Автори /
Тетяна Роса (1964)
|
Рубрики
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Скоромовка про ліс і лиса.
•
Крижана Галатея
•
Бордель на зеленому полі
•
Варіації перекладу
•
Колискова для дощика
•
***
•
Спокуса
•
2019р. Післявиборче…
•
«Пацифіст»
•
Ти...
•
Про "вишуканість" світу "поези"
•
Проліски 2016
•
2015
•
Калинові грона
•
Путинская Россия
•
З минулого у сьогодення
•
***
•
Передзимно…
•
***
•
Температура і муза… : ))
•
Ролі
•
Осенняя рефлексия
•
Догматик
•
До-ре-мі...:)
•
Гимн тараканов
•
:)
•
У течії теорії
•
Увертюра осені
•
Осіннє
•
«Патріот»
•
Їжак і чортополохи (продовження пригод)
•
Колюче кохання (дружня пародія)
•
Алергічний сплін.:)
•
Басня о каждом
•
Негентропія
•
Казка для … не маленьких дітей
•
***
•
«Унтер-офіцерша», або пародія-епіграма на себе.
•
"Назвавшись груздем..."
•
Казка для тебе
•
"Осіння"
•
***
•
Грозове
•
Карпати
•
Не зраджу
•
Нарешті дощ!!!!!
•
Отаман Сірко (переспів вірша Казаріна Л.А.)
•
***
•
Тінь дев'ята. (за К. Уілбером)
•
Тінь восьма
•
Тінь сьома (сезонний ексгібіціоналізм)
•
Ах, мужчины...
•
Тінь шоста (страшна казочка на ніч:)
•
Тінь п`ята
•
Тінь четверта
•
Тінь третя
•
Тінь друга
•
Тінь перша
•
Леди Ж…:)
•
Равлик
•
Жалі за …
•
Жовтень (акровірш)
•
Навіяне
•
Відверта сповідь у дружньому колі.
•
Моя Маргарита
•
Жовтень
•
Вересень
•
Липень
•
Тріумфатору особистих війн
•
Серпень
•
Хижачка
•
***
•
Червень (акровірш)
•
Нотатки про зворотний бік перемог.
•
***
•
Травень (акровірш)
•
Весняний l'amour
•
Субординаційне :))
•
Підсвідомість (акровірш)
•
Квітень (акровірш)
•
Не науковий підхід
•
Пісенька нещасного кота
•
Проста істина
•
Прощання з зимою
•
***
•
Березень
•
Євині заклинання
•
Присвята коефіцієнту прозорості… :)
•
Галатея в кавычках или Пигмалион-неудачник :)
•
Абсолютно правдива історія: ))
•
Нещасний випадок
•
Лютий
•
Дві дороги. (Переспів вірша Булата Окуджави)
•
Снігові…
•
Лозунг некоторых граждан
•
Вірність
•
Випадково навіяне
•
Совет от лукавого.
•
Від’ємний плюс
•
Січень
•
Напередодні…
•
***
•
Нісенітниця
•
Беспричинная тоска
•
Грудень
•
листопад-падолист
•
Хризантеми
•
Мій листопад
•
Жених
•
Над прірвою
•
Політика пустих слів
•
Картина
•
***
•
Кохання – це зірка, котру бачити можуть всі, а тримати в руках тільки двоє
•
Картина каплями воды
•
Вечір над морем
•
Сірим світу цього присвячую...
•
Гаряча вдача
•
Гимн чудакам и романтикам
•
Прощание души
•
Повільність вмирання
•
Страшнее смерти
•
Другові
•
Літо
•
Старе місто
•
Кавове кохання
•
Поклик
•
Душа
•
Поетична чупакабра
•
Вантаж, без котрого не злинеш
•
Лазурові східці
•
Гроза
•
Світлий ангеле, ґрунту дрібочко
•
Апокаліпсис розуму
•
Життя
•
Вільний птах
•
Коріння
•
Ця весна
•
Сніг і весна.
•
Снег
•
Сніг
•
Про епіграму
•
Роковая женщина
•
Акроасоціації
•
Не бездоганна
•
Скорбь о погибшем сарафане : )
•
Бранка власних правил
•
Песенка весны
•
Майже молитва
•
Вівці і народна влада
•
Муму
•
Суспільна хвороба або настрій 2010
•
Жінка-галатея
•
Сум мольфара.
•
Розчарування
•
Мій тихий сон (пробач, Мандельштаме)
•
Другові
•
Проти ночі...
•
Передноворічна відлига
•
Трава
•
Страх
•
Тим, хто не зустрів свою половинку, присвячую…
•
Дуже давня історія
•
***
•
Пані Розмова
•
Дівчина у інвалідному візочку.
•
Серпнева осінь
•
Взаємовигідний обмін
•
***
•
Вальсують спогади сумні
•
:) Компліменти
•
Облом (жарт)
•
***
•
Крижаний погляд
•
* * *
•
Ревнощі (акровірш)
•
Ревність.
•
Полохливий котик
•
Авторові «451⁰ за Фаренгейтом»
•
Патарі
•
Маленьке місто
•
Людина-дзеркало
•
Людина-ліхтар
•
!!!
•
***
•
Просто...
•
Спомин
•
***
•
Нікополь
•
***
•
Любителям кусати з-під куща присвячую :)
•
Хмара
•
***
•
Дисонанси
•
Березневий дощ
•
Мрія
•
Вершина раскола
•
***
•
Зманіжена відьма.
•
Матусям і бабусям
•
Весеннее настроение
•
Буденна історія.
•
До побачення, Зима
•
Перше березня
•
Три круга
•
***
•
Хом’ячок
•
Сон про Вищий Вимір
•
В преддверии весны
•
***
•
***
•
Кризовий настрій
•
Ялинка
•
Постновогодний мотив
•
Тёзка
•
Нестача душ
•
Аргумент дурака
•
Новорічна пісня для дітей
•
Зима (вірш для дітей)
•
Гніздечко
•
Рік бика
•
КОЛЬОРОВЕ СВЯТО
•
Берегиня.
•
Осінні етюди
•
Першій половині ХХ сторіччя.
•
Нащадкам тих, хто вижив.
•
Осінь
•
Даринка
•
Сіра хмара
•
***
•
ГИМН СКАРАБЕЯ
•
Про що восени гуркоче грім.
•
Пожелание
•
Квочка
•
****
•
Вишнева правда.
•
Розмова
•
Неминуче
•
Порада (Це казна-що дарую Варі, бо скоро здурію від її суму)
•
Не треба
•
Літо-підліток
•
***
•
Кошеня
•
Дворняжка
•
ПМ-передоза або вірш за заданими рядками
•
Выбор.
•
Язичниця
•
***
•
Стереотип ожидания
•
Літо
•
О свете в конце туннеля
•
Історія
•
Кохання без меж… або …
•
Если...
•
Смішинка
•
Романтизм і прагматизм
•
Плохое настроение
•
Жабка
•
***
•
Час до школи
•
Homo sapiens
•
Прощання час
•
Не треба (Тема №9)
•
Вітер
•
Розмова
•
М’яч
•
Однокласникам
•
Етюди
•
Весна і гаманець
•
Синові
•
Обов’язки
•
Зеньо образився
•
Моя весна
•
Нещасне кохання
•
Монолог перед дзеркалом
•
Дощик
•
Пісня сонця
•
Куда, страна, твоя дорога
•
О понимании
•
Весна
•
Дарунки
•
Чому?
•
Повір
Переглянути всі твори з цієї сторінки
По яругах, що є сили,
лісники ліси садили.
лісники ліси садили.
Що було – те було… Із твоєї руки
Проростало зерно урожаєм гірким.
Проростало зерно урожаєм гірким.
Розкошують будяки
на зеленім полі.
на зеленім полі.
Вчепилось дерево в скалу,
Мов пальцями, корінням:
Мов пальцями, корінням:
Там, де місяць, угорі,
Хатка ясної зорі.
Хатка ясної зорі.
Сліпі не бачать: в нашім краї
страшний не вірус із Китаю,
страшний не вірус із Китаю,
Пітьма казала: «Не плач, дитино.
Углиб не видно. Ховай огидне
Углиб не видно. Ховай огидне
Будинки сірі. Сірі лиця. Сіризна
уздовж узбіч дороги і життя. Бреде,
уздовж узбіч дороги і життя. Бреде,
«Я пацифіст! Насиллю –ні! Нам не потрібне військо!» -
отак позицію свою декларував Онисько.
отак позицію свою декларував Онисько.
Калатала у пролісків дзвоники,
цокотіла звабливо підборами,
цокотіла звабливо підборами,
Краса: гаї, степи, поля…
Ля-ля…
Ля-ля…
Торішнє листя сподівань стає землею,
Шматочкам ґлею зручно у серцях,
Шматочкам ґлею зручно у серцях,
Лис у шкіру добродія вліз
І брехня захлинається ревом.
І брехня захлинається ревом.
Моя Україно,
привітна, терпляча, єдина,
привітна, терпляча, єдина,
Оголтелая, полупьяная,
о культуре своей позабывшая,
о культуре своей позабывшая,
Шевченко не даремно кляв Богдана,
якби не той, можливо, Січ би нині
якби не той, можливо, Січ би нині
Тури гуркочуть копитами,
кривавими плямами вкритими -
кривавими плямами вкритими -
Зосеніла, похмура душа опадає
словами-листвою,
словами-листвою,
Я хреста не ношу, не цілую ікон,
не чекаю на сон із ремаркою Бога,
не чекаю на сон із ремаркою Бога,
Отак тобі! Сміялася з жар-птиці, котра палає й вірші виплітає.
Тепер ось маю… правда не під сорок, та муза ніц не хоче спати,
Тепер ось маю… правда не під сорок, та муза ніц не хоче спати,
Усі корони світу
двосторонні:
двосторонні:
Ах, как эта осень, красавица осень,
порой раздражает несносно–тоскливым дождём.
порой раздражает несносно–тоскливым дождём.
Рівень отруйності, мій «талмудисте»,– мінлива межа…
Жаскою й жорсткою сторожею хордиться жах,
Жаскою й жорсткою сторожею хордиться жах,
До тебе я ніс здобуте,
Реберця хрумкі й шикарні,
Реберця хрумкі й шикарні,
Желанье, братцы, жрать да гадить
с натуры нашей не изгладить,
с натуры нашей не изгладить,
П’ятниця, тринадцяте. Хмарно.
Сподівалась на дощ. Та марно.
Сподівалась на дощ. Та марно.
Теорія – яке чудове слово:
нагадує жіночі імена,
нагадує жіночі імена,
Високе небо втрачає синю свою безодню,
і сонця око
і сонця око
Мінливий час тече,
зумовлюючи плинність
зумовлюючи плинність
Скніти любиш,
голубиш свої проблеми,
голубиш свої проблеми,
О, клята ніч! І кляті окуляри!
Їжак не здасться в любощах нізащо,
Їжак не здасться в любощах нізащо,
Тримаючи в обіймах насолоду
І колючки відчувши на вустах
І колючки відчувши на вустах
Липень і спека.
під вікнами в мене
під вікнами в мене
Пожалела меня мышь:
«Ты ж моя соседка, слышь,
«Ты ж моя соседка, слышь,
Річкою-долею глибоководною
стезя по долоні лягла над безоднею
стезя по долоні лягла над безоднею
Паперовий чи пісочний,
але десь у світі точно
але десь у світі точно
Липа розквітла…
Липовим квітом
Липовим квітом
Що за жінка? Завжди десь заносить
цю кусючу, як осіння муха, стать:
цю кусючу, як осіння муха, стать:
Один «хоробрий лицар» одягся в «обладунки»,
ударив із-за рогу й сховався за лаштунки.
ударив із-за рогу й сховався за лаштунки.
Десь отам, де у часі зникає минуле,
літепло проводжає сузір’ями Лев.
літепло проводжає сузір’ями Лев.
Ах, зачем же ты, девочка, в осень
Так спешишь, споря с ветром гривастым?
Так спешишь, споря с ветром гривастым?
Осягнення, на жаль, кордони має,
Але безглуздю, втім, немає меж.
Але безглуздю, втім, немає меж.
Вночі була шалена злива,
така ж, як звір у грудях зліва,
така ж, як звір у грудях зліва,
Найсмачніша вода – у карпатських струмках,
як солоно змокне рюкзак за плечима,
як солоно змокне рюкзак за плечима,
Крок вперед і два назад,
так танцюєш, брате?
так танцюєш, брате?
Дооощ!!! Нарешті дощ пішов!
У цьому році справжній – вперше!
У цьому році справжній – вперше!
Отамане, батьку наш!
Стогнуть люди у неволі,
Стогнуть люди у неволі,
Серед березня – заметіль,
Ой же, Зимонько, ти звідкіль
Ой же, Зимонько, ти звідкіль
І знову тінь,
химерна і крива,
химерна і крива,
Слова – туман
а там
а там
Ось і весна
нявчать коти
нявчать коти
Ах, мужчины, ваши взгляды
Сводят девушек с ума:
Сводят девушек с ума:
Непомітний вурдалака
стелить кроки
стелить кроки
Пілігримом
донкіхотом
донкіхотом
Серце в долоні
тріпоче
тріпоче
Незвична
мінлива
мінлива
до слова -
слова́
слова́
Півпрозора
несміливо
несміливо
Ну как вот можно не влюбиться
В огромность изумрудных глаз?
В огромность изумрудных глаз?
Ти лиш поглянь: ось сонячне проміння
Скрутилось у спіраль – прозрінь коріння
Скрутилось у спіраль – прозрінь коріння
На сумнівів камінні
Зламала вісь фортуна.
Зламала вісь фортуна.
Жаріє ще краплиночка тепла –
Останній лист від сонячного літа.
Останній лист від сонячного літа.
Не відповівши на ворожість,
Програєш битву – виграєш війну.
Програєш битву – виграєш війну.
Оце ж бо, друзі, сталася пригода:
Втопився сенс у мене між рядків,
Втопився сенс у мене між рядків,
Доки серцю іще мироточити?
Рештки плинності досить бавити.
Рештки плинності досить бавити.
Доречні у пору айстрових
Реверсії лісу настроїв,
Реверсії лісу настроїв,
Вода ельфійських володінь
Ембріональні холоди
Ембріональні холоди
Лінь зморила літній день -
Ич, розсівся дукою,
Ич, розсівся дукою,
Війна – ріка, і там, на дні,
Хтось опинився у багні.
Хтось опинився у багні.
Тополя вкрила жовтим листям
Траву серпневу.
Траву серпневу.
От і все… я знову не при ділі.
Ох, до біса ненадійна сильна стать.
Ох, до біса ненадійна сильна стать.
Ту війну стереже брехня,
Гриф «Секретно» і там, і тут.
Гриф «Секретно» і там, і тут.
Червоніють маки степові,
Ерудитів зачекались інститути.
Ерудитів зачекались інститути.
Скільки воєн вже було,
скільки їх ще буде?
скільки їх ще буде?
Среди измятых правд, дешёвых полуистин
Моей судьбы итог рассеется во мгле:
Моей судьбы итог рассеется во мгле:
Тюльпанно-абрикосово-бджолина
Рапсодія весняного тепла.
Рапсодія весняного тепла.
Весна! У цім слові є стільки гламуру,
Що пташка за співом забуде й поїсти.
Що пташка за співом забуде й поїсти.
Тихонько, мой ангел, тише,
не мни себя, милый, богом.
не мни себя, милый, богом.
Під маскою «Я непричетна до пошуку
Істин та сутності в світі цім сущого»
Істин та сутності в світі цім сущого»
Крок від проліска, крок від крокусу – ось і примула.
Вітром залишки сну зимового всі повимело.
Вітром залишки сну зимового всі повимело.
Піддослідні думки побриті наголо.
Шукають вчені ознаки людини.
Шукають вчені ознаки людини.
Сумно, ой же сумно та й мені -
Котика не гладять по спині,
Котика не гладять по спині,
Курчат рахують восени,
Їм іспитами – літо.
Їм іспитами – літо.
Білий шалик залиш́ивши на землі,
Оголивши сніжно-ніжні плечі,
Оголивши сніжно-ніжні плечі,
Це життя хронічно хворе
нескінченним дежавю.
нескінченним дежавю.
Біжи, тікай з долонь землі,
Екс-волода́рко білосніжна.
Екс-волода́рко білосніжна.
Будь для мене всесвітом, мій любий,
Сонцем, напівбогом… богом будь!
Сонцем, напівбогом… богом будь!
Сиреною співучою над Сциллою
Твоя мелодія поета зачаровує.
Твоя мелодія поета зачаровує.
Ты стремишься напролом
И грохочешь, словно гром.
И грохочешь, словно гром.
Між вазонів, на осонні
Кіт сидів на підвіконні,
Кіт сидів на підвіконні,
Шлях лежав кудись у терні,
Й надпис збоку сповіщав:
Й надпис збоку сповіщав:
Ледь чутно коротшають ночі – час крапає світлом у дні,
ю́рмляться ще холоди між снігами і вітром,
ю́рмляться ще холоди між снігами і вітром,
Єдність літа і зими неможлива і у вірші,
в них подібності немає ні у звичках, ні з лиця.
в них подібності немає ні у звичках, ні з лиця.
Веселкою виблискуєш в очах,
Вгортаєш світ у вовну із води,
Вгортаєш світ у вовну із води,
И на земле возможен рай,
Коль под собою сук не рубят:
Коль под собою сук не рубят:
Відстань холодного погляду –
Іншим, коханий, іншим.
Іншим, коханий, іншим.
Як добре, що ви хворі не з-за мене,
На щастя, не заражена я вами,
На щастя, не заражена я вами,
Предай того, кто слаб, предай,
Ведь победителей не судят.
Ведь победителей не судят.
Січень. Плюс два і сиро.
Мжичка. А час би - снігу.
Мжичка. А час би - снігу.
Сніг іскрився кольорово,
І у ньому, неглибоко,
І у ньому, неглибоко,
Новий рік уже на носі,
А неначе й не зима:
А неначе й не зима:
Там, за хмарами – темінь Всесвіту,
В тому мороці – німби зоряні.
В тому мороці – німби зоряні.
Широким степом України
блукав підводний флот човнів,
блукав підводний флот човнів,
Пришла тоска испить тепла из памяти,
Зверьком пушисто в душу улеглась.
Зверьком пушисто в душу улеглась.
Герб зими на попоні хмари.
