ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ераст Іваніцький - [ 2014.12.14 23:10 ]
    Друзям!
    Коли настане Ніч і сказиться Життя,
    І в очі більмами загляне відчай дикий,
    І серця стук зірветься до виття,

    Я стану гордо. Ні, не мій це карб!
    Бо я багатий, як ніхто на Світі!
    Мене збагачує сердець великих Жар!

    Як можна в Світі жити без Людей,
    Які приносять сонцями світанок?
    Самий ти – ніц, не треба ти ніде.

    Спасибі вам, хто вірить в мить мою,
    Вклоняюсь Друзям, що зі мною нині,
    Без вас я нуль, немов червак в гною.

    Спасибі, Господи, я вірую Тобі,
    Ти розпростер мені застиглі крила,
    Тепер я Радуюсь, не нидію в журбі!

    14 січня 2014 року
    Ераст ІВАНІЦЬКИЙ


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  2. Дмитро Чорний Чорзор - [ 2014.12.14 22:20 ]
    А може часом,варто все сказати?
    А може часом,варто все
    сказати?
    А не ховати свої почуття.
    Й на думку інших просто
    наплювати,
    Їм не вловити,суть твого
    життя.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Дмитро Чорний Чорзор - [ 2014.12.14 21:20 ]
    Мовчанка.
    Не грайтесь у мовчанку,
    Якщо не зуджено,
    Закриє той фіранку,
    В кого застуджено...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Володимир Сірий - [ 2014.12.14 19:22 ]
    Боротьба.

    На льоту завмирають слова,
    Не добравшись іще до рядочків,
    Злий бо демон хандри заховав
    Справжні дотику з римою точки.

    У долоні молитви прийму
    Хоч би крихту натхнення сяйного,
    І недолю мовчання сумну
    Освячу всеприсутністю Бога.

    Прагне слова спасенна душа.
    Болі тіла - і ті воно гоїть!
    Оживай, скрижаніле пташа,
    В небеса піднімайся строфою!

    14.12.14.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  5. Ніна Виноградська - [ 2014.12.14 14:15 ]
    Ти тільки знай

    Гойдає вітер липові сережки,
    Окраєць літа ще в запасі є.
    Ще зеленіють трав,яні мережки
    І сонце в ранніх росах виграє.

    Уже пшениця наливає колос,
    Від яблук долу хилиться гілля.
    Із далини вчувається твій голос,
    І пахне медом небо і земля.

    Я в злагоді зі світом, не в тривозі,
    Ми з ним ніколи не були на ви.
    Ти тільки знай, що на важкій дорозі
    Подам я руку, постелю трави.
    25.07.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  6. Ігор Герасименко - [ 2014.12.14 14:49 ]
    Шматочок свята
    Сонце, сосни, крила за плечима,
    гайвороння світле вар'єте.
    Ми до себе свято запросили
    і чекали - ось воно прийде.

    Та не вийшло, не розквітло свято,
    тільки запалало - зацвісти,
    як його нещадно стали рвати
    із мого минулого дзвінки!

    Пуп'янки, суцвіття шматували,
    із доспілих ягідок пиріг...
    Сподівання збігли за тумани,
    парус мрій у вітрі битви зліг.

    Чи фатальні рани, чи летальні -
    спорожніє намірів казна,
    і кохання - у часу лікарні -
    виживе,одужає хто зна?

    Та раділо сонце, бо не злими,
    щоб не затужити уночі,
    по шматочку свята понесли ми,
    ти - в долоні, я - у кулаці.

    22.11 - 11.12.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  7. Діана Петровська Петрик - [ 2014.12.14 12:47 ]
    Коли дійсно солодко, цукор нідочого ….
    Коли така потрібна людина біля тебе,
    Коли від себе навіть на мить не відпускаєш .
    Відчуття таке ,що зараз злетиш у небо ,
    І найважливіший той, хто за руку тебе тримає …

    Коли тебе ніжно-ніжно так обіймає,
    Цілує шию і плеча торкається твого
    Це ж настільки приємно, знаєш,
    Коли дійсно солодко, то цукор нідочого ….


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Маріанна Алетея - [ 2014.12.14 12:15 ]
    Іній

    Перо із інею,
    Папір зіжмаканий,
    Розлуку синьою
    Не тут оплакано.

    Дрижать поламані
    Ті нігті-відчаї,
    І вже розтанули
    За димом свічені.

