ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2025.08.26 11:52
Дзуміє тиша. В класі нічичирк.
Дитячі лики сірі від тривоги.
Схиляється над ними божий лик
Й шепоче: - Малеч! Буде перемога.

Із ирію повернуться татки
І спокоєм огорнуть ваші душі.
Я дам їм мир з Господньої руки,

Віктор Кучерук
2025.08.26 05:38
Великий гріх читати мало,
Або до рук не брати книг,
Які століттями навчали
Життю щасливому усіх.
Великий гріх втрачати віру
У слово Боже і в слова,
Які дарує ніжна Ліра
Отим, що творять з них дива.

Борис Костиря
2025.08.25 21:56
Я хочу затьмарити мозок,
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.

Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні

Віктор Кучерук
2025.08.25 05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.

Борис Костиря
2025.08.24 22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,

Євген Федчук
2025.08.24 15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше

Іван Потьомкін
2025.08.24 11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму

був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром

Галина Кучеренко
2025.08.24 10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….

Олена Побийголод
2025.08.24 09:29
Із Бориса Заходера

Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,

Юрій Гундарєв
2025.08.24 09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.

Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті

Віктор Кучерук
2025.08.24 06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…

Борис Костиря
2025.08.23 21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.

Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,

Володимир Ляшкевич
2025.08.23 20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!

Боже боронь

Світлана Майя Залізняк
2025.08.23 16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Муза смієтьс

Володимир Бойко
2025.08.23 13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території. Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею. Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання. Найбільше світ намагаються змінити

Юрій Гундарєв
2025.08.23 12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери: Вирощено і нищівно над каменями і кущами повітря заповнене щільно душами і дощ

Віктор Кучерук
2025.08.23 06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.

Олег Герман
2025.08.22 23:59
Я завжди носив маску. Не ту, що ховає обличчя, а ту, яка приховує мою порожнечу. Вона зроблена з блискучих, ідеально відшліфованих деталей: успіх, впевненість, бездоганний вигляд. Я переконав себе, що коли маска буде достатньо яскравою, ніхто не помітить,

Борис Костиря
2025.08.22 21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.

Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,

Юрій Лазірко
2025.08.22 20:35
іде війна, о Господи, іде війна
налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця

приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі

С М
2025.08.22 19:17
”мав би бути вихід ізвідсіль“
каже блазень крадію
”надто метушливо
ради-от не дають
п’ють ділки моє вино
рвуть плуги мій ґрунт
а ще зневажено давно
словес яку-небудь суть“

Світлана Майя Залізняк
2025.08.22 18:24
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Лев`ячі алго

Світлана Пирогова
2025.08.22 13:26
В долонях літо гріє і пече,
лиш прохолода в глибині печер.
І що не день - нова сюїта,
у кожного своя орбіта.
Чи налаштується ума підхід,
Бо не сліпий він і не чорний кріт.

Прильоти нечисті щоночі:

Іван Потьомкін
2025.08.22 09:51
Упав тихо лист до ніг.
Щось сказать хотів – не зміг.
Може, як улітку йшлося?
Може, що надходить осінь?
Я поклав лист на долоню:
«Е, та він же непритомний...
Зачекаю. Лист – мій гість.
Як оклига – оповість».

Віктор Кучерук
2025.08.22 06:28
Небо поблідло і стало холодним
Чисте повітря відразу навкруг, –
Певно, вже сонце не буде сьогодні
Золотом крити обкошений луг.
Меркнуть покоси без блисків проміння,
Наче без лінзи оправа пенсне, –
Душу бентежить іще безгоміння,
Що звідусіль опови

Ярослав Чорногуз
2025.08.21 23:48
Сюїти сумовиті і веселі,
Симфонії яскраві, мов яса.
І навіть сонцесяйні акварелі
І пензлями, і нотами писав.

Чарують досі і його балади,
І скерцо нас вражають вогняні.
І трелі віртуозні і рулади...

Борис Костиря
2025.08.21 21:58
Талант - це дар чи прокляття?
Грізне падіння метеориту,
постріл сперми,
вибух наднової зірки,
пізнання незнаних пустель,
стрибок у невідомість,
по той бік добра і зла,
по той бік здорового глузду,

Євген Федчук
2025.08.21 19:16
Були у селі три парубки, страшенно ледачі.
Сидять було попід дубом та уголос мріють,
Що вони робити будуть, як розбагатіють
Та, при тому, щоб нічого не робити, значить.
Якось ввечері вже двоє під тим дубом сіли,
Коли третій прибігає, захекався, наві

Олена Побийголод
2025.08.21 14:46
Із Бориса Заходера

Збитошник оселивсь у нас,
й подія це страшна!
Ми потерпаємо весь час
від цього пустуна.

І скарги йдуть навперебій:

М Менянин
2025.08.21 14:10
З орлами гаранти-країни*
як здобич вже ділять Вкраїну
і навіть прем’єр з Будапешту
бажає отримати решту….

21.08.2025р. UA

* йдеться про Будапештський меморандум по роззброєнню миролюбної України.

Іван Потьомкін
2025.08.21 09:57
Над усе хлопець любив плавать. Одчайдух був і всяким там настановам батьків бути обережним запливав хоч і «по-собачому», надто на спині, далеченько. Аж поки було видно берег. От і цього разу плив і од насолоди аж заплющив очі. І не зуздрився, як потрапи

Віктор Кучерук
2025.08.21 06:10
Які грузькі дороги,
Які слизькі стежки, –
Утратиш осторогу
І гепнеш навзнаки.
Та і нема охоти
Вмоститись десь на схил, –
Зробилися болотом
Усі земні шляхи.

Олег Герман
2025.08.20 21:55
На прийомі молода жінка 30 років. Вона працює на трьох роботах, особистого життя не має, весь вільний час займається волонтерством, а також допомагає безпритульним тваринам. На питання, що вона робить суто для себе, відповідає, що це і є її голов

Борис Костиря
2025.08.20 21:49
Скелети дерев - як легіон,
розбитий на полі бою
у битві з безглуздям.
Скелети дерев - як оголений смисл,
позбавлений зайвих слів,
зайвої метушні, театральності,
непотрібних ефектів.
Скелети дерев - як застиглі

Артур Сіренко
2025.08.20 18:16
У кожному дереві –
Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –

С М
2025.08.20 10:34
як морський штиль узявся до зброї
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!

мить на безлад
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Софія Кримовська - [ 2010.05.14 21:12 ]
    ***
    Наче снігом і уперше,
    замете сліди.
    Небо блискавицю скреше
    на мої сади.
    Розлетяться крила яблунь
    плетивом вітрів,
    схилить голову над яром
    небо повне злив.
    Буде світу, як малому,
    лячно - пригорну,
    Щоби не страшився грому,
    донесу до сну.
    Розповім йому про ранок,
    про траву в росі,
    про солодкий сонця пряник,
    зорі у руці...
    Заколишу ніжно-ніжно
    дитинчатко-світ,
    аби вранці бігли ніжки
    і гукав: "Привіт!"
    14.05.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (11)


  2. Юрій Лазірко - [ 2010.05.14 18:56 ]
    Ластiвка вiйни
    Ще сагайдак не виносив причину смерті,
    перо дороги не списалося з копит.
    Слова шукають силу вітром, аби стертись.
    Луна старається, стирається... Кипить,

    чекання перемішується рибна юшка.
    Сяй-ніч прослизує, немов під горло ніж.
    Тримає в зорях зір, знімає з неба стружку.
    І теслі не знайти, ніжнішого за ніч.

    Прополені думки, засаджені землею,
    зерно її тверде і кров йому – вода.
    За частоколом – степ, осушений з єлею,
    та голова густа, розпатлано-руда.

    До ранку сон біжить в подертому і босий,
    збирає усмішку дорогою з дітей.
    І жінка в чорному зайшла в туман і косить,
    вона закохано по сивині іде.

    Дзьобастий двір затулено й принишкло гріє,
    покійне сонце накопичене для стріх.
    Ще божий гнів дивитися на світ не вміє,
    не знає як з очей вступитися – поріг.

    Розмови тиші завагітніли грозою,
    вони нечуваному перекажуть мить,
    де сни поховані, розбите серце гоять…
    Із джерела війни копито заструмить.

    14 Травня 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (7)


  3. Наталія Крісман - [ 2010.05.14 15:39 ]
    СЯЙВО ЛЮБОВІ
    Щойно над мною кружляли ще круки,
    З неба у душу вдивлялись тривожно,
    В серці щеміла вчорашня розлука,
    Гупало в скронях "Не можна, не можна!..."

    Волю у душу впускала поволі,
    Вчилась життя знов вдихати у груди,
    Серце втомилось від власного болю,
    Дуже втомилось й сказало - "Не буду!"

    Зброю у руки - для чого ця зброя?
    Руку, що носить, поранити може...
    Я воювати втомилась з собою,
    Прошу - ізбав від війни мене, Боже!

    ...Круки, здається, кудись відлетіли,
    Сонячний промінь торкається серця,
    Хочеться в небо злетіти на крилах,
    Навстіж відкрити весні усі дверця!

    Мрії поснулі збудити нарешті,
    Диво існує - повірити знову!
    Душу, що звикла до вічних протестів,
    Прагну впокорити в сяйві Любові...
    14.05.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  4. Олена Осінь - [ 2010.05.14 14:05 ]
    Перед косовицею
    Гойдали ці трави сонні важку полудневу спеку,
    Зомлілі лани пшеничні і густо-зелений шир.
    Лилося живильне миро, неначе меди із глека,
    Стікав у саме осердя їм сонячний еліксир.

    Вбирало цупке коріння дощів первородну силу,
    Ранкові пісні вівсянки зринали в летку блакить.
    Плела Вероніка коси – і зорі аж ген по схилах
    Розсипались синім цвітом, що й досі між трав зорить.

    Здіймались мінливі хвилі, тяглося стебло угору,
    Хитавсь неозоро простір без краю та берегів.
    Несло свої теплі води п’янке суходільне море
    І дух різнотрав’я стиглий з вітрами у наздогін.

    Гучать у сараї коси, виблискують, як до свята,
    Жене присмеркову сутінь мантачки веселий дзвін
    Готуються буйні трави скарби всі свої віддати
    І літу за щедру днину лягти у земний уклін.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (13)


  5. Ірина Зелененька - [ 2010.05.14 14:20 ]
    ***
    Хочу собі хату,
    файну велику хату
    з великими вікнами,
    ніби з бойківськими очима,
    з очима моєї мами.
    Будуть бігти за нею Карпати,
    будуть чекати на синє ожини.
    Легенько-легенько, ой,
    та вітер мені - мольфар.
    Хочу собі хату,
    щоби у кожному куточку
    мачинками душі предків.
    Сонечко із порогу.
    Як ікона.
    Хочу собі хату:
    камінь за серцем не носила,
    та нікому його не жаль...
    Легенько та й легенько, ой,
    то вітер мені - мольфар.
    А мрія про неї - фартушина у маках,
    а сон за нею - волошкою.
    А роса струшує світло в долоні полю.
    Маю тебе тишею впізнати.
    Вийди до мене, хато!
    Он коник,
    якщо прислухатися до трави,
    пісню кельтів співає...
    Легенько-легенько, ой,
    та вітер мені - мольфар.

    Хочу собі хату...

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (4)


  6. Аліна Блохіна - [ 2010.05.14 12:54 ]
    МОЯ УКРАЇНА
    Моя Україно! На крилах лети
    Моєї палкої любові
    В очах перед світом вогнем мерехти
    Даруй посмішки веселкові!

    Моя Україно! Оплакуй дощем
    Сподвижців своїх і героїв
    Прокинеться в серці туга і щем
    В потоках багряної крові!

    Моя Україно! Нехай твоя пісня
    Тече по горах, по діброві
    Люба моя, співай немовляті
    Сонні свої колискові!

    Моя Україно! Нехай твоя слава
    Летить між країн і народів!
    Моя Україно! Нехай моє слово
    Не проллє у душі твоїй подив!

    Моя Україно! Не пади ти додолу
    Перед поразкою й горем!
    Молюся за волю і за твою долю
    Слів не океаном, та морем!
    2010 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  7. Аліна Блохіна - [ 2010.05.14 12:55 ]
    ЗА НЕБОКРАЄМ
    Десь там, за небокраєм,
    Де починається життя,
    Де сонце гріє почуття,
    Де неба обрій, світ безкрайній,

    Де лиш любов і мир панує,
    Де не згадають Бога всує,
    Де хмар нема, де неба кручі,
    Де чорний кіт – то кіт везучий,

    Де казка стане правдою святою,
    І де знайде душа покою,
    Десь там, десь невідомо де,
    Живе хтось там і день у день

    Гадає, що є місце на Землі,
    Де краще, ніж де зараз він...
    Та дам я відповідь просту:
    Ось Батьківщина. Краще тут!
    2010 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  8. Аліна Блохіна - [ 2010.05.14 12:39 ]
    ЛЕТИ
    Лети, наче птах,
    По різних світах
    Із вітром лети,
    Де ще не був ти.

    Біжи уперед
    Завжди до мети,
    А якщо перешкоди –
    На крилах лети!

    Ступай ти поволі
    За кроком крок,
    До щастя, до волі,
    До неба й зірок.

    А якщо ти побачиш
    Такого як ти,
    Візьми під крило
    І далі лети.

    На крилах любові,
    Миру й свободи,
    Лети над землею,
    Лети й понад води!

    І поки у тебе
    У тілі є дух,
    Біжи до мети,
    Лети, мій друг!
    2009 рік.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  9. Оля Оля - [ 2010.05.14 11:12 ]
    _*_..
    а ты не знаешь, что значит любить.
    но знаешь многое.
    и значишь много
    для тех, кто любит и готов убить,
    лишь бы пройти с тобой одной дорогой.
    и ты смеешься, когда плачут те,
    кому ты всех,
    кому всего дороже.
    но на рассвете плачешь по звезде,
    что, упадя, стечет по бледной коже.
    и водишь пальцем ты, рисуя в облаках
    два сердца.
    но одним они не станут.
    ты причиняешь боль и видишь страх.
    а снег идет. и, знаешь, розы вянут.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (5)


  10. Василь Кузан - [ 2010.05.14 09:53 ]
    Страхосфера… Поле ночі
    Страхосфера… Поле ночі,
    Жахів, криків і мерців.
    Ікла жовті, злі ссавці
    Розривають сни дівочі.

    Поглинає мряка дні,
    На дорозі поторочі,
    Світяться червоним очі,
    Тінь повисла на стіні.

    Із-за рогу, з-за спини
    Вигляне мороз і знову
    Ніби пісню колискову
    Вам на смерть… Ідуть вони,

    Ці струхлявілі отці,
    З тліном правди на лиці.


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (3)


  11. Віктор Максимчук - [ 2010.05.14 09:47 ]
    ЛЕТИ, МОЯ ПІСНЕ…
    Задзвеніла пісня ніжно плаєм,
    Полетіла в гори, аж до ґрунь.
    І той голос серце моє крає,
    Що пульсує кров уже до скронь.
    Ніжні почуття в душі зринають,
    Радість переповнює мене.
    Хай гуцули-друзі теж пізнають
    Свято пісні – свято осяйне.

    Приспів:
    Лети, моя пісне, горами.
    Лети у широкі світи.
    Стели тільки радість між нами
    Зводи між нас дружби мости.
    Лети, моя пісне, у доли.
    Лети до родинних садиб.
    Хай щиро радіють гуцули
    І квітнуть у горах сади.

    Ніжна пісня – то душа народу.
    Зичний голос – то трембіти спів.
    Сяятиме сонце і в негоду
    Від її чарівних теплих слів.
    Буде голос нести пісню світом,
    І горами вітерець війне.
    Забуяють знов духмяні квіти
    Свято ж пісні – свято осяйне.

    Приспів.

    9 травня 2010 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (1)


  12. Лідія Дружинович - [ 2010.05.13 23:17 ]
    Луцьк-Київ (поетичний експрес)
    Травневий вечір пахне так бузково,
    І розлилась магнолія в саду.
    – В обійми теплі, милий, прагну знову…
    – Іду, кохана, серденько! Іду!
    Вже Луцьк у Київ душу простягає,
    Забувши кілометри перепон.
    – Шукаю стежку я до твого раю.
    – І я шукаю шлях у твій полон.
    Завмерла тиша у німім чеканні,
    Дрімає вітер в зелені дібров.
    – І пахне кава щастям на світанні.
    – Цьому я радий, мила, знов і знов.
    Он ластів’ята моляться у небо,
    А трави грають відблиском роси.
    – Лечу у снах крізь віддалі до тебе!
    – Живу лиш летом луцької краси!
    Веселку заплетем березі в коси,
    І ніжністю фіалкового сну
    Весна ступає в теплі роси боса –
    Несе обом нам посмішку ясну.
    Що відстані, що сотні кілометрів,
    Коли за порухом єдиної душі
    З далеких міст, камінних джунглів нетрів,
    Зустрілося нас двоє у вірші?
    Розбудить тишу трепетний цілунок…
    Травневий грім лоскоче вуха хмар.
    П’ємо нестримно ми кохання трунок,
    Солодка мить, солодка. Мов нектар.

    13.05.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (8)


  13. Юлія Радченко - [ 2010.05.13 22:14 ]
    Монолог зів'ялої квітки
    Коли бруньки – обличчям до зірок,
    А мрія лине десь удалину,
    В моїй уяві – сон, морський пісок
    І прагнення намалювать весну.

    Змішати барви крові і дощу.
    Веселкою розбавить почуття.
    Мольберт – у руки. В серце – "Не прощу!".
    А далі – світ й дорога у життя.

    Пейзажів крила. Сонця ермітаж.
    Портрети трав і квітів польових.
    І знов прощаю. Так же. Знову та ж.
    Хоч і нема мене серед живих.

    Розмили зливи долі натюрморт.
    Усе було. Та чи така одна?!
    Любов – літак. Життя – аеропорт.
    Зупинка в небі – то твоя весна…

    Засохлі фарби більше не твої…
    Провина? Ні. Він сам того хотів.
    Розмиті обриси. Чужі краї.
    І день ясний щось трохи потьмянів…

    Не відчував і він свою вину.
    Та і було усе вже так давно…
    Як хочеться намалювать весну!
    Хоч малювати більше й не дано…
    2003 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  14. Юлія Наконечна - [ 2010.05.13 22:44 ]
    Розчарування
    Пробіглися розчарування
    Попелясто по спині,
    Звідкись взялися вагання,
    Що запутались в імлі.
    Очі сірі утопились
    В небесному морі,
    І під ними заросились
    Сльози, мов зорі.
    Душа ніжно розпустила
    Запилені крила.
    Свіжий подих ухопила,
    З скрепом полетіла.
    Проковтнули німі губи
    Спогадів згусток,
    Не розкриють більше очі
    Своїх вій-пелюсток… 

    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Лінія Думка - [ 2010.05.13 22:08 ]
    перед_чуття
    хмарки кружляють
    літають по світу

    шукають притулку
    загублені діти

    радість і острах
    сплелись воєдино

    стати дощем -
    це загибель чи диво?

    12:16 13.05.10

    


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.09)
    Прокоментувати:


  16. Юрій Лазірко - [ 2010.05.13 21:37 ]
    Стукати нема куди
    Застукає, коли нема куди.
    А вибухає, мов зайшлося шалом.
    Остання барикада, слиз і дим,
    ковтає статику панно стожале.

    Багнетно-всіяно лежати ниць
    чи горілиць, і домовляти "мамо",
    чекати з неба грому й колісниць
    і загоїтися Вітчизні шрамом.

    А руки міцно затиснули лють,
    бо очі кров`ю перелиті в ката.
    Слова уже не ранять, не кують,
    вони задимлено смакують матом.

    Тече в архів думок пролита суть,
    окрадена до краплі материнства,
    котрій з грудей могильні соки ссуть
    сполоханість і сивина з дитинства.

    І не вмовкає течія жалю
    пороблена, зі стогону і болю.
    Коли сей сміх дитячий відболю,
    не назову я серцем – грудку солі?

    Переламали прапору хребет
    і на бинти пішла його крилатість.
    Немов би без гармати, він – лафет.
    Піднесення, де проступає святість.

    О, барикадо – відчаю дитя,
    тебе складали злидні, сонце їло.
    Ти спалахнула – ніби по життя
    у вени неба заходило тіло.

    І падала, як падають боги,
    обтесані з опали і розбрату.
    Сповзала пря по стінах, береги
    омиті кров`ю і свинцем зубатим.

    Застукає, коли нема куди.
    А вибухає, мов зайшлося шалом.
    Остання барикада, слиз і дим
    мені молитвою у горлі стали.

    13 Травня 2010


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (14)


  17. Софія Кримовська - [ 2010.05.13 20:11 ]
    Зорю засвітила пізню
    Зорю засвітила пізню,
    припала до вуст вустами.
    Словами розкажеш після
    як серце брело містами,

    мостами, уздовж парканів,
    де тліли листи і листя,
    де сонце в тумані п’яне,
    де ранили люди вістрям...

    То завтра, а зараз гою
    цілунками рани світу,
    медами течу, нугою,
    у кожній клітинці квітну...

    Горю у твоїх обіймах,
    здіймаюся димом, дибом
    до ранку, до неба піни
    ще я і не я вже ніби...

    І зорі гашу світанком,
    на груди складаю пір’я...
    Твій ангел, твій гріх і бранка,
    волхвиня, богиня, мрія...
    13.05.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (19)


  18. Людмила Линдюк - [ 2010.05.13 20:08 ]
    Незабудки
    Яхонт калиновый светится солнечно.
    Горько – не горько, живи – не горюй.
    Вместе мы – кисть, а в отдельности,
    точечно,–
    Семя куста на опушном яру.

    Мы разлетелись, а мама волнуется:
    – Что вы, куда? Возвращайтесь в соцвет...
    Правит моей непокорною юностью,
    Вяжет венок моих будущих лет.

    Туго венечным плетением скручена,
    Рвется летящей стрелы тетива.
    И наизусть, как молитва, заучены,
    Мамы моей незабудки-слова.
    2003 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  19. Людмила Линдюк - [ 2010.05.13 20:53 ]
    Віночок надій
    - Річко Уди, течеш ізвідки?
    Де наснагу світу взяла?
    Ми – сучасності дійсні свідки,
    Два вагомих її крилá.
    Перегорнем минулі сайти,
    все, що бачили, чим жили,
    що уваги людської вартим
    і невартим було колись:
    Пам’ятаєш себе глибоку,
    річко Уди, ще молоду,
    коли твій молодий неспокій
    гнав замуленість і біду?
    ...Ми знесилені, але разом
    ще відновимо гарт старий.
    Тільки витримай, тільки, часом,
    у нестямі, річко, не вмри!
    Ще поборемось ми із брудом,
    тільки сили зміцнить зумій,
    Мальовнича, немов причуда,
    Донеси віночок надій!
    2009 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  20. Антон Лобов - [ 2010.05.13 17:54 ]
    Світогляд
    Нова підліткова мораль -
    Упячка, ЖЖ та Мєдвєд.
    Зірвали з і-нета вуаль
    І скаже людина "Прєвєд!"
    Одразу, без всяких прикрас.
    Про те, що "Зохаван потс!1",
    Багато ще всяких образ,
    Про Ктулху, що хаває моск,
    Про Девіда Блейна сага,
    Про савєцький увесь камунізмъ...
    А правда, і честь, і відвага -
    Віджиток це. Спіритизм.
    Живи! Двадцять перше сторіччя
    Я бачу тепер у вікні.
    Світогляд свій не каліча
    Проявами фігні.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (4.63) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  21. Василь Степаненко - [ 2010.05.13 16:32 ]
    Жмуряться квіти
    Жмуряться квіти –
    Хочуть стулить пелюстки –
    Дзуськи - на сонці!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  22. Юрій Лазірко - [ 2010.05.13 15:23 ]
    Чекатиму i набiжить
    Чекатиму. А раптом набіжить…
    Схвильовано у жмурах, при набігу,
    золото-ордо пронесеться дзига,
    совиним тіням надірветься нить.

    Зажду аж небокрилля забринить.
    Зливаючи політ і порожнечу,
    нічний метелик заколише втечу,
    здичіле серце перестане нить.

    Є час роздмухати ту вічну мить.
    Карбуються миттєвості під циркуль.
    Те літо перепалиться у цвірку,
    зимою в коляді доструменить.

    Ще порох є – то стану порошить –
    душею дріботітиму у лунах,
    аж інієм волосся переврунить.
    Чекатиму, зажду і набіжить…

    13 Травня 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (6)


  23. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:40 ]
    ***
    Зіткана з небесної позлітки...

    Про твоїх лілей цнотливі мітки
    Тільки феї відають і я.
    Ніжну заховаю таємницю
    В ґротах ночі (місяця бійницях),
    Мушлі ранку (горлі солов’я).

    Купана в йорданських агіасмах...

    Лиш мені ніколи не погаснуть
    Стіп твоїх сяйливі письмена...
    Крижма снігу, царственна застуда,
    Гонг звізди, кохання амплітуда.
    І вино причасне... І вина.

    Спалена на кострищах розлуки...

    З попелу простягуєш ти руки –
    Місія божественна моя:
    Магму губ, кільце пташине стану
    (І зіницю зранену тюльпана)
    На твоїх пишу полотнах я!


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (1)


  24. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:57 ]
    ***
    Вже яфини* відходять... Відійшли...
    Зачесані, завиті Бредубоки.
    Смуглявих німф легкі прозорі кроки
    Ще постають з лілової золи.

    Лілові пальці, губи і соски,
    Ліловий гріх насупленої ночі...
    Порожні коші, набирки** цоркочуть...
    Віки відходять... і які віки!

    Ліловий світ змалює не Гоген,
    Бо що йому чужі коші та коші...
    Душі й руці солодка сниться ноша –
    Лілова змійка цебенить із вен.

    У набирок я, скільки зміг, набрав –
    Мов кущ чорниць, твоя коса лілова...
    Відходимо... здригається основа...
    Зникаємо, як голка, серед трав...
    ______________

    * Чорниці (діалект.).
    ** Мірка для збирання чорниць.


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (2)


  25. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:58 ]
    ***
    всі розповито вина
    спалено всі мости
    мак вибухає синім

    і не приходиш ти

    ночі всі розіп’ято
    в колоратурі мсти
    ноту найтоншу взято

    і не приходиш ти

    вбито усіх героїв
    знято усі пости
    пущено душу строєм

    і не приходиш ти

    крила усі відтято
    сказано всі “прости”
    проклято усі клятви

    і не приходиш ти

    врешті всміхнулась доля
    здерто усі бинти
    і торжествую: воля

    ...але приходиш ти


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.71) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Прокоментувати:


  26. Юлька Гриценко - [ 2010.05.13 15:47 ]
    Для тих, хто є, були і будуть на вокзалі мого серця
    =1=
    Коли зима блукала світом,
    Мороз по шибці малював,
    Мій батько матері ніс квіти,
    Слова подяки готував.
    Приємно-втомлена, щаслива,
    З малим дитятком на руках,
    Дивилась в те маленьке диво,
    Шукала рідне в тих очах.
    Я знаю, ви хотіли сина,
    Мене ніхто не планував.
    Але скажіть, хіба я винна,
    Що я народжена жива?
    “Проблема вічна і обуза”,-
    Давно минув той перший шок.
    Росла без ігор і без друзів,
    Росла в компанії книжок.
    =2=
    В дитинстві мріяла літати,
    Кудись з птахами в небесах.
    А потім стала помічати -
    Політ душі — то вже краса!
    Блукала травами до ранку,
    Щоб загубитись в тих полях.
    Та якось раптом на світанку
    Зійшла з орбіт моя Земля.
    Сама собі втирала сльози,
    Тому, що поруч лиш ліси.
    І загубила власний розум,
    Як квітка в пошуках роси.
    Природа істину відкрила:
    “Шукай веселку у дощі!
    Не тільки пташка має крила,
    У тебе теж вони в душі”.
    =3=
    Та з часом ліс на Львів змінила,
    Трамваї, колії, дроти.
    У місті зустрічей (так мило),
    Хотіла щастя віднайти.
    У місті пам”яток і храмів,
    У місті сонця і тепла,
    Напівхолодними вустами
    Із чаші Осені пила.
    Збирала повні жмені листя,
    Складала ніжно у букет.
    Моє повітря (надто чисте),
    Заповнив запах сигарет.
    Я львівським димом задихнулась,
    Сховала душу від тепла.
    І ту бруківку, що для вулиць
    В моєму серці хтось проклав.
    =4=
    Втомилась жити в цьому тілі:
    Занадто тісно для душі.
    Вона так вирватись хотіла,
    Що виливалась у вірші.
    Вірші-трагедії спочатку,
    Де всьому відчай голова:
    Сама навчилася втрачати,
    Та й виливала у слова.
    Вірші, де світом править Осінь
    Лягали тихо на папір.
    А потім весни, дощ і грози,
    Польоти в небо, вище зір.
    Вірші про ранки у тумани
    (бо я закохана в туман).
    Якщо писати перестану,
    То значить вже душа німа.
    =5=
    Я так хотіла Світ змінити,
    Що він змінив мене саму.
    Навчив сміятись і любити,
    Я щиро дякую йому.
    Я вдячна Світові за силу,
    За силу ручки (чи пера),
    За вміння бачити красиве,
    Вбивати зло серед добра.
    Я вдячна Світові за волю,
    За те, що крила дав мені.
    І хоч літати не дозволив,
    Та все ж не кинув у вогні.
    Я так хотіла бути Кимось,
    За волю битись на виду.
    Мені примарилось, наснилось,
    Бо я не зірка — не впаду.
    =6=
    Усе життя шукала Бога,
    Шукала в людях, і в собі.
    І крізь пітьму ішла до нього,
    І крізь світанки голубі.
    Ночами часто на колінах
    Просила помочі в біді.
    А він все чув і неодмінно
    Назустріч кидався тоді.
    Усі гріхи мої пробачив,
    І наказав робити так:
    “Твори добро, бо я все бачу,
    І без добра — тобі ніяк”.
    Плекала в серці, як дитину
    Святого Бога повсякчас.
    Грішила, знаю. Хоч я винна
    Він віри в мене не втрачав.
    =7=
    Любила дощ, любила вітер,
    Любила сонце і тепло.
    Сміялась так, як вміють діти,
    А часом плакала — пекло.
    І низько падала, й злітала,
    Була володарем, рабом.
    Кохання часом проклинала,
    А часом вірила в любов.
    За мрію все могла віддати:
    Життя, і серце, і вірші.
    Тепер вже знаю, де шукати:
    Іду за голосом душі.
    Хоч кажуть, двадцять — лиш початок,
    Та я всього вже досягла.
    Сьогодні ж хочу попрощатись.

    З любов”ю,

    Юлька.

    Я пішла.


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 6
    Коментарі: (10)


  27. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:57 ]
    СРІБНА КОРОНА
    Тесля – батько, а ткаля – мати...
    Срібний місяць прийшов навскіс:
    Повелів він мені в’язати
    Перевесла із твоїх кіс.

    Ти всміхалася, безборонна,
    Щедрим місячний був покіс...
    Пильнувала свою корону –
    Срібну цноту дівочих кіс.

    Раннім снігом цвіли Карпати...
    А кохання – наперекіс...
    Не схотіла мені віддати
    Ти корону із срібних кіс.

    Не тесали нам ложа й трону,
    Доля іншим покрови тче...

    Тільки срібна твоя корона
    Досі губи мої пече.


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (1)


  28. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:29 ]
    ABSENS CARENS*
    Каєшся без причини,
    Людям не віриш, снам...
    Волі і батьківщини
    Не вистачає нам.

    Коришся долі, чину,
    Мовчки ковтаєш страм...
    Волі і батьківщини
    Не вистачає нам.

    Був ти епохи сином,
    Де навіть віра – крам…
    Волі і батьківщини
    Не вистачає нам.

    Вперше стоїш без гриму,
    Щось лебедиш синам…
    Волі і батьківщини
    Не вистачає нам.

    В чому твоя провина?
    Топчеш холодний сміх…

    Волі і батьківщини
    Вислужити не зміг.

    ______________________

    * Відсутній втрачає (лат.).


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.71) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (1)


  29. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:38 ]
    СІНА В СНІГАХ
    Сіна в снігах – хисткі, хрумкі ковчеги
    У морі безнадійної бентеги.
    Але кого врятують ті сіна?..
    І хатній дух, і теплий дих маржини –
    Лиш прихисток чужої батьківщини:
    За нього ще не сплачена ціна.

    Сіна в снігах – остання віра плоті,
    Висока, наче голос Паваротті.
    Душа тече крізь пальці, мов руна...
    Блага вівця – сумна гора Ґлемея,
    ЇЇ Господь зліпив із воску й глею:
    Ми жили тут. Чи житимем?.. Дарма.

    Сіна в снігах – пожухлі габардини,
    І папороті цвіт – дві жменьки трини.
    Невже на світі все – лиш прах і тлін?..
    Що нам зосталось: лій дрібної гадки?
    Продажна сила та іржава бартка?
    Порожня тайстра? порох із колін?..

    Сіна в снігах – печать страшного лоску,
    Замерзлий глей, холодні краплі воску,
    Останній позирк Бога з-над ґлемей...
    Та серце просить: хай запіють треті,
    Щоб вік новий сповити у верету –
    Без слів фальшивих, без пустих камей...

    Сіна в снігах...


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Прокоментувати:


  30. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:05 ]
    КОВТОК ВІДЕНСЬКОЇ КАВИ
    Відню, Відню... ситий і хупавий!
    Крученим гульвісою гасав...
    Палія Семена ратну славу
    Ти давно архівам відписав.

    І, пихою сповнений по вінця,
    Все нових чекаєш чолобить...
    Віриш...віриш: треба, скажуть, німця –
    На Січі картоплі насадить.

    ...Ти ворожиш на кавовій гущі –
    З краплених регоче цісар карт.
    На токайськім, на жіночих мушлях
    Твій хмільний закроєно азарт.

    Тріскає богемна порцеляна,
    Віяло випурхує із рук...
    Червоніє ніжний Імре Кальман,
    Злий фельдфебель гаркає: “Цюрюк!”*

    Вигнано останнього з поетів,
    Виткано найтоншу із покров...
    На твоєму пишному манжеті
    Ружею цвіте слов’янська кров!

    За твої страшні німацькі більма,
    Слину юберменшівських зусиль
    Заплатив сповна вже Габсбурґ Вільгельм
    З українським іменем Василь.

    Світлий лотаринзький архикняже!
    Пане мій... полковнику... прости:
    Українська слава спати ляже
    Під залізні Австрії хрести...

    Вийдуть ще з оточення “усуси”**,
    Вирвуться із краплених пасток...

    Все вмістилось, окрім ран Ісуса,
    Ув один малий гіркий ковток.
    _______________________
    * Назад! (нім.).
    ** Українські січові стрільці.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.71) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Прокоментувати:


  31. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:52 ]
    ПЛАЧ ЗА ДУНАЄМ
    Беріть олтарі та пивниці панноній
    І, юрти спаливши, воздвигніть Сінай.
    Рожевого степу цілуйте долоні...
    Верніте ж мені, хоч за викуп, Дунай.

    Малят і лошат відлучіть від кумису,
    Танцюйте під скрипку, зневаживши най.
    Зіниці жінок засівайте ірисом...
    Верніте ж мені, хоч за викуп, Дунай.

    Годуйте інжиром розніжене військо –
    Йому вже дарунок готує Данай...
    За мармур карпатський і золото скіфське
    Верніте, прошу, мого брата... Дунай!

    Зорю запаліть над шляхами ординців,
    Піски розоравши, примножте добро...
    Верніте Дунай, бо за ним наодинці
    З глибин первовіку ридає Дніпро.


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  32. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:46 ]
    ПРИТЧА ПРО ПОГАНУ ВІРУ


    1.
    Вдягнули гори хітон врочистий,
    Черемош й Тиса спиняють плин…
    О Руський Царю Ісусе Христе,
    Чому крокуєш в Єрусалим?

    Дуднять, мов труни, мости дубові –
    Удруге теслі не возведуть…
    Нові халдеї вінець терновий –
    Твій вічний жереб – Тобі плетуть.

    А Ти жертовність несеш в офіру
    І звіра в хащі не чути рик…
    Погана віра, погана віра
    У пишних шатах ховає лик.

    Сміється й плаче хмільна босота
    І рве кашиці дзвінким мостам.
    А ти шукаєш свою Голготу
    І ноги миєш своїм катам.

    2.
    …Парують гнізда орли і пави,
    Весни зелений туркоче млин,
    Солодка хвиля Дністра й Вишави…
    Та я крокую в Єрусалим!

    В руду пустелю, голодну й гнівну,
    Несу карпатський ласкавий дар:
    Умів покору, сердець наївність,
    Убогість плоті… Я – Руський Цар!

    Де лози хмелем стечуть без міри,
    Де чорний вихор крилом майне,
    Погана віра, погана віра
    Мене в дорозі там перейме.

    Безумці, будуть мене карати,
    Поділять шати: хітон, рантух…
    Та не віднімуть мої Карпати,
    В які вдихнув я бунтарський дух!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.71) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Прокоментувати:


  33. Василь Кухта - [ 2010.05.13 15:59 ]
    SOTTO VOCE*
    Усі дороги, що ведуть до Риму,
    Із Києва втікають в даль незриму –
    Мовчить... мовчить розораний Майдан...
    Наївних мрій “рошенівські” цукерки,
    Куми – чорти лукаві з табакерки
    І їх кривавий – за мільйони – тан!

    Та це до слова тільки... сотто воче...
    І потяг сумно гальмами скрегоче –
    Він руна золоті везе у світ...
    У Світ Старий, зачуханий до дірки,
    По горло ситий сексом із пробірки...
    А втім, йому не нам складати звіт!

    Русява Роксоляна із Підгайців,
    Що вчора спала в татовій куфайці,
    Вже завтра римських пастиме гусей!
    Partitim** про модерне римське право
    Їй сотто воче натуркоче бравий
    Попутник (із Одеси) Одіссей.

    ... Вона стоїть і палить неуміло –
    На показ виставляє грішне тіло...
    Та посмішка її – це тільки грим!
    Чужі слова смакують губи спухлі...
    І золоті сонця – коліна круглі...
    За тамбуром вагону – Східний Рим!

    І байдуже: Мілан, Неаполь, Піза...
    Хай жовта картка, хай шенґенська віза...
    І хто нам ворог... хто по крові брат?!
    І варвари твого жадають лона.
    І ти – нага, розп’ята, безборонна...
    Вікно у світ – Малевича квадрат...

    Під спів коліс шпаркі екстази ночі...
    Це я тебе кохаю... сотто воче:
    О Роксоляно, де ти в тьмі століть?!
    Із сицилійських племінних бастилій
    Я викраду твоє нужденне тіло,
    Щоб Україну призвести на світ!

    …І пахне у тунелі райським садом,
    Із динамітом бавиться бен Ладен…
    Цур, непристойне лізе щось на ум!..
    Телерапсод (не з Галича) Данило
    Неголену мармизу шкірить мило:
    “Кохайтеся!”… І чорт йому не кум!

    …Що ж, Рим як Рим… та спопеляє гени
    Розорана бруківка Картагени
    (У суперсенсі теж майстри – не ми)…
    І ми колись кохались в рідній хаті.
    І в нас колись водились Головаті…

    Зосталися Рошени… І куми!
    ______________________________
    * Напівголосно (італ.).
    ** Частково (лат.).


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (1)


  34. Таня Петик - [ 2010.05.13 15:32 ]
    Христос Воскрес
    Виглядає сонце лагідно з небес.
    Тепло. Світло. Пасха. Христос Воскрес!!!
    Освятити кошик Великодній,
    Сполоснути душу в доброті Господній...
    Радість і любов не покида людей
    В серці як свіча - Великодень цей.

    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  35. Таня Петик - [ 2010.05.13 15:24 ]
    Пам'ятайте
    Ми повинні пам'ятати,
    Любі українці,
    Наше щастя, наша доля
    Не лежать в копілці.

    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Таня Петик - [ 2010.05.13 15:07 ]
    Тато
    Мій тато дбає про сім'ю,
    Приносить гарну зарплатню.
    Мій тато може розсмішити,
    Не треба навіть в цирк ходити.

    2006р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Микола Руденко - [ 2010.05.13 10:43 ]
    Слово
    Ані хвали, ні пишних нагород,
    Ні ювілейних величань не треба, -
    Даруй мені, природо, клаптик неба,
    Де владне Слово поселив народ.

    Там чесні душі обминає тлін,
    Там вічність пломеніє малиново...
    Дозволь мені ввійти у тебе, Слово,
    Отак, як входить било в мідний дзвін.

    Чи боляче - ніколи не питай.
    Не дай згадати про біду та хворість.
    Ти мною бий об ковану прозорість
    І мною над землею калатай.

    Дай прорости у ярих зернах рим
    І знов посіятись у землю Словом,
    Щоб стати пастушком білоголовим
    Десь у лугах над річищем старим.

    Нехай шукають кам'яні лоби
    В нещирих лестощах примарну втіху.
    В торбинці повно сліз і повно сміху, -
    І заздрить Сонце на мої скарби.

    І, відшмагавши батіжком зорю,
    Чесноти замісивши із гріхами,
    Обліплений рудими реп'яхами,
    Я заново цю землю сотворю...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (3)


  38. Микола Руденко - [ 2010.05.13 10:19 ]
    В розгоні днів моїх...
    В розгоні днів моїх
    Є відпочинок серця:
    Малечі світлий сміх
    Над дзеркалом озерця,
    І коники в траві,
    І в листі жолуді,
    І краплі дощові
    На трепетній воді.

    І заповітний щем
    У серці риболова...
    Написане дощем
    Переливаю в слово.
    І хочу, щоб слова
    Своїм життям жили,
    Як лугова трава,
    Як пасма ковили.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  39. Тетяна Малиновська - [ 2010.05.13 10:56 ]
    Як завжди
    У нас як завжди - знову лиє…
    Стіною котиться вода,
    Душі асфальт краплина миє,
    З мирських умів біжить біда.

    У нас як завжди - знову лиє…
    Старезні храми в бахромі,
    Жива душа ледь чутно ниє,
    Дощем вколисана, у сні.

    У нас як завжди - знову лиє…
    Десятки сотень парасоль,
    Життя чаклунством тихо віє,
    Де кожен грає свою роль.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.39) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  40. Марися Іванів - [ 2010.05.13 08:26 ]
    Місто мого дитинства
    Місто мого дитинства –
    Соняшник хутірний,
    Спритність в’юнка, гонориста,
    Сором фіранок-вій.

    Поруч дзюрчать цикади,
    Дзигою дзизь дзинчить,
    Зморгують сонні декади,
    Пилом прибита мить.

    Місто мого дитинства –
    Зріє кульбабки пух,
    Тиша пливе промениста,
    Ходить навшпиньках рух.

    Я, хутірська дитина,
    Мала рости, мов крез,
    Та, як берізка без тина,
    Не досягну небес.

    У хмарочосні хащі
    Вбито буття процес.
    Кинутий напризволяще
    Світ засмоктав прогрес...

    3 червня 2006



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (9)


  41. Анатолій Сазанський - [ 2010.05.13 07:41 ]
    ZZZZZZZZZZZZZZZZZZZZZZZZZZZZZ
    Через стріху, як весняний жук,
    Місяць повз- великий і пихатий..
    Я стояв біля твоєї хати
    Стамувавши трем зіниць і рук..
    Ночі реквієм секунди крав..
    Постать билась у віконній склянці..
    Срібний жук, зависнувши на клямці,
    Щупальцями серце лоскотав...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  42. Алла Сирітка - [ 2010.05.13 00:19 ]
    "Десятка!"

    Десятка, квітне дівка-мавка,
    Десятка, хмарка в небесах,
    Колись була в мене десятка,
    Тепер десятків маю два.

    Десятка, там було кохання,
    Перша любов у десять літ,
    Десятка перша й не остання,
    Принесла в душу гіркий слід.

    Десятка, так, весілля брата,
    Десятка, зарево моє.
    Зібрала сумку, й гайда з хати,
    Десятка придане бере.

    Ну от і все життя скінчилось,
    Заміжня я, десяток літ…
    Так швидко промайнуло літо,
    Й десяток найдорожчих… снів.

    Усе життя хотіла заміж,
    Десяток років про любов,
    Усе моя душа співала,
    Аж тут, завершений урок.

    Заміжня, так, в десятім класі,
    Хотіла заміж за "зятька"
    Здійснилась мрія, у десятім,
    У році тигра і добра!!!

    10 квітня 2010р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Марія Марченкова - [ 2010.05.13 00:20 ]
    * * *
    Отим-бо й ба, що світ на всіх єдиний,
    на всіх у нас одні й ті самі пута:
    на рідних, друзів, спогади і волю.
    А світу солодко-молитися на долю,

    Писати фоліант чужих очей,
    Чужих пісень із голосу не свого,
    Пісків, пройнятих сонцем випадково,
    Вогнем і зеленню обійнятих ночей

    А світу й тісно якось у чужих зіницях.
    Страшніш шукати втечі звідусюди,
    Страшніше-німота по самі вінця,
    і спогад болю пошепки, у люди


    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  44. Юлія Радченко - [ 2010.05.12 23:01 ]
    Где-то старится дождь. Невесомо-небрежная…
    Где-то старится дождь. Невесомо-небрежная…
    Над каштановым городом – блеклая синь…
    Очертания капель отчетливо прежние…
    Не ищи вдалеке… Просто шторы раздвинь…

    Над вечерним пейзажем – в преддверие праздника…
    Замени планетарий на облачность глаз…
    Плечи мокрые. Только мне как-то без разницы…
    Что подумают сонные лужи о нас…
    2010 год


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  45. Сергей Пименов - [ 2010.05.12 23:15 ]
    Светлый мой, вечный свет...
    Светлый мой, вечный свет угрызений,
    Так темно так пустынно в речах,
    Бедный тополь мой, тополь весенний,
    Разве можно -- чтоб сухо в очах,
    Чтоб ни капли не слышно и звука,
    Всё и вся как зеницу храня --
    В небесах круговая порука.
    Будто нет ни тебя ни меня!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (2)


  46. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:12 ]
    * * * 16 * * *
    Как прекрасны звезды в тишине.
    Как одинока луна в вышине.
    Я словно луна совсем одна.
    И нету рядом со мною тебя.

    31 декабря 2009 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  47. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:46 ]
    * * * 15 * * *
    В конце тоннеля я ясно вижу свет.
    Я бегу оттуда, где тебя больше нет.
    Я бегу туда, где ты меня найдешь.
    Я точно знаю - ты меня там ждешь!

    06 ноября 2009 год


    Рейтинги: Народний 5 (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  48. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:20 ]
    * * * 14 * * *
    Ночь, море, небо, звезды и луна.
    Лунная дорожка с берега видна.
    У краешка воды я стою совсем одна.
    Но я точно знаю, кому-то я нужна!

    01 ноября 2009 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:55 ]
    * * * 13 * * *
    О, мой ангел прекрасный,
    Со сверкающей душой.
    Ты как небо ясное,
    Парящее надо мной.

    30 августа 2009 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:21 ]
    * * * 12 * * *
    Пламя свечи горит у окна,
    Тихой молитвы слова,
    Юная дева стоит в окне,
    Ищет надежду в тишине.

    30 августа 2009 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1295   1296   1297   1298   1299   1300   1301   1302   1303   ...   1799