ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Борис Костиря
2026.04.13 12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?

Іван Потьомкін
2026.04.13 10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає цілісна єдність в образному монозвучанні, чи в поліфонії, котрі незмінно формують відповідну композиційну завершеність. Музика веде до каденції, вірш — до остаточного образу, думка — до чіткого вис

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
комусь цікаве слово бог
комусь близькіше слово лох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано – принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбалета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Максим Едель - [ 2010.09.17 08:38 ]
    Я хотів як Артюр Рембо...
    Я хотів як Артюр Рембо
    Покохати. Не вийшло, бо
    Що я знаю про ті моря?
    Не Аврора я і не Варяг.

    Я далеко на північ йшов.
    Думав – лінія ,вийшло – шов.
    І нековтані ті слова
    Розкидав , себто,так ховав.

    Але ти все одно пірнай
    В місяць мене ,бо this month my.
    І у ньому твоя блакить
    Закипає і , врешті, кипить.

    2010


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  2. Ігор Рубцов - [ 2010.09.17 08:24 ]
    А мало ж бути привітання

    Поплутав хтось! Сідаю зрання
    Писати друзям привітання,
    Та в звуках радіосичання
    Потік знайомих голосів
    Отих, хто ставили і клали,
    І як хотіли нахиляли.
    Бач, не забули, привітали
    Рідненьких виборців усіх.

    І я завзявся віншувати.
    З якого ж краю починати?
    Куди не глянь - гладкі й пикаті
    Злились в суцільний моноліт.
    Хоч тих, хоч інших висуванці
    Тримають нас за голодранців,
    А ми у виборчому танці
    Найменьшу з двох шукаєм бід.

    Одні ділки безбожно крали,
    Трамваї навіть пропадали*,
    Хоча поклони відбивали -
    Монахам лаврським на зразок.
    А в київських любов не склалась,
    Хоча так палко цілувались -
    Вода в котлах перегрівалась,
    А пара вийшла у свисток.

    Хтось в Вашингтоні сльози сіяв,
    А хтось тинявся по Росіях
    Дізнатись, звідки вітер віє
    На наших спритних Труфальдін.
    Вони на Кіпрі і в Давосі,
    Вони у Раді - пальці в носі.
    Вони і влітку "на морозі",
    А людям - піст і карантин.

    Промерзли руки, пальці коле,
    Та ще пишу для вас: НІ-КО-ЛИ!!!
    Я не піду по цьому колу,
    То тим радіючи, то сим.
    Я сім разів переміряю,
    Ну а тоді вже відрізаю.
    Вкраїнці! Думайте, благаю,
    Кому віддати голоси.

    29.12.2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (11)


  3. Рудокоса Схимниця - [ 2010.09.17 00:44 ]
    СХІДНІ ТОНКОЩІ
    Заварювала чай натхненно – як жертовний ритуал
    Вивершуючи. Гейша мрій твоїх дозріло-медоносних.
    Схвильовані листки кленові і смутних чекань вокзал,
    Де сонна скерцо тінь кружляє, розтікаючись волоссям.

    Цей день – лиш ієрогліф. Перлами лягав на кімоно,
    Вплітався кардамонно стрічкою парчевою у коси.
    На відстані зорі плакучої на Схід твоє вікно…
    Спокушена не яблуком бажань, а казкою у росах,

    Заварювала бурштиново-згірклий чай. Як Інь і Янь.
    Замріяно ловила місяця крило. Складала в стоси
    Всі спогади про літо, плавила вогнем вітраж бажань,
    Ступаючи на килимі граційно і пантерно-босо.

    Сама у рай. І сум зітхань..
    Дощило серце... чай.
    І осінь…

    16.09.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (21)


  4. Володимир В'юга - [ 2010.09.16 22:11 ]
    Патефон
    Присвячено Володимиру Солодовнікову


    З розкритого вікна
    Ще нашого дитинства
    Мелодія одна
    Злітала вище, вище…

    Слова такі прості
    Аж калатали небо,
    А я тримав в руці
    Щось втрачене для себе.

    Воно знайшлося вже
    В горластім патефоні,
    Не рідне, хоч чуже,
    Хрипіло на перонах,

    Просилося до всіх
    Навічно притулитись,
    Веселий вальс і сміх…
    І треба ж так наснитись!

    Дивлюся наяву
    На чорний диск платівки:
    Ось я в гостях стою
    З душею на обнімку.

    2009-2010






    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  5. Оксана Пухонська - [ 2010.09.16 22:24 ]
    * * *
    Старезні верби п’ють ранкову свіжість,
    Дорога сонно вужиться в туман…
    І крик зорі, що навпіл переріже
    Останній сон,
    Останній біль.
    Обман
    Нічних ілюзій скорчиться у вікнах,
    І вороння із пазух чорноти
    Витрушує на яворове віття
    Осінній день, немов кисіль, густий…
    Стрибне у скло пожовклим пілігримом
    Листок тополі десь аж звідтіля,
    Де вітер вив солоні мокрі гриви
    Дубів козацьких…
    І мені земля
    Запахне домом, димом і дитинством,
    Солодким воском росяних полів…
    Старезні верби, хай вже не столисті,
    Але такі малі мені…
    Малі…


    2010


    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.49)
    Коментарі: (7)


  6. Лариса Ліщук - [ 2010.09.16 21:35 ]
    ***
    Доспіли ранні яблука в саду,
    Маленькі сонечка в смарагдовому листі.
    Друкує осінь повість вікову,
    Нанизуючи дні немов намиста.

    Кружляє вітер у п'янкім танку,
    Духмяно вечір сипле роси чисті
    І пахнуть яблука сховавшись у траву
    Пахучо – спілі, як з мого дитинства.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.28) | "Майстерень" -- (5.21)
    Коментарі: (5)


  7. Николай Блоха - [ 2010.09.16 21:29 ]
    Шепчу…
    Привет Карина, сегодня 15.09/01.7519 (2010) год.

    Сегодня я как написать в одной строке два календаря, но это не есть причина, почему я пишу письмо, всё намного банальнее. Просто сегодня произошло событие, я встретил знакомого с которым познакомился через полгода как бросил тебя, после и я вспоминая встречу и не контролировано произнёс:
    - Карина я люблю тебя.
    А после задумался, почему я это сделал? – ответ пришёл мгновенно, хотя обычно, вовсе не бывает, и остаюсь в не понимания, почему я произнёс слова любви. Но ответ мне согрел сердце, и уже больше двух часов, я живу с теплом в сердце. И пускай не знаю, что это значит, просто наслаждаюсь.
    Вру, делая набросок письма на роботе, я нашёл ответ, он глупый и надуманный, но поддерживает силу тепла в области сердца, сердце просто говорит, что его любят, и что два сердца сольются в одно…

    Шепчу…

    Бывает так, что иногда,
    Когда на небе облаков стена,
    Иль солнце, ярко греет землю,
    Не вольно с грустью я шепчу слова,
    Карина я люблю тебя.

    Хотя уже не помню образ,
    Сердце больше не болит,
    И желанья нет прийти,
    Ненависть и капля злости,
    Всё что нынче есть в груди.

    И вопрос, что это значит?
    Что шепчу, шепчу слова,
    В месяц раз, иль может два,
    В любой, в сопровожденье,
    Грёз о девушке иной.

    Милый образ, вдруг навстречу,
    И шепчу, шепчу слова.
    Может быть, ты тоже шепчешь,
    Не узнаю никогда,
    И при встрече не окликну.

    В троеточиях судьба…

    15.09/01.7519 (2010)

    16.09.01.7519 (2010) P.S. сегодня возвращаясь, домой, я зашёл на один из своих объектов увидел Викторию и понял, возможно, именно она думала обо мне, её улыбка говорила об этом.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Олексій Тичко - [ 2010.09.16 20:03 ]
    Не жона
    Дотик рук серед білого дня.
    Хай шушукають недруги в спину!
    Не важлива дрібна метушня -
    гнів і осуд оберну у риму.
    Вірш на двох. В ньому сум-пелена
    і солодкі цілунки – украли...
    Не жона ти мені, не жона.
    Я частинка від іншої пари.
    Я шукаю логічність і суть.
    Може, просто віддатися долі?
    Сірі сни, будні сірі повзуть.
    Не прошу каяття у поклоні.
    Стихне осуд, замовкне і шум,
    нереальне відійде у тіні.
    Не роздавить судилищ валун,
    бо ми знову на зустріч, в обійми.
    23.08.10.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (18)


  9. Юлія БережкоКамінська - [ 2010.09.16 20:49 ]
    * * *
    Нам нічого забирати із цього старого світу:
    Ні золота, ані срібла, ні шовку, ні килимів.
    Ходімо на музику, брате! Ти чуєш, як тужить вітер?
    Він там, у долині стиглих світанків нам натрусив.

    Ходімо і не озирайся. Ти ж знаєш: прикмета не дуже.
    А нам і без того стачить коштовностей і прикрас.
    А те, - що так вітер тужить,
    А те, - що півнеба – в калюжах,
    А те, - що як навпіл душі
    Душить,
    З місця не зрушить…
    Ходімо…
    Це завжди з нами.
    Це вже частина нас.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (7)


  10. Сергій Гольдін - [ 2010.09.16 18:24 ]
    Дим жовтневих багать
    Дим жовтневих багать
    Мої ніздрі лоскоче.
    Знову все починать
    Вже ніхто не захоче.
    Не захоче страждань,
    Не захоче розлуки,
    Днів, коли без вагань
    Поєдналися звуки
    У мелодію травня,
    Що мов хвиля накрила,
    І приспівом прадавнім
    Моє серце прошила.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  11. Григорій Слободський - [ 2010.09.16 17:43 ]
    доля


    Заховалась доля у кутку
    Заснула ще зночі.
    кричить сич у гаю
    не знає, що хоче.

    Кругом осінь гуляє,
    Кружаться вітрила.
    Все забуто, загуло,
    Що доля створила.

    Все минуло,як обпавше
    Листя із калини.
    Не вернути ночі – сночі,
    Вчорашньої днини.

    Не повернеться, що було
    Не утримати що є.
    Кожен день нові сюрпризи
    Доля наша нам дає.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Софія Кримовська - [ 2010.09.16 17:34 ]
    По долонях ворожить клену
    По долонях ворожить клену
    кароока циганка осінь,
    просить золотом, гарно просить –
    і вкриває траву зелену

    п’ятипале яскраве листя.

    Яворам обіцяє літо,
    хризантемам – тепла доволі.
    Всім віщує красиву долю,
    а самій би лише надіти

    горобини важке намисто…

    Бреше солодко і яскраво.
    За таке золотити – радість!
    Вихваляє, лякає, радить,
    ліву візьме долоню, праву…

    І тремтять золоті і чисті

    долі лінії в жовтім листі…

    2009


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (20)


  13. Любов Бенедишин - [ 2010.09.16 14:01 ]
    ***
    І бачу - мріями і віршами,
    Як сни ростуть із незабутнього.
    Як день за днем стають чіткішими
    Розмиті контури майбутнього.

    Як проступають з невідомого -
    Новими рисами й деталями -
    Початок смутку незнайомого,
    Кінець дороги, що за далями.

    Як над коханням нерозтраченим
    Пливуть століття за хмаринами.
    І я всміхаюсь по-дитячому,
    Десь між пожовклими світлинами...

    2003


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (15)


  14. Юлія Гладир - [ 2010.09.16 14:36 ]
    Танець
    Дурне дівчисько, мрії заповітні
    Долоньками плекаєш обома.
    То схопиш руку, підняту в повітрі,
    То в очі зазирнеш не крадькома.
    Який він гарний, цей поляк! Аж bаrdzo.
    Яке у нього правильне чоло!
    Та більше, ніж партнеркою до танцю,
    Йому не станеш, що б там не було.
    Ховає погляд вій солодким злетом -
    Чи ж винен, що подобається всім?
    А танець так кружляє, мов планета
    Пливе навколо власної осі.
    Та в затишну кав'яреньку Торуня
    Я більше вже ніколи не прийду.
    Посію смутку зернята на струнах.
    Врожай думок у пісню заплету.
    І може, він ще прийде на spotkańje
    В твої неповні двадцять. Все одно.
    Його я вчора бачила востаннє.
    Я з мрій даремних виросла давно.

    З "Торуньських спогадів"

    13 - 16 вересня 2010 року


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (29)


  15. Олександр Христенко - [ 2010.09.16 12:03 ]
    Я ВСЕ ОДНО ТЕБЕ ЗНАЙДУ
    Вона несла себе йому,
    А може, далі?
    На шию руки, як хомут,
    Чи, як медалі?
    А він і сам того не знав –
    Чи справжнє свято:
    На нього зглянулась весна,
    Чи на зарплату?

    Чуттєво-ніжний змах руки –
    Цукерка-зваба.
    А смак: солодкий, чи гіркий,
    Чи стерво-баба?
    Тут, хоч гадай, а хоч міркуй,
    Чи мрій без краю –
    Якщо не ввійдеш у ріку,
    То й не пізнаєш.


    Попри розлук гірку біду
    І зрад коралі,
    Гірські потоки перейду,
    Нап'юсь печалі,
    Але чорняву, чи руду,
    Бліду, чи кралю –
    Я все одно Тебе знайду,
    Щоб разом
    Далі.
    16.09.10р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (20)


  16. Юлія БережкоКамінська - [ 2010.09.16 12:52 ]
    * * *
    Осінь стелить прілі простирадла,
    Осінь зріє поночі дощем…
    Навигадуй сонець, навигадуй,
    Не звіряй їх із календарем!

    Я грішу: тримаюся за дати,
    За свята і будні, за роки.
    Я також не смію прогадати,
    Пролетіти мимо, заблукати
    У міжчассі, там, де навпаки.

    Де усе – не числами, а – словом,
    Де усе – не з зовні, а – з глибин,
    Там, де грудень – різнокольоровий,
    Там, де ти ніколи не один.

    Навигадуй сонець, навигадуй,
    Не звіряй їх із календарем…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (7)


  17. Юлія БережкоКамінська - [ 2010.09.16 12:25 ]
    * * *
    Я проживаю всі твої гріхи,
    Всі перехрестя, сходи, переходи.
    А час крихкий.
    А час такий крихкий,
    Як звуки, не покладені на ноти.

    Я проживаю всі твої думки,
    Усі слова, усі твої розлуки.
    А час стіка.
    А він такий, такий…
    Невпинний, - чуєш? - ніби серця стукіт.

    Я всі печалі, радості усі
    В собі несу за себе і за тебе
    На цій землі, де кожен рік просів,
    Як води в хмарах грозового неба.

    Так, так, отут, де більше – реп’яхів,
    Де тим болючіше дадуть, чим ближчі,
    Я проживаю всі твої гріхи,
    Не відаючи: скільки і навіщо.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (5)


  18. Юлія БережкоКамінська - [ 2010.09.16 12:38 ]
    БАТЬКІВЩИНІ
    Що селище – те, що й згарище:
    Бояриня над коритом.
    Базарчиками і базарищами
    Як пухирями вкрита.

    Непотребом,
    (лиш не потом би!)
    Пластмасою і кульками…
    Останніми ідіотами
    Нас забажали з вами.

    Як хочеться (чи не дуже-то?) -
    Ідіть за новим «пророком»!
    Жити – це значить здужати!
    Жити – лицем, не боком.

    Жити – це значить вірити
    І – докладати до віри.
    Та – фізики ми
    І лірики ми,
    Виписані з квартири.

    І що нам глибока істина?
    У кожного – по калюжі.
    Земле! Яка ж ти вистраждана!
    Твої ж холуї ще дужі.