    Кінці посріблені,
    Клубки заплутано,
    Які ж то вибрані?
    За січнем – лютими.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  9. Віктор Кучерук - [ 2014.12.14 07:39 ]
    Поводир
    Скував мороз хрумтливим настом
    Так добре влежані сніги,
    Що їх проткнуть не може заступ
    Під тиском дужої ноги.
    Хоч лом бери й довби по крихті
    Кришталь сріблястий вглиб і вшир,
    Або чекай на те, що стихне
    Зими незмінний поводир.
    12.12.14


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  10. Олександр Олехо - [ 2014.12.13 21:51 ]
    Пародія на "Арифметика "
    Купивши яблук, я забув про сенс.
    І нічого відняти чи додати.
    Усе би добре, але Джо Дассен
    із рання почина уже співати.

    Нема азарту, мотлохом ажур.
    Камінчик з Ялти береже від вроків.
    Котяра Мурчик муркає про Мур,
    вона мені: Не далі п’яти кроків!

    Лишатись, йти? Підкаже Купідон,
    але тоді… немов їда без БАДу.
    Колись на шхуні – нині не резон:
    ні піни, ні сирени, ні Синдбада.

    Отож терплю, куди її таку,
    з намистами і перлами-вустами.
    Ось копію повішу у кутку,
    під саму стелю поруч з образАми.

    На пледі крихи ранішніх гостин.
    У жирних плямах цифри і сатин.

    Дивлюсь у кут – біліє паспарту.
    Свята жона. До неї я росту.

    13.12.2014



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (5)


  11. Микола Дудар - [ 2014.12.13 21:09 ]
    / Спасибо чело-вечеству.../
    зачат осмысленно желанным
    при непогоде
    при огне
    прекрасным именем от
    Анны
    и странным томленным извне…
    уставший
    ищущий
    спасенья
    боготворил Очаг Огня…
    ведь в миллиардах
    "день рождения"
    ОН резервировал
    меня…
    2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  12. Ігор Шоха - [ 2014.12.13 21:42 ]
    За себе
    Усім світає у віконці,
    і хай сіяє житіє,
    допоки сушиться на сонці
    моє перепране досьє.

    Що я колючий – це не докір,
    але така моя душа.
    Люблю людей, що чинять опір
    і не бояться відкоша.

    І як сказати, – я не буду, –
    коли іще торую шлях,
    коли куповану Іуду
    упізнаю по трьох словах?

    Якщо і нині, як дрімаю,
    у зазіханні на чуже
    у сновидіннях обнімаю
    велику хмару в негліже.

    І жіночок люблю із перцем.
    І може є така одна.
    Але моє розбите серце
    уже не склеїть і вона.

    І все ж боюся я найбільше
    моїх сусідів і братів...
    Від них піду Олегом віщим
    у кращий із усіх світів.

    То й не жалію я нікого,
    хто сиротіє в чужині,
    як соломина на стерні.

    Чого так хочеться отого
    «і золотого, й дорогого,»
    що віджило у тій «страні»?

                                  12.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  13. Олександра Камінчанська - [ 2014.12.13 21:35 ]
    Повертайся живим
    Повертайся живим, я благаю, не йди в небеса.
    Пронеси через померки віри запалену свічку.
    Серед куль навісних і ворожої мли ти не сам –
    Сотні доль у тобі, що вимолюють Матір правічну.

    Не скорися орді, мій звитяжцю, не зволь відійти,
    Бо мільйонами уст молитовно устелена стежка
    По якій ти ідеш. …Догорають останні мости
    І руїна пече огнедишно близька і далека.

    Не зімлій між смертей, хоч як тяжко, а мусиш іти.
    Твоя віра свята, наче світ цей – одна і нетлінна.
    Повертайся живим, заклинаю! За муку – прости…
    Одержимий життям той, хто вирізьбив кров’ю – «Вкраїна».


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (5)


  14. Генрі Матіас - [ 2014.12.13 20:18 ]
    Зло

    Сегодня солнце так и не взошло,-
    Оно впервые свой рассвет проспало.
    Росой холодной плакало окно,
    Как-будто время судное настало.

    Не пел петух ни первый, ни второй,
    Ни третий, как всегда бывало.
    Мир притаился будто бы не свой,
    От тайного чего -то, что свершалось...

    А пальцы тройцей сложенной ко лбу,
    Я подносил. Своё спасенье
    Искал, как грешник, брошенный во мглу
    Того, что называют искупленьем.

    И видел я, как просыпалось зло,
    Набросив на рассвет свой мрачный полог.
    Я утро ждал, чтоб снова рассвело,
    И был тот час так бесконечно долог...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  15. Генрі Матіас - [ 2014.12.13 20:40 ]
    Осень 14 г.
    Осень 14г.
    (война)

    Поредела листва на деревьях.
    Сыплет дождь по скупой борозде.
    На просторах людского безверья
    Живут сёла и то кое-где.

    Ещё можно, идя по дорогам,
    Набрести на покошенный дом:
    В нём живут старики-недотроги
    В одиночестве маясь своём...

    И глядят сквозь окно на дорогу,-
    Их слезами глаза изошли...
    Но никто не придёт на подмогу -
    Сыновья в мир иной отошли...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  16. Ірина Саковець - [ 2014.12.13 20:36 ]
    ***
    Ти не віриш зимі, феєрично-блідій аферистці,
    у підкупну її простоту, білотканну постать,
    бо не бісер снігів передмістя мережить, а глиця
    і картате із листу рядно. За дугою мосту

    премізерна пороша, і площа – немов шахівниця:
    чорно-біло і в’язко проходити (брак морозу).
    Вибиваючи азбуку Морзе, цілує нам лиця
    дрібнопера сльота, ці останні небесні сльози.

    Ще осінні у спину вітри – голоси херувимів.
    Ти не віриш зимі, розділяю твою невіру.
    Божевільні обоє і так безнадійно живі ми,
    з однієї обойми, одні під сузір'ям Ліри.

    У коктейлі озернім не вистиглий лід, а тумани,
    я лукаво до тебе сміюся крізь них, одначе
    вір мені – не зимі, бо в холодному тоне обмані,
    а у мене гарячі долоні і літня вдача.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  17. Віктор Ох - [ 2014.12.13 19:12 ]
    Мудрі не потрібні

    Журнали з глянцю пропонують
    стандарти кращого життя.
    Там веселяться, не нудьгують,
    смакують їдло і пиття.
    Всі з білосніжними зубами
    і соковитими губами
    на пляжах з жовтими пісками –
    усі з тугими гаманцями.
    Там довгоногі молодиці,
    які не мали ще дітей,
    без целюліта на сідницях
    і без звисаючих грудей.
    Там яхти, «тачки», інтер’єри
    з металопластика і скла.
    Там наймодніші модельєри
    І гори хутра, шкір, тряп’я́.
    Там вілли, дачі, і будинки,
    В яких розваги без кінця…
    Не впишеться у цю картинку
    Портрет (чи книжка) мудреця.

    =============

    З циклу "СМС-переписка Пті-Ох"


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  18. Ганна Кревська - [ 2014.12.13 19:55 ]
    Дівчата

    - Привіт, дівчата! Такі красиві…
    Ходімо заміж й нікуди більш.
    Де ваші хлопці?
    - Цілують зиму, вросли в спориш.
    В одного – очі як пізнє небо
    і сміх пече.
    А крайній з ними - отой, чорнявий,
    спалив плече.
    - Агов, дівчата, мої хороші…
    вони поснули, вони – в землі.
    - Ми їм про жито вночі співали
    й зірки малі…
    Ми говорили: вставайте, хлопці,
    на світ святий.
    Не ворухнулись. Лиш крайній з ними
    шепнув «Прости»!
    Просили землю, як просять матір:
    пустіть до нас!
    Не від морозу отой, останній,
    у ній погас.
    - Ви заспівайте іще, дівчатка!
    - Немає слів.
    То наші хлопці,
    хто ж їх забрати у нас посмів?
    12.12.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  19. Микола Дудар - [ 2014.12.13 18:19 ]
    Душа в Душу...
    доброго вечора, Отче!
    радощів суть - окремо…
    ось
    кошель страждань поточних
    божі близнята
    втемі…
    може б схилитися долу
    і метрів зодва углиб !?..
    доброго вечора
    По-ле!
    пошепки:
    я про-то-тип…
    13.12. 2014.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (3)


  20. Нінель Новікова - [ 2014.12.13 17:36 ]
    Я прилину...
    У найтяжчу хвилину,
    Як зрадить ота, красивіша,
    Як у сосни стежинка
    Заведе тебе десь далебі…
    Я до тебе прилину
    Всією чарівністю вірша –
    Я для тебе не жінка,
    Я – все те, що найближче тобі…

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  21. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.12.13 15:01 ]
    Арифметика

    І купиш яблук, і віднімеш сенс.
    І сад буття - зірвати лист... додати.
    Розчулює з платівки Джо Дассен.
    І половіє жита хвильний батик.

    Немає жару, кіт подер ажур.
    Та визріває вірш - сто п"ята вежа.
    Авжеж, камінчик з Ялти збережу.
    Бо я тобі між літер не належу.

    Лишайся, йди. Буття - хамелеон.
    Тут не бракує комарів і бадів.
    Колись ти грав. Нептун і Посейдон...
    Із піни ніс, відбив мене в Синдбада.

    Плекай, терпи. Куди ж тепер - таку...
    Повсюди бісер, перли і намисто.
    Дістань іще годинник, що "ку-ку".
    І приведи під вікна бандуриста.

    На пледі - арифметика, сатин.
    Куди пливла б, якби не стрівся ти...

    Рожеві рифи. Білі паспарту.
    О пів на шосту сонячно в порту.


    2014



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  22. Олександр Олехо - [ 2014.12.13 15:44 ]
    Уже зима
    Уже зима – направду, без олжі.
    На голих вітах – білі еполети,
    а по землі звиваються вужі,
    ховаючись у зоряні намети.

    Приходить ніч – у колі сновидінь
    знаходить тишу колотнеча руху
    і місяць срібний наганяє тінь
    на повів кур, майбутню завірюху.

    Похолодало – Цельсій йде униз
    шкалою перестудженої ртуті,
    а десь у лісі рудуватий лис
    шукає літа запахи забуті.

    Замкнулось коло – фаетон життя
    вертає на забілені дороги,
    де зверху чисто, а внизу сміття,
    що залишили попередні дроги.

    Уже зима. Така-то новина.
    Переживемо – мусимо узріти
    пришестя миру, щоб ота війна
    не опалила ще й весняні квіти.

    12.12.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)


  23. Тетяна Іванчук - [ 2014.12.13 12:34 ]
    Мій дім
    Не знаю, що мене тримає
    Ув одинокім домі цім,
    Де вже давно тепла немає,
    Де льодом сльози по щоці,
    Де по кутках шепочуть тіні.
    Де змерзлий фікус не росте,
    А павучок у павутинні
    Свою й мою нудьгу плете.
    Де день на день страшенно схожий,
    А ночі - краще б не було!
    Тоді вона дістать не зможе
    Мене через подвійне скло.
    Стоїть мій дім у самотині,
    У вікон посмішка сумна.
    Ну, як же я його покину?
    У нас на двох душа одна.
    Вертаюсь, де я не ходила,
    Бо лиш затримаюсь на мить -
    Моя така осиротіла
    Душа у хвірточці стоїть...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  24. Інна Ковальчук - [ 2014.12.13 11:52 ]
    Зірковий цуцик
    Такої дивної пригоди,
    мабуть, ніхто іще не знав:
    злетівши просто з небозводу,
    у гості цуцик завітав.

    Такий чудний ласунчик милий,
    собі ковбаски попросив,
    його на землю відпустило
    ясне сузір’я Гончих псів.

    Поїв цукерок і сметанки –
    все те, що любить дітвора…
    «Лишайся, песику, до ранку».
    «Та ні, – зітхнув, – мені пора,

    вже скоро півник заспіває…»
    «Пробачте», – мовив, ідучи.
    «Не можу залишити зграю,
    бо хто ж світитиме вночі?»

    Погостював у мене трішки
    і знов нечутно в небі зник,
    де пустотливо виткнув ріжки
    з-за хмари місяць-молодик…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (14)


  25. Іван Потьомкін - [ 2014.12.12 22:33 ]
    Зима в Єрусалимі

    «Літо північне – карикатура південних зим»...
    Деінде, мабуть, так, але не в Єрусалимі,
    Коли дощем з відра заллє тебе по самі вуха,
    Аж до кісток прониже вітрюгами невмолимо злими.
    Та гідне подиву тобі, напевне, буде,
    Негоду цю благословенням Божим називають люди.
    Готові і щулитись вони, і закривать руками лиця,
    Аби криниця Землі Святої наповнилась по самі вінця.
    ----------------------------------------------------
    «Но наше северное лето – карикатура южных зим» (А.Пушкин «Евгений Онегин»).


