Автори /
Ярослав Чорногуз (1963)
|
Рубрики
Огляди
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Олексій Тичко Бій під Крутами*
•
Іван Богун (пісня)*
•
Тарас Шевченко Реве та стогне Дніпр широкий (уривок з поеми
•
Не для орлів
•
Вродливий вечір
•
Поміж засніженого суму
•
Весела віхола
•
Богині Дані
•
Зимовий сон
•
О рік новий!
•
Поезія
•
Буремна краса
•
Зимовий релакс
•
У тенетах сліпоти
І
•
Чиясь замріяна хода
•
Видіння
•
Шанувальниці поезії
•
Перший сніг
•
Думка
Знову я сюди приходжу, знову,
•
Береза
•
Вечірня медитація
•
Людвіг Рельштаб Серенада (переклад з німецької)*
•
Таксі Шансон*
•
Весни невигасле проміння
•
Передзим`я
•
Заповіт осені
•
Медитація печалі
•
Поховальне слово
•
Тихе щастя
•
Прощальна листопадова жарінь
•
Передчуття
•
Осіння весна (пісня)
•
Осінній туман
•
Золота сивина (пісня)
•
Тепла прощального розмай
•
Осінь - року вечір
•
Світло кохання *
•
Осінній менует
•
* * *
•
Український едем
•
Молитва коханій
•
Мить сумніву
•
Видиво
•
Золото любові
•
Двояке чтиво (літературна пародія)
•
Відновлюючи спалені мости
•
Сувої дивовижної краси
•
Спрага кохання
•
Олег Чорногуз Відлітають хмари*
•
Нарцис у чарівному замку
•
Cама поезія*
•
Воїни світла*
•
Лікарці
•
Олександр Блок Про доблесті, і подвиги, і славу
•
У сонцем коронованому гаю
•
Нездійснений службовий роман
•
Борис Пастернак Єдині дні
•
Ліплю... Богиню
•
Олег Чорногуз Пахнуть липи*
•
Нам не судилось бути разом
•
Зомбі кохання
•
Надія Козак Бурштинові зірки*
•
Ніна Третяк Ти у зоні АТО*
•
Світлана Костюк До синього коня*
•
Іван Гентош Ще не осінь (романс)*
•
Станіслав Бондаренко Місце болю й сили
•
Модерний лубок (літературна пародія)
•
В солодкім колиханні
•
* * *
•
Березневий етюд
•
Станіслав Бондаренко Вранішня Європа*
•
Олег Чорногуз Невідісланий лист*
•
Посивіли кульбаби*
•
Мінливість любові
•
Омріяна зустріч
•
Воїни світла
•
Світлана Костюк Музей забутої любові*
•
Наталя Данилюк На розі в маленькій кав"ярні
•
Сивина*
•
Олексій Тичко Недопите глясе*
•
Олексій Тичко Пісня під баян*
•
Диво
•
Олексій Тичко* Львів
•
Бондарівна
•
Нескорений
•
Сивая береза*
•
Буде це востаннє...
•
Квіти кохання (романс) *
•
Тарас Шевченко Зоре моя вечірняя*
•
Павло Тичина Десь на дні мого серця...*
•
Вечір надворі *
•
Максим Славинський В`ється стежка* (романс)
•
Світло кохання
•
Запечалюся я за тобою
•
Прощання з літом*
•
Вересень
•
Прощальний етюд
•
Розбита мрія
•
Химера чи правда?
•
Невідворотність випробування
•
Повернення від Аїда
•
ГОЛУБІ ЯЛИНИ (пісня)
•
Сивина (пісня)
•
Чистотою голубить краса...
•
Видіння-відчуття
•
Вечірній мінор
•
Літній пейзаж
•
Дуло здуло або труба Путіну
•
Лікарці
•
Одшуміла любов (пісня)
•
Липнева акварель
•
Туга
•
Сповідь-молитва
•
* * *
•
Венеціанська баркарола*
•
Зелені свята
•
Гойдалка кохання*
•
Таксі "Шансон"
•
Диво кохання
•
Увійде як любов
•
* * *
•
Звалили Леніна*
•
Тінь Богині
•
Капутін
•
Горілка, музика і філософський камінь (літературна пародія)
•
Прозвучала пісня
•
Все за графіком або вдалий ранок (літературна пародія)
•
Наталі (пісня)
•
Осіння дефіляда*
•
Світлана Луцкова Мій чорнобривцю золотий*
•
* * *
•
Спогад про майбутнє
•
Таксі "Шансон"
•
Майже за Маяковським
•
* * *
•
Звалили Леніна*
•
І знову їй
•
Осінь умивалася дощем
•
* * *
•
Печаленько
•
* * *
•
* * *
•
Невидимий ланцюг
•
Любов і традиції (літературна пародія)
•
Осіння дефіляда
•
Сивая береза (пісня)
•
Теле-тарганята (пародія у відповідь на пародію)
•
* * *
•
* * *
•
Прощання з літом
•
Пам"ятник нездійсненних мрій (газель)*
•
Славному ювілярові
•
Морський міраж
•
На Спаса
•
Цілунки уві сні
•
Тернини кохання
•
Колискова для коханої
•
Водоспадом слова
•
Дитя кохання (літературна самопародія)
Оце дитя кохання – Вам скажу я!
•
Вечеря в антисвіті
•
Мій бандитський київський район
•
Доля
•
Бомжацький дон*
•
Доля кобзаря
За правду, істину не гладять по голівці,
•
Заклинання любові
•
Сергій Єсенін Відгомоніла золота діброва (переклад)
•
ВОРОЖБИТКО МОЯ ЛАСКАВА
•
КОРОЛЕВІ ГІР
•
УКРАЇНСЬКИЙ ВАВИЛОН (літературна пародія)
•
ПРОЩАННЯ
•
ПРО ТЕБЕ І ДО ТЕБЕ
•
НА СКРИЖАЛЯХ ДОЛІ
•
ХАЩУВАЛЬНИК
•
МАРТА ЯНВАРСЬКА ЖІНОЧЕ ЛІТО
•
ОСІННІ РОЗДУМИ
•
ОЛЕКСАНДР ПУШКІН Я ВАС КОХАВ
•
ОЛЕКСАНДР ПУШКІН Я ВАС ЛЮБИВ
•
СЕРПОМ… ПО СМУТКУ (літературна пародія)
•
ХВИЛЯ-МРІЯ (із циклу «Морські акварелі»)
•
ДАРУНОК (із циклу «Морські акварелі»)
•
КОХАНІЙ ВОРОГИНІ
•
Олександр ПУШКІН Я ВАС КОХАВ
•
* * * (із циклу "Морські акварелі")
•
ВЕЧІРНЄ СОНЦЕ (із циклу "Морські акварелі")
•
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ЦУКЕРНЯ
•
ПОПЕЛИЩЕ ЛЮБОВІ
•
ЛІТО ТАКЕ ПЕЧАЛЬНЕ
•
ПОБРАТИМУ ОЛЕКСІЮ ТИЧКУ
•
СПОГАД ПРО МИНУЛЕ
У небесах – чумацький шлях,
•
SMELL OF SUMMER
•
ВЕСЕЛКА ЖИТТЯ
•
ПРОВІДНИЦІ
•
БЕРЕЗНЕВА НОСТАЛЬГІЯ
•
Квіти кохання (романс)
•
ВЕСНЯНИЙ СОН
•
В Е С. Е Л. Ц І
•
ВЕСНЯНА ДЕПРЕСІЯ
•
ПЕРЕДЧУТТЯ ВЕСНИ
•
САЛЮТ КОХАННЯ
•
ОЛЕКСАНДР ПУШКІН Я МИТЬ ЧУДОВУ ПАМ
•
ДОЛЯ
•
* * *
•
* * * (рубаї)
•
* * * (рубаї)
•
* * * (рубаї)
•
* * * (рубаї)
•
* * * (рубаї)
•
* * * (рубаї)
•
* * * (рубаї)
•
* * * (рубаї)
•
* * * (рубаї)
•
* * * (рубаї)
•
* * * (рубаї)
•
* * *
•
НАРОКОВАНА ДОЛЕЮ
•
СХОДЖЕННЯ
•
* * *
•
ЗАКЛИКАННЯ МУЗИ
•
ХАРАКТЕРНИК (слово перед музикою*)
•
ПОВІЙ, ВІТРЕ НА… ЧУЖИНУ (переспів)
•
ПОДВИГ БАЙДИ
•
ПРОПЕЛЕР КОХАННЯ (традиційна пародія на іншу поезію)
•
ОСІННЯ МЕДИТАЦІЯ
•
ВИННЫЕ ВИДЕНИЯ (литературная пародия)
•
СЕРЕНАДА СМІТА З ОПЕРИ Ж. БІЗЕ «ПЕРТСЬКА НАРЕЧЕНА»
•
СЕРПНЕВІ СПОГАДИ-2 АБО ОТИХ ТРИ СЛОВА (літературний сонет-пародія)
Я «гарний» був, здається, аж по вінця…
•
ВОРОЖІННЯ
•
ПОДОРОЖ СОФІЇВКОЮ
•
ВИШУКАНА ДЕЛІКАТНІСТЬ АБО СОН УПИРИЦІ
•
В РАЖІ ЕКСПЕРИМЕНТУ (пародія на пародію)
Вже від мила очей не бачу я,
•
ЯНКА КУПАЛА У ВИРІЙ
•
СОТВОРЕННЯ СВІТУ
•
НІБАБИНА ДОЛЯ (пародія у відповідь)
•
ПТАШИНІ КАРУСЕЛІ
•
О ЗМІЦНИ СВІЙ ДОТИК
•
ЦУНАМІ КОХАННЯ (літературна пародія)
•
ПІСНЯ
•
ЩОНІЧ (літературна пародія)
•
КУЛІНАРНА ЗИМА
•
ДОКІР-ЖАРТ
•
КОШАЧЬЯ ДРЕССИРОВКА (литературная пародия)
•
НОВОРІЧНА
•
ПОКАРА
•
ХАТА-ПОНЮХНО
•
ОЦЕ ЧИРГИКАННЯ!
•
ОСАННА ГАЮ
•
АВТОПОРТРЕТ ПАРОДИСТА
•
З ЛЮБОВ»Ю ДО КОЛЕГИ
•
СПОВІДЬ КУЛЬБАБНИКА
•
СПЕРМОПОТОП
•
ПЛЮВОК У ПОЇЗД
(літературна пародія)
•
ПРОЩАЙ, ЛЮБОВЕ
•
ВЕРЕСНЕВА СУТІНЬ
•
ВЕРЕСНЕВИЙ ВЕЧІР
•
РОНДЕЛЬ АХУЛІ
•
МІСЯЧНІ КАТАКЛІЗМИ
•
ЛЮДВІГ РЕЛЬШТАБ СЕРЕНАДА*
•
БЕТХОВЕН. АПАСІОНАТА
•
МРІЇ СОНЯЧНОГО ДНЯ
•
УРОК ЧИТАННЯ
•
РАПТОВЕ ВИДІННЯ
•
* * *
•
ДУМКА
•
АЧИЯК (гумор, але не чорний)
•
ЗБОЧЕННЯ (гірка іронія)
•
БОРОТЬБА ЗІ ШТАМПАМИ
•
ПІСНЯ КОХАННЯ
•
* * *
•
ТВОРЧІ ОЧІ НОЧІ
•
У ПОШУКАХ КОХАННЯ
•
НАРОДЖЕННЯ БОЖИЧА
•
ЗЕМЛІ ПОЛТАВСЬКІЙ ВІД ПОДІЛЬСЬКОГО КОЗАКА
•
ДУХОВІ ГАЇВ
•
* * *
•
ТУМАН
•
НА ЛУКАХ
•
ПІСНЯ ПРО ІВАНА БОГУНА
•
КАРТИНКА
•
* * *
•
МАНІФЕСТ КОБЗАРСТВА
•
МАМІ НА ДЕНЬ МЕДИКА ПРИСВЯЧУЮ
•
* * *
•
* * *
•
МІСТ ЧЕРЕЗ МОРЕ
•
ДАРУЮ ТІНІ
•
НЕЖДАНИЙ ДЗВІНОК
•
ДОНІ ЯРИНЦІ
•
РІЧЦІ ЛИБЕДІ
•
РІЧЦІ ЛИБЕДІ
•
* * *
•
* * *
•
НА СМЕРТЬ ДЖОХАРА ДУДАЄВА
•
НЕСПРАВЖНІЙ ПТАХ
•
УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ ПІСНІ
•
* * *
•
ПАМ"ЯТІ ОЛЕКСАНДРА БІЛАША
•
ХАЙ СВЯТИТЬСЯ
•
* * *
•
ОТАРИ ПУХИРЦІВ
•
З ЧАСІВ КУЧМИ
•
РІДНІЙ КАПЕЛІ БАНДУРИСТІВ
•
ЗИМОВИЙ ВЕЧІР
•
* * *
•
ДО МОЄЇ БАНДУРИ
•
* * *
•
ТОПОЛИНА ЖУРБА (ПІСНЯ)
•
ПРОЩАННЯ З ВЕСНОЮ
•
Слов'янські танці Дворжака
•
* * *
Сліди боїв у чистім полі.
Сніги розтанули від гільз.
Сніги розтанули від гільз.
Гей, то не туман на шлях
Білу вовну та й кладе,
Білу вовну та й кладе,
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Сердитий вітер завива,
Дерева вітер хилита
Розлого.
Розлого.
Веселий день прийшов до мене,
Його все збільшує зима.
Його все збільшує зима.
Поміж засніженого суму,
У царстві казки і зими,
У царстві казки і зими,
Весела віхола валила…
У вітровійний у вояж
У вітровійний у вояж
Я уклоняюся снігам,
У небо шлю ясні привіти.
У небо шлю ясні привіти.
Зимовий сон серед краси,
Дрімають в інеї дерева.
Дрімають в інеї дерева.
Хоч вечоріє, та мені
На серці радісно, святково.
На серці радісно, святково.
Зі мною тут Поезія ходила,
Схиляючи голівку на плече.
Схиляючи голівку на плече.
Якась така буремна ця краса
У будній день в моїм гаю коханім.
У будній день в моїм гаю коханім.
Як хороше в зимовому раю!
Хоч він безсніжний, та зате – спокійний.
Хоч він безсніжний, та зате – спокійний.
І
Зима із вкрапленнями снігу,
Який лишився по садах.
Який лишився по садах.
Як з попелища - валить дим,
По небі сунуть, як примари,
По небі сунуть, як примари,
Із інтернетової гущі
До мене вилетіли Ви,
До мене вилетіли Ви,
Здавалось міжсезоння, тільки між…
Та пада сніг, туман в гаю парує.
Та пада сніг, туман в гаю парує.
Знову я сюди приходжу, знову,
Вже перецвіло моє кохання,
Наче перестояна вода.
Наче перестояна вода.
Осінній сад, щемливий сад
Зберіг іще чарівні барви
Зберіг іще чарівні барви
Тихо крізь ніч піснями благаю
Небо голубе:
Небо голубе:
Звучить мені в мобілці нота «сі»,
Заводить так мелодія класнюча,
Заводить так мелодія класнюча,
Неначе спогадом сумним,
Скажи мені, чому ти знову
Скажи мені, чому ти знову
Усе пожухло й потьмяніло,
Минула осінь золота.
Минула осінь золота.
Дощ потріскує і жебонить,
І печаль насувається рання,
І печаль насувається рання,
Пожухли вже листки опалі.
Над гаєм – золотавий дим,
Над гаєм – золотавий дим,
Рідіє чуб засмучених гаїв,
І дощ висріблює листки опалі.
І дощ висріблює листки опалі.
Зариюся по груди у печаль,
Впірну у жовтизну сумного гаю.
Впірну у жовтизну сумного гаю.
Пекучий лазер чую біля скронь -
Осіннє сонце здатне ще зігріти.
Осіннє сонце здатне ще зігріти.
Як хороше в осінньому гаю
І ласкою тремтить билина кожна…
І ласкою тремтить билина кожна…
Ті птахів далекі голоси,
Плинний час у пам`яті не стер це –
Плинний час у пам`яті не стер це –
Сповиває осінній туман
Диво-озеро змовклого раю.
Диво-озеро змовклого раю.
Зачарований гаєм іду,
Розкидає тут осінь намисто –
Розкидає тут осінь намисто –
Осіннє сонце величаве
Ще тихо ніжить змовклий гай.
Ще тихо ніжить змовклий гай.
Журлива осені пора
Мене водила за собою.
Мене водила за собою.
Світи мені, любове осяйна,
Весну життя даруй душі, Богине,
Весну життя даруй душі, Богине,
Легкі пташки: цвірінь-цвірінь,
Вібрує знов озерна рінь.
