ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Шоха - [ 2018.02.27 19:20 ]
    Розкрилення
    Сушу вітрила, напинаю парус,
    перегортаю час...
    Ввижається мені безликий Янус
    у деяких із нас.

    Ілюзія високого польоту –
    побілена імла,
    коли душа навиворіт - болото,
    ячить одне, - ла-ла...

    Дуелі із чужої оперети...
    І на кону не честь,
    а явне заперечення поета,
    аби звучало, - жесть!

    На капищі іуди, фарисеї.
    чий ідол - сатана.
    Заради перемоги нічиєї
    об’явлена війна.

    Як два боки фальшивої монети
    цареві і юрбі,
    не устоїть єпархія поета,
    поділена в собі.

    Виходять на арену лицеміри,
    дешевої парафії кумири,
    пірати висоти.
    Опричники конаючої віри
    указують, не відаючи міри,
    куди кому іти.

                       02.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  2. Ігор Терен - [ 2018.02.27 17:15 ]
    Присяга матусі
    Поки несповідимі путі,
    по яких я ходити боюся,
    найцінніша мені у житті -
    моя рідна, єдина матуся.

    З нею легко по світу іти
    із дитинства за обрії дальні.
    Не лякає жура самоти
    і її горизонти фатальні.

    Чую діда, - шукай талану,
    поки доля твоя за горою...
    Але знаю, - із нею одною
    я своєї мети досягну
    і її не залишу одну,
    поки плинуть літа за водою.


    1991


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  3. Іван Потьомкін - [ 2018.02.27 17:52 ]
    Цариця Вашті

    Що ти таке вчинила там, царице,
    Що лютістю Ахашвероша скинута з трону?
    Такою, що переважила і змови недругів,
    І зненависть підкорених держав...
    Ти, найвродливіша з усіх жінок!
    ***
    По третім році, як засів на троні в Сузах,
    Справля Ахашверош бучний прийом.
    Спочатку для князів і слуг своїх,
    А далі – й для всього народу.
    Ні в чім нема нестатку.
    Ні в їжі, ні в питві.
    І все лиш в золотім начинні.
    І кожен п’є скільки спроможен випить.
    Окремо для жінок ти, Вашті,
    Теж справила гостину.
    Не таку пишну, як Ахашверош,
    Котрий лише на сьомий день,
    Як стало весело на серці від вина,
    Згадав, що є в нього дружина.
    Сім євнухів послав цар за тобою, Вашті.
    Щоб не прийшла, а привели тебе
    В короні царській.
    Красу твою бажа Ахашверош
    Чоловікам підпилим показати.
    А ти відмовилась із євнухами йти,
    Бо лялькою не захотіла бути.
    «Красою наділили мене мати й батько.
    А те, що розумом і радникам його не поступаюсь,
    Про це Ахашверош не скаже, збіговиську отому.
    Лялькою мене він бачить.
    Лялькою, що має подарувати йому сина...
    Та, зрештою, і ті, хто колінкує перед ним,
    Такі ж, як він.
    Хто владою, хто золотом узяв собі дружину...
    І я миритись маю з цим?..
    Знаю, що в гнів впаде Ахашверош.
    Та гнів зуміла б я угомонить,
    Якби хоч трохи був він самостійним.
    А то у всьому радників лиш слуха.
    Ох, ці такі улесливі й підступні шептуни!..
    Вони, а не Ахашверош імпрією правлять.
    От і тепер здогадуюсь, що там вони нарадять.
    Скажуть, аби відсторонить мене й забрать корону.
    І не тому, що краще це для Ахашвероша,
    Вихватка моя самим їм так не до вподоби,
    Бо ж як дійде до їх жінок вона,
    То це для них смертельна небезпека.
    І їх, а не себе, послухає Ахашверош.
    Ну що ж, хай так воно і буде.
    Може, колись і не цариця
    Насмілиться зробить, як я.
    І не буть лялькою.
    Я ж це роблю сьогодні.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  4. Олександр Сушко - [ 2018.02.27 16:22 ]
    Ой, лелека, лелека...
    У птаха знову трапився заскок -
    Жінкам вподобав смикати огуззя!
    Потрібен бевзю ще один урок,
    Хвороба прогресує в чорногуза.

    Розвинулась в бусла самохвальба,
    І щоконадимання що є мочі.
    В мовчанні люду - осуд і ганьба,
    А він вчуває оплески жіночі.

    Заслаб. Нема в поезії вогню,
    Зникає стиль, натхнення і харизма.
    Потрібна п'явка! Виссати дурню.
    А на десерт - семивідерна клізма.

    Лелека, друзі, нині не такий,
    Ропухами вдавилась нагло муза.
    Тож нині після нього лиш цятки:
    Сміється з нього братія у вуса.

    У коматоз упав од клізми бусл,
    Сатира діє краще динаміта.
    Ще оживе. Намацується пульс.
    Ротяку ж гуморескою - зашито.

    27.02.2018р.




    Рейтинги: Народний 3.75 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (3)


  5. Інеса Завялова - [ 2018.02.27 11:02 ]
    Сопілко

    Сопілко, мене твої чарують співи.
    Може, в них кохання є,
    Навіяне журбою самоти,навіяне
    Чистими потоками бурхливих рік.

    Минає час і кожний крок
    Здається тим, що вже давно минуло.
    І хочеться, щоб світлі подумки
    Сьогодні не змарніли.

    Дорога, кольорові краски майбуття,
    Прикраси, чи примари щастя,
    Твої земні чудові співи, Сопілко,
    Приносять вирій дня,приносять загадку життя.

    Крізь сни далеких мрій,
    Крізь прозорість чаші майбуття,
    Сопілко, грай, далеко в горах!
    Де простір с тобою у вінчанні виграва!

    Грай,для всіх мелодію святу, красиву!




    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Сонце Місяць - [ 2018.02.27 03:21 ]
    поезійне
     
    коли навзаєм неважливо
    що саме ти натомість зриш

    & все лиш тільки пляшка пива
    & може принагідний вірш


    двійник відбиток або привид
    майбутнього у тьмавій млі

    & твій апостол вудить риби
    & сіль виблискує мов лід




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (12)


  7. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.02.27 01:12 ]
    Намисли
    Може, Редакція Майстерень зазирне сюди
    http://maysterni.com/publication.php?id=131432

    пояснить панові Чорногузу, що його коментарі зайві, підозри та погрози (завдати удару) безпідставні. Чи так чоловіки тепер шанують жінок...

    Є мій нейтральний іронічний вірш "Муза не винна", де не зачіпається честь пана Чорногуза. Жодних співпадінь.
    На таку експресивну реакцію читачів, тим паче Ярослава Чорногуза - схрестити шаблі - я не розраховувала. Оминаю його сторінку.
    Немає у мене шаблі. Немає предмету для дискусій.
    Петро - вигаданий персонаж. Не уявляла нікого з авторів ПМ, коли писала.
    Чому я маю видаляти вірш?

    Є ще вірш Любові Бенедишин "Від Петра до Миколи".
    Там розмай імен. Вона пише "всі персонажі вигадані, будь-які збіги з реальністю випадкові".
    Вона на сайт не повернулася. На Фб вірш публікується. Я його в коментарі показала.
    Бо там епіграф - рядки з мого вірша, вона з мого дозволу взяла "Солома, шовк, щириця - у віршику Петра".
    От і все. Імена довільні, вона це пояснила. Про її вірш можна писати на її сторінці на фейсбуці.

    А про мого вигаданого ліричного героя - віршівника Петра - взагалі смішно дискутувати...

    Мене не цікавлять баталії, тим паче - Чорногуза-Сушка.
    Вони можуть без сторонніх з'ясовувати стосунки, на сайті влаштували словесну баталію.
    Пан Чорногуз вигадує, що мій вірш про Петра - це "пасквіль", написаний, бо Сушко мене "просив". "бо сам не може". Абсурд.
    Чи я б слухала О.Сушка? На замовлення не пишу. Мене Сушко ні про що не просив.

    Миритися чи ворогувати друзям - вирішать вони самі.
    Я оминала їх, як могла. Мене не обходять їхні чи то чоловічі ігри, чи то розбрат.

    На протязі кількох років доводилося читати отут на сайті, що хтось побачив себе у моєму ЛГ. Дехто запевнював, наче ліпше за мене знає, про кого чи про що я писала.
    Загальновідомо, що я відверта - і не побоялася б сказати, про кого саме вірш.
    Але прототипів немає. Збірні образи.
    Якщо мене не захистить Редакція Майстерень, то вирішу, що я тут зайва.






    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  8. України Сокор - [ 2018.02.26 23:17 ]
    Слава Україні.

    Русь-Україна нам дана споконвіку,
    Богом рождені на вкраїнськїй землі.
    Так було, так є, так буде довіку,
    Не скорить — слов'янів Русі.

    Роди за Родом Богам Славу во здали,
    Плуг мавши, священний меч Перуна.
    Пісню Перемоги й Слави співали,
    Відважно боролись за вільне життя.

    За Русь-Україну кров проливали,
    За Волю пролита вона є Свята.
    Впавши на землю, вони не вмирали,
    Світять до нас, як небесна зоря.

    А ми, як синове — їхні нащадки,
    З гордим серцем Славу несли.
    Ставши Майданом в смертельну хватку,
    Волю і Славу Вкраїни ми зберегли.

    Високо несучи Прапор Вкраїни,
    Твердо крокуєм крізь грізні літа.
    І Воля жива, і Слава навіки,
    Ти непорушна, Україно, і Воля твоя є Свята.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Ігор Терен - [ 2018.02.26 18:54 ]
    Мій край
    У краю червоної калини
    по траві й росі
    йду я до моєї України,
    плаями Русі.

    Де мене у світі не носили
    білі журавлі,
    та оберігає Божа сила
    рідної землі.

    Поки сутеніло вечорами
    небо угорі,
    бачив я, що сяє за морями
    полум'я зорі.

    Все, що є, і все, що мало бути,
    доля віддала.
    Залишилось тільки не забути
    стежку до села,

    де, не «окацаплений» ордою,
    я одне зумів –
    чути голос пісні за рікою
    мовою дідів.

    Поки є міцне коріння роду
    по усіх краях,
    не завіє віхола негоди
    мій життєвий шлях.

    1991


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (7)


  10. Олександр Сушко - [ 2018.02.26 14:12 ]
    Циганчук
    Ой, джані, джані! Крики, регіт, виски -
    Циганський табір сходить на перон!
    Украли в мами сина із колиски:
    Був селюком. А виросте барон.

    Звисає з рюкзака руда голівка,
    Брудна ганчірка витира сопляк.
    Сьогодні гарно продавалась "ширка":
    Біляш дитині змащує кулак.

    Пополювали вдатно людолови,
    На росяній траві зникає слід.
    Нехай несуть слов'янки чорноброві -
    Без кровозмін вироджується рід.

    Були ромали знані конокради,
    Тепер - новий товар, новий закон.
    А, може, дитинча програли в карти,
    Чи батько поміняв на самогон?

    Чи благо це, а чи небесна кара -
    Ніхто не зна, усе поплутав чорт.
    Співати буде рома під гітару,
    Не знаючи ні букваря, ні нот.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (8)


  11. Наталка Янушевич - [ 2018.02.26 11:34 ]
    ***
    Я вмію тебе упіймати, пташко,
    Руками, поглядом, сіттю, врешті.
    Моє бажання стає неважко
    Тобі, малій, пожиттєвим арештом.
    І це, до речі, не так погано:
    Тепло між пір'ям, насіння в дзьобі -
    Співай свою пташину осанну,
    Спини, втікачко, щоденні спроби.
    Тебе я чую в зеленій хвилі,
    Тебе пасу я очима всюди.
    Куди б не цілилась ти на виліт,
    Там птахолова ознаки будуть.
    Тримаю міцно твої крильцята,
    Таки піймав я тебе, пташино,
    Ти навіть зблизька - далека цятка,
    Що мріє тільки про хмар глибини...
    2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (10)


  12. Олена Кримнець - [ 2018.02.26 10:40 ]
    Автоепітафія
    Нехай буде зима, як весло
    Опущу в тьми розгукані води
    (Скільки вже нас туди відпливло!),
    Як мене у поквапливий холод…
    Як мене одвезуть за село.

    Хай зима в даль мене забере,
    Ця найближча покревниця смерті,
    Хай впаде, наче сльози, на хрест,
    На могилу й алеї простерті
    Сніжна цвіть із небесних дерев.

    2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (5)


  13. Роман Миронов - [ 2018.02.26 08:00 ]
    ***
    Я знаю істину. Це просто сорок шість.
    І три лежить у мене на долоні.
    Я вивчив рух всіляких електронів.
    Цей шлях веде в періодичний ріст.

    У цьому світі я досмертний гість.
    А що ж будé після самої смерті?
    «Нейтринні осциляції», – дотепно
    Галактика за мене відповість.

    20.02.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (10)


  14. Серго Сокольник - [ 2018.02.26 00:10 ]
    Батьківська військова пісня
    ***примітка***пісня написана на прохання виконавця Руслана Іщенко
    I
    Палає у небі зірниця...
    Тривогою фронт зачаївсь...
    Вам тепло, вам затишно спиться,
    Дружино і сину мої?..
    І я у холоднім спокої
    Стискаю в руці автомат.
    Я нині готовий до бою,
    Бо я України солдат.

    ПРИСПІВ
    Як холодом сковує втома...
    Я пам"ять свою відімкну.
    Там тепло, як тепло удома...
    Та шлях мій туди крізь війну.

    II
    Зоріє холодний світанок.
    Ти всі завдання поскладав
    До школи, мій сину, на ранок?..
    А тато до ранку не спав.
    Не спав, бо отримав учора
    Нове бойове завдання,
    І дивиться в очі суворо
    Холодний учитель- війна.

    ПРИСПІВ

    III
    Були ми, кохана, з тобою
    Немов у чарівному сні
    А нині, можливо, до бою...
    І знову згадався мені
    Той келих кохання безсонний,
    Востаннє пролитий на стіл...
    Ніч на бойовому холодна,
    І інеєм вкрито приціл...

    ПРИСПІВ

    IV
    Все буде, все буде, кохана,
    І спів солов"я у гаю,
    І буду у ранок весняний
    Я руку тримати твою.
    Шляхетності шлях до відваги.
    У світлі розвіється мла.
    І я не зречуся Присяги,
    Щоб рідна країна жила.

    ПРИСПІВ


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118022512523


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  15. Лариса Пугачук - [ 2018.02.25 23:18 ]
    ***
    і йти відкрито відкрившись небу
    відкривши сенси відкрити світ
    вознісши світу щемкий молебень
    лягти стрілою на тятиві
    польоту пісню вплести у гребінь

    Читач:
    - А пісня – «куві-ківі»?

    26.02.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (7)


  16. Світлана Ковальчук - [ 2018.02.25 22:39 ]
    Вишнева павода
    в моїм вікні - вишнева павода
    вона у небо виросла й замріла
    торкає сніг її м'які уста
    збентежено
    поривчасто
    невміло

    а світ затих
    постелі білизна
    і пальчики по клавішах роялю
    не спалося
    птахами - до вікна
    птахи у леті снігом опадали

    а зранку - ця небесна павода
    це зречення
    в снігах посутня вишня
    покірна світу
    тиха молода
    їй сукню одягли
    важку і пишну


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Сушко - [ 2018.02.25 20:29 ]
    Не судьба
    А ваговиті заздрісні таки.
    Довбають дятли поетичну гілку.
    З букета вівці смичуть пелюстки.
    На дрова перепилюють сопілку.

    З хазяїна у власному саду
    Останній сік висотують прибульці:
    -Ось тут не те, не так, не до ладу,
    Неестетично, римування куце.

    Заліз в матню літературний жук
    (це місце є найкращим для науки!):
    -Ось я тобі, нездаро, покажу
    Як варто брати олівця у руки!

    Літає віхоть, маже горопах,
    Втікають графомани, люди, блохи.
    Ображена душа моя рида,
    У соловейка стогін, а не тьохи.

    Забув, що нині празники - Пейсах,
    Од голоду кабан кричить в повітці,
    Зучора не доїлася коза...
    Задосить з мене посмоктали крівці!

    Жона ревнує, каже: - Ти лиш мій!
    Холодні музи! Я ж - огонь! У салі!
    Пора на поле розкидати гній,
    А ви без мене бешкетуйте далі.

    25.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  18. Іван Потьомкін - [ 2018.02.25 18:40 ]
    З Езопового голосу
    Цап пасся над урвищем крутим.
    «Друже!- гукає десь ізнизу вовк.-
    Який же ти безпечний...
    Так же можна зірватися й у прірву».
    Цап начебто й не чує.
    «Заходиться на вітер, а там же нема сховку!..»
    Немов на глум, цап підіймається ще вище.
    «Трава густіша і солодша біля мене!..»-
    Аж захлинається од люті вовк.
    І тут долинуло нарешті з високості:
    «Усе це правда, вовче.
    Я б залюбки спустивсь униз, якби був певен,
    Що ти клопочешся лише про мій обід».
    P.S.
    Якщо не хочеш встрять в біду,
    З’ясуй, від кого залицяння йдуть.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  19. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.02.25 15:56 ]
    Муза не винна
    1

    Солома, шовк, щириця -
    У віршику Петра.
    Стомилася правиця,
    творіння - на ура...

    Лисиця хвалить: "...любо...".
    Скрекоче жабка: "...єс...".
    Петро оближе губи,
    гордиться - мов Зевес.

    В серванті три шухляди
    набиті письмаком.
    Із аркушів наяди
    волають - бракне ком...

    Метафор запозичив
    у класиків - цабе...
    Пишається паничик,
    Жар-птицю, знай, скубе...

    Погляне муза... Скисне
    у глечику нектар.
    Стежина прямовисна.
    Петро украв ліхтар.

    Всенощно пише-креше.
    А вдень біжить у сквер.
    Заробить на кулешу,
    Повію, револьвер...

    Квітує-плодоносить
    його зарослий сад.
    Кусають мудрі оси,
    дзумлять: "...а ріст назад".

    Розчахнена олива.
    Дрібнюня кукуля.
    Софізми там - курсивом...
    Гойдається петля.


    2

    Печальна ця картина...
    Поета не бентеж.
    А винна скарлатина.
    Ускладнення, авжеж.

    Творити в лихоманці
    Природно для душі.
    Лягли цезаріанці в
    низенькі спориші.

    Не личить музі прутик.
    Цілує у чоло.
    Петрові б - на батути...
    Чи в батьківське село.




    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (17)


  20. Олександр Сушко - [ 2018.02.25 15:21 ]
    Всьо буде чотко!
    Йдуть у владу тільки шахраї?
    Ледарі брехливі та підступні?
    Ну то й що? Хай гавкає зоїл,
    Теж знайшовся - лицар непідкупний.

    Хай мозолить рало бевзю длань,
    Поціляє снайпер у аорти:
    В час важкий сховає Іордань,
    Не у моді жанни й донкіхоти.

    Одберу у лохів коровай,
    Наплету указів і законів.
    Потім хоч до гробу проклинай,
    Та роняй в поділ сльозу солону.

    Нині управитель непростий,
    Чинш ховає в тридев'ятім царстві.
    Праведники розкидають гній,
    Панові коритись варто пастві.

    Скоро віче, випустимо пар,
    Звично люду тицьну дулю в пику.
    Бюлетень міняю на сухар
    Й пару гривень на тютюн-горілку.

    Язицюра молотити звик
    Отченаш і заповіді Божі.
    Йди, працюй, трудящий чоловік,
    Я тим часом попакую гроші.

    26.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  21. Ірина Вовк - [ 2018.02.25 11:01 ]
    "Такі змерзлі, холодні очі..."
    Такі змерзлі, холодні очі…
    Що ти в них приховала? – муку
    Незагоєну, незализану, не залиту хмільними чарами…
    Сухо час відбиває годинник.
    Зайшлий кіт жалібно муркоче.
    О подай мені швидше руку,
    Бо помру я під цими ударами…

    Очі, руки, хребти-нахрапами –
    все жере і сопе, і схлипує…
    Кіт нічийний кігтявими лапами
    в мою душу чогось поглипує…
    Що, жебраче, на жебри дивишся –
    холод з холодом враз зустрінеться –
    не наївся, то й не налижешся,
    поки вітер не переміниться…

    Не мене ти шукай, жебротонько,
    улещай, де є стіл і багаття…
    Я ж тебе заведу у болотонько,
    На морове своє розп’яття…

    Зі збірки "...І все ж - неопалима". - Львів:Логос,2000.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  22. Ольга Паучек - [ 2018.02.25 08:08 ]
    Сіє, віє завірюха
    Під ногами біла ковдра
    Рип - рип,
    В оборозі стара хвіртка
    Скрип - скрип,
    А собака з-поза хати
    Гав - гав...
    Що зима прийде я ,звісно,
    Знав? Знав!

    Сіє, віє завірюха
    Ме - те,
    Пощипав мороз за щічки
    Ме - не,
    Грію пальчики замерзлі
    О-х-хох...
    Де ж ти пташечко миленька
    Тьох - тьох.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  23. Федір Трох - [ 2018.02.25 07:34 ]
    * * *
    Пройдуть роки - мене забудуть,
    Століття - що зробили ми - зітруть.
    Народи теж тисячоліттями не будуть,
    Одна за одною епохи відійдуть ...

    Земля розтане у безодні темній,
    А потім й сонце десь там пропаде ...
    Куди, навіщо світ наш зникне?
    І що в заміну сущого прийде?

    На прямі й прокляті запитання
    Відповідей так ніхто й не знає -
    Ні наука, молитви чи заклинання -
    Сенсу (чи мети) цей світ не має...
    (з російської) 8/2/2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Микола Дудар - [ 2018.02.25 01:36 ]
    Я пригощу тебе?..
    Я пригощу тебе морозивом…
    І замалюю твій анфас
    Верлібром, віршем, встигну - прозою
    І віддішлю в майбутнє нас.
    На себе звідти споглядатимо.
    Найкраще буде олівцем...
    Хто зна, щось може ми і втратимо?
    Але сьогодні не про це…
    Диви, яка чудова оповідь?!
    А ритм який! Готовий блюз.
    Давай зійдем хутенько з повені
    Не берег Музики І Муз?!..
    Я пригощу тебе...
    25-02-2018





    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  25. Марґо Ґейко - [ 2018.02.24 21:28 ]
    Do you know?
    З двох одне передсердя належить мені?!
    Чи це, дійсно, кохання, а може все ж ні?!
    Я незручні питання поставлю, pardón!
    Ви - Галантний Жуан, Маньєристе, Ви - Дон?

    Гострі скелі вкривають пухнасті сніги.
    Сніг важкий, хоч сніжинка не має ваги.
    Проросте зовсім інше, ніж був насадив,
    А кохання на трьох - справжнє диво із див.

    Напочатку це гра і панує в ній шарм.
    Насуває лавина за шаром ще шар.
    Тож щасливий фінал як джекпот в казино.
    Недовіра на оцет оберне вино.

    І пройдеться смичок по відкритій струні.
    Тліє плоть, лежачи у красивій труні.
    Вимирає кохання мов той мастодонт.
    Do you know what is love, or you really don’t?!


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2)


  26. Олександр Сушко - [ 2018.02.24 20:06 ]
    Страхіття
    Не писатиму усе підряд,
    Гонорари дуже мені любі.
    Ставить видавець дезидерат*:
    Казочка дитяча - з морем трупів.

    Хай од жаху гикає читач
    І ковтає безупину ліки.
    Зароблю тоді лише на харч,
    Як упир залазитиме в шибку.

    Тож чіпляю клешні, моцаки,
    У рови наплескую отрути.
    Проти мене Стівен Кінг м'який,
    Стиль у мене сатанинський, лютий.

    Буратіно татка загриза,
    А Мальвіна смажить Карабаса.
    Хвостиком вимахує коза,
    Цілиться в опуклості, зараза.
    .
    Казочка шалена! Вищий клас!
    Персонажі - у страшних укусах.
    Та регочуть Галя та Юрась,
    А дядьки всміхаються у вуса.

    Видавець од люті сам не свій,
    Муза не сприймає кон'юктури.
    У сатири вовкулаки й Вій -
    Це лише смішні карикатури.

    24.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  27. Володимир Бойко - [ 2018.02.24 18:53 ]
    * * *
    Король без почту – не король,
    Придворних за́вжди вистачає.
    Та при дворі найпершу роль
    Не кожен підданий зіграє.

    Принцесо всіх двірських інтриг,
    Балів придворних королево,
    Де твоя щирість кришталева,
    Де ніжність поглядів твоїх ?


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  28. Ярослав Чорногуз - [ 2018.02.24 12:15 ]
    Поштарочка (пісня)
    Чи винна з інтернету аватарка,
    Чи віршів начиталась моїх ти?!
    У мене закохалася поштарка
    І шле мені закохані листи.

    ПРИСПІВ:

    Поштарочка, поштарочка, поштарка
    У мріях заціловує мене.
    І у листах освідчується шпарко,
    Аж із думок втікає все сумне.

    Хоч я живу, хоч я живу в столиці,
    Але не гоноруюся з тобов.
    Бо знаю – чиста, як вода з криниці –
    Ота проста народная любов.

    ПРИСПІВ:

    Поштарочка, поштарочка, поштарка
    У мріях заціловує мене.
    І у листах освідчується шпарко,
    Аж із думок втікає все сумне.


    Я зачерпну водицю ту відерцем,
    Закохані співатиму пісні,
    Мов поштою своє жагуче серце
    Поштарка мила вислала мені.

    ПРИСПІВ:

    Поштарочка, поштарочка, поштарка
    У мріях заціловує мене.
    І у листах освідчується шпарко,
    Аж із думок втікає все сумне.

    24.02.7525 р. (Від Трипілля) (2018)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  29. Вікторія Торон - [ 2018.02.24 12:22 ]
    Дороті Паркер і невідомий автор (вільний переклад)

    ПІДСУМОК Дороті Паркер

    Порізи болять,
    Вода в ріці мочить,
    Кислоти бруднять,
    Від «хімії» корчить.
    За зброєю стежать,
    Газ буде смердіти,
    Мотузка не вдержить;
    Лишається жити.

    Resumé by Dorothy Parker

    Razors pain you;
    Rivers are damp;
    Acids stain you;
    And drugs cause cramp.
    Guns aren’t lawful;
    Nooses give;
    Gas smells awful;
    You might as well live.


    ДУЖЕ КОРОТКА ПІСНЯ Дороті Паркер

    Я юна й віддана була,
    І зранив хтось мене.
    Зцілити серця не могла,
    І чулася так зле!

    В любові радості нема,
    Вона – мов гостре скло.
    Когось я зранила сама,
    І це – найгірше зло.


    A Very Short Song by Dorothy Parker

    Once, when I was young and true,
    Someone left me sad-
    Broke my brittle heart in two;
    And that is very bad.

    Love is for unlucky folk,
    Love is but a curse.
    Once there was a heart I broke;
    And that, I think, is worse.


    УТІХА Дороті Паркер

    Троянди висохла краса;
    Її голівка обвиса
    На зламанім стеблі.
    Мені говорять: «Не журись!
    Троянд є море, подивись!»
    Лиш змовчати мені.

    Вмирає пташка у руках,
    І чую: «Сотні в небесах
    Побачиш на віку!»
    Коханий дівчину лишив;
    І я не стала ждати слів:
    «Тих хлопців – як піску!»

    Solace by Dorothy Parker

    There was a rose that faded young;
    I saw its shattered beauty hung
    Upon a broken stem.
    I heard them say, "What need to care
    With roses budding everywhere?"
    I did not answer them.
    There was a bird brought down to die;
    They said, "A hundred fill the sky--
    What reason to be sad?"
    There was a girl whose love fled;
    I did not wait the while they said,
    "There's many another lad."


    ВСЕВИШНІЙ! Автор невідомий

    Всевишній!
    Мав я дотепер
    чудовий день--
    не лаявсь і не пліткував
    кота не копав, не плював,
    не матюкався, не брехав,
    даремно бучі не здіймав.
    Звитягу всю збираю нишком,
    аби тепер устати з ліжка.

    Dear God,
    So far it’s been a good day —
    I haven’t yelled, I haven’t spat.
    I haven’t gossiped or kicked the cat.
    I haven’t lied & haven’t cussed.
    I haven’t whined or even fussed.
    But great the task that lies ahead,
    For now I must get out of bed.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  30. Дружня рука - [ 2018.02.24 11:11 ]
    Вечірня фантазія
    Як я тебе сьогодні привітаю?
    Просто зіграю.
    Я сяду за оцей чужий рояль.
    І вальсу квітами тобі усе навколо закидаю …
    А хто це буде? Та мабуть Шопен.
    Тільки йому з тобою розмовляти довіряю.
    Тільки у нього світ без недоречних сцен.
    Порад не треба. Я і так все знаю …
    Одна троянда випаде з вікна.
    Мороз обіймами її одразу обплітає.
    А я її розбуджу. Ось вона яка!
    І не троянда. Жінка. Вона сяє …
    В букеті цьому з тисячі троянд
    Одну її я завжди упізнаю.
    Мелодією кличу, обіймаю.
    Я не Шопен. Короткий цей парад …
    І я букет весь розпускаю.
    Троянди падають на брук.
    Ще мить в руках одну тримаю
    І недоречний серця стук.
    Що видає весь мій неспокій,
    Чергові недоречні кроки.
    І музика тепер десь збоку …
    Та раптом очі. В них глибоко.
    В них причаївся цілий світ
    У них все те, що я шукаю,
    У них мої всі так і ні
    Я знаю. Просто все про тебе знаю.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Іван Потьомкін - [ 2018.02.24 11:24 ]
    ***
    Ще поміж шубою й плащем,
    А дерева свою справляють весну:
    Націлилась тополя в піднебесся,
    Береза чеше косу під дощем...
    Ну, як їх всіх звеличити мені,
    Їх, побратимів многоруких,
    За їхню долю многотрудну
    І за одвічну відданість весні?


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  32. Сергій Гупало - [ 2018.02.24 11:04 ]
    * * *
    Шпаркий мороз. До тебе хочу.
    Удвох ми завжди непитущі.
    Згадаємо і землю отчу,
    І польсько-білоруські пущі.

    У шибку стукається смуток.
    А нас – не можна похилити.
    Нас намагаються забути
    І гулівери, й геракліти.

    – Тримайся, друже, – ти охоче
    Банальну думку розпинаєш
    І будеш, ніби потороча,
    То за Дніпром, то за Дунаєм.

    А що мені? Мені – триматись,
    Угрузнути у землю дужче.
    Ізнизу видно всі утрати –
    Тебе, мене, і Бога, й душу.

    Потрібні нам не вознесіння –
    Віршата, сонце на вереті.
    У ріднокрай зове сумління –
    Ще можна жити на планеті.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  33. Василь Світлий - [ 2018.02.24 10:32 ]
    До побачення, зимо !
    Сьогодні зима зразкова,
    Вродлива така, казкова.
    Пухнастий сніжок рипить.
    День, сонце, мороз, блакить.
    Що вдієш, пора-порою.
    Прощаємось із тобою.
    Теплінню брунькує вись.
    Ой, зимонько, не барись!
    Швиденько пакуй валізи,
    Облиш, що туди не влізе.
    І звідси втікай хутчіш,
    Весняний крокує гість.

    Сьогодні зима зразкова,
    Вродлива така, казкова…

    24.02.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (3)


  34. Олена Кримнець - [ 2018.02.24 09:49 ]
    Тиша
    Доторком віддиху тиші мені не поймай,
    Крайкою слова безсоння терпкого не руш.
    Бачиш, як тіло хвоїнкою тане, сліпма
    В жар летячи – в течію твоїх сонячних рук?

    Що ж – оберни мене в попіл, у персть угорни,
    Профіль солоний мій випий повільно до дна!
    Краплю зрони й пропливи по мені, як човни.
    Я ж поставатиму тілом, немов навісна!

    Я кожну п‘ядь зацілую в тобі аж до ран
    І прошумлю під тобою, як лан ячменів.
    А на світанні, коли ти промовиш: «Пора», -
    Тиша нагостреним лезвом озветься мені.

    2018


    Рейтинги: Народний 0 (5.42) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  35. Домінік Арфіст - [ 2018.02.24 00:33 ]
    не йди...
    ранковий ритуал міцної кави…
    і сни гірчать якими я блукаю…
    і пам'ять – чорний осад ворожіння –
    ганьби́ть закони часу і тяжіння…

    усе розмови і хитросплетіння …
    побудь іще – я знаю стільки світла…
    я розкажу усі мої видіння:
    олива не поливана розквітла
    і яблука достигли на морозі…
    слова зникають… виникає титла…
    я вилив море і почив у прозі…

    я зачинився у Твоїх світах
    я розчинився у Твоїх потоках
    і виловив сумних і одиноких…
    тепер вони у мене на плечах…

    не йди… не йди… мене поглинуть сни
    і не відпустять і залишать спати…
    я ще навчусь і жити й виживати…
    не йди… мені не вистачить весни…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  36. Олексій Кацай - [ 2018.02.23 20:52 ]
    Єдність
    1

    Радіаційний, наче стронцій,
    і карколомно різномовний,
    запертий в черепній коробці,
    усесвіт проситься назовні,
    туди, де будь-яка істота,
    по суті, є Великий Вибух,
    де слів обвуглена марнота
    міцна, неначе той запридух,
    бо там без краплі алкоголю
    в спіралі лущаться орбіти
    та й розщепляються на долі
    нового квантового світу,
    нового всесвіту, і в ньому
    я виникаю щохвилини,
    зірками пінюсь, а по тому
    зникаю знову і невпинно
    пульсую, та й шукаю згоди
    між ліхтарями й світлячками,
    у чорний череп небозводу
    зсередини б’ючи словами.

    2

    Десь, череп не пробивши простору,
    хтось потопає в часу звивинах,
    як в океані міноносному –
    підводний човен попід хвилями,
    і стукотить у дно з бездонного,
    і ще гуде повітродувкою,
    і мерехтить всіма нейтронами,
    нейрони спалюючи думкою,
    аж глибини клекоче вариво!..
    Галактикою в ньому збурююсь,
    бо в стукотіння це і марево
    щомиті зовні я занурююсь.
    В обшивку міст метеоритами
    щосили в сподіванні грюкаю,
    що витягну зірок магнітами
    до себе тих, що каменюками,
    дахами й цеглою засипані
    та черепами геть огорнуті,
    і намагаюсь ними дихати,
    вдивлятись ними в барви й формули
    того, що поки антрацитове
    для зору, дотику, свідомості…
    А ранок вже еритроцитові
    сонця фарбує невагомості.
    Тож додаю до пітьми подуву,
    зриваю к дідьку піну побуту
    і черепів тужаві глобуси
    на єдність космосу випробую.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  37. Мирослав Артимович - [ 2018.02.23 20:24 ]
    Yesterday (вільний текст)

    О едем!
    Милий спогад – учорашній день,
    стук сердець у маєві пісень.
    О, як п’янить вчорашній день.

    Вчора ще
    ми ховались під моїм плащем,
    з ніжних уст, захмелених дощем,
    я пив нектар. О млосний щем!

    О! Так!
    А тепер у печаль мою прийшов
    той день,
    де серця зігрівала нам любов…

    Де він, де?
    Чи вернеться учорашній день?
    Світло зустрічі, таке бліде,
    засяє знов – і він прийде!

    О! Так!
    І тепер у думках зоріє знов
    той день,
    де серця зігрівала нам любов…

    Світлий день!
    Ще вернеться той вчорашній день.
    І озветься серце – він іде,
    о, вірю я, вчорашній день!..

    03.2011(02.2017)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (14)


  38. Іван Потьомкін - [ 2018.02.23 19:22 ]
    ***

    Вже скоро – місяць-півтора...
    Ти скреснеш і воскреснеш, серце.
    Розіллєшся п’янким напоєм.
    Забриниш, мов бджілка польова.
    Ти у такі зодягнешся слова...
    ...Ні, вийдеш в світ цей голе.
    Як древні красені...
    Вже скоро – місяць-півтора...
    І ти плодами заряснієш, серце.
    Кожен скуштує щастя.
    Осміхнеться навіть безнадійний.
    Вже скоро – місяць-півтора.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  39. Василь Світлий - [ 2018.02.23 17:31 ]
    Закарбована мить
    Я – біг віків.
    Я – плин тисячоліть.
    Я – дивограй.
    Я – крик! Я– звук! Я – мова!
    Я безпритульна єдність всіх причин,
    Всіх починань згуртована основа.

    Тут – повнота.
    Я – інший.
    Ще не звик,
    До всіх звучань невúмовного слова.
    До усмішки – на тисячах облич.
    До того, де ти – все, і де – нічого.

    Ця мить минає.
    І перестає...
    Згортається у сутінки старого.
    Але кортить вернутися туди,
    Де щойно був і не здобув й малого.

    23.02.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (10)


  40. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.02.23 13:57 ]
    Ментальне
    1

    Легковірні українці,
    розпорошені аж-аж...
    Винні коні, лиси, вівці.
    Увігнали люд у раж...

    І не мирно на осонні.
    А на Сході кров'яне...
    Пропікаються долоні...
    Плаче Неня: "Ви ж...мене..."...

    2

    Та ніхто не чує гуків...
    Фобос мостить патронташ.
    Споряджають довгорукі.
    Йде на смерть сільський Лукаш.

    Примовкають пацифісти.
    Турнікет на виїзд - хрусь...
    Мчить наш потяг, ніде сісти
    Між мартинів, злих марусь.

    Всі шукають харч, роботу...
    Матюкаються усмак.
    У святкові дні скорботи
    Проклинають посіпак.

    3

    Перелоги многотрудні.
    Перевіється пісок.
    Летаргія - непробудна.
    Пнися, глузду колосок...

    ......
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  41. Олександр Сушко - [ 2018.02.23 10:17 ]
    Напоумив
    Бабця ще нівроку, молода,
    Має кабанця, хазяйновита.
    Я б узяв, та є одна біда -
    Любить вірші, а не оковиту.

    Зранку вже літає в небесах,
    Плаче, мабуть, пише щось дівоче.
    Майталає над столом коса,
    А мене утішити не хоче.

    Я вже їй полагодив паркан,
    Гусакам щодня приношу ряску.
    Думав, що віддячить, погука
    Аби зняв увечері запаску.

    Гаманця би любоньці віддав,
    На руках щодня носив би в баню.
    А вона: - Душа моя рида,
    Гекатомба зріє про кохання.

    Є така хвороба в зрілих дів:
    Не живі, - мальовані їм любі.
    Рученьки за спину їй завів
    І поцілував усмак у губи.

    Ох і гарно я її учив!
    Каже, що відкрив шляхи до раю.
    Спить моя голубка на плечі,
    На писання часу вже немає.

    23.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  42. Ольга Паучек - [ 2018.02.23 08:26 ]
    20 "за"
    Замело, завіяло, засніжило,
    Заховалось сонечко між хмар,
    Захрумтіло інію мереживо,
    Заглядає вітер у димар.

    Мружаться дерева, позіхаючи,
    Загорнувшись у солодкий сон,
    Завірюха сіє, ніби граючись,
    Захололі іскри за вікном.

    Заквітчалась снігурями вишенька,
    Залунав синички голосок,
    У зернятку, снігом запорошенім,
    Зачекався літа колосок.

    Замело, завіяло, засніжило,
    Заховався вітер у димар,
    Захрумтіло інію мереживо,
    Виглянуло сонечко з-за хмар.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  43. Сергій Гупало - [ 2018.02.22 21:09 ]
    К р и л а
    Поетичні друзі, поетичні хвилі
    І думки високі, і відверті струни
    Біля мене завжди та для серця милі,
    Прийдуть і освітять,і сповиють сумом.

    Відібрали тихо знаки рівноваги.
    Я не нарікаю. Значить, Богу треба.
    Оберіг мене він від поетомагій,
    Дивиться за мною, прихиляє небо.

    Вельми не хвилююсь, як же далі бути.
    Хай душа працює, тіло – натрудилось.
    І я не боюся протягу, застуди,
    І щоразу чую над собою крила.

    Це моє натхнення - дивний вітер Божий -
    Те, що осяває дивозерна долі.
    Та чистінь висока проминути може.
    Буду після цього я нестерпно кволий.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  44. Микола Дудар - [ 2018.02.22 20:39 ]
    Моїм думкам у куті краще...
    Британія не за горами -
    Велика - зі слів примар,
    Махає мені руками:
    Не вам цей від Бога дар…
    Ну що ж, заб’юся в куточок
    Курчам, а краще як лис.
    І вириватиму з мочок
    Свою волохатість - брись!
    2018.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  45. Микола Дудар - [ 2018.02.22 20:02 ]
    Самопародії страх...

    Ех жаль, не зустрічав я Вангу
    Я би присів і запитав…

    Самотній страх все грає танго
    За кожним тактом - «зап’ята»…

    Звиняйте, кома - крапка й хвостик
    Це ж задля рими, куражу
    І хай напрошується «мостик»
    А вслід нездале «віп-ажур» -

    Ось так народжуються вірші.
    Ось так клеймують - віршомаз!!
    Та думка є - буває гірше
    Коли штовхають під камаз…
    2018




    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  46. Гренуіль де Маре - [ 2018.02.22 20:08 ]
    Зимою всі коти сірі
    Сніги старались як могли,
    Та їх було занадто мало -
    І сірість, посестра імли,
    Розкошувала й панувала.

    Дахи сіріли і дими,
    Вже й сажі марилось про біле…
    Такої сірої зими
    Нудьга – і та вже не хотіла.

    Об хмуре дзеркало ріки
    З жури розбилось небо сіре,
    Осілі справіку граки
    Напитували путь у вирій…

    Лиш сірі (денно і вночі)
    Коти не відали печалі:
    З чужих боків шерсть деручи,
    Про скорі відзимки нявчали.


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (8)


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2018.02.22 17:37 ]
    Станіслав Бондаренко Місце болю й сили (гімн Майдану)*
    ...Краями у цього трищастя -
    дві площі, а в центрі - Майдан:
    з пришестям мільйонів, з причастям,
    Простим прикладанням до ран.
    Як цілили в нас відморозки,
    чий погляд з-під масок склянів,
    ти знав: ми лише відголоски
    нестомлених Стусових слів.

    Як тільки ментівське тріпло ще
    стріляти давало наказ,
    Став брук Європейської площі,
    І Бог став, і вітер - за нас.
    Всі дні ту ментівську босоту
    Він чадом із шин годував:
    знав напрям той вітер свободи
    і "ленти" надій подавав...

    Коли полетіли гранати
    з Грушевського в бік барикад,
    Поранена камера правду
    таки зберегла для внучат.
    "Овець" навчимося прощати,
    та спершу - карати убивць.
    Бо справа - майдан і Хрещатик,
    а зліва - Дніпро задививсь.



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  48. Василь Світлий - [ 2018.02.22 16:20 ]
    Колишнє нині - сад і вишні
    Колись тут був садок і вишні,
    Витав над ними дух всевишній,
    Співали німфи і птахи:
    Живи, Поезіє ! Живи !
    Яка, скажи, була капела!
    Краси небесної озера.
    І тут творилися дива,
    І тут Поезія цвіла.

    Жують жуки кору від вишні,
    Покинув край цей дух всевишній.
    Занадився троянський кінь,
    Накрила творче кредо тінь.
    Шкода тебе, небесна Троє,
    Твоїх знеславлено героїв.
    Є пара геніїв і ми.
    Цвіти, Іроніє, цвіти.

    Простиг сьогодні слід від вишні
    Не завітає дух всевишній.
    Глянь, на озерах солончак,
    А на безводді критик-рак.
    Сатира розтулила пащу,
    Чого торкається – пропаще.
    Лише вовтузяться кумири,
    Що правду світу затулили.

    ***
    Колишнє нині - сад і вишні,
    Забуте нами – дух всевишній…

    22.02.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (8)


  49. Анонім Я Саландяк - [ 2018.02.22 13:41 ]
    З теорії червоного кольору
    (дай то Бог – щоб нісенітне)

    “...тече довга – довга червона ріка.
    Та...”* завжди робилося буденним
    переступати мертвих і іти... та ні! ще
    немає права на червоне інше -
    по берегах тої ріки... ще рано
    сіяти червоні буряки
    на борщ... і хоч мені
    несила - чи мовчати -
    чи-то патякати без страху -
    що хтось прийде - на все готовий -
    та й налупить мою наглу морду
    до крові... з розмаху -
    чи-то по-ви-ца-ра-пувує
    мої наглі очі – не всує -
    а на повнім-повнім-повнім праві...

    я був би того... гордий
    бо – у всіх живих... таки-лукаві...
    та наглі морди...
    на берегах “червоної ріки”.

    *Natalya Gaevskaya
    14 год • фейсбук
    На прохання друзів...
    ЧЕРВОНА РІЧКА
    22.02.2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  50. Олександр Сушко - [ 2018.02.22 13:18 ]
    Хвальковитий буслик
    У трупа раптом відновився пульс,
    Букетами себе назвали мітли:
    - Тепер я дятел, а не чорногуз!
    Довбати хочу! Жабки остогидли!

    Чимало є у живності хвороб,
    Та лікувати глупство неможливо:
    Застряг в сусідськім тині довгий дзьоб,
    Сміються кури, і регоче півень.

    Із пастки ледве вирвався живий,
    І каже: - Стукіт - це така рутина.
    Тепер я - голосистий соловій!
    Співатиму у три октави гімна!

    В тьохкотуна не одібрали хліб -
    Не вийшло із лелеки вокаліста:
    Летів у висі барабанний дріб:
    До трелей і рулад - немає хисту.

    І знову щоки надима хвастун,
    Хоча брати покликали у вирій.
    Промовив: - Я однині - Гамаюн,
    Ходитиму у павичевім пір'ї.

    Лети, дурненький, на зелений луг,
    Змудріти б варто у такому віці!
    Ковтай товстих в бородавках ропух,
    Тобі далеко дуже до жар-птиці.

    22.02.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   ...   486   487   488   489   490   491   492   493   494   ...   1855