ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2026.06.13 16:21
Літо з квітами жасмину,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.

Он щебече соловейко —
Зупинилася,

Світлана Пирогова
2026.06.13 14:46
Ніч колишеться над левадою —
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.

Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,

Борис Костиря
2026.06.13 13:24
Чи може музика звучати
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?

Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали

Артур Курдіновський
2026.06.13 12:25
Я Тобі присвячую бузок,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.

Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,

Охмуд Песецький
2026.06.13 09:54
Зафарбовує небо глибока пітьма,
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна пастель, і зізнайся сама –
Ти ж за те, щоби я милувався з тобою.

Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, і логічно п

Віктор Кучерук
2026.06.13 07:01
Попід сонцем, понад гаєм
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26

Тетяна Левицька
2026.06.12 22:23
Ти прийшов невипадково
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.

Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла

хома дідим
2026.06.12 20:11
сьогодні графоманія
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій

Олена Побийголод
2026.06.12 18:47
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)

Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.

    Нам пісня в праці й житті помагає,

Борис Костиря
2026.06.12 13:39
Розпливається перед очима
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.

Розпливаються сталі поняття

Татьяна Квашенко
2026.06.12 12:40
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.

У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене

Іван Потьомкін
2026.06.12 09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н

Віктор Кучерук
2026.06.12 07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.

Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -

С М
2026.06.11 21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це

Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про

Роксолана Вірлан
2026.06.11 20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.

Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі

Євген Федчук
2026.06.11 17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при

Ігор Терен
2026.06.11 15:56
Коли пора іти до дна
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.

***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...

Борис Костиря
2026.06.11 15:44
Я у царстві ялинок бреду.
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.

Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,

Володимир Ляшкевич
2026.06.11 13:22
Щоденність – тиха, непримітно-звична плином.
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.

Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.

Злітають звідтіля провіщення всілякі -

Тетяна Левицька
2026.06.11 08:10
Везувій винищив Помпеї
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.

Охмуд Песецький
2026.06.11 07:41
Як інакше назвати довге чекання чогось для тебе важливого? Певно, хворобою, яку треба перенести, знаючи, що вона не марна і колись відпустить. Ти ковтаєш казенні ліки у палаті своєї байдужості до всього, що є довкола, і слухаєш лікаря часу. Він лікує мов

хома дідим
2026.06.11 06:54
верлібри дуже навіть
експортний артикул
якщо у тебе є
чого продати
їм
читачам трактатів
молодняку на слемі
панночкам серпанковим

Віктор Кучерук
2026.06.11 05:55
Лисуватий, крутолобий,
У незміннім кожушку, -
Спозарана дід худобу
Доглядає на лужку.
З-під верби спостерігає,
Добре бачачи здаля,
Що наблизилось до гаю
Недосвідчене теля.

М Менянин
2026.06.10 23:58
Нумо в коло йдіть до нас,
раді бачити тут вас.
В ритмі з рухом гучні гуки,
хто зна де ті ноги й руки…

Бубон тут як тулумбас**
грувом*** покриває нас.
Коло витримати в русі

Іван Потьомкін
2026.06.10 21:26
Стільки причин в юдеїв для печалі.
Стільки постів і молитов сумних.
Та все ж не знайдеш серед них
Оту, аби гірке минуле не вертало.
Як зненависть здолати безпричинну,
Одвічну зненависть людини до людини?
Почата Каїном, що так і не розкаявсь,
Як Аве

Ігор Шоха
2026.06.10 19:47
Поки ворог протягує лапи,
порятунок лише в боротьбі.
Святе діло – убити ка*апа
і не так у бою як в собі.

***
Важко бути поетом епохи
де в болоті зав’яз криголам,

Артур Сіренко
2026.06.10 19:19
Час квітучих чилійських суниць
Зачинені всі двері крамниць:
Вітер зітхає –
Щось шепоче про човен
В зеленому морі вишень,
А може про крихітку
Яку звуть Нетреба.
Рахую свічки-зірки

Костянтин Ватульов
2026.06.10 19:10
Господи, ти ж говорив, що все забудеться,
Замолиться, заспокоїться, завершиться тризною,
Але уважно поглянь на мої руки:
Жодних відбитків від обручок,
Шлейфів шрамів та ліній життя.
На обличчі сонмище зморшок,
У відцвілих очах жодної сльози,
Бо ча

Тетяна Левицька
2026.06.10 18:21
Напевно, що ти не така, як усі,
і маєш на все — незатьмарений погляд.
Що коїться у потаємній душі —
не знає ніхто, окрім чуйного Бога.
Ти любиш повторювати: «Не така!»
Так! — Зіткана з ніжної квітки і криці.
Образи прощаєш, та підла рука
не

Артур Курдіновський
2026.06.10 17:20
Вся голова - у творчому процесі!
Ким стати - щось ніяк я не збагну.
На світі так багато є професій,
Але з усіх я оберу одну.

Відважним буду, героїчним, сильним!
Я впевнений, що вірний шлях обрав.
Завжди спостерігатиму я пильно,

Борис Костиря
2026.06.10 13:35
Хтось уривається в буття
Спокійне, виважене, тихе,
Прискорює серцебиття
І будить призабуте лихо.
На струнах суму й каяття
Долає він підводні рифи.

Хтось уривається у сон,

Віктор Кучерук
2026.06.10 06:20
Мляво позначається на ранок
Навкруги притихлої соші, -
Звуки кроків никнуть у тумані
І гучніші порухи душі.
Наодинці з власними думками
Сіпаюсь, шалію і мовчу, -
Тиша вперше впала поміж нами,
Бо всього траплялось досхочу.

Борис Костиря
2026.06.09 19:11
Запорошило всі мости,
Запорошило всі дороги
В краю мирської суєти,
В краю надії і тривоги.

Запорошило де-не-де
Самотні острівці свободи.
Так лютий деспотизм гряде,

Олена Побийголод
2026.06.09 13:34
Михайло Свєтлов (1903-1964; народився й провів молодість в Україні)

Каховка, Каховка, гвинтівка-болтовка,
лети, вірна куле, як слід!
Іркутськ та Варшава, Орел та Каховка –
це віхи, де був наш похід.

Гриміла атака, дзвеніли шрапнелі,

Вячеслав Руденко
2026.06.09 11:33
Надміру сяють кігті ніг,
Але між іншим-
Не бійтесь стримати свій сміх
Над днем найліпшим,
Над невагомим кришталем
Між аберацій ,
Де в нитях променю висить
Крихкий Горацій.

Володимир Мацуцький
2026.06.09 09:53
Плач сирен. Смартфон цвірінькнув.
Наповзають дронів хвилі.
На Лук’янівському ринку
вже палає дім торгівлі.
Я лежу, спішити – зайве:
не для всіх безпечний бункер,
до метро – півночі займе,
а підвал – нехлюйства маркер.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05

Мария Дутко
2026.06.01

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Уляна Задарма - [ 2014.01.10 13:34 ]
    Маша і Ведмідь ( версія для тих,кому за 30...)
    ...я довго дражнила Ведмедя-
    Ведмідь був,на диво,терплячий!
    Я серце мастила медом
    і клала на стіл "необачно"...

    В цій грі було все - не-ясно:
    ніхто -ні програв,ні виграв...
    Нарешті терпець урвався- і
    Ведмідь моє серце викрав!
    ...хоч

    Хоч у тім -не було ПОТРЕБИ:
    моє серце Йому - заБАВка...
    Та надто вже пахло медом...
    І надто вже стало "жарко"...

    Поміж лісу,що в небо пнеться,
    у Ведмежих чужих палатах
    моє серце уперто б"ється-
    заважає Ведмедю спати...

    Поміж стін,намистин,фотелів,
    у рожевих моїх кімнатах
    хвора Тиша сидить на стелі,
    поздававши у брухт гармати...
    ( і мені заважає спати...)

    Передчасне відлуння грому
    у порожнім моїм осерді...
    ...не чекайте мене додому -
    я іду полювать Ведмедя!


    *із записника,зайденого за 2000км
    від найближчого людського житла
    у непролазних хащах потойбічного лісу...

    2013 р


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  2. Маргарита Ротко - [ 2014.01.10 13:08 ]
    Сни почали прокидатись
    ***


    … сорок років пустелі почнуться, коли він піде –
    телефоном на ніжках, з розгубленим ротом у плямах
    будяків і гвоздики – по стежці з кісток орхідей,
    коридором колон, що нечутно рахують губами

    сухолисте тремтіння у руслі правічності рік,
    слоненят-хмарочосів стрибки через віку мотузку,
    і криваві краватки, що з них поросли снігурі
    на могилах бузку, де узимку – тривожно і вузько,

    щоб поставити ногу, а треба – написано – йти…
    Так іде каберне узбережжя в горнятко прискельне.
    Так сполохані урвища морди ховають в китів,
    відшліфованих якорем бога. Так тихі пустелі,
    замуровані в долях, сварливо хлюпочуть на дні
    символічних сумок, – мов останні краплини – у флязі..
    Так південні циклони цитрини несуть до води,
    щоб пошити з них пам’ятних дурнів – святих водолазів.

    Так повзуть у лазнички приречені протяги. Так
    прапори ароматів похмілля, ванілі та слізок
    набираються вітру. Так сутіні сірий черпак
    опускається в землю за м’яом, петрушкою-хмизом

    перестрашених підлітків і пів-олійних старих…
    Всі вселенські сліпі подорожні, всі статуї руху,
    слимаки на горі та мурашки в сердечній корі,
    наче сни проти п’ятниці, м’яко лягають у руку –

    і вона розтискає – роздушену пташку… Й летить,
    наче скверна, – в незаймані землі, де чути крізь подих
    зацілованих зливами замків – як зріють плоди,
    як дзвенить водограй, як трава пророста з теплоти,
    як він йде коридором колон і чекань – і приходить…


    ***


    … що їй марилось у невагомих лиманах ночей?
    Що вона виглядала у вікнах-циклопах на милицях
    кришталевих секунд і годин? – як безодня тече
    по нічийній землі, що втіка від окрадених «мильниць» і
    непотрібних обітниць дерев не рушати в моря?..
    Що вона ворожила на склі, як на нутрощах варвара,
    що порізав на шмаття вітри і сховав ліхтаря
    під прозору шкірянку на холоді сивого мармуру
    двох у грудях сердець?.. Що вона промовляла? – «Прийди! –
    Наче вовчик – до сну. Мов Летючий – до штилю Голландії.
    Як вокзал – до дверей. Як причинна вода – до води.
    Наче нитка господня – до шитої чорними латками
    гамівної сорочки чекання інакших часів,
    розпростертих, як жінка – на вранішнім килимі спокою»…

    ... і від слів під вікном реп’яхам усміхалися пси,
    і погоди ставали, як вежі, стрункими й високими.

    І було зрозуміло, що в сумі повітря хрипкім
    стануть звички тремтіти, як ніж – на ножі, – невагомими.
    Стануть снігом і духом похмурі страхи-хробаки.
    І здригнеться від кашлю зіркових лисичок і гномиків
    і обвалиться пустка – бо в неї повітря зайде…
    Біла в’язочка кроків на поясі тишу теліпає…
    Із полиці ночей нескінченних усміхнений день
    розглядає, мов п’є: зацвітають січневими липами
    льодовиті долоні на стінці, не сміючи так,
    як хотілося довго, стиснути всі гілочки спротиву…
    І тріпоче годинник, неначе бешкетник-вітряк,
    й першу зірку, як пальчик, вікно притискає до ротика…

    Так їй марилось. Так поливала пів-сонце в чолі
    журавлиним крайнебом – як м’ясо. І смажила вогники
    ліхтарів – на багатих чаях. Тільки сни почали
    прокидатись щоранку їй, наче голодні шаблі, –
    і щомить засинати, щоб стати вогкими й червоними…


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  3. Уляна Задарма - [ 2014.01.10 12:01 ]
    нічого серйозного
    Мене впіймали на "гарячому"-
    я стригла ножицями крила -
    в моє безсоння передбачене
    вони "вкладатись" не хотіли...

    Вони - під сукню не вміщалися,
    червоний колір їм - не личив...
    А люстро вперше відмовлялося
    мені показувать обличчя...

    І дощ тулився переляканий
    до шиб - тривожно і трагічно,
    і сипав,сипав з неба знаками-
    то запитальним,то - окличним...

    А в голові крутилась пісенька
    про синій,синій,синій іній...
    І на килим,що - з серцем тріснутим,
    сріблясті падали пір"їни...

    Ховались сутінки під масками,
    порожні билися кеЛІшки...
    ...холодний дощ куйовдив зачіску,
    мої намацуючи ріжки...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (2)


  4. Сергій Татчин - [ 2014.01.10 12:08 ]
    Півсонети+
    +
    У головах вмираючої днини
    щораз чекати чорних гробарів,
    яким ніхто нічого вже не винен,
    окрім монет, розкиданих вгорі.

    Вони не знали мертву молодою.
    Вони приходять тихою ходою,
    два Опанаси, Федір і Яким.
    Вовчиця-ніч блискучі ікла шкірить,
    іде мороз уздовж земної шкіри,
    на небі зріють перші мідяки.

    ++
    Іще довкола глухо, як у танку.
    Ще у сумнім не бачиться смішне.
    Іще небесний пастир на світанку
    отари слів повз мене не жене.

    І я, як завше, крайніх не займаю,
    щоб розказати – вкотре! – що зима є,
    допоки ще не чутно голосів.
    Ще жоден із поетів не віршує,
    іще усе, як треба – по фен-шую,
    іще земля у славі і красі.

    +++
    Холодне небо – кольору металу,
    а в тому небі кілька хмар-прочан,
    які мандрують вітру на поталу,
    і чимось схожі цим на вінничан.

    В грудневім Бузі – вінницька безодня,
    де все життя вміщається в сьогодні, –
    це перехрестя віршів і епох,
    це наші мертві з нашими живими,
    це все, до чого так і не дійшли ми,–
    а над усім тече Південний Бог.


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  5. Леся Сидорович - [ 2014.01.10 12:34 ]
    Василю Стусу
    Не можу дихати, затамувавши сльози.
    Не можу жити, приховавши біль.
    Які вони, життя мого морози?
    Яка ти, існування мого сіль?

    А він прожив без сорому за вчинки.
    А він прожив – душею у вогні.
    Його не розстріляли біля стінки,
    Лиш витончено били день при дні.

    Слова бичують гірше за шпіцрути.
    Система душить тягарем «Не смій!»
    По вінця душі їх пусті – в отруті,
    І весь Союз – підступний ниций змій.

    Зима колимська! Люба твоя лютість.
    Бо ти не зла – це справжня твоя суть.
    …Так хочеться додому повернутись,
    Коли усі кати уже помруть.

    …Моя душа сьогодні завмирала.
    Не кожен з нас зумів би так, як він.
    Орала смерть Вкраїну, ой орала.
    На всі століття вистачило всім.

    Великий син великої країни.
    І смерть твоя не зникла в небуття.
    Душа – як скеля, тіло – вже руїна.
    На вівтарі свободи – все життя…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (3)


  6. Вадим Косьмін - [ 2014.01.10 11:19 ]
    У минулу б весну полетіти...
    У минулу б весну полетіти,
    Розірвати би часу пута.
    Нечіткими стають фотознімки,
    Мимоволі в пилу забуті.

    І стоїть садиба сторічна.
    Розрослися сади навколо.
    Всередині вальсують незвично
    Порожнеча й нестерпний холод.

    Стіни ці голосів не знають
    Та знайомий їм шурхіт миші.
    Тільки сонячний гість у вітальні
    На стіні свій автограф залишить.

    Усе тихо й спокійно, наче,
    Але все ж такі дні бувають –
    Навіть давня садиба плаче
    І риданням її нема краю.

    А щоночі над скривленим тином
    Місяць пильно в шибки заглядає,
    А зі стін посміхається щиро,
    Ті, кого з нами більше немає.

    2006


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  7. Ігор Герасименко - [ 2014.01.10 10:42 ]
    Прогноз і сміху, і сліз
    Сніг об’явився – у природі свято:
    Усіх і білими, і гарними зробив.
    Розтала жовч у ясеня крилаток,
    Іржа втекла з акації бобів…

    Радійте, а жаліти не потрібно
    Сосну зажурену, сумну озимину.
    Усім зима подарувала срібло,
    І тільки їм, зеленим – сивину.

    12/2010


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  8. Михайло Десна - [ 2014.01.10 07:01 ]
    А якщо так?
    Ось візьму, хе-хе, і "выйду замуж".
    Божевілля? Ні. Цілком. Не в яму ж...
    Су-учий син... Припни язик!
    Я - заміжній чоловік.

    Статус мій, громадська поруч думка -
    от і до на захист поцілунку...
    Тьфу! Гидото, щоб ти скис...
    Стій! А гроші ти приніс?

    Посаг мій - окремо чоловічий:
    мій контроль за абонентом "Слідчий".
    Не обурюйся! Баран...
    Це такий тарифний план.

    Знаєш, ти... Багато ти що мусиш.
    Паспорт, штамп - уже ти їх не вкусиш.
    Он дістань мені з небес
    оковиту й "Мерседес".

    Що? Ти зник? Куди це ти повівся?
    Клятий, ти... Ти з іншим сам зустрівся...
    Не повернеться язик:
    ти - заміжній чоловік...


    10.01.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  9. Устимко Яна - [ 2014.01.09 21:58 ]
    безсніжжя
    тривке безсніжжжя цьогоріч
    як аномальний стан
    за стільки втоптаних сторіч
    за стільки розважань

    в душі бубнявіє душа –
    у жодному із тіл
    о Господи не залишай
    розламану навпіл


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  10. Богдан Манюк - [ 2014.01.09 20:23 ]
    Ірреальний етюд
    Від леготу до світлої легенди, а там чужинці – ніби тіні плям, і дух інверсій допече заледве, і забобони на куті стола чемніш од мухи ситої у снінні, і добра муза вже без риштувань. Останній гість не той, котрий камінний, останній дощ собі - словянський Пан. Міняєш долю так, як заманеться, пером і часто серця вишиттям. Правиця знає: не її Жар-Птиця, тому й висОти завше до пуття… Любов не нищать сумніви і шати, борги зими і чортове пенсне. Якби ж то, друзі, знову не вертати туди, де час в три шиї пожене.

    2014р


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (13)


  11. Маріанна Алетея - [ 2014.01.09 15:13 ]
    Голос
    Голосом,
    За полотном
    Не видно дна,
    Неначе сон.

    Берегом,
    У піні хвиль
    Закрило тил,
    Тихий схрон.

    Поглядом,
    У серці скель
    Зве менестрель
    Вогняний.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  12. Шон Маклех - [ 2014.01.09 14:21 ]
    Пісня вересової ночі
    Хворий Місяць в глибини криниці
    Зазирає, коли навіть зорі мовчать,
    Темні хвилі ірландського моря
    Розмовляти з тобою не хочуть –
    Вони про минуле кричать.
    Біля дому твого згас ліхтар –
    Дикий вітер задмухати може
    Не такий іще світоч-стожар,
    Тож бреди серед тьми, зупинись хоч на мить
    У торбину черствого окрайця шматок
    Поклади. В дикий морок сова прокричить
    І на пустища вересу – крок.
    Чорний кіт донегольських солоних ночей –
    Проти шерсті погладиш гульвісу, очей
    Ліхтарі обидва – і колись зрозумієш –
    Не існує оцього кота.
    Кожна ніч – божий день.
    Кожен камінь – пророк,
    Кожен хрест – поводир.
    І вартує чогось – перший крок.
    Ти – ірландець. Твій світ – просто міф.
    Просто вигадка. Ти не повстанець – Сізіф.
    І на пагорби Тари свій камінь несеш,
    Що додолу покотиться. Знову береш…
    Ти свій біль.. Ні, Вітчизну – у серця мішень.
    Ти – ірландець. Повстанець лишень…

    Примітки:

    Цей вірш – заримований переклад мого невеликого словесного етюду присвяченого трагічним і водночас героїчним подіям 1798 року в Коннахті.

    На світлині – скеля біля узбережжя графства Донегол – ірландською Дун на н-Гал (Dún na nGall).

    Один англійський історик написав, що Тара – це вигадка і вічна мпія ірландців. Але цей пагорб стоїть і згадує про минуле…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  13. Нінель Новікова - [ 2014.01.09 13:41 ]
    Не завидуй!
    Я забуду обиду
    И его не кляня,
    На свидание выйду
    Среди белого дня...

    Он одним только видом
    Очарует меня.
    Небо, ты не завидуй,
    Эту тайну храня!

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (4)


  14. Михайло Десна - [ 2014.01.09 07:50 ]
    Безпечне середовище
    А як туди потрапити?
    Туди...
    Якщо можливо...
    Даремні кращі запити...
    Даремні?
    Не важливо.

    Біжи!
    Рятуйся з остраху...
    Фортепіано.
    Морок.
    Він не втрачає розмаху.
    Йому завжди
    за сорок...

    На краще? Ні...
    І губиться не знайдений ще
    вихід.
    Чи все
    (бо гра)
    осудиться?
    А дощ передає
    "привіт" від...

    Земля.
    Закон... Це правило...
    І титри
    "Далі буде..."
    Життя.
    І де? Де паливо...
    Навіщо в губи?
    Всюди...

    Не треба більше квапити!
    Бо серце - це
    цнотливо...
    А як туди потрапити?
    Туди...
    Якщо можливо.

    09.01.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  15. Микола Дудар - [ 2014.01.09 01:35 ]
    Мрія - стати одним із вас...
    стати одним із вас
    маятником коливань
    чи пломеніти в пласт
    віддячити наче дань

    стати в шеренгу - стрій
    витягти надлюдське
    не стерегтися, бій -
    відкриє на світ лице

    тільки ніщо взамін
    тільки ніхто як ти
    душе-творінь загін
    не відтворити
    ні
    09.01.2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (4)


  16. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2014.01.09 00:30 ]
    ***(Василю Симоненку)
    Задивляюсь у твої зіниці
    Перехожим на своїй землі
    І вбачаю мамину світлицю
    У туманно-золотій імлі.

    Обіймаю крилами планету, -
    Заглядаю у своє вікно -
    І кажу знов синові – не треба -
    Вже до нас все сказано було:

    Є в коханні будні, є і свята,
    І трояндами вино палахкотить
    Тільки там, де крила розпускати
    Вчила мати, випускаючи у світ.

    08.01.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (12)


  17. Наталя Клименко - [ 2014.01.09 00:50 ]
    ***
    Коли дерева стануть сивими,
    Погаснуть барви й голоси,
    Прошу, тоді не відпусти мене,
    І подихом не погаси.
    Сп'яни смерканнями ожинними,
    Зітри долонями межу,
    Заговори, приворожи мене...
    А я тебе приворожу...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.29) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2014.01.08 23:34 ]
    Світлана Луцкова Мій чорнобривцю золотий*
    Мені наснився той далекий вечір,
    Що пилом сіро падав на поріг,
    Найперший вирій, крик терпкий лелечий,
    Твої слова, тривожний гомін їх...

    Приспів:
    Вихлюпується ніжність із-під вій,
    Безмовно гасить полум'я відчаю.
    Прощай, мій чорнобривцю золотий.
    Прощаюся з тобою. І прощаю.

    У дзвоні літ, у пам'яті, у зливі
    Іздалеку звучи мені, звучи.
    Перебираю струни чорнобриві,
    Немов гарячі вогники свічі.

    Приспів.

    Гаптую спомин: золото - по синім.
    Вогонь жоржин задмухують вітри.
    Коханий мій, бурштиновий, осінній,
    Іздалеку гори мені, гори!..

    Приспів:
    Вихлюпується ніжність із-під вій,
    Безмовно гасить полум'я відчаю.
    Прощай, мій чорнобривцю золотий...


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (12)


  19. Владислав Лоза - [ 2014.01.08 22:07 ]
    Інша Ельдорадо


    Де чисті, як проміння, пальці бога
    Легенько доторкаються землі,
    Де зоряно-планетний кровообіг
    Тактовно відбивають дзиґарі,

    Де сови на повітряному пір`ї
    Розносять сновидіння до шибок,
    Де сивий маг у мантії сузір`їв
    До хащі загадково робить крок,

    Де писаний ясою хвіст комети
    Чумацький Шлях виплескує веслом,
    Де попід горбом, у низькім наметі,
    Виковує мечі казковий гном,

    Де люмпени поводяться, як графи,
    Де обрій захлинається од мрев,
    Де навіть взимку затишно жирафам,
    Де продиху нема від королев,

    Де біла щира людяність – первинна,
    Де влада у долонях мудреців,
    Лише отам Поет, Співець Сумління,
    Не гнаний усіма і звідусіль.

    08.01.14


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  20. Марина Довбня - [ 2014.01.08 19:00 ]
    Зима-2014
    Зима запахтіла вільготою, несніжно, нерадісно осінню,
    ховає під вітами голими свої сиві очі із просинню.

    Ген ліс нашорошився знічено і марить одежами білими,
    лиш місто рокоче задимлене сердитими автомобілями.

    Шатро важко дише засірене і пада на бані золочені,
    і жовкнуть межи тротуарами заниділі трави столочені.

    тумани звисають над водами маркітною пересторогою,
    і липи заплакані нудяться нагі над міською дорогою.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  21. Ксенія Озерна - [ 2014.01.08 18:26 ]
    ***
    така розніжено-зманіжена зима
    метільний вальс танцює осінь
    вона у нас гостює й досі
    як увертюра до щасливого Різдва

    пітніє час і прилипає до вікна
    заусміхалося дитятко
    усе по-іншому спочатку
    навколо друзі і попереду весна

    життя як вірш - у кожній римі два крила
    ми грішні, ми - спасенні жити
    і світ як пуп'янок розкритий
    благословляє нас промінчиком тепла


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (23)


  22. Софія Кримовська - [ 2014.01.08 16:46 ]
    ***
    Не чорний біль, а біла заметіль –
    між нами пересніжені дороги.
    Ти ждеш на сані в напрямку до Бога,
    я у снігах шукаю сотні тіл.

    Між нами ні відмінностей, ні змін –
    помітний порох на думках і душах,
    серця обох образа досі душить,
    і слава спокушає, наче змій.

    Прости мені усе, що відбулось,
    усе, чого безпечно не минули.
    Важкі сніги не білять і не нулять,
    хіба що мерзне у кімнаті скло –

    і все життя кришталем видається.
    Так чисто-чисто, але мерзне серце.
    2014 (2012)


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (18)


  23. Роман Коляда - [ 2014.01.08 16:01 ]
    Різдвяні відлуння
    Перехрестя буття з житієм:
    Ніч надворі, та тепло у домі.
    В неосяжного світу огромі
    Ти обрав для Різдва Віфлеєм.

    В переході з буття в житіє
    Перехід від обличчя до лику
    І назад: від «Осанни» до крику,
    Щоб одплакать Рахілі своє.

    Бог Предвічний над сонмом суєт
    Хай не буде пом’янутий всує.
    У Святвечір я серцем відчую
    Як зустрілись буття з житієм.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  24. Оксана Суховій - [ 2014.01.08 15:07 ]
    *
    ...та вечір на вікнах напише
    забуту різдвяну печаль...
    Не кличте мене з-поза тиші,
    усе роздала прохачам

    усяким - і зайдам, і воям -
    молитвами, міддю, вином...
    Душа, наче свічка незгойна,
    стояла над білим сукном.

    А зараз дивлюся: неділя...
    А з ночі, на вутлих човнах,
    по селах, по долах і схилах
    чужинські пливуть імена.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  25. Микола Дудар - [ 2014.01.08 15:31 ]
    ***
    чути все рідше дитяче:
    "гайда…"
    айпети, айфони,
    три-де
    авто - повстанці щоденний
    майдан
    вчора сьогодні і завтра… проте
    нам по дорозі

    місто для всіх… рождаються
    смерчі
    луза кийок потрібен
    удар
    шлюзи відкриті готові до
    втечі
    в буду чи в ляду тільки не в храм
    ноги в обозі

    вийде один збере
    заспокоїть
    десь на горі на те і
    вожак
    збоку від сонця в нього
    покої
    змушений буде зменшити гак
    надто далеко

    вийдуть з окраїн навіть з
    глибинки
    все як потому триста
    столітть
    ех би відчути що коїться
    ниньки
    в серці у Віті… прислухайся Віть
    там якась "бека"
    08.01.2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  26. Анастасія Голумбовська - [ 2014.01.08 15:29 ]
    Зупинитись
    Хочу зупинитись
    на тобі та над тобою
    хоч ненадовго,хоч назавжди,
    ставити тремтячою рукою
    усі крапки та коми
    лише на тo´бі та в тобі´.

    Хочу зупинитись
    й не чекати більш на інших,
    й не шукати більш інакших,
    думати про тебе менше,
    про тебе говорити тихше,
    й вірити, що робиш ти ось так же.

    Хочу зупинитись.
    Десь біля тебе - новий дім,
    а твої очі замість вікон
    і руки замість стін.
    Десь біля тебе - нова я,
    усе живіша кожен день,
    усе щасливіша без змін.

    8.01.14


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Анастасія Голумбовська - [ 2014.01.08 14:27 ]
    Не знаєш
    Знаєш, не вмію дихати без тебе -
    у нас одні легені на двоїх,
    свій власний кисень
    та персональне небо,
    з якого йде наш дощ та сніг.

    Знаєш,я розучилася без тебе спати -
    так ліжка забагато для одної.
    Стоять годинники,
    в"язницею стає кімната,
    коли ти йдеш всього на мить,
    й віконні рами перетворюються в грати.

    Знаєш,без тебе я рахую дні
    та забуваю начисто всі дати,
    по-іншому говорять люди,
    по-іншому звучать пісні,
    а руки не хочуть обіймати
    когось,хто не нагадує тебе.

    Знаєш, без тебе посміхатись забуваю,
    нитками ніби наші зв"язані вуста.
    Ніхто не зробить зранку кави
    й не налиє чаю,
    так ніби вулиці пустують
    й пустують всі міста.

    10.11.13


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  28. Марина Кордонець - [ 2014.01.08 14:48 ]
    ...Я би вічно блукала цим містом...
    Я би вічно блукала цим містом
    І вдихала би потік крижаного повітря
    У полоні зів’ялого листя прослідковую мить невичерпну

    Що ми – діти п’янкого століття
    Що ми – діти асфальту та криці
    Ми давно оніміли, осліпли
    В цій пітьмі загубили свій шлях

    Та чи можемо ми говорити все, що завгодно аби тільки жити, насолоджуватись, любити?
    Немов у царстві кривих дзеркал
    Де згубилась і правда, і кривда

    Не постати собою
    У цім холоді – жах
    Апатично вмирає сумління
    Все, що було ніколи не вчить нас
    І страх став союзником надто постійним

    Зачерпнути би долонями кришталю води
    Оросити цю землю безпліддя
    Несподіваний шквал вітру ледь не збив мене з ніг
    І це всього лише буденна дрібниця

    А ти йдеш вулицями
    Серце твоє заховане від усіх
    Напевно, це правильно
    Напевно, так і потрібно
    Аби на завершення свого життя ти не став одним із них –
    Людиною зі скляними очима, що завжди знає свій берег тільки

    Народжені в холоді у холоді й гинуть
    Глини на всіх немає
    Кожен будує свій храм
    Відчайдушно ховається в нім

    Що ж нам залишається? Бути попелом?
    Заповідали ж нам бути цвітом
    Але ким ми стали?
    Перекотиполе ніколи не возз’єднає всіх

    Ось так і блукаємо
    Занадто довго
    У тенетах сумнівів, поневірянь
    З гіркою долею в долонях, що все таки зростає
    А час настав трощити камінь
    Творити сад живий
    Бо ми ще є
    Ми – промені незгаслі
    Над нами Бог в зажурі голову схилив…

    05(12)2013



    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Устимко Яна - [ 2014.01.08 13:50 ]
    *
    захриплий ангел зазирнув у клуню і
    запахло сіно інеєм і зорями
    і стрепенулось висипалось лунами
    тремтіли стебла вигріті без коренів

    і вибіг ангел на оглухлу вулицю
    вдивлявся пильно в темряву зачаєну
    Дитя у сні покірно усміхнулося
    зорі що відчинила небо чайкою


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (17)


  30. Роксолана Вірлан - [ 2014.01.08 08:24 ]
    Ізкотилась перлина
    Розчахнулася обрію мушля,
    ізкотилась перлина Різдвяна:
    ґрати вибила, мрева загуслі-
    розчинила, розплавила твані.

    Ген ковчежиться місяць серпатий
    в океанії чорних матерій,
    Як у мить цю розгойданy спати,
    коли духу розверзлись етери.

    Шиє промені чисті та гожі
    нитка світла - вистьожкує взори.
    Онде Сили стоять яснобожі -
    вістунами у небному хорі.

    На тоненькому ґнoтику гIлок-
    яко свічечки-каріатиди,
    і у кронах ясніють уміло -
    палахкотні сонця та боліди.

    Простирадла снігів - непорочні.
    Світляками морозу покрились:
    і безодня колимської ночі,
    і напружені пам"яти жили.

    Ламе сірі застіння неволі
    звукоповня наднебної чаші-
    дзвонoм радості, спохлипом Долі,-
    підіймаючи крила зупавшi.

    Лагідніє зима білоткана,
    доторкається свята вустами,
    і цілує незгоєну рану
    голосінням не хуги, а мами!

    Металево заплетені ґрати
    розлетілись на хрестиків сотні...
    коляда заповзялась орати
    серце спогадом: Воля?
    чи?...Годі!

    Розчахнулася обрію мушля,
    ізкотилась перлина Різдвяна -
    ґрати вибила, мрева загуслі-
    розчинила, розплавила твані.

    Ген ковчежиться місяць серпатий
    в океанії чорних матерій
    і не можеться в мить оцю спати,
    коли Духу розверзлись етери.

    Шиє промені чисті та гожі
    нитка Світла - вистьожкує взори
    і Янголи стоять яснобожі
    вістунами у небному хорі,

    на тоненькому ґнoтику гIлок-
    яко свічечки-каріатиди,-
    возвишають дерева уміло
    палахкотні сонця та боліди.

    Простирадла снігів - непорочні.
    Світляками морозу покрились
    і безодня колимської ночі,
    і напружені пам"яти жили.

    Ламе сірі застіння неволі
    звукоповня різдвяної чаші-
    дзвонoм радості,видзвонoм Долі,-
    підіймаючи крила зупавшi.

    Лагідніє зима білоткана,
    доторкається свята вустами
    і цілує незгоєну рану
    голосінням не хуги, - а мами!

    Металево заплетені ґрати
    розлетілись на хрестиків сотні...
    коляда заповзялась орати
    серце спогадом...Воля? -
    чи..? - Годі!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  31. Оля Бойчук - [ 2014.01.07 22:39 ]
    Танго смерті
    Сонце зайшло, не сказавши чи поверн́еться,
    Чи вкотре розбудить порепаний холодом день.
    Лиш зорі вор́ушаться, ніби відмолюють вервицю
    В унісон з матерями, за долю своїх дітей.

    Місяць завмер у незмозі когось зупинити -
    Долю свідка смертей вибирали йому кати.
    Йшли матері, голі дівчата, голодні діти...
    Зірка на грудях боліла, благала «Прости…»

    А кат невблаганно стріляв. Тільки плакала скрипка -
    Вплітала у ноти тривожні мотиви оркестру.
    Ліс захлинувся прокльонами, зойком і криком!
    Яр подавився жорстоким свавіллям нацистів!

    Сонце вернуло, де йому в світі ховатися?
    Війна пролягає по зраненій сивій землі.
    Прикриті піском бордовії плями і ляпаси
    Натирали приреченим ніби тавро, мозолі.

    По зогнилій траві сновигали юдеї і юди...
    Знову плакала скрипка, гойдалась і грала уперто.
    Невблаганна та смерть… Спіткнулася тільки за чудо:
    За воскреслі етюди містичного Танго смерті.

    грудень 2013


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  32. Микола Дудар - [ 2014.01.07 22:24 ]
    Знаєш
    знаєш: ти -- космічний спалах!?
    спілих вишень зріз
    знову нічку не доспала,
    та зате без сліз...
    у чотири тижні місяць,
    тож приходь скоріш
    тут і там нема нам місця,
    а ми ляжем - між...
    літо злинуло на небо
    осінь злине теж
    ти - моя сумна потреба
    непорушних меж...
    2000.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (10)


  33. Володимир Сірий - [ 2014.01.07 21:34 ]
    Хвала і слава Тобі, мій Христе!
    Хай позначали журливі грані
    Січневі води, хлющі різдвяні,
    Яскрава зірка із Віфлеєму
    Засяла знову на розсвітанні!
    Очей віконця блищать врочисто.
    На сіні серця маля пречисте.
    Уста осанні небесній вторять:
    Хвала і слава Тобі, мій Христе!

    07.01.14


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (17)


  34. Інна Ковальчук - [ 2014.01.07 21:55 ]
    Доросла казка про маленьку сніжинку
    У домі тепло. Світиться ялинка.
    Надворі вітер і мороз лихий,
    і заглядають у вікно сніжинки,
    ці снігові цікаві дітлахи.

    Кружляють легко, бавляться і з вітром
    кудись летять вони, лише одна,
    легенька, як пелюстка срібноквітна,
    чомусь припала близько до вікна.

    У домі сяють кольорові свічі,
    ялинка світлом грає, мов кристал…
    Здається, що вона тихенько кличе
    малу сніжинку на великий бал.

    І так малій надворі стало гірко,
    що раптом – без жалю і каяття –
    влетіла у прочинену кватирку,
    до світла, до любові, до життя…

    Її в обійми прийняла ялинка,
    і все незмінно відбулося знов:
    на глиці залишилася сльозинка,
    як згадка про непрохану любов…



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (20)


  35. Яніна Чернецька - [ 2014.01.07 14:29 ]
    Вільна сутність
    Повернувшись до коренів,
    згортаю себе в ембріон.
    Волію бути рафінованою -
    найпіднесенішою із форм.

    Крокувати не асфальтом, а золотом
    ідей-доріг як першооснов,
    по клітці пробиваючи молотом,
    щоб думали - то дзвони церков.

    У прагненні безхлібного спокою
    хапати небо з чудо-вікна.
    Волію бути в тиші самотньою,
    замріяно відкривши вуста.

    Хай хвилі наженуться потопами,
    під мертвими прогнеться земля,
    хтось має потаємними тропами
    вогонь внести у вічне буття.

    Свобода духу - гідне призначення,
    природи суть,її простота,
    війни і миру дике побачення,
    легень й думок невпинність й жага.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  36. Галина Ткачук - [ 2014.01.07 12:30 ]
    Не кидай ти троянди на сніг…
    не кидай ти троянди на сніг…
    бо закИдає їх хуртовина!
    дочекатись кохання не зміг –
    то не їхня у тому провина…
    білий сніг замітає сліди!
    та троянди кричать: «Схаменися…
    зупини! Не доводь до біди,
    в очі мовчки її подивися!»
    і розкажуть тобі вони все…
    витри сльози своїми губами.
    буде гірко-солоним лице,
    зацілуй же його до нестями!
    пригорни ти її до грудей.
    й не розірве ніхто цю сполуку!
    вам співатиме ніжно Орфей!
    даруватиме трепетну муку!

    2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Михайло Десна - [ 2014.01.07 09:57 ]
    Ясла
    Не поштова скринька - ясла,
    зірки особливе пасмо -
    реквізити новини.
    Сам Господь на світ родився.
    Як людина, воплотився
    побороть тягар вини.

    Джерело життя як теми,
    величаємо Тебе ми,
    Господи Іісусе наш!
    Величаємо і Матір -
    Діву в непорочній статі,
    Власницю смиренних чаш!


    07.01.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  38. Мирослав Артимович - [ 2014.01.07 00:13 ]
    ***
    В різдвяні шати одягнувся світ,
    Вітаючи рожденного Месію,
    Земля, закутана у пелену століть,
    Перед Святим Дитям благоговіє.

    Завмерли зорі в куполі небес,
    У вифлеємській тиші — плач дитяти,
    Звершилось чудо із усіх чудес:
    Родила Сина Непорочна Мати!

    Маленький, спи! У мерехтінні снів
    Любов зоріє Матері до Сина,
    Свою ж любов — не за свої гріхи! —
    Ти принесеш у жертву — до краплини!

    Різдво Твоє, освячене з висот,
    Нам засвітило світло розуміння:
    Життя гроша не варте без чеснот,
    Любові, милосердя і терпіння.

    2005 (2014)



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (16)


  39. Устимко Яна - [ 2014.01.06 22:39 ]
    перша зірка
    столітня сутінь безгучно рими перебирає
    зима блукає в думках і прозі колючим згустком
    та лиш торкнеться срібляста нетля твого ребра і
    блакитна хвиля дзвінких морозів накриє пустку

    в душі проб’ється заграє квітка скляної рути
    і ти розкинеш себе так біло мов світ широкий
    а потім скажеш річкам прибути
    тремтіти звірам а людям снитись
    і третє око

    бігом відкриє сліпуче сяйво тобі самому
    і одіж біла займеться раптом якнайбіліше
    і ти згадаєш як народився впадеш у комин
    аби почути пшеничне зерня в різдвяній тиші


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  40. Ірина Саковець - [ 2014.01.06 22:01 ]
    Різдвяна ніч
    Дроти й ворони – нотний стан,
    а диригентом – ніч,
    і січень виграє містам
    симфонії гучні.

    І тут і там горять зірки:
    упали із небес –
    то прославляє на віки
    Ісуса люд увесь.

    І запах ладану з церков
    у грудях яворів,
    Христове стрінеться Різдво
    у кожному дворі.

    І сипле щастям на дідух
    із місяця зіниць,
    пливе в повітрі теплий дух
    солодких паляниць.

    І сняться тільки добрі сни
    в Різдвяну ніч льодам,
    бо надто щедра на пісні
    і радість Коляда.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  41. Володимир Ляшкевич - [ 2014.01.06 21:17 ]
    * * *  
    Де зігріта Зорею зима,
    В середині мирської пустелі,
    На солом’яній бідній постелі
    Діва родить Маля не сама...

    Хай блакитного неба струна,
    Як веселка в часи невеселі,
    Але дні Його - спілі марелі,
    Звеселятимуть краще вина!

    О, стаються Дива недарма,
    І спасенні хреще́ні купелі,
    І застільні течуть карамелі –
    Де надія з Різдвом не німа!
    Де ось-ось благовісна сурма
    Сповнить радістю наші оселі!


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (8)


  42. Василь Бур'ян - [ 2014.01.06 17:32 ]
    Різдвяні спогади
    Чомусь згадалися мені,
    Переборовши опір часу,
    Такі ж зимові, куці дні -
    Дитинства раннього окраса.
    Запахло сіном луговим,
    Дванадцять страв, горня з кутею,
    І снопик Дідуха за ним
    Злітає тінню попід стелю.
    Святвечір... Зіронька сія...
    Різдво Христове на порозі.
    Ми славим Господа ім'я
    І сніг іскриться на морозі.
    А рано-вранці Коляда
    В оселях двері відчиняє,
    Малеча в вікна загляда
    І славоспів довкруг лунає.
    Які ж то бажані були
    Наколядовані гостинці.
    Ми їх так повагом несли
    Додому в латаній торбинці.
    Різдва вселенська таїна
    Єство навік заполонила.
    І дотепер в душі зрина
    Та незбагненна Божа сила...


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (10)


  43. Ігор Шоха - [ 2014.01.06 16:59 ]
    Іду до вас...
           
    Запі́знюсь я до вас десь літ отак на тридцять,
    а може й на віки.
    Хіба не все одно,
    коли нема чого у світ химер дивитись
    через прорубане у всі світи вікно?
             Без віри і надій не варто сподіватись
             на промисел, який належить лиш Йому.
             Не маю перед ким і нині сповідатись
             і нести на вівтар не відаю кому.
    Той досягне висот, а той, мамоні вірний,
    піде у ремесло в догоду суєті,
    а душі неземні уже почили з миром,
    аби тепер зійти сонцями за Сибіром,
    як палімпсести дня в тюремній темноті.
             Розвиднилось.
                      Авжеж.
                               І хтось би й роздивився,
             які чини надбав цей блудний людський син,
             чи низько їм услід покірно поклонився,
             як вимагає час і їх високий чин.
    Аби у дні яси напучував учитель,
    як вижити в краю, де віє суховій,
    допоки у раю готує вирок свій
    Єдиний на усіх небесний покровитель...
             Бо, як на те, й росли.
             Не те, що пагін мій,
             що у спекотні дні не в’янув, а в негоду
             без цілі манівцем свій поступ торував
             не там, де стали ви пророками народу,
             чий «вопіющий глас» минуле таврував.
    Так само, як тоді, такі ж великодушні,
    прощаєте й тепер наругу ворогам...
    У всі смутні часи ви не були байдужі
    і не роняли честь під чоботи совкам.
             Ідеться не про те, як різними шляхами
             веде життя від слів до невідкладних справ.
             Ми у однім краю колисані вітрами
             у диханні гаїв і пахощах отав.
    Та не чекає там зелена рута-м’ята,
    де родить лобода й отрава бузини...
             У нас одна на всіх ділянка розпочата,
             де вруняться поля і зорані лани,
             де присудом життя послужить запорука,
             що милує людей на перехресті доль,
             де вчасно подають на щастя дружню руку,
             щоб злились у одне – зусилля різних воль.
    Чи збудеться, чи ні – прихилюся за вами,
    коли не поміщусь на лавці запасній
    спокутати гріхи – ділитися думками.
    І з далини тоді долине голос мій,
    коли переступлю межу тисячоліття
    і, може, поміж нас не проведуть межі,
    і на сторожі дня тих сівачів помітять,
    що кожен, як один, чатують рубежі.
             Де всім, не для слівця, болить за батьківщину –
             той спільний оберіг без меж, без берегів,
             бо там надія є, що серце України
             ще вирветься живцем із хижих пазурів.
    Де плем'я молоде доплямкує ідеї,
    чекаючи панів, що їсти роздадуть,
    аби припали всі до миски однієї
    і вчилися, дурні, як мелене жують.
             Та тверезіє кров.
             І люди є трудящі
             на радощі землі, і дітям...
    І собі
    зарадять у біді, – навчаться жити краще
    ніж у минулі дні, і не підуть ніза́що –
    за «придане» своє у вічній боротьбі.
    ........................................................................
    Запізнюсь я до вас...,
    коли не буде проти
    ніхто за той майдан, де ідол упаде,
    коли побачу, – є
                         за ким іти,
                                        а доти
    прямуємо туди, куди життя веде.
    ........................................................................
             Запізнюсь я до вас...,
             бо соромно дивитись
             у очі, що зорять із жовтих сторінок.
             І певно рано ще, – давай, на посошок.
             Бо ще від перемог прийдеться похмелитись...,
             ...хоча у бурдюку ще булькає вино,
             і є кому з живих
    низенько поклонитись,
             і є ще ті між них,
             кому не все одно.
    .............................................................................
    Я ще іду до вас. А ви все далі й далі
    сузір’ями плеяд у дальніх небесах...
    І котиться зоря солоної печалі,
    що нікому щодня стояти на часах.
             А, може – на Майдан?
             Бо ні з ким по дорозі
             за славу козаків супроти москалів.
    Різдво – для барикад.
             Ми знову у облозі.
    Осатанілий хам чатує десь на розі
    за срібняки з корит заслужених совків.

                      1993-2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.93)
    Коментарі: (3)


  44. Микола Дудар - [ 2014.01.06 16:33 ]
    Півкроку із майбутнього...
    Ось і вже й вибране…
    Вирване з мороку
    Вимите й випране
    Навпіл і порівну
    Аудиторія
    Схлипне і знітиться
    Чим не історія?…

    …Світочем світиться
    Струмом - струмочками
    Тихо так… підтюпцем
    Місяць і Сонечко
    В складчину з Арієм
    Істинно конче…

    Райдуго - радосте
    Сяйвом омріяне
    Доле покладисте
    Довго блукатиму?..
    Благо не в… пакостях
    Відповідай
    вже
    Скільки до
    Фінішу?!..

    06.01.2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (9)


  45. Ігор Герасименко - [ 2014.01.06 13:24 ]
    Різдвяне
    Cіяє Віфлеємською Зорею
    над Україною крило Святого Вечора.
    А ми малі крокуємо за Нею,
    і урочисто на душі, і весело.

    І Всесвіт усміхається у вуса.
    А ми, малі для світла не затулені,
    радіємо народженню Ісуса
    і колядуємо, і душі Ми Рятуємо.

    6.01.2014





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (7)


  46. Василь Кузан - [ 2014.01.06 13:32 ]
    Побажання на Різдво
    Друзі, родичі, знайомі
    Віртуальні та реальні,
    Східні, західні, єдині,
    Що живуть у Україні
    Та за межами її,
    Ми бажаємо вам щиро
    Благодаті у сім’ї,
    Радості, добра у домі,
    Щоби ви були здорові,
    Хай у ніч святу Різдва,
    Ну і завтра, й цілий вік
    Не болить вас голова
    Від проблем, що їх не може
    Розв’язати чоловік.

    Хай різдвяна добра казка
    Буде з вами. Божа ласка
    Хай родину надихає
    На добро. Хай помагає
    Здихатись нарешті нам
    Кровосісів і бандитів,
    Що засіли у столиці
    Й жити людям не дають,
    Кров народу п’ють та п’ють.

    ЗЕК бере хай чемодан
    І тікає десь далеко.
    Переможе хай Майдан!

    Ну а ще нехай лелеки
    Принесуть вам під ялинку
    У пакуночку дитинку –
    Вам бажаємо ми дзвінко!

    Бо тепер, у ніч Різдва
    Всі збуваються дива.

    05.01.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  47. Галина Михайлик - [ 2014.01.06 10:21 ]
    Кольорове Різдво
    Величаве панно вітражем понад світ -
    Кольорове Різдво! - диво-птаха політ…
    Вільнокрило ширяючи з райських узвиш,
    подаруй хоч пір’їнку і в серці залиш
    феєричну містерію райдужних віт,
    Кольорове Різдво… Казка? Видиво? Міт?

    …За родинним столом – тато, мама і ми…
    Божа ласка-любов огортає крильми…
    І виблискує сніг - вже на небі зоря,
    і узвар на столі, пироги і кутя.
    І часник під обрус - оберіг від біди,
    на всі сторони світу - чотири кути…

    …Благодатний вогонь о містичній зорі
    поміж крилець-долонь - у пра-пра-«ліхтарі»…
    Видноколо цвіте витинанками свіч:
    наче сяйво святе опромінює ніч.
    Не пізнати тепер: де є небо, земля?...
    Ген отам коляда долинає здаля…

    …Із вертепом «зі Сходу ідуть три Царі»,
    диво-«звізди» несуть пастушки-звіздарі.
    І дзвенить Коляда! І віншує хлопчак,
    розіпнув кожушок, ясний блиск ув очах,
    а на щічках, які пощипав морозець,
    два рум’янці цвітуть, як рожевий вінець.

    І дзвінкі копійки, і смачнезний пампух!
    Ностальгійно зітха сивовусий дідух…
    І дитинство летить кольоровим Різдвом…
    Лиш зачепить на мить різнобарвним крилом,
    і зворушить до сліз, у душі защемить…
    І прилине за рік знов на мить. Лиш на мить…

    02.01.2012 (ред. 2014)


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (33)


  48. Олександр Олехо - [ 2014.01.06 07:47 ]
    Народжене під ясною зорею
    Народжене під ясною зорею,
    народжене постати проти зла,
    земне дитятко з Божою душею
    Марія-мати в ясла принесла.

    Не було місця вільного при двОрі –
    Марію там не взяли на нічліг,
    та раптом заіскрились в небі зорі
    і долі перст осяяв їй поріг.

    За тим порогом радо привітали
    і матір, і малятко посланці.
    Прийшли вони зі сходу, їм вказали
    таємний шлях небесні манівці.

    Дари на царство: ладан, мирну, злато,
    вклоняючись, поклали до дитя
    і осягнули це як Боже свято,
    як перший крок до вічного життя.

    Уражені пророцтвом, що збулося,
    увірили й прозріли мудреці.
    Так вістка дивовижна рознеслося
    в усі уявні далі і кінці.

    Пройшли віки, жорстокі та лукаві.
    Поміж народів з часом повелось,
    що дійства ті Різдвяними назвали.
    Їх іменинник – сам Ісус Христос.

    Христос родився! – так в ці дні вітають.
    Славім його! – у відповідь луна.
    І люди вірять – янголи літають.
    І світ радіє – добра новинА.

    У кожнім щирім християнськім домі
    у цей Cвятвечір світочі горять
    і люди у родиннім теплім колі
    Різдвяну шану Господу творять.

    Христос родився! – з віри і надії.
    Славім його! – з любові над усе.
    Щасливі будьмо, хай здійсняться мрії,
    а все лихе назавжди відійде.

    З Різдвом Христовим! Миру нам й терпіння!
    Пливе Земля у вирі срібних свіч.
    Хай Божа ласка стане нам спасінням
    у цю казкову Богородну ніч.

    Із архіву


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (9)


  49. Олеся Венгринович - [ 2014.01.06 05:09 ]
    Мій Едем
    Давай не будемо шептати люблю і кохаю,
    Слова тисячу раз сказані.
    Давай придумаємо зміну банальним словам
    І виразам.
    Я буду Едем повторяти тисячоразово.
    Бо ти це Едем, і вище усяких благ та алмазів.

    Бо ти - це рай, в якому можна жити,
    Бути щасливим, міняти світ, мінятися.
    Хочеш молися,
    Хочеш святкуй чи приймай їжу,
    Хочеш люби
    Так сильно, наскільки зможеш любити.

    Ти - мій Едем і мій світ. I цим усе сказано,
    Давай не вживати слів багаторазовo.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  50. Зоря Дністрова - [ 2014.01.06 02:43 ]
    ***
    Ви вчили любити Слово,
    Цілувати його цнотливо,
    Наче мами долоні. В диво
    Вірити вчили. Мову
    Живу любити.
    Жити правдиво.

    «Хто ти, людино?», - досі
    Згадую я щоднини.
    Час відбиває хвилини.
    У Вас за плечима – осінь.
    Спогадом лине невпинно,
    Гортає неспішно картини.

    Ступу свою товчемо,
    А як же інакше, Вчителю?
    Кожен в своїй обителі
    Як вміємо, так і живемо,
    Вашого слова хранителі.
    Віримо. Любимо. Ждемо.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   ...   770   771   772   773   774   775   776   777   778   ...   1826