ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч

Охмуд Песецький
2026.03.29 18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.

За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,

Євген Федчук
2026.03.29 18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а

Володимир Ляшкевич
2026.03.29 14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.

Борис Костиря
2026.03.29 13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.

Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха

Юрій Гундарів
2026.03.29 12:58
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

хома дідим
2026.03.29 10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять

Юрій Гундарів
2026.03.29 09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод

В Горова Леся
2026.03.29 08:56
Горіхи розпустили чорні крила
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2026.03.29 07:10
Години, дні, роки без тебе,
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.

Олена Побийголод
2026.03.29 06:53
Цезар Солодар (1909-1992; народився й провів юність в Україні)

Принесли у землянку посилку –
    й мов дихнуло чимсь близьким.
І на серці заграла сопілка,
    і згадався рідний дім...

        Бо відправлення поштове –

Артур Курдіновський
2026.03.29 02:44
Тривога в серці. Морок. П'ята ранку.
В домівках - темні вікна, душі сонні.
Лягла на білосніжне підвіконня
Симфонія кривавого світанку.
Було замало власного вікна -
Хотілось охопити ціле місто...
Крик вирвався з грудей: "Війна! Війна!"

Володимир Бойко
2026.03.28 23:30
Якщо довкола тебе крутяться пройдисвіти, це ще не означає, що навколо тебе обертається Земля. Кожен інший лікар повинен поставити інший діагноз. Думка поперек звички, мов кістка поперек горла. Що зверху сплило, те хвиля і виносить. Інвалідам п

Тетяна Бондар
2026.03.28 18:53
коли весна як осінь
і зупинився час
небесні коси косять
все більше нас із нас
і сивина як просинь
і небо як рілля
і зоряно голосить
душа за кожним я

Іван Потьомкін
2026.03.28 17:58
Ти ще єси і хліб їси насущний,
Та, мов павутина, висить життя майбутнє,
А хочеться ж на світі цім іще пожить, хоч сили тануть,
Тож молиш Господа, щоб день оцей не був останнім,
Бо ж стільки ще не звідано довкола див:
Не уторопав, про що ворк

Охмуд Песецький
2026.03.28 15:30
Ми зараз - як пуритани
Живем у розлуці нашій.
Молімось - і час настане,
Як вимре сердечний шашіль.

І зверне судьба на вдачу,
А серце заб'ється лунко,
Як тільки тебе побачу,

Марія Дем'янюк
2026.03.28 15:15
Сниться мені небо —
Лагідно-блакитне,
Все довкола сяє,
Все таке привітне.

Сниться мені тато,
Йдемо разом в лісі,
Сниться мені мама —

Світлана Пирогова
2026.03.28 13:38
Чи можна стерти те, що не було?
Що лиш в уяві дихало і квітло.
А пам'ять - світло,зламане на скло,
Де кожен спалах - вигадка й молитва.

Твій шепіт - чи відлуння тишини?
В уяві ти сама його створила?
Любов живе не в дотикові, - ні,

Борис Костиря
2026.03.28 12:17
Так осінь повільно відійде
У млу, невідомість, туман.
Здійсниться небачене дійство
В танку невідомих примар.

Навшпиньках відходить осінній
Казковий і лагідний дим,
Який принесе нам спасіння

хома дідим
2026.03.28 11:08
якщо бажаєте речей складніших
інтриги жодної нема отут
добропорядно уживаючи отрут
а ще римуючи сяйливе слово ніцше
ви знаєте усе що звете суть
і перекласти сподіваєтесь у вірші
але наступна рима гірше
щодо подальшої іще суцільна лють

Віктор Кучерук
2026.03.28 10:48
Мене будили вдосвіта дорослих
У сінях, чи надворі, голоси, -
І досі не забувся мамин посміх,
Коли їй зрана помогти просивсь.
Стелився шлях у світанковім світлі, -
Неслося всюди мукання корів
І чулося, як шурхотіли мітли
Та підсвинки кувікали з хлів

Юрій Гундарів
2026.03.28 09:32
Окупанти вдарили по собачому притулку «Дай лапу, друже» у Запоріжжі.Є багато поранених і загиблих тварин. Собак із травмами терміново доправляють у ветклініки…

Сирена тривогою мучить:
увага, знов небезпека!
Дрон у притулок влучив
для бездомних песик

Іван Потьомкін
2026.03.27 18:34
Там, де коняку віз підганяє,
А урядом править візник,
Де шматком арестантського хліба
Наїдаються до гикавок,
Проступає в мороці вранішнім
Повновладдям своїм пересичений
Хвіст собачий, махаючи трупом, –
Бренд Росії останніх десятиліть.

С М
2026.03.27 15:00
Ти стояла на межі свого пір’я
Політ обираючи
Усміхався я із подивом чи в силах
Помахати на прощання
Коли усе пройшло –
Се загоїлося до літа
Опісля прощань
Всі чуття що ми пережили

Артур Курдіновський
2026.03.27 14:51
З'їдає душу болісна саркома.
Круки літають. Вмерли солов'ї.
Мені це місто більше незнайоме,
Мої дороги - більше не мої.

Снують у жалюгідному апломбі
Однакові, безперспективні дні.
Я тут, неначе зомбі серед зомбі,

Юлія Щербатюк
2026.03.27 13:10
Без майбуття, о, щемна яв!
Я чую зраду в кожнім слові!
І спадної тепер любові
Для мене сяє вже зоря.

Так відлітаючи, із тим,
Не впізнавати безкінечно.
В знемозі цілувати плечі,

Борис Костиря
2026.03.27 12:33
Пробудження, немов із поля битви
Відхід в пустелю чи в рясні ліси.
Це прокидання у росі молитви,
У непорочнім сяєві краси.

Пробудження із-під руїн і горя,
Із-під уламків часу і доби.
Пробудження у буйних хвилях моря,

хома дідим
2026.03.27 07:08
у неміч кануть сни
і сяєво на сході
розвидніється ніч
понад полями дим
нездалі та цупкі
народжені до вроди
слова усе не ті
але усе ж ходім

Віктор Кучерук
2026.03.27 06:45
Казковий світ дитячого життя,
Мов потічок весняний, нетривалий,
Безрадісно пішов у небуття,
В душі зродивши паросток печалі.
Майнув, як сон, найщасливіший час
Розливів сміху і всього хотіння, -
Він, наче день, у сутінках погас,
Щоби уяву тішити

Артур Курдіновський
2026.03.27 03:35
Знову до минулого йду в гості,
Фантастичні створюю картини.
Березень. Сьогодні двадцять шосте.
Я тебе вітаю, мила Зіно!

Пам'ятаєш Харків, потім Київ?
Я не їхав! Я летів на крилах!
Невимовний сум сьогодні криє

Андрій Людвіг
2026.03.27 02:55
В рожевім кришталі
Сіяють дні і ночі,
"Мій друже, mon ami":
Говорять її очі.
Австрійська лілія
В саду версальському —
Самотня Лівія
На капищі поганському.

Мирон Шагало
2026.03.26 21:41
Це море лупасить хвилями,
дме вітром і студить пусткою.
Хтось міряє море милями,
хтось міряє лиш відпусткою.

Ти ж міряєш море мріями,
що стануть колись реальними,
з чіткими часами й мірами,

Тетяна Левицька
2026.03.26 21:15
Там немає біди, і колись не було,
ще душа не вродилася болем,
лиш безмежжя старого совине крило
блискавиця серпом гострим голить.

У отавах незайманих звуки Орфей
розсипає, а я підбираю.
Гнучі башти дерев серед тихих алей

Артур Курдіновський
2026.03.26 17:11
Випльовуючи вірш новий
В чекаючий на нього Всесвіт,
Створімо справжній буревій,
Що всі теорії закреслить!

Навіщо правила дурні
У творчій голові тримати?
Тут будуть оплески гучні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Тетяна Левицька - [ 2022.05.01 11:59 ]
    А ти ж казала, мамо...
    — А ти ж казала, мамо, добре діти,
    Що ви не бачили смертей війни.
    І як жахливо вмить осиротіти,
    Гнилу картоплю їсти й бур'яни.
    Що вам не сняться вибухи гарматні,
    Повітряні тривоги не кричать,
    Що ви заради буханця* не здатні
    На серце класти гаспида печать.
    Під мирним небом пощастило жити,
    І дякувати Богу, все в нас є —
    Блакитне море і волошки в житі,
    Зозулька щедро літечка кує.
    Садочок і альтанка біля хати,
    Мобільний інтернет ще зокрема.
    — Ой, мамо, мамо, що тобі сказати,
    Із потойбіччя бачила сама,
    Як я слізьми спиняла кровотечу,
    Що заливала кров'ю тротуар.
    І як давала пити дітям сечу, —
    І душу продавала за сухар.
    Як вибиралася, здригаючись від жаху,
    Поміж розтяжок вибухових мін,
    Шалених виродків, смердоти праху,
    Під гради з Маріупольських руїн.

    Буханець* — хліб

    01.05.2022р.


    Рейтинги: Народний 6 (6.22) | "Майстерень" 6 (6.31)
    Коментарі: (5)


  2. Сергій Губерначук - [ 2022.05.01 10:16 ]
    Каяття
    Наді мною Христос плакав…
    Я ж негідне дитя Його рук!
    Світ довкола мене – клоака
    перекреслених мною букв.
    Небеса, словеса, країни –
    я за ніч одну розкроїв
    і німі потрухи-руїни
    іменами прозвав вождів:
    тих, що різали, тих, що вішали,
    тих, що тішились, а не тішили,
    що в музеях розклали кістки
    бухенвальдської комуністки,
    а церквам розписали стіни
    стріли крові моєї дитини.
    Там за нею Христос плакав…
    Я ж її – під червоний прапор!
    Я ж її – на всесвітнє свято,
    де усім язики відтято,
    де усі, під одну гребінку,
    лиють злидні в пусту торбинку…
    Вибач, синку: не я – хазяїн.
    Боже, каюсь. Я – Кай … ні! Каїн!

    5 серпня 1990 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1) | ""Перґаменти", стор. 71"


  3. Олена Побийголод - [ 2022.04.30 22:05 ]
    Дражнилка
    Наклав мій кум
    кацапу в Zoom;

    тоді кацап -
    у свій WhatsApp,

    а вздрів тризуб -
    іще в YouTube,

    ну, й 200 грам -
    у Telegram.


    (Листопад 2021)


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)


  4. Микола Дудар - [ 2022.04.30 15:06 ]
    2022
    В церквах віднині вихідний
    У прихожан печальні лиця
    Окраса кольору війни
    Вірніше, вибач, Моровиця
    Могилки свіжих кладовищ
    Чомусь вони посеред вулиць
    Зійди вже, Боже, розколиш
    Бува щоб з горя не забули…

    Там імена і сміх дитят…
    Там пожилі і безліч філій…
    Там погляд світлий на життя
    І вбивць відбитки озвірілі…
    2022


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  5. М Менянин - [ 2022.04.30 15:33 ]
    Заздрити мертвим
    1.
    Час заздрити мертвим
    нескореним, впертим
    та вірним синам
    країни
    2.
    Хороняться вбиті
    сусіди та діти
    бо в наших краях
    руїни.
    3.
    Ми бачимо знову
    цю жертву Христову
    безглуздій війні
    в Великдень.
    4.
    Отцю за цю битву
    творімо молитву -
    поглянь Отче наш
    на південь.
    5.
    Де ворог аж скаче
    скорив нас неначе -
    здуй вітром його
    як дим той!

    21.04.2022р. 4ст.
    Хоч і недобре заздрити, але що вдієш?


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""


  6. Ігор Шоха - [ 2022.04.30 12:01 ]
    Нашестя нечисті у рясах
    ІНе помагають рідні стіни
    боротися проти війни
    і цьому є одна причина –
    попи росії в Україні
    і параноя сатани.

    ІІЮрба церковного болота
    оточує Ісусів храм,
    та інквізиція не проти
    нашестя підлої гидоти,
    якою править ниций хам.

    І молдавани, й білоруси
    не вилізають із пітьми
    і всенародної тюрми...
    червиве яблуко спокуси
    жують узбеки і казахи
    та й інші парії Аллаха
    і слуги ідола юрми.

    ІІІОстанні покидьки союзу...
    А що їх завело сюди
    і що несуть, окрім біди
    негідники і боягузи ?
    А те, що всюди і завжди:
    язик і грамоту улуса,
    культуру вепса і тунгуса,
    освіту дикої орди.

    04.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  7. Сергій Губерначук - [ 2022.04.30 11:51 ]
    За все йде розплата…
    За все йде розплата,
    за добре і зле.
    Твій розум – палата,
    чийсь – збіжжя мале,
    комусь – виростати
    та цвітом буяти,
    когось – поховати
    і жити, але…

    11 червня 2005 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 12"


  8. Ярослав Чорногуз - [ 2022.04.30 10:31 ]
    Вогонь кохання (пісня)
    І
    А я б картини малював із тебе --
    У сукні голубій, над нею — німб.
    Так Сонечко-Дажбог цілує небо,
    І український прапор сяє в нім.

    На світ увесь — Тібет, Карпати, Анди
    Єство твоє ясніє золоте.
    Так пестощами променів лаванда
    Зворушена, розніжена цвіте.

    ПРИСПІВ:
    У горах-снах -- із вечора до рання,
    І цілий день яріють небеса --
    Горить вогонь лавандовий кохання,
    І живить наше щастя ця краса.
    ІІ
    У низині -- війна і люте горе
    Скрізь полум’ям пекельним розлилось.
    І вийшло з берегів криваве море...
    У чорній хустці — сивина волось!

    І в розпачі блідім життя німіє,
    І біль пече нам душі до основ...
    Та з попелу, немов Поета Мрія,
    Ізнову воскресає в нас любов.

    ПРИСПІВ:
    У горах снах -- із вечора до рання,
    І цілий день яріють небеса --
    Горить вогонь лавандовий кохання,
    І живить наше щастя ця краса.

    30 квітня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  9. Володимир Книр - [ 2022.04.30 05:53 ]
    Перетворити мізантропа
    Перетворити мізантропа в Ганді
    не до снаги ворожій пропаганді.

    2022


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  10. Микола Дудар - [ 2022.04.29 19:04 ]
    2022
    Вже двадцать дві і більше тисяч…
    Ще тільки квітень надворі
    І перекошені обличчя,
    Цікаво, хто поводирі?

    Думки, цікаво, хто заквасив
    І який бог благославив?
    З якої видано ім каси
    О той квиток - "крадій і вбив…"

    Ця, істинно, картина ночі…
    Квадрат Малєвича - міраж…
    Не знаю я на світі скотча,
    Щоб все це склеїти, щоб аж…

    Господь, помилуй, вбивці поруч…
    Не ми до них, а вони тут
    І серцю нашому - ліворуч,
    У далечінь кремлівских пут!!!
    2022.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  11. Єлена Задорожня - [ 2022.04.29 14:54 ]
    Так хочеться миру
    Так хочеться миру,
    Повернутись в життя.
    До буденного виру
    В майбутнє, де є вороття.
    Де усмішки рідних і спокій сердець,
    Де кожен керую життям мов творець.
    Бігти назустріч своїм сподіванням
    Триматись за руку сильним коханням.
    Мрії збувати й не відкладати
    Кожен момент свій цінувати.
    26.04.2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Наталія Твердохліб - [ 2022.04.29 12:42 ]
    Генофонд України
    Калини віття
    Через століття
    Кров українську для нас берегли,
    Щоб пропри зради й чесності вади
    Гени козацькі не полягли.

    Є ДНК українське в колоссі,
    Що на розлогих полях вироста,
    І у дівчати малого в волоссі,
    Що українську косу запліта.

    Слід його знайдено і в попелищі,
    Що залишилось від хати дідів,
    В квітів пучечках, які на горищі
    Там, де очіпок бабусин висів.

    Навіть у річці, десь там за горою,
    В кожній краплині її й на містку
    Сховано гени, щоб злою ордою
    Не утоптали нам волю хистку.

    Наш генофонд в чорнобривцях і мальвах,
    У кропиві, споришу, бузині
    В крилах лелечих, у сутінків барвах,
    В співі птахів у садах на весні.

    І віття верби -
    То народу герби,
    Що споконвіку карбують скарби
    Нашого роду - любов і свободу,
    Щоб й наші діти все це берегли.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Віталій Григорків - [ 2022.04.29 11:50 ]
    А пам'ятаєш…
    А пам’ятаєш, хлопче, як ми починали?
    І в кожній справі віру не втрачали.
    Та й до кінця завжди ми крокували.
    З жагою в серці всесвіт цей вивчали.

    Куди дівали все оте бажання?
    Чому покинули усі наші старання?
    Коли повернемось до шляху подолання ?
    Як нам здолати час цей вигорання?

    Ти далі просто все це зрозумієш,
    Та міст в минуле ти вже не починиш.
    І пізно буде щось там намагатися,
    І з часом буде лиш бажання здатися.

    Ти мрію мою дуже добре знаєш.
    На серці сумно: як ти час свій гаєш…
    Ой, хлопче, хлопче, часом так буває,
    І навіть найсильніших віра покидає.

    Ніхто ж тебе так як ти сам не знає,
    І мало що там хтось то й промовляє,
    Твоєй уваги з них ніхто не вартий,
    Ти ще покажеш, хто на що ще здатний.
    27.04.22


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Ігор Шоха - [ 2022.04.28 22:48 ]
    Буремний час
    Іде весна у маєві розмаю...
    іде війна, якій немає краю.
    Які ж бо несумісні ці світи!
    Мине весна і, може, після цього
    мине війна.. і наша перемога
    засяє як зоря із висоти.

    А поки-що – за пеленою часу
    історія про те, як мужні аси
    кують її в горнилі бойовім –
    і кіборги летовища земного,
    і привиди, і ангели від Бога,
    і воїни у пеклі вогнянім.

    Конає лиховісне перепуття,
    та за своє утрачене майбутнє
    ще не одна душа утре сльозу...
    ....................................................
    аби лише минулися напасті,
    аби у цьому герці не упасти
    і вистояти очисну грозу.

    04.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  15. Ольга Олеандра - [ 2022.04.28 21:59 ]
    Це тобі
    Прийми, будь ласка. Це тобі. Так, квіти.
    Не зірвані, не зібрані, живі.
    Вони для тебе, із моїм привітом –
    сердешної любові вартові.

    Вони тобі всміхаються, радіють.
    Вітаються тремтінням пелюстків.
    У них моє прохання і надія.
    І любощі невимовлених слів.

    Вони – тобі. А з ними разом весна,
    безмежність неба, порухи вітрів,
    квітуча неозорість піднебесна
    у згодою сповитим плині днів.

    Прошу прийми, зроби мені дарунок,
    дозволь торкнутись квіткою руки,
    на ній лишивши ніжний поцілунок.
    Від мого серця. Через пелюстки.

    27.04.22


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  16. Тетяна Левицька - [ 2022.04.28 19:26 ]
    До і потім
    Накритий стіл: Мартіні, шпроти,
    І аромат гарячих страв.
    Мій зоряний, хмільний навпроти,
    Блаженно душу огортав.

    Торкався лагідно, звабливо
    Долонею гарячих щік.
    Обіймів, поцілунків злива,
    І трепет росяних повік.

    У погляді блакитна ватра —
    Неопалима купина,
    Не обпікала, тільки завтра
    Нас обпече жахна війна.

    І розлетяться наші мрії,
    Мов полохливі горобці,
    Лишивши на небеснім тілі
    Від пускових ракет рубці.

    Вокзал тривожний, сильний протяг,
    І за плечима автомат.
    Скрегоче гучномовно потяг,
    Ховаю сльози у бушлат.

    Від серця відриваю серце.
    — Лиш повертайсь! — благаю я.
    Їдкий в повітрі запах смерті.
    Тікає із-під ніг земля...

    Світає... стихнуло навколо...
    Фарбує сонце небозвід,
    Пливе надії білий голуб
    На схід...

    28.04.2022р.


    Рейтинги: Народний 6 (6.22) | "Майстерень" 6 (6.31)
    Коментарі: (2)


  17. Микола Дудар - [ 2022.04.28 14:50 ]
    2022.

    Ти уяви - не на виставі…
    І ти - глядач. Осмілюсь, наче
    Одні помпезності в оправі…
    Второпав, так чи ні, козаче?
    І раптом вистріл - підлий, сучий…
    І слідом вибух, хата в друзки
    Задовго Ворзеля і Бучи...
    І шмат чогось… скоріше блузки

    Ще тільки перший акт, ще перший
    Ти розумієш, все це справжнє…
    І кожен третій поруч вмерший
    І зала наче з крові плавні…

    Комусь схотілося на берег…
    А човен втомлений, без весел
    Ти довіряв завжди паперу -
    Пуста затія із ремесел…
    28.04.2022.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  18. Єлена Задорожня - [ 2022.04.28 08:32 ]
    Гаряча кава на світанні
    Гаряча кава на світанні,
    Твій ніжний дотик на плечах
    І таке твоє кохання
    Палке і нестримне у очах.
    Так час минає наче вітер
    І поруч бути лиш кортить
    А в спогадах є миті
    Які боюся я згубить
    І погляд теплий наче сонце
    Так милуюсь і люблю
    Ти став для мене охоронцем
    І ні на крок не відступлю.
    06.04.2021р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Ярослав Чорногуз - [ 2022.04.28 04:45 ]
    Спрага кохання
    Знову віти тремтять на вітрах,
    І магнолія ніжна квітує.
    В чарівливих духмяних садах
    Я тебе цілував, дорогую.

    Шлях ішов крізь печалі німі,
    І пронизливий холод завії.
    Тихий голос шептав: - обійми,
    Поцілунком ти смуток розвієш.

    Я так спрагло до уст припадав,
    І не вірив: здійснилися мрії!
    Усміхалась весна молода,
    Як увесь трепетав і леліяв.

    І від пристрасних дотиків тих
    Розкривались уста, як бутони!
    Навіть легіт у травах затих --
    Ми у шалі солодкому тонем!

    Ця велика любов — на межі!
    Не уб’ють її війни суворі.
    Боже милий, як хочеться жить,
    І у щастя купатися морі!!!

    28 квітня 7528 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  20. Володимир Книр - [ 2022.04.27 21:16 ]
    Окупували б хай...
    Окупували б хай нам орки
    всі наші миролюбні морги.

    2022


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  21. Іван Потьомкін - [ 2022.04.27 19:38 ]
    У Павільйоні Дітей


    Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
    Витягуючи на світ божий юдеїв.
    І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
    В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
    Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
    Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
    Кричить у моторошній тиші з високості:
    За-віщо
    У нас забрали черевички,
    Так гарно ми в них бігали й стрибали,
    Тепер же босими нас виганяють на мороз?
    За-віщо, немов ягнят, нас стригли
    І кидали в вагони для худоби?
    За-віщо
    Повідривали од матусь
    І туди зігнали, де просто нічим дихать?
    За-віщо? –
    Луна безмовно в мерехтливій тиші
    Голос, здавалося б, вже відгримілої війни,
    Та до сузір’я в Павільйоні дітей
    Нові зірки ще й досі додаються...
    Зірки ті - діти осиротілої Вкраїни,
    Розстріляні, голодом замучені
    Ненажерливим московським монстром.



    Рейтинги: Народний 6 (5.62) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (2)


  22. Єлена Задорожня - [ 2022.04.27 19:08 ]
    А буде лиш Україна
    Життя зупинилось,
    Весни ще нема.
    І чорною хмарою
    Повисла  журба.
    Скільки крові ще буде пролито?
    Скільки життів невинних розбито?
    Крається серце від болю і жалю
    Зупиніться звірі,благаю!
    Між нами не буде ні дружби, ні миру
    А буде лиш Україна!
    Україна велика ,Україна квітуча
    І мова у нас милозвучна.
    До нас вам далеко кляті кацапи
    В наших серцях віра і Мати
    В нашому тілі кров козаків
    Сила і міць багатьох віків
    Ми не здаємося ворожому стаду,
    Ми будем боротись за честь і за правду!
    20.04.2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Олена Побийголод - [ 2022.04.27 18:02 ]
    Халва
    Нам нададуть до біса зброї!
    І миттю приймуть до ЄС!
    Всі ж визнаю́ть, що ми - герої,
    й бороним спільний інтерес!

    А ця халва стає солодша...
    Тоді - іще шматок, мабуть:
    пришлють озброєння! Коротше -
    гармати, кажуть, нам дадуть!

    Щоправда, ще вони відсутні...
    Але - подбали вже про нас:
    хто зна, як вийде у майбутнім,
    й нам тицяють - майбутній час.

    Ми ввійдем в світову еліту,
    ми будем пити фіньшампань!..
    Ми справжні чемпіони світу, -
    з отримування обіцянь.

    (Квітень 2022)
    ееееееееее


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" 5.5 (5.6)
    Коментарі: (3)


  24. Анастасія Олівер - [ 2022.04.27 17:10 ]
    Недобросовісне сусідство
    Ми не тікали не через наказ і не тому, що в нас відсутній страх,
    А через те, що нашу неньку вони хотіли стерти в прах!
    Ми українці вільні люди й це з нами йде через віка,
    Ми завжди знали, що за неї нам треба положить життя!
    Бо наші предки – добрі люди, завжди писали у віршах
    Про біль і смуту, що прожили через сусідів-москаляк!
    І знов сьогодні актуально й хочу передати далі:
    Ніколи не братайтесь з ними, бо вони навіть не звірі,
    Вони безбожники жахливі, а вчинки їх, як завжди підлі,
    Прикриваючись «спасінням» вони дітей життя згубили!

    27.04.2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Анастасія Олівер - [ 2022.04.27 16:10 ]
    В огні й у плачі окутана земля..
    В огні й у плачі окутана земля..
    То донька наша «спасіння» принесла!
    Вона кричала про спадковість Русі
    Й багатства наші начебто її.
    Але для нас багатство то життя, то люди,
    То ті хто став на захист нашої землі!
    Між злом й добром немає знаку рівність,
    Хоч як не намагайся тотожність провести.
    Ти показала нам свою «любов» у люті,
    Льє гіркі сльози відтепер дитя.
    Ще вчора мав свого двора у лузі,
    А відсьогодні він вже сирота…

    27.04.2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Світлана Майя Залізняк - [ 2022.04.27 14:08 ]
    І немає віщувань, гідних цвіркуна
    1

    Цвіркун - посередник
    поміж буянням і зачахлістю -
    увечері падає з дерева.
    Чи будеш боятися
    падіння або занепаду,
    пророкуванням сповнений?

    2

    Грає струнний інструмент епілогу -
    одностайно-сумних октав і нот.
    Умовк мій оспіваний цвіркун.
    Він - монах яскині неволі.

    3

    Коли набридне чути голоси,
    мовчи під яблунею його падіння.
    Всі дерева народжують цвіркунів.
    Всі цвіркуни розроджуються мовчанням.

    4

    Зеленим яблучком
    гепнула випадковість ночі.
    Злиняла чорна собака.
    Правує вишнє.
    І немає віщувань, гідних цвіркуна.

    5

    Зіниці мерхлі, не променіють,
    а руки твої - смичок.
    ......................


    Першотвір

    Опус ІV. Нет пророчества, достойного сверчка
    1.
    Сверчок как посредник
    между буйством и увяданием
    вечером падает с дерева.
    Будешь ли ты бояться
    падения или упадка,
    пророчеством исполненный?
    2.
    Играет струнный инструмент ухода
    единомыслящих октав и нот.
    Молчит мой избранный сверчок,
    он инок в местах лишения.
    3.
    Когда устанешь слушать голоса –
    молчи
    под деревом его падения.
    Однажды все деревья родят сверчков.
    Однажды все сверчки родят молчание.
    4.
    Зелёным яблоком
    катится случайность ночи.
    Собака чёрная ушла,
    настало свыше.
    И нет пророчества, достойного сверчка.
    5.
    Глаза не обрели лучей твоих.
    А руки уже смычок.

    4 сентября 1993 г., Киев
    Сергей Губерначук


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  27. Саша Серга - [ 2022.04.27 11:45 ]
    ***
    Я бачу перед собою
    Яскраву зелену
    Поляну
    Літо над нею
    Зноситься
    Йду туди, заходжу
    Ніби з лісу
    В прекрасний
    Смараґдовий
    Світ


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Іван Потьомкін - [ 2022.04.27 09:22 ]
    ***

    Моцарта у самозабутті
    Перайя в Єрусалимі грає.
    Повіки зачиняю. Завмираю...
    Ну, як словами пасажі передати,
    Що то злітають в незбагненну вись,
    То жайвором спадають вниз
    І змушують радіть чи сумувати?
    І раптом в мороці немовби бачу:
    Моцарт схилився на рояль і плаче,
    Вдивляючись в залу принишклу
    І не стидається сліз анітрішки:
    Чи то у захваті од гри Перайї,
    Чи, може, жаль морозом пробирає,
    Що не судилося, як він того хотів,
    Мать піаніста й слухачів таких.







    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  29. Микола Дудар - [ 2022.04.26 16:56 ]
    2022
    Неоднозначно і сміливо -
    Лягти і впертися у стелю
    І розганяти дні журливі
    В свою не зрошену пустелю…

    А в нас Ірпінь… Гостомель… Буча…
    Бомбили все, і навіть Храми…
    І схоронилося співзвуччя…
    Можливо те, що різні мами?

    Одної відповіді мало…
    Питань і справді забагато.
    Ти що надумав, супостате?
    У нас не тільки Мама й Тато…

    Агов, байстручі відголоски!
    Кремлівські виродки - вашеці
    У вас батьки - "багна погости"…
    І це прості, відомі речі.

    Най сто разів нас окуповуй -
    Твоя погибель всім відома!
    Ти вже відчув? Давай, ще спробуй -
    Згниєш в хвилину - Ідіома!
    2022.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  30. Анастасія Коноваленко - [ 2022.04.25 21:07 ]
    Молитва
    Звучить вранішня молитва.
    Лине крізь хмари в райський сад.
    Її почують всі Світила.
    Прохання виконають враз.

    2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Олександр Сушко - [ 2022.04.25 17:11 ]
    Доля
    Вмруть усі. І той, що крав-брехав,
    І святі, і хвойди, й дезертири.
    Хто молився Богу, ворогам,
    Хто стріляє у людей, як в тирі.

    Дзвони б'ють. У пеклі сабантуй.
    Псяча кров дорожча за народну...
    Голова ж моя гуде від дум,
    Що не напишу - лише на шкоду.

    Бо щоденно кличу до борні,
    Кацапур припрошую вбивати.
    В кожнім слові - лють, образа, гнів...
    Не митець я - демон біснуватий.

    Хочу рвати підлу кацапню
    Кліщами, зубами і руками.
    Втратив все: гармонію і нюх,
    Крила, муз і оберіг від мами.

    А чи хочу вмерти? Звісно, ні!
    Не перо - пістоль тримають руки.
    Знаю, що загину на війні,
    Аби жили, діти та онуки.

    25.04.2022р.









    Рейтинги: Народний 6.25 (5.43) | "Майстерень" 7 (5.82)
    Коментарі: (4)


  32. Ігор Шоха - [ 2022.04.24 11:41 ]
    Воскресіння нації
    ІНе вмирають воїни небес,
    що в бою за волю і за себе
    посилають біса до ереба...
    ореол вікторії не щез –
    воскресають як Христос воскрес
    їхні душі у ясному небі.

    ІІІ перегнивають у рові
    осоружні нелюди-приблуди
    і ніде ніколи їх не буде,
    поки ми на цій землі живі.
    Та вампіру хочеться крові,
    позаяк ми живемо як люди.

    Їх би убивати до ноги,
    нищити як сарану на паші,
    та, на жаль, у бучі горопашній
    цей літопис пишуть не боги...
    ................................................
    Сила духу додає снаги...
    хай палає капище на раші
    і горять в аїді
                            бувші наші...
    нинішні...
                            майбутні
                                             вороги.

    ІІІ
    У віках не щезне ані гнів,
    ані люта ненависть до орків
    за останні муки вісім років
    і за болі протягом віків.

    Маємо обов'язок і право
    захищати вотчину свою.

    Слава Україні на краю
    нео-європейської держави!

    Воскресає нація в бою
    і її героям – вічна слава!

    24.04.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  33. Сергій Губерначук - [ 2022.04.24 09:21 ]
    Усе так просто…

    Усе так просто.
    Час кудись вітрує.
    А я містую, містую –
    я при серці своїм,
    мов на защібці дім,
    я себе не пускаю,
    никаю….

    Серце – годинник.
    У битві секунд
    загине моя сила.
    Буде тоді
    не віл, не бунт,
    а просто –
    схололе тіло.

    Буде затим
    дубовий дім
    і світ, подертий на клаптики.
    І буде потім
    біда не в тім,
    а в тій,
    що назавжди змогла б таки…

    31 грудня 1989 р., 5 лютого 1992 р.,
    Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1) | ""Перґаменти", стор. 49"


  34. Олена Побийголод - [ 2022.04.24 06:02 ]
    Наслідування Висоцького
    Великоруські злодії, махляри з олігархами!
    ...Ні, та́к ви не утямите, бо вбогі споконвік...
    Что ж, перейти придется мне на этот ваш, затраханный...
    короче - на единственно известный вам язык.

    Итак: великорусские богатыри коррупции!
    Воруйте, будьте добреньки, поболе, побойчей,
    чтоб жители Московии свои мыслишки куцые
    почаще направляли бы на поиски харчей.

        В их жизни сытенькой состряпайте тайм-аут
        и геморрой со всех сторон;
        они ж вполне картошку уважают
        и лебеду под самогон!

    Гноите злопыхателей, завистных сук навальнинских,
    химичьте на Роскосмосе, на ВПК - втройне,
    чтоб быдло косорылое в тулупчиках и валенках
    под радостные возгласы горело на броне.

    Урежьте оркам пенсии, пускай идут в покойники
    и где-нибудь на кладбище найдут себе приют;
    а бо́рзых шендеровичей повешайте в Сокольниках, -
    не зря ж иноагентами себя они зовут!

        В их жизни мирненькой состряпайте тайм-аут, -
        настало время похорон!
        Нехай они картошку уважают
        и лебеду под самогон.

    На снадобьях лекарственных воруйте сокрушительно,
    а также - на лечении хворающих орчат,
    тогда они не вырастут - и никого решительно
    уже не изнасилуют, тем боле - не съедят.

    А если вдруг опричники попросят вас на деревце,
    донос от ваших недругов приняв в недобрый час, -
    спишите прегрешения на происки «бендеровцев»,
    ми залюбки погодимось, валіть усе на нас!

    (2022)


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2022.04.24 04:32 ]
    Подих Велеса
    Весняні дні на Вінниччині рідній,
    І прохолодний квітень обвіва.
    І хмари збилися у висі нині --
    Як вівці ув отару, і слова

    Такі скуйовджені на цім папері,
    Як вихор, що раз-по-раз наліта.
    То — подих Велеса у ноосфері...
    І прислухається вже висота!

    Звучить його чарівна, світла ліра,
    І лиця усміхає мимохіть.
    Пробуджує палке бажання миру,
    У далеч відсуває гул жахіть.

    І вороння, обкаркавшись війною,
    Ховає чорні крилища лихі.
    Його, як орків, хвиля супокою
    Несе за обрій на похмурий схід.

    18, 24 квітня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  36. Микола Дудар - [ 2022.04.22 23:31 ]
    З того дня...
    З того дня відкриті двері…
    Пес неначе анархіст…
    Крики… стогін… волонтери
    За вікном Великий піст…

    З того дня короткі ночі…
    Довгі дні сльозові дні
    Старця божого дівочі…
    Різне встрітиш на весні

    То коти співають оди…
    То цвіте то моросить
    То орда свої уроди...
    Словом плаче і болить

    З того дня вже все інакше
    Нам сьогодні не до свят
    Тільки щоб не так як завше -
    Пятдесят на п’ятдесят…

    З того дня ми - одне ціле
    Позабуте "біс в ребро"...
    Там де чорне буде біле —
    І один на всіх Дніпро
    З того дня…
    22.04.2022.


    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (3)


  37. Ольга Олеандра - [ 2022.04.22 21:57 ]
    Ділянки дороги
    Дорога скрізь розбита на ділянки.
    Ця рівна і гладенька, наче шовк.
    З квітками на узбіччі. Вишиванка.
    Вітає мандрівницький щирий крок.

    Ця трохи горбкувата. Гостроноса.
    Впиваються у п’яти камінці.
    Кущі з покатів поглядають скоса,
    непривітно здіймають корінці.

    А далі все у горбинах і ямах.
    Що тут таке, тут має бути шлях.
    Чому земля у кров’янистих плямах?
    Чому зраз захололо у грудях?

    Потрібно йти, а ноги кам’яніють.
    Потрібно йти! Куди? Ступити, як
    одні вирви та погар? І скляніють
    людські зіниці в поглядах чортяк.

    Дорога скрізь розбита на ділянки.
    І кожну, що стрічається, пройти
    потреба є. Чи вибір. До останку.
    Ті ями та горби перемогти.

    22.04.22


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (1)


  38. Микола Дудар - [ 2022.04.22 18:27 ]
    ***
    …ти не прихильник сліз, доколи
    Не доторкнувсь лицем жахіть.
    І лиш тоді собі дозволив
    І поступивсь, сказав: - Живіть.
    І лікуватиме вас туга…
    І котик сірий, що прибивсь…
    А в снах ходитеме - наруга…
    Яким ти вірив і моливсь…

    О Боже-Боже… Боже-Боже…
    Цілодобовий сліз потік…
    На що воно життя це схоже,
    З яких причин, і хто прирік?..
    22.04.2022.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  39. Ігор Шоха - [ 2022.04.21 22:10 ]
    Інволюція сущого
    ІРусофіли мають пам'ятати,
    що орда – із роду сарани,
    а совок – личина сатани.
    Фауна у цім не винувата,
    бо найпримітивніші примати
    вищі від цієї звірини.

    ІІОжили видіння Іоанна,
    звірі об'явились у кремлі,
    і пішов диявол по землі
    по завіту Біблії й Корану...
    моляться на ідола погани –
    кривославні орки-москалі.

    По закону неодарвінізму
    на чолі у нібито людей
    набухають роги сатанізму...
    відповідно – усихає глей...
    тільки зомбоящики ідей
    не узріли цього атавізму.

    Що їм Ієгова чи Аллах?
    Є гундяй і бісова шкатулка,
    із якої визирає... путька –
    сатана, що навіває жах...
    ..........................................
    та його інформаційна булька
    лопає у світу на очах.

    ІІІНа заваді стала Україна:
    світова колиска житія,
    героїчна нація моя,
    що рятує Землю від руїни
    і від розбишаки-солов'я...
    та дурному – море по коліна.

    Показилися «рятівники»,
    забувають урки-яничари,
    що вони дияволу – до пари...
    як би не таїлись, а таки,
    не уникнуть Божої руки
    і не омине їх Божа кара.

    Не одне об'явлення було,
    і на звіра є уже управа –
    роги поламаємо лукавим
    і зміїне знищимо кубло,
    і відоме, і таємне зло,
    поки чути, – Україні слава!

    04.2022


    Рейтинги: Народний 6.5 (5.57) | "Майстерень" 6.5 (5.93)
    Коментарі: (4)


  40. Володимир Бойко - [ 2022.04.21 15:28 ]
    Московитським фарисеям
    Повчають лицемірно: «Не убий!»,
    Благословивши смерті і страждання,
    Армагедон віщуючи новий,
    Наближуючи людства час останній.

    А де любов до ближнього свята,
    Де ваші душі, вбогі і брехливі?
    Вкраїну прибивають до хреста –
    Ви ж погляди відводите блудливі.

    Та фарисеїв покара́ Господь,
    Прийде пора очищення чудесна.
    Нечистий вхопить душі їх і плоть,
    А Україна заново воскресне.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  41. Сергій Губерначук - [ 2022.04.21 09:52 ]
    Не цікався й не сердься…
    Не цікався й не сердься
    з масюнького серця.
    Якщо пташка – лети в далині…
    Я відчув тебе так, що питанням озвешся
    і без крил увірвешся
    в мені…

    Ти мій травень безмежний,
    моя ностальгія…
    Слово чесне – і правді кінець.
    Я ж – країна залежна,
    я ж утоплена мрія,
    як каліка й нетребний правець…

    Не соромся собою,
    я падаю ниці
    в той Тілець….

    9 грудня 2009 р., Київ



    Рейтинги: Народний 6 (5.75) | "Майстерень" 6 (5.85)
    Коментарі: (1) | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 36"


  42. Олена Малєєва - [ 2022.04.21 00:00 ]
    І буде мир
    І буде мир. І будуть нові люди.
    І буде Україна молода.
    І навіть Маріуполь, вірю, буде!
    І відійде кривава та біда...

    І зростимо сади, народим діточок.
    Все буде тільки так, як ми бажаємо
    Все буде дуже, дуже ок.
    Після пітьми завжди колись світає.

    Та тільки не для всіх настане мир,
    Не всі вагітні мають народити...
    А поки живе московський той упир -
    У милій Україні гинуть діти.

    Не лиш кати несуть тягар провини
    Кров українців в московитів на руках.
    Ми люди. Ми живі. Ми вічно будем жити!
    А вам лишаться сморід, смерть і страх.

    Прокляття матерів страшне й закляте
    І вдарить бумеранг де й не чекав
    Того несамовитого солдата,
    Що українську землю плюндрував...


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Прокоментувати:


  43. Роксолана Вірлан - [ 2022.04.20 18:00 ]
    Арей ( словоактивація енергій бога Арея)


    Зірними гронами, небними дзвонами,
    шумом гілок непокірних дерев,
    буджу зі сну тебе. Лиюсь нейронами
    закликом в тишу - збудися Арей.

    Брунькою слова і хвилею нашепту,
    світлом долонь, вібруванням душі
    зрушую спокій твій - маєш це бачити-
    в бій спорядились військові коші.

    Чуєш прабоже, розвиднюйся з овиду,
    струшуй пилюку віків із плечей-
    дітям твоїм треба сили для спротиву -
    благослови їх огнем і мечем.

    Он чорне жрецтво сичить, надимається...
    обрій втинають чотири гінці:
    голод і пошесть, і дідькові ратиці...
    змішують землі єговські женці.

    Чуєш, Арею, ми неприколінено-
    душеодверто взиваєм увись:
    в час цей оштормлений, горем напінений,
    силою Духу до нас озовись.

    Силою Духу і мудрістю досвіду
    нам проявися із товщі віків.
    Рідний Арею - з народжень, зі сповитку-
    вчи нас кувати столезі мечі.

    Татку наш, знаєм, безсмертя гартоване
    твориться лиш під кувалдами доль.
    З нами в бою твої сили і промені, -
    світлим щитом - неземний ореол.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  44. Алекс Чеська - [ 2022.04.20 02:39 ]
    Зорі...
    В темноті ночі
    Зорі сіяють
    Доторкаюсь тихо
    До серця
    Що спить
    Вірю, вони
    Лише блага
    Бажають
    Щоб повірили
    Ми в любов
    Хоча б на цю
    Одну мить


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  45. Ярослав Чорногуз - [ 2022.04.20 01:08 ]
    Україна рани гоїть
    Тривожні дні в селі і на природі,
    Чогось ліси так сторожко шумлять.
    Немовби кажучи війні: Вже годі!
    Наситилася кров’ю ця земля!

    Мене лісник питає документи:
    Чи я не сепар, чи не диверсант.
    Я розумію ці складні моменти,
    Як паспорт, відкриваю свій талант.

    Вклоняючися сонячному дневі,
    Що сяйво з прохолодою несе.
    Життя благословляю у Яневі,
    Воно здається мирним геть усе!

    Співає птаха в шумовинні вітру,
    Південний Буг нуртує, жебонить,
    У цій красі — задумливо-нехитрій,
    Буття мойого тчеться світла нить.

    І у стихії музики простої,
    У течії просвітленого дня,
    Я чую: Україна рани гоїть,
    Чуму війни нелюдську зупиня!




    19 квітня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (3)


  46. Володимир Книр - [ 2022.04.19 20:53 ]
    "Москва"
    Був корабель й немає корабля.
    Чи карма це? Ні, це - вже кара, бля!

    2022


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  47. Олександр Сушко - [ 2022.04.19 11:11 ]
    Їжа
    Розжиріли пси по Україні:
    М'ясо кацапур йде "на ура!".
    Московитський труп приніс дружині –
    Хай на харч котярам буде враг.

    З жил зроблю собі гітарні струни,
    Попільничку – з черепа… Отож.
    А трупак хороший, зовсім юний,
    Тіко вже твердий, як всохлий корж.

    Хай поплаче неня московитська,
    Тато втопить горе у вині…
    В мене ж он товста, як свинтус, кицька
    І Рябко рудий закабанів.

    Є мослак цюцькові до обіду,
    Ще й мошонки із яєчком пів…
    З туші москаля вділю й сусіду –
    Хай потішить зграю гавкунів.

    19.04.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2022.04.18 22:19 ]
    Тінь війни
    Очам не вірю: Київ у диму,
    Спалахують будівлі і дерева…
    І грізний гул по місту усьому,
    І літака над садом – тінь сталева.

    Чи скине бомби у наступну мить?
    Апокаліпсису настала ера?
    І чуть: асфальт розтерзаний двигтить –
    Ідуть колони танків й БТРів*.

    Все місто дотліває у вогні,
    І лава із вулканового жерла
    Ген розтікається удалині,
    Вже вулиці десятками пожерла.

    Боги, невже живу останній день
    Й душа уже готується до висі,
    Де звів лице сумне, немолоде
    Із відсвітом кривавим древній Місяць.

    І я моливсь між колихання віт
    В диму пекельнім, думав, що востаннє,
    За цей чарівний неповторний світ
    І припинить благав це розтерзання.

    Немов би Путін щупальця страшні
    Сюди просунув і душив помалу…
    Та це були лиш видива нічні!!!
    За мить усе затихло і розтало!

    І знову я моливсь, як уві сні,
    У дум своїх тяжких тривожнім граді –
    Щоб те, що лиш привиділось мені,
    Не сталось у майбутньому насправді!

    20.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)




    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  49. Татьяна Квашенко - [ 2022.04.18 21:17 ]
    Живи. Переклад пісні
    Небо над нашими головами
    Враз почорніло та ніби п'яне.
    А я до тебе тягнусь руками.
    Я так боюсь, що тебе не стане.

    Сонце згубилось в бездонній прірві.
    Плачу, бо в трубці гудки як завше.
    Прошу в тебе обіцянку щиру,
    Що будеш жити та не інакше.

    Приспів:
    Я не віддам тебе війні!
    Сила кохання здолає все.
    Я не віддам тебе пітьмі.
    Тільки живи, тільки живи!

    Підла війна, як кривава стерва,
    Посмішку стерла з обличчя всюди.
    Ти захищатимеш рідну землю,
    А я за тебе молитись буду.

    Мирний світанок зігріє душі.
    Світла повз хмари ми дочекаймось!
    Вірю, робитимеш все як мусиш.
    Ти з перемогою повертайся!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4) | "пісня "


  50. Сергій Губерначук - [ 2022.04.18 08:57 ]
    Цілу ніч, не зімкнувши очей…
    Цілу ніч, не зімкнувши очей,
    я тебе переслухала.
    Ти проходив крізь сни,
    ніби місяць, оточений хмарами,
    ніби ангел, захоплений злими
    і добрими духами,
    то кричав уві сні,
    то здригався в солодкому маренні.
    Ти долоні моєї за ніч
    ані разу не випустив.
    А вона б полетіла у вир за твоїми
    проблемами,
    подолала б усі коливання,
    пустоти і відстані
    й повернулась до ранку
    з блідими, як сніг,
    хризантемами.

    Хризантеми.
    Хризантеми.
    Ми з тобою.
    Тільки де́ ми?
    Наші дні і ночі чисті й ніжні,
    наче хризантеми білосніжні.
    Хризантеми.
    Хризантеми…

    24 липня 2000 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний 6 (5.75) | "Майстерень" 6 (5.85)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   ...   195   196   197   198   199   200   201   202   203   ...   1813