ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.06.26 11:04
Розділ V. МІЖ КОЛИСКАМИ ТА ПРЕСТОЛОМ, АБО КИРИЛИЧНИЙ ПІДПИС НА ЛІЛЕЯХ ФРАНЦІЇ Земля Капетингів дихала вогкістю та залізом, коли у весняний день тисяча п’ятдесят другого року над Суассоном прокотився перший крик немовляти. Усміхнена Анна схилилася над

хома дідим
2026.06.26 09:30
хмариво синьовидне
веслярі небесні
уявляються невідомі
немислимі
які умудряються
уявлятися саме так
веслярами
що тебе утішає явно

Охмуд Песецький
2026.06.26 07:57
Сумуючи, немов розстаючись,
Про завтра не домовившись чи після
Зустрітися не днями, то колись,
Коли згадається сердець любовна пісня...

Закоханість і первісний інстинкт –
Усе працює, щоби поєднати,
Загнати у життєвий лабіринт.

Віктор Кучерук
2026.06.26 07:32
На берегах минулого сліди
Моїх, на жаль, непослідовних кроків, -
На берегах минулого - плоди
Не дуже добре вивчених уроків.
На берегах минулого - весна
І невичерпне джерело натхнення, -
На берегах минулого ясна
Пора завжди очікує на мене.

Катерина Савельєва
2026.06.25 23:55
Заховалася спека в повiтрi,
Вiдпустила давнiшнi надiї
I сховавши весь всесвiт пiд вiї -
Розгорнулася в небi колiбрi.

Сiль зневажливих дiй з себе витри.
Присмак меду солодкого мрiї.
Поруч подих до тебе вже вiє

Євген Федчук
2026.06.25 16:40
Тої зими, як вдалося німців зупинити
Під Москвою й від столиці трохи відтіснити,
Москалі відчули силу, кров у них заграла,
Переможцями вони вже себе уважали.
Думали, що уже німців добряче побили
Й сорок другий переможно закінчить рішили.
Подумали, щ

Володимир Ляшкевич
2026.06.25 15:13
З циклу "Від минулого до майбутнього", ново-ведичний реалізм Вступ Це п'ята книга з цілісного циклу художніх авторських романів, написаних в стилі ведичного ново-реалізму. В ній розповідається про подальші здобутки головних героїв, що знайшли сво

Борис Костиря
2026.06.25 13:27
Ці люди, що покинули домівки
Давним-давно й поїхали туди,
Куди ми не дістанемо путівки,
І сніг уже позамітав сліди.
Про них забули друзі і сусіди,
І зблякла пам'ять в їхніх головах.
Круки волають, мов невтомні біди.
Сідає попіл на святих словах.

Вячеслав Руденко
2026.06.25 11:57
як перенасичена дарами
пташка у калині в рукаві
кропив'янка небу візаві
дощиком вщухатиме ярами
чи то у незвідане колись
чи у шал розпізнаного завтра
наче заповітом бронтозавра
досвітками степу горілиць

хома дідим
2026.06.25 08:44
як написав поет
не потрібно елегій
ні про життя
ні про смерть
серед шипшини цієї
півоній черемхи
ширяють птахи
розмаїто незмінні

Ігор Шоха
2026.06.25 08:20
Як неминучі дні ясні
і мимолітні темні ночі,
так моя доля уві сні
являє світло-карі очі,
так тінь її із висоти –
із піднебесся за рікою
іще вітається зі мною,
забувши спалені мости.

Ірина Вовк
2026.06.25 06:28
Розділ ІV. ВЕСІЛЬНИЙ ВІВТАР ТА ЗОЛОТА КЛЯТВА Травневий день у Реймсі 1051 року дихав грозою. Свинцеві хмари чіплялися за гострі шпилі величного собору, а повітря було таким густим, що здавалося, ніби його можна різати мечем. Французька знать та єписко

Віктор Кучерук
2026.06.25 06:25
Лиш почувся грому гуркіт,
Як метнувся пес у будку,
Де, згорнувшись у клубочок,
Ліг налякано в куточок,
Бо давно, з причин відомих,
Він боїться навіть грому.
25.06.26

Марія Дем'янюк
2026.06.24 14:44
Цілувало сонечко пальчик немовляти,
А воно сміялося — це мені від тата.

Цілувало сяєво дитятко у скроню —
Тепло тішив тато свою любу доню.

Цілував промінчик донечку у щічку —
Це татусь бажає добрих снів на нічку.

Олена Побийголод
2026.06.24 13:39
Олексій Сурков (1899-1983)

В боротьбі та тривозі
нас тримав у дорозі
бойовий вісімнадцятий рік.
Ми збирались не довго,
від Кубані до Волги
розливався наш кінний потік.

Борис Костиря
2026.06.24 13:25
Порину в сон чудовий і величний
Без страхітливих тюрем і тортур.
Чарівний птах у майбуття покличе,
Де вже нема маркізи Помпадур,
Де сяє світ новий, багатоликий,
Де розвалився споконвічний мур.

Нарешті висплюсь після злої битви,

Ірина Вовк
2026.06.24 11:13
Розділ ІV. ПЕРША ЗУСТРІЧ: ЗІТКНЕННЯ ДВОХ СВІТІВ «Травень розсипав цвіт над Реймсом, кам’яні химери застигли у німому подиві. Вона йде по кубах холодного каміння, двадцятирічна весна у вишитих шатах. Поруч – король, сивий від битв і років, дивиться

хома дідим
2026.06.24 08:11
consider death
співає майкел стайп
consider death
з динаміків у супермаркеті
на пенсіонерів
на поліціянтів
на матусь із дитями
на візки для гавчиків

Віктор Кучерук
2026.06.24 06:54
Знову спека шалена
Непорушно стоїть, -
В'яне пагін зелений
І зривається цвіт.
Ні хмаринок над нами,
Ні поривів вітрів, '
Лиш пече до нестями
В глибині літніх днів.

С М
2026.06.23 20:42
Більш не буде тут такої ось, як ти
Більш не буде ось такої, хто би
Щось витворяв подібне, о

Чи даси мені той шанс?
Спробуєш хоча би, га?
Зупинися, згадай-но
Ми були разом

Охмуд Песецький
2026.06.23 18:31
Охайна дівчина і при скромному макіяжі викликала потаємний інтерес і швидку згоду на послуги. Чому приваблюють саме такі, якщо мені потрібна робітниця лише для прибирання, для мегамаркетів і як водійка мого майбутнього авто? Про ескортні виходи того дня

Володимир Бойко
2026.06.23 17:18
Історія сповнена історичних парадоксів і парадоксальних істориків. Були царі, були і блазні, але щоби цар і блазень у одній особі? Що більше є нагарбаних територій, то більше їх бракує для повного щастя. Можна і концтабір у країні створити, а мож

Борис Костиря
2026.06.23 12:56
Протоптую стежину у снігах,
Єдину, неповторну і глибоку.
Іду снігами, нібито у снах,
Гамуючи ненависть і тривогу.

Протоптую стежину у полях
Прологом у небачене майбутнє,
Яка укаже подорожнім шлях,

Вячеслав Руденко
2026.06.23 12:03
Будь ласка! - Гра у сквош -
Дарунок нам на втіху,
Щоб у степах нічних
Не загубити слід!

В рожевих дзеркалах
Витають духи сміху.
Та нам їх не впізнать

хома дідим
2026.06.23 07:23
у своїй непрозорій стихії
віршувати
недбало як слід
відкидаючи ревнощі хитрі
розбиваючи сяючий лід
у коморі своїй
саркастичній
обдираючи рештки шпалер

Віктор Кучерук
2026.06.23 06:09
Сонце жаром запашіло
І відразу вітер стих, -
І вогнем взялося тіло,
І робити важче вдих.
Усього проймає потом
Й обпікає водночас, -
Сонце встало до роботи
І отак гартує нас.

Ірина Вовк
2026.06.23 01:44
Розділ III: КОЛИ ДЗВОНИТЬ СОФІЯ, ЗАТИХАЄ ПАРИЖ Це було навесні 1048 року. Київ тільки-но скинув із себе зимові кайдани, коли до Золотих воріт підходила пишна кавалькада заморських гостей – французьке посольство, очолюване єпископом Роже Шалон

Володимир Бойко
2026.06.22 14:33
Не хочете стати овочем на старості – їжте овочі замолоду. Глибше лизнеш – більше куснеш. Безкорислива любов корисніша для здоров’я. Сила мистецтва не залежить од сили звуку. Не втрачайте голову – шануйте працю перукаря. Політ думки був пере

Борис Костиря
2026.06.22 13:22
Я заблукав поміж дерев зимових,
І нитка Аріадни на снігу
Згубилася, немов прадавня мова,
Забруднена у лютому гріху.
Поміж дерев зимових я шукаю
Нитки, які врятують нас усіх.
Мене ж у сутінках чекає Каїн.
А сніг летить, як первозданний сміх.

Ірина Вовк
2026.06.22 12:20
Розділ II: РУНІЧНЕ КОЛО ПІВНІЧНОЇ КРОВІ Наступного дня після того, як золоте чорнило застигло на пергаменті, туман над Києвом змінився пронизливим північним вітром. Маленька Анна сиділа в дівочих покоях своєї матері, княгині Інгігерди. Тут пахло зовсі

хома дідим
2026.06.22 07:59
розкажи мені ще
про інакші дні
де так гарно було
із тобою
дай ліричного ще
відчуття мені
без потреби
сурми і двобою

Віктор Кучерук
2026.06.22 06:41
Неймовірно голосна
І проворна дуже, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі.
Повернулися назад
Наспіви веселі,
Ніби чути їх не рад
Нині хтось в оселі.

Світлана Пирогова
2026.06.21 21:58
Гортензія-красуня пишно квітне,
Вражає розмаїттям кольорів.
Розкішним покривається суцвіттям.
Побачив літній легіт - і зомлів.

І звідки тут ця пані елегантна?
Таких в саду ще досі не було.
Прикраса днини, вечора, світанку.

Олена Побийголод
2026.06.21 21:48
Михайло Ісаковський (1900-1973)

Був наказ йому – на захід,
    їй також – до чужини...
Йшли на фронти комсомольці
    Громадянської війни.

Йшли у військо, розставались,

Іван Потьомкін
2026.06.21 21:00
Лежать ляхи з юдеями,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,

Ірина Вовк
2026.06.21 20:09
Вона була вихована серед білого мармуру, кольорових мозаїк Софії та шелесту пергаментів у скрипторіях сонячного Києва періоду «золотого віку» Русі ХІ століття. Донька великого князя Ярослава Мудрого, вона мала стати живою печаткою у великій грі європейськ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юлія Івченко - [ 2009.12.18 03:13 ]
    Сині троянди.
    синьоокі троянди, побризкані хвилями моря,
    розідрали долоні, шипами, чи ликом різким,
    наче люди стоять, і голівки складають долі
    у зими на причасті, де біла метелиця солі
    приголубить пелюстки, і знову залишить нічим.

    а під фарбою синьки – бунтують кремові вени,
    бо залишилось квилить хвилину, годину, чи день.
    терпеливі троянди, забризкано в пил теревеней
    де ошатна торгашка, як клоун на пізній арені,
    здивувала юрбу, трояндово-синім дощем.

    ти приніс їх учора, радіючи диво-дарунку,
    в них примерзли сердечка до блистівок із мішури,
    і вони поскидали від болю мальвінні перуки,
    і текли пеленою їх фарбою втомлені руки,
    а тоді розпливались по ванні, як вбиті щури.

    а на ранок між водами мертво-джакузного Стіксу
    мерехтіли бутони у сукнях розкішних «шампань».
    ще гарніші, ніж сині, - повмивані одаліски,
    що пили трубні роси, як добре настояне віскі,
    залишаючи людям мільйони роз'ятрених ран.






    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Прокоментувати:


  2. Світлана Майя Залізняк - [ 2009.12.17 23:30 ]
    Дзвенять наруччя...

    Прабабусі Явдосі - у Вічність


    Ні дукачів, ні бурштину, ні перлів
    Ви не лишили нам, вдово Кузьмихо.
    Євшану спивши у панів Телевних,
    Заповіли по смерті... кварту лиха.

    Дбайлива Доля
    кварту
    нахилила...
    Складають жмені
    човником
    жінки...
    Той крап не спинять ні борвій, ні злива.
    Дзвенять наруччя...
    Сьорбаю з руки...

    П’ять крапель зіп’єш – десять прибува.
    Усе – із лихом: засів... молотьба...







    Рейтинги: Народний 5.5 (5.77) | "Майстерень" 5.5 (5.89)
    Коментарі: (3)


  3. Карен Рамосова - [ 2009.12.17 23:59 ]
    Серце
    Сьогодні я розмовляла із серцем,
    воно сподівалось на щирість й відвертість.
    Воно так хотіла що б я із тобою,
    як в той раз, були в двох біля моря.

    А я все хотіла, хотіла збрехати,
    що можу без тебе, не буду страждати!
    А я все кричала: « Я й так щаслива».
    Та серце моє все зрозуміло!

    І б’ється воно, йому так погано,
    знає серденько, що знову я впала.
    І тільки благає: «Послухай мене
    ти знайдеш свій шлях» .Так воно й є.

    Не слухала я , а тільки сміялась,
    а серце, у твої обійми штовхало,
    серце, не відпускало від тебе.
    А я ,як дурепа, дивилася в небо.

    Та час все минав, і я зрозуміла,
    воно мені стежку до тебе стелило.
    Заплющила очі я на ті знаки
    і оніміло серце у гратах.

    Тепер, як сліпа, не бачу дороги.
    Не знаю, куди мені йти, де пороги.
    Одне я для себе лиш зрозуміла:
    без серця не може жити людина!

    Київ
    2009 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (4)


  4. Карен Рамосова - [ 2009.12.17 23:43 ]
    Мотузка
    Розтану сніг, я зрозуміла,
    куди я йшла, навіщо мило.
    Чому я встала й не піднялась,
    чому ж так люди всі сміялись.

    Підходить тихо й не помітно,
    годинникова, чорна стрілка.
    Показує, що час сказати,
    чи просто тихо промовчати.

    А може встати і піти?
    Чи знов благати: не йди, не йди?
    А може зникне-це життя?
    Чи набридати до кінця?

    Вода біжить і чисті краплі.
    Розставлять всі крапки під знаки.
    Та мило все ж лежить в кишені,
    мотузка точить свої скелі.

    На мить закрию очі я
    і все спочатку, і до кінця,
    мине, у моїй голові. Так слизько тут.
    Мотузка … Ні-і-і…



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  5. Карен Рамосова - [ 2009.12.17 23:35 ]
    посланці
    Ввірвалися в життя, показали ви дорогу.
    Насправді –лишили віри, зламали мої ноги.
    Не маю сили йти і рухатися далі.
    Хотіла вірить вам, та ви мене дістали.

    Лікуєте ви рани, відпускаєте гріхи,
    вчите ви нас, як жити, не робити помилки.
    А самі ,як гадюки, обв’язуєте шию.
    Ви не посланці з верху, ви –диявольські повії.

    Дітей вчите з любов’ю, життя прожити в серці,
    а самі, ви за гроші, зрадите, відверто.
    Не соромно, не страшно, ніхто вас не зупинить.
    Та святкувати рано, на всіх знайдеться сила.

    Київ
    2009 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  6. Світлана Майя Залізняк - [ 2009.12.17 22:55 ]
    Горе


    Дніпропетровськ.
    Вироюється місто...
    Я звикла мандрувати в напівснах.
    Тут простопадно -
    товстелезні
    стіни.
    Тут відчай батька, матері тужба,
    Тут юнки не діждались понеділка,
    Уроків, тестів, хлопчаків зізнань,
    Персистих ляльок, синглів діви Брітні...
    Потік у небо
    недопитий чай...

    Лежать вони під горами череп’я.
    Їм байдуже – герой чи враг УПА.
    Одній, мабуть, тринадцять. Другій – дев’ять.
    На них
    важезний
    світ
    умить
    упав!

    Вдивляються в руїни уцілілі..
    Когось клянуть, чекають ДИВА – всі...
    Росте румовище-могила...
    Замість лілій
    Кладу
    на камінь
    сумовитий вірш...

    Хтось вийшов із будинку за хвилину,
    Хтось у під"їзд
    загнав дитячий м"яч...
    Є зламні миті у бутті людини.
    Є драми, де й актор ти... і глядач.
    Є сни жахливі.
    І боїшся ранку,
    За прокидом - розщелина у...сон.

    Ой... де ж мені поміж осколків стати -
    Оплакати з обручками альбом?!


    ...Хтось відповість за смерть старих і юних –
    Покари клешні діють повсякчас.
    Одержать прихисток вцілілі.
    Люди – дюни...

    Яке ж огидне це коротке слово ГАЗ !


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.77) | "Майстерень" 5.5 (5.89)
    Прокоментувати:


  7. Людмила Смоляр - [ 2009.12.17 19:52 ]
    ***
    Немає в нас права на помилку,
    Але вірогідність є.
    Слова, відокремлені комами,
    Стривожили серце моє.
    А серце, ти ж знаєш, не скориться,
    Не піде на компроміс.
    Бо десь у душі чути горлицю,
    Ці луки, це поле, цей ліс.
    Дитинство відбитком у пам’яті
    Залишило перший слід,
    А ми усе більше зайняті.
    Усе як годиться, як слід…
    Кипить на плиті чайник стримано,
    Вже кличе мене на чай.
    А я ще й на нього нагримаю.
    І лиш накажу: «Почекай».
    І поки пориюсь в минулому,
    Знайду там безмежжя степів,
    Й почую із кухні відлуннями,
    Що чайник цього не стерпів…


    2008


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.46) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (14)


  8. Віра Шмига - [ 2009.12.17 19:29 ]
    * * *
    Котрий раз ти сказав: “Зима”.
    Та хіба то чиясь провина?
    Бавить Хортицю хуртовина,
    Барви з’їв сніговий лиман.
    Десь за спиною білий стан –
    Ледь стоїть на ногах зупинка.
    Білий погляд всмоктав стежинки,
    Недоречно блакитним став.
    Колір є, а тебе нема.
    Вже автобус летить у вирій.
    І можливо тобі повірить,
    Що між нами горить зима.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  9. Світлана Майя Залізняк - [ 2009.12.17 19:51 ]
    Енігма


    День перемовчу… Шал стече у ніч…
    Від вітру шпуйного затулиш. Ти - постійний.
    Та залишається між душ прозір,
    Як – між деревами.
    Така енігма...

    Промовисто сказати – це моє.
    Твоє – пролебедіти щось розважне.
    Ми – вже злютований щоденністю дует.
    Ми......... ідеальна пара!

    Нам не потрібні судді й слухачі –
    У консонанс залюблені.
    Тверезих -
    Примирення підносить нас до звізд.
    У веремій
    вертаєм
    поокремо…


    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  10. Жовтий Колір - [ 2009.12.17 19:11 ]
    Антикризовий
    Мої джинси подерті,
    Не тому, що зараз така мода.
    В них холодно до смерті,
    Коли за вікном бліда погода.
    Став не страшним мені вітер,
    Бо купив на секонд-хенді
    Собі цей синій светер,
    Шкода лиш, що рукава потерті.
    А так майже як новий.
    Ще тиждень до стипендії.
    Мушу їхати на трамваї знову
    І слухати контролерів притензії.
    Сьогодні посижу вдома,
    Зеономлю на пиві.
    А завтра запрошу її додому,
    Якраз буде на презервативи.
    Коден день на обід
    Одна і таж гречана каша.
    Ви там у владі щось робіть,
    Щоб з кризи вийшла держава наша.


    Рейтинги: Народний 5.5 (4.88) | "Майстерень" -- (4.75)
    Коментарі: (1)


  11. Іван Редчиць - [ 2009.12.17 18:29 ]
    ВАЛЬСИ ДЛЯ КРИЛАТИХ
    Прийшла пора щасливих вальсів білих…
    Чи хтось не любить музики зими?
    Невже забули, що у вас є крила?
    Чи жалко покидати тереми?

    А може, ви не знаєте дороги?
    То вам її покажуть снігурі…
    Геть клопоти! Геть сумніви й тривоги!
    Танцюють всі дерева на зорі…

    Чекатиму! Чи ви злякались вітру?
    Тут флейти є, і є віолончель…
    Наллє мороз червоного півлітру,
    Лише торкнувшись подихом плечей.

    Запрошую я всіх до вальсів білих!
    Ти пам’ятаєш музику зими?
    Виходь хутчій, та не забудь же крила,
    Полетимо в небесні тереми.

    Там є усе – і музика, і кава,
    І той вогонь, що спалює серця.
    Ти, вірю, будеш чуйна і ласкава,
    І не забудеш ніжного співця…
    2oo9


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  12. Ігор Середа - [ 2009.12.17 18:58 ]
    Тварина
    Я сенсу не бачу далі боротись,
    померла надія і віра моя...
    Мені ти сказала, що будеш поруч
    та всеодно відійшла в забуття
    Неварто тобі було мене покидати,
    наодинці самого полишати
    і тепер Я безсердечна скотина,
    Негідник, Сволота і просто Тварина.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Наталія Бойчук - [ 2009.12.17 17:19 ]
    ***
    Ти прагнеш задоволень
    І граєш з почуттями.
    Розкішна темна сукня,
    Оголена спина...
    Та зранку я невстиг
    Іще прийти до тями,
    Тебе уже немає
    І гаманця нема.
    :)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Наталія Бойчук - [ 2009.12.17 17:09 ]
    Вакації (для дітей)
    ***
    Гарно літом у бабусі:
    Гиготять кумедно гуси,
    Кури дзьобають зернята
    І стрибають кошенята.

    Я прокинусь на світанку,
    Усміхнусь привітно ранку
    Й з дідусем на річку піду –
    Буде рибка до обіду!

    ***
    Ми з батьками дуже скоро
    Помандруємо у гори!
    Там смереки є казкові
    Й полонини кольорові.

    У наметі будем спати,
    Квіти, ягоди збирати,
    Ватру будемо палити –
    Їжу в казані варити.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Наталія Бойчук - [ 2009.12.17 17:11 ]
    Мавка (для дітей)
    Кажуть, біля річки мавка
    Щоранку гуляє
    І, милуючись водою,
    У верби питає:

    «Люба вербо, чи чувала
    Ти якісь новини
    Від моєї сестроньки –
    Феї з полонини?»

    «Так»,- замріяна верба
    Хитає косою, -
    «Літній вітер зустрічався
    З твоєю сестрою.

    І вона про тебе, мавко,
    Теж не забуває
    І щодня барвисті квіти
    З вітром надсилає.»

    «Дякую за подарунки
    Феї з полонини
    І тобі, верба, і вітру,
    Що нас не покинув.

    Хай здійсняться у сестриці
    Мрії та бажання!
    Нехай вітер віднесе
    Їй мої вітання!»


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Наталія Бойчук - [ 2009.12.17 17:33 ]
    ***
    Так багато хотіла сказати!
    Але ж я народилась німою,
    Навіть кішку навчила мовчати
    Й заховала за тиші стіною.

    І блукаємо вдвох між камінням
    Вдовольняючись спокоєм ночі...
    Тільки сірі мої сновидіння,
    А у кішки заплакані очі.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Світлана Майя Залізняк - [ 2009.12.17 17:21 ]
    Корсар

    Беру лінійку, свічку, ручку,
    Коли ти притемком заснеш...
    Дощі утихли. Травень. Сумно.
    Сховала в шафу всі кашне.

    Цей дім – в’язниця серед саду,
    Де я на сотнях чистих карт
    Малюю курс –
    ліском...
    повз айсберг…
    Я запасла вже провіант!

    Бриг не застрягне в шузі, милий.
    Між тих крижин, що на путі,
    Фланіруватимеш...
    Прокинься!
    Це буде рух у Далечінь.
    Цей плин – спасіння! Дохнуть коні…
    Отут ми - фрашки... шантрапа.

    - А мо’, не будем з оболоні
    У море бурне вирушать?..
    - Та в цій заплаві ми загинем!
    Програв ти в карти шабельтас…

    Ти смокчеш люльку…
    Ти прокинувсь.
    Ту фразу ти... крізь сон сказав.

    Ти – посполитий з діда Гната.
    Тобі топтати ряст в селі!
    А я ліплю з тебе корсара –
    І курям, і... собі на сміх.


    2006

    ------------------------------------------------
    * - шабельтас - ремінь,
    на якому носили шаблю, портупея.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  18. Тамара Борисівна Маршалова - [ 2009.12.17 16:30 ]
    Зимова колисанка
    Люлі, люлі, люлі-ляй -
    Спати час дитиночці,
    Сон моститься, лиш поглянь,
    На біленькій гілочці.

    Деревця всі в кожушках
    Снігових, пухнастеньких,
    Диво стріхи на хатах
    У зіркових насипах.

    Із бурульок ксилофон
    Награє мелодію.
    Колискову, гноме-cон,
    Заспівай, добродію!

    Люлі, люлі, люлі-ляй -
    Спати час дитиночці,
    Сон моститься, лиш поглянь,
    На біленькій гілочці.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Олеся Овчар - [ 2009.12.17 16:45 ]
    Вареничне свято
    День сьогодні працьовитий,
    Хвильки вільної немає,
    Бо вареники ліпити
    Ми матусі помагаєм.
    Лялька Туся у куточку
    Сумно кліпає очима:
    Я вареника теж хочу!
    Буде-буде, неодмінно.
    Ведмежатко мого брата
    Теж чекає на гостину.
    Вареничне смако-свято
    Влаштувати ми повинні.
    Пальці-пальчики, скоріше
    До вареників завзято:
    Сир, картопля, навіть вишні –
    Ой, смачнюче буде свято!
    Й ви приходьте, не баріться,
    Частування вже чекає!
    На порозі усміхніться –
    Краще дяки не буває!

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (5)


  20. МаріАнна Квітка - [ 2009.12.17 15:55 ]
    ...
    Сукня - кольору джему із вишні
    погляд густий, як торішнє вино
    на ногах - класні капці
    з ремінчиком ніжним
    ти ідеш поміж трави
    в туман, в молоко

    Залишаєш позаду неспокій і вітер
    най шугають у парі під небом п'янким
    на одному з дерев
    ти залишила крила
    і ще декілька мрій
    посадила під ним

    Шаль, наче квітка барвиста на шиї
    ти ідеш уперед, довгокоса, без мрій
    ти сама, як та мрія -
    світла і чиста
    випромінюєш подив й тепло
    з попід вій

    Гуснуть тумани, снують понад трави
    ноги купаєш в холодній росі
    а повітря довкола
    із присмаком щастя
    а щастя довкола
    як цукру в сльозі...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.21)
    Коментарі: (3)


  21. Ігор Морванюк - [ 2009.12.17 15:00 ]
    * * *
    Тихо падає, падає сніг.
    На печалі, на радість, на долю.
    Знову болі свої пересолю,
    Й чорним спогадом впаду до ніг.
    Білим здогадом вимолю душу,
    Криком крику замовкнути мушу.
    Ти не смів, він не знав, я не зміг.
    Тільки тихо так падає сніг...


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.28)
    Прокоментувати:


  22. Юлія Івченко - [ 2009.12.17 14:00 ]
    Сину, ходімо до Нарнії.
    Сину, ходімо до Нарнії,
    Травнями, стежками плавними,
    Крізь шафу усіх сподівань.

    Ходімо, мій принце, до Нарнії,
    Бери всіх сестер …
    Давніми
    Сповіданнями злітань
    Зустріне нас лев превсюдності ,
    І гордо сльозами людяними
    Розколе магічний стіл.

    Мій принце, нап’ємося мужності.
    Осядем терпіннями дужими
    І вип’ємо щастя навпіл!

    Хай зібгане люттю золото,
    Що вчинком підступним колоте,
    Розсиплеться на друзки,

    Наругу лихого погляду,
    У зла шкарлупу обгорнуте,
    Розірвемо на шматки!

    І знатиме сфера інтимності,
    У братсько-сестринській родинності,
    Що разом - підкрилля ми!

    А син аж висвиснув обширом -
    І в руку упхнувши прожите :
    -Ти, мамо, назад верни,
    І знай – ми твої сини.



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Прокоментувати:


  23. Марина Полоні - [ 2009.12.17 13:00 ]
    Люблю тебе...

    Люблю тебе...
    Так солодко, так сніжно,
    Так пристрасно і ніжно,
    Так затишно, бентежно,
    До щастя без думок...
    ***
    Тебе люблю...
    Так складно і так просто,
    Мрійливо так, аж млосно,
    Так віддано, без просу,
    До вічності зірок...
    ***
    Люблю тебе...
    Так палко і безкрило,
    Хвилююче і мило,
    Правдиво так,грайливо,
    До ніжних пелюсток...


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  24. Віталій Ткачук - [ 2009.12.17 12:35 ]
    навспак
    Повітря брак
    Повітря хочеться на повні
    Музеї вірність виставляють
    а
    у
    к
    ц
    і
    о
    н
    н
    о

    любов навспак
    любов купують на гуртовні
    копилить штучні губки краля
    в

    у
    с
    м
    і
    ш
    к
    у

    М
    о
    н
    и


    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (32)


  25. Оксана Барбак - [ 2009.12.17 12:06 ]
    ***
    Ти забула мене народити
    я у лоні твоему тебе вже переросла
    я заклякла у тобі
    Так хочеться розпростатися
    так хочеться побачити той новий всесвіт
    про який ти мені наспівувала
    поки не забула про мене
    Я хочу закричати
    але не можу
    ніхто мене не почує
    я штовхаю твої нирки
    твою печінку
    і тебе нудить
    але ти не розумієш що від мене
    Оооо
    я вже засвоїла всі уроки цього тісного світу
    я вивчила всі його куточки
    усі його кубічні міліметри
    Випусти мене
    випусти
    Я навчуся ходити і малювати
    я мушу обійти той новий світ
    і замалювати його
    щоб ти не забула
    я намалюю автопортрет
    а ще тебе зсередини
    бо ти не бачиш себе
    і не бачиш нічого навколо
    і не розповідаєш мені
    я намалюю нове небо і зорі
    багато маленьких
    і одну жовтогарячу
    (жовто-дуже-гарячу)
    і ще щось на твій смак
    Ти забула (?)
    Ти злякалась
    важких пологів
    але ти не відчуєш болю
    ти готова
    я готова
    я більша і краща за тебе
    Я
    нова галактика


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (7)


  26. Валерій Голуб - [ 2009.12.17 12:47 ]
    З ПОГОРДИ

    Ми вражено дивимось, що наробили:
    Знічев’я, з погорди і марних образ
    Кохання своє, наче вазу, розбили—
    Таке, що приходить один тільки раз.

    Осколки кохання, останнє причастя,
    Осколки кохання гостріші ножа.
    Ти легко ступила до нового щастя –
    Зосталась моя босонога душа.

    Прийди, повернись в наші дні осіянні.
    Кохання ж було в нас!? Таке, що ого!
    А ти посміхнулась: яке там кохання.
    Минуща захопленість, тільки й того…

    *
    …Чорне сонце. Дикий вітер свище.
    Б’є у груди. Палить спориші.
    А бридкий лапатий павучище
    Смокче кров з метелика душі.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  27. Юлія Чорненька - [ 2009.12.17 10:19 ]
    Я в этот раз буду искренней...
    Я в этот раз буду искренней...
    Признаюсь в любви, чистой и долгой.
    Я подойду близко-близко...
    к сердцу, чтоб ты запомнил.

    Я в этот раз буду искренней...
    Я не солгу о твоих друзьях!
    Ты знаешь, я ненавижу
    их голос, шутки и запах!

    Я в этот раз буду искренней...
    Признаюсь, что ненавижу твою гитару.
    В твоем списке я вторая за музыкой...
    диски... дискеты... скандалы пиара...

    С чувствами, чуть-чуть... обнимешь по-дружески,
    -Говори со мной!... поговоришь взглядом...
    Мучаешь меня, дурак, мучаешь!!!
    Но только так мы можем быть рядом.

    Твои редкие упреки, усмешки, улыбки...
    твои частые намеки... мои открытки...
    твои привычки... мои нервные крики...
    В ударах сердца спрятаны руки...

    Близкие-близкие, не враги мы.!
    В зеркале репетирую отношение (пение)...
    Я не могу быть другой. Увы.
    Минус на плюс, равно - деление.

    Но в этот раз постараюсь быть искренней.
    В этот раз, в последний раз
    позвони... поговорим записками.
    Вызываю тебя на бис.
    А я пас!


    Рейтинги: Народний -- (4.66) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  28. Юлія Чорненька - [ 2009.12.17 10:33 ]
    Мир большой, еще пересечемся...
    Мир большой, еще пересечемся,
    В колыбели мира, где-нибудь в Танзании...
    Я старушкой буду (куда уж там девченкой!),
    Может хоть тогда найдем мы понимание.

    Спросишь как дела? Я улыбнусь игриво,
    Может быть поправлю старушичьи наряды,
    Медленно проворгочу: "Галимо!",
    Ты усмехнешся, как всегда, и дашь мне шоколада.

    Мы вспомним как нашли друг-друга в поезде, в прорези
    Вагона при свечах сидели не мигая...
    Поцелуи вспомним и разъедемся:
    Я - в Украину, ты к себе - в Китай.


    Рейтинги: Народний -- (4.66) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  29. Юлія Чорненька - [ 2009.12.17 10:52 ]
    Она похоронила свои стихи...
    Она похоронила свои стихи в дальнем ящике компьютерной системы,
    в папке под названием "душа". Она прочитала молитву и включила стерву,
    взглянула в зеркало, улыбнулась неспеша... ушла...
    Вне зоны доступа, вне правил игры, вне жизни его
    она нашла покой. Слеза, убранная холодной рукой,
    граница поставленная тобой - Душа.
    Она не понимала - Зачем? Зачем молчать, когда хочется кричать от боли?
    Зачем смотреть в глаза друг-друга, и бояться воли,
    Слабой воли, что оставляет день ото дня, без гроша?

    Она похоронила свои книги в дальнем ящике, у окна...
    Прочитала молитву известного классика. Она боялась быть
    неграмотной, незрелой, без сопутствующих любви навыков.
    За глаза ее называют - Госпожа! В прямой речи чувствуется слабость,
    она живет легко, почти, не дыша... Она им живет и,
    ох какая это гадость, играет роли...

    А он, стараясь не причинить вреда уезжает
    в стерильно чистом вагоне... курит и молчит...
    он
    дышит
    ей
    до боли.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.66) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  30. Тіна Гальянова - [ 2009.12.17 10:21 ]
    ЗІ СПОВІДЕЙ ПОЕТІВ
    Не схильні до компромісів,
    На півпочуття не здатні,
    В тенетах життєвого лісу
    Вмираєм багатократно.

    Хворієм чужим стражданням,
    Блукаєм чужими снами,
    Шукаєм незнані грані
    Між істиною й словами.

    Радієм своїм хворобам,
    Бо ті нам дарують прозрізння.
    І носим в душевній утробі
    Віршів майбутніх насіння.

    Така вже у нас ментальність.
    Інакше ми і не вмієм.
    А що, коли геніальність -
    Лиш прояв шизофренії?


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.28) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (12)


  31. Світлана Майя Залізняк - [ 2009.12.17 10:59 ]
    Каміннячко

    У Заздрості очі кольору ночі.
    Думки не дають їй спати...
    Я прала скатерки, я пасла худобу,
    Читала казки ягнятам...

    Три роки пані служницю хвалила
    За норов, за руки, за мову...

    Втекла за три поля!
    Наділ обробила...
    А Заздрість каміннячко носить,
    Штовхає із кладки рудого хлопчину,
    Що кізку мою випасає,
    На ґанку лишає стебло маківчини,
    Пелюстки чомусь обриває...

    Та в Заздрості очі кольору ночі,
    Хоч лик заквітчайте біло!

    Я більше про Заздрість писати не хочу.
    У двір мій... сонечко сіло.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (9)


  32. Олеся Овчар - [ 2009.12.17 09:58 ]
    Півпомах розлуки
    Ти журавлем – у вирій. Тéпло.
    Зима. Моя синиця – в руки.
    Ми розминулися так легко
    Півпомахом жури - розлуки.

    Поміж промінням сонця гіркне
    Твоя сльоза. Моя – вже іній.
    До холодів синиця звикне.
    Лишає спогад чорні тіні.


    Відродиться усе. Звесніє.
    Шляхи відміряєш красиво.
    Минеться все. Твоя надія...
    Синиця, кава, я... Щасливо!

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (3)


  33. Іван Редчиць - [ 2009.12.17 08:29 ]
    БІЛОСНІЖНИЙ ВАЛЬС
    Так біло,
    так тихо,
    так гарно вдягнулася ніч,
    Прийшла і чекає отам серед саду, як завше.
    А ти не приходиш, хоч як тебе, серце, поклич,
    І світ мовчазний, бо себе не пізнав,
    не кохав ще…
    Похукав на зірку і в душу її заховавши,
    Стою і хвилююсь…
    Як біло вдягнулася ніч…
    І раптом – як птаха!
    Ти чуєш? Та я ж не сказав ще…
    Як біло!
    Як ніжно!
    Як гарно вальсує ця ніч!
    2oo9


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  34. Олеся Овчар - [ 2009.12.17 08:53 ]
    Гостинець для синиці
    Я дарунок зготувала –
    Чималий шматочок сала
    Почепила на дротинці
    Для маленької синиці.
    А синиця – боком, боком,
    Поглядає ласим оком,
    Та відчує лиш мене –
    Зразу крилами змахне.
    То ж бо я стою тихіше,
    Ніж попід мітлою миша,
    Аби подруга-синиця
    Сміливіше – до гостинця.
    А пташина – акробатка,
    Чуб – униз, угору – лапки,
    На дротинці – хить та хить,
    Ой, смакує – вочевидь.
    Я віконце протираю
    Тихо-тихо, скраю-скраю....
    Але рух цей необачний
    Жовтогруда не пробачить,
    Тільки хвостиком – фіть-фіть,
    Лиш дротинка – хить, хить, хить.
    З гостею я буду чемна,
    Не лякатиму даремно –
    Хай поласує маленька,
    Зігріваючи серденько.
    А мені найкраща дяка –
    Знову буде прилітати!

    2009



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (10) | "Вдячна Патарі Бачії за коментар до вірша"


  35. Марина Полоні - [ 2009.12.17 01:16 ]
    Душа
    Душа летіла собі по світу,
    Весни шукала чи може літа?
    Блукала щастям чи може горем?
    Тікала в поле,а потім в гори...
    Душа летіла чи то кульгала...
    Була і кривджена,і кохана...
    Була на вигляд така тендітна
    І безпорадна,і просто світла...
    Її жбурляли колись під ноги,
    Не помічали -«не мали змоги»...
    Та все ж образою не зболіла...
    Вона чекала. Вона терпіла.
    Та часом справді було тремтіла
    Від звуку щастя в чиємусь тілі,
    Тоді й про неї,дивись, згадають,
    Мовляв:»Так добре- душа літає!»
    Все пам*ятає. Все розуміє...
    Така вже доля... Ну що ж тут вдієш?
    Жила б і далі... та відпустили,
    Забрали тіло- тепер безсила,
    Тепер свобода- вона ж самотність,
    Прозора сукня, прозора сутність.
    Шука пристанку, та не знаходить,
    Отак безбарвно по світу бродить...

    Душа летіла собі по світу,
    Кружляла в танці із тихим вітром...
    Питала в сонця,а потім в неба...
    Та вже нікому її не треба...


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (9)


  36. Леді Ней - [ 2009.12.16 23:02 ]
    ЗА МІСТОМ
    Котилось перекотиполе
    За вітром беззвучно, сонливо.
    Насіння у ґрунт сипало
    У передчутті зливи.

    Зайці утікали і оводи
    Кусали обвітрені руки.
    Збирались на осені проводи
    Чорними зграями круки.

    Небо влягалось на місто
    Важко, всією вагою.
    Земля, наче прісне тісто,
    Впивалась його вологою.

    Аж грім розколов тишу
    І краплями по горобині,
    Прийшов дощ рясний і мишам
    Ще довго мив сірі спини.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  37. Іван Гонта - [ 2009.12.16 22:53 ]
    Сорок - тринадцять
    Ходи сюди, мій хлопче, ляж зі мною,
    Щоб разом пережити ці морози,
    Тобі я стану літом, ти мені - весною,
    Ми зробим піснею життєву прозу.

    Душа душі торкнеться, тіло - тіла,
    А далі все підкаже нам природа -
    І поведе твою ще юну силу,
    Моя - сорокалітня - все ще врода.

    Ця ніч для мене подарує втіху,
    Тобі - на все життя психічні шрами,
    Пусте... Я совісті сказала "Тихо!
    Не маєш права бути поміж нами".

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (6)


  38. Леонід Терехович - [ 2009.12.16 22:29 ]
    *** ---***

    Шануймося, люди, бо ми того вартi,
    щоб душі зігріла повага незла,
    щоб совість незрадно стояла на вартi,
    і щемна надія розраду несла.

    Нам треба свідомо ставати на муку,
    порвать по живому, щоб вийти з пітьми...
    Лише б не забути святої науки —
    в нелюдських умовах зостатись людьми.

    31. 12. 91 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  39. Оксана Маїк - [ 2009.12.16 22:49 ]
    * * *
    Немає правди іншої, ніж ця:
    Під ноги стелиться лише одне життя.
    Спинився б, та не встоїш все одно
    На стежці, вистеленій битим склом.

    Отак і йдеш - босоніж - до кінця
    Й несеш свого тернового вінця.
    Бо мають силу крил лиш віра і любов.
    Щасливий той, хто крила віднайшов!

    2005


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (4)


  40. Оксана Маїк - [ 2009.12.16 21:58 ]
    * * *
    Інкрустований день передзвоном:
    Б"є хвилина хвилину з розгону.
    На льоту зупиняюсь на мить,
    Прислухаюсь: дзвенить ще?
    Дзвенить...

    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (4)


  41. Оксана Маїк - [ 2009.12.16 21:33 ]
    * * *
    Кришиш на коліна
    Синю самоту.
    Крихтами годуєш
    Зграйку голубів.
    Сиві все та чорні
    Позлітались тут.
    Лише білий голуб
    Ще не прилетів...
    2007


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (20)


  42. Жовтий Колір - [ 2009.12.16 21:11 ]
    Навчальний день
    Втикаю в телевізор, на кріслі.
    Всередині втикають міністри різні.
    Музиканти ковбасяться в чарті.
    А одногрупники грають в карти на парті.
    В розкладі прочитав назву предмету
    «Теорія функції…» і матиматика ше якогось брєду.
    Вирішив поїхати на пари і зібрався хутко.
    Вийшов з хати, вдягнув куртку, сів на маршрутку.
    Це не те, що було літом,
    Коли можна ненапрягатись і спати до обіду.
    Приїхав на пари, пацики здають лабораторні,
    А мої одногрупниці модні, слухають корні.
    Не можу зробити завдання навіть по аналогії
    Тому швидко тікаю з скучної лабораторії.
    Дівчина біля кіоску пє пепсі,
    Я за пивом стою в черзі, перший.
    Я би запропонував їй сто віскі
    Шоби потрогати її за великі сіськи.
    Але трохи грошовим еквівалентом обмежений,
    Тому її тіп від зради буде збережений.
    Все би було не так страшно,
    Якби не сезон дощів напряжний,
    Який залишає глибокі калюжі на асфальті,
    Я би краще повтикав не тут, а на Мальті,
    Або на тій з великими сіськами
    Вже вулиці стали до мого дому близькими.
    Ну все до підїзду я уже дійшов,
    Добре лиш те що не знадобився капішон.


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.75)
    Коментарі: (1)


  43. Володимир Гнєушев - [ 2009.12.16 20:08 ]
    ***
    Стече з водою повені зима,
    Весну розвіє вітер пелюстковий,
    Ще не нагріємось – а літа вже нема,
    І осінь в домі – гість невипадковий…
    Так і спливає наш життєвий час –
    Тихенько, непомітно, ненароком…
    ………………………………………
    То звідки ж ця традиція у нас –
    Так голосно кричати «З Новим Роком!»?
    2009


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.51) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (7)


  44. Ігор Морванюк - [ 2009.12.16 20:24 ]
    * * *
    Фатальний рік залежить від події,
    Здійсняться чи загубляться надії.
    Була коса, а зараз бігуді.
    Украли все, крім спогадів, злодії.



    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (1)


  45. Галина Фітель - [ 2009.12.16 20:28 ]
    "Старі гості в нову хату..."
    У неділю до церкви не йдемо,
    в чергах знову стояти будемо.
    Обиратимем нову Раду,
    не таку, може, вже безпорадну.
    Знову повно паперів візьмемо,
    і у бланках рукою залізною
    свої птички в клітках проставимо.
    Україну нарешті прославимо!??
    Як ті гасла читати знову
    про майбутнє наше чудове?
    У програмах усе так гарно.
    Та на серці чомусь погано.
    Хто про кузькіну мать говорив?
    В нас тепер Український прорив.
    Нащо нам стара кукурудза?
    Є у нас стратегічний ріпак.
    А як він, негідник, не вродить,
    нам і цей факт не дуже шкодить.
    Купим всі реактивні мітли,
    будем їздить з комфортом, з вітром.
    Благо палива в нас є досить,
    бо Чорнобиль і досі голосить.
    Може, перше розчистимо стайні,
    в цьому будемо одностайні,
    і порядок наведемо в хаті,
    хай подивляться друзі пихаті.
    А то знову світ задивляється,
    як у Раді політики лаються.
    й обзиваються, навіть чубляться,
    За портфелі, мов діти, б’ються,
    потім разом і п’ють, і любляться.
    А народ на те видиво дивиться,
    аж в очах йому сонце кривиться.
    Повні ясла – воли не ревуть,
    це відомо усім зі школи...
    Хоч давно вже ясла заставлені,
    та ревуть знов воли державні...
    І воли ревуть, й Чорноволи...
    Тата прізвище так знеславивши,
    Україну за „славу” продавши.
    І синіють фальшиві гасла,
    обіцяють стабільність й добробут,
    і родині щасливий побут.
    Буде й мед нам, й на вербах груші,
    ми лиш будемо бить баклуші,
    і діток щороку стругати,
    наче мама і Карло тато.
    Щоб було чим пічки топити,
    бо за газ вже нічим платити.
    Бо ті пенсії і ті зарплати,
    що їх нам обіцяють дати,
    за добробутом вже не встигають,
    цінам м’язи щодень наростають.
    Нам квартири вони дають,
    а самі нишком ліс продають.
    З чого будуть квартири робити,
    і куди нас будуть звозити?
    Колими вже нема, і Ямалу,
    ні Гулагу-архіпелагу,
    а Азовського моря замало,
    всіх не вмістить воно, бідолага.
    Хто не згодний в добробуті жити,
    той промзону буде новити.
    Вже екскурсії в зону їздять.
    Скоро будуть сади там цвісти.
    От би добре там огірочки
    і картопельку-диво вирощувать,
    і братам-друзям, тим, біля Волги,
    так по дружбі по віковічній
    постачати на пам’ять вічну.
    Хай би їли і там не мріяли
    про Вкраїну нашу поділену,
    із російською із державною.
    Це крутіш за бліду поганку.
    Хто ми, турки, мордва чи татари,
    що брати нам вовки й яничари?
    Ми вкраїнці. Де це записали?
    Нам графу цю безсовісно вкрали.
    Ми у паспорті лиш громадяни.
    Де графа наша горда й сутня,
    що ми нація, що ми могутні,
    ми об’єднані, ми українці?
    Замість того нас всіх пораховано,
    номер кожному з нас присвоєно,
    наче бирочку в Освєнцимі.
    Отепер ми усі єдині.
    Мов в реєстрі корова Лиска,
    номер має, хоч і рекордистка.
    Але й їй породу проставлено.
    То чому ж нас графи позбавлено?
    Любі друзі, йдемо на вибори?..
    Бо як сон нам усім навіє
    Кашпіровський, а він це вміє,
    то тоді вам ваші програми
    будуть гірші за епіграми,
    будуть наче ті епітафії
    на могильних плитах ваших партій.
    Наш народ поки дуже терплячий,
    вірний вам, але надто довірливий,
    не сліпий, та якийсь незрячий,
    не дурний, але так одурачений.
    Та вже надто довго стоїть
    на колінах. Вже дещо болить...
    Десь в районі між тім’ям і стопами.
    Ви ж глядіть, бо будете скопані.
    Бо розіб’ємо ваші корита,
    і підете, хлебавши несолоно,
    у свої офшорні зони.
    А як дуже, друзі, зарветесь,
    то у справжні зони підете.
    Дехто знає, які там порядки.
    Колись крали вони тільки шапки.
    Зараз нашу казну державну
    дерибанять, наче общак.
    Скільки ще триватиме так
    нагло зліплене процвітання.
    Отаке-то просте питання.
    Хоч у вас є і беркути, й ворони,
    є народна самооборона.
    Не Луценка, а саме народна.
    Вже осіння весна не за горами.
    Це вкраїнська весна, вона гряне,
    грім і блискавка вас дістане.
    Грім і блискавка гніву народного.
    Вже пора. Так, моя обороно!
    У останній вересня день
    чи настане нарешті день,
    коли виберем тих, кого гідні,
    а не тих, хто пролізе, негідні.
    Боже, дай нам талану й сили
    обирати найкращі сили.

    25.08.2007


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  46. Галина Фітель - [ 2009.12.16 20:08 ]
    "Старі гості в нову хату -2"
    …Йшла на вибори недавно,
    чемно, віддано і справно.
    Постояти я не вспіла,
    вже й неділя пролетіла.
    Пролетить і друга скоро.
    Мушу свій віддати голос,
    ворогам щоб не дістався,
    і до Ради не пропхався
    знов якийсь падлюка-ворог,
    що фальсифив рідний бланк,
    мій заповнений папірчик,
    голосів набравши більше.
    Йде по тілу нервна дрож.
    Скоро вибори, отож
    мушу з списків вибирати,
    за кого голосувати.
    Непроста, скажу вам, справа…
    Всі чудові, зліва й справа,
    ще й по центру супер браття.
    Старі гості в нову хату.
    Обіцяють знов багато,
    і старого, і нового,
    і красивого, й дурного.
    Ви співайте, обіцяйте,
    брудом дужче поливайте
    самі себе і друг друга.
    Скоро буде рада друга.
    За державні гроші скоро
    помчите знов на курорти,
    там відмиєтесь добіла,
    щоб нові творити діла.
    Кулуарні і піарні,
    й по-людськи не зовсім гарні,
    й незаконні, й протиправні.
    Ви ж бо будете обрані.
    По китайськи хоч тріпайтесь,
    тільки мову не чіпайте.
    Бо дістанете по писку
    ви за мову українську.
    …За кого голосувати:
    всі мов рідні мама і тато.
    Всі відомі, всі знайомі,
    і програми скопійовані,
    й референдуми, і дітки,
    всім стоять як в горлі кістки.
    А недавно з забуття
    політичного буття
    об’явився ще один
    рідний батько-властелин.
    Обіцяє захистити
    всіх, що будуть голосити,
    чи то пак, голосувати,
    за нового краю тата.
    Дуже прошу, любий татку,
    дай мені маленьку хатку,
    поверхів на три-чотири,
    хай без ліфта, є ще сили…
    і машинку шестисоту,
    і із відео ворота.
    Й охоронців зо два-три,
    дуже темні вечори…
    І собачку, лиш не дога.
    І корівку круторогу.
    І вишневенький садок,
    щоб гарненький свій задок
    я на сонці ніжно гріла,
    голова щоб не боліла…
    І земельки з три гектари,
    біля дачі, де Азаров,
    чи в Криму, де зони батько
    невеличку має хатку.
    І путівочку в Канари,
    ну і декому ще нари…
    Бо сучасна влада, татку,
    вже уваги не звертає
    на потреби, що я маю.
    Ані Юльця, ані Віті
    вже не хочуть буть в отвіті
    за діла, що натворили,
    людям голови дурили.
    Ти ж почуй мій тихий голос…
    Я віддам тобі свій голос.
    Може, й ще тобі щось дам,
    лідер блоку Литвина.
    …Отаке-то вибирати,
    за кого голосувати.
    Це ще важче, ніж почати
    мужа знов собі шукати.
    Я без мужа проживу,
    якось вже собі дам раду.
    А без Ради безпорада.
    Дуже нам потрібна Рада.
    Тільки важче розлучитись,
    як не будуть те робити,
    що колись наобіцяли,
    виборні законодали,
    і кидали, і міняли.
    Бо як мужа не того
    я собі знов підшукаю,
    то терпіти я лиш маю.
    І мобілкою в чоло
    заціджу, як доведеться,
    як коханий мій нарветься.
    Ну а тут увесь народ
    вкотре терпить весь цей зброд.
    До мети були так близько.
    Та на шлях ступили слизький.
    Вибирати… вибирати…
    Вас до біса лиш послати…
    У один казан варитись.
    Може, там ви помирились
    би нарешті, і обрали,
    хто найперший з казана
    би поліз, ви б підсадили,
    руки дружно подали,
    і у Раду би прийшли.
    І почали у тій Раді
    вже наводити порядок,
    щоб країну не позорить
    перед світом, що в надії
    раз звернув вже погляд свій
    на Вкраїну наших мрій.
    В наші кольори убрався,
    Та лише розчарувався,
    і тепер не хоче й близько
    через підлі ваші "голови"
    нас пускати до Європи.

    25.08.2007 (а що змінилося? Ті самі гості в ту саму хату...)


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  47. Галина Фітель - [ 2009.12.16 19:45 ]
    * * *
    Ми не раз до бар’єру ставали,
    Боронити честь і права.
    В руки не револьвери брали,
    А дошкульні стрімкі слова.
    Не ховали в кущах ми лиця,
    Служачи гордяку-королю.
    Помолившися, як годиться,
    Шепотіли: Живи… люблю…
    І не раз кохання бувало
    Важливішим за славу дня.
    Терпеливо світами блукало,
    Поки вляжеться та борня.
    Ми від себе ішли зухвало
    До невидимої мети.
    Тільки небо терпляче чекало,
    Поки скажем: Прошу, прости…
    Нам останній рубіж здолати,
    Щоб сказати єдине – так.
    Бо вже струже дошки завзято
    Невблаганний часу тартак.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  48. Ольга Корендюк - [ 2009.12.16 17:01 ]
    різдвяні ласощі
    часом хочеться щоб ти взяв мій живіт
    круглий від почуттів і речень
    і вістря крику
    що випинає з кожного листа
    і язик прошитий невдалими думками.
    особливо на Різдво
    хочеться бути твоїми ласощами
    найкраще карамелькою
    огорнутою теплою вологістю слини
    і розтанути
    притиснувшись до рожевої щоки.
    часом хочеться прийти до тебе
    з обома руками
    яким постійно сниться
    тепла шкіра твоїх важких плечей.
    та я затуляю правду в очах
    фальшиво нафарбованими віями
    і поспішаю щоб мої черевики
    лишили по моїй присутності
    сотню наляканих кроків...
    і знову ти на Різдво без солодкого.


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  49. Софія Анжелюк - [ 2009.12.16 17:08 ]
    морозиво
    замерзлі люди зігріваються морозивом,
    дідусь сідає поміж двох красунь.
    і все у світі ніби заворожено,
    коли із лампочки не висиплеться ртуть.

    ха, люди добрі, як між вами лячно,
    начхати, бачила сьогодні вже мільйон.
    сховати все життя у капці важко,
    а своє знищити чомусь для вас закон...


    Рейтинги: Народний -- (4.64) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  50. Віктор Ранній - [ 2009.12.16 17:35 ]
    Лебедині вдови
    Спущуся кригою за течією вниз,
    Де із неволі ринуть бистрі хвилі,
    Де білих лебедів колише синій бриз,
    А мілководдям — сни очеретливі.

    Там шиї горді хилять шипуни,
    І мовби розступається вода
    Перед їх плином, ніби гинуть валуни,
    І перли крапель ллють річкові дзеркала.

    Гей ви лебедики, невтомні кликуни,
    До мене радо, як в торішнє зимування
    Прилиньте — у руках моїх лани
    Розсіються щедротним пожинанням.

    Чому ж в розпуці ледве чую
    Відлуння тихе вашої розмови?
    Пожива з намулу годує?
    Ні, ви не ситі — скиглять вдови...

    Чому в зболілім тім шипінні
    Таїться сиріт полохливий острах?
    Чия загиджена рука посміла спінить
    Пухову білизну в багряний посаг?

    Хто вистрілив у лебединий стан,
    Хто задушив пташиний спів,
    В якій місцині хижий хан
    На дику вроду вже приціл навів?

    2000


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   ...   1397   1398   1399   1400   1401   1402   1403   1404   1405   ...   1829