ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.07.14 05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.

Оксана Рудич
2025.07.14 00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…

Ярослав Чорногуз
2025.07.13 23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Борис Костиря
2025.07.13 22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,

Артур Сіренко
2025.07.13 19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду своє помешкання (як залишають в минулому порвані сандалі) і крокував бруківкою

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі

Олександр Сушко
2025.07.13 12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.

А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,

Віктор Кучерук
2025.07.13 08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.

Борис Костиря
2025.07.09 22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.

Ярослав Чорногуз
2025.07.09 12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?

Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,

Ольга Олеандра
2025.07.09 09:25
Не розтискати рук.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.

Тетяна Левицька
2025.07.09 08:10
Біла хмара, наче гребінь,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,

Віктор Кучерук
2025.07.09 06:33
Хоч ще від сутіні до світу
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.

С М
2025.07.09 04:09
Не знав я що мені потрібна ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти

М Менянин
2025.07.09 01:03
Назва.......................................................................Стор.

1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................

Борис Костиря
2025.07.08 21:39
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається

Іван Потьомкін
2025.07.08 21:03
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Серго Сокольник - [ 2014.10.28 23:46 ]
    А я оце, бачиш... (заміжній коханці)
    А я оце, бачиш… ( заміжній коханці )

    А я оце, бачиш, весь день по тобі сумував.
    А я все в обличчя сторонніх людей заглядав.
    Твій погляд ловив серед сірих облич уночі...
    Та ти не моя... Ти заміжня, хоч криком кричи...

    І мною весь вечір ти мариш в сімейнім теплі.
    І буде до втечі манити мій образ в імлі...
    Готова покинути все, утекти в темну ніч в чому є.
    Готова на все... Та обов"язок все не дає...

    Я в мороці смутку до тебе скрізь ніч дотягнусь,
    І серця здобутком таємного шалу торкнусь.
    Моя ти тілесно, і серцем навіки моя.
    Нам доля всміхнеться. І вірно чекатиму я.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493842
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 20.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  2. Серго Сокольник - [ 2014.10.28 23:33 ]
    Счастье
    Счастье

    Так бессмысленно прожиты годы...
    Сколько раз счастье было в руке,
    Но дороже был выбор свободы,
    И всегда уходил налегке

    В прежний мир бесприютной печали,
    Где свобода уже не нужна...
    Но сбылось- мы друг друга познали,
    И желаний вкусили вина...

    Упоила собой, упоила,
    Как завещано было судьбой.
    Подарила себя, подарила,
    И дышу я одной лишь тобой...

    Покочуем еще, покочуем
    По просторам затерянных трасс!..
    И, проснувшись, припомнит, тоскуя,
    Позабытое счастье о нас...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505265
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 15.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Серго Сокольник - [ 2014.10.28 23:22 ]
    Не исчезай
    Не исчезай

    Не исчезай! Надежду подари,
    Что будет встреча, снова до зари
    Любовь ты будешь пить в моих объятьях!..

    Не исчезай! Дай руку протяну,
    И дотянусь до счастья, и усну
    В дурмане цвета липы!.. Сбросив платье

    Ты сладкая, как липовый дурман,
    Как наважденье, как ночной обман,
    Лежишь нагая в бледно-лунном свете,

    И в утомлении дотронувшись рукой
    До скрытых тайн, тревожа твой покой,
    Я в исступленьи пью мгновенья эти...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505266
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 15.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Серго Сокольник - [ 2014.10.28 23:57 ]
    Разошлись пути
    Разошлись пути

    Все прошло... Что мы можем еще сказать?
    И молчим. Стон немой во тьму улетает.
    А ведь мы... Мы ведь раньше могли летать
    В небесах, разгоняя вороньи стаи...

    Мы стоим на развилке земных дорог.
    Из одной вышло две, но они поуже...
    И по ним нас навеки разводит Бог...
    Бог любви... И любви он уже не нужен.

    Все прошло. Мы молчим. Да к чему слова?
    Разошлись по дорогам необратимо
    Две судьбы. Два желания. Чувства два.
    Смолк оркестр. Окончание пантомимы.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506394
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 21.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  5. Серго Сокольник - [ 2014.10.28 23:20 ]
    Відношення до бажання по здійсненні бажання (трохи іронічне)
    Відношення до бажання по здійсненні бажання (трохи іронічне)

    Я бажаю тебе, чи ні?
    Лежимо, мов в казковому сні,
    У вінку з наших тіл оголених...
    Я бажаю тебе, чи ні?

    Тільки щойно був буревій...
    Я пізнав темперамент твій,
    Наче хвиля цунамі накрила...
    Як я витримав цей буревій?..

    Шал жаги виснажує нас...
    Так завжди- пік бажання нараз
    Йде на скін зі здійсненням бажання...
    От і нині він віснажив нас...

    А тепер я себе питаю-
    Відпочину, та знову пізнаю
    Твоє тіло шалене?.. до чаю...
    Ох, навіщо я це питаю?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508520
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 01.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  6. Ігор Шоха - [ 2014.10.28 22:16 ]
    Сонет по ходу п'єси
    Куди іду? Хіба я знаю,
    куди недоля заведе.
    Якщо і тут немає раю,
    тоді нема його ніде.

    Але звикаючи до пекла
    у веремії суєти,
    я оминаю літо тепле,
    аби до осені іти.

    А поки все ще проводжає
    весна надії, а зима –
    не обігріє, то чекає,
    коли оказії нема,
    що хтось таки поспівчуває,
    як не освистує юрма.

                                  10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  7. Дмитро Куренівець - [ 2014.10.28 22:53 ]
    Пісня про волонтерів
    Коли бюрократи прокрались,
    коли генерали злякались,
    коли задрижала держава
    на грані падіння, –
    тоді-то – не десь і не звідкись, –
    а тут, поряд з нами, – з’явились
    такі собі хлопці й дівчата
    з несплячим сумлінням.
    Вони були завжди, у цьому вся річ,
    і світ на них держиться сотні сторіч.

    Приспів:
    Лиш з доброї волі, лиш з доброї волі
    приходять на поміч до тих, хто в недолі.
    І з доброї волі ідуть без вагань
    найкращі сини в найкривавішу брань.

    Везуть допомогу для фронту,
    мов роблять звичайну роботу, –
    без них ворогам знахабнілим
    ми б носа не втерли.
    Таких, що не б’ють себе в груди,
    повік шануватимуть люди;
    таких, що не словом, а ділом…
    Вони – волонтери!
    Це їхнім завзяттям наш вулик гуде,
    і значить, країна вже не пропаде!

    Приспів.

    Як маєш ідеї та сили,
    не жди, щоб тебе запросили:
    роботи на кожного стане
    на нашому полі.
    Якби ж всі позлазили з печі
    й, де треба, підставили плечі,
    то, може б, у світі й не стало
    недоброї волі?!!

    10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  8. Ніна Виноградська - [ 2014.10.28 21:29 ]
    Мовчання
    Твої слова тікають з долі,
    Мовчать приречено, до сліз.
    А я чекаю, мов тополя,
    Щоб вітер їх мені приніс.

    Я їх почую, навіть шепіт,
    Як голос тихого струмка,
    Як подих вранішнього степу...
    А ти мовчиш... Твоя рука

    Спокійна, тиха і далека,
    Хоч зовсім поряд, а чужа.
    Невже чатує небезпека,
    Між нами виросла межа?!

    Я застигаю у чеканні,
    Мовчання скину без жалю.
    І заморожене кохання
    Теплом любові розпалю.
    23.10.14


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (4)


  9. Володя Криловець - [ 2014.10.28 21:47 ]
    ***
    Маленьке сіре зайченя
    Тихенько двері зачиня,
    Бо хоче, щоб матуся мила
    Спокійно в хатці відпочила.

    28 липня 2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  10. Мирон Шагало - [ 2014.10.28 20:15 ]
    Пізня осінь (хокку)
    Взялося димом
    опале листя саду —
    збіліла тиша.

    (28 жовтня 2014)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (6)


  11. Любов Бенедишин - [ 2014.10.28 19:24 ]
    Смерть Авесалома*
    Мов точені – статура і лице.
    Від матері, либонь, – волосся пишне.
    Але ж нутро! – як збовтане яйце:
    Не розбереш де праведне, де грішне.

    Авесаломе! Сину мій… це ж я…
    Сам плачу від своєї перемоги…
    Потворніша за гидь – пиха твоя.
    Тобі не страшно – не боятись Бога?!

    Куди тебе спокуси завели?
    Чия неправда тулиться до ребер?
    Пронижуть мстиве серце три стріли…
    Якби я міг померти замість тебе!

    Тікаєш, переможений… Авжеж,
    Гадаєш – одчепилась клята згуба.
    Тікай!!!

    Хіба від смерті утечеш?

    …Стежина.
    Ліс.
    Кремезні пальці дуба…

    2014



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (20)


  12. Олександр Олехо - [ 2014.10.28 14:11 ]
    О, осене...
    О, осене, багатолика жрице,
    принади днів у золоті жури,
    немов яса, казкова фея-птиця,
    поміж людей розносиш пряно ти.

    І хтось твої кохає тлінні чари,
    пускаючи у серце не красу,
    а неба напівсонного примари,
    в тумані дня засіяну росу.

    А хтось зітхає – на хитку дорогу
    ступає так, немов у судну путь,
    очікує на Гога і Магога,
    багряну і безжальну сиву суть.

    А хтось у тло, у непрозорі шори,
    ховає «Я» від криці жовтих ваб.
    Записує в нотаток сон покори,
    як неминучий у житті етап.

    О, осене, багатолика жрице,
    офірою означивши красу,
    на плаху до зіркової цариці
    ведеш себе. Чи може лиш косу?
    28.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (10)


  13. Владислав Лоза - [ 2014.10.28 12:47 ]
    Сонет про вдячність фури
    Старий водію, дякую тобі
    за гравійоване дорожнє тло,
    за чистий дим коліс і, далебі,
    за нехитке октанове число,

    за злагоджену ритміку поршнів
    і за відмову кожному менту,
    за друга, що позаду захропів
    після важкої зміни на посту,

    за руни, що ти на кермо набив,
    за високо настроєний клаксон,
    за мерехтіння митниць і портів
    зі схлипуванням валу в унісон

    і за навислу перед лобовим
    пластмаску з намальованим святим.

    28.10.14


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  14. Валентина Попелюшка - [ 2014.10.28 11:11 ]
    Казка поспішає
    Нічка заховала зорі-світлячки
    За ажурну хмаркову завісу.
    Казочка мандрує з неба навпрошки
    Місячною стежкою до лісу.

    Казку не зупинять вигуки сови,
    Не страшна їй темрява ніяка.
    Там її чекає дядько-лісовик,
    Кізонька й Кирило Кожум’яка,

    Світла диво-птиця, слон і вісім гав,
    Зайчик і веселі ведмежата.
    Всі вони готові – знову час настав
    В гості до маляток поспішати.

    Вже не чути сміху й галасу ніде,
    Нічка чеше коси темно-русі.
    Казочка цікава в сни твої іде
    І веде своїх невтомних друзів.



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (12)


  15. Інна Ковальчук - [ 2014.10.28 11:08 ]
    Київ
    “Не вбий… Не зрадь…
    Не силуй… Не кради…» –
    пантрують людство Лавра і Софія…
    Лелечий рід на обрії даліє:
    аби ж вертався кожен рік сюди…

    Тривогу час годує прямо з рук…
    Цупка непевність огортає місто,
    летять чутки разом з осіннім листям,
    щодень повільно падають на брук…

    Чи на покутті сіли вороги,
    що тяжко так болить чутливе серце?
    Старий Дніпро подивиться на все це
    і гнівно зсуне древні береги…




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.68) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (18)


  16. Віктор Остапчук - [ 2014.10.28 08:16 ]
    До Львова
    Коли остиглий Львів огорне снами
    Його знебутих мешканців, коли
    Між тінями, вогнями й голосами
    Проступлять янголи з небесної імли,

    Коли полине дощ у вікна вільно
    Змиваючи і кАрби і скарбИ,
    Хтось підійде, нечутно та повільно,
    І поведе з собою, назавжди.

    Туди, де світло зоряне стікає
    На вишиття будинків і садів...
    Те місто нас додому ще чекає.
    Тим містом Бог давно заволодів.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Віктор Остапчук - [ 2014.10.28 08:32 ]
    Сад
    Доглядати свій сад у долині печалі –
    Доля, змилуйся Боже, нівроку така.
    Чи мій демон став злим і лихі його чари?
    Чи він може зробити
    З козака жебрака?

    Не проси, та молись, бо цей сад Гетсиманський.
    І та чаша допита вже майже до дна.
    Не жени крамарів, і ціпка не тримайся.
    Ця старенька церковця для всіх бо одна.

    Сад же квітнути буде для тебе й без тебе.
    Кожен день перетворить на втіху та жаль.
    Тут дозріє і всохне чимало ще стебел.
    Не послав же Бог з неба
    Нам інших скрижаль.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Віктор Остапчук - [ 2014.10.28 08:30 ]
    Сім печатей
    в цім притулку вже зовсім незатишно
    чути близько вже стукіт копит
    обрій вужчає небо важчає
    звідки четверо коней летить

    тут у кожного свій апокаліпсис
    кожний камінь тут страшно кричить
    долі в заростях душі в наростах
    на безумства розколота мить

    вороний принесе ніч увічнену
    а гнідий – всеочисний вогонь
    а блідий кінь зі смертю повінчаний
    білий богом торкнеться до скронь

    2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Серго Сокольник - [ 2014.10.28 00:58 ]
    Желанной женщине (16+)
    Желанной женщине ( 16+ )

    Когда ко мне нагая, в лунном свете
    Прижметесь Вы, от холода дрожа,
    Меня объемлет эротичный трепет...
    Острее он, чем лезвие ножа.

    Ножа, который, погружаясь в ножны
    Моей избранницы, соединяясь с ней,
    Явит единство бешеных желаний,
    Явит соединение страстей...

    Прелестная! Когда Вы, вся нагая,
    Пронизанная солнечным лучом,
    Встаете с ложа, вновь я Вас желаю.
    О Вас мечтаю. Больше ни о чем...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469041
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 29.12.2013
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  20. Серго Сокольник - [ 2014.10.28 00:26 ]
    Давайте...
    Давайте…

    Давайте виживати назло нелегкій долі!
    Давайте віршувати у дружнім нашім колі!
    Ще буде мир та щастя. Ще буде спокій в домі.
    Нам буде що сказати і друзям, і знайомим-

    Що ми жили нелегко. Та ми жили із честю.
    Країну рятували в ворожім перехресті.
    Нерідко- не в достатку. Нерідко- без надії.
    Та все було в порядку, бо нам світила Мрія.

    Та Мрія, що пронесли її як поклик серця,
    Що зігрівала душу, немов горілка з перцем,
    Що, мов прекрасна пісня в небесну велич лине-
    Єднання у любові до Неньки-України.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519983
    рубрика: Лірика
    дата поступления 28.08.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Серго Сокольник - [ 2014.10.28 00:12 ]
    Холода (16+)
    Холода ( 16+ )

    Я был согрет тобою в холода,
    Когда весь мир кружится в снежном хороводе,
    И не согреешься, одевшись по погоде,
    Я был согрет тобою в холода...

    Нас вьюга укрывала в холода,
    Когда дрожа, прижавшись телом к телу
    Ты отдавалась мне и жертвенно, и смело,
    Нас вьюга укрывала в холода...

    Я благодарен этим холодам,
    Как жар камина, трепетным и ярким...
    Согрет тобой, моим рождественским подарком,
    Я благодарен этим холодам...

    Но солнце растопило холода,
    И вот, теплом иной любви согреты
    С тобой мы далеки, как две планеты...
    Зря солнце растопило холода...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466957
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 19.12.2013
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  22. Серго Сокольник - [ 2014.10.28 00:42 ]
    Спомин про минуле (особисте)
    Спомин про минуле (особисте)

    Я літав... Ми літали тоді
    Молоді, і щасливі від того,
    Що в роках синьозорих надій
    Буде все, що попросим у Бога.
    Я живим повернувся з війни.
    Звідтіля, з чужедальнього краю.
    Серця пам"ять приходила в сни...
    Та назад вороття не буває...
    І я жив... Боже, як ми жили!..
    Мотоцикл, полювання, кохання...
    Ми навчання пізнАння пили,
    І кохались від ночі до рання...
    Відійшло. Вдалечінь. Аж туди,
    Звідкіля вже листи не надходять.
    Друг, кохана...Кого я любив,
    З ким дружив, кому був у пригоді...
    Відійшли. Хто і жИвим пішов...
    Зрадив хто, а хто став нецікавим...
    П"ю, як досвід життя, знов і знов
    Філіжанку прогорклої кави...
    Ночі темні, буремнії дні-
    Все здійснилось так саме, як треба.
    Та нерідко ще й досі вві сні
    Я лечу мотоциклом у небо...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491679
    рубрика: Лірика
    дата поступления 11.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  23. Серго Сокольник - [ 2014.10.28 00:24 ]
    Готика (16+)
    Готика ( 16+ )

    Та наша ночь озарена мерцающей луною,
    И темный ангел в серой мгле томительно летел,
    Когда слиянье душ сбылсь у нас с тобою,
    Когда сбылось соединенье наших тел.

    Печаль холодная струится над землею
    Ночным туманом... Где-то поезд мчит
    Мою любимую... Расстался я с тобою,
    И сердце раненое от тоски болит...

    В болотной мгле ползут ночные тени,
    Их руки щупают стволы сырых берез.
    Весь мир во мраке замер без движенья,
    Лишь свет луны любовь твою донес...

    И трепет лона в дуновеньи ветерка
    Опять почувствует желанная рука...
    ... ... ...
    Желанья, ласки, поцелуи лови, любимая, лови!
    Хочу распять тебя нагую я на кресте моей любви...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466551
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 17.12.2013
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Серго Сокольник - [ 2014.10.28 00:13 ]
    У темному залі (16+)
    У темному залі ( 16+ )

    Ми замкнУті. Замкнулись. Відпали...
    Ти себе подаруєш мені
    У порожньому темному залі...
    В цілім світі тепер ми одні.

    Я бажаю до тебе торкнутись
    Рухом- з лона і вверх до чола...
    Боже, як же до тебе звернутись,
    Щоб ти сукню повільно зняла?

    Як звернутись? Потреби немає...
    Рух легкий... Переливчастий сміх-
    І тканина повільно спадає
    До красивих оголених ніг...

    Ти тремтиш, як білизна лягає
    На підлогу, і рухом ноги
    Ти тендітно її відкидаєш,
    Вся відважно набравшись снаги,

    Від роздЯгнутості ледь сп"яніла-
    Що здійсниться- уже не мине,
    Ти тріпочеш оголеним тілом...
    Ти, здригнувшись, чекаєш мене...

    Ми в сплетінні тіла поєднали.
    Тільки простір і ми. Віч- на вІч.
    У порожньому темному залі
    Танці шалу творИмо всю ніч...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508719
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 02.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  25. Серго Сокольник - [ 2014.10.28 00:25 ]
    Рассвет у моря (16+)
    Рассвет у моря ( 16+ )

    Песок прибрежный. Рассвет дрожит.
    Девчонку нежно обняв, лежит
    Мальчишка голый. Они вдвоем
    Влились в прибоя морские волны
    Вчерашним днем

    На пляже этом. Про все забыв,
    Соединили закат с рассветом,
    Кусочек счастья, кусочек лета,
    В самозабвенной утехе этой
    Себе купив.

    Рассвета солнце встает несмело,
    И ветер тонкий смирил порыв,
    Два совершенных, два загорелых,
    Соединенных любовью тела,
    не остудив...

    И счастье жизни лишь на пороге.
    Ласкает берег морской прибой...
    И им волною ласкает ноги,
    И их желанья, и их дороги
    Ведут домой...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481751
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 25.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  26. Серго Сокольник - [ 2014.10.28 00:27 ]
    Ми любим вина (16+)
    Ми любим вина ( 16+ )

    Не злізай, посидь ще на колінах,
    Гола, вередлива і смішна!..
    Ти чимало знаєшся на винах...
    Ти тремтиш, сп"яніла від вина,

    Від вина непізнаної хіті...
    Від вина незбагнених бажань...
    Ніжне тіло в ночі оксамиті
    Все тремтить у палкості зізнань,

    Тих зізнань, що ми колись пізнали
    В перехрестях фабуло-світів...
    Тих, що ми у них колись жадали
    Зустрічі в віках булих життів...

    На коліна ти вологим лоном
    Пролила примарний сік бажань,
    Наче маниш присмаком солоним
    До здійснення ночі сподівань...

    Мить- і ти легка, немов пір"їна
    З ніг моїх, примарливо-стрімка,
    Наче в трансі, солодко-невинно
    Скочиш, наче кішечка гнучка,

    А тоді удвох, немов єдине
    Ми зіллємось в шалі пізнання...
    Ми удвох з тобою любим вина...
    Ми п"ємо незвідані знання...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507432
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 25.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  27. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:25 ]
    Спрага нового
    Спрага нового

    Я повертаюсь. Знову і знов...
    Може, зосталась в серці любов?
    Ні, оболонка вмісту не має.
    В серці пустелі пил замітає

    Те, що здійснилось, чим ми жили,
    Що полишили, з чим відійшли
    Прожиті роки... Серця нудьга...
    Що ж то за мука- спраги жага?

    Спраги нового... Дивних ночей...
    Губи вологі... Зблиски очей...
    Вітре, подмухай, вимети нас!
    Час до розлуки... Зустрічі час...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516651
    рубрика: Лірика
    дата поступления 10.08.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  28. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:43 ]
    Моей...
    Моей…

    Перемен неизменно нам приходится ждать...
    Интересная тема- за тобой наблюдать.
    Ты со мной улетаешь в очарованный рай...
    Ты в разлуке считаешь дни до встречи... Растай

    На ладонях ледышкой и капелью стеки
    Мне на ноги... Неслышно за собой увлеки
    На цветущее ложе, и на нем расцвети
    Для меня, чтоб я тоже для тебя мог цвести.

    Пусть грядут перемены, дуют ветры... Да пусть!
    Ты моя неизменно. И к тебе я вернусь
    Сто походов, сто странствий, сто страданий пройдя
    Ритму сердца согласно, вешней каплей дождя...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518220
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 19.08.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  29. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:49 ]
    Ще заміжній коханці
    Ще заміжній коханці

    У тебе дилема- любов і сім"я.
    Це, може, проблема не тільки твоя-
    У мороці світу, у холоді снів
    Злий вітер співа охололі пісні...

    Проблема у тому, що щезла любов
    До того, кого повсякчас знов і знов
    Ти бачиш щоночі, ти бачиш і вдень...
    Та серце не хоче застиглих пісень.

    Зірватися хочеш крізь млу і дощі,
    У темряву ночі в промоклім плащі,
    Щоб щастя в обличчя дмухнув буревій,
    Щоб серце зігріти у здійсненні мрій...

    Так вийшло. Тебе не засудить ніхто.
    Твій обраний плащ не зимове пальто,
    Що раз одягнувши, не знімеш повік.
    Моя ти. Посунеться твій чоловік.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515163
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 03.08.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  30. Роман Коляда - [ 2014.10.27 23:13 ]
    Вернись...
    Гаряче серце
    Остудить вітер,
    Приносять квіти
    Холодний щем.
    Допий до денця
    Це зілля з літер,
    Із оксамиту
    І хризантем.

    Тебе я віршем
    Торкну й полишу.
    Душа не плаче,
    Не чує ран.
    Любов’ю дише
    У небі тиша,
    Сніги неначе
    Віків туман.

    Візьму я слово,
    Скажу у небо.
    Озвись-но, де ти?
    Німіє вись.
    Літає знову
    Душа-комета
    Мій білий лебідь,
    Вернись!
             Вернись...


    27.10.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (7)


  31. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:48 ]
    Кондукторше
    Кондукторше

    Как смотришь ты... С презреньем, свысока...
    -билета нет? -сойдешь на остановке!
    И спазмы мысли, как дрожащая рука,
    В карманах разума находят "заготовки"...

    Нашел! Нашелся! Вот!.. Улыбки сладкий яд...
    -купил билет? -пройдите в глубь салона!
    Пройду... Но Боже, отведи свой взгляд
    Кондукторши трамвайного вагона!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513788
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 27.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  32. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:48 ]
    Я так хочу сказати...
    Я так хочу сказати…

    Я так хочу сказати слова...
    Ті слова, на які так чекаєш...
    Тема ця аж ніяк не нова,
    Та серденько твоє завмирає...

    Почекай! Ось із духом зберусь-
    Дух мені перехоплює- серце,
    Наче молот, приведений в рух,
    Об кувадло з надією б"ється...

    То ж послухай. Тобі я скажу...
    Серце стиснулось... Серце радіє...
    Хвилювання бажання... Дрижу...
    Зрозумієш... Я знаю... Надіюсь...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501435
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 27.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  33. Іван Гентош - [ 2014.10.27 23:34 ]
    Вибори
    Нині погода – певно святий замовив,
    Небо високе, без берегів таке,
    Але навіть повітря якесь нервове,
    Трохи тривожне і, як полин, гірке.

    Нині дзвонили в храмах недільні дзвони,
    І на деревах листя руде, як кров.
    Відблиск зі сходу був на хрестах червоний,
    А по відправі люд на дільниці йшов.

    В храмі просили – Боже, дай духу плоті,
    Хай не впадуть в зневіру людські сини.
    Боже великий, єдиний – співали потім,
    Палко просили – Нам Україну храни.

    Потім священик казав, як воюють наші,
    Далі за воїнів хором молились всі.
    Три Богородиці, потім три Отченаші,
    Лики ікон сіяли в святій ясі…

    Кожному Бог пильно дививсь у вічі,
    Наче просив не осквернúти путь
    Потім молились знову іще по тричі –
    За депутатів – тих, ще які прийдýть.

    Щоб розуміли – їх мати без сил і хвора,
    І потребує турботи синівських рук.
    Потім ледь чутно хтось розповів на хорах,
    Що на АТО у священика вбитий внук.

    Тиша запала, десь гавкотів собака,
    Вдарили дзвони – тональність уже не та.
    Потім старий священик гірко заплакав –
    Дай нам всім Боже... – і зачинив вратá.

    Світла печаль скорбно лежить на лицях,
    Не поспішали, хто причаститись встиг.
    Потім пішли всі по своїх дільницях
    З вірою в серці, що виберем саме тих…


    26.10.2014


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (17)


  34. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:08 ]
    Риболовля (філософське)
    Риболовля (філософське)

    Дощик кола плете по воді...
    Кола риба хвостом запліта...
    Біля річки тихенько сиди-.
    Риболовля у дощ іще та...

    Риба- символ життя у слов"ян.
    Риболовля- зайняття святих.
    Дощ очищує нас від оман
    І іудо- цілунків гірких.

    Будеш думать під шерхіт дощу.
    Буде істини голос в душі.
    Щоб той голос у ній не ущух,
    Ти затихни... Послухай вірші...

    Ми їще припадем до основ...
    І арійське натхнення у нас.
    Це Трипільська праматері кров
    Серце нам омива повсякчас.

    Ми- незвичні. У світі- одні.
    Ніби риба, ми символ життя.
    Ми- ловці... Як же тепло мені
    Від пізнання цього відчуття...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520395
    рубрика: Лірика
    дата поступления 29.08.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  35. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:36 ]
    Смуток. Роздум
    Смуток. Роздум

    Ні, про любов писати ще не час...
    Допоки ворон чорний понад нами
    Ще змахує пекельними крилАми-
    Ні, про любов писати ще не час...

    Не ввічливо писати про любов,
    Коли в вогні кривавого завзяття
    Бійці Вітчизні віддають синовню кров...
    Не ввічливо писати про любов...

    Від них би народилися сини...
    Зростали б, в їх очах відобразились
    Дівочі очі, і життя б не припинилось...
    Від них би народилися сини...

    Цей смуток, не розвіяний повік,
    Нічним туманом ляже посивілим,
    Як коси матері, простерті на могилі....
    Цей смуток, не розвіяний повік...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517124
    рубрика: Лірика
    дата поступления 14.08.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  36. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:22 ]
    Я не верю...
    Я не верю…

    Я не верю в людей. Люди подлы и слепы.
    Люди злы откровенно, и сокрыто порой...
    Ожиданье любви так порою нелепо,
    Как лобзанья Иуды загробный покой...

    Я не верю в добро. От добра столько горя
    Тем, кого осчастливить возжелают порой...
    Случай вертит судьбою в тоске ре-минора,
    Подбивая случайный баланс роковой...

    Я не верю в успех. По делам не воздастся
    Рассыпающим бисер обожанья порой...
    Со своими кумирами проще расстаться,
    Чем за них углубляться в бессмысленный бой.

    Но я верю- в тебя. Не добра и не зла ты.
    Ты слепа в наслажденьи... Но и зряча порой...
    Ты провал и успех... Неизведанный атом...
    Искаженье сознанья... И все ж- будь со мной!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513974
    рубрика: Философская лирика
    дата поступления 28.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  37. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:01 ]
    О Українцю! Друже! (філософсько-історичне)
    О Українцю! Друже! ( філософсько-історичне )

    О, Українцю! Друже! Як погано
    Тобі на серці стане- спом"яни
    Свою історію, злодІєм невблаганно
    У тебе вкрадену- її ти поверни.

    Як давні пращури величчям осяяли
    Нам за БОРЕЇ шлях серед віків,
    Коли прадавні Ар"ї воювали
    ІРАН І ІНДІЮ, окраїну світів.

    Коли чинуші Українця гноблять,
    Коли на Волю хтось ногою став,
    Про що нам факти історичні мовлять?
    Про КОЛІЇВЩИНУ народу, що повстав.

    Коли на землю милу України
    Надходить гадський сарани потоп,
    Про що історії прадавня пісня лине?
    Про ЖОВТІ ВОДИ і про КОНОТОП.

    Коли принизити твою бажають гідність-
    Стряхни з себе покори сірий пил.
    Здійсни в собі оте, Вкраїнське, рідне-
    Шевченка мрію- ЧОРНИЙ ПЕРЕДІЛ.

    А ще- не забувай одвічну славу,
    Прадавньо- східних перемог гучний парад,
    Від Князя Київського лепту- Святослава,
    Того, Хороброго, що знищив КАГАНАТ.

    І з серця скніючого враз спадуть кайдани,
    І Голос Розуму з тобою говорить
    Почне про те, як Небо вказує негайно
    Тобі тепер НОВУ ІСТОРІЮ ТВОРИТЬ.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512780
    рубрика: Філософська лірика
    дата поступления 22.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  38. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:11 ]
    Скитания
    Скитания

    Не высказать грусти словами...
    Сбывалось. Сейчас не сбылось.
    И счастье бежало за нами.
    За НИМИ. Извечный вопрос.

    Мы виделись. Видимся. Будем,
    Скитаясь в погасших мирах,
    Искать единение судеб,
    Друг друга касаться во снах...

    И вдруг, ощутимо едва ли,
    Печати срывая вдвоем,
    О том, что друг друга узнали,
    Мы памятью прошлой поймем.

    И что в этот раз разминулись-
    Тебя не узнал при луне,
    Потерянную среди улиц-
    Я помню... Но это- во сне...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508098
    рубрика: Философская лирика
    дата поступления 29.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  39. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:31 ]
    Щодо незадоволення коханняи (філософсько-еротичне)
    Щодо незадоволення коханням ( філософсько-еротичне )

    Чи винен я, моя маленька,
    Що інтерес до тебе згас?
    Весела, ніжна, солоденька,
    Без меркантильності прикрас,

    Іний би мав, та був щасливий
    Тебе, і думав би собі-
    Яке ж-то щастя привалило...
    А може й ні... Не думав би...

    Але не я. Потік гарячий
    Кохання, пестощів, бажань
    Я довго-витончено вдячу
    На відповідь тобі. Це дань

    Моя тобі... Та ти не можеш
    Зіграти роль, коли моє
    Бажання ти нестримно ловиш,
    І саме те мені даєш,

    Що хочу я, чого жадаю,
    Окрім загальних почуттів...
    Не зрозумієш... Не пізнаєш..
    Ти гарна... Та вже відлетів

    Мій інтерес тієї ночі,
    Що так жадала діалогу...
    Та ти не можеш... Чи не хочеш...
    Ти створена не задля цього...

    Ти можеш те лиш, що ти можеш,
    Ніяк не більше. Ця програма
    В тобі незмінно-непорочна,
    Як цнота Єви і Адама...

    А я шукав в тобі не Єву,
    (давно ця тема відлетіла)...
    Шукав гріху проросле древо,
    Шукав Ліліт прекрасне тіло,

    Шукав безумства зорепаду,
    Шукав зірниці серед ночі,
    Шукав в тобі свою відраду.
    Життя і смерть... Та ти не хочеш,

    Вже вдягнена у втому шалу,
    Задовольнить усі бажання.
    Потреби в цьому ти не мала...
    То марні й мОї сподівання...

    Отак удвох скрізь ночі морок
    В сплетінні тіл себе проносим.
    Фантазій цвіт звели на порох...
    Та відпустити не попросим

    Одне одного. Ми- надбАння
    Міцної дружби. Сексу зливи.
    Це нам замінює кохання.
    Ми гарні люди. То ж не диво,

    Що механічно давим ложе
    Без барв, без вишуків, сюжетів...
    Та я поет... І дай-но Боже
    Зустріть мені Свою Поетку...

    Ми вдвох чинитимемо дії
    Такі, що світ не бачив... Боже!..
    Удвох здійснити наші мрії
    Одне однОму допоможем...

    А ти, мала, іще зустрінеш
    Собі, на щастя, чоловіка.
    Як механічне піаніно,
    Сімейне щастя з ним довіку

    Зіграє вальси Мендельсона.
    І я, вдоволено-драйвово,
    Вдягнувшись у костюм фасону
    Знайомого, вас поздоровлю.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491267
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 09.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  40. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:55 ]
    Ты способна любить?..
    Ты способна любить?...

    Ты способна любить постоянно?
    Не предать, не уйти, не забыть?
    Коль любовью напьешься ты пьяной,
    Ты готова любить постоянно?

    Я люблю, но люблю я спокойно.
    Я уверен, я знаю, что ждать
    От себя. Не забыть. Не предать.
    Только ты не способна- спокойно.

    Ты же любишь себя, не меня.
    В осознании этим напуган.
    Кто вошел, тот не выйдет из круга.
    Докажи, что ты любишь меня.

    Я- весь мир, преломленный в тебе.
    Сквозь меня, как сквозь призму познаешь
    Жар желания, что обретаешь
    В час, когда я всецело в тебе.

    А затем ты, возможно, уйдешь.
    Это путь бесконечного поиска.
    Это дивов желания происки.
    Докажи мне, что ты не уйдешь.

    Я задам тебе этот вопрос.
    На него ты, возможно, ответишь,
    Только так, что сама не заметишь,
    Как бессмысленным станет вопрос...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493885
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 21.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  41. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:27 ]
    Одвічне
    Одвічне

    Дули вітри. Вили біси.
    Мить падіння. Злету мить.
    Все бувало. Роздивися
    На часописі століть.

    Десь родилось, випливало,
    З часом гинуло в пітьмі...
    Давні таїни сховались
    У рунічному письмі.

    Боги давні в нім вказали
    Черпати наснаги й сил.
    Давня мудрість засіЯла
    Світом кАмінних могил.

    Тільки ти, нащадку давен,
    В своїм серці відтвори
    Теплий світ прадавніх таїн
    Сходом сонця на зорі.

    І впадуть облудні пута,
    І чужинське відійде,
    І покине душу смуток...
    Світоч розуму- гряде.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490818
    рубрика: Філософська лірика
    дата поступления 07.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  42. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:19 ]
    Незмінність ролей
    Незмінність ролей

    Як сказано колись було в Авесті-
    Коли Ахура Мазда світ творив,
    То душі ненанорджених людей
    Зібрав, і кожній дав- кому дорогу честі,
    Кому творця наснагу, чи священний гнів
    воїтеля... І душу кожну, з любов"ю пригорнувши до грудей,
    Спитав, який їй личить вибір? І душа завзято
    Сама обрала шлях собі, як роль на сцені,
    Обітницю дала її зіграти щиро.
    То ж граємо ми ролі, в чім ми винуваті,
    Що наші душі свОго часу так даремно
    Погодились на це. То чи ж-бо будем в мирі
    Спокійно жити, без війни і крові?
    Все вирішено. Гру ролей нам не спинити.
    Та пам"ять серця нам підказує, що щирі
    Обітниці ми маєм відіграти почасово
    В закладеній програмі- як нам жити,
    Не маючи в незмінність ролі віри.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490653
    рубрика: Езотерична лірика (містика і езотерика)
    дата поступления 06.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  43. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:35 ]
    Памяти Светланы
    Памяти Светланы

    В квартире, где еще не так давно
    То грустной ты, то радостной ходила,
    Чужие люди. И завешено окно
    В которое ты так смотреть любила...

    И зеркало, в него ты, как в окно
    глядела, образ твой не отражает.
    Завешено, и может быть оно
    Тебя под покрывалом вспоминает...

    И радио утихшему молчать
    приходится, печально вспоминая-
    Ты под него любила танцевать,
    Красивая, беспечная, нагая...

    И кухня, твой покинутый очаг,
    Стоит холодной, молча вспоминая
    Как ты сидела у меня в ногах,
    Мне на колени голову слагая...

    В прихожей люди тихо говорят,
    Тебя традиционно поминая,
    Какою ты была... Им не понять-
    КАКОЮ ТЫ БЫЛА- я это знаю...

    Куда, в какие ты ушла края?
    В какую дверь, что пред тобой открылась?
    Беспечная избранница моя...
    Часы стоят- и жизнь остановилась.

    5.09.2008


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467825
    рубрика: Лирика
    дата поступления 23.12.2013
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  44. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:01 ]
    Удвох у душі (16+)
    Удвох у душі (16+ )

    Водоспадом потік неземний
    Нам на голови... Наші тіла
    Наче втиснуті у душовій...
    Душно в душі... Мені ти дала

    У долоні налитий шампушь.
    Як гладенько він тіло лоскоче!..
    У струмку пустотливих відлунь
    Ми з тобою не чуємо... Хочеш,

    Зараз голі і мокрі, удвох
    Ми полинем в еротики рай?
    Ти присіла... Торкнулася... Ох!..
    Лиш кохання мого не змивай!...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501666
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 28.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  45. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 22:29 ]
    Приют
    Приют

    Снежные хлопья сквозь фары летели,
    Вязли колеса в снегу...
    Ехали двое к намеченной цели,
    Труден был путь сквозь пургу.

    Дом одинокий в лесу у опушки,
    Ветер порывистый дует...
    Сбросила смело девчонка "ночнушку",
    И перед милым танцует...

    Тело, в объятья упавшее к телу,
    Шубы медвежьи ласкали...
    Как пантомимы, пластичные тени
    Образ на стенах ваяли...

    Веяло жаром живым от камина...
    В темном окне отражались
    Образы их, промелькнувшие мимо...
    Сосны от ветра качались...

    Праздник души, упоение тела,
    Страсти их тихий уют...
    Труден был путь, но прошли его смело
    Двое, найдя свой приют.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472343
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 14.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  46. Опанас Драпан - [ 2014.10.27 22:09 ]
    після літа ®
    кінець
    '2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (14)


  47. Василь Кузан - [ 2014.10.27 22:18 ]
    Богиня хризантем

    У пелюстках ти – квіти, мов тотем
    Тобі дають натхнення й низку тем,
    Пришитих павутинням до листків,
    Що облітають з дерева. Хотів

    Тобі подарувати білих айстр
    Букетик незабутній. Тільки Сартр
    Трактує все не так. Це вибір твій:
    Себе творити та іти у бій

    За право бути Панною, а чи
    Пливти за течією. Живучи,
    Йдучи через нудоту до мети,
    Я усвідомив, що майбутнє – ти.

    В букеті сонць надихнено цвіте
    Усміхнена Богиня хризантем.

    27.10.14


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  48. Роман Коляда - [ 2014.10.27 22:29 ]
    ***
    Вот на дороге двое,
    Тучи над ними спят.
    Левый был чем-то расстроен.
    Правый с креста был снят.

    Страшно смотреть за край?
    Волю Всевышнего знай.
    Воды реки унесут, отпускай,
    В ад, или все же – в Рай?

    Небо себя раскроет
    Неба тревожен взгляд
    В небе осталось Трое
    Каждый из Них – Трехсвят.

    Страшно смотреть за край?
    Волю Всевышнего знай.
    Воды реки унесут, отпускай,
    В ад, или все же – в Рай?

    Выбор тебя достоин
    Ты или прав, или рад.
    Инок, отшельник, воин,
    Где твой Эдемский сад?

    Страшно смотреть за край?
    Волю Всевышнего знай.
    Воды реки унесут, отпускай,
    Милостью Божию в Рай!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (9)


  49. Ірина Саковець - [ 2014.10.27 20:05 ]
    ***
    Листя падає,
    падає…
    Па
    віртуозні в повітрі сирому:
    полонéним війни листопад
    наряджає
    дороги
    додому.
    Камуфляжний
    багрянець.
    Межú
    стін і ям, що димлять пурпурово,
    їм би неба не кольору ржі
    і землі,
    не розмитої
    кров'ю,
    світу іншого
    (цей
    почорнів
    і розвіявся попелом з танків);
    їм би цільно-живих вечорів –
    не розтерзаних
    болем
    уламків!..
    Вітер котить
    уривки
    газет
    з іменами загиблих на шпальтах.
    Листя падає... Листя і смерть –
    наче підпис
    війни
    на асфальті.

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (8)


  50. Влад Любенко - [ 2014.10.27 19:37 ]
    Пробачте всіх
    Коли всі зорі згаснуть на цім небі -
    тоді, ти знай, не буду жити я.
    Лиш кров гаряча струменітиме у венах,
    але закінчиться моє сумне життя.

    Невпинно гратимуть на моїх сталевих нервах
    мелодію прекрасну ангели тобі
    не забувай мене, я із вулкану жерла
    виплеснусь із лавою в огні.

    Вулкан той довго не буде стихати,
    все плачучи огненними сльозами.
    Мелодію життя і далі будуть грати
    ангели твої, химери нездоланні.

    Чому химери? Та невже то ангел?
    То якийсь чорт у білому вбранні!
    Я знаю. Все несправжнє. Криголами
    насправді душу крають вже мені!

    Із розбитою ущент душею
    криголамами твоїми і чортами,
    я з надією, я бігаю за нею -
    вона тікає, сміючись із вами.

    Та смійтесь далі, якось проживемо,
    у сажі ми вовтузимось ночами,
    вугілля добуваючи, ми землю проклянемо
    за корисні копалини. І гіркими дощами

    озветься до нас небо, інший добрий друг.
    Не люблю світ: тут небо і земля
    і більш нічого. Розбиваючи наш дух,
    цей світ з'їдає нас. Прощай, моє життя!

    Із зорями я відійду назавжди.
    Із твоїм сміхом б'ючись до останньої краплини крові
    із щастям, що з брехнею та без правди
    живе і далі із тобою, з маленьким присмаком любові.

    Я заздрю тобі, милий мій диявол,
    нарешті допиваючи останню чашку чаю.
    Я думаю. Я не шукаю друзів й слави.
    Не потрібні ви мені, я точно знаю.

    Ви - її знайомі, ненависної шлюхи,
    я ненавиджу її і вас, невдахи,
    розчавлю я вас, зажерливі ви мухи!
    Покажу вам справжні фільми жахів!

    Тільки це не проклятущий кінематограф,
    це все реальність, я вам це влаштую,
    я пропущу вас крізь смертельний осцилограф,
    душею й кров'ю я картину намалюю.

    На тій картині буде все моє життя,
    чи те, що прийняли цим словом називати.
    Ви й самі бачите - фанатик, дурень я.
    Живіть, не забуваючи прощати.

    Прощайте дорогих і тих, хто вас покинув,
    бо скоро станете всі схожими на мене.
    Залишитесь без дочки й свого сина,
    із кров'ю, що стікатиме крізь вени.

    Без допомоги коханої людини,
    без любові з боку всіх навколо.
    Простіть усім їх прокляті провини.
    Не заганяйте ви себе в дев'яте коло.
    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   676   677   678   679   680   681   682   683   684   ...   1795