ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.10.03 22:37
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші

Артур Курдіновський
2026.10.03 20:45
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.

Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,

Вячеслав Руденко
2026.10.03 19:56
Тягніться, очі, за Ель Греко,
Спирайтесь, спини, на довгі сходні,
Кидайтесь в ноги густим смерекам,
Під стріхи лізьте в страху господнім.

Немов премудрість годинникарства
Шляхами манівців, без бою,
Хто знає, на які штукарства

Катерина Савельєва
2026.10.03 17:05
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.

Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси

Борис Костиря
2026.10.03 13:57
Коли ж відбудеться отой стрибок,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.

Пишу, пишу життя, немов роман,

Іван Потьомкін
2026.10.03 13:29
Одна хмара – за Йордан,
Друга на Єгипет.
Хай і сусідським деревам
Буде що напитись.
Хай і в них росте трава
Тричі на покоси...
Господь Бог не забува
Хто помочі просить.

С М
2026.10.03 12:50
як у дитини печалі дрібні
усе, що захочеш, я куплю тобі
грай кокетку, та знай мила все ж
між рук мені, легко, не утечеш
навіть коні не відтягнуть мене
шалені коні не відтягнуть мене

я помічав твій біль неясний

Тетяна Левицька
2026.10.03 12:33
Рядки лягають на папір
легким курсивом,
творю з думок чутливий вірш
у ніч вразливу.
Заповнюю шрифтами лист,
тло порожнечі —
цвяхами у блокнот вп'ялись
сюжети речень.

Ірина Вовк
2026.10.03 10:17
КАРЛ БРЮЛЛОВ: полотно «ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ» або «…остання мить ПОМПЕЇ…» …І в цю останню, найстрашнішу хвилину Помпеї перестали бути містом окремих людей. Вулкан за мить змив різницю між золотом патриціїв і лахміттям бідняків, між вірою в Христа та с

Мирон Шагало
2026.10.03 09:42
Вже тиша в саду цвіткунами сюрчить,
в павутинці сріблястій — зупинена мить,
вже втому шепоче вечірня зоря
і мене милота обіймає твоя.

А завтра вже бабине літо — привіт! —
буйнобарвного світла крізь місто політ.
І знов ми відчиним для казки вікно,

Віктор Кучерук
2026.10.03 06:17
Давай поговоримо чесно і щиро
Про те, що найбільше хвилює обох:
Чому в дні прийдешні втрачаємо віру
І де у мовчанні ховається Бог?
Можливо, Всевишній втомився від криків
Та наших шалених і злих молитов, -
Чи, може, не бачить крізь темряву віку
Тих

Артур Курдіновський
2026.10.03 00:51
Ми одне від одного далеко.
Сон змінився на ранковий крах.
Ти очолюєш бібліотеку
Кращу за усі - на Небесах.

Дивиться на місто біла хмара,
І спостерігає добрий Бог,
Як старанно пишеш формуляри

В Горова Леся
2026.10.02 21:55
Ще не торкнула сивина осіння
Брюнета-осокора темних скронь ,
Рудої вільхи не горить вогонь
І соковиті під вербою тіні.
Смиренне у прощальнім омовінні
Росою, що тримається до півдня,
Стихає літо в царині осонь.

хома дідим
2026.10.02 21:13
гуляє вася
пожувавши тирси
а що ото лишається робити
йому
життя зужита пісня
звісна
слова ті й самі із тих самих літер
він випив би

Володимир Мацуцький
2026.10.02 20:34
Свобода як усвідомлення неминучості («Пробудження») У вірші [«Добрий Кабанчик»] Володимира Мацуцького філософський підтекст свободи є центральним стрижнем усього твору. Попри «дитячу» форму казки про тварин, автор порушує глибокі екзистенційні питання,

Ольга Садкова
2026.10.02 20:19
У садочку світлячки
сяють, ніби зірочки.

Я їх кілька вніс у хату.
«Подивись, — гукаю, — тату!»

А у жменьці лиш жучки.
Де поділись світлячки?

Вячеслав Руденко
2026.10.02 16:50
Оброблений канвою золотою,
Тримав він лише тишу до пори,
У зорях марився корою під горою,
Здіймаючись у церкві на хори!

У норові доконаних івентів,
Де попід небом парить Кант нудний,
Облудний розум пестив компліментом,

Борис Костиря
2026.10.02 13:39
Я відчуваю борг святий, несплатний
Перед полями і перед людьми.
Я - ніби лицар у залізних латах,
Вкриваю вічність сильними грудьми.
Я світові явлю слова закриті,
Слова, заховані у тайниках,
Слова, що небесами оповиті
Там, де ширяє нескоримий птах.

Тетяна Левицька
2026.10.02 10:34
Не знаю, чи кохав мене завжди,
чи розважався у жазі нестримній,
спиваючи із губ моїх меди,
солодкі, наче ночі лебедині.
Напевно, хто б там що не говорив,
для тебе я була палким натхненням,
веселкою посеред теплих злив,
п'янким дурманом, сло

Ірина Вовк
2026.10.02 10:04
ЯК СОТВОРИЛА ТЕБЕ МАМА"

(переспів італійської музичної класики)

„Цей ворожби старий мотив
схитрився я відкрить,
як мамі вдалося твоїй
цю вроду сотворить!”

Віктор Кучерук
2026.10.02 06:11
В життєвім ломбарді припали вже пилом
Залишені мною фрагменти надій,
Які нещодавно служили вітрилом
Для судна, що згинуло в гущі подій.
Десь там, під водою, і компас, і карта,
І пляшка зелена сухого вина, -
Утрачене мною чогось, певно, варте,
Коли

хома дідим
2026.10.01 23:54
осяяно вітражний
фірмовий день осінній
оспіваний у римах
стрункіших за мої
засипаний плодами
а поруч – все у квітах
яких ти не купляєш
і я так само ні

С М
2026.10.01 22:54
Частина I: Принц Руперт Пробуджується(0:00–4:31)

Прощавайте, дзвони майстра храму
Його кіоск і чорний кмин
Ґречність вибраного слова
Едем обіцяний
Принц Руперт при скляних сльозах
Шафран шабат кров із повік

Іван Потьомкін
2026.10.01 21:39
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники

Світлана Пирогова
2026.10.01 20:31
Бринить над яром тиша десь далеко.
Вже обрій золотить тополі.
Осінній відчуваю солод,
Хоч морок проростає ледве-ледве.

Воркують сині, вайлуваті тіні.
І чути ніжність слів доречних,
І сутінки схилились ґречно.

Володимир Бойко
2026.10.01 19:48
Москалям на вулкані Камчатки
Закортіло пограти у «прятки».
Хто хутчіше стрибав,
Булькнув в лаву й пропав
Й не паскудить терени Камчатки.

На КП на кордоні Хорватії
Запровадили тест з демократії.

Євген Федчук
2026.10.01 19:09
Коли упхались в Україну москалі,
Її скорити дуже швидко захотіли,
Але по пиці тільки добре ухопили,
Стаючи добривом чужої їм землі,
Знайшлось не так багато світових країн,
Які б відкрито москалям допомагали,
Солдат і зброю їм у поміч посилали.
І се

Артур Курдіновський
2026.10.01 16:23
Я вип'ю келих осені гіркої,
Пізнаючи таємну благодать.
Ми так і не зустрілися з тобою...
Хіба що листям неживим загою
Безглузді мрії, що в мені болять.

Я осушу цей келих. Вмить порветься
Чекань моїх натягнута струна.

Борис Костиря
2026.10.01 14:52
Води ніколи не нап'єшся
З криниці чистої сльози.
Не зіграна на сцені п'єса.
Надірваний фагот грози.

Ти не пізнаєш цю криницю,
Її глибини, таїну.
Ідеї епохальні й ниці

Тетяна Левицька
2026.10.01 12:46
Захлинаюся зболеним віршем —
у сутемряві місяця німб.
Задивляюся в небо частіше,
щоб побачити Бога у нім.

Та пітьма затуляє Світило,
сіллю вкрила чумацький мій шлях.
Я колись божевільно любила

Ірина Вовк
2026.10.01 12:02
Сьогодні в Україні велике свято -- Богородиці Покрови...

В каштанах тоне місто вечорове –
мій древній Львове, колисковий Львове…
Застигли тіні у проміннім рвінні –
і шпилі веж,і вулиці камінні…
Це дихання епохи важкогруде –
Крилатий Лев… криниці…

Ольга Садкова
2026.10.01 11:24
Розірвеш тенета власного страху,
зробиш перший крок —
і починають рости крила.
І ширшає обрій,
бо ти вже — над собою колишнім.

Треба лише втримати напрямок польоту,
аби вітри спокус

В Горова Леся
2026.10.01 07:56
Спокійне сонце з неба волошкового
Тепло зливає до мілкого полудня.
Та не встигає вщент його наповнити,
Як тінь густа бджолині крила сковує,
В омані дня, що обернулась холодом.

Зніміння пересилити чи станеться
В погожім завтра тихооксамитовім,

Віктор Кучерук
2026.10.01 06:52
Солодкувато-пряний запах
Осінніх трав уже повсюди, -
Мов дух згасання причалапав
І в тьмяній тиші звично блудить.
Зашарудять пожовклі трави
І стихнуть зразу в безгомінні, -
Лише не меншає тіснява
Холодних запахів осінніх.

Артур Сіренко
2026.10.01 00:42
Глиняні люди
Марять свої глиняні сни
В тій безпорадності — безнадії ріки.
Глиняні люди,
В яких забули вдихнути душу,
Яких не захотіли випалити
(Бо вони ж не глечики,
І не шматок гіркого лісу -

хома дідим
2026.09.30 23:11
ввійти у розповідь зненацька
заримувати бруд і брют
провести паралель між спрутом
і містом вулиць і споруд
неони ліхтарі вечірні
помножити на світ зірок
дощем заштрихувати тіні
а звідки дощ – не зна ніхто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.07.07 10:47 ]
    Учасникам АТО присв"ячую
    Народжують для миру матері
    Своїх синів-соколиків,котрі
    На захист Батьківщини нині стали
    Від тих,що називалися братами.

    Почуйте,росіяни,схаменіться!
    Комусь же вигідна війна ця братовбивча.
    Невже не розумієте цього?
    Ми ж,українці прагнем одного:

    Щоби світило сонце в небі синім,
    Раділа мати і була щаслива,
    Щоби вві сні всміхалося дитятко,
    Не на війні,а поруч з ним був татко.

    Від вибухів земля щоб не здригалась,
    А колосилася хлібами,квітувала.
    Ніхто нас не поставить на коліна,
    Не вмре Вітчизна наша,не загине.

    Ми вистоїмо у борні нелегкій,
    Держава є і буде незалежна,
    Сильна,неподільна і єдина
    Рідна моя ненька-Україна.

    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  2. Серго Сокольник - [ 2015.07.07 05:35 ]
    Дзвін
    Звільнити тих,
    Хто розпочав,
    Та не зробив.
    Тим більше- тих,
    Хто й не почав,
    А дух убив.
    Калинмалинових віршів
    Солодку патоку з душі
    Зніміть, зніміть.
    Пошитим в дурні (індпошив.
    Хто не страждав, той і не жив)-
    Не зрозуміть-
    Уже ловець розкинув сіть.
    Він має право так робить.
    Бо зміна світу почалась.
    Ще маєте. Проте вже зась-
    Бо вже дзвенить
    Дзвонар, повставши із колін.
    І цей невідворотній дзвін
    По вас... По вас...



    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115070701148


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Наталка Янушевич - [ 2015.07.06 22:45 ]
    ***
    День намріяв липневу спеку,
    Ледь притомний рясний квітник,
    І громів голоси далекі,
    І повнісінькі хмар човни.
    Ягід стиглих густі коралі,
    Вітерцю неміцний порив,
    І свободу легких сандалій,
    І мандрівку за явори,
    І камінчик на дні студенім,
    А як вечір зустрів з доріг,
    День сипнув ще суничок жменю
    І за обрій в дощі побіг.
    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (13)


  4. Любов Бенедишин - [ 2015.07.06 18:23 ]
    В Зарваниці
    1. Зірка Зарваниці

    Світу тихшають громи…
    Місце благодаті.
    Тут, незрима,
    між людьми
    ходить Божа Матір.

    Піднебесся.
    «…дай нам десь…»
    Літо. Літургія.
    Тисячі палких сердець
    слухає Марія.

    Чол торкається перстом.
    Осіняє лиця.
    …сяє сонечком
    престол
    Зірки Зарваниці.

    2. Зарваницькій Божій Матері

    Царице Пресвята,
    Богородице,
    Твій печальний погляд
    сповнений ніжності,
    на Твоїх мовчазних устах –
    таїна Слова.

    Щедра на ласки,
    одною рукою
    обіймаєш небо
    в особі маленького Ісуса,
    другою –
    благословляєш землю:
    нас,
    грішних паломників,
    спраглих
    Божої любові.

    Уклін Тобі!

    3. Джерело

    Позавимірні світи
    в зашпорах до споду:
    мов у небеса ввійти
    у цілющу воду.

    Сяйво віри над чолом…
    Прощавай, недуго!
    Хто святився джерелом,
    народився вдруге.

    …На долівку кам’яну –
    крапельки блакитні.
    Так і з доленьки струсну
    незлади і злидні.

    05.07.2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  5. Віктор Фінковський - [ 2015.07.06 17:55 ]
    Міраж
    Мені було видіння пресумне...
    Неначе в хмарах любиш не мене...
    А музика звучала лунко -
    О, Боже: то я грав у дудку.

    І я дивився зваблений на вас -
    На місяці п'янкий жагучий вальс.
    І зорі сяли понад вами...
    О, Боже! Ви були богами...

    Подумав:чим за танцюриста гірш?
    - Пограй же... любий...
    - Грай мені за гріш!
    І я з журбою йду до хати:
    Чужому пісню важко грати.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Віктор Фінковський - [ 2015.07.06 16:48 ]
    Перший сніг
    Замело снігом і шляхи й доріжки…
    - Мерщій у двір! Пограймо сніжки!
    - А як награємсь досхочу,
    То зліпим бабу снігову!

    - А після сніжок не забракне сили?
    Її б спочатку ми зліпили!

    - Навісцо бабу?! Насцо клик?!
    Нехай в нас буде сніговик!

    Заметушилася гучна малеча,
    Зробила спавжю колотнечу!
    Хто рот робив, хто щось ліпив,
    Петро Ірусі в ніс вцідив.
    Від цього Юлю затрясло -
    І сніжка мчить Петру в чоло.
    А той до Юлі підійшов:
    - Навісцо лізес? В нас - любов...

    Штовхав в замет Іванко Любу,
    За це отримав, правда, в зуби,
    І вже додому йшла під вечір
    Уся в синцях ота малеча.

    Перш ніж зайти додому дружно встали,
    З одежі сніг повитрясали.
    Отак зустріли перший сніг!
    Аж в школу карантин прибіг!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Анатолій Криловець - [ 2015.07.06 15:50 ]
    ***

    Сонечко височенько
    Смажить, мов тут екватор, –
    Хоче тебе усеньку
    Спрагло зацілувати.

    Сонце красивих прагне –
    З вишнього неба поміч.
    Вдвох ми тебе роздягнем –
    Важко було б самому.

    Я тебе до знемоги
    Всю зацілую, мила,
    Щоби кохані ноги
    Стали мені за крила…

    Щастя ніколи, юнко,
    Ще не було багато.
    …Сонячних поцілунків
    Нині всесвітнє свято.

    6 липня 2015 р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3) | "http://poezia.org/ua/id/42195/"


  8. Віктор Кучерук - [ 2015.07.06 11:07 ]
    Замість тоста
    Сходяться й розходяться дороги,
    Зводяться й розводяться мости –
    То зі мною ти занадто строга,
    То душі добріше не знайти.
    Та й навіщо кращу десь шукати
    Від тієї, що уже пізнав
    Біля себе поруч серед свята
    І в рутині повсякденних справ.
    Я не зможу стерти чи закреслить
    Пережите й пройдене колись, –
    Мов рубці від кочетів на веслах,
    Згадки забуттям не затяглись.
    Змалечку обоє в непокої,
    Ми в ряди ставали між людьми,
    Щоб набратись мудрості живої
    Та стерпіти грози і громи.
    Відсвіти веселок семибарвних
    На шляхах подоланих лежать,
    Як надій печатки невитравні,
    Як діянь найкращих благодать.
    Кожна мить, схвильовано і вдячно,
    Вміщена у памят’і моїй –
    Не суди поспішно й однозначно
    Протиріччя вчинків і подій.
    Не лякайся звісточок недобрих,
    Не соромся пишних обіцянь –
    У пітьмі забагровілий обрій
    Розкриває дивину світань.
    Хай вони лиш множаться, а свято
    Змірює без втоми твій поріг, –
    Я щасливий, що сестру не втратив
    І поговорити з нею зміг.
    06.07.15


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  9. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.07.06 09:18 ]
    Життєве літо
    В життя моє стрімко ввірвалося літо,
    Засіяло в серці квітковий розмай.
    Очима ромашок милуюся світом,
    Стежино!У осінь ти не поспішай.

    Дай же відчути мені насолоду
    Палкого кохання,любові нектар,
    Вранці приємну роси прохолоду
    І заходу сонця багряний пожар.

    2003 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  10. Нінель Новікова - [ 2015.07.06 09:03 ]
    Слава Богу!
    Під зеленим шатром,
    У розкішному літі
    Я спочити душею
    Спинюся на мить.
    Лебединим пером
    Лине хмарка в блакиті.
    Моя думка за нею
    Услід полетить.

    А буває, красу
    Часто не помічаю.
    Метушня і робота
    Затьмарили все.
    Урізає часУ
    І дарує печалі,
    Безкінечні турботи
    Реальність несе…

    А навколо цвіте
    І буяє, і сяє
    Неповторного світу
    Дарований рай.
    Слава Богу за те,
    Що нам допомагає
    Біди всі пережити,
    Вхопившись за край!

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (3)


  11. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.07.06 09:41 ]
    Творить дива весна
    Дзвенять струмки піснями стоголосими,
    Підсніжник білий сонечку всміхнувсь,
    І віддзеркалюють фіалки в небі просинню,
    Щебетом птаство прославля весну.

    Вона ступає килимом з барвінку
    І розсипає квіти з рукава.
    В цю пору розквітає щастям жінка,
    Творить лиш весна такі дива.

    2013 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  12. Михайло Десна - [ 2015.07.06 06:17 ]
    На свій ризик
    Курс довіри?
    Прямо в пах.
    Не підставиш навіть спину.
    Бовтанка життя -
    на свій ризик,
    на свій страх.
    Безупину.
    Безупину.
    Є вожді.
    На усіх вони шляхах.
    Прогресують.
    Прогресують.
    Світ
    розвішено на усіх його стовпах.
    Тих, що зовсім
    не страйкують.
    Просто жах,
    просто смуток.
    І воркують.
    І воркують.

    06.06.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (9)


  13. Олена Красько - [ 2015.07.06 03:59 ]
    Втішання подружки
    - Не кохає і не любить
    І ніколи не вернеться
    Тільки душу свою згубиш
    Якщо серце сильно б’ється !

    - Ой же б’ється! І як спиниш?
    Дарував він стільки щастя!
    А як осінь підступила
    Виявилось – я у пастці!..

    - Безсердечний… Що ж поробиш?
    Ну не згинуть же навіки?
    - Ні! Скоріш його зведу я!
    Ще відплаче сльози-ріки!

    - Ненависть – біда для долі
    Пожалій себе, миленька!
    - Нагодую я поволі
    Помстою його хитренько!..

    - Відпусти! Даруй надію
    На нове кохання серцю!..
    - Поселив він в ньому мрію,
    А тоді насипав перцю…

    - Подруго! Моя голубко!
    Зрада серце розбиває!
    Ти поплач, а я тихенько
    Колискову заспіваю…

    Так сиділи і тужили
    Подружки мов дві синички
    А як нічка відступила
    То й поснули як сестрички…

    20.03.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  14. Олена Красько - [ 2015.07.06 03:42 ]
    ***
    - Скажи, Розлуко, ти на благо?

    Кохання наше таке юне
    Як пролісок серед снігів.
    Як встояти серед вітрів
    Які ти щедро так розносиш
    Серед лісів, полів, морів?

    - Несуть моря теплі вітри -
    Він встоїть! Але як же ти? -
    (Спитала хитро так Розлука,
    Неначе знає мої муки
    Вагань і пересторог старих).

    - Я буду жити у вісні,
    Де моря ночі голубі,
    Зелені очі у кохання
    І теплі руки у бажання...

    05.08.2006


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  15. Олена Красько - [ 2015.07.06 03:11 ]
    Хто застудив твоє серце
    - Хто застудив твоє серце
    Метелицею сніговою?
    - Той хто любив мене терпко
    А потім залишив зимою...

    - Хто застелив твої очі
    Тугою грозовою?
    - Той хто залишив у ночі
    А потім зрадив весною...

    - Хто відібрав твої коси,
    Які розвивались мов верби?
    - Той хто надпив мої роси,
    А потім полинув до неба...

    - Що ж він шукає там? Бога?
    Чи може другої водиці?
    - Бачив він там засторогу:
    Не можна зі мною водиться.

    Коси мої невгамовні
    Обплутують серце і розум.
    Роси мої надкоштовні,
    Щоб пити їх просто… вдома...

    05.08.2006


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  16. Олена Красько - [ 2015.07.06 02:24 ]
    Потяг Севастополь-Київ
    І знову потяг Севастополь-Київ,
    Ти знову дивишся в вікно.
    Пишу тремтячою рукою:
    - Сумую вже... А ти?
    - Давно!

    Затримка...
    Осінь невблаганна
    Застигла на пероні...
    – Знай!
    Що ти єдина і кохана!
    - Я вірю – це ж і є – любов...

    І пристрасть тихою ходою
    Пішла на Північ...
    – До весни?
    - А взимку хто тебе зігріє?
    - Звичайно ж ти, і тільки ти...

    25.11.2003


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  17. Олена Красько - [ 2015.07.06 02:34 ]
    Світлий князю!
    Світлий князю!
    Чом не дивишся в очі зелені?
    Не показуй, що гордуєш душею в небі!

    До кохання і квітка стремиться,
    А як грає вже людська кровиця!
    Може очі мої не такії?
    Чи занадто літа молодії?

    Ти не бійся – тебе не вкорю
    Першою яблучко те надкушу.
    Посідаєм в зелоному гаї
    Хай нам жайвір пісню заграє.

    Я готова всю ніч милуватись,
    З ясним соколом цілуватись.

    24.03.2005


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  18. Олена Красько - [ 2015.07.06 02:18 ]
    От і полюбила лютії морози
    Защемило серце, підступили сльози -
    От і полюбила лютії морози.

    Вся краса небесна в зиму цю вплелася.
    Я шукала спокій – тепер знаю – ось він!

    Чарами окуті ріки і озера,
    Із привітним смутком різблені дерева.

    І ясніше смутку нема в цілім світі:
    „Ми щасливі, хоч і кригою повиті!

    Завітай в діброви, проклади стежину,
    Поцілуй сніжинку для весни почину!”

    Ось і полюбила лютії морози,
    Та шпаки співають: весна на порозі...

    8.03.2005


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  19. Олена Красько - [ 2015.07.06 02:38 ]
    ***


    Тіла...
    Спрага по коханню...
    Разом з вечора до рання
    Не кажи мені „люблю” -
    Просто випий мене всю!

    На дні знайдеш чорну гущу
    Полюби її ще дуще
    Полюби, якщо зумієш
    Може золото намиєш?..

    4.07.2005


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  20. Олена Красько - [ 2015.07.06 02:07 ]
    Молю про одне... (послання солдату)
    я впевнена в тобі - ти сильний
    я вірю тобі як собі
    погляд твій – ясний і пильний
    крізь нети вогню і брехні

    ганьбили мене і носили
    на своїх крисах вороги
    палили наш стяг жовто-синій
    і гідність топили в лайні

    мізки і кістки нам ламають
    та чиста вода знайде шлях
    хоч наші брати ще блукають
    з чужими "піснями" в вухах...

    солдатику, рідний, я знаю
    з сокирою важко в спині...
    і десь там дівчата співають
    а ти - молодий... на війні...

    та знову душа прагне волі,
    твоя і моя. ми як птах
    своєї шукаємо долі...
    на жаль, любий, – знову в боях...

    кровиця людська не водиця...
    прости мене, ясний, прости,
    у дверях вже знову убивця
    не годна була вберегти…

    та ти здужав, синку, на славу
    нівроку – і духом, й мечем
    давай же! відпустимо лаву!
    пуйлу тому й так вже пече!

    настав вже твій час боронити
    мене, і себе. І її,
    ту, що змогла полонити
    сердечко твоє золоте

    ще снитимуться сни кольорові
    лелека дитя принесе...
    вартує щось більше свободи?
    не знаю... та в світі
    існує все ж щось святе...

    таке от послання до тебе...
    такий ось лист мій простий...
    навіки твоя
    Україна...

    прошу про одне: будь живий.

    12.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Олена Красько - [ 2015.07.06 01:43 ]
    Сон
    Не вміємо говорити…
    Не разом, і не нарізно
    І тільки в грудях виє
    Біль той пекучо звичний…

    Та раптом здригається простір:
    Міцно вхопивши за руку,
    Питаєш:
    - Чого ти хочеш?? -
    Крізь зуби грізно і терпко.

    - Я знаю чого я хочу
    Та спершу скажу зворотнє:
    Нічого такого не треба
    Чого б не хотів ти всім серцем.

    - Ну а чого ж ти хочеш?? –
    Стиснув передпліччя до болю
    - Хочу всього й одразу
    На тиждень… на місяць… на долю…
    На вічність… на день … на хвилину…
    Але при одній умові…

    - Кажи вже свої умови! –
    погрозу в голосі чую.
    - Щоб щиро, відверто й прозоро,
    Й без жодної застороги.

    …завмер… і забув, що тримаєш,
    А я терплю, не здаюся…
    - А ти чого хочеш? – питаю… -
    … зламався… ослаб… розколовся…
    Потупив до долу очі…

    - А дай я вгадаю, коханий?
    Одвіку шукаєш те саме:
    Одразу всього й бездоганно!
    Шукаєш… чекаєш… я знаю…

    Але, на жаль, не зі мною…
    Навіщо тоді кохаєш?..

    Мовчиш…
    А що тут ще скажеш?

    ... Тиша скрегоче зубами
    мов привід гуляє по полю...

    - Тоді відпусти вже… благаю!..

    Збілілі вуста шепочуть:
    - Лети… тебе не тримаю…


    Зіниці розлились по оку – твої і мої – бо горе
    Зрікатися тої сили, що може звертати гори…

    Чи віщий той сон, чи мара, чи хто його тепер знає?
    … болючий синець на передпліччі досі ще відчуваю…


    04.07.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  22. Олена Красько - [ 2015.07.06 01:02 ]
    Так хочеться в стареньку церкву
    Так хочеться
    В стареньку церкву
    Забитися – і на коліна...
    Не образам дивитись в очі –
    Крізь куполи, на небо синє.
    Летіть де зорі та галактики,
    Вдихнуть весь Всесвіт!..
    І затамувати подих...
    Ні, Отче, я прийшла не плакати –
    А пити щастя,
    Як джерельну воду!
    11.10.2003


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  23. Віктор Фінковський - [ 2015.07.06 00:35 ]
    Воїни
    Сходить багряне небо,
    В наших очах - заграви!
    Буде сьогодні жарко!
    Слава героям! Слава!

    Що нам життя віддати?
    Що нам іти на кулі?
    Ми переможем славно!
    Кліо про нас почує!

    Хлопці,
    вперед!
    До бою!
    Знов "Ще не вмерла..." грає...
    Воїни
    не здаються!
    Воїни
    помирають!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Устимко Яна - [ 2015.07.05 21:28 ]
    ***
    ходимо безликі
    по скляній землі
    видираєм лико
    із дзеркальих слів

    тонем в анфіладах
    вірного трюмо
    а чого заради –
    от і мовчимо


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  25. Ніна Виноградська - [ 2015.07.05 19:11 ]
    Твоя зоря


    Я молюся завжди,
    Бо мені ця Холодна гора
    Найтеплішою стала
    І здалеку стала близькою.
    Відтоді наші вікна
    Світили з любові й добра.
    Лиш тополі під ними
    Дивилися ввись самотою.

    На всі сторони світу
    Летіли вітри.
    Церкви маківки скрізь
    Осявали земне і небесне.
    І здавалось тоді,
    Що коханням своїм ізгори
    Захищаєш мене,
    Щоб за тебе мій біль не воскреснув.

    Щастям був ти мені
    В спекоту і в сніги...
    Уночі та удень
    Ти завжди є моїм оберегом...
    Ми у різних світах,
    Та моєї ріки береги
    Колихають зорю,
    Для якої цей світ був ковчегом.
    31.03.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  26. Анастасія Поліщук - [ 2015.07.05 19:36 ]
    Ритм твого серця нагадує стукіт потяга...
    Ритм твого серця нагадує стукіт потяга,
    Повагом з ліжка встаєш і йдеш на балкон.
    Ти,
    Поціновувач творчості Йосифа Бродського,
    В тебе кімната - твій мандрівний вагон.

    В тебе вікна - мов лінзи космічних супутників,
    І жалюзі́ - щось більше,
    Аніж антидот
    Від сонячних променів, адже́ ти не любиш сутінки.
    Певно, куліси прикімнатних турбот.

    В тебе всі стіни - неначе запрошують лізти
    Вгору - мерщій!
    Поки не зникла збудженість
    Із твоїм внутрішнім Буддою десь у центрі міста,
    Поки ще є
    Кімнатна напруженість.

    Ритм твого серця нагадує стукіт потяга,
    Плин твоїх дум нагадує плескіт хвиль.
    Ти
    У своїй кімнаті
    Без документів,
    Без одягу,
    Скільки отак подорожей вже здійснив?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  27. Вікторія Власова - [ 2015.07.05 17:32 ]
    Сонце змінює свій колір на зелений
    Ні Сонце, ні зірки, ані дощі,
    Ні за цей рік, ні за п’ятсот мільйонів,
    Свою незмінність не посміють зберегти,
    Ніхто й ніщо такого не дозволить.

    Бо Сонце змінює свій колір на зелений,
    Якщо його весна перемагає,
    Горять зірки, й течуть по наших венах,
    Чи пилом нам на шкіру осідають.

    А ми лежали на дахах Бродвею,
    Коли вже небо зеленіти починало,
    Й стікала ніч в моменти апогею,
    Сталево-чорним і розплавленим металом.

    Коли за сотні тисяч кілометрів,
    Чи навіть двісті світлових років,
    Ми бачили деталі в міліметрах
    Страшних, холодних, і густих дощів.

    Ми завжди знали-це лише до завтра,
    Дощі вже скоро стануть теплі і легкі,
    Й весни чекати на дахах уже не варто,
    Бо у очах вона залишила сліди.

    І вже тепер ідучи по асфальту,
    Ми знали – все до біса нетривке,
    Під шкірою в обох нас пульсувала карта,
    Де вказано було, як нас весна знайде.
    2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Ніна Виноградська - [ 2015.07.05 15:53 ]
    НАДВЕЧІР’Я


    Розхлюпав день і тишу, і тепло,
    Із хмари сипав дощик півгодини.
    Та зорями все небо зацвіло,
    І серед лип не чути гул джмелиний.

    Крізь пахощі медові навкруги
    Все обнімаю серцем рідне, миле,
    Де річка миє в лозах береги,
    А місяць вже гойдається на хвилі.
    17.06.15


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  29. Ніна Виноградська - [ 2015.07.05 14:12 ]
    БЕЗНАДІЯ


    Липневий день
    Спокійно зігріва.
    Гримлять громи,
    Дощі ідуть на жито...
    Щоби з війни
    Упала голова,
    То скільки ще
    Нам треба пережити?

    І зрозуміти
    Хто чужий, хто свій,
    Щоб визначитись
    Діями й словами.
    Життя не згорнеш
    Полотном в сувій...
    Хто відповість
    За сльози й горе мами?

    І за молитви –
    Упокій синів.
    За батькові,
    До хрусту аж!, долоні.
    Нестерпний біль
    І невичерпний гнів,
    За сина, що убитий
    У полоні.

    Навкруг життя
    Вирує, як, завжди -
    Сусідський хлопчик
    Щось в садку майструє.
    Вони ж удвох
    З великої біди
    До цвинтаря дорогу
    Вже торують.

    Все, чим жили -
    Утратило свій сенс,
    Не дочекались
    Дорогих онуків.
    Лиш біля хати
    Їм шепоче клен,
    Який садили
    Їх синочка руки.

    Гримлять громи...
    Для чого їм ще жити?
    17.06.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  30. Марися Лавра - [ 2015.07.05 12:39 ]
    карочє, з поверненням, дівчинко))
    твоє ім'я закоротке ритмікою нагадує 64 за тривалістю ноти
    шукаючи безвісті зниклого впилися в шкіру терням обшарпані колготи
    де ти хто ти
    скріншоти гортаю у шуканні певного антидоту
    хлопче ти ще та мерзота
    та все ж хто ти
    і що за одна я аби чинити праводійний спротив
    стрічання перехожими їдно на іншого схожими
    коли начхати хто кого переможе
    уже не чіпляє навіть те вроджене
    милосердно дароване Богом храм
    упав і дзвінниця загналася в глиноглиб
    гм а тобі паралельно ти ще той тип


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (5)


  31. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.07.05 09:53 ]
    Хмільний кохання мед
    Давно вже ні для кого не секрет,
    Що найхмільніший - це кохання мед,
    З тобою в цьому ми переконались.
    Палкі цілунки з розуму звели,
    Удвох в країну щастя забрели,
    У морі ніжності й любові ми скупались.

    Так хочеться,щоб мед цей та не згірк,
    Чудовим дням щоб не скінчився лік,
    Стають цікавішими хай життя сторінки.
    Ми із захопленням читатимемо їх,
    Ти ж мій єдиний найсолодший гріх,
    Я - найщасливіша тепер у світі жінка.

    2007 р.



    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  32. Серго Сокольник - [ 2015.07.05 01:07 ]
    Шибки
    Тепле літо... Що ж зимно мені
    На сідаюче сонце дивитись?
    У будинках шибки, як в вогні...
    Відблиск пурпуру- сонячний вихід

    У краї, де на літо чекать
    Непотрібно- воно із тобою...
    Де останнє горіння багать
    Не пов"язує думку з журбою...

    Де мов діти, удвох, ти і я,
    Поєднались душею і тілом...
    Де розквітле єднання уяв,
    Що давно в потойбіч відлетіли...

    Надійшли і торкнули чоло
    Крізь шибки, що минулим палають,
    Серця спомини в літнє тепло,
    І повільно, мов зорі, згасають.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115070500641


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  33. Владислав Лоза - [ 2015.07.04 23:00 ]
    Йов
    - …і хоча я не власник –
    для тебе важливого –
    імені,
    і хоча через це
    ти не бачиш моєї біди
    і т.д., і т.і., але все-таки
    допоможи мені
    будяком у каміння тужаве твоє
    прорости.

    - Ти питаєш, чому я тебе –
    безіменного –
    видибав
    на зболілому плугом та бурями
    солончаку;
    ти гадаєш, я хочу, аби ти зарікся
    і видубів,
    проминаючи вік у своєму гіркому кутку,
    і тому ти не міг, як усі у свій час,
    обирати між
    високосними втратами
    та манівцем тишини –

    але я не очікував, що
    ти так довго
    страждатимеш –
    як рілля, коли їй забагато
    найшло
    сарани,

    ніби ниюча тріщина в щелепі левіафановій
    чи піщина під надлишком сонця
    посеред піску,
    непомічена помилка, крихітна і позапланова,
    неприборкана літера у чорновому рядку.

    04.07.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  34. Іван Потьомкін - [ 2015.07.04 19:17 ]
    Хліб, марновір'я і "калашников"


    На ранковій росі газону височать гори білого хліба.
    Голуби й ворони не подужають з’їсти його.
    Не кажучи вже про горлиць і горобців метушливих.
    А коти, причаївшись у засідці, не на хліб позирають…
    Звичайнісінький зріз буття тваринного світу.
    А от зріз людський дивує й тривожить пам’ять...
    ...В Єгипті сусіднім, куди Яаков посилав синів,
    Щоб не померти родині з голоду,
    Нащадки тих,хто примушував юдеїв глину місить,
    На цвинтарі живуть нині і марять бодай шматочком хліба.
    Готовий ділитись Ізраїль, та на заваді гоноровиті ситі:
    «Негоже з рабами колишніми говорить. До того ж -невірними».
    Не до хліба й ІГІЛу, якому б позаздрив навіть Пол Пот.
    Минуле калічить по-варварськи він.
    Мечем, самим Аллахом дарованим буцімто,
    Направо й наліво січе голови і вірним й невірним.
    Не маючи змоги покласти на зуб щось,
    "Калашниковими" озброєна до зубів, пухне з голоду Африка...
    ...А на єрусалимськім газоні височать гори хліба.
    P.S.
    Не манною упав із Небес той хліб.
    Піт, і розум, і віра одвічна в Бога за ним.
    Шкода, що хліб цей омина роти тих,
    Кому вже не сила його випросить.
    -----------------------------------------------------
    «А Яаков побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яаков до синів своїх: «Пощо ви споглядаєте один на одного. І сказав він: «Ось чув я, що в Єгипті є хліб. Зійдіть туди і купіть нам хліба звідти. І будемо жити. І не помремо».- Книга Буття,42:1-2.
    ІГІЛ – бойовики так званої Ісламської держави.













    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  35. Наталка Солган - [ 2015.07.04 17:52 ]
    Початок
    Синкретизмом тисячі голосів
    тільки б більше вкласти лісів,
    більше б вітрів між гілля.
    Може колись я
    ехом поміж них
    кілька голосних
    Хай би про любов :
    як вигоряла кров,
    мов дешеве пальне…
    Хто цілував мене,
    про поїздів хвости,
    розбиті мости,
    коци з-над морів
    ткані з вечорів.
    нащо пишу листи,
    як легше плисти,
    над чим засинаю вночі,
    звідки беру ключі,
    що було моє,
    і що в мене є,
    скільки було вершин,
    на щастя конюшин.
    де моя низина,
    куди приведе вона?..


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Андрій Басанець - [ 2015.07.04 17:44 ]
    * * * *
    Ішли із річки. Рушники на плечах.
    За нами дощ і фари на шосе.
    Дивилися, як погасає вечір.
    Не сподівались, що погасне все.

    Нам говорилось ніжне і таємне,
    чого нікому не розповіси...
    А вже гроза, щось знаючи напевно,
    ламала навпіл наші голоси.


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  37. Михайло Десна - [ 2015.07.04 11:09 ]
    Далекий родич золотої рибки
    І щуку* в річці утопили.
    Та йшли часи.
    Урок літератури:
    читають учні байку
    (заклялись учителі).
    "Країна Рад, - оголосили, -
    це ідеальний інструмент цензури
    (мовляв, вдягнеш куфайку,
    як будуть лисячі
    у голові джмелі)".
    І суд судив,
    висуджував незряче.
    Лисиць і близько
    до себе не підпускав.
    Маштабне мислення
    про справедливість наче,
    а щоб закон
    і дурень поважав.
    Ніяких щук!
    "Улюбленцем народу"
    зробили хек:
    смішна була ціна.
    І дійсно
    риба втілила нагоду
    прогодувати навіть кабана!
    Хотілось ще...
    Бо дехто любить перець.
    Небезпідставна втілилась надія.
    В народі називали о с е л е д е ц ь -
    "райкомівська повія".


    04.06.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  38. Галина Михайлик - [ 2015.07.04 11:46 ]
    Седзару?*
    «Не промовляй», «не слухай», «не дивись».
    Сѝріч – «не дій»? Неправедність – розруйна.
    Усе тобі сторицею колись –
    животворяща крапля, чи отруйна…

    Не знати зла – чи то вже є добро?
    Чи навпаки: зло – то добра відсутність?
    Душа – мов глек: коли доверху дном –
    утрачено її первíсну сутність.

    Промов, послухай, подивись: відкрий
    свої чуття, впусти у серце Бога!
    Роби добро, причасного налий
    у глек душі. Тоді – і від порога...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (8)


  39. Іван Потьомкін - [ 2015.07.04 10:28 ]
    Хелена Бехлерова (1908-1995)
    Тихесенько-тихо
    Ходімо по лісу,
    Побачимо, може,
    З лисенятком лиса.

    Побачимо, може.
    Малесеньку білку
    Та як вона скаче
    З гілочки на гілку.

    Нехай же у лісі
    Ніхто не балака.
    Тільки так почуємо,
    Як стукаєдятел.

    Поміж галузками.
    Може, заспіває
    Малесенька пташка,
    Якої не знаєм.

    Піснею веселою
    Привітає всіх нас.
    Тільки йдімо лісом
    Тихесенько-тихо.

    Helena Bechlerowa

    Idźmy leśną ścieżką
    cicho, cichuteńko,
    może zobaczymy
    sarniątko z sarenką.

    Może zobaczymy
    wiewióreczkę małą,
    jak wesoło skacze
    z gałęzi na gałąź.

    I niech nikt po lesie
    nie gwiżdże, nie woła –
    może usłyszymy
    pukanie dzięcioła.

    A może zaśpiewa
    między gałązkami
    jakiś mały ptaszek,
    którego nie znamy.

    I będzie nas witał
    wesołą piosenką.
    Tylko idźmy lasem
    cicho, cichuteńko.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2015.07.04 01:10 ]
    Ліплю... Богиню
    Лише в уяві цю ношу ідею
    Мов статую – із голови до ніг –
    Вирізьблюю наснагою всією –
    Твій поступ, жест – до рисочок малих.

    Ліплю Кассандру віщу, не Цірцею.
    І настрій радісний мене обліг.
    Ти – ніби справжня донька Прометея,
    Несеш добро для земляків своїх.

    Чатує зло на тебе та ніколи
    Не піддаєшся. Біс – де сів, там зліз,
    Бо мужністю всі підступи зборола…

    Дорогоцінний людству мій сюрприз –
    Це завдяки тобі, о ясночола,
    Живу у світі, де немає сліз.

    3.07.7523 р. (2015)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  41. Віктор Фінковський - [ 2015.07.03 23:12 ]
    Хто
    І вони не покаялись
    У численних своїх беззаконнях,
    І вони не повірили,
    Хоча знаків було як тих зір...
    А вони,
    як засліплені,
    І неначе ходили спросоння,
    І прийшов до них злодієм
    Передрічених час Терезів.

    І вони не спинилися,
    Хоч давно загорілось червоне,
    І вони не прислухались,
    Хоча Голос ішов з початків...
    А вони,
    як зачерствіли
    До пророків,
    до Слова,
    Закону...
    І вони не покаялись...
    А ми думаєм:
    хто ж то такі?
    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Віктор Фінковський - [ 2015.07.03 22:20 ]
    Правда
    І правда уся у тому,
    що анголи й демони - люди,
    І правда уся у тому,
    що зло і добро в нас самих,
    І той, хто відкине правду
    за срібло чи злото - Юда,
    А ще будь готовий чути:
    чому ти це відав й застиг?

    І правда уся у тому,
    що Кай у палаці із льоду
    Складає ту кляту
    ВІЧНІСТЬ,
    а
    ВІЧНІСТЬ - не тлінного скарб.
    А той, хто відкине правду,
    до неї,
    насправді,
    є гордим,
    Хоч кожен від малку знає:
    По правді:
    дорога вузька.
    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (7)


  43. Валерій Кравець - [ 2015.07.03 20:03 ]
    знаєш...
    Все, що стається - це завжди на краще.
    Невдачами вимірюють ціну удачі.
    Лиш хто осліп, цінує те, що бачив,
    коли ще був, як це здавалось, зрячим.

    Той, хто говорить, чує, відчуває,
    хто бачить, знає, пам'ятає, співчуває,
    хто любить - вже близький у силі з Богом.
    Не зачиняй воріт - топчи дороги.

    І хай не буде це шляхом у вічність -
    Нехай він стелеться мереживом зірок.
    Ти розсипай. Усі збиратимуть. Сильніші
    і слабші. Це для всіх один урок.

    Навіть нічого у душі не маючи,
    коли й з кишень здуває вітер пил,
    поглянь у небо. Ніч, все відчуваючи,
    Тобі дарує тисячі світил.

    02.07.2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  44. Петро Скоропис - [ 2015.07.03 17:23 ]
    З Іосіфа Бродського. Шипшина в квітні ( Із циклу "З лютого по квітень") 3
    Кущу шипшини щовесни
    не йнятиметься знати точно
    торішній вид:
    своєї барви, кривизни
    у відгалужень і того, що
    кривило віть.

    Ледь світ, горожі саду свій
    і чулий у прутах чавунних
    до чину зла,
    він шпетить зиму, буревій,
    він запевняє, що не будь їх,
    проник би за.

    Він корені пустив собі
    у суглинок, у листя тлінне,
    відтіль і квіт.
    Не воскресіння, далебі,
    не чистоти, і, поготів не
    любови плід.

    У клопоті за свій мундир
    зі зелені, за імовірний
    бутон, за тінь,
    він бачить світ на свій манір;
    і світ не дуже оковирний
    на тлі прутів.

    Голки в безлистій наготі
    він тицяє у металічні
    списи – в іржі
    горожі ні вряди-годи
    нема у березні та квітні
    йому пожив.

    Утім, така палка жага
    свій прах зужити у горнило,
    живить нутро,
    чиїмсь устам і помага
    розціпитись. Найти чорнило.
    Узять перо.




    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  45. Адель Станіславська - [ 2015.07.03 13:13 ]
    Ні, не янгол ти...
    Ні, не янгол ти...
    Ані фея, не добродійка, не свята...
    І розтрощеного не склеїш,
    ні продовжиш комусь літа,
    і хреста не візьмеш чужого -
    мати б тривкість нести свого...
    Не відмолиш нічого в Бога -
    вже відміряв тобі всього.
    Ти - піщинка...
    Чого ж уперто розпаляєш у серці трем,
    коли суджено всьому вмерти
    поміж вічним життя дощем?..

    Може й зродишся свіжим болем
    через сотню чи другу літ,
    аби знову брести сим полем
    "рятувати пропащий світ"...

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (6)


  46. Ніна Виноградська - [ 2015.07.03 12:09 ]
    ЗЛОВЛАДА


    Яке розчарування від „свобод”
    Рідні моєї, що від батька й діда
    Страждала, як увесь простий народ
    Від голоду, вірніше, геноциду.

    За це іще ніхто не відповів,
    Онуки вбивць сьогодні правлять нами.
    Зробили з нас залежних і рабів,
    Бо ненависть до нас – це їх програма.

    Ми ж обирали, начебто, своїх,
    Які нам обіцяли хліба й миру.
    Війна в державі. Гомеричний сміх
    У штучних, нами обраних, кумирів.

    Де Україна? Не питай дарма -
    За Іловайськом, встеленим тілами,
    Де плаче сонце і лягла пітьма,
    Дощами сльози ллються над полями.

    Руїни і тарифний геноцид
    Заполонили нині всю країну.
    Хто захистить стражденний люд від бід,
    Що передасть у спадок батько сину?

    Колись оця закінчиться війна,
    Зостануться і сироти, і вдови.
    У їхніх долях лишиться вона
    Зловладою, де правлять людолови.
    02.07.15




    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  47. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2015.07.03 11:20 ]
    Шепіт
    Ти шепочеш мені на вушко,
    Ніби дикі духмяні трави
    Відголосками днів весняних,
    Від роси і від снів туману...
    Ти шепочеш, що я жадана,
    Чиста, свіжа, мов квітка рання,
    Що у серці горить кохання,
    І у мріях багато зріє...
    Ніжна, добра, свята Марія...
    Ти мене дивувати вмієш...


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  48. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.07.03 09:14 ]
    Побажання
    Живеться,то й на краще сподівається
    І мріється про щастя неземне,
    Надіється,любиться-кохається
    Та віриться,що лихо обмине.

    Але в житті усякого трапляється:
    І радість зустрічей,і гіркота розлук,
    Бо чого хочеться,на жаль не все збувається,
    Тоді тривожний чути серця стук.

    Нехай же всім фортуна усміхається,
    В сімейнім морі буде повний штиль.
    Добро хай в душах завжди озивається
    І зорі айстрами хай стеляться до ніг.


    2013 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  49. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.07.03 09:27 ]
    Від зими до осені
    Від зими до осені
    Душа прагне простору,
    Влітку і напровесні,
    В сні та наяву,
    Від зими до осені
    Вірші в серце просяться,
    Від зими до осені
    Ними я живу.

    Від зими до осені
    Твориться і твориться,
    Від зими до осені
    Все життя в піснях.
    Звечора і з досвітку
    Дякую я Господу
    Та за творчу доленьку,
    Віршами,мов зорями
    Усіяний шлях.

    2013 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  50. Михайло Десна - [ 2015.07.03 06:04 ]
    Питання
    Сам Бог велів.
    Довідатися б: що?
    Ти аж упрів
    триматись за чоло.
    З нічого - щось.
    І творчість, і краса.
    Та думка ось
    уперта, як коза.
    Буденних днів
    розчинне йде кіно.

    Сам Бог велів...
    Довідатися б: що?

    03.06.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   ...   674   675   676   677   678   679   680   681   682   ...   1847