ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.08.27 10:14
ЦИКЛ II: ЄГИПЕТ

ЕХНАТОН І НЕФЕРТІТІ: СОНЦЕ АМАРНИ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)


ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ехнатон (Аменхотеп IV) – фараон-реформатор, засновник культу єдиного бога Сонця-Атона.

Віктор Кучерук
2026.08.27 07:17
Огортає туман невблаганно
Напісонні, порожні сади, -
На деревах поблискують тьмяно
Похололі, останні плоди.
Сиза мжичка повсюди, мов іній,
Запорошує жовту траву, -
Та на клумбах вогнів мерехтіння
Бачу я не у сні - наяву.

хома дідим
2026.08.26 21:34
твоя обачлива бездія
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі

Володимир Бойко
2026.08.26 19:21
У побєдобіснуватої московитської молоді у другій світовій війні насправді воювали не діди, а прадіди та прапрадіди, яких вони ніколи не бачили. Купер написав «Останній з могікан». Фадєєв написав «Останній з удеге». А хто напише «Останній з москалів» та

Артур Курдіновський
2026.08.26 18:27
Гуляє бидло, поки йде війна.
Запльоване майбутнє та минуле.
А що за свято - намертво забули
У шабаші манкуртського лайна.

Є дві реальності. Глуха стіна.
Гуде розбещений та п'яний вулик.
Гуляє бидло, поки йде війна.

Ірина Вовк
2026.08.26 17:43
ЗАГИБЕЛЬ ВАВІЛОНА: «МЕНЕ, ТЕКЕЛ, ВЕ-ПАРСИН»

«Відміряний, зважений, поділений, або відданий персам», - арамейське письмо, приказка епохи загибелі Вавілону.

(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)


ДІЙОВІ ОСОБИ:

Сергій Губерначук
2026.08.26 15:20
Залізло сонце за бараки,
у річці хлопці ловлять раки,
корови подають гудки:
«Стрічайте молоко, дітки!»

Колишній прапор на сільраді,
хоч люди стомлені, – а раді:
«Сьогодні (через скілько діб!)

Ольга Садкова
2026.08.26 13:45
За котом погнався пес,
але котик раптом щез.
Вмить на дерево злетів,
на самий вершечок сів.
Позирає з висоти:
«Ну, Рябку, залізь сюди».
Та як пес не намагався
і на метр не підійнявся.

Борис Костиря
2026.08.26 13:06
Сумні надгробки у сумнім снігу
Маєстатично думають про вічне.
Не пізнається мудрість на бігу
У грудні чи у невловимім січні.
Ми пишемо зворушливі листи
На снігу, як у давніх манускриптах.
Вони торують неземні мости,
Які проляжуть у серця нестримно

Вячеслав Руденко
2026.08.26 10:54
Власноруч — можливо й без подяки —
Стіни з меду ще стоять до часу,
Ніби цукор прихистку поляка,
Що ховає нас в ставку з меляси…

Там, де крутить хвиля ранком серпня,
Чути обдарованих допіру,
На човні, що рушив у безсмертя

Артур Сіренко
2026.08.26 10:53
І надійшов час Великого Дня, коли Сонце дарує Землі, і зелу квітучому, і людям, і тварям земним світло тривале і темряву коротку. І кинули ми і друзів своїх, і місто побратимів своїх, і селище посестер наших, і будинки з міцними стінами, і колодязі глибок

Ігор Терен
2026.08.26 08:49
Не буде ані другого потопу,
ані пришестя... все це міражі,
та до Європи
дійде, як окопи
війна пориє на її межі.

***
Феміда судить, а закон карає

С М
2026.08.26 07:42
ідеш у путь
іди у путь
у путь іти час
іди у путь
коли кивне бог, урешті
іди у путь

здійнявши галас

Віктор Кучерук
2026.08.26 06:58
Так вже зоряно сьогодні,
Що поділася жура, -
Повіває прохолодний
Вітер з берега Дніпра.
Віє свіжістю дитинства
Від старих, як світ цей, верб, -
Мов мені за доброчинність
Пам'ять дякує тепер.

Віктор Насипаний
2026.08.25 23:48
Пише дощ рясний верлібр жури на листі.
І калюж дзеркала сиві, бо розбиті.
Загубилось небо знов у крапель дзвонах.
Біжимо кудись із літом в перегонах.
Тягнемо гріхи свої, немов мурахи.
Чорно – білий ранок грає нами в шахи.
Хижаки – думки полюють на

Ірина Вовк
2026.08.25 23:04
І. МЕСОПОТАМІЯ

Хто колись тримав у руках і листав сторінки чудової книжки "НА РІКАХ ВАВІЛОНУ",
той впізнає ритми і дух давнього шумеро-аккадського епосу...
"Прахом уста земель не вкрив би..."
(З давніх текстів Стародавнього Шумеру)

***

хома дідим
2026.08.25 20:58
не тривожить і не бентежить
мовби необережний зачин
що здавалось твоїм і авжеж-бо
паралельно було нічиїм
при обставинах темних і грізних
на задвірках великих подій
у нон-стопі глобальної кризи
крижанім вітровії нуднім

Мирон Шагало
2026.08.25 20:24
ти — таємниця скритна
ти — неба даль блакитна
ти — снігопад у квітні
ти — теплі ночі літні
ти — сонячний промінчик
ти — в бархаті камінчик
ти — усмішки дитячі
ти — сум-сльоза невдачі

Світлана Пирогова
2026.08.25 16:01
До осені от-от...Чекають Перешори,
Смакуючи красу останніх літніх днів.
Давно там Чикаленко - меценат ходив,
І літо теж щезало світлом метеора.

Там дихав степ, вклонялися фортуни зорі,
Журливо серпень, ніби вечір тихо млів.
До осені от-от...Чекают

Віктор Кучерук
2026.08.25 15:29
Появляється холод смеркання
І втішається горем чужим, -
Дай же руку мені на прощання,
Або правду у вічі скажи.
Пролетіла нечувано швидко
Неповторна пора теплих див, -
Вже усмішок на лицях не видко
І звучить невеселий мотив.

Борис Костиря
2026.08.25 13:26
Дешеве срібло висне із дахів,
Важливе щось промовити нам хоче.
Це витвори прихованих гріхів,
Які прийдуть нечутно серед ночі.

Прозорий страх, розкаяння і блуд,
Прозора пристрасть бачиться узимку.
Вони впадуть на зледенілий брук.

Ольга Садкова
2026.08.25 09:46
Вона була квітникаркою. Працювала в крамниці, що по вулиці Покровській (тепер там ювелірний магазин, однак із колишньою назвою – «Роза»). Крамниця сприймалася містянами як приємна винятковість на тлі радянської невиразності застійного періоду. У відвідува

Віктор Кучерук
2026.08.25 06:42
Позникали сни тривожні,
В тиші мліє літня ніч, -
Височіє місяць можний
І сіяє увсебіч.
Час іде, але не спиться,
Через поблиски ясні, -
За зірницею зірниця,
Мов, підморгує мені.

хома дідим
2026.08.24 23:14
національна незалежність
народні танці рідний спів
ще поки на правобережжі
живеш одвертий всім усім
природна мов буденна річ
на місці вірнім і почеснім
у радощах або журбі
цей спіх автівок і причепів

Іван Потьомкін
2026.08.24 20:56
Випадають з обойми живих.
Наче кулі, свистять імена
І лягають на серце болем.
Нам з тим болем судилось ходить,
Доки безбіль не стане і нашою долею.
Якщо хтось там і грався в життя,
То не ми це були, друже,
І не тому, що відти нема вороття.

Артур Курдіновський
2026.08.24 18:10
Матуся" іспанською буде "mamita"...
З Тобою так хочеться поговорити!
Закреслити відчай, хворобу, розлуку
Та поцілувати Твою ніжну руку.

У тиші глухій я плачу долі мито.
"Матуся" іспанською буде "mamita".
Від згубного сну я повільно відходжу

Володимир Бойко
2026.08.24 14:59
Все за звичаєм у Феодосії,
Навіть море там Чорне і досі є.
Та якби з тих країв
Дідько взяв москалів,
Як би гарно було в Феодосії.

Партизани в горах Дагестану
У капкан упіймали шайтана.

Вячеслав Руденко
2026.08.24 13:14
Ніщо не є важливішим за кокон! -
Щось раптом виникає і зоріє,
Та крок ніяк не зробиш у ефірі
Бо сили всі вже витратив на мрії...

Кінець всьому вночі можливий тільки,
А день до того, мов кімвал дзвенячий,
Де мудрість непомітного Сатурну

Володимир Каразуб
2026.08.24 12:45
Про що розмови в нас? Про часовиння
Про сенси існувань, невідворотного,
Про роздуми, що проростають з тім’я,
Про світло, темноту, про необхідність
Любові.
Але здається, що в цій явності,
Ті ж самі вигуки і пошуки,
І розірветься мить заслоною

Ірина Вовк
2026.08.24 12:33
Фінал. Останній крок Лагіди «Історія запам'ятає її як коханку Риму. Мені ж вона залишить право бути його єдиним незавойованим ворогом». З уст царівни Єгипту Арсіної, наймолодшої з Лагідів Римський офіцер стоїть на відстані удару меча.

Ольга Садкова
2026.08.24 12:14
Не заганяй себе у кут
чи розпачу, чи безнадії.
Доцільніш тупцювання тут —
ну хоч би крок, хоч спроба дії.

Нерідко помилка — урок.
Його засвоїш — рухайсь далі
на вищий досвіду виток

Борис Костиря
2026.08.24 11:28
То дощ холодний, то нервовий сніг.
Спектакль природи чи її тортури.
Ти до мети крізь вічність швидко біг,
Крізь творчість пробирався до натури.
Біжить крізь сніг стрімкий єдиноріг.
Стоять застигло крижані скульптури.

Природа іспит приготує нам.

Віктор Кучерук
2026.08.24 07:32
Металися бурі, згори гримкотіло,
Ще голод додався до різних всіх бід,
Але не розпалася ти, не зотліла,
Не зникла, як спалах комети чи слід.
Ти глибоко дуже пустила коріння
І стала сильніше давно від трави, -
Найкраща країна, - моя Україно,
Заради с

С М
2026.08.23 22:31
Трава волоссям, а ти левиця на осонні
Неспокій твій, уста зволожиш язиком
Вино ллючи, твій згляд зустрів мій, сяючи
Твого лиця торкаюсь пальцем, знаючи

Для мене ти – Вода, яка танцює


хома дідим
2026.08.23 21:17
на що мені сумнівних істин
проблем закреслено потреб
я радше обираю відстань
і незавершений портрет
кидаючи в простий горнець
відомі всім інгредієнти
додам іще насамкінець
дещицю прянощів секретних

Галина Кучеренко
2026.08.23 19:37
Чи ми трипільці, чи скіфи, сармати…
Йдемо вперед попри війни і втрати…
Ми - українці, від славних - нащадки
І за плечима про давніх є згадки -

Не клич в минуле, знання - настанови
Як жити далі і жити знову,
Як не творити для себе кумирів,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Іван Редчиць - [ 2010.04.04 19:34 ]
    РУБАЇ (6)
    У дзвонах спів небес, Його любові,
    А код її захований у Слові.
    Лише тоді, як знайдеш ти його, –
    В душі розквітнуть котики вербові.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  2. Наталя Скосарьова - [ 2010.04.04 15:43 ]
    Твої цілунки — весняною повінню...

    Твої цілунки — весняною повінню
    підступну недовіру розмивають.
    Душа моя — неначе перед сповіддю:
    вона якусь тривогу відчуває.

    Святе причастя — після покаяння.
    Присмак вина у тебе на устах.
    А за любов — що, також покарання?
    ... А без любові жити як?

    Прийму причастя. Голову опущу.
    Подумаю про Бога і про тебе.
    Все дуже просто. Й на кавовій гущі
    щось видивлятися — нема потреби.

    Присмак вина ще довго на губах.
    А сповідь — це таке душевне свято!
    У жодних, найтовстезніших псалмах
    нашу любов святу — не описати.
    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  3. Тамара Борисівна Маршалова - [ 2010.04.04 15:12 ]
    Наш Спас
    Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель! (Об'явлення 1:8)
    Сказав Ісус Христос: Хто має вуха, нехай слухає! (Від Матвія 11:15)
    Я й Отець Ми одне! (Івана 10:30)
    Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися. (1Петр.2:24)
    Сказав Господь Ісус Христос: Я є дорога, і правда, і життя! До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене. Коли б то були ви пізнали Мене, ви пізнали були б і Мого Отця. Відтепер Його знаєте ви, і Його бачили. (Івана 14:6,7)
    Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам! (Від Івана 15:7)
    Ісус же відказав: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе! (від Марка 9:23)
    Правду кажу вам: якщо двоє з вас на землі домовляться просити Мого Небесного Батька про щось важливе, то він виконає їхнє прохання. Бо, де двоє або троє зібралися в Моє ім’я, там і Я посеред них (від Матвія 18:20)

    МОЛИТВА ГОСПОДНЯ (Від Матвія 6:9-13)
    ЗАПОВІДІ БОЖІ (Біблія, Вихід 20:2-17)
    ЗАПОВІДІ ЛЮБОВІ (від Матвія 22:35-40)



    Борони нас, Боже. Борони Ти нас
    Уночі й у скруті, в небезпечний час.
    Дай надію, Боже. Боже, Ти - наш Спас!
    Дай нам віру, Боже, кожному дай з нас.
    Дай нам мудрість, Боже, силу й гідність дай,
    У Новині Добрій милість нам являй.
    Кров'ю бо Святою врятував Ти нас,
    Полюбивши, Боже. Боже, Ти - наш Спас!
    У Тобі дай жити та здоров'я дай,
    На дорогах наших нас благословляй.
    Величати Бога будемо весь час.
    Не залиш нас, Боже. Боже, Отче наш!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Микола Руденко - [ 2010.04.04 10:00 ]
    Пам’ять душі
    Це ніби сон. Але ж не сон — видіння,
    Яке прийшло з людської глибини.
    Душі в віках не пізнане бродіння,
    Що з дійсності виготовляє сни.
    Гніді чи, мо’, червоно-золотаві
    (Як полум’я, що виникло з грози)
    Летять кудись — у славі чи неславі? —
    Козацькі коні, впряжені в вози.
    їх сотні, тисячі. Мужичі спини
    Гойдаються у ритмі торохтінь.
    Іде народ — ніхто його не спинить.
    А сам я хто —
    Живий козак чи тінь?..
    То мить була: душа впізнала гони,
    Де кров’ю сходили товариші.
    Можливо, то Хмельницького загони
    У споминах безсмертної душі?
    Проте нехай оце видіння скаже
    Раніше, ніж порине в забуття,
    Що кожне «я» — жива духовна пряжа
    Із споминів колишнього життя;
    Що, може, не далеко і не близько
    (За прірвою із простору й часу)
    Народиться колись руде хлопчисько,
    Прийнявши те, що я тепер несу.
    І на відзнаку наших дум та звершень
    Йому, хто совість чистою зберіг,
    Насниться тридцять третій, сорок перший
    І в тінях від дротів мордовський сніг.
    Він вхопиться за голову руками —
    І в муках наше пригадає все.
    Не вороними вже, а «воронками»
    Давно забуте душу потрясе…
    Це ніби й сон. Але ж не сон — це, мабуть,
    Щось пережите, не якась мара…
    Якщо мене життя хоч трохи вабить,
    То лиш тому, що «я» не помира.

    17.X.80, Мордовія


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  5. Микола Руденко - [ 2010.04.04 10:23 ]
    Очеретина
    Чи колюча табірна дротина
    Вітрові встромляє шпичака,
    А чи дуденить очеретина —
    Не збагну лиш: звідки і яка?

    Може, з неіснуючої хати —
    Та, що вже зотліла у землі;
    Та, яку в болоті зжала мати,
    Коли ми були іше малі.

    Чи, можливо, на далекій Віті,
    Де витає в споминах душа,
    Мій онук у росяному світі
    Дудочку майструє з комиша…

    Плач у серці, плач, очеретино,
    Понад мукою тюремних літ —
    Дай забути про лиху дротину,
    Що від мене краде білий світ.

    І коли у ніч холодну, сіру
    Здавлять груди передсмертні сни
    Розбуди в мені пригаслу віру,
    Материнський голос поверни.

    IX.80, Мордовія


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  6. Юлька Гриценко - [ 2010.04.04 09:44 ]
    До мого Львова
    Пора радіти :
    Сміються діти,
    Бо пахнуть квіти
    І теплий вітер.
    У Львові літо.

    Душа піддасться
    Отій напасті,
    Потрапить в пастку,
    Де гарний настрій.
    У Львові щастя.

    Любов сторічна,
    Як буйна річка -
    Думок логічність
    І мрій магічність.
    У Львові вічність.

    І першим словом,
    Кричу раптово,
    Що терміново
    Я їду знову
    До свого Львова!!!

    03.04.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  7. Іван Редчиць - [ 2010.04.04 08:55 ]
    РУБАЇ (5)
    Хай наша віра буде, як криниця,
    Хай в душах вічно сяє зоряниця,
    Хай не зміліють на любов серця, –
    І Слово хай повік у них святиться!


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (1)


  8. Ярослав Чорногуз - [ 2010.04.04 06:45 ]
    УРОК ЧИТАННЯ
    (літературна пародія)

    Читай мене поміж рядків,
    Читай мене без знаків розділових,
    Читай мене без зайвих слів…

    Читай мене на відстані стандартній…
    …згори донизу, знизу догори…
    …Мов до молитви, губи розтули.

    І ззаду наперед, і традиційно…
    …Не пропускай, читай мене наскрізно…
    …Читай мене зухвало й ніжно…
    «Читай мене» Наталка СКОСАРЬОВА

    Читай мене поміж рядків,
    Читай мене без знаків розділових,
    Читай мене без зайвих слів,
    Як Джакомо читав нас Казанова.

    Молитвою до мене говори,
    Читай мене губами і не тільки,
    Згори донизу, знизу догори,
    І не рахуй, читав разів ти скільки.

    Не пропускай, читай мене наскрізно,
    Читай мене, зачитуй до дірок,
    В усі дірки читай мене ти грізно…
    Тобі даю я читання урок.

    По палітурці ззаду мене вдар ти,
    І між рядками нігтем проведи,
    Читай мене на відстані стандартній
    Води по сторінках туди-сюди.

    Он у мені малюнок - ніби туча –
    Розгладь масажним рухом сторінки,
    І ритм спокійний обери таки,
    Бо я буваю трохи… злочитуча!

    І ззаду наперед, і традиційно,
    А хочеш, то й ребром мене постав,
    Читай мене завжди зухвало й ніжно,
    Аби із задоволенням читав!


    4.04.7518 р. (Від Трипілля) (2010)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  9. Юлія Магерівська - [ 2010.04.04 03:36 ]
    К
    Календи…Кліо…Клеопатра…
    Кларнети…клумби…Колізей.
    Іще димить гуцульська ватра,
    Але богів здали в музей...

    Крамола. Кривда. Криводушшя.
    Корида. Кредо. Карнавал.
    Відкрий секрет — я знати мушу!—
    Життя — дорога…чи вокзал?


    Рейтинги: Народний 5 (5.19) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  10. Юлія Магерівська - [ 2010.04.04 03:56 ]
    Осіннє
    Гортає небо хмар конспекти,
    Щоб здати заліки з дощів.
    Проходить осінь по проспекту
    У незастібнутім плащі...

    2007


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  11. Юлія Магерівська - [ 2010.04.04 03:39 ]
    Спека
    Спека густа, мов домашня сметана.
    Я у ній - в'язну, я у ній - тану.
    Лишаю позаду підошви сандалів,
    Молюся на вітер і дибаю далі...

    11.06.2009


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  12. Юлія Магерівська - [ 2010.04.04 03:03 ]
    Коли
    коли ти приходиш у сни,
    з яких мене будять...
    немає в тобі вини,
    і сивини немає в тебе.
    я буду.
    ти будеш.
    і - небо.

    30.09.2009


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  13. Юлія Магерівська - [ 2010.04.04 03:39 ]
    Самотність
    Заснуло врешті місто,
    Заснули тисячі доріг.
    Зминаю циферблата тісто –
    Спинився часу біг.

    В моїх очах немає сну.
    У грудях зупинилось серце.
    Мене залишили одну,
    І я розбилася мов скельце.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.19) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  14. Юлія Магерівська - [ 2010.04.04 03:30 ]
    Місяць і кава
    Минула північ. Сон мій заблукав.
    Лукавий місяць смикає фіранку.
    На кухні кавник хлипає в рукав,
    Змітає віник рештки філіжанки.


    На гущі днів наворожила дечого.
    Тепер уже зненацька не заскочить
    Те, що одного знудженого вечора
    Мене ти скинеш, як тісну сорочку.

    Тоді, коли так само серед тиші
    Годинник третю битиме картаво,
    Кирпатий місяць, ноги звісивши,
    На підвіконні сяде і попросить кави…


    2006 рік


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.19) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  15. Юлія Магерівська - [ 2010.04.04 03:02 ]
    Вчорашній сум уже не зодчий...
    Вчорашній сум уже не зодчий,
    Торішні сутінки не мають сили.
    А все ж твої - не карі - очі
    Я знову в сни свої пустила.

    А все ж твої не карі очі
    Карбують днів моїх монети.
    Я заплачуَ коли захочеш,
    Ти зваж усе і брутто, й нетто...

    2004 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  16. Юлія Магерівська - [ 2010.04.04 03:44 ]
    Скрипуче ліжко, наче кінь...
    Скрипуче ліжко, наче кінь,
    Щодуху мчить в шаленому галопі...
    А ніч, мов килим Пенелопи,
    Напнуто від підлоги до бантин.

    2005 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  17. Юлія Магерівська - [ 2010.04.04 03:51 ]
    Я вперто збирала спогади...
    Я вперто збирала спогади.
    Кожен спогад - як сувенір...
    Тут були ми числа такого-то,
    А тут – ні,
    Тут ми зустрілися,
    Там – обіймались.
    Тут – поцілунок,
    Там – бутерброд.
    Тут промінилася щира радість,
    Там скептично кривився рот...
    Аж доки не стала колекція
    Аж тріщати уже по швах...
    Я можу читати лекції,
    Як приходить усьому крах...
    Він просто ішов назавжди.
    Я заклякло стояла в юрмі.
    Ще п´ядь.
    Ще лікоть.
    Ще сажень.
    І став своїм ... мій.

    2008 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  18. Юлія Магерівська - [ 2010.04.04 03:57 ]
    осінь
    а вітер гриви вирве вщент
    у цих полів
    і дощ укрив мене плащем
    сказав
    підем
    та я втекла
    бо ще тепла
    мені не досить
    і він у шибки
    просить
    просить
    вийди
    осінь

    2002 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  19. Юлія Магерівська - [ 2010.04.04 03:06 ]
    Думки-кочівники бродять степом...
    Думки-кочівники бродять степом,
    Бояться заходити у слова.
    А що, як несказане чорним крепом
    Між нами навіки става?

    Думки розхристані чинять допит,
    І зирять скіфом, хоч ти кричи.
    Питають: хто ми? Питають: хто ти?
    А я відповісти не маю чим.


    2001 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  20. Василь Дутко - [ 2010.04.03 21:24 ]
    І слова чистого ковток
    Коли розпечене каміння
    І на зубах сухий пісок,
    Здається є одне спасіння –
    Водиці чистої ковток.

    Коли ж і дихати так трудно,
    Що кров пульсує у висок,-
    Так хочеться на повні груди
    Повітря чистого ковток.

    Коли ж плетуть постійно змову:
    Покровоточить - заживе,
    На нашу зазіхають мову,
    Аби достати за живе,-

    Вже не марна нам ця розмова,
    Лиш неживому не болить,
    Так хочеться почути слово
    Ще більше, ніж на світі жить.

    Не просим в Бога при нагоді
    Масний шматок і без кісток,
    А просим волі і свободи
    І слова чистого ковток.

    03.04.2010


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" 5 (5)
    Коментарі: (1)


  21. Наталя Скосарьова - [ 2010.04.03 21:36 ]
    Що вас, люди, нині непокоїть?

    Що вас, люди, нині непокоїть?
    Бідність, заздрість, зламані хрести?
    Легко бути з бідами на "ти",
    коли серце звикле вже до болю.

    Коли всесвіт заполонить відчай,
    серце в грудях зболено мовчить, —
    легко ворогу дивитись ввічі,
    в них відтінок змінюється вмить.

    А довкола — бідні, ниці душі
    заробляють славу підлабузно.
    Ти ж усе щось мусиш, мусиш, мусиш!
    Як це смішно, сумно і безглуздо!

    Чи від тебе нині щось залежить?
    Прагнеш світ бодай на мить змінити,
    свічку в хворих душах запалити...
    Хай палає, зігріва, бентежить.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  22. Іван Редчиць - [ 2010.04.03 21:22 ]
    РУБАЇ (4)
    Нестримний лет у небеса лелечі,
    І пил зірок посіявся на плечі.
    Здалося знову – ми творці чудес,
    І пам’ятаємо діла Предтечі.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  23. Анатолій Сазанський - [ 2010.04.03 19:42 ]
    ZZZZZZZZZZВеликДеньZZZZZZZZZZZ



    Україно свята! Ми усі вже в боях полягли…
    Вже чужинські ченці розділили овець на отари..
    Чи покличеш нас знову? Чи знову покличеш коли..
    Ми вернемо до Тебе..з землі.. ворогам на поталу.

    Над твоїми грудьми різники бенкетують старі.
    Та уп»ються колись..Не довіку ж їм,врешті,хлептати..
    З кладовища надій..ми встаємо.. аби нагорі
    Всі прадавні борги.., до краплини.., віддати..

    Україно свята! Іще сонце зійде золоте.
    Чорну кров віднесе закосичена стягами повінь..
    На Великий той День в хату Доля врочиста зайде
    І фальшивих богів погукає на сповідь..


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  24. Олеся Гавришко - [ 2010.04.03 18:49 ]
    Боюсь 2
    Боюсь
    нашей нежности,
    А за ней дней безбрежности.
    Страстной грешности,
    Моих мислей наивности.

    Боюсь,
    что никогда уже не скажу люблю.
    Из черствости души розлюблю.
    А может страдать прикажу,
    Навек твою судьбу погублю.

    Боюсь
    Не забыть ночи любви,
    Прикасновений радости.
    Твоих глаз теплоты,
    Наших чувств вечности.

    12.03.2010


    Рейтинги: Народний -- (4.56) | "Майстерень" -- (5.08)
    Прокоментувати:


  25. Василь Думанський - [ 2010.04.03 15:24 ]
    * * *
    Не дивися так пильно у душу
    довгим поглядом гарних очей, -
    бо від нього радію і мучусь
    під габою самотніх ночей.
    Ти так пізно з'явилась, так пізно!..
    Бачиш, сніг вже летить у мій світ;
    попри всю мою ласку і ніжність,
    він погубить ніжний твій цвіт.
    І тому я сумую і мучусь
    під габою холодних ночей.
    Нащо дивишся глибоко в душу
    довгим поглядом любих очей?..


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.42)
    Прокоментувати:


  26. Артур Сіренко - [ 2010.04.03 15:23 ]
    Весняні хмарки
    (Низка неканонічних хокку)

    * * *
    Намагались літати на автомобілі
    Хмари думок затьмарили шлях
    Весняний ранок...

    * * *
    Бажання – причина страждання
    Забув про них і в небо пішов
    Весною…

    * * *
    Ми зникнемо всі
    Як ранковий туман
    По собі залишим нудьгу…

    * * *
    Гість завітав
    У мій дивний світ
    Порушив самотність…

    * * *
    Стало сиротою тіло
    Холодно душі
    У порожнечі неба…

    * * *
    Вперед, назад подивлюсь
    Все те саме –
    «Сто років самотності»…

    * * *
    Добре хоч він
    Розділив зі мною самотність
    Старий їжак…

    * * *
    Кожна калюжа – дзеркало
    Стати б хмарою
    Щоб милуватись собою…

    * * *
    Час би давно на старості років
    Почуттів загубити свіжість
    Але все одно - постійно дивуюсь…

    * * *
    Тінь свою загубив
    Як самотньо тепер
    Без друга останнього…

    * * *
    Я думав дзеркало – це озеро мрій
    Виявилось – глибочінь
    Втопитися б там…

    2010
    (Фото автора віршів)


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.17) | "Майстерень" 5.25 (5.44)
    Коментарі: (2)


  27. Артур Сіренко - [ 2010.04.03 14:28 ]
    Лунає луна
    (Низка неканонічних танка)

    * * *
    Дощ промовляє
    Гуркотом крапель
    Ніч промовляє
    Тишею темряви
    Нескінченна розмова…

    * * *
    Знову сороки
    Про старість мені нагадали
    Краще б птахи потойбіччя -
    Дивні зозулі
    Про смерть проспівали мені…

    * * *
    Нам пощастило,
    Що сонце не гасне
    Миттєво
    Як лямпа
    Вечором кожним…

    * * *
    Роки пройдуть
    Так само буде
    Місяць світити
    І вишні цвісти
    Тільки не буде нас…

    * * *
    Дарував імена весняним вітрам
    Слухав веселі їх наспіви
    Коли вишні цвіли…
    Забув про чистоту
    Холодного осіннього вітру…

    * * *
    Хотілось погрітись
    Від світла місяця
    Старому відлюднику
    І полетіти у світ Еросу
    У снах...

    * * *
    Чому вірші
    Вбивають іноді –
    Не знаю
    Це ж не катана і не ятаган
    Старого яничара…

    * * *
    Із забуття ми прийшли
    У забуття підемо назавжди
    Лишається тільки
    Споглядання нескінченності
    Як втіха…

    * * *
    Волога Данія - дощів країна
    Її принц Гамлет
    Хотів підвісити залізний дзвін
    До порожнечі неба
    Та дзвін упав
    І розчавив… Усіх…

    * * *
    Споглядав я старезне дерево
    Раптом прийшов Далай-Лама
    Його не впізнав брудний безхатько
    Подумав, що то дільничий
    Що його забере в притулок...

    * * *
    Трамваї – це оргії
    Електричні
    Електрички – це теж трамваї
    Тільки вони
    Як птахи…


    2010
    (Фото автора віршів)


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  28. Іван Редчиць - [ 2010.04.03 14:00 ]
    РУБАЇ (3)
    Горить огонь запалений колись,
    І полум’я спалахує увись,
    А ми його обходим стороною,
    Хоч і молились ревно, і клялись.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  29. Олександра Прокопчук - [ 2010.04.03 12:53 ]
    Рідне, але тільки по крові
    Чумась для нас всі найрідніші
    Такі чужі такі не наші
    Чомусь не можемо сказати
    Що ми – вони, ми всі рідня.
    Наш дім для нас є наймиліший,
    Та в ньому з нами вороги
    І кожен раз все більш сильніше
    Ми хочем бігти в даль від них.
    Мій друже, кажеш це невірно
    Що це усе ще перейде?
    Що можуть рідні зрозуміти?
    Мене ж притягує чуже.
    Чужі, вони як рідні душі
    Що попливуть на дно пізнань
    А рідне, сидячи на кухні
    Словами б є і крає. Жаль.
    Коли наш батько десь далеко,
    А матір лиш для нас живе,
    Завжди залишиться людина
    Котра у гроб тя зажене.
    Усе говорить і говорить,
    Усе кричить. Нервує нас.
    А в помислах хочемо смерті
    Щоб в спокій відійшла душа.
    Є люди котрі можуть жити
    І їх не б є кулак рідні,
    І помисли у них є чисті
    Ну а у мене підлі й злі.
    І у житті не пожалію
    Що ця людина відійшла
    Я буду жити, жити вічно!
    Без неї в помислах добра.
    Не вір собі що ти не правий
    Як злюща злість полонить ум,
    Ти маєш право на ненависть
    Бо кожен знає як нещадно
    Вбиває нас наш рідний люд.


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" 5 (5)
    Прокоментувати:


  30. Артур Сіренко - [ 2010.04.03 02:03 ]
    У дзеркалі калюж
    * * *
    Самотність мені
    Була другом єдиним
    Та навіть її прогнав...

    * * *
    Місто існуюче в мріях!
    Побачити б його весною
    Хоча б у сні…

    * * *
    Ми всі босоніж
    Блукаємо у темряві життя
    Шукаючи сенсу…

    * * *
    Темрява за вікном
    Слухаємо тишу –
    Я і кіт…

    * * *
    У лісовому струмку
    Ніагару побачив
    Я – мураха…


    2010
    (Фото автора віршів)


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  31. Олександра Прокопчук - [ 2010.04.03 00:24 ]
    звична повсякденна брехня
    Дзеркало не бачить правди.
    Правду знаєм тільки ми.
    Совість зранку добиває
    Крик душі кричить – прости!
    Ми не завжди помічаєм
    Що самі ми є брехня,
    Що померла без спасіння
    В наших душах доброта.
    Казка – де ми всі герої,
    Де назавжди ми праві,
    Без помилок і тривоги
    Ми найкращі з понад всіх.
    І кулак нас часто мучить
    Щоб ударити себе,
    Голова нас заставляє
    Криком розказати те –
    Те що довго вже боліло,
    Що вбиває докорінно,
    Не дає в ночі збагнуть,
    І спокійним сном поснуть.
    Ми пропали десь в брехні,
    Снів не бачим довго ми,
    А душа вся наша чорна
    Заховалась у пітьмі.
    Сором довго вже полює
    В наших помислах брехні
    У кайданах десь крокує
    Крихта чесності в пітьмі
    Знову ранок, все нормально,
    Знову сміх і знов брехня
    Ми лишаємось в тумані
    Звичне це для нас життя.
    Але все ж ми зрозумієм
    Що забракло нам чогось
    Що немає вже поваги
    Ми з собою не б їмось.
    Ми ніщо ми просто ляльки
    Ми живемо у казках,
    Жаль що тягнем за собою
    Безневинний персонаж.
    Навіть не один а сотні,
    Сотні що ще вірять нам,
    Але нам не зупинитить
    Й ми продовжуєм обман.
    Та лялькар колись вмирає,
    Вот і ми на самоті,
    Ми потрохи повернаєм
    В наш театр справжній світ
    Нема сміху і вистави
    Лиш проблеми на біді
    Ох як жаль що ми не знали
    Що в життя дві сторони.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  32. Олександра Прокопчук - [ 2010.04.02 23:24 ]
    теорема життя
    Були в мене очі вже мокрі,
    Бо я написала вірша.
    У ньому я виклала душу,
    Всі помисли про немовля.
    Читала його я раз десять,
    Й хотіла щоб знали усі,
    Яка є у нас теорема,
    І люди наївні й дурні.
    Але публікація зникла,
    Й вірша я не зберегла,
    І серце моє так і просить,
    Щоб згасла я в полум ї сна.
    Та розум наполягає ,
    Хоч декілька слів донести,
    Й відкрила вам очі на щастя,
    Котре є в новому житті.
    Я хочу довести ті фрази
    Котрі для вас Бог написав,
    - Нове в пустоті є безцінне,
    - Так само як сіль чи вода.
    Ці фрази і є теорема,
    Котра нас в цей світ привела,
    Не слухайте іншої правди!
    В житті є лиш правда одна!
    Не вбий і не скривди частинку,
    Яка у тобі заросла!
    Подумай наскільки важлива,
    Для тебе секунда життя.
    І як ти несправедливо
    Вбиваєш своє ж немовля.
    Не вір обіцянкам й погрозам,
    Зроби ти свій вибір сама.
    Крокуй, переходь перешкоди
    І йди, йди вперед – до кінця!.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  33. Вовчик Братик - [ 2010.04.02 23:55 ]
    Зеленому і цвіркуну
    Стрибає у лісі маленький зелений цвіркун
    І бачить на стежці зелених він кур,
    І чує зелений він запах дерев…
    До цього усього він ніжки задер!

    Але не сидиться комасі на місці:
    Він швидко стрибає і йде по узліссі,
    І знову він бачить зеленим усе,
    І, навіть, струмочок, що воду несе.

    Цвіркун розуміє що все це обман
    І що його розум затьмарив дурман,
    Але він не хоче «по-іншому» йти,
    Зелений залишиться з ним навіки!
    ----
    20:46, 16.01.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Наталя Скосарьова - [ 2010.04.02 22:43 ]
    Зберу крихти свяченої паски

    Зберу крихти свяченої паски,
    Наче крихти твоєї любові.
    А так хочеться справжньої ласки!
    А так хочеться щирого слова!

    Зберу краплі роси ранкової,
    Струшу їх з весняного цвіту.
    Хочеш, буду для тебе зразковою?
    Хочеш, буду найкращою в світі?

    Хочеш, буду, як злива весняна.
    Несподівана, з блискавицею.
    Все одно я т в о я кохана
    Й віддаватимуся сторицею.

    Буду завжди твоєю часткою.
    Буду крихтою паски свяченої.
    Не скупися для мене ласки,
    Моя мріє примхливо-здійсненна.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  35. Софія Кримовська - [ 2010.04.02 15:22 ]
    страсна п’ятниця
    тамую пристрасті
    бажання
    сивий день
    з учора дощ невпинний
    парасолі

    болотом
    із хрестом на спині
    йдеш
    на страту
    Ти
    а я?

    а я із болем?

    вінок терновий
    не дістати
    ні
    троянди чи хоча б кульбаби
    квітень
    Тобі
    сердего
    важко
    дай мені
    допоможу на гору

    буде світло?

    долоні плачуть кров’ю
    плаче світ
    і образи
    і свічка у долонях
    ще трохи –
    буду мати стільки ж літ

    мені би народитися сьогодні
    02.04.2010.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (7)


  36. Ірина Зелененька - [ 2010.04.02 14:31 ]
    ***
    Увечері прийшов додому сад,
    уже босоніж був опісля мене:
    ми прийняли об'явлення роси
    і стали трохи ближчими до себе.
    Сідала тиша в сонці за межу,
    межа чекання повнилася з тиші.
    Я ще не знала, що тобі прощу,
    що ні тебе, ні сад цей не залишу.
    Ставали схожі сливи до олив,
    ставало сонце пещене, ромейське.
    Упали в ноги списи кропиви,
    і сливи соком крапали на серце.
    На Юду схожий словом і чолом,
    тебе цілую садом і сльозою,
    не зубожій до краю за юрбою,
    за зрадою, бо сіла за столом!
    Стіл у саду, на нього падав дим,
    схилявся учень, зрадник і Месія...
    Та сливи від розп'яття берегли,
    упали зрання, плакали доспілі.

    2009-2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (5)


  37. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2010.04.02 14:15 ]
    ???
    Розлився ранок недопитим чаєм:
    Ще трохи теплий, і бадьорить свіжо,
    А я…занадто, певно, заскучала…
    І ти мене жадаєш ніжно-грішно…

    Світобудова почуттів мінлива,
    "Накручую" себе занадто часто,
    Проте щаслива, завдяки…щаслива!
    Давай поп*ємо чаю, якось, разом?


    Рейтинги: Народний 5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  38. Анна Малюга - [ 2010.04.02 12:33 ]
    ***
    Я всихаю
    Розумом й душею,
    Чи мілію,
    Мов старий Ірпінь?..
    Не благаю
    Зглянутись, не нию
    Перед долею
    Й несу свій гордий "інь".
    Зневажаю
    Знахабнілість й пиху,
    Не страждаю-
    Б`ю об землю лихом
    Утомилась,
    Тільки кров пульсує.
    Не скорилась-
    Знову інтригую
    Не всихаю,
    Змінююсь на іншу.
    Відлітаю.
    Просто стаю вища...


    Рейтинги: Народний 5 (5.24) | "Майстерень" -- (5.21)
    Коментарі: (3)


  39. Анна Малюга - [ 2010.04.02 12:04 ]
    ***
    Маска.
    Усміх.
    Білосніжні квіти.
    Граю.
    Знаю,
    Боляче терпіти

    Бачу.
    Плачу.
    Йде життя в спідниці.
    Коси.
    Стрічки.
    І вуста-суниці

    Сяйво
    Щастя
    Тільки лиш здаються.
    В грудях-
    Пруття
    Рвуть і з серця пнуться

    Розпач
    Вроздріб
    Продає надію.
    Раптом
    Птахом
    Випурхнули мрії

    Сльози
    Справжні
    На макетах раю.
    Скрізь-
    Все добре.
    Правду я лиш знаю...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.24) | "Майстерень" -- (5.21)
    Коментарі: (2)


  40. Анна Малюга - [ 2010.04.02 12:58 ]
    Мої рани
    Мої рани... ти їх не вартий.
    Це не фарс і давно не жарти.
    Непристойна любов-війна
    Крутить голову без вина

    Так втомились очі від сліз,
    Від твоїх недосказаних слів,
    Від безумства ночей і ранків,
    І від диких терзань наостанок

    Я тебе проклинаю і кличу,
    Відпустити боюсь і позичить,
    Не краду, а беру нальоту,
    Поглинаю й зриваюсь в сльоту

    Я об лід обтинаю руки,
    Я горю і кровлю у муках.
    Мої рани...А,може, варто?..
    Лиш би кров не зійшла замарно!..




    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.21)
    Прокоментувати:


  41. Анна Малюга - [ 2010.04.02 11:55 ]
    Лютий
    Мете , мете і ріже
    В обличчя місяць-лютий.
    Не складуються вірші,
    А липнуть так безглуздо

    До хутра і підборів,
    До лютої сльоти,
    Зухвало, без докорів,
    В дорогах з мерзлоти.

    Застуди та ангіни,
    З шарфів- самі носи,
    Якісь нервові рими
    Злітають, мов хвости.

    Хурделиця лютує,
    І настрій крижаний.
    Все крутиться й дратує-
    Скоріше б до весни!..


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.21)
    Коментарі: (2)


  42. Іван Редчиць - [ 2010.04.02 09:19 ]
    РУБАЇ (2)
    У храмі серця поселю я Бога,
    Щоб світлою була моя дорога.
    Коли у центрі Всесвіту стою,
    Моя душа святкує перемогу.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  43. Софія Кримовська - [ 2010.04.02 07:59 ]
    Я у тебе?
    Я у тебе до кави? Ранковим дзвінком чи більше?
    Може, раптом, до чаю з лимоном чи до котлет?
    Я тобі необхідна, коли зависає тиша,
    коли помилка з’єднання виходу в Інтернет?
    Сподіваюсь, я більше, ніж фото у списку друзів.
    Сподіваюсь, я перша у списку дзвінків за день.
    Я готова розрадою стати тобі в напрузі,
    Я чекатиму вічність! Я буду! Та тільки де?
    На якім перехресті доріг, у якому місті?
    Між якими словами? У паузі? У лапках?
    У цвітінні тюльпанів, ірисів? Чи падолистом?..
    Годі, любий... залишуся у гудках...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (10)


  44. Нафталін Марак - [ 2010.04.02 01:03 ]
    Хм…
    навіть як місяць прищем набухне
    чолом пробиваючи ока яблуко
    я посилатимусь на телепатію
    тканинами мозку ловитиму голос твій
    хоч лізуть у голову зв’язані букви
    липким велетенським блискучим равликом
    від крил лицемірства людина горбатіє
    без крил людина не має прозорості

    всі складники що ввійшли у мене
    ти вибирав по списку сотворення
    часто душі незручно у просторі
    тож в тілі даному вдало маскуюся
    ложку характеру триста грам генів
    ніяких добавок і без обговорення
    вилажу на світ під звуки компостера
    як інші щоб жити життям користуюся

    інколи речі виходять із ладу
    втомлені руки не в силах втримати
    мільярди ниток театру лялькового
    і все шкереберть і розквіт хаосу
    людський поцілунок сприймаєш як зраду
    хоча… залежно від кого отримати
    чи гріх чи горіх – та заплатимо дорого
    нечіткість душі – це не шум по гаусу

    є намір потрапити під дощ ісоповий
    хоч білішою снігу мені не стати
    я маю що дав мені до бульбашки з носа
    і навіть тим горджуся бо маю
    молекули часу – секунди крокові
    встати. піти. прийти. перестати.
    я тут ще. я вірю що слухаєш досі.
    дай відповідь згодом. пиши. чекаю.


    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  45. Юхим Дишкант - [ 2010.04.02 00:18 ]
    * * *
    Початок зими,початок землі і заліза,
    прокинутий вечір, покинутий дім вдалині,
    ми станем з тобою над снігом,хоч буде запізно,
    бо вершники пяні полюблять чужу заметіль.
    і речники зникнуть, і спалять зайовзані книги,
    приблуди, залишивши тіло, підуть.
    закутаний птах, що вчора від смерті оклигав,
    заплаче на грудях і серцю розкаже війну.
    розвязані руки зачнуть зігріватись під светром,
    десь вікна затуляться небом своїм,
    коли цілий світ зостанеться мерзлим і мертвим,
    я ще причащатимусь хлібом твоїх колін.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  46. Ірина Білінська - [ 2010.04.01 23:54 ]
    ДВОЄ
    Двоє в усьому Всесвіті.
    Двоє - нікого більше.
    Вільні, відважні, вперті і
    не помічають інших.
    Грішні, а чи безгрішні -
    радість знаходять впарі.
    Люблять, напевно, більше,
    просто не вірять в старість.
    Може тому, що сонячні
    їхні серця і мрії?
    Затишно і неболяче
    двоє в любові зріють.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (10)


  47. Валерій Голуб - [ 2010.04.01 22:23 ]
    * * * *

    Тяжка ця ноша. Кров і піт від неї.
    Та різкою взамах: "Ану, неси!"
    Ревла юрба. Вищали фарисеї:
    "Якщо ти бог, хоч сам себе спаси!"

    За що вони мене так ненавидять?
    Бо я відкрив їм, що живуть у злі.
    Прости їх, Отче! Що творять – не видять
    Незрячі твої діти на землі.

    - Я посланий, щоб ви пізнали Бога.
    Вручив мені Він Слово осяйне.
    Багато добрих діл зробив від нього.
    За котре з них караєте мене?

    - Бо ти серед народу смуту сіяв.
    І віру нашу древню смів хулить.
    Казав, що ти Христос, що ти Месія…
    Одна лиш смерть тебе угомонить!

    Не відповів. Даремно бісер тицять.
    А на плечах не хрест – пекучий біль.
    Та враз відчув: чийсь жаль, неначе птиця
    У серце б'ється. Десь отам, звідтіль!

    Він серцем чув печаль ту незречиму,
    Він бачив лиця чесні і смутні.
    Он дівчинка з брунатними очима
    Губами ворухнула: "Боже мій!"

    Я все стерплю. Хай збудуться писання.
    Вже світить вогник віри пломінкий!
    ...Палило сонце пагорби піщані.
    В безсмертя йшов Син Божий. Син людський.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  48. Оля Биндас - [ 2010.04.01 22:37 ]
    Просто Настя...
    У неї вулиці одна на одну не подібні,
    І вилиці сіріють наче осінь,
    І милиці давно вона не носить.
    Шукає під ногами слово «Досить».

    Вночі снувала синтетичне щастя,
    А вдень не існувала, бо боліло.
    Душевні рани вкрили хворе тіло,
    Всі кликали Анастасія, а вона хотіла – Настя…

    В житті у неї якось не велося -
    Брудне волосся, сіро-жовта простинь.
    Любов щораз робила серцю розтин
    І все було якось занадто «просто».
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.04) | "Майстерень" -- (5.11)
    Прокоментувати:


  49. Юлька Гриценко - [ 2010.04.01 21:53 ]
    Чоловікам до 1 квітня
    Він у мене справжній мачо,
    Супер-пупер, таки клас!
    Я взяла його на здачу,
    Колись купуючи матрас.

    Сильний, мужній, ідеальний,
    Ну як мрія чоловік!
    З нього користь тільки в спальні,
    Та і то, лиш раз на рік.

    Цілував мене з любов”ю.
    Словечка ніжні говорив.
    А потім на тобі — весною,
    Мене розумну обдурив!

    В чиєму ліжку ти блукаєш?
    І де ти лазив цілу ніч?
    Якщо ти більше не кохаєш,
    Зумій сказати : “Fuck you,bitch”


    01.04.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 6
    Коментарі: (11)


  50. Василь Симоненко - [ 2010.04.01 18:22 ]
    Пророцтво 17-го року
    Гранітні обеліски, як медузи,
    Повзли, повзли і вибилися з сил—
    На цвинтарі розстріляних ілюзій
    Уже немає місця для могил.
    Мільярди вір зариті у чорнозем,
    Мільярди щасть розвіяні у прах.
    Душа горить. Палає лютий розум.
    І ненависть регоче на вітрах.
    Коли б усі одурені прозріли,
    Коли б усі убиті ожили,
    То небо, від прокльонів посіріле,
    Напевно б репнуло від сорому й хули.
    Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи!
    Життя не наліза на ваш копил.
    Ви чуєте? На цвинтарі ілюзій
    Уже немає місця для могил!
    Уже народ—одна суцільна рана,
    Уже від крові хижіє земля,
    І кожного катюгу і тирана
    Уже чекає зсукана петля.
    Розтерзані, зацьковані, убиті
    Підводяться і йдуть чинити суд,
    І їх прокльони, злі й несамовиті,
    Впадуть на душі плісняві і ситі,
    І загойдають дерева на вітті
    Апостолів злочинства і облуд!

    23.XII.1962



    Рейтинги: Народний 6.25 (5.73) | "Майстерень" 7 (5.79)
    Коментарі: (6) | "Вірш читає Василь Симоненко"



  51. Сторінки: 1   ...   1352   1353   1354   1355   1356   1357   1358   1359   1360   ...   1841