Усі рецензії - Поетичні майстерні

ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

2018.10.15 13:48

Піїтам одіозного пера

Іще не чекає оказія
іти за останню межу,
але епітафію маю я,
яку по собі залишу:

піїте породи інакшої,
не чую, хоча й до кінця
читаю, але не побачу я

Адель Станіславська

2018.10.15 09:50

* * *

Із ласки твоєї, мій Боже, сміюся й плачу.
Піщинка на Всесвіт лиш дивом твоїм жива.
Так часто глуха, і безмовна, й зовсі'м незряча...
А звідкись невідано віщі мої слова...

Коротка на пам'ять і довга чуттям на вічність...
Так скороминуща у цьому з

Мирослав Артимович

2018.10.15 09:20

По клавішах життя

Життя і музика… Два паростки любові.
Один – від Бога, другий – із душі.
І закорінені обидва в Першослово,
яке ніхто не в силі сокрушить.

Щасливий той, хто музикою дише
неспинно, до безумства, до безтям,
а тон душі мажорніше й жвавіше

Олександр Сушко

2018.10.15 05:45

Поезія кохання

Я - дід старий. Од вітру хилита,
Давно уже у пазусі не шастав.
Немає сексу - в цьому вся біда,
Навзаєм пруть ліричні віршенята.

Є про любов, погоду і судьбу,
Реву на вухо жінці глухуватій.
Та бабця закопилила губу

Катерина Боброк

2018.10.14 20:14

вічність

молись над її лоном, бо в ньому тепер твоя вічність
ще поки крихітна, як зірка, віддалена і спокійна,
але ось вона наближається і ця швидкість космічна
твоїм обіймам і цілункам ніжним прямопропорційна..
порівняти її тіло неможливо ні з чим, хіба з Гра

Дмитро Куренівець

2018.10.14 18:00

Викладацьке

Шурхіт листочків навчальних програм
з шелестом осени злився…
Ставки свої ти Системі програв,
та, далебі, вже не злишся.

Усі твої задуми клаптями рве
ця куцість годин невблаганна.
Ян Коменський зник би, пропав Дистервеґ

Іван Потьомкін

2018.10.14 14:38

Древесные и наши корни

До недавнего времени я полагал, что нет большего доверия и близости к человеку, чем у собак. Примеров тому предостаточно и в жизни. и в литературе. Нельзя не удивлятьься рабской покорности животного. Его пинают ногами, замахиваются или даже бьют палкой

Світлана Майя Залізняк

2018.10.14 12:19

Перелітне

Збиваються горобчики у стаю.
Шукала в липні феніксів, орлів.
По...кру...же...ля...ла...
Жовтень... відлітаю...
Сховала пазли-словеса у Пслі.

Махрова риба плине... Махаони -
на чорнобривцях. Дайджести між каст.

Олександр Сушко

2018.10.14 11:52

Бреши!

Мужик я мудрий, писок вельми хитрий,
А люди як сварливі дітлахи.
Не можна чисту правду говорити,
Не друзів наживеш, а ворогів.

Хай істину дурко ув очі гавка
І правдою обмазує пастель.
Вар'ятові речу: "Ти - розумака!",

Любов Бенедишин

2018.10.14 10:59

Покрова

Диявол розшарпує поли
небес безкраїх.
А люди аж давляться болем:
"То Бог карає!"

Стражданням кінця ще не видко.
Погроми, війни.
А «градом» прошита накидка –

Катерина Боброк

2018.10.14 00:01

Каштан

рудим каштановим лапкам так личить срібна гальваніка
зачитана на ходу газетка котиться аж третім парком
якщо довго лежати долілиць на нестероїдах і під таваніком
лишається одне, оголити шию піднявши волосся над карком

осінні трав'яні шаблі видно ті

Вероніка Новікова

2018.10.13 22:29

Попроси

Хочеш, аби полегшало, – легше далі іди.
В осені смутку більше, аніж в тобі води.
Жовті її легені плавлять світло на вдих,
з видиху піде сміх.

