ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.17 21:35
Місто-привид, в якому втонули серця,
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.

Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу

Євген Федчук
2025.07.17 20:44
Вже сонечко до заходу хилилось.
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги

Ігор Герасименко
2025.07.17 18:25
Ні порічки, ні Марічки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.

Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки

Віктор Кучерук
2025.07.17 06:25
Перегріте сонцем літо
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.

Артур Курдіновський
2025.07.17 00:27
З'явився сявка в нас багатоликий,
Штамповану гидоту постить всюди.
Створити може сотню тисяч ніків...
Єдиний вірний - Заздрісна Паскуда.

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.

Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.

Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.

Борис Костиря
2025.07.16 22:04
Це вже ніколи не повернеться,
Немає вже шляху назад.
Минуле відлетіло з вереском,
Немов грайливий зорепад.

Ці усмішки і сльози намертво
Вросли в минуле, як трава.
Укрились листям рухи й наміри,

Устимко Яна
2025.07.16 20:28
з горішка човник хлюпає веслом
і довга тінь між хвилями і дном
і те весло до дна – як перевесло
гойдає сонце глибоко на дні
весняні ночі теплі літні дні
й передчуття «от-от» – аби не щезло

з горішка човник брижі на воді

Ігор Терен
2025.07.16 20:21
А деякі сліпі поводирі,
не маючи душі, явили тіло
і... пазурі
на тому вівтарі,
куди нечистій силі закортіло.

***
А шулеру політики не треба

Ольга Олеандра
2025.07.16 09:43
Ти програєш, я виграю.
Що з цим підходом нездорове?
Чи ми з тобою у бою
списи схрестили гарячково
і має хтось перемогти,
а інший, здоланий, програти?
А переможець святкувати
«поБеду» бажану свою,

С М
2025.07.16 09:00
Коли матуся відмовить усім на запрошення
І сестрі вашій батько розжує
Що ви втомились від себе і власних утотожнень
Запрошую, королево, міс Джейн
Чи зайдете, королево, міс Джейн

І коли квіткарки зажадають виплати за кредитом
А троянди їхні відпахт

Віктор Кучерук
2025.07.16 08:51
Непереливки без жінки
Стало жити козаку, -
Сивиною павутинки
Засріблилися в кутку.
Вкрилась плямами підлога,
Як і скатерть на столі
І, неначе чорний погар,
Пил з'явився скрізь на склі.

Борис Костиря
2025.07.15 22:32
Новорічні іграшки в середині травня -
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,

Артур Курдіновський
2025.07.15 17:05
Відомий поетичний троль
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.

Іван Потьомкін
2025.07.15 11:51
На Меа-Шеарім здалось мені,
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...

Тетяна Левицька
2025.07.15 07:54
Воркують горлиці, та що їм,
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.

Віктор Кучерук
2025.07.15 05:50
Закурликавши зраділо,
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.

Борис Костиря
2025.07.14 22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть

Козак Дума
2025.07.14 19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.

Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,

Артур Курдіновський
2025.07.14 19:50
Народився експромт.

Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.

Тетяна Левицька
2025.07.14 14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.

І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу

Віктор Кучерук
2025.07.14 05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.

Оксана Рудич
2025.07.14 00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…

Ярослав Чорногуз
2025.07.13 23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Борис Костиря
2025.07.13 22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,

Артур Сіренко
2025.07.13 19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі

Олександр Сушко
2025.07.13 12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.

А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,

Віктор Кучерук
2025.07.13 08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юльця Венчур - [ 2007.02.23 23:04 ]
    Реалії маргіналії
    Далеко за північ
    Міста артерії
    Призупинили пульсацію
    Припав ти обабіч
    Міської мерії
    В після вечірній прострації
    Блудні собаки
    Голі й подерті
    Твої зализують рани
    Довкола нікого
    Лиш запах смерті
    Й приблудженої путани
    Від вмазки до вмазки
    Від краю до краю
    Зотліти чи все ж згоріти?
    Що крок – то поразка
    Існуєш й гадаєш
    Варто чи ні… жити?


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.27) | "Майстерень" 5.25 (5.22) | Самооцінка 4
    Коментарі: (13)


  2. Ежені Цибулько - [ 2007.02.23 23:40 ]
    м і с т о.
    Місто
    дивлюсь на нього
    чому так багато калюж
    дощі начебто й не кислотні
    але під очима калюжі
    на асфальті калюжі
    в легенях теж багато
    і головне що надовго.
    я відкриваю двері
    виходжу,
    так, забула, парасолі нема
    але є іронія
    незліченно
    що ж, плюхаю оту зелену іронію
    у відкриті роти перехожих
    вони застигли,
    а я всміхаюсь
    вони йдуть
    а я танцюю
    по капелюхах сумних
    падаючих
    будинків.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.56) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:


  3. Ольга Прохорчук - [ 2007.02.23 21:46 ]
    ***
    І знову ти хапатимеш в обійми
    І в тіло загортатимеш своє
    Кохану, що нагадує постійно,
    Що больові рецептори ще є.

    І вже тоді не буде вистачати
    Її твоїм ображеним рукам,
    І, з розпачем голодного дитяти,
    Ти, всупереч усім Його дзвінкам,

    Благатимеш про щастя кілька митей,
    І пальцем затулятимеш уста,
    Аби не дать її словам забити
    Останні цвяхи до твого хреста,
    І будеш намагатись пояснити,
    Що ще хвилин у вас є близько ста,
    І що за нею не було "хвоста",

    І що ніякий Він їй не коханий,
    І взагалі він зараз чортзна-де,
    І що... Але вона так прикро встане
    І зі сльозами в голосі піде.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.28)
    Коментарі: (11)


  4. Марина Копаниця - [ 2007.02.23 20:18 ]
    Нечиста сила


    Чому до мене ти прийшло,
    Чи я рідня тобі, сестра, дружина?
    Ти, невгамовне хиже зло,
    Облуда, фальш, тупа вітрина.

