ПОЕЗІЯ. ГОЛОВНА КОНКУРСНА АРЕНА
___На цій сторінці має здійснюватися основна ідея нашої поетичної майстерні - оцінка не стільки чисто літературної сторони, скільки поетичність авторів, їх цільність і якісність, звичайно, з оглядом на їх творчість. ___Постулати
Лауреати попереднього відзначення:
I. Аня Багряна
II. Елвіна Дивна
ІІ. Ніна Кур'ята
| Результати визначення: Арена - осінь 2002p : |
Щиро вітаємо!
Лауреати наших поетичних осінніх спостережень :
1.Півторак Володимир
2.Галина Кантерук
2.Терещук Василь
авторів нашого видання:
Отож, нарешті, осінні переможці наших поетичних уподобань названі, Їх Імена названі нижче
ПОЯСНЕННЯ.
Вересень - листопад 2002p.
Починаємо конкурсне життя спочатку. Єдине, що пам'ятається чітко, - наступні настанови:
1. Конкурс проводиться в межах широкого поетичного простору наших поглядів. Від авторів, що знаходяться на цій сторінці ми, або отримали нещодавно поетичні твори, або очікуємо зростання їхньої майстерності, щоби заслужено їх нагородити.
Проходження:
Взагалі, якщо не в грошах щастя, то продовження наших відзначень має зміст. Що ми маємо? А - поетів, Б - зростаючу квоту на безкоштовне літнє проживання у Львові. Тому, поки що будемо поєднувати А і Б. Далі побачимо.
Нові надходження до нас і нові здобутки авторів, що вже знаходяться на цій сторінці, відбиті в рейтингу динаміки ваших-наших майстерень. Можливо, не зовсім об'єктивно, але до кінцевої об'єктивності, наприклад, Вищого Суду, ми всі, чесно кажучи, не дуже й поспішаємо? Тому пишіть, критикуйте і поправляйте. А, найголовніше, не давайте жінкам знову перемагати! Скільки можна?!
На днях буде проведений черговий огляд "Самвидавів", можливо звідти теж хтось прийде сюди. Ще залишається надія на "листопадових" нових авторів.
А тим часом у нас тут склалася надзвичайно приємна ситуація. Попереду
чоловіки! І не пригадую, коли востаннє вони займали перші сходинки. Давно, напевно, це було, - в міфічні часи перемоги Назара Федорака. А нині, аж двоє, щоправда, між ними Ніна Кур'ята з новими творами, та й Аня Багряна і Елвіна Дивна , додали до своїх сторінок файний доробок, але вони з розряду переможниць, тож їм не просто, а набагато важче. Чую, чую, як через простір летять - "а нам не дуже це і потрібно", - але нам потрібно, себто Вашим читачам, отож змиріться з невеличким диктатом. Проте є ще Галина Кантерук - надзвичайна і лірична, - з її потенціалом можна на будь-які творчі вершини заглянути. Галю, загляніть туди.
А ось і шановні Півторак Володимир і Терещук Василь , перший -
* * *
Завтра буде полин обростати могили поетів,
і останні слова пам'ятатимуть зорі одні -
більше нікому буде. Бо решті захочеться злетів.
Люди завжди - де ліпше, а ліпше, як завжди, в лайні.
Поміж снів і прокльонів, оскаржених і убієнних,
між замацаних лярв, просмерділих цирозом бомжів
раптом все зрозумієш: навіщо блукаєш щоденно,
і чому тчеш полотна з уривків проказаних слів.
Ти не хочеш повтору. Трагічне тобі остогидло,
як зіпсуте вино, заяложений тост "за любов".
Мріяв завжди про те, щоб у щастя вступити, як в зливу,
й душу геть обталапану випрати в нім заодно.
Не досяг, не діждав. (Хтось подумає: "Може, й на краще").
Не дійшов. Не пробачиш довіку цього сам собі.
Загорнувшись в туман, допиватимеш з денця у чаші
решту спогадів і найсолодших нездійснених мрій.
___І другий (Терещук Василь):
Моя душа зосталась без кутка.
Її прогнали клопоти у шию
На вулицю, де пси голодні виють
І паморозь колюча на зірках.
А що робити?
Жити з нею як?
Встрявала скрізь.
Була, немов дитина.
Я став нервовий, наче маніяк.
Не міг зігнути там, де треба спину.
У інших душі - тихі, мовчазні,
Ні сповідей не хочуть, ні причастя.
Їх люблять гроші, їх цілує щастя.
Моя ж душа…
Нащо вона мені?
Хоч і без неї, звісно - щось не те,
Так, наче б я грішу або лжесвідчу.
Я постарів.
Душа ж іще цвіте.
Сказала прийде,
Якщо я покличу.
"Якщо я покличу" - трішечки не пасує? Останній рядок, вірніше, останні рядки, у пана Василя, дуже часто спрощено акцентують авторський задум, але в цілому - мені подобається.
До речі, у Володимира Півторака останні рядки на місці. І помітно, що
з текстом він працює, і не тільки з текстом, а ще з чимось серйозним в житті. Останнє, безумовно, стосується і п. Василя Терещука. З прекрасною статтю ситуація складніша, бо чоловіче "серйозне" і жіноче "серйозне" усе ж таки, ще відрізняються. (В. Ляшкевич) Фініш:
 Відтак, колегія поціновувачів справжньої поезії, осудивши повну бездіяльність п. Ляшкевича Володимира на високій трибуні оглядача ( і творчо ліквідувавши всі його запаси вина - В.Л.), постановила:
Лауреатами нашої довготривалої осені 2002 року назвати:
Півторака Володимира - Перше місце
Галину Кантерук - Друге місце
Терещука Василя - Друге місце
- назначити п. Ляшкевича В. відповідальним за нагородження переможців, фундаментальне обгрунтування цього рішення, а також за улагодження всіх конфліктів, пов'язаних з ним.
___ Кого i за що нагороджено минулого разу ?
Маю зауважити, що "рейтинговим" авторам притаманна важлива спільна риса, яка дозволяє їх творам вільно себе почувати на сторінках, в тому числі, і наших рубрик. Їх твори, в більшій чи меншій мірі, є самодостатніми. Тобто авторські плоди (зрілі і не дуже) вже відірвалися від особи творця (дерева) і є самостійними. Тобто живими.
Альтернатива живій, самодостатній, поезії - поезія виконавча, що є частиною автора, його відзеркаленням, і не здатна жити автономно, вимагає "правильної" подачі, "правильного" авторського виконання. Яскравим виразником такого творчого процесу є, в першу чергу, мій друг, актор Львівського театру ім. М. Заньковецької - Тарас Жирко. Але у нього така професія.
Будьте з нами. Творіть з нами. Творіть і без нас.
Сказати все.
|
|
Надалі бронзовіючі персони переможців "переносяться" до головного нашого