ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2025.07.18 17:00
Рештки волосся випадуть геть
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?

Артур Сіренко
2025.07.18 16:08
Таїна дерев і повітря
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –

Іван Потьомкін
2025.07.18 13:17
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник. Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент

Ігор Шоха
2025.07.18 10:02
А наші предки мали на Русі
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.

***
А косолапе рижого не чує.

Віктор Кучерук
2025.07.18 05:15
Треба вірити в краще,
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.

Олег Герман
2025.07.18 02:18
Психологія – не математика. Вона не оперує догмами чи аксіомами, а радше є широким полем для досліджень, гіпотез та інтерпретацій людської поведінки. Саме ця гнучкість, на жаль, створює благодатний ґрунт для маніпуляцій та спекуляцій, особливо в просторі

Борис Костиря
2025.07.17 21:35
Місто-привид, в якому втонули серця,
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.

Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу

Євген Федчук
2025.07.17 20:44
Вже сонечко до заходу хилилось.
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги

Ігор Герасименко
2025.07.17 18:25
Ні порічки, ні Марічки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.

Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки

Вячеслав Руденко
2025.07.17 11:43
Серед стерні, що вицвіла в борні
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,

Віктор Кучерук
2025.07.17 06:25
Перегріте сонцем літо
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.

Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.

Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.

Борис Костиря
2025.07.16 22:04
Це вже ніколи не повернеться,
Немає вже шляху назад.
Минуле відлетіло з вереском,
Немов грайливий зорепад.

Ці усмішки і сльози намертво
Вросли в минуле, як трава.
Укрились листям рухи й наміри,

Устимко Яна
2025.07.16 20:28
з горішка човник хлюпає веслом
і довга тінь між хвилями і дном
і те весло до дна – як перевесло
гойдає сонце глибоко на дні
весняні ночі теплі літні дні
й передчуття «от-от» – аби не щезло

з горішка човник брижі на воді

Ігор Терен
2025.07.16 20:21
А деякі сліпі поводирі,
не маючи душі, явили тіло
і... пазурі
на тому вівтарі,
куди нечистій силі закортіло.

***
А шулеру політики не треба

Ольга Олеандра
2025.07.16 09:43
Ти програєш, я виграю.
Що з цим підходом нездорове?
Чи ми з тобою у бою
списи схрестили гарячково
і має хтось перемогти,
а інший, здоланий, програти?
А переможець святкувати
«поБеду» бажану свою,

С М
2025.07.16 09:00
Коли матуся відмовить усім на запрошення
І сестрі вашій батько розжує
Що ви втомились від себе і власних утотожнень
Запрошую, королево, міс Джейн
Чи зайдете, королево, міс Джейн

І коли квіткарки зажадають виплати за кредитом
А троянди їхні відпахт

Віктор Кучерук
2025.07.16 08:51
Непереливки без жінки
Стало жити козаку, -
Сивиною павутинки
Засріблилися в кутку.
Вкрилась плямами підлога,
Як і скатерть на столі
І, неначе чорний погар,
Пил з'явився скрізь на склі.

Борис Костиря
2025.07.15 22:32
Новорічні іграшки в середині травня -
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,

Артур Курдіновський
2025.07.15 17:05
Відомий поетичний троль
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.

Іван Потьомкін
2025.07.15 11:51
На Меа-Шеарім здалось мені,
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...

Тетяна Левицька
2025.07.15 07:54
Воркують горлиці, та що їм,
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.

Віктор Кучерук
2025.07.15 05:50
Закурликавши зраділо,
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.

Борис Костиря
2025.07.14 22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть

Козак Дума
2025.07.14 19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.

Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,

Артур Курдіновський
2025.07.14 19:50
Народився експромт.

Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.

Тетяна Левицька
2025.07.14 14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.

І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу

Віктор Кучерук
2025.07.14 05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.

Оксана Рудич
2025.07.14 00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…

Ярослав Чорногуз
2025.07.13 23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Борис Костиря
2025.07.13 22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,

Артур Сіренко
2025.07.13 19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі

Олександр Сушко
2025.07.13 12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.

А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ярослав Нечуйвітер - [ 2007.05.13 22:41 ]
    ***
    Світає ДЕНЬ
    Натруджено – завзятий,
    Усміхнений,
    Збурунений,
    Ясний.
    Прийми його,
    Немов найвище СВЯТО,
    Себе у кожну хвилю перелий!

    Візьми цей ДАР.
    Зумій його збагнути.
    А головне –
    Ніколи не мовчи.
    Якщо БРЕХНЯ
    плете підступні пута –
    Кричи!

    Коли не хочеш
    Знову буть совою,
    Що починає в темряві політ,
    То не фальшуй
    І не торгуй собою -
    Уже немало БРУДУ бачив світ.

    Ну от і ДЕНЬ.
    Тобі його ТВОРИТИ.
    Щасливим,
    Добрим,
    Світлим пронести!
    …Вогонь у серці
    Важко запалити,
    Але ще важче ПОТІМ
    Зберегти.


    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.48)
    Коментарі: (4)


  2. Олесь Маївка - [ 2007.05.13 21:21 ]
    СИРІТСТВО
    Коли до Сибіру лягла їм дорога,
    То двір всиротився й задумався сад,
    Поменшала хата, і цвів лиш город.
    Лежав на стежині побитий собака,
    Якого підстрелив наїзник лихий, —
    Пес жалібно гавкав і вив од розпуки,
    Не міг ланцюга перегризти завчасно,
    Аби боронити невинних людей.
    Забрали корову, кобилу й лошатко,
    Погнали гуртом у голодний колгосп.
    А кролики білі у клітці стенались,
    І порпались кури на грядці ясній,
    Яка усміхалась цибулею й кропом,
    Вмивалась росою і грілась бузком.
    І сад онімів, і дерева старіли
    Під грузом зчорнілих галузь.
    Не чулося слова господарів добрих,
    Що, наче дитину, той сад берегли, —
    Вони розмовляли з ним тихо й печально,
    І, певні розлуки, що статися мала,
    До кожного дерева клали уклін.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" 5.5 (5.19)
    Коментарі: (2)


  3. Тетяна Питак - [ 2007.05.13 20:08 ]
    ***
    ***
    Дві половинки ти
    знайди,
    І з’єднавши серце
    утвори,
    Серце вічного
    кохання,
    Ти з’єднай їх
    навіки!
    ***
    Серце мліє і болить
    Тебе чекає й жде.
    Лише тебе люблю, кохаю,
    Надіюсь, мрію і чекаю.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.64) | "Майстерень" 4.5 (4.69)
    Прокоментувати:


  4. Тетяна Питак - [ 2007.05.13 20:56 ]
    Любов
    Опять весна настала,
    Ко мне любовь пришла.
    Нет! Ее я не ждала !
    Я лишь хочу забить:
    Его глаза,
    Его улыбку,
    Его тревожный взгляд.
    Зачем меня ты мучаешь?
    Скажи в чем провинилась я?
    Нет! Любить я не хочу!
    Не надо! Опять влюбилась.
    Весна закончится.
    Опять страдаю Я!


    Рейтинги: Народний -- (4.64) | "Майстерень" -- (4.69)
    Прокоментувати:


  5. Людмила Шамрай - [ 2007.05.13 13:55 ]
    Вірші для дітей наймолодшого віку
    Дикобраз та їжачок
    Мають сотню голочок.
    І задумалась Маринка:
    - Може, їм сестра
    Ялинка?


    Рейтинги: Народний 5.2 (5.11) | "Майстерень" 5 (5.13) | Самооцінка 4
    Коментарі: (6)


  6. Людмила Шамрай - [ 2007.05.13 13:02 ]
    Вірші для дітей наймолодшого віку
    Наталка - це моя сестричка.
    Вона мала, як рукавичка.
    для неї казочки читаю.
    Її від півня захищаю.


    Рейтинги: Народний 5 (5.11) | "Майстерень" 5 (5.13)
    Коментарі: (2)


  7. Ната Вірлена - [ 2007.05.13 11:31 ]
    Аргонавтика (5 з безглуздих віршів)
    Ну що ти, що ти? Тихо, тихо, ша!
    Сестричка спить, іди до мене, серце,
    Синочку мій. На відстані ножа
    Ти так на батька… Все-все-все, не сердься.

    Вже не болить? Молодшенький не плакав.
    Мої маленькі… А тепер – чекати.
    Чи ти забув, що у слуги Гекати
    Не гірша за твою остання дяка?

    Я царська дочка! Ти забув, мій муже?
    Я щедрі жертви ношу на вівтар –
    Твоїй царівні полюбились дуже.
    Тобі ж, Ясоне – найдорожчий дар.

    Ой люлі-люлі. Діточки поснули.
    Хороші дітки. Так тобі, Ясоне.
    Пощо майбутнє, як забув минуле?
    Замало злото-руна? На червоне!

    Будь проклятий! І проклятий – живи!
    Я батька зрадила для користі твоєї!
    Своїх дітей… Але твоїх – гляди!
    … І ти гляди. Отак тобі, Медеє.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  8. Назар Фаєр - [ 2007.05.12 22:07 ]
    Солодких мрій

    Весняні крапельки дощу
    з долонь своїх не відпущу
    і питиму їх чистий смак
    із губ твоїх, що ніжно так
    торкнуться солодко моїх.
    Цю мрію в серці я зберіг.
    І номер телефону твій.)
    Приємних снів, солодких мрій...


    Рейтинги: Народний 5 (4.78) | "Майстерень" 5 (4.7)
    Прокоментувати:


  9. Артем Гирич - [ 2007.05.12 20:15 ]
    МАРЖІНАЛІЗМ_5
    1

    … І кожен вірус набутий
    Має власну роль відбути
    І функцію виконати…
    В свідомість віруси потрапляють
    В різні моменти
    Експерименти,
    Сни,
    Реальність
    Духовенство
    Та християнська адаптація…
    Сни…
    - Спустись до темної води…
    Мороз по шкірі,
    Передчуття убивства.
    Він спустився.
    - Ось дивись…
    То шкірянка одного товариша
    Пробита зі спини
    Два рази
    З якоїсь зброї вогнепальної.
    Мороз по шкірі.
    - А де ж ти тіло заховав?
    - Його водичка темна поглинула,
    Очерет і таке інше…
    Новий слайд:
    - Щось хлопців мало… Навіщо ти NN убив?
    - Він був за Ющенка!
    Ви уявляєте? Він був за Ющенка!
    - А це хіба причина?
    За Ющенка була вся Україна,
    Піди ж їх завали!
    - Та не пизди… Так легше дихати…

    Де антивірус взяти???

    Темна вода відкрила своє лоно
    Усі бажаючі і небажаючі, я прошу,
    Спустіться донизу,
    До темної води,
    Вам Сатана пробачить всі гріхи
    Зітре всі кроки, що були назад,
    Замаскує всі сліди…

    2

    На щастя,
    На твоє бісове щастя,
    У більшості випадків
    Гнів – річ скороминуча.
    Персональний ісус пробачив твого янгола
    І реабілітував,
    Але хід подій це особливо не змінило.

    1+1-1

    Коли ні в кого сумнівів не було,
    Що вони загубилися,
    Що всі загубилися,
    Це почало їм подобатися.
    Почало подобатися бути загубленим,
    Як іграшка,
    Як непотріб.
    Більшість людей
    Сучасного суспільства –
    То непотріб,
    Не більше.
    Закамуфлювалися,
    Сховалися в траві
    Соняшнику та канабісу
    Для смаку взяли з собою
    Кілограми кокосів
    І два банани
    І почали вичікувати.
    Ще вкрилися тоненьким шаром
    Дивної плівочки
    Через яку я просто не міг їх зідентифікувати…
    І жоден персональний ісус не пояснить,
    Чого чекали їхні підопічні.

    2

    Персональний ісус доволі витривалий
    І терплячий,
    Немов ісус вигаданий.
    Він майже не лишав приміщення гуртожитку
    І ти не знав, що тобі робити.
    Осінь роздягнулася і зникла,
    Прийшла зима, щоб одягнути осінь
    І з’їсти нас.
    На вулицях ходити страшно –
    Ти все одно у полі її зору.
    Але доводилося,
    Доводилося блукати центральною частиною
    Догниваючого індастріалу,
    Чекаючи, доки персональний ісус
    Звільнить місце для тебе,
    Поступиться своїм розпачем…
    Він вже давно завів на тебе справу…
    Стрьом суцільний,
    Курва-радіо!

    1

    Трошки проблем,
    Трошки депресії
    Порушень сну
    Чорних думок…
    Трошки антидепресантів,
    Трошки алкоголю –
    Мій звичний ритм життя…
    Трохи відчуттів, що не встигаю,
    Трохи передчуттів армагеддону,
    Трохи якихось переживань…
    Стала Планка.
    Трошки кошмарів,
    Недоспаних ночей,
    Неголеного обличчя,
    Немитого волосся,
    Мішків під очима,
    Трохи рок-музики…
    Трохи кохання,
    Трохи розлуки,
    Трохи дивних друзів,
    Трохи ізольованого світу,
    Трохи суцільної замкненості…
    Трохи листів, які потребують відповіді,
    Трохи ліні,
    Трохи недовершених речей…

    Все частіше зависаю…

    Цікаво, чи коли-небудь цьому буде покладено край?
    Я стану коли-небудь іншим?
    Так це межа… але я певен,
    Що мені варто хоч сто меж перетнути –
    Я не змінюся…

    А може все так і має бути?
    А може все не так вже й погано?
    А може життя все ще триває?
    Можливо, справді, все буде добре,
    Бо так і має бути…
    Можливо, справді, твій випадок –
    То не найгірше з того, що могло трапитись…
    Придивися ближче до себе
    І ти побачиш…
    Світло…

    Ти перетнув цю межу,
    Цей кордон… і перетнув цілком легально…
    Покарань не буде…
    Йди далі,
    Доки світло горить
    І, можливо, тобі,
    Так, саме тобі,
    Відкриється істина…
    Тільки не зупиняйся,
    Чуєш, чуваче,
    НЕ ЗУПИНЯЙСЯ!..




    Рейтинги: Народний 4.5 (4.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  10. Артем Гирич - [ 2007.05.12 20:01 ]
    МАРЖІНАЛІЗМ_4
    (/)

    Суцільний індастріал
    Догниваючої економіки
    Сірими районами
    І напівпорожніми кварталами
    Індустріального центру
    Влився в твою кров.
    Волосся,
    Яке росте з твоєї шкіри
    Колосся
    Оспіване недобитими класиками
    Росте з твого чорнозему
    Який не встигли вивезти,
    Але який встигли отруїти…
    Авта радянського виробництва
    І пам’ятники радянського виробництва
    Свідчать про героїчне
    (для когось)
    Червоне минуле…
    Це всього лише маржіналізм,
    Це межа,
    Це вихід за рамки,
    Але там настільки темно…
    Потрібну стежку доведеться шукати навпомацки
    І кожний невпевнений крок коштуватиме тобі життя
    І жодна хиба не буде пробаченою…
    Це межа…

    -

    Незнання закону граничної корисності
    Не позбавить тебе відповідальності.
    Коли ти остаточно зруйнуєшся
    На землі місця не буде.

    1+1

    Дроби – це не вища математика,
    А вища математика – це не сенс життя.
    Хоча хтось і заклав фундамент математичної школи.
    Австрійські економісти
    За кухлем пива
    Вирішували справи своєї країни.
    Все кудись йшло.
    Хмарою насувався прогрес.
    Мов сонце згасала цікавість…

    5

    Коли-небудь агресори з’їдять все.
    Я агресор.
    Але я не такий, як інші агресори.
    Я розумний
    Але я не Ейнштейн
    Я скритний
    Але я не ядерна міна,
    А тим паче не хімічна атака.
    Я можу легко образити людину,
    Але я не президент Білорусі,
    Я самозакоханий
    А могло би бути інакше?
    Я чорно-білий,
    А міг би бути жовто-блакитним.
    Я не дуже приємний,
    Але ж я не Садам Хусейн…
    ………………………………
    Я просто є.
    Жахіття тривають.

    1

    Головний недолік пасивного відпочинку –
    Думки.
    Від людей ліпше не відпочивати,
    Оскільки думки,
    Що приходитимуть до тебе,
    Коли ти наодинці,
    Будуть тиснути на тебе більше,
    Ніж люди.
    Люди – усього лише квіточки
    На могилі бога.
    Бог справді помер.

    (/)

    Напівзруйнований індастріал,
    Що став твоїм життям,
    Так просто тебе не залишить…
    Нерідко він стає причиною війни,
    Щоб додати сенсу твоєму існуванню,
    Війни жорстокої і затяжної,
    А найголовніше
    Внутрішньої.
    Поляки б заздрили.
    Це їм не польсько-кацапська
    Під прапором біло-червоним,
    Це щось більше
    Це громадянська…
    І ти, стомлений, виснажений
    І вичавлений
    До останнього відсотка,
    Ковтаєш декілька пігулок екстазі
    І заходиш в нічний клуб,
    Щоб дещо розвіятися…
    Але війна всюди…
    Тому ти і тут зустрічаєш
    Декількох хлопців
    В адідасах за сорок гривень
    І з сталевим кастетом в кишені –
    Представники найвіддаленішого району,
    Але вони не хочуть в це вірити,
    Постійний аутотренінг говорить їм,
    Що вони the best вони –майбутнє нації.
    Вони виводять тебе,
    Вичавленого мов лимон,
    Надвір
    І розривають твою шкіру…
    Декілька місяців на адаптацію
    В реанімації
    Гарні медсестрички,
    Капельниці,
    Щеплення
    Бридкі пігулки (це тобі не екстазі)
    І ти знову в формі,
    Ти повертаєшся до життя,
    Проблем
    І нудоти.
    Постає питання:
    Що далі?
    Шчо далі?!
    Шо далі?!!
    Далі?
    Далі?
    Далі?
    ??????
    (нічого).


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  11. Артем Гирич - [ 2007.05.12 20:03 ]
    МАРЖІНАЛІЗМ_3
    3

    І коли випадково ми зустрічаємося
    на гучних перехрестях,
    То проходимо повз, навіть не привітавшись
    Це зрада? Це забуття? Чи це
    просто дешеві понти?
    Пристосування до нового?

    +

    Невимушено з’являється якась мужність,
    Самовпевненість, ні?
    Шкіра твердішає, чоло кам’яніє, очі холонуть
    Крім жорстокості, ти в них більше
    нічого не побачиш.
    Може це передчасна смерть?

    +

    Дівчинко моя, мабуть ти просто дуже змінилася
    Мабуть я дуже змінився…
    Ми не бачились усього якихось півроку,
    Але з цим шаленим швидкоплином цей
    проміжок часу
    Може скинутися на добряче десятиліття…
    Нам ліпше не бачитись більше, пробач…

    +

    Порозуміння – річ неясна. Воно як райдуга.
    Щоб воно виникло необхідно поєднати те,
    що поєднати, в принципі, неможливо,
    Необхідно змішати сонце, небо і воду,
    після чого з’їсти цю суміш…
    Ми ніколи не досягнемо порозуміння…
    Це нірвана. Для обраних.

    2

    Це жахливо
    жити
    в одній кімнаті
    одного гуртожитку
    з персональним ісусом
    і персональним ангелом.
    Харчуватися з одного столу.
    Ходити в один туалет.
    Але ще жахливіше, коли
    ісус ампутовує твоєму ангелу
    крила за п’янку і відправляє його,
    скаліченого,
    у заслання –
    таке важке, далеке і настільки страшне,
    що Стус міг бачити таке тільки в одному
    з найдовших своїх кошмарів.

    Від персонального ісуса не приховаєш
    свої вади.
    Особливо вночі,
    Коли чіткіше відчуваються вібрації,
    А звук дверей,
    Що зачиняються,
    Проходить оголеним лезом по корі
    Твого мозку.
    Це жахливо.

    Якщо персональний ісус відчує
    хоч найменші коливання –
    тобі капець,
    чувак,
    тобі капець!
    Ці відчуття не можна порівняти
    Ні з якими іншими.
    Хіба що з тими,
    Які відчуваєш
    За три хвилини
    До страти.
    До власної страти.


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  12. Артем Гирич - [ 2007.05.12 20:52 ]
    МАРЖІНАЛІЗМ_2
    0, -1

    «Іспит на життя. Вервичка днів
    під моїм під’їздом ворог прихований.
    Останній день щастя швидко згорів,
    Я ховаюсь у шафі. Ізольований.
    Деградація повна. Іскристе вино
    Давно випите і склянка розбита.
    Насувається свято. Неприємне воно
    Життя моє – берег, водою розмитий.»

    1+1-1

    Потроху всі почали губитися,
    Самі того не усвідомлюючи.
    Життя тиснуло на мізки,
    Зима нас берегла,
    Щоб з’їсти.
    Навіть не було змоги чітко зрозуміти,
    Чи дні тягнуться,
    Чи летять,
    Чи все у стані
    Вічного
    Спокою.
    Вічної
    Тиші

    1

    Мої фотографії,
    Маленькі-маленькі такі,
    Прикрашають собою кожну стіну
    Напівтемної кімнати.
    Від того стає трохи моторошно,
    Але мене це влаштовує.
    Мене влаштовує все.
    Я змирився з усім,
    Людина – надто слабка істота для
    Того аби чинити опір
    Світові.

    2

    Вночі, як правило,
    Чіткіше відчуваються вібрації

    1+1

    Дні летять…
    Це відчуття з’явилося нещодавно.
    Порівняно нещодавно. Залежно з якого кута подивитись.
    Дні летять,
    Лишаючи мене позаду
    І навряд чи у мене стане часу,
    Щоб щось наздогнати –
    Забагато втрачено…

    1

    Суцільна стіна.
    Суцільна меланхолія…
    Це зима.

    Цікаво, а що я робив рік тому у цей час?
    У цей самий блядський час?
    Певно, ні про що не думав.
    Рік тому ще не було про що думати…

    1+1+1+…+1(н)

    Безтурботність десь загубилася,
    Або просто померла.

    Рятуючи себе,
    Розуміючи, що іншого виходу просто немає,
    Ми розбіглися хто куди,
    У пошуках, можливо, пригод,
    А, можливо, утраченого часу.


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  13. Артем Гирич - [ 2007.05.12 20:44 ]
    МАРЖІНАЛІЗМ_1
    1

    Свідомість – то система, що постійно зависає,
    Її руйнують віруси.
    Відновленню вона не підлягає,
    Тому я поступово загортаю
    Все у папіруси
    І кудись зникаю.

    Із кожним днем мені частіше закидають
    Суцільну невдоволеність, жорстокість і депресію,
    А люди, як прищі: то всі зникають,
    То раптово з’являються
    І псують процесію.

    А філософія – то стан душі такий,
    Під коньячок, під каву, під цигарку,
    Поміркувати, не змінивши хід подій…
    Піти до когось, спричинити сварку…

    Так поступово, мило, органічно
    Дійшли ми до межі
    І істерично
    Як на лезі гострого ножа,
    Або птахи у заґратованій клітці,
    Або як зеки в ізольованій в’язниці
    Жили свої дні,
    Мов здобич для убивці,
    Десь на узбіччі…

    Маржіналізм (з французької - межа)
    Епоха наша.
    Славний ретро-стиль.
    Щоб йти вперед, ми йдемо назад,
    Пройшли уже добрячу сотню миль.
    Це демоверсія…
    Чи, може, самознищення,
    Чи усамітнення
    Свідомості під прахом
    Згорілих днів
    Рвемося на свободу,
    У країну мрій…

    Хай несе мене ріка…

    0

    Літо радувало насиченістю барв,
    Зростанням криміналу і смертей.
    Художник змішує всі залишки всіх фарб
    І творить щось подалі від людей
    Вже насувається потроху апогей…

    -1

    Ще була весна –
    Відродження і ренесанс,
    Темний кінозал, нічний сеанс,
    Якесь кохання,
    Якісь пригоди,
    Підготовка до нової стадії життя,
    Яке обіцяло змінити форму.
    Наче змінило,
    Все дуже мило,
    Точніше не все…

    -1

    «Для тебе я буду приємним спогадом,
    Для мене ти – найнеприємніша історія.
    Вужі, як нитки, життя мого
    Розповзаються. Готель „Асторія”.
    Твоя прив’язаність доволі недоречна
    І твоє самогубство також
    Розмова наша вийшла дуже ґречна
    Залишив я полон. Ти у весняних шатах,
    Хоча навряд чи це тебе прикрасить...»


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  14. Костянтин Куліков - [ 2007.05.12 18:46 ]
    глина грядущого генія
    ***
    глина грядущого генія
    хапає повітря легенями.
    кроки висять попід стелею...

    я - невпольованій звір -
    дмухаю пошепки сіро -
    відбитки на стіни розстелюю.

    стіни м'яки до не хочу...
    підошву до болю лоскоче
    глина грядущого генія...

    перестигає до чорна,
    щоб народити воїна,
    щоб сонця замало в очі.


    Рейтинги: Народний 5.15 (5.46) | "Майстерень" 5.38 (5.37) | Самооцінка 6
    Коментарі: (4)


  15. Галинка Лободзець - [ 2007.05.12 18:31 ]
    Чи буде так вже після нас???
    Німіє вечір та худіють свічі,
    і кожен хоче бути перед нас.
    Та чи заглянеш страхові у вічі,
    та чи приймеш ти незворотній час???

    Пройде життя у дикому сторіччі,
    де кожен гонить віру і любов.
    Чи ти згадаєш як німіє вечір,
    і як заграва студить в жилах кров???

    Чи як не стане нас на цьому світі
    уже не буде так цвісти захід,
    чи не дзижчатиме цвіркун у житі
    коли пройде опала наших літ???

    Ні, вже тожі не так німіє вечір,
    і свічка тіло губить вже не так,
    і не спаде зоря надією на плечі,
    і не злетить у небо мрії птах.

    БО НАС НЕМА
    у новому сторіччі,
    німіє інший вечір,
    худіють чужі свічі!!!


    Рейтинги: Народний 5 (4.69) | "Майстерень" -- (4.35) | Самооцінка 4
    Коментарі: (3)


  16. Галинка Лободзець - [ 2007.05.12 18:34 ]
    Я прощаю тобі...
    Залишаю позаду твої сторінки.
    Мене в тобі тягли лиш обрамлення.
    Кожен дотик твоєї до смерті блідої руки,
    наче знову творить у мені надломлення.

    Як тобі так виходить писати рядки,
    що ні сенсу, ні серця ні ані ідеї.
    У твоїх теоремах завжди здогадки,
    про чужі почуття чужих ще людей.

    Я прощаю тобі всю бездарність останніх листків,
    всю нескромність твоєї пихатості.
    Та не стане життя лиш так як хотів,
    воно вимагає собі лиш повної вартості.
    12,05,07


    Рейтинги: Народний 5.5 (4.69) | "Майстерень" -- (4.35) | Самооцінка 3
    Коментарі: (2)


  17. Настка Вільшинська - [ 2007.05.12 16:12 ]
    Молитва
    Ніч спустилась на плечі ажурною шаллю,
    Діадема зірок увінчала високе чоло.
    Я стою на колінах, цупко сплетені пальці
    Вишивають думками ніжно-місячне тло.

    Вітер срібноволосий розбиває об шибку
    Свої зім’яті крила, закінчивши політ.
    Підіймаю повіки, а зіниці застигли,
    Може, очі втомились пізнавати цей світ?

    Дощ сльозами змиває всі нездійснені мрії
    І апатія душу загризе до кінця.
    Та словами молитви, наче криком з безодні
    Я взиваю до Того, хто лікує серця.

    Находилась по краю, настрибалась у прірву
    Я була романтична, реалістка - тепер.
    Стерпли руки й коліна, та хіба то важливо,
    Коли мій мікровсесвіт в цю хвилину помер.

    Та за ним не заплачу, а новий собі створю
    І тривожні думки від чола відведу.
    Лиш вінок з орхідей покладу на могилу
    Прошепочу: «Амінь» і з юрбою піду.

    Я ніколи в житті не шукала легкої дороги,
    А долала бар’єри і бігла за тими, що йшли.
    А тепер, день у день, я молю Тебе, Господи Боже,
    Хоч на мить, на секунду мені благодаті пошли.



    Рейтинги: Народний 5 (5.14) | "Майстерень" 5 (5.14)
    Коментарі: (4)


  18. Летюча Мишка - [ 2007.05.12 12:35 ]
    ***
    Так дивно...
    І страшно в себе впускати надію.
    Обернутись... а там пустота.
    Я тільки-но в щастя повірю,
    Та бачу, що знову навколо зима.

    Темрява душу охоплює вужем
    І в вічі мої щораз заглядає,
    Безнадія – ворог лютий і дужий
    Лиш свічка ще спокій мій зберігає.

    А свічка горить... і я знаю настане
    Та мить, коли стане навколо темно.
    Можливо і світ існувати перестане,
    Та поки... надія горить все одно.

    Горить, і теплом своїм оживляє.
    Ось квітка пробила шкіру землі,
    Струмок його поїть, і птаха співає –
    Стає веселіше, тепліше мені.

    І так непомітно минає турбота,
    А свічка горить яскравій кожну мить...
    І з нею минає скорбота
    По тому, що буде, що ще треба прожить.

    Чи жити чи не жити не знаю напевно
    А свічка горить... і зникає вона.
    Та як все ж дивитись приємно
    Що полум’я віск розплавля

    Піде скоро втома, і полум’я потухне
    І я в останнє подивлюся в вікно.
    Життя моє, знаю, ніколи не стухне
    Як нова свічка спалахне воно!


    Рейтинги: Народний -- (4.58) | "Майстерень" -- (5.05)
    Коментарі: (3)


  19. Надія Горденко - [ 2007.05.12 01:34 ]
    * * *
    Зайшла у гості подумки до тебе
    Хотіла запитати: як життя?
    Ти не забув ще ті плакучі верби,
    Що пильнували наші почуття?

    Ті верби… Знаєш… Вже посохли…
    Їх порубали й вивезли дрова.
    На місці їх дуби порослі,
    Оберігатимуть чужі слова.

    Я… Так, лиш на хвилинку прилетіла –
    Загляну в твóї очі і – вперед,
    Бо довго не живе душа без тіла…
    На місці квітів виріс очерет.

    Питаєш, як це я живу без тебе?
    Чому літаю до сих пір у снах?
    Понині відповідь шукаю в небі:
    Як віднайти тебе в чужих світах?


    Рейтинги: Народний 5 (5.06) | "Майстерень" -- (5.01)
    Коментарі: (3)


  20. Марічка Казновіцька - [ 2007.05.11 20:28 ]
    Ікона
    Крізь темряву у світлі благовіснім,
    Крізь попіл, між ваганнями сія ,
    Терплячим сонцем у душі постане ніжним
    Святенний образ із домашнього кутка.

    Я падаю перед тобою на коліна;
    Я бачу у тобі усе буття.
    Мене дорогою вела незмінна
    Твоя велична віра у життя.

    Ти надавала сили у знемогу;
    Ти підіймала і зі мною йшла.
    Твій образ втілив допомогу;
    Ти теплотою сповнила серця.

    І у блаженну, і в гірку хвилину;
    Я пам`таю обриси твої,
    Де б небула до них завжди я лину,
    Бо в них життя дароване мені.


    Рейтинги: Народний -- (5.1) | "Майстерень" -- (5.06)
    Коментарі: (4)


  21. Ганна Осадко - [ 2007.05.11 15:09 ]
    Про траву
    Коханий, лягай зі мною.
    Я подихом і травою
    тебе огорну… В сувої,
    як в савані, ми заснем…
    Трава проросте крізь тіло -
    зелені, як стебла, жили…
    Ромашками ворожили –
    з ромашками і помрем.

    Вино молоде, несміле…
    Пелюстки повз нас летіли –
    так біло, смертельно біло…
    Торкнутися твоїх рук.
    Коханий, поглянь, - це осінь…
    Сивіє твоє волосся,
    і зморшечки біля носа
    плете золотий павук…

    Для того смішного літа,
    в якому були, як діти,
    ми вмерли. Сніжинки літер
    мережать чужі міста…
    Пославшись на час і втому,
    ти знову ідеш додому…
    …Коханий, скажи по тому:
    “Травинка Моя Золота”.


    Рейтинги: Народний 5.88 (5.65) | "Майстерень" 6 (5.62)
    Коментарі: (11)


  22. Олексій Кацай - [ 2007.05.11 15:19 ]
    Ноктюрн
    Коли в нестерп органіки виття,
    на сурмах двигунів заграй ноктюрна
    в руїнах кристалічного життя
    на шестикутних полюсах Сатурна,
    загвинчених по саме небуття
    туди, де навіть електрони вільні
    робити з атомів передчуття
    думок, по-магматичному повільних,
    але таких, що пам‘яті меандри
    ворушать, в небо розпочавши мандри,
    і проектант сатурнових кілець
    вдягає кришталевого скафандра.

    Задзеленчить спіраль невороття
    в прозорому до музики безсонні,
    все там розпочинаючи з нуля,
    де висять небеса за ліком сьомі,
    і де, втрачаючи уламкам лік,
    колишній світ лягає на поля,
    а хмари видихають тихо сніг,
    щоб кристалізувалася Земля,
    відроджуючи суть усіх легенд.
    І вірячи, що ранок оживе,
    ядро найкрижанішої з планет,
    неначе айсберг, по Дніпру пливе.

    Органіка ж, у валяне взуття
    убравшися, щовечора й щомиті
    зсува кристали, ці чернетки квітів,
    в неоковирні білі кучугури
    та й, вихиливши склянку палітури,
    тужливо підвиває: „Ой, моро-о-оз!..”
    Але всередині її натури
    багатокутників зростає стос,
    вкарбований в молекулярну вроду.
    І ось дитина – добрий жарт природи –
    до темного вікна зробивши крок,
    в ніч дивиться крізь паморозь зірок.

    А десь в кав‘ярні, вже не за готівку,
    зненацька опуска сумний гарсон
    сатурнових кілець стару платівку
    на антикварний грамофон.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (2)


  23. Вадим Гаращук - [ 2007.05.11 15:41 ]
    ***
    Цокати фібрами
    Схлипувати зябрами
    Наливатися кров’ю
    Потом і міццю
    Дихати квотами
    Точити вишневими соками
    Розмащувати гнів
    по обличчю

    Позачергово лаятися
    Клясти систему
    Друга і подругу
    Вірного собацюру
    Підкорятися збоченню
    Чинити злочини
    Ходити на вибори
    Цитувати Сосюру

    …І Жадана по крихтам цитувати
    З надією, що зможеш писати так само
    Нерви глибинні в собі оголяти
    Лишати на серці незагоєні шрами…


    Рейтинги: Народний 5 (5.12) | "Майстерень" 5 (5.04)
    Коментарі: (1)


  24. Олександр Єрох - [ 2007.05.11 14:07 ]
    Захотілось оженитись
    Захотілось оженитись,
    Захотілось дуже,
    Дайте жіночку мені,
    А яку – байдуже.

    Чи русяву, чи чорняву,
    Товсту, чи худеньку,
    Чи високу й працьовиту,
    Чи таку – маленьку.

    Мовчазну, або крикливу,
    Хоч криву – байдуже,
    Захотілось оженитись,
    Захотілось дуже.

    Чи із хатою у місті,
    Чи без хати буде,
    На неділю, чи на місяць
    Дайте жінку, люди!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.16) | "Майстерень" 5.5 (5.15)
    Коментарі: (3)


  25. Золота Жінка - [ 2007.05.11 11:10 ]
    Подарунок
    Не тобі довірюсь - поїздам.
    На вокзал прийду, а не до тебе.
    Ти не будеш, ти не будеш сам -
    Із тобою буде моє небо.

    Не тебе чекаю. Сивий гнів
    Виллється сльозами в сірій школі.
    Вже не буде сонячних листів -
    Із тобою будуть мої зорі.

    Не тебе кохаю?! Чорний став
    Обіймає неба чисту просинь...
    Ти не будеш, ти не будеш сам -
    Із тобою буде моя осінь.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" 5 (5.52)
    Коментарі: (5)


  26. Леонід Мазур - [ 2007.05.11 01:58 ]
    Твої очі-краплини роси...

    Коли ти посміхнешся мило,
    Як сонячний промінь в весні ,
    В мене виростуть , як в янгола крила ,
    І радію я від щастя, як в сні...

    Коли словом гострим ,як жало
    Ти дістанешся серця мого ,
    Воно стане холодним ,мов камінь ,
    Плач дитини ,- ніщо для його .

    Я дияволом стану могутнім ,
    І крушитиму все навкруги ,
    Під поглядом божевільно-відсутнім ,
    Будуть танути вічні сніги .

    І розбитий ,стомлений ,грішний ...
    Я навколішки впаду в траву ,
    І заплачу надривно ,невтішно .
    Як дитина від болю ,з жалю .

    І молитимусь довго і щиро ,
    І проситиму Бога - прости !
    І промовить Господь- Іди з миром !
    Жити , творити ,любить . ..



    Рейтинги: Народний 4.5 (4.9) | "Майстерень" 4.5 (4.81)
    Прокоментувати:


  27. Маріанна М - [ 2007.05.10 18:05 ]
    ***
    Я не знаю куди.
    Я не знаю для чого.
    Я не знаю чому.
    Я не знаю нічого...
    Душа рветься кудись...
    Я йти хочу до тебе...
    Серце каже – лети!
    Розум каже - не треба...


    Рейтинги: Народний 5 (4.88) | "Майстерень" 5 (4.83)
    Прокоментувати:


  28. Юрій Лазірко - [ 2007.05.10 18:19 ]
    Дощ сліпий
    Дощ сліпий - краплі губляться...
    По Тобі ласки шилися.
    Ти хотіла летіти -
    вії впали... Лети!
    Розбудив шибу дріб,
    краплі променем впилися.
    Що не рух - то у вир
    відправлялася Ти.
    Ми зійшлись в недовершенні
    через втрати свідомості,
    нам було не до світу -
    існували лиш ми.
    Пролітали тіла
    крізь шпаркú невагомості,
    приземлялись в думках
    і ставали людьми.

    10 Травня 2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" 5 (5.75)
    Коментарі: (6)


  29. Дарина Березіна - [ 2007.05.10 13:40 ]
    Листопадове

    Все гірше і гірше –
    Зневір’я, зневірш’я,
    А стеля все нижча –
    Навіщо?
    Я вчуся мовчати,
    Слова-потерчата
    В лещатах у тиші –
    Як миші.
    Не матиму права
    На голос і каву,
    І зліва, і справа –
    Заграва.
    Ні рими, ні коми.
    Алхімія втоми.
    День творення сьомий.
    Додому


    Рейтинги: Народний 5.35 (5.44) | "Майстерень" 5.42 (5.38)
    Коментарі: (7)


  30. Вадим Гаращук - [ 2007.05.10 13:43 ]
    Космач 2007(карпатська ідилія)
    Потяг різко зупиняється
    І ти відчуваєш, як з грудей вистрибує серце.
    Повертаючись з карпатського села,
    Ти ще пам’ятаєш колір джерельної води;
    Всіх тих численних потоків:
    Гірських річок, людської свідомості,
    місцевого алкоголю


    Запах ватри пробуджує в тобі
    Любов до ближнього —
    Ближній відповідає взаємністю.
    В цих горах потрібно
    Поводитися саме так,
    Якщо ти хочеш, щоби бог сонця
    Опустив свої русяві пасма на твої плечі,
    Огорнув, і захистив твою духовну цноту...

    Гуцули, ці діти сонця (наче племена майя),
    Наряду з бринзою та банушем
    Можуть пишатися незайманою душею...
    Либонь не виставляли її на продаж


    Рейтинги: Народний 5 (5.12) | "Майстерень" 5 (5.04)
    Прокоментувати:


  31. Маріанна М - [ 2007.05.10 11:23 ]
    ***
    Скільки слів не сказаних, забутих...
    Час минув, навколо все мовчить...
    І тебе мені вже не забути,
    Хоч душа моя вже не болить...


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.83)
    Прокоментувати:


  32. Золота Жінка - [ 2007.05.10 10:05 ]
    Одне з прощань
    Все! Доста! Схаменися! Я простила...
    Це доля нам розлуку замісила
    І напекла коржів. У добру путь!
    Забудь мене. Забудь мене. Забудь.

    Все сказано. Все зібрано. Все сплакано.
    Моя печаль на сукню воском капає.
    Все сплачено. І в цьому - вища суть.
    Не гудь мене. Не гудь мене. Не гудь.

    Банально. Нежиттєво. Неоправдано.
    Два горла джгутом болю перетягнуто,
    І совість стоплямиста, ніби рись...
    Приснись мені. Приснись мені. Приснись.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (6)


  33. Золота Жінка - [ 2007.05.10 10:17 ]
    Завтра
    ...А завтра буде тиждень від весілля
    Твого із Нею. Холодно від лиць.
    Я не зварю, як Чураївна, зілля,
    А Ти не вип"єш, як нещасний Гриць.

    Я не скажу, що вже одгостювала.
    Ти не попросиш прощі. Я сама.
    Сніги на місто зледеніле впали
    І вмерзли сном у посмішках вікна.

    А завтра буде тиждень від весілля
    Твого із Нею... Господи, прости...
    Я не зварю, як Чураївна, зілля,
    А Ти - не Гриць. Його не вип"єш Ти.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (4)


  34. Антоніна Мілян - [ 2007.05.10 10:59 ]
    Очі
    Я бачила ввісні ці очі:
    Бездонні, як безодня моря,
    Налиті мудрістю пророчих,
    Заплутані вінками горя.

    Вони блищали, мов сп'янілі,
    Ховаючи недавні жахи.
    Самовіднайдені у вірі.
    Ці очі... мертвої комахи.


    Рейтинги: Народний 5 (5.12) | "Майстерень" 5 (5.03) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  35. Олесь Маївка - [ 2007.05.09 23:40 ]
    ЧОРТ
    1.
    Нечиста сила стримує пориви,
    Які живуть у праці молодій.
    Не можу я спинитися без дій,
    Бо навстріч йде знайомий чорт зрадливий.

    Триватиме ще довго поєдинок
    З тобою, чорте, на крутих шляхах.
    Від дідька лине знахабніле “Ха..!”,
    Смеродом тхне від тебе, сучий сину.

    Не олігарх ти, не банкір, а злодій,
    Який високі титули набув,
    Коли при владі в чорнім пеклі був...
    Клясти тебе, напевне, чорте, годі.

    За фрак не будем братися сьогодні,
    Аби тебе швирнути геть від нас,
    Аби сконав сваволі прикрий час,
    Аби втекти подалі від безодні.


    2.
    Захоче чортик руку потиснути,
    Щоб привітати з ювілейним днем.
    Але не зможе пальці розігнути, -
    Впече долоню щось жахним вогнем.

    Напевно, гріх, бо сімдесятку років
    Він ангела від мене відганяв,
    У душу слав пекучість і неспокій,
    Які тепер палючістю огня

    Йому долоню обпікають, мучать,
    Хоч я не мстивий, і йому б простив,
    Не обзивав би чорта сином сучим,
    Якби той чорт покаявсь,
    охрестив

    В святім соборі чортенят, що бродять
    І ангелів шукають, щоби їх
    У чорний круг втягнути,
    чорний одяг
    Накинути на білий, чистий сміх,

    Аби на світ лиш голосіння хрипле
    Змогло пробитись, пуджати людей...
    Нехай до мене, Боже, не прилипне
    Долоня чорта в ювілейний день.

    5.10.2005р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" 5.25 (5.19)
    Коментарі: (1)


  36. Золота Жінка - [ 2007.05.09 22:47 ]
    Мені - минуложиттєвій
    Химерність рук, дитинно-віщі очі,
    Слухняність кіс у капелюшку снів...
    Яка банальність чи яка пророчість
    В міжріччі воску і міжгрішші брів?

    Люстерко часу - вдрузки! Дивні ролі...
    Приреченість - мурахами Далі...
    ...І сірники допаленого болю...
    ...І дощове, невчутне "Мир Тобі"...


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.52)
    Коментарі: (10)


  37. Золота Жінка - [ 2007.05.09 21:19 ]
    Трістанові - узимку
    ...Трістане, бачиш - сніг? Піврічний сум.
    Глуха печаль прогірклого напою...
    Її прокляття, мов вінець, несу,
    Здираючи лице об чорну хвою.

    Гадюччя рук, образ колюче просо...
    Мете...мете...докрикнути несила...
    Трістане, пам"ятаєш мої коси?
    Ну не вмирай! Вітрило ж біле, біле!


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (4)


  38. Лариса Вировець - [ 2007.05.09 21:34 ]
    ЧАС
    Мій цезарю, втечі я вже не планую,
    я мовчки блукаю в твоїй огорожі,
    а час доокола тече і руйнує
    минуле, що я зруйнувати не можу.

    Тече крізь солоні стовпи, вздовж дороги
    на всіх перехрестях полишені мною,
    і поли твоєї пурпурної тоги
    вкриваються пороха бурою хною.

    Ескізи, які ще не встигли згоріти,
    і наших щоденних розмов фоліанти
    гортає гарячий зажерливий вітер —
    коштовні дрібнички — куди не поглянь ти...

    Осяє їх сонячний промінь з-під стелі,
    і вихопить раптом з-під ретуші й гриму...
    Це — білі уламки старих капітелей,
    це залишки Риму.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (14)


  39. Люта Ольга Козіна - [ 2007.05.09 14:36 ]
    ***
    Я хочу з міста геть,
    Щоб верхи їхати
    По узбережжю див -
    Така потреба...
    Усе б закинути
    І геть поїхати
    Туди, де дихати б
    Змогла без тебе!

    *****
    Тобі так пасує любити мене -
    Мої номери, заборони, кредити,
    Мої тисячі есемес - не тобі,
    І цю безнадію так жадібно пити;
    Тобі не сховати сумних таємниць,
    Я бачу крізь ночі очима хижачки,
    Я п*ю біль і щастя із чистих криниць,
    І думаю: як це - любити дивачку?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.33) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  40. Марічка Казновіцька - [ 2007.05.08 21:15 ]
    ***
    Розвіяв вітер мигдалевий цвіт
    В світанні сонячнім, барвистім.
    Гілля шепоче йому в слід,
    Що квіт той – то життя намисто.

    Згубились у твоїх очах
    Туманні, весняні світанки.
    І багряніють на вустах
    Червоні маки літнім ранком.

    Згорають десь вдаличіні
    Зів`ялі здогади, надії;
    А разом з ними танеш й ти,
    Стлівають радості та мрії.

    Даремно зазираю я
    У чудирнацьку, сіру тугу
    Ти, мов не ти - я, мов не я
    Блукаєм опівнічним лугом.

    Збагнути тяжко нам усім,
    Що в один одного на серці;
    Та ми шукаєм радість в тім,
    Що ніжно так коханням зветься.

    Я обійму тебе крильми,
    Коли нестане сил терпіти.
    Я пошепки скажу – “ Живи!”
    Кохай – і завжди будеш жити!

    Хоч серце рветься на шматки;
    І розум відчайдуш тікає,
    Зостанся, зупинись, не йди
    Хтось завжди є; завжди чекає...

    Немає в відчаю думок;
    Немає прагнень та надій.
    А ти зроби наступний крок
    Піди на зустріч світлу мрій.

    Росяний квітневий ранок;
    Місячну червневу ніч;
    Пожовклий осені світанок;
    Зимову казку - ти поклич.

    І як на серці не боліло б;
    І на душі як не пекло б
    Хай як втекти тобі кортіло
    Ти зупинися все одно.

    Лиш озирнися на хвилину,
    Лиш обернись і завжди хтось
    У тебе вірить безупинно,
    Щоб, що бажалось все збулось.

    Пройдуть холодні затяжні дощі
    Забравши за собою туги та тривоги.
    Залишимось лиш я і ти,
    І наші паралельні дві дороги.


    Рейтинги: Народний -- (5.1) | "Майстерень" -- (5.06)
    Коментарі: (1)


  41. Марічка Казновіцька - [ 2007.05.08 21:37 ]
    Липа
    Сумує липа за вікном
    І час летить так безупинно.
    Гілля віщує новий сон,
    Співає пісню дивну, дивну.

    Світанок швидко промайне
    І вечір перші зорі кине;
    Ось ніч до липи припливе,
    До неї місяцем прилине.

    Неспиться липі у ночі
    І листя срібне відбиває
    Ті поцілунки неземні,
    Що в ночі місяць посилає.

    Ось зацвіте, буває липа;
    В танку із літом закружля.
    Ревниво місяць зорі сипе
    У коси липі їх впліта.

    Кружля чарівна наречена
    З задухи літа вирина.
    Духм`яно пахнуть її квіти,
    І срібним блиском сміх луна.

    Як мить мина, минає літо;
    Піде в блакить, шалену даль.
    І осінь прийде пожовтіти;
    Вбереться липа в злота шаль.

    Так грає легко вітер в листі,
    Один за одним обрива.
    Стоїть сама, одна без лиску,
    До сну готується вона.

    Прикриє білим покривалом
    Гілля оголене своє.
    Із ніжним інеєм, так вдало,
    До неї сноведіння йде.

    Стоїть самотня, в сні яскравім;
    У шовку білім, у снігах.
    І місяць спогляда незванний
    За тонким станом у шовках.

    Зійдуть сніга, зас`яє сонце,
    Мов мавка в зелені п`янка.
    Полине пісня у віконце,
    То шелест липи з-за вікна.

    День незакінчується швидко,
    А ніч коротка, нетривка.
    Все сипле місяць з зір намисто,
    Розлуку довгу відганя.


    Рейтинги: Народний -- (5.1) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  42. Маріанна М - [ 2007.05.08 18:50 ]
    ***
    Сиджу, вдивляюся в екран,
    нічо не бачу...
    Мов туман закрив своєю тінню очі.
    Я бачу тільки твій обман.

    Перед очима пропливають всі зустрічі, усі розмови.
    Я чую кожне твоє ніжне, тепле слово...
    І бачу очі щирі і прозорі,
    Й не вірю, що вони завдали мені болю.



    Рейтинги: Народний 4.5 (4.88) | "Майстерень" 4.5 (4.83)
    Прокоментувати:


  43. Маріанна М - [ 2007.05.08 18:16 ]
    ***
    Я не можу дальше жити так,
    Зрозуміти хочу в чому річ.
    Бо болить ще більш душа моя,
    І заснути я не можу цілу ніч.

    Знаю, ти далеко десь від мене,
    І думками ти не є зі мною.
    Взагалі не згадуєш мене.
    І не знаєш що скучаю за тобою.

    Я скучаю і душа моя страждає,
    Серце виривається з грудей,
    Хоче крикнути, що я тебе кохаю,
    Щоб той крик донісся до людей.

    Всі почують, та не озирнуться,
    Бо нема їм діла до душі,
    До душі яка кохає,
    І чекає милого вночі.

    Тільки ти далеко десь від мене,
    Не почуєш крику і мольби.
    І не прийдеш ти вночі до мене,
    Не почую тихої ходи.


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.83)
    Прокоментувати:


  44. Маріанна М - [ 2007.05.08 18:16 ]
    ***
    У снах приходиш ти до мене,
    Й не тільки ти, вона з тобою.
    Чому ти переслідуєш мене?
    Я й так скучаю за тобою.

    Я страждаю, та чому,
    Невже я щастя не знайду?
    Знайду, та зовсім не такого,
    За Тебе я молюсь до Бога.

    І вірю, Бог нам допоможе,
    І всі незгоди у двох ми переможем,
    Її забудеш Ти, мене згадаєш,
    Надіюсь, що навіки покохаєш.


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.83)
    Прокоментувати:


  45. Маріанна М - [ 2007.05.08 18:02 ]
    ***
    Щось защеміло в серці в мене:
    Чому всі відвернулися від мене,
    Чому самотність відчуваю я,
    Чому болить душа моя?

    Та відповіді не знаходжу,
    Немов той привид всюди ходжу,
    І щось шукаю, що, не знаю,
    Та все іду, іду й шукаю.

    Шукаю теплої пори,
    Пори кохання й на душі весни,
    І вірю, що знайду її,
    Що щастя посміхнеться і мені.


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.83)
    Прокоментувати:


  46. Маріанна М - [ 2007.05.08 18:03 ]
    ***
    І знову ця весна – пора кохання.
    Мені ти принесла одні страждання.

    Та вірю я що все минеться,
    І щастя знов до мене повернеться.
    І радість у душі знов запанує,
    І любий в губи ніжно поцілує.

    І ніжно він візьме мене за руку,
    Він прожене від мене тяжку муку,
    І я коханням відплачусь йому,
    І будемо разом ми не мить одну.

    Ми будемо вічність, до кінця життя,
    І у минуле нам не буде вороття.
    На крилах радощів полинемо в майбутнє,
    І все життя в нас буде незабутнє.


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.83)
    Прокоментувати:


  47. Маріанна М - [ 2007.05.08 18:37 ]
    ***
    І знов приїхала додому,
    Побачила тебе з малою.
    І серце наче розірвалось,
    На це воно не сподівалось.

    Росли ми разом, я й вона,
    Красуні дві, велика і мала,
    Хоч ми й сусіди, були наче сестри,
    Сюрпризи доля вміє нам піднести.

    Ти обіймав її, ти з нею танцював,
    На мене ти уваги навіть не звертав,
    Я танцювала й усміхалася до всіх,
    Хоч на душі не було радощів і втіх.

    Не підійшов, не привітався ти до мене,
    Хоча у друзів ти питав за мене.
    Серце болить, душа моя страждає,
    Не вірю я, що ти її кохаєш.

    А як кохаєш, я за тебе рада.
    Простити зможу, та забути ні.
    Для мене не велика втрата,
    Тобі бажаю щастя у житті.



    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.83)
    Прокоментувати:


  48. Маріанна М - [ 2007.05.08 18:13 ]
    ***
    Здавалося усе забула,
    усе пішло уже в минуле,
    Та ти не зник, не одружився,
    Додому знову повернувся.

    До мене мило привітався,
    Як справи, в мене запитався,
    Чи заміж вийшла, чи ще ні,
    І каву ти пропонував мені.

    Сиділи довго, розмовляли,
    Про різне одне одного питали,
    Розмова йшла у нас не щира.
    У мене ще душа боліла.

    Чому тоді пішов від мене?
    Чому тепер ти підійшов до мене?
    Чому говориш ти зі мною,
    Немов завжди дружили ми з тобою?

    Душа болить, а слів немає,
    Чому би це – сама не знаю...
    Неначе серце щось стискає,
    А може, я тебе кохаю.



    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.83)
    Прокоментувати:


  49. Маріанна М - [ 2007.05.08 18:33 ]
    ***
    Минають дні, минають ночі,
    А я шукаю Твої очі,
    Я розглядаюсь навкруги...
    „Його нема...” – шепчуть ліси.

    Його нема, й не скоро буде,
    Про мене зовсім він забуде,
    Я не побачу щирої усмішки,
    Й не пройме погляд вже мене ні трішки.


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.83)
    Прокоментувати:


  50. Маріанна М - [ 2007.05.08 18:06 ]
    ***
    При зустрічі зі мною ти мовчиш,
    Зніяковієш, посміхнешся і біжиш.
    При зустрічі я теж мовчу,
    Зніяковію й в іншу сторону іду.

    Й так кожен раз, і знову й знову...
    Коли ж з Тобою розпочнемо ми розмову?
    Розмову... І не тільки ті два слова:
    „Як справи?”, і закінчилась розмова.

    Коли ж зав’яжеться у нас з Тобою мова,
    Чарівна й мила, й тиха та розмова?
    Коли не будеш Ти вдавати що спішиш,
    А скажеш, що на розмову Ти до мене і біжиш?


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.83)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1679   1680   1681   1682   1683   1684   1685   1686   1687   ...   1795