ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає цілісна єдність в образному монозвучанні, чи в поліфонії, котрі незмінно формують відповідну композиційну завершеність. Музика веде до каденції, вірш — до остаточного образу, думка — до чіткого вис

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Які зізнань моїх появи,
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.

І знай - моє напоготові,
Як і билось, і далі битись,

хома дідим
2026.04.12 16:32
комусь цікаве слово бог
комусь близькіше слово лох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано – принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбалета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олена Герасименко - [ 2010.11.29 16:42 ]
    Затисла осінь серце в кулачок
    Ще осінь вітра наслуха,
    дерева гомонять, немов отерплі…
    Сезон дощів – то холодно, то тепло,
    то з неба мокра сиплеться труха.
    Кущі по самі груди в молоці
    туману сивого – і тим вони схоронні.
    Знялися з криком вОрони й ворОни,
    згасивши день, мов промінь на щоці.
    Листопад п’є з остуджених річок,
    згорнувши тінь небес на тихі плеса.
    Пливе печаль і відправляє месу…
    Затисла осінь серце в кулачок.
    2008


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  2. Анна Фоменко - [ 2010.11.29 15:32 ]
    * * *
    Втомлене шалом весни,
    Місто доп'є надвечір'я.
    Дощ заколисує сни
    В синіх обіймах подвір'я.

    Сутінки дихають вогко,
    Мліють спітнілі шибки...
    Раптом за шибкою - вогник!
    Треба ж, спромігся-таки!

    Це щоб до вікон неквапно
    Не підступала імла,
    Скомна каштанова лапка
    Свічку мені простягла.

    Що ж, справді вчасно, спасибі!
    Посидимо при свічах.
    Витремо сльози на шибі,
    Блиску додаймо в очах,

    Вимкнемо досвід і втому
    (Часу доволі в нас є)...
    Мріємо з дивним знайомим
    Кожен цю ніч про своє.

    Тихо годинник протенька,
    Тіло огорне тепло,
    Гілка до серця легенько
    Тулить зелене чоло.

    ...Просидимо до світанку,
    Дощик втомився - і вщух.
    Злизує листя каштана
    З шибки краплини дощу...



    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  3. Олена Багрянцева - [ 2010.11.29 14:34 ]
    Я не чую зітхань осінніх...
    Я не чую зітхань осінніх
    Тисне груди грудневий біль
    Рафінадні твої прозріння
    Грудка тиші на смак, як сіль

    Цілу ніч ходять сни навшпиньки
    Наші шибки з вітражним склом
    Колять пальці шипи і шпильки
    Кальки слів за пустим столом

    Без пропорцій свята і будні
    Бурий колір старих шпалер
    Ну, привіт, галасливий грудень
    Я навіки твоя тепер.
    28.11.10


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  4. Леся Голей - [ 2010.11.29 13:29 ]
    Душевнохвора
    Душевнохвора, майже божевільна
    Сьогодні вистрибне з вікна
    Переборовши це безсилля
    І віру втративши в життя.

    На юнім тілі непомітні шрами,
    Що залишились від образ,
    А на щоках криваві рани,
    Що сльози випікали вже не раз.

    Посічене волосся розвіває вітер.
    Він ніжить губи, навіває жах.
    В відкриті очі заглядає місяць
    І відбиває відчай у зрачках.

    А голова забита вщент думками,
    Та правди в них чомусь нема.
    Це лиш міраж, це лиш примари,
    Це тільки вигадка твоя.

    Ще трохи сили зжатої в кулак
    І зробиш крок такий рішучий.
    Це крок не уперед і навіть не назад
    Це крок в кінець, у світ забутий.

    Ти не знайшла себе в житті
    І нідокого ти не пасувала,
    Та зараз цей балкон, і ти,
    І ніби завжди тут стояла…

    У тиху ніч, у довгім сні
    По небу зорі розсипались,
    А десь далеко в вишині
    Душевнохвора в вирій вибиралась.


    Рейтинги: Народний 1 (1) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  5. Лінія Думка - [ 2010.11.29 12:53 ]
    Б.У.Н.Т.
    бунт...
    це вам не фунт
    не песик Фунтик
    і не фантик

    бунт...
    це наче бинт
    на шию - плиг!
    червоний бантик

    бунт...
    це, мабуть, гвинт
    щоразу вкручений
    сильніше

    бунт...
    це ринг і ризик
    де крок убік
    і ти вже - миша

    бунт...
    певно, двобій
    де сам на сам
    лиш із собою

    бунт...
    твоя душа
    так завше прагне
    супокою


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.09)
    Прокоментувати:


  6. Лариса Іллюк - [ 2010.11.29 12:52 ]
    Сумніви.


    Ви, сумніви, мов піч для переплавки
    думок, відношень, крайніх протиріч.
    І час у тім - ще не найвища ставка,
    а близькість смерті - не найгірший клінч.

    Бо сумніви, мов діти суперечок,
    що підросли у тиші самоти
    і маються, і знову прагнуть втечі
    менЕ від мЕне, з думки на листи.

    Ті сумніви - кузини чистих істин,
    ще поки - так, вода на кисілі,
    як вірш хисткого й неясного змісту,
    як дуб - та ще у жолуді, в землі...

    Ні ви, ні сум, який ви принесете,
    я знехтувать не здатна, вочевидь
    (зринають, ніби дивні палімпсести
    моїх, минулих вже, десятиліть...).

    Енергія і жар отих конфліктів,
    що мною потім взяті, як жорства -
    то сумніви, що заважали жити,
    насправді, ставши виходом крізь твань.

    Ви, безсумнівно, блудні й нерозумні
    сини невпевненості, впертості рідня...
    Та часом переконуюсь, що сумнів -
    моє таємне, істинне ім"я.

    2010р


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  7. Валерій Хмельницький - [ 2010.11.29 11:53 ]
    Життя – це гра, а ми – актори
    Мені залишишся ти другом -
    Я не твоя тепер кохана.
    Ми не зустрінемось удруге -
    Та і нема на це бажання.

    Тобі так краще?.. Я – не проти...
    Шукаєш іншої?.. Будь ласка.
    Не допоможуть привороти -
    На жаль, скінчилась наша казка.

    Та не дури мене - не варто:
    Запрацювався на роботі...
    Її, казали, звати Марта -
    Вона весела й безтурботна.
    ...
    О, мій коханий друже-зрадник,
    Невже вернутись закортіло?..
    Ну, вибач, тут я безпорадна,
    Бо віддала тендітне тіло

    Кохати іншому - і мушу
    Йому коритися у спальні
    Та дарувати навіть душу -
    І віртуально і реально.

    А ти іди, мій милий друже,
    І не вертайся вже ніколи -
    Та не засмучуйся тим дуже:
    Життя – це гра, а ми – актори.


    29.11.2010


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (9) | "Журавка Гра"


  8. Марія Дем'янюк - [ 2010.11.29 11:20 ]
    Сонячно...
    А на городі соняхи
    до сонця личком тягнуться,
    і лагіно, мов донечки,
    із Сонечком вітаються.
    Голівоньками вертять,
    та залюбки шепочуться,
    і ясно усміхаються —
    до Сонця-мами хочеться.
    А може, наше сонечко
    теж золотава донечка?
    Яскріють жовті соняхи —
    блищить Чумацький Шлях...
    Й десь у віночку з соняхів
    всміхнулась ніжно-сонячно
    маленька Сонце-дівчинка
    у мами на руках...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  9. Михайло Десна - [ 2010.11.29 11:12 ]
    Замість "паплюжних гудків"...
    Острів "Здагадайся де" в Україні десь
    потопа у "зелені" абсолютно весь.
    Потопа у "з е л е н і" абсолютно весь
    острів "Здогадайся де" в Україні десь.

    Там живуть за схемою "Дригом догори" -
    з "зеленню" всередині, зовні - прапори.
    З "зеленню" всередині, зовні - прапори...
    То живуть за схемою "Дригом догори"!

    В космосі дивуються:"Що це за форсаж?!
    Боулінг - на Місяці, на Венері - пляж!"
    Боулінг - на Місяці, на Венері - пляж.
    В космосі дивуються:"Що це за форсаж?"

    Нібито не ледарі, якось же живуть.
    Може, задля "зелені" щось уже крадуть.
    Може, задля "зелені" щось уже крадуть -
    нібито не ледарі, все-таки живуть!

    Як на зло, на острові "Здогадайся де"
    звукоізоляція в сотових гуде...
    Звукоізоляція в сотових гуде
    на звичайнім острові "Здогадайся де"


    29.11.2010 "Сльозогінний сік березових віників"


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  10. Любов Бенедишин - [ 2010.11.29 11:56 ]
    ***
    У щастя - коротка пам'ять.
    У горя - довге прощання.
    Вслухається серце тривожно
    у тишу, до болю знайому.
    Приречено час лічить миті,
    мов кожна
    наступна -
    остання.
    Це ж тільки
    кінець листопада.
    Це ж не кінець усьому!

    Ще трохи - й зима відбудує
    мости, нами спалені зопалу.
    І будуть жаринки в каміні
    іще яскравІше зоріти.
    І втричі сильніше кохання
    повстане,
    як Фенікс
    із попелу.
    І буде
    весни початок -
    нашим початком світу.

    11.2005


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (15)


  11. Калина Барвінко - [ 2010.11.29 10:40 ]
    ***
    - Прощай навік! -
    ще озирнулася востаннє.
    - Прости за все!
    Але нічого не забудь...
    Я повернусь
    веселкою стобарвною,
    веселим дощиком
    до тебе повернусь.
    І промайне життя.
    Чи, може, декілька...
    Хто знає,
    що нам доленька несе?
    А я для тебе
    житиму, творитиму.
    В твоє кохання
    вірю над усе!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  12. Віктор Кучерук - [ 2010.11.29 07:10 ]
    Перший сніг




    І ще вітри не позмітали

    Опале листя із доріг, -

    Як уночі пішов помалу,

    Неждано, тихо перший сніг.

    Відкіль він взявся в ранню пору

    Знайти пояснень я не міг.

    Спросоння все дивився вгору

    І кликав рідних на поріг…

    28.11.10.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (5)


  13. Іванна Голуб'юк - [ 2010.11.29 01:10 ]
    ***
    як довго по тій дорозі нам йшлося а чи кохалось
    як довго тремтіли жили і пульсувало в скронях
    ми так непомітно якось з тобою рідніші стали
    і виріс крізь наші думи важкий пелехатий сонях

    вітри напинають білизну, розвішану на причалах -
    дворах, де на призьбах завше побачиш старих дідів
    діди - вони вічні, нам гарно з тобою мовчалось
    давай навчимо так любити майбутніх наших синів

    вітри тереблю у жменях, розгадую сни спроквола
    ми з того століття, любий, не згадуй про це мені
    ми стали з тобою схожі, як та і оця дорога
    як соняхи жовті, двоє, що виросли при вікні
    29.11.10


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.26)
    Коментарі: (7)


  14. Оксана Мазур - [ 2010.11.29 01:46 ]
    МУЗА-СУККУБА
    Чи суккуба, чи муза, чи згусток містерій, болючих інерцій,
    Що сплелися клубком у підгорлі й нестерпно-ядучо гірчать...
    Ти моя нелюбовна любов, перестигла осінньо у серці,
    Фея зради, рунічно-кривава молитва, підшкірна печать.

    Я забуду! Я зможу! Побачиш, суккубо граційно-примхлива.
    Хай вуста ці кармінно-пригірклі так знуджено-зверхньо мовчать.
    Попри все сподіваюсь, наївний, на трепетне вічності диво:
    Перевтілення жорсткої вамп на весняно-суничне дівча...

    Я шукаю себе. Знов надривно зриваю облудливі маски,
    І шукаю: між рим, поміж втрат, перероджень, пісень і зачать.
    Королево правічна, єдина, суккубо прощальної казки,
    Твої очі, мій всесвіт спаливши у бЕзум, беззвучно кричать…

    Музо, грішна у святості ночі і чиста у лігвищі встиду,
    Юна й скорбна у власних метаннях . Дотліла остання свіча.
    В титрах автор буденно сховає феміну, фанданго, феміду…
    Вкотре вірю тобі і шукаю лиш крил, не тавра, на плечах…

    Філігранно шліфоване дотиком тіло, означене в спротив,
    Пересмислення граней між «буду» і «щезну» стерпає в очах.
    Нереальна лякливице в масці, відспівана трепетно в нотах,
    Відпускаю твій світ, переплавлений мною у солод і жах.

    28.11.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (24)


  15. Світлана Майя Залізняк - [ 2010.11.28 16:15 ]
    Люба

    Мені дитя всміхалося з юрми
    Серед калюж,
    депресій,
    мокротечі.
    Автобусна зупинка, ряд пивних
    І... чистий аркуш у рудавій течці.

    Тримаючись за крайчик рукава
    Дублянки тата, дівчинка білява
    Мене зігріла - надновий пульсар.
    Устала я із лави - молодява...

    Червона шубка, шапочка у "рис".
    Татусь пробубонів:"Автобус, Любо..."
    У мене в сумочці лежав ірис.
    Желейно серце тануло у грудях...

    - Ясноволоса дівчинко, бувай! -
    Шептала я у натовп різношерстний.
    Твій посміх - для мого польоту драйв,
    Хоч приземлятись - на колючі стерні...

    Дівча поїхало за мить у Яківці.
    Я гріла у кишені скотч і дюбель.
    Мені жасмин серед ковтьоб розцвів -
    Отам, де приязно сміялась Люба.

    Мені й ремонт в оселі не страшний!
    Дитячий усміх був цілющим, гойним.
    Снага пульсує... Може, в Яготин
    Поїхати? Неподалік - платформа.

    Пісні,
    зітхання,
    скрегіт,
    матюки...
    Навкружний люд іще у лютий вірить,
    Сідає у автобус на Жуки...
    На площі Зигіна без Люби сіро.



    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  16. Анатолій Ткачук - [ 2010.11.28 15:58 ]
    Шукати себе
    Шукати себе. Знов шукати себе, ніби згубу
    між піщинками слів, у мутному потоці думок.
    Візьми каганця, підсвіти мені, музо-суккубо:
    заховалась душа в найтемніший, найглибший куток.

    Це ти?.. Чи не ти? – Тільки вищир картонної маски,
    зняв – лускою цибулі біліє за нею нова.
    А що за останньою – привид із давньої казки
    або порожнеча, чи дзеркала міна крива?

    А може вона, коли зняти останні покрови,
    білим голубом з рук циркача-чародія злетить
    і в тіло обридле не схоче вертатися знову,
    обірвавши незриму, до лапки прив’язану нить?

    Та жодній душі ані маски, ні пута не личать –
    Лиш небес нескінченність і вітру стрімкого потік…
    Чи вистачить духу – у власні заглянути вічі,
    щоби потім себе ж відпустити на волю навік?


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (4)


  17. Софія Кримовська - [ 2010.11.28 15:03 ]
    Війни
    Наші розмови з тобою нагадують війни.
    Хто розпочав і для чого – то тайна допіру.
    Я наступатиму завтра – то каву подвійну!
    Ти не оклигав іще від минулого. Миром?
    Що тобі варто ну просто узяти і здатись?
    В таборі добре годують і стелять, і… Може
    врешті згадаєш річницю боїв, нашу дату?
    Прапором білим покриєш незгойдане ложе?


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (10)


  18. Василь Світлий - [ 2010.11.28 15:22 ]
    Досконалість слова

    Слова досконалі –
    Як думи дозрілі,
    Як стигле колосся,
    Як яблука спілі.
    Уквітчані в мрію,
    Рум’янцем налиті,
    Слова досконалі –
    Любов’ю сповиті.

    Слова досконалі –
    В тремтінні зірниці,
    В духмяності меду,
    З смаком паляниці,
    У помаху смутку,
    З криниці печалі,
    Слова досконалі –
    З далекої далі.

    Слова досконалі –
    Уста це пророчі,
    Це – крик у пустелі,
    Це – дзвін серед ночі,
    Це – гість незвичайний,
    Це – звістка здалека.
    Вселяють надію –
    Торкнутися неба.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  19. Ігор Морванюк - [ 2010.11.28 08:17 ]
    * * *
    Последний поцелуй,
    Последняя любовь,
    Последний раз с тобой
    Я этот вальс танцую.

    Последняя слеза,
    Последняя улыбка,
    Последний раз тебя
    Назвал я маргариткой.

    Последний раз луна,
    Последний раз прощай.
    Теперь ты уж сама
    Рассветы повстречай.

    Последний желтый лист
    На нас бросает осень.
    Ты только улыбнись,
    Тебя прошу я очень.

    Последний раз в глазах
    Мне подари надежду,
    И было чтоб всегда
    С тобой у нас как прежде.

    В последний раз встречаю,
    В последний раз целую,
    В последний - обнимаю,
    В последний раз ревную...

    1993


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.28)
    Прокоментувати:


  20. Вікторія Алія - [ 2010.11.28 01:24 ]
    ти для мене ніхто
    Ти для мене ніхто,

    Лиш альбомна сторінка.

    Я любила тебе,

    Та любов та гірка.

    Я кохала тебе,

    Я літала на крилах.

    Ти – повітря моє,

    Як зірка єдиний.

    Затулила хмаринка,

    Твої ясні очі.

    Розлюбив ти мене,

    І з неба зіскочив.

    Я зосталась одна,

    Бо я сильна, напевно.

    Ти залишив мене,

    Не любив,напевно.

    Дав надію мені,

    Я весь час чекаю.

    Бо наївне дівча,

    Десь набачило раю.

    Відпусти мою руку,

    Я твою не тримаю.

    Не потрібно мені

    Ні гаю, ні раю.

    Я забуду тебе,

    Я не можу так жити.

    Як так можна кохать?

    Хочу в землю, закритись.

    Ти для мене ніхто,

    Лиш альбомна сторінка.

    Вирву з серця її,

    Тільки як це зробити?

    2010


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Вікторія Алія - [ 2010.11.28 01:23 ]
    ми - сильні!
    І таке в житті буває,
    Хочеш раю? А немає)
    Треба жити, посміхатись,
    Та назад у дім вертатись.
    Не стояти при дорозі,
    При розбитому порозі.
    Ми сильніші, за ті чари,
    Що наш розум затьмарюють.
    Ми сильніші за ті, ночі,
    Де кохання сліпить очі.
    Ми вже сильні були вчора,
    Ще сильніші будем завтра.
    Бо нема такого сонця,
    Без якого у віконця
    Серце тихо помира.


    2010


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Вікторія Алія - [ 2010.11.28 01:19 ]
    прощай!
    Я все одно люблю, й любить не перестану,
    Ц е щастя нам дається раз в житті.
    І щоб ви не казали, і щоб ви не писали
    Любов дає нам крила – тож лети!
    Лебідкою у небо, полину, я в широке,
    Заграюсь пелюстками, своїх вечірніх сліз…
    Я знаю, що кохаю! І сльози ті, з думками
    За мить зігріють серденько мені.
    Я вільна, наче пташка, що порхає у небі,
    А серце я звільняю, воно вже не тобі.
    Забудь його і далі собі йди.
    Ні, я не зрадник, любити тебе буду,
    Бо ця любов одна й навік.
    Бо ти залишив мені, частинку свого серця,
    А я залишу тобі сміх….
    2010


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Анастасія Пєстова - [ 2010.11.28 00:12 ]
    Я до самотності звикла
    Я до самотності звикла:
    Осінь залита дощем,
    Вечір вишкірює ікла,
    В серці неспокій і щем.

    Я увімкну телевізор,
    Та пожаліюсь коту
    І на погодні сюрпризи
    І на роботу "не ту".

    Я загорнуся у ковдру
    І солоденького з"їм.
    Мій телефон уже вкотре
    Зранку мовчить, наче мім.

    Зуби міцніше стискаю,
    Голкою в змерзлих руках
    Я на канву виливаю
    Сум у червоних квітках.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (7)


  24. Софі Аголь - [ 2010.11.28 00:17 ]
    В садах Бахайських
    Молитися – єдине поклоніння
    Тих місць, де неба простір поєднався
    Із мідною червоною землею
    Садів цих райських.
    Одежа невибагливо і просто
    Вкриває всю оголену тілесність,
    Душі твоєї тонкощі земні
    В садах цих райських.
    На лаві спокою знайти спочинок,
    У тінь зелену увійти в пустелі, -
    Наближення до Бога і до Себе
    В садах Бахайських.



    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  25. Віктор Кучерук - [ 2010.11.28 00:24 ]
    Що не доба - то ближче й ближче...
    Що не доба - то ближче й ближче
    Зими жорстока дивоглядь, -
    На спопелілім картоплищі
    Зірчаста паморозі гладь.
    Прощання з осінню печалить,
    Як і життя суворий зміст,
    Бо я вже схожий на опалий
    І поруділий швидко лист.
    Тремчу, зіщулений на стужі,
    Скорившись тілом плину днів, -
    Адже навік в обійми дужі
    Зими поспішливо забрів…


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  26. Софі Аголь - [ 2010.11.28 00:16 ]
    Кейсарія
    Руїни, залоскотані вогнем,
    Крізь товпища зрадливих і злидарців,
    Нужденну порожнечу душ – усе
    В собі несуть німії свідки-старці.
    Батальні подвиги і сором легкодухих,
    Зів’ялі в битвах, полум’ї й очах,
    Що тисячі їх світять на нічному
    Пекельно-чорному сліпому полотні.
    Лиш вогкий вітер кинеться зі скель
    В бездонні середземні синевири.
    Чиясь рука возведена до неба
    Серед уламків міста Кесаря.



    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.19)
    Коментарі: (1)


  27. Софі Аголь - [ 2010.11.28 00:20 ]
    Місто із білого мармуру
    Поверніть мене знову у місто із білого мармуру,
    Я сидітиму на траві, схрестивши ноги, і питиму холодну золотаву каву
    Із білих паперових філіжанок.
    Потім робитиму з них кораблики й пускатиму їх трьома морями
    До пристані, де я народилася і думала, що й справді-таки жила,
    З іншої, де й досі сидить моя душа,
    Звісивши ноги, заграючи з величезними метеликами, хапаючись за гвинти літака.
    Виходить, я тепер вдома?
    У переддень Нового року прошепочу Містеру Клаусу одне бажання:
    «Поверніть мене знову у місто із білого мармуру».



    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.19)
    Коментарі: (2)


  28. Вадим Степанчук - [ 2010.11.27 23:09 ]
    ВСЕ ЗАВАЖАЛО ЇЙ СПАТИ
    Все заважало їй спати.

    В під’їзді постійно спіткались

    За ящики з пивними пляшками,

    Їй нікуди було тікати.

    Вона затуляла руками

    То очі, то вуха,

    і постійно плутала -

    То вимикала світло, то вмикала.

    А ще ця зірка, вкутана

    В якісь вигадані тумани,

    Торкалась землі приємно.

    Їй заважали капаючі крани,

    Вона не знала напевно

    Як бути з цими подушками

    - на них, чи під них лягати.

    Повітря і так було мало.

    Вона забувала вдихати..

    По втомленим поштовхам серця

    Думки і іржаві втрати.

    І скрегіт нагадував тиші

    Якісь істеричні мати..




    2010р


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (4)


  29. Світлана Майя Залізняк - [ 2010.11.27 22:06 ]
    Деревій

    У хаті нема рушників,
    Гардин, ковроліну, сервізів.
    Отари захожих димів
    Облизують бочку, валізи...

    Дзеленькне мобільник чи цеп
    Рудого Полкана - край лави...
    На клямці побачити леп
    Я їхала в спеку з Полтави.

    Погладжу кошлату козу...
    Як спати в оселі бідацькій?
    На шлях виглядати грозу
    Виходжу в сукенці „моряцькій”.

    Вже й син у дворі умовля
    Вернутись додому надвечір.
    Озера...
    Комишня.
    Поля...
    Безкраї простори лелечі.
    Тут газу немає – лиш піч.
    Зів”яло лице тітки Ліни.
    На бал стеаринових свіч -
    Мій син із лептопом... У сінях
    Латає мішки вітровій.
    Хазяїн тут любить горілку.
    До сходів доріс деревій.
    А дощ крапотить у тарілку...

    Матусе весела моя!
    Про що я повинна мовчати?
    Я знаю, це наша рідня.
    А серце, як птаха – на ґрати...

    Пустіть мене полем крізь дощ
    У соняхів пишне цвітіння!
    З дороги ожинових прощ
    Я впала на скалки і тіні.

    Немає тут сала й ножа,
    І кури замурзані, дляві.
    Як півень, двором походжа
    П”яниця Андрій – молодявий.

    Я слухаю Валю – сестру,
    Тамую і жаль, і відразу.
    „На хлібчик у мами беру.
    Нема ж ні роботи, ні газу...”

    - Податися варто кудись.
    Шукати стежу – виживати!-
    Кажу і дивлюся увись
    За гніздище, де лелечата.

    Прощаємось.
    Лине авто...
    „Под...дейкують, поле...Рос..сії...”-
    Сміється заїка-пілот.
    Пелюстя. Майбутнє насіння...

    Із серця - і відчай, і біль,
    І радості гостре проміння:
    Я їду-тікаю звідтіль,
    Де вік дожива тітка Ліна,
    Де в хаті плакат ”...ССР”,
    Де вкрита газетою ложка,
    Де стіни мишасті, як дерть,
    Шепочуть :”Побудьте ще трошки...”


    Миргород-Полтава
    липень 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  30. Світлана Майя Залізняк - [ 2010.11.27 21:48 ]
    Кросна




    Ти замовила фірми "Vinzer"
    Дві каструлі, чайник і чашку.
    Він бурчав:"Працювати допізна?
    Пригамуй апетити, Палажко..."

    Наливав у корито пійло,
    Присідав на ослін хитлявий.
    Понад вишні дивився мрійно:
    "От би розкоші всі... на халяву..."

    Приїздила сестра з Одеси.
    Він летів:"Обійняти можна?"
    Ревнувала свого неотесу.
    Днів зимових жовтіли кросна...

    Ти співала для нього в будні,
    Як плела дві шапчини й шалик.
    Вік сусіди судити будуть:
    "Без розбору Палажка давала..."

    У Печерську лавру "по спокій"
    В понеділок зібралась тихо.
    А у двір - із косою Мотря:
    "Він лежить при дорозі... Лихо!"

    Ти просила у нього ласки.
    Він катався на джипі п"яним...
    З ким ти їстимеш сало і паску?
    Ради бевзня забула матір.

    Сотворила ідола - з глини.
    Посріблила саж, батареї...
    Що тобі щасливіші винні?
    О, Ассоль, що не стріла Грея...

    Ти просила обручку і крісло.
    Він - тверезим - синочка і доню.
    Ой, на чому ж в господі цій сісти,
    Щоб доїсти свій манник солоний?


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  31. Анна Фоменко - [ 2010.11.27 21:11 ]
    Прощание
    Когда умолкнут птичьи голоса,
    А небо станет низким и бесцветным, -
    Тогда и я уйду на небеса,
    Уйду, простившись с миром предрассветным.

    Я вспомню всё: как пахнет дождь весной,
    Как клёны сыпят золото на землю,
    Друзей, за то, что те всегда со мной,
    Врагов, за то, что те всегда не дремлют.

    Я вспомню песнь степного ковыля,
    Орбиты одуванчиковых кружев,
    Смешной басок мохнатого шмеля,
    Малины вкус, когда зимой простужен,

    Дюймовочку в пещере у крота
    и страхи детства ночью под кроватью,
    И как во мне цвела минута та,
    Когда тебя решил поцеловать я...

    Я вспомню акварели сентября,
    Старинной скрипки тёплый сочный голос,
    И запах листьев, что вот-вот сгорят,
    И долгие до ночи разговоры.

    Я вспомню, как смеётся ребятня,
    С вознёй в снеговика вливая душу...
    Уйду - и будто не было меня,
    Но за слезой твоею, горечью звеня,
    Скользит слеза - а значит
    Я был нужен!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  32. Олена Герасименко - [ 2010.11.27 20:08 ]
    Першовитоки

    Вертаюсь в першовитоки свої-
    до перших слів, до Ветхого Завіту -
    коли ще навіть не було Землі
    в холоднім і безликім цьому світі.
    Все має свій початок –
    в ньому суть
    добра і зла, ненависті й любові.
    І я колись свій починала путь,
    і був він не обтяжений тобою.
    Був перший крик, і перший крок, і сміх,
    зачатки совісті, неначе рудименти,
    і відчуття – що ти один за всіх,
    і страх ще не почавшися - померти.
    З цим я жила – як вітер, як трава,
    попри усе –намотувала кола,
    була провинна і була права,
    Та не була байдужою ніколи.
    Не був до мене лагідним цей світ
    опікувався ангел мною строго,
    щоб на землі проживши стільки літ -
    дочасно не постала перед Богом.
    Здійснила те, на що не спромоглась,
    про що і мріяти давно уже відвикла
    Був ураган - за борт упав баласт,
    а я залишилась – почати новий відлік
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  33. Олена Герасименко - [ 2010.11.27 20:49 ]
    Осіння ніч
    У тиші зойкнули дверцята,
    серпанком вечір на поріг.
    А місяць протрубив у ріг,
    і розтрусив у світ зірчата...
    Враз розчахнулося вікно
    і промайнула мить, мов спалах,
    щоб упірнути сном у пам’ять,
    неначе все було давно..
    Летіла далеч в небеса,
    і зависав туман, мов клоччя,
    коли на крилах темних ночі
    волого всіялась роса...
    Ступаю в морок, у росу -
    дріж пронизала тінь на злеті -
    дерев незгаслі сигарети
    здмухнули попелисто сум
    на плечі осені. Така
    вона і трепетна, й холодна,
    мов листопад, чиї полотна
    незрима видала рука.
    Прощальний небу реверанс
    в печальнім тихім листопаді...
    На цім його останнім святі
    знайдеться місце і для нас.
    Так, саме так – не подивуй –
    іще душа не остудилась,
    лиш тіло холодом зросилось,
    та слід прим’яв бліду траву.
    Світ заворожено примовк,
    Напнувши, мов перуку, тишу,
    лиш вітер час нічний колише,
    щоб від печалі не промок.
    А в грудях зріє ще хмільне-
    жаринка в попелищі ватри,
    що спалахнуть щомиті ладна –
    спалити нас – тебе... мене...
    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  34. Леся Сидорович - [ 2010.11.27 19:59 ]
    Я їду, Львове
    Я їду, Львове. Ти мене не втримав.
    На оці мокра не з`явилась сіль.
    Львів`яни йдуть повз мене – пілігрими.
    І пластик вікон видає твій біль.

    Мов гудзики, пришиті лиш до шкіри,
    Такі потворні на фасадах доль…
    Ти людям довіряв і, певно, вірив.
    Шкода: поспівчувати хоч дозволь.

    Довкола суші, "кофе" та фаст-фуди,
    Арт-бари, космо, ультра… Жах. Амінь.
    Наліплено тобі на древні груди,
    Пришпилено до камяних творінь.

    Гранітний монстр – Міцкевичу товариш.
    Фальшиві лиця на бігбордах скрізь.
    Не руш святого – душу лиш пораниш.
    Залізли в тіло -- в серце хоч не лізь…

    Мене в минуле кличе тихо пам'ять –
    Туди, де бути вільним вмів ще Львів.
    І спогади, протнувши час, поранять.
    Чогось забракне. Може, щирих слів.

    Таке чуже оце знайоме місто.
    Таке далеке зблизька. Не моє.
    Столиця галичан. Мені тут тісно.
    Чи ж хоч куточок тут для мене є?

    А мова, мова! Корчиться в судомах,
    Коли злітає з уст дитини мат.
    Мій бідний Львове! Бий уже на сполох.
    Сучасний день – твого обличчя кат.
    25.11.2010 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (8)


  35. Леся Сидорович - [ 2010.11.27 18:06 ]
    Акровірш
    Квіти осінь зростила щедро.
    Аж не віриться – стільки їх.
    Та лише одна хризантема –
    Елегантна пані. До ніг
    Рясно сипле їй позолоту,
    Иній сріблом вкриває стебло.
    Наче всю ювелірну роботу
    Артистично зробила давно.

    Бачить ніч, як пелюстки тендітні
    Аж до ранку вирізьблює час.
    Легко пахощі терпкістю квітнуть.
    Ах, яка насолода для нас!
    Гне стебло вітер рвучко і стрімко.
    У природи немає жалю…
    Шле нам пані осінню листівку:
    «Я життя це люблю!»


    2006 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  36. Сергій Гольдін - [ 2010.11.27 18:28 ]
    Застерігав орган
    Застерігав орган. Моя сльоза
    Текла поволі. Холод рвав підлогу
    І ноги сік, немов гнучка лоза.
    Кричав орган, а я молився Богу.

    Тутешній світ у бруді цвиндрив дні,
    Дитину бив дубцем міліціянта.
    Здіймала руки вічная Оранта,
    І затишно здавалося мені

    Від того поруху. Пекельний глум часу
    Од віри майстра щулився звірино.
    Ні, не усіх жадоба й гнів пасуть,
    Не в кожному втрачається людина.

    Нас осява пресвітлий сум ікон,
    Гризоту розчиняє звук органа.
    І завше Правда вічная повстане,
    І завше Божий здійсниться Закон


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.44) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (6)


  37. Лариса Іллюк - [ 2010.11.27 16:07 ]
    ***
    Перекликалася ріка і хмара
    похмурим днем і хвилями хвилин...
    Ховався смерк, осінній перестарок,
    у ночі неминучий тихоплин,
    а та низала зоряне намисто -
    один по Однім падав метеор...
    І місто причаїлось, мов навмисно
    нависло неокресленістю форм.
    Сторінки вулиць вдосвіт розлінує
    холодне сонце, геть прогнавши лінь.
    Спросоння, кволо, в ранок зазирну я -
    змарнований, змарнілий - ще один...
    Хтось занотує в цей відкритий зошит
    часопис кроків, знехтувавши стиль.
    Та як не я, то хто туди доточить
    Про хмару і ріку? Й хвилини хвиль?

    2010р


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  38. Аліна Шевчук - [ 2010.11.27 14:16 ]
    Свічка Пам’яті 33-ого…
    Божевільні очі... -Голодні.
    В них уже заглядала смерть.
    Покалічені душі... -Холодні.
    В напів-темряві чийсь силует...

    Ледь бреде по тім полі...хитається...
    На коліна впав... - і додолу...
    Йому знов хліб ввижається.
    Чорна стежка догнала з дому.

    Натруджені руки холод зігріє.
    Вкриє сніг від біди ковдрою...
    "А чи ж сит будеш мрією?!
    Нагодуйте вже хоч неправдою...

    Але, ні! Заберіть до крихти!
    Та дивіться, щоб не вдавились!
    Вам від нас більше н́ікуди бігти,
    хоч я й змушений тут залишитись.

    Все в останнє...іду за обрій...
    Боже милий, Я МОЖУ ЙТИ!!!
    Господи, тату, ти всіх зігрій!
    Дай їм хліба, щоб за сонце не йшли..!"


    22.47 26.11.10



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (1)


  39. Тетяна Роса - [ 2010.11.27 14:16 ]
    Хризантеми
    Вони чекали осені, ці квіти –
    пори, коли простелять голі віти
    на палім листі тінь свою прозору
    й холодні ранки внадяться до двору.
    На фоні втрат весніють квіти щемно,
    і на душі від того… хризантемно…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  40. Софія Кримовська - [ 2010.11.27 14:39 ]
    ***
    Холодні души листопаду.
    Гарячі душі – я… чи ти…
    Останнє сонце, ніби БАДи,
    не гоїть відчуття біди.

    Налий мені в долоні неба
    і запали он той ліхтар.
    Мені болять в обіймах ребра
    і серце від очей… і хмар…

    Налий отрути листопаду –
    в душі гарячка стільки літ…
    А ти на зло даєш поради
    і аспірин, і мед, і лід…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (4)


  41. Іван Гентош - [ 2010.11.27 13:38 ]
    пародія " ВІДЧЕПНИЙ "
    Наталія Пасічник
    поезія """"

    місяць який розбиваєш на тижні і дні
    друзки чекань що постійно докупи збираєш
    холодом пахнуть готелі зимових окраїн
    світиться потяг і креслить шляхи вогняні

    лічать слонів і вовтузяться довго без сну
    з шибок зітерши фіранкою сніг або іній
    ті кому згодом пробачать ритмічне сопіння
    ті що ковтають безсоння пігулку сумну

    ключ телефон і адреси яких не знайти
    навіть на синій табличці із назвами станцій
    голос чергової чи провідниці уранці
    так і заснемо - я в поїзді в номері - ти

    пародія

    Шлю SMS-ки, питаю, приїдеш чи ні
    (Зняти готель, як на нині, вартує немало)
    Ще, як назлό, десь провідниця пропала,
    Може б з приватників щось підказала мені.

    Як не сердитись на долю недобру таку?
    Носить світами нас – все завдяки мультивізі.
    Я на поромі, а ти – на верблюді, в круїзі,
    Я засинаю у поїзді, ти – в літаку…

    Може тебе, як мене… віртуалить… не спиться…
    Думка про зустріч заводить, впадаю в азарт –
    Не пристає в небесах ненароком стюард?
    Вдруге лукаво моргає мені провідниця…

    Піду замовити каву – від"а" і до "я",
    Тісно в купе, а якщо затягнути фіранку…
    Перший вагон прогойдає ритмічно до ранку –
    О, невгамовна, пігулко безсоння моя!

    Месідж від тебе: – “Зустрінемось завтра, не ний!
    Нині закриті якісь коридори, канали…”
    Хто би подумав, що перший вагон відчепний,
    Що нумерацію з боку… не того… почáли?


    27.11.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (7)


  42. Віктор Кучерук - [ 2010.11.27 11:00 ]
    Десь тут поруч...
    В літню спеку попід сосни
    Упаду в траву м’яку,
    Та димочком папіросним
    Прожену звідтіль мошку.
    Замилуюсь небом синім
    І згадаю, як колись
    На духмянім бадилинні
    Ми уперше обнялись.
    І чебрець, і материнка
    Пахли чарами вина, -
    Незабутні ті хвилинки
    Обізвались, як луна.
    Тільки ось тебе зустріти
    Не вдається нині знов,
    Хоч під соснами щоліта
    Закипає хутко кров.
    Сосни зморені від спеки,
    Духовиті і сумні, -
    Десь тут поруч – недалеко
    Ходять лісом юні дні.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  43. Михайло Десна - [ 2010.11.27 02:41 ]
    Зона "сімейного" режиму
    Була собі самотня жінка.
    Благала Бога:"Їсти дай!"
    І Бог створив... Якась зернинка
    згодилася на коровай.

    Благала жінка Бога знову:
    "Не питиму лише води!"
    Коза знайшлася, і корову
    умовили зайти туди.

    А жінка плаче:" Дай таке щось,
    щоб я у пестощах була!"
    І соловейко вже трепеще,
    ще й кішечка до ніг лягла...

    Не знає жінка, де ту риску
    провести можна, як межу:
    "Дай щось, що доведе до виску,
    що наляка для куражу!"

    Виттям на щелепу собака
    зненацька скаржитись почав,
    учити свисту стали рака,
    хоч той уперто все мовчав...

    Вже жінка знов за руку смика,
    щоб нове чудо вимагать.
    Та Бог створив їй ... чоловіка!
    А Сам пішов відпочивать.

    27.11.2010 "Сльозогінний сік березових віників"


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (10)


  44. Валерій Явтушенко - [ 2010.11.27 01:58 ]
    Сповідь
    Усе проходить, а це мабуть залишить
    Зомлілу душу, котра прагне волі
    Легкий на дотик спомин про колишнє
    Та в грудях пекло ниючого болю

    Не просто вбити ніжність і любов
    Котра один лиш раз в житті дається
    І відчувати, як холоне кров
    Лиш погляд з поглядом вінком зів’ється

    Мабуть є два можливі варіанти
    І перший з них забути при дорозі
    Про тих наївних та палких комедіантів
    Яким прийшлось сміятись… через сльози

    Є й інший варіант – все осміяти
    Прикинутись бездушним, трохи зверхнім
    А з тілом що? Померти чи зів’яти?
    Любов же й в глибині і на поверхні…

    Ми разом і з тобою, мала моя
    Домовилися все це за сон вважати
    Так, як скажи проснутись? Де та воля?
    Як вирватись за сну солодкі грати?

    Мабуть є третє рішення питання
    Господь нам дав любові щастя й муки
    А ще - черпати силу з нашого кохання
    Поки життя тримає нас за руки…

    2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  45. Валентина Островська - [ 2010.11.26 22:41 ]
    С жизнью на ты. 26.11.2010.
    Жизнь, прости за сомнения,
    За поддержку чужого мнения,
    Себя не брала в расчет,
    Прими ошибок отчет.
    Жизнь, позволь познать тебя,
    Камни преткновения, разреши любя
    Сбрасывать с пути, узнавая преграды,
    Жить не ожидая награды.
    Похвалу и нравоученья
    Колеса жизни, цепи и звенья
    Не рватьс горяча,от горя и боли,
    Не лишай меня, твоей силы воли,
    Позволь в тебя окунуться и плыть,
    Что б руки и душу от грязи не мыть.
    Созревая умом и телом, не спеша,
    Зло добром побеждая, жизнь не круша,
    Позволь, увидев смерть и забвенье,
    Не разрушать жизни творенье,
    Возникшую боль, умом стереть
    С тела любя, гимн жизни петь.
    Как в пространстве твоем,
    Не быть смерти рабом?
    Как жить не разрушая?
    Аль это ошибка большая?
    Жизни нет без смертного начала,
    Не плывя, не встретишь причала,
    Бери жизни потоки любя,
    Раньше времени, смерть не погубит тебя.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Олексій Саєнко - [ 2010.11.26 22:45 ]
    Набридло це зажоване «Люблю»
    Набридло це зажоване «Люблю»,
    Не хочеться співучого «Кохаю»…
    Для тебе із пекла дістану вогню,
    Нарву тобі яблук у Раї.

    Не хочу це затоптане «Люблю»,
    Не буду компліментів підбирати…
    За тебе єдину і душу свою,
    І серце готовий віддати.

    30 октября 2010


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Олена Герасименко - [ 2010.11.26 20:47 ]
    ***
    Вжалив спомин гострим жалем
    аж душа затерпла:
    я тебе не залишала,
    я ішла до тебе...
    Та в лиху годину кляту
    (щезни, потороччя!)
    ти впустив у душу ката,
    наче хто наврочив.
    Стала каменем наріжним
    віха на мольберті.
    Це вона безмірно грішна,
    що жадала смерті.
    Малювалось полотно -
    розтинались груди.
    Не привабливе воно -
    не дивіться, люди!
    2005


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  48. Тетяна Яровицина - [ 2010.11.26 19:04 ]
    Яке воно, щастя? (Мій погляд)
    "Чи знаю, яке воно, щастя?" –
    хто в себе про це не питав?
    А щастя – у долі смугастій
    не знати рахунку літам.

    Прожити свій вік у здоров’ї,
    без заздрощів, зла і боргів.
    Зігріти своєю любов’ю
    коханих, дітей і батьків.

    Не зрадити друга, не вбити,
    не стати мішенню брехні.
    Вітчизни й сім’ї не зганьбити –
    не жити по вуха в лайні.

    Не заздрити іншим, не красти
    і прагнень своїх не зректись.
    Якщо і судилося впасти –
    самóму змогти підвестись.

    Здійснити щось дуже важливе
    (хай буде нелегко, але ж
    себе відчувати щасливим –
    то є насолода без меж!).

    Відбутись потрібним й корисним
    (але, боронь Боже – зручним!).
    Як ворог чи заздрісник тисне –
    зуміти упоратись з ним.

    Здолати і гнів, і ненависть,
    знайти в собі сили і міць
    не бути слугою обставин –
    іти по життю горілиць!

    Свідомо приборкати сіре
    в минулому і – майбутті.
    Прожити у променях віри,
    що є таки сенс у житті.

    А, може, не так вже й багато
    потрібно для щастя?!
    А, брате?

    2010 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  49. Місс Абсурд - [ 2010.11.26 18:10 ]
    Янголятка
    Маленькі янголятка
    Сплять на м’яких хмаринках.
    Встають дуже раненько,
    Щоб сонечко піднять,
    Промінчики розпутать
    І випустити в небо
    І теплі почуття нам
    Увесь день дарувать.
    Промінчики ласкаві
    Нас кожного голублять –
    Це наші янголятка
    Дають про себе знать.
    Віддячить можеш тим же:
    Поглянуть колись в небо,
    І можеш їм усмішку
    Й тепло подарувать.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Місс Абсурд - [ 2010.11.26 18:38 ]
    Моя любов
    В густій синій темряві ночі
    Лиш бачу закохані очі,
    Які заглядають аж в душу
    Та серця кохати не змушу.
    Не можу тебе полюбить
    Й не треба так душу ятрить
    І серце мені розривати –
    Не зможу тебе я кохати.
    І знаю, що винна я дуже –
    Побила твою щиру душу,
    Зім’яла у ком твоє серце
    Й любові маленьке джерельце
    Камінням закидала я –
    Усе це провина моя.
    І прощення в тебе просити
    Не маю ніякого права
    І можу лише припустити,
    Яка в мене буде розправа.
    Чи можна очисти душу?
    Я каюсь, молюсь… Дужче й дужче
    Ненавиджу серце своє,
    Яке в грудях сильно так б’є…
    Й до тебе не тягне, прости,
    Зірвались між нами мости…

    2010


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1238   1239   1240   1241   1242   1243   1244   1245   1246   ...   1816