Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Софія Кримовська (1979)

Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   ***
    Сиділа захмеліла і німа,
    крутила кутик чорної хустини.
  •   ***
    Пахне вечір димом і узваром,
    Гупаються груші у траву.
  •   ***
    І раптом шибку в хаті затрясло,
    і зойк прострелив тишу, наче куля.
  •   ***
    Повисла на фіртці, неначе на хмарі,
    а мимо роки і закохані пари,
  •   ***
    Тоді іще літалося обом,
    І мірялися мрії, як обнови.
  •   ***
    Ти був моїм до кінчиків думок,
    ти був моїм так довго, аж до серпня.
  •   ***
    Які п'янкі у тебе... Ні, та ні!
    Твої цілунки не бентежать більше.
  •   ***
    Літо - як спалах, як вічна примара:
    Спека, роботи навала. Так мало
  •   Рай імені Третього Інтернаціоналу (уривок із поеми-фрески)
    Як буйно квітнуть уманські сади!
    Як вірші розтікаються папером…
  •   Люда (уривок із поеми-фрески)
    Людмила вийшла в люди –
    вступила в інститут.
  •   ***
    Там, де світло колише згадку,
    наче тінь на стіні кімнати,
  •   ***
    Цей чоловік
    цілий вік
  •   Колишній
    Білі галузки – їжачиться іній. Зима.
    Чорна шипшина, торішня листва під ногами.
  •   ***
    Зустрілися двоє (у черзі, метро, лікарні),
    про щось говорили (про вічне, війну і кару),
  •   ***
    Коли брехня, заплетена вінком,
    на хамську шию одягнеться лавром,
  •   Дванадцять місяців
    Березень
    Пом’якло небо, спінило ліси.
  •   ***
    І вечір був, і билася вода
    у скло вікна, немов звала на поміч.
  •   ***
    А доки наш Мишко маленька миша,
    допоки ще дає ночами спати,
  •   ***
    Саме бузок зацвів,
    саме бралось на спеку.
  •   З непрочитаного чоловіком
    Можна, я цілуватиму день у губи,
    поки ти спатимеш? Звикаю потроху, любий,
  •   ***
    Йду в пізню ніч сама,
    кроки - слідом луною.
  •   Прихильникам(цям) рускава міра
    Уміє читати – фейки,
    писати – паскудні коменти,
  •   ***
    Зворушлива така, як перший сніг.
    Така ж легка, як він... Але направду
  •   ***
    І день спаде халатиком під ноги,
    і ніч огорне плечі, й поведе…
  •   На Сході
    Тут Україна, хвора на амнезію,
    виглядає зі Сходу на БеТееР-і месію.
  •   Вартовий (пародія)
    Така мелодія сумна
    у півпорожній залі.
  •   ***
    Згадку перейти б у греблю,
    стишити роки баскі.
  •   ***
    Стишені кроки і два силуети вночі.
    Сині заграви небес і далекі громиці.
  •   ***
    Час вистигає. І точки кипіння в минулім.
    Стигми долонь замість віри – і, зрештою, все.
  •   ***
    Така задуха у трамваї,
    юрба і лайка з матюком.
  •   ***
    Небо. Небо моє рябе.
    Небо в’язане із меланжу.
  •   ***
    Де захлиналися слова,
    де світ, обвуглений димами,
  •   ***
    Мій сильний, мій прекрасний, мій крутий!
    Притиснусь – обпікаю всеньке тіло.
  •   ***
    Ти її відпускав.
    А над містом збиралися хмари.
  •   ***
    Не чорний біль, а біла заметіль –
    між нами пересніжені дороги.
  •   ***
    Забрали сина, кров її та плоть…
    Сади цвіли укотре біля хати.
  •   Відвертий сонет
    І завмирало серце, і пливло
    усе: шпалери, стеля і полиці.
  •   ***
    І ти прийдеш, коли засипле сніг
    усі шляхи і спогади, і мрії.
  •   * * *
    Вимолю в Бога країну для себе, для сина,
    для бабці у черзі по пільги, для цілої черги.
  •   ***
    Господи, скільки дерев на узбіччях надій!
    Тіні такі, що ні сонця, ні просвітку, ані
  •   Спец
    Він бачить три метри у скло на своїм шоломі
    Вона – чисте небо в мереживах прапорових.
  •   ***
    Він вірить у диво, іде на площу,
    прапор несе і вигукує гасла,
  •   * * *
    Квітує. Вірить у дива.
    Красива, наче стигле літо.
  •   * * *
    Як я люблю Тебе і ці дощі!
    Згорнутись по-котячому у кріслі
  •   ***
    Душа лягла у мережу.
    А краще би лягла у ліжко.
  •   ***
    День оцвітав, і просилося серце в руки,
    ніби руде котеня чи кудлатий песик.
  •   ***
    Коли цей святковий день
    лежав, ніби п’яні вишні
  •   Вірші не для дітей (Пародія)
    Були це ніби вірші для дітей…
    Щось граб собі приладив на коліна,
  •   ***
    Падалось у слова, як у трави,
    неначе вперше.
  •   ***
    Мусила бути відвертою,
    наче прочинені двері.
  •   ***
    Важко на серці Галі,
    важко й мені. Про вічне
  •   ***
    Вино. СМС. І твій голос на тому боці
    моєї країни, твоєї країни,
  •   Дівчинка з хвостиком
    Ця дівчинка з хвостиком ходить за нами хвостиком.
    Кажуть, у неї мама живе у Франції.
  •   ***
    Темно-коричневі двері,
    дівчина – зверхні манери.
  •   ***
    Печалі, печалі, печалі…
    Подруга їде в Почаїв,
  •   ***
    і снився ліс і снилися дуби
    і ще вовки у Грековому лісі*
  •   ***
    І спеки не було. Глибоке небо тане
    і оцвітає день, і сиплеться дощем.
  •   Пародія "Крізь одежу прозору"
    Бережи мою мрію,
    І мережки свої.
  •   Пародія "Зливи"
    З-поза хмар пробиваються зорі зухвалі.
    Побудили, кохана, ми вже й ластівок.
  •   ***
    Привітався: «Доброго дня!»,
    а почулося: «Скоро осінь…»
  •   ***
    Зимно.
    А літо давно продукує спеку.
  •   ***
    Квилить вечір чайкою,
    день розтав поволі.
  •   Спекотне
    Така відвертість – аж сукня липне.
    І ти ще трохи – і не до слів.
  •   Слів метастази
    Слів метастази.
    Кажуть, обрАзи
  •   ***
    Місяця серпик повис на груші.
    Тінню сидить у своїм дворі.
  •   ***
    І погляди, і руки-медоноси,
    і квітка тіла, і роса на цвіт,
  •   ***
    Не склалося, не сталося. Іди
    любитися у слові, як у сіні.
  •   ***
    У нас на двох були такі дощі,
    і кілька слів про тих, які не стались.
  •   ***
    У хаті прибрала, помила до блиску,
    опари на паску поставила миску,
  •   ***
    Така несходжена межа,
    такі нестоптані сандалі.
  •   Світ...ло...тінь (пісня)
    Світло тут, поміж нас, і зовні.
    На кордоні – вікна квадрат.
  •   ***
    Ну як тобі з нею?
    Як після мене з нею?
  •   ***
    Поезія як вода.
    То танеш у ній, то тонеш.
  •   ***
    обабіч неба рікам сняться ноги
    русалчині
  •   ***
    Словом ділитись, ніби скориною хліба.
    Дихати легко небом, свободою ніби.
  •   ***
    Бога із Храму вигнали.
    Сказали: «У нас ремонт!»
  •   ***
    Зафіксовані факти. А болі фіксовані де?
    Світ для обраних нині. Поділено, продано всоте.
  •   ***
    У долонях весна -
    так останні сніжинки тануть.
  •   Зрада
    Душа – на відстані плювка,
    І слово – курява береться.
  •   Шовком коси манила (пісня)
    Вона дива чекала. Тиждень.
    Аж посивів каштанів ряд.
  •   ***
    Звихрені коси, в росі чоло,
    ноги немов із вати.
  •   ***
    Небо каштанам голови крутить,
    світле і добре, і вірне по суті.
  •   ***
    У неї в хаті пахне полином,
    парфумами і часом пирогами.
  •   ***
    Вода, мов небо. Небо, як вода.
    Іду босоніж, не тону, не тану.
  •   ***
    Дивиться в очі тихо.
    Вік при дорозі. Вік.
  •   ***
    Ніби літо і ніби ні.
    Мерзли півники* біля тину.
  •   ***
    До шибки ще летіли комарі,
    і вечір лип на скло вологим носом,
  •   ***
    А за межею буде світло
    і дрібка солі на хлібині.
  •   ***
    Мати сіяла сніг у світ
    і дивилась у вікна тоскно.
  •   ***
    І зірвалася пісня із п’яних губ.
    І пішла у танок по колу.
  •   ***
    Плаття м’яте. І губи м’ятні.
    На годиннику скоро п’ята.
  •   ***
    Блукала думка. І душа брела,
    заточуюючись у тумані злегка.
  •   ***
    Солодко плакалось. Так молитви і вірші
    ходять душею і бавлять торішні сни.
  •   Подруга
    Коси вона фарбує –
    їй не пасує срібло.
  •   Відпустка
    Заплющую очі – на старті
    у мрію, у думку, у космос.
  •   ***
    Перший сніг розучує колядки:
    «Коля-коля-коля-колядин…»
  •   ***
    На тім кінці любові падав сніг,
    сивіло небо хмарами щоранку.
  •   ***
    Вітер босоніж ходить –
    вим’яті спориші.
  •   ***
    Таврує в пам’яті трава
    оте торішнє.
  •   ***
    Цілком реальні спогади про те,
    чого насправді не було ніколи.
  •   ***
    Вечір пахне димом. Туманіє.
    День до бильця притулив чоло.
  •   Вчителька
    А над містом сивіють сутінки,
    кіт умоститься на колінах.
  •   ***
    Так величаво, немов би не двір, а кастинг,
    вішає з миски білизну. І кличе Катьку.
  •   Трохи
    Здається, осінь марила дощем,
    а я тобою.
  •   ***
    Любий, я виросла в іншім болоті.
    Нас не навчали приносити жертви
  •   ***
    Де ластовиння тільки-но на носі,
    весну малює, дошкуляє трохи,
  •   ***
    Благословлялося на день.
    І квітень тротуаром
  •   ***
    Така тоненька грань, ось-ось - і рветься нитка.
    Такі гучні слова - а пороху у них.
  •   ***
    Перевтілення першого квіту на темні ліси,
    перевтілення темного лісу на сни білопінні.
  •   ***
    Мені наснився уманський шинкар,
    зарізаний в минулому сторіччі.
  •   ***
    А я тебе ховала у собі,
    на денці серця, так, немов у скрині.
  •   Слово
    Слово, неначе клітина, ділилось на речення.
    Слово між нами було, безсумнівно, приреченим
  •   ***
    У полі два дубки схиляються до купи.
    Сошейка вздовж полів до міста на базар.
  •   ***
    Ти від мене ідеш. Ти відходиш, як позаминулий
    рік, снігами пропахлий і димом, і зрадами теж.
  •   У Львові
    А я ходила по дахах, і навіть у автомобілі
    ганяла містом аж підхмарно.
  •   ***
    Зненацька з пам’яті, як яблуко з гілля,
    зривається твій погляд перестиглий.
  •   ***
    Ні перемін, ані крапок над «і»,
    Ні стежки, ні вікна, ні навіть ніші.
  •   ***
    У затінку пліток, де я – це я,
    а писане роками – тільки порох,
  •   ***
    Коли полином поростуть слова
    і відболить душа, і заніміє,
  •   ***
    Коли розтане срібна пелена
    скрипучих зим і скресне крига біла,
  •   ***
    Стою між тіней, ніби межи стін.
    Гортаю згадок вим’яті сувої.
  •   Розстрільне
    Заліг на сайті, як у бліндажі,
    (зірки ледь-ледь блиснули на пагонах).
  •   ***
    Я плакала у тебе на плечі.
    І ти, такий чужий і рідний дуже,
  •   ***
    Ці погляди вічні, як небо над сивим лісом,
    коли на зорі роса, як мільйони сонць.
  •   ***
    Білий світанку дотик,
    зірка на небі тане.
  •   Коштовне
    Я не шукала слів коштовних.
    А ти і бірюзу, й рубіни,
  •   ***
    От на порозі четвертих боргів
    знову втрачаєш роботу.
  •   Лабіринт (щоденник невідомої)
    О скільки літ, о скільки довгих літ
    ми йдемо лабіринтом. Він без краю.
  •   ***
    Там, де гріються ружі на білім причілку вікна,
    де полохає люд собача, не припнуте завчасно,
  •   ***
    Коли була я сонцем і вчилася літати,
    ганяючи хмариння і птаство вусібіч,
  •   Про Андрійка
    Мама пішла в магазин по харчі,
    тато голи на футболі лічив,
  •   ***
    Я притулку шукаю у слові, а цуцик – у буді
    (тільки б слово моє не садили на довгий ланцюг).
  •   ***
    У вимірах вогню лише затвердла глина,
    у вимірах води – тумани і сльота.
  •   У-двох
    Так сови сплять, напевне, згорнувши сиві крила,
    і очі синьо-чорні ховаючи у тінь.
  •   Сад (триптих)
    Дід вирубував сад,
    бо податку не міг платити.
  •   ***
    У слові заплуталась, ніби в сорочці, яку
    відкинула похапцем я (або ти) на підлогу.
  •   ***
    Я б мала утекти із цього міста
    в америки, італії. Та я
  •   ***
    Маленька кухня два на два.
    Солодкі запахи ванілі.
  •   ***
    Де Схід і Захід тягнуть за кінці
    канат із тих часів, де Схід – Камчатка,
  •   Реінкарнаційне
    Ще небо тільки-тільки сповите у колисці.
    Ще хмари не набрались ні снігом, ні дощем.
  •   не…БОЖЕвільна
    крізь ніч перейде у ранок
    зашпортуючись на снах
  •   ***
    І ти не ти, і я давно не я,
    а тіні снів, або життів минулих.
  •   Надміру
    Коли в мені ще тільки бруньковіли
    слова і рими, ти уже посивів.
  •   Весна
    Бажань - ой-йой! Лише лічи:
    пальто, каблучка і ключі
  •   ***
    Остання твоя печаль
    наче моя перша.
  •   ***
    Пам’яті перестінки.
    Згадувати не варто.
  •   Зітри
    Забудь мене. Із пам'яті зітри,
    мов сон, який до півдня не розкажеш,
  •   З ребра
    Ти, може, створена з ребра,
    але які були то ребра!
  •   ***
    Зцілила я тебе від самоти і суму,
    від пасом павутинь на ніжності. Люби!
  •   ***
    Де веранди плечима туляться
    і будинкам віками тісно,
  •   ***
    Любов не замести снігом,
    не вбити, не поламати.
  •   ***
    Вечір цей хижо дивиться –
    гірко і сумно знову.
  •   ***
    Небо виблисне синехмарно,
    зарегочуть старі страхи.
  •   ***
    В таку холоднечу вірші (і ті) дзвенять,
    ніби бурульки, які обліпили місто.
  •   ***
    перелицювати любов
    не можна
  •   ***
    Нині поезія поза законом
    логіки. Власне, і логіка також.
  •   ***
    Що не кажи, а у мене уперше так
    через роки і століття. (Невже? Уже?)
  •   СЕРЦЕ
    СЕРЦЕ те саме СОНЦЕ
    зігріває тіло
  •   На папері
    А на папері насіяно снів.
    Може, вони проростуть почуттями?
  •   ***
    Зеленими були мої слова.
    Їм дозрівати б, щоб тобі медами
  •   ***
    На вікні вистигала кутя,
    мати страви лічила і ложки.
  •   Мої тридцять три
    Здається, мої тридцять три будуть сніжними.
    Упнуся укотре у небо не думкою – ріжками.
  •   Коли вицвітає рік
    Коли вицвітає рік, коли відлітає в грудень
    останній листок життя скупого календаря,
  •   Гороскопи
    - То Змія, то Дракона – подуріли!
    Я розумію Кролика, Свині.
  •   ***
    Повна пазуха… віршів. Ти
    не прогав поміж них свої.
  •   ***
    Так шляхи біліли.
    Ніч. Авто. Зима.
  •   ***
    Де дуби докупки хилять голови ясні,
    де співає сивий вітер полю «Ясени»,
  •   ***
    Десь і щось я знову недомріяла,
    між рядків читаючи листи.
  •   ***
    Ти мій лицарю сивий, романтика вийшла із моди.
    Я твоя королева, остання з усіх королев,
  •   Ні початку, ані кінця
    Ні початку, ані кінця.
    Дріботіла по східцях пам’ять.
  •   ***
    Сповивала вчора на світанку мрію,
    сірооку, дивну…
  •   ***
    Сіє густим дощем.
    Вітер волоче сміття.
  •   А дівчинка пише
    А дівчинка пише вірші,
    кульгаві, недобрі. Та
  •   ***
    Цього року Святий Миколай не долає заметів.
    У кишені завчасно напхав кольорові буклети
  •   ***
    Як через кальку - контур
    рук на шибках віконних.
  •   Що тобі сниться, хато? (пісня)
    Що тобі сниться, хато, в дощ і морози люті?
    Чи не болять в негоду рами і стін шматки?
  •   ***
    Люстерко тріснуло, а ти
    не бачиш і підводиш очі.
  •   ***
    Снігом бавиться пізня осінь,
    снами дражниться ніч в авто.
  •   ***
    розплавлені сутінки
    не опечись
  •   ***
    сповивай мене ноче
    по руках
  •   Або…
    А може не робитимеш аборт,
    не вб’єш дитя, зачате випадково?
  •   ***
    Лексуси і банки,
    бутіки і вілли.
  •   ***
    Інів ранковий парк.
    Небо у гайворонні.
  •   Осінь – тонка поетка
    Осінь прийшла і сіла поруч на лаві в парку,
    перебирала листя жовте. А я листки.
  •   ***
    Наостанок були слова
    і холодна рука, як вирок.
  •   ***
    одяг на долівці
    світла ледь на тіні
  •   ***
    Щастя моє. Куце.
    Ніби мале нині.
  •   ***
    У тебе всього вдосталь,
    і слів, і уже фобій.
  •   Жінка
    Я просто жінка. Просто жінка я.
    П’ять букв у слові – ну куди простіше?
  •   ***
    У калюжах небо.
    Кораблі-каштани.
  •   ***
    Коли мені було п’ятнадцять,
    ти мав і досвід, і вагу.
  •   Вона дива чекала
    Вона дива чекала. Тиждень.
    Аж посивів каштанів ряд.
  •   ***
    Отак і айстри вицвітуть усі,
    як швидко розлетілися кульбаби.
  •   ***
    Несказана, неспівана, неспита,
    неюна, несолодка, як тоді.
  •   Щастя приїде
    Щастя приїде потягом.
    Візьме плацкарт і чай.
  •   Мандрівне
    Обмити втому у Дністрі
    і посуд вимити дочиста.
  •   Джаз
    Моя мелодія вітрів
    несе тобі у вікна листя.
  •   ***
                              О.
    А я вчетверте випила жалю
  •   Пародія ("Понесу міледі")
    На руках без втоми понесу міледі.
    Де ж ти так роз’їлась, серденько моє?
  •   ***
    Сиротіє село. Бо у місті, звичайно, легше –
    супермаркети є і робота така-сяка.
  •   ***
    Вона фарбувала життя, як годиться, яскравим.
    Ні фарби жаліти не стала, ні рук, ні колін.
  •   ***
    У лісі дощі інші.
    У лісі дощі тиші.
  •   Про Царя Гороха
    Біля ставу на леваді,
    де рясніють будяки,
  •   ПА-ДЕ-ДЕ НА ХВИЛЯХ (пародія)
    Ми в нічному морі в стилі «ню».
    Що у нас, кохана, у меню?
  •   Однокласниця (пародія)
    Я королеві чаю націдив
    і джему абрикосового норму.
  •   ***
    Голуби бентежать тишу.
    Що то жити нагорі!
  •   ***
    Пилом і полином перехрестя ляже.
    Ти зібрався, кажуть, у важкий похід.
  •   лю
    смикаю за рукава час
    то щоб швидше а то щоб став
  •   Компот (пародія)
    Падіння яблук, зовсім ранніх,
    в давно некошену траву…
  •   ***
    Розпорола сукню літу
    осінь. При надії тісно.
  •   ***
    Сині айстри схололи, долоні замерзли. Кишень
    недостатньо для серця. А зимно найбільше у ньому.
  •   ***
    Твоя відстань до сина більша,
    аніж Місяця до Землі.
  •   Набоїв мало?
    Мисливець ти. Вполюй мене. Та ну!
    Хіба набоїв мало? Чи таланту.
  •   Мій солодкий рогалику
    Мій солодкий рогалику, мій шоколадний пиріг!
    Моє ніжне суфле, або краще рахат із лукумом,
  •   ***
    Антологія болю. Хронічного. Вже не до сліз,
    коли тіло звикає віками повзти і сахатись,
  •   Коханка
    Душа забилась у куток,
    трусила тіло лихоманка.
  •   ***
    світ сивий-сивий наче тінь лісів
    корону неба приміряти важко
  •   ***
    Міряю слово болем.
    Болі – словами. Радше,
  •   ***
    Село селом. Похилені двори,
    дерева з омелою як вервечка.
  •   ***
    Як солодко, як боляче, як дивно
    заплакати над римами твоїми
  •   ***
    У селі згоріло кладовище.
    А палили ж бур’яни, гілля.
  •   Молитва
    В останню ніч торішнього страху,
    у першу ніч прощення і прощання
  •   Залель
    Залюль мене, залель, заколиши
    і залюби як люблять раз на вічність.
  •   Тіні
    Щось на тім причалі є,
    неприховано-прощальне,
  •   ***
    Ти мою печаль позолотив
    голосом солодким. Хай недовго.
  •   ***
    Весна лягла в обійми – і розквітла.
    Цей світ уміє міцно пригортати.
  •   Віконне
    День зачинався прісно.
    Вікна транслюють січень.
  •   ***
    Може, сон – то не сон, а ілюзія білих модрин.
    Може, біль – то не біль, а статичність емоцій і тіла.
  •   Чернетка в томику Франка
    Засохле листя у «Зів’ялім листі».
    Чернетка з дев’яностих – кілька слів.
  •   У серцевині квітня
    За білизну зачепились хмари.
    От і сохне майка третій тиждень.
  •   Ранок
    Ранок сивий-сивий.
    Дощ у вікна, вітер.
  •   ***
    П’ю із долоні сни.
    Любий, шалена спрага!
  •   ***
    Біля сільського храму
    підсніжників білі хмари
  •   ***
    Стільки втеч у минуле. Майбутнє – ілюзія мрій.
    Захололі у пам’яті білі сніжинки і квіти.
  •   ***
    Змаліло у душі. Весна, а сніг.
    Прогнози обіцяли плюс п’ятнадцять.
  •   ***
    Він мільярди лічить. Я – борги.
    В нього – вілли, в мене – півкімнати.
  •   ***
    Липне ніч метеликом до скла.
    Липне сумнів холодом до віри.
  •   ***
    Я уже запізнилась у той мандариновий рай,
    що мені обіцяв ти у січні. В тюльпановий також.
  •   ***
    Лютує лютий. Справді, ще зима.
    Таксист на гривню поступився. Радість.
  •   ***
    Птахів пустила і пішла у час,
    за обрій, бо збиралося на зиму,
  •   ***
    Ще тріпоче ніч
    на плечі, як шовк
  •   Відлихо
    Крига. Зими кайдани.
    Весни. Та де ті весни?
  •   Я хочу весни
    Весна. Календарна. Снігу
    ще стільки. І стільки суму.
  •   Художник
    Дід був маляром. Батько – трохи.
    Мати шила хрестом, по-моді.
  •   ***
    Не спалюй спогаду в мені
    останнім словом. Хочу тиші.
  •   Темні
    Дивні ми, чоловіче.
    Плакати би і годі.
  •   Надія (чоловіки, сьогодні 8 березня!!!)
    Світ поділено навпіл. Звісно,
    чоловічий і наш, жіночий.
  •   Гостя
    Прийшла і сіла. Гепнулася тобто
    у давнє крісло. Ексцентрична пані.
  •   Нічого не помітиш
    Нічого не помітиш у снігах.
    Прозорий простір метений вітрами.
  •   Зацілуй мене голосом
    Зацілуй мене голосом. Можна
    я сплітатиму звуки у пісню,
  •   Щодень
    Будильник. Чайник. Яйця і батон.
    Маршрутка. Офіс. Кава. Секретарка.
  •   Білому світові
    Білому світові – Господи!- як же болить
    білому світові чорна ненависть і заздрість.
  •   ***
    Коли світанки перемелють
    холодні ночі в чорну каву,
  •   Переосмислення
    Такі переосмислення світів.
    Снігам болять і солі, і лопата.
  •   ***
    Колись життя натягне тятиву
    і вистрелить наосліп і в останнє.
  •   ***
    Повітря знов подібне кришталю.
    Дзвенять у ньому неопалі вишні.
  •   Чоловіче… кіно
    В обіймах у тебе все важче ховатись мені.
    Життя невблаганне – тікає у зрілість і спогад.
  •   Весні
    Заплакана, налякана. Та ні,
    не плач, маленька – березень – не більше.
  •   Може… і…
    Обманула себе. Одяглася у жовте. Зима.
    На мохеровім шарфику паморозь. В серці – замети.
  •   Не стало
    І не стало його, вічно юного дядька Толі.
    По обіді у середу. Кажуть хворів. Але
  •   Світ
    Мій світ помолився. Спить.
    Лягає о двадцять першій.
  •   Між нами нічого
    Між нами нічого не сталося. Просто зима,
    холодна і довга. А ціни на газ – грітись марно.
  •   Знак
    Заграковіло місто – то на сніг.
    Гойдаються на липовому вітті.
  •   Казка про Золотого Сома, Діда, Бабу і бабки
    На Чорнім морі, біля порту,
    Там, де Припортовий завод,
  •   Нелогічний
    Усе добігало кінця. Нелогічного, та
    натомлене слово здалося в полон і зніміло.
  •   Верни мені мене
    Любчику, верни мені мене!
    Захисти байдужістю од болю.
  •   О!
    Люблю тебе! Любитиму повік.
    Схолонуть дні чи опадуть у Лету.
  •   Любові
    У тебе в долонях літо.
    І коси п’янять любистком.
  •   Жебрачка
    Де перетинаються дороги,
    де кипить базар, немов баняк,
  •   ***
    Ніч розмалювала зошиту поля.
    У клітинку думка. Липнуть букви-тля.
  •   Вона і собаки
    Зима не лютує. Заледве за мінус.
    Ціпок і собаки. У торбі харчі.
  •   Осені вина
    Осені вина. Винна.
    Випила сонця вволю.
  •   На перерві
    - Мій тато бізнесмен – чотири точки!
    - Мій на ремонтах в Києві. А ваш?
  •   Колисанка
    Казка-сон на порозі. Тсиии...
    Спи, моє янголя. Бай-бай...
  •   Оревуар
    Оревуар! Чи як там, хлопче?
    Ця відстань ту любов затопче.
  •   ***
    Рук пелюстки - на плечі,
    Сонце очей - у серце.
  •   Ти мій лицар
    Ти мій лицар. І що із того,
    що ні біцепсів, ні гроша?
  •   ***
    Так губиться світ у тінях. Даремно стікає в ноги.
    І галас уперше гасить даремний і дикий крик.
  •   У негативах
    У тому світі усе інакше.
    Там білі букви в папері білім,
  •   Я світла украду
    Я світла украду, якщо не можна щастя,
    і покладу його між білі сторінки.
  •   ***
    Три на чотири кімната,
    диван і стільці для гостей.
  •   Вистачило трьох
    Не тридцять срібних - вистачило трьох..
    Сади цвіли на білу біля хати,
  •   Часи
    У кошику паски, ковбаси, бабка сирна,
    яєць десяток-два червоних і рудих.
  •   мат...ріархальне
    сьомий вимір вогню надцять третє століття до ери
    незаведених книг і неписаних календарів
  •   ***
    І вона також мала велику любов,
    невзаємну, на жаль, але все таки першу.
  •   ***
    Та обручка пече. Так уперше пече невідомість.
    Я уже не його, не твоя, не своя... нічия...
  •   ***
    у тебе німби
    у мене крильця
  •   Зимова казка
    Пишуть, подовшав день. Раптом, на дві секунди.
    Білий туман налип на будяки і тин.
  •   ***
    Тільки б межі* не згубити в безмежжі
    і не упасти в омани туманів.
  •   ***
    Помилок припускаюсь вкотре,
    відганяю думки, як мошку.
  •   2011
    Бокали шиплять на таці.
    Лягає виделка в шубу.
  •   Досі рано?
    Відвоювали. Без боїв і куль.
    Ми вбиті ще до власного зачаття.
  •   Було
    Він стишив кроки і спитав дорогу.
    Майнула думка – так уже було.
  •   Про скарб і Рому
    Якось Настя та Даринка
    заховали скарб: перлинки,
  •   Притулилася кущем
    Притулилася кущем
    до твоєї огорожі.
  •   Умань
    Тоді світало довго, майже тиждень,
    бо згарища чаділи і тополі
  •   Ти вийшов
    Ти вийшов зі світла в тінь.
    Із тіні – в туман і мряку.
  •   Проросла
    На чужих помилках я не здатна збагнути глибини.
    Ані вартості слова, ні важкості знаків між них.
  •   ***
    Твої світанки вічні, як душа.
    Я гріюся у слові як у сонці.
  •   Вірші
    Снігом коли трава?
    Скільки іще минеться,
  •   Хіба то сніг?
    Хіба то сніг? То небо оцвітає,
    кульбабово засіює над світом
  •   На молоці
    Замісила ніч на молоці –
    сходило до ранку дике тісто.
  •   Війни
    Наші розмови з тобою нагадують війни.
    Хто розпочав і для чого – то тайна допіру.
  •   ***
    Холодні души листопаду.
    Гарячі душі – я… чи ти…
  •   Страшить
    Мене страшить не ніч, а я і ти -
    обом сьогодні боляче од гніву.
  •   ***
    Перейшла межу на стопу із лишком.
    Я твоя іще навіть не колишня.
  •   ***
    Моє світло прийшло на поріг до твого безвіконня.
    Захитало пилюку кутків, павутиння і тишу.
  •   Незбагненне
    Вимірюючи ціпком нерівності на дорозі,
    вдивляючись у життя нерадісну суєту
  •   Чекання
    Чого тобі? Чого піджав хвоста
    і дивишся на двері, як на Бога?
  •   На долоні у неба
    На долоні у неба - осінь,
    пізня-пізня і тепла-тепла.
  •   Ця синя ніч
    Ця синя ніч скотилася з гори
    до самого порогу, в хризантеми.
  •   Моя дивна печаль
    Моя дивна печаль перебралась до тебе в оселю.
    У кутку умостилась, мов киця, і муркає тихо.
  •   ***
    Крила осінні летять у сніги чи весну.
    Інею порох. Горять хризантеми востаннє.
  •   Ця осінь така безпорадна
    Ця осінь така безпорадна, як я перед ніччю.
    Така ж невимовно заплакана і засумна.
  •   Він пише прозу
    Він пише прозу. Зошит у косу.
    Він пише вдруге. Вперше – зранку в школі.
  •   Я випила до дна
    Я випила до дна твої бажання, літо.
    Я перейшла межу повернень і прощень.
  •   Нерозділене кохання
    Переписую історію. Твою.
    У моїм романі ти непозитивний.
  •   ***
    Хмари граками – фрески осінні.
    Розпач і туга голих дерев.
  •   А я губилася в тобі
    А я губилася в тобі,
    як губляться в чужих парадних.
  •   В таку погоду можна тільки пити
    В таку погоду можна тільки пити,
    хмеліти у туманах і словах...
  •   Ти знав мене, та не ту
    Мені не достатньо слів
    і шкіри відчути вчора.
  •   Присвяти затерті
    Відбилося сонце од вікон навпроти.
    Північна оселя з думками у сніг.
  •   ***
    Ти дивний мій. Така важка печаль
    лягла на плечі і затисла горло.
  •   ***
                                                                   О.
    Виллє над нами осінь втому і біль солоні,
  •   Про мишей і книжки
    Їли сірі мишки книжки.
    Згризли Блока і Малишка,
  •   Твій голос по стінах...
    Твій голос по стінах тече конденсатом,
    задуха нестерпна у серці моїм.
  •   Світ облітає
    Світ облітає. У нього не вистачить сил
    золота стільки тримати на плечах у кленів...
  •   Вечір
    Світло розтало цукеркою. Вечір.
    Ти поза зоною. Може, доречно.
  •   Переорано
    Переорано рими. Засіяно слів на віки.
    Переміряно болем і страхом, і, врешті, терпінням.
  •   Я до вирію
    Я багатшою стала на втрату і на сподівання.
    Відпусти мої руку і слово – летіти пора.
  •   Ти не поруч
    Ти не поруч. Ти дихаєш важко у спину.
    Як сумління, як тінь, як провина і гріх.
  •   Світе мій...
    Світе мій, перейдемо убрід
    цю печаль і осінь, і провину.
  •   Заміновую почуття
    Заміновую почуття
    словофальшами про порожнє.
  •   Я повертатимуся вчора
    Я повертатимуся вчора на зорі,
    у м’ятій сукні, з острахом і тихо.
  •   На папері
    А на папері насіяно снів.
    Може, вони проростуть почуттями?
  •   Затулю від осені вікно
    Затулю від осені вікно,
    бо у мене у кімнаті літо.
  •   ***
    Моєму вітру закортіло в ніч.
    Твоїм словам свербить іти у люди.
  •   Останній перший сніг
    Останній сніг. Останній перший сніг.
    Між нами від сьогодні тільки зими,
  •   Стали муром роки
    Стали муром роки, заховали за ґрати зморшок.
    Ти в полоні у літ. Не до весен. Болить зима.
  •   Мені у спадок
    Мені у спадок лишено слова,
    торішні сни, знервованість і втому.
  •   Ще...
    Час розгойдує, наче вітер,
    біловипрані простирадла
  •   І знов до весни далеко
    І знов до весни далеко.
    Я плачу. Я ніби осінь.
  •   Пісня для Барбоса
    Грає Мурчик на роялі
    цілий день собачий вальс.
  •   Ми
    Ми далекі такі. Стільки слів приховали перше.
    Ми солодкі такі поміж спогадів без образ.
  •   Вітер доносить
    Вітер доносить уривки чужого життя.
    Виють собаки і дощ пробирається в душу.
  •   ***
    Не проситиму головного.
    Просто погляду. Ні? То ні.
  •   По долонях ворожить клену
    По долонях ворожить клену
    кароока циганка осінь,
  •   У ситцях
    Ранок у келихи світла наллє,
    сонця ігристого майже по вінця.
  •   Неосінь
    Світло загусне. То так загусає на дощ.
    Сиві потоки із хмар на нерівності вулиць.
  •   ***
    Ти не тільки роки розгубила.
    Нитку снам перервала. І бісер
  •   Білий світ А-4
    Акварелі медові. Пірнають мазки в молоко.
    Білий світ А-4 такий загадковий і теплий.
  •   Про Васька
    Кіт Васько на полюванні
    на кухонному кутку.
  •   ***
    Ми бачились востаннє так давно,
    на тім кінці заплутаних ілюзій.
  •   Мало-мур-мур
    Колисало-сало-сало
    котеня шматочок сала.
  •   ***
    Ще сонце не котилося з гори
    і квіти у вінки не заплітали,
  •   Нарешті
    Нарешті я відкашляла тебе.
    Такі сухоти – Господи помилуй!
  •   не плутай...
    не плутай сонце свічку і слова
    слова по свічці скапують під ноги
  •   Сни
    Сни виповзають за рамки свідомості та
    реінкарнують нитками і пасмами шовку
  •   Про каву та ґав
    Смакували ґави каву,
    так поважно, ніби пави.
  •   Запала мовчанка
    Запала мовчанка, тривожна, липка і нестерпна.
    Занозою нила у грудях… назовні просилась
  •   Ти
    Ти плід моїх фантазій. Божество,
    яким у кілометрах стати просто.
  •   День поклав на плаху сонце
    День поклав на плаху сонце.
    Гострі леза горизонту
  •   Звільни мене
    Звільни мене. Зніми з долонь і вух
    кайдани снів і ланцюги любові.
  •   Місяць
    Загусне день, у сутінках засне
    вологе місто, зливами омите.
  •   ***
    Я недопалки снів через ночі стомилась нести,
    на околиці смутку гойдати світанки солоні.
  •   Я любитиму тебе
    Я любитиму тебе півжиття... чи трохи більше...
    І складу колись тобі пару... або тільки вірші....
  •   ***
    То не небо розплакалось – роси змочили траву...
    То не я відгоріла, а сонце за обрій упало…
  •   ***
    десь на роздоріжжі в сивих клубах пилу
    у подертих джинсах і чужім пальто
  •   Про бабу і Купідона
    Ганяє баба Купідона
    вже другий день навколо хати.
  •   Небо
    І що, скажи, наснилося тобі,
    що так ридало скрушно до світання?
  •   В цьому місті
    Цьому місту байдуже, хто ти.
    Безперечно, байдуже, де,
  •   ***
    У груші душа вразлива,
    світанками оповита.
  •   Гадаю на лататті
    Гадаю на лататті у воді...
    Водянику мій сивий, ти в полоні
  •   Роз’єдную половинки
    Роз’єдную половинки,
    на чорне ділю і біле.
  •   Ти мені снишся
    Ти мені снишся уперше такою, відколи
    падає чорна вода і кипить у калюжах.
  •   Недочитана книга зір
    Недочитана книга зір.
    На сімнадцятій штамп казенний.
  •   Я помилилася дверима
    Я помилилася дверима? –
    стандартні блоки під горіх.
  •   То так давно
    То так давно, немов у тім житті.
    Пекли слова і літо, і... і люди...
  •   Липень
    Липень прилип на скло
    сплющеним вдвічі носом.
  •   Про Васька
    Кіт Васько на полюванні
    на кухонному кутку.
  •   липень
    липень листя ллє у вітер
    заціловує левади
  •   Майже... Може...
    Я майже твоя ("майже" додано вчора).
    Я майже свідома своїх помирань
  •   ***
    Засмальцює вечір білий день,
    згасне небо у захмар'ї чорнім.
  •   Зброя не потрібна більше
    Зброя не потрібна більше.
    Запеклися кров і крик.
  •   Година-пік
    Година-пік. Одна нога в повітрі,
    на іншу наступають час від часу.
  •   Задзеркалля
    Гублю у задзеркаллі
    ознаки, знаки, зуми.
  •   У душі сутеніє
    У душі сутеніє...Ми
    переходимо межі меж.
  •   Не зачаклую
    Не зачаклую. Не кляни мене.
    То очі чорні, почуття – прозорі.
  •   Чудні
    І ти колись відбудешся до дна,
    і я пірну в глибини неодмінно.
  •   Про павучат
    Намагалась павучиха
    павучат малих привчити
  •   Про лижі і мишей
    Якось дві цікаві миші
    відшукали на горищі
  •   Про мурах і Катю
    Ой набралась Катя жаху,
    як побачила мураху.
  •   Захід
    Засмаглий обрій горнеться до пліч.
    Тобі, тобі оголені рамена!
  •   Злива
    Загрозило, загуло,
    затремтіли вікна,
  •   3D
    Твоє 3D зображення - ти ба!
    Торкнутись, роздивлятись можна навіть.
  •   до вівтаря
    до вівтаря у вельоні із трав
    бери за руку і веди по квітах
  •   ***
    Зеленими були мої слова.
    Їм дозрівати б, щоб тобі медами
  •   Ангел
    На комод поклала німб
    поруч із ключами
  •   ***
    Торік було спекотно у цей день.
    Розплавлена будинків цитадель
  •   Дівчинка не любить шоколаду
    Голову хилила на плече,
    тисла шоколадку у долоні
  •   Я з ним
    Я з ним, а думаю про день,
    в якому я була з тобою...
  •   ***
    Наче снігом і уперше,
    замете сліди.
  •   Зорю засвітила пізню
    Зорю засвітила пізню,
    припала до вуст вустами.
  •   Місто
    Місто прокинеться, місто поставить чайник.
    Ранок на каві заварить і на вершках.
  •   ***
    Між нами сизий сум як небо із граками
    коротких днів зими... І монітору тло..
  •   Натхнення
    Натхнення бере вихідний.
    Стомилось зі мною, їй Богу,
  •   Намокли шляхи між нами
    Намокли шляхи між нами.
    Негоду, дощі прости.
  •   Важкі часи
    Важкі часи. Твоя прадавня суть
    у суперечці за любов і віру.
  •   Хочу
    Хочу літати, від щастя співати.
    Бульбашки мильні пускати з балкону.
  •   Остання цівка світла
    Остання цівка світла упаде
    мені до рук. У хрестовинні рами
  •   перехожий
    ти чимось на мене схожий
    очима
  •   ***
    тисячу "так" у такт
    тінню торкаю тінь
  •   ***
    Хіба я тобі зізнаюсь
    у тому, що не права?
  •   І що тобі мої п’янкі слова?
    І що тобі мої п’янкі слова?
    На хліб не покладеш, борщу не звариш.
  •   відкоркую любов
    відкоркую любов
    не дограла
  •   Ти мене вигадав
    Ти мене вигадав сам, не було ніколи
    у листопаді мене. Просто літа тінь,
  •   ***
    Зацілує весна вуста.
    Фото фактом фіксує промінь.
  •   Доти
    Тоне в тумані спокій,
    тане в тумані тінь.
  •   Вірт
    Нам не доступні більше
    смайли у чаті, спами.
  •   - - -
    сонце таке холодне
    наче твоє сумління
  •   Світ...ло...тінь
    Світло тут, поміж нас, і зовні.
    На кордоні – вікна квадрат.
  •   страсна п’ятниця
    тамую пристрасті
    бажання
  •   Я у тебе?
    Я у тебе до кави? Ранковим дзвінком чи більше?
    Може, раптом, до чаю з лимоном чи до котлет?
  •   то погляд на переможених
    то погляд на переможених:
    тамуючи жаль раптово так
  •   ***
    Не стало хати, тільки комин
    дірою в небо. Полинами
  •   ***
    А нам хотілося пливти
    дощем у ріки темно-сині.
  •   Пародія на вірш Олексія Тичка
    *******
    Дві пари рук, відро цибулі,
  •   Шоколадне...
    Я щаслива – бери шматочок...
    Чорні кубики шоколаду...
  •   -ранок-
    ранок навколішки молиться небу
    росами плаче на трави і квіти
  •   Спас
    За долоню взяла – ворожити бралася наче,
    говорила про долю, любов, золоті літа,
  •   А ми сьогодні місимо сніги
    А ми сьогодні місимо сніги,
    одні на двох, і танення весняне.
  •   ***
    Словами розмалюю, задурю
    сама себе. А краще хто зуміє?
  •   Я пішла по світах
    Я пішла по світах, як, буває, ідуть у відпустку.
    Роздивлялася сни у вітринах на вулицях міст,
  •   Кінопроби
    Ролі вивчимо, реплік мало.
    Кінопроби на право жити.
  •   Квити
    Ти не покинув курити.
    Я не пішла ще від нього.
  •   Я не уміла ще тоді
    Я не уміла ще тоді
    ділити на своїх та інших.
  •   *****
    З дахів весною скапує зима.
    Капрони ніг на зміну вічним джинсам.
  •   --8--
    то теж було восьме березня
    моя нескінченна вісімка
  •   Привіт тобі! (Любителям телефонних та Інтернет-романів)
    Привіт тобі! Хай baby і салют!
    Я дякую мобільному прогресу –
  •   тссссс...
    видноколом вічне коло
    вились вихором вітри
  •   Березень (із циклу
    Зайвий на шиї шарфик,
    у ластовинні ніс…
  •   Про Кощія (майже дитяче:)))
    Парив цілий день Кощій
    В сауні свої мощІ.
  •   Актриса
    Зцілуй з обличчя крапельки роси,
    зцілуй востаннє та іди до дому.
  •   *****
    Мій ніжний хлопче, поміж нами слів
    на сім життів, або лише на подих...
  •   ***
    Сонячним зайчикам холодно на бетоні,
    пліснява стін лапи судомить, вуха.
  •   а нам з тобою холодно
    а нам з тобою холодно – зима
    дві пари рук сховали в рукавички
  •   Про Горинича (майже дитяче:))
    Спіткало Горинича горе так горе –
    В одній з трьох голів зуби мудрості хворі.
  •   Шовком коси манила
    Шовком коси манила,
    жаром важких коралів.
  •   ПРИРОДА – жінка, але ЛЮТИЙ – ти
    Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-17 14:17:31 ]
    ... Які різні люті через рік)
  •   - лютий - (із циклу "Місяці")
    цього року лютий
    тільки на дощі
  •   стулили повіки хмари
    стулили повіки хмари –
    і небо заголосило
  •   Про бабу-ягу (майже дитяче:))
    У бабусі у яги
    Кістка є замість ноги,
  •   Розчахнулися сни
    Розчахнулися сни і постала примара у світлі.
    Заскавчала душа, наче битий собака. – То я
  •   Я вицвіту колись
    Я вицвіту колись, пожовкну, як шпалери
    на стелі. Не дивись. Заплющ повіки дню.
  •   на ромашках НЕБО ворожило
    на ромашках НЕБО ворожило:
    - СОНЦЕ мене ЛЮБИТЬ? НІ? – за крила
  •   Було нам хіба до світу
    Було нам хіба до світу,
    коли він лише між нами?
  •   Дегустація болю
    Дегустація болю на двох у пропаленій тиші.
    Найніжніші слова до уявлених нами людей.
  •   - нічне -
    відблиск ультрамарину
    золото помаранчу
  •   Ці сходи у небо або на горище
    ***
    Ці сходи у небо або на горище.
  •   Січень (із циклу "Місяці")
    Ми до січня засікали час.
    Посекундно. Побокально. Пізно.
  •   Зібрався
    Збирався Сергійко кататись на гірку.
    Штани одягати надумав – там дірка.
  •   Усе...
    Усе було між нами до пори.
    Важкі пологи першого «не варто
  •   безсоромнощаслива
    безсоромнощаслива злива
    серед грудня в мороз не снилось
  •   ... передгрудневе...
    вистелю тобі дорогу в зиму
    жовтим листом зеленню озимих
  •   Чорно-біле
    Сивіє світ. Посивіли вікна
    фіранки сині у тумані грудня.
  •   І небо було твоїм
    І небо було твоїм
    і я у ранковім сонці
  •   ***
    затемнення сонця
    тебе затемнення у мені
  •   грудень (із циклу
    чи було то колись
    чи може
  •   Залиши мене. Тут, у слові
    Залиши мене. Тут, у слові.
    Хоч апострофом, якщо звуком
  •   Городи ще не поховали груди
    Городи ще не поховали груди,
    ще навіть не труснуло, не мело.
  •   Із моря тумани. На вулиці мряка.
    Із моря тумани. На вулиці мряка.
    Намоклі, щасливі, одні
  •   Що тобі сниться, хато?
    Що тобі сниться, хато, в дощ і морози люті?
    Чи не болять в негоду рами і стін шматки?
  •   Намалюєш мені себе
    Намалюєш мені себе –
    на заплаканім склі віконнім
  •   Червоним-чорним
    Червоним-чорним. І чого це так?
    Чому просили Ви мене розшити
  •   Квітень (із циклу
    Уквітчай мене, Квітне мій,
    обвінчай із вишневим цвітом.
  •   Світанком цілована рано
    Світанком цілована рано,
    Ледь пещена сонцем і вітром.
  •   Я Джина випустила з лампи
    (іронічне)
  •   повінь
    місяць у повні повінь
    повна печаль по вінця
  •   Перепливти. А як перепливти
    ***
    Перепливти. А як перепливти
  •   А за колючим дротом був садок
    ***
    А за колючим дротом був садок
  •   Блукаю степом. Загубила шлях.
    Блукаю степом. Загубила шлях.
    Чи цю межу між трав коли осилю?
  •   травень ( із циклу "Місяці")
    Він цілує їй сонні губи,
    він шепоче на вушко тихо,
  •   ти богом був, що впав з небес
    ***
    ти богом був, що впав з небес…
  •   Я вибухнула. Вигоріла. Кратер.
    Я вибухнула. Вигоріла. Кратер.
    Я попелище. Ані сліз. Ні зла.
  •   Цілунки тобі знайомі
    ***
    Цілунки тобі знайомі
  •   Я тобі снитимусь. Тільки ти сни пам’ятай.
    ***
    Я тобі снитимусь. Тільки ти сни пам’ятай.

  • Огляди

    1. ***
      Сиділа захмеліла і німа,
      крутила кутик чорної хустини.
      Хтось щось казав, хтось вів її дитину
      в сусіди ночувати, хтось знімав
      рядно із люстра, хтось її втішав
      словами про героя і звитягу...

      А їй здалося, що останнім цвяхом
      забилася в труну її душа...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ***
      Пахне вечір димом і узваром,
      Гупаються груші у траву.
      Хтось із фронту зачекався пару,
      Звісно, неушкоджену, живу.
      Духота. Тріпоче протяг штори,
      Та повітря гусне, як страхи.
      А новини то сумні, то хворі,
      І такі підкреслено лихі...
      Ніч впаде, навалиться, притисне...
      Знов зі сходу сунуться громи.
      То давно не числа: "двісті", "триста" -
      То важка статистика... І ми...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***
      І раптом шибку в хаті затрясло,
      і зойк прострелив тишу, наче куля.
      Посипалися мати, бите скло,
      і полетіли макогон і дулі.
      І сон урвався дітям, і вони
      укотре заховаються у льосі.
      То страшно, як жахи приходять в сни.
      А де подітись, як нагрянув досвід?..



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***
      Повисла на фіртці, неначе на хмарі,
      а мимо роки і закохані пари,
      і кози, й корови, і кури сусідки.
      Все знати їй треба, куди хто і звідтки -
      всевидяче око у бабці в халаті.
      А що їй - ніхто не чекає у хаті,
      нікому нема до старенької діла.
      Ну хоч би манюнього...
      Ввечері сіла
      до столу, великого - це б для родини.
      А в неї нікого. Лиш цуцик під тином...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    5. ***

      Тоді іще літалося обом,
      І мірялися мрії, як обнови.
      І світ здавався білим і чудовим,
      І говорилось без крапок і ком.
      І небо розтікалося, як став
      І лоскотали п'яти сині птиці...
      Літалося... А нині тільки сниться
      Небесна гладь, прозора і густа...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ***
      Ти був моїм до кінчиків думок,
      ти був моїм так довго, аж до серпня.
      Спекотний час медовим був, аж терпнув.
      Минулося... Лиш пам'яті пилок

      розноситься чи протягом, чи вітром...
      Ти був моїм. Як з цього літа вийти?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. ***
      Які п'янкі у тебе... Ні, та ні!
      Твої цілунки не бентежать більше.
      Не очі, ні! Не еротичні вірші....
      П'янять мене оці солодкі вишні.
      Натрусиш у полумисок мені?..



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ***
      Літо - як спалах, як вічна примара:
      Спека, роботи навала. Так мало
      Влітку на літо блаженного часу...
      То ж накручу з кабачків ананасів,
      Із баклажанів - грибів по-пекінські,
      Фрукти поставлю бродити - на віскі,
      М'яти зберу, насушу - на мохіто,
      Ще аличі проварю, і - на сито
      (Замість лимона, бо ціни скажені,
      Луплять у морду, а не по кишені).
      Ще я наквашу сливок "під маслини",
      Трохи наливки зроблю із малини,
      Трохи - із вишні, ще трішки - із груші.
      Літо коротке, то ж встигнути мушу
      В погріб, в комору, у кожен куточок
      Літа напхати, втулити шматочок.
      Щоби хоч взимку пролізло у хату
      Літо блаженним своїм ароматом...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Рай імені Третього Інтернаціоналу (уривок із поеми-фрески)
      Як буйно квітнуть уманські сади!
      Як вірші розтікаються папером…
      «Він гарний ніби бог! І він у дверях.
      Це він! Диви, який він молодий!

      Які у нього очі! А вуста…
      А вірші!
      Так, здається, вірші також…»
      Дівчата із робфаку ув атаку
      готові за такого. Висота

      дівочих мрій приземлена – і край.
      Хай навіть на будові комунізму,
      а хочеться любові і щоб різні
      там вірші і романси, і щоб рай…

      Так хочеться звабливості принад,
      панчох без дір і гарної сукенки.
      Голодні комсомолки і студентки
      ідуть гуляти у царицин сад.

      Лише тепер у парку без царів,
      ім’я йому «інтернаціоналу»*.
      - Колись панам поеми тут читали,
      а нині він поезію дарив, -

      у Раї* очі світяться, вона
      усім розповідає про Сосюру*.
      - Ти знову закохалася?! – це Шура,
      сусідка по кімнаті.
      - І вина

      моя лише у тім, що я сама
      закохуюся стрімко, безнадійно
      в поезію…
      - У нього! – це Надійка.
      - Нехай і так… Надворі ж не зима.

      А навесні у слова два крила.
      не ходиш по землі – злітаєш вище!
      І пишеться! І пишеться!
      - Тихіше!
      Ти б краще нині хімію здала…

      ***
      Лягали тіні на нерівний брук,
      він вів до раю цю маленьку Раю…
      У заростях бузку за водограєм
      була і вільність рим, і вольність рук.

      І ще була некошена трава.
      (які тоді в «Софіївці» покоси?
      Хіба на сіно.) У кульбабі коси
      і у «гарячці тіло й голова».*

      Була гроза і злива, як стіна,
      і грот Каліпсо*, де чекали сонця.
      (Грот щастя подарує в тридцять восьмім –
      його не розстріляють*. А вона,

      покликана коханням у сніги,
      поїде до промерзлої Росії*.
      Поезії вкидатиме насіння,
      та паростки не матимуть снаги

      рости так пружно, рясно, як тоді.*
      -У Лету кануть вірші, книги… Рая.
      Аж десь у двадцять першому згадають,
      мовляв, була, писала… й поготів.*)

      ***
      Як буйно квітли уманські сади,
      як замітало місто пелюстками!
      …Він приїжджав не раз іще сюди.
      А потім інший. І вона – до мами…

      Нерівний брук губив сліди обох
      і сам губився під асфальтом в часі.
      І тільки парк, як рай. І сивий Бог
      на лаві в парку. І білети в касі…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Люда (уривок із поеми-фрески)
      Людмила вийшла в люди –
      вступила в інститут.
      У Люди гарні груди
      і ще отам, і тут.

      У Люди оченята
      грайливі та ясні.
      А ще у Люди тато
      і кілька сот рідні:

      завклуб, завгар, завскладом,
      завфермою, завгосп –
      у Люди все до ладу,
      у Люди все ого!

      Людмила вийшла в люди
      з далекого села,
      а матір сварить люто
      за «когутські» слова.

      І батька сварить також,
      як привезе торби,
      то шикає на нього:
      «По-людські говори!»

      Людмила в люди вийшла,
      тепер міська вона -
      аж ніби трохи вища…
      А розуму нема.

      Проте невдовзі буде
      із дівчини цабе,
      тож величає Люда
      на «ви» сама себе.

      От водить віднедавна
      екскурсії у парк,
      розповідає плавно,
      про те, хто, скільки, як

      любив Софію палко
      і цілував куди;
      які царі у парку
      ходили, де сліди.

      Байки великоруські*
      повторює щорік.
      У приклад ставить Люську
      з обкому чоловік.

      Людмила вийшла в люди –
      забрали до Москви.
      Тепер й батьки до Люди
      звертаються на «ви»…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. ***
      Там, де світло колише згадку,
      наче тінь на стіні кімнати,
      де ще дровами пахне хата,
      де ще радості так багато,
      де смаколики всі медові,
      де ще двері скрипучо-рідні,
      де бабуся у кожнім слові,
      і де слово, як пічка, гріє,
      де полину бояться тіні,
      де мелісою пахне вечір,
      вийде пам’ять в холодні сіни
      і накине жупан на плечі.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. ***
      Цей чоловік
      цілий вік
      бив чолом до землі.
      Піт у глибокій ріллі
      полив не одну картоплину.
      Цей чоловік,
      у якого чоло в ріллі
      зморшок глибоких,
      усміхається.
      Каже: «Сину,
      бачиш он ту стежину,
      он ту, через поле, довгу?
      Треба втомити ноги,
      щоби дійти до себе,
      треба любити сонце,
      щоби піти за обрій,
      тра опалити крила,
      щоби дійти до мрії…»
      Цей чоловік
      із виораним чолом
      ріже хліб за столом,
      чорний м’якіш товче
      єдиним зубом.
      І життя не кляне –
      любить…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Колишній
      Білі галузки – їжачиться іній. Зима.
      Чорна шипшина, торішня листва під ногами.
      Хмариться снігом. Ти нині з’явився дарма.
      Все відгоріло, засохло давно поміж нами.
      Стільки не сталося! Добре, що час пролетів,
      мрії колишні взялися льодами, як ріки.
      Ти не зі мною – я рада! У цьому житті
      разом було би нам тісно – занадто великі.
      Кілька іксів перед ельками – може й вони
      вбили надії, які помирали у муках.
      Білі колючі галузки. Бувай! І дзвони!
      …Ти остовпів ненароком і вицідив: «Сука…»




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. ***
      Зустрілися двоє (у черзі, метро, лікарні),
      про щось говорили (про вічне, війну і кару),
      когось вихваляли чи гудили, чи й прокльони
      комусь насилали. І час ніби був бездонним,
      і ніби ріднились ті двоє у тих розмовах,
      і ніби єдині були і думки, і мова.
      Та час протікав, як вода крізь ріденьке сито –
      окрім балачок залишалось хіба що літо…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. ***
      Коли брехня, заплетена вінком,
      на хамську шию одягнеться лавром,
      подякуй Богу, що вберіг. Чолом
      вклонися низько біля брами Лаври

      за те, що не якась продажна лярва,
      що ставила крапки, коли від ком
      рябіла ув очах дешева слава
      і вабила порожнім рукавом...

      Прогнуться шиї – гільйотини часу
      і голови зітнуть, і мізки масам.
      Віки змішають правду та обман

      в суцільний порох на кривих дорогах,
      в якому загрузатимуться ноги,
      коли душа піде через туман.




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    16. Дванадцять місяців
      Березень
      Пом’якло небо, спінило ліси.
      Забилося під снігом серце квіту.
      Холодний вітер, ще зимовий вітер,
      приносить звідусюди голоси

      і сміх, і свист, і галас – то все діти.
      І мій узув гумівки, напросив
      піти до парку в пошуках краси,
      забувся шарф і рукавиці вдіти.

      Обсіли горобці дроти і вишню.
      Стара сусідка із під’їзду вийшла
      уперше за три місяці, либонь.

      Ще день короткий, а таки не спиться,
      мугикається випадкова пісня,
      і цілуватись хочеться. Любов?..

      Квітень
      Як цілуватись хочеться! Любов
      пускає корінь і повзе на світло
      зеленим пагінцем. Майбутнє літо
      ще тільки-тільки зародком було,

      а вже квітує рястами, або
      кульбаби жовті простягає світу.
      Плетуть із них вінки сусідські діти,
      і тішиться тому із неба Бог.

      Така весна, що виростають крила,
      і ти до мене: «Люба, ніжна, мила…»
      А на дротах туркочуть голуби.

      І мліють на вікні тюльпани в глеку,
      і ми думками в літі, і далеко,
      десь біля моря Чорного… Люби!

      Травень
      Десь біля моря Чорного: «Люби…»
      ти шепотів мені. Холодні хвилі
      нам п’яти лоскотали. Вечір квилив,
      хтось у піску вишукував скарби.

      Ми ніжно цілувалися щохвилі,
      і навіть не помітили б, якби
      зірвався шторм на морі й на диби
      ставали гребні, і ревли, і вили…

      Напівпорожній пляж, передсезоння.
      І телефони, звісно, позазонні,
      щоби ніхто любов не турбував.

      В степу вітри чесали юні трави,
      ще тільки наливався соком травень,
      а ми вже стільки столочили трав…

      Червень
      О скільки ми потолочили трав,
      а скільки у траві згубили звуків!
      Як дні стогнали, як тремтіли руки,
      коли мене ти вкотре обіймав...

      До нас в хатину хтось тривожно стукав,
      хтось без кінця у шибку заглядав,
      хтось нарікав, що в нас немає прав
      порушувати тишу… вдень. Ті злюки,

      напевне, дуже заздрили коханню.
      Солодкий червень полунично танув,
      у поцілунку пестячи вуста.

      Котились перед ранком громовиці,
      І я, згорнувшись поруч, наче киця,
      У сні щось говорила про літа.


      Липень
      У сні щось говорила про літа,
      уранці – про казкові сновидіння.
      Ховалися весь час від сонця в тіні,
      бо спека розпікала. По світах

      ми мандрували подумки, і так
      реально, ніби ось вони – Мальдіви,
      Гаваї чи Венеція. Раділи,
      мов дітлахи цукеркам на свята.

      А липень допікав усе навколо.
      Хотілося води чи з льодом коли
      і трохи прохолоди та дощів.

      Страшенна спека вигнала родину
      на дачу, де травичка і малина,
      де сонця менше між густих кущів.

      Серпень
      Тут сонця менше. Між густих кущів,
      у плетиві густого винограду
      в альтанці, ти читав мені докладно
      старі журнали з купою вірші´в

      про світле майбуття, колгосп і ради,
      та так читав, що син до нас мершій
      прибіг, аж майструвати полишив,
      сердито мовив: «От писали гади!»

      І смажив серпень, наче на пательні.
      раділи ми, що стіни не панельні,
      що літо добігає ось кінця.

      І щось писалось нам з тобою наче,
      варилося варення (це ж бо дача),
      і ще засмага липла до лиця.

      Вересень
      Ще так засмага липла до лиця,
      ще так просились груди в голі блузи,
      а вересень уже життя вовтузив
      роботою, навчанням. Ох же ця

      невчасна осінь. Бідні-бідні музи
      (твої й мої)! В потребах гаманця
      забуто їх і вірші. А серця
      так бились! Та життя шалено «грузить» –

      ні часу, ані сил немає більше.
      Радію сну і довгожданій тиші,
      тобі, коли вертаєшся з робіт…

      І тільки ніч у літо повертає,
      Де ми були залюблені безкраю,
      де плавився медово цілий світ.

      Жовтень
      Так плавиться медово цілий світ
      у сонці літа, бабиного нині.
      Дерева золоті і небо синє,
      і терпко пахне хризантемний цвіт.

      В’яжу на зиму кетяги калини,
      розвішую по кухні, як і слід.
      Ховає ніс під лапу сірий кіт –
      напевне, на морози. Безупинно

      щось мушу доробити до зими,
      товчуся серед кухні. Любий, ми
      ще сік недокрутили, он ще лечо

      кипить (пітніють вікна) в казані.
      А ти, згадай но, обіцяв мені
      романтику… хай не в усьому – в дечім.

      Листопад
      Романтика. Так, не в усьому, в дечім.
      Практично тиждень вдома при свічах.
      Спочатку гарно, нині ж – просто жах.
      Непланові відключення, до речі,

      щоб не спіткав колапс який чи крах
      всю нашу енергетику. Щовечір
      тому між нами вірші… хліб і лечо
      (бо плити електричні). Їде дах

      у тебе без борщу, у сина інше –
      немає Інтернету, тож не пише
      якесь дівча. Ну що ж, дорослий син.

      Короткі дні сльотаві, невеселі,
      так холодно буває ув оселі,
      та я з тобою не боюся зим.

      Грудень
      А я з тобою не боюся зим
      і грудня, що опалений як-небудь.
      Аби обійми, як політ у небо!
      А що мороз рипучий – бог із ним!

      В мороз такий сильнішає потреба
      любитися… Нас розуміє син.
      Він сам нарешті бранець у краси
      і першості кохання. Ох ті ребра

      Адамові: хмеліє голова,
      у вірші виплавляються слова,
      у підліткові та наївно світлі…

      Шампанське, мандарини, олів’є.
      Наступний рік у двері гучно б’є –
      зустрінемо. Надіюся, при світлі…

      Січень
      Зустріли рік Новий. Таки при світлі,
      частково при свічках і каганцях.
      Зізнаюсь, економія оця
      дісталась печінок… Та все ж привітні

      були свята. А легкість гаманця,
      яка відчутна буде аж до квітня,
      ми стійко подолаємо. Тож витри
      негайно хвилювання із лиця!

      Дивись, які сніги лягли довкола.
      Давай на гірку, чи на лижах коло –
      втамуємо пригодницьку жагу.

      Чого сидіти в Інтернеті в хаті
      закутаним у ковдри і халати?
      Ти краще обваляй мене в снігу!

      Лютий
      Ти краще обваляв мене в снігу,
      ніж то колись бувало у дитинстві.
      «О, баба снігова!» – хтось пальцем тицьнув,
      ще й моркву простягнув. (То на рагу

      згодиться потім.) А душевна близькість
      (і наддушевна) нам дають снагу
      на ніжний Лютий… Чуєш, на даху,
      хоча зима і холодно, і слизько,

      активніше туркочуть сивокрилі
      в передчутті весни, яка щохвилі
      так зближує укотре нас обох.

      І спиться нині, нібито у хмарах,
      аж запізнився сім разів на пари.
      Виною все кохання – бачить Бог…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    17. ***
      І вечір був, і билася вода
      у скло вікна, немов звала на поміч.
      В кімнаті біля люстра молода
      стирала макіяж. Важка утома
      все тіло пробирала. Молодий
      хропів на ліжку. Подарунків купа.
      На білій сукні підошов сліди.
      Чекала ніч. Не шлюбна. Просто глупа.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. ***
      А доки наш Мишко маленька миша,
      допоки ще дає ночами спати,
      я сни і мрії в люльці заколишу,
      наївно і досвідчено, як мати...

      Переберу у роздумах таланти
      рідні, що близько, і, яка далеко.
      В уяві син постане… не атлантом,
      але принаймні трішечки атлетом,

      розумним неодмінно – весь у тата
      (нехай у кучерявим буде в нього!)
      Нехай уміє солодко співати,
      (як я, а не Юрко – заради Бога!)

      Хай буде гарним (в братика чи тітку),
      здоровим (у прапрадіда по мамі),
      Щасливим і удачливим настільки,
      щоб тим усім ділився з вами й нами.

      Замріюся, притулена до мужа.
      Вовтузиться тихенько миша наша.
      Одне лише бентежить:
      знати мушу,
      а що, як не Мишко, а буде Маша?
      30.09.2014



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. ***
      Саме бузок зацвів,
      саме бралось на спеку.
      Саме пташиний спів
      лився, як мед із глека.

      Саме цвіли сади
      біля Дінця на схилах,
      як наповзло сюди
      наволочі... Несила

      плакати чи клясти.
      Зуби зціпити мушу.
      Ми хоч живі. А ти
      нині ховаєш мужа...



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. З непрочитаного чоловіком
      Можна, я цілуватиму день у губи,
      поки ти спатимеш? Звикаю потроху, любий,
      в те, що сова ти. Шукаєш софійність всюди
      в етносі, слові, ландшафті… А я приблуда
      світу твоїх наукових досліджень – трощу
      стереотипи, звички, манери тощо.
      Куряву вічно здіймаю, між книг, у мислях.
      Надто відверто твого не сприймаю міста
      (видно, передчувала війну на сході).
      Дуже серйозний в житті. Та вже рік відтоді,
      як між полиць оселись помада й пудра,
      став жартувати. От вчора, мовляв, я мудра.
      Я цілуватиму день у пошерхлі губи,
      питиму каву. Ти спи… Не читай це, любий!



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    21. ***
      Йду в пізню ніч сама,
      кроки - слідом луною.
      Місяць повзе (ой ма!)
      в кожнім вікні за мною
      Ікла під кожним пнем,
      виють собаки дико.
      Щось біля ніг впаде,
      видасться - щось велике.
      Влипну у темну ніч
      тілом, страхом і мислю...
      Можна – відома річ –
      викликати таксиста.
      Можна…
      Проте не варт.
      Буду я обережна.
      В мандри подавсь вар’ят –
      третю годину стежу.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Прихильникам(цям) рускава міра
      Уміє читати – фейки,
      писати – паскудні коменти,
      пишатись уміє – деким,
      ненавидіти – гоміків.
      Сучасний – шаблони путінські,
      відважний – горила з міною.
      Розкосий – кричить: «ми рускіє!»
      і знову набої змінює.
      Герой, героїном вгашений,
      засіє країну трупами.
      А Іри якісь з Наташами
      за нього руками й дупами.
      Так серце від горя стискує,
      так боляче, до безкраю…
      Стуліте паскудні писки ви,
      людей через вас вбивають



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. ***
      Зворушлива така, як перший сніг.
      Така ж легка, як він... Але направду
      на серці важко - розпинає гріх.
      Вона чужого любить. Дати б ради
      своїй сім'ї! Он двоє дітлахів
      витоптують взуття і рвуть колготи.
      І чоловік, і тисячі страхів,
      і свекор, і директор, і робота –
      у неї все… ну так, як у людей.
      А жінці віднедавна серце плаче.
      Іде вона. І перший сніг іде.
      І ще життя іде. І тане наче…



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. ***
      І день спаде халатиком під ноги,
      і ніч огорне плечі, й поведе…
      Лиш на горищі протяги застогнуть,
      і в шибці зблиснуть зорі де-не-де.

      І закурить не мащена долівка,
      і тіні затанцюють по кутах.
      Так близько вже до вічності. І літо
      спитає про розтрачені літа…

      Та ніч така, що не до слів і думань,
      бо час покрутить стрілки навпаки…
      Десь поруч прокидатиметься Умань,
      а тут в колисці спатимуть віки…



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. На Сході
      Тут Україна, хвора на амнезію,
      виглядає зі Сходу на БеТееР-і месію.
      А той начищає АК на хохла з Донбасу –
      «месії» пофіг, за кого заплатять бакси.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Вартовий (пародія)
      Така мелодія сумна
      у півпорожній залі.
      То тільки я, так тільки я
      на людному вокзалі
      до танцю Вас повів. Вокзал.
      Мішки, валізи – вальсом.
      І ми тоді дражнили люд
      відвертим майстер-класом.
      Втопивши думи у м’які
      і дуже пружні груди,
      я відчував (а Ви?) – о, Ви!
      о Ваші теплі губи! –
      тоді на лисині моїй.
      Яке шаленство вальсу!
      А скільки заздрили мені
      отих, що біля каси.
      На небі місяць спав блідий,
      надівши хмар перуку.
      Я Вас у Ботанічний вів,
      тримаючи за руку.
      І навіть сонний вартовий,
      здригнувся перед ранком,
      коли «Люблю» кричали Ви,
      моя нічна коханко…
      І ранок був, як сон, як мед:
      роса. обійми, квіти.
      Але прийшов противний мент –
      я мусив штраф платити.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. ***
      Згадку перейти б у греблю,
      стишити роки баскі.
      Ще усе на світі стерплю.
      Я - ще я. Думок разки
      тиснуть шию. Що то буде,
      як у попіл упадуть
      зерна слів? І тисне груди
      псевдо-світла сива ртуть.
      2014 (2010)



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. ***
      Стишені кроки і два силуети вночі.
      Сині заграви небес і далекі громиці.
      Плутає пам'ять слова і тривалості миті,
      плутає пам'ять тебе у собі - хоч кричи!
      Світ розщепляли дощі та спекота між них,
      Світ коливався у сяйві то гроз, то майданів,
      хтось матюкався уперше, молився востаннє,
      світ поділявся на сильних... і дуже дурних.
      Два силуети у вічко квартирних дверей,
      чорна неясність і шепіт на східцях під'їзду -
      здогад непевний, дитина налякана. Пізно
      звіра спиняти, коли оголошено рейд
      проти людей, проти волі. А ти ж говорив
      щось про братерство, про спільні історію, цілі,
      вірив солодким словам на відомий мотив,
      доки із даху стріляли по людях прицільно...
      Ти не прозрів, тільки глибше у комір пірнув,
      звуку додав телевізору, склянці - міцного.
      То не до тебе постукали. Так і заснув.
      То не по тебе... Вдавай, що не сталось нічого...
      2014 (2011)



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": 6

    29. ***
      Час вистигає. І точки кипіння в минулім.
      Стигми долонь замість віри – і, зрештою, все.
      Бідна історія з тіла витягує кулі,
      А «благодійник» гарматні набої несе,
      щоби поцілити певне в майбутнє. А далі?
      Хто пропіарить себе на крові та кістках?
      Хто роздаватиме гроші, посади, медалі?
      А в України питатимуть: «Хто ти така?»
      Скільки великих присвят понапишуть поети?
      Скільки долонь до сердець прикладуть… і кишень?..
      Тільки питатиме хтось, ніби сп’яну: «А де ти?
      Де ти, моя Україно?..»
      І тиша лише…



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. ***
      Така задуха у трамваї,
      юрба і лайка з матюком.
      Якась мене про щось питає,
      а я… уся із Павлюком.
      Такі дороги в Україні –
      стрибає ПАЗ, трясе людей.
      Мені все байдуже, бо нині
      я притискаю до грудей…
      та, звісно, Павлюка! Робота,
      в редакції народу вал,
      а я (та не працюю – що ти!)
      ковтаю сльози, барбовал,
      і схлипую над кожним віршем,
      і довго труситься рука.
      Стотонне слово! Сам повіриш,
      як почитаєш Павлюка.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    31. ***
      Небо. Небо моє рябе.
      Небо в’язане із меланжу.
      Обіймаю мого тебе
      і чоло кучеряве гладжу.
      Вечір шалик новий плете,
      петлі рясно – на довгих шпицях.
      Ми плетемо життя, про те
      чули більше поснулі птиці.
      Сяють зорі вночі з небес
      - срібний бісер у чорній пряжі!
      Обіймаю мого тебе
      і чоло кучеряве гладжу…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. ***
      Де захлиналися слова,
      де світ, обвуглений димами,
      цей чорний день у біль спливав,
      і так хотілося до мами.

      Та він стояв, стискав приклад,
      бо дихав жлоб йому у спину.
      А жінка із-за барикад
      дивилася в обличчя сину...



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. ***
      Мій сильний, мій прекрасний, мій крутий!
      Притиснусь – обпікаю всеньке тіло.
      Який гарячий! Як усю уміло
      береш на себе верхи… Ти, ти, ти!
      Так тільки ти умієш – тільки ти!
      Як закипаєш у моєму лоні!
      Розпечене лице, тремтять долоні,
      пливуть у вирій люди і світи…
      Мережива мої – ще більший шал!

      Я – лялька. Піді мною самовар…



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. ***
      Ти її відпускав.
      А над містом збиралися хмари.
      Ти її не тримав.
      А вона ж так чекала.
      Марно.
      І ревло,
      і гриміло,
      і вітер скидався бісом…
      ти її відпустив –
      і упала тополя з тріском.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. ***
      Не чорний біль, а біла заметіль –
      між нами пересніжені дороги.
      Ти ждеш на сані в напрямку до Бога,
      я у снігах шукаю сотні тіл.

      Між нами ні відмінностей, ні змін –
      помітний порох на думках і душах,
      серця обох образа досі душить,
      і слава спокушає, наче змій.

      Прости мені усе, що відбулось,
      усе, чого безпечно не минули.
      Важкі сніги не білять і не нулять,
      хіба що мерзне у кімнаті скло –

      і все життя кришталем видається.
      Так чисто-чисто, але мерзне серце.
      2014 (2012)



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. ***
      Забрали сина, кров її та плоть…
      Сади цвіли укотре біля хати.
      Виходила старенька зустрічати.
      Минали дні, роки, знаменні дати,
      але ніхто не йшов... лише Господь

      матусю цілував у теплі скроні,
      і сльози витирав і сина в сни
      приводив. Дев’яностої весни,
      коли цей світ старенькій став тісним,
      вона тримала синові долоні,

      стуливши навіки свої повіки.
      Летіли бджоли на сади пахучі,
      і оксамитом наливались кручі...
      Син обіймав і говорив, що скучив,
      що має хату добру і велику,

      в яку вселилась в тридцять третім в лютий
      уся родина – діти і діди.
      Він маму довго по двору водив,
      розповідав, коли і хто сюди
      переїжджав, і що де має бути.

      І плакалося мамі, але ж так,
      так радісно. Лише неясний спомин
      чужої зради, власної утоми,
      колгоспних паличок, злидоти вдома
      псував едемські яблука на смак.
      2014 (2011)



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    37. Відвертий сонет
      І завмирало серце, і пливло
      усе: шпалери, стеля і полиці.
      Душа, немов начіпляла на шпиці,
      в’язала мрії. Як пітніло скло

      і вічність зупинялася на лицях.
      О як високо й глибоко було!
      Чуття землі – розмите сонцем тло
      і сплетені в одне дві білі птиці,

      такі щасливі, трепетні і сонні…
      Дрімав вологий вечір на осонні,
      закутаний у хмару, як у плед.

      І потім ніч була, і день по тому.
      І цілий тиждень у солодкій втомі
      життя кришило яблука у мед.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. ***
      І ти прийдеш, коли засипле сніг
      усі шляхи і спогади, і мрії.
      Нічним дзвінком злякаєш і зігрієш,
      і скажеш, що хотів, але не міг

      в мені намарно сіяти надії.
      Мовляв, у тебе діти і барліг
      замість житла... Калюжа біля ніг
      стоятиме.
             - Люблю, та що удієш? -

      прокажеш хрипло і попросиш їсти...
      За вікнами ростиме сніжне тісто,
      в якому загрузатимуть авто.

      Ти прийдеш, як засипле всеньке місто,
      коли старі образи лишать мислі...
      І власне не здивується ніхто.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. * * *
      Вимолю в Бога країну для себе, для сина,
      для бабці у черзі по пільги, для цілої черги.
      Вимолю в Бога країну для того, хто синів
      під Маріїнським, не знаючи що і до чого.

      Вимолю в Бога країну для тітки-сусідки,
      що вірить у Леніна, і зберігає погруддя.
      Вимолю в Бога для свідків Єгови і свідків
      злочинів міліціянтів і суддів.

      Вимолю в Бога країну для тих, що ночують
      в лютий мороз на граніті заради мільйонів.
      Ти помолися зі мною. Господь нас почує.
      Наша молитва потрібна країні СЬОГОДНІ.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. ***
      Господи, скільки дерев на узбіччях надій!
      Тіні такі, що ні сонця, ні просвітку, ані
      зразу побачити цього шляху, тої грані,
      де непотрібно ходити. Ото ж бо… Радій,
      серце моє, що не відаєш стільки плачу,
      скільки тобі пережити не буде під силу.
      Дивиться Бог із-за дерева, босий і сивий…
      Я по дорозі розхристана в безвість лечу…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Спец
      Він бачить три метри у скло на своїм шоломі
      Вона – чисте небо в мереживах прапорових.
      Вони все життя прожили ув одному домі,
      і навіть в дитинстві ріднились, здається, кров’ю.

      Виходить – сестра. Захищав ще п’ять років тому
      від гопників, швалі та всякого роду бидла.
      Сиділа би краще «падруга» сьогодні вдома,
      бо мусить, накажуть якщо, побити.

      (Як важко без мозку! Як жити без мозку важко,
      і вірити всім, хто за гречку прийшов у владу.)
      Далась ця Європа сусідці його Наташкє
      і цим тисячам! А йому от ніяк нє нада,

      щоб гомікі різні женились і ціни дикі.
      А Путін для нього «свій парєнь» і Вітя також.
      Він вірить наївно в братерство слов’ян довіку,
      він зробить усе, що потрібно і що накажуть…

      Хоч віра, по суті, йому ні до чого. Просто
      робота така. Треба бити? То буде бити.
      Щоб стати одним із, то мало здоров’я й росту –
      бабла відвалив, кому треба. Колись би біту

      у руки – і в інші структури точно.
      Та нині «серйозні рєбята» давно у Раді...
      А ще обіцяли надбавки «за врєдность». Дочка
      у нього маленька. То чом не побити гадів,

      що тут протестують і лізуть на барикади?
      Яке йому діло, чи мирні вони... Є служба!
      Він битиме всіх… і її, якщо скажуть «нада»,
      і буде до дупи колишня дитяча дружба.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. ***
      Він вірить у диво, іде на площу,
      прапор несе і вигукує гасла,
      питає про розум колишню класну,
      яка про Європу і чути не хоче.

      Ця ходить майданом, кляне країну,
      і вірить вірно у комуністів,
      і певна того, що тим повинно
      бути соромно… Хочуть їсти,

      всі ті, що за, і всі ті, що проти –
      в одних кіосках беруть хот-доги.
      І вірять вперто в народний спротив…
      Їм дуже мерзнуть промоклі ноги.

      В Європі, звісно, калюжі менші,
      і не калоші, а гарні мешти…




      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. * * *
      Квітує. Вірить у дива.
      Красива, наче стигле літо.
      У ній ховаються слова
      ще з пуп'янка у тісто влиті.
      І множиться у ній, росте
      велике чудо, повне млості, -
      поезія. А їй про те
      нагадують хіба що гості...
      Поетка, хоч про це мовчить,
      покірна, вірна в тіні тата...
      І згадує лише вночі,
      як він учив її літати...




      Коментарі (42)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. * * *
      Як я люблю Тебе і ці дощі!
      Згорнутись по-котячому у кріслі
      і плутати Тобі, як пряжу, мислі,
      і цілувати пальці. Напиши

      усе про нас. І байдуже, кому
      це видасться наївним і банальним.
      Уже не вірші, почуття – між нами!
      Тому не до спільнот, мереж-комун,

      де ми обличчя «друзів» день при дні,
      де ми – анонси, статуси і теми.
      Ще донедавна я не знала, де ми,
      і хто ми. А сьогодні ми одні

      у цілім світі. Я люблю Тебе!
      І пишеться нехай, направду, гірше.
      Хай навіть слово перейде у тишу,
      та я щаслива справді відтепер.



      Коментарі (46)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    45. ***
      Душа лягла у мережу.
      А краще би лягла у ліжко.
      Небачений ніким ажур -
      закутані у ковдру ніжки.

      Жагучі мрії, Інтернет,
      свіженькі ави в соцмережі -
      під маслом писаний портрет,
      високі груди з-під мережив.

      Численні пости, лайки та
      підморгування азіатів...
      А їй негайно хлопця тра,
      щоб цілував, любив, і сватав,

      щоби усе, як у людей
      (хоча й у них суцільні вірти).
      Ну де знайти його? Ну де?!
      І дівчинка уперто вірить

      у байти, в перепост молитв,
      ікон, любовних мантр від Лами...
      Живе в сіті і жде, коли
      кохання здибає у спамі.





      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. ***
      День оцвітав, і просилося серце в руки,
      ніби руде котеня чи кудлатий песик.
      Вечір у вікна дивився і довго стукав
      пальцями клена… І ніби було до бесід,
      сидячи близько, так близько, що тільки подих –
      і захлиналися словом, і шаленіли…
      Ніч зацвітала, рясніла… Про все, що потім
      з нами було, розказала б. Та проти милий.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. ***
      Коли цей святковий день
      лежав, ніби п’яні вишні
      у торті, співав пісень,
      ти тільки із рими вийшла.
      Ти вперше тоді пішла
      на шпильках асфальтом битим,
      кофтинка уся по швах
      на грудях рипіла. Бітум
      на дахові повз униз,
      бо дах неухильно їхав.
      І боляче, аж до сліз
      пліткаркам було, - от лихо!
      І пінився білий день,
      і довшав, і глибшав зримо
      у тому кварталі, де
      ти вийшла колись із рими…



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Вірші не для дітей (Пародія)
      Були це ніби вірші для дітей…
      Щось граб собі приладив на коліна,
      хмільна від поцілунків та ідей,
      тріщала кастаньєтами калина
      і так тремтіла. О, які вітри!
      А дуб який! Уууу! А яка калина!
      І ясен бив смичком разів із три
      віолончель, і ставив на коліна…
      Черемха – в бубон, дуб – у барабан,
      чуби сивіють, кров кипить у жилах,
      коли згадати... То, скажу я вам,
      не для дітей… Пробачте, розпашіла…



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. ***
      ***
      Падалось у слова, як у трави,
      неначе вперше.
      Думка летіла над полем,
      як білий вершник,
      збиті підкови губилися –
      то на щастя.
      Я також летіла, здається, –
      аби не впасти…
      І ти підставляв мені руки,
      чи, може, крила.
      І падали ми у небо,
      високо.
      Сонце зріло…




      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. ***
      Мусила бути відвертою,
      наче прочинені двері.
      мусила вірити людям,
      інколи бити чолом.
      І були у мене манери
      (у мене були манери?!)
      на камеру, як у студії.
      Питається, а чого?
      А, власне, хотілось волі
      і джинсів на розмір більших,
      і светрів по шість ікс елів,
      і подихів у засос.
      І вірилось (ще у школі)
      у тебе, міфічно трохи,
      і дуже розкуто. Знаєш,
      а снилося, що ось-ось…
      Ти, кажеш, не спав до ранків,
      і марив, і щось писалось,
      і щось не давало жити,
      і дні вигорали вщент?..
      Так добре сховати душі
      за вісім замків і клямок,
      так добре, коли не лізуть
      ні друзі, ні вороги,
      коли у тобі я перша,
      хто має ключі від сонця,
      коли у мені від тебе
      забилось нове життя…



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    51. ***
      Важко на серці Галі,
      важко й мені. Про вічне
      пишуться вірші вдалі…
      Тільки немає віршів.
      Б’ються під серцем зрідка,
      ніжками, наче діти.
      Викидні та сирітки –
      правди нема де діти.
      Віриться досі в казку,
      у ендорфіни – трачу
      все з гаманця на касі.
      Тішуся помаранчам.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. ***
      Вино. СМС. І твій голос на тому боці
      моєї країни, твоєї країни,
      нашої…
      Ми, звісно, обоє уже виглядали старшими,
      коли поміж нами пробіглись слова і погляди.
      Скажи мені першій, про що промовчав, а снилося.
      скажи мені знаками, про що не годиться зразу тут.
      Я знаю – в папері простіше, в ліриці.
      Я знаю про те, що обоє були ми вражені
      вагою очей, і розкритістю душ під одягом.
      (Найбільш еротично – серця без мережив з бісером,
      і світлі чуття, ще без натяків, пальців, доторків.)
      А мрії прозорі…
      хоч, може, уже і бісові…



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Дівчинка з хвостиком
      Ця дівчинка з хвостиком ходить за нами хвостиком.
      Кажуть, у неї мама живе у Франції.
      -Дядечко, тітонько, я от займаюсь танцями!
      Мама казала, в Парижі не можна товстою…

      Ця дівчинка з хвостиком – вічно не пране платтячко,
      здерті коліна, волосся - кубло вороняче.
      Перечепилась, упала. Їй, бачу, боляче!
      Та стинула зуби, усміхнена, - не заплакала...

      Дівчинка з хвостиком ходить за нами хвостиком…



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. ***
      Темно-коричневі двері,
      дівчина – зверхні манери.
      Лиця на фоні жовто-блакиті
      в рамках на стінах прибиті.
      Забиті
      люди у чергах,
      мухи на вікнах.
      Шкірить історія ікла.
      Фікуси сохнуть, подяки цвітуть –
      все, як годиться… мабуть.
      Білі будинки з видом на площі,
      леніни сиві в ялинках… і гроші,
      де у конвертах, а де і «безналом».
      Все, як було ще до нас. Так і стало…
      Рипнули двері – у черзі напруга.
      «Все. Голова не приймає. Бо друга.»



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. ***
      Печалі, печалі, печалі…
      Подруга їде в Почаїв,
      сусід заливає пивом,
      сестра прогнозує диво
      і трохи дощів у серпні –
      у неї, бач, ноги терпнуть
      і снився небіжчик вчора…
      У мене свідомість хвора:
      такі невіддільні люди,
      реальні і ті, що будуть
      героями шпальт і віршів.
      Так хочеться сну і тиші,
      і дрібки вина, і свята.
      І хочеться раптом стати
      великою, наче поле,
      щоб вітер – життя і доля,
      малою, немов пір’їна,
      і просто летіти нині,
      і щоби, ні, не печалі,
      а вітер відніс в Почаїв…



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    56. ***
      і снився ліс і снилися дуби
      і ще вовки у Грековому лісі*
      і голови одягнені на вістря
      і чорний день і біла самота
      важких туманів
      і кривавий слід
      і кухлі биті і вино розлите
      і сундуки скарбів… і снився Він...
      Він ще просив по-праведному а жити
      реальністю і вірити громам
      і думам і поетам -
      не святити
      ножів ніколи
      і вина не пити
      із ворогом у лісі…
      і хрести ще снилися –
      горіли
      і дими
      повзли в тумани
      у віки у вічність
      останній дуб вітри скликав на віче
      і кутались у передранок ми



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. ***
      І спеки не було. Глибоке небо тане
      і оцвітає день, і сиплеться дощем.
      Я знаю, що колись для тебе світлом стану.
      А нині сон, і сум, і мрія тільки ще.
      Ще у скупих рядках не зацвітають рими,
      ще бджоли не летять на вірші, як на квіт.
      І ми з тобою ще не встигли стати тими,
      про кого знають все, і те, чого не слід.
      Люблю тебе, мого, якого змалювала
      в уяві так, що ти не статися не міг.
      Для щастя на землі потрібно, справді, мало –
      аби цвіло, коли у вікнах сипле сніг.



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Пародія "Крізь одежу прозору"
      Бережи мою мрію,
      І мережки свої.
      Як погляну – зігріюсь
      і в душі солов’ї.
      А як дам волю зору!
      Як піду за межу!
      Твій халатик прозорий…
      Я ж у гіпсі лежу.



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Пародія "Зливи"
      З-поза хмар пробиваються зорі зухвалі.
      Побудили, кохана, ми вже й ластівок.
      О ці зливи і повені! Далі? А далі…
      буде берег, травичка, і теплий ставок,
      і цілунки до ранку («Не спати» – я пташкам!!!
      Ми на тиждень в наметі – а їм не втямки.)
      Що нам дощ, блискавиця, і знесені дахи,
      коли зливи такі у такі то роки….



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. ***
      Привітався: «Доброго дня!»,
      а почулося: «Скоро осінь…»
      Ти за плечі мене обійняв
      так, що холодом віє досі.
      Ти спитав, як живу тепер,
      посміхнувся недобре… Звісно,
      я простила давно тебе.
      То ще спогади серце тиснуть…



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    61. ***
      Зимно.
      А літо давно продукує спеку.
      Думка чіпляє слова, як панчохи
      пальці зашерхлі – і стрілки, і стріли,
      і необдумані дії, і вірші.
      Вірші писати – то справді кумедно.
      Вірші, коли вимагають прибутків,
      проситься сир і маслини до столу.
      Діри в шкарпетках… Давно би додолу
      руки упали.
      Та пишуться вірші…



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. ***
      Квилить вечір чайкою,
      день розтав поволі.
      Поміж сном і чатами
      знову виснуть долі.
      Знову перевіється
      все, що не збулося.
      То не спам і віруси,
      то, нарешті, досвід.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Спекотне
      Така відвертість – аж сукня липне.
      І ти ще трохи – і не до слів.
      Такі над нами високі липи –
      півнеба видно, і навіть пів
      моєї литки (скажена мода).
      І спека дика, і я така ж.
      І трохи мулько, і трохи шкода,
      що так далеко твоя рука…



      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Слів метастази
      Слів метастази.
      Кажуть, обрАзи
      здатні губити тіла.
      Я відразу
      стільки сказала,
      подумала стільки –
      слів метастази.
      Боролася стійко:
      рими-пігулки,
      мікстури-молитви,
      за чудодійним рецептом гонитва,
      вибачень море,
      розмов океани...
      Слів метастази
      і рани, і рани…
      Ампутувала тебе,
      як пухлину…
      Шрам біля серця,
      та легшає нині.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    65. ***
      Місяця серпик повис на груші.
      Тінню сидить у своїм дворі.
      В неї обличчя в патьоках туші,
      джинси короткі, чужі, старі.
      Піниться небо на Сході мляво.
      Добре що літо, і дощ не йде.
      В тата ночує сьогодні Клава –
      в хату не можна. Подітись де?



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    66. ***
      І погляди, і руки-медоноси,
      і квітка тіла, і роса на цвіт,
      і ти, і я, і тихий видих: «Досить…»
      І ранок втретє, і сім тисяч літ…



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    67. ***
      Не склалося, не сталося. Іди
      любитися у слові, як у сіні.
      Усе було від березня осінньо.
      Усе було. Минулося. Сліди
      від ніг, від рим, від білих сторінок –
      ніщо давно, бо наклади куценькі…
      (Перечепився в дверях, німбом дзенькнув,
      спинився, і прискорив знову крок…)
      Не склалося. І добре, що нема
      ні вибору тепер, ні перебору.
      Усе оте було в погідну пору
      для нас обох. А спогади – туман.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    68. ***
      У нас на двох були такі дощі,
      і кілька слів про тих, які не стались.
      Ти вперто повідомлення лічив
      і приміряв на себе кожен статус
      у соцмережах. І любов оця
      ще визрівала – тільки б стало сили.
      Та ми обоє вперто у серцях
      старі образи й образи носили…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    69. ***
      У хаті прибрала, помила до блиску,
      опари на паску поставила миску,
      Принесла півсотні яєць із базару,
      налила кагору у глиняну тару,
      Шкварчало на кухні, кипіло, пахтіло.
      Така господиня – все вправно, до діла.
      Такі запіканки, із м’яса вертути,
      і шинка, й ковбаси – бо ж так має бути…
      Не встигла і сісти, а діти до хати,
      узуті на килим…
      І мати їх матом…



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. ***
      Така несходжена межа,
      такі нестоптані сандалі.
      Асфальт за обрії лежав,
      тягнувся у безкраї далі.
      І ти лежав, прогнув диван,
      перечитав усі газети.
      Втирав мені, щось про дива,
      стріляв на пиво, сигарети.
      Морочив голову комусь
      на форумах, у соцмережах.
      Я усміхалась. Тільки кіт
      за обома ліниво стежив.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Світ...ло...тінь (пісня)
      Світло тут, поміж нас, і зовні.
      На кордоні – вікна квадрат.
      Розливала любов по повній
      і гіркою була, навряд...

      Плели руки на стінах тіні.
      В лабіринтах важких завіс
      осідала світанків піна
      павутинням густим навкіс...

      Обертало зірки над нами
      або сутінь шпалер і стін.
      Ми у світі були світами,
      решта – тінню... То світла тінь…

      Било сонце у скло даремно,
      марно йшли із небес дощі –
      нам світила душа у темне,
      ми напилися із душі...

      Коли впали світів кордони
      теракотом важких гардин,
      Світлотінню прийшло сьогодні.
      Буде всесвіт... і буде син...



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    72. ***
      Ну як тобі з нею?
      Як після мене з нею?
      Цілує тобі попечені рани,
      тілом виводить у білий ранок,
      питає, куди цілував коханок?
      Як тобі з нею?
      Чи вірить вона у твої долоні,
      і голу душу під сірим светром,
      у голос тихий, у кави літри,
      у білі-білі по чорнім титри?
      Які слова докидає в чашку,
      які слова заплітає в риму?
      Чи ви із нею блукали тими
      стежками саду,
      де яблук гори і дрібка раю?..
      Мене ще пам’ять за все карає,
      лупцює спогад,
      як дощ в обличчя.
      Ти з нею – добре…
      Простити нічим…



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    73. ***
      Поезія як вода.
      То танеш у ній, то тонеш.
      І краплі води, і тонни.
      Хтось коників осідлав
      морських, і пливе собі,
      і Богу кричить: "Потонеш!"
      Хтось плескає у долоні,
      хтось пише листа судьбі
      веслом по воді. Нема
      ні строф, ні слідів господніх.
      І тільки вода сьогодні,
      і білий на ній туман...



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. ***
      обабіч неба рікам сняться ноги
      русалчині
      і котикові хмари
      на гривах верболозів
      і примари
      телесикових човників
      і ліс
      обабіч неба віриться у сни
      і нескінченність квітня
      квіту
      квоти
      на щастя
      на любов
      на ніжний дотик
      на погляд теплий
      на політ
      на…
      і
      так тепло там
      у водах білих рік
      обабіч неба
      і себе обабіч



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. ***
      Словом ділитись, ніби скориною хліба.
      Дихати легко небом, свободою ніби.
      Бачити серцем все, що не бачиш очима –
      біса в загривку, ангела за плечима…
      Вірити вперто світлу, у Бога, в чудо.
      Вірити світу… Може, білішим буде.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    76. ***
      Бога із Храму вигнали.
      Сказали: «У нас ремонт!»
      Давні церковні вигини
      зашиють у гіпс от-от.
      «Буде таки красиво, -
      смачно прицмокнув піп -
      всі ті малюнки сиві,
      все, що линяве – під
      гіпсокартон. І крапка.
      Цінності в них – на пшик!»
      Свердлять у церкві зранку,
      ходить якийсь мужик,
      спеціаліст-монтажник
      євроремонтних справ.
      Він ні фуфла, ні лажі,
      кажуть, іще не гнав...
      Янголів б’є у груди,
      лики святим розп’яв.
      «Тут, - каже, - краще буде –
      батюшка нам казав».
      Поруч баби покірні
      швидко сміття метуть –
      вірили сильно, вірно,
      били чолом…
      А в путь
      вийшов Господь самотньо.
      Ще озирнувся раз…

      В храмі ремонт сьогодні.
      ХРАМУ нема у нас.



      Коментарі (44)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. ***
      Зафіксовані факти. А болі фіксовані де?
      Світ для обраних нині. Поділено, продано всоте.
      Є остання сорочка (китайська, достоту), і день,
      і земля під ногами, і шлях у глибоку безодню.

      Зав’яжи мені, Господи, очі! Прозріння – як смерть.
      Цій землі за розтерзане тіло на хрест не лишилось.
      І холопствує нині народ, і бідує… та смерд.
      Перевелася кров – пересохла, схолола у жилах.

      Зафіксовані дати, події – навиворіт суть,
      та у ницості власній зізнатись укотре несила…
      Ще півдрібки байдужості – ось Україну несуть
      ув останню дорогу, надіту сусідом на вила.



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    78. ***
      У долонях весна -
      так останні сніжинки тануть.
      Ти отримав листа
      від якоїсь білявки Тані,
      я – отой гонорар,
      що обіцяний був у грудні.
      Знаєш, мозок не пар -
      відпиши. Якось далі буде...
      А весна у думках
      і у светрах – бо пройми глибші.
      В тебе тепла рука.
      А до мене приходять вірші,
      з 90-х. Оті –
      дивні образи, білі рими.
      Ти би нині хотів,
      щоби ми знову стали тими?
      Ластовиння скупе.
      Білі котики в модній вазі.
      І квартира-купе.
      І квитка не було ні разу…
      21.02.13



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Зрада
      Душа – на відстані плювка,
      І слово – курява береться.
      Ти не питай, чого така,
      без того зранку тисне серце.
      Колись мине і біль, і день
      затягне густо павутинням.
      Лиш трохи більше про людей
      я розумітиму віднині.



      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Шовком коси манила (пісня)
      ***
      Вона дива чекала. Тиждень.
      Аж посивів каштанів ряд.
      Вона дива чекала. Ти ж бо
      сам учив, що не все підряд
      буде справжнім у цьому місті.
      Мимо стрімко пливли вітри.
      Вона дива чекала місяць,
      потім рік, і ще тридцять три.
      І коли не діждала долі
      і зашторила вікна, ти
      кинув різко болючий докір:
      "Нащо ждала? Було б іти..."

      ***
      Шовком коси манила,
      жаром важких коралів.
      Може, тобі то снилось?
      Може, то вишні п’яні

      падали перестигло
      просто йому у руки?
      Плачеться тихо-тихо
      в травах густих у луках.

      Вицвітеш пустоцвітом.
      Срібло вплете у косу
      те, що не лічиш, літо...
      Ти ще чекаєш досі?

      (Вірші вже друкувались раніше на сайті та ввійшли до збірки. Проте, думаю, варто виставити їх. Дивно, як Оксана сплела їх в один романс.)



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": --

    81. ***
      Звихрені коси, в росі чоло,
      ноги немов із вати.
      - Ну то кажи, щось було?
      - Було…
      Вечір. У місті свято.
      Видимі у далині тіла,
      Барвами манить площа.
      - Ти це уперше була?
      - Була…
      - Тільки не плач, я прошу…

      Пам’ять обнулить усе, зітре.
      Виросте з болю досвід.
      В місті гуляння. А ти проте
      свята не любиш досі.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. ***
      Небо каштанам голови крутить,
      світле і добре, і вірне по суті.

      Тільки пустує таки безупинно,
      аж до мурашок на стовбурах-спинах,

      аж до шаріння, до квіту, до піни…
      Небо вже й більше за небо віднині…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. ***
      У неї в хаті пахне полином,
      парфумами і часом пирогами.
      Один стілець на кухні під столом,
      і поруч з образами фото мами.
      У неї дні розписані на рік –
      не бізнес-леді, одинока просто.
      Хоч зрідка, кажуть, ходить чоловік.
      І щось таке у соцмережах постить.
      Розповідає часто про дітей
      (племінників), купує мандарини.
      Коли сніжить і довго дощ іде,
      вона малює сонячні картини.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    84. ***
      Вода, мов небо. Небо, як вода.
      Іду босоніж, не тону, не тану.
      Стрічаю сонце з ночі і туману,
      себе йому, себе йому віддам.
      Така тут висота і глибина!
      Лоскоче риба пір’ям пізні зорі.
      На небі я, на небі та у морі.
      Іду. Пливу. Літаю. Сонце, на
      тобі мій світ, світанок назавжди.
      Ні дна, ні краю неба і води….



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    85. ***
      Дивиться в очі тихо.
      Вік при дорозі. Вік.
      Кажуть, то він од лиха.
      Зболений чоловік.
      Кажуть, це він колись-то
      в рай полетів живцем,
      випавши із колиски…
      Та не питай про це.
      Дивиться в далеч довго
      із висоти візка.
      І розмовляє з Богом,
      мовчки. Тремтить рука.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    86. ***
      Ніби літо і ніби ні.
      Мерзли півники* біля тину.
      Телевізор співав пісні
      про рушник і сільську хатину.
      Біля баби тулився кіт,
      на стіні – вся рідня на фото.
      і листи – до тепла руки
      (перечитувала усоте).
      І роїлись думки. Печаль
      присідала на призьбу хати.
      Пили поночі з нею чай.
      І ніхто не збирався спати.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": --

    87. ***
      До шибки ще летіли комарі,
      і вечір лип на скло вологим носом,
      як пес, шукав тепла. Сусідка скоса
      дивилась, чи сивіє в димарі…
      Гойдалися гардини на вікні,
      рожеве світло плавилося зрідка.
      І небилиці ширила сусідка
      про те, що там таке, що жах і ні…
      нікому і ніколи…
      Линув час,
      плющі ховали захололі стіни.
      І грілися на сонці срібні тіні
      людей, які боялись трохи нас.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    88. ***
      А за межею буде світло
      і дрібка солі на хлібині.
      Зустріне ангел першоцвітом
      і поведе у білу піну
      весни, яка там вічна – знаю.
      Над вишнями хрущі рояться.
      Із олівцем на східцях раю
      сидить Тарас. Йому тринадцять…



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    89. ***
      Мати сіяла сніг у світ
      і дивилась у вікна тоскно.
      Ій було тридцять вісім літ,
      худорлява, маленька зростом…
      Як ховали, дощило день,
      і провулок тонув і танув.
      Довго доня питала : «Де,
      де поїхала мама, тату?»
      Мати ж сіяла сніг у світ
      і навшпиньки ходила снами,
      і топила на шибці лід.
      «Доню, мама уже не з нами…»



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    90. ***
      І зірвалася пісня із п’яних губ.
      І пішла у танок по колу.
      - Подиви, а гарцює ця жінка, Люб!
      - Подиви, як пашить, Миколо!
      А її не спинити. Нехай чуже
      і весілля, і радість нині.
      - Подивися на неї – стара уже,
      а які вихиляси, Ніно!
      Що їй докори, люди, коли болять
      самотинні роки, як рани?
      Їй ще тільки-но… вже буде сорок п’ять.
      То батьки не пускали: «Рано»,
      то до серця не липли – усе не ті,
      то гадала – зустріне згодом…
      Плаче жінка під ранок на самоті,
      у смородині за городом…
      9.01.13



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    91. ***
      Плаття м’яте. І губи м’ятні.
      На годиннику скоро п’ята.
      Світ сьогодні говорить: «Нате»,
      світ шепоче: «Не бийте, тату…»
      Порожевіли стіни раптом,
      зацвіли будяки і маки.
      Ти вертаєшся нині в ранок.
      «Тільки ви не сваріться, мамо…»
      Сукня м’ята і губи м’ятні,
      а у серці такі орбіти.
      Тихо рипнули двері хатні:
      «Доню, встала води попити?»



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. ***
      Блукала думка. І душа брела,
      заточуюючись у тумані злегка.
      Пролите слово молоком із глека,
      скисало швидко-швидко.
      На столах
      стояли вина, внесені з льохів
      усіх усюд, димилися наїдки.
      Брела душа в нікуди із нізвідки,
      чи на гостину, чи на справжній суд.
      І торохтів бруківкою ціпок,
      і люд навколо не дивився в очі.
      Душа тоді іще не знала точно,
      де перехрестя доль, життів, думок,
      і що насправді більше, світ, чи Бог,
      і скільки світ юрбиться у безвір’ї.
      Брела душа. І світ навколо сивів.
      І зависав у переднеб’ї смог…



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    93. ***
      Солодко плакалось. Так молитви і вірші
      ходять душею і бавлять торішні сни.
      Плакалось. Ні. Не займайте. Не треба. Тихше.
      Я розговілась у час, на слова пісний…
      Осторонь спогади тупцяли, хтось і вечір.
      Осторонь світ по спіралі собі ішов.
      Солодко плакалось. Вперше за рік. До речі,
      навіть не стало і згадок од підошов…



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Подруга
      Коси вона фарбує –
      їй не пасує срібло.
      Сипле до чаю збудне,
      збудне до супу сипле.
      Подруга має мрію –
      влітку Париж на тиждень.
      В неї малечі трійко –
      подруга хоче тиші.
      В неї таке бездоння
      сірих очей і втома.
      Їй тридцять п’ять сьогодні,
      гості та галас вдома…
      Подруга вірить диву
      і у лояльність банків.
      Вірна, надійна, дивна.
      - В нього ж нема коханки?...




      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Відпустка
      Заплющую очі – на старті
      у мрію, у думку, у космос.
      Розплющила очі – у хаті.
      Спросоння, розпатлані коси.
      У дзеркалі – йой, гуманоїд!
      Аж скрикнула – гепнулась миска.
      Аж цуцик зірвався на ноги,
      коханий присів і присвиснув…
      Аж діти залізли у шафу,
      аж мухи заклякли в польоті.
      Сусідка у шибку жирафом
      заглянула – ступор у тьоті…
      Заплющила очі – на старті.
      До біса сьогодні трильяжі!
      Я жінка, яка у хаті
      посидить без макіяжу…



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    96. ***
      Перший сніг розучує колядки:
      «Коля-коля-коля-колядин…»
      Слизько під ногами. Гладко. Падко.
      Ти такий сьогодні не один!
      Перший сніг – і знов коліна биті.
      І такі захекані думки.
      Пригадала сніг тієї миті,
      де ще все попереду. Роки
      тануть, наче сніг. А хтось, між іншим,
      тільки починає власну путь:
      - Колю, Колю, не цілуй… Тихіше.
      Бо вуста. Мороз… Чекай… Ідуть...



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. ***
      На тім кінці любові падав сніг,
      сивіло небо хмарами щоранку.
      На цім кінці любові ти, коханка,
      втішалася хвилинами… він міг.

      Він міг багато: погляд і слова,
      і ніжні руки на твоїх колінах.
      На тім кінці любові ти невинна,
      на цьому – грішна. Час, як сніг, спливав

      у березень, у борозни жалів.
      Любов засіє рясно на всі боки.
      І зійде довгожданий світлий спокій.
      І зацвіте. І вродить. Він умів.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. ***
      Вітер босоніж ходить –
      вим’яті спориші.
      Вітер співає оди.
      Ну хоч бери й пиши,
      як залицявся вміло,
      протягом ліз у сни:
      «Вітрику, любий, милий,
      рідний, облиш, пусти…
      Діток у нас – дай Боже!
      Хай підростуть іще!»
      День догорить погожий,
      тихий такий… Лише
      там, на кутку вдовинім
      вихриться в димарі.
      Кажуть, у неї нині
      четверо. Всі малі.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    99. ***
      Таврує в пам’яті трава
      оте торішнє.
      Ти довго спогадом ставав.
      А виріс віршем.
      Я довго мріяла про те,
      щоби свідомість
      тебе покинула. Проте
      ти, ніби втома,
      на плечі ляжеш і болиш,
      і тиснеш долі.
      Ти ще болиш мені, як вірш
      один в ніколи.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    100. ***
      Цілком реальні спогади про те,
      чого насправді не було ніколи.
      Така зелена юнь стежки мете.
      Глибокі спориші. І небо голе.
      І день у сонці. Сонць у нім – на всіх.
      І сім життів до нас у цьому світі.
      І, ніби пісня, твій веселий сміх.
      …А наші душі теж бували дітьми?



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. ***
      Вечір пахне димом. Туманіє.
      День до бильця притулив чоло.
      В нього голуба осіння мрія –
      повернути те, що відбуло.
      Листям розмальовані асфальти,
      скупо ліхтарями – парк і двір.
      Черевики, чобітки і пальта…
      Буде літо бабине. Повір.



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    102. Вчителька
      А над містом сивіють сутінки,
      кіт умоститься на колінах.
      Вона любить дивитись мультики,
      чай гарячий і джем з малини.

      Вона любить чудні історії,
      хепі-енди, підбори, квіти.
      Вона нині доволі зморена –
      школа, галас і діти, діти.

      Часом сердиться, часом хмариться,
      хоч і любить дітей нестямно.
      Вона школі неначе матриця,
      а для учнів немов би мама.

      Кличуть сни у казки із ролями,
      а вона ще не спить донині.
      В неї зошити із контрольними –
      перевірена половина.
      11.10.12.



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    103. ***
      Так величаво, немов би не двір, а кастинг,
      вішає з миски білизну. І кличе Катьку.
      Дуже картинно, ось так, виставляє ногу,
      зиркає скоса, щелепа відвисне в кого.
      Знає напам’ять всі рейтинги хіт-парадів,
      знає плітки, ті, що треба, що не «нада».
      Знає у кого роман, хто кого покинув,
      все про цілунки і секс, і наполовину
      п’ятий параграф із хімії (теж немало).
      Знає, на кого ця Катька коли «запала».
      Мріє про море і про чобітки на шпильках.
      Мрій, як і часу попереду, стільки. Стільки…
      Тільки упевнена - старість не за горами.
      Старість дрімуча – он! - тридцять чотири мамі…



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Трохи
      Здається, осінь марила дощем,
      а я тобою.
      Трохи.
      Трохи більше.
      Ти так писав. І так любив іще.
      І жив, немов розіп’ятий на вірші.
      Здається, серце у мені росло,
      боліло трохи.
      Трохи.
      Трохи більше.
      І хтось під руку, хитро або зло:
      «А це йому такі відверті вірші?»
      І я тоді обманювала їх,
      здається, трохи.
      Трохи.
      Трохи більше.
      Щоби ніхто не знав. І щоб не міг
      тебе карати у моєму вірші.



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    105. ***
      Любий, я виросла в іншім болоті.
      Нас не навчали приносити жертви
      і не просили ідейно померти…
      Правда, життя відкладали на потім.

      Любий, у нашім болоті устави
      (у 90-х лише дідівщина)
      мали поняття свої. І мужчина –
      той, у якого фінансове право.

      Любий, не пхайся в болото по пояс –
      можуть відтяти важливе і цінне.
      Ти ще берешся із кайлом на стіни,
      на барикади?.. І знову в запої?

      Любий, лиши похмелитись на денці –
      вранці безсилля заллєш героїчно.
      Я підіграю… бо жінці так личить
      бути дурепою в повному сенсі.



      Коментарі (42)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    106. ***
      Де ластовиння тільки-но на носі,
      весну малює, дошкуляє трохи,
      де все – ще тільки спроби, а не досвід,
      а кроки ще не звідали порогів,
      ти там відкрита слову, людям віриш.
      (А, втім, ти й досі довіряєш вічно).
      І на чужім горищі пишеш вірші,
      такі наївні, і такі трагічні.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    107. ***
      Благословлялося на день.
      І квітень тротуаром
      ніс пелюстки, і де-не-де
      стелив, як сніг чи хмари...
      Ти йшла, немов по небесах,
      немов злітала вище.
      А він тоді тобі писав
      такі недобрі вірші.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. ***
      Така тоненька грань, ось-ось - і рветься нитка.
      Такі гучні слова - а пороху у них.
      Ти був тоді, в біді, за мовчазного свідка.
      І суддям розповів, хто скільки бив під дих.
      Що вироки мені? Я страчена тобою.
      Що камінці мені у спину і в лице?
      Не встану. Не піду за правду, і до бою.
      Не бійся. Я слабка. Живи. І вір у це...
      04.09.12





      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. ***
      Перевтілення першого квіту на темні ліси,
      перевтілення темного лісу на сни білопінні.
      Сипле рясно насіння любов, та лише на каміння.
      Хоч і камінь цвіте (я ж бо вірю у це!) навесні.
      Перелічує сонце пухнасті кульбаби в траві.
      І густе ластовиння на носі, і зайців осоння.
      Ти даруєш конвалій букет і скупе: «не реви!»
      Я не плачу давно… То лише алергія сезонна.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    110. ***
      Мені наснився уманський шинкар,
      зарізаний в минулому сторіччі.
      Бродив по місту. Зморений, шукав
      сім’ю і хату. І до мене тричі
      приходив і просив сказати, де
      малий синок подівся і дружина.
      І так тремтіли руки і бліде
      обличчя прозоріло. Бідний жиде,
      ну як тобі сказати, що обох
      давно нема? І не знайти могили…
      Ходив шинкар. І тихо плакав Бог.
      І я молилась із просоння сильно…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    111. ***
      А я тебе ховала у собі,
      на денці серця, так, немов у скрині.
      Це ти мене поеткою зробив
      у зошиті в клітинку і на стінах.
      Бо я писала тисячу дурниць
      про почуття і про любов навіки.
      І плакала, і вірила – колись
      ти будеш нареченим, чоловіком…
      Знайшла в шухлядці вірші тих часів
      Незграбні, помальовані квітково…
      Минувся ти три тисячі разів,
      а я і досі проростаю словом.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    112. Слово
      Слово, неначе клітина, ділилось на речення.
      Слово між нами було, безсумнівно, приреченим
      стати романом. Нехай і місцями обпеченим.
      Слово – найпершим було… Перед нами предтечами
      інші, що били серця і хвалилися втечами…
      Ми ще подібні до них, попередніх. У дечому…



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    113. ***
      У полі два дубки схиляються до купи.
      Сошейка вздовж полів до міста на базар.
      Поїхала стара по сіль, олій і крупи.
      Аби без неї дід все до ладу згорав.
      І поле. І дуби. І курява під хмари –
      повзе старенький ЛАЗ, наповнений ущерть
      простим сільським добром. Віддасть, і не задарма,
      аби було на газ, і на цукерки ще.
      Усупереч вітрам дуби віками в купі.
      І цих немолодих єднає поле й Бог.
      Так швидко час товче жалі і щастя в ступі…
      А на світлині їм ще сорок два. На двох.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. ***
      Ти від мене ідеш. Ти відходиш, як позаминулий
      рік, снігами пропахлий і димом, і зрадами теж.
      Я відтоді уперше так міцно, медово заснула.
      Я відтоді уперше в душі не плекаю пожеж.

      Ти зникаєш у прірві, то пам’яті, то пересудів.
      Ти ще б’єш попід серце словами минулого, та
      я прощаю тебе, і себе ради того, що буде.
      І мені все одно, чи я стерво яке чи свята.

      Ти ідеш у минуле. Лишаєш півсотні тлумачень
      власних віршів про мене, що видані в еру стрічань.
      Мій минулий (чи мій?) не коханець, не денді, не мачо,
      ти ідеш.
      Не спиняйся.
      Все інше – то віра і час…



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. У Львові
      А я ходила по дахах, і навіть у автомобілі
      ганяла містом аж підхмарно.
      І ти мені не віриш марно!
      Бо то було не де аби – у Львові, між високі шпилі.

      Я годувала голубів. І ті мене літати вчили.
      Дражнила левів на ліпнині…
      Ти ще мені не віриш нині?
      Та то ж було не аби десь – у Львові… і на літа схилі.

      А я ходила на руках, підбори щоби на бруківці
      не поламати. І безпечно
      пірнала в зливу… Я, до речі,
      ліворуч, в другому ряду, на цих світлині та листівці.

      А ще мені найбільший лев подарував гранітне серце…
      І ти дарма смієшся знову,
      Таке трапляється у Львові,
      повір мені, спитай експертів! Бо все це правда! Правда все це...



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    116. ***
      Зненацька з пам’яті, як яблуко з гілля,
      зривається твій погляд перестиглий.
      Ти дивишся котом чи, може, й тигром,
      таким, що сам по собі не гуляв,
      а тільки в парі. В іншій що не день.
      Така твоя і доля, і покара.
      Як добре – не була занадто гарна –
      пішов. Тоді взялися сили десь
      відплакати, простити, щоби нам
      обом любов не стала за нещастя…
      Я згадую тебе доволі часто,
      але не в серці. Десь обабіч. Там…



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. ***
      Ні перемін, ані крапок над «і»,
      Ні стежки, ні вікна, ні навіть ніші.
      Мені би сни приборкати свої,
      а левів хай приборкують сильніші.



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    118. ***
      У затінку пліток, де я – це я,
      а писане роками – тільки порох,
      так збільшується совісті ціна,
      і не болять думки, хоча і хворі.
      У затінку ілюзій, де про нас
      напевне знають більше, ніж бувало,
      пасеться обезкрилений пегас
      і їсть із рук, хоч з острахом і мало.
      У сонячному колі у воді
      полощуть музи невагомі плаття…
      Я вірю випадковостям подій
      і долі, що несе любов на таці.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. ***
      Коли полином поростуть слова
      і відболить душа, і заніміє,
      я, може, пригадаю, як спливав
      без тебе світ за вікнами. Як змієм
      повзли рядки отрути на папір –
      для чого ціанід, коли є вірші?
      Зболить усе обом колись, повір…
      Та ти, здається, ні у що не віриш.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. ***
      Коли розтане срібна пелена
      скрипучих зим і скресне крига біла,
      ти серце простягнеш в долоні: «На!
      Бери. І щоб повік його любила».
      Коли стечуть лютневі холоди
      стрімким потоком в Буг або Синюху,
      ти скажеш: «Я іду до тебе в дім.
      І не переч. Уже мовчи і слухай».
      Коли зболять нездійснені оті,
      яким судилось душу спопеляти,
      ти станеш раптом всесвітом тоді
      і мужем, і, звичайно, знову татом…



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. ***
      Стою між тіней, ніби межи стін.
      Гортаю згадок вим’яті сувої.
      Минулому, шкода, не скажеш «стій»,
      не виправиш. Вовтузяться суворі
      слова мої. Усі такі чужі,
      розкидані і різко, й необачно.
      Що не роби і що в же не кажи,
      ніхто обох ніколи не пробачить.
      Бо нікому. І ніколи. І край.
      Таке воно – безчасся, мов безбожжя.
      Проте шляхи уперто долекрай
      на картах України ще ворожать…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    122. Розстрільне
      І.Г.

      Заліг на сайті, як у бліндажі,
      (зірки ледь-ледь блиснули на пагонах).
      Він генерал. І що тут не кажи,
      а хай стріляє. Від такого мона
      прийняти кулю в лоб, у груди, в пах,
      від рук такого можна і померти…
      Прицілився, на три пальнув: Піф! Паф! -
      Реінкарнуйте із писак у метри!



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. ***
      М.Б.

      Я плакала у тебе на плечі.
      І ти, такий чужий і рідний дуже,
      втішав, немов дитя. Спасибі, друже,
      що сліз тоді у Львові не лічив,
      що руку дав, коли летіла я
      у прірву фраз і падала з підборів.
      Коли тонула у дощі, як в морі,
      спасибі, що як велетень стояв.
      За двох стояв. Ні сміху, ні пліток
      ти не злякався, диких пересудів.
      Завжди тобі я щиро вдячна буду…
      І ще прости, що в Києві намок…
      13.08.12



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. ***
      Ці погляди вічні, як небо над сивим лісом,
      коли на зорі роса, як мільйони сонць.
      Ці очі – чудна таїна. Як у цьому місті
      така народилась? Тут електорат і соц-
      забези, як змісти народжень дітей. Халява,
      медова до часу. А час – без’язикий кат…
      Сусіди казали, що мама – пропаща лярва.
      А в тебе он очі, як небо. Говориш як –
      мов сиплеш насіння, мов пісню лунку заводиш.
      У тебе не серце, а сотня в одній сердець!

      … Чумазе дівчисько тягло із криниці воду,
      А з хати до неї: «Бігом, бо тобі кінець!»



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. ***
      Білий світанку дотик,
      зірка на небі тане.
      Я не спитаю, хто ти -
      перша моя, остання…
      Станься в мені на подих.
      Видихом. Перевтілься.
      Ночі зітри на порох.
      Всійся душею в тільце.
      Перелічи погенно
      все у мені та в ньому,
      щоби зачався геній
      в медові та утомі.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. Коштовне
      Я не шукала слів коштовних.
      А ти і бірюзу, й рубіни,
      блискуче точене каміння
      інкрустував уміло... Що в них?

      Лягали перла, як цілунки
      на шию. І разки коралів
      на повні перса. І опали
      котились по підлозі лунко

      і падали…
      і опадали
      у вічність
      руки…
      і злітали…

      2010 (2012)



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. ***
      От на порозі четвертих боргів
      знову втрачаєш роботу.
      Хто б і чого би там не говорив,
      радив повстання і спротив,
      радив до суду, до блогерів ЗМІ,
      в бій, на якісь барикади
      битись спілкам чи, може й, самій
      сміло гамселити гадів,
      ти ж, ну зізнайся, найперше в житті
      маєш реальну нагоду
      просто на волю… Спинись і постій,
      або поїдь на природу.
      Сядь в позу «лотоса» і погуди
      мантри чи «мурку» - те саме
      Більше не треба прасок, бігудів,
      посмішок шефу. Лісами
      ген поброди, повизбируй гриби –
      навіть якісь мухомори.
      Просто спочинь. Щось для себе зроби.
      Ще перевернуться гори.
      16.07.12



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. Лабіринт (щоденник невідомої)
      О скільки літ, о скільки довгих літ
      ми йдемо лабіринтом. Він без краю.
      Ми схожі вже на дику п’яну зграю,
      та ми йдемо. Колись шукали Раю,
      а зараз Виходу-Вікна. У світ?

      І

      Сонця, сонця!
      Знаю – зась.
      Світлий сон цей...
      Зайнялась
      бетонна буря,
      цеглинна буря.
      Супокою
      не знайти.
      Наді мною
      лиш іти
      диктує буря,
      залізна буря.

      13 лютого 19...-ого року
      Сьогодні тут на смерть забили жінку
      за те, що відмовлялася іти.
      З опухлих хтось на вбитої печінку
      накинувся звіряче. І кати
      їх кинули в одну бетонну яму…
      І дивне щось примарилось мені:
      я бачила віконну білу раму,
      за нею світло...
      Грати ж на вікні!

      Де вихід?!

      Пухнуть, пухнуть, пухнуть.
      Голод, голе горе.
      Пухнуть, пухнуть, пухнуть.
      Все холодне, хоре.

      10 березня 19..-ого року
      Я бачила у сні так чітко тата.
      Жахливий сон. Наснилося, немов
      він кулаками б’є в залізні грати,
      мене гукає. А на пальцях кров…
      Прокинулася, плакала, кусала
      стару куфайку за брудний рукав.
      Татусю, я не зрадила, чекала,
      хоч і казали, що когось продав.
      Я пам’ятаю час, коли горіла
      надія у сумних очах твоїх...
      Ой батечку, якби і мала крила,
      та мурів не здолаю цегляних.
      Аби ж хоч ти сказав мені, для чого,
      для чого ми зайшли у Лабіринт?
      Навіщо я тягну безсило ноги,
      Чому я схожа на машинний гвинт?

      Чи сміюсь, чи плачу?
      Чи ж тебе побачу?

      21 березня 19..-ого року
      І знов наснився посивілий тато.
      Він хрестик зняв і простягнув мені,
      вдягнув на шию крізь холодні грати.
      І зник.
      А я прокинулась в Труні,
      В Труні, яку назвали Лабіринтом,
      в нім Виходу шукаєм стільки літ.
      Труна, яку назвали Лабіринтом –
      це цілий світ, страшний пекельний світ.

      Ми схожі на святих, але у пеклі.
      Мабуть тому, що ми собі запеклі
      вороги.
      Ги!

      Сірі стіни сирі.
      Прагну неба вгорі.
      Ніч чи день?
      Я мовчу. Я одна.
      Може, буде весна?
      Ніч чи день?
      Чи побачить дано
      краєм ока Вікно?
      Ніч чи день?!
      Я мовчу – не одна.
      І чи буде весна?
      Ніч чи день?

      9 листопада 19..-ого року
      Не прийшла сьогодні ще до тями –
      аж п’ятьох розстріляно осіб.
      Їх учора кидали у ями,
      задзвенів об цеглу жовтий німб.
      І здійнялось ніби сизе пір’я –
      звідкіля принесло голубів,
      як в дитинстві, на моє подвір’я…
      Але ж ні. Бетон лише сивів.

      Кінця початок
      чи кінець початку?..

      ІІ

      О скільки літ. О скільки довгих літ...

      24 квітня 19...-ого року
      Я бачила щілини у бетоні.
      І хоч цементом мурували їх,
      та на брудному і німому фоні
      з’являвся мох, як над «великим» сміх.
      Бетон не вічний, ржа руйнує грати,
      але ж пройти повинно стільки літ.
      А зараз ми повинні йти, вмирати,
      шукати Виходу-Вікна.
      У світ?

      Мені жайворонка в небі б…
      Та бетон
      нам замінює, далЕбі,
      камертон.

      15 грудня 19…-ого року
      Пиячили…
      Пляшки я прибирала.
      Не бачили,
      як в склянку розглядала
      себе:
      Смуглява я від бруду.
      Смуглявою і буду.

      6 березня 19..-ого року
      І сум, і радість огорнули душу –
      Я у щілині пролісок знайшла.
      Та тільки я ховати його мушу.
      Відлига – ще не значить, що весна.

      Оживаю, немов,
      гарячішає кров.
      Та зима.
      Божеволіє сміх.
      Відпустився би гріх,
      та зима.
      Ще бо ціла Труна.
      Котить жахом луна:
      «Ще зима…»
      Хоч брудні куфайки,
      та скресання ріки
      ще нема.

      Капала бурулька:
      Кап! Кап! Кап!
      Під нею на слизькому бетоні з’являлась інша
      така сама.

      ІІІ

      Невже все повернулось навкруги?..
      Казали ми.
      Стріляли нас.
      Ги!

      29 липня 19..-ого року
      Наснилася собі у сукні білій
      В якійсь кімнаті світлі, за столом.
      Всі рідні там, такі щасливі, милі.
      Поїли чаєм, мати пиріжком
      Кормила так, немов малу дитину.
      Я заливалась сміхом (чи плачем).
      Але під ранок зникло все хвилинно,
      Лишивши серце наодинці з днем.

      За поворотом бачу свій кінець.
      А поворот
      і Вихід з Лабіринту?

      Сірі стіни сирі.
      Чортма неба вгорі.
      Ніч чи день?
      Я мовчу, як німа.
      Не життя, а тюрма.
      Ніч чи день?
      Мій кінець уже тут,
      закінчився мій блуд
      Ніч і день.
      А Вікна все нема.
      Нескінченна Тюрма
      ніч і день.

      2 серпня 19-ого року
      Сьогодні уві сні мій сивий тато
      із Лабіринту Вихід показав.
      На дужих дверях ще міцніші грати,
      замки, засуви.
      Поруч хтось писав:
      «Навіщо ж ви вели стільки народу?
      Ключі та інструменти біля Входу…»

      1996р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. ***
      Там, де гріються ружі на білім причілку вікна,
      де полохає люд собача, не припнуте завчасно,
      там до сонця і саду говорить неспішно вона,
      та, в якої долоні пропахли хлібами і квасом.
      Розтинають вітри непролазне буяння лісів,
      розсипають насіння кульбаба, осот по городу.
      Білість хати у квітах цей світ майже зовсім зносив,
      та обличчя старої не губить вселенської вроди.
      І велика любов огортає поля і сади,
      і мовчання, сильніше од слів, наче музика нині.
      Повертаються ноги і душі до мами, сюди.
      Влітку. Зрідка… Коли приїздять в Україну…



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    130. ***
      Коли була я сонцем і вчилася літати,
      ганяючи хмариння і птаство вусібіч,
      ти був тоді не мужем. А так, скажімо, татом,
      і ти чекав на мене, на ранок – цілу ніч.
      І був тоді маленьким, якщо згори дивитись,
      і дуже-дуже мудрим, як я у тім житті.
      Ти мурував будинки, плекав деревовіття,
      дітей ростив. Ну звісно, як люди – не святі.
      Ти звав мене, як бога (і навіть не богиню),
      молився на світанку і про добро просив.
      Ми ще тоді не знали, що світ і всі загинуть,
      і ми в новий прийдемо, де спогади, як сни…
      Ти дивишся угору. Та я не сонце нині.
      Я жінка, просто жінка (а світла через край!)
      Я часом ще ганяю птахів і хмаровиння
      і здійснюю бажання. Лише мене кохай…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    131. Про Андрійка
      Мама пішла в магазин по харчі,
      тато голи на футболі лічив,
      бабця дивилась кіно про кохання,
      дядько сидів три дві години у ванній,
      старша сестра в Інтернеті сиділа.
      Тільки Андрійко сьогодні без діла!
      Так ізнічев’я в комору заліз,
      і випадково заснув між валіз…
      Хлопця спочатку шукали годину,
      бігали лісом сусіди, родина.
      Потім пожежні, міліція, місто
      парк і сосняк прочесали начисто.
      Фото Андрійка із телеекранів
      Зовсім не сходило з ночі до рання.
      Кілька студентів носили плакати
      «ТРЕБА АНДРІЙКА НЕГАЙНО ШУКАТИ»,
      кілька політиків (із альтруїзму)
      владі на камеру ставили клізму.
      Хтось умудрився рахунки у банку
      швидко відкрити і гроші до ранку
      зняти до крихти. Скандал на скандалі.
      Хтось обіцяв тисячі, хтось – медалі.
      В мами і тата волали мобіли.
      Намалювались церкви і бомбіли.
      Дригались кілька дівчат у віночках –
      груди на камеру, джинси в торочках.
      Десь на якомусь із телеканалів
      шоу про хлопця (і рейтинги вдалі)…

      Раптом з комори, як сніг серед літа,
      вийшов Андрійко…
      І змовкло півсвіту…



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. ***
      Я притулку шукаю у слові, а цуцик – у буді
      (тільки б слово моє не садили на довгий ланцюг).
      А зубаті обоє, а дикі… а ніжні – приблуди.
      Ще й подібні до вітру обоє
      і тих волоцюг.
      Я шукаю натхнення, ти – погляду, харчу і дому.
      Я шукаю руки, щоб не впасти, ти –
      також руки.
      Ми обоє подібні – в очах трохи суму і втоми,
      і сьогодні обох непокоять сніги і круки.
      Ми такі малослівні… ну, звісно, і малогавкучі.
      Хочеш, будемо разом ходити попід ворітьми?
      Я у слові ховаюсь, в яри, у долини, між кручі.
      Цуценя заховаю у хаті – і будемо МИ…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. ***
      У вимірах вогню лише затвердла глина,
      у вимірах води – тумани і сльота.
      Я голосно кажу тобі, що я людина,
      хоч, може, не твоя, хоч, певне, і не та,
      якій судився ти і світ на двох, і світло.
      Пробач і відпусти у виміри немір.
      Нехай січе мороз і сніг із лютим вітром,
      та я не пропаду ніде тепер. Повір.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. У-двох
      Так сови сплять, напевне, згорнувши сиві крила,
      і очі синьо-чорні ховаючи у тінь.
      А я ховаю серце, немов живе мірило,
      яким торкаю досі твій всесвіт межи стін.
      І так мені! мов небо накрило, а не руки.
      І руки, наче небо, і ти, неначе бог.
      Ховаю серце в тіні. І в ніч злітаю, ніби
      мене чекаєш знову. Пу-гу. Пу-гу. У-двох…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. Сад (триптих)
      ***
      Дід вирубував сад,
      бо податку не міг платити.
      Під сокиру підряд,
      бо голодні і босі діти.
      А у баби сльоза –
      їй шкода татусеву грушу.
      - Не реви, - відказав, -
      я не хочу, та, бачиш, мушу…
      І сивіла весна,
      і не квітла скупа садиба.
      Тільки бабі у снах
      груші пахли. І ніби в німбах
      посміхались батьки,
      що померли у тридцять другім...
      Дід вирубував сад,
      і боліли душа і руки.

      ***
      Він різав сад у квітні, у цвіту.
      В асфальт горнув нарциси і тюльпани.
      А ввечері хвалився, дуже п’яний,
      як взув якусь на гроші та он ту
      стару штовхав у шию, бо вона
      лягала під колеса і під пилку.
      І насміхався, і ковтав горілку,
      і світ на матючинні розпинав.
      Він різав сад, бо власний мав проект:
      заправку, забігайлівку і паркінг,
      Він стільки знищив по окрузі парків!
      А ще людей. Що вже не суд – респект…

      ***
      А у доні в долонях яблунька,
      а у сина лопата тата.
      Так погідно довкола, ягідно.
      Йдемо нині садок саджати.
      І вовтузяться ручки-крилонька,
      і цвітуть, наче квіти, очі.
      Ми садами життя не зміримо,
      а любов’ю – завжди і точно.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. ***
      У слові заплуталась, ніби в сорочці, яку
      відкинула похапцем я (або ти) на підлогу.
      А думка намацує думку. А руки м’яку
      і сильну долоню. Нікого. Нікого. Нікого
      я так не любила ніколи, як тут на межі
      у цих коридорах, неначе порталах у часі.
      Ти тільки читай мені вірші, дурниці кажи,
      бо мить не вертається вдруге у жодному разі...
      А ще не пускай із обіймів у ніч і громи,
      і сни неміцні, як руду комашню, не полохай.
      В однім перехресті життів опинилися ми
      і перечепились обоє – ті самі пороги…



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    137. ***
      Я б мала утекти із цього міста
      в америки, італії. Та я
      гербарієм визбирувала мислі,
      втішалася, що мушу, бо сім’я.
      Столітній пил, розпатлані тополі,
      неметені одвіку доріжкú.
      В мені було бажань і слів доволі,
      але були сильнішими страхи.
      Роки лягали вироком на очі,
      рядки лягали на полиці шаф.
      І тільки зрідка давній друг морочив
      усе єство… і думав, що втішав…
      22.05.12
      Київ



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    138. ***
      Маленька кухня два на два.
      Солодкі запахи ванілі.
      Матуся створює дива –
      і вибухає тісто біле.
      Пече паски. На весь під’їзд
      запахло Великоднем нені.
      Господь на кухню нам приніс
      Святого Дива повні жмені.
      А ще любові сто світів
      і в рушниках пісень - чимало.
      Збирає за святковий стіл
      і свято, і - найбільше - мама.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. ***
      Де Схід і Захід тягнуть за кінці
      канат із тих часів, де Схід – Камчатка,
      там нація іде на манівці
      і зріє кукурудза у початках,
      і хтось співає про близькі кінці,
      а хтось про незав’язані початки…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    140. Реінкарнаційне
      Ще небо тільки-тільки сповите у колисці.
      Ще хмари не набрались ні снігом, ні дощем.
      Ще світ після потопу замуляний, безлистий.
      І ти в мені любов’ю бубнявієш лише…
      Я знала сто життів, і сто смертей минулих,
      але в душі такі чуття бувають раз.
      Нове життя земне усе зітре, обнулить.
      Усе.
      Усе.
      Усе...
      Та не любов і нас…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    141. не…БОЖЕвільна
      крізь ніч перейде у ранок
      зашпортуючись на снах
      у неї на тілі рани
      і очі – суцільний страх
      у неї волосся сиве
      обличчя як білий біль.
      шукає доньку і сина
      не вірте не БОЖЕвіль-
      на
      вона…

      виболить сплаче вивиє
      свій і мої гріхи
      там де для мене вигода
      в неї – чуття лихі
      там де мені неболені
      лайка прокльони мат
      в неї – сльоза як повені
      рветься душа на шмат-
      ки…
      віки

      не БОЖЕвільна
      жива
      жи-
      віша
      вища…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    142. ***
      І ти не ти, і я давно не я,
      а тіні снів, або життів минулих.
      Між нами Бог як видиво стояв,
      а ми того обоє не збагнули.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    143. Надміру
      Коли в мені ще тільки бруньковіли
      слова і рими, ти уже посивів.
      Ти мріяв про жінок, машини, вілли,
      не піднімав обличчя в небо синє.
      Ти просто був, дорослий, ніби досвід.
      І сильний, як моя дитяча віра.
      Ти все такий.
      Такий.
      Такий і досі.
      То я змінилась.
      І пробач, надміру…



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    144. Весна
      Бажань - ой-йой! Лише лічи:
      пальто, каблучка і ключі
      від мерса (можна і скромніш),
      цілунки, виноград киш-миш
      до них. Вино і шоколад.
      Ще чобітки і той халат,
      і сукню, вісім пар панчох.
      Ну, пупсику! Ну ти ж не лох!
      Ну не шкодуй грошей - весна!
      Скажи мені жадане: "На!"



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. ***
      Остання твоя печаль
      наче моя перша.
      Скільки було прощань,
      любчику мій, верше?
      Скільки було слів
      зболених і трохи?
      Дощ по шибках лив,
      жовтень мочив ноги,
      мела зима слід,
      сніг устеляв пісню.
      Вірші мої від
      сивих чуттів… після…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    146. ***
      Пам’яті перестінки.
      Згадувати не варто.
      Є у життя відтінки,
      знижки, свої націнки,
      міри, півміри, кварти.

      Де гаманці губила,
      де продавала серце,
      стінку поставлю білу,
      борошна всію, пилу.
      Хоч і дарма усе це.

      Пам’ять затисну в рамки –
      хай не болить луною.
      Нащо зірки і ранки,
      промені у фіранках?..
      Ти амнезуєш мною…



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    147. Зітри
      Забудь мене. Із пам'яті зітри,
      мов сон, який до півдня не розкажеш,
      як випадкову дівчину на пляжі,
      давно колись, либонь, у двадцять три.
      Зітри мене, неначе ес-ем-ес
      про послуги та акції. Я зайва.
      Твоє життя для вибуху і сяйва
      таке тісне і сіре – краще без.
      Затисни згадки файлами в архів.
      Чи видали мене, як дикий вірус.
      Не знаю, хто між нас із кого виріс
      і хто кому із нас додав гріхів.
      Зітри мене. Ти майже відболів…
      09.03.12




      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    148. З ребра
      Ти, може, створена з ребра,
      але які були то ребра!
      Ти до каструль і до пера,
      в город, політику, як треба.

      Ти доня, любка і сестра,
      і мама. І буваєш тато.
      Ти, кажуть, тільки із ребра,
      мовляв, ну що із тебе взяти.

      Але ж беруть і день, і ніч,
      і вік, і вічність безупину.
      Бо чоловік – відома річ! –
      без нас жінок... лише третина.



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    149. ***
      Зцілила я тебе від самоти і суму,
      від пасом павутинь на ніжності. Люби!
      Ще почуття не раз дасть похибку. І зуми
      розмиють нас і фон. То все пусте. Аби
      ніхто не плів печаль, як пасма павутинні…
      Зцілила я тебе. Довіку і віднині…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    150. ***
      Де веранди плечима туляться
      і будинкам віками тісно,
      я бродила тобою, вулице.
      я блукала тобою, місто.

      Я дощами була і зливою,
      під повіки ховала хмари.
      і була, як тоді, щасливою
      в місті дива, любові, кари.

      Я літала між віття жовтого,
      голубів розганяла зграї.
      Міста я не любила жодного,
      а за цим все життя вмираю.

      Де верандам у плечі холодно,
      де дорогам асфальти сняться,
      я зустріла його і молодість,
      як тоді, у свої сімнадцять.



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    151. ***
      Любов не замести снігом,
      не вбити, не поламати.
      На сотню замків, за грати
      її не посадиш. Ні.
      Кохання знайде по сліду
      загублені в снігопадах
      чуття, відшукає ради
      цілункам. І на стіні
      засонцяться наші лиця…
      І біла фата насниться,
      обручок вінчальне злато.
      Ми любимо. Так багато
      цього і так дивно мало….
      Дивися, сніги розтали…



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    152. ***
      Вечір цей хижо дивиться –
      гірко і сумно знову.
      В нього монгольські вилиці,
      із матюками мова.
      Дим. Телевізор блимає.
      Сохнуть бички в томаті.
      Знаєш, у нього рима є –
      та, де згадає матір.
      Тане дешеве куриво,
      вкотре півлітри мало.
      Білі шпалери бурими
      в тому столітті стали.
      Хтось понад норму вирветься -
      чорні синці на грудях.
      В нього монгольські вилиці,
      в того, хто вийде в грудні…



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    153. ***
      Небо виблисне синехмарно,
      зарегочуть старі страхи.
      Я боюся грози (ой мамо!)
      дужче власних (і ні) гріхів.
      Перекотиться грім по вікнах,
      по дахах і прорве дощем.
      Притулюся до чоловіка
      (то пусте, що малий іще).
      Я до ранку з дощем проплачу
      і завию в таку грозу.
      Ніби просто злякалась. Наче
      тільки грому страхи несу.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    154. ***
      В таку холоднечу вірші (і ті) дзвенять,
      ніби бурульки, які обліпили місто.
      Слову в папері і ворді укотре тісно –
      рветься на волю, на сайти, у світ. Звиняй,
      що не про тебе сьогодні (не дивно, знов).
      Не надихають поеток подібні. Вибач.
      Ти між любов’ю і пивофутболом вибір
      мав. І зробив. У останнього більше дно.
      Довгі морози привчають до блідодив
      синіх екранів, і пледів, і чаю всоте.
      Я не сумую. Я просто пишу. Ну що ти!
      Вперше про тебе. Дарма ти цього просив…



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    155. ***
      перелицювати любов
      не можна
      клітка у тілі кожна
      квіткою сохне
      може
      можна
      насіння із цвіту
      давнього
      розвіяти серцем
      щоби любов вродилась
      перелицювати стару ж не можна



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    156. ***
      Нині поезія поза законом
      логіки. Власне, і логіка також.
      Світ заселяють цинічність і клони,
      спам, і реклама, і вічні атаки,
      флуди, і хакери. Світ у долоні
      важить не більше стандартних модемів.
      Борсає слово загуглене в лоні.
      Сайти вагітні словами. Ідемо...



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    157. ***
      Що не кажи, а у мене уперше так
      через роки і століття. (Невже? Уже?)
      Ми не любились ніколи в лісах, житах.
      Яблук не їли із рук, черешéнь-вишéнь.
      Ми просто діти (ну, звісно, самі батьки),
      сіяні рясно в під’їздах і ліфтових.
      Я пам’ятаю, як ти не прийняв руки,
      ти пам’ятаєш, як губи мої ловив.
      Перше кохання озвалось у першу ніч
      нашу з тобою у цьому столітті. Я
      знову закохана. Може. А ти поклич –
      знатиму точно твоя, а чи не твоя…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    158. СЕРЦЕ
      СЕРЦЕ те саме СОНЦЕ
      зігріває тіло
      думки відкидають
      на долю
      тіні
      найменше опівдні
      коли СЕРЦЕ гаряче
      кожна клітинка плаче
      у тілі
      коли на СЕРЦІ
      хмари
      СОНЦЕ
      у нас одне
      а
      СЕРЦЕ
      шукає пари



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    159. На папері
      А на папері насіяно снів.
      Може, вони проростуть почуттями?
      Думка вчорашня приходить до тями,
      я видаляю себе, наче спами.
      Ти на добу чи на світ обмілів?
      Білий папір роз'їдає іржа,
      букви на порох розвіює осінь.
      Ти ще у мене нічого не просиш.
      Ти вже у мене нічого не просиш.
      Ми у минулому. Холодно. Жаль.
      А на папері насіяно слів.
      Марно любов зачепилась корінням,
      марно майбутнє бубнявіє синім,
      стебла чіпляються крапки і рими.
      Ти ще у серпні усе спопелив...
      І на папері нічого крім слів...





      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    160. ***
      Зеленими були мої слова.
      Їм дозрівати б, щоб тобі медами
      вони ставали. Кругом голова
      від цвіту і кохання поміж нами...

      Спинався червень бігти по траві
      і розганяти зграї ластівчині.
      А я зі словом ще була на «ви».
      (Чи вже воно на «ти» зі мною нині?)

      Палало літо вишнями в саду,
      губило сонце в зелені проміння.
      Ти думав – я без тебе пропаду.
      Ти був правий, бо пропадаю нині

      у літі, у листві та у літах,
      хоча тебе згадати вже несила.
      Мої слова достигли на гілках
      і падають, і котяться по схилу.

      І зовсім не медові – гіркота.
      Ну що візьмеш з покрученої дички
      у передосінь?..
      Тільки сивий птах
      видзьобує в гіллі малі кислички.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    161. ***
      На вікні вистигала кутя,
      мати страви лічила і ложки.
      Пахло медом - так пахне життям,
      коли час зупиняється трошки.
      У маленькій квартирі з вікном
      в синій вечір і стежку одвічну,
      нас батьки частували вином
      і ховали од суму і січня.
      І любили, як люблять малих,
      із повчанням, гостинцем і просто...
      Хтось з онуків помітити встиг,
      що бабуся поменшала зростом...
      2011



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    162. Мої тридцять три
      Здається, мої тридцять три будуть сніжними.
      Упнуся укотре у небо не думкою – ріжками.
      Закутаю тіло у пледи, пірну у Булгакова,
      а, може, у Скиби «Хворбу…» (Доросла і знакова?)
      В оці тридцять три я ніколи, нізащо, ніскілечки
      не стану на кухню – хай гості обмежаться кількою
      в томаті. Ну добре (здаюся) іще – бутербродами…
      Я нині межую життя не мостами, а бродами.

      Тому не до свят, не до келихів, тортів і тостів!
      Я маю хворобу (підступно загострену) росту.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    163. Коли вицвітає рік
      Коли вицвітає рік, коли відлітає в грудень
      останній листок життя скупого календаря,
      тулю до грудей тебе і знаю, що сонце буде
      і сніг, і ялинка, і…
      Нарешті жалі стирай.
      Люби мене, як тоді, у спеку липку липневу.
      Цілуй, як цілують раз – на вістрі життя – на вдих.
      Загадуй бажання – і летімо з тобою в небо!
      У тебе немає крил?
      Та вистачить і моїх…
      01.01.2012



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    164. Гороскопи
      - То Змія, то Дракона – подуріли!
      Я розумію Кролика, Свині.
      Та хоч би й Курки рік. О, Курки-Грилі!
      Ви, куме, згодні? Що такі сумні?
      Зітхає важко кум:
      - Змія дістала.
      Іще не тещин рік. Але ж вона
      Дракону теж заллє за шкуру сала,
      як в рік Коня, Кози і Кабана.
      Сумують чолов’яги біля бару –
      хіба ж до дому звідси попадеш?
      - Ці Змії та Дракони – нам і даром!
      - От рік би Пива!
      - І Тарані теж!



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    165. ***
      Повна пазуха… віршів. Ти
      не прогав поміж них свої.
      Як уміє вона іти!
      Як гойдає.. думки твої!
      Не губи голови проте…
      і щелепи. Пиши! Твори!
      Восьму книгу пиши про те
      і про інше – одну чи три…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    166. ***
      Так шляхи біліли.
      Ніч. Авто. Зима.
      Поспішав щосили –
      мав із усіма
      Рік новий зустріти.
      Торт. Вино «Шабо».
      Друзі: діти, сім’ї,
      ти – один.
      Або…
      В перехрестях білих
      де дорога-лід,
      жінка майже бігла
      і кричала вслід
      водіям автівок,
      падала із ніг.
      Всі минали. Тільки
      ти тоді не зміг.
      Десь лунали тости,
      грім салюту, сміх.
      Та які там гості?
      Під авто у сніг
      породілля впала…
      За життя обох
      лікарі чимало
      бились, бачить Бог.

      Сонце безупинне,
      п’ять минуло зим.
      Рік Новий. Дружина.
      Іменинник син.



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.6 | Рейтинг "Майстерень": --

    167. ***
      Де дуби докупки хилять голови ясні,
      де співає сивий вітер полю «Ясени»,
      де ворожить ніч на зорях сорок сім сторіч,
      ти мене поклич в дорогу, у життя поклич.
      Не хили до мене небо і зірок ряди –
      ти мене за теплу руку в хату заведи.
      Заяснися морем синім, сонцем засіяй,
      забери з людського пекла у маленький рай.
      Зацілуй, залюль назавжди, залюби навік,
      як залюблює дружину вперше чоловік.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    168. ***
      Десь і щось я знову недомріяла,
      між рядків читаючи листи.
      Вірші-мошок розігнала віялом
      і реальність прийняла… А ти?

      Я була відверто старомодною
      і не сміла зрадити чуттів.
      Нині я ту помилку розмотую
      по годинах, днях, словах… А ти?

      Я напевне схибила із вибором.
      Море зрад хіба переплисти?
      Вибачаю, стоптану і випиту,
      я - тобі - себе… Палю листи…



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    169. ***
      Ти мій лицарю сивий, романтика вийшла із моди.
      Я твоя королева, остання з усіх королев,
      що торкалась чола перед боєм і після походу…
      Переплав на прикраси герби, де твій профіль і лев.

      Я давно не умію вклонятись, як личить вельможам.
      Ти осунувся в цьому столітті: стілець – не сідло.
      Я поезію, каюсь, із лайкою можу і множу.
      І балади вагантів міняю на тишу і тло

      інтернетного простору. Нащо корсети і жести?
      Мій повітряний замок і той – на "амбарний" замок.
      Я твоя королева. Остання. І перша як жертва.
      Прошу, стань мені катом!
      А ти чи закляк, чи замовк.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    170. Ні початку, ані кінця
      Ні початку, ані кінця.
      Дріботіла по східцях пам’ять.
      Я торкалась твого лиця,
      ти ловив мої теплі пальці.

      Сонце падало між дубів
      закульбабленою весною.
      Так в очах мені світ рябів,
      так яснився тоді тобою…

      Ні початку, ані кінця.
      Наче плями, чужі картини.
      Ти і юна білявка ця.
      Я і біла рука по тину,

      щоб не впасти серед зими
      на кривих тротуарах січня.
      Хто пороги востаннє мив?
      Хто казав щось нове і звичне?..

      Ні початку, ані кінця.
      Замітало сніжинки-долі.
      Ти востаннє щось обіцяв
      і ділив на майбутнє ролі.

      Захлинались вночі вітри.
      Горизонти білили ранки.
      Не на двох – ти ділив на три,
      чи на себе і на коханку.

      Ні початку, ані кінця.
      Сліпне пам’ять, як жінка сива.
      П’ю любов із твого лиця,
      тобто схожого дуже – сина…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    171. ***
      Сповивала вчора на світанку мрію,
      сірооку, дивну…

      Я її зігрію,
      це дівча маленьке. Співаночки-вірші
      напишу для неї… Спи, маленьке, тихше…
      Заколишу, ніби дитятко на грудях.
      Спи, моє солодке.
      Буде,
      буде,
      буде
      завтра і майбутнє, сповнене по вінця
      здійсненням і часом.
      Мріє,
      мріє,
      мрійцю…

      Сповивала вчора мрію дитинчатком…
      Цілувала,
      колисала
      потерчатко.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    172. ***
      Сіє густим дощем.
      Вітер волоче сміття.
      Знаєш, у мене ще
      згадки тремтять і миті,
      наші, на двох одні.
      В цьому старому місті
      я нещаслива, ні.
      Плутаю шлях і мислі.
      Вічно гублю ключі,
      гроші, людей і віру.
      Там, у раю, ти чий?
      Чи відчуваєш міру
      любощам і брехні?..
      Сіє дощем у грудні.
      Я не сумую, ні –
      просто болить у грудях…



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    173. А дівчинка пише
      А дівчинка пише вірші,
      кульгаві, недобрі. Та
      у неї (гадає) вищі
      натхнення і висота,
      ніж генії мають часом.
      Ну де їм до муз? Дівча
      сьогодні у кращих чатах.
      Вони – між полиць стирчать
      кутами книжок у пилу,
      поцвілі і давні. Блін,
      ні часу нема, ні сили
      дістатись до їх творінь...
      А дівчинка пише вірші
      про ніжність і про любов.
      Римує до "ночі" "очі",
      до "знов", "мов (немов)" - о! - кров.
      У неї життєві тексти:
      життя – каяття – буття.
      Їй смайли дарують, лестять.
      Чудово! Лише оця
      іще не поетка зовсім
      колись перетне межу…
      У неї на сайтах досвід,
      в поезії – не скажу…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    174. ***
      Цього року Святий Миколай не долає заметів.
      У кишені завчасно напхав кольорові буклети
      із крамниць по рибальству. Бо дощ і болото, і мряка.
      Як у шубі і валянках нині?.. А знає ж усякий,
      що прийде Миколай, покладе під подушку гостинці.
      Неслухняному, може, солодку цукерочку тицьне.
      Мамі – дикі парфуми , а татові – спінінг і вудки.
      Діду з бабою – капці у клітку, а дядькові – дудки
      (той, казала бабуся, проп’є навіть різку останню).
      Дімі – кофту під горло, колготки – Оленці і Тані.
      Всім кумам без розбору – шкарпетки у смужку з махрою,
      Ой, Святий Миколай не рахується тільки зі мною.
      Я пишу третій рік про дублянку і шапку у колір,
      але він шоколадку приносить працюю відколи…
      Та чекаю на свято, і жду Миколая Святого,
      хоч дощі зачастили і дико розмили дорогу,
      хоч пролізти болотом до хати зуміє не кожен…
      Татів одяг рибальський йому я позичити можу!



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    175. ***
      Як через кальку - контур
      рук на шибках віконних.
      Слово скупе і кома –
      скупість моя до скону.
      Стукає грудень тихо –
      не відчиню туманам.
      Маю останню втіху –
      квітне вазонно рама.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    176. Що тобі сниться, хато? (пісня)
      Що тобі сниться, хато, в дощ і морози люті?
      Чи не болять в негоду рами і стін шматки?
      Чи пам’ятаєш, хато, як будували люди?
      Як новосілля грали? Сволок і рушники?

      Руки, що до Великодня стіни мастили білим,
      і запашну хлібину з печі на довгий стіл?
      Скільки років минуло? Скільки сльозою збігло?
      Чи повернутись, хато, вистачить людям сил?

      Чи пролунає знову пісня, хоча б у свято?
      Чи затремтить у шибці сонцем дитячий сміх?..
      ... Дивиться в сиве поле осиротіла хата
      і виглядає, схоже, тільки грудневий сніг...
      2010



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    177. ***
      Люстерко тріснуло, а ти
      не бачиш і підводиш очі.
      У тебе біль від самоти
      і щось лихе сьогодні смокче.
      У тебе серце на межі
      вікна і сивої бруківки.
      Хто і кого тут пережив?
      І хто упав коли? І звідки?
      Ти маєш тисячу причин
      Дожити до Різдва… і літа.
      Але душі життя по чім
      ніхто не знає… Гасне світло…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    178. ***
      Снігом бавиться пізня осінь,
      снами дражниться ніч в авто.
      Я воліла б сказати «досить»,
      а натомість іду під сто.
      Я додому. Даруй, що пізно
      повертаю з важких доріг.
      Вибачай, що не до, а після
      втеч у безвість. А ти беріг
      і листи, і книжки, і дати,
      і неглянець моїх світлин.
      Що я можу тобі сказати?
      Дочекайся… У нас є син.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    179. ***
      розплавлені сутінки
      не опечись
      коліна вогнем печуть
      не доторком – струменем
      вгору
      вниз
      і сутінь як перша суть
      моли і вимолюй
      тебе
      не пущу
      у ранки облич
      і край
      я вирок
      я доля
      я поруч лечу
      кохай мене і…
      кохай



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    180. ***
      сповивай мене ноче
      по руках
      по ногах
      по тілу
      утопи мене в ночвах
      у гріхах
      у літах,
      несила
      відпустити його
      нині
      у світи
      між людей
      ноче
      хай мене
      як полин
      стопче
      хай зіп’є
      розіб’є
      мовчки
      тільки хай він мене
      хоче

      а як ні
      утопи точно
      оповиту гріхом
      ноче



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    181. Або…
      А може не робитимеш аборт,
      не вб’єш дитя, зачате випадково?
      Не буде довгих фраз – коротке слово.
      Два підписи. Експрес-аналіз крові.
      Наркоз. І все закінчиться. Або…



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    182. ***
      Лексуси і банки,
      бутіки і вілли.
      Хтось лише з бляшанки
      сьорбає щосили.
      Латані асфальти,
      … вулиці-зигзаги.
      На газетних шпальтах
      «беркут», автозаки.
      Це ознака часу,
      ноша чи покута?
      Вкотре цього разу
      на хресті прикута
      Україна? Боже,
      сліпоти чи сили
      дай мені! Не можу
      у багно зі схилу.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    183. ***
      Інів ранковий парк.
      Небо у гайворонні.
      Нібито просто так
      руки були холодні.

      Очі були сумні,
      билося серце часто.
      Жінка сьогодні – ні! –
      тут не шукала щастя.

      Слабкість її тепер
      вся – у єдиний постріл.
      ...Хто споміж них помер
      певне, вгадають потім...



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    184. Осінь – тонка поетка
      Осінь прийшла і сіла поруч на лаві в парку,
      перебирала листя жовте. А я листки.
      Поруч гуляли діти, грали у шахи, карти,
      поруч палили листя, звісно, і цигарки.
      Я ж бо – ну справді дивна – в парку читала вірші.
      Ти, я не знаю точно, мабуть, писала їх.
      Осінь – тонка поетка, певне, з усіх найліпша.
      Не полишай писати. Де ще той перший сніг…



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    185. ***
      Наостанок були слова
      і холодна рука, як вирок.
      День у сутінки відпливав
      і чіплялась за погляд віра.
      Та не плакалось більше, ні,
      не просилась любов у прийми.
      Ти помер назавжди в мені…
      Засудомив лише у римах.



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    186. ***
      одяг на долівці
      світла ледь на тіні
      дві північні птиці
      келихи мартіні
      сну не буде довго
      довго сну не буде
      доки до знемоги
      пестить дотик груди
      на долівці пір'я
      сонце палить світлом
      віриш чи невіриш
      та кінець і титри



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    187. ***
      Щастя моє. Куце.
      Ніби мале нині.
      То вже не ті бутси
      з тата або нені,
      там, на зорі слова,
      де під столи пішки.
      Доля моя знову
      ставить мені ріжки -
      буде смішним фото...
      Тільки чому сумно?
      Щастя моє, хто ти?..
      Змазані геть зуми...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    188. ***
      У тебе всього вдосталь,
      і слів, і уже фобій.
      У тебе давно досвід.
      А серце кричить: "Пробі!"
      В кутках образи. Віриш?
      Напевне, та чи в Бога?
      І тільки твої вірші,
      ті давні, болять трохи...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    189. Жінка
      Я просто жінка. Просто жінка я.
      П’ять букв у слові – ну куди простіше?
      Я люба, я кохана, я твоя,
      я та, яка на світі найрідніша.

      Сумна і ніжна. Мовчазна і ні.
      Я та, якій протягують долоні…
      Я палена у відьомськім вогні
      і писана у золотій іконі…

      У муках я життя тобі даю,
      і зуби зціплю - на війну пускаю.
      Біля вікна задивлена стою.
      Я просто жінка … і немає краю

      такій ось простоті. З ребра чи ні,
      я Єва, я спокусниця Адама.
      Я та, якій присвячують пісні
      і та, якій гукають просто «Мамо…»

      Я просто жінка. Грішна і свята,
      слабка і сильна, сіра і яскрава.
      Я просто жінка, просто жінка. Та,
      якій потрібне щастя, а не слава.
      (2008)2011



      Коментарі (40)
      Народний рейтинг: 5.71 | Рейтинг "Майстерень": --

    190. ***
      У калюжах небо.
      Кораблі-каштани.
      Світ оголить ребра.
      А по тому стане
      срібло приміряти,
      кришталів намиста.
      Золота витрати
      не рахує місто.
      Сонце перестигле
      у шпарині кожній.
      Літо швидко збігло.
      Почуттям - не можна!



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    191. ***
      Коли мені було п’ятнадцять,
      ти мав і досвід, і вагу.
      Я ж тільки бігала на танці
      і засмагала на даху.
      Ховала від батьків помаду,
      щоденник зрідка, табель теж.
      Я не уміла дати ради
      думкам і згарищам пожеж.
      Ти ще не був тоді на схилі,
      хоч третій шлюб тріщав по швах.
      Цікаво, як життєві хвилі
      загнали нас під спільний дах?
      Я нині з досвідом, принаймні,
      нема ні згарищ, ні пожеж.
      Твоя ж вага, пробач, між нами,
      давно сягнула всяких меж…



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    192. Вона дива чекала
      Вона дива чекала. Тиждень.
      Аж посивів каштанів ряд.
      Вона дива чекала. Ти ж бо
      сам учив, що не все підряд
      буде справжнім у цьому місті.
      Мимо стрімко пливли вітри.
      Вона дива чекала місяць,
      потім рік, і ще тридцять три.
      І коли не діждала долі
      і зашторила вікна, ти
      кинув різко болючий докір:
      "Нащо ждала? Було б іти..."



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    193. ***
      Отак і айстри вицвітуть усі,
      як швидко розлетілися кульбаби.
      Недовге літо, тільки мить у баби,
      заінені пелюстки – не в росі.
      Короткий день. І навіть довга ніч
      не радує, як то було весною.
      Налий но вірші – посиди зі мною
      між римами і серед протиріч.
      Ти квітів не неси мені – вони
      осипляться, як мрії нездійсненні.
      У міжсезонні, як у сьогоденні
      все невідоме – тільки півтони.
      Та час розпалить осені вогонь,
      і закиплять дерев червоні гриви
      під зливами, словами… Я щаслива,
      ти душу розпростер мені, либонь.
      Ще павутиння не летить у світ
      і осінь не забабилась у літо.
      Міжвіршів філіжанки дві налито,
      із медом і вершками. Тож привіт!



      Коментарі (59)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    194. ***
      Несказана, неспівана, неспита,
      неюна, несолодка, як тоді.
      Ти мрії пересіюєш у сито.
      І тільки літа згадки - молоді.
      Важка коса ховає сиві нитки,
      а скриня – тонко шиті рушники.
      Ти вільна, ти самотня. Ніби клітка,
      така свобода у такі роки.
      Ховаєш очі в темні окуляри
      і кутаєш у шалик біль душі.
      Тебе життя не било. Без удару
      дороги застелили спориші.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    195. Щастя приїде
      Щастя приїде потягом.
      Візьме плацкарт і чай.
      Тамбурні сиві протяги,
      ніби скупе «cтрічай».
      Сонцем вікно засліплене,
      кіптява, смог і шум.
      Ти між моїми липами
      станеш початком дум.
      Я між твоїми мріями
      стану нарешті всім…
      Скільки самотньо гріли ми
      душі посеред зим?