    Чорний вогонь – твоє підступне «Я» -
    Несе ідею на пекучих вилах,
    А я ніколи не була твоя
    Й не буду в лапищах і крилах.

    Є і подяка, прокляте, тобі:
    Без тебе я життя б не оцінила.
    У правди очі синьо-голубі,
    А ти між нами… ти – нечиста сила!

    В душі людській – родюче поле див,
    Майстерно свої зерна висіваєш.
    Той не боровсь з тобою, хто не жив,
    Ти скрізь, завжди і діло своє знаєш…

    Нас всіх вражає чистота,
    З якою родиться на світ дитина.
    Тіло й душа – це ж не спроста –
    Приходить в світ без зла людина!

    Планета гине, молодіє зло,
    Прогрес не знає, як його здолати.
    Може, не тим шляхом життя пішло?
    Забувши Бога, радощів не знати.


    Рейтинги: Народний -- (4.13) | "Майстерень" -- (4.31)
    Прокоментувати:


  5. Ольга Свічка - [ 2007.02.23 18:07 ]
    РОЗМОВА

    - Так, я слухаю, говоріть.
    Добрий день… Я тебе впізнала.
    Хоч багато вже років твій
    Голос чути я честі не мала.
    Як живемо? А так, як всі.
    Трохи важко буває, правда.
    Он, на ліжку сопе твій син –
    Вся надія моя, розрада.
    Скоро п΄ять. Так, роки летять,
    Тільки й дивишся позад себе...
    Це колись син твій був маля,
    Тепер – воїн, схожий на тебе.
    В нього, милий, усе твоє:
    Губи, очі, волосся-нічка,
    Навіть серце його мале,
    Мов у тебе – горде, як вічність.
    В нього навіть і погляд твій,
    Навіть рух цей – руками в боки.
    А як ходить…О, Боже мій!
    Я немов твої чую кроки.
    Він великий вже, він твій син.
    То дарма, що тебе не знає.
    Тільки я так боюсь хвилин,
    Як про тебе він запитає.
    Я не знаю, що відповім.
    Я не хочу йому брехати.
    Як ти думаєш, має він
    Право знати про свого тата?
    Він росте, плоть і кров твоя.
    Він малий, та, як ти, хоробрий.
    В ньому ти, в нім твоє ім΄я,
    Він, як ти, ніжний, милий, добрий.
    Ти пробач. То сльоза-полин.
    Та й розмова ця – не розрада.
    Не дзвони. Я боюсь, щоб твій син,
    Як і ти, мене потім не зрадив.


    Рейтинги: Народний 5 (5.12) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (5)


  6. Вячеслав Семенко - [ 2007.02.23 18:21 ]
    Погляд з срібного періоду
    Прочитав по очах- "Я тебе не тримаю...",
    і пішов у сиру нерозгадану ніч.
    Та я знаю -
    ти вітрильця , як чари з ромашки зриваєш,
    і піддатливий віск
    з догоряючих свіч
    таємниці ранкові тобі розкриває.

    Загадково у дзеркалі місяць всміхнеться,
    опівнічно зітхне засинаючий сад.
    І здригнеться,
    затуманіє Усмішка
    скельця - озерця,
    розітнувши збіжить - чи сльоза чи роса.
    І здається -
    земля під ногами хитнеться...

    Невсипущим чеканням,як знак запитання,
    біля скроні дівочиться твій завиток...
    До світання
    ця солодка у грішній цнотливості тайна -
    перший крок на хиткий і зрадливий місток,
    від незнаних бажань- незвабливе вітання.

    Між зірок мерехтіння - знайоме обличчя
    віддзеркалить поверхня чарівного скла.
    І все ближче -
    ці лякаючі очі,
    бентежні,незвичні...
    Перед тим ,як в зіниці опуститься мла -
    Тихо скрикнувши , ім"я моє ти покличеш.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (13)


  7. Катя Нагайчук - [ 2007.02.23 16:14 ]
    Мені здалось...
    Мені здалось, що я самотня в світі,
    В цілому світі, де одні вірші,
    Страждання, радості, що болем оповиті,
    Та всі історії з життя мого сумні.
    Здалось? А, може, дійсно це не казка,
    Не сон, що наздогнав мене вночі,
    І бачиш, Болю, не твоя це ласка,
    Що я самотня в полум'ї свічі.
    І тільки дощ співає гімн кохання,
    І тільки сльози неба на вікні,
    І він єдиний буде тут до рання,
    Та навіть дощ вже зраджує мені.
    Він грає тихо з сонячним промінням,
    І вже не згадує, що десь сумую я,
    В душі тягар самотності камінням
    Заліг на дно. О, радосте моя,
    Коли ж повернешся? Тебе не проганяла,
    Та лиш на мить здалось, що все дарма,
    Не покохала, болю не зазнала,
    Була щасливою, та щастя вже нема.
    Хвилини вічністю постали перед мною,
    Я чую кожну нотку самоти,
    І смуток стане ранньою росою,
    Та дивний сон не зможе вже піти.
    Нема нікого, хто би був весною,
    Та навіть вітру, що б мене приспав,
    Душа залишилась в цім світі сиротою,
    І вже нікого, хто б мене кохав.
    І не здійсниться мрія заповітна,
    Яка вела за руку по життю,
    Тепер душа порожня та безплідна,
    Я келих смутку на прощання п'ю.
    Я поховала заживо свободу,
    Не вірячи, що серце затремтить,
    Що зможу я відчути насолоду,
    Позбутися самотності та жить.
    І вже не плачу, а сміюсь у вічі,
    Усім турботам нездоланних мук,
    Хто програє, той переможе двічі,
    Усі нещастя – це порожній звук.
    Тепер не буду я листком осіннім,
    Таким самотнім та сумним весь час,
    Не буду дощиком... таким наївним,
    А я щаслива, бо живу лиш раз.


    Рейтинги: Народний -- (5.03) | "Майстерень" -- (5.11) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  8. Олена Багрянцева - [ 2007.02.23 13:11 ]
    Творча мить

    Ллються цівкою фарби каштанові.
    Як пожежа, горить полотно.
    Все одно, що надії розтанули.
    Що весна не прийшла, все одно.

    Творять пальці прозору гармонію.
    Свіжим диханням вимите тло.
    Що було, те сконало в агонії.
    Розчинилося в дим, що було.

    Сяє іскрами болісне зарево.
    І останній мазок ще бринить.
    Творча мить так нагадує марево.
    Як солодкий бальзам – творча мить.
    24.03.05



    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 0 (5.48)
    Коментарі: (2)


  9. Юльця Венчур - [ 2007.02.23 12:34 ]
    Вона вже близько
    Старенька бабуся
    притуляє вухо
    до холодної ріллі
    і слухає ЇЇ кроки…
    Простуджена дівчинка
    прочиняє вікна навстіж
    і слухає ЇЇ пісню…
    Закоханий чоловік
    втікає до лісу
    і вдихає ЇЇ парфуми…
    А зранку якийсь хлопчина
    Виклав квітами на снігу
    ЇЇ ім’я…
    Вивільняй
    Емоції
    Себе
    Не стримуй
    Адже
    ВОНА вже близько!…


    Рейтинги: Народний 5.2 (5.27) | "Майстерень" 5.17 (5.22) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  10. Ярослав Нечуйвітер - [ 2007.02.23 11:22 ]
    ***
    Твоїх повік
    торкнеться тепле сонце-
    і ти відчуєш доторк моїх рук...
    Те світло
    стане серцю охоронцем,
    його зігріє
    в час гірких розлук...
    Як темний дощ
    постукає в віконце –
    звіряй за сонцем
    свого серця стук!..


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  11. Володимир Чернишенко - [ 2007.02.23 09:29 ]
    „Вірш про весну”
    Надсадний гуркіт і гострий свист,
    Вагони тремтять у такт.
    В повітрі гамір людський повис
    З цигарками на вустах.

    Зненацька, мов гострий ніж,
    Під ребра мені впорснув,
    Старенька читає вірш
    Із пам’яті, про весну.

    Крізь голоси і крізь гуркіт шпал,
    На позір – ледве жива
    Вона читає. Я майже спав,
    Та раптом почув слова.

    В проході у напівсні,
    Балака сама ні з ким,
    Шепоче гугняво в ніс
    Забуті всіма рядки.

    У грудях родиться щось нове,
    Що топить німі сніги:
    Поки читає – доти живе,
    Зупиниться і загине.

    Нехай хтось сміявся вслід,
    А хтось промовчав і все.
    Я сам обернувся в лід,
    А хтось відвернув лице...

    Під лютий гуркіт і гострий свист,
    Під гамір пустих розмов...
    Доки читала – були живі,
    Пройшла – і поснули знов.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.26) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  12. Галинка Лободзець - [ 2007.02.23 00:23 ]
    Бабусі Олі
    Моя Бабця носила в очах озера,
    кожне ніби бездонна прірва.
    Моя Бабця збирала вранішні зела,
    всеодно виростало що не зірве.

    У Бабусі коси чорні як ворони,
    як уся темнота найсліпішої ночі.
    І від тої краси не відвернеш в сторону
    чорнотою засліплені очі.

    Моя Бабця співала мені колисанку -
    дивних слів огортала мережка
    щоб зійти з оченят Божого ранку,
    дарувати сну спокій безмежний.

    І не буде для неї поминальним це слово,
    бо жива і здорова й дай Боже їй віку.
    Хай і моїм малятам співа її голос,
    і не буде чудовим пісням тим ліку.


    Рейтинги: Народний 5 (4.69) | "Майстерень" -- (4.35)
    Коментарі: (5)


  13. Ежені Цибулько - [ 2007.02.22 22:34 ]
    наближається
    ковтаю сірі краплі
    на зубах тріщить прозорий сніг(майже)
    і багато пилу
    яка то к чорту весна
    якщо я не чую запаху твого волосся
    якщо в мене застуда
    якщо
    якщо
    засипати дуже морозно
    а просинаюся
    і неначе
    ти
    своїми теплими пальцями
    виймаєш мою душу
    і садиш на своє плече
    я
    радісно
    дуже
    розплющую очі
    і тебе нема
    і тільки застуда
    і ота наближається весна.


    Рейтинги: Народний 5 (4.56) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:


  14. Золота Жінка - [ 2007.02.22 20:49 ]
    Балада про............
    - Краплинки сліз, що на очах застигли,
    Я витер би листочком золотим, -
    Так він сплітав дівчаткам молодим,
    Що були з ним, на ньому і під ним,
    Коли стекла весна і роки збігли,

    як марафонці...Фінішна пряма -
    І встане чи не встане - вже питання...
    Слова і вітер... Старість і кохання..
    Хто переможе в нелегких змаганнях:
    Любов чи смерть? Віагра чи зима?


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (4)


  15. Михайло Севрук - [ 2007.02.22 20:18 ]
    ***
    Співає гай
    Діброва сяє
    На луках сонце
    В барвах грає
    Душа радіє
    Що жива
    Весна мені
    Надію принесла.



    Рейтинги: Народний -- (5.11) | "Майстерень" -- (5.03)
    Прокоментувати:


  16. Жорж Дикий - [ 2007.02.22 19:11 ]
    ВТОМА
    Я стомився.
    Я спокою хочу.
    Свiт скiнчився.
    Безгучно кричу:
    - Я стомився...
    А може зломився?..

    Розтинаючи тишу нiчну,
    серенада кохання лунає
    i цiлунки лунають смачнi,
    та мене вже немає...
    Хто знає? -
    де проходять новi сiячi?

    Там проходять,
    там сiють,
    там топчуть...
    Мертвим очi закриють? -
    хто зна?

    Я не сплю,
    я не вмер -
    я стомився...
    І погода надворi
    сумна...


    Рейтинги: Народний 5.29 (5.15) | "Майстерень" 5.25 (5.21) | Самооцінка 4
    Коментарі: (10)


  17. Жорж Дикий - [ 2007.02.22 19:52 ]
    ТРЯСЦЯ...

    Так мрiялось -
    не так збулося.
    Хотiв добра -
    а все на зле.
    Спустився морок,
    стало пусто.
    I це не те,
    i все не те.

    Тиняюсь, б'юсь,
    шукаю русло.
    Пiрнаю вверх,
    пiрнаю вниз...
    Та бачу тьмяно,
    бачу мутно,
    або триптих,
    або стриптиз.

    Пiд три чорти!
    За жовтi грати!
    Куди завгодно:
    в Рай чи Ад!
    В життя немає
    сенсу грати -
    бравурний
    корчити
    парад.

    Сьогоднi мудрий -
    завтра блазень.
    Було кохання -
    i нема.
    Шукаєм правди,
    щоб брехати...
    Кровавого розлить
    вина...

    Берiть, напийтесь,
    захлинiться!
    Творiть жорстоке
    ремесло!
    І вiдiйдiть -
    i подивiться,
    як щастя
    в горе
    завело.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" 5.5 (5.21) | Самооцінка 4
    Коментарі: (6)


  18. Олена Галат - [ 2007.02.22 16:38 ]
    Даная


    Ты приходил песком и засыпал мне руки
    Глаза и окна, стены и слова
    Я для тебя спою и стон сладчайшей муки
    Нам прозвучит как гимны Рождества.

    Дай мне войти в твой сон с текстурою пустыни
    С колодцами без влаги и без дна
    И я пойму тебя и я приму отныне
    Целительство твое – с тобой прекрасна тьма.

    Ты собираешь свет от многих полнолуний
    А я ступаю вслед движению Луны
    Но принося ко мне плоды своих раздумий
    Не опускай высокий тон струны.

    Не отпускай меня – я слабое созданье.
    Куда несет опять движение песков…
    Насилие твое нежнее созиданья
    Я буду наблюдать смыкание оков.

    Безумия всегда так много и так мало
    Как охры для песка и кобальта для сна
    Я для тебя спою откинув покрывало
    И ты забудешь все – со мной прекрасна тьма.


    Рейтинги: Народний -- (4.17) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:


  19. Ежені Цибулько - [ 2007.02.22 16:56 ]
    під ковдрою.
    ти дзвониш
    вночі
    таким тихим голосом
    тоненьким
    роздираєш мені вуха
    і мозок
    я лежу вся в крові
    але щаслива,
    дуже,
    під ковдрою,-
    тут темно.


    Рейтинги: Народний 5 (4.56) | "Майстерень" -- (4)
    Коментарі: (1)


  20. Юрій Лазірко - [ 2007.02.22 16:22 ]
    Відхід
    Загнеться час - загасну сам не свій,
    По мідяку на око ляже спокій.
    Живця вірветься дзвонів перебій
    І стане лунко, де було глибоко.

    Останні пригошні повітря, з губ
    Життя збере притоптані суниці...
    І по-клітинно просякнеться труп
    Порожністю тілесної божниці.

    У згустки пам`яті зіб`ється шлях,
    Прославши подих з першого в останній.
    Обітниця розшиє на губах
    Симптоми потойбічного мовчання.

    Труни торкнеться ближнього теплінь,
    У спогад хусточка сльозу сховає.
    Погрузне тлінь, де споконвічна тінь
    Розстелиться в рядках "Тут спочиває..."

    Зацвяхне серце в стуці молотка,
    Два метри, яма, опуски, лопата.
    І буде сипатись життя в грудках...
    Так пригортають лиш земля та мати.

    22 Лютого 2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (15)


  21. Захар Мозок - [ 2007.02.22 15:08 ]
    Вавилон
    Упевненість, що шлях веде кудись
    увись до раю на землі, у душах -
    людей загубить. Друже, придивись:
    вже тоне суша.

    А ти бредеш, неначе неживий,
    не маєш пари - на ковчег не візьмуть.
    Повторюєш лише: "О, Боже мій,
    не дай загинуть!

    Не дай повірить серцем в Вавилон
    у вежу, що впирається у хмари!"
    Шляху звивається німий бустофедон,
    не смисл - забави.

    Простіть мені. Я не тримаю зла
    ні на кого. Боюсь лише, що сон це,
    і що на всіх не вистачить тепла,
    як змерзне сонце;

    що не відчути погляду Творця,
    і рух зірок зупинеться навколо;
    що огорне і душі, і серця
    одвічний холод.

    Боюсь, що знову незбагнений Хтось
    віддасть тендітний Рим кривавим готам.
    Що ми йдемо, як йшов колись Христос:
    Голгота.


    Рейтинги: Народний 4.75 (5.2) | "Майстерень" -- (5.15) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  22. Ольга Свічка - [ 2007.02.22 14:13 ]
    ПРИВОРОТ-ТРАВА
    Нічки темної чекала
    Та й не спала
    Приворот-траву шукала
    На Купала...
    Між кущами продиралась,
    Не боялась,
    Тихо каялась-винилась,
    Сповідалась:
    «Ой прости дурну дитину,
    Милий Боже,
    Та без нього вже несила,
    Вже не можу».
    Ой коротка нічка темна
    На Купала...
    Не даремно, не даремно
    Я не спала.
    Та й знайшла чарівне зілля
    При дорозі.
    Зачарую я собою
    Світ небозі.
    Вже не буде наді мною
    Насміхатись,
    Вже не буде говорити –
    Одвертатись.
    Обітру чоло травою
    Перед милим,
    То й ходитиме за мною,
    Як причинний...
    ...Як уздріла його зраня –
    Побіліла,
    Руки втомлені додолу
    Опустила...
    Я не хочу його зіллям
    Чарувати.
    Не кохає – то й не буде
    Вже кохати.
    Я піду високо в гори,
    В полонини,
    Там поплачу-посумую
    За єдиним.
    Там згадаю тихо те,
    Як він сміється...
    Гірко серденько заплаче
    Та й заб"ється.
    Приворот-траву кропитиму
    Сльозою...
    Десь сміється мій коханий
    Наді мною...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.12) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (4)


  23. Євген Ковальчук-Ожго - [ 2007.02.22 14:27 ]
    Містечковий шизоїд

    По одному підходячи за сібазоном
    Ми знайомилися, ішли дні,
    Всі козявки у жовтому домі бунтують,
    Але я удаю, що ні.
    Хтось надіне з картону маски,
    Зірве бірки, зліпить горбатого,
    Вип’є чачи, всміхнеться, як мачо,
    Хтось напише собі, хтось накрапає…

    Я ж тут, я з вами, камінці
    І всюдисущиї мурахи,
    Хробак, мій милий логопед.

    Мовчання - золото природи,
    Ми лиш її вонюча брага,
    Що ллється в небо несвободи.

    весна 2001 р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Євген Ковальчук-Ожго - [ 2007.02.22 14:49 ]
    Містечковий параноїк

    знаю знаю
    це ви вчора приходили
    сказали моїй жінці
    будь-ласка
    мої закінчились сірники
    чи нема у вас коробочки
    я вам принесла сирників [за це]
    знаю знаю
    це ви стояли сьогодні
    на зупинці
    (не на тій що у суботу
    на тій
    ви стояли на позаминулому тижні
    здається у четвер
    чи вівторок
    а на тій що ви стояли у середу
    пам’ятаєте
    тоді дуже погано ходила дев’ятка)

    знаю знаю
    це ви сміялися
    коли я проходив поруч
    тендітної білявки
    хоча можливо
    то був широкоплечий брюнет
    знаю знаю
    це ви дзвонили
    паскудно дихаючи у слухавку
    пам’ятаю
    а як же
    тоді ще телевізор замовк
    у
    нашому маленькому місті
    іноді
    вимикають світло
    знаю знаю
    це ви бажали
    угнати асфальтовий каток
    точно
    я ні з ким вас
    не сплутаю
    знаю знаю
    ЦЕ ВИ СКАЗАЛИ БУДЬ-ЛАСКА МОЇ ЧИ Я ЗНАЮ
    ЦЕ ВИ НА НЕ НА ВИ ЗДАЄТЬСЯ ЧИ А ЩО
    ПАМ’ЯТАЄТЕ ТОДІ ЗНАЮ ЦЕ ВИ КОЛИ БІЛЯ
    ТЕНДІТНОЇ ХОЧА ТО ЗНАЮ ЦЕ ВИ ПАСКУДНО
    ПАМ’ЯТАЮ А ТОДІ НАШОМУ ІНОДІ ВИМИКАЮТЬ
    ЗНАЮ ЦЕ ВИ УГНАТИ ТОЧНО Я НЕ ЗНАЮ

    червень 2001 р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  25. Наталка Сріблянська - [ 2007.02.22 08:07 ]
    Листочок
    Маленький дубовий листочок
    Прокинувся раз навесні,
    Поглянув на сонця клубочок
    І серце віддав цій порі.

    Він ріс, мужнів й красувався,
    Із дощиком літнім дружив.
    Він світ розумів й дивувався,
    Що люди не бачать цих див.

    А потім, десь вітер з"явився
    І осінь на крилах приніс.
    Листочок так жити втомився -
    Він вирішив кинути ліс.

    Звільнився з "кайданів" дерева,
    І миттю злетів в небеса.
    Не знав, що на гору Хорива
    Зима поглядає скоса.

    Маленький дубовий листочок
    Заснув назавжди на землі.
    Звернувся цу чорний комочок,
    Й назавжди пропав у пітьмі.


    Рейтинги: Народний -- (4.71) | "Майстерень" -- (4.53)
    Прокоментувати:


  26. Ежені Цибулько - [ 2007.02.22 01:48 ]
    коли?

    Коли сонце відображається
    у чиїхось очах
    я весела
    і теж шукаю сонця
    і воно розсипається в мене по носі
    та по щоках
    маленькими сонячними плямочками
    коли ж в очах немає нічого
    я надягаю окуляри
    щоб не дай Боже застудитись цим
    і коли нарешті
    я зможу не витрачати гроші
    на нові окуляри
    коли?
    Якщо це вже 18 років так..


    Рейтинги: Народний 5 (4.56) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:


  27. Ярослав Нечуйвітер - [ 2007.02.22 00:23 ]
    ***
    О, панно Анно!
    Панно Анно!
    Для Вас сьогодні сонце встало рано,
    А солов’ї співали на світанку,
    Щоб побажати радісного ранку!
    О, панно Анно!
    Панно Анно!
    Погляньте, як надворі гарно!
    Всміхніться,
    адже ранок цей – для Вас!
    Подарувати хоче Вам світанок
    Мільйони справжніх, росяних прикрас!
    Всміхайтеся,
    Усі вони - для Вас!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (22)


  28. Сянька Радомська - [ 2007.02.21 23:01 ]
    Полюби
    Стиглі грона калини
    Білий сніг запорошених айстр
    Відшукай - я звичайна людина
    Затавруй поцілунком печаль.

    Відімкни свої очі назустріч
    Загорнися у небо думок
    Не жени, не кидай своє серце
    Розплети цей, з полину, вінок.

    Усміхнися, пробач їм з росою
    Жити важко, померти – дарма
    Ти злети і розбийся грозою
    Полюби, як любила вона…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.21) | "Майстерень" -- (5.07) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  29. Золота Жінка - [ 2007.02.21 23:49 ]
    Тема №5
    Котячі любощі затихли, врешті-решт,
    І тьмяний місяць завітав до спальні...
    Кохай мене навально і повально,
    І аморально- як зумієш - теж.

    І ще, і ще... І та пророча мить,
    Коли вже місця мало у квартирі...
    Моя білизна відлетить у вирій
    (та бог із нею, хай собі летить!)

    Шерше ля фам, бонжур, мон шер, шарман,
    До ранку розмовляли по-французьки,
    Дифтонги розбивалися на друзки,
    Текло мовчання і скрипів диван...

    І простирадла - як в бою знамена,
    Бо в тілі - ти, і поза тілом - ти...
    Як ми любились... довго і шалено...
    Нам заздрили сусіди і коти...


    Рейтинги: Народний 5.69 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (12)


  30. Сянька Радомська - [ 2007.02.21 23:20 ]
    * * *
    Запуцовані вікна
    у старій кав’ярні
    твоє скупе «дякую»
    кинуте мені під ноги
    наче милостиня
    убогій.
    Вмієш гадати на кавовій гущі?
    поглянь туди, колись
    там була любов,
    тепер – зневага?
    Мереживна шапка офіціантки,
    широка таця
    і ледь прочинені ставні –
    тягне холодом і ти загортаєш мене
    у знайдену хустку.
    Це так цинічно:
    і усмішка
    і подих,
    і годинник, на який ти крадькома поглядаєш.
    Та одного ти не передбачив
    … грюкнувши дверима
    я залишила тебе, допоки ти
    мовчав,
    калатаючи в горняті
    холодну каву…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.21) | "Майстерень" 5 (5.07) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  31. Катя Нагайчук - [ 2007.02.21 20:12 ]
    Самотність
    До мене прийшла самотність,
    Самотність моєї душі,
    Та я не радію, натомість,
    Я пишу болючі вірші.
    Нема ні промінчика світла,
    Ні крихти кохання-тепла,
    А в серці лиш крига розквітла,
    Настала холодна зима...


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.03) | "Майстерень" -- (5.11) | Самооцінка 3
    Коментарі: (1)


  32. Любов Вороненко - [ 2007.02.21 20:36 ]
    Світло й тінь
    Світло й тінь
    На папері–бруківці
    Перші сльози
    Початок дощу
    Древні мури мовчать
    Ніби німці
    Не прощаю
    Але відпущу
    Алегорія
    Глибоко в серці
    В кожнім камені
    Притча віків
    Я любила тебе
    Та, здається
    Ти закоханий був
    Лиш у Львів
    Світло й тінь
    Зачаровані брами
    Скло й кераміка
    В формі душі
    Під ногами
    Чужі епіграми
    Розмивають
    Холодні дощі
    Ще горнятко
    Пахучого трунку
    Ще півподиху
    Ще півсльози
    Все, що хочеш
    Окрім поцілунку
    Ти у мене
    В цю мить попроси
    Це не дощ
    Це твої акварелі
    У кав’ярні
    Навпроти дверей
    Світла й тіні
    Холодні пастелі
    У безодні
    Травневих ночей


    Рейтинги: Народний 5 (5.35) | "Майстерень" 5 (5.27) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  33. Олександр Єрох - [ 2007.02.21 18:53 ]
    Де ви, друзі битв лихих
    Де ви, друзі битв лихих,
    Де ви, лицарі сміливі,
    Побратими днів важких,
    Козаки мої кмітливі?
    Де ви друзі, де ви, де?
    Чи живі ви, чи здорові?
    Пам’ять знов мене веде
    У години світанкові.
    Знов корогви полкові
    Вільний вітер розвіває,
    Січові ідуть полки,
    В довгих списах сонце сяє.
    Крутить вуса кошовий:
    Погуляємо, панове,
    З Богуслава джура мій,
    Вже везе вино медове.
    Ще й бомбарди вогняні
    Серпентини та гуфниці
    Без гармати на війні,
    Як у спеку без криниці.
    Шаблю, панночку свою,
    Я з собою взяв гуляти
    І рушницю дорогу
    Не залишив друзі в хаті.
    Чисте поле то наш дім,
    Наше війско - то родина,
    Як синам кажу своїм
    Батьківщина в нас єдина!
    Вірю в вас мої сини
    Разом й чорта подолаєм,
    Раз не можна без війни,
    То ж давайте, погуляєм!
    Славний був наш кошовий,
    Став би гетьманом панове,
    Наче келих золотий,
    В поле впав козак шовкове.
    Похилилася трава,
    Вийшла мати виглядати,
    Вийшла жінка удова,
    Вийшли горе зустрічати.
    Де ви, друзі битв лихих,
    Де ви, лицарі сміливі,
    Побратими днів важких,
    Козаки мої кмітливі?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.16) | "Майстерень" 5.5 (5.15)
    Коментарі: (2)


  34. Сергій Дяків - [ 2007.02.21 15:08 ]
    ***
    Як Грім вбиває Тишу серед ночі,
    Як Хвиля в морі Скелю розмива,
    Так Серце мучать твої Очі
    І ранять боляче Слова.


