ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.06.03 01:59
Мені у двері серпень подзвонив.
Цей звук - лише йому властива риса.
Я відчинив. Впізнав без зайвих слів.
І бачу у руках його валізу.

У тій валізі - суміш літніх трав,
Там запах яблук, вечори спекотні.
Стояв навпроти мене і мовчав,

Ілахім Поет
2024.06.03 00:04
Зачатий ще під Донну Саммер в ритмі диско -
Свою незайманість втрачав під Депеш Мод.
Я динозавр; я із часів, коли не зиску
Чекали від життя – любові та пригод.

Девіз мій: живемо єдиний раз життя ми -
Що нині згаяв, не поверне вже ніхто.
Тому якщ

Володимир Бойко
2024.06.03 00:03
Прославлені диктатори закінчують безславно. Безголові полюбляють очолювати (по їхньому - "возглавлять". На одного діяльного злочинця припадають тисячі злочинно бездіяльних. Російський заштатний урка домігся міжнародного визнання, скоївши міжна

Борис Костиря
2024.06.02 22:46
Я загубився у гаях понять,
Я віддалився від людей натхненно.
І нависає видиво проклять,
Що поселились на землі нужденній.

Розчарувавшись в марноті доби,
Я поселився в лісі одиноко
І слухаю мелодію дубів,

Світлана Пирогова
2024.06.02 21:46
Лебідкою літає літо,
Лимани ллються легко.
Лопоче липень листям липи,
Лещицю ловить легіт.

Лугам липневим, лану - лоскіт.
Лаванда любить ласку.
Ліатриси лягають лоском.

Юрій Гундарєв
2024.06.02 20:36
Ольга Сімонова, позивний «Сімба". Надзвичайно вродлива, сексапільна, завжди зі стильною зачіскою з підголеними скронями… Росіянка за походженням, родом із Челябінська. Загинула за свободу України. Їй було 34 роки.
Починала парамедиком у добровольчому пі

Ісая Мирянин
2024.06.02 18:59
В журби хвилини та печалі
Дивись на тінь свою;
Крізь сотень миль незнані далі
Я в ній завжди жию.

2015

Роксолана Вірлан
2024.06.02 17:57
Той, з ким умовилися стрітись
багато тому ще віків,
лишивши ключ на ґанку
літа,
знамення тайне на вікні;
з ким обіцялися впізнатись
помежи всесвіту шляхів,
перетекти міжсвітні ґрати,

Ісая Мирянин
2024.06.02 17:46
ЛОДЗІЄВСЬКИЙ Я щиро радий, що Ви вирішили зупинитися у нас, пане Залужний. Сподіваюся, що Вам у нас сподобається. Але мені нестерпно хочеться почути про Ваші дипломатичні пригоди у Британії. ЗАЛУЖНИЙ Насправді мене відряджали зовсім до іншої краї

Євген Федчук
2024.06.02 12:34
Покарав Господь людину за гріхи потопом,
Думав, що гріховну тягу тим потопом втопить.
Та куди там. Розплодились, знову розжилися
І за гріхи, беззаконня знову узялися.
Геть забули і про Бога, й про його завіти,
Бо ж хотілося на світі людям легко жити.

Іван Потьомкін
2024.06.02 10:49
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя

Віктор Кучерук
2024.06.02 05:18
Молодецька бравада
І постава струнка
Залишились позаду,
Як і сила в руках.
Поховала їх старість,
Але, бачу, зате,
Що з’явилася скнарість
І зневіра росте.

Ілахім Поет
2024.06.02 00:43
Ці очі кольору горіха
І губи з присмаком гріха -
Моя єдина в світі втіха.
Хай кажуть, що у ній пиха,
Що легковажна егоїстка.
Що бути з нею – то дурня.
І треба розгубити мізки,
Щоб так терзатися щодня.

Артур Курдіновський
2024.06.02 00:34
Натхненно чекаючи світлого літа
Удвох, саме так, як в часи стародавні,
Життя розпочавши, чому б не сидіти
На парковій лавці у травні?

Тримавшись за руки, плекати надію...
Коли ледь за двадцять - це дуже можливо!
Ось сонце за обрієм вже червоніє...

Борис Костиря
2024.06.01 22:45
В пустелі на порепаній землі
Іду спокійно і шукаю смислів,
Яких не знайдеш у густій ріллі.
Шалена спека розтопила мислі.

У цій пустелі у самотині
Чи станеш ти іще одним пророком,
Який розтане десь у далині,

Леся Горова
2024.06.01 22:01
В слова раніш банальні "до" і "після"
Вернувся зразу початковий зміст,
Як тільки дикий смерч війни пронісся
Над сивим ранком зціпенілих міст .

У "до" залишив кожен того ранку
Все надбання раніш прожитих літ-
Хто захід свій, хто щемну мить с

Козак Дума
2024.06.01 20:41
Лишити нині владу казнокраду –
оте не гірше за оксюморон
чи дати вдруге шанс тому, хто зрадив,
або убивці ще один патрон?

Ісая Мирянин
2024.06.01 15:03
Коли життя земного половину
Спокійно перетнув я без турбот,
Зустрів раптово знижечку на ціну

Рашистського я джерела скорбот –
То пряник був із яблучним начинням,
Якого разом кинув я у рот.

Юрій Гундарєв
2024.06.01 09:22
Візьму абетку - літер країна.
Які - головні? Які - командири?
Звичайно, У - моя Україна.
Звичайно, М - буква Мами і Миру.

БЕТ

Знову лунає сирени набат -

Віктор Кучерук
2024.06.01 05:23
Душа закохана світліє
І молодіє від надій,
Що не пустими будуть мрії
В незмінній вірності своїй.
Вони, рожеві та блакитні,
Хмільні й цілющі, як бальзам, -
Тебе охоплюють помітно
Своїм гарячим почуттям.

Артур Курдіновський
2024.06.01 00:17
Прошу тебе! Не помирай!" -
Слова відверті та безцінні,
Коли здається, що каміння
Востаннє вкрило небокрай.

Красива рятівна надіє,
Прошу тебе! Не помирай!
І не потрібен вогнеграй -

Ілахім Поет
2024.06.01 00:04
Формула щастя в теперішнім світі проста.
Гроші-товар… І з коханням щось схоже, як звісно.
Так, особистого ніц, але це не біда.
Бізнес, дівчатка і хлопчики, все тільки бізнес.
В щире кохання повірять хіба в дитсадку.
То є казки, актуальні, можливо, в

Влад Лиманець
2024.05.31 18:18
губи всихають
рельєфом скелястих гір
на шкірі рожевій
подих сплітається
з рухами грудної клітини
сльози-кришталь
стікають у море
мандрівниця в тісноті

Світлана Пирогова
2024.05.31 10:49
Червня полуничний смак цілує сонце,
Ллються пахощі меліси, м*яти.
І малини аромати у долонях,
Трави поглядом небес прим*яті.

Подих літа із спекотної Трезени,
І думки у нас тепер синхронні,
Бо закоханість ураз біжить по венах,

Володимир Каразуб
2024.05.31 09:13
Обмовитись словом; не більше рукостискань.

Найкраще не знати, ні хто він, ні звідки, ні пристань

З якої відправилось слово у море зітхань
Піднявши вітрило з малюнком сліпучого сонця.

Найкраще не знати яким він насправді був.

Микола Соболь
2024.05.31 05:53
Коли я чую: великий русский язык,
то розумію, які ми неповноцінні,
хтось просто, до болю, вторинним бути звик
і тягне у ярмо прийдешні покоління,
нате, їжте Єсеніна, Блока натще,
або ковтайте Бодрова збочені фільми.
Цікаво, що треба суспільству дати

Віктор Кучерук
2024.05.31 05:24
Красу весни в обіймах літа
Уже не видно так, як слід,
Хоча продовжує жаріти
З останніх сил весняний цвіт.
Він ще повсюди погляд гріє
І трохи пахне на зорі,
Але менш зроджуються мрії
Біля цвітінь цих у дворі.

Артур Курдіновський
2024.05.31 00:10
Софійка. Шість років. Чернігів.
Сьогодні з'явилась нова
Сторінка злочинної книги,
Яку написала москва.

Софійка. Чернігів. Шість років.
Ракетний удар. Тільки мить.
Вивчати багато уроків

Ілахім Поет
2024.05.31 00:04
Він інший. Він - мачо. А я – звичайнісінький хлопець.
Він впорає бізнес; розкрутить занедбаний блог.
З ним точно не в'яжуться «дурість» або «вузьколобість».
А в мене життя – послідовність дурних помилок.

У нього душа - наче Оз, там суцільні смарагд

Євген Федчук
2024.05.30 20:32
Зимова ніч спустилася на ліс.
Сніг припинився, але що від того?
Усе біліло навкруги від нього,
Лежав на гіллі сосен і беріз.
У верховіттях вітер завивав,
Дарма старався між дерев сховатись.
Ліс не збирався вниз його пускати.
Тож він сердито голос п

Микола Соболь
2024.05.30 14:08
Струмки шукають виходу із ринв,
збігаються до склепу річки Либідь,
не чує небо молитовних злив,
якщо не чує, певно, і не треба.
Почайна обернулася на Стікс,
ріка Монашка всохла у скорботі,
скоро й Дніпро поверне не в той бік,
стає тісніше і душі у

Володимир Каразуб
2024.05.30 09:40
Вам тут сподобається. На вибір багато міст.

Безліч вулиць, кафе, філософських концепцій, танців.

До пари – поети, злочинці, верховні правителі,
Посадовці із міністерств,

Чи хтось із демократичної більшості.

Іван Потьомкін
2024.05.30 08:50
Відтоді, як Україна стала
Лиш чеканням стрічі,
Де б не довелося бути,
Шукаю гору, на яку зійти спроможен.
З літами нижча вона й нижча,
Але незмінно одна й та ж – Чернеча.
І коли сходжу на ту гору,
Дозбирую думки про Україну,

Віктор Кучерук
2024.05.30 05:00
Хоч мав безліч інших справ, –
Лікувальний душ прийняв,
Адже мав надію,
Що волосся відросте
Кучеряве та густе,
Й чорне, як на віях.
Потім дощик – кап-кап-кап
На відкритий мій пікап

Ілахім Поет
2024.05.30 02:13
Моє терпіння стегнами її,
Здається, спокушає сам диявол.
Спокійна зовні, хоч веде бої
З собою без пощади та без правил.

Де битий шлях в нікуди з усіма,
Їй ближче одиноке бездоріжжя.
Яскраве світло, затишна пітьма…

Артур Курдіновський
2024.05.30 00:37
Зелений оксамит... Він міг би стати
Обкладинкою, сутністю та змістом,
Настільки неспаплюженим та чистим,
Що налякав би злодія чи ката.
Нав'язливий, оманливий туман
Перемогла б нечувана прозорість,
Коханням міг завершитись роман.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ісая Мирянин
2024.05.20

Людмила Кибалка
2024.05.17

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Лайоль Босота
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олена Побийголод - [ 2019.12.25 07:54 ]
    26. Королівська процесія
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Ми хвацько, ми щільно зімкнули ряди, -
    як кулі в обоймі, як карти в колоді.
    Між нами Король назавжди,
    ми гордо крокуєм при нашім народі!

    Не бережіть своїх лиць!
    Маєте право одно:
    пред Королем - падайте ниць,
    хоч і в сльоту та багно!

    В народу - авжеж - необтяжлива роль:
    згинати коліна - це справа життєва...
    За все відповість сам Король,
    а як не Король, то тоді - Королева!

    Тож не щадіть своїх лиць!
    Маєте право одно:
    пред Королем - падайте ниць,
    хоч і в сльоту та багно!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  2. Олена Побийголод - [ 2019.12.23 23:23 ]
    25. Пісня про скривджений Час
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Нумо, відхилімо на хвилину
    оцю важку, стару та витерту кулісу:
    о́сь як рівно Час колись-то плинув,
    такий безтрепетний... Поглянь, Алісо.

    Тільки зовсім Час не пильнували
    щасливі всі,
    вмисне Час завжди проволікали
    лякливі всі,
    Час немилосердно підганяли
    крикливі всі,
    марно бідний Час так-сяк вбивали
    ліниві всі...

    Час втрачає силу,
    нищиться від пилу -
    і застигли маятники Часу...
    На турботу, кволу та спізнілу, -
    Час кривив ображену гримасу.

    В північ дзиґарі не калатали;
    чекали півдня - знов надії не збулися.
    Ось які часи тоді настали
    занепокоєні... Поглянь, Алісо.

    Злякано на стрілки позирнули
    щасливі ті,
    співанки плаксиві затягнули
    лякливі ті,
    пащі гамірні свої заткнули
    крикливі ті,
    й разом позіхнули та заснули
    ліниві ті...

    Часу змаж колеса
    сяйвом піднебесся;
    двері не замкнеш за ним на засув.
    Час не ображай, як неотеса, -
    жити зле, коли немає Часу.

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  3. Олена Побийголод - [ 2019.12.20 11:03 ]
    24. Пісня Соні
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Ви трошки шани приділіть моїй персоні,
    бо ви й самі усі - розбалувані соні,
    готові дерти хропака - вам тільки дай...
    Але цей раз - в чуженькі соні не сідай!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  4. Олена Побийголод - [ 2019.12.18 07:41 ]
    23. Пісня Капелюшника
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Кому я тільки капелюха не ладнав!
    І капельмейстер був клієнт, і капельдинер...
    І навіть будь-який жебрак - за півгодини
    у капелюх мій - капітал збирав!

    Були в замовниках - задира й відчайдух,
    але були також тюхтії-копалухи;
    а ще - такі капітулянти капловухі,
    що краще б заощадив капелюх...

    На голові, вже майже голій, головбуха,
    чи на курортнику, що квіти в полі нюха, -
    доречні капелюхи типові.
    Але пришити не візьмусь до капелюха,
    коли чогось бракує в голові...

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  5. Олена Побийголод - [ 2019.12.14 16:16 ]
    22. Пісня Березневого Зайця
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Мадам, не ставте хрест на Березневім Зайці!
    Щоправда, шкодить він хазяйці,
                                                    й огризається,
    Але він та́к шкодує потім та терзається...
    На Березневого не ображайтесь Заєця!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  6. Петро Скоропис - [ 2019.12.13 16:11 ]
    З Іосіфа Бродського. Венеційські строфи
    І
    Мокрі конов’язі пристані. Понурої їздової
    грива змахує сутінь, буцім відгонить сон.
    Альтові мов, грифи гондол уколисують в різнобої
    тишу їй в унісон.
    Що наївніший мавр, то чорніша від слів бумага,
    і рука, несумісно зі горлечками метка,
    прикладає до губ мережива м’ятого в пальцях Яго
    кам’яного платка.

    II
    Площа порожня, набережні відлюдні.
    Більше облич на стінах кав’ярні, ніж візаві:
    діва в шальварах сама награє на лютні
    подібному Мустафі.
    О, дев’ятнадцятий вік! О, туга по Сходу! В позі
    вигнанця, та на скалі! І біла, мов лейкоцит,
    повня в рядках творінь згорілих в туберкульозі
    коханців, її співців.

    III
    Ніччю податись нікуди. Ніяких Дузе, ні арій.
    Каблук у самотині простукує діабаз.
    Під ліхтарем ваша тінь, як зляканий карбонарій,
    сахається і від вас
    і видихає пар. Ніччю ми чуємо, максимум,
    вогке відлуння: воно обдає теплом
    мармурний, гулкий, пустий акваріум
    зі запітнілим склом.

    ІV
    В бликах з вікон в каналі непереливки оку –
    олія у бронзі рам, кут рояля, слухач.
    Ось чого попоймуть, штору запнувши, окунь!
    зябру щулячи, лящ!
    Від нежданої візії горівіч богині,
    що зняла з себе все, обертом голова,
    і під’їзди, як піднебіння і зів – в ангіні
    лампочок, вимовляють "а".

    V
    Як тут били хвости! Як тут лящами вились!
    В нересті як щораз йшли косяки в овал
    дзеркала! Опанчі білий глибокий виріз
    як хвилював!
    Як сироко – лагуну. Як посеред панелі
    тут розкисали сукні та панталони в щі!
    Де вони всі наразі – ці маски, полішинелі,
    перевертні, плащі?

    VI
    Так меркнуть люстри в опері; так медузі
    вторять, у ніч спадають об’ємами куполи.
    Так вужчають вулиці, ніби вугрі, у юзі
    до площі, мов камбали.
    Так підбирає гребні, тіпаючи куделі
    модниць, старий Нерей – донечкам на порі;
    кидаючи холонути жовті безплатні перли –
    вуличні ліхтарі.

    VII
    Так вмовкають оркестри. Місто ціпне, назирці
    ноті у горню тиш, крівлями горілиць,
    і палаци у мряці, ніби пюпітри – зірці,
    товпляться до зіниць.
    Тільки фальцет зори між телеграфних ліній –
    де непробудно спить громадянин Пермі.
    А вода аплодує їй, і набережна – як иній,
    осілий на до-ре-мі.

    VIII
    І похресник Лоренів, у рвінні ревні
    збагрюючи, як за борт, буквиці норовкі,
    пнеться смиренно не перегнути в крені
    зі випитим узнаки.
    Час роздягатись, зняти сукняний панцир,
    впасти у ліжко, потемки в нім знайти
    плоті гаряче дзеркало, де з амальгами пальцем
    ніжність не зіскребти.


    ------------------------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  7. Олена Побийголод - [ 2019.12.11 06:06 ]
    21. Пісня Чеширського Кота
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Пояснюю, як ерудит, досвідчено цілком:
    Чеширський Кіт - не індивід, що чеше язиком;
    чеширський - не замислений, чи ширшати, чи ні,
    а просто він - зачислений в істоти чарівні!

    Чим ширші роти,
    тим чеширші коти,
    й хоч звичайні коти - звабні всі як один,
    та чеширські коти -
    із дивами на «ти»,
    їх не можна скребти наче свійських тварин!

    Усмішливий, вуркішливий від вусів до хвоста, -
    вітайте непоспішливо Чеширського Кота!
    Потрібен вам котусь в мішку, скажіть начистоту?...
    Отож, вертайте усмішку Чеширському Коту!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  8. Олена Побийголод - [ 2019.12.08 22:34 ]
    20. Колискова Герцогині
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    - Люлі-люлі-люлечки, бай-бай...
    Що за вередливе маленятко!
    Будеш видирати рученятка -
    начувайся, підсвинку, стривай!..

    - Ну і гучність вереску в нащадка...
    Годі чхати, вперте маленя!
    З кожного такого поросятка
    виростає справдішня свиня.

    - Більш не можу, люлечки, бай-бай...
    От би - дати перцю поросятку!
    Ні, не починай усе спочатку!..
    Ну, упертий підсвинку, стривай!

    - А якщо уголос «поросятком»
    з пелюшок всі дражнять навмання,
    навіть з найсмирнішого малятка
    виросте в майбутньому свиня!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Коментарі: (3)


  9. Олена Побийголод - [ 2019.12.06 00:45 ]
    19. Пісня Лакея-Жабеняти
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Посаджене вхід стерегти,
    сидить жабеня день при дні,
    щоб рішення вчасно знайти:
    впустити - чи ні?

    Якщо ж пропустити когось - то, мабуть,
    належить й назад випускати?..
    Важніше, ніж нудне «чи будь, чи не будь»,
    питання в жабеняти!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  10. Олена Побийголод - [ 2019.12.04 06:45 ]
    18. Пісня Блакитної Гусені
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Не сипте комбікорм Блакитній Гусені, -
    я ж їм не те, що гусики бабусині!

    Ті гуси всі, як тільки вилупляються, -
    уже щипаються,
    шиплять та лаються;

    Блакитна ж Гусінь - це не Синя Пташечка,
    не Сіра Качечка
    і не гусятечко!

    Я без гусей чудово обійдуся:
    я лялечкою стану!
    В метелика затим перетворюся, -
    по плану, по плану!

    Ну, а плани вдавані -
    не мої, не мої,
    і кудись відкладені -
    не мої, не мої;
    тільки вчасно згадані -
    це мої, це мої!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  11. Олена Побийголод - [ 2019.12.01 18:54 ]
    17. Пісня про плани
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Щоб не уп’ястись в капкан,
    щоб в імлі з пуття не заблудити,
    щоб ніколи напрям не згубити,
    щоб як слід приземлення-приводнення здійснити -
    намалюй на карті план.

    І тоді - співай, приміром:
    тири-тири-там-там-тирам!
    Зустріч гарантована,
    в план усе вмальовано
    дбало, помірковано -
    пунктиром;
    тири-тири-там-там-тирам,
    правильним пунктиром.

    Навіть коли є талан -
    щоб дурниць якихось не встругнути,
    щоб не довести діла́ до скрути,
    й лаври за подвоєння-потроєння здобути -
    правильний потрібен план.

    Хибним планам ми не вірим,
    їх облаємо: там-тирам!
    Вийдуть в море з гавані
    перемоги планові;
    поряд - плани вдавані, -
    пунктиром;
    тири-тири-там-там-тирам,
    змазаним пунктиром.

    Плани не знесуть обман:
    коли їх підступно скасувати -
    можуть певні скоїтися втрати...
    А тимчасом - гусінь може лялечкою стати,
    втілюючи давній план.

    Хором кажем «ні!» невірам,
    тири-тири-там-там-тирам!
    Гусінь - під гусиною
    скриється личиною...
    Гніть же власну лінію
    пунктиром.
    Не втрачайте, там-там-тирам,
    лінію з пунктиром!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  12. Олена Побийголод - [ 2019.11.30 10:03 ]
    16. Джим і Білл
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    У Джима і Білла
    нема зараз діла
    важніше, ніж вдало зібрати врожай.
    Без Джима та Білла -
    нікому несила
    упоратись, отже - обох відряджай!

    Та Джиму і Біллу
    вдалося насилу
    в собі вгамувати збиральний азарт.
    Це Джиму та Біллу
    ізнов пощастило,
    бо яблука влітку копати - не варт.

    На Джимі та Біллі -
    які ж вони вмілі! -
    тримається все в господарстві таки.
    При Джимі та Біллі -
    цвітіть на привіллі,
    позбавлені скла парників огірки!

    І Джим разом з Біллом,
    обстеживши вилом,
    збагнули: капець огірочкам, вважай.
    Тож Джиму із Біллом,
    на заздрість дурилам,
    тепер не потрібно збирати врожай!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  13. Олена Побийголод - [ 2019.11.28 07:43 ]
    15. Біг по колу
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Ге́й ви, приморожені, -
    так, що зубозціплені!
    Наскрізь заволожені,
    суспіль хутрозліплені!

    Гей, великомученики
    крижаної зони!
    Вправи неминучі таки, -
    гайда в перегони!

    Ох, ухнім!
    Ух, охнім!
    Хай плюхнем,
    зате просохнем!

    Всі мурашкошкірові,
    до рубця промочені -
    руште без ранжиру ви,
    в рівному оточенні!

    Мокрий хвіст - всі крихти мете,
    мокрий ніс - холоне...
    До нагріву бігтемете, -
    скопом, не в колоні.

    Ех, ухнім!
    Ах, охнім!
    Хай плюхнем -
    зате просохнем!

    Хто там слави першого
    прагне до останнього?
    Ближчий, попридерж його,
    та дарма не гань його:

    всіх, хто вперто рухається,
    хоч вже сил немає,
    хто бувалих слухається, -
    приз вкінці чекає!

    Так, ухнім!
    Так, охнім!
    Хай плюхнем,
    зате просохнем.

    Гонки в нас - невинніші:
    борем в тілі дрож це ми!
    Станем всі на фініші
    спільно-переможцями.

    Тут - манери вишукані,
    всі - взаємно чемні.
    Зупинились висушені? -
    вельми всім приємно!

    Ху! Стали,
    бо «здохли».
    Пристали,
    зате просохли!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  14. Олена Побийголод - [ 2019.11.26 11:30 ]
    14. Пісня Орлятка Еда
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Хіба ім’я - Орлятко Ед?!
    Хоч зміркували б наперед:
    так зватися не личить привереді!..
    Зате, щоб вимовити «Ед»,
    вам не потрібен логопед,
    тим більш, що, може, я - Орлятко Едіт.

    Ед - це просто імен архетип:
    Ед-гар, Ед-мон, Ед-іп,
    Ед-елаїда...

    Та Ед - не провокація,
    не підла конспірація,
    цитата не з Горація -
    ой, заблукав в абзаці я!.. -
    ну, це - така новація,
    тож є якась тут рація...

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  15. Петро Скоропис - [ 2019.11.23 19:59 ]
    З Іосіфа Бродського. Шведська музика
    Коли сніг замітає море і скрип сосни
    полишає в повітрі слід глибший, чим санний полоз,
    у яку синяву може канути зір? у якій борозні
    може тонути нечулий голос?
    Даленіючи зовні безвісти, світ сповна
    поквитає з лицем, як зі бранцями мамелюка...
    … так молюск фосфорує з океанічного дна,
    так мовчання в собі тамує потугу звуку,
    так стає сірника, щоб допекти плиті,
    так стінні дзиґарі, вторячи перебою
    сердечному цей бік моря, захлинаються поготів
    той бік ходою.



    -------------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  16. Олена Побийголод - [ 2019.11.23 12:19 ]
    13. Орлятко Ед та Атака Гризлі
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    - Із вашого зволення я
    вам представляю генія, -
    красиву, як гарденія,
    невільницю натхненія.

    Усе, що пише пані,
    шукайте на паркані!

    - Прийміть із принциповості
    мої парканні повісті, -
    виразні та промовисті
    звитяги модерновості!

    Шедеври довгождані -
    читайте на паркані.

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  17. Олена Побийголод - [ 2019.11.21 16:46 ]
    12. Пісня Папуги
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Послухайте всі, як злий жереб морив
    Папугу - грозу та пірата морів!

    В лісах, де папая - найперший попас,
    я ріс не на вбогій перловці;
    мене, ще папужка, спіймав папуас
    (були ми обидва - не мовці).

    Потому - іще один скоївся стрес:
    придбав мене грізний Фернандо Кортес.
    Образливо дуже мене він сварив,
    а я відповісти Фернанді не вмів, -
    не знав принагідних бо слів.

    Й для помсти - затверджував я без кінця
    три самих важливих й потрібних слівця;
    твердив їх, плюючи з презирством за борт:
    «¡Caramba!», «Psja krew!» та «Нехай йому чорт!»

    Послухайте далі, як жереб морив
    Папугу - грозу та корсара морів!

    Нас шторм на зворотній дорозі спостиг,
    а штурман застряв у гальюні,
    і кліпер англійський під назвою «бриг»
    зробив абордаж нашій шхуні.

    Тривало три дні бойовисько страшне,
    й пірати лихі полонили мене.
    І жити на їхніх я став кораблях;
    бував на атолах, в північних льодах,
    а ще - на скарбних островах...

    Мені наливали «вогняну воду»,
    щоб чемно вітався я: «How do you do!»
    Та тільки - твердив я, хоч море, хоч порт:
    «¡Caramba!», «Psja krew!» та «Нехай йому чорт!»

    Та знову і знову злий жереб морив
    Папугу - грозу й флібустьєра морів!

    Я був не невільник, а спільник, скоріш,
    і що ж? - розбишака небритий
    продав мене в рабство за ламаний гріш,
    а я ж уже вмів говорити!

    Турецький паша ледь не скікнув козлям,
    коли я промовив: «Папаше, салям!»
    І мало не вдарив параліч пашу,
    коли він дізнався, що ще я пишу,
    читаю, та знаю ушу.

    Я навіть про Індію відаю щось,
    я - індіївідум, отак повелось.
    Життя - це безжальна борня, а не спорт...
    ¡Caramba! Psja krew! Та нехай йому чорт!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  18. Олена Побийголод - [ 2019.11.19 18:54 ]
    11. Пісня Робіна Качура
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Я Робін Качур, не босяк,
    хоч дражнять «Робінсон Гусак»,
    та це мені - як з гусака вода!
    Письменний навіть я так-сяк,
    я вам - не пір’я для писак,
    і це - моя позиція тверда!

    Robin Duck я за книжкою,
    і диви - брикну ніжкою!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  19. Олена Побийголод - [ 2019.11.16 21:39 ]
    10. Пісня Миші
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Рятуйте, рятуйте! Ніяк не причалюсь!
    Не випірну більше, якщо знов пірну!
    Ще трошки поборсаюсь, ще попручаюсь,
    та сили залишать - й піду я до дну!

    І хто розбереться, де скоїлась хиба:
    чи рибна я миша, чи мишна я риба?..
    Я тихо сиділа в затишній норі,
    куняла, та гризла собі сухарі.

    І враз - вода навдо́кола,
    мов кіт зі зла наплакав...
    Я наче курка змокла,
    я змерзла, як собака!

    Рятуйте!.. А те, що шкідник я - це брехні,
    до власних сухариків я повернусь...
    Тут плавають дівчинки в одязі верхнім,
    які недолюблюють мишок чомусь.

    Мій страх іще більше з голодної кишки,
    а тут у розмовах - тер’єри та кішки!
    І чула колись: підпливе, ніби, кит -
    і раптом з’ясується: боже, це кіт!..

    Зубами я зацокала,
    від жаху шлунок квака.
    Я тут як курка змокла
    і змерзла, як собака...

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  20. Олена Побийголод - [ 2019.11.14 17:42 ]
    09. У морі сліз
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Це море Сльозовське простерлося скрізь,
    і слізно-морську вже приймаю я ванну.
    Із хвиль власноочно наплаканих сліз -
    привіт Сльозовитому шлю океану!

    Спантеличишся враз поневолі:
    це від сліз тут такий солевміст!
    А я чула колись (мабуть, в школі):
    то якийсь Посейдень збожеволів -
    й сипле жменьки кухонної солі,
    і тому він і зветься - соліст...

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  21. Петро Скоропис - [ 2019.11.13 11:58 ]
    З Іосіфа Бродського. Курс акцій
    О, як люб'язно в'є кілечка дим!
    Ні понукань, ані керунку.
    Які запросини до смутку.
    Я полюбив свій дерев'яний дім.

    Захíдне сонце пестить піч, ослін,
    цигарку і затерплі пальці.
    І променеві безіменні п'яльці
    посизіли, нанизуючи синь.

    За віщо люблять нас? За статок, за
    снагу зі могою, урешті.
    А я ціную ефемерні речі
    за їх ажури і мереживця.

    Світ одушевлений – не мій кумир.
    Ба, суто нерухомість, геж не згірше.
    Принаймні, инде слідуючи тій же
    рухомости.
    Еге ж, амуре мій,
    ледь тютюновий дим у цім служник,
    то шлюб зі храмом і зіставні.

    Не зна лиш молода в благім пітканні,
    куди опісля звіється жених.

    -----------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  22. Олена Побийголод - [ 2019.11.11 18:16 ]
    08. Плутанина Аліси
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Знайте: всі колись втекли,
    наче заїнько-вухань,
    від стрибальної шкали
    для уцінки їхніх знань.

    У когось в зубах - лосось,
    і в батьках гріхам виниться?
    Це - «відмінно» (від чогось),
    тобто - одиниця.

    Вчитель всі забув слова,
    наче вовк на учня зирка?
    Це - уверх ногами «два»,
    тобто це - п’ятірка.

    Ех, п’ять, три, раз!
    Голова один у нас,
    а на цьому голові -
    рот одна та вуха дві.

    Голова кудись веде
    дядька-головбуха;
    знову на бровах іде
    голова - два вуха,
    горлова, чолова, залива два вуха!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  23. Олена Побийголод - [ 2019.11.08 18:26 ]
    07. Пісня про оцінки
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Знайте: всі колись були
    жертвами шкільних страждань -
    й п’ятибальної шкали
    для оцінки їхніх знань...

    У когось в очах - відчай,
    у гріхах батькам виниться?
    Це - «погано», навіть вкрай,
    тобто - одиниця.

    За контрольну, як бува,
    ганить вчителька хлопійка?
    Це - «незадовільно», «два»,
    тобто - чесна двійка.

    Ех, раз, іще раз!
    Голова одна у нас.
    А на цій на голові -
    вуха два і шишки дві.

    От і дражнять де-не-де,
    і сміються глухо:
    «Подивіться, он іде
    голова - два вуха!
    Голова, голова, голова - два вуха!»

    Бережіться від спокус, -
    є у вчительки журнал...
    «Мінус» вигадали й «плюс»,
    щоб уточнювати бал.

    Вивчив задане так-сяк -
    от і маєш, як оскому:
    «посередньо»... Це - трояк,
    з мінусом, причому.

    Теорему був довів,
    та забув про перевірку -
    отже, «добре» заробив,
    це - тверда четвірка.

    Ех, раз-два-три! -
    Припустили, як з гори,
    перегнали трояка
    на чотири метрика!

    Ось четвірочник біжить,
    шпарить що є духу;
    ззаду - трієчник сопить,
    голова - три вуха,
    Голова, голова, голова - три вуха...

    Щоб не жити навдалу,
    без ніяких знань-понять,
    не кляни шкільну шкалу:
    раз-два-три-чотири-п’ять.

    Хто сумлінням не доріс -
    хай вживає самопримус...
    Риска - не завжди дефіс,
    іноді це мінус.

    Очі з радощів блищать,
    ушановувати мусим?
    Це - «відмінно», тобто - п’ять,
    а ще краще - з плюсом!

    Ех, раз, іще раз,
    є п’ятірочка у нас:
    рук та ніг - дивись, по дві,
    п’ята - думка в голові.

    І замре народ на мить,
    мов диктанти слуха,
    і ніхто не закричить:
    «Голова - два вуха,
    голова, голова, голова - два вуха!»

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  24. Ірина Вовк - [ 2019.11.07 12:04 ]
    Старовинний романс "О не іди..." (переспів)
    О не іди, побудь ще хвилю,
    Так серце радістю зійшло.
    Я поцілунками покрию
    Уста і очі, і чоло…

    О не іди, побудь… побудь!..

    О не іди, побудь зі мною,
    Я так давно тебе люблю.
    Своєю ласкою-жагою
    І обпалю, і притомлю.

    О не іди, побудь… побудь!..

    О не іди, душа благає,
    Нестерпно так палає грудь.
    Кохання безум нас чекає,
    Тож не іди – побудь, побудь!

    Кохання безум нас чекає,
    О не іди, прошу…
    Побудь!



    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2) | "Романс із кінофільму "Пізня любов" (1983)"


  25. Олена Побийголод - [ 2019.11.05 06:05 ]
    06. Про Мері Енн
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Товстуля Мері Енн була:
    так добре їла та пила,
    що ледве-ледь проходила у двері.
    Вона то рюмсала зі зла,
    то впертим віслюком ревла,
    а то вищала, як пила, -
    лінивіша у цілім світі Мері.

    Всієї школи Мері Енн
    по апетиту рекордсмен;
    й на лаві спала Мері
    у завченій манері:
    ведмідь так спить у лісі ген,
    та на гілках - тетері.

    Якщо її вряди-годи
    до дошки звуть - чекай біди:
    мовчить, немов дикунка щойно з прерій.
    Але ця Мері Енн завжди -
    у курсі справ, хто з ким куди, -
    таку ще ябеду знайди...
    Огидніша у цілім світі Мері.

    По всіх предметах Мері Енн
    в хвості телепає здавен,
    зате під час вечері -
    усіх обскаче Мері...
    Свій слух музичний, Мері Енн, -
    верни глухій тетері!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  26. Олена Побийголод - [ 2019.11.03 07:40 ]
    05. Падіння Аліси
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Чи може здогнати летючого пса
    летяга стрибуча, що в лісі гаса?

    Чи здогнана буде в польоті над кручею
    летюча лисиця - мишвою летючою?..

    Дурниці злітаються й сипляться кучею,
    й навіщо себе я дурницями змучую?

    Я мріяла стати летючою тучею,
    а стала - й терзаюся мислю гнітючою:

    а може, так звані летючі коти -
    це ті, що звалились, було, з висоти?..

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  27. Петро Скоропис - [ 2019.11.02 10:19 ]
    З Іосіфа Бродського. Станси
    Ні країв, ні погостів
    не піду обирать.
    На Василівський острів
    я вернусь умирать.
    Твій фасад темно-синій
    уві млі не найду,
    межи вицвілих ліній
    на асфальт упаду.
    І душа, над устами
    коливаючи тьму,
    промайне за мостами
    в петроградськім диму.
    І сльота наоколо,
    і квітневий сніжок,
    і почую я голос:
    – до побачень, дружок.
    І побачу розбіжну,
    ніби долю, ріку,
    і холодну вітчизну,
    і припалу щоку.
    І майнуть наостанок
    ще не трачених літ
    хусточки острів’янок
    хлопчакові услід.




    ------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  28. Олена Побийголод - [ 2019.11.01 07:40 ]
    04. Марш антиподів
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Коли провалишся крізь землю від стида,
    чи побожишся здуру: «Щоб я провалився!» -
    тебе сюди зведе доріжка нетверда,
    й тоді вже нашому режиму не протився!

    Ми антиподи, ми тут живем!
    У нас тут - анти-анти-антиординати.
    Стоїм на варті ми, хоч сунем за вождем,
    а хто не з нами - ті антипати.

    Але чомусь новоприбульці всі нові
    ногами вгору намагаються стояти,
    і навіть в лавах - хочуть йти на голові
    всі антидіти, антимами, антитати...

    Ми антиподи, ми тут живем!
    У нас - антипки, антиквари, антилопи...
    Стоїм на варті ми під сонцем та дощем,
    а тим, хто проти, - ціна півкопи!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  29. Олена Побийголод - [ 2019.10.28 06:01 ]
    03. Представлення Білого Кролика
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    - Це хто там скрикнув «ай-ай-ай»?
    - Ну, я́ це, Кролик Білий...
    - Швидкуєш знов?
    - Пробач, Додо: до біса різних справ!
    Спізнитися в Країні Див - господь мене помилуй,
    от і ношуся взад-вперед, як заєць очманілий, -
    за два кіло путі - на пару метрів з тіла спав!

    Навіщо, браття, кролик я - на масть такий-от білий?
    Коли я був би сірий - я б не бігав, а сидів.
    Усім потрібен конче я - й біжу, як очманілий,
    й відмовити не в змозі я, бо дуже м’якотілий...
    Нехай нарешті кроликам встановлять норматив!

    - Але чому ви тремтите? Й чому такий ви білий?
    - А це тому, що я такий, - сумлінніший з кролів.
    Ох, як запізнююся я, - на день буквально цілий!
    Біжу, біжу!..
    - А кажуть, він в дитинстві був не білий;
    спізнитися боявся - і від страху посивів.

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  30. Олена Побийголод - [ 2019.10.25 10:01 ]
    02. Пісня Аліси
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Я страшно нудьгую, знеможена скрізь,
    позбутись бентежної мрії несила:
    щоб хтось запросив мене звідси кудись -
    і там я таке, ну, таке щоб уздріла!

    А що саме - я поки не знаю...
    Чула ради усі, «від» і «до»:
    «почитай» - я саджуся й читаю,
    чи «пограй» - ну, я з кішкою граю, -
    все одно я жахливо скучаю...
    Чи не візьмеш з собою, Додо?

    Ах, як мені хочеться - в літо якесь
    на мить вийти з дому, й чіпець не надягши, -
    і враз, стрімголов, опинитися десь
    у місці, де все - абсолютно інакше!

    Та як саме - я поки не знаю...
    Чула ради усі, «від» і «до»:
    «почитай» - ну, я книжку читаю,
    чи «пограй» - ну, я з кішкою граю, -
    все одно я жахливо скучаю...
    Так візьми ж із собою, Додо!

    Хай вдома учиниться переполох,
    і хай покарання чекає - я згодна, -
    заплющую очі, рахую до трьох...
    Що буде, що буде! Чудне, надприродне!

    Та що саме - я зовсім не знаю.
    Переплуталось все «від» і «до»:
    «почитай» - ну, я кішку читаю,
    чи «пограй» - ну, я з книжкою граю, -
    все одно я скучливо жахаю...
    Хоч узяв би з собою Додо!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  31. Олена Побийголод - [ 2019.10.23 07:05 ]
    01. Пісня Додо
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Хочу вам загадки дати зразок,
    де причаїлося й рішення вдале:
    чи залишається щось від казок, -
    тих, що уже до кінця розказали?

    Де, хоча б, той нерозмінний п’ятак?
    Щука говоряча - де зараз плава?
    А?.. Е, дітки, ось так,
    в цьому уся і справа.

    Вони не випаровуються та не розчиняються,
    розказані у казці чи натраплені вві сні, -
    у чарівну Країну Див вони переселяються,
    й зустрінем їх, звичайно, в цій казковій стороні!

    В дивній країні - незлічено див,
    треба тут бути весь час насторожі;
    з ляку мурашка натільний зомлів,
    лиш уявивши, що́ статися може!

    Раптом ввіпреться твій шлях у стрімчак, -
    звернеш? Чи вгору полізеш ти жваво?
    А?.. Е, дітки, ось так,
    в цьому уся і справа.

    Добро та зло в Країні Див - як всюди зустрічається,
    та тільки тут вони живуть на різних берегах.
    Тут по шляхах нечувані історії тиняються,
    та бігають фантазії на нетвердих ногах.

    ...Ну, і останнє: в казкових краях
    треба, щоб завше мене впізнавали,
    тож у казковій країні я - птах,
    «Птахом Додо» мене здавна прозвали.

    Навіть Аліса не відає, як
    влізу у птаха, усім на забаву...
    А?.. Е, дітки, ось так,
    в цьому уся і справа.

    І не такі дивовиська в Країні Див трапляються:
    туди не треба паспорта, не їдеш, не летиш,
    без жодної перепустки усякий допускається,
    в ній легко опинитися, - схотіти треба лиш!

    * * *

    О́т і скінчилася казка в свій строк...
    Ми недарма на початку питали:
    чи залишається щось від казок, -
    тих, що уже до кінця розказали?

    Звісно, не встигла б Аліса ніяк
    вбачити все, що у казці цікаве...
    А?.. Е, дітки, ось так,
    в цьому уся і справа.

    Тому, якщо ізнову хтось дістатись приміряється
    у чарівну Країну Див (хоча б, в своєму сні),
    він навіть те, що мріється, що тільки уявляється,
    натрапить неодмінно у казковій стороні.

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  32. Олена Побийголод - [ 2019.10.21 09:19 ]
    00. Пісня Казкаря
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    На Трійцю, взимку і в четвер
    (а зранку - й поготів) -
    запрошую усіх тепер
    мерщій в Країну Див!

    «Але ж - туди дістатись як? -
    питав дивак один. -
    Потрібен, мо’, умовний знак,
    чи чарівний логін?

    А скільки діб чи, може, літ триває переліт?
    І скільки маю виплатити мит?»

    Не треба, друже, чаклунів, не переймайся ти,
    розрадься, он, веселкою впівнеба...
    Не можна до Країни Див летіти чи пливти, -
    там опинитись треба!

    Ви згодні мокти під дощем,
    під чарівним дощем?
    Чи, може, почекаєм ще -
    в городі під кущем?..

    В країні тій, куди вас зву, -
    там спека, сніг та град,
    немає сну, все - наяву,
    й нема путі назад!..

    Зі страху не тремтять хвости? Тоді, щоб увійти -
    вам досить полічити до п’яти.

    У нас давно пітьма легла, а там - півсутінь лиш,
    в Країні Див - вдивляйтеся, дивуйтесь!
    Там порівну добра та зла, але добро - сильніш,
    спокійно, не хвилюйтесь.

    В Країні Див - давно я звик
    блукати час увесь,
    я та́м - найкращий провідник
    якраз в кудись та десь.

    Ось дівчинка, Аліса звуть,
    водитиму її;
    а ви - за нами руште в путь,
    та - в ряд! Без товчії!

    Алісо, очі змруж, пора! Чи гра це, чи не гра?..
    І ось - в країні дивній ми, ура!

    До берега греби скоріш, ось чарівне весло!
    Казкова там чекає нас пригода.
    Ми всім розкажемо пізніш: «Це ж як нам повезло!
    Й було вертатись шкода».

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  33. Олена Побийголод - [ 2019.10.19 06:30 ]
    1876. Русь
    Із Миколи Некрасова

    Ти і зубожена, ти й нагромаджена,
    ти і незміряна, ти і зневажена,
    матінко Русь!

    В рабстві розрівняне поле прополоте, -
    серце простолюду, кажуть, - як золото!

    Сила населення, сила взаконена -
    совість безтрепетна, правда схоронена!

    Сила із правдою не уживається, -
    жертвує правдою й не переймається.

    Русь не ворушиться, Русь - як придавлена...
    Й раптом прокинеться, іскрою вжалена;

    вийдуть із вилами, в звісному прагненні:
    жита - по зернятку гори натягнені!

    Рать підіймається - військо нелічене!
    Сила небачена, непокалічена!

    Ти і розорена, ти і назбирана,
    ти і покривджена, ти і незміряна,
    матінко Русь!

    (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  34. Петро Скоропис - [ 2019.10.17 14:06 ]
    З Іосіфа Бродського. Загадка янголу
    Світ укривал щеза зі сном.
    І мла вбирає неозоре
    зіниці ревній і вікном
    розрізане надвоє море.
    Дві лоді оголили дно
    до підошов у пари туфель.
    Здійняте дибом полотно
    і хвилі ратують за дупель.

    З обіймів подушок, рука
    сповзає ніяко умент і
    до оболок цих проника
    у недорікуватім жесті.
    Об камінь пірвана, двійня
    панчішин, шию ніби лебідь,
    до стелі розтруб вигина
    сама, як почорнілий невід.

    Два моря з поміччю стіни,
    з помогою неясних мислив,
    так нарізно одне з одним,
    що сіті у пітьмі повисли
    пусті, а темна глибина
    за нею – натяк вищим силам
    хрестоподібного вікна
    не зволікати з мотовилом.

    Жовтіє на воді звізда,
    недвижні, бовваніють лоді
    віконній рамі та хреста
    лебідці на коловороті.
    І до поверхні двох пустот
    спливають неводи, обидва
    в надії: хрест підійме з вод
    обох і кине їх деінде.

    І тихо так, ні слів немов,
    ні пари з уст вікну пустому:
    надій сподіваний улов
    подолує осідлість дому.
    І повні сяєв, і видінь
    вікну стає на забаганку:
    і хвиль дві грядки опостінь,
    і буруни кущів до ґанку.

    І тоне дім у млі: допір
    зринають поплавці штахетні;
    у ґанок ввіткнутий топір
    чатує втоплих на поверхні.
    Дзиґар стрекоче. З далини
    хурчання катера знезвучить
    стопу безплотної мани,
    що топче рінь і чавить устриць.

    Лиш зойки двох зіниць у ніч.
    І отерпають віки, звиклі
    у млі хистити розпач віч,
    як мушлі, стулками заціплі.
    А як топити біль повин,
    моторний ґуґіт слів тлумити,
    щоб він у білизні віспин
    повище теплився у лікті?

    Як довго? До рання? ...Овва...
    І вітер жестом невидимки
    війнути зважився вуаль
    бентег ясминових зі хвіртки.
    Сіть вибрана, ущух мотор,
    свист одуда вістить пропажу;
    і обмирає, нишкне той,
    хто бродить потемки по пляжу.



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (4)


  35. Петро Скоропис - [ 2019.10.05 08:48 ]
    З Іосіфа Бродського.1 січня 1965 року
    Забудуть волхви закут твій.
    Зорина не розціпить вій.
    Хіба осиплий вітровій
    понавіває мар.
    Ти скинеш тінь і втому з пліч,
    свічу задмеш, бо довга ніч,
    і далі більше днів, чим свіч
    вістує календар.

    Це смуток? Далебі, осмут
    переспівами не псують.
    Мотив невгавний тут, як тут.
    Нехай триває він.
    Лунає хай у смертну мить,
    і уст удячністю бринить
    понуці ока мимохіть
    яснити далечінь.

    І в стелю втупитись не гріх,
    у ній – ні маячні панчіх
    пустих – ані скупих утіх
    підстарку, ні покар.
    І пізно вірити дивам.
    І не пеняють небесам,
    у млі ясуючи, що сам
    – чистосердечний дар.


    ---------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (6)


  36. Вероніка Головня - [ 2019.09.28 21:17 ]
    Его возвращение. Из В.Ляшкевича
    • •
    И парусами промелькнёт во сне
    Весть о тебе с мечтаний Одиссея,
    Его незабываемое "Не..."
    Разлукой в рое молвленного слова
    Зорей сверкнёт в Борея быстрине,
    И в миг судьбы улыбкою покровы
    земной тоски истают в синеве.





    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати: | "Його повернення"


  37. Вероніка Головня - [ 2019.09.27 22:28 ]
    Его прощание. Із В.Ляшкевича
    • •
    И тает солнце в пурпуровой пене
    Вослед его седому кораблю,
    Возлюбленная в сени вечных пиний
    Любви дыханье прячет в кисею.
    Но Одиссея друг – осенний ветер -
    Уже сдувает позолоты литер
    Со скал, и море вторит: «Я люблю!»


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5) | "Його прощання"


  38. Нінель Новікова - [ 2019.09.27 20:22 ]
    Анні Ахматовій (Із циклу) Марина Цвєтаєва
    Іще один величний змах –
    Й заснули вії:
    Це тіло миле! О, цей прах
    Легкий, як пір’я!

    Робила що в тумані днів?
    В піснях чекала…
    Було зітхань багато в ній,
    А тіла – мало.

    Нелюдськи-милою була –
    Немов дрімала.
    Від янгола і від орла
    Вона щось мала.

    І спить, та ваблять день у день
    Сади Едему.
    Неначе спраглий до пісень
    Чекає демон.

    А нас, що зналися колись –
    Як час збігає! –
    Вже й пам’ятник, що похиливсь,
    Не пригадає.

    Давно не діюча мітла,
    Схилились в шані
    До Музи Царського Села
    Хрести бур’янні.

    2019




    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (3)


  39. Вероніка Головня - [ 2019.09.26 21:58 ]
    Сила «ведьмацкая». Із В.Ляшкевича
    • •
    Свыше оставлена - в чаще упрятана,
    В норах и гнёздах, в закраине воронов ,
    Водах, листвой прошлогодней настояна,
    Мохом зелёным, ветвями сплетённая,
    Корнями сдержана, светом напоена,
    Тьмою обласкана, куплена-краплена -
    Тайна и Явь, не оружие воину


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3) | "Сила «відьмацька»"


  40. Петро Скоропис - [ 2019.09.24 03:39 ]
    З Іосіфа Бродського. Дорогою на Скирос
    Я покидаю місто, як Тесей
    свій Лабіринт, лишаю Мінотавра
    смердіти, й Аріадну – мліти ув
    обіймах Вакха.
    Ось вона, звитяга!
    Апофеоз самовіддачі. Бог
    якраз тоді погодив нашу стрічу,
    коли ми, в центрі справивши діла,
    вже несемо окраїною добич,
    навіки ідучи зі цих місцин,
    аби ніколи більше не вертати.

    Так чи инак, убивство є убивством.
    А смертним ополчатися на чудиськ.
    Та хто сказав, що чудиська безсмертні?
    А у погорді жаден щоб не міг
    найти від переможених відміни –
    Бог збавив нас цієї нагороди
    (позаочі догідної юрми),
    і мовкнути велить. І ми відходим.

    Тепер уже і справді – назавжди.
    Нехай у змозі люди повертатись
    туди, де злочин коять, то туди,
    де глуму не уник – ніхто не може.
    І в цьому пункті задум Божества
    і наші почування від принижень
    настільки ідеально співпадають,
    що за спиною опинились: ніч,
    огидний звір, юрми радіння сите,
    вогні осель. І Вакх на пустирі
    голубить у обіймах Аріадну.

    Одначе доведеться повертатись.
    Дістатись, дастьбі, огнища свого.
    І путь моя не омине це місто.
    Дай Боже, щоб не трапилось руці
    меча тоді двогострого, бо місто
    зазвичай починається для тих,
    хто мешкає у нім, зі середмість
    і веж їх.
    А чужинцю – від околиць.




    ------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  41. Петро Скоропис - [ 2019.09.18 19:04 ]
    З Іосіфа Бродського. Одісей Телемаку
    Мій Телемаку,
    прі за Трою край
    покладено. Хто горував – забув я.
    Гадаю, греки: стільки тіл своїх
    на чужині лишають тільки греки.
    І все-таки той самий шлях назад
    у часі затягнувся непомірно,
    неначе Посейдон, поки ми там
    загаялись, щомога п'ялив простір.
    Ніяк не втямлю, де я опинивсь,
    з чим навіч. Ба, угадується острів,
    чагар, будівлі, рохкання свиней,
    сад кинутий, така собі цариця,
    трава та камінь.
    Телемаче мій,
    всі острови один на инші схожі,
    як утомила подорож; і ум
    збивають з ліку неугавні хвилі,
    і око, стерте горизонтом, плаче,
    і м’ясиво водяне застить слух.
    Забув і я, чим кінчилась війна,
    і скільки повних літ тобі, забув я.

    Рости, мій Телемаку, підростай.
    Велять боги, то випаде нам стріча.
    Ти, далебі, тепер не те хлоп’я вже,
    перед яким я осадив биків.
    Коли б не Паламед, разом жили б ми.
    У дечім він і правий: без мене
    гризот себе Едипових ти збавив,
    і сни твої цнотливі, Телемаче.

    --------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  42. Петро Скоропис - [ 2019.09.16 02:49 ]
    З Іосіфа Бродського. Дідона та Еней
    Великий муж дивився у вікно,
    але для неї світ кінчався краєм
    в торочках його грецької туніки,
    у бганці складок нерізнимій від
    утихомиреного моря.
    Він бо
    дивився у вікно і його зір
    сягав такої далечі, що губи
    застигли, наче мушля, ув якій
    чаїться гул, і келиховий обрій
    був нерухомий.
    А її любов
    була, немов рибина, наготові
    долати море кораблю услід
    і хвилі тяти досконалим тілом,
    а може, і здогнати… але він –
    він подумки ступив уже на сушу.
    І море обернулось морем сліз.
    Ба, поготів – напохваті у миті,
    обтяженої відчаєм, і дме
    попутний вітер. І великий муж
    покинув Карфаген.
    Вона стояла
    у полисках багать, що розвели
    напроти стін міських її солдати,
    і бачила: у пелені вогню,
    у мареві між полум’ям і димом
    безгучно розсипався Карфаген,

    задовго до провіщення Катона.





    ---------------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  43. Петро Скоропис - [ 2019.09.13 16:02 ]
    З Іосіфа Бродського.
    Голландія собою річ пласка,
    і далі самохіть кохаючись у морі,
    яке і є, на прикінцевий погляд,
    Голландія. Непіймані рибини,
    для бесід користаючи голландську,
    упевнені, що їх свобода – мікст
    гравюр з мереживом. В Голландії нема
    гір несходимих, моровиць від спраги;
    і годі уявити слід чітким,
    подавшись з дому на велосипеді,
    уплав – і поготів. Усякий спомин –
    Голландія. І аніяких гребель,
    їх стримати. Міркуючи так, я
    живу в Голландії авжеж істотно довше
    за хвилі піняві, що котяться у даль,
    теж навмання. Як і рядки ці.

    ------------------


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (5)


  44. Петро Скоропис - [ 2019.09.09 15:17 ]
    З Іосіфа Бродського. Елегія
    Моя ти подруго, шинок все той же.
    І патос у непотребі на стінах,
    і цінники. Чи ліпшає вино?
    Гадаю, ні; не ліпше і не гірше.
    Проґрес відсутній. І гаразд, що так.

    Пілот поштових ліній цмулить сам
    горілку, буцім янгол грішний. Скрипки
    у незабутнім спомині бентежать
    собі мою уяву. У вікні
    маячать білі, як у цнот, покрівлі,
    і дзвін усе гуде. І гусне мла.

    То чом лукавиш? І чому мій слух
    ні лжі не дочуває, ані правди,
    а вимагає зовсім инших слів,
    невíдомих тобі – глухих, чужих,
    але ніяк инакше не вимовних,
    окрім, як досі, голосом твоїм.


    ---------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  45. Петро Скоропис - [ 2019.09.08 16:41 ]
    З Іосіфа Бродського. Два сонети
    І
    Великий Гектор смерти не уник.
    Його душа пливе у темних водах,
    тьмяніють хмари, шамотять кущі,
    оподаль тихо плаче Андромаха.

    Тепер у смутку вечора Аякс
    бреде струмком, прозорим по коліно,
    й життя тече зі віч його відкритих
    за Гектором, і літепло води
    по груди вже, а мла переповняє
    бездонний зір, і чагарі, і хвилі,
    і знов у ручаї води по пояс,
    і меч вважкий, підхоплений потоком,
    пливе вперед,
    волочучи на бистрину Аякса.


    ІІ
    Г. П.
    Ми знову живемо біля затоки,
    і пропливають хмари понад нами,
    і пихкає теперішній Везувій,
    і осипає курява провулки,
    і шиби у провулках деренчать.
    Коли-небудь і нас засипле попіл.

    І я волів би у останню мить
    дістатися околиці трамваєм,
    ввійти в твій дім,
    і щойно через сотні літ,
    прийде загін розкопувати місто,
    волів би я, аби мене знайшли
    заскоченого у твоїх обіймах,
    засипаного попелом новим.

    ----------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  46. Олена Побийголод - [ 2019.09.07 20:34 ]
    Із в’язниці КДБ у Києві
    Із Ірини Ратушинської (1954—2017),
    православної українки, яка вважала себе росіянкою

    Батьківщино, ти врастаєш в ребра!
    Почекай, не силуйся надмір!
    Так нечасто ти на ласку щедра.
    Ти жорстока, мов біблійний звір.

    Знову дощ періщить по бетону,
    хлюпотить по ґратовій броні.
    Дай вдихнути волю завіконну
    крізь намордник сірий на вікні!

    Так, чекати ласки тут - це хиба,
    біль втаю, знайду собі вузду.
    Я візьму сьогодні пайку хліба
    і на завтра частку відкладу.

    Скільки часу вірш мені ховати,
    вчувши брязкіт камерних ключів?
    Скільки тицьнеш ти мені крізь ґрати
    довгих злих ночей та лютих днів,

    Батьківщино? При твоєму дбанні -
    складно залишатись у житті...
    Чи далеко мій етап останній,
    щоб могла травою прорости

    ти крізь мене, стати наді мною,
    вітер відігнавши до зірок?
    Втім, зажди, не треба ще відбою:
    бачиш - не дописаний рядок
    головний.

    (вересень 2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  47. Петро Скоропис - [ 2019.09.06 09:51 ]
    З Іосіфа Бродського. 1 вересня 1939 року
    День звався "перше вересня". Дітва
    ішла, догідно осені, до школи.
    А німці підняли тоді смугастий
    шлагбаум по́ляків. І, з гулом, їхні танки,
    як нігтем шоколадну фольгу, враз
    розгладили уланів.
    Став чарки
    і зіп’ємо горілки за уланів,
    за першістю у спискові мерців,
    як в класнім списку. І шумують знов
    берези вітру, і лягає листя,
    немов на зронену конфедератку,
    на дах домівці, де дітей не чути.
    І хмаровиська з гуркотом повзуть,
    минаючи заціплі її вікна.

    ----------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  48. Олена Побийголод - [ 2019.09.05 09:53 ]
    Росії (уривок)
    Із Олексія Хом’якова (1804-1860)

    Хоч під твоїм державним зором
    народи злякано мовчать,
    і сім морів невгавним хором
    тобі віщують благодать;

    хоч ти криваву громовицю
    нагнала аж за пруг кудись -
    своєю славою та міццю,
    усім цим пшиком не хвались!

    Були імперії грізніші:
    з семи горбів великий Рим
    півсвіту силоміць притишив
    наперекір богам старим;

    торкнулись Альп сини Алтаю,
    володарі семи вітрів;
    й лилося сонце на безкраю
    царицю західних морів.

    І що той Рим? І де монголи?
    Куди подівсь халіфів трон?
    І ось уже безсилий, кволий
    занепадає Альбіон...

    (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  49. Вероніка Головня - [ 2019.09.04 13:53 ]
    Не свята... Із В.Ляшкевича
    • •
    Встревожит память одиночества черта,
    Ищи не в зеркале, что ты ещё всё та.
    И не суди свои дороги слишком строго,
    Ведь в счастье правосудия немного,
    Да будет неподсудна теплота...
    Жива в желаньях века золотого?
    Так радуйся тому, что не свята!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати: | "Не свята"


  50. Олена Побийголод - [ 2019.09.03 15:27 ]
    Ліричний відступ (уривок)
    Із Павла Когана (1918—1942)

    ...Хай не шукають щось крутійське
    в тім наспіві, що я сурмлю:
    повітря я люблю російське,
    російську землю я люблю.

    Я вірю, що ніде у світі
    такої більше не знайти,
    де б так дмухнув на ранок вітер
    теплом та димом з висоти...

    Де знайдете, чужі витії,
    берези, як у цім краю?
    Я б здох як пес від ностальгії
    бодай і в райському гаю.

    А ми ще дійдемо до Ганга,
    а ми ще умремо в боях,
    щоб від Японії до Англії
    Держава сяяла моя.

    (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   3   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   37