ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.03.15 21:25 ]
    Про жабку


    Жаба душевна зіперлась на ряску,
    перечитала поезію, казку...
    З'їла комарика, випила пива -
    знову роздута, позірно-щаслива.

    Мокне підсака, держак довжелезний.
    Жаба намріяла клітку помпезну,
    Хор солов'їний і три балдахіни...
    Блякне графіті на палевих стінах.

    За очеретом колібрі, зозулі.
    Жаба позаздрила: Жорж - у Стамбулі,
    Катя у Дубно, Тереза у Сочі...
    Я сатисфакцій - безкриленька - хочу.
    Перелетіти б... та де там... ожина...
    Ждатиму осені, диму... і джина.

    .........
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  2. Вікторія Лимар - [ 2018.03.15 21:11 ]
    Присвячується Т. Г. Шевченку
    Муза з дитинства його покохала!
    Певно, підстави на це вона мала.
    Хлопчик Тарас кріпаком народився.
    Доля тяжка – тільки він не змирився!

    Дуже любив малювати й писати,
    Пристрасть до цього не міг подолати.
    Добре, помітили рідкісну вдачу,
    Поміч, щоб вчитись, дали на додачу.

    Потім з кріпацтва його відкупили,
    Вірші писав, закликав проти влади,
    Словом жагучим даючи поради.
    Далі шляхи понесли, підхопили…

    Був каземат, ну а потім - в солдати
    До Оренбурга заслали страждати!
    Тільки жага до мистецтва завзята
    І волелюбність його не здолати!

    Встигнути треба сказати багато:
    «Чом одні в хатах, а інші в палатах?!»
    Люба Вкраїно, вишневі садочки,
    Тільки тиранів усюди клубочки!

    Вірші, неначе знеболені птахи,
    Рвуться на волю, злетіти над дахом!
    Кров’ю омиті, сльозами рядочки –
    Заклик! Скидайте кайдани, синочки!

    …У тугу вгорнулась Чернеча гора –
    На схилах в жалобі схилилась трава.
    Вже чутно, як вітер повіяв з Дніпра...
    У пам'яті знову зринають слова,
    Бо творчість Тараса Шевченка жива!

    02.02.2018





    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (8)


  3. Ігор Терен - [ 2018.03.15 18:15 ]
    Строга дієта
    Чотири дні п’ємо одну рабусту,
    і п’ять – їмо салати із капусти,
    ще шість жуємо трави й лопухи
    і сім – б’ємо поклони за гріхи,
    останні вісім: води й соки – ворог...
    А далі – дев’ять, ну а потім – сорок.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  4. Тата Рівна - [ 2018.03.15 18:02 ]
    ***
    Я втомилася жити - бруківкою тяжко брести
    Я трамвайний ліхтарик. Я сутінки під мостами
    Я - уже довгожитель, так довго існую між вами
    Так невпинно сную і незграбно руйную мости

    Я втомилася. Бути тілесною важко й журливо
    Я не хочу сіріти та морщитись за течією
    Я ніколи ні дня, ні хвилини не чулась чиєюсь
    Кров у скронях пульсує — так осипаються сливи

    У нагрітім розкаленім сонцем серпневім саду
    Де босоніж, бувало, блукали роки мої ранні,
    Де дитячі надії, слова і дитячі кохання
    Павутинням легким осідали в долоні. Я йду

    Я лишаю цей всесвіт, слонів, черепах, бога Ра
    Котопесика свого, книжки і, найперше, людей
    Мої сосни — високі, айфон мій не визначить де я
    Мої хащі занадто густі. Бога ради — пора

    Всім писати листи й натискати останній ентер
    Підчищати архіви, розпаролювати секрети
    Глухота - загуста. Це нестримно. Боже, ну де ти?
    Ти чому не говориш зі мною, мій любий менторе?

    Мій філософе, цензоре внутрішній піднебесний?
    Я втомилася розмовляти сама із собою
    Я не хочу спинитись трухлявою та старою
    Я не маю ілюзій. Я знаю, що не воскресну

    Попіл буде багном. Ляже кожен, хто йшов по землі
    Кров ніколи! Ніколи! Ніколи не стане вином
    Кроки міряють часом, глибина виміряється дном,
    Висота визнається крильми, наші душі малі
    Вже завіяні вітром та засипані вічним піском...










    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (2)


  5. Тамара Швець - [ 2018.03.15 15:28 ]
    Своїм думкам...
    Своїм думкам, не дам я ради
    Вони плетуться в голові
    І не потрібні їм поради
    Не сплять вони, навіть у сні
    Я маю кожну пам'ятати
    Для того, щоби запитати
    На що, потрібні ви мені
    Мій розум, може не бажати
    Проте вони усі мої…

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Тамара Швець - [ 2018.03.15 15:43 ]
    Чи впевнений ...
    Чи впевнений у тому ти
    Що знайшов місце у житті
    Якщо є сумніви, вагання
    Якісь надії, сподівання
    То слід подумати про те
    Що є добре,корисне,важливе
    Приглянутись до себе пильно
    І вирішить, достатньо вільно
    Що можеш, хочеш і умієш
    Що майже серцем розумієш
    Ти маєш чітко обирати
    Свій шлях, щоб завжди
    Добро,повагу,успіх мати...
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Ігор Шоха - [ 2018.03.15 14:11 ]
    Віяння часу
    Рухає історію юрма.
    Долю краю визначає небо.
    Нація виборює сама,
    що їй треба і чого не треба.

