Усі рецензії - Поетичні майстерні

ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

2022.05.16 18:21

Полеміка з приводу моєї поеми

Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2022-05-15 08:05:46 ] - відповісти Неймовірна поема, дорогий Ярославе! Сильно написав! Шедеврально, зворушливо, емоційно, молодець! Отправить Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-15 18:14:21 ] - відповісти Серде

Микола Дудар

2022.05.16 14:00

Я - повернуся!!!

добрим вже ніяк в минуле!
Є підсказка сьогодення:
Подивись на мої скули -
Лютий визначив рождення…

Слався воїн-побратиме!
У душі свої окопи…
І почнем з прицілу рими

Дума Козак

2022.05.16 12:26

Дружні поради

Будь там, де раді тобі щиро,
живи для люблячих тебе
і Богу не забудь офіру
за все, що маєш дотепер.

Мовчи допоки не спитають,
закайся радить далебі
аби не опинитись скраю

Іван Потьомкін

2022.05.16 10:23

***

Біла голубка з червоними ніжками –
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,

Олена Побийголод

2022.05.16 10:01

Хлопчик Вова

Із Володимира Висоцького

Хлопчик Вова, років сім, відкрити думав кран,
й тут його пойняв зненацька подив:
в раковині шастав неабиякий тарган,
вусами довжезними поводив.

Вова сперш злякався і ледь-ледь не заволав,

Віктор Кучерук

2022.05.16 05:35

* * *

Відчини скоріш віконце
І уважно подивись,
Як уже яскраве сонце
Освітляє синю вись.
Ще послухай, як привітно
Соловейка ллється спів
Там, де пахне білоцвіття
Вітром збуджених садів.

Ярослав Чорногуз

2022.05.15 22:50

Рубаї

Бездара пише й пише про війну.
Ракету геній випустив одну.
І корабель великий графомана --
Як та "Москва"* - ураз пішов "ко дну"!

15 травня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)

Микола Дудар

2022.05.15 19:18

***

Нескорені міста - передова…
Безсилий ворог топчеться на місці.
Цвітуть каштани у моєму місті,
А у вікні - заплакана вдова…
Тече сльоза струмком поперед сліз
Ой важко як, бодай і не скорили…
І відомо, нескоро до могили,
Так і потуг замало на узвіз…

Шон Маклех

2022.05.15 17:15

Тягарець

Годинник, що вимірює епохи
Замість циферблату має лише порожнечу
А замість стрілок галактики:
До нього причеплено тягарець –
Чи то не тягарець, а тягар
Чи то Долі нашої попелястої
Чи то Всесвіту сього незбагненного
Гомеостатичного.

Ігор Деркач

2022.05.15 16:30

Невиказані жалі

Ми розминулись, як були зелені
у цій перипетії житія,
а нині не отьмарять теревені
ані твоє, ані моє ім’я.

Обоє обережні та учені,
отак би і жили – і ти, і я
у цій взаємодії потаємній,

Нічия Муза

2022.05.15 16:20

Долі навзаєм

Паде роса на молоді отави,
а у гаю зозуля закує
і стрепенеться серденько моє –
немає у минуле переправи.

А ти ще є, і я ще ніби є,
і десь цвітуть мої волошки, мальви...
і дивиться із відти світ ласкавий

Микола Дудар

2022.05.15 13:31

Заночуємо у...

Заночуємо у Небі…
Боже, дякую безмірно!
Я - Душа і Правди - Лебідь,
Ми ж служили Тобі вірно?!

Заночуємо у Полі…
Боже, вишивка між нами:
Я - Листок і Древо - Долі,

Тетяна Левицька

2022.05.15 08:03

Лілейний

Не важливо, коли доля зводить мости,
Хоч на мить блисне промінь багряний.
Я для тебе лілеєю буду цвісти,
У обіймах любові, коханий.

Хай війна не зриває пахучих лілей,
Нищить ніжність в серпанках рожевих!
Захлинається музикою соловей,

Ярослав Чорногуз

2022.05.14 21:53

Ліки від війни*

Я все думаю нощно і денно,
В Боже небо дивлюсь голубе --
Україно моя ти стражденна,
Ну за що розпинають тебе?!

Ну за що знов тобі — стільки горя? -
Очі виплакав я у журбі.
То — сусід бездуховний і хворий

Сергій Губерначук

2022.05.14 16:09

Любити слід…

Любити слід,
але любити – слід,
який лишається
рубцем червоно-синім після нього –
ненормально!

Отримувати ці рубці щоразу легше,
але любити легше вже не буде.

Ольга Олеандра

2022.05.14 11:42

То плине час

То плине час, спливає у безодні.
Вже місяці тихенько пропливли,
мов тії течії глибоководні,
народжені з придонної імли.
Кудись пливуть. Куди? Чи є пристанок
у тих миттєвостей буденно-манівних?
Ніч пропливла, пливе за нею ранок –
плескочуть хвилі, с

Віктор Кучерук

2022.05.14 06:54

В Збаражі

Тут нестерпно вітряно і пильно,
І круті дороги навсібіч, –
Тут повсюди бачиш мимовільно
Міць і велич нелегких сторіч.
Дух століть витає в сьогоденні
І отут сприймається, як дань,
Від котрої йде таке натхнення,
Що творити хочу без вагань…

Ігор Шоха

2022.05.13 20:58

Брати азовські і неазовські

ІДо себе ми не кликали біди,
але її хотіли біси вражі –
агенти віроломної орди.
Яка змія не повзає сюди,
криваві залишаючи сліди,
та шельму Бог усе одно покаже.

ІІКуратори «південної русі»:

Іван Потьомкін

2022.05.13 18:32

***

За солов’їв, котрих в Єрусалимі чомсь нема,
За горлиць, що росою полощуть горло ,
За дятла, що під кору дзьоб свій заганя,
За горобців, що не відають спокою,
Невтомний півник співати не вгава,
Аби могли ми відділити день од ночі.

Микола Дудар

2022.05.13 17:33

***

Не дивитимусь під ноги -
Не можливо. В душу вперли
Всі оті від сліз пожоги…
Зачекай, кремлівське стерво…
Так, війна. Боюсь, сафарі…
Вже й дитя… сиротське, сиве
Спить одненьке на пожарі…
Чортівня якась. Не дивно,

Домінік Арфіст

2022.05.13 16:22

вишні (цикл "Межичасся")

межиріччя мого життя…
небо порване літаками…
вишні з напнутими свитками
плачуть перлами у сміття…
о весна затонулих снів
чорних вод і червоних лілій
ржею креслених рваних ліній
де на сонці пісок лиснів…

Микола Соболь

2022.05.13 08:42

Краще говорити зі зміями

Відверто говорю зі зміями,
про Маріуполь вщент розбитий,
про мир далекий і омріяний,
про безсердечність московитів.
Країна повниться руїнами,
до Господа ідуть Герої.
Але не станем на коліна ми
перед московською ордою.

Олена Побийголод

2022.05.13 06:33

Російський бог

Із Петра Вяземського

Чи питались ви порою,
що таке «російський бог»?
Ось назбируваний мною
недокладний каталог.

Бог вибоїн та заметів,

Віктор Кучерук

2022.05.13 05:59

* * *

Життя-буття загострює питання
Про свіжість ранку й втомленість смеркання,
Журу самотності і радощі єднання,
Ходу буденну й пам’ятні спіткання.
Але, коли приходить розуміння
Краси трави і сталості каміння, -
Ти відчуваєш до життя стремління
І думати

Ігор Деркач

2022.05.12 21:35

Війна проти війни

Ні, я не біженець... однак
іще гостюю у Європі.
Мене затримує війна –
її лице – у фотошопі.

Вона являєтьс,я у сни,
віщує долю невідому,
та, може, у кінці війни

Нічия Муза

2022.05.12 21:28

Відмінки невгасимого

На зло і всупереч війні
я ще сумую за тобою,
а ти пиши... пиши мені,
що мир уже не за горою.

Являйся знову уві сні,
не пропадай... війна війною,
а ми, роз'єднані водою,

Микола Соболь

2022.05.12 08:59

* * *

Ні Совісті не маєм, ні стида.
Подай, Господь, хоч фігового листика!
Бо наче смерть людини – це біда,
а вбивство тисяч, то лише статистика.
12.05.22р.

Сергій Губерначук

2022.05.12 08:53

Опус VІІ. Ливень, соединяющий жаждущих

За воду живую даже дождь кровь отдаёт.
Иначе капли подстерегут меня в пути.

Дорогой, которая течёт также, как и часы,
дилижанс желаний опаздывает
со своим ливнем.

2.

Микола Соболь

2022.05.12 07:10

Колискова для лиски

Йди, налисник їсти, лиско,
бо не хоче доня.
Залюлюкаю в колисці
я твоє безсоння.
Разом будемо радіти,
мріяти про диво.
Швидко виростають діти
і минають зливи.

Віктор Кучерук

2022.05.12 06:48

* * *

Виганяти непросто,
Але треба, коли
Незапрошені гості
В дім не з миром ввійшли.
Хоч пручались не згідні
І тікав кудись хтось, –
Поневолити рідних
Вуркаганам вдалось.

Володимир Невесенко

2022.05.11 18:18

Ми дощу просили денно

Ми дощу просили денно, ми молилися завзято.
Скільки вже кружляли хмари, а його все не було.
Чи не там ми уродились? Чи місцина ця заклята?
Там і сям лилися зливи, а до нас не добрело.

Повсихали всі джерельця, в місті – спека і задуха.
І лиш вітер

Володимир Бойко

2022.05.11 16:41

Люті думки – 7

Часом і блякла міль дає велику тінь. Лютому ворогові – люта смерть. Замишляючи зло, на добро не розраховуй. Страшніше від загнаного звіра буває лише скажений. Провели дератизацію - проведемо й дерашизацію. Двоногі щурі страшніші за чотири

Тетяна Левицька

2022.05.11 11:04

Не збагну

Засинала під снігом суха ковила,
Гріла душу роз'ятреним віршем.
Не збагну, як я досі без тебе жила,
І чому Бог не звів нас раніше?

Пролетіла весна, наче і не було,
Обтрусилися літепла роси.
Знов холодної осені сиве крило

Ярослав Чорногуз

2022.05.11 10:03

Сонячна любов

Такої я краси земної
Не зустрічав іще ніде.
У тихі миті супокою
Щемлива нота упаде.

І буде тишу убивати,
І запалає у вогні
Охмарена отара вати...

Домінік Арфіст

2022.05.11 08:46

псалом 137

ген над ріками вавилонськими ми сиділи й ридали…
наші арфи на вербах… на камінні кимвали…
і сміялися недруги: що ж оніміли?
де пісні ваші радісні?.. де їх поділи?..
о далекий Єрусалиме...
мій небесний Єрусалиме…
коли зраджу тебе я – то навіщо я в

Віктор Кучерук

2022.05.11 07:12

* * *

Мені нагороди не треба
Вручати за смертні бої, –
Було б тільки сонячним небо
Над цвітом співучих гаїв.
Найкраще за всякі медалі,
Чи лаври блискучі вінка, –
Мій погляд приваблює далеч
Широка, безкрайня, дзвінка.

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів