ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.04.05 14:32
Шум вітрів долинає з вікна
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.

Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,

Євген Федчук
2026.04.05 14:22
Часи лихі і непевні для краю настали,
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн

Охмуд Песецький
2026.04.05 11:12
Знову заплачуть верби,
Тужних пісень еліта.
І розпочнеться дербі
Явищ погодних і літа.

Квестія життєдайна -
Хто прибіжить останнім.
Інфа - це вже не тайна,

Світлана Пирогова
2026.04.05 10:14
Ще сплять ліси в туманному серпанку,
Та вільха вже вільніша без снігів.
Сьогодні сонце випило до ранку
Холодну синь заснулих берегів.

"Не я б’ю — верба б’є!" — лунає нині,
Від хати і до хати летить спів.
Пухнасті котики в дитячій жмені —

Костянтин Ватульов
2026.04.05 10:02
Ледь чутно відкрився кімнатний хідник. Одинадцята тридцять.
«Не можу влягтися. Посидимо біля віконця удвох?
Бо ходжу собі по квартирі нервово та зовсім не спиться,
Збираю світила, що падають з неба, складаю в куток.

Вони несподівано різні: спочатку

Віктор Кучерук
2026.04.05 07:30
І знову квітень... Зеленіє,
Теплу радіючи, трава, -
Від сну звільнилася замрія
І щастя звабно виграва.
Його будь-де щоденно ловить
Мій зір з появою весни
І водить радісно розмови
З ним про закінчення війни.

Артур Курдіновський
2026.04.05 02:33
Історією стали хуртовини,
Виставу грає березень-актор.
Згадай, моє стареньке піаніно,
Адажіо дитинства ля мінор!

У нотній збірці, після сонатини,
Для мене одного співає хор
Ту давню пісню, наче лебедину...

Микола Дудар
2026.04.04 20:30
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука

Микола Дудар
2026.04.04 20:30
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука

Олена Побийголод
2026.04.04 14:33
Н.Лабковський (1908-1989), Б.Ласкін (1914-1983)

Через гори, ріки та долини,
крізь пожежі, крізь югу та сніг
ми вели машини
й обминали міни
на шляхах-дорогах фронтових.

Борис Костиря
2026.04.04 13:27
Так люди відпускать не хочуть
Це літо, що лишає нас.
Вони вовтузяться, мов оси,
Шукаючи убитий час.

У метушні і марнославстві
Шукаєм залишки тих днів,
Які минули так безславно,

Володимир Мацуцький
2026.04.04 11:35
Нами правлять владолюби
та корупціонери.
Пошесть ця країну губить,
виснажує нерви.
Цим вона Майдан приспала,
ще й приспала правду,
що колись-то владу знала
за козацьку Раду.

Костянтин Ватульов
2026.04.04 09:58
За вікном інсценівки похмурі,
Де серпневе убрання пройшло.
У степу золотисті козулі
Шурхотять пересохлим листком.

Налетіли небесні фіранки.
Ось виднівся і щойно пропав
Ілюстрацій відбиток квітчастий

С М
2026.04.04 07:08
Холодна гірська ріка і торгівцева донька
Місяцеві гори Ілектро уклонись мені
Хай-хо закрукає ворон теревені-терни
Хай-хо закрукає ворон уклонись мені

Хей Томе Банджо
Хей о лавре
Більше лавра аніж сіяв би

Віктор Кучерук
2026.04.04 07:01
Зірвався вітер і здійняв
Пилюку догори, -
І довгі стебла пишних трав
Хитанням уморив.
Тепло розвіялось умить,
А темінь налягла,
Щоб млою вдень насторожить
Одразу пів села.

Тетяна Левицька
2026.04.03 23:35
Ти все здолаєш на шляху:
хвороби, заздрість, війни!
Майстерно підкуєш блоху,
крізь мури пройдеш вільний.

Хай не ятрять старі борги
твої сердечні рани.
Воскреснеш з пороху трухи

М Менянин
2026.04.03 22:37
Сходить Сонце України,
це і є той Божий Схід.
Хто в любові до людини –
той тримає Духа плід.

Чую дотик, Східний вітер
чулить душу неспроста,
бачу тему далі літер,

Охмуд Песецький
2026.04.03 21:56
Інтригами доводити до сліз,
Не підпускати до близьких відносин,
І відмовляти в сексі навідріз,
Коли нічого лишнього не просим.

Закоханість - це саме той засіл,
Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
Часник образ... Збираймося за стіл,

Іван Потьомкін
2026.04.03 21:38
Домашні зауважили, що Хаїм спить в окулярах. «Чому ти не здіймаєш наніч окуляри?»- питає здивована дружина. «Бачиш, люба, так зіпсувався мій зір, що я вже не бачу людей ввісні». *** В клубі юдейських інтелігентів великого промислового міста точиться р

Костянтин Ватульов
2026.04.03 16:03
На незайманій кухні не вариш під музику добрі обіди.
У вітальні навпроти не чути відраду маненьких дітей.
Не дрімає на бильці дивану розніжена кішка спокійно.
У кутку підвіконня кімнатна фіалка ніяк не цвіте.

На засніженій вулиці змерзлі машини по

Борис Костиря
2026.04.03 11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.

Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога

Віктор Кучерук
2026.04.03 05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.

Євген Федчук
2026.04.02 19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.

Костянтин Ватульов
2026.04.02 17:19
Я ще відбиваюсь у дзеркалі сонних калюж,
Чомусь прикидаюся сильним та зовні здоровим.
А хмара на небі підтягує ношу важку,
Що схожа частково на сиву примару ворони.
І навіть якщо у минулому сенси вбачав,
То зараз уже розгубив притаманну гостинніс

Артур Сіренко
2026.04.02 16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн

Охмуд Песецький
2026.04.02 13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.

Борис Костиря
2026.04.02 13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.

Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Юхим Семеняко
2026.04.01 11:32
  Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.30 10:58 ]
    Осіння пісня
    Дерева всі в багрянці,
    Листя кружляє в танці,
    Душа ж моя співа.
    На музику цю вічну
    Для радісної пісні
    Я підберу слова.

    В похмурі дні осінні
    Приходить ностальгія
    За тим,що не вернеш.
    А сонечко всміхнулось -
    Сумне усе забулось
    І щастю нема меж.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  2. Світлана Ринкевич - [ 2015.10.30 10:11 ]
    * * *
                М. В.

    Від зустрічі тепло й нікуди ти ще не поїхала.
    У далеч розкрилену тільки сніжинки летять.
    Мов бавиться дзиґою непосидюще дитя -
    над світом танцює вітрами розпатлана віхола.

    Поглянь!
    Переметами місто стоїть поколошкане.
    І день виповзає, як перший тролейбус з депо.
    І ті двірники - їм за коміри холод заповз -
    вовтузяться в манці зі снігу лопатами-ложками.

    Щасти!
    Повертайся!
    І видих на шибці враз вихолов.
    Замети і відстань тепер поміж нами ростуть,
    немов при застуді в термометрі вищає ртуть.
    Хоч тепло і хóроше, наче ти ще не поїхала...

    2014-2015


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (1)


  3. Микола Дудар - [ 2015.10.30 09:11 ]
    / і один у полі воїн /
    … ні світла
    ні доріг
    а ні просвіту
    онучник - жид все вивіз на район
    і губи починають белькотіти
    чому б і ні, якщо без перепон?!…
    і знову страх
    на користь інтервента…
    дзвіночок втретє кличе на помост
    юрба іуд гризеться поміж ренти --
    … один у засідці назрілих помст
    30.11.2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  4. Любомир Йосифович - [ 2015.10.29 20:49 ]
    У місячному сяйві...
    У місячному сяйві , серед тисячі зірок
    Знайдеться та єдина і зроби лиш крок,
    Я стану ближче до своїх бажань,
    Я зможу пережити і забути без вагань,
    Ту єдину , неповторну , незбагненну,
    Ту прекрасну , дорогоцінну і шалену…
    Чи може я не хочу забувати???
    Ну що ж , згадаю я , як в ясну ніч ,
    Гуляли ми , забувши про все й про всіх,
    А потім , о боже, що ж було потім…
    Два тіла поєднались в блаженному вогні…
    Серця палали і горіли душі,
    Невже можливо , щоб гріх був такий солодкий..?
    Можливо… це прекрасно , прекрасно і водночас
    Так неправильно … та хто ж таке придумав ,
    Що за щастя на Землі треба платити в пеклі???
    Я не хочу вірити , й не буду…
    Що в таку прекрасну ніч,
    У місячному сяйві,
    Могли згрішити ми,
    Пристрасно кохаючи ,безтямно любивши…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Любомир Йосифович - [ 2015.10.29 20:41 ]
    Єдиній.
    Заплетені коси сягали грудей,
    Карі очі свердлили до болю,
    Усмішка, що губила людей,
    Непокірна цариця мого покою.
    Ледь освітлене наге лице,
    Відкрита душа, що шептала охоче,
    Я твоя, і ця мить не пройде,
    А застигне в пам'яті ночі.
    Загриміло у скронях, в очах потемніло,
    Усе у цю ж мить зупинилось, застило,
    Ти невловимо до мене тулилась,
    Я не ж пручався, ти мене підкорила.
    Твої руки торкались мене,
    Мої ж від щастя тремтіли,
    Я й не мріяв, не вірилось в це,
    Ми удвох поєднались в єдине.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Любомир Йосифович - [ 2015.10.29 20:13 ]
    Осінь
    Осінь знущається, осінь регоче,
    Не буде вже більше тепла,
    Останнє забрало листя пожовкле,
    Прощайтеся з літом, вже завтра зима.
    Закінчились будні набиті промінням,
    Як опудало сонце висить в небесах,
    Світило ще світить, та так неохоче,
    Скорочуючи години свого життя.
    Наповнилась осінь смаками природи,
    Налилась по вінця п'яним вином,
    Вона грається з нами, дає насолоди,
    Затьмарює розум, робиться сном.
    Осінь насправді пора дуже дивна,
    Дерева скидають своє хутро,
    Яка ж це дурниця - оголятись на зиму,
    Проміняти на холод любе тепло.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Артеміс Артеміс - [ 2015.10.29 17:49 ]
    урожай Господа
    Який урожай, Отче, ти надумав зібрати з поля
    З двома закинутими насінинами, притрушеними клоччям?
    Намножилось всього багато, а Божа ж була подобизна.
    Нині маєм повторні смерті, відбуваєм чергову тризну.

    Змінилось багато. І твердь не така, як була.
    І во́ди, і звірі. І світло пече крізь змілілий озон.
    Благає син, щоб чаша страждань минула,
    Та у світі сильних глухий гефсиманський сон.

    Тисячі грішних над грішними топчуть мільярди інших.
    Живуть нащадки іродів, каїнів та іуд.
    Та десь поміж ними хвилями воїнами засіяно,
    І краплями дощовими підходить останній суд.

    І на правій чаші покажуть безмежну всесвітню вічність,
    І всі Божі плани, і Землю, і всього суть.
    І захопить подих... І запрагну в нову мандрівку!
    Тільки ось важать життя моє на чаші по ліву руч.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Тетяна Сахно - [ 2015.10.29 14:10 ]
    Бажання маленької дівчинки
    У небі зіронька упала
    і я бажання загадала:
    щоб закінчилася війна,
    а я щасливою була,
    щоб в небі журавлі літали ,
    а не снаряди розривались,
    щоб діти знов були веселі
    і повернулися в оселі,
    щоб маму не долала втома,
    щоб тато повернусь додому.
    А чи повернеться ? Не знаю…
    Про це у зірки запитаю.


    Рейтинги: Народний 5 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Серго Сокольник - [ 2015.10.29 02:13 ]
    Поденки
    День осенний. Пронзительно-звонкий.
    В синем небе кружит листопад,
    И парят над водою поденки,
    Словно лето вернулось назад...

    Словно время сместилось незримо,
    Очертив повторения круг,
    Возвратив все прошедшее мимо,
    Сделав все, что в былом недосуг.

    В солнцерадостном свете струится
    Божья милость, зовущая вдаль-
    Долюбить, долетать, докружиться,
    Сознавая, что ждут холода,

    Что смененный свинцовою мглою,
    Этот день вникуда отойдет...
    И поденки творят над водою
    Свой последний предсмертный полет.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115102901014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  10. Микола Дудар - [ 2015.10.28 22:59 ]
    Не знаю як у вас...
    …цей срібний дощ… мазут цей на
    долонях
    цих кілька вуличок до хвірточки
    поріг
    облизує хвости свої підсоння
    щоби ніхто спіткнутися не зміг…
    і ось рука вже тягнеться до
    клямки
    і втоми й наче справді не було
    сумарно "цим" -- життя доходить "дамки"
    та з флангу перетягує
    село…
    28.10. 2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  11. Наталя Шаповалова - [ 2015.10.28 14:04 ]
    До заклику

    Ви знаєте, знаєте, клопіт – в непевному.
    На Хрещатику, дійсно, лише ліхтарі.
    Не пишіть, не пишіть адресату даремному,
    В нас мовчать у ночах поштарі.

    Майорить моє світло жовтневою тугою,
    Молитов тут не чути дзвін.
    Забажайте, бажайте кохання із другою,
    Більш немає цих копій картин.

    Прогорніть знов вчорашнє з суворістю щирою,
    Світ вузький для надземних меж.
    Заховайте підозри і разом із вірою
    Уникайте пожеж.

    Я то знаю, що Ви серйозність не любите,
    І Вам байдужі ті поштарі.
    Тож тримайте так, наче, зараз загубите.
    На Хрещатику, дійсно, лише ліхтарі.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  12. Микола Дудар - [ 2015.10.28 11:04 ]
    Ах, это Осень…
    ...ах, это Осень! впрямь вот предо мной
    с роскошной грудью… бедрами... и попой
    и расползлась своею наготой
    вот впрямь… вот от меня и до Европы
    и как тут не ответить на соблазн?!
    я девственно… я словно проститутка
    за целый год проплаченный экстаз
    возьму и спью, поверите, за сутки!?..
    28.10. 2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  13. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.28 10:04 ]
    Квіти згадують про літо
    В гості до Покрови
    Прийшов морозенко,
    Щічки приморозив
    Жовтим хризонтемам.

    І жоржини білі
    Схилили голівки,
    Холодно їм бідним,
    Краса помарніла.

    Згадують про літо
    Сонячне й барвисте,
    Щоб як воно прийде,
    Знову їм розцвісти.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  14. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.28 10:08 ]
    Пануй,добро!
    Вже пів шляху пробігла осінь,
    Усе в багрянець одягла,
    У неї щиро я попрошу
    Спокою,миру і тепла.

    Хоча уже свята Покрова
    Встелила листом всі стежки,
    Хай не поменшає любові
    У кожного із нас в душі.

    Коли ж закута землю снігом,
    Неначе ковдрою зима,
    Хай не торкнеться серця крига,
    Зло та байдужість обмина.

    Квітуй весняним первоцвітом
    І сонцем радості світи,
    Добро,прошу,пануй над світом,
    Зернами щастя прорости.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  15. Анничка Фрік - [ 2015.10.27 22:44 ]
    Втрата
    Ніхто не кликав більше так Анничку
    так сильно, владно, сумнівів не було
    її ніхто так більше не покличе
    як рідний хтось, зворушливо і сміло

    володар хоче, жінка озоветься
    Віки так було. Кожен міг то знати
    Що Бог створив легіника для жінки
    Не навпаки. Казала ще Прамати.

    І зорі всі порушились. Не вперше.
    Сама відтоді й дотепер блукає.
    Та б і озвалась, і усе б згадала
    Та він давно вже не її гукає.

    Усе лишилось тільки в візерунках
    у дальній Леті, може й Прутом звалась.
    Прапам’ять древня часом була в рунках
    і в кожній парі, що в горах кохалась.






    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Олексій Кацай - [ 2015.10.27 21:03 ]
    Нічні метелики
    Мов монстр предковічний
    місто спить
    а в його нутрощах
    поплямлена очиськами юрма
    а чи розквяцяна
    обличчями пітьма
    вивчає вуличок нудних
    нудотні мудрощі
    в кавернометрії
    невігластва
    луни
    несамовито
    зрадивши
    свої дитячі сни
    і сиві зорі на проміння спершись костури
    кудись уходять
    шкутильгаючи
    і враз
    лишився чвирк
    з плаского чорнопростору
    й дав з нього чосу час
    нема розрад ні в поті ні в польоті
    проте
    і танцюристи в ланцюгах
    і співаки із кляпами у роті
    долають жах
    бо ще метелики
    яким з крилець пилок здмухнуло
    нічні метелики
    з міжгалактичних крес
    летять збираючи
    із брам дахів та мурів
    по крихті
    світло
    вимерлих небес.

    1996


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  17. Світлана Костюк - [ 2015.10.27 20:37 ]
    ***
    вже в цій осені стільки строкатих цілющих дощів
    вже в цій осені стільки п`янкого неспитого суму
    на бентежних вітрах калинову розгойдано думу
    на семи небесах закодовано мрію віків...
    обважнілими гронами падають зорі з небес
    сполотнілими зернами сіється шлях до молитви
    розкошує війна у жорстокому полум`ї битви
    а Месія розп`ятий у душах іще не воскрес...
    і гірчить так цій осені кожна сльозинка жива
    і терпка хризантемно-полинна Господня Покрова
    і обпалене листя і світлого світу канва
    і дорога до СЛОВА...


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  18. Світлана Костюк - [ 2015.10.27 20:33 ]
    ***
    "Не сотвори собі кумира"...Не сотвори...Не сотвори...
    Якщо душа чиясь нещира, то зло в ній множиться на три...
    Якщо життя - лише легенда, фальшивий міф чи мішура,
    То це не можна буде вічно сприймати тільки на ура...
    Якщо душа - суха позлітка ( без милосердя до людей)
    То цей театр заглохне швидко у вирі вицвілих ідей...
    Якщо до ближнього ніколи не виникало співчуття,
    То це "болотні" видноколи...то це надумане життя...
    А що ті міфи "бездоганні"...Вони розвіються, як дим...
    Бо головне - це бути з Богом ( бо кожен з нас - це пілігрим...)
    Стерильних поглядів немає... стерилізованих доріг...
    Той ідеал, що всіх навчає, грішить таємно (гріх є гріх...)
    Тут головне - щоб не дізнались, щоб виглядати "на всі сто"...
    Кумири деякі загрались, бо не зупинить їх ніхто...
    Я тим "великим" співчуваю...До них, дасть Бог, "не дотягнусь"...
    Не розумію ...
    Та прощаю...
    Молюсь...


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  19. Світлана Костюк - [ 2015.10.27 20:01 ]
    ***
    Наклепникам
    Я буду вищою за всі брудні обмови,
    За наклепи й "базарні" ті слова...
    Моя душа розсипле світло знову
    (Вона хоч і ранима, та...жива).
    Вона вам ще не раз поспівчуває,
    Бо ницість духу - то нестримне зло...
    Сильнішим робить все, що не вбиває*...
    Хоч я зізнаюсь - боляче було...
    Так, боляче, адже несправедливо,
    Жорстоко, підло, ницо і т.д.
    Ви сіяли своє словесне мливо,
    Яке вас у безодню заведе...
    А я прощу. А я поспівчуваю.
    Нещасні ті, хто ненависть несе...
    Молебень "за спасіння" замовляю...
    Оце й усе...


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  20. Світлана Костюк - [ 2015.10.27 20:39 ]
    ***
    Ось Ви сидите навпроти і дивитесь пильно на мене,
    На руки мої тремтливі...Говорим про се... про те...
    Пускаєте вміло стріли у душу - пташа зелене,
    А я все чекаю чуда ( воно ж, мабуть, золоте...)
    Ми зараз такі далекі...І як Вам це пояснити,
    Що звичних подій не буває між космосом і людьми...
    Що можна життя перебути, а можна - перелетіти...
    А можна відчути раптом, що ельфи - це також ми...
    Що світ - осяйне роздолля, наповнене кольорами,
    Кохання - невинний дотик до магії надвисот...
    При втечі Боги задумали усе, що тепер між нами,
    Усе, що було і буде, як частку своїх щедрот...
    Навіщо, скажіть, намагатися усе пояснити словами?..
    Печаль павутинкою літа єднає наш обрій в одне...
    І Ви десь уже далеко...І я вже , даруйте, не з Вами...
    Так хочеться полетіти...
    Тому...
    відпустіть
    мене.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  21. Тетяна Сахно - [ 2015.10.27 14:28 ]
    Пошкодував (гумореска)
    - Ой, болить в мене животик, -
    занявчав матусин котик,
    бо потрапив я раптово
    до господарів в комору.

    Там розбіглись в мене очі –
    можу їсти все, що хочу,
    всюди є смачне добро,
    з`їв я сиру аж кіло.

    Апетит мій розгулявся
    і я більше не вагався,
    вподобав копчене сало
    та мені здалося мало.

    На рибалку не ходи –
    всюди рибка без води,
    зняв з стіни я окунців,
    з`їв з десяток карасів,

    зхрумав ще кільце ковбаски,
    випив з глечика закваску,
    потім ще злизав сметанку,
    пирував я аж до ранку.

    Вранці миша із шпаринки
    мимо мене йшла навшпиньках,
    подивився одним оком –
    повернувся іншим боком:

    і навіщо одна мишка –
    біля мене сала діжка.
    Треба буде скуштувати,
    а тепер вже час поспати.

    І отут все й почалося,
    бо в ту мить мені здалося,
    що тріщить по швах живіт
    й вибухає динаміт.

    Довелось мені нявчати
    і господарів гукати,
    на все горло так кричав,
    про що потім шкодував.


    Пригадали мені сало
    та все ж їм здалося мало,
    пригадали й окунців
    і десяток карасів,

    шкодували про ковбаску
    і про випиту закваску,
    я також пошкодував ,
    що так довго пирував…

    липень 2015




    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Тетяна Сахно - [ 2015.10.27 14:27 ]
    Нагальна потреба (гумореска)
    Провести вибори нам треба,
    бо це нагальна є потреба
    і у законах є дива –
    в комісіях вже півсела.
    Засідання одне за одним,
    чи теплий день, чи то холодний –
    хто їде на велосипеді,
    хто пішки йде , хто на мопеді,
    комісія уся працює
    і це нікого не дивує.
    Роботи вистачить усім,
    бо вибори передусім
    і ми неначе олівці :
    нас точать всі,
    гризуть, пиляють,
    підстругують , бува й ламають,
    а ми все пишемо, малюєм,
    і списуємо, і нотуєм
    то акти різні , протоколи,
    то постанови, договори.
    І мліють рученьки та пальці,
    і терпнуть спиноньки на лавці,
    від холоду носи синіють
    та наші грітися уміють:
    вже хтось за ширмою дрімає,
    а хтось під градусом співає,
    хтось лямку тягне та потіє ,
    від нервів голова сивіє,
    а хто потроху байдикує
    та робить вигляд , що працює.
    Кабінки, скриньки, бюлетені,
    та дайте ж кисню у легені,
    щоб ми могли ніч не поспати
    і голоси підрахувати.
    Цю ніч ще треба пережити,
    то як же нам усім зуміти
    в район відвезти бюлетені
    і щоб ми не були зелені
    і від безсоння , і від стресу,
    та й не потрапити у пресу?
    То ж стрес уже нам зняти треба
    і це нагальна є потреба!

    25.10.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Микола Дудар - [ 2015.10.27 11:44 ]
    ***
    ...табунами сивогривими
    і туманами рясно сивими
    вечорами диво-дивними
    в світ за очі…
    27.10. 2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  24. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.27 10:04 ]
    Хвиля щастя
    Так ніжно,легенько і трепетно
    Торкнувся моєї долні
    Губами своїми теплими,
    І сповнилось серце любов"ю,

    Що линула піснею дивною,
    Струмочком дзвінким полилася,
    Горнулася радості хвилею
    І дарувала нам щастя.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  25. Іван Потьомкін - [ 2015.10.27 09:31 ]
    Новітнім дроворубам і водоносам

    Народе мій, чи не став ти дроворубом і водоносом,
    Мов оті мешканці Ґів’ону , коли проголосили мудреці твої:
    «Земля наша велика, та немає ладу в ній!»?
    Чи, може, як за судді Їфтаха , коли юдеї різали побратимів
    Тільки за те, що замість «шіболет» казали ті «сіболет»?..
    Не стачило життя Богдану,не поталанило
    Виговському й Дорошенку, ні навіть хитромудрому Мазепі,
    Щоб перестав ти дроворубом і водоносом бути.
    У хатніх чварах свобода потонула…
    І ось, як уже самому Господу Богу, мабуть,
    Остогидло бачить наругу над волелюбним людом:
    Без різанини надійшло Ним заповідане й жадане.
    І що ж? Новітні недруги вільної Вкраїни кличуть на поміч
    Охочого на легку здобич північного сусіда,
    Аби, як це століттями тривало, тобі, народе мій,
    Стать знову дроворубом і водоносом в нього.
    Невже облуді вдасться завернуть тебе в минуле?..
    ----------------------------------------------------
    Книга Ісуса Навина, 9.
    Книга Суддів,12:5-6.


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (1)


  26. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.27 09:04 ]
    Зупинися,мить неповторна!
    Осіння ватра золотом горить,
    Бентежить душу,кличе за собою.
    Краси цієї зупинися,мить!
    Ти ж неповторна,більш нема такої.

    Так хочу я тебе запам"ятать,
    У моїм серці ніжністю озвешся,
    Хоча не раз сюди іще вернешся
    Чудова дуже.Але вже не та.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  27. Микола Дудар - [ 2015.10.27 06:28 ]
    Якщо ти...
    якщо ти посміхаєшся мені
    я дихаю... пірнаю і хлюпочу
    як березень на дощик по весні
    п'яніючи від щастя по-дівочі

    якщо вже ти торкаєшся мене
    очима карими чи лівою рукою
    усе життя в секунду промайне
    і я біжу до нього за собою…

    якщо ти десь… а це найважчий час…
    кричу - мовчиш… відлуння -- неосяжне!
    невже воно опохмеляє нас
    і все заради тільки епотажу?!..
    27.10. 2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  28. Любомир Йосифович - [ 2015.10.26 22:54 ]
    Я твій навіки. Обіцяю.
    Я твій навіки. Обіцяю.
    Як сповнений надій хлопчина,
    Приходжу під двері свого раю,
    Стою, не витримую, тікаю.

    Я хочу щоб ти була моєю,
    Але ні, я хочу бути твій.
    Бери що хочеш, роби мене тією
    Річчю , щоб погратись і викинути за поріг.

    Топчи мене , топчи як тільки можеш,
    Люби мене чи ні - як хочеш,
    Втирай свої прекрасні руки
    В таку понівечену душу.

    Я знаю свою долю наперед,
    Мій шлях - то є твоя дорога,
    Не йти мені вже більше навпростець,
    Тюрма моя - то твоя врода.

    Закоханий, дурний і норовливий,
    Подумав, що ти можеш бути моєю,
    Замріявся... така моя провина.
    Я сам себе розбалував брехнею.

    Любов- то вимесел обох,
    А я ж один тепер страждаю.
    Як раб, готовий служити за нас двох,
    Я твій навіки. Обіцяю.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Ярослав Чорногуз - [ 2015.10.26 22:11 ]
    Осіння весна (пісня)
    Ті птахів далекі голоси,
    Плинний час у пам`яті не стер це –
    Острівці забутої краси,
    Як весни, заснулої у серці.

    ПРИСПІВ:
    О Боги, яка ж ти чарівна
    В зеленаво-жовтому багрянці.
    Вогняна осінняя весна
    В злотопадовім вируєш танці.

    Шурхіт на пошерхлії вуста,
    Як piano* лагідне лягає.
    Сонечка усмішка золота
    Сяйвом розтікається по гаю.

    ПРИСПІВ:
    О Боги, яка ж ти чарівна
    В зеленаво-жовтому багрянці.
    Вогняна осінняя весна
    В злотопадовім вируєш танці.

    І кудись поділася печаль,
    Мов на луки відійшла Сварожі.
    О сумна щемливосте, відчаль,
    Бо журитись навесні негоже.

    ПРИСПІВ:
    О Боги, яка ж ти чарівна
    В зеленаво-жовтому багрянці.
    Вогняна осінняя весна.
    В злотопадовім вируєш танці.

    24.10.7523 р. (2015) Конча Озерна, Ольжин став


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  30. Олеся Бойко - [ 2015.10.26 22:48 ]
    Нові вибори.
    Нові вибори, народе!
    Може зміниться погода?
    Глянеш ,хто до влади пнеться,
    То на двоє серце рветься.
    Всі клянуться кандидати,
    ПростИй нарід захищати ,
    Та сміються вже ворони:
    «Ой брехня,най Бог боронить».
    Як приходять всі до влади,
    То не можуть ради дати.
    Про людей згадати,годі,
    Але звуться же «народні»!.
    Так в брехні життя минає,
    А народ все обирає…
    Може прийде час щасливий,
    Зробить в мізках людських диво.
    Зрозуміють депутати,
    Що на той світ не забрати,
    Ні машини,ані замки,
    Ні земельної ділянки…
    Чому люди забувають,
    Що вони ще душу мають.
    І якщо став депутатом,
    Не зайшов до Бога в хату.
    Тож, «народнії обранці»,
    Думайте ,що буде вранці.
    Люди вже стомились жити,
    І на вас ввесь вік робити.
    Для народу, ви пожийте,
    Більше кров його не пийте,
    Бо прийде й для вас розплата….
    Бог не знає ДЕПУТАТА!!!
    25.10.15


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  31. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2015.10.26 16:21 ]
    Іще побудь, суха осіння поро...
    * * *

    Іще побудь, суха осіння поро...
    (Так романтично й антиревматично!)
    У сквері – тиша. Чути кожен порух.
    Веселий пес
    у руки носом
    тиче.

    Іще побудь, безсніжне, малохмарне.
    Хоч ти й не липень, та, нівроку, грієш.
    Я вбрався у сорочку накрохмалену,
    між тим, ціна – один іржавий гріш їй.

    Іще побудь, багряне передзим’я!
    Відрядження своє переоформи...
    Каштанів лист (а є в нім щось трефове)
    летить мені до рук
    тузом
    козирним.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  32. Олександра Кисельова - [ 2015.10.26 16:12 ]
    Ветер сквозистый

    Стынет, темнеет речная вода,
    Вязкий туман поутру.
    Северный ветер принес холода,
    Рьяно срывает листву.

    Стали прохожие мысленно клясть
    Несколько вздорную спесь.
    Ветер сквозистый - ругаются всласть,
    Чтут щекотливую смесь.

    Чмокает в щёки ершистый стервец,
    Шмыгает, лезет кругом.
    Чувственный, шустрый и наглый вконец,
    Этакий щёголь во всем.

    Может и чушь, только, кажется, хлыст
    Вновь прихватил он с собой.
    Ухарский, ревностный слышится свист -
    Порознь уйдем мы домой.

    01.10.2006 г.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  33. Уляна Яресько - [ 2015.10.26 16:48 ]
    Не просили ліцензії долі
    Захмеліла душа і думок ошалілий курсив,
    Інтермеццо на двох - споконвічні любові клейноди.
    Хтось назвав мене мрією. Лагідно в сни запросив.
    (Я б у них уввійшла й не питаючи дозволу-згоди).

    Зацілую небрите обличчя пір'їнами губ,
    Океани медів розіллю, мов дочка Посейдона.
    Ти так довго чекав! На порозі не стій - приголуб! -
    Розірвемо нара́з остогидлі до болю кордони.

    Неземне почуття недосліджених досі сортів
    Зародилось, як біла троянда в шаленій крамолі.
    Ти мене у життя через всі лабіринти провів...
    (Аби бути удвох не просили ліцензії долі).


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  34. Тетяна Сахно - [ 2015.10.26 12:00 ]
    Голубонька
    Білокрилая голубонька
    прилетіла до подруженьки,
    довго з нею воркувала ,
    про свою любов зітхала.

    Ой, голубонько , голубонько,
    ти не вір своїй подруженьці,
    як з тобою воркувала ,
    тобі в душу заглядала.

    Білокрилая голубонько,
    прожени свою подруженьку,
    бо до тебе заздрість мала,
    твого хлопця чарувала.

    Будеш знати як, голубонько,
    довірять своїм подруженькам,
    вибирай з ким воркувати ,
    про свою любов казати.

    Ти лети, моя голубонько
    і забудь лиху подруженьку,
    прожени гірке кохання,
    що несло розчарування.

    червень 2015




    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Тетяна Сахно - [ 2015.10.26 12:10 ]
    Ой, у мене, Марусеньки...

    Ой, у мене, Марусеньки,
    та й личко гарненьке,
    чорні брови, карі очі,
    щічки рум`яненькі.

    А у тебе, любий Грицю,
    пика вся синенька,
    косоокий та кривий,
    чубрина ріденька.

    А у мене, а у мене
    гарна є обнова,
    нова сукня , ще й намисто
    та хустка шовкова.

    А у тебе, а у тебе,
    старі шаровари,
    драна шапка, сорочечка,
    чоботи без пари.

    А у мене, а у мене
    червоні чоботи,
    я щоденно рано - вранці ,
    йду в них на роботу.

    А у тебе, а у тебе,
    порвані калоші,
    ти лише у них танцюєш
    вибрики хороші.

    А у мене, Марусеньки,
    є худоба й птиця,
    я посію ще й пожну
    житечко-пшеницю.

    А у тебе, любий Грицю,
    бур`ян на городі,
    ще й будяк серед подвір`я
    пишався у вроді.

    А у мене, а у мене
    мальви біля тину
    і до мене парубочки
    шлють сватів щоднини.

    А у тебе, а у тебе,
    в`януть в руках маки,
    як по вулиці ідеш -
    гавкають собаки.

    І у тебе, і у мене,
    є своя дорога,
    не ходи до мене, Грицю
    та не бий порогу!

    Ой , у мене, Марусеньки,
    та й гарненьке личко…

    червень 2015




    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.10.26 11:02 ]
    Без назви
    1

    Самотній дід.
    Кулябівка. Дими...
    Всихає тіло.
    На картині - море.
    Служив підводником аж три зими.
    Не бачив ні Торонто, ні Босфору.

    - У юності вдихав отруйний газ...
    Тепер не сплю, безсилі чай, пігулки...
    На столику портрети, кілька ваз,
    Крихтини щастя, зачерствіла булка.

    Стомився від життя, жаских новин.
    Онук приїде - не жаліє грошей.
    Витрушує насіння із торбин...
    Попихкує: "Був трактор... син хороший...".

    Дістане пляшку, вип`є між досад.
    Почне стругати дошки для клозету.
    Дичавіє і мерхне виноград.
    Причовгає сусідка: "На газету...".

    Племінник зайде: "Ти іще живий?..
    Іди до мене, відписавши хату".
    Хоч утопися, хоч край буди вий,
    У стрічу душ повіривши затято.

    Автобус визирає - із ціпком,
    Плавшудить споришами...
    Палить свічі.
    Нема кому плескати язиком,
    Бурчати: "Досить пити, чоловіче...".

    Подеколи спиняється таксі.
    Стинає гілку безголоса пані.
    Її наймення вимовляли всі,
    Та більшість хоче відкупу - за мані.

    2

    В селі немає перспектив і школи.
    Там сотні доль млини перемололи.
    Там хиляться горіхи, знишкли ясла...
    А в місті рейвах, остобридлі гасла.

    Туди-сюди - цяцьковані авто.
    До діда у Кулябівку - ніхто...

    Поменшало цяток на рідній мапі.
    Мо`... повернути кодекс Хамурапі?


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  37. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.26 09:06 ]
    Зізнаюся літечку в любові
    В народі кажуть,що гроза у жовтні
    Віщує осінь теплу і тривалу,
    Дні сонячні,ще й музикою повні
    Мені чомусь про літо нагадали.

    Листочки помаранчево-червоні
    Вкривають землю килимом барвистим,
    Мені ж вчувається ще аромат півоній
    Й чудові трелі соловейка в лісі.

    Грають у піжмурки із грибником опеньки,
    Здалеку ваблять грона калинові.
    Хоча ця осінь радує серденько,
    Все ж зізнаюся літечку в любові.

    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  38. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.26 09:17 ]
    Мати і Вітчизна - святе
    Майорить-тріпоче на усіх вітрах
    Наш жовто-блакитний український стяг.
    Ну,а "Ще не вмерла..."в будні та свята
    Радісно співає навіть дітвора.

    І не розуміють кляті вороги
    Звідкіля беремо сили і снаги.
    Скажемо їм прямо:нас не подолать,
    Будем до загину рідне захищать.

    Оберіг для кожного,вороже затям,
    Мамина сорочка біла з вишиттям.
    І молитва неньки захища в біді,
    Ангели-хранителі ж наші матері.

    Виховали змалечку так дітей своїх,
    Що Вітчизна й мати - це святе для них.
    Свободолюбивий,гордий ми народ,
    Ніколи й нікому нас не побороть.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  39. Домінік Арфіст - [ 2015.10.25 22:23 ]
    ...така самотність...
    така самотність у мені живе
    такими проростає молитвами
    мене розвіє по світах словами
    і тиша мене першого назве…
    я проглядаю через голоси
    я пробиваюсь прýжними ростками
    оскільки я народжуюся вами
    ви будете в мені у всі часи…
    моя душа захлипає дитям
    і упаде на паперті затерті…
    …я п’ю вино дорогоцінне смерті
    в мені настояне жаданням і життям…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  40. Микола Дудар - [ 2015.10.25 22:21 ]
    ***
    ... мерзли листья под куполом ветра
    звезды свет рассыпали вновь даром

    на скамейке в объятиях ретро
    ближе к сердцу знакомая пара…

    то ли песнь сохраняла соборность
    то ли жизнь заплеталась в их скорби --

    эту повесть напишут не скоро…
    эту мысль под утро оспоришь

    затеряешься где-то в поместье
    акварелью лицом многоликим…

    будешь долго смотреть на невесту
    и рыдать задыхаясь от крика...
    25.10. 2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  41. Микола Дудар - [ 2015.10.25 19:26 ]
    А хто ж тепер… якщо її ?...
    … я пам'ятаю виплески ставка
    і навіть вихиляси рівчакові
    і кілька Га цукрово --
    ( бурячка )
    а за хвостом себе біля корови
    … я пам'ятаю перший лісапед
    обдерту шкіру і чомусь без крові
    відібраний у диких бджолах мед
    і як тікав по полю торф'яному
    ... я памятаю сотню бліндажів
    з околиці з-під лісу аж до церкви
    а нині там буфети й гаражі
    я пам'ятаю пасок… і цукерки
    ... я пам'ятаю, Господи, усе
    і як пішов за покликом із хати
    а хто ж тепер цю пам'ять пронесе
    якщо її від мене відібрати?
    25.10. 2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  42. Олена Красько - [ 2015.10.25 18:37 ]
    Не спи
    Приснився сон
    Що в шлюбі я
    В щасливім шлюбі
    З іншим

    Як тихая ріка
    Тече життя
    Він гарний чоловік
    Між іншим

    І хоч далеко Київ
    А за вікном імла
    Живемо ми в надії
    На краще майбуття

    Працюєм для Країни
    Для перемоги Світла
    А вже ночами гріє
    Жаги солодка квітка

    Та якось в дивний ранок
    Готую я сніданок
    І раптом розумію
    Не знаю його імені!

    Я починаю в пам’яті
    Трясти усі підвалини
    А там все розчиняється
    На порох розсипається

    І лиш одне крізь пил
    Спогадів та мірил
    Крізь нетрі образ і чвар
    Світиться ніби жар

    Твоє

    Богом дане ім’я!..

    …І не твоя кава втекла…
    Долоні мені обпекла...
    _______________________________

    Ох, мені вже ці сни!
    Хоч взагалі – не спи…

    25.10.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  43. Ігор Шоха - [ 2015.10.25 13:11 ]
    Піррова перемога
    Себе самого переміг
    і не чекаю нагороди,
    одпочиваючи без ніг,
    коли оброблені городи.

    Мої осінні врожаї –
    Ярилу жертвенне кадило.
    Із ними всі мої бої...
    Що посадив, те й уродило.

    І не чекаю калача.
    Усе моє – моя омана:
    у полі – гони сівача
    і на папері – графомана.

    Оце і є моя війна,
    аби намуляти коліна.
    І на городі – сушина,
    і у природі мокне сіно.

    Не житіє, а суєта,
    де на сторожі урожаю
    один Сізіф відпочиває.

    Але досягнута мета.
    Є перемога! Та не та,
    яка на Пірра ще чекає.

    10.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (1)


  44. Ігор Шоха - [ 2015.10.25 12:44 ]
    Відсортоване за номенклатурою
    ***
    І дар, і кара заодно –
    сім кольорів одної гами...
    Феміда – іншими словами.
    Її закони доміно
    міняти кожному дано,
    але вона рулює нами.

    ***
    Жирують люди у Європі
    і у Парижі – на боку.
    Немає візи і, – ку-ку:
    ні у Італію – укропу,
    ні у Америку – совку.

    ***
    Усі ми – люди, загалом – нізвідки
    і вибрані, і обрані у клітку,
    і неугодні часу і собі,
    коли купуємо майбутніх свідків
    своїй жадобі, славі і ганьбі.

    ***
    Не буде Крез просити край дороги
    на хліб і сіль, а обдере убогих
    і яхтою в Європу попливе.
    Його офшори – діло не нове.
    Хто звик говіти на широку ногу,
    не кається, що вбивцею живе.

    ***
    Латають економіку до дірки.
    Не вистачає злості на вождів
    і їх банкірів, що мою копійку
    собі у ренту, у свою копилку
    помножили у тисячі разів.

    ***
    Усе тече, усе минає.
    І забуває патріот,
    що він не те, що ідіот,
    але історії не знає, –
    як революція конає
    і як подякує народ.

                   2015


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  45. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.25 09:55 ]
    Закружляв листопад
    Закружляв листопад,
    Зчарував зорепад,
    Ми раділи,сміялись,мов діти.
    Щастя сильним крилом
    Обняло й понесло,
    Що забули за все на світі.

    Як в казковому сні
    І тобі,і мені
    Так довіку хотілося б бути.
    А кохання пісні
    Й відчуття неземні
    Нам з тобою і так не забути.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  46. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.25 09:59 ]
    Ти - найрідніша
    Немов повітря свіжого ковток,
    Як сонця поцілунок в пору зимну,
    Чи калинового намистечка разок
    Для мене ти,матусе-Україно.

    Рани твої болять - пече й мені,
    А ти співаєш,то і я радію.
    Чи поруч буду,а чи в чужині,
    Тебе ніколи зрадить не посмію.

    Нехай тепло замінять холоди,
    Та квітуватиме постійно в серці літо.
    Моя любов до тебе - назавжди,
    Ти,Україно найрідніша в світі.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  47. Микола Дудар - [ 2015.10.25 07:57 ]
    ***
    говорили: " - поешь грибы…"
    все долбили: " - гони вперед! "
    но сейчас это полбеды --
    он свалился по шею в мед!!!
    25.10. 2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (3)


  48. Мирослав Артимович - [ 2015.10.24 23:24 ]
    Хай живе зимо́ви́й час!
    Я – закону не порушник:
    о четвертій встати рад
    і годиннику послушно
    стрілку трутити назад.

    Геніально, безумовно, –
    варто видати наказ,
    і людське єство казково
    перевтілюється враз.

    Ось - прокинувся уранці,
    чую – сну уже нема,
    але стрілки-голодранці
    оп’яняють, як дурман.

    Мій годинник – той, що біо –
    тягне з ліжка: «Ось штани…»,
    а отой – на стінці зліва –
    насміхається: «Ще спи!»

    Засинаю знову смачно,
    як під квочкою курча
    й шепочу у сні подячно:
    «Хай живе зимо́ви́й час!»

    24.10.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  49. Ярослав Чорногуз - [ 2015.10.24 20:15 ]
    Осінній туман
    Сповиває осінній туман
    Диво-озеро змовклого раю.
    Заливає, змиває, лама
    Дня будівлю, що тихо вмирає.

    І на стомлені води сумні
    Стелять ковдру зажурені тіні.
    І немовби завис вдалині
    На деревах гірляндами іній.

    Потьмяніла небес вишина…
    Не здається в полон тільки мреву
    Дивовижа, красою ясна –
    Барви сонця дзвінкі на деревах.

    22.10.7523 р. (2015) Конча Озерна, Ольжин став


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  50. Іван Потьомкін - [ 2015.10.24 14:26 ]
    Сподіванки співмірні з віком
    Якщо і хочу ще чогось од цього світу,
    То тільки віддавати якомога більше.
    Насамперед онукові, дружині, дітям.
    Із читачем ділитися роздумним віршем,
    Звірині, птаству й комашині буть зрозумілим
    У чистих помислах своїх, а не зарозумілим
    Власником, призначеним начебто самим Богом.
    Без суму надмірного виряджать в незвідану дорогу
    Друзів. Заздрить, хто без хвороб відходить уві сні.
    Не в непроглядну заметіль, не в гололід, а навесні...
    P.S.
    Здається, начебто сподіванки з віком моїм співмірні.
    -----------------------------------------------------------------
    Марк Аврелий «Наедине с собой». Киев-Черкассы, РИЦ-«Реал», 1993, стр.48.



    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   616   617   618   619   620   621   622   623   624   ...   1814