ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.04.15 19:44
                    І
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей.
З огляду на світові події
мало клепок і всихає ґлей
в авторів словесної стихії
вичахлих теорій та ідей.
На землі, опаленій війною,

хома дідим
2026.04.15 16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш

Сергій Губерначук
2026.04.15 16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.

Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,

Борис Костиря
2026.04.15 12:46
Голос віків звучить
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,

Тетяна Левицька
2026.04.15 10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.

Олена Побийголод
2026.04.15 06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)

Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!

Що несе майбуття?

Віктор Кучерук
2026.04.15 05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -

Світлана Пирогова
2026.04.14 22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.

Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,

С М
2026.04.14 13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я

Пиріжкарня Асорті
2026.04.14 13:14
Досить складним видався переклад, бо текст був, а з консультантів – лише скупі дані в Інтернеті, підкріплені ексклюзивом давніх свідчень. І ми вже знаємо, що плем'я було маловідомим, і якщо траплявся на узбережжі хто-небудь з нього, то це було не щод

Тетяна Левицька
2026.04.14 12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,

Борис Костиря
2026.04.14 11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.

Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,

Іван Потьомкін
2026.04.14 11:14
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі

Тетяна Левицька
2026.04.13 21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,

лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 19:48

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 18:39
загине все що де було
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани

дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Борис Костиря
2026.04.13 12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?

Іван Потьомкін
2026.04.13 10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає рух до цілісної єдності в образному монозвучанні, чи в поліфонії, з формуванням гармонійної завершеності. Музика прагне каденції, вірш — остаточного образу, думка — чіткого висновку. Але існує й

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
когось хвилює власний бог
комусь реальніш слово пох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юлія Гладир - [ 2010.04.18 16:53 ]
    * * *
    У краї моєму ростуть прямо з неба
    Високі дерева верхівками вниз.
    У краї моєму самотньо без тебе.
    Тому так тривожно зітхають вони.

    До мене простягне засніжену руку
    Тонка яблунева самотність німа.
    Ти прийдеш, я знаю, по теплому бруку,
    Тим шляхом, якого за снігом нема.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  2. Софія Кримовська - [ 2010.04.18 16:09 ]
    ***
    Зацілує весна вуста.
    Фото фактом фіксує промінь.
    До альбому вкладу свята,
    у кишені – мої долоні.

    У чернетках нові вірші
    непомітно підуть у вчора.
    Травень тижнями задощить
    аби спогади змити скоро.

    Зацілує весна вуста.
    Заховаю подалі фото,
    аби хтось на фінал спитав:
    - На світлині з тобою хто то?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (6)


  3. Микола Руденко - [ 2010.04.18 16:40 ]
    Зоря-полонянка
    Раніш мороз нагнав на птаство страху,
    А нині дощ берези полива.
    У бочку із казармового даху
    Накапала водиця дощова.

    Чому ж оця деталь упала в очі —
    Навіщо я про неї говорю?..
    Схиляючись до бочки серед ночі,
    Я там знайому упізнав зорю.

    І начебто з мого дитинства птиця
    Понад душею тихо пропливла.
    І це уже не бочка, а криниця
    Десь на околиці мого села.

    Та мушу визнати собі на горе:
    Не довго тішивсь чарами води.
    О зоре-сестро, полонянко-зоре,
    За що тебе закинуто сюди?

    Для тебе небо стало дном дубовим,
    Солдат оберігає нас обох.
    Мо’, й ти себе не захистила Словом —
    Отим, котре є одночасно Бог?

    Десь, мабуть, людям це навдивовижки.
    Я розігнув зболілий поперек.
    Допоки ж бовванітимуть ці вишки,
    Коли й зоря —
    І та вже нині зек?

    4.XI.80, Мордовія


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  4. Микола Руденко - [ 2010.04.18 16:59 ]
    Нічний гість
    На змореній, незатишній планеті,
    В казармі серед смороду й хропіння,
    Мене відвідало нічне видіння —
    Вусатий горець в маршальськім кашкеті.

    Зіскакую з постелі серед ночі,
    Кричу налякано:
    — Товариш Сталін!..
    Довкола мене зеки в струнку стали
    І мовчки протирають сонні очі.

    А він сопів і горбився з віддишки.
    — Здорово, плем’я молоде-зелене!
    Як славно: тридцять років після мене,
    А не змінились ні дроти, ні вишки.

    Запрошую в підземні володіння.
    Я там будую… —
    І замовк на слові.
    З’явились постаті песиголові —
    І я збагнув таємний зміст видіння.

    22.X.80, Мордовія


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  5. Ігор Павлюк - [ 2010.04.18 16:30 ]
    ПОЛІСЬКЕ
    Чорна хата.
    Безінтернеття.
    Ліс навколо.
    Озерна тьма.
    Піють весело
    Півні треті,
    Але ранку чомусь нема...

    14 квіт. 10.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (9)


  6. Олексій Тичко - [ 2010.04.18 15:06 ]
    Слово колись уб'є
    Образ чомусь розмитий, як силует в тумані.
    Вірші свої гортаю - просто паперу хруст.
    Слово звучить луною, фрази висять останні.
    Втратили міру двоє. Де той здоровий глузд?
    Вліво і вправо столу -
    вірші тобі
    та інші.
    Губить фрагменти пам'ять - все, що було твоє.
    Грубо - і ми, і змісти. Двоє у фразах грішні.
    Слово лікує душу.
    Слово колись уб’є.
    Шелест паперу в тиші - гулом по всій кімнаті.
    Тиша до сліз болюча. Тиша - незвичний стан.
    Запах весни із вікон.
    Ми ж у боргу, в розплаті.
    Осені вічні бранці.
    В ній перейшли за грань…
    17.04.10.


    Рейтинги: Народний 0 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (1)


  7. Ірина Зелененька - [ 2010.04.18 15:59 ]
    ***
    А він спасав тебе, та не від мене,
    отой чугайстир, одиноко-сірий.
    Я вже легенда. Я в собі водою.
    А ти, як перше, аж занадто вірний.
    Коралі лісу. Світу навикання.
    Електрика очей - як думка різна.
    Ой не набутися! Я для чужого літа.
    І Чорногора димна і зловісна.
    Земля-флояра виросла в чекання.
    Непереможена тобою, вічна.
    Згубила дзвоники біленька кізка:
    "Телень"! Я не твоя Марічка.

    2008-2010



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (2)


  8. Наталя Скосарьова - [ 2010.04.18 15:20 ]
    * * *

    Ми з тобою усе подужали,
    нездійсненне в житті здійснили.
    Чому люди стають байдужими?
    Чому рідні стають чужими?

    Ти для мене — це так багато!
    Я для тебе — хіба ж відомо?
    Ми в буденність вплітали свято,
    від любові не знали втоми.

    Це терпіння ставало кригою,
    а мовчання кричало віршами.
    Ти для мене — настільна книга
    з молитвами щонайсвятішими.

    А чекання було стоголосим
    і водночас німим дівчиськом.
    ... Все, що брала до серця близько, —
    у стосунках — таке відносне!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.53) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (4)


  9. Юлія Радченко - [ 2010.04.18 13:38 ]
    Зачернене небо прикинулося міцносплавом…
    Зачернене небо прикинулося міцносплавом…
    Прокинешся вперше, не втримавши секундоміри…
    Немає різниці: ментальними краплями кави
    Сполохане літо мені все одно не повірить…

    Розлогими стеблами – зелень зливається (скуто)…
    Широтність охопить – згарячене серце криниці…
    В глибинних джерелах – органіка щільної скрути…
    Схвильовано стеляться відгуки відданолиці…

    Забраклими злетами – до зорепадних віталень…
    Застигнеш від визначень – часто удома зникаю…
    Напишуть дерева: «Про неї (зазвичай) мовчали»…
    Сама відпишу (на звороті) розлого: «Буває…»
    2010 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  10. Юлька Гриценко - [ 2010.04.18 13:46 ]
    Сьогодні вранці
    Сьогодні вранці спіймала вітер,
    Тепер не знаю куди подіти
    Його раптовість.

    Сьогодні вранці не пила кави,
    Потоки спогадів вмить зникали,
    Лишали совість.

    Сьогодні вранці я усміхнулась,
    Зловила щастя посеред вулиць,
    І не згубила.

    Сьогодні вранці я стала краща,
    І не заплачу тепер нізащо,
    Як я любила.

    Сьогодні вранці у парі з вітром,
    В саду дерева покрились цвітом,
    Кружляли в танці.

    Стою щаслива, дивлююсь - ідеш ти,
    Моя Весна... ти прийшла нарешті!
    Сьогодні вранці...

    18.04.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  11. Дарія Швець - [ 2010.04.18 12:00 ]
    Ти продав мене за тридцять срібних...
    Ти продав мене за тридцять срібних.
    Тож іди, шукай свою осику.
    А мотузку з кіс моїх завитих
    я віддам тобі. Любов велика!

    Я давно лежу на полі крові.
    Бач, мене не стали хоронити.
    Як ти міг? З великої любові?
    Хіба можна так мене любити!?

    Де ж весільні квіти й співи, любий?
    Де спокус і щастя пишне ложе?
    Мої зимні посинілі губи
    ти уже не поцілуєш, може.

    Як скрипить твоя суха осика!
    Скільки в горлі звуків непотрібних!
    Тож мовчи і ти, любов велика.
    Ти продав мене за тридцять срібних.
    2007р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  12. Ігор Павлюк - [ 2010.04.18 11:21 ]
    Я з отої зими вийшов так, як виходять із себе...
    Я з отої зими вийшов так, як виходять із себе,
    Білі вірші снігів залишивши вмирати в ярах.
    Із душі виганяв ті фіорди глибокого неба,
    Де розп’ятий між зорями птах.

    В нас дорожчає хліб і по колу історія ходить –
    Мов пегасик сліпий,
    Наче муза пішла на панель.
    Я ж сильніший за світ,
    Тому чхати мені на погоду
    Й на політику теж –
    Цю скрипучу чадну карусель.

    Обшиватиму дубом хатину свою молоденьку,
    Про бандитську романтику буду читати книжки.
    А із оленя кістки зроблю собі флейту тоненьку
    І поему, як пісню, пером напишу на віки.

    Перепалену сміхом сльозу прочитаю устами.
    Як не зможу любити – відразу піду на війну
    За вітчизну, за честь, культ прекрасної дами –
    Як храму...
    Як не зможу стріляти –
    Любити почну.

    Хоча краще померти від кулі густого цілунку,
    Ніж розмінною гривнею стати для цих торгашів.
    А на якір гачка взяти рибку з тоненької лунки,
    Наче світле минуле, що піснею розворушив.

    Хай історія йде своїм поступом кам’янобабим,
    Кожна квітка кричить, дочекавшись тугої грози.
    Я відходжу назад.
    Тисну сфінксові лапу:
    «Здраствуй, сфінксе, – кажу. –
    Скільки літ, скільки зим!..»

    Далі йду до води.
    Вечоріє.
    Піщаніють зорі.
    Моє серце росте,
    Моя доля шукає дуель.
    А під ранок, здається,
    Влітає хтось в сон мій прозорий:
    Журавель?
    Азазель?..

    11 квіт. 10.



    Рейтинги: Народний 0 (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (12)


  13. Редакція Майстерень - [ 2010.04.18 11:35 ]
    Подстрачнік *

    Проффесурі у задачник -
    присідати де-табачник!















    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (9) | "Табачнік і Анна на шию"


  14. Роксанна Венецька - [ 2010.04.18 02:08 ]
    Нема людини...
    ...а серце розривається,кричить
    Мов негодована дитина
    Нагадує про себе кожну мить,
    Постійно чую : "Де людина?"

    Ти вибачай,,нема людини...
    А як тобі така,дивись..?
    Її я виліпила з глини,
    Здається,ще давно колись...

    Дивись,і погляд ще живий,
    І сяють,мов смарагди,очі!
    Це ж він прокрався в мої сни,
    Це ж він будив мене щоночі!
    (Продовжити)

    Дивись на губи його ,руки...
    Такі знайомі

    Ну як тобі? Такий чудовий...
    Давай покличем - відізветься!
    "Ні,це не той... Шукаймо далі...
    Не чую стукіт його серця".

    2010


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Гортензія Деревовидна - [ 2010.04.17 23:34 ]
    *
    коли явив не ружу не цвітіння
    не горицвіт що жовто промайне
    коли росте зело стаючи тліном
    котрий до смерті рук не обпече

    тоді ще ненародженим обличчя
    було і ти не пив з вечірніх чар
    з глибин води - зникоме і колишнє
    нетканих і неторканих свічад

    тоді не знав що кущ росте з каміння
    що день вруниться садом із садів
    що кожний вечір падолист осінній
    на берегах поінших володінь

    там всі стада його пташині зграї
    його скрипок і луків струнний спів
    там синій дощ квітками бруку стане
    застелить шлях його лунких підків

    210


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  16. Наталія Крісман - [ 2010.04.17 23:00 ]
    Я НЕ ЗДАЮСЯ!
    Буває часом - кохання квіти
    у серці в"януть,
    Життєві смерчі у нім лишають
    криваві рани.

    Часто самотність, немов гадюка,
    Влізає в душу,
    Очі навколо - мов хижі круки,
    Що всюдисущі.

    За мить до прірви спинитись хочу -
    Штовхають в спину,
    Молю пробачення у ночі
    За всі провини...

    Нераз здається, у власних мріях
    почну тонути,
    І в мить відчАю хотіла б спити
    келих отрути...

    Я в піднебессі безкрилим птахом
    літать не вмію,
    Я не здаюся - знов воскресаю,
    шукаю Мрію!!!
    17.04.2010р.



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  17. Софія Кримовська - [ 2010.04.17 22:18 ]
    Доти
    Тоне в тумані спокій,
    тане в тумані тінь.
    Я ще з тобою, доки
    світло сотає синь.

    Я ще тобі належу,
    доки не стався день
    гудзиками одежі,
    фоном чужих пісень.

    Я ще з тобою доти,
    поки готовий ти
    змірювати на дотик
    рани від самоти.

    Я ще твоя до хрипу,
    я ще не власна тінь...
    Ранок росою сипле...
    Світло сотає синь...
    17.04.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (6)


  18. Юлія Радченко - [ 2010.04.17 21:51 ]
    Сповідь польової криниці
    Я – не твоя. Я із чужих ведінь.
    Я – не одна: зі мною степ і небо,
    Сніги, жита й вечірня далечінь,
    Та, що мені нагадує про тебе…

    Твої обійми – в віршах давнини.
    Твоє обличчя – у розмитих зливах…
    А я – реальна. З літа й до весни
    Тамую спрагу. Й цим уже щаслива...

    Не пориваюсь до нічних висот,
    Й не плачу від недбалості людської.
    Мій вік простий: без втрат і без турбот.
    Живу собі. Милуюся красою.

    Палюче сонце і німі вітри
    Мене нічим уже не залякають…
    Я бачу поля й неба кольори,
    Але чогось мені не вистачає…

    Це, може, просто винні ті пташки,
    Що свою пісню ніжно так співають.
    Чи ці звабливі польові стежки,
    Які кохання віддано чекають…

    А, може, річ у тім, що знов дощі -
    Такі ж врочисті, світлі й веселкові!
    Тривожно й млосно якось на душі
    Від доторку вчорашньої любові...

    І те ж жовтіє жито вдалині…
    І та ж зоря вечірняя заграла…
    Я знаю: знов наснишся ти мені,
    Та я уже один раз відпалала…
    2003 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  19. Наталя Скосарьова - [ 2010.04.17 19:04 ]
    * * *
    * * *
    Ти — ноша моя непосильна,
    Ти — щастя моє неймовірне.
    А я все одно буду сильною,
    А я все одно буду вірною.

    Ти — зірка моя летюча
    І згуба моя водночас.
    Я буду солодко-тягучою,
    Я буду... Всі дні і ночі.

    Ти — втілення млосної грішності,
    І втілення світлої святості.
    Я буду суцільною ніжністю.
    Я буду суцільною радістю.

