Автори /
Володимир Бойко (1953)
|
Рубрики
Огляди
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Недошили
•
Майже частівки
•
Совок
•
Мов шашіль
•
Вкотре
•
Десь війна
•
Зараза
•
Мінус краса
•
Москальські роги
•
Наче й люди
•
За все
•
Гречні
•
Торги
•
Традиція?
•
Сини сатани
•
Маразми
•
* * *
•
Безмовність слова
•
Про ближніх і недалеких
•
Оминайте москалів!
•
А їм то що
•
Шалійте, виродки
•
Новорічних Вам снів!
•
Зарядка
•
За роком рік
•
Ґвалт
•
Крізь іній
•
Стихає шерех листопаду
•
Негоже - 2
•
Негоже
•
Паде лист
•
Окрім любові
•
Про геніальність. Триптих
•
Квити
•
Живучий
•
Видива
•
* * *
•
Чорти
•
Нікому не винні
•
Не нарікай
•
Мелодія рим
•
Скоромовка
•
Диво
•
Розплата
•
На недобру пам’ять
•
А в Ростові-на-Дону знову бавляться в війну
•
Вовкулаки
•
Насниться Путіну ХерСон
•
Лють
•
Трафунки перекладу
•
Лозунги з нагоди дня російського побєдобєсія
•
Незнайома зірка
•
Бий окаянних!
•
Дати тягла
•
Котяча радість
•
До віночка пародій на Віктора Кучерука
•
Намарність
•
* * *
•
Великодержавные рабы
•
Зет менталітет
•
Довколополітичні рядки
•
Прощайте, уроды
•
Як і жив
•
Святотатці
•
Прикмета
•
* * *
•
Орда безсила
•
* * *
•
Ніц не світить
•
Згинь, нечиста
•
Фабрика брехні
•
Недоречності
•
Облом россии
•
Файне товариство – 2
•
Файне товариство
•
Без варіантів
•
Піжди но...
•
Сон про телефон
•
Сатрапия ru.
•
А Блок таки щось передчував
•
Заручники останньої букви*
•
Безмозгие
•
Поганці
•
Люті думки у три рядки
•
Благання
•
Посіпаки
•
Побєдоуроди
•
Навздогін кораблю
•
Ж-ж-жуть
•
Московитським фарисеям
•
Та сама птаха
•
І на оновленій землі (автопереклад)
•
* * *
•
* * *
•
Все прошло… (автопереклад)
•
Новая русская дружба
•
Лібідо
•
Без любові
•
Уважай
•
Мапа України
•
Холоднеча
•
Парашка
•
Місто без виходу – 3
•
Із двох лих - 7
•
Словоломки – 3
•
Все дарма
•
Оживи мої сни
•
Твої світи
•
Класичне
•
Словоломки - 2
•
Раша папаша
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Безповоротність
•
Вимріяна
•
За хвилю
•
Кохайтеся!
•
Наші
•
Зазвичайність
•
Совок
•
Дещо осучаснене
•
Безсоння
•
Із двох лих – 3
•
Недолюбов
•
Невідворотність
•
Втрачені оселі
•
Котрі не п’ють
•
Недобитки
•
Витівник
•
Проза життя
•
Павутина
•
Лиш слова
•
Мультивтікач
•
Стара Європа
•
* * *
•
Alter ego
•
Сороконіжка
•
9 травня (ретро)
•
Як дим
•
Незатишно
•
Видіння
•
Словоломки
•
Журлива нота
•
Гарний приклад
•
Весна і місто
•
Весняночка
•
Бомба
•
Бесосословие
•
Лейтмотив
•
Беспутен путь
•
Глюки
•
Карби
•
Самотуж
•
Чужі
•
Кінець лютого
•
Сенс
•
Холопу
•
Метелики
•
Смалена вата
•
* * *
•
Астрал
•
Дьогтемаз
•
Екстрим
•
Слон і айфон
•
Дід-піїт
•
Питаннячко
•
Пробудження
•
Передвечір'я
•
Пеньки
•
Полова
•
* * *
•
Ретроспективне
•
Опозиційна платформа
•
За чаркою (пародія)
•
І я любив. Переклад з Олександра Блока.
•
Сьома зима
•
* * *
•
Іржа
•
* * *
•
Тусня
•
Вишкір
•
* * *
•
Афродизіаки
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Просовок
•
Річка Небилиця
•
Неправосуддя
•
Жадання
•
* * *
•
Пшеничне поле
•
Тільки раз
•
Остання імперія - 2
•
На згадку
•
Стрибунець
•
Жеброта
•
Місто без виходу – 2
•
* * *
•
Фуршет
•
Парадоксальні моменти
•
* * *
•
Тільки слово...
•
Победобесовцам
•
За мрією
•
Не мир
•
Перелітні
•
Штиль
•
* * *
•
Оп'ять про карантин
•
Гамлет (переклад з Бориса Пастернака)
•
По колу
•
* * *
•
Крива посмішка
•
Пень
•
Урок
•
* * *
•
Самоізоляція
•
Смуток
•
Стезя
•
З вишин
•
Back in USSR
•
* * *
•
І воздасться...
•
* * *
•
* * *
•
Сам собі втікач (пародія)
•
Скалки ілюзій
•
Наше
•
А ягнята мовчать...
•
За мух!
•
Без царя
•
Південний аеропорт
•
З відчаю
•
Смітник
•
Економ-варіант
•
* * *
•
Інтерказочка
•
Дурдом на дроті
•
Нашараша
•
Козлографія
•
* * *
•
Паралелі
•
Тараканы
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Безвість
•
Пересмішникові
•
Тяжкі часи
•
Оптиміст
•
Я бачив дивний сон...
•
Клоники
•
* * *
•
* * *
•
Лицедійство
•
* * *
•
Лімерики - 2
•
Адью!
•
* * *
•
Подібність
•
Сусід
•
На півшляху
•
Натхнення
•
Подзвін
•
Прослово
•
Путіноїди - 2
•
Порозвіяні
•
Порохотяг
•
Війна
•
Інтернаціоналіст
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Геть від реалій
•
* * *
•
Фантасмагорія
•
Мелодія вітру
•
Катаклізм
•
Я пам'ятаю тоскні муки (переклад з О. Блока)
•
Крихтинки
•
Із днів совка
•
Про сумне
•
До корита!
•
Утну!
•
Допоки світить
•
Напівсон
•
* * *
•
Legio
•
Біострашилки
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Побасенка
•
* * *
•
Неспортивно!
•
Свині – не люди
•
* * *
•
* * *
•
Намарне
•
Ідилія
•
Раціо
•
Руде право
•
Мана-мана
•
Багатозначність
•
Путіноїди
•
Зоонебилиці
•
Травневе
•
Бурмосини
•
Гуляй, Вася!
•
Голубий віршик
•
* * *
•
Жар
•
* * *
•
* * *
•
Малоросійська сентенція
•
* * *
•
Наступного дня
•
Весна котяча (пародія)
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Претендентові
•
Гігант мислі
•
* * *
•
* * *
•
Оптимістові
•
* * *
•
Зміюка
•
Мудра баба (байка)
•
Патріотичне
•
Виробничо-побутова травма
•
* * *
•
Половина любові (літературна пародія)
•
* * *
•
* * *
•
Лімерики (подражаніє)
•
* * *
•
* * *
•
Обновка
•
Per aspera ad astra (літературна пародія)
•
Моя країна стратила глузд (переклад з Андрія Макаревича)
•
Сторінки життя
•
Предчувствие
•
* * *
•
* * *
•
Ті, що відходять (переклад з Андрія Макаревича)
•
Казка про законодавство (переклад з Андрія Макаревича)
•
Кмітлива киця
•
Пахана пов'язали вранці (переклад з Олександра Галича)
•
* * *
•
* * *
•
Сніг кружляє (переклад з Лідії Козлової)
•
Уймись, немытая
•
* * *
•
Фантазія
•
Ворожба
•
Ігри слів – 10 (Небилиці спортивні)
•
А ми такі мудрі...
•
* * *
•
Туман
•
Тіні
•
Минулось
•
Вихід
•
Синій туман. Снігове роздолля. (переклад з Сергія Єсеніна)
•
Ихтамнет
•
Парус (переклад з Михайла Лермонтова)
•
* * *
•
Ігри слів – 9 (Компромати на приматів)
•
* * *
•
Передзимів’я
•
Ігри слів - 8 (небилиці-мандрівниці)
•
Вони ідуть
•
Нерідні
•
Дивина
•
Блукальці
•
Всплеск
•
Доторкнутися
•
Пришельці
•
Тільки сам
•
Суш
•
* * *
•
* * *
•
Ігри слів -7
•
* * *
•
* * *
•
Ігри слів – 6 (небилиці-мандрівниці)
•
Зайчик-рибалка (баєчка)
•
Ігри слів – 5 (небилиці-мандрівниці)
•
Ігри слів – 4 (небилиці-мандрівниці)
•
Ігри слів - 2.2
•
Ігри слів - 3.2
•
Ігри слів - 3
•
Ігри слів - 2
•
Не вернеться
•
Можливо
•
* * *
•
Ігри слів
•
Путаница
•
Страховиддя
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Хазяїн (переклад з Бориса Слуцького)
•
Дощовиця
•
* * *
•
Гра (автопереклад)
•
Як Олеся застудилась (байка)
•
* * *
•
І коли навзаєм проклинали (переклад з Ганни Горенко (Ахматової)
•
* * *
•
Скафандри (пародія на пародію)
•
У круговерті літ
•
* * *
•
* * *
•
Проминаючи життя
•
Яйця (пародія на пародію)
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Невже?
•
Весняні сніги
•
* * *
•
Пістолети (автопереклад)
•
* * *
•
Falsus
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Граблі
•
Чотири роки по тому
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Перекотиполе
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Умом Россию не понять (Автопереклад)
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Крок за горизонт
•
* * *
•
* * *
•
Іронічні чотиривірші
•
* * *
•
* * *
•
Іронічні рубаї
•
Золоті тенета
•
Захисникам Сталіна (переклад з Ганни Горенко (Ахматової)
•
О ні, я не тебе любила (переклад з Ганни Горенко (Ахматової)
•
Імла
•
* * *
•
В зневірі в завтрашньому дні (переклад з Ганни Горенко (Ахматової)
•
* * *
•
А ти тепер похмурий і безкрилий (переклад з Ганни Горенко (Ахматової)
•
Спроба самоіронії
•
Надпис на книзі «Подорожник» (переклад з Ганни Горенко (Ахматової)
•
Пустодзвони
•
Бережіть друзів (за Расулом Гамзатовим)
•
Заячий скік
•
* * *
•
* * *
•
Видиво
•
* * *
•
Свище вітер, осріблений вітер (переклад з Сергія Єсеніна)
•
* * *
•
* * *
•
Знак питання
•
Пішла. Та гіацинти ждали (Переклад з О. Блока)
•
* * *
•
Ромашка
•
* * *
•
Очі чорнії (переклад з Є. Гребінки)
•
Зимний вітер терниною грається (переклад з О. Блока)
•
І буде так
•
Вночі, коли засне тривога (переклад з О. Блока)
•
* * *
•
Ті самі колишні
•
* * *
•
Прикро
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Поети (переклад з Олександра Блока)
•
* * *
•
* * *
•
Остання імперія
•
Застрягла (пародія)
•
В ненависті можна кохати (переклад з Валерія Брюсова)
•
Зустрілися ми випадково (переклад з Валерія Брюсова)
•
Страшний сон
•
Епітафія іуді
•
Подайте!
•
Не поле перейти...
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Тамара (переклад з Михайла Лермонтова)
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Сам-один виходжу на дорогу (переклад з Михайла Лермонтова)
•
Не тебе люблю (переклад з Михайла Лермонтова)
•
Ми знаємо все (вільний переклад з Ганни Ахматової (Горенко)
•
Замрія
•
Русский мир
•
Стрелок
•
* * *
•
* * *
•
Романтика (автопереклад)
•
Різні інтелекти (переклад з Володимира Висоцького)
•
* * *
•
У сутінках (автопереклад)
•
Бентега № 6 (пародія з автопародією)
•
Прощальна
•
Позитив
•
Швидкокрила бентега (пародія)
•
* * *
•
* * *
•
Листки зів’ялі
•
Лише чотири слова
•
Твої слова
•
Тінь
•
Фатум (Автопереклад)
•
* * *
•
* * *
•
Дороги, які нас обирають
•
* * *
•
* * *
•
Світло твоїх вікон (автопереклад)
•
Модель
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Подвійна гра (Автопереклад)
•
Міліційний протокол (переклад з Володимира Висоцького)
•
Зірка (автопереклад)
•
Я научилась мудрій простоті (переклад з Ганни Горенко (Ахматової)
•
* * *
•
Нiч, вулиця, лixтар, аптeка (переклад з О. Блока)
•
В ресторані (переклад з О. Блока)
•
Коханій кобилиці (пародія)
•
Незнайомка (переклад з О. Блока)
•
Листопад
•
Головне
•
Не криви усмішки, не заламуй рук (переклад з Сергія Єсеніна)
•
Страшна спокуса
•
Вечір згадався – місячний, синій (Переклад з Сергія Єсеніна)
•
Партизанська бесіда (пісня на мотив «Червоної рути»)
•
Клене мій опалий (переклад з С. Єсеніна)
•
На розпуттях
•
А квіти мовлять – прощавай (переклад з Сергія Єсеніна)
•
Городні нотатки
•
Слово - не спирт (пародія)
•
А ніч яка! Ну як заснеш (преклад з Сергія Єсеніна)
•
Не дивися на мене докірно (переклад з Сергія Єсеніна)
•
Спустіла чаша (поки що жарт)
•
Псевдобратство
•
* * *
•
Гори, зоря моя, не падай (переклад з Сергія Єсеніна)
•
Новоросская частушка
•
Химери (пародія)
•
Ожиєм! (Перечитуючи Франка)
•
Міні-баєчки (не тільки для дітей)
•
Лісовий корпоратив (байка для дорослих)
•
Агонія
•
З бодуна (пародія)
•
Світанок
•
Горілка в тумані (пародія)
Ранок був туманний, мов горілка,
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Напівзабуте
•
* * *
•
Арфа (пародія)
•
Основний закон (Післядняконституційне)
•
Старость
•
***
•
Пивбар біля порту (пародія)
•
Автобус примар (пародія)
•
* * *
•
* * *
•
Арифметика
•
* * *
•
* * *
•
Чорна зірка
•
Оптимістичне
•
* * *
•
Сенс життя
•
Мовчанка
•
Vox clamantis
•
* * *
•
Песимістичне
•
Ваньки, go home!
•
Fantasy
•
* * *
•
Відгомонів у золотому гаї (переклад з С. Єсеніна)
•
* * *
•
* * *
•
Пошануйте слова
•
* * *
•
Cherchez la femme
•
Оті жінки
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Любов
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Не блукати між кущів багряних (переклад з С. Єсеніна)
•
* * *
•
Зоологічні чотиривірші
•
* * *
•
Поет
•
* * *
•
* * *
•
Було...
•
* * *
•
Сповнений чарівного обману (переклад з С. Єсеніна)
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Хто я? Що я? Мрійник, і не більше (переклад з С. Єсеніна)
•
* * *
•
Дон-Жуан (переклад з Сергія Єсеніна)
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Упирі
•
Я спитав сьогодні у міняли (переклад з С. Єсеніна)
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Дежавю
•
Алфавіт
•
Маячня
•
Скам’яніле відлуння століть
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
"Землячкам" зі Сходу
•
Корупція
•
Нескорена земля
•
Каїнові брати
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Так сумно бачити тебе (переклад з С. Єсеніна)
•
* * *
•
То ж співай. На проклятій гітарі (переклад з С. Єсеніна)
•
У вихорі думок
•
* * *
•
Присмак гіркоти
•
Павутинка бабиного літа
•
Кішечка
•
Ворона і лисиця (сучасна байка)
•
Казна-що ні про що
•
* * *
•
З тобою у собі (поетична пародія)
•
* * *
•
* * *
•
Туди їм і дорога
•
Пародія на пісню "Хотят ли русские войны?"
•
Ясени
•
* * *
•
* * *
•
Ти мене не любиш, не жалієш (переклад з С. Єсеніна)
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Коли я захворію (переклад з Я. Смєлякова)
•
* * *
•
Квітка
•
* * *
•
* * *
•
Собака
•
Хробаки
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
На рубежі
•
Місто без виходу
Дві шиншили шубу шили
Із хутра, що у шиншили.
Із хутра, що у шиншили.
Скачуть з «русского» болота
В українські патріоти,
В українські патріоти,
У ділах і словах московитів
Назріває класичний совок –
Назріває класичний совок –
Зо всіх шпарин пролазить «русскій мір»,
В парадне преться, лізе чорним ходом,
В парадне преться, лізе чорним ходом,
Знову ділять українців
На своїх і на чужих,
На своїх і на чужих,
Вертить римами поет,
Віршики ладнає.
Віршики ладнає.
Московська зараза гидка і брутальна,
Страшна і живуча, мов курва вокзальна,
Страшна і живуча, мов курва вокзальна,
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Галяви і луги виблискують в росі,
Танцювали під московську дудку
І лизали лапті, як могли,
І лизали лапті, як могли,
Димлять довкола виднокраї,
Вогонь роздмухують вітри,
Вогонь роздмухують вітри,
Відповідатимуть за все!
Горітимуть в огні геєни
Горітимуть в огні геєни
Гречні гречку поважають.
Гречні в гречку не стрибають,
Гречні в гречку не стрибають,
Осяває свічка віртуальна
Слід від одлетілої душі,
Слід від одлетілої душі,
Боротьба не припиняється,
Україна – поле бою.
Україна – поле бою.
Два роки війни – а сини сатани
Іще не наситились кров’ю війни,
Іще не наситились кров’ю війни,
Весніє. Простір оживає.
І прокидається земля,
І прокидається земля,
Де радість мріялась без меж –
Загніздувала ностальгія.
Загніздувала ностальгія.
Україні сутужно без мови,
Як і тоскно мамі без дітей.
Як і тоскно мамі без дітей.
Кожен вважає себе вищим, але не кожен годен піднятися.
Бідний Вовчик у нестямі
Уночі скрипить зубами,
Уночі скрипить зубами,
Світ звикає, що нас вбивають- –
Кожен лічить своїх курчат.
Кожен лічить своїх курчат.
Як Україна у скорботі –
Булькоче радість на болоті,
Булькоче радість на болоті,
Хай Вам сниться –
Кіт і киця,
Кіт і киця,
Маленькі звірятка
Робили зарядку,
Робили зарядку,
Кудись печально і прощально
Відходять наші поїзди.
Відходять наші поїзди.
І що б, здавалось, "Київстар",
Слова та голос – більш нічого.
Слова та голос – більш нічого.
Яка сліпуча білизна,
Немає їй альтернативи.
Немає їй альтернативи.
Моя поезія не вільна
Від божевільних почуттів.
Від божевільних почуттів.
Чи можна бути щирим українцем,
Залюбленим в московські матюки?
Залюбленим в московські матюки?
Москаляка залюбки
Розкидає матюки.
Розкидає матюки.
В спустілі парки напівсонних міст
Привозить осінь втомлений таксист.
Привозить осінь втомлений таксист.
Я плюю наліво і направо
І удень і навіть уночі,
І удень і навіть уночі,
Видатний український поет
Написав шедевральний сонет
Написав шедевральний сонет
Люблю тя, як марихуану –
Сказала Марія Хуану.
Сказала Марія Хуану.
Совок живучий і плодючий,
Неначе муха дрозофіла.
Неначе муха дрозофіла.
Дивитися бракує сил,
На зоопарк огидних рил,
На зоопарк огидних рил,
Як хочеться жити й кохати,
Допоки ще годний на щось,
Допоки ще годний на щось,
Які у біса ви брати,
Коли ви вбивці й лиходії,
Коли ви вбивці й лиходії,
Ми нікому нічого не винні -
Хай шаліють від люті вони,
Хай шаліють від люті вони,
Коли ти зостаєшся сам-один,
Бо решта – хто у засвіти, хто вдалеч.
Бо решта – хто у засвіти, хто вдалеч.
На дримбі дощу
Виграє навіжений музика,
Виграє навіжений музика,
Место раши у параши,
Места нет для раши краше.
Места нет для раши краше.
Яке-то щастя – вірити у щось,
У диво з див, що виміру не має.
У диво з див, що виміру не має.
Немилосердний біль не вигоїти словом,
Таких цілющих слів немає на землі.
Таких цілющих слів немає на землі.
Конає забита росія,
Спускає задушливий дух.
Спускає задушливий дух.
Й не снилось путінові вові –
Пригожин рулить у Ростові.
Пригожин рулить у Ростові.
Є люди-собаки,
Є люди-коти,
Є люди-коти,
ХерСон ще Путіну насниться,
Каховська гребля і БахмУт.
Каховська гребля і БахмУт.
Недоля накинула чорну хустину,
На голови впало диявольське зло,
На голови впало диявольське зло,
Кривоногий місько
Через ліс бреде,
Через ліс бреде,
Слава путіну-герою,
Переможцю геморою.
Переможцю геморою.
Я себе ніяк не заспокою,
Хоч єство черствіє, мов жорства.
Хоч єство черствіє, мов жорства.
Дихає смертю московська навала,
Щиряться хижо отруєні жала,
Щиряться хижо отруєні жала,
Вже найвища пора підійшла,
Аби дати тягла для пуйла,
Аби дати тягла для пуйла,
Всміхається хитро чеширська котяра,
А в душу встромляються кігті її.
А в душу встромляються кігті її.
Як хочеться жити й кохати
Допоки ще годен на щось.
Допоки ще годен на щось.
Змордований тривогою і болем
Осмислюєш намарність суєти.
Осмислюєш намарність суєти.
На світі так незатишно без тебе,
Здається все безбарвним і чужим.
Здається все безбарвним і чужим.
Упиваясь пирровой победой
Великодержавные рабы.
Великодержавные рабы.
Росія вірує в царя
Довіку й без ума.
Довіку й без ума.
Попав у партію Микола,
Як і годиться – по приколу.
Як і годиться – по приколу.
Прощай, убитая россия,
Страна запуганных рабов.
Страна запуганных рабов.
Ти вклонятись не вмів
Ані кулям, ані ворогам,
Ані кулям, ані ворогам,
Убивців і гвалтівників
На «подвиг» ви благословляли...
На «подвиг» ви благословляли...
Цей новорічний сон –
Не інше, як прикмета.
Не інше, як прикмета.
Тебе убили виродки за те,
Що ти не покорився їм без бою.
Що ти не покорився їм без бою.
Безмозка рать рабів осатанілих
Руйнує все довкола, як завжди́.
Руйнує все довкола, як завжди́.
Помолімося нині за всіх українців,
Що не повернулись з воєнних доріг,
Що не повернулись з воєнних доріг,
Не зможуть темні московити
Пітьмою світла загасити.
Пітьмою світла загасити.
Хай завтра московія стане болотом,
Де кумкають жаби і виють вовки,
Де кумкають жаби і виють вовки,
Я гадав, наснилося мені,
Ніби десь є фабрика брехні.
Ніби десь є фабрика брехні.
Ой, пішов до лісу Гриць
Та й наївся печериць.
Та й наївся печериць.
Им вдолбили: «Нам все нипочем,
Мы сильнее, умнее и выше».
Мы сильнее, умнее и выше».
путін лаштується в рай? –
Цур, душогубе запеклий.
Цур, душогубе запеклий.
Геббельс у захваті від соловйова,
Жде з нетерпінням пропагандона.
Жде з нетерпінням пропагандона.
Уже не буде хепі-енду.
Все.
Все.
Уже пуйла не звеселя
Спецоперація кремля.
Спецоперація кремля.
Мене розбудив телефон –
Дзвонив аж ніяк не слон.
Дзвонив аж ніяк не слон.
Гребаная страна
В мире всего одна,
В мире всего одна,
Россия охренела от величия,
Россия наблевала на приличия,
Россия наблевала на приличия,
В росії армади ракет
Позначені буквою Z.
Позначені буквою Z.
На россию напали враги
И отшибли россии мозги.
И отшибли россии мозги.
Осатанілий русский мир
Руйнує все, на що натрапить,
Руйнує все, на що натрапить,
Зайнялася трава,
Спалахнули дровá
Спалахнули дровá
Хай стихнуть гармати,
Хай музи говорять,
Хай музи говорять,
Уже прилаштувались до війни,
І ревно прислуговують росії
І ревно прислуговують росії
Де Донбас, а де Одеса,
Де Чернігів чи Херсон –
Де Чернігів чи Херсон –
Горять російські кораблі...
Яка вражаюча картина!
Яка вражаюча картина!
Мені наснився дивний сон:
На місяць вив пропагандон.
На місяць вив пропагандон.
Повчають лицемірно: «Не убий!»,
Благословивши смерті і страждання,
Благословивши смерті і страждання,
Сіла птаха, знавісніла, наче путін,
На могилу. І кричала день і ніч.
На могилу. І кричала день і ніч.
Руйнує Путін «русский мир»,
Але отямитись безсилий.
Але отямитись безсилий.
Угробил Путин «русский мир»,
И сам того не понимая.
И сам того не понимая.
Молімося за Україну
І Бог заступиться за нас.
І Бог заступиться за нас.
Мы с вами дружно жили,
Пока мы вам служили.
Пока мы вам служили.
И тогда наверняка
Нас уроет ВЧК
Нас уроет ВЧК
Занедужав бідний дідо –
Потерпає від лібідо.
Потерпає від лібідо.
Струсонула до основ
Нерозділена любов,
Нерозділена любов,
Людям вищої орбіти,
Сіромах не зрозуміти –
Сіромах не зрозуміти –
То дивовижа – мапа України
На ній не тільки села і міста,
На ній не тільки села і міста,
Укриває біле покривало
Душу, що оголено дрижить.
Душу, що оголено дрижить.
Чомусь не любить ніхто Росію,
Росію бісить та нелюбов,
Росію бісить та нелюбов,
Плаче місто дощами,
За пощезлим сумує селом,
За пощезлим сумує селом,
Краще зубами клацати
В холоді межи снігів,
В холоді межи снігів,
Шаленіла тигриця:
«Тигре, любиш ти Гриця!»
«Тигре, любиш ти Гриця!»
Не будь чужинцем у своїй землі,
Не будь у гостях у своєму домі,
Не будь у гостях у своєму домі,
Увійди в мої сни
На порозі весни
На порозі весни
Наложнице одвічної журби,
Заложнице медової спокуси,
Заложнице медової спокуси,
Гондон був парубок моторний
І хлопець хоч куди гандон.
І хлопець хоч куди гандон.
Закохався в Надію,
Мав надію на «Дію»,
Мав надію на «Дію»,
Путя наш папаша,
Раша наша мама.
Раша наша мама.
Пізньоосінні хризантеми
Зів’яли й вигасли без слів.
Зів’яли й вигасли без слів.
Згіркла сльоза пам’яті
З неба сяйне місяцем.
З неба сяйне місяцем.
Війна невідворотною була,
Бо жевріла невпинно крізь століття.
Бо жевріла невпинно крізь століття.
Спогади дитинства веселкові
Напливають радісно-щемливі,
Напливають радісно-щемливі,
Витончена, виструнчена, вимріяна,
Лагідним серпанком зачарована,
Лагідним серпанком зачарована,
Шаліє вітер. Листя із гілля́
Безповоротно долу облітає...
Безповоротно долу облітає...
Кохайтеся, чорнобриві,
З ким кохатись - неважливо,
З ким кохатись - неважливо,
Наші білі і пухнасті,
Їхні чорні і гидкі,
Їхні чорні і гидкі,
Відлітання білих журавлів
Бачиться банальним на сьогодні,
Бачиться банальним на сьогодні,
Гібрид Росії і совка –
Родима розтриклята пляма,
Родима розтриклята пляма,
Карл у Клари украв окуляри,
Клара у Карла украла лорнет,
Клара у Карла украла лорнет,
Коли, тривогами роздерта,
Світзаочі тікає ніч
Світзаочі тікає ніч
Краще 40 градусів у пляшці, ніж 40 градусів у тіні.
Любов була заручницею шлунку,
Гарніром у меню гарячих страв.
Гарніром у меню гарячих страв.
А ми були такі чужі,
Непримиренні і ворожі.
Непримиренні і ворожі.
Батьки повік при своїх оселях,
Їх неможливо розмежувати,
Їх неможливо розмежувати,
Тож вип’ємо за тих, котрі не п’ють,
Кому зоря на де́нці не сіяє.
Кому зоря на де́нці не сіяє.
Коли світає в Україні
І сонце душу звеселя,
І сонце душу звеселя,
Взяв помаду у матусі,
Намастив кицюні вуса,
Намастив кицюні вуса,
Вони зустрілися у ліжку.
Все починалося, мов сон,
Все починалося, мов сон,
Десь у нетрях Інстаграму
Пропадають тато і мама.
Пропадають тато і мама.
Світ вічний і минущий, мов півлітра,
Усе до часу – і добро, і зло,
Усе до часу – і добро, і зло,
Скік-поскік, скік-поскік –
З ноутбука мультик втік.
З ноутбука мультик втік.
Танцюють німці під Московську дудку,
Пузатий бюргер дбає про своє,
Пузатий бюргер дбає про своє,
А думки, як сполохані миші,
Шелестять і зникають без слів.
Шелестять і зникають без слів.
Я сам себе, нарешті, стрів,
З собою сам погомонів
З собою сам погомонів
Ти приголомшила мене
Інтимним хистом.
Інтимним хистом.
Згадаємо про фронтові дороги
По нашій рідній зраненій землі,
По нашій рідній зраненій землі,
Колись легка була рука
І літ ще обмаль за плечима,
І літ ще обмаль за плечима,
Вони у морок безвісти пішли,
Їх імена достоту невідомі,
Їх імена достоту невідомі,
Ти була ще така молода,
І затії були світанкові,
І затії були світанкові,
Гриць, вступаючи до Спілки,
Десь пропив свою сопілку,
Десь пропив свою сопілку,
Почути і побачити тебе...
Просте бажання. І нічого більше.
Просте бажання. І нічого більше.
Навальний сидить...
А чому не сидить Медведчук?
А чому не сидить Медведчук?
Вечірнього міста розвеснені крила
Грайливо голублять дівочу красу.
Грайливо голублять дівочу красу.
Вже весна, розквітли верби
І коти марцюють.
І коти марцюють.
Ця жінка – феєрверк,
Фантастика, та й годі,
Фантастика, та й годі,
Страннодремучее,
Странноживучее,
Странноживучее,
Жага життя народжує пісні
І світу животворне суголосся,
І світу животворне суголосся,
Путь россиянина шибко запутан –
Царь, балалайка, матрешка, Путин,
Царь, балалайка, матрешка, Путин,
Вік не бачити спокою ані сну –
Тлумлять мене чоботи всіх імперій.
Тлумлять мене чоботи всіх імперій.
Сліди від літер і від слів
Закарбувалися на долі.
Закарбувалися на долі.
Не згоди́ться ніхто замість тебе дорогу здолати –
Добирайся, як знаєш, в пітьмі, невідомо куди.
Добирайся, як знаєш, в пітьмі, невідомо куди.
Україною ходять Чужі –
Вовкулаки із позамежі́,
Вовкулаки із позамежі́,
Ще лютий місяць надворІ,
Мороз тріскучий на зорі,
Мороз тріскучий на зорі,
Подивися на небо,
Сягни у його глибину,
Сягни у його глибину,
Без врага Россию не сплотить,
Без войны Россия разбежится,
Без войны Россия разбежится,
Пристрасть народжується спонтанно –
Логіки годі і відшукати,
Логіки годі і відшукати,
То не тумани сизуваті
Понад степами розляглись,
Понад степами розляглись,
У моїй постелі
Справи невеселі –
Справи невеселі –
Настане ніч – налине спогад,
І знову втеча у астрал,
І знову втеча у астрал,
Ні, я не Джон і не Хуан,
Не син єврейського народу,
Не син єврейського народу,
В останньому танку́ роковані планети
Щезали без слідів у вихорі буття.
Щезали без слідів у вихорі буття.
Ой, отримав юний слон
У презент крутий айфон.
У презент крутий айфон.
За царювання Вови Цзи,
Коли сказилися ГазИ,
Коли сказилися ГазИ,
Платіжки за газ –
То агітки Москви,
То агітки Москви,
Життя минає роздратовано,
Бракує затишку й тепла.
Бракує затишку й тепла.
Коли тебе не бачу і не чую,
Я божевільно потайки сумую.
Я божевільно потайки сумую.
Скрізь – від Сяну і до Дону
Путінські пропагандони
Путінські пропагандони
Напівраби, напівтубільці,
Напів – прислужники Москви...
Напів – прислужники Москви...
Колись були сніги, морози,
Була хуртеча навісна.
Була хуртеча навісна.
Посудино довгаста,
Заткана качаном,
Заткана качаном,
Ми стрілися з тобою на платформі,
Ти без надії потяга чекала.
Ти без надії потяга чекала.
Коли за чарку і за стіл читаєш вірші
І прокисає дар ув алкоголі,
І прокисає дар ув алкоголі,
І я любив. І звідав ласки –
Безтямний хміль любовних мук,
Безтямний хміль любовних мук,
Вони з війни не повернулись...
Вже сьома видалась зима,
Вже сьома видалась зима,
Прихились – і я тебе зігрію,
Обійму, притисну до грудей.
Обійму, притисну до грудей.
Перекреслює дорогу
Неподолана межа
Неподолана межа
Три дні виблискував пухнасто
Неповнолітній перший сніг
Неповнолітній перший сніг
Тусувались депутати
Від «Слуги народу»,
Від «Слуги народу»,
Вишкірятиметься ковідово
Нереально жахливе видиво,
Нереально жахливе видиво,
Допоки в головах руїна
І безголі́в’я чужини,
І безголі́в’я чужини,
Розповсюджують «Віагру» кляті лиходії
Та замовчують підступно про побічні дії.
Та замовчують підступно про побічні дії.
Комусь бандити, комусь герої,
Історій збіса. Тож вір – не вір.
Історій збіса. Тож вір – не вір.
Я не шаную бідність і війну,
Стривожуюсь при слові «непогода».
Стривожуюсь при слові «непогода».
Сьогодні там,
А завтра тут
А завтра тут
Хай у злиднях я помру –
Ані кроку там, де ru.
Ані кроку там, де ru.
Нетривале усе, що тримається страхом,
Що ламає людей, затоптавши в багно,
Що ламає людей, затоптавши в багно,
Перекинув Ромко кружку
І зробилася калюжка
І зробилася калюжка
Ви не судіть мене суворо,
Адже і я вас не судив,
Адже і я вас не судив,
Нехай вночі Вас ощасливлять
Непередбачені дива
Непередбачені дива
З чаші гірко п'ємо
І у злі живемо
І у злі живемо
Ми зустрілись в полі, де лелека
У блакить небесну ген зліта.
У блакить небесну ген зліта.
Які ми вже старі
І як лишилось мало,
І як лишилось мало,
Імперій було на планеті багато
Були й загули. І до дідька пішли.
Були й загули. І до дідька пішли.
Коли закінчується казка
І наближається фінал,
І наближається фінал,
Чи ти бач, а чи не бач –
Я стрибаючий стрибач.
Я стрибаючий стрибач.
По стежині коло плота
Ходить-нипає жеброта,
Ходить-нипає жеброта,
Місто не має ні виходу ні пуття,
Місто гнітить бажання і глушить сенс.
Місто гнітить бажання і глушить сенс.
Пірну в любов, як у криницю,
Де ані дна, ні вороття.
Де ані дна, ні вороття.
Я частував своєю кров`ю комарів,
Я на фуршеті цьому мало не здурів.
Я на фуршеті цьому мало не здурів.
Ми проживаємо життя,
Водночас вперше і востаннє,
Водночас вперше і востаннє,
Спочив поет. Життя минулось,
Та пустка в пам'яті болить.
Та пустка в пам'яті болить.
Зола у висліді багаття
Чи не єдиний результат.
Чи не єдиний результат.
Вразумейте, граждане тупые –
В речке не ворОтится вода.
В речке не ворОтится вода.
На землі широкій
Тисячі доріг.
Тисячі доріг.
«Русский мир» відригує війною,
Суть його зловісна і проста –
Суть його зловісна і проста –
Ті, хто звершує суд,
Спочивають в обіймах коханок,
Спочивають в обіймах коханок,
Гамір затих і життя не буяє,
Напівпорожніми їздять трамваї,
Напівпорожніми їздять трамваї,
У твані творчого застою
Незадоволений собою,
Незадоволений собою,
Пречорнющі коти сновигають в порожніх кімнатах,
Здоганяють мишей, що у вимірі цьому нема.
Здоганяють мишей, що у вимірі цьому нема.
Гомін стих. Я вийшов з-за лаштунків.
На одвірок стомлено схиливсь.
На одвірок стомлено схиливсь.
Відшуміли пристрасні майдани,
Стихли крики «слава» і «ганьба».
Стихли крики «слава» і «ганьба».
Підемо ввечері між трави.
Не залишаючи слідів,
Не залишаючи слідів,
Оптимісти мрійливо дивились
У світле майбутнє.
У світле майбутнє.
Вихвалявся чорний Пень,
Що не вірить в чорний день,
Що не вірить в чорний день,
Руїна блимає з імли,
Хоча про неї геть забули.
Хоча про неї геть забули.
А передвісником біди була неволя,
А ми благали у катів подати долю.
А ми благали у катів подати долю.
Напівпритомне існування
У некондиції буття –
У некондиції буття –
Я для тебе уже не такий,
Не творю позитивних емоцій,
Не творю позитивних емоцій,
Не слугував ніколи і нікому –
Отак пройшов свій шлях. Отак прожив.
Отак пройшов свій шлях. Отак прожив.
Я тебе, мою музу крилату,
Ізолюю в окремій палаті,
Ізолюю в окремій палаті,
Я пам'ятаю файну хвилю,
Коли мені з'явилась ти,
Коли мені з'явилась ти,
Іграшковий зайчик
Вскочив у трамвайчик,
Вскочив у трамвайчик,
Як робиш ближньому добро –
Не вимагай за те відплати,
Не вимагай за те відплати,
Давню казку, мов бубликів в’язку,
Я на де́нці душі віднайшов
Я на де́нці душі віднайшов
Сьогодні круг пальця тебе обведуть,
Солодким обманом напоять,
Солодким обманом напоять,
У натовпі, оточений юрбою,
Аби ніхто тебе не розкусив,
Аби ніхто тебе не розкусив,
Ти збудила в мені те, що довго у серці дрімало,
Розпалила вогонь, що під попелом тихо жеврів.
Розпалила вогонь, що під попелом тихо жеврів.
Без взаємокоронації
Відсутня чітка мотивація,
Відсутня чітка мотивація,
Мовчить вгодована Європа,
Лишень подекуди бурчить,
Лишень подекуди бурчить,
Мухи на стелі, як зорі на небі
Виснуть. Та мухи не мріють про вись.
Виснуть. Та мухи не мріють про вись.
Бреши. Бреши
Без міри і без ліку
Без міри і без ліку
Надсадний рев моторів протинає
Південну ніч безжально раз у раз.
Південну ніч безжально раз у раз.
Не стане народом розмитий народ,
Він так і залишиться в стійлі заброд,
Він так і залишиться в стійлі заброд,
Я б’юсь, мов риба, кинута на сушу.
Не вирвавшись, затерп у горлі крик:
Не вирвавшись, затерп у горлі крик:
Колись ти говорив мені приємності,
Бажав мене щомиті, і не раз,
Бажав мене щомиті, і не раз,
Коли впаду – то нікому підняти,
Не подадуть руки, коли спіткнусь.
Не подадуть руки, коли спіткнусь.
Заблукав Маленький Мук
На сторінку у Фейсбук,
На сторінку у Фейсбук,
"Як я скучив за дурдомом –
Серце розривається.
Серце розривається.
Країна-глюк,
Гидка і неприродна,
Гидка і неприродна,
В Болгарії є місто Козлодуй,
А в Україні – станція Козятин.
А в Україні – станція Козятин.
Виколисує вітер далеку дорогу,
В океані небеснім гойдається день,
В океані небеснім гойдається день,
Поети чубляться до скону,
Бо нетривкий між ними мир,
Бо нетривкий між ними мир,
В моем дому немытые стаканы
Повсюду громоздятся тут и там,
Повсюду громоздятся тут и там,
Але ж – було!
Окрилено і дзвінко
Окрилено і дзвінко
Така вже вдалася зима –
Ні снігу, ні льоду нема.
Ні снігу, ні льоду нема.
Еще чуть-чуть, и солнышко зайдет…
Стою один, безмолвно замерзая,
Стою один, безмолвно замерзая,
Сліпуча білизна. Нечувана безмовність.
Тікають в горизонт заметені сліди.
Тікають в горизонт заметені сліди.
Не віршуй на теми недоречні,
Не здіймай словесну каламуть,
Не здіймай словесну каламуть,
Ох, тяжкі часи настали, –
Бідкався Микита,
Бідкався Микита,
Прокидається Микола,
Ледь розплющив око,
Ледь розплющив око,
Ох, які траплялись феєричні
Сновидіння в ночі новорічні,
Сновидіння в ночі новорічні,
Намножилися клоники,
Вибрикують, мов слоники,
Вибрикують, мов слоники,
Приверзлось проти ночі
І сон відступає –
І сон відступає –
Спершу пили символічно
За кохання платонічне,
За кохання платонічне,
Народ наш є. І буде. Хоч тирани,
Заброди загребущі вікові,
Заброди загребущі вікові,
По свежевыпавшему снегу
Меня лыжня ведет, скользя,
Меня лыжня ведет, скользя,
Алкоголіки в селищі Димері
Опинилися в іншому вимірі.
Опинилися в іншому вимірі.
Я не займу твоєї цноти,
Якої вже давно нема.
Якої вже давно нема.
Закличе осінь зиму зимувати,
Погамувавши згірдний кривосміх.
Погамувавши згірдний кривосміх.
Сонце подібне
до помаранчі,
до помаранчі,
Земля така багатолика,
Такі незміряні світи...
Такі незміряні світи...
Ну, як йому ти віддала
Себе нараз – і душу й тіло...
Себе нараз – і душу й тіло...
Бухни, дихни і спалахни
В імлі вогненним смолоскипом,
В імлі вогненним смолоскипом,
По ком звонят колокола
Твери, Рязани и Орла...
Твери, Рязани и Орла...
За словотвором словотвір –
І слово проситься надвір,
І слово проситься надвір,
Я не годен слухати
Кума Путіна
Кума Путіна
Про мене ти нічого і не знала,
Ну був, любив, страждав, пропав з очей...
Ну був, любив, страждав, пропав з очей...
Вже сад відцвів і яблука погнили
І паморозь укрила почуття
І паморозь укрила почуття
Іде війна, іде війна...
Комусь війна – то «мать родна».
Комусь війна – то «мать родна».
За кусень хліба й дрібку солі
Не схочу слави я і волі,
Не схочу слави я і волі,
«І знову осінь» – скільки описали,
А осені по осені летять,
А осені по осені летять,
Упала зірка з небосхилу –
Чи від розпуки, чи з нудьги,
Чи від розпуки, чи з нудьги,
На дерев безшелесність,
Лісів безгоміння
Лісів безгоміння
Нумо, втечімо від прикрих реалій,
Ліпше спочинемо серед азалій,
Ліпше спочинемо серед азалій,
Ми добра наїлися чимало –
Порошенки крали, як могли,
Порошенки крали, як могли,
Я ніколи не крав,
Злодіяк я у друзях не маю,
Злодіяк я у друзях не маю,
Я поскрипую в такт,
Упіймавши мелодію вітру,
Упіймавши мелодію вітру,
Клята клізма катаклізму
Позбавляє оптимізму,
Позбавляє оптимізму,
Я пам'ятаю тоскні муки:
Ніч дотлівала край вікна;
Ніч дотлівала край вікна;
Хоче крихітний ведмедик
Крихітний велосипедик,
Крихітний велосипедик,
Среди заносов и торосов,
Насосов, тросов, пылесосов,
Насосов, тросов, пылесосов,
Хмурніє небо. Скоро осінь.
Душа тепла і сонця просить,
Душа тепла і сонця просить,
Подайте голос кандидату,
Він хлопець – хоч куди козак.
Він хлопець – хоч куди козак.
А щось утну!
Таке незвично-фантастичне,
Таке незвично-фантастичне,
Минає все – любов і безнадія,
Як білі й чорні смуги у житті.
Як білі й чорні смуги у житті.
Приходиш ти у сни прозорого світанку,
Приходиш нізвідкіль, навіяна, мов сон,
Приходиш нізвідкіль, навіяна, мов сон,
У безнадії пригадаю
Все недомовлене колись.
Все недомовлене колись.
Нехай віщують: бійтесь зайд чужинських,
Своєму свій, мовляв, не зробить зла.
Своєму свій, мовляв, не зробить зла.
Сорок років черепашка
В магазин ішла по пляшку.
В магазин ішла по пляшку.
Я тебе не забув,
Хоч і мав неодмінно забути,
Хоч і мав неодмінно забути,
Боже, спаси нас від «русского міра»,
Від оскаженілого бузувіра,
Від оскаженілого бузувіра,
Любов у кожного своя,
Лише для нього Богом дана
Лише для нього Богом дана
Коль крыша испохабилась –
Не устоит и дом.
Не устоит и дом.
Любов запізнились,
Чомусь забарилась,
Чомусь забарилась,
У них коротка лава запасних,
Для них цей матч оформлять ветерани,
Для них цей матч оформлять ветерани,
Частенько кажуть – п'яний , як свиня,
Спільноту ображаючи свинячу.
Спільноту ображаючи свинячу.
Прилетіло НЛО
У моє село,
У моє село,
Весны водоворот до одури волнует,
Слепит мои глаза безумная гроза –
Слепит мои глаза безумная гроза –
Талдичив, як мантри, затято і всує
Свої уповання на краще.
Свої уповання на краще.
Весна прийшла у наші села,
Корова гріється весела
Корова гріється весела
Пісні порозбирали на слова,
А притчі розтягли на афоризми,
А притчі розтягли на афоризми,
Руда баба, рудий дід,
Руда каша на обід,
Руда каша на обід,
Мани мене, мани
Кудись у дивокраї,
Кудись у дивокраї,
Житейський океан заглиблений у спомин
Висотує слова, вихлюпує жалі...
Висотує слова, вихлюпує жалі...
Яка різниця – Медведчук, Мураєв,
Чи Рабінович, Вілкул, хтось іще?
Чи Рабінович, Вілкул, хтось іще?
Їхали собі ведмеді
П'яні на велосипеді.
П'яні на велосипеді.
У вікна ломляться хрущі, -
Чого їм треба?
Чого їм треба?
Людям, вічно набурмосеним,
Видається все не так.
Видається все не так.
Молоти язиком отак не кожен втрапить,
Оскаженіло, аж до хрипоти.
Оскаженіло, аж до хрипоти.
Молодиця в голубій спідниці,
Щоб тяжку розвіяти журбу,
Щоб тяжку розвіяти журбу,
Недомарцьовані коти,
Немов об'ївшись блекоти,
Немов об'ївшись блекоти,
Чому твій погляд падає на мене,
Чому твій погляд збуджує мене?
Чому твій погляд збуджує мене?
Час пооблущував глянець,
Роки́ одібрали своє,
Роки́ одібрали своє,
Твої стежки не збіглися з моїми
І я на них нічого не забув.
І я на них нічого не забув.
Хочу бути як всі,
Щоб ховатися хитро за спини.
Щоб ховатися хитро за спини.
Зручно бути малоросом,
Безголовим, безголосим,
Безголовим, безголосим,
Повстаньте, голодні і гнані!
Об землю ударимо лихом!
Об землю ударимо лихом!
Знаю – кожної весни,
Наче поторочі,
Наче поторочі,
Людям остогидли казнокради
Люди утомилися від влади.
Люди утомилися від влади.
Із пари лих найменше вибираєм,
І жоден вибір не веде до раю.
І жоден вибір не веде до раю.
Ні обіцянок, ні пробачень –
Ну що б, здавалося, слова....
Ну що б, здавалося, слова....
Синьоока весна
Пробивається крізь хмаровиння,
Пробивається крізь хмаровиння,
Люби коханого себе,
Інакше хто тебе полюбить,
Інакше хто тебе полюбить,
Я великий, бо я чималий –
Сім пудів першокласної плоті.
Сім пудів першокласної плоті.
Охляв поет. Спадають мешти.
Радикуліт скрутив фігуру.
Радикуліт скрутив фігуру.
Ніколи жоден президент
Не дасть дарма тобі презент.
Не дасть дарма тобі презент.
Хороше діло – оптимізм,
А надто – як реальний,
А надто – як реальний,
Коли завершиш путь земний,
Не помилившись ні на кому –
Не помилившись ні на кому –
Вона чаїтися уміє –
Не сподіваєшся її,
Не сподіваєшся її,
Ой, попутав діда біс –
Дід в політику поліз,
Дід в політику поліз,
Хай власний дурить нас месія,
Хай власна світить нам тюрма,
Хай власна світить нам тюрма,
У відділення швидкої допомоги
Доставляють чоловіка ледь живого,
Доставляють чоловіка ледь живого,
Ви пийте, друзі, я іще наллю,
Забудьмо лихо оцієї миті.
Забудьмо лихо оцієї миті.
Коли ти дав нарешті серцю лад,
Оголосив своїми всіх дівчат,
Оголосив своїми всіх дівчат,
Як продаєшся знову ти за гречку –
Ти є продажна шкура, безперечно
Ти є продажна шкура, безперечно
Коли тебе хоч день я не побачу –
То сам не свій, на цілий світ лихий.
То сам не свій, на цілий світ лихий.
У відомому парку у Києві
Закладатимуть пам'ятник Вієві.
Закладатимуть пам'ятник Вієві.
Ранок, неначе кі́тва,
Пристрасть спинив безжально.
Пристрасть спинив безжально.
Ласкава жінко, тепла і м'яка,
В тобі усе принадне і доладне,
В тобі усе принадне і доладне,
На подвір'ї у Свирида
Чергова забава,
Чергова забава,
Надудлившись міцнющої субстанції,
Полишив лоно матінки-землі.
Полишив лоно матінки-землі.
Країну народження маєш одну,
І нить оту не урвати довік.
І нить оту не урвати довік.
Життя сторінки, наче книга, гортає –
Хвилини , години, роки,
Хвилини , години, роки,
Воистину русские скрепы
Почиют во русские склепы,
Почиют во русские склепы,
Я тебе побачу,
Я усе пробачу,
Я усе пробачу,
Я попрошу антракту в ностальгії,
Зітру з обличчя смуток, мов сльозу,
Зітру з обличчя смуток, мов сльозу,
Хай горе і печаль, мов свічечка, згоряють.
Останнєє прости, останнє прощавай...
Останнєє прости, останнє прощавай...
В славному царстві з колонами щось негаразд зі законами:
Владні блоковані функції – царство з'їдає корупція.
Владні блоковані функції – царство з'їдає корупція.
Влізла киця у шухляду
І від того вельми рада,
І від того вельми рада,
Пахана пов'язали вранці,
Порішили всю охорону.
Порішили всю охорону.
Самоклоновані поети
Летять нізвідки, мов комети,
Летять нізвідки, мов комети,
Багатозначність поглядів твоїх,
Коротких стріч притишена нірвана,
Коротких стріч притишена нірвана,
Такого снігопаду, такого снігопаду
В тутешніх на пригадують краях...
В тутешніх на пригадують краях...
Я не хочу с Россией жить,
Пусть даже чем-то ей обязан.
Пусть даже чем-то ей обязан.
Забудь усе, що досі не забув,
Чого колись намарне научали.
Чого колись намарне научали.
Польоти мрій – у снах і наяву,
Польоти мрій крізь ночі до світанку,
Польоти мрій крізь ночі до світанку,
Ворожи мене , дівчино мила, чи не ворожи –
Збудить півень зорю і розвидниться ніч на світанку,
Збудить півень зорю і розвидниться ніч на світанку,
Радість на футбольнім полі -
зародили бараболі.
зародили бараболі.
Усі там ду́рні, окрім нас,
Нам прикро межи дурнів бути!
Нам прикро межи дурнів бути!
Морозяний туман і снігова пустеля,
Якої ще ніхто вкінець не перебрів.
Якої ще ніхто вкінець не перебрів.
Нікому не повідаю про те,
Нікому ані гадки, ані слова,
Нікому ані гадки, ані слова,
Манлива тінь сором’язли́ва
Підходила навшпиньки зліва,
Підходила навшпиньки зліва,
Ми з вами дружно жили,
Поки ми вам служили.
Поки ми вам служили.
Непогамована безвихідь
Терзає душу день по дню,
Терзає душу день по дню,
Синій туман. Снігове роздолля.
Місячним сяйвом сповитий світ.
Місячним сяйвом сповитий світ.
Заповзали в усі ворота
Незахищеної землі,
Незахищеної землі,
Самотній парус даленіє
В тумані моря голубім.
В тумані моря голубім.
Не бачать ані виходу, ні входу,
Не відчувають власної ганьби,
Не відчувають власної ганьби,
Мавпи людиноподібні
На людину не подібні.
На людину не подібні.
Художник впав біля мольберта,
Так само просто, як і жив.
Так само просто, як і жив.
Вже літній дощ змінився на осіній,
Не літня пісня – проза без тепла.
Не літня пісня – проза без тепла.
За найкращих лесбіянок
Уважають росіянок.
Уважають росіянок.
Без племені, без роду, без коріння,
Давно своїх пустились берегів,
Давно своїх пустились берегів,
А потім сталася війна
Межи нерідними братами,
Межи нерідними братами,
Коли скуштуєш юного вина –
Привидиться предивна дивина,
Привидиться предивна дивина,
Була та правда гостра і сувора,
Тяжкі слова разючими були.
Тяжкі слова разючими були.
Улыбка женщины – такая благодать,
Которую словами не измерить.
Которую словами не измерить.
Дозволь торкнутися дощу
Розпаленілими устами
Розпаленілими устами
Росія повзе, випускаючи щупальця хижі,
Імперською гиддю пустошачи скрізь, як вогнем.
Імперською гиддю пустошачи скрізь, як вогнем.
«Побудуйте мені
Храм любові, високим до неба!» –
Храм любові, високим до неба!» –
Позасихали мальви крй дороги,
В яру за лісом висохли струмки,
В яру за лісом висохли струмки,
Я не піду у вас на повідку,
Чужі не захищатиму знамена,
Чужі не захищатиму знамена,
А що там далі – хто його там зна...
Суцільна порожнеча й більш нічого?
Суцільна порожнеча й більш нічого?
Заблудилися туристи
І взялись дерева гризти.
І взялись дерева гризти.
Торкатися тілами зголоднілими,
Здаватися не в міру знахабнілими
Здаватися не в міру знахабнілими
Засмутилось понуре небо,
Заливаючися дощем.
Заливаючися дощем.
Здоровенні імбецили
Розповсюджують бацили.
Розповсюджують бацили.
Зранку зайчик у садку
Накопав черв’ячків.
Накопав черв’ячків.
Традиційно одесити
Люблять гарно закусити.
Люблять гарно закусити.
Від Говерли до Петро́са
В шлюпці плавали матроси.
В шлюпці плавали матроси.
Для бабусі повитухи
Обламалася житуха.
Обламалася житуха.
Не журіться, депутати –
Не дадуть попролітати.
Не дадуть попролітати.
Зажурились депутати –
Як би не попролітати.
Як би не попролітати.
От колись була житуха –
Побивалась повитуха.
Побивалась повитуха.
Жалкують всі, що молодість минає,
І струни рвуть, і клавіші терзають:
І струни рвуть, і клавіші терзають:
А, можливо, тобі заманулося грошей і слави,
А, можливо, тебе вже чекає високий політ,
А, можливо, тебе вже чекає високий політ,
Думки минають голови транзитом,
Не маючи пристанку в порожнечі,
Не маючи пристанку в порожнечі,
Закрутило, завертіло,
Не збагнеш, чиє де тіло.
Не збагнеш, чиє де тіло.
От Распутина и до Путина
По Россиии все перепутано.
По Россиии все перепутано.
Часник і цибуля погнили,
Не влізеш в город, бо дощі.
Не влізеш в город, бо дощі.
Можливе все,
Можливо й неможливе,
Можливо й неможливе,
Нахабно перекручують історію,
Аби чужу забрати територію,
Аби чужу забрати територію,
Владарюють наддержави,
Світ провадять до могили,
Світ провадять до могили,
Хазяїн мій мене на шанував,
Не чув, не бачив, не хотів і знати,
Не чув, не бачив, не хотів і знати,
Дощать дощі, зміняючись дощами,
А після них приходять ще дощі.
А після них приходять ще дощі.
Іще до липня буцімто далеко,
А липовий вже віє аромат.
А липовий вже віє аромат.
Прекрасна юності пора,
Юнак незайманий в тривозі,
Юнак незайманий в тривозі,
Дрімав ставок, укритий жабуринням,
Пливли хмарки легенькі угорі,
Пливли хмарки легенькі угорі,
Що мені навієш, вітровію,
Що тобі повідаю без слів?
Що тобі повідаю без слів?
І коли навзаєм проклинали
В пристрасті, що душі розпекла,
В пристрасті, що душі розпекла,
Якби любов негадано пропала,
Банальний би залишився відбір,
Банальний би залишився відбір,
У аптеці «скафандри» придбаю,
Спровокую кохану на гріх,
Спровокую кохану на гріх,
Я забуваю Вас, невпинно забуваю,
У круговерті літ розвіялось тепло.
У круговерті літ розвіялось тепло.
Остання кварта випита до дна,
На скронях – літ наліт, мов сивина,
На скронях – літ наліт, мов сивина,
Уже давно я отступил
С твоей дорожки прихотливой.
С твоей дорожки прихотливой.
Ніхто й нізвідки
Йде у небуття –
Йде у небуття –
Відкриття у науці Микола вчинив –
Він поета з курми хитромудро схрестив.
Він поета з курми хитромудро схрестив.
Коли життя сягає рубежу,
Так хочеться спочатку все почати,
Так хочеться спочатку все почати,
І настане той день, коли ти не прокинешся вранці,
І тебе не зігріє промінням ранкова зоря.
І тебе не зігріє промінням ранкова зоря.
Краще з мудрим згубити,
Аніж з дурнем знайти.
Аніж з дурнем знайти.
У кожного своя земля,
Своя недоля недоладна,
Своя недоля недоладна,
Падуть сніги, падуть сніги,
Мов неповернуті борги,
Мов неповернуті борги,
Два лисих дурні в кімоно
На лавці грать доміно
На лавці грать доміно
Де ви, де ви, пістолети,
Вороновані стволи.
Вороновані стволи.
За ті прийдешні світлі дні,
Які іще не зазоріли,
Які іще не зазоріли,
Звучить фальшиво акомпанемент,
Фальшиве соло – рідкісна халтура,
Фальшиве соло – рідкісна халтура,
Без тебе світ зчорнів і спорожнів,
Душа неначе захлинулась млою,
Душа неначе захлинулась млою,
Мені твоє ім’я
Видзвонює сльозою,
Видзвонює сльозою,
Життя – це подорож у часі
З квитком, що лиш в один кінець.
З квитком, що лиш в один кінець.
Король без почту – не король,
Придворних за́вжди вистачає.
Придворних за́вжди вистачає.
Повторюємо залюбки
Одні й ті самі помилки,
Одні й ті самі помилки,
А що змінилося відтоді...
Де влада, там і кримінал,
Де влада, там і кримінал,
Не перейди ту межу
Честі – від знади до зради.
Честі – від знади до зради.
Вивільняюся із омани,
Забуваючи, хто ти є.
Забуваючи, хто ти є.
Коли фортуна оминає,
Коли в житті не все вдалось –
Коли в житті не все вдалось –
Поет поету не товариш,
Поет поетові – зоїл.
Поет поетові – зоїл.
Оті жінки, що нам дають життя,
Оті жінки і не дають нам жити,
Оті жінки і не дають нам жити,
Дивляться очі твої лукаво,
Голос твій срібним дзвінком дзвенить.
Голос твій срібним дзвінком дзвенить.
Чужим вклоняючись законам,
За стадним принципом юрби,
За стадним принципом юрби,
Дивлюсь на твоїх я людей, Україно,
І гірко мені, і печально мені –
І гірко мені, і печально мені –
Минулі дні замріялись туманами,
Минулі ночі заступила мла,
Минулі ночі заступила мла,
Любіть жінок, щоб вас вони любили,
Діліть і з ними радощі й жалі.
Діліть і з ними радощі й жалі.
Коли ж тебе чекати, зайченя,
В яких ти небувальцях заблукало?
В яких ти небувальцях заблукало?
Життя можливе навіть без жінок,
Та без жінок воно неповноцінне.
Та без жінок воно неповноцінне.
Колись я правду все-таки скажу
Тобі ув очі, феєричні очі.
Тобі ув очі, феєричні очі.
Не омину безжального рядка,
Не омину манливої спокуси,
Не омину манливої спокуси,
Не віднайди мої сліди.
Вони вже часом напівстерті.
Вони вже часом напівстерті.
В кінці шляху оглянься, подорожній,
Задумайся, до чого ти дійшов,
Задумайся, до чого ти дійшов,
Я лиш тільки тепер починаю тебе розуміти,
Усвідомивши врешті, що втратив тебе назавжди.
Усвідомивши врешті, що втратив тебе назавжди.
Що ти по собі, друже, залишаєш
У цьому не найкращому з світів,
У цьому не найкращому з світів,
Універсальна жінка – що за диво!
Задовольняє будь-які смаки.
Задовольняє будь-які смаки.
Усе безповоротно відлетіло.
І надаремне думати про те,
І надаремне думати про те,
Заходить сонце. Золотаві промені
Ув очі сиплють відблиски вогню.
Ув очі сиплють відблиски вогню.
Давню казку, мов бубликів в’язку
В закапелках душі віднайшов
В закапелках душі віднайшов
Діла сильніші за слова –
Це істина непереборна.
Це істина непереборна.
Росію розум не збагне,
Тут надто розуму й не треба.
Тут надто розуму й не треба.
Умом Россию не понять –
Здесь вообще ума не надо.
Здесь вообще ума не надо.
Не полишають «криси» корабля, –
Вони на кораблі господарюють.
Вони на кораблі господарюють.
Я твоих очей улыбкой околдован,
Рук твоих касаньем тронут и смущен,
Рук твоих касаньем тронут и смущен,
Закам’яніли порухи душі,
Віддаленілих днів не повернути,
Віддаленілих днів не повернути,
Ми тримаєм крок за горизонт,
Наша ціль туманами повита,
Наша ціль туманами повита,
Відчуття печалі і свободи,
Стогін муз на кладовищі мрій
Стогін муз на кладовищі мрій
А потім не буде нічого
І вічна простелеться путь.
І вічна простелеться путь.
Коли ти справжня є людина,
Роби добро для України.
Роби добро для України.
Я серце розпростер, немов долоні,
Спіймав сльозу, що впала на вуста.
Спіймав сльозу, що впала на вуста.
У час, коли наснажує натхнення,
Годинник не лічитиме хвилин.
Годинник не лічитиме хвилин.
Коли ти висох, як скелет,
І їш один лиш вінігрет,
І їш один лиш вінігрет,
Тиша вечір обплутує
Золотими тенетами.
Золотими тенетами.
Це оті, що кричали: «Варраву
Відпусти нам на свято», оті,
Відпусти нам на свято», оті,
О ні, я не тебе любила,
В огні згоряючи палкім,
В огні згоряючи палкім,
О, як періщить дощ, і як усе паскудно!
Усе оповила важка суцільна мла.
Усе оповила важка суцільна мла.
Послужили і вашим і нашим,
І Всевишньому і сатані,
І Всевишньому і сатані,
В зневірі в завтрашньому дні
Вчуваю зраду в кожнім слові,
Вчуваю зраду в кожнім слові,
Любов прийшла нізвідки, як наснилась,
Немов дитя під серцем зародилось.
Немов дитя під серцем зародилось.
А ти тепер похмурий і безкрилий,
Відречений від слави і від мрій,
Відречений від слави і від мрій,
Куди тебе, шановний, занесло,
Куди ти йшов, і де ти опинився?
Куди ти йшов, і де ти опинився?
О ні, не той потаєний художник,
Що помережав Гофманові сни –
Що помережав Гофманові сни –
Що їм нового сказати?
Тож терендять про одне.
Тож терендять про одне.
Знай ціну і дружбі й ворожнечі,
І судом поспішним не гріши.
І судом поспішним не гріши.
Невеличка електричка
Повна вщерть, як рукавичка.
Повна вщерть, як рукавичка.
Ти сказала, що більше ніколи, ніколи, ніколи...
Прокричала, мов хлюпнула відчаєм просто в лице.
Прокричала, мов хлюпнула відчаєм просто в лице.
Я вихоплю малий окрайчик літа
Із круговерті швидкоплинних днів.
Із круговерті швидкоплинних днів.
Нап’юся з чарівного джерела
Живої, чудодійної водиці,
Живої, чудодійної водиці,
Ви любіть нас. Бо ми – москалі.
Ми найстарші брати на землі,
Ми найстарші брати на землі,
Свище вітер, осріблений вітер,
В лагіднім шелесті сніжного шуму.
В лагіднім шелесті сніжного шуму.
Отак і я піду за усіма
Земними, що під сонцем тимчасові,
Земними, що під сонцем тимчасові,
Разлетались вдребезги стаканы,
И гитара плакала навзрыд…
И гитара плакала навзрыд…
Не таланить доступити мети,
З розміру в безмір перебрести,
З розміру в безмір перебрести,
Пішла. Та гіацинти ждали,
І не будив ще день вікна,
І не будив ще день вікна,
Сплива невпинно час краплинами-хвилинами,
Його іще ніхто не зупинив…
Його іще ніхто не зупинив…
В час, коли безрадісно і тяжко,
Аби порозвіяти біду,
Аби порозвіяти біду,
Обсідає Україну вороння,
Вже не видно ані ночі, ані дня.
Вже не видно ані ночі, ані дня.
Очі чорнії, очі сяючі,
Очі пристрасні і палаючі!
Очі пристрасні і палаючі!
Зимний вітер терниною грається,
У вікні задуває свічу.
У вікні задуває свічу.
Коли ти звикаєш до її тіла,
Сприймаєш як рідне її волосся,
Сприймаєш як рідне її волосся,
Вночі, коли засне тривога,
І місто гасне у імлі –
І місто гасне у імлі –
Нам життя презентує
Прощальний урок
Прощальний урок
Вони так само прокричать
Чи то осанну, чи огуду,
Чи то осанну, чи огуду,
Чарівлива магія кохання
Притомилась мучити мене.
Притомилась мучити мене.
Завтра, післязавтра чи ніколи
Щось затямить рідний шоубіз...
Щось затямить рідний шоубіз...
Ти мене не порятуєш,
Я тебе не дочекаюсь.
Я тебе не дочекаюсь.
Любов продажною ніколи не буває,
Любов продажна – то ніяка не любов,
Любов продажна – то ніяка не любов,
Чому мені гірко, коли я на тебе дивлюся?
Мов камінь у грудях заклякли пекучі слова.
Мов камінь у грудях заклякли пекучі слова.
За містом постав чудернацький квартал
У місці багнистім, пустельнім.
У місці багнистім, пустельнім.
Вечір жагою мене напоїв,
Я вже хмелію думками про тебе,
Я вже хмелію думками про тебе,
Ти пробач, що ніяк
Розминутись не можу з тобою,
Розминутись не можу з тобою,
Жодна з імперій іще не померла одразу,
Чадом імперським од них іще довго смердить.
Чадом імперським од них іще довго смердить.
Застрягла я в тобі по самі груди,
Та вихід підказали добрі люди -
Та вихід підказали добрі люди -
В ненависті можна кохати,
Позбувшись примарних надій.
Позбувшись примарних надій.
Зустрілися ми випадково,
Та в душу запала вона,
Та в душу запала вона,
Напала Україна на Росію,
Взяла Кубань, Поволжя і Кавказ,
Взяла Кубань, Поволжя і Кавказ,
Іншого у тебе вже шляху не буде,
Більше не позичиш у сірка очей.
Більше не позичиш у сірка очей.
Каліка я на ліву ногу,
Подайте бідному мені.
Подайте бідному мені.
Своє життя ти сам собі прожив.
За тебе це нікому не під силу.
За тебе це нікому не під силу.
Якби ти знала, як мені болить
Те, що давно боліти не повинно,
Те, що давно боліти не повинно,
Дивлюсь на тебе, і тебе не бачу.
Ти вже не та, яка колись була,
Ти вже не та, яка колись була,
Я тебе зацілую до болю,
Я тебе закохаю до ранку,
Я тебе закохаю до ранку,
В ущелині грізній Дар`ялу,
Де Терек вирує в імлі.
Де Терек вирує в імлі.
Які були часи, які були поети,
Які були думки, які були слова.
Які були думки, які були слова.
Весна іде,
Коти кричать
Коти кричать
Україну живцем пожирає корупція,
Ненаситніша, аніж проклятий москаль.
Ненаситніша, аніж проклятий москаль.
Сам-один виходжу на дорогу,
У тумані битий шлях блищить;
У тумані битий шлях блищить;
1
Ні, не тебе так палко я люблю,
Ні, не тебе так палко я люблю,
Ми знаєм, що нині стоїть на кону,
І що відбувається нині.
І що відбувається нині.
Я дивлюся на небо, я міркую про зорі,
Про ночей безгоміння і світанки прозорі.
Про ночей безгоміння і світанки прозорі.
Розлізся світом «русскій мір»,
Здавалось, більшого немає,
Здавалось, більшого немає,
Со вчерашнего похмельно пьян,
Вспоминая прошлое с тоской,
Вспоминая прошлое с тоской,
Любовним розпалена шалом,
Хмільна від любовних утіх,
Хмільна від любовних утіх,
Горить зоря моя холодна,
У піднебесній вишині.
У піднебесній вишині.
Не зупиняє нас імла,
Ні сніг, ні лід, ні дощ, ні вітер.
Ні сніг, ні лід, ні дощ, ні вітер.
Ти, як завжди, мелеш казна-що –
Як з тобою можна говорити.
Як з тобою можна говорити.
Будемо ми колишні,
Будемо ми чужі.
Будемо ми чужі.
Хороню я тебе в свідомості,
Хороню я тебе в пам’яті
Хороню я тебе в пам’яті
Розбентежились бентеги
Аж у жилах кров кипить,
Аж у жилах кров кипить,
Прощай, Україно, прощай,
Прощайте і тату, і мамо.
Прощайте і тату, і мамо.
Не переймайтесь негативом,
І генеруйте позитив.
І генеруйте позитив.
Бентего моя швидкокрила,
Моє найдивніше із див.
Моє найдивніше із див.
Снігами білий світ позамітало,
Аж виїдає очі білизна.
Аж виїдає очі білизна.
Комусь щастить, обравши вірний шлях,
В дорозі ні на крок не оступитись,
В дорозі ні на крок не оступитись,
Навіщо пишу їх – і сам я не знаю,
Все марно – чи десять, чи сто.
Все марно – чи десять, чи сто.
«Не залишай мене одну» –
Мені сказала ти раптово.
Мені сказала ти раптово.
Твій рвійний вихор крутить швидкоплинні
Слова.
Слова.
Не зможу щасливо життя прожити,
А бути нещасним в житті – не жарт.
А бути нещасним в житті – не жарт.
Душа – мов пристановище вітрів,
Усі думки нараз порозлітались,
Усі думки нараз порозлітались,
Я нічого тобі не казав,
Я нічого тебе не просив,
Я нічого тебе не просив,
Коли поміж людей себе ти не знаходиш,
Коли навкруг юрба, фальшива і чужа,
Коли навкруг юрба, фальшива і чужа,
Не ми обираємо наші дороги,
А нас обирають вони,
А нас обирають вони,
Із кожним роком наш спливає час,
Майбутнє переходить у минуле.
Майбутнє переходить у минуле.
Кожна возносить свій ум голова,
Кожен для себе качає права,
Кожен для себе качає права,
Крізь морок ночі вікна твої сяють,
Нестримно кличуть хлопців молодих,
Нестримно кличуть хлопців молодих,
Худа, неначе висохла гіляка,
Лишились тільки шкіра і кістки.
Лишились тільки шкіра і кістки.
Не укради у ближнього свитинку –
Закон суворий і для всіх один,
Закон суворий і для всіх один,
Жінка – не казка,
Жінка – не повість,
Жінка – не повість,
Втрачає пам'ять дати і події,
Географічні назви й імена,
Географічні назви й імена,
Я лиш тебе одну люблю,
Хоч інша постіль зігріває.
Хоч інша постіль зігріває.
Вважай по-нашому, ми пили небагато, –
Скажи, Серього – чого брехати!
Скажи, Серього – чого брехати!
Мене довкола морок огортає
Самотності, зневіри й гіркоти.
Самотності, зневіри й гіркоти.
Я научилась мудрій простоті,
Дивитись в небо і молитись Богу,
Дивитись в небо і молитись Богу,
Не ти мене заполонила,
Не я твій образ віднайшов,
Не я твій образ віднайшов,
Нiч, вулиця, лixтар, аптeка,
Бeзрадісна напівпітьма.
Бeзрадісна напівпітьма.
Не забуду ніколи (він був чи наснився,
Дивний вечір): заграва зорі
Дивний вечір): заграва зорі
У повені похоті я, молодий жеребець, потопаю,
До мене чимдуж прискачи, кобилице, благаю,
До мене чимдуж прискачи, кобилице, благаю,
По вечорах над ресторанами
Розгульний шал іще не вщух,
Розгульний шал іще не вщух,
Печальний лист прощально золотіє,
Осінній компонуючи пейзаж,
Осінній компонуючи пейзаж,
– «Я вам, куме, не в обиду
Говорю, як рідному –
Говорю, як рідному –
Не криви усмішки, не заламуй рук,
Я направду іншу, не тебе люблю.
Я направду іншу, не тебе люблю.
Як зацвітуть лілово матіоли,
І млосний дух довкілля огорне,
І млосний дух довкілля огорне,
Вечір згадався – місячний, синій.
Був я тоді молодим і красивим.
Був я тоді молодим і красивим.
Ти признайся мені, чи ще пам'ять лишилась,
Як у чорних лісах комуністів ми били,
Як у чорних лісах комуністів ми били,
Клене мій опалий, клене зледенілий,
Чом стоїш, схилившись, в заметілі білій.
Чом стоїш, схилившись, в заметілі білій.
На розпуттях таланти,
Пропадають дарма
Пропадають дарма
А квіти мовлять – прощавай,
Голівками схилившись долу,
Голівками схилившись долу,
По городу біля тину
Ходить донька України.
Ходить донька України.
Довірившись тонкому спирту слів,
Ти обережним будь, бо то – не ліки.
Ти обережним будь, бо то – не ліки.
А ніч яка! Ну як заснеш,
Коли так місячно довкола.
Коли так місячно довкола.
Не дивися на мене докірно.
Я зневагу свою не втаїв,
Я зневагу свою не втаїв,
Позабувалися давно
Усі шалені поривання,
Усі шалені поривання,
Імперським послідникам сниться «совок» –
Віджилий «Союз нерушимий».
Віджилий «Союз нерушимий».
Зазвучала напружена тиша
І влилась у щемливі рядки.
І влилась у щемливі рядки.
Гори, зоря моя, не падай,
Холодним променем світи,
Холодним променем світи,
Биомасса из Донбасса –
Новороссийская раса.
Новороссийская раса.
Мовчаннями, прощаннями, розлуками
Я гратиму із вами в три руки
Я гратиму із вами в три руки
Обриваються звільна всі пута,
Що в'язали нас з давнім життєм;
Що в'язали нас з давнім життєм;
Чорний, чорний, чорний кіт
Хоче сала на обід,
Хоче сала на обід,
На мелодію сопілки
Позлітались перепілки.
Позлітались перепілки.
В агонії біснується Росія –
Імперське чванство піну підніма.
Імперське чванство піну підніма.
Пора іскристої роси,
У чарівливому серпанку.
У чарівливому серпанку.
Ранок був туманний, мов горілка,
Не ми обираємо наші дороги,
А нас обирають вони,
А нас обирають вони,
Ати-бати, йшли солдати
В Україну воювати.
В Україну воювати.
Заворожи мене, заворожи,
Чар-зілля дай напитися хмільного,
Чар-зілля дай напитися хмільного,
Обійняла поспішно, невміло.
(Недосвідченість – це ж бо не гріх).
(Недосвідченість – це ж бо не гріх).
Перетлівають барви вечорові,
Бентежних снів нашіптує зоря...
Бентежних снів нашіптує зоря...
Візьми мене, як арфу, поміж ноги,
Лиш інструмент уміло налаштуй,
Лиш інструмент уміло налаштуй,
Куди поділася корупція?! –
Душа сумує і страждає,
Душа сумує і страждає,
Идет-бредет какая-то бабуля,
А вы ее насмешкой злой кольнули.
А вы ее насмешкой злой кольнули.
Вицвітає життя, як роками одбілена книга.
Вже не ті кольори, вже не ті відчуття і смаки,
Вже не ті кольори, вже не ті відчуття і смаки,
В пивбарі, що якраз побіля порту,
До пива риба будь-якого сорту.
До пива риба будь-якого сорту.
Коли набити зіллям люльку миру -
Вставляє неабиякий кураж.
Вставляє неабиякий кураж.
Безверхів’я, безхребеття, безкоріння, –
Отаке у нас насіялось насіння.
Отаке у нас насіялось насіння.
Напливають несподівані слова,
Не питаючи ні стежки, ані броду.
Не питаючи ні стежки, ані броду.
Так воно споконвіку ведеться –
Правлять світом грошиська брудні.
Правлять світом грошиська брудні.
Прийшла весна, та краще б оминула,
Та краще зразу – осінь і зима.
Та краще зразу – осінь і зима.
Куди веде тебе
Твоя дорога,
Твоя дорога,
І знову ти проспав, народе України,
Коли упала зірка, що ймення їй – Полин.
Коли упала зірка, що ймення їй – Полин.
На терезах літ мить гойдається...
Неподолане – подолається,
Неподолане – подолається,
У минулі часи відійшли поїзди
До країв, де містичні тумани ранкові.
До країв, де містичні тумани ранкові.
Не продавайте чисті почуття,
Дорожча честь за будь-яку валюту,
Дорожча честь за будь-яку валюту,
Ти не кажи мені «прощай» –
Твою мовчанку я почую,
Твою мовчанку я почую,
Тримаймося гурту, братове –
По одному нас переб'ють,
По одному нас переб'ють,
Які високі небеса,
Які безкраї небокраї,
Які безкраї небокраї,
Пошли усе під три чорти,
Забудь усе, що було досі,
Забудь усе, що було досі,
Послушай, блудный сын России,
Что ищешь ты в степях чужих?
Что ищешь ты в степях чужих?
Коли весняний дивограй
Амурні насилає стріли,
Амурні насилає стріли,
Горить душа… Нічим не загасити…
Класичним засобом – жінки, вино…
Класичним засобом – жінки, вино…
Відгомонів у золотому гаї
Беріз веселих шелест гомінкий,
Беріз веселих шелест гомінкий,
Слухати серця не варто,
Серце сліпе і дурне.
Серце сліпе і дурне.
Покидаючи світ, анічого собі не візьмеш,
Все зостанеться іншим – чи хочеш того чи не хочеш.
Все зостанеться іншим – чи хочеш того чи не хочеш.
Забувається все,
окрім гострих болючих образ,
окрім гострих болючих образ,
Яка чарівна ти, дівчино,
Які зіниці і уста!
Які зіниці і уста!
Шукайте жінку – де вона зимує,
І де вона весною відтає,
І де вона весною відтає,
Хто запалює зірки –
Це природно, що жінки.
Це природно, що жінки.
Марнослівні дифірамби
Промовляються дарма.
Промовляються дарма.
Не чваньтеся, суржикомовні
Недозмосковщені хохли.
Недозмосковщені хохли.
Коли ж ви наїстеся, глитаї,
Коли на пиках виростуть обличчя?
Коли на пиках виростуть обличчя?
Все загладила ніч, і нічна несподівана злива,
Не лишивши й сліду, що ми тут із тобою були.
Не лишивши й сліду, що ми тут із тобою були.
Так уже заведено віками –
Нас обходить доля стороною.
Нас обходить доля стороною.
Я балансую на межі
Боготворіння і прокляття.
Боготворіння і прокляття.
Імперія нас тяжко відпускає,
Іще отруйні щупальця міцні.
Іще отруйні щупальця міцні.
Брехня і фальш сплелися у союзі
І підлість возвели на п’єдестал,
І підлість возвели на п’єдестал,
Хай десь там на Сході вирує гроза,
У Центрі, на Заході спокій, як звично.
У Центрі, на Заході спокій, як звично.
Чого ми прагнемо в житті?
Від чого радощі й страждання ?
Від чого радощі й страждання ?
Перепасую відчай на папір, –
Так буде легше гратися в мовчанку,
Так буде легше гратися в мовчанку,
Чотири роки лиш любов живе,
А потім в інший вимір переходить.
А потім в інший вимір переходить.
Чарівність жінки – вища благодать,
Що душу над буденністю підносить,
Що душу над буденністю підносить,
Не перейдеш межу і ніколи мені не подзвониш,
По забутих стежках ти ніколи уже не пройдеш,
По забутих стежках ти ніколи уже не пройдеш,
Любов горить, горить і не згорає,
І зігріває нас її тепло.
І зігріває нас її тепло.
Не блукати між кущів багряних
Не шукати більш твої сліди.
Не шукати більш твої сліди.
Прозорою, мов ніжна павутинка,
Найкращою з усіх, що бачив світ,
Найкращою з усіх, що бачив світ,
Якщо ти родом із кнурів,
Та із свиньми з корита їв,
Та із свиньми з корита їв,
Ти – моя лебедина пісня,
Після тебе – уже ніхто
Після тебе – уже ніхто
Прийде поет. Уяву спантеличить,
На кін поставить п’яну простоту,
На кін поставить п’яну простоту,
Жінки бувають для душі,
Бувають – лиш для тіла.
Бувають – лиш для тіла.
Ти, мов камінь на серці,
Якого ніколи не зрушу,
Якого ніколи не зрушу,
Які були часи, які були поети,
Які були думки, які були слова.
Які були думки, які були слова.
Я усвідомив – ти уже не та,
І вже стежок не буде перехресних,
І вже стежок не буде перехресних,
Сповнений чарівного обману
Світ насправді грубий і жорсткий,
Світ насправді грубий і жорсткий,
Жінка – то нев’януча лілея,
Що убралась краплями роси.
Що убралась краплями роси.
Малює сонце акварелі
Грайливим променем на склі,
Грайливим променем на склі,
Політики завжди вдоволені собою,
Бракує часу їм подбати про народ,
Бракує часу їм подбати про народ,
Хто я? Що я? Мрійник, і не більше,
Синь очей згубив я у імлі,
Синь очей згубив я у імлі,
Холодна ніч, засніжений перон,
Холодний поїзд щойно прокидався,
Холодний поїзд щойно прокидався,
Чи запізно, чи занадто рано,
І про що не думав, не гадав,
І про що не думав, не гадав,
Коли в твої погляну очі,
Мов поринаю в дивний сон,
Мов поринаю в дивний сон,
Приверзлося Путіну в Кремлі
В божевільних снах, що він – месія,
В божевільних снах, що він – месія,
Ми розійшлись, як в морі кораблі,
В нас різні курси, різними морями...
В нас різні курси, різними морями...
Продавали ви матір з байдужістю блудного сина,
По холодній щоці не скотилась гаряча сльоза.
По холодній щоці не скотилась гаряча сльоза.
Я спитав сьогодні у міняли,
Що дає за півтумана по рублю,
Що дає за півтумана по рублю,
Увійшла ти омріяно чистою
У мої недоторкані сни,
У мої недоторкані сни,
Вона прийшла сама, прийшла тихцем,
І довго вислизала із обіймів,
І довго вислизала із обіймів,
Ти моя світанкова зоря, – з мрій про тебе я день починаю
Ти моя вечорова зоря, – ти щоночі тривожиш мій сон.
Ти моя вечорова зоря, – ти щоночі тривожиш мій сон.
Жінко моєї мрії –
В снах забарилась ти.
В снах забарилась ти.
Давно я розстався з казками,
Погасли бентежні вогні,
Погасли бентежні вогні,
Здається ти – на відстані руки,
Торкнись – і довгождану мить впіймаєш.
Торкнись – і довгождану мить впіймаєш.
Усе це вже колись було –
Мінялись постаті і дати,
Мінялись постаті і дати,
Алфавіт – це початок і кінець,
Шеренги букв, що словом проростають,
Шеренги букв, що словом проростають,
В Кремля риторика двоїста –
Не логіка, а маячня.
Не логіка, а маячня.
Завмер його величність час,
І спить між сивого каміння
І спить між сивого каміння
Непомітно, як тать, підкрадається ніч-сіроманка,
Запинаючи світ чорним, вишитим в зорі плащем,
Запинаючи світ чорним, вишитим в зорі плащем,
Моя напівзів’яла квітко –
Відпусти мене, відпусти.
Відпусти мене, відпусти.
Що тобі у імені моєму –
Слів пустопорожній передзвін.
Слів пустопорожній передзвін.
Убогий край, продажні люди,
Нікчемні душі і серця,
Нікчемні душі і серця,
Яка корупція п’янка,
Яка солодка і манлива,
Яка солодка і манлива,
Земле моя, за що такими карами
Віками ти каралась яничарами?
Віками ти каралась яничарами?
Не дивуйтесь московським отим супостатам –
Все колись вже було й повертається знов.
Все колись вже було й повертається знов.
Життя – це театр.
Актори захоплені грою.
Актори захоплені грою.
Усміхається зірка твоїми очима,
Знову кличе мене в потаємні світи,
Знову кличе мене в потаємні світи,
У кожній жінці – сяйво неповторне,
І блиск очей – на цілий світ один.
І блиск очей – на цілий світ один.
Жінка – одвічна мрія,
Та, що завжди з тобою,
Та, що завжди з тобою,
Як я мріяв піти у далекі світи,
У дрімучих борах заблудитись.
У дрімучих борах заблудитись.
Ловлю твоїх очей іскристі переливи,
Спалахую від іскор жагучого вогню,
Спалахую від іскор жагучого вогню,
Я знову здаля в твої вікна дивлюся,
Мов загнаний вовк на зірки.
Мов загнаний вовк на зірки.
Одинокий листок
Залишився висіти на гіллі.
Залишився висіти на гіллі.
Жовтий лист догоряє на гіллі,
Ним осінній вітрець ворушить,
Ним осінній вітрець ворушить,
Так сумно бачити тебе,
Який то біль, яка фатальність!
Який то біль, яка фатальність!
Його не руште – хай собі співа,
Його облиште – хай собі голосить.
Його облиште – хай собі голосить.
То ж співай. На проклятій гітарі
Пальці скачуть твої в напівкруг.
Пальці скачуть твої в напівкруг.
Людський потік рікою розливається,
І пружно б’є у вулиць береги.
І пружно б’є у вулиць береги.
В твоїх очах – потаємність незнаного раю,
Та не здолаю незриму межу перейти.
Та не здолаю незриму межу перейти.
Де ти була зеленою весною,
Коло я ще душею не зів’яв?
Коло я ще душею не зів’яв?
Котить осінь потемнілі хмари
Над фальшивим золотом лісів.
Над фальшивим золотом лісів.
Ти грайлива кішечка моя –
Звабний стан, блудливі карі очі.
Звабний стан, блудливі карі очі.
Пішла Ворона на базар
Купить сякий-такий товар.
Купить сякий-такий товар.
Напишу я вірша – абищо, казна-що, ні про що,
Напишу я вірша про бузок, бузину і волошки,
Напишу я вірша про бузок, бузину і волошки,
Россия манией страдает:
Враги Россию окружают,
Враги Россию окружают,
Печаль йде в парі з трепетом життя,
А я вже не печалюсь. Бо несила.
А я вже не печалюсь. Бо несила.
Вже за осінніми туманами
Твого сліду не впізнаю,
Твого сліду не впізнаю,
Неабияк допекли
Вови Путіна орли.
Вови Путіна орли.
Ах, как хотят они войны –
России сукины сыны.
России сукины сыны.
Два ясени біля моїх воріт
Стоять стрункі, не схилені літами.
Стоять стрункі, не схилені літами.
Якби я вмів вертіти задом,
Якби я міг міняти шкіру,
Якби я міг міняти шкіру,
Згасло сонце. На моє вікно
Хтось накинув чорне полотно.
Хтось накинув чорне полотно.
Ти мене не любиш, не жалієш,
Не голубиш поглядом очей,
Не голубиш поглядом очей,
Мрії летять у вирій.
Їм небагато треба –
Їм небагато треба –
Не засинайте, почуття –
Іще не час для відпочинку,
Іще не час для відпочинку,
Так печально, коли
Знову бачу я бабине літо,
Знову бачу я бабине літо,
Не торкайтесь любові брудними руками,
Не затоптуйте в землю її чобітьми,
Не затоптуйте в землю її чобітьми,
Уже моя сивіє голова,
Та мрію в казку повернутись знову.
Та мрію в казку повернутись знову.
Дивлюсь на тебе іншими очима,
Ти вже не мрія, вже не божество.
Ти вже не мрія, вже не божество.
Коли я захворію, лікарів я просити не стану,
Вірних друзів покличу – вони допоможуть мені.
Вірних друзів покличу – вони допоможуть мені.
Ми усе програли, що могли,
Після нас – спустошена країна.
Після нас – спустошена країна.
Вона не плакала ніколи,
Не виливала почуттів,
Не виливала почуттів,
Куди поділись лицарі без сумніву і страху,
Розсіялись когорти борців за ідеал.
Розсіялись когорти борців за ідеал.
Коли втрачаєш нить життя,
І вже не можеш упіймати,
І вже не можеш упіймати,
Я собака, чуєте, собака.
Я ночами вию у кущах,
Я ночами вию у кущах,
Після дощу асфальтові алеї,
Що в’ються поміж парків і садів,
Що в’ються поміж парків і садів,
Хай буде в оселі комфорт і тепло,
Та злагоди й миру не буде в родині,
Та злагоди й миру не буде в родині,
Ти збудила в мені те, що довго у серці дрімало,
Розпалила вогонь, що під попелом тихо жеврів.
Розпалила вогонь, що під попелом тихо жеврів.
Дві різні жінки у одній зійшлись.
Одна з них чиста, як зоря ранкова,
Одна з них чиста, як зоря ранкова,
Відцвітає усе, зотлівають на прах пелюстки,
То наш спадок мізерний – за музу прокляту розплата,
То наш спадок мізерний – за музу прокляту розплата,
Я колись перейду ту межу, звідкіля не вертають,
Із важким тягарем неспокутаних мною гріхів.
Із важким тягарем неспокутаних мною гріхів.
Ілюзій попіл в пам’яті торкну,
Себе п’янким обманом почастую.
Себе п’янким обманом почастую.
Прийде вона в одежі із туману.
І задурманить поглядом своїм,
І задурманить поглядом своїм,
В житті переплелись і праведність, й гріховність,
Життя – немов театр, де кожен – мов актор,
Життя – немов театр, де кожен – мов актор,
Коли згорить остання крапля лою,
І згасне у світильнику свіча,
І згасне у світильнику свіча,
Знову туманом без просвітку все перевите,
Знову туман огортає мінливу тебе.
Знову туман огортає мінливу тебе.
Огляди
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.6095 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.6095 seconds