Хочеш, аби забулося, – не опускай лиця.
Скільки сердець розбитих в пазусі ялівця –
стільки уламків віри з

Сонце Місяць

2018.10.13 19:42

електра

I. Звуть його Мартин, наголос на останньому складі. Із тих, котрі здатні час від часу мовити собі про себе—Мартине, але ж ти дивак, чоловіче. Й трохи навіть утішитися з такого-от казусу. У стані посталкогольнім, невиспаний, прочовгавши коридорами кольо

Світлана Майя Залізняк

2018.10.13 17:35

Млинок

Здається, ще недавно
із мамою - кудись...
Телята, кози... плавні...
На сцену - не барись!

2

Розсунуто валізки,

Олександра Христич

2018.10.13 17:31

Живе і сильне

Вирує місто, велике місто,
Будинкам тісно, машинам тісно.
Асфальт вузенький, до ганку кроки,
Будинки щільно, без вікон збоку.
Розмова ллється на різних мовах,
Не знаю змісту, не чую слова.
Проходять сім'ї, проходять просто,
По двоє, троє тут, біля

Олександр Сушко

2018.10.13 16:38

Щасливий сон

Амур життя, нарешті, освітив,
Чіпляється панчоха за ширінку.
Кармічний шлях від того непростий -
Народжений аби втішати жінку.

Вночі "гармата" потрапляє в ціль,
Наводить на "позиціях" порядок.
Стрічаю ранок із ножем в руці -

Іван Потьомкін

2018.10.13 12:21

Тадеуш Ружевич (1921-2014) "Обличчя вітчизни"

Вітчизна це край дитинства
Місце народження
Це наша найближча
Вітчизна

Місто містечко село
Вулиця дім подвірко

Галина Михайлик

2018.10.13 10:31

Happy birthday for my ))

Я - затята! Я затято щаслива!
Бо щаслива - від кожного вдиху...
Від чекання й стрічання щоденного дива
у подяці за радість і втіху.

За піано і форте, глісандо й вібрато
чорно-білої клавіатури...
Білих - більше! Сьогодні - підкралося свято

Сонце Місяць

2018.10.13 05:04

à Dominic

дощі вертаються на берег & за мить
шторм із засліплим серцем погромить
спустілі пляжні буди

вітрів окрижанілі голоси
крізь вогкі пірси, іржавіючі мости
звучатимуть зусюди

Серго Сокольник

2018.10.12 21:58

Воїну. До Cвята Покрови Пресвятої Богородиці

Що, солдате, сумний? "Відчеканив" паради?
"Кроком руш"? Аксельбантою відшарудів?
Ось тепер- до окопу. То дати пораду,
Як сідати, коли височенько злетів?))

Стисни зуби, Стежина від крові солона
І п"янка, мов розжований цвіт блекоти-
Ще не д

Олена Балера

2018.10.12 20:53

Amoretti. Сонет XLIX (переклад з Едмунда Спенсера)

Красуне, чом твоя душа тверда?
Спроможна вбити погляду стріла?
Та знай, що милосердя – цінний дар,
Помилувати слабшого – хвала.
Тебе втішає те, що ти змогла
Явити нищівний вогонь мені?
Не кривди тих, що не вчинили зла,
Хай вороги горять у тім вогні

Марґо Ґейко

2018.10.12 20:37

Марґо & Сонце ~ Місяць & Ґейко

Відлуння:

Марґо

через ці асонанси дрімотні
там де тіні криваві косі
я сама в занемінні мертвотнім
захотіла на власній косі…

Світлана Майя Залізняк

2018.10.12 20:20

Стежка-нитка

Мервін смиче - хоче в друзі:
чоловік у хакі, зрілий.
Ось поп'ю кефірний смузі...
Котик мій сидить без діла.

По гряді асоціацій
відхиляю запит шпарко.
Мо', його на бівуаці

Віктор Кучерук

2018.10.12 19:29

* * *

Т. І...
З усіх осінніх обрисів і барв,
І запахів сполучень невимовних, –
Стебло полинне поглядом обрав
І гіркотою душу переповнив.
Адже моєї стільки там було,
Що аж з очей сльозами проливалась, –
А тут іще – тулю до губ стебло

Дмитро Дроздовський

2018.10.12 18:09

розплата

каменем душу склеїти
примноживши горе
й біль серця

чорний плащ
огортає поле
яким день уже не крокує
яким вітер не виє

Катерина Боброк

2018.10.12 18:04

Човни

Звужую і звожу світ в одну молитву
слова-човни тихі розвертаю змістом
веслом відштовхнувши береги обидва
в теплу повінь ночі ввійду урочисто

впливу з ними в небо крізь зірки у славі
легко і спокійно голою простою
де думкам не місце хтивим і лукави

Анастасія Поліщук

2018.10.12 17:09

Через призму туманного місяця

Без небажаних домішок спогадів,
Без навіяних вигадок, пристрасті
Я вдихаю тебе, Японіє,
Так неповністю,
Так переривчасто.

Ти не снишся мені, ти бачишся
У верхівках дерев за вікнами,

Олександра Христич

2018.10.12 15:41

Оповідання Чехова

Обкладинка зносилася, пожовкли сторінки,
Вже вкотре перечитую, не те щоб залюбки,

Оповідання Чехова, стареньке видання,
Неспішно, по-середині, відкривши навмання.

Я проживаю час, що сталося давно, колись,
Та ще й життя трьох поколінь потому п

Вікторія Торон

2018.10.12 14:36

Поставити на карту – і програти

Поставити на карту – і програти,
бо спомин давньолітній підморгнув,
бо знов надія вбралась, як на свято,
а човен, що протік і затонув,
якимось дивом винісся на хвилю
й, лукаво роззираючись, пливе,
любов, колись зачахла від безсилля,
заворушилась,

Любов Бенедишин

2018.10.12 09:59

Десерт

Для когось поезія – з дійками.
Молочна? Жени у степи.
А той до віршат – із лінійками,
Важливий-бо розмір стопи.

Комусь не строфа – без красивостей,
Барвистих, як хвіст павича.
А хтось – кожну титлу роздивиться

Ігор Шоха

2018.10.12 08:42

Миті щастя

Щасливі миті житія
це і тоді, як поодинці
малечу гладять по голівці,
а ще, коли уся сім’я –
на потинькованій долівці
у сіні, покотом... і я.

Або коли у полі, в житі

Олександр Сушко

2018.10.12 06:51

Безбожник

Попів у рясах трохи полякаю,
На грішників метатиму громи:
Немає ані пекла, ані раю!
Життя - це згусток квантів, хвиля тьми!

Галактики летять у невідомість,
Розширюється всесвіт нестійкий.
То чи потрібен нам стамбульський томос,

Сонце Місяць

2018.10.11 20:57

знетрівне

присмерково явились лячні
небажання без крові & плоті
в лихоманці цвітучо бридотній
зжухлих лотосах твані чадній
древні камені млою глевкою
у безрадості барв цегляних
самотіли довкола стіни
над застояною рікою

Катерина Боброк

2018.10.11 17:27

Фото

бруківка, листя, вечір, ліхтарі
сорочка жовта, теракотове пальто
під шовком-шалем неба від Далі
вдих-видих - пара, туфельки ток-ток..

трава серпанком пізніх хризантем
обійми зводить, лине до колін
і ніжить діамантовим вогнем -

Ірина Вовк

2018.10.11 15:27

Ще одна Гальшка з роду Острозьких

…Спекотливого липневого дня 1614 року на Київському Подолі скоїлося лихо – за якусь годину люте полум’я охопило чи не всі будинки міщан, ремісничі майстерні та купецькі крамниці. За кілька днів на Подолі вигоріло все дощенту. Чорні від кіптяви й горя люди

Любов Бенедишин

2018.10.11 12:44

"І звали її Софія..."

Нутро в заготовках ословлень.
Не треба їй «Но-шпу» чи «Смекту»,
Хіба повну жменю оновлень
Для штучного (так!) інтелекту.

То вуст іронічний посміх,
То брівки «хатинкою»… Міміка!
(Колись «покоління восьме»

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів