ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.06.25 16:40
Тої зими, як вдалося німців зупинити
Під Москвою й від столиці трохи відтіснити,
Москалі відчули силу, кров у них заграла,
Переможцями вони вже себе уважали.
Думали, що уже німців добряче побили
Й сорок другий переможно закінчить рішили.
Подумали, щ

Володимир Ляшкевич
2026.06.25 15:13
З циклу "Від минулого до майбутнього", ново-ведичний реалізм Вступ Це п'ята книга з цілісного циклу художніх авторських романів, написаних в стилі ведичного ново-реалізму. В ній розповідається про подальші здобутки головних героїв, що знайшли сво

Борис Костиря
2026.06.25 13:27
Ці люди, що покинули домівки
Давним-давно й поїхали туди,
Куди ми не дістанемо путівки,
І сніг уже позамітав сліди.
Про них забули друзі і сусіди,
І зблякла пам'ять в їхніх головах.
Волають круки, мов невтомні біди.
Сідає попіл на святих словах.

Вячеслав Руденко
2026.06.25 11:57
як перенасичена дарами
пташка у калині в рукаві
кропив'янка небу візаві
дощиком вщухатиме ярами
чи то у незвідане колись
чи у шал розпізнаного завтра
наче заповітом бронтозавра
досвітками степу горілиць

хома дідим
2026.06.25 08:44
як написав поет
не потрібно елегій
ні про життя
ні про смерть
серед шипшини цієї
півоній черемхи
ширяють птахи
розмаїто незмінні

Ігор Шоха
2026.06.25 08:20
Як неминучі дні ясні
і мимолітні темні ночі,
так моя доля уві сні
являє світло-карі очі,
так тінь її із висоти –
із піднебесся за рікою
іще вітається зі мною,
забувши спалені мости.

Ірина Вовк
2026.06.25 06:28
Розділ ІV. ВЕСІЛЬНИЙ ВІВТАР ТА ЗОЛОТА КЛЯТВА Травневий день у Реймсі 1051 року дихав грозою. Свинцеві хмари чіплялися за гострі шпилі величного собору, а повітря було таким густим, що здавалося, ніби його можна різати мечем. Французька знать та єписко

Віктор Кучерук
2026.06.25 06:25
Лиш почувся грому гуркіт,
Як метнувся пес у будку,
Де, згорнувшись у клубочок,
Ліг налякано в куточок,
Бо давно, з причин відомих,
Він боїться навіть грому.
25.06.26

Марія Дем'янюк
2026.06.24 14:44
Цілувало сонечко пальчик немовляти,
А воно сміялося — це мені від тата.

Цілувало сяєво дитятко у скроню —
Тепло тішив тато свою любу доню.

Цілував промінчик донечку у щічку —
Це татусь бажає добрих снів на нічку.

Олена Побийголод
2026.06.24 13:39
Олексій Сурков (1899-1983)

В боротьбі та тривозі
нас тримав у дорозі
бойовий вісімнадцятий рік.
Ми збирались не довго,
від Кубані до Волги
розливався наш кінний потік.

Борис Костиря
2026.06.24 13:25
Порину в сон чудовий і величний
Без страхітливих тюрем і тортур.
Чарівний птах у майбуття покличе,
Де вже нема маркізи Помпадур,
Де сяє світ новий, багатоликий,
Де розвалився споконвічний мур.

Нарешті висплюсь після злої битви,

Ірина Вовк
2026.06.24 11:13
Розділ ІV. ПЕРША ЗУСТРІЧ: ЗІТКНЕННЯ ДВОХ СВІТІВ «Травень розсипав цвіт над Реймсом, кам’яні химери застигли у німому подиві. Вона йде по кубах холодного каміння, двадцятирічна весна у вишитих шатах. Поруч – король, сивий від битв і років, дивиться

хома дідим
2026.06.24 08:11
consider death
співає майкел стайп
consider death
з динаміків у супермаркеті
на пенсіонерів
на поліціянтів
на матусь із дитями
на візки для гавчиків

Віктор Кучерук
2026.06.24 06:54
Знову спека шалена
Непорушно стоїть, -
В'яне пагін зелений
І зривається цвіт.
Ні хмаринок над нами,
Ні поривів вітрів, '
Лиш пече до нестями
В глибині літніх днів.

С М
2026.06.23 20:42
Більш не буде тут такої ось, як ти
Більш не буде ось такої, хто би
Щось витворяв подібне, о

Чи даси мені той шанс?
Спробуєш хоча би, га?
Зупинися, згадай-но
Ми були разом

Охмуд Песецький
2026.06.23 18:31
Охайна дівчина і при скромному макіяжі викликала потаємний інтерес і швидку згоду на послуги. Чому приваблюють саме такі, якщо мені потрібна робітниця лише для прибирання, для мегамаркетів і як водійка мого майбутнього авто? Про ескортні виходи того дня

Володимир Бойко
2026.06.23 17:18
Історія сповнена історичних парадоксів і парадоксальних істориків. Були царі, були і блазні, але щоби цар і блазень у одній особі? Що більше є нагарбаних територій, то більше їх бракує для повного щастя. Можна і концтабір у країні створити, а мож

Борис Костиря
2026.06.23 12:56
Протоптую стежину у снігах,
Єдину, неповторну і глибоку.
Іду снігами, нібито у снах,
Гамуючи ненависть і тривогу.

Протоптую стежину у полях
Прологом у небачене майбутнє,
Яка укаже подорожнім шлях,

Вячеслав Руденко
2026.06.23 12:03
Будь ласка! - Гра у сквош -
Дарунок нам на втіху,
Щоб у степах нічних
Не загубити слід!

В рожевих дзеркалах
Витають духи сміху.
Та нам їх не впізнать

хома дідим
2026.06.23 07:23
у своїй непрозорій стихії
віршувати
недбало як слід
відкидаючи ревнощі хитрі
розбиваючи сяючий лід
у коморі своїй
саркастичній
обдираючи рештки шпалер

Віктор Кучерук
2026.06.23 06:09
Сонце жаром запашіло
І відразу вітер стих, -
І вогнем взялося тіло,
І робити важче вдих.
Усього проймає потом
Й обпікає водночас, -
Сонце встало до роботи
І отак гартує нас.

