•  Девочка

Не болей и не жди. Не встречай затонувшие корабли.
Убаюкивай стыд. Пальцы не скрещивай на беду.

•  Мы. Возможное.

Холодно пальцам. На шее колючий шарф.
Мы не держались за руки. Не пили на брудершафт.

•  untitled

Все твои волны и
бури

•  Наброски (случайное)

И тогда защемит, заколет и ты войдешь
в свое прошлое будто бы в тело острейший нож

•  Дженні

Дженні живе за рогом, біля пивниці.
Дженні за фахом – кухар. І часом жриця.

•  Клепсидра

Я – роса на траві, якій зникнути після сходу.
Я – перелесник. Зваба чужа таємна.

•  Будь зі мною

Будь зі мною.
Яблуком вкушеним. Змієм лукавим. Голкою

•  Кат

Кат шкодує відрубані голови.
Плаче, п’є поминальну з перцем.

•  Берлін Берлін... Обміняй моє серце на Героїн...

Місто, в якому я ще не була і не знаю чи буду.
Перше заочне кохання врятує від блуду –

•  Це...

Мій оголений нерв. Моя вибита клином емоція...
Як на металомісткість у тілі жорстка перевірка.

•  Ні. Так. Мабуть.

Ні. Бо ж насправді все добре і нити не хочеться.
Спека між пальців березовим соком просочиться

•  З минулого

Відшукавши пожовклі слова у хистких катакомбах
Після того як все відболіло, ти скажеш прости.

•  Птахи

Я приймаю птахів твого неба до неба свого
Хай летять і тріпочуть, і крилами б’ють по судинах.

•  Лікарняне

Стіни таки нескінченні - стерильно-зелені...
І коридори течуть із-під ніг, і кудись у вікно.

•  Я - ніхто...

Я - ніхто серед сірого пилу і вічних застуд.
Ані ті, ані інші до себе мене не беруть.

•  Минуле

Гортаєш блокнот. Імена і старі телефони.
І цифри як листя торішнє – щемке і знайоме.

•  Є такі...

Є така тиша якої не пережити,
Не перетерти сухими як пил устами.

•  Ти вже був...

Не сприймай мене так. Не сприймай мене ліпше зовсім.
Не лікуй мені ран, не лови і не вір ніколи.

•  Мандаринова пандемія

Оновлень немає, у пошті самотній спам.
Різдвяний синдром, мандаринова пандемія.

•  Шу

Ти мовчатимеш так, що у венах застигне флегма
І зупиниться кров. Навіть рани болітимуть м’якше.

•  Ніч

Ніч. Ні сміятись, ні плакати. Соромно бо
Слабкість наснажує темами й меланхолією.

•  Одуванчики

Одуванчики верят, что ветер один на всех.
Одуванчики веря хмелеют, взлетают, но

•  На Вйо

Бо до тої біди небагато: всього два кроки
Крок до себе самої, а другий... Ну, власне до.

•  З шухляди

Холсты дорог расскрашу неумело
Вечерне-мягким светом фонарей.

•  Крила

Збиваєшся з дихання, з ритму, зі сленгу і
Фламенко думок цокотить у твоїх півкулях.

•  Дерева

І не страшно в порожніх кімнатах? Лукавиш: Ні.
Це загострене «хочеться світла» стискає горло.

•  ॐमणिपद्मेहूँ

Все дається складніше, ніж міг уявити, але
Це трапляється рідше і рідше дається взнаки.

•  Янголущойнознеба

Небо... Не кольору серпня, а швидше шинелі.
Враз замовкаю. Ну звідки тобі це знати?

•  Речі

І ці речі... Як я. Ані змісту, ні вірності.
Ти торкнешся, як Осінь торкається. Жовто.

•  Море...

Ось твоя музика, сходи. Бери і йди.
Ось твої тіні на стінах моїх прозорих.

•  Лялька з червоної глини.

Ти? Або ти? Або… Господи! Хто із них?!
Руку подасть мені в день, що упасти маю.

•  Ще трохи... Ще... Я бачу цю...

Розлучалися так, наче мали зустрітись завтра.
Дивувалися, їли калину, ридма ридали.

•  Вони йдуть.

Вони йдуть. По-одному, за руки, але вони йдуть.
Твої друзі, знайомі, ідуть у туманне нікуди.

•  У крові... Випадкові... Кораблики паперові...

Вже не страшно. Дерева живі і не падають.
Твої руки мовчать, але їм так пасують клавіші.

•  Нечто...

Мне нужен твой голос для ясности и для… Трезвости.
Для долгих гудков в телефонных истлевших будках.

•  Це не ніч...

І зривається слово, неначе від бурі вишні.
І мовчанка, мов кістка у горлі, така ж болюча.

•  Мимовільне

Мимоволі зривати холодні прозорі маски
З перехожих, що як мурахи: туди-сюди.

•  Римований Щоденник Меланхоліка (P.S.)

Сумні фінали довершених починань.
Ти кашляєш в холод долонь і у спеку серпневу.

•  окей

окей ти кажеш. старенький простий наплічник.
в якому лише гаманець цигарки і завбачливо – спіднє.

•  Осіннє

У скриньці поштовій давно не листи, а листя.
Торішнє, зіпріле… Без прожилок і новин.

•  Останнє повернення...

Останнє повернення варте усіх минулих.
Мовчання безцінне, мовчання живе завжди.

•  Йому

Це так особистісно й зріло. Розпачливо довго.
Дивитись на руки (долоні) і бачити путь.

•  Портвейн скінчився...

Сидіти і лічити гільйотини.
Оті, що називаєш ліхтарем.

•  Я легка, наче тиша...

Я легка, наче тиша й так само, мов тиша важка.
Відіспатись. Не спитись. А там уже й скоро Осінь.

•  І ці сни...

І ці сни, що ніяк не прокинутись і не забути.
Ірреальність потужно вібрує найбільше у скронях,

•  Ромашковий сон

Я б тобі приносила маки, або ромашки.
Ми б кохалися на горищі, або у полі.

•  Місто-без-диму

Обернутись востаннє. Й забути це місто-без-диму.
Неслухняне волосся сховати під хустку квітчасту.

•  Це була твоя юність...

Це була твоя юність трави і гарячих полюцій.
Цигарок з татусевих кишень і дешевого пива.

•  Нібисонет

Знімай мене незмінно у ч.б.
Бо колір – це розмиті акварелі.

•  Навіяне...

Це сліпе поклоніння твоїм ефемерним появам.
Уночі, коли паща безсоння розверзнеться надто.

•  Римований Щоденник Меланхоліка. Запис останній.

Ріжу вени, немов розрізаю червону стрічку.
І повіки важкі, і з повітрям втікає сила.

•  Я вже майже...

Я вже майже одне з твоїх збочень, один з твоїх шрамів.
Я зашита в твої підсвідомі бажання і тонкощі.

•  Небо не хоче мене....

Як небо не хоче, то хоч би й у море. Зі скелі.
Бо небо таких не приймає: калік недобитих.

•  Картина. Імпресія. Ню.

Язик. Піднебіння. Чи може тепер піднебесся?
Цілуй мої скроні, бо вже їх цілує вогонь.

•  Сніг. Війна. Дурні.

І прощення не буде безплатним, бо ти – це гріх.
Перетертий холодними пальцями аж до крові.

•  Я не шукаю.

Смішно. Зриваюсь на крик, але досі ні слова.
В горлі здається, не гланди, а тільки каміння.

•  Будеш щаслива

Бо логіка – це не завжди найлегша путь,
І ніч то не завжди хронічна потреба дива.

•  Треба жити...

Візьми мене до рук, неначе пух.
Таку легку, що можу полетіти.

•  Світло. Тепло.

Певний катарсис. Душа мінус тіло. mandira.
Ти не торкаєшся неба. Воно ж бо далеко.

•  Shine on, you crazy diamond!

Хай буде пісок. Не у морі, а так… - крізь пальці.
І хай буде час, ніби добрий приручений пес.

•  Зміни необхідні.

Це нетривке полегшення варте змін,
А віртуальні збочення прагнуть простору.

•  Страта? Не зовсім...

Це не страта моїх ідеалів, це світ похитнувся.
І не ласки лягають на плечі, а тільки хрести.

•  Це одне із проклять...

І так пахло пеніциліном і оцтовою есенцією,
І так чорно в очах і пекельно-холодні руки.

•  Візії. Морфій. Сік.

І ніщо не триватиме вічно. Н і щ о.

•  Чорнильні води

І немає куди спішити бо я - ріка,
І немає куди стікати водою чорно.

•  За мотивами роману "Шрам". Сергій та Марина Дяченко

Мертві не ходять парами просто ходять.
Тіл на бруківці не їстиме хворий ворон.

•  До Н.Н. з любов'ю, або навіяне...

Знаєш, а хворі не пишуть про пишні верби.
Бачиш, у косах не квіти, а тільки оси.

•  Римований Щоденник Меланхоліка. Запис №6.

Рідні околиці снігом хрещені…

•  Від мене до тебе алея з косого дощу

Майже три літа підряд я чекаю осінь.
Знов після серпня не вересень – тільки червень.

•  Только все чаще...

Но ты не из тех, кто тоске воспевает осанну.
И также не тот, кто бы мог ну хоть что-нибудь спеть.

•  Acta diurna

Acta diurna осіннього мокрого міста.
Acta diurna зачинених навстіж дверей.

•  Зимова ремісія.

Просто зимова ремісія плавить мозок
Просто весна не прийде і чекати годі.

•  Друг

Вже так було. І чорно і туманно.
І погляд в небо, як у дошку цвях.

•  Записник Месії.

Я запитаю…
як це бути Месією.

•  Мне ли...

Мне ли нити рвать, ища спасения.
Мне ли от себя к тебе бежать.

•  Римований Щоденник Меланхоліка. Запис №5.

Я не твоя.
Мені бути чиєюсь – не личить.

•  Скука

Скучно мне, Господи, скучно на этой земле.
Пафосом слов не добавить веселья. Не кстати

•  Сміх. Ностальгія. Паролі. Наплічники. Клички.

Нерви один за одним, як слабкі дезертири
мовчки здаються. Здають. Не витримують тиску.

•  Просто - це...

Зможеш – приголуб. А ні, то й ні.
Мене знову зацілує злива.

•  Одне з видінь.

Розпинаю тебе на промінні всіх сонць і зір.
В твоїх келіях замість хрестів – постарілі мітли.

•  Римований Щоденник Меланхоліка. Запис №4.

Кожна краплина дощу – не скасована теза.
Кожна краплина – підказка, загадка, предтеча.

•  Римований Щоденник Меланхоліка. Запис №3.

Забуваємо мовчки. По черзі. Наступний – ти.
Бо не вмію отак наче пластир – одразу й боляче.

•  Римований Щоденник Меланхоліка. Запис №2.

А по венах не кров, а багряне осіннє листя.
І якби по аорті ножем, то стекла би соком.

•  Римований Щоденник Меланхоліка. Запис №1.

Забуваємо ревно (даремно) дорогу в небо.
В цей такий незбагненний такий не банальний космос.

•  Сповідь ***

І дощі упадуть.
Кожна крапля, неначе прокляття.

•  Пісок і Вітер.

Моя ніч, наче голка – тонка і гостра.
На устах напівп’яне, болюче «Доста!»

•  Ти (я так хочу!)

В сонцесплетіння вплітається сонцестояння.
Ти більше схожий на Бога, аніж на людину,

•  Нетутешнє 2

Вигук і ехо, мов камінь, впаде в Черемош.
Верхи уверх, і до сонця дістати рукою.

•  Нетутешнє

Сонячні промені воском стікають гарячим.
Нас перешито на захід. Кривавиться шов.

•  Переходжу на Ви

Переходжу на Ви. Переходжу межу. Кордон.
Наша зона відчуження — наша кара.

•  Сім промовлянь і сім кроків

Сім промовлянь і сім кроків - по слову на крок.
Ноги важкі, наче гріх, та ні краплі покути.

•  Ілюзорність/химерність

Нині згадала усіх і забула усіх.
В темній кімнаті густий, всеіснуючий сміх.

•  Я – вино без вини.

І сміюся отак... Бо інакше сміятись не вмію –
Аж до сліз у розпатлане небо, у вирвані зорі,

•  Зимове

Впала я… Мене, скошену сумом і зрошену ніччю,
Залишили лежати отак горілиць, просто неба.

•  Амур

Слово навиліт проходить крізь тишу.
Хлопчик-Амур, що печальний напрочуд,

•  Навіяне Осінню.

В кожного Осінь своя і неволя – своя.
Як ми любили і падали в листя багряне…

•  Вітер not протяг

Ти замовкаєш, бо звук тут persona non grata.
Ти не шукаєш, а отже, тепер я одна.

•  Місто-дуча і сум-цикута.

Римувати тебе із відчаєм,
А як ні - то себе із пусткою.

•  Вогонь.

Ти заглянеш у вічі. Така вже вдача:
Не спитаєш ні слова, зчитаєш все що

•  Втома. Кофеїн. Риба.

Обдуриш втому. Доза кофеїну.
І обкрадеш себе на сон чи два.

•  Осіннє

Ранок без нікотину.
І за вікном вона.

•  Сон

Ти - це іще ненаписана цифра чи літера.
Слово, що досі у роті мені гірчить.

•  Мозок. Гарячка. Повія. Театр. Речення.

Стеля – константа у формулі мого карцеру.
Очі звикають. Не прагнуть пейзажів інших.

•  Слово біль і дим...

Петлю, або краватку (біс із цим)
Вузлом химерним на тендітну шию.

•  Іграшкове2

Ми просто солдати. Ні, радше солдатики з олова.
Тверді, але все ж іграшкові. В коробках по п’ять.

•  Знаєш, так склалося: люди – хронічні роботи...

Знаєш, так склалося: люди – хронічні роботи...
Я ж недобитий романтик в добу інверсії.

•  ........................

Не вінчаний – відплаканий колись...
Здавалося б забула, відболіла,

•  Строкань Юрию

Отсентябрит. Накроет снегом, льдом и льном,
И не болит. И слишком сыро за окном.

•  ......................

І ширився сумнів півколами по воді
Свідомості. Страх налипав на думки і на мрії.

•  Невтішно-жива

І колись ти обтрусиш похмільну пилюку і сон,
І притулиш порізані нервами пальці до скла,

•  ............

Ти писатимеш щось, про Іспанії, Рими, Валгалли.
Зрештою, це все пусте, ти не був там. На щастя.

•  Марення божевільних

Ти пуста. Ти – це північ і страх.
Тільки шепіт ледь-ледь шелестить

•  ...

Від серпня до тебе. Від Вересня до землі.
Звивисті, змочені в зливах шляхи минають.

•  ...

Тіні густіють. Десь по кутках, під очима.
Знову свідомо мовчанням стуляєш рот.

•  Непевне

Лід не розтане. Зима не мине. Не мене
Намалює мороз на холодному склі трамваю.

•  Захлинаєшся словом „Хочу”...

Серед сотні реінкарнацій обираєш, де ти – Людина.
Серце. Нерви. Наверх спідниця, так як вчили: біленький ситець.

•  Нотатки мандрівника

Доля зав’язує шлях у химерний вузол.
Потяг – намисто з веселих й сумних історій.

•  Море

Море злизало пісок і снодійну втому.
Небо чорніє, ось ось і униз зірветься.

•  .......

Да, люблю! И да, безумно!
После горечи утрат

•  Коньячно-сніжне

Не підозра у зраді, не світ, не півсвіту – зима
Поміж нас розсипалася снігом, вростаючи січнем.

•  Ю.Б.

І спраглі долоні торкалися тіла. Півслова
палкого зізнання, мов яблуко падало в тишу

•  Мирославі Меленчук (твоя Осінь буде ще не скоро)

Ніколи ти не виростеш із літа,
Моя пастельна дівчинко-тепло.

•  Вітряно-листяне

Падало небо периною зливи. Ми –
З дерева листя. Отак летимо... Кудись.

•  Всім тим, з ким прощалася/останні краплі минулого

Як рана припікається вогнем, -
Так серце припікаю сивим сумом.

•  Нам з тобою...

І прокинеться ніч, і нечутно сковзне із плеча.
Поцарапана спина зірками і трішечки сіном.

•  Літо нудне і солодке, немов варення...

Я не просила... А ти не хотів, не вірив,
Що і наосліп впізнаю тебе, бо я

•  Ми/щасливе

Поцілунки – терпке вино, що тече безсоромно тілом.
Причини-но вікно бо трохи я соромлюсь німих зірок.

•  Дощить...

Ніч важка. Аж видавлює шиби і проситься в дім.
На мовчання зривається крик. Не приходь. Не пущу.

•  ....

Дивишся в дзеркало, врода давно не та.
Погляд ясний, що не знав ані сліз, ні диму.

•  Я не буду...

Я не буду порожнім ідолом
На твоєму столі. Прости.

•  Осенний парк

Осенний парк и листьями шурша
Идем вдвоем, рука руки коснется.

•  ......................

І не буде нікого, хто взяв би на плечі хрест.
Це твоя персональна Голгофа – твоє безсоння.

•  Тополя

Ці криниці бездонні. Вітри напилися диму.
Полиновою повінню піниться сиве поле.

•  Осінні галюцинації

Бути щасливою, Боже, яка морока!
Тут серед храмів цинізму любов плекати,

•  Сursor festina. Sta.

Лівою.
Лівою.

•  Критичне (історія з о. Крит)

Так і живемо на різних півкулях раю...
Я тут зимую, складаю сніжинки-миті,

•  Це як втратити розум чи може цноту...

Це як втратити розум чи може цноту,
Це як звістка про страту у день весілля.

•  Примара

Пальці легкі, як метелики, тіло – ефір,
Злизую крапельку сну із розбитої чаші.

•  Ми з тобою/Повернення до життя

І чому в мого тіла така коротесенька пам’ять?
Забуваю цілунки і пристрасть юнацьких обіймів,

•  ...

Крони – вінець коріння,
Ти – невідомий плід,

•  З надією/банально

Ти – мовчазний і тихий,
Я – серед літа сніг.

•  Банально/сумно

Божевілля – пусте, але пахне німою іржею,
Що, отак, безпросвітно вкриває солоні слова.

•  ....

Твої сни, телефонні просякнуті липнем розмови
(Де незмінне: „Люблю” і у відповідь тихе: „Я знаю”)

•  Другу

Падаю в ніч, як у воду листя.
Дивишся в очі, у кару глиб.

•  Ядерна ніч

Ядерна ніч вибухає щоразу дужче.
Як в саркофаг, загортаю у попіл мову.

•  Останній світ

Я печаль свою плавлю у сірий байдужий метал
І вкладаю його у думки і вуста твої. Злитками

•  І коли все пройшло...

І коли все пройшло, і немає ні менше, ні більше,
І похмілля щоранку нагадує: досі жива,

•  ...

Поблизу собору Петра і Павла
в червні 1941 року НКВД розстріляло

•  Покер долі

І серце моє із твоїм у невикритій змові,
Та слабнуть обійми і погляд зривається ниць,

•  Півсвіту під свиту...

Півсвіту під свиту, а світ помістився у жменю,
І стелиться шлях у тумані, немов в молоці.

•  Коридорами мозку...

Коридорами мозку, де спогад, мов хустка картата
(вся полатана сірим) блукає стооке безсоння,

•  ...

Ми з тобою – дві краплі в безодні солоного моря.
Наші світло і морок межують, мов голуба крила.

•  ...

Ця беззоряна ніч довжиною у розпач розлуки
Накриває твій сон оксамитом нездійснених мрій.

•  ...

Не рятують ні кіно, ні книжка.
І чого тобі тепер не спиться?

•  Родинне щастя

Він. Сцена перша.

•  ...

Лялька

•  Кара

Карколомна кароокість.
Кара

•  in death we trust...

Ти дихаєш сумом, а він
Стікає руками поволі.

•  Лезо небес

Обережно ступаєш по лезу жорстоких небес
І на вістря дощу ти пульсуюче серце чіпляєш.

•  Стихії

Стихія I

•  Полова

Це проста аксіома: прийде забуття поступово,
Найсильніші імперії мають колись занепасти,

•  Не вірити, молитися...

Не вірити, молитися...
і знову,

•  Годинник

У моєму годиннику висохло море. Пісок
Сиротливо тулився до скла і мішався із сіллю,

•  А ми висікали на небі свої імена...

А ми висікали на небі свої імена
І зорі тулились до рук, і світили несміло.

•  Земля. Небо. Каміння

Це не наша війна – ми з тобою бездушне каміння.
Нам лежати гріхами на грудях землі і мовчати.

•  Остання твоя любов...

Це буде твоїм прокляттям –
Остання твоя любов

•  Ця ностальгія

Листям пожовклим самотність укриє плечі,
В очі загляне, шукає сумні лимани.

•  Вовчиця

Скільки разів ти хапала лезо,
Бавила вени металом ночі?

•  Леді Осінь

Леді Осінь...
Бо ти ж не чекав і певно що втратив надію,

•  Пурпурові вітрила

Корабель твій забуто і спогади вкрилися пилом.
І Асоль постаріла і більше тобі не кохана.

•  Русалчина історія

Зелена Неділя. Дівчата стрічають весну,
Від хати до хати із піснею водять тополю,

•  Моє місто

Я люблю своє місто: клубочок запилених вулиць,
Намистинки капличок, суцвіття околиць і площ.

•  Дорога

Моїм стрільцям (Н. Новіковій, Ю. Кондратюку)

•  І буде ніч ...

І буде ніч – простоволоса згуба,
І босі ноги сколоті у кров

•  ...

Серпантином дорога стелиться.
Божевільно-швидке авто.

•  ...

А навколо чужа країна...
Помолися за мене, нене,

•  Моїй королеві...

Ти минув, ніби літо, з тих пір
Гірко плаче дочка Страдіварі.

•  Спогад

Пам’ятаєш Карпати, Яремче, гірський променад?
Те вино, що пили ми, мов ліки як завжди – натще.

•  ...

На байдужість твою наштирхнулась, немов на багнети.
Темно-карі сльозяться в німому благанні, а ти

•  ...

Ні нарікань, ні сліз, я так хотіла.
На перехресті тисячі доріг

•  ...

Я не відьма, коханий, то й що, що волосся руде.
Твого серця не крала, бо маю своє і не гірше.

•  Моя самотність

Химерні тіні вгризлися у стіни,
Липке мовчання склеює вуста.

•  ...

І літо - не літо, і сни наче паморозь в травні:
Такі ж недоречні і пальці холонуть ураз.

•  Рідний поріг

Не питай, де мене носило
Всі ці весни, роки, літа,

•  ...

Божеволіє Осінь, відчувши зимове свавілля,
Місто спить тисячами, мільйонами сірих домів,

•  Прощання

Скупе прощання – без прощай-прости.
І на вокзалі порожньо і зимно.

•  ...

Не топлю печалі у вині,
Вечір синій, очі твої – сині.

•  Повернення (невчасне)

Коханий, швидше! Ну які ще вірші?!
Які ще Віги і які ще Торі*?

•  І.Г.

У цьому ж немає і тіні вульгарності -
Ми сваримось часто з тим хлопцем хвостатим

•  Ламаються долі...

Ламаються долі, і лід на ріці, і підбори.
Весна, як чума, увірвалася в місто-руїну.

•  Мовчи і слухай

Мовчи і слухай. Пальцями торкнусь
До губ твоїх. Наказую: ні звуку.

•  Плетиво Долі

Плетиво долі таки химерне -
Міняться нитка і візерунок.

•  Кава

Кожен ранок, мов свято, що радо святкуємо двоє.
Ти гірка і гаряча, тепло розливається тілом,

•  Мої кошенята

Вкладаю спати кошенят:
одне, два, три, чотири, п'ять.

•  ...

Я буду чекати – до завтра, до літа чи смерті,
Крізь колії, сни, телефонні дроти і дороги.

•  ...

Я ще в серці твоїм, але то вже триває задовго, -
Повертатись пора, і розлуки мені не спинити.

•  Ніч

Нам мовчатиме ніч про безсоння відчужених бранців.
Місто спить, ані звуку, лиш вітер лютує і свище.

•  ...

А пам’ятаєш: дурили ранок?
Шукали тіней, ховались глибше

•  Без тебе...

Вже не марю тобою – кохання в душі відцвіло,
пелюстки облетіли, у полум’ї смутку згорівши.

•  ...

Ні дверей, ні сходинок у небо.
Тільки мрії – бризки кришталю.

•  Роберту Планту

Ти кохав лиш її - свою Музу: найкращу, єдину.
Ти білявий юнак… Повен сили, натхнення і мрій.

•  ***

Ледь солоний на смак і шалено приємний на дотик.
Наша пристрасть – ріка, і ми втішені тонемо в ній.

•  ...

Цитьте, демони стоголосі!
Мені смуток, а вам забава.

•  ...

Я тебе відпускаю! І з вітром розвіюю чари...
Хай засудять і стратять ці заздрісні очі людські!

•  ...

Ранок як ранок – трішки кави, більше Кафки.
Подружній секс – з одним оргазмом (для нього).

•  ...

Надвечір’я ясне зорековдрою падає долу.
День натомлений, сірий од мряки осінньої, стих.

•  ...

Нових ми не відкрили континентів,
та й не для нас, на жаль, творив ван Рейн.

•  ...

Поведеш мене любий? За руку візьми і веди.
Я заплющую очі і серцем дивлюсь в далечінь.

•  ...

Я влюблена, но право же нелепо
об этом говорить в сей смутный миг.

•  ...

А ніч така – забутись у коханні!
Хоч можна в житі чи копиці сіна.

•  ...

Щемить…
Ще мить - і серце моє розірветься з розпуки!

•  ...

Я тобі не дружина… я на щастя тобі не дружина,
і мабуть не коханка, бо те, що між нами, то інше…

•  Осіннє

А журавлі летять… І ти летиш…
І осінь відлітає за тобою…

•  Куртизанка

Не вір мені, мені й моїм долоням,
вони несуть крім радощів і втіх

•  Донечці

Так смішно мружиш очі – от же ж хитра.
Чого насупилась? Манюня, щось не так?

•  ...

То вже, напевно таки, параноя -
бачити все до найменших деталей.

•  Осінь

Моя осінь… Незвідана… Меланхолійна…
Пряде туман, дощем гаптує ранок

•  Последний разговор

Не говори мне грустных слов прощанья,
не говори мне страстных слов любви,