ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.

Борис Костиря
2025.07.09 22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.

Ярослав Чорногуз
2025.07.09 12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?

Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,

Ольга Олеандра
2025.07.09 09:25
Не розтискати рук.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.

Тетяна Левицька
2025.07.09 08:10
Біла хмара, наче гребінь,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,

Віктор Кучерук
2025.07.09 06:33
Хоч ще від сутіні до світу
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.

С М
2025.07.09 04:09
Не знав я що мені потрібна ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти

М Менянин
2025.07.09 01:03
Назва.......................................................................Стор.

1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................

Борис Костиря
2025.07.08 21:39
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається

Іван Потьомкін
2025.07.08 21:03
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники

Ярослав Чорногуз
2025.07.08 20:28
Сказала ти: до всього я готова,
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.

До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...

Віктор Кучерук
2025.07.08 05:18
Як з усмішкою помру
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.

Борис Костиря
2025.07.07 21:54
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо

Олександр Сушко
2025.07.07 13:17
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!

І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,

Віктор Кучерук
2025.07.07 08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Надія Горденко - [ 2006.12.03 23:13 ]
    Спомин
    Поцілунком торкнулася хвиля,
    Обпекла загадковим бажанням.
    Ти у снах повертаєшся, милий,
    Ніжним спомином в нашім коханні.

    Море ніжності, слів, поцілунків…
    Серце згадкою знов завесніло.
    Заглядаю у світ подарунків
    Тих, що душу колись відігріли.

    І за все лиш "спасибі" сказала –
    Попрощатись не стало вже сили.
    За кохання – кохання віддала.
    Ти простив – я самотність допила…



    Рейтинги: Народний 5 (5.06) | "Майстерень" 5 (5.01)
    Коментарі: (3)


  2. Віктор Марач - [ 2006.12.03 23:07 ]
    Елізабет Браунінг Сонети з португальської
    25
    Скорботу в серці з року в рік носила,
    Коханий, доки ти не стрівсь мені;
    Й за смутком смуток додавали дні,
    Аж поки радість в нім не забриніла --
    На грудях низка перлів би тремтіла
    Так під час танцю. В голові сумні
    Думки роїлись, доки в вишині
    Бог змилосердивсь, хоч я й не просила,
    Й моє скорботне серце вверх здійняв.
    Й ось ти явивсь із просьбою своєю,
    Що радо його в груди б свої взяв, --
    Й від Нього з неминучістю всією
    Цей дар -- буть посередником -- прийняв --
    Між зорями і долею моєю.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  3. Віктор Марач - [ 2006.12.03 23:59 ]
    Елізабет Браунінг Сонети з португальської
    24
    Жорстокість світу, мов складаний ніж,
    Захлопнеться хай, для руки любові
    Ран не завдавши, щоб у жоднім слові
    Не виявилась ворожнеча між
    Людьми -- й життям в житті не брать рубіж.
    Уста мої, коханий, вже готові
    З твоїми злитись -- збліднуть, пурпурові,
    Як їх оросить ніжності капіж.
    Й захмарне в таку мить стає близьким.
    Життя наші на лілії дві схожі,
    Що обнялись на урвищі вузькім --
    Роса небесна їм цвісти поможе;
    Рукам до них не дотягтись людським:
    Любов -- дар Бога, й Він забрать лиш може.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  4. Віктор Марач - [ 2006.12.03 22:56 ]
    Елізабет Браунінг Сонети з португальської
    23
    Чи ж справді так? Як буду я в могилі --
    Й ти втратиш все, позбувшися мене?
    Й тобі теж промінь сонця не сяйне,
    Як очі мої зріть його безсилі?
    Цей лист твій -- ах, які бентежні й милі
    Рядки у ньому! -- сумнів прожене,
    Що скоро -- хай і думка не майне --
    Зімкнуться й наді мною Стіксу хвилі.
    Лелій мене, грій подихом, кохай!
    Не владна вже сама я над собою.
    Як дами і знатніші втіх розмай
    Віддать готові за любов з журбою, --
    Так я могилу й з ангелами рай
    Міняю на земну юдоль з тобою.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  5. Евген Юхниця - [ 2006.12.03 21:47 ]
    Ось вкотре пірнаю в самотності світ....
    Ось вкотре пірнаю в самотності світ...
    Здається, що там я пишу заповіт,
    І в ньому розкрию нащадкам світи,
    Що там вищий позов і творчі брати.

    Спочатку, схвильовано й радо пишу,
    Запитую в себе, чого ж я грішу?..
    Усе ж є, чого бракувало в житті!
    Таке не відчути в грошах та питті...

    А потім, спустошений, йду до людей.
    Шукаю чи вражень, чи, може, ідей...
    І так, непомітно, вертаюся знов,
    Туди, де панує брехня та любов.


    Рейтинги: Народний 4.75 (4.68) | "Майстерень" 4.5 (4.56)
    Коментарі: (3)


  6. Евген Юхниця - [ 2006.12.03 21:57 ]
    Затамую гарячковість....
    Затамую гарячковість,
    Мовби хата моя скраю,
    І сумну країнну повість
    Лиш приречено ковтаю.

    Та знахожу виправдання:
    "Що одна людина зможе?"
    Ці низькі симулювання
    Чи знайдуть оцінку Божу?

    А душа чека сигналу,
    До якого вже готова.
    Щоб узять перо чи...шпалу
    І...буде вже інша мова!


    Рейтинги: Народний 5 (4.68) | "Майстерень" 5 (4.56)
    Коментарі: (1)


  7. Евген Юхниця - [ 2006.12.03 21:33 ]
    В спеці висновків диких, я вас залишаю....
    В спеці висновків диких, я вас залишаю!
    Ґвалт виделок - не кращий рефлекс.
    Попри все, підсолодите стриманим чаєм -
    Мо', й забуду зневажний підтекст.

    Так, потрапив під лезо. За інших, що вдієш...
    І смиренно та гідно іду.
    Кажуть завжди: пожнеш, милий те, що посієш,
    Я - не сіяв, а маю біду.

    Час розвіє безглуздії репетування,
    Тиша відповідь дасть: хто був хто...
    Та чи виникнуть знов кольорові бажання,
    Де виделки пройшли долотом?




    Рейтинги: Народний 4.5 (4.68) | "Майстерень" 4.5 (4.56)
    Коментарі: (1)


  8. Евген Юхниця - [ 2006.12.03 21:39 ]
    Своя юність


    Богзнаколишню, перешиту,
    Ще довесільну сукню вдяг.
    Та по нескошеному житу
    Поніс червоний зм`ятий стяг.

    Його батькам комуни - пекло,
    Його синам комуни - жах!
    Йому ж комуни - юність спекла,
    Що іншим - радість у казках.

    При монстрах, слідчому - житуха:
    Наради, крові тиск, політ.
    На слідстві зламаним - мокруха,
    А жертвам - в жахах некрофіт.
    6-7.10.2001р.



    Рейтинги: Народний 3 (4.68) | "Майстерень" 3 (4.56)
    Прокоментувати:


  9. Олександр Пилипенко - [ 2006.12.03 18:43 ]
    ***
    Не бойся правды,
    Одкровенья,
    не бойся.
    Посмотри в глаза.

    Сберися с мыслью
    и подумай;
    страшнее темнота.

    Зачем вопросами себя терзать,
    Спроси, так будет проще.
    Не бойся правды ты познать.
    А бойсь её не слушать.


    Рейтинги: Народний 4 (4) | "Майстерень" 4 (4)
    Прокоментувати:


  10. Володимир Малишенко - [ 2006.12.03 17:07 ]
    День стоїть з великим черевом
    День стоїть з великим черевом
    Трави схилились од вітру оглохлі
    Тільки гілки непомітно посохлі
    Тільки гойдалка стара під деревом

    Решта зникла як туман ранковий
    Забуто вхід у підсвідоме
    Наївно вимагає назви невідоме
    І вінцем вінок терновий

    Ні це не бажання угледіти просвіт
    Це ще одна спроба зробити як слід
    Вельми невдало проведений дослід
    Від крилатих богів нам лишився послід
    І терпкий недоїдений плід


    Рейтинги: Народний 4.75 (5.07) | "Майстерень" 5 (5.1)
    Коментарі: (3)


  11. Володимир Ящук - [ 2006.12.03 16:22 ]
    Озеро бачу у снах. Переспів з Лідії Мокієвської , м.Вологда
    Мадригал
    Омана сну глибока і ясна, –
    З небес мені сподіване послання,
    Енергії незнаної струна
    Роз’ятрить душу струмом трепетання.
    Озветься стоголосо далина,
    Багрянцем озера умиється світання,
    А десь там – гай і дім мій вирина, –
    Чудова мить осягнення за гранню
    Утрачених язичницьких часів –
    У цих місцях наш праотець ходив,
    Собі вподобавши цю Білозерську землю.
    Нуртують хвилі озера, мов дзвін,
    А берег лунко стримує розгін.
    Хай сон трива – я нурт його приємлю.

    1.
    Омана сну глибока і ясна,
    Незримо виникаючи із ночі,
    В той вічний край запрошує вона,
    Де хвиля загадкове щось шепоче,
    Де марево самотнього човна,
    Що на каналі веслами плюскоче,
    Де ранньої зірниці таїна
    Передріка бентежне і уроче...
    Шаленство сну в душі моїй вита –
    Їй до снаги безумна висота
    Від досвітку до пізнього смеркання.
    За мить відступить темінь-темнота –
    Хтось явиться і тихо прочита
    З небес мені сподіване послання.

    2.
    З небес мені сподіване послання
    Я тільки в сні зумію осягти,
    Бо вдосвіта словес тих одіяння
    Порозриває буря суєти.
    Залишиться хіба що спогадання...
    Настане день – і, щоб дійти мети,
    Новим тривогам і новим ваганням
    Дозволю я у серці прорости.
    Ах, тільки б знати, скільки там ще віку
    Терпітимуть поета-недоріку
    Ця путь-дорога й рідна сторона.
    Та розум наш влаштований безлико,
    Чи вмістить нашу пісню смутку й крику
    Енергії незнаної струна?

    3.
    Енергії незнаної струна
    Віщує сон – і де його загадки,
    І смисл який у видивах зрина –
    Хто пояснити зможе,
    мов лампадка,
    До глибини, до сутності, до дна
    Туман розсіявши і вищого порядку
    Слова знайшовши, в чому новизна
    Трудів моїх і в чому їх розгадка.
    Все витлумачить, видно, не дано
    В видіннях тих, немов німе кіно,
    Та дивних букв містичне поєднання
    Розбудить все, що вже давним-давно
    В мені дрімало летаргійним сном, –
    Роз’ятрить душу струмом трепетання.

    4.
    Роз’ятрить душу струмом трепетання,
    Відкриє код нечитаних письмен –
    І десь за гранню світообертання
    Почую голоси я тих сирен,
    Що їх, забувши про самовладання,
    Сприймав плавець, вирівнюючи крен
    Своєї шхуни. Та нові страждання
    Мені звістує „Книга мельпомен”.
    І – вір не вір – немов на сполох птиця,
    Злетить душа туди, де заіскриться
    Зірок вервечка дзвінко-неземна.
    І спалахне між них моя зірниця,
    Моя розрада, втіха, таємниця,
    Озветься стоголосо далина.

    5.
    Озветься стоголосо далина –
    Прийдуть у сон і вулиця знайома,
    І озеро, й щемливі імена,
    Мов з аркушів забутого альбому.
    Бульвару ген вказівка напрямна,
    Що за тополями ховає втому.
    Ось древній вал – історії луна...
    Як легко тут, бо тут я знову вдома.
    Мені звідсіль така видніє даль,
    Що тонуть в ній і горе, і печаль,
    В душі – непереборні поривання.
    „Й нічого вже в минулому не жаль”...
    Нехай пітьми розвіється вуаль –
    Багрянцем озера умиється світання.

    6.
    Багрянцем озера умиється світання –
    І ночі ніби зовсім не було.
    А я – уся вагання, вся – благання:
    А скільки літ, віків уже спливло
    Мого напівдрімотного блукання?
    І скільки рік в озера затекло,
    І скільки доль, занесених в писання,
    Зібрало їх вологе, тьмяне скло?
    А час над нами напина вітрила.
    На жаль, збагнуть здебільшого несила,
    Коли підстереже нас мілина.
    Тож ми умить, бодай нас лихо било,
    Вже летимо, обпалюючи крила...
    А десь там – гай і дім мій вирина.

    7.
    А десь там – гай і дім мій вирина...
    Але сильніші бурі і знегоди,
    І що крутіша дасться вишина,
    Тим вниз стрімкіші стерегтимуть сходи.
    І нас поглине час-трясовина.
    Не вір: „не буде роду переводу”.
    Тож марновірність наша і смішна,
    І жалюгідна, як прогноз погоди.
    Про що звіщає видиво зі сну,
    Що зникло, наче сутінь на стіну?
    Над ним не владне жодне заклинання.
    То як же долю я свою збагну,
    Знання про це, співмірне знамену, –
    Чудова мить осягнення за гранню.

    8.
    Чудова мить осягнення за гранню
    Колишніх днів, уривків сновидінь,
    Але навряд чи ти на запитання
    Знайдеш не відповідь – бодай химерну тінь
    Того, що долею звемо чи безталанням,
    Того, що з заводей виводить на бистрінь,
    Бо є таки жорстка межа пізнання –
    І недосяжна в неї височінь.
    Та доль ланцюг мільйони літ не рветься,
    До ланки ланка з віку в вік кується,
    А значить вірю я, що й поготів
    В моєї долі, наче у фортеці,
    Є свій секрет, послання, пломінець є
    Утрачених язичницьких часів.

    9.
    Утрачених язичницьких часів
    Не зберегли нам книги літописні,
    Тому не знаю, хто в мені ожив,
    Чий голос озивається у пісні.
    Минали дні, такі, як сотні днів,
    Минала доля, тиха і безвісна.
    Вони жили серед густих лісів,
    Ще збереглася стежка їх первісна.
    Імен нема. Але красиві лиця
    І смуток, що таїться у зіницях,
    В іконах бачу, наче диво з див.
    В нічних дощах і в спалахах зірниці
    Виразно уявляю, то не сниться:
    У цих лісах наш праотець ходив.

    10.
    У цих лісах наш праотець ходив,
    Назвав озера, болота і ріки –
    І тим про себе пам’ять заронив,
    І не зітреться карб оцей довіку.
    Бурхливий час в віночок доль заплів
    І мій букетик квіту невеликий:
    Це вже увічнено – тут з’єднання шляхів,
    Які зближали світ багатоликий.
    Ішли в північний і в південний бік,
    Добро й любов розносячи навік.
    Де шлях більш сутній, я й не відокремлю.
    У фресках храму – той далекий вік,
    Коли якийсь незнаний чоловік
    Собі вподобав Білозерську землю.

    11.
    Собі вподобав Білозерську землю
    Не він один. Бо тут така краса –
    Тремка, мінорна, чиста, позаземна...
    Які тут ранки і яка роса!
    І як зірки зчудовано й недремно
    Вдивляються в глибінь, а небеса
    Дарують водам барву синьо-темну.
    Тут неповторна сонячна яса
    Над схилом валу досить ще високим,
    А коло озера врочистішають кроки –
    Сама минувшина сягає тих глибин.
    ...Та не заріс кущами рів широкий,
    Сюди із хащ біжать струмків потоки,
    Нуртують води озера, мов дзвін.

    12.
    Нуртують води озера, мов дзвін.
    І є канал біля старої лави.
    О, як багато пам’ятає він!
    Смолою пахне втомлена заплава.
    Ідуть віки – й взнаки дається тлін,
    Тополі лиш незмінно величаві,
    А також не швидкий до перемін
    Наш древній вал, величний в ратній славі.
    Йому над світом довго панувати,
    Хоча ніщо не вічне, будуть втрати,
    Адже життя ніхто не спинить плин.
    А місто хай понад віки і дати
    Стоїть над озером, де хвиля різкувата,
    А берег лунко стримує розгін.

    13.
    А берег лунко стримує розгін,
    Лиш бічевник наплив його ударів
    Відбити може в’яззю мотузин, –
    На рубежі своїм стоїть недаром.
    І пам’ятає шурхотіння линв,
    Коли по озеру йшли баржі із товаром,
    І бурлаки – могутні як один –
    Із злидарем ділилися „наваром”.
    Та непомітно сон свій біг спиня –
    І я бреду вже майже навмання,
    Аби за мить вернутися на землю.
    Поглине нас химерна метушня –
    Й поблякнуть радість і принади дня.
    Хай сон трива – я нурт його приємлю.

    14.
    Хай сон трива – я нурт його приємлю.
    Душе моя, ти вдома ще побудь –
    Тут все таке бентежне і приємне,
    А вдосвіта проляже інша путь.
    Радію я відкрито, ніжно, щемно
    Ударам хвиль – і осягаю суть
    Летючих днів і крапель недаремних
    На листі верб, як обважніла ртуть.
    Вони для озера – нове життя й підмога,
    А плескіт хвиль – про них немовби спогад,
    Який повторить ранішня луна.
    А я забуду знову всі тривоги –
    Й полину у незвідані дороги –
    Омана сну глибока і ясна.


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.22) | "Майстерень" 5.17 (5.15) | Самооцінка 5
    Коментарі: (7) | "Лидия Мокиевская. Мне снится озеро"


  12. Надія Горденко - [ 2006.12.03 15:23 ]
    СУМ
    Стікає свічка, плаче у долонях –
    Це доля воском наповняє душу.
    Холодний іній погуляв по скронях…
    Хтось наказав собі: "Забути мушу"…

    Колишню пісню знов шепоче вітер,
    Та губляться слова в сумному лісі…
    У серці запеклося кілька літер…
    Десь журавель курличе сумно в висі…


    Рейтинги: Народний 5 (5.06) | "Майстерень" 5 (5.01)
    Коментарі: (2)


  13. Яна Дивачевська - [ 2006.12.03 12:13 ]
    Осінь
    Чарівна пора знову прилетіла,
    Навкруги ліси всі озолотила,
    Принесла дари людям на спожиток,
    Погостила й згодом пішла на спочинок.

    Перелітні птиці в небесах блукають,
    Біле пір’я з неба, наче сніг кружляє,
    Дощ, як сльози птахів печаль сповіщають,
    Адже рідну землю вони покидають.

    Холод, дощ осінній, зимній вітер виє,
    І невдовзі , мабуть , все сніжок укриє,
    І тоді у гості зима завітає,
    Й морозець за щічки діток пощіпає.


    Рейтинги: Народний 4 (4.68) | "Майстерень" 4 (4.6)
    Прокоментувати:


  14. Яна Дивачевська - [ 2006.12.03 12:23 ]
    Що люблю , чим живу ?
    Люблю я мову солов`їну
    І цвіт калини навесні,
    Люблю родину , Батьківщину,
    Й святу хлібину на столі.




