ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Вячеслав Руденко
2026.10.06 12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!

Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,

Тетяна Левицька
2026.10.05 09:35
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.

Володимир Мацуцький
2026.10.05 09:23
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?

Віктор Кучерук
2026.10.05 07:46
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко

Софія Кримовська
2026.10.05 06:21
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл

хома дідим
2026.10.04 23:02
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне

Мирон Шагало
2026.10.04 21:27
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.

Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.

Володимир Бойко
2026.10.04 21:12
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.

У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.

Вячеслав Руденко
2026.10.04 18:40
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.

Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство

Ірина Вовк
2026.10.04 10:55
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ (замість Післямови) Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат

Тетяна Левицька
2026.10.04 10:54
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.

Віктор Кучерук
2026.10.04 07:14
Ключ журавлиний у небі курличе,
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.

хома дідим
2026.10.03 22:37
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші

Артур Курдіновський
2026.10.03 20:45
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.

Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,

Катерина Савельєва
2026.10.03 17:05
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.

Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси

Борис Костиря
2026.10.03 13:57
Коли ж відбудеться отой стрибок,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.

Пишу, пишу життя, немов роман,

Іван Потьомкін
2026.10.03 13:29
Одна хмара – за Йордан,
Друга на Єгипет.
Хай і сусідським деревам
Буде що напитись.
Хай і в них росте трава
Тричі на покоси...
Господь Бог не забува
Хто помочі просить.

С М
2026.10.03 12:50
як у дитини печалі дрібні
усе, що захочеш, я куплю тобі
грай кокетку, та знай мила все ж
між рук мені, легко, не утечеш
навіть коні не відтягнуть мене
шалені коні не відтягнуть мене

я помічав твій біль неясний

Тетяна Левицька
2026.10.03 12:33
Рядки лягають на папір
легким курсивом,
творю з думок чутливий вірш
у ніч вразливу.
Заповнюю шрифтами лист,
тло порожнечі —
цвяхами у блокнот вп'ялись
сюжети речень.

Ірина Вовк
2026.10.03 10:17
КАРЛ БРЮЛЛОВ: полотно «ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ» або «…остання мить ПОМПЕЇ…» …І в цю останню, найстрашнішу хвилину Помпеї перестали бути містом окремих людей. Вулкан за мить змив різницю між золотом патриціїв і лахміттям бідняків, між вірою в Христа та с

Мирон Шагало
2026.10.03 09:42
Вже тиша в саду цвіткунами сюрчить,
в павутинці сріблястій — зупинена мить,
вже втому шепоче вечірня зоря
і мене милота обіймає твоя.

А завтра вже бабине літо — привіт! —
буйнобарвного світла крізь місто політ.
І знов ми відчиним для казки вікно,

Віктор Кучерук
2026.10.03 06:17
Давай поговоримо чесно і щиро
Про те, що найбільше хвилює обох:
Чому в дні прийдешні втрачаємо віру
І де у мовчанні ховається Бог?
Можливо, Всевишній втомився від криків
Та наших шалених і злих молитов, -
Чи, може, не бачить крізь темряву віку
Тих
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Іван Потьомкін - [ 2013.08.29 20:39 ]
    Доки чортівні панувати в Україні вільній (з добірки «Народ скаже – як зав’яже")
    1
    «На Бога дивиться, а чорта бачить».
    «Чорт не спить, але людей зводить».
    «Гірша відьма вчена, як родима».
    «Ворожка з бісом накладає».
    «До Божого дару з чортовими ногами».
    «Чорт кого не підмане».

    2
    Хоч було вже пізно,
    В крайню хату до ворожки
    Якось Чорт заскочив:
    «Розкажи, люба небого,
    Тільки правду щиру,
    Що говорять тут про Бога
    І про мене, звісно?
    Прокляли, мабуть, обох
    За ту зиму люту?»
    «Бога славлять, величають,
    А тебе все гудять.
    Як на когось точать зуб,
    Кажуть тоді завше:
    «Чорт би його взяв вже!»
    А коли якийсь мужик
    В гречку, бува, скочить,
    То все звалюють на тебе.
    Мовляв, Чорт зурочив».
    «Ну ж стривайте, пройдисвіти,
    Грицьки та Семени,
    Заспіваєте невдовзі
    Не такої в мене!»
    « Як на думку щось не йде,
    А час проминає,
    Кажуть, зваживши усе:
    «А Чорт його знає».
    «А про рай що чуть у вас
    Та про моє пекло?»
    «Шлях у рай, оповідають,
    Надто вже тернистий,
    А до пекла – прямісінький,
    Мовби тая пісня.
    В пеклі, кажуть, завжди тепло,
    А в рай... іди з хмизом...
    ...Та не пекло нас лякає
    Ані зими сніжні,
    А що й досі живемо,
    Мов на роздоріжжі,
    В церкві молимося Богу,
    Тобі – поза нею,
    Та по всіх тих молитвах
    Не стали ріднею.
    Галасуєм на всі боки
    Про якесь братерство,
    А гриземось, наче нас -
    Не один, а сотня народів...
    В церкву зносимо гріхи,
    Ікони цілуєм,
    До Ісуса молитовно
    Простягаєм руки,
    А як вийдемо із церкви,
    По всіх «Алілуях»
    Мовби тії круки.
    На палаци з парканами
    Грошей вистачає,
    А убогий та недужий
    В злиднях пропадає...»
    «Потішила ти мене
    Отакою вістю,
    Мов з плеч зняла гору.
    Як немає в хаті «віскі»
    Дай запити таку втіху
    Бодай самогоном.
    Ну, а потім я помчу
    У саму столицю,
    Щоб вся моя чортівня
    На горі на Лисій
    Теж розвеселилась.
    Ми ж тряслися, як дізнались,
    Що волю здобуто,
    Бо ж це, певне, сам Господь
    Зняв з Вкраїни пута.
    Та ось чую, що ті пута
    В бізнес перекуто,
    А поспільство, як і доти,
    В нужді призабуто.
    Що ж, новітнії гетьмани
    В компаньйонах з нами,-
    Так що разом панувати
    Будемо ще довго:
    Не коротша в Україні
    Дорога до Бога».



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  2. Віктор Насипаний - [ 2013.08.29 20:14 ]
    Шкідливість ( гумореска )
    Внук прийшов до діда свого,
    є питання в Толі:
    - Ми, дідусю, про шкідливість
    говорили в школі.
    Чия праця більш шкідлива,
    певно, все ж шахтарська?
    Може, ще якась нервова,
    вчительська, шоферська?
    Дід немало здивувався:
    - То цікава штука!
    - Майже все тепер шкідливе –
    каже він онуку. –
    Тут і так, і так, козаче,
    думати можливо.
    Все ж, на мій старечий розум,
    інше більш шкідливо.
    Не про ту шкідливість мова,
    як на те виходить.
    Нам чиновники й нардепи
    більше роблять шкоди.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (1)


  3. Володимир Книр - [ 2013.08.29 18:18 ]
    Ўспамін партызана Вялiкай Айчыннай
    Я у немцаў грошай заняў,
    ды не стаў іх аддаваць,
    а пайшоў да партызанаў,
    з немцами каб ваяваць.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Коментарі: (1)


  4. Любов Долик - [ 2013.08.29 17:32 ]
    Серпнева осінння ніч
    А я так любила
    любила, любила осінь!
    Та тільки от літо оце,
    тільки літо відкрило,
    що зорі – прозорі,
    і треба розсунути штори
    вночі, аби зорі
    в кімнаті моїй пожили...

    А я так любила цю осінь,
    любила, любила...
    Чому ж вона в серпні
    у серце іде знадвору?
    Сумнішає світло,
    старіється світ немилий,
    згортається, жовкне,
    у кволу німу покору...

    То осінь мене покинула?
    Кинула, кину...
    Неначе дитина, що виросла,
    йде собі далі,
    підкорює відні, парижі
    і канни, й берліни,
    втішається світом,
    гуляє на фестивалях!

    А я тут сама переб’юся,
    я – жінка доросла,
    все знаю і вмію,
    в житті я ж даю собі раду...

    Від мене пішла у світи
    моя донечка-осінь...

    Осенко-Осінечко,
    дівчинко, втіхо, розрадо!

    Вернися, зігрій, поцілуй
    тихим-тихим небом,
    вгорни мої плечі
    у лагідні теплі обійми.
    Осенко-синичко, вернися!
    То, звісно, его
    моє промовляє...
    Та холодно дуже без тебе!
    та дуже самотньо,
    порожньо
    мені без тебе!

    Мене поверни...
    і серце –
    прозоре і вільне...





    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (16)


  5. Ігор Герасименко - [ 2013.08.29 17:05 ]
    і закінчився літній сон
    Вже осінь у садку душі
    Тужливу пісню завела:
    На світанковім спориші
    Роси осіння сивина.

    2003


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  6. Дівчинка з ліхтариком - [ 2013.08.29 16:44 ]
    Мій дивний час
    Немає часу на самотність,
    у натовпі горить душа
    і та дитяча безтурботність
    потроху серце залиша.

    Хвилини наче скоротились,
    годинник ніби календар
    і часу більше не лишилось
    щоб зупинити цей кошмар.

    Вже сон коротший за цілунок,
    обійми довші за життя,
    усмішка, наче подарунок,
    а погляд - сенс мого буття.

    28.08.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  7. Марина Довбня - [ 2013.08.29 15:41 ]
    Тільки ми
    Чарує небо голубе
    і росяні світанки,
    ми віддавали їм себе
    без лишку, без останку.

    І ми удвох, рука в руці,
    долоня у долоні,
    і нам так хороше у цім
    солодкому полоні.

    Ця мука узялась відкіль,
    милішої не знаю,
    а у очах – солодкий біль,
    а на вустах – кохаю!

    На цілім світі не знайти
    оцій недузі ліки,
    лиш ти і я, лиш я і ти,
    і тільки ми навіки.

    2013 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.35)
    Прокоментувати:


  8. Маріанна Алетея - [ 2013.08.29 15:38 ]
    Hej, radością oczy błysną... Із Адама Міцкевича
    Гей радістю світяться очі,
    Вінець прикрашає чоло,
    Усі до обійм охочі,
    Усі ми брати заодно.

    Всі лестощі, хитрість і збиток
    Залишимо там за порогом,
    Тому, що є вічний здобуток
    Родина, наука із Богом.

    Братерству чужі перепони,
    Знімімо із серця заслони,
    Розкриймо чуття і бажання,
    Всі сховані в нас сподівання.

    Тут спільних емоцій злива,
    Тут дружби й веселощів співи.

    Та хто вже у нашому гроні,
    При праці чи при забаві,
    При плугу чи при короні,
    Нехай не забудуть уставу.

    Згадаю присягу свою
    І кожної миті життя
    Нехай на тій думці стою:
    Родина, наука і цнота.

    Дойдемо, хоч прикра дорога,
    Коли брату руку подам,
    Бо з нами із неба підмога
    І мужність, і праця, і згода!
    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (1)


  9. Олена Багрянцева - [ 2013.08.29 15:41 ]
    Повертайся скоріше. У мене під ковдрою вітер...
    Повертайся скоріше. У мене під ковдрою вітер.
    І на дворі дощить. На столі розсипається сіль.
    І минає без тебе похмуре беззахисне літо.
    І на стежці туман, як солодкий сливовий кисіль.

    Вже зібрали врожай. Буде осінь вдоволено сита.
    Не приходить ніхто в мій оздоблений прозою дім.
    І мовчить у кутку стоголоса, як відчай, трембіта.
    І не тішить вуста сигаретний півколами дим.

    Повертайся до мене – сюжетом до крику знайомим.
    Буде тепло під ковдрою. Вітру не стане на двох.
    І ромашки впадуть на тендітні розкриті долоні.
    І щасливий напишуть для нас
    ЕПІЛОГ.
    25.08.2013



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  10. Іван Гентош - [ 2013.08.29 15:22 ]
    Вечір еротичної пародії
    У вівторок 10 вересня у Львові в рамках 20-го Форуму видавців (8-й Львівський міжнародний літературний фестиваль) відбудеться "Вечір еротичної пародії".
    В програмі заходу – виступи поетів-пародистів: Іван Гентош (Львів), Світлана Костюк - Параска Коливашаласка (Волинь), Василь Кузан (Закарпаття), Лариса Омельченко (Дніпропетровськ), Анатолій Черняхівський (Вишгород) і Ярослав Чорногуз (Київ).
    В перервах між виступами пародистів Вас забавлятимуть жартівливими і батярськими піснями Йорданка Дранчук (Івано-Франківськ), Ярослав Чорногуз, гурти “Коралі” (Львів) і “Галичанка” (Соснівка).
    Місце проведення – подвір’я Музею ідей (вул. Валова, 18а)
    Початок о 20-00, закінчення о 23-00.
    Раді будемо зустрітися з усіма, хто любить жарти і гумор, кому до вподоби веселе поетичне пародійне слово!
    Щиро запрошуємо!


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (24)


  11. Богдан Манюк - [ 2013.08.29 13:57 ]
    *****
    Прозрілий суд
    над маревом віконним,
    за вузликом –
    одразу виднокруг,
    і дві душі,
    як ветхі дві ікони,
    впіймали
    ноти з нотками
    на слух.

    О віще світло
    і… права пташині.
    Куди летіти
    з перших білих див?
    Контрольний дощ
    на прилисток єдиний –
    і мед
    не дотече
    до бороди.

    Від пошуків хули
    до халабуди
    і від багна стрімкого
    до сходин
    церковні дзвони
    і биття повсюди,
    і сто табу,
    і неодмінно клин.

    З вікна додолу
    пелюстки віддушин
    на рукави,
    на віск
    і на золу,
    а завтра знову
    сонцем попелюшки
    штовхати кревно
    витончену млу.

    2013р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (24)


  12. Марина Довбня - [ 2013.08.29 10:25 ]
    Пахне липа
    Як гість непроханий, в прочинене вікно
    ввірвався вітер у мою кімнату,
    і я єством усім відчула знов,
    як пахне липа в мене біля хати.

    Перед очима вервечкою все:
    і біль, і радість, спогади й чекання,
    крилата доля ввись мене несе,
    і я живу сьогодні, як востаннє.

    Минулого хай гусне пелена,
    леткі роки не хочу я вертати,
    і знов стою і мрію край вікна,
    і пахне липа в мене біля хати.

    вересень 2013 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (4)


  13. Віктор Кучерук - [ 2013.08.29 07:53 ]
    Скінчається історія...
    Скінчається історія
    Прозора і легка.
    Моє життя прискорює
    Свій біг, немов ріка.
    Несеться невпокоєно
    Стрімкий потік подій,
    Лишаючи вимоїни
    У пам’яті моїй.
    Обділений увагою
    Близьких людей навкруг,
    Приречено розтягую
    То подих свій, то рух.
    Ніхто із них не зважує
    Здобутків мул глевкий,
    А топить із поклажею
    В пітьму і супокій.
    Пливти в нужді й приниженні
    Нелегко без човна
    Тим паче, що наближений
    Утомою до дна.
    Та близько вже до пристані
    Однакових глибин.
    Життя – це мить із відстані
    Спресованих годин.
    28.08.13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (16)


  14. Володимир Бандура - [ 2013.08.29 05:12 ]
    Наступ білих ворон
    (правдива байка)
    Якось з провини охорони,
    Чи прикупивши десь мандат-купони,
    Не знаємо з чиєї то вини
    В Верховну Раду залетіло дві ворони,
    Зайняли місце у президії вони
    І стали каркати – "Нас тут мільйони,
    Та досі нас тут утискають,
    Воронячий язик забороняють.
    Ми ж стоїмо за справедливу справу –
    Щоб офіційний статус у державі
    Здобув могучий наш воронячий язик.
    Наші прихильники за нас проголосують,
    Як перед українцями у Раді не спасують,
    А їх посадим в наші авта-воронки
    І одвезем усіх на Соловки,
    Де предків їхніх упокоїлись кістки".
    * * *
    Що ж, панство, десь загроза в цьому є,
    Хоч поки наша сила виграє.
    Однак, напевне виграли б ворони,
    Якби з Вороніжем попадали кордони.
    То ж треба добре пильнувати охороні,
    Щоб Раду не заповнили ворони.
    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  15. Юрій Максимко - [ 2013.08.29 01:16 ]
    Без слів
    В думках слова, котрі не розіль'ються
    Не впадуть тушшю на сухий папір
    А все тому, що люди посміються
    І полетять каміння в чужий двір

    Я буду сам себе потихо лікувати,
    Не дам закрити серце на замок.
    Мені не треба війни вигравати!
    Моя борьба, завершиться у строк...

    Я битись буду поки я живий
    Бо душу дуже легко осквернити
    Загартуватись треба поки молодий
    Щоб потім по життю достойно жити


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  16. Мартін Філдман - [ 2013.08.28 23:33 ]
    ***
    ***
    Вона пішла забувши вернути ключі
    пішла як сніг…
    сніг що випав весною
    і буває вона вертається у ночі
    коли я сплю
    й лягає поруч зі мною...

    І я відчуваю запах її волосся
    тепло її подиху
    чую серця биття
    згадую як мені важко з нею жилося...
    але з нею принаймні я відчував життя...

    А зараз всередині мене панує відлюдність
    зараз всередині мене спинився час
    без неї моє існування – формальна присутність
    бо яке може бути життя де не має… «нас»…

    Її нервозність і втома…

    все…

    нарешті спочила…

    спокійна і нерухома…

    Тепер її ліжко - могила.

    Священик сказав - вона вдома -
    навіщо він бреше
    я ж знаю
    це ж ясно як аксіома
    таких не беруть до раю…
    М.Філдман


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати: | ""


  17. Галина Гнатюк - [ 2013.08.28 22:07 ]
    Деревієм і м’ятою пахла наморена сутінь...
    Деревієм і м’ятою пахла наморена сутінь,
    Догорав над рікою полишений кимось вогонь…
    Ти сьогодні хотіла про нього назавше забути –
    А натомість молилась - за змучену душу його…

    І до ночі бродила стежками гарячого серпня,
    Розгортала руками вологий оспалий туман,
    Щоб нарешті збагнути: кохання буває нестерпним,
    Але іншого в тебе - на жаль і на щастя! – нема…

    09.08.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (4)


  18. Галина Гнатюк - [ 2013.08.28 22:10 ]
    А літо знову ставить на зеро...
    А літо знову
    Ставить на зеро
    І пише вірші
    До самого рання,
    Молодика золочене перо
    Вмочивши
    У чорнильницю смеркання.

    Пусти мене.
    Хай буде все, як є.
    Піду сама
    По долі гостролезій -
    І заболить мені
    Ім'я твоє,
    Мов чорні стигми
    Білої берези.

    І аж тоді,
    Коли твоя душа
    Мене відпустить і забуде тихо,
    Програвшись
    До останнього гроша,
    Заплаче літо
    Осені на втіху.
    12.08.2013


    Рейтинги: Народний 0 (5.68) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (4)


  19. Надія Таршин - [ 2013.08.28 21:02 ]
    * * *
    Земля одягне і озує,
    І обігріє й нагодує -
    Вона, як добра, щедра мати,
    Що ладна дітям все віддати.

    А ми здебільшого байдужі,
    Хоч гарні, викохані, дужі
    На материнських її благах,
    Та на життя суворих вагах:

    Ми за усе добро не платимо,
    Бездумно блага її тратимо,
    Для неї усього жаліємо,
    І мудро жити не уміємо.

    Шкодуємо землі любові,
    Мозолів стертих аж до крові,
    І ласки, ніжності, турботи –
    Не платимо ми за щедроти.

    Вона усе ще нам прощає,
    На нерозумних зла немає,
    А нам би вчасно схаменутись,
    До неї серцем пригорнутись.

    04.05.2012р. Надія Таршин.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  20. Марина Довбня - [ 2013.08.28 20:56 ]
    Дитячий сон
    Дитячий сон свій пам'ятаю досі:
    посеред ночі сяє золота
    безмежна нива, міниться колосся,
    мене промінням чистим огорта.

    А у очах моїх відбились зорі,
    барвисті райдуги і чарівні вогні,
    так близько-близько небо неозоре
    і ніби щось нашіптує мені

    Я лиш одна, але страху немає,
    і я ступаю сміло на межу,
    в долонях, ось, надію я тримаю
    і в серці віру ревно бережу.

    А там таке ще досі все незнане,
    І кличе, зве, манить мене, малу…
    Я пронесу цей спомин крізь тумани,
    через життя, через років імлу.

    А наді мною небо неозоре,
    і я стою без страху на межі,
    і знову райдуги, і знову – тихі зорі,
    в руках надія, віра – у душі.

    липень 2013 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  21. Марина Довбня - [ 2013.08.28 20:36 ]
    Дощ
    О, здраствуй, друже-дощ, я так тебе чекала,
    Коли постукаєш ти у моє вікно,
    Я кожну хмарку в небі рахувала,
    Тебе я зачекалася давно.

    Не думай, не заклякну від розпуки,
    в кімнаті не сховаюся за склом,
    а для обіймів простягну я руки
    і для цілунків підніму чоло.

    І я сміюсь, як і раніше, бачиш!
    Лиш на щоках від крапель мокрий слід,
    а ти питаєш знов, чому я плачу,
    а я від щастя плачу, не від бід…

    вересень 2013 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  22. Сашко Винниченко - [ 2013.08.28 20:22 ]
    Новітнім окупантам землі Української
    Холодна й слизька
    мерзенна
    й волога
    гадюка
    міцніше затягує
    вузол
    Неміч
    паралізована
    і-тільки
    супроти лабет

    Втікай!
    у тисячах нір мільйони щурів
    тремтять
    і ти тремти!
    і не зважай
    дивися на мене крізь плівку
    ганьби

    ...у квітах паперових причаїлася
    влада вогню

    і я боюся
    спокуси
    схопити меча
    Нерви обвуглені гнівом
    тріщать!

    Неправда на троні
    відбитком вселенського
    зла
    диктує ворожі закони

    лицарі сплять
    сон їх-хиткий
    червоні заграви сняться

    гадюка сичить блювотою
    синьою!..

    Якшо ти не з нею-
    ти ворог!
    Катівня кує залізо розпечене
    тілу й думкам
    тобі і мені
    І грудям натомленим,
    неньчиним

    Часу замало...
    А вибір-один...

    Не зрадити очі дитини


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  23. Володимир Книр - [ 2013.08.28 17:24 ]
    Ўспамін ветэрана Другой сусветнай
    Ў вайну я бібікі не біў.
    Сумленна справу я рабіў.
    Біў бізуном, ледзь не здыхаў,
    хоць ў Аўшвіцы, хоць ў Дахау…

    2012


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Коментарі: (4)


  24. Ігор Герасименко - [ 2013.08.28 16:27 ]
    Сонечко
    Заходило Сонце поволі,
    не стримало щедрість долонь:
    прикрасило коси Тополі
    найліпшою з ясних корон,

    гніздечко в гіллі її звило,
    неначе жар-птиця, жар-птах.
    А в листі дірки пропалило.
    І Хмара, як сито, в дірках.

    Заходило Сонце неспішно,
    ще граючись, всім залюбки,
    бочки нарум’янило Вишні,
    Черешні нам’яло бочки,

    Хлопчиську вручило наснагу,
    Малині – по вінце - смаку,
    щоці Абрикоси – засмагу,
    засмагу дало й Огірку!

    А Хмарі, що дійсно насилу
    на землю дощі наверта,
    стрибнувши з розгону на спину,
    ледь-ледь не зламало хребта.
    І знову мені без упину
    питанням дурним набрида:

    чи завтра, як ранок подужа
    пітьму, ми на небо підем,
    чи завтра повернемось, друже,
    в цей біло-блакитний едем?

    Ні, Сонцю, не схочеш просити
    пробачення в Хмарки й Дощу –
    за партою день весь просидиш –
    гуляти тебе не пущу!

    2003





    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  25. Олександр Олехо - [ 2013.08.28 14:42 ]
    То закінчилось літо...
    То закінчилось літо
    чи прийшла уже осінь?
    Вони надто вже схожі
    на перетині днів.
    Їх об'єднує сонце,
    що у зоряні коси
    заплітає надвечір
    пасма жовтих вогнів.

    Час не знає утоми.
    В межах вічного плину
    обертає планета
    наші мари і дні.
    Ми – піщинки безкраю
    на долонях припливу.
    Ми живемо насправді
    чи в магічному сні?

    Час не відає болю
    і осінні зажури
    переповнюють тлінню
    цю ріку забуття,
    набігають на берег,
    підмиваючи мури
    постарілого в осінь
    золотого життя.

    Час не вміє додати,
    лиш відняти й забрати
    і розвіяти пилом
    у вселенських степах,
    де людина, як всесвіт –
    його можна впізнати
    по розкритих назустріч
    усім болям очах.

    Час приносить сум'яття
    в установлені рамки
    особистих уявлень
    про життя і про смерть.
    Вічність грає у мрії
    і проводить у дамки
    не блакитне безсмертя,
    а людську круговерть.

    То закінчилось літо
    чи прийшла уже осінь
    і багряними днями
    обрамляє наш путь,
    одягає світанок
    в чисті зоряні роси
    і курличе у небі
    про земну нашу суть?...


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (3)


  26. Маріанна Алетея - [ 2013.08.28 14:15 ]
    Оптимізм
    В пароксизмі
    Як у призмі
    Видно різні
    Кризи грізні.

    Можна часом
    Для прикраси
    Вбити словом
    Випадково.

    Мальовничі
    На горищі
    З павутиння
    Сотворіння.

    Та не слово
    Біль черговий,
    Лютий морок
    Все ж не ворог.
    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  27. Саша Бойко - [ 2013.08.28 13:44 ]
    На двох не стане
    В бокалі закипає "Джаніке",
    дружина з ліжка муркотливе: "Хочу".
    Я римам оголошую пікет,
    до боку ямби! Все, міняю почерк.

    На двох не стане, ну хіба що ріж.
    Сьогодні, Музо, я тебе покину.
    Не напишу посеред ночі вірш,
    а "почаклую" з жінкою на сина.


    28.08.2013р.



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  28. Галина Левицька Галина Левицька - [ 2013.08.28 13:32 ]
    Моя скеля
    Коли серце моє у мені омліває,
    Коли ворог у мене таємно стріляє,
    Я до Бога від рання в молитві взиваю:
    Своє серце і душу Йому довіряю!

    Ніби спрагла земля без води—моє тіло…
    Може все в мить одну розлетітись, як пара.
    Не врятують мене добрий намір і діло.
    Ти потрібен мені! Я безТебе—примара…

    Я сама не зійду на цю скелю високу.
    Не здолаю стіну, щострімка й прямовисна.
    Ніби в пастці… Сльозою заповнене око,
    Бо я бачу, як біль звідусіль мене тисне.

    Я сама не здолаю укріплень ворожих,
    Бо сама я не маю ні сили, ні вміння.
    Але Ти! Мій Господь! Моя сила й сторожа,
    Перемога моя, і надія, й спасіння!

    Те, що бачу—дочасне. Просвіти мої очі!
    Хто я? Плід соковитий? Жмут сухої трави?!
    У хворобах і болях доживати не хочу.
    Ти по Слову Своєму мене оживи.

    На Тобі я стою. Бог мій—Скеля Найвища!
    Світлом Слова крушу безнадію і страх.
    Не здола мою віру підступний вітрище.
    Восхвалю Тебе, Боже, у вічних віках!!!
    22.01.2013р.



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Віктор Насипаний - [ 2013.08.28 13:04 ]
    Заспокоїв ( гумореска )
    Каже вчитель учням в школі:
    - Вам не сором, діти?
    Мої нерви, мої сили
    нині пожалійте!
    Через те, що я кричу тут
    на якусь дитину, -
    Вмить нервові всі клітини
    в мене швидко гинуть.
    - То на краще, - каже учень –
    я тому й стараюсь.
    Нащо вам оті нервові?
    Хай собі вмирають.
    Годі вам про ці клітини
    думати постійно.
    Всі нервові хай вмирають, -
    лишаться спокійні …


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  30. Олександр Олехо - [ 2013.08.28 12:27 ]
    Матір Божа
    У прикрий час, у час біди,
    коли один лиш крок до зламу,
    ти душу змучену веди
    до Богородиці, до храму.

    А там у тиші помолись,
    щоб залишила мла тривожна
    і чистій силі поклонись.
    Тобі поможе Матір Божа.

    Тебе покине чорний біль
    і ти очистишся душею,
    бо вище всіх життєвих зіль
    та, що постала над землею.

    Та, що вернула віру в світ,
    по смерті прахом не спочила,
    а вознеслась за Сином вслід,
    у нього взявши білі крила.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (7)


  31. Володимир Сірий - [ 2013.08.28 12:49 ]
    Коли душі вселенська туга
    Коли душі вселенська туга
    Сльозою п'є ясу очей,
    Нема ні подруги, ні друга,
    Аби зцілити недуг цей.
    Не в змозі дати батько й мати
    Відраду серцю в тій порі,
    Якщо боліти і страждати
    Йому поставлено вгорі.
    І звідтіля ж приходить поміч
    На відчайдушний окрик твій,
    І повертаються знайомі
    Утіха, мир і супокій.

    28.08.13


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (11)


  32. Устимко Яна - [ 2013.08.28 12:41 ]
    гарячий голос піску
    грай барабане літо ще так пече
    люди наскельні тануть і йдуть з печер
    море ковтає море для них як рай
    грай барабане грай барабане грай

    грай барабане дужчає шум піску
    ще не здирають дюни з хребтів луску
    хамелеони гріють на сонці сон
    і відступають тіні із мертвих зон

    грай барабане настрій мусонів – вест
    в небі ночами сходить Південий Хрест
    грай барабане плюскіт чужих пірог
    щойно скидає перше хрипке перо


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  33. Лілія Ніколаєнко - [ 2013.08.28 12:08 ]
    XII. Джерела меду
    На карті пристрасті – джерела меду,
    Жагучі ласки – гейзери пустель.
    Це власний рай… омріяна планета…
    Де плід наш заборонений росте.

    На карті насолод – тіла-рельєфи,
    Очей озера із прозорим дном.
    Жага веде у ніч, як в давні міфи,
    Де із небес зірки течуть вином.

    Серпом блискучим косить місяць тишу,
    А ніч гаптує шовком почуття.
    На скелях снів сонети вітер пише,
    І кожне слово – в такт серцебиття.

    І дихання палке відчують зорі,
    Із чаші ночі розіллється шал,
    І стане неосяжним диким морем,
    В стихію медом увірветься шквал.


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (5)


  34. Марія Дем'янюк - [ 2013.08.28 11:15 ]
    Ранкове
    Золотив ранок роси отави.
    Вітер нанизував їх на нитку.
    І те намисто золотосяйне
    Леля вдягнула на жовту нагідку.
    Сонце яріло : яка вона гарна,
    І намистини розтануло марно...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  35. Галина Кожушко - [ 2013.08.28 10:47 ]
    Мандрівне
    2013

    То не варте й гроша.
    Паперова душа -
    Легко рветься
    І легко згорає.
    Від кайданів земних
    Утікає вона,
    Літачком паперовим
    Злітає.
    Чи метеликом синім
    У вирій летить,
    Стукне крильцем об скло
    На прощання.
    Ще наснилось вночі -
    Будеш жить-не тужить,
    Та розтанув той сон
    На світанні.
    Ось кораблик з газети
    Долає струмки,
    Разом з ними
    У річку впадає.
    Десь на березі Інду
    Чи Гангу-ріки
    Вже на нього
    Рахмани чекають.
    На облавку -
    Одна непримітна душа
    Салютує усім перехожим,
    Та не бачать її -
    Їм у світлі яснім
    Той кораблик здається
    Порожнім.
    То не варт ні гроша.
    Побіліла душа,
    Букви вицвіли,
    Зблідли світлини,
    Щезло диво життя -
    Так веселки дуга
    Тане в небі
    Погожої днини...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  36. Світлана Майя Залізняк - [ 2013.08.28 10:53 ]
    Передосінь


    Йде Персефона в темряву Аїда...
    Сльоза Деметри сковує мурах…
    Принишклий Серпень пише заповіти…
    Час пертурбацій – в змішаних лісах.

    Клубочиться туманище імлистий…
    Холодні роси – Сонце у печалі.
    Неквапно жовкнуть липи серцелисті.
    Летять зозулі в золотаві далі...

    Пелюстя вкрило тацю й сир овечий.
    Борвій дарує сіро-бурий батик.
    Аїд цілує Персефоні плечі –
    І гірко плаче безутішна мати...

    Кукурудзиння не гамує сльози.
    Мо`, їх осушать мох і павутина?
    Кружляють вірші-ґави...
    Мовкнуть оси.
    Мине півроку – Персефона злине!




    2004-2013


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  37. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2013.08.27 23:12 ]
    Все мине
    Світ, здається, змінив темп,
    І у сутінках ось зупиниться,
    Все, що є, то колись мине…
    І дарма, що солоні вилиці!

    Щастя, горе, любов - гай-гай!
    Якщо час – обійми долонями,
    Якщо доля – тримай, тримай,
    Бо за мить, не дай Бог, стороннії…

    Не зупиниш, не здоженеш,
    Соломон був правий, минущою
    Є ця мить…а тому, уперш
    Попрощатись, спинись…в припущеннях.

    Світ, здається, змінив темп,
    Сонце неквапом ниць котиться…
    Все мине, і ось це мине…
    На околицях…на околицях…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  38. Ірина Розвадовська - [ 2013.08.27 21:47 ]
    Дотик
    Шукаєш у собі сили, щоби видихнути усе.
    Останні хвилини літа, спідометр на нулі.
    Розпочато зворотній відлік і відстань втрачає сенс,
    Коли звужується світогляд і світ маліє.

    Тільки кава і джаз. Тільки серце не б'ється в такт.
    Обривається нитка. На долонях краплини поту.
    І загублено час. Видихаєш, та все не так.
    Видихаєш навічно. Залишаєш на пам'ять дотик.

    І той дотик горітиме скільки стане снаги.
    То надії лампадкою, то волошками у полях.
    І залишиться рідним, неторканим і нагим,
    Ніби право на помилку, наче невідворотний шлях.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (2)


  39. Сергей Томаров - [ 2013.08.27 20:43 ]
    Сила почуттів невтомних
    До тебе білокрила доторкнусь
    Відчую радість втомленого серця...
    Коханням я для тебе обернусь
    Нехай воно вогнем у жилах б*ється.

    Лебідонька моя, моє життя
    Дарую пристрасть тобі невгамовну...
    Ми разом полетимо в забуття
    Відчути силу почуттів невтомну


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2013.08.27 20:12 ]
    Прощання з літом
    Одійде скоро літечко тихцем,
    І листя посвітлішає на вітах.
    І осені замислене лице
    У золотавій посмішці розквітне.

    І затремтить від холоду вода,
    Багряні коні – до кабріолету –
    Щемливий серпень віжки передасть
    Вже Вересню – мрійливому поету.

    Він у човні натхнення попливе,
    Осяяний медових віт волоссям…
    Іде пора душевних одкровень
    І музики глибокої, як осінь.

    25.08.7521 р. (Від Трипілля) (2013)

    Дажбогів гай, Конча Озерна - Київ.



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (12)


  41. Кориця Медова - [ 2013.08.27 20:33 ]
    ...
    Ти ще й досі з епохи Відродження,
    так палко чекаєш народження
    нового Петрарки чи Шекспіра,
    що інколи віра – стає життям.

    В тобі є щось від жінок Леонардо,
    личать плаття кольору бордо,
    а волосся пахне м’ятою і миром,
    щиро хочеться назвати тебе святою.

    Ти могла б переказувати Декамерон,
    стати обличчям церковних ікон
    у римському соборі Святого Петра.
    Ти – та, котра народилася самотньою.
    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  42. Юрко Дописувач - [ 2013.08.27 19:05 ]
    Присвячується Лесі Шаповал.
    Я прочитав твої вірші.
    Кажу відверто: -Не пиши
    Про небо, що вивуджує сонце.
    Про сонце, що вивуджує небо.
    Їх незвичну рибалку
    Краще пристосуй до себе.

    Залитый солнцем подоконник.
    Ты - Краска с кисточкой в руках.
    И, словно ты, листая сонник,
    Опять гадаешь на бобах
    И запахе кофейной гущи,
    И мысленности вездесущей,
    Что успокаивает страх.

    Ранок, свічки, кришталеві Лики...
    Стоп. Не так.
    Це наші бліки,
    Це вранішній світ надій,
    Це погляд, той - що живить душу,
    Як травневий дощ оживляє сушу.

    Та пережите - не конверти
    Ще не прочитаних листів.
    Від землі відірвись
    Замрійливо, легко,
    І руками торкнися вись...

    Хочеш щастя до болю?
    Не нарікань і ниття?
    Хочеш бути Собою?
    Будь... і живи життя,
    Щоб не прожила, немов небудьком,
    з чужим обличчям каяття.

    2013р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Володя Криловець - [ 2013.08.27 19:08 ]
    ***
    Я рахую в небі зорі,
    Знаю, хто живе у морі.
    В рюкзаку лежить букварик.
    Мамо, я уже школярик.

    27 серпня 2013 року


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  44. Юлька Гриценко - [ 2013.08.27 18:03 ]
    Як навмисно
    Пахне димом і паленим листям:
    літо всохло між сотень безмеж.
    Кажеш, досить уже про сумне,
    а гірчить між думок, як навмисно.

    Пахне зливою й мокрим дахом:
    восени небо завше тече.
    Кажеш, годі за пройденим плакати,
    А воно, як навмисно, пече.

    Пахне болем (хоч біль не пахне),
    звичним ритмом пустих образ.
    Кажеш, ранок: вставати пора,
    як навмисно, ще хочеться спати…




    27.08.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (3)


  45. Домінік Арфіст - [ 2013.08.27 17:07 ]
    ДО ВАС, МАРИНО...
    я прийду до Вас, Марино, розповім про марну славу...
    принесу коштовні вина – ваші виплеснуті рими...
    запитаю чи поету є у Бога сад без звуків
    чи проходить через море нетутешня паралель...
    я прийду до Вас, Марино, вранці на киплячу каву...
    принесу рибин і хліба – моря й степу мого Криму...
    поцілую Ваші тексти і сухі робочі руки
    і ми підемо чудесні у небесний Коктебель…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  46. Маріанна Алетея - [ 2013.08.27 16:55 ]
    Сутінки

    Сутінки спадають сиві
    Спогади снуються сині
    Суне сумнів самотою
    Смак сурмянить сліпотою

    Сніг сипне стежками скоро
    Сповіддю спадуть собори
    Сіном снить сліпуче сонце
    Спекою сріблиться стронцій

    Стежка стелить споришами
    Світ спішить степів слідами
    Серпень співаний словами
    Серце стогне сутінками
    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  47. Маріанна Алетея - [ 2013.08.27 16:58 ]
    Тривога

    Сутінки клубочаться туманом,
    Мороком народиться світанок,
    Тиша зачаровує чеканням,
    Мов легкий гаптований серпанок.

    Зазоріє мить - солодка згуба,
    Звідана сподівана заграва,
    Зведена стіна - питання руба,
    День новий - нова війна без правил.

    Полум'я поглине сподівання,
    Попелом зітліє вперта спека.
    Може марні навіть намагання
    Сутінки змінити на безпеку?
    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  48. Юрій Кисельов - [ 2013.08.27 15:24 ]
    Так бути завжди повинно
    Чи то сонячний сяє ранок,
    Чи лунає весняний грім -
    Вийди, мила, на світлий ґанок
    У мереживі слів і рим.

    Подивись на цей світ осяйно,
    Всіх позбудься земних тривог...
    Буде добре все, буде файно -
    Бо, напевно, так хоче Бог.

    Бо так бути завжди повинно -
    Щоби серце не краяв щем,
    Опустись на мої коліна,
    Похились на моє плече.

    А як віхола зла нагряне,
    Над планетою засурмить -
    Ти збереш мене, мила, рано,
    Поцілунку солодка мить...

    І в далеку піду дорогу,
    Щоби світ і тебе спасти.
    Буду вірити в перемогу,
    Знаю - вірно чекаєш ти.



    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (26)


  49. Іван Гентош - [ 2013.08.27 15:21 ]
    пародія « Лаван-дівка »
    Пародія

    Я господáрна дівка,
    є в мене лавандівка –
    настоянка з лаванди,
    файнезна що капéць!

    Хоч тричі причащайся –
    і не болить голівка,
    а ще слова викрикує…
    повчальні, хай їм грець!

    Лікую півмістечка
    (ще й військо недалечко)…
    Дрібнесенько дозýю –
    всяк лікуванню рад!

    Не допоміг би милий?
    Не вистачає сили –
    лавандомедсестричці
    потрібен так медбрат!

    Залікували б “рани”,
    приготували чáни,
    поставили на ноги
    лавандо-вояків!

    Настоянка іскриться!
    Я файна молодиця?
    Скажи, лавандобратику,
    а ти таку хотів?


    27.08.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (17)


  50. Нико Ширяев - [ 2013.08.27 15:41 ]
    Клеем-штопаем
    Воткнутые в иголки из черемши,
    Белые нитки закончились. Нечем шить.
    Там, где позёмка отроду не мела,
    Нечем закончить набело все дела.

    Сколько ни выводи ты закон простой,
    Сколько залётных планов на бу ни строй,
    Мол, в этом бу мы те самые бэ и мэ,
    Всё это - оригами и макраме.

    Будущее сбывается - будь здоров!
    Как бы его подшить, подобрать с краёв?
    Разве что добрый ангел, бессонный страж,
    Белые нитки включит в число продаж.

    Так что под частый хохот и редкий свист
    Слишком не притворяйся, что ты солист.
    Хватит парчи, оденься в простой батист,
    Мирно включайся селезнем в общий вист.

    Жизнь, как всегда, обманет начистоту,
    Жизнь соберёт не подлинность, а слюду.
    Жизнь всегда превращается в долгий смех.
    Шитая белыми нитками. Как у всех.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   830   831   832   833   834   835   836   837   838   ...   1847