Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Володимир Каразуб (1984)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Вероніка
    Ти будеш втішений її лляним платком
    В останній стації де слів уже не треба,
  •   Жінка на міському балконі
    Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
    А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
  •   Мармур
    Це безліч сонць зійшло на небесах
    Звабливих щік, що з них складе сузір’я
  •   Далі буде...
    Люба, важливо, аби біля тебе був поряд хтось,
    Хто розкаже тобі про мовчання голодної риби
  •   Етюд
    Мов Сфінкс лежить блаженна, скам’яніла
    Покірна сонця променям, немов
  •   Антракт
    Хмари клубились над парком похмурі, багрянотонні,
    Ще трохи і злива, і буде двигтіти гроза, —
  •   Папуги
    Можливо, як папугу вчать словам
    Лайливим, щоб натішитись досхочу
  •   Ковчег
    Зухвала гра тривожити подол
    Земного неба вигадкою серця,
  •   Слухаючи Саті
    Небо тьмяне піском, що прийшов із Сахари,
    Заростають травою шрами, і свіжість весни
  •   Його книга
    Вона дивиться на неї як на гримучу змію,
    Що гримить мовчанням його. Червоний
  •   Часовина
    Я не зможу розповісти тобі про заціпеніння.
    Про те, як погляд вбирає відлигу хмар,
  •   Прикрість
    Вона сиділа в залі очікування.
    Зала була пуста.
  •   Яким було небо легким…
    Яким було небо легким на пустім стадіоні тоді,
    Півпрозора блакить, пам’ятаєш якою здавалась?!
  •   Балада про радість та журбу
    І тільки час зведе на пси
    Юнацький шал і пломінь плоті,
  •   Сон
    Буває, так, що сон тебе торкне
    Серед читання, в ніч, приспавши очі
  •   Сонет тіней
    Він писав їй: «Люба, моя, дорогоцінна дівчинко
    Той вечір коли ми зустрілись наповнився щастям,
  •   Атласні карти її землі
    Він сидів і вивчав історію по атласних картах її землі,
    Вивчав стратегії воєн, інтриги, і певні аспекти любові,
  •   Катафалк
    По сірому мосту розлуки
    Поволі їде катафалк.
  •   Дзеркала
    Дзеркала залишають твої відображення
    В своїй пам’яті. Вони перетасовують їх як картяр,
  •   Цитрин
    Ніхто не знає звідки і по що
    Приходять духи явлені бажанням
  •   Зоар
    Чим далі «від» тим більше коло «до»,
    І сторінки написані тендітним
  •   Запах ірисів
    А справа в тім,
    Що я і не приховував
  •   У січні
    Синьострунчастий вітер у гіллі льодяних дерев.
    Он там, птахи вдають ноти чіпляючись за мелодію.
  •   Монолог непоєднуваних
    У твоїй голові намело стільки снігу вчорашнього дня,
    І проміння біжить по останній октаві до обрію,
  •   Поле
    А він хоче слави в твоїх очах
    Розсупонити ночі печальної ризи,
  •   Живі дерева
    Він йшов у ліс по дрова і вертався
    Зі скіпками під нігтями й тягнув
  •   Сузір’я Каліпсо
    У твоїх родимках я розпізнав сузір’я Каліпсо,
    Якого бракує на зоряній карті неба. Звичайно,
  •   Чорний опал
    Згодом усе проходить.
    Ніч стає чорним опалом твого погляду,
  •   Кружіння люстри
    Зрештою, це всього лишень дитинний страх,
    Жах перед кружінням люстри,
  •   Колиска
    Чорний холод дме із лісу
    Шепіт снів гойда на кронах,
  •   Діалог в саду
    У тім Мінливім саду з якого згодом виростуть багатоповерхівки,
    Ми сиділи в альтанці навпроти один одного
  •   Моря
    І він збагнув, закинувши свій погляд
    В січневу ніч, що врешті-решт позбувся
  •   Обладунки
    Тут, обабіч дороги, я побачив щита схожого на сонце
    З вибитим гербом та девізом, якого не розібрати –
  •   Монолог самотнього
    Безпритульній, тобі, безголосій, записаній тут
    На потертих плафонах, в цинобрі, запеченій кров’ю.
  •   Далматин
    Знаєш,
    Не було у мене ніколи до тебе жалю,
  •   Кілька клавіш
    Так, кілька клавіш,
    Всього кілька клавіш в тобі,
  •   Мис страху
    Можливо зараз ти сидиш за своїм старим фортепіано
    У платті з відвертим вирізом і граєш якусь мелодію,
  •   Музика
    «Змагайся зі мною, — вона промовляє тобі, —
    Щоб бути творцем рівнозначним чи стати співавтором
  •   Твої вікна списані текстами холоду
    Твої вікна списані текстами холоду
    У жовтій кімнаті чия перспектива змальована,
  •   Слова повинні бути промовлені
    Слова повинні бути промовлені.
    Хіба ти не чуєш, як відчайдушно
  •   Монолог запеклого
    В тобі є щось, що багатьох лякає,
    Складне всередині, мов довгий монолог,
  •   Ліхтарі
    Зима у листопаді. Перший сніг
    У світлі ліхтарів згасав мов іскри
  •   Озвись
    І час не час, і мед – полин,
    Залиш, кажу тобі ці спроби,
  •   Сонет X
    Цей лоскіт плоті розганяє хіть
    Займаючи рум’янець на ланітах
  •   Сонет IX
    Усе давно позаду. Крок вперед
    Ідеш назустріч погляду в минуле
  •   Сонет VIII
    В тобі я бачу гомінкий вертеп,
    Пістряву веремію перед святом,
  •   Сонет VII
    Це тільки страх накреслює межу
    Яку здолати дозволяє хист
  •   Сонет VI
    Ти наче сяйво сонця на сторінці
    Що тінь узору кидає мені
  •   Сонет V
    Вся каверза у тім, що дух — дворушник
    Перед собою бачить те, що є
  •   Сонет ІV
    Чи ж я не раб розгойданих жадань,
    Чи ж я не риба, що поймають сіті
  •   Сонет ІІІ
    Жертовник сну в її глевких очах,
    Займає дух паломника сліпого,
  •   Безсонниця
    В твоїх очах мій день загублений,
    І в головах тужливо снам,
  •   Замовляння
    Хто ти, коли не відтінок чужої самотності,
    Звідки твій голос, коли не з собору грудей
  •   Ода вустам
    Це ода пелюсткам, це ода твоїм вустам,
    Розгорнутим лініям серця твого у складках
  •   Потрібно й надалі вивчати свої серця
    Потрібно й надалі вивчати свої серця,
    Спостерігати за жестами рук, що пояснюють про кордони
  •   Завиває зима папільотки своїх вітрів
    Завиває зима папільотки своїх вітрів
    Затирає сліди і заковує сизим льодом
  •   Голоси
    І вони постійно підкреслюють твоє ім’я,
    Вимовляють у натовпі тихо щоб ти прислухався,
  •   Розарій
    Хіба потрібна квіткова крамниця тобі,
    Щоб упевнитись в красі троянд?
  •   Спис
    Він перстом указав на стоїчний могутній замок,
    І дружині своїй наказав відбувати на штурм,
  •   Симфонія
    Це велика симфонія звуків та кольорів,
    Тихе відлуння присмерку, що скрадається в лоно ночі,
  •   Тиран
    Він так завзято говорив неправду,
    Що й сам повірив сказаним словам,
  •   Монолог світу ідей та речей
    Спочатку потрібно відтворити рядок з якого усе розпочнеться
    Відтворити жінку, що дмухає на тендітну кульбабу
  •   Листя
    За вікном жовтня опадає жовто-зелене листя горіха,
    Опадає густо на скуту паморозками траву,
  •   Еротичні прихистки
    Коли писатимеш стиглі вірші
    Про темні прихистки конкубіни,
  •   Протиставлення
    Ці слова наче квіти напоєні небом травня,
    І тобою вагітна повня, і кожен світанок.
  •   За межу рядків
    Мій обшир роздумів без тебе спорожнів.
    Осіннє місто слів до горизонту.
  •   Долі
    Долі ховаються за сторінками написаних книг,
    В ілюстраціях слова, що мають свій план і поступ,
  •   Риба
    В своїх словах віддай бурхливі води
    Для німоти народженій там рибі,
  •   Небо останніх днів
    Небо останніх днів буде кольору твоїх очей,
    Я дивлюся у них, переплавивши власний голос,
  •   Мечі
    Він прийшов принести не мир, а встромити до рук меча.
    Слів буває, що тьма, і за ними стоять пороки.
  •   Спалахи міста
    В повітрі передмова зими.
    Плівку минулого оцифровує ракурс вулиці,
  •   Прочитай мені повість в глуху, середземну ніч
    Прочитай мені повість в глуху, середземну ніч,
    Про людей, що зазвичай вдаються до компромісів,
  •   Хліб по воді
    «Хто позирає на вітер, тому не сіяти,
    а хто дивиться на хмари, той не жатиме».
  •   Надто важка пелена на його плечах
    Надто важка пелена на його плечах.
    Крізь туман проглядається сонце його століття.
  •   Сліди крил
    Там проявляються відбитки крил на білому полотні туману,
    І вуста приховують сторінки недописаної повісті.
  •   Перепливаючи
    Він перепливає світло її очей
    Немов корабель, що з’являється на горизонті,
  •   Васал
    Ти станеш васалом її ночей,
    Коли місячне сяйво, здається, що випав сніг.
  •   Збиваючись з ритму
    Осінь примхлива торочить з небес туман,
    І я... Збиваючись з ритму... тону...
  •   Відсутність
    Знаєш, насправді говорити про вічність у нас не заведено,
    Точніше можна, та швидше за все не варто,
  •   Відносність
    Дивилась на сонце,
    А він говорив про відносність.
  •   Море туману
    Вони стоять над морем туману.
    Хвилі...чайки... місяць... вечірній сплін.
  •   Пастка для птахів
    Ці хмари, що тягнуться над головою,
    Говорять з нами про океани,
  •   Мова про океан
    Хто може вмістити, хай вмістить, нещасна рибо,
    Нехай проковтне тебе паща старого кита
  •   Безглузда поема
    Вона вірила у те, що павуків не можна вбивати,
    Що перш як розкраяти хліб його потрібно перехрестити,
  •   Проміння
    Тепер у мене немає улюбленого поета,
    Я намагаюсь виплекати його із засушених речей
  •   Монолог сонного
    В цей світ, що з каменю, землі й піску,
    Води та пилу, куряви і вітру,
  •   Жінка з Діополісу
    Стільки струмків у тобі, рік, озер,
    Стільки зеленого листя і вітру багряного,
  •   Волосся Вероніки
    Усе переплуталось і переплелося,
    Зникло
  •   Втрачаючи дух безсмертя
    Слова, як попіл, птахи, як вітер,
    І погляд неба більмом покритий,
  •   Колись ти була таємничою як світанок
    Колись ти була таємничою як світанок
    На вокзальній станції,
  •   Лекторій
    Оця невідомість, як відстань від дотику до письма,
    Між прозорими водами рік і блакитним небом,
  •   Три вази
    Це просто неквапна розмова з твоїм відображенням –
    В моїй пам’яті. Ти стоятимеш там, де навпроти химерне трюмо
  •   Сонце
    Ти ніколи не знатимеш справжнього Сонця,
    Не осідлаєш верхи гігантський метеорит,
  •   Ґудзики
    Твої ґудзики нагадують юферси корабля,
    Що, здається, невидимі ванти до мене тягнуть,
  •   Твій голос
    Він подумки схопився за голос теплий.
    Навпроти вечірнього сонця початку осені,
  •   Признання
    Якби була ти чистим джерелом,
    Прозорою, мінливою водою,
  •   Вільне падіння
    Ґаргульї готичного храму ожили і поховалися у міських парках,
    І вулиці нагріті сонцем вкрилися густими туманами.
  •   Тиша
    Тихо, тихо
    Послухай, як дихає
  •   Мілина
    Ошаленіла. Стільки переливається в тобі кольорів,
    Птахи. Шумовиння хвиль, гомін колонії фаетонів
  •   Відвертість
    Відвертість іноді розхитує пейзаж
    В якому безліч темних голосів,
  •   Зима в Підгірцях
    У тих місцях де час вплітав його
    В косу вітрів, в осінню поволоку
  •   Світанок
    А хочеш, сьогодні місяць розлиється у твоїм саду,
    І зорі від подиху вітру злетять мов пухнаста кульбаба?
  •   Голос
    Коли б я міг
    Воскресити твій майже забутий голос
  •   Третій завіт
    Ти можеш шукати у потемках ночі
    Слова, що запалюють мертві плафони
  •   Фуга
    Розлийте мовчання налитого вщерть
    Серця тієї, що випила тугу,
  •   Венера
    Насправді не ти, а обрій за сірим вікном,
    І чорні птахи, що летять, мов обгортка книг,
  •   Майстерня
    Щоб морок не забрав твоїх очей
    Вдивляйся серцем в тих хто книги вартий,
  •   Туман
    І як дивитися на краплі, що з крон звисають?
    В них повно сліз з очей твоїх,
  •   Маки
    Пелюстки маку в полі з бур’яном
    Колючий почерк,
  •   Роза вітрів
    Говори зі мною.
    Говори.
  •   Балада про юність
    Колись мені подобалась вона
    У ті часи коли жагливий погляд
  •   Груші у власному соку
    В кімнаті на виріст де креденс музей історії,
    А фланги шухляд дзеленчать нержавійкою та алюмінієм
  •   Знаєш...
    Знаєш, ти можеш вірити в що завгодно,
    Читати до біса усяку-всячину
  •   Пані Євніка
    Пані Євніка любила сонце,
    Любила море і теплий пісок.
  •   Килим
    Не здається тобі, що наш світ безкінечний килим
    Теплотканний, химерний в узорах розлитої пряжі
  •   Ріка
    Не важливо коли скажуть, що ти ріка,
    І що в тебе вдивляються перехожі,
  •   У місті, що не пам’ятає тіней високих веж
    У місті, що не пам’ятає тіней високих веж
    Прокидаєшся в ліжку, що хвилюється в морі шумливих речень
  •   Човен
    Забери у мене її ребро,
    Коли я спатиму на хвилях твого волосся;
  •   Давні береги
    Коли б могла промовити слова,
    З яких у ніч спадають вниз окови,
  •   Ріка
    Іди під міст де шум автомобілів зливається у шум ріки,
    І шумовиння вод стрімкими берегами
  •   Без меж
    Мисли без меж,
    Але знаходь межі для придуманого світу
  •   Неокласицизм
    Коли вже вуста твої стали ромбами,
    І в коробки «Брілло» спакували повітря пронизане
  •   Танець богів
    Я народжений її поцілунком свого покликання,
    Що переплавляє сонце колишніх богів
  •   Сонар
    Підводний човен лягає на дно
    Наче твій погляд в глибинах моєї мови
  •   Меридіан
    Тиша завжди залишає натяки на
    Продовження слів,
  •   Бокаж
    Твоє волосся – це запах вітру.
    Слова – бузок.
  •   Талія
    Ти сексуальна, як Бетті Пейдж
    На світлинах пін-апу,
  •   Метелики
    Можливо колись, коли природа була безкрайньою,
    А мертвий метелик, не під мікроскопом,
  •   Нефіліми
    Сьогодні повітря пливке, як вода,
    І тінь роз'їдає бруківку вулиці
  •   Хмари вересня
    Зачерпни пригоршнями холодної води,
    Щоб осінніми хмарами вересня,
  •   Приворот
    Сонце, нехай монета,
    А місяць, як срібна таця,
  •   У човні
    Ми у човні: зеленому, жовтому, білому;
    З кормою далеких гір, з рибами у ставку та фазанами,
  •   Оля
    Жовтим, червоним
    Вимощені палітурки книг,
  •   Розбита ваза
    Все що я можу зробити для тебе — це
    Декламувати "Розбиту вазу",
  •   Запах моря
    Губи довкола шерехатої кісточки язика.
    Персик спогадів, напоєні трепетом щоки,
  •   Сойки
    Ти будеш сміятися з рим:
    Впівоберта, тихо, незримо,
  •   Постійне повернення
    Постійне повернення твого корабля
    У гавань неситості, з океану,
  •   Помпеї
    Можливо так дивилися на місяць
    В один із тих часів, що барельєфом
  •   Блазень
    Це блазень блазнює, міркує в голос,
    Складає з літер слова та речення
  •   На спектаклі
    Вона застеляла ліжко дбайливіше,
    Аніж гортала сторінки чужих книжок.
  •   Втеча з острова
    Обнявши мене ти побачиш армаду старих галеонів
    Шпангоути їх тіл оббиті тоненькими рейками груші,
  •   Форель
    Біжить через вулицю міста
    Діва
  •   День поволі згорає
    День поволі згорає. Світло коситься на дахи
    Жовтохолодним поглядом. З горизонту
  •   Не знаю чи зміг би тебе забути
    Не знаю чи зміг би тебе забути.
    Пам'ять — всього лиш потреба привласнити,
  •   Передчуття
    Віщували нічого дивного,
    Хмари неба лазурного сну,
  •   В міських закапелках
    В міських закапелках зализаних вулиць дощем,
    На площах в перетинах долей, кохання, зустрічей,
  •   Левіафан
    У твоєму дзеркалі застигло море...
    Чи можливо це твій схвильований океан?!
  •   На воскресіння романтиків
    Залиште мене у моєму п’ятнадцятому сторіччі,
    Не залякуйте інквізицією, бубонною чумою, і що не в кожному домі свічі,
  •   Молюски
    Молюски твого велелюбного тіла –
    Всього лиш потреба торкнутись поезії
  •   Цей літній день облизаний емаллю
    Цей літній день облизаний емаллю
    Пам’яті,
  •   Вавилон
    Знаєш, немає жодного толку,
    шукати гарячий погляд,
  •   Ультрамарин
    Сьогодні безглуздо про тебе думати.
    Колір вечірнього неба наче,
  •   Не стукай у двері, іди по вулиці
    Не стукай у двері, іди по вулиці,
    Не читай обличчя прохожих, не читай афіш,
  •   Не сняться сни
    Не сняться сни,
    Не снишся ти і просинь,
  •   Кафе
    Знаєш, буває так, що сказати нічого,
    І без зайвої скромності та риторики –
  •   Подихи
    Скільки слів в тобі померло ненароджених від неї,
    Скільки подихів зів’яло у блакитнім, синім небі,
  •   Мінливість
    Навряд чи колись пострічаєш колишній світ,
    у, здається, подібному вимірі вулиць та схожості
  •   Сирена
    Місто в ночі виглядало скам'янілим еквалайзером світла
    Над яким от-от різким гулом завиє сирена війни.
  •   Блуд
    Усе забудеться, як чресла, устя, тать,
    Як давній блуд, тщета старих історій,
  •   Ми говоримо про різні з тобою речі
    Ми говоримо про різні з тобою речі:
    про зустрічі, музику, — особливо про музику.
  •   Готель химер
    Гойдаєш думи скручені в канати,
    Свавіллям яв в колисці сновидінь,
  •   Фонтан
    Зворушений вітром травневого ранку коли,
    Ще холодним руйнує розлоги фонтану. Місто
  •   Сто тисяч зір
    Коли зберу сто тисяч слів-лампад,
    Примружних сонць, сто тисяч зір у ночі,
  •   Невловимість
    Лишень тому, що більшає в мені
    Злиденний світ і скиглить край притулку
  •   Перезавантаження
    Зорі повисли на небі, а небо – висне,
    В системі старого заліза не тягне проц,
  •   Русалки
    Волосся її,
    Мов хвилями,
  •   Сон обважнілого розуму
    І бачив він, як лежав в гамаку, між горіхом і тендітною сливою,
    Як червень топився в суцвітті застиглого дня,
  •   Дати
    Дата під його словами продовжує поезію і зупиняє час.
    Наче тільки тоді – знаючи про смерть поета, – ще одну дату
  •   Кулінарна книга поезії
    Коли я про тебе згадую, насамперед
    З атласних зшитків моєї пам'яті, —
  •   Кити
    Чи ревінням далеким між хмарами повняться відзвуки,
    В голосінні, здається, чорнішає небо китів,
  •   Сонет поцілунку
    Як день до неба сонце прив’язав,
    Так ніч в сонцях горить коли ти поруч,
  •   Формула
    Він розділив свій випадок на ризик,
    І звів рівняння до нуля,
  •   Меморіал
    Мене катували десь під Гостомелем,
    Мене розірвало десь під Бахмутом,
  •   Тут від ратуші на квадратній площі
    Тут від ратуші на квадратній площі,
    Що годує нічних метеликів,
  •   Мис любові
    Повільно дрейфують слова
    По душах в розломах речень.
  •   Вінок прикрас
    Змішалось все в безформній вазі сну,
    І запах гіацинтів й форми лілій,
  •   Українська пектораль
    Щось невиразне сковує гори,
    тихим шелестом тихий обрій,
  •   Сліди твої ведуть у смугле місто
    Сліди твої ведуть у смугле місто,
    З рудих дахів якого ллється злива,
  •   Муза
    Ти полюбиш не ту, що чекатиме.
    Ту, що дух ні на йоту мінить.
  •   Каїніти
    Скільки в тобі ще дурної стихії,
    Темноголових бевзів та вишкребків,
  •   Туманність Андромеди
    Чи не краще писати про те, що світ невпинний,
    Про відстань в парсеках до інших планет, в а. о.
  •   Idem per idem
    Idem per idem. За обрієм, сонцем, за горизонтом
    По осях: x, y, z. За Мертвим, Білим, Евксинським pontом,
  •   Ти казала: живемо допоки є сніг
    Ти казала: живемо допоки є сніг, —
    І пішли снігопади від грудня над нашим містом,
  •   Гримаси
    Хто я, скажи, що тут в гримасах віри
    Одній тобі у вірності клянусь,
  •   Дев'ятий вал
    Так прийнято, знаю, рахуючи хвилі, тримаючи міцно штурвал,
    На реях вітрила зв’язавши на бурю, зустріти дев’ятий вал.
  •   Потрібно хоч щось сказати
    Потрібно хоч щось сказати,
    Сьогодні, незважаючи ні на що.
  •   Сузір'я Ліри
    Зліва плескала арфа,
    а справа гуділа туба,
  •   Сновиди
    Ти все ще лежиш, але подумки в ніч ідеш,
    Крадешся стіною, рухомим, чітким силуетом,
  •   Геніальне подивування останніх часів на одному з останніх селфі
    Які гарячі спопелілі землі, гаряче небо хмарами вогню,
    Як смертоносно нам в протуберанцях
  •   Я люблю вас невчасно
    Я люблю вас невчасно, а тому недоречно
    Чекати на ваші зітхання й незручності,
  •   Незакінчена історія
    Ти думаєш, словом, до неможливості
    Надто багато і за кожною комою,
  •   День розгорівсь черкнувши сірника
    День розгорівсь черкнувши сірника
    В лампадку бляклого світання Сходу,
  •   Білим димом з димаря
    Білим димом з димаря,
    Тягне тиша бинду вгору,
  •   Антика
    Ці очі бурштином налитої антики,
    Погляд, і пишно заплетені бантики.
  •   Княжна
    Схилившись над трупом убитої лані,
    Білують добичу мисливці захланні,
  •   Лист із бутилки
    Ну, що сказати тобі чого ти не знаєш досі?
    На рифах мої кораблі і Лахеса розбита на носі.
  •   Веди мене крізь темний коридор
    Веди мене крізь темний коридор,
    В чертоги світла, в закулісся п'єси,
  •   Віщі сни з четверга на п'ятницю
    Ваш камінь послужить мені прес-пап'є.
    Віщі сни з четверга на п'ятницю
  •   Падіння Ікара
    Чим далі від берега - ширшим здається край
    Землі за яким ще не видно нового берега,
  •   Як довго вдивляється жінка в осіннє озеро
    Як довго вдивляється жінка в осіннє озеро,
    Забувши про світ навколишній… погляд не в силі,
  •   Коли в мовчанні губ твоїх
    Коли в мовчанні губ твоїх
    Підкреслене звучання тиші,
  •   Як жаль, що я в безпам’ятті від вас
    Як жаль, що я в безпам’ятті від вас,
    Не випив час, щоб загубити пам'ять,
  •   Печальний лицар
    Бреде повз нас сумний, безкровний лицар,
    Об землю б’ється отупілий меч,
  •   Муст
    Він безликий Тезей і сказати йому більше нічого.
    Рвуть з безодні голодною люттю важкої стопи,
  •   Сонет ІІ
    Яких ще слів в тобі не знаю я,
    А ті, що знаю – чи вони потрібні?!
  •   Сонет І
    Хто в порухах твоїх любов застане,
    А в погляді розвідавши жагу,
  •   Явлення героїні
    (уривок)
  •   Міф
    Ти скинеш все крім паволоки міфу
    З готичних вітражів очей, хай скільки вперто
  •   Предмети
    В цих синкретичних таблицях останніх часів,
    В предметах кімнат, що куйовдять й задурюють голову,
  •   Вирвані сторінки
    Посічений зливою простір. Портик.
    Над портиком небо і сонце в контурі,
  •   Геометрія вічності
    Можливо птахи, як і люди нудьгують за світлом.
    На пляшки з повітрям колись закоркованого погляду
  •   Ти от знову пройдеш по пам’яті
    Ти от знову пройдеш по пам’яті,
    В день теперішній – в час навиворіт,
  •   Ти розпустиш своє волосся
    Ти розпустиш своє волосся
    В день, що згубить усі метафори,
  •   Пісня Морфея
    Тепер він спить в обід на ложі травня,
    Під шум дощу із восковим обличчям,
  •   Музей комах
    Природа ховає в бурштин комах,
    А люди несуть бурштин у музей,
  •   Сонет гальюнної фігури
    І небо чорне,
    І місяць спілий –
  •   В очах її – ночі
    В очах її – ночі, в очах її – спиці,
    і в’яжуть тумани забутих старин.
  •   Я люблю тіні
    Я люблю тіні,
    Люблю колони,
  •   Мара
    О, сьогодні вона заговорить тебе.
    На ній маска, - маска давня, лиха, потворна,
  •   Трейлер
    Цей фільм нарочито почнеться зі зливи,
    Там буде жінка, шо прийде з майбутнього,
  •   Любов така і час такий
    Любов така і час такий:
    зітри всю хіть, зітри весь жаль,
  •   У тих краях де смажать черепах
    У тих краях де смажать черепах —
    Складають бивні,
  •   Незавершена симфонія
    Хоч сотню раз розбий своє чоло
    Об стіни струнних. Небо контрабасів
  •   В прозорому небі востаннє шукаю тебе
    В прозорому небі востаннє шукаю тебе,
    Чи віриш, що сонце засліпить, засліпить чи в попіл,
  •   Регіт трікстера
    І нехай ми будемо трохи заплутані,
    Трохи зв'язані, і затасовані.
  •   О моя люба панно
    О моя люба, тривожна в самотність закохана панно,
    Доторкнутись до сонця не можна надія на фортепіано;
  •   Сотню знайдено, двісті втрачено
    Сотню знайдено, двісті втрачено,
    Двоє вибраних, дві в умі,
  •   Роза вітрів
    Коли б я міг зв’язати словом серце,
    Ваше, слова б в’язали линвою вітрил,
  •   Земля троянд
    І
    Словом…
  •   Зимовий годинник
    Час зупинився і небо упало ниць, —
    Циферблатом без сонця, без тіней, годин та плину.
  •   Густа і всепроникна тиша ночі
    Густа і всепроникна тиша ночі,
    Між чорнотінням щеботу опісля
  •   Наше місто
    Наше місто, поглянь, в обладунках зими,
    Подалі від сонця, закуте в края туманів
  •   Солілоквій
    В облозі смутку вечір догорить,
    І сон торкне в пустій кімнаті травня
  •   Вона завжди вдивлялася так
    Вона завжди вдивлялася так,
    Неначе знала, що зовсім скоро,
  •   Твоя Україна
    Так густо, гучно
    До сліз і крику,
  •   Ніч весни
    Ніч зійшла в долину пустощів
    В чорній картатій сукні з пряжкою
  •   Натюрморт
    За тобою висіли пейзажі осені,
    Гори в тумани зодягнені, ріки
  •   Княгиня
    Поцілований поглядом грудня –
    Розминуся з тобою.
  •   Анимуш
    Наче Даная, на теплому ложі,
    Розімліла від сяйва бурштинових променів,
  •   Варіації на тему
    Це дивне життя, дивне, дивне:
    Як диван розхристаний, як небо димне,
  •   Ляльковий світанок
    Можливо вона розповідає про мене
    Комусь із найближчих,
  •   Понад серце спів очей твоїх зійшов
    Понад серце спів очей твоїх зійшов
    Теплим голосом окутав та зігрів,
  •   Я бачив Вас ще в час малого Сходу
    Я бачив Вас ще в час малого Сходу,
    Як розводив у глеках мідну хну,
  •   Шатро містянки
    Така паволока ніжна очей твоїх світло-зелених,
    Що паводок світла схвильований в заводях сну
  •   Вітри
    Дозволь вустам сказати те, що дмуть
    Вітри в серцях сполокані дощами,
  •   Сьогодні небо в білих цепелінах
    Сьогодні небо в білих цепелінах,
    І звір сиренить, бивні догори
  •   Талос
    Він озирався на схили Акрополя,
    І бачив політ куріпки Талоса,
  •   Туман над озером, туман
    Туман над озером, туман,
    І лебеді летять над плесом,
  •   Подих бога
    …а між іншим, знаю – не маю права
    І не меншає світ, щоб сказати тобі – люба.
  •   Крокви вічності
    Ти потрібна мені тут, поряд,
    Як підручник з історії, як старі амфори,
  •   Тепер, коли ви навпроти
    Тепер, коли ви навпроти
    у бік ледь подавшись натомленим профілем,
  •   Безум
    Повір її не буде більше там, —
    На сторінках, між слів «тобі» і «безум»,
  •   Захаращений світ
    За словами, які витікали з відкритих ран
    І за тими, яких не почула колись від мене
  •   Водоспад
    Вгамуй притьмом в собі жадобу тьми
    Переверни спустошену клепсидру
  •   Переплети моє ім'я із травами
    Переплети моє ім'я із травами,
    Втопи у хвилях втомлених за день.
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки