Поетичні майстерні

ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

2024.10.22 09:33

Ієрогліф

Духовні паролі…
Видіння чи сон:
дарує ієрогліф
Мацуо Басьо.

2024 рік

2024.10.22 07:15

Джерело всіх бід

Зажурилась діва на пеньку,
а дівки журитись файно вміють,
захотілось яблук у соку,
смак яких відомий тільки змію.
Каже хлоп їй: «Знову за своє?
Ти біди на нас накличеш, люба.
Бачиш, вже світанок настає?
А твоє бажання – чиста згуба».

Віктор Кучерук

2024.10.22 06:58

* * *

Стигне в раннім осіннім смерканні
Переповнений тишею двір, -
Яскравішає швидко сіяння
Неймовірно привабливих зір.
Безнастанно вглядаюся в небо
І вслухаюся в шурхоти трав,
Бо спокою немає без тебе,
Бо з душі не зникає жура.

Микола Дудар

2024.10.22 06:54

***

Споглядає холод крізь Віконце…
Все чатує, хитрий, за дверми
Лізе, як завжди, поперед Сонця
Наче розпаскудилися ми…
Правда, є питання, як без нього?
Грішником і хай не обізвуть
Не чіпляюсь, лиш благаю Бога
Підсказати й виправити суть

Артур Курдіновський

2024.10.22 04:36

Запах твого парфуму

А запах твого парфуму -
Гіркий, наче стигла осінь.
Настукує дощик: "Думай!"
Стою на твердім порозі.

Цей запах твого парфуму -
Мов цукор на мармеладі.
Та й справа яка до суму

Віктор Михайлович Насипаний

2024.10.21 19:48

Все від нервів

Так як риба гниє з голови, так і людина починає хворіти від нервів. А воно так і є. Старі люди недаремно кажуть, що всі хвороби від нервів. Рознервувався – зламав ногу. Добре, що не собі, а сусіду. Рознервував жінку: побила, ще й із хати в

Ніна Виноградська

2024.10.21 16:35

Осінь

Пахне туманним
Золотом просинь.
Осінь…

Сонця з-за хмари
Не видно досі.
Осінь…

Ірина Вірна

2024.10.21 14:00

Дощ

Під тихий шелест ніжних крапель дощових
Так добре мріється й чекається на краще.
Приворожить, заколисає, поведе за думку-нитку в сни,
Щоб забуття вточило вік по краплі.

Розірве нитку провідну то гуркіт грому, то спалах блискавиці.
Немає спокою, зач

Сонце Місяць

2024.10.21 11:56

Срібночорне

Згубись, нікель-гріш
На теренах цупкіших
Котися за мріями — на інший бік

Щоби тільки мені саме того
Тендітного дня дзвінким
Потягом білих богів з-за обрію
Прибути неспішно сміливим звіром

Микола Дудар

2024.10.21 11:25

***

У своїм дико-форматі —
Ви гарнюсінька нікчема…
Зауважу — у квадраті.
Ви при розумі? Богема?
Я би вас не взяв задаром
Ви — зерно майбутніх бід,
Що дісталося нашару
Ось лице… чортяки міт…

Іван Потьомкін

2024.10.21 11:04

Стаф Леопольд (1878-1957)

Кохать і втрачати, прагнуть і шкодувать,
Болісно падать і знову підводитись,
Кричати зажурі: «Пріч!» і благати : «Провадь!»
Оце ж бо життя: ніщо, а якже задосить...
Вибігать за єдиним скарбом в пустині,
Стрибати в безодню за неповторним,
Аби після

Віктор Кучерук

2024.10.21 05:59

* * *

Проснувся – і бачу туман за вікном
Та чую важке безгоміння, –
Не шурхає вітер по шибці листком,
Не сіється мжичка осіння.
Сухою імлою засмучений вид
Пробудження смуги світання, –
Знеможений мороком ранок поблід
І втратив мотив для звучання.

Микола Соболь

2024.10.21 05:32

Закоханим ув осінь

Я сподіваюсь, ви мене пробачите,
бо запізнився десь на пів життя.
Красуня-осінь звала на побачення
така наївна, грішна і свята.
Ми заблукали на задвірках пристрасти,
згубилися у вирі почуттів.
Коли ж устигли з листопада випасти,
де до нестями я те

Євген Федчук

2024.10.20 15:30

Як сатана був навіки прикований до залізного стовпа

Сидить Сатана та й дума, як би відомстити,
Всякі кари вигадує тому найлютіші.
Надіями захопити й замучити тішить,
Що зумів його не лише отак обдурити,
А й корону відібрати й крила відрубати.
Позбавив його можливості на небо літати.
Тож надумався і в

Пиріжкарня Асорті

2024.10.20 14:26

географія (порошкова поезія)

не від газманова почує
про костю та його баркас
багато хто у довгих чергах
до кас

тут не париж чого вмирати
і ця ж турбота за Творцем
хапай рюкзак і до платформи

Іван Потьомкін

2024.10.20 11:17

***

Не по мені, як старість зубожілу дурять законами,
Не вартими паперу, на якому пишуть,
Причастями, молебнями й іконами
Кличуть у рай, аби юдоль земну залишить.

Світлана Пирогова

2024.10.20 10:27

Одещина

Те місце, де родився і живеш,
Найкраще в світі, найдорожче серцю.
Любов на все життя ти бережеш,
Тут джерело єдине і кубельце.

Одещина - мій рідний отчий край,
В якім живуть прості і щирі люди.
Є синьоокі ріки тут: Дунай

Володимир Бойко

2024.10.20 09:57

Час позамосковський

Якби росіяни зробили з путіним те, що румуни зробили з Чаушеску, то росія змогла б сягнути хоч би рівня Румунії. Росія – країна з величезними територіями, що населені людьми з величезними територіальними амбіціями. Проте переважна більшість територій

Володимир Каразуб

2024.10.20 09:49

Зорі

А зорі хитались, як хвіст у пави
Сплітали фіранку, лягали туманом
В'язали ночі і сизий вітер,
Тягнули синкопи твоїх надій.
І все було звично, немов би по нотах
Симфонія ночі з неоновим місяцем
Звучала і тихо в її закуліссі
Розходились відблиски по

Микола Соболь

2024.10.20 09:28

Просте бажання

РуZьким бути соромно до болю
і чомусь так хочеться мені
тих, хто зазіхнув на нашу волю,
у пекельнім бачити вогні.
Рюмсати за орками не буду,
хоч планети зійдуть із орбіт,
москалі, між нами, – це не люди
без таких не стане гіршим світ.

Віктор Кучерук

2024.10.20 08:05

* * *

Уже на гребнях хвиль немає
Ні яхт вітрильних, ні гребних човнів, –
Уже яскравість утрачають
Відтінки барв оцих осінніх днів.
Уже холодні та вологі
До тіла дотики рвучких вітрів, –
Уже на березі нікого,
В імлі туманній ідучи, не стрів.

Микола Дудар

2024.10.20 06:57

***

Незабаром ніч припреться…
Попереду відпочинок
Якщо хтось і не озветься —
Не заходь, прошу, в будинок
Там одні пиявки дикі
Жодних натяків на спокій
У відлунні одні крики
А між ними дикий цокіт…

Сонце Місяць

2024.10.19 20:11

Річард Корі (Simon & Garfunkel)

Всі знали Річард Корі був
Пів міста прикупив
До політики причетний
Щоб мати ширший вплив
З народження в суспільстві &
Банкіра єдний син
Що хотіти варто, все він мав
Вдачу, смак і стиль

Іван Потьомкін

2024.10.19 12:08

***

Я - Старість, з якою зводиш ти рахунки
І нудну пісню одну й ту ж заводиш:
Те , що донедавна міг, сьогодні не по силі …
…Я служка Господа твойого.
Що Він дає, оте я й віддаю.
Чимало що не вдається натомість,
Та мушу беззастережно слухати Його

Тетяна Левицька

2024.10.19 11:20

Від роду до роду

Не треба чужими руками вогонь загрібати!
Хіба в "патріотів", котрі за кордон утекли,
сильніше болить за знедолену, кинуту Матір,
що не дочекалась від плоті живої води,

ніж в тих, хто країні не зрадив зі страху померти
і гідно воює за кволе колосс

Микола Дудар

2024.10.19 11:02

***

Мені своє, а вам— своє
Якщо і цього вже замало,
Є перехрестя бойове…
Воно на вас давно запало…

Так що дивіться ви мені
Не зліть, прошу, до акціона
Ми тут усі, усі земні

Віктор Кучерук

2024.10.19 07:47

* * *

Повертаючись рядочком
До дитячого садочка, –
Малюки під бересточком
Позбирали всі листочки,
Щоб у спальному куточку
З листя виткати сорочку
Й одягнути сорочину
На безлисту деревину.

Микола Соболь

2024.10.19 06:07

Кінець епохи бідності

Куди подівся «Борщовий набір»?
Стулила Масійчук брехливий писок.
Чи борщ не варять козаки тепір?
Готують щось з прострочених сосисок.
Наш гаманець уже не для борщів,
про сало навіть мріяти не смію.
Готуй, кохана, для родини – щі.
Немає м’яса? То до

Сергій Губерначук

2024.10.18 19:12

Ромшардо́

Не всім удавався обід з Ромшардо
(це, власне, його псевдонім),
коли цей митець після пляшки "Бордо",
виносив на вулицю дім.

Не свій, а чужий! У найкращих тонах!
Самий мельхіор і кришталь!
Численні зразки у безцінних томах!

Микола Соболь

2024.10.18 15:38

Баба Одарка

У баби Одарки хата старенька
там сирістю вічною тхне із сіней,
сіра, полатана геть камізелька,
полущилась фарба з дубових дверей.

Скільки лишилось? Лиш Богу відомо.
Не кландає зайве, хай буде, що є.
Іноді трохи відходить від дому,

Іван Потьомкін

2024.10.18 11:05

***

Гомін, гомін, гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Туман поле, поле покриває,
Мати сина проганяє:
"Іди, сину, іди пріч від мене,
Нехай тебе орда візьме!"
"Мене, мамо, мене орда знає –
В чистім полі обминає".

Юрій Гундарєв

2024.10.18 10:25

Читацький щоденник. Юрій Винничук

«Горобчику, — щебече матуся, — ти вже прокинувся? То біжи хутенько гамцяти, бо кашка вистигне», — цей ніжний щебет матінки супроводжує мене усе життя, і навіть зараз, коли її поруч немає, я чую цей щебет, ці ніжні переливи звуків, ці лагідні, пеленаючі сл

Микола Дудар

2024.10.18 09:05

Воно...

Воно поживне, вміру і дотичне…
Воно тривожить певних ще до сну…
Як в очі не дивитись — симпатичне,
І гнівне, якщо викинуть в росу…

Воно сприйме будь-кого без обмежень,
Огляне вас із ніг до голови…
І порівно розділить гнівний стержень,

Козак Дума

2024.10.18 08:11

Філософія самотності

Самотність – кара чи комфорту зона?
Трагедія чи іспити на біль?
А може особиста оборона,
горьований життя нового стиль?

Чи світ отих, що надто довіряли
і оголяли душі та серця?
Ділили потаємне із загалом

Віктор Кучерук

2024.10.18 05:33

* * *

Я уявити не можу,
Що в найсолодшому сні
Буде на тебе хтось схожий
Снитись манливо мені.
Серце не має тривоги,
Що десь в оселях близьких
Томляться губи вологі
Без поцілунків моїх.

Євген Федчук

2024.10.17 15:51

Як янгол Миха Михаїлом-архангелом став

Скинувши Сатанаїла на землю із кодлом,
Янголів Господь на небі сотворив для себе,
Бо ж помічників багато для роботи треба.
Літали вони по небу, як пташки навколо.
Та найбільше приглядівся Йому ангел Миха.
Такий уже він проворний, за всім устигає.
От

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів