ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.06.25 06:28
Розділ ІV. ВЕСІЛЬНИЙ ВІВТАР ТА ЗОЛОТА КЛЯТВА Травневий день у Реймсі 1051 року дихав грозою. Свинцеві хмари чіплялися за гострі шпилі величного собору, а повітря було таким густим, що здавалося, ніби його можна різати мечем. Французька знать та єписко

Віктор Кучерук
2026.06.25 06:25
Лиш почувся грому гуркіт,
Як метнувся пес у будку,
Де, згорнувшись у клубочок,
Ліг налякано в куточок,
Бо давно, з причин відомих,
Він боїться навіть грому.
25.06.26

Марія Дем'янюк
2026.06.24 14:44
Цілувало сонечко пальчик немовляти,
А воно сміялося — це мені від тата.

Цілувало сяєво дитятко у скроню —
Тепло тішив тато свою любу доню.

Цілував промінчик донечку у щічку —
Це татусь бажає добрих снів на нічку.

Олена Побийголод
2026.06.24 13:39
Олексій Сурков (1899-1983)

В боротьбі та тривозі
нас тримав у дорозі
бойовий вісімнадцятий рік.
Ми збирались не довго,
від Кубані до Волги
розливався наш кінний потік.

Борис Костиря
2026.06.24 13:25
Порину в сон чудовий і величний
Без страхітливих тюрем і тортур.
Чарівний птах у майбуття покличе,
Де вже нема маркізи Помпадур,
Де сяє світ новий, багатоликий,
Де розвалився споконвічний мур.

Нарешті висплюсь після злої битви,

Ірина Вовк
2026.06.24 11:13
Розділ ІV. ПЕРША ЗУСТРІЧ: ЗІТКНЕННЯ ДВОХ СВІТІВ «Травень розсипав цвіт над Реймсом, кам’яні химери застигли у німому подиві. Вона йде по кубах холодного каміння, двадцятирічна весна у вишитих шатах. Поруч – король, сивий від битв і років, дивиться

хома дідим
2026.06.24 08:11
consider death
співає майкел стайп
consider death
з динаміків у супермаркеті
на пенсіонерів
на поліціянтів
на матусь із дитями
на візки для гавчиків

Віктор Кучерук
2026.06.24 06:54
Знову спека шалена
Непорушно стоїть, -
В'яне пагін зелений
І зривається цвіт.
Ні хмаринок над нами,
Ні поривів вітрів, '
Лиш пече до нестями
В глибині літніх днів.

С М
2026.06.23 20:42
Більш не буде тут такої ось, як ти
Більш не буде ось такої, хто би
Щось витворяв подібне, о

Чи даси мені той шанс?
Спробуєш хоча би, га?
Зупинися, згадай-но
Ми були разом

Охмуд Песецький
2026.06.23 18:31
Охайна дівчина і при скромному макіяжі викликала потаємний інтерес і швидку згоду на послуги. Чому приваблюють саме такі, якщо мені потрібна робітниця лише для прибирання, для мегамаркетів і як водійка мого майбутнього авто? Про ескортні виходи того дня

Володимир Бойко
2026.06.23 17:18
Історія сповнена історичних парадоксів і парадоксальних істориків. Були царі, були і блазні, але щоби цар і блазень у одній особі? Що більше є нагарбаних територій, то більше їх бракує для повного щастя. Можна і концтабір у країні створити, а мож

Борис Костиря
2026.06.23 12:56
Протоптую стежину у снігах,
Єдину, неповторну і глибоку.
Іду снігами, нібито у снах,
Гамуючи ненависть і тривогу.

Протоптую стежину у полях
Прологом у небачене майбутнє,
Яка укаже подорожнім шлях,

Вячеслав Руденко
2026.06.23 12:03
Будь ласка! - Гра у сквош -
Дарунок нам на втіху,
Щоб у степах нічних
Не загубити слід!

В рожевих дзеркалах
Витають духи сміху.
Та нам їх не впізнать

хома дідим
2026.06.23 07:23
у своїй непрозорій стихії
віршувати
недбало як слід
відкидаючи ревнощі хитрі
розбиваючи сяючий лід
у коморі своїй
саркастичній
обдираючи рештки шпалер

Віктор Кучерук
2026.06.23 06:09
Сонце жаром запашіло
І відразу вітер стих, -
І вогнем взялося тіло,
І робити важче вдих.
Усього проймає потом
Й обпікає водночас, -
Сонце встало до роботи
І отак гартує нас.

Ірина Вовк
2026.06.23 01:44
Розділ III: КОЛИ ДЗВОНИТЬ СОФІЯ, ЗАТИХАЄ ПАРИЖ Це було навесні 1048 року. Київ тільки-но скинув із себе зимові кайдани, коли до Золотих воріт підходила пишна кавалькада заморських гостей – французьке посольство, очолюване єпископом Роже Шалон

Володимир Бойко
2026.06.22 14:33
Не хочете стати овочем на старості – їжте овочі замолоду. Глибше лизнеш – більше куснеш. Безкорислива любов корисніша для здоров’я. Сила мистецтва не залежить од сили звуку. Не втрачайте голову – шануйте працю перукаря. Політ думки був пере

Борис Костиря
2026.06.22 13:22
Я заблукав поміж дерев зимових,
І нитка Аріадни на снігу
Згубилася, немов прадавня мова,
Забруднена у лютому гріху.
Поміж дерев зимових я шукаю
Нитки, які врятують нас усіх.
Мене ж у сутінках чекає Каїн.
А сніг летить, як первозданний сміх.

Ірина Вовк
2026.06.22 12:20
Розділ II: РУНІЧНЕ КОЛО ПІВНІЧНОЇ КРОВІ Наступного дня після того, як золоте чорнило застигло на пергаменті, туман над Києвом змінився пронизливим північним вітром. Маленька Анна сиділа в дівочих покоях своєї матері, княгині Інгігерди. Тут пахло зовсі

хома дідим
2026.06.22 07:59
розкажи мені ще
про інакші дні
де так гарно було
із тобою
дай ліричного ще
відчуття мені
без потреби
сурми і двобою

Віктор Кучерук
2026.06.22 06:41
Неймовірно голосна
І проворна дуже, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі.
Повернулися назад
Наспіви веселі,
Ніби чути їх не рад
Нині хтось в оселі.

Світлана Пирогова
2026.06.21 21:58
Гортензія-красуня пишно квітне,
Вражає розмаїттям кольорів.
Розкішним покривається суцвіттям.
Побачив літній легіт - і зомлів.

І звідки тут ця пані елегантна?
Таких в саду ще досі не було.
Прикраса днини, вечора, світанку.

Олена Побийголод
2026.06.21 21:48
Михайло Ісаковський (1900-1973)

Був наказ йому – на захід,
    їй також – до чужини...
Йшли на фронти комсомольці
    Громадянської війни.

Йшли у військо, розставались,

Іван Потьомкін
2026.06.21 21:00
Лежать ляхи з юдеями,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,

Ірина Вовк
2026.06.21 20:09
Вона була вихована серед білого мармуру, кольорових мозаїк Софії та шелесту пергаментів у скрипторіях сонячного Києва періоду «золотого віку» Русі ХІ століття. Донька великого князя Ярослава Мудрого, вона мала стати живою печаткою у великій грі європейськ

Борис Костиря
2026.06.21 20:08
Прозорий ліс у сутіні прозорій.
Прозорий смуток дивиться в імлу.
Прозорий спокій п'є північні зорі.
Прозорий час читає ковилу.

Прозорий простір причаївся вчасно
У згусток нерозтрачених хвилин,
Плекає мрію дивну і незгасну

Іван Потьомкін
2026.06.21 17:06
Лежать ляхи з юдеями,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,

С М
2026.06.21 16:52
Давно вже я не сходив, зі своїх ей, пагорбів
Усе, що бачив я, прискорює рух мій, домів

Прилинь, до обличчя, устами своїми
Дивися далі, о дивися глибинно

Помаранчевий і синій
Кольори моїх чуттів

Іван Веселий
2026.06.21 16:50
Вдягнувши водолаза маску,
і вибравши спіралі час,
він ринув у місцеву прощу -
на дно духмяно гаслих трас.

Минулі виходи нестерпні
туди траплялися не раз,
та вірилося, крізь ті терні

Євген Федчук
2026.06.21 16:08
Скоро наші уже будуть, мабуть Крим звільняти.
Пора звідти москалів тих усіх виганяти.
Закінчилась лафа їхня, кришка вже «Кримнашу»,
Забираються усі хай у помийну Рашу.
Я дивлюсь на те, як нині москалі воюють,
Як укріплення бездумно вони в лоб штурмую

Борис Костиря
2026.06.21 12:48
Час тече, наче плинна вода
У сипучий і ніжний пісок.
Час крадеться, неначе біда
У сплетінні геройств і пасток.

Не повернеться трепетний час,
Час кохання, дивацтв, розставань,
Що розкажуть важливе про нас,

Роман Миронов
2026.06.21 12:33
У твоїх очах небагато спокою:
Більше – суму багряного, наперстів
Зі слів на оголених пальцях –

Аж до критичного струму.

У венах моїх більше правди,
Особливо, коли вони навиворіт –

Віктор Кучерук
2026.06.21 06:58
Так учора ласували,
Що ні хліба і ні сала
В хаті кумовій не стало,
Бо вечеряли ми сито
Через добру оковиту
І здорові апетити.
21.06.26

Вячеслав Руденко
2026.06.20 17:44
…як завжди непостійністю єства
покриті часу всі червневі дні,
тече в них пустотлива каніфоль,
в кору вростають диво скрипалі,

таємний сенс від зібраних речей
несе очам рясний глибокий зміст
і квітне між граніту капріфоль,

Борис Костиря
2026.06.20 13:06
В спіралі скручується час.
Змією обернеться простір.
Який у світі водолаз
Пірне в глибини, як на прощу?

Який у світі чародій
Поверне запахи заснулі?
На сцену вийде лицедій,

Ольга Олеандра
2026.06.20 12:39
Кожен ковток – це зустріч
сутностей доторком губ
спраглим, закоханим, дружнім –
творення нових сполук,
сильних, хоча й тимчасових,
повних ваги і смаку,
що стелять у серця основу
радість криштально тривку.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олег Добруцький - [ 2010.08.08 19:54 ]
    все валиться з рук...
    все валиться з рук і їде дах,
    в лице сміються аграрії.
    на нас надійшло забагато скарг
    до небесної канцелярії.
    за кожним рухом стомлених вій
    слідкує скляний вахтер.
    - давай закинем ще по одній.
    - ні, мила. не тепер.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.33)
    Прокоментувати:


  2. Олег Добруцький - [ 2010.08.08 19:56 ]
    радіо
    пустих сподівань прем’єра
    шукаєш собі союзника
    викинь свою фанєру
    любов це камерна музика

    ти ж знаєш ми звикли блукати
    кожен своєю пустелею
    можливо не варто нам спати
    під однією стелею

    прискорюйся якщо можеш
    прискорюйся Бога ради
    ти й досі вустами ловиш
    нектар останньої зради

    викреслюй мене зі списків
    почнем лікувальний сеанс -
    баклаха паленого віскі
    і радіо ренесанс.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  3. Анна Малігон - [ 2010.08.08 17:04 ]
    МОЇ ДОРОСЛІ ЛЯЛЬКИ
    ця лялька була твердою тому і вижила
    хоча позбулася одягу та волосся
    добре було б заборонити синові чіпати її
    але хрін з нею вона і тоді мені не подобалась

    а від решти лишилися тільки тяжкі імена та приблудні згадки

    Герда Відірвані Руки приходить тоді коли сон пожирає мене
    посеред невідкладних справ коли не вистачає вже ні сили ні рук
    вона ніколи не зачиняє за собою двері натомість
    довгим тонким язиком зшиває мої повіки
    «спи-засинай мучителько
    видихай павутину плети мені рукавички…»

    Луїза Безока
    сучка
    підкрадається
    коли настає година пустити когось під ребро…
    а потім засліплює мене так що може проскочити навіть баран
    (хоча саме такі найчастіше туди й потрапляють)
    а мама казала що колись знайшла у шкатулці блакитні очі Луїзи

    Вероніка Німа з вічно гнилою скорботою в
    розпоротім гутаперчі…
    я вкрала у неї можливість казати «мама»
    впустивши у тіло хрущів
    а сьогодні не можу склепати ні слова
    гублюся у білій прірві паперу
    які б голоси не точили мене зсередини…

    Але Боже
    чому ти сховав і лишив ту
    одну
    Безіменну?


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  4. Олег Добруцький - [ 2010.08.08 17:41 ]
    ноктюрн
    Поволі пити кисле гурджаані,
    Не спати ніч у ніч упнувши очі.
    Ти помолись за нього. Він уже не схоче
    Молитись сам. І в ніжнім спілкуванні

    Хапати кисень. Кицю, це востаннє
    Він жартома тобі прикриє очі
    Долонею - для музики так краще.
    І без жалю віддавши все, що було вашим

    Ти втомлено в кімнаті вимкнеш світло,
    Позбавивши метеликів надії,
    Останнього притулку серед ночі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Прокоментувати:


  5. Віра Шмига - [ 2010.08.08 13:53 ]
    * * *
    В місті, де вічний степ
    Ходить по нашій вулиці,
    Наче в бджолинім вулику
    Гаряче пахне мед.

    Вулиця Степова
    В липні сонців настоянка.
    Спека! Ой спека! Он яка!
    Рідко така бува.

    Жарить підошви пил,
    Сохне у гіллі вишенька.
    Квітнуть двори, як вишивки,
    А у очах - ковил.

    До степових прикмет
    Гріті асфальти туляться.
    Саме по нашій вулиці.
    Ходить у місто степ.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  6. Игорь Воронцов - [ 2010.08.08 11:26 ]
    Пеклеванные караваи...
    С хлебом мчат машин караваны,
    А по сочным лесным полянам
    Разложила осень кудрявая
    "Пеклеванные караваи".

    Под березами, под осинами -
    Подберезовики, подосиновики,
    Тут и белые, тут и синие -
    апетитные и красивые!

    С хлебом мчат машин караваны...
    А воскресной порою ранней
    Грибники шагают по просекам,
    Косяком идут по полянам,
    Собирая дары осени -
    "Пеклеванные караваи"!


    Москва-Бекасово. 29.09.1964


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  7. Володимир Ляшкевич - [ 2010.08.08 00:35 ]
    Із Ігоря Воронцова. Г.Г.Нейгаузу
    Шукав я пульс, тим починалось
    І лікування - ритуал.
    Переді мною був Нейгауз...
    Не хитромудра річ, здавалось,
    Та пульсу я не відчував.

    Ловив я звуки фортеп'яно,
    І руки ці я пригадав
    На клавішах... І так нескладно,
    Що там, де муза б’є фонтанно,
    Я пульсу ниточку шукав.

    А він чіплявся жартівливо:
    „Десяток восьмий! Ну і ну!
    Якби ж найшов – було би диво!”
    І ворохобив неквапливо
    Свою розмашну сивину...

    Я враз отямився од ритму:
    Ударів гамма! – ясний пульс!
    І стало радісно - до крику:
    Виконувалась в жилах VITA!
    Десяток восьмий! але ж муз!

    І я, мов на віолончелі,
    З Нейгаузом в дуеті грав,
    Співали струни волотеві
    і тихий подих Коктебеля
    тремтів із брижами октав.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (47) | "Игорь Воронцов «Г.Г.Нейгаузу»"


  8. Іван Гентош - [ 2010.08.08 00:16 ]
    пародія " МАЛОМУ "

    Мала, а чого ти хотіла?
    Тебе роздягнули лише –
    І враз застогнало тіло,
    Коли опустились нижче
    Ті кляті бісівські руки,
    І сонце спеклося в грудях...
    Ховалась від поцілунків
    Й не знала, що далі буде...
    Та вечір скінчив молитву,
    І хтиво віддався ночі.
    Не вмієш, мала, любити,
    То, може, дружити схочеш???

    Марина Єщенко
    поезія "Малій"



    пародія

    Прийшов на якісь науки?
    Я рόблю назустріч крок.
    Ті кляті бісівські руки
    Мені зіпсували урок…
    Давай сміливіше, нумо!
    Тут ґудзик на блузі, бач?
    Що трусишся, як під струмом?
    Ще тільки мені заплач!
    Ця скромність мене достала
    (Лягти би уже на плече…)
    Та тілу цього замало –
    Його роздягнули лише.
    Не знаєш, що далі буде?
    Ого! Сміливіший став!
    Вже й песик сховавсь до буди,
    І гавкати перестав.
    Не вмієш, малий, нічого…
    (Та зразу ж не вмів ніхто).
    Ой! Тато зове з порогу!
    Напевне перерва… А то…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (9)


  9. Оксамитка Блажевська - [ 2010.08.08 00:13 ]
    Зорі...
    А ви знаєте, що зорі проzорі
    Шепотять у вечірньому морі?
    А ви знаєте, що в ночі є очі,
    Що зорять, як перла пророчі?


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  10. Оксамитка Блажевська - [ 2010.08.08 00:31 ]
    Sorry!
    Сонце і вітер,
    Губи і очі,
    Ти поміж літер,
    Снишся щоночі.
    Ніч і світання,
    Сонце і зорі,
    Моє кохання -
    Мушля у морі.
    Сонце і небо,
    Щоки, долоні,
    Жити без тебе -
    Гинуть в полоні.
    Місяць і промінь,
    Зорі і Сонце,
    Чую я гомін -
    Там, за віконцем.
    Сонце і тиша,
    Очі, як зорі...
    Я тобі пишу:
    "I love you. Sorry".


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (1)


  11. Оксамитка Блажевська - [ 2010.08.08 00:00 ]
    БФП
    Роздруковую почуття,
    В них є смисл мого життя,
    Роздруковую я себе,
    Нехай вітер мене несе.

    Я сканую твій творчий хист,
    Роздрукую і вкладу в лист,
    І поксерю свої думки,
    Ви ж читайте оці рядки...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (5)


  12. Оксана Романів - [ 2010.08.07 23:32 ]
    Тепер
    "Тепер" триватиме. І час, немов клубок,
    розмотується в спраглості хвилин.
    Мовчання... Дощ... В безпам"ятстві провин
    Ти другий раз натиснеш на курок,
    Нараз розтявши заштори в кімнаті.
    Це танго на надрізанім канаті
    де важить крок...

    * * *
    Перетиснути біль до забуття
    Пульсуючі артерії прозріння
    Коли від сонця тріскає каміння
    Коли душа втікає від життя


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.34)
    Прокоментувати:


  13. Владислав Міхеєв - [ 2010.08.07 23:39 ]
    Мов посаду, його обіймала
    Мов посаду, його обіймала,
    Мов мерця, цілувала в чоло,
    І на смертнім одрі чимало
    ЇЇ болю сльозами зійшло.

    Сплинув час і земля осіла,
    Але напис надгробний вцілів:
    «Не ховай почуттів у могилу,
    А кохання своє – й поготів!»


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.39) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  14. Владислав Міхеєв - [ 2010.08.07 23:33 ]
    Мимохіть, мимоволі, невільно
    Мимохіть, мимоволі, невільно,
    Викидайте сміття на смітник,
    Поривайте зв'язки на ганчір'я,
    Безсердечно на друзки трощіть!

    Рознесіть все у прах, і у пір'я.
    І по вітру розвіюйте сум,
    Мимохіть, мимоволі, невільно,
    Ледь її упізнавши парфум…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  15. Владислав Міхеєв - [ 2010.08.07 23:22 ]
    Не дай мені заклякнути
    Не дай мені заклякнути
    В незручному положенні
    Втрачаючи чутливість
    Я щільно закорковуюсь
    Витягуй мене штопором
    Або ключем проштовхуй
    Чи спільними зусиллями
    0:0 на нашу користь
    Навчи мене як вмієш ти
    Сходити тихо з розуму
    Молочним сяйвом Місяця
    Втікати з кухні плитами
    Забутою щасливою
    Пролийся світлом досвіта

    …з наповнювачем гумки
    змішалась наша слина…


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  16. Владислав Міхеєв - [ 2010.08.07 23:47 ]
    В теплім місяці у травні
    В теплім місяці у травні,
    У спекотнім червні з липнем,
    Коли час так невблаганно
    Робить небо непохитним...

    Замість вуст, очей і рухів,
    Діалогове віконце,
    Крізь екран не чутно звуків,
    Крізь екран забракло сонця.

    У мереживах мережі,
    Ми загубимось навіки,
    І тарифи "без обмежень"
    Склеять дурнями повіки.

    Ти в он-лайні, я в он-лайні,
    Разом ми в лайні з тобою,
    Кисню в обмаль вже, принаймні,
    Помремо в ім’я "любові"...


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Заруба - [ 2010.08.07 22:07 ]
    * * *
    Бій відлунав! Жовто-сині полотна
    Знімати не будуть – то є неістотно.
    Бо тільки фанатики й явні вандали
    Знімають вже звичні усім причандали.

    В кашкеті з тризубом (ще й френч попри спеку)
    До блоггерів йшов курінний нацбезпеки.
    Туди, де під стіночкою кабінету
    Тулились докупи бійці Інтернету.

    Аж до кісток пропікає очима,
    Строк наче смерть вигляда за плечима.
    Докази? Ролики, відгуки з преси,
    Копії з сайтів і ІР-адреси.

    Є серед вас вільнодумці, я знаю!
    Кожному – вирок й печать!
    Стиснуті губи в останнім одчаю,
    Всі ЖЖ-люби мовчать.

    Вас півкраїни таких, чорнобривих,
    Зон не настачиш для всіх.
    Нащо ж до влади ви так непоштиво?
    Відповідь - сміх!

    Ну то не буде вам хостів нікому,
    Трафік задушим і край!
    Вийшов один і сказав курінному:
    Блог скопіюють, стирай!

    06.08.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (5)


  18. Оксана Мазур - [ 2010.08.07 21:11 ]
    MY TORMENT AND MY BLISS
    Я хочу збурити спокій неба криком: Кохаю! –
    Чуєте, ви – глухії од тиші буденності?
    Я хочу показати серце, Ним-хмелем-трунком сповнене, –
    Бачите, ви - що осліпли від власної сірості?!
    Контур різкого профілю зіниці Мої
    Відбивають на палахкучого неба багрянці.
    Варвар! Я гідна жити отрутою уст Твоїх,
    Клянусь довжиною коси й шалом юного Сонця.
    Коли Я обіймами сплутана, – час – зайва формальність.
    Коли Ти раз в іноді вимучуєш: Кохаю, –
    Тоді десь на стадії збуреної крові
    Нашу рівність (не сумісність) усвідомлюю. Чекаю.
    Але коли Ти ідеш по паралелі – мимо – як сніг,
    Або байдужий, як «вчора» чи «коли-небудь»,
    Я питаю ніч, що важче: завданий біль чи омріяний гріх
    І чи маю Я цю мазохістичну потребу?
    Спитай чорноту ночі і Ти: Чи вартую Її для себе?

    Мені заважає Твоєї торішньої тінь…

    07.08.2010


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (13)


  19. Михайло Десна - [ 2010.08.07 19:12 ]
    Футбольний марш (на відомий мотив)
    Зібрав футбол народ сюди
    для спільної мети.
    Коротка мить на роздуми,
    й на матч виходиш ти.
    Суперника вітаючи,
    на радість глядача
    з м"ячем поводься знаючи,
    працюй і без м"яча.
    Посвист судді!
    Вдалої гри!

    Характер свій во славу ти
    на полі прояви.
    Кураж спіймав - як правило,
    не викинь з голови.
    У мить скрутну без паніки
    футбол продемонструй -
    чисельним вболівальникам
    жадане подаруй.
    Посвист судді!
    Вдалої гри!
    7.08.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  20. Марина Єщенко - [ 2010.08.07 00:58 ]
    Малій
    Мала, а чого ти хотіла?
    Тебе роздягнули лише –
    І враз застогнало тіло,
    Коли опустились нижче
    Ті кляті бісівські руки,
    І сонце спеклося в грудях...
    Ховалась від поцілунків
    Й не знала, що далі буде...
    Та вечір скінчив молитву,
    І хтиво віддався ночі.
    Не вмієш, мала, любити,
    То, може, дружити схочеш???


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (15)


  21. Сергій Руденко - [ 2010.08.07 00:35 ]
    Олімпійське свято.


    Олімпійський вогонь знову світом широким іде
    Припиняючи війни, усіх закликає до миру.
    Він у кожному серці куточок любові знайде,
    Щоб на кожнім обличчі засяяла посмішка щира!

    Приспів:
    Гаряче серце - душа крилата,
    Олімпіади веселі дні
    Дарують знову спортивне свято,
    Яскраве свято тобі й мені!

    Біль поразок і радість нестримна твоїх перемог
    Будуть міцно тримати трибуни в постійній напрузі.
    Адже ти для них зірка, кумир, ну і трішечки Бог,
    А для тебе вони – найщиріші і віддані друзі!

    Приспів:
    Гаряче серце - душа крилата,
    Олімпіади веселі дні
    Дарують знову спортивне свято,
    Яскраве свято тобі й мені!

    Олімпійський вогонь знову світом широким іде
    І несе нам тепло, щоб за буднями не забували
    Імена олімпійців їх зоряний час і той день,
    Коли наші спортсмени виходили на п*єдестали.

    Приспів:
    Гаряче серце - душа крилата,
    Олімпіади веселі дні
    Дарують знову спортивне свято,
    Яскраве свято тобі й мені!



    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  22. Софія Кримовська - [ 2010.08.06 22:42 ]
    ***
    У груші душа вразлива,
    світанками оповита.
    Болять їй суглоби в зливу,
    як дідові... Оковиту
    ковтає старий з розпуки,
    вдивляється у тумани...
    Гілляччя тремтить і руки...
    А очі сумні і п’яні...
    Всихає старенька груша,
    вростає у землю хата.
    А діда питання душить:
    для кого грушки збирати?
    06.08.2010р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (15)


  23. Володимир Солодовніков - [ 2010.08.06 22:50 ]
    * * *
    Пелюсткові дощі-
    Біль моєї дущі,
    Не стиха у вечірнім садочку.
    Може щось і не так,
    Птах в неволі жебрак,
    Не складай свої крила, синочку.

    У весни ясени,
    Кольоровії сни.
    Звідки ж думи оці чорнобілі?
    Синку мій, сполох мрій
    Із дощами надій,
    І з очима дніпрової хвилі.

    Хай приходять громи,
    Не розтанемось ми,
    Як би хтось не хотів і не хоче.
    Хтось дарує псалми,
    Світом сяє з пітьми,
    Наша пісня нам вічність пророче.

    Пелюсткові дощі...


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (1)


  24. Тамара Шкіндер - [ 2010.08.06 17:17 ]
    Графоман
    Щось знову мене стало «діставати»…
    О-й-й, чую зараз напишу-у-у-…
    А перед тим, як справу розпочати
    Я словничок гарненько «потрушу».

    Дивлюся. Незнайомих слів багато,
    Немов фантасмагорія якась.
    Почну із «А» і буду в «ажитато».
    А вам про це все знати - просто зась…

    Ну а тепер «повело» на кохання.
    Ось тут уже напевно я утну
    Про всі бажання – перше і останнє..
    Не зійде місяць, виймемо луну.

    Яку я бачу власними вухАми,
    (Бо так іще ніхто не написав),
    І пролетить ворона поміж нами
    Та й розповість тобі, як я кохав…

    Два рази оком вистрілю у небо…
    І ніби рима є, і все гаразд.
    А як не має рими, то й не треба…
    Не можна ж поєднати все за раз.

    Мораль така: хто за перо береться,
    Хай зрозуміє, значать ЩО слова.
    Не все написане враз доторкнеться серця...
    Та лиш би не боліла голова.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (14)


  25. Віктор Цимбалюк - [ 2010.08.06 17:19 ]
    УКАЗ
    ...Двадцять другий Старець... Старець - перший...
    Попід носом - Золото: "УКАЗ"...
    Скарб моїх прозрінь, криниця звершень...
    Перст... Відлуння Голосу... Рука....

    ...Як же просто все... Стою, як дурень...
    У моїх руках - Триликий Змій...
    Небо і Земля, твердиня муру,
    Сонцем вигрітий в Душі притулок мій...

    ...Символічно: просинатись майже в сорок...
    Запис: "6 серпня, 7 годин..."
    "Меч двосічний вже відсік від світла морок..."
    "Мисліте..." "Добро..." Аз Єсмь - ЄДИН..."

    ...Двадцять друга Квітка... Квітка - перша...
    "Буки", "Ук", (щоб) "Відати" (про) "Аз"...
    Промінь-Перст, що вперся в мене вперше -
    Ключ від Брами... Золото... УкАз...

    Кумпала Вір, 06.08.2010 року,
    м. Хмельницький




    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  26. Юля Бро - [ 2010.08.06 16:07 ]
    мандрівка по воду (начерк)
    в нього із нею було тільки те, що за фактом,
    в неї із ним – майже все, на що здатна уява.
    двічі дзвонить поштар: шістдесят дев’ятий
    лист опускаючи в скриню…холоне кава…
    він вирина зненацька.. (із виру? з моря?..)
    мовчки знімає сорочку і тінь з порогу.
    тане у спеці в передчутті любові
    день… і вона довго-тепло-світло-волого
    дивиться, з губ забираючи по півслова,
    і виціловує пальці, приборкує втому.
    в тому і сенс, що позиція «просто поряд»
    найеротичніша із усіх, їм обом відомих.
    «хочу…» – вона промовляє, плямуючи тишу,
    і починає губами лічити хребці, а згодом
    Моцарт у вічності рондо для них допише
    і надішле до запиту музику, вечір, воду.



    2010


    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (21)


  27. Валерій Хмельницький - [ 2010.08.06 14:20 ]
    Орфей за п’ятдесят (апологія)
    поет за п’ятдесят – це bon vivant
    політик знаний у своїй державі
    з коханкою - в Берлін, Париж, Мілан
    і виглядає досить моложаво
    скоріше виняток та на загал
    не байдикує він і не ледачий
    і молодецький в ньому є запал
    з красунями в гламурних передачах
    рубці зажили від любовних ран
    а діти - бізнесмени у столиці
    і no problems – де світитись
    шикарна муза всілась на диван
    чотири збірки власних на столі
    життя буяє і проблем нема
    поет за п’ятдесят – це взагалі
    і зокрема


    06.08.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6) | "яСон Поеток Орфеям за тридцять"


  28. Наталія Крісман - [ 2010.08.06 14:11 ]
    ВІЙНА У ГРУЗІЇ
    Прислухаймось! Здається долина
    Здалека десь глухе відлуння грому.
    Та це не грім. Це справжня йде війна –
    Страшна, безжальна, ніби й незнайома…

    Здригнулось небо в зареві гармат,
    На Грузію дощем смертельним сіє.
    Цю землю полонив імперський кат,
    Його ім’я знайоме нам – Росія!

    Земля зросилась кровію синів,
    Обличчя матерів від сліз зчорніли,
    Тому що хтось в Московському Кремлі
    Вершити долю світу рветься сміло.

    Горять міста, людську довкола плоть
    Знівечено на шмаття «старшим братом».
    Та гордий і нескорений народ
    Навколішки не стане перед катом.

    Не піде до Росії на поклін,
    Землі батьків не здасть ані дещиці,
    Бо той, хто є Вітчизни вірний син,
    Піти й на смерть за неї не боїться.

    Ніхто не в змозі знищити народ –
    Єдиний, сильний духом, як грузини,
    Здолає він загарбників-заброд
    Й останній ворог Грузію покине!

    Та док земля грузинська ще горить,
    Охоплена імперськими вогнями –
    Ми мусимо Росію зупинить,
    Щоб ЦЕ колись не трапилося й з нами!
    серпень 2008р.

    Цей вірш неодноразово лунав на вічах м. Львова на знак підтримки Грузії у російсько-грузинській війні 2008р.

    *Російсько-грузинська війна́ 2008 року — збройний конфлікт між Грузією з одного боку та Росією і сепаратистськими угрупуваннями Південної Осетії та Абхазії з іншого. Війна розпочалася навколо збройного протистояння в Південній Осетії у серпні 2008 року. У військових діях проти Грузії, крім регулярних збройних сил Південної Осетії і Росії, брали участь ополченці з Росії і Абхазії. Сторони звинувачували одна одну у провокуванні бойових дій. У ніч на 8 серпня після обстрілів грузинських сіл, збройні сили Грузії заявили про намір «відновити конституційний лад» на території невизнаної республіки і в результаті боїв зайняли більшу частину Цхінвалі. Того ж дня Росія втрутилась у конфлікт на стороні південноосетинських сепаратистів та ввела війська, в тому числі танкові бригади, на територію Грузії, піддала бомбардуванню грузинські міста та військові об'єкти. Військові дії поширилися далеко за межі Південної Осетії на інші міста Грузії та Абхазію, де з'єднання абхазьких загонів та російських «добровольців» атакували позиції грузинських військ та захопили Кодорську ущелину. Після окупації частини Грузії російськими військами та етнічних чисток грузинських сіл навколо Південної Осетії за участі міжнародних посередників було досягнуто припинення вогню...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  29. Віктор Цимбалюк - [ 2010.08.06 11:04 ]
    КАМО ГРЯДЕШІ?
    ...Не завдавайте удару,
    У серце тому, хто - тут...
    У нього плаче гітара,
    Сповита ланцями пут...

    ...Жива душа - перелесник,
    І плоть жива - лісовик...
    Він прагне Пісню донести,
    Тому, хто чути не звик...

    ...Обравши роль менестреля,
    Прийнявши шлях кобзаря -
    Він переходить пустелі,
    Перетинає моря...

    ...Той, хто душею з народу,
    Свій біль вплітає у блюз:
    - Молітесь, родичі, ...Богу!..
    Слов`яни, я вас люблю...

    Примітка до назви:
    Вислів походить з євангельської легенди про зустріч Ісуса з апостолом Петром (Ісус запитав Петра: "Камо грядеші? – "Куди йдеш?"). Цитується іноді латинською мовою: quo vadis?
    То ж: КУДИ йдеш?...

    Кумпала Вір,
    04.08.2010 року, м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (8)


  30. Віктор Цимбалюк - [ 2010.08.06 11:17 ]
    Homo sapiens
    ...Сиджу, їм свого собаку...
    Пече...
    - Сплюнь через ліве плече!..

    - Що таке Істина?
    - Істина? Мабуть, це - Все...
    А часом здається, Істина - це ще Нічого...
    Від Одного - до Всіх...
    Або так: від Усіх - до Одного...

