ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2024.07.19 10:54
Із Юза Алешковського

Із колимського білого аду
йшли ми в зону крізь віхоли дим.
Я помітив недопалок з колом помади
і рвонувся зі строю за ним.

Баб не бачив я років чотири,

Микола Дудар
2024.07.19 10:41
Воно таке примхливе нерозбурхане
Незаймане нелякане ніким
І кольором небес нічним замурзане
Якоїсь невідомої Ріки…
Стою закам’янілий і вирішую…
Манер у мегаполіса хоч й тьма
Почну я завойовувати віршами
Не парами відразу сімома…

Віктор Кучерук
2024.07.19 06:47
Шугання, свисту й прохолоди
Вітрів чомусь давно нема, -
Заціпеніли теплі води
І верб стривоженість німа.
Ні коливання очерету,
Ні шелестіння в'ялих трав, -
Мов у невидимі тенета
Одвічний рух вітрів попав.

Микола Соболь
2024.07.19 05:11
Пов’яжу скиндячку* доні,
коралі на шию,
зачерпну роси в долоні,
личко миле вмию,
хай світанки волошкові
стеляться барвінком,
щоб зростала у любові
та сміялась дзвінко,

Артур Курдіновський
2024.07.19 02:11
У дні безбарвні чорна самота
Впивається своїм байдужим оком.
Мені наснилась дівчина проста
З обличчям світлим, поглядом глибоким.

Я йшов назустріч. Вже розтанув сніг,
Дивилося на нас блакитне небо.
Тримав букет я квітів польових

Євген Федчук
2024.07.18 19:19
Питаєте, чи знав я Богуна? –
Старий не став з отвітом поспішати.
Узявся по кишенях щось шукати
І, зі словами: - От же де вона! –
Дістав з кишені люльку. Взяв капшук.
Набив старанно зіллям. Затягнувся.
Тоді лиш до розмови повернувся,
Узявши люльку у

Володимир Каразуб
2024.07.18 18:30
Коли забракне чуття, і тому говоритимеш прозою,
Коли здаватиметься, що усі слова,
Мов на вітер
Нанизане листя розсипається по землі
Шелестить в цьому вихорі смутку і безнадії,
Я повторю: не смій! Убиратись у схоплений відчай,
Я повторю: не смій! П

Володимир Ляшкевич
2024.07.18 14:31
Що не так? Чи сюди не звертають з доріг?
На вустах вороння і зневажливий сміх.
Я би далі промчав - у спокійнішу ніч,
та втомився мій кінь і мете зусібіч.

- За притулок, господарю, дам дві ціни.
А одежі брудні, бо вертаю з війни,
де не те щоби виг

Микола Дудар
2024.07.18 14:16
Восьмий поверх вже під першим
А під’їзд порожній, ось
Небо згарищем підпершись,
Перекинулося в щось…
А автівочки, що поруч,
Враз позбулись коліщат
Вирва зліва і праворуч
Хтось над ними затріщав…

Світлана Пирогова
2024.07.18 12:14
Як легко можна словом обпекти
Тендітну ауру людини,
Неначе сир блакитний посікти,
Не відчувать химер провину.

Шубовснути камінням в океан
З усмішкою, бо все ж на троні.
І що Медузі до відкритих ран,

Тетяна Левицька
2024.07.18 09:30
Ти, за справжню любов, не губи,
надихай, як бувало раніше,
бо ще здатна поцілити віршем
у самісіньке серце снаги.

Вразить лагідним поглядом і
залюбити до млосної смерті.
Легше шкіру з невинного здерти

Микола Соболь
2024.07.18 07:49
Закохані у ранок ловлять мить.
На березі Дніпра рахують хвилі.
Допоки місто безпробудно спить,
князь Володимир із хрестом на схилі
тихцем зорі шепоче: «Отче наш…»
і голуби цілуються відкрито,
малиновим заходиться пейзаж,
кінь Муромця вицокує копито

Віктор Кучерук
2024.07.18 05:41
І голод нас мучив, і болі стрясали,
Але ми стерпіли й сильнішими стали, –
Не втратили пам’ять і втримали віру,
Що можем здолати підступного звіра.
Він розбрат посіяв і зроджує чвари,
Щоб дужче принизить й сильніше ударить, –
Вбиває нещадно й улещ

Козак Дума
2024.07.18 05:35
Метелик вилупився вранці,
попереду ще цілий день.
Розправив крила він у танці
і морі радісних пісень!

Приємний бриз, червоні маки,
рулади голосні цикад,
а на загал: прямі ознаки –

Артур Курдіновський
2024.07.18 01:21
Хотілося - в майбутнє, за вітрилом!
Бажалося - вперед, назустріч снам!
Надати шанс слабким терплячим крилам
Забути назавжди останній злам.

Єдиним рухом, сильним чи безсилим,
Наперекір залізним стусанам
Перетворити на квітковий килим

Микола Дудар
2024.07.17 20:11
Вечір, вечір, вечір, вечір…
Днем теж саме, в ніч також
Біль відмовився від втечі
Трохи втомлений, отож…

Ним зав’язані шнурочки…
Закінчився вихідний…
Головні у нас візочки

Іван Потьомкін
2024.07.17 16:45
Одділили тебе, синку, від снів, що дрижать метеликом,
гафтували тобі, синку, смутні очі кровію рудою,
малювали краєвиди в жовті пасма згарищ,
вишивали повішальниками дерев плинне море.
Навчили тебе, синочку, землі твоєї напам’ять,
Колись стежки її

Марія Дем'янюк
2024.07.17 14:10
Я народився! Акушер...мамуся...
Заплачу - голосом до них озвуся!

І що це? Гучно звук тривоги лине.
В очах дитяти подиву краплини.
Та крик життя долає звук сорени,
На цій землі вовік Благословенній.

Микола Соболь
2024.07.17 07:36
Маленький ліхтарик дарує обмежене світло,
але і такому радієш, якщо у пітьмі.
Коли серед ночі промінчиком доля розквітла,
назустріч людині спішать рятівні ліхтарі.
За вогником вогник засяють великі проспекти,
свіча за свічею осяє вогонь небосхил.
Па

Віктор Кучерук
2024.07.17 06:53
Земля розпечена, як деко,
Уже в тінистому садку,
Де, знемагаючи од спеки,
Ховаюсь нині в холодку.
Прибите курявою листя
Сивіє сумно на очах, -
Нема відтінків кольористих,
Але удосталь є комах.

Олена Побийголод
2024.07.17 06:17
Жили-були на світі дві феї, Юропея та Москвошвея. Юропея була світла, а Москвошвея темна. Юропея – добра, а Москвошвея – лиха. І от якось фея Москвошвея начаклувала гніздо драконів, вогнедишних летючих зміїв. Вони вилуплювались з великих яєць, летіли до

Артур Курдіновський
2024.07.17 01:45
Мені сказали: "Годі сумувати!"
Але наснився старший брат журби -
Маршрут мого дитинства - номер п"ятий,
Кінцеве коло. Ввічливі дуби.

Вагон червоний, "Місячна соната"
І вечір пізній, майстер ворожби.
Запитую: "Хіба я винуватий?"

М Менянин
2024.07.17 00:39
Від Мени й Азова
йде говір і мова
що слід берегти як
зіницю.

Чужинців нахабство
нас зводить у рабство
бо не берегли ми

Володимир Каразуб
2024.07.16 19:25
«Калігула. ...Геліконе! Геліконе!
Ні звуку, знову ні звуку...»
Альбер Камю

Він і досі взиває: Геліконе! Геліконе! Прийди!
Де мій місяць, скажи, де безсо

Іван Потьомкін
2024.07.16 18:28
Усе було готове до весілля: біла сукня зі шлейфом, який нестимуть діти; законвертовано запрошення гостям, ресторан замовлено... Затримка була за молодим. Воює в Газі – в цьому гніздовиську терористів, за будь-яку ціну готових нищить юдеїв не тільки в Ізр

Юлія Щербатюк
2024.07.16 13:13
Нудьга зими з похмурістю її -

пустеля передгір'їв неприхильних...

Там пагорби видніють вдалині,

за ними, відчуваю, море й хвилі.

Борис Костиря
2024.07.16 11:27
Цей садок як острів у вічності.
Стоїть, незмінний, непідвладний
віянням часу, всіма закинутий.
Він заростає чагарниками,
ніби густими думками,
укривається травою, як старістю.
Я намагаюся сюди приходити
щороку, запорошений снігами

Микола Дудар
2024.07.16 11:10
Пів години до відбою
У підвалі кілька пар
Ти да я, та ми з тобою
І на всіх один ліхтар…

Він із нас найголовніший —
Тут присядь, туди не лізь
І забудь про свої вірші,

Олена Побийголод
2024.07.16 07:39
Із Юза Алешковського

Нас на вахті обшнирили завчено,
і в барак наглядач причвалав...
Все одно: під гармоньку поплачемо,
стіл весільний зіставивши з лав.

Женишок мій, молодка-зозулечка,

Микола Соболь
2024.07.16 06:49
Шукаю прихистку у спеку.
До лісу йти чи до води?
Ще літо бабине далеко
чекай, куди б ти не ходив,
на листопаду завірюхи,
на дзвін настирливих дощів,
аж поки перші, білі мухи
до свята не прикрасять Львів.

Віктор Кучерук
2024.07.16 06:33
Не можу мовчати, - не хочу
Від болю німіти, коли
На фронті гармати рокочуть,
А в Києві правлять бали.
Зухвалі пани і панянки
Невчасно забули, мабуть,
Що право вдягти вишиванку
Не танці та співи дають.

Ярослав Чорногуз
2024.07.16 03:32
Він починає свою збірку сонетів нетрадиційно - не з теми війни, а з філософської лірики, яка є справді певним стрижнем його поезії, і вже цим привертає до себе увагу читача. Крім того, його прихильність до класичної форми сонета є також досить рідкісною в

Артур Курдіновський
2024.07.16 01:03
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Світлана Пирогова
2024.07.15 19:25
Засмаглий липень заглядає в лиця,
Сплітаючи із сонцем макраме.
І коники цвірчать, цвірчать в пашниці,
Мохнатий джміль збирає диво-мед.

Куштуємо дозрілі вишні з дички,
Що стрімко проросла окрай села,
А гіркота її - мала дрібничка

Артур Сіренко
2024.07.15 17:48
Виглядаючи крука –
Чемного, як усі пророки-мислителі**,
Саркастичного, як всі споживачі свіжого,
Стою на запиленому роздоріжжі
Вісьмох фрігійських доріг***,
Де зламаних колісниць скалки
Збирають як сторінки дерев’яних книг****
На яких ще напишуть

Микола Дудар
2024.07.15 15:16
Зійшли зі сну ми по одинці…
А я з поцілунком, вона — із двобою
Ой любі мої… мої українці,
Ви з нею не згодні, може зі мною?
І уявив, на сковорідці…

Зустрінемось може на каві?
І наче нічого і наче як завжди
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олекса Квіт
2024.07.05

Любов Інішева
2024.07.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Рута Птаха
2024.06.26

Кав'яр Сергій
2024.06.21

Олекса Скрипник
2024.06.20

Еродія Благодатна
2024.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Юлія Щербатюк - [ 2024.06.16 00:01 ]
    Настало літо (хайку)
    Настало літо
    Аромати навколо
    Липи квітують
    ***
    Великі хмари
    Заполонили небо
    Ітимуть дощі
    ***
    Падають краплі
    Оживає природа
    Зелень буяє


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  2. Влад Лиманець - [ 2024.05.31 18:49 ]
    Chaos.
    губи всихають
    рельєфом скелястих гір
    на шкірі рожевій
    подих сплітається
    з рухами грудної клітини
    сльози-кришталь
    стікають у море
    мандрівниця в тісноті
    сузірʼя пегаса

    тендітні білі
    руки-колосся
    пальці -
    колюча золотава ость
    волосся -
    темна виноградна лоза
    очі -
    чорнозем
    після рясної зливи

    тіло -
    дурман-аромат,
    лавандове поле
    шкіра -
    тканина із льону
    найкращих кравців
    зіниці -
    космос непроглядних глибин
    постать в обідньому світлі
    не помічає мене.

    у калюжі
    веселково-брудній
    бридке відображення
    бачу
    кричу
    шквал пересердя
    бʼю щосили ногою
    і так без кінця.
    сон
    це був лиш сон.
    жахливе марево
    ніби насправді
    світло
    яскраве проміння
    лишає глибокі опіки
    я оступився
    падаю в нікуди
    в темну пилюку
    зірок оріона
    холодний місяць
    глузує
    кидає тіні повз мене
    майво дерев не стихає.

    горіти в пеклі
    мені
    за все те, що я роблю.
    горіти у пеклі.

    “…”


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  3. Шон Маклех - [ 2024.05.28 17:38 ]
    Споглядання очерету
    Якийсь старий у подертій свиті
    З бородою, що обшарпана колючками
    На березі ріки каламутної мілкої,
    Яку навіть чорні козенята
    (Насіння рогатого)
    Долають необачно вбрід,
    Питав, чи споглядаємо ми очерет,
    Що гойдає нестримний вітер.
    А ми навіть не спитали, не довідались
    Чи знає він, що
    Споглядання тонкого зеленого очерету,
    Що гнеться наче людина,
    Відчуваючи невблаганність долі,
    Відчиняє браму у світ спокою,
    У світ рівноваги.
    Нас вітер жене в невідомість,
    А той очерет лише гойдається
    І журиться, шо попереду вічність
    Над поверхнею озера сподівань,
    Над хвилями неспокою очікувань,
    І мислить про людину в сандалях,
    Що ніколи його не зламає
    Ні для вогнища, ні для стріхи.
    А вода тече і не вертається,
    Марно питати про це в сріблястої риби,
    Вона нічого не скаже, а якщо і промовить,
    То не тобі.
    Марно питати про це в качки:
    Вона теж сумнівається вічно,
    Тому і летить – куди – не знати,
    Шукати – чого – невідомо,
    А той старий замість хліба
    Снідає сараною і корінням полину:
    Йому аби запитувати,
    Йому аби очікувати
    Прийдешнього.



    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  4. Самослав Желіба - [ 2024.05.25 12:41 ]
    Пелюстці
    Ти не летиш,
       А падаєш
     Згуба…    Згуба… Затопчуть
       люди,
    І вже не злетиш в обіймах
       Вітру.
    Що було? Де воно? Де померла
        Пелюстка?   Де порохом стала?
    Не скажуть… люди, не скажуть.
    А ти проростеш і заквітнеш
     Ізнову,     Знову
    Як прийде весна, проростеш,
      Нова із ґрунту, пелюстко.
    І очі радітимуть знову чиїсь, як зів’янеш,
    Твоїй згубі новій, твоїй смерті повторній
       Радітимуть люди…
    І нову пелюстку ти пустиш
    В обійми вітру падати вальсом,
       Але не летіти, о ні…


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Людмила Кибалка - [ 2024.05.18 17:20 ]
    Спогади

    Щоднини-щогодини
    В чарунках пам'яті
    Бурштинові намистини —
    То наче меду краплини.
    Спогади незабутні —
    Пташиний клин восени,
    Коли у високій глибині
    Думки сяйні
    Плетуть павутину сивини


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Людмила Кибалка - [ 2024.05.18 07:54 ]
    Серце із серцем розмовляло
    Серце із серцем розмовляло.
    Одне з них запитало:
    – Де шукати Добро?
    – Там злагода панує,
    Де душевна гармонія існує.
    Любов завжди Радість дарує,
    Віру й Надію примножує,
    Тож у кожному з нас живе Добро, –
    Інше відповіло.



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Юлія Щербатюк - [ 2024.04.28 18:05 ]
    Земля квітує (хайку)
    Станули сніги
    Зима закінчилася
    Дні усе довші

    Весна настала
    Пташиний спів лунає
    Сонечко гріє

    Земля квітує
    Аромати навколо
    Буяє квітень





    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  8. Шон Маклех - [ 2024.03.25 01:48 ]
    Нетутешній
    В Едемі знов зацвіли проліски,
    Наче безхмарне посліпле Небо
    Знову тикало тремтячими пальцями
    В землю м’яку і омріяну.
    Час міряють вітряні годинники:
    Вітряки стали хвилинниками,
    Календариками і хронометрами:
    Прийди, Капелло, квітневої ночі –
    Серце Брахми – засяй на небосхилі
    Жадань і мрій.
    Коли Місяць був погризений мишею До
    Я збирав сухий очерет торішній
    Для хати одвічної самоти,
    Яку мурував з людьми вересу,
    (Наче не чернець я, а вільний муляр)
    Для стріхи, де ховалися птахи,
    Замовкаючи в передчутті сутінок –
    В передчутті тьми вороних коней.
    Я нетутешній –
    Стою на всіх вітрах березня
    Крижаніючи на землі зелених троянд,
    Відчував біль, коли дерева плакали,
    Згадуючи числа, якими міряли Всесвіт,
    А потім малювали його на глині
    Фарбами кольорів крові і ночі,
    Слухали, як проростає зерно
    І очікували повернення жайвора
    На пустку заквітчану,
    На гостинну камінну пустелю,
    Так, мандрівниче, так…




    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  9. Шон Маклех - [ 2024.01.27 22:08 ]
    Вихор
    А ви любите літати
    Там, де кружляє вихор?
    Той самий – вихор радості,
    Трохи лускатий – як риба,
    Яку зловив Одіссей
    Для німфи Каліпсо,
    Трохи злодійський – як сонети Нептуна
    Проспівані в день солоний –
    День віскі.
    Збудував собі крипту –
    Для квітневої повені –
    Весняної як відпочинок.
    Світ шкутильгає,
    А я за ним дибаю,
    Наспівую, щось мугикаю
    Про овечок глиняних
    Та про журавлів троянських
    Про яких можна лише пошепки –
    Навіть мені – сивому,
    Навіть мені – флорентійцю північному,
    Що на дворику італійському
    Споглядає забаву паяців фарбованих
    І шукає очима зимове небо –
    Там, вгорі. Там, між баштами –
    Між Torri Petrarca.
    У соляній шахті
    Слухаю серце світу – стукає,
    Пишу про імена забуті,
    Про тіні вершників
    Над Понтом Евксинським.



    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  10. Шон Маклех - [ 2024.01.10 10:05 ]
    Бачити
    Бачити – це значить хотіти,
    Жадати: споглядати шматочок вічності
    На межі руїн замку часу
    І вихору на схилах пагорбу поглядів.
    Бачити – значить відчувати плин
    Журавля мрій над морем буття,
    Ластівки споглядань над містом плачу:
    Апокриф – ні, не читати, лише відчувати,
    Наче ящірка, що біжить в затінку лавру,
    Який тільки мріє цвісти надіями (слів).
    Хотіти – це хвалити гонорового Одіссея,
    Що відшукав Ітаку подихів та олив:
    Ось, тільки куди віднести мені дар
    Навісного Сонця плачу порад,
    Гонорового, наче золота монета,
    Яку відшукав сліпець прощань
    Між сторінками манускрипту чаклуна-папи:
    Обраний дивак Герберт і прозаїк зітхань.
    Назавжди. Просторіка подяк
    Зорезнавець фортуни, що цвяхував маренням
    Два Сонця ілюзій якось у понеділок:
    Краватка дивака Караваджо:
    Яскравими фарбами
    Малювати на полотні сірості –
    Такої ж як сьогодення буденності.
    З томиком Петрарки під подушкою
    Мріяти про Флоренцію – ненароком.




    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  11. Тетяна Левицька - [ 2024.01.02 14:27 ]
    Корпоратив
    — На підприємстві сабантуй
    пошти шо кожної суботи,
    тож схаменися, не ревнуй
    до кожного стовпа навпроти!
    Ну, танцювала з Босом я,
    подумаєш, біда велика?
    Він мій начальник, не сім'я,
    не репетуй, давай без крику!
    А те, шо обіймав мене
    чуть нижче пояса, то п'яний,
    на ранок навіть не збагне
    з ким фліртував, повір, коханий.
    Що до бухгалтера, то він
    у нас якийсь дивакуватий.
    За груди мацав навздогін,
    бо звик гантелі рахувати.
    І охоронець не моргав, то в нього
    сіпаються очі.
    Від тебе, любий, голова,
    у мене пухне серед ночі!

    02.01.2023р.


    Рейтинги: Народний -- (6.08) | "Майстерень" -- (6.17)
    Коментарі: (4)


  12. Юлія Щербатюк - [ 2024.01.01 04:32 ]
    Небесна феєрія (хайку)
    Сяйво місяця
    тихо лине у вікно
    у повнолуння.

    Зоряні вогні
    розкидані по небу
    тануть на очах.

    Казкове небо
    міріади сузір'їв
    немає ліку.

    Ховає вміло
    небесну феєрію
    Темрява ночі.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  13. Юрій Лазірко - [ 2023.12.11 05:11 ]
    ранок ще не день
    ранок
    ще не день
    що ранимий ритмами
    потоками свідомості

    не опалений
    болем відстані
    сталеним поглядом
    не омитий
    несталий
    непристальний

    не свідок Єгови
    а його освітлення

    не пищить
    піщиною бурі у склянці
    у плині подій розпливається

    до весни
    ще сім дюймів снігу
    а дюймовочка
    залишається доживати дні
    з кротом

    ще восени
    її рятівницю підстеріг волохатий кіт
    коли намотував собі на вус
    мишині страхи
    і пташині висоти

    його шлунок
    нашестя барабанного дробу
    йому байдуже
    що засихатиме на мордочці
    молоко
    чи кров
    кожна подушечка на лапах
    пестить крадькувату обережність
    і приховує пронизливу кіхтлявість

    він жадібно
    роздирав
    і поглинав
    крилату мрію
    похрускуючи ніжністю кісток
    обезголовлюючи казку

    небо не дивилося
    псом
    не дивувалося
    а набивало щоки
    хмарами
    і видувало їх
    мов мильні бульбашки
    які лускали дощовими краплями

    кап-кап
    ще б пак

    принцу буде байдуже
    що не зустріне
    саме таку половинку
    а може четвертинку
    чи якось так

    кап-кап
    ще б пак

    хай
    залишиться
    сотворінням
    видуманим
    виплеканим
    виплаканим
    у крихтах світла
    у маячні життя

    кап-кап
    ще б пак

    котик ситий
    дихайте миші
    для вас
    казочка триває

    кап-кап
    ще б пак

    землянка крота
    не палац на Криті

    кап-кап
    ще б пак

    ранок
    ще не день

    4 Лютого, 2020


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (3)


  14. Юлія Щербатюк - [ 2023.12.06 13:22 ]
    Сніговий полон ( хайку)
    Несподівано
    У кінці листопада
    Настала зима.

    * * *
    Сильна віхола
    Заполонила місто
    Снігу багато.

    * * *
    Зимова пора
    Огорнула холодом
    Природа у сні.

    * * *
    Усі дерева
    Одягли білі шапки
    Красиві стоять.

    * * *
    Ожеледиця
    Лягла долу на землю
    Льодова кірка.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  15. Тетяна Левицька - [ 2023.11.29 23:02 ]
    Один проти всіх
    Димар курив ядучу люльку
    І зиркав, як на полі зла
    Клювали ворони голубку,
    (Злетіти в ирій не могла.)
    Яка у тім була причина:
    Не поділили небосхил,
    Чи не достатньо для спочину
    Безвісно канувши могил?
    Спостерігав за лютим дійством,
    Увесь її пташиний рід.
    Хто співчував, а хто з призирством
    Нещасну плоть до себе гріб.
    Хоч горобці здійняли галас,
    Ніхто спинятися не хтів
    Допоки горличка не впала
    Від кігтів посеред снігів.
    Кружляв орел у верховині,
    Всі розлетілись, ні гу-гу...
    Лиш від голубки залишилось
    Криваве пір'я на снігу.

    Жорстокість всюди розпускає
    Свої залізні кулаки,
    А подолати люту зграю
    Всім заважають дрижаки.

    28.11.2023р.


    Рейтинги: Народний 7 (6.08) | "Майстерень" 7 (6.17)
    Коментарі: (4)


  16. Юлія Щербатюк - [ 2023.11.04 15:48 ]
    Дороги (хайку)
    Колії біжать
    у далеку даль,
    їх єднає дорога.

    ***
    На горизонті
    з'явився поїзд,
    очікуванню кінець.

    ***
    Їдемо туди,
    де теплі вітри
    полюбляють свободу.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  17. Шон Маклех - [ 2023.11.03 18:32 ]
    На стежках Наварри
    Королю Наварри Генріху IV.
    Щиро.

    Ти повинен сказати пошерхлій долоні
    Яка затискує буковий костур:
    Обернися на корінь дощу.
    Ти повинен шукати прочан,
    Що блукали стежками гірськими
    В часи алхіміка Квазімодо –
    Він теж був вісником часу.
    Ти повинен взути кам’яні черевики
    На ноги марнославних хмар,
    Які побачив в свічаді дому
    В якому жила сива вдова.
    Ти повинен кричати крукам:
    Око моє бачить все,
    Навіть плями чорнильні
    На сторінках манускрипту
    Папи Сільвестра ІІ – чаклуна та містика.
    Ти повинен оздобити тріснутий глек
    В якому носили вино сподівань
    Намистом весталки,
    На могилі якої досі росте кипарис смутку,
    Хоч пройшло вже дві тисячі літ звіробою.
    Ти повинен.
    Бо твоє королівство джерел
    Перетворилося в шал
    Оленя.



    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  18. Шон Маклех - [ 2023.11.03 00:46 ]
    Самайн: жмуток трави
    На галявині падолистового вогню,
    Де трава кольору смутку – жовтого
    (І все таки… Все таки…)
    Всі шляхи сходяться до пагорба сумнівів
    А двері таки відчинені – в імлу іржаву.
    Ми стоїмо на межі світла і темряви,
    Язики вогню
    Лижуть наші недовершені сни,
    Що ховаються в порожнечі дольмена –
    Та зникайте собі де завгодно,
    Хоч серед шелесту очерету,
    Тільки не в зеленкавих хвилях неминучості:
    Бо не море то, а рівнина
    Слів.
    Невже торкаючись крила Ночі
    (А ніч оця – теж птах)
    Патерицю поставлю як заборону,
    Як знак окличний із пісні майбутнього –
    Колисайте: серед тьми заборон
    Смоляне серце колючих сосон
    Едем країни Зелених Паогбів.
    Доля.
    Пасіть краще на вересових горбах оленів –
    Худобу вождя потойбічного клану:
    Не плач, торкаючись ялівцю. Мовчи.
    Лишаюсь легендою на межі світів –
    У ніч Самайну, коли бубон
    Стукає в скронях офірою.
    Між віршем і світом вогню
    Бути. На стежі кентаврів.


    Написано в ніч Самайну біля кромлеху в світлі вогню загубленим пером старого крука і соком горобини. Називаю Савань Самайном по традиції красного письма.... :)


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  19. Сніг на голову - [ 2023.10.24 16:21 ]
    Ехекатль

    я свідчу сьогодні вам про те, що бачив
    я свідчу вам сьогодні про те, що чув
    я свідчу вам сьогодні про те, що відчував


    дмеш мені у вухо
    тепло
    судини розширюються
    бевхає в голові
    і стає гаряче від твого подуву
    боже що носиш равлика на грудях
    здох він давно
    всохся
    впав під ноги зашкарублим смаркотинням
    ракушку носиш
    в яку дмеш мені у вухо
    скликаючи мавп на бойовище
    що гупають лапищами по землі
    гудять зубоскалять
    дмеш мені у вухо
    хочеш щоби оглух чи почув
    по/не_чув вереску гавкоту плачу

    дихаєш в рота
    кажеш живи
    повітря рухоме як твій хвіст
    вповзає мені в груди змією
    в'є гніздо
    пробурює ходи до судин
    для потоків свіжости
    для вітрів
    дихаєш мені в рота
    маски червоні танцюють поперед очі
    скрикую
    і народжуюсь вдруге

    котиш планету під моїми ногами
    вчусь ходити заново
    дзьобом підпираєш спину
    впираєшся в плечі
    як мати качка підштовхує каченят до води
    так ти мене
    обачливого лякливого
    рвучкого поспішливого
    падаю обличчям у воду і
    виринаю на іншому березі

    час Сьомого Сонця настав


    я свідчу вам сьогодні про те, що жив
    я свідчу вам сьогодні про те, що не жив
    я свідчу вам сьогодні про те, що живу


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Гельґа Простотакі - [ 2023.10.09 18:00 ]
    довіряй смерті
    довіряй смерті
    будь там де ти зараз є
    не тікай на бога
    інакше перестрінеш її у дорозі
    і загубишся для дому
    тож лишайся на місці
    аби встигнути надихатися
    а тут вітер такий
    що вдих не потребує зусиль
    а тут вітер такий
    що видих вихлюпується
    наче хвиля на берег
    і стає туманом
    вітер бігає як хлопчисько
    з горбу високого тиску на горб низького
    а десь поміж ними сусід
    намагається стати на рівні ноги
    та не виходить

    вдихаю вітер
    а з ним скрипучу сіль
    й скляний гачок на довгій волосині
    вона у небо тягнеться ген-ген
    дзвенить немов струна

    боже
    ти чуєш
    клює

    09.10.23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Гельґа Простотакі - [ 2023.10.06 11:23 ]
    там де слова знаходять вихід
    там де слова знаходять вихід
    з-під каміння й течуть глибокою рікою
    я роздягаюся купаюся нагою
    аби почути цю розмову тілом

    пірнаю аж до дна як вистачає духу
    шукаю перли мрій під товщею німою
    вони злучають сонце і долоню райдугою
    низаю в тиші берега намисто

    в мовчанні сонце висушило ложе
    перетворило на пісок мої перлини
    не бачу райдуг тільки маревну долину
    що нею йду і спрагло кличу воду

    22.12.19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  22. Гельґа Простотакі - [ 2023.10.06 05:26 ]
    кохання надихає
    кохання надихає
    а любов змушує замовкнути
    і сама мовчить наче сонце
    чия повнота не свідома своєї величі
    чия щедрість не свідома своєї винятковості
    чиї чорні плями свідомі своєї чорноти
    проте не поймаються цим

    сонце мовчить
    а земля галасує
    лускає мурашниками
    ворохобиться листям
    непокоїться руном

    кохання про це співає
    любов за це дякує

    05.10.23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  23. Гельґа Простотакі - [ 2023.10.04 00:04 ]
    все що написано
    все що написано
    може бути використано проти автора
    щоб його зрозуміти
    щоб зробити його ім'я вокабулою
    та розмістити після тире словникову статтю
    у якій ім'я перетворюється
    на куцу літеру
    з крапкою на кінці
    на позначення відсіченого хвоста
    він безглуздо смикається
    у чиїйсь несвідомості
    безхвоста ж ящірка живе
    і гріється на сонці
    проте стає самотньою назавжди

    записані слова брехливі
    бо невільні
    крізь впадини живих очей
    леліє пісня золотого трупа

    04.10.23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  24. Гельґа Простотакі - [ 2023.10.01 19:47 ]
    я написав свою книгу двічі
    я написав свою книгу двічі
    прямо і навспак
    прямо коли бризкав
    кипучим атраментом на папір
    навспак коли всотував шкірою
    відбиток написаного
    під шкірою — поклади моєї пам'яті
    яка не забарвлює крови
    і не болить
    проте все міняє
    бо змінює те
    що лишаєш в собі

    я прочитала твою книгу двічі
    прямо і навспак
    прямо коли полюбила
    навспак коли зненавиділа
    аби прочитати її
    відбула надбавне життя
    і померла з тобою


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  25. Шон Маклех - [ 2023.09.21 16:04 ]
    Свічада світу
    Що ми шукаємо
    У нетрях диких своєї свідомості?
    Свічадо втомилось розказувати
    І відчиняти двері потойбіч,
    Темрява втомилась бути,
    Небуття втомилось не бути.
    Знайти хотілось п’ятьох великих магістрів
    Таємного вчення порцелянових горняток,
    А знайшли поле кульбаб,
    Що відцвіли, і лишився пух,
    З якого майструємо собі одяг
    Для зими почуттів, для грудня сум’яття:
    Вічне чекання холодного вітру,
    Вічне блукання-шукання себе чужого
    Всім.
    Мій шлях до грози синьої –
    Давно я не бачив блискавок,
    Давно танці крапель
    Не турбували гострі пальчасті площини
    Листя зеленого кленів
    (А час червоніти – їм, не заграві,
    Час).
    Ступив на шлях, яким мрійники
    Блукають одвічно –
    В черевиках чужих секретів
    І міняють сміх на подарунки тіням
    Тих, хто блукав намарно –
    Не відшукавши жодної маргаритки
    Недбалої осені хмар.


    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.53)
    Коментарі: (6)


  26. Гельґа Простотакі - [ 2023.09.12 14:55 ]
    смерть — необмежене розчинення
    смерть — необмежене розчинення
    за критичної температури життя
    тіло випадає в осад
    а душа стає всім
    в чому розчинятися любила настільки
    що навіть тіло цьому не перешкоджало
    лиш постійно кликало додому
    як з вікна мати кличе дитину

    доля тіла — зотліти
    давши волю теплу

    12.09.23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  27. Гельґа Простотакі - [ 2023.09.10 17:23 ]
    частина
    частина знає про ціле лиш те
    що воно має майбутнє
    а сама вона тільки доданок у сумі
    незмінній від початку часів

    частина шукає спокою
    та знаходить красу
    руху з іншими серед інших
    а ціле знаходить спокій
    ставши простором танцю

    лопать млина наче птаха
    назавжди заручена з небом

    10.09.23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  28. Гельґа Простотакі - [ 2023.09.09 09:33 ]
    час ніби вітер
    час ніби вітер який завжди віє в один бік
    але мені потрібно в протилежний
    тож долаю його опір і ні на що не нарікаю
    навіть дякую
    бо тільки на час і можна покластися
    спертися на нерухоме пасмо хвилини
    що стирчить на шляху мов змертвіле стебло
    присісти на уламок року
    що вкривається пам'яттю неначе мохом
    а подеколи й лягти
    на нескінченне шовкове простирадло
    забувши про ціну такого відпочинку

    якщо час раптом стане
    я впаду долілиць

    08.09.23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  29. Гельґа Простотакі - [ 2023.09.08 11:32 ]
    житейська мудрість
    житейська мудрість
    це система самовиправдання
    без неї сумнів
    безперестанку поглиблює провину
    а провина перетворює людину на сито
    золотий пісок часу просіюється
    неначе тане у просторі
    змішуючись з сонячним світлом
    на ситі ж лишається тільки сміття
    яке час від часу кумедно підстрибує
    коли сито тремтить

    а мудрий на обруч натягує шкіру
    книжок й ворогів
    майструючи бубон

    його мудрість гучна
    переконливо-зверхня
    аби судді почули

    08.09.23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  30. Гельґа Простотакі - [ 2023.09.05 20:37 ]
    головне не злякатися голуба
    головне не злякатися голуба
    а решта дасться за іграшку
    миршавий загиджений братством
    сизий голуб не є символом миру
    та все ж дещо означає
    він користується лапами частіше
    ніж крилами
    він не співає
    а тільки ласо воркоче до самичок
    він талує власну гідність
    і плутається під ногами
    в очікуванні проханого хліба

    я залишаюся в хаті якщо бачу його за дверима
    нашорошуюся зачувши скрегіт кігтів на піддашші
    вклякаю захищаючи голову руками
    коли він злітає віддалік

    символ загрожує крахом моєму життю
    сизий голуб волочить скалічені лапки

    05.09.23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  31. Гельґа Простотакі - [ 2023.09.03 00:19 ]
    старість має жіноче обличчя
    старість має жіноче обличчя
    та статуру
    тіло піддається часові
    м'якшає і розтікається
    округлюється і лагідніє
    очі сльозяться частіше
    і частіше усміхаються до світу
    рухи уповільнюються
    бо зникає мета
    але не сенс
    плечі опускаються
    бо роки важчають
    але не стають даремними

    старість
    в прозорому лоні
    викохує смерть

    02.09.23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  32. Гельґа Простотакі - [ 2023.09.02 20:47 ]
    вічність симетрична
    вічність симетрична відносно розуму
    що у ньому як в дзеркалі
    відбивається час
    тонке та мерехтливе майбутнє
    вкриває вертикальну поверхню
    райдужною плівкою
    наїжаченим промінням
    усібіч стримить теперішнє
    а минуле псує зображення патиною

    вічність росте одночасно в обидва боки
    наче дерево
    якому аби сягнути висот
    потрібно зануритися углиб
    наче перлина
    яка ховає свого єдиного недоліка
    під багатошаровою красою з надією
    що її ніхто не наважиться зруйнувати

    а розум тремтить на межі
    не в змозі повірити в себе

    02.09.23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  33. Гельґа Простотакі - [ 2023.08.31 16:50 ]
    досвід війни робить ближчим
    досвід війни робить ближчим
    досвід залежності
    відбираючи перспективу
    заземлює в тут-і-тепер краще
    ніж будь-який опіат чи медитація
    і нічого немає
    окрім цього дня на краю літа
    метелика на пучці
    смаку кавуна на кінчику язика
    відкласти щось означає кинути за край
    відмовитися — втратити назавжди
    страх увиразнює втіху настільки
    що видається своєю протилежністю

    той хто не вірить в майбутнє
    танцює на власних кістках
    а метелик вколисаний повінню ночі
    западає у сплячку

    31.08.23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  34. Гельґа Простотакі - [ 2023.08.30 21:44 ]
    упорядкування світу
    упорядкування світу —
    занадто велика спокуса
    аби їй не піддатися
    кубик на кубик на кубик на кубик
    і думки виростають в концепції
    ті — згромаджуються в доктрини
    а філософія — наче орендована квартира
    до якої звикаєш настільки
    що робиш косметичний ремонт
    і врешті викуповуєш у власника
    щоб назвати її своєю
    тепле кубельце
    прихисток від світу
    але не від часу
    коли життя обшарпує одну
    на заміну шукаєш іншої
    бо хаос руїн не подібний
    до хаосу лісу
    його витримати важче
    нічне небо викохує в серці свободу
    але діра у даху крізь яку видно зорі
    стає гніздом відчаю

    земля не приймає ідей
    після нашої смерті
    до руїн прийде ліс

    30.08.23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  35. Шон Маклех - [ 2023.08.30 12:29 ]
    Згасле вогнище вовка
    Ти – виноград стиглий,
    Якому ще судилося стати
    Вином солодким хмільним.
    А я лише глек порожній
    З чорної глини світанку –
    Кераміки темних пелазгів.
    Ти – спів золотої вивільги,
    А я лише клекіт
    Чорного бусола відлюдника
    Над дрімучим болотяним пралісом.
    Ти море, в якому втопилося Сонце,
    А я лише мить альбатроса
    Між блискавкою і поривом вітру.
    Над згаслим вулканом книг єретиків
    Незавершена осінь саду Дамокла
    (Не Епікура).
    Трохи терпкої самотності
    Лігва вовка-пустельника,
    Що сторожив ватру – на вершині мрій.
    Якось у чужу п’ятницю,
    Коли вогнепоклонники
    Виглядають блискавку
    Смакую гіркоту перевтілення,
    Гортаючи манускрипти Сивіли
    (О, для чого?)
    Нескінченний мій день-таласса:
    По ньому пливуть човни думок
    До острова Патос.



    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.53)
    Коментарі: (2)


  36. Юлія Щербатюк - [ 2023.08.27 23:59 ]
    Україно, будь! (Хокку про Україну)
    Удар у спину
    Овеча шкура вовка
    Проявилася.

    ***
    Біда у хату
    Вибухи на світанку
    Нечесна війна.

    ***
    Велике горе
    Україна у вогні
    Роки скорботи.

    ***
    У тяжких боях
    Ми боронимо наше
    Україно, будь!

    ***
    Віра у краще
    Допомагає жити
    До перемоги!



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  37. Гельґа Простотакі - [ 2023.08.24 19:49 ]
    я народилася наприкінці лютого
    я народилася наприкінці лютого
    вже дорослою
    вже вагітною
    своїх батьків я ніколи не бачила
    свого чоловіка я бачу зазвичай зі спини
    скоцюрбленого перед монітором комп'ютера
    на якому миготить стрічка новин
    ми були купили квитки до Львова
    та не наважилися вийти з квартири
    квитків не повертали
    хтось поїхав на наших місцях безкоштовно
    хтось четверо хтось п'ятеро чи шестеро
    тепер коли чоловік вряди-годи виходить на закупи
    я молюся за нього і заклеюю вікна ізоляційною стрічкою
    а сонце малює чорні сніжинки на наших стінах
    ще я печу млинці бо масляна
    ми снідаємо млинцями обідаємо млинцями
    вечеряємо млинцями
    робимо на ніч чай в термосі
    тримаємо при собі у кімнаті
    бо не знаємо чи буде на ранок газ
    чи буде вода
    чи буде ще кухня на ранок
    я вже місяць не виходила надвір
    боюся побачити яким стало місто
    з блокпостами шанцями
    загородженими лісами та парками
    людей я теж боюся побачити
    ще читаю багато книжок про славну минувщину
    щоб нічого не знати
    а вдома тепер добре
    вдома найкраще
    десь поділися галасливі сусіди
    тож коли немає обстрілів
    стіни бринять від тиші
    я ще не знаю
    що коли звільнять Бучу
    і дозволять продавати алкоголь
    їхні п'янки поновляться

    коли ж тіло подужало зігнути дугою
    сталевий стрижень напруги
    коли в продажу з'явилися ліки та яблука
    коли весняне небо затріпотіло весело наче стяг
    я вперше усміхнулася

    і розпочала життя з чистої
    але чорної сторінки

    24.08.23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  38. Гельґа Простотакі - [ 2023.08.22 23:53 ]
    з віком все більше розумію котів
    з віком все більше розумію котів
    що йдуть з дому аби померти
    очевидно і їм відоме почуття гідності
    бо помирати соромно
    ба більше
    помирати серед живих непристойно
    живі відводять очі
    щоб не бачити свого майбутнього
    і відвівши
    умить забувають
    а забувши
    зашпортуються знов
    вмирущий стає каменем спотикання
    його спокій лякає та непокоїть

    тож краще піти
    заснути з солодкою думкою
    що цього не побачить ніхто

    22.08.23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  39. Юлія Щербатюк - [ 2023.08.22 07:12 ]
    Кроки осені (хайку)
    Дні коротшають
    Листя падає тихо
    Літо згасає.

    ***
    Кроки осені
    Умиротворення.
    Дихається легко.

    ***
    Мрія матері -
    Щастя її дитини.
    Тепло на душі.

    ***
    Віє холодом
    Скоро настане зима
    У світі, що змерз.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  40. Гельґа Простотакі - [ 2023.08.21 10:20 ]
    поети не вигадують метафор
    поети не вигадують метафор
    вони знаходять їх на березі розуму
    вже відшліфованими до блиску
    колективним несвідомим
    бракує тільки гідного обрамлення
    з вічнозелених слів
    мені ж метафори малює сонце
    своїми відбитками на споді повік
    яскраві наче ліхтарі навпроти вікон
    вони проганяють сон
    сліпі немов кроти
    вони проривають світлові тунелі
    і темрява розсунувшися на їхньому шляху
    видається твердішою за ґрунт
    реальнішою за світло
    масивною та прохолодною

    покладаю на неї надії
    спираюся спиною
    щоб відпочити

    21.08.23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  41. Гельґа Простотакі - [ 2023.08.20 15:22 ]
    час безтурботний мов хмара
    час безтурботний мов хмара
    вільний нічийний
    плине самохіть змінюючи форму
    що її прагне скорити уява
    кажучи
    ця хмаринка схожа на котика
    а ця на слона
    ця на хвилину
    а ця на вічність

    прагне скорити уява
    та насправді підкорює біль
    що залізними пальцями
    пряде з часу цівку дощу
    замикає в обмеженому просторі
    натягує мов нескінченну струну
    від підлоги до стелі
    від стіни до стіни
    заплітає одвірки й віконниці
    як це робить павук
    в покинутому будинку
    тепер кожен часовий проміжок
    під певним світловим кутом
    оприявнюється
    звучить
    і здається що то комар
    заблукав у вусі
    тепер кожен часовий проміжок
    липне до тіла
    від найменшого поруху
    лоскоче
    та від цього не смішно
    а страшно
    і душно і гидко

    біль суне небом
    я тепер — час

    20.08.23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  42. Гельґа Простотакі - [ 2023.08.18 19:00 ]
    продаю себе вроздріб
    продаю себе вроздріб —
    так вигідніше
    впевненість віддаю тому
    хто вміє хвалити
    спокій тому
    на кого можна покластися
    розум тому
    хто може оцінити
    час тому
    хто йому тішиться
    наче дитина

    яка я багата
    стільки спродала

    та буває що мій покупець
    ще не знає що він покупець
    і просто радіє дарунку

    скоро йому
    бідоласі
    доведеться за все заплатити

    18.08.23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  43. Гельґа Простотакі - [ 2023.08.17 16:16 ]
    не маю нічого окрім слів
    не маю нічого окрім слів
    прямокутних дощок
    різнодовгих різнотовстих
    з них я будую хату
    а виходить щось схоже на сарай
    чи сільський туалет
    замість фундаменту —
    зелена поросль мого часу
    на землі що здригається від вибухів та трамваїв
    краї дощок наїжачені перетятими волокнами
    вкриті брунатними плямами моєї крові
    з неї на цвях добуваю залізо
    за методом Рауля
    та поки маю лиш вістря
    подібне до жала бджоли

    воно сяє незмигно
    на дошці що вкопана сторч

    17.08.23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  44. Гельґа Простотакі - [ 2023.08.16 00:24 ]
    вірш не транслює моралі
    вірш не транслює моралі
    він лиш випадковий уламок дійсності
    живий якщо прозорий
    живильний якщо гострий

    дійсність
    розбита думкою
    не засвоюється легше
    зате має більше точок дотику

    дотики світу болять
    так світ стає домом —
    місцем де не самотньо з собою

    16.08.23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  45. Гельґа Простотакі - [ 2023.08.13 17:55 ]
    наша ділянка не обнесена парканом
    наша ділянка не обнесена парканом
    це називається інтегральним простором
    або ж безгрошів'ям
    її вільно перетинають коти їжаки та вітри
    хоча й загорожа не вадила б їм
    прямувати у справах
    перехожі дивляться на наш город
    як на колективну власність
    а особливо на шовковицю
    чиї плідні віти схиляються аж до землі
    довірливо та привітно
    та якби її воля
    вона сама пішла б на люди
    й сипала ягоди
    до пригорщ усіх хто в потребі
    наше добре щедре дерево

    наша добра щедра земля
    наше добре щедре небо
    руйнують паркани
    в моїй голові

    13.08.23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  46. Гельґа Простотакі - [ 2023.08.12 13:24 ]
    люди беруть дітей на руки
    люди беруть дітей на руки
    і спускаються у підвал

    кутають їх у коци
    розповідають казки
    на випередження
    загортають у шепіт
    раптові звуки

    аби не прокинулися
    бо

    діти
    прокинувшися
    доростають розуму
    запитання
    прокинувшися
    шукають відповіді
    ідеї
    прокинувшися
    стають реальністю

    будинки
    прокинувшися
    хочуть постати

    а нікого нема

    12.08.23


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  47. Гельґа Простотакі - [ 2023.08.11 20:23 ]
    дерева обирають рух вгору
    дерева обирають рух вгору
    на зміну смиренності насінини
    приходить смиренність пагона
    єдине бажання якого
    бачити сонце
    галуззя сферично шириться
    доокіл стовбура
    оплітаючи собою проміння
    яке стає стрижнем
    і дороговказом

    дерева долають себе
    туго скручують у серцевині минуле
    піддаються вітрам теперішнього
    не зазирають у майбутнє

    дерева мають одну перевагу
    смерть не турбує їх
    за життя


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  48. Гельґа Простотакі - [ 2023.08.10 13:25 ]
    символ — слово з кишенькою
    символ — слово з кишенькою
    часом прикро порожньою
    порпаєшся в такій перед вітриною
    і сподіваєшся
    знайти щось окрім крихт
    і тканинного пилу в кутках
    відчуваєш ребристість монетки
    але не її ребро
    намацуєш номінал
    але не можеш обміняти цього дотику
    на щось поживніше
    а часом
    кишенька сповнена див
    як дитяча шкарпетка
    різдвяного ранку
    солодощі тішать не тільки живіт
    а ще й очі — блискітом
    вуха — шурхотом
    серце — летом
    барвистого метелика
    серед зими

    якщо не помре
    наступного дня —
    не помре вже ніколи

    10.08.23


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  49. Гельґа Простотакі - [ 2023.08.09 18:08 ]
    писати вірші — добра навичка
    писати вірші — добра навичка
    майже така сама добра
    як навичка пришити ґудзика
    нехитре
    проте комбіноване вміння
    маєш вчасно помітити згубу
    обрати з домашньої колекції
    найбільш пригожий
    на заміну оригінальному
    зробити точні стібки
    міцно зав'язати кілька вузликів
    насамкінець
    не пам'ятаю
    чи навчали цього у дитинстві
    зате пам'ятаю бляшане пуделко
    з ґудзиками і не тільки
    якого я не могла не відкрити
    не розсипавши вмісту
    а розсипавши
    не могла винайти цікавішої гри
    аніж скласти назад

    у дитинстві я не губила нічого
    навіть ґудзиків
    та все ж звідкись взялося уміння
    пришивати на місце утрати
    слова

    09.08.23


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  50. Гельґа Простотакі - [ 2023.08.08 13:18 ]
    мої висновки смішні
    мої висновки смішні
    як коник-стрибунець
    що його я тримала на повідку
    обв'язавши ниткою лапку
    з неприродно вигнутим колінцем
    мої висновки сумні
    як коник-стрибунець
    що втік від мене
    накульгуючи
    мої висновки мертві
    як лапка
    що досі смикається
    на припоні

    я гралася
    правдилася
    я просто гралася словами

    08.08.23


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   46