ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п

Борис Костиря
2026.04.06 16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.

Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце

Олена Побийголод
2026.04.06 15:53
Сергій Островой (1911-2005)

У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;

замети нагортала,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…

В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…

Нам повернули лиш тіла,

Артур Курдіновський
2026.04.06 09:22
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.

Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!

Ольга Олеандра
2026.04.06 08:54
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.

Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова

Віктор Кучерук
2026.04.06 05:56
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.

Іван Потьомкін
2026.04.05 19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч

Тетяна Левицька
2026.04.05 17:54
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.

Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом

Микола Дудар
2026.04.05 17:31
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука

хома дідим
2026.04.05 17:01
ніч постає
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є

Борис Костиря
2026.04.05 14:32
Шум вітрів долинає з вікна
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.

Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,

Євген Федчук
2026.04.05 14:22
Часи лихі і непевні для краю настали,
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн

Охмуд Песецький
2026.04.05 11:12
Знову заплачуть верби,
Тужних пісень еліта.
І розпочнеться дербі
Явищ погодних і літа.

Квестія життєдайна -
Хто добіжить останнім.
Інфа - це вже не тайна,

Світлана Пирогова
2026.04.05 10:14
Ще сплять ліси в туманному серпанку,
Та вільха вже вільніша без снігів.
Сьогодні сонце випило до ранку
Холодну синь заснулих берегів.

"Не я б’ю — верба б’є!" — лунає нині,
Від хати і до хати летить спів.
Пухнасті котики в дитячій жмені —

Костянтин Ватульов
2026.04.05 10:02
Ледь чутно відкрився кімнатний хідник. Одинадцята тридцять.
«Не можу влягтися. Посидимо біля віконця удвох?
Бо ходжу собі по квартирі нервово та зовсім не спиться,
Збираю світила, що падають з неба, складаю в куток.

Вони несподівано різні: спочатку

Віктор Кучерук
2026.04.05 07:30
І знову квітень... Зеленіє,
Теплу радіючи, трава, -
Від сну звільнилася замрія
І щастя звабно виграва.
Його будь-де щоденно ловить
Мій зір з появою весни
І водить радісно розмови
З ним про закінчення війни.

Артур Курдіновський
2026.04.05 02:33
Історією стали хуртовини,
Виставу грає березень-актор.
Згадай, моє стареньке піаніно,
Адажіо дитинства ля мінор!

У нотній збірці, після сонатини,
Для мене одного співає хор
Ту давню пісню, наче лебедину...

Олена Побийголод
2026.04.04 14:33
Н.Лабковський (1908-1989), Б.Ласкін (1914-1983)

Через гори, ріки та долини,
крізь пожежі, крізь югу та сніг
ми вели машини
й обминали міни
на шляхах-дорогах фронтових.

Борис Костиря
2026.04.04 13:27
Так люди відпускать не хочуть
Це літо, що лишає нас.
Вони вовтузяться, мов оси,
Шукаючи убитий час.

У метушні і марнославстві
Шукаєм залишки тих днів,
Які минули так безславно,

Володимир Мацуцький
2026.04.04 11:35
Нами правлять владолюби
та корупціонери.
Пошесть ця країну губить,
виснажує нерви.
Цим вона Майдан приспала,
ще й приспала правду,
що колись-то владу знала
за козацьку Раду.

Костянтин Ватульов
2026.04.04 09:58
За вікном інсценівки похмурі,
Де серпневе убрання пройшло.
У степу золотисті козулі
Шурхотять пересохлим листком.

Налетіли небесні фіранки.
Ось виднівся і щойно пропав
Ілюстрацій відбиток квітчастий

С М
2026.04.04 07:08
Холодна гірська ріка і торгівцева донька
Місяцеві гори Ілектро уклонись мені
Хай-хо закрукає ворон теревені-терни
Хай-хо закрукає ворон уклонись мені

Хей Томе Банджо
Хей о лавре
Більше лавра аніж сіяв би

Віктор Кучерук
2026.04.04 07:01
Зірвався вітер і здійняв
Пилюку догори, -
І довгі стебла пишних трав
Хитанням уморив.
Тепло розвіялось умить,
А темінь налягла,
Щоб млою вдень насторожить
Одразу пів села.

Тетяна Левицька
2026.04.03 23:35
Ти все здолаєш на шляху:
хвороби, заздрість, війни!
Майстерно підкуєш блоху,
крізь мури пройдеш вільний.

Хай не ятрять старі борги
твої сердечні рани.
Воскреснеш з пороху трухи

М Менянин
2026.04.03 22:37
Сходить Сонце України,
це і є той Божий Схід.
Хто в любові до людини –
той тримає Духа плід.

Чую дотик, Східний вітер
чулить душу неспроста,
бачу тему далі літер,

Охмуд Песецький
2026.04.03 21:56
Інтригами доводити до сліз,
Не підпускати до близьких відносин,
І відмовляти в сексі навідріз,
Коли нічого лишнього не просим.

Закоханість - це саме той засіл,
Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
Часник образ... Збираймося за стіл,

Костянтин Ватульов
2026.04.03 16:03
На незайманій кухні не вариш під музику добрі обіди.
У вітальні навпроти не чути відраду маненьких дітей.
Не дрімає на бильці дивану розніжена кішка спокійно.
У кутку підвіконня кімнатна фіалка ніяк не цвіте.

На засніженій вулиці змерзлі машини по

Борис Костиря
2026.04.03 11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.

Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога

Віктор Кучерук
2026.04.03 05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.

Євген Федчук
2026.04.02 19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.

Костянтин Ватульов
2026.04.02 17:19
Я ще відбиваюсь у дзеркалі сонних калюж,
Чомусь прикидаюся сильним та зовні здоровим.
А хмара на небі підтягує ношу важку,
Що схожа частково на сиву примару ворони.
І навіть якщо у минулому сенси вбачав,
То зараз уже розгубив притаманну гостинніс

Артур Сіренко
2026.04.02 16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн

Охмуд Песецький
2026.04.02 13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.

Борис Костиря
2026.04.02 13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.

Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юлія Марищук - [ 2013.03.04 23:14 ]
    ***
    "Закохався. Пробачте."
    але що пробачити Вам?
    я сама необачно
    здіймаю в повітрі храм

    і молюся до тебе
    невже це не ти писав?
    чи розкаже хто-небудь?
    чи вкриє купою справ?

    повітряна святиня
    ось-ось до хмар доросте
    тільки я не богиня
    і кажу зовсім не те

    і напевне вся правда
    молиться любить мовчить
    палить свічі в лампадах
    й чекає на слушну мить


    3 березня 2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  2. Володимир Сірий - [ 2013.03.04 21:59 ]
    Притча
    Ти інших учиш, як апостол,
    Та згодься, адже, далебі,
    Помилки в інших зріти просто,
    Не завжди легко - у собі.

    Із ока братового скалку
    Бажаєш вискребти, та все ж,
    Трудися ти завзято й палко,-
    Сю працю ввік не осягнеш,

    Бо спершу з власного дрючину
    Ти вийми, і лише затим
    Із ока ближнього пилину
    Добудь із ликом осяйним.

    04.03.13


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (26)


  3. Іванна Діана - [ 2013.03.04 20:43 ]
    Коханому навіки.
    Ніч ніжна. Ми самі.
    Зима і філіжанка кави.
    Ти пам"ятаєш? Звісно ж ні.
    Тобі давно це не цікаво.

    Прости набридливий мій біль.
    Тобі я пошепки сказала.
    Чекаю, щоб сказати: мій.
    Хоч вже себе тобі програла.


    03.03.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  4. Іванна Діана - [ 2013.03.04 20:46 ]
    Я пам"ятатиму тебе.
    Я не чекатиму. Я не чекатиму.
    Я пам"ятатиму. Тебе.
    Любов ховатиму. У серці м"ятому.
    Хоча, не вірю. Не мине.

    І цокотітиме. І променітиме.
    Лише час. Для нас.
    Надія житиме. Кохання житиме.
    Вогонь горить. Не згас.́


    02.03.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  5. Іванна Діана - [ 2013.03.04 20:26 ]
    Як ми чекали на весну.
    Як ми чекали на весну.

    Як пробудитися хотіли.

    І ось струсили нас від сну.

    Холодним вітром віють сили.



    Вже не чекайте на ніщо.

    Робіть усе, що не зробили.

    Не думайте про те, якщо.

    Здійсніть усе, що так любили.́́


    02.03.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  6. Іванна Діана - [ 2013.03.04 20:27 ]
    Лиш я - це я.
    Лиш я - це я. Одна єдина.
    Без зайвих слів про це скажу.
    Кохана - ні. Жива - можливо.
    Так мало літ я тут ходжу.

    Яка насправді? Вам судити.
    Себе ганити не спішу.
    Не треба вам мене любити.
    Бо я ж вас́ всіх бо не люблю.

    23.02.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  7. Іванна Діана - [ 2013.03.04 20:52 ]
    Мине зима, любов моя.
    Мене нема і нас нема.
    Лиш ти є сам. Окремо.
    Мине зима, любов моя.
    Не стане нас, без тебе.

    Чистий кришталь - оця сльоза,
    що литиметься вічно.
    Мине зима, любов моя.
    Поглянь мені у вічі.

    Для нас мине і біль, і час.
    Цвіт викине морози.
    Кохання хай зупинить нас.
    Хай виллються всі сльози.


    17.02.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  8. Іванна Діана - [ 2013.03.04 20:20 ]
    Вічності
    Не чекайте від серця вічності.
    Від бездушності - теплоти.
    Збавте оберти прагматичності.
    Замініть ваше "я" на "ти".

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  9. Іванна Діана - [ 2013.03.04 20:33 ]
    Ранком
    Прокинулись. Ранком.
    З легким сніданком.
    Квіти під нашим ґанком.
    День укрили серпанком.

    Ми були. Із.
    З думками. З Ремарком.
    Нас чекали. З світанком.
    Життя трапилось. Ранком.


    25.01.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  10. Іванна Діана - [ 2013.03.04 20:24 ]
    Марення (уривок)
    Я кохатиму тебе, я кохатиму вічно.
    І ліси, і поля, і річки, і дуби.
    Все, що було до того - повторялось предвічно.
    Не чіпай ж бо колишнє, те життя не проспи.

    11.01.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  11. Іванна Діана - [ 2013.03.04 20:08 ]
    У світі забагато ідеальностей
    У світі забагато ідеальностей,
    що часом так і нудить нас від них.
    Так стало мало справжніх геніальностей!
    І голос їхніх мрій у небі стих.

    Все більше цифрових ідей, реальностей.
    Катма - великих, збір людців малих.
    Замало щастя від речей простих.
    І зникне все, лиш буде цвіт банальностей.́


    08.01.2013



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  12. Іванна Діана - [ 2013.03.04 20:08 ]
    Душа
    Душа моя лиш житиме не тут.
    У неї вічний буде свій статут.
    Душа моя - це стільки душ.
    Вважай, лиш ти її не зруш.

    Здавалось би, лиш плакать можуть очі.
    Та ні, скажу вам ні. Мої не хочуть.
    Річками ллються, все шумлять пророчі.
    В душі моїй лиш хвилями хлюпочуть.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  13. Іванна Діана - [ 2013.03.04 20:34 ]
    Хотіла
    Кохати дуже ти хотіла,
    тому пробачити змогла
    і до тих пір його любила
    допоки віру берегла.

    У те, що він тебе кохає,
    що серце береже твоє
    насправді ж, він тебе не знає,
    а тільки тіло пізнає.


    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  14. Іванна Діана - [ 2013.03.04 20:38 ]
    Кохай
    Кохай, кохай його без тями,
    І не розкидуйся словами!
    Ти можеш плакати, страждати -
    не перестанеш ти кохати.
    І не старайся, не благай
    свою любов не залишай.
    Ти в серці берегти повинна
    цей жар, цю мить і цю любов
    і буде ця любов нетлінна
    полум"яніти знов і знов!

    Присвячено О. Н.


    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  15. Іванна Діана - [ 2013.03.04 20:00 ]
    Ти
    Ти плачеш? Ні, це просто щастя, що ллється так з моїх очей.
    Це просто радість моя перша, після недоспаних ночей.
    Подих свободи після втрати , моїх до тебе почуттів,
    бо я забула і твій образ у сни вернутись не посмів.


    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  16. Іванна Діана - [ 2013.03.04 19:29 ]
    Правда
    Хотіли правди - вийшло, як завжди.
    І навіть очі темні, як мара брехали.
    О, Боже! Люди, ким же ми постали?
    Любов ? Нема. Добро? Це не здійсниться.
    Один на одного якогось лиха злиться,
    бо все не так, дурня, брехня, але моліться.

    Чи пил, чи ми? Яка тепер різниця?
    Так сталось, що не так уже й різниться.
    Так дивно, сильно ми себе забрали,
    але тепер новими поставали.
    Хоча й рабами, хоч не далеко до біди.
    Хотіли правди - вийшло, як завжди.



    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  17. Ксенія Озерна - [ 2013.03.04 19:13 ]
    ***
    В тобі весна, ти знову плачеш -
    Тонке надріззя тіло пропече -
    Ідуть неспраглі із мечем до водопою,
    Якби ж - за вічністю, якби ж то - за красою,
    Що заховалася в преамбулі амброзій.
    Та ні, їм байдуже про це, їх не хвилює -
    Увійдеш в літо чи закам’янієш
    Отут, на березневому порозі.
    Ідуть за соковиливом твоїм, одвічна мавко.
    А в небесах жене овець, напоєних, отару
    Старезний вітер…

    2013


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (39)


  18. Любов Бенедишин - [ 2013.03.04 19:59 ]
    Ображена жінка
    Ображена жінка,
    словами, як струмом,
    уражена.
    Ще трохи – і гнів
    заіскрить поміж дугами брів.
    А вчора ж іще –
    посміхалась,
    дивилася зважено
    на втомлений день,
    що до обрію ледве добрів.
    Вже серце вразливе
    образами вкрите,
    як стразами –
    болючі осколки,
    а так відривати шкода!
    Все трапиться хтось
    із мірилом без мір і маразмом, чи…
    в кого по сім п’ятниць.
    (А в неї – завжди середа).
    Крутитиме сажнем,
    на біле – труситиме сажею.
    І сумнів посіє.
    І чисте занурить у гидь.
    …Ображена жінка
    в четвер
    прокидається вражою,
    аби від напруги
    образи свої захистить.

    03.03.2013


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (33)


  19. Володя Криловець - [ 2013.03.04 19:36 ]
    ***
    Чую крик, аж до болю знайомий.
    Це лелека, мій друг, прилетів.
    Не зважає на голод і втому,
    Звеселити мене захотів.

    28 лютого 2013 року


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  20. Романа Любомирська - [ 2013.03.04 17:44 ]
    весно весно
    а дівчина йшла і несла у долоні півсонця
    ліпила півсонце до іншого пів що у небі
    ревіли небесні засновані павоттю греблі
    хотіли гаряче єство відірвати від себе
    та гребені їхні ставали все тонші і тонші

    співали вітри в жовторотому гіллі мімози
    що перша гроза на розбитому склі танцювала
    а дівчина-пісня зганяла громи до кресала
    бо їй блискавиць із коси тріскотіло немало
    а світ цей молочний з колиски не вийшов і досі


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  21. Іван Потьомкін - [ 2013.03.04 17:33 ]
    ...Як глянути на світ очицями дитини
    За тиждень-два до настання Весни
    З піщаних надр являються вони.
    Схожі на півники в далекій Україні
    (Належать як-не-як до тої ж бо родини),
    Нагадують мені чорнявії іриси
    Слонів, що в цім краю перевелися.
    Такі ж у них і хоботи, і вуха довжелезні…
    Щоправда, зростом вийшли замаленькі.
    Може, тому, що під землею стало тісно
    І тому-то слони змаліли з часом , звісно.
    Не те що на Юдейських горах
    Драконам спочивати так просторо…
    …Стільки чудес відкриє будь-яка місцина,
    Як глянути на світ очицями дитини…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (2)


  22. Галантний Маньєрист - [ 2013.03.04 16:42 ]
    Її танок
    Ти дивовижна у платті легкому -
    моди високої жінка - по кому
    очі, додолу опущені, втому
    серця тамують – усім невагому?

    Плечі на руки, як небо на крила,
    у надвечірній журбі опустила,
    білістю сміла, і північчю зріла,
    зваблюєш не діамантами тіла.

    Місяць до ніг твоїх чари збирає.
    Крає гітара безсоння безкрає.
    Подиху тепло-солоного, мріє,
    подив у плетиві струн паленіє.

    Мов зі свого обертання зірниця
    в тебе зійшла: не зоря - танцівниця,
    мовби і далі видіння не сниться.
    Наче лише до зіниці зіниця…


    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (14)


  23. Наталка Янушевич - [ 2013.03.04 13:13 ]
    ***
    Коли в тобі заплаче немовлям
    Той тихий птах, той безборонний смуток,
    Який ти сам даремно замовляв,
    Бо все одно ніяк не міг заснути,
    Коли твоя безвихідь протече
    В самотні дні солоною рікою
    І змінить суть цілком простих речей,
    І стане найотруйнішим з напоїв,
    Замовкне сотня інших не-мовчань
    А тиша мордуватиме, як плаха, -
    Злітай угору піснею прочан,
    Щоб виходити зраненого птаха.
    2013


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (20)


  24. Віктор Марач - [ 2013.03.04 12:32 ]
    То -- сила, а лис -- от
    То – лоз опал, мла позолот;
    То – сиві таті висот;
    То – робот, оборот;
    То – тіло літот;
    То – лом і молот;
    Ото – лоб і болото;
    А то – рову ворота;
    А то – в куми диму квота;
    А то – борона, рів – і рано робота;
    А то, Ганно, – лон нагота;
    А то – худого духота;
    А то – лоза золота.
    О ти – коло, волокито,
    О ти, рокито, ти – корито;
    О ти – покій і копито;
    О ти – суму сито;
    О ти – мара, кара, мито;
    О ти – жаху, духа жито;
    А ти – муза, раз умита;
    А ти – в околі сіл оковита;
    А та – хорту хутро – хата;
    А та – вазі віза – вата;
    А та – лазу луза – лата;
    А та – долі діло – дата; --
    Отака то.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  25. Віктор Чубенко - [ 2013.03.04 12:51 ]
    Як змусити замовчати жінку
    Здолати жінку досі в спірці
    Ніхто до цього не зумів,
    На слово, що говориш жінці,
    У неї тисячу є слів.

    Та суперечки недочасні
    Нам припинити можна вмить:
    У відповідь на «Ви – прекрасні!»
    Вона замріяно мовчить...


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (15)


  26. Мирослав Артимович - [ 2013.03.04 09:17 ]
    У храмі

    Застигла музика у просторі склепінь,
    І таїнство пісенної молитви,
    Народженої в душах поколінь,
    Зійшло, щоб наші душі освятити.
    Відкриймо настіж з вірою серця,
    Спізнаймо мить душевної розради,
    Просімо милості в небесного Отця
    Заради нас, майбутнього заради!


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (23)


  27. Надія Таршин - [ 2013.03.04 09:19 ]
    Сіяв серпень зорями
    Сіяв серпень зорями
    Нам над головою,
    Не усі бажання
    Встигали загадати.
    Небагато років
    Нам було з тобою,
    А тепер, гай-гай
    Уже не злікувати.
    Знову диво-серпень
    І падають зорі,
    І бажання наші
    Із серцями в лад.
    То чому ми рідко
    Дивимся угору
    На велике диво –
    Літній зорепад.

    2001р.



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  28. Василь Бур'ян - [ 2013.03.04 08:07 ]
    Вдова
    Не дивись похмурим груднем в очі,
    Поглядом холодним не лякай.
    Не блукай, мов привид, серед ночі,
    Від своєї долі не втікай.
    Паморозі срібна павутина
    Заснувала зболене чоло.
    Ще жалобна, з поминок, хустина,
    Раннім снігом душу замело.
    Вітер долі посвистом колючим
    Остудив чуттів гарячих жар,
    Ліг на серце каменем пекучим
    Втрати непоправної тягар.
    Не зігнись під ношею тяжкою,
    Не картай себе на самоті.
    Диха цвинтар тишею глухою,
    Де життя розп'ято на хресті.
    Ти сюди приходитимеш знову,
    Щоб сховатись тут від суєти.
    Ти давала судженому слово -
    Аж до скону вірність берегти.
    Тінь журби впаде тобі під ноги
    Тихим смутком пройдених доріг.
    Всі твої печалі і тривоги
    Ляжуть тут, на вічності поріг...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (5)


  29. В'ячеслав Шестопалов - [ 2013.03.04 01:14 ]
    Собаче серце
    З мішка тісного виліз дикий пес.
    А з пащі пса — ледачо звис язик.
    Від пилу обтрусився пес увесь…
    То хто його в цю залу приволік?!

    Кудись веде предовгий коридор;
    Дзеркала в нім на стелі, на стіні.
    І гавкнув пес — а зала, ніби хор,
    Стократ озвалась гуркотом луни.

    Там, у дзеркалах, люті, дикі пси.
    Скажена зграя зирить із дзеркал.
    Це у людей, напевно, для краси?
    Жорстокі люди із жорстоких зал.

    Зирнув убік — а звідти сто очей.
    Загавкав пес — і від луни оглух.
    Тікайте геть! Собака гавкнув ще
    Та зі страху притис куточки вух.

    Одначе пси дзеркальні не втекли
    І, зуби вип'явши, чкурнули вслід.
    Вони були жахливі, злі, меткі —
    Криваві тварі демонських порід!

    Тож пес побіг… І в тисячі кімнат
    Він зустрічав злобивих собацюр.
    Побіг, дурний, і сам собі був кат.
    І жах долив у серце пса свинцю.

    Казали люди потім: «То дзеркала
    Собаці дике серце розірвали».

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  30. Володя Криловець - [ 2013.03.03 23:43 ]
    ***
    – Крап-крап! – розтає вчорашній сніг.
    – Віть-віть! – сіла пташка на поріг.
    – Ох-ох! – застогнала вже зима.
    Так-так! – порятунку їй нема.
    Е!-е! –
    Морозець іще бере.
    Ні-ні! –
    Вже пора прийти весні.
    Ха-ха! –
    Завірюха вже стиха.
    Хи-хи! –
    Повертаються птахи.

    27 лютого 2013 року


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  31. Володя Криловець - [ 2013.03.03 23:10 ]
    ***
    Мій горобчику, привіт!
    Милий твій мені приліт.
    Зазираєш так привітно,
    Що аж в грудях серце квітне.

    27 лютого 2013 року


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  32. Володя Криловець - [ 2013.03.03 22:29 ]
    ***
    Часто сняться вночі
            журавлині плачі
    І ридання струмка, що всихає.
    Не стихають вночі
            й голосисті сичі
    Й вітерець, що по гаю гуляє.

    7 лютого 2013 року


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  33. Іван Низовий - [ 2013.03.03 21:25 ]
    Шлях до розп"яття
    Це буде вдень –
    Не серед ночі:
    Тебе на муку поведуть
    (Не дай, щоб викололи очі, –
    Ти мусиш бачить свою путь
    Останню!).
    Виведуть на страту
    І хрест на плечі піддадуть…
    Дивись прямісінько Пілату
    В його банькаті.
    Хресна путь –
    Його задумка
    І вигАдка
    Його оточення.
    Дивись:
    З Пілатом поруч і пілатка –
    В них очі кров’ю налились!
    Дивись: праворуч і ліворуч,
    Один в один,
    По обіруч,
    Всіляка наволоч і сволоч –
    Челядників поштивий учт.
    На них дивитися не треба –
    То посіпаки, дрібнота,
    Яку в народі неспроста
    Слівцем охрещено «ганеба».

    В юрбу дивися –
    Там є люди.
    Дивися:
    Там,
    Серед людей,
    Ховається лице Іуди…
    Цей іудей, ох, прохіндей!
    З його очима не зустрітись
    Твоїм очам.
    Від срібняків
    Вони горять.
    Їм попелитись
    У цім вогні повік-віків!
    Шукай апостолів-лукавців
    І тих,
    Що вірними були,
    Діли їх на христопродавців
    І тих, які не продали.
    Знайди в юрбі лице жіноче
    Вродливо-світле.
    Ця жона
    З тобою поруч бути хоче,
    Тебе не зрадила вона!
    Знайди й себе –
    Того, святого,
    Того, вчорашнього –
    В юрбі
    І підбадьор себе самого,
    І посміхнися сам
    Собі.
    Затим – іди!
    Твою Голготу
    Вже видно…
    Мусиш ти іти.
    Нехай виконують роботу
    Свою улюблену
    Кати!
    Вони – кати.
    У них немає
    Ані облич,
    Ані очей…
    Катів не судять –
    Кожен знає:
    Вони приходять із ночей,
    В ночах зникають…
    Ще – хвилина,
    Іще – секунда,
    Хвилька – ще…

    Яка ж висока хрестовина!
    Як довго кров по ній тече!