Рветься в клапті вотола сіра –
Рветься в клапті вотола сіра –
Легіт легко зманив листву
Ирій свій долілиць шукати.
Ирій свій долілиць шукати.
Вони чекали осені, ці квіти –
пори, коли простелять голі віти
пори, коли простелять голі віти
Сіре небо ходить босе
по розвіяній листві,
по розвіяній листві,
Як набридло хлопцю пивом
Самогонку запивати,
Самогонку запивати,
Я сама не зумію, любий.
Зупини на краю безодні.
Зупини на краю безодні.
Слово не зробиться хлібом,
зі слів не збудується храм.
зі слів не збудується храм.
Для порока уж нет преград -
Чернокрылие мне дано,
Чернокрылие мне дано,
Мить – і жалоба вкрила
простір.
простір.
У течію впадати рідних рук
тремкою річкою
тремкою річкою
Течёт широкая река,
Над нею лес дремучий,
Над нею лес дремучий,
Автор сам відкрива завіси.
Знов прем’єра.
Знов прем’єра.
Не засуджуйте шкап, шановні,
що понуро свій тягнуть віз,
що понуро свій тягнуть віз,
Жив метелик – нічний нахаба,
Серце в грудях він мав гаряче.
Серце в грудях він мав гаряче.
Всем, обычно, проблемы до фантиков,
Коли в темя не долбит петух,
Коли в темя не долбит петух,
Зажигались лампадки над крышами,
а душа растворялась в ночи.
а душа растворялась в ночи.
Пустоока, що ж ти так жорстоко,
по краплині сточуєш життя?
по краплині сточуєш життя?
Между истиной и бредом
Аж до пены на губах,
Аж до пены на губах,
Кропивні бувають дуже
дороги у протиріч.
дороги у протиріч.
Медово-ефірна магма
жагуче цілує квіти,
жагуче цілує квіти,
У очах старого міста
сива давнина
сива давнина
Не торкай вогню, руки обпечеш,
милий.
милий.
Ми не здатні в собі закреслити
Закодований крапко-рисками
Закодований крапко-рисками
Душа… Душа… Яка ж вона, душа,
коли нема їй спокою від слів?
коли нема їй спокою від слів?
Доброзичливість плаче у сні:
Чупакабра виходить на слід.
Чупакабра виходить на слід.
Здійматися над тими, хто чомусь
не рветься із обіймів сил тяжіння
не рветься із обіймів сил тяжіння
Угору, по лазурових східцях,
під вітру в крилах срібні камертони,
під вітру в крилах срібні камертони,
Какая ярость в этом громе!
Бедняга, мечется в истоме
Бедняга, мечется в истоме
Світлий ангеле, ґрунту жменечко,
брудом світу цього не скорена,
брудом світу цього не скорена,
Зá що цей мозок на шмаття покраяно?
Здобич лихого душа неприкаяна:
Здобич лихого душа неприкаяна:
Шукати твердь
в суцільному багні
в суцільному багні
А кохання – усе ж таки птах,
ви його не хапайте за крила,
ви його не хапайте за крила,
Перших квітів зелені носики
витикаються вітер нюхати.
витикаються вітер нюхати.
Із прозорих краплин намисто
на смарагді листви розвішано.
на смарагді листви розвішано.
Він горнувся весні до ніг,
Цілував він її сліди,
Цілував він її сліди,
Сходит снег. Он уходит с дорог,
С крыш, обочин, полей и аллей.
С крыш, обочин, полей и аллей.
Сходить сніг. Сходить сніг із доріг,
Із дахів, із узбіччя алеї.
Із дахів, із узбіччя алеї.
Коли працюєш в жанрі «епіграма» -
готовий будь завжди пофехтувати,
готовий будь завжди пофехтувати,
В глазах твоих светится золото Таврии.
Ты Минотавр мой, но я - минотаврее.
Ты Минотавр мой, но я - минотаврее.
Простяглись між галактик відстані,
Оповиті туманів вирами.
Оповиті туманів вирами.
Не бездоганна… Ну що там, проїхали.
Я ж бо не риба, водою не дихаю.
Я ж бо не риба, водою не дихаю.
Весна. Радеть бы, да беда –
погиб хороший друг.
погиб хороший друг.
Я з тих, що завжди самотні
у натовпі, що сміється.
у натовпі, що сміється.
Ах, сударь, ну довольно вам сердиться!
Не стоит брови хмурить, морщить лоб.
Не стоит брови хмурить, морщить лоб.
Хто там долями світу відає?
Дай нам вектор єдиний – єдності,
Дай нам вектор єдиний – єдності,
Думку про народну владу.
Хтось пустив в овече стадо
Хтось пустив в овече стадо
Она пока что счастлива, она пока жива,
Пока ещё не ухает ей под окном сова.
Пока ещё не ухает ей под окном сова.
Затягнулась хвороба. Кризу
лікарі відтягають вперто.
лікарі відтягають вперто.
Ти ліпиш із мене мрію,
Втрачаю себе слухняно,
Втрачаю себе слухняно,
- Скажи, віщунко сивоока,
чому сумна душа мольфара?
чому сумна душа мольфара?
Ти хочеш сказати: «Зажди, не зникай!»,
та бачиш, що це - зачарований Кай:
та бачиш, що це - зачарований Кай:
Мій тихий сон, мій сон кожнохвилинний -
Очам незримий, вчарований ліс,
Очам незримий, вчарований ліс,
У очі дивиться зима,
Та ти не сам, я не сама,
Та ти не сам, я не сама,
Пощо творúш поклони, грішне тіло?
Вони не варті навіть копійчини.
Вони не варті навіть копійчини.
Знов калюжами відлига
по дорогам розтеклась.
по дорогам розтеклась.
Погляд сонця холодний зовсім.
Плечі нам укрива журбою.
Плечі нам укрива журбою.
Віталій Рибко.
"сховай мерщій
"сховай мерщій
Місяця срібним пилком припорошений,
дощ розсипає прозорі горошини.
дощ розсипає прозорі горошини.
Хоч вір, хоч живи без віри -
У зради свої канони.
У зради свої канони.
Осінь Літо прив’язала
павутинкою тонкою,
павутинкою тонкою,
Її підступності немає меж.
Не помічаєш, як програєш.
Не помічаєш, як програєш.
Волосся довге.
Обличчя миле.
Обличчя миле.
Цього року осінь дуже рано
Узяла до рук від часу віжки:
Узяла до рук від часу віжки:
Відкрите серце,
Рожеві скельця,
Рожеві скельця,
Поринаю в тишу, поринаю в пустку,
Надаю від себе я собі відпустку.
Надаю від себе я собі відпустку.
Холодні зорі у вікні,
а на стіні тріпочуть тіні.
а на стіні тріпочуть тіні.
О… комплімент… Це так приємно…
Їх хтось придумав не даремно.
Їх хтось придумав не даремно.
«Порожнє ліжко – за тебе, мила!» - ото так да …
Смакую вірша, прикривши очі - не молода,
Смакую вірша, прикривши очі - не молода,
Не сумуй, мій друже: це не жах –
розуміння дар дано не всім.
розуміння дар дано не всім.
Море… важко уявити крижаний погляд у спекотного моря.
Але так буває. Невеличкі прозорі хвилі з холодним спокоєм
Але так буває. Невеличкі прозорі хвилі з холодним спокоєм
Вікно відкрию у грозу, і свіжий вітер до оселі
ввірветься з краплями дощу, зірвавши звичний лад зі стелі.
ввірветься з краплями дощу, зірвавши звичний лад зі стелі.
Рветься, плутається думка, серце крає на шматки,
Електричним струмом б’ється дотик милої руки.
Електричним струмом б’ється дотик милої руки.
Чорна кішка недовіри одуріла від нявчання -
не рятує ані крик, ані спустошливе мовчання
не рятує ані крик, ані спустошливе мовчання
Не кожен кіт полізе в воду,
та я, однак, не будь-який!
та я, однак, не будь-який!
Реінкарнація безглуздя людства,
Експансія думок короткозорих,
Експансія думок короткозорих,
Ти ж розумієш, нема тут секрету:
справжній рукопис лиш той не згорає,
справжній рукопис лиш той не згорає,
Маленьке місто – країна дива,
Бо я живу тут, бо я – щаслива.
Бо я живу тут, бо я – щаслива.
Скажи мені тихо слово –
І відповідь буде тихою,
І відповідь буде тихою,
Зігрію я вашу довіру,
Тепло розливаючи палко.
Тепло розливаючи палко.
Через день я працюю дощем, женучи посуху з двору,
А дощ на заході завис і топить селища, потвора.
А дощ на заході завис і топить селища, потвора.
Ничто не вечно, но бесследно сквозь нас мгновенья не текут:
Закрыты в мраке подсознанья эмоций тени там и тут
Закрыты в мраке подсознанья эмоций тени там и тут
Страдать, рыдать и резать вены,
Иль молча броситься с моста,
Иль молча броситься с моста,
«Дідусю, розкажи-но про війну…» -
Долоньки крихітні тримали твою руку.
Долоньки крихітні тримали твою руку.
Дитина хоче бурі, бо просять вітру крила,
такі чудові – тільки вбрались в пір’я.
такі чудові – тільки вбрались в пір’я.
Так, він звичайно не столиця, а по околицях – село,
яке у пору цю весняну вишневим цвітом замело.
яке у пору цю весняну вишневим цвітом замело.
Вона диво, ця водорість-бранка.
Увесь день їй дивуються риби,
Увесь день їй дивуються риби,
Хочеш вдарити? Що ж, удар,
Та повір: ти не вмієш бити.
Та повір: ти не вмієш бити.
Вийде хмара на синє подвір’я,
кине погляд ласкавий донизу.
кине погляд ласкавий донизу.
Я байдужості світу
уникаю в твоїх долонях,
уникаю в твоїх долонях,
З ПЕРШИМ КВІТНЯ!
Дощ прозорі краплі на гілках
Три доби розвішує намистом.
Три доби розвішує намистом.
Від тебе піти я думав учора і позавчора,
Бо ми назбирали разом зневіри високі гори,
Бо ми назбирали разом зневіри високі гори,
До чего же
я устала
я устала
Останні нічні морози
Несе в далечінь вітрами…
Несе в далечінь вітрами…
Сьогодні п’ятниця…
Та де ж моя мітла?
Та де ж моя мітла?
(пісенька для дітей)
Ах какая… Да какая?
Рассмешили, право слово,
Рассмешили, право слово,
Він просив, він благав, він ставав на коліна:
- Моя мила, Мадонно, кохана єдина,
- Моя мила, Мадонно, кохана єдина,
(Пісенька для маленьких)
Снігом впала на землю хмара.
Перше березня – не весна ще.
Перше березня – не весна ще.
оДинаково серые лица,
пЕрвый круг над вратами ада.
пЕрвый круг над вратами ада.
Ні, не стала між нами осінь,
Але я не кохаю. Зовсім.
Але я не кохаю. Зовсім.
Я такий же, як ведмідь,
Тільки крихітного зросту:
Тільки крихітного зросту:
Моя буденність – звичайна, сіра.
А Вищий Вимір – то вища міра
А Вищий Вимір – то вища міра
«Ах, как же ты красива!» - Скажи мне так, скажи!
Я зеркало заброшу, поверив этой лжи.
Я зеркало заброшу, поверив этой лжи.
Помилки за помилками…
Що мені до цього світу?
Що мені до цього світу?
Хтось чув коли плач дороги?
Чи просто стежинки малої…
Чи просто стежинки малої…
Нашорошено тиша щулиться,
Страшно – поряд блукає крик.
Страшно – поряд блукає крик.
- Коріння немає… Мамо!
Загине тепер ялинка?
Загине тепер ялинка?
В лесу родилась Ёлочка,
Красавицей росла,
Красавицей росла,
Я тебя нашла на «стихире»,
Мало, видно, слов в этом мире,
Мало, видно, слов в этом мире,
Пливе листком серед калюж
Дум філософських тема:
Дум філософських тема:
Страстей накал,
Словес лихая битва,
Словес лихая битва,
О дванадцятій годині
Ми не будем спати нині,
Ми не будем спати нині,
Від холоду парою подих літає –
Зима завітала до нашого краю.
Зима завітала до нашого краю.
(За мотивами народних пісень)
(Віршик-жарт для 5 -7-річних діток.)
(для дітей 4-х, 5-ти років)
- Бачиш душу його чорно-білу:
Половина зчорніла дотла,
Половина зчорніла дотла,
Трави схилилися – спатоньки-спати,
На деревах листя – золотисті шати,
На деревах листя – золотисті шати,
Вони мали завдання – жити,
Та Зло – з будь-якого боку:
Та Зло – з будь-якого боку:
Тебе благаю: вірша не пиши,
Неможливо ту муку вмістити у рими.
Неможливо ту муку вмістити у рими.
У дзеркалі Осінь. Дивно…
Вона ж тільки що до мене
Вона ж тільки що до мене
Чи це дзиґа, чи пружинка?
Ні, це дівчинка Даринка.
Ні, це дівчинка Даринка.
Думок сірих драговиння затягло у глибину,
Вперлась лобом підсвідомо у якусь глуху стіну.
Вперлась лобом підсвідомо у якусь глуху стіну.
Тимчасове явище
у безмежжі часу,
у безмежжі часу,
Жизнь в сущности своей – дерьмо
На нюх и визуально,
На нюх и визуально,
Осінь сіється дощами
Над лісами і степами,
Над лісами і степами,
Я желаю тебе, чтобы счастье
Было, было всегда с тобой,
Было, было всегда с тобой,
Пухнастики-курчата
розбіглись по садочку,
розбіглись по садочку,
Не звертай уваги
на чужу зневагу,
на чужу зневагу,
Вишенька рум’яна на деревці росте,
І чомусь нещасній життя якесь не те:
І чомусь нещасній життя якесь не те:
- Говорив – я не вірю в кохання…
- І мені він так теж говорив...
- І мені він так теж говорив...
Бачиш зірку? Її немає –
згасла, зникла
згасла, зникла
Прах до праху – кохання вмерло…
Не тривож прокляттями серце.
Не тривож прокляттями серце.
Не знеболює серце тиша –
воно не камінь, ото й болить.
воно не камінь, ото й болить.
Літо сіло на осонні:
розфарбовані долоні
розфарбовані долоні
В двох кишенях телефони
Дзеленчать весь час рингтони,
Дзеленчать весь час рингтони,
Щастя моє сірооке
в кімнаті розсипало сміх –
в кімнаті розсипало сміх –
За мною бродит следом
Мой беспородный пёс.
Мой беспородный пёс.
"Старий ставок. Цикади оболонка
Самотньо плаває ногами догори..."
Самотньо плаває ногами догори..."
ПЕСЕНКА ОПТИМИСТА
Скажите мне, пожалуйста,
Скажите мне, пожалуйста,
І знов мене агітували –
за віру в Бога.
за віру в Бога.
Суне потяг крізь час з небуття в небуття,
Ми з’являємось в ньому нізвідки.
Ми з’являємось в ньому нізвідки.
Мы ждём, когда придёт весна
и всё проснётся ото сна.
и всё проснётся ото сна.
Вірш для дітей занадто довгий, але я писала його, уявляючи книжку – розмальовку для дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку.
Думать надо о светлом,
Думать надо о чистом.
Думать надо о чистом.
Як небо глибокі,
Космічно-холодні,
Космічно-холодні,
З тобою – інша, з тобою – не я.
Вона – підколодна холодна змія,
Вона – підколодна холодна змія,
Если запомнишь о ком-то плохое,
А после другое добавишь такое –
А после другое добавишь такое –
Я сміятися не хочу,
Уже плачуть мої очі,
Уже плачуть мої очі,
- Було в житті усе, що треба,
І що не треба – теж.
І що не треба – теж.
Небо серое, сырое
Тучами измазано,
Тучами измазано,
За мотивами народних жартівливих
Давай, родной, поговорим,
Пусть разойдётся ссоры дым,
Пусть разойдётся ссоры дым,
Прощавай, садочок наш, прощавай!
Більше нас уранці не чекай,
Більше нас уранці не чекай,
Прилипли очі до екрану
Лиш сонечко зійшло. Ще рано,
Лиш сонечко зійшло. Ще рано,
Ось і настав прощання час,
Дзвенить дзвінок останній раз.
Дзвенить дзвінок останній раз.
Я дарую тобі волю,
Я звільняю тебе від себе,
Я звільняю тебе від себе,
Вітер-нечупара
Налетів зі свистом,
Налетів зі свистом,
– Тебе образили діти?
– Ні!
– Ні!
З рук у руки м’яч стрибає
І до неба підлітає.
І до неба підлітає.
Были девчонки, были мальчишки,
Были портфели, тетради и книжки...
Были портфели, тетради и книжки...
Болото
Я не озеро і не річка,
Я не озеро і не річка,
Моя Весна – шалена і п’янка,
Одягнена у вітер, пелюстками
Одягнена у вітер, пелюстками
Наче учора було ще малятко,
Мамине з татком маленьке хлоп’ятко,
Мамине з татком маленьке хлоп’ятко,
- Не піду до школи!
Не піду ніколи!
Не піду ніколи!
Я злий, як чорт, покусаний сиджу
Не ким-небудь – коханою особою,
Не ким-небудь – коханою особою,
Моя весна – шалена і п’янка,
Одягнена у вітер, пелюстками
Одягнена у вітер, пелюстками
У тузі я покусаний сиджу
Не ким-небудь – коханою особою.
Не ким-небудь – коханою особою.
Дивлюсь я у дзеркало й сум огортає.
Душу питання уїдливо крає.
Душу питання уїдливо крає.
Як набридло хмарці високо літати,
Стала вона дощиком частим накрапати.
Стала вона дощиком частим накрапати.
Вранці сонце промінцями
Поспішає всіх будити.
Поспішає всіх будити.
- Моя страна – великая страна!
- Скажи мне, друг, чем велика она?
- Скажи мне, друг, чем велика она?
Если вдруг тебя гнетёт
Окружающих непонимание,
Окружающих непонимание,
Сонце сміється - Весна почалась.
Звідкись під дахом бурулька взялась,
Звідкись під дахом бурулька взялась,
Осінь в гості до нас завітала,
Усміхнулась і Літу сказала:
Усміхнулась і Літу сказала:
Я збираюся гуляти,
Та не можу вийти з хати –
Та не можу вийти з хати –
Коли смуток, наче морок,
Оповив тебе собою,
Оповив тебе собою,