Автори /
Василь Бур'ян (1951)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Сонцеворот
•
Не вір, не бійся, не проси...
•
Віхи життя
•
Світ краси
•
Палка любов
•
В земному вимірі
•
Час істини гряде
•
Витівки долі
•
Різдвяні спогади
•
З Новим Роком!
•
Чорноволове поле
•
Прости їм, земле...
•
Українцям
•
Землякам
•
Це була ти
•
Маскарад
•
Вчорашній вітер
•
Осінь барви кладе...
•
Осінь у лісі
•
Кленові багаття
•
Про відьму Москову
•
Плач бездомного пса на Байковому цвинтарі
•
Осінні дими
•
Мить
•
Осінь на марші
•
Білі коні
•
Вереснева мелодія
•
Зоряні мрії
•
Приснилося...
•
Дід Пилип
•
Баба Ониська
•
Баба Одарка
•
Маківка літа
•
Сон літньої ночі
•
З усіх чеснот
•
На третій планеті від Сонця...
•
На шляху до перевозу
•
Просто літо
•
Солом'яний дух
•
Афродіта
•
Корінь життя
•
Філософія дощу
•
День за днем
•
Зустріч із синами
•
Рідна сторона
•
Причастя
•
Футбол!
•
На природу!
•
Розповідь старого коня
•
Важка розмова
•
Козацька доля
•
Карпатські переспіви
•
Нас мільярди на Землі
•
Мандрівничок
•
Поминальний день
•
Побачення
•
Пісня кохання
•
Великдень
•
Вставайте, мамо!
•
Вертання біль
•
Дівочий сон
•
До мене весна привіталась...
•
Орбітами доль
•
Весняні мотиви
•
Ковчег кохання
•
Весняна повінь
•
Cімейний портрет
•
Плач журавляти
•
Зустріч на межі
•
На Чернечій горі
•
Зізнання
•
Вдова
•
Остання ніч
•
Жебрачка
•
Буває...
•
Песиголовці
•
Хатні думки
•
Гуцулка
•
Ох, і я!
•
Зима
•
Незборима Нація
•
У кожного серця - своя таїна...
•
Один лиш крок
•
Ошукані сподівання
•
Сила земна і небесна
•
На ставку
•
Любові теплий подих
•
Казкова ніч
•
Українським патріотам
•
Про чини і не тільки...
•
Чумацький шлях
•
Доля, як месник
•
Шлях до раю
•
Шануймося, українці!
•
В сухому залишку очей...
•
Передзим'я
•
Самотній Ленін
•
Бранець Амура
•
В дорозі
•
Голос вічності
•
Самотність
•
Горіхопад
•
По спіралі життя
•
Нехай говорить...
•
Живе на Землі людина...
•
Осінній дощ
•
Останній шанс
•
Спрага
•
Не супереч?
•
Журавлі летять...
•
Матриця
•
Миттєвості осені
•
Мандрує світом осінь тиха...
•
Істина одна
•
Мертвий хутір
•
Течія життя
•
Нічний візит
•
Бог у кожному з нас
•
Коли з очей вихлюпує печаль...
•
Прогноз погоди
•
Снують в голові думки...
•
Моє життя
•
Ми винні всі...
•
Хто ти є на землі?
•
Автохтони
•
Покинута хата
•
Круки на віражі
•
Злам душі
•
Шлях до вершин
•
Лист другові
•
Прощання з літом
•
Шлях віри
•
Ода картоплі
•
Розпач незасіяного поля
•
Апофеоз
•
Не віддам!
•
Кажуть, стійма дерево вмира...
•
Останній герой
•
Сповідь грішника
•
Символ Нації
•
Повір у себе
•
Зерна доброти
•
А думки на осінь повело...
•
Слово про слово
•
Що там далі?
•
Начало начал
Вже й по весні! Кульбаба одцвіта
І хилить сиву голову на трави.
І хилить сиву голову на трави.
Болять слова фантомами думок,
Як ті підбиті кулею підранки.
Як ті підбиті кулею підранки.
Приходимо в світ цей не з власних бажань,
А з волі любовної втіхи.
А з волі любовної втіхи.
Вже на левадах срібно дзвонять коси,
Пахтить довкіл прив'ялена трава.
Пахтить довкіл прив'ялена трава.
Палку любов не відсторониш,
Ані табу не накладеш.
Ані табу не накладеш.
Гартуюсь в натовпі людському,
У боротьбі.
У боротьбі.
Життя триває. І триває смерть.
Не парадокс, а карма України.
Не парадокс, а карма України.
Де ти бродиш, моя доле?
Посміхнись мені!
Посміхнись мені!
Чомусь згадалися мені,
Переборовши опір часу,
Переборовши опір часу,
Рік Новий іде казковий,
Хвої запах оп'яня.
Хвої запах оп'яня.
Жертовно жив! Та смерть вела цинічно
На страсну путь, де страшно він почив.
На страсну путь, де страшно він почив.
Забутий сон, як марення нічне,
Неждано обізвався з-під подушки.
Неждано обізвався з-під подушки.
На час крутого перелому
Простому люду зле ведеться,
Простому люду зле ведеться,
Сумні видіння бачу нині -
Настав такий непевний час,
Настав такий непевний час,
Травмує душу тавро невдахи,
Тріпоче думка в тенетах слів.
Тріпоче думка в тенетах слів.
Не сприймає обману душа -
Голу істину нічим прикрити,
Голу істину нічим прикрити,
Пірнаю в спомин... Поринаю в час...
Щемку межу намацую наосліп.
Щемку межу намацую наосліп.
Вже грімких блискавиць
вогнеликі пригасли багнети,
вогнеликі пригасли багнети,
В лісі - шелесту, шерхоту, хрусту!
В лісі віхола жовта кружля.
В лісі віхола жовта кружля.
День ясний дотліває кленами
В попелищах багряних тиш.
В попелищах багряних тиш.
Коли тоте діялось - марно гадати,
Одне лиш відомо - іще до Христа.
Одне лиш відомо - іще до Христа.
Скажу відразу - це не вдалий жарт,
Не витвір хворобливої уяви...
Не витвір хворобливої уяви...
Ген, дими... Дими осінні -
Білі-білі, сині-сині.
Білі-білі, сині-сині.
Життя - лиш мить. І в кожній миті
Літа вміщаються прожиті.
Літа вміщаються прожиті.
Б'ють дощі у барабани похідні!
Хмар похмурих каравани день при дні
Хмар похмурих каравани день при дні
Знову мчаться білі коні
Через ті далекі сни,
Через ті далекі сни,
Холоне на вітрі осіннім
Кошлате громаддя небес
Кошлате громаддя небес
На Землі вітри гудуть осінні,
Чи весняне сонечко блищить,
Чи весняне сонечко блищить,
Колись мені в глухім проваллі ночі
Наснились очі, наче тернослив.
Наснились очі, наче тернослив.
Дід Пилип - відомий паліндром*,
Він і вашим догоджа і нашим.
Він і вашим догоджа і нашим.
Ще ступає жваво й діловито,
Хоч старенькій літ уже, та й літ.
Хоч старенькій літ уже, та й літ.
Ще змалечку знав я стареньку одну -
Ходила, бідою зігнута.
Ходила, бідою зігнута.
Уже плоди у яблунь хилять віти,
Туману білого гаптується канва
Туману білого гаптується канва
Вітер крила згорнув,
В буйних травах заснув,
В буйних травах заснув,
Коли в дитинстві я лякався грому,
Втікаючи від зливи і грози,
Втікаючи від зливи і грози,
Прилинь, моя світла любове
В мої розтривожені сни.
В мої розтривожені сни.
Кому куди, мені ж - до перевозу:
Стоїть Харон на березі і жде.
Стоїть Харон на березі і жде.
Купалось літо в океані трав,
Гарячий вітер хвилями котився.
Гарячий вітер хвилями котився.
Вже й жнива! Жовтіють абрикоси
І - гримить. На те воно й жнива!
І - гримить. На те воно й жнива!
З в'язанкою хмизу за плечима
Я плуганив з лісу до села,
Я плуганив з лісу до села,
Ні часу плин, ні простору огроми
Без втрат ніхто іще не подолав,
Без втрат ніхто іще не подолав,
Не сподівався на негоду,
А тут відчути довелось,
А тут відчути довелось,
Вервечки днів обридлим пелетоном
Пливуть собі у безвість небуття.
Пливуть собі у безвість небуття.
Червневої ночі, - короткої ночі
Сльозою туманились мамині очі.
Сльозою туманились мамині очі.
Яка краса довкола нас чудесна -
Ти тільки лиш на хвильку зупинись:
Ти тільки лиш на хвильку зупинись:
В лісах тінистих визбираю сум
І вистелю дорогу до причастя,
І вистелю дорогу до причастя,
Згусток енергії, вивершок грації,
Хочеш, не хоч, а - люби!
Хочеш, не хоч, а - люби!
В рядах похмурих кам'яниць
Великих міст, а чи столиць,
Великих міст, а чи столиць,
Я служив на посаді Коня,
При дворі короля Лиховида.
При дворі короля Лиховида.
Мовчала ти... Лиш очі говорили.
Та краще вже словами - навідліг,
Та краще вже словами - навідліг,
З яру на долину
Вибігло село.
Вибігло село.
(Акровірш)
Грає, квітне веселонька
Грає, квітне веселонька
Стою оце біля вікна,
А там - далека далина.
А там - далека далина.
В трав'янистому віночку,
Під вербою, в холодочку,
Під вербою, в холодочку,
Поставлю свічку на столі
І всіх згадаю поіменно,
І всіх згадаю поіменно,
Весна буяла юно, барвінково.
І вже з небес на весь квітучий світ
І вже з небес на весь квітучий світ
Зорі травневі, бузкові, вишневі
Зорять до хати.
Зорять до хати.
На вигоні, в смарагдовім вінку,
Весна Великдень радо зустрічає.
Весна Великдень радо зустрічає.
Прокиньтесь, мамо, сонечко зійшло
І золотом сяйнуло в нашій хаті.
І золотом сяйнуло в нашій хаті.
Ніхто мені і я нікому
Не зобов'язаний в житті.
Не зобов'язаний в житті.
(Акровірш)
Цвіли сади. Бентежно серце мліло...
Цвіли сади. Бентежно серце мліло...
До мене весна привіталась
І в полі померкли сніги.
І в полі померкли сніги.
(Акровірш)
Одна ласкава усмішка на світі
Одна ласкава усмішка на світі
Півні кричали голосно, до хрипу,
Аж пломеніли яро гребені.
Аж пломеніли яро гребені.
Од відлуння сердець, з перехрестя очей,
Підсвідомо, й тому незбагненно,
Підсвідомо, й тому незбагненно,
Буйна хвиля розхитує човен, -
До небес розпливлася ріка.
До небес розпливлася ріка.
(жіночі жалі)
Перегоріло, згасло, спопеліло,
Перегоріло, згасло, спопеліло,
Ключами линуть світом журавлята,
Плачем осіннім квилить білий птах.
Плачем осіннім квилить білий птах.
Вже зима із весною шепочуться,
Перестрівшись удвох на межі.
Перестрівшись удвох на межі.
Єство моє безжально поглинає
Суєтність днів, і звершень, і діянь,
Суєтність днів, і звершень, і діянь,
В ім'я всесильної любові,
Що з юних літ жила в мені,
Що з юних літ жила в мені,
Не дивись похмурим груднем в очі,
Поглядом холодним не лякай.
Поглядом холодним не лякай.
Палала ніч гарячим оксамитом,
Літали в снах рожеві журавлі.
Літали в снах рожеві журавлі.
Чия то старість неприкаяна
Під тином Христа ради просить,
Під тином Христа ради просить,
Буває, день ясний співає,
Буває, вітер верби гне.
Буває, вітер верби гне.
Над полями заяскріло
Ночі зоряне рядно.
Ночі зоряне рядно.
До мене ніхто не ходить -
До хати слідів нема.
До хати слідів нема.
Не катуй мого серця, горянко,
Не губи моїх зболених літ.
Не губи моїх зболених літ.
Не на жарт розхолодився морозець!
Хоче звести мені свято нанівець.
Хоче звести мені свято нанівець.
Снігами пахне молодими
Полів порожня далечінь.
Полів порожня далечінь.
Гудуть бори над сонною Десною,
Де ширить плечі збурений Дніпро.
Де ширить плечі збурений Дніпро.
До вічності йдемо крізь терни життя
У ритмі гарячого серця.
У ритмі гарячого серця.
Який зв'язок між виноградним гроном
І променем, що в сутінках згаса?
І променем, що в сутінках згаса?
Як визріє думка і слово жагуче
Зневірену душу до дна пропече,
Зневірену душу до дна пропече,
Хмари купчасті, хмари перисті,
Рання зажура на жовтому листі.
Рання зажура на жовтому листі.
Врешті й став, як ватман, білий став.
Хоч рибаль, хоч ковзанами ковзай.
Хоч рибаль, хоч ковзанами ковзай.
Ти не сумуй, коли вітри колючі
Затрублять лячно в білім савані
Затрублять лячно в білім савані
Цвіте ялинка барвами вогнів,
Сніжок і дощик сріблять ніч казкову
Сніжок і дощик сріблять ніч казкову
Я зазираю в сиву глиб епохи
Й надибую коріння родове...
Й надибую коріння родове...
Списи ламають списані в запас,
Віднесені життям на маргінеси.
Віднесені життям на маргінеси.
Чумацький Віз Чумацьким Шляхом котить...
Іде чумак з мошною до корчми,
Іде чумак з мошною до корчми,
Мені від долі треба небагато -
Шматочок хліба, крапельку води,
Шматочок хліба, крапельку води,
Не сумуйте за втраченим раєм -
Важко іноді жити в раю.
Важко іноді жити в раю.
Важко тим, хто тільки мріє
Про власну дорогу,
Про власну дорогу,
В сухому залишку очей
Уже не крешуть блискавиці,
Уже не крешуть блискавиці,
Гибла осінь! Сумно. Сиро.
Небо стомлено присіло
Небо стомлено присіло
Відстугоніли бурі і вітри
Над попелищем грізних революцій.
Над попелищем грізних революцій.
Випалює душу неспокій
І смутком в очах осіда.
І смутком в очах осіда.
Весь час прямую не туди.
Весь вік, - хвилина по хвилині,
Весь вік, - хвилина по хвилині,
В безодню літ відкочуються будні,
А в буднях непомітно розтають
А в буднях непомітно розтають
Тріпоче на вітрі листочок малий,
З порожнім прощаючись гаєм.
З порожнім прощаючись гаєм.
Усеньку ніч торохкали горіхи,
Серцями розбиваючись об дах.
Серцями розбиваючись об дах.
Не вірю я в передчуття,
На гороскоп - хитка надія...
На гороскоп - хитка надія...
Бувають люди...(Господи прости!),
Що просторікувати можуть безупинно.
Що просторікувати можуть безупинно.
Повік на Землі людина
Своїм інтелектом живе.
Своїм інтелектом живе.
Коли на вулиці негода
Плющить занудливим дощем
Плющить занудливим дощем
Чатує тиша в досвітках сумних,
Удавано, навіч, меланхолійна.
Удавано, навіч, меланхолійна.
Впади дощем, о, сива хмаро,
На спраглу молодість мою
На спраглу молодість мою
Ніколи в світі не кажи "ніколи",
Адже відмова, навіть жартома,
Адже відмова, навіть жартома,
Так журливо лине
Поклик журавлиний,
Поклик журавлиний,
Облиш мене, моя словесна згубо,
Лукава сестро блудного гріха.
Лукава сестро блудного гріха.
Даль імлиста, небеса, як сито...
Стомлено гілля обвішав ліс
Стомлено гілля обвішав ліс
Струною "бабиного літа",
Під зойки пізніх журавлів,
Під зойки пізніх журавлів,
Шукати істину в вині
Слід обережно і не сп'яну.
Слід обережно і не сп'яну.
Сюди колись вела дорога
Між пірамідами тополь,
Між пірамідами тополь,
Тече в шаленій круговерті
Життя від зародку й до смерті.
Життя від зародку й до смерті.
(Майже всерйоз)
Я ледь не став прощальним словом Музи,
Я ледь не став прощальним словом Музи,
Немає на світі Бога,
Крім Бога, який в тобі...
Крім Бога, який в тобі...
Коли з очей вихлюпує печаль,
Коли журбою стелиться дорога,-
Коли журбою стелиться дорога,-
В нас найбільше розмов про погоду -
Тема звична і вічно нова,
Тема звична і вічно нова,
Снують в голові думки,
Пливуть угорі хмарки,
Пливуть угорі хмарки,
В любовнім вирі незбагненнім,
Весні квітучій в унісон,
Весні квітучій в унісон,
На гребенях житейських хвилювань
Незмірно важко втримать рівновагу,
Незмірно важко втримать рівновагу,
Ледве-ледь прогляда
на чубах зачудованих кленів
на чубах зачудованих кленів
Із вод святого Бористена,
З дрімучих пралісів зелених,
З дрімучих пралісів зелених,
Терпкий полин біля порога,
На вікнах дощок хресний щем...
На вікнах дощок хресний щем...
Кресонули крилами круки,
Розітнувши тишу суголосно
Розітнувши тишу суголосно
На зламі лютої зими,
Чи в розпал "бабиного літа".
Чи в розпал "бабиного літа".
Я йшов до вершини. Як тяжко я йшов,
Долаючи прірви і скелі!
Долаючи прірви і скелі!
Приїзди, мій друже, на гостину,
На гречані визрілі меди.
На гречані визрілі меди.
Пряжить сонце спеку над полями,
Сохне кущ пожовклої трави.
Сохне кущ пожовклої трави.
Серце ще спало, а розум творив;
Думка ширяла крилато.
Думка ширяла крилато.
Віншую славних мореходів
За велич їхніх відкриттів
За велич їхніх відкриттів
Село моє! Обшарпане, обдерте...
Із тебе вже останню силу п'ють.
Із тебе вже останню силу п'ють.
За тривожними гонами літ
Катувалася в серці народу
Катувалася в серці народу
Не віддам на поталу
Стоголосим вітрам
Стоголосим вітрам
Корчували яблуневий сад -
Плакав вітер в листі неживому.
Плакав вітер в листі неживому.
Останнім бути - не біда,
Якщо ти став у чергу крайнім,
Якщо ти став у чергу крайнім,
Злої втоми пута олов'яні
Сплутують думок важку ходу.
Сплутують думок важку ходу.
Мих. Саченку
Заблаговістилося!...
Слава прокотилася
Слава прокотилася
Вище справедливості -
Тільки доброта,
Тільки доброта,
Умліва в переситі спекотнім
Розпашіла колоскова даль
Розпашіла колоскова даль
-Заговори, щоб я тебе побачив,-
Казав мудрець своєму візаві.
Казав мудрець своєму візаві.
Насолод не прагну примітивних
В запалі злютованих потуг.
В запалі злютованих потуг.
Ніхто не знає достеменно,
Та, врешті-решт, не в тому річ,
Та, врешті-решт, не в тому річ,
Огляди