ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.17 21:35
Місто-привид, в якому втонули серця,
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.

Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу

Євген Федчук
2025.07.17 20:44
Вже сонечко до заходу хилилось.
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги

Ігор Герасименко
2025.07.17 18:25
Ні порічки, ні Марічки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.

Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки

Віктор Кучерук
2025.07.17 06:25
Перегріте сонцем літо
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.

Артур Курдіновський
2025.07.17 00:27
З'явився сявка в нас багатоликий,
Штамповану гидоту постить всюди.
Створити може сотню тисяч ніків...
Єдиний вірний - Заздрісна Паскуда.

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.

Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.

Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.

Борис Костиря
2025.07.16 22:04
Це вже ніколи не повернеться,
Немає вже шляху назад.
Минуле відлетіло з вереском,
Немов грайливий зорепад.

Ці усмішки і сльози намертво
Вросли в минуле, як трава.
Укрились листям рухи й наміри,

Устимко Яна
2025.07.16 20:28
з горішка човник хлюпає веслом
і довга тінь між хвилями і дном
і те весло до дна – як перевесло
гойдає сонце глибоко на дні
весняні ночі теплі літні дні
й передчуття «от-от» – аби не щезло

з горішка човник брижі на воді

Ігор Терен
2025.07.16 20:21
А деякі сліпі поводирі,
не маючи душі, явили тіло
і... пазурі
на тому вівтарі,
куди нечистій силі закортіло.

***
А шулеру політики не треба

Ольга Олеандра
2025.07.16 09:43
Ти програєш, я виграю.
Що з цим підходом нездорове?
Чи ми з тобою у бою
списи схрестили гарячково
і має хтось перемогти,
а інший, здоланий, програти?
А переможець святкувати
«поБеду» бажану свою,

С М
2025.07.16 09:00
Коли матуся відмовить усім на запрошення
І сестрі вашій батько розжує
Що ви втомились від себе і власних утотожнень
Запрошую, королево, міс Джейн
Чи зайдете, королево, міс Джейн

І коли квіткарки зажадають виплати за кредитом
А троянди їхні відпахт

Віктор Кучерук
2025.07.16 08:51
Непереливки без жінки
Стало жити козаку, -
Сивиною павутинки
Засріблилися в кутку.
Вкрилась плямами підлога,
Як і скатерть на столі
І, неначе чорний погар,
Пил з'явився скрізь на склі.

Борис Костиря
2025.07.15 22:32
Новорічні іграшки в середині травня -
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,

Артур Курдіновський
2025.07.15 17:05
Відомий поетичний троль
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.

Іван Потьомкін
2025.07.15 11:51
На Меа-Шеарім здалось мені,
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...

Тетяна Левицька
2025.07.15 07:54
Воркують горлиці, та що їм,
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.

Віктор Кучерук
2025.07.15 05:50
Закурликавши зраділо,
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.

Борис Костиря
2025.07.14 22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть

Козак Дума
2025.07.14 19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.

Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,

Артур Курдіновський
2025.07.14 19:50
Народився експромт.

Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.

Тетяна Левицька
2025.07.14 14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.

І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу

Віктор Кучерук
2025.07.14 05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.

Оксана Рудич
2025.07.14 00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…

Ярослав Чорногуз
2025.07.13 23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Борис Костиря
2025.07.13 22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,

Артур Сіренко
2025.07.13 19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі

Олександр Сушко
2025.07.13 12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.

А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,

Віктор Кучерук
2025.07.13 08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ярослав Нечуйвітер - [ 2007.02.16 23:08 ]
    ***
    Якось живемо...
    Шлемо SMS-ки
    І машинально
    дивимось в дисплей...
    Ждемо на почуттів
    взаємні сплески,
    Ще віримо в кохання і в людей.
    Якось живем...
    І молимося Богу,
    Щоб ВІРИ І ТЕРПІННЯ нам додав.
    Хай СВІТЛОЮ
    Буде твоя дорога!
    На неї серце я своє поклав…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (10)


  2. Кока Черкаський - [ 2007.02.16 22:10 ]
    Сонце.ворот
    ...тоді зненацька
    Щось мене вкусило ;
    Я подивився -
    То був мій сусіда,
    Він вболіває
    За Динамо-Київ,
    А я весь матч
    Просидів у вбиральні.

    Мої долоні
    Відпихали вітер ,
    Мої зіниці
    Розривали небо,
    Мої надії
    Зіткані з ефіру, -
    Які ж , їй Богу,
    Ми неадекватні !


    Рейтинги: Народний 5 (5.29) | "Майстерень" 5 (5.25) | Самооцінка 4
    Прокоментувати: | "ГАК"


  3. Кока Черкаський - [ 2007.02.16 22:52 ]
    Зи.ма
    © kokacherkaskij, 30-12-2006
    Новорічні стежки
    Не заметені снігом
    У чужому вікні
    Блискотять ліхтарі
    Я блукаю один
    Зорі світяться тихо
    Зачекають нехай
    Королі і царі -

    Я спочатку прийду
    У задрипану хату
    Там дівчисько маленьке
    На мене чека
    У Італії мама,
    В Португалії тато,
    Вона дивиться в ніч,
    В шибку ніс притиска...

    Я несу їй одній
    Подарунки веселі,
    Їй не треба чогось,
    Чого в мене нема.
    Вона так прагне чуда
    В холодній пустелі
    Вона вірить у мене.
    А навколо - зима.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (5) | "ГАК"


  4. Ольга Свічка - [ 2007.02.16 18:29 ]
    КОСМАЧ
    Я намалюю втомлені Карпати,
    Задимлений, задуманий Космач,
    Старі смереки і гуцульську хату,
    Над горами – тужний трембітний плач.
    Флоярка у брудних руках дитини
    Співає щось прекрасне і чуже.
    Старий гуцул пасе свою маржину,
    Задумано майструє щось ножем...
    Тут так спокійно! Аж до божевілля...
    Тут навіть хмари небом не пливуть!
    Тут люди інші – горді люди, вільні,
    Своїм життям незайманим живуть.
    Я тут чужа. Тому я звідси їду.
    Я посміхаюсь, хоч у горлі плач.
    Салют тобі, карпатський сивий діду!
    Щасти тобі, захмарений Космач!


    Рейтинги: Народний 5 (5.12) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (5)


  5. Тарас Федюк - [ 2007.02.16 17:33 ]
    ***
    Дощ. Туман. І осінь змокла.
    Ти читаєш те, що звикла:
    Про Перікл убив Патрокла
    Чи Патрокл убив Перікла.

    Може й Гектор. Я не проти.
    Провінційні пересуди
    про
    що з нас не вийшло доти
    пари, що уже й не буде

    двох коханців: блудних сина
    і дочки на залізниці...
    Чорні алазанські вина.
    Білі слобожанські птиці.

    Вип"єм одночасно кави
    вранці в двох своїх столицях.
    Отакі-то наші справи,
    киця.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  6. Тарас Федюк - [ 2007.02.16 17:15 ]
    ***
    … ти -
    що зелені очі пальці тонкі в чорнилі
    ти - золоті верлібри і каберне на вустах
    ти увійдеш першою
    ти зупинишся біля
    ти мені очі прикриєш і проживеш до ста…

    … ти ж -
    що мотала душу грудень січень і лютий
    березень квітень травень
    ти - що хотіла ще
    червень липень і серпень…
    коли зберуться люди
    всім їм щоб забирались крикнеш через плече…

    …ти - що страждала чортзна
    де чого і навіщо
    ти - що телефонувала і сопіла вночі
    ти залишайся там же між почуттів найвищих
    ти - що кричати будеш -
    там собі і кричи…

    …ти - що боїшся розголосу і дуже добре знаєш
    де і в якій шухляді вицвілий компромат
    ти увійдеш третьою
    пурхнеш як білий заєць
    як ми колись гойдались в просторі двох кімнат…

    …ти - що забула адресу
    ти на байковий цвинтар
    сходиш домовишся з тими хто там працює й лежить…
    ми зустрічались взимку я тебе звав вінтер
    і додавав: леді
    і забував за мить…

    …ти що і не збиралась бути зі мною…
    пара
    з нас так і не сплелася -
    теж підповзай на шум…
    …ну і можливо ти ще
    з ким лежимо зараз
    ти телевізор дивишся
    я собі віршик пишу…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  7. Тарас Федюк - [ 2007.02.16 17:49 ]
    ***
    а ти і не знала якої хотіла ціни
    намисто стікало мов кров на початку війни
    казенна дорога і гойя і гоголь бур’ян
    головка
    і психіатрія - це знаєш нічого наука така

    снодійне заснуло згорнулось калачиком спить
    на столі
    готелю якогось де близько до Бога і вата на склі
    де радіоточка розбудить о шостій волаючи :"Ще…"
    де кров’ю із горла на сіру подушку намисто стече

    де вранці - дільничий
    за ним - коридорна
    за ними - не ти:
    - роз’їдлився дід ні щоб дома сидіти
    між квіти й коти…
    у сквері запахне палаючим листям або шашликом
    а ти і не знала
    всміхалась і спала
    і кров з молоком


    Рейтинги: Народний 5 (5.51) | "Майстерень" 5 (5.5)
    Прокоментувати:


  8. Юрій Лазірко - [ 2007.02.16 15:27 ]
    Порятунок
    Ти мене врятувала від холоду буднів
    поцілунком, жадаючим віри в прийдешнє...
    І здавався той сніг у середині грудня
    облітаючим цвітом п`янкої черешні.

    То дарма, що зима заколисує млисто,
    а колиска скрипить від наближених кроків.
    І не жаль, що з-за вікон видніється місто
    та хуртелиця видує склом караоке.

    Летимо переможені власним бажанням,
    щоби впасти у сніг та розправити крила.
    Як же крутиться світ невагомо в чеканні,
    зупиняючись врешті... від постуку в жилах.

    14 Лютого 2007


    Рейтинги: Народний 5.39 (5.67) | "Майстерень" 5.5 (5.75)
    Коментарі: (19)


  9. Тарас Федюк - [ 2007.02.16 14:29 ]
    ***
    вийде вночі на кухню
    тихо доп’є вино
    одяг свій позбирає по двокімнатній квартирі
    світло ввімкне і світло — як золоте руно
    очі — якщо згадаю — хай тоді будуть сірі

    сумочку — якщо мaла сумочку — на плече
    плащ потече від шиї на молоді коліна
    я ніби буду спати
    щоб не казати: «ще
    трохи побудь зі мною»
    і за якусь хвилину

    двері собі здригнуться ліфт захрипить в стіні
    треба було б доспати
    але незручно якось
    все-таки йде назавжди
    все-таки глупа ніч
    все-таки глупа мудрість
    все-таки зодіаки

    трохи перечекаю щоб не вернулась ще
    чай на плиту поставлю — пара полізе вгору
    вслухаюсь щоб почути в грудях пекельний щем
    і не почую щему —
    щем закінчився вчора

    легше стає відпускати
    все що я мав — не моє:
    світ час і простір включно з чашкою серед столу
    і затихання кроків що завмиранням стає
    і карамелька трамваю
    що за щокою Подолу



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  10. Тарас Федюк - [ 2007.02.16 14:16 ]
    ***
    я прокинувся від головного а отже тупого болю
    головне тепер випити пігулочку спазмалгону
    прочитати молитву тиху
    на понищення алкоголю
    …тебе нема тебе не було тебе не буде до скону

    тебе я придумав увечері вчора — не далі —
    тоді я хотів ще придумувати це і таке інше
    але звідки ці розсипані покотом
    на підлозі коралі
    і ці підозрілі розкидані де попало як вірші.

    Цифри на папірці семизначні —
    либонь номери телефонні
    які записала напевно та якої нема не було
    і не буде
    які крутити — все одно що крутити пальцем
    побіля скроні
    бо результат той самий: тебе немає усюди

    а далі — місто яке трамваями і сабвеями
    зранку морили
    шурхіт машин виповзає із-під гардинних китиць
    все що було — разом із пам’яттю та із надією
    разом — згоріло
    головне тепер правильно
    попелом розпорядитись


    Рейтинги: Народний 5 (5.51) | "Майстерень" 5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  11. Надія Горденко - [ 2007.02.16 14:10 ]
    Кохання - Ненависть
    У свій вінок кохання
    Вплітаєш трунок, помсту,
    Бо тиша – на благання –
    Хоч вий, кидайся з мосту.

    З любові – ненавúдиш?
    Не луснеш ти у злобі?
    На двох стільцях не всидиш –
    Я не розтану в тобі.

    Це нéнависть з кохання…
    На жаль, таке буває…
    Кажу тобі востаннє,
    Що почуттів НЕМАЄ!




    Рейтинги: Народний 5 (5.06) | "Майстерень" 5 (5.01)
    Коментарі: (10)


  12. Юрій Кондратюк - [ 2007.02.16 13:05 ]
    Ми в пострілі боїмося звуку...
    * * *

    Ми в пострілі боїмося звуку,
    А треба боятись кулі!
    Ми, вітаючись, протягуєм руку,
    А в кишені тримаємо дулю…

    Ми стелимось всім царям
    І підставляємо спину.
    Не орючи свої поля,
    Шукаємо зернини…

    Просинаємось під обід
    І дивуємось де сніданок.
    За сьогоднішній черствий хліб
    Буде завтрашній чорний ранок…

    Не вставали ми ще з колін,
    Та гординя наче в героїв…
    Все чекаємо, що вдарить грім
    І дощем змиє сморід гною…

    А над нами уже чорні круки…
    Та рахуємо відгук зозулі…
    Ми в пострілі боїмося звуку,
    А треба боятись кулі!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" 5.25 (5.09)
    Коментарі: (14)


  13. Олег Матвєєв - [ 2007.02.16 13:03 ]
    ***
    Задиханий, гарячий час
    Сховався від дощу у кнайпі.
    Закутався в табачний дим,
    Замовив каву.
    Надворі шквал, вирує буря
    І метушня мов на вокзалі.
    Забуті діти, чадний газ,
    Засохла квітка, згірклий квас,
    Газета з помилками, брудом
    І більше! Гірше! Брак!
    Усі шукають час.

    А він, хитрун, сміється зтиха
    Спостерігає за дверима:
    Хто може тут його знайти?
    І припинити негаразди
    Які немов водоворот
    Втягнули всіх в криницю
    Що дна не має. Дати світло!
    Щоб видно стало всім себе,
    А заразом і своїх ближніх...

    Злетів останній запах в стелю
    І чашка зовсім опустіла.
    Старенька лава тихо проскрипіла
    І дивний гість у дверях зник.


    Рейтинги: Народний 5 (4.8) | "Майстерень" 5 (4.88)
    Коментарі: (3)


  14. Захар Мозок - [ 2007.02.16 11:03 ]
    Учителю
    Ти ідеш, як Cпаситель колись по воді,
    по життю. І потрібна лиш віра,
    щоб апостолом поруч з тобою іти,
    щоб навколо крутились, як бджоли, світи,
    серце - щире.

    Розгорнувши, як лотос, свої пелюстки,
    ти засяяв нам сонцем блакитним,
    і на березі долі стрімкої ріки
    залишився на довгі та світлі роки,
    нашим світлом.

    Кожен крок, що ти робиш - до себе є крок,
    кожне слово - то мудрості вияв.
    Мій учитель! Спасибі за кожен урок,
    що до сяйва ясного наблизив зірок,
    тьму розвіяв!

    А коли ти, втомившись, залишиш життя,
    упадеш, як солдат серед бою,
    ти - я знаю! - не вмреш, бо безсмертя досяг,
    бо нестимемо ми, наче сонячний стяг,
    мудрість твóю!


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.2) | "Майстерень" -- (5.15) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  15. Тарас Кремінь - [ 2007.02.16 10:29 ]
    ТВОЄ ІМ’Я
    за секунду до кінця Іздрик
    за тих п’ятнадцяти хвилин
    алюзій сенсу і містерій
    враз усвідомити один
    один на попелі імперій
    за кроком крок а де межа
    секунди йшли а потім бігли
    одна лишилася страшна
    межа фантазії і міту
    пігулка щастя навздогін
    немов опалення у місті
    на поквацьованій стіні
    ім’я твоє гірке і чисте


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.38) | "Майстерень" 5.38 (5.38)
    Коментарі: (7)


  16. Тарас Федюк - [ 2007.02.16 10:52 ]
    ***
    ресторан був районний і звався «супутник» але
    сигарета була «стюардеса» коньяк називався чотири
    зірки
    років — сімнадцять
    цукерка світилась суфле
    і життя починалось відсутністю повної міри

    ще нескоро присниться вночі мертва мама і сніг
    або виклює губи розгублених віршиків зграя
    мотоцикли чекали нічних самогубців своїх
    наших рук і дівчат і впечатаних в землю сараїв

    наших битих гітар що не знали ні лорки ні нот
    наших тихих пісень
    про мальчішечку і прокурора
    ще нескоро тебе продадуть за п’ятсот чи шістсот
    еврів
    ті які поруч стояли ще вчора або позавчора

    але як ледь здригався коньяк як звивався і як собі цвів
    як темнів коли вже наливалось у склянку багато
    як акація пахла всіма колючками і слів
    не було і не треба: камоенс камю кавабата

    біле плаття тремтіло між вуст і заглушених «яв»
    і помада червона темніла обличчям розтерта
    але тихо автобус на автовокзалі стояв
    і водій іще спав
    він був циган
    година — четверта


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  17. Тарас Федюк - [ 2007.02.16 10:30 ]
    ***
    а все одно ми будемо завжди
    гойдаються євангельські сади
    ягнятко у руках мов білий дим
    і німб як пес вгорнувся в узголов’ю
    на водах ходять рибами сліди
    це ми коли по водах йшли сюди
    лишили їх — нерівні їх ряди
    і плавники легкі налиті кров’ю

    в пустелі жити де людей нема
    де зрештою пісок із обома
    поволі розбереться
    наче змах
    руки
    гюрза ковзне своїм барханом
    вода якою йшли або зима
    якої тут нема і ти сама
    нас вбережете буде наш роман
    такою книжкою прости Господь романом

    де хліб вода слова вино з води
    і єресь: твої груди дві звізди
    хай тінь впаде а ти не упади
    на поясі твоєму в’язка кроків
    пісок граніт і письмена слюди
    а все одно ми будемо завжди
    ми вдвох ми єсть народ який ходив
    по сорок шість
    і сорок вісім років


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.5)
    Коментарі: (1)


  18. Тарас Федюк - [ 2007.02.16 10:12 ]
    ***
    Над мою нору торішню,
    Над її мої печалі
    Пропливає сніг і крига
    Із човнами пополам.
    Ах, як ми переживемо
    І як житимемо далі!
    А ще далі — ми не скажем
    Ні печалі, ні човнам.

    Все забудемо, крім того,
    Що весна в полях мишкує,
    Що цвісти, напевне, буде,
    А не буде — теж цвісти.
    Викотимо білу хатку
    Ми на гору крем’яную,
    Заживемо і забудем
    Про Сізіфові понти.

    — Добрий вечір, моя мила, —
    Я казатиму під вечір,
    — Добрий вечір, мій коханий, —
    Вранці ти відповіси…
    Ніч над містом триголовим…
    На сьогодні все.
    До речі
    Твої руки, твої плечі —
    Невимовної краси.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  19. Ольга Свічка - [ 2007.02.16 09:15 ]
    Вона
    Коли вона йде по вулиці,
    То на неї всі оглядаються.
    Хтось засвітиться, хтось зажуриться,
    а хтось скаже:"Ой, і красавиця!":)
    А вона....звичайна дівчина,
    тільки очі у неї заплакані.
    Просто, сльози її помічені
    тільки старцями і собаками.
    І чого вона в ніч вдивляється?
    І від кого вона втікає?
    Хтось їй вдарить у спину:"Шляється..."
    А вона... вона просто - шукає
    щось загублене, перепродане,
    тільки нею колись побачене
    десь над хмарами і народами...
    Хто їй скаже, що це вже втрачене?


    Рейтинги: Народний 5 (5.12) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  20. Марта Шуст - [ 2007.02.16 02:29 ]
    ***
    Life. Turning stairs in opposite directions.
    Steps up are hidden in the clouds,
    Only four visible - assuming to perfection...
    But unfeigned souls avoiding blindness,
    Are there for unpredictable connection
    Instead… twelve down to kindness…
    And yet another turn…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" -- (5.04)
    Коментарі: (2)


  21. Світлана Лавренчук - [ 2007.02.16 00:22 ]
    І
    І знову тиха ніч надворі,
    Скрізь тиша, тиша і в мені.
    Витають мрії у просторі,
    Турботи потонули в сні.

    А, може, все мені здається?
    А, може, вдень лиш все живе?
    Кому ж побачити вдається
    В пітьмі цікаве щось й нове?

    Так, метушня панує вдень,
    Вночі нема шумних пісень,
    У час цей казка ожива…

    Мабуть, ніч – фея чарівна,
    Тому що з’явиться вона –
    І всюди творяться дива.


    Рейтинги: Народний -- (5.01) | "Майстерень" -- (5.02)
    Прокоментувати:


  22. Світлана Лавренчук - [ 2007.02.16 00:02 ]
    ІІ
    І всюди творяться дива:
    Здається, камінь оживає
    І тихо шепче щось трава,
    Й роса всю землю вже вмиває.

    Чи, може, плачуть це квітки?
    А чи землі це перли-сльози?
    У них же теж свої думки,
    Свої відлиги і морози.

    Я чула від старих людей,
    Що кращий від усіх єлей
    Малі краплинки ці прозорі.

    «Жива вода». Ви здогадались? –
    Колись роса так називалась…
    А в небі ясно світять зорі.


    Рейтинги: Народний -- (5.01) | "Майстерень" -- (5.02)
    Прокоментувати:


  23. Світлана Лавренчук - [ 2007.02.16 00:43 ]
    ІІІ
    А в небі ясно світять зорі.
    І скільки їх? Не знаю я,
    Там безліч зір (в небеснім морі) –
    Є серед них одна й моя.

    Вона показує дорогу,
    Якою суджено іти.
    За поміч цю я вдячна Богу,
    Сіяй же, зіронько, світи.

    Для мене ти немов маяк,
    Без тебе жити тяжко так,
    Коли хмарина проплива.

    Та ніч – це море без прибою,
    Все йде помірною ходою,
    І думка лине вже нова.


    Рейтинги: Народний -- (5.01) | "Майстерень" -- (5.02)
    Прокоментувати:


  24. Ольга Свічка - [ 2007.02.15 21:59 ]
    Спаситель
    То був Ісус Христос.
    Він їхав у трамваї.
    Купив собі квиток.
    Дивився у вікно.
    А за вікном вітри
    і люди поспішали.
    Спаситель поряд був,
    а людям – все одно.
    А люди йшли і йшли,
    і очі підіймали
    До неба, до вітрів
    і до камінних веж.
    А люди йшли і йшли,
    і пошепки кричали:
    «О, Боже, де Ти є?
    Коли вже Ти прийдеш?!»



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.12) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (7)


  25. Ярослав Нечуйвітер - [ 2007.02.15 18:13 ]
    ***
    Зі мною ніч і дві сови вгорі…
    Вони мовчать,
    Вони іще чекають
    На той ВОГОНЬ,
    що тут колись горів,
    На ті серця,
    Що й досі не згасають…
    Тому вночі тут ясно, ніби вдень
    І навіть небо
    Зорями розквітло!
    Запалюю ліхтарики пісень,
    Бо ТЕМРЯВА –
    ЛИШЕ ВІДСУТНІСТЬ СВІТЛА…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (15)


  26. Ольга Свічка - [ 2007.02.15 18:25 ]
    Нічні танці
    Дівчисько танцювало на дорозі,
    На блідо-жовтій плямі ліхтаря.
    Вона сміялася крізь дивні сльози......
    То було вчора.
    І то була я.....
    Її, напевно, хтось колись образив.
    Забув хтось подзвонити чи прийти...
    Хтось став чужим. Хтось той, з ким були разом.
    То було в вересні.
    І то був ти.
    Їй було сумно. І вона сміялась
    Всім тим, хто був не з нею у пітьмі....
    Біля підїзду двоє цілувались.....
    Було давно то.
    І то були ми....


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.12) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  27. Світлана Лавренчук - [ 2007.02.15 18:10 ]
    VII
    Усе сплелось в квітковім хорі:
    Волошки, маки, нагідки,
    Й жовтець, немов небесні зорі
    Сипнув хтось з щедрої руки.

    А ще хліба, хліба довкола:
    Пшениця і ячмінь вусатий,
    Й козацький нащадок Микола
    Несе конюшину до хати.

    В саду щось порає Галина, -
    Ото і є жива Вкраїна,
    Окрім АЕС, мереж, науки,

    Ще є природа й з нею тет-а-тет,
    Хоч кволий – все ж менталітет...
    Отож, візьмімося за руки.


    Рейтинги: Народний -- (5.01) | "Майстерень" -- (5.02)
    Прокоментувати:


  28. Світлана Лавренчук - [ 2007.02.15 18:31 ]
    VI
    Всі наші зустрічі й розлуки,
    Червоні і жовті троянди,
    Листи, sms-перегуки
    І недовіра, як букет лаванди.

    Вокзал. Обійми і прощання.
    Червона квітка на пероні
    Була зізнанням у коханні,
    Скупавшись у сльозі солоній,

    Відчувши трепет і вагання,
    Тепер зітхнула вже востаннє, -
    Лежить на асфальті в покорі...

    А поруч клумба, все цвіте,
    Тут безліч квітів, й все не те –
    Усе сплелось в квітковім хорі.


    Рейтинги: Народний 0 (5.01) | "Майстерень" -- (5.02)
    Коментарі: (5)


  29. Світлана Лавренчук - [ 2007.02.15 18:31 ]
    V
    Щось тут уперше, щось в повторі,
    Життя міняється і ми,
    Не помилитись би в опорі,
    Щоб бути справжніми людьми.

    Теорій безліч, як і квітів,
    А практика завжди одна:
    Все починаєм розуміти
    Коли в висках вже сивина.

    Снуються дні і в’януть квіти,
    Пливуть роки, старіють діти,
    Минає час, стихають звуки...

    Й колись осінньою порою
    Ми пригадаємо з тобою
    Всі наші зустрічі й розлуки.


    Рейтинги: Народний 5 (5.01) | "Майстерень" -- (5.02)
    Коментарі: (5)


  30. Світлана Лавренчук - [ 2007.02.15 18:42 ]
    ІV
    Оживить квіти навесні
    Лиш сонця ніжний оксамит,
    Тепер незгоди нестрашні –
    Душа ж бо думає про цвіт...

    Іду у сад. Тюльпани і бузок –
    Кохання, зізнання, тривоги,
    Люблю букети з цих квіток.
    Якби ж уся така дорога...

    Та поміж квітів є й осот –
    Нам не сховатись від турбот.
    У цім квітковім коридорі,

    У цім саду, най цій алеї
    Для кожного свої трофеї,
    Щось тут уперше, щось в повторі...


    Рейтинги: Народний 0 (5.01) | "Майстерень" -- (5.02)
    Коментарі: (1)


  31. Світлана Лавренчук - [ 2007.02.15 18:56 ]
    ІІІ
    Роси кришталь ранково-світанковий
    На зірці барвінку веселка неначе,
    А думка лине в той вечір казковий,
    Коли посміхнувся мені ти, юначе.

    В устах твоїх гвоздика розцвіла барвисто,
    То враз морозний погляд крізь полум’я думок.
    А я, здивована, дарувала намисто
    Із білих троянд – мовчання квіток.

    Зів’яли ті квіти, а стебла живі,
    Мене ти не любиш, ну що ж ce la vie.
    Маки червоні побачила в сні.

    Може, розрада прийде й наяву
    Й мрія, котрою постійно живу,
    Оживить квіти навесні...


    Рейтинги: Народний -- (5.01) | "Майстерень" -- (5.02)
    Коментарі: (17)


  32. Юлія Кремняк - [ 2007.02.15 15:44 ]
    *** *** ***
    цілує пострілом у скроню
    коханий кат
    за біль трималися долоні
    як за канат

    тремтить у сні пришерхлий вечір
    як собача
    думки хлебтали кровотечу
    знайшли на килимі причал

    безглуздість фраз водою з крану
    в ріллю чола
    по стінах розповзлися рани
    шукать тепла


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.29) | "Майстерень" -- (5.11)
    Коментарі: (18)


  33. Аня Біла - [ 2007.02.15 15:28 ]
    Зорепад
    Чому зірки спадають з неба?
    Куди летять? У прірву ночі?
    Чи десь навік душа погасла?
    То плаче небо зорепадом.

    Нічого тій душі не треба…
    І горе навіть не клекоче.
    Горіла зірка і погасла –
    Душа злетіла понад садом…

    Чому зірки спадають з неба?
    Куди летять? У прірву ночі!
    Так… То навікú душа погасла –
    Ридає небо зорепадом.


    Рейтинги: Народний -- (5.03) | "Майстерень" -- (5.04)
    Прокоментувати:


  34. Сергій Дяків - [ 2007.02.15 14:07 ]
    Лиш у тобі...
    Лиш у твоїх обіймах
    Мені відкрилась радість,
    Лиш у тобі побачив
    Я ніжність молоду.
    Я знаю, що у інших
    Виникає заздрість,
    Коли з тобою я по вулиці іду.

    Мов пелюстки троянд
    Твої вуста солодкі.
    Як оксамит, гладенькі
    І такі м'які.
    Коли зі мною ти,
    То дні такі короткі,
    Як аромат весни, привабливо-п'янкі!

    Лиш у твоїх обіймах
    Тепло кохає ласку,
    Лиш у твоїх очах
    Горить палкий вогонь.
    Я лину в далечінь,
    У неймовірну казку,
    Як мимоволі я торкаюся твоїх долонь...


    Рейтинги: Народний 5 (5.02) | "Майстерень" -- (5.02) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  35. Сергій Дяків - [ 2007.02.15 14:19 ]
    Торкнись мене!
    Торкнись мене! Ця мить для нас,
    Лише сьогодні ми єдині.
    Відчуй усе, що змінить час,
    Чого вже не змінить людині!

    Торкнись мене! Заглянь у вічі,
    Відчуй мелодію мою!
    Кохання перше не приходить двічі.
    Не гинуть двічі у бою.

    Торкнись мене! Ця мить для нас,
    Весь світ сьогодні за плечима.
    Лише для нас лунає вальс!
    Сьогодні ти неповторима!

    Торкнись мене! Торкнись востаннє,
    Бо пройде час і згасне мить.
    Залишаться лише бажання,
    А свічка наша догорить.


    Рейтинги: Народний 0 (5.02) | "Майстерень" -- (5.02) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  36. Олександр Єрох - [ 2007.02.15 13:55 ]
    В добрий час.
    Дай обняти тебе, сину… в добрий час,
    Будь хоробрим та обачним, згадуй нас.
    Цю ікону чудодійну одягни –
    Береже вона в воді і у вогні,
    Станеш мудрим ти та сильним в боротьбі,
    Найцінніші це в житті твоїм скарби.
    Хрест святий від тебе кулі відведе
    І у душу чисту віру покладе.
    Шаблю гостру ти мою візьми у бій,
    Погуляй у чистім полі, сину мій,
    Ворогів завжди відважно зустрічай,
    Честь військову над усе оберігай.
    Будь шляхетним та сміливим у бою,
    Не показуй спину ворогу свою.
    Бранців наших із неволі визволяй,
    Побратимів, наче батька, поважай.
    Хай Господь направить всі твої думки,
    А найперша з них: ми - вільні козаки!
    Серцем думку протилежну поважай,
    Не про все, що є в душі, розповідай,
    Балакучість, сину, губить козака,
    Як і зради закривавлена рука.
    Бережи себе та друзів від біди,
    Так навчали козаків весь час діди.
    Пам’ятай про тих, хто Січ побудував
    І відважно Україну захищав:
    Вишневецький, Сагайдачний та Нечай,
    Наливайко, Дорошенко пригадай,
    Славні лицарі та віддані сини,
    В нашій пам’яті живуть тепер вони.
    Хай щастить тобі, мій сину…в добрий час!
    Будь хоробрим та обачним, згадуй нас.

    Цей вірш я написав перечитуючи Тараса Бульбу Гоголя.





    Рейтинги: Народний 5 (5.16) | "Майстерень" -- (5.15)
    Коментарі: (3)


  37. Ярослав Нечуйвітер - [ 2007.02.14 23:30 ]
    ***
    На світанку-сонце!
    На світанку-зорі!
    На світанку - усмішки цвітуть!
    Я морозним ранком із сніжком говорю,
    що мені встеляє біло путь!
    Повертаюсь знову
    я до того дому,
    де за мене моляться і ждуть,
    до старого Львова
    давній мій знайомий
    підвезе.
    Трамваєм його звуть!:))


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  38. Ольга Прохорчук - [ 2007.02.14 23:10 ]
    ***
    Спинись! Що ти робиш? Я зараз... я зараз зомлію!
    Чому я не можу втекти від очей твоїх blue’зу?
    Отак, як ти дивишся, дивляться тільки на мрію,
    Такими губами цілують лише свою музу,

    Такими руками торкають лише Страдиварі.
    Твій шепіт формує з таємних бажань істерію.
    І все, що я знаю, у цьому гіпнозному чарі, –
    Це те, що я - скрипка, бо плакати також умію.


    Рейтинги: Народний 5.6 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.28)
    Коментарі: (13)


  39. Ольга Свічка - [ 2007.02.14 22:18 ]
    ***
    Планети уночі заговорили...
    ... Старі діди під вікнами курили
    І згадували, як то було раньше,
    Що все у магазинах було таньше,
    Тепліші дні були, коротші ночі,
    Вони були на триста літ молодші,
    Жінки були гарніші в сто разів...
    ... Планети говорили до дідів!



    Рейтинги: Народний 5.33 (5.12) | "Майстерень" 5.5 (5.13) | Самооцінка 5
    Коментарі: (7)


  40. Світлана Лавренчук - [ 2007.02.14 21:53 ]
    ***
    Лондонська погода в Луцьку нині,
    Сизим смутком на втоптаний сніг
    Хтось думки порозсипав полинні.
    Не прийшов. Не знайшов. Не зміг.
    Святковий вечір. Тисячі облич,
    Ти тет-а-тет з самотністю у місті,
    Ну хоч сьогодні ти її облиш –
    Життя іде, а не стоїть на місці...


    Рейтинги: Народний 5 (5.01) | "Майстерень" -- (5.02)
    Коментарі: (10)


  41. Ярослав Нечуйвітер - [ 2007.02.14 21:43 ]
    Приснись...
    Приснись мені!
    Крізь білий снігопад
    З країни мрій візьми мене за руки.
    Підемо вдвох
    в чарівний світлий сад –
    У сад стрічань,
    де вже нема розлуки…
    Приснись мені!
    Ти – все, що в мене є
    У цім холоднім неосяжнім світі!
    Ти подих мій.
    Сумління ти моє...
    Приснись мені,
    Мов яблуня у цвіті…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (16)


  42. Сніжана Тимченко - [ 2007.02.14 20:25 ]
    Мені приснилася моя любов
    Мені приснилася моя любов.
    Я з нею говорила уві сні.
    Вона вже не хотіла говорити
    мені знов, що я одна її кохана,
    вона вже була хвора,
    та все ж густа була іще,
    вже втомлена, але іще була моєю.
    Я посиділа разом з нею на її одрі.
    Ми плакали, бо вже не мали сил.
    Вже не згадаю, чому тоді
    повірила їй,
    але і зараз знаю:
    це той єдиний біль, якого хочу.


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (7)


  43. Ольга Свічка - [ 2007.02.14 20:16 ]
    Трамвайні вікна
    Замерзлі трамвайні вікна!
    До вас я так ніжно звикла.
    На вас і про вас писання
    Кохання і здивування.
    Замерзлі трамвайні вікна,
    Я вам так багато винна!
    Безмежність струнких сонетів,
    Безтямних живих портретів.
    Спасибі вам, добрі вікна,
    За те, що зима – не вічна,
    За світло вогнів за вами,
    Що є десь на світі мама...



    Рейтинги: Народний 4.83 (5.12) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 5
    Коментарі: (5)


  44. Люта Ольга Козіна - [ 2007.02.14 19:19 ]
    Ти тут...
    Тебе вже немає. Немає?
    Я бачу Тебе, відчуваю.
    Пішов не у пекло-до раю
    Я знаю. Я знаю. Я знаю.
    Твоє недоспіване небо.....
    Не хочу без тебе, без тебе.
    Лишайся зі мною одною,
    Бо хвора Тобою. Тобою.
    Нехай Ти-прозорість і тиша,
    Ім я не Твоє! На афішах,
    Листи не Твої в моїй скрині
    Ти тут. Назавжди і віднині.


    Рейтинги: Народний 5.3 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.33) | Самооцінка 4
    Коментарі: (4)


  45. Вячеслав Семенко - [ 2007.02.14 17:50 ]
    Дежавю
    Наш приземлений розум ніяк зрозуміти не хоче
    чорноти нескінченність - це грізне мовчання над нами ,
    але знову і знову вона нас хвилює і манить,
    ніби ми нетутешні , а з тої далекої ночі.

    Ні кінця,ні початку - несхибна розміреність часу.
    Лиш політ в нікуди і ні звідки, без коми ікрапки.
    І розлякують коні миттєвості загнаним храпом,
    на Чумацькім Шляху сріблом напорошивши зірчасто.

    Там вчорашні секунди - уламки хвилин , як непотріб.
    Антисонця гігантська діра пережовує їх у минуле.
    Щоб в новому житті немовляти душа не пімнула
    і з нуля починала це пекло життя - уже в котре...

    Не прокліпнувши ми стоїмо перед чорним квадратом,
    перед надгеніальністю чорних глибин макросвіту.
    Розриваються шви від напруги у пам"яті-звідки
    це пізнаваності відчуття,передбачення втрати ?


    Рейтинги: Народний 5.6 (5.47) | "Майстерень" 5.75 (5.54)
    Коментарі: (10)


  46. Володимир Мельник - [ 2007.02.14 17:22 ]
    ***
    Я спалюю мости -
    Не повертайсь, не треба.
    Як любиш - відпусти,
    Не перекроюй неба.

    Тут, бачиш ось, - зірки
    Вже не твої - геть інші.
    Не холоду шматки,
    А іскорки... Тепліші...


    Рейтинги: Народний -- (5.18) | "Майстерень" -- (5.11)
    Прокоментувати:


  47. Юрій Лазірко - [ 2007.02.14 16:04 ]
    День висипався...
    День висипався в рік, мов попільнички витрух...
    як вирваний листок із птахом на полях.
    Моїх зізнань печаль Твоя долоня витре,
    та голос прибере молитву на устах.

    Пройдуся з цеберцем до чистої криниці,
    та сонця повен бриль в дорозі наберу -
    роздам його усім за усмішку на лицях...
    а те що не візьмуть - залишиться перу.

    Даруєш чудеса, заплющуються очі -
    так замки постають із вітру та піску...
    Та з Вірою в Любов, Благочестивий Отче,
    тримаю край Землі на Правди мотузкý.

    14 Лютого 2007


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.67) | "Майстерень" 5.75 (5.75)
    Коментарі: (7)


  48. Юрій Кондратюк - [ 2007.02.14 14:49 ]
    Вгору, вгору, вгору й навпростець
    Вгору, вгору, вгору й навпростець
    І не стомляться тоді ніколи ноги.
    Бо в житті важливий не кінець,
    А важлива до кінця дорога !!!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" 5.5 (5.09) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  49. Ольга Свічка - [ 2007.02.14 14:17 ]
    ***
    Десь є місто, де ти живеш.
    Десь є кава, яку ти п΄єш.
    Десь кафе є, де ти сидиш.
    Десь є ліжко, в якому спиш.
    Десь є жінка, яку цілуєш.
    Десь є квіти, які купуєш
    І даруєш їх тій, чужій.
    Десь є ти, та не мій, не мій…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.12) | "Майстерень" 5.25 (5.13)
    Коментарі: (4)


  50. Володимир Чернишенко - [ 2007.02.14 11:25 ]
    Марієчка з Підгір'я
    Потоки пінних стрімчаків
    І урвищ крутосхили,
    Де глід назустріч сонцю цвів
    Й берізки зеленіли.

    Де я вслухавсь у шелест трав
    Святого надвечір’я,
    Коли востаннє цілував
    Марієчку з підгір’я.

    Де солодко цвіли сади
    Пташиним стоголоссям,
    Де запах вітру і води
    І дух її волосся...

    О, як давно водою сплив,
    Дрібним ангельським пір’ям
    Той час, коли торкавсь губів
    Марієчки з підгір’я.

    В свої долоні ніжно брав
    Лице, від сліз вологе,
    Безтямно-міцно цілував
    І вирушав в дорогу.

    Жорстоким був далекий край –
    Мій цвіт зів’янув рано,
    Мене нема більш: прощавай,
    Марієчко, кохана!

    Більш не торкнусь її губів,
    Бо я тепер лиш порох...
    Я тут, а та, котру любив,
    Лишилась там, де гори.

    І на могилу не прийде,
    І не заплаче гірко,
    Лише з моїх пустих грудей
    Зросте підгірна квітка...


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 4
    Прокоментувати: | "http://maysterni.com/publication.php?id=9755"



  51. Сторінки: 1   ...   1697   1698   1699   1700   1701   1702   1703   1704   1705   ...   1795