•  Хилить до сну

Це світло ліхтаря – медова ложка,
що вітру язики її оближуть,

•  Дорога до серця

Не добре, кажу, – жалобне!
Серце твоє оздобне.

•  Грудень. Верхів'я кленів

Холод сповзає привидом із гори. Та
Ще не підкорена, приморозком укрита,

•  А небо у сумнівах

А небо у сумнівах: вбратися нині сіро –
В сорочку з дощами, як з смугою бахроми,

•  Червневий грім

Бо усе, що я маю, – свобода сказати слово.
Ця свобода на дотик, як перший червневий грім.

•  Сильний вітер

Я розсипала душу на вітер,
На сильний вітер,

•  Як первородство Якова

День потопає в обіймах з густою мрякою,
Сонце відсунувши з шляху, як п'яти Якова*.

•  Ясному дню

Червень хрестиком вишивається на багнистій землі-канві.
Спочиває зело розмотане із клубка шерстяної нитки.

•  Старка неба

Хмариться. Парко. Вись затягнулася старкою.
Плівкою збрижиться неба сиваве дно, коли

•  Квітникарка

Краплі дощу по пошерхлій бруківці грають в шум.
Шелехом стишеним листя гортензій грає у краплі дощу.

•  Дивні люди

Березень на мені закладає свої бруньки, –
Ось тобі: в плечі – яблуню, в око – вишню!

•  Мороз

Криється за Карпатами
У кожусі картатому.

•  Небо над містом

Небо над містом таке присоромлене!
Очі ховає за віями з променів.

•  Скеля

Я – скеля.
Я – скеля і скоро мене проб'ють.

•  Грудневий фон

Ну от, саме час написати чудовий вірш
Про те, що людина пішла і не прийде більш,

•  Допоки сон

Чую пхикання в праве вухо –
Те, що тиснеться в центр Землі.

•  Луна зі слів

Луна висить.
І ніч, мов киця, муркотлива.

•  Світанки

Пломенить.
Так спалюють фенікса або ж останню чаклунку.

•  Штрих

Ти кажеш: неначе в казці! А я киваю.
Ці ночі на перше пробуджують в нас художників.

•  Ігри осені

Що ти знаєш про осінь цю? Золото, молоко?..
Для грабіжників сховок ранкові її тумани,

•  У дубовому листі грається вранішній промінь

Ну навіщо тобі ці записки? – Скрутив, підкинув...
Я коханка твоя улюблена – цілуй нестримно!

•  Ти вимагаєш

Ти вимагаєш: золота! Золота! Направду немовби циган,
Тож я восени крутився, мов дзига, зриваючи урожай.

•  Поруч вітру

І осінь, осінь...
І листя, листя...

•  Я вітер

Здіймається лист у вир прощальний.
Натужний свист.

•  Поєдинок

Зважніла з квіткою рука.
Короткий рух.

•  Серпневий дощ

Спроквола ступить на підвіконня,
Збентежить тишу,

•  Весна молодиться

А далі, як далі, – весна піддається літу,
Зриває сновиддя із сонних галузок світу –

•  Про паперового змія

Що ти, літуне, видів за горизонтами –
Грізними швами двох неосяжних твердей?

•  Вигнанка осінь

Ця вічноголодна вигнанка осінь гризе галуззя,
Висмоктує все найпоживніше і найсмачніше.

•  Це не дощ

Це не дощ, це не дощ, це освячення душ!
Пробуди і мою, – попрошу.

•  Цвітуть матіоли поночі

Я вечорію, п'янію, я розтікаюсь димкою.
Це поєдинок на гойдалках, вибрики сойки,

•  Ніжності

Ніжносте, перепроси!
Стань мені за осу –

•  Надщерблене небо

Надщерблене небо літеплом повного горизонту,
Як медом у молоці, напоює змучений день.

•  Ароматом півоній

В привідкрите вікно крадеться вечірня свіжість,
Околяса одежі торкає рельєфи шкіри,

•  Істерія. Сад душі

Якби то з вашої вершини
Скотилась непідсильна брила

•  Циганська королева

Ще мить і зникну в мареві, як в сонця полум'ї.
Пекуча манить синява очей притомлених.

•  Вогненна квітка

Він стояв як примара на тім мосту, весь прозорий і світлий.
Я боялась торкнутися крапель дощу, не проснули б!

•  Свободі

А я їй: свободо, осьо я! Не минай мене!
Огорни мене, синьоокая, доки небо плахтою не згорнулося!

•  Прекрасне в руці

Смійтеся з мене, зимові мої страхіття!
Я у зело увібралася – пишне, квітчасте.

•  Амортизація весни

Ця сіра смуга нескінченних днів
І незліченних поворотів долі

•  А потім із мене посходили васильки

А потім із мене посходили васильки.
Вже сон добігав кінця, як гроза насунулась.

•  Медоносні

Досить безглуздо, здавалося б, зважувати думки.
Димкою дух розстилається з домішками квітковими.

•  Музика зими

Бачиш, зима квітує блідо,
Та аромат різкіший на морозі

•  Мій світе

Мій світе, безгранично чарівливий,
Це ти мене, чи я тебе творила?

•  Я зірвала увесь виноград

І допоки я тут дочитуюсь вашої правди –
Замітає погаслим листям дороги мої однобокі.

•  А я тебе взуваю у кришталь

А я тебе взуваю у кришталь,
Осінній день, не квапся по бруківці!

•  Що нам боятися вітру

Що нам боятися вітру, чи проливних дощів?
Трощені, вже й перетрощені, перенасичені душі.

•  Крізь жовтолистий осип

Осиротілосте моя, о осене!
Осоння душ засмагою орошене,

•  Осіння ритміка

Досить холодних поглядів! Помахів скутих рук
Промахи досить впевнені. Подумки і навпаки

•  Весняному

Подув так звично, з заходу. Привіт!
Ввесь світ розбурхав? Як воно, без мене?