    Моя непосильна ноше,
    Моє неймовірне щастя,
    Я буду терплячо-хорошою,
    Я буду спокійно-терплячою.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (5)


  20. Магадара Світозар - [ 2010.04.17 18:49 ]
    -------
    …заговори мій біль мій крик мій час
    коли скінчиться музика і вальс
    у кроці стихне і з руки рука
    ковзне назавжди
    вихопивши серце

    обвуглену фіалку не змовчи
    на ніч вагітну місяцем вовчи
    і як земля стрічає земляка
    віддайся небу
    звислому на жердці

    хтось відпустив на волю тятиву
    ми струшені дві груші у траву
    надкушені словами не людьми
    тримай мене
    допоки тепло пальцям

    ти мій достоту знаю не кажи
    хай гостряться - молитва і ножі
    ми не самотні не самотні ми
    в калюжі крові
    вижити фіалці


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (8)


  21. Юля Цукор - [ 2010.04.17 18:46 ]
    Сироп і героїн
    Зустріч
    За чаєм
    В кав’ярні
    Абсурдно.
    Тістечко.
    Солодко.
    Холодно,
    Нудно.
    Терпко.
    Самотньо.
    І важко
    До болю.
    Зустріч
    Жадана
    З Тобою
    Без бою
    Здаюся
    І крила
    Складаю
    І вітер
    На волю
    Пускаю –
    Втікає.
    Розсипано
    Цукор
    По столу
    У кризу.
    Полито
    Сиропом
    Серце.
    Полуниці
    Шампанське,
    Дзвінок
    І додому.
    Без серця
    З сиропом
    На зустріч
    З Тобою.
    На зустріч
    За чаєм
    В кав’ярні
    Узимку.
    Дивлюсь
    На слова,
    Що не стали
    До ритму.
    Серветки
    І сльози,
    Ліхтар
    І дорога.
    - я їду?
    Не знаю,
    На зустріч
    З Тобою.
    Пустим
    І відвертим.
    Прекрасним...
    Без серця.
    Лиш грам
    Героїну
    Вражає
    У центр.
    І знову
    На зустріч.
    На зустріч
    До тебе
    За чаєм
    В кав’ярні
    Абсурдно
    Та знову
    Смола
    З нікотином
    І все...
    Думки
    У кав’ярні
    Пустій
    І холодній
    З серцем
    В сиропі,
    З героїном
    В долоні.


    2009






    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Юля Цукор - [ 2010.04.17 18:38 ]
    ми.
    як тільки сонце на захід-
    ти в безвихідь.
    шкода,шо вмієш казати "ні".
    і ти в самоті
    бийся хоч об стіну,
    може на половину
    загубиш самоту
    і тривогу.
    об тебе розбивається вітер.
    хтось витер
    з обличчя грим,
    а дим
    облюбовує твоє волосся
    що й досі
    не відросло з весни
    чи зими
    тієї,передостанньої
    пізньої чи ранньої
    у якій лишишся ти
    аби не зійти
    зовсім на нівець
    навпростець
    до свого власного щастя
    вірю,вдасться.
    стирати все до крапки,
    до нитки
    тебе особливо ретельно
    бо,певне,як не я
    то стиратимеш ти
    зо дві доби
    і кинеш розпорошену у вулицю
    доводиться
    Опиратися на закон Ома
    не сидіти вдома
    й шукати свого кохання
    навмання.
    воно живе на перпендикулярі
    не без моралі.
    і ми їздимо одними вагонами,
    ходимо перонами.
    просто у різний час
    у нас
    по-різному йдуть годинники
    а художники
    малюють нас на полотнах
    що у рамах
    прикрашають стіни
    об які ми
    б'ємося на повну силу
    щоб наполовину
    заглушити свій відчай
    зазвичай
    здаємося першими
    і роздертими
    влягаємося спати порізно
    безболісно
    і точно знаємо,
    що не втрачаємо
    перпендикулярного кохання
    не востаннє
    ненароком зустрілися
    на "Виході"
    чи "Вході"
    напередодні
    сьогодні

    2010


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Степан Бойчук - [ 2010.04.17 17:17 ]
    ………………….. страх …………………………
    Страшно жити під прицілом почуття,
    Ще страшніше під прицілом арбалета
    На волоску життя , кожного дня .
    Ні випити ні покурити ні піти кудусь
    Ні поговорити страшно за своє життя
    Коли тебе мають з дня на день убити ,
    Серце і всі органи вирізати і їх спалити
    Але проходить час про все це забувається
    І виходиш на вулицю і в очах все зявсяється
    в тобі знову страх прокидається …………….


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Степан Бойчук - [ 2010.04.17 17:14 ]
    «Гра»
    Гра добра і зла «людське життя»..
    В цю гру вже вічність грає доля!
    В цій грі немає переможців …
    Ця гра не маю ні почтку ні кінця !!!
    В цій грі все вирішує вона !!!????
    Це гра чи може це прокляття ,
    І все ж таки це знає тільки доля !!!
    І доля знає про життя
    Життя в цій долі тоже гра
    Життя безглузда штука -
    Любимій дівчині ти кажиш це!!
    Насправді думаєш інакше .
    Насправді хвалиш ти життя!?
    А інколи частя приходить ,
    І це вже відкриє новий горизонт.
    Ця смуга відкрита вам допоможе!
    Покаже дорогу до счастя життя .
    Ця смуга розкаже дівчині правду
    Що брихав ти колись і простить тебе за все……..


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Юлька Гриценко - [ 2010.04.17 16:18 ]
    Усе забути.. (дует)
    Юлька Гриценко:

    - Коли я зможу тебе забути,
    То світ, напевно, почне тонути
    В твоїх зіницях.
    Коли я зможу усе сказати,
    Весняне щастя почне вмирати
    В пустій криниці.
    Коли я зможу піти навіки,
    Безмежним морем всі стануть ріки,
    Життя залиють.
    Коли я зможу спалити вІрші,
    То світ накриє суцільна тиша -
    Думки завиють.
    Коли я зможу когось любити,
    То сонце знову почне світити,
    На тебе схоже.
    Коли я зможу тебе лишити,
    І перестану тобою снити...
    Я так не зможу!

    Наталія Крісман:

    - Не маєш права усе забути,
    Це наче випить келих отрути -
    Душу вбиває.
    Не маєш права враз заніміти,
    Не дарувати посмішок світу
    І трішки раю...
    Не маєш права піти навіки,
    Бо ти для Когось вже стала ліком
    На серця рани.
    Не маєш права спалити вірші,
    Бо світ від цього лиш стане гіршим
    І безталанним...
    Ти мусиш знову Когось любити,
    На крилах мрії увись злетіти,
    Зорею стати,
    І воскресити усе, що вмерло,
    І на шляху свої Говерли
    Усі здолати!


    Юлька Гриценко:

    - А я й не зможу усе забути,
    Тоді сама я почну тонути
    У власних мріях.
    А я не можу отак німіти,
    Бо в серці в"януть кохання квіти
    І вся надія...
    А я не можу піти навіки,
    Бо ТИ для мене вже стала ліком
    Останнім часом.
    А не можу вже не любити,
    Бо без любові так страшно жити,
    Безкрилим птахом.


    Наталія Крісман:

    - Буває часто - кохання квіти
    у серці в"януть,
    Життєві смерчі у нім лишають
    криваві рани.
    Нераз здається, у власних мріях
    почнем тонути,
    І в мить відчАю хотіли б спити
    келих отрути...
    Хоч в піднебессі безкрилим птахом
    літать не вмієм -
    Ми не здаємся - знов воскресаєм,
    шукаєм Мрію!


    Юлька Гриценко:

    - Шукаєм мрію, у піднебессі
    між зір гарячих,
    Знаходим раптом, радієм щиро
    і знову плачем.
    Бо тільки трохи вона дозволить
    себе тримати,
    А потім знову в зимовий холод
    назад вертатись...
    Шукаєм мрію, щораз сильніше
    за нею тужим,
    Крізь сонце влітку, дощі осінні
    й зимову стужу.
    Усі ми грішні, усі шукаєм,
    бо всі ми люди,
    У квітні зараз, я дихать хочу
    на повні груди...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 6
    Коментарі: (14)


  26. Юлька Гриценко - [ 2010.04.17 14:08 ]
    Коли я зможу...
    Коли я зможу тебе забути,
    То світ, напевно, почне тонути
    В твоїх зіницях.

    Коли я зможу усе сказати,
    Весняне щастя почне вмирати
    В пустій криниці.

    Коли я зможу піти навіки,
    Безмежним морем всі стануть ріки,
    Життя залиють.

    Коли я зможу спалити вІрші,
    То світ накриє суцільна тиша -
    Думки завиють.

    Коли я зможу когось любити,
    То сонце знову почне світити,
    На тебе схоже.

    Коли я зможу тебе лишити,
    І перестану тобою снити...
    Я так не зможу!

    17.04.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  27. Юлька Гриценко - [ 2010.04.17 14:27 ]
    Я - Богові
    Я Богові
    Віддам своє життя.
    Дорогою
    Від зла до каяття.

    Я променем
    Зігрію цілий світ.
    І зморена
    Упаду на граніт.

    Я спалахом
    Морози прожену.
    І каторгу
    Як дар відтак прийму.

    Я в вічності
    Прозорій розтоплюсь.
    Я грішною
    До неба помолюсь.

    Дорогою
    Крізь обрії земні,
    Я - Богові,
    А Бог колись - мені...


    17.04.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  28. Ярина Тимош - [ 2010.04.17 10:26 ]
    Патологія красти
    Офшори
    І трасти,
    До влади
    Ключі.
    Патологія
    Красти
    У цих
    Діячів.
    Радянська
    Сивуха,
    Японські
    Суші.
    Залежність
    Від брюха –
    Хвороба
    Душі.
    Клан
    Мільярдерів,
    Душки,
    Під душки.
    Партія
    Мародерів
    Скуповує
    Тушки.

    2010-04-16

    Ярина Тимош



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.3) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (11)


  29. Ігор Морванюк - [ 2010.04.17 06:34 ]
    * * *
    Над Батурином - сонячні кола,
    Ніби німб, ніби янгола клич.
    О, матусенько, рідна - Покрово!
    Возвелич же його, возвелич!

    Принеси тую правдоньку дітям,
    Й безталаним онукам своїм.
    Знають хай, що терновим суцвіттям
    Будить пам'ять на місці святім.

    1992


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" 5.5 (5.28)
    Коментарі: (1)


  30. Наталія Крісман - [ 2010.04.16 23:37 ]
    Юлечці Гриценко відповідь на "Театр"
    Твоє життя
    Любові стяг
    Розправило!

    В театрі мрій
    На сотні дій
    Вистава йде,

    Де власну роль
    Юна Ассоль
    Засвоїла,

    Серед пісень
    Вчорашній день
    ЗагОїла.

    Цей день зотлів
    Серед вітрів
    Майбутнього,

    Дощ теплий змив
    Душі надрив -
    Забудь Його!

    Він був сліпим -
    Бо не зумів
    Розгледіти,

    Що ти - весна,
    А не на смак
    Трагедії...

    Вперед іди -
    Зради мости
    Згоратимуть!

    Найкращу роль
    Юна Ассоль
    Ще гратиме!!!
    16.04.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  31. Юлія Радченко - [ 2010.04.16 23:33 ]
    Бледнеет мрамор слепых мозаик…
    Бледнеет мрамор слепых мозаик…
    (масштабомысли – пороком в голос)…
    Апрельско-злое «Перемерзаем!»
    (над откровением экзетполов)...

    Признанье (внешне перемолчало)…
    Надпоэтичность – простые стили…
    Сливово-стиранное начало...
    (его бутонно перехватили)…

    Конкретно-тихий – фаянс объятий…
    (закоченевших – искусство стали)…
    Раскрепощённость рукопожатий
    Была открыта - переиграли…
    2010 год


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  32. Наталя Скосарьова - [ 2010.04.16 22:59 ]
    Люблю напоєний тобою світ

    Люблю напоєний тобою світ,
    люблю тебе, святково і красиво.
    Ти знов спитаєш, що я хочу на обід,
    я відповім — несміло, та правдиво.

    Шукатимемо нерозчинну каву,
    а може, пиво — мокре і холодне.
    Ти щось промовиш, тихо й нелукаво,
    звучатиме це щиро і природно.

    І буде свічка — полум’яний свідок,
    і буде затишно, і тепло, і незвично.
    Від смутку не залишиться і сліду,
    і скажеш ти: цей настрій тобі личить.

    2006


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  33. Софія Кримовська - [ 2010.04.16 22:40 ]
    Вірт
    Нам не доступні більше
    смайли у чаті, спами.
    Паузу тисну – тиша.
    Марно на мене палиш

    трафіки Інтернету,
    світло і нервів силу.
    Маю квитки у Лету,
    бо все одно зносила

    білу сукенку, фото-
    шопами прану часто.
    Вибач, така робота...
    Склеїли клони ласти...

    Хочеш, зайду цілунком,
    тільки у мене вірус?..
    Банимо ці стосунки –
    в тебе накрився Windows.
    16.04.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (11)


  34. Ігор Морванюк - [ 2010.04.16 21:39 ]
    * * *
    Я в темряві до тебе лиш лелію,
    Але навколо морок ніби крук.
    Так ніжно пригорнути губи мрію
    До твоїх , Ладо, витончених рук.
    Твої вуста - нектару Божий напій
    Їх жадібно б без тями цілував.
    Очима серце краєш навпіл,
    І погляд твій давно зачарував.
    Ласом стриножив знову мою душу
    Твоєї посмішки весняний цвіт.
    Тепер прирученим ходити мушу
    І більш мені не стане дибом світ.
    О, подруги, - життя мого комети
    Скільки вас було? Скільки ще буде?
    Перегляда в душі ваші портрети
    Моя, Полярно зірко, де ж ти? Де?

    8.03.1991


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.28)
    Прокоментувати:


  35. Юрій Лазірко - [ 2010.04.16 18:44 ]
    Безхмарне небо Іспанії
    I

    Гріє у сангрії крапля Ра.
    Що не день, то зливи променисті.
    Ллється – ніби мало їм відра,
    чи землі святої Реконкісті.

    Гріє, мов довіра, і несе...
    Занесе подалі – заночую.
    У снігах фарбованих осель
    каравани темряви кочують.

    Гріє, наче виплакався Бог
    і немає ради поминати...
    Стрінь мене в невадному жабо,
    Ірвінгом оспівана, Ґранадо.

    II

    У Ґранади серце поміж гір,
    стиснуте Альгамброю за маврів.
    Боабдиль живе тут до сих пір,
    але він тепер – циганський Гаврош.

    Неважливо, байдуже, що там,
    де колись цвіли його хороми,
    під стопою гнувся міста стан,
    а Невада розбавляла втому.

    У Куевос дім – печерний храм.
    Рим його – сей Сакромонте-табір
    в`ється в Альбайсин, де гул і крам,
    арабеска вулиць, проща в паби.

    III

    Дон Хуан з гітари має куш,
    аби впитись на сієсту пивом.
    Тапас, пес, очей холодний душ,
    та душа струни тривка, аж сива.

    Дон Хуан без Донни, вже й забув –
    як зайти в бездонні очі Донни.
    Що йому до світу і табу?
    Наокіл відлюдно і бездомно.

    В шапці – крихти ласки – мідяки,
    проблиски розхристаної вдачі.
    То щораз продзвонюють роки
    і поволі вигасає мачо.

    IV

    Сі фламенко пристрасті гітар,
    сей підборний стук і кастаньєти –
    бари-пасовища для отар
    публіки, що бавиться в естетів.

    Тут, при кожній ноті, токаор,
    серце тче у рухах танцівниці.
    У солодких ритмах, мов кагор,
    стягнуте мантоном тіло птиці.

    Віяла, як вигини крила,
    пітос, пальмас і сапатеадо.
    Опадає пристрасть. І зола –
    ніби присмак на дощі помади.

    V
    Спрага смерті – се "оле" дзвінке.
    Барвно бандерилей звисли пера,
    біль та лють розписують. В піке –
    вістря над мулетою тореро.

    Нагорода за хоробрість всім.
    Доннам насолода й кабальєро,
    хвіст і вуха – матадорний кін,
    "коло шани" і кінець кар`єри.

    Оплески, розмазується кров,
    тягнеться шлея життя за мулом.
    Впийся смерте, вивертай нутро –
    то нектар нудкий в поезій вулик...

    16 Квітня 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (19)


  36. Юлька Гриценко - [ 2010.04.16 18:16 ]
    Театр
    Моє життя
    І почуття
    Поставили

    В театрі мрій
    Поміж вітрів
    Виставою.

    Вчорашній день
    Серед пісень
    Розгледіли.

    Глядач сліпий
    По нотах пив
    Трагедію.

    Щасливі всі,
    Бо ролі ці
    Розділені.

    А головне,
    Куди ж мене
    Поділи ви?

    Мої думки,
    Немов зірки
    Всі бачили.

    Стою дарма,
    Квитків нема.
    Все сплачено.


    16.04.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (19)


  37. Володимир Сірий - [ 2010.04.16 17:32 ]
    Кінь
    Умислами добрими – та в пекло!
    На планеті цій споконвіків
    Після світла дня ґрунтовно меркло,
    Після співу бракувало слів.

    Як народ у Бога волі клянчив,
    То й отримав, але потім – ба-ах!,
    Після солодощів помаранчі
    Гіркота від шкірки на устах.

    Кінь в хомут довбешку запихає, -
    Після праці жде обрік смачний,
    А як смеркне, дасть йому хазяїн
    Звільнення від рала й борони.

    І що хоч про щастя теревень, -
    Ніч коневі ближча аніж день.

    14.04.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  38. Володимир Чернишенко - [ 2010.04.16 16:52 ]
    Рідна мова (Г. Тукай, переклад з татарської)
    Підрядник: Таміла Белялова

    Материнська і батьківська рідна мово золота,
    Все що взнав, чому навчився – все у тебе я питав.

    Тою мовою співала рідна матінка мені,
    І казки розповідала моя бабця при вогні.

    Рідне слово, рідна мово! Ти дала мені знаття.
    Про печаль і радість світу, коли я ще був дитям.

    І твоїми ж-бо словами я молився перший раз:
    Бережи мене і маму, милий Боже, повсякчас!

    Оригінал:

    ТУГАН ТЕЛ

    И туган тел, и матур тел, әткәм-әнкәмнең теле!
    Дөньяда күп нәрсә белдем cин туган тел аркылы.

    Иң элек бу тел белән әнкәм бишектә көйләгән,
    Аннары төннәр буе әбкәм хикәят сөйләгән.

    И туган тел! hәрвакытта ярдәмең белән синең,
    Кечкенәдән аңлашылган шатлыгым, кайгым минем.

    И туган тел! Синдә булган иң элек кылган догам:
    Ярлыкагыл, дип, үзем һәм әткәм-әнкәмне Ходам.


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2) | "http://news.yuldash.com/news13"


  39. Юлія Гладир - [ 2010.04.16 16:13 ]
    * * *
    Мої джинси пропахли багаттям.
    Я ще чую останні акорди.
    Твої пальці приборкують струни,
    Наче тигрів у шість голосів.
    Я вливаюсь у кожен твій атом.
    Цей вогонь береже від негоди
    Моє серце, перейняте струмом,
    Як дощем – ледь зійшовший посів.

    Я крізь броди болотного бруду
    Бескінечно брестиму до тебе,
    Коли ніч загратовано стисне
    Всю мою монохромну печаль.
    Щоб заснути у тебе на грудях,
    Захлинутися кольором неба.
    Коли раптом не вистачить кисню,
    Пити світ з-за твого лиш плеча.

    Я вросла в твою душу мінливу,
    В кожну думку твою заповітну.
    Я повірила в те, як нестерпно
    Без вогню чути пристрасті дим.
    Не згасити його першій зливі,
    Що весною потужно розквітне.
    …Ми лишаєм на попелі теплім
    Поцілунків солоні сліди.

    2007


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  40. Наталія Крісман - [ 2010.04.16 15:44 ]
    РУСАЛОНЬКА
    Десь бродить Русалка в краях неозорих,
    Шукає загублений рай.
    У пісню виплескує відчай та горе,
    Як болю в душі понад край.

    Русалонько, в небо, у далі далекі
    Ти встигнеш полинути ще,
    Щоб, може, колись повернутись в лелеці,
    Чи впасти на землю дощем...

    Але, як душа таланом доторкнута
    Й добро - її істинна суть,
    Ніхто не завадить Людиною бути
    У кожнім з життів, що прийдуть!...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  41. Юлія Гладир - [ 2010.04.16 15:11 ]
    * * *
    Як же знову замало дощу.
    Як тебе знову не вистачає.
    Над криницею чорного чаю
    За тобою в думках полечу.

    Ти загорнеш мене в листопад
    Сонних віршів у прожилках сосен,
    Де слова будуть пахнути сонцем,
    Де летітимуть зграї назад.

    А поки що холонуть вуста,
    І тебе я собі пробачаю.
    Розбивається чашка із чаєм,
    Над рядками нічного листа …


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (4)


  42. Ірина Зелененька - [ 2010.04.16 15:57 ]
    ***
    Спасибі, дощ, за висріблені тонкощі:
    народить вишня сонце і мене.
    Сипне нізвідки білими хвилинами -
    і, може, хрущ уже не обмине.
    Спасибі, дощ, ковтаю дзвін окислений
    і сльози, як пігулки чималі...
    Я на твоє дивуюся народження,
    мій український Сальвадор Далі.
    Спасибі, дощ, вертаюся посріблена
    у Скіфію зволожену мою.
    На велелюдді свіжа, ніби крапанка,
    поліжниця, натурниця, стою.

    2009-2010


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (10)


  43. Софія Кримовська - [ 2010.04.16 12:42 ]
    - - -
    сонце таке холодне
    наче твоє сумління
    біла листа безодня
    слово чорнильно-синє

    падає вірш у прірву
    букви ламають ребра
    ми перебрали міру
    зрештою так і треба

    губляться в леті коми
    плазма ковтне початок
    холод чи тільки спомин
    нам не дає кричати?

    винна беру уповні
    що завинили двоє
    тільки мовчи сьогодні
    вчора зійшло водою

    тільки не пхни у спину
    я на краю на волі
    слово моє не спиниш
    навіть пекельним болем


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (16)


  44. Адель Станіславська - [ 2010.04.16 11:09 ]
    Я - не я
    Я - не я.
    Оболонка...
    І життя - не життя ...
    Міражі.
    Розум - пан,
    Крижана ополонка,
    Душ студений,
    для серця й душі...

    Я - не я.
    Павутина...
    Донька вітру,
    Німа сирота,
    Тінь, заблуда,
    що прагне родини...
    Вбрід по річці -
    немає моста.

    Вбрід у темінь.
    В глибини...
    Через морок -
    до центру буття,
    Через холод,
    колючі тернини...
    А допоки ще...
    Я - це не я.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (14)


  45. Лариса Ліщук - [ 2010.04.16 08:05 ]
    Коли до мене загляне...
    Коли до мене загляне весна,
    Я вийду зустрічати її в поле.
    Весела, сонцелика, осяйна,
    Безкрая і мінлива наче море.

    Коли до мене літечко зайде,
    То зможе наздогнати лиш в дорозі
    Безмежно тепле, щедре і легке
    Йому перечити ніхто, повір, не в змозі.

    Коли до мене осінь зазирне,
    Я вийду зустрічати до порога.
    Вона ще тепла, бабина, сумна,
    Але в душі уже щемить тривога.

    Коли до мене забреде зима,
    Я двері більше не відкрию.
    Не пущу зиму, хай собі гуля
    В шаленім сивім танці сніговію.
    14.03.2010р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" -- (5.21)
    Коментарі: (6)


  46. Віталій Білець - [ 2010.04.16 07:31 ]
    Молодість веснами йде у краї журавлинні
    Молодість веснами йде у краї журавлинні,
    Де дикі трави горять росянистим вогнем,
    І колосіють літа, мов ті обрії сині,
    Теплим і світлим, проквітлим волошками днем.

    Молодість мріями всіяна аж по маківку,
    Щедрими зорями стелить чаруючий світ,
    В ньому будує собі кришталеву домівку
    І прикрашає її ароматами квіт.

    Молодість в серці ніколи, ніколи не згасне,
    З плином років не усохне це древо прекрасне
    Бо, вкоренившись в життя, п’є не воду а Дух.

    В Дусі захована юності суть і природа,
    Радість вируюча, вічна краса і свобода…
    Тож не лякаймося віку похилого хуг !


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  47. Віталій Білець - [ 2010.04.16 07:07 ]
    Налийся, пісне, медом літа
    Налийся, пісне, медом літа,
    Зазолотися, зажеврій
    Натхненням сонячного квіту,
    Снагу життя в серця посій.

    Звучи від рання і до рання,
    Дзюрчи цілющим ручаєм
    Над небеса, буди кохання,
    Звеличуй суще солов’єм.

    Твори красу нерукотворну,
    У сопілкову даль поклич…
    У храм твоїх священних притч

    Введи… І ночі рясу чорну,
    І світла силу непоборну
    Лірично возвелич…


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  48. Василь Думанський - [ 2010.04.16 06:33 ]
    * * *
    Скільки днів я тебе виглядаю,
    Аж зболівся. Стомилися очі.
    Прийдеш ти, прилетиш - я це знаю
    І, крім тебе, нікого не хочу.
    Крадькома поглядать на стежину:
    Хоч сміюся із ким, розмовляю -
    Все на тебе, на тебе чекаю.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  49. Наталія Крісман - [ 2010.04.15 23:30 ]
    Послухай дощ - він серця твого стук!
    Послухай дощ - шепоче щось, немов
    Бажаючи достукатись до серця,
    Й схололу без любові в жилах кров
    Роздмухати, мов вітер тло озерця.

    Послухай дощ - він змиє пелену,
    Що на душі безмовно сумом висне,
    Під нею враз надії промінь зблисне,
    Всі почуття пробуджуючи з сну.

    Послухай дощ - а раптом скаже він,
    Кого ж тобі впустити можна в душу,
    Щоб жити захотілося ще дужче
    Й печалям всім поставити заслін.

    Послухай дощ - під серця твого стук,
    Здається, хоче він налаштуватись,
    Аби любов зродилась в нім крилата
    І стерла з серця тіні від розлук...

    Послухай дощ - він серця твого стук!
    15.04.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  50. Юлька Гриценко - [ 2010.04.15 21:49 ]
    Ти слухав дощ...
    Ти слухав дощ, не чуючи мене.
    Твоя свідомість мріями сповита.
    Буває часом, думка промайне
    Про ту, котрій без тебе важко жити.

    Ти слухав дощ, ховаючись у сни,
    Щоб тільки серце хворе замовчало,
    Щоб приглушити почуття вини,
    Бо сил в душі і так не вистачало.

    Ти слухав дощ у квітні навесні
    І намагався в звуках розчинитись.
    Набрав мій номер і сказав мені,
    Що більше вже не будеш мені снитись.

    15.04.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   ...   1322   1323   1324   1325   1326   1327   1328   1329   1330   ...   1816