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    196. Мандрівне
      Обмити втому у Дністрі
      і посуд вимити дочиста.
      Три дні (шкода, що тільки три)
      я милувалась падолистом
      великих і малих доріг,
      які лягли на захід, в гори.
      І дощ мочив од вух до ніг,
      а я щаслива і не хвора.
      Стрімкі потоки межи гір.
      Намет промоклий знесло вітром.
      Ми грілись віршами, повір,
      хоча бувала і півлітра.
      Шугає листя врізнобіч –
      вертаюсь на думки багата.
      Шкода, що цю четверту ніч
      не буду мокнути в Карпатах.




      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    197. Джаз
      Моя мелодія вітрів
      несе тобі у вікна листя.
      Клавіатуру пальці тиснуть,
      ти йдеш по римах, як по вістрях.
      А серпень рано догорів…
      Джазує вересень дощем,
      фонять відкриті парасолі,
      О скільки слів! Які прозорі!
      Який високий тон! О солі-
      сти осені... І ще
      потому тиша, як в раю.
      І ти у римах, як в нірвані,
      До півночі або до рання
      на незастеленім дивані
      ушосте ямбом виграю…



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    198. ***
                                О.
      А я вчетверте випила жалю
      і болю. Не свого. Але так само
      четверту ніч не гоїться, не сплю,
      сахаюсь криком: «Господи!" і "Мамо!»
      А я укотре втратила слова,
      якими би могла гоїти рани.
      Скупі лише, як добре, що жива.
      Але ж душа хитається на грані…
      І сивіє в зневірі білий день,
      і в тебе серце інеєм взялося…
      Ти тільки вір ще у любов людей,
      бо сонце є і гріє людство досі…
      30.08.11



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    199. Пародія ("Понесу міледі")
      На руках без втоми понесу міледі.
      Де ж ти так роз’їлась, серденько моє?
      Хоч і я, кохана, зізнаюсь, не денді.
      Черевце й у мене чималеньке є.

      Плавні рухи тіла – швидко не виходить.
      Ну то й що із того – ніби між перин!
      Я проте щасливий і безмежно гордий,
      бо таку підняти зможе лиш один.

      Твій гіпюр і бісер приховають зайве,
      а тим більше світла обмаль між гардин.
      Є в тобі, кохана, нескінченне сяйво
      і центнер любові… може й не один.
      26.08.11



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    200. ***
      Сиротіє село. Бо у місті, звичайно, легше –
      супермаркети є і робота така-сяка.
      Правда, там у селі вітер жито і трави чеше,
      тиша, як у раю… Та у місті гучні свята.

      Сиротіє село, особливо узимку тоскно.
      Навіть бабцю стареньку у місто привіз онук.
      Дивував її гордо турецько-китайським лоском,
      а вона не могла притулити душі і рук.

      Сиротіє село без пісень, що медами пахнуть.
      Заростають полином стежки у город і сад.
      А старенька у вікна побитим безкрилим птахом
      виглядає на весни і проводи… Бо навряд

      іншим разом на рідне село подивитись зможе.
      Так і буде в чужому гнізді доживати дні.
      Сиротіє село і душа, і країна… Боже!
      Там же хата без неї… і яблуні там одні…



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 6

    201. ***
      Вона фарбувала життя, як годиться, яскравим.
      Ні фарби жаліти не стала, ні рук, ні колін.
      Старанно з кутка у куток. І забула про справи,
      і навіть про те, що голодним повернеться син.
      Підлога вітальні. Банальний ремонт. Але жінка
      така ж незбагненна, як всесвіт, і дивна така ж.
      Підлогу скрипучу – у колір достиглого жита
      таки замастила. І навіть чудний декупаж
      у дверях створила. Тепер на порозі волошки.
      У когось – паркети, у когось – важкі килими.
      А в неї квітує долівка, не вся, тільки трошки.
      І хата, як поле. (Аби ж чоловік не гримів...)
      І тільки би зливи нечасті, а зрідка – то можна.
      І тільки би вітру поменше і більше тепла.
      Вона фарбувала життя. Так змогла би не кожна.
      І літо у хату, як тільки уміла, несла.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    202. ***
      У лісі дощі інші.
      У лісі дощі тиші.
      Суничноп’янкі, м’ятні.
      Не те що у нас – хатні.
      Цокочуть, тріщать, сіють.
      Шиплять на дахах змієм
      В асфальтах киплять дико…
      У лісі ж… там так тихо…



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    203. Про Царя Гороха
      Біля ставу на леваді,
      де рясніють будяки,
      жив старого діда прадід,
      чи прапрадід. В ті роки

      правив цар. Горохом звався,
      бо любив лише горох.
      То було століть сімнадцять,
      або двадцять з лишком. Ох!

      То часи були буремні.
      Що не рік – нова війна.
      Цар Горох царем був темним,
      бо ж освіти він не мав.

      Тільки й знав – горох точити.
      Каша, суп і пиріжки –
      все з горохом. Та й не житні,
      а з гороху пампушки.

      Навіть армія Гороха
      вирушала у похід
      бити ворога горохом.
      Все складалося, як слід.

      Бо тікали всі від раті,
      кидали вози, коней:
      «Як такі живуть у хаті?
      Як виховують дітей?

      Що за сморід? Нам і даром
      не потрібні ці краї!
      Та бараняча отара
      менше тхне». Через гаї,

      через ліс і через луки
      бігла геть чужа орда…
      А, проте, й народу мука
      від гороху і біда.

      На усіх полях, городах
      наказав дурний Горох
      сіяти «і для народу,
      і для міцності» горох.

      Скинули царя Гороха,
      щоб не тхнуло більше так.
      І новий намісник бога
      у країні став – Ріпак.

      Дід старого, чи прапрадід,
      той, що жив біля ставка,
      нам казав, Ріпак так правив,
      що дійшли до Будяка.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    204. ПА-ДЕ-ДЕ НА ХВИЛЯХ (пародія)
      Ми в нічному морі в стилі «ню».
      Що у нас, кохана, у меню?
      Ай! Стривай! Застряг на каменю…
      Не бубни, бо я тобі загню!

      Посейдон пасе біленьких кіз,
      я – тебе. Прости, що не маркіз,
      не де Сад. Але й не кайфоріз!
      Тільки підіграй у хвилях, пліз!

      Баранці ми, любо, баранці –
      опіки червоні на лиці!
      Нащо ти медузу у руці
      простягла мені на камінці?

      Все тепер пашить. І де-не-де
      сип червоний. А коли пройде?
      Та ще пузом, юзом. Все роздер!
      Па-де-де на хвилях, па-де-де…



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    205. Однокласниця (пародія)
      Я королеві чаю націдив
      і джему абрикосового норму.
      Красуне сива, скільки то вже літ
      від випуску минуло? Ти ж у формі
      шкільній була, як яблучко в саду.
      Мене, як в осінь яблуню, трусило.
      І на балу, я думав, упаду…
      А зараз ти стара така і сива.
      Та ще міцна. А Ленона нема.
      Проте є Ленін перед нашим клубом.
      Ти пригадай, як я тебе знімав
      і айстри дарував з тієї клумби…
      Моя красуня, сива і стара.
      Хоча і я – прибульці дещо кращі.
      Давай по чаю, бо в сім’ю пора.
      Якби тоді, то кликав би у хащі…
      06.08.11



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 6

    206. ***
      Голуби бентежать тишу.
      Що то жити нагорі!
      Півхлібини їм накришу -
      не спиняй, не говори.
      Сонце ляже на підлогу,
      сон – у руку, ми – у тінь.
      Може, ранок змінить логін
      і пароль в життя… А втім,
      нагорі дротів немає,
      тільки трави й голуби.
      Тільки ми у сні і маї…
      Тихо. Не спиняй. Люби…



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    207. ***
      Пилом і полином перехрестя ляже.
      Ти зібрався, кажуть, у важкий похід.
      Там ліворуч, схоже, келихи і пляжі,
      та пройти прийдеться три ріки убрід.
      А праворуч, певне, гопники і злидні.
      Але що із того – лишишся живим.
      По обидва боки Трускавці і Відні.
      Тільки прямо, кажуть, ти ідеш «на ви».
      Обернись востаннє. Що тобі втрачати,
      батьківську «копійку» і боргів ярмо?
      Ти не жив ніколи. Ти життя на чатах
      вистояв на совість – не допомогло!
      Прямо йди. Пора вже "соловейка" бити.
      Висвистів паскуда власне і твоє.
      В тебе крім рутини і боргів є діти.
      А у них надія на майбутнє є…



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    208. лю
      смикаю за рукава час
      то щоб швидше а то щоб став
      заварюю каву чай
      пускаю вінки на став
      запалюю на вікні
      свічку
      пічку топлю
      лю
      люблю
      голос твій сміх і тіні
      рук по нерівних стінах
      райські у сни падіння
      тільки би на вікні
      промінь не блиснув
      ні
      ночі б на три доби
      лю
      люби



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    209. Компот (пародія)
      Падіння яблук, зовсім ранніх,
      в давно некошену траву…
      Не Ньютон я, та маю травми,
      бо накупався у ставу

      і саме йшов в садок під хату
      (стояла спека – справжній ад) –
      хотів під віти заховатись,
      а тут такий яблукопад…

      На прохолоду і натхнення,
      на рими сподівався я,
      і на траву іще зелену,
      та у саду мораль своя:

      якщо прийшов – збирай ретельно
      червоні, жовті, биті… От!
      Наварите удвох варення
      і буде досить на компот.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    210. ***
      Розпорола сукню літу
      осінь. При надії тісно.
      Молоком, життям налита.
      Зашарілась рясно листям.
      Потонуло у туманах
      тіло світу – бо пологи.
      Оцвітає літо рано,
      спека мучить до знемоги.
      Зовсім скоро сонця цівка
      ляже у ріллю до часу…
      А весною прийде дівка
      до тепла і квіту ласа.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    211. ***
      Сині айстри схололи, долоні замерзли. Кишень
      недостатньо для серця. А зимно найбільше у ньому.
      Я іще не пішла, ти нічого не знаєш іще.
      Ще нічого не сталось. Нічого. Нічого… Потому,
      як скажу тобі правду, ти більше мене не простиш.
      Я ж прощала усе від початку і буду прощати.
      Я піду у минуле, де стежка лягла у спориш.
      Я піду в передліто, де верби і липи як шати…
      Синім айстрам недовго лишилось до білих сивин.
      Перша осінь прозріння така невимовно болюча.
      Хай підозра тобі не болить, що між нами є він.
      Просто холодно серцю. І холодом я тебе мучу.



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": --

    212. ***
      Твоя відстань до сина більша,
      аніж Місяця до Землі.
      Обіцянки. Та краще тиша.
      Хай ще буде в душі малим.

      В нього очі кипіли сонцем -
      перша зустріч за десять літ.
      А на тому мобільнім боці:
      "Я не буду. Бувай. Привіт..."

      Не заплакав, а зціпив зуби -
      мама ж є і дідусь також.
      Чоловіче, колишній любий,
      його суму, прошу, не множ!

      Хай сміються очей волошки!
      Хай не ляже, як тінь, обман.
      Хай побуде маленьким трошки.
      Все одно ти не з ним, а там...



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    213. Набоїв мало?
      Мисливець ти. Вполюй мене. Та ну!
      Хіба набоїв мало? Чи таланту.
      Ну так, не зайчик, не коза, не панда,
      хоча не вовк, не антилопа. Гну
      до тебе часом міцно і у смак.
      Та вже пробач невилюблену жінку.
      Ну так, гризу і серце, і печінку.
      Але ж і ти у цьому теж мастак.
      Вполюй уже. Ну скільки ще мені
      на тебе полювати з макогоном?
      Сини повиростали, навіть доня
      ще дві весни – і теж на виданні.
      Ти мій герой. Підтоптаний. То й що?
      У інших і такого не бувало.
      Ну у кишені крихти – справді мало.
      Але тому і досі не пішов.
      Мисливець мій. Не бійся, не вкушу,
      ну вилізай із льоху, не ховайся.
      Мені також, на жаль, уже не двадцять
      і сварками занадто не грішу.
      Іди до хати. Поратись пора
      і спати час, бо завтра знову будень.
      …А ти мене завжди любити будеш?
      Ну нє, то нє! А то мені й не тра!



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    214. Мій солодкий рогалику
      Мій солодкий рогалику, мій шоколадний пиріг!
      Моє ніжне суфле, або краще рахат із лукумом,
      мій з родзинкою, кремом, нугою, горішком… Як міг
      ти нажертись отої гидоти учора із кумом?
      Я солодкого хочу. А ти до кісток пропахтів,
      прокоптився таранею, пивом і куривом також.
      Мій солодкий рогалику, цьом, міцно-міцно… А, втім,
      то все буде опісля. А зараз я смачно так вмажу!



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    215. ***
      Антологія болю. Хронічного. Вже не до сліз,
      коли тіло звикає віками повзти і сахатись,
      коли голод примушує бігти світ за очі з хати,
      коли на роздоріжжі епох лише бруд з-під коліс.

      Антологія мрій про державність. І всі вхолосту.
      В нас геройства достатньо, та тільки немає героїв.
      Скільки ж блазні віками ще гратимуть гетьманські ролі?
      Після котрого пряника спину підставлять хлисту?

      Антологія сміху – і все зі сльози до сльози.
      Світ регоче над нами. Ми тішимось часом із нього.
      Антологія істин. Ми прагнемо стрімко у бога
      і у князя з багнюки. Проте не збагнули ази.

      Антологія сірості. Шоу – замінник, токсин.
      О велике прання не своєї – чужої білизни.
      Антологія мрій про майбутнє. Аби не запізно
      почали прокидатись… бо може проклясти і син…

      Антологія віри. Але розіпнемо й Христа,
      якщо церква проситиме… Звісно, не наша, а та…




      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    216. Коханка
      Душа забилась у куток,
      трусила тіло лихоманка.
      Гули рої чужих думок
      і слів чужих:
      - Диви, коханка…
      Коханка. Господи, прости
      і сили дай минути море
      образ людських:
      - Шановна, ти
      хоч би соромилась. Бо горе…
      Слова-плювки. А ноги йдуть
      провести тіло ув останнє.
      Коханий мій, чого у путь
      не взяв мене?..
      Сніжинки тануть…
      На перехрестях вже весна.
      В кімнатці нібито тепліше…
      Чи відав ти колись, чи знав
      що у раю зависне тиша?
      Ти в ніч пішов останній раз:
      - Я вранці повернусь навічно…
      Хто знав, що послизнеться час
      і ти навіки стулиш вічі?...

      Забилась у куток душа.
      І тільки тінь і хрест могили…
      І поховали, і спішать
      в авто…
      Одна вона на схилі.



      Коментарі (39)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 6

    217. ***
      світ сивий-сивий наче тінь лісів
      корону неба приміряти важко
      на троні людства він - не БОГ - посів
      а люд на це і на віки не зважив

      ти тільки не рахуй сьогодні снів
      вони як зморшки з далеку - міфічні
      майбутній день приспати біль зумів
      майбутній день як і майбутній відчай

      незнаний... і тому течуть думки
      і б'ється ніч у світлі без розпуки
      світ витриманий - як вино - з руки
      ти п'єш безбожно і німіють руки

      і захмеліла старість наче юнь
      і біль давно не біль а тільки спомин
      а світ укотре вивіє чиюсь
      любов як попіл... чистить жінка комин



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    218. ***
      Міряю слово болем.
      Болі – словами. Радше,
      мірятиму тобою
      все, що у світі наше.
      Все, що минуло раптом.
      Звісно, жаліти марно.
      Та, що з тобою, рада
      і надзвичайно гарна.
      Та, що з тобою нині,
      ніжна і геть наївна.
      Лиш не кажи дружині,
      хто і кого не кинув.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    219. ***
      Село селом. Похилені двори,
      дерева з омелою як вервечка.
      Учитель сивий якось говорив,
      що тут колись було гучне містечко,

      сто років тому. Нині бідний слід
      широких вулиць, кам’яних будівель.
      Сидить на березневім сонці дід.
      А діти по столицях. Важко дітям.

      Та у селі – чекати смерть хіба.
      Земля чужа – він сам позбувся паю.
      Розумні кажуть – горе – не біда
      а тут щось інше, але що – не знає…

      Схилився тин у зарості бузку,
      прогнувся сволок в глинобитній хаті.
      Дід місить стежку чорну і в’язку
      до магазину, щоб хлібину взяти.

      і цигарок. Оце і все життя.
      Курей десяток і коза Анфіска.
      Він міг би до дочок, але зятям
      там по столицях і без нього тісно.

      По правді, і не хоче в місто дід.
      Тут вік минув, город копав, криницю.
      І бабу поховав… Аби тоді,
      то ще б прижився. А сьогодні сниться

      стара частіше. Ніби й не на дощ.
      Все дивиться на нього із-за тину.
      Він сам до неї скоро, мабуть. То ж
      хіба козу і хату так покине?

      Село селом. Похилені двори,
      як люди у літа. І дика тиша…
      А думка визріває, як нарив,
      що не біда, не горе тут, а більше…



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    220. ***
      Як солодко, як боляче, як дивно
      заплакати над римами твоїми
      надривами
      нестримно і нестерпно.
      Для когось я, можливо, просто стерво.
      Для тебе – згадка ночі-пантоміми,
      де тіло – дибки, а душа – на дибу…

      Не дай мені подати вдруге голос
      і подихи мої не заримовуй.
      Я сили вчуся рік чи трохи більше –
      а досі не навчилась навіть тиші
      і досі у твоїм гублюся слові,
      і плачу в нім така безбожногола…

      Як солодко, як боляче, як дивно
      здіймати душу власноруч на дибу…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    221. ***
      У селі згоріло кладовище.
      А палили ж бур’яни, гілля.
      Полум’я повзло хрестами вище,
      вітер чорну хмару окриляв.
      І зникали вицвілі обличчя
      у вогні… Ти, Господи, прости,
      що померлі помирали двічі
      і додолу падали хрести,
      що на школу натрусило сажі,
      що собаки вили півдоби.
      …Хто ж старій у місто перекаже,
      що нема могили між дубів?



      Коментарі (41)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    222. Молитва
      В останню ніч торішнього страху,
      у першу ніч прощення і прощання
      мої гріхи і сльози не рахуй.
      Бо вже не перші. Вибач, не останні.
      Не розпинай на вістрях власних слів,
      але і не зітри слова у порох.
      Цей світ мені із пуп’янка болів.
      Я ним жива і ним безмежно хвора.
      Я, Боже, статків не прошу, повір
      (хоч і вони потрібні, як ніколи).
      Дай сил мені, терпіння до тих пір,
      допоки не пройду пекельне коло
      життя земного. Господи, прости
      і збережи в душі любов і віру.
      Одна надія на землі – це Ти.
      Не дай мені змаліти в крапку. Вірю…



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    223. Залель
      Залюль мене, залель, заколиши
      і залюби як люблять раз на вічність.
      Цілунком спопели страхи і відчай.
      Не зволікай, не бійся, ну, мерщій…
      І плач в мені неясністю надій
      і подихом, і шепотом, і словом.
      І не ставайся ранком аж до скону…
      Залюль мене, залель мене… і дій….



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    224. Тіні
      Щось на тім причалі є,
      неприховано-прощальне,
      неприкаяно-печальне.
      Пильне, пінне, нічиє.

      Тінь твоя? Чи тінь обох?
      Тільки ляже сива сутінь –
      двоє у туман закуті
      виглядають, де той Бог…

      Пінне. Пізнє. Нічиє.
      Щось на тім причалі є.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    225. ***
      Ти мою печаль позолотив
      голосом солодким. Хай недовго.
      А хіба потрібно диво з див,
      щоби я щаслива стала з того?
      Ти не мій. А стільки поміж нас
      розквітало слів у ту хвилину.
      Досі шепіт у душі не згас,
      голос твій з тенет мобільних ліній.
      Ти мою печаль позолотив,
      ти мене від сну збудив під ранок.
      Певне, голос мій – також мотив
      тих, що недоснилися, коханок.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    226. ***
      Весна лягла в обійми – і розквітла.
      Цей світ уміє міцно пригортати.
      Земля прощає все. І чорні дати
      лише вінками на гранітах квітня…
      Весна лягла в обійми. Він в лікарню.
      Бо інвалід Чорнобиля – тож треба.
      Рахує копійки, лікує ребра
      і нирки, і суглоби… Кажуть, марно.
      І молодий, а шитий-перешитий.
      А нині радість – менше крутить ноги.
      Він вірить у весну. А ще у Бога.
      І хоче жити. Просто хоче жити.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    227. Віконне
      День зачинався прісно.
      Вікна транслюють січень.
      Сніг – як недобре тісто,
      хоч і місили тричі.
      Небо з граками навпіл
      впало на сиве місто.
      Біля зупинок натовп
      сніжне болото місить.
      Холодно в кожну шпарку,
      думці у слові тісно..
      Тільки граки у хмарках,
      наче родзинки в тісті.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    228. ***
      Може, сон – то не сон, а ілюзія білих модрин.
      Може, біль – то не біль, а статичність емоцій і тіла.
      Ділить навпіл життя те, що мало ділити на три.
      Ти пішов у минуле, розбивши на дрібочки ціле.
      Навесні забузковіє там, де сиділи удвох.
      Ноженята зіпнуться уперше, але не побачиш.
      Нам любові і щастя відважив у синові Бог.
      Ти пішов у минуле… Майбутнє – вагою пробачень.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    229. Чернетка в томику Франка
      Засохле листя у «Зів’ялім листі».
      Чернетка з дев’яностих – кілька слів.
      Сьогодні квітень у моєму місті,
      тоді мій перший жовтень відгорів.
      І плакала душа, скупа у римах,
      проте емоцій повна – до країв…
      Тоді ще юність рипала дверима
      і хтось мені дурниці говорив.
      А нині жаль і біль – стрункі у строфах.
      Засохле листя в томику Франка.
      Поезія обох змінилась трохи…
      Але чия здригнулася рука?



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    230. У серцевині квітня
      За білизну зачепились хмари.
      От і сохне майка третій тиждень.
      Кіт синиць бентежить, сни і тишу.
      Сонцем світ сльотавий місяць марить.
      Втома дика, втома від чекання
      на весну у серцевині квітня.
      Небо загубилося блакитне –
      сіре-сіре, як вода з-під крану.
      А у мене сукня наготові
      і розсада на дива у клумбі.
      Дощ і мряка. Висну на ютубі
      і у чатах, і грішу у слові.
      Світ заллє. Як добре, що не стелю.
      Зацвіте, запахкотить, засипле.
      Непомітно квітень аж у липень
      кольорові пелюстки простелить.
      І наллється соком світ і слово.
      І зависне сонце на балконі…
      Вимкнули опалення сьогодні.
      Де сорочку вивісити знову?



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    231. Ранок
      Ранок сивий-сивий.
      Дощ у вікна, вітер.
      Укриваю сина
      ковдрою у квітах.
      Спить моє хороше
      (скоро – ліжка мало).
      Лоб спросоння морщить:
      - Я ще трошки, мамо...



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    232. ***
      П’ю із долоні сни.
      Любий, шалена спрага!
      Гріх, бо ще день пісний,
      тільки не маю страху...
      Господи, прихили
      неба і зір, і слово!
      Я же помру, коли
      щастя не вип’ю знову.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    233. ***
      Біля сільського храму
      підсніжників білі хмари
      хилять голови
      у молитві.
      А мимо у вічній гонитві
      хмари пилу з дороги.
      Сивий,
      старий,
      убогий
      дядько фарбує ворота
      храму.
      У нього своя турбота –
      аби не стемніло рано
      і висохло, і не всохла
      посаджена горобина.
      Білий храм, наче хмара,
      за синім тином.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    234. ***
      Стільки втеч у минуле. Майбутнє – ілюзія мрій.
      Захололі у пам’яті білі сніжинки і квіти.
      Десь на дворі війна. Тобто гра у війну. Ми ще діти.
      Там сьогодні ще буде. І світ до болючого мій.
      Темні плями по синьому. В реченнях є помилки.
      От би знати тоді, що пусте, коли орфографічні.
      Ті минулися швидко. А нині? Ці правити нічим.
      Хоча світ випробовував завше. І ще не таких.
      Стільки втеч у папери. Як добре, що слово горить,
      те, яке задубіло давно, до поезій зачаття.
      Сьогодення й минуле вночі зависають у чаті.
      До приходу майбутнього ентер три крапки і мить…



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    235. ***
      Змаліло у душі. Весна, а сніг.
      Прогнози обіцяли плюс п’ятнадцять.
      Півбутерброда і кришки на таці –
      нез’їдений, а гризений уранці.
      Ти знову повернутися не зміг…
      Так скупо бреше безпородний пес.
      Хіба такого музика заглушить?
      Я нищу в інтернеті мертві душі,
      сім клонів. Ворожу на чорній гущі,
      на щастя ворожу. Уже прогрес.
      Рахую дні і сніг, останній сніг.
      У мене черевики наготові
      і плащ, і шалик, і весна у слові.
      Нема лише пігулки від любові.
      Та буде – ти вернутися не зміг…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    236. ***
      Він мільярди лічить. Я – борги.
      В нього – вілли, в мене – півкімнати.
      В нього статків – де іще снаги
      самому усе порахувати?
      В нього півкраїни в кулаці,
      в мене – тільки ручка, синя-синя.
      Ще у мене усміх на лиці.
      Він при владі – мушу бути сильна.



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    237. ***
      Липне ніч метеликом до скла.
      Липне сумнів холодом до віри.
      Часом я шкодую, що не зла,
      І з любов’ю перебрала міру.
      Зависає місяць у вікні,
      Отакий плафон мого безсоння.
      Я тобі не говорила «ні»
      І наврядчи «так» скажу сьогодні.
      Липне ніч. І мислі – до душі,
      нібито метелики – до світла.
      Зрештою, лишилися вірші,
      відео. Тебе нема у титлах.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.6 | Рейтинг "Майстерень": --

    238. ***
      Я уже запізнилась у той мандариновий рай,
      що мені обіцяв ти у січні. В тюльпановий також.
      І нічого не зміниш, і навіть нічого не скажеш.
      Ділюсь думкою-спогадом, тістечком ніби: «Тримай».
      Так простіше вдавати пробачення. Все шоколад.
      Що гіркий – то нічого. Такий і смакує найліпше.
      Я спізнилась до раю. Але ти і досі не віриш,
      що нічим не зарадиш. Хоча і пробачиш навряд…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    239. ***
      Лютує лютий. Справді, ще зима.
      Таксист на гривню поступився. Радість.
      Він травить анекдоти, байки, радить.
      А ти вертаєш поночі сама.
      В мобільному півтисячі імен.
      І жодному не скажеш «на добраніч».
      Скажений вітер. Одинока пані.
      Нічого – буде ранок, буде день.
      І будуть син і кухня, і ЖеЖе
      під лівим ніком і черговим клоном.
      Напишеш про життя нічні закони
      і про любов, і мрії… Та невже
      Холодний вітер з мінусом у сім
      розвіє все, що плакалось усоте?..
      А завтра справи, клопоти, робота..
      А завтра усміхатимешся всім…



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    240. ***
      Птахів пустила і пішла у час,
      за обрій, бо збиралося на зиму,
      босоніж, по ріллі – скупі озимі.
      Останній кущ калиновий погас.
      І вила ніч, і падав перший сніг,
      і мерзли вікна у старій хатині...
      Життя минало тридцять третій рік,
      а пахне ще тринадцятим донині.



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    241. ***
      Ще тріпоче ніч
      на плечі, як шовк
      шаликом душі.
      Соловей замовк.
      Поміж нами ще
      не загас вогонь
      втомлених очей,
      подихів, долонь.
      Травень у бузках.
      Ранок на вікні…
      Як шкода, що день.
      Добре – що одні…



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    242. Відлихо
      Крига. Зими кайдани.
      Весни. Та де ті весни?
      Хто розкладати стане
      ватру, і так, за безцінь?
      Прапор – за так не стануть
      маси іти на площу.
      Сірість зняла останнє,
      вбила, зламала тощо.
      Господи, ця країна
      віддана на поталу.
      Я все ще вірю нині,
      що самостійна стане.
      Слова шукаю, щоби
      хворе не звати мертвим.
      Ми не в смугастих робах,
      але ж раби. І стерву
      дивимось в очі, наче
      знає той шлях і правду.
      Сиві ікони плачуть.
      Радяться чорні ради.
      Чубляться сильні світу –
      ділять на половини.
      Доки дійде до літа –
      буде лише руїна.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    243. Я хочу весни
      Весна. Календарна. Снігу
      ще стільки. І стільки суму.
      Я мрію про дрібку-втіху,
      що змінить погода зуми.
      Я хочу дивитись вгору,
      рожево, неначе діти.
      Але на пізнання хвора,
      на досвід. Куди би дітись?
      Утома. Утома дика
      від зим, від снігів і тиші.
      Не галасу, ні, не крику,
      я хочу весни. І більше.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    244. Художник
      Дід був маляром. Батько – трохи.
      Мати шила хрестом, по-моді.
      Він – художник. Малює роги
      тим, що дивляться із біг-бордів.
      Три балончики, трафарети,
      куртка терта і джинси рвані.
      Хтось – на пиво і сигарети,
      він на фарбу віддасть останні.
      І навчається гарно. Може,
      і поїде до вишу в Київ,
      якщо вистачить сил і коштів.
      Він ще юний – тому і мрійник.
      Він малює плакати в школі
      (припускають, найкращі в світі),
      та не зрадить уже ніколи
      серцю вулиці у графіті.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. ***
      Не спалюй спогаду в мені
      останнім словом. Хочу тиші.
      Ми в цьому світі не одні,
      ще стільки дублів «так» і «ні»…
      комусь лиши… І я залишу

      уламки доторків і снів –
      калейдоскоп. Дивлюсь у вічко.
      Півнас лишилось. Тільки пів.
      А голос решту спопелив,
      і попелом поніс у вічність…

      Лиши мене одну, бо нічим
      любити… В серці тільки січні…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Темні
      Дивні ми, чоловіче.
      Плакати би і годі.
      Щастю даємо відсіч,
      любимо при нагоді.
      Мріємо жити згодом.
      У суєті і злиднях,
      Господи, вже не годні
      навіть зробити видих.
      Дивні, бо не живемо –
      вижити – справжня втіха.
      Темні, коханий, темні -
      кличемо правду лихом.





      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Надія (чоловіки, сьогодні 8 березня!!!)
      Світ поділено навпіл. Звісно,
      чоловічий і наш, жіночий.
      На своїх половинах тісно.
      То ж на іншу стріляють очі.
      За краватки, за руки-ноги
      перетягуємо в коханці.
      Десь надавиш, дрібничку, трохи,
      і коханий уже в обранцях…
      Зовсім крапелька – ти не краля,
      а обвішана пелюшками.
      Таня, Маша, Лариса, Галя
      із борщами і галушками.
      Цілий рік круговерть кухонна.
      Тільки тішить скупа надія –
      8 березня. І коханий
      фартушок у квітках надіне…
      08.03.11




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Гостя
      Прийшла і сіла. Гепнулася тобто
      у давнє крісло. Ексцентрична пані.
      Пристаркувата. А дивилась томно
      у смугу світла на долівці спальні.
      Не привіталась і не говорила,
      так, наче вдома, не у нас – у себе.
      А протяг підіймав завісам крила.
      Та що цій жінці у квартирі треба?
      Дивились, ніби з осудом, із рамок
      пожовклі лиця тих, кого немає.
      Вона пішла, так само рвучко, раптом.
      І попросила корвалолу мама…
      07.03.11



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Нічого не помітиш
      Нічого не помітиш у снігах.
      Прозорий простір метений вітрами.
      Останній сумнів. І останній страх
      порвати перелатане між нами.
      Ніхто не зрадив. Вірні я і ти.
      Та кровоточить виразка-образа.
      З-під ніг у прірву падали світи,
      а ти руки не простягнув ні разу.
      04.03.2011.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Зацілуй мене голосом
      Зацілуй мене голосом. Можна
      я сплітатиму звуки у пісню,
      кожне слово і видих, і кожну
      думку до і, можливо, опісля?
      Заведи у дрімучі діброви
      недолюблених ночей навічно.
      Закипи у душі та у крові,
      ляж туманом рожевим на вічі.
      Зацілуй. Залюби. Заяснися
      між зірок і галактик на сході.
      Заплети мої руки і мислі.
      Від реалій стомилася. Годі.
      13.11.10



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Щодень
      Будильник. Чайник. Яйця і батон.
      Маршрутка. Офіс. Кава. Секретарка.
      Дзвінки. Папери. Поспішки. Дурдом.
      Бухгалтер. Прибиральниця. І сварка.
      Мівіна. А на більше ну ніяк.
      Халявна кава. Знову. Слава Богу.
      Фейсбук і Однокласники. А як
      без цього із сучасністю у ногу?
      Маршрутка. Півхлібини. Сіль і чай.
      Пельмені. Телевізор. Дика втома.
      Будильник. Пів на сьому. Баю-бай.
      Я знову – аж на ніч – у себе вдома.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Білому світові
      Білому світові – Господи!- як же болить
      білому світові чорна ненависть і заздрість.
      Я затуляю гардини. Я дивна. І замість
      щось говорити, крізь тишу проціджую: «Цить!»
      Білому світові нікуди – всюди сніги –
      біле проміння сховати. Кінцівки задубли.
      Тане душа в декораціях дубль за дублем.
      Білому світові боляче, холодно, жаль.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ***
      Коли світанки перемелють
      холодні ночі в чорну каву,
      затисну день у ліву жменю,
      в кишеню кину – маю право.
      І чорну гущу снів солоних,
      недоспаних і недочутих,
      перепишу, неначе спомин –
      і в це повірю, ніби чуду…



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Переосмислення
      Такі переосмислення світів.
      Снігам болять і солі, і лопата.
      У мене куртка в тісняві прим’ята
      в маршрутці із вагою душ і тіл.
      Зима не добілила до кінця.
      Скупе тепло «занижених» тарифів.
      У світу ВІЛ і гепатит, і тифи.
      У світу лихоманка дика ця.
      І я у нього з купою питань.
      А відповідей обмаль чи немає…
      Стара з кишені дріб’язок виймає
      і подає старій… Вагою бань
      притисло церкву до землі у сніг.
      Вагою позолоти – не молитви
      жебрачки серце на хресті прибите –
      покутує і свій, і людства гріх…
      Такі сніги. І свічка у руці.
      Я не умію битися в поклонах.
      Для мене Бог, напевне, не ікона,
      хоч не мені ламати звички ці.
      Такі переосмислення. Куди
      і як іти, коли ні сил, ні стежки?
      Ліворуч – кут, праворуч – межі й межі,
      попереду туман і вічний дим.
      Вертаюсь у сніги, у зиму зим –
      в заметах до відлиги біло-біло.
      Я маю віднайти останні сили
      сприймати все як всі –
      у мене син…



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. ***
      Колись життя натягне тятиву
      і вистрелить наосліп і в останнє.
      Яка різниця? Я хіба живу?
      Ніхто і не помітить, що не стане
      іще одної дивності між них,
      наповненої словом під зав’язку
      і згадок атипових, не смішних.
      Сумна у мене і недобра казка.
      Розколеться історія на дві,
      реальну і на ту, яка у віршах.
      У першу, я прошу тебе, не вір.
      А другу, якщо треба, перепишеш.




      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. ***
      Повітря знов подібне кришталю.
      Дзвенять у ньому неопалі вишні.
      І я молюсь. І я тебе молю
      нарешті стати всім, але колишнім.
      У мене світла – вистачить на двох!
      Тобі віддам і їй – я стану ніччю.
      Лише б мене почув нарешті Бог.
      І ти почув. Мені любити нічим.
      Я випалена спекою чуттів.
      Я викошена словом. Я зів’яла.
      Ми, зрештою, завжди були чужі.
      Вона, своя, між нами вчасно стала.
      21.02.11



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Чоловіче… кіно
      В обіймах у тебе все важче ховатись мені.
      Життя невблаганне – тікає у зрілість і спогад.
      В обіймах все важче. І рідко, і холодно. Ні,
      нічого не змінюй. У мене є сили ще поки
      лишатися жінкою. Попри реальність і світ,
      який переповнив життя чоловічим безсиллям.
      Ти гарний у міру і добрий, і щирий, і сильний,
      але від твоєї рішучості кидає в піт –
      відсутня вона. Ані тіні, ні згадки давно
      твого чоловічого я… Добре – маю обійми.
      Ілюзія щастя надвечір, як морок, обійме.
      Великий екран на стіні - чоловіче кіно.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Весні
      Заплакана, налякана. Та ні,
      не плач, маленька – березень – не більше.
      До шлюбу рано. Звуть лише до віршів,
      в русалчині й поетові пісні.
      Не бійся. Одягнися в пелюстки
      підсніжників. Зніми важкі тумани.
      Оно дивись юнак, неначе п’яний,
      чекає твого запаху, руки.
      Заплакана. Не бійся. Перший крок
      страшить лише уперше – сміливіше.
      Чекає світ на сонце і на вірші,
      на пісню і народження зірок.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Може… і…
      Обманула себе. Одяглася у жовте. Зима.
      На мохеровім шарфику паморозь. В серці – замети.
      Сподівалась на сонце – яскраве в’язала сама.
      Сподівалась на тебе. На тебе. Востаннє. А де ти?..
      У квітковій крамниці придбала букетик троянд.
      З невимовно короткими стеблами, та на останні.
      Розказала, що то подарунок – ковтнула, мов яд.
      І сама же повірила. Може, і правдою стане?..



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Не стало
      І не стало його, вічно юного дядька Толі.
      По обіді у середу. Кажуть хворів. Але
      я його пам’ятаю тоді, як ходила іще у школу.
      Ми не бачились вічність по тому. Оце і зле.
      Він рибалка завзятий. Ну тобто він був завзятим.
      Жив на повну, у русі. І раптом у русі вмер,
      щоб у пам’яті ранку на стежку вологу стати
      із вудилом з бамбуку…. Чи риба ще є тепер?..
      16.02.11



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Світ
      Мій світ помолився. Спить.
      Лягає о двадцять першій.
      Народжений в двадцять першім
      столітті. Здається, мить
      між нами. Але роки,
      дилема «батьки і діти».
      Немає де правди діти.
      І правди нема таки…
      Мій світ уві сні сопе
      і часом муркоче з кимось.
      А всесвіт на дворі скимлить
      бродягою… А проте
      допоки човни долонь
      гойдають не сни, а спокій,
      я – мама, я – сонце… поки
      він спить і росте, либонь…



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Між нами нічого
      Між нами нічого не сталося. Просто зима,
      холодна і довга. А ціни на газ – грітись марно.
      Між нами нічого, хоча ми ще звемося «пара».
      Ти знову деінде. Я знову удома сама.
      Ці будні вбивають і кепські новини також.
      Хороших немає. Хіба що у давніх журналах.
      Ти надто байдужий. Я надто нервовою стала.
      Нічого не сталось – ми просто чужі… Просто, Бож-
      ееее….
      Холонуть бульйони, скисає капуста і час…
      Ніщо і ніхто від розлуки не втримає нас…
      14.02.2011



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Знак
      Заграковіло місто – то на сніг.
      Гойдаються на липовому вітті.
      А я боюсь із хати нині вийти –
      у білому пальті. Оце то сміх!

      В облозі я, ну тобто я і ти.
      Суцільне вороння і гайвороння
      на всіх дахах, у небі… То сьогодні
      гуляти в парк не варто, може, йти?..

      То знак – на самоті в одній квартирі.
      Граки – на сніг. А ми удвох – у вирій…



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Казка про Золотого Сома, Діда, Бабу і бабки
      І
      На Чорнім морі, біля порту,
      Там, де Припортовий завод,
      Де хвилі сині лижуть борт,
      Рибалив дід у жовтих шортах.

      Гойдало човен, а у ньому
      Бичків з відро, дрібна тюлька
      І рибка ще якась така,
      Подібна нібито до сома,

      Тільки за кольором червона,
      Аж помаранчово-руда.
      Дід сплюнув за плече:
      - Біда…-
      І глянув на нейтральну зону.

      - Мо’, витік нафти, хімікати.
      В країні безлад і бардак. -
      Подумав з пересердя так
      І сому мав по тім’ю дати…

      Аж риба розтулила пащу:
      - Старий, ще встигнеш у розхід
      Мене пустити. Ти як слід
      Подумай про життя пропаще.

      Я рибка не проста, чарівна,
      Я не бичок, не пеленгас,
      Я, може, твій останній шанс
      У долі. А тобі все рівно?

      У діда геть одняло мову –
      Пальоним вчора був шмурдяк.
      До тями, втім, прийшов сяк-так
      І видихнув із хрипом слово:

      - Як ти не білка з галюнами,
      Не жарт, не сонячний удар,
      То хочу єврів на хабар,
      Щоби почати власну справу.

      А ще машину, хоч би Ланос,
      На кухні крани, бо течуть.
      І бабі щось таке, мабуть… –
      Надиктував рибині плани.

      - Гаразд, старий, зроблю, що просиш.
      Пускай у воду і бігом
      Іди додому, - мовив сом…
      Пішов старий топтати роси…

      ІІ
      А вдома баба, як німа.
      Та хоч вези до екстрасенса!
      То тиші ввечері нема,
      а тут заціпило од стресу.

      Лише гуде, як пилосос ,
      Очей не зводить і з екрану
      У плазмі. Саме тут, ось-ось,
      Де «брехунець» бовтався рано.

      А ще ремонт, куток м’який,
      А ліжко – полігон – не менше.
      Оце так сом!
      І дід дурний
      Розкаже все старій, не збреше!

      ІІІ
      Дід брів до моря, як мара.
      У тещу ця стара вдалася.
      І що тій жінці знову тра?
      Оце він бовдур, словом, Вася!

      В квартирі наче у музеї:
      І холодильник, і у нім!
      А стіни! Ой! А стеля, стеля!
      І ламбрекени на вікні.

      І у шкарпетках є заначка
      (Як точно заховав їх сом!)
      Там єврів чималенька пачка.
      Дід ляснув носа – чи не сон –

      І мало не упав від болю.
      - Куплю машину і піджак,
      Оце так рибка! Це так доля!
      От тільки випросити як

      У риби бабі крісло мера?
      Нащо політика бабам?..
      Вона, хоч, в принципі, мегера,
      та краща тих, що нині там.

      ІV
      На морі шторм. Виносять хвилі
      Мазут, пляшки, медуз, сміття.
      Проте на березі на милю
      Відпочивальники сидять.

      Жують креветки, пиво цідять,
      Насіння точать. Що шторми?
      Вони збирали гроші цілих
      Півроку.
      Кидатись грішми?

      Дід в море йшов, немов «нємєсний».
      Він кидав сіть і ще матюк,
      Аби лише старій принести
      хороші вісті. Бо каюк!

      Зловив. Дивився сом на діда,
      Як на халявщика, лайно.
      - То я на берег, рибко піду?
      А ти зроби, щоби було!

      Моїй старій – посада мера.
      Кухарки правлять, а вона
      Давно, коли стояла ферма,
      Була доярка провідна.

      - Гаразд, старий – промовив сом, -
      Ну мер так мер, хоча в облом.

      V
      Політтехнологам не снилось,
      як баба в мерах опинилась.

      Змінилась тітка – не впізнати.
      Не руки стали, а лопати.

      Язик – пропелер, око хиже.
      Та перегнула десь… На лижі –

      І гайда правити закони
      У БЮТ чи краще в Регіони…



      Позвала баба знову діда
      Я у Парламент нині піду.

      І позіхнула дуже смачно.
      - Мені б у Конча Заспі дачу,

      Недоторканності мандат,
      Що я народний депутат.

      Машину за державні кошти.
      Іди до рибки, мій хороший.

      Поквапся, діду-вражий сину! –
      І випхала його у спину.


      VІІ
      Штормило балів десять з гаком.
      Відпочивальники проте,
      Навприсядки, а хоч би раком,
      Та лізли в море.
      Не про те!

      Дід кидав сіть, пірнав у море,
      Сачком махав. Ревів як віл.
      Та сома не знайшов, на горе,
      Та сома більше не зловив.

      Коли приповз до себе в хату,
      Брудний і мокрий дід. Менти
      Прийшли дружину забирати.
      Прийшлося бабі з ними йти.

      VІІІ

      Три роки слідство. Рік судили.
      Конфіскували все майно.
      А дід кидав своє вудило
      І сіть у море – тільки дно…

      Коли свободі баби, наче,
      урешті підійшов кінець,
      дід зі шкарпетки взяв заначку
      і знов повісив «брехунець».



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Нелогічний
      Усе добігало кінця. Нелогічного, та
      натомлене слово здалося в полон і зніміло.
      Ти глянув на мене, не вбивчо, як мав би, а мило,
      аж серце сховалось у п’яти.
      Думок нагота
      соромилась погляду. Звісно, ворожі слова
      білизною чорною знову мережили килим.
      За вікнами вечір на місяць по-вовчому скімлив.
      Ти був неправий, нелогічний…
      Але цілував…
      08.02.11




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Верни мені мене
      Любчику, верни мені мене!
      Захисти байдужістю од болю.
      Я не буду поруч із тобою.
      Затули туманним першим днем.
      Любчику, любові не прошу.
      Я прошу у тебе в серці тиші.
      Я тобі усе, що є, залишу,
      персні і намиста, що ношу.
      І думки, і слово, і любов.
      Тільки відпусти мене навіки!
      І не стань ніколи чоловіком
      і коханцем, і життям...
      Або…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. О!
      Люблю тебе! Любитиму повік.
      Схолонуть дні чи опадуть у Лету.
      Люблю тебе, мого
      о!
      не поета,
      а просто чоловіка.
      Чоловік.
      О
      скільки слів не сказано про тих,
      без кого жінка жінкою б не стала.
      Для щастя вдвох потрібно,
      справді,
      мало –
      лиш бути вдвох
      у спеку, дощ і сніг.
      Вночі і вдень,
      у радості, в жалю.
      В рутині і турботі
      до останку.
      Я – всесвіт,
      я – кохана,
      я – коханка.
      Я просто жінка.
      Я тебе люблю.
      05.02.11



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Любові
      У тебе в долонях літо.
      І коси п’янять любистком.
      Боюся в зимі зомліти,
      в холодних асфальтах міста.
      Страшуся минути в буднях
      тебе і твого запалу.
      Без тебе мене не буде.
      Ти будеш – то спокій спалиш.
      Та скільки тих літ? Гори же!
      Палай у мені, як ватра!
      Я вибухну ліпше. Ти же –
      Любов, що усього варта.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Жебрачка
      Де перетинаються дороги,
      де кипить базар, немов баняк,
      дівчинка просила щастя трохи,
      жменьку, дрібку. А без нього як?
      Човгали підошви по асфальтах,
      курява здіймалася і смог.
      І базар гудів захриплим альтом.
      День болів неясністю думок.
      Ніби ніж, проміння надосіннє –
      хоч бери і обрій лезом ріж…
      Дівчинка хотіла щастя сильно
      і тепла… а простягнули гріш…



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    26. ***
      Ніч розмалювала зошиту поля.
      У клітинку думка. Липнуть букви-тля.
      Напишу – закреслю. Нащо стільки слів?
      Ти минулим стати ввечері зумів.
      Чорна-чорна паста. Довго-довга ніч.
      Не дають заснути сто твоїх облич.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Вона і собаки
      Зима не лютує. Заледве за мінус.
      Ціпок і собаки. У торбі харчі.
      Вона не чекає на пільги і зміни.
      Її від морозів зігріють вночі
      собаки-дворняги. Ні світла, ні печі.
      Стара і самотня. Але не слабка –
      вона цих собак відбивала, до речі
      не раз від сусіда або м’ясника.
      Відстрілюють нині. Відкрито. З розмахом.
      Ну, звісно, туристи, Європа і сказ.
      А в неї хатина холодна без даху.
      А в неї поцвілий і чорний матрац.
      А в неї надія остання на Бога,
      чи тільки на себе і диких собак.
      Старенька повільно долає дорогу
      Вона доживає. Бо жити то як?





      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: 5.54 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Осені вина
      Осені вина. Винна.
      Випила сонця вволю.
      Листя над лісом піна
      піною хмар. Знеболю
      бабиним літом осінь,
      зморшки сухі каштанів.
      Серце любити просить.
      Серця за день не стане.
      Тільки схолоне погляд
      в снігові і погасне.
      Небо ще буде поряд,
      чорне граками. Галас.
      Осені вина. Дайте
      випити повну чашу -
      знаю смертельну дату
      любощів ніжних наших...



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. На перерві
      - Мій тато бізнесмен – чотири точки!
      - Мій на ремонтах в Києві. А ваш?
      - А мій, а мій за компом цілі ночі.
      - А мій в мансарді, де новий гараж…
      - А мій приходить зрідка, по суботах.
      У нього інша жінка, але він
      приносить подарунки. На роботу
      Мене бере…
      - А мій татусь пінгвін.
      Так мама каже, бо страшенно товстий.
      - А мій худий!
      - А в мого борода!
      - А мій уміє говорити тости!
      - А мій, бабуся каже, що біда…
      - А в мого мерседес!
      - У мого вольво!
      - Мій гітарист і слухає хард-рок…
      Перерва. Галас. Тільки Катя й Вова
      повторювали тему на урок.



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Колисанка
      Казка-сон на порозі. Тсиии...
      Спи, моє янголя. Бай-бай...
      Цілу ніч на щоці неси
      поцілунок, любов тримай.
      На подушці - хмарки у ряд,
      у ногах - муркотило-кіт.
      Сон чарівний покаже сад,
      крила дасть і візьме в політ.
      Спи, мій янголе, баю-бай...
      Казка-сон на порозі. То ж
      очі, золотко, закривай.
      Котик поруч... і я також...



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Оревуар
      Оревуар! Чи як там, хлопче?
      Ця відстань ту любов затопче.
      Ці сльози гоять все потроху.
      Ті фото – цвіллю, міллю, мохом.
      Слова – на букви і морфеми.
      Історію – на куці теми.
      Мій хлопче, цьом! Строфа остання
      ніколи першою не стане!



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. ***
      Рук пелюстки - на плечі,
      Сонце очей - у серце.
      Музика, ти і вечір.
      Губи у такти терцій.
      Ляже рука у вічність,
      тепла і сильна-сильна.
      Згаснуть вечірні свічі.
      Доньку тобі чи сина?..
      22.01.11



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Ти мій лицар
      Ти мій лицар. І що із того,
      що ні біцепсів, ні гроша?
      Є своя, хай вузька, дорога,
      повна сонця і мрій душа.
      Ти мій юний і сивий-сивий,
      Дон Кіхот, трубадур, піїт.
      Де знаходиш велику силу
      ув обіймах тримати світ,
      і мене обіймати словом,
      і вітрам городити шлях?
      Я люблю тебе... ти ж ізнову
      з вітряками... в чужих полях...
      21.01.11



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. ***
      Так губиться світ у тінях. Даремно стікає в ноги.
      І галас уперше гасить даремний і дикий крик.
      А я ще спроможна, доле, не впасти, хоча би трохи?
      І вийти на інший рівень чужої дурної гри?
      І скільки життів у мене? Усі віддаю за диво –
      лишити мене собою, без рангів і нагород.
      Лякають мене не кнопки і правила – перспектива
      забути пароль у душу і згодом секретний код.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. У негативах
      У тому світі усе інакше.
      Там білі букви в папері білім,
      там білі штампи і білі лажі,
      здорові глузди із пластом пилу.
      У тому світі немає місця
      тобі зі мною, йому із нею.
      У тому світі вживають міцно.
      І коку мають, і повно клею...
      Той світ не білий – на фотоплівці
      надії тануть у негативах.
      Ти тільки пальцем туди не тицяй –
      бо рамки-грати уже не диво.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Я світла украду
      Я світла украду, якщо не можна щастя,
      і покладу його між білі сторінки.
      А ти зі мною. Ти зі мною дуже часто.
      І сказані слова даються узнаки.
      Я знаю все давно. Відтоді, як упала
      в обійми і слова, а більше поміж них.
      А я тоді могла любити палко-палко,
      але про те тобі ніколи... і ні-ні...
      Бо ти не був моїм, ти не для неї навіть.
      (Котрої з-поміж них, богинь, рабинь і муз?)
      Я світла украду, коли рука поставить
      автограф – кілька слів і загадковий плюс...



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. ***
      Три на чотири кімната,
      диван і стільці для гостей.
      Їх з мамою кинув тато,
      їм треба на ноги стати.
      А дівчинка швидко росте...

      В гуртожитку спільна кухня -
      шістнадцять кімнат в одній.
      Гримлять каструлі і кухлі -
      сусіди якісь оглухлі.
      Минають, одначе, дні...

      Здавалося тимчасовим
      житло, де диван і все.
      Та, попри пусті розмови,
      з роботи і школи знову
      кожна життя несе...

      Уже добігає школа,
      дівчина на порі.
      Стрімко летить по колу.
      - Мій наречений Коля...
      Дівчинці двадцять три.

      ...У коридорах галас
      відра і сто чобіт.
      А у кімнаті зараз
      мама сама зосталась.
      Тобто вона і кіт...



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Вистачило трьох
      Не тридцять срібних - вистачило трьох..
      Сади цвіли на білу біля хати,
      виходила старенька зустрічати.
      Минали дні, роки, знаменні дати,
      але ніхто не йшов... І навіть Бог
      не скаже їй, чому лише за три
      так зраджують... Лише заради гри....
      15.01.11



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Часи
      У кошику паски, ковбаси, бабка сирна,
      яєць десяток-два червоних і рудих.
      Вона до храму йде, веде за руку сина.
      А він замерз і так зіщулився, притих.
      Лягають на асфальт лункі підборів кроки.
      Незвикла до хусток, покрита голова.
      Вона згадала, як її ранковий спокій
      гасили прапори і рупорні слова...
      А біля храму люд у джинсах, максі, міні -
      потік людей і душ, і просто суєта...
      А поблизу стоїть і дивиться з каміння
      старий і лисий вождь... Роки. Часи. Свята.
      14.01.11



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. мат...ріархальне
      сьомий вимір вогню надцять третє століття до ери
      незаведених книг і неписаних календарів
      ти малюєш мене на стіні у глибокій печері
      і щодня біля ніг залишаєш казкові дари
      світ простий як у сексі аби ти не схибив до часу
      все вирішує жінка без прав і свобод і дурниць
      ми з тобою печерні достоту або папуаси
      жодних "ні" не існує і жодних "тихенько і цить"
      де той матріархат - сокровенна історія світу?
      о печерна любов! у панельних будинках не так
      ти завжди у шкарпетках футболці і навіть зі світлом
      це вже патріархат
      і на запах і навіть на смак




      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    41. ***
      І вона також мала велику любов,
      невзаємну, на жаль, але все таки першу.
      І вона малювала картини, либонь.
      Та куди голівудським щоденникам гейші?
      І страждала ночами, і марила ним,
      як не марила більше ніким і ніколи...
      А, натомість, він був лисуватим, малим
      і доволі недобрим істориком школи...
      12.01.11



      Коментарі (43)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. ***
      Та обручка пече. Так уперше пече невідомість.
      Я уже не його, не твоя, не своя... нічия...
      Руки неба лягають на обрій - космічна утома.
      Хто сьогодні врятує любов, коли завтра печаль?
      Океани розпуки. Обручку знімаю нервово -
      між яких континентів і звичок не сталися ми?..
      Я лишаю останнім твоє - шкода, сказане - слово
      і неміряну тишу образи і холод зими.
      10.01.2011.




      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. ***
      у тебе німби
      у мене крильця
      літати ніби
      пора
      та сниться
      що б’ємо долі
      у тих польотах
      і не по ролях
      до неба дотик



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Зимова казка
      Пишуть, подовшав день. Раптом, на дві секунди.
      Білий туман налип на будяки і тин.
      Знаєш, а ти правий. Будемо тут. Нікуди
      ані мені з тепла, ані тобі не йти.
      Ти почитай обом казку про тридесяте
      царство, що за вікном інеєм миготить.
      Я пригорнуся чи поруч тихенько сяду
      слово за словом - і вічність уже, як мить...
      Комин гуде і кіт муркає. О приблуда!
      Хоч навпаки, мабуть, – справжні приблуди ми.
      Пишуть, подовшав день. Довшою казка буде,
      доки у синю ніч небом пливуть дими...
      05.01.11.




      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. ***
      Тільки б межі* не згубити в безмежжі
      і не упасти в омани туманів.
      Я тільки слідом іду, а не стежу.
      Хочеш, я стишусь? Та тільки не стану.
      Ти не вини, бо шляхи обопільні.
      Ні, ми не разом. І навіть не поряд.
      Маємо міряти часом і пилом
      те, що не може поміряти погляд.
      Тільки б не схибити і не упасти
      в сиві тумани, неначе в перини –
      стільки спокус – нераховані пласти...
      Тільки не зараз...
      І не попід тином...




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. ***
      Помилок припускаюсь вкотре,
      відганяю думки, як мошку.
      Ніч у тертому джинсі готка,
      та, якій все на світі можна...
      Затуляє снігами вікна
      недописаний мною грудень.
      Помиляюсь укотре – звикла.
      Я такою, напевне, буду.
      Перейду через гамір в січень.
      Перевтілюсь в якусь петарду.
      Я для тебе себе не зичу.
      Хочу вибуху і... старту...



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. 2011
      Бокали шиплять на таці.
      Лягає виделка в шубу.
      До ранку гарячі танці –
      від польки до, врешті, румби.
      Ялинка тремтить і стеля
      від захвату та овацій.
      Уперше чекає сцена
      ДВІ ТИСЯЧІ ОДИНАДЦЯТЬ



      Коментарі (40)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Досі рано?
      Відвоювали. Без боїв і куль.
      Ми вбиті ще до власного зачаття.
      Помножені прапрадідом на нуль
      не від страху – у сподіванні щастя.
      Ми кроєні такими сотні літ
      із власного та із чужого сім’я.
      Поляк, єврей, татарин власний слід
      лишали в нас відтоді і донині.
      Триматися научені за шмат,
      мовчати й називатися хохлами.
      Нам байдуже, де мова, а де мат,
      кого ми називаємо братами.
      Нам байдуже усе, окрім добра*
      і ситості, і золотого краму.
      Для нас життя, достоту, тільки гра.
      Що програна вона – збагнути мало...
      Відвоювали. Без боїв. На біс
      чекають феєрверків на майдані...
      ... А ще чекає на козацтво ліс
      і степ, і січ... Чи, може, досі рано?



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Було
      Він стишив кроки і спитав дорогу.
      Майнула думка – так уже було.
      Я говорила дивно та розлого:
      «Там буде оголошення за склом.
      І ще там квіти, тобто тільки стебла
      у горщиках і відрах із-під фарб.
      І ще там тихо і доволі тепло.
      Не місце, словом, а суцільний скарб...»
      Він посміхнувся, скинув окуляри,
      подякував. Пішов у інший бік.
      А я тоді, мала, дурна школярка,
      себе питала, хто той чоловік.
      І тільки через півжиття (чимало!)
      у погляді з-під сивої брови
      я власне серце раптом упізнала.
      Та з ним лишилась стримано "на ви"
      21.12.10



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Про скарб і Рому
      Якось Настя та Даринка
      заховали скарб: перлинки,
      білого хутра шматочок,
      гарний золотий листочок,
      аж чотири намистинки,
      дві цукерки, дві пластинки,
      три сережки, півкаблучки,
      дві новенькі сині ручки,
      зошит записів про те,
      що ніхто вже не знайде
      скарбу у саду за домом,
      де його зариє Рома.

      Ані Настя, ні Даринка
      не знайдуть тепер перлинки.
      Бо зарив хитрющий Рома
      скарб у стіл у себе вдома.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Притулилася кущем
      Притулилася кущем
      до твоєї огорожі.
      Не надломлена іще.
      Світла, любляча, хороша...
      Лили окріп на гілля,
      струшували пил і попіл,
      та тримала ще земля.
      Я чекала довго... Потім
      облітав червоний лист,
      замітало снігом січня.
      Я чекала з різних міст
      в різний час, неначе, вічно.
      Я любила без прикрас.
      Як могла – чіплялась тину.
      Ти ж сокиру взяв – і раз –
      під вікном струнка ялина.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Умань
      Тоді світало довго, майже тиждень,
      бо згарища чаділи і тополі
      протягували руки якось хижо,
      такі згорілі, ламані і голі.

      Вовки минали навіть чорну Умань,
      зруйновану не вперше і забиту.
      Здіймались в попелищах сиві думи,
      вітрами розліталися по світу.

      Зерном чіплялись ті, хто раптом вижив.
      Замішували глину на полові.
      І проростали з бур’янів і тиші
      хатки у стріхах, у піснях і слові.

      Здіймалася у небо дума думна,
      літали голуби над ярмарками...
      Моя старенька кольорова Умань,
      обхоплена річками, як руками.

      Відроджена укотре з попелища,
      замішана на крові і на глині.
      Із року в рік таки і ширша, й вища.
      Та з битими дорогами донині.

      Така ж, як і тоді, у ті століття,
      у пазусі зі скарбом... і базаром.
      Запилена, закурена у літі.
      З чужими і донині образами.

      Чого тобі, моя лукава мати?
      Стели на оксамитах і ніколи
      сльози не покажи. Тобі тримати
      ще стільки неба, зір у видноколах.

      Тобі ще пережити треба сили
      синів, які випалюють без диму.
      Ти краще би у гості не просила
      того, хто ворітьми твоїми гримне.

      Моя солодка, скільки руйнували
      твоє життя і кидали зі скелі,
      а ти одначе під фортечним валом
      чужинцю, як своєму, м’яко стелиш.

      І віриш у майбутнє, як у казку...
      Чи вже не віриш, а вдаєш натомість?
      Скидай терпіння ланцюги і маску,
      байдужість, і смиренність, і утому!

      І покажи усім своє обличчя!
      І не мовчи, бо вигориш до кістки.
      Ще є криниці, навіть трохи глибші,
      ніж гайдамацькі...
                 І тепленькі крісла,

      в яких стають глухими і сліпими,
      з яких не видно далі рук і носа.
      Вставай матусю, бо піде за димом
      добро. І ти підеш по світу боса!

      ... Тоді світало довго, майже тиждень,
      бо катували ватажків-героїв.
      У відповідь – така болюча тиша...
      І ми, матусю, мовчимо з тобою...
      05-07.12.10.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Ти вийшов
      Ти вийшов зі світла в тінь.
      Із тіні – в туман і мряку.
      З туману – в печаль осінню,
      а з осені – в зиму клякнув.
      Ти в зимах шукав обіймів.
      В обіймах – уже свободи.
      На волі про руки мріяв.
      В руках – про тепло і вроду.
      Ти грівся, ти пив і плакав.
      Ти плакав, бо пив безбожно.
      А Бог намагався знаком
      спинити хвилину кожну.
      05.12.10



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Проросла
      На чужих помилках я не здатна збагнути глибини.
      Ані вартості слова, ні важкості знаків між них.
      Затулися од мене, якщо ненароком не спиниш,
      а якщо не боїшся відвертості, то дожени.

      Зав’яжи мені очі і вуха – я більше не можу
      світло бачити, тіні і холод… Бо я
      ні на тебе, ні навіть на себе ні трохи не схожа.
      Я давно полягла у реальності сірих боях.

      І давно проросла. Та навіщо із власної кістки?
      Тільки вітру чекаю, щоб слово вчепилось землі.
      І упало у зморшку асфальту великого міста.
      Чи у тріщинку неба… Або у долоні малі…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    55. ***
      Б.К.

      Твої світанки вічні, як душа.
      Я гріюся у слові як у сонці.
      Ти їх, ну звісно, іншим залишав.
      А я пила і мед із них, і стронцій.
      І падала у ноги дивних слів,
      і плакала у слові і між ними.
      А ти моїх боявся, наче злив,
      бо не були в цвіту і запашними.
      Гірка я. А світанки не такі.
      Лиши мене у вечорі колишнім.
      Часи, на жаль, даються узнаки,
      а я ще згадку римами колишу.
      04.12.10



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Вірші
      Снігом коли трава?
      Скільки іще минеться,
      доки мої слова
      римами сточать серце?
      Скільки потрібно слів,
      щоби дійти до тиші?
      Скільки потрібно пів,
      щоби не стало віршів?
      Скільки тобі мене
      поміж рядків, пробілом?
      Вітер сніги жене –
      вижити треба сили.
      Гоїти чим тобі?
      Як рубцювати рани,
      щоби пішов, аби
      вибілив снігом ранок?



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Хіба то сніг?
      Хіба то сніг? То небо оцвітає,
      кульбабово засіює над світом
      майбутній травень і майбутнє літо.
      Збираються граки у вічні зграї,
      здіймаються у сіру і холодну
      грудневу вись і на дерева липнуть.
      А їм сьогодні знову сниться липень,
      а їм би ще тепла... І я би згодна
      іще збирати із-під ніг каштани,
      здіймати вгору куряву і листя...
      Опали золоті пелюстки міста,
      а неба пелюстки не скоро тануть...
      30.11.10



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. На молоці
      Замісила ніч на молоці –
      сходило до ранку дике тісто.
      Мила теплі руки у ріці.
      Одягала сонячне намисто.
      Вишиті червоним рукави.
      Руки мліють од безсонь і сонця.
      Ноги заплітаються в траві,
      втома швидко – певне, буде доця.
      Замішу любові на обох.
      Біле тісто зійде вище хати.
      Нам з тобою затишно удвох
      прокидатись. А ще ліпше спати.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Війни
      Наші розмови з тобою нагадують війни.
      Хто розпочав і для чого – то тайна допіру.
      Я наступатиму завтра – то каву подвійну!
      Ти не оклигав іще від минулого. Миром?
      Що тобі варто ну просто узяти і здатись?
      В таборі добре годують і стелять, і… Може
      врешті згадаєш річницю боїв, нашу дату?
      Прапором білим покриєш незгойдане ложе?



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. ***
      Холодні души листопаду.
      Гарячі душі – я… чи ти…
      Останнє сонце, ніби БАДи,
      не гоїть відчуття біди.

      Налий мені в долоні неба
      і запали он той ліхтар.
      Мені болять в обіймах ребра
      і серце від очей… і хмар…

      Налий отрути листопаду –
      в душі гарячка стільки літ…
      А ти на зло даєш поради
      і аспірин, і мед, і лід…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Страшить
      Мене страшить не ніч, а я і ти -
      обом сьогодні боляче од гніву.
      Асфальти підіймають натовп-гриву.
      А нам не вистачає сил піти.

      Холодні очі всіх адмінбудівль
      в гарячі очі люду - малодушно.
      Збирає час останнє, як подушне.
      А ти кричи і плач, а чи радій -

      у тебе ані слів, ані надій!

      І тих страшись, хто посмішки надів...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. ***
      Перейшла межу на стопу із лишком.
      Я твоя іще навіть не колишня.
      Я тобі іще навіть не знайома.
      А такі між нас відстані і втома.
      А такі між нас межі – аж до прірви.
      Із душі себе із корінням вирви!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. ***
      Моє світло прийшло на поріг до твого безвіконня.
      Захитало пилюку кутків, павутиння і тишу.
      Хочеш, я залишусь і ці жовті малюнки залишу,
      Хочеш, я перегляну чи просто понищу закони?
      Та чого тобі лячно? Я просто відбиток люстерка.
      Так, від сонця відбиток. Але не спалю. Не сахайся.
      Може, досить наосліп ходити і дихати гасом?
      Тіло звикло давно. А душа? А душа часом терпне.
      І гнітиться у цвілі, і мацає променя спомин,
      і пронизує тишу не зойком, не криком, а болем...
      Хочеш, я залишуся назавжди, навічно з тобою
      світлом жовтого літа у стінах твого безвіконня.
      16.11.10.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Незбагненне
      Вимірюючи ціпком нерівності на дорозі,
      вдивляючись у життя нерадісну суєту
      чекав на далеку путь... Не раз на його порозі
      стояла вона сумна... і кликала душу ту,
      яка не жила іще... Ховала у рай від болю,
      від голоду і хвороб, зневіри і ворогів...
      Тебе не взяла. Мотав свої двадцять п’ять за волю...
      З надією у душі усе пережити зміг...
      А зараз, а зараз що? Зневіра, образа, втома?
      За кого лягли кістьми мільйони, мільярди? Ну?
      За кого згубив себе, коли яничари вдома?..
      І як вистачає сил ще жити, я не збагну....



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Чекання
      Чого тобі? Чого піджав хвоста
      і дивишся на двері, як на Бога?
      Така в обох сьогодні непроста
      робота – дожидатися... Небого,
      у мене бутерброд, як хочеш, є.
      Та не давись, хоч трохи пережовуй.
      Сідай до ніг. Не надто, а стає
      тепліше. А дощить з учора. Жовтень...
      Ця черга нескінченна, як сльота.
      Чекання сохне цуциком при вході.
      Отак в порогах вистоять літа,
      а двері не відчиняться – та й годі...
      15.11.10



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    66. На долоні у неба
      На долоні у неба - осінь,
      пізня-пізня і тепла-тепла.
      Нам з тобою сьогодні досить
      почуттів, щоб літати степом.
      На долоні у тебе - щастя
      і шматочок безсоння літній.
      А у мене сьогодні часто
      серце б’ється – і це помітно.
      А у мене не ти, а всесвіт,
      навіть більше від нього трохи.
      Я люблю і цілую серцем,
      аж до ранку і до знемоги...
      13.11.10.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Ця синя ніч
      Ця синя ніч скотилася з гори
      до самого порогу, в хризантеми.
      На заході квапливо догорів
      короткий день – і стало темно-темно.
      Заплуталося листя у траві,
      померзли руки яблуням і грушам.
      Важкої пугач з вечора завів.
      По кому він так довго нині тужить?
      Ця синя ніч. Ця перша сивина
      під ранок ляже на рожеві квіти...
      Чия у передгрудень в тім вина,
      що холодно тобі, мені і світу?



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Моя дивна печаль
      Моя дивна печаль перебралась до тебе в оселю.
      У кутку умостилась, мов киця, і муркає тихо.
      І тобі відтепер замість сну непобілена стеля.
      І боїшся, що раптом у двері постукає лихо.
      Ти сахаєшся кроків на сходах і звуків моторів
      і боїшся дзвінків телефонних, раптового шуму.
      Ти не знаєш, як бути, як жити, як діяти в горі.
      Світ міняє вагомість, він більшає, начебто в зумі...
      Ти не думай про мене. На краще обом позазонно.
      Не блукай у підтекстах чернеток – вони для каміну.
      Забувай, як нав’язливу вранішню згадку про сон, мо’.
      Ти нічим не зарадиш. Нічого натомість не зміниш.
      13.11.10



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    69. ***
      Крила осінні летять у сніги чи весну.
      Інею порох. Горять хризантеми востаннє.
      Бабине літо ще може на травах розтане.
      Бабине літо ще може і буде... Ану
      дай мені руку – я знаюся на ворожбі!
      Бачу майбутнє берізок і сивих каштанів.
      Буде зима. Але ж потім і літо настане.
      Буде ще все. Все на світі. Ти тільки люби.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Ця осінь така безпорадна
      Ця осінь така безпорадна, як я перед ніччю.
      Така ж невимовно заплакана і засумна.
      Я світлом електрики дати ще пробую відсіч.
      А відсіч тобі? Нам обом, коли завтра зима?
      Я грітиму душу в долонях, в обіймах і слові.
      Як добре, що слово твоє без метафор і рим.
      Ця осінь така безпорадна, та ще кольорова
      у черзі за спокоєм, врешті, хоча би малим...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Він пише прозу
      Він пише прозу. Зошит у косу.
      Він пише вдруге. Вперше – зранку в школі.
      Я ж торта шоколадного несу
      як перший гонорар за силу волі.
      Він пише прозу. Дивно, я ж бо все
      віршую попри всі здорові глузди.
      - А, може, у співавторстві есе?
      - Пробач, матусю, але ж я не лузер!



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Я випила до дна
      Я випила до дна твої бажання, літо.
      Я перейшла межу повернень і прощень.
      Сплатила за любов і за розлуку мито.
      Та щось лишилось там несказаним іще
      у білих пелюстках ромашкового раю,
      в лататті на воді, між буйночолих лип.
      Я в липні ще горю і в серпні догораю,
      ще на стегні тремтить полин, який прилип...
      Я випила до дна свої бажання, літо.
      Пожовкну і стечу у вічність із дощем.
      Або прийду у світ в останніх числах квітня
      рожевим янголям... і молоком іще...
      05.11.10



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Нерозділене кохання
      Переписую історію. Твою.
      У моїм романі ти непозитивний.
      Витворяю, але все таки творю.
      Ти помреш у третім розділі під тином
      десь у січні. Або краще я тебе
      утоплю у буйних водах, або скину
      з даху хмарочоса. От гребе!
      Так би й стусанула в горду спину!
      Я на тебе випущу собак!
      Або тигра! Чи сусідку Клаву!

      Я чекаю! Я ж чекаю так,
      що запросиш у кафе на каву...
      02.11.2010.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. ***
      Хмари граками – фрески осінні.
      Розпач і туга голих дерев.
      Золотом листя пише по синім.
      Скоро останнє вітер зірве.
      Падає втома. Ночі задовгі.
      Ранки туманні. День у імлі.
      Холодно липам в руки і ноги.
      Холодно людям – сірі і злі.
      Під куполами мокрого неба
      не до молитви. Тільки до сліз…
      Може, я досі просто амеба?
      То відпусти мене. І відділись.
      01.11.2010.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    75. А я губилася в тобі
      А я губилася в тобі,
      як губляться в чужих парадних.
      Шукала почуттів і правди,
      брехні і кольору,
      аби
      не думати, а бігти ніч
      через ілюзії, що сняться,
      до спогадів, які в п’ятнадцять
      лишали серце на стіні.
      І я лишалась довго,
      і
      між поверхів на сірих сходах
      я плакала, дурна і горда...
      І світ так боляче горів...
      Ніщо незмінне.
      Пропаду
      в тобі, випалюючи словом
      зерно, на жаль, а не полову
      на жаль, у серці – не в саду...



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    76. В таку погоду можна тільки пити
      В таку погоду можна тільки пити,
      хмеліти у туманах і словах...
      Мій зовсім сивий і сумний піїте,
      я, наче ти учора, не права...
      Розлий обом пробачення в бокали –
      таке воно невигране, як ти.
      Останнього у серпні не сказали.
      То, може, осінь маємо пройти?
      26.10.10



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Ти знав мене, та не ту
      Мені не достатньо слів
      і шкіри відчути вчора.
      На тебе давно змалів
      цей дім і кімната хвора.
      Мені не стачає рук
      і пам’яті, щоб згадати
      твій голос і кожен рух,
      і те, що уже не дата...
      Мені не найти в кутку
      душі ані сну, ні сили.
      Ти знав мене, та не ту,
      що сонце в собі гасила.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    78. Присвяти затерті
      Відбилося сонце од вікон навпроти.
      Північна оселя з думками у сніг.
      Я вранці приходжу, нечасто і потай,
      у твій вічнотемний холодний барліг.
      Налий мені чаю, я п’яна прозрінням,
      і щось почитай ізнового. Чи ні.
      Я, може, востаннє сьогодні порину
      у ту маячню, що торік бубонів...
      Я, власне, прощатись. Ну що ти, поете,
      куди мені пнутись у музи тепер?
      Присвяти затерті. Я - вільна. Я - в Лету.
      Ти пишеш про смерть.
                     А ніхто не ж помер.



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. ***
      Ти дивний мій. Така важка печаль
      лягла на плечі і затисла горло.
      Я усміхаюсь стримано і гордо
      на зливу хай і добрих, та повчань.
      Ти сильний мій. Лише тому, що я
      вдаю слабку. Пробач, що так нечасто.
      Шукаю порятунку або щастя
      і відповідей: з ким або чия?
      Ти вірний мій. Хоча не був моїм
      ні вчора, ні сьогодні, ні для виду...
      Чужий такий. Та я до тебе їду
      знімати втому... або тільки грим...



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    80. ***
                                                                     О.
      Виллє над нами осінь втому і біль солоні,
      кутає день розпуку в пальта, шарфи, плащі...
      Десь поміж нами літо плескає у долоні,
      десь поміж нами південь сонцем не відпашів...
      Небо у темно-синім стукає в парасолі.
      Ноги такі промоклі. Голос захрип давно...
      Десь у недавню спеку падали теплі зорі
      в чисті криниці серця, в душі, на саме дно...
      Грію в кишені руку, серце – у згадці липня.
      Жовтень летить у вічність жовтим, багряним і
      наче твоя долоня листям кленовим липне
      до парасолі...
             Літом стрілися справжні ми...



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Про мишей і книжки
      Їли сірі мишки книжки.
      Згризли Блока і Малишка,
      Коцюбинського, Тичину,
      І Шевченка «Катерину».
      Гризли довго і натхненно
      Канта, Сартра і Верлена...
      Все погризли... Маху дали –
      Не здолали «Капіталу».
      Палітурка в позолоті
      Наробила лиха в роті



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Твій голос по стінах...
      Твій голос по стінах тече конденсатом,
      задуха нестерпна у серці моїм.
      Хіба то таким для фіналу був задум?
      Пляшки із-під пива, недопалки слімс.
      Розгойдує протяг прокурену тишу,
      жовтіють ілюзії пилом кутків.
      Тебе я сьогодні назавжди залишу...
      А що, коли раптом торкнуся руки?..



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Світ облітає
      Світ облітає. У нього не вистачить сил
      золота стільки тримати на плечах у кленів...
      Світ облітає, а ти ще напрочуд зелений,
      ти ще цвітіння кульбаби в мені не згасив.
      Що мені осінь, коли зацілована я
      травнями серця твого і липневою ніччю?
      Світ облітає у срібло майбутнього січня,
      я вже у літі навічно і вічно твоя...
      16.10.10.



      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    84. Вечір
      Світло розтало цукеркою. Вечір.
      Ти поза зоною. Може, доречно.
      Сиві шпалери і тіні плафонів.
      Сон, як цілунок, лягає на скроні.
      Може, опівночі ляже у фібри
      голос нарешті – мобільний на вібро.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Переорано
      Переорано рими. Засіяно слів на віки.
      Переміряно болем і страхом, і, врешті, терпінням.
      Простягали долоні, але не знайшлося руки.
      Розкидали доволі, та ще не збирали каміння.
      Переорано небо – у ньому достатньо зірок,
      щоби їх роздавати праворуч, ліворуч у дозах.
      А до вічності й краху всього, виявляється, крок.
      А що потім? А потім... Неписана проза...



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Я до вирію
      Я багатшою стала на втрату і на сподівання.
      Відпусти мої руку і слово – летіти пора.
      Я до вирію вперше зібралась. Хоча і востаннє.
      То, здається, життя. А хоча і воно також гра.

      Я сильнішою стану на осінь, а завтра – на зиму.
      Проміняю останнє на крила... А що до весни
      не дожити – то, зрештою, я відносила
      ту себе, що для тебе... і ту, що ходила у сни...



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Ти не поруч
      Ти не поруч. Ти дихаєш важко у спину.
      Як сумління, як тінь, як провина і гріх.
      Дощ попереду нас, невблаганно, невпинно.
      Жовтень кинеться в ноги, а ще ж не згорів.
      Він молитиме, може, за мене у тебе,
      простягатиме руки багряних листків,
      буде вити вітрами холодного степу...
      Та чи ти це почуєш, коли б і хотів?



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Світе мій...
      Світе мій, перейдемо убрід
      цю печаль і осінь, і провину.
      Я повинна вірити, повинна
      виправити все. Усе. Як слід.
      Світе мій, не стримуй, не тримай.
      Упаду – пізнаю вартість кроку.
      Я твоя. Твоя іще, допоки
      догорає сонячний розмай
      бабиного літа… Світе мій,
      не прийми руки на півдорозі –
      раптом ранок, білий і морозний...
      Вже не відігрітися самій…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Заміновую почуття
      Заміновую почуття
      словофальшами про порожнє.
      Та з тобою, ота, чи ця?
      Чи готова до всього кожна?
      Заплітаю сліди думок,
      замиваю сумлінню плями...
      А над нами туман і смог.
      І нічого давно між нами.
      11.10.10



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Я повертатимуся вчора
      Я повертатимуся вчора на зорі,
      у м’ятій сукні, з острахом і тихо.
      Чекатиму на слово чи на лихо.
      Ти тільки не мовчи, а говори.
      Ти тільки не лишай мене одну.
      Я стерплю все: образи та удари.
      Карай мене – я заслужила кари,
      та не мовчи, бо я тоді помру.
      І ще чекай на мене, і люби
      так дивно і так солодко, і дико…
      Я прокидаюсь віді сну із криком.
      Аби ж те вчора наново… Аби…



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    91. На папері
      А на папері насіяно снів.
      Може, вони проростуть почуттями?
      Думка вчорашня приходить до тями,
      я видаляю себе, наче спами.
      Ти на добу чи на світ обмілів?
      Білий папір роз’їдає іржа,
      букви на порох розвіює осінь.
      Ти ще у мене нічого не просиш.
      Ти вже у мене нічого не просиш.
      Ми у минулому. Холодно. Жаль.
      А на папері насіяно слів.
      Марно любов зачепилась корінням,
      марно майбутнє бубнявіє синім,
      стебла чіпляються крапок і рими.
      Ти ще у серпні усе спопелив...
      І на папері нічого крім слів...



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Затулю від осені вікно
      Затулю від осені вікно,
      бо у мене у кімнаті літо.
      Ще вночі комар летить на світло
      монітора. Мерзну все одно.

      Склянка чаю, капці і халат
      (батареї не вмикають вчасно).
      На світлинах літо ще не згасло
      і засмага, ніби шоколад.

      Вимкну телефони на добу,
      від розмов сховаюся у тишу,
      пошту непрочитану залишу
      і не відповім – а це табу...

      Затулила вікнам білий світ.
      Ще про літо думка на папері.
      Тільки осінь прочиняє двері –
      син з букетом листя. Ну привіт...
      Жовтень,2009р



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    93. ***
      Моєму вітру закортіло в ніч.
      Твоїм словам свербить іти у люди.
      Але, на жаль, уже не в тому річ,
      що відбулось, а що лише прибуде.
      Ніколи не пиши мені віршів
      і коментів у сітях Інтернету,
      бо час минулим літом відпашів
      і почуття поринули у Лету.
      Але, на диво, ми удвох іще,
      такі чужі і рідні, аж до болю.
      В моєму вітрі навпіл із дощем
      готові до цілунку чи до бою.
      30.09.10.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Останній перший сніг
      Останній сніг. Останній перший сніг.
      Між нами від сьогодні тільки зими,
      позначені важким відбитком ніг,
      кривавим соком ягоди кизилу.
      Між нами небо, випране слізьми,
      колишніх мрій неміряна утома.
      Між нами ще, достоту, тільки ми.
      Але давно так порожньо удома.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Стали муром роки
      Стали муром роки, заховали за ґрати зморшок.
      Ти в полоні у літ. Не до весен. Болить зима.
      І змінити усе на інакше уже не можна.
      І чи варто міняти? Чи хочеш того сама?
      У вогких коридорах ти легко губила сором,
      у маленьких кімнатах вагомість речей і слів.
      До кінця ще далеко – заледве минуло сорок.
      Тільки де ж той початок, що так у фінал завів?
      І за муром років, ніби бранка, або за ката
      ти для себе самої. Ну хто б іще так зумів
      власне серце і душу ховати у чорних ґратах
      і боятися світла, і сонця, і власних слів?



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Мені у спадок
      Мені у спадок лишено слова,
      торішні сни, знервованість і втому.
      Твоя дружина, так, була права,
      але уже питання не у тому.
      Болять суглоби осені на сніг,
      вологе небо хмариться на грудень.
      Від неї ти тоді піти не зміг,
      проте дійшов до мене… і в нікуди.
      Ділюся словом нібито шматком
      останнім, або першим – неважливо.
      Усе логічно - «jasamotnja.com».
      Сьогодні. У онлайні та наживо.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Ще...
      Час розгойдує, наче вітер,
      біловипрані простирадла
      ще залитого кров’ю світу…
      Час уміє давати раду.
      Він ще гоїть у сонці серце
      і ще пестить красу дощами,
      і блищить у побитих скельцях,
      і любов’ю стає між нами.
      Час у змозі білити пам’ять
      і гріхи, і, мабуть, сумління…
      То чому невідомість палить
      і тебе, і мене віднині?
      24.09.10



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    98. І знов до весни далеко
      І знов до весни далеко.
      Я плачу. Я ніби осінь.
      Минулись любов і спека.
      Ти змерз. Ти сьогодні просиш

      тепла, розуміння, їсти
      і ліків, бо лихоманка.
      Та я із дурного тіста –
      не жінка, лише коханка.

      Іди, де борщі і каші.
      Тримати тебе не стану.
      Ще літо, та вже не наше.
      Посохло, пожовкло рано...
      2009



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Пісня для Барбоса
      Грає Мурчик на роялі
      цілий день собачий вальс.
      Ну чого ви поставали
      Я іще не кликав вас!
      То я так дражню Барбоса,
      щоб йому утерти носа!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Ми
      Ми далекі такі. Стільки слів приховали перше.
      Ми солодкі такі поміж спогадів без образ.
      А за вікнами дощ, а за вікнами осінь бреше,
      по собачому виє на небо. Або на нас.
      Ми ще юні такі між рядків у торішніх римах.
      Ми сумні не на жарт у мовчанні, яке лягло,
      коли гримнула ніч, чи світанок, чи я дверима,
      коли стали слова не до тебе розлуці тлом.
      Ми самотні тепер. Ми, напевне, були такими.
      І чужі, і гіркі, і далекі, і мокрі ми.
      Між словами по нас недомовлене довго скімлить
      і востаннє болять піднебесні важкі громи.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Вітер доносить
      Вітер доносить уривки чужого життя.
      Виють собаки і дощ пробирається в душу.
      Я проти нього біжу, а насправді не рушу.
      Я намагаюсь змінити усе... але ж ця
      тінь, що за мною, і та, що попереду. Ось
      чорний відбиток од світла, спотворений контур...
      Вітер доносить уривки, не ті... і укотре
      Я зупиняюсь в дорозі... чи, може, здалось?



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    102. ***
      Не проситиму головного.
      Просто погляду. Ні? То ні.
      Я не мала прийти – то ноги
      принесли мене знов самі
      Не виню і сама не винна.
      Ну для чого образи нам?
      Ми не випили й половини
      того літа, а вже зима.
      Недомовлене стане пилом,
      недомріяне – сном, або
      все між нами ще буде, милий.
      Бо болить. Бо іще любов.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    103. По долонях ворожить клену
      По долонях ворожить клену
      кароока циганка осінь,
      просить золотом, гарно просить –
      і вкриває траву зелену

      п’ятипале яскраве листя.

      Яворам обіцяє літо,
      хризантемам – тепла доволі.
      Всім віщує красиву долю,
      а самій би лише надіти

      горобини важке намисто…

      Бреше солодко і яскраво.
      За таке золотити – радість!
      Вихваляє, лякає, радить,
      ліву візьме долоню, праву…

      І тремтять золоті і чисті

      долі лінії в жовтім листі…

      2009



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    104. У ситцях
      Ранок у келихи світла наллє,
      сонця ігристого майже по вінця.
      Пристрастю сплетені руки у ситцях.
      Літо у травах і квітах насниться,
      Може, хлоп’ятко кирпате мале,
      може, дівчатко? І сміх голосний,
      руки замащені у полуницю,
      небо і листя, і зоряні птиці…
      Сплетені пристрастю долі у ситцях,
      руки і ноги, і світло, і сни.
      15.09.10




      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Неосінь
      Світло загусне. То так загусає на дощ.
      Сиві потоки із хмар на нерівності вулиць.
      Місто до тіла останню неосінь притулить
      і зарябіють у жовтому сірості площ.
      Хочеш, ділитимусь кавою на молоці?
      Хочеш, піду, так, немов би не сталось нічого?
      Нам ще далеко до холоду, навіть нічного.
      То ще не осінь, а тільки сльоза на щоці.
      Світло загусне. Чому загусає любов?
      Губиться голос єдиний у сотні незнаних.
      Щось недосказане боляче вереснем стане.
      Щось недолюблене - бабиним літом, либонь.
      14.09.10



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    106. ***
      Ти не тільки роки розгубила.
      Нитку снам перервала. І бісер
      розлетівся зірками чи пилом.
      Не до сліз, не до слів, не до списів.
      Перший іній на пізні троянди,
      позолота із просіддю - серце.
      Не до меду, та ще не до яду.
      Розгубила, розвіяла все це.
      Не змести, не зібрати докупи,
      не тримає рука у тремтінні.
      Може, хустку ангорову купиш –
      то зігріє у холод осінній?
      Заспівають вітри опівнічні,
      розіб’ється червоне намисто...
      А тобі до болючого нічим
      розлюбити самотності місто.
      І поставити крапку на білім,
      зазирнувши за обрій востаннє.
      Розлетілося зоряним пилом
      те, що словом і сонцем не стане.
      13.09.10



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    107. Білий світ А-4
      Акварелі медові. Пірнають мазки в молоко.
      Білий світ А-4 такий загадковий і теплий.
      Ти малюєш картину натхненно і так зі смаком,
      розсіваєш насіння палітри у небо над степом.
      Пофарбована лавка і дошка тобі за мольберт.
      Прохолодно у класі, але не збагнути до діла,
      коли твориш окрилено, пристрасно перший шедевр,
      що замерзли долоні, і руки, і вуха, і тіло...
      Мій маленький художнику, скільки реальій земних
      пізнавати прийдеться у холоді попри утому.
      І тому намалюй мені зараз у кольорі сни.
      Я прийду дуже скоро тебе забирати додому...



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    108. Про Васька
      Кіт Васько на полюванні
      на кухонному кутку.
      Він прокинувся зарання,
      шубу вилизав м’яку,
      кігті наточив до блиску
      на мишей і горобців.
      Та полює він на миску
      у сметані голубців.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    109. ***
      Ми бачились востаннє так давно,
      на тім кінці заплутаних ілюзій.
      Мабуть, у першій обопільній тузі
      за почуттями, або тільки сном…
      Ми плавили слова міцним вином,
      даремно намагаючись збагнути,
      хто з нас кому наплів на серці пута…
      Ми бачились…
      востаннє…
      знов і знов….



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Мало-мур-мур
      Колисало-сало-сало
      котеня шматочок сала.
      Берегло його, гляділо,
      та незчулося і з'їло.
      Дайте ще малому сала,
      щоби знову колисало.
      От якби із крану рано
      витікала би сметана
      або йогурт чи вершки.
      Котеня би залюбки
      і купалось, і пірнало,
      і нявчало: «Мало-мало!»
      Або краще котеняті
      карасів свіженьких мати.
      Цілих сто, чи навіть двісті,
      аби плавали у мисці.
      Котенятко заурчало:
      «Мало-мур-мур! Мур-мур-мало!»



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    111. ***
      Ще сонце не котилося з гори
      і квіти у вінки не заплітали,
      і обрій поза лісом не згорів,
      коли ти обійняла небо станом.
      Вросла росою срібною у квіт
      буянням ще не кошеного сіна
      у сім’я трав, щоб звідати політ
      у літо, в осінь, і, напевне, в зиму.
      Солодка, не заюшена слізьми,
      жадана, не завіяна вітрами.
      Які тоді подібні стали ми…
      І скільки стало різного між нами…



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. Нарешті
      Нарешті я відкашляла тебе.
      Такі сухоти – Господи помилуй!
      І де боротись узялися сили
      піднятися із попелу і пилу?
      Піднятися і жити... А тепер?..
      Болять слова луною, бо порожньо
      в душі моїй...
      А так прожити можна?



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    113. не плутай...
      не плутай сонце свічку і слова
      слова по свічці скапують під ноги
      усе колись минеться - від знемоги
      спинити мить я майже нежива-
      шкода що майже
      сліпить і пече
      всесильне око - я ховаю погляд
      ти близько так
      ти зовсім-зовсім поряд
      а в мене ані рук ані очей
      я плутаюсь
      на сонці стільки плям
      свічки тріщать слова втрачають змісти
      мені потрібні сили в тіло влізти
      у власне тіло
      і сховати шрам
      31.08.10.



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Сни
      Сни виповзають за рамки свідомості та
      реінкарнують нитками і пасмами шовку
      в рамках із дерева… Голка малює літа,
      те, що від літа до літа, напевне, пожовкне
      десь на комодах твоїх, чи її, чи його…
      Ділюся снами зі світом. І світлом. Тканина.
      Надто солодке, аж терпне, неначе кагор.
      Шию по чорному шовком і бісером нині…
      Магія знаків, яку і сама не збагну.
      Пальці поколоті. Справді, не серце – дрібниці…
      Вишиті квіти зі стін долітають до сну
      і розсипають насіння по стелі…. Насниться ж…



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    115. Про каву та ґав
      Смакували ґави каву,
      так поважно, ніби пави.
      Із цукерками в яскравих
      упаковках. «Браво! Браво!
      О напій!» – кричали ґави –
      «Кращий з кращих він по праву!»
      І літали понад ставом
      цілу ніч. Оце так ґави!
      Може й вам потрійну каву?




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Запала мовчанка
      Запала мовчанка, тривожна, липка і нестерпна.
      Занозою нила у грудях… назовні просилась
      сльозою і криком… та я посміхалася тепло,
      бо я ще вдавати щасливу не втратила сили…
      Бо я була… Боже, я просто любила і била
      останню гординю в собі ради, може, ілюзій…
      Шукала твоїх почуттів в попелищі і пилу,
      чекала на тебе, мого… і зникала у тузі…
      Стікала дощами, на вітрові віяла душу,
      ховала розпуку і біль по кутках і шухлядах…
      Запала мовчанка тоді… Я ж і нині не рушу
      виразної посмішки... наче від погребу ляди….



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    117. Ти
      Ти плід моїх фантазій. Божество,
      яким у кілометрах стати просто.
      Я сію у повітря спогад–просо,
      я обрізаю мрії наче коси
      і вчуся планувати не на двох…

      Ти кара за мої важкі гріхи,
      ти гріх, найбільший мій і найсолодший.
      Мій перший біль, моє вологе ложе...
      Я ще на сонця пелюстках ворожу
      і вірю в силу лінії руки…

      Ти плачеш воском вишні у мені
      і снігом танеш, і несешся листям...
      Я маю сто причин чи навіть двісті
      дивитися у недоглядні висі
      і знову не сказати вбивче «ні»...

      Ти ідол мій. Ти мій поганський бог,
      моя печаль, і радість, і провина.
      Ти всесвіт мій. Ти друга половина…
      Та тільки ти нічого не повинен
      про це дізнатись… Ми ж бо не удвох...



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    118. День поклав на плаху сонце
      День поклав на плаху сонце.
      Гострі леза горизонту
      ріжуть вік і час, як стронцій,
      не уперше і не всоте.
      Небо спалює в багатті
      неугодних і незгодних.
      Я на помилку багатша
      певне, стала від сьогодні.
      І на ніч, в яку не спалять
      тіло і безсонням душу.
      Не на плаху, не на палю
      голову... А на подушку.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. Звільни мене
      Звільни мене. Зніми з долонь і вух
      кайдани снів і ланцюги любові.
      Я вивчила напам’ять кожен рух,
      мої рефлекси із тобою в змові.

      Звільни і відпусти у білий світ
      кульбабовим насінням – хай прилипну
      до підошов, не звідавши політ...
      Ти тільки залиши мене у липні

      навічно... Дуже холодно мені
      навчатися і згоди, і покори...
      Казати «так», коли насправді «ні»,
      сміятися, коли у серці горе.

      Покинь бур’ян, кульбабу-пустоцвіт -
      такі троянди, хризантеми, ружі.
      Ти краще обірви мені політ,
      та тільки не ставай ніколи мужем.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    120. Місяць
      Загусне день, у сутінках засне
      вологе місто, зливами омите.
      А місяць в старовинному пенсне
      проситиме міцного в каву лити...
      Запалить недешеві цигарки,
      ганятиме зірок кордебалету...
      Уже не на роки, а на віки
      рахунки... Не одна його комета
      була зорею Півдня чи Різдва
      і музою відомого поета...
      Не довгий вік таланту, на раз-два
      з Полярної у зморшену комету.
      Цей сивий мачо і хрещений зір,
      натхненник на дивацтва і на вірші,
      він цілу ніч чекатиме, повір,
      на ранок і на сонце... так бо ліпше....



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    121. ***
      Я недопалки снів через ночі стомилась нести,
      на околиці смутку гойдати світанки солоні.
      Я розпечене сонце над прірвою взяла в долоні.
      Попеклася до крові. Не втримала... Зможеш – прости...
      ...і гладущики неба, розбиті громами, і нас,
      перезріле чекання на диво і просто на погляд.
      Я давно не твоя. Тільки тінь ще тримається поряд,
      щоб тебе заховати собою від слів і образ,
      що зірвуться зненацька з попечених вуст у віки,
      у солоні світанки дощів і гіркого туману...
      Все минеться колись, все повернеться... Тільки не стане
      нас минулих ніколи... Бо сонце упало з руки...



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    122. Я любитиму тебе
      Я любитиму тебе півжиття... чи трохи більше...
      І складу колись тобі пару... або тільки вірші....
      Я зумію всі вітри розігнати в сивім небі
      і життя віддам... чи три... всі тобі... або за тебе...
      Я пройду убрід біду, оберну в степи безодню,
      за край світу забреду, аби знати, що сьогодні
      поміж сотень слів і фраз, і віршів (яких багато)
      посміхнешся від моїх... Дякую! У мене свято!
      17.08.2010.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    123. ***
      То не небо розплакалось – роси змочили траву...
      То не я відгоріла, а сонце за обрій упало…
      Дотлівала любов, потьмяніла, як перстень з опалом,
      той, що ти дарував… Я ж і досі надії не рву

      наче нитку тонку… А чіпляюся нею за час,
      за останнє тепло павутиною літа... Та осінь...
      І ніхто ні у кого ні слова, ні мрії не просить…
      Перепалений спекою, світ поміж нами зачах…

      Тільки руки засмаглі шукають тебе уві сні...
      Тільки ще цвіркуни заколисують простір і пам’ять...
      То не небо розплакалось... То із середини палить
      груди спраглій землі... А мені?.. А мені, може, ні...
      16.08.10.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": --

    124. ***
      десь на роздоріжжі в сивих клубах пилу
      у подертих джинсах і чужім пальто
      ти шукала їсти в попелі бадилля
      і сльозу ковтала… хто ти?.. хто ти?.. хто?
      вірила у силу власних перевтілень
      вперто зволікала часом у віках
      а навколо пустка... і широкі тіні
      від осик нерівних... хто же ти така?..
      розпікало сонце лущені асфальти
      плавило каміння і чужі слова...
      ти була уперта... ти була... на жаль... ти
      вже була причинна... але ще жива...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    125. Про бабу і Купідона
      Ганяє баба Купідона
      вже другий день навколо хати.
      Сама вдова живе у домі.
      А тут зі стрілами вар’ята

      угледіла на гіллі липи -
      собі прицілює із лука…
      Та хто ж до баби тут прилипне?
      Хіба отой Степан, падлюка?

      Чи два п’яниці, Гнат і Гриша?
      Чи Ванька (трясця його мамі)?
      Та краще вже в оселі тиша,
      ніж з отакими то «панами».

      Ганяє баба, аж упріла,
      рум’яна, ніби молодиця.
      Аж раптом - стоп… Ще ж є Кирило…
      Та Бог з тобою… Добре, цілься…
      11.08.2010р



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    126. Небо
      І що, скажи, наснилося тобі,
      що так ридало скрушно до світання?
      Здригалось громовицею і станом
      і марило… (Що хочеш – те й роби!)

      Ну нащо так лякати Божий світ?
      Дубам спросоння смикати рукава?
      Чого мовчиш?.. Та добре, буде кава…
      І печиво, і масло – все як слід…
      10.08.2010



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    127. В цьому місті
      Цьому місту байдуже, хто ти.
      Безперечно, байдуже, де,
      ти уперше відчула дотик
      і як жилами лава йде.

      Цьому місту немає діла
      ні до правди, ні до брехні.
      Де губились душа і тіло –
      в першім "так" чи у першім "ні".

      В цьому місті ховатись легко
      від людей і від себе теж.
      У бетонно-залізнім техно
      від прадавніх пече пожеж.

      В цьому місті між лиць безликих,
      в лісі вулиць і ліхтарів
      ти ставала первіснодика...
      Без прелюдій і навіть слів...



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    128. ***
      У груші душа вразлива,
      світанками оповита.
      Болять їй суглоби в зливу,
      як дідові... Оковиту
      ковтає старий з розпуки,
      вдивляється у тумани...
      Гілляччя тремтить і руки...
      А очі сумні і п’яні...
      Всихає старенька груша,
      вростає у землю хата.
      А діда питання душить:
      для кого грушки збирати?
      06.08.2010р



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Гадаю на лататті
      Гадаю на лататті у воді...
      Водянику мій сивий, ти в полоні
      у спеки та у мене. Володій –
      я простягаю серце на долоні...

      Люби мене, гойдай поміж осик,
      цілуй у білій піні водоспаду...
      Для тебе цей терпкий, солодкий сік
      і пісня, і душа, і ці принади...

      Тримай мене в обіймах водяних,
      мій легеню, мій порятунок синій...
      По вінця світлом, ласкою залий...
      і подаруй себе... а може... сина...
      04.08.2010р.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    130. Роз’єдную половинки
      Роз’єдную половинки,
      на чорне ділю і біле.
      Розвіяно ще узимку,
      заметено влітку пилом.

      Не треба образ і болю –
      нікому не буде ліпше.
      У нас на обох з тобою
      остання, можливо, тиша.

      Вимірюю кроки пульсом,
      відводжу гріхи та очі.
      Ти, може, мене і пустиш,
      але не себе. Це точно.
      28.07.2010р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    131. Ти мені снишся
      Ти мені снишся уперше такою, відколи
      падає чорна вода і кипить у калюжах.
      Ти мені снишся сумна і надміру байдужа,
      вбрана у хмару, тумани і тіні, і гола.

      Ти не питаєш нічого, а дивишся довго,
      доки вищать кажани і коти попідтинню,
      доки сахається світло... і доки застигне
      кров або думка... І що тобі, дівко, із того?

      Ти мені снишся такою, якою погасла
      десь у чернетках на зламі себе та епохи.
      Ти не ідеш, а чекаєш на ранок, допоки
      промінь не ріже по небу, як лезо по маслу...

      Ти мені снишся...
      26.07.2010р.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    132. Недочитана книга зір
      Недочитана книга зір.
      На сімнадцятій штамп казенний.
      Ти ще часу мені відмір
      зрозуміти фінальну сцену.
      Палітурка на сотню літ,
      жовті кутики, яті, єри...
      А для мене уперше світ
      просто так одчиняє двері.
      А мені б ще казок і слів
      і зорю би іще в зіниці...
      Тільки ранок давно поспів
      у гіллі... і сполохав птицю...
      23.07.2010



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. Я помилилася дверима
      Я помилилася дверима? –
      стандартні блоки під горіх.
      Холодний протяг гулко гримнув
      і стих, немов забутий гріх.

      Між сотень варіантів «можна»
      я зупинилась не на тім.
      Чи всі у підсумку тотожні?
      Не той під’їзд? Адреса? Дім?

      А, може, помилилась містом,
      коли рушала в довгу путь?
      Та, зрештою, вертатись пізно –
      назад годинники не йдуть…

      І, зрештою, пора осісти,
      врости корінням у квадрат
      маленької квартири міста…
      На більше поки що навряд…



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    134. То так давно
      То так давно, немов у тім житті.
      Пекли слова і літо, і... і люди...
      Ти вчила аксіоми непрості.
      І йшла не у майбутнє, а в нікуди.

      І так боялась слабкості в ногах,
      аби не підкосили ненароком...
      То був лише початок, а не крах,
      такий важкий. Тоді одна за рогом

      стежок розбитих і чужих доріг
      училась вперше жити проти волі.
      Уперше на папір зрадливо ліг
      твій розпач... або нерв кривавоголий...

      То так давно... Але тремтять слова,
      бо риторичні досі запитання...
      Болить іще... Не дивно, бо жива...
      Горить іще... Можливо, і розтане...
      19.07.2010



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    135. Липень
      Липень прилип на скло
      сплющеним вдвічі носом.
      Я не дивлюсь на зло.
      Він же на зло не просить.
      Зробимо вигляд, що
      нас обопіль немає…
      А на горі пощось
      липовий цвіт всихає
      19.07.1998р.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Про Васька
      Кіт Васько на полюванні
      на кухонному кутку.
      Він прокинувся зарання,
      шубу вилизав м’яку,
      кігті наточив до блиску
      на мишей і горобців.
      Та полює він на миску
      у сметані голубців.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. липень
      липень листя ллє у вітер
      заціловує левади
      слід жалю з обличчя витри
      вийди з-під людської влади

      і лети любов'ю в луки
      льоном синім линь у літо
      крила крила а не руки
      підіймаються над світом

      сонце золоторукаве
      чеше буйні коси лісу
      посміхається лукаво
      упіймавши липня мислі

      пригортайся линь до липня
      захлинайся вповні літом
      хай любов жалі засліпить
      сонцем
      бо недовге світло



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    138. Майже... Може...
      Я майже твоя ("майже" додано вчора).
      Я майже свідома своїх помирань
      у зустрічах і... І, здається, я хвора
      потребою не наступити на грань,

      на слово, з якого зацокає відлік,
      на всесвіт, в якому холонуть зірки,
      на подих екстазу, на видих, на вигин,
      на, може, останнє торкання руки...

      Я майже зізналась собі у поразці.
      (А хто, власне, виграв, де кожен програв?)
      Розставлено знаки між слів наче пастки,
      але хвилюватись немає підстав,

      бо все тільки майже і може... А справді -
      лишаємось ми, безперечно чужі,
      разом чи осібно, або навіть прайдом...
      Я майже... А може?.. Мовчи... Не кажи...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    139. ***
      Засмальцює вечір білий день,
      згасне небо у захмар'ї чорнім.
      Ніч самотня степом побреде,
      в пазусі ховаючи "учора"

      і зірки у жмені, і лице
      від "сьогодні" і, можливо, "завтра".
      Ніч піде до тебе, та про це
      вголос говорити ще не варто.

      Просто свічі довго не гаси
      і замки не зачиняй у сінях.
      І не розплітай її коси,
      бо заплаче пугачем осіннім.

      І не випускай руки із рук,
      бо злетить угору жовтий бісер,
      у гіллі сахнеться чорний крук,
      скло вікна у хрестовинні трісне.

      Обійми міцніше, прихисти,
      заховай од вітру, мряки, мору...
      І на ранок не бентежся ти,
      якщо сном згадається учора...

      День розвіє згадку, рознесе,
      і солодку заховає втому...
      Ніч прийде іще, але про це
      не кажи ніколи і нікому...
      22.06.2010р.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    140. Зброя не потрібна більше
      Зброя не потрібна більше.
      Запеклися кров і крик.
      Виграв ти. У полі бій ще,
      але виграв ти. Ти звик

      до чола у листі лавру,
      до трофеїв, до земель.
      Що тобі? Грошей чи лярву?
      Відсікти і на тарель

      голову страшного ката? -
      Переможцям можна все!
      Чи музиків погукати –
      хай луна в народ несе

      звістку, славу перемоги...
      На рубцях глибоких ран
      недобитих і убогих
      ти... Спаситель чи тиран?



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    141. Година-пік
      Година-пік. Одна нога в повітрі,
      на іншу наступають час від часу.
      Я можу бути чемною, повірте,
      але... не вранці і не цього разу...

      Скінчилась кава, підгоріли яйця,
      не стало масла і забракло хліба.
      І це усе помітила я вранці.
      Та ще й проспала. Тут уже не німби,

      а ріжки одягнеш... Я дуже прОшу,
      що позитиви канули у Лету,
      бо, переважно, я таки хороша,
      хоча і це, зазначу, по секрету...

      Підстрибував автобус, липли спини
      до спин, до вікон, до дверей... О літо!
      Летіли пух, пилюка, смог і слина...
      Ну як тут червень раптом не любити?

      І як не дати дядькові по пиці
      і каблуком не стукнути у рило,
      коли поплутав ноги молодиці
      із власним (волохатим, певне) тілом?

      І як не промахнутись випадково,
      коли маршрутка скаче по дорозі?..
      Важка була дорога, дуже... Словом,
      я в травмопункті. Добре – не у морзі.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    142. Задзеркалля
      Гублю у задзеркаллі
      ознаки, знаки, зуми.
      Старе трюмо вітальні,
      ключі, каблучки, сумка.

      Жовтаве тьмяне світло
      і запах нафталіну...
      Іду назад я звідти,
      де час не має плину.

      Стираю товщу пилу
      минулого століття.
      Аби не впасти сили
      і тихо не зотліти...

      Аби було повітря
      у затхлім коридорі...
      Я знов собі не вірю,
      що на реальність хвора...

      Гублю у задзеркаллі
      себе самої тіні...
      І бачу все детально -
      нікого... тільки стіни...
      16.06.2010



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    143. У душі сутеніє
      У душі сутеніє...Ми
      переходимо межі меж.
      Виповзаємо зміями
      зі страшенних нічних пожеж.

      І скидаємо, як баласт,
      власну шкіру, сумління і...
      і вдаємо, що все гаразд,
      і повземо по лінії...

      І вдаємо, що живемо,
      і тамуємо біль і страх
      мегадозами нерозмов...
      А літали?.. Хоча б у снах?..
      15.06.2010р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. Не зачаклую
      Не зачаклую. Не кляни мене.
      То очі чорні, почуття – прозорі.
      Кохання нам за щастя чи за горе?
      Пекельну муку?.. Може омине?..
      У неї погляд світло-голубий,
      але душі нікому не відкриє…
      ................................
      «Марусенько, Марусенько, Маріє...» -
      пригадується, що і не роби...
      Про мене ніби складено пісні,
      як чарувала та труїла Гриця.
      Не дівка я, уже не молодиця,
      варити зілля не збираюсь, ні.
      Пісні складаю, начебто вона,
      словами плачу і люблю у слові.
      Болять тобі всі букви від любові?..
      Не зачаклую... Тільки пий до дна....

      08.04.2009



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    145. Чудні
      І ти колись відбудешся до дна,
      і я пірну в глибини неодмінно.
      А що між нами, в принципі, відмінне?
      І ти чудний, і я така чудна...

      І на одні несе нас на полюси,
      чергує Південь Північчю по парним.
      Що я твоєю стану - гадка марна,
      а ти мені останнє віддаси...

      Повільно просуваємося ми
      життям, як океаном, по спіралі.
      Кому - скарби на дні, кому - медалі,
      кому не відхреститись від суми...

      А чим чудних зустріне глибина?
      Таких, як ми? Яким предивним дивом?
      А, втім, яка різниця? – я щаслива
      і ти щасливий, і, либонь, вона...



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    146. Про павучат
      Намагалась павучиха
      павучат малих привчити
      прясти павутиння сіре.
      Намагалася щосили.
      Та маленькі павучата
      вчаться у жуків літати.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    147. Про лижі і мишей
      Якось дві цікаві миші
      відшукали на горищі
      дивину - червоні лижі...
      Смакували сірі миші
      цілий тиждень - з'їли лижі.
      Смачно - пальчики оближеш!



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. Про мурах і Катю
      Ой набралась Катя жаху,
      як побачила мураху.
      Верещала так, що страх! -
      розігнала всіх мурах.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. Захід
      Засмаглий обрій горнеться до пліч.
      Тобі, тобі оголені рамена!
      Вечірнім сонця променем поклич -
      залишуся твоєю…
      І про мене

      складуть легенди, що була чудна,
      закохана у небо вечорове,
      пішла босоніж по уламках дня,
      лишаючи червоні цятки крові.

      Пірнула у небес гарячу суть,
      відкриту тільки мить на видноколі...
      Та ти лише пригорнешся, мабуть,
      і підеш... Не позвеш мене ніколи.
      04.06.2010.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    150. Злива
      Загрозило, загуло,
      затремтіли вікна,
      задзвеніло синє скло,
      заблищали ікла.

      Небо впало на шляхи
      збуреним потоком.
      Світ сховався від страхів,
      доки втихне, доки

      перейде, переболить,
      перекотить злива,
      відчаю відплаче мить,
      бо земля щаслива...

      Та жіночий має хист
      і мінливу вдачу...
      Сперлася плечем на міст
      райдугою... Бачиш?..
      01.06.2010р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    151. 3D
      Твоє 3D зображення - ти ба!
      Торкнутись, роздивлятись можна навіть.
      Обличчя, голос, звички - ну дива!
      Оце прогрес сьогодні світом править...

      Ти поруч, ти онлайн... А я сумна...
      Таке бажання відключити все це...
      Бо у 3D душі уже нема -
      перевантаж нарешті власне серце.
      02.06.2010р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    152. до вівтаря

      до вівтаря у вельоні із трав
      бери за руку і веди по квітах
      у літо
      у життя
      по колу світу
      у нас обох ще стільки в ньому справ
      ще стільки сонця для щасливих днів.
      кохання стільки
      встигнути б напитись
      неснів солодких
      і «люблю» на видих
      під ранок шепотіти
      диво з див
      любов і ми повінчані у ній
      кохатимемо вірно і до скону
      веди мене і одягай корону
      плеяд
      світанків
      і казкових снів

      до вівтаря у вельоні із трав
      уже і червень рушники поклав
      2009р.




      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    153. ***
      Зеленими були мої слова.
      Їм дозрівати б, щоб тобі медами
      вони ставали. Кругом голова
      від цвіту і кохання поміж нами...

      Спинався червень бігти по траві
      і розганяти зграї ластівчині.
      А я зі словом ще була на «ви».
      (Чи вже воно на «ти» зі мною нині?)

      Палало літо вишнями в саду,
      губило сонце в зелені проміння.
      Ти думав – я без тебе пропаду.
      Ти був правий, бо пропадаю нині

      у літі, у листві та у літах,
      хоча тебе згадати вже несила.
      Мої слова достигли на гілках
      і падають, і котяться по схилу.

      І зовсім не медові – гіркота.
      Ну що візьмеш з покрученої дички
      у передосінь?..
      Тільки сивий птах
      видзьобує в гіллі малі кислички.
      30.05.2010



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    154. Ангел
      На комод поклала німб
      поруч із ключами
      і вмостилась на вікні
      смакувати чаєм.

      Крила сохнуть на гаку -
      ніч лила безбожно...
      Ой, мовчу, не до смаку
      шефу лайка... Можна

      одягати не дрес-код
      на свята, а міні,
      часом виграти джек-пот,
      маючи везіння...

      Ось доп'ю зелений чай,
      в сині джинси влізу.
      Німбе-золотко, прощай -
      складено валізи!

      На курорт, на тижні три
      в Трускавець чи Моршин.
      - Боже, тільки не свари!
      Відірватись можна?
      28.05.2010



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    155. ***
      Торік було спекотно у цей день.
      Розплавлена будинків цитадель
      пливла у небо. Пухом тополиним

      слова чіплялись римою за зміст,
      Здіймались у важке повітря міст,
      відкашлювались, ніби з пилом слина.

      Торік, неначе в пеклі, так пекло.
      Химер пухових клеїло на скло
      і плавило асфальт на чорну глину.

      Сліди підборів ніби діри куль,
      шляхи далекі, множені на нуль.
      Чия тоді, торік, була провина?

      А цьогоріч здощає у воді
      значимість слів і знаковість подій,
      і тоне те, що бачилось нетлінним.

      Чому вертаюсь подумки до дня,
      пропалена і випита до дна?
      Невже шукаю власну половину?

      Сльозу ковтаю, гіркоту і слину...
      А винен хто? І чи була провина?..
      27.05.2010р.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    156. Дівчинка не любить шоколаду
      Голову хилила на плече,
      тисла шоколадку у долоні
      і питала зорями очей,
      чи приїдеш знову, в тебе доня.

      Ані слів уперше не знайшов,
      ані сили правду розказати.
      Замело сліди від підошов,
      відлетіли в небо кулі свята.

      Ти пішов, залишивши дочці
      спогадів розмиті сірі слайди.
      Світ розтав солодким у руці...
      Дівчинка не любить шоколаду.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    157. Я з ним
      Я з ним, а думаю про день,
      в якому я була з тобою...
      Я тут, а думаю про те,
      як піднімалось над водою

      рожеве сонце... Тіні штор
      продовжували ніч і сутінь...
      Ти - вітер мій, ти - дощ і шторм,
      в якому я шукала суті

      і розуміння власних слів,
      які писала до і після.
      Чомусь мені ти так болів,
      тремтів, як на високих пісня...

      Я з ним натомість. Без тремтінь
      у будні набагато легше...
      Вікно відшторила, бо тінь
      тобою і сльозою креше...
      17.05.2010р.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    158. ***
      Наче снігом і уперше,
      замете сліди.
      Небо блискавицю скреше
      на мої сади.
      Розлетяться крила яблунь
      плетивом вітрів,
      схилить голову над яром
      небо повне злив.
      Буде світу, як малому,
      лячно - пригорну,
      Щоби не страшився грому,
      донесу до сну.
      Розповім йому про ранок,
      про траву в росі,
      про солодкий сонця пряник,
      зорі у руці...
      Заколишу ніжно-ніжно
      дитинчатко-світ,
      аби вранці бігли ніжки
      і гукав: "Привіт!"
      14.05.2010



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    159. Зорю засвітила пізню
      Зорю засвітила пізню,
      припала до вуст вустами.
      Словами розкажеш після
      як серце брело містами,

      мостами, уздовж парканів,
      де тліли листи і листя,
      де сонце в тумані п’яне,
      де ранили люди вістрям...

      То завтра, а зараз гою
      цілунками рани світу,
      медами течу, нугою,
      у кожній клітинці квітну...

      Горю у твоїх обіймах,
      здіймаюся димом, дибом
      до ранку, до неба піни
      ще я і не я вже ніби...

      І зорі гашу світанком,
      на груди складаю пір’я...
      Твій ангел, твій гріх і бранка,
      волхвиня, богиня, мрія...
      13.05.2010р.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    160. Місто
      Місто прокинеться, місто поставить чайник.
      Ранок на каві заварить і на вершках.
      І увімкне Інтернет чи Т(е)Б(е), звичайно,
      і побіжить по дорогах і по стежках.

      Місто дверима загрюкає і заграє
      звуками моря пісень із (е)Ф(е)М-частот.
      Місто-мурашник од краю і ген до краю
      буде значимість підносити до висот.

      Митиме вікна, возитиме пошту, піццу,
      питиме пиво і колу, і чай, і квас.
      Пнутися буде у перші та у столиці.
      Буде у пробках, у гулові та у нас.

      Місто пливтиме юрбою в години-піки,
      місто вдихатиме дим і тютюн, і смог.
      Місто увечері вдарить у ніс і пику.
      Зрештою, місто затихне, лишить обох

      нас у квартирі. І світла не стане раптом -
      місто мудріше, ніж ти би того хотів.
      Темно, дванадцята... Тут би не кому - крапку,
      місто одначе чекає нових життів.
      11.05.2010р.



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    161. ***
      Між нами сизий сум як небо із граками
      коротких днів зими... І монітору тло..
      Ти струм думок і мрій брав голими руками
      і обпікав життя... А потім що було?
      Важка дилема снів, тлумачення ілюзій
      за Фройдом і Хассе, і всупереч обом?
      Я все життя горю у вольтовій напрузі
      і замикаю струм дротами слів, либонь...
      А ти? А ти пішов. Обом на краще, видно,
      що схлипує душа лише в однім кутку.
      Залишимося ми, не люблячі, а рідні.
      Підемо у весну, відверту і м’яку…
      Здіймаються граки хаосом чорних цяток,
      сідають на дроти, як букви у слова...
      Іще одна печаль - і кіловат одтято.
      Переболіла ніч і зиму. Я жива.
      06.05.2010...



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    162. Натхнення

      Натхнення бере вихідний.
      Стомилось зі мною, їй Богу,
      вивчати заплутані сни,
      про сонце писати в негоду.

      Шукати у слові підтекст
      і риму якусь особливу.
      Натхнення заяву-протест
      за справи такі настрочило.

      Мовляв, я голодне давно.
      І криза. Дістали інтими.
      А цій, як завжди, все одно
      і дієслова - то не рима.

      До крові любов не бере,
      очей до ночей не схвалила...
      Я, врешті, натхнення старе
      і так працювати несила.

      Я прошу собі вихідний
      І збитки моральні... А краще –
      звільніть. Може інший який
      натхненник знайдеться пропащий...

      Пишу оголошення, що
      натхненника місце вакантне.
      Одній бо мені ні на що
      не вистачить сил і таланту...



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    163. Намокли шляхи між нами
      Намокли шляхи між нами.
      Негоду, дощі прости.
      Пов’язані ми роками,
      та світ зав’язав не ти.

      Зустрілись на роздоріжжі
      у тінях від парасоль.
      Твій погляд по венах ріже
      без леза. Тому дозволь

      не глянути в очі навіть,
      пройти, як пройшли літа.
      Цей світ помилки не править...
      Я також, на жаль, ще та...



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    164. Важкі часи
      Важкі часи. Твоя прадавня суть
      у суперечці за любов і віру.
      І боляче. І знову не збагнуть
      ті, що ніколи не кохали щиро,
      чому ти відпустила... а сама
      ридала потім і ламала руки...
      А відпускала ж – начебто німа,
      оглухла зовсім – не зронила звуку...
      Важкі часи. Але хіба могла
      ти подих у руці тримати вічно
      і промінь сонця, коли все – імла?
      Ти відпустила... Нагодились вірші.

      Червень, 2009



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    165. Хочу
      Хочу літати, від щастя співати.
      Бульбашки мильні пускати з балкону.
      Хочу солодкої білої вати,
      Хочу кульбаби букет у долоні.
      Хочу босоніж іти по калюжах,
      Без парасолі пірнати у зливу.
      Хочу під ганком троянди і ружі,
      Хочу будинок, великий, красивий.
      Хочу літати з тарзанки у воду,
      Сірих качок і гусей розганяти.
      Хочу щоденно такої погоди,
      Щоб відчувався не будень, а свято.
      Хочу варення на хліб і на масло,
      Чаю міцного, кіна без реклами.
      Хочу, щоб посмішка сина не гасла,
      Хочу, щоб тато здорові і мама.
      Хочу світанків, цілунків, цукерок,
      Квітів, каблучок і моря дрібничок,
      Хочу вина чи з малини лікеру.
      Хочу тебе без уїдливих звичок.
      Хочу сто тисяч чотириста шосту
      Серію опери про Маріанну.
      Сукню від Gucci із шиком і лоском,
      Щоб виглядати як зірка екрану.
      Хочу роботи годину на тижнень.
      Хочу машину – фераррі червону.
      Хочу в Карпати чи Альпи на лижі,
      Хочу відпустку, і то – терміново.
      Хочу на море, під сонце і пальми,
      Без відрахунку кінцевої дати.
      Хочу свободи і щастя без гальмів!
      Хочу, я хочу, я так хочу спати....
      29.04.2010р



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    166. Остання цівка світла
      Остання цівка світла упаде
      мені до рук. У хрестовинні рами
      заплутається ніч і де-не-де
      залишаться слова твої...
      з лапками...

      у міжмолитві... Білі пелюстки,
      на підвіконня загнані вітрами,
      зависнуть сивиною на роки...
      Між нами ніч... Зима мете між нами,

      глуха і глупа, наче друга фальш,
      що не болить уже, а ниє тільки,
      коли усе сприймається, як факт,
      і жовкнуть невідправлені листівки.