    2001




    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  34. Галина Михайлик - [ 2013.03.03 21:20 ]
    Рефлексії на тему «донкіхотства» і…
    Полишити невдячне «донкіхотство»?
    Не меле млива млин пустопорожній –
    не має крил, надщерблене і жорно,
    питлівки не знайти - там сажа чорна…

    … «Безрозі»* нащо ямби-марципани?
    Невдячну – убирати в сяйво-перли?..
    То ж виправлять горбатого зостане
    лиш «заклад лікувальний» пані Смерти…

    Народна мудрість – «моя хата скраю»?
    "печальний образ" - висміяно досі –
    щоразу на ті ж «грАблі» наступають
    й отримують: по лобі та по носі…

    Та поки є на світі «донкіхоти» -
    то умлівають на балконах «дульсінеї»,
    складають у пісні слова і ноти…
    (А «те» - у саж, до сутності своєї…)

    02-03.03.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (31)


  35. Іван Редчиць - [ 2013.03.03 21:05 ]
    Із Максіма Багдановіча
    Сонет

    (Офірую О. Погодіну)

    Un sonnet sans defaut
    Vant seul un long poeme
    Boileau*

    В Єгипетських пісках, в сухій землі,
    Над хвилями синіючого Нілу,
    Тисячоліття височить могила,
    Знайшли в горшку там зернятка малі.

    Вони були засохлі, не гнилі,
    І все ж таки їх життєдайна сила
    Прокинулась і вмить заколосила
    Хліба весною щедро на ріллі.

    Це символ, краю, твій богоугодний!
    Пробуджений нарешті дух народний,
    Я вірую, безплідно не засне, –
    А хлине, завирує, мов криниця,
    Яка могутньо води пожене
    З глибоких надр, під сонцем заіскриться.



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  36. Леонід Ковальський - [ 2013.03.03 20:40 ]
    Темна Вежа
    Ти дав ім життя, вони катет для тебе,
    я читаю про них, вони приклад для мене,
    Темна Вежа, мутанти, Едді Дін і Сюзана,
    ти на віки із ними, житиме память про Кінга.

    Поле, троянди, дружба і зрада,
    Їхнє життя для нас лиш балада,
    Балада у прозі, де житимеш ти,
    Дорогу до Вежі поможи віднайти.

    Світ зрушив з місця, немає кохання,
    Панує тут зрада,
    Але Роланд не забув лице свого батька,
    Він не загубить свого револьвера.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  37. Леонід Ковальський - [ 2013.03.03 20:34 ]
    Я ж ще живий
    Ця зима забрала мої сили,
    Жорстокі люди, все чудове в мені убили,
    Але я вище них, я їм пробачу,
    І їм на зло я віднайду свою удачу.

    Мене поховали, а я ж ще живий.
    І я плювати завтра буду на цей світ зрадливий,
    Я маю мету, і до неї дійду,
    А ви складете про мене легенду.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  38. Катерина Жебровська - [ 2013.03.03 19:54 ]
    ***
    Йдуть до мене дощі краплями,
    Проливаються чистими зливами.
    Віють вітри до мене подихом,
    Повним пахощів, повним свіжості.

    Сонце лине до мене Всесвітом –
    І близьким, і далеким простором.
    І співають птахи пронизливо,
    У Любов свій щебіт сплітаючи.

    Я люблю все, що є навколо
    І все те, чим себе наповнила,
    Тих, кого привернула долею,
    Й – з ким тепер іще не зустрілася.

    І Душею я усвідомила,
    Що Любов – то є Вічна Істина,
    І – що я у Любові зрощена
    І промінням Сонця охрещена.

    08.07.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  39. Ольга Качмар - [ 2013.03.03 19:28 ]
    Грішна весна
    Струмки хлюпочуть
    І небо висне,
    Вітри запекло
    Жахають свистом.
    Похмурі ранки,
    Нудні обличчя,
    Байдужість стогне
    В обіймах звичних.
    Замерзли в серці
    Бруньки надії,
    Весняне сонце
    Їх не зігріє.
    В очах скресає
    Наївна крига.
    Сльоза стікає -
    Це не відлига.
    Струмки хлюпочуть
    І дума сниться:
    Душа в калюжі
    Висить на нитці.
    Згори грязюку
    Відображає
    Пречисте небо
    Життя минає...
    2013
    ужгород
    © Ольга Качмар
    Роздрукувати твір
    Текст вивірено і опубліковано автором


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  40. Катерина Жебровська - [ 2013.03.03 19:40 ]
    ***
    Ми з тобою полинем у вирій,
    Ми з тобою підем навмання,
    Ми з тобою будемо разом –
    Якщо Доля у нас одна.

    Будуть пісні для нас солов’їти,
    І живою буде вода,
    І Земля буде квітами вкрита –
    Якщо Доля у нас одна.

    Нас с тобою вестиме Небо,
    Стороною обійде біда,
    Пролетять над нами лелеки,
    Якщо Доля у нас одна.

    Ми відчуємо інші Душі,
    Зрозуміємо сенс Життя,
    Нашу спільність ніщо не порушить –
    Якщо Доля у нас одна.

    17.06.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  41. Леонід Ковальський - [ 2013.03.03 19:45 ]
    Мрія
    Він жив самотній, в самотньому житті,
    Жив мріями, і плани на майбутнє малював в уяві
    але малюнки ті цілком розмиті,
    І всі діяння його мляві.

    І кожна ніч для нього,
    Нова мрія,
    І так минали день за днем його життя дурного,
    За все життя жила в ньому надія.

    Він мріяв, і нічого не робив,
    І Лише на кінець життя прийшло прозріння,
    Він захотів піднятися, але вже занадто пізно, він сили у собі убив,
    Пройшло життя, померла мрія.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Василь Світлий - [ 2013.03.03 18:00 ]
    Весняні настрої
    Більше сонячних днів.
    І весняних вітрів.
    Я на них так чекаю, мій Пане.

    А ще радісний спів.
    Гладь зелених ланів.
    І цей холод у серці відтане.

    ***
    На сьогодні це все.
    А як далі …
    Ну хто про це знає.



    03.03.13.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (22)


  43. Семен Санніков - [ 2013.03.03 17:22 ]
    а-ля близькосхідний конфлікт
    гаплик


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (24)


  44. Олена Герасименко - [ 2013.03.03 15:08 ]
    Слово

    Ось воно – розпогоджене чулістю слово!
    Тихо линуть до нього на сповідь думки.
    Слово… Ніжна струна і дзвінкова основа,
    та, що пташкою в небо злітає з руки.

    Я із ним побраталася – вірте-не-вірте.
    Йду, мандруючи світом, тепер не всліпу.
    Я сплітаю слова у віночки та вірші,
    на печаль і журу накладаю табу.

    Пригортаюся серцем, немов до малечі,
    коли ніч заколисує землю у сни.
    Зустрічаю весною світанки лелечі,
    розпускаюся в бруньочці кожній весни.

    Слово різне буває: до щему, до болю
    листопадом осіннім жовтаво кружля.
    Довгим шлейфом вінчає сліди за собою,
    бездоріжжям грузьким, доки вийде на шлях.

    Слово чути і бачити серце навчило:
    доброти і любові без краю і меж,
    стало піснею в грудях, руками, очима,
    пити ночі вино з рогу місяця теж.

    Оберегом стоїть на життєвім порозі
    і не варті нічого всі мантри чужі.
    В мить останню, як ляжу в життєві покоси,
    слово рідне, торкнися моєї душі.




    Рейтинги: Народний 5.38 (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (7)


  45. Ірина Швед - [ 2013.03.03 15:41 ]
    Біла пташка

    Шелестять на стінах тіні вечора,
    Сад крадеться листям до вікна.
    У моїй кімнаті, стилю печворка,
    Наді мною схилена вона.

    -Знову жар? Її температурить? –
    Чую мамин голос в напівсні.
    Батько лиш суворо брови хмурить:
    -Як це так - хворіти навесні?

    - Мамо, я не хвора - а закохана, -
    Вирвалось зітхання із грудей.
    Враз над ліжком мати, мов сполохана:
    -Що ти, доню, не ганьби людей!

    Рано дітям ще когось кохати.
    Лиш любити брата і батьків.
    Що ти про кохання можеш знати?
    Хто тобі дурниць таких наплів?

    - Він, - сказала тихо й громом вразила,-
    Мій найкращий…- й зблідла, мов свіча.
    - Ти, ледащо, нас батьків образила,
    Дурнувате і смішне дівча!

    Батько розізлився не на жарти:
    І кричав, й погрожував усім.
    Що оця дівуля кари варта,
    Не дає спокійно жити їм.

    А дівча оте за мить схопилося –
    Простирадла-крила до землі.
    Мати тільки вслід перехрестилася,
    Її донька пташка у вікні.

    Пір’я быле спиле по кімнаті,
    Б’є крильми, бажає до небес.
    Плаче мати, ой,як плаче мати.
    Бо в дворі завив погано пес.



    -Прилечу, - щебече біла пташка,-
    -Травень цей навіки полонив.
    В яблунях, черешнях і ромашках,
    У роздоллі лук зелених й нив.

    Він найкращий, він усім найкращий.
    Простір білим крилам, щоб без меж.
    Не була ніколи я ледащо,
    Не згубила чистоти я теж.

    Простір, крила, волю подаруйте.
    Не губіть таланти у дітей.
    Бо такі пташини ще бувають
    І літають серед нас, людей.



    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (5)


  46. Іван Низовий - [ 2013.03.03 14:07 ]
    Восьме березня
    Дружино й донечко мої!
    Оце сиджу собі й мудрую:
    Що ж вам – банкрут – я подарую?

    Обід святковий для сім’ї
    З достатку залишків зварю я:
    Цар-борщ, калиновий узвар,
    Розсипчасту пшоняну кашу
    Або ж гречану…
    В хату нашу
    Загляне сонце – Божий дар –
    Наллє проміння повну чашу!

    І що нам треба ще?
    Все є:
    Повітря березнева брага,
    Душевна тиха рівновага
    І світобачення своє,
    А ще життя потрійна спрага…

    Дружино й донечко…



    2001



    Рейтинги: Народний 6.25 (6.53) | "Майстерень" 5.5 (5.79)
    Коментарі: (14)


  47. Іван Низовий - [ 2013.03.03 14:08 ]
    * * *
    Я прожив серед книг,
    Мені краще із ними було,
    Ніж з людьми,
    Хоч людей
    Я також не цурався ніколи.
    Мудре слово мене,
    Ще сліпого,
    За руку вело
    Через нетрі облудні
    Радянської хитрої школи.
    Я живу серед книг,
    Хоч на люди виходжу щодня,
    Мудре слово мене
    Через багна
    Виводить до тверді,
    На могилу-курган,
    Де лежать весь мій рід і рідня,
    Перекреслені смертю
    І в книжному слові –
    Безсмертні!


    1996



    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (14)


  48. Іван Низовий - [ 2013.03.03 14:49 ]
    В РІДНОМУ КРАЮ
    Жінки по чарці хилять.
    Лишень я
    Тверезий до огиди…
    – Гей, Іване,
    Ну як тобі оце не айяя
    На всіх справляти враження погане?!
    Ти звівся нанівець по тих містах
    І від села навіки відірвався,
    І з вигляду старий не по літах –
    З наукою, видать, перестарався…

    – Мені, дівчата, соромно, їй-пра,
    Що я не п’ю, – кажу. – Але ж боюся,
    Що вам не буде зиску і добра,
    Коли я з вами згарячу нап’юся;
    Я ж замордую віршами тоді
    Компанію веселу – буде гірше,
    Ніж на похмілля! Отакій біді
    Воріт не відіпру занудним віршем…

    Посміймося, ровесниці мої,
    Одне з другого – в юності ж сміялись
    Так весело, що навіть солов’ї
    Від наших жартів сміхом заливались!

    О, де та юність?!
    Без вина хмільна,
    Весна гуляла;
    Вечорів спокуса…

    Недарма ж сивина така сумна
    Біліє у моїх козацьких вусах;
    Недарма ж однокласницям своїм
    Соромлюся я лірику читати,
    Боюся ненароком
    Сивим
    Їм
    Щось прикре,
    Призабуте,
    Нагадати…

    …Кружляє чарка.
    І в старім саду
    Бадьорим солов’ям немає впину.
    І я,
    Сумний і сивий,
    Молоду,
    Свою, найкращу в світі,
    Катерину
    Оплакую в саду…

    По цих стежках,
    По цій траві
    Недовго ж ми гуляли,
    Та поцілунки давні
    По роках
    Згадалися мені
    Й розхвилювали…


    2003



    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (18)


  49. Ігор Павлюк - [ 2013.03.03 12:58 ]
    * * *
    Ранок був туманний, мов горілка,
    Що пили всю ніч на брудершафт,
    Сперечались про Рембо і Рільке,
    Бравши вірші, як вугілля з шахт.

    Найдавнішу, найдивнішу пісню
    Хтось тягнув із себе до сльози.
    А кругом шипів суєтний бізнес
    І диміло Сонце, як бензин.

    Я молився віршами до неба –
    І мені ставало легше жить,
    Якось так по-різному, де-небудь...
    Важливіш – де голову зложить.

    Врешті, й це не так уже важливо.
    А важливо, щоб здоров’я і,
    Щоби діти...
    Щоби з кимось пиво...
    Завітавши у свої краї.

    Щастя й тут нема.
    Печаль солодка
    Лиш по жилах струмом протремтить,
    Як ота, колись, найперша, «сотка»,
    Що у вічність фокусує мить.

    День удався.
    Так усе життя би...
    Мед солоний.
    Плоть – стара душа.
    Серце б’ється: ямби, ямби, ямби...
    Сонценята скачуть із ножа.

    Очі вітру стулені.
    Вже вечір.
    Вовча шкура жде мене й Вона...

    А крізь дірку в шкурі від картечі
    Видно крик червоного...
    Весна.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (17) | "http://poezia.org/ua/id/36117/"


  50. Віктор Кучерук - [ 2013.03.03 10:00 ]
    Час мисливця

    Кружляє яструб гостроокий,
    Щось видивляючись навкруг,
    І ожива в душі неспокій,
    Як бачу крил нечутний рух.
    Лихого гостя на подвір’ї
    Стрічав я раз вісімдесят,
    І залишав завжди він пір’я
    Мені на згадку про курчат…
    Кружляє яструб над землею,
    Мов сил вичерпує запас,
    Щоб впасти каменем на неї,
    Коли прийде мисливця час.
    02.03.13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   ...   874   875   876   877   878   879   880   881   882   ...   1814