ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Охмуд Песецький
2026.04.16 13:18
Знати про дарунки мав би вчасно
І про красну мову бранзолет -
То й кохання ватрище б не згасло,
Щастя поривалось би на злет.

Ну окей, життя іде - як шоу,
Без вагань послухай і прикинь.
Повертайсь, побачимося знову,

Борис Костиря
2026.04.16 13:01
Ледь чутні промені ранкові
Проб'ють могутню німоту,
Знайшовши ті слова у мові,
Які ословлять пустоту.

Тендітні промені пробудять
Від сну тяжких, лихих століть,
Штовхнувши у нудотні будні

Ігор Шоха
2026.04.16 12:52
Міняються і віра, і пенати,
і ніби рідне здалеку село...
у пам’яті прив’ялене зело
і кетяги калини біля хати.

І це минає. Тяжко поміняти
зло на добро або добро на зло.
Не меншає колег, але обняти

Ігор Терен
2026.04.15 19:44
                    І
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей.
З огляду на світові події
мало клепок і всихає ґлей
в авторів словесної стихії
вичахлих теорій та ідей.
На землі, опаленій війною,

хома дідим
2026.04.15 16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш

Сергій Губерначук
2026.04.15 16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.

Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,

Борис Костиря
2026.04.15 12:46
Голос віків звучить
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,

Тетяна Левицька
2026.04.15 10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.

Олена Побийголод
2026.04.15 06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)

Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!

Що несе майбуття?

Віктор Кучерук
2026.04.15 05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -

Світлана Пирогова
2026.04.14 22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.

Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,

С М
2026.04.14 13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я

Пиріжкарня Асорті
2026.04.14 13:14
Досить складним видався переклад, бо текст був, а з консультантів – лише скупі дані в Інтернеті, підкріплені ексклюзивом давніх свідчень. І ми вже знаємо, що плем'я було маловідомим, і якщо траплявся на узбережжі хто-небудь з нього, то це було не щод

Тетяна Левицька
2026.04.14 12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,

Борис Костиря
2026.04.14 11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.

Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,

Іван Потьомкін
2026.04.14 11:14
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі

Тетяна Левицька
2026.04.13 21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,

лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 19:48

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 18:39
загине все що де було
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани

дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Борис Костиря
2026.04.13 12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?

Іван Потьомкін
2026.04.13 10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає рух до цілісної єдності в образному монозвучанні, чи в поліфонії, з формуванням гармонійної завершеності. Музика прагне каденції, вірш — остаточного образу, думка — чіткого висновку. Але існує й

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
когось хвилює власний бог
комусь реальніш слово пох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олеся Овчар - [ 2010.07.23 09:47 ]
    Про зовсім нестрашного Лева
    Всі горлають з переляку:
    – Лев утік із зоопарку!
    Та якби ж то тільки сам –
    Ще й з маленьким Левеням!
    Чи в кущі, чи на дерева –
    Заховайтеся від Лева!!!

    Ну а Лев, струснувши гриву,
    Так по-царськи, неквапливо
    Підійшов із Левенятком
    До морозивної ятки
    І сказав до продавця:
    – Дошкуляє спека ця...
    Ескімо для Левеняти
    Десять порцій прошу дати!
    А для мене і Левиці
    Буде досить порцій тридцять.

    Більше Левову родину
    Не боїться вже ніхто:
    Бо хіба бувають злими
    Ті, хто люблять ескімо?
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (15)


  2. Михайло Карасьов - [ 2010.07.23 09:03 ]
    Захід сонця.

    Зникає Сонце. Вже не видно круга,
    Лиш сяйво біле з жовтими крилами.
    Між ним і лісом – хмари темна смуга
    За мить вогненними береться кольорами.

    Вершечки сосон різьбляться на небі
    І ледь хитаються – єдиний рух навколо.
    І птах великий по своїй потребі
    Летить кудись, крильми махає кволо.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.34) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (8)


  3. Валерій Хмельницький - [ 2010.07.23 08:25 ]
    Lignano Sabbiadoro
    Lignano Sabbiadoro -
    Адріатичне море.
    Lignano Sabbiadoro -
    І Альп високих гори.

    Lignano Sabbiadoro -
    Пісок такий гарячий.
    Lignano Sabbiadoro -
    З П'яченце хлопці-мачо.

    Lignano Sabbiadoro -
    Красуні із Ріміні.
    Lignano Sabbiadoro -
    І сhianti і мартіні.

    Lignano Sabbiadoro -
    І пристрасть, і amore.
    Lignano Sabbiadoro,
    Lignano Sabbiadoro…


    22.07.2010


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  4. Ірина Білінська - [ 2010.07.23 08:11 ]
    ОДНО - НАВІКИ
    Світанок дуже тихо підійшов
    під наші вікна, втрутившись в розмову.
    Розтав як сніг зірковий капішон
    і танули услід за словом слово…
    і розчинялись мрії у казках,
    і музика – у наших сновидіннях…
    Чиясь багатовимірна рука
    висаджувала зрошене насіння.
    А ми мовчали у безмежну вись.
    Така собі, намовчана молитва…
    Для вічності сотворені колись,
    будемо вічно жити і любити.
    Нас не зупинить часу течія,
    бо безперечно - ми його владики.
    Хтось світ сотворить знову – ти чи я…
    Яка різниця, ми одно – навіки.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  5. Володимир В'юга - [ 2010.07.23 05:50 ]
    Акорди
    Із вуст вишневих тихої пори
    Прилинув голос твій до мене,
    Так щиро подарунком дітвори
    Тремтіло ніжно небо темне.

    І мріялось акордами чуттів
    З підвалів до зірок небесних,
    Світ навкруги аж занімів
    Коли збагнув, що ти воскресла.


    2002


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  6. Володимир В'юга - [ 2010.07.23 05:10 ]
    Дивлюсь на тебе
    Дивлюсь на тебе й весь – немов злітаю
    Коли приходять в гості чудеса,
    Мов ті слова, що їх не вистачає,
    Бо вже душа у тілі воскреса.

    Тобі, мені у полум’яній ласці,
    В тремтінні почуттів не для очей
    Втекти хоча б на день у казку
    З дорослості де все лише тече.

    Я так люблю…Ми любим так оману,
    Що нас любов любов’ю воскресить,
    Тебе краду солодку на світанні
    Серед цієї божої краси…


    2004 березень


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  7. Оксана Мазур - [ 2010.07.23 02:47 ]
    ПІВНІЧ
    Північ.
    Ніч пробила навпіл
    На годиннику права.
    Шурхіт,
    шепіт,
    шелест, –
    слухай, –
    Посестрам передавай.
    Квітне місяць срібно-срібно,
    Очі – ліхтарі душі.
    Зрада й жінка так подібні?
    Зрада й жінка не чужі?
    Північ.
    Тихо,
    темно,
    чорно.
    Зорі падають до рук.
    Вітер ніжно не пригорне,
    Вітер,
    шурхіт,
    крик
    і крук.
    Північ.
    Не сидиться в хаті.
    Чорний кіт і чорна масть…
    Час не спати – дослухатись:
    Відьми час? Нечистий час!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (14)


  8. Наталя Карраско-Косьяненко - [ 2010.07.23 00:33 ]
    Волоцюга вічності
    Безсило путь мовчить до мене,
    А я штовхаю крик вітрів
    У далечінь, де небо темне,
    Де тонуть сни мандрівників.

    Втомились трави подорожні,
    Схилились тихо до землі.
    Я відпускаю подих кожний
    Вперед, шукати рештки слів.

    Та більше сил моїх немає,
    Перепочину на краю.
    Хай сонце вранці розгойдає
    Промінням темряву мою.

    І я знайду свій дім далекий,
    Коли збіжаться всі шляхи,
    Розтане курява від спеки,
    А всі слова склюють птахи.


    Рейтинги: Народний -- (5.22) | "Майстерень" -- (5.23)
    Коментарі: (2)


  9. Василь Степаненко - [ 2010.07.22 22:03 ]
    Буденно



    Спочатку хаос був,
    А потім я
    На світ пробився з тріщини граніту.
    Потому ти…
    Як обнялись –
    Війна.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  10. Наталія Крісман - [ 2010.07.22 19:33 ]
    ЯНГОЛИ ПЛАЧУТЬ...
    Коли вогник надії у серці зотлів
    Від жорстокості світу й омани,
    Струменіють жалі, мов краплини по шклі,
    У душі прорізаючи рани.

    Піднімати вітрила бракує снаги,
    Нас давно вже стихія скорила,
    Відрікаються рідні від нас береги
    І маліють обпечені крила.

    На людських вівтарях не злічити жалів
    За навіки утраченим щастям.
    Лиш здається, що ми не такі вже і злі,
    Та насправді - в пітьми ми у власті!

    Наші янголи плачуть не тихо - ридьма,
    Розправляючи крила в безмежжя,
    Аби знов відступила з душ наших пітьма,
    Аби в них загасити пожежі.

    Зрозуміло тепер, що Божественна вись
    Не бажає нас в лоно приймати -
    Ми самі світло-суті своєї зреклись,
    Ми для себе - мов справжні Пилати.

    Нам для ближнього важко подати руки,
    Все святе за гріш мідний продали...
    Що запише Суддя на життя сторінки,
    Коли бранці ми власних баталій?!

    Все ж з роками слабіє Божественна твердь,
    На котру колись стала Людина.
    Нам до Вічності двері відчинить лиш смерть,
    Як дозволять нам власні провини...
    22.07.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  11. Володимир Сірий - [ 2010.07.22 19:10 ]
    Липень
    Голубу косинку липня
    Сонце пристрасно утюжить .
    Жодних складок, де не глипни,
    Навіть в дзеркальці калюжнім.

    Лиш де - інде клуби пари
    Появляються грайливо,
    Адже праска дико шкварить
    Ліс і нив доспіле жниво.

    Вечір витягне з розетки
    Штепсель денного світила,
    Щоб росою ніч з піпетки
    Очі світу закропила…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  12. Валентина Швед - [ 2010.07.22 17:55 ]
    Осіння ніжність

    ВоНа торкнулася мене – а я цього і не помітив,
    Все біг по стрілці в нікуди, читаючи чужі зеніти
    ВоНа зробила витинанку із клена листя золотого
    Дмухнула вітром у фіранку, так ніби зовсім випадково
    А ще, мов майстер проти ночі, зронила на піску пір’їну..
    Заплющив спраглі, сильні очі. Я зупинився, мов дитина,
    Котра біжить на зустріч світу, і чує маминий ласкавий
    Напевне найтихіший погляд. І тут ВоНа - така неждана.
    На склі намалювала осінь, холодним морем заспівала
    І зникла, ніби й небувало, далеко десь за неба краєм.
    2009


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:


  13. Валентина Швед - [ 2010.07.22 17:34 ]
    Щастя із кишені
    Заходжу. Тихо на порозі.
    Хоча чи є він цей поріг?
    Шукаю усмішку на розі
    Десятка видимих доріг.
    І щастя хочу ухопити
    За штанку дзюркоту води,
    В кишеню щоб його вмістити,
    Запам’ятати назавжди.
    А потім з кимось розділити
    Його з кишені задарма
    Дрібницям тішитись навчитись...
    Та не вдається ...от біда.
    18.08.09.


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:


  14. Віктор Цимбалюк - [ 2010.07.22 14:46 ]
    Світозарів узвар
    ...Той, хто шукає приховану силу трави,
    Більше не хоче іти ні на кого "на Ви..."
    Душу свою зав'язавши у гуз (весь свій крам),
    Вимивши ноги в росі, увіходить у Храм...

    ...І навколо Вогню викладає букети і з трав,
    Ті, що з молитвою він на світанні зібрав...
    Він ще не Майстер, він ще лише неофіт -
    Той, що збирає Світи у букетиках квіт...

    ...Як він їх пестить, як вигріваючи, сушить,
    Тішачи серце своє, вигріваючи Душу...
    В кожній пелюсточці зілля частинка його,
    Того, хто в Храмі розклав незгасимий Вогонь...

    ...Над вінком-вівтарем, на іконі, Спаситель Ісус,
    Бо у Храмі у травника цього із Богом союз...
    Коло нього бовван, почорнілий Дажбожий кумир,
    Бо у Храмі у травника цього із Господом мир...

    ...Завтра знову стежки, завтра знову за зіллям у мандри,
    А засушені трави пахіллять, як скошене сіно....
    Він смакує узвар, у якому молитва і мантра,
    І березове листя... І грицики... Мед... І барвінок...

    Кумпала Вір, 13.07.2010 року,
    м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  15. Олександр Христенко - [ 2010.07.22 14:29 ]
    ВОНО ТОГО ВАРТЕ
    Запевняють і книги, і друзі,
    Та і сам я давно розумію,
    Що кохання – сплетіння ілюзій,
    Тобто, камінь плавцеві на шию:
    Поглинає в таємні глибини,
    Спантеличує, манить все далі.
    Я пливу, наче риба, невпинно,
    І шукаю цілунки–медалі.
    Хочу бачити очі, усмішки,
    Доторкатися, пестити тіло,
    Насолоди, у гори заввишки
    Розділяти, мов яблуко стигле.

    Хай це плавання буде не вічним,
    Хай сміються і заздрять невдахи.
    „Відривайся” щасливою ніччю,
    А на ранок – не жаль і на плаху.

    22.07.10р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (17)


  16. Віктор Цимбалюк - [ 2010.07.22 14:23 ]
    Я - несмачний
    ...Я - несмачний, бо часом можу про Христа...
    Я - несмачний, бо часом можу про Дажбога...
    Про половецький степ, про Запороги,
    Про вкриті золотом Батиєві міста...

    ...Я - несмачний, бо я шукаю побратимів,
    Які в душі плекають волю, так, як я...
    Яка ж вона на смак, душа моя?...
    Обкурена терпким опойним димом...

    ...Горить вогонь, бурлить в ріці вода,
    А свідки на вівтар все лізуть, лізуть...
    "Йому Харон не відкривав шенгенську візу..."
    "Хахол!.." "Москаль!.." "А скільки в ньому від жида?!.."

    ...Чи я - лечу?... Чи я - стою на місці?...
    Чи я - тоді, чи може, тут - тепер?...
    А раптом я - давним-давно помер!?...
    "Бардо-Тодол" - невідворотні вісті...

    ...Одначе, ні... Живий... Болить душа,
    Понад Голгофою разом з Христом конає...
    "Перуне, видибай!" - в Дніпрі лунає,
    У тілі ... Будди, затремтівши, як лоша...

    ...О, я ще ж не сказав про Магомета,
    Варуну, Індру, Зевсів грім гучний...
    Але, не буду - ні, бо - не смачний...
    - Подайте безпритульному монету...

    Кумпала Вір, 22.07.2010 року,
    м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  17. Мирослав Шибельник - [ 2010.07.22 13:21 ]
    elegiqui
    А облако снова смог
    бледно-поганый снег
    болезненный желтый смех
    круглый искусственный мех
    а я мог,мог и не смог
    желтеющий масла круг
    единственный цифра-друг
    пласмассы горелый вдох
    закрыл рот ударом в дых
    останется только вздох

    под облаком круглый стог
    зелёно-яблочный луг

    зима, 2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  18. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2010.07.22 12:40 ]
    - & +
    Минусы и плюсы,

    Полюса и полосы…


    Время для дискуссий -

    Так, чтоб дыбом волосы.


    Время откровений,

    Поисков желания.


    Вдох – под настроение,

    Форма, содержание…


    Спор с собой и миром,

    Гонка вдохновения –


    Прочерки…и рифмы,

    Места нет волнению!


    Строчки, диаграммы,

    Усыпленье совести –


    Цель мега-программы

    «Уничтожить полностью»


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  19. Володимир Ляшкевич - [ 2010.07.22 11:40 ]
    Забуті на Землі
    По віконному склі струменіють жалі.
    Ми не відали лиха, літами малі, -
    наповняли вітрила довершені дні,
    і здалося, несли уперед кораблі...

    Наші душі не злі, ми іще не старі,
    а розпуки округ - на земнім олтарі:
    запітнілі, складні, у печалі вбранні.
    Тихо ангели плачуть над нами вгорі.

    І з роками все далі божественна вись,
    наче твердь під крилом не зникала колись,
    наче сили віддавши чаклунській зорі,
    ми забули для чого сюди подались.

    Прилітали на мить, а минули віки,
    бранці миті – ми: чоловіки і жінки.
    І жовтіємо, гаснемо, як ліхтарі,
    судового журналу пусті сторінки.

    Тільки сни до космічних вертають армад,
    чиї обриси в млі, як дороги назад,
    доки не проржавіють вкінець якорі,
    і не кине увись мандрівний зорепад...

    2010


    Рейтинги: Народний 5.31 (5.59) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (25)


  20. Іван Гентош - [ 2010.07.22 11:15 ]
    НАВІЯНЕ ТРІОЛЕТОМ

    Навряд чи радіти собі перестану,
    Бо дуже майстерно верейки плету.
    Хай кажуть, що даун і зроблений сп’яну -
    Навряд чи радіти собі перестану.

    Дарма, що зачатий у хвилях дурману,
    Науки розколюю всі на льоту;
    Навряд чи радіти собі перестану,
    Бо дуже майстерно верейки плету.


    Гаррібальд Сідоров
    поезія "Тріолет щасливості"




    (Літературне перекручення-непаплюження)

    Для радості, синку, не треба багато:
    Зломаєш лозинку – то візьмеш оту!
    Не знаю, чи сп’яну зробив мене тато…
    Науку осилив – верейки плету.

    Їх вже назбиралася повна комора –
    Складаю, радію, їм липовий мед.
    І лікар говорить – одужаю скоро,
    Та він ще не знає – пишу тріолет.

    Вправляюсь. Тиняюсь. Шукаю ажури.
    Проникнути хочу в оті міжрядки.
    Радію. Сміюся. А тато похмурий –
    Йому би дурманом розжитись таки.

    Я довідку маю – не даун й не сп’яну!
    Та як поєднати лозу й творчий злет?
    Верейок не буде – від тата дістану,
    А ні – постраждають рондель й тріолет.

    От в голову трішки “долию оливи”–
    Розколю науку і цю непросту.
    Майстерно виходить! Радію! Щасливий!
    Лоза проростає… Піду доплету.

    22.07.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (28)


  21. Юлія Шешуряк - [ 2010.07.22 11:21 ]
    а-літо-влітало
    Я відчиняла вікна - впускала літо в кімнати:
    спочатку медову спеку, а потім - дощі-мате,
    пожовкле липове листя, що вміло крізь нас літати,
    коли ми гойдали радість, немов немовля святе.

    Години втікали швидко, як чорні блискучі коні,
    світанки падали підло, будили шумом авто.
    Ми спали. Лишалось літо слідами на підвіконні,
    мелодіями твоїми, які ще не чув ніхто.

    А потім ти їхав, їхав, а я відчиняла вікна,
    і літо влітало вітром - то теплим, то наче й ні.
    Приносило павутиння, лякало, що все навіки,
    просило вина і хліба, видовищних слів і снів.

    Твій запах лишався в ліжку, повітряний і казковий.
    Втирала його у себе, вдихала тебе, немов
    ти літо. А справжнє літо в розмови вплітало слово,
    найкраще у світі слово, і слово було - любов.



    2010


    Рейтинги: Народний 5.7 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.53)
    Коментарі: (32)


  22. Максим Едель - [ 2010.07.22 08:24 ]
    Двомовне
    Июль. Жара. Направо не смотри.
    с вокзалом слейся, к поезду прилипни
    взглядом. И что не рядом, то внутри,
    как перевод, - і кішка стомлена у липні

    така, як стомлені назавжди очі , -
    із часом вигорить. А мить – всё та же суть,
    когда войдут в вагон она и он , и пр.,
    задёрнут шторы, не смотря куда-нибудь.

    По рельсам, как по клавишам. И муть
    прилипших сотен тысяч городов
    к поверхности земли - всё перевод – вони заснуть
    у темряві купе, під блюзовий мотив , немов
    чекають їх. Как будто ждут.

    21.07.10


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  23. Валерій Хмельницький - [ 2010.07.22 08:18 ]
    Як позбутись ворогів?
    Обрид мені мій нік.
    І я його змінив.
    Хто заборонить це мені, до лиха?
    Ось тільки не зумів
    Позбутись ворогів.
    Вчепилися у мене, як у собаку блохи.

    Обрид мені мій сайт.
    І я його змінив.
    Хто заборонить це мені, до лиха?
    Пішов на інший сайт.
    А той – послав в офсайд.
    Зі мною вороги реєструвались тихо...

    Обрид автомобіль.
    І я його змінив.
    Хто заборонить це мені, до лиха?
    Купив я "Mercedes".
    Відразу класу "S".
    Аби дівчатам всім враз позривало стріху.

    Обрид будинок мій.
    Вгадали - замінив.
    Хто заборонить це мені, до лиха?
    Купив собі палац.
    Там тенісний є плац,
    Джакузі і басейн - і сауна для втіхи.

    Мені набридло все.
    І я усе змінив.
    Хто заборонить це мені, до лиха?
    Ось тільки ворогів
    Позбутись не зумів.
    Підкаже хтось мені, як їх, до біса, здихатись?..


    26.07.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (9)


  24. Індрик Звірик - [ 2010.07.21 22:38 ]
    Зустріч
    Вірші твої красиві, туга тобі до лиця.
    Чом я, питаєш, сивий, чом не ношу кільця?..

    Міст вигинає спину, чорний дихає Буг.
    Що я тоді покинув, щойно лише відчув.
    Ніби немає в світі жодної і тепер,
    Ніби на мінному полі спікся невдаха-сапер.
    Не боєць, не рубака – провінційний був хлоп,
    Не перейшовши лану, хвацько викрикував: «гоп!»
    Отже, опальний кесар, кесарево – тобі.
    На шахівниці весело, але що не роби:
    Стій соляним незграбою, вперто крокуй до мети, -
    Вірші її красиві, ніжні її листи,
    Ніби пісок крізь пальці, а чи вода жива,
    Доля: завжди повертатись на чужинські жнива.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.15)
    Прокоментувати:


  25. Мар'яна Невиліковна - [ 2010.07.21 22:51 ]
    Архетипи
    я цілую (зубами виймаю із ран свинець)
    твоє незаперечно вродливе, судомне тіло...
    архетипи утіх розростались нав'язливо білим,
    уривався, вшивався і вв'язувався терпець.

    а тим часом на розі у місяця вішався день -
    необачний глядач сенсовбивчого гріхопадіння.
    я на завтра - я вірю! - зостанусь гливкою тінню
    на зап'ястку шарманщика - padre nuestro пісень...

    і допоки тобі пересняться Вайнони Райдер,
    і допоки на тілі загоїться цей аб'юз,
    я співатиму, ні, я шипітиму ніжний блюз,
    пересмішники звиють гнізда посеред правди.

    хтось дає під відсоток кредити на схожу силу,
    хтось малює пастеллю сумний, проте прісний кінець...
    я - цілую... в троянди, які залишив свинець,
    твоє по-еротичному хворе, воскресле тіло...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 0 (5.43)
    Коментарі: (20)


  26. Володимир В'юга - [ 2010.07.21 20:55 ]
    Бажання
    Добігти, долетіти і не впасти
    Сполохано у полум'я сльози,
    Бо знаю я:
    без тебе моє щастя
    Скрипітиме,
    немов старі вози.

    Мені б нектаром вистигнути в квітах,
    Сховатись від непроханих очей,
    Та хочу я,
    щоб згадка на цім світі
    Була солодша
    тебе і ночей.

    1999


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  27. Сергій Гольдін - [ 2010.07.21 20:25 ]
    У нас лакеї на престолі
    У нас лакеї на престолі,
    У нас в Криму багато солі.
    То треба, певно, Крим віддать,
    Щоби московськії прочани,
    Північно-східні християни
    Могли собі солонцювать.

    У нас один – слуга Нерона,
    А другий вже продав патрона,
    Чи кесаря, чи там сатрапа.
    Але обидва файні діти
    Лизати вміють, нігде діти.
    То ще цнота – пантофля папи.




    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  28. Василь Кузан - [ 2010.07.21 20:39 ]
    Оранжева лампа. Дитячий годинник

    Оранжева лампа. Дитячий годинник.
    Показує вісім, показує п’ять.
    Крутнеш циферблатом –
    гойдається стрілка…
    Години-сніжинки у безвість летять.
    Захочеш – і вечір, бажаєш – і ранок.
    Дитячі надії, дитячі думки…
    Змирившись зі світом, звикаєш до зради,
    Черствієш душею, вставляєш замки.
    Крутнеш циферблатом…
    Згадаєш, заплачеш,
    Як плакав у вісім, як плакав у п’ять.
    Ця іграшка, може,- бальзам для дорослих,
    А може… Розбити! Зламати! Нехай,
    Нехай не лікує, нехай не тривожить…
    Навіщо ці рухи? Навіщо ця гра?
    Заплакати так вже ніколи не зможеш,
    Бо мрії обвисли, й на серці гора.
    Скоріше сховати! Подалі від лампи.
    Літа хай повільно у безвість летять.
    Дитячий годинник нехай у шухляді
    Показує вісім, показує п’ять.

    2005



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  29. Ірина Зелененька - [ 2010.07.21 17:07 ]
    ***
    Я, напевно, тебе не люблю.
    Я, напевно, кохаюся з тишею.
    Як у нотному стані стою,
    як у маятнику, як під вишнею.
    Юродиві осики тремтять
    і розбризкують абриси, дотики.
    Ми з тобою – досвітні волхви,
    ми – пекучі, докучні невротики.
    Ми відверті, як нерпи, мов сни,
    кольорові, як вепри, як бантики.
    Звідки, Господи, нащо іти?
    Очманіли від болю і статики.
    Я, напевно, тебе не люблю.
    Поміж нами калинові пальчики.
    Я провідую серце в межу.
    Ти торкаєшся слів, як геральдики.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (9)


  30. Мара Щира - [ 2010.07.21 17:13 ]
    Що б я хотіла на останок
    Давай замовимо картину
    Одну на двох, такий собі тотем
    Хай маляр намалює там людину,
    Що просто думає. Ніяких зайвих тем.

    Хай за людиною тихенько плаче небо,
    Легкими цівками біжить собі вода
    Передаючи невгамовно естафету
    Кудись туди де вже мене нема.

    Нехай собі там квітне гладіолус
    Самотній, ніжний, пелюстки – лазур,
    На підвіконні одинокий глобус
    Де ми с тобою обирали літній тур…

    І хай не буде сонця – я так хочу,
    І хай на башті буде рівно сім
    В передчутті хвилюючої ночі
    Кохання, сліз і стихлих голосів


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.21) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  31. Сергій Руденко - [ 2010.07.21 15:06 ]
    Одесса.

    Под песню моря Чёрного
    широкого, просторного
    Блеснёт рассвет
    над ласковой волной,
    Где новая и прежняя,
    приветливая, нежная,
    Как будто с пирса
    снова машет мне рукой.

    Как королева старая мудра
    Прекрасная , как юная принцесса-
    Одесса- наша мама и сестра,
    И женщина любимая - Одесса.

    Она дарила радости,
    Она прощала шалости,
    Но с оговоркой: больше не зови!
    Здесь дни летели быстрые
    здесь песни пели чистые
    И все они конечно
    только о любви.

    Как королева старая мудра
    Прекрасная , как юная принцесса-
    Одесса- наша мама и сестра,
    И женщина любимая - Одесса.

    И тёплым летним вечером
    она подарит встречи нам
    Прогулки под луной
    В руке – рука…
    Она о нас всё знает…
    в её объятьях тают
    И сердце лётчика,
    и сердце моряка.

    Как королева старая мудра
    Прекрасная , как юная принцесса-
    Одесса- наша мама и сестра,
    И женщина любимая - Одесса.



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.37) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (4)


  32. Аліна Шевчук - [ 2010.07.21 13:06 ]
    В нас плаче Прип´ять
    "Чор-но-биль"-дзвонять дзвони. Прип´ять...Боже!
    Який гіркий цей історичний шлях!
    Тяжка Руїна нашої епохи...Може
    Зіграють ще в "Чорнобиль"?! Хто ж в ролях?!

    І чи зупинять? А чи ліквідують?
    Залишать слід, гіркущий, як полин.
    Знов Прип´ять плаче! - а вони НЕ ЧУЮТЬ.
    Історія ж не простить цих провин!

    Духовна Прип´ять вже давно в нас плаче.
    І "Зона" вийшла за колючий дріт.
    Ми ж БОЇМОСЬ ЇЇ, але, одначе,
    Не можем не відкрить душі воріт.

    Ще всі бояться, ждуть чогось гучного. -
    Воно вже тут! Он, плаче під ворітьми.
    Всі всіх вже знали, а не бачили одного -
    Вони гуляли ВЖЕ ПО ПРИП´ЯТІ із дітьми.

    20.07.10 23:43


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  33. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2010.07.21 12:19 ]
    Друзья


    Когда вы в меня верили –

    Боялась предать веру!

    Горела огнем стремления,

    И цель добивалась смело.

    Когда мне дарили временно

    (Все временно – вот в чем сложность)

    Доверие, дружбу, преданность –

    Искала творить возможность.

    Сильней становилась, цельною,

    Когда не врала пред Богом,

    Сидела надежно в стремени,

    И конь выбирал дорогу,

    Как важно, когда уставшая,

    Имела ночлег и хлеба,

    Друзья, за мое пристанище,

    Поклон и молитва в небо.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  34. Юлія Радченко - [ 2010.07.21 00:39 ]
    По ковтку (силоміць). Прохолоду розбавивши соком…
    По ковтку (силоміць). Прохолоду розбавивши соком…
    Штучно-приязний смак карамельно-брудних вечорів…
    Теж відчужений часом. Напевно, занадто високим
    Був той поверх під небом. До нього ти недолетів…

    Твій повітряний змій, поглинаючи пил і вологу,
    Рваних хмарних проталин пізнавши озонову суть…
    Схожим став на… щура… Певна річ, небезпечного й злого…
    Надто близько вже був… Там, де обрані тільки живуть…

    Зупинився за крок (до очищення). Прикре падіння…
    Змивши залишки гордості, впав (від знеславлення) вниз…
    Пізня осінь прийшла, з нею - зраджені зливи осінні…
    Імплантат паперовий (за мить) у калюжі розкис…

    Над розм’яклим серпанком – пломбірно-розписані ситці…
    Розітнулися вкотре, неначе розлоге шатро…
    Кличе зраджена вись. Не говорить ніхто: «Зупиніться!»...
    Ніби знають давно: все одно переможе добро…
    2010 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (8)


  35. Володимир В'юга - [ 2010.07.20 23:56 ]
    Вітання
    Вітання


    Світ ваш сьогодні вельми подібний
    Кольору неба з волошками,
    Що причащають скибкою хліба,
    Пахощем борщика з ложкою,

    Духом святого з наміром ніжним
    Тут засідають запрошенні
    З вашого серця , з вашого вірша,
    З вашої митті в народженні.

    З вашого вальсу метафор печать
    Вже виглядає відновлену
    Десь у степах поетичну печаль,

    Що на роду вам пороблена,
    В світ ваш сьогодні вже напросились
    Вітром поети, що з вами дружили.

    2003





    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  36. Володимир В'юга - [ 2010.07.20 23:29 ]
    На пероні
    Вже сто разів гукали потяги,
    Коли з батьками на пероні
    Прощались, зустрічались потім ми-
    Рідненькі діти VIP-персони,


    Слова тоді прощання , прощення
    Кричали довгими гудками,
    В надію нашу рейки зрощені
    Тягнулись добрими руками.

    2005


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  37. Софія Кримовська - [ 2010.07.20 22:08 ]
    То так давно
    То так давно, немов у тім житті.
    Пекли слова і літо, і... і люди...
    Ти вчила аксіоми непрості.
    І йшла не у майбутнє, а в нікуди.

    І так боялась слабкості в ногах,
    аби не підкосили ненароком...
    То був лише початок, а не крах,
    такий важкий. Тоді одна за рогом

    стежок розбитих і чужих доріг
    училась вперше жити проти волі.
    Уперше на папір зрадливо ліг
    твій розпач... або нерв кривавоголий...

    То так давно... Але тремтять слова,
    бо риторичні досі запитання...
    Болить іще... Не дивно, бо жива...
    Горить іще... Можливо, і розтане...
    19.07.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (20)


  38. Іван Гентош - [ 2010.07.20 22:35 ]
    СПЛЯЧИЙ ПАРОДИСТ

    Розквітли майстерні, як завжди порою,
    Вірші поетес так і манять усіх!
    Пощо дивуватись розвою пародій,
    Які викликають обурення, сміх?

    Вірша хтось напише невинного наче
    І в ньому ледь-ледь натякне на деталь,
    А наш пародист уві сні вже побачить
    Таке, що і сміх викликатиме й жаль.

    Пародія - засіб, не щит і не зброя?
    От авторам щастя, це стільки фавору!
    Вросте пародист у кольчугу героя:
    З вірша він чужого збиратиме фору...


    Оксана Яблонська
    поезія “сни пародиста”




    пародія

    Це вже занадто, подібне розбою,
    Совість би мали паплюжити хист…
    Так розквітали майстерні (порою),
    Й на тобі… Звідкись з’явивсь пародист.

    Виносив, злюка, ідеї нездалі,
    Милий сюжет був і первісний твір…
    Вріс у кольчугу героя – і далі:
    Фора, фавора і слава до зір!

    Потім в тачанці приліг за “Максимом”,
    В вірші стріляє - ще є пістолет!
    Добре, невправний – виходить все мимо,
    Бо постраждали б рондель й тріолет…

    Звісно, багато залежить від вміння –
    То навидумує горе-мастак!
    Що витворяє його Героїня!
    (Я б і в житті не придумала так).

    Файних поезій ще маю немало –
    Знов креативом насичена мить!
    Знати би точно – ще б написала…
    Йду на сторінку – подивлюсь, чи спить…


    20.07.2010


    Рейтинги: Народний 0 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (28)


  39. Андрій Олеськів - [ 2010.07.20 21:59 ]
    Українські Карпати
    Гірські нескорені вершини,
    Які занурились у хмари.
    Ліси дрімучі, полонини,
    Старі колиби і кошари.

    Вітри ласкаві та сердиті,
    Духмяні трави запашні.
    Громи ревуть несамовиті,
    Струмок дає води душі.

    Стрімкі потоки, водоспади,
    Могутні скелі, спів трембіти.
    Я йду до Вас мої Карпати-
    Одні такі на цілім світі.

    20.07.2010р


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  40. Василь Степаненко - [ 2010.07.20 20:34 ]
    Сьогоднішній день ЯС


    День учорашній,
    Можна сприйняти, як сон,
    І розтлумачить.

    За небокраєм
    Криється завтрашній день,
    Привид надії.

    Як об'єднати ці дні? -
    Скажете люди.
    Мабуть, сьогоднішній день
    Нам допоможе.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  41. Тая Заплітна - [ 2010.07.20 18:56 ]
    Роза Ауслендер "Образ поета" (переклад)
    Помер творець, а речі, як були,
    Як сотню літ тому, так само - речі.
    Загинув батько, сина віднесли.
    Метелики летять із порожнечі.
    Бог світ створив і нам його віддав,
    Як дике поле ,чорне й неродюче.
    Та деміург із хаосу постав,
    Приніс життя і світ для нас озвучив.
    Одну лиш мить стоя серед полів,
    Серед лісів, в лугах, морях, сузір"ях...
    І скоро Всесвіт тихо гомонів,
    В безлику дійсність насилявши пір"я.
    У царстві кольорів з"явився день
    І світло закружляло в сірий згусток,
    Вогненний образ виткало з пісень,
    й постало Боже слово, наче люстро.
    Помер поет. І скелі знов німі.
    Зламались очі - стали вже сліпими.
    А речі поховались - ми самі.
    Творець помер... За сином задзвонили...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Тая Заплітна - [ 2010.07.20 18:48 ]
    Роза Ауслендер "У мрію" (переклад)
    Давай беззвучно зникнемо у вечір,
    Все глибше, глибше й глибше - в ночі ліс,
    Де квіти зір не падають на плечі,
    Й вуста казкові ще блукають скрізь.

    Тут ми не вдома. Де знайти кімнату
    аби вмістити цей вселенський сум?
    По східцях в мрію прагнемо дістатись,
    Де Бог в безмежжя сіє світла струм.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Тая Заплітна - [ 2010.07.20 18:18 ]
    Інколи
    Інколи так коротко,
    Інколи так миттєво...
    Намацуєш пошепки
    Речі нещадно красиві.
    Інколи ти - райдуга...
    Часом - горнятко з чаєм.
    Часом звучиш по радіо,
    Часом його вмикаю...
    Інколи так боляче -
    Мусиш приймати краплі...
    Хто знає, це - доля, чи
    Просто дощі спраглі?..


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  44. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2010.07.20 17:08 ]
    *****
    Ревность и зависть – опасные чувства,
    Не попадайся на сплетней искусство!
    Не поддавайся иллюзии лести!
    Сердце – на месте, и разум – на месте!

    Не интригуй передачею фактов –
    Тот, кто захочет, расскажет когда-то,
    И не влезай ты в открытую душу –
    Это колодец – табу Бога – рушить.

    И открывай свои очи пошире –
    Столько прекрасного есть в этом мире!
    И не предел этот солнечный мир,
    Словно ступени волнений огни,

    Вихри эмоций дают жизни вкус,
    Терпкость и сладость, и горечь, боюсь…
    Это и есть помесь красок и масла –
    Чувствовать жизнь – бесконечно прекрасно!


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (6)


  45. Віктор Цимбалюк - [ 2010.07.20 16:01 ]
    Цяцька
    ...Мій хороший, я тупо втомився, і це вже не жарти...
    А причина - одна, що здавила мене, мов змія...
    Розіп'ята в мені, прямо в серці душі - меншовартість...
    Отака-от дилема: моя меншовартість і я...

    ...А навколо - туман, а у мене - бажання: проснутись...
    А навколо туман, а у мене - жадоба: знайти...
    А навколо туман, а у мене - мета: повернутись..
    А навколо туман, а у мене - стремління: дійти...

    ...Я німий українець, зацькована вовком овечка...
    Скільки раз я вже чув, що насправді мене тут нема...
    На мені чи то рок, чи то хрест, чи іржава вуздечка...
    Рідна батьківська хата, холодна, немов би тюрма...

    ...І одні мені кажуть, чувак, придивися, ти ж арій...
    От, читай: "Мага Віра", Учитель Силенко, Дажбог...
    А від інших я чую про друге пришестя і кару,
    Про Христове розп'яття, про те, що у Біблії Бог...

    ...І одне розумію, одне: справжню Істину - скрито...
    Десь іще з тих часів, коли був розіп'ятий князь Бус...
    А між ряс і релігій зневірену Віру зарито,
    У якій - Україна, в якій - розпорошена Русь...

    ...І тому я - шукаю, шукаючи Віру і Бога,
    І здається, розгадка загадки моєї проста:
    Бог - він трошечки вище чуприни кумира Дажбога,
    Бог - він трошечки вище підніжжя Голгофи Христа...

    ...Залишилось одне, мій хороший, одне - вишиванка....
    Ніби рясу її, на свою меншовартість вдягну,
    І піду опущу бюлетень свій в запльовану банку,
    Промовчу, вже укотре, і вкотре вже шию зігну...

    ...Ну, а потім зберусь і поїду у Перм чи в Саратов...
    Навздогін полетять заклинання, мана, матюки,
    Але я заховаюсь за зад свого старшого брата:
    За "Спасіба, хахльонак!", за милість, за чарку з руки...

    Кумпала Вір, 20.07.2010 року,
    м. Хмельницький



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (11)


  46. Ігор Міф Маковійчук - [ 2010.07.20 14:49 ]
    * * *
    Зректися почуття в льоту.
    Чи ж ти не збожеволів, пташе?
    Чи так скалічено тебе?
    Дві жмені попелу у серці.
    Одна – твоя, а інша – слід Її.
    Сам обвінчав і спопелив у собі
    Дві долі, дві надії, два життя.
    Аби зректися врешті почуття?
    Чи все ж, не зрікшись, догоріти в попіл
    Навхрест упавши на вітри?

    То ж чи не збожеволів ти?..
    2002р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (10)


  47. Тетяна Рибар - [ 2010.07.20 10:36 ]
    ***
    Я – гріх твій,
    Я – твоя первинна,
    Від Духа, від Отця і Сина,
    Утроба,
    Ложе,
    Материнська грудь.
    Я – загадка,
    Одвічна суть,
    Основ основа,
    Повелителька,
    Раба,
    Прихисток вічний, -
    Перший і останній.
    В годину пізню і в годину ранню
    Блаженна,
    Благодатна,
    Осяйна.
    Я – тіло з кровю,
    Музика і тиша,
    Просякнута у винах і вині -
    Земля твоя!
    Все промине,
    А я - в тобі залишусь,
    Як ти в мені.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" 5.5 (5.65)
    Коментарі: (15)


  48. Варвара Черезова - [ 2010.07.20 10:01 ]
    Ні. Так. Мабуть.
    Ні. Бо ж насправді все добре і нити не хочеться.
    Спека між пальців березовим соком просочиться
    Ніч – симулянтка. Ця ніч – шарлатанка-пророчиця.
    Як же їй вірити... Як же їй вірити. Боже...

    Так. Прохолода торкається пальцями-зливами.
    Все спілкування - лінивими рівними линвами.
    Місто тепер проростає залізними ринвами.
    Буде з потоків води нам жива огорожа.

    Може. І літо відходить неспішними кроками.
    Більше не чути липневого грізного рокоту.
    Осінь. І дні будуть завше короткими й мокрими.
    Нам же лишається бути завжди насторожі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (21)


  49. Валерій Хмельницький - [ 2010.07.20 09:08 ]
    Supermen&superwomen, supergirls&superboys
    У Інтернеті - Supermen&
    Superwomen, supergirls,
    А не якісь, як ми - нікчеми,
    Playboy там є і superboys.

    Є знані, є і знамениті,
    Що selfie постять в Instagram -
    У них тіла, як з бронзи литі
    (Таке напостять - просто срам!)


    21.06.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (15)


  50. Олеся Овчар - [ 2010.07.20 09:11 ]
    Пісенька для травички
    Я водичку на травичку
    Ллю-ллю-ллю!
    Та ще й пісеньку мугичу:
    Лю-лю-лю!
    Хай травичка подрімає:
    Дрім-дрім-дрім, –
    І на радість виростає
    Всім-всім-всім!
    Буде ніжки лоскотати:
    Хі-хі-хі!
    Добре бігати малятам
    По траві!
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (22)



  51. Сторінки: 1   ...   1287   1288   1289   1290   1291   1292   1293   1294   1295   ...   1816