Вібрує знов озерна рінь.
Я знову тут і досі ще
Немов очам своїм не вірю.
Немов очам своїм не вірю.
Яка печаль, яка краса німа!
Нові пейзажі бачу на природі.
Нові пейзажі бачу на природі.
Прошу тебе: безмежжям свого чару
Не відпускай, допоки я живий.
Не відпускай, допоки я живий.
Бувало, так здавалось, ми - не пара,
Мов хтось об небо вимастив смолу.
Мов хтось об небо вимастив смолу.
Жене хмарин рожевих череду
Поет небес. Його то – ніжні мрії,
Поет небес. Його то – ніжні мрії,
Його кохання світло окриляє,
Вись обіймає летом, наче птах.
Вись обіймає летом, наче птах.
Оце ж пустило, попустило,
Аж розпустило все вкінець.
Аж розпустило все вкінець.
Відновлюючи спалені мости
І заживляючи сердечні рани,
І заживляючи сердечні рани,
Сувої дивовижної краси…
З них можна диво-килими розшити –
З них можна диво-килими розшити –
Де запаху немає любих кіс,
Отам тобі стає і світ немилий.
Отам тобі стає і світ немилий.
Відлітають хмари в сиву осінь,
Як і наші золоті літа.
Як і наші золоті літа.
Гойдає муз на гіллі верболіз,
У такт заграли духові оркестри
У такт заграли духові оркестри
Неначе наливні жита,
У запашнім буянні літа,
У запашнім буянні літа,
Ти пройди крізь вогонь і очистись,
Хай же страх твій у грудях скона.
Хай же страх твій у грудях скона.
Лікарко, як добре, що Ви є,
Хвилями здіймаються вже груди,
Хвилями здіймаються вже груди,
Про доблесті, і подвиги, і славу,
Не думав на згорьованій землі,
Не думав на згорьованій землі,
У сонцем коронованому гаю
Поволеньки добро моє росте.
Поволеньки добро моє росте.
О ця хода із легкістю харити!
В очей розумних сяйві розчинивсь.
В очей розумних сяйві розчинивсь.
У пам`яті - між зим своїх
Сонцестояння дні – як піки.
Сонцестояння дні – як піки.
Лише в уяві цю ношу ідею
Мов статую – із голови до ніг –
Мов статую – із голови до ніг –
Пахнуть липи медвяно і хмільно
В серці – збудження радісний щем.
В серці – збудження радісний щем.
Нам не судилось бути разом.
У рай повернення не жди.
У рай повернення не жди.
Це наслання з диявольських куліс,
Метелик мов, од сяєва осліпши,
Метелик мов, од сяєва осліпши,
Зійшлися восени, як чорнобривці зрілі
Одним погідним днем всі кольори зуміли
Одним погідним днем всі кольори зуміли
Хто, скажи мені, хто,
Напророчив біду твоїй долі?
Напророчив біду твоїй долі?
мій синій коню мій синій коню мій синій коню
лети галопом неси до сонця я не борОню
лети галопом неси до сонця я не борОню
Вже павутинки у волоссі,
І сум-печаль в очах святі…
І сум-печаль в очах святі…
...Краями у цього трищастя -
дві площі, а в центрі - Майдан:
дві площі, а в центрі - Майдан:
Весняний птах з вишневим оком
На друге трохи він глухий
На друге трохи він глухий
І тихо у п"янких обіймах танем
Шепочеш, кажучи: «Коханий! Мій!»
Шепочеш, кажучи: «Коханий! Мій!»
Птахи співають тут безперестану -
Ти вслухайся, ті звуки - наче мед,
Ти вслухайся, ті звуки - наче мед,
Як у диму, весняний сад
І небо ледь блідаво-синє.
І небо ледь блідаво-синє.
Бачу, ти засмучена, зашарілась,
ніби хтось назвав тебе "просто дикою"
ніби хтось назвав тебе "просто дикою"
Залишився один, в безнадії
( Ти ж пішла у далекі світи).
( Ти ж пішла у далекі світи).
Посивіли кульбаби на луках
Поміж пагонів юних трави.
Поміж пагонів юних трави.
І музику, де плаче глибина,
Писав би, як всесильнії Богове,
Писав би, як всесильнії Богове,
Прийде іще до нас обох весна,
Неначе італійська баркарола*.
Неначе італійська баркарола*.
Ти пройди крізь вогонь і очистись,
Хай же страх твій у грудях скона.
Хай же страх твій у грудях скона.
На віях дощ. І солоніє мить.
І бліднуть сни рожево-кольорові.
І бліднуть сни рожево-кольорові.
На розі в маленькій кав'ярні,
Де янголи плачуть сумні
Де янголи плачуть сумні
Вже мій чуб, вже мій чуб - поле припорошене,
І на нім чорноти майже і нема,
І на нім чорноти майже і нема,
Недопите моє глясе,
В шибку стукає ніч і злива,
В шибку стукає ніч і злива,
Застільний музико, зіграй на баяні!
Натисни на клавіші строго у такт.
Натисни на клавіші строго у такт.
Вже день сонливий погаса,
Тріпоче тихо листя каре.
Тріпоче тихо листя каре.
Немає стану дежавю,
Хоча не вперше ми у Львові.
Хоча не вперше ми у Львові.
Була горда, як царівна,
Ця красуня бондарівна.
Ця красуня бондарівна.
Борець безстрашний за свободу -
Шумів про це і ліс і гай,
Шумів про це і ліс і гай,
Ледь торкнувши лезом
Лагідну блакить
Лагідну блакить
Осене, царице світла суму,
Чарівливим вкутана плащем.
Чарівливим вкутана плащем.
Не піддавайся журбі,
Це ж не хвилина остання,
Це ж не хвилина остання,
Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Зійди над горою,
Десь на дні мого серця
Заплела дивну казку любов.
Заплела дивну казку любов.
Вечір надворі, ніч наступає,
Вийди, дівчино, серце бажає,
Вийди, дівчино, серце бажає,
В"ється стежка поміж житом,
Поросла травою,
Поросла травою,
Світи мені, любове осяйна,
Весну життя даруй душі, Богине,
Весну життя даруй душі, Богине,
Запечалюся я за тобою*
Світлим смутком ясної весни.
Світлим смутком ясної весни.
Одійде скоро літечко тихцем,
І листя посвітлішає на вітах.
І листя посвітлішає на вітах.
Завересніло вже, завересніло,
Стоїть природа матінка сумна.
Стоїть природа матінка сумна.
Сонце ніжило всіх без упину,
Умлівало цілісіньку днину -
Умлівало цілісіньку днину -
На ободі красивім чобітка* -
Твоя оселя – озеро велике,
Твоя оселя – озеро велике,
Не знаю, як довірити паперу
Цю думку, що ману зняла з очей…
Цю думку, що ману зняла з очей…
Схили мені голівку на плече,
Відчути дай свою жіночу слабкість,
Відчути дай свою жіночу слабкість,
Я вигнання твоє духовне звідав –
Мов за плечима – років три тюрми,
Мов за плечима – років три тюрми,
Голубі ялини, голубі ялини
Пензлями верхівок небо обвели.
Пензлями верхівок небо обвели.
Вже мій чуб, вже мій чуб – поле припорошене,
І на нім чорноти майже і нема,
І на нім чорноти майже і нема,
Після спеки прийшла прохолода,
Вітерець повіває легкий,
Вітерець повіває легкий,
Де коси пахучі лугів
Погладжує вітер ласкаво,
Погладжує вітер ласкаво,
Хмари вкрилися габою голубою,
А у серці – тиха туга за тобою.
А у серці – тиха туга за тобою.
Супиться вечір. Брови кущисті
Дряпають ніби хмари важкі.
Дряпають ніби хмари важкі.
Путін випускає гази у Європу,
Аж труба "Газпрому" виросла в горба,
Аж труба "Газпрому" виросла в горба,
Лікарко, як добре, що Ви є,
Хвилями здіймаються вже груди,
Хвилями здіймаються вже груди,
Одшуміла любов, одшуміла,
Наче юності буйне вино.
Наче юності буйне вино.
Гай у надвечір`ї ген затих
У пригаслім сонечку – краса є,
У пригаслім сонечку – краса є,
До тебе знов думкою лину,
Розлукою змучений я,
Розлукою змучений я,
Я ходив із іншими жінками,
Не була стосунків то краса.
Не була стосунків то краса.
Вже скоро осінь гомінка*
Розпушить хмари білопері
Розпушить хмари білопері
Стихло все в палацах Дожів, мера,
На дзвіниці змовкло звичне «Бов!»
На дзвіниці змовкло звичне «Бов!»
В кімнаті розливає запах м`ята,
Не килим на долівці – очерет,
Не килим на долівці – очерет,
Гайда гойдатися на гойдалку у гай,
Готове горе вже зими змаганням!
Готове горе вже зими змаганням!
Звучить мені в мобілці нота «сі»,
Заводить так мелодія класнюча,
Заводить так мелодія класнюча,
Глянеш ніжно - і розтане сніг,
Усміхнешся - сонечко засяє,
Усміхнешся - сонечко засяє,
Чекають тихо виямки калюж
І крапель, що вдаряються так лунко…
І крапель, що вдаряються так лунко…
Посивіли кульбаби на луках
Поміж пагонів юних трави.
Поміж пагонів юних трави.
Звалили Леніна з кривавого граніту –
Героям слава, слава навіки!
Героям слава, слава навіки!
Здрастуй мила, травневая весно,
Буйноцвіт заяснів ув очах .
Буйноцвіт заяснів ув очах .
Не будьте боягузами, вкраїнці,
Не піддавайтесь голосу зневір.
Не піддавайтесь голосу зневір.
Бах у селі вмирав поміж отав
І каявсь – тінь набрякла від спокути –
І каявсь – тінь набрякла від спокути –
Шановне товариство! Сьогодні по каналу "Культура" Українського радіо в передачі "Мистецька афіша" (ведучий - Президент творчої спілки "Асоціація діячів естрадного мистецтва України - Віктор Герасимов) прозвучала наша спільна в Віктором Охріменком пісня "Колискова для коханої" (моє виконання Я.Ч.). Послухати можна ось тут: набрати в інеті: радіо "культура"; архів передач ІІІ каналу Укр. радіо; передача "Мистецька афіша" з 10.15-10.25. На жаль, посилання невірне: http://schedule.nrcu.gov.ua/grid/channel/period/item-listen-popup.html?periodItemID=404428.
Свого часу ця пісня публікувалась на "ПМ" із відеокліпом О.Тичка. Хто бажає переглянути, це можна зробити ось тут:
Свого часу ця пісня публікувалась на "ПМ" із відеокліпом О.Тичка. Хто бажає переглянути, це можна зробити ось тут:
Дружина спала, неначе мертва,
Її вгонобив ще о четвертій.
Її вгонобив ще о четвертій.
Буде в мене красуня-жона,
Я просив тої ласки у Бога,
Я просив тої ласки у Бога,
Дощ осінній крапа де-не-де,
Витискає хмару немалую,
Витискає хмару немалую,
Мені наснився той далекий вечір,
Що пилом сіро падав на поріг,
Що пилом сіро падав на поріг,
Січневий ліс дрімав собі без снігу,
Лиш паморозь насіялась ясна.
Лиш паморозь насіялась ясна.
У тюрязі Яник стане
Вже робить наколки:
Вже робить наколки:
Звучить мені в мобілці нота «сі»,
Заводить так мелодія класнюча,
Заводить так мелодія класнюча,
На всю Україну найвища
На майдані для Яника – паля.
На майдані для Яника – паля.
Мимоволі приходить зажура німа,
І у гаї гілля не шелесне.
І у гаї гілля не шелесне.
Звалили Леніна з кривавого граніту –
Героям слава, слава навіки!
Героям слава, слава навіки!
Пустоти у серці не загоїш.
І не полікують тут роки
І не полікують тут роки
Осінь умивалася дощем,
Наче дівчина рудоволоса.
Наче дівчина рудоволоса.
Дні мої коротшають осінні,
Їх пітьма ковтає крижана.
Їх пітьма ковтає крижана.
Ти побудь, печаленько, зі мною,
І всього мінором розтривож.
І всього мінором розтривож.
Листопад прийшов уже без листя –
Виснуть хмарами печальні дні –
Виснуть хмарами печальні дні –
Спокійна, витримана, ніжна,
З розумним вогником в очах…
З розумним вогником в очах…
Своєї долі не минем,
Ти послана мені з небес…
Ти послана мені з небес…
Ти пішла, й хоч на серці прісно,
Та планета, на жаль, ні, не та…
Та планета, на жаль, ні, не та…
Дощ осінній крапа де-не-де,
Витискає хмару немалую,
Витискає хмару немалую,
Ледь торкнувши лезом
Лагідну блакить
Лагідну блакить
Телевізор споглядаю
В день годин по сім.
В день годин по сім.
Осінь. Осінь. Осінь. Осінь.
Сивий шовк трави…
Сивий шовк трави…
Ген за видноколом
Сонечко сіда,
Сонечко сіда,
Одійде скоро літечко тихцем,
І листя посвітлішає на вітах.
І листя посвітлішає на вітах.
І
Я відчуваю, бачу, ти – моя,
Я відчуваю, бачу, ти – моя,
Музиканта справжнього – від Бога,
Генія з співочими крильми,
Генія з співочими крильми,
Плив і плив, розгортаючи хвилі,
Водограями бризки здіймав –
Водограями бризки здіймав –
Аж завиває у Соснівці вітер,
Важучі хмари десь у даль штовха,
Важучі хмари десь у даль штовха,
Сон пресвітлий на пляжі замучив,
У шезлонгу дрімаю, присів…
У шезлонгу дрімаю, присів…
Негарне – пара мов краси,
Літа – як ті мертвотні зими.
Літа – як ті мертвотні зими.
Місяць підкрався неждано,
Зорі усі засвітив…
Зорі усі засвітив…
Дай напитись голосу твого,
О моя Богине яснолиця,
О моя Богине яснолиця,
Оце дитя кохання – Вам скажу я!
Чорніє повітря, синіє щосили,
Гойднувся п`яниця із матюками,
Гойднувся п`яниця із матюками,
Я по Метробудівській іду,
Там знайду на задницю біду,
Там знайду на задницю біду,
Йому - ані медалей, ні відзнак,
Лише удар граненого стилета,
Лише удар граненого стилета,
Біг крутяк поранений –
Рятував життя.
Рятував життя.
За правду, істину не гладять по голівці,
Полюби мене знову, кохана,
Відречись від огуди й журби,
Відречись від огуди й журби,
* * *
Усміхається далина,
Мов до світла ворота відкрила,
Мов до світла ворота відкрила,
У тебе серце крижане, бо лід
Застиг у нім, як величини сталі,
Застиг у нім, як величини сталі,
Набридли коханки мені поетеси,
Дорога розкинула ноги сама…
Дорога розкинула ноги сама…
Прощавайте, золоті дерева,
Вже не чуть у хмарах Божий глас…
Вже не чуть у хмарах Божий глас…
Думки про тебе з вечора й до рана,
Як сонце над гаями, так і ти –
Як сонце над гаями, так і ти –
Хвиля спогадів мов омила –
Наче клен, жовтіє вік он…
Наче клен, жовтіє вік он…
І
Запитають мене: ну і нащо,
Запитають мене: ну і нащо,
Поскаржилася осінь горобині,
Ревнуючи, неначе навісна,
Ревнуючи, неначе навісна,
Знову осінь приходить, як мрія,
Що про літо у мене була –
Що про літо у мене була –
Я Вас кохав, кохання пломінь мого,
Ще теплиться, як полум"я свічі,
Ще теплиться, як полум"я свічі,
Я Вас любив, любов моя ще може
В душі навік не згасла, ще сія;
В душі навік не згасла, ще сія;
срібним
серпиком
серпиком
Море тихе і майже без піни,
Легкий бриз у лице повіва.
Легкий бриз у лице повіва.
Захід сонця – піврубін чарівний,
Диск його внизу закрила мла,
Диск його внизу закрила мла,
Лиш з тобою це собі дозволю –
Власну гордість мовчки розтопчу;
Власну гордість мовчки розтопчу;
Я Вас кохав, кохання пломінь мого
Можливо ще в душі моїй не згас,
Можливо ще в душі моїй не згас,
Обрій накинув хустку -
Плечі вкрив яснині,
Плечі вкрив яснині,
Малинове, ласкаве і миле –
Дотліває у обрію млі,
Дотліває у обрію млі,
Той спогад солодкий, мов зерня,
Що зросле з людського тепла –
Що зросле з людського тепла –
Хилитають вітри трав`яні спориші,
Чую запах гіркий, полиновий.
Чую запах гіркий, полиновий.
