ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі

Олександр Сушко
2025.07.13 12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.

А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,

Віктор Кучерук
2025.07.13 08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.

Борис Костиря
2025.07.09 22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.

Ярослав Чорногуз
2025.07.09 12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?

Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,

Ольга Олеандра
2025.07.09 09:25
Не розтискати рук.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.

Тетяна Левицька
2025.07.09 08:10
Біла хмара, наче гребінь,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,

Віктор Кучерук
2025.07.09 06:33
Хоч ще від сутіні до світу
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.

С М
2025.07.09 04:09
Не знав я що мені потрібна ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти

М Менянин
2025.07.09 01:03
Назва.......................................................................Стор.

1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................

Борис Костиря
2025.07.08 21:39
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається

Іван Потьомкін
2025.07.08 21:03
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники

Ярослав Чорногуз
2025.07.08 20:28
Сказала ти: до всього я готова,
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.

До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...

Віктор Кучерук
2025.07.08 05:18
Як з усмішкою помру
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.

Борис Костиря
2025.07.07 21:54
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо

Олександр Сушко
2025.07.07 13:17
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!

І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,

Віктор Кучерук
2025.07.07 08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Ірина Кулаковська - [ 2010.07.04 22:24 ]
    * * *
    Цю пустелю крилами не зміряти ,
    Не спізнати битими підборами ,
    Не розтяти пальцями каналів
    На вітражні блискітки оаз .
    Не розбити караванним гвалтом
    Тої тиші , схожої на прірву .
    Не лишити відголосся сміху
    У тенетах перекотиполь .


    В цій пустелі дотліває промінь .
    Вистигають стомлені світила .
    Не каміння обпікає шкіру ,
    А друзки годинників , хвилин .
    Ми ворушимо пошерхлими губами ,
    Як росу , куштуємо мовчання .
    І не сльози - крихти скла і льоду
    Падають із вицвілих очей .


    В цій пустелі ніч , мов півстоліття .
    Білий місяць , наче меч сталевий ,
    Мертвим лезом розсікає морок
    На фрагменти сірості , латки .
    Тут давно забуто голос вітру ,
    Барви весен , дзвін прозорих крапель .
    І сюди не долітають вісті .
    Тут немає болю і думок .


    Тільки ми - пісок , мінливий , древній -
    Символ руху , дихання галактик ,
    Попіл ер , культур , цивілізацій .
    Не народжені ніким , тому безсмертні ,
    Без чуттів , без втрат , без сподівань .
    Огортаємо підмурки піраміди .
    В зморшках храмів ми - застигла вічність .
    Море , час , луна серцебиттів .


    ... Навіщо ж сниться цвітіння сакури ?

    2006 р .


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  2. Сергій Гололобов - [ 2010.07.04 21:14 ]
    ПЛАСТИЧНИЙ ХІРУРГ
    Пластичний хірург такий пластичний
    Він зранку робить розтяжки
    Сідає на шпагат
    (відхилення від теми: слово «шпагат»
    Римується зі словом «шпинат»,
    Ну
    як
    тут
    не згадати про Моряка Попая,
    фу, відхилення від теми – це мерзота
    для літературного процесу)
    Також він виконує вправи цигун
    Переважно в якості спорт-процедур
    Але ні крапельки не медитує
    Не знаю чому так вийшло
    Напевно через те
    Що
    Він просто пластичний
    Гнучкий і високоточний
    Гумовий
    Каучуковий
    Рідкокристалічний
    Хірург
    А
    Не
    Відлюдник-даос
    Що
    Мешкає
    На горі Удань

    (2010)


    Рейтинги: Народний 5.25 (4.97) | "Майстерень" -- (4.75)
    Прокоментувати:


  3. Богдан Матіяш - [ 2010.07.04 01:19 ]
    ***
    коли повний місяць
    заглядає в нещільно прикриті повіки вікна
    здається – десь дуже далеко
    може, на іншому континенті
    в порожній кімнаті
    дзвонить телефон
    ніхто не відповідає...

    все значно простіше –
    то жовтий равлик безсоння
    застиг
    на чорному стеблі ночі...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  4. Богдан Матіяш - [ 2010.07.04 00:17 ]
    ***
    Нечутно ступає
    ніч босими ногами
    по дерев"яній підлозі
    розсіває
    краплинами тишу
    з того дзвону
    народжуються вірші
    шукають
    притулку на полях
    старих альбомів з фотографіями
    не знаходять
    вилітають в прочинені
    вікна губляться
    між зірками збираються
    в хмари
    випадають дощами дзвінкими
    на стривожену зелень травня
    де їх знову
    крапля по краплі
    збирає ніч

    так відбувається
    кругообіг віршів в природі


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  5. Вікторія Стукаленко - [ 2010.07.03 10:06 ]
    * * *
    Затьмарена душа метеликом тремтливим прагне
    до людей, що начебто уже творцями стали
    умілими й різці для скелі неприступної життя
    роздобули, та й відсікають зайве так майстерно, ніби
    посланцями від Бога є,
    щочасно мудрими.

    Гай-гай, затьмарена душа... Забула
    дароване тобі і власні сили. Не там
    шукаєш те, чого так прагнеш.
    Космічний злет, тобі властивий,
    відчуй в собі...
    2004


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  6. Кана Жебровська - [ 2010.07.02 13:27 ]
    І ми збудили...
    І ми,
    збудили врешті-решт сонце
    коліс стукотом
    і воно, кігтиками з золотим
    манікюром продирає темряву,
    ще мляво, проте впевнено-
    бачиш – ранка на небі кровить,
    ще мить і сонце
    вибереться назовні
    і стане ранок

    і день інший зовсім:
    і треба буде здавати постіль
    і з’ясувати куди запхали ножа
    і на що схожа
    станція за вікном
    і кава залита кропом…
    і хтось скаже, що схожі всі станції
    а хтось пошкодує, що скінчились вакації …

    скрип - і мить –і вже прибули
    вставай та іди
    в потоці інших прибульців...
    чи ще затримайся на східцях

    та поки не чуєш,
    надто рано- ще спиш

    так, ще надто рано
    і я поспішаю мовчки,
    лежачі на полиці
    мені – як і сонцю не спиться,
    а воно правда, вже вибирається
    вбирається – довго так
    мабуть
    перед дзеркалом крутиться –
    ще трохи рум’ян й золотавої пудри…
    так можна вже й з’явитись на люди

    і ось – визирає
    оглядається
    теж, мабуть уявляє
    день
    новий
    і коло
    нове
    зазирає й в моє вікно
    і прислухається
    до
    тук тук-туктук-туктук


    2005


    Рейтинги: Народний -- (4.92) | "Майстерень" -- (4.9)
    Прокоментувати:


  7. Ірина Храмченко - [ 2010.07.02 01:02 ]
    Нити
    Послушай, нити слишком слабы, чтоб выдержать нас -
    Тебя и меня. Нам нужно выдержать время,
    Нужно выиграть время, его удержать в лассо,
    И целоваться по-неземному - в темя.
    Наши нити намотаны между двух городов
    И когда-то закончатся, нас по углам разбросает,
    Мы порвемся, а может прорвемся. От этих оков
    Освободимся и каждый примкнет к своей стае.
    А пока мне пиши свои сны узелковым письмом,
    Не делай лишних мотков, нужно вовремя рваться
    Друг к другу и наоборот, нить отрезать ножем,
    И больше уже ни к кому не привязаться.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (2)


  8. Ірина Кулаковська - [ 2010.07.01 10:48 ]
    * * *
    Порослий чагарниками берег прадавньої річки .
    Її прохолодні , зеленкуваті води
    Донині пам'ятають так , ніби відчували те вчора :
    Лязгіт сталевих клинків у несамовитому танці
    Зухвалості й болю ;
    Шепотіння купальських вінків ,
    Які пестять вологими пальцями-пелюстками
    Розпашілий , замріяний вітер ;
    Звитягу й поважність князівських човнів
    (Що їм Московії та Візантії ?!) ;
    Ніжність дівочих колін і долоней
    В упертому прагненні віднайти найбіліше латаття ...
    Мінливість історії , непевність сьогодення .
    Отут , у запашному розмаїтті трав
    Та здичавілих квітів
    Нескладно загубитися , вплівшись у прозоре мереживо
    Світла і тіні ,
    Розчинитись у часі , диханні , променях .
    Спати на теплому , зап'ятому мохом камені ,
    Ніби ящірка або німфа ,
    Всотовуючи шкірою-піною , шкірою-корою
    Мудрість і міць землі і сонця .
    Так легко змішатися зі щебетом , шелестом ,
    Осокою та верболозами
    І пити досхочу настояний на спокої день .
    Розчісувати волосся старим дерев'яним гребенем ,
    Малювати пальцем на піску клинописи , рими , піктограми
    І читати тобі вірші про дощ ,
    Доки ти збираєш з моїх вуст
    Його прозорі , дзвінкотілесі краплі .

    2010 р .
















    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  9. Ярина Брилинська - [ 2010.06.30 23:47 ]
    ***
    Сумніви,
    мов Японії далекої воїни,
    мечами самурайськими
    у серці самотньому
    бій вчинили.

    Болю завдавали
    домові своєму.

    Тихо співала біва*
    про сакури квіти,
    що соком стиглої вишні
    вимальовували візерунки
    любові нерозділеної
    на старому кімоно
    учорашньої гейші.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (11)


  10. Ірина Кулаковська - [ 2010.06.30 22:00 ]
    Медитація з дощем
    Посинілими, закоцюблими пальцями
    В обвітрені шибки гамселить дощ,
    Лишаючи відбитки набряклих пучок
    На дзвінкому тілі прозорості.
    Він вистукує чудернацьку мелодію,
    Схожу на шалений ритм шаманського бубона.
    Швидше, швидше, швидше...
    Ще трохи, і ти зливаєшся з цим ритмом,
    Зростаєшся з ним душею і ребрами.
    Він пульсує в скронях, він циркулює в жилах.
    Ти заходиш у нього, наче у воду,
    І він заходить у тебе божевільним виром.
    Бо ти - це дощ і дощ - це ти.
    Мінливі барви почуттів
    Сплетаються в арабські візерунки.
    Секунди, години, вічності -
    То горошини з перестиглих стручків.
    Вони викочуються на землю,
    Розколюються, змішуються, ніби скельця
    В зіпсованому калейдоскопі.
    Змиваються межі і лінії,
    Згладжуються кути і грані.
    Поняття "час" і "простір"
    Втрачають сенс,
    Адже віднині можливе все:
    Мандрувати Чумацьким Шляхом,
    Низати перла з намистин роси,
    Кохатися на шкірі
    Власноруч упольованого мамонта.
    ...Посинілими, закоцюблими пальцями
    Гамселить розхристаний дощ,
    Поволі перетворюючи місто
    На вицвілий бубон шамана.

    2010 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  11. віталій рибко - [ 2010.06.30 01:31 ]
    прогноз
    подивись новини
    там все-одно нічого цікавого не знайдеш
    опісля прогноз погоди
    там тобі й скажуть що
    завтра буде
    вогко
    і
    холодно

    а ще
    скажуть
    який ти козел

    вже давно треба було
    вимити з-під нігтів
    бруд
    усіх тих коханок
    яких мав
    просто
    у вітальні
    кухні
    новомуунітазі

    там скажуть
    який ти збочинець

    саме морози
    холод
    змушують телефонувати
    і
    просити у них про допомогу

    знову рятуватимуть тебе

    придурка
    рятуючи з глибин передозувань
    алкоголем і снодійним
    шукаючи пульс
    ніби дітей у старих шафах

    дивися
    свій
    телевізор

    лайна шматок
    пий суничний чай
    прислухайся
    звук не працює


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.05)
    Прокоментувати:


  12. Ірина Гнатюк - [ 2010.06.29 22:44 ]
    Покинута
    І що тоді?
    Безсилі ночі
    І проклятий спів.
    Я сама.


    А ви вже разом.
    З цигаркою одною в попільничці,
    І клубнем диму
    Там вгорі...


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (5.07)
    Коментарі: (2)


  13. Софія Кримовська - [ 2010.06.29 00:52 ]
    ***
    гашу кислоту твоїх слів
    содою сліз
    може замісити тісто на пиріг?
    начинку - зі спогадів
    пудру - із мрій
    ...
    кави?


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (11)


  14. Наталя Карраско-Косьяненко - [ 2010.06.28 23:45 ]
    Мушля
    Я почула вітри
    І стрибнула зі скелі у хвилі
    А на дні
    Дивну мушлю знайшла
    І додому принесла її.
    А вона
    Захотіла
    Розбитись.
    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.22) | "Майстерень" -- (5.23)
    Прокоментувати:


  15. Ірина Кулаковська - [ 2010.06.28 12:47 ]
    * * *
    Можливо , у річищі висохлих сліз
    Шукатиму Скіфію - прихисток часу ,
    Притулок опальних богів і царівен ,
    Загрузлих в історії , ніби в пісках .
    Сполоханий гайворон вимоклі зорі
    Клюватиме , як недостиглі черешні ,
    І в кожній шукатиме камені серця .
    А баби в степу - то німі ярославни ,
    І в тріщинах міміки - холод скорботи .
    І в холоді пальців - надтріснута нота -
    Вібрація Космосу - вигук чи стогін ?


    У місті будинки подібні до сфінксів
    Вони стережуть піраміди заметів .
    Вони бережуть таємницю прадавніх ,
    Вкарбовану в ламані наших слідів .
    І я голосила . Мечі і кургани
    З пророщеним житом прийдешнього в лоні
    Тягнулись повільно обабіч дороги ,
    Немов кіноплівка . Однакові кадри .
    Можливо , лиш вітер - одвічний і мудрий -
    Чатує мій спокій , розсипаний в травах ,
    Чатує твій дім , запорошений світлом ,
    На березі Скіфії Висохлих Сліз .

    2005 р .


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  16. Софія Кримовська - [ 2010.06.26 22:12 ]
    у кутку
    мостити гніздо
    із впертістю ластівки
    і знати
    що прийде осінь
    знати
    що хтось неодмінно
    митиме твої вікна
    і скине
    моє життя під ноги
    тільки б мати сили
    не бачити
    аби
    знов
    у кутку вікна
    співали ластівки


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (12)


  17. Олег Фірук - [ 2010.06.24 12:28 ]
    від сенсу до суті
    нами зайняті місця
    в моїй каюті
    відкриті всі люки
    від сенсу до суті

    прошу запам’ятовуй
    придумані мною
    і все розмальовуй
    фарбами грою

    злітають
    щасливі рейси
    звикають
    знайомі і преса

    приємно зізнатись
    ми один одного варті
    можна не оглядатись
    гарні знаки на карті


    Рейтинги: Народний -- (4.04) | "Майстерень" -- (3.85)
    Прокоментувати:


  18. Ірина Гнатюк - [ 2010.06.23 14:48 ]
    Гріх
    Волого, тихо, холодно.
    Убите небо.Чорний сніг.
    Тонка душа відчує гріх.

    Гроза, земля,болото.
    Труна -життя крилате,
    Чи непоправна втрата?


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (5.07)
    Прокоментувати:


  19. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2010.06.21 14:22 ]
    ***** (н.з.)
    11.06.2010



    «Меня не надо
    Ломать!
    И дай мне силу
    Окрепнуть.
    В порту стоят
    Корабли
    И ждут попутного
    Ветра…
    Не ожидаю
    Любви
    Прийдет, коли
    Моя Доля.
    А ты мне крылья
    Не жги,
    Пусти гулять
    Под луною…
    Я теплым ветром
    Промчусь,
    И лепестками
    Играя
    Во сне легонько
    Коснусь
    Тебя,
    А ты – угадаешь,
    И в полусне,
    Полбреду
    Меня поймать
    Ты захочешь,
    Вот-вот! И я убегу,
    Люблю свободу
    Я ночи!
    Безумство,
    Нежную страсть,
    Небрежно
    Брошенный свитер…
    Еще сильнее –
    Тебя…» -

    И подпись -
    Ангел Хранитель.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  20. Вікторія Стукаленко - [ 2010.06.17 12:39 ]
    ***
    Відчуваю:
    про-
    тікає час
    єством, і тілом, і душею
    весняним паводком
    заполонивши...
    2010-02-23


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Ярина Брилинська - [ 2010.06.16 12:09 ]
    ТЕЛЕГРАМА
    Бути дощем.
    Крапками і тире
    написати
    мокру телеграму
    про те, що літери,
    загорнені у пакунки слів,
    чекають відправлення
    на пошті буднів.

    Що остання крапля парфумів
    завмерла терпкою згадкою
    на пульсі моєї артерії,
    обіймаючи пахощами
    пожовклі фото
    чорно-білих
    спогадів.

    Розповісти,
    що світ – це море,
    а я у ньому
    лише барвиста риба,
    на гобелені
    твого життя
    виткана.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (18)


  22. Сергій Гольдін - [ 2010.06.15 23:58 ]
    неохайні елегії
    Неохайні елегії
    В. К.
    1

    На заході сонце – розпечене серце.
    На заході, де блукає моя душа.
    Що там мені на тому заході,
    Крім самого себе?
    Хіба що посмішка старого Леонтія,
    Котрий водить на прощу мою душу.
    Хіба що могила молодшого лейтенанта – солдата Великої Імперії.
    А також,
    А також, друже, твої байки,
    Перев’язані мотузками поліщуцької правди,
    Кінчики яких тримає
    Святитель Микола.

    2

    Август шанує цноту.
    Назон не пам’ятає,
    Що йому шанувати,
    Крім слів, з яких
    Сплітаються його елегії.
    Цезаріанці розбили Помпея,
    А згодом і республіканців,
    Жалюгідних в своїх удаваних чеснотах,
    Зацькованих потенційними переможцями,
    Покидьками та меткими фаворитами.
    А всі разом будують сьогодення,
    Сьогодення, схоже на едем,
    В якому не знають Бога.
    Назон не пам’ятає,
    Що йому шанувати,
    Бо в нього не має підстав
    Щось шанувати
    В світі,
    Де Август шанує цноту.


    3

    За Феогнідом

    Мінлива доба, як доріжка у синьому морі,
    Що за кормою зникає, лишивши піняву.
    Хто зрозуміє, навіщо усталений устрій
    Зруйновано, наче очеретяну хатину?
    Хто зможе побачить майбутнє в такому хаосі
    Шахрайських прозрінь
    І лукавих повчань безупинних?
    Але для відчаю, Кірне, немає причини,
    Допоки на вічне надія у слові Господнім.



    4

    Занадто життя, занадто...
    Ні, занадто хоті
    Буденних турбот і шлунку,
    Що виразку носить, як орден.
    Занадто промов і планів
    Покращення доброго людства,
    Що тисячі літ добріє.
    Так мало у мене часу
    Лежати, дивитись вгору
    На сосен зелені крила
    І слухати скрип цих сосен.
    Так мало у мене волі
    Мовчати, мовчати, мовчати
    У гаморі, гомоні, граї
    Пристойного марнолюбства.


    5

    Згубилась рима. Світ не знає ладу
    Скрипкових струн. Володар барабанів
    Трима чужий смичок. Правічне слово
    В сучасному втрача первісну сутність.
    Натомість розповзаються слівця,
    Промовки, мовки, бовкання, скавчання,
    Мізерне, хтиве, ферт і черв і ять.
    Панує охлос визначень убогих:
    Прогрес, тусовка, рекет, споживач.
    Це не слова, це тільки недослівки.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (4)


  23. Ореста Возняк - [ 2010.06.15 15:07 ]
    ***
    ***
    Незібрані пазли:
    Книг, облич, подій
    І … обов’язків…

    Незнайдений Спокій
    Сам не віднайде мене ніколи.

    Чекаю тебе додому.




    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  24. Ірина Розвадовська - [ 2010.06.14 20:00 ]
    Я не вмію малювати
    Я не вмію малювати, друже мій,
    Пробач...
    Задивляюсь на твоє фото...
    Німію у боязкому зачаруванні.
    Десь у найтемішому куточку ніким ще незвіданої сутності
    сумує мольберт...
    Аркуші пахнуть сірістю, чи сирістю, чи буденністю запраних доріг...
    Ображено загусли акварелі....
    Послухай, рідний мій, чуєш...
    Я не вмію писати картини...
    Не вмію серед цієї
    Своєї, твоєї, чужої досконалої завершеності бачити сенс.
    Я не вмію між цього незвідано-довершеного сенсу
    знаходити нас...
    І не вмію змивати наші імена з пересічних сердець,
    Як змиваю з пальців свого безликого Я гуаш...
    Я не вмію дихати без тебе
    І не можу дихати тобою.
    Портрети, пейзажі, нариси, замальовки...
    А потім
    кістки перону, заїжджені дороги, запізніла весна...
    І моє останнє пробач
    за нашу Любов,
    якої я не вмію малювати.......


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (2)


  25. Даринка Квітка - [ 2010.06.14 20:48 ]
    вологість
    Все ж таки, знаєш, підуть дощі і я буду боса більше аніж завжди.
    Рахуватиму краплі розпечена не від спраги/спеки, просто від втоми,
    Що проявляється медичними й алкогольними симптомами.
    Закинувши голову, зітерши відбитки кроків (криків) на траві,
    Забуду про силу тяжіння й те-чіє-ю стікатиму надвіконнями, антенами, дахами багатоповерхівок.
    Все ж таки, чуєш, підуть дощі і я вперше отримаю право читатись у твоїх зіницях
    (допоки ти не сховаєш погляду у консервну бляшанку свого монітору).
    Все ж таки, бачиш, підуть дощі і я вслід за ними чи не вперше,
    але ж не-на-зав-жди
    (чкй)…

    квітка2010


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  26. Юлія Гордійчук - [ 2010.06.14 16:03 ]
    Дрібна побутова магія
    Йшла назустріч крізь місто,
    обережно, ніби навпомацки,
    звіряла маршрут з лініями на долонях,
    сіре небо перетікало у синє –
    перевіряла на висоту та надійність,
    на неперервність сліду,
    не довіряючи статистиці зустрічей на перехрестях,
    не вірячи в назви вулиць,
    змивала контури кварталів,
    кроїла карту міста срібними коліями,
    обертаючи відстань у час...
    Зустрілись надвечір, кохались до ранку.
    Через нас у місті цілу ніч падав сніг...


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.2)
    Прокоментувати:


  27. Евгения Мазан - [ 2010.06.14 13:03 ]
    Вечер
    Свеча, твой профиль...
    Крохотный мирок,
    Храним слезами
    восковыми.

    Тепло и свет...
    Мерцает огонек
    Свеча и время
    так неумолиимы...

    27.01.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2010.06.14 13:41 ]
    Если б знал...
    Если б знал,
    Как соскучилась я,
    Не отсутствовал более часа…
    Извелась вся,
    И на злобу дня…
    Позабыть попыталась –
    Напрасно.
    Не хватает вестей,
    Перемен
    В моей слишком
    Загруженной почте…
    И тебе, признаЮсь,
    Нет замен –
    Диалог-то ведь наш
    Не окончен.
    Умоляю,
    Черкни пару строк,
    Буду ждать,
    И отвечу я спешно,
    Как соскучилась я,
    Видит Бог,
    За твоею душевностью
    Нежной…
    За признанием
    «Слабости «Я»,
    За исканием
    Личного счастья,
    За желанием
    Душу понять,
    Напиши, пару строк…
    Или «Здравствуй»…


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (4)


  29. Володимир Чоботяр - [ 2010.06.12 13:00 ]
    Чотири рядки
    З грудей осені не напитися,
    Дертись тілом слабким об камені,
    Сни бездітні змогли наснитися,
    Руки пристрасні тепер зламані.


    Рейтинги: Народний 0 (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  30. Володимир Чоботяр - [ 2010.06.12 12:08 ]
    Імператив
    Не ставити насолоду на перше місце –
    Іммануїл говорив,
    Руйнується сутність моралі,
    Знову цей... Імператив...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  31. Володимир Чоботяр - [ 2010.06.12 12:17 ]
    Слух
    Дзвони церковні шукали
    Вуха чиїсь. Серце, відкрите до вух
    Власних. Погляд впіймали
    Сліпого, що втратив слух.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Володимир Чоботяр - [ 2010.06.12 12:32 ]
    !
    Попереду ранок з гострим зірками,
    Позаду ніч – останнє коло сонця.
    Хто хоче жити – нехтує віками,
    Хто хоче вмерти – думає про вiчнiсть.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Володимир Чоботяр - [ 2010.06.12 00:26 ]
    Було колись тепер
    Був дім, була дорога, палили вогнище.
    Я співав про те, що ніхто й ніколи не міг –
    Співав слабким голосом – мене любили.
    Про що була пісня – не пам'ятаю.
    Просто вона мені сказала – «про це ніхто ще не співав»,
    А я повірив вузьким очам з червоними рукавами.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Володимир Чоботяр - [ 2010.06.12 00:41 ]
    Без
    Наче чорні ґудзики, що розсипалися на землі…
    Це все, що я візьму від цих пустих очей.
    Розуміння того, що світ поривами,
    Рівняннями, вирівнюваннями – усім – гине,
    Навіть Твоє чорне волосся не здатне
    Вимити з моїх очей сни побачені,
    Вирвати з грудей серце сплюндроване.
    Залиш мені один ґудзик – пришити
    Золотими нитками сонце – безмежне, сліпуче.
    Я дивитимусь з вірою, віра дивитиметься в мене.
    Може, осліпнемо удвох, віддзеркалюючись.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Володимир Чоботяр - [ 2010.06.11 23:02 ]
    Краще
    Сумувати за твоєю красою? я обираю щось краще -
    Що поки не має назви, доки я не вигадаю її.
    Моя темна нудьга, наче пекло, де скоро зустрічатимуть
    Мої ноги невідомі землі чи ріки, все одно.
    Згадую латинські назви, що найкраще закарбують
    Тебе у свідомості, коли я пов'яжу їх з Тобою.
    Багато я читав віршів, тому не бачу сенсу писати свій.
    Тим більше, я давно не я, а щось подібне образу людини.
    Ти підеш зі мною? Ти будеш казати щось?
    Ніколи. Моя глибина вже така пуста, що
    Всім хочеться побачили поверхню - замість дна.
    2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Вікторія Стукаленко - [ 2010.06.11 12:04 ]
    * * *
    В оточенні Всесвіту,
    окутане туманами думок,
    райдугами відчуттів,
    під вітрилами прагнень,
    під зливами почуттів
    взаємопереплетеннями
    свідомого і несвідомого —
    струменить життя.
    2002


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  37. Ореста Возняк - [ 2010.06.10 22:07 ]
    *** (Страшно побачити...)


    Страшно побачити
    в погляді дорогу,
    Навіть, якщо вона схожа
    на казкову стежку
    з царством веселості
    в кінці подорожі.
    Насправді, страшніше
    помітити в рідних очах
    крапку обрію,
    Крапку, яка пояснює ВСЕ
    і здається остаточною.
    Ціль таких обріїв -
    тікати від минулого
    і пізнавати себе
    через себе ж.
    Дорога приємніша,
    Вона не знищує душу –
    …Іди!..



    Рейтинги: Народний 4 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  38. Ореста Возняк - [ 2010.06.10 21:09 ]
    *** (Що за мрії...)
    Що за мрії:
    чекати,
    допоки весь світ
    розквітне у чужих зіницях?
    Звідки знати,
    чи глянуть ці очі
    на тебе?
    Жовті квіти
    й химерний графин –
    цікаво на фоні чорної спеки:
    Так сумно і так життєрадісно
    водночас…
    …Що за мрії підвечір?
    Казали ж по радіо,
    завтра знову
    однісінька спека.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  39. Оксана Фітель - [ 2010.06.08 17:14 ]
    Вона промовляла його ім’я
    Вона промовляла його ім’я,
    Із тисячі віщих куль
    Вилітали мільйони лилиць.
    Вона голосила його ім’я,
    А голос вився в конвульсіях,
    Хитаючи небо,
    І падали зорі.
    Вона шепотіла його ім’я,
    І вже найдрібніша вервиця
    Німіла в долонях,
    Німів голос.
    Вона мовчала його ім’я,
    Бо не вірила у повернення...

    1998


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Юрко Пантелеймон - [ 2010.06.07 20:19 ]
    я стомився
    Я стомився слухати їхні забобони,
    Які сіють сумнів у моєму серці!

    Я стомився споглядати як нищать мою Україну
    Ті, що обіцяли стабільність і реформи!

    Я стомився шукати причину твоїх насуплених брів,
    Які дивляться на мене щоранку!

    Я стомився відповідати активно-дійсним вимогам,
    Які ховають від мене справжні завдання.

    Я стомився вивчати те,
    Що мені ніколи не знадобиться.

    Я стомився ласкаво посміхатись,
    Коли хочеться прямолінійно кричати!

    Я стомився оминати глибокі ями,
    Які подарували мені вчора фіктивні друзі.

    Я стомився вчитись на двох мовах,
    Коли розмовляю принципово лише одною!

    Я стомився лише говорити,
    Тому введу в гру правило дії.

    17 березня 2010 року Божого


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Ярина Брилинська - [ 2010.06.07 12:17 ]
    ЛИСТ
    на склі вікна
    напише листа
    довгого як далечінь
    і прозорого наче вода

    про ритмічне безсоння
    під монотонний шепіт
    годинника

    про два звуки
    що заплуталися у гармонії
    буднів
    і снують один без одного
    павутину мелодії

    про відламане гілля любові
    що відпускає паростки крил
    крізь мертву кору

    а потім
    огорне листа
    коштовною палітуркою
    віконних рам
    і втішатиметься сама
    дивним фоліантом
    пилом висушених сліз
    притрушеним


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (16)


  42. Даринка Квітка - [ 2010.06.07 08:11 ]
    поцілунок з маркою
    Тобі написати десяток віршів (рядочки, абзаци від цілого серця).
    Розвісити у ванній аби стекли прочерки (по краплі).
    А потім просушивши зранку феном слати у білих (червоних) конвертах
    малюючи на марці твого портрета.
    Твій денний спокій порушить шурхотіння паперу.
    Твої вуста заіскряться ковтаючи риму.
    Погодься, живуче кохання в конвертах.
    Чекай, із конверту – телеПОР(та)ЦІЯ.
    Цілуюсь поштовою маркою та відбитками пальців лоскочу тобі шкіру.

    Вловима. Судима. З вироком.

    квітка2010


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  43. Вікторія Осташ - [ 2010.06.06 18:20 ]
    віра-подорож
    твоя віра – ніби подорож
    між харібдою й сціллою
    гріхів
    довго блукатимеш –
    і поплавець долі
    раз-по раз
    зникатиме під водою сумнівів
    аж доки
    врешті не випірнеш
    на плато духу…
    урятований!



    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (10)


  44. Андрій Гонта - [ 2010.06.06 15:47 ]
    БЕз анннотацій...
    легка прохолода тиха як стогін
    менше любові та менше за сльози
    не більше ніж рай,
    глибокії очі не зовсім як небо
    шалено палюча майже як сонце
    хода не легка хоча і вродлива
    безмежно мрійлива як очі дитини
    глибокожорстоке її декольте
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Андрій Гонта - [ 2010.06.06 15:04 ]
    БЕз анннотацій...
    липневий дощ іде і
    брязкотить в моє вікно
    і йде не день не два а
    цілий вік... шумить
    мокріє вулична краса
    вона в душі моїй одна
    іде по мокрому асфальту
    минає струмочки річки океани
    така вона мокра вулична краса
    вона ж в душі моїй одна
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Катя Гуменюк - [ 2010.06.05 23:48 ]
    блюз
    а блюз у моїх вухах
    неначе сонце
    крізь гілля,
    крізь очі
    а потім...
    що ж далі?
    згубилося слово
    із тої, важливої,
    НЕ розпочатої розмови



    (2010)


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  47. Даринка Квітка - [ 2010.06.02 18:59 ]
    холерика
    І як, скажи, писати світлом коли мені так щемить жили?
    Коли вся кров "бушує й пінить" і голос квилить, ледь ледь квилить,
    І нию, рию, гризу стіни бо «не достукатись до неба»,
    Коли побачиш руки-птахи, то не дивуйся – це до тебе!
    Я кинусь наскрізна крізь розсуд, забувши правила й твердині,
    Бо, знаєш, втік вже мійто розум, зітерши часовоєдиність!
    А ти то тінями на стелях і ти то буквами на стінах,
    І я підошвами гаряча вбиваю свої мокрі рими!

    квітка 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  48. Вікторія Стукаленко - [ 2010.06.01 23:59 ]
    * * *
            Щастя
    не їздить в білому лімузині…
            Щастя
    не ходить пішки.
            Щастя
    д а р у є   к р и л а!
    2004



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (8)


  49. Даринка Квітка - [ 2010.05.30 19:38 ]
    роксоляно
    А я така вся гола без прикраси жодної на комірі
    Без спокуси жодної у спідньому
    Без очей такий німих й привітливих
    Без мовчання босого й неМого
    Без тебе такого аж такого
    До біса квітнього й палколітнього
    Впиваючись у ковдри травневого повнолуння
    Вию маленькою вовчицею
    На всі ваші –іці –іці де ж ті зіниці?
    Де ж наші киці? Твої й мої киці?
    Солодкі полуниці - вуст твоїх криниці…
    Боса, гола, квола чиясь спроквола надходить ніч…

    квітка 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (5)


  50. Даринка Квітка - [ 2010.05.30 19:34 ]
    прямий напівірш
    Скажи, чи достатньо тобі моєї душі, аби писати свої вірші?
    Моє тіло, а скільки воно важить рядочків?
    Позувати? Ставати у пози? Кидати грози
    Аби тебе заливало потом та било чоло градом?
    Чи просто мовчати і не видихати,
    Щоб повітря стало до дива прозорим…
    я - вмію кохати, я - вмію жити –
    впивайся! впадай у залежність!
    я вже мрію, я вже млію і фа-на-тію від биття твого серця…
    Підпис: Твоя Муза.

    квітка 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   109   110   111   112   113   114   115   116   117   ...   124