    Рейтинги: Народний 4 (4.68) | "Майстерень" 4 (4.6)
    Прокоментувати:


  15. Владислав Рижий - [ 2006.12.03 10:18 ]
    ***
    Вчора тут був панорами затишок
    і просто прекрасно - позавчора.
    Тепер от повз пройшов –
    все як завжди і особливого нічого:
    щогли дерев,
    землі порошок,
    небо, просякнуте
    вітром.

    Краса,
    як випивка, -
    не помічаєш, якщо звикнути,
    тож іноді
    переставляй і вікна.




    Рейтинги: Народний 4.5 (4.46) | "Майстерень" 4 (4.21)
    Коментарі: (1)


  16. Мірко Трасун - [ 2006.12.03 08:23 ]
    Приморська зимова
    Нікого, нікого, лиш море за друга,
    І стіни усітчані вічковим віче,
    Чого ти чекаєш з глибин, чоловіче?
    Кого ти чекаєш удруге?

    Пісок, як щоденник інтимних історій,
    Вбирає строфічну симфонію хвилі,
    Сліди на піску тільки коми похилі,
    Порожній дріма санаторій.

    Палаци з піску у пісок повернулись,
    І син до отця, і курортники в місто,
    І хвилі ховають в кишені минуле
    І днів золотавих намисто.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (13)


  17. Мірко Трасун - [ 2006.12.03 08:21 ]
    З одужанням
    З одужанням, усе минуло,
    І білий сніг немов бинти,
    Танцюєш знов натхненно ти
    З партнером з кавового мулу.

    Пелюстки знову молоді,
    І не болять лілеї рани,
    І тільки ніч, і тільки ранок
    Побачать роси золоті.

    Ще шкутильгає птах-каліка,
    Та виднокола - на крилі,
    Ти відірвалась від землі,
    Святкує спиртом грудень-лікар.

    Лети, минай сильце Інгулу,
    Вже зачекалися світи,
    Їм сонцем ніжним засвіти
    Із чашки кавового мулу.


    Рейтинги: Народний 6 (5.25) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (2)


  18. Яна Дивачевська - [ 2006.12.03 00:47 ]
    Моя молитва
    О, Боже, я тебе благаю
    Візьми нас під своє крило,
    Я рученята простягаю,
    Молюся , так щоб і було.

    Спаси мене й мою родину,
    Від різних бід і злого ока,
    І захисти в лиху годину,
    І хай обходить нас морока.

    Й прости мені мої провини,
    Не дай їх знову повторити,
    Допоможи моїй вкраїні,
    В майбутньому щасливо жити!


    Рейтинги: Народний -- (4.68) | "Майстерень" -- (4.6)
    Коментарі: (1)


  19. Яна Дивачевська - [ 2006.12.03 00:56 ]
    Ти -- моє кохання!
    Ти -- моє кохання,
    Ти -- моє життя,
    Я живу для тебе,
    Ти -- моє буття.

    Вранці прокидаюсь
    З думкою про тебе
    Боже ж, як кохаю
    Милий мій, я тебе.

    Боже ж, як я хочу,
    Щоб були ми разом,
    І розлуку вражу
    Побороли зразу ж.

    Ти -- моє кохання,
    Ти -- моє життя,
    Я живу для тебе,
    Ти -- моє буття.


    Рейтинги: Народний -- (4.68) | "Майстерень" -- (4.6)
    Прокоментувати:


  20. Яна Дивачевська - [ 2006.12.03 00:11 ]
    Два птахи
    Літали два птахи у небі, під сонцем,
    Літали високо над нашим віконцем,
    Кружляли у хмарах, співали пісні,
    Мелодії лились з душі голосні.
    Поглянь, яке сонце! Поглянь, який рай!
    Нехай радість й щастя зігріє наш край.
    І все хай цвіте і буяє красою,
    Захоплює нас і милує весною!
    І постріл… як грім серед ясного неба.
    Йому вже ні сонця, ні неба не треба.
    Він зойкнув від болю, поринув у сни
    Чому він помре й не побачить весни.
    Лише плач голубки лунав на весь край,
    Благала вона повернути їй рай.
    Але все сховалось, ніхто це не чув.
    Лиш ранений голуб із болем зітхнув.
    Не плач, моя люба, не плач, не ридай,
    Живи ти без мене, люби ти цей край.
    А той, хто зламав наше щастя земне,
    Нехай з цим гріхом і надалі живе.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.68) | "Майстерень" 4.5 (4.6)
    Прокоментувати:


  21. Світлана Лавренчук - [ 2006.12.03 00:35 ]
    Молитва_1
    «…Слово Твое есть истина»
    Иоанна 17:17

    Поговори зі мною, Боже,
    І розкажи як далі жити,
    Хай Твоє слово допоможе,
    Нехай не дасть мені згрішити.

    Поговори зі мною, Боже,
    І поведи на вірний путь,
    Хай Твоє слово допоможе
    З дороги правди не звернуть.
    Поговори зі мною, Боже,
    Чи що порадь, чи посвари,
    Хай Твоє слово допоможе
    Мені нелегкої пори.
    Поговори зі мною, Боже,
    Не полиши своє дитя,
    Хай Твоє слово допоможе
    Гідно пройти земне життя.


    Рейтинги: Народний 5 (5.01) | "Майстерень" -- (5.02)
    Прокоментувати:


  22. Сергій Могилко - [ 2006.12.02 22:59 ]
    Ліхтар
    Ми – актори вертепу,
    що грають ляльками
    власної долі…
    Автор

    Склалася нагода
    Сказати всю правду
    Висловити всі почуття

    А я лишень стою
    Як вуличний ліхтар
    І посміхаюся тобі

    Дивишся у вічі
    Дві лампочки по сто
    Ват кожна а може й більше

    Невже я осліпив
    Тебе своїм світлом?
    Чи ти не бачиш явного?!

    Я так люблю тебе!
    (затяганий вислів
    та знову прийдеться вжити)

    Ну й досить пафосу
    Все й так зрозуміло
    Кохана, виключи світло!


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (5.02)
    Прокоментувати:


  23. Мірко Трасун - [ 2006.12.02 19:17 ]
    То море
    Гірка солона чорна кава,
    Подушка мокра не ласкава.
    То море винне, тільки море
    Всолило вранішню заграву.

    І сіль повиступала груба,
    І з сітки не втекти від згуби.
    То море винне, тільки море
    Цілує одинокі губи.

    Прибій пробуджує зарано,
    Не спиш, дрімає в ліжку ранок,
    То море винне, тільки море
    Роз'ятрює лілейні рани.

    З тобою лиш прибій говорить,
    І в зорі росить неозоро.
    То море винне, тільки море,
    То море, море, море, море.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (30)


  24. Мрія Весна - [ 2006.12.02 15:13 ]
    Не покидай
    Злетіла птахою печаль
    І обійняла душу…
    Ти не прийшов… мені так жаль…
    Та дочекатись мушу…

    Чарівний танець снів моїх
    Закрутить душу в вихор.
    Ти - щастя мого оберіг -
    З'явився ніжно й тихо…

    Вже чорна кава не гірчить,
    Бо поряд мій коханий.
    Та думка мукою болить…
    Не покидай… жаданий…
    02.12.06


    Рейтинги: Народний 5 (5.06) | "Майстерень" -- (5.03)
    Коментарі: (9)


  25. Віталій Шуркало - [ 2006.12.02 14:51 ]
    Ангели падають перші
    Ніхто не побачить,
    Як ангели плачуть,
    За них не попросять,
    Не скажуть їм: "...досить".

    Ангели падають перші,
    Падають, крила подерши,
    Їх очі – люстерка сердечок,
    Без ковдри і теплих гніздечок.
    01.12.2006(LO)


    Рейтинги: Народний 5 (5.21) | "Майстерень" -- (5.04)
    Коментарі: (6)


  26. Михайловна Дерваль - [ 2006.12.02 14:16 ]
    Багатство Львова (продовження)
    ----------------
    реклама фен-шуй
    Картину бачимо таку:
    Слони маленькі на кутку -
    Вони тупцюють з різних боків,
    Лишилося ще пару кроків -
    На зустріч кожний поспішає.
    Кмітливий вулицю вгадає,
    Подумає й згадає дім, -
    Адже знаходиться усім
    Корисна фірма в домі тім.
    кут Рогатинців в.,26,-в. Архівна
    * * *
    Знак цей з'явився
    Нащадкам на згадку,
    Як в боротьбі за права
    Смерть зустрічали люди робочі.
    Слава борців тих вічно жива!
    Саксаганського вул., 2
    * * *
    Понад брамою вікно мов око
    На перехожих погляда
    У мирний час і в час жорстокий,
    Що він тече, немов вода.
    Саксаганського вул., 10
    * * *
    Спостерігають ці дві маски,
    Як ми живемо рік за роком,
    Трагічно й весело, мов в казці,
    Як час сплітає життя в кокон:
    Несе нам зміни кожна днина,
    На вчора меле завтра й нині.
    Саксаганського вул, 14
    * * *
    Йому вже понад двісті років,
    Він є вінцем архітектури,
    Несе нам мудрість в душу й спокій,
    Йому на поміч ці скульптури,
    Які тримають різні маски
    Як символ нашого життя,
    В нім глядачі немов у казці.
    Тут молодіють їм серця.
    Свободи пр. Оперний театр

    * * *
    Кобзареві уклонімось,
    Понад часом він стоїть,
    Дочекались тої днини,
    Що в його віршах бринить.
    Щирість, мудрість, волелюбність,
    Зміст усіх його віршів,
    Велич нації та гідність -
    Нам свободи він хотів!
    Свободи проспект, Шевченко
    * * *
    Ці символи Львову міцніші за грати,
    Доки є леви - і місту стояти,
    То ж всі збережімо зображення левів,
    Щоб тисячі років стояв в красі Львів.
    Ринок пл. зображення левів на стіні
    * * *
    реклама кафе
    Його ніколи не забути,
    Всі хочуть з ним на фото бути.
    Сидить у кріслі оце диво,
    В руках тримає кухоль пива.
    Свободи пр, кафе, скульптура Швейка
    * * *
    На вулиці відомій цій
    Колись відзначились стрільці,
    Вона присвячена Січовикам,
    Віддати шану їм годиться й нам.
    Січових стрільців вул.
    * * *
    Тут лежить Іван Підкова:
    Братчик видатний зі Львова,
    Що загинув від рук ката,
    Уклонімось праху брата.
    в центрі Львова скульптура
    * * *
    Милуємось: гарні та пишні оздоби,
    Знаходяться де, вгадати лиш спробуй,
    За місце красот тих, нам знати годиться,
    Бо Львів старовинний - справжня скарбниця.
    Франка вул. 43
    * * *
    реклама скарбничка
    Скарби світу у цій скриньці
    Вітерець гойдає,
    Тут чекаю на зупинці
    На прихід трамвая.
    Лежать в скриньці тій надії
    На світле хороше,
    Нехай виповняться мрії,
    Свою долю прошу.
    Франка вул., 46
    * * *
    Наш перший Президент посів
    У найвище крісло,
    Йому пошану віддають,
    Ті, хто крокує містом.
    Шевченка просп.,
    скульптура Грушевського
    * * *
    реклама Київстар
    Має золоту корону
    І медалей в нього досить,
    До розмови друзів просить,
    Вам в зв”зку він допоможе
    Без обмежень - все він може!
    Мова йде за "Київстар",
    Де салони ці, згадайте,
    В нім зв'язок йде понад хмар -
    З святом друзів привітайте!
    * * *
    1885
    Коли будівля ця з'явилась,
    Позначено ось знаком.
    Жило тут панство, "їхня милість"
    Тому сто років з гаком.
    Сучасні діти, поміж нами,
    Зродившись в "Незалежній",
    Самі вже житимуть панами,
    Як кожному належно.
    Шевченка просп, 22
    * * *
    Немов мереживо з морської піни,
    В красі будівля: вікна, стіни -
    Чудові дорогі скульптури та оздоби,
    Колись належав дім лише одній особі.
    Такі будівлі - дорогі перлини,
    Милують очі гостям України.
    І нам годиться милуватись
    Й краси адресу добре пам'ятати.
    Шевченка проспект, 26
    * * *
    Посміхніться!


    Рейтинги: Народний -- (3.8) | "Майстерень" -- (4) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  27. Михайловна Дерваль - [ 2006.12.02 14:00 ]
    Багатство Львова
    Багатство Львова

    Прийшло у Львів велике свято –
    Поважні міста вже роки,
    Що Львову літ дуже багато,
    Вся давнина тут навзнаки.

    Як йдемо вулицями Львова,
    Подивимося горілиць,
    Дивуємося знову й знову:
    Львів – чудо, рівнем до столиць.

    Тут кожний дім неначе казка,
    Малюнки в каменях - живі,
    Дарують людям свою ласку,
    І від епох несуть привіт.

    Проте найбільше є багатство,
    Що Львів несе через віки, -
    Людей єднання, мир та братство,
    Хай буде так й в усі роки!

    Гостинно Львів розкрив долоні –
    Широкі вулиці й вузькі,
    Від зла Всевишній нас боронить,
    Щоб розквітав в любові Львів!


    Рейтинги: Народний -- (3.8) | "Майстерень" -- (4) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  28. Михайловна Дерваль - [ 2006.12.02 14:07 ]
    Подарунок від Закарпаття
    Подарунок від Закарпаття

    Дзелень, дзелень, дзелень, дзелень,
    Трамвай співає зранку.
    Хай Львів у радості живе
    Завжди, без перестанку.

    Летять у часі дні й роки
    Як з колоска пшениця,
    Долає Львів негаразди
    Й встає мов Фенікс-птиця.

    Над містом сяє феєрверк
    В рік ювілею, слави.
    В серцях несемо Львова герб –
    Він скарб в вінку держави!

    Тобі принесли ми привіт
    Сусідів з Закарпаття,
    Живемо поруч сотні літ
    І дружимо мов браття!
    Приспів:
    Львове, Львове старий й новий,
    Ми з тобою на віки –
    Бо любов в твоїй основі,
    Всім її даруєш ти!
    П’ятдесят й сімсот літ Львову –
    Древнє місто-ветеран.
    Вклонимось Данилу-князю –
    Патріотом був цей пан!


    Рейтинги: Народний 4 (3.8) | "Майстерень" 4 (4) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  29. Рудюк Роман - [ 2006.12.02 12:55 ]
    Так гойно мироточить ерос
    * * *
    Так гойно мироточить Ерос,
    Але торкнешся – край –
    Семантика рослин простих бажань – згорнеться.
    Плоди овиті нервами леан.
    Насправді, як на споді –
    “ ні … не скажу “
    Весняний космос,
    Як нестиглий агрус
    І як як як … - по вінця –
    Через край.
    В одній – тримай
    Крихкого богомола,
    У другій – порцелянний
    Лиск зітхань.

    Тривала Вся,
    Тривала мед-горілку,
    Торкала лун,
    Фінтьорила мужам.
    Аж доки хтось
    Замкнув скрипучу фіртку,
    Й кумекнув – страшно так,
    Шо – “ Аз воздам “.


    Рейтинги: Народний -- (4.97) | "Майстерень" -- (4.7) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  30. Рудюк Роман - [ 2006.12.02 12:40 ]
    З-під землі проростає дощ
    * * *
    З-під землі проростає дощ,
    І не знає куди йому бути,
    Чи направо подітись – до площ,
    Чи на ліво – по люди.

    Проростає неквапно, вночі –
    Арештант на свободу.
    Він напевне Його та Її…,
    Але тих - не обходить.

    Не кажіть: “ Не пущу за поріг.”
    Не кажіть, що назавжди,
    Бо тоді проростатиме сніг –
    Плач за Вами вчорашніми.

    Обіцяли на завтра дощ
    Хто не спить, тому бути
    Свідком мокрих щасливців на площах,
    Де людьми проростають люди.


    Рейтинги: Народний -- (4.97) | "Майстерень" -- (4.7) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  31. Мірко Трасун - [ 2006.12.02 10:32 ]
    Зимова колискова
    Зимонька зима віченьки закрила,
    Лебедина ніч опустила крила,
    Літо відійшло, спи, кохана, мила.

    Сняться хай тобі золотаві луки,
    Квіти запашні, поцілунків звуки,
    Голосні сади, неспокійні руки.

    З губ, очей, долонь ще нап'ємось меду.
    Поміж нами спить золотий ведмедик.


    Рейтинги: Народний 5 (5.25) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (6)


  32. Мірко Трасун - [ 2006.12.02 10:02 ]
    За роялем
    Ангельські пальчики пестять рояль,
    Ночі і дні у тижневих октавах,
    Серце твоє, легендарний грааль,
    Десь закотилось в бурштинових травах.

    Ноти посипались з повних троянд,
    Зорі визбирує Бог-композитор,
    Світобудови з троянд варіант
    Зранені пальчики силяться звити.

    І королівство твоє не на ніч,
    Ноти чергові міняють обличчя,
    Палахкотять карнавалами свіч.
    І засинають, а хто їх покличе?

    Музика лине прибоєм німим,
    Хай, по зимі ми зустрінемось знову,
    Тільки, чи буде рояль молодим?
    Вистачить нот на високу розмову?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (13)


  33. Ірина Павленок - [ 2006.12.02 01:21 ]
    Впізнай себе:)
    Позичиш трохи оптимізму?
    (Бо вже дістало драматизмом,
    Як перцем серце приправляти...)
    Вже краще небо споглядати! :)

    2.11.2006


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.26)
    Коментарі: (11)


  34. Сергій Могилко - [ 2006.12.02 00:02 ]
    Стоматолог
    Любов – це зубна біль у серці
    Г. Гейне

    Душа моя болить, як зуб:
    Коли ж торкнуся твоїх губ?
    Нестримну біль зітри у порох,
    Душі моєї стоматолог!


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (5.02)
    Коментарі: (1)


  35. Сергій Могилко - [ 2006.12.02 00:04 ]
    Силует
    Падаєш
    на снігову вату
    таку холодну
    легку
    невимушену
    як Ти
    і споріднюєшся
    стаєш частиною
    її
    вона вкраде
    твій силует
    і в образі твоєму
    буде існувати
    але недовго
    лише до приходу
    сонячного ранку
    який безжалісно
    спустить твою подобу
    в каналізацію…
    Прощавай!


    Рейтинги: Народний 5 (5.08) | "Майстерень" 5 (5.02)
    Прокоментувати:


  36. Віктор Марач - [ 2006.12.01 21:11 ]
    Елізабет Браунінг Сонети з португальської
    22
    Як наші дві душі, здійнявшись вгору,
    Лицем в лице стоять там мовчазні,
    Крильми торкнувшись, поки у вогні
    Не затріпочуть -- о, яким в ту пору
    Гірким земне життя предстане зору,
    Що краще й нам було б у вишині
    Вже з ангелами доживати дні,
    Їх пісню підхопивши для повтору!
    Та все ж нам залишатись на землі,
    Мій любий, де нам місце розчищають
    Від зла людського -- й попри всі жалі
    Стоять там і любить ще дозволяють,
    Хоч строки і відпущені малі
    Й все ближче Смерть і Морок підступають.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  37. Віктор Марач - [ 2006.12.01 21:16 ]
    Елізабет Браунінг Сонети з португальської
    21
    Скажи це знов і ще раз повтори --
    Що мене любиш: мов "ку-ку", бриніти
    Йому -- та як без цього уявити
    Луги й ліси, узвишшя і яри
    Цієї благодатної пори --
    Без цього чи ж могли б так зеленіти?
    Коханий мій, лиш цим одним зцілити
    Мене твій голос може від жури.
    Що любиш -- скажи знов. Чи ж у природі
    Надміру квітів, хоч їх не злічить?
    Чи ж забагато зір на небозводі?
    Скажи, що любиш, любиш -- хай звучить
    Цей серця дзвін: люби й з душею в згоді,
    Що, хоч любов'ю повна, все ж мовчить.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  38. Віктор Марач - [ 2006.12.01 21:43 ]
    Елізабет Браунінг Сонети з португальської
    20
    Коханий, любий мій, коли згадаю,
    Що в світі цьому ти був і торік,
    Як я похмурим дням втрачала лік,
    Те навіть уявить, що споглядаю,
    Не в змозі; й ти не чув, що я ридаю;
    Як погляд твій мене ще не обпік
    Й серед снігів здавалось, що навік
    Уже відчай цей, -- о, як припадаю
    Я до джерел блаженств земних! Печаль
    Минула та, розвіялась тривога
    Й проміння сонця осяйнуло даль
    Відтоді, як нога твоя порога
    Мого торкнулась. Атеїстів жаль --
    Нудне життя в них, бо не вірять в Бога.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  39. Олександр Єрох - [ 2006.12.01 20:31 ]
    Про розтріляний з’їзд кобзарів

    Бандурист старенький на могилі грає,
    На щоці сльозинка серце розриває,
    Покотилась, впала на могилу тихо,
    Слухайте та знайте як прийшло те лихо...

    По містах та селах у роки тридцяті
    Кобзарі ходили, грали біля хати
    І про Січ співали і про Чорне море,
    Про кохання щире, і про люте горе.
    Про козацьку славу, і про світлу волю,
    Про морські походи та зрадливу долю.
    Грали та й співали бандуристи сиві,
    А в ЧК складали жваво директиви,
    Щоб бандури й ліри, кобзи з кобзарями
    Не ходили в люди з щирими словами,
    Щоб не стало пісні, щоб забули волю
    І щоб не шукали добрі люди долю
    Кобзарів зібрали в Харкові зимою
    Кобзи відібрали, а тоді ногою
    Струни ніжні й грізні почали ламати,
    Щоб вони не сміли на майданах грати.
    Біля Куражанки кобзарів вбивали,
    Щоб вони народу думи не співали.
    Триста душ убили комуністи щирі
    Щоб вже не співали на Вкраїні ліри,
    Щоб не стало пісні, щоб забули волю
    І щоб не шукали добрі люди долю.

    Бандурист старенький на могилі грає,
    На щоці сльозинка серце розриває,
    Покотилась, впала на могилу тихо,
    Ось таке зробили з кобзарями лихо…


    Рейтинги: Народний 5 (5.16) | "Майстерень" 5 (5.15)
    Коментарі: (2)


  40. Олександр Єрох - [ 2006.12.01 20:48 ]
    Встало сонце
    Встало сонце, посміхнись,
    Ранок дивиться на нас,
    Швидше мила пригорнись
    Ти до мене в ранній час.

    Заспівав вже пісню шпак,
    Вітерець її поніс
    Чистим полем, крізь байрак
    В чарівний зелений ліс.

    Промінь сонця кличе нас
    До блакитного Дніпра,
    Не кажи, що ранній час,
    Вже всміхнутися пора!


    Рейтинги: Народний 5 (5.16) | "Майстерень" 5 (5.15)
    Коментарі: (2)


  41. Олександр Єрох - [ 2006.12.01 20:43 ]
    Ти, мій сину, згадай
    Ти, мій сину, згадай
    Пісні давніх часів,
    Про Дніпровий наш край,
    Та про мудрих князів.
    Давній Київ згадай,
    Що на кручах зростав,
    Пригадай, як слов’ян
    Лаври дзвін об’єднав.
    Мужні й сильні були
    Наші славні діди
    І ходили „на ви”
    По землі та воді.
    Добували міста
    У походах тяжких
    І щити жартома
    Прибивали до них.
    Щоб про славні ті дні
    Через гомін століть
    Ми згадали про них
    І схилились на мить.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.16) | "Майстерень" -- (5.15)
    Прокоментувати:


  42. Фешак Адріана - [ 2006.12.01 17:32 ]
    ***
    впізнай мене
    не треба називати
    жодним з імен
    нехрещена ще я
    я серед яблук
    загубила
    карти
    до скарбу до криниці
    до життя
    дівчисько темнооке
    кажуть люди
    і погляд чорний
    і дурне ім*я
    я білий птах
    який живе у буді
    у світі що є
    схожим на сміття
    помруть всі пси
    і Windows-и зависнуть
    впізнай мене...
    бо завтра я піду
    я - чорний вірш
    в якому кисне відстань
    я -сіре небо...
    хмарам на біду....


    Рейтинги: Народний 5 (5.23) | "Майстерень" 5 (5.07)
    Коментарі: (4) | "---"


  43. Фешак Адріана - [ 2006.12.01 17:19 ]
    ***
    хтось вдарив вперше
    я тоді змовчала
    і навіть вдруге здачі не дала
    він думав в серце...
    я кинжал виймала
    а ти не знав якою я була
    казав що добра
    і пророчив щастя
    якісь там квіти мовчки дарував
    глухі акорди
    з вух боялись впасти
    а ти якою була я не знав...
    сповзли шпалери
    полиняли мрії
    зависоко підібраних октав
    шматки паперу
    в ракурсі події
    а ти мене...
    а ти таки не знав...


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.07)
    Коментарі: (2) | "---"


  44. Юрій Андрухович - [ 2006.12.01 16:06 ]
    Bad Company
    Грицько – як усі тенори, педераст.
    Іван – бонвіван, франкмасон, фармазон.
    Тарас – пияк і шланH, особливо на службі.
    Панько – графоман, а Марко – гермафродит.
    Панас мудодзвін, Борис буквоїд,
    Якович – атеїст кінчений, духовидець.
    Леська і Олька лесбіянки.

    Що й казати – паскудне товариство.
    Але в XX столітті картина має ще гірший вигляд:
    Павло Григорович – істинний сковородинець, так само тенор, арфістка.
    Максим Тадейович – мало що балабол, то ще й поляк.
    Бажан – жид, Фітільов – кацап.
    Мовчу про Бургардта і Йогансена.
    Микола Зеров: був би нічого,
    Тільки от зуби зіпсовані.
    Інженер Маланюк з кадетською виправкою,
    прямий, як єдина звивина.
    Доктор Донцов, ще пряміший,
    з руками чистими навіть після гри в карти.
    Доктор Кандиба, розвідник надр.
    Доктор Петров, просто розвідник.
    Потім ще пару чекістів, два-три комуняки,
    десяток академіків
    і – наввипередки, хто кого швидше здасть.

    Самовбивць замало як на велику літературу,
    ну та нічого.

    Література могла бути іншою,
    казав мій приятель, але дивися, дивися, хто це робив!
    Виключно живі люди: невдахи, пристосуванці, мученики.
    Самі тобі зболені, хворі, скулені,
    саме тобі обскубане птаство, підбите, нелітаюче, бідне.
    Література не могла бути іншою.
    Слава Богу, що дав нам саме таку – небораками писану.

    Обличчя перекошене, піт на скронях,
    сухість у роті, запах сірки, нудота,
    темний глухий підвал.
    Надобраніч, класики, поговоримо завтра.
    Здерта шкура Гомбровича
    безгучно падає вниз.



    Рейтинги: Народний 5.2 (5.45) | "Майстерень" 4.75 (5.41)
    Коментарі: (18) | "Невеличка рецензія"


  45. Ігор Петровець - [ 2006.12.01 16:59 ]
    Зневірена
    Не зрівнянна твоя доброта,
    Переходить кордони людські,
    І я знаю, що ти не проста,
    Чи то може усі ми такі?

    Ти ідеш незрівнянно і тихо,
    Переходиш життя за життям,
    Тільки я спотикаюсь об лихо,
    І не вірю твоїм я словам.

    День за днем ти живеш,і не знаєш
    Що сьогодні можливо кінець,
    Я залишу лише після себе,
    Тихе слово...



    Рейтинги: Народний 5 (4.79) | "Майстерень" -- (4.72)
    Прокоментувати:


  46. Ірина Заверуха - [ 2006.12.01 14:24 ]
    Сакс
    Плавно тягнуться звуки
    Солодка нуга в шоколаді
    І по клавішах руки
    Танцюють мелодію снів
    На столі попільничка
    І кілька бокалів в помаді
    Невеличкий етюд
    Для кількох заримованих слів...


    Рейтинги: Народний 5 (5.21) | "Майстерень" -- (5.16)
    Коментарі: (3)


  47. Віка Бондар - [ 2006.12.01 13:06 ]
    останній день осені
    коли вже небо тільки плаче.
    коли ти йдеш лише один.
    і розумієш що нестачі
    у серці наповняє дим.
    ти щось шукаєш серед листя.
    щось загубив і не знайшов.
    а я проходжу ніби близько,
    але твій час уже пройшов.
    сьогодні мій останній день.
    і ти невтримаєш мій подих.
    збереш собі букет пісень,
    що я співала непогоді.
    ти кохав осінь - осінь я.
    невже я тобі не казала?
    ну що ж, сьогодні осінь я.
    тобі на вушко проспівала


    Рейтинги: Народний -- (4.35) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  48. Гордійко Дарія - [ 2006.12.01 11:22 ]
    Просто люблю
    Від холоду стомлене небо,
    В очах його повно жалю.
    Тепла йому трішечки треба.
    А я тебе просто люблю.

    Б’є вітер холодний у груди,
    Асфальт я водою заллю.
    На ожеледь скаржаться люди.
    А я тебе просто люблю.

    Мабуть, підхопила застуду.
    А завтра я навпіл ділю:
    Забуду або не забуду.
    Сьогодні ж я просто люблю.


    Рейтинги: Народний 5 (5.13) | "Майстерень" -- (4.75)
    Коментарі: (1)


  49. Петро Паливода - [ 2006.12.01 09:18 ]
    Колисанка для Оксанки
    Стихло все на світі,
    Спати хочуть діти.
    Лине колисанка,
    Спи, моя Оксанко.

    Хай тобі присниться
    Золота зірниця.
    До самого ранку
    Спи, моя Оксанко.

    Завтра знов для тебе
    Сонечко на небі
    Зійде на світанку.
    Спи, моя Оксанко,
    Спи…


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (3)


  50. Хуліо Колоксай - [ 2006.12.01 07:00 ]
    гондураська кава
    1
    догіркла кава в гондурасі
    у черзі автоматних черг
    до кавоварових печер
    по пиці заплатити в драці
    війська повстанці люди звірі
    гірчить лиш кава на листку
    а ти вбираєшся в луску
    в богемній партизанській вірі
    не личить порвана бандана
    то ж не колготки що нема
    не карнавалиться зима
    була одна тут нещодавно
    гіркий кав'яр і кава згіркла
    все ж краще від рядків газет
    струсити сніг із сигарет
    гой чудернацька ж тут говірка
    пильнуй нахабний гондурасець
    уже потягся до троянд
    волосся павутинь гірлянд
    по лікоть гарно би прикрасить
    собою звітрене міжстіння
    в газетних фотках і рядках
    вся доля строчиться в руках
    і кава пролилась осіння

    2
    по піці всім чи всім по пиці
    шкода пригвинчені столи
    вже пельку пляшкову стули
    ми ж кавопивці не п'яниці
    гарячий вітер сльози сушить
    кав'ярні череп продува
    плати і матимеш дива
    і море кави ночі зрушить
    гойда солону сітку вітер
    і на губах рипить пісок
    і твій на щастя волосок
    рукав калюжу кави витер


    Рейтинги: Народний 5 (5.21) | "Майстерень" -- (4.92)
    Коментарі: (9)



  51. Сторінки: 1   ...   1720   1721   1722   1723   1724   1725   1726   1727   1728   ...   1795