    Неможливо, маючи своє,
    поодинці вижити щасливо.
    Не дається наше житіє
    на одне очікуване диво.

    Та яка надія на попа
    у чужої Україні пастви!
    Ниє закопилена губа.
    Є кого на пласі розіп'яcти.

    І триває ще чужа «весна».
    На очах дорожчає ціна
    пам'яті полеглому герою.

    Націю, оточену ордою,
    убиває не одна війна,
    а своя політика розбою.

                                          03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (5)


  8. Олександр Сушко - [ 2018.03.15 10:48 ]
    Про солодке
    Зуб зламався у короні!
    Ще й сповзає з вух!
    Як не плеснеш у долоні -
    Ти мені не друг!

    Море лайків у Івана,
    Схиблених гурти.
    Не гукатимеш "Осанна!" -
    В гості не ходи!

    І читач у мене сонний,
    Суржиком рече.
    Не прогнешся у поклоні -
    Геть з моїх очей!

    Де порфира для кожуха,
    Із лушпиння трон?
    Та мене ніхто не слуха -
    Утіка бомонд.

    У солодке влипли музи,
    Хлебче мед Пегас.
    Отакі в піїта друзі:
    Є такі у вас?

    15.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (14)


  9. Сонце Місяць - [ 2018.03.15 01:11 ]
    Люсі в небі із діамантами (The Beatles)
     
    Ти на малюнку в човні серед річки
    Кущів помаранча, небес карамель
    Кличуть тебе & неквапний твій відгук
    До калейдоскопів очей
    Целофан квітів зелених-рудих
    Німбом довкіл голови
    Дівча зі сонцем в очах ти шукав
    Не знайти
     
    Люсі в небі із діамантами
     
    Назирці йди, онде міст & фонтани
    На гойдалках люди, в їх пляцках алтей
    Усмішки всюди, твій дрейф поміж квіти
    Зростаючі високо, хей!
    Берегом їдуть, доставлять де хоч
    Таксомотори з газет
    Ззаду сідай, там у хмарах тебе
    Не знайти
     
    Люсі в небі із діамантами
     
    Поїзд чекає тебе, з пластиліну
    Вокзальники, люстра-краватки, а ще
    Погляд раптовий з-поза турнікету
    Крізь калейдоскопи очей
     
    Люсі в небі із діамантами
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  10. Микола Дудар - [ 2018.03.15 01:25 ]
    Роздуми...
    Вечір буденний на позитиві
    паронормальне нічне резюме
    зачаяне небо зоряне сиве
    хтось се рождає а хтось вже помер
    радість і горе поруч в колоні
    здалеку видно гримаси обох
    все узаконено - ми у по-ло-ні
    а вихід чи вхід… вирішує Бог
    15-03-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (6)


  11. Роман Миронов - [ 2018.03.14 21:46 ]
    ***
    Пригорни мене, пригорни,
    До сходження ще далеко.
    Нехай прилетять лелеки,
    Твої я побачу сни.

    Ця вічність уже не схожа
    На ту, що мене окутала.
    Твою відчуваю руку,
    І більше ніщо не тривожить.

    І «завтра» уже не тривожить,
    Мені би зустріти «тепер».
    Допоки я не помер,
    Додай мені сили, Боже.

    14.03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  12. Вікторія Лимар - [ 2018.03.14 19:39 ]
    Афіна
    Хочу пізнати ще образ Афіни –
    З Давньої Греції, з міфів богині.
    Велич Олімпу в уяві спливає,
    Екскурс в історію світ відкриває.

    Світ легендарний - падіння та злети!
    Війни нещадні руйнують планету.
    Музи, Богині, Німфи славетні -
    Та чи були всі їх вчинки шляхетні?!

    Навіть не прагнемо зближення с ними –
    Страшно під стрілами їх вогняними.
    Просто цікавість, допитливість, пошук –
    Треба знаннями поповнити кошик!

    Двері в легенди відкриті у світі,
    Шлейфом яскравим вони оповиті.
    Зевсу і Гері, Ніке, Аполлону
    Вистачить слави і Посейдону!

    Постаті ці нам непросто збагнути,
    Боязно навіть вбрання їх вдягнути!
    Хочемо тільки минулого кроки
    Знати, а власні життєві уроки

    Треба вивчати, багато читати,
    Світ неосяжний з глибин пізнавати.
    Так, поступово, збагачений досвід
    Висновків прагне – їх здійснює й досі.

    Світлі відкриються грані кохання,
    Віршів і музики - їх написання.
    Є філософія – мудрість життєва.
    Потяг до істини в кроках миттєвих!

    26.02.2018






    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (4)


  13. Іван Потьомкін - [ 2018.03.14 19:58 ]
    З голосу Езопа
    Так уже ведеться на цім світі:
    З кого глузують, той і сам до глузів схильний.
    Над черепахою постійно збиткувався заєць.
    Ну, звісно ж, за ходу її повільну.
    Іще сяк-так воно, як наодинці,
    А привселюдно – це занадто вже.
    І черепаха на поєдинок зайця кличе.
    Який же регіт знявся тут:
    Знітився заєць і кричить:
    «Та я й без бігу обійду її разів зо тридцять !»
    «Ти ліпше замість хвастатися – спробуй!»-
    Спокійно із-під панциря доноситься.
    Як досхочу нареготалась звірина,
    Судить змагання попросили лиса.
    І от «На старт!» пронизливо луна,
    І заєць стрімголов до фінішу понісся.
    Біжить та й скоса погляда назад:
    «Поки доплентає, є час перепочити».
    Ліг заєць на траву.Чекав, чекав...
    Не зуздривсь, як заснув.
    І бачить вже себе на фініші.
    Ну, звісно ж, обійми, поцілунки тут...
    А ще до всього – повний кошик моркви!..
    Якби не морква, до ранку спав би.
    Але так закортіло похрумкати опісля бігу,
    Що він негайно ж і прокинувсь...
    І чує регіт. Але де? На фініші...
    Можна б зробити одчайдушний спурт,
    Та зрозумів, що вже запізно:
    Суперниця долає фінішну межу...
    Щоб не нарватися на глузи,
    Сором’язливо заєць пострибав під тінь ялини.
    P.S.
    Надмірна певність в спритності та силі
    Стількох і серед люду підкосила.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  14. Вікторія Лимар - [ 2018.03.14 18:07 ]
    Стежини життя
    Життя надсилає багато стежин,
    Але є доріжка з дитинства одна:
    Із дому до школи вела нас вона.
    Прокинулись спогади раптом з глибин
    Дитинства і юності світлі часи –
    Лунають дитячі дзвінкі голоси.
    Урок фізкультури на стадіоні.
    Звучання згадалось акордеону.
    А дзвоник всіх кличе – швидше за парти!
    Вчитися треба – це зовсім не жарти!
    Розбіглися діти – тиша навколо…
    І особисте у кожного коло…

    14.03.2018
    Свидетельство о публикации №118031409373


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (1)


  15. Мирослав Артимович - [ 2018.03.14 17:45 ]
    Нічого нового...
    У вічнім русі світ природи –
    Ніщо на місці не стоїть:
    І сонце сходить і заходить
    Впродовж віків, тисячоліть.

    То вітер віє, то вщухає,
    То знов рушає у політ,
    Неначе птиць рухлива стая,
    Впродовж віків, тисячоліть.

    І випиває ріки море,
    Відколи цей існує світ. –
    Вони ж течуть у неозоре
    Впродовж віків, тисячоліть.

    Старі відходять покоління,
    Нові – у людства на чолі.
    У тьму не кане те, що тлінне,
    Впродовж віків, тисячоліть.

    Те що було – зринає. Що це? –
    Шмагає думка, наче пліть.
    Нового не знайти під сонцем
    Впродовж віків, тисячоліть…

    04.03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (8)


  16. Валерій Хмельницький - [ 2018.03.14 17:19 ]
    Недоречний кут на зустрічній смузі (поетична пародія)
    І не зовсім під іншим, і не під кутом,
    Чи до речі, а чи не до речі -
    Увійду я в історію, мабуть, бо влом
    Було вивчити Лобачевського.

    Я й Евкліда закинув… Виходжу на старт,
    Збити з ніг намагаюся стаєра…
    І навіщо погнався за мною?.. Не варт,
    Бо візьму на приціл – і відстане

    Розумово й фізично… А я - у підвал,
    Де від роздумів - гори лушпиння…
    Непокоїть питання – ну звідки ж я знав,
    Що кути, як і коні, не винні?..


    14.03.18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8) | "Микола Дудар Роздуми..."


  17. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.03.14 15:04 ]
    Щастя
    1

    Щось його мало в чарунках, у генах.
    Всюди ковтьоби, агітки, знамена.
    Кавні ерзаци, зимові прикиди,
    Люди байдужні, голодні сновиди.
    Сквери задимлені, мегабігборди...
    Жду провесніння огрійних акордів.

    2

    Може, депресія... є ж вітаміни...
    Плямні бадьорці... натицяні міни.
    Мови не чути, матюк за дверима.
    Мрія - мандрівка до Єрусалима.
    Треба Вогню, що загиджене знищить.
    Башта висока... а багнеться вище.

    3

    Пошук оази, опілля, арени.
    Ойкання тихе в кутках ойкумени.
    Сяду зі шпицями. Парка навпроти.
    Де ж ви, травневі джмелі, зорельоти?

    Тридцять сніжинок і дрібка робусти...
    Може, депресія-нуда відпустить.
    Є ще молитва, мелодії... книга.
    Сходить на плац драматична інтрига.

    4

    Переберу етикеточки, фанти.
    Слоїк тинктури, на дні - діаманти.
    Друг запитав чи жива, чи весела.
    Ківі чавучить фортуна-чавела...

    День Валентина, ось Патрика... Пробі...
    Кажуть, у генія зірка на лобі.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2018.03.14 14:34 ]
    Над річкою (переклад на російську Світлани Груздєвої)*
    Где русло Сниводы картинно,
    Перебивая звоны рос,
    Доносит ветер петушиный
    Зов – огородами насквозь.

    И вторят петуху как будто
    Заливисто луга, поля –
    Частушки, юмор каламбуров…
    От снега вольная земля

    Примятую траву расправит,
    Освобождаясь ото сна.
    И птичье царство миром правит,
    Заполнив песнями сполна.

    О лёд вода звенит, стекая,
    И – чуть заметно, так, слегка –
    Весенней неге потакая,
    Решила слизывать снега.

    Ну, а в затоке – там иначе:
    На берег льдина налегла.
    На вербе же, как чёрный мячик,
    Кустисто виснет омела'.

    На холод ветер щедро веет –
    Зима нам эхо донесёт.
    Когда же всё это согреет
    Весенний солнца хоровод?!

    12.03. 2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (7)


  19. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2018.03.14 12:44 ]
    Звідси видно далеко...
    Звідси видно далеко у просторі,
    глибоко в часі.
    Тут не тільки „ зелені ” –
    а й сиві досвідчені вчаться.
    …Вниз камінчик летить,
    випадково ногою підштовхнутий.
    (На моє зауваження
    хтось відповість: „ Не пішов би ти?... ”
    Ладно, я не ображусь –
    так є агресивні й треновані.
    Самовпевнені дурні,
    таскайте з собою тонометри.)

    Тут вражає краса.
    І до Бога скорочена відстань.
    Тут панують думки про свободу
    (про „ кеш ” – ненависні.)
    Ні на візу, ані на хабар
    зберігати не треба тут.
    Просто гори та небо.
    Сприймається все дуже трепетно.
    То ж, забувши погрози прямі
    та дзеркала покривлені,
    відчуваю себе молодим,
    досконалим,
    окриленим…


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  20. Серго Сокольник - [ 2018.03.14 12:09 ]
    Ніч розлила пітьму...
    Ніч розлила пітьму
    На утомлену тишу перону...
    Защеміло... Зніму
    Я на спомин душі заборону.

    Відійшли поїзди
    У краї, де ніхто не чекає.
    Як же хочеш туди,
    Де минуле твоє спочиває,

    Мов на гілці пташа -
    Сполохни і воно затріпоче!..
    І зболіла душа
    Відлетіти за потягом хоче,

    Тільки серце тобі
    Скаже правду, мов голкою вколе.
    Безнадійності біль -
    Ти нічого не вернеш ніколи.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118031200828


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Олександр Сушко - [ 2018.03.14 09:37 ]
    Про важливе
    Шкрябну тонзуру мудрості за мить,
    Із логікою кріпко обнімуся.
    Життя багаття скоро догорить,
    У яму ляже мрець старий без пульсу.

    Кому і що живим я доказав?
    А от коли засну в земній утробі
    Казатимуть " Оце помер козак!
    І працьовитий, як верблюд двогорбий.

    А як писав! Таких уже нема!
    Помер титан, а світ і не помітив.
    А, може, в люду вистачить ума
    Забути про невдатного піїта...

    Глитає пес у плісняві батон,
    Довбають кістку на морозі гави:
    Таких як я - "потужних" - легіон,
    Обмитих у дощах і бризках слави.

    Співав коханій вечором пісні -
    Заснула на руках Адама Єва.
    Щасливо посміхається вві сні,
    А решта все для мене - несуттєве.

    14.03.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  22. Олександр Олехо - [ 2018.03.14 09:40 ]
    * * *
    У часі сутінь, поза ним пітьма.
    Сенс – волоцюга на шляху до Лети.
    Як не пручайся, вибору нема.
    Інакше би погинули поети…

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (3)


  23. Неоніла Гуменюк - [ 2018.03.14 08:15 ]
    Українського роду колиска
    У садах загубилось село -
    Українського роду колиска.
    Чи далеко я буду, чи близько,
    Б"ю тобі, отчий краю чолом.

    Як вологу дає джерело
    Річці тій повноводній бурхливій,
    Так і є тим началом село,
    Звідкіля почалася Вітчизна.

    Тут коріння глибоке твоє
    П"є землі-годувальниці соки,
    Та гілля і високе й широке
    У житті нам наснагу дає.

    То ж коліна щораз прихилю,
    Як прийду до причалу дитинства
    І скажу, що село я люблю -
    Українського роду колиску.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  24. Микола Дудар - [ 2018.03.13 23:51 ]
    Роздуми...
    Це вже зовсім запізно доречним кутом…
    це як біг по зустрічній до фінішу смузі…
    це як загнані вірші по змові у том…
    це як вас не турбують недруги й друзі…

    Ви один на один під щокою приціл
    диригує ваш студ розумово відсталий
    лущить ваші думки так завзято як ціп...
    і чекає на ваш емоції спалах...

    Сяде бджілка ось-ось на розпурханий світ
    і зіграє свої вам сонети липневі…
    іймовірно й вона опилятиме цвіт
    між рядками зізнань на вашому древі
    Студ - сором
    13-03-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (4)


  25. Олександр Сушко - [ 2018.03.13 17:03 ]
    Прощайте!
    Обійдемося без музик,
    Без оплесків та пієтету.
    Болить прокушений язик -
    Критикував "авторитета".

    Казав "Кидай свою мазню!
    Доволі нюхати тичинки!
    Пиши жарке, у стилі ню,
    Щоб секс аж крапав зі сторінки.

    А ти все строчиш про дуби,
    Струмки та зорі вечорові.
    Таке читають "голубі",
    Дядьки безсилі, нездорові."

    Та доля гепнула ціпком,
    Моїх пояснень не розчула:
    Віншують генія вінком,
    Мені ж дісталась тільки дуля.

    Шукав, мабуть, не там скарби,
    Не модним стало цицькувате.
    Іду писати про дуби.
    Дівки невтішені - прощайте!

    13.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (4)


  26. Олександр Сушко - [ 2018.03.13 14:57 ]
    Геніальна вада
    Хай гачка не відає карась,
    А сокири - молода берізка.
    Геніїв критикувати зась!
    Краще цілувати у губиська.

    Віршотрясцю полірую зад,
    Аж болять від оплесків долоні.
    Хлипаю: "Ти - світоч! Бонапарт!
    Запитай хоча би в баби Льоні.

    Не штрикаюсь ріжками давно,
    Можете прикладувать до рани.
    Підстеляю золоте руно
    Під п'яту титанові з осанни.

    Лиш одну послабину дав Бог,
    Підколов іззаду златоуста:
    Геній налягає на горох,
    Полюбляє квашену капусту.

    Голова болить, в очах туман,
    Під тромбона пишуться сонети.
    Ви хваліть. У мене сил нема.
    Хай спочатку сяде на дієту.

    12.03.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  27. Марія Дем'янюк - [ 2018.03.13 13:13 ]
    В обіймах Бога
    Коли ти мене обіймаєш, Господи,
    то я ніжно горнуся до тебе.
    Коли ти мене обіймаєш, Господи,
    я стаю крапелиною неба.
    Коли ти мене обіймаєш, Господи,
    огортає пречисте смирення.
    Коли ти мене обіймаєш, Господи,
    я торкаюсь твого Одкровення.

    І в скорботну тяжку годину,
    коли серце німіє від болю ,
    я до тебе, мій Боженько, лину
    і приймаю Небесну волю.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  28. Сергій Гупало - [ 2018.03.13 12:51 ]
    * * *
    Попереду також самотній чоловік.
    І я за ним іду, і нам обом – не краще.
    Для нас по-іншому працює часолік --
    І гостро відчуваєм овид фальші.

    За нами тінь одна – загострена життям.
    Для нас оцінене сміється диво – жінка.
    Вгорі не сонце -- тільки біла сотня плям,
    Під ноги стелиться стезя, а не стежинка.

    Ніхто-ніщо не змінить нашої ходи.
    Ніхто-ніхто не бачив нашого величчя.
    А ми таки – затято і печально молоді.
    У нас -- означені дороги на сторіччя.

    Тому хода легка, як пір‘я на вітрах,
    Або ж - липка, як мед, як сік оливи.
    Йдемо завжди, хоча давно дійти пора.
    І зупинити нас довіку неможливо.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  29. Тамара Швець - [ 2018.03.13 10:18 ]
    Рідний дім, ти, Україно...
    Рідний дім, ти, Україно
    Хто живе, хто народився
    І з тобою поріднився
    То вже мабуть, на роки
    З тобою звязані стежки
    Як мріють всі про процвітання
    Про силу, міць – без коливання
    Про те, що будеш ти завжди
    Красою, величчю гордитись
    Потрібні всіх порозуміння
    Для кого, рідна Україна
    Бо вона, мабудь, як дитя
    Яке, від кожного чека
    Поваги, ласки, допомоги
    Щоб не залишилось тривоги…
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Тамара Швець - [ 2018.03.13 10:46 ]
    Слова, як зерна...
    Слова, як зерна, силу мають
    Завжди, про щось повідомляють
    Є добре слово і лихе
    Слід пам’ятать завжди про це…
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Олександр Сушко - [ 2018.03.13 09:27 ]
    Весна!
    Наснажуюсь південним вітерцем,
    Війнув теплом ще заспаний Ярило.
    Нарешті з курки випало яйце -
    Нестися на морозі не хотіла.

    В калюжі зазирають горобці,
    Кудлатий пес забрьохався по вуха.
    А ще недавно - зашпори в руці,
    І сніг у носа бгала завірюха.

    Бурулі одламалися від стріх
    І пророста гачками картоплиння.
    Залито луг водою під поріг,
    Готую верші, путанки та клим'я.

    Зацвенькала синиця - кличе в сад,
    Лечу часник саджати на городі.
    Гряде пора трудів. Весні - віват!
    Куняючи писати вірші годі!

    12.03.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  32. Ігор Шоха - [ 2018.03.13 08:21 ]
    На своєму березі
    І
    У цьому світі доброти і зла,
    де маються і праведні, і грішні,
    ще є кому дожити до тепла
    і є чого журитися невтішно
    у серії комедії і сліз,
    де іноді така тяжка наука,
    як і раніше, запрягати віз,
    аби тягнули лебідь, рак та щука
    у цій фантасмагорії чудес,
    де все тече, міняється й минає,
    і поки долі кращої немає,
    а білий світ у візії не щез
    то у раю, а то й у пеклі десь
    шукаємо собі хатину скраю.

    ІІУ цій периферії суєти,
    де мало хто іде за тамадою,
    нарциси, що пишаються собою,
    не помічають інших з висоти,
    коли ідуть за ними не тудою
    у цьому світі сяєва і тьми,
    де ще існують істини печальні,
    є я і ...ви, які межи людьми
    і досі ще поділені ментально
    у цім краю мелодії і слів,
    де і комар бере найвищі ноти,
    усяка міль злітається на соти...
    А хочеться почути журавлів.
    А хочеться подихати весною,
    коли летять із вирію птахи
    і не летять осколки на дахи,
    і не весна об’явлена війною
    у цьому храмі ідолів брехні,
    якої обійти немає сили,
    де чорне облицьоване у біле -
    єдине, що лишається мені,
    курликати своїй самотині
    як птаха, що у вирій не злетіла.

    ІІІУ цій юдолі туги і жалю,
    де Кобзаря одспівують піїти,
    куняй собі, здається, - люлі, лю...
    Та як на горло пісні наступити,
    коли на цьому березі добра,
    де вища міра осуду – мовчання,
    є ще у музи місія остання,
    яка висить на кінчику пера -
    єдина мить, коли мине жура
    фатальної пори розчарування.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (6)


  33. України Сокор - [ 2018.03.13 00:06 ]
    В ніч на 30 листопада, 11 грудня 2013.
    Чуєш, люде України! Встаньте татку, сестро й брат!
    Знов Михайлівські дзвони б’ють і б’ють в набат!
    Набат будить спокій ночі та зове людей без слів:-
    - Встаньте, люди України, пробуджуйтеся від снів.

    Встаньте, воїни Слави, підійміть мечі, щити!
    Знов вороже іго пробудилося із тьми.
    Вперше дзвін той бив на сполох, вісімсот літ тому,
    Як орда, татаро-монголів крушила Київську стіну.

    А тепер крізь темінь ночі чутно крик і зойк дітей.
    Діти встали за Свободу без щитів і без мечей.
    Наші діти - діти Слави, була музика та спів,
    Ніби Коршун на здобич, кримський “Беркут” налетів.

    Дітей били кийками і щитами на розмах
    І топтали, хто не втримавсь на ногах.
    Де-хто вирвався з облоги, доганяли у дворах,
    Доганяли по дорогах, ніби звірів на ловах.

    Звук набата - допомога, діти кинулись на зов,
    Врата Святі відкрились в Михайлівській Собор.
    Та не всім було дістатись до Святих Воріт,
    Сліди Беркута лишались від окровлених чобіт.

    Крик дітей і звук набата - все змішалося вночі,
    І кияни пробудились, засвітилися вогні.
    Та ніхто не став чекати, переступивши свій поріг,
    І на зов набата люди йшли з усіх доріг.

    А набат котивсь лугами вздовж Дніпровських берегів,
    По Карпатах, по Донецьку засвітились тисячі вогнів,
    По Волині, по Поліссю не минав він сільських хат.
    Встань за Волю, Україно, чуєш кличе знову набат!

    У Києві на Майдані мільйонне віче відбулось.
    Криваву бійню засудили. Дійсність єдності збулось.
    Не дрімайте, українці, хай в серцях ще б’є набат!
    Бо українці-яничари з ворогом на брудершафт.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Ярослав Чорногуз - [ 2018.03.12 23:09 ]
    Над річкою
    Де пойма* Сниводи чарівна –
    Бринить легенький вітерець.
    Доносить гук бадьорий півня
    Через городи навпростець.

    І вторять півневі неначе –
    Заливисто ізвіддаля –
    Веселі вигуки юначі…
    Од снігу звільнена земля

    Випростує траву прим`яту,
    Мов прокидається од сну.
    І птаство радісно співати
    Береться пісню голосну.

    Об лід вода текуча дзенька
    І – ледь помітно навкруги –
    Тремтливі хвилечки легенькі
    Навислі злизують сніги.

    Та у затоці ще добряче
    На берег крига налягла.
    А на вербі – як чорний м`ячик –
    Кущиста звисла омела.

    На холод вітер ще багатий –
    Зима відлуння нам несе.
    Коли вже буде зігрівати
    Весняне сонечко це все?!

    12.03.7525 р. (Від Трипілля) (2018)

    с. Іванів, Вінниччина.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (10)


  35. Петро Скоропис - [ 2018.03.12 20:41 ]
    З Іосіфа Бродського. Пам’яті професора Браудо
    Люди рідких професій рідко, та помирають,
    рівняючи труд свій з рештою. Землю риють
    люди инших професій, і родичі вже назавтра
    пониклі, як та природа по втраті іхтіозавра.

    Март – чорно-білий місяць, і зору в марті
    пристосуватись легше до відображень смерти;
    сніг, колія коліс, і підіймає слідом
    комір піший за знимком, що їде неквапно містом.

    Голос із телефону поночі замість фрази
    дротами перекидає немов намистини, сльози;
    ба, це – німий клавір, і на важіль давиш,
    бо до відсутніх нот не підібрати клавіш.

    Голкою наголо гасячи болі з плачем,
    тíкає на стіні верхнього "до" побачень,
    в спорожнілій квартирі, її тишині на заздрість,
    крутиться в темноті з вічним мовчанням запис.




    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  36. Ігор Терен - [ 2018.03.12 18:48 ]
    Деркач
    Ще десь блукають Ельмові вогні,
    і шерхнуть очерети у болоті,
    і чуються рулади голосні
    невидимої птахи у польоті.

    І досі бачу цяточки одні
    у голубій небесній позолоті,
    і чую, наче на тугій струні
    вібрує тиша на найвищій ноті.

    І ...падає. Але на те й поет,
    аби одного разу у сонет
    занотувати видиво далеке.

    О! Чуєте? Лунає з висоти
    мелодія такої чистоти,
    аж завмирає луговий лелека.

    03.2018



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (20)


  37. Олександр Сушко - [ 2018.03.12 13:11 ]
    Кохайтеся!
    А любка щедро накладає плов,
    Бо після ночі як голодний гризлі.
    Писатиму однині про любов,
    Всі інші теми вмерли, перекисли.

    Лінюх удень і уночі дріма,
    Для мене ж тьма - пора благословенна.
    Від чар кохання вчадів, без ума,
    Просторе ліжко - ось моя арена!

    В "десятку" звично поціля гарпун,
    Втішають слух кректання, охи, зойки.
    В сусідки ж чоловік - уже каплун,
    Хоч молодий, заледве сотня років.

    Сталевий спис у моді, не м'який,
    Хоча уже й пора в такому віці.
    Але слабкі сьогодні парубки,
    Невтішені холонуть молодиці.

    Із сажа раптом чується "Куві!",
    Кабанчик просить укришити січки.
    Аби порядок був у голові -
    Кохайтеся! А решта все - до свічки.

    11.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (12)


  38. Неоніла Гуменюк - [ 2018.03.12 09:09 ]
    Веснонька іде
    Іще господарює скрізь зима
    І завірюха теж розтанцювалась,
    Але підсніжником біленьким сніг запах,
    В моєму серці поселилась радість.

    Бо відчуваю - веснонька іде,
    Граками та шпаками заспівала,
    А чи струмочком, що в долині десь
    В снігу собі дорогу пробиває.

    Яскраво сонце світить з висоти
    І мружать очі котики вербові
    Та спини гріють.Помічаєш ти,
    Що уже красна-весна мовить слово?

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  39. Тамара Швець - [ 2018.03.12 08:26 ]
    У вирії літають мрії...
    У вирії літають мрії
    І сподівання, і надії
    Яку з них можна захопити
    Душею щедрою овити
    Єнергією підпитати
    Живильну силу їй віддати
    І ось, вони уже у тебе
    А чи є у них потреба
    Не все, що маєш знадобиться
    Ві сні, усе може присниться...
    2009





    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Тамара Швець - [ 2018.03.12 08:30 ]
    Скільки скарбу маєш ти ...
    Скільки скарбу маєш ти
    Зможеш ти відповісти
    Чи рахуєш ти усе
    Що, цінніше над усе
    Все, що око зачарує
    Скарб не кожен цей рахує
    Все, що ласкою зігріє
    Майже кожен про це мріє
    Ти цінуй найвище те
    Найдоступніше й просте...
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Мирослав Артимович - [ 2018.03.12 06:47 ]
    Вікуй у славі…
    Мигтять літа, мов кадри у кіно,
    І кануть, ген за обрієм, у Лету.
    Не кане лиш повік живий вінок
    Твоєму Слову, генію-Поете.

    Воно і грім, і спалах блискавиць
    Минувшини, з якої – день урочий
    Ти провіщав, не падаючи ниць,
    Нескорений, не зламаний Пророче.

    О, не один фунт лиха скуштував,
    мов бранець на невольничім базарі,
    Перетікав журбою у слова
    Нетлінні, як ім’я твоє, Кобзарю.

    Оті слова – всесвітній маєстат.
    Тобі до ніг вклоняються парнаси.
    Вікуй у славі в поколінь устах,
    Ти – переможний прапор наш, Тарасе!

    11.03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  42. Сонце Місяць - [ 2018.03.12 04:40 ]
    Біліше за блідий (Procol Harum)
     
    Вступивши із фандáнґо
    далі колесом пройшлись
    там нудоти напад бистрий
    юрма волала біс
    & дужчав гуд у залі
    відлітала стеля геть
    заманулось нам іще напій
    свій бар тягнув лакей
     
    Все це відбулось із нею
    казкував млинар тоді
    кшталт лиця
    примарний досить
    став білішим за блідий
     
    Вона мені: причини
    не існує жодної
    я ж ішов крізь гральні карти
    не пустивши її
    до шістнадцяти весталок
    що пливли кудись невдовзі
    хай закрив би вічі навіть
    все одно б я видів щось &
     
    Все це відбулось із нею
    казкував млинар тоді
    кшталт лиця
    примарний досить
    став білішим за блідий
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (9)


  43. Олександр Олехо - [ 2018.03.11 22:45 ]
    Ти повертаєшся...
    Ти повертаєшся в нікуди,
    на прісно пам’ятні круги,
    шляхами Ноя та Іуди
    на шальках судної ваги.

    Ти повертаєшся до болю
    із тягарем земних гріхів,
    і сподіваєшся: відмолю
    собі прощення у богів…

    Ти повертаєшся до крапки,
    до заперечення основ,
    де сила, влада, хіть і статки
    женуть по колу хижу кров.

    Ти повертаєшся до Бога,
    злякавшись мороку Ніщо.
    В кінці кінців… твоя дорога.
    І вибір теж – не абищо…

    Ти повертаєшся додому –
    до глини, пороху й землі,
    і залишаєш в Книзі кому
    та чарку з хлібом на столі…

    02.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  44. Леся Геник - [ 2018.03.11 21:58 ]
    Мартові читці
    Навіть коти оті, що кличуть їх мартовими,
    ввечері теж читали (чула ж бо!) Тараса.
    Як же гучніло слово, як розлітались рими!
    Аж припадала вухом сонна іще весна.

    Навіть хазяйські псарні тихо сиділи збоку,
    щоби не збити з ритму дивних оцих читців.
    І вібрували тілом ночі незвичні токи,
    і малювався захват місяцю на лиці.

    Десь у світах незнаних, дальних і нетутешніх,
    янголики котячі вміло вершили суд:
    хто із читців невгамних буде сьогодні першим,
    грамоту щонайліпшу нині кому дадуть.

    А мартові котяри того і не чекали,
    поки між темні хмари плуталася зоря.
    Голосно так, невтримно вірші палкі читали
    (чула сама, повірте! ), звісно, що з "Кобзаря".

    9.03.18 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (6)


  45. Володимир Бойко - [ 2018.03.11 18:41 ]
    Пістолети (автопереклад)
    Де ви, де ви, пістолети,
    Вороновані стволи.
    Безталанному поету
    Хибно козирі лягли.

    Обійму вас, розцілую,
    Наче дівчину на мить,
    Наймиліших спом'яну я
    Й куля в скроню полетить.

    Накінець тягар сумління
    Скину перед рубежем –
    В царство снів без сновидіння
    Не пускають з багажем.

    2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Коментарі: (2)


  46. Інеса Завялова - [ 2018.03.11 16:34 ]
    ***
    Первоцвіти - ніжні квіти.
    Такі тендітні, такі милі.
    Білі, наче небо!
    Сині, наче море!

    Зелені пелюсточки - смарагди соковиті
    Радують у лісі, радують у полі!
    Перші квіти - квіти сонячної долі.
    Цвітучої красивої весни.

    Любуймося ними!
    Не зриваймо первоцвіти!
    Світлими барвами,
    Святково, щороку,
    По весняному пробуджують
    Безцінні смарагди, смарагди природи
    Долю весни!

    Крапельки роси на первоцвітах,
    Крапельки прозорого проміння
    Зустрічають зорю,
    Зустрічають час весняний!


    Первоцвіти - ніжні квіти.
    Такі тендітні, такі милі.
    Білі, наче небо!
    Сині, наче море!



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  47. Адель Станіславська - [ 2018.03.11 15:01 ]
    Переболить
    Переболить. Уже переболіло.
    Таких утрат, що Господи прости,
    на світі цім ні живо, ані мило -
    самих вмирань засвідчені хрести.

    І міражі уздовж за міражами.
    А опертя - своя лише рука.
    Як тане сніг, так тане між світами
    примарна мить єднання нетривка.

    Таких марнот... що без числа й без ліку.
    Боротись з вітром - справа без хосна.
    Та й скільки у людини того віку?..
    Всього одна розбурхана весна...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (6)


  48. Тата Рівна - [ 2018.03.11 14:25 ]
    Відлига у Рівному (післяпрогулянкова рефлексія)
    Рівне тане. Таке вологе
    Як путана стара на побаченні
    Зі своїм черговим мейбі Богом –
    Юним принцом вузького призначення…
    Аполлоном ринкових розкошів,
    Апогеєм її вульгарності.
    Рівне - ода палка ілюзорності
    І бездарності, і базарності.
    І безкарності ще - елегія
    Горор - в дії, стратегія чортиків
    Або просто найгірша стратегія
    Виглядати прицвілим тортиком -
    Монстром, чудиськом, страхом, мимрою...
    Ніби все живе давно вимерло.
    Мовби ясність дощами вимило.
    Наче гостра потреба виникла
    Заховати обличчя за мейкапом
    Гобліна чи строкатої розелли
    З арсеналу пристаркуватих повій,
    Спокусниці рудого Азазелло
    Какофонічної до кінчиків вій...

    Такі емоції від зустрічі -
    Краще б із мужиками - та в баню.
    Але гуляє це місто парками,
    Цмулить каву-чи-чай на майдані,
    Шукає свій власний вчорашній дзень -
    Із репертуару тих самих повій,
    В яких із найцікавіших подій
    В майбутньому – хіба тільки розтин…

    Рівне - тане. Всього лиш - березень.
    Весна, нарешті. Розтань!
    А красиво так, ніби саме тут
    Оселився, прожив та
    Нещодавно умер Вій...

    10 березня 2018. Рівне.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (6)


  49. Домінік Арфіст - [ 2018.03.11 12:54 ]
    Русланові М... кримськотатарському поетові...
    він загасив недопалок любові
    і попіл розлетівся по руці…
    розвіяло по долі папірці
    життя земного факти доказові…
    і книга зачинилась на замок
    всі дотики його взяла з собою
    навіки побраталася з журбою
    у колі незавершених думок…
    він не сказав – куди пішов… за ким…
    кому тепер довершує сонети
    і мінаретів темні силуети
    зітханням домальовує легким…
    сугдейська ніч… ні суддів… ні підсудних…
    окраєць місяця на чорному столі…
    і кров у виноградному гіллі́
    вливається у скроні безрозсудних…
    намарно море дивиться у даль –
    його нема в кургані Меганому…
    … присплю дітей і тихо вийду з дому
    доспівувати в світ його печаль…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  50. Сергій Гупало - [ 2018.03.11 10:06 ]
    * * *
    А що нам залишилось? Берег вітрів?
    Легенди про тих, за стіною?
    Учора, здається, тебе я зустрів,
    І стільки печалей накоїв…

    У когось екстрим, а я маю нестрим.
    Зважай на зізнання відверте.
    Гарячі слова і народження рим –
    І докази , й серця резерви.

    У стінку загупає – нам гарячіш.
    Тулися до мене, розгубо.
    Я теж – десь отут. Озовись! Але ти ж…
    Така, мов зі мною не любо.

    А думала що? Позабудь і зітри?
    Це тільки початок повторень
    Того, що накликали берег вітрів
    І тиха взаємна покора.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   ...   482   483   484   485   486   487   488   489   490   ...   1855