    Земле! На що приречена
    Пісня твоя і грядка?
    Та те, що кінцем обпечене –
    Не відає про початки.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (8)


  19. Лідія Дружинович - [ 2010.09.16 11:56 ]
    * * *
    А надворі бентежна шалена гроза!
    Я в кімнаті читаю старого Хайяма.
    Ти мені ще, напевно, не все розказав
    у минулім листі...
    Я, звичайно, так само...
    От би вдвох нам пірнути із мрії - у дощ!
    Щоб аж серце промокло до нитки,
    до крапки...
    Ми вростемо у танго скалюжених площ
    десь у Києві чи...
    десь у Луцькому замку.
    Раптом вірш цей розбудить когось уночі...
    Я Пегаса прошу, щоб приніс мої мрії
    з тихим променем першої зірки мерщій
    в твій дніпрово-схвильований Київ.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (6)


  20. Кобринюк Ірина Айлен - [ 2010.09.15 22:42 ]
    Не знала
    Для мене вірші ти складав,
    А я про них не знала .
    Мені листи сумні писав -
    Я їх ігнорувала

    Мені дивився ти у очі,
    Та я не помічала,
    Як сумно в них минають ночі,
    Бо радість я забрала

    Та як блищать вони тоді,
    Коли мене ти бачиш.
    Та я приношу тільки біль
    І знову ти гірко плачеш.

    Шкода, шкода, що я не знала,
    Як сильно ти мене кохав.
    Тепер я з іншим жити стала,
    А ти «Люблю» так й не сказав....


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  21. Софія Кримовська - [ 2010.09.15 21:44 ]
    У ситцях
    Ранок у келихи світла наллє,
    сонця ігристого майже по вінця.
    Пристрастю сплетені руки у ситцях.
    Літо у травах і квітах насниться,
    Може, хлоп’ятко кирпате мале,
    може, дівчатко? І сміх голосний,
    руки замащені у полуницю,
    небо і листя, і зоряні птиці…
    Сплетені пристрастю долі у ситцях,
    руки і ноги, і світло, і сни.
    15.09.10



    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (25)


  22. Юлька Гриценко - [ 2010.09.15 19:56 ]
    Лист у жовтень
    Ти пишеш листям по асфальті
    Слова до спалених пісень.
    Кричиш про дощ на перших шпальтах,
    І плачеш крапкою в есе.



    Твоє ім'я на смак солодке
    Палає вогником в очах.
    В тобі заграли щастя нотки,
    Бо ти не відчай, не печаль!



    Хапаєш теплими руками
    Листи у жовтень золоті.
    А я синоніми шукаю,
    Моїх до тебе почуттів.



    На схилах власної безодні
    Пишу тобі поміж рядків.
    Отій, що мріями голодна,
    І тій, що плаче вік віків...


    15.09.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (5)


  23. Юрій Лазірко - [ 2010.09.15 19:30 ]
    Вiдчув у трьох крапках
    Відчув...
    Відчув її налите скерцо,
    веселку малював на персах,
    у подихах дощило серце
    без краплі слів.

    Малів,
    Малів неторканого острів
    в інтимі, лоскотливо. Просто
    питання не стояли гостро –
    хто на коні.

    Шальні,
    Шальні у дотиках, цілунках
    губилися у ню-малюнках,
    звивалися зміїсто. Струнко
    де пошук губ.

    Жагу,
    Жагу на ноти ласк ловили
    без поплавців, гачків, грузила.
    Напіврибина мала крила,
    з очей – луску.

    Лукум,
    Лукум в`язкий з кокосів,
    у пальцях розтеклися коси,
    устами пристрасть медоносить
    в ковші колін.

    І дзвін!
    І дзвін змовкає кришалевий,
    левично виковзає з лева.
    Стає ручною королева
    в словах люблю.

    В трьох крапках
    ЛЮ

    15 Вересня 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (29)


  24. Віктор Цимбалюк - [ 2010.09.15 17:54 ]
    СУКИ
    ...В театрі абсурду розігрують давній сценарій:
    - Отого, що пук..., запроторимо, суку, на нари...
    Але перед тим мотузочка йому заплетемо,
    Щоб знав, де що плести: десь в тему, а десь, блядь, не в тему...

    - А свідків куди? Крові нашої прагнуть в пожертву...
    - Свідки не мають ціни, коли всі вони ... мертві...
    А самий безцінний, що тягне за нас усіх мазу,
    Кравченко, сука, отой, що стрілявся два рази...

    ...От вже нездара... Як справу (!) йому доручити?..
    Не те, що когось - себе не зумів замочити...
    Однак, все гаразд, проведемо ж тепер "очну ставку":
    "Я вас не знаю...", - шипить сивий лев проти шавки...

    ...Щодо паперів: пиши, протоколи все стерплять...
    Той хто душив і вбивав - сам вже мало не жертва...
    Правди - нема, правду знає лиш... - Т-с-с-с! Заборонено!...
    (ГПУ* розмальовує святістю Їх Відстороненість...)

    ...Крокодилячі сльози на цвинтарі... Правила гри...
    На злодієві, кажуть, чи шапка, чи кучма горить...
    Найняли литвина, щоб лизав зад новому Ягайлу...
    Словом, "Крава" - це цап відбувайла... Знімаємось: смайлік!..

    ...Постарів Мельниченко, вже й в нього інсульт - необачно,
    Вижидає Мороз, за євреїв радіє Табачник...
    Л. Деркач, врешті-решт, мову спільну знайшов - з голубами,
    Янукович, зі слів Ганни Герман - брат кровний Обами...

    ...Отак і живемо, глитаючи цю "демократію..."
    Народ і "братки", голодні між ситої братії...
    А десь в Небесах, де закони абсурду не діють,
    Літає душа, православний по імені Гія...

    ...По справі шістьдесять дванадцять сорок один,
    Засуджено Честь: - Мийте руки!.. - Давайте води!..
    Справу закрито... Вердикт: нота шоста, пункт вісім...
    Скільки іще є голів в Таращанському лісі?...

    *ГПУ - Генеральна прокуратура України

    Кумпала Вір, 15.09.2010 року
    м. Хмельницький




    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (12)


  25. Іван Гентош - [ 2010.09.15 16:13 ]
    пародія " РУДА КОМЕТА "
    Пристрасть кольору сонця,
    Очі кольору неба...
    Я навік охоронцем
    Хочу стати для тебе!

    Мрії кольору вітру
    Нас обох окриляють.
    У життєву палітру
    Ми внесем крихти раю.

    Аби жити, мов в казці,
    Чашу ніжності спити -
    Зафарбуємо щастя
    Кольорами блакиті.

    Ми так прагнемо злетів
    І торкання вустами...
    Щастя - наче комета,
    Пронеслася над нами!

    Наталія Крісман
    Поезія “Щастя - наче комета...”

    15.09.2010р.



    Пародія

    Ти у сні щось бурмочеш,
    Наче випив півлітру –
    Ще додати щось хочеш
    У життєву палітру?

    Зауважила вчора
    Ту русяву комету!
    Аж захрип ти раптово!
    Став готовим до злету?

    Ще як кіт облизався –
    Очі в неї як сливи.
    А недавно ще клявся:
    Будеш вірний, нехтивий!

    О, губами вже плямка
    (Знать – торкає вустами).
    Почуттям, схоже, клямка.
    Що то буде із нами?

    Я ж роками збирала
    Нам обом крихти раю…
    Що, руда дала драла?
    Як проснешся – спитаю.

    І про ніжність, про небо,
    Про кохання запоєм…
    Охоронець я в тебе –
    Ти довік під конвоєм!

    15.09.2010



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (32)


  26. Зоряна Ель - [ 2010.09.15 15:03 ]
    Осіннє
    золотистою змійкою
    в’юниться час –
    утікає,
    зникає,
    лишаючи осад.
    ніби нині – за вас,
    а на завтрашнє– пас,
    несподіваним вибриком
    щастя підкосить.

    передвісником
    добрих старих ностальгій,
    що хвостом відвалились
    від ящірки-літа,
    із обуреним видом
    і криком «агій!»
    сподівання кульгають
    із оком підбитим.

    те збулося,
    те – ні,
    ось воно – «восени»,
    порахує курчат,
    ну, і ребра вцілілі.

    поза зоною літо,
    в повітрі фонить
    рання осінь–
    сезонний
    безжалісний
    кілер.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (8)


  27. Гренуіль де Маре - [ 2010.09.15 13:04 ]
    Молитва піроманки
    Відсип-но жару, осене!
    Я вже прощала й до семи,
    І сім разів по сім, та ця
    Образа з тих, котрі серця
    Іржею точать до кінця.

    Твоє одвічне вогнище
    Не загасити і дощем –
    Ген верховіття у вогні –
    Тож не шкодуй жарин мені,
    Пали мій сум!
    …Згорить чи ні?..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.59) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (16)


  28. Кобринюк Ірина Айлен - [ 2010.09.15 12:38 ]
    Бажаю...
    Я хочу, як модель, довжезні ноги мати,
    Щоб між чоловіками мило крокувати.
    Й щоб подруги усі місця собі не мали,
    Від заздрощів, щоб бідні, всі нігті позгризали.

    І сильно я бажаю великі груди мати,
    Щоб ними я змогла стакан з пивом тримати.
    Щоб в ліжко тобі, милий, стакан той принесла,
    Щасливий будеш ти, щаслива буду й я.

    І хочу я фігуру, хоча б як в Афродити,
    Щоб вільно я змогла у дзеркало дивитись.
    Й обличчя я прекрасне, як у актрис бажаю,
    Щоб пліткували всі, скільки коханців маю.

    А так мене природа нічим не обділила:
    Забрала в мене ноги і грудь мою спустила,
    Та й талії моїй кінця-краю не має
    А образ мій кривенький чоловіків лякає.

    Тому бажаю я.. Та годі говорити.
    Пора з мене, голубчику, красунечку робити.
    Коли ти маєш гроші — не треба сумувати.
    Хірург пластичний може усі вади прибрати...


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  29. Наталія Крісман - [ 2010.09.15 12:04 ]
    Щастя - наче комета...
    Пристрасть кольору сонця,
    Очі кольору неба...
    Я навік охоронцем
    Хочу стати для тебе!

    Мрії кольору вітру
    Нас обох окриляють.
    У життєву палітру
    Ми внесем крихти раю.

    Аби жити, мов в казці,
    Чашу ніжності спити -
    Зафарбуємо щастя
    Кольорами блакиті.

    Ми так прагнемо злетів
    І торкання вустами...
    Щастя - наче комета,
    Пронеслася над нами!
    15.09.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  30. Юлія Івченко - [ 2010.09.15 11:44 ]
    Інтермеццо.
    Спокій забитої осені. Ніч,
    як змарніла панянка , затискає рота
    і йде поміж брів. На бровах - панич
    на щоках розмальовано маленькі дзоти,
    що уже не стріляють. Байдужість зівоти
    інфантильна причетність до протиріч.

    Складає в конверти листя, гупає чобітьми
    вересень обгорілий – вимерзлий ранками дід
    в кленах, немов у загравах. Викашлює дим
    перша октава – зібраний в кошик плід,
    де Троя згорає, лишаючи кволу мідь,
    і кожна травина закохана в килими.

    Мій погляд бентежить душу , гортає стіну
    симфонія відчаю, випита з чорним чаєм,
    кожнісінька нота німіє і стогне тому
    хто блідне в хвилини архангельської печалі.
    інфляцію болю вимкнуто. Я відчуваю
    як цукром пересипаєш кістляву мою війну.

    Застуджені спогади снять на твоїй руці,
    і стоси книжок обдивляються білу стелю.
    ранок уже не кривавий. Туманом на молоці
    білі жоржини . Просонь легка пастелі
    cплітає афрокосички. В старій новелі
    на папертях витанцьовують мудреці…



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Прокоментувати:


  31. Рудокоса Схимниця - [ 2010.09.15 00:46 ]
    У барвах ЛЮ
    Хотів...
    Хотів її, як персик з’їсти,
    У танці виминав на тісто,
    І помстою надмірно різко
    Чомусь на «ви».

    Зірви!
    Зірви умовностей одежі:
    Бо танець нівелює межі,
    Сьогодні лиш тобі належить
    Раба юрби.

    Люби!
    Люби її стрімку шалено:
    Коханку, відьму, наречену,
    Зрадливу, вірну, оглашЕнну
    Спивай до дна!

    Одна,
    Одна така в цілому світі –
    У шоколадній ненаситі
    Танцює палко серед квітів
    У стилі ню.

    Вогню!
    Вогню її стрункого тіла
    Торкавсь повільно і уміло.
    Ніч-тропіканка погасила
    Зорі свічу.

    Не чув…
    Відчув
    У барвах Лю.

    15.09.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (26)


  32. Зоряна Ель - [ 2010.09.14 22:40 ]
    Осеніє.
    піщаний берег чує ранню осінь,
    м’яким пилком
    чіпляється до п’ят
    леткого літа, хрипко молить,
    просить
    хоча б на крок вернутися назад.

    а літо слабне,
    ось, заледве чутно –
    подоба літа,
    видиво,
    мара,
    і видуває вітер хмари гутні,
    і греблі рве – пора, пора, пора....

    пора і час...
    вчорашні силуети
    заллє слізьми безрадісна сльота...
    гуляє вересень покинутим буклетом,
    який учора
    хтось
    іще
    читав.

    2010 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (16)


  33. Василь Кузан - [ 2010.09.14 22:54 ]
    Між нами повня...
    Між нами повня. Простір коливань.
    Мовчання не ягнят, а кіз. У коси
    Тобі вплітає серпень запах трав
    І ніч оця мені тебе приносить.
    Із молоком на писаних вустах
    І джазом, що собою серце повнить
    Твоє. Бо я… Я слухаю тебе.
    Лише тебе, але по цей бік повні.

    Між нами небо. Зорями бажань
    Усіяне, наповнене по вінця.
    Мої думки стрибають по зірках,
    Мене до тебе наближає ніч ця.
    Коза, кролі, твоє село і трави
    Із росами щасливих наших сліз.
    Я всіх люблю. Тебе люблю і повню,
    І вересень, що ніч оцю приніс.


    2010


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (8)


  34. Софія Кримовська - [ 2010.09.14 21:59 ]
    Неосінь
    Світло загусне. То так загусає на дощ.
    Сиві потоки із хмар на нерівності вулиць.
    Місто до тіла останню неосінь притулить
    і зарябіють у жовтому сірості площ.
    Хочеш, ділитимусь кавою на молоці?
    Хочеш, піду, так, немов би не сталось нічого?
    Нам ще далеко до холоду, навіть нічного.
    То ще не осінь, а тільки сльоза на щоці.
    Світло загусне. Чому загусає любов?
    Губиться голос єдиний у сотні незнаних.
    Щось недосказане боляче вереснем стане.
    Щось недолюблене - бабиним літом, либонь.
    14.09.10


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (18)


  35. Наталія Крісман - [ 2010.09.14 21:23 ]
    Кохання Менестреля
    Ця ніч, мов грона винограду,
    Над світом втомлених осель
    Нависла знов. У її владу
    Віддався бідний Менестрель.

    Химерних хмар похмурі лики
    Сльозами скапують з небес
    У Його серце, наче ліки,
    Щоб трішки смуток його щез...

    А нічка гралася зірками,
    Аж розбудила сплячий грім.
    І Його серце, колись камінь,
    Зазнало дивних потрясінь.

    Жбурляло небо блискавиці,
    Що вихилялись навсебіч.
    Лиш Менестрелю знов не спиться,
    Він марить блиском Її віч...

    В солодкій грі стогнали громи,
    В судомах корчилась земля.
    І лиш кохання, наче промінь,
    Йому в пітьмі осяяв шлях.

    Зринали спогади забуті,
    Сплітались рими у сонет.
    "Любов - бальзам, а чи отрута?" -
    Гадав закоханий Поет.

    Знов ніч, мов грона винограду,
    Над світом втомлених осель
    І душ самотніх висне радо...
    У її владі Менестрель!
    14.09.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  36. Павло Вольвач - [ 2010.09.14 21:25 ]
    * * *

    Усе тут так, як за імперій:
    Трамвай. Завод. За ним дома,
    Де ситчик світових матерій
    М’яв Прошка пальцями двома.

    На спині сúніли собори,
    Від вдиху-видиху живі…
    Щось від Навуходоносора
    В барачній зрушилось крові.

    І кожен вчув c в о ї мільйони,
    І вийшов кожен, ким хотів –
    В поети й дони-корлеоне
    Об сотні з чимось там штиків.

    Гей, фраєрок, нажми на клавіші,
    Нехай стріляють на бігу…
    Та хто ще буде тут цікавіший
    За Прошку й вашого слугу?


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (8)


  37. Іван Воскресенський - [ 2010.09.14 21:43 ]
    Вип’ю молодість
    Я так чекав цього давно
    І ось, нарешті, Боже милий, -
    Мені вже майже все одно,
    Я майже зовсім збайдужілий.

    Хоча багато сторінок
    З цієї книги пережито,
    Та радий я, що плин думок
    Уже не мучить сумовито.

    Пройшли: розпука, горе, біль,
    Вернувся сон міцний, жаданий,
    І навіть можна сипать сіль –
    Я зализав відкриті рани.

    Тобі я дякую за все:
    За миті щастя і печалі,
    Та вже нова вода несе
    У майбуття широкі далі.

    Я їм відкриюся сповна,
    І вип’ю молодість яскраво,
    Дасть Бог – прийде моя весна
    І спалахнуть нові заграви.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (2)


  38. Юрій Лазірко - [ 2010.09.14 20:14 ]
    Серця такт
    Моя жагуча Сеньйоріто,
    тобою пломеніє літо,
    до тебе прилипає світ,
    очей моїх пруткий політ.

    Кради мене, цим ритмом, танцем –
    охоплюй стегнами у трансі,
    чаруй у рухах запальних.
    Тебе я відчуваю в них.

    Яка гаряча серця битва
    оголює слова, о бритво.
    Пелюстя одягу тонке
    уяву гріє, мов саке.

    Воно стікає і хвилює,
    скрипково, пристрасно малює
    переплітання хтиве тіл.
    Зникає дах і небо – діл.

    Тобою в танці я нап`юся
    по вінця. В коливному русі,
    тебе від ґудзиків звільню
    на ноті лю`. У фарбах ню

    переливатиметься ласка,
    метеликом назвемо казку,
    а поцілунком – дивну мить,
    де тільки млість живе і ми...

    Де нас нема – там тиша гасне
    у неповторних нотах-пасмах,
    виношує екстазне 'так'
    і серце губить в танці такт.

    (Caramba...
    F..k)
    14 Вересня 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" 5.5 (5.75)
    Коментарі: (30)


  39. Денис Волошин - [ 2010.09.14 20:23 ]
    Сказали, что это памфлет
    Ты у меня первая, серьезно
    До тебя ни с кем, ни разу
    Не доходил я до степени,
    До морального оргазма.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.08) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (3)


  40. Ігор Міф Маковійчук - [ 2010.09.14 17:28 ]
    * * *
    Діткнувся океан піщинки берега...
    Буяють берег з океаном...
    без піщинки...


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (8)


  41. Олександр Христенко - [ 2010.09.14 16:54 ]
    ЖІНКА-МРІЯ
    Очі хочуть,
    Свідомість - аж мліє,
    Пульс танцює, неначе змія.
    Ти – близька і далека,
    Як Мрія:
    Неосяжна,
    Не тільки моя.

    Всім даруєш усмішки-надії:
    Розхвильовані, згубні, ясні.
    Здогадатись боюся –
    Не смію:
    Що Ти хочеш сказати Мені?

    Наші очі зустрілись,
    Як долі,
    Зупинившись :
    На мить,
    На роки?
    Засоромились пристрасті „голі”,
    Лиш твоєї торкнувся руки...
    14.09.10р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (19)


  42. Ярослав Чорногуз - [ 2010.09.14 12:02 ]
    ПЛЮВОК У ПОЇЗД

    (літературна пародія)



    Поїзд випльовував молоко,
    Поїзд ковтав мої вірші й віз.
    Їх прочитав провідник Сашко,
    Взяв і постіль мені не приніс.

    Поїзд од віршів моїх стогнав,
    Видав лютий обурений свист,
    Начальник поїзда за мною гнавсь
    І разом з ним – машиніст.

    Зсадили мене, поетесу свою,
    Що це за долі знак?
    Вже як обпльована я стою…
    Ну й що?! Гайда на літак.

    Я напишу: «Він соплами - пук!»
    І думка: Що пишеш, Юль, ти?!
    Не читати пілотам цих штук!..
    Бо скинуть іще й з висоти.

    Не розуміють поезії, ні!
    Бо не сучасні зовсім, бач!
    Тільки чому, скажіть ви мені,
    І досі плюється читач?!

    2.09.7518 р. (Від Трипілля) (2010)






    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (22)


  43. Тетяна Дігай - [ 2010.09.14 12:20 ]
    * * *
    Збігає час,
    та мить боронить мить.
    Нема печалі, і нема зневіри.
    Душа відпрагла. Серце не щемить.
    А мудрий усміх Господа в ефірі
    задавнені рубці болючих криз
    загоює.
    Попереду - дорога
    пустельна, бо не треба там нікого.
    І тільки схлипи хвиль й солоний бриз
    уявлюють з очікуваних сліз
    прозору тінь сумуючого Бога.

    Кароліно-Бугаз. Вересень 2010.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (18)


  44. Іван Гентош - [ 2010.09.14 11:19 ]
    пародія " ГОНОРАРНЕ "
    Зарізав хліб.
    Тарілка – гріб.
    Відзначив нині
    Дев”ять діб.
    Уже й ножа
    Взяла іржа –
    Усім запоям
    Є межа.

    Роман Скиба
    поезія “Алкоритмія”




    пародія

    Згубився німб.
    І крила теж.
    З запою - в гріб?
    Спочинь, полеж…
    Від гульок
    І нічних забав
    Безславно так,
    Що Боже збав!
    Зарано
    Гонорар дістав -
    На сорок днів
    Пішов від справ.

    14.09.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (5)


  45. Олексій Тичко - [ 2010.09.14 09:51 ]
    Нас минулих ніколи не буде.
    Все минуло, пройшло. Нас минулих ніколи не буде.
    Де та юність бурхлива? Немає повторень на біс.
    Світлі, ніжні тоді зневажали жорстоке і грубе.
    І, любов’ю багаті, романтики чуйні до сліз...
    Розпорошені згадки, розсипані, ніби намисто
    по дорогах у вічне під чорні обабіч хрести...
    Хай сумління мовчить! У гріхах ми були ненавмисне -
    може саме тому нас не ріжуть сумління кати?..
    Ми веселі, наївні, такі безтурботні і милі
    у минулому часі... А зараз які? Ми які?
    Нам ще рік, чи до ста? І чи ми в сивочолості зрілі?
    Пункт призначення є у кінці через, врешті, роки...
    13.09.10.


    Рейтинги: Народний 0 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (15)


  46. Мрія Поета - [ 2010.09.14 04:12 ]
    О погоде
    ...коты кричат, как брошенные дети,
    и в подворотне попрошайка-ветер
    вчерашнюю газету рвёт из рук,
    в которой красным обозначен круг,
    где еле видимым, «слепым» петитом
    написано о том, что в знаменитом
    когда-то цирке – старом шапито
    на распродажу привезли авто
    в связи с отбытием владельца
    в мир иной.
    И фотография –
    его со мной.

    ах, о погоде, да!
    была весна.

    Но нынче осень, осень, господа.


    2010



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (31)


  47. Юлія Гладир - [ 2010.09.14 00:36 ]
    * * *
    Гортаю сни, немов чужий альбом,
    Де незнайомі спогади й обличчя,
    Де щастя, вже далеке, нам обом
    Так личить...

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (10)


  48. Юрій Лазірко - [ 2010.09.13 23:03 ]
    Кажанно ночi
    Кажанно ночі, іклом з люстра
    прокусить сни і душу ссе.
    Надушена ліхтарним дустом,
    люстрацію доби пасе.

    Не випасти б до ран, де ранки
    закопують по риму вірш –
    як пам`ятник вину зі склянки,
    чи злущенню в повіках зір.

    Налущено на ноти фузі.
    Нанесена по комі роль,
    де терц-мажорній дамі-музі
    пасує стужений король.

    Пасує все, що набігає.
    Дощів зворушливе кубло
    в коріннях яблуневих раю
    осінній клекіт привело.

    Час розповзатися по кронах
    чекати Євиних спокус,
    до ще одної миті скону,
    до втрати жебоніння уст.

    Аж раптом ніч відкажаніє
    і люстром розтечеться тріск.
    В душі до болю засиніє,
    у цім небесному нутрі.

    Усім "не я", де вірш сирий ще
    й печі нема – як запекти,
    майструю сходи на горище
    на сьоме небо гіркоти.

    Гортань проходжу – тнеться серце,
    мов піднебіння – це вже дах
    для терц-мажору і для терцій.
    Тут серцю стримую удар.

    Котитися йому по венах
    лишаючи квапливий такт,
    де в пристрасті, колись шаленій,
    уста завчали слово "так".

    Як їх розпутувати важко,
    вони живі – бо в них є ти.
    Мов закорковане у пляшку,
    у морі ласк і самоти

    твоє мовчання златоусте.
    Гойдається, любов несе...
    Кажанно ночі, іклом з люстра
    прокусить сни і душу ссе.

    13 Вересня 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (44)


  49. Гренуіль де Маре - [ 2010.09.13 23:53 ]
    Не-прощение
    …Но в той слепящей круговерти,
    Где путь мой, медленно скользя,
    Рука бесстрастная дочертит,
    Увижу и твои глаза…


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (12)


  50. Софія Кримовська - [ 2010.09.13 22:30 ]
    ***
    Ти не тільки роки розгубила.
    Нитку снам перервала. І бісер
    розлетівся зірками чи пилом.
    Не до сліз, не до слів, не до списів.
    Перший іній на пізні троянди,
    позолота із просіддю - серце.
    Не до меду, та ще не до яду.
    Розгубила, розвіяла все це.
    Не змести, не зібрати докупи,
    не тримає рука у тремтінні.
    Може, хустку ангорову купиш –
    то зігріє у холод осінній?
    Заспівають вітри опівнічні,
    розіб’ється червоне намисто...
    А тобі до болючого нічим
    розлюбити самотності місто.
    І поставити крапку на білім,
    зазирнувши за обрій востаннє.
    Розлетілося зоряним пилом
    те, що словом і сонцем не стане.
    13.09.10


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (16)



  51. Сторінки: 1   ...   1268   1269   1270   1271   1272   1273   1274   1275   1276   ...   1816