумні.
    В них не замаскуєш плівкою полуди,
    Вицвілий на сонці, посивілий шлях,
    Де надії бились, як горшки, повсюди
    І були камінням на її плечах.
    Не в красі зухвалій понад видноколом
    Зіркою з’явився та упав між трав, –
    З маминого серця, з маминого болю,
    З маминої радості вдячно я зростав.
    І вдивлявся довго, і вслухавсь чимало,
    Змірявши до краю кислих мандрів дух, –
    . Щоб не приховали непроглядні далі
    Смутний і непевний душ знайомих рух.
    Вибачайте, мамо, що не маю вміння
    Вірити наївно, а брехать – невміч, –
    Вирване з корінням сподівань насіння
    Стрімко гонить вітер вдовж усіх узбіч…
    06.06.16


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (9)


  4. Вікторія Торон - [ 2016.06.06 00:47 ]
    Червневий вітер

    Чудес не буде — лиш червневий вітер
    підноситиме випрану білизну
    на мотузках, і три троянди білі
    гойдатимуться разом у вікні,
    яке б давно годилося помити...
    Вона погляне дійсності у вічі—
    — холодна правда виламає двері
    солодкої довіри і позбавить
    безпечних снів у коконі ілюзій.

    Її потягне кинутись у вир
    розбурханого юрмища людського,
    де душі перестрашені шукають
    простої справедливості для себе —
    — але й її на всіх не вистачає...
    Як це життя прожити без чудес
    або без боротьби, яка п’янить
    обіцянкою гордого здобутку?
    Образитись? Дозволить, щоб зневіра
    підточувала страх самої смерті —
    хоча б одним із страхів стане менше?
    Як можна зберегти лице своє,
    надію, що тебе пізнають предки,
    батьки і друзі, що пішли у вічніть?

    І доки вона гірко спогляда,
    просочуються краплями в минуле
    вона сама,її червневий день,
    розвіяні врочисті простирадла
    на мотузках, і вже вони стають
    неправильним тремким конгломератом,
    що осідає в пам’яті на дно
    і виринає чудом випадковим...



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  5. Мирослав Артимович - [ 2016.06.06 00:05 ]
    Капкан принад (пародія)
    Явилося лице кохане,
    В руках аж свище макогін:
    «Ти вже нахлявся, окаянний?!
    А щоб тебе вперіщив грім!

    Сивухою залив ти душу,
    Закуску вижер всю дотла –
    Залишив тільки трішки суші
    Мені, щоб не була я зла! »

    А з пазухи – колись горбочки,
    А нині – пара гарбузів
    На мене, аж тріщить сорочка,
    Вергають магму. Я упрів!

    І тіло все в любові кане:
    Я вже – як гейзер, ти – вулкан…
    Материки і океани
    Твоїх принад – немов капкан!

    06.06.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (14)


  6. Петро Дем'янчук - [ 2016.06.05 22:21 ]
    Віра
    Навіщо тратити слова
    Не доброзичливі , не щирі
    Навіщо трепітна душа
    Ховається у цім мотиві

    Усім так прагнеться любить
    Усім так віриться в кохання
    Так хочеться на повну жить
    У час палкого сподівання

    Образа вміє ошукать
    Ввести в оману легковірних
    Вона зухвалих благодать
    Болюча кривда світлих , вірних

    І не питай , і не чекай
    Не знайдеш відповідям раду
    Усе що станеться , нехай
    Чим гірше тут , там дяка раю.
    2016 рік.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  7. Петро Дем'янчук - [ 2016.06.05 21:26 ]
    Цінність
    Моя любов мене карає
    Не зупиняє , і не вчить
    Усе що знає все втрачає
    Бо тільки так вона горить

    Крізь полум*я , потоки бруду
    Вона свій пробиває шлях
    Хоч терпить відчайдушну муку
    Рятує необачність втрат

    Їй заздрять , і не мають втоми
    Пророчать , обливають в слід
    А вона сильна від утоми
    Бо сліпить її ніжний цвіт

    Любов моя будь непокірна
    Будь іншою , картай себе
    Я знаю ти моя , ти вільна
    Давай всим привід знати це.
    2016 рік.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  8. Леся Геник - [ 2016.06.05 19:05 ]
    Літня ніч
    Розкажу тобі, друже, про ніч,
    про картаті зірки над селом,
    про безсоння стебла у співочому полі.
    Як сюркоче цвіркун голосний
    під намореним тихим вікном,
    присягаючись любці своїй у любові.

    Розкажу про березу струнку,
    що гуляти надвечір пішла,
    розпустивши аж долі свої гойні коси.
    І про двох їжаків молодих,
    на яких у траві набрела,
    як збиралась шубовстнути в лагідні роси.

    І про пару дзвінких ластівок,
    що ночує в хліві на гнізді.
    Ох, чи знаєш, як серце радіє від того?
    Мов смакує нараз у цю мить
    найсолодший із майських медів!
    Ти повір мені, друже, їй-богу, їй-богу!

    А ще гори довкруг, як вінок
    найчудніших у світі косиць.
    О, які вони божі у цій незбагненній окрасі
    золотавих обіймів небес,
    у короні яскравих зірниць -
    величаві, незвідані, рідні, безмежно прекрасні!

    Лиш послухай про ці чудеса,
    що зусебіч - із поля, з трави,
    з-поза хмарки легкої, із віття - усюди, усюди
    надзвичайна Господня краса...
    О, мій друже, лишень уяви,
    як вливається диво нічне у розхристані груди...

    28.05.16 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (10)


  9. Віктор Кучерук - [ 2016.06.05 15:40 ]
    Рідній школі
    Хоч бува стрічання нетривалим,
    Наче жвава музика дощу, –
    Кораблем до рідного причалу,
    Звідусіль до тебе я спішу.
    Літ моїх високі частоколи,
    І дерев розложисте гілля, –
    Від очей не заховали школу
    Ту, що душу словом окриля.
    Бо немає досі анітрішки
    В споминах про неї білих плям, –
    Десь отут бетонував доріжку,
    Факт отой засвідчивши ім’ям.
    Зримо пригадалося ще зараз,
    Кадром незабутнього кіно,
    Як опуку неслухняну вдарив
    І закляк – поцілив у вікно...
    Можуть сосни кожному сказати,
    Хто їх біля греблі посадив
    Навесні в пісок вологуватий,
    Повені маскуючи сліди.
    Різне відбувалося щороку, –
    Раз, було, не вивчивши урок,
    Я негайно, не моргнувши й оком,
    На годину заховав дзвінок.
    Марна справа думи побороти –
    Ось на цьому місці в акурат
    Кожен день, скорботним донкіхотом,
    Тупцював, дивуючи дівчат.
    Пожовтілі, стерті і зотлілі
    “Трудової слави” сторінки, –
    Я гортаю досі щонеділі,
    Самим першим віршам завдяки.
    Усього хотілося і швидко,
    А тому, в чеканні похвали, –
    Бідолашних ніженьок відбитки
    Аж до театрального лягли.
    Не вдалось, не сталось, не судилось,
    Та не скнію й долю не кляну, –
    Все сприймаю, наче Божу милість,
    За яку вклоняюся йому.
    Літ моїх високі частоколи,
    І дерев розложисте гілля, -
    Від очей не заховали школу
    Ту, що словом душу окриля.
    05.06.16


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (10)


  10. Ніна Виноградська - [ 2016.06.05 12:40 ]
    Восени


    Народе мій, ти вже побачив, як
    Гуртуються тут нехристи, злочинці.
    З людей зробили вже німих воляк,
    Вбивають геноцидом українців.

    Чого ми досягли в часи свобод –
    Знівелювали, кинули, зганьбили.
    І заростає бур'яном город,
    На цвинтарях все множаться могили.

    Бо на гібридній і страшній війні
    Під кулі підставляють патріотів,
    Майбутнє наше палять у вогні.
    Родини вбитих у німій скорботі.

    Панує у державі страх і смерть,
    Наруга зла вбиває українців.
    Заповнені бідою долі вщерть,
    Голодомор повторюють злочинці.

    Палаци збудували до небес,
    Украдене сховали у офшори.
    Чужинська влада загриза, мов пес,
    Бо нелюди панують і потвори.

    Минеться все... Історія сама
    Запише цю війну в свої аннали.
    Настане осінь, упаде пітьма,
    Щоб перемогу ми відсвяткували.

    Щоб цілий світ побачив і відчув,
    Як ми боролись всі, не поодинці.
    Щоб історичний і величний зсув
    Зробили ми, братове, українці.
    06.05.16


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (3)


  11. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.06.05 10:54 ]
    Нуар



    Подеколи рвійно дарує букет... фаетон –
    І... хочеш-не-хочеш, а мусиш летіти, бо вітер...
    Пливкі парадигми лягають на вишитий льон.
    Вертаєш утрачені марева... псевдомагніти...

    Голубиш, палаєш... Десь опік присипле перга.
    Линяє зміюччя. "...шерше ля..." – шерхоче пшениця.
    Ось дощ затяжний – від неділі аж до четверга –
    Розмиє орелі, у стилі нуар небилиці.

    Каплички... дзвіночки... безгомінь... озера.... мости.
    Криваве тату-махаон – на шагреневій шкірі.
    Майнули мангусти поміж голубих капустин.
    Ряд сонячних зайчиків креше готична рапіра...



    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  12. Ярослав Чорногуз - [ 2016.06.05 02:12 ]
    Явилося лице кохане
    Явилося лице кохане,
    Як відродилось із золи…
    Немов чотири океани
    Планету Землю залили.

    Залишилося трішки суші,
    Як острівці – материки…
    Кохання заливає душу,
    Небесно сяє на віки.

    І тіло все в любові кане…
    Лиш серце - клекотом сторіч -
    Все вивергається вулканно -
    Поезією день і ніч!!!

    4.06.7524 р. (2016)

    Київщина, Конча Озерна, Півострів Печалі.

    21 г. 40 хв.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (13)


  13. Серго Сокольник - [ 2016.06.05 01:14 ]
    Таємне
    /зміни ритму.код/

    Є добрі пОдруги... Та є доволі злі...
    Оті- НЕ ТІ, питомі надрами землі...
    .....................................
    Ти присядь на ослін,
    І послухай, як гупає хвіртка-
    Це у спокій душі
    Заповзає пітьма НЕДОБРА.

    У прихованім злі
    Зачинити не в змозі кватирку,
    Ти душею спіши
    До посвячених СИЛИ ЗІБРАТЬ.

    До недобрих. До них.
    Тих, жіночі що звідали муки,
    Тих, на зморшках чиїх
    Недобра втаємничений хід.

    Ти до них простягни
    Як на месі, до прОщення, руки,
    І отримай від них
    Допомоги таємної світ.
    ......................................
    Чорний птах сів на дах.
    Білий птах знищив страх.
    Синій птах- зцілив біль.
    Птах червоний- тобі.

    Не дивися назад.
    Це- таємний квадрат.
    Перехрестя стежин.
    Лютий ворогу згин.
    ......................................
    День настав. Світлий день.
    Час співати пісень,
    Бо розвіяла все,
    ТА, ЩО СИЛУ НЕСЕ.
    ......................................
    Коли на тебе наповза пітьма,
    Не спокушайся міражем оман,
    І вір своїй зорі, немов Макбет,
    Бо та, НЕДОБРА, виручить тебе.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116060401066


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  14. Віктор Ох - [ 2016.06.04 23:04 ]
    Українська вишиванка
    Чи вишИ́ванки, чи вишивА́нки –
    буде правильно, як не скажи.
    Носять їх і селянки й панянки.
    Ритуал цей і ти бережи.
    Візерунки – то символи й коди,
    предковічні магічні скарби
    спілкування зі світом Природи,
    знаки вірності чи боротьби.
    «Коло», «Хрест», «Повна Рожа», «Шеврони»,
    «Ромб», «Квадрат», «Безконечник», «Спіраль»,
    «Стебла», «Квіти», «Листки» і «Бутони» –
    має значення кожна деталь.
    Вишивалась сорочка руками,
    тому справжній це був оберіг.
    Десь ховалися там між нитками
    і любов, і зажура, і сміх.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (6)


  15. Іван Потьомкін - [ 2016.06.04 17:52 ]
    Пречиста пісня світу
    Не уявляю, як це жити на рівнині.
    З дитинства гори й пагорби судилися мені.
    То ж, мабуть, і не дивно, що в Єрусалимі
    На фінішній життя мої минають дні.
    Який містично загадковий цей магніт планети
    В ще не пробудженій імлі досвітній!..
    Єрусалим вернувся начебто здалека,
    За ніч здійснивши мандри кругосвітні.
    Черкнувсь об гори і розпливсь туман незримо,
    Зарожевів під сонцем білосніжний камінь.
    День нелегкий зайнявсь в Єрусалимі
    Житейськими турботами, священними рядками.
    Сьогодні хай його і ділять, і карьожать.
    Мовляв, у кожного на нього є права.
    Та лиш юдеї мали право Боже
    Священний Дім в Єрусалимі збудувать.
    ...Не заборонена в Єрусалим дорога,
    І кожен може тут достоту причаститься,
    Бо світ земний – одна колиска Бога,
    Єрусалим –Його пречиста пісня.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  16. Ніна Виноградська - [ 2016.06.04 15:44 ]
    Станемо!

    Душа вітрами потолочена,
    Обпалена слізьми пожеж.
    Заржавлених ножів, неточених,
    У козаків тепер без меж.
    На Хортиці і за порогами
    Чекають силу молоду,
    Щоб за далекими дорогами
    Закінчити війну-біду.
    Ми зберемося Україною,
    Нагостримо свої ножі,
    Бо мріють бачити руїною
    Державу зрадницькі мужі.
    Для них тут грішми скрізь намазано,
    Злетілись бджолами на мед.
    Всіх заярмила горем, газами,
    Ця влада знині й наперед.
    Всі патріоти вже за гратами,
    І тисячі кричать з могил.
    Народ залякано під хатами
    Мовчить, та вже немає сил…
    А літо он травою вруниться
    І золотіє у житах.
    Під осінь зберемось на вулицях
    Майданом станемо в світах!
    15.04.16


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  17. Іван Низовий - [ 2016.06.04 12:37 ]
    * * *
    Я з геніями пив і похмелявсь
    З пігмеями, не вартими уваги
    Моєї... Часто-густо помилявсь
    В оцінках: хто є геній, хто пігмей...

    Вони мене обходили в кар’єрі,
    Служили вірно владі та химері,
    Курили фіміам, лили єлей.

    Це ті, яких я переоціняв.
    Другі ж, недооцінені, вмирали
    І визнання посмертного не мали
    Роками. Час поняття підміняв.

    Все той же час розставить по місцях
    Оригінали творчі і муляжі,
    На порохи розсиплються вальяжі
    І куражі. Й зостанеться в серцях
    Лиш істинно високе! Дант і Кант
    Не подарують Пушкіна Дантесу...

    До самовихваляння інтересу
    Не мав ніколи істинний талант!




    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (4)


  18. Іван Низовий - [ 2016.06.04 12:21 ]
    * * *
    Присліпла свічка осовіло кліпає,
    Припрошує мене до каяття...
    Живу потиху: хліб є і до хліба є;
    Новому дню радію, мов дитя.

    Та вечори смутять – вони нагадують
    Про смуту повоєнну
    І грозу
    Повальних криз,
    І зверхники не радують
    Підйомом вгору – длубаюсь внизу.

    Я – Низовий. Отож мені й судилося
    Досиджувать при свічці, на щаблі
    Найнижчому, погрожуючи стилосом
    Всім недругам своїм на всій землі.

    Таврую словом ближнього і дальнього –
    Почують, може, совість допече.
    Все ближче образ янгола печального,
    Торкається крилом сліпих очей.




    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  19. Ігор Герасименко - [ 2016.06.03 19:15 ]
    Місце, де клює
    Сплативши борг сповна Ремарку,
    хай іншим фабули плете,
    пішли удвох: друг на рибалку,
    я прогулятися. Проте,

    товариш берегом блукає,
    шукає місце, де клює,
    я з будь-якого заглядаю
    в глибоке річки декольте.

    Від сорому не запалати:
    в чарівній глибині, на дні
    царівни озера палаци,
    які належать і мені.

    Чи галеони, де дукати,
    і відчувати: все моє!
    Це веселіше, ніж блукати,
    шукати місце, де клює.

    Принади - і на водній гладі,
    де віддзерлкалюється вись,
    хмарки тендітні та огрядні,
    але всі гарні. Ще дививсь

    на хвильок сонячне намисто,
    чи діамантове кольє.
    А приятель блукав невтішно,
    шукав те місце, де клює.

    14.05.2016



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (8)


  20. Лариса Пугачук - [ 2016.06.03 11:08 ]
    ***
    З якогось дива подивилась диво –
    «Життя, як диво», та не в фільмі справа.
    Там посередині стара хатина,
    А попід стелею такі бантини...
    Чи балки – от не можу пригадати.
    Та і не в балках справа і не в бантах,
    А в тих руках, що поза них чіплялись
    В той час, як другі руки, губи спраглі
    По тілу голому збирали краплі,
    Чи сік бажання чи гормонів зливу.
    А потім - вниз зірвалися обоє
    І покотились під копицю сіна.

    Тепер про банти думати не можу –
    Відразу відключається свідомість,
    А замість неї моститься уява
    На весь малесенький жіночий розум,
    Заводить у такі місця цікаві -
    Реальності не снилося і близько.
    Таке показує, що червонію,
    І тіло вигинається зрадливо...
    А щоб тим бантам і щоб тому диву
    Було так добре, як мені буває,
    Коли пригадую або проходжу
    Повз сіно, балки, банти і всю решту!

    Ой, пригадала… Йой, рятуйте, люди!!!

    16.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (5)


  21. Лариса Пугачук - [ 2016.06.03 11:22 ]
    Не пізно...
    Жiнко, спинись! Поки ще можеш, – поки не пiзно.
    I вгомонись – витягни душу з латiв залiзних.
    I схаменись – матрiархату скiнчи всевладдя,
    I, смiючись, вийди на волю з того громаддя.

    Жiнкою стань! В серцi знайди Свiтла частину.
    Вибери грань, щастям по долi виший картину.
    Будь, як та лань, – гарна i нiжна, чиста й несмiла,
    В ласках розтань, будь вiд кохання вiчно сп'янiла.

    Ти вiдшукай тиху покiрнiсть, справжню, глибинну –
    I пригадай заповiдь Божу кожнiй дружинi:
    Хай чоловiк завжди для тебе буде главою,
    Станеш тоді милому ти хлібом й водою.

    26.06.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати:


  22. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.06.03 10:41 ]
    Лев`ячі алгоритми

    1

    Не личить левиці ловити форелі.
    Із прихистку вийшла.
    Міазми… тунелі…
    Стрибки триметрові... Ущелини, кручі...
    Кігтиська міцнющі, ліани тягучі.

    Руде левенятко примружить очиська.
    Сердитий татусь повернув з бойовиська.
    Не варто кусати за гриву чи бока!
    Граційна левиця, криваві патьоки...

    Лежать кісточки від газелі та зебри.
    Назавтра всім прайдом – на зоряне дербі.
    А тропи колючі… За хвилю до трапа
    Лиши найслабкішим замурзану шкапу.

    2

    Втекли антилопи. В бік сонця – гієни...
    Тягни носорога з імлавої сцени.
    У лігві просторо.
    Облизуйся, кішко...
    Пригадуй суперниць ошкіри-усмішки.

    Залатуй циганською голкою рану.
    Тобі прокидатися, золотце, рано.
    Канапку зжуєш, та й відсунеш заслони.
    Дими...
    Алгоритми війни-оборони.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.06.03 10:03 ]
    Аж до сьомого поту...

    В черевичках зозулиних фея присіла на тин.
    Розглядає малюнки, намистечка, вишиті мальви.
    Підбігає до черги окроплений дощиком син.
    Не приніс їй нічого, общипує китицю сальвій...

    На столі між гайок – недоліплений палевий кінь,
    Олівець Н-4, блокнот, недописана казка.
    Хилитається черга...
    Бракує нетлінних творінь.
    А у феї лиш усміх. Ні місць призових, ні підказки.

    Похвалила усіх, роздала вісім жмень кукулі.
    Змій таркатий просив політати до ранку над плесом.
    Бились нетлі об шиби... Балакали з вітром кулі...
    Чорт вигадував бомбу, хтось – вічний двигун, хтось – колеса.

    Притомилася фея. Зів`янув зелений роброн.
    Чорний кіт перейшов три дороги й одну автостраду.
    Все принесене відьма сховала у кований схрон.
    – Аж до сьомого поту... – сказала... Чи, може, до граду.

    2015





    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  24. Віктор Кучерук - [ 2016.06.03 06:17 ]
    Обікрадена часом земля
    Переораний “градами” степ,
    Як зола, – і сухий, і гарячий.
    Посадив деревце, а воно не росте,
    Тільки хилиться долу і плаче.
    І не дивиться зовсім увись,
    І таїти не хоче скорботу, –
    Хоч бої тут давно пронеслись,
    Залишивши надгробків пишноту.
    Непривітне прозріння тепла
    З надр донецьких виходить повсюди, –
    Обікрадена часом земля,
    Очманілі дерева і люди…
    03.06.16


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  25. Серго Сокольник - [ 2016.06.03 00:50 ]
    Це щем
    Обіймає траву молоду
    Сонце світлом весняних надій...
    Чи на щастя, а чи на біду
    Відбулась наша зустріч. Тоді

    По вологій блукали траві,
    Доки вечір зорею не згас,
    І кульбаби, мов очі повій,
    Хтивим поглядом міряли нас...

    Ми ходили асфальтом доріг,
    Омовенні весняним дощем,
    Щоб ступить на кохання поріг.
    ...звідки в серце надходить цей щем?

    Мов зерно у торішній стерні
    З поцілунком травневим весни
    Він стеблом проростає в мені...
    Дощ змиває минулого сни.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116060210410


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  26. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.06.02 22:26 ]
    Мішма

    1

    Дещо забути не можна.
    Дещо тримати не тре...
    Стихла у храмі всеношна.
    Ной відкрива кабаре.

    Тягнуть під руки зелених.
    Жаб`ячі очі... думки...
    Боже, моя ойкумена.
    Мішма - чужі язики.

    Психоделічні акорди...
    Стуки обцасів... гавот.
    Кажуть, я панія горда.
    Пальця не класти у рот.

    Не нападаю, не ганю.
    Добра ментальність, авжеж.
    Ось, насушила тарані -
    Серед локальних пожеж.

    Любе мені тихомир`я.
    Чубляться ньюфахівці.
    Літечка перша кватира.
    Вальс галушок в осоці.

    2

    Маски, яскріють перуки...
    "Мамо, навіщо війна?" -
    Дівчинка смиче за руку...
    Голод несе від млина.

    Крапають сльзи лілові...
    Пляма-дитина.
    Знов сюр.

    Бабряться яйцеголові
    Серед замшілих скульптур.


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  27. Іван Потьомкін - [ 2016.06.02 18:35 ]
    У дерев нам би вчитись
    Тротуар в позолоті –
    Квітне жовта акація.
    Біла травень відкрила,
    А сестрі випав червень.
    Дерева без борні
    Віддають одне одному
    Небесами призначену чергу...
    Нам би вчитись і вчитись
    У тих, кого Бог сотворив раніше.
    Та на шкоду й розраду невтішну
    Нам все ніколи, ніколи, ніколи.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  28. вогонь Ковальчук Ярослав Животворчий - [ 2016.06.02 16:10 ]
    Український народ
    Боже всемогутній!
    У моєї Батьківщини
    є нескорений народ.
    Ти сховав його перлини
    від розбещених заброд!

    Боже всюдисущий!
    У моєї Батьківщини
    є сформований народ.
    Ти проклав його стежини
    до почесних нагород!

    Боже всеблаженний!
    Є в моєї Батьківщини
    неосквернений народ.
    Зацвіли його жоржини
    у саду взаємних згод!

    Боже самобутній!
    У моєї Батьківщини
    є незморений народ.
    Ти одвів його родини
    від ганебних насолод!

    Боже неминущий!
    У моєї Батьківщини
    є згуртований народ.
    Ти возвів його храмини
    до відстояних свобод!

    Боже всеблаженний!
    Є в моєї Батьківщини
    неосквернений народ.
    Зацвіли його жоржини
    у саду взаємних згод!
    [2014]


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  29. вогонь Ковальчук Ярослав Животворчий - [ 2016.06.02 16:58 ]
    Нетлінне блаженство
    Немов іскрометна рожева перлина,
    ти сяєш у мушлі надійній моїй,
    бо я, непублічна і скромна людина,
    служу незалежній Вітчизні своїй!

    Неначе добірна пшенична зернина,
    ти сходиш на ниві родючій моїй,
    бо я, працьовита й невтомна людина,
    служу соціальній Вітчизні своїй!

    Немовби триглава соборна храмина,
    наявна ти в долі нелегкій моїй,
    бо я, непідкупна і чесна людина,
    служу нескоримій Вітчизні своїй!

    Немов обрядова весільна хлібина,
    ти пахнеш у хаті комфортній моїй,
    бо я, лаконічна і жвава людина,
    служу суверенній Вітчизні своїй!

    Неначе велична помпонна жоржина,
    ти квітнеш на грядці дорідній моїй,
    бо я, несердита й ласкава людина,
    служу унітарній Вітчизні своїй!

    Немовби триглава соборна храмина,
    наявна ти в долі нелегкій моїй,
    бо я, непідкупна і чесна людина,
    служу нескоримій Вітчизні своїй!
    [2015]


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  30. Леся Геник - [ 2016.06.02 13:01 ]
    Не буди
    Якщо біль у тобі дрімає -
    не буди його, не буди,
    бо вестимуть жаскі сліди
    аж за поле, що вік безкрає
    від розпуки та від журби.

    Ти сповий біль той ціпко-туго,
    в серці глибоко заховай,
    зачіпати його не дай
    ані ворогові, ні другу -
    тому навіть, що ніби най...

    Бо розкришить тебе на дрібки,
    бо на часточки розірве
    звір, що збуджено зареве,
    видираючи з серця мітки
    про нелишене, про живе!

    Хай незрушно собі дрімає
    десь на дні, де гіркі меди
    впали попелом на сліди
    за полями, що вік безкраї
    від незгоєної журби.
    Не буди болю, не буди...


    12.05.16 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  31. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2016.06.02 12:45 ]
    Русалка під мостом співає!
    Русалка под мостом поет -
    Виспівує, ти бач, русалка,
    Она играет с кем-то в салки,
    Стрибає - треба ж – ніжна мавка,
    А все причиною - весна!

    Ингульский мост в ночном курьезе,
    Там дівчина з верби в знемозі:
    И вроде парк ведь недалече,
    Та не дійти ігривій пані.
    В кафе напротив – там гурманы
    Музичні знатні завелись,
    Там слышен джаз… Когда-то было!

    Совсем недавно - для русалки,
    Не для людей! Там грали джаз!
    Там танцевали буги-вуги,
    І навіть бились там не раз…

    И город в ярких красках мачт,
    Заводи, крани, шум – і диво
    Из-за моста ползло. Шутливо
    Чіплялися вони за якір.
    Було і їх колись як маку…

    Теперь другие времена:
    Нема човнів – нема русалок...
    И лишь она одным одна
    Сидить і сторожує наче.
    Та все ж шука тебе, юначе!

    Когда над берегом Ингула
    Прекрасна дівчина пройде,
    Ты не спеши за ней, мой милый, -
    На миколаївських дівчат
    Не оглядайся, хто ж там знає,
    Котра русалка? Всі підряд!



    ‪#‎Мілєвська_Тетяна_Флора‬

    жарт-ностальгія ;) ‪#‎фестивальСпаськийтрамвай4‬


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (2)


  32. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2016.06.02 12:29 ]
    Повоєнне село
    Бузкове, білоквітне відцвіло,
    А липово-медове ще не грало...
    Дощами вмите, тягнеться зело
    Де міни землю щедру проорали.
    Де від пожеж все вигоріло вщерть -
    Нова трава на чорнім проростає,
    Та не забулось людям слово "смерть",
    Бо пусткою: хати, хати, сараї...
    Ще бухкає часом, вряди-годи,
    І тут, і біля ближнього блок-посту.
    Не скоро сміх повернеться сюди,
    Де бур"яни стоять - людського зросту.

    ID: 666642
    17.05.2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (2)


  33. Ігор Герасименко - [ 2016.06.01 19:35 ]
    Золото і срібло
    Ловили золотими капелюхами,
    але воно слова жаги не слухало.
    Хоч сонечко тепер цілує палко,
    кульбабки, у сріблястих ви кубанках!

    05.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  34. Юрко Бужанин - [ 2016.06.01 19:10 ]
    У продажу з’явились орхідеї
    У продажу з’явились орхідеї.
    Тебе, кохана, ними я засиплю!
    І тішитимусь радістю твоєю,
    Молитимусь, щоб ти до цього звикла.

    Щоб кожен день трояндами в долонях
    Тебе стрічав, до вечора щоб тішив.
    Ці квіти – диво!
    Та на твоїм фоні
    Вони – ерза́ц*...
    Ти – квітка найсправжніша!

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.91) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (2)


  35. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.06.01 18:45 ]
    Поезія
    17 аудіозаписів


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  36. Світлана Костюк - [ 2016.06.01 18:50 ]
    ***

    пір'їнку з крилець янгола зніму
    таку напрочуд ніжно голубину
    і обезболю серденько йому-
    чиємусь закривавленому сину
    торкнуся до невистиглих зіниць
    і вуст що неціловані ще зовсім
    як хлопчик той упав на землю ниць-
    то золотом заголосила осінь
    то хмари зворохоблені умить
    застигли серед неба у мовчанні
    а янгол зойкнув : де тобі болить?
    і миттю обезкровив рани рвані
    і плакала росою далечінь
    відтоді дотепер і без упину
    хрещатий слід ...
    промолене "амінь"
    і сивий стогін:
    сину
    сину
    сину


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  37. Світлана Костюк - [ 2016.06.01 18:22 ]
    ***
    У тім краю , де райдуга барвиста
    зливається з теплом усіх осонь,
    Де так гірчить сльоза твоя пречиста ,-
    Спинися ...помолися... охолонь...
    Струною болю переріж напругу.
    Струною світла тонко забрини.
    Прости печаль і ворогу , і другу,
    Заблудлого над прірвою спини...
    Бо це життя, напевно, пошук смислів,
    До себе шлях, від себе і ...туди.
    Де кожен крок - то як крилатий вислів
    На колах незбагненної води…


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  38. Ірина Саковець - [ 2016.06.01 14:07 ]
    ***
    Насичено-синє повітря вечірнього спліну
    рікою вливається в небо, темніше на тон.
    Ця музика вогкого листя услід за авто,
    неначе весняне прощання, бринить без упину.

    Не ставши почутими, тихо-розмірено тонуть
    слова, як монети, в медово-солодкій імлі.
    А літо собі нашиває блаженну теплінь
    на білих акацій розкішні пахучі хітони.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  39. Іван Потьомкін - [ 2016.06.01 09:33 ]
    ...Немовби вдарили під дихало...
    Як гірко плачуть наші діти,
    коли неправедно караємо.
    Мовби журавель, підбитий
    над посмутнілим небокраєм.
    А найстрашніші тихі схлипи,
    зойки до остраху і дрожі...
    Немовби вдарили під дихало -
    кричати б треба...А не можу.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2016.06.01 00:01 ]
    Шах Шахерезаді (літературна пародія)
    Я не готовий?
    Овідій!
    Бокаччо!
    Це я, твій мачо?!
    Богові справді
    служу запекло –
    Щодня заганяю
    Диявола в пекло.
    Згадала чогось
    Шабатина ти й Сома…
    Вони вже, голубко,
    На світові тому.
    Шугай чи шугає
    у надра надривно?
    У його віці
    було б це предивно.
    Чигає на мачо-поетів
    Дантес.
    Не той уже
    Драч молодих поетес.
    Вони – не готові.
    Є в спілці – молодші.
    Василь Кузанова,
    А також є – Довжик.
    Обоє, як бачиш, вони – Василі –
    Діточок множать у місті й селі.
    А ти у цих стінах –
    Шахерезада…
    Ша,
    хере,
    ззаду?
    Твій підмах ладдею…
    О!
    О!
    Де я?!
    Де це я?
    Виділяється секреція -р
    по роботі
    з молодими
    Відкрий мені надра
    сім-сіму…
    Моя поза шлюбна
    д`еректорка.
    Це правда, без лжі детектора.
    Скіф вип`є не сомму,
    а чистого спирту.
    І може довести
    Тебе до сквирту.
    Бо для такої –
    нічого не жалко.
    Елітної
    Сексі-інтелектуалки.
    Не тільки любитись,
    а й говорити.
    Таке уміють
    Лише харити.
    Таке уміють
    Лише Богині.
    Казку кохання
    Відчуть хочу нині.
    Готоооооооооооооооооооооооовий од чарки
    й твоєї жіночності,
    Шахую, шахую
    До безкінОчності.

    13.02.7524 р. (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (5)


  41. Василь Луцик - [ 2016.06.01 00:47 ]
    ***
    Із тіла галактики вишні ростуть.
    Первинні бульйони густі, наче ртуть.
    І кожна планета леліє життя у Єво-Адамах прокаріотів.

    Зорі спішать у зірковій роботі,
    а всі ДНК поспіша у своїй.
    Стрибки еволюції гірші повій, та цікаві.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  42. Віктор Ох - [ 2016.05.31 23:32 ]
    Світ квіткової фантазії Катерини Білокур
    Вона називала своє малювання «святим».
    Картини художниця тільки з натури писала.
    А квіточку кожну вважала створінням живим,
    Тому ні травинки, ні листя ніколи не рвала.

    «Наївним мистецтвом» картини назвали «знавці».
    Мовляв, Білокур представниця є примітивізму.
    Начхати на них! «Фахівці» ті – то лише співці
    блювотно-нудотного мертвого соц.реалізму.

    Й тепер Катеринині квіти не мертві – живі.
    Фантазією і любов’ю просякнута кожна.
    В тих квітах і щедра, магічна родючість землі,
    і сповнена барвами сила життя переможна.


    Рейтинги: Народний 5 (5.46) | "Майстерень" 5 (5.43)
    Коментарі: (8)


  43. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2016.05.31 23:59 ]
    Потреба

    Отже, хочеш, а чи не хочеш,
    А послухати тобі треба,
    Є у мене така потреба – розказати тобі про себе…
    Мариш янголом –
    Я не янгол,
    Але навіть не в тім проблема,
    Я у мріях на небі днями,
    І у снах – все тягнусь до неба.
    Не важливі ні час, ні відстань,
    Все здаватиметься химерним,
    Якщо душі по років триста
    Стрілись знову і недаремно.
    Отже, слухай, дивися в очі,
    У твоїх я шукаю відгук,
    Ти впізнати мене ще хочеш?
    Ти готовий прийняти виклик?
    Ні, не хочеш? Потухла іскра?
    Я хотіла тобі відкритись…
    Я хотіла для тебе морем,
    Щоб дивитись – не надивитись.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (3)


  44. Світлана Луцкова - [ 2016.05.31 23:29 ]
    Соняхи
    Приблудили соняхи в город,
    Посхиляли голови гривасті.
    Чи втомили пошуки пригод,
    Чи казки, настояні на щасті?

    Ніч пили - напитись не могли,
    Брали із лякливої долоні
    Житні крихти літньої імли
    Соняхи, сп'янілі від безсоння.

    Натрусили пороху із грив
    На Шляху Чумацькому, й потому
    Хтось із них підкову загубив
    У моєму небі молодому.

    2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  45. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2016.05.31 22:37 ]
    Липовим чаєм
    Зустрічались... цілувались, розмовляли,
    А та липа прямо в душу - зацвіла.
    Дотемна удвох по місту ми гуляли.
    А тепер шляхами суму йду сама...

    Хлюпа червень ароматом тим духм"яним,
    Стиглим медом на простягнутій руці.
    Та немає вже кохання поміж нами,
    Заховались поміж хмари - промінці.

    Диво-чари в кошик вічності - зберу я.
    Як війне холодним подихом зима,
    Я кохання - в чашці чаю - намалюю.
    І поверне наше літо - аромат.

    ID: 587927
    17.06.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (2)


  46. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2016.05.31 22:57 ]
    Найкоротша ніч
    Найкоротшу ніч - подаруй мені!
    Від злиття облич - тіні на стіні,
    Силует грудей... З доторком долонь
    Наче струм - іде у мені вогонь!
    Від торкання тіл - все в тобі горить.
    Вибуховий шал - поєднання мить!

    Більше не цілуй, не сумуй, не клич...
    Поділи навпі́л цю червневу ніч!
    Не питай мене, чом любов зника́...
    Найкоротша ніч - темна, і п"янка...

    ID: 588967
    22.06.15


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (2)


  47. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2016.05.31 22:05 ]
    Липова казка
    І знову зустріч – поманила
    І зникла… Липовим теплом
    Хлюпоче червень розімлілий,
    Гойда фіранку над вікном

    Моєї спраглої печалі,
    Отого буйного зела,
    Де красномовно ми мовчали,
    А доля зосліпу вела

    Куди? Ти знаєш? Я – не знаю…
    Та – бАйдуже, аби удвох…
    Духм’яні квіти я збираю
    Під шелест сонячних казок

    Про диво-чай, напій перлинний
    Де наша липа відцвіла…
    Мені даровані хвилини
    Спадають – краплями з весла…

    Та ти уже не помічаєш
    Душі згорьоваюї щем…
    Тебе – укотре вже – прощаю…
    Лиш сльози - липовим дощем.

    ID: 587863
    16.06.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.56)
    Прокоментувати:


  48. Ігор Шоха - [ 2016.05.31 19:51 ]
    Опозиція гідрі війни
    Нині ординці – це покручі Путі,
    виродки п'яні доби каламуті,
    що допиває вино із лайна.
    І без Гааги усі бузувіри
    будуть судимі до вищої міри.
    Це і моя, і вселенська війна.

    Хай не прощають мені посполиті,
    ниці душею і кровію ситі
    і у прийдешні, і нинішні дні.
    Хай дорікають манкурти мені.
    Із омерзінням я буду давити
    гідру Росії в гібридній війні.

    Я – це укропи моєї країни,
    лицарі честі високого чину,
    знана й незвана у люди рідня.
    Є в Україні поети й герої
    ті, що стояли за неї горою,
    щоб оминала її кацапня.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (6)


  49. Ігор Шоха - [ 2016.05.31 19:30 ]
    Парадокси логіки
    ***
    Є люди, як одна суцільна рана,
    що гоїтись ніяк не перестане,
    чи буря виє, а чи дощ пішов,
    чекають, аби щось було погано,
    тоді і їм буває
    хорошо.

    ***
    Пам'ять історії. Всі пом'януті,
    хто на сторінку успів.
    Тільки реалії ніби забуті.
    Творять героїв козли ліліпуті,
    а заодно і катів,
    і бойових
    баранів.

    ***
    І мудрі ми, і вічні неофіти.
    Вивчаємо і ветхе, і нове.
    Любуємось у дзеркало криве,
    бо нереально вижити у світі,
    де є і виживається
    живе.

    ***
    Все, що сіріє, воно і німіє,
    і животіє дарма.
    І багатіти воно не уміє.
    Сіре і думкою не багатіє.
    Думки такої
    нема.

    ***
    Літо ще подовжує і віку,
    і бажання жити чоловіку,
    Ну і осінь фори додає.
    Та яка зима ще попереду?
    До куті уже не буде меду.
    Не минає, –
    кожному
    своє.

    ***
    Що не кажіть, а ми не проти,
    аби судили ідіоти
    і правили політикани зла.
    Тоді і щастя по кишені,
    і індульгенцій повні жмені...
    Осли!
    А обираємо –
    козла.

                                  2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  50. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.05.31 16:26 ]
    Імовірне
    1

    Просто закохатися в незнане.
    В ореолі пристрасті – екран.
    Ось уже підводиш до лиману...
    Море й небеса – пливкий шафран.

    Цмок-безе... футболите кокоси...
    Бунгало видніється між мирт.
    Сміттячка виносити не просиш.
    Супокій, ідилія та мир.

    Ні халеп житейських, ні нотацій,
    Штори крепдешинні, все окей.
    Екзотичне снідання на таці.
    Листя ажурове шепітке.

    Танець вирлоокої мулатки.
    Ложе зашироке. Ящірки...
    Блискотіє фольга з шоколадки.
    Запевняєш: "...більше я ні з ким...".

    Дзеленчать ошлюблені тенета.
    Обмінялись віршами, кіно.
    Вийшли з чату – смажити котлети,
    Воювати з дачним бур`яном.

    2

    Ти ж не знаєш імені та статі.
    В інтернеті всі пливкі-чужі.
    Можеш залюбити моцну Катю...
    Що бортує диски в гаражі.

    Присилає каву добрий Жорик.
    Піджачок на фото – від кутюр.
    Пише Амадей: "Мерщій у гори...".
    Дні та ночі – сюркотливий сюр.

    Імовірне множиться на числа.
    Лев у цю хвилину став на трап...
    Написала іронічно, стисло.
    Уникайте віртуальних лап.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (5)



  51. Сторінки: 1   ...   613   614   615   616   617   618   619   620   621   ...   1855