•  Про часовиння

Про що розмови в нас? Про часовиння
Про сенси існувань, невідворотного,

•  VERA ICON

Монолог для Діви

•  Так легко прощаєшся, легко знаходиш іншого

Так легко прощаєшся, легко знаходиш іншого.
З провінції в центр, від парку в гірський похід,

•  Я мав би стати твоїм продовженням

Я мав би стати твоїм продовженням
Знаходити відповідь на усі запитання,

•  Саме там

Саме там відчуваєш, що ти із глини,
Ще трохи і небо застелить дим,

•  Синтепон

Скільки у твоє черево, череп, груди, тушу
Набили цього дешевого синтепону?

•  Двадцять чотири шість нуль один

Іноді краще розмовляти з тобою крізь сильний дощ,
Біля рожевих колон при вході до книжкової крамниці

•  Зимовий лист

Скоро і слова від Вас не отримаю.
В лютому сніг не випав. Не холодно.

•  «Титанік» за «Життя інших»

Спочатку... в ній було сонце пекучих рум’ян,
Був дикий незайманий погляд,

•  Острів

На безлюдному острові він довго творив корабель,
Витесував кіль і шпангоути збирав, мов ребра,

•  Криголам

І в очах прочитаю я,
Скільки болю було у них,

•  Пандемоніум

В руках прокрутивши ціпок із галкою пуделя,
Він раптом замовк і поглянув на бельведер

•  Симфонія

Спробуй по-справжньому вслухатися у симфонію,
Спробуй іти по нотах до тиші в яку повертається вона,

•  Тонни снігу

Град Божий затягнуто сірими хмарами,
І немає сонця для книг. В кімнаті

•  Орелі

На гойдалках в саду сміялись Ви.
Сонце тінню вишневого листя жагу прикривало,

•  І немає таких очей

Це не у твоєму вимірі,
І не у твоєму виборі,

•  Мальовнича барва

Якби він писав картину з тих слів що вона промовляє,
Було б це велике море де води всіх рік впадають.

•  Короткі дні

Приходить пора коли за вікном зимою
Люди здаються частиною вікон, придатком пейзажу,

•  Ти повинна забрати з собою свої моря

Ти повинна забрати з собою свої моря.
Забрати алеї, пейзажі, романи, арії,

•  Безголосся

Спливає водою тут сонце пожовклим мазком.
Покосився фронтон із розеткою на тимпані,

•  Я викраду твою душу

Я викраду твою душу,
Я викраду твоє тіло –

•  Фортеця

Іноді вірш скидається на неприступну фортецю,
І його ні мечем, ні облогою — ніяк не здужати,

•  Це вітер зірвався такий, що не терпить птахів

Це вітер зірвався такий, що не терпить птахів,
Зриває — схопивши дерева за крони — листя,

•  Щодо вічності

Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,

•  Страх безконечності

Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,

•  Диригент

Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,

•  Жінка

Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.

•  Безвітря

Минулась буря роздумів твоїх,
Ти все порозкидав догори дриґом.

•  Безвість мови

Літак пролітає немов би минає вічність.
Фасади домів розвернули на північ дахи.

•  Місячна муза

Якби довелося описати тебе колись
Я згадав би високі трави на стінах мого будинку,

•  Витай. Безчинствуй

Витай. Безчинствуй. Ніч позбулася філософії
Як стара книга вижовклих сторінок,

•  Дармовиси

Минуле виносять за рамки, за межі, під місто;
В підземеллі сирому стовбичать замурзані постаті,

•  Дні і ночі

Все було не так як написано. Дні і ночі тягнулись не реченнями та абзацами,
Роки проминали так само, як минають сьогодні,

•  А потім придумаєш музику,

...а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луки

•  Золота оправа

Від кіля до верхівки щогли
Вивчав натхненно з подихом вітрів

•  Острів

Заклавши руки за спину ідеш,
Неначе в’язень, злий на власне місто,

•  Паріс

В твоїх очах вітри небес
Змішали світ зелено-сірий

•  Зелений шум

Можливо гроза зазиває тебе підійти
І закинути погляд у море зеленого шуму,

•  Бітум ночі

Твоє серце струм, що живить мої слова, — відповідає їй.
І розвертаючись назад наливає в бокали сонце,

•  Сальвадор

Сальвадору часом бракує примхливої Гали,
Він гуляє самотнім, він думає про минуле,

•  В гуртожитках метрополій

Відчепіться від мене зі своїми римами, — каже вона. —
Я вивчала філософію, філологію і бог зна скільки гуманітарних наук,

•  Панна в старих пантофлях

Ця панна в старих пантофлях
І в старому, як світ халаті

•  Зорі

А зорі хитались, як хвіст у пави
Сплітали фіранку, лягали туманом

•  Зелений листок спогадів

І пташка спурхнула донизу,
Мов упала зеленим листком

•  Відро

Причина бурі чи у гніві брів,
Чи в гніві їх – війни мерзенне тло?!

•  Тут Сонце розливає єлей на спекотні голови

Тут Сонце розливає єлей на спекотні голови
І тріпоче жага у повітрі жаркими хвилями

•  Голосні

Я говоритиму так просто, наскільки зможу
Відкидаючи зайві слова з яких

•  Міжчасова безмовність

Так легко обривається в тобі
Мотив весни.

•  Уривок

Немає нікого хто поруч твого життя
Солодким цілунком погодить тебе на завтра,

•  Осінній день

Нехай тебе в моїй не буде вічності,
Ні губ твоїх, ні рук, ні сонця білого,

•  Щось сталося з морем

Хтось говорив, що світ не такий, як був,
І той, хто казав, загубився в безладному хорі

•  Притча

Цей світ не каже: ось твоя межа,
Хоч креслить площі, вулиці і храми,

•  Вітер

Вітер завжди помітний у кронах дерев,
У поривах білизни, що сохне навпроти вікон,

•  Базиліка XXI

Це правда, що змінився і змалів,
Цей світ в тобі, запікся кров’ю в слові,

•  Бібліотека

Він каже — ти стоїш у центрі стоокого міста
Прикриваючись смартфоном, як колись листям смоковниці,

•  Листя у твоєму волоссі

Ти, здається, мов яблуко спіле.
Зернята у сонці білому

•  НіжНість

Йдучи за тобою
Читаю

•  Уривок розмови

Вона йому відверто каже: «Так,
В тобі багато протиріч і треби,

•  Лабіринти

Твій світ — це шлях крізь довгий лабіринт
У ньому юність лиш пролог до звершень,

•  Лелія

Допоки є ти — говоритиму, що там Вавилон.
Благаю тебе не піддайся лукавим змовам,

•  Темне сонце мережива

Темне сонце мережива в яке зодягаєшся ти
Відкриваючи в цифрі свою наготу тіням кратну.

•  Маяк

Дивися, кохана, он там вже немає берега,
Немає морського повітря, ні віддиху хвиль,

•  Світло

Коли забракне чуття, і тому говоритимеш прозою,
Коли здаватиметься, що усі слова,

•  Місяць

«Калігула. ...Геліконе! Геліконе!
Ні звуку, знову ні звуку...»

•  Місто

Поглянь на місто, що відбивається у вітринах вулицею,
Наче більше немає для чого писати промінням

•  ΑΚΟΛΟΥΘΙ

Їхні пальці провітрюють сторінки книг,
Що стрекочать мов бабки над ставом, — в старій крамниці.

•  Шухляда критики

Я у когось читав, що більше немає чого,
Що вулиці в крейді, в квадратах з потертими цифрами,

•  Ти повинен написати про вітер цієї весни

Ти повинен написати про вітер цієї весни
Залишити для неї оте мерехтіння світла

•  Твоя кімната

Більше ніхто не відтворить її очей,
А тисячі скажуть про погляд блакитного моря

•  Корона

— Ти, ти, ти, — говорить вона
Так немов би вимірює павзи свого мовчання

•  Сідай поруч і слухай

В кімнаті оцій чорно-білі примари. Знову
Ти сидиш у профіль, фрази пливуть шрифтом.

•  ...тому що потрібно вірити

...тому що потрібно вірити хоча б у щось.
Читати псалми над головами і зливати розтоплений віск,

•  Гроза

Життя переходить в грозу за плечима,
За спинами поглядів, що розвертаються в профіль,

•  Сонет тонкостанних

Позбудься струн, уяви, усього
Що у тобі тремтливе й тонкостанне,

•  Чернетка ІІІ

Обмовитись словом; не більше рукостискань.

•  Чернетка ІІ

Вам тут сподобається. На вибір багато міст.

•  Чернетка І

Це для тебе усе зрозуміло і тхне банальністю,

•  Подорожній

Тут повсюди криваві сліди Медеї,
Що дихає сирістю стін із підвальних могил

•  Гучні слова

Гучні слова: любов, відвертість, докір,
Слова зашерхлі: кров, вино, вуста.

•  Хвиля

Неосяжна повнота очей твоїх, серця, жестів твоєї душі
Що й на кутику вуст підносилась лиха погорда

•  Метафора

А тепер забери у мови усю її кров,
Щоб кожен рядок став глухою стіною розпачу,

•  Спогади

Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,

•  Спогади

Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,

•  Починаючи з міста в якому усе слова

Починаючи з міста в якому усе слова,
Починаючи з вулиць де трава обростає камінь,

•  Пий свій чай, Семірамі

Скло ночі по лінії долі трісло.
Тіні облизують губи твої на кармін.

•  Панна

Звивайте сни у свитки пелюсткові
Як ніч весни в безсонні має вади,

•  Безкровне

Для чого ти дивишся на сонце у якому немає тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.

•  n

Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,

•  Хвилі

І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,

•  Вероніка

Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,

•  Жінка на міському балконі

Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами

•  Мармур

Це безліч сонць зійшло на небесах
Звабливих щік, що з них складе сузір’я

•  Далі буде...

Люба, важливо, аби біля тебе був поряд хтось,
Хто розкаже тобі про мовчання голодної риби

•  Етюд

Мов Сфінкс лежить блаженна, скам’яніла
Покірна сонця променям, немов

•  Антракт

Хмари клубились над парком похмурі, багрянотонні,
Ще трохи і злива, і буде двигтіти гроза, —

•  Папуги

Можливо, як папугу вчать словам
Лайливим, щоб натішитись досхочу

•  Ковчег

Зухвала гра тривожити подол
Земного неба вигадкою серця,

•  Слухаючи Саті

Небо тьмяне піском, що прийшов із Сахари,
Заростають травою шрами, і свіжість весни

•  Його книга

Вона дивиться на неї як на гримучу змію,
Що гримить мовчанням його. Червоний

•  Часовина

Я не зможу розповісти тобі про заціпеніння.
Про те, як погляд вбирає відлигу хмар,

•  Прикрість

Вона сиділа в залі очікування.
Зала була пуста.

•  Яким було небо легким…

Яким було небо легким на пустім стадіоні тоді,
Півпрозора блакить, пам’ятаєш якою здавалась?!

•  Балада про радість та журбу

І тільки час зведе на пси
Юнацький шал і пломінь плоті,

•  Сон

Буває, так, що сон тебе торкне
Серед читання, в ніч, приспавши очі

•  Сонет тіней

Він писав їй: «Люба, моя, дорогоцінна дівчинко
Той вечір коли ми зустрілись наповнився щастям,

•  Атласні карти її землі

Він сидів і вивчав історію по атласних картах її землі,
Вивчав стратегії воєн, інтриги, і певні аспекти любові,

•  Катафалк

По сірому мосту розлуки
Поволі їде катафалк.

•  Дзеркала

Дзеркала залишають твої відображення
В своїй пам’яті. Вони перетасовують їх як картяр,

•  Цитрин

Ніхто не знає звідки і по що
Приходять духи явлені бажанням

•  Зоар

Чим далі «від» тим більше коло «до»,
І сторінки написані тендітним

•  Запах ірисів

А справа в тім,
Що я і не приховував

•  У січні

Синьострунчастий вітер у гіллі льодяних дерев.
Он там, птахи вдають ноти чіпляючись за мелодію.

•  Монолог непоєднуваних

У твоїй голові намело стільки снігу вчорашнього дня,
І проміння біжить по останній октаві до обрію,

•  Поле

А він хоче слави в твоїх очах
Розсупонити ночі печальної ризи,

•  Живі дерева

Він йшов у ліс по дрова і вертався
Зі скіпками під нігтями й тягнув

•  Сузір’я Каліпсо

У твоїх родимках я розпізнав сузір’я Каліпсо,
Якого бракує на зоряній карті неба. Звичайно,

•  Чорний опал

Згодом усе проходить.
Ніч стає чорним опалом твого погляду,

•  Кружіння люстри

Зрештою, це всього лишень дитинний страх,
Жах перед кружінням люстри,

•  Колиска

Чорний холод дме із лісу
Шепіт снів гойда на кронах,

•  Діалог в саду

У тім Мінливім саду з якого згодом виростуть багатоповерхівки,
Ми сиділи в альтанці навпроти одне одного

•  Моря

І він збагнув, закинувши свій погляд
В січневу ніч, що врешті-решт позбувся

•  Обладунки

Тут, обабіч дороги, я побачив щита схожого на сонце
З вибитим гербом та девізом, якого не розібрати –

•  Монолог самотнього

Безпритульній, тобі, безголосій, записаній тут
На потертих плафонах, в цинобрі, запеченій кров’ю.

•  Далматин

Знаєш,
Не було у мене ніколи до тебе жалю,

•  Кілька клавіш

Так, кілька клавіш,
Всього кілька клавіш в тобі,

•  Мис страху

Можливо зараз ти сидиш за своїм старим фортепіано
У платті з відвертим вирізом і граєш якусь мелодію,

•  Музика

«Змагайся зі мною, — вона промовляє тобі, —
Щоб бути творцем рівнозначним чи стати співавтором

•  Твої вікна списані текстами холоду

Твої вікна списані текстами холоду
У жовтій кімнаті чия перспектива змальована,

•  Слова повинні бути промовлені

Слова повинні бути промовлені.
Хіба ти не чуєш, як відчайдушно

•  Монолог запеклого

В тобі є щось, що багатьох лякає,
Складне всередині, мов довгий монолог,

•  Ліхтарі

Зима у листопаді. Перший сніг
У світлі ліхтарів згасав мов іскри

•  Озвись

І час не час, і мед – полин,
Залиш, кажу тобі ці спроби,

•  Сонет X

Цей лоскіт плоті розганяє хіть
Займаючи рум’янець на ланітах

•  Сонет IX

Усе давно позаду. Крок вперед
Ідеш назустріч погляду в минуле

•  Сонет VIII

В тобі я бачу гомінкий вертеп,
Пістряву веремію перед святом,

•  Сонет VII

Це тільки страх накреслює межу
Яку здолати дозволяє хист

•  Сонет VI

Ти наче сяйво сонця на сторінці
Що тінь узору кидає мені

•  Сонет V

Вся каверза у тім, що дух — дворушник
Перед собою бачить те, що є

•  Сонет ІV

Чи ж я не раб розгойданих жадань,
Чи ж я не риба, що поймають сіті

•  Сонет ІІІ

Жертовник сну в її глевких очах,
Займає дух паломника сліпого,

•  Безсонниця

У твоїх очах мій день загублений,
І в головах тужливо снам,

•  Замовляння

Хто ти, коли не відтінок чужої самотності,
Звідки твій голос, коли не з собору грудей

•  Ода вустам

Це ода пелюсткам, це ода твоїм вустам,
Розгорнутим лініям серця твого у складках

•  Потрібно й надалі вивчати свої серця

Потрібно й надалі вивчати свої серця,
Спостерігати за жестами рук, що пояснюють про кордони

•  Завиває зима папільотки своїх вітрів

Завиває зима папільотки своїх вітрів
Затирає сліди і заковує сизим льодом

•  Голоси

І вони постійно підкреслюють твоє ім’я,
Вимовляють у натовпі тихо щоб ти прислухався,

•  Розарій

Хіба потрібна квіткова крамниця тобі,
Щоб упевнитись в красі троянд?

•  Спис

Він перстом указав на стоїчний могутній замок,
І дружині своїй наказав відбувати на штурм,

•  Симфонія

Це велика симфонія звуків та кольорів,
Тихе відлуння присмерку, що скрадається в лоно ночі,

•  Тиран

Він так завзято говорив неправду,
Що й сам повірив сказаним словам,

•  Монолог світу ідей та речей

Спочатку потрібно відтворити рядок з якого усе розпочнеться
Відтворити жінку, що дмухає на тендітну кульбабу

•  Листя

За вікном жовтня опадає жовто-зелене листя горіха,
Опадає густо на скуту паморозками траву,

•  Еротичні прихистки

Коли писатимеш стиглі вірші
Про темні прихистки конкубіни,

•  Протиставлення

Ці слова наче квіти напоєні небом травня,
І тобою вагітна повня, і кожен світанок.

•  За межу рядків

Мій обшир роздумів без тебе спорожнів.
Осіннє місто слів до горизонту.

•  Долі

Долі ховаються за сторінками написаних книг,
В ілюстраціях слова, що мають свій план і поступ,

•  Риба

В своїх словах віддай бурхливі води
Для німоти народженій там рибі,

•  Небо останніх днів

Небо останніх днів буде кольору твоїх очей,
Я дивлюся у них, переплавивши власний голос,

•  Мечі

Він прийшов принести не мир, а встромити до рук меча.
Слів буває, що тьма, і за ними стоять пороки.

•  Спалахи міста

В повітрі передмова зими.
Плівку минулого оцифровує ракурс вулиці,

•  Прочитай мені повість в глуху, середземну ніч

Прочитай мені повість в глуху, середземну ніч,
Про людей, що зазвичай вдаються до компромісів,

•  Хліб по воді

«Хто позирає на вітер, тому не сіяти,
а хто дивиться на хмари, той не жатиме».

•  Надто важка пелена на його плечах

Надто важка пелена на його плечах.
Крізь туман проглядається сонце його століття.

•  Сліди крил

Там проявляються відбитки крил на білому полотні туману,
І вуста приховують сторінки недописаної повісті.

•  Перепливаючи

Він перепливає світло її очей
Немов корабель, що з’являється на горизонті,

•  Васал

Ти станеш васалом її ночей,
Коли місячне сяйво, здається, що випав сніг.

•  Збиваючись з ритму

Осінь примхлива торочить з небес туман,
І я... Збиваючись з ритму... тону...

•  Відсутність

Знаєш, насправді говорити про вічність у нас не заведено,
Точніше можна, та швидше за все не варто,

•  Відносність

Дивилась на сонце,
А він говорив про відносність.

•  Море туману

Вони стоять над морем туману.
Хвилі...чайки... місяць... вечірній сплін.

•  Пастка для птахів

Ці хмари, що тягнуться над головою,
Говорять з нами про океани,

•  Мова про океан

Хто може вмістити, хай вмістить, нещасна рибо,
Нехай проковтне тебе паща старого кита

•  Безглузда поема

Вона вірила у те, що павуків не можна вбивати,
Що перш як розкраяти хліб його потрібно перехрестити,

•  Проміння

Тепер у мене немає улюбленого поета,
Я намагаюсь виплекати його із засушених речей

•  Монолог сонного

В цей світ, що з каменю, землі й піску,
Води та пилу, куряви і вітру,

•  Жінка з Діополісу

Стільки струмків у тобі, рік, озер,
Стільки зеленого листя і вітру багряного,

•  Волосся Вероніки

Усе переплуталось і переплелося,
Зникло

•  Втрачаючи дух безсмертя

Слова, як попіл, птахи, як вітер,
І погляд неба більмом покритий,

•  Колись ти була таємничою як світанок

Колись ти була таємничою як світанок
На вокзальній станції,

•  Лекторій

Оця невідомість, як відстань від дотику до письма,
Між прозорими водами рік і блакитним небом,

•  Три вази

Це просто неквапна розмова з твоїм відображенням –
В моїй пам’яті. Ти стоятимеш там, де навпроти химерне трюмо

•  Сонце

Ти ніколи не знатимеш справжнього Сонця,
Не осідлаєш верхи гігантський метеорит,

•  Ґудзики

Твої ґудзики нагадують юферси корабля,
Що, здається, невидимі ванти до мене тягнуть,

•  Твій голос

Він подумки схопився за голос теплий.
Навпроти вечірнього сонця початку осені,

•  Признання

Якби була ти чистим джерелом,
Прозорою, мінливою водою,

•  Вільне падіння

Ґаргульї готичного храму ожили і поховалися у міських парках,
І вулиці нагріті сонцем вкрилися густими туманами.

•  Тиша

Тихо, тихо
Послухай, як дихає

•  Мілина

Ошаленіла. Стільки переливається в тобі кольорів,
Птахи. Шумовиння хвиль, гомін колонії фаетонів

•  Відвертість

Відвертість іноді розхитує пейзаж
В якому безліч темних голосів,

•  Зима в Підгірцях

У тих місцях де час вплітав його
В косу вітрів, в осінню поволоку

•  Світанок

А хочеш, сьогодні місяць розлиється у твоїм саду,
І зорі від подиху вітру злетять мов пухнаста кульбаба?

•  Голос

Коли б я міг
Воскресити твій майже забутий голос

•  Третій завіт

Ти можеш шукати у потемках ночі
Слова, що запалюють мертві плафони

•  Фуга

Розлийте мовчання налитого вщерть
Серця тієї, що випила тугу,

•  Венера

Насправді не ти, а обрій за сірим вікном,
І чорні птахи, що летять, мов обгортка книг,

•  Майстерня

Щоб морок не забрав твоїх очей
Вдивляйся серцем в тих хто книги вартий,

•  Туман

І як дивитися на краплі, що з крон звисають?
В них повно сліз з очей твоїх,

•  Маки

Пелюстки маку в полі з бур’яном
Колючий почерк,

•  Роза вітрів

Говори зі мною.
Говори.

•  Балада про юність

Колись мені подобалась вона
У ті часи коли жагливий погляд

•  Груші у власному соку

В кімнаті на виріст де креденс музей історії,
А фланги шухляд дзеленчать нержавійкою та алюмінієм

•  Знаєш...

Знаєш, ти можеш вірити в що завгодно,
Читати до біса усяку-всячину

•  Пані Євніка

Пані Євніка любила сонце,
Любила море і теплий пісок.

•  Килим

Не здається тобі, що наш світ нескінченний килим
Теплотканний, химерний в узорах розлитої пряжі

•  Ріка

Не важливо коли скажуть, що ти ріка,
І що в тебе вдивляються перехожі,

•  У місті, що не пам’ятає тіней високих веж

У місті, що не пам’ятає тіней високих веж
Прокидаєшся в ліжку, що хвилюється в морі шумливих речень

•  Човен

Забери у мене її ребро,
Коли я спатиму на хвилях твого волосся;

•  Давні береги

Коли б могла промовити слова,
З яких у ніч спадають вниз окови,

•  Ріка

Іди під міст де шум автомобілів зливається у шум ріки,
І шумовиння вод стрімкими берегами

•  Без меж

Мисли без меж,
Але знаходь межі для придуманого світу

•  Неокласицизм

Коли вже вуста твої стали ромбами,
І в коробки «Брілло» спакували повітря пронизане

•  Танець богів

Я народжений її поцілунком свого покликання,
Що переплавляє сонце колишніх богів

•  Сонар

Підводний човен лягає на дно
Наче твій погляд в глибинах моєї мови

•  Меридіан

Тиша завжди залишає натяки на
Продовження слів,

•  Бокаж

Твоє волосся – це запах вітру.
Слова – бузок.

•  Талія

Ти сексуальна, як Бетті Пейдж
На світлинах пін-апу,

•  Метелики

Можливо колись, коли природа була безкрайньою,
А мертвий метелик, не під мікроскопом,

•  Нефіліми

Сьогодні повітря пливке, як вода,
І тінь роз'їдає бруківку вулиці

•  Хмари вересня

Зачерпни пригоршнями холодної води,
Щоб осінніми хмарами вересня,

•  Приворот

Сонце, нехай монета,
А місяць, як срібна таця,

•  У човні

Ми у човні: зеленому, жовтому, білому;
З кормою далеких гір, з рибами у ставку та фазанами,

•  Оля

Жовтим, червоним
Вимощені палітурки книг,

•  Розбита ваза

Все що я можу зробити для тебе — це
Декламувати "Розбиту вазу",

•  Запах моря

Губи довкола шерехатої кісточки язика.
Персик спогадів, напоєні трепетом щоки,

•  Сойки

Ти будеш сміятися з рим:
Впівоберта, тихо, незримо,

•  Постійне повернення

Постійне повернення твого корабля
У гавань неситості, з океану,

•  Помпеї

Можливо так дивилися на місяць
В один із тих часів, що барельєфом

•  Блазень

Це блазень блазнює, міркує в голос,
Складає з літер слова та речення

•  На спектаклі

Вона застеляла ліжко дбайливіше,
Аніж гортала сторінки чужих книжок.

•  Втеча з острова

Обнявши мене ти побачиш армаду старих галеонів
Шпангоути їх тіл оббиті тоненькими рейками груші,

•  Форель

Біжить через вулицю міста
Діва

•  День поволі згорає

День поволі згорає. Світло коситься на дахи
Жовтохолодним поглядом. З горизонту

•  Не знаю чи зміг би тебе забути

Не знаю чи зміг би тебе забути.
Пам'ять — всього лиш потреба привласнити,

•  Передчуття

Віщували нічого дивного,
Хмари неба лазурного сну,

•  В міських закапелках

В міських закапелках зализаних вулиць дощем,
На площах в перетинах долей, кохання, зустрічей,

•  Левіафан

У твоєму дзеркалі застигло море...
Чи можливо це твій схвильований океан?!

•  На воскресіння романтиків

Залиште мене у моєму п’ятнадцятому сторіччі,
Не залякуйте інквізицією, бубонною чумою, і що не в кожному домі свічі,

•  Молюски

Молюски твого велелюбного тіла –
Всього лиш потреба торкнутись поезії

•  Цей літній день облизаний емаллю

Цей літній день облизаний емаллю
Пам’яті,

•  Вавилон

Знаєш, немає жодного толку,
шукати гарячий погляд,

•  Ультрамарин

Сьогодні безглуздо про тебе думати.
Колір вечірнього неба наче,

•  Не стукай у двері, іди по вулиці

Не стукай у двері, іди по вулиці,
Не дивись на прохожих, не читай афіш.

•  Не сняться сни

Не сняться сни,
Не снишся ти і просинь,

•  Кафе

Знаєш, буває так, що сказати нічого,
І без зайвої скромності та риторики –

•  Подихи

Скільки слів в тобі померло ненароджених від неї,
Скільки подихів зів’яло у блакитнім, синім небі,

•  Мінливість

Навряд чи колись пострічаєш колишній світ,
у, здається, подібному вимірі вулиць та схожості

•  Сирена

Місто в ночі видається скам'янілим еквалайзером світла
Над яким от-от різким гулом завиє сирена війни.

•  Блуд

Усе забудеться, як чресла, устя, тать,
Як давній блуд, тщета старих історій,

•  Ми говоримо про різні з тобою речі

Ми говоримо про різні з тобою речі:
про зустрічі, музику, — особливо про музику.

•  Готель химер

Гойдаєш думи скручені в канати,
Свавіллям яв в колисці сновидінь,

•  Фонтан

Зворушений вітром травневого ранку коли,
Ще холодним руйнує розлоги фонтану. Місто

•  Сто тисяч зір

Коли зберу сто тисяч слів-лампад,
Примружних сонць, сто тисяч зір у ночі,

•  Невловимість

Лишень тому, що більшає в мені
Злиденний світ і скиглить край притулку

•  Перезавантаження

Зорі повисли на небі, а небо – висне,
В системі старого заліза не тягне проц,

•  Русалки

Волосся її,
Мов хвилями,

•  Сон обважнілого розуму

І бачив він, як лежав в гамаку, між горіхом і тендітною сливою,
Як червень топився в суцвітті застиглого дня,

•  Дати

Дата під його словами продовжує поезію і зупиняє час.
Наче тільки тоді – знаючи про смерть поета, – ще одну дату

•  Кулінарна книга поезії

Коли я про тебе згадую, насамперед
З атласних зшитків моєї пам'яті, —

•  Кити

Чи ревінням далеким між хмарами повняться відзвуки,
В голосінні, здається, чорнішає небо китів,

•  Сонет поцілунку

Як день до неба сонце прив’язав,
Так ніч в сонцях горить коли ти поруч,

•  Формула

Він розділив свій випадок на ризик,
І звів рівняння до нуля,

•  Меморіал

Мене катували десь під Гостомелем,
Мене розірвало десь під Бахмутом,

•  Тут від ратуші на квадратній площі

Тут від ратуші на квадратній площі,
Що годує нічних метеликів,

•  Мис любові

Повільно дрейфують слова
По душах в розломах речень.

•  Вінок прикрас

Змішалось все в безформній вазі сну,
І запах гіацинтів й форми лілій,

•  Українська пектораль

Щось невиразне сковує гори,
тихим шелестом тихий обрій,

•  Сліди твої ведуть у смугле місто

Сліди твої ведуть у смугле місто,
З рудих дахів якого ллється злива,

•  Муза

Ти полюбиш не ту, що чекатиме.
Ту, що дух ні на йоту мінить.

•  Каїніти

Скільки в тобі ще дурної стихії,
Темноголових бевзів та вишкребків,

•  Туманність Андромеди

Чи не краще писати про те, що світ невпинний,
Про відстань в парсеках до інших планет, в а. о.

•  Idem per idem

Idem per idem. За обрієм, сонцем, за горизонтом
По осях: x, y, z. За Мертвим, Білим, Евксинським pontом,

•  Ти казала: живемо допоки є сніг

Ти казала: живемо допоки є сніг, —
І пішли снігопади від грудня над нашим містом,

•  Гримаси

Хто я, скажи, що тут в гримасах віри
Одній тобі у вірності клянусь,

•  Дев'ятий вал

Так прийнято, знаю, рахуючи хвилі, тримаючи міцно штурвал,
На реях вітрила зв’язавши на бурю, зустріти дев’ятий вал.

•  Потрібно хоч щось сказати

Потрібно хоч щось сказати,
Сьогодні, незважаючи ні на що.

•  Сузір'я Ліри

Зліва плескала арфа,
а справа гуділа туба,

•  Сновиди

Ти все ще лежиш, але подумки в ніч ідеш,
Крадешся стіною, рухомим, чітким силуетом,

•  Геніальне подивування останніх часів на одному з останніх селфі

Які гарячі спопелілі землі, гаряче небо хмарами вогню,
Як смертоносно нам в протуберанцях

•  Я люблю вас невчасно

Я люблю вас невчасно, а тому недоречно
Чекати на ваші зітхання й незручності,

•  Незакінчена історія

Ти думаєш, словом, до неможливості
Надто багато і за кожною комою,

•  День розгорівсь черкнувши сірника

День розгорівсь черкнувши сірника
В лампадку бляклого світання Сходу,

•  Білим димом з димаря

Білим димом з димаря,
Тягне тиша бинду вгору,

•  Антика

Ці очі бурштином налитої антики,
Погляд, і пишно заплетені бантики.

•  Княжна

Схилившись над трупом убитої лані,
Білують добичу мисливці захланні,

•  Лист із бутилки

Ну, що сказати тобі чого ти не знаєш досі?
На рифах мої кораблі і Лахеса розбита на носі.

•  Веди мене крізь темний коридор

Веди мене крізь темний коридор,
В чертоги світла, в закулісся п'єси,

•  Віщі сни з четверга на п'ятницю

Ваш камінь послужить мені прес-пап'є.
Віщі сни з четверга на п'ятницю

•  Падіння Ікара

Чим далі від берега — ширшим здається край
Землі за яким ще не видно нового берега,

•  Як довго вдивляється жінка в осіннє озеро

Як довго вдивляється жінка в осіннє озеро,
Забувши про світ навколишній… погляд не в силі,

•  Коли в мовчанні губ твоїх

Коли в мовчанні губ твоїх
Підкреслене звучання тиші,

•  Як жаль, що я в безпам’ятті від вас

Як жаль, що я в безпам’ятті від вас,
Не випив час, щоб загубити пам'ять,

•  Печальний лицар

Бреде повз нас сумний, безкровний лицар,
Об землю б’ється отупілий меч,

•  Муст

Він безликий Тезей і сказати йому більше нічого.
Рвуть з безодні голодною люттю важкої стопи,

•  Сонет ІІ

Яких ще слів в тобі не знаю я,
А ті, що знаю – чи вони потрібні?!

•  Сонет І

Хто в порухах твоїх любов застане,
А в погляді розвідавши жагу,

•  Явлення героїні

(уривок)

•  Міф

Ти скинеш все крім паволоки міфу
З готичних вітражів очей, хай скільки вперто

•  Предмети

В цих синкретичних таблицях останніх часів,
В предметах кімнат, що куйовдять й задурюють голову,

•  Вирвані сторінки

Посічений зливою простір. Портик.
Над портиком небо і сонце в контурі,

•  Геометрія вічності

Можливо птахи, як і люди нудьгують за світлом.
На пляшки з повітрям колись закоркованого погляду -

•  Ти от знову пройдеш по пам’яті

Ти от знову пройдеш по пам’яті,
В день теперішній – в час навиворіт,

•  Ти розпустиш своє волосся

Ти розпустиш своє волосся
В день, що згубить усі метафори,

•  Пісня Морфея

Тепер він спить в обід на ложі травня,
Під шум дощу із восковим обличчям,

•  Музей комах

Природа ховає в бурштин комах,
А люди несуть бурштин у музей,

•  Сонет гальюнної фігури

І небо чорне,
І місяць спілий –

•  В очах її ночі

В очах її ночі, в руках її спиці,
що в’яжуть тумани забутих старин.

•  Я люблю тіні

Я люблю тіні,
Люблю колони,

•  Мара

О, сьогодні вона заговорить тебе.
На ній маска, - маска давня, лиха, потворна,

•  Трейлер

Цей фільм нарочито почнеться зі зливи,
Там буде жінка, шо прийде з майбутнього,

•  Любов така і час такий

Любов така і час такий:
зітри всю хіть, зітри весь жаль,

•  У тих краях де смажать черепах

У тих краях де смажать черепах —
Складають бивні,

•  Незавершена симфонія

Хоч сотню раз розбий своє чоло
Об стіни струнних. Небо контрабасів

•  В прозорому небі востаннє шукаю тебе

В прозорому небі востаннє шукаю тебе,
Чи віриш, що сонце засліпить, засліпить чи в попіл,

•  Регіт трикстера

І нехай ми будемо трохи заплутані,
Трохи зв'язані, і затамовані.

•  О моя люба панно

О моя люба, тривожна в самотність закохана панно,
Доторкнутись до сонця не можна надія на фортепіано;

•  Сотню знайдено, двісті втрачено

Сотню знайдено, двісті втрачено,
Двоє вибраних, дві в умі,

•  Роза вітрів

Коли б я міг зв’язати словом серце,
Ваше, слова б в’язали линвою вітрил,

•  Земля троянд

І
Словом…

•  Зимовий годинник

Час зупинився і небо упало ниць, —
Циферблатом без сонця, без тіней, годин та плину.

•  Густа і всепроникна тиша ночі

Густа і всепроникна тиша ночі,
Між чорнотінням щеботу опісля

•  Наше місто

Наше місто, поглянь, в обладунках зими,
Подалі від сонця, закуте в края туманів

•  Солілоквій

В облозі смутку вечір догорить,
І сон торкне в пустій кімнаті травня

•  Вона завжди вдивлялася так

Вона завжди вдивлялася так,
Неначе знала, що зовсім скоро,

•  Твоя Україна

Так густо, гучно
До сліз і крику,

•  Ніч весни

Ніч зійшла в долину пустощів
В чорній картатій сукні з пряжкою

•  Натюрморт

За тобою висіли пейзажі осені,
Гори в тумани зодягнені, ріки

•  Княгиня

Поцілований поглядом грудня –
Розминуся з тобою.

•  Анимуш

Наче Даная, на теплому ложі,
Розімліла від сяйва бурштинових променів,

•  Варіації на тему

Це дивне життя, дивне, дивне:
Як диван розхристаний, як небо димне,

•  Ляльковий світанок

Можливо вона розповідає про мене
Комусь із найближчих,

•  Понад серце спів очей твоїх зійшов

Понад серце спів очей твоїх зійшов
Теплим голосом окутав та зігрів,

•  Я бачив Вас ще в час малого Сходу

Я бачив Вас ще в час малого Сходу,
Як розводив у глеках мідну хну,

•  Шатро містянки

Така паволока ніжна очей твоїх світло-зелених,
Що паводок світла схвильований в заводях сну

•  Вітри

Дозволь вустам сказати те, що дмуть
Вітри в серцях сполокані дощами,

•  Сьогодні небо в білих цепелінах

Сьогодні небо в білих цепелінах,
І звір сиренить, бивні догори

•  Талос

Він озирався на схили Акрополя,
І бачив політ куріпки Талоса,

•  Туман над озером, туман

Туман над озером, туман,
І лебеді летять над плесом,

•  Подих бога

…а, між іншим, знаю – не маю права
І не меншає світ, щоб сказати тобі – люба.

•  Крокви вічності

Ти потрібна мені тут, поряд,
Як підручник з історії, як старі амфори,

•  Тепер, коли ви навпроти

Тепер, коли ви навпроти
у бік ледь подавшись натомленим профілем,

•  Безум

Повір її не буде більше там,
На сторінках – між слів «тобі» і «безум»,

•  Захаращений світ

За словами, які витікали з відкритих ран
І за тими, яких не почула колись від мене

•  Водоспад

Вгамуй притьмом в собі жадобу тьми
Переверни спустошену клепсидру

•  Переплети моє ім'я із травами

Переплети моє ім'я із травами,
Втопи у хвилях втомлених за день.