    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.02)
    Коментарі: (2)


  35. Сергій Дяків - [ 2007.02.21 15:10 ]
    ***
    Ніч вже закрила Сонечко ясне,
    В обрії тихім День уже гасне.
    Місяць зійшов на свій п'єдестал,
    А Зорі навколо зібрались на бал.


    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.02)
    Прокоментувати:


  36. Валентин Дяченко - [ 2007.02.21 15:49 ]
    ***
    Зів'яла Трояда!
    У вазі стоїть,
    Немов таємницю у собі таїть.

    А за вікном хлюпочуть краплинки,
    Чогось величезного маленькі частинки,
    Чогось нездійсненного діти малі
    Із неба тікають в обійми землі.

    Годинник стукоче,
    Біжить десь у даль.
    Мою він забрати хоче печаль!


    Рейтинги: Народний -- (4.73) | "Майстерень" -- (4.92)
    Коментарі: (1)


  37. Остап Лапський - [ 2007.02.21 14:11 ]
    * * * 231,Києву з Варшави
    З нагоди кандидування: на лауреата?!

    Світу шмат я обходив,
    бував то там, то там,
    смутило-тішило мене то те:
    то те?!

    Впереміжку являлись
    щастя і біда,
    але до рідного гнізда:
    любов не пропадала?!

    Внутрішньою заметіллю
    стежку до висот
    в мені: не занесло?!

    Не замете й завія зовня:
    у ходьбі настояну
    духовність?!

    Den des Ukrainers geistigen Wert?!
    8 лютого, В-ва 2004

    Джерело


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.22) | "Майстерень" -- (4)
    Коментарі: (2)


  38. Юльця Венчур - [ 2007.02.21 13:06 ]
    Реквієм по мрії
    Вхопити б пір’їну від синього птаха
    Торкнутися щастя хоч лівим мізинцем
    Спустити курок, попрощатись зі страхом
    І зайняти чергу на місце під сонцем
    Не будемо грати в російську рулетку
    Ми ігноруватимем будь-які знаки
    Я з глини зліплю нам обом статуетку -
    І будем радіти й складати подяки!
    Розстріляних нами буденних проблем
    Не буде ні в каві, ні в дУші, ні в крані
    Ми візьмем відпустку й махнем в ФШМ
    Там будуть нові, але досі незнані
    Привезений з Вегаса синій жетон
    На пачку цигарок собі розміняю
    А втомлений часом, старий грамофон
    Нам реквієм тихо по мрії заграє…


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.22) | Самооцінка 5
    Коментарі: (6)


  39. Золота Жінка - [ 2007.02.21 11:51 ]
    Експресивне...
    Все! Доста! Схаменися. Я простила.
    Це доля нам розлуку замісила.
    І напекла коржів. У добру путь!
    Забудь мене. Забудь мене. Забудь.

    Все сказано. Все зібрано. Все сплакано.
    Моя печаль на сукню воском капає.
    Все сплачено. І в цьому вища суть.
    Не гудь мене. Не гудь мене. Не гудь.

    Банально. Нежиттєво. Неоправдано.
    Два горла джгутом болю перетягнуто.
    І совість стоплямиста, ніби рись…
    Приснись мені. Приснись мені. Приснись.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" 5.25 (5.52)
    Коментарі: (5)


  40. Ванда Савранська - [ 2007.02.21 01:46 ]
    Лютий
    Теплішають зорі, примружують очі,
    Вода із-під льоду весняно дзюркоче.

    Ніяких ще квітів, бруньки іще сонні,
    Та в лютому вітер вже пахне, як спомин,

    Як спомин бентежний, як подих натхнення.
    У небі безмежнім – весняні знамення.


    Рейтинги: Народний 5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (2)


  41. Ванда Савранська - [ 2007.02.21 01:01 ]
    * * *
    Шукаю назву – і даремно.
    Поезія – чуже ім’я.
    І не почую слово я,
    Що сплинуло в століття темні.

    Коли мій пращур в берег вийшов
    Стрічати сонце і життя,
    І серце славило буття, -
    Як звалося це? Пісня? Вірші?
    2007


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (5)


  42. Мар'яна Максим'як - [ 2007.02.21 00:47 ]
    Безсоння із вишневим тютюном
    Мені не спиться. Стукає безсоння
    З вишневим тютюном...
    І курить люльку
    В мене за столом.
    Ми п’ємо літо із бездонних чарок.
    Я наливаю. Після суперечок, сварок
    Я вже пліткую про
    Чужі провини
    Думки
    Слова
    Показую світлини

    А потім... блим!



    Безсоння заглядає в ліжко
    І я соромлюсь роздягатись. Ніжно
    До ранку я отак мовчання ріжу.
    Безсоння позіхає мляво
    І залишає мені трохи кави.
    Кориці б ще... і цигарок
    Чи може поцілунок?

    Крок...

    Фарбую губи, швидко одягаюсь.
    Пробач мені, що зрання не кохаюсь...


    Рейтинги: Народний 5 (4.68) | "Майстерень" 5 (5.07)
    Прокоментувати:


  43. Мар'яна Максим'як - [ 2007.02.21 00:31 ]
    поговори зі мною
    залишилось так мало кроків
    до кінця
    поговори зі мною
    ні, пробач, то не сьогодні
    ще стільки справ

    листи мовчать і дихають
    у спину
    дні
    поговори зі мною
    ні
    давай на завтра

    у вікнах плаче чиясь тінь
    я набираю номер телефону
    твій
    поговори зі мною
    стій!

    залишилось так мало кроків
    до
    кінця
    мене

    поговори зі мною
    ще


    Рейтинги: Народний -- (4.68) | "Майстерень" -- (5.07)
    Прокоментувати:


  44. Віталій Круглов - [ 2007.02.20 21:11 ]
    ***
    Незведені кінці — не вірити й прощати…
    Обірваний мій сніг над сміхом потерчати.
    Поетові синці від немовчання — злоті,
    початок і кінець для того, хто не проти.

    У кожному з облич є пауза розмови,
    є імені дощі, де босим тепло бігти
    по вулицях душі і падати…
    І знову…
    Втікатимеш од тих, кого любить не зміг ти.

    Розстріляний фасад, і рани з вікон світять,
    невже отак і ми — як яблука із віття,
    не в змозі зачекать, утиснуті в минуле…
    Дві миті до землі…
    Мов осінню війнуло…


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  45. Юрій Кондратюк - [ 2007.02.20 20:27 ]
    Фінал спектаклю
    (дзеркало в моїй гримувальній)

    під ранок прокидаюсь і не сплю
    в задусі надоїдливих думок
    та вкотре день мені дає урок
    я скаженію, навіснію, злюсь

    я все не вірю, що усе не так
    я злюсь на себе (а на кого ж злитись)
    то хто ж примусив дзеркало змінитись
    що скільки не стараєшся дивитись
    а сам себе у нім не впізнаєш

    отой старий, що дивиться на мене
    то ще не я, але, але, але…
    і хоч життя, здається, не мале
    та схоже на трагічну сцену…


    Рейтинги: Народний 5 (5.28) | "Майстерень" -- (5.09) | Самооцінка 6
    Коментарі: (7)


  46. Ольга Свічка - [ 2007.02.20 20:02 ]
    КІШКА
    Я – кішка.Сиджу на дереві.
    Дивлюсь на захмарене небо.
    Обережна до ниточки нерву.
    Не чіпайте мене. Не треба.
    Я – кішка. Навколо – собаки.
    Метушня якась піді мною….
    Я ж читаю на небі знаки,
    Я впиваюсь небом до болю!
    Я – кішка. Мені не важливо,
    Що про мене казатимуть миші.
    Я на дереві. Я – щаслива.
    Лиш бракує краплиночки тиші.
    Я – кішка. Якщо мені сумно,
    Я гуляю вночі дворами.
    Ви це знаєте. Ви – розумний.
    Ви мене вже чекали ночами…
    Я – кішка. Я хочу любові.
    Я люблю, коли тепло і сухо.
    І тоді я обовязково
    Муркотітиму Вам на вухо….
    Але зараз я так високо!
    А любов Ваша – нереальна…
    І тому я така жорстока.
    І тому я така печальна.


    Рейтинги: Народний 5 (5.12) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (9)


  47. Олександр Єрох - [ 2007.02.20 19:45 ]
    Наша марка
    За столи хутчіш сідайте
    Та й по повній наливайте,
    Бо і бідні і багаті,
    І вусаті, і чубаті,
    Працьовиті та ледачі,
    Чи у місті, чи на дачі,
    На городі, чи у полі,
    Біля річки босі й голі,
    Чи у кума, чи у свата,
    У невістки, чи у зятя,
    Чи у тещі на світанку,
    Невагаючись із ранку,
    П’ють прозору, дивну й чисту,
    Прохолодну та іскристу
    І таку, немов сльоза!
    Хто сказав із вас вода?
    З ранку, кажете, буває
    Кум відро перехиляє
    І джерельну воду п’є?
    Кум ваш може й не таке!
    Ви на кума не дивіться,
    Так робити не годиться,
    Куме, йди до нас сюди,
    Відірвись ти від води!
    Ось тобі горілки чарка,
    Самжене то наша марка,
    Тож підтримай куме нас,
    Самжене найвищий клас!


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (5.15)
    Прокоментувати:


  48. Золота Жінка - [ 2007.02.20 19:49 ]
    Весна...
    Весняного проміння променад:
    Не дихати, не пити алкоголю.
    Візьми мене в неволю, мій королю -
    І я вже не повернуся назад.

    Цей зорепад! Лови, хапай у жмені!
    Ця дика млість, ця Пісня над Пісень...
    Іван пастушить олені Олені,
    А ти мене пастушиш день у день.

    І ніч у ніч. І ніжності налито
    По вінця, по зав"язку, по межу...
    Весняним дивом вкутана, лежу...
    Зимою буде син. А завтра - літо...


    Рейтинги: Народний 5.45 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (5)


  49. Галина Гордасевич - [ 2007.02.20 18:21 ]
    ЩАСЛИВА БДЖОЛА
    Коли у Києві ховали Чорновола, –
    У місті, сповненому пам’яті віків, –
    Печальні люди сходились довкола
    І несли сотні, може й тисячі вінків.

    Жінки ридали: – Вбили, ой, убили!
    Чоловіки стискали кулаки,
    А над юрбою сині, жовті, білі
    Пливли вінки.

    І перша бджілка вилетіла з вулика –
    Її послала в світ бджолина рать.
    А тут же того цвіту повна вулиця!
    І стала бджілка свій нектар збирать.

    Сльоза у когось в оці золотіла,
    Дзвеніли дзвони, аж земля гула,
    А бджілка все летіла і летіла –
    Вона одна щасливою була.

    30 березня 1999р., Київ


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.64) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (3)


  50. Галина Гордасевич - [ 2007.02.20 18:47 ]
    * * *
    Над труною Славка* говорили не ті,
    Що зустрілись йому в молодому бутті,
    Довгі роки з ним поруч були у житті,
    З ним долали провалля й урвища круті.
    Розгубились вони... А в життя суєті
    Приліпились до нього не ті, ой, не ті!
    І були їх слова і фальшиві й пусті.

    * Вячеслав Чорновіл

    30 березня 1999р., Київ


    Рейтинги: Народний 5 (5.64) | "Майстерень" 4.75 (5.4)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   ...   1695   1696   1697   1698   1699   1700   1701   1702   1703   ...   1795