ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.06.25 16:40
Тої зими, як вдалося німців зупинити
Під Москвою й від столиці трохи відтіснити,
Москалі відчули силу, кров у них заграла,
Переможцями вони вже себе уважали.
Думали, що уже німців добряче побили
Й сорок другий переможно закінчить рішили.
Подумали, щ

Володимир Ляшкевич
2026.06.25 15:13
З циклу "Від минулого до майбутнього", ново-ведичний реалізм Вступ Це п'ята книга з цілісного циклу художніх авторських романів, написаних в стилі ведичного ново-реалізму. В ній розповідається про подальші здобутки головних героїв, що знайшли сво

Борис Костиря
2026.06.25 13:27
Ці люди, що покинули домівки
Давним-давно й поїхали туди,
Куди ми не дістанемо путівки,
І сніг уже позамітав сліди.
Про них забули друзі і сусіди,
І зблякла пам'ять в їхніх головах.
Волають круки, мов невтомні біди.
Сідає попіл на святих словах.

Вячеслав Руденко
2026.06.25 11:57
як перенасичена дарами
пташка у калині в рукаві
кропив'янка небу візаві
дощиком вщухатиме ярами
чи то у незвідане колись
чи у шал розпізнаного завтра
наче заповітом бронтозавра
досвітками степу горілиць

хома дідим
2026.06.25 08:44
як написав поет
не потрібно елегій
ні про життя
ні про смерть
серед шипшини цієї
півоній черемхи
ширяють птахи
розмаїто незмінні

Ігор Шоха
2026.06.25 08:20
Як неминучі дні ясні
і мимолітні темні ночі,
так моя доля уві сні
являє світло-карі очі,
так тінь її із висоти –
із піднебесся за рікою
іще вітається зі мною,
забувши спалені мости.

Ірина Вовк
2026.06.25 06:28
Розділ ІV. ВЕСІЛЬНИЙ ВІВТАР ТА ЗОЛОТА КЛЯТВА Травневий день у Реймсі 1051 року дихав грозою. Свинцеві хмари чіплялися за гострі шпилі величного собору, а повітря було таким густим, що здавалося, ніби його можна різати мечем. Французька знать та єписко

Віктор Кучерук
2026.06.25 06:25
Лиш почувся грому гуркіт,
Як метнувся пес у будку,
Де, згорнувшись у клубочок,
Ліг налякано в куточок,
Бо давно, з причин відомих,
Він боїться навіть грому.
25.06.26

Марія Дем'янюк
2026.06.24 14:44
Цілувало сонечко пальчик немовляти,
А воно сміялося — це мені від тата.

Цілувало сяєво дитятко у скроню —
Тепло тішив тато свою любу доню.

Цілував промінчик донечку у щічку —
Це татусь бажає добрих снів на нічку.

Олена Побийголод
2026.06.24 13:39
Олексій Сурков (1899-1983)

В боротьбі та тривозі
нас тримав у дорозі
бойовий вісімнадцятий рік.
Ми збирались не довго,
від Кубані до Волги
розливався наш кінний потік.

Борис Костиря
2026.06.24 13:25
Порину в сон чудовий і величний
Без страхітливих тюрем і тортур.
Чарівний птах у майбуття покличе,
Де вже нема маркізи Помпадур,
Де сяє світ новий, багатоликий,
Де розвалився споконвічний мур.

Нарешті висплюсь після злої битви,

Ірина Вовк
2026.06.24 11:13
Розділ ІV. ПЕРША ЗУСТРІЧ: ЗІТКНЕННЯ ДВОХ СВІТІВ «Травень розсипав цвіт над Реймсом, кам’яні химери застигли у німому подиві. Вона йде по кубах холодного каміння, двадцятирічна весна у вишитих шатах. Поруч – король, сивий від битв і років, дивиться

хома дідим
2026.06.24 08:11
consider death
співає майкел стайп
consider death
з динаміків у супермаркеті
на пенсіонерів
на поліціянтів
на матусь із дитями
на візки для гавчиків

Віктор Кучерук
2026.06.24 06:54
Знову спека шалена
Непорушно стоїть, -
В'яне пагін зелений
І зривається цвіт.
Ні хмаринок над нами,
Ні поривів вітрів, '
Лиш пече до нестями
В глибині літніх днів.

С М
2026.06.23 20:42
Більш не буде тут такої ось, як ти
Більш не буде ось такої, хто би
Щось витворяв подібне, о

Чи даси мені той шанс?
Спробуєш хоча би, га?
Зупинися, згадай-но
Ми були разом

Охмуд Песецький
2026.06.23 18:31
Охайна дівчина і при скромному макіяжі викликала потаємний інтерес і швидку згоду на послуги. Чому приваблюють саме такі, якщо мені потрібна робітниця лише для прибирання, для мегамаркетів і як водійка мого майбутнього авто? Про ескортні виходи того дня

Володимир Бойко
2026.06.23 17:18
Історія сповнена історичних парадоксів і парадоксальних істориків. Були царі, були і блазні, але щоби цар і блазень у одній особі? Що більше є нагарбаних територій, то більше їх бракує для повного щастя. Можна і концтабір у країні створити, а мож

Борис Костиря
2026.06.23 12:56
Протоптую стежину у снігах,
Єдину, неповторну і глибоку.
Іду снігами, нібито у снах,
Гамуючи ненависть і тривогу.

Протоптую стежину у полях
Прологом у небачене майбутнє,
Яка укаже подорожнім шлях,

Вячеслав Руденко
2026.06.23 12:03
Будь ласка! - Гра у сквош -
Дарунок нам на втіху,
Щоб у степах нічних
Не загубити слід!

В рожевих дзеркалах
Витають духи сміху.
Та нам їх не впізнать

хома дідим
2026.06.23 07:23
у своїй непрозорій стихії
віршувати
недбало як слід
відкидаючи ревнощі хитрі
розбиваючи сяючий лід
у коморі своїй
саркастичній
обдираючи рештки шпалер

Віктор Кучерук
2026.06.23 06:09
Сонце жаром запашіло
І відразу вітер стих, -
І вогнем взялося тіло,
І робити важче вдих.
Усього проймає потом
Й обпікає водночас, -
Сонце встало до роботи
І отак гартує нас.

Ірина Вовк
2026.06.23 01:44
Розділ III: КОЛИ ДЗВОНИТЬ СОФІЯ, ЗАТИХАЄ ПАРИЖ Це було навесні 1048 року. Київ тільки-но скинув із себе зимові кайдани, коли до Золотих воріт підходила пишна кавалькада заморських гостей – французьке посольство, очолюване єпископом Роже Шалон

Володимир Бойко
2026.06.22 14:33
Не хочете стати овочем на старості – їжте овочі замолоду. Глибше лизнеш – більше куснеш. Безкорислива любов корисніша для здоров’я. Сила мистецтва не залежить од сили звуку. Не втрачайте голову – шануйте працю перукаря. Політ думки був пере

Борис Костиря
2026.06.22 13:22
Я заблукав поміж дерев зимових,
І нитка Аріадни на снігу
Згубилася, немов прадавня мова,
Забруднена у лютому гріху.
Поміж дерев зимових я шукаю
Нитки, які врятують нас усіх.
Мене ж у сутінках чекає Каїн.
А сніг летить, як первозданний сміх.

Ірина Вовк
2026.06.22 12:20
Розділ II: РУНІЧНЕ КОЛО ПІВНІЧНОЇ КРОВІ Наступного дня після того, як золоте чорнило застигло на пергаменті, туман над Києвом змінився пронизливим північним вітром. Маленька Анна сиділа в дівочих покоях своєї матері, княгині Інгігерди. Тут пахло зовсі

хома дідим
2026.06.22 07:59
розкажи мені ще
про інакші дні
де так гарно було
із тобою
дай ліричного ще
відчуття мені
без потреби
сурми і двобою

Віктор Кучерук
2026.06.22 06:41
Неймовірно голосна
І проворна дуже, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі.
Повернулися назад
Наспіви веселі,
Ніби чути їх не рад
Нині хтось в оселі.

Світлана Пирогова
2026.06.21 21:58
Гортензія-красуня пишно квітне,
Вражає розмаїттям кольорів.
Розкішним покривається суцвіттям.
Побачив літній легіт - і зомлів.

І звідки тут ця пані елегантна?
Таких в саду ще досі не було.
Прикраса днини, вечора, світанку.

Олена Побийголод
2026.06.21 21:48
Михайло Ісаковський (1900-1973)

Був наказ йому – на захід,
    їй також – до чужини...
Йшли на фронти комсомольці
    Громадянської війни.

Йшли у військо, розставались,

Іван Потьомкін
2026.06.21 21:00
Лежать ляхи з юдеями,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,

Ірина Вовк
2026.06.21 20:09
Вона була вихована серед білого мармуру, кольорових мозаїк Софії та шелесту пергаментів у скрипторіях сонячного Києва періоду «золотого віку» Русі ХІ століття. Донька великого князя Ярослава Мудрого, вона мала стати живою печаткою у великій грі європейськ

Борис Костиря
2026.06.21 20:08
Прозорий ліс у сутіні прозорій.
Прозорий смуток дивиться в імлу.
Прозорий спокій п'є північні зорі.
Прозорий час читає ковилу.

Прозорий простір причаївся вчасно
У згусток нерозтрачених хвилин,
Плекає мрію дивну і незгасну

Іван Потьомкін
2026.06.21 17:06
Лежать ляхи з юдеями,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,

С М
2026.06.21 16:52
Давно вже я не сходив, зі своїх ей, пагорбів
Усе, що бачив я, прискорює рух мій, домів

Прилинь, до обличчя, устами своїми
Дивися далі, о дивися глибинно

Помаранчевий і синій
Кольори моїх чуттів

Іван Веселий
2026.06.21 16:50
Вдягнувши водолаза маску,
і вибравши спіралі час,
він ринув у місцеву прощу -
на дно духмяно гаслих трас.

Минулі виходи нестерпні
туди траплялися не раз,
та вірилося, крізь ті терні

Євген Федчук
2026.06.21 16:08
Скоро наші уже будуть, мабуть Крим звільняти.
Пора звідти москалів тих усіх виганяти.
Закінчилась лафа їхня, кришка вже «Кримнашу»,
Забираються усі хай у помийну Рашу.
Я дивлюсь на те, як нині москалі воюють,
Як укріплення бездумно вони в лоб штурмую
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ежені Цибулько - [ 2007.02.22 22:34 ]
    наближається
    ковтаю сірі краплі
    на зубах тріщить прозорий сніг(майже)
    і багато пилу
    яка то к чорту весна
    якщо я не чую запаху твого волосся
    якщо в мене застуда
    якщо
    якщо
    засипати дуже морозно
    а просинаюся
    і неначе
    ти
    своїми теплими пальцями
    виймаєш мою душу
    і садиш на своє плече
    я
    радісно
    дуже
    розплющую очі
    і тебе нема
    і тільки застуда
    і ота наближається весна.


    Рейтинги: Народний 5 (4.56) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:


  2. Золота Жінка - [ 2007.02.22 20:49 ]
    Балада про............
    - Краплинки сліз, що на очах застигли,
    Я витер би листочком золотим, -
    Так він сплітав дівчаткам молодим,
    Що були з ним, на ньому і під ним,
    Коли стекла весна і роки збігли,

    як марафонці...Фінішна пряма -
    І встане чи не встане - вже питання...
    Слова і вітер... Старість і кохання..
    Хто переможе в нелегких змаганнях:
    Любов чи смерть? Віагра чи зима?


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (4)


  3. Михайло Севрук - [ 2007.02.22 20:18 ]
    ***
    Співає гай
    Діброва сяє
    На луках сонце
    В барвах грає
    Душа радіє
    Що жива
    Весна мені
    Надію принесла.



    Рейтинги: Народний -- (5.11) | "Майстерень" -- (5.03)
    Прокоментувати:


  4. Жорж Дикий - [ 2007.02.22 19:11 ]
    ВТОМА
    Я стомився.
    Я спокою хочу.
    Свiт скiнчився.
    Безгучно кричу:
    - Я стомився...
    А може зломився?..

    Розтинаючи тишу нiчну,
    серенада кохання лунає
    i цiлунки лунають смачнi,
    та мене вже немає...
    Хто знає? -
    де проходять новi сiячi?

    Там проходять,
    там сiють,
    там топчуть...
    Мертвим очi закриють? -
    хто зна?

    Я не сплю,
    я не вмер -
    я стомився...
    І погода надворi
    сумна...


    Рейтинги: Народний 5.29 (5.15) | "Майстерень" 5.25 (5.21) | Самооцінка 4
    Коментарі: (10)


  5. Жорж Дикий - [ 2007.02.22 19:52 ]
    ТРЯСЦЯ...

    Так мрiялось -
    не так збулося.
    Хотiв добра -
    а все на зле.
    Спустився морок,
    стало пусто.
    I це не те,
    i все не те.

    Тиняюсь, б'юсь,
    шукаю русло.
    Пiрнаю вверх,
    пiрнаю вниз...
    Та бачу тьмяно,
    бачу мутно,
    або триптих,
    або стриптиз.

    Пiд три чорти!
    За жовтi грати!
    Куди завгодно:
    в Рай чи Ад!
    В життя немає
    сенсу грати -
    бравурний
    корчити
    парад.

    Сьогоднi мудрий -
    завтра блазень.
    Було кохання -
    i нема.
    Шукаєм правди,
    щоб брехати...
    Кровавого розлить
    вина...

    Берiть, напийтесь,
    захлинiться!
    Творiть жорстоке
    ремесло!
    І вiдiйдiть -
    i подивiться,
    як щастя
    в горе
    завело.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" 5.5 (5.21) | Самооцінка 4
    Коментарі: (6)


  6. Олена Галат - [ 2007.02.22 16:38 ]
    Даная


    Ты приходил песком и засыпал мне руки
    Глаза и окна, стены и слова
    Я для тебя спою и стон сладчайшей муки
    Нам прозвучит как гимны Рождества.

    Дай мне войти в твой сон с текстурою пустыни
    С колодцами без влаги и без дна
    И я пойму тебя и я приму отныне
    Целительство твое – с тобой прекрасна тьма.

    Ты собираешь свет от многих полнолуний
    А я ступаю вслед движению Луны
    Но принося ко мне плоды своих раздумий
    Не опускай высокий тон струны.

    Не отпускай меня – я слабое созданье.
    Куда несет опять движение песков…
    Насилие твое нежнее созиданья
    Я буду наблюдать смыкание оков.

    Безумия всегда так много и так мало
    Как охры для песка и кобальта для сна
    Я для тебя спою откинув покрывало
    И ты забудешь все – со мной прекрасна тьма.


    Рейтинги: Народний -- (4.17) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:


  7. Ежені Цибулько - [ 2007.02.22 16:56 ]
    під ковдрою.
    ти дзвониш
    вночі
    таким тихим голосом
    тоненьким
    роздираєш мені вуха
    і мозок
    я лежу вся в крові
    але щаслива,
    дуже,
    під ковдрою,-
    тут темно.


    Рейтинги: Народний 5 (4.56) | "Майстерень" -- (4)
    Коментарі: (1)


  8. Юрій Лазірко - [ 2007.02.22 16:22 ]
    Відхід
    Загнеться час - загасну сам не свій,
    По мідяку на око ляже спокій.
    Живця вірветься дзвонів перебій
    І стане лунко, де було глибоко.

    Останні пригошні повітря, з губ
    Життя збере притоптані суниці...
    І по-клітинно просякнеться труп
    Порожністю тілесної божниці.

    У згустки пам`яті зіб`ється шлях,
    Прославши подих з першого в останній.
    Обітниця розшиє на губах
    Симптоми потойбічного мовчання.

    Труни торкнеться ближнього теплінь,
    У спогад хусточка сльозу сховає.
    Погрузне тлінь, де споконвічна тінь
    Розстелиться в рядках "Тут спочиває..."

    Зацвяхне серце в стуці молотка,
    Два метри, яма, опуски, лопата.
    І буде сипатись життя в грудках...
    Так пригортають лиш земля та мати.

    22 Лютого 2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (15)


  9. Захар Мозок - [ 2007.02.22 15:08 ]
    Вавилон
    Упевненість, що шлях веде кудись
    увись до раю на землі, у душах -
    людей загубить. Друже, придивись:
    вже тоне суша.

    А ти бредеш, неначе неживий,
    не маєш пари - на ковчег не візьмуть.
    Повторюєш лише: "О, Боже мій,
    не дай загинуть!

    Не дай повірить серцем в Вавилон
    у вежу, що впирається у хмари!"
    Шляху звивається німий бустофедон,
    не смисл - забави.

    Простіть мені. Я не тримаю зла
    ні на кого. Боюсь лише, що сон це,
    і що на всіх не вистачить тепла,
    як змерзне сонце;

    що не відчути погляду Творця,
    і рух зірок зупинеться навколо;
    що огорне і душі, і серця
    одвічний холод.

    Боюсь, що знову незбагнений Хтось
    віддасть тендітний Рим кривавим готам.
    Що ми йдемо, як йшов колись Христос:
    Голгота.


    Рейтинги: Народний 4.75 (5.2) | "Майстерень" -- (5.15) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  10. Ольга Свічка - [ 2007.02.22 14:13 ]
    ПРИВОРОТ-ТРАВА
    Нічки темної чекала
    Та й не спала
    Приворот-траву шукала
    На Купала...
    Між кущами продиралась,
    Не боялась,
    Тихо каялась-винилась,
    Сповідалась:
    «Ой прости дурну дитину,
    Милий Боже,
    Та без нього вже несила,
    Вже не можу».
    Ой коротка нічка темна
    На Купала...
    Не даремно, не даремно
    Я не спала.
    Та й знайшла чарівне зілля
    При дорозі.
    Зачарую я собою
    Світ небозі.
    Вже не буде наді мною
    Насміхатись,
    Вже не буде говорити –
    Одвертатись.
    Обітру чоло травою
    Перед милим,
    То й ходитиме за мною,
    Як причинний...
    ...Як уздріла його зраня –
    Побіліла,
    Руки втомлені додолу
    Опустила...
    Я не хочу його зіллям
    Чарувати.
    Не кохає – то й не буде
    Вже кохати.
    Я піду високо в гори,
    В полонини,
    Там поплачу-посумую
    За єдиним.
    Там згадаю тихо те,
    Як він сміється...
    Гірко серденько заплаче
    Та й заб"ється.
    Приворот-траву кропитиму
    Сльозою...
    Десь сміється мій коханий
    Наді мною...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.12) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (4)


  11. Євген Ковальчук-Ожго - [ 2007.02.22 14:27 ]
    Містечковий шизоїд

    По одному підходячи за сібазоном
    Ми знайомилися, ішли дні,
    Всі козявки у жовтому домі бунтують,
    Але я удаю, що ні.
    Хтось надіне з картону маски,
    Зірве бірки, зліпить горбатого,
    Вип’є чачи, всміхнеться, як мачо,
    Хтось напише собі, хтось накрапає…

    Я ж тут, я з вами, камінці
    І всюдисущиї мурахи,
    Хробак, мій милий логопед.

    Мовчання - золото природи,
    Ми лиш її вонюча брага,
    Що ллється в небо несвободи.

    весна 2001 р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Євген Ковальчук-Ожго - [ 2007.02.22 14:49 ]
    Містечковий параноїк

    знаю знаю
    це ви вчора приходили
    сказали моїй жінці
    будь-ласка
    мої закінчились сірники
    чи нема у вас коробочки
    я вам принесла сирників [за це]
    знаю знаю
    це ви стояли сьогодні
    на зупинці
    (не на тій що у суботу
    на тій
    ви стояли на позаминулому тижні
    здається у четвер
    чи вівторок
    а на тій що ви стояли у середу
    пам’ятаєте
    тоді дуже погано ходила дев’ятка)

    знаю знаю
    це ви сміялися
    коли я проходив поруч
    тендітної білявки
    хоча можливо
    то був широкоплечий брюнет
    знаю знаю
    це ви дзвонили
    паскудно дихаючи у слухавку
    пам’ятаю
    а як же
    тоді ще телевізор замовк
    у
    нашому маленькому місті
    іноді
    вимикають світло
    знаю знаю
    це ви бажали
    угнати асфальтовий каток
    точно
    я ні з ким вас
    не сплутаю
    знаю знаю
    ЦЕ ВИ СКАЗАЛИ БУДЬ-ЛАСКА МОЇ ЧИ Я ЗНАЮ
    ЦЕ ВИ НА НЕ НА ВИ ЗДАЄТЬСЯ ЧИ А ЩО
    ПАМ’ЯТАЄТЕ ТОДІ ЗНАЮ ЦЕ ВИ КОЛИ БІЛЯ
    ТЕНДІТНОЇ ХОЧА ТО ЗНАЮ ЦЕ ВИ ПАСКУДНО
    ПАМ’ЯТАЮ А ТОДІ НАШОМУ ІНОДІ ВИМИКАЮТЬ
    ЗНАЮ ЦЕ ВИ УГНАТИ ТОЧНО Я НЕ ЗНАЮ

    червень 2001 р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  13. Наталка Сріблянська - [ 2007.02.22 08:07 ]
    Листочок
    Маленький дубовий листочок
    Прокинувся раз навесні,
    Поглянув на сонця клубочок
    І серце віддав цій порі.

    Він ріс, мужнів й красувався,
    Із дощиком літнім дружив.
    Він світ розумів й дивувався,
    Що люди не бачать цих див.

    А потім, десь вітер з"явився
    І осінь на крилах приніс.
    Листочок так жити втомився -
    Він вирішив кинути ліс.

    Звільнився з "кайданів" дерева,
    І миттю злетів в небеса.
    Не знав, що на гору Хорива
    Зима поглядає скоса.

    Маленький дубовий листочок
    Заснув назавжди на землі.
    Звернувся цу чорний комочок,
    Й назавжди пропав у пітьмі.


    Рейтинги: Народний -- (4.71) | "Майстерень" -- (4.53)
    Прокоментувати:


  14. Ежені Цибулько - [ 2007.02.22 01:48 ]
    коли?

    Коли сонце відображається
    у чиїхось очах
    я весела
    і теж шукаю сонця
    і воно розсипається в мене по носі
    та по щоках
    маленькими сонячними плямочками
    коли ж в очах немає нічого
    я надягаю окуляри
    щоб не дай Боже застудитись цим
    і коли нарешті
    я зможу не витрачати гроші
    на нові окуляри
    коли?
    Якщо це вже 18 років так..


    Рейтинги: Народний 5 (4.56) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:


  15. Ярослав Нечуйвітер - [ 2007.02.22 00:23 ]
    ***
    О, панно Анно!
    Панно Анно!
    Для Вас сьогодні сонце встало рано,
    А солов’ї співали на світанку,
    Щоб побажати радісного ранку!
    О, панно Анно!
    Панно Анно!
    Погляньте, як надворі гарно!
    Всміхніться,
    адже ранок цей – для Вас!
    Подарувати хоче Вам світанок
    Мільйони справжніх, росяних прикрас!
    Всміхайтеся,
    Усі вони - для Вас!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (22)


  16. Сянька Радомська - [ 2007.02.21 23:01 ]
    Полюби
    Стиглі грона калини
    Білий сніг запорошених айстр
    Відшукай - я звичайна людина
    Затавруй поцілунком печаль.

    Відімкни свої очі назустріч
    Загорнися у небо думок
    Не жени, не кидай своє серце
    Розплети цей, з полину, вінок.

    Усміхнися, пробач їм з росою
    Жити важко, померти – дарма
    Ти злети і розбийся грозою
    Полюби, як любила вона…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.21) | "Майстерень" -- (5.07) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  17. Золота Жінка - [ 2007.02.21 23:49 ]
    Тема №5
    Котячі любощі затихли, врешті-решт,
    І тьмяний місяць завітав до спальні...
    Кохай мене навально і повально,
    І аморально- як зумієш - теж.

    І ще, і ще... І та пророча мить,
    Коли вже місця мало у квартирі...
    Моя білизна відлетить у вирій
    (та бог із нею, хай собі летить!)

    Шерше ля фам, бонжур, мон шер, шарман,
    До ранку розмовляли по-французьки,
    Дифтонги розбивалися на друзки,
    Текло мовчання і скрипів диван...

    І простирадла - як в бою знамена,
    Бо в тілі - ти, і поза тілом - ти...
    Як ми любились... довго і шалено...
    Нам заздрили сусіди і коти...


    Рейтинги: Народний 5.69 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (12)


  18. Сянька Радомська - [ 2007.02.21 23:20 ]
    * * *
    Запуцовані вікна
    у старій кав’ярні
    твоє скупе «дякую»
    кинуте мені під ноги
    наче милостиня
    убогій.
    Вмієш гадати на кавовій гущі?
    поглянь туди, колись
    там була любов,
    тепер – зневага?
    Мереживна шапка офіціантки,
    широка таця
    і ледь прочинені ставні –
    тягне холодом і ти загортаєш мене
    у знайдену хустку.
    Це так цинічно:
    і усмішка
    і подих,
    і годинник, на який ти крадькома поглядаєш.
    Та одного ти не передбачив
    … грюкнувши дверима
    я залишила тебе, допоки ти
    мовчав,
    калатаючи в горняті
    холодну каву…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.21) | "Майстерень" 5 (5.07) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  19. Катя Нагайчук - [ 2007.02.21 20:12 ]
    Самотність
    До мене прийшла самотність,
    Самотність моєї душі,
    Та я не радію, натомість,
    Я пишу болючі вірші.
    Нема ні промінчика світла,
    Ні крихти кохання-тепла,
    А в серці лиш крига розквітла,
    Настала холодна зима...


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.03) | "Майстерень" -- (5.11) | Самооцінка 3
    Коментарі: (1)


  20. Любов Вороненко - [ 2007.02.21 20:36 ]
    Світло й тінь
    Світло й тінь
    На папері–бруківці
    Перші сльози
    Початок дощу
    Древні мури мовчать
    Ніби німці
    Не прощаю
    Але відпущу
    Алегорія
    Глибоко в серці
    В кожнім камені
    Притча віків
    Я любила тебе
    Та, здається
    Ти закоханий був
    Лиш у Львів
    Світло й тінь
    Зачаровані брами
    Скло й кераміка
    В формі душі
    Під ногами
    Чужі епіграми
    Розмивають
    Холодні дощі
    Ще горнятко
    Пахучого трунку
    Ще півподиху
    Ще півсльози
    Все, що хочеш
    Окрім поцілунку
    Ти у мене
    В цю мить попроси
    Це не дощ
    Це твої акварелі
    У кав’ярні
    Навпроти дверей
    Світла й тіні
    Холодні пастелі
    У безодні
    Травневих ночей


    Рейтинги: Народний 5 (5.35) | "Майстерень" 5 (5.27) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  21. Олександр Єрох - [ 2007.02.21 18:53 ]
    Де ви, друзі битв лихих
    Де ви, друзі битв лихих,
    Де ви, лицарі сміливі,
    Побратими днів важких,
    Козаки мої кмітливі?
    Де ви друзі, де ви, де?
    Чи живі ви, чи здорові?
    Пам’ять знов мене веде
    У години світанкові.
    Знов корогви полкові
    Вільний вітер розвіває,
    Січові ідуть полки,
    В довгих списах сонце сяє.
    Крутить вуса кошовий:
    Погуляємо, панове,
    З Богуслава джура мій,
    Вже везе вино медове.
    Ще й бомбарди вогняні
    Серпентини та гуфниці
    Без гармати на війні,
    Як у спеку без криниці.
    Шаблю, панночку свою,
    Я з собою взяв гуляти
    І рушницю дорогу
    Не залишив друзі в хаті.
    Чисте поле то наш дім,
    Наше війско - то родина,
    Як синам кажу своїм
    Батьківщина в нас єдина!
    Вірю в вас мої сини
    Разом й чорта подолаєм,
    Раз не можна без війни,
    То ж давайте, погуляєм!
    Славний був наш кошовий,
    Став би гетьманом панове,
    Наче келих золотий,
    В поле впав козак шовкове.
    Похилилася трава,
    Вийшла мати виглядати,
    Вийшла жінка удова,
    Вийшли горе зустрічати.
    Де ви, друзі битв лихих,
    Де ви, лицарі сміливі,
    Побратими днів важких,
    Козаки мої кмітливі?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.16) | "Майстерень" 5.5 (5.15)
    Коментарі: (2)


  22. Сергій Дяків - [ 2007.02.21 15:08 ]
    ***
    Як Грім вбиває Тишу серед ночі,
    Як Хвиля в морі Скелю розмива,
    Так Серце мучать твої Очі
    І ранять боляче Слова.


    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.02)
    Коментарі: (2)


  23. Сергій Дяків - [ 2007.02.21 15:10 ]
    ***
    Ніч вже закрила Сонечко ясне,
    В обрії тихім День уже гасне.
    Місяць зійшов на свій п'єдестал,
    А Зорі навколо зібрались на бал.


    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.02)
    Прокоментувати:


  24. Валентин Дяченко - [ 2007.02.21 15:49 ]
    ***
    Зів'яла Трояда!
    У вазі стоїть,
    Немов таємницю у собі таїть.

    А за вікном хлюпочуть краплинки,
    Чогось величезного маленькі частинки,
    Чогось нездійсненного діти малі
    Із неба тікають в обійми землі.

    Годинник стукоче,
    Біжить десь у даль.
    Мою він забрати хоче печаль!


    Рейтинги: Народний -- (4.73) | "Майстерень" -- (4.92)
    Коментарі: (1)


  25. Остап Лапський - [ 2007.02.21 14:11 ]
    * * * 231,Києву з Варшави
    З нагоди кандидування: на лауреата?!

    Світу шмат я обходив,
    бував то там, то там,
    смутило-тішило мене то те:
    то те?!

    Впереміжку являлись
    щастя і біда,
    але до рідного гнізда:
    любов не пропадала?!

    Внутрішньою заметіллю
    стежку до висот
    в мені: не занесло?!

    Не замете й завія зовня:
    у ходьбі настояну
    духовність?!

    Den des Ukrainers geistigen Wert?!
    8 лютого, В-ва 2004

    Джерело


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.22) | "Майстерень" -- (4)
    Коментарі: (2)


  26. Юльця Венчур - [ 2007.02.21 13:06 ]
    Реквієм по мрії
    Вхопити б пір’їну від синього птаха
    Торкнутися щастя хоч лівим мізинцем
    Спустити курок, попрощатись зі страхом
    І зайняти чергу на місце під сонцем
    Не будемо грати в російську рулетку
    Ми ігноруватимем будь-які знаки
    Я з глини зліплю нам обом статуетку -
    І будем радіти й складати подяки!
    Розстріляних нами буденних проблем
    Не буде ні в каві, ні в дУші, ні в крані
    Ми візьмем відпустку й махнем в ФШМ
    Там будуть нові, але досі незнані
    Привезений з Вегаса синій жетон
    На пачку цигарок собі розміняю
    А втомлений часом, старий грамофон
    Нам реквієм тихо по мрії заграє…


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.22) | Самооцінка 5
    Коментарі: (6)


  27. Золота Жінка - [ 2007.02.21 11:51 ]
    Експресивне...
    Все! Доста! Схаменися. Я простила.
    Це доля нам розлуку замісила.
    І напекла коржів. У добру путь!
    Забудь мене. Забудь мене. Забудь.

    Все сказано. Все зібрано. Все сплакано.
    Моя печаль на сукню воском капає.
    Все сплачено. І в цьому вища суть.
    Не гудь мене. Не гудь мене. Не гудь.

    Банально. Нежиттєво. Неоправдано.
    Два горла джгутом болю перетягнуто.
    І совість стоплямиста, ніби рись…
    Приснись мені. Приснись мені. Приснись.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" 5.25 (5.52)
    Коментарі: (5)


  28. Ванда Савранська - [ 2007.02.21 01:46 ]
    Лютий
    Теплішають зорі, примружують очі,
    Вода із-під льоду весняно дзюркоче.

    Ніяких ще квітів, бруньки іще сонні,
    Та в лютому вітер вже пахне, як спомин,

    Як спомин бентежний, як подих натхнення.
    У небі безмежнім – весняні знамення.


    Рейтинги: Народний 5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (2)


  29. Ванда Савранська - [ 2007.02.21 01:01 ]
    * * *
    Шукаю назву – і даремно.
    Поезія – чуже ім’я.
    І не почую слово я,
    Що сплинуло в століття темні.

    Коли мій пращур в берег вийшов
    Стрічати сонце і життя,
    І серце славило буття, -
    Як звалося це? Пісня? Вірші?
    2007


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (5)


  30. Мар'яна Максим'як - [ 2007.02.21 00:47 ]
    Безсоння із вишневим тютюном
    Мені не спиться. Стукає безсоння
    З вишневим тютюном...
    І курить люльку
    В мене за столом.
    Ми п’ємо літо із бездонних чарок.
    Я наливаю. Після суперечок, сварок
    Я вже пліткую про
    Чужі провини
    Думки
    Слова
    Показую світлини

    А потім... блим!



    Безсоння заглядає в ліжко
    І я соромлюсь роздягатись. Ніжно
    До ранку я отак мовчання ріжу.
    Безсоння позіхає мляво
    І залишає мені трохи кави.
    Кориці б ще... і цигарок
    Чи може поцілунок?

    Крок...

    Фарбую губи, швидко одягаюсь.
    Пробач мені, що зрання не кохаюсь...


    Рейтинги: Народний 5 (4.68) | "Майстерень" 5 (5.07)
    Прокоментувати:


  31. Мар'яна Максим'як - [ 2007.02.21 00:31 ]
    поговори зі мною
    залишилось так мало кроків
    до кінця
    поговори зі мною
    ні, пробач, то не сьогодні
    ще стільки справ

    листи мовчать і дихають
    у спину
    дні
    поговори зі мною
    ні
    давай на завтра

    у вікнах плаче чиясь тінь
    я набираю номер телефону
    твій
    поговори зі мною
    стій!

    залишилось так мало кроків
    до
    кінця
    мене

    поговори зі мною
    ще


    Рейтинги: Народний -- (4.68) | "Майстерень" -- (5.07)
    Прокоментувати:


  32. Віталій Круглов - [ 2007.02.20 21:11 ]
    ***
    Незведені кінці — не вірити й прощати…
    Обірваний мій сніг над сміхом потерчати.
    Поетові синці від немовчання — злоті,
    початок і кінець для того, хто не проти.

    У кожному з облич є пауза розмови,
    є імені дощі, де босим тепло бігти
    по вулицях душі і падати…
    І знову…
    Втікатимеш од тих, кого любить не зміг ти.

    Розстріляний фасад, і рани з вікон світять,
    невже отак і ми — як яблука із віття,
    не в змозі зачекать, утиснуті в минуле…
    Дві миті до землі…
    Мов осінню війнуло…


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  33. Юрій Кондратюк - [ 2007.02.20 20:27 ]
    Фінал спектаклю
    (дзеркало в моїй гримувальній)

    під ранок прокидаюсь і не сплю
    в задусі надоїдливих думок
    та вкотре день мені дає урок
    я скаженію, навіснію, злюсь

    я все не вірю, що усе не так
    я злюсь на себе (а на кого ж злитись)
    то хто ж примусив дзеркало змінитись
    що скільки не стараєшся дивитись
    а сам себе у нім не впізнаєш

    отой старий, що дивиться на мене
    то ще не я, але, але, але…
    і хоч життя, здається, не мале
    та схоже на трагічну сцену…


    Рейтинги: Народний 5 (5.28) | "Майстерень" -- (5.09) | Самооцінка 6
    Коментарі: (7)


  34. Ольга Свічка - [ 2007.02.20 20:02 ]
    КІШКА
    Я – кішка.Сиджу на дереві.
    Дивлюсь на захмарене небо.
    Обережна до ниточки нерву.
    Не чіпайте мене. Не треба.
    Я – кішка. Навколо – собаки.
    Метушня якась піді мною….
    Я ж читаю на небі знаки,
    Я впиваюсь небом до болю!
    Я – кішка. Мені не важливо,
    Що про мене казатимуть миші.
    Я на дереві. Я – щаслива.
    Лиш бракує краплиночки тиші.
    Я – кішка. Якщо мені сумно,
    Я гуляю вночі дворами.
    Ви це знаєте. Ви – розумний.
    Ви мене вже чекали ночами…
    Я – кішка. Я хочу любові.
    Я люблю, коли тепло і сухо.
    І тоді я обовязково
    Муркотітиму Вам на вухо….
    Але зараз я так високо!
    А любов Ваша – нереальна…
    І тому я така жорстока.
    І тому я така печальна.


    Рейтинги: Народний 5 (5.12) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (9)


  35. Олександр Єрох - [ 2007.02.20 19:45 ]
    Наша марка
    За столи хутчіш сідайте
    Та й по повній наливайте,
    Бо і бідні і багаті,
    І вусаті, і чубаті,
    Працьовиті та ледачі,
    Чи у місті, чи на дачі,
    На городі, чи у полі,
    Біля річки босі й голі,
    Чи у кума, чи у свата,
    У невістки, чи у зятя,
    Чи у тещі на світанку,
    Невагаючись із ранку,
    П’ють прозору, дивну й чисту,
    Прохолодну та іскристу
    І таку, немов сльоза!
    Хто сказав із вас вода?
    З ранку, кажете, буває
    Кум відро перехиляє
    І джерельну воду п’є?
    Кум ваш може й не таке!
    Ви на кума не дивіться,
    Так робити не годиться,
    Куме, йди до нас сюди,
    Відірвись ти від води!
    Ось тобі горілки чарка,
    Самжене то наша марка,
    Тож підтримай куме нас,
    Самжене найвищий клас!


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (5.15)
    Прокоментувати:


  36. Золота Жінка - [ 2007.02.20 19:49 ]
    Весна...
    Весняного проміння променад:
    Не дихати, не пити алкоголю.
    Візьми мене в неволю, мій королю -
    І я вже не повернуся назад.

    Цей зорепад! Лови, хапай у жмені!
    Ця дика млість, ця Пісня над Пісень...
    Іван пастушить олені Олені,
    А ти мене пастушиш день у день.

    І ніч у ніч. І ніжності налито
    По вінця, по зав"язку, по межу...
    Весняним дивом вкутана, лежу...
    Зимою буде син. А завтра - літо...


    Рейтинги: Народний 5.45 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (5)


  37. Галина Гордасевич - [ 2007.02.20 18:21 ]
    ЩАСЛИВА БДЖОЛА
    Коли у Києві ховали Чорновола, –
    У місті, сповненому пам’яті віків, –
    Печальні люди сходились довкола
    І несли сотні, може й тисячі вінків.

    Жінки ридали: – Вбили, ой, убили!
    Чоловіки стискали кулаки,
    А над юрбою сині, жовті, білі
    Пливли вінки.

    І перша бджілка вилетіла з вулика –
    Її послала в світ бджолина рать.
    А тут же того цвіту повна вулиця!
    І стала бджілка свій нектар збирать.

    Сльоза у когось в оці золотіла,
    Дзвеніли дзвони, аж земля гула,
    А бджілка все летіла і летіла –
    Вона одна щасливою була.

    30 березня 1999р., Київ


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.64) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (3)


  38. Галина Гордасевич - [ 2007.02.20 18:47 ]
    * * *
    Над труною Славка* говорили не ті,
    Що зустрілись йому в молодому бутті,
    Довгі роки з ним поруч були у житті,
    З ним долали провалля й урвища круті.
    Розгубились вони... А в життя суєті
    Приліпились до нього не ті, ой, не ті!
    І були їх слова і фальшиві й пусті.

    * Вячеслав Чорновіл

    30 березня 1999р., Київ


    Рейтинги: Народний 5 (5.64) | "Майстерень" 4.75 (5.4)
    Коментарі: (3)


  39. Олександр Єрох - [ 2007.02.20 17:15 ]
    Як весело біжить струмок
    Як весело біжить струмок
    І сонце в хвилях сяє,
    Дугою вигнутий місток
    Два береги єднає.

    Праворуч ліс густий стоїть,
    Ліворуч - луг зелений,
    Між вербами струмок біжить
    Всміхаючись до мене.

    А теплий вітер у траві
    Здіймає тихі хвилі,
    Вплітає в трави запашні
    Ромашки білі-білі.

    Спішу до тебе знову я,
    Іду моя кохана,
    Зі мною усмішка твоя
    Квітуча та весняна.



    Рейтинги: Народний 5.17 (5.16) | "Майстерень" 5.5 (5.15)
    Коментарі: (3)


  40. Мартин Сирота - [ 2007.02.20 15:10 ]
    ***
    Я радий, що ти в мене є!
    Ти зірка в моїй вічній ночі,
    Ти сонце, повітря моє,
    Ти мої заплакані очі,
    Ти блискавка, вітер, вогонь,
    Життя на пустій вертикалі,
    Тепло непізнаних долонь,
    Усмішка у моїй печалі,
    Ти виклик, ти пекло і рай,
    Ти подих весняного квіту,
    Собі розчинитись не дай,
    В недосконалості світу!
    Ти небо на моїх руках,
    Ти сонце, повітря моє…
    Хоч лише у моїх думках…
    Я радий, що ти в мене є!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.18) | "Майстерень" 5.25 (5.07)
    Коментарі: (2)


  41. Валентин Дяченко - [ 2007.02.20 15:14 ]
    ***
    - На грані Смерті і Життя
    Стоіть Душа моя!
    Жити?
    Чи померти?
    Біль із серця стерти?
    А може залишитись,
    щоб Любові добитись
    Від тих кому зробив добро я?
    Живи Любов-Душа моя!


    Рейтинги: Народний 5 (4.73) | "Майстерень" 5 (4.92)
    Коментарі: (3)


  42. Ірина Заверуха - [ 2007.02.20 14:55 ]
    ***
    Пробивається сонце крізь вії очей заплющених
    Лоскоче зіниці і сни проганяє твої...
    Знаєш, коханий, що сонце не любить засмучених
    Подивись, як танцює проміння його на столі.

    Подивись, як пливе над дахами гаряче золото,
    Що дорожче усіх недобутих каратів землі.
    Перехожі купаються в ньому, стають прозорими
    І пливуть по асфальту велично, немов кораблі...


    Рейтинги: Народний 5 (5.21) | "Майстерень" 5 (5.16)
    Коментарі: (1)


  43. БудьЯка Дівчина - [ 2007.02.20 13:31 ]
    прощання
    Чиста осінь, не терпи образ!
    Ми, як ти, не винні ні у чому!
    Не скажу, що це останній раз,
    Він не спише на життєву втому,
    Зрозуміє слово "назавжди",
    Поцілує очі заметілі...
    Виправдати можеш тільки ти,
    Ми ж у тому не такі умілі...
    Зрештою, це знову "я" і "я".
    Ляльки дві з зашитими ротами.
    Повільніше вертиться земля
    І коротші все гудки дротами...


    Рейтинги: Народний 5 (5.1) | "Майстерень" 5 (5.08)
    Коментарі: (2)


  44. БудьЯка Дівчина - [ 2007.02.20 13:13 ]
    все, що є
    Тримайся за нитку,бо це - все, що є.
    Тримайся за вузлики з поглядів, слів...
    Порвати ще встигнемо,сонце моє,
    Ще б хоч назбувати для пам'яті снів!
    Не треба на завтра, бо може й нема...
    Не треба одразу чотири шарфи...
    Вдвох, зрештою, краще, ніж сам і сама...
    Та й гірший роман від, начесно, строфи...


    Рейтинги: Народний 5 (5.1) | "Майстерень" 5 (5.08)
    Коментарі: (1)


  45. БудьЯка Дівчина - [ 2007.02.20 13:45 ]
    а зможеш...
    Дивитися можу новини - і все.
    А згадки про тебе і музика – вибач…
    Любов не врятує й, мабуть, не спасе
    Шампунь, диво-йогурт, тарифи і риба…

    Боюсь захворіти на дешевизну,
    На не унікальні слова і учинки...
    Боюсь не того, що без тебе засну,
    Боюсь біля тебе не іншої жінки -

    Боюсь, що прокинуся, наперекір,
    Що марно у серця зупинки просити.
    Боюся, що скажу: кохаю, повір,
    Й найбільше, що зможеш без мене прожити

    А зможеш, напевне…


    Рейтинги: Народний 5 (5.1) | "Майстерень" 5 (5.08)
    Коментарі: (3)


  46. Любов Вороненко - [ 2007.02.20 12:13 ]
    Скінчився дощ...
    Скінчився дощ…
    чудові акварелі
    У сутінках ховає тепла ніч…
    В міжгір’ях снів так п’янко пахне літо
    І терпне слово на вустах твоїх
    І мить збігає І немає нас
    Дорога щастя на твоїй долоні
    Ще не скінчилась…
    Крапельки роси на серце впали…
    Ланцюги червоні
    Вже пов’язали ніч
    І день новий
    Вже дивиться на нас
    Крізь призму часу
    І загадковість у твоїй душі
    Ще не розгадана ніким
    В дорогу кличе
    На аркуші життя
    Твоє обличчя
    Не розпізнати поряд Із моїм …
    Ще на губах
    палає поцілунок
    - гарячий слід розлитого вина
    Ще пахне ніч, але тебе нема
    Лише любові непоборний трунок
    Що шаленіє у серцях
    Ще й досі
    Так щедро розливає тепла осінь…
    Скінчився дощ,
    але тебе нема…
    І ніч стекла до ніг моїх сльозою
    Перемішавши спогади з любов’ю.


    Рейтинги: Народний 5 (5.35) | "Майстерень" 5 (5.27) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  47. Любов Вороненко - [ 2007.02.20 12:49 ]
    У старій кам’яниці
    У старій кам’яниці,
    з виноградом і дикими рожами
    З дерев’яними сходами
    І зеленим плющем у дворі
    Проживаєш мій ти
    Добираєшся тими дорогами
    На які нам не вдасться
    Одночасно ніколи зайти.
    На одному шляху
    Ми сьогодні зустрілися різними
    І тому у твій дім
    Поцілунок мій не долетить
    Проростемо колись
    У подвір’ї ми квітами пізніми
    Але наше життя
    Вже на жаль промайне і згорить.


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.35) | "Майстерень" 5 (5.27) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  48. Сянька Радомська - [ 2007.02.20 12:53 ]
    Сокровенне
    Хотілось бути сильною. Авжеж
    Щасливою хотілося. Аякже
    Під ґвалт Життя уже й не добереш
    про що тобі, те кляте серце каже.
    Н. Давидовська


    Ти втікаєш
    Сама від себе
    Проти вітру
    В обійми неба
    Падаєш
    Простору грати
    Вже не в силах
    Тебе тримати
    Ти спішиш
    Ти сама хотіла
    Вже душа
    Залишає тіло
    Їм у парі було
    Мабуть тісно
    Не дарма всі казали
    Різні
    Не такі як у всіх
    Зазвичай
    Хто ж міг бачити
    Душу в обличчя
    Зрозуміти її
    Бажання
    Вільний простір
    Дорога остання
    Пролягла
    Від землі до неба
    Ти втікаєш
    Сама від себе…


    Рейтинги: Народний 5.21 (5.21) | "Майстерень" 5 (5.07) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  49. Юльця Венчур - [ 2007.02.20 12:58 ]
    Незрячому
    Ти любиш цей світ на дотик
    Вдихаєш його аромати
    Слухаєш музику вітру
    Ти знаєш, що значить кохати
    Я візьму тебе попід руки
    Відкинеш все зайве набік
    Відчуємо ритм вулиць
    І злиємось в міста потік
    Не бійся, тебе не залишу
    Без захисту поміж людей
    Тобі допоможу збагнути
    Хоч крихту незнаних алей
    Ти носиш тягар за плечима
    А струни душі грають скерцо
    Дарма, що не бачиш очима
    Ти вмієш побачити серцем


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.27) | "Майстерень" 5.25 (5.22) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  50. Ярослав Нечуйвітер - [ 2007.02.20 01:25 ]
    ***
    ...А коли сонце обрію торкнеться -
    вечірня тиша ляже навкруги.
    Згадай мене -
    і серденько заб'ється,
    ріка чуттів покине береги...
    Відчуєш ти -
    у світі є щось Вище.
    Тобі його у серце переллю.
    Нехай навкіл
    негода люта свище -
    Я на душі твоєї попелищі
    посію зерна
    в теплу ще ріллю...


    Рейтинги: Народний 5.4 (5.49) | "Майстерень" 5.25 (5.48)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   ...   1729   1730   1731   1732   1733   1734   1735   1736   1737   ...   1829