Автори /
Іван Потьомкін (1937)
![]() |
Рубрики
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Халіна Посвятовска (1935-1967)
•
***
•
Не варто гадати
•
94-ий Псалом
•
***
•
БИЛА МЕНЕ МАТИ БЕРЕЗОВИМ ПРУТОМ
•
ПОВІЯВ ВІТЕР СТЕПОВИЙ
•
Українські Канни з Виговським Іваном
•
***
•
З голосу Глібова
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Козьма Прутков «Облога Памби»
•
***
•
***
•
Московити посполиті
•
***
•
КАНІВЩИНА
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
З голосу Езопа
•
***
•
***
•
Довбуш і ребе Aр'є
•
***
•
Паганіні
•
***
•
Хамуталь Бар-Йосеф
•
З голосу Езопа
•
Сагайдачний
•
***
•
Одвічне горе України
•
Пам'яттю скутий
•
Єрмак
•
***
•
Чари
•
***
•
***
•
***
•
З голосу Езопа
•
***
•
***
•
***
•
Все у Псалмах по-людському клекоче...
•
***
•
Моє далеке сиротливе птаство
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Сподіванки з віком співмірні
•
Анна Ахматова
•
Стаф Леопольд (1878-1957)
•
***
•
Рахель (1890-1931)
•
***
•
***
•
***
•
Псалом 94
•
З голосу Езопа
•
Булат Окуджава «Грузинська пісня»
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Моїм любим українофілам
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Юліуш Словацький «В альбомі Зоф’ї Бобрувни»
•
***
•
Анна Ахматова "Муза"
•
***
•
***
•
Чари осені
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Стареча пам'ять
•
***
•
***
•
Любим моїм ровесникам - бабусям і дідусям
•
***
•
Пісня трав (за рабі Нахманом з Умані)
•
З голосу Езопа
•
***
•
***
•
З голосу Езопа
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Дижур Белла (1903-2006)
•
***
•
***
•
Ярослав Смеляков (1912-1972)
•
Кшиштоф Каміль Бачинський (1921-1944)
•
***
•
***
•
Небесами призначена черга
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
З голосу Езопа
•
Сава Чалий
•
***
•
***
•
***
•
У Павільйоні Дітей
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Урі Цві Грінберг (1896-1981)
•
***
•
Сагайдачний
•
З голосу Езопа
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Українські Канни з Виговським Іваном
•
***
•
***
•
***
•
Гаман
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Щастя й доля
•
Свій світ
•
Гора Чернеча
•
Московити посполиті
•
Канівщина
•
Петро й Павло
•
***
•
З голосу Езопа
•
М.Некрасов "Кому на Русі жить гарно" (уривок)
•
***
•
Хамуталь Бар-Йосеф
•
***
•
Світлій пам’яті Галі Конєвої
•
***
•
З голосу Езопа
•
***
•
***
•
Педагогіка роду
•
***
•
***
•
***
•
***
•
З голосу Езопа
•
***
•
***
•
***
•
Шалехет-листопад
•
...бо зганьбила Боже слово
•
Гіркий полин
•
Народ скаже – як зав’яже
•
Обручка як любові заповіт
•
Чорт і чортзна-що
•
Рахель (1890-1931)
•
Чари кохання
•
Петро й Павло
•
З голосу Езопа
•
***
•
Осінні чари
•
***
•
Канівщина
•
Уже завересніло
•
Схожі долі
•
... ще не довірені паперові рядки
•
Дивний дар краси
•
...разом гортать сторінки...
•
З голосу Езопа
•
Морозенко
•
передчасна старість
•
лист - мій гість
•
...все починається спочатку?..
•
відданість надії
•
Незборний потяг
•
...де сонце панує безоглядно
•
Свіже повітря іншого світу
•
Відходить в небуття ошатний світ книжок
•
Гійом дю Вентре "5.Десять заповідей"
•
Заклад
•
Нам все ніколи, ніколи...
•
Обрізання
•
Пречиста пісня
•
Дарована Всевишнім трійця
•
...як солов’ї зневолять...
•
На межі
•
Туга
•
Ізраїлю 73
•
Ви в нашій пам'яті, праведники любі
•
Слова не здумані ніким
•
Урі Цві Грінберг (1896-1981)
•
Родинна педагогіка
•
Триголосся
•
***
•
...Треба трудить ноги
•
...Хай краще сніг обійде стороною мій Єрусалим
•
Московити посполиті
•
...Лише Господь спинить спроможен
•
Перебірки
•
...незборна туга
•
З голосу Езопа
•
Псалом 93
•
Підтекстом
•
Ну що ж ми без дерев
•
Над книжкою
•
Збігнєв Херберт "Мій батько"
•
...Дещо про ментальність
•
139. Для диригента. Псалом Давидів
•
...нарікаю на клімат
•
...щоб беріг тебе, мов квітку, даровану Богом
•
Пам'яттю скутий
•
Довбуш і ребе
•
Псалом 6. Для диригента. На струнних інструментах. На октаву. Псалом Давидів
•
Якщо ти музика
•
З голосу Езопа
•
Триматися матері та рідної хати
•
Шалехет і листопад
•
***
•
Анна Ахматова
•
Земні закови
•
Парадокс
•
Три діди і четвертий малесенький
•
Візьму чорного жука за напарника
•
Муза
•
З голосу Овідія
•
З голосу Езопа
•
Чари осені
•
Пізні пісні
•
***
•
***
•
Сава Чалий
•
***
•
Карта Лети чи шлях журавлиний
•
Вересневе
•
Стареча пам'ять
•
Розмова з раббі Нахманом
•
Інші заповідано нам кольори
•
...І ліс ставав поволі переліссям
•
***
•
Пам'яттю скутий
•
Псалом 10
•
Рукотворний рай
•
Дарована Всевишнім трійця
•
Вивірять польотом і корінням
•
...Якщо у подружжі не судилось бути
•
***
•
***
•
З голосу Езопа
•
...Не пропікши папір рядками тамованих віршів
•
Слова й шторми
•
Розплата за зраду
•
Езоп
•
"Гірка доля" А.Кольцов (1809-1842)
•
Спрага
•
Валентина Скульте (1908-1985)
•
...бо зганьбила Боже слово
•
Зеленському в науку від ненависного йому Порошенка
•
Сагайдачний
•
З голосу Езопа
•
Людським щастям заживу зі справжнім коханим (з добірки "Як од тої пісні серцю стало тісно")
•
Халіна Посьвятовска (1935-1967)
•
З голосу Езопа
•
Небесами призначена черга
•
Пречиста пісня світу
•
...Шукать не мову і не расу...
•
У царині, що зветься Деревами
•
З голосу Езопа
•
На відстані війни
•
Місце для Храму
•
Юліуш Словацький "В альбом Зоф'ї Бобрувни"
•
Душа
•
Тридцять шість
•
***
•
Пам'ять
•
Спогад на тлі хамсину
•
...Не завжди взаємність є в любові
•
***
•
Вірність Господу Богу
•
***
•
Не хвались і не зарікайся
•
Новоявлений до несусвіття Вавилон
•
Єгошуа (Ісус)
•
Гомін Голосієва
•
Прозорий натяк Божий
•
Урі Цві Грінберг (1896-1981)
•
Дружині
•
Халіна Посвятовска (1935-1967)
•
...Як маю жити в потойбічнім світі
•
...Як у вічність відліта душа
•
Життю наперекір
•
Єрусалимська весна
•
З голосу Езопа
•
Гаман
•
Цариця Вашті
•
Зельда "Мій мир" ( з добірки "А родом вони з України")
•
Віслава Шимборська "Декотрі люблять поезію"
•
Українські Канни з Виговським Іваном
•
спасибі, старосте
•
Дерева
•
ципріан каміль норвід
•
посполиті московити
•
посполиті московити
•
Рахель
•
Шкіци
•
***
•
Не по мені
•
Гіркіш страждання - ваговитіш слово
•
***
•
Мазаль
•
Дитячі очі
•
***
•
***
•
Виноград дитинства
•
Слова-принади і слова-каліки
•
Дідусевий подив
•
Гріх - таїну виносити на світ
•
З голосу Езопа
•
На Меа-Шеарім
•
Дещо про Смерть
•
...Спиняй мене од забаганок, Боже
•
Кшиштоф Каміль Бачинський (1921-1944)
•
Зима в Єрусалимі
•
Дядькові Олексі
•
Каяття
•
37.Псалом Давидів (уривок)
•
Дивовижна жінка
•
***
•
Мінорне
•
Дощ уже в дорозі
•
Божественні зразки
•
***
•
Дощ в Ізраїлі
•
***
•
Дитяча провина
•
Ігорю Бродському, невтомному мандрівникові
•
***
•
Шалехет і листопад
•
***
•
...Аби лишилося людське в людині
•
Стаф Леопольд (1878-1957)
•
Радість досвітнього ранку
•
Нахліелі
•
Йти в майбутнє гордим
•
За монбланами надмірного майна
•
Ніколи полічить свої літа
•
Судний день
•
Залишить подив у минулім
•
Будучину передовірю Небесам
•
***
•
Наука просто віддавати
•
Чари осені
•
Старе вино
•
Батько
•
***
•
Мудрість старості
•
Свята Земля
•
Дощу чека Єрусалим
•
***
•
...Молитвами одними й тими ж
•
Ліки од апатії
•
Не називай цей край Вітчизною
•
Рахель
•
Затиснуті в лещата "ego"
•
...Чому сторонимося того берега?..
•
...Мені здається - тут я уже був
•
Егуд Манор "Наступного року"
•
Марафон
•
Пройда
•
...Не потребує зло ні дозволу, ні прав
•
Конюшина
•
***
•
...Сплива життя поміж рядками віршів
•
Єрмак
•
Тарасовий голос
•
...Є в кого вчитись
•
...І все частіш спада на думку Богу
•
...бодай відсотком стать для тебе
•
Із раббі Нахманом наодинці
•
Вибір
•
З голосу Езопа
•
Там, де панує сонце безоглядно
•
На прикупі
•
Таким, як і сам я, шістдесятникам
•
Ярослав Смеляков (1912-1972)
•
***
•
Боїмося не смерті
•
...Довіку снитиметься море
•
Будні прирекли
•
Осколок пам'яті
•
...так я зненавидів війну вдруге...
•
Тадеуш Ружевич (1921-2014) "Хто є поетом"
•
***
•
Псалом 104
•
Збігнєв Херберт "Шовк душі"
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Гійом дю Вентре "5.Десять заповідей"
•
***
•
Ой там, на товчку, на базарі
•
...аби не позостати наодинці з віком
•
У вічність, як Ісус, вознісся молодим
•
***
•
З Природою у згоді
•
***
•
Непідвладні жодній фарбі
•
Природі байдуже, що про неї скажуть...
•
Як бачити у молитві лише власну користь
•
Один із зграї лебединої
•
***
•
А.Фатьянов «Солов’ї»
•
Хана Сенеш
•
Олекса Влизько
•
***
•
***
•
...Він випростав півсвіта до Небес
•
Гефсиманія
•
***
•
Ніч
•
Дощ на Святій Землі
•
***
•
Весна справдешня
•
***
•
Коли б я мав золотії гори"
•
Добре
•
Емілі Дікінсон (1830-1886)
•
Читаю Тичину
•
В останній мент
•
***
•
***
•
Шевченко молиться
•
Наймиліша в світі пісня
•
Наймиліша в світі пісня
•
Наймиліша в світі пісня
•
З голосу Езопа
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Спасибі, доле
•
Щастя і доля
•
З голосу Езопа
•
Пінгвіни в Єрусалимі
•
З голосу Езопа
•
***
•
Трунок для кохання
•
Халіна Посьвятовска (1935-1967)
•
Не приведи Господь зануритись в дитинство
•
Наївність
•
...Щоб триматись матері та рідної хати
•
...Щоб тішився Всевишній нами
•
Коли ще одне зло минає
•
Дорога в рай
•
Жаль безнадійних нудьгарів
•
Роздуми над Псалмом 104:35
•
Молитвами одними й тими ж
•
Пройда
•
Земля
•
Діти
•
Відходимо од страху так повільно
•
Діані Сливінській, професору й неабиякому кулінарові
•
Ярмо Тори
•
Душа
•
З голосу Езопа
•
Семен Надсон (1862-1887)
•
Старість
•
***
•
***
•
***
•
***
•
З голосу Езопа
•
***
•
Не по мені
•
З голосу Езопа
•
***
•
Тадеуш Ружевич (1921-2014) "Обличчя вітчизни"
•
Заклад
•
Вірність
•
Старі в молодиках
•
З голосу Езопа
•
Як ставиш сам собі оцінку...
•
Не тільки в Судний день
•
***
•
Чари осені
•
Як краще зір зберегти
•
Карта Лети чи шлях журавлиний...
•
Якби...
•
Халіна Посьвятовска (1935-1967)
•
***
•
***
•
Доля
•
"Лучче наодинці гіркий полин їсти"
•
...По Божому праву
•
Дижур Белла (1903-2006)
•
Слава Україні!!! Хвала Хорватії!!!
•
***
•
...бо зганьбила Боже слово
•
Циганська порада
•
З голосу Езопа
•
Урі Цві Грінберг "На вушко оповім дитині"
•
Рабі Нахман з Брацлава (уривки з книги "Перлини мудрості")
•
Стежина до щастя
•
Не та ментальність
•
Мар’я Павліковска-Ясножевска (1891-1945)
•
"Ой, Морозе, Морозенку..."
•
Нужда й професія
•
***
•
Синдром Єрусалима
•
Александр Коренєв (1921-1989)
•
"Краси на стіл не подаси"
•
Станіслав Єжи Лєц "Думки непричесані"
•
"Пізно старого кота гопки вчить"
•
Ізраїль
•
***
•
Посвятовска Халіна
•
За-віщо
•
***
•
***
•
Найперша християнка з-поміж неюдеїв
•
Сіркова правиця
•
Заворожені велети
•
З голосу Езопа
•
Плач Тараса
•
Жінці-матері
•
З голосу Леонардо да Вінчі
•
ГАМАН
•
Цариця Вашті
•
З Езопового голосу
•
***
•
***
•
З Езопового голосу
•
***
•
Юдофоби
•
З Езопового голосу
•
***
•
***
•
***
•
***
•
З Езопового голосу
•
***
•
З Езопового голосу
•
З Езопового голосу
•
Осип Мандельштам
•
***
•
З Езопового голосу
•
Анна Ахматова "Луна"
•
***
•
***
•
***
•
"Коня кують, а жаба підіймає ногу" (з добірки "Народ скаже - як зав'яже")
•
Щастя жити з молодою
•
З Езопового голосу
•
Дитячі очі
•
Чари
•
Молімося молитвами Пророка
•
Вірність
•
Тарасовий крик
•
...Бо зганьбила Боже слово
•
Лише Господь зупинить сльози
•
"І молитимусь за тебе, доки б'ється серце"
•
Якби красі ще й довголіття
•
Не спромігся глянуть в завтра
•
Єрмак
•
З серцем відкритим на помах руки
•
Характерники
•
Життя й пісня
•
Шалехет-листопад
•
Домініку Акафісту
•
Дід Микита й Кіт
•
***
•
Невибутня древність
•
Ейн-Керем
•
***
•
Із друзями пам'яттю скутий
•
Гріх
•
***
•
Сукот
•
Карта Лети чи шлях журавлиний
•
Чари осені
•
Гойднула Осінь на три чверті світом
•
Весіллю найбільш пасує осінь
•
Ну, що ми без дерев?..
•
Іван Суриков (1841-1880)
•
Доля
•
Квіти
•
Поміж щастям і долею
•
Любим моїм ровесникам
•
***
•
***
•
Краса жіноча - заповідна грядка
•
Трестман Григорій "Марк Шагал в Меа-Шеарім"
•
Так прокладають стежку до Любові
•
Дивна розмова з чорним і білим
•
Першоапостольні
•
Андрій Вознесенський "Параболічна балада"
•
***
•
Дай, Боже, єдність і силу Вкраїні
•
Езоп
•
Довбуш і ребе Aр'є
•
Жить по-людськи
•
Осип Мандельштам «Tristia»
•
Сновида
•
Про реінкарнацію без скепсису
•
Майбутнє наблизилось до мене
•
Еліза Лі Кабот Фоллен "Троє маленьких кошенят"
•
...Аби Всевишній тішивсь нами
•
Юрій Візбор "Робота"
•
В родиннім ґроні
•
Єрусалимська фата-моргана
•
***
•
***
•
Свята простота
•
"Куди йдеш, куди йдеш, куди шкандибаєш?"
•
Епоха палеоліту - поруч
•
Ізраїль - це Тори сувій
•
...і рак не свисне з переляку
•
Четверо братів (за сюжетом Номі Шемер)
•
Александр Блок
•
Ділюся
•
На День філолога
•
***
•
...Як світ не стелеться під ноги
•
Гомін Голосієва
•
Гаман
•
Плач Марка Вовчка
•
Од рідної землі набрався сили
•
Наймиліша в світі пісня
•
...бо ти - Жінка
•
Як діждалися Весни
•
***
•
Тірольські замальовки
•
Максиміліан Волошин (1877-1932)
•
Як барва й звук зхливаються в одне
•
Ворона й Лис (за Лессінгом)
•
Роман Петрів (Роман Писарчук)
•
Заворожені велети
•
Колискова для дружини
•
Ніколай Добронравов (1928)
•
***
•
Дві долі, що в одну сплелися
•
Чорт і чортзна-що
•
***
•
Егуд Манор
•
***
•
Столицею для вір усіх нехай Єрусалим пребуде
•
Халіна Посьвятовска (1935-1967)
•
Півник заспівав в Єрусалимі...
•
Необрізаним і недорізаним
•
Вряди-годи юність моя в старість заходить
•
Сарасате й "Наспіви циганські"
•
Щоб сину до мужності шлях був коротший...
•
Тридцять шість
•
Спіноза
•
Ольга Кучкина
•
***
•
Халіна Посьвятовська (1935-1967)
•
Моя земля, мої покійні
•
На серце людина поклала руку
•
Бешт, Шойлик та Іван
•
...І серцем чистим помолитись
•
Йона Волах (1944-1985)
•
Такт
•
Болеслав Лесьмян "Запізніле визнання"
•
Чи вдасться на тім березі завершити...
•
Максиміліан Волошин (1877-1932)
•
***
•
Сергій Єсенін (1895-1925)
•
Прийди на поміч, Україно!
•
Нехай митцем назве тебе митець (за Лессінгом)
•
***
•
Дружині на півстоліття шлюбу
•
Сукот
•
Судний день
•
Олександр Блок (1880-1921)
•
Голосіїв ліс
•
Коли ми ще беззастережно вірили...
•
Патріарх
•
Що робити без милого?
•
Хор, яким спроможен диригувати лиш Всевишній
•
Осіннє
•
Незборна туга по тобі
•
...Віки сторінкуються
•
В злагоді жить з серцем
•
...Як серце починає мовкнуть...
•
Алексей Кольцов (1809-1842)
•
Розмова із Всевишнім
•
Невдаха-удашечка
•
Передосіннє
•
Диваки
•
Людським щастям заживу
•
Допоки ще трива дитинство
•
...Із божевільні в божевільню...
•
Як бачити у молитві лише власну користь
•
Всевишній ставить кожного на своє місце
•
Ніколай Ґумільов «Єва чи Ліліт»
•
Мій світ
•
***
•
Різні сльози (за Лессінгом)
•
Божественні зразки
•
Пречиста пісня світу
•
У дерев нам би вчитись
•
...Немовби вдарили під дихало...
•
Сила подружньої любові
•
Плата за любов
•
Як жить волів би в потойбічнім світі
•
Пироги для сміху
•
Усміх на помах руки
•
Хоч і лагідно, і тихо...
•
Як догодить і не обійти себе самих
•
....Нагнув спомин долу голови старечі...
•
Ізраїль - це Тори сувій
•
...Десь на межі історії та міфів
•
...Печаль Арахна тче і тче...
•
***
•
...Ані рядка не написав...
•
Береги долі
•
Де горує не любов...
•
Дорога
•
Карпатські співаночки
•
***
•
Триматися матері та рідної хати
•
Йосі Банай "Од надміру любові"
•
Доки б'ється серце
•
Сковорода
•
***
•
Дивний дар краси
•
Гаман
•
Непоказна краса
•
Не варто гадати
•
***
•
...Кардіограма ще одна кохання
•
Мати Милосердя
•
Дружині на щодень
•
Уярмлена пташка Надія
•
Сагайдачний
•
Спокуса давня і нова
•
Спроможна Природа на спротив
•
***
•
***
•
Щоб сину до мужності шлях був коротший
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Тубішват
•
Моцарт в Ізраїлі
•
Якби красі ще й довголіття
•
***
•
***
•
Булат Окуджава
•
Паганіні
•
***
•
***
•
Емілі Дікінсон (1830-1886)
•
Хлопчик-птах
•
Диво з-за Дніпра
•
Одвічне горе України
•
Сказав - і враз полегшало
•
Слухаю Гріга
•
Єгуда Аміхай
•
Довбуш і ребе Aр'є
•
***
•
Як демократія із ніздрів лізе...
•
Все у Псалмах по-людському клекоче...
•
Вітер і вітрогони
•
Свята Земля
•
Століть відлуння
•
Пізні пісні
•
Дедалів гріх
•
Новітнім дроворубам і водоносам
•
Сподіванки співмірні з віком
•
Притчі царя Шломо (Соломона) - продовження
•
Притчі царя Шломо (Соломона)
•
Далья Равікович (1936-2005)
•
У марновір'ї слово Господнє тоне
•
Єрусалимська тиша
•
Мрії-сподівання дідуся
•
Булат Окуджава
•
.Ave, Caesar…
•
Йосі Банай
•
Розмова із Всевишнім
•
Осінні чари
•
Дай, Боже, єдність і силу Вкраїні
•
...Усе частіш спада на думку Богу
•
Вагомий додаток
•
Це нагода заглянуть у завтрашню днину
•
Осінній "Шалом!"
•
***
•
***
•
***
•
Єгуда Аміхай
•
***
•
Олесь Бердник
•
Пісня трав (за рабі Нахманом з Умані)
•
Борис Антоненко-Давидович
•
Жить по-людськи
•
Роман Петрів (Роман Писарчук)
•
***
•
Ірина Калинець
•
Ластовиння
•
Галина Гордасевич
•
Євген Сверстюк
•
Адажіо
•
Іван Світличний
•
Про те, що обпікає завше
•
Дмитро Паламарчук
•
***
•
Григорій Кочур
•
Микола Зеров
•
Єгуда Аміхай
•
Літність
•
От тільки б нам не старіть...
•
Емілі Дікінсон (1830-1886)
•
Не хвались і не зарікайся!
•
Спокута
•
Лу Саломе
•
Рахель (1890-1931)
•
Відходить в небуття ошатний світ книжок
•
Йона Волах (1944-1985)
•
Хліб, марновір'я і "калашников"
•
Хелена Бехлерова (1908-1995)
•
Блажен, хто не спроможен бачить небезпеку
•
Збігнєв Херберт
•
Зціли, Єрусалиме, діток голомозих
•
Паплюжачи і звичаї, і мову материнську (за Лессінгом)
•
Єгуда Аміхай
•
***
•
Збігнєв Херберт
•
***
•
Синдром Єрусалима
•
***
•
Війни невигойні стигмати
•
Не грався у війну з синами
•
Осколки війни
•
Булат Окуджава
•
...А для Сталіна ще не скінчилася війна
•
Слави лаштунки порохняві (за Лессінгом)
•
Розумні коні
•
Розлука з онуком
•
***
•
***
•
Володимир Висоцький
•
Анна Ахматова
•
Булат Окуджава
•
Кому скорше завдячувать?..
•
Весна справдешня
•
Володимир Висоцький "Честь шахової корони"
•
Вовк і Пастух (за Лессінґом)
•
Чернеча гора
•
Наймиліша в світі пісня
•
Пурім
•
Уярмлена пташка Надія
•
Геркулес (за Лессінгом)
•
***
•
Так позмагатись хочеться з онуком
•
Роман Петрів (1927-2015)
•
Олексій Кольцов (1809-1842)
•
Шону Маклеху
•
Дві долі дівочі
•
Іван Бунін "Невільник"
•
Запроданці
•
Вірність
•
Морозенко (з добірки "Як од тої пісні серцю стало тісно")
•
Лютий 2015
•
Роман Петрів
•
29 січня
•
Упав і я з коня
•
Роман Петрів (з книги "Терен у полум'ї")
•
Любов і ненависть
•
О.С.Хомяков
•
О.С.Хомяков "Росії"
•
Ісус
•
Ахматова й Блок
•
Пішов ти проти істини (з Амні ібн Фариса Рейхані)
•
***
•
Казиться світ
•
Зима в Єрусалимі
•
***
•
Учитися - це водночас і вчити
•
Збігнєв Херберт "Аріон"
•
***
•
Анна Ахматова "Північні елегії" (четверта)
•
Божий дар Ізраїлю
•
Нахліелі
•
Збігнєв Херберт "Полеглим поетам"
•
Keep up with the times!
•
О. Мандельштам "Silentium"
•
На роздоріжжі
•
Листопадове
•
***
•
Не забувай Поділля
•
Урі Цві Грінберг
•
М.Лермонтов "Прощай, немитая Росіє" (до 200-річчя з дня народження)
•
Професору з Лозоватки
•
Людським щастям заживу зі справжнім коханим (з добірки "Як од тої пісні серцю стало тісно")
•
Вчителям небесним з селянської хати
•
***
•
Українські Канни з Виговським Іваном
•
Віч-на-віч з неминучим
•
М. Лермонтов. Гілка Палестини
•
Осінні чари
•
Натан Грінбойм "Бабин Яр"
•
Збігнєв Херберт "Пролог"
•
За прогнозом Павла Глоби
•
***
•
Єрмак
•
***
•
***
•
"Не простимо і не забудемо!"
•
Осип Мандельштам
•
Дідівське
•
***
•
М. Лермонтов "Батьківщина" (до 200-річчя з дня народження)
•
Ципріан Каміль Норвід "Моя пісенька (II)"
•
***
•
Єрусалимська фата-моргана
•
М.Лермонтов "Молитва" (до 200-річчя з дня народження)
•
Герої - поруч
•
***
•
***
•
Тепло Господнє
•
...Така-от повість невесела
•
Хай тільки захват буде напохваті
•
Ципріан Каміль Норвід "Пам'яті Бема жалібний рапсод"
•
Осип Мандельштам
•
***
•
Батьківські забаганки
•
...Коли неправедно караєм
•
***
•
Хаїм Ґурі "Дружба"
•
***
•
Натан Альтерман "Срібна таця"
•
Лея Шабат "Завше чекаю тебе"
•
Пізнаю історію не з книжки
•
Два королі на однім троні
•
Кочур Григорій Порфирович
•
Стареча пам'ять
•
***
•
Піднебесні журавлі й земні
•
Блазень і дуля з перцем
•
Нова тактика війни
•
***
•
Місія Росії
•
Тадеуш Ружевич "Лемент"
•
Зловісні путінські гапони
•
"Він один у нас Пророк"
•
Молімося молитвами Пророка
•
Халіна Посьвятовска
•
"Ради поезії святої" (до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка)
•
Не спроможен стать супроти совісті (до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка)
•
Мати з Вільна (до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка)
•
Господь Бог допоможе
•
Од землі він набиравсь до скону сили (до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка)
•
Хвала Майдану!
•
Рахель
•
Халіна Посьвятовска
•
Тадеуш Ружевич "Лист до людожерів"
•
Плач Тараса
•
Ной (з добірки «Поміж рядками Аґади»)
•
***
•
***
•
Натан Йонатан "Малюнок дітей"
•
Емілі Дікінсон
•
***
•
***
•
Червоний кінь
•
Без натяку отримать щось натомість
•
***
•
***
•
З когорти Каменярів
•
Отака-то в тебе місія, Росіє
•
***
•
Несусвітнє
Переглянути всі твори з цієї сторінки
сон зимовий
моїх ніжних суконь
моїх ніжних суконь
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
Не сумуй, що на сватів
Онук більше схожий,
Онук більше схожий,
Вавілонський Талмуд випадає з рук, коментарі Раші не западають у серце, приказки ефіопські припадають пилом…
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
Не Васнецовський «Витязь на розпутті»
І не боксер, котрого так назвали спортивні шалапути,
І не боксер, котрого так назвали спортивні шалапути,
А я все стояла
Із хлопцем із любим
Із хлопцем із любим
Ні, не лежатиме повік,
Бо ворон з приязних доріг
Бо ворон з приязних доріг
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як москалів товк ти,
Із трав настоєм, напіввідмацьким
Причарувала серце юнацьке.
Причарувала серце юнацьке.
Щонайвищий серед квітів,
Кому видно все на світі,
Кому видно все на світі,
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, я досі не знав.
Навіть ті, кого, на жаль, я досі не знав.
Отака-то в тебе місія, Росіє:
Проростати всюди, де тебе не сіють.
Проростати всюди, де тебе не сіють.
Навмисне коло товаришів не ширив.
Казав: «Навіщо додавати смутку тим,
Казав: «Навіщо додавати смутку тим,
Спасибі, доле,
що ноги, руки цілі,
що ноги, руки цілі,
Дев’ять літ дон Педро Гомец,
Знаний ще як Лев Кастільо,
Знаний ще як Лев Кастільо,
Люблю осінь
За мокрий поривчастий вітер,
За мокрий поривчастий вітер,
Відтоді, як Україна стала
Лиш чеканням стрічі,
Лиш чеканням стрічі,
Не кожного московита варт кацапом звати.
Тільки того, хто взяв звичку поспіль ображати.
Тільки того, хто взяв звичку поспіль ображати.
Серед зими, як горобці поснули,
І пітьма по кімнаті залягла,
І пітьма по кімнаті залягла,
Міріади доріг на землі пролягло.
Вже у космос лаштуються діти.
Вже у космос лаштуються діти.
Соснам заздрю, що, мов скалолази,
на вершини гірські одчайдушно вилазять.
на вершини гірські одчайдушно вилазять.
Петрарці заздримо і Норвіду, й Шевченку:
«Які слова! Таж то сама любов!..»
«Які слова! Таж то сама любов!..»
Необрізані й недорізані,
Що вам лишилося ще ділить:
Що вам лишилося ще ділить:
Таке можливе тільки в Єрусалимі?
Бабине літо оповиває стрічних в січні
Бабине літо оповиває стрічних в січні
Допоки в дзеркалі себе ти бачиш,
У відчай не впадай і позабудь про смерть.
У відчай не впадай і позабудь про смерть.
А звуки – такі ж гострі.
Попереду – іще гостріші.
Попереду – іще гостріші.
Часами й вовк буває ситим.
Саме такому довелось зустріти
Саме такому довелось зустріти
Слава Богу, хоч старість навчила –
Нікому не заздрить.
Нікому не заздрить.
Повз лиця, заклопотані й зажурені,
Вона не йде собі, а скаче
Вона не йде собі, а скаче
«Ось нарешті й крайня хата.
Треба газду привітати!», –
Треба газду привітати!», –
Хай лишиться підтекстом
Те, що назовні рветься.
Те, що назовні рветься.
Як флажолету, здається,
Нема вже сил для лету
Нема вже сил для лету
Де ти? Де ти, пташенятко,
В цю січневу хвищу спиш?
В цю січневу хвищу спиш?
Обійми мене, ненько Вкраїно,
Загорнула в собі я любов до тебе,
Загорнула в собі я любов до тебе,
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Знайшли собі хату
Стратегом був він та ще яким обачним,
Бо ж без обачності стратегії нема.
Бо ж без обачності стратегії нема.
Якби мені дано було від Бога
Мать справу з фарбами – не зі словами,
Мать справу з фарбами – не зі словами,
Як не втомивсь ти на роботі
(боровсь зі сном та протирав штани),
(боровсь зі сном та протирав штани),
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Дивитись в очі смерті...
Чекать, хто моргне першим?
Чекать, хто моргне першим?
Так хочеться вірити
В силу чарів –
В силу чарів –
Їй би в матріархаті народитися годилось,-
Од ласки й доброти з десяток мужиків зомліло б,
Од ласки й доброти з десяток мужиків зомліло б,
Спізнився на літак...
Женусь за поїздом, щоб у вагон останній вскочить...
Женусь за поїздом, щоб у вагон останній вскочить...
Сів Василь під образами,
Умивається сльозами.
Умивається сльозами.
Як почувся півня спів,
Лис на ферму полетів.
Лис на ферму полетів.
«Незамінимі є!»-
Прийміте, Якове, цю істину до себе в гості.
Прийміте, Якове, цю істину до себе в гості.
Можливо, вчені знають те,
Що мені поки що здається дивом:
Що мені поки що здається дивом:
Сказала в злості ти:
«Іди під три чорти!»
«Іди під три чорти!»
Якже я зміг без Псалмів прожить
Мало не півстоліття?
Мало не півстоліття?
Випадають з обойми живих.
Наче кулі, свистять імена
Наче кулі, свистять імена
До тебе все горнусь, моє далеке птаство,
як ти у холод горнешся до люду.
як ти у холод горнешся до люду.
Примруженим оком,
Навстіжним серцем
Навстіжним серцем
Поки спите ви, стану
Осінніми світаннями.
Осінніми світаннями.
Чи варта пісня
бодай одного життя людського?
бодай одного життя людського?
Хай лиш нагадує шалехет листопад
Та є і тут моя відрада – осінь:
Та є і тут моя відрада – осінь:
Ой ви, пізні пісні,
вас у гніздах ще теплих
вас у гніздах ще теплих
Якщо і хочу ще чогось од цього світу,
То тільки віддавати якомога більше.
То тільки віддавати якомога більше.
Я усміхатись перестала,
Морозний вітер губи студить,
Морозний вітер губи студить,
Кохать і втрачати, прагнуть і шкодувать,
Болісно падать і знову підводитись,
Болісно падать і знову підводитись,
Розгрішую усіх, хто нагрішив мені.
Скасовую чужі,свої борги вертаю.
Скасовую чужі,свої борги вертаю.
Таж і хочу лиш це:
Позабуть гірку мить,
Позабуть гірку мить,
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Три діди, три діди, як бува нап’ються,
Деркачами й рогачами старенькую луплять:
Деркачами й рогачами старенькую луплять:
Повз лиця, заклопотані й зажурені,
Вона не йде собі, а скаче
Вона не йде собі, а скаче
Бог помсти, Бог помсти з’явивсь.
Піднісся Суддя землі.
Піднісся Суддя землі.
Як почувся півня спів,
Лис на ферму полетів.
Лис на ферму полетів.
Виноградную кісточку в теплую землю зарию
І лозу поцілую, і спілії ґрона зірву,
І лозу поцілую, і спілії ґрона зірву,
«Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Всенький день малює –
У кого ж нам і вчитися, не як у дітей,
Аби не відставать од часу:
Аби не відставать од часу:
Старе вино в міхи нові переливаю.
Колись воно гуло і вирувало...
Колись воно гуло і вирувало...
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимось схожі на вкраїнські:
Чимось схожі на вкраїнські:
..Усе частіш спада на думку Богу
Як янголи тримаються ще там, у горніх висях,
Як янголи тримаються ще там, у горніх висях,
Любить Україну без мови її -
Це теж, що не чути в гаю солов'їв.
Це теж, що не чути в гаю солов'їв.
Од цього свята – і до нових свят
Спішу за іншими в щоденнім марафоні.
Спішу за іншими в щоденнім марафоні.
Отака тобі, Вкраїно, випада планида:
Біля кожного героя причаїлась гнида
Біля кожного героя причаїлась гнида
Поки спите ви, стану
Осінніми світаннями.
Осінніми світаннями.
Я читачів своїх, здається, знаю поіменно.
Хотілося б, щоб більше тих було імен.
Хотілося б, щоб більше тих було імен.
Щоденників не вів.
Життя поміж рядками залягло.
Життя поміж рядками залягло.
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Такий би дощ зненацька ринув,
Коли вночі чекаю її з’яви,
Життя, здається, на волосині висне.
Життя, здається, на волосині висне.
Ой ви, пізні пісні,
Вас у гніздах ще теплих
Вас у гніздах ще теплих
Жовкне лист на верхів"ї беріз,
і туман над Десною спроквола снується,
і туман над Десною спроквола снується,
Це осінь насилає чари.
Так римовириться-гуркоче голова...
Так римовириться-гуркоче голова...
Співала самотність про зграйну дружбу.
Співала, аж серце злітало з словами
Співала, аж серце злітало з словами
Так вже судилося –
Всім опинитися на тому березі.
Всім опинитися на тому березі.
Уже завересніло.
Чобітки червоні
Чобітки червоні
Я думав, Десно, не тутешня ти,
Бо ж так несешся-рвешся по рівнині,
Бо ж так несешся-рвешся по рівнині,
«Скільки літ вам, діду?»
«А біс його віда.
«А біс його віда.
Поезія його прещедро наділила
Усім, чим доля так безжально обнесла:
Усім, чим доля так безжально обнесла:
Коли од рабі Нахмана я був далеко.
Набагато далі, ніж Умань од Єрусалима,
Набагато далі, ніж Умань од Єрусалима,
Не доживать, а дожинать нам треба
Усе, що сіяли впродовж десятиліть,
Усе, що сіяли впродовж десятиліть,
Не воювать, а тільки відвойовувать
Чужинцями загарбане добро –
Чужинцями загарбане добро –
У травинки кожної
Є своя особлива мелодія.
Є своя особлива мелодія.
Жили собі в дружбі хазяям на втіху
Півень та віслюк. Не відали лиха.
Півень та віслюк. Не відали лиха.
Себе він начебто в печеру ув’язнив.
Од клопотів і чвар одбувавсь молитвами.
Од клопотів і чвар одбувавсь молитвами.
..А є ж і без слів пісні...
Слова їх заблудилися в дорозі
Слова їх заблудилися в дорозі
Найвища в лісі та й струнка до того ж,
Стала глузувати смерека з морошки.
Стала глузувати смерека з морошки.
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Серед листів, що дав мені Богдан,
Як познайомився зі мною, журналістом,
Як познайомився зі мною, журналістом,
Не застують мені Юдейські гори,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Ні мінарети аж до піднебесся,
«Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
«Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Всенький день малює –
А чиї ж то козаки по Криму блукають
Та нагайками охоче танкам підсобляють,
Та нагайками охоче танкам підсобляють,
Бачу світ, як у напівсні,
Без співу і плачу,
Без співу і плачу,
Не чуть зозуль в Єрусалимі.
Та, зрештою, немає в тім біди,
Та, зрештою, немає в тім біди,
Напекла ти пирогів.
Всі пухнастенькі такі.
Всі пухнастенькі такі.
Якщо захворію,
лікарям докучати не стану,
лікарям докучати не стану,
Одділили тебе, синку, від снів, що дрижать метеликом,
гафтували тобі, синку, смутні очі кровію рудою,
гафтували тобі, синку, смутні очі кровію рудою,
Якби отой, котрого звуть садівником,
Не тільки хазяїв, а й деревце послухав,
Не тільки хазяїв, а й деревце послухав,
Плакучі верби припиняють плач,
Сором’язливо віття одгортають,
Сором’язливо віття одгортають,
Тротуар в позолоті –
Квітне жовта акація.
Квітне жовта акація.
«Та невже ж ти, моя любко,
Недовірлива така,
Недовірлива така,
Щоб од думок бодай на час прочахла голова
(Лише у сні думки поволі опадають, наче листя),
(Лише у сні думки поволі опадають, наче листя),
Посходили співаночки рясно, мов суниці.
Посходились легіники, гей, на косовицю.
Посходились легіники, гей, на косовицю.
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
Який містично загадковий цей магніт планети
В ще не пробудженій імлі досвітній!..
В ще не пробудженій імлі досвітній!..
Уперше жабенята
Побачили вола на лузі
Побачили вола на лузі
– Здоров будь нам, пане Чалий!
Чим ти опечаливсь?
Чим ти опечаливсь?
Біла голубка з червоними ніжками –
Польща здалека.
Польща здалека.
За солов’їв, котрих в Єрусалимі чомсь нема,
За горлиць, що росою полощуть горло ,
За горлиць, що росою полощуть горло ,
Боєць помирав...
Лиш на шосту добу
Лиш на шосту добу
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
Витягуючи на світ божий юдеїв.
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Перайя в Єрусалимі грає.
Яким себе я бачу увісні?
На голові - не в таловині сніг,
На голові - не в таловині сніг,
Москалики-зубоскалики, там, у вашій бучі,
бойовій, кипучій, далеко не"лучше",
бойовій, кипучій, далеко не"лучше",
Вже мого росту сягнула лобода.
Вже схили забілила конюшина.
Вже схили забілила конюшина.
Ламаний гріш вам, філософи
вічного життя після смерті...
вічного життя після смерті...
Ми по війні ще грали у війну.
Корів і кіз напризволяще кинувши,
Корів і кіз напризволяще кинувши,
Стратегом був він та ще яким обачним,
Бо ж без обачності стратегії нема.
Бо ж без обачності стратегії нема.
Найвища в лісі та й струнка до того ж,
Стала глузувати смерека з морошки.
Стала глузувати смерека з морошки.
Якби товариш Сі пройшовся по Русі,
тільки Московію лишив ісконно руським,
тільки Московію лишив ісконно руським,
Попри дощі холодні й дні похмурі
люблять ізраїльтяни наряджатися на Пурим
люблять ізраїльтяни наряджатися на Пурим
Не Васнецовський «Витязь на розпутті»
І не боксер, котрого так назвали спортивні шалапути,
І не боксер, котрого так назвали спортивні шалапути,
Пальці на струни кидай, кобзарю.
Кидай без жалю, щоб дзвоном гули,
Кидай без жалю, щоб дзвоном гули,
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як москалів товк ти,
Яка чарівна липнева ніч.
Шкода, що лип немає тут
Шкода, що лип немає тут
Немов ті гулі-пагорби,
Що навесні кульбабами і маками
Що навесні кульбабами і маками
Не мертвими приходять в сни мої рідні.
«Якже рясно родять яблуні твої, –
«Якже рясно родять яблуні твої, –
Сходиться люд на площу Суз.
Невдовзі мотуз накинуть на шию,
Невдовзі мотуз накинуть на шию,
Свої літа забуваю,
А чужі – лічу.
А чужі – лічу.
Отака-то в тебе місія, Росіє:
Проростати всюди, де тебе не сіють.
Проростати всюди, де тебе не сіють.
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Сміється дітвора - переповняюсь сміхом.
Заплаче немовля- питаю, що болить.
Заплаче немовля- питаю, що болить.
Спасибі, доле,
що ноги, руки цілі,
що ноги, руки цілі,
Невже так близько щастя ходить?
Щастя – миттєвість, злива, спалах...
Щастя – миттєвість, злива, спалах...
Люблю осінь
За мокрий поривчастий вітер,
За мокрий поривчастий вітер,
Відтоді, як Україна стала
Лиш чеканням стрічі,
Лиш чеканням стрічі,
Не кожного московита варт кацапом звати.
Тільки того, хто взяв звичку поспіль ображати.
Тільки того, хто взяв звичку поспіль ображати.
Міріади доріг на землі пролягло.
Вже у космос лаштуються діти.
Вже у космос лаштуються діти.
Не два апостоли–юдеї,
Життя яких забрали за ідею,
Життя яких забрали за ідею,
Світлій пам’яті
Якова СУСЛЕНСЬКОГО
Якова СУСЛЕНСЬКОГО
Часами й вовк буває ситим.
Саме такому довелось зустріти
Саме такому довелось зустріти
Балкончиком довкола башти
Ходив собі в підряснику
Ходив собі в підряснику
...І вчасно погляд одвести
Від тої, що відкрита всьому світу,
Від тої, що відкрита всьому світу,
Обійми мене, няньо Вкраїно,
Загорнула в собі я любов до тебе,
Загорнула в собі я любов до тебе,
Каштан засмаглий,
Двійко жолудів
Двійко жолудів
Якби Богові можна було розказать,
Якою ти всім нам була дорогою –
Якою ти всім нам була дорогою –
Він марив Яблуницьким перевалом,
Щоб далі аж до Річиці дійти...
Щоб далі аж до Річиці дійти...
На гору! На гору!
Он ту, щонайвищу на весь Голосіївський ліс,
Он ту, щонайвищу на весь Голосіївський ліс,
Той ряд бабусь,
Що квіти продають на Байковім, –
Що квіти продають на Байковім, –
Педагогіка вчить
Змалку робити дітей атеїстами.
Змалку робити дітей атеїстами.
Якову Сусленському
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
Із того краю, що не чужий тепер мені.
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
Якби мені дано було від Бога
Мать справу з фарбами – не зі словами,
Мать справу з фарбами – не зі словами,
Знесилений і працею, й літами,
Дідусь пошкандибав у ліс по хмиз.
Дідусь пошкандибав у ліс по хмиз.
Отак би йшов і йшов
До скону підошов,
До скону підошов,
Примруженим оком,
Навстіжним серцем
Навстіжним серцем
Поки спите ви, стану
Осінніми світаннями.
Осінніми світаннями.
Хай лиш нагадує шалехет листопад,
Та є і тут моя відрада – осінь:
Та є і тут моя відрада – осінь:
Сів Василь під образами,
Умивається сльозами.
Умивається сльозами.
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
В давнину, як ще не знали ні радіо, ні телеканалів,
Двох студентів мандрівних ніч в селі застала.
Двох студентів мандрівних ніч в селі застала.
«Та невже ж ти, моя любко,
Недовірлива така,
Недовірлива така,
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
В крайню хату до ворожки
Таж і хочу лиш це:
Позабуть гірку мить,
Позабуть гірку мить,
Перше ніж сказати своє заповітне,
Запросила козаченька шклянку вина випить.
Запросила козаченька шклянку вина випить.
Не два апостоли–юдеї,
Життя яких забрали за ідею,
Життя яких забрали за ідею,
Як почувся півня спів,
Лис на ферму полетів.
Лис на ферму полетів.
«Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Всенький день малює –
Це осінь насилає чари.
Так римовириться-гуркоче голова...
Так римовириться-гуркоче голова...
І Шуман, і Ван-Гог, і Врубель, і Чюрльоніс...
Скільки ж бо їх, кого Ти гнав і гониш
Скільки ж бо їх, кого Ти гнав і гониш
Міріади доріг на землі пролягло.
Вже у космос лаштуються діти.
Вже у космос лаштуються діти.
Чобітки червоні
Зоставила для осені зозуля.
Зоставила для осені зозуля.
Я думав, Десно, не тутешня ти,
Бо ж так несешся-рвешся по рівнині,
Бо ж так несешся-рвешся по рівнині,
Поезія його прещедро наділила
Усім, чим доля так безжально обнесла:
Усім, чим доля так безжально обнесла:
...І вчасно погляд одвести
Від тої, що відкрита всьому світу,
Від тої, що відкрита всьому світу,
Необрізані й недорізані,
Що вам лишилося ще ділить:
Що вам лишилося ще ділить:
Жили собі в дружбі хазяям на втіху
Півень та віслюк. Не відали лиха.
Півень та віслюк. Не відали лиха.
«Вернулися, мабуть, в Збараж
Посланці гетьмана,
Посланці гетьмана,
Всього і всіх шкода.
Все – наче спалах,
Все – наче спалах,
Упав тихо лист до ніг.
Щось сказать хотів мені?
Щось сказать хотів мені?
Коли б то можна утаїть
В найглибшім серця сховку
В найглибшім серця сховку
Підбитий у відльоті птах.
Як птах тужавіє в надії.
Як птах тужавіє в надії.
Таким щовечора концертом пригощають
Мене єрусалимські цвіркуни,
Мене єрусалимські цвіркуни,
В краю, де попівроку сонце панує безоглядно,
Ми просимо з самісінького рана:
Ми просимо з самісінького рана:
Таким, як і сам я, шістдесятникам
Колишній світ книжок у небуття відходить.
Не на полицях затишних – побіля смітників
Не на полицях затишних – побіля смітників
5. Десять заповiдей
«Аз єсмь Господь…»- Чув. Та сумніваюсь…»
«Аз єсмь Господь…»- Чув. Та сумніваюсь…»
«Поки ти отут стовбичиш,
Твій господар стільки випив,
Твій господар стільки випив,
Тротуар в позолоті –
Квітне жовта акація.
Квітне жовта акація.
Відтоді, як з ночов кленових
Мене життя закинуло в цей світ,
Мене життя закинуло в цей світ,
Не уявляю, як це жити на рівнині.
З дитинства гори й пагорби судилися мені.
З дитинства гори й пагорби судилися мені.
Мені б годилося зненавидіть вогонь,
Що предковічний ліс жер на Кармелі .
Що предковічний ліс жер на Кармелі .
Примарна вседозволеність весни.
І пізній сніг, і заморозки в травні –
І пізній сніг, і заморозки в травні –
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
Із того краю, що не чужий тепер мені.
Дві сім’ядолі моєї долі – сини мої,
Усе частіш ви входите у сни...
Усе частіш ви входите у сни...
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Не з добра-дива вітер цей з Долини сопілок,
Що під Єрусалимом, зриває пелюстки із руж
Що під Єрусалимом, зриває пелюстки із руж
У гомін Голосієва, у спомин,
Ставки минувши, висповідь несу.
Ставки минувши, висповідь несу.
Ламаний гріш вам, філософи
вічного життя після смерті...
вічного життя після смерті...
Педагогіка вчить
Змалку робити дітей атеїстами.
Змалку робити дітей атеїстами.
«Доглядала квіти я для кладовища...»
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
А дерева свою справляють весну:
Ти вже шосте коло з легкістю долаєш,
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Єрусалиму тільки снігу бракувало...
Мигдаль начебто на те зацвів,
Мигдаль начебто на те зацвів,
Не кожного московита варт кацапом звати.
Тільки того, хто взяв звичку поспіль ображати.
Тільки того, хто взяв звичку поспіль ображати.
А звуки – такі ж гострі.
Попереду – іще гостріші.
Попереду – іще гостріші.
«Рік ходила, два ходила, да усе намарне.
Той так смалить самосад, що аж квіти в’януть.
Той так смалить самосад, що аж квіти в’януть.
Коли б то можна утаїть
В найглибшім серця сховку
В найглибшім серця сховку
Такого ще не було на білім світі:
Комар із левом надумав битись.
Комар із левом надумав битись.
Господь-цар прибрав велич,
Явив Свою силу
Явив Свою силу
Хай лишиться підтекстом
Те, що назовні рветься.
Те, що назовні рветься.
Якби мені дано було від Бога
Мать справу з фарбами – не зі словами,
Мать справу з фарбами – не зі словами,
Примруженим оком,
Навстіжним серцем
Навстіжним серцем
Мій батько дуже любив Франса
палив Передній македонський
палив Передній македонський
Л.Глібов
"Коник-стрибунець"
"Коник-стрибунець"
Ти пізнав і вивчив мене, Господе,
Знаєш, коли сідаю і коли встаю,
Знаєш, коли сідаю і коли встаю,
По грудках їхав грудень,
А в дорогу взяв сани:
А в дорогу взяв сани:
«Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
«Ось нарешті й крайня хата.
Треба газду привітати!», –
Треба газду привітати!», –
Не карай мене, Боже, в гніві й люті своїй.
Над нещастям моїм, змилуйсь, Боже.
Над нещастям моїм, змилуйсь, Боже.
Або мені дайте хоч і бубон в руки,
Або не питайте, чом стою, мов крук той.
Або не питайте, чом стою, мов крук той.
Як почувся півня спів,
Лис на ферму полетів.
Лис на ферму полетів.
Вертали козаки в рідну Україну
І так говорили молодій дівчині:
І так говорили молодій дівчині:
Хай лиш нагадує шалехет листопад,
Та є і тут моя відрада – осінь:
Та є і тут моя відрада – осінь:
Уже прощаються із листям дерева,
Стоять оголені, задумані, врочисті.
Стоять оголені, задумані, врочисті.
Я усміхатись перестала,
Морозний вітер губи студить,
Морозний вітер губи студить,
Розгрішую усіх, хто нагрішив мені.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Щоразу, як заходить мова
Про стосунки між людьми,
Про стосунки між людьми,
Три діди, три діди, як бува нап’ються,
Деркачами й рогачами старенькую луплять:
Деркачами й рогачами старенькую луплять:
Ти вже шосте коло з легкістю долаєш,
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Обидві в нього досьогодні в серці.
Перша увійшла тоді,
Перша увійшла тоді,
Ну як перекричать тисячоліття?
Яким гінцем переказать Орфею,
Яким гінцем переказать Орфею,
Уподобав якось лев доньку лісникову
І відтоді позабув, що то жить в спокої.
І відтоді позабув, що то жить в спокої.
Це осінь насилає чари.
Так римовириться-гуркоче голова...
Так римовириться-гуркоче голова...
Ой ви, пізні пісні, вас у гніздах ще теплих
Журавлі полишили.
Журавлі полишили.
Споконвіків, а наче вперше
Спадає листя безшелесно.
Спадає листя безшелесно.
Співала самотність про зграйну дружбу.
Співала, аж серце злітало з словами
Співала, аж серце злітало з словами
– Здоров будь нам, пане Чалий!
Чим ти опечаливсь?
Чим ти опечаливсь?
Упав тихо лист до ніг.
Щось сказать хотів – не зміг.
Щось сказать хотів – не зміг.
Жовкне лист на верхів"ї беріз,
і туман над Десною спроквола снується,
і туман над Десною спроквола снується,
Уже завересніло.
Чобітки червоні
Чобітки червоні
«Скільки літ вам, діду?»
«А біс його віда.
«А біс його віда.
Коли од рабі Нахмана я був далеко.
Набагато далі, ніж Умань од Єрусалиму,
Набагато далі, ніж Умань од Єрусалиму,
Не тичте нам межи очі свої червоні шмати.
Не прапори вони, прострелені в боях,
Не прапори вони, прострелені в боях,
...А деревa не знали, що вони дерeва .
Гадали, що Бог дам їм життя, як решті,
Гадали, що Бог дам їм життя, як решті,
Благословляю вас, єрусалимські хмари,
Хоч влітку в Єрусалимі ви не такі, як у Литві,
Хоч влітку в Єрусалимі ви не такі, як у Литві,
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Чому, Боже, відстоїш так далеко?
В годину лиху віддаляєшся?
В годину лиху віддаляєшся?
Із раю в рай (якщо такий ще є)
Я перейду неспішно.
Я перейду неспішно.
Мені б годилося зненавидіть вогонь,
Що предковічний ліс жер на Кармелі .
Що предковічний ліс жер на Кармелі .
Щоб од думок бодай на час прочахла голова
(Лише у сні думки поволі опадають, наче листя),
(Лише у сні думки поволі опадають, наче листя),
«Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Випадають з обойми живих.
Наче кулі, свистять імена
Наче кулі, свистять імена
«Отакої ти співаєш?..
А хотів жениться...
А хотів жениться...
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Знайшли собі хату
Боєць помирав...
Лиш на шосту добу
Лиш на шосту добу
За валом вал. До гіркоти, до втоми.
Вгамуйся, море, не зови.
Вгамуйся, море, не зови.
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Багатий і давно уже не раб,
Уславлений мудрістю повсюди,
Уславлений мудрістю повсюди,
«Гірка доля» А.Кольцов (1809-1842)
Не стачить простору очам –
Стільки ж степів на світі…
Стільки ж степів на світі…
Двоє маленьких ведмежат
Пішли в садочок погулять,
Пішли в садочок погулять,
Сів Василь під образами,
Умивається сльозами.
Умивається сльозами.
Він добре зна: не здатен я на помсту.
З його шляху камінчик кожен підберу,
З його шляху камінчик кожен підберу,
Стратегом був він та ще яким обачним,
Бо ж без обачності стратегії нема.
Бо ж без обачності стратегії нема.
Цап пасся над урвищем крутим.
«Друже!- гукає десь ізнизу вовк.-
«Друже!- гукає десь ізнизу вовк.-
Якже швидко проминули ті дні незабутні...
Тепер якщо й засміюся, то хіба на кутні.
Тепер якщо й засміюся, то хіба на кутні.
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму
але моє серце має ту ж форму
Уперше жабенята
Побачили вола на лузі
Побачили вола на лузі
Тротуар в позолоті –
Квітне жовта акація.
Квітне жовта акація.
Не уявляю, як це жити на рівнині.
З дитинства гори й пагорби судилися мені.
З дитинства гори й пагорби судилися мені.
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Юдейські лиця в українців...
Якби мені дано було від Бога
Мать справу з фарбами – не зі словами,
Мать справу з фарбами – не зі словами,
Жили собі в дружбі хазяям на втіху
Півень та віслюк. Не відали лиха.
Півень та віслюк. Не відали лиха.
На брамі малеча,
Озброєна до зубів,
Озброєна до зубів,
Не спалось Шломо тої ночі.
Начебто хтось дорікав йому:
Начебто хтось дорікав йому:
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
Спізнився на літак...
Женусь за поїздом, щоб у вагон останній вскочить...
Женусь за поїздом, щоб у вагон останній вскочить...
Пригадуєте той перший торг
Людини із Всевишнім?
Людини із Всевишнім?
«На кремені вирослий колос...»
Це ти, Ізраїлю, де стільки зайд перебувало,
Це ти, Ізраїлю, де стільки зайд перебувало,
Не з добра-дива вітер цей з Долини сопілок,
Що під Єрусалимом, зриває пелюстки із руж
Що під Єрусалимом, зриває пелюстки із руж
Немовби дивовижний фільм
(Щось на зразок довженківських сюжетів),
(Щось на зразок довженківських сюжетів),
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
Із того краю, що не чужий тепер мені.
Невже це й справді
Я тонкосльозим став на старості?
Я тонкосльозим став на старості?
Коли мова заходить про Трійцю,
то спада на думку не догмат Триєдності Бога,
то спада на думку не догмат Триєдності Бога,
Навмисне коло товаришів не ширив.
Казав: «Навіщо додавати смутку тим,
Казав: «Навіщо додавати смутку тим,
Ще кілька літ тому хвалився він привселюдно:
«Не помічаю старості. Знаю, що їсти й пити.
«Не помічаю старості. Знаю, що їсти й пити.
У жодну віру не вкладається Життя,
Бо ж усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього,
Бо ж усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього,
Не в тому суть –
Воскрес чи не воскрес,
Воскрес чи не воскрес,
У гомін Голосієва, у спомин,
Ставки минувши, висповідь несу.
Ставки минувши, висповідь несу.
Вже мого росту сягнула лобода.
Вже схили забілила конюшина.
Вже схили забілила конюшина.
Ламаний гріш вам, філософи
вічного життя після смерті...
вічного життя після смерті...
Не володіть – підвладним буть волію,
Без роздумів сповняти задуми твої,
Без роздумів сповняти задуми твої,
сон зимовий
моїх ніжних суконь
моїх ніжних суконь
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
Не похиляйся над собою,
Не дай розлитися журбі.
Не дай розлитися журбі.
Він злий на увесь божий світ,
Бо той не стелеться йому під ноги.
Бо той не стелеться йому під ноги.
Дощ, можливо, вже останній
Зриває квіт із вітром навідліг.
Зриває квіт із вітром навідліг.
Постаріла кішка. Хазяїв нема.
А голод триклятий вже кишки вийма.
А голод триклятий вже кишки вийма.
Сходиться люд на площу Суз.
Невдовзі мотуз накинуть на шию,
Невдовзі мотуз накинуть на шию,
Що ти таке вчинила там, царице,
Що лютістю пала Ахашверош?
Що лютістю пала Ахашверош?
Мій мир
Моє благо прив’язано ниткою
Моє благо прив’язано ниткою
Декотрі –
Себто не всі.
Себто не всі.
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як москалів товк ти,
Сміється дітвора - переповняюсь сміхом
Заплаче немовля- питаю, що болить.
Заплаче немовля- питаю, що болить.
Валентині Рубан,
професору мистецтвознавства
професору мистецтвознавства
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Люблю осінь
За мокрий поривчастий вітер,
За мокрий поривчастий вітер,
Не кожного московита варт кацапом звати.
Тільки того, хто взяв звичку поспіль ображати.
Тільки того, хто взяв звичку поспіль ображати.
Боялась, щоб він не пішов од нас ,
не попрощавшись...
не попрощавшись...
Наше життя – немов драбина Яакова:
Підіймаємось і опускаємось.
Підіймаємось і опускаємось.
Шкультига на трьох (четверта покалічена)
немолодий уже чорнявий кіт.
немолодий уже чорнявий кіт.
Не по мені фанати всіх мастей,
А надто ті, хто маскуватись призвичаївсь,
А надто ті, хто маскуватись призвичаївсь,
Петрарці заздримо і Норвіду, й Шевченку:
«Які слова! Таж то сама любов!..»
«Які слова! Таж то сама любов!..»
...А діти виростуть.
От тільки б нам не старіть.
От тільки б нам не старіть.
Дощеві стачило терплячки
(принаймні так мені здалося),
(принаймні так мені здалося),
В хмільному вальсі побажань
Пливуть до загсів молоді...
Пливуть до загсів молоді...
Слава Богу, хоч старість навчила –
Нікому не заздрить.
Нікому не заздрить.
Повз лиця, заклопотані й зажурені,
Вона не йде собі, а скаче
Вона не йде собі, а скаче
Протягом тижня дощ та ще й з вітрами не вгавав,
І схожий був Ізраїль на Скандинавію чи на Прибалтику.
І схожий був Ізраїль на Скандинавію чи на Прибалтику.
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
Які ж смішні бо дитинчата:
Удень не хочуть в ліжках спати.
Удень не хочуть в ліжках спати.
Хай лишиться підтекстом
Те, що назовні рветься.
Те, що назовні рветься.
Як почувся півня спів,
Лис на ферму полетів.
Лис на ферму полетів.
На Меа-Шеарім – у цім хасидськім штетлі ,
Де пейси щонайдовші в світі,
Де пейси щонайдовші в світі,
А як Смерть усе ж заявиться по мене,
прийму її, як гостю: за чаєм чи кавою із круасанами,
прийму її, як гостю: за чаєм чи кавою із круасанами,
Не викорчовуй, Боже, сьогоденням
Мою незмінну тугу за ровесників.
Мою незмінну тугу за ровесників.
Одділили тебе, синку, від снів, що дрижать метеликом,
гафтували тобі, синку, смутні очі кровію рудою,
гафтували тобі, синку, смутні очі кровію рудою,
Що «літо північне – карикатура південних зим ».
Деінде, мабуть, так, але не в Єрусалимі,
Деінде, мабуть, так, але не в Єрусалимі,
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
До міфів Греції і Риму
На старості багато в чому маю каятись.
Почав з вини перед бездомними котами.
Почав з вини перед бездомними котами.
Не змагайся зі злом,
Не заздри тим, хто чинить несправедливо,
Не заздри тим, хто чинить несправедливо,
Їй би в матріархаті народитися годилось,-
Од ласки й доброти з десяток мужиків зомліло б,
Од ласки й доброти з десяток мужиків зомліло б,
Не в радість мені сьогоднішні свята –
Ні світські, ані релігійні,
Ні світські, ані релігійні,
Замість листу на осиці пташина малеча
Повсідалась, споглядає переліт лелечий.
Повсідалась, споглядає переліт лелечий.
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Такий би дощ зненацька ринув,
Якби поштиві поштові голуби
замість носить листи писали вірші,
замість носить листи писали вірші,
Не похиляйся над собою,
Не дай розлитися журбі.
Не дай розлитися журбі.
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо Кінерету щось.
Лиш грабувать і нічим не гребувать.
Усе тільки тепер і ні крихти на потім.
Усе тільки тепер і ні крихти на потім.
Прости мені, Боже, дитячу провину.
Було по війні це, в голодну годину.
Було по війні це, в голодну годину.
...І знов валізи пакувать...
Здається, пройдено півсвіта,
Здається, пройдено півсвіта,
Уже прощаються із листям дерева,
Стоять оголені, задумані,врочисті.
Стоять оголені, задумані,врочисті.
Хай лиш нагадує шалехет листопад,
Та є і тут моя відрада – осінь:
Та є і тут моя відрада – осінь:
Не кваптесь викорчовувать пеньки:
Корінням у життя вони вп’ялися.
Корінням у життя вони вп’ялися.
Не жди дня іменин, тим паче свята,
Збери у себе ґроно товариське,
Збери у себе ґроно товариське,
Кохать і втрачати, прагнуть і шкодувать,
Болісно падать і знову підводитись,
Болісно падать і знову підводитись,
Хвала усім, хто встав поперед мене.
Знаю по собі – нелегко це зробить.
Знаю по собі – нелегко це зробить.
Де сховок, про те вона лиш зна.
Ніхто її не бачив в пору сухостою.
Ніхто її не бачив в пору сухостою.
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
Здавалось в юності наївному мені,
Що з року в рік, а, може, й день при дні
Що з року в рік, а, може, й день при дні
Лічу прискіпливо чужі літа.
Так прикро, що старіє товариство...
Так прикро, що старіє товариство...
Раз на рік таке на Святій Землі бува:
Дорослих на вулиці майже не видно
Дорослих на вулиці майже не видно
...А булава – не іграшка, панове.
До неї, кажуть, ще й голова потрібна.
До неї, кажуть, ще й голова потрібна.
Не зуздрився, як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Не думай і ні в кого не питай,
Скільки тобі ще жить судилось.
Скільки тобі ще жить судилось.
Задовго до того, як з літами бракло сил
Спускатись і підійматися по сходинках крутих,
Спускатись і підійматися по сходинках крутих,
Це осінь насилає чари.
Так римовириться-гуркоче голова...
Так римовириться-гуркоче голова...
Старе вино в міхи нові переливаю.
Колись воно гуло і вирувало...
Колись воно гуло і вирувало...
Навіки батько попрощавсь зо мною,
Коли я дозрівав у материнськім лоні.
Коли я дозрівав у материнськім лоні.
Не хлібом єдиним і птахи живуть.
Нектар, насіння,плоди, комахи
Нектар, насіння,плоди, комахи
Не вір, що мудрість прибува з літами самотужки.
Себто тобі лишилось тільки жить і жить.
Себто тобі лишилось тільки жить і жить.
Свята Земля...
Свята для тих, кому вона -
Свята для тих, кому вона -
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Такий би дощ зненацька ринув,
Заговорив по-українськи вірш Рубцова.
В моєму серці тихо так заговорив,
В моєму серці тихо так заговорив,
Затісно в суєтному сьогоденні…
Кривавицею мерехтить майбутнє…
Кривавицею мерехтить майбутнє…
Найкращі ліки од апатії -
Дістать граблі та ще лопату
Дістать граблі та ще лопату
Якщо не знаєш до пуття,
Що квітне і росте,
Що квітне і росте,
Тануча й в’януча сило моя –
Доброю будь мені, доброю будь мені!
Доброю будь мені, доброю будь мені!
Жаль, неймовірно жаль тих,
Хто нудиться цим світом,
Хто нудиться цим світом,
Так вже судилося –
Всім опинитися на тому березі.
Всім опинитися на тому березі.
Ліси палали...
На той рік на балконі ми всядемось
І птахів перелітних почнемо лічить.
І птахів перелітних почнемо лічить.
В ряди вдивляюсь поріділі,
І смуток серце обійма:
І смуток серце обійма:
Він добре зна: не здатен я на помсту.
З його шляху камінчик кожен підберу,
З його шляху камінчик кожен підберу,
Поволі так збуваємося страху,
Що дивними здаємось молодим.
Що дивними здаємось молодим.
Бувало, як перетнеш із козами провалля,
Опинишся у царстві конюшини.
Опинишся у царстві конюшини.
Є ще такі куточки на Подолі,
Куди заходиш, начебто в дитинство.
Куди заходиш, начебто в дитинство.
Я читачів своїх, здається, знаю поіменно.
Хотілося б, щоб більше тих було імен.
Хотілося б, щоб більше тих було імен.
Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Розглядаються довкола,
Та мене не чують,
Та мене не чують,
Пасуться мирно на газоні
Шпаки і горлиці, й ворони...
Шпаки і горлиці, й ворони...
...І все частіш спада на думку Богу
Не застують мені Юдейські гори,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Коли од раббі Нахмана я був далеко.
Набагато далі, ніж Умань од Єрусалима,
Набагато далі, ніж Умань од Єрусалима,
В багатиря якогось було дві доньки.
Як звали їх, легенда не доносить
Як звали їх, легенда не доносить
Ячмінь знайшов на стежці вовк.
«Ну, що за глум?»-
«Ну, що за глум?»-
В краю, де попівроку сонце панує безоглядно,
Ми просимо з самісінького рана:
Ми просимо з самісінького рана:
Другий десяток на прикупі сиджу.
Тасую карти, готую каву,
Тасую карти, готую каву,
Біла голубка з червоними ніжками –
Польща здалека…
Польща здалека…
Якщо я захворію,
лікарям докучати не стану,
лікарям докучати не стану,
В Ізраїлі те, що поза містами,
Тільки умовно можна назвать провінцією
Тільки умовно можна назвать провінцією
Випадають з обойми живих.
Наче кулі, свистять імена
Наче кулі, свистять імена
За валом вал. До гіркоти, до втоми.
Вгамуйся, море, не зови.
Вгамуйся, море, не зови.
Од цього свята – і до нових свят
Біжу за іншими в щоденнім марафоні.
Біжу за іншими в щоденнім марафоні.
Ні, не з історії я знаю
Ту найстрашнішу поки що із воєн.
Ту найстрашнішу поки що із воєн.
Ми по війні ще грали у війну.
Корів і кіз напризволяще кинувши,
Корів і кіз напризволяще кинувши,
Поетом є той хто пише вірші
І той хто віршів не пише
І той хто віршів не пише
Не хлібом єдиним і птахи живуть.
Нектар, насіння,плоди, комахи
Нектар, насіння,плоди, комахи
Благослови, душе моя, Бога!
Господе Боже мій, як Ти возвеличивсь!
Господе Боже мій, як Ти возвеличивсь!
Ніколи
не говорив з нею
не говорив з нею
Зістарівся олень. Хвороба за хворобою...
Не хочеться у стаді буть неробою.
Не хочеться у стаді буть неробою.
Не думай і ні в кого не питай,
скільки тобі лишилося ще жити,
скільки тобі лишилося ще жити,
Не каятись, не виправдовуватись перед Всевишнім,
А наближатися до Нього усе вище й вище,
А наближатися до Нього усе вище й вище,
Од вітру хиляться дерева,
А наче хиляться до мене,
А наче хиляться до мене,
Немов потомлені життям старезні скіфські баби,
Сидять у білосніжному вбранні чорняві ефіопки,
Сидять у білосніжному вбранні чорняві ефіопки,
5. Десять заповiдей
«Аз єсмь Господь…»- Чув. Та сумніваюсь…»
«Аз єсмь Господь…»- Чув. Та сумніваюсь…»
Не діти ви Мої. Раби.
Не з милосердя вивів Я вас із Єгипту.
Не з милосердя вивів Я вас із Єгипту.
Показились – не інакше – тутешні жінки:
Хто зо сміхом, з плачем інші на базар ідуть.
Хто зо сміхом, з плачем інші на базар ідуть.
Як діток і дружину, й ґроно товаришів,
Люби себе й шануй, яким би ти не вдався.
Люби себе й шануй, яким би ти не вдався.
І Пушкін, і Лермонтов тим паче
Втомилися життям, смерть сприйняли б за щастя.
Втомилися життям, смерть сприйняли б за щастя.
Не по мені,
як намір обганяє розум,
як намір обганяє розум,
Лапатий сніг січе у січні.
Зима найбільш лютує в лютім.
Зима найбільш лютує в лютім.
Якби Ісус не зупинив Павла
Винищувать усіх його ревнителів у Сірії,
Винищувать усіх його ревнителів у Сірії,
Літа не перефарбуєш, як волосся.
Мов шило у мішку, то тут, то там
Мов шило у мішку, то тут, то там
Той, хто не жив в краю пустельнім,
тому не зрозуміть нізащо,
тому не зрозуміть нізащо,
Підганяв суденце вітер,
Був у поміч досі,
Був у поміч досі,
Час не наспів іще для газових печей.
У Сталіна ще Гітлер тільки вчиться,
У Сталіна ще Гітлер тільки вчиться,
Ашдод, Ашкелон, Кір’ят-Гат…
Лишився необстріляним ще Єрусалим.
Лишився необстріляним ще Єрусалим.
Солов’ї, солов’ї, не бентежте солдат,
Хай солдати хоч трішки посплять,
Хай солдати хоч трішки посплять,
Юдейська непорочна Діво,
Даруй, що руки в розпачі безсило опускаю,
Даруй, що руки в розпачі безсило опускаю,
Поезія його прещедро наділила усім,
Чим доля так безжально обнесла:
Чим доля так безжально обнесла:
Він тільки й чека, аби я збочив:
Не приклавсь до шипшини,
Не приклавсь до шипшини,
Забіліла акація, обважніла бджолами,
Немов церква псалмом, загула.
Немов церква псалмом, загула.
Не в тому суть –
Воскрес чи не воскрес,
Воскрес чи не воскрес,
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Трохи відійшли од дому,
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
Коли до срібних передзвонів тягнуться церкви,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо Кінерету щось.
Нема сильнішої з-посеред юдейських молитов
за «Шма Їсраель» - «Слухай Ізраїль».
за «Шма Їсраель» - «Слухай Ізраїль».
Примарна вседозволеність весни.
І пізній сніг, і заморозки в травні –
І пізній сніг, і заморозки в травні –
Що за голосок в Іванка!..
Тільки-но з’явивсь на ганку,
Тільки-но з’явивсь на ганку,
«Коли б я мав золотії гори
І ріки, повнії вина,
І ріки, повнії вина,
...І добре,
Що не відреклися від ілюзій.
Що не відреклися від ілюзій.
А що як скажу я не в змозі чекать!
А що як Ворота Хтивості висаджу –
А що як Ворота Хтивості висаджу –
Читаю Тичину
Серцем. Не очима.
Серцем. Не очима.
Страшно, коли видима смерть.
А ще страшніш, коли позаду.
А ще страшніш, коли позаду.
Обвішана турботами й торбами
Та ще дітьми наперевіс,
Та ще дітьми наперевіс,
Як він мене любив!..
В душі, може, так як інші,
В душі, може, так як інші,
Шевченко молиться ...
Щоправда, не так, як інші.
Щоправда, не так, як інші.
Немов ті ґулі-пагорби,
Що навесні кульбабами і маками
Що навесні кульбабами і маками
Немов ті ґулі-пагорби,
Що навесні кульбабами і маками
Що навесні кульбабами і маками
Немов ті ґулі-пагорби,
Що навесні кульбабами і маками
Що навесні кульбабами і маками
В храмі Юпітера молились два сусіди.
Один – жаднюга був неабиякий.
Один – жаднюга був неабиякий.
Юдейські лиця в українців...
Лиця українські у юдеїв...
Лиця українські у юдеїв...
...А що коли усе це –
Видиме й невидиме,
Видиме й невидиме,
Для долі кожному по аркушу.
З одного й другого боку.
З одного й другого боку.
Не діти ви Мої. Раби.
Не з милосердя вивів Я вас із Єгипту.
Не з милосердя вивів Я вас із Єгипту.
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Навмисне коло товаришів не ширив.
Казав: «Навіщо додавати смутку тим,
Казав: «Навіщо додавати смутку тим,
Спасибі, доле,
що ноги, руки цілі
що ноги, руки цілі
Невже так близько щастя ходить?
Щастя – миттєвість, злива, спалах...
Щастя – миттєвість, злива, спалах...
Рятуючись од вовка, в храм вскочило ягня
І двері за собою зачинило.
І двері за собою зачинило.
Якже це так, бути в Єрусалимі
І на вулицях не бачити пінгвінів?
І на вулицях не бачити пінгвінів?
Гніздо із пташенятами мавпочка знайшла.
Хотіла всіх малят обняти, та поки підкрадалася,
Хотіла всіх малят обняти, та поки підкрадалася,
Допоки в дзеркалі себе ти бачиш,
У відчай не впадай і позабудь про смерть.
У відчай не впадай і позабудь про смерть.
Перше ніж сказати своє заповітне,
Запросила козаченька шклянку вина випить.
Запросила козаченька шклянку вина випить.
Якщо хочеш мене затримать (поглянь відходжу) подай мені руку
іще може мене затримать тепло твоєї долоні
іще може мене затримать тепло твоєї долоні
Москві, а за нею й Києву привиділось,
Що в горах, неподалік таджицької столиці,
Що в горах, неподалік таджицької столиці,
Які ж бо ви наївні, вишні, абрикоси і мигдаль!..
Варто теплу запанувати взимку,
Варто теплу запанувати взимку,
Вертали козаки в рідну Україну
І так говорили молодій дівчині:
І так говорили молодій дівчині:
А краще б нам було не знать
Про чвари, що коїлись поміж дідами,
Про чвари, що коїлись поміж дідами,
В сезон дощів,
Як сонце на часину прогріло ранок,
Як сонце на часину прогріло ранок,
Зізнаюсь: гадав я донедавна,
Що рай далеко. Десь там, на Небесах.
Що рай далеко. Десь там, на Небесах.
Жаль, неймовірно жаль тих,
Хто нудиться цим світом,
Хто нудиться цим світом,
Гріхи наші такі ж, що й у десятці Божій.
Не менша грішників – своєю смертю мруть.
Не менша грішників – своєю смертю мруть.
Затісно в суєтному сьогоденні…
Кривавицею мерехтить майбутнє…
Кривавицею мерехтить майбутнє…
Він добре зна: не здатен я на помсту.
З його шляху камінчик кожен підберу,
З його шляху камінчик кожен підберу,
А разом з нами і земля страждала.
Ми хоч сяк-так порятуватися могли.
Ми хоч сяк-так порятуватися могли.
Чиї б то діти не були,
Якого б кольору їх шкіра та волосся,
Якого б кольору їх шкіра та волосся,
Поволі так збуваємося страху,
Що дивними здаємось молодим.
Що дивними здаємось молодим.
Напекла ти пирогів.
Всі пухнастенькі такі.
Всі пухнастенькі такі.
Були б ми ким, якби Господь
Не випалив вогнем на скрижалях
Не випалив вогнем на скрижалях
«Спізнився на літак...
Женусь за поїздом, щоб у вагон останній вскочить...
Женусь за поїздом, щоб у вагон останній вскочить...
Набридло соколу за качкою ганятись:
То пірнає клята, то знову вирина.
То пірнає клята, то знову вирина.
Я ріс тобі чужим, відринутий нарід,
І не тобі співав я в миті натхнення.
І не тобі співав я в миті натхнення.
Немовби народився вдруге.
Ні злиднів не знаю, ані спонуки.
Ні злиднів не знаю, ані спонуки.
Не по мені убивці часу,
Не відають, нащо з’явилися на світ.
Не відають, нащо з’явилися на світ.
Можливо, вчені знають те,
Що мені поки що здається дивом:
Що мені поки що здається дивом:
У спірці я, як Галілео Галілей:
Не хоче інквізиція, аби Земля крутилась,
Не хоче інквізиція, аби Земля крутилась,
Радію перемогам над собою,
Бо ворогів давно уже нема:
Бо ворогів давно уже нема:
Селюк не знав, що сталося в далеку давнину.
Музики два змагались. І ось у того,
Музики два змагались. І ось у того,
Не по мені фанати всіх мастей,
А надто ті, хто маскуватись призвичаївсь,
А надто ті, хто маскуватись призвичаївсь,
Не по мені, як старість зубожілу дурять законами,
Не вартими паперу, на якому пишуть,
Не вартими паперу, на якому пишуть,
Поміж уловом, що приніс рибалка,
Устрицю пацюк набачив
Устрицю пацюк набачив
Не по мені, як землю гидять
І воднораз Святою звуть.
І воднораз Святою звуть.
Вітчизна це край дитинства
Місце народження
Місце народження
«Поки ти отут стовбичиш,
Твій господар стільки випив,
Твій господар стільки випив,
Мабуть, на вірність нас випробовує Господь.
Мене – як Йова, тебе – як Яакова.
Мене – як Йова, тебе – як Яакова.
Пооронане чоло…
Mішки попід очима...
Mішки попід очима...
Кістка застрягла в горлянці вовка.
Допомогти кого він не просив,
Допомогти кого він не просив,
Якщо похилий вік і похилив мене
То це над тим, що відкладалося на завтра.
То це над тим, що відкладалося на завтра.
Не покладайсь, Ізраїль, на Месію та й годі
(Як знать, чи прийде він чи ні?),
(Як знать, чи прийде він чи ні?),
Уже завересніло.
Чобітки червоні
Чобітки червоні
Це осінь насилає чари.
Так римовириться-гуркоче голова...
Так римовириться-гуркоче голова...
Вдивляюсь в блакить
Крізь пальми розкрилене віття.
Крізь пальми розкрилене віття.
Жовкне лист на верхів’ї беріз,
І туман над Десною спроквола снується,
І туман над Десною спроквола снується,
Не воювать, а тільки відвойовувать
Чужинцями загарбане добро –
Чужинцями загарбане добро –
без тебе
як без усмішки
як без усмішки
Не для нашого слуху соловей співа.
Не на те ворони, аби дощ сповіщати.
Не на те ворони, аби дощ сповіщати.
Він зо два метри не долетів до тротуару .
Не біг, а летів кіт пристрасті навстріч.
Не біг, а летів кіт пристрасті навстріч.
Цурається доля щаслива Вкраїни,
Бо що ж за життя на новітній руїні?
Бо що ж за життя на новітній руїні?
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
«Ой пішла я в понеділок, в суботу вернулась.
Вибачайте мені, сестри, що недовго була.
Вибачайте мені, сестри, що недовго була.
Бачу світ, як у напівсні,
Без співу і плачу,
Без співу і плачу,
Спать довго не лягала Україна,
Лузала насіння, пила пиво:
Лузала насіння, пила пиво:
Тільки захропів, наче сім міхів,
Зблизька чи здаля підповзла змія.
Зблизька чи здаля підповзла змія.
Сів Василь під образами,
Умивається сльозами.
Умивається сльозами.
Кричать цигану селяни:
«Ми синка твого спіймали».
«Ми синка твого спіймали».
Такого ще не знали в цьому краї...
З гори, що підпирала крайні хати.
З гори, що підпирала крайні хати.
Єврейський хлопчику, ти в моїм домі,
в зневаженім Сіоні. Вечір. Сутінки.
в зневаженім Сіоні. Вечір. Сутінки.
1. Якщо віриш, що можна щось зіпсувати, повір, що можна також і полагодити.
2. Краще вірить у дурниці й ошуканство і вірить також у правду, аніж не вірить ні в що.
2. Краще вірить у дурниці й ошуканство і вірить також у правду, аніж не вірить ні в що.
«Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Всенький день малює –
З видом юдейським, на жаль, я не юдей.
І не тому що хрещений.
І не тому що хрещений.
Чоловік, котрий винен, що райський сад
Змінивсь на шлях страждань прочан,
Змінивсь на шлях страждань прочан,
«Вернулися, мабуть, в Збараж
Посланці гетьмана,
Посланці гетьмана,
Не кожному, хто просить, подаю.
З часом навчився розрізнять професію й нужду…
З часом навчився розрізнять професію й нужду…
Плакучі верби припиняють плач,
Сором’язливо віття одгортають,
Сором’язливо віття одгортають,
Не уявляю, як це жити на рівнині.
З дитинства гори й пагорби судилися мені.
З дитинства гори й пагорби судилися мені.
Хуга, ніч…Поле, повне мертвих.
Поле бою заметіль замела.
Поле бою заметіль замела.
Написав Семен рідні, що вже не вдівець він
І одвідать запросив в гості на Великдень.
І одвідать запросив в гості на Великдень.
Протягом усього життя не вдалось йому стояти під ганебним стовпом громадської думки.
В домі повішеного не говорять про вірьовку. А в домі ката?
В домі повішеного не говорять про вірьовку. А в домі ката?
Незатишно мені бува серед ровесників,
Котрі раніше старості стають старими.
Котрі раніше старості стають старими.
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Не цятка навіть. Просто крапка.
З літами охочіш розмовлять мені
із немовлятами, аніж з дорослими.
із немовлятами, аніж з дорослими.
Ангел мені за сусіда
він стереже людські сни
він стереже людські сни
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
Витягуючи на світ божий юдеїв.
Невже це й справді
Я тонкосльозим став на старості?
Я тонкосльозим став на старості?
Щоб од думок бодай на час прочахла голова
(Лише у сні думки поволі опадають, наче листя),
(Лише у сні думки поволі опадають, наче листя),
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
Ревли гармати, мушкети палили в серпневе небо.
Схиляли голови в жалобі козаки, ховаючи того,
Схиляли голови в жалобі козаки, ховаючи того,
Перемерзнути треба, переболіть
І теплом своїм поділиться,
І теплом своїм поділиться,
Так уже ведеться на цім світі:
З кого глузують, той і сам до глузів схильний.
З кого глузують, той і сам до глузів схильний.
Над «Плачем Єремії»
Схиливсь Тарас і плаче:
Схиливсь Тарас і плаче:
Немов ті гулі-пагорби,
Що навесні кульбабами і маками
Що навесні кульбабами і маками
Гніздо із пташенятами мавпочка знайшла.
Хотіла малечу всю обняти, та поки підкрадалася,
Хотіла малечу всю обняти, та поки підкрадалася,
Сходиться люд на площу Суз.
Невдовзі мотуз накинуть на шию,
Невдовзі мотуз накинуть на шию,
Що ти таке вчинила там, царице,
Що лютістю Ахашвероша скинута з трону?
Що лютістю Ахашвероша скинута з трону?
Цап пасся над урвищем крутим.
«Друже!- гукає десь ізнизу вовк.-
«Друже!- гукає десь ізнизу вовк.-
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
А дерева свою справляють весну:
Вже скоро – місяць-півтора...
Ти скреснеш і воскреснеш, серце.
Ти скреснеш і воскреснеш, серце.
Як почувся півня спів,
Лис на ферму полетів.
Лис на ферму полетів.
Навмисне коло товаришів не ширив.
Казав: «Навіщо додавати смутку тим,
Казав: «Навіщо додавати смутку тим,
Талановиті й безталанні,
Смішать юдеї православних.
Смішать юдеї православних.
Уперше жабенята
Побачили вола на лузі
Побачили вола на лузі
Які ж бо ви наївні, абрикоси та мигдаль!..
Варто теплу запанувати взимку,
Варто теплу запанувати взимку,
«Як вода в криниці
Сягне по цямрину,
Сягне по цямрину,
Серед зими, як горобці поснули,
І пітьма по кімнаті залягла,
І пітьма по кімнаті залягла,
Соснам заздрю, що, мов скалолази,
на вершини гірські одчайдушно вилазять.
на вершини гірські одчайдушно вилазять.
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Знайшли собі хату
Облягло думками.
Сіро, сіро, сіро.
Сіро, сіро, сіро.
Жили собі в дружбі хазяям на втіху
Півень та віслюк. Не відали лиха.
Півень та віслюк. Не відали лиха.
Постаріла кішка. Хазяїв нема.
А голод триклятий вже кишки вийма.
А голод триклятий вже кишки вийма.
Як по вулицях Києва-Вія
Шука чоловіка бозна чия жінка,
Шука чоловіка бозна чия жінка,
«Я не піду за музику, бо сі бою єго крику,
Бо музика ледащиця, цілий тиждень волочиться»
Бо музика ледащиця, цілий тиждень волочиться»
Любо жити зайчику
У лісі й на лузі –
У лісі й на лузі –
У минуле шлях давно закрито,
Тай нащо минувшина тепера?
Тай нащо минувшина тепера?
Україно рідна, скільки тебе дурили,
Зачавши од Богдана чи й раніш,
Зачавши од Богдана чи й раніш,
...Цей світ оточує мене...
Могутній подих ріллі.
Могутній подих ріллі.
Вбивці мої іще хропуть,
коли удосвіта іду я на роботу,
коли удосвіта іду я на роботу,
«Звідки взялась вона така»»
«Дивиться на всіх з погордою...»
«Дивиться на всіх з погордою...»
«Тиждень вже минає – дружини немає.
Як без жінки жити? Слід її провчити».
Як без жінки жити? Слід її провчити».
Як по росяній траві йде дівча.
На голові несе глечик молока.
На голові несе глечик молока.
В хмільному вальсі побажань
Пливуть до загсів молоді...
Пливуть до загсів молоді...
Так хочеться вірити
В силу чарів –
В силу чарів –
Шевченко молиться ...
Щоправда, не так, як інші.
Щоправда, не так, як інші.
Щойно зійшло сонце і все освітило,
Бачу на дорогу виїжджає милий.
Бачу на дорогу виїжджає милий.
Розглядаються довкола,
Та мене не чують,
Та мене не чують,
Сів Василь під образами,
Умивається сльозами.
Умивається сльозами.
А звуки – такі ж гострі.
Попереду – іще гостріші.
Попереду – іще гостріші.
«Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Я й замолоду не відзначавсь красою.
Тож і на старості не скаржусь на літа:
Тож і на старості не скаржусь на літа:
Всевишньому і задарма злодія не треба:
Їх удосталь зібралося і на сьомім небі.
Їх удосталь зібралося і на сьомім небі.
Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Світлій пам’яті
Якова СУСЛЕНСЬКОГО
Якова СУСЛЕНСЬКОГО
Відтоді, як з ночов кленових
Мене життя закинуло в цей світ,
Мене життя закинуло в цей світ,
Чи варта пісня
бодай одного життя людського?
бодай одного життя людського?
Хай лиш нагадує шалехет листопад,
Та є і тут моя відрада – осінь:
Та є і тут моя відрада – осінь:
На морі,
На морі на Чорнім,
На морі на Чорнім,
Як задумав дід Микита
Із кота зробить бандита:
Із кота зробить бандита:
«Молодий я, молодий,
Повний сили та одваги.
Повний сили та одваги.
Є ще такі куточки на Подолі,
Куди заходиш, начебто в дитинство.
Куди заходиш, начебто в дитинство.
Коли удосвіта туман пливе долиною,
Здається, що Ейн-Керем –
Здається, що Ейн-Керем –
Поки спите ви,
Стану осінніми світаннями.
Стану осінніми світаннями.
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Це гріх – не осміхнутись немовляті,
Коли воно невтішно плаче,
Коли воно невтішно плаче,
У кого ж нам і вчитися, не як у дітей,
Аби не відставать од часу:
Аби не відставать од часу:
Судилось їм нести перший дощ Святій Землі.
Тож поки в куренях з галуззям замість даху
Тож поки в куренях з галуззям замість даху
Жовкне лист на верхів’ї беріз,
І туман над Десною спроквола снується,
І туман над Десною спроквола снується,
Це осінь насилає чари.
Так римовириться-гуркоче голова...
Так римовириться-гуркоче голова...
Споконвіків, а наче вперше
Спадає листя безшелесно.
Спадає листя безшелесно.
Уже завересніло.
Чобітки червоні
Чобітки червоні
Валентині Рубан,
професору мистецтвознавства
професору мистецтвознавства
Степ та степ довкіль, шлях далекий лежить,
В тім степу глухім замерзав ямщик.
В тім степу глухім замерзав ямщик.
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов, –
Аніж перше з дому вийшов, –
«Доглядала квіти я для кладовища...»
«Продавала квіти я на кладовищі...»
«Продавала квіти я на кладовищі...»
Невже так близько щастя ходить?
Щастя – миттєвість, злива, спалах...
Щастя – миттєвість, злива, спалах...
Не доживать, а дожинать нам треба
Усе, що сіяли впродовж десятиліть,
Усе, що сіяли впродовж десятиліть,
Кіт змовницьки поглянув у мій бік.
Горлиця то обганяла, то йшла паралельно зо мною.
Горлиця то обганяла, то йшла паралельно зо мною.
Всупереч забороні Господа Бога,
ангели ще й досі дівчат спокушають,
ангели ще й досі дівчат спокушають,
Хай тільки захват буде напохваті
Не заважайте жінці буть красивою.
Не заважайте жінці буть красивою.
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Не варто зопалу звірятися в любові,
Щоб на одкош, бува, не наразитись,
Щоб на одкош, бува, не наразитись,
Аврагаму,
лікарю й піаністу
лікарю й піаністу
...Як поєднали їх в один святковий день?
Не були ж друзями вони.
Не були ж друзями вони.
Ракетою доля летить по параболі
Зазвичай – у мороці, рідше – у райдузі.
Зазвичай – у мороці, рідше – у райдузі.
На тротуарі порозкидано книжки.
Вітер гортає їхні сторінки...
Вітер гортає їхні сторінки...
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Чимсь схожі на вкраїнські:
Багатий і давно уже не раб,
Уславлений мудрістю повсюди,
Уславлений мудрістю повсюди,
«Ось нарешті й крайня хата.
Треба газду привітати!», –
Треба газду привітати!», –
Себе він начебто в печеру ув’язнив.
Од клопотів і чвар одбувавсь молитвами.
Од клопотів і чвар одбувавсь молитвами.
Я вивчив науку розставання
В простоволосих скаргах нічних.
В простоволосих скаргах нічних.
Він до мобільника припав,
Мов немовля до цицьки матері.
Мов немовля до цицьки матері.
На пішохідній доріжці стрілись ми раннього ранку.
На прив’язі він біг попереду хазяїна.
На прив’язі він біг попереду хазяїна.
В спідничці джинсовій, у кофтинці з візерунками
Вистрибує малятко на колінах маминих
Вистрибує малятко на колінах маминих
Кошенятка такі ж бо милі
Рукавички згубили
Рукавички згубили
А краще б нам було не знать
Про чвари, що коїлись поміж дідами,
Про чвари, що коїлись поміж дідами,
Забудеться печаль і листи від когось там,
На зміну міражам надходить справам час,
На зміну міражам надходить справам час,
Як гарно, коли дорослі діти
Не вдовольняються скайпом,
Не вдовольняються скайпом,
Дріма Єрусалим у тумані,
Немовби Богом з неба знятий.
Немовби Богом з неба знятий.
Якби було можливо взять на той світ
задумане на цьому, та не зроблене,
задумане на цьому, та не зроблене,
Цієї одчайдушної пори
усім зустрічним «Будьте здорові!» говори.
усім зустрічним «Будьте здорові!» говори.
Приїхав онук у село до бабці:
Без шкарпеток ноги, якісь несусвітні капці,
Без шкарпеток ноги, якісь несусвітні капці,
Щойно вийшов за поріг,
Дружина кмітлива
Дружина кмітлива
До подиху останнього збережи для мене, Боже,
незмірну тугу й біль за тих дітей Твоїх,
незмірну тугу й біль за тих дітей Твоїх,
«СказавГосподь: «Я шукаю робітників».
Відповіла Йому Тора:
Відповіла Йому Тора:
«Від теплого слова і лід розмерзає».
«Вола в'яжуть мотуззям, а людину словом».
«Вола в'яжуть мотуззям, а людину словом».
• Той день був просто дивовижний.
• Із Аґади неждано вийшли
• Із Аґади неждано вийшли
Було те в темних Карпатах,
Було в Богемії дальній...
Було в Богемії дальній...
З людьми - думками, радістю-бідою,
з деревами - замилуванням і водою,
з деревами - замилуванням і водою,
Не всім судилось в добірному гурті бути сьогодні –
М’ятою-рутою побратими вітають живих із безодні.
М’ятою-рутою побратими вітають живих із безодні.
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
А цими сріблястими струмками,
Він злий на увесь божий світ,
Бо той не стелеться йому під ноги.
Бо той не стелеться йому під ноги.
У гомін Голосієва, у спомин,
Ставки минувши, висповідь несу.
Ставки минувши, висповідь несу.
Сходиться люд на площу Суз.
Невдовзі мотуз накинуть на шию,
Невдовзі мотуз накинуть на шию,
Як він мене любив!..
В душі, може, так як інші,
В душі, може, так як інші,
Він землю їв і їв-
Масний черкаський наш чорнозем.
Масний черкаський наш чорнозем.
Немов ті гулі-пагорби,
Що навесні кульбабами і маками
Що навесні кульбабами і маками
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Ну, скажи на милість,
Що за голосок в Іванка!..
Тільки-но з’явивсь на ганку,
Тільки-но з’явивсь на ганку,
Живуть собі у злагоді пори року.
От і тепер посеред лютого в Єрусалим
От і тепер посеред лютого в Єрусалим
Зусібіч білосніжні гори мовчазні,
Схилились над оселею, мов охоронці,
Схилились над оселею, мов охоронці,
Тепер я мертвий. Став рядками книги
В твоїх руках...
В твоїх руках...
Коли аквамаринові акорди Гріга
Занурюються в балтійські прохолодні води,
Занурюються в балтійські прохолодні води,
Ще од Езопа хто не зна про хитру вдачу Лиса?
Хто б міг його перехитрить? – Tакі ще не знайшлися.
Хто б міг його перехитрить? – Tакі ще не знайшлися.
Цього року йому б виповнилось 90. Не дожив до цієї дати. Та якби життя міряти випробуваннями, що випали на його долю, то з певністю можна твердити, що прожив він кілька життів.
Народився 11 лютого 1927 р. в с. Велика Воля Миколаївського району Львівської області в родині хлібороба. У рідному селі закінчив початкову школу. Згодом вступив до Львівської торговельної школи.
Народився 11 лютого 1927 р. в с. Велика Воля Миколаївського району Львівської області в родині хлібороба. У рідному селі закінчив початкову школу. Згодом вступив до Львівської торговельної школи.
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
А дерева свою справляють весну:
Ти вже помолилась за онука й синів, щоб Господь благословив і оберіг їх, був прихильним і послав їм мир.
Ти вже простила всіх, хто тебе скривдив і посягав на твоє добро. Як тих, хто ще живий, так і тих, хто кається на тому світі.
Ти вже простила всіх, хто тебе скривдив і посягав на твоє добро. Як тих, хто ще живий, так і тих, хто кається на тому світі.
Спортивну арену смажить сонце уранці,
І не кожному вдача усміхнеться тут.
І не кожному вдача усміхнеться тут.
Вітер, вітер, вітерець,
Урвавсь тобі вже терпець
Урвавсь тобі вже терпець
Якби маленьке деревце,
Що на Алеї праведників миру в Яд-вашемі ,
Що на Алеї праведників миру в Яд-вашемі ,
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
В крайню хату до ворожки
Про що ти хочеш розказати ,скрипко?
Чом найчастіше ти сумна?
Чом найчастіше ти сумна?
Не говорили ми ще про любов
І в бурю не потрапили удвох
І в бурю не потрапили удвох
Тішу себе, що ангел, головний мій лікар,
прийме до уваги й голоси всіх тих,
прийме до уваги й голоси всіх тих,
Єрусалиме неділимий,
Чи довго буть тобі таким?
Чи довго буть тобі таким?
Слова ці існували завше
У відкритім усміху соняха
У відкритім усміху соняха
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
І на вранішній отой тоненький спів
Необрізані й недорізані,
Що вам лишилося ще ділить:
Що вам лишилося ще ділить:
Замерзали думки на скрипучім морозі.
Залишалась, щоправда, одна:
Залишалась, щоправда, одна:
Заграйте, Маестро Перельмане ,
Щось із Сарасате .
Щось із Сарасате .
На гору! На гору!
Он ту, щонайвищу на весь Голосіївський ліс,
Он ту, щонайвищу на весь Голосіївський ліс,
Пригадуєте той перший торг
Людини із Всевишнім?
Людини із Всевишнім?
Смалив тютюн і кашлем захлинавсь,
І глузував над тим, у що і сам ще донедавна вірив
І глузував над тим, у що і сам ще донедавна вірив
Я біженець, я безвісті пропала,
заручниця за фальшивий викуп,
заручниця за фальшивий викуп,
По грудках їхав Грудень,
А в дорогу взяв сани:
А в дорогу взяв сани:
сон зимовий
моїх ніжних суконь
моїх ніжних суконь
Не мертвими приходять в сни мої рідні.
«Якже рясно родять яблуні твої, –
«Якже рясно родять яблуні твої, –
Співала самотність про зграйну дружбу.
Співала, аж серце злітало з словами
Співала, аж серце злітало з словами
Непосидючий Бешт.
От і сьогодні він в дорозі.
От і сьогодні він в дорозі.
Вирви досаду з того саду,
Що ти плекав і боронив.
Що ти плекав і боронив.
Людина вмирає смертю душі
І ніхто не зверта на це уваги
І ніхто не зверта на це уваги
Радить Євангеліє тримати такт
Навіть із тим, хто годен лише осуду й зневаги.
Навіть із тим, хто годен лише осуду й зневаги.
Люблю, як, весела, розбуджуєш гомін довкіль
І твоїми очима простежену далеч дороги,
І твоїми очима простежену далеч дороги,
Усім судилось опинитися на тому березі,
Хай був ти праведний чи непоправно завинив.
Хай був ти праведний чи непоправно завинив.
Безокі часи настали,
Земля здавалась ширша й просторіша,
Земля здавалась ширша й просторіша,
Усім судилось опинитися на тому березі,
Хай був ти праведний чи непоправно завинив.
Хай був ти праведний чи непоправно завинив.
Не шкодую, не зову, не плачу,
Все мине, як з білих яблунь дим.
Все мине, як з білих яблунь дим.
Поки чужинцем
ще не всі потоптано конвалії й суниці,
ще не всі потоптано конвалії й суниці,
У жнива вподобав соловей дерево,
Що межувало із пшенишним полем.
Що межувало із пшенишним полем.
Упав тихо лист до ніг.
Щось сказать хотів – не зміг.
Щось сказать хотів – не зміг.
Не володіть – підвладним буть волію,
Без роздумів сповняти задуми твої,
Без роздумів сповняти задуми твої,
Судилось їм нести йоре Святій Землі.
Тож поки в куренях з галуззям замість даху
Тож поки в куренях з галуззям замість даху
Раз на рік таке на Святій Землі бува:
Дорослих на вулиці майже не видно
Дорослих на вулиці майже не видно
Дівчина співала в церковнім хорі
Про стомлених всіх у чужім краю,
Про стомлених всіх у чужім краю,
Посадив хто і насіяв
Зелен-диво Голосіїв?
Зелен-диво Голосіїв?
Неймовірно, що соловей співа не про кохання
(Та ж без’язиких поетами робив він),
(Та ж без’язиких поетами робив він),
Цей край він донестями по-синівськи любив,
Як, зрештою, і себе напевне.
Як, зрештою, і себе напевне.
Я ж не знала, не гадала,
Що його не буде.
Що його не буде.
Люблю оцю досвітню пору,
коли ще голоси людські звучать притишено,
коли ще голоси людські звучать притишено,
Не як зима, котру лише фанати снігу просять,
Хазяйкою ввіходить у наш побут осінь:
Хазяйкою ввіходить у наш побут осінь:
Коли б то можна утаїть
В найглибшім серця сховку
В найглибшім серця сховку
Примруженим оком,
Навстіжним серцем
Навстіжним серцем
Тільки захропів, наче сім міхів,
Зблизька чи здаля підповзла змія.
Зблизька чи здаля підповзла змія.
Коли до срібних передзвонів тягнуться церкви,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Солов’єм залітним юність пролетіла.
Хвилею в негоду радість прошуміла.
Хвилею в негоду радість прошуміла.
В моїх літах годилося б дізнатись од Всевишнього
Те, що не вдалось почуть царю Давиду.
Те, що не вдалось почуть царю Давиду.
Та й надумав чоловік-вереда
Зжить зо світу невдашечку без труда:
Зжить зо світу невдашечку без труда:
Скандинавам, мабуть, набридають хмари,-
Нам, єрусалимцям, що обіч пустелі,
Нам, єрусалимцям, що обіч пустелі,
Чи ними ще не вистелено світ?
Чи ними світа ще не вславлено?
Чи ними світа ще не вславлено?
Якже швидко проминули ті дні незабутні...
Тепер якщо і сміюся, то хіба на кутні.
Тепер якщо і сміюся, то хіба на кутні.
Молитвою лиш можу оддячити Всевишньому,
Що, мов нареченому, так щиро усміхнулася красуня,
Що, мов нареченому, так щиро усміхнулася красуня,
І Шуман, і Ван-Гог, і Врубель, і Чюрльоніс...
Скільки ж бо їх, кого Ти гнав і гониш
Скільки ж бо їх, кого Ти гнав і гониш
Підганяв суденце вітер, був у поміч досі,
Та зненацька з усієї сили
Та зненацька з усієї сили
Людиною буть можна тільки за життя.
Опісля – тільки образом.
Опісля – тільки образом.
Ти не знаєш сказання про діву Ліліт,
З ким мав щастя Адам в раю первозданнім,
З ким мав щастя Адам в раю первозданнім,
Люблю осінь
За мокрий поривчастий вітер,
За мокрий поривчастий вітер,
«Отакої ти співаєш?..
А хотів жениться...
А хотів жениться...
Ховався вовк побіля кошари,
Бо намірявсь, як місяць зайде за хмари,
Бо намірявсь, як місяць зайде за хмари,
Якби поштиві поштові голуби
замість носить листи писали вірші,
замість носить листи писали вірші,
Не уявляю, як це жити на рівнині.
З дитинства гори й пагорби судилися мені.
З дитинства гори й пагорби судилися мені.
Тротуар в позолоті –
Квітне жовта акація.
Квітне жовта акація.
Як гірко плачуть наші діти,
коли неправедно караємо.
коли неправедно караємо.
«Щойно зійшло сонце і все освітило,
Бачу на дорогу виїжджає милий.
Бачу на дорогу виїжджає милий.
Три діди, три діди, як, бува, нап’ються,
Деркачами й рогачами старенькую луплять:
Деркачами й рогачами старенькую луплять:
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати
а дасть (бозна за віщо) право обирати
А дружина в орача не така, як в інших,
В торбу вклала пироги, не їсти – для сміху.
В торбу вклала пироги, не їсти – для сміху.
Ні до чого не зобов’язував
Її усміх на помах його руки.
Її усміх на помах його руки.
«Ой пішла я в понеділок, в суботу вернулась.
Вибачайте мені, сестри, що недовго була.
Вибачайте мені, сестри, що недовго була.
Збирались звірі на прогулянку морську.
Всі, як належне, за квитки платили віслюку.
Всі, як належне, за квитки платили віслюку.
Чом ти мене не любив, як була я дівка?»
«Любив тебе я тоді
«Любив тебе я тоді
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Не цятка навіть. Просто крапка.
На брамі малеча,
Озброєна до зубів,
Озброєна до зубів,
Війни невигойні стигмати.
Печаль Арахна тче і тче.
Печаль Арахна тче і тче.
«Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Всенький день малює –
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Трохи відійшли од дому,
Для долі кожному по аркушу.
З одного й другого боку.
З одного й другого боку.
«Рік ходила, два ходила, да усе намарне.
Той так смалить самосад, що аж квіти в’януть.
Той так смалить самосад, що аж квіти в’януть.
Скарай мене, Поезіє, дорогою.
Я стільки не добрав на ній думок.
Я стільки не добрав на ній думок.
Посходили співаночки рясно, мов суниці.
Посходились легіники, гей, на косовицю.
Посходились легіники, гей, на косовицю.
А хто бачив, а хто чув,
Хто в Максимка сюніч був?
Хто в Максимка сюніч був?
Вертали козаки в рідну Україну
І так говорили молодій дівчині:
І так говорили молодій дівчині:
Коли він чекає її,
Завше їй каже,
Завше їй каже,
«Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Знання, як кажуть, за плечима не носить,
Та він носив їх всюди в полотняній торбі,
Та він носив їх всюди в полотняній торбі,
Небо лазурове,
Білосніжні хмари...
Білосніжні хмари...
...І вчасно погляд одвести
Від тої, що відкрита всьому світу,
Від тої, що відкрита всьому світу,
Сходиться люд на площу Суз.
Невдовзі мотуз накинуть на шию,
Невдовзі мотуз накинуть на шию,
Непросто побачити красу,
Де, як сказав би верхогляд,
Де, як сказав би верхогляд,
Не сумуй, що на сватів
Онук більше схожий,
Онук більше схожий,
А звуки – такі ж гострі.
Попереду – іще гостріші.
Попереду – іще гостріші.
«Це добре, – розум говорив, –
Що стрілися вони, сказати б,
Що стрілися вони, сказати б,
Ішов я на перший урок малювання ,
Та не знав до пуття дороги.
Та не знав до пуття дороги.
Не переймайся тільки нами –
Онуком, мною та синами.
Онуком, мною та синами.
Що досі про тебе знали,
Згорьована пташко Надіє?
Згорьована пташко Надіє?
Стратегом був він та ще яким обачним,
Бо ж без обачності стратегії нема.
Бо ж без обачності стратегії нема.
О ти, близька і невситима,
Спокусо давня і нова,
Спокусо давня і нова,
Знову над Єрусалимом купчаться хмари.
Поки що білосніжні на лазуровому тлі.
Поки що білосніжні на лазуровому тлі.
«Зеленотрав’я, навшпиньки, вище!
В оксамити милі деревчата!
В оксамити милі деревчата!
Підбитий у відльоті птах.
Як птах тужавіє в надії.
Як птах тужавіє в надії.
На гору! На гору!
Он ту, щонайвищу на весь Голосіївський ліс,
Он ту, щонайвищу на весь Голосіївський ліс,
Щоб ви не заздрили мені,
Що я так відданий лижні
Що я так відданий лижні
Свої літа забуваю,
А чужі – лічу.
А чужі – лічу.
Одна хмара – за Йордан,
Друга на Єгипет.
Друга на Єгипет.
Він до мобільника припав,
Мов немовля до цицьки матері.
Мов немовля до цицьки матері.
Не просто Небесам усім одразу догодити.
В Єрусалимі налаштувалися до снігу діти:
В Єрусалимі налаштувалися до снігу діти:
Моцарта у самозабутті Перайя грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Повіки зачиняю. Завмираю...
Я й замолоду не відзначавсь красою.
Тож і на старості не скаржусь на літа:
Тож і на старості не скаржусь на літа:
Прогноз у горах посеред зими –
Марудна і нікчемна справа:
Марудна і нікчемна справа:
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов, –
Аніж перше з дому вийшов, –
Перший у Єрусалимі сніг.
Забіліли вулички крутії.
Забіліли вулички крутії.
Як флажолету, здається,
Нема вже сил для лету
Нема вже сил для лету
Де ти? Де ти, пташенятко,
В цю січневу хвищу спиш?
В цю січневу хвищу спиш?
Страшно, коли видима смерть.
А ще страшніш, коли позаду.
А ще страшніш, коли позаду.
Мешкаю у Ймовірнім –
Надійніш мій Дім, аніж Проза –
Надійніш мій Дім, аніж Проза –
При дорозі дуб стояв
В глибокій зажурі:
В глибокій зажурі:
Напекла ти пирогів.
Всі пухнастенькі такі.
Всі пухнастенькі такі.
Як не втомивсь ти на роботі
(боровсь зі сном та протирав штани),
(боровсь зі сном та протирав штани),
У закутки душі не заганяй біду.
Не звироднів ще люд. Ще не для всіх
Не звироднів ще люд. Ще не для всіх
По довгих блуканнях, по нетрях –
Широка галява.
Широка галява.
Як умру, хочу, аби тільки жінки займалися мною в похоронній службі
І поводились з тілом моїм доброзичливо, і прочистили вуха мої од останніх почутих слів,
І поводились з тілом моїм доброзичливо, і прочистили вуха мої од останніх почутих слів,
«Ось нарешті й крайня хата.
Треба газду привітати!», –
Треба газду привітати!», –
У Максимка стільки справ -
Все побачить треба:
Все побачить треба:
«Вам мало манни,аби второпать, що Я -воїстину Всесильний,-
Так говорив Господь Бог,-
Так говорив Господь Бог,-
Якже я зміг без Псалмів прожить
Мало не півстоліття?
Мало не півстоліття?
Переказився вітер вітер.
Вранці здивувавсь, що заніч натворив:
Вранці здивувавсь, що заніч натворив:
Свята Земля...
Свята для тих, кому вона -
Свята для тих, кому вона -
Чому ти, Прапоре, так виструнчивсь на вітрі,
Мов розпрощатись пориваєшся із древком?
Мов розпрощатись пориваєшся із древком?
Ой ви, пізні пісні,
вас у гніздах ще теплих
вас у гніздах ще теплих
«Так гарно летимо. Все далі Кріт, все ближче рідний край...»-
Дедал уявив, як їх стрінуть., що аж заплющив очі.
Дедал уявив, як їх стрінуть., що аж заплющив очі.
Народе мій, чи не став ти дроворубом і водоносом,
Мов оті мешканці Ґів’ону , коли проголосили мудреці твої:
Мов оті мешканці Ґів’ону , коли проголосили мудреці твої:
Якщо і хочу ще чогось од цього світу,
То тільки віддавати якомога більше.
То тільки віддавати якомога більше.
*Підступний свідок глузує з суду, і вуста нечестивих ковтають неправду.
19:28
19:28
*Початок мудрості – набудь мудрість і всім, що маєш, розвивай розум.
4:7
4:7
Не полишай його,
Хоч в тебе інший є,
Хоч в тебе інший є,
Немає прірви поміж вірами,
Якщо не рити їх навмисне.
Якщо не рити їх навмисне.
Єрусалимська тиша –
Це не тоді, коли усі мовчать,
Це не тоді, коли усі мовчать,
Понад усе так хочеться дожити,
Аби не місяцями Максимка вік лічити,
Аби не місяцями Максимка вік лічити,
Виноградную кісточку в теплую землю зарию
І лозу поцілую, і спілії ґрона зірву,
І лозу поцілую, і спілії ґрона зірву,
Якби не жив я з іменинником в один і той же час,
Воістину годилося б спитать по-пастернаківськи:
Воістину годилося б спитать по-пастернаківськи:
Коли він чекає її,
Завше їй скаже,
Завше їй скаже,
В моїх літах годилося б дізнатись од Всевишнього
Те, що не вдалось почуть царю Давиду.
Те, що не вдалось почуть царю Давиду.
...Це осінь насилає чари.
Так римовириться-гуркоче голова...
Так римовириться-гуркоче голова...
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимось схожі на вкраїнські:
Чимось схожі на вкраїнські:
Як янголи тримаються ще там, у горніх висях,
Бо ж глупота людська сяга все вище й вище?
Бо ж глупота людська сяга все вище й вище?
Спасибі, Доле,
Що ноги-руки цілі,
Що ноги-руки цілі,
Жовкне лист на верхів”ї беріз,
І туман над Десною спроквола в'ється,
І туман над Десною спроквола в'ється,
Поки спите ви,
Стану осінніми світаннями.
Стану осінніми світаннями.
Поки чужинцем
ще не всі потоптано конвалії й суниці,
ще не всі потоптано конвалії й суниці,
Дві дати у народженні моїм
У вересні негадано зійшлися:
У вересні негадано зійшлися:
За солов’їв, котрих в Єрусалимі чомсь нема,
За горлиць, що росою горло полощуть ,
За горлиць, що росою горло полощуть ,
Заспівай дитині колискову, пісню, що приспить її:
Тато пішов на роботу, тато пішов на війну,
Тато пішов на роботу, тато пішов на війну,
Відтоді, як мій світ осяяв Максимко,
питаю принагідно в юних матерів,
питаю принагідно в юних матерів,
Народився 27 листопада 1926 р. у с. Вавилове Снігурівського району Херсонської (нині Миколаївської) області.
Учасник Великої Вітчизняної війни в 1944–1945 рр., рядовий. Воював на боці Радянської армії та був поранений. 1949 р. закінчив театр-студію ім. І. Франка (Київ).
Учасник Великої Вітчизняної війни в 1944–1945 рр., рядовий. Воював на боці Радянської армії та був поранений. 1949 р. закінчив театр-студію ім. І. Франка (Київ).
У травинки кожної
Є своя особлива мелодія.
Є своя особлива мелодія.
Народився 5 серпня 1899 р. в передмісті міста Ромни — Засуллі (тепер Сумської області) в родині робітника-залізничника. Закінчив Охтирську гімназію (1917).Навчався на фізико-математичному факультеті Харківського університету, історико-філологічному факультеті Київського університету. Брав участь у визвольній боротьбі 1917–1920 рр.: служив у лавах Запорізького корпусу (1918) і Армії Директорії 1919 р. Обіймав посаду коменданта Мелітополя(1918). Очолював відділ освіти Охтирського району. Був членом УКП, після її ліквідації до жодної
партії не належав. Працював у редакціях, входив до літературної групи «Ланка» (МАРС). 5.01.1935 р. заарештований та за сфабрикованою справою засуджений до вищої міри покарання, яку замінили на десять років таборів. Провини не визнав.
партії не належав. Працював у редакціях, входив до літературної групи «Ланка» (МАРС). 5.01.1935 р. заарештований та за сфабрикованою справою засуджений до вищої міри покарання, яку замінили на десять років таборів. Провини не визнав.
Себе він начебто в печеру ув’язнив.
Од клопотів і чвар одбувавсь молитвами.
Од клопотів і чвар одбувавсь молитвами.
Народився 11 лютого 1927 р. в с. Велика Воля Миколаївського району Львівської області в родині хлібороба. У рідному селі закінчив початкову школу. Згодом вступив до Львівської торгівельної школи. Будучи студентом, у 1943 р. вступив у ряди ОУН і долучився до підпільної боротьби проти німецьких окупантів.
Після вигнання німців з України в 1944 р. продовжував боротьбу в підпільних рядах ОУН проти більшовицької окупації. Працював на посаді помічника-референта пропаганди повітової екзекутиви. 22 березня 1945 р. натрапив на засідку військовиків МДБ, був поранений і опинився в Дрогобицькій тюрмі. Звідти етапом вивезений до Воркути й ревтрибуналом засуджений на десять років позбавлення волі та п’ять років позбавлення
Після вигнання німців з України в 1944 р. продовжував боротьбу в підпільних рядах ОУН проти більшовицької окупації. Працював на посаді помічника-референта пропаганди повітової екзекутиви. 22 березня 1945 р. натрапив на засідку військовиків МДБ, був поранений і опинився в Дрогобицькій тюрмі. Звідти етапом вивезений до Воркути й ревтрибуналом засуджений на десять років позбавлення волі та п’ять років позбавлення
...А є ж і без слів пісні...
Слова їх заблудилися в дорозі
Слова їх заблудилися в дорозі
Народилася 6 грудня 1940 р.у Львові. Після закінчення середньої школи два роки працювала на виробництві. Час навчання на слов’янському відділі філологічного факультету Львівського університету припав на хрущовську «відлигу». Отримавши диплом, викладала на підготовчих курсах Львівського політехнічного інституту. Публікувала вірші для дітей у періодичних виданнях. Під час другої хвилі брежнєвських репресій за виступи на захист переслідуваних діячів культури 1970 р. звільнена з роботи. 12.01.1972 р. заарештована.
Слідчі не змогли довести її причетність до групи В. Чорновола та участь у виданні нелегального журналу «Український вісник». Але у липні 1972 р. Ірину Калинець було засуджено за ст. 62 КК УРСР («антирадянська агітація і пропаганда») до шести років ув’язнення в таборах суворого режиму та трьох років заслання. Через півроку такий самий вирок отримав її чоловік. Їхня маленька донька була розлучена з батьками на 9 років. Ув’язнення відбувала в таборі ЖХ-385/3 (сел. Барашево, Мордовія). Брала участь у всіх акціях жіночої політзони. Заслання відбувала разом з чоловіком у Читинській області. Повернувшись до Львова у 1981 р., почала виснажливу боротьбу за прописку і працевлаштування, одночасно бере активну участь у пробудженні вільного культурного та громадського життя Львова. 1990 р. її обирають депутатом Верховної Ради України. З травня 1990 р. працює начальником Львівського обласного
Слідчі не змогли довести її причетність до групи В. Чорновола та участь у виданні нелегального журналу «Український вісник». Але у липні 1972 р. Ірину Калинець було засуджено за ст. 62 КК УРСР («антирадянська агітація і пропаганда») до шести років ув’язнення в таборах суворого режиму та трьох років заслання. Через півроку такий самий вирок отримав її чоловік. Їхня маленька донька була розлучена з батьками на 9 років. Ув’язнення відбувала в таборі ЖХ-385/3 (сел. Барашево, Мордовія). Брала участь у всіх акціях жіночої політзони. Заслання відбувала разом з чоловіком у Читинській області. Повернувшись до Львова у 1981 р., почала виснажливу боротьбу за прописку і працевлаштування, одночасно бере активну участь у пробудженні вільного культурного та громадського життя Львова. 1990 р. її обирають депутатом Верховної Ради України. З травня 1990 р. працює начальником Львівського обласного
Личко миле в ластовинні...
Це не знак провини.
Це не знак провини.
Народилася 31 березня 1935 року в м. Кременцi на Тернопiльщинi в родині священика. По закінченні семирічки вступила у 1950р. до Острозького педучилища, а за рік перевелась до Костопільського педучилища. Вперше заарештована 13.03.1952 р. ще 16-літньою, вдруге— 20.05.1952 р., і засуджена Рівненським обласним судом за ст. 54 КК УРСР до десяти років позбавлення волі «за складання націоналістичних віршів та антирадянську агітацію серед студентів». На волю вийшла 23.12.1954 р., реабілітована 11.05.1992 р.
За «оргнабором» у 1955 р. приїхала на Донбас, де починала різноробочою на будівництві. Працювала в м. Макіївці на труболиварному заводі, керівником драмгурка в шахтарському сел. Ханжонково, друкарем в Донецькій обласній друкарні.Одночасно заочно навчалася в школі робітничої молоді, Донецькому індустріальному інституті, на театральному відділенні культосвітньогоучилища. Перші публікації в періодиці з’явились у 1964 р. У 1965–1971 рр. здобувала вищу освіту в Московському літературному інституті ім. Горького. З 1984 р.— професійний письменник.
За «оргнабором» у 1955 р. приїхала на Донбас, де починала різноробочою на будівництві. Працювала в м. Макіївці на труболиварному заводі, керівником драмгурка в шахтарському сел. Ханжонково, друкарем в Донецькій обласній друкарні.Одночасно заочно навчалася в школі робітничої молоді, Донецькому індустріальному інституті, на театральному відділенні культосвітньогоучилища. Перші публікації в періодиці з’явились у 1964 р. У 1965–1971 рр. здобувала вищу освіту в Московському літературному інституті ім. Горького. З 1984 р.— професійний письменник.
Народився 13 грудня 1928 р. у с. Сільце Горохівського району Волинської області у селянській родині.
У 1947 р. вступив у Львівський державний університет, відділення «логіка і психологія» філологічного факультету. Після закінчення став аспірантом Науково-дослідного інституту психології Міносвіти України (1953–1956). Працював викладачем української літератури Полтавського педаго гічного інституту (1956–1959), старшим науковим працівником НДІ психології (1959–1960), завідувачем відділу прози журналу «Вітчизна» (1961–1962), старшим науковим працівником відділу психологічного вихо вання НДІ психології (1962–1965), відповідальним секретарем «Українського ботанічного журналу» (1965–1972).
У 1947 р. вступив у Львівський державний університет, відділення «логіка і психологія» філологічного факультету. Після закінчення став аспірантом Науково-дослідного інституту психології Міносвіти України (1953–1956). Працював викладачем української літератури Полтавського педаго гічного інституту (1956–1959), старшим науковим працівником НДІ психології (1959–1960), завідувачем відділу прози журналу «Вітчизна» (1961–1962), старшим науковим працівником відділу психологічного вихо вання НДІ психології (1962–1965), відповідальним секретарем «Українського ботанічного журналу» (1965–1972).
Не був відлюдником.
Полюбляв збирать добірне товариство
Полюбляв збирать добірне товариство
Народився на Донеччині в с. Половинкине Старобільського району Луганської області 20 вересня 1929 року.
Після закінчення середньої школи в 1947 р. вступив до українського відділення філологічного факультету Харківського університету. З 1952 до 1955 рр. навчався в аспірантурі Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР. У цей час опублікував низку літературознавчих статей у періодичних виданнях.
Після закінчення середньої школи в 1947 р. вступив до українського відділення філологічного факультету Харківського університету. З 1952 до 1955 рр. навчався в аспірантурі Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР. У цей час опублікував низку літературознавчих статей у періодичних виданнях.
Біля підніжжя пальм - кружалком чорнобривці.
Подумалось: «Прочани з Канівщини...»
Подумалось: «Прочани з Канівщини...»
Народився 22 серпня 1914 р. в с. Івангороді Христинівського району на Черкащині в селянській родині.
У 1939 р. закінчив літературний факультет Одеського педінституту і був призваний до лав Радянської армії. В 1941 р. потрапив в оточення і полон. Йому вдалося втекти і приєднатися до загонів ОУН-УПА, де працював у пропагандистському відділі.
У 1939 р. закінчив літературний факультет Одеського педінституту і був призваний до лав Радянської армії. В 1941 р. потрапив в оточення і полон. Йому вдалося втекти і приєднатися до загонів ОУН-УПА, де працював у пропагандистському відділі.
В краю, де півроку панує сонце безоглядно,
Ми просимо з самісінького рана:
Ми просимо з самісінького рана:
Народився 17 листопада 1908 р. в с. Феськівка Менського району Чернігівської області в сім’ї селян.
Закінчив Київський інститут народної освіти. Викладав зарубіжну літературу
Закінчив Київський інститут народної освіти. Викладав зарубіжну літературу
Народився 26 квітня 1890 р. в м. Зіньків на Полтавщині. Середню освіту отримав 1908 р. 1908–1914 рр. — студент історико-філологічного факультету Київського університету. 1912 р. — перші статті та рецензії в журналі «Світло», газеті «Рада». Після закінчення університету вчителював у гімназіях. 1918–1920 рр. — викладач українознавства в Архітектурному інституті. З голодного Києва М. Зерова запрошують на роботу до Баришівської соціально-економічної школи, де працює 1920–1923 рр. У 1923–1934 рр. —професор української літератури Київського університету. Київський період найбільш плідний у творчості.
М. Зеров — визначний літературознавець, блискучий і відважний критик і полеміст, лідер
М. Зеров — визначний літературознавець, блискучий і відважний критик і полеміст, лідер
Є день, про який всі говорять.
Я був там. Можу посвідчить, що стояв поблизу аварії.
Я був там. Можу посвідчить, що стояв поблизу аварії.
Чи так завжди було,
Чи це таке поліття,-
Чи це таке поліття,-
...А діти виростуть.
От тільки б нам не старіть.
От тільки б нам не старіть.
А що як скажу я не в змозі чекать!
А що як Ворота Хтивості висаджу –
А що як Ворота Хтивості висаджу –
Ще кілька літ тому хвалився привселюдно:
«Не помічаю старості. Знаю, що їсти й пити.
«Не помічаю старості. Знаю, що їсти й пити.
Хай на всі заставки гудять невісток,
А я, зізнаюсь, кращих од своїх не знаю.
А я, зізнаюсь, кращих од своїх не знаю.
Ні, ніколи не буду твоїм віршем,
Твоїм ребром
Твоїм ребром
Таж і хочу лиш це:
Позабуть мить гірку,
Позабуть мить гірку,
Ошатний світ книжок у небуття відходить.
Не на полицях затишних тепер його домівка –
Не на полицях затишних тепер його домівка –
Людина вмирає смертю душі
І ніхто не зверта на це уваги
І ніхто не зверта на це уваги
На ранковій росі газону височать гори білого хліба.
Голуби й ворони не подужають з’їсти його.
Голуби й ворони не подужають з’їсти його.
Тихесенько-тихо
Ходімо по лісу,
Ходімо по лісу,
Ізраїле, чому тебе, кому самим Всевишнім дано Скрижалі,
Щоб якомога далі відійти од печерного минулого,
Щоб якомога далі відійти од печерного минулого,
Каже Дедал:
Йди синку попереду але пам’ятай що йдеш а не летиш
Йди синку попереду але пам’ятай що йдеш а не летиш
Чулпан Хаматовій,
співзасновникові фонду «Подаруй життя»,
співзасновникові фонду «Подаруй життя»,
Паплюжачи і звичаї, і мову материнську
(за Лессінгом)
(за Лессінгом)
Літак пролетів понад смоківницею
Понад чоловіком, що був під смоківницею
Понад чоловіком, що був під смоківницею
Мало не до крові тремось щодня,
а дізнаємось одне про одного
а дізнаємось одне про одного
Сльози мене вже покинули
І тільки часом
І тільки часом
Не з неба впали ми.
На плечах стоїмо чиїхсь,
На плечах стоїмо чиїхсь,
Не уявляю, як це жити на рівнині.
З дитинства гори й пагорби судилися мені.
З дитинства гори й пагорби судилися мені.
Не пострілом влучним в самісіньке серце,
Щоб навзнак навіки лежать,
Щоб навзнак навіки лежать,
Війни невигойні стигмати.
Печаль Арахна тче і тче.
Печаль Арахна тче і тче.
Ми по війні ще грали у війну.
Корів і кіз напризволяще кинувши,
Корів і кіз напризволяще кинувши,
Ні, не з історії я знаю
Ту найстрашнішу поки що із воєн.
Ту найстрашнішу поки що із воєн.
Б.Федорову
Ковзаю босоніж по стерні,
Та не так щось прудко, як в дитинстві…
Та не так щось прудко, як в дитинстві…
Як батька поховав, хвалився вовк лисиці:
«Знаєш , яким героєм був мій покійний тато!..
«Знаєш , яким героєм був мій покійний тато!..
Які б дива не виробляли в цирку коні,
Бачу пару гнідих з воєнного дитинства...
Бачу пару гнідих з воєнного дитинства...
Рости, рости, наш Максимку
Улітку й узимку,
Улітку й узимку,
Як задумав дід Микита
Із кота зробить бандита:
Із кота зробить бандита:
Наскільки б життя наше було пісніше,
Якби не успадкували пісні, казки та вірші.
Якби не успадкували пісні, казки та вірші.
Хто сказав: «Все згоріло дотла?
Більше в Землю не кинуть насіння»?
Більше в Землю не кинуть насіння»?
Тут все побачить мій кінець,
Навіть старі оці шпаківні,
Навіть старі оці шпаківні,
Даруйте піхоті, що так нерозумна буває вона.
Відходимо завше, коли над Землею нуртує весна.
Відходимо завше, коли над Землею нуртує весна.
У гомін Голосієва, у спомин,
Ставки минувши, висповідь несу.
Ставки минувши, висповідь несу.
Примарна вседозволеність весни.
І пізній сніг, і заморозки в травні –
І пізній сніг, і заморозки в травні –
1.Підготовка
Вовк і Пастух
Забрала всю отару пастухову моровиця.
Забрала всю отару пастухову моровиця.
Відтоді, як Україна стала
Лиш чеканням стрічі,
Лиш чеканням стрічі,
Немов ті гулі-пагорби,
Що навесні кульбабами і маками
Що навесні кульбабами і маками
Не уявляю Пурім без дощу
Із прегустим уранішнім туманом...
Із прегустим уранішнім туманом...
Що досі про тебе знали,
Згорьована пташко Надіє?
Згорьована пташко Надіє?
Коли улюбленець Еллади з’явився на Олімпі,
Не Зевсові він поклонився, а Юноні.
Не Зевсові він поклонився, а Юноні.
Опріч кіно , концертів і вистав безмежне розмаїття,
Навідайсь в поліклініку. Вдивись у черги безбережні.
Навідайсь в поліклініку. Вдивись у черги безбережні.
До англійської, якою намірявсь змагатися з онуком ,
Як сповниться йому десь років зо два,
Як сповниться йому десь років зо два,
Могила Каменяра
«Косар» (уривок)
У Майстернях віршів повно
(Все, що мають, те й несуть),
(Все, що мають, те й несуть),
1.Скілла
(за «Метаморфозами» Овідія)
(за «Метаморфозами» Овідія)
Пісок сипучий і гарячий
Волами, шляхом все одним,
Волами, шляхом все одним,
«Гей, був в Січі старий козак, на прізвище Чалий,
Вигодував сина Саву козакам на славу.
Вигодував сина Саву козакам на славу.
Мабуть, на вірність нас випробовує Господь.
Мене – як Йова, тебе – як Яакова.
Мене – як Йова, тебе – як Яакова.
«Вернулися, мабуть, в Збараж
Посланці гетьмана,
Посланці гетьмана,
...Плачу... Не як поет ридма.
Слізьми сухими плачу
Слізьми сухими плачу
В багряний вересень дорогами війни
до наших хат, що згарищами тліли,
до наших хат, що згарищами тліли,
Це ж треба так, щоб дата,
Яку б хотілося забути,
Яку б хотілося забути,
…Упав і я з коня.
Не так, як той, кого Тичина вславив.
Не так, як той, кого Тичина вславив.
Багато пройдено доріг, побачено, почуто...
країв, доріг, етапів та в'язниць...
країв, доріг, етапів та в'язниць...
Любов і ненависть лінгвісти відносять у категорію абстрактних.
Знаю, що це в граматиці. Себто умовно.
Знаю, що це в граматиці. Себто умовно.
Не в пиятиці похвальби шаленої,
Не в пиятиці гордості сліпої,
Не в пиятиці гордості сліпої,
"Пишайсь!"- підлесники тобі сказали.-
Земля, увінчана вінцем,
Земля, увінчана вінцем,
Не в тому суть –
Воскрес чи не воскрес,
Воскрес чи не воскрес,
Анна Ахматова «Александру Блоку»
На догоду самозваних вершителів твоєї долі
Пішов ти проти істини.
Пішов ти проти істини.
Не Прометей я, до скелі на віки прикутий,
А кінь стриножений. Коли б не пута,
А кінь стриножений. Коли б не пута,
Ні кроку ступити не смій самотужки, Ізраїлю.
Потойбіч- телескопи націлені не в небо - на тебе,
Потойбіч- телескопи націлені не в небо - на тебе,
«Літо північне – карикатура південних зим»...
Деінде, мабуть, так, але не в Єрусалимі,
Деінде, мабуть, так, але не в Єрусалимі,
З ким уві сні говориш ти, Максимко?
Може, над ліжечком ангел схилився,
Може, над ліжечком ангел схилився,
У кого ж нам і вчитися, не як у дітей,
Аби не відставать од часу:
Аби не відставать од часу:
Ото він – Аріон
еллінський Карузо
еллінський Карузо
Не легендарні Мафусаїлові літа
Дай мені, Боже, а Пересове многоліття плідне,
Дай мені, Боже, а Пересове многоліття плідне,
Так ось він – той пейзаж осінній...
Так ось він – той пейзаж осінній,
Так ось він – той пейзаж осінній,
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо Кінерету щось.
Де її сховок, про те вона лиш зна.
Ніхто її не бачив в пору сухостою.
Ніхто її не бачив в пору сухостою.
У співака стулені губи
Ніч вимовля співак очима
Ніч вимовля співак очима
«Що таке старість?»- питаєш і оглядаєш
Перехрестя шляхів на моєму чолі,
Перехрестя шляхів на моєму чолі,
Не народилась ще вона,
Вона і музика, і слово,
Вона і музика, і слово,
У кожного сезону – свій Кобзон.
Один і той же чоловік, а дії – різні:
Один і той же чоловік, а дії – різні:
Хай лиш нагадує шалехет листопад,
Та є і тут моя відрада – осінь:
Та є і тут моя відрада – осінь:
Гниють на дереві гранати, помаранчі, фіги...
Тільки із суперу та з ринку беруть їх єрусалимці...
Тільки із суперу та з ринку беруть їх єрусалимці...
Хмельницьким хто назвав тебе, Поділля, –
Притулок для гнаних звідусюд юдеїв,
Притулок для гнаних звідусюд юдеїв,
Тільки той, хто любив до останнього атома в тілі,
Хто втрачав назавжди, хто в долонях тримав свій смуток,
Хто втрачав назавжди, хто в долонях тримав свій смуток,
Прощай, немытая Россия,
Страна рабов, страна господ,
Страна рабов, страна господ,
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
До міфів Греції і Риму
Якже швидко проминули ті дні незабутні...
Тепер якщо і сміюся, то хіба на кутні.
Тепер якщо і сміюся, то хіба на кутні.
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
Летять з Європи дощової журавлі,
Змагаючись у швидкості із буслами й лелеками.
Змагаючись у швидкості із буслами й лелеками.
«Цвет московской конницы, которая совершила счастливые походы 1654 и 1655 годов, погиб в один день. Никогда после того царь московский не был в состоянии
вывести в поле такое сильное ополчение»
вывести в поле такое сильное ополчение»
А як Смерть усе ж заявиться по мене,
прийму її, як гостю:
прийму її, як гостю:
Скажи-но, гілко Палестини:
Де ти росла, де ти цвіла?
Де ти росла, де ти цвіла?
Це осінь насилає чари.
Так римовириться-гуркоче голова...
Так римовириться-гуркоче голова...
З вікна мого помешкання видніє вежа,
небеса пронизує вістрям,
небеса пронизує вістрям,
Граю кому? Замкненим вікнам
Клямкам що виблискують зухвало
Клямкам що виблискують зухвало
Не Васнецовський «Витязь на розпутті»
І не боксер, котрого так назвали спортивні шалапути,
І не боксер, котрого так назвали спортивні шалапути,
За покалічене дитинство
війна мене нагородила
війна мене нагородила
"Ко славе страстию дыша,
В стране суровой и угрюмой,
В стране суровой и угрюмой,
Їй би в матріархаті народитися годилось,-
Од ласки й доброти з десяток чоловіків зомліло б,
Од ласки й доброти з десяток чоловіків зомліло б,
Уже завересніло.
Чобітки червоні
Чобітки червоні
Нізащо не сяду на цей ослін:
Недремна пам’ять прониже -
Недремна пам’ять прониже -
Дано мені тіло – робить що з ним,
Таким єдиним і таким моїм?
Таким єдиним і таким моїм?
Максимкові – дорогому онукові
Не в радість мені сьогодні свята –
Ні світські, ані релігійні,
Ні світські, ані релігійні,
Люблю вітчизну я,та дивною любов’ю!
Її не подолає розум мій.
Її не подолає розум мій.
До краю того, де окрушину хліба,
З землі підіймають як шану
З землі підіймають як шану
Не викорчовуй, Боже, сьогоденням
Мою незмінну тугу за ровесників.
Мою незмінну тугу за ровесників.
Дріма Єрусалим у тумані,
Немовби Богом з неба знятий.
Немовби Богом з неба знятий.
В життя хвилину трудную,
На серці як печаль:
На серці як печаль:
Слава Україні!
Героям слава!
Героям слава!
Сильний голос зве,
у сльозах зове,
у сльозах зове,
«Прости мені, Боже,
Що й Тебе забуваю,
Що й Тебе забуваю,
Як пізно все оте прийшло,
Що з перших кроків мусило бути:
Що з перших кроків мусило бути:
Як хитрий розв’язок задачі,
У заповіднім лісі дачі, дачі..
У заповіднім лісі дачі, дачі..
Не заважайте жінці буть красивою.
«Що?»-«По чім?»-«Звідки?»- не випитуйте.
«Що?»-«По чім?»-«Звідки?»- не випитуйте.
Lusiurandum patri datum usque ad hanc-diem ita servavi …
Annibal
Annibal
О,небо, небо, ти мені наснишся!
Не може буть, щоб ти навік осліпло.
Не може буть, щоб ти навік осліпло.
«Останься пеной, Афродита»
Осип Мандельштам «Silentium»
Осип Мандельштам «Silentium»
Доки батьки не перейшли у рай,
Ти їм по змозі потурай.
Ти їм по змозі потурай.
...Як гірко плачуть наші діти,
коли неправедно караєм.
коли неправедно караєм.
Заціловані - од з’яви на світ,
Розбещені забаганками без відмови.
Розбещені забаганками без відмови.
Ніч осіння на Неґев зійшла,
Засвітила зірки тихо-тихо,
Засвітила зірки тихо-тихо,
Уже б, як належне, годилось сприймать літа
(Їх плин уповільнить іще не вдавалось нікому),
(Їх плин уповільнить іще не вдавалось нікому),
І затихне земля. Небес око багряне
Померкне поволі на димній межі.
Померкне поволі на димній межі.
Ой, дитинко моя,
Час минув і полинув ти
Час минув і полинув ти
Невже це й справді
Я тонкосльозим став на старості?
Я тонкосльозим став на старості?
Що може порізнить навіки батька з сином?
В родині Штрауса до того спричинилась... скрипка.
В родині Штрауса до того спричинилась... скрипка.
Замели метiлi i полярнi пурги
Всi шляхи-дороги, що вели назад.
Всi шляхи-дороги, що вели назад.
«Скільки літ вам, діду?»
«А біс його віда.
«А біс його віда.
Не кваптесь викорчовувать пеньки:
Корінням у життя вони вп’ялися.
Корінням у життя вони вп’ялися.
Вертаються додому журавлі
і, пролітаючи понад Єрусалимом,
і, пролітаючи понад Єрусалимом,
Здавна Росія блазнів любить,
Слухає їх та усіляк голубить.
Слухає їх та усіляк голубить.
Не знав світ аж досьогодні,
Що танки, ракети і човни підводні
Що танки, ракети і човни підводні
А чиї ж то козаки по Криму блукають
Та нагайками охоче танкам підсобляють,
Та нагайками охоче танкам підсобляють,
Умом Россию не понять,
Ее аршином общим не измерить.
Ее аршином общим не измерить.
Звертаюсь до вас священники
Вчителі судді артисти
Вчителі судді артисти
«Нащо пугачеві дзеркало, коли він і так знає, що гарний».
Українське прислів’я
Українське прислів’я
Боже мій, нема Шевченка.
Се я тоді з ним навік попрощалась...
Се я тоді з ним навік попрощалась...
Шевченко молиться ...
Щоправда, не так, як інші.
Щоправда, не так, як інші.
лоно цієї жінки
зсередини вислане хутром
зсередини вислане хутром
...Пришліть ради поезії святої Лермонтова хоч один том,
велику, превелику радість пришлете з ним
велику, превелику радість пришлете з ним
Твої «Неофіти», брате Тарасе, гарна штука, да не для друку!
Не годиться напоминать доброму синові про ледачого батька,
Не годиться напоминать доброму синові про ледачого батька,
Уві сні бачив церкву святої Анни в Вільні
та любу Дуню, чорноброву Гусіковську, як молилась у цій церкві
та любу Дуню, чорноброву Гусіковську, як молилась у цій церкві
«І ти колись боролась, мов Ізраїль,
Україно моя! Сам бог поставив
Україно моя! Сам бог поставив
Він землю їв і їв-
Масний черкаський наш чорнозем.
Масний черкаський наш чорнозем.
Хто зна історію, тому не дивно,
Що гетьмани тікали з України:
Що гетьмани тікали з України:
По імені вона кличе його
голосом таким звичним
голосом таким звичним
зазеленів хідник гаптований
квітами
квітами
Кохані людожери
Не дивіться вовком
Не дивіться вовком
Над «Плачем Єремії»
Схиливсь Тарас і плаче:
Схиливсь Тарас і плаче:
Як захочеться дізнатись,
Відкіля взялись п’яниці,
Відкіля взялись п’яниці,
«Когда безбожие станет реальностью, заглохнет и всякий интерес к истине.
Разочарование и отсутствие точки опоры будут все сильнее толкать к нигилизму».
Разочарование и отсутствие точки опоры будут все сильнее толкать к нигилизму».
До молитов у вірі будь-якій готовий я пристать,
Якщо любов до Бога починається з людини,
Якщо любов до Бога починається з людини,
Світ був такий яким його намалювали діти
золоті хризантеми
золоті хризантеми
Я - Ніхто! А ти хто?
Ти також – Ніхто?
Ти також – Ніхто?
Курячий дощ в Єрусалимі...
Ну й дива.
Ну й дива.
Не зуздрився, як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Мені наснивсь червоний кінь.
Червоний, норовистий до нестями.
Червоний, норовистий до нестями.
Задовго до того, як з літами бракло сил
Спускатись і підійматися по сходинках крутих,
Спускатись і підійматися по сходинках крутих,
...A булава – не іграшка, панове.
До неї, кажуть, ще й голова потрібна.
До неї, кажуть, ще й голова потрібна.
І харедім , і масортім , і навіть атеїсти,-
Ми всі щодня молились,
Ми всі щодня молились,
Євгену Олександровичу Сверстюку,
одному з тисяч, кого не зламали комуністичні експерименти,
одному з тисяч, кого не зламали комуністичні експерименти,
Умом Россию не понять,
Ее аршином общим не измерить.
Ее аршином общим не измерить.
Сором’язливо погляд одвертаю,
Коли хтось покидьки перегортає,
Коли хтось покидьки перегортає,
Ти вже ж була в отім болоті.
В тім злоядучім СССР,
В тім злоядучім СССР,