      Коли слова пірнають у пітьму,
      вертаючи луною рими стиха...
      Тепла останню крапельку візьму
      долонею... Зігрітися устигну?

      27-28.04.2010р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    167. перехожий

      ти чимось на мене схожий
      очима
      ходою може
      а може так само вітер
      розвіяв в обличчі літо?
      ми схожі
      ми перехожі
      25.08.2001.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    168. ***
      тисячу "так" у такт
      тінню торкаю тінь
      стану терпка на смак
      у сердоліку стін

      спінить світанок світ
      сиві тумани снів
      зійду росою з віт
      стануся першим "ні"

      висію споришем
      стежку свою у ніч
      схлипну у тишу ще
      та не торкнуся свіч

      сонце стече за ліс
      світло піском у час
      стрінуться мов колись
      тіні солодких нас

      тільки не буде "так"
      навіть не буде "ні"
      прийду не я
      а та
      що затуляє сни



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    169. ***
      Хіба я тобі зізнаюсь
      у тому, що не права?
      Я буду кричати замість
      сказати прості слова.

      Я сипатиму глаголи
      як сміття на вітер... Ти ж
      зачиниш вікно відколи
      негода. А ще простиш.

      Хіба я зізнатись можу
      в абсурдності фраз і дій?
      Від себе ховаю, схоже,
      уламки і фальш надій.

      А ти вибачаєш зливи
      і блискавки, і громи...
      Та тільки мені несила
      зізнатись, що я - то ми.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    170. І що тобі мої п’янкі слова?
      І що тобі мої п’янкі слова?
      На хліб не покладеш, борщу не звариш.
      В городі не картопля, а трава.
      Та навіть сварка – то умовно сварка:
      Слова, слова. Нема, щоб по-людськи
      Пательнею з розмаху межі очі.
      Спливають водогоново роки,
      А я не торбинки, а вірші строчу.
      І на добро грошей не бережу,
      Шпалер не хочу чорних в позолоті
      І жовто-бірюзовий абажур –
      Не у буденній і простій турботі.
      То в Київ подалась на фестиваль,
      А вдома діти, і свиня, і кури.
      Замість білити хату і підвал
      Книжки читаю. Хоч би перекури!
      А то розумна, аж у слід плюють
      Не тільки хазяйки, але й ледачі.
      Я бачу, що в собі тримаєш лють,
      бо що узяв, оте щодня і бачиш...
      То видердась на дах у глупу ніч,
      То ночувати в скирту заманила...
      Ти б краще гаркнув, щоб топила піч,
      Схопився за сокиру або вила...
      Але натомість мовчки йдеш у хлів
      І пораєш, і дітям треш під носом,
      Без нарікань і нехороших слів,
      а потім вірші почитати просиш...
      20.04.2010р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    171. відкоркую любов
      відкоркую любов
      не дограла
      сп’янію швидко
      пута серцю зніму
      як набридлий за зиму шарф
      нароблю помилок
      наче вперше
      весна за свідка
      перевишу у швидкості
      випише літо штраф

      я нап’юся безпечно
      усім заплатити сила
      за світанок
      на сотні світанків лише один
      я готова на все
      бо свою самоту зносила
      наче сукню до дір
      ні години
      ані хвилин

      не чекатиму більше
      по вінця наллю у келих
      різнотрав’я любові
      невигране молоде
      залпом вип’ю до дна
      розіб’ю на рожеві скельця
      то на щастя
      коротке
      бо скоро похмілля йде




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    172. Ти мене вигадав
      Ти мене вигадав сам, не було ніколи
      у листопаді мене. Просто літа тінь,
      золотом осінь зливалась із видноколом,
      швидко губилися відстані поколінь.
      Світ обертався шалено. Буває, знаю.
      Листя летіло у небо в останній раз.
      Ти переплутав реальну мене зі снами.
      Ти помилився чи вигадав просто нас.
      Ти... або я обернули життя на вірші...
      Я або ти помилкам загубили лік...
      Кожен про осінь своє у рядках запише,
      та не про ту, що буває одна на вік.
      18.04.2010р.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    173. ***
      Зацілує весна вуста.
      Фото фактом фіксує промінь.
      До альбому вкладу свята,
      у кишені – мої долоні.

      У чернетках нові вірші
      непомітно підуть у вчора.
      Травень тижнями задощить
      аби спогади змити скоро.

      Зацілує весна вуста.
      Заховаю подалі фото,
      аби хтось на фінал спитав:
      - На світлині з тобою хто то?



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    174. Доти
      Тоне в тумані спокій,
      тане в тумані тінь.
      Я ще з тобою, доки
      світло сотає синь.

      Я ще тобі належу,
      доки не стався день
      гудзиками одежі,
      фоном чужих пісень.

      Я ще з тобою доти,
      поки готовий ти
      змірювати на дотик
      рани від самоти.

      Я ще твоя до хрипу,
      я ще не власна тінь...
      Ранок росою сипле...
      Світло сотає синь...
      17.04.2010р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    175. Вірт
      Нам не доступні більше
      смайли у чаті, спами.
      Паузу тисну – тиша.
      Марно на мене палиш

      трафіки Інтернету,
      світло і нервів силу.
      Маю квитки у Лету,
      бо все одно зносила

      білу сукенку, фото-
      шопами прану часто.
      Вибач, така робота...
      Склеїли клони ласти...

      Хочеш, зайду цілунком,
      тільки у мене вірус?..
      Банимо ці стосунки –
      в тебе накрився Windows.
      16.04.2010р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    176. - - -
      сонце таке холодне
      наче твоє сумління
      біла листа безодня
      слово чорнильно-синє

      падає вірш у прірву
      букви ламають ребра
      ми перебрали міру
      зрештою так і треба

      губляться в леті коми
      плазма ковтне початок
      холод чи тільки спомин
      нам не дає кричати?

      винна беру уповні
      що завинили двоє
      тільки мовчи сьогодні
      вчора зійшло водою

      тільки не пхни у спину
      я на краю на волі
      слово моє не спиниш
      навіть пекельним болем



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    177. Світ...ло...тінь
      Світло тут, поміж нас, і зовні.
      На кордоні – вікна квадрат.
      Розливала любов по повній
      і гіркою була, навряд...

      Плели руки на стінах тіні.
      В лабіринтах важких завіс
      осідала світанків піна
      павутинням густим навкіс...

      Обертало зірки над нами
      або сутінь шпалер і стін.
      Ми у світі були світами,
      решта – тінню... То світла тінь…

      Било сонце у скло даремно,
      марно йшли із небес дощі –
      нам світила душа у темне,
      ми напилися із душі...

      Коли впали світів кордони
      теракотом важких гардин,
      Світлотінню прийшло сьогодні.
      Буде всесвіт... і буде син...
      05.04.2010р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    178. страсна п’ятниця
      тамую пристрасті
      бажання
      сивий день
      з учора дощ невпинний
      парасолі

      болотом
      із хрестом на спині
      йдеш
      на страту
      Ти
      а я?

      а я із болем?

      вінок терновий
      не дістати
      ні
      троянди чи хоча б кульбаби
      квітень
      Тобі
      сердего
      важко
      дай мені
      допоможу на гору

      буде світло?

      долоні плачуть кров’ю
      плаче світ
      і образи
      і свічка у долонях
      ще трохи –
      буду мати стільки ж літ

      мені би народитися сьогодні
      02.04.2010.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    179. Я у тебе?
      Я у тебе до кави? Ранковим дзвінком чи більше?
      Може, раптом, до чаю з лимоном чи до котлет?
      Я тобі необхідна, коли зависає тиша,
      коли помилка з’єднання виходу в Інтернет?
      Сподіваюсь, я більше, ніж фото у списку друзів.
      Сподіваюсь, я перша у списку дзвінків за день.
      Я готова розрадою стати тобі в напрузі,
      Я чекатиму вічність! Я буду! Та тільки де?
      На якім перехресті доріг, у якому місті?
      Між якими словами? У паузі? У лапках?
      У цвітінні тюльпанів, ірисів? Чи падолистом?..
      Годі, любий... залишуся у гудках...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    180. то погляд на переможених
      то погляд на переможених:
      тамуючи жаль раптово так
      у першу хвилину відчаю -
      а бою настав кінець...

      не скорені, а помножені
      у нищенні... і гаптовані
      червоним і чорним, квітчані
      у тернях - важкий вінець...

      хрестами на банях Божими
      смиренні, та не покорені...
      чужої молитви навчені –
      що вродять сади сердець?

      ви бачили переможених?!
      розлогі дуби без коренів?! -
      то тільки малює відчаї
      веслом на воді митець...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    181. ***
      Не стало хати, тільки комин
      дірою в небо. Полинами
      поріс останній теплий спомин
      від печі до гнилої рами,
      до того, що дощі лишили...
      Село мовчить у власній тіні,
      ганяє вітер пустку схилом,
      вростають стіни в жовту глину...
      І тільки за селом, на сході,
      порушуючи вічну тишу,
      приходять зрідка, при нагоді,
      близькі і рідні... Кладовище...



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    182. ***
      А нам хотілося пливти
      дощем у ріки темно-сині.
      Ми з блискавицею на «ти»
      були у ті липневі зливи.

      А ми вимірювали світ
      і хмари до села і діда.
      Було тоді... а скільки літ
      було мені?.. На жаль, і сліду

      не полишило те дівча.
      Вербу спиляли, всохла липа,
      де ми «жмурили» у «квача»,
      коліна дерли ціле літо.

      Змінилось вельми все, мабуть,
      хоча минула дрібка часу...
      Мій син пізнати хоче суть:
      - А хмари долетять до Марса?



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    183. Пародія на вірш Олексія Тичка
      *******
      Дві пари рук, відро цибулі,
      у два ножі і в унісон...
      Мішок картоплі... не забули
      ще моркви, перцю, патісон...
      У переливах звуків кухні:
      кипить, шкарчить (і все сире),
      тобі я простягала кухля,
      рядно на ганчірки, старе...
      І погляд у сльозах... і слово:
      - Картоплі вічка вирізай!
      А ти лишав їх знову й знову
      Не кухар, справжній самурай
      з мечем - порубана картопля,
      лушпиння купа біля ніг...
      Рука в борщі сметану топить...
      Віват! Ти битву переміг!
      24.03.2010р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    184. Шоколадне...

      Я щаслива – бери шматочок...
      Чорні кубики шоколаду...
      Я тебе пригостити хочу
      снами, мріями... Поряд сяду...
      Розфарбую для тебе простір
      у квітневі пелюстки вишні.
      Веселково змалюю просинь
      межі хмари... Дивися вище..
      Я щаслива – бери шматочок...
      або все... Шоколаду хочеш?..
      2009



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    185. -ранок-
      ранок навколішки молиться небу
      росами плаче на трави і квіти
      руки здіймає туманами нева-
      гомістю сонця відсутності вітру
      і алилуя у промені першім
      різноголоссям рожевого сходу
      світ перехрестить і піде до звершень
      ранок у вечір долаючи сходи



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    186. Спас
      За долоню взяла – ворожити бралася наче,
      говорила про долю, любов, золоті літа,
      і просила грошей, дріб’язкових, аби удача
      твій поріг не минула... На яблука мед стікав

      і стікала хустина з волосся, і віск по пальцях,
      і сльоза по щоці, і тремтіла рука, коли
      ти давала останнє, що мала, старій жебрачці.
      - А за кого, хороша, у Бога мені молить?

      Ти не чула нічого, усміхнена йшла у серпень.
      І медово по вулиці тік полудневий час.
      Билось, дзвонами наче, у грудях забуте серце,
      дозрівав у душі, наче яблуко сонцем, Спас.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    187. А ми сьогодні місимо сніги
      А ми сьогодні місимо сніги,
      одні на двох, і танення весняне.
      Все більший розмір сліду від ноги,
      все нижчий тембр сонячного «мамо».
      А нам сьогодні тепло після зим
      і після слів про вічне і буденне.
      Дві пари ніг у гумі – я і син -
      зі школи у канікули ідемо.
      Важкий рюкзак непізнаних світів
      сховаємо у шафі до неділі.
      Він у весну махнути захотів,
      а я за ним, і, буцімто, по ділу...
      19.03.2010р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    188. ***
      Словами розмалюю, задурю
      сама себе. А краще хто зуміє?
      Про казку, про кохання і зорю,
      про здійснення закресленої мрії.

      Лапками – пелюстки, де сипле сніг
      у пасмах віт, нехай роздує вітер.
      Епітетами вистелю до ніг
      кульбаби у траві, де ті розквітнуть.

      Змалюю кольорово до дрібниць –
      не тільки я повірю, а півсвіту.
      І ляжу в оксамити горілиць –
      весни чекаю, а порину в літо.




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    189. Я пішла по світах
      Я пішла по світах, як, буває, ідуть у відпустку.
      Роздивлялася сни у вітринах на вулицях міст,
      приміряла новеньку заквітчану ружами хустку,
      черевики на босу і сукні. Ото маю хист.
      Я шукала тебе, чи себе, чи слова підліткові -
      дев’яності були видатними на вірші і сни.
      І була я терпляча, замерзла і невиліковна
      на кордоні «було» і «ще буде» тієї весни...
      Витрачала не гроші - слова і кредити на спокій,
      парасолі губила, підбори і голову теж...
      Та затихли за рогом Садової-Пушкіна* кроки
      двох розбитих сердець за межею дозволених меж...





      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    190. Кінопроби
      Ролі вивчимо, реплік мало.
      Кінопроби на право жити.
      Ми у світлі сліпучім стало,
      та у кадрах чомусь розмиті.

      Я запнуся на першім слові,
      хтось відкашлятися не встигне.
      В п’ятім дублі скажу поволі,
      що потрібно, та надто тихо.

      Режисер забракує, адже
      не дотягую до таланту:
      надто дивна і не типажна,
      і збудована недоладно.

      У кіно не візьмуть ніколи –
      черги довгими нині стали.
      Я достоту прошу у долі
      власне місце в глядацькій залі.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    191. Квити
      Ти не покинув курити.
      Я не пішла ще від нього.
      Начебто, так ми і квити.
      Буцімто і нічого.

      Світом весна ще не ходить,
      а замітає дороги.
      Тільки із мене вже годі –
      холодно надто довго.

      Всім обіцянкам на світі
      кидаю зморщені квіти.
      Гасну. А треба ще світла!
      Гаснеш... Ми знову квити...



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    192. Я не уміла ще тоді
      Я не уміла ще тоді
      ділити на своїх та інших.
      Ходити вміла по воді
      і не тонути, що найгірше.
      Уміла плакати в плече
      від болю за чужі печалі.
      Не спати тисячу ночей,
      аби в одну лише прощали.
      Пережила я шість життів,
      шість тіл, сто бід, аби усьоме
      прийти у світ, як ти хотів...
      Та тільки розминулась в ньому...



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    193. *****

      З дахів весною скапує зима.
      Капрони ніг на зміну вічним джинсам.
      Ти у кафе сидиш іще сама
      чи тет-а-тет із випадковим Джином?
      Бажання є, півсотні, а не три.
      Проте сьогодні вистачить одного...
      Немов брасматик, що розтікся, три
      свій сором зі щоки та йди до нього...



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    194. --8--

      то теж було восьме березня
      моя нескінченна вісімка
      сніги непролазні випали
      на зношеності чобіт

      була я здається люблена
      словами книжок минулого
      була я тобою зраджена
      не вперше.... а ще була

      я космосом – майже мамою
      зі снами на двох і піснею
      із рухами що торкалися
      душі і давали сил

      не вірити в довгі паузи
      які обернулись тишею
      і в жовте мімозне «спізнюся
      тому ти лягай не жди...»

      моя нескінченна вісімка
      вертаються сни мімозові
      заметені непролазними
      снігами мої слова

      і тільки русяве сонечко
      маленька нова галактика
      голівкою на квітковому
      спокійно собі сопе



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    195. Привіт тобі! (Любителям телефонних та Інтернет-романів)

      Привіт тобі! Хай baby і салют!
      Я дякую мобільному прогресу –
      про всі дрібниці і що я люблю
      не очі скажуть – тільки смс-и.

      І будуть ночі пристрасні по тім
      з притуленим мобільником до вуха.
      Солодких звуків, подихів потік,
      зізнань обох. Лише не спи, а слухай.

      Ти проміняєш півжиття на ті
      палкі розмови і дзвінки поночі.
      Ти, мо’, коли реальності хотів?
      А я іще один мобільник хочу!



      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    196. тссссс...
      видноколом вічне коло
      вились вихором вітри
      вальсувало у світи
      світло... солодко відколи...
      сяйвом сонячним по синім
      воском свічки плаче тінь
      пилом понадпоколінь
      падали піском у піну...
      сяйво... сім’я сіяв – син мо’? –
      синь космічна з-під брови?
      буде бог де бились ви
      за буття у будень зимній...
      син мо’?..
      синє...
      надосіннє....
      тссссс...
      а-а-а-а-а...



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    197. Березень (із циклу
      Зайвий на шиї шарфик,
      у ластовинні ніс…
      Знов до старої шафи
      дідько тебе поніс.
      Міряєш пальта, кофти,
      все, що там є підряд.
      Міряєш знов і знов ти
      ніби новий наряд.
      Сумно у люстро глянеш –
      сукня одна тісна –
      і на дієту сядеш.
      Березень бо. Весна.
      2009



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    198. Про Кощія (майже дитяче:)))
      Парив цілий день Кощій
      В сауні свої мощІ.
      Манікюр, спа-процедури.
      Все це він робив не дурно –
      Придививсь за чорним лісом
      Прегарненьку Василісу.
      Спорудив хороми справні,
      Розписав під «Gucci» ставні.
      Василіса ж вся в «Armani»
      З-під вінця втекла до Вані.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    199. Актриса
      Зцілуй з обличчя крапельки роси,
      зцілуй востаннє та іди до дому.
      Ти їй нічого більше не даси,
      хіба що сум, хіба що біль і втому...

      Тремтять рамена в білому боа,
      нога шукає срібний черевичок:
      - Кінець вистави, вам уже пора –
      не змінюйте так просто давніх звичок.

      Сценічний грим. Його змивати слід.
      Ідіть собі – на це дивитись сором.
      В панчосі дірка – від кохання слід....
      Квитки і квіти...
      Ваш аншлаг не скоро....
      1999



      Коментарі (41)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    200. *****
      Мій ніжний хлопче, поміж нами слів
      на сім життів, або лише на подих...
      Ти сонцем невідомості заплів
      мої думки мені самій на подив...

      Мій сивий хлопче, не рахую літ –
      моя душа раніше посивіла,
      ніж ти уперше вимовив: «Привіт»
      і крила дарував, і крилам силу...

      Мій все ще хлопче, сивий, ніби бог,
      з перепусткою вічності у слові...
      Ми тільки мить колись були удвох,
      а все життя здалося дріб’язковим...
      25.02.2010.



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    201. ***
      Сонячним зайчикам холодно на бетоні,
      пліснява стін лапи судомить, вуха.
      У хрестовині вікна їхня мамка стогне,
      у павутинні, з більмом і давно оглухла...
      Сонячним зайчикам важко піднятись вище
      плінтусу в гнилі, на світу панелі жовті.
      Тільки й забави - у тіні старої вишні
      листям погратись, яке відлітає в жовтень



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    202. а нам з тобою холодно
      а нам з тобою холодно – зима
      дві пари рук сховали в рукавички
      дві пари ніг
      я не встигаю
      звичка
      я звикла на підборах і сама

      то ожеледь
      ми падаємо вдвох
      дарма що снігу ледве натрусило
      ти опікаєш диханням
      несила
      підвестися чи зупинити сміх

      дві пари рук обтріпують пальто
      очей дві пари стрінуться на хвилю
      це ожеледь
      а нам іще півмилі
      проте іти не квапиться ніхто

      і ніби вже і холоду нема
      в кишенях заховали рукавички
      дві пари ніг міняють темп і звички
      для нас обох закінчилась зима


      Послухати і подивитись вірш можна ТУТ:
      http://www.youtube.com/watch?v=wqBtdm7LxjE



      Коментарі (48)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    203. Про Горинича (майже дитяче:))
      Спіткало Горинича горе так горе –
      В одній з трьох голів зуби мудрості хворі.
      Заснуть дві із трьох, а одна б’ється в стіну.
      Та дайте ви змію уже анальгіну!
      Чи Котигорошка йому з булавою –
      Нехай богатир виб’є зуба ногою.
      Дві пащі одну заспокоюють марно –
      Немає грошей на візит до лікарні!





      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    204. Шовком коси манила
      Шовком коси манила,
      жаром важких коралів.
      Може, тобі то снилось?
      Може, то вишні п’яні

      падали перестигло
      просто йому у руки?
      Плачеться тихо-тихо
      в травах густих у луках.

      Вицвітеш пустоцвітом.
      Срібло вплете у косу
      те, що не лічиш, літо...
      Ти ще чекаєш досі?



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    205. ПРИРОДА – жінка, але ЛЮТИЙ – ти
      Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-17 14:17:31 ]
      ... Які різні люті через рік)
      Софія Кримовська (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-17 14:38:13 ]
      ...Я й сама дивуюсь мінливості природи... Певне, вона жінка)))
      з коментарів

      ***
      ПРИРОДА – жінка, але ЛЮТИЙ – ти...
      мороз колючий погляду і слова
      зненацький протяг, що в тенета ловить
      і ниє у кістках... твої світи –
      суцільна крига з таненням на схід
      у цівках сонця майже березневих,
      із тишею, що ляскає по нервах...
      ти – лютий надто, але ти мій світ,
      приречений: «як треба, то іди...»...
      колючим снігом, кригою у Лету...
      ти – ЛЮТИЙ... у тобі я мала вмерти,
      та БЕРЕЗНЕМ зумію прорости...



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    206. - лютий - (із циклу "Місяці")
      лютий
      цього року лютий
      тільки на дощі
      взутий
      у підбори взутий
      силует в плащі
      авта
      пропливають авта
      по річках доріг
      завтра –
      я так хочу! – завтра
      сипатиме сніг
      може
      хтось наплутав може
      дати й місяці
      схоже
      вже не допоможе
      парасоль в руці
      вітер
      навскоси
      не витреш
      одяг від води
      вітер
      поламає віти
      а іще дроти
      тоне
      моє місто тоне
      у калюжах площ
      тоне
      ось і я в полоні
      не вщухає дощ
      09.02.2009р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    207. стулили повіки хмари
      стулили повіки хмари –
      і небо заголосило
      над містом (од пилу сивим?
      від старості? від угару?)

      затиснуло руки вербам
      в міждрітті електроліній...
      потоки травнево-сині
      можливо когось навернуть

      до віри у світлий ранок
      в дитинність трави газонів
      у завтра...............................
      .................поплач сьогодні...
      ти ще не зайшла за грані...



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    208. Про бабу-ягу (майже дитяче:))
      ***
      У бабусі у яги
      Кістка є замість ноги,
      На пташиних лапах хата,
      На припічку кіт пихатий.
      Є швидкі мітла і ступа,
      Гуси-лебеді під дубом...
      Все б нічого жити бабі,
      Тільки ставить доля граблі.
      Щоб звільнитися від дум,
      Треба бабі дід-ягун.



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    209. Розчахнулися сни

      Розчахнулися сни і постала примара у світлі.
      Заскавчала душа, наче битий собака. – То я
      поверталась до тебе з минулого тисячоліття
      і лежала в ногах. Безсоромно. Безбожно. Твоя.
      Продиралася хащами доторків інших і ліпших,
      пульсувала у жилах не спомином, а дежавю.
      І в останнє зривалася криком і хрипом у тишу,
      у холодну безодню світанку,
      ................................де я не живу...



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.6 | Рейтинг "Майстерень": --

    210. Я вицвіту колись
      Я вицвіту колись, пожовкну, як шпалери
      на стелі. Не дивись. Заплющ повіки дню.
      Ще кавовий туман не цідиться у двері.
      Ще до лиця й снаги вбрання у стилі «ню».
      Ми надто молоді жалітися на долю.
      Нам личать помилки, емоції і гнів.
      У нас ще «завтра» є і поділи на ролі.
      І світло почуттів не спалено на гніт...
      Я вицвіту колись. Уперше зрадить промінь
      у нитках павутинь в кутках очей і вуст...
      Зависне сивий пил. Прилипне сіра втома
      до вицвілих шпалер і пожовтілих люстр...



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    211. на ромашках НЕБО ворожило
      ***
      на ромашках НЕБО ворожило:
      - СОНЦЕ мене ЛЮБИТЬ? НІ? – за крила
      вітер смикав білі ніжні квіти –
      не злітали ангели над світом...
      падали додолу жовті німби...
      хмарилося... плакалося... ніби...



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    212. Було нам хіба до світу
      Було нам хіба до світу,
      коли він лише між нами?
      Ти – сонце моє. Ти – світло.
      Я крилами-пелюстками
      тебе затулю од вітру.
      Дощам не віддам холодним.
      Ти – сонце моє. Ти – світло.
      За хмари не йди сьогодні.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    213. Дегустація болю

      Дегустація болю на двох у пропаленій тиші.
      Найніжніші слова до уявлених нами людей.
      Ми забудемо все, ми усе в простирадлах залишим,
      Коли ранок з похмілля в пошарпаній куртці прийде.

      Не заводьте будильник, бо ми все одно не заснемо.
      Не вмикайте світильник, бо з вами не я, а вона.
      Я також зараз з іншим. Міцніше-міцніше. Даремно
      Зупиняти почате. Вина і на крихту вина...

      Дегустація болю. Півсмаком наповнені склянки.
      Я, пробачте, запалю. Не можу без диму, а ви?
      Ці солодкі години гірчитимуть трішечки зранку
      Тютюном і похміллям і паленим пір’ям сови....
      1999р.

      вірш старий, наче з іншого життя.......



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    214. - нічне -


      відблиск ультрамарину
      золото помаранчу
      світ у тенетах диму
      дивний несправжній наче
      вигини тіл у люстрі
      руки у тьму безодні
      чорні підбори гострі
      завтра іде в сьогодні
      сива важка свідомість
      наче чужа шкарлупа
      солодко… а натомість
      долю водило блудом



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    215. Ці сходи у небо або на горище
      ***
      Ці сходи у небо або на горище.
      Будинок знесуть – то живи.
      Бляшанка багаттям горить і чадить ще.
      Під стіну з картону й трави
      зробив собі ліжко. Пожитки нехитрі,
      з якими прийшов у весну.
      А літом ти спатимеш інколи в скирті –
      думками – в сузір’ях до сну.
      По сходах іржавих крокуєш по зорі –
      визбируй – для тебе усі!
      Захмарилось небо. Пробач. I’m sorry.
      Самі лише сльози в руці...



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    216. Січень (із циклу "Місяці")
      Ми до січня засікали час.
      Посекундно. Побокально. Пізно.
      Било. Чи з екрану, чи по нас.
      Пили. Цілувались. В щоки. В різне.

      Січень засікав і розсікав
      час на гості, олів’є і ранки.
      Січень замітав. А ти проспав
      сніг глибокий, ковзанки і санки.

      Стрілками, цукерками – усе –
      добігають місяця хвилини.
      Ти на двір ялинку віднесеш…
      Добре, що лишились мандарини.
      2009



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    217. Зібрався
      Збирався Сергійко кататись на гірку.
      Штани одягати надумав – там дірка.
      Годину шукав по квартирі сорочку.
      І светра шукав дві години, то точно.
      Ще шапку і куртку, і чоботи сині.
      Аж липла футболка Сергійку до спини.
      Нарешті! Готовий! Стоїть у воротах!
      А снігу ні сліду – лишилось болото.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    218. Усе...

      Усе було між нами до пори.
      Важкі пологи першого «не варто
      тобі до мене їздити», на картах
      і гущі ворожіння до зорі.
      Усе було між нами. Не гніви
      обидві долі сумнівом раптовим
      у щирості моїй.. Останнє слово
      не поспішай сказати. І на «ви»
      звертатися зарано при сторонніх.
      Хоча б сьогодні... Ще хоча б сьогодні...



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    219. безсоромнощаслива
      ***
      безсоромнощаслива злива
      серед грудня в мороз не снилось
      стіни справа і стіни зліва
      пастка пустка… а я щаслива
      у бетонних коробках сивих
      коридорах чужих квартирах
      на гачку на дротах на гратах
      я щаслива! не смій займати
      ти не доля не вольний вітер
      протяг ти що блукає світом
      сіра тінь цвіль підлоги храму
      ти невольник
      ………………а я?
      ………………….так само?



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    220. ... передгрудневе...
      вистелю тобі дорогу в зиму
      жовтим листом зеленню озимих
      сивим димом і туманом сірими
      і стежками невідомих звірів
      буду звати карканням ворони
      наговором давнім забобонним
      виючи собакою у небо
      кликатиму... ти лише не гребуй...
      замети душі важку безодню...
      я замерзла... вчора... не сьогодні...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    221. Чорно-біле
      Сивіє світ. Посивіли вікна
      фіранки сині у тумані грудня.
      Прийди до мене з чорно-білих буднів
      в оселю теплу із ковтком вина

      червоного. Яскравий жовтий плед.
      Кіно про літо і пиріг сливовий.
      А ще я капці різнобарвні знову
      придбала і повісила портрет

      у синю рамку. Квітами сервіз,
      зелений чай із присмаком ожини –
      мій штучний світ... А там твоя дружина...
      І крізь тумани ти для неї ніс

      сьогодні квіти... Чорно-білий час...
      Мов розмальовку в колір олівцями
      життя штрихую – пропуски місцями
      і грифелі ламаю раз у раз...

      Посивіли фіранки на вікні
      У сутінках важких – природи право.
      В оселі стільки кольору. Та ні –
      холоне в білій чашці чорна кава.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    222. І небо було твоїм
      І небо було твоїм
      і я у ранковім сонці
      Не міряй любов нічим
      і ще – не розказуй сон цей –
      хай стане одним на двох
      у цім лабіринті долі.
      Розводить нас світ чи Бог,
      хоч ніби іще поволі...
      Дає ніби шанс і час,
      і нитку –дійти до цілі.
      Ніхто не врятує нас,
      коли почуття у цвілі.
      Коли ми чужі, коли
      світанком сама у ліжку
      без мрій і без снів. Коли
      уже без цілунку ліпше.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    223. ***
      затемнення сонця
      тебе затемнення у мені
      стільки очей у небо
      добре
      що не у мене



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    224. грудень (із циклу
      чи було то колись
      чи може
      лише примарилось мені
      був парк на двох і грудень
      схоже
      і ми
      замерзлі і сумні
      не чутно
      тільки вітер
      різкий холодний
      ніби ти
      від поцілунку щоку витер –
      а я
      не встигла ще й
      піти



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    225. Залиши мене. Тут, у слові
      ***
      Залиши мене. Тут, у слові.
      Хоч апострофом, якщо звуком
      не захочеш. Буду ранковим
      м’ятним подихом. Першим рухом
      сонних вій. Ароматом п’яним
      кави чорної із вершками.
      Залиши. Дай хоча б зів’яну
      у букетику біля рами.
      Тільки б слово твоє, найперше,
      стало словом моїм останнім.
      Кажуть, крапкою бути легше,
      тільки рано мені ще, рано...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    226. Городи ще не поховали груди
      Городи ще не поховали груди,
      ще навіть не труснуло, не мело.
      Пронизаний вітрами й пилом грудень
      ...Коли б то сніг накрив м’яким крилом
      осиротілі сотки чорнозему?..
      Болить душа оголеній ріллі
      Судомить тіло, до глибин, до щему,
      коріння вимерзає у землі...
      Притулить до грудей чортополохи -
      і стогін рве небес бліду блакить!
      Допалюють он листя. Може, трохи
      тебе зігріє? Чи дарма згорить?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    227. Із моря тумани. На вулиці мряка.
      Із моря тумани. На вулиці мряка.
      Намоклі, щасливі, одні
      у натовпі люду. Ще буде усяке,
      роками. А зараз є дні,
      хвилини чи миті...Ти маєш згадати
      усе через тисячу літ:
      трамваї, проспекти, бруківки і дати,
      і те, як розчавлює світ
      незважене слово, раптове, найперше.
      Прости, щоб згадати могла.
      А пам’ять сама все, як треба, причеше,
      залиже від болю і зла...
      Із моря тумани. Тут грудень в туманах.
      Люби і цілуй. Маєш час.
      Є ціле життя - майже рік – до обману.
      Ще всесвіт у душах не згас.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    228. Що тобі сниться, хато?
      Що тобі сниться, хато, в дощ і морози люті?
      Чи не болять в негоду рами і стін шматки?
      Чи пам’ятаєш, хато, як будували люди?
      Як новосілля грали? Сволок і рушники?
      Піч і хлібину білу, борщ і кутю у свято?
      Галас до ночі з ранку, грюкіт дверей своїх?...
      Дивиться в сиве поле осиротіла хата
      і виглядає, схоже, тільки грудневий сніг...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    229. Намалюєш мені себе
      Намалюєш мені себе –
      на заплаканім склі віконнім
      постать поміж дерев? Сьогодні
      намалюєш мені себе?
      Заспіваєш на гарний сон
      колискову по телефону?
      Щоб тулила його до скроні
      і до вуха. Ото музон!
      Посміхнешся мені? Бодай
      жовтим смайликом з монітора...
      Ми не бачились, мабуть, скоро,
      дев’ять місяців. Пригадай.
      Мо’, напишеш мені? П’ять слів.
      Та хоч три! Я сама допишу.
      Я за двох наскладаю віршів...
      Тільки б ти малювати вмів
      постать поміж дерев в дощі
      і приходити хоч у свято...
      Мало ніби. А так багато
      для світанку в одній душі...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    230. Червоним-чорним

      Червоним-чорним. І чого це так?
      Чому просили Ви мене розшити
      рушник для Вас. Там голубки і мак,
      і ще якісь невизначені квіти...

      Рахую хрестик: вгору, вліво, вбік –
      пташки клюють вже кетяги калини.
      На дворі – чули? – двадцять перший вік
      всі в Інтернеті майже щохвилини.

      Тим більше дивно. Я стелю нитки,
      я хрестиками вистеляю ночі
      одні на двох. Між нами є роки,
      які я рахувати вже не хочу



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    231. Квітень (із циклу
      ***

      Уквітчай мене, Квітне мій,
      обвінчай із вишневим цвітом.
      Я важка від рожевих мрій,
      непокрита іду у літо.

      В пелюстки одягни мене,
      сонця промінь вплети у коси.
      Обвінчай. Бо уже жене
      вітер хмару і цвіт розносить...

      Він розвіє з дерев весну.
      Тільки згадку мені залишить.
      Все пробачу –
      в собі несу
      сонце, вічність...
      чи тільки вишні?..



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    232. Світанком цілована рано
      Світанком цілована рано,
      Ледь пещена сонцем і вітром.
      Ще юна така, а вже рана
      крізь душу усю…
      Ходиш світом
      наосліп
      і мариш словами,
      і пишеш, щоб потім порвати.
      Ти замість ходити ногами
      найперше училась літати.
      А падати вчили вже інші.
      Тим іншим ти вдячна довіку,
      що боляче було.
      Ти пишеш –
      де сльози безсилі і крики.
      Ти пишеш, бо грудкою в горлі
      уміють слова застрягати.
      Ти пишеш від радості й горя
      не можеш уже не писати.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    233. Я Джина випустила з лампи
      (іронічне)

      ***
      Я Джина випустила з лампи.
      Не для бажань.
      Для колективу.
      Одна і вечір. Знаєш сам ти,
      як то буває в серці сиво.
      Джин-тоніки від «Оболоні»,
      якісь сухарики, горішки.
      Смаки солодкі і солоні
      гірку самотність скрасять,
      трішки.
      - У мене три бажання?
      - Сьорбай!
      Я ж думаю чого хотіти…
      Давай горішків ще півторби!
      Ще каву в ліжко! О, ще квіти!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    234. повінь
      ***
      місяць у повні повінь
      повна печаль по вінця
      п’ятий останній поверх
      не кольорове сниться
      сірі сирі відтінки
      світ між кутів оселі
      сива самотня жінка
      тільки сусід веселий



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    235. Перепливти. А як перепливти
      ***
      Перепливти. А як перепливти
      ріку мені, коли забракло сили?
      Без броду. Широчінь. Стою на схилі
      і виглядаю берег. Той, де ти.

      Попалено мости, а я іще
      в надії, що любов буває вічна.
      Чи доживу до криги і до січня?
      А як зима прийде лише з дощем?

      А що, коли і не згадаєш ти
      ім’я мого, і слів, що поміж нами
      лягли закляттям? Чи лише рядками
      і римою у віршах? Прагну йти!

      Летіти! Обернутися умить
      голубкою. І щоб на підвіконні
      збирати крихти з рук твоїх холодних...
      Чому так серце ниє і щемить?

      Чи не тому, що інша у вікні?
      Усміхнена, годує сиве птаство...
      Тобою коронована на царство
      у серці. Боже, як болить мені!

      Чому ж не розірве? Живе чому?
      І серце, і любов у хворім серці?
      Закляття слів ачи закон інерцій?
      Переживу... себе... себе саму...



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    236. А за колючим дротом був садок
      ***
      А за колючим дротом був садок
      і автопарк, і вартові солдати –
      об’єкт військовий. Але нам начхати,
      бо до рум’яних яблук тільки крок.

      Дірявила паркани дротяні
      пузата дітвора, аби набрати
      у пазухи солодких – і тікати.
      Бувало доганяли, більше – ні.

      І ми щоразу бігли в інший бік,
      подалі від військових і дороги,
      щоб смакували «славу перемоги».
      Солодшої не знатиму повік.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    237. Блукаю степом. Загубила шлях.
      ***
      Блукаю степом. Загубила шлях.
      Чи цю межу між трав коли осилю?
      Василику, знайди мене, Василю!
      У сутінках до тіла липне страх.

      Я руки попекла у кропиві,
      роздерла сильно ноги колючками.
      Одна-одненька у густій траві.
      Василику, що сталося із нами?

      Нас світ єднав, стелив нам рушники
      під ноги із ромену і барвінку,
      вінчали зорі, почуття, роки…
      Чому ж ти іншу взяв собі за жінку?

      Навіщо їй зав’язуєш літа,
      мене звучи у трави і покоси?
      На гріх, прийшла і заблукала, та
      ти не прийшов, а я чекаю досі.

      Глибока ніч, але на манівці
      наосліп я межу свою осилю…
      А чи тебе забуду, мій Василю,
      упавши бездиханно у кінці?



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    238. травень ( із циклу "Місяці")
      Він цілує їй сонні губи,
      він шепоче на вушко тихо,
      кожним променем сонця будить
      теплу, ніжну, солодку, дику.
      У росі умиває тіло,
      у шовкові вбирає трави
      свою юну, звабливу, милу…
      Будить ранками землю травень.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    239. ти богом був, що впав з небес
      ***
      ти богом був, що впав з небес…

      твоя опівночі волхвиця
      в жертовнім ложе в складках ситцю
      молила – і здригався світ
      ридало небо
      танув лід
      здіймались руки в ритуалі…
      ти щастям був їй і печаллю
      і спогадом усіх життів
      ти диво сотворити вмів…
      узяв дари
      лишив волхвиці
      солоні запахи у ситцях
      і зник розвіявсь як туман…
      у неї ще здригався стан…

      і ким ти був, що впав з небес?



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    240. Я вибухнула. Вигоріла. Кратер.
      Я вибухнула. Вигоріла. Кратер.
      Я попелище. Ані сліз. Ні зла.
      Комусь могла півсвіту зав’язати,
      а ось тобі й краватку не змогла.
      Комусь була я казкою роками –
      тобі ярмом на шиї пару літ…
      Я світ любила римою, словами,
      а ти собою затулив той світ.
      Відкрила свою душу! Що із того? –
      Ти витер ноги, бо були брудні,
      і крику не почув. І дикий стогін
      закляк в мені. Ти недосяжний, ні!
      …Я вчуся жити після катастрофи:
      у кратері виполюю полин,
      вертаю світло і любов у строфах
      і частку нас, бо підростає син.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    241. Цілунки тобі знайомі
      ***
      Цілунки тобі знайомі
      і шепіт, і руки ніжні.
      Побачення в пів на сьому
      улітку чи в зиму сніжну.
      І стогін, і крик, і ночі,
      і пристрасні, і зів’ялі.
      І те, як світились очі,
      і те, як вони згасали.
      І зрада, і плач, й цигарка,
      яку загасили в серце.
      Ти – лавка в міському парку.
      То доля. Тому не сердься



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    242. Я тобі снитимусь. Тільки ти сни пам’ятай.
      ***
      Я тобі снитимусь. Тільки ти сни пам’ятай.
      Буду приходити так, як приходила вчора –
      ніби розбещена, ніби свята, ніби хвора,
      ніби така, що вже завтра зібралась за край.

      Я тобі снитимусь. Тільки мене не жени.
      Знаю казки – цілу тисячу – може, і більше.
      Всі розповім. А як ні – обернуся у тишу.
      Стануся ніччю. Ти тільки мене не жени.

      Двері у сни прочинятиму, ніби у рай.
      Місячні зайчики вижену, щоб не збудили.
      Ранок пущу у кімнату на сонячних крилах….
      Я тобі снитимусь. Тільки ти сни пам’ятай.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.5