Автори /
Володимир Каразуб (1984)
![]() |
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Блукальці
•
Форель
•
День поволі згорає
•
Не знаю чи зміг би тебе забути
•
Передчуття
•
В міських закапелках
•
Левіафан
•
На воскресіння романтиків
•
Молюски
•
Цей літній день облизаний емаллю
•
Вавилон
•
Ультрамарин
•
Не стукай у двері, іди по вулиці
•
Не сняться сни
•
Кафе
•
Подихи
•
Мінливість
•
Сирена
•
Блуд
•
Ми говоримо про різні з тобою речі
•
Готель химер
•
Фонтан
•
Сто тисяч зір
•
Невловимість
•
Перезавантаження
•
Русалки
•
Сон обважнілого розуму
•
Дати
•
Кулінарна книга поезії
•
Кити
•
Сонет поцілунку
•
Формула
•
Меморіал
•
Тут від ратуші на квадратній площі
•
Мис любові
•
Вінок прикрас
•
Українська пектораль
•
Сліди твої ведуть у смугле місто
•
Муза
•
Каїніти
•
Туманність Андромеди
•
Idem per idem
•
Ти казала: живемо допоки є сніг
•
Гримаси
•
Дев'ятий вал
•
Потрібно хоч щось сказати
•
Сузір'я Ліри
•
Сновиди
•
Геніальне подивування останніх часів на одному з останніх селфі
•
Я люблю вас невчасно
•
Незакінчена історія
•
День розгорівсь черкнувши сірника
•
Білим димом з димаря
•
Антика
•
Княжна
•
Лист із бутилки
•
Веди мене крізь темний коридор
•
Віщі сни з четверга на п'ятницю
•
Падіння Ікара
•
Як довго вдивляється жінка в осіннє озеро
•
Коли в мовчанні губ твоїх
•
Як жаль, що я в безпам’ятті від вас
•
Печальний лицар
•
Муст
•
Сонет ІІ
•
Сонет І
•
Явлення героїні
•
Міф
•
Предмети
•
Вирвані сторінки
•
Геометрія вічності
•
Ти от знову пройдеш по пам’яті
•
Ти розпустиш своє волосся
•
Пісня Морфея
•
Музей комах
•
Сонет гальюнної фігури
•
В очах її – ночі
•
Я люблю тіні
•
Мара
•
Трейлер
•
Любов така і час такий
•
У тих краях де смажать черепах
•
Незавершена симфонія
•
В прозорому небі востаннє шукаю тебе
•
Регіт трікстера
•
О моя люба панно
•
Сотню знайдено, двісті втрачено
•
Роза вітрів
•
Земля троянд
•
Зимовий годинник
•
Густа і всепроникна тиша ночі
•
Наше місто
•
Солілоквій
•
Вона завжди вдивлялася так
•
Твоя Україна
•
Ніч весни
•
Натюрморт
•
Натюрморт
•
Княгиня
•
Анимуш
•
Варіації на тему
•
Ляльковий світанок
•
Понад серце спів очей твоїх зійшов
•
Я бачив Вас ще в час малого Сходу
•
Шатро містянки
•
Вітри
•
Сьогодні небо в білих цепелінах
•
Талос
•
Туман над озером, туман
•
Подих бога
•
Крокви вічності
•
Тепер, коли ви навпроти
•
Безум
•
Захаращений світ
•
Водоспад
•
Переплети моє ім'я із травами
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Ми — блукальці в шерехатих пралісах жаги,
Так, блукальці, — казав він і озирався на дві тисячі сьомий рік,
Так, блукальці, — казав він і озирався на дві тисячі сьомий рік,
Біжить через вулицю міста
Діва
Діва
День поволі згорає. Світло коситься на дахи
Жовтохолодним поглядом. З горизонту
Жовтохолодним поглядом. З горизонту
Не знаю чи зміг би тебе забути.
Пам'ять — всього лиш потреба привласнити,
Пам'ять — всього лиш потреба привласнити,
Віщували нічого дивного,
Хмари неба лазурного сну,
Хмари неба лазурного сну,
В міських закапелках зализаних вулиць дощем,
На площах в перетинах долей, кохання, зустрічей,
На площах в перетинах долей, кохання, зустрічей,
У твоєму дзеркалі застигло море...
Чи можливо це твій схвильований океан?!
Чи можливо це твій схвильований океан?!
Залиште мене у моєму п’ятнадцятому сторіччі,
Не залякуйте інквізицією, бубонною чумою, і що не в кожному домі свічі,
Не залякуйте інквізицією, бубонною чумою, і що не в кожному домі свічі,
Молюски твого велелюбного тіла –
Всього лиш потреба торкнутись поезії
Всього лиш потреба торкнутись поезії
Цей літній день облизаний емаллю
Пам’яті,
Пам’яті,
Знаєш, немає жодного толку,
шукати гарячий погляд,
шукати гарячий погляд,
Сьогодні безглуздо про тебе думати.
Колір вечірнього неба наче,
Колір вечірнього неба наче,
Не стукай у двері, іди по вулиці,
Не читай обличчя прохожих, не читай афіш,
Не читай обличчя прохожих, не читай афіш,
Не сняться сни,
Не снишся ти і просинь,
Не снишся ти і просинь,
Знаєш, буває так, що сказати нічого,
І без зайвої скромності та риторики –
І без зайвої скромності та риторики –
Скільки слів в тобі померло ненароджених від неї,
Скільки подихів зів’яло у блакитнім, синім небі,
Скільки подихів зів’яло у блакитнім, синім небі,
Навряд чи колись пострічаєш колишній світ,
у, здається, подібному вимірі вулиць та схожості
у, здається, подібному вимірі вулиць та схожості
Місто в ночі виглядало скам'янілим еквалайзером світла
Над яким от-от різким гулом завиє сирена війни.
Над яким от-от різким гулом завиє сирена війни.
Усе забудеться, як чресла, устя, тать,
Як давній блуд, тщета старих історій,
Як давній блуд, тщета старих історій,
Ми говоримо про різні з тобою речі:
про зустрічі, музику, — особливо про музику.
про зустрічі, музику, — особливо про музику.
Гойдаєш думи скручені в канати,
Свавіллям яв в колисці сновидінь,
Свавіллям яв в колисці сновидінь,
Зворушений вітром травневого ранку коли,
Ще холодним руйнує розлоги фонтану. Місто
Ще холодним руйнує розлоги фонтану. Місто
Коли зберу сто тисяч слів-лампад,
Примружних сонць, сто тисяч зір у ночі,
Примружних сонць, сто тисяч зір у ночі,
Лишень тому, що більшає в мені
Злиденний світ і скиглить край притулку
Злиденний світ і скиглить край притулку
Зорі повисли на небі, а небо – висне,
В системі старого заліза не тягне проц,
В системі старого заліза не тягне проц,
Волосся її,
Мов хвилями,
Мов хвилями,
І бачив він, як лежав в гамаку, між горіхом і тендітною сливою,
Як червень топився в суцвітті застиглого дня,
Як червень топився в суцвітті застиглого дня,
Дата під його словами продовжує поезію і зупиняє час.
Наче тільки тоді – знаючи про смерть поета, – ще одну дату
Наче тільки тоді – знаючи про смерть поета, – ще одну дату
Коли я про тебе згадую, насамперед
З атласних зшитків моєї пам'яті, —
З атласних зшитків моєї пам'яті, —
Чи ревінням далеким між хмарами повняться відзвуки,
В голосінні, здається, чорнішає небо китів,
В голосінні, здається, чорнішає небо китів,
Як день до неба сонце прив’язав,
Так ніч в сонцях горить коли ти поруч,
Так ніч в сонцях горить коли ти поруч,
Він розділив свій випадок на ризик,
І звів рівняння до нуля,
І звів рівняння до нуля,
Мене катували десь під Гостомелем,
Мене розірвало десь під Бахмутом,
Мене розірвало десь під Бахмутом,
Тут від ратуші на квадратній площі,
Що годує нічних метеликів,
Що годує нічних метеликів,
Повільно дрейфують слова
По душах в розломах речень.
По душах в розломах речень.
Змішалось все в безформній вазі сну,
І запах гіацинтів й форми лілій,
І запах гіацинтів й форми лілій,
Щось невиразне сковує гори,
тихим шелестом тихий обрій,
тихим шелестом тихий обрій,
Сліди твої ведуть у смугле місто,
З рудих дахів якого ллється злива,
З рудих дахів якого ллється злива,
Ти полюбиш не ту, що чекатиме.
Ту, що дух ні на йоту мінить.
Ту, що дух ні на йоту мінить.
Скільки в тобі ще дурної стихії,
Темноголових бевзів та вишкребків,
Темноголових бевзів та вишкребків,
Чи не краще писати про те, що світ невпинний,
Про відстань в парсеках до інших планет, в а. о.
Про відстань в парсеках до інших планет, в а. о.
Idem per idem. За обрієм, сонцем, за горизонтом
По осях: x, y, z. За Мертвим, Білим, Евксинським pontом,
По осях: x, y, z. За Мертвим, Білим, Евксинським pontом,
Ти казала: живемо допоки є сніг, —
І пішли снігопади від грудня над нашим містом,
І пішли снігопади від грудня над нашим містом,
Хто я, скажи, що тут в гримасах віри
Одній тобі у вірності клянусь,
Одній тобі у вірності клянусь,
Так прийнято, знаю, рахуючи хвилі, тримаючи міцно штурвал,
На реях вітрила зв’язавши на бурю, зустріти дев’ятий вал.
На реях вітрила зв’язавши на бурю, зустріти дев’ятий вал.
Потрібно хоч щось сказати,
Сьогодні, незважаючи ні на що.
Сьогодні, незважаючи ні на що.
Зліва плескала арфа,
а справа гуділа туба,
а справа гуділа туба,
Ти все ще лежиш, але подумки в ніч ідеш,
Крадешся стіною, рухомим, чітким силуетом,
Крадешся стіною, рухомим, чітким силуетом,
Які гарячі спопелілі землі, гаряче небо хмарами вогню,
Як смертоносно нам в протуберанцях
Як смертоносно нам в протуберанцях
Я люблю вас невчасно, а тому недоречно
Чекати на ваші зітхання й незручності,
Чекати на ваші зітхання й незручності,
Ти думаєш, словом, до неможливості
Надто багато і за кожною комою,
Надто багато і за кожною комою,
День розгорівсь черкнувши сірника
В лампадку бляклого світання Сходу,
В лампадку бляклого світання Сходу,
Білим димом з димаря,
Тягне тиша бинду вгору,
Тягне тиша бинду вгору,
Ці очі бурштином налитої антики,
Погляд, і пишно заплетені бантики.
Погляд, і пишно заплетені бантики.
Схилившись над трупом убитої лані,
Білують добичу мисливці захланні,
Білують добичу мисливці захланні,
Ну, що сказати тобі чого ти не знаєш досі?
На рифах мої кораблі і Лахеса розбита на носі.
На рифах мої кораблі і Лахеса розбита на носі.
Веди мене крізь темний коридор,
В чертоги світла, в закулісся п'єси,
В чертоги світла, в закулісся п'єси,
Ваш камінь послужить мені прес-пап'є.
Віщі сни з четверга на п'ятницю
Віщі сни з четверга на п'ятницю
Чим далі від берега - ширшим здається край
Землі за яким ще не видно нового берега,
Землі за яким ще не видно нового берега,
Як довго вдивляється жінка в осіннє озеро,
Забувши про світ навколишній… погляд не в силі,
Забувши про світ навколишній… погляд не в силі,
Коли в мовчанні губ твоїх
Підкреслене звучання тиші,
Підкреслене звучання тиші,
Як жаль, що я в безпам’ятті від вас,
Не випив час, щоб загубити пам'ять,
Не випив час, щоб загубити пам'ять,
Бреде повз нас сумний, безкровний лицар,
Об землю б’ється отупілий меч,
Об землю б’ється отупілий меч,
Він безликий Тезей і сказати йому більше нічого.
Рвуть з безодні голодною люттю важкої стопи,
Рвуть з безодні голодною люттю важкої стопи,
Яких ще слів в тобі не знаю я,
А ті, що знаю – чи вони потрібні?!
А ті, що знаю – чи вони потрібні?!
Хто в порухах твоїх любов застане,
А в погляді розвідавши жагу,
А в погляді розвідавши жагу,
(уривок)
Ти скинеш все крім паволоки міфу
З готичних вітражів очей, хай скільки вперто
З готичних вітражів очей, хай скільки вперто
В цих синкретичних таблицях останніх часів,
В предметах кімнат, що куйовдять й задурюють голову,
В предметах кімнат, що куйовдять й задурюють голову,
Посічений зливою простір. Портик.
Над портиком небо і сонце в контурі,
Над портиком небо і сонце в контурі,
Можливо птахи, як і люди нудьгують за світлом.
На пляшки з повітрям колись закоркованого погляду
На пляшки з повітрям колись закоркованого погляду
Ти от знову пройдеш по пам’яті,
В день теперішній – в час навиворіт,
В день теперішній – в час навиворіт,
Ти розпустиш своє волосся
В день, що згубить усі метафори,
В день, що згубить усі метафори,
Тепер він спить в обід на ложі травня,
Під шум дощу із восковим обличчям,
Під шум дощу із восковим обличчям,
Природа ховає в бурштин комах,
А люди несуть бурштин у музей,
А люди несуть бурштин у музей,
І небо чорне,
І місяць спілий –
І місяць спілий –
В очах її – ночі, в очах її – спиці,
і в’яжуть тумани прадавніх билин.
і в’яжуть тумани прадавніх билин.
Я люблю тіні,
Люблю колони,
Люблю колони,
О, сьогодні вона заговорить тебе.
На ній маска, - маска давня, лиха, потворна,
На ній маска, - маска давня, лиха, потворна,
Цей фільм нарочито почнеться зі зливи,
Там буде жінка, шо прийде з майбутнього,
Там буде жінка, шо прийде з майбутнього,
Любов така і час такий:
зітри всю хіть, зітри весь жаль,
зітри всю хіть, зітри весь жаль,
У тих краях де смажать черепах —
Складають бивні,
Складають бивні,
Хоч сотню раз розбий своє чоло
Об стіни струнних. Небо контрабасів
Об стіни струнних. Небо контрабасів
В прозорому небі востаннє шукаю тебе,
Чи віриш, що сонце засліпить, засліпить чи в попіл,
Чи віриш, що сонце засліпить, засліпить чи в попіл,
І нехай ми будемо трохи заплутані,
Трохи зв'язані, і затасовані.
Трохи зв'язані, і затасовані.
О моя люба, тривожна в самотність закохана панно,
Доторкнутись до сонця не можна надія на фортепіано;
Доторкнутись до сонця не можна надія на фортепіано;
Сотню знайдено, двісті втрачено,
Двоє вибраних, дві в умі,
Двоє вибраних, дві в умі,
Коли б я міг зв’язати словом серце,
І
Словом…
Словом…
Час зупинився і небо упало ниць, —
Циферблатом без сонця, без тіней, годин та плину.
Циферблатом без сонця, без тіней, годин та плину.
Густа і всепроникна тиша ночі,
Між чорнотінням щеботу опісля
Між чорнотінням щеботу опісля
Наше місто, поглянь, в обладунках зими,
Подалі від сонця, закуте в края туманів
Подалі від сонця, закуте в края туманів
В облозі смутку вечір догорить,
І сон торкне в пустій кімнаті травня
І сон торкне в пустій кімнаті травня
Вона завжди вдивлялася так,
Неначе знала, що зовсім скоро,
Неначе знала, що зовсім скоро,
Так густо, гучно
До сліз і крику,
До сліз і крику,
Ніч зійшла в долину пустощів
В чорній картатій сукні з пряжкою
В чорній картатій сукні з пряжкою
За тобою висіли пейзажі осені,
Гори в тумани зодягнені, ріки
Гори в тумани зодягнені, ріки
За тобою висіли пейзажі осені,
Гори в тумани зодягнені, ріки
Гори в тумани зодягнені, ріки
Поцілований поглядом грудня –
Розминуся з тобою.
Розминуся з тобою.
Наче Даная, на теплому ложі,
Розімліла від сяйва бурштинових променів,
Розімліла від сяйва бурштинових променів,
Це дивне життя, дивне, дивне:
Як диван розхристаний, як небо димне,
Як диван розхристаний, як небо димне,
Можливо вона розповідає про мене
Комусь із найближчих,
Комусь із найближчих,
Понад серце спів очей твоїх зійшов
Теплим голосом окутав та зігрів,
Теплим голосом окутав та зігрів,
Я бачив Вас ще в час малого Сходу,
Як розводив у глеках мідну хну,
Як розводив у глеках мідну хну,
Така паволока ніжна очей твоїх світло-зелених,
Що паводок світла схвильований в заводях сну
Що паводок світла схвильований в заводях сну
Дозволь вустам сказати те, що дмуть
Вітри в серцях сполокані дощами,
Вітри в серцях сполокані дощами,
Сьогодні небо в білих цепелінах,
І звір сиренить, бивні догори
І звір сиренить, бивні догори
Він озирався на схили Акрополя,
І бачив політ куріпки Талоса,
І бачив політ куріпки Талоса,
Туман над озером, туман,
І лебеді летять над плесом,
І лебеді летять над плесом,
…а між іншим, знаю – не маю права
І не меншає світ, щоб сказати тобі – люба.
І не меншає світ, щоб сказати тобі – люба.
Ти потрібна мені тут, поряд,
Як підручник з історії, як старі амфори,
Як підручник з історії, як старі амфори,
Тепер, коли ви навпроти
ледь подавшись натомленим профілем
ледь подавшись натомленим профілем
Повір її не буде більше там, —
На сторінках, між слів «тобі» і «безум»,
На сторінках, між слів «тобі» і «безум»,
За словами, які витікали з відкритих ран
І за тими, яких не почула колись від мене
І за тими, яких не почула колись від мене
Вгамуй притьмом в собі жадобу тьми
Переверни спустошену клепсидру
Переверни спустошену клепсидру
Переплети моє ім'я із травами,
Втопи у хвилях втомлених за день.
Втопи у хвилях втомлених за день.