1 І прийшли на той бік моря до місцевості Герасинської.
2 І вийшовшого Його з плойону зразу зустрів Його з пам'ятників антроп з духом нечистим,
3 який поселення мав у пам'ятниках. І ні цепом ніколи ніхто не міг його зв'язати,
4 через що він часто колодками і цепами в'язався, і розривалися ним цепи, і колодки трощилися, і ніхто не дужав його приручити.
5 І через усю ніч і день у пам'ятниках і горах перебував кричачий і побиваючий себе каміннями.
6 І видівший Їсуса віддаля дременув і поклонився Йому.
7 І кричавший голосом великим глаголить: Що мені і Тобі, Їсусе, Сине Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, мене не васанував би.
8 Бо глаголив йому: Вийди, дух нечистий, з антропа.
9 І вопрошав його: Яке ім'я тобі? І глаголить: Легіон ім'я мені, бо багато нас є.
10 І прикликав Його багато, щоб їх не відсилав з місцевості.
11 Було ж там біля гори стадо свиней велике, яке паслося,
12 І прикликали Його глаголячі: Відправ нас у свиней, так щоб в них увійшли.
13 І навернув їм. І вийшовші духи нечисті увійшли у свиней, і ринуло стадо вниз кручі у море, близько двох тисяч, і подушилися у морі.
14 І пасучі їх втікли і відвістили у поліс і у ферми. І вийшли увидіти, що є, що сталося.
15 І йдуть до Їсуса і театрують демономаючого посідаючого, вдягненого і здравомислячого, мавшого легіон, і фобізилися.
16 І розповіли їм видівші, як сталося демономаючому, і про свиней.
17 І почали прикликати Його відійти від меж їхніх.
18 І увійшовшого Його у плойон прикликав Його демономавший, щоб з Ним був би.
19 І не пускав його, але глаголить йому: Подайся у дім твій до твоїх, і відвісти їм, скільки Господь тобі зробив і помилував тебе.
20 І відійшов, і почав проповідувати у Декаполісі, скільки зробив йому Їсус, і всі дивувалися.
21 І перетнувшого Їсуса у плойоні знову на інший бік, зійшовся охлос великий на Нього, і був при морі.
22 І йде один архонт синагоги, ім'ям Яїр, і видівший Його падає до ніг Його.
23 І прикликає Його багато глаголячий: Донька моя останньо маюча, так щоб прийшовший наклав би руки їй, щоб спаслася і жила би.
24 І відійшов з ним. І слідував Йому охлос великий, і зтискав Його.
25 І гіна, будуча з витоком крові дванадцять років,
26 і багато страждала від багатьох ятрів, і витратила з її всього, і ніяк не зарадило, але радше у гірше прийшовша,
27 почувша про Їсуса, прийшовша охлосом ззаду, торкнулася гіматія Його.
28 Глаголила бо: Якби торкнулася хоч гіматію Його, спасуся.
29 І зразу висох витік крові її, і взнала тілом, що вилікувана від мастиги.
30 І зразу Їсус, пізнавший собою, що з нього динама вийшовша, обернувшийся в охлосі глаголив: Хто моїх торкнувся гіматіїв?
31 І глаголили Йому учні Його: Зриш охлос стискаючий Тебе і глаголиш: Хто мене торкнувся?
32 І озирнувся увидіти, хто це зробив.
33 І гіна фобізована і тремтяча, відаюча, що сталося їй, прийшла і припала Йому, і оповіла Йому всю нетлінність.
34 І оповів їй: Дочко, віра твоя спасла тебе, подайся в мир і будь здорова від мастиги твоєї.
35 Ще за Його мовлення йдуть від архонта синагоги глаголячі: Дочка твоя померла, чому ще дереш дидаскала?
36 Їсус же, почувший логос мовлений, глаголить архонту синагоги: Не фобізуй, єдино вір.
37 І не пускав нікому з Ним слідувати, як не Петру, і Якову, і Йоану, брату Якова.
38 І прийшли у дім архонта синагоги, і театрує шум, і квилячих, і алалаючих багато.
39 І увійшовший глаголить їм: Чому шумите і квилите? Дитина не померла, але спить.
40 І засміяли Його. Він же викинувший усіх приймає патера дитя і матір і тих з Ним, і входить, де було дитя.
41 І оволодівший рукою дитини глаголить їй: Таліѳа кум. Що є перекладене: Дівчино, тобі кажу: Пробудися.
42 І зразу встало дівча і заходило, було бо років дванадцяти. І виставилися зразу екстазом великим.
43 І дистелював їм багато, щоб ніхто не знав би цього, і оповів, щоб далося їй поїсти.

1 І знову почав навчати при морі. І зводиться до Нього охлос великий, так що Він у плойон вступивший посідає у морі, і весь охлос при морі на землі був.
2 І навчав їх у параболах багатьох, і глаголив їм у навчанні своєму:
3 Слухайте, ось вийшов сіючий сіяти.
4 І сталося у сіянні, щось впало при дорозі, і прийшли птахи, і поїли його.
5 І інше впало на кам'янище, де не мало землі багато, і зразу проросло через немання глибини землі.
6 І після сходу сонця опеклося, і через немання коріння висохло.
7 І інше впало ув аканѳи, і зійшли аканѳи, і задушили його, і плоду не дало.
8 І інше впало у землю гарну, і давало плід, зростаючи і виростаючи, і приносило одне тридцятикратно, і одне шестидесяти, і одне сто.
9 І глаголив: Хто має вуха слухати, хай слухає.
10 І коли був на сам, вопрошали Його ті при Ньому з дванадцятьма параболи.
11 І глаголив їм: Вам містерія дана василеї Бога. Тим же зовні у параболах всяке стається,
12 щоб зрячі зрили би, і не виділи. І слухаючі слухали би, і не збагнули би, щоб коли не навернулися, і не відпустилося би їм.
13 І глаголить їм: Не відаєте параболу цю? І як всі параболи взнаєте?
14 Сіючий логос сіє.
15 Ці ж є, хто при дорозі, де посіяний логос, і коли слухали б, зразу приходить сатана, і здіймає логос посіяний в них.
16 І ці є подібні, хто на кам'янища посіяні, які, коли б слухали логос, зразу з радістю приймають його,
17 і не мають коріння у собі, але тимчасові є, тоді ставшогося утиску чи гоніння через слово зразу оскандалюються.
18 І інші є, хто ув аканѳи посіяний. Ці є, хто логос почувший,
19 і клопоти віку, і омана багатства, і з іншого пожадання входячі стискають логос, і безплідним стає.
20 І ці є, хто на землю гарну посіяні, які слухають логос і приймають, і плодоносять, який тридцтикратно, і який шестидесяти, і який сто.
21 І глаголив їм: Чи приходить ліхтар, так щоб під модій поставився чи клінку? Чи не щоб на ліхтарник поставився?
22 Бо нічого немає прихованого, що б не файнулося, ані сталося потаємного, що б не прийшло до файного.
23 Якщо хто має вуха слухати, хай слухає.
24 І глаголив їм: Дивіться, що слухаєте. У якій мірі міряєте, відміриться вам і додасться вам.
25 Бо хто має, дасться тому, і хто не має, і що має, здійметься від того.
26 І глаголив: Так є василея Бога, як антроп кидав би насіння на землю,
27 і засинав би і прокидався, ніч і день, і насіння проросло би і виросло, як не відає він.
28 Сама ж земля плодоносить: спершу хорта, тоді колос, тоді повно зерна у колосі.
29 Коли би предало плід, зразу посилає серп, бо предстали жнива.
30 І глаголив: Чому б уподобили василею Бога? Чи в якій параболі її би виклали?
31 Як кокк гірчиці, який коли б сіявся на землю, найменший є з усіх насінь, які на землі,
32 і коли посіялось би, піднімається і стає більше всяких овочів, і робить гілля великі, так щоб могли під тінню його птахи урану гніздитися.
33 І такими параболами багатьма мовив їм логос, відповідно спромоглися слухати.
34 Без же парабол не мовив їм, на сам же власним учням розв'язував усе.
35 І глаголить їм у той день вечірнього настання: Перетнули б ми навпроти.
36 І відпустивші охлос приймають Його, як був у плойоні, і інші плойони були з Ним.
37 І стається лелап великий вітру, і хвилі накидали у плойон, так що вже наповнився плойон.
38 І Він був у стерна на подушці сплячий. І будять Його і глаголять Йому: Дидаскале, не турбує Тебе, що гинемо?
39 І розбуджений епітимив вітру і оповів морю: Мовчи, замовкни. І стих вітер, і стала тиша велика.
40 І оповів їм: Чому лякливі є? Ще не маєте віри?
41 І фобізилися фобосом великим, і глаголили один до одного: Хто тоді цей є, що і вітер, і море послушні Йому?

[2024]

1 І увійшов знову у синагогу, і був там антроп, суху маючий руку.
2 І спостерігали Його, чи шабатами терапіятиме його, щоб засудили Його.
3 І глаголить антропу, руку маючому суху: Піднімися у середину.
4 І глаголить їм: Можна шабатами добродіяти чи какодіяти? Душу спасати чи губити? Мовчали ж.
5 І оглянувши їх з гнівом, засмучений на черствості серця їхнього, глаголить антропу: Витягни руку твою; і відновилася рука його.
6 І вийшовші фарисеї зразу з иродіанами раду радили проти Нього, як Його погубили би.
7 І Їсус з учнями своїми відступив до моря, і велелюддя від Галілеї слідувало, і від Юдеї,
8 і від Єрусалиму, і з-поза Йордану, і з околиць Тиру і Сидону. Велелюддя чуючі, скільки робив, йшли до Нього.
9 І оповів учням своїм, щоб плойон підтримав Його, через охлос, щоб не тиснули Його.
10 Бо багатьох витерапіяв, так що накидались на Нього, щоб Його торкнути, скільки мали мастиги.
11 І духи нечисті, коли Його театрували, підпадали Йому і кричали глаголячі: Ти є Син Бога.
12 І багато епітимив їм, так щоб Його файним не робили.
13 І сходить на гору, і підкликає, кого хотів сам, і відійшли до Нього.
14 І зробив дванадцятьох, яких і апостолами найменував, щоб перебували з Ним, і щоб відсилав їх проповідувати,
15 і мати владу виганяти демонів.
16 І зробив дванадцятьох. І наклав ім'я Симону Петро,
17 і Якова Зеведеєвого, і Йоана, брата Якова, і наклав їм імена Воанерги, що є Сини Грому.
18 І Андрея, і Філіпа, і Варѳоломея, і Матѳея, і Ѳому, і Якова Алфеєвого, і Ѳаддея, і Симона ханаанця,
19 і Юду Іскаріота, який і предав Його.
20 І приходить до дому, і сходиться знову охлос, так що не можна їм і хліба їсти.
21 І почувші ті при Ньому вийшли оволодіти Ним, бо глаголили, що вийшов з себе.
22 І грамотії, які від Єрусалиму спустилися, глаголили: Вельзевула має, і архонтом демонів виганяє демонів.
23 І підкликавший їх у параболах глаголив їм: Як може сатана сатану виганяти?
24 І якщо василея проти себе поділена, не може встояти василея та.
25 І якщо дім проти себе поділений, не може дім той встояти.
26 І якщо сатана постав проти себе і поділений, не може встояти, але кінець має.
27 Але не може ніхто у дім дужого увійшовший добро його розгарбати, якби спершу дужого не зв'язав. І тоді дім його розгарбує.
28 Амінь, глаголю вам, що все відпуститься синам антропів, гріхи і бласфемії, скільки би не бласфемили.
29 Хто ж би бласфемив проти Духа Святого, не має відпущення у віці, але належний є вічному гріху.
30 Бо глаголили: Духа нечистого має.
31 І приходить матір Його, і брати Його, і зовні стоячі відіслали до Нього кличучі Його.
32 І сидів при Ньому охлос. І глаголять Йому: Ось матір Твоя, і брати Твої, і сестри Твої зовні шукаючі Тебе.
33 І відповівший їм глаголить: Хто є матір моя і брати мої?
34 І оглянувший тих при Ньому колом посідаючих глаголить: Ось матір моя і брати мої.
35 Бо хто би робив волю Бога, той брат мій, і сестра, і матір є.

[2024]

1 І увійшовший знову у Кафарнаум через дні, почулося що у домі є.
2 І зібралося багато, так що не було місця і до дверей, і мовляв їм логос.
3 І йшли несучі Йому паралітика, здійнятого вчотирьох.
4 І не можучі піднести Йому через охлос розстелили стелю, де був, і розривші спускають кравать, де паралітик покладений.
5 І видівший Їсус віру їхню глаголить паралітику: Чадо, відпущені твої гріхи.
6 Були ж деякі з грамотіїв там посідаючі і діалогізуючі у серцях своїх:
7 Чому цей так мовить? Бласфемить. Хто може відпускати гріхи, якщо не єдиний Бог?
8 І зразу взнавший Їсус духом своїм, що так діалогізуються у собі, глаголить їм: Чому таке діалогізуєте у серцях ваших?
9 Що є легше: оповісти паралітику: Відпущені твої гріхи; чи оповісти: Піднімися, і здійми кравать свою, і ходи.
10 Щоб же відали, що владу має Син антропів відпускати гріхи на землі. Глаголить паралітику:
11 Тобі глаголю: Піднімися, здійми кравать твою, і подайся до дому твого.
12 І піднявся, і зразу здійнявший кравать вийшов перед усіма, так щоб виставитися всім і славити Бога глаголячим: Такого ніколи не виділи ми.
13 І вийшов знову коло моря, і весь олос ходив до Нього, і навчав їх.
14 І проводячий видів Левія Алфеєвого посідаючого на митниці, і глаголить йому: Слідуй мені. І вставший слідував Йому.
15 І сталося возлягання Його у домі його, і багато митарів і грішних співзалягли Їсусу і учням Його, бо було багато, і слідували Йому.
16 І грамотії фарисеїв, видівіші Його їдячого з грішними і митарями, глаголили учням Його: Чому з митарями і грішними їсть?
17 І почувший Їсус глаголить їм: Потреби не мають дужі ятра, але какошні. Не прийшов кликати праведних, але грішних.
18 І були учні Йоана і фарисеї постуючі. І прийшли і глаголять Йому: Чому учні Йоана і учні фарисеїв постують, Твої ж учні не постують?
19 І оповів їм Їсус: Чи можуть сини німфа, у якому німф з ними є, постити? Скільки чвсу мають, що німф з ними, не можуть постувати.
20 Прийдуть же дні, коли відніметься від них німф, і тоді постуватимуть у ті дні.
21 Ніхто накладку шмати нової не нашиває на гіматій старий, якщо ж ні, здіймає повнота від неї, нове від старого, і хіровою схизма стає.
22 І ніхто не кидає вино молоде в аски старі, якщо ж ні, розірве вино аски, і вино губиться, і аски, але вино молоде ув аски нові.
23 І сталось Йому на шабати переходити через посіви, і учні Його почали дорогу робити смикаючі колосся.
24 І фарисеї глаголили Йому: Ось чому роблять шабатами, що не можна?
25 І глаголить їм: Ніколи не читали, що робив Давид, коли потребу мав і голодав він і ті з ним?
26 Як увійшов у дім Бога за Авіаѳара архієрея і хліби предложення їв, які не можна їсти, якщо не ієреям, і дав і тим з ним?
27 І глаголив їм: Шабат через антропа стався, і не антроп через шабат.
28 Відтак Господь є, Син антропів, і шабату.

[2024]

1 Початок Євангелія Їсуса Христа, Сина Бога.
2 Як написано в Ісаї пророка: Ось посилаю ангела мого перед обличчя твоє, який підготує ходу твою.
3 Голос волаючого у пустинній: Підготуйте ходу Господа, рівними робіть трибіччя його.
4 Стався Йоан баптизуючий у пустинній і проголошуючий баптизм переосмислення у відпущенні гріхів.
5 І вирушила до нього вся Юдеї місцевість, і єрусалиміти всі, і баптизувалися під ним у Йордані ріці, визнаючи гріхи свої.
6 І був Йоан вбраний волоссям верблюдиці, і пояс шкіряний кругом талії його, і їдячий акрид і мед польовий.
7 І проповідував глаголячий: Іде дужчий мене за мною, кого не є я гідний нахилившийся розв'язати ремінець сандаль його.
8 Я баптизую вас воді, Він же баптизуватиме вас Духу Святому.
9 І сталося у тих днях, прийшов Їсус від Назарету Галілеї, і баптизувався у Йордані під Йоаном.
10 І зразу постаючий з води видів схизмовані урани, і Духа, як голубку, спускаючогося на Нього.
11 І голос стався з уранів: Ти є Син Мій улюблений, у Тобі євдокіяв.
12 І зразу Дух Його закинув у пустинну.
13 І був у пустинній сорок днів випробовуваний Сатаною. І був зі звірами, і ангели слугували йому.
14 І після предання Йоана прийшов Їсус у Галілею проголошуючий євангеліє Бога
15 і глаголячий: Виповнився час, і наблизилася василея Бога, покайтеся і повірте у євангеліє.
16 І проводячий при морі Галілеї видів Симона і Андрея, подвійнозакидаючих у море, були бо рибалки.
17 І оповів їм Їсус: Ідіть за мною, і зроблю вам стати рибалками антропів.
18 І зразу відпустивші сітки слідували йому.
19 І проступивший трохи видів Якова Зеведеєвого і Йоана, брата його, і вони у плойоні підготовлювали сітки.
20 І зразу покликав їх, і відпустивші патера свого Зеведея у плойоні з наймитами відійшли за Ним.
21 І прибули у Кафарнаум, і зразу шабатами увійшовший у синагогу навчав.
22 І вирубилися на вченні Його, бо був навчаючий їх як владу маючий, а не як грамотії.
23 І зразу був у синагозі їхній антроп у дусі нечистому, і накрикував
24 глаголячий: Що нам і Тобі, Їсусе назарянине? Прийшов вигубити нас? Відаю, ти хто є, Святий Бога.
25 І епітимив йому Їсус глаголячий: Замовкни і вийди з нього.
26 І спарагмувавший ним дух нечистий і голосивший голосом великим вийшов з нього.
27 І здивувалися всі, так що соиськали між собою глаголячі: Що є це вчення нове? Із владою і духам нечистим настановлює, і послушні йому.
28 І вийшла чутка Його зразу повсюди у цілу периферію Галілеї.
29 І зразу із синагоги вийшовші прийшли у дім Симона і Андрея з Яковом і Йоаном.
30 Пенѳера ж Симона покладена вогнила. І зразу глаголять Йому про неї.
31 І підійшовший підняв її, оволодівший рукою. І відпустила її вогневиця, і слугувала їм.
32 Вечірнього ж настання, коли зайшло сонце, носили до Нього всяких какошних і демономаючих.
33 І був цілий поліс зібраний до дверей.
34 І терапіяв багатьох какошних, маючих різні хвороби, і демонів багатьох вигнав. І не пускав глаголити демонам, бо відали Його. Христом бути.
35 І дуже рано, уночі, вставший вийшов і відійшов у пустинне місце, і там молився.
36 І погнався за Ним Симон і ті з ним,
37 і знайшли Його, і глаголять Йому: Усілякі жадають Тебе.
38 І глаголить їм: Повели би ми інакше у маючі поселення, так щоб і там проповідував би, бо у це вийшов.
39 І прийшов проповідуючий у синагоги їхні у цілій Галілеї і демонів виганяючий.
40 І йде до нього лепровий, прикликаючий Його і коліноприпадаючий і глаголячий йому: Якщо волієш, сильний мене очистити.
41 І проникшийся витягнувший руку свою торкнувся і глаголить: Волію, очистися.
42 І зразу відійшла від нього лепра, і очистився.
43 І розсердивший його зразу вигнав його.
44 І глаголить йому: Варуй, нікому не оповідав би. Але подайся, себе покажи ієрею, і піднеси за очищення своє, що встановив Мойсей, у доказ їм.
45 Вийшовший же почав проголошувати багато і дифамувати логос, так щоб більше Він не посилив відкрито у поліс входити, але геть у пустинних місцях був, і приходили до Нього звідусіль.

[2024]

1 Пізнього шабату, зоріючим першим шабатом, прийшла Марія Магдалина і інша Марія театрувати могилу.
2 І ось сейсмос стався великий, бо ангел Господа спустившийся з урану і підійшовший відкотив камінь і посів на ньому.
3 Був вид його як блискавка, і вбрання його біле як сніг.
4 Від фобосу його затрусилися вартові і стали як мертві.
5 Розсудивший ангел оповів гінекам: Не фобізуйте ви, бо відаю, що Їсуса ставрованого шукаєте.
6 Не є він тут, бо піднявся, як оповів. Йдіть, увидіть місце, де покладений.
7 І швидко рушивші оповідайте учням його, що піднявся з мертвих, і ось передує вам до Галілеї, там його побачите. Ось оповів вам.
8 І відійшовші швидко від пам'ятника з фобосом і радістю великою дременули відвістити учням його.
9 Як вирушали відвістити учням його, ось Їсус перестрів їх глаголячий: Радійте! Підійшовші оволоділи його ногами і поклонилися йому.
10 Тоді глаголить їм Їсус: Не фобізуйте, подайтеся, відвістіть братам моїм у Галілеї, і там мене побачите.
11 За рущаючих їх, ось деякі з варти прийшовші у поліс відвістили архієреям усе, що сталося.
12 І зібрані з пресвітерами раду радили, срібняків багато дали військовим,
13 глаголячі: Оповідайте, що учні його уночі прийшовші вкрали його у нас сплячих.
14 І якби почулося це гегемоном, ми завіримо його, і вас безклопотними зробимо.
15 Схопивші срібняки зробили як були навчені. І дифамувався логос цей між юдейськими до сього дня.
16 Одинадцятеро учнів вирушили до Галілеї, на гору, де призначив їх Їсус.
17 І видівші його поклонилися, вагалися.
18 І підійшовший Їсус мовив їм глаголячий: Дана мені вся влада в урані і на геї.
19 Рушивші відтак, навчіть всі етноси, баптизуючи їх в ім'я Патера, і Сина, і Духа Святого,
20 навчаючи їх стерегти все, що заповів вам. І ось я з вами є всі дні до співзавершення віку.

[2023]

1 Ранку наставшого раду радили всі архієреї і пресвітери народу проти Їсуса, щоб помертвити його.
2 І зв'язавші його відвели і предали Пілату гегемону.
3 Тоді увидівший Юда, предаючий його, що засудився, покаявшийся повернув тридцять срібняків архієреям і пресвітерам,
4 глаголячий: Згрішив, предавший кров невинну. Оповіли: Що до нас? Ти дивись.
5 І жбурнувший срібняки у святилище відступив, і відійшовший задушився.
6 Архієреї схопивші срібняки оповіли: Не можна кидати їх у корбан, позаяк ціна крові це є.
7 Раду радивші придбали з них поле гончара для могили чужим.
8 Тому покликане поле те Поле крові до сьогодні.
9 Тоді сповнилося речене через Єремію пророка глаголячого: І схопили тридцять срібняків, ціну оціненого, якого оцінили сини Ізраїля,
10 і дали їх за поле гончара, як наказав мені Господь.
11 Їсус постав перед гегемоном, і вопрошав його гегемон глаголячий: Ти є василевс юдейських? Їсус пояснив: Ти глаголиш.
12 І в звинуваченні його архієреїв і пресвітерів нічого не відповів.
13 Тоді глаголить йому Пілат: Не чуєш, скільки проти тебе свідчать?
14 І не відповідав йому ані рими, щоб здивувати гегемона надто.
15 На свято узвичаїв гегемон відпускати одного охлосу в'язня, якого воліли.
16 Мали тоді в'язня знаного, глаголеного Їсусом Вараввою.
17 Зібравшихся відтак їх, оповів їм Пілат: Кого волієте, щоб відпустив вам? Їсуса Варавву чи Їсуса глаголеного Христом?
18 Бо відав, що через заздрість предали його.
19 Посівшого його на бему, послала до нього гіна його глаголяча: Нічого тобі і праведному тому, бо багато настраждалася сьогодні у сновидінні через нього.
20 Архієреї і пресвітери завірили охлоси, щоб прохали Варавву, а Їсуса погубили б.
21 Розсудивший гегемон оповів їм: Кого волієте з двох, щоб відв'язав вам? Оповіли: Варавву.
22 Глаголить їм Пілат: Що тоді зробив би Їсусу глаголеному Христом? Глаголять всі: Хай ставрується.
23 Пояснив: Що бо какошного зробив? Дужче кричали глаголячі: Хай ставрується.
24 Видівший Пілат, що нічого не допомагає, але радше шум стається, схопивший воду умив руки перед охлосом глаголячий: Невинний я є від крові цього. Ви побачите.
25 І розсудивший весь народ оповів: Кров його на нас і на чадах наших.
26 Тоді відв'язав їм Варавву, а Їсуса відшмагавший предав, щоб ставрувався.
27 Тоді війська гегемона прийнявші Їсуса у Преторій зібралися перед ним цілим посівом.
28 І розгорнувші його хламидою багряною огорнули його.
29 І сплівші стефан з аканѳів поклали на голову його, і очеретину у правицю його, і коліноприпадаючі перед ним підігравали йому глаголячі: Радій, василевсе юдейських.
30 І плювавші на нього схопили очеретину і стукали по голові його.
31 І коли награлися ним, розгорнули його хламиду, і вгорнули його гіматіями його, і відвели його у ставрування.
32 Виходячі знайшли антропа киренянина, ім'ям Симона. Його обтяжили, щоб здійняв ставра його.
33 І прийшовші на місце глаголене Голгоѳа, що є черепа місце глаголене,
34 дали йому пити вина з жовч'ю змішаного, і скуштувавший не зволів пити.
35 Ставрувавші його розділили гіматії його кидаючі жереб. Щоб сповнилося речене від пророка: Розділили гіматії мої собою, і на гіматісмон мій кидали жереб.
36 І посідаючі сторожили його там.
37 І наклали над головою його провину його написану: Цей є Їсус, василевс юдейських.
38 Тоді ставрували з ним двох розбійників, одного праворуч, і одного ліворуч.
39 Перехожі бласфемили його хитаючі головами своїми
40 і глаголячі: Руйнуючий святилище і в три дні будуючий, спаси себе. Якщо Син ти є Бога, спустися із хреста.
41 Так само і архієреї уграючі з грамотіями і пресвітерами глаголили:
42 Інших спасав, себе не спроможний спасти. Василевс Ізраїля він є. Хай спуститься нині з хреста, і повіримо в нього.
43 Уповав на Бога, хай витягне нині, якщо воліє його. Оповідав бо: Бога я є Син.
44 Так само і розбійники співставровані з ним ганьбили його.
45 Від шостої години темрява сталася на всій землі до години дев'ятої.
46 О дев'ятій годині заволав Їсус голосом великим глаголячий: Елі, Елі, лема сабахѳані? Що є: Боже мій, Боже мій, чом мене покинув?
47 Деякі з там стоячих почувші глаголили: Ілії голосить цей.
48 І зразу дременувший один з них і схопивший спонж, наповнивший оцетом і напнувший очеретині, напоїв його.
49 Інші глаголили: Пусти, увиділи б, чи іде Ілія спасати його. Інший, схопивший спис, проштрикнув його плевру, і вийшла вода і кров.
50 Їсус, знову крикнувший голосом великим, відпустив дух.
51 І ось завіса святилища розідралася від гори до низу у двоє, і земля струсонулася, і скелі розкололися,
52 і пам'ятники відкрилися, і багато тіл усопших святих піднялося,
53 і вийшовші з пам'ятників після підняття його увійшли у святий поліс і файнулися багатьом.
54 Гекатонтарх і з ним сторожуючі Їсуса, увидівші сеймос і що сталося, фобізилися дуже глаголячі: Воістину Бога Син був цей.
55 Були там гінеки, багато, поодаль театруючі, які слідували Їсусу від Галілеї, прислуговуючі йому,
56 серед яких була Марія Магдалина, і Марія, Якова і Йосифа матір, і матір синів Зеведея.
57 Вечірнього настання прийшов антроп багатий з Арімаѳеї, іменований Йосиф, який і сам вчився Їсусу.
58 Він підійшовший Пілату прохав тіло Їсуса. Тоді Пілат наказав віддати.
59 І схопивший тіло Йосиф огорнув його у синдон чистий,
60 і поклав його у новому своєму пам'ятнику, який висічений у петрі; і прикотивший камінь великий до дверей пам'ятника відійшов.
61 Була ж там Марія Магдалина і інша Марія, посідаючі навпроти могили.
62 Назавтра, яке є після параскеї, зібралися архієреї і фарисеї перед Пілатом,
63 глаголячі: Киріє, згадали, що той облудний оповів ще живий: Через три дні піднімуся.
64 Накажи відтак убезпечити могилу до третього дня, щоб прийшовші учні його не вкрали би його і не оповідали би народу: Піднявся з мертвих. І буде остання облуда хіровіша першої.
65 Пояснив їм Пілат: Маєте варту. Подайтеся, убезпечте як відаєте.
66 Рушивші убезпечили могилу, запечатавши камінь, з вартою.

[2023]

1 І сталося, коли закінчив Їсус всі логоси ці, оповів учням його:
2 Відаєте, що через два дні Пасха стається, і Син антропів предається на ставрування.
3 Тоді зібралися архієреї і пресвітери народу у дворі архієрея глаголеного Каяфа,
4 і змовилися, щоб Їсусом підступом заволодіти і погубити.
5 Глаголили ж: Не у свято, щоб шум не стався у народі.
6 Їсуса ставшого у Виѳанії у домі Симона лепрового,
7 підійшла йоми гіна маюча алабастрон мира вартісного і вилила на голову його возляглого.
8 Видівші учні сердилися глаголячі: У що розтрата ця?
9 Бо спроможне це продатися забагато і роздатися убогим.
10 Взнавший Їсус оповів їм: Чому побивань завдаєте гінеці? Бо роботу гарну зробила мені.
11 Бо завжди убогих маєте з собою, мене ж не назавжди маєте.
12 Бо кинувша ця миро це на тіло моє, на поховання моє зробила.
13 Амінь, глаголю вам, де якби проповідувалося євангеліє це у цілому космосі, мовитиметься і що зробила ця в поминання її.
14 Тоді рушивший один з дванадцятьох, глаголений Юда Іскаріот, до архієреїв,
15 оповів: Що волієте мені дати, і я предам його? І встановили йому тридцять срібняків.
16 І відтоді вижидав нагоди, щоб його предати.
17 Першого ж Азима підійшли учні Їсусу глаголячі: Де волієш, готували би тобі їсти паску?
18 Оповів: Подайтеся у поліс до такого-то і оповідайте йому: Дидаскал глаголить: Час мій близько є, з тобою зроблю Пасху з учнями моїми.
19 І зробили учні, як наказав їм Їсус, і підготовили Пасху.
20 Вечірнього настання возляг з дванадцятьма учнями,
21 І до ївших їх оповів: Амінь, глаголю вам, що один з вас предасть мене.
22 І вболіваючі дуже почали глаголити йому один за одним: Не я є, Киріє?
23 Розсудивший оповів: Умочивший зі мною руку у мисці, той предасть мене.
24 Таки Син антропів подається, як написано про нього, оуви ж антропу тому, через кого Син антропів предається. Гарно було б йому, якби не родився антроп той.
25 Розсудивший Юда, предаючий його, оповів: Не я є, Равві? Глаголить йому: Ти оповів.
26 За їдячих їх, схопивший Їсус хліб, і благословивший розламав, і давший учням оповів: Хапайте, їжте, це є тіло моє.
27 І схопивший потир, і євхаристивший, дав їм глаголячий: Пийте з нього всі,
28 бо це є кров моя, заповіту, за багатьох проливаючася у відпущення гріхів.
29 Глаголю вам: Не пив би віднині від цього врожаю вина, до дня того, коли його пив би з вами новим у василеї Патера мого.
30 І гімноспівавші пішли на гору Оливок.
31 Тоді глаголить їм Їсус: Всі ви оскандалитеся у мені у ночі цієї. Бо написано: Вражу пастиря, і розпорошаться вівці отари.
32 Після підняття я передуватиму вам до Галілеї.
33 Розсудивший Петро оповів йому: Якщо всі оскандаляться у тобі, я ніколи не оскандалюся.
34 Пояснив йому Їсус: Амінь, глаголю тобі, що у цю ніч перед півня голосінням тричі відречешся мене.
35 Глаголить йому Петро: Якби й слідувало мені з тобою погубитися, тебе не відречуся. Так само й інші учні оповіли.
36 Тоді йде з ними Їсус до місця глаголеного Геѳсимані, і глаголить учням: Посядьте тут, поки щоб відійшовший туди молився б.
37 І прийнявший Петра і двох синів Зеведея почав сумувати і нелюдитися.
38 Тоді глаголить їм: Надсумною є душа моя, аж до смерті, лишайтесь тут і григорійте зі мною.
39 І пройшовший трохи впав на обличчя своє молячийся і глаголячий: Патере мій, якщо можливо є, хай перейде від мене потир цей.
40 І прийшов до учнів, і знайшов їх сплячими. І глаголить Петру: Отак не здужав одну годину григоріти зі мною?
41 Григорійте і моліться, щоб не увійшли у випробування. Таки дух бадьорий, а плоть астенічна.
42 Знову вдруге відійшовший молився глаголячий: Патере мій, якщо не можливо цьому перейти, щоб її не пив, хай станеться воля твоя.
43 І прийшовший знову знайшов їх сплячими, бо були їм очі обтяжені.
44 І відпустивший їх знову пішовший молився утретє, той самий логос оповівший знову.
45 Тоді приходить до учнів і глаголить їм: Спите досі і спочиваєте. Ось наблизилася година, і Син антропів предається у руки грішних.
46 Піднімайтеся, велися б. Ось наблизився предаючий мене.
47 І за його мовлення, ось Юда, один з дванадцятьох, прийшов, і з ним охлос великий з махайрами і деревом від архієреїв і пресвітерів народу.
48 Предаючий його дав їм знак глаголячий: Кого поцілую, той є, заволодійте ним.
49 І зразу підійшовший Їсусу оповів: Радій, Равві, і поцілував його.
50 Їсус оповів йому: Гетере, нащо поруч? Тоді підійшовші накинули руки на Їсуса і оволоділи ним.
51 І ось один з тих з Їсусом простягнувший руку витягнув махайру свою і вдаривший раба архієрея відтяв його вухо.
52 Тоді глаголить йому Їсус: Поверни махайру твою на місце її, бо всі схопивші махайру махайрою погубляться.
53 Чи вважаєш, що не здатний я прикликати Патера мого, і предоставить мені зразу більше дванадцяти легіонів ангелів.
54 Як тоді сповнилося би Писання, що так має стати?
55 Тією годиною оповів Їсус охлосам: Як на розбійника вийшли з махайрами і деревом схопити мене? Кожного дня у храмі сидів навчаючий, і не заволоділи мною.
56 Це ж ціле сталося, щоб сповнилися Писання пророків. Тоді учні всі, відпустивші його, утікли.
57 Заволодівші Їсусом відвели до Каяфи архієрея, де грамотії і пресвітери зібралися.
58 Петро слідував йому поодаль, аж до двору архієрея. І увійшовший всередину сів з підслужними увидіти кінець.
59 Архієреї і синедріон цілий шукали псевдосвідчення проти Їсуса, щоб його помертвити,
60 і не знайшли з багатьох підійшовших псевдосвідків. Нарешті підійшовші двоє
61 оповіли: Цей поясняв: Спроможний я зрунувати святилище Бога і через три дні збудувати.
62 І вставший архієрей оповів йому: Нічого не відповідаєш? Що ці проти тебе свідчать?
63 Їсус мовчав. І архієрей оповів йому: Заклинаю тебе Богом живим, щоб нам оповів, якщо ти є Христос, Син Бога.
64 Глаголить йому Їсус: Ти оповів. Ще глаголю вам: Віднині побачите Сина антропів сидячого праворуч Сили і йдучого по хмарах урану.
65 Тоді архієрей розірвав гіматії свої глаголячий: Бласфемив, яку ще потребу маємо доказів? Ось нині почули бласфемію.
66 Що ви вважаєте? Розсудивші оповіли: Належний смерті він є.
67 Тоді плювали в обличчя його, і кулачили його. Вдаряли
68 глаголячі: Пророкуй нам, Христе, хто є вдаривший тебе?
69 А Петро сидів зовні у дворі, і підійшла йому одна дівчина глаголяча: І ти був з Їсусом галілеянином.
70 Зрікся перед усіма глаголячий: Не відаю, що глаголиш.
71 Вийшовшого до воріт увиділа його інша і глаголить тим там: Цей був з Їсусом з Назарету.
72 І знову зрікся з клятвою: Не відаю антропа.
73 Через трохи підійшовші стоявші оповіли Петру: Воістину і ти із них є, бо і мова твоя явним тебе робить.
74 Тоді почав клясти і клястися: Не відаю антропа. І зразу півень заголосив.
75 І згадав Петро риму Їсуса проречену: До півня голосіння тричі відречешся мене. І пішовший геть плакав гірко.

[2023]

1 Тоді уподобиться василея уранів десяти дівам, які схопивші лампади свої, вийшли назустріч німфу,
2 п'ятеро з них були безглузді, і п'ятеро розсудливі.
3 Бо безглузді, схопивші лампади свої, не схопили з ними єлею,
4 а розсудиві схопили єлей у сосуди з лампадами своїми.
5 За барячогося німфа задрімали всі і заснули.
6 Серед ночі крик стався: Ось німф. Виходьте назустріч йому.
7 Тоді піднялися всі діви ті і косметили лампади свої.
8 Безглузді розсудливим оповіли: Дайте нам з єлею вашого, бо лампади наші гаснуть.
9 Відповіли розсудливі глаголячі: Щоб не не вистачило нам і вам, рушайте радше до продаючих і купіть собі.
10 За пішовших їх купити прийшов німф, і готові увійшли з ним до весілля, і зачинилися двері.
11 Нарешті прийшли і інші діви глаголячі: Криіє, Киріє, відчини нам.
12 Розсудивший оповів: Амінь, глаголю вам, не звідав вас.
13 Григорійте відтак, бо не відаєте дня, ні години, о котрій Син антропів іде.
14 Бо схоже антроп відкраючийся кликав власних рабів і предав їм підвладне своє.
15 І кому таки дав п'ять талантів, кому ж два, кому ж один, кожному за власною спроможністю, і відкраявся зразу.
16 Рушивший, п'ять талантів схопивший, робив з ними і набув інші п'ять.
17 Так само, хто два, набув інші два.
18 Один схопивший, пішов, вирив землю, і сховав срібло господаря свого.
19 Після тривалого часу приходить господар рабів тих і зрівнює логос із ними.
20 І підійшовший п'ять талантів схопивший підніс інші п'ять талантів глаголячий: Ось інші п'ять талантів набув.
21 Пояснив йому господар його: Ев, рабе добрий і вірний. Над кількома був вірний, над багатьма тебе поставлю. Увійди у радість господаря твого.
22 Підійшовший, і хто два таланти, оповів: Киріє, два таланти мені предав, ось інші два таланти набув.
23 Пояснив йому господар його: Ев, рабе добрий і вірний. Над кількома був вірний, над багатьма тебе поставлю. Увійди у радість господаря твого.
24 Підійшовший, і хто один талант схопив, оповів: Киріє, знав тебе, що жорсткий ти є антроп, жнучий, де не сіяв, і збираючий, звідки не розкидав.
25 І фобізований пішов сховав талант твій у землю. Ось маєш твоє.
26 Розсудивший господар його оповів йому: Поносний рабе і ледачий, знав, що жну, де не сіяв, і збираю, звідки не розкидав.
27 Слід тобі відтак кинути срібло моє трапезітам, і прийшовший я би набув моє з наваром.
28 Здійміть відтак від нього талант, і дайте маючому десять талантів.
29 Бо маючому всякому дасться, і буде в надлишку, від немаючого і що має здійметься від нього.
30 І нікчемного раба викиньте у темряву зовнішню, там буде квиління і скрегіт зубів.
31 Коли прийшов би Син антропів у славі його, і всі ангели з ним, тоді посяде на трон слави його.
32 І зберуть перед ним всі етноси, і відділить одних від інших, як пастух відділяє овець від козлів.
33 І поставить таки овець праворуч його, а козлів ліворуч.
34 Тоді зрече Василевс тим праворуч нього: Йдіть, благословенні Патера мого, успадкуйте уготовану вам василею від заснування космосу.
35 Бо голодав, і дали мені їсти, спрагнув, і напоїли мене, чужим був, і ввели мене,
36 голим, і одягнули мене, астенічним, і провідали мене, в острозі був, і прийшли до мене.
37 Тоді відповідять йому праведні глаголячі: Киріє, коли тебе виділи голодним, і нагодували? Чи спраглим, і напоїли?
38 Коли тебе виділи чужим і ввели? Чи голим, і одягнули?
39 Коли тебе виділи астенічним чи в острозі, і прийшли до тебе?
40 І розсудивший Василевс зрече їм: Амінь, глаголю вам: Скільки зробили одному з братів моїх найменших, мені зробили.
41 Тоді зрече і тим ліворуч: Рушайте від мене прокляті у вогонь вічний, уготований диявольському і ангелам його.
42 Бо голодав, і нічого не дали мені їсти, спрагнув, і не напоїли мене,
43 чужим був, і не ввели мене, голим, і не одягнули мене, астеніяним і в острозі, і не провідали мене.
44 Тоді відповідять і вони глаголячі: Киріє, коли тебе виділи голодним чи спраглим, чи чужим, чи голим, чи астенічним, чи ув острозі, і не прислужили тобі?
45 Тоді відповість їм глаголячий: Амінь, глаголю вам: Скільки не зробили одному з цих менших, мені не зробили.
46 І відійдуть ці у пекло вічне, а праведні у життя вічне.

[2023]

1 І вийшовший Їсус з храму рушав, і підійшли учні його показати йому будівлі храму.
2 Розсудивший оповів їм: Чи не бачите це все? Амінь, глаголю вам, що не відпустився би тут камінь на камені, який не зруйнується.
3 Посівшого його на горі Оливок, підійшли йому учні на сам глаголячі: Оповідай нам, коли це буде? І яке знамення твого пришестя і співзавершення віку?
4 І розсудивший Їсус оповів їм: Дивіться, щоб ніхто вас не заблудив.
5 Бо багато прийдуть моїм ім'ям глаголячі: Я є Христос, і багатьох заблудять.
6 Маєте почути війни і слухи воєн. Варуйте, не тубуйтеся, бо має статися, але ще не є кінець.
7 Бо підніметься етнос на етнос, і василея на василею, і будуть голоди і сейсмоси під місцями.
8 Все це початок переймам.
9 Тоді предадуть вас до утиску, і повбивають вас, і будете ненавиджені усіма етносами через ім'я моє.
10 І тоді оскандалиться багато, і один одного предадуть, і зненавидять один одного,
11 і багато псевдопророків піднімуться і заблудять багатьох.
12 І через множення беззаконня охолоне любов багатьох.
13 А вистоявший до кінця буде спасений.
14 І проповідуватиметься це євангеліє василеї цілою ойкуменою у доказ всім етносам, і тоді настане кінець.
15 Коли відтак увиділи би бздоту спустошення речену через Даниїла пророка, ставшу у місці святому, читаючий хай зрозуміє,
16 тоді ті в Юдеї хай втікають у гори,
17 той на домі хай не спускається здійняти що із дому свого,
18 і той у полі хай не вертається назад здійняти гіматій свій.
19 Оуви в животі маючим і годуючим у ті дні.
20 Моліться, щоб не сталася втеча ваша взимку, ані шабатом.
21 Бо буде тоді утиск великий, який не ставався від початку космосу, донині ніколи не стався б.
22 І якби не вкоротилися дні ті, не спаслася б ніяка плоть, через обраних скоротяться дні ті.
23 Тоді якби хто вам оповів: Ось тут Христос, чи: Тут, - не вірте.
24 Бо піднімуться псевдоХристи і псевдопророки, і дадуть знамення великі і дива, щоб заблудити, якщо можливо, і обраних.
25 Ось передрік вам.
26 Якби відтак оповіли вам: Ось у пустинній він є, - не виходили б; Ось у скарбницях, - не вірили б.
27 Бо як блискавка йде від сходу і сяє до заходу, так буде пришестя Сина антропів.
28 Де якби був труп, туди зберуться орли.
29 Зразу після утиску днів тих сонце затьмариться, і місяць не дасть сяйва свого, і зірки попадають з урану, і сили уранів струсонуться.
30 І тоді файне знамення Сина антропів ураном, і тоді побиватимуться всі племена землі, і побачать Сина антропів ідучого на хмарах урану із силою і славою великою.
31 І пошле ангелів своїх із сурмінням великим, і визбирають обраних його від чотирьох вітрів, від вершин уранів до вершин їх.
32 Від смоковниці навчіться параболи: Коли ж гілля її стало б ніжне, і листя випустило б, знаєте, що близько літо.
33 Так і ви, коли б увиділи все це, знаєте, що близько він є, на дверях.
34 Амінь, глаголю вам, що не проминула б генея ця, поки б усе це не сталося.
35 Уран і гея проминуть, а логоси мої не проминули б.
36 Про день той і годину ніхто не відає, ані ангели урану, ані Син, якщо не Патер єдиний.
37 Бо як у дні Ноя, так буде пришестя Сина антропів.
38 Бо як були у дні ті перед катаклізмом їдячі і п'ючі, женячіся і заміжжячіся, поки того дня увійшов Ной у ковчег.
39 І не відали, поки не прийшов катаклізм і не здійняв усе, так буде і пришестя Сина антропів.
40 Тоді будуть двоє у полі: один прийметься, і один відпуститься.
41 Дві молотячі у млині: одна прийметься, і одна відпуститься.
42 Григорійте відтак, бо не відаєте, якого дня Господь ваш іде.
43 Це ж знайте, що якби відав домодеспот, якої варти клепт іде, григорів би і не дозволив проритися дому своєму.
44 Через це і ви ставайте готові, бо якої не вважаєте години Син антропів іде.
45 Хто відтак є вірний раб і розсудливий, кого поставив господар над домашніми його давати їм поживу своєчасно?
46 Макар раб той, якого прийшовший господар його знайде так роблячим.
47 Амінь, глаголю вам, що над усім підвладним своїм поставить його.
48 Якби ж оповів какошний раб той у серці своєму: Бариться мій господар,
49 і почав би бити співрабів своїх, їв би і пив би з п'яницями,
50 прийде господар раба того в день, який не сподівається, і в годину, якої не знає,
51 і дихотомить його, і долю його з гіпокритами покладе, там буде квиління і скрегіт зубів.

[2023]

1 Тоді Їсус мовив охлосам і учням своїм,
2 глаголячий: На Мойсея каѳедру посідали грамотії і фарисеї.
3 Все відтак, скільки б оповіли вам, робіть і стережіть. За ділами ж їхніми не робіть.
4 В'яжуть вантажі важкі і накладають на плечі антропів, самі ж пальцем їхнім не воліють двинути їх.
5 Всі ж діла їхні роблять, щоб театрувалося антропами. Бо ширять філактерії їхні і подовжують поли.
6 Люблять перші крісла на обідах і перші каѳедри в синагогах,
7 і вітання в агорах, і кликатися антропами: Равві.
8 Ви ж не кликалися б Равві, бо один є ваш дидаскал, всі ж ви брати є.
9 І патером не кликали б вас на землі, бо Єдиний є вам Патер в урані.
10 Не кликалися би провідниками, позаяк провідник ваш є Єдиний Христос.
11 І найбільший з вас буде вам диякон.
12 Хто вивищить себе, упокориться, і хто упокорить себе, вивищиться.
13 Оуви вам, грамотії і фарисеї, гіпокрити, бо закриваєте василею уранів перед антропами; бо ні ви не входите, ні входячим не пускаєте увійти.
14 Оуви вам, грамотії і фарисеї, гіпокрити, бо поїдаєте хати вдів і удосвіта довго молячіся, через це схопите надлишковий вирок.
15 Оуви вам, грамотії і фарисеї, гіпокрити, бо переходите море і сушу зробити одного прозеліта, і коли сталося б, робите його сином геєни подвійнішим за себе.
16 Оуви вам, поводирі сліпі, глаголячі: Хто поклявся би святилищем, нічого, хто ж поклявся би золотом святилища, зобов'язаний.
17 Беглузді і сліпі, бо що більшим є: золото чи святилище освятивше золото?
18 І: Хто поклявся би жертовником, нічого, хто ж поклявся би даром на ньому, зобов'язаний.
19 Сліпі, бо що більше: дар чи жертовник освячуючий дар?
20 Відтак поклявшийся жертовником клянеться ним і усим, що на ньому.
21 І поклявшийся святилищем клянеться ним і оселеним у ньому.
22 І поклявшийся ураном клянеться троном Бога і посідаючим на ньому.
23 Оуви вам, грамотії і фарисеї, гіпокрити, бо десятините м'ятою, і анісом, і кмином, і відпустили важливе закону: суд, і милість, і віру. Ці слід робити, і ті не відпускати.
24 Поводирі сліпі, відціджуючі комвра, верблюдицю ковтаючі.
25 Оуви вам, грамотії і фарисеї, гіпокрити, бо чистите зовні потир і рибницю, всередині ж повні загарбництва і свавілля.
26 Фарисеє сліпий, вичисти спершу всередині потиру і рибниці, щоб стало і зовні воно чисте.
27 Оуви вам, грамотії і фарисеї, гіпокрити, бо нагадуєте могили побілені, які зовні таки файнують гарні. Всередині ж повні костей мертвих і всякої нечистоти.
28 Отак і ви, зовні таки файнуєте антропам праведні, всередині ж повні гіпокрицтва і беззаконня.
29 Оуви вам, грамотії і фарисеї, гіпокрити, бо будуєте могили пророків і косметите пам'ятники праведних,
30 і глаголите: Якби були в дні патерів наших, не були б учасниками у крові пророків.
31 Отак свідчите самі, що сини ви є вбивших пророків.
32 І ви наповніть міру патерів ваших.
33 Змії, виплодки єхиднові, як втекли би від кризи геєни?
34 Через це ось я посилаю до вас пророків, і мудрих, і грамотіїв. З них вб'єте і ставруватимете, і з них шмагатимете у синагогах ваших, і переслідуватимете від полісу до полісу,
35 щоби йщла би на вас вся кров праведних вилита на землю, від крові Авеля праведного до крові Захарія, сина Варахія, якого вбили поміж святилищем і жертовником.
36 Амінь, глаголю вам: Прийде це все на генею цю.
37 Єрусалима, Єрусалима, вбиваюча пророків і каменуюча посланих до неї, скільки волів я зібрати чада твої, як птаха збирає пташенят її під крила, і не зволіли.
38 Ось відпускається вам дім ваш пустинний.
39 Бо глаголю вам, мене не виділи би віднині, поки не оповіли б: Благословенний ідучий ім'ям Господа.

[2023]

1 І розсудивший Їсус знову оповів параболами їм глаголячий:
2 Подібна василея уранів антропу, василевсу, який зробив весілля сину своєму.
3 І послав рабів своїх кликати покликаних до весілля, і не воліли йти.
4 Знову послав інших рабів глаголячий: Оповідайте покликаним: Ось обід мій готовий, таври мої і відгодовані пожертвувані, і все готове, йдіть до весілля.
5 Знехтувавші пішли, хто таки до власного поля, хто ж до торгівлі його.
6 Інші ж схопивші рабів його образили і вбили.
7 Василевс гнівався і пославший війська свої згубив вбивць тих і поліс їхній спалив.
8 Тоді глаголить рабам його: Таки весілля готове є, а покликані не були гідні,
9 рушайте відтак на виходи доріг, і скільки би знайшли, кличте на весілля.
10 І вийшовші раби ті на дороги зібрали всіх, кого знайшли, злих і добрих, і наповнилося весілля застільниками.
11 Увійшовший василевс театрувати застільників увидів там антропа не вбраного вбранням весілля,
12 і оповів йому: Гетере, як увійшов сюди не маючий вбрання весілля? Мовчав.
13 Тоді василевс оповів дияконам: Зв'язавши його ноги і руки викиньте його у темряву зовнішню, там буде квиління і скрегіт зубів.
14 Бо багато є кликаних, мало ж обраних.
15 Тоді рушивші фарисеї раду радили, як його підловити у логосі.
16 І посилають йому учнів своїх з іродіанами, глаголячі: Дидаскале, відаємо що нетлінний ти є, і ході Бога у нетлінні навчаєш, і не пече тобі ні про кого, бо не зриш на обличчя антропів.
17 Оповідай відтак нам, що ти вважаєш? Можна давати ценз кесарю, чи ні?
18 Взнавший Їсус зло їхнє оповів: Чому мене випробовуєте, гіпокрити?
19 Покажіть мені монету цензову. Піднесли йому динарій.
20 І глаголить їм: Чия ікона ця? І чий епіграф?
21 Глаголять йому: Кесаря. Тоді глаголить їм: Віддайте відтак кесареве кесарю, а Богове Богу.
22 І почувші дивувалися, і відпустивші його пішли.
23 У той день підійшли йому садукеї, глаголячі, що немає анастасії, і вопрошали його,
24 глаголячі: Дидаскале, Мойсей оповів, якби хто помер не маючий чад, ожениться брат його гінекою його, і анастазить сперму брата його.
25 Були ж між нами семеро братів, і перший женившийся сконав, і не маючий сперми відпустив гінеку свою брату своєму.
26 Так само і другий, і третій, до сьомого.
27 Наостанок усіх померла гіна.
28 В анастасії відтак чиєю з семи буде гіна? Бо всі мали її.
29 Розсудивший Їсус оповів їм: Блукаєте, не знаючі ні Писань, ні динами Бога.
30 Бо в анастасії ні женяться, ні заміжжяться, але як ангели Бога в урані є.
31 Про анастасію мертвих не читали речене вам від Бога глаголячого:
32 Я є Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Не є Бог мертвих, але живих.
33 І почувші охлоси вирубилися на вченні його.
34 А фарисеї почувші, що заткнув садукеїв, зібралися на те ж.
35 І вопросив один з них, законник, випробовуючий його:
36 Дидаскале, яка заповідь велика у законі?
37 І пояснив йому: Полюбиш Господа Бога твого цілим серцем твоїм, і цілою душею твоєю, і цілим розумом твоїм.
38 Ця є велика і перша заповідь.
39 Друга подібна їй: Полюбиш того близько тебе як себе.
40 На цих двох заповідях Закон висить і Пророки.
41 Зібравшихся фарисеїв вопросив їх Їсус,
42 глаголячий: Що ви вважаєте про Христа? Чий син він є? Глаголять йому: Давида.
43 Глаголить їм: Як відтак Давид у Дусі кличе його Господом, глаголячий:
44 Оповів Господь Господу моєму: Посядь праворуч мене, поки склав би ворожих тобі попід ноги твої.
45 Якщо відтак Давид кличе його Господом, як син його він є?
46 І ніхто не спромігся відповісти йому логос. І не наважився ніхто від того дня вопрошати його більше.

[2023]

1 І коли наблизилися до Єрусалиму, і прийшли до Виѳфагії, на гору Оливок, тоді Їсус послав двох учнів,
2 глаголячий їм: Рушайте у село навпроти вас, і зразу знайдете ослицю прив'язану, і осля з нею, відв'язавши приведіть мені.
3 І якби хто вам оповів що, зречете, що Господь їх потребу має. Зразу відішлють їх.
4 Це сталося, щоб сповнилося речене через пророка глаголячого:
5 Оповідайте дочці Сіону: Ось василевс твій йде тобі, приязний і верхи на ослиці, і на осляті, синові під'яремної.
6 Рушивші учні і зробивші, як наказав їм Їсус,
7 привели ослицю і осля, і наклали на них гіматії, і посів на них.
8 І великий охлос простирав свої гіматії на дорозі, інші відсікали гілля від дерев, і простирали на дорозі.
9 Охлоси передуючі йому і слідуючі кричали глаголячі: Осанна Сину Давида. Благословенний йдучий ім'ям Господа. Осанна Всевишнім.
10 І увійшовшого його у Єрусалим, струсонувся весь поліс глаголячий: Хто є цей?
11 І охлоси глаголили: Цей є пророк Їсус з Назарету Галілеї.
12 І увійшов Їсус у храм і вигнав усіх продаючих і купуючих у храмі, і столи міняйл поперекидав, і каѳедри продаючих голубок.
13 І глаголив їм: Написано: Дім мій домом молитви кликатиметься, ви ж його робите печерою розбійників.
14 І підійшли йому сліпі і криві у храмі, і терапія їх.
15 Видівші архієреї і грамотії дива, що зробив, і дітей кричачих у храмі і глаголячих: Осанна Сину Давида, - розсердилися
16 і оповіли йому: Чуєш, що ці глаголять? Їсус глаголить їм: Так, не читали: З роту немовлят і смокчучих уготовив хвалу.
17 І полишивший їх вийшов із полісу до Виѳфагії і водворився там.
18 Вранці повертаючийся у поліс зголоднів.
19 І видівший смоковницю одну на дорозі прийшов до неї, і нічого не знайшов у ній, якщо не листя саме. І глаголить їй: Ніколи більше від тебе плоду не сталося би довіку. І всохла передчасно смоковниця.
20 І видівші учні дивувалися глаголячі: Як передчасно всохла смоковниця.
21 Розсудивший Їсус оповів їм: Амінь, глаголю вам: Якби мали віру і не вагалися, не лише смоковниці зробите, але якби й горі цій оповіли: Здіймися і кинься у море, - станеться.
22 І все, що тільки прохали би у молитві віруючі, схопите.
23 І прийшовшого його у храм, підійшли йому навчаючому архієреї і пресвітери народу глаголячі: Якою владою це робиш? І хто тобі дав владу цю?
24 Розсудивший Їсус оповів їм: Вопрошу вас і я логос один, який якби оповіли мені, і я вам зречу, якою владою це роблю.
25 Баптизм Йоана звідки був? З урану чи від антропів? Діалогізували у собі глаголячі: Якби оповіли: З урану, - зрече нам: Через що тоді не повірили йому?
26 Якби оповіли: Від антропів, - фобізуємо охлосу, бо всі за пророка мають Йоана.
27 І розсудивші Їсусу оповіли: Не відаємо. Пояснив їм і він: І я не глаголю вам, якою владою це роблю.
28 Що ви вважаєте? Антроп мав чада два, і підійшовший першому оповів: Чадо, подайся сьогодні робити у виноградні.
29 Розсудивший оповів: Киріє, не волію. Опісля переосмисливший пішов.
30 Підійшовший другому оповів те саме. Розсудивший оповів: Я, киріє, - і не пішов.
31 Який з двох зробив волю патера? Глаголять: Перший. Глаголить їм Їсус: Амінь, глаголю вам, що митарі і повії передують вам до василеї Бога.
32 Бо прийшов Йоан до вас у ході праведності, і не повірили йому, а митарі і повії повірили йому, ви ж видівші не покаялися опісля повірити йому.
33 Іншу параболу слухайте: Антроп був, домодеспот, який посадив виноградник, і огорожою його обставив, і вирив у ньому лин, і збудував башту, і здав його землеробам, і відкраявся.
34 Коли наблизився час плодів, послав рабів своїх до землеробів хапати плоди свої.
35 І схопивші землероби рабів його, кого таки задрали, кого ж вбили, кого ж вкаменували.
36 Знову послав інших рабів, більше перших, і зробили їм те саме.
37 Зрештою послав до них сина свого глаголячий: Довернуться сина мого.
38 А землероби видівші сина оповіли у собі: Цей є нащадок, ідіть, вбили би його і мали би спадщину його.
39 І схопивші його викинули із виноградні і вбили.
40 Коли відтак прийшов би господар виноградні, що зробить землеробам тим?
41 Глаголять йому: Какошних какошно знищить їх, і виноградню здасть іншим землеробам, які віддаватимуть йому плоди у часи їхні.
42 Глаголить їм Їсус: Ніколи не читали у Писаннях: Камінь відбракований будівничими, цей стався головою кута. Від Господа сталось це, і є дивним в очах наших?
43 Через це глаголю вам, що здійметься від вас василея Бога, і дасться етносам роблячим плід його.
44 І впавший на камінь цей розіб'ється, на кого ж впав би, зітре того.
45 І почувші архієреї і фарисеї параболи його взнали, що про них глаголить.
46 І жадаючі ним заволодіти фобізувалися охлосів, оскільки за пророка його мали.

[2023]

1 Бо схожа є василея уранів антропу, домодеспоту, який вийшов вранці найняти робітників до виноградні його.
2 Зголосившийся з робітниками за динарій в день послав їх до виноградні своєї.
3 І вийшовший близько третьої години видів інших стоявших в агорі бездільних,
4 і тим оповів: Подайтеся і ви до виноградні, і що було би правильним, дам вам.
5 І пішли. Знову вийшовший близько шостої і дев'ятої години зробив те саме.
6 Близько одинадцятої вийшовший знайшов інших стоявших, і глаголить їм: Чому тут вистояли цілий день бездільні?
7 Глаголять йому: Бо ніхто нас не найняв. Глаголить їм: Подайтеся і ви до виноградні, і що було б правильним, схопите.
8 Вечірнього настання глаголить господар виноградні епітропу своєму: Клич робітників, і віддай їм платню, починаючи від останніх до перших.
9 І прийшовші близько одинадцятої години схопили по динарію.
10 І прийшовші перші узаконили, що більше схоплять, але схопили по динарію і самі.
11 Схопивші бурмотіли проти домодеспота,
12 глаголячі: Ці останні одну години робили, і рівними їх нам зробив, винісшим тягар дня і спеку.
13 Розсудивший одному з них оповів: Гетере, не кривджу тебе, не за динарія співголосився мені?
14 Здійми твоє і подайся. Волію цьому останньому дати як і тобі.
15 Чи не можна мені, що волію робити з моїм? Чи око твоє зле є, бо я добрий є?
16 Так будуть останні перші, і перші останні, бо багато є кликаних, мало ж обраних.
17 І піднімаючийся Їсус до Єрусалиму прийняв дванадцятьох учнів на сам, і у дорозі оповів їм: Ось,
18 піднімаємося до Єрусалиму, і Син антропів предасться архієреям і грамотіям, і засудять його на смерть,
19 і предадуть його етносам, щоб уграти, і шмагати, і ставрувати, і третього дня буде піднятий.
20 Тоді підійшла йому матір синів Зеведея із синами її, коліноприпадаюча і прохаюча щось від нього.
21 Оповів їй: Чого волієш? Глаголить йому: Оповідай, щоб посіли би ці два сини мої, один праворуч тебе, і один ліворуч тебе у василеї твоїй.
22 Розсудивший Їсус оповів: Не відаєш, що прохаєш. Здатні пити потир, який я маю пити? І баптизм, яким я баптизований, баптизуватися? Глаголять йому: Здатні.
23 Глаголить їм: Таки потир мій питимете, баптизмом, яким я баптизований, баптизуєтеся, але посадити праворуч мене і ліворуч, не є моїм це давати, але кому уготовано від Патера мого.
24 І почувші десятеро сердилися на двох братів.
25 Їсус підкликавший їх оповів: Відаєте, що архонти етносів господарюють ними, і великі володарюють ними.
26 Не так буде у вас, але хто якби хотів у вас великим стати, буде вам диякон,
27 і хто хотів би бути у вас перший, хай буде вам раб,
28 і Син антропів не прийшов обслуговуватися, але слугувати, і дати душу свою викупом за багатьох.
29 І вирушаючих їх від Єрихони, слідував йому охлос великий.
30 І ось двоє сліпих, сидячих край дороги, почувші, що Їсус переводить, кричали глаголячі: Киріє елейсон нас, Сину Давидів.
31 А охлос епітимив їм, щоб замовкли. Але дужче кричали глаголячі: Киріє елейсон нас, Сину Давидів.
32 І ставший Їсус голосив їм і оповів: Що волієте, зробив би вам?
33 Глаголять йому: Киріє, щоб відкрилися очі нам.
34 Проникшийся Їсус торкнувся очей їхніх, і зразу прозріли і слідували йому.

[2023]

1 І сталося, коли завершив Їсус логоси ці, переступив від Галілеї до меж Юдеї поза Йорданом.
2 І слідували йому охлоси великі, і терапіяв їх там.
3 І підійшли йому фарисеї випробовуючі його і глаголячі: Чи можна антропу відв'язувати гінеку свою з усякої вини?
4 Розсудивший оповів: Не читали, що створивший від початку арсеном і ѳельою зробив їх,
5 і оповів: Через це полишить антроп патера і матір, і приклеїться гінеці своїй, і будуть двоє у плоті одній,
6 щоб більше не було двох, але плоть одна. Що відтак Бог супряг, антроп хай не порізнить.
7 Глаголять йому: Чому тоді Мойсей заповів давати сувій апостасії, і відв'язувати її?
8 Глаголить їм: Мойсей через черствосердя ваше навернув вам відв'язувати гінек ваших, від початку ж не було так.
9 Глаголю вам, що хто відв'язав би гінеку свою не з-за порнеї, і женився б іншою, блудить, і відв'язаною женившийся блудить.
10 Глаголять йому учні його: Якщо так, є вина антропа з гінекою, зносніше не женитися.
11 Оповів їм: Не всі вмістять логос цей, але кому дано.
12 Бо є євнухи від порожнини матері народжені так, і є євнухи євнухізовані під антропами, і є євнухи, які євнухізувалися самі для василеї уранів. Спроможний вмістити хай вмістить.
13 Тоді піднесені йому діти, щоб руками поклав би їх і молився б. А учні епітимили їм.
14 Їсус оповів: Пустіть дітей, і не перешкоджайте їм йти до мене, бо таких є василея уранів.
15 І поклавший руками їм вирушив звідти.
16 І ось один підійшовший йому оповів: Дидаскале, що доброго зробив би, щоб мав би життя вічне?
17 І оповів йому: Чому мене вопрошаєш про добре? Єдиний є добрий. Якщо ж волієш у життя увійти, стережи заповіді.
18 Глаголить йому: Які? Їсус оповів: Не вбиватимеш. Не блудитимеш. Не крастимеш. Не псевдосвідчитимеш.
19 Шануй патера і матір, і: Полюби того близького тебе, як себе.
20 Глаголить йому юнак: Всі ці стеріг, що ще бракує?
21 Пояснив йому Їсус: Якщо волієш досконалим бути, подайся, продай твоє підвладне, і дай убогим, і матимеш скарб в уранах, і йди, слідуй мені.
22 Почувший юнак логос цей пішов зажурений, бо був маючий набутків багато.
23 А Їсус оповів учням його: Амінь, глаголю вам, що багатий тяжко увійде у василею уранів.
24 Знову глаголю вам: Легше є верблюдиці через вушко голки увійти, ніж багатому увійти у василею Бога.
25 Почувші учні вирубилися надто глаголячі: Хто тоді здатний спастися?
26 Вдивившийся Їсус оповів їм: З антропами це непідсильне є, з Богом все підсильне.
27 Тоді розсудивший Петро оповів йому: Ось ми відпустили все і послідували тобі, що тоді буде нам?
28 Їсус оповів їм: Амінь, глаголю вам, що ви, послідувавші мені, у переродженні, коли посів би Син антропів на трон слави його, посядете і ви на дванадцять тронів, судячі дванадцять племен Ізраїля.
29 І всякий, хто відпустив хати, чи братів, чи сестер, чи патера, чи матір, чи гінеку, чи чад, чи землі, з-за мого імені, стократно схопить, і життя вічне успадкує.
30 Багато будуть перші останні, і останні перші.

[2023]

1 У ту годину підійшли учні Їсусу глаголячі: Хто відтак найбільший є у василеї уранів?
2 І підкликавший дитя поставив його поміж них,
3 і оповів: Амінь, глаголю вам: Якби не обернулися і не стали як діти, не увійшли б до василеї уранів.
4 Хто відтак упокорить себе як дитя це, той є найбільший у василеї уранів.
5 І хто якби прийняв одне дитя таке в ім'я моє, мене приймає.
6 Хто скандалив би одне з малих цих віруючих в мене, зносніше тому, щоб повісив би жорна ослячі кругом шиї своєї, і потонув би у пелагеї моря.
7 Оуви космосу від скандалів. Бо необхідно прийти скандалам, але оуви антропу, через якого скандал приходить.
8 Якщо ж рука твоя чи нога твоя скандалить тебе, відсічи її і кинь від тебе, гарно тобі є увійти у життя культявим чи кульгавим, ніж дві руки чи дві ноги маючим бути кинутим у вогонь вічний.
9 І якщо око твоє скандалить тебе, вийми його і кинь від тебе, гарно тобі є однооким у життя увійти, ніж два ока маючим бути кинутим у геєну вогню.
10 Варуйте, не зневажили б одного з малих цих, бо глаголю вам, що ангели їхні в уранах повсякчас зрять обличчя Патера мого в уранах.
11 Бо прийшов Син антропів спасти загублене.
12 Що ви вважаєте? Якби сталася якому антропу сотня овець, і заблукала б одна з них, не відпустив би дев'яносто дев'ять на горах, і рушивший шукає заблукалу.
13 І якби сталося знайти її, Амінь, глаголю вам, що радіє над нею більше, ніж над дев'яносто дев'ятьма не заблукалими.
14 Отак, не є воля Патера вашого в уранах, щоб загубив би одного з малих цих.
15 Якби грішив проти тебе брат твій, подайся насвари його між тобою і ним єдино. Якби тебе послухав, ти набув брата твого.
16 Якби ж не послухав, прийми з собою більше, одного чи двох, щоб ротами двох свідків чи трьох ставив би кожну риму.
17 Якби не послухав їх, оповідай еклезії. Якби і еклезію не послухав, хай буде тобі як етнічний і митар.
18 Амінь, глаголю вам: Скільки би зв'язали на геї, буде зв'язано в урані; і скільки би розв'язали на геї, буде розв'язане в урані.
19 Знову Амінь, глаголю вам, що якби двоє симфонізували з вас на геї про якусь прагмату, щоб якби прохали, станеться їм від Патера мого в уранах.
20 Бо де є двоє чи троє зібраних в моє ім'я, там і я поміж ними.
21 Тоді підійшовший Петро оповів йому: Киріє, скільки грішитиме проти мене брат мій, і відпускатиму йому? До семи разів?
22 Глаголить йому Їсус: Не глаголю тобі: До семи разів. Але до семидесяти разів семи.
23 Через це уподобиться василея уранів антропу, василевсу, який зволів співставити логоси з рабами його.
24 Розпочавшого його співставляти, піднесений йому один боржник десяти тисяч талантів.
25 Нічого не маючого віддати, наказав йому господар продатися, і гінеці, і чадам, і всьому, що мав, і відплатитися.
26 Впавший відтак раб коліноприпадав йому, глаголячий: Довготерпи на мені, і все відплачу тобі.
27 Проникшийся господар раба того відв'язав його, і борг відпустив йому.
28 Вийшовший раб той знайшов одного співраба його, який завинив йому сотню динарій, і заволодівший ним душив глаголячий: Відплати, що тільки винен.
29 Впавший відтак співраб його прикликав його глаголячий: Довготерпи на мені, і відплачу тобі.
30 Не волів, але пішовший кинув його ув острог, поки не віддасть усе, що винен.
31 Видівші відтак співраби його, що сталося, зажурилися тяжко, і прийшовші роз'яснили господарю їхньому все, що сталося.
32 Тоді підкликавший його господар його глаголить йому: Рабе злий, весь борг той відпустив тобі, бо прикликав мене.
33 Не належало і тобі помилувати співраба твого, як і я тебе помилував?
34 І розсерджений господар його предав його мучителям, поки не віддав би все заборговане йому.
35 Отак і Патер мій урановий зробить вам, якби не відпустили кожному брату своєму від серця вашого.

1 І через днів шість примає Їсус Петра, і Якова, і Йоана, братів його, і виносить їх на гору високу на сам.
2 І метаморфозувався перед ними, і сяяло обличчя його як сонце, і гіматії його стали білі як світло.
3 І ось воочились їм Мойсей і Ілія співрозмовляючі з ним.
4 Розсудивший Петро оповів Їсусу: Киріє, гарно є нам тут бути. Якщо волієш, зроблю три скинії, тобі одну, і Мойсею одну, і Ілії одну.
5 Ще за його мовлення ось хмара світла накрила їх, і ось голос з хмари глаголячий: Цей є син мій улюблений, у якому євдокіяв. Слухайтеся його.
6 І почувші учні впали на обличчя свої і фобізувалися сильно.
7 І підійшовший Їсус, і торкнувшийся їх, оповів: Підніміться, і не фобізуйте.
8 Здійнявші очі свої нікого не виділи, якщо не самого Їсуса єдиного.
9 І сходячих їх з гори, заповів їм Їсус глаголячий: Нікому не оповідали б видіння, поки Син антропів з мертвих не підніметься.
10 І вопросили його учні глаголячі: Чому відтак грамотії глаголять, що Ілії належить прийти спершу?
11 Розсудивший оповів: Ілія таки приходить і відновить все.
12 Глаголю ж вам, що Ілія вже прийшов, і не впізнали його, але зробили ним, що зволіли. Так і Син антропів має страждати під ними.
13 Тоді зрозуміли учні, що про Йоана баптиста оповів їм.
14 І прийшовшого до охлосу, підійшов йому антроп, коліноприпадаючий йому,
15 і глаголячий: Киріє елейсон мого сина, бо селенізований і какошно страждає, бо часто падає у вогонь, і часто у воду.
16 І підносив його учням твоїм, і не спромоглися його терапіяти.
17 Розсудивший Їсус оповів: О генея невірна і перевернута, допоки з тобою буду? Допоки витримуватиму тебе? Принесіть мені його сюди.
18 І епітимив йому Їсус, і вийшов з нього демон, і витерапіявся хлопець від години тієї.
19 Тоді підійшовші учні Їсусу на сам оповіли: Через що ми не спромоглися вигнати його?
20 Глаголить їм: Через маловір'я ваше. Амінь, бо глаголю вам, якби мали віри як кокк гірчиці, зречете горі цій: Переступи звідти туди, - і переступить. І нічого не буде непідсильного вам.
21 Цей же ген не вирушає, якщо не молитвою і постуванням.
22 За обертання їх у Галілеї оповів їм Їсус: Має Син антропів предатися у руки антропів,
23 і вб'ють його, і третього дня буде піднятий. І журилися сильно.
24 Прийшовших їх у Кафарнауму, підійшли дидрахм збирачі до Петра і оповіли: Дидаскал ваш не платить дидрахми?
25 Глаголить: Так. І прийшовшого у хату випередив його Їсус глаголячий: Що ти вважаєш, Симоне? Василевси геї від кого хапають мито і ценз? Від синів своїх, чи від чужих?
26 Відповівшого: Від чужих; пояснив йому Їсус: Тоді звільнені є сини.
27 Щоб ми не скандалили їх, рушивший у море кинь гачок, і вставший першу рибу здійми, і відкривший рот її обретеш статира. Той схопивший дай їм за мене і себе.

[2023]

1 І підійшовші фарисеї і садукеї випробовуючі просили його знамення з урану показати їм.
2 І розсудивший оповів їм: Вечірнього настання глаголите: Евдія, бо вогнить уран.
3 І вранці: Сьогодні хімон, бо хмуриться уран. Таки обличчя урану відаєте розсудити, знамення ж часів не здатні.
4 Генея зла і блудниця знамення пожадає, і знамення не дасться їй, якщо не знамення Йони. І покинувший їх пішов.
5 І йшовші учні навпроти забули хліба схопити.
6 А Їсус оповів їм: Варуйте і внімайте від зими фарисеїв і садукеїв.
7 Діалогізували у собі глаголячі: Бо хліба не схопили.
8 Взнавший Їсус оповів: Чому діалогізуєте у собі, маловірні, що хліба не маєте?
9 Ще не зрозуміли, не пам'ятаєте п'ять хлібин на п'ять тисяч, і скільки кошиків схопили?
10 Ані сім хлібин на чотири тисячі, і скільки кошиків схопили?
11 Як не зрозумієте, що не про хліб оповів вам: Внімайте від зими фарисеїв і садукеїв?
12 Тоді збагнули, що не оповів внімати від зими хлібу, але від вчення фарисеїв і садукеїв.
13 Йшовший Їсус у краї Кесарії Філіпа вопрошав учнів його глаголячий: Ким глаголять антропи бути Сину антропів?
14 І оповіли: Таки Йоаном баптистом, інші ж Ілією, інші ж Єремією чи одним з пророків.
15 Глаголить їм: Ви ж ким мені глаголите бути?
16 Росудивший Симон Петро оповів: Ти є Христос, Син Бога живого.
17 Розсудивший Їсус оповів йому: Макар ти, Симон Йонович, бо плоть і кров не відкрили тобі, але Патер мій в уранах.
18 І я тобі глаголю, що ти є Петро, і на цій петрі збудую мою еклезію, і брама аду не подолає її.
19 Дам тобі ключі василеї уранів, і що якщо зв'яжеш на геї, буде звязане в уранах; і що якщо розв'яжеш на геї, буде розв'язане в уранах.
20 Тоді дистелював учням, щоб нікому не оповідали, що він є Христос.
21 Відтоді почав Їсус Христос показувати учням його, що належить йому до Єрусалиму піти, і багато страждати від пресвітерів, і архієреїв, і грамотіїв, і бути вбитим, і на третій день піднятим.
22 І прихопивший його Петро почав епітимити йому глаголячий: Милостивий тобі, Киріє, не буде тобі цього.
23 Обернувшийся оповів Петру: Подайся позад мене, сатана! Скандал ти є мені. Бо не мислиш Богове, але антропове.
24 Тоді Їсус оповів учням його: Якщо хто воліє позаду мене йти, хай відречеться себе, і здійме хрест свій, і слідує мені.
25 Бо хто якби волів душу свою спасти, загубить її, хто ж загубив би душу свою через мене, обрете її.
26 Бо чим скористається антроп, якщо космос цілий набуде, а душу свою пошкодить? Чи що дасть антроп в обмін душі своєї?
27 Бо належить Сину антропів йти у славі Патера свого з ангелами його, і тоді віддасть кожному по працям його.
28 Амінь, глаголю вам: Є деякі з тут стоящих, хто не вкусить смерті, поки не виділи б Сина антропів, йдучого у василеї його.

[2023]

1 Тоді підходять Їсусу з Єрусалиму фарисеї і грамотії глаголячі:
2 Через що учні твої преступають предання пресвітерів? Бо не миють руки свої, коли хліб їсти.
3 Розсудивший оповів їм: Через що і ви преступаєте заповідь Бога через предання ваше?
4 Бо Бог оповів: Шануй патера і матір; і: Какословлячий патера чи матір смертю хай кінчить.
5 Ви ж глаголите: Хто оповів би патеру чи матері: Дорон, чим би від мене скористався,
6 не не шануватиме патера свого чи матір свою. І скасували логос Бога через предання ваше.
7 Гіпокрити, гарно пророкував про вас Ісая глаголячий:
8 Народ цей губами мене шанує, а серце їхнє далеко утримується від мене.
9 Даремно поклоняються мені навчаючі вченням заповідей антропів.
10 І підкликавший охлос оповів їм: Слухайте і збагніть.
11 Не входяче у рот загальнить антропа, але виходяче з роту, це загальнить антропа.
12 Тоді підійшовші учні глаголять йому: Відаєш, що фарисеї почувші логос оскандалилися?
13 Розсудивший оповів: Всяке насадження не посаджене Патером моїм урановим викоріниться.
14 Відпустіть їх. Сліпі є поводирі сліпих. Сліпий же сліпого якби вів, обидва у яму впадуть.
15 Розсудивший Петро оповів йому: Фразуй нам параболу цю.
16 Оповів: Ще й ви неспівчасні є?
17 Ще не знаєте, що всяке входяче в рот, у порожнину міститься, і в афедрон викидається?
18 А виходяче з роту від серця виходить, і це загальнить антропа.
19 Бо від серця виходять діалоги поносні, вбивства, блуди, порнеї, крадіжки, псевдосвідчення, бласфемії.
20 Це є загальняче антропа, а немитими руками їсти не загальнить антропа.
21 І вийшовший звідти Їсус відступив до країв Тиру і Сидону.
22 І ось гіна ханаанка з меж тих вийшовша кричала глаголяча: Помилуй мене, Киріє, дочка моя какошна демономаюча.
23 І не відповів їй логос. І підійшовші учні його просили його глаголячі: Відв'яжи її, бо кричить поза нами.
24 Розсудивший оповів: Не посланий, якщо не до овець загублених дому Ізраїля.
25 Прийшовша кланялася йому глаголяча: Киріє, поможи мені.
26 Розсудивший оповів: Не є гарно хапати хліб чад і кидати собакам.
27 Оповіла: Так, Киріє, бо й собаки їдять від крихт впавших від трапези господарів їх.
28 Тоді розсудивший Їсус оповів їй: О гіна, велика твоя віра. Хай стантеться тобі, як волієш. І вилікувалася донька її від години тієї.
29 І переступивший звідти Їсус йшов край моря Галілеї, і піднявшийся на гору посів там.
30 І підійшли йому охлоси великі, маючі з собою кульгавих, культявих, сліпих, глухих, і інших багатьох, і поскидали їх до ніг його, і терапіяв їх,
31 щоб охлоси дивувати, зрячі глух[онім]им мовлення, культявим відновлення, кульгавим ходіння, і сліпим зріння; і сдавили Бога Ізраїля.
32 А Їсус підкликавший учнів своїх оповів: Проникся до охлосу, бо вже дні три проминають зі мною, і не мають, чого поїсти б; і відв'язати їх голодних не волію, щоб не заслабли у дорозі.
33 І глаголять йому учні: Звідки нам у пустині хлібин забагато, щоб нагодувати охлос завеликий?
34 І глаголить їм Їсус: Скільки хлібин маєте? І оповіли: Семеро, і кілька рибин.
35 І провістивший охлосу попадати на землю,
36 схопив сім хлібин і рибини, і євхаристивший розламав, і давав учням, а учні охлосам.
37 І їли всі, і нагодувалися, і надлишкових шматків здійняли сім кошиків повних.
38 Їдячих було чотири тисячі андрів окрім гінек і дітей.
39 І відв'язавший охлоси вступив у плойон і прийшов до меж Магадан.

[2023]

1 Тим часом почув Ирод тетрарх чутку Їсуса,
2 і оповів хлопцям його: Цей є Йоан баптист, він піднявся з мертвих, і через це динами роблять у ньому.
3 Бо Ирод заволодівший Йоаном зв'язав його і в острог відклав через Иродіаду, гінеку Філіпа, брата його.
4 Бо глаголив Йоан йому: Не можна тобі мати її.
5 І воліючий його вбити фобізився охлосу, бо за пророка його мали.
6 Уродинам наставшим Ирода танцювала донька Иродіади у поміжжі, і вдовольнила Ирода,
7 що з клятвою гомоглосив їй дати, що тільки попрохає.
8 І під'юджена матір'ю її: Дай мені, - пояснила. - Сюди на пінаці голову Йоана баптиста.
9 І засмучений василевс через клятви і співзастільників наказав видати.
10 І пославший знеголовив Йоана ув острозі.
11 І принесена голова його на пінаці, і видана дівчині, і принесла матері її.
12 І підійшовші учні його здійняли труп, і поховали його, і прийшовші відвістили Їсусу.
13 Почувший Їсус відступив звідти плойоном у пустинне місце на сам. І почувші охлоси слідували йому пішо від полісів.
14 І вийшовший видів великий охлос, і проникся до них, і терапіяв недуги їхні.
15 Вечірнього настання підійшли йому учні глаголячі: Пустинне є місце, відв'яжи відтак охлоси, щоб пішовші у села придбали би собі харчі.
16 А Їсус оповів їм: Потреби не мають піти, дайте їм ви їсти.
17 Глаголять йому: Не маємо тут, якщо не п'ять хлібин і дві рибини.
18 Оповів: Принесіть мені сюди їх.
19 І наказавший охлосу полягати на хорту, схопивший п'ять хлібин і дві рибини, поглягувший в уран, благословив, і розламавший дав учням хлібини, а учні охлосам.
20 І їли всі, і нагодувалися, і здійняли надлишків шматків дванадцять кошиків повних.
21 Їдячих було андрів з п'ять тисяч, окрім гінек і дітей.
22 І зразу спонукав учнів вступити у плойон і передувати йому навпроти, поки відв'язав би охлоси.
23 І відв'язавший охлоси піднявся на гору на сам молитися. Вечірнього настання єдиний був там.
24 А плойон вже стадій багато від землі утримувався васанований під хвилями, був бо зустрічний вітер.
25 Четвертої варти ночі йшов до них ходячий по морю.
26 Учні видівіші його по морю ходячого настрахалися глаголячі: Фантасма є. І від фобосу кричали.
27 Зразу мовив Їсус їм глаголячий: Дерзайте, я є, не фобізуйте.
28 Відповівший йому Петро оповів: Киріє, якщо ти є, накажи мені йти до тебе по водам.
29 І оповів: Йди. І спустившийся з плойону Петро ходив по водам і йшов до Їсуса.
30 Зрячий вітер дужий, фобізився і почав потопати, кричав глаголячий: Киріє, спаси мене.
31 Зразу Їсус простягнувший руку схопив його і глаголить йому: Маловірний, у чому завагався?
32 І піднявшихся їх у плойон, стих вітер.
33 У плойоні поклонилися йому глаголячі: Воістину Бога Син ти є.
34 І перетнувші прийшли у землю Генісарет.
35 І взнавші його андри місця того послали по цілій периферії тій, і піднесли йому всяких какошних,
36 і прикликали, щоб єдино торкнулися б краю гіматію його, і скільки торкнулися, врятувалися.

[2023]

1 У день той вийшовший Їсус з дому посідав при морі.
2 І зібралися до нього охлоси великі, щоб йому у плойон вступившому посісти, і весь охлос на березі стояв.
3 І мовив їм багато параболами глаголячий: Ось вийшов сіючий сіяти.
4 І в сіянні його щось таки впало край дороги, і птахи виїли його.
5 Інше ж впало на кам'яні, де не мало землі багато, і зразу проросло через немання глибини землі,
6 сонця зійшовшого опеклося, і через немання коріння всохло.
7 Інше ж впало на аканѳи, і встали аканѳи, і задушили його.
8 Інше ж впало на землю гарну, і давало плід, яке таки стократно, яке ж шестидесяти, яке ж тридцяти.
9 Маючий вуха хай слухає.
10 І підійшовші учні оповіли йому: Через що параболами мовиш їм?
11 Розсудивший оповів їм: Бо вам дано знати містерії василеї уранів, їм же не дано.
12 Бо хто має, дасться тому, і буде в надлишку, хто ж не має, і що має здійметься від нього.
13 Через це параболами їм мовлю, бо зрячі не зрять, і чуючі не чують, не збагнуть.
14 І виповниться їм пророцтво Ісаї глаголячого: Слухом слухатиме, і не збагнули б, і зором зритиме, і не виділи б.
15 Бо загрубіло серце народу цього, і вухами тяжко чують, і очі їх закриті, щоб не виділи б очима, і вухами не чули б, і серцем не збагнули б, і не навернулися б, і не вилікую їх.
16 Ваші ж макарні очі, бо зрять, і вуха ваші, бо чують.
17 Амінь, бо глаголю вам, що багато пророків і праведних похотіли видіти, що бачите, і не виділи, і чути, що чуєте, і не почули.
18 Ви відтак слухайте параболу сіючого.
19 Всякий чуючий логос василеї і не збагнувший, приходить злий і загарбує посіяне у серці його. Цей є при дорозі посіяний.
20 На кам'яні посіяний, цей є логос чуючий і зразу з радістю хапаючий його,
21 не має ж коріння у собі, але тимчасовий є, ставшого ж утиску чи гоніння через логос зразу скандалиться.
22 Ув аканѳи посіяний, цей є логос чуючий, і клопоти віку цього, і омана багатства дущать логос, і безплідним стає.
23 На гарну землю посіяний, цей є логос чуючий і збагнувший, який плодоносить і робить, хто таки стократно, хто ж шестидесяти, хто ж тридцяти.
24 Іншу параболу виклав їм глаголячий: Уподоблю василею уранів антропу, посіявшому гарну сперму у полі своєму.
25 За спання антропів прийшов його ворожий і посіяв цицанії поміж пшениці, і пішов.
26 Коли ж зійшла хорта і плід зробила, тоді файнулися і цицанії.
27 Підійшовші раби домодеспота оповіли йому: Киріє, чи не гарну сперму посіяв у твоєму полі? Як тоді має цицанії?
28 І пояснив їм: Ворожий антроп це зробив. А раби йому глаголять: Волієш, відтак відійшовши визбираємо їх?
29 Пояснив: Ні, щоб збираючі цицанії не викорінили з нею пшеницю.
30 Відпустіть співрости обом до жнив, і в час жнив зречу женцям: Зберіть спершу цицанії, і в'яжіть їх в'язками, щоб попалити їх, а пшеницю зберіть в апотеку мою.
31 Іншу параболу виклав їм глаголячий: Схожа є василея уранів кокку гірчиці, яке схопивший антроп посіяв у полі своєму,
32 яке найменше таки є від усіх насінь, коли ж зросло б, більшим городини є, і стає дерево, щоб прийти птахам урану і гніздитися у гіллі його.
33 Іншу параболу мовив їм: Схожа є василея уранів зимі, в яку схопивша жінка хова борошна сита три, поки ензимиться ціле.
34 Це все мовив Їсус параболами охлосу, і без параболи не мовив їм,
35 щоб сповнилося речене через пророка глаголячого: Відкрию параболами рот мій, відригну приховане від заснування космосу.
36 Тоді відпустивший охлоси прийшов до дому. І підійшли йому учні його глаголячі: Роз'ясни нам параболу цицаній поля.
37 Розсудивший оповів: Сіючий гарну сперму є Син антропів,
38 а агрос є космос, а гарна сперма, це є сини василеї, а цицанії є сини злого,
39 а ворожий, посіявший їх, є диявольський, а жнива співзавершення віку є, а женці ангели є.
40 Як відтак збираються цицанії і вогню спалюються, так буде у співзавершенні віку.
41 Пошле Син антропів ангелів його, і визбирають з василеї його всі скандали і роблячих беззаконня,
42 і кинуть їх у камін вогню, там буде квиління і скрегіт зубів.
43 Тоді праведні засяють як сонце у василеї Патера їхнього. Маючий вуха хай слухає.
44 Схожа є василея уранів скарбу схованому у полі, який знайшовший антроп ховає, і від радості його подається, і продає все, що має, і придбає поле те.
45 Здавна схожа василея уранів антропу подорожньому шукаючому гарних маргарит,
46 знайшовший же одну коштовну маргариту, відійшовший випродує все, що мав, і придбає її.
47 Здавна схожа василея уранів сітці кинутій у море, і всякого роду зібравшій,
48 яку, коли наповниться, витягші на берег і посідавші, збирали гарне до посуди, гниле ж геть кидали.
49 Так буде у співзавершенні віку, повиходять ангели, і відділять злих з-поміж праведних,
50 і кинуть їх у камін вогню. Там буде квиління і скрегіт зубів.
51 Збагнули це все? Глаголять йому: Так.
52 Оповів їм: Через це всякий грамотій навчений василеї уранів схожий антропу, домодеспоту, який викидає зі скарбниці своєї нове і старе.
53 І сталося, коли закінчив Їсус параболи ці, переступив звідти.
54 І прийшовший у патриду свою навчав їх у синагогах їхніх, щоб вирубитися їм і глаголити: Звідки цьому софія ця і динами?
55 Не цей є теслі син? Не матір його глаголена Марія? І брати його Яков, і Йосиф, і Симон, і Юда?
56 І сестри його не всі з нами є? Звідки відтак цьому це все?
57 І скандалилися ним. А Їсус оповів їм: Не є пророк нешанований, якщо не в патриді, і не в домі його.
58 І не робив там див багато через невір'я їхнє.

[2023]

1 Тим часом рушав Їсус шабатами через посіви, а учні його зголодніли, і почали смикати колоски і їсти.
2 І фарисеї видівші оповіли йому: Ось учні твої роблять, шо не можна робити шабатами.
3 І оповів їм: Не читали, що зробив Давид, коли зголоднів, і ті з ним,
4 як увійшов у дом Бога, і хліби предложені їли, які не можна було йому їсти, ані тим з ним, якщо не ієреям єдиним.
5 Чи не читали в законі, що шабатами ієреї в ієроні шабат профанують, і невинні є.
6 Глаголю ж вам, що ієрону більший є тут.
7 Якби взнали, що є: Милості волію, і не жертви, - не засудили невинних.
8 Бо Господь є шабату Син антропів.
9 І переступивший звідти прийшов у синагогу їхню.
10 І ось антроп, руку маючий суху. І вопросили його кажучі: Чи можна шабатами терапіяти? Щоб звинуватити його.
11 І оповів їм: Який буде з вас антроп, хто матиме вівцю одну, і якщо впаде вона шабатами у яму, не оволодіє нею і підніме?
12 Наскільки відтак переносніший антроп вівці. Відтак можна шабатами добро робити.
13 Тоді глаголить антропу: Простягни твою руку. І простягнув, і відновилася, здорова як інша.
14 Вийшовші фарисеї раду радили проти нього, як його загубити.
15 Їсус, взнавший, відступив звідти. І слідували йому охлоси великі, і терапіяв їх усіх,
16 і епітимив їм, щоб файним його не робили,
17 щоб сповнилося речене через Ісаю пророка глаголячого:
18 Ось хлопець мій, якого обрав, улюблений мій, у якому євдокіяла душа моя. Покладу Дух мій на нього, і суд етносам відвістить.
19 Не сперечатиметься, не кричатиме, не почує ніхто на вулицях голосу його.
20 Очеретину тріснуту не зламає, і гнота тліючого не загасить, поки не викине у перемогу суд.
21 І ім'ям його етноси уповатимуть.
22 Тоді піднесений йому демономаючий, сліпий і глухий, і терапіяв його, щоб глухо[німо]му мовити і бачити.
23 І виставилися всі охлоси, і глаголили: Чи не цей є син Давидів?
24 Фарисеї почувші оповіли: Цей не виганяє демонів, якщо не Вельзевулом, архонтом демонів.
25 Звідавший пристращання їхні оповів їм: Всяка василея розділена проти себе спустошується. І всякий поліс чи дім розділений проти себе не встоїть.
26 І якщо сатана сатану виганяє, проти себе розділений, як відтак встоїть василея його?
27 І якщо я Вельзевулом виганяю демонів, сини ваші ким виганяють? Через це вони судді будуть вам.
28 Якщо ж Духом Бога я виганяю демонів, тоді досягнула вас василея Бога.
29 Чи як здатний хто увійти у дім дужого, і посуд його загарбати, якщо спершу не зв'язав би дужого? І тоді дім його розгарбується.
30 Не існуючий зі мною проти мене є, і не збираючий зі мною розкидає.
31 Через це глаголю вам: Всякий гріх і бласфемія відпуститься антропам, а Духа бласфемія не відпуститься.
32 І якби хто оповів логос проти Сина антропів, відпуститься йому, хто оповів би проти Духа Святого, не відпуститься йому ні у цьому віці, ні в прийдешньому.
33 Чи зробіть дерево добре, і плід його добрий; чи зробіть дерево гниле, і плід його гнилий. Бо від плоду дерево взнається.
34 Виплодки єхиднові, як здатні добре мовити злими існуючі? Бо від надлишку серця рот мовить.
35 Добрий антроп з доброї скарбниці викидає добре; і злий антроп зі злої скарбниці викидає зле.
36 Глаголю ж вам, щодо всякої рими неробочої, що вимовлять анѳропи, віддадуть щодо неї логос у день суду.
37 Бо по логосам твоїм будеш виправданий, і по логосам твоїм засуджений.
38 Тоді відповіли йому деякі з грамотіїв і фарисеїв глаголячі: Дидаскале, воліємо від тебе знамення видіти.
39 Розсудивший оповів їм: Генея зла і блудниця знамення жадає, і знамення не дасться їй, якщо не знамення Йони пророка.
40 Бо як був Йона у порожнині кита три дні і три ночі, так буде і Син антропів у серці землі три дні і три ночі.
41 Андри Ніневії постануть на суд з генеєю цією, і засудять її, бо покаялися у проповіді Йони, і ось більший Йони тут.
42 Василіса півдня підніметься у суд з генеєю цією, і засудить її, бо прийшла від країв землі слухати софію Соломона, і ось більший Соломона тут.
43 Коли нечистий дух виходить з антропа, переходить безводними місцями жадаючий перепочинку, і не обретає.
44 Тоді глаголить: До дому мого повернуся. І прийшовший знаходить празним, підметеним, упорядкованим.
45 Тоді рушає і приймає з собою семеро інших духів зліших себе, і увійшовші оселяються там, і стає: останні антропа того хіровіші перших. Так буде і генеї цій злій.
46 Ще за його мовлення охлосам, ось матір і брати його стали зовні жадаючі йому мовити.
47 Оповів хтось йому: Ось матір твоя і брати твої зовні стали жадаючі тобі мовити.
48 Розсудивший оповів глаголячому йому: Хто є матір моя, і хто є брати мої?
49 І простягнувший руку його на учнів його, оповів: Ось матір моя і брати мої.
50 Бо хто робив би волю Патера мого в уранах, той мені брат, і сестра, і матір є.

[2023]

1 І сталося, коли закінчив Їсус розпорядження дванадцятьом учням своїм, перебрався звідти навчати і проповідувати у поліси їхні.
2 А Йоан, почувший у в'язниці діла Христа, пославший двох учнів своїх,
3 оповів йому: Ти є приходящий, чи іншого сподіватися?
4 І розсудивший Їсус оповів їм: Рушивші, відвістіть Йоану, що чуєте і бачите:
5 сліпі прозрівають, і криві ходять, лепрові катаризуються, і глухі чують, і мертві піднімаються, і убогі євангелізуються.
6 І макар є, хто б не осканадалився у мені.
7 За цих вирушання почав Їсус глаголити охлосам про Йоана: Що виходили у пустинну театрувати? Солому під вітром шарпану?
8 Але що виходили видіти? Антропа у м'яке вбраного? Ось м'яке носячі у домах василевса є.
9 Але що виходили, пророка видіти? Так, глаголю вам, і понад пророка.
10 Цей є, про кого написано: Ось я посилаю ангела мого перед обличчя твоє, який підготує ходу твою перед тобою.
11 Амінь, глаголю вам: Не піднявся у народжених гінеками більший Йоана баптиста. А найменший у василеї уранів більший його є.
12 Від днів Йоана баптиста донині василея уранів силується, і силачі загарбують її.
13 Бо всі пророки і закон до Йоана пророкували.
14 І якщо волієте сприйняти, він є Ілія маючий прийти.
15 Маючий вуха хай слухає.
16 Чому уподоблю генею цю? Подібна є дітям сидячим в агорах і проголошуючим іншим,
17 глаголячі: Ми дуділи вам, і ви не танцювали; ми тужили, і ви не побивалися.
18 Бо прийшов Йоан, не їдячий, не п'ючий, і глаголите: Демона має.
19 Прийшов син антропів, їдячий і п'ючий, і глаголите: Ось антроп, ненажера і винопій, митарів друг і грішних. І виправдана софія ділами її.
20 Тоді почав докоряти полісам, у яких сталися найбільші динами його, бо не покаялися.
21 Оуви тобі, Хоразин. Оуви тобі, Виѳсаїда. Бо якби у Тирі і Сидоні сталися дива, ставші у тобі, давно б у сакосі і попелі покаялися.
22 Ще глаголю вам: Тиру і Сидону стерпніше буде в день суду, ніж вам.
23 І ти, Кафарнаума, не до урану вивищишся, до аду спустишся. Бо якби у Содомі сталися дива, ставші у тобі, лишився аж до сьогодні.
24 Ще глаголю вам, що землі Содому стерпніше буде в день суду ніж вам.
25 Тією нагодою розсудивший Їсус оповів: Висповідаю Тобі, Патере, Киріє урану і геї, що приховав це від мудрих і співчасних, і відкрив немовлятам.
26 Так, Патере, бо так євдокія сталася перед Тобою.
27 Все мені предано від Патера мого, і ніхто не знає Сина, якщо не Патер, ані Патера ніхто не знає, якщо не Син, і кому якщо зволить Син відкрити.
28 Йдіть до мене всякі натруджені і нагружені, і перепочину вас.
29 Здійміть іго моє на вас, і вчіться від мене, бо приязний я є і покірливий серцю, і обретете відпочинок душам вашим.
30 Бо іго моє хрестове, і вантаж мій легкий є.

[2023]

1 І підкликавший дванадцятьох учнів своїх дав їм владу духів нечистих, щоб виганяти їх, і терапіяти всяку хворобу і всяку слабкість.
2 І дванадцятьох апостолів імена є ці: перший Симон, глаголений Петро, і Андрей, брат його, і Яков Зеведея, і Йоан, брат його,
3 Філіп і Варѳоломей, Ѳома і Матѳей митар, Яков Алфея і Ѳадей,
4 Симон ханаанець і Юда Іскаріот, предавший його.
5 Цих дванадцятьох відіслав Їсус, провістивший їм глаголячий: Дорогою етносів не відходьте, і у поліс самаритян не входьте,
6 рушайте радше до овець загублених дому Ізраїля.
7 Рушаючі ж проповідуюте кажучі: Наблизилась василея уранів.
8 Астенічних терапійте, мертвих піднімайте, лепрових катаризуйте, демонів виганяйте, даром схопили, даром давайте.
9 Не набувайте золота, ані срібла, ані міді у пояси ваші,
10 ані торби у дорогу, ні двох хітонів, ні сандаль, ні верби, бо гідний робітник поживи його.
11 У яке місто чи село не увійшли б, іспитайте, хто в ньому гідний є, і там залишайтеся, поки не вийшли б.
12 Входячі до дому вітайте його.
13 І якщо таки дім є гідний, хай прийде мир ваш на неї, якщо ж не є гідний, мир ваш до вас хай повернеться.
14 І хто не прийняв би вас, не послухав би логоси ваші, виходячі геть з дому чи полісу того, струсіть порох з ніг ваших.
15 Амінь, глаголю вам: Стерпніше буде землі Содому і Гомори у день суду, ніж полісу тому.
16 Ось я посилаю вас як вівці поміж вовків, станьте відтак розсудливі як змії, і незмішані як голубки.
17 Внімайте від антропів, бо предадуть вас у синедріони, і в синагогах їхніх шмагатимуть вас,
18 і перед гегемони і василевси виведетеся через мене у доказ їм і етносам.
19 Коли ж предали б вас, не клопочіться, як чи що мовити би, бо дасться вам у ту годину, що мовити б.
20 Бо не ви є мовлячі, але Дух Патера вашого мовлячий вами.
21 Предасть же брат брата на смерть, і патер чадо. І постануть чада проти батьків, і помертвлять їх.
22 І будете ненавиджені усіма через ім'я моє, вистоявший до кінця буде спасений.
23 Коли ж переслідуватимуть вас у полісі одному, втікайте до іншого. Амінь, бо кажу вам: Не закінчили би поліси Ізраїлю, поки не прийшов би син антропів.
24 Не є учень понад дидаскала, ані раб понад господаря свого.
25 Достатньо учню, щоб став би як дидаскал його, і рабу як господар його. Якщо домодеспота Вельзевулом покликали, наскільки більше домашніх його.
26 Відтак не фобізували б їм, бо нічого немає покритого, що не відкриється, чи прихованого, що не стане знаним.
27 Що глаголю вам у темряві, оповідайте у світлі, і що у вухо чуєте, проповідуйте на домах.
28 І не фобізуйте від вбиваючих тіло, душу ж не здатних вбити; фобізуйте радше здатного і душу, і тіло погубити у геєні.
29 Чи не два струся за асаріона продається? І один з них не впаде на землю без Патера вашого.
30 Вам же і волосся голови все арифметоване є.
31 Відтак не фобізуйте, багатьох струсів переносніші ви.
32 Відтак всякий, хто гомоглоситиме мною перед антропами, гомоглоситиму і я ним перед Патером моїм в уранах.
33 Хто ж зречеться мене перед антропами, зречуся і я того перед Патером моїм в уранах.
34 Не узаконювали б, що прийшов кинути мир на землю, не прийшов кинути мир, але махайру.
35 Бо прийшов роздвоїти антропа проти патера його, і дочку проти матері її, і німфу проти пенѳери її.
36 І ворожі антропа домашні його.
37 Люблячий патера чи матір понад мене не є мене гідний, і люблячий сина чи дочку понад мене не є мене гідний.
38 І хто не хапає хреста свого і не слідує за мною, не є мене гідний.
39 Обрівший душу свою загубить її, і загубивший душу свою через мене обрете її.
40 Приймаючий вас мене приймає, і мене приймаючий приймає пославшого мене.
41 Приймаючий пророка в ім'я пророка винагороду пророка схопить; і приймаючий праведного в ім'я праведного винагороду праведного схопить.
42 І хто напоїв би одного з малих цих потиром холодної єдино в ім'я учня, Амінь, глаголю вам, не загубить винагороди своєї.

[2023]

1 І увійшовший у плойон перетнув і прийшов до власного полісу.
2 І ось піднесли йому паралітика на клінці покинутого. І видівший Їсус віру їхню оповів паралітику: Дерзай, чадо, відпускаються тобі гріхи.
3 І ось деякі з грамотіїв оповіли у собі: Цей бласфемить.
4 І звідавший Їсус пристращання їхні оповів: Чому пристращаєте зле у серцях ваших?
5 Бо що є легше: оповісти: Відпускаються тобі гріхи; чи оповісти: Піднімися і ходи.
6 Щоб звідали, що владу має син антропів на землі відпускати гріхи. Тоді глаголить паралітику: Піднімися, здійми твою клінку, і подайся до дому твого.
7 І піднявшийся відійшов до дому свого.
8 Видівші охлоси фобізували і славили Бога, давшого владу таку антропам.
9 І переводячий Їсус звідти видів антропа сидячого на митниці, Матѳеєм глаголеного. І глаголить йому: Слідуй мені. І вставший слідував йому.
10 І сталося його возлежання у домі, і ось багато митарів і грішних прийшовші співзалягли Їсусу і учням його.
11 І видівші фарисеї глаголили учням його: Через що з митарями і грішними їсть дидаскал ваш?
12 Почувший відповів: Потреби не мають дужі ятра, але какошні.
13 Рушивші, навчіться, що є: Милості волію, і не жертви. Бо не прийшов кликати праведних, але грішних.
14 Тоді підійшли йому учні Йоана кажучі: Через що ми і фарисеї постуємо, а учні твої не постують?
15 І оповів їм Їсус: Не здатні сини німфа тужити, допоки з ними є німф. Прийдуть же дні, коли відніметься від них німф, і тоді постуватимуть.
16 Ніхто не накидає накладку шмати нової на гіматій старий, бо здіймає повнота її від гіматія, і хіровою схизма стає.
17 Не кидають вино молоде ув аски старі, якщо ж ні, розриваються аски, і вино витікає, і аски нищаться. Але кидають вино молоде у аски нові, і обоє співзберігаються.
18 За цього його мовлення їм, ось архонт один прийшовший поклонявся йому кажучий: Дочка моя зараз кона. Але прийшовший поклади рукою твоєю на неї, і житиме.
19 І піднявшийся Їсус слідував йому, і учні його.
20 І ось гіна кровоточача дванадцять років, підійшовша ззаду, торкнулася краю гіматію його,
21 бо глаголила у собі: Якщо єдино торкнуся гіматію його, спасуся.
22 А Їсус обернувшийся і видівший її оповів: Дерзай, дочко, віра твоя спасла тебе. І спаслася гіна від години тієї.
23 І прийшовший Їсус у хату архонта, і видівший дударів і охлоси потурбовані,
24 глаголить: Відступіть, бо не померла дівчина, але заснула. І засміяли його.
25 Коли ж вигнали охлос, увійшовший укріпив руку її, і піднялася дівчина.
26 І вийшла фама ця по цілій землі тій.
27 І переводячому звідти Їсусу, слідували йому двоє сліпих, кричачі і глаголячі: Помилуй нас, Сину Давидів.
28 Прийшовшого до хати, підійшли йому сліпі, і глаголить їм Їсус: Вірите, що здатний це зробити? Глаголять йому: Так, Киріє.
29 Тоді торкнувся очей їх глаголячий: За вірою вашою хай станеться вам.
30 І відкрилися їхні очі. І розсердив їх Їсус кажучий: Варуйте, щоб ніхто не знав.
31 Вийшовші дифамували його по цілій землі тій.
32 За їх виходжання ось піднесли йому антропа глухого демономаючого.
33 І за вигнання демона заговорив глух[онім]ий. І дивувалися охлоси кажучі: Ніколи не файнувало такого в Ізраїлі.
34 А фарисеї глаголили: Архонтом демонів виганяє демонів.
35 І обводив Їсус міста всі і села, навчаючий у синагогах їхніх, і проповідуючий євангеліє василеї, і терапіючий всяку хворобу і всяку слабкість.
36 Видівший охлоси проникся до них, бо були подрані і розпорошені, як вівці не маючі пастиря.
37 Тоді глаголить учням його: Таки жниво велике, а робітників обмаль.
38 В'яжіться відтак господу жнива, щоб викинув робітників у жниво його.

[2023]

1 Спустившогося його з гори, слідували йому охлоси великі.
2 І ось лепровий підійшовший поклонявся йому кажучий: Киріє, якщо велиш, здатний мене очистити.
3 І простягнувший руку торкнувся його кажучий: Велю, очистися. І зразу очистилася його лепра.
4 І глаголить йому Їсус: Варуй нікому не оповідати. Але подайся, себе покажи ієрею, і піднеси дар, що наказав Мойсей, у доказ їм.
5 Увійшовшого його у Кафарнауму, підійшов йому гекатонтарх, прикликаючий його,
6 і кажучий: Киріє, хлопець мій покинутий у домі, паралітик, тяжко васанований.
7 І глаголить йому: Я прийшовший терапіятиму його.
8 Розсудивший гекатонтарх пояснив: Киріє, не є я гідний, щоб під мою стелю увійшов, але єдино оповідай логос, і вилікується хлопець мій.
9 Бо і я антроп є під владою, маючий піді мною військовиків, і глаголю цьому: Руш, - і рушає; і іншому: Йди, - і йде; і рабу моєму: Роби це, - і робить.
10 Почувший Їсус здивувався і оповів послідовникам: Амінь, глаголю вам, ні в кого такої великої віри в Ізраїлі не знайшов.
11 Глаголю вам, що багато зі сходу і заходу прийде, і відхилиться з Авраамом, і Ісааком, і Яковом у василеї уранів,
12 сини ж василеї викинуться у темряву зовнішню, там буде квиління і скрегіт зубів.
13 І оповів Їсус гекатонтарху: Подайся, як повірив, хай станеться тобі. І вилікувався хлопець його у годині тій.
14 І прийшовший Їсус до дому Петра видів тещу його покинуту і палаючу.
15 І торкнувся руки її, і відпустила її вогневиця, і піднялася, і прислуговувала їм.
16 Вечірнього настання піднесли йому демономаючих багато, і вигнав духів логосом, і всяких какошних терапіяв,
17 щоб сповнилося речене через Ісаю пророка глаголячого: Він астенії наші схопив, і наші хвороби поніс.
18 Видівший Їсус великі охлоси кругом нього наказав відійти навпроти.
19 І підійшовший один грамотій оповів йому: Дидаскале, послідую тобі, куди б не пішов.
20 І глаголить йому Їсус: Лисиці мають нори, і птахи урану гнізда, а син антропів не має, де голову прихилити.
21 Інший з учнів його оповів йому: Киріє, дозволь мені спершу піти і поховати патера мого.
22 А Їсус глаголить йому: Слідуй мені, і відпусти мертвим ховати їхніх мертвих.
23 І вступившому йому у плойон слідували йому учні його.
24 І ось сейсмос великий піднявся морем, що плойон покривався під хвилями, він же спав.
25 І підійшовші розбудили його кажучі: Киріє, спаси нас, гинемо.
26 І глаголить їм: Чому лякливі ви є, маловірні? Тоді піднявшийся епітимив вітрам і морю, і стала тиша велика.
27 Антропи дивувалися кажучі: Потап є цей, що і вітри, і море його слухаються.
28 І прийшовшого його навпроти, до місцевості Гадаринської, перестріли його двоє демономаючих, з пам'ятників виходячі, халепні сильно, що не дужав ніхто перейти через дорогу ту.
29 І ось закричали кажучі: Що нам і тобі, сину Бога? Прийшов сюди передчасно васанувати нас?
30 Було ж поодаль від них стадо свиней багатьох, паслося.
31 І демони прикликали його кажучі: Якщо виганяєш нас, відішли нас у стадо свиней.
32 І оповів їм: Подайтеся. І вийшовші відійшли у свиней. І ось рушило все стадо вниз кручі у море, і гинуло у водах.
33 Пастухи втекли, і відійшовші у поліс відвістили все, і про демономаючих.
34 І ось цілий поліс вийшов назустріч Їсусу. І видівші його прикликали, щоб переступив від меж їхніх.

[2023]

1 Не судіть, щоб не судилися б.
2 Бо яким вироком судите, судитиметеся. І якою мірою міряєте, відміряється вам.
3 Чому ж зриш сучець ув оці брата твого, а у твоєму оці сволока не зрозумієш.
4 Чи як зречеш брату твоєму: Відпусти, викинув би сучець з ока твого. І ось сволок ув оці твоєму.
5 Гіпокрите, викинь спершу з ока твого сволок, і тоді роздивишися викинути сучець з ока брата твого.
6 Не давали б святого собакам, не кидали б маргарити ваші перед свиньми, щоб не потоптали їх ногами своїми, і обернувшися не розідрали б вас.
7 Прохайте, і дасться вам. Жадайте, і обретете. Стукайте, і відчиниться вам.
8 Бо всякий прохаючий хапає, і жадаючий обретає, і стукаючому відчиниться.
9 Чи який є з вас антроп, якого прохатиме син його хліба, не камінь надасть йому?
10 Чи й рибу прохатиме, не змія надасть йому?
11 Якщо відтак ви, злі існуючі, звідали дари добрі давати чадам вашим, наскільки більше Патер ваш в уранах дасть доброго прохаючим його.
12 Все відтак, що волієте, щоб робили вам антропи, так і ви робіть їм. Бо це є Закон і Пророки.
13 Входьте через вузьку браму. Бо широка брама і простора дорога ведуча до загибелі, і багато є входячих через неї.
14 Бо тісна брама і вузька дорога ведуча до життя, і мало є обретаючих його.
15 Внімайте від псевдопророків, які йдуть до вас у вбранні овець, всередині ж є вовки загарбні.
16 Від плодів їх упізнаєте їх. Чи збирають від аканѳів виногради, чи від якірців смокви?
17 Так всяке дерево гарне плоди гарні робить, а гниле дерево плоди злі робить.
18 Не здатне дерево гарне плоди злі робити, ані дерево гниле плоди добрі робити.
19 Всяке дерево не робляче плід гарний зрубується і у вогонь кидається.
20 Відтак від плодів їх упізнаєте їх.
21 Не всякий глаголячий мені: Киріє, Киріє, увійде у василею уранів, але роблячий волю Патера мого в уранах.
22 Багато зречуть мені у той день: Киріє, Киріє, не твоєму імені пророкували? і твоєму імені демонів виганяли, і твоєму імені див багато зробили?
23 І тоді гомоглошу їм: Ніколи не знав вас, відступіть від мене роблячі беззаконня.
24 Всякий відтак, хто чує мої логоси ці, і робить їх, уподобиться андру розсудливому, який збудував свій дім на петрі.
25 І спустився дощ, і прийшли потоки, і дули вітри, і припадуть дому тому, і не впаде, бо заснований на петрі.
26 І всякий чуючий мої логоси ці, і не роблячий їх, уподобиться андру безглуздому, який збудував свій дім на піску.
27 І спустився дощ, і прийшли потоки, і дули вітри, і припали дому тому, і впав, і було падіння його велике.
28 І сталося, коли закінчив Їсус логоси ці, вирубилися охлоси на вченні його.
29 Бо був навчаючий їх як владоможний, а не як грамотії їхні.

[2023]

1 Внімайте ж праведність вашу не робити перед антропами, щоб театрувалося ними, якщо ж ні, винагороду не маєте від Патера вашого в уранах.
2 Коли ж відтак робиш милостиню, не сурмив би перед тобою, як гіпокрити роблять у синагогах і на вулицях, щоб прославитися від антропів. Амінь, глаголю вам: Утримана винагорода їхня.
3 Тебе ж роблячого милостиню, хай не знає краща твоя, що робить права твоя,
4 щоб була твоя милостиня у крипті. І Патер твій зрячий у крипті віддасть тобі.
5 І коли молитеся, не будьте як гіпокрити, бо люблять у синагогах і на кутах вулиць вставши молитися, щоб файнути антропам. Амінь, глаголю вам: Утримана винагорода їхня.
6 Ти ж, коли молишся, увійди до скарбниці твоєї, і зачинивший двері твої молися до Патера твого в крипті. І Патер твій зрячий у крипті віддасть тобі.
7 Молячіся не заїкалися б як етнічні, бо вважають, що у багатослів'ї їхньому почуються.
8 Відтак не вподоблялися би їм, бо звідав Бог Патер ваш, чого потребу маєте, перш вашого прохання його.
9 Так відтак моліться ви: Патере наш в уранах, хай святиться ім'я твоє.
10 Хай прийде василея твоя, хай станеться воля твоя, як в урані, і на геї.
11 Хліб наш насущний дай нам сьогодні.
12 І відпусти нам борги наші, як і ми відпускаємо боржникам нашим.
13 І не вводив би нас у випробування, але витягни нас від поносного. Бо твоя є василея, і динама, і докса навіки. Амінь.
14 Бо якби відпустили антропам провали їхні, відпустить і вам Патер ваш урановий.
15 Якби ж не відпустили антропам провали їхні, і Патер ваш не відпустить вам.
16 Коли ж постуєте, не ставайте як гіпокріти похмурі, нефайнять бо обличчя свої, щоб файнутися антропам постуючими. Амінь. Глаголю вам: Утримали винагороду їхню.
17 Ти ж постуючий оліф твою голову, і обличчя твоє вмий,
18 щоб не файнував антропам постування, але Патеру твоєму у крипті. І Патер твій зрячий у крипті віддасть тобі.
19 Не тезавруйте собі тезауруси на геї, де міль і роз'їдання нефайнить, і куди клепти прориваються і клептять,
20 тезавруйте ж ваші тезауруси в урані, де ні міль, ні роз'їдання не нефайнить, і куди клепти не прориваються, не клептять.
21 Бо де є тезаурус твій, там буде і серце твоє.
22 Ліхтар тіла є око. Якщо відтак буде око твоє неподільне, ціле тіло твоє світлим буде.
23 Якщо ж око твоє поносним буде, ціле тіло твоє темним буде. Якщо ж світло у тобі темрява є, темрява завелика.
24 Ніхто не здатний двом господарям рабувати, бо чи одного зненавидить і іншого полюбить, чи одного антиматиме, і іншого зневажатиме. Не здатні Богу рабувати і мамоні.
25 Через це глаголю вам: Не клопочіться за душу вашу: що б їли чи пили, ані за тіло ваше, що б вдягали. Не душа більша є поживи, і тіло вбрання?
26 Вдивіться у птахів урану, що не сіють, не жнуть, не збирають в апотеки, і Патер ваш урановий годує їх. Ви не більш переносніші їх?
27 Хто ж з вас заклопотаний здатний докласти до віку свого лікоть один?
28 І за вбрання чого клопочетеся? Вивчіть кринуми поля, як ростуть, не трудяться, не крутяться.
29 Глаголю вам, що і Соломон у всій славі його не одягався як одне з цих.
30 Якщо ж хорта поля, сьогодні існує і завтра до печі кинеться, Бог так обаполить, не набагато більше вас, маловірні?
31 Відтак не клопоталися би кажучі: Що б ми їли? Чи: Що б ми пили? Чи: Що б ми вдягли?
32 Бо всього цього етноси пожадають. Бо звідав Патер ваш урановий, що потребуєте цього всього.
33 Жадайте спершу василеї Бога і праведності його, і це все докладеться вам.
34 Відтак не клопоталися би про завтрашнє, бо завтрашнє поклопочеться за себе. Достатньо дню каки його.

[2023]

1 Видівший охлоси піднявся на гору, і посівшого його підійшли йому учні його,
2 і відкривший рот свій навчав їх глаголячий:
3 Макари убогі Духу, бо їх є василея уранів.
4 Макари тужачі, бо вони параклітяться.
5 Макари приязні, бо вони успадкують землю.
6 Макари голодні і спраглі праведності, бо вони нагодуються.
7 Макари милостиві, бо вони помилуються.
8 Макари чисті серцю, бо вони Бога бачитимуть.
9 Макари миротворці, бо вони синами Бога кликатимуться.
10 Макари гнані через праведність, бо їх є василея уранів.
11 Макари ви є, коли ганили би вас і гнали б, і оповідали би всяке поносне проти вас брешучі щодо мене.
12 Радійте і підстрибуйте, бо винагорода ваша велика уранами, так бо гнали пророків перед вами.
13 Ви є сіль землі, якби ж сіль змарніла, чим посолиться? Бо ні на що не дужа вже, як не викинутою геть потоптатися під антропами.
14 Ви є світло космосу, не здатний поліс сховатися на горі покладений.
15 Не запалюють ліхтар, і не кладуть його під модій, але на ліхтарник, і світить всім у домі.
16 Так хай світить світло ваше перед антропами, щоб виділи би ваші гарні діла, і славили би Патера вашого в уранах.
17 Не узаконювали би, що прийшов зруйнувати Закон чи Пророків, не прийшов зруйнувати, але сповнити.
18 Амінь, бо глаголю вам: Поки не проминув би уран чи гея, йота одна чи одна керая не проминула би від закону, поки все не сталося б.
19 Хто якби тоді розв'язав одну із заповідей цих найменших і вчив би так антропів, найменшим кликатиметься василеєю уранів. Хто ж робив би і вчив би, цей великим кликатиметься у василеї уранів.
20 Бо глаголю вам, якби не перевершила ваша праведність понад грамотіїв і фарисеїв, не увійшли би до василеї уранів.
21 Чули, що речено давнім: Не вбиватимеш, хто ж вбив би, належний буде суду.
22 Я ж глаголю вам, що всякий сердитий брату його належний буде суду, хто ж оповів би брату його: Рака, - належний буде синедріону, хто ж оповів би: Море, - належний буде геєні вогню.
23 Якщо відтак підносиш дара твого на жертовник, і там згадав би, що брат твій має що проти тебе,
24 відпусти там дара твого перед жертовником, і подайся, спершу перемінися до брата твого, і тоді прийшовший піднеси дара твого.
25 Будь поблажливим суперечнику твоєму, швидко, доки ти є з ним у дорозі, щоб тебе не предав би суперечник судді, і суддя підслужному, і до острогу будеш кинутий.
26 Амінь, глаголю тобі: Не вийшов би звідти, поки не віддав би останнього кодранта.
27 Чули, що речено: Не блудитимеш.
28 Я ж глаголю вам, що всякий зрячий гінеку для похотіння її, вже блудив нею у серці своєму.
29 Якщо ж око твоє праве скандалить тебе, вийми його і кинь від тебе, бо зносніше тобі, щоб загинув би один з мелосів твоїх, і не ціле тіло твоє було б кинуте у геєну.
30 І якщо права твоя рука скандалить тебе, відсічи її і кинь від тебе, бо зносніше тобі, щоб загинув би один з мелосів твоїх, і не ціле тіло твоє до геєни відійшло б.
31 Речено ж: Хто відв'язав би гінеку свою, хай дасть їй апостасію.
32 Я ж глаголю вам, що всякий одв'язуючий гінеку свою, окрім логосу порнеї, робить її блудотною. І хто якщо відв'язаною женився би, блудить.
33 Здавна чули, що речено давнім: Не [класти]меш на клятву. Віддасиш же Господу клятви твої.
34 Я ж глаголю вам не клястися цілком, ні ураном, бо трон це є Бога,
35 ні геєю, бо підніжок це є ніг його; ні Єрусалимом, бо поліс це є великого василевса,
36 ні головою твоєю не клявся би, бо не здатний волосину одну білою зробити чи чорною.
37 Хай же буде логос ваш: Так, так. Ні, ні. Більше ж цього від поносного є.
38 Чули, що речено: Око проти ока, і зуб проти зуба.
39 Я ж глаголю вам не протистояти злому. Але хто тебе вразить у праву щоку, поверну йому й іншу,
40 і воліючому тебе судити, і хітона твого схопити, відпусти йому і гіматій,
41 і хто тебе обтяжуватиме милю одну, подайся з ним дві.
42 Прохаючому тебе дай, і воліючим від тебе позичити не відвертався би.
43 Чули, що речено: Полюбиш того близько тебе, і зненавидиш ворожого твого.
44 Я ж глаголю вам: Любіть ворожих вам, і моліться за гонячих вас, благословляйте проклинаючих вас, гарно робіть ображаючим вас і ненавидячим вас,
45 щоб стали синами Патера вашого в уранах. Бо сонце його сходить на злих і добрих, і дощує на праведних і неправедних.
46 Бо якби любили люблячих вас, яку винагороду маєте? Чи й не митарі те саме роблять?
47 І якби вітали братів ваших єдино, що надлишкове робите? Чи й не етноси те саме роблять?
48 Будьте відтак ви досконалі, як Патер ваш урановий досконалий є.

[2023]

1 Тоді Їсус повівся пустинною Духом випробовуватися диявольським.
2 І постивший днів сорок і ночей сорок нарешті зголоднів.
3 І підійшовший випробовуючий оповів йому: Якщо син ти є Бога, оповідай, щоб камені ці хлібинами стали б.
4 Розсудивший оповів: Написано: Не хлібом єдиним житиме антроп, але всякою римою вирушаючою через рот Бога.
5 Тоді приймає його диявольський до святого полісу, і поставив його на парапет храму,
6 і каже йому: Якщо син ти є Бога, кидай ся вниз, написано бо: Ангелам своїм заповість про тебе, і на руках здіймуть тебе, щоб не забилася о камінь нога твоя.
7 Пояснив йому Їсус: Здавна написано: Не випробовуватимеш Господа Бога твого.
8 Знову приймає його диявольський на гору високу дуже, і показує йому всякі василеї космосу і славу їхню,
9 і оповів йому: Ці тобі всі дам, якби впавший поклонявся би мені.
10 Тоді глаголить йому Їсус: Подайся, сатана, написано бо: Господу Богу твоєму поклонятимешся, і йому єдиному служитимеш.
11 Тоді відпускає його диявольський, і ось ангели підійшли і слугували йому.
12 Почувший, що Йоан преданий, відступив до Галілеї.
13 І проминувший Назарет, прийшовший оселився у Кафарнаумі приморській в межах Завулону і Нефѳаліму,
14 щоб сповнилося речене через Ісаю пророка, глаголячого:
15 Земля Завулону і земля Нефѳаліму, дорога моря, поза Йорданом, Галілея етносів.
16 Народ посідаючий у пітьмі світло видів велике, і посідаючим у місцевості і тіні смерті світло зійшло їм.
17 Відтоді почав Їсус проголошувати і глаголити: Покайтеся, бо наблизилася василея уранів.
18 Ходячий край моря Галілеї видів двох братів: Симона глаголеного Петром і Андрея, брата його, кидаючих подвійну пастку у море, бо були рибалки.
19 І глаголить їм: Йдіть за мною, і зроблю вас рибалками антропів.
20 І зразу відпустивші сітки слідували йому.
21 І простувавший звідти видів інших двох братів: Якова Зеведеєвого і Йоана, брата його, у плойоні із Зеведеєм, патером своїм, підготоволюючих сітки свої, і кликав їх.
22 І зразу відпустивші плойон і батька їхнього слідували йому.
23 І обводив цілою Галілеєю навчаючий синагогами їхніми, і проповідуючий євангеліє василеї, і терапіючий всяку хворобу і всяку слабкість у народі.
24 І пішла чутка його цілою Сирією. І підносили йому всяких какошних, маючих різні хвороби і васанами супряжених, і демономаючих, і селенізованих, і паралізованих, і терапіяв їх.
25 І слідували йому охлоси великі від Галілеї, і Декаполісу, і Єрусалиму, і Юдеї, і з-поза Йордану.

[2023]

1 Днями тими предстає Йоан баптист проповідуючий у пустинній Юдеї
2 і глаголячий: Покайтеся, бо наблизилася василея уранів.
3 Бо цей є проречений через Ісаю пророка, глаголячого: Голос волаючого пустинною: підготуйте ходу Господа, рівними робіть трибіччя його.
4 Сам же Йоан мав вбрання його з волосся верблюдиці і пояс шкіряний навкруг попереку його, і пожива його була акриди і мед польовий.
5 Тоді вирушив до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йордану,
6 і баптизувалися Йорданом рікою під ним, висповідуючі гріхи свої.
7 Видівший багато фарисеїв і садукеїв йдучих до баптизму його, оповів їм: Виплодки єхиднові, хто підказав вам втікати від прийдешнього гніву?
8 Зробіть відтак плід гідний покаяння.
9 І не мислили би глаголити у собі: Патером маємо Авраама. Бо глаголю вам, що здатний Бог з каменів цих пробудити чада Аврааму.
10 Вже й сокира до коріння дерев прикладена, всяке відтак дерево не робляче плід гарний зрубується і у вогонь кидається.
11 Я таки вас баптизую водою до покаяння, поза мною йдучий дужчий мене. Він є, кого не є я гідний сандалі носити. Він вас баптизує Святим Духом і вогнем.
12 Віяло в руці його, і зведе пшеницю свою до апотеки, а полову спалить вогнем невгасимим.
13 Тоді предстає Їсус від Галілеї на Йордан, до Йоана, баптизитись під ним.
14 Йоан перешкоджав йому кажучий: Я потребу маю під тобою баптизуватися, і ти йдеш до мене?
15 Розсудивший Їсус оповів: Відпусти зараз, так бо видалося нам сповнити всю праведність. Тоді відпускає Його.
16 Баптизований Їсус зразу встав з води, і ось відкрилися йому урани, і видів Духа Бога, спускаючогося як голубка і йдучого на нього.
17 І ось голос з уранів глаголячий: Цей є Син мій улюблений, яким євдокіяв.

[2023]

1 За Їсуса народження у Виѳлеємі Юдеї у дні Ирода василевса, ось маги з анатолії предстали в Єрусалимі,
2 глаголячі: Де є вроджений василевс юдейських? Бо виділи ми його зірку в анатолії і прийшли поклонитися йому.
3 Почувший василевс Ирод тарасився, і вся Єрусалима з ним.
4 І звівший всяких архієреїв і грамотіїв народу дізнавався у них, де Христос рождається.
5 Оповіли йому: У Виѳлеємі Юдеї, так бо написано через пророка:
6 І ти, Виѳлеєме, земле Юди, ніяк не найменша серед гегемонів Юди, бо з тебе вийде ігумен, який пастиме народ мій Ізраїля.
7 Тоді Ирод, тайкома кликавший магів, дізнавався від них час феномену зірки.
8 І відправивший їх до Виѳлеєму оповів: Рушаючі, іспитайте докладно про дитя. Коли б знайшли, відвістіть мені, щоб і я прийшовший поклонився би йому.
9 Почувші василевса рушили, і ось зірка, яку виділи в анатолії, передувала їм, поки прийшовша не стала понад, де було дитя.
10 Видівші зірку радувалися радістю великою дуже.
11 І прийшовші до дому увиділи дитя і Марію, матір його, і впавші поклонилися йому, і відкривші тезауруси свої піднесли йому дари: золото, ліван і смирну.
12 І збагачені у сновидінні не повертатися до Ирода іншою ходою відступили до місцевості їхньої.
13 За відступання їхнього, ось ангел Господа файнує у сновидінні Йосифу глаголячий: Пробудившийся прийми дитя і матір його, і втікай до Єгипту, і будь там, поки не оповів би тобі, бо наміряється Ирод шукати дитя щоб загубити його.
14 Пробудившийся прийняв дитя і матір його уночі і відступив до Єгипту,
15 і був там до кончини Ирода, щоб сповнилося речене Господом через пророка, глаголячого: З Єгипту покликав сина мого.
16 Тоді Ирод, видівший що обіграний магами, гнівався дуже, і пославший забрав усіх хлопців, що у Виѳлеємі і у всіх межах його, від дворічних і менше згідно часу, який дізнався від магів.
17 Тоді сповнилося речене через Єремію пророка, глаголячого:
18 Голос у Рамі чутно, квиління і голосіння велике. Рахиль квиляча за чадами її і не воліла параклітитися, бо немає їх.
19 За кончини Ирода, ось ангел Господа файнує в сновидінні Йосифу у Єгипті,
20 глаголячий: Пробудившийся прийми дитя і матір його і рушай у землю Ізраїля, бо скінчалися жадаючі душу дитини.
21 Пробудившийся прийняв дитя і матір його і увійшов в землю Ізраїля.
22 Почувший, що Архелай василює Юдеєю замість батька його Ирода фобізував туди входити, збагачений у сновидінні відступив до краю Галілеї,
23 і прийшовший оселився в полісі глаголеному Назарет, щоб сповнилося речене через пророка, шо назореєм кликатиметься.

[2023]

1 Біблія генези Їсуса Христа, сина Давида, сина Авраама.
2 Авраам згенезив Ісаака, Ісаак згенезив Якова, Яков згенезив Юду і братів його.
3 Юда згенезив Фареса і Зару від Ѳамар. Фарес згенезив Есрома. Есром згенезив Арама.
4 Арам згенезив Амінадава. Амінадав згенезив Наассона. Наассон згенезив Салмона.
5 Салмон згенезив Воеса від Рахав. Воес згенезив Йовида від Руѳ. Йовид згенезив Єссея.
6 Єссей згенезив Давида царя, Давид згенезив Соломона від тої Урія.
7 Соломон згенезив Ровоама. Ровоам згенезив Ав’ю. Ав’я згенезив Асафа.
8 Асаф згенезив Йосафата. Йосафат згенезив Йорама. Йорам згенезив Озію.
9 Озія згенезив Йоаѳама. Йоаѳам згенезив Ахаза. Ахаз згенезив Езекію.
10 Езекія згенезив Манасію. Манасія згенезив Амоса. Амос згенезив Йосію.
11 Йосія згенезив Єхонію і братів його під час переселення до Вавилону.
12 Після переселення до Вавилону Єхонія згенезив Салаѳіїла, Салаѳіїл згенезив Зоровавеля.
13 Зоровавель згенезив Ав’юда, Ав’юд згенезив Еліакіма, Еліакім згенезив Азора.
14 Азор згенезив Садока. Садок згенезив Ахіма. Ахім згенезив Еліуда.
15 Еліуд згенезив Елеазара. Елеазар згенезив Матѳана. Матѳан згенезив Якова.
16 Яков згенезив Йосифа, андра Марії, від якої народився Їсус глаголений Христос.
17 Усіх відтак геней від Авраама до Давида геней чотирнадцять, І від Давида до переселення до Вавилону геней чотирнадцять, і від переселення до Вавилону до Христа геней чотирнадцять.
18 Їсуса Христа народження так було. Заручена матір його Марія Йосифу, перш як зійтися їм, обрела у животі маюча від Духа Святого.
19 Йосиф, андр її, праведний і не воліючий її викривати, волів тайкома відв'язати її.
20 За цього ж його пристращання, ось ангел Господа у сновидінні файнув йому, глаголячий: Йосифе, сину Давидів, не фобізував би прийняти Марію, гінеку твою, бо в ній зароджене від Духа є Святого.
21 Вродить сина, і покличеш ім'ям його Їсус, бо він спасе народ його від гріхів їхніх.
22 Це ціле сталося, щоб сповнилося речене Господом через пророка, глаголячого:
23 Ось Діва в животі замає, і вродить сина, і покличуть ім'ям його Еммануїл, що є перекладене: З нами Бог.
24 Пробудившийся Йосиф від сну зробив, як наказав йому ангел Господа, і прийняв гінеку свою,
25 І не знав її, поки не вродила сина, і покликав ім'ям його Їсус.

[2023]