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  26. Серго Сокольник - [ 2014.12.12 22:36 ]
    Погадай мне, цыганка...
    Погадай мне на счастье, цыганка...
    Как мне счастья сейчас не хватает...
    Так бывает- порой выпадает
    Навсегда уходить спозаранку.

    И уходишь. И ищешь зацепку
    Для того, чтоб вернуться когда-то...
    Но минован предел невозврата.
    Только в память впивается цепко

    Взгляд последний. Прости. И прощанье...
    Что сбылось... И чего не познали...
    Это- тонкое время печали...
    Погадай мне, цыганка, на счастье...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2014
    Свидетельство о публикации №114121211287


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  27. Василь Кузан - [ 2014.12.12 22:07 ]
    Закономірність
    Пустеля Сходу сипле камінці
    На конус часу. Коромисло долі,
    Мов терези Феміди… В молоці
    Туману загубилися тополі.

    Застуда ночі криє настом сніг,
    Мов іскри звуків креше із ялини,
    А ти вростаєш розумом у книг
    Нечитано-неорані глибини.

    Немов зерно – на камінь. Далебі,
    Знання без віри марно здобувати,
    Як марно йти богиням у солдати.

    Але ж ідуть. Закони тут слабі:
    Ті, що звання купили й ордени –
    Не відчувають за війну вини…

    11-12.12.14


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (1)


  28. Оксана Вітовщик - [ 2014.12.12 22:37 ]
    Слава героям АТО
    Дякую вам, солдати! Ви - герої!
    Ви ті, що не злякалися вогню!
    Ви дім покинули й узяли в руки зброю,
    Пішли за рідну неньку на війну..

    Дякую вам, солдати! Ви герої!
    Ви мужні і хоробрі! Ви - бійці!
    Ви не злякалися ні болю, ані крові,
    Ви до останнього за мир на всій землі!

    Дякую вам, солдати! Ви герої!
    Хоч біль і смуток заховавсь у вас в очах.
    Вся Україна простягне до вас долоні,
    Наша любов не тільки на словах!

    Дякую вам, солдати! Ви - герої!
    Хай знає світ, що вас не покорить!
    Ви до останнього на клятім полі бою!
    Дякую вам, солдати! Лиш живіть...

    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  29. Дмитро Куренівець - [ 2014.12.12 20:16 ]
    ***
    А Україна – така мала.
    І меншає з кожним днем.
    Подекуди це вже лише зола,
    покинута і вогнем.

    Стікають її струмки й річки
    потопом з вояцьких ран.
    Над нею і вдень, і вночі – свічки.
    Невже тут колись був храм?..

    Вона у шрамах своїх утрат.
    Не плаче, хоч сліз – ущерть.
    Прогноз на завтра: то «смерч», то «град» –
    вся мазана «миром» смерть.

    А перехрестя її шляхів
    у снайпера склалось в хрест.
    І під прицілами ворогів –
    диявольський дикий квест:

    що буде завтра? й звідки по нас
    стрільне їхня східна лють?
    Є в України так мало – шанс.
    Багато їх не дають.

    11.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  30. Анна Віталія Палій - [ 2014.12.12 19:20 ]
    Дві сніжинки
    Ти без мене, я без тебе -
    дві сніжинки в білім небі.
    Поки краплею постанем,
    нашим буде білий танець.
    Перш, ніж краплею зіллятись,
    станем серцем розмовляти.
    Поки станемо ставати,
    будем тихо розтавати.

    Коли танути ми будем,
    сніжне різьблення забудем.
    І у сонячнім промінні
    станем іншим устремлінням.
    Суне сива хмара тінню,
    наш політ - лише падіння.
    Ми хмаринкою легкою
    в небо злинемо з тобою.

    Ти без мене, я без тебе -
    дві сніжинки в зимнім небі.
    Там, де нас морозом ткали,
    ми молитвою постали,
    блиском іскорки легкої
    тихо линем чистотою.
    Щоби білий світ укрити,
    з небом будем говорити.

    12.11.1012р.



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  31. Аня Тет - [ 2014.12.12 12:09 ]
    Ця самотність роз'їдає душу..
    Ця самотність роз'їдає душу
    Шепочу́ розгублено: «Ти де?»
    Скільки ще, скажи, чекати мушу,
    Аж допоки ти мене знайдеш?..

    Я не знаю хто ти, як зовешся –
    Та в безликій, гомінкій юрбі,
    Сподіваюсь, що таки озвешся
    На слова, призначені тобі..

    © Аня Тет


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.19) | "Майстерень" 5.25 (5.17)
    Коментарі: (4)


  32. Світлана Панчук - [ 2014.12.12 12:05 ]
    Діти зими
    Манекени за ніч одягаються в теплі піжами,
    і зника з тротуарів розсипане золото кленів,
    то зима так приходить з тонкими твердими руками,
    і стає все навколо зимове, холодне, студене.

    І стає все студеним щоденно і кришаться будні
    ніби сталь на морозі стається тонкіша кришталю.
    Ти скажи мені, рідний, де ми завтра будем,
    як не буде нічого, крім пам'яті, тиші і жалю?

    Ти скажи мені, рідний, чи бачиш зимові ознаки?
    Побіліли уста нам, неначе притрушені снігом.
    Знову вчуся читати сліди ніби букви та знаки,
    знову вчуся ловити в собі перші прОяви віхол.

    А ми ті ще проЯви! Крихкі і тверді одночасно.
    Так ми діти зими, отож небожата для смерті.
    Ти дволикий, як Янус, хмурно у тебе і ясно,
    я читаю в снігах одкроввеня ще звечора стерті.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати: | "The Doors - Summmer's allmost gone"


  33. Ярослав Чорногуз - [ 2014.12.12 10:02 ]
    Сивина*
    Вже мій чуб, вже мій чуб - поле припорошене,
    І на нім чорноти майже і нема,
    Мов прийшла, мов прийшла, мов прийшла непрошена
    І укрила снігом голову зима.

    Я струсити хотів, та не осипається,
    Потім пробував змить весняним дощем.
    Тільки вже чорнота більше не вертається,
    А пороша свого додає іще.

    Красне літо навкруг розквітає звабою
    І природу усю зеленню вгорта.
    Лиш моя голова білою кульбабою
    В соковиту траву тихо обліта.

    7509 р. (Від Трипілля) (2001)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  34. Владимір Бонддарвит - [ 2014.12.12 02:40 ]
    Цвіте терен,цвіте вишня
    Цвіте терен,цвіте вишня
    Тай горя не знають.
    Заспівають горленята
    Бо Світ Божий мають-
    Прийди,прийди козаченько,
    Як сонечко сяде,
    Розкажи своїй миленькій,
    Яй палко кохаєш!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Владимір Бонддарвит - [ 2014.12.12 01:42 ]
    О Сонячна дівчина
    Ти не моя!
    В веснянім цвіті квітів
    Біжиш босоніж
    З вітром навмання
    В зеленім платтячку
    В оранжевім намисті
    О Сонячна дівчина
    Омріяна моя.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Владимір Бонддарвит - [ 2014.12.12 01:57 ]
    Прийди до мене Лано увісні!
    Прийди до мене Лано увісні!
    Запрошую тебе.Тож не відмовиш Ти?
    Я хочу голос твій почути на весні
    І руки-лучики твої,теплом відчути.
    Сонце миром лик твій осяє!
    А Місяць косу ніжно осягає!
    В очах блищать сузір"я Браття!
    В устах - троянди ароматн і почуття!
    І прошу я так мало! І так багато.
    Відчути ніжність,поєднати подих
    І слово подвоїти у тобі строкато,
    І разом вилетіти в рай несамовитих!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Владимір Бонддарвит - [ 2014.12.12 01:50 ]
    Ой Мавко,чарівниця лісу
    Воркує джерельце,прохолодою вітає
    І зайчики по каміньцям стрибають.
    Виблискують,срібляться їхні спинки.
    Напийся, друже,смачної водички
    Хвостом засмикала проворна трясогуска,
    Ковтнула крапельку і юркнула,голубка
    Клубочком згорнений під камнем вужлик.
    Усе переплилось у материнський вузлик.
    І платтячко зелене і сузір’я квіту.
    Ой Мавко,чарівниця лісу,
    Як Лель тобі загра в сопілку
    Ти вмить прийдеш і сядеш на бугрівку.
    Зелені очі глянуть,як смарагди.
    Ах! Серце тьохне і заплаче.
    Заплаче,бо не бути нам до віку
    Як файній Мавці в роду чоловічім.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Владимір Бонддарвит - [ 2014.12.12 01:51 ]
    Я так Тебе люблю
    Я так Тебе люблю,що вже Тобою дихаю!
    Я Лану-Матінку і Орія молю.
    Хай мить кохання вічностю розшириться
    І Долі наші мов голубки зрідняться!
    Розтанула пороша,Світ знову розквіта.
    Ланами йде Макоша,сестра Сварога,Долі ворота.
    Нехай життя в вишневому розквітті
    Оплідниться бджолиною несамовитістю.
    Красива пісня гордості і вірності.
    Нектар і аромат-як Слава ніжності.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Олександра Камінчанська - [ 2014.12.12 00:00 ]
    Завтра (акровірш)
    Засніжені знаки зими –
    Автентичні автографу автора.
    Вежа-велет вже виросла вп’ятеро,
    Томна темінь тлумачить томи.
    Ранки – рахманні раби
    Авансцени. Аби

    Заглянути за завісу зими…



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  40. Ганна Кревська - [ 2014.12.11 21:57 ]
    Пробиваю рукою лід
    Пробиваю рукою лід.
    До зубів примерзає кружка.
    Хтось на стежці полишив слід,
    Біля нього – сніжинки дружать.

    Хто ховався, куди ходив,
    Підпирав дерев’яні ворота.
    На промерзле бадилля за тин
    Недопиту вихлюпував воду?

    Десь, у місто, втекла зима
    У стрій, полинялій хустці.
    Коли вийду її здоганять,
    Під ногою бадилля хрусне.
    2012р.


    Рейтинги: Народний 5 (5.25) | "Майстерень" 5 (5.25)
    Коментарі: (5)


  41. Тимофій Західняк - [ 2014.12.11 19:31 ]
    Молитва
    ***
    Тримай мене міцно
    в обіймах своїх -
    кохана моя і єдина,
    щоб нас розлучити
    ніхто вже не міг
    довіку, до смертної днини...

    11-12-2014


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (4)


  42. Микола Бояров - [ 2014.12.11 15:57 ]
    не квилити
    було


    Рейтинги: Народний 0 (5.8) | "Майстерень" 0 (5.8)
    Коментарі: (3)


  43. Оксана Суховій - [ 2014.12.11 14:00 ]
    *
    Стелився сніг на листя неоспале,
    на листя незаснуле з вишини, –
    а я згадала, на біду згадала,
    мов спогадом торкнулася луни:

    у літі-літі, сонячнім, прив'ялім,
    імлистім літі муки і цвітінь,
    купались двоє у незнаній далі,
    між очерету, лілій і русалій –
    вечірній хлопець і вечірній кінь...

    Тоді забулось, наче хтось наврочив...
    і лиш тепер згадалося сповна:
    як снила річка, як смеркав садочок,
    і кінь був синій, мов журба дівоча,
    і хлопець був тривожний, мов струна...


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.49) | "Майстерень" 5.75 (5.53)
    Коментарі: (5)


  44. Раїса Плотникова - [ 2014.12.11 12:35 ]
    З війни...
    Їх імена – мов запах матіоли,
    А ми змаліло граємось в живих…
    Останній місяць осені крізь школу
    Йде пішки по дібровах слюдяних,
    Міняючи декор і вартових.

    Фантом Донбасу, у дірках посутнє,
    Нечиста сила, – все їй тут не так.
    Співає куля, мов струна на лютні,
    «На біс» зірвавши вуличний спектакль
    У місті для покинутих собак.

    Безхреста баня небо лобом рушить,
    А вітер із жури церковних книг
    Витрушує і не читає душі
    Дідів до невпізнання молодих…
    Він снайпера гука на передих…

    Жриці мистецтва живляться війною,
    Метафора втопилася в крові.
    Між Господом і справжнім Сатаною,
    Мов на картині пізнього Далі,
    Вилуплюються голі королі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  45. Тимофій Західняк - [ 2014.12.11 10:54 ]
    Рукавички
    ***
    Подарувала мила рукавички-
    Тепер морози люті не страшні,
    Бо в них тепло коханої панички,
    Котре не дасть замерзнути мені!

    1 грудня 2014 року


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (2)


  46. Тимофій Західняк - [ 2014.12.11 10:55 ]
    Потерпіть...
    ***
    Потерпіть,
    вже гряде розплата
    за моє,
    і за ваше все, -
    нам усім
    доведеться стати
    перед Божим
    святим лицем...

    9-12-14


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (2)


  47. Тимофій Західняк - [ 2014.12.11 10:37 ]
    Наболіле
    ***
    Який це біль-
    Від тих,
    Кого ти знаєш,
    Хто поруч був
    З тобою
    Стільки літ,
    Почути те,
    Від чого ти
    Вмираєш,
    І робиться немилим
    Цілий світ...
    І марно щось
    Доказувати всує,
    Що ти - не той,
    Ти - інший,
    Не такий,
    Що підлим буть
    Тобі вже
    Не пасує -
    Не ті чесноти,
    І не ті роки...

    11-12-14


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (4)


  48. Нінель Новікова - [ 2014.12.11 10:35 ]
    Загадка
    Насунула хмара сіра –
    Півнеба закрила.
    З неї роєм полетіли
    Мухи білокрилі.
    Полетіли, закружляли
    І сіли до ніг.
    Малих діток здивували –
    То був перший........(сніг)

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (3)


  49. Олександр Олехо - [ 2014.12.11 09:52 ]
    Гумореска із серії: ой, гдє бил я вчєра
    Холодний ранок. Небо в сірих плямах.
    Іржавий кран – вмістилище води.
    Учора погуляв на фесті в Каннах
    в скафандрі із прозорої слюди.
    Кумач доріжки, мармур, позолота.
    У центрі я і Пенелопа Крус,
    і охоронців навіжених рота,
    а я тримаю у руках гарбуз.
    Якого дідька(сам того не знаю),
    пішов до кума, а попав сюди.
    Якби у фраку, ще я «понімаю»,
    а так в скафандрі із фольги-слюди.
    А там ті хлопці – всі такі веселі,
    на геї гей і геєм поганя.
    Закусок, правда, не худі тарелі,
    та тільки корм не у мого коня.
    Ось оселедець – це я розумію,
    але ж не лапки жаб’ячі хрусткі.
    Мізинець вбік і ла-ла-ла – не вмію:
    розмови бездуховні і пласкі.

    Гарбуз – то потім, а спочатку Лопу
    я умовляв, скажімо, тет-на-тет,
    хвалив її і ганив гей-Європу,
    представившись, як молодий поет.
    Вона, така дурепа, все мовчала,
    лиш інколи крізь зуб: Но пасаран…
    Аж раптом з декольте його дістала,
    ну, гарбуза, і каже: На, Іван!
    Який Іван? Я Федір із дитинства.
    І так мене заділо за живе,
    що їй сказав: Давай, свиньо, без свинства,
    бо не погляну на твоє "цабе".
    Піднявся кіпіш, як у нас у барі,
    куди на пиво з друзями ідем,
    на тарганів лаштуючи сафарі
    у перериві між «їмо» і «п’єм».

    Усе ішло до голубої крові,
    та тут з’явився кум із відкілясь
    й мене спинив практично на півслові,
    яке я думав перед тим, як – хрясь!
    - Ну ти і чудо, – кум до мене мовив.
    Я тільки відійшов у туалет,
    а ти уже готовченко-готовий,
    на гирі – целофановий пакет.
    Що то за жінка, на моєму місці,
    така страшна, як атомна війна?
    І що за звірі на столі у мисці,
    і де дві пляшки білого вина?

    Отак буває – в розпалі банкету
    приходить хтось і усьому кінець:
    твоїй охоті, Пенелопі, фесту;
    усе, чим марив, зводить нанівець.
    Прощайте, Канни! Куме, ти – потвора,
    тобі віддячу, трохи підожди.
    Холодний ранок… артистичне вчора.
    Іржавий кран… і хочеться води.

    10.12.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (10)


  50. Світлана Костюк - [ 2014.12.10 23:03 ]
    ***
    "усамітнився світ од тебе"...*
    десь весілля а десь війна
    білі ангели в синім небі
    обопільна чиясь вина
    на скрижалях душі не іній
    згустки болю і самота
    два журавлики "наш" і "їхній"
    і опрірвлена висота
    "усамітнився світ" та й годі
    стогнуть ранки в кривавій млі
    а майданами МАТИ ходить
    слід шукає
    від журавлів...


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (16)



  51. Сторінки: 1   ...   725   726   727   728   729   730   731   732   733   ...   1854