Ірина Вовк
2026.06.23 01:44
Розділ III: КОЛИ ДЗВОНИТЬ СОФІЯ, ЗАТИХАЄ ПАРИЖ Це було навесні 1048 року. Київ тільки-но скинув із себе зимові кайдани, коли до Золотих воріт підходила пишна кавалькада заморських гостей – французьке посольство, очолюване єпископом Роже Шалон

Володимир Бойко
2026.06.22 14:33
Не хочете стати овочем на старості – їжте овочі замолоду. Глибше лизнеш – більше куснеш. Безкорислива любов корисніша для здоров’я. Сила мистецтва не залежить од сили звуку. Не втрачайте голову – шануйте працю перукаря. Політ думки був пере

Борис Костиря
2026.06.22 13:22
Я заблукав поміж дерев зимових,
І нитка Аріадни на снігу
Згубилася, немов прадавня мова,
Забруднена у лютому гріху.
Поміж дерев зимових я шукаю
Нитки, які врятують нас усіх.
Мене ж у сутінках чекає Каїн.
А сніг летить, як первозданний сміх.

Ірина Вовк
2026.06.22 12:20
Розділ II: РУНІЧНЕ КОЛО ПІВНІЧНОЇ КРОВІ Наступного дня після того, як золоте чорнило застигло на пергаменті, туман над Києвом змінився пронизливим північним вітром. Маленька Анна сиділа в дівочих покоях своєї матері, княгині Інгігерди. Тут пахло зовсі

хома дідим
2026.06.22 07:59
розкажи мені ще
про інакші дні
де так гарно було
із тобою
дай ліричного ще
відчуття мені
без потреби
сурми і двобою

Віктор Кучерук
2026.06.22 06:41
Неймовірно голосна
І проворна дуже, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі.
Повернулися назад
Наспіви веселі,
Ніби чути їх не рад
Нині хтось в оселі.

Світлана Пирогова
2026.06.21 21:58
Гортензія-красуня пишно квітне,
Вражає розмаїттям кольорів.
Розкішним покривається суцвіттям.
Побачив літній легіт - і зомлів.

І звідки тут ця пані елегантна?
Таких в саду ще досі не було.
Прикраса днини, вечора, світанку.

Олена Побийголод
2026.06.21 21:48
Михайло Ісаковський (1900-1973)

Був наказ йому – на захід,
    їй також – до чужини...
Йшли на фронти комсомольці
    Громадянської війни.

Йшли у військо, розставались,

Іван Потьомкін
2026.06.21 21:00
Лежать ляхи з юдеями,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,

Ірина Вовк
2026.06.21 20:09
Вона була вихована серед білого мармуру, кольорових мозаїк Софії та шелесту пергаментів у скрипторіях сонячного Києва періоду «золотого віку» Русі ХІ століття. Донька великого князя Ярослава Мудрого, вона мала стати живою печаткою у великій грі європейськ

Борис Костиря
2026.06.21 20:08
Прозорий ліс у сутіні прозорій.
Прозорий смуток дивиться в імлу.
Прозорий спокій п'є північні зорі.
Прозорий час читає ковилу.

Прозорий простір причаївся вчасно
У згусток нерозтрачених хвилин,
Плекає мрію дивну і незгасну

Іван Потьомкін
2026.06.21 17:06
Лежать ляхи з юдеями,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,

С М
2026.06.21 16:52
Давно вже я не сходив, зі своїх ей, пагорбів
Усе, що бачив я, прискорює рух мій, домів

Прилинь, до обличчя, устами своїми
Дивися далі, о дивися глибинно

Помаранчевий і синій
Кольори моїх чуттів

Іван Веселий
2026.06.21 16:50
Вдягнувши водолаза маску,
і вибравши спіралі час,
він ринув у місцеву прощу -
на дно духмяно гаслих трас.

Минулі виходи нестерпні
туди траплялися не раз,
та вірилося, крізь ті терні

Євген Федчук
2026.06.21 16:08
Скоро наші уже будуть, мабуть Крим звільняти.
Пора звідти москалів тих усіх виганяти.
Закінчилась лафа їхня, кришка вже «Кримнашу»,
Забираються усі хай у помийну Рашу.
Я дивлюсь на те, як нині москалі воюють,
Як укріплення бездумно вони в лоб штурмую
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юрій Лазірко - [ 2007.04.16 16:05 ]
    Урбанічна Рефлексія
    Повсинали мости -
    у непохить застигли розпинно.
    Мов мурахи в мурашник,
    по плечах пробігали авто.
    Хвилювались від хвиль
    і чепурились
    небом невпинно
    голко-шпилі чуби
    хмаросягів.
    Їх лискуче манто
    перебилось...
    і ляг поміж зір
    недокупаний місяць,
    хто б його не просив -
    не сховав
    свою наготу
    хоч на ріг.
    Знов замочену в ніч
    німоту,
    мов білизну розвісять...
    та нехай просихає,
    наближаючи сонцерозбіг.
    Час відбув
    і проник
    потаємно
    у крок перехожих -
    через поспіхи ніг,
    під падіння
    перевтомлених вій.
    І за безцінь пішли...
    безпритульного сни та вельможі
    за словами,
    де шпальти,
    роздиралися
    вітром подій.

    16 Квітня 2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" 5.5 (5.76)
    Коментарі: (31)


  2. Сергій Дяків - [ 2007.04.16 13:03 ]
    ***
    Замри! Зупинись! Обернися!
    За спиною Ангел і я.
    В смертельній дуелі зійшлися
    Мій розум і
    Любов божевільна моя.

    Забудь! Поцілуй! Пригорни!
    Я завжди буду з тобою.
    У небі відчутні кроки Весни.
    Вона йде,
    Щоб життя увінчати любов'ю.


    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.02) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  3. Золота Жінка - [ 2007.04.16 12:42 ]
    Йому - колись
    Засміюся. Ти будеш з базару нести торбинки.
    Перекинемось фразами, як кулеметним вогнем...
    Збайдужіло промовлю: "Привіт.
    Як робота, жінка?"
    - Та нічого, нормально.
    Потрохи якось живем.

    Сірі очі (а може,зелені? Уже забула...)
    Будуть гладити коси, торкатися рук Катеринки...
    Це все було задобре для правди...
    А було ж! БУЛО!
    Засміюся.
    Ти будеш з базару нести торбинки.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (3)


  4. Марія Шунь - [ 2007.04.16 10:25 ]
    МАЛЕНЬКЕ ЛЬВІВ'ЯНСЬКЕ СЕРЦЕ
    Маленьке львів'янське серце
    Зігрівало собою
    Увесь Манхеттен
    І в ритмі аркану
    Заводило душі зірок
    На всеношну —
    Бути нічним казкам
    Чині?-На Лексингтон Авеню
    І 70-ть-якійсь там вулиці,
    Воно — як бездомна свіча
    Для усіх поетів,
    Що ніде не можуть пристати
    До своєї тіні, —
    То вона попереду них
    На сто років,
    То позаду на ціле смеркання
    Середньовіччя...
    Боже усіх вовків-собак
    валютного зоре —
    простору
    Над Лексинтон Авеню
    І усіх справедливих
    казкових завершень
    кожного діяння
    і починання
    Всіх поетів притульних
    чи безпритульних —
    Найвірніших твоїх підданих,
    Найсолодших коханців
    Райського дерева
    Меду та гіркоти, —
    Ти не зневаж мене теж
    Своїм знаком-увагою,
    Я все одно
    Твій окличний знак —
    Твоя форма
    Серця всеношного,
    Що просить усіх
    Розвернутися Лицем
    До небесних Плеяд
    І обняти самих себе
    Як батька світу
    Чи сестру нічного світила...
    І ще одну казку сотворити
    Про небесний мед, до котрого
    Зась хмародерам-халдеям
    Чи натовпам діамантів,
    Розкиданих по тротуарах
    І жадних руках...


    Рейтинги: Народний 5 (5.05) | "Майстерень" -- (4.5)
    Коментарі: (3)


  5. Оксана Барбак - [ 2007.04.16 10:30 ]
    ***
    Схилили голови хрести,
    Обтяжені вагою неба,
    І що тобі від мене треба,
    Жорстокий світе? Відпусти
    Мені гріхи, свята Маріє,
    Я в снах не бачу кольорів,
    І на руках моїх зомлів
    Останній промінь. Я не смію
    Тобі у чомусь відмовляти,
    Я свій протест тримаю в собі,
    Життя перетворилось в хобі -
    Збираю світло душ строкатих.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.34) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (16)


  6. Світлана Ашес - [ 2007.04.14 22:36 ]
    Оргія
    Переплелись тіла у танці насолоди
    Це просто секс, це дань нової моди
    Не можуть вдовольнитись один одним
    Стосунки справжні падають в безодню

    Нічні забави – там вино й дівчата
    Для задоволення їх завжди так багато
    Кохаються і п’ють, щоби забути
    Що їм потрібно зранку кимось бути

    Налий їй повний келих – вона віддасть любов
    Віддасть і пристрасть, і своє тепло
    За золото продасть невинну цноту
    А вам потрібна будь-яка робота

    Розпущеність, гріхи, болючі ласки
    Нема людей, щоб не носили маски
    Краса із часом все одно зів’яне
    Мені ж все рівно, я нарешті п’яна

    Віддам усе тобі лиш за увагу
    Я не зумію пережити зневагу
    Віддам і честь, і сили, і ім’я
    Бо мною вже керує оргія.
    23.11.2006р.


    Рейтинги: Народний 5 (4.17) | "Майстерень" -- (4.58) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  7. Олесь Маївка - [ 2007.04.14 17:09 ]
    ***
    Не загуби мене на площі многолюдній,
    Щоб я, самотній, не поник в журбі.
    У дні святочні та в журливі будні
    Мої пісні лунатимуть тобі.

    Не загуби мене в розбурханому морі
    Людських озлоблень і чуттів важких,
    Щоб я, самотній, не поник у горі,
    Щоб голос мій для тебе не затих.

    Не загуби мене, й себе ти не загубиш,
    У парі будем довго ще цвісти.
    Мене, я вірю, ти вже не розлюбиш,
    Без мене з площі шлях не віднайти.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" 5.5 (5.19)
    Коментарі: (4)


  8. Юлія Набок-Бабенко - [ 2007.04.14 13:09 ]
    ***
    Лавровий вінок обміняю на зашморг поразок.
    Зійшовши з Олімпу визнань, я постану Ніким.
    Навиворіт ляжуть солодкі улесливі фрази,
    зітерши з мальованих душ нашарований грим.

    Щоб бути Ніким, все міняю, аби тільки БУТИ(!),
    Аби не збирати по краплі життєву снагу,
    Аби не відчути вустами цілунку цикути
    Я буду Ніким! Але БУДУ на Божім даху...

    Лавровий вінок обміняю на...


    Рейтинги: Народний 5.3 (5.36) | "Майстерень" 5.25 (5.31)
    Коментарі: (9)


  9. Юлія Набок-Бабенко - [ 2007.04.14 13:40 ]
    ***
    В.Я.
    Двері навстіж тобою відчинено -
    ти існуєш на протязі протягом
    між земними званнями і чинами
    Божим полум"ям сили й супротиву.

    Карі очі тобою розплющено,
    щоб не йти по дорозі з нездарами.
    Тільки душу суєтно замучену
    не сховати ніяк окулярами.

    Моє ж серце згора в небайдужості
    і зринають слова-застереження,
    щоб не став ти назавжди простудженим
    під крихкими елітними вежами...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (14)


  10. Ярослав Нечуйвітер - [ 2007.04.14 13:31 ]
    ***
    Коли найперший сонця промінець
    Торкнеться ніжно твого підвіконня –
    З’єднає ранок стук наших сердець,
    Впізнаєш ти тепло моїх долоней…
    І не дивуйся, як відчуєш ти,
    Що вихлюпнути усмішка готова,
    Що хочеться кохати і цвісти!
    Згадай,
    Адже СПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО…
    Воно розквітне в серці веселково
    І поведе в нові, ЯСНІ світи!
    То ж усміхайся п’янко
    І цвіти!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" 5.08 (5.48)
    Коментарі: (9)


  11. Летюча Мишка - [ 2007.04.14 00:37 ]
    Те, що зараз на душі...
    Я посміхнуся, хоч хочиться плакать
    І сьози рукою не буду спинять...
    Як я пішла! - красиво і гордо,
    Хоч ти й не хотів мене зупинять...

    Мне больно! И жить вдруг охота отпала,
    И камень прям в сердце как будто растет!
    Я в карты счастье свое проиграла...
    Хотя... Разве счастье вот так-вот уйдет?

    І хочеться вірити, що вже не повернусь!
    І хочится вірити, що вже не люблю!
    Я вірю! Я знаю, що все це миттєве,
    Та все ж сльозьми себе видаю...
    13.04.07 (0:16)


    Рейтинги: Народний -- (4.58) | "Майстерень" -- (5.05)
    Коментарі: (2)


  12. Василь Шляхтич - [ 2007.04.13 23:05 ]
    *** *** ***
    Dziś świat wie
    skąd się wziąłeś
    Ty byłeś człowiekiem Boga
    Nigdy się nie potknąłeś
    O kamień na swoich drogach

    Ty grzmiałeś
    gdy świat się burzył
    Ty rozpędzałeś chmury
    Tyś swemu Bogu służył
    Dźwigając swoje purpury

    Dzisiaj kiedy Cię nie ma
    Tysiące pytań się rodzi
    Jaki będzie poemat
    Dla Tego który odchodzi

    Odchodzi by służyć Bogu
    Na łonie też swojej wiary
    Lecz czy tak myśli ogół
    Który niósł Twoje sztandary

    Dzisiaj się chyba nie dowiem
    Kto przyjmie po Tobie fotel
    Czy będzie to mądry człowiek
    Czy będzie miał myśli złote

    Czy będzie Twoim śladem
    Przemierzał kontynenty
    I światło niósł jak Aladyn
    Czy też omijał zakręty ?


    Рейтинги: Народний 5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (9)


  13. Василь Шляхтич - [ 2007.04.13 21:44 ]
    Наша весна
    Весна говорить
    Майбутнім днем,
    І шлях нам творить -
    По ньому йдем.

    Якщо ми вірим
    В весняний жест,
    То добре знаєм
    Христос Воскрес!

    Вести нас буде
    Через життя -
    І стануть люди,
    І скажуть "Я".

    Все те що маєм
    Дарує Бог,
    Він нас кохає,
    Він Наш Острог.

    Тому приймаймо
    Що Він дає -
    Чуже шануймо...
    Славім своє.

    Славімо Бога
    В Словах батьків
    Твоя дорога
    Не лічить днів.
    10.04.2007р.


    Рейтинги: Народний 5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (6)


  14. Юрій Лазірко - [ 2007.04.13 17:08 ]
    Якби скласти ...
    Якби скласти під себе крила,
    як складають про щастя пісню -
    я би падав до Твого тіла,
    залишався у Тобі киснем.

    Пробираючись через горло,
    до легенів, у нетрі жилок,
    і все ближче, де кров ся горне
    та пульсує без тям на живо.

    Відчиняй свою кузню, Майстре -
    це Любов так шалено хоче
    відкуватись в підкові... Най стре
    зваба губ Твоїх зрілий почерк.

    Я на них відіб'ю своїми
    те, що стерти не дай нікому -
    "Ти моя! Серце неділиме..."
    І я чуюсь, як вдома в ньому.

    13 Квітня 2007


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.67) | "Майстерень" 5.5 (5.76)
    Коментарі: (23)


  15. Надія Горденко - [ 2007.04.13 14:49 ]
    Кімната спогадів
    Я ув’язнила мрію тут колись,
    А вікна навхрест спомином забила.
    Навіки жаль в кімнаті залишивсь
    За тим, кого я понад все любила…

    Тут рвуться голоси, що з темноти
    П'ють спокій до останньої краплини.
    Я падаю в обійми самоти –
    Напевно, це – в мені уже не згине.

    Тут, наодинці спогадів і ран,
    У стінах, що ввібрали біль і смуток,
    Всотали сліз юнацьких океан –
    Молитва болю в них ще не забута.


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.06) | "Майстерень" -- (5.01)
    Коментарі: (5)


  16. Юлія Овчаренко - [ 2007.04.13 14:16 ]
    У зливу
    А ти зайдеш у гості зненацька,
    Вже простукає чверть по дванадцятій.
    Принесеш коньяк Закарпатський
    І пахучу гілку акації.

    Я в заварник досиплю цукати,
    Зроблю чай із терпким ароматом.
    Ми до ранку не будемо спати,
    Проводжатимем давнішні втрати.

    - Як давно ми з тобою не бачились?
    - Більше року. Як ти пробачила?
    - Це давно вже не має значення.
    - Тільки шкода, що час утрачено.

    А тобі таки справді шкода?
    Чи то різко змінилась погода?
    Чи кохана не дала згоди?
    Чи не мав раніше нагоди?

    Не спитаю, бо тиша у відповідь.
    Так було, і нічого не виправиш.
    Ти задумливо, сумно куритимеш.
    Час проб’ється серцевими ритмами.

    Ти ж-бо знаєш, була щаслива,
    Хоч кохала надмірно вразливо.
    І помовчимо про неможливе.
    Будьмо поруч. Не разом... Злива..

    13.04.07.



    Рейтинги: Народний 5.17 (5.34) | "Майстерень" 5 (5.3)
    Коментарі: (14)


  17. Віталія Олійник - [ 2007.04.13 12:12 ]
    ***
    Хмільна моя сестра-печаль
    За мною ходить, наче тінь.
    І павутинкою вуаль
    Закриє неба височінь.

    Налиє суму ще зо день
    Не з медом, - з смаком полину.
    І вітру сивого пісень
    Наслухаюся замість сну.

    Розбризка срібло темнота –
    Це маячки моїх доріг,
    Щоб, як набридне самота,-
    Ступити босо на поріг.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.93) | "Майстерень" -- (5.07)
    Коментарі: (2)


  18. Віталія Олійник - [ 2007.04.13 12:10 ]
    Вірю
    Я вірю в райдугу,
    У сонячне проміння,
    У перемогу кольору
    Над чорно-білим,
    В день завтрашній,
    В відродження й спасіння,
    У перевагу наших душ
    Над тілом!

    Я досі вірю
    В дружбу і кохання,
    Що пісня завжди
    Розбиває тишу.
    Також я вірю
    В чесність і зізнання,
    І віру цю
    По-собі я залишу!



    Рейтинги: Народний 4.75 (4.93) | "Майстерень" -- (5.07)
    Коментарі: (6)


  19. Оксана Барбак - [ 2007.04.13 12:03 ]
    ***
    Заглядає місяць
    в щілини покинутого храму
    там
    чиїсь тіні
    правлять месу
    Стиглі яблука
    лунко падають
    репаються від болю
    прикладають боки
    до холодної роси
    пахнуть солодко-солодко
    навіть місяцеві заздрісно
    Тіні виходять з храму
    і збирають яблука
    у сріблясті кошики
    і знову повертаються в храм
    жадібно задивляючись
    на повний місяць
    на те найбільше яблуко
    яке ніяк
    не зірвати



    Рейтинги: Народний 5 (5.34) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (4)


  20. Ірина Павленок - [ 2007.04.12 22:17 ]
    Недосказаність
    Якась неправильність...
    Розквітли абрикоси
    І раптом холод...
    Недоречна осінь.
    Серед весни запахло самотою
    І я прощаюся з тобою....

    Якась неправильність...
    Світ раптом посивів.
    Хто ж знав,
    Що коли ти мене зустрів,
    (До речі, пам'ятаєш? Була осінь.
    Вона прощання зазвичай приносить)
    Я непомітно звикну до тепла...
    (Ця напів-сказаність...)
    Я так і не змогла...
    Сказати... і розмазане,
    розгублене «не йди...
    Я хочу бути там, де ти»
    Розтане в осені...
    Чи у весні...

    ...Скажи несказане мені...

    12. 04. 2007


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.35) | "Майстерень" -- (5.26)
    Коментарі: (8)


  21. Юрій Лазірко - [ 2007.04.12 20:13 ]
    Зрада та Любов.
    І
    Спасибі Тобі, мій Друже -
    За те, що Тебе нема...
    За потиск руки байдужий,
    За погляд, що не втрима...

    Я вдячний Тобі за Спокій -
    За ним Ти вже не прийдеш,
    За те, що стояв Ти збоку...
    Та "збоку" - не "поруч"... всеж.

    Чолом б`ю, знімаю шапку,
    Твоя спопелилась від...
    Над "і" ставлю лойну крапку -
    Та крапка, мов кулі вхід...

    Молитва. Душа пробачить...
    А серце важке з підков.
    Черствію, як хліб... і бачу -
    Ти зрадиш в собі Любов.

    II
    Щоб зрада була багата,
    Придбав Ти за неї гріш.
    Рука піднеслась у ката,
    Та кров обіймала між...

    Ховає кишеня дулю,
    В усмішці не знайдеш хиб.
    Я серця свого не стулю,
    Хоч голос душі охрип.

    Тупіє краєчок вуха,
    Серединка напроліт,
    У горлі давно вже сухо,
    А глибше - шкребоче кіт.

    Той кіт, він як кіт, одначе -
    Гуляє сам по собі...
    Заплющивши очі, бачу
    В передирках сон і біль.

    Комусь перейде дорогу,
    Що кисню забракне враз.
    Нагострена жде тривога...
    Як тихо вмирає час.

    Запізно кидатись в очі -
    Зарано від рани зліг
    Твій Син, Милоседний Отче,
    За наш Первородний Гріх.

    12 Квітня 2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" 5.5 (5.76)
    Коментарі: (13)


  22. Летюча Мишка - [ 2007.04.12 20:48 ]
    Momento mori
    Ненависть, войны, убийство... печаль
    Верю лишь в прошлое,
    Жизни не жаль.
    Хочется снова вдохнуть небеса,
    Хочется видеть, но снова нельзя...

    Вспомнить прошедшее, вернуться домой,
    Встать на рассвете, увидеть прибой,
    Пройтись по дорогам, что были тогда,
    Но тени ушли, ушли навсегда...

    Уходят, но слышу я их голоса,
    И вижу следы, где опала роса.
    Мне в прошлое хочется вновь заглянуть,
    И может удастся что-то вернуть...

    Увидеть, услышать и снова пройти
    Узнать все что было, дорогу найти.
    Не ждут впереди - есть дорога назад!
    Вернуться, что б снова пройти сто преград.

    И сесть у камина, и тихо вздохнуть,
    И осторожно в себя заглянуть.
    Сесть и послушать звук тишины,
    Может заснуть... и запомнить все сны...

    Увидеть себя в отражеьи зеркал,
    Понять - насколько мир наш устал.
    Пройтись по великим ошибкам людей,
    Узать сколько было в мире потерь.

    И оглянуться... а там, в далеке -
    Лебедь оставил круги на воде.
    Взмыл в небеса и крылья сложил,
    А он ведь, жизнь еще не прожил...

    Скатится тихо на землю слеза
    За чистое небо, за те небеса
    Что дали птице крылья сложить,
    Что не смогли дать надежду... что б жить!

    Жизни не жаль, только нужно беречь
    То, что в прошлом можно прочесть.
    Жизнь не вернется, уходят года
    В пыль растирая дома, города...

    Прошлым становятся эти мгновенья,
    Снова уходят мечты дуновенья.
    Ветер промчится - и памяти нет.
    Нет ничего! И выключен свет.

    Пройти все пути с дорог не свернуть,
    Развеять мечты, и память вернуть.
    Открыть небеса... и выкинуть сеть,
    Сердце очистить, но помнить про смерть!


    Рейтинги: Народний -- (4.58) | "Майстерень" -- (5.05) | Самооцінка 4
    Коментарі: (7)


  23. Ірина Павленок - [ 2007.04.12 19:26 ]
    * * *
    Що лишається...
    Кілька гарних віршів, які він вже не буде читати.
    І завісою дощ, що розмив світлі контури свята.
    Кілька снів, що розквітли словами, і майже збулися.
    І дороги весняні, що хрестом врізнобіч розійшлися.

    Що лишається...
    Просто життя. Телевізор, робота… буденність.
    І терпке відчуття, що любов – це таки нездійсненність.

    Що лишається?
    Кавовий смак самоти.
    І за шибкою дощ.
    ...Не іди...

    12.04.2007


    Рейтинги: Народний 5.6 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.26)
    Коментарі: (6)


  24. Мирослава Меленчук - [ 2007.04.12 16:05 ]
    ПРАВДА
    А хочеш правду? – Гріш мені ціна.
    Така от, друже, правдонька невтішна:
    Комусь – весела, а комусь – сумна,
    Комусь – свята, комусь – прадавньо грішна.

    Живу собі в палацах розписних,
    Багатствами частую своє чрево,
    А бідні плачуть... Що мені до них?
    Розкішно жити – правда королеви.

    В останню путь пішов мій друг і брат,
    І день схилився смутком на могилі...
    У цей же день фатою на вітрах
    Танцюю спритно на дзвінкім весіллі.

    Без права прощення, осуджена всіма,
    За гріх тілесний вкутана в провину...
    - Христос воскрес! А смерті більш нема. –
    І правда воскресила Магдалину.

    Ще хочеш правди, знятої з хреста?
    Облиш! Бо де б її вже не шукав ти,
    Своя миліша. Істина проста –
    У кожного на все свої є правди.


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (13)


  25. Фешак Адріана - [ 2007.04.12 16:23 ]
    вбий мене
    просто убий мене
    я нічого тобі не напишу
    і навіть блондин не отримає римування
    рань ножем
    я народжу сто присмаків вишні
    але ти не збагнеш ні мене, ані мого кохання
    не посадять
    розкажеш що самогубство
    збережи всі канони, лезо в руку, здерті шпалери
    зорепади...
    пройдуть сумбурно
    вбий мене....
    не забудь зачинити всі двері...
    прийдеш зранку
    коли я вже буду холодна
    мамі скажеш... до цього ішло стільки років
    на подерту фіранку
    вже падає літня погода
    помолися за мене...
    і вбий, хоч це буде жорстоко


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.23) | "Майстерень" 5 (5.07)
    Коментарі: (16) | ""


  26. Оксана Барбак - [ 2007.04.12 14:20 ]
    ***
    Біля річки
    стоїть фортеця
    стара наче втома
    і ліниво позіхає
    у сухе надвечір’я
    і останній серпневий день
    знесилено падає
    в обійми осені
    і тягне туди спогади
    забутої фортеці
    що обросла мохом давнини
    наче бородавками
    Ніхто сюди не приходить
    окрім хіба місяця
    повним
    він нагадує молодість
    а щербатим
    зруйноване Зараз
    але сьогодні
    якась нахабна хмара
    сховала місяць за пазуху
    і у суцільній темряві
    зітхає фортеця минулим
    глухо і протяжно
    їй болить її кам’яна голова
    напевне на зміну майбутнього


    Рейтинги: Народний 5 (5.34) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (1)


  27. Летюча Мишка - [ 2007.04.12 13:21 ]
    ***
    На музику Баха, під купалом залу
    Зібралися тіні, прозоріше снів.
    Світились вони яскравіше кришталю
    Прийшли проставляти вони матерів.

    На "Аве Мрія" вони заспівали.
    Їх спів було чути крізь музики грім!
    Хоч ні! Не співали - вони ПРОМОВЛЯЛИ
    Бо був тут колись їхній дім.

    А на "Молитву" вони танцювали!
    Їх вальс бачив кожен, хто очі підняв.
    ...потім ще, янголи довго літали...
    Та янголів в них ніхто не впізнав.


    Рейтинги: Народний -- (4.58) | "Майстерень" -- (5.05)
    Коментарі: (4)


  28. Летюча Мишка - [ 2007.04.12 13:09 ]
    Маленка мрія
    Малесенька мрія... Де острів гріз,
    Де море врізається в скелі.
    Де є місце любові без сліз,
    І сни в кольоровій перлі.

    Малесенька мрія... І острів надій,
    Де все вмить стає реальним.
    Перелік таких неймовірних подій
    І завжди все буде "охайним".

    Малесенька мрія... Про віру в життя,
    Про те, що майбутнє настане,
    І те, що серцебиття
    В любові тих рук розтане.


    Рейтинги: Народний -- (4.58) | "Майстерень" -- (5.05)
    Коментарі: (5)


  29. Летюча Мишка - [ 2007.04.12 13:29 ]
    Янгол
    До неба... До неба, де зорі ясні
    Пішов Він втомившись скитатись.
    Крила розправив, й до неба злетів,
    Щоб там назавжи зостатись.

    Земля не приймала Його у ночі,
    А вдень, Йому зорі сняться...
    Свій німб він отримав! Хотів-нехотів,
    Та янголом мав остатись...

    Та все ж, летіла душа лиш туди,
    Де є і печаль і горе,
    Де є сподівання, і де по весні
    Хвилюється синє море...

    Де є кохання, тепло батьків,
    І друзів веселі пісні -
    Усе, що цінуєш лише тоді,
    Коли втрачаєш останні миті.


    Рейтинги: Народний -- (4.58) | "Майстерень" -- (5.05)
    Прокоментувати:


  30. Оксана Барбак - [ 2007.04.12 12:55 ]
    ***
    Безумство, але не самотність,
    І дихання нерівномірне,
    Остання надія і віра...
    В майбутнє!..

    Стілець і дві зламані ніжки –
    Виправне каліцтво доволі,
    Якщо нам дерева дозволять...
    Мабуть, ні!..

    Читаєш молитву востаннє,
    Але сподіваюсь не вперше,
    За тих, хто живий, і за мерших...
    Так треба!..

    І ти навернешся у віру,
    А я обернусь на надію,
    Але на любов не посмію...
    До тебе!..



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.34) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (9)


  31. Фешак Адріана - [ 2007.04.12 11:02 ]
    кому молиться Бог?
    ніхто не думав кому молиться Бог?
    в яку з вищих і нам не знайомих інстанцій
    має ж бути першоосновою Хтось
    коли Богу погано у кого він просить
    щастя?
    це все неправда. Я бачила вчора вночі
    наш розум мілкий, приземлений надто. Як встати?
    кому молиться Бог? чи є ще Хтось чи ні?
    кого в бідах своїх людство могло б звинуватити



    Рейтинги: Народний 4.5 (5.23) | "Майстерень" -- (5.07)
    Коментарі: (2) | ""


  32. Юлія Овчаренко - [ 2007.04.12 10:34 ]
    Джерельне
    Сонце спалило і радість, і смуток,
    Душу скувала незрима імла.
    Решти бажання зібравши у жмуток,
    Взявся шукать джерела.
    Ти прочитав по прихованих знаках,
    Як у пустелі дістатись води.
    Більше словами, благаю, не дякуй!
    Просто іще раз... прийди...

    12.04.07


    Рейтинги: Народний 5 (5.34) | "Майстерень" 5 (5.3)
    Коментарі: (6)


  33. Юлія Овчаренко - [ 2007.04.12 10:09 ]
    Весільне
    А давай ми будемо разом!
    Будем „ми” замість „ти і я”.
    Оберемо собі нову назву
    Під таємним паролем „сім’я ”.
    І давай поєднаємось в ціле –
    В абсолют – не лише уночі.
    „Я без тебе любити не вміло!” –
    Моє серце до твого кричить.
    І давай будем міцно триматись –
    Очі в очі, в руці - рука.
    Нам обіцяно небом багато:
    Світла доля, любов п’янка!

    12.04.07



    Рейтинги: Народний 5.13 (5.34) | "Майстерень" 5.13 (5.3)
    Коментарі: (13)


  34. Юлія Овчаренко - [ 2007.04.12 10:45 ]
    De Libertate
    Заплітає весна пасма вітру в волосся
    І збирає в намисто казкові світи.
    В моїх темних очах зацвіли абрикоси,
    І покликало небо
    Шукати скарби.
    Як набридла земля! Як окрилюють квіти!
    І чим далі мета - тим стрімкіший політ.
    Якщо хочеш мене – можеш далі хотіти,
    А я буду любити
    Весь світ.

    12.04.07


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.34) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (11)


  35. Ірина Заверуха - [ 2007.04.12 09:47 ]
    Seeing the world as a loaded gun
    Висять плакатами обличчя
    По стінах повзають фрагменти
    І продукує серце
    Непотрібні сентименти
    Запліснявілі бренди тиснуть очі
    Пророками стають усі охочі
    До моїх буднів
    Прикладати руки
    Злітаються поради, ніби круки
    Над головою чорний ореол
    Осанна людям, значить –
    Fuck them all!
    Разом зі співчуттям
    І фактами науки...


    Рейтинги: Народний 5 (5.21) | "Майстерень" 5.5 (5.16)
    Коментарі: (5)


  36. Ірина Заверуха - [ 2007.04.12 09:05 ]
    ***
    Білим цвітом
    до літа
    Твоя ніжність
    розлита
    Червоніють помадою
    губи
    Він тебе
    не забуде
    Поки будеш
    ти жити
    Не зважати
    на всі пересуди
    Тільки знов
    розриваєш
    Всі нові
    починання
    На маленькі шматки
    непаперу
    Всі твої перемоги
    Схильні до
    висихання
    Витікання у вікна
    Та двері...


    Рейтинги: Народний 5 (5.21) | "Майстерень" 5 (5.16)
    Коментарі: (1)


  37. Лариса Вировець - [ 2007.04.11 21:50 ]
    МОРЕ
    Напевно, до моря, як завжди, вестимуть
    усі твої довгі дороги...
    І теплою хвилею море оближе натомлені ноги,
    і впустить тебе, поцілує, обійме — заманить
    у найпотаємніші дивні солоні глибини,
    що повні любові й омани.
    А потім відпустить — хоча мало силу лишити —
    гойдати у хвилях, волосся твоє ворушити.
    Отак цілувати довіку б могло
    безсоромно і ніжно...
    Відпустить, та й годі, яке не було б воно грішне!..
    І зайдеться штормом, заплаче, завиє,
    об скелі заб’ється,
    укриється піною, чайкою раптом озветься.
    І стане чекати, коли намандруєшся вдосталь,
    тебе виглядати, у берег вдивлятися довго —
    і ревно, і тоскно.
    У кригу загорне каміння, ущухне, застигне.
    І знатиме: прийдеш ти —
    пройде століття чи тиждень.
    Заграє веселкою: з ним тобі горе — не горе...

    ...Якби я могла вибирати, я стала би морем.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5 (5.44)
    Коментарі: (9)


  38. Юрій Лазірко - [ 2007.04.11 18:18 ]
    На `Лю...`
    I
    Новобранець вартовий
    засина на чаті місяць.
    Чи то ангел чи чорти
    у дорозі серце місять?

    Ось вже дім, а ось балкон
    темінь ваблять самотою.
    Гострить стріли купідон -
    ніч на ловах, я з Тобою.

    - Ах! Моя Сеньоріто, мерщій
    розправляйте крила...
    Я підбираю ноти-ключі,
    і тріпочу в жилах...

    Ми летимо до планети на "Лю..."-
    для сердець кінцева...
    Я в бокали жадання наллю -
    Сеньоріто, де Ви?

    II
    Зорі, сипані бігцем,
    на подолі... наче бісер.
    Свічі бавляться лицем -
    Ти, мій ангеле, мій бісе,

    роздирай на пасма час,
    правди і неправди цноти.
    Я лиш Твій... все решта - фарс,
    незаслужені клейноди...

    - Ах! Моя Сеньоріто, пече
    коли серце рветься...
    Ваш кабальєро, Ваше плече
    в поцілунках тнеться.

    Ми летимо, бо падаєм в "Лю..."-
    для сердець кінцева...
    Ах, Моя Примадонно - "Люблю!"
    - Сеньоріто, де Ви?

    III
    Ніч забилася в куток,
    тіл тепло сильніш каміну,
    ще кохання на ковток,
    Ваші ще тремтять коліна...

    Ще... і ще... і через ще -
    скільки небу відчинятись?
    Почуття тримають щем -
    як же нам на мить зірватись?

    - Ах! Моя Сеньоріто, чому
    ніч така коротка?
    Ваш кабальєро Любов саму
    захова в обмотку...

    Нам так хотілось летіти, "Лю...!"-
    для сердець кінцева...
    Ах, за Вас я гріхи відмолю -
    Сеньоріто, де Ви?

    11 Квітня 2007


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.67) | "Майстерень" 5.5 (5.76)
    Коментарі: (17)


  39. Фешак Адріана - [ 2007.04.11 17:00 ]
    ...-сироти
    а так пройшли вони
    Роки
    я стільки написала вІршів
    для свого серця-сироти
    я прочитала всього Ніцше
    я замолила всі гріхи
    на душу начепила хустку
    для свого серця-сироти
    зчерпала всі глибини глузду
    зараз в кімнаті двоє їх
    блакитний монітор і відчай
    а завтра в люди... в щастя й сміх
    я понесу ці кляті вІрші
    і так пройде воно...
    життя
    і так пройдуть вони рокИ
    а поки кава, ніч й сльоза
    для мого серця-сироти


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.23) | "Майстерень" -- (5.07)
    Коментарі: (6) | ""


  40. Володимир Мельник - [ 2007.04.11 17:53 ]
    ***
    Весни немає в тебе у очах-
    Весна тебе учора залишила.
    Ти викинула журавлині крила,
    Й на згадку - лиш пір*їнки у руках.

    Забути треба небо і польоти.
    На небі сонце більше не живе -
    По теплих хвилях морем попливе
    В краї - де не знайти жалю й скорботи.

    І знову ти лишилася сама,
    Хоча все ніби правильно робила:
    І душу й серце в небо відпустила...-
    За маскою ж весни була зима.

    Вони ж наївні прагнули тепла,
    Шукали в небі сонця - та даремно.
    Аж у очах від болю стало темно...
    За них ти лиш молитися могла.

    Їх кликати назад уже не слід:
    Хто волю пив - тих вже не повернути.
    І на землі лишившись, не збагнути,
    Чому дорожчий за життя політ.

    Один лиш крок - і знову ніби крила
    На місці рук...За вітром навздогін!..
    Ти все ж змогла піднятися з колін
    І хай униз - та знову полетіла...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.18) | "Майстерень" -- (5.11)
    Коментарі: (2)


  41. Фешак Адріана - [ 2007.04.11 17:55 ]
    маска
    а якщо вже трапилось
    не загоїлись шрами,
    а Ви вже здираєте маску
    але під шкірою не видно душі
    і Ви розумієте
    як фатально закінчує щастя
    останні дні
    і зникає
    спільною точкою дотику
    одною з тих що бувають
    в востаннє
    під великий відсоток
    у вічності взято позику
    і ви розумієте
    про що говорили послання
    і якщо вже така ситуація
    що хтось бачить мене оголену
    моє тіло - химерна абстракція
    і єдине відкрите для погляду

    на обкладинку модних журналів
    на біг-борди з рекламою щастя
    що ж за цим? за обличчям і далі
    не здирайте... це маска...
    це маска



    Рейтинги: Народний 5 (5.23) | "Майстерень" -- (5.07)
    Коментарі: (1) | ""


  42. Сергій Могилко - [ 2007.04.11 16:10 ]
    * * * * *
    Про що зірки мовчать у тихий час?
    Чому не в небо дивишся – у стелю?
    Твої думки впираються в каркас
    Змарнілої бетонної оселі.

    І шибки вікон плачуть уночі…
    Мабуть, сентиментальної породи.
    Діставши прапор, складуєш мечі,
    Тікаєш від душевної незгоди.

    Яскраво світять вогники таксі…


    Рейтинги: Народний 5 (5.08) | "Майстерень" 5 (5.02)
    Коментарі: (2)


  43. Юлія Гордійчук - [ 2007.04.11 10:20 ]
    Воспоминание
    Голубое небо.
    Красные трамваи.
    Золотая осень.
    Грязные бульвары.
    Птицы, птицы, птицы -
    Вороньё. Ресницы,
    Чёрные, как крылья.
    Инеем, как пылью.
    Лица, лица, лица -
    Без лица. Не снится.
    И не спится - птицы
    За окном. Не спиться...


    Рейтинги: Народний 5 (5.24) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (27)


  44. Володимир Чернишенко - [ 2007.04.11 10:37 ]
    Cat-versing. (Ондо Линдэ, переклад з російської)
    Завечоріти б
    Місячним світлом
    Хоч небагато,
    Щоб не лишати
    Гніву нікому.

    Мріючи снами,
    Над зошитами
    Знову заснути,
    Обраним бути
    В домі чужому.

    Вранішнім вітром
    Зникнути звідти –
    Бути журбою,
    Бути тобою,
    Тим сокровенним...

    Знаєш, направду,
    Якби не мав би
    Змоги вернути
    В радісні пута –
    Став би я смертним.

    8 кв’07р.


    Рейтинги: Народний 5 (5.26) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2) | "http://maysterni.com/publication.php?id=9892"


  45. Оксана Барбак - [ 2007.04.11 09:25 ]
    ***
    у цьому місті
    як завжди
    людно
    накурено
    аж туманно
    кричать ворони
    за твоєю спиною
    ти їх не бачиш
    твої очі
    дивляться лише вперед
    це така гра
    назад не можна
    це гра у війну
    з цим містом
    що сліпить очі
    яскравими спалахами
    ілюмінації
    грай далі
    у цю війну
    але не забувай
    що саме тут
    у цьому місті
    ти
    простий
    дерев'яний
    солдатик


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (1)


  46. Лариса Вировець - [ 2007.04.10 23:13 ]
    ДОЩ
    Лиш трем калюж та сіра мряка днів
    лишилися від наших буревіїв.
    Ріденька мжичка, змивши рештки слів,
    стікає по віконницях та віях.

    Це — тільки дощ, холодний і чужий,
    безсилий, безнадійний та нікчемний.
    Повітря напинається й дрижить,
    і гілку вітер смикає знічев’я.

    Це, певно, — світ без зайвих почуттів,
    без болісної туги за коханням.
    Три дні, як він без нас осиротів —
    сльозами захлинається востаннє.

    Лишися наодинці і полинь
    у вигаданий світ світлин і марень,
    де кримський, сонцем спалений, полин —
    володар над нудьгою буцегарень,

    де тіні візантійських кораблів
    причалюють до селищ кіммерійських —
    тебе в полон захопить їхнє військо...
    Щоб ти уже не так мені болів...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  47. Ірина Кобевко - [ 2007.04.10 22:15 ]
    СОН
    Нависла хмара – цигарковий дим,
    Сухе вино замішане із ним.
    Наближення чи флірт, можливо, гра?
    Гіркі вуста, немов гірський полин.
    Заплющу очі – ласки і любов.
    У поцілунках трепет знов і знов.
    Гукає тиша скреготом вітрів,
    Чим зігріває гарачущу кров.
    Лунають про кохання поп-пісні.
    Обійми – танець. Наче у вогні
    світає... і пройшла ця ніч.
    А я лиш посміхнулась уві сні.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.41) | "Майстерень" -- (4.5) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  48. Руслан Каднай - [ 2007.04.10 20:42 ]
    ***
    Кобзар оповідав
    нецікаву казку:
    крізь заражене
    вибухом ядерної
    квітки
    місто
    переганяли
    солдатів
    -виживуть чи ні?-
    і вони згодом
    зустрічали дембель
    в могилі.

    Нецікаву казку
    про те, що
    біля полігонів
    ядерного упиря
    були міста,
    але їх доля
    також нецікава.

    кобзар прохав-
    дайте,дайте доказати
    казку,
    нецікаву й безладну,
    про те, як жебрак
    залишив
    свою медаль
    у пащі
    урни
    і вмер поряд
    із собаками,
    не дочекавшись
    гуманітарки
    з Німеччини.

    Кобзар прохав:
    дайте доказати
    нехай нецікаву,
    зате правдиву
    казку,
    та його забрали
    за жебракування.

    Але і в капезе
    він перебирав
    уявні
    струни
    і продовжував
    розповідати,
    як у муках
    конали солдати,
    як сів в мерседеса
    лисий
    чиновник соцслужби
    колишній


    Рейтинги: Народний 4.67 (4.38) | "Майстерень" -- (4.75)
    Коментарі: (3)


  49. Юлія Гордійчук - [ 2007.04.10 19:56 ]
    Так буває
    Доторкнулась - й мене болить.
    Виявляється, не простила.
    Так буває, в очах свербить,
    Навіть мружитися несила.
    Я пройшла повз тебе. "Привіт."
    Щось говорю. Автоматично.
    Знову - двері в той давній світ,
    Де я третя. Зайва. Як звичка.
    Я зламалась іще тоді,
    Десять років зростали крила.
    Наче ляпасом голос твій -
    Дзвінка і холодна крига.
    Поцілунком тавруєш щоку
    І йдеш далі. А я - конаю.
    Так буває, ти знаєш сам.
    Власне, я сподіваюсь, що знаєш.


    Рейтинги: Народний 5 (5.24) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (2)


  50. Юлія Гордійчук - [ 2007.04.10 18:15 ]
    ***
    Ртутный столбик всё выше и выше.
    Как медленно, - боги! - быстрей!
    Над яркогорящей крышей
    Призраки голубей.
    Едкоблаженным дымом,
    Смрадом и чадом - ввысь!
    Над никогда не любимым
    Домом - меж тучи, - брысь!
    Над эхом пожарного воя
    Окно, в нём огонь да я.
    ...А в стекло зорепадом бьется
    Снег на закате дня.


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (11)



  51. Сторінки: 1   ...   1718   1719   1720   1721   1722   1723   1724   1725   1726   ...   1829