    - То що ж таке Істина?
    - О! Це - ще Ніщо...
    Але, ні... Істина, все таки - Щось...
    Ось!...

    ...Сиджу, їм свого собаку...
    Стираю зуби, гризу, так як ломаку...

    Кумпала Вір,
    05.08.2010 року, м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (3)


  31. Наталія Крісман - [ 2010.08.06 10:57 ]
    ВОСКРЕСАЙ!
    Воскресіння душі не залежить від віку,
    Ти живий, поки серце спроможне любити.
    Ще ніхто не знайшов нам від старості ліки,
    В інший спосіб ти спробуй себе відродити!

    А для цього - вдихни аромати світання,
    Свіжий вітер нехай твоє серце бентежить.
    І тоді ти відчуєш: прийшло вже кохання
    І збагнеш, що й тобі мить щаслива належить.

    Розчинися в промінні ласкавого сонця
    І на мріях крилатих полинь аж у небо.
    Лиш відкривши у душу всі навстіж віконця,
    Зрозумієш нарешті - воскреснути треба!

    Воскресай! І не бійся себе обпалити,
    Чи осліпнути в променях свого кохання.
    Бо не варто і дня без вогню цього жити
    І не вірити в щастя, що прийде з світанням!
    2003р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  32. Тамара Шкіндер - [ 2010.08.06 08:43 ]
    Мамина хустинка
    Старенька мати сина проводжала,
    Стояла і дивилася услід.
    Чи може щось забула, не сказала.
    Молила Бога, щоб зберіг від бід.

    Син озирнувсь, спинився на хвилинку…
    І в пам’яті зринатиме завжди
    Та мамина білесенька хустинка,
    Як оберіг від горя і біди.

    Він підійшов до матері, вклонився –
    Багато що хотілося сказать…
    Із сумом в рідні очі подивився,
    А на щоці – непрошена сльоза.

    Присіли, як годиться, на дорогу.
    Щоб добре повелося її сину.
    Й полинув він від рідного порогу,
    Як пташка в вирій у осінню днину…

    Вже груша похилилася старенька,
    А біля хати вишня розцвіла,
    Та може, то не вишенька біленька,
    А мамина хустиночка була...



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (9)


  33. Ігор Рубцов - [ 2010.08.06 07:32 ]
    Смерть солдата
    Під сонцем жорстким умлівав як шашлик старовинний Герат.
    Бійці знемагали і долю лихую крізь зуби кляли.
    Сьогодні "гранчатка"* виставу дає для чужинців-солдат
    І шпарко підбріхують їй перегріті від люті стволи.

    -----

    Розірване тіло пронизує наскрізь жахаючий біль,
    Лошам переляканим чується серцебиття,
    А лікар і фельдшер чаклують над хлопцем блідим обопіль,
    Та вже покидає холонучу плоть по краплині життя.

    Мі-8 плямистий, звиваючи пороху вихор, завис.
    -"Носилки!.." Бійці із пораненим тим переходять на біг.
    Пілот на санбат обережно солдата поніс,
    Гвинтом нарізаючи неба гарячий пиріг.

    Уже й непомітно, як спину лоскоче солона ропа.
    Тривожне чекання, бо лік на секунди пішов відтепер.
    І я випадково, годин через вісім, відколи він впав
    Зачув краєм вуха:"А хлопець, сердега, у небі помер..."

    20 листопада 2007 року


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (16)


  34. Іван Гентош - [ 2010.08.05 23:34 ]
    пародія "КАЯТТЯ КУЗИНА""

    Воображал тебя в постели,
    Кузина, солнышко-душа.
    Мечты прозрачностью пестрели
    И в тесном рае шалаша -
    Концовки только не имели.
    И, словно лезвие ножа,
    Воткнулся я в нутро недели,
    Архив церковный вороша.

    Нам не стоять у аналоя…
    С рожденья род уже сроднил -
    И вымер весь во время злое
    Рекордно вырытых могил.
    Я предложу тебе такое:
    Продолжить род. Иль я не мил?


    Алексий ІІІ Потапов
    поезія "Сонет кузине от кузена"


    Пародія

    І наче випив небагато,
    Та на тобі – попутав біс!
    Так гарно починалось свято…
    Навіщо я до тебе ліз?

    В очах зненацька зарябіло,
    ПохІть в думках і каламуть.
    На простирадлі біло-біло…
    Чи то акації цвітуть?

    Спокушував на вушко стиха,
    В чім пропозиція моя?
    До біса всіх! Рідня – не лихо:
    Ну чим тобі не милий я?

    Буває – добивавсь завзято,
    А здавсь за декілька хвилин…
    Не патріарх, не імператор,
    А всього- нАвсього кузин.

    То все горілка винувата,
    Не винна ти, не в цьому суть…
    От наберУ, як взнає тато!
    А ще як дядьку донесуть!

    Інакше все здається нині…
    Я не спромігся – повезло!
    В кузини очі сині-сині…
    А в дядька чорні, як на зло…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (37)


  35. Народна Творчість - [ 2010.08.05 22:44 ]
    Козак від'їжджає
    Козак від'їжджає Дівчинонька плаче
    Куди їдеш Козаче?
    Козаче-Соколе візьми мене із собою /
    На Вкраїну далеко/


    Що ж будеш робила Дівчинонько Мила
    На Вкраїні Далекій?
    Буду Хустку прати Сріблом-Злотом вишивати /
    Козаченьку Серденьку/

    Де ж ти будеш прала Дівчино Кохана
    На Вкраїні Далекій?
    На Крутій Горі тай на Синьому Морі/
    Козаченьку Серденьку/

    Де ж будеш сушила Дівчинонько Мила
    На Вкраїні Далекій?
    На Буйнім Вітрочку на Шовковому Шнурочку/
    Козаченьку Серденьку,

    Що ж ти будеш їла Дівчинонько Мила
    На Вкраїні Далекій.
    Сухарі з водою аби Милий із Тобою /
    На Вкраїні Далекій /

    Де ж ти будеш спала Дівчино Кохана
    На Вкраїні Далекій?
    В Степу під Вербою аби Милий із Тобою /
    На Вкраїні Далекій. /




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Прокоментувати:


  36. Вікторія Афанасьєва - [ 2010.08.05 21:38 ]
    Авітамінози міста
    Авітамінози міста
    Дрібні міокарди держави
    Поклади, я сказала, на місце!
    Поверни туди, де взяв ти.

    Мітинг проти менінгіту
    Запалення Голови – ешафотом!
    Чому до нас тягне, наче магнітом,
    Всяку мерзоту?!


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  37. Вікторія Афанасьєва - [ 2010.08.05 21:57 ]
    В одному ритмі ти...
    Завжди і усюди у мене в одному ритмі ти –
    В амфібрахічно-ямбічному ритмі пульсу.
    І вірші мої до тебе – такі блакитні, неспритні –
    Дитячо-наївні, невмиті плоди твоєї спокуси.

    Я пишу до тебе з єдиним
    Стрибкоподібним калáтанням серця.
    Ти людина і я людина –
    Нам всім віршувати властиво – то навіщо сердитись?

    Не дивись – ти збиваєш мій вірш із ритму,
    А мене з думки, а думку мою – з ніг.
    Я вже давно вкоротила їм риму –
    Відколи мене ти приборкати зміг.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (1)


  38. Олександр Заруба - [ 2010.08.05 19:08 ]
    На зміну портретів
    Нам знову треба двадцять п’ять портретів,
    Нових богів приймає Монпарнас.
    А піраміда із столів і табуретів
    Й висока стеля знов чекають нас.

    Не нагаями, але лиш варкалось,
    Міняти лики гонить помело.
    А що, скажіть, глобально помінялось
    З часів генсеків і політбюро?

    Геронтократів на олігархію
    Змінили, чи зламали лід?
    Чи буде знову чавить на олію
    Людей при будівництві пірамід?

    Партбонзи й боси з генералітету
    Втикати будуть, їм воно не лінь,
    Потребу мати двадцять п’ять портретів
    У голови майбутніх поколінь.

    І будуть знов маячить на екрані
    Із центру, зліва й з правої руки
    Політики й астрологи мунданні*,
    Прем’єр-міністри й інші мудаки.

    Молитись буду на вершині табурету
    Як інші – з міста, СМТ й села,
    Щоби від того мелькання портретів
    Не підломились ніжки у стола.

    Щоб не вернулось рабство та Руїна,
    Міцніло в дусі Воїнство Святе,
    Щоб «ще не вмерла наша Україна»
    Співали ми і вірили у те.

    22.03.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  39. Максим Едель - [ 2010.08.05 18:57 ]
    Я викреслив себе під Армстронга назавжди...
    Я викреслив себе під Армстронга назавжди
    із блюзу. І акорд – безсоння, не спочить.
    На сходах гвинтових хто стомлений казав – жди
    обличчям до вікна ? І зорі із печі –

    в долоні – сфера відьми. По оберту за рік
    я набирав тебе, немов твій телефон
    був способом єднання землі з водою рік,
    немов слова й мотив складали теплий фон .

    Закохана у день, у кілохвилі ночі,
    як диптих, – раз у раз. Так зорі із печі
    в обпечених руках, – і кілометри сном. Чи
    справді ти була ? Безсоння. Не спочить.

    2010


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  40. Оксана Мазур - [ 2010.08.05 17:04 ]
    А ДЕСЬ ОТАКА ))))
    Саламандрою звиватися в огні,
    Блискавицею сліпити в вишині, –
    Все це долею призначено мені –
    Навідмаш роздвоєній Оксані.
    Знаю добре свого двійника:
    Ідолопоклонниця, язичниця.
    Інша – кисть руки гнучка, тонка
    І очей прозориста самітниця.
    Любиш першу – то до крові, до вогню,
    Як цілує – то смертельний трунок!
    Херувими вибирають лиш рівню:
    Дотик крил голубки – поцілунок…
    Спис, перо, вино і божевілля.
    І очей наївна голубінь.
    Ніжність – приворотне моє зілля,
    Ум і серце – дальня далечінь.
    Ради іншого в огонь піду і воду,
    Ради себе страшно: обпечусь…
    Ще боюсь поганої погоди,
    А от ночі й чорта не боюсь!
    Як такою жити? Карти брешуть.
    Полюсність духовна і в яву.
    Руки коси довго-русі чешуть,
    Люблю чи ненавиджу – живу!
    Саламандрою згорнутись у вогні,
    Зіркою пройти у вишині
    Чи зів’янути ромашкою у сні –
    Непомирено роздвоєній мені?

    серпень 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (8)


  41. Олександр Комаров - [ 2010.08.05 14:14 ]
    Иванина Василина. ...ничего не говори...
    Нашли на Цюрих частые дожди,
    Июль уходит, отцветают липы,
    Так терпко-нежным запахом налиты,
    Так как родные…
    В Цюрихе – дожди.
    Но всей душой ты ищешь теплоты –
    Глянь на поляне хлопцы утром косят,
    А ты венок цветов вплетаешь в косы –
    В холодном Цюрихе ты ищешь теплоты.
    В молчание уткнулся телефон,
    Невыносимый зной спалил Карпаты,
    Живую влагу в тишине ждала ты,
    Но в сне увязнул строгий телефон…
    Он равнодушен – зной или дожди,
    Приходит неминуемо погода…
    Утеху кто скажи тебе находит?
    В Карпатах зной, а в Цюрихе дожди.

    Чего тут ждать? Напрасны все слова.
    Меняла номер – обошла и долю.
    А может обманула. Приневолю
    Молчаньем сердце. Не нужны слова.

    5 серпня 2010 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.12)
    Коментарі: (3) | "Василина Іванина не говори нічого"


  42. Тамара Шкіндер - [ 2010.08.05 14:18 ]
    Розкочегарив Липень свою піч...
    Розкочегарив Липень свою піч.
    Дівицю Спеку, запросивши на гостину.
    Гуляла мила пара день і ніч
    Без шансу відпочити, хоч годину.

    І хизувався липень-молодець -
    Серед всіх місяців він є найгарячішим.
    Та гульбищу тому прийшов кінець.
    Промовила Гроза: «Гальмуй, хутчіше!»

    Всеоживляюча на землю злива
    Цілющим дощиком, рясним і довгожданим,
    Геть стомлену природу окропила,
    Від пилу вимиваючи старанно.

    Озон вдихнувши, ожило все вмить,
    Солодкій парочці забракло тепер сили...
    Отож в повазі й шані треба жить,
    Щоб із гостини вас не попросили.

    2010 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (9)


  43. Наталія Крісман - [ 2010.08.05 13:38 ]
    Напівжити? - Ні! Краще вже вмерти...
    Що є гірше - напівполюбити?
    Напівправда насправді болить,
    Напівмрії розвіються в мить,
    Напівдобре душі не наситить.

    Напівщастям не тішся даремно,
    Напівзрадами серця не муч,
    Напівзла не візьмеш голіруч -
    НапівБога немає, напевно...

    Як тебе перервуть на півслові -
    Напіврадістю сум розженеш?
    Не загасиш сердечних пожеж
    Напівзливою напівлюбові!

    Як же бути напівмилосердним?
    Напівдружбою втішиться друг?
    Хай гартуються тіло і дух!
    Напівжити? - Ні! Краще вже вмерти...
    5.08.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (8)


  44. Володимир Солодовніков - [ 2010.08.05 08:31 ]
    * * *
    Похилили голівки
    Соняшники в полі,
    В"януть сонячні луки
    У моєї долі.

    На рядки тече блакить,
    Не чекаю милість,
    Доля-доленько болить,
    Знаю, що втомилась.

    Вереснева далечинь
    Стугонить дощами.
    Доля-доленько спочинь
    Під мінорні гами.

    Вийшло, доле, все нетак,
    Як того чекали,
    Від людей, як від собак,
    Іноді тікали.

    Похилили голівки
    Сояшники в полі...


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  45. Тамара Шкіндер - [ 2010.08.05 07:54 ]
    Пристрасть і Любов
    Десь і колись, в якомусь місці,
    Про що я хочу розповісти,
    Зустрілись Пристрасть із Любов”ю
    І ось таку повели мову.

    Сказала Пристрасть:
    - Ну ж бо, ну!
    Я тільки пальчиком кивну
    І без розбору, без докору
    В свої тенета затягну…

    - А я й промовити боюся…
    Бо враз… На нього я молюся!
    Бракує кисню, слів нема,
    Коли побачу, я – німа..

    - То все - дурниці, все – пусте…
    Ось бачиш – ложе золоте,
    Троянд покрите пелюстками…
    Шампан іскриться зірочками…

    - Хоч би на хвилечку зустрітись,
    Без слів у вічі подивитись.
    І просто знати, що Він є,
    Хоч може щастя й не моє.

    - Я – всемогутня, я – цариця,
    І зваба полум”ям іскриться,
    Бо почуттів миттєвий спалах
    Затьмарить все. Чи ж ти це знала?

    - Не знала. Щиро так кохаю!
    Це відчуття блаженства, раю,
    Що вже ніколи не мине,
    Якщо й полюбить не мене…

    Нагомонілися доволі…
    Та хто ж улюблениця долі?
    Хто ж з них – довершена була
    І повним щастям розцвіла?

    Мораль проста у кожнім слові:
    Не справжнє щастя – пристрасть без любові.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (11)


  46. Юрій Лазірко - [ 2010.08.05 05:45 ]
    Охота на глупца
    I
    Не к лицу – что без лица.
    Ролики рекламы – долли*,
    разукрашенные роли
    для охоты на глупца.
    Ведь удаву нужен кролик.
    Чем глупец сегодня болен?
    Расскажи-ка мне, овца.

    II
    Бьют куранты?
    Бей поклоны!
    Прейскурантом,
    цен законом,
    разрушая сон.
    Надувая ранг и славу,
    подымая визг шершавый
    пыжится пижон –
    выжатый лимон.
    Чувствует себя актёром,
    мелет чушь с гремучим вздором.
    Что связал – загнул.
    Всплеск оваций – градом, ядом
    смех и блеск, но не награды.
    Занавес плеснул отрадой,
    полоснул, заткнул.
    Вот и всё – кусает локти.
    Тише мыши только когти.

    III
    Тишина острит.
    Ей внимая, света гений
    сеет решетом сомнений
    взглядов попурри.
    Стриптизёрше, правде пьяной,
    заработать дал на данных,
    не скупясь на мат.
    По душе скупая толки,
    разбивая мысль по полкам
    шлялся компромат
    на царей, шутов и смердов,
    воевод, научных нердов,
    бунтарей, казённых крыс.
    Правда правдой… Что с неё?
    Бытиё сквозь питиё.
    Кризис жанра – не стриптиз.

    IV
    Голову вскружает бис
    если голова с уклоном.
    Ролики рекламы – клоны,
    клоуны и аль-капоны.
    Не лапша – а макароны,
    вешают – люби.
    Созревая, кошелёк
    жмёт и просится на ветер.
    То, что даром – то с приветом,
    инкубатор подоплёк.
    Пусть всю жизнь я буду псом,
    если это не охота.
    Ролики – как анекдоты
    с разукрашенным лицом.
    Не купись, не будь глупцом!

    4 Августа 2010

    *долли – от названия первой клонированной овцы


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (19)


  47. Юрій Лазірко - [ 2010.08.05 05:28 ]
    Разделяя с Донной Виски вирт
    Окна-пряники и окна-льды,
    по кредиту сладость, дрейф по блогу.
    Оставляя ссылки, как следы,
    открывался рамочно, по слогу.

    Отключаясь днями от сети,
    от себя себя вновь избавляя,
    за ушедшим по пятам идти
    не хотел, пароли забывая.

    Тишина ждала меня, как пёс,
    отгоняя кровь от мысли-миски.
    След с гусиной кожи, где мороз
    оборвал с висков остатки виски,

    занесло… за тридевять плевков,
    в рассыпную, трёхэтажным матом,
    территорией прокуренной совком,
    где зарыто всё и всё по блату.

    Где найти для буквы кузнеца,
    а для междусловья – дирижера,
    отливая пиксельно с лица
    маски сладкие и разговоры?

    Наловил внимания на ноль,
    вырезая кадры, тени, краски.
    Вот он принц – ночная моль,
    ритм для ртов, нажатий клавиш пляска.

    Нетный стих, за точкой – нет и ком.
    Ветер клавиш над безбожьем спама.
    В нём душа, как мегабайтный дом,
    с ящиком для сердца и рекламы.

    29 Июля 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (4)


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2010.08.05 04:38 ]
    РОНДЕЛЬ АХУЛІ


    Пан чорт вже умостився в космічному купе,
    Створінням Божим роздає пиндюлі.
    Прикрилось сонце хмарою й сопе,
    А грім щось розпердівся і хропе…

    Дрімав там вітер десь на канапе
    І вчадів, бідний, од громової пілюлі.
    Пан чорт вже умостився в космічному купе,
    Створінням Божим роздає пиндюлі.

    Жінок, дівчат він обзива на «пе»,*
    І в позу Рекса ставить у розгулі…
    Я в нього літописцем став Ахулі –
    Не до культури тут, знов культ КП.

    Пан чорт вже умостився в космічному купе.
    (АМba казлАМ єbbaA)

    29.07.2037 р.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  49. Наталія Крісман - [ 2010.08.05 00:51 ]
    У середньовіччі...
    У Відьмину душу,
    Що рай свій шукає,
    Теплом всюдисущим
    Любов проникає...
    Віднині ти - вільна,
    Ти - не полонянка!
    Кохання всесильне -
    Згориш до останку
    На пристрасті ватрі,
    Де мрія іскриться,
    Вона того варта, -
    Тож, Відьмо, наситься!
    О, Боже, ти вільна,
    Хоч натовпу осуд
    Таких, як ти, сильних
    У жертву приносить...
    У середньовіччі
    Палили вас, Відьом.
    Так було одвічно -
    Від цього всі біди!

    У Відьмину душу,
    Що рай свій шукає,
    Вдивляюся дужче...
    Ти справжня - яка є?

    5.07.2010р.
    Моїй коханій Відьмочці (Оксані Мазур)



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  50. Тамара Шкіндер - [ 2010.08.05 00:36 ]
    Напівправдою слово не муч...
    Напівправдою слово не муч.
    Напівдомислом – що ж так буває.
    Мов канапки ті нашвидкоруч -
    То не любим, то палко кохаєм.

    Не жбурляй ти камінням в город,
    Де ще вчора так гарно родило,
    Бо за рогом - крутий поворот,
    І здолати вже буде несила.

    Бо забракне і часу, і слів,
    Й те, що поруч було – недосяжне.
    То чи варто ось так, поготів,
    Словом кидатись нерозважливо?

    Напівправдою слово не муч.
    Напівдомислом – що ж так буває.
    Бо канапки , що нашвидкоруч...
    Кожен сам вірний шлях обирає.

    ID


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   ...   1295   1296   1297   1298   1299   1300   1301   1302   1303   ...   1829