Літо таке печальне,
Літо таке сумне –
Літо таке сумне –
Мудрість і тепло ти сієш
І добро в душі твоїй.
І добро в душі твоїй.
У небесах – чумацький шлях,
The smell of summer in a city apartment –
Is currently nagging wind range,
Is currently nagging wind range,
Сонце літнє в цім році ласкаве -
Десь на заході хилиться в ліс -
Десь на заході хилиться в ліс -
Яка краса, води не пить
З лиця рум`яного такого…
З лиця рум`яного такого…
О красеню весняний, ранній,
Журби в душі моїй не сій,
Журби в душі моїй не сій,
Не піддавайся журбі,
Це ж не хвилина остання,
Це ж не хвилина остання,
Який прекрасний гай весняний,
Голублений він сонцем весь.
Голублений він сонцем весь.
ОбрАзи, розпач, сум бентежний
Минуть, як біль, що відболів,
Минуть, як біль, що відболів,
Живу, неначе птах з крилом підбитим,
Де тінь любові мертвої вита,
Де тінь любові мертвої вита,
Пресує сніг мучителька зима,
Стиска його шаленим вітровієм,
Стиска його шаленим вітровієм,
Забреди у самотність хвилево
Між забутих любов`ю світань.
Між забутих любов`ю світань.
* * *
Я мить чудову пам`ятаю,
Я мить чудову пам`ятаю,
Я - голосу печальний раб,
І непитущий, некурящий,
І непитущий, некурящий,
Високий простір сірий – не увесь,
Там світле пасмо ласкою ясніє…
Там світле пасмо ласкою ясніє…
Любив я трепетно одну блондинку,
І мріяв мать її за половинку...
І мріяв мать її за половинку...
Як виповзаєш із життєвих ям,
Радієш сонцю, квітам і полям,
Радієш сонцю, квітам і полям,
Пошли натхнення – Велеса молю,
У гаю Божому вклонюсь гіллю.
У гаю Божому вклонюсь гіллю.
Минула осінь ця гірка й похмура,
І в Лету канула тяжка зажура…
І в Лету канула тяжка зажура…
У кутик гаю всіх «дівчат» затис,
Розкрив обійми-руки вітроріз –
Розкрив обійми-руки вітроріз –
Умивається гай мій печально сльозою,
Дочекався у грудні погоди такої –
Дочекався у грудні погоди такої –
Наче смерть, ця холодна байдужість її,
Бездиханні упали в гаю солов`ї…
Бездиханні упали в гаю солов`ї…
О серце віще – болем знов заний,
Бо погляд твій задумливо-сумний.
Бо погляд твій задумливо-сумний.
Я ходив собі тихо у нетрях лісів,
На поваленім дубі спочити присів.
На поваленім дубі спочити присів.
Зоря кривавить схил альпійських гір,
В жилетку хмари місячний упир
В жилетку хмари місячний упир
Яка ж ця доля у таланту клята –
Взяла й навчила словом убивати.
Взяла й навчила словом убивати.
Де стихає докучливий галас,
Де усипаний золотом хмиз,
Де усипаний золотом хмиз,
Я знаю, знаю, думаєш про мене –
Про це у гаю пташка жебонить
Про це у гаю пташка жебонить
Не був солістом він іще ніколи,
Хоч голос мав чарівної барвистості,
Хоч голос мав чарівної барвистості,
Де вчора я тихесенько сидів -
Там поруч ось нападали листочки,
Там поруч ось нападали листочки,
Я сам у гаєві, я сам…
Прийди до мене, музо строга,
Прийди до мене, музо строга,
Обіч турецької галери
Козацька чайка вирина
Козацька чайка вирина
Повій, вітре, на чужИну*,
Думкою туди я лину,
Думкою туди я лину,
Знову хвилями грає наш віщий Дніпро,
Й мов на мури фортечні виходить
Й мов на мури фортечні виходить
Мій глобусе, твою планету,
На вісь кохання насадив.
На вісь кохання насадив.
Ще сонце усміхається мені
Пожовклим сяйвом вересня мрійливо.
Пожовклим сяйвом вересня мрійливо.
Я Вас люблю и снится каждый день:
Нависли надо мною Вы, как тень,
Нависли надо мною Вы, как тень,
(переклад з російської)
Я «гарний» був, здається, аж по вінця…
Через Альпи і Карпати
Полетить мій сміх,
Полетить мій сміх,
В легкім ландо запряжені пегаси,
І віжки вже натягнуті в руках
І віжки вже натягнуті в руках
(літературна пародія)
Вже від мила очей не бачу я,
Гомоніла сумно осінь
Шумом листя, шумом сосен
Шумом листя, шумом сосен
(стародавня язичницька легенда)
(за С.Плачиндою)*
(за С.Плачиндою)*
Не встигли обійняться й разу,
«Качає» баба тут «права»,
«Качає» баба тут «права»,
Ну нарешті, о лагідна весно,
Ти прийшла ув обійми мої...
Ти прийшла ув обійми мої...
Нарешті впала рясно сонця злива
І залила теплом цей сум небес…
І залила теплом цей сум небес…
Всіх я риб перелюблю в морі,
Маю внутрішню цю потребу,
Маю внутрішню цю потребу,
Запечалюся я за тобою
Світлим смутком ясної весни.
Світлим смутком ясної весни.
Фіранка. Ліжко. Яйця і «банан».
Маршрут. Його. У темряві. Невпинний.
Маршрут. Його. У темряві. Невпинний.
Фарби змішує лютневий вечір,
Сніг у сутінках - як молоко,
Сніг у сутінках - як молоко,
(тріолет)
Буря матом небо кроет,
Вихри снежные струя,
Вихри снежные струя,
Усім я дам, усім я дам,
Кажу ізнову й знову,
Кажу ізнову й знову,
Утекла поезія від мене,
Я упав, немов підбитий птах,
Я упав, немов підбитий птах,
(літературна пародія)
(гумореска)
Од цивілізації втікаю,
Наче із духовної тюрми,
Наче із духовної тюрми,
Усі птахи живуть в польоті,
А Чорногуз лапає жаб в болоті.
А Чорногуз лапає жаб в болоті.
(літературна пародія у відповідь на поетичний відгук)
(пісня-мрія-жарт)
(літературна пародія)
(літературна пародія)
Прощай, любове, був такий солодкий
Твойого всесвіту сонцевий мед.
Твойого всесвіту сонцевий мед.
День такий: ні холодно, ні жарко,
День байдужий, мов ні те, ні се.
День байдужий, мов ні те, ні се.
Легкий дим на озері од вітру
Ніжно плесо хмарою гойднув,
Ніжно плесо хмарою гойднув,
Пан чорт вже умостився в космічному купе,
Створінням Божим роздає пиндюлі.
Створінням Божим роздає пиндюлі.
( літературна пародія)
(переклад з німецької)
видатній піаністці Людмилі
Марцевич
Марцевич
Калейдоскоп коштовностей блискучих
Із вітром сонце виставили враз.
Із вітром сонце виставили враз.
(літературна пародія)
Усі зіщулились дерева -
Зникає сонячне тепло.
Зникає сонячне тепло.
«Така у мене справді ти одна» -
Видзвонюють льодини, мов червінці,
Видзвонюють льодини, мов червінці,
І.Редчицю
(усмішка)
(літературна самопародія)
(літературна пародія)
Арфами, арфами –
Арфами, арфами –
Зацвітають сади, зацвітають сади,
Дзвонить срібло роси кришталево,
Дзвонить срібло роси кришталево,
В Ірпені жив пес - Безвушко,
Ранню він любив Забужко...
Ранню він любив Забужко...
(літературна пародія)
Зблід над лісом неба океан,
Щіткою хмарини пудрив щоки,
Щіткою хмарини пудрив щоки,
(родздвяна колядка)
Земля полтавська – рідна по дружині,
Земля полтавська – рідна по дочці,
Земля полтавська – рідна по дочці,
(медитація)
із циклу "У всесвіті серця"
Хмари сполотнілою юрбою
По гаях, дібровах розбрелись,
По гаях, дібровах розбрелись,
Вітрові Ночі присвячую
Гей, то не туман на шлях
Білу вовну та й кладе,
Білу вовну та й кладе,
Земля аж двигтить, як іде товарняк,
На колію всім вантажем налягає,
На колію всім вантажем налягає,
Люблю тебе, незаймана природо,
Де не ступав потворний черевик
Де не ступав потворний черевик
Хай зазвучить струна жива,
Розкаже про своїх героїв,
Розкаже про своїх героїв,
і всім медичним працівникам
в її особі
в її особі
Не хочу я на саме дно
Глибин очей твоїх пірнути,
Глибин очей твоїх пірнути,
У містах асфальт - застигле море,
Мертве, не хвилюється, лежить,
Мертве, не хвилюється, лежить,
Сльоза, наче біль утрати,
Душі наші прозорить,
Душі наші прозорить,
Кольорів різних любов буває -
То сонцем теплим вона нам сяє,
То сонцем теплим вона нам сяє,
Мов давня рана знов занила,
Не знав, що в серці вона є,
Не знав, що в серці вона є,
Голубенькі очі у Яринки,
Наче неба чистого краплинки,
Наче неба чистого краплинки,
ІІІ
ІІ
Вглядаюсь в посмутнілі твої води,
Вглядаюсь в посмутнілі твої води,
Літо наповнює груди
Ніжними запахами,
Ніжними запахами,
із циклу "У всесвіті серця"
Здається, біль у серці не вщухає,
Не вірю я почутому ніяк,
Не вірю я почутому ніяк,
І
Кажуть, істина - це золота середина,
Кажуть, істина - це золота середина,
Ця неба ясна, неосяжная синь,
Мов пісні народу мого широчінь...
Мов пісні народу мого широчінь...
Знову вже поволеньки смеркає,
Темрява крадеться за вікном,
Темрява крадеться за вікном,
Він був, як Бог, піснями повен,
І гордо шляхом йшов своїм.
І гордо шляхом йшов своїм.
Здрастуй милий, Велесовий гаю,
Тут природа справді ще жива,
Тут природа справді ще жива,
Щоки берега - у піні,
Моря тут - густі мазки,
Моря тут - густі мазки,
(ЛІТЕРАТУРНА ПАРОДІЯ)
Я був у Пізі. Підіймавсь на вежу,
Яка давно й ніяк не упаде.
Яка давно й ніяк не упаде.
Є лиш така одна -
Потужна спільність хистів.
Потужна спільність хистів.
В шапках із "заячого" хутра
Стоять засніжені дуби
Стоять засніжені дуби
...вот сдавили за горло деревню
каменные руки шоссе".
каменные руки шоссе".
Колись незрячі кобзарі
Бувало, і вночі вставали,
Бувало, і вночі вставали,
Коли вже осінь стане за плечима,
Ріка життя літа у даль знесе,
Ріка життя літа у даль знесе,
Ти струнка при дорозі тополя,
Не судилася нам одна доля,
Не судилася нам одна доля,
Тихесенько у Велесовім гаю
Я проведу в минуле цю весну
Я проведу в минуле цю весну
Якби того,що в мріях маю,
Хоч краплю б мати наяву.
Хоч краплю б мати наяву.
Як в невагомої хмаринки,
Така легка її хода,
Така легка її хода,
Огляди