Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ярослав Чорногуз (1963)
Хто болото України очищає від жабів,
Й виганяє дух мертвотний із зацькованих рабів,
Хто дає, не рве, не просить,
Людям хто дітей приносить -
Її символ, ні, не туз -
Птах могутній - Чорногуз!


Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Олексій Тичко Бій під Крутами*
    Сліди боїв у чистім полі.
    Сніги розтанули від гільз.
  •   Іван Богун (пісня)*
    Гей, то не туман на шлях
    Білу вовну та й кладе,
  •   Тарас Шевченко Реве та стогне Дніпр широкий (уривок з поеми
    Реве та стогне Дніпр широкий,
    Сердитий вітер завива,
  •   Не для орлів
    Дерева вітер хилита
    Розлого.
  •   Вродливий вечір
    Веселий день прийшов до мене,
    Його все збільшує зима.
  •   Поміж засніженого суму
    Поміж засніженого суму,
    У царстві казки і зими,
  •   Весела віхола
    Весела віхола валила…
    У вітровійний у вояж
  •   Богині Дані
    Я уклоняюся снігам,
    У небо шлю ясні привіти.
  •   Зимовий сон
    Зимовий сон серед краси,
    Дрімають в інеї дерева.
  •   О рік новий!
    Хоч вечоріє, та мені
    На серці радісно, святково.
  •   Поезія
    Зі мною тут Поезія ходила,
    Схиляючи голівку на плече.
  •   Буремна краса
    Якась така буремна ця краса
    У будній день в моїм гаю коханім.
  •   Зимовий релакс
    Як хороше в зимовому раю!
    Хоч він безсніжний, та зате – спокійний.
  •   У тенетах сліпоти

    І
  •   Чиясь замріяна хода
    Зима із вкрапленнями снігу,
    Який лишився по садах.
  •   Видіння
    Як з попелища - валить дим,
    По небі сунуть, як примари,
  •   Шанувальниці поезії
    Із інтернетової гущі
    До мене вилетіли Ви,
  •   Перший сніг
    Здавалось міжсезоння, тільки між…
    Та пада сніг, туман в гаю парує.
  •   Думка

    Знову я сюди приходжу, знову,
  •   Береза
    Вже перецвіло моє кохання,
    Наче перестояна вода.
  •   Вечірня медитація
    Осінній сад, щемливий сад
    Зберіг іще чарівні барви
  •   Людвіг Рельштаб Серенада (переклад з німецької)*
    Тихо крізь ніч піснями благаю
    Небо голубе:
  •   Таксі Шансон*
    Звучить мені в мобілці нота «сі»,
    Заводить так мелодія класнюча,
  •   Весни невигасле проміння
    Неначе спогадом сумним,
    Скажи мені, чому ти знову
  •   Передзим`я
    Усе пожухло й потьмяніло,
    Минула осінь золота.
  •   Заповіт осені
    Дощ потріскує і жебонить,
    І печаль насувається рання,
  •   Медитація печалі
    Пожухли вже листки опалі.
    Над гаєм – золотавий дим,
  •   Поховальне слово
    Рідіє чуб засмучених гаїв,
    І дощ висріблює листки опалі.
  •   Тихе щастя
    Зариюся по груди у печаль,
    Впірну у жовтизну сумного гаю.
  •   Прощальна листопадова жарінь
    Пекучий лазер чую біля скронь -
    Осіннє сонце здатне ще зігріти.
  •   Передчуття
    Як хороше в осінньому гаю
    І ласкою тремтить билина кожна…
  •   Осіння весна (пісня)
    Ті птахів далекі голоси,
    Плинний час у пам`яті не стер це –
  •   Осінній туман
    Сповиває осінній туман
    Диво-озеро змовклого раю.
  •   Золота сивина (пісня)
    Зачарований гаєм іду,
    Розкидає тут осінь намисто –
  •   Тепла прощального розмай
    Осіннє сонце величаве
    Ще тихо ніжить змовклий гай.
  •   Осінь - року вечір
    Журлива осені пора
    Мене водила за собою.
  •   Світло кохання *
    Світи мені, любове осяйна,
    Весну життя даруй душі, Богине,
  •   Осінній менует
    Легкі пташки: цвірінь-цвірінь,
    Вібрує знов озерна рінь.
  •   * * *
    Я знову тут і досі ще
    Немов очам своїм не вірю.
  •   Український едем
    Яка печаль, яка краса німа!
    Нові пейзажі бачу на природі.
  •   Молитва коханій
    Прошу тебе: безмежжям свого чару
    Не відпускай, допоки я живий.
  •   Мить сумніву
    Бувало, так здавалось, ми - не пара,
    Мов хтось об небо вимастив смолу.
  •   Видиво
    Жене хмарин рожевих череду
    Поет небес. Його то – ніжні мрії,
  •   Золото любові
    Його кохання світло окриляє,
    Вись обіймає летом, наче птах.
  •   Двояке чтиво (літературна пародія)
    Оце ж пустило, попустило,
    Аж розпустило все вкінець.
  •   Відновлюючи спалені мости
    Відновлюючи спалені мости
    І заживляючи сердечні рани,
  •   Сувої дивовижної краси
    Сувої дивовижної краси…
    З них можна диво-килими розшити –
  •   Спрага кохання
    Де запаху немає любих кіс,
    Отам тобі стає і світ немилий.
  •   Олег Чорногуз Відлітають хмари*
    Відлітають хмари в сиву осінь,
    Як і наші золоті літа.
  •   Нарцис у чарівному замку
    Гойдає муз на гіллі верболіз,
    У такт заграли духові оркестри
  •   Cама поезія*
    Неначе наливні жита,
    У запашнім буянні літа,
  •   Воїни світла*
    Ти пройди крізь вогонь і очистись,
    Хай же страх твій у грудях скона.
  •   Лікарці
    Лікарко, як добре, що Ви є,
    Хвилями здіймаються вже груди,
  •   Олександр Блок Про доблесті, і подвиги, і славу
    Про доблесті, і подвиги, і славу,
    Не думав на згорьованій землі,
  •   У сонцем коронованому гаю
    У сонцем коронованому гаю
    Поволеньки добро моє росте.
  •   Нездійснений службовий роман
    О ця хода із легкістю харити!
    В очей розумних сяйві розчинивсь.
  •   Борис Пастернак Єдині дні
    У пам`яті - між зим своїх
    Сонцестояння дні – як піки.
  •   Ліплю... Богиню
    Лише в уяві цю ношу ідею
    Мов статую – із голови до ніг –
  •   Олег Чорногуз Пахнуть липи*
    Пахнуть липи медвяно і хмільно
    В серці – збудження радісний щем.
  •   Нам не судилось бути разом
    Нам не судилось бути разом.
    У рай повернення не жди.
  •   Зомбі кохання
    Це наслання з диявольських куліс,
    Метелик мов, од сяєва осліпши,
  •   Надія Козак Бурштинові зірки*
    Зійшлися восени, як чорнобривці зрілі
    Одним погідним днем всі кольори зуміли
  •   Ніна Третяк Ти у зоні АТО*
    Хто, скажи мені, хто,
    Напророчив біду твоїй долі?
  •   Світлана Костюк До синього коня*
    мій синій коню мій синій коню мій синій коню
    лети галопом неси до сонця я не борОню
  •   Іван Гентош Ще не осінь (романс)*
    Вже павутинки у волоссі,
    І сум-печаль в очах святі…
  •   Станіслав Бондаренко Місце болю й сили
    ...Краями у цього трищастя -
    дві площі, а в центрі - Майдан:
  •   Модерний лубок (літературна пародія)
    Весняний птах з вишневим оком
    На друге трохи він глухий
  •   В солодкім колиханні
    І тихо у п"янких обіймах танем
    Шепочеш, кажучи: «Коханий! Мій!»
  •   * * *
    Птахи співають тут безперестану -
    Ти вслухайся, ті звуки - наче мед,
  •   Березневий етюд
    Як у диму, весняний сад
    І небо ледь блідаво-синє.
  •   Станіслав Бондаренко Вранішня Європа*
    Бачу, ти засмучена, зашарілась,
    ніби хтось назвав тебе "просто дикою"
  •   Олег Чорногуз Невідісланий лист*
    Залишився один, в безнадії
    ( Ти ж пішла у далекі світи).
  •   Посивіли кульбаби*
    Посивіли кульбаби на луках
    Поміж пагонів юних трави.
  •   Мінливість любові
    І музику, де плаче глибина,
    Писав би, як всесильнії Богове,
  •   Омріяна зустріч
    Прийде іще до нас обох весна,
    Неначе італійська баркарола*.
  •   Воїни світла
    Ти пройди крізь вогонь і очистись,
    Хай же страх твій у грудях скона.
  •   Світлана Костюк Музей забутої любові*
    На віях дощ. І солоніє мить.
    І бліднуть сни рожево-кольорові.
  •   Наталя Данилюк На розі в маленькій кав"ярні
    На розі в маленькій кав'ярні,
    Де янголи плачуть сумні
  •   Сивина*
    Вже мій чуб, вже мій чуб - поле припорошене,
    І на нім чорноти майже і нема,
  •   Олексій Тичко Недопите глясе*
    Недопите моє глясе,
    В шибку стукає ніч і злива,
  •   Олексій Тичко Пісня під баян*
    Застільний музико, зіграй на баяні!
    Натисни на клавіші строго у такт.
  •   Диво
    Вже день сонливий погаса,
    Тріпоче тихо листя каре.
  •   Олексій Тичко* Львів
    Немає стану дежавю,
    Хоча не вперше ми у Львові.
  •   Бондарівна
    Була горда, як царівна,
    Ця красуня бондарівна.
  •   Нескорений
    Борець безстрашний за свободу -
    Шумів про це і ліс і гай,
  •   Сивая береза*
    Ледь торкнувши лезом
    Лагідну блакить
  •   Буде це востаннє...
    Осене, царице світла суму,
    Чарівливим вкутана плащем.
  •   Квіти кохання (романс) *
    Не піддавайся журбі,
    Це ж не хвилина остання,
  •   Тарас Шевченко Зоре моя вечірняя*
    Зоре моя вечірняя,
    Зійди над горою,
  •   Павло Тичина Десь на дні мого серця...*
    Десь на дні мого серця
    Заплела дивну казку любов.
  •   Вечір надворі *
    Вечір надворі, ніч наступає,
    Вийди, дівчино, серце бажає,
  •   Максим Славинський В`ється стежка* (романс)
    В"ється стежка поміж житом,
    Поросла травою,
  •   Світло кохання
    Світи мені, любове осяйна,
    Весну життя даруй душі, Богине,
  •   Запечалюся я за тобою
    Запечалюся я за тобою*
    Світлим смутком ясної весни.
  •   Прощання з літом*
    Одійде скоро літечко тихцем,
    І листя посвітлішає на вітах.
  •   Вересень
    Завересніло вже, завересніло,
    Стоїть природа матінка сумна.
  •   Прощальний етюд
    Сонце ніжило всіх без упину,
    Умлівало цілісіньку днину -
  •   Розбита мрія
    На ободі красивім чобітка* -
    Твоя оселя – озеро велике,
  •   Химера чи правда?
    Не знаю, як довірити паперу
    Цю думку, що ману зняла з очей…
  •   Невідворотність випробування
    Схили мені голівку на плече,
    Відчути дай свою жіночу слабкість,
  •   Повернення від Аїда
    Я вигнання твоє духовне звідав –
    Мов за плечима – років три тюрми,
  •   ГОЛУБІ ЯЛИНИ (пісня)
    Голубі ялини, голубі ялини
    Пензлями верхівок небо обвели.
  •   Сивина (пісня)
    Вже мій чуб, вже мій чуб – поле припорошене,
    І на нім чорноти майже і нема,
  •   Чистотою голубить краса...
    Після спеки прийшла прохолода,
    Вітерець повіває легкий,
  •   Видіння-відчуття
    Де коси пахучі лугів
    Погладжує вітер ласкаво,
  •   Вечірній мінор
    Хмари вкрилися габою голубою,
    А у серці – тиха туга за тобою.
  •   Літній пейзаж
    Супиться вечір. Брови кущисті
    Дряпають ніби хмари важкі.
  •   Дуло здуло або труба Путіну
    Путін випускає гази у Європу,
    Аж труба "Газпрому" виросла в горба,
  •   Лікарці
    Лікарко, як добре, що Ви є,
    Хвилями здіймаються вже груди,
  •   Одшуміла любов (пісня)
    Одшуміла любов, одшуміла,
    Наче юності буйне вино.
  •   Липнева акварель
    Гай у надвечір`ї ген затих
    У пригаслім сонечку – краса є,
  •   Туга
    До тебе знов думкою лину,
    Розлукою змучений я,
  •   Сповідь-молитва
    Я ходив із іншими жінками,
    Не була стосунків то краса.
  •   * * *
    Вже скоро осінь гомінка*
    Розпушить хмари білопері
  •   Венеціанська баркарола*
    Стихло все в палацах Дожів, мера,
    На дзвіниці змовкло звичне «Бов!»
  •   Зелені свята
    В кімнаті розливає запах м`ята,
    Не килим на долівці – очерет,
  •   Гойдалка кохання*
    Гайда гойдатися на гойдалку у гай,
    Готове горе вже зими змаганням!
  •   Таксі "Шансон"
    Звучить мені в мобілці нота «сі»,
    Заводить так мелодія класнюча,
  •   Диво кохання
    Глянеш ніжно - і розтане сніг,
    Усміхнешся - сонечко засяє,
  •   Увійде як любов
    Чекають тихо виямки калюж
    І крапель, що вдаряються так лунко…
  •   * * *
    Посивіли кульбаби на луках
    Поміж пагонів юних трави.
  •   Звалили Леніна*
    Звалили Леніна з кривавого граніту –
    Героям слава, слава навіки!
  •   Тінь Богині
    Здрастуй мила, травневая весно,
    Буйноцвіт заяснів ув очах .
  •   Капутін
    Не будьте боягузами, вкраїнці,
    Не піддавайтесь голосу зневір.
  •   Горілка, музика і філософський камінь (літературна пародія)
    Бах у селі вмирав поміж отав
    І каявсь – тінь набрякла від спокути –
  •   Прозвучала пісня
    Шановне товариство! Сьогодні по каналу "Культура" Українського радіо в передачі "Мистецька афіша" (ведучий - Президент творчої спілки "Асоціація діячів естрадного мистецтва України - Віктор Герасимов) прозвучала наша спільна в Віктором Охріменком пісня "Колискова для коханої" (моє виконання Я.Ч.). Послухати можна ось тут: набрати в інеті: радіо "культура"; архів передач ІІІ каналу Укр. радіо; передача "Мистецька афіша" з 10.15-10.25. На жаль, посилання невірне: http://schedule.nrcu.gov.ua/grid/channel/period/item-listen-popup.html?periodItemID=404428.
    Свого часу ця пісня публікувалась на "ПМ" із відеокліпом О.Тичка. Хто бажає переглянути, це можна зробити ось тут:
  •   Все за графіком або вдалий ранок (літературна пародія)
    Дружина спала, неначе мертва,
    Її вгонобив ще о четвертій.
  •   Наталі (пісня)
    Буде в мене красуня-жона,
    Я просив тої ласки у Бога,
  •   Осіння дефіляда*
    Дощ осінній крапа де-не-де,
    Витискає хмару немалую,
  •   Світлана Луцкова Мій чорнобривцю золотий*
    Мені наснився той далекий вечір,
    Що пилом сіро падав на поріг,
  •   * * *
    Січневий ліс дрімав собі без снігу,
    Лиш паморозь насіялась ясна.
  •   Спогад про майбутнє
    У тюрязі Яник стане
    Вже робить наколки:
  •   Таксі "Шансон"
    Звучить мені в мобілці нота «сі»,
    Заводить так мелодія класнюча,
  •   Майже за Маяковським
    На всю Україну найвища
    На майдані для Яника – паля.
  •   * * *
    Мимоволі приходить зажура німа,
    І у гаї гілля не шелесне.
  •   Звалили Леніна*
    Звалили Леніна з кривавого граніту –
    Героям слава, слава навіки!
  •   І знову їй
    Пустоти у серці не загоїш.
    І не полікують тут роки
  •   Осінь умивалася дощем
    Осінь умивалася дощем,
    Наче дівчина рудоволоса.
  •   * * *
    Дні мої коротшають осінні,
    Їх пітьма ковтає крижана.
  •   Печаленько
    Ти побудь, печаленько, зі мною,
    І всього мінором розтривож.
  •   * * *
    Листопад прийшов уже без листя –
    Виснуть хмарами печальні дні –
  •   * * *
    Спокійна, витримана, ніжна,
    З розумним вогником в очах…
  •   Невидимий ланцюг
    Своєї долі не минем,
    Ти послана мені з небес…
  •   Любов і традиції (літературна пародія)
    Ти пішла, й хоч на серці прісно,
    Та планета, на жаль, ні, не та…
  •   Осіння дефіляда
    Дощ осінній крапа де-не-де,
    Витискає хмару немалую,
  •   Сивая береза (пісня)
    Ледь торкнувши лезом
    Лагідну блакить
  •   Теле-тарганята (пародія у відповідь на пародію)
    Телевізор споглядаю
    В день годин по сім.
  •   * * *
    Осінь. Осінь. Осінь. Осінь.
    Сивий шовк трави…
  •   * * *
    Ген за видноколом
    Сонечко сіда,
  •   Прощання з літом
    Одійде скоро літечко тихцем,
    І листя посвітлішає на вітах.
  •   Пам"ятник нездійсненних мрій (газель)*
    І
    Я відчуваю, бачу, ти – моя,
  •   Славному ювілярові
    Музиканта справжнього – від Бога,
    Генія з співочими крильми,
  •   Морський міраж
    Плив і плив, розгортаючи хвилі,
    Водограями бризки здіймав –
  •   На Спаса
    Аж завиває у Соснівці вітер,
    Важучі хмари десь у даль штовха,
  •   Цілунки уві сні
    Сон пресвітлий на пляжі замучив,
    У шезлонгу дрімаю, присів…
  •   Тернини кохання
    Негарне – пара мов краси,
    Літа – як ті мертвотні зими.
  •   Колискова для коханої
    Місяць підкрався неждано,
    Зорі усі засвітив…
  •   Водоспадом слова
    Дай напитись голосу твого,
    О моя Богине яснолиця,
  •   Дитя кохання (літературна самопародія)

    Оце дитя кохання – Вам скажу я!
  •   Вечеря в антисвіті
    Чорніє повітря, синіє щосили,
    Гойднувся п`яниця із матюками,
  •   Мій бандитський київський район
    Я по Метробудівській іду,
    Там знайду на задницю біду,
  •   Доля
    Йому - ані медалей, ні відзнак,
    Лише удар граненого стилета,
  •   Бомжацький дон*
    Біг крутяк поранений –
    Рятував життя.
  •   Доля кобзаря

    За правду, істину не гладять по голівці,
  •   Заклинання любові
    Полюби мене знову, кохана,
    Відречись від огуди й журби,
  •   Сергій Єсенін Відгомоніла золота діброва (переклад)
    * * *
  •   ВОРОЖБИТКО МОЯ ЛАСКАВА
    Усміхається далина,
    Мов до світла ворота відкрила,
  •   КОРОЛЕВІ ГІР
    У тебе серце крижане, бо лід
    Застиг у нім, як величини сталі,
  •   УКРАЇНСЬКИЙ ВАВИЛОН (літературна пародія)
    Набридли коханки мені поетеси,
    Дорога розкинула ноги сама…
  •   ПРОЩАННЯ
    Прощавайте, золоті дерева,
    Вже не чуть у хмарах Божий глас…
  •   ПРО ТЕБЕ І ДО ТЕБЕ
    Думки про тебе з вечора й до рана,
    Як сонце над гаями, так і ти –
  •   НА СКРИЖАЛЯХ ДОЛІ
    Хвиля спогадів мов омила –
    Наче клен, жовтіє вік он…
  •   ХАЩУВАЛЬНИК
    І
    Запитають мене: ну і нащо,
  •   МАРТА ЯНВАРСЬКА ЖІНОЧЕ ЛІТО
    Поскаржилася осінь горобині,
    Ревнуючи, неначе навісна,
  •   ОСІННІ РОЗДУМИ
    Знову осінь приходить, як мрія,
    Що про літо у мене була –
  •   ОЛЕКСАНДР ПУШКІН Я ВАС КОХАВ
    Я Вас кохав, кохання пломінь мого,
    Ще теплиться, як полум"я свічі,
  •   ОЛЕКСАНДР ПУШКІН Я ВАС ЛЮБИВ
    Я Вас любив, любов моя ще може
    В душі навік не згасла, ще сія;
  •   СЕРПОМ… ПО СМУТКУ (літературна пародія)
    срібним
    серпиком
  •   ХВИЛЯ-МРІЯ (із циклу «Морські акварелі»)
    Море тихе і майже без піни,
    Легкий бриз у лице повіва.
  •   ДАРУНОК (із циклу «Морські акварелі»)
    Захід сонця – піврубін чарівний,
    Диск його внизу закрила мла,
  •   КОХАНІЙ ВОРОГИНІ
    Лиш з тобою це собі дозволю –
    Власну гордість мовчки розтопчу;
  •   Олександр ПУШКІН Я ВАС КОХАВ
    Я Вас кохав, кохання пломінь мого
    Можливо ще в душі моїй не згас,
  •   * * * (із циклу "Морські акварелі")
    Обрій накинув хустку -
    Плечі вкрив яснині,
  •   ВЕЧІРНЄ СОНЦЕ (із циклу "Морські акварелі")
    Малинове, ласкаве і миле –
    Дотліває у обрію млі,
  •   ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ЦУКЕРНЯ
    Той спогад солодкий, мов зерня,
    Що зросле з людського тепла –
  •   ПОПЕЛИЩЕ ЛЮБОВІ
    Хилитають вітри трав`яні спориші,
    Чую запах гіркий, полиновий.
  •   ЛІТО ТАКЕ ПЕЧАЛЬНЕ
    Літо таке печальне,
    Літо таке сумне –
  •   ПОБРАТИМУ ОЛЕКСІЮ ТИЧКУ
    Мудрість і тепло ти сієш
    І добро в душі твоїй.
  •   СПОГАД ПРО МИНУЛЕ

    У небесах – чумацький шлях,
  •   SMELL OF SUMMER
    The smell of summer in a city apartment –
    Is currently nagging wind range,
  •   ВЕСЕЛКА ЖИТТЯ
    Сонце літнє в цім році ласкаве -
    Десь на заході хилиться в ліс -
  •   ПРОВІДНИЦІ
    Яка краса, води не пить
    З лиця рум`яного такого…
  •   БЕРЕЗНЕВА НОСТАЛЬГІЯ
    О красеню весняний, ранній,
    Журби в душі моїй не сій,
  •   Квіти кохання (романс)
    Не піддавайся журбі,
    Це ж не хвилина остання,
  •   ВЕСНЯНИЙ СОН
    Який прекрасний гай весняний,
    Голублений він сонцем весь.
  •   В Е С. Е Л. Ц І
    ОбрАзи, розпач, сум бентежний
    Минуть, як біль, що відболів,
  •   ВЕСНЯНА ДЕПРЕСІЯ
    Живу, неначе птах з крилом підбитим,
    Де тінь любові мертвої вита,
  •   ПЕРЕДЧУТТЯ ВЕСНИ
    Пресує сніг мучителька зима,
    Стиска його шаленим вітровієм,
  •   САЛЮТ КОХАННЯ
    Забреди у самотність хвилево
    Між забутих любов`ю світань.
  •   ОЛЕКСАНДР ПУШКІН Я МИТЬ ЧУДОВУ ПАМ
    * * *
    Я мить чудову пам`ятаю,
  •   ДОЛЯ
    Я - голосу печальний раб,
    І непитущий, некурящий,
  •   * * *
    Високий простір сірий – не увесь,
    Там світле пасмо ласкою ясніє…
  •   * * * (рубаї)
    Любив я трепетно одну блондинку,
    І мріяв мать її за половинку...
  •   * * * (рубаї)
    Як виповзаєш із життєвих ям,
    Радієш сонцю, квітам і полям,
  •   * * * (рубаї)
    Пошли натхнення – Велеса молю,
    У гаю Божому вклонюсь гіллю.
  •   * * * (рубаї)
    Минула осінь ця гірка й похмура,
    І в Лету канула тяжка зажура…
  •   * * * (рубаї)
    У кутик гаю всіх «дівчат» затис,
    Розкрив обійми-руки вітроріз –
  •   * * * (рубаї)
    Умивається гай мій печально сльозою,
    Дочекався у грудні погоди такої –
  •   * * * (рубаї)
    Наче смерть, ця холодна байдужість її,
    Бездиханні упали в гаю солов`ї…
  •   * * * (рубаї)
    О серце віще – болем знов заний,
    Бо погляд твій задумливо-сумний.
  •   * * * (рубаї)
    Я ходив собі тихо у нетрях лісів,
    На поваленім дубі спочити присів.
  •   * * * (рубаї)
    Зоря кривавить схил альпійських гір,
    В жилетку хмари місячний упир
  •   * * * (рубаї)
    Яка ж ця доля у таланту клята –
    Взяла й навчила словом убивати.
  •   * * *
    Де стихає докучливий галас,
    Де усипаний золотом хмиз,
  •   НАРОКОВАНА ДОЛЕЮ
    Я знаю, знаю, думаєш про мене –
    Про це у гаю пташка жебонить
  •   СХОДЖЕННЯ
    Не був солістом він іще ніколи,
    Хоч голос мав чарівної барвистості,
  •   * * *
    Де вчора я тихесенько сидів -
    Там поруч ось нападали листочки,
  •   ЗАКЛИКАННЯ МУЗИ
    Я сам у гаєві, я сам…
    Прийди до мене, музо строга,
  •   ХАРАКТЕРНИК (слово перед музикою*)
    Обіч турецької галери
    Козацька чайка вирина
  •   ПОВІЙ, ВІТРЕ НА… ЧУЖИНУ (переспів)
    Повій, вітре, на чужИну*,
    Думкою туди я лину,
  •   ПОДВИГ БАЙДИ
    Знову хвилями грає наш віщий Дніпро,
    Й мов на мури фортечні виходить
  •   ПРОПЕЛЕР КОХАННЯ (традиційна пародія на іншу поезію)
    Мій глобусе, твою планету,
    На вісь кохання насадив.
  •   ОСІННЯ МЕДИТАЦІЯ
    Ще сонце усміхається мені
    Пожовклим сяйвом вересня мрійливо.
  •   ВИННЫЕ ВИДЕНИЯ (литературная пародия)
    Я Вас люблю и снится каждый день:
    Нависли надо мною Вы, как тень,
  •   СЕРЕНАДА СМІТА З ОПЕРИ Ж. БІЗЕ «ПЕРТСЬКА НАРЕЧЕНА»
    (переклад з російської)
  •   СЕРПНЕВІ СПОГАДИ-2 АБО ОТИХ ТРИ СЛОВА (літературний сонет-пародія)

    Я «гарний» був, здається, аж по вінця…
  •   ВОРОЖІННЯ
    Через Альпи і Карпати
    Полетить мій сміх,
  •   ПОДОРОЖ СОФІЇВКОЮ
    В легкім ландо запряжені пегаси,
    І віжки вже натягнуті в руках
  •   ВИШУКАНА ДЕЛІКАТНІСТЬ АБО СОН УПИРИЦІ
    (літературна пародія)
  •   В РАЖІ ЕКСПЕРИМЕНТУ (пародія на пародію)

    Вже від мила очей не бачу я,
  •   ЯНКА КУПАЛА У ВИРІЙ
    Гомоніла сумно осінь
    Шумом листя, шумом сосен
  •   СОТВОРЕННЯ СВІТУ
    (стародавня язичницька легенда)
    (за С.Плачиндою)*
  •   НІБАБИНА ДОЛЯ (пародія у відповідь)
    Не встигли обійняться й разу,
    «Качає» баба тут «права»,
  •   ПТАШИНІ КАРУСЕЛІ
    Ну нарешті, о лагідна весно,
    Ти прийшла ув обійми мої...
  •   О ЗМІЦНИ СВІЙ ДОТИК
    Нарешті впала рясно сонця злива
    І залила теплом цей сум небес…
  •   ЦУНАМІ КОХАННЯ (літературна пародія)
    Всіх я риб перелюблю в морі,
    Маю внутрішню цю потребу,
  •   ПІСНЯ
    Запечалюся я за тобою
    Світлим смутком ясної весни.
  •   ЩОНІЧ (літературна пародія)
    Фіранка. Ліжко. Яйця і «банан».
    Маршрут. Його. У темряві. Невпинний.
  •   КУЛІНАРНА ЗИМА
    Фарби змішує лютневий вечір,
    Сніг у сутінках - як молоко,
  •   ДОКІР-ЖАРТ
    (тріолет)
  •   КОШАЧЬЯ ДРЕССИРОВКА (литературная пародия)
    Буря матом небо кроет,
    Вихри снежные струя,
  •   НОВОРІЧНА
    Усім я дам, усім я дам,
    Кажу ізнову й знову,
  •   ПОКАРА
    Утекла поезія від мене,
    Я упав, немов підбитий птах,
  •   ХАТА-ПОНЮХНО
    (літературна пародія)
  •   ОЦЕ ЧИРГИКАННЯ!
    (гумореска)
  •   ОСАННА ГАЮ
    Од цивілізації втікаю,
    Наче із духовної тюрми,
  •   АВТОПОРТРЕТ ПАРОДИСТА
    Усі птахи живуть в польоті,
    А Чорногуз лапає жаб в болоті.
  •   З ЛЮБОВ»Ю ДО КОЛЕГИ
    (літературна пародія у відповідь на поетичний відгук)
  •   СПОВІДЬ КУЛЬБАБНИКА
    (пісня-мрія-жарт)
  •   СПЕРМОПОТОП
    (літературна пародія)
  •   ПЛЮВОК У ПОЇЗД

    (літературна пародія)
  •   ПРОЩАЙ, ЛЮБОВЕ
    Прощай, любове, був такий солодкий
    Твойого всесвіту сонцевий мед.
  •   ВЕРЕСНЕВА СУТІНЬ
    День такий: ні холодно, ні жарко,
    День байдужий, мов ні те, ні се.
  •   ВЕРЕСНЕВИЙ ВЕЧІР
    Легкий дим на озері од вітру
    Ніжно плесо хмарою гойднув,
  •   РОНДЕЛЬ АХУЛІ
    Пан чорт вже умостився в космічному купе,
    Створінням Божим роздає пиндюлі.
  •   МІСЯЧНІ КАТАКЛІЗМИ
    ( літературна пародія)
  •   ЛЮДВІГ РЕЛЬШТАБ СЕРЕНАДА*
    (переклад з німецької)
  •   БЕТХОВЕН. АПАСІОНАТА
    видатній піаністці Людмилі
    Марцевич
  •   МРІЇ СОНЯЧНОГО ДНЯ
    Калейдоскоп коштовностей блискучих
    Із вітром сонце виставили враз.
  •   УРОК ЧИТАННЯ
    (літературна пародія)
  •   РАПТОВЕ ВИДІННЯ
    Усі зіщулились дерева -
    Зникає сонячне тепло.
  •   * * *
    «Така у мене справді ти одна» -
    Видзвонюють льодини, мов червінці,
  •   ДУМКА
    І.Редчицю
  •   АЧИЯК (гумор, але не чорний)
    (усмішка)
  •   ЗБОЧЕННЯ (гірка іронія)
    (літературна самопародія)
  •   БОРОТЬБА ЗІ ШТАМПАМИ
    (літературна пародія)
    Арфами, арфами –
  •   ПІСНЯ КОХАННЯ
    Зацвітають сади, зацвітають сади,
    Дзвонить срібло роси кришталево,
  •   * * *
    В Ірпені жив пес - Безвушко,
    Ранню він любив Забужко...
  •   ТВОРЧІ ОЧІ НОЧІ
    (літературна пародія)
  •   У ПОШУКАХ КОХАННЯ
    Зблід над лісом неба океан,
    Щіткою хмарини пудрив щоки,
  •   НАРОДЖЕННЯ БОЖИЧА
    (родздвяна колядка)
  •   ЗЕМЛІ ПОЛТАВСЬКІЙ ВІД ПОДІЛЬСЬКОГО КОЗАКА
    Земля полтавська – рідна по дружині,
    Земля полтавська – рідна по дочці,
  •   ДУХОВІ ГАЇВ
    (медитація)
  •   * * *
    із циклу "У всесвіті серця"
  •   ТУМАН
    Хмари сполотнілою юрбою
    По гаях, дібровах розбрелись,
  •   НА ЛУКАХ
    Вітрові Ночі присвячую
  •   ПІСНЯ ПРО ІВАНА БОГУНА
    Гей, то не туман на шлях
    Білу вовну та й кладе,
  •   КАРТИНКА
    Земля аж двигтить, як іде товарняк,
    На колію всім вантажем налягає,
  •   * * *
    Люблю тебе, незаймана природо,
    Де не ступав потворний черевик
  •   МАНІФЕСТ КОБЗАРСТВА
    Хай зазвучить струна жива,
    Розкаже про своїх героїв,
  •   МАМІ НА ДЕНЬ МЕДИКА ПРИСВЯЧУЮ
    і всім медичним працівникам
    в її особі
  •   * * *
    Не хочу я на саме дно
    Глибин очей твоїх пірнути,
  •   * * *
    У містах асфальт - застигле море,
    Мертве, не хвилюється, лежить,
  •   МІСТ ЧЕРЕЗ МОРЕ
    Сльоза, наче біль утрати,
    Душі наші прозорить,
  •   ДАРУЮ ТІНІ
    Кольорів різних любов буває -
    То сонцем теплим вона нам сяє,
  •   НЕЖДАНИЙ ДЗВІНОК
    Мов давня рана знов занила,
    Не знав, що в серці вона є,
  •   ДОНІ ЯРИНЦІ
    Голубенькі очі у Яринки,
    Наче неба чистого краплинки,
  •   РІЧЦІ ЛИБЕДІ
    ІІІ
  •   РІЧЦІ ЛИБЕДІ
    ІІ
    Вглядаюсь в посмутнілі твої води,
  •   * * *
    Літо наповнює груди
    Ніжними запахами,
  •   * * *
    із циклу "У всесвіті серця"
  •   НА СМЕРТЬ ДЖОХАРА ДУДАЄВА
    Здається, біль у серці не вщухає,
    Не вірю я почутому ніяк,
  •   НЕСПРАВЖНІЙ ПТАХ
    І
    Кажуть, істина - це золота середина,
  •   УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ ПІСНІ
    Ця неба ясна, неосяжная синь,
    Мов пісні народу мого широчінь...
  •   * * *
    Знову вже поволеньки смеркає,
    Темрява крадеться за вікном,
  •   ПАМ"ЯТІ ОЛЕКСАНДРА БІЛАША
    Він був, як Бог, піснями повен,
    І гордо шляхом йшов своїм.
  •   ХАЙ СВЯТИТЬСЯ
    Здрастуй милий, Велесовий гаю,
    Тут природа справді ще жива,
  •   * * *
    Щоки берега - у піні,
    Моря тут - густі мазки,
  •   ОТАРИ ПУХИРЦІВ
    (ЛІТЕРАТУРНА ПАРОДІЯ)
  •   З ЧАСІВ КУЧМИ
    Я був у Пізі. Підіймавсь на вежу,
    Яка давно й ніяк не упаде.
  •   РІДНІЙ КАПЕЛІ БАНДУРИСТІВ
    Є лиш така одна -
    Потужна спільність хистів.
  •   ЗИМОВИЙ ВЕЧІР
    В шапках із "заячого" хутра
    Стоять засніжені дуби
  •   * * *
    ...вот сдавили за горло деревню
    каменные руки шоссе".
  •   ДО МОЄЇ БАНДУРИ
    Колись незрячі кобзарі
    Бувало, і вночі вставали,
  •   * * *
    Коли вже осінь стане за плечима,
    Ріка життя літа у даль знесе,
  •   ТОПОЛИНА ЖУРБА (ПІСНЯ)
    Ти струнка при дорозі тополя,
    Не судилася нам одна доля,
  •   ПРОЩАННЯ З ВЕСНОЮ
    Тихесенько у Велесовім гаю
    Я проведу в минуле цю весну
  •   Слов'янські танці Дворжака
                       Якби того,що в мріях маю,
                       Хоч краплю б мати наяву.
  •   * * *
    Як в невагомої хмаринки,
    Така легка її хода,

  • Огляди

    1. Олексій Тичко Бій під Крутами*
      Сліди боїв у чистім полі.
      Сніги розтанули від гільз.
      Там знавіснілий од сваволі, Двічі
      Москаль на Україну ліз.

      Рядами пальта і шинелі
      На полі бою біля Крут.
      У рай для душ відкриті двері, Двічі
      Тризуб і стяг упали з рук.

      Прийшли під Крути тільки триста,
      Спартанський дух тоді воскрес.
      Упали, як у осінь листя, Двічі
      Тілами сніг укрили весь.

      Сусід північний - брат чи ворог?
      Усіх він вибив – до ноги.
      А вітер ніс на Київ порох Двічі
      І дим неволі навкруги…

      2010




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Іван Богун (пісня)*
      Гей, то не туман на шлях
      Білу вовну та й кладе,
      То Богун-козак, то Богун-козак
      Та й на ляха полк веде.

      Наче навесні ріка
      Військо ляха залива,
      Вилягає враг, вилягає враг,
      Наче скошена трава.

      Довго по полях-лугах
      Ще Іван панів хрестив,
      То Богун-козак, то Богун-козак
      За Нечая-брата мстив.

      Воювали в ту війну
      Аж до самої зорі,
      Славу Богуну, славу Богуну
      Заспівайте кобзарі.

      7501 р. (Від Трипілля) 1995 р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Тарас Шевченко Реве та стогне Дніпр широкий (уривок з поеми
      Реве та стогне Дніпр широкий,
      Сердитий вітер завива,
      Додолу верби гне високі,
      Горами хвилю підійма.

      І блідий місяць на ту пору
      Із хмари де-де виглядав,
      Неначе човен в синім морі,
      То виринав, то потопав.

      Ще треті півні не співали,
      Ніхто ніде не гомонів,
      Сичі в гаю перекликались,
      Та ясен раз у раз скрипів.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    4. Не для орлів
      Дерева вітер хилита
      Розлого.
      Моя гіркуща самота –
      Від Бога.

      Шмагає вітер по лицю –
      Холодний.
      Як бич для мене в мить оцю –
      Господній.

      І хай болить, та я терплю –
      Ще й радо.
      Ти, самото, і від жалю –
      Розрада.

      Не для орлів цей стан рабів –
      Смирення!
      Мене навік порив зігрів –
      Натхнення!

      Бо самота, як Божий дар –
      Отая!
      У ній думками аж до хмар –
      Літаю!

      Порину ввись світить зорю –
      Поетів.
      Колись отак помру, згорю –
      У леті!

      19.01.7523 р. (2016)

      Конча Озерна, санаторій «Жовтень»



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    5. Вродливий вечір
      Веселий день прийшов до мене,
      Його все збільшує зима.
      Та щуляться од вітру вени,
      Стиска мороз їх крадькома.

      А розсипи розкішні снігу
      Милують очі навкруги.
      Руками зроблені хурдиги
      Його високі береги.

      Як хороше – вродливий вечір
      Вогнями пестить де-не-де.
      Немов духмяний пломінь печі
      Тепло леліє молоде.

      17.01.7523 р. (2016) Київ, ботанічний сад ім. М.Гришка.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    6. Поміж засніженого суму
      Поміж засніженого суму,
      У царстві казки і зими,
      Далеко від міського шуму,
      Дерева змахують крильми.

      Злетіти хочуть, ніби птиці,
      Здіймають віхоли красу.
      Легкий той погляд, світлолиций,
      У небо зморене несуть.

      Летить літак, орлино лине.
      І тягнуться за ним увись
      Зеленокрилі три ялини –
      Ракетно тінями звелись.

      Немов зажуру цього смерку
      Прорізать хочуть, як штики
      Ясні неону феєрверки,
      Щоб небо всіять, як зірки!

      8.01.7523 р. (2016) Київ, ботанічний сад



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Весела віхола
      Весела віхола валила…
      У вітровійний у вояж
      Вже вирушала, вила вміло,
      Вовки всі звомпилися аж.

      Ворота висі відкриває
      Велика курява нова.
      Немов поверхню короваю
      Вдяга в припудрені дива.

      Величні віхоли пориви –
      Розворушила всіх вона.
      На світ зворушено-щасливий
      Весела впала сивина.

      5.01.7523 р. (2016) Київ, ботанічний сад ім. М.Гришка



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Богині Дані
      Я уклоняюся снігам,
      У небо шлю ясні привіти.
      Дерева моляться Богам,
      Розкинувши, як руки, віти.

      Зима пречиста, мов кришталь,
      Дива одкриє не одразу.
      Піднявши вгору білу сталь,
      Стоять кущі, як дикобрази.

      Це розгалужене гілля,
      Як вени на руці неначе.
      Всміхається усім здаля –
      Немов уперше це побачив.

      Готує вітерець сюрприз
      В легкім грайливім колиханні.
      Сережка срібна звисла вниз –
      Дарунок це Богині Дані!

      3.01.7523 р. (2016) Київ, ботанічний сад



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Зимовий сон
      Зимовий сон серед краси,
      Дрімають в інеї дерева.
      Поодинокі голоси
      Тривожать зрідка сонне мрево.

      Мороз міцний дає снаги,
      Іскрять сніжинки, наче зорі.
      Як марево, лягли сніги.
      Сад залило весь біле море.

      Зелений оксамит ялин
      Де-де світлесеньким накрило.
      І кожна, вперши в небо клин,
      Пресиві опустила крила.

      1.01.7523 р. (2016) Київ, ботанічний сад ім. М.Гришка.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. О рік новий!
      Хоч вечоріє, та мені
      На серці радісно, святково.
      Думки тікають геть сумні –
      Я диво згадую любові.

      Палких обіймів благодать
      І наяву, а не в уяві.
      Бо так розкішно раювать
      Не уявляв, що можна навіть.

      О рік Новий, о рік Новий,
      Як ця зима вродлива в січні.
      Всіх нас любов`ю оповий,
      Молю тебе: на віки-вічні!

      31.12.7523 р. (2015) м. Київ.

      Ботанічний сад ім. М.Гришка,

      Українська ділянка




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Поезія
      Зі мною тут Поезія ходила,
      Схиляючи голівку на плече.
      І шепотіла, мов дівчина мила.
      І променями пестила очей.
      Зі мною тут Поезія ходила.

      Зі мною тут Поезія літала,
      За спиною висіла, наче ельф.
      Натхнення чарівливе опахало
      Відносило мене в небесний шельф.
      Зі мною тут Поезія літала.

      Увись мене Поезія водила.
      І бачив я, як Велес розпростер
      Перисті хмари, як орлині крила,
      І слухав музику високих сфер –
      Увись мене Поезія водила.

      Вона на Землю грішну опускалась
      В рожевім сяйві, наче в НЛО.
      І всю її, немов концертну залу,
      Наповнювала світлом і теплом –
      Вона на Землю грішну опускалась…

      25.12.7523 р. (2015) Київ, ботанічний сад ім. Г.Гришка,
      Українська ділянка



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Буремна краса
      Якась така буремна ця краса
      У будній день в моїм гаю коханім.
      Сьогодні в нім я абсолютно сам –
      Сиджу-ходжу в піднесеному стані.

      Здається, вітрюган ось-ось почне
      Ламати віти, може і дерева…
      І гне гілля гудіння це гучне,
      Сутулить спини тиснява сталева.

      Порвати хоче міць озерних струн –
      Гліссандо* рвійне відчувають води –
      Вдаряє в берег бризками Перун,
      Мов пісню революції заводить.

      А там ген-ген світліють небеса
      І дух весни сп`яніло щастям сяє…
      А може то – майбутнього краса,
      Життя мого народу у розмаї?!

      * Гліссандо (муз. італ.) - рвучке проведення медіатором по струнах вперед-назад – своєрідний ефект створення бурі.

      14.12.7523 р. (2015) Конча Озерна, Ольжин став



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Зимовий релакс
      Як хороше в зимовому раю!
      Хоч він безсніжний, та зате – спокійний.
      Лікує душу зранену мою,
      Мов стан схвильований мій розуміє!

      І пестить вітер, тягне ласки нить,
      І легко так розсіює тривогу.
      Немов говорить: «Ну, вже досить нить!»
      І моляться озерні хвилі Богу.

      Гіллястий дуб схилився до води,
      Мелодію почув Санта-Лючії…
      О Велесе, моїм пером води,
      Допоки у гаю не споночіє.

      Допоки в серці згасне той вогонь,
      Зотліє в ньому іскорка остання.
      І попелом – з обпечених долонь
      Розвіється розтерзане кохання.

      13.12.7523 р. (2015) Конча Озерна, Ольжин став



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    14. У тенетах сліпоти

      І

      Ти пронизала щирістю мене,
      Проникла в душу ніжними словами.
      Я мріяв, як ми станемо одне
      Й на рівні в щасті будемо з Богами.

      Відлуння сміху – відповідь на це.
      Регоче, вже до прози звикла зала.
      Я – птаха, що потрапила в сильце...
      То просто вияв дружби – ти сказала.
      ІІ

      О серце, до кохання спрагле ти,
      Дитинно-щире, як гладінь екрана.
      Одвічно - у тенетах сліпоти,
      Ридаєш кров`ю, як відкрита рана.

      Боюсь, зустрівши справжнюю любов,
      (Подумаєш – напевне криводушшя,
      Гіркий згадаєш досвід знов і знов)
      Закриєшся від неї, наче мушля.

      12.12.7523 р. (2015) Конча Озерна



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Чиясь замріяна хода
      Зима із вкрапленнями снігу,
      Який лишився по садах.
      У замерзаючу відлигу
      Все небо – як з туману дах.

      Десь на алеї тихнуть кроки -
      Чиясь замріяна хода.
      І вітерець рожевощокий
      Опале листя підкида.

      Ще романтичний дух витає,
      Хоч тьмяне вже його лице.
      Гуляє осінь золотая
      Під руку тихо з морозцем.

      4.12.7523 р. (2015) Київ, ботанічний сад.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Видіння
      Як з попелища - валить дим,
      По небі сунуть, як примари,
      Важкі свинцеві темні хмари,
      Чорніють знічені сади.

      Небес, дерев злилися барви,
      Вони зустрілись тет-а-тет…
      Сіріють ген - будівлі гарні,
      Як попіл – кожний силует.

      Немов чернець накинув рясу
      На ніжну київську красу.
      І спогади боїв Донбасу
      Вечірні сутінки несуть…

      3.12.7523 р. (2015) Київ, ботанічний сад ім. Г.Гришка



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Шанувальниці поезії
      Із інтернетової гущі
      До мене вилетіли Ви,
      Як подих леготу цілющий,
      Як запах квітів луговий.

      Немов сиділа на березі
      І сік любові все лила…
      Узять пилок моїх поезій
      Присіла лагідна бджола.

      Від кого прилетіла, звідки
      Цілунків трепетна ця гра?
      …Тремтить душа моя, мов квітка,
      Від щастя тихо завмира.

      І ллється із небес розквітло,
      Немов живло душі саме,
      Як сяйво сонячного світла –
      Поезії високий мед.

      30.11.7523 р. (2015) Конча Озерна,
      Ольжин став.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Перший сніг
      Здавалось міжсезоння, тільки між…
      Та пада сніг, туман в гаю парує.
      І із кущів – як навесні – капіж
      Мелодію виляскує дзвінкую.

      Вглядаюсь тихо я воді углиб –
      Все озеро – як решето чи сито.
      І танець чується летючих риб
      У плескоті, веселістю политім.

      Мов слів зима насіяла собі
      Раптово в зошиті моєму хрустко.
      А на величне золото горбів
      Накинула ясну сріблясту хустку.

      29.11.7523 р. (2015) Конча Озерна, Ольжин став



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Думка

      Знову я сюди приходжу, знову,
      Де не раз на лавочці сидів.
      У саду яснім, передзимовім
      Пагони погнало молоді.

      По траві побігли світлі тіні –
      Мов гілля продовжують старе.
      Традиційні в нашій Україні
      У садах оці ряди дерев.

      Вітерець тут листячко ворушить,
      День химерні відсвіти плете.
      Як батьки тут – яблуні і груші
      І молодші стовбури – дітей!

      Є тут і ділянка для онуків –
      Мов навшпиньки витяглась рідня.
      Кожне з них так легко, без принуки
      Простягло до сонця рученя.

      Може хоч для них колись настане
      На землі оцій стражденній рай.
      І як захід – знов прийде світанок –
      Усміхнеться тихо небокрай.

      27.11.7523 р. (2015) Київ, ботанічний сад



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Береза
      Вже перецвіло моє кохання,
      Наче перестояна вода.
      І скидає листячко останнє
      У саду береза молода.

      Сухозлітки падають додолу,
      Ніби золотом ридає виш.
      Ти така беззахисна і гола
      На морозі першому стоїш.

      Горенько моє, незбутня мріє –
      Чистий образ ув очах моїх…
      Хто ж таку у світі цім зігріє
      І почує твій веселий сміх?!

      Пригорну до ще грудей гарячих,
      Віти змерзлі в пазуху вкладу.
      І від щастя нищечком заплачу,
      Мов тебе цілую молоду!

      25.11.7523 р. (2015) Київ, ботанічний сад.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Вечірня медитація
      Осінній сад, щемливий сад
      Зберіг іще чарівні барви
      І шурхіт листя «під» і «над»
      Знімає всі тривоги марні.

      Ця соковита жовтизна,
      Легкі мазки її медові –
      Як медитація ясна,
      Весни провісниця й обнови.

      Вечірні відсвіти небес
      Погладжують зелені туї…
      Дуб, зачарований увесь,
      Завмер і також медитує.

      23.11.7523 р. (2015)

      Київ, Ботанічний сад ім. Г.Гришка.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Людвіг Рельштаб Серенада (переклад з німецької)*
      Тихо крізь ніч піснями благаю
      Небо голубе:
      Ти прийди, кохана, до гаю
      Бачить хочу тебе.

      Ген при місяці журливо
      Листя шелестить,
      І нікому, друже милий,
      Нас тут не знайти.

      Чуєш, звуками чарують
      Солов’я пісні,
      Ти кохання, моя люба,
      Подаруй мені.

      В тих піснях любов палає
      Полум’ям жаги,
      І розчуленням вгортає,
      Додає снаги.

      В нас горить кохання сила,
      Їй скоряйся ти,
      І до гаю, мов на крилах,
      Швидше прилети!
      О, прилети!



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Таксі Шансон*
      Звучить мені в мобілці нота «сі»,
      Заводить так мелодія класнюча,
      Я викликаю київське таксі
      І хочу вам цю музику озвучить.

      Мені щастить, мені уже «везе» -
      Ви не знайдете «тачки» тут «покруче»…
      Мене везе, мене уже везе -
      Таксі «Шансон», розкішне і співуче.

      Приспів:
      Таксисте, друже, натисни клаксон,
      Нехай усі мої здійсняться мрії,
      Вези мене, вези мене у сон,
      У найчарівніший у світі Київ. Двічі.

      На лівий берег через міст «Метро»
      На захід сонця фарами свічу я,
      Який прекрасний вигляд на Дніпро,
      Неначе птах, на крилах тут лечу я.

      Які жінки! Водію, не дивись…
      А то впадем у воду ми з тобою.
      Ми піднялися у захмарну вись,
      Де сонце в парі з даллю голубою.
      Перегра.

      А вечори які чудові тут,
      В неонових вогнях мій погляд тане.
      Як навесні божественно цвітуть
      У ботсаду магнолії й каштани.

      Свої літа на кручі ці несу
      І розкажу таксистові відверто –
      Побачив парижанин цю красу
      І захотів у Києві померти.

      Приспів:
      Таксисте, друже, натисни клаксон,
      Нехай усі мої здійсняться мрії,
      Вези мене, вези мене у сон,
      У найчарівніший у світі Київ. Двічі.


      17.12.7521 р. (Від Трипілля) (2013),
      Київ.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Весни невигасле проміння
      Неначе спогадом сумним,
      Скажи мені, чому ти знову
      Неспокоєм прийшла у сни,
      Моя утрачена любове?

      Чому мене тривожиш ти
      У пізню цю пору осінню?
      Перебираю знов листи,
      Немов коштовнеє каміння.

      Душа, здається, вимерза,
      Шляхи всі втрачено до раю…
      Та тихо падає сльоза,
      Тепло те давнє воскрешає.

      Й хоч серце сковує зима,
      Схололим тисне безгомінням,
      Та мертву кригу вже лама
      Весни невигасле проміння.

      І ожива, і ожива,
      Як навесні травиця рання,
      У віршів сонячних словах
      Моє загублене кохання.

      22.11.7523 р. (2015) Конча Озерна, Ольжин став,



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Передзим`я
      Усе пожухло й потьмяніло,
      Минула осінь золота.
      Дерева голі оніміло
      Чекають білого листа.

      Іздерши з гаю листя светра,
      Ламає руки хтось дубів.
      Красу, немов ганчір"ям, стерто
      Між переляканих горбів.

      Набрякли небеса свинцево,
      Кошлатять брови, хай їм грець!
      Задубли пальці. Їх крицево
      Стискає юний морозець.

      15.11.7523 р. (2015) Конча Озерна, Ольжин став.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Заповіт осені
      Дощ потріскує і жебонить,
      І печаль насувається рання,
      Мов чиясь обривається нить –
      Це - природи сумне умирання.

      І здригання розпачливе віт,
      Наче рідних – німотне ридання.
      Пише осінь немов заповіт,
      Свою волю диктує останню:

      Залишу для красуньок-беріз
      Бурштину мерехтливі сережки.
      Хай одягне хиткий верболіз
      Із дощин мої срібні мережки.

      Хай зігріє, мов ковдра пухка,
      Рідну землю це листя зів`яле.
      А для дуба – накидка легка
      З бахромою пожухлих опалів.

      Жовтизну в голубі небеса
      Поцілунком пошліть з вітровієм.
      Хай верба у журбі нависа
      І повіки печальні закриє.

      І несуть хай ключі журавлів
      Той мій настрій щемливий у леті
      А надгробне це золото слів
      Я прошу, залишіть для поетів.

      14.11.7523 р. (2015) Конча Озерна, Ольжин став.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Медитація печалі
      Пожухли вже листки опалі.
      Над гаєм – золотавий дим,
      Як медитація печалі
      У передзим`ї молодім.

      Така пресвітла – до обожнень –
      Все розпливається вона
      У вітровіянні тривожнім,
      У схлипах весельних човна.

      Димінуендо* сонця. Хмурі
      Злилися тіні в ноту «ре».
      Акорд останній на бандурі
      Озерній – промінець бере.
      * Димінуендо (муз.) – затихаючи.

      13.11.7523 р. (2015) Конча Озерна, Ольжин став.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Поховальне слово
      Рідіє чуб засмучених гаїв,
      І дощ висріблює листки опалі.
      І виливає прикрощі свої
      На золотому килимі печалі.

      В німій скорботі схилена вона,
      Останню шану віддає цій вроді.
      Немов заснула осінь чарівна
      В величній усипальниці природи.



      8.11.7523 р. (2015) Конча Озерна, Ольжин став-дача



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Тихе щастя
      Зариюся по груди у печаль,
      Впірну у жовтизну сумного гаю.
      Він золото думок порозсипає…
      Зберу. Складу на осені скрижаль.

      Стоять озер засипані причали.
      Йду між дубів і відчуваю щем.
      Обійми розгорну, торкнусь плечем –
      Ми так одне за одним заскучали.

      І завмираю… І – ні пари з уст.
      Аж доки вечір не промовить: «Годі!»
      За тихе щастя – бути на природі –
      Я Велесові вдячно помолюсь.

      7.11.7523 р. (2015) Конча Озерна, Півострів Печалі.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Прощальна листопадова жарінь
      Пекучий лазер чую біля скронь -
      Осіннє сонце здатне ще зігріти.
      Тремтить на гіллі листя, як вогонь,
      Поволеньки облизуючи віти.

      Розчулена теплом озерна рінь,
      Поплескує тихесенько в долоні.
      Прощальна листопадова жарінь -
      На злагіднілому природи лоні.

      Та знову «крещендує»* холодок,
      Встромля між променів сталеві жала.
      І затверділий сонячний медок
      Кущисту тінь вже будить, що дрімала.

      Небесне світло з-під веселих брів
      Підморгує власкавленому гаю.
      І царство ледь усміхнених дубів
      Тремтливим сяйвом ніжно огортає.


      4.11.7523 р. (2015) Конча Озерна, Ольжин став.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Передчуття
      Як хороше в осінньому гаю
      І ласкою тремтить билина кожна…
      Чому ж неспокій душу їсть мою
      Й на серці так незатишно й тривожно?!

      Вуаль знялася лагідного сну,
      Що все життя медами мрій маніжив.
      Й мінорно налаштовує струну,
      Мов здиблює коня, натягши віжки.

      Під золотом розкішної мани
      І поцілунком сонця лоскітливим –
      Сталеве сяйво брижів крижаних
      І холоду задушливі припливи.

      Пестлива ніжність променів ясних
      Побризкує над стихлими ярами.
      Прощальне «Цьом!» осінньої весни
      Я чую – вже зима не за горами.

      3.11.7523 р. (2015) Конча Озерна, Ольжин став.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Осіння весна (пісня)
      Ті птахів далекі голоси,
      Плинний час у пам`яті не стер це –
      Острівці забутої краси,
      Як весни, заснулої у серці.

      ПРИСПІВ:
      О Боги, яка ж ти чарівна
      В зеленаво-жовтому багрянці.
      Вогняна осінняя весна
      В злотопадовім вируєш танці.

      Шурхіт на пошерхлії вуста,
      Як piano* лагідне лягає.
      Сонечка усмішка золота
      Сяйвом розтікається по гаю.

      ПРИСПІВ:
      О Боги, яка ж ти чарівна
      В зеленаво-жовтому багрянці.
      Вогняна осінняя весна
      В злотопадовім вируєш танці.

      І кудись поділася печаль,
      Мов на луки відійшла Сварожі.
      О сумна щемливосте, відчаль,
      Бо журитись навесні негоже.

      ПРИСПІВ:
      О Боги, яка ж ти чарівна
      В зеленаво-жовтому багрянці.
      Вогняна осінняя весна.
      В злотопадовім вируєш танці.

      24.10.7523 р. (2015) Конча Озерна, Ольжин став



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Осінній туман
      Сповиває осінній туман
      Диво-озеро змовклого раю.
      Заливає, змиває, лама
      Дня будівлю, що тихо вмирає.

      І на стомлені води сумні
      Стелять ковдру зажурені тіні.
      І немовби завис вдалині
      На деревах гірляндами іній.

      Потьмяніла небес вишина…
      Не здається в полон тільки мреву
      Дивовижа, красою ясна –
      Барви сонця дзвінкі на деревах.

      22.10.7523 р. (2015) Конча Озерна, Ольжин став



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Золота сивина (пісня)
      Зачарований гаєм іду,
      Розкидає тут осінь намисто –
      Шурхітливу красу молоду,
      Золоту сивину падолисту.

      ПРИСПІВ:

      По-осінньому ти чарівна,
      Бо краси дивовижна принада –
      Молода золота сивина,
      Золота сивина листопаду.

      Сипле осінь так щедро з долонь,
      Що земля вся – неначе світлиця.
      Сивину прикладу я до скронь –
      Хай і в мене вона золотиться.

      ПРИСПІВ:

      По-осінньому ти чарівна,
      Бо краси дивовижна принада –
      Молода золота сивина,
      Золота сивина листопаду.

      Обліта сивина, обліта,
      Мов пір`їни із сонця жар-птиці.
      Золоті мені, щедрі літа
      Знов дарує пора світлолиця.

      ПРИСПІВ:

      По-осінньому ти чарівна,
      Бо краси дивовижна принада –
      Молода золота сивина,
      Золота сивина листопаду.

      17.10.7523 р. (2015) Конча Озерна, Ольжин став



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Тепла прощального розмай
      Осіннє сонце величаве
      Ще тихо ніжить змовклий гай.
      І рибні сплески серед ставу –
      Тепла прощального розмай.

      Самотня проліта пташина
      Під звичний дятла перестук.
      Розкинув хмарну павутину,
      За лісом зачаївсь павук.

      І упіймавши сонце в неї,
      Поволі кров із нього п`є.
      Й воно поблідлою зорею
      За видноколом розтає.

      16.10.7523 р. (2015) Конча Озерна



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Осінь - року вечір
      Журлива осені пора
      Мене водила за собою.
      Немов бабунечка стара,
      Щось шепотіла під вербою.

      Я відчував ледь теплу кров
      В її, вже зморщеній долоньці.
      А холод – світлий день боров,
      Між віт лишивши дрібку сонця.

      Барвисту хусточку легку
      Вона накинула на плечі.
      Тремтіла осінь у гайку,
      Неначе змерзлий року вечір.

      15.10.7523 р. (Від Трипілля) (2015) . Київ, Ботанічний сад ім. Г.Гришка



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    37. Світло кохання *
      Світи мені, любове осяйна,
      Весну життя даруй душі, Богине,
      І музику, де плаче глибина,
      Тонкого болю ронячи перлини.

      Люблю тебе, небесна і земна,
      У пречудову і похмуру днину,
      Леліє сни чарівні таїна
      У величавій горизонту сині!

      Це – наслання з диявольських куліс,
      Коли полуда очі закриває,
      Омани серця непролазний ліс?..)

      Веди вперед, за межі небокраю,
      Імлу прониже ніжний сонця спис –
      Його кохання світло окриляє.

      16.10. 7522 р. (Від Трипілля) (2014)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Осінній менует
      Легкі пташки: цвірінь-цвірінь,
      Вібрує знов озерна рінь.

      Гаї в полон вітрець бере,
      Куйовдить зачіски дерев.

      Січе проміння золоте
      І листя в озеро мете.

      Он силует упав із туч –
      Скрипковий віддзеркалив ключ.

      В piano ніжнім шелестінь –
      Немов струна – тремтлива тінь.

      Примхлива музика води –
      Вишіптує на всі лади.

      Міняє ритм і темп і штрих,
      Печаль навіє, потім – сміх.

      Веселощі, помірний жаль
      Увічнить озера скрижаль.

      Ген променя-смичка там злет –
      Звучить осінній менует.

      12.10.7523 р. (2015) Конча Озерна, Ольжин став.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. * * *
      Я знову тут і досі ще
      Немов очам своїм не вірю.
      Легкий бере за серце щем,
      З душі зникають барви сірі.

      Від променевого мазка
      Мені всміхнулася водиця.
      Неначе риб'яча луска
      Переливається, сріблиться.

      Пропурхотіло пташеня,
      Впірнуло в жовтий кущ акацій.
      Над озером він закуняв,
      Немов стомившися від праці.

      За пеленою диво-хмар
      Жовтава світиться примара.
      Спітнілий сонця окуляр -
      Немов протитуманна фара.

      І холод сковує луги
      І навіть небо сіро-синє.
      І воду й віти навкруги
      Немов пронизує тремтіння.

      11.10.7523 р. (Від Трипілля) (2015) Конча Озерна



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Український едем
      Яка печаль, яка краса німа!
      Нові пейзажі бачу на природі.
      Радію тихо, мовчки, крадькома,
      Як добрій справі зробленій – добродій.

      Ген барвами осінніми цвіте
      Розлогий вигин озера розкішний.
      І павутиння сонця золоте
      Холодним сяйвом опліта неспішно.

      Повітря найчистіше – бо ж сюди -
      В найкращих мріях навіть не потрапив.
      У повені небесної води
      Пливу я поглядом, сп`янілим раптом.

      Вже вітер нагулявся, майже стих,
      Лиш на поверхні – ледь помітні брижі -
      Місця людей і берегів крутих
      Легкими навіваннями маніжить.

      10.10.7523 р. (Від Трипілля) (2015) Київщина, Конча Озерна.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Молитва коханій
      Прошу тебе: безмежжям свого чару
      Не відпускай, допоки я живий.
      Спокус потуги всі минуть задарма.
      Як оберіг – коханням оповий.

      Немов Ронсар* на берегах Луари**
      Натхнення подих щоб ловив новий,
      Даруй жагу – Богів напій нектарний
      І солод від амброзії й халви.

      Але навчи не зловживать надміру
      Тим щастям нашим, хай ця слабина
      Обов`язком нудним, щоденним, сірим

      Не стане, новизну завжди пізна.
      Офірою мою наснажуй віру –
      Світи мені, любове осяйна

      3.10.7523 р. (2015) Конча Озерна, Півострів Печалі.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Мить сумніву
      Бувало, так здавалось, ми - не пара,
      Мов хтось об небо вимастив смолу.
      І ясен світ увесь мені потьмарив,
      Навіявши, як сон, почвару злу

      У образі божественому яро,
      В полон віддавши чорному крилу,
      Накинувши із темного муару
      На душу сіть – пекельну кабалу.

      Та гетьте к бісу, чари невеселі!
      Хай сонця меч вас лезом розтина.
      В коханні є свої Макіавеллі*.

      Облесливості хтива гнилизна –
      Ознака їх. Та каже голос Лелі,
      Що це усе – химера навісна.


      30.09.7523 р. (2015)




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    43. Видиво
      Жене хмарин рожевих череду
      Поет небес. Його то – ніжні мрії,
      Хоч іноді на копію бліду
      Скидаються. Уява так шаліє:

      І каравела й замок – на виду,
      У океані – острови надії…
      З-поміж усіх - найкращий обведу –
      Той, де лице коханої ясніє.

      Але коли буремна непроглядь
      Їх перетворює на темні тіні,
      Вони – мов чорні лебеді ячать –

      Краси мов крила у сумнім видінні…
      Навіює любов, як благодать,
      Вітрець легкий у чарівливім плині.

      24.12.7522 р. (ВІд Трипілля) (2014)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Золото любові
      Його кохання світло окриляє,
      Вись обіймає летом, наче птах.
      Осіння хмар завіса димовая
      В сяйливих розчинилась міражах.

      Проміння дивовижне – надзвичайно –
      Любові золото - нас гріє – ах!
      І ніжних поцілунків урожаї
      Вирощує в ласкавих небесах.

      Якщо ж нудьга неждано підкрадеться,
      Наповнить сірістю всі ночі й дні,
      Вогнем дихне повітряна фортеця –

      Ураз розвіє видива сумні.
      Нам полум`я сердечне усміхнеться –
      Подай же руку, королево снів.

      12.09.7523 р. (2015) Конча Озерна



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Двояке чтиво (літературна пародія)
      Оце ж пустило, попустило,
      Аж розпустило все вкінець.
      Моє таке грамОтне стИло –
      Римує «майстер», це - «песець».

      Та з боку іншого дивиться –
      Хмарин імлистих табунець,
      Натхнення… з Божої криниці –
      Це ж Образи! Я – молодець!

      І Бога Ра уже шаную,
      (Хоч наголОси – не туди!)
      Його не поминаю всує,
      Розхвалюю на всі лади.

      Видать таки від «Бога» знак то –
      Цей «поетичний» лексикон:
      В траві… осінні, літні акти –
      «Високий» смак мій – як закон!

      Двояке чтиво – шоу нині –
      Читач гукнув мені: агов! –
      Я посміхнувся над бікіні,
      Ну а тоді вступив у «гов»!

      4.09.7523 р. (Від Трипілля) (2015)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Відновлюючи спалені мости
      Відновлюючи спалені мости
      І заживляючи сердечні рани,
      Ми маємо до злагоди прийти,
      Відкинувши в стосунках все погане.

      І більше – ні жалю, ні гіркоти,
      У щастя розчинившися нірвані,
      Його ми мусим в душах берегти –
      Хай світло ллється в нас безперестану.

      Та добрим є це тільки до пори,
      Як після сварки раптом за хвилину
      Покотиться у прірву із гори…

      Життя прекрасне лиш наполовину –
      Від радості прямує до жури,
      Тонкого болю ронячи перлини.

      16.01.7522 р. (2015)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Сувої дивовижної краси
      Сувої дивовижної краси…
      З них можна диво-килими розшити –
      Відтінки: теплий, ніжний, боязкий,
      Суворий, грізний, трішки сумовитий…

      І радісний, щасливий… Вознеси
      О Боже, шлейфи сяйва самоцвітів –
      Мов настроїв поета пояси,
      Укрили перевесло розмаїто.

      Чого уява лиш не випліта!
      Із каменів коштовних висікає
      Мости-аркади і гірські міста

      Що виростають у небеснім плаї.
      Це – про кохання мрія золота,
      Де все недобре і погане – скраю.

      24.08.7523 р. (2015) Конча Озерна.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Спрага кохання
      Де запаху немає любих кіс,
      Отам тобі стає і світ немилий.
      Немовби щастя й доля відреклись
      Й за крок ти опинився від могили.

      Лежиш, мов розпростертий, горілиць,
      Завмерлий, наче камінь, оніміло.
      Води кохання взять з яких криниць,
      Щоб душу напоїла й оживила.

      Та гарні ліки є все ж од зневір –
      Тут рівновага й спокій порятує –
      Спинись. Глибоко дихай. Перевір.

      Й поклич думками милу, золотую,
      Бо знаєш сам – підеш наперекір –
      І порожнеча, і життя це – всує.

      31.07.7523 р. (2015)



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    49. Олег Чорногуз Відлітають хмари*
      Відлітають хмари в сиву осінь,
      Як і наші золоті літа.
      Я ж тебе кохаю, мила, досі -
      Ти для мене юна й молода.

      Я ж тебе сьогодні, в день святковий,
      Коли ти забула, скільки літ …
      Відведу у дивний світ казковий -
      У бентежний, неповторний світ.

      А літа летять у сині далі,
      Облітає листя у саду,
      І в такій божественній печалі
      Все люблю, як милу й молоду!

      І як в день весняно-світанковий
      В своїм серці пролісків нарву.
      І повір, кохана, це не спомин
      Я тебе кохаю наяву.

      Пам’ятаєш, біля моря вечір,
      Коли хвилі лащились до ніг,
      Я торкав твої засмаглі плечі
      Та ніяк освідчитись не міг.

      То були такі душевні муки!
      Та ти знаєш, я не златоуст.
      Я несміло взяв тебе за руки
      Й перший раз торкнувся твоїх уст…

      То було немовби тільки вчора,
      Перед нами в мріях цілий світ,
      Хто кохає – той живе без горя
      В шістдесят і в дев’яносто літ.

      За вікном бентежить сива осінь,
      І ясна всміхається печаль.
      Я ж тебе люблю так щиро й досі,
      Що мені і юності не жаль…

      2013 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Нарцис у чарівному замку
      Гойдає муз на гіллі верболіз,
      У такт заграли духові оркестри
      І мушкетер - шляхетний Араміс -
      Танцює з дамою у темпі presto*.

      Аристократів стільки тут – гульвіс.
      Ще й лебеді на озері чудеснім.
      Над ним самозакоханий Нарцис
      На власну вроду задививсь небесну.

      А може це - той влюбливий поет -
      Красунь перебирає з мрії дому,
      Їх баламутить віршем тет-а-тет,

      Насправді ж вірний лиш собі самому.
      Казковий виплітається сюжет –
      Літають ельфи і танцюють гноми.

      11.08.7523 р. (2015)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Cама поезія*
      Неначе наливні жита,
      У запашнім буянні літа,
      Чарівна врода розквіта,
      Аж блідне осінь золота,
      Бо так не здатна пломеніти.

      Немовби в неї слів нема -
      Окрилено шепоче вітер,
      Бо це - поезія сама,
      Любов"ю й ніжністю зігріта!!!)))

      8.08.7523 р. (Від Трипілля) (2015)



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Воїни світла*
      Ти пройди крізь вогонь і очистись,
      Хай же страх твій у грудях скона.
      Стисни зброю в руках променисто –
      Йде на сході священна війна.

      Світла воїне, глянь, за тобою –
      Україна, як палець, одна.
      Уставай до смертельного бою –
      Йде на сході священна війна.

      Ти для Путіна вирий могилу,
      То в подобі людській – Сатана.
      За тобою – і правда і сила,
      Йде на сході священна війна.

      Обіймімось, брати, в нашій міці –
      Москалю – непоборна стіна.
      Стане в гніві сильніша за крицю –
      Йде на сході священна війна.

      Кожен дужий, ненависть не стримуй,
      Щоб нечистих – за межі прогнав.
      Геть, собаки, з Донбасу і Криму –
      Йде на сході священна війна.

      Мамо, рідна, не плач, як загину.
      Не хили у журбі голови.
      Я іду воювать за Вкраїну,
      Вір у краще і благослови.

      Найдорожча, пресвітла кохана,
      Огорни на прощання крильми.
      Ще настане весна і світанок,
      І з тобою обнімемось ми.

      Йдем ординців вогнем випікати,
      Хай забудуть дорогу сюди.
      Кожен сильний, незборний, завзятий.
      Вирушаймо. Перуне, веди.

      22.01.7522 р. (Від Трипілля) (2015)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Лікарці
      Лікарко, як добре, що Ви є,
      Хвилями здіймаються вже груди,
      Серденько послухайте моє,
      Як воно шалено битись буде.

      Гляну на очей чарівний блиск,
      Каре сяйво упаде з-під вії.
      І відчую, як підскочить тиск,
      Тіло затремтить і заніміє.

      І раптово – ніжністю легка –
      На чоло лягає розпашіле
      Трепетна і лагідна рука,
      Посмішка вуста торкає милі.

      - Не хвилюйтесь, пацієнте, так!
      Ох, палка і буйна Ви натура,
      Бережіться у свої літа –
      Піднялась у Вас температура.

      - Полікуйте серце Ви моє,
      Лікарко, уперше і востаннє,
      Від усіх недуг вже ліки є,
      Та немає ліків од кохання!

      14.07.7522 р. (Від Трипілля) (2014)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Олександр Блок Про доблесті, і подвиги, і славу
      Про доблесті, і подвиги, і славу,
      Не думав на згорьованій землі,
      Як сяяло мені в простій оправі
      Твоє лице в кімнаті на столі.

      Та час настав. Своїй скорившись волі
      Пішла ти. Я обручку в ніч жбурнув.
      Свою ти з іншим пов"язала долю
      Й лице твоє прекрасне я забув.

      Летіли дні, крутились роєм клятим
      І шал терзав життєву течію.
      І я згадав тебе в молитві раптом
      І кликав, наче молодість свою.

      Я кликав, але ти не озирнулась,
      Я сльози лив - не зглянулася ти.
      Ти в синій плащ печально загорнулась
      І ніч сира твої змела сліди.

      Не знаю, де притулок для гордині
      Ти милая, ти ніжная, знайшла.
      Я міцно сплю і сниться плащ твій синій,
      В якому ти у ніч сиру пішла.

      Не мріять вже про ніжність і про славу,
      Минуло все і молодість моя.
      Твоє лице в його простій оправі
      Уласноруч прибрав зі столу я.

      22-24.07.7523 р. (ВІд Трипілля) (2015)



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. У сонцем коронованому гаю
      У сонцем коронованому гаю
      Поволеньки добро моє росте.
      Так болісно до свого повертаю,
      Немов душі вікно своє протер.

      У ній – росток, мов квітка польовая,
      Своє лице відкриє золоте,
      Як дощик її щедро поливає –
      Вона сміється, пахне і цвіте.

      Але і крук чигає десь на гілці,
      І вигнались осоти й пирії
      Щоб придушити ніжні ті пагінці…

      Тож на сторожі будь, життю радій,
      Як бореш зло гуртом, не поодинці –
      Зникають раптом прикрощі твої.

      26.07.7623 р. (2015)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Нездійснений службовий роман
      О ця хода із легкістю харити!
      В очей розумних сяйві розчинивсь.
      Я можу з Вами лиш поговорити,
      Ну ще у щічку цьомнути колись.

      І почуття, як стиснута пружина –
      Табу на нас накладено навік.
      Бо Ваша подруга – моя дружина
      І Ваш чекає вдома чоловік.

      В одному колективі - ми та свято
      Тримаємось в напрузі віддалік.
      Я можу з Вами лиш потанцювати,
      Як є корпоратив під Новий рік.

      На вулиці зустрінемось, яка ти
      У нас печальна доленька лиха!
      Не будемо там довго розмовляти,
      Тікаємо – подалі від гріха.

      Женем думки про зустріч, як не в тему,
      Як мухи, змахуєм і так і сяк.
      Та раптом в коридорі перетнемось
      І Ви мені засвітитеся вся.

      І я назустріч рвуся, мов до раю,
      Рожевий очі застеля туман…
      Та у житті продовження не має
      Нездійснений службовий цей роман.

      Туман розвіється, немов у гаю,
      До праці бігти кожен з нас готов.
      Лиш в гамівній сорочці знемагає
      У закутку залишена любов.

      18.07.7523 р. (2015)



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Борис Пастернак Єдині дні
      У пам`яті - між зим своїх
      Сонцестояння дні – як піки.
      І неповторний кожен з них
      Й повторювався теж без ліку.

      Вони усе тяглись, текли,
      Предовгу склавши вереницю.
      Єдині дні оті, коли
      Здається, час мов зупинився.

      Всі пам`ятаю досі їх -
      Зиму до середини близять.
      Дороги мокрі, краплі стріх
      І сонце гріється на кризі.

      Й закохані, немов у сні
      Дедалі в пестощах нестримні.
      Й пітніють у височині
      Зігріті між гілля шпаківні.

      Годинник мов – анітелень,
      Ліниві стрілки крил не здіймуть.
      Триває довше віку день
      У нескінченності обіймів.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Ліплю... Богиню
      Лише в уяві цю ношу ідею
      Мов статую – із голови до ніг –
      Вирізьблюю наснагою всією –
      Твій поступ, жест – до рисочок малих.

      Ліплю Кассандру віщу, не Цірцею.
      І настрій радісний мене обліг.
      Ти – ніби справжня донька Прометея,
      Несеш добро для земляків своїх.

      Чатує зло на тебе та ніколи
      Не піддаєшся. Біс – де сів, там зліз,
      Бо мужністю всі підступи зборола…

      Дорогоцінний людству мій сюрприз –
      Це завдяки тобі, о ясночола,
      Живу у світі, де немає сліз.

      3.07.7523 р. (2015)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Олег Чорногуз Пахнуть липи*
      Пахнуть липи медвяно і хмільно
      В серці – збудження радісний щем.
      І рука твоя ніжно й повільно,
      Як у вальсі, ляга на плече.

      Всесвіт чулий летить понад нами,
      Ніч шепоче мені: «Приголуб!»
      І сп`янілий, торкаюсь губами
      До твоїх нецілованих губ.

      Пахнуть коси медвяно, духмяно,
      Сіножать засина поміж плес,
      І здається, в тобі я розтану,
      Наче хмарка у сині небес.

      Ніч заснула і впала на груди,
      Засина поміж трав вітерець,
      І нічого навкруг нас не чути,
      Окрім стукоту наших сердець.

      Я не можу із пам `яті стерти
      Ніч, коханням наповнену вщерть…
      Я хотів би від щастя померти,
      Бо ж кохання сильніше за смерть.

      Ніч зітхає і млосно і хмільно,
      Сіножать ожива поміж плес,
      І згорають, як роки, повільно
      Зорі в куполі синіх небес.

      2008 р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    60. Нам не судилось бути разом
      Нам не судилось бути разом.
      У рай повернення не жди.
      Образ глибокі метастази
      Кохання вбили назавжди.

      Така сумна пора відчужень,
      Ця осінь жовтий лист зімне.
      Ти в далеч дивишся байдуже -
      Не хочеш бачити мене.

      Обоє ми - тонкі натури,
      Де тонко – рветься, - каже Бог.
      Слова, нестерпні, як тортури,
      В серця ужалили обох.

      Здригнулось небо сполотніле…
      «Прощайтеся!» - нам грім сказав.
      На жовтім листі затремтіла
      Дощу бурштинова сльоза…

      4.03.7523 р. (2015)



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Зомбі кохання
      Це наслання з диявольських куліс,
      Метелик мов, од сяєва осліпши,
      Я полетів на чари світлих рис
      Лиця твого, у світі щонайліпших.

      І не почувши слова: «Стережись!»
      В красиве небо линучи все глибше,
      Кохання зомбі випурхнув увись,
      І розсипав, як візерунки, вірші.

      Та не шкодую. То були часи,
      Коли душа знялася над землею
      У пошуках гармонії й краси.

      Хоч спогад болісний про все отеє
      Стріли уламком у єстві засів,
      Сотає кров із ніжності моєї.

      21.06.7523 р. (2015), Конча Озерна, Дажбогів гай – дача,
      20 г. 47 хв.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Надія Козак Бурштинові зірки*
      Зійшлися восени, як чорнобривці зрілі
      Одним погідним днем всі кольори зуміли
      Ввібрати з дивини гаптованого літа,
      Коли в нас не було і гадки, щоб зустрітись...

      Приспів:
      Бурштинові зірки накрили нас з тобою,
      Відбившись у душі шаленого прибою;
      А почуття зайшли з настояного цвіту...
      Які ж вони терпкі ці доленосні квіти... Двічі

      Розвісила пора мережку з павутиння,
      Щоб не подумав хтось, що ми у чомусь винні.
      Адже зайшли у цвіт якОсь так...ненароком:
      Від погляду очей - до неземних потоків...

      Приспів.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    63. Ніна Третяк Ти у зоні АТО*
      Хто, скажи мені, хто,
      Напророчив біду твоїй долі?
      Ти у зоні АТО
      На вчорашньому мирному полі.

      В тебе цілиться брат,
      Що одвічно вважав своїм братом…
      Поряд рветься снаряд –
      Зорі падають вниз зорепадом.

      Ти у зоні АТО
      За чужу не ховаєшся спину,
      Як не ти, тоді хто,
      В час лихий порятує країну?

      Як не ти, тоді хто,
      Принесе перемогу крилату?
      Ти у зоні АТО –
      Твоя місія – перемагати!

      А коли все мине
      І війна, непотрібна нікому,
      Сном страшним промайне –
      Ти повернешся іншим додому.

      Почуття, відчуття
      Не даватимуть довго ще спати.
      За Вітчизну життя
      Ти готовий синівське віддати.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Світлана Костюк До синього коня*

      мій синій коню мій синій коню мій синій коню
      лети галопом неси до сонця я не борОню
      життя минає мій синій коню життя минає
      немає вітру немає волі чудес немає

      точи копита мій синій коню точи копита
      вже наша воля на всіх майданах кістьми прибита
      вже наша воля на сірих площах на всіх знаменах
      чи підіймемо чи піднесемо чи ті рамена

      мій синій коню гарячий коню іскриста гриво
      якщо Вкраїна насправді вільна чом нещаслива
      чом нещаслива чого сумує і гірко плаче
      а хтось покірний покірно радить терпи козаче

      а скільки ж можна мій синій коню уже терпіти
      онуки просять батьки не можуть не вірять діти
      неси нас коню де вольна воля під небесами
      добудем щастя добудем долю Боги із нами



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Іван Гентош Ще не осінь (романс)*
      Вже павутинки у волоссі,
      І сум-печаль в очах святі…
      Та ще не осінь, ще не осінь –
      Я цілував би очі ті…

      Не нарікаю і не плачу,
      Не ображаюсь, не кляну –
      Тебе одну у снах лиш бачу,
      І в них люблю тебе одну.

      Я долі ще не раз пробачу,
      Спливає час за роком рік –
      Лиш сподіваюсь на удачу,
      Що ти подивишся в мій бік.

      Заб’ється серце, затріпоче,
      Полине пташкою увись…
      О, не відводь від мене очі,
      Благаю – тільки подивись.

      І світ заграє веселково,
      Хоча ні спокою, ні сну…
      Лиш не мовчи, скажи хоч слово,
      Бо я люблю тебе одну.

      Ті почуття куди подіти?
      Святе тепло – рука в руці…
      Ще буде рай, і буде літо,
      І ти, прекрасна, в світі цім…

      А як той час таки настане
      Вступати в осінь золоту –
      Розвіють вранішні тумани,
      І сум, і жаль, і самоту…

      Життя чудове й незбагненне,
      Таке, як в юності колись…
      Благаю, просто глянь на мене,
      Мені очима усміхнись…


      15.10.2014



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Станіслав Бондаренко Місце болю й сили
      ...Краями у цього трищастя -
      дві площі, а в центрі - Майдан:
      з пришестям мільйонів, з причастям,
      Простим прикладанням до ран.

      Як цілили в нас відморозки,
      чий погляд з-під масок склянів,
      ти знав: ми лише відголоски
      нестомлених Стусових слів.

      Як тільки ментівське тріпло ще
      стріляти давало наказ,
      Став брук Європейської площі,
      І Бог став, і вітер - за нас.

      Всі дні ту ментівську босоту
      Він чадом із шин годував:
      знав напрям той вітер свободи
      і "ленти" надій подавав...


      Коли полетіли гранати
      з Грушевського в бік барикад,
      Поранена камера правду
      таки зберегла для внучат.

      "Овець" навчимося прощати,
      та спершу - карати убивць.
      Бо справа - майдан і Хрещатик,
      а зліва - Дніпро задививсь.*



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Модерний лубок (літературна пародія)
      Весняний птах з вишневим оком
      На друге трохи він глухий
      Та шум березового соку
      Побачив і сказав кахи

      Здійняв аж ліс похилі плечі
      Звисав з них кучер то краса
      І шкарбанами з ніг лелечих
      Лубок модерний розчесав

      7.04.7523 р. (Від Трипілля) (2015)



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. В солодкім колиханні
      І тихо у п"янких обіймах танем
      Шепочеш, кажучи: «Коханий! Мій!»
      Тону в твоїм волоссі, як у манні,
      Ти ласкою вгорнуть мене зумій.

      Тіла пливуть в солодкім колиханні,
      Навколо – хвилі пестощів самі.
      І ось воно – вулканне вивергання –
      Мій голосе, від щастя занімій.

      У напівсні я це побачив диво…
      Чому ж бо прокидаюся завжди?
      Вертаюся в життя оце мінливе

      Зазнати знов розлуки і біди?
      Повіки так стулилися знадливо –
      О дійсносте, благаю, не буди.
      5.04.7523 р. (2015) Конча Озерна, Півострів Печалі.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    69. * * *
      Птахи співають тут безперестану -
      Ти вслухайся, ті звуки - наче мед,
      Аж гай вдягає золотий серпанок
      Як соловій (вокалу то - поет!)

      Красі природи заспіва осанну.
      І вивірка станцює менует
      В гілках, що ніби хвилі океану
      Гортають вічність, як скрижалі вед.

      Мовчи мені. Нехай шумлять отави,
      Безмовно, як лілея водяна,
      Всміхнися тихо, щемно, величаво...

      І вже оця шляхетна глушина -
      Немов зорі вечірньої заграва -
      Весна іскриться сонцем запашна.

      28.03.7523 р. (Від Трипілля) (2015)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Березневий етюд
      Як у диму, весняний сад
      І небо ледь блідаво-синє.
      Рожевий відблиск погаса –
      Вже день стомився. І посивів.

      Лише повітря бадьорить,
      Тече, напоєне снагою.
      Свинцева змучена блакить
      Висить, мов туга за тобою.


      21.03.7523 р. (2015)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Станіслав Бондаренко Вранішня Європа*
      Бачу, ти засмучена, зашарілась,
      ніби хтось назвав тебе "просто дикою"
      чи "провокаційною Еврідікою"...
      чи твої араби на щось жалілись?

      Знаєш, люди всюди тепер змаліли
      (Ще Сосо** згноїв, мабуть, кращі зерна):
      от у нас - що вище й розкішніш вілли,
      то двонога фауна в них мізерніш.

      Вже мені жалівся і "Вор в законє"
      каже, світ розклався, як свідчать дані.
      І нема "понятій" ні тут, ні в зоні,
      як було в совєцькі часи недавні:

      ще як на Подолі стояв "Ударник",
      той кінотеатричок дерев"яний,
      де ми з ним дивились кіно бездарне,
      Все ж оптимістичне - щоб люд не в"янув.


      ... Глянь, таки світає. А перед ранком
      (ні, я не про напад якийсь серцевий),
      перед ранком, мабуть, ми всі підранки,
      а твоє лице постає взірцевим.

      Євросвіт ясніє вже євроличком
      (Хоч Жадан казав би про європопу),
      крихітко-кровинко, моя величність,
      ти моя фіранка, моя Європо!..

      2014



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Олег Чорногуз Невідісланий лист*
      Залишився один, в безнадії
      ( Ти ж пішла у далекі світи).
      Я тепер не зустріну і в мрії,
      То ж хоч в сни завітай мої ти.

      Принеси мені голос свій з вітром,
      Посміхнися ночами з небес,
      Бо на серці так тоскно і гірко –
      Я ж від неба чекаю чудес.

      Я не можу полинуть в ті далі,
      Обійняти хоч душу твою,
      То ж приснись мені, мила, в печалі,
      В тихім щасті тебе пізнаю.

      Мені вітер шепоче про тебе,
      Я ж тебе виглядаю одну,
      То ж прийди у мій сон хоч із неба,
      Поки вічним я сном не засну.

      Я ніколи не думав, кохана,
      Про безодні світів навісні.
      Бо я жити тоді перестану,
      Як тебе не зустріну вві сні.

      І так хочу, щоб сон не кінчався,
      Як дарунок від Бога, з небес,
      Я з тобою вві сні зустрічався
      І від щастя душею воскрес.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    73. Посивіли кульбаби*
      Посивіли кульбаби на луках
      Поміж пагонів юних трави.
      Ніби сум віковічний розлуки
      Голівоньку мою оповив.

      Тихий шепіт озерної ріні,
      Де вітрець легкі хвилі жене,
      Щебетання палкі солов`їні
      Утішали немовби мене.

      Чи небесні навіяли чари
      Чи уява ті спогади в`є,
      Раптом в образі ніжної хмари
      Личко миле явилось твоє.

      Де взялася незвідана сила,
      Що злетіти давала снагу?
      Так до себе та хмарка манила
      Поцілунком повітряним губ.

      Як метелик, на світло, на диво
      Вітерцем полетів я увись.
      Хмарні коси я пестив щасливий
      І вуста із вустами злились.

      …Посивіли кульбаби на луках,
      Сива думка по мозкові б`є:
      «Все минає, мине і розлука –
      Чом так тьохнуло серце моє?!»

      11.05.7522 р. (Від Трипілля) (2014)



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    74. Мінливість любові
      І музику, де плаче глибина,
      Писав би, як всесильнії Богове,
      Дев`ятий вал там гребінь вигина
      У океані, що коханням повен.

      Неначе з мариніста полотна
      Являється те видиво чудове –
      Сімнадцята соната долина,
      Яку безсмертний сотворив Бетховен.

      Не місце мов тут пристрастям дрібним,
      Та мстить красі раптовий нафти вилив,
      З душевної він ллється мілини…

      Любов, як і мелодія – мінлива:
      То – миру флейтА, ТО – труба війни
      Зривається акордами бурхливо.

      4.01. 7522 р. (Від Трипілля) (2015)



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Омріяна зустріч
      Прийде іще до нас обох весна,
      Неначе італійська баркарола*.
      Долине десь раптово із вікна,
      І все засяє радістю довкола.

      Завулок, ніби стрілка вказівна,
      На площу тихо виведе – додолу.
      І підійнявши хвилею наснаг
      В шалене кине враз обіймів коло.

      Мовчи. Лише вустами говори –
      Мов серця два - одне з одним злилося…
      Кохання щонайкращої пори

      Жнемо ми плід, як золоте колосся.
      Скажу собі: «Від радощів замри!»
      І світле притулю до щік волосся.

      26.01.7522 р. (2015)



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Воїни світла
      Ти пройди крізь вогонь і очистись,
      Хай же страх твій у грудях скона.
      Стисни зброю в руках променисто –
      Йде на сході священна війна.

      Світла воїне, глянь, за тобою –
      Україна, як палець, одна.
      Уставай до смертельного бою –
      Йде на сході священна війна.

      Ти для Путіна вирий могилу,
      То в подобі людській – Сатана.
      За тобою – і правда і сила,
      Йде на сході священна війна.

      Обіймімось, брати, в нашій міці –
      Москалю – непоборна стіна.
      Стане в гніві сильніша за крицю –
      Йде на сході священна війна.

      Кожен дужий, ненависть не стримуй,
      Щоб нечистих – за межі прогнав.
      Геть, собаки, з Донбасу і Криму –
      Йде на сході священна війна.

      Мамо, рідна, не плач, як загину.
      Не хили у журбі голови.
      Я іду воювать за Вкраїну,
      Вір у краще і благослови.

      Найдорожча, пресвітла кохана,
      Огорни на прощання крильми.
      Ще настане весна і світанок,
      І з тобою обнімемось ми.

      Йдем ординців вогнем випікати,
      Хай забудуть дорогу сюди.
      Кожен сильний, незборний, завзятий.
      Вирушаймо. Перуне, веди.

      22.01.7522 р. (Від Трипілля) (2015)



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Світлана Костюк Музей забутої любові*
      На віях дощ. І солоніє мить.
      І бліднуть сни рожево-кольорові.
      У затишку моїх сумних пісень
      Тепер – музей забутої любові...

      Тут навіть простір – цінний експонат.
      І тиша промовляє так вагомо…
      Тут всі стежки вже спалено. Назад
      Тепер не повернутися нікому…

      На шибці січня – дивна акварель.
      Ми підсвідомо ще складаєм ноти…
      Щоденник мій – самотній менестрель-
      Терпкі, цілющі ліки від скорботи…

      Тремтить рука. А як душа тремтить.
      В музеї цім – історія висока…
      Тут десь за склом живе щаслива мить,
      Що відібрала мій щоденний спокій…

      Святочно так, як в церкві при свічі…
      Німіють строфи і німіють рими.
      Тут навіть не молися. Тут мовчи
      Під почуттями світлими моїми…

      Тут музика нечувана щораз
      Перегортає сторінки у слові.
      А томик віршів – як іконостас
      Від нас самих врятованій ЛЮБОВІ..




      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Наталя Данилюк На розі в маленькій кав"ярні
      На розі в маленькій кав'ярні,
      Де янголи плачуть сумні
      На ніжних картинах примарних...
      Де тануть свічки на стіні,

      Сльозами стікають додолу,
      Розгойдують тишу хмільну...
      Малесенький затишний столик
      У тінях гардин потонув...

      Там стрінуться наші долоні
      І пальці сплетуться тонкі,
      І з кошика маки червоні
      Нам зронять легкі пелюстки...

      І я,неймовірно щаслива,
      В очах твоїх карих втону!
      І променів сонячна злива
      Залиє пожухлу стіну!..

      І може всі давні оскоми
      Ця зустріч загоїть мені
      В кав'ярні, до болю знайомій,
      Де янголи плачуть сумні,

      Сльозами стікають додолу,
      Розгойдують тишу хмільну...
      Малесенький затишний столик
      У тінях гардин потонув...




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Сивина*
      Вже мій чуб, вже мій чуб - поле припорошене,
      І на нім чорноти майже і нема,
      Мов прийшла, мов прийшла, мов прийшла непрошена
      І укрила снігом голову зима.

      Я струсити хотів, та не осипається,
      Потім пробував змить весняним дощем.
      Тільки вже чорнота більше не вертається,
      А пороша свого додає іще.

      Красне літо навкруг розквітає звабою
      І природу усю зеленню вгорта.
      Лиш моя голова білою кульбабою
      В соковиту траву тихо обліта.

      7509 р. (Від Трипілля) (2001)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Олексій Тичко Недопите глясе*
      Недопите моє глясе,
      В шибку стукає ніч і злива,
      Я тобі дозволяю все,
      Молода ти моя, красива.

      Нагромадила купу слів
      І у двері пішла відразу.
      Я прощати завжди умів,
      У собі не ношу образи.

      Наздогнавши твій силует,
      У дощі притулився станом,
      Ну а потім ми тет-а-тет,
      Ніби вперше чи у востаннє -

      Поскидали плащі на стіл,
      Заважає білизна в ліжку,
      Буде шал, буде танець тіл
      І по спині - нова доріжка.

      Недопите моє глясе,
      В шибку стукає ніч і злива,
      Я тобі дозволяю все,
      Молода ти моя, красива.

      Я прощаю тобі усе -
      Ще орел, але в сивім пір"ї -
      Недопиту в кафе глясе,
      Нігтів слід по душі і шкірі.

      7509 р. (Від Трипілля) (2011)



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Олексій Тичко Пісня під баян*
      Застільний музико, зіграй на баяні!
      Натисни на клавіші строго у такт.
      Сьогодні - веселі, щасливі і п'яні,
      А завтра, я знаю, вже буде не так.

      Затягнемо дружно "Акацію білу",
      Вона у невмілих і то зазвучить.
      Очистимо піснею душу зболілу
      І кожний згадає своє у цю мить.

      Ви, куме, налийте по вінця горілки,
      Бо тяжко тверезим дивитись у світ…
      Співаємо хором, горілка - як ліки,
      Сусідка весела і п’яний сусід.


      Приспів.

      Кругленькі клавіші старенького баяна,
      По чорних тисне і по білих раз-по-раз.
      Всього два кольори для здійснення бажання,
      Хай буде пісня і веселощі для нас.

      7522 р. (Від Трипілля) (2014)



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Диво
      Вже день сонливий погаса,
      Тріпоче тихо листя каре.
      Постелю вистеляє з хмари
      Печальна осені краса.

      Ураз тамує вітер вдих –
      Так ніжно хтось ячить чи кряче…
      На цих озерах чарівних
      Лебідку вперше я побачив.

      Чому ж тут лебедя нема?
      Ти прилетіла, птахо, звідки?
      Чому ж ти плаваєш сама,
      О безталанная лебідко?

      А може в дні оці сумні
      Ти, як надія вже остання,
      Богами послана мені
      Як образ чистого кохання?

      Чому ж не лебедем пливу –
      Іронія гірка в цім знаку –
      Вже б пестив мрію наяву…
      І я в самотності заплакав.

      16.11.7522 р. (Від Трипілля) (2014)

      Київщина, Конча Озерна, Півострів Печалі.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Олексій Тичко* Львів
      Немає стану дежавю,
      Хоча не вперше ми у Львові.
      Ходжу бруківкою, молю -
      Щоб не востаннє, а щоб знову

      Потрапити у древній град -
      До романтичного князівства.
      І що нам дощ і листопад -
      Ми ж бранці цього диво-міста.

      Панує жовта акварель,
      Кружляють львівські листопади.
      На розі вулиць менестрель
      Красу доповнює фасадів.

      На волю мрії відпущу,
      Хай бродять, ніби коні в лузі.
      Радію теплому дощу,
      Щасливі бачу лиця друзів.

      7521 р. (Од Трипілля) (2013)



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    84. Бондарівна
      Була горда, як царівна,
      Ця красуня бондарівна.
      Українкою вродилась,
      Їй Каньовський був немилий.
      Як не приндився панисько,
      Не пустила навіть близько.
      І від панської сваволі
      Вмерла, щоб не жить в неволі.
      Бо козацькі в неї гени,
      Українка – нескорена.
      Повна мужністю по вінця
      Йти не хтіла за чужинця.
      Й ви дівчата – наші квіти,
      Загарбникам не корітесь.
      А робіть, як богорівна
      Українка бондарівна.
      Образ чистий, благородний
      В пам`яті живе народній.


      5.10.7522 р. (2014)



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    85. Нескорений
      Борець безстрашний за свободу -
      Шумів про це і ліс і гай,
      Свого улюбленець народу
      Таким полковник був Нечай*.

      Вусань, вродливець ясноликий,
      Він ворогів рубав упень.
      Про подвиги його великі
      Чимало склав народ пісень.

      У Красному селі зимою
      На Масляну й Колодія
      Із кумасею Хмельницькою
      Нечай горілочку кружляв.

      Підкралось ворогів багато –
      Нечаю кажуть – хто і де!
      А він – іще давай гуляти,
      А він і вусом не веде.

      Вже обступили їхню хату…
      Нечай прогнав ману хмільну,
      Узявся ворогів рубати,
      Поклав їх сотню не одну.

      Та замогла ворожа сила –
      А на коні – сідла нема.
      З коня зненацька куля збила –
      І кров`ю вмилася зима.

      Козацький красеню, Нечаю,
      В нерівнім ти бою поліг.
      Та силою свого одчаю
      Ти ворогів здолав усіх.

      Їх доля кинула під лаву
      У забуття мертвотну мить.
      Твоїх звитяг висока слава
      Народу піснею дзвенить.

      Київщина, Конча Озерна, Дажбогів гай

      27.10.7522 р. (Від Трипілля) (2014)



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    86. Сивая береза*
      Ледь торкнувши лезом
      Лагідну блакить
      Сивая береза
      У гаю стоїть.

      Ніжністю своєю
      Світиться вона,
      Облітає з неї
      Жовта сивина.

      Приспів:

      Сивая береза
      В золоті обнов.
      Ти – кохання безум,
      Пізняя любов. Двічі.

      Сон уже змагає
      Небо голубе,
      Як прийду до гаю –
      Обніму тебе.

      Пахощами безу
      Пестить душу вись.
      Ясен і береза
      Вітами сплелись.

      Приспів:

      Сивая береза,
      В золоті обнов.
      Ти – кохання безум,
      Пізняя любов. Двічі.

      7521 р. (Від Трипілля) (2013) Конча Озерна під Києвом.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Буде це востаннє...
      Осене, царице світла суму,
      Чарівливим вкутана плащем.
      Пріле листя – то твої парфуми,
      Що в душі солодкий будять щем.

      Облітає тихо по спіралі,
      Мов літа із дерева життя…
      Золотою вгорнута печаллю,
      Прагнеш ти в любові забуття.

      Певно, знаєш, буде це – востаннє.
      Сивина багряна – біля скронь.
      Шаленіє барвами кохання
      Фантастичний осені вогонь.

      19.10.7522 р. (Від Трипілля) (2014)



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Квіти кохання (романс) *
      Не піддавайся журбі,
      Це ж не хвилина остання,
      Я подарую тобі
      Квіти весняні кохання.

      Пісня цих квітів проста,
      В серці відлунює лунко,
      Там пелюстки, як уста,
      Хочуть жагучих цілунків.

      ПРИСПІВ:

      Тож хай закрутить він нас –
      З вечора і аж до рання
      Квітів чарівних цей вальс,
      Вальс пелюстковий кохання.

      Квіти, розкішні, як ти,
      Ніжністю так осіянні,
      Казка у них – теплоти –
      Квіти кохання не в`януть.

      О дивовижна їх суть,
      Я ж бо розкрить її мушу,
      Квіти кохання цвітуть
      Вічністю в люблячих душах.

      ПРИСПІВ:

      Тож хай закрутить він нас –
      З вечора і аж до рання –
      Квітів чарівних цей вальс,
      Вальс пелюстковий кохання.

      24.03.7520 р. (Від Трипілля) (2012) Київ



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Тарас Шевченко Зоре моя вечірняя*
      Зоре моя вечірняя,
      Зійди над горою,
      Поговорим тихесенько
      В неволі з тобою.
      Розкажи, як за горою
      Сонечко сідає,
      Як у Дніпра веселочка
      Воду позичає.
      Як широка сокорина
      Віти розпустила...
      А над самою водою
      Верба похилилась;
      Аж по воді розіслала
      Зеленії віти,
      А на вітах гойдаються
      Нехрещені діти...




      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Павло Тичина Десь на дні мого серця...*
      Десь на дні мого серця
      Заплела дивну казку любов.
      Я ішов від озерця.
      Ти сказала мені: "Будь здоров!
      Будь здоров, ти мій любий юначе!.."
      Ах, а серце і досі ще плаче.
      Я ішов від озерця...
      Десь на дні мого серця
      Заплела дивну казку любов.

      Говори, говори, моя мила:
      Твоя мова - співучий струмок.
      Ніч зірки посвітила.
      Шепчуть вітру квітки: гей, в танок!
      Повінчайся з туманами ночі.
      Тихо так опівночі.
      Ніч зірки посвітила.
      Говори, говори, моя мила:
      Твоя мова - співучий струмок.

      1914



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Вечір надворі *
      Вечір надворі, ніч наступає,
      Вийди, дівчино, серце бажає,
      Чистеє небо зіроньки вкрили,
      Вийди до мене, дівчино мила.

      Дай подивитись в яснії очі,
      Стан твій обняти гнучкий, дівочий,
      Глянути в личко - біле, чудове,
      На коси довгі, на чорні брови.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Максим Славинський В`ється стежка* (романс)
      В"ється стежка поміж житом,
      Поросла травою,
      Там колись щовечір літом
      Я ходив з тобою.

      Грає вітер колосками,
      Нахиля їх долі,
      Я прийшов сюди із сльозами
      Тяжкої недолі.

      Стану землю цілувати,
      Що ти походила,
      Стану плакати, ридати
      За тобою, мила.

      В"ється стежка поміж житом,
      Поросла травою.
      Ходжу, броджу, нуджу світом
      Тяжко за тобою.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    93. Світло кохання
      Світи мені, любове осяйна,
      Весну життя даруй душі, Богине,
      І музику, де плаче глибина,
      Тонкого болю ронячи перлини.

      Люблю тебе, небесна і земна,
      У пречудову і похмуру днину,
      Леліє сни чарівні таїна
      У величавій горизонту сині!

      (Це – наслання з диявольських куліс,
      Коли полуда очі закриває,
      Омани серця непролазний ліс?..)

      Веди вперед, за овид небокраю,
      Імлу прониже ніжний сонця спис –
      Його кохання світло окриляє.

      27.08.7522 р. (Від Трипілля) (2014)




      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Запечалюся я за тобою
      Запечалюся я за тобою*
      Світлим смутком ясної весни.
      Як за даллю небес голубою
      Тужить сонце із хмар пелени.

      Запечалюся я за тобою,
      Як за висохлим ґрунтом – гроза,
      І непрохано-чисто росою
      Упаде йому в ноги сльоза.

      Запечалюся я за тобою
      Як за щемною піснею – слух,
      Де божествені звуки гобою
      Пестять вись, наче ніжності пух.

      Запечалюся я тут на луках,
      Й наче серце твоє золоте ж,
      Пташеня мені сяде на руки
      Й тихо скаже, що тужиш ти… теж.

      4.04.7518 р. (2010) Конча Озерна



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Прощання з літом*
      Одійде скоро літечко тихцем,
      І листя посвітлішає на вітах.
      І осені замислене лице
      У золотавій посмішці розквітне.

      І затремтить від холоду вода,
      Багряні коні – до кабріолету –
      Щемливий серпень віжки передасть
      Вже вересню – мрійливому поету.

      Він у човні натхнення попливе,
      Осяяний медових віт волоссям…
      Іде пора душевних одкровень
      І музики глибокої, як осінь.

      25.08.7521 р. (Від Трипілля) (2013)

      Дажбогів гай, Конча Озерна - Київ.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Вересень
      Завересніло вже, завересніло,
      Стоїть природа матінка сумна.
      В її зелене листя знавісніло
      Вплітається вже перша жовтизна.

      У води, що тепла набрали в літі,
      Неначе підкидає хтось льодок.
      У землю і повітря розігріті
      Змією заповзає холодок.

      І дощ у душу налива печалі,
      І монотонність навіва хандру,
      Немов мені уже не жити далі,
      Немов би я ось-ось уже помру.

      Мов зачинилися ворота раю,
      І вся в сльозах похилена верба...
      Не я, це знов природа помирає,
      І знов на душу наляга журба.

      Київщина, Конча Озерна 7510 р. (Від Трипілля) (2002)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Прощальний етюд
      Сонце ніжило всіх без упину,
      Умлівало цілісіньку днину -
      Мов на мить спалахнуло кохання
      Й усміхнулося літо - востаннє!

      29.08.7522 р. (Від Трипілля) (2014)



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Розбита мрія
      На ободі красивім чобітка* -
      Твоя оселя – озеро велике,
      Чарівні гори – зелень там витка
      Над плесом величаво-темноликим.

      І ти, як світла хмаронька легка,
      Що у волосся заплела гвоздику –
      У замку, де зубці, як у казках –
      У небі понад лісом напівдиким.

      І я лечу лелекою туди,
      У теплий край, де квіти веснянії,
      Забувши про осінні холоди…

      А там зима в лице з порогу віє
      І прозою шмагає: геть іди!..
      Я не тебе кохав, а тільки - мрію!

      26.08.7522 р. (Від Трипілля) (2014)



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    99. Химера чи правда?
      Не знаю, як довірити паперу
      Цю думку, що ману зняла з очей…
      Невже – о Боже! – полюбив мегеру,
      Яка повинну голову січе?!

      Злопам`ятна і мстива, як пантера,
      Готова ззаду стрибнуть на плече
      І горло прокусити… Це – химера
      Чи правда, що святим вогнем пече?!

      О Велесе, не дай мені прозріти,
      Скажи, що це – облуда, тільки сни…
      Від горя божеволію… О, світе,

      Мою любов сяйну оборони
      І подаруй їй милосердя квіти,
      Вгорни ізнов обіймами весни!

      20.08.7522 р. (Від Трипілля) (2014)







      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    100. Невідворотність випробування
      Схили мені голівку на плече,
      Відчути дай свою жіночу слабкість,
      Розчулення у серце потече,
      Але мої обійми не ослабнуть.

      Ні, я не з тих, повір, не із нечем –
      Від сили почуття стаю незграбний.
      Знесу за тебе голови з плечей,
      Загину – лиш за погляд твій привабний.

      А що образив… Справді, це було
      Од вищих сил тяжке випробування,
      Помилка, на яку штовхає зло…

      Над урвищем ловлю цей шанс останній!
      О як же ти зміцніло і зросло
      І всесвіт обняло – моє кохання!!!

      17.08.7522 р. (Від Трипілля) (2014)



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    101. Повернення від Аїда
      Я вигнання твоє духовне звідав –
      Мов за плечима – років три тюрми,
      Тепер уже спілкуємося ми,
      Хоч ти сувора, наче Немезида.*

      Три роки заполярної зими
      Без твого світла… Жив, немов сновида.
      І царство найпохмуріше Аїда
      Мені здавалось раєм неземним.

      Та що тепер?! Я маю кілька слів,
      Од котрих ледве-ледве не зомлів…
      Сяйнули ж бо привітністю раптово.

      Благословляю час гіркий розлук,
      Над океаном сліз моїх і мук –
      Надія на відродження любові.

      12.08. 7522 р. (Від Трипілля) (2014)





      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    102. ГОЛУБІ ЯЛИНИ (пісня)
      Голубі ялини, голубі ялини
      Пензлями верхівок небо обвели.
      Я до тебе мила, голубом прилину,
      Голубою мрією вирину з імли.

      Голубі ялини, голубі ялини
      Приголубте тінню-ласкою ви нас,
      Хай нам затуркоче щастя голубине,
      Голубінню вгорне непомітний час.

      Голубі ялини, голубі ялини
      Вас голубоокий вітер обвіва.
      Голубою казкою наше щастя плине,
      Аж заголубіла ніжністю трава.

      11.08.7522 р. (Від Трипілля) (2014)




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    103. Сивина (пісня)
      Вже мій чуб, вже мій чуб – поле припорошене,
      І на нім чорноти майже і нема,
      Мов прийшла, мов прийшла, мов прийшла непрошена
      І укрила снігом голову зима.

      Я струсити хотів, та не осипається,
      Потім пробував змить весняним дощем,
      Тільки вже чорнота більше не вертається,
      А пороша свого додає іще.

      Красне літо навкруг розквітає звабою
      І природу усю зеленню вгорта,
      Лиш моя голова білою кульбабою
      В соковиту траву тихо обліта.

      7509 р. (Від Трипілля) (2001)




      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    104. Чистотою голубить краса...
      Після спеки прийшла прохолода,
      Вітерець повіває легкий,
      Мов Стрибожої майво руки –
      Насолода, яка насолода.

      Хвиль озерних безшумне вібрато,
      Наче вимите скло – небеса,
      Чистотою голубить краса…
      Чи на долю іще нарікати?!

      Як же хочеться жити, любити,
      Цілувати пташину малу,
      Що радіє земному теплу
      І злітає, мов сонцем умита!

      30.07.7522 р. (Від Трипілля) (2014)



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    105. Видіння-відчуття
      Де коси пахучі лугів
      Погладжує вітер ласкаво,
      Де сонячний промінь зігрів
      Гілки верховіть величавих –

      Ласкаве Дажбоже тепло
      На озеро впало росою…
      І серце моє розцвіло
      Лілеєю в нім золотою.

      29.07.7522 р. (Від Трипілля) (2014)



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    106. Вечірній мінор
      Хмари вкрилися габою голубою,
      А у серці – тиха туга за тобою.

      Сонце ніжне заховалося неначе,
      Золотенькими жариночками плаче.

      Вечоріє, так печально вечоріє,
      Де ти, де ти, моя доле, світла мріє?

      Заповзуть думки у груди, наче змії,
      І душа моя від горя заніміє.


      24.07.7522 р. (Від Трипілля) (2014)



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. Літній пейзаж
      Супиться вечір. Брови кущисті
      Дряпають ніби хмари важкі.
      Ну а стрижі на «піано» у листі
      Нотами вже просвердлили дірки.

      Сонце, мов фарою, сліпить зіниці,
      Зменшується у крапку малу.
      Промінь прощально вдаряє імлу -
      Сяють дерева, неначе жар-птиці.

      24.07.7522 р. (Від Трипілля)(2014)



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    108. Дуло здуло або труба Путіну
      Путін випускає гази у Європу,
      Аж труба "Газпрому" виросла в горба,
      В Україні здуло "царственную жопу",
      Певно, буде скоро вже йому труба.

      17.07.7522 р. (Від Трипілля) (2014)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Лікарці
      Лікарко, як добре, що Ви є,
      Хвилями здіймаються вже груди,
      Серденько послухайте моє,
      Як воно шалено битись буде.

      Гляну на очей чарівний блиск,
      Каре сяйво упаде з-під вії.
      І відчую, як підскочить тиск,
      Тіло затремтить і заніміє.

      І раптово – ніжністю легка –
      На чоло лягає розпашіле
      Трепетна і лагідна рука,
      Посмішка вуста торкає милі.

      - Не хвилюйтесь, пацієнте, так!
      Ох, палка і буйна Ви натура,
      Бережіться у свої літа –
      Піднялась у Вас температура.

      - Полікуйте серце Ви моє,
      Лікарко, уперше і востаннє,
      Від усіх недуг вже ліки є,
      Та немає ліків од кохання!

      14.07.7522 р. (Від Трипілля) (2014)



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Одшуміла любов (пісня)
      Одшуміла любов, одшуміла,
      Наче юності буйне вино.
      Ти спокійна, як сон, моя мила,
      Не хвилюєшся серцем давно.

      Все – робота, робота, робота –
      Навісна круговерть суєти.
      Та невже ж не зупинишся, доти
      В небуття доведеться піти?!

      Зупинися на мить, зупинися,
      Глянь усміхнено в небо сумне.
      Може там, у захмареній висі
      Десь проміння ласкаве сяйне!

      Десь проміння сяйне іздалека,
      Хмелем юним заграє воно.
      Прилетить білокрилий лелека
      Й серенаду утне під вікном!

      9.11.7520 р. (Від Трипілля) (2012)




      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    111. Липнева акварель
      Гай у надвечір`ї ген затих
      У пригаслім сонечку – краса є,
      І зоря так ніжно нависає
      Відсвітом печалей золотих.

      І човна притомлене крило
      Завмирає у останнім змаху…
      Хмару, наче мрію, понесло
      Аж до тебе, на південний захід.

      5.07. 7522 р. (Від Трипілля) (2014)



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. Туга
      До тебе знов думкою лину,
      Розлукою змучений я,
      Згадай же, ну хоч на хвилину
      Про мене, кохана моя.

      Голівку схили у задумі
      Й ласкавих думок мені шли,
      Щоб квітами ніжними суму
      Вони в моїм серці зійшли.

      Голубкою хай затуркоче
      Надіслана ласка хоч мить,
      І серце моє затріпоче,
      І солодко так защемить.

      І радість у душу наплине,
      Мов пісня весела й дзвінка...
      О щастя сяйлива хвилино,
      Чому ти коротка така?!

      7506 р. (Від Трипілля) (1998)



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    113. Сповідь-молитва
      Я ходив із іншими жінками,
      Не була стосунків то краса.
      Ти одна стоїш понад віками,
      Як Богиня світла в небесах.

      Ти – моя Лаура, Беатріче,
      Сонцесяйво в холод і зиму,
      Лиш тебе прощатися покличу
      Я на одрі смертному свому.

      Ти одна затьмарила собою
      Міріади зір в ясній красі -
      Ніби розчинилися усі –
      В мареві планети голубої.

      Голос твій – солодкий спів сирени*,
      І цілюща сила у очах,
      Джерело моє ти Гіппокрени**
      І політ Пегаса в небесах.

      І печаль, і радощі, й натхнення,
      І проміння сонця поміж хмар,
      Задуми велично-дерзновенні,
      Серця мого пристрасного жар.

      Бути в щасті піснею твоєю –
      О якби судив мені так Бог! –
      Дай мені летіть понад Землею,
      Сяєва торкатися твого!
      *Сирена – міфічна птаха у Греції, яка зачаровувала своїм співом.
      **Джерело Гіппокрени – у грецькій міфології - джерело натхнення для поетів.

      24.06.-30.06.7522 р. (Від Трипілля) (2014)
      Київ, Конча Озерна (півострів Печалі, дача).



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    114. * * *
      Вже скоро осінь гомінка*
      Розпушить хмари білопері
      І музи виведе рука
      Рядки печальні на папері.

      Із хмар, як спогад по тобі,
      Кохане вирине обличчя.
      І у захмеленій журбі
      Сльозу непрохану покличе.

      І заридає враз гроза,
      Мої усі потопить мрії…
      І листя світла бірюза
      Від розпачу зазолотіє.

      29.07.7521 р. (Від Трипілля) (2013)



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    115. Венеціанська баркарола*
      Стихло все в палацах Дожів, мера,
      На дзвіниці змовкло звичне «Бов!»
      Нам венеціанський гондольєро
      Пісню заспіває про любов.

      І гондола так нечутно плине,
      Пісня щем у серце принесла.
      В гондольєра місячні перлини
      Сріблом опадають із весла.

      Як звучить мелодія розлога! –
      Ніжно рожевіє небокрай…
      Слухай, мила, музику від Бога,
      І в моїх обіймах завмирай.

      У підсвічниках танцюють зорі
      Відсвітом коханого лиця,
      Вікна пісню слухають прозорі
      Й одкриваються, немов серця.

      Музика замовкне величава,
      Підійде гондола під причал,
      Раптом, як в театрі: «Браво! Браво!» -
      Рвійно налетить овацій шквал.

      А коли затихне все довкола,
      Як тріумфу музики сліди –
      Вже просвітлені каналу кола -
      Загойдають квіти на воді.

      17.02.7517 р. (Від Трипілля) (2010)




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    116. Зелені свята
      В кімнаті розливає запах м`ята,
      Не килим на долівці – очерет,
      На стінах осока ще не прим`ята,
      Вже хата вся – зелена, мов намет.

      Дажбоже мій, ти чарівник, естет,
      Уявою душа твоя багата.
      Зеленого вогню створив бо злет,
      Оцю красу земну – зелені свята.

      Здається, в день цей тріскає асфальт,
      І упирі ховаються по норах,
      Природа лік дає слабким і хворим,
      Звучить її глибокий, чистий альт.

      Здається, що увесь народ співає,
      Його здоровий, вільний дух літає.

      7504 р. (Від Трипілля) (1996)



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    117. Гойдалка кохання*
      Гайда гойдатися на гойдалку у гай,
      Готове горе вже зими змаганням!
      Не гайся, галочко, і бігти устигай –
      Розгойдується гойдалка кохання.

      Агонія снігів гряде на берегах,
      Густі гілки згинаються дугою…
      Гойдаємось, кохаємося – ах, ах, ах! –
      Вагання невагомістю легкою!

      ГойдА! ГойдА! Ого! Ого! Ага-а-а! -
      Зневагою до гніву гравітацій,
      Де ігнорується жива вага –
      З галантністю голубимося грацій.

      Гойдай мене, гойдай мене, гойдай! -
      Ти гаряче гукаєш гуком ярим…
      І я гойдаю, аж регоче гай,
      Аж розбігаються безгучно хмари!

      10.03.7517 р. (Від Трипілля) (2010)




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    118. Таксі "Шансон"
      Звучить мені в мобілці нота «сі»,
      Заводить так мелодія класнюча,
      Я викликаю київське таксі
      І хочу вам цю музику озвучить.

      Мені щастить, мені уже «везе» -
      Ви не знайдете «тачки» тут «покруче»…
      Мене везе, мене уже везе -
      Таксі «Шансон», розкішне і співуче.

      Приспів:
      Таксисте, друже, натисни клаксон,
      Нехай усі мої здійсняться мрії,
      Вези мене, вези мене у сон,
      У найчарівніший у світі Київ. Двічі.

      На лівий берег через міст «Метро»
      На захід сонця фарами свічу я,
      Який прекрасний вигляд на Дніпро,
      Неначе птах, на крилах тут лечу я.

      Які жінки! Водію, не дивись…
      А то впадем у воду ми з тобою.
      Ми піднялися у захмарну вись,
      Де сонце в парі з даллю голубою.
      Перегра.

      А вечори які чудові тут,
      В неонових вогнях мій погляд тане.
      Як навесні божественно цвітуть
      У ботсаду магнолії й каштани.

      Свої літа на кручі ці несу
      І розкажу таксистові відверто –
      Побачив парижанин цю красу
      І захотів у Києві померти.

      Приспів:
      Таксисте, друже, натисни клаксон,
      Нехай усі мої здійсняться мрії,
      Вези мене, вези мене у сон,
      У найчарівніший у світі Київ. Двічі.


      17.12.7521 р. (Від Трипілля) (2013),
      Київ.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. Диво кохання
      Глянеш ніжно - і розтане сніг,
      Усміхнешся - сонечко засяє,
      І голублять промені ясні
      Проліски кохання в світлім гаю.

      З губ твоїх цілющої води
      Я нап"юся, мов з берези - соку,
      Стану, наче легінь молодий,
      Наче птах, полину в даль високу.

      Подих твій ласкавий надихне
      Сотворити крилами поему,
      Щастя легко на папір зітхне:
      "Ти - весна, весна в житті моєму!"

      14.03.7517 р. (Від Трипілля) (2010)



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. Увійде як любов
      Чекають тихо виямки калюж
      І крапель, що вдаряються так лунко…
      І жде земля на прохолодний душ,
      Вуста дощу розкрила для цілунку.

      Він увійде у неї, як любов,
      У надра увіллє жагу безкраю.
      І оживе усе навколо знов
      І білим цвітом ніжно забуяє.

      4.05.7522 р. (Від Трипілля)




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. * * *
      Посивіли кульбаби на луках
      Поміж пагонів юних трави.
      Ніби сум віковічний розлуки
      Голівоньку мою оповив.

      Тихий шепіт озерної ріні,
      Де вітрець легкі хвилі жене,
      Щебетання палкі солов`їні
      Утішали немовби мене.

      Чи небесні навіяли чари
      Чи уява ті спогади в`є,
      Раптом в образі ніжної хмари
      Личко миле явилось твоє.

      Де взялася незвідана сила,
      Що злетіти давала снагу?
      Так до себе та хмарка манила
      Поцілунком повітряним губ.

      Як метелик, на світло, на диво
      Вітерцем полетів я увись.
      Хмарні коси я пестив щасливий
      І вуста із вустами злились.

      …Посивіли кульбаби на луках,
      Сива думка по мозкові б`є:
      «Все минає, мине і розлука –
      Чом так тьохнуло серце моє?!»

      11.05.7522 р. (Від Трипілля) (2014)



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. Звалили Леніна*
      Звалили Леніна з кривавого граніту –
      Героям слава, слава навіки!
      Нарешті вже позбулися ми гніту
      Неволі від убивчої руки!

      Народ скидає з брязкотом кайдани,
      Народ не залякати, не зігнуть!
      Благословен будь, рідний наш Майдане –
      Свободи української ти суть!

      Ні кігті «Беркута», побої, ні тортури –
      Не зупинити вам священний гнів
      Народу, що змете й камінні мури
      Мільйонноруким поштовхом синів.

      Подалі від безПутньої Росії,
      Що скніє мовчки в рабства ланцюгах…
      Хай здійметься ізнов рука Месії,
      Покаже нам ясний в Європу шлях!

      8.12.7521 р. (Від Трипілля) (2013)



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. Тінь Богині
      Здрастуй мила, травневая весно,
      Буйноцвіт заяснів ув очах .
      Загойдалась на вітрі чудесно
      Сонцелюбна каштану свіча.

      О, трави шовковистая звабо,
      Потонути б у хвилях твоїх!..
      Поміж крон верховіть величавих
      Чути птаства розгонистий спів.

      Фіолетові грона, мов тучі
      З оксамитом єдвабним сплелись…
      То бузок і черемха пахучі
      Захмелили вчаровану вись.

      Тінь Богині прадавньої Майї*
      Огортає розквітлі гаї.
      Їй осанну врочисто співають,
      Щастям плачуть немов – солов`ї!

      2.05.7522 р. (Від Трипілля) (2014), Дажбогів гай.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    124. Капутін
      Не будьте боягузами, вкраїнці,
      Не піддавайтесь голосу зневір.
      Серця наповніть мужністю по вінця,
      Боїться хай триклятий бузувір.

      Не дайте отруїть себе отруті -
      Це - пропаганда промосковських ЗМІ.
      І сам ведмідь опиниться в ярмі,
      І назвемо ми Путіна – КАПУТІН.

      Лиш у собі збудити треба силу,
      Лиш у собі здолати треба страх!
      І ляжуть окупанти у могилу,
      Бо зла імперію чекає крах!

      Піднімуться знедолені народи –
      Чечен, якут і чукча і бурят!
      І разом з нами в битві за свободу
      Боротиметься кожен з них, як брат!

      І чесні росіяни, і євреї,
      Й нескорені татари-кримчаки
      Позбудуться лакейської лівреї
      Однині і на вічнії віки!

      Плече підставлять нам у час критичний
      Америка, Європа і Кавказ.
      І санкції Москві економічні
      Введуть. І зброю надішлють до нас.

      Ковтне Китай Сибір неісходиму,
      Японія Курили забере…
      Лише борімось, наче одержимі,
      Хай сила духу наша не умре!

      І воїнів Свободи Божа доблесть
      Зруйнує світ, де править сатана.
      Й залишиться лише Московська область,
      Від Риму як – Італія одна.

      І кожен з нас тоді розвеселиться,
      І пам`ятник Свободі возведуть…
      Вкраїна, як духовності столиця
      Усьому світу світлий вкаже путь!

      3.05.7522 р. (Від Трипілля) (2014)



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. Горілка, музика і філософський камінь (літературна пародія)
      Бах у селі вмирав поміж отав
      І каявсь – тінь набрякла від спокути –
      (До звуків Йоханн, як бабай, прикутий)
      Чом Дударя я досі не читав?!

      Чом скрекіт, а не гуркіт канонад? –
      Образились ворони серед вітру…
      Микола, мабуть, пив не лимонад!
      Напевне, потягнув усю півлітру.

      Ох, камінь філософський затесав –
      Світ вічний і минущий, як полова.
      Церковний хор відспівує: "краса!"
      Хто в ліс «під газом» тягне, хто – по дрова.

      Завили нетутешнім звуком пси…
      Чом, Йоханне, на стінку ти дерешся?
      Горілку пий, бо прахом вже єси!..
      Тут без півлітри, ні, не розберешся!..

      1.05.7522 р. (Від Трипілля) (2014).




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. Прозвучала пісня
      Шановне товариство! Сьогодні по каналу "Культура" Українського радіо в передачі "Мистецька афіша" (ведучий - Президент творчої спілки "Асоціація діячів естрадного мистецтва України - Віктор Герасимов) прозвучала наша спільна в Віктором Охріменком пісня "Колискова для коханої" (моє виконання Я.Ч.). Послухати можна ось тут: набрати в інеті: радіо "культура"; архів передач ІІІ каналу Укр. радіо; передача "Мистецька афіша" з 10.15-10.25. На жаль, посилання невірне: http://schedule.nrcu.gov.ua/grid/channel/period/item-listen-popup.html?periodItemID=404428.
      Свого часу ця пісня публікувалась на "ПМ" із відеокліпом О.Тичка. Хто бажає переглянути, це можна зробити ось тут:
      http://maysterni.com/publication.php?id=93711

      З повагою

      Ваш

      Ярослав Чорногуз



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. Все за графіком або вдалий ранок (літературна пародія)
      Дружина спала, неначе мертва,
      Її вгонобив ще о четвертій.
      О п`ятій ранку
      Прийшла коханка.
      Мене збудила з хмільного сна,
      Ішла квітуча, як та весна.
      Було нам п`янко аж до світанку.
      О шостій тридцять відкрив фіранку,
      І випив кави я філіжанку.
      І непіддатливий зовсім втомі
      Про все це вірш написав о сьомій.
      О сьомій тридцять я – на балконі –
      Рясний я дощик беру в долоні.
      Обливсь водою, я маю захист,
      Помолоділий, неначе Фауст.
      Скінчив домашні свої турботи,
      О восьмій вирушив на роботу.
      Собою гордий в обох я сенсах:
      Я - майстер віршів, а також – сексу!

      1.03.7517 р. (Від Трипілля) (2010)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. Наталі (пісня)
      Буде в мене красуня-жона,
      Я просив тої ласки у Бога,
      Оминула ти мого човна,
      Ти пройшла, як торпеда, повз нього.

      ПРИСПІВ:
      Наталі ти моя золота,
      Рветься листя на вербах зелене…
      Вийшла заміж чому за мента,
      А чому, а чому не за мене?

      Я почав, я почав випивать,
      Бо не я п`ю тих любощів меду,
      Поки лікар-нарколог, мов тать,
      Не зашив мені в спину торпеду.

      ПРИСПІВ:
      Наталі ти моя золота,
      Рветься листя на вербах зелене…
      Вийшла заміж чому за мента,
      А чому, а чому не за мене?

      Наталі ти моя золота,
      Скоро стану циганським бароном,
      Утечеш ти тоді од мента,
      Золоту одягнеш ти корону.

      ПРИСПІВ:
      Ах, життя, небезпечна це гра,
      Сяє листя на вітах зелене,
      Наталі ще старіть не пора,
      Тож виходь, моє серце, за мене!

      1.01.7521 р. (Від Трипілля) (2014)




      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Осіння дефіляда*
      Дощ осінній крапа де-не-де,
      Витискає хмару немалую,
      Струнконога кралечка іде,
      По Хрещатикові дефілює.

      ПРИСПІВ:
      У стовпа заїхав «Мерседес»,
      Як побачив змійками панчохи,
      Київ замовкає враз увесь,
      Тільки чуть навколо «ахи» й «охи».


      Світ не бачив ще тебе таку –
      Чарівну, звабливу Люсю-Мусю,
      Наче песик той на ланцюжку,
      До твоєї тіні прив`яжуся.

      ПРИСПІВ:
      Ти поміть у натовпі мене,
      За тобою йти, повір, я мушу,
      Над тобою - диво осяйне -
      Парасолькою одкрию душу.

      О моя любов, моя Лю-Лю,
      Хай сипнеш з очей у мене перцем –
      На калюжу плащ я простелю –
      Ніжкою ступай мені на серце.

      ПРИСПІВ:
      Хай презирливий почую сміх,
      Але знай, чарівна диво-Ладо,
      Я вже, я вже біля ніг твоїх,
      Ти моя осіння дефілядо!

      30.09.-1.10.7521 р. (Від Трипілля) (2013)




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. Світлана Луцкова Мій чорнобривцю золотий*
      Мені наснився той далекий вечір,
      Що пилом сіро падав на поріг,
      Найперший вирій, крик терпкий лелечий,
      Твої слова, тривожний гомін їх...

      Приспів:
      Вихлюпується ніжність із-під вій,
      Безмовно гасить полум'я відчаю.
      Прощай, мій чорнобривцю золотий.
      Прощаюся з тобою. І прощаю.

      У дзвоні літ, у пам'яті, у зливі
      Іздалеку звучи мені, звучи.
      Перебираю струни чорнобриві,
      Немов гарячі вогники свічі.

      Приспів.

      Гаптую спомин: золото - по синім.
      Вогонь жоржин задмухують вітри.
      Коханий мій, бурштиновий, осінній,
      Іздалеку гори мені, гори!..

      Приспів:
      Вихлюпується ніжність із-під вій,
      Безмовно гасить полум'я відчаю.
      Прощай, мій чорнобривцю золотий...



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    131. * * *
      Січневий ліс дрімав собі без снігу,
      Лиш паморозь насіялась ясна.
      І тонкольоду кришталеве іго
      На озеро накинула вона.

      Вогні уже спалахують крізь віти.
      Ось вітер позіхнув і вмить завмер.
      Поблискують неону диво-квіти,
      Збагачуючи плетиво химер.

      1.01.7521 р. (Від Трипілля) (2013)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. Спогад про майбутнє
      У тюрязі Яник стане
      Вже робить наколки:
      "Не забуду я Майдану
      Й новорічну «йолку»".

      21.12.7521 р. (Від Трипілля) (2013)



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. Таксі "Шансон"
      Звучить мені в мобілці нота «сі»,
      Заводить так мелодія класнюча,
      Я викликаю київське таксі
      І хочу вам цю музику озвучить.

      Мені щастить, мені уже «везе» -
      Ви не знайдете «тачки» тут «покруче»…
      Мене везе, мене уже везе -
      Таксі «Шансон», розкішне і співуче.

      Приспів:
      Таксисте, друже, натисни клаксон,
      Нехай усі мої здійсняться мрії,
      Вези мене, вези мене у сон,
      У найчарівніший у світі Київ. Двічі.

      На лівий берег через міст «Метро»
      На захід сонця фарами свічу я,
      Який прекрасний вигляд на Дніпро,
      Неначе птах, на крилах тут лечу я.

      Які жінки! Водію, не дивись…
      А то впадем у воду ми з тобою.
      Ми піднялися у захмарну вись,
      Де сонце в парі з даллю голубою.
      Перегра.

      А вечори які чудові тут,
      В неонових вогнях мій погляд тане.
      Як навесні божественно цвітуть
      У ботсаду магнолії й каштани.

      Свої літа на кручі ці несу
      І розкажу таксистові відверто –
      Побачив парижанин цю красу
      І захотів у Києві померти.

      Приспів:
      Таксисте, друже, натисни клаксон,
      Нехай усі мої здійсняться мрії,
      Вези мене, вези мене у сон,
      У найчарівніший у світі Київ. Двічі.


      17.12.7521 р. (Від Трипілля) (2013),
      Київ.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    134. Майже за Маяковським
      На всю Україну найвища
      На майдані для Яника – паля.
      Я себе від Леніна чищу,
      Щоб пливти в революцію далі.


      17.12. 7521 р. (Від Трипілля) (2013)





      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. * * *
      Мимоволі приходить зажура німа,
      І у гаї гілля не шелесне.
      І печаль мою душу усю обніма,
      Хмари тиснуть життя безнебесне.

      Знов я знов у лещатах нудних самоти,
      В`ялий сніг – наче квіти на гробі…
      Щастя вмерле моє – саме ти, саме ти,
      Ходжу в темряви вічній жалобі.

      І що вдіяти можуть гіркі ці слова?
      Тихо плачу тепер за тобою –
      Я тебе за життя, як святу, поховав,
      Ти, як свічка, гориш над труною.


      15.12.7521 р. (Від Трипілля) (2013)





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Звалили Леніна*
      Звалили Леніна з кривавого граніту –
      Героям слава, слава навіки!
      Нарешті вже позбулися ми гніту
      Неволі від убивчої руки!

      Народ скидає з брязкотом кайдани,
      Народ не залякати, не зігнуть!
      Благословен будь, рідний наш Майдане –
      Свободи української ти суть!

      Ні кігті «Беркута», побої, ні тортури –
      Не зупинити вам священний гнів
      Народу, що змете й камінні мури
      Мільйонноруким поштовхом синів.

      Подалі від безПутньої Росії,
      Що скніє мовчки в рабства ланцюгах…
      Хай здійметься ізнов рука Месії,
      Покаже нам ясний в Європу шлях!

      8.12.7521 р. (Від Трипілля) (2013)




      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. І знову їй
      Пустоти у серці не загоїш.
      І не полікують тут роки
      Отієї мУки дорогої,
      Що дана любов`ю на віки.

      Згадую твої слова останні,
      Згадую я зустрічі усі…
      І дивуюсь почуття красі,
      Мов навіки проклятий… коханням.

      Бо така, напевно, воля неба –
      Щоб усі, що залишились дні –
      Бути, бути(!) в цьому стані треба,
      Мучитися люто так мені.

      Щоби через тисячі зневір
      Проросла в душі страшенна сила
      І пролившись кров`ю на папір,
      Світ увесь тим болем обпалила!

      8. 12. 7521 р. (Від Трипілля) (2013)




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    138. Осінь умивалася дощем
      Осінь умивалася дощем,
      Наче дівчина рудоволоса.
      І хапав за серце тихий щем,
      Як свої розчісувала коси.

      Злиплося волоссячко її,
      Золотою річкою на плечі
      Постікали ніжні ручаї –
      Усміхнувся аж печальний вечір.

      І схилився злегка до лиця,
      Наче тінь закохана мужчини.
      І змокріле личко цілував
      Чи у сльози щастя чи дощини…

      24.11.7521 р. (Від Трипілля) (2013)





      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. * * *
      Дні мої коротшають осінні,
      Їх пітьма ковтає крижана.
      У тривожнім вітру голосінні
      Рученьки заламує сосна.

      Щулиться замерзлая діброва.
      Позолота жухне, як зола.
      Височінь поблідла, сивоброва
      Холоди зимові принесла.

      10.11.7521 р. (Від Трипілля) (2013)



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    140. Печаленько
      Ти побудь, печаленько, зі мною,
      І всього мінором розтривож.
      Течією музики сумної
      Попливу собі і я також.

      Поведи смичком, неначе геній,
      Струнами сердечними хоч мить…
      Хай мої здіймаються легені
      І сльоза – непрохана – бринить.

      Хай моя зажура вечорова
      Обернеться сяйвом уночі…
      Народи в мені вогненне слово
      І людські ним душі пропечи.

      9.11.7521 р. (Від Трипілля) (2013)



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    141. * * *
      Листопад прийшов уже без листя –
      Виснуть хмарами печальні дні –
      І в гаю заморено-імлистім
      Всі дерева – голі і сумні.

      Тиснуть душу сиві височини,
      Наливається свинцем блакить.
      І якась бентега безпричинна
      Без угаву серденько ятрить.

      Так немов ця осінь вже остання…
      І зринає потойбіччя тінь.
      В гіллі конвульсивна тріпотінь –
      Це життя –мертвотне – без кохання!

      5.11.7521 р. (Від Трипілля) (2013)




      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    142. * * *
      Спокійна, витримана, ніжна,
      З розумним вогником в очах…
      Прийди в мій рай, мов дивовижа,
      Що без кохання геть зачах.

      Прийди, хай човен сон колише,
      Як літо бабине, прийди…
      Обіймами хмільної тиші,
      Ковтком цілющої води

      Згаси мою любовну згагу,
      Шаленство пристрасті зніми
      Ласкавістю напротивагу,
      Змахнувши спокою крильми.

      Зімкни мої повіки сонні,
      Торкни сердечную струну…
      В твоїх я лагідних долонях
      Щасливим серцем потону.

      27.10.7521 р. (Від Трипілля) (2013)



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    143. Невидимий ланцюг
      Своєї долі не минем,
      Ти послана мені з небес…
      І не об`їду я конем
      Ту, з ким пов`язаний увесь.

      Якої б не зазнав біди,
      Куди б не йшов, не кидавсь я,
      Є сила, що верта завжди
      Ходу цю на круги своя.

      В якій би твані не загруз,
      Це зло усе одно мине…
      І чари навіть сотні муз
      У тебе не вкрадуть мене.

      Я вірю в істину оцю,
      До дна кохання келих п`ю
      За той невидимий ланцюг,
      Що щастям нам скував сім`ю.

      20.10.7521 р. (Від Трипілля) (2013)



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    144. Любов і традиції (літературна пародія)
      Ти пішла, й хоч на серці прісно,
      Та планета, на жаль, ні, не та…
      Твої жарти солоні, звісно,
      Тільки це не була смакота.

      Анекдоти згадав я ниці,
      Де емоцій отих – через край,
      Де знущалася ти з традицій,
      Сентиментів «Бувай» і «Прощай!»

      Так огріти б тебе з долоні…
      Скільки мала цинізму й зла!
      Лиш надривно пульсує в скронях:
      «Ти пішла… Ти пішла… Ти пішла…»

      Хоч і манять очей Бермуди,
      Невимовная їх глибина,
      Та тебе забувати буду,
      Виростає між нами стіна.

      Бо – львів`яни – із українців
      Патріоти найбільші – в цім суть!
      Я казав тобі: «Жарти кинь ці!»
      – Та ніяк не хотіла збагнуть.

      У своїй ментальності ницій
      Не кажи про любов і козла…
      Не шануєш наших традицій -
      То пішла ти, пішла ти, пішла!

      7.10.7521 р. (Від Трипілля) (2013)




      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. Осіння дефіляда
      Дощ осінній крапа де-не-де,
      Витискає хмару немалую,
      Струнконога кралечка іде,
      По Хрещатикові дефілює.

      ПРИСПІВ:
      У стовпа заїхав «Мерседес»,
      Як побачив змійками панчохи,
      Київ замовкає враз увесь,
      Тільки чуть навколо «ахи» й «охи».


      Світ не бачив ще тебе таку –
      Чарівну, звабливу Люсю-Мусю,
      Наче песик той на ланцюжку,
      До твоєї тіні прив`яжуся.

      ПРИСПІВ:
      Ти поміть у натовпі мене,
      За тобою йти, повір, я мушу,
      Над тобою - диво осяйне -
      Парасолькою одкрию душу.

      О моя любов, моя Лю-Лю,
      Хай сипнеш з очей у мене перцем –
      На калюжу плащ я простелю –
      Ніжкою ступай мені на серце.

      ПРИСПІВ:
      Хай презирливий почую сміх,
      Але знай, чарівна диво-Ладо,
      Я вже, я вже біля ніг твоїх,
      Ти моя осіння дефілядо!

      30.09.-1.10.7521 р. (Від Трипілля) (2013)




      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Сивая береза (пісня)
      Ледь торкнувши лезом
      Лагідну блакить
      Сивая береза
      У гаю стоїть.

      Ніжністю своєю
      Світиться вона,
      Облітає з неї
      Жовта сивина.

      Приспів:

      Сивая береза
      В золоті обнов.
      Ти – кохання безум,
      Пізняя любов. Двічі.

      Сон уже змагає
      Небо голубе,
      Як прийду до гаю –
      Обійму тебе.

      Пахощами безу*
      Пестить душу вись.
      Ясен і береза
      Вітами сплелись.

      Приспів:

      Сивая береза,
      В золоті обнов.
      Ти – кохання безум,
      Пізняя любов. Двічі





      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    147. Теле-тарганята (пародія у відповідь на пародію)
      Телевізор споглядаю
      В день годин по сім.
      Чай, бува, не допиваю,
      А бува, й не їм.

      Монітором все «годую»
      Інтелект я свій.
      І усе перевернулось
      В мене в голові.

      Коли посмішка людськая
      Світить на лиці
      І волосся осяває –
      Геть контрасти ці!

      Я цього не уявляю
      Й до екрана йду.
      Там волосся обрамляє
      Він або… ду-ду.

      Я вже знаю, не здалося,
      Це - (нормальний!) вид.
      Усміхається з волоссям
      Тільки трансвестит.

      Неприродного багато
      В справжньому, дивись…
      Певно, теле-тарганята
      В мозку завелись.

      16-17.09. 7521 р. (Від Трипілля)(2013)






      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. * * *
      Осінь. Осінь. Осінь. Осінь.
      Сивий шовк трави…
      Я в усміхненім волоссі
      Погляд твій ловив.

      Бачив я, як вечір тане
      Ув очах твоїх.
      Мов життя мого світанок –
      Сонцебризний сміх.

      Чисте сяйво піднебесся,
      Радість на путі –
      Ось як, люба, ти зовешся
      У моїм житті.

      15.09.7521 р. (Від Трипілля) (2013)



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. * * *
      Ген за видноколом
      Сонечко сіда,
      Золотавим колом
      Мерехтить вода.

      Мерехтить, мов очі,
      Що осяяв сміх.
      То вітрець лоскоче
      Всю поверхню їх.

      8.09.7521 р. (Від Трипілля) (2013)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    150. Прощання з літом
      Одійде скоро літечко тихцем,
      І листя посвітлішає на вітах.
      І осені замислене лице
      У золотавій посмішці розквітне.

      І затремтить від холоду вода,
      Багряні коні – до кабріолету –
      Щемливий серпень віжки передасть
      Вже Вересню – мрійливому поету.

      Він у човні натхнення попливе,
      Осяяний медових віт волоссям…
      Іде пора душевних одкровень
      І музики глибокої, як осінь.

      25.08.7521 р. (Від Трипілля) (2013)

      Дажбогів гай, Конча Озерна - Київ.




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. Пам"ятник нездійсненних мрій (газель)*
      І
      Я відчуваю, бачу, ти – моя,
      Та іншу трепетно кохаю я.
      Її згадаю, і в сльозах тону,
      Бере вогнем любовна печія.
      Клин клином я не виб`ю… О печаль,
      Важка накидка темная твоя.
      Як траур, так щодня її ношу
      На зігнутих плечах в сумних гаях.
      Навіщо народивсь – кохання раб?!
      У смерті вир несе ця течія…
      Чому живеш – про горе щоб співать?
      У нього філософія своя!
      ІІ
      У недосяжне завжди манить нас,
      Далека мрія звабою сія -
      Щоб знов собі утрачене вернуть,
      Зажити, як щасливая сім`я?!
      Живеш і віриш все у той міраж.
      Летиш, спонуканий, без нагая.
      Якби досяг, то був би, наче Бог?!
      Твердиш: О якби я, о якби я!!!
      ІІІ
      Реалій риф зупинить твій наскок,
      Примарних мрій потопить він каяк…
      Лише поет залишить в морі слід.
      І запитає хтось: а як, а як?
      Закам`яніють вірші там його,
      Уява романтично забуя,
      І корабель, як пам`ятник зведе,
      Як нездійсненних мрій усіх маяк.

      25.08.7521(Від Трипілля) (2013), м. Київ




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    152. Славному ювілярові
      Музиканта справжнього – від Бога,
      Генія з співочими крильми,
      Гетьмана мистецтва хорового
      Привітаєм з ювілеєм ми.

      Хай лунає пісня величава
      В сонмі із найкращих голосів
      Шана від народу Вам і слава,
      Вам уклін від кобзарів усіх!

      Мужність, сила хай в очах ясниться,
      І багато стелиться доріг,
      Хай злітають руки, ніби птиці,
      Над народом, наче Оберіг.

      Щедрих літ, як золота пшениця,
      Хай вісімдесятка не спиня –
      В дев`яносто мав козак жениться,
      Бо не міг сідати на коня.

      Хай же множиться славетна праця,
      Обминають хай думки сумні.
      Ми бажаєм Вам і у сто двадцять
      З нами залишатись на коні!*






      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    153. Морський міраж
      Плив і плив, розгортаючи хвилі,
      Водограями бризки здіймав –
      Наче білі птахи легкокрилі –
      Мов нестримність затято-легка.

      Перед ним розступались простори,
      Відкривалась ясна далечінь…
      Та ревіло розбурхане море:
      - Відпочинь, відпочинь, відпочинь!

      І, немов утомившись, раптово,
      Зупинив свій нестриманий плин.
      Наче витвір природи чудовий,
      Він застиг, мов казковий дельфін.

      Бились хвилі об нього веселі,
      Насувалась вечірня імла…
      Височіла у морі то скеля,
      Що, здавалося, вічно пливла!..

      11.08.7521 р. (Від Трипілля) (2013)
      Крим, Маяк.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    154. На Спаса
      Аж завиває у Соснівці вітер,
      Важучі хмари десь у даль штовха,
      Чи настає година вже лиха? –
      Скидай футболку, одягай-но світер?!

      Дощини перші я з лиця не витер,
      Погонич роздува свого міха,
      Він крещендує, ні, не затиха,
      Мелодій буревійних композитор.


      Витрушує небесні так мішки,
      Що краплі б”ють об землю, мов градини,
      Які вже на подвір”ї тут смішки –
      Всі в хату – від комахи до людини.

      Тінь Спаса над селом нависла строга –
      Вже осінь – каже календар Дажбога.

      7504р. (Від Трипілля) (1996)



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    155. Цілунки уві сні
      Сон пресвітлий на пляжі замучив,
      У шезлонгу дрімаю, присів…
      Й відчуваю цілунки жагучі
      Я на тілі своєму усім.

      Спершу мов несміливі торкання –
      Ніжні дотики лагідних уст…
      А тоді – так немов наяву,
      Все палкіше, немов би востаннє…

      Аж од ніг, аж од кінчиків пальців –
      До чола і обвітрених брів!
      Я, захмелений, просто звивався –
      Під цілунками тими горів.

      І - червоний увесь від навали –
      Я прокинувся серцем цвісти!..
      То – так сонце мене цілувало,
      Наче ти, наче ти, наче ти!!!

      4.08.7521 р. (Від Трипілля) (2013), Крим, «Маяк».




      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    156. Тернини кохання
      Негарне – пара мов краси,
      Літа – як ті мертвотні зими.
      В чужих обіймах я гасив
      Жагу кохання невтолиму.

      Мов душу хтось на мить одтяв
      І серце із грудей геть вирвав…
      В красі продажній – забуття
      Шукав я, ніби впав у прірву.

      І ось прокинувся від сну…
      А ти мовчиш, кохана – (Боже!)
      Перед тобою в мить ясну
      Я навіть каятись не можу.

      Хто бруд огидний розгребе
      З життя, що нас несе до Нави?*
      Лиш сам я витягну себе
      Із бездуховності канави.

      Вогонь священний запалю,
      Пройду безбоязно крізь нього.
      І в нім очищусь без жалю,
      Позбувшись болю і тривоги.

      Немов Мара, одійде зле,
      Прихилиться до мене небо.
      І ніби зглянувшись, пошле
      Привітну вісточку од тебе.

      31.07. 7521 р. (Від Трипілля) (2013)



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    1. Колискова для коханої
      Місяць підкрався неждано,
      Зорі усі засвітив…
      Спи, моє сонце кохане,
      Спи, моє диво із див.

      Спи, моя радосте ніжна,
      Спи моє щастя ясне.
      Пролісок подихом свіжим
      Думи сумні прожене.

      Спи моя люба, хай Леля
      Кучері пестить твої,
      Хай засміються веселим
      Співом своїм солов»ї.

      Диво явлю тобі в хату,
      Казкою стане у сні –
      Взимку почнеш засинати,
      Ранок прийде – навесні.

      Спи… О Яриле, дай чудо -
      Хмелю кохання вином –
      Хай все життя твоє буде
      Щастя омріяним сном.

      3. 03. 7518 р. (Від Трипілля) (2011)



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Водоспадом слова
      Дай напитись голосу твого,
      О моя Богине яснолиця,
      Зачерпнути сонця мед-вогонь
      Із небес глибокої криниці.

      Я його не можу не жадать,
      Лиш почую й ллється враз на мене -
      Ніби світло - Божа благодать,
      Ніби дощ у спеку – на рамена.

      Голос твій – дзвінкий, немов струмок,
      Промиває всі сердечні рани,
      Ніжним звуком теплих слів-думок
      Зцілює їх лікар мій коханий.

      Хай же довшає сяйлива мить –
      Я тоді із бід усіх воскресну –
      Лиш як телефон мій прошумить
      Водоспадом слова пречудесним!*

      6. 03. 7517 р. (Від Трипілля) (2010)



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Дитя кохання (літературна самопародія)

      Оце дитя кохання – Вам скажу я!
      І груди є – і поміж ніг стирчить…
      Ростуть мені в очах і груші й туї,
      Хоч сядь і плач, як тітка на печі.

      Із муз уже любив і не одну я,
      Були солодкі, ніби калачі,
      Тепер сиджу і вірші компоную…
      Аж мац… Щось голова моя свербить.

      Ой, лишенько, це ж роги, як у лося!
      Забув я те, що ти – із Афродит!
      І пестив, ніжив так твоє волосся…

      А ти, а ти – в спідниці ти – бандит!
      У кого немовля оце вдалося?
      Середнє щось, ти бач - гермафродит!

      17.07.7521 р. (Від Трипілля) (2013)





      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Вечеря в антисвіті
      Чорніє повітря, синіє щосили,
      Гойднувся п`яниця із матюками,
      Озлоблене місто вечеряти сіло
      Лайку заїло масними плітками.

      А вітер гілками вечеря, аж свище,
      Дорога – коров`ячими коржами,
      І трунами свіжими он кладовище
      Вечеря роздягнуте, без піжами.

      Упир же смакує ранами синіми,
      Соломину вмоча в кров на обличчі…
      А Ніна Гнатюк вечеряє мріями
      Про свічі каштанів ті - чоловічі.

      Я снідав, обідав творами класика
      Та ще й на вечерю з`їв їх багато.
      Тепер переварюю радо насито –
      Вечеря газами віршів кімната.

      10.07.7521 р. (Від Трипілля) (2013)



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Мій бандитський київський район
      Я по Метробудівській іду,
      Там знайду на задницю біду,

      Долю дуже важко обдурить
      Дасть мені хто в зуби… закурить?!

      Все пройшло моє дитинство там
      Валер"янку я давав котам,

      Ми були веселі пацани –
      На базарі крали кавуни.

      У п`ятім класі потім заодно
      На горищі цмулили вино.

      В сьомому в аптеку я ходив
      Купувать собі презерватив.

      ПРИСПІВ:

      Відрадний хутір – тут я жив
      Метав у дерево ножі.

      Відрадний свій згадую як сон –
      Мій бандитський київський район.

      А потім разом в лісі як на те
      Займалися кунг фу і карате,

      І були на Борщагівку* злі,
      З нею розібратися ішли.

      Їй оголосили всі війну,
      Билися ми стінка на стіну.



      ПРИСПІВ:

      Відрадний хутір – тут я жив
      Метав у дерево ножі.

      Відрадний свій згадую як сон –
      Мій бандитський київський район.

      27 червня 7521 р. (Від Трипілля) (2013)**



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    6. Доля
      Йому - ані медалей, ні відзнак,
      Лише удар граненого стилета,
      Зате відкрився людству Божий шлях
      З життям і смертю справжнього поета.

      24.06.7521 р. (Від Трипілля) (2013)



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    7. Бомжацький дон*
      Біг крутяк поранений –
      Рятував життя.
      Дипломат з долярами
      Кинув у сміття.

      Вранці бомж у бакові
      Ритися ішов,
      Дипломат із баксами
      В бакові знайшов.

      ПРИСПІВ:

      Вранці бомж у бакові
      Ритися ішов.
      Він фортуні дякує –
      Щастя там знайшов.

      Кінчиться наразі
      Це життя сумне,
      Ти із грязі в князі –
      Вознеси мене.


      Почалось для бомжика
      Не життя, а рай,
      Ти, фортуно, грошики
      Скрізь порозкидай.

      Дачу, яхту, «мерса» -
      Все мені даси
      І великі перса
      Місісіс краси.

      ПРИСПІВ:

      Дачу, яхту, «мерса» -
      Все мені даси
      І великі перса
      Місісіс краси.

      Я тепера, хлопці,
      Вже бомжацький дон,
      На Канари – гопца –
      Їду за кордон.

      Ось нардепом стану я –
      Боже, поможи,
      У Верховній Раді там –
      Партія бомжів.

      В президенти піду я –
      Маю такий план,
      Бо мене підтримує
      Весь бомжацький клан.

      ПРИСПІВ:
      В президенти піду я –
      Маю такий план,
      Більш не буде правити
      Нами бандюган.

      Вийшов з бандюганчиків –
      Щоб і я так жив.
      Тож наступний прийде нам
      Просто із бомжів.

      27.05.7521 р. (Від Трипілля) (2013)




      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    8. Доля кобзаря

      За правду, істину не гладять по голівці,
      У крові власної умиєшся ти цівці,
      З розбитою бандурою заснеш
      В тюрмі на голій, охололій вже долівці.

      22 травня 7521 р. (Від Трипілля) (2013)











      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    9. Заклинання любові
      Полюби мене знову, кохана,
      Відречись від огуди й журби,
      Хай на серці затягнеться рана,
      Полюби, полюби, полюби.

      Полюби мене знову - до болю,
      До тремтіння щемливого рук.
      Я страждання твої обезболю,
      В білі шати я сум уберу.

      Полюби мене знову… Як пісня –
      Хай життя наше лине в світи,
      Хай веселка у небі повисне –
      О світи мені, сонце, світи!

      Полюби мене знов. Хай зігріє
      Нас повітря жагуче весни.
      О прилинь, о прийди, наче мрія,
      Наче казка - в мої віщі сни.

      24.01.7520 р. (Від Трипілля) (2013)



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Сергій Єсенін Відгомоніла золота діброва (переклад)
      * * *

      Відгомоніла золота діброва,
      Одвеселила мовою беріз.
      І журавлі летять печально знову,
      Вже ні за ким з жалю не ронять сліз.

      Кого жаліти? Той, хто любить мандри
      Прийде і стане знов мандрівником.
      Про всіх одійшлих конопляник марить
      З широким місяцем над голубим ставком.

      Самую серед голої рівнини,
      Зникають журавлі у далині.
      І дум веселих сповнений я нині,
      Та не шкода минулого мені.

      Не шкода літ, розтрачених намарне,
      Хай обліта душі бузковий цвіт.
      Вогонь палає горобини гарно,
      Та не зігріє ні людей, ні віт.

      Ні, не зотліють горобини грона,
      Не спалахне від жовтизни трава.
      Як тихо дерево листочки ронить,
      Так я зроняю ці сумні слова.

      І якщо час їх вітром розметає
      Й тоді згребе, мов непотрібний хмиз,
      Скажіть отак: діброва золотая
      Відлебеділа мовою беріз.



      30.04.7521 р. (Від Трипілля) (2013)



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. ВОРОЖБИТКО МОЯ ЛАСКАВА
      Усміхається далина,
      Мов до світла ворота відкрила,
      Тиха пісня десь долина
      І свої розпросторює крила.

      ПРИСПІВ:

      Ти – любов моя, ти – печаль,
      Ти – веселка ясна над гаями,
      Піднімає хмара вуаль,
      Знову сонце – між нами, над нами.

      О світи, о знову, світи,
      Наче мрія – у вись тополину,
      Я в незнані твої світи
      Мов лелека, полину, полину.

      Приспів.

      Я зійду з твоєї гори,
      Прийде нічка, пахуча, мов кава,
      Ув обіймах, люба, гори,
      Ворожбитко моя ти ласкава.

      Приспів.

      3.11.7520 р. (Від Трипілля) (2012)








      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. КОРОЛЕВІ ГІР
      У тебе серце крижане, бо лід
      Застиг у нім, як величини сталі,
      Але кохання сильного болід
      Впаде, розіб"є їх, твердіший сталі.

      О вітре зір, осколки геть мети,
      Вже королеві гір їх не вживати
      В міцних напоях. Досягну мети,
      Коли знов явишся мені жива ти.

      Хай ніжність пухом поміж нас літа –
      Вогнем очей холодну кригу краю –
      Теплом любові й щастя щоб літа
      Були зігріті наші в ріднім краю.


      28. 10. 7520 р. (Від Трипілля) (2012)

      Дажбогів гай, Конча Озерна.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. УКРАЇНСЬКИЙ ВАВИЛОН (літературна пародія)
      Набридли коханки мені поетеси,
      Дорога розкинула ноги сама…
      Своїм я заїхав між них «Мерседесом»,
      Під кущ волохатий ввігнавсь до керма.

      Зухвала коза задивилась в покоси,
      Тоді розігналась і збігла в траву
      Й зухвало промекала: «Мріяти досить!
      Я теж хочу, Васю, отак, наяву!»

      А Будда безбожно штовхнув мене в буду…
      Немов укусила раптово оса:
      «До дна випий чашу великого блуду,
      Щоб потім докладно про все написав!»

      Пейзаж вавилонський придумав Вавилов –
      Уява у мене працює на «п»ять»!
      Аж тут де не взявся Ляшко* і на вила
      Хотів за ці жарти невинні піднять.

      Волосся відьмак сипле знову і знову,
      Воно на дорозі, неначе той мак.
      Герой цього часу – Василь Кузанова –
      Облудного блуду - великий мастак!

      24.10.7520 р. (Від Трипілля) (2012)




      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. ПРОЩАННЯ
      Прощавайте, золоті дерева,
      Вже не чуть у хмарах Божий глас…
      Осінь, мов печальна королева,
      В мантію жалобну одяглась.

      Де ти, справедливосте, о де ти?
      Певно, Чорнобог тебе зборов.
      Скоро ви, діброви, упадете
      І проллється з вас багряна кров.

      І пополотніле від одчаю,
      Небо, обірвавши в серці нить,
      Заголосить тужно, заридає,
      І плачем-дощем зажебонить.


      22.10.7520 р. (Від Трипілля) (2012)



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. ПРО ТЕБЕ І ДО ТЕБЕ
      Думки про тебе з вечора й до рана,
      Як сонце над гаями, так і ти –
      То грієш, то печеш, неначе рана,
      До тебе все життя мені іти –

      Голубити за промені, за крила,
      Ще мить - і огорнути всю, ще мить…
      Ти білий світ увесь мені закрила,
      Де серце болем радісно щемить.

      І вірю я, у щастя вірю свято,
      (Ти для цілунку вустонька настав!)
      Що збудеться для нас любові свято –
      Ще просто час для нього не настав!

      21.10.7520 р. (Від Трипілля) (2012)




      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. НА СКРИЖАЛЯХ ДОЛІ
      Хвиля спогадів мов омила –
      Наче клен, жовтіє вік он…
      Я благаю тебе, о мила,
      Виглянь, серденько, із вікон.

      Знов осінні дари опали -
      Ними ніжності шлях мости –
      Тих каштанів лункі опали –
      З бурштину – кохання мости.

      Пестять землю: листячко – долі
      І цілунки сумні води.
      На скрижалях моєї долі
      Ти пером золотим води.

      30.09.7520 р. (Від Трипілля) (2012)

      Дажбогів гай, Конча Озерна.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. ХАЩУВАЛЬНИК
      І
      Запитають мене: ну і нащо,
      Коли вітер гілля хилитав,
      Я у темну водив тебе хащу,
      Розгортаючи сутінь отав.

      Певно хтось мені і не повірить,
      Не для того ходили туди,
      Щоб зривати гріховні плоди
      Під кущами, як дикі звірі.

      Хай же скептик собі відпочине –
      Йшли послухать дубів ми старих -
      Гайове шумовиння Тичини,
      Де Малишкові снять явори.

      Де ходив ще Гончар по алеї,
      І шукав Загребельний там «Див»*,
      Де «Побєдою» Гмиря своєю
      Солов`їв наслухать приїздив…

      ІІ

      Там, де іволзі щиголь дуетом
      Так підспівував, мов залицявсь,
      Тихо йшли собі двоє поетів,
      По святих для письменства місцях.

      Осокір у гаю величавий,
      Зачарований співом, затих…
      Ти все знаєш про квіти і трави
      І мені повідала про них.

      Між дерев і кущів, очеретів
      У зеленої гущі імлу
      Ми пірнули, як в джунглі – мачете**
      Допомогу б дали чималу.

      В лісовій ми сторожці сиділи,
      Скільки раз тобі звідти дзвонив…
      Усміхалось нам озеро білим
      Й золотавим, як відсвіт весни.

      Трави пестили ніжністю очі,
      Ти співала мені про дубки,
      Що до купки схилялись охоче –
      Залюбки, залюбки, залюбки.

      Находившись у нетрях печальних,
      Із «перчинкою» ще й на вустах,
      Ти назвала мене: «Хащувальник»
      Напівзморено й лагідно так.

      …Ти далеко і з іншим. І нащо
      В серці спогад моєму цвіте?
      Хоч наївно, та вірю – в тій хащі
      Загубилось кохання святе.


      15-16.09. 7520 р. (Від Трипілля) (2012)

      Конча Озерна, Дажбогів гай.





      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. МАРТА ЯНВАРСЬКА ЖІНОЧЕ ЛІТО
      Поскаржилася осінь горобині,
      Ревнуючи, неначе навісна,
      Блукалицю в прозорій павутині –
      Так горнеться до вересня вона

      «Жіночим» літом – бабиним – обом їм
      Хотілося кохання з давніх пір…
      Одна ж – як сонце – світ йому собою
      Закрила, осені наперекір.

      Змішала карти-листя, в них забуде
      Яскраве, кольорове, як на гріх,
      Прощальне фото, де щасливим буде
      Її коханий на очах у всіх.

      10.09.7520 р. (Від Трипілля) (2012)



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. ОСІННІ РОЗДУМИ
      Знову осінь приходить, як мрія,
      Що про літо у мене була –
      Легкий легіт і крапля тепла,
      Ніжне сонце… і серденько мліє.

      Підкрадається тихо, як рись,
      Розчиняє повітря спроквола
      Непомітно і лагідно - холод,
      Яблуневі сади налились…

      Листя вже не зелене, а буре –
      Мов із ярмарку їдуть літа –
      Сивина синє небо вгорта,
      Наче супиться далеч похмуро.

      Щось міняється тихо в житті –
      Про минуле, прийдешнє подумай…
      Павутинка невидима суму
      У гіллі затремтіла густім.

      3.09.7520 р. (Від Трипілля) (2012)

      Конча Озерна, півострів Суму.






      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ОЛЕКСАНДР ПУШКІН Я ВАС КОХАВ
      Я Вас кохав, кохання пломінь мого,
      Ще теплиться, як полум"я свічі,
      Та оминає хай Вас ця тривога,
      Я засмутить не хочу Вас нічим.

      Я Вас кохав - безмовно, безнадійно,
      У ревнощах тремтів і умлівав;
      Я Вас кохав так щиро, так лелійно
      Як дай Вам Бог, щоб інший покохав.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. ОЛЕКСАНДР ПУШКІН Я ВАС ЛЮБИВ
      Я Вас любив, любов моя ще може
      В душі навік не згасла, ще сія;
      Та хай вона Вас більше не тривожить –
      Нічим печалить Вас не хочу я.

      Я Вас любив безмовно, у зневірі –
      У ревнощах, у трепеті, журбі;
      Я Вас любив так ніжно-ніжно, щиро,
      Як дай Вам Бог, щоб інший так любив.

      2.09.7520 р. (Від Трипілля) (2012) (Київ – Конча Озерна)



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. СЕРПОМ… ПО СМУТКУ (літературна пародія)
      срібним
      серпиком
      серпень
      стинає
      сни


      смурить
      серпом
      по…
      серцю

      снопи
      сновидінь
      скроплюють
      спальню
      снагою

      серпик
      сповнюється
      снаги
      скривлюється


      серця
      скорені
      спрагою
      ступають
      стезею
      спокуси

      серпик
      скривлений
      смикається
      спонтанно


      соло
      солов’я

      серпом
      по
      смутку

      Слава
      Сірим
      Сновидінням!!!



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. ХВИЛЯ-МРІЯ (із циклу «Морські акварелі»)
      Море тихе і майже без піни,
      Легкий бриз у лице повіва.
      Хвиля ніжно до берега лине,
      Мов ласкаві шепоче слова.

      І в уяві породжує мрію
      І картину таку виклика –
      Ніби пестить мене і леліє
      Твоя лагідна, мила рука.

      8.08.7520 р. (Від Трипілля) (2012)




      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. ДАРУНОК (із циклу «Морські акварелі»)
      Захід сонця – піврубін чарівний,
      Диск його внизу закрила мла,
      Так немов заморська королівна
      Перстень золотавий одягла.

      Ти також далеко там, за морем,
      Ой за морем, ще і не одним.
      Тож прийми, моя Богине-Зоре,
      Перстень цей і цей сяйливий німб.

      З.08. 7520 р. (Від Трипілля) (2012)




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. КОХАНІЙ ВОРОГИНІ
      Лиш з тобою це собі дозволю –
      Власну гордість мовчки розтопчу;
      І здригнуся від німого болю,
      Груди підставляючи мечу.

      Вбий мене, кохана ворогине,
      Хай не знає твій удар жалю.
      Може, ти збагнеш, коли загину,
      Як СМЕРТЕЛЬНО я тебе люблю!

      26.08. 7520 р. (Від Трипілля) (2012)



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Олександр ПУШКІН Я ВАС КОХАВ
      Я Вас кохав, кохання пломінь мого
      Можливо ще в душі моїй не згас,
      Та хай минає Вас оця тривога;
      Я засмутить нічим не хочу Вас.
      Я Вас кохав, пекли - німа зневіра,
      То ревнощі, то боязкість лиха;
      Я Вас кохав так трепетно, так щиро,
      Як дай Вам Бог, щоб інший покохав.

      13-14, 20, 26 серпня 7520 р. (Від Трипілля) (2012)



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. * * * (із циклу "Морські акварелі")
      Обрій накинув хустку -
      Плечі вкрив яснині,
      Хмари - як болю згустки –
      Бліднуть напівсумні.

      Небо здригнулось віщо –
      Сутінками рябе.
      В серці - укол(!): навіщо
      Знов згадало тебе?

      Вітер дмухнув сильніше.
      Враз - від його зусиль –
      Мов засвітилась ніша
      І розсмоктався біль.

      2.08. 7520 р. (Від Трипілля) (2012)



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. ВЕЧІРНЄ СОНЦЕ (із циклу "Морські акварелі")
      Малинове, ласкаве і миле –
      Дотліває у обрію млі,
      Наче свічка, і скапує в хвилі
      Тихих променів лагідний лій.

      Поринає у воду спочити,
      Прохолоду повітрю несе…
      Море, подихом теплим зігріте,
      Усміхається ніжно усе.

      7.08. 7520 р. (Від Трипілля) (2012)



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ЦУКЕРНЯ
      Той спогад солодкий, мов зерня,
      Що зросле з людського тепла –
      Івано-Франківська цукерня
      В уяві моїй ожила.

      Романтики сповнений вечір –
      Нас хміль без вина оповив…
      Рікою волосся на плечі,
      На плечі лилося твої.

      І меблі м`які, старовинні,
      Полотна з минулих епох,
      І музики ніжна інтимність –
      «Осіння рапсодія», ох!

      Так звався десерт, що дала нам
      Та кельнерка у фартушку…
      Так рідко в житті поталанить
      Його зняти ношу важку,

      Поринути, ніби востаннє
      У солод буття, а не сіль.
      Чуть рідної мови звучання,
      Що тут долина звідусіль.

      Сидіти між друзів гостинних,
      Неначе у колі сім`ї…
      І марити так ностальгійно
      За містом вкраїнським своїм.

      24.07.7520 р. (Від Трипілля) (2012)
      м. Київ.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    30. ПОПЕЛИЩЕ ЛЮБОВІ
      Хилитають вітри трав`яні спориші,
      Чую запах гіркий, полиновий.
      Після тебе в душі, після тебе в душі
      Попелище лишилось любові.

      Тільки місце там є збайдужілій журі –
      Не проб`ється вже пагін ізнову.
      Грунт немов би увесь до основ прогорів
      На сумнім попелищі любові.

      Хтось на схрещенні світлих життєвих доріг
      Знов кохання зустріти готовий.
      Тільки я полюбити нікого не зміг
      На страшнім попелищі любові.

      Там – неначе на Місяці – кисню нема
      І вогонь не спалахує новий.
      Тільки білою тінню все бродить зима,
      Мов померлої привид любові.

      21.07.7520 р. (Від Трипілля) (2012).



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    31. ЛІТО ТАКЕ ПЕЧАЛЬНЕ
      Літо таке печальне,
      Літо таке сумне –
      Сірий свинець навально
      Неба красу зімне.

      Небо лицем змарнілим
      Пустить гірку сльозу,
      Що засріблиться біло
      Десь у траві внизу.

      Тиші – хоч розірвися –
      Мов у оркестру грі –
      Гряне з блідої висі
      Гуркіт Перуна – грім!

      І у мінор акорді -
      Сутність грози жива –
      Ридма рида природа –
      Смерть мов передчува.

      11.07.7520 р. (Від Трипілля) (2012)



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. ПОБРАТИМУ ОЛЕКСІЮ ТИЧКУ
      Мудрість і тепло ти сієш
      І добро в душі твоїй.
      Славен будь же, Олексію,
      Сни нам віршами і мрій!

      Посестри і побратими
      Додадуть тобі снаги.
      Лицарю ти вірний рими,
      Наш романтик дорогий!

      Задуми всі дерзновенні
      І ідей цікавих рій
      Втіляться хай на "Натхненні"*
      У руці твоїй легкій!

      Хай нові книжки виходять
      Настрій звідси геть сумний,
      Хай усі отут знаходять
      Спілкування рай земний!!!

      6.07.7520 (Від Трипілля) (2012)






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. СПОГАД ПРО МИНУЛЕ

      У небесах – чумацький шлях,
      Йдуть чумаки по сіль до моря,
      Десь причаїлося в полях
      Пожежі невблаганне горе.

      Чумацький шлях у небесах,
      Холодний вітер люто свище:
      Таке життя – була краса,
      А залишилось – попелище.

      20-21.09. 7519 р. (Від Трипілля) (2011)




      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. SMELL OF SUMMER
      The smell of summer in a city apartment –
      Is currently nagging wind range,
      Poplars is flying down easy –
      Pulled in window leaf alkalis.
      If with them to stray away!
      There are pictures in imagination–
      The willow branches split,
      The opinion like bird is flying to the lake...
      Where the vines are swaying,
      The sunset is burning clearly,
      And Midsummer garland is flowing quiet
      And there is love in your high dreams!


      (переклад англійською, газета «Екотиждень» ("Ecoweek")



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. ВЕСЕЛКА ЖИТТЯ
      Сонце літнє в цім році ласкаве -
      Десь на заході хилиться в ліс -
      Мов актор після моновистави -
      Упірнає у шати куліс.

      Спершу жовті, тоді багряніють,
      Ген загравою обрій – блись-блись,
      Потім - смужки брунатні, мов змії
      Понад нею навкруг розповзлись.

      Далі - прядиво біле над ними -
      Непомітно проявить себе.
      А опісля мій погляд підніме
      Вже склепіння небес голубе.

      День відходить потроху в минуле,
      Розвіва його вітер, мов стяг.
      У завісу сяйну загорнулась
      Дивовижна веселка життя.

      17.06.7520 р. (Від Трипілля) (2012)




      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. ПРОВІДНИЦІ
      Яка краса, води не пить
      З лиця рум`яного такого…
      І терпне слово так убого
      І тільки серце – аж кипить!

      І тільки серце завмирає,
      Як між сидінь вона пройде
      І щастям тіло молоде
      Торкне, так мовби янгол раю!

      8.06.7520 р. (Від Трипілля) (2012)




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. БЕРЕЗНЕВА НОСТАЛЬГІЯ
      О красеню весняний, ранній,
      Журби в душі моїй не сій,
      Прийшов дарунок твій останній -
      Чудовий теплий Олексій.

      Я душу ним так спрагло грію,
      Та не вгамую ненасить,
      І березневу ностальгію
      Я буду рік в собі носить.

      Бо чи ж забудеш свіжість ранню
      І ті невидимі стрибки,
      Що зайчик сонячний кохання
      В повітрі робить залюбки.

      Не так у зрілості кохаєш,
      Нехай цвітінням все буя,
      О березню, ти вже минаєш,
      Неначе молодість моя.

      7510 р. (2002)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Квіти кохання (романс)
      Не піддавайся журбі,
      Це ж не хвилина остання,
      Я подарую тобі
      Квіти весняні кохання.

      Пісня цих квітів проста,
      В серці відлунює лунко,
      Там пелюстки, як уста,
      Хочуть жагучих цілунків.

      ПРИСПІВ:

      Хай же закрутить він нас –
      З вечора і аж до рання
      Квітів чарівних цей вальс,
      Вальс пелюстковий кохання.

      Квіти, розкішні, як ти,
      Ніжністю так осіянні,
      Казка у них – теплоти –
      Квіти кохання не в`януть.

      О дивовижна їх суть,
      Я ж бо розкрить її мушу,
      Квіти кохання цвітуть
      Вічністю в люблячих душах.

      ПРИСПІВ:

      Хай же закрутить він нас –
      З вечора і аж до рання –
      Квітів чарівних цей вальс,
      Вальс пелюстковий кохання.*

      24.03.7520 р. (Від Трипілля) (2012)



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. ВЕСНЯНИЙ СОН
      Який прекрасний гай весняний,
      Голублений він сонцем весь.
      І сніг із реверансом тане
      Під сяйвом ніжним піднебесь.

      Воно проміниться стежками,
      Цілує землю де-не-де.
      Повітря найчистіше саме
      Літає – свіже й молоде.

      Беріз верхів`я – сміху крила…
      Чи вітер веселить – хтозна?
      Їх ковдрою немов укрила
      Замріяна голубизна.

      Лежить печаль, мов бездиханна,
      Думки розвіяло сумні,
      Немов на мить моя кохана
      Прийшла до мене уві сні.

      14.03.7520 р. (Від Трипілля) (2012)




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. В Е С. Е Л. Ц І
      ОбрАзи, розпач, сум бентежний
      Минуть, як біль, що відболів,
      Я так люблю тебе безмежно,
      Як вітер – просторінь полів,

      Як хуга, що шаленством ярим
      Ямища сварок заміта,
      Як кіс твоїх сяйливу хмару
      Небесна любить теплота.

      І вже мина жура осіння,
      Весна у мій приходить вірш,
      Як твого погляду проміння,
      Що зігріва - од сонця більш!

      10.03.7520 р. (Від Трипілля) (2012)

      м. Київ.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. ВЕСНЯНА ДЕПРЕСІЯ
      Живу, неначе птах з крилом підбитим,
      Де тінь любові мертвої вита,
      Не може радість серце оповити,
      В якому розтеклася пустота.

      Пливуть хмарки - сомнамбули сонливі,
      Де холоду байдужа сіра сталь
      Жарини сонця всмоктує хапливо,
      А на землі накульгує печаль.

      Де ніжності затоптаної парость
      Надламаною гілкою всиха
      І стука у вікно потворна старість,
      Мов палиця та зігнута й суха.

      Київщина, Конча Озерна.

      4.03.7520 р. (Від Трипілля) (2012)



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. ПЕРЕДЧУТТЯ ВЕСНИ
      Пресує сніг мучителька зима,
      Стиска його шаленим вітровієм,
      Ця дута біла куртка землю гріє
      Позірно сердячись і палко обніма.

      Набрякли сумом снігові покої,
      Та в голубих проталинах небес
      Веселий вогник сяєвом воскрес,
      Немов передчуттям весни легкої.

      Розкрий, розкрий свої обійми, весно,
      Зведи печаль вечірню нанівець,
      Поет безмузий - місяць-удівець -
      Плекає мрію про любов чудесну.

      28.12.7519 р. (Від Трипілля) (2012)



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. САЛЮТ КОХАННЯ
      Забреди у самотність хвилево
      Між забутих любов`ю світань.
      О моя, снігова королево,
      Од цілунків моїх ти розтань.

      Пустотливі влаштуємо гульки,
      Вип`єм з льоду й черешні коктейль,
      Я тебе поцілую в бурульки,
      У бурульки навислих грудей.

      І зірвуть наші «ахи» і «охи»
      Із зимової сплячки печать
      Як твої - ніжно-білі - панчохи
      Наді мною, мов крила, злетять.

      Нас підніме у небо та сила,
      Ніби щастя сяйний абсолют
      І у лоні твоїм - сніжно-білий -
      Розлетиться кохання салют!!!

      7.02.7519 р. (Від Трипілля) (2012)



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    44. ОЛЕКСАНДР ПУШКІН Я МИТЬ ЧУДОВУ ПАМ
      * * *
      Я мить чудову пам`ятаю,
      Явилась ти, мов з небеси –
      Як непорочний ангел* раю**,
      Як геній чистої краси.

      У безнадійнім умліванні,
      Тривог шумливій суєті
      Твій голос ніжив, мов зітхання,
      І снились обриси святі***.

      Минулось. Шал років бурхливий
      Розвіяв чар минулих мрій –
      І голосу твойого диво
      І вроди риси осяйні.

      У глушині, у тьмі злиденній
      Минали дні без вороття,
      Без божества і без натхнення,
      Без сліз, любові, без життя.

      І ось душа мов оживає –
      Ти знов зійшла, мов з небеси,
      Як непорочний ангел раю,
      Як геній чистої краси.

      І серце б`ється, мов шалене,
      Для нього воскресають знов
      І божество його й натхнення,
      Й життя, і сльози, і любов.

      грудень-січень 7519 р. (Від Трипілля) (2011-2012 рр.)






      Коментарі (43)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. ДОЛЯ
      Я - голосу печальний раб,
      І непитущий, некурящий,
      Співець твоїх небесних зваб,
      Мистецтва жертва я пропаща,
      Кохання жертва непутяща,

      Що увійшла в життя ріку
      Без розуму обачних лоцій,
      І чашу долі п`є гірку –
      Сліпе знаряддя у потоці
      Всіх незагнузданих емоцій.

      Таланту жертва я свого
      І слова-кременю, не вати,
      Що може викресать вогонь
      І ним же щастя убивати…
      За віщо, фатуме проклятий?!

      …Змирився з волею небес,
      Тяжку на плечі взявши ношу,
      Несу над прірвою свій хрест
      І буйні пристрасті стриножу…

      Чи упаду чи переможу?..

      2.01.7519 р. (Від Трипілля) (2012)



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. * * *
      Високий простір сірий – не увесь,
      Там світле пасмо ласкою ясніє…
      Наснилась ти, немов розквітла мрія,
      Немов сліпуча усмішка небес.

      І не казала слів мені гучних,
      Не "плакала в жилетку", не молилась,
      Лише тихцем довірливо тулилась
      Волоссячком сяйним до уст моїх.

      Кудись поділися усі слова,
      Із неба кольори зникали сірі.
      Я світлі коси мовчки цілував
      І плакав, і очам своїм не вірив.

      24.12. 7519 р. (Від Трипілля)



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. * * * (рубаї)
      Любив я трепетно одну блондинку,
      І мріяв мать її за половинку...
      Лель вчасно дзеркало моє протер –
      Віддам йому найкраще все з ужинку.

      20.12.7519 р. (Від Трипілля) (2011)




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. * * * (рубаї)
      Як виповзаєш із життєвих ям,
      Радієш сонцю, квітам і полям,
      І сивиною платиш ти за мудрість,
      І п`яний нею, як вином - Хайям.

      11.12.7519 р. (Від Трипілля) (2011)



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. * * * (рубаї)
      Пошли натхнення – Велеса молю,
      У гаю Божому вклонюсь гіллю.
      І фібрами душі, немов радаром,
      Вібрації поезії ловлю.

      11.12.7519 р. (2011)




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. * * * (рубаї)
      Минула осінь ця гірка й похмура,
      І в Лету канула тяжка зажура…
      Неждано на душі полегкість я відчув –
      Із серця випала стріла Амура.

      11.12. 7519 р. (Від Трипілля) (2011)



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. * * * (рубаї)
      У кутик гаю всіх «дівчат» затис,
      Розкрив обійми-руки вітроріз –
      Могутній дуб – своє він діло знає –
      Султан серед оголених беріз.

      10.12. 7619 р. (Від Трипілля) (2011)




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. * * * (рубаї)
      Умивається гай мій печально сльозою,
      Дочекався у грудні погоди такої –
      Вже на гіллі виблискують перли-сріблини –
      Ностальгують за справжньою диво-зимою.

      10.12.7519 р. (2011)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. * * * (рубаї)
      Наче смерть, ця холодна байдужість її,
      Бездиханні упали в гаю солов`ї…
      Та страждання і муки я благословляю –
      З них поезії перли зродились мої.

      4.12.7519 р. (Від Трипілля) (2011)



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. * * * (рубаї)
      О серце віще – болем знов заний,
      Бо погляд твій задумливо-сумний.
      Іскринку=веселинку кину в вічі –
      Хай сонцем сяє обрій весняний!

      З.12.7519 р. (Від Трипілля) (2011)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. * * * (рубаї)
      Я ходив собі тихо у нетрях лісів,
      На поваленім дубі спочити присів.
      Раптом Лель, наче птах, звідкілясь прилітає –
      Знов лише про кохання думки мої всі.

      4.12.7519 р. (Від Трипілля) (2011)



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. * * * (рубаї)
      Зоря кривавить схил альпійських гір,
      В жилетку хмари місячний упир
      Все плачеться – о як йому погано! –
      А в мене – кровосльози – на папір.

      3.12. 7519 р. (Від Трипілля) (2011)




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. * * * (рубаї)
      Яка ж ця доля у таланту клята –
      Взяла й навчила словом убивати.
      І мертва ось любов лежить. О доле,
      Даруй перу уміння воскрешати!

      3.12. 7519 р. (Від Трипілля) (2011)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. * * *
      Де стихає докучливий галас,
      Де усипаний золотом хмиз,
      Там поезія десь заховалась
      Між оголених ніжних беріз.

      Ткала музику – просту й нехитру
      Візерунком мінорної «сі»,
      І смичком витинанковим вітру
      Надимала вітрила лісів.

      І буйніли вони повносилі,
      Заглядали в озера сумні,
      І гойдались березові хвилі,
      Мов тяглися назустріч весні.

      27.11.7519 р. (Від Трипілля) (2011)

      Конча Озерна, Дажбогів гай.









      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. НАРОКОВАНА ДОЛЕЮ
      Я знаю, знаю, думаєш про мене –
      Про це у гаю пташка жебонить
      На «їжачках» сосни вічнозелених –
      В`є співом ласки доленосну нить,

      Що так невидимо оповиває
      І гріє серед холоду зими,
      Вона сердечні рани зашиває,
      Зшиває нас із «я» і «ти» - у «ми».

      Крізь кілометри тисячні так зримо
      Душа екраном світиться немов,
      Де вії сяють нитями ясними
      І очі випромінюють любов.

      20.11.7519 р. (Від Трипілля) (2011)




      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    60. СХОДЖЕННЯ
      Не був солістом він іще ніколи,
      Хоч голос мав чарівної барвистості,
      Поволі доростав до особистості,
      До першої ще не готовий ролі.
      Та підсвідомо прагнув буть поміченим
      Й "крещендо" власним виділявся в хорі,
      Та диригент спиняв його суворо -
      І він стихав засмучено і знічено.
      Глумилися із нього посередності,
      Нещасним підголоском називали,
      А богом необділені - мовчали,
      Помалу виростала упередженість.
      Ходив на студію вокальну із надією
      Хоча би раз біля роялю стати,
      Та безголосі вчилися співати,
      А він додому повертавсь осміяний.
      Все іншим ставив голоси маестро,
      Йому ж казав єхидно, мов здивовано:
      "Побудь на хорі ще зо три семестри,
      Ти в нас алмаз, але неодшліфований".
      На себе став страшенно вже розсерджений,
      До хрипоти співав на самотині,
      Вже не кричав і не пускав тих півнів,
      А вміло вів мелодію, упевнено.
      Вже на концертах за рукав не смикали,
      Мовляв, мовчи і не фальшив уголос,
      Аж ось його на студію покликали
      І там уперше доручили соло.

      ...А зал гудів, як вулик розтривожений,
      Літали фрази, наче бджоли гнівні,
      Його зустріли вельми насторожено,
      Бо перед хором став уперше нині.
      Ось пісня почалась і невдоволення
      Вляглось поволі, наче море в штилі,
      Розгладжувались чола насурмонені,
      Мов розсувались хмари почорнілі.
      Многоголоссям пісню хор розцвічував,
      Випростував мелодію величну,
      І соло так впелося органічно,
      Що зал захвилювався... та по-іншому.
      Скінчився спів, і він вклонився людям,
      Прикривши усміхом бентегу зболену,
      А всі аплодували задоволено
      І навіть сиві метри - строгі судді.
      Од квітів одсахнувся спантеличено,
      Бо з чаші гіркоти він пив доволі,
      Та вже не підголосок обезличений -
      Співак прийняв той перший усміх долі.

      7496 р. (Від Трипілля) (1988)




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. * * *
      Де вчора я тихесенько сидів -
      Там поруч ось нападали листочки,
      Здалося це – одне з маленьких див,
      Здалося це – сини мої і дочки

      НапАдали, як віршики сумні –
      Гілля жовтаво-сиві аксакали,
      Скінчилися життя печальні дні -
      Поезією стали.

      23.10.7519 р. (Від Трипілля) (2011)



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. ЗАКЛИКАННЯ МУЗИ
      Я сам у гаєві, я сам…
      Прийди до мене, музо строга,
      Щоб люльку віршів колисав
      Служник поетового Бога.

      Любові дай, мов дива з див,
      Палких обіймів дай багато -
      Аби натхненно тут родив
      Найвродливіші віршенята.

      О запали ясним вогнем,
      Йому не дай лише чадіти.
      Змахнуть щоб крилами поем
      Змогли мої дорослі діти.

      Хай сила Божа в них сія,
      Даруй і мудрість їм од Бога,
      Хай світять людству полум`ям
      З мого жертовника старого.

      3.01. 7518 р. (Від Трипілля) (2011)
      м. Хмільник на Вінниччині.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    63. ХАРАКТЕРНИК (слово перед музикою*)
      Обіч турецької галери
      Козацька чайка вирина
      Човном підводним, як химера…
      - Сірко, Сірко, урус-шайтан,

      (Аж хвиля піднялась горою)
      Це він таке нам виробля –
      Волають турки і без бою
      Здають свойого корабля…

      Де чумаки в степу бурлацькім
      Спалили свіжую траву,
      Іван Сірко з кошем козацьким
      Косив з мушкетів татарву.

      Тоді шаблями причащали
      Аж до ранкової зорі…
      Про бій той славну пісню склали
      Сліпі козацькі кобзарі.

      3.10.7519 р. (Від Трипілля)



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. ПОВІЙ, ВІТРЕ НА… ЧУЖИНУ (переспів)
      Повій, вітре, на чужИну*,
      Думкою туди я лину,
      Спогадів неси перлину
      З України, з України.

      Вій же, вітре, цілу нічку,
      Овівай кохане личко,
      Затремтять хай ніжно вічка,
      Зарум`яняться хай щічки.

      Повій, вітре, щоб війнуло
      Ласкою на серце чуле,
      Щоби милая відчула
      Ту любов, що в ній заснула.

      Повернися на світанні,
      Щемного дай хвилювання,
      Дай надію, хоч останню,
      Що повернеться кохання.

      А якщо нема надії,
      То розвій мої всі мрії,
      Вічна мла хай дні яснії
      Оповиє, оповиє!

      2.10.7519 р. (Від Трипілля) (2011)

      *Наголос чужИну вжито свідомо, аби не збитися з ритму,
      а синоніма з вірним наголосом – немає.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. ПОДВИГ БАЙДИ
      Знову хвилями грає наш віщий Дніпро,
      Й мов на мури фортечні виходить
      Князь козацький, герой, Вишневецький Дмитро,
      Щоб на турка рушати походом.

      Ніби Хортиця грізна, як вулик, гуде,
      Виступають гартовані лави.
      Це найкраще у світі цім воїнство йде
      У боях добувать собі слави.

      Скільки, Байдо, скажи-но, було перемог?
      Знає добре те море солоне.
      Та не завжди прихильним до тебе був Бог,
      І зазнав ти тяжкого полону.

      І ув`язнений турком, творив ти дива,
      Гордий лицар, безстрашний наш воїн…
      Гнат Хоткевич в кантаті тебе оспівав
      І за це він наклав головою.

      Мій народе-страждальцю, згадаймо за них,
      Хай піднімуться знов наші стяги,
      Хай у звуках бандури дзвінких і ясних
      Оживає козацька звитяга.

      28.08.7519 р. (Від Трипілля) (2011)

      *Поетична підводка до концертного номера Національної капели бандуристів України:
      Г.Хоткевич "Байда".



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. ПРОПЕЛЕР КОХАННЯ (традиційна пародія на іншу поезію)


      Мій глобусе, твою планету,
      На вісь кохання насадив.
      І це для усього інету
      Було, повір, як диво з див.

      Неординарно - сонця цмоком
      Ти мого стрижня завела.
      Й на нім крутитися з підскоком
      У різні боки почала.

      Мій жезл уже в тумані тане…
      Овалом щастя ти веди.
      Заходжу я в твої вулкани
      Не просто так – туди-сюди,

      А ще й із «дзигою-моментом».
      Це – ноу-хау, зрозумій,
      Бо завелася вже з патентом
      Кохання ти – пропелер мій.

      26.09.7519 р. (Від Трипілля) (2011)



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. ОСІННЯ МЕДИТАЦІЯ
      Ще сонце усміхається мені
      Пожовклим сяйвом вересня мрійливо.
      Із озера, неначе уві сні,
      П`ю ласку заспокійливого дива.

      «Усі свої тривоги залиши
      І дай спочити обважнілим крилам" –
      Висмоктує розпуку із душі
      Рука вітриська-лікаря стосило.

      Кущі куняють, обвиса гілля,
      Мов руки, що од праці потомились,
      І на плече голівоньку схиля
      Берізонька, немов дівчина мила.

      25.09.7519 р. (Від Трипілля) (2011)




      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    68. ВИННЫЕ ВИДЕНИЯ (литературная пародия)
      Я Вас люблю и снится каждый день:
      Нависли надо мною Вы, как тень,
      Скользя, как отмороженный тюлень.

      Вчера отведали мы разных вин,
      И в снег лицом вдруг шлепнулся один…
      Перевернули – это Вы, пингвин.

      - Приподымите, ему больно ведь!
      Вы пятерых - в охапку и реветь.
      Бока намяли, белый Вы медведь.

      И вот с другим удрала я в луга…
      Вдруг Ваша тень вполнеба надвига..,
      Унизанные звездами рога

      Меня с земли подняли на плетень -
      Мстил за измену северный олень...
      С тех пор - одна. С мозгами набекрень.




      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    69. СЕРЕНАДА СМІТА З ОПЕРИ Ж. БІЗЕ «ПЕРТСЬКА НАРЕЧЕНА»
      (переклад з російської)

      Я в твоєму, люба, полоні,
      Прошу, на балконі
      Хоч на мить з`явись.
      Звук струни під небом прекрасним
      І зоряно-ясним
      Зачарує вись.

      Хай осяє усміх тьму ночі –
      Рука стан дівочий –
      Оповиє твій.
      До світанку буду я радо
      Співать серенади
      Лиш тобі одній.

      Тінь густіш од ночі мовчання.
      Схід перед світанням
      Сон блідий несе.
      Світ не спить, та цього не знає -
      У тиші дрімає
      Наше місто все.

      Заховає ніченька темна
      Цю зустріч таємну.
      Милая, з`явись.
      Зір вогні – у ніжнім тремтінні,
      А струни чарівні
      Тихо пестять вись.*

      4.09.7519 р. (Від Трипілля) (2011)



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    70. СЕРПНЕВІ СПОГАДИ-2 АБО ОТИХ ТРИ СЛОВА (літературний сонет-пародія)

      Я «гарний» був, здається, аж по вінця…
      Моя рука тебе оповила.
      У пазусі кругленькі два гостинці
      Умить тоді намацала, знайшла.

      Ну, а пізніш мій палець твої ноги
      Хотів на серпень сходу нанизать.
      А ти була, нівроку, дуже строга,
      - Рукам, - сказала, - волю не давать.

      Коса на камінь, бач, найшла в любові,
      (Тепер, хіба, прийду до тебе в снах!)
      Ти мить таку прогаяла чудову -

      Не можу руки я тримать по швах -
      Тому скажу тобі отих три слова:
      Пробач, хороша, мила: «Йди ти …геть!»

      4.09. 7519 р. (Від Трипілля) (2011)



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. ВОРОЖІННЯ
      Через Альпи і Карпати
      Полетить мій сміх,
      Буде леготом торкати
      Вустонька твої.

      Буде пестити волосся
      І печаль очей.
      Щоб тобі там повелося
      Усміхнутись, чей.

      Буде думи навівати
      На чоло сумне.
      Дасть веселощів багато,
      Розпач оджене.

      А душі - проміння сонця,
      В ній розтопить лід.
      Янгола дасть охоронця,
      Одведе од бід.

      Цьомне в очка щоб не стало
      В них печаль-води.
      Щоб мене ти покохала,
      Люба, назавжди.

      13.08. – 4.09. 7519 р. (Від Трипілля) (2011)

      Київщина, Конча Озерна, альтанка Перуна.




      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. ПОДОРОЖ СОФІЇВКОЮ
      В легкім ландо запряжені пегаси,
      І віжки вже натягнуті в руках
      Прекрасного екскурсовода-аса,
      І вітер вічності повіяв. Змах,

      І ми вже їдемо-летим у казку,
      (Чи наяву це діється чи в снах?)
      І слів намисто нижеться так в"язко,
      В глибинах віт чекає віщий птах.

      Содом життя міського тут не владен,
      І скрегіт гальм не ріже тиші нить,
      І недоречна лайка не окраде
      Цнотливий дух, що руслом струменить.

      Смарагдові, коштовні саду шати
      Спроможні світ цей тільки прикрашати.

      Умань

      9.07.7519 р. (Від Трипілля) (2011)



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    73. ВИШУКАНА ДЕЛІКАТНІСТЬ АБО СОН УПИРИЦІ
      (літературна пародія)

      Можна я Вас делікатно вкушу?
      Дякую. Крівця така соковита.
      Вставити трубочку в ранку спішу –
      П"ється так гарно, немов оковита.

      О, цілувати цікаво лівшу,
      Сни Ваші вітер так буде хитати,
      А у "ліску" упіймала я вшу -
      Більше не буде вже Вас лоскотати.

      Можна вже й нижче, отут під пупком?..
      Я обсмокчу лиш маленьку детальку.
      Ніжно так пестила всю язиком…
      І відкусила! І смачно і жалько!!!

      Пальці залишили слід від пляшок,
      Пляшки «трояндою» горло я - «Чи-ки!»
      Лиш залишився на згадку «пушок»,
      Ріжки та ніжки і ходиків крики…

      О!!! Це був сон! Краще жить уві сні,
      В зоні мене привітали стократно,
      Сам Чикатило позаздрив мені!
      Я все умію робить делікатно!!!

      27.06.7519 р. (Від Трипілля) (2011)






      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. В РАЖІ ЕКСПЕРИМЕНТУ (пародія на пародію)

      Вже від мила очей не бачу я,
      Що ж ти робиш, пан Біг, зо мною,
      Раптом стала Патара Бачія
      Під водою ванни Му-Мою!!!

      Стала справді, немов собачка,
      Під водою дряпалась, вила,
      Ледь - як Байду, за ребро гаком
      Ще й сама себе – не зачепила.

      Затопила сусіда знизу,
      Як себе уявляла Му-мою,
      Капа, капа вода з карнизу,
      Бо ще й мукнула під водою!

      31.05.7519 р. (Від Трипілля) (2011)





      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. ЯНКА КУПАЛА У ВИРІЙ
      Гомоніла сумно осінь
      Шумом листя, шумом сосен
      Нудно і похмуро;
      Аж із гонів Білорусі
      Ген майнули в вирій гуси,
      Линули в даль шнуром.

      А за шнуром за гусиним
      Думи линули в даль синю,
      Серце сколихнули;
      Сколихнули, зашуміли,
      Піснеказкою щеміли,
      В смутку потонули.

      Ой вам, гуси та гусині,
      Жить недовго на чужині
      Вернетеся відти;
      Знов вас будуть зустрічати
      Наші ріки й сіножаті,
      Сонце наше рідне.

      Ой ви, гуси-вирійниці,
      Не забудете землиці,
      Де діток плодили;
      Місяченька де стрічали,
      Зіроньки де рахували,
      Плавали, ходили.

      Знаю, тут складете кості,
      Лиш злітаєте у гості
      Освіжити груди;
      Бо не вмієте ще, гуси,
      Одрікатись Білорусі,
      Як те вміють люди.*

      17.05.7519 р. (Від Трипілля) (2011)




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. СОТВОРЕННЯ СВІТУ
      (стародавня язичницька легенда)
      (за С.Плачиндою)*

      Коли мій світ був юний, як весна,
      Лиш темрява у ньому панувала,
      Похмура і важка була вона,
      Мов безконечне ночі покривало.

      Нема тобі ні неба, ні землі,
      Ні сонця, ні води – пітьма сувора,
      І всесвіт потопав увесь в імлі,
      Сповитий, мов дитя, в холодний морок.

      Та світлий спис пронизав тьму, здалось,
      Мов блискавка розбила сон глибокий,
      Густющі пасма відьомських волось
      Прорізало і висмикнуло око.

      Питався хтось: звідкіль взялось воно
      Й летить куди – з нізвідки і в нікуди?
      - Справіку око нам було дано, -
      Сказав так волхв. І зрозуміли люди, -

      Із вічності у вічність стільки літ,
      Летіло, мчало око те назустріч.
      - З старих світів створити Новий світ, -
      Вслід за волхвом промовив Заратустра.

      Сльозу зронило око – й диво з див
      Тут сталося. Йому мільйони років,
      Тут першобог і першоптах родивсь,
      Подвійну назву мав він: Род і Сокіл.

      Розправив крила мудрий Сокіл-Род,
      І колами кружляючи над оком,
      Він золоту сльозу – (зачаття код!)
      Пустив росою з верховин високих.

      І ось раптово розрослось воно –
      І острів серед мороку зринає,
      Пустив і срібну слізку заодно –
      Вже озеро Води живої сяє.

      Й зелена впала слізонька-роса –
      Зросли яскраві квіти величаві,
      Й густі зелені і високі трави –
      Життя нового врода і краса.

      І сів зраділий Сокіл поміж трав
      І нову думу думати почав.

      20.11.7518 р. – 27.04.7519 рр. (Від Трипілля) (2010-2011)




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. НІБАБИНА ДОЛЯ (пародія у відповідь)
      Не встигли обійняться й разу,
      «Качає» баба тут «права»,
      Вже подавай ти їй алмази,
      Смарагд їй треба купувать.

      Сер Бісер в неї уселився
      Й потроху вводить її в раж…
      Вже не камінчик їй приснився –
      Палац, машина і гараж…

      А там і яхту забажає,
      Ще забандюриться й літак,
      Круїз у океан безкраїй…
      Лиш не кажи ти їй: «Не так!»

      Забула геть про вічну душу,
      Витає у рожевім сні.
      А Чорногуз: - Ту вибрать мушу,
      З котрою рай і в курені.

      Що буде і у бідній хаті
      Окрайцем хліба частувать,
      Романси милого співати
      І рани серця промивать.

      І не проситиме нічого,
      Та буде музою із муз…
      І цілий всесвіт, мов од Бога,
      Їй подарує Чорногуз.

      Хай у житті не буде Крезом,
      Їй дасть коштовності ясні:
      Рубін шліфований поезій,
      Пісень смарагди осяйні.

      Оце була б поета мрія,
      Поета мрія голуба,
      Вона – голубка – не посміє
      Із нього ізробить раба.

      Сер Бісер: скаже тобі кожен –
      Наївний дурень справді ти,
      Ото й здихай собі на ложі,
      Наївнім ложі самоти.

      Плекай собі думки хороші,
      Закон життя оцей не нов:
      Як в тебе закінчИлись гроші,
      То вже й закІнчилась любов.

      ЧОРНОГУЗ:

      Візьму я Бісера за барки,
      І у куток його жбурну,
      Потрібні і йому припарки,
      Їй-Бо, хоча б на мить одну.

      Сер Бісер тут як заволає,
      Мов у болоті він загруз:
      - Ти перед ким мене метаєш,
      Сторозпроклятий Чорногуз?!!

      Перед подругою моєю
      Тепер болить мене нога –
      - Нібаба – псевдонім у неї,
      А справжнє прізвище – Яга.

      Їй біля моря он сидіти,
      І горе гріти у руці.
      В її розбитому кориті
      Лежать звичайні камінці.

      7.04. 7519 р. (Від Трипілля) (2011)





      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. ПТАШИНІ КАРУСЕЛІ
      Ну нарешті, о лагідна весно,
      Ти прийшла ув обійми мої...
      Аж трава усміхнулась чудесно,
      Каруселі пташині в гаї

      Принесли нам вітри превеселі,
      Закрутились вони між гілля…
      У розлогій природи оселі
      Сонцесяйво співуче гуля.

      Плесо озера ніжить грайливо,
      Чуть веснянки дроздові сюди.
      Пада звуків піднесених злива,
      Підтанцьовують риби з води.

      2.04.7519 р. (від Трипілля) (2011)



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. О ЗМІЦНИ СВІЙ ДОТИК
      Нарешті впала рясно сонця злива
      І залила теплом цей сум небес…
      Чому така ти, весно, несмілива?
      Чому мороз укотре вже воскрес?!

      Викаркує йому ворона оди,
      Ніяк в повітрі холод не вмира…
      Та скільки зло це буде верховодить?!
      Мов у природі дефіцит добра!

      Проміння пестить, наче пух, достоту,
      Муркоче ніжно, ніби кіт вночі,
      Молю Ярила: «О зміцни свій дотик,
      Мов лазером, ти лід цей пропечи!»

      27. 03. 7519 р. (Від Трипілля) (2011)



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. ЦУНАМІ КОХАННЯ (літературна пародія)

      Всіх я риб перелюблю в морі,
      Маю внутрішню цю потребу,
      І застигну в німому горі,
      Вже коли я дійду до тебе.

      Не торкай мене поміж ноги,
      Він – вже мертвий, старий незграба,
      І пробач мене, мила небого,
      Не поставлю тебе уже крабом.

      Та до зваби твоєї горнуся,
      Я зробити ще дещо в силі,
      У глибини твої увірвуся,
      Солод-ласку дам – куннілінгус.

      Все солоне злижу із тіла,
      Струм оргазму пройде між нами.
      Як здригнулась ти, затремтіла…
      Піднялося на морі цунамі.

      20.03 7519 р. (Від Трипілля) (2011)




      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    81. ПІСНЯ
      Запечалюся я за тобою
      Світлим смутком ясної весни.
      Як за даллю небес голубою
      Тужить сонце із хмар пелени.

      Запечалюся я за тобою,
      Як за висохлим ґрунтом – гроза,
      І непрохано-чисто росою
      Упаде йому в ноги сльоза.

      Запечалюся я за тобою
      Як за щемною піснею – слух,
      Де божествені звуки гобою
      Пестять вись, наче ніжності пух.

      Запечалюся я тут на луках,
      Й наче серце твоє золоте ж,
      Пташеня мені сяде на руки
      Й тихо скаже, що тужиш ти… теж.*

      4.04.7518 р. (Від Трипілля) (2010)

      *На цей, уже раніше опублікований текст, також є музика Віктора Сушка, виконання моє - Ярослава Чорногуза. Слухайте ось тут:
      http://vkontakte.ru/audio?act=edit#



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. ЩОНІЧ (літературна пародія)

      Фіранка. Ліжко. Яйця і «банан».
      Маршрут. Його. У темряві. Невпинний.
      Вже третя ніч. Напівпритомний стан.
      Ох. Завелася. Щастя. Ця машина.

      Перерва. Цигарки. І скрізь – condom.
      Коньяк. Цукерки. Далі. Пиво. Кілька.
      «Пілотка». «Перець». Разом знов. Дурдом.
      Рахуємо. Не знаємо. Вже скільки.

      Змокріла. Ковдра. Мила, мо «бай-бай»?
      Ти просишся. Вже хоч. «Крутить педалі»?
      А я кажу: Давай. Іще. Є…днай.
      Нічне життя. Проходить. По спіралі.

      27.02.7518 р. (Від Трипілля) (2011)



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. КУЛІНАРНА ЗИМА
      Фарби змішує лютневий вечір,
      Сніг у сутінках - як молоко,
      Поглина зорю, мов жар у печі,
      Лісового "попелу" наскок.

      Білий колір темінь ця не витре,
      Лиш його розчинить звідусіль,
      Хміль я п"ю холодного повітря,
      Наче фіолетовий кисіль.

      Ніби йогурт - з молоком чорниця -
      Тільки в ньому солоду нема.
      Ох, яка химерна чарівниця -
      Світляків родзинками іскриться -
      В чорносливній темряві зима.

      19. 02. 7518 р. (Від Трипілля) (2011)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. ДОКІР-ЖАРТ
      (тріолет)

      Ти мене «фейсбукнула» листом,
      Інтернет-дівчинонько кохана,
      І відкривсь на серці смайлик-рана,
      Ти мене «фейсбукнула" листом…
      О не будь офіціо-тираном –
      Шли інтим «фрімейлом» хоч і том…
      Ти мене «фейсбукнула» листом
      Інтернет-дівчинонько кохана.

      (АВвА ваАВ)

      16.01.7518 р. (Від Трипілля) (2011)






      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. КОШАЧЬЯ ДРЕССИРОВКА (литературная пародия)
      Буря матом небо кроет,
      Вихри снежные струя,
      В доме только кошка воет –
      Жрать ей нет уж ни струя.

      - Не заткнулась бы ты на хер, -
      Все то будишь ото сна…
      Дам пинка я ей с размаху
      Чтоб не вякала она.

      Как ревматик, мурка стонет,
      Ходит в угол из угла…
      То ли плачет, может – гонит?! –
      Уж неделю не жрала.

      Пусть походит, голодая,
      Проучу, едрёна мать,
      Вот пускай порядок знает –
      На хозяина фырчать.

      Смачно кушаю рыбешку,
      Пью я водочку свою,
      Покажу ей хвост в окошко –
      Ни кусочка не даю.

      - Дай пожрать, садист мой Лешка, -
      Слышу вдруг, а в горле – ком.
      Так взывала ко мне кошка
      Человечьим языком.
      12.01.7518 г. (От Триполья) (2011)




      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. НОВОРІЧНА
      Усім я дам, усім я дам,
      Кажу ізнову й знову,
      Щасливий буде і Адам,
      Й Василь наш - Кузанова.

      Хмельницький, віршики пиши,
      Коли натхнення прийде,
      Ну а з коханням не спіши,
      До тебе черга дійде.

      Не пожалію Вам себе,
      Всім час дам для побачень,
      Я натуральна, хлопці, БЕ,
      Блондинка тобто, бачте.

      Поети мчать ізвідусіль,
      Від Києва - сніг вЕрга
      Машина й насипає сіль -
      До Ужгорода - черга.

      Всі так і пруть, всі так і пруть
      До замку Маріанни...
      Усім так хочеться вдихнуть
      Любві маріхуанни.

      Паломництво, ну просто страх,
      (У Мекку менше хочуть!!!)
      І напинаються в штанах
      Поетячі "грибочки".

      Сміється вірний пес Рябко:
      - Так всім вона й давала!!!
      Та ж Маріанна ця – Шутко,
      Вона пошуткувала!


      30.12.7518 р. (Від Трипілля) (2010)



      Коментарі (62)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. ПОКАРА
      Утекла поезія від мене,
      Я упав, немов підбитий птах,
      І важкі пегасові стремена
      Вдарили щосили по зубах.

      Насміхався лунко-шпарко вітер,
      Піднімав на глузи і на свист,
      Ніби дулю виписав із літер
      Мій двійник безжальний – пародист.

      Мов отруту випив я медузи,
      І заїв зненацька їжаком.
      Так буває, як образиш музу…
      І життя по крижах б»є кийком.

      19.12.7518 р. (Від Трипілля) (2010)






      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. ХАТА-ПОНЮХНО
      (літературна пародія)

      В кутку стояв я за дверима,
      Ну просто в хати на губі,
      То вікнами, немов очима,
      Хатина «блимала» вербі.
      Як двері хати зачинялись,
      А потім відчинялись знов,
      Мене хатина мов ковтала,
      Й тоді випльовувала мов.
      Бува, засну, то діло миле,
      Задам їй в груди «хропака»,
      То хата ходором ходила,
      Аж в Умань чуть – луна така.
      Дверми відкритими, як носом,
      Хатина нюхала мороз…
      Як дядько в поле гній одвозив,
      І як конячий віз «навоз».
      Їй, бідній, дух так забивало,
      Ох, мучилась од тих проблем,
      Аж від натуги люто чхала,
      Свистіла носом-димарем.
      Я на Різдво всього потроху
      Наївся так у ніч святу,
      Що в хати зад – мов од гороху,
      Запах так, мов розбивсь «бовтун»*.
      Ні, не забуть твойого духу,
      Нанюхався, аж в горлі – «ком».
      Хай двері-рот ковтнуть сивухи
      Й димар занюха огірком.

      *Бовтун – протухле яйце.

      22.11.7518 р. (Від Трипілля) (2010)



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. ОЦЕ ЧИРГИКАННЯ!
      (гумореска)

      Баба в діда дуже вже хороша –
      В розквіті духовної краси.
      Їде аж у Київ по калоші,
      Щоб міцніше валянки носив.

      При Радянськім то було Союзі,
      Розмаїть не бачили ми цих.
      Все «по блату» діставалось, друзі,
      Мило й те вважалось – дефіцит.

      Вистояла чергу в магазині
      І купила, рада йде без меж.
      Вироби трима в руках з резини,
      А коробка – дефіцитна теж.

      Де ж узять її? Голубка сива
      У аптеку тут було, зайшла,
      Їй коробку з-під презервативів
      Продавщиця радо віддала.

      Баба не чита, що на коробці
      Напис є – 2 тисячі там штук!
      В електричці їде. Юні хлопці
      Додивились, що взяла до рук.

      - І надовго, - кажуть, - чоловіку,
      Ви набрали виробів оцих?
      - Так, як дід мій, людоньки, чиргика,
      То за тиждень зчовгає він їх!

      21.11.7518 р. (Від Трипілля) (2010)







      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. ОСАННА ГАЮ
      Од цивілізації втікаю,
      Наче із духовної тюрми,
      Тільки тут себе я почуваю
      Гордим птахом з сильними крильми.

      Лагідно овіяний вітрами,
      І потугу вчувши молоду,
      Я іду сюди очеретами,
      Ніби пшеницЯми я іду.

      Гаю мій, печальний і чистенький,
      Сповнений високих таємниць,
      Я перед тобою, як батеньком,
      Розпластатися готовий ниць.

      Вже бо не одну про тебе сагу,
      Думу чи билину сотворив,
      Ти мені, як Бог, даєш наснагу,
      Чарівні поезії дари.

      Ти даєш і силу і свободу,
      І високе небо над чолом.
      Щоб своєму міг служить народу,
      І добром перемагати зло.

      Світу ти казкового окраєць,
      І печаль глибокая дібров.
      Ти – політ фантазії безкраїй,
      І поезії ти - плоть і кров.


      19.11.7518 р. (Від Трипілля) (2010)






      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. АВТОПОРТРЕТ ПАРОДИСТА
      Усі птахи живуть в польоті,
      А Чорногуз лапає жаб в болоті.
      Микола Кум (с)

      Кумкаю на жаб»ячі я теми,
      Кумом я Миколою зовусь,
      Я розвів болото на «ПееМі»,
      І своєю смілістю горджусь.

      Я люблю, коли ото у віршах
      Явища трапляються такі:
      Сморід, блювотиння якнайгірші,
      Харкотиння, а також – плювки.

      Чистоплюїв ріжу на капусту,
      Помага мені пекельна рать.
      Я люблю, коли кругом розпуста
      І усе на світі – обсирать.

      Ви пишіте про кохання знову,
      Святість я у ньому розтопчу,
      З лицаря зроблю я Казанову,
      І в багно лицем його вмочу.

      Я тут просто «шоколадний» заєць,
      (Де ви вовка бачили ходу),
      Я - поштивий, «ласковий» мерзавець,
      «Жартом» вас до сказу доведу.

      Всі, хто матюки тут загинають –
      Під моє ховайтеся крило.
      Вміло бо своїх же захищаю
      Я – брехні і підлості король!

      18.11.7518 р. (Від Трипілля) (2010)






      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    92. З ЛЮБОВ»Ю ДО КОЛЕГИ
      (літературна пародія у відповідь на поетичний відгук)

      Ти відбив її у Казанови
      і собі охоту теж відбив...

      ...плавав з нею у човні рибацькім
      і за по.. щічку потримав не раз,
      упадав за нею, мабуть, хвацько
      Казанова-клуболовелас.
      а вона тепер розквітла - пава!
      в сарафані моднім - перший клас!
      і за тебе забувати стала.
      Казаново, вимкни газ.

      Відбив_на по флотськи Микола Кум

      Вмію хвацько я по-флотськи бити,
      І з розмаху словом я лайну.
      Закликав, було, колег любити,
      А тепер роблю з них відбивну.

      Я люблю «плюватись» із-за рогу –
      Напишу на автора бридню
      Ще й під псевдонімчиком убогим,
      На сторінку вхід забороню.

      Може так не дасть він здачі знову,
      І тоді моя візьме таки.
      Лебедя він робить з Казанови,
      Я ж роблю, звичайно, навпаки.

      Я поп»ю із Чорногуза соку,
      Відбивну із нього я зроблю,
      Бо моральність маю я "високу",
      І колегу свого я "люблю".

      17.11.7518 р. (Від Трипілля) (2010)





      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. СПОВІДЬ КУЛЬБАБНИКА
      (пісня-мрія-жарт)

      І
      Ти тепер навік моя, любове,
      Ще нікого так я не любив,
      Я тебе відбив у Казанови,
      А йому я дещо теж відбив.

      Ти казала: «З ним аж дві доби я
      З спальні не виходила, бува»…
      Я тебе на тиждень там закрию,
      Й ніжні говоритиму слова.

      Віршами тебе там нагодую,
      А коли стомлюсь од млосних чар,
      В парк тебе чарівний поведу я,
      Де червоний блимає ліхтар.

      Ти вдягнеш пальто також червоне,
      Сядемо на бричку і – в галоп,
      Понесуть вперед нас бистрі коні,
      Після нас – їй-Бо, ну хоч потоп.

      Бахнемо шампанським у галопі,
      Віжки опущу, не натягну,
      І візьму тебе тоді за… щічку,
      І веселу пісню затягну.

      Домчимо до озера і долу
      Зійдемо, щасливі й молоді,
      Посаджу тебе я у гондолу,
      І візьму гітару я тоді.

      Аж на небі розбіжаться "тучі",
      Пісня всіх зачепить за живе,
      Заспіваю я вербі плакучій:
      Як по морю човен десь пливе!

      Серенада тихо-тихо лине,
      Вікна в павільйоні там: блись-блись,
      Супер - Казанова й Магдалина -
      У шаленій пристрасті зійшлись.

      Ти тепер навік моя, любове,
      Ще нікого так я не любив.
      Я відбив тебе у Казанови,
      А йому я дещо теж відбив.

      ІІ
      …Врода вже твоя тепер не вабить,
      Ранувато щось «підошви» стер,
      Посивів, полисів, мов кульбаба,
      І не до дівчат мені тепер.

      І тому у мене є прохання –
      Пустоту не варт в душі плекать.
      Хлопці, будьте вірні у коханні,
      Щоб до ста могли козакувать!*


      13.11.7518 р. (Від Трипілля) (2010)

      *Прохання не плутати автора з ЛГ.





      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. СПЕРМОПОТОП
      (літературна пародія)

      Цьому місту байдуже вже, хто ти,
      Чи гризеш ти банана чи кекс,
      Тут беруть без прелюдій на дотик
      І вливають в загальний секс.

      Цьому місту немає вже діла
      Чи цнотливий хоч трохи чи ні,
      Тут у розпалі оргія тіла -
      Всі кохаються, як навісні.

      Шаленіють, неначе у твісті,
      Від мільйонних дотиків-спроб,
      Вже прорвало всі труби у місті,
      Залива його спермопотоп.

      Потопило святош всіх безликих,
      Хор оргазмів злітає до хмар.
      Класно бути первісно диким
      В місті-казці - Червоний Ліхтар.

      29.10. 7518 р. (Від Трипілля) (2010)



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. ПЛЮВОК У ПОЇЗД

      (літературна пародія)



      Поїзд випльовував молоко,
      Поїзд ковтав мої вірші й віз.
      Їх прочитав провідник Сашко,
      Взяв і постіль мені не приніс.

      Поїзд од віршів моїх стогнав,
      Видав лютий обурений свист,
      Начальник поїзда за мною гнавсь
      І разом з ним – машиніст.

      Зсадили мене, поетесу свою,
      Що це за долі знак?
      Вже як обпльована я стою…
      Ну й що?! Гайда на літак.

      Я напишу: «Він соплами - пук!»
      І думка: Що пишеш, Юль, ти?!
      Не читати пілотам цих штук!..
      Бо скинуть іще й з висоти.

      Не розуміють поезії, ні!
      Бо не сучасні зовсім, бач!
      Тільки чому, скажіть ви мені,
      І досі плюється читач?!

      2.09.7518 р. (Від Трипілля) (2010)







      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. ПРОЩАЙ, ЛЮБОВЕ

      Прощай, любове, був такий солодкий
      Твойого всесвіту сонцевий мед.
      І зорями дзвеніли краплі-нотки,
      Неначе мрії золотої злет.

      Прощай, любове, ці вуста печальні
      Гірчать мені, немовби справжній мед –
      Той мед-вогонь моєї сповідальні
      В багатті серця вигорів ущент.

      Прощай, любове, спопеліли мрії,
      Медовий жар кохання вигаса.
      Цинізму струмені сичать, мов змії,
      Прощальну пісню слухає краса.

      10.09.7518 р. (Від Трипілля) (2010)





      Коментарі (40)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. ВЕРЕСНЕВА СУТІНЬ
      День такий: ні холодно, ні жарко,
      День байдужий, мов ні те, ні се.
      Заглядає вітер в неба шпарку
      Й непахучий дим по нім несе.

      Лиш в зеленій лісовій безодні
      Чуть різкі воронячі слова:
      - У свічаді вересня холоднім
      Ще купається якийсь дивак.

      Потьмяніло в лісовій алеї,
      Скоро сутінь у гілки вросте...
      Тільки перстень золотий лілеї
      На лататті озера цвіте.

      4.09.7518 р. (Від Трипілля) (2010)



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. ВЕРЕСНЕВИЙ ВЕЧІР
      Легкий дим на озері од вітру
      Ніжно плесо хмарою гойднув,
      Стомлено на дзеркало зітхнув...
      Промінь сонечка печаль ту витре,

      Завібрує ледь тремтливим сяйвом,
      Бризкаючи злотом з-поміж віт,
      Мов глибинам темним шле привіт,
      І в небесний океан пірнає.

      3.09.7518 р. (Від Трипілля) (2010)




      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. РОНДЕЛЬ АХУЛІ


      Пан чорт вже умостився в космічному купе,
      Створінням Божим роздає пиндюлі.
      Прикрилось сонце хмарою й сопе,
      А грім щось розпердівся і хропе…

      Дрімав там вітер десь на канапе
      І вчадів, бідний, од громової пілюлі.
      Пан чорт вже умостився в космічному купе,
      Створінням Божим роздає пиндюлі.

      Жінок, дівчат він обзива на «пе»,*
      І в позу Рекса ставить у розгулі…
      Я в нього літописцем став Ахулі –
      Не до культури тут, знов культ КП.

      Пан чорт вже умостився в космічному купе.
      (АМba казлАМ єbbaA)

      29.07.2037 р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    100. МІСЯЧНІ КАТАКЛІЗМИ
      ( літературна пародія)


      У тебе місячна ментальність,
      Циклічно кругла, мов гарбуз,
      І дратівлива сперечальність,
      Немов би ти не з кола муз.

      Не хтів цьому я віри йняти,
      Не знав, що ти, як байбуза,
      Хотів було раз обійняти,
      Але отримав… гарбуза.

      Коли на тебе місяць діє –
      Усіх зігріти ладна ти,
      А я – на місяць вовком вию,
      Бо й досі не сягнув мети.

      Писати місячну сонату
      Мені сьогодні не з руки…
      Вже був хотів тебе послати
      Через городи навпрошки.

      Та розум каже: «Стій, Василю!
      Ти зачекай, проляже путь.
      І ту фортецю взять осилиш,
      Як фази місячні минуть!

      20.06.7518 р. (Від Трипілля) (2010)



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. ЛЮДВІГ РЕЛЬШТАБ СЕРЕНАДА*
      (переклад з німецької)

      Тихо крізь ніч піснями благаю
      Небо голубе:
      - Ти прийди, кохана до гаю -
      Бачить хочу тебе.

      Ген при місяці журливо
      Листя шелестить, листя шелестить,
      І нікому, друже милий,
      Нас тут не знайти, нас тут не знайти**.

      Чуєш, звуками чарують
      Солов"я пісні,
      Ти кохання, моя люба,
      Подаруй мені.

      В тих піснях любов палає
      Полум"ям жаги, полум"ям жаги,
      І розчуленням вгортає,
      Додає снаги, додає снаги.

      В нас горить кохання сила,
      Їй скоряйся ти,
      І до гаю, мов на крилах,
      Швидше прилети, швидше прилети!
      О прилети!

      7517 р. (Від Трипілля) (2009)

      *Це - переклад тексту знаменитої "Серенади" Франца Шуберта на слова Людвіга Рельштаба, написаної для вокального виконання під фортепіано. Співаючи її під рояль мовою оригіналу, я зауважив значне нагромадження приголосних, що призводить до втрати милозвучності, і вирішив перекласти українською,
      оскільки вона за милозвучністю випереджає німецьку і поступається тільки італійській. Оригінал подам трішки згодом.
      ** - повтори, а через них - збій ритму, зумовлені музичним текстом.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. БЕТХОВЕН. АПАСІОНАТА
      видатній піаністці Людмилі
      Марцевич
      Хто так розбурхав звуком зал?
      О, це не ніжність серенади –
      Тут вибухнув емоцій шквал,
      Здійнявся музики торнадо.

      Серця, як вихор, закрутив,
      Усі поніс увись – до Бога.
      Щоб кожен чув це диво з див,
      Ці звуки щемної тривоги.

      Коли закоханий летить
      До милої крізь сутінь гаю…
      Карета у нещастя мить
      В болоті раптом застрягає.

      …Борня, долання перешкод,
      І коні знов летять все швидше,
      Й здається, припаде от-от
      Юнак до любої обличчя.

      Та на порозі – німота,
      І зяє пусткою кімната,
      І розпач душу виверта…
      Це все – Бетховена соната.

      Як непідробний серця біль,
      Страшне розчарування втрати
      І музики високий стиль
      Скажіть, змогли Ви передати?

      Талант могутній, інтелект,
      Хист перевтілення високий,
      Явили нам натхнення злет,
      Проникнення у твір глибоке.

      А ще – самотності печать –
      Трагедія сердець великих,
      Що смутком на чолі лежать…
      І тільки музика – як ліки.

      Бо лиш душа, що вся – із ран,
      Могуть вселенської любові,
      Могли відкрить той океан,
      Що зветься в музиці – Бетховен.

      Хто ж виконавиця ота,
      Де виростають з пальців крила?
      Що в ній дух генія вита –
      О так! Марцевич це Людмила!

      12-13. 05. 7518 р. (Від Трипілля) (2010)



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    103. МРІЇ СОНЯЧНОГО ДНЯ
      Калейдоскоп коштовностей блискучих
      Із вітром сонце виставили враз.
      Сміється плесо озера сліпучо,
      І сяйвом виграють сапфір, топаз...

      Мов на слайд-шоу, бачу діадему,
      Що каменями міниться, як в сні.
      Тоді кольє привидиться мені –
      Вбирає очі ласкою Едему.

      Пливуть на хвилях і каблучки й персні,
      І обручі зринають золоті,
      І діамантів поблиски чудесні…
      Якби це все - в реальному житті -

      То все лише тобі одній віддав би,
      На килимі персидськім розстелив,
      Корону з того золота відлив
      І наче королеву, увінчав би.

      7.04.7518 р. (Від Трипілля) (2010)





      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. УРОК ЧИТАННЯ
      (літературна пародія)

      Читай мене поміж рядків,
      Читай мене без знаків розділових,
      Читай мене без зайвих слів…

      Читай мене на відстані стандартній…
      …згори донизу, знизу догори…
      …Мов до молитви, губи розтули.

      І ззаду наперед, і традиційно…
      …Не пропускай, читай мене наскрізно…
      …Читай мене зухвало й ніжно…
      «Читай мене» Наталка СКОСАРЬОВА

      Читай мене поміж рядків,
      Читай мене без знаків розділових,
      Читай мене без зайвих слів,
      Як Джакомо читав нас Казанова.

      Молитвою до мене говори,
      Читай мене губами і не тільки,
      Згори донизу, знизу догори,
      І не рахуй, читав разів ти скільки.

      Не пропускай, читай мене наскрізно,
      Читай мене, зачитуй до дірок,
      В усі дірки читай мене ти грізно…
      Тобі даю я читання урок.

      По палітурці ззаду мене вдар ти,
      І між рядками нігтем проведи,
      Читай мене на відстані стандартній
      Води по сторінках туди-сюди.

      Он у мені малюнок - ніби туча –
      Розгладь масажним рухом сторінки,
      І ритм спокійний обери таки,
      Бо я буваю трохи… злочитуча!

      І ззаду наперед, і традиційно,
      А хочеш, то й ребром мене постав,
      Читай мене завжди зухвало й ніжно,
      Аби із задоволенням читав!


      4.04.7518 р. (Від Трипілля) (2010)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. РАПТОВЕ ВИДІННЯ
      Усі зіщулились дерева -
      Зникає сонячне тепло.
      Замерзло небо березневе
      І хмарну свиту зодягло.

      Чом, гаю, став, як битви поле? -
      Печаль кладе свою печать.
      Гілки поламані довкола,
      Як мертві воїни лежать.

      - Усим прямим зламало шиї -
      Скривився змієм в дуба рот -
      Тут більше покручів лишилось,
      Їй-бо, як нині - наш народ.

      28.03. 7518 р. (Від Трипілля) (2010)




      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. * * *
      «Така у мене справді ти одна» -
      Видзвонюють льодини, мов червінці,
      Я цілу зиму випив аж до дна,
      А твого ще і не торкнувся вінця.

      Ти – молоде, грайливе ще вино,
      Що сяє сріблом, піниться в бокалі…
      Уже б узяв, покуштував давно,
      Та думаю, а що ж то буде далі?

      Як вип”ю зразу – захмелію вмить,
      Й тверезим швидко, дуже швидко стану,
      Смаку ще й не зумію оцінить,
      Чи й зовсім цінувати перестану.

      І тОму залишайся ще, постій,
      Моя байдужість – то, мов льох, кохана,
      Відстоюйся у ньому, молодій,
      І станеш ти ще більш мені жадана.

      Настане час - я опущусь туди,
      Схоплю тебе гарячими руками,
      Як те вино, настояне роками,
      Щоб захмеліти раз і назавжди.

      7490 р. (Від Трипілля) (1982)



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    107. ДУМКА
      І.Редчицю

      Всі в житті ми, як самотні острови,
      Ув оцій шаленій битві націй,
      Чи ж засяють переможно корогви,
      Якщо ми не схочем об"єднаться?




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. АЧИЯК (гумор, але не чорний)
      (усмішка)

      - Здрастуйте, мій лікарю хороший,
      Третій тиждень валер"янку п"ю…
      Ось, візьміть, мої, будь ласка, гроші,
      Я Вам душу виплачу свою.

      Так самотньо всі минають ночі,
      Аж сльоза, буває, набіжить…
      Третій місяць чоловік не хоче
      Ізі мною повноцінно жить.

      Вже йому й "дракона" купувала,
      І стриптиз крутила - хула-хуп,
      Стрілка ж на пів-шостої як впала,
      Так уже й не дивиться на пуп.

      І сказала лікар: "Непорядок!
      Чи у сплячку впав, як той ведмідь,
      Щоб оцій біді тяжкій зарадить,
      Мушу з ним сама поговорить!"

      - Бачу, що мужчина Ви – нівроку,
      Так чого ж, немов без крил – орел?
      Ви дружині завдали мороку,
      І в коханні все не "very well"?

      - Ви така вродлива, пані лікар,
      Я нічого не втаю від Вас…
      Секретарка молодого віку
      На роботі в мене – вищий клас.

      Стегна в неї хтиві, аж веселі,
      Я їх роздивляюсь залюбки.
      Попкою вона, як ті моделі,
      У повітрі пише вісімкИ.

      І очима водить ота Ната,
      Мов на морі в темряві маяк…
      - Будемо роботу починати, -
      Вам спочатку каву, а чи як?

      Починаю день із гарних звершень,
      Ой, з натхненням попрацюємо –
      Гарно "ачияк" ми зробим спершу,
      А тоді вже й кави поп"ємо.

      День минає, знов заходить Ната,
      Стегнами погойдує відтак.
      І уважно почина питати:
      - Ви уже додому, а чи як?

      І щоб все закінчити чудово –
      На столі лишаємо печать –
      "Ачияк" повторюємо знову,
      І спокійно йдем відпочивать.

      Я на п"ятий поверх піднімаюсь,
      А на третім, спершись на косяк,
      Вже стоїть сусідка і питає:
      - Ви уже додому, а чи як?

      Я чомусь не можу її лаять,
      Хоч і не належу до гуляк,
      Перса апетитні вона має,
      То ж і з нею робим "ачияк".

      Вранці теж запитує нерідко,
      Вигляда мене й дає вже знак:
      - Біжите сьогодні дуже швидко
      Ви вже на роботу, а чи як?

      І отак – щодня, мій доктор милий,
      Скільки, бач, дружині перепон,
      Забира цей "ачияк" всі сили,
      Став я вже, як вижатий лимон.


      …Лікар розуміюче киває,
      На столі з"являється коньяк.
      - Що ж робить? Їй-Богу, я не знаю,
      Будем лікувать Вас, а чи як?!

      12. 03.7517 р. (Від Трипілля) (2010)



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. ЗБОЧЕННЯ (гірка іронія)
      (літературна самопародія)

      Вітрові Ночі і Леді Лі
      присвячую

      ...В чужих обіймах ти тремтиш,
      І мовчки думаєш про мене."

      "Видива розлуки"
      Ярослав Чорногуз

      В чужих обіймах ти тремтиш
      На тім кінці земного раю,
      А я отут лютую лиш -
      Лежу і тихо уявляю.

      Кажу собі: "Іди у бар,
      І всю дурну тривогу зніме,
      Багато там дівчат без пар,
      І ти впади в чужі обійми".

      Так ні! От чудо я із див,
      Волію, щоб мені ти снилась,
      Тебе вже тричі уявив,
      Напевно ти задовольнилась.

      Щось по руці тече легке...
      Любові сльози то, здається,
      Це, мила, збочення таке,
      Воно в нас ... вірністю зоветься.

      2.03.7517 р. (Від Трипілля)(2010)



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. БОРОТЬБА ЗІ ШТАМПАМИ
      (літературна пародія)
      Арфами, арфами –
      Золотими, голосними
      обізвалися гаї…
      Павло Тичина

      Римами, римами під пальто
      Хтось наполегливо лізе,
      Але нема там Лізи –
      Аніхто.

      Вона у новій сукенці,
      Пальто залишила Нікому,
      Купа не-штампів у жменьці
      Веде до нового дому.

      Єлизавета Горбачевська

      Хазою, хазою
      Я лечу.
      Над унітазою
      Опущусь.
      Всі штампи заразні
      У воду спущу.

      Нове написала,
      Відчуваю – не то,
      Хтось римами лізе
      Мені під пальто.

      Під сукенкою дивилася,
      Шукаю причину.
      Ой! Знову встромилася
      В мене штампу тичина.

      Треться рима нова об залізо,
      Пальто поезій від штампів облізе,
      Я його виверну навпаки…
      А потім спитаю себе: Ой, Лізо,
      Ну що оце за жуки
      Знов мені в голову лізуть?!

      14.02.7517 р. (Від Трипілля) (2010)




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. ПІСНЯ КОХАННЯ
      Зацвітають сади, зацвітають сади,
      Дзвонить срібло роси кришталево,
      Ти до мене прийди, ти до мене прийди,
      Найпишніша краси королево.

      Усміхнися мені, мов черешня ота,
      Білим цвітом хай усміх твій сяє,
      Хай те полум”я світле мене огорта,
      Наче море любові безкрає.

      Бо вогонь твого серця для мене святий,
      Без кохання він гасне так швидко,
      Я із губ твоїх вип”ю нектар золотий,
      Наче джміль із найкращої квітки.

      Зацвітають сади, зацвітають сади,
      Дзвонить срібло роси кришталево,
      Ти до мене прийди, ти до мене прийди,
      Найпишніша краси королево.

      7510 р. (Від Трипілля) 2002 р.








      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    112. * * *
      В Ірпені жив пес - Безвушко,
      Ранню він любив Забужко...
      Та про секс як прочитав,
      То завив і враз сконав!

      7507 р. (Від Трипілля) (1999)



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. ТВОРЧІ ОЧІ НОЧІ
      (літературна пародія)

      Ви знаєте, як липа шелестить
      У місячні весняні ночі?
      Кохана спить, кохана спить,
      Піди, збуди, цілуй їй очі…
      Павло Тичина

      = Хто бачив..?=
      Хто бачив коли-небудь ночі очі?..
      Аліна Гурин


      Хто бачив коли-небудь ночі очі..?
      Які вони бувають похітливі?..

      …То заведуть думками в шури-мури,
      то серед ночі вкажуть шлях до мрії…

      …із ночі очі інші:
      …зелені, сині, карі, гонорові…

      ... інші очі: очі нуворишів,
      що підглядатимуть із ніші в тиші…

      Людмила Калиновська

      Ви знаєте, як вірші я пишу,
      Коли на мене глянуть очі ночі?
      Буває, кінчик ручки відкушу,
      Чи свого компа розтрощити хочу...

      Хто бачив, люди, ції очі ночі?
      Від тих видінь, бува, життя немиле,
      Ось кинулася чорна кицька в очі -
      Я їй хвоста дверима прищемила.

      Погналися за нею дві вівчарки,
      Стрибали через паркани і мури…
      Я для натхнення випила півчарки,
      І потягло мене на шури-мури.

      Ох, очі ці, зелені, наче змії,
      Не довели мене ви ледь до стресу…
      Вночі мені вказали шлях до мрії –
      Нувориш там сидів у «Мерседесі».

      Він у бінокля підглядав за мною,
      Як я в кімнаті тихо роздягалась…
      - Махнем у Ніццу, любий, ми з тобою, -
      Подумала, й з балкону ледь не впала.

      Ковтнула валер»янки, взула капці,
      І враз думки прийшли мені пророчі:
      А може, краще працювати вранці,
      Коли не дивишся ти в очі ночі?!

      7517 р. (Від Трипілля) (2009)



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. У ПОШУКАХ КОХАННЯ
      Зблід над лісом неба океан,
      Щіткою хмарини пудрив щоки,
      Синіми очицями блукав
      По землі, принишкло-неширокій.

      Нависав над нею, наче птах,
      Тінями розлогими ізверху.
      Мов актор досвідчений - в літах -
      Заглядав у озера люстерко.

      Засвітивши місяця ліхтар,
      Все вдивлявся в пелену смеркання,
      Поміж лісових беріз-примар
      Загубилося його кохання.

      27.12.7517 р. (Від Трипілля) (2009)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. НАРОДЖЕННЯ БОЖИЧА
      (родздвяна колядка)

      Он засяяв сніг за віконечком,
      Пішли іскорки у танок,
      Народилося ясне сонечко –
      Молодесенький Божич - Бог.

      І надворі вже дні погожії,
      Знову більшає білий день.
      Прибуває нам сила Божая,
      Ми співаємо їй пісень.

      У яснесеньку цю погодоньку
      Зорі з місяцем – в небесах.
      Славен будь же наш, Роде-Родоньку,
      Сяє зорями Божий шлях!


      28-29 грудня 7516 р. (від Трипілля) (2008 р.)



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. ЗЕМЛІ ПОЛТАВСЬКІЙ ВІД ПОДІЛЬСЬКОГО КОЗАКА

      Земля полтавська – рідна по дружині,
      Земля полтавська – рідна по дочці,
      Вкраїни земле, земле серцевинна,
      Рум”яних щік ти - кров на молоці.

      До губ твоїх цілунком припадаю
      Й від щастя я слова усі гублю,
      Пісень тобі найкращих заспіваю,
      Як соловей весну – тебе люблю.

      Ти ці пісні у серці колисала,
      Їх світові дала твоя душа,
      Ти Лисенка, як муза, надихала,
      І Майбород-братів, і Білаша.

      Я про Полтавку хочу заспівати,
      Вклонившись Котляревського перу,
      Що Возним не давалася пихатим,
      А вірною лишилася Петру.

      І Гоголь звідси, і Борис Олійник,
      І кобзарів багато видатних,
      Й Петлюра Симон, України чільник...
      Вклонімось, люди, ми діянням їх.

      Вклонімось ми полтавському земляцтву –
      І щедрому і щирому завжди,
      Його красі й душевному багатству –
      Щоб вам вродилося з роси й води.

      Ні звань, ні премій не хотів би мати,
      Одне звання хотів би мать навік,
      Щоби хоч раз могли мене назвати –
      Землі полтавської коханий чоловік.

      Учи нас людяності й гумору, Полтаво,
      Й сковородинської нас мудрості навчи...
      І хай дзвенить твоя висока слава,
      І чисті б’ють духовності ключі.

      10 серпня 7516 р. (Від Трипілля) (2008)






      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. ДУХОВІ ГАЇВ
      (медитація)

      О здмухни мені печаль із серця,
      Темні хмари із чола розвій,
      Музикою хвиль твого озерця
      Мов руками любки, оповий.

      З мозку - чорних роздумів пухлини -
      Витягни без скальпеля мені.
      Хай русалка із води прилине
      Й відганяє марення сумні.

      Дзенькають по черепиці краплі,
      Ніби дощ танцює на даху...
      Хай в стихію радості потраплю
      Навіть у годину цю лиху.

      5.12.7517 р. (Від Трипілля) (2009)



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. * * *
      із циклу "У всесвіті серця"

      Ну, прочитаєте мій вірш,
      На хвильку стане Вам приємно,
      Та я відчую - все даремно,
      Вам лиш приємно і не більш.

      Я схвилювався так дарма,
      Давноминула і сучасна
      Ви, як зима оця, прекрасна,
      Але й холодна, як зима.

      Ну, усміхнетеся на мить,
      Ще й заперечите: "Ну що Ви?"
      Та однокрилий птах любові
      Ніколи в небо не злетить.

      7495 р. (від Трипілля) (1987)



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. ТУМАН
      Хмари сполотнілою юрбою
      По гаях, дібровах розбрелись,
      Вкрили річку ковдрою пухкою,
      Віддзеркаливши поблідлу вись.

      Місяць, закуривши понад лісом,
      Упірнув у сизу пелену,
      І пустивши димову завісу,
      Сивиною гілля огорнув.

      Наче хвору, деревину горду -
      Молоком і медом напував,
      І людьми поранену природу
      З ватою так ніжно бинтував.

      12.11.7517 р. (від Трипілля) (2009)



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.88 | Рейтинг "Майстерень": 7

    120. НА ЛУКАХ
      Вітрові Ночі присвячую

      Вітер тут мене зачарував -
      Грав журливу музику Вівальді,
      Золоте намисто дарував
      Пурхітливій пташці Есмеральді.

      Так він щось довірливо шептав
      Берегові - другові своєму,
      На озернім аркуші писав
      Про кохання - брижами - поему.

      Наслухала вірші ті сосна,
      Вп"явшися за урвище корінням...
      Есмеральді заздрила вона,
      Та була - поеми героїня.

      Вітрових наслухавшись поем,
      Я бреду по золотому насту,
      І вертаю знову на "ПееМ",
      Наче заєць - білий і пухнастий.

      6.11.7517 р. (2009)



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    121. ПІСНЯ ПРО ІВАНА БОГУНА
      Гей, то не туман на шлях
      Білу вовну та й кладе,
      То Богун-козак, то Богун-козак
      Та й на ляха полк веде.

      Наче навесні ріка,
      Військо ляха залива,
      Вилягає враг, вилягає враг,
      Наче скошена трава.

      Довго по полях-лугах
      Ще Іван панів "хрестив",
      То Богун-козак, то Богун-козак
      За Нечая-брата мстив.

      Воювали в ту війну
      Аж до самої зорі,
      Славу Богуну, славу Богуну
      Заспівайте, кобзарі!

      7503 р. (від Трипілля) (1995)



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    122. КАРТИНКА
      Земля аж двигтить, як іде товарняк,
      На колію всім вантажем налягає,
      І котиться щебінь, і грунт осідає,
      Аж моторошно, аж бере переляк.

      А потім поволі усе -замовкає,
      Все менше на рейках відлунює стук,
      І тиша навколо така залягає,
      Що чуть, як плете павутиння павук.

      7492 р. (від Трипілля) (1987)



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 6.25 | Рейтинг "Майстерень": 7

    123. * * *
      Люблю тебе, незаймана природо,
      Де не ступав потворний черевик
      Сучаних монстрів, за справдешню вроду,
      За - без косметики - прекрасний лик.

      Люблю тебе, вкраїнськая природо,
      За цю безмежну просторінь полів,
      Невловний непоборний дух свободи
      Витає в ній, як велетенський гнів.

      О земле рідна! Що ж, нехай останній
      Я твого племені абориген,
      Живе прекрасний, мов Шевченко ранній,
      В мені твій гордий нескорений ген.

      Козацький дух акумулюй у серці
      Усіх вкраїнців справжніх,що були,
      Щоб став я із Чорнобилем до герцю,
      Щоб всіх космополітів ми змели.

      Щоб серця радіація мойого
      Робила владарів із батраків,
      Щоб нам засяяв знову лик Дажбога,
      Щоб смерті страх на попіл погорів.

      Щоб стала справді вільною Вкраїна -
      Країна хліборобів, козаків,
      І щоб родила кожная родина
      Нових Шевченків, Симоненків, Богунів!

      7501 р. (від Трипілля) (1995)



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 6.25 | Рейтинг "Майстерень": 7

    124. МАНІФЕСТ КОБЗАРСТВА
      Хай зазвучить струна жива,
      Розкаже про своїх героїв,
      Хай в серце западуть слова:
      Кобзар - це не жебрак, а воїн.
      Це - духу лицар, не скиглій,
      І пострах яничар безликих,
      Традицій, звичаїв носій,
      І часто - віртуоз-музика.
      Це - України вірний син,
      Її душа правдива,
      Це - стоголосий волі дзвін,
      Це - пісні сила чарівлива.
      Це - нації духовний меч,
      Її історії окраса,
      Він - із месій, він - із предтеч,
      Він - слово віщеє Тараса.
      Це перед ним тремтить тиран
      І слабне влада грошей дика,
      Цілитель він духовних ран
      І він - духовності владика.
      Не лиш старий, а й молодий,
      Видющий, сильний і вродливий,
      В житті - природній і простий,
      І гордий, тільки не спесивий.
      Усе з бандурою своєю
      Несе і радості й жалі,
      Та ще й шляхетний він душею,
      Як мало хто із королів.
      Тож хай звучить струна жива,
      Розкаже про своїх героїв,
      Хай в серце западуть слова -
      Кобзар - це не жебрак, а воїн.

      7501 р. (від Трипілля) (1995)



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    125. МАМІ НА ДЕНЬ МЕДИКА ПРИСВЯЧУЮ
      і всім медичним працівникам
      в її особі

      Моя мати друга врятувала,
      Він завжди бліденький був з лиця,
      І злий жарт колись із ним зіграла
      В час недобрий особливість ця.

      Він був захворів на жовтяницю,
      Й пожовтіли враз очей білки.
      Через блідість щік оцю "дрібницю"
      Не розгледів лікар молодий.

      І від грипу лікувався хворий,
      І душа на той світ вже ішла,
      Бо була температура - сорок,
      Світло крала із очей імла.

      З ним прощався подумки навіки,
      Коли ж мати - лікар-терапевт,
      Відгорнула хворому повіки
      Й визначила Боткіна в момент.

      Через місяць друг устав на ноги,
      Квітів оберемок їй приніс,
      Дяку мамі - лікарю від Бога,
      За її діагностичний хист.

      Медикам дай Бог не помилятись,
      А горнути квіти до грудей,
      Й від роботи насолоду мати
      За життя врятовані людей!

      17. 06. 7517 р. (від Трипілля) (2009)



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    126. * * *
      Не хочу я на саме дно
      Глибин очей твоїх пірнути,
      Мені в думках лише одно -
      Аби до серця досягнути.

      7492 р. (Від Трипілля) (1986)



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    127. * * *
      У містах асфальт - застигле море,
      Мертве, не хвилюється, лежить,
      (Хоч життя по нім тече, біжить),
      Холодом байдужості всіх морить.

      Тому в пору літнього сезону,
      Наче несвідоме ще маля,
      Я люблю ходити по газонах,
      Там, де вільно дихає земля.

      Море те живе - далеко звідси,
      Там природа має всі права,
      Тут радію кожній мужній квітці,
      Що цю товщу сіру пробива.

      Вона душить все живе, здорове,
      Наче підле кодло яничар,
      І такий поетові тягар
      На асфальті виростити слово.

      Це - не примха, це - веління духу,
      Йде від поколінь до поколінь -
      На траву упасти й серцем слухать,
      Слухать голос рідної землі.

      7491 р. (Від Трипілля), (1985)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. МІСТ ЧЕРЕЗ МОРЕ
      Сльоза, наче біль утрати,
      Душі наші прозорить,
      Плач твій в оцій кімнаті
      Розлив поміж нами море.
      Зникла стіна четверта,
      Лиш береги далекі,
      Обриси, далеччю стерті,
      А понад морем - лелеки.
      І хоч вони даленіли -
      Крильми нам серця єднали:
      У вирій до мене летіли,
      Додому - до тебе вертали.
      Та раптом застигли крила,
      Що біле і чорне несли,
      І береги скріпила
      Арки дуга чудесна.
      Ступай же назустріч, люба,
      Вниз не дивися, вгору!
      Нас вознесе чи згубить
      Міст через море.

      7489 р. (Від Трипілля) (1983)



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. ДАРУЮ ТІНІ
      Кольорів різних любов буває -
      То сонцем теплим вона нам сяє,
      То ніби небо заголубіє,
      Смарагдом моря, бува, ясніє.

      А коли смуток її потьмарить -
      В жалобу чорну одягне вії,
      Коли самотньо страждає, марить -
      Як вечір, сутінками сіріє.

      Вона - як настрій, коли щасливий,
      То домінують тони мажорні,
      Коли захмарений - то мінливі,
      А як печаль, то сумні, мінорні.

      І так - щоднини. І так - довіку.
      Візьми ж бо, люба, в дарунок тіні,
      Поглянь в люстерко, то на повіках -
      Мого кохання ясне цвітіння.

      7499 р. (від Трипілля) (1993)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. НЕЖДАНИЙ ДЗВІНОК
      Мов давня рана знов занила,
      Не знав, що в серці вона є,
      Ти так неждано подзвонила,
      І серце тьохнуло моє.

      І серце так затріпотіло,
      Немов до нього пригорнув
      Твоє солодке юне тіло
      В той час, що вже давно минув.

      Він мов ожив - такий прекрасний
      В раптовім подиху весни...
      Моя ти зірко непогасна,
      Світи мені із давнини.

      7506 р. (від Трипілля) (1998)



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    131. ДОНІ ЯРИНЦІ
      Голубенькі очі у Яринки,
      Наче неба чистого краплинки,
      Неба українського ясного,
      Де пливе велична тінь Дажбога.

      Він Украйну нашу щиро любить,
      Променями сонечка голубить,
      А іще дає усім нам силу
      Бог весни, чудесний Бог Ярило.

      Він дощі на землю посилає,
      Все тоді буяє, розквітає,
      І росте собі й моя дитина,
      Донька сонця світлого - Ярина.

      7504 р. (від Трипілля) (1996)



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. РІЧЦІ ЛИБЕДІ
      ІІІ

      Колись була у цій ріці могуть,
      І розсувала береги заплава,
      Й широкі лодії, мов пароплави,
      По п"ять у ряд, бувало, в ній пливуть.

      Тут відчувалось - велетні живуть,
      Тут духом руським повнилась держава...
      Куди ж поділася минула слава,
      Мов канула в канави каламуть?!

      Та хоч вузенька й стиснута бетоном,
      І стоками забруднена й сміттям,
      Ти озиваєшся джерельним дзвоном
      І насміхаєшся над забуттям...

      Невже і ти, народе, так змалів -
      Сміттям обріс, душею обмілів?!

      7507 р. (від Трипілля) (1999)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. РІЧЦІ ЛИБЕДІ
      ІІ
      Вглядаюсь в посмутнілі твої води,
      У брудом затуманену глибінь,
      І бачу враз колишню широчінь
      І неповторну - руську - велич вроди.

      В ній чистота ясна від небозводу
      Перелилась у хвильну голубінь,
      Очей це колір сотень поколінь
      Русявого й могутнього народу.

      О Києва засновнице! Тобі
      Не знать застою, ані супокою,
      А нам не скніть над берегом в журбі -

      Бетон розбити для твого розвою,
      Перемогти в жорстокій боротьбі
      Й творить свою історію - з тобою.

      7504 р. (від Трипілля) (1996)




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. * * *
      Літо наповнює груди
      Ніжними запахами,
      Доносить пахощі зеленавої рути,
      А солоне морське повітря
      Доносять до мене вітри,
      Дихаючи в обличчя
      Свіжістю твого волосся.

      Спадає туга на плечі осені,
      А з посмутнілого клена
      Спадає листя
      І сплітає свій шелест
      У звуки твого імені.

      Взимку
      Не назбирати
      Подарунків для коханої
      І не зірвати зірок,
      Аби послати їх поштою
      Тобі у Болгарію.

      Торішнім листям стеляться тобі в ноги
      Мої спогади,
      Весною справджуються всі мої сни,
      Бо з ними
      Приходить упевненість,
      Що побачу тебе.

      7486 р. (від Трипілля) (1980)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. * * *
      із циклу "У всесвіті серця"

      Коли даруєш жінці квіти -
      Іскриться день тоді новий,
      Тремтять як душі, спраглі віти,
      Дощі приносить суховій -
      Коли даруєш жінці квіти.

      Коли даруєш жінці квіти -
      Несеш букет найкращих слів,
      Щоб місяць починав повніти,
      Щоб хмарний вечір заяснів -
      Коли даруєш жінці квіти.

      Коли даруєш жінці квіти -
      Немов прекрасне немовля -
      Приходить сонце на орбіту
      І вся світлішає земля -
      Коли даруєш жінці квіти.




      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. НА СМЕРТЬ ДЖОХАРА ДУДАЄВА
      Здається, біль у серці не вщухає,
      Не вірю я почутому ніяк,
      Невже тебе нема, Джохар Дудаєв,
      Ти ж славний полководець і вояк?!

      Я чую, чую, голос твій лунає,
      І розчавивши в серці переляк,
      Чеченці ворогам хребти ламають,
      Їх знищують, січуть на дрібен мак.

      Ічкеріє, не будеш ти рабою
      Жорстокої й підступної Москви,
      Джохара дух нескорений, живи,
      Хай новий вождь веде бійців до бою!

      Ти - приклад поневоленим народам,
      Як за свою боротися свободу!

      7504 р. (від Трипілля) (1996)



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. НЕСПРАВЖНІЙ ПТАХ
      І
      Кажуть, істина - це золота середина,
      Істина завжди посередині...
      Не люблю середини,
      Вона - для посередностей.
      ІІ
      Ти така стримана,
      У тебе все в міру -
      Чи випить чи пожартувати,
      Співати або кохати -
      У тебе все в міру.
      ІІІ
      Половинчаста і дволика -
      Все у тебе посередині,
      Скрізь шукаєш "золоту" середину,
      Ти уся може і золота,
      Але ж - золота посередність.
      Тебе пристрасть не спопелить,
      Ти зупинишся вчасно.
      ІУ
      Напівмертва у почуттях,
      Ти не здатна в них вся згоріти,
      Ти - лиш курка, не справжній птах,
      Неспроможна високо злетіти.

      7506 р. (від Трипілля) (1998)



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    138. УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ ПІСНІ
      Ця неба ясна, неосяжная синь,
      Мов пісні народу мого широчінь...
      І глибшого в світі нема океану,
      Ніж пісні народної справжня глибінь. 1

      Це та незамулена, чиста криниця,
      З якої нам пити і не напиться,
      Під звуки бандури кобзарський спів лине,
      Мов з нами говорить душа України.

      1 - першу строфу свідомо написано в римованій формі рубаїв.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. * * *
      Знову вже поволеньки смеркає,
      Темрява крадеться за вікном,
      Тугу, наче кігті, випускає,
      Влазить нею в душу потайком.

      І сердечну роздирає рану,
      Зно мені нагадує і знов:
      Ти заснеш нелюблена, кохана,
      Бо розлука нашу п"є любов.

      А літа минають молодії,
      Наче погасають в дні оцім,
      Й разом з ним усі мої надії -
      Бути у житті цьому твоїм.

      Вечоре, даруй смертельну втому,
      Їй віддамся ,брате, залюбки,
      Може, справді, хоч на світі тому
      Все в коханні буде навпаки.

      7507 р. (від Трипілля) (1999)




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    140. ПАМ"ЯТІ ОЛЕКСАНДРА БІЛАША
      Він був, як Бог, піснями повен,
      І гордо шляхом йшов своїм.
      Отак, як Людвіг Ван Бетховен,
      Що й цар вступився перед ним.

      Чоло високе, шевелюра
      І владний погляд, як в Сірка,
      Тверда і цілісна натура,
      Як має бути в козака.

      Поети різні припадали
      До джерела його творінь -
      З регаліями й без регалій,
      Та не зважав на ранги він.

      Суцвіттям ніжним квінт і терцій
      Лише того він сподобив
      Хто вірші власні кров"ю серця,
      Як воїн землю - окропив.

      Цвітуть червоно-чорні маки,
      Немов "Два кольори" його,
      В устах капели - "Гайдамаки"1 -
      Повстання справжнього вогонь.

      Печалить нас "Журавки" горе
      І душу кожен рве акорд,
      Він музикою так говорить,
      Немов говорить сам народ.

      Він був - як Бог - піснями повен,
      І гордо шляхом йшов своїм,
      Якби сучасник став Бетховен,
      Його б любив, як побратим!

      1 "Гайдамаки" - опера композитора на слова Т.Шевченка, два хори з якої виконує Національна заслужена капела
      бандуристів України ім. Г.Майбороди.

      7515 р. (від Трипілля) (2007).



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    141. ХАЙ СВЯТИТЬСЯ
      Здрастуй милий, Велесовий гаю,
      Тут природа справді ще жива,
      Тихо, мов побожно завмирає,
      Слухаючи Велеса слова.

      Тут людинозвір не походжає
      І гілок із тріском не лама,
      Так, немов святиню оскверняє,
      Тут його гидких слідів нема.

      Лиш лякливий зайчик прострибає
      У свою засніжену нору,
      Та невтомний дятел відбиває
      З гілки мертву і суху кору.

      Тут людська душа відпочиває,
      Тіло набира життєвих сил,
      Лікар-Бог од скверни очищає,
      Наче піднімає із могил.

      Здравнице-природо, будь із нами,
      Велесе, поетів надихай,
      Хай святиться усіма Богами
      Твій священний неповторний гай.

      7509 р. (від Трипілля) (2001).



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    142. * * *
      Щоки берега - у піні,
      Моря тут - густі мазки,
      Й голять чисто бритви сині
      Камінці, як волоски.

      Море піниться, як пиво,
      Сірий берег напува,
      І шумить його геть сива
      Захмеліла голова.

      І гірку ковтаєш воду,
      Наче гіркоту життя...
      І шукаєш, як свободи,
      Хмелю забуття.
      с.Миколаївка. Крим, Київ
      7514 р. (від Трипілля) (2005) - 7517 р. (2009).



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    143. ОТАРИ ПУХИРЦІВ
      (ЛІТЕРАТУРНА ПАРОДІЯ)

      ...де-не-де гаї березових отар
      І дубів величні монограми"
      "Пісочне"
      Зоряна Ель

      Крізь березових отар гаї
      Проглядаються тополь ватаги,
      І хитаються гурти їх стовбурів
      Так, немовби напилися браги.

      Поряд з ними - череди дубів
      Обернулись спинами до вітру,
      І летять із них рої кліщів
      На п"яниць, що колом п"ють півлітру.

      Папороті темні косяки
      Поглинають недопиті грами.
      На шеренгах сосон, як плювки -
      Лишаїв скорботні монограми.

      І зміяться кублища вугрів
      З Світязя на озеро Пісочне,
      І цілують хмари комарів
      Поетесу, хто куди захоче.

      Вже і хмарою жасмин зацвів,
      Запахом стріля, мов з пістолета...
      Ну коли ж отари пухирців
      Зникнуть з тіла гарного поета?!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    144. З ЧАСІВ КУЧМИ
      Я був у Пізі. Підіймавсь на вежу,
      Яка давно й ніяк не упаде.
      Я незалежний. Сам собі належу.
      Живу у вежі, як ніхто й ніде.
      Імперський час і небуття в колонії,
      Ростральної колони висота,
      Ми вийшли із Єгипту й Вавилонії,
      Та гнуть доземно - вежі і літа.
      І думав я: на часовому зрізі -
      То дерева, то старовинних веж, -
      І ми - пізанці. Ми - у вічній Пізі,
      А рівновагу в цьому не знайдеш...
      Дмитро Кремінь

      Уседозволеність - ось гасло дня!
      Торгуй, кради, наркотиком колися,
      Жебрач, бреши, чужим богам молися,
      Дурисвіт будь, такий ти нам рідня.

      Забудь про совість - це усе бридня,
      В реальний світ пильніше ти вдивися,
      Вовки в суспільнім лісі завелися
      І правлять бал. Не будь дурним ягням,

      Традиції перетвори в руїну,
      Позбудься вишиванок, шаровар,
      В музей віддай бандури і картини

      Реалістичні, з них - який навар?!
      Будуй новітню "вільну" Україну,
      Де продається все, де все - товар!



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    145. РІДНІЙ КАПЕЛІ БАНДУРИСТІВ
      Є лиш така одна -
      Потужна спільність хистів.
      О, як звучить вона -
      Капела бандуристів.

      Коли воно шумить -
      Пісень козацьких море,
      То забуваєш вмить
      І найлютіше горе.

      І справжню всемогуть
      Відчуєш і всесилля,
      Як владно підіймуть
      Тебе крилаті хвилі.

      Коли збагнемо суть
      Пісень цих зором, слухом,
      Вони нас вознесуть
      Аж на вершину духу.

      Тож змий міщанства мох,
      Стань вище на ступінець,
      І будеш ти, як Бог,
      Великим, українець!
      7516 р. (2008)



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    146. ЗИМОВИЙ ВЕЧІР
      В шапках із "заячого" хутра
      Стоять засніжені дуби
      І відливають перламутром
      Їх посивілі враз чуби.

      А небо все пополотніле -
      Весь ліс іскринами цукрить,
      Мов поспіша захолоднілий
      Дубовий гай кожухом вкрить.

      В дубів також хмурніють лиця,
      Лягає спать їх Бог-патрон,
      Ворона - темряви цариця -
      Зліта на пень, немов на трон.
      7509 р. (2001).



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    147. * * *
      ...вот сдавили за горло деревню
      каменные руки шоссе".
      С.Єсенін.

      Жити світ цей не може тихцем,
      Галасливим охоплений бісом...
      Затиснувши дерева кільцем,
      Автострада шумить поза лісом.

      Двигунів цей настирливий гул
      Розриває нервові клітини,
      За ганчір"ям хтось мчить у Стамбул,
      Хтось в Росію пре м"ясо на ринок.

      Гіркоти додає нам і сліз
      Той, хто спокій жаданий порушив,
      Бризки бруду летять з-під коліс,
      Й залітають невидимі в душу.

      За карбованцем довгим - вперед!
      Де вас тільки чума не носила,
      Як у світі цім вижив поет,
      Де панує нечистая сила?!

      Він лиш ходить за тишею в ліс,
      Не за зайцем і не за грибами -
      І за диханням чистим беріз,
      І за віршів сумними рядками.
      7509 р. (від Трипілля), (2001)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    148. ДО МОЄЇ БАНДУРИ
      Колись незрячі кобзарі
      Бувало, і вночі вставали,
      І забувалися у грі,
      І тугу серця розганяли.

      Минає ніч, минає день,
      Далеко я без тебе, люба,
      А без твоїх дзвінких пісень
      Життя для мене - просто згуба.

      У нім бринить печаль сама,
      Нехай потрапив і до раю...
      Коли на струнах я не граю -
      Для мене й літо, як зима.

      Бо чим розважить самоту -
      Чужі пісні в чужій сторонці -
      Лиш істину збагнеш просту -
      Життя без тебе - день без сонця.

      Докупи пальці я зберу -
      Все барабанять пучки збурено,
      Вони так імітують гру,
      Вони так тужать за бандурою.

      І голос рветься із грудей
      Понад духовності руїною,
      Щоб пробудити всіх людей,
      І запалити - Україною.

      с. Рибаче, Крим, 7514 р. (від Трипілля)(2006)



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    149. * * *
      Коли вже осінь стане за плечима,
      Ріка життя літа у даль знесе,
      Дівча із голубенькими очима
      Мені весну у хату принесе.

      І раптом так засяє світла кіска,
      Мов сонце, що хуртечу розрива,
      Вона - струнка, мов польова берізка,
      І ніжна, мов ромашка лугова.

      Чомусь дитинством так тоді повіє -
      Любистком, чорнобривцем, чебрецем,
      І знов моя душа помолодіє,
      Мов торкнута квітневим вітерцем.

      Ласкавим зблиснуть променем зіниці,
      Мов сивину одкинуть із чола,
      Невже і справді юнка білолиця
      Мені весну у серце принесла?!

      Я одішлю скоріш її додому,
      Відчую, як у грудях відлягло,
      Вона дасть щастя хлопцю молодому,
      Мені очей залишивши тепло.

      7504 рік (від Трипілля) (1996)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    150. ТОПОЛИНА ЖУРБА (ПІСНЯ)
      Ти струнка при дорозі тополя,
      Не судилася нам одна доля,
      Молодії літа промайнули,
      Моя доля твій двір обминула.

      ПРИСПІВ:
      Очі милі твої, очі карі,
      Не ходить нам з тобою у парі,
      Не любити, як голуб - голубку,
      Хоч у сні будь моя, моя любко.

      Ой, наснилось: у літнюю пору
      Ніс тебе на високу я гору,
      Щоби разом гніздо там ізвити,
      Щоб від щастя у небо злетіти.

      ПРИСПІВ:
      Очі милі твої, очі карі,
      Не літать нам з тобою у парі,
      Не любити, як голуб - голубку,
      Хоч у сні будь моя, моя любко.

      Я із літ молодих на хвилину,
      Наче пісня, до тебе прилину,
      Тополиною серця журбою,
      Будь, кохана, хоч в пісні зі мною.

      ПРИСПІВ:
      Очі милі твої, очі карі,
      Не співать нам з тобою у парі,
      Не любити, як голуб - голубку,
      Хоч у сні будь моя, моя любко.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    151. ПРОЩАННЯ З ВЕСНОЮ
      Тихесенько у Велесовім гаю
      Я проведу в минуле цю весну
      І красне літо радо привітаю
      І в травах цих високих потону.

      Заслухаюся співом солов"їним,
      І на перисті хмари задивлюсь,
      І за життя прекрасні ці хвилини
      Я Велесові вдячно помолюсь.

      Із серця тут думки зникають ниці
      І входить первозданна чистота.
      Душа стає в природній цій Божниці
      Просвітлена, небесна і свята.

      Вбирають очі розбуйнілу зелень,
      І квітів жовтизну і фіолет,
      І оповитий щастя дивним хмелем,
      Мов пориваєшся в пташиний лет.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    152. Слов'янські танці Дворжака
                         Якби того,що в мріях маю,
                         Хоч краплю б мати наяву.

                                 В.Симоненко

      Тече ріка сумна мінору,
      Моя душа у ній пливе,
      Поринути у води горя,
      В печалі кола серце зве.

      Під звуки трепетного щему
      Закрутить вир переживань,
      Коли нема в душі Едему,
      Віддамся пеклові страждань.

      А скрипки вже не просто квилять,
      В них - розпачу апофеоз,
      І раптом світла чиста хвиля -
      Мажор, по тілу йде мороз.

      О сплески радості неждані
      У плині сірого буття,
      Немовби знов прийшло кохання
      В моє зажурене життя.

      Неначе б то з ріки розпуки
      На острів щастя вийшов я,
      Й під чарівні оркестру звуки
      До мене мила йде моя.

      І ми кружляємо у танці,
      На руки я беру її,
      Мажору світлого повстанці
      Пливемо проти течії.

      І замовкає, замовкає,
      Зникає десь ріка сумна,
      О люба, я тебе кохаю,
      Дзвенить піснями нам весна!

      2008



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    153. * * *
      Як в невагомої хмаринки,
      Така легка її хода,
      Іде не просто собі жінка,
      Іде богиня молода.

      І як приваблює пластичний,
      Гнучкий і колихливий стан,
      Як недоторкано-велично
      Цвітуть рубінові вуста.

      Волосся легка світла мжичка,
      Очей знадлива таїна,
      О, поверніть до мене личко,
      Моя білявко чарівна.

      Ну чим, о граціє новітня,
      Ви гірші од античних німф?!
      Над головою - ледь помітний
      Чи сонця відблиск, чи то німб.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7


    Сторінки: 1   2