Рецензії - Вибрані твори - Поетичні майстерні

ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

2022.12.07 06:04

Звичайний день

Зледеніле небо. Залізних стерв’ятників злети.
Матінка молиться в укритті над дитям.
Не снігом порошить, летять на країну ракети…
Хтось навіть не встиг, попрощатись із життям.
Упав убитим.

Янголи смерті збирають багаті покоси.
Там вимагають душі бе

Віктор Кучерук

2022.12.07 04:54

* * *

Згадались укотре солдату,
Й слізьми затуманили зір, –
Зруйнована батьківська хата,
Засіяний мотлохом двір.
Сліди безпощадної бійні
Там час швидкоплинний не стер, -
Вразливій душі неспокійно
Від видив отих дотепер.

Віктор Кучерук

2022.12.07 04:54

* * *

Тетяна Левицька

2022.12.07 00:14

Крутила голови отим...

Крутила голови отим,
хто гарбузову кашу любить,
хто вабить перснем золотим,
і ніжністю лоскоче губи.
У кого статки в банку є,
чудовий хист, статура гарна,
кому зозуленька кує
на довгі літа щастя марно...

Софія Цимбалиста

2022.12.06 22:04

***

Так хочеться відчути знову,
хоч не надовго щось,
крім самоти.
Ще раз, один лиш раз,
аби хоч згадку щастя віднайти.
Не вистачить всіх слів,
щоб описати буревій
забутих почуттів.

Наталія Кравченко

2022.12.06 21:53

* * *

Мрії про себе різноманітні та нескінченні, і вони існують у всіх незліченних миріадних світах та станах, які здаються міцними. Коли ти спиш вночі, щось здається дуже реальним, але коли ти прокидаєшся, сон зникає, як і вся ця щільність, що

Іван Потьомкін

2022.12.06 18:05

***

Дивитись в очі смерті...
Чекать, хто моргне першим?
Як у безіграшковому дитинстві?..
Ні, смерть не така всесильна,
Як часом здається.
Віч-на-віч був з нею
Хлопчиськом-сиротою по війні.
З холоду й голоду склепив повіки,

Олександр Сушко

2022.12.06 10:52

Застав дурня богові молитися...

Учорашня стаття викликала бурхливу реакцію нашого товариства. Ще б пак - в ній описане не вельми приємне явище: нестримне бажання зробити з літературного сайту релігійний гурточок адептів християнства. Особливо напружує те, що дехто, у кого відсутній та

Віктор Кучерук

2022.12.06 09:09

* * *

Поросли полинами густими
Від села до діброви стежки, –
І поволі замовкли над ними
Голосні, як дзвіночки, пташки.
Тільки тіні хмарин і сьогодні,
З вихорцями вітрів водночас, –
Зустрічають мене прохолодно,
Мов колись сильно збуджених нас.

Володимир Бойко

2022.12.06 01:44

Довколополітичні думки

З часів Сусаніна росіян тягне вляпатися у болото. Путін – найкращий пілот. Для дрона-камікадзе. Роздмухування власної величі – один із різновидів маніпуляції. Єдино можливий курс російського корабля – курс крейсера «аврора» (перебуває на вічній с

Іван Потьомкін

2022.12.05 19:51

Чари

Так хочеться вірити
В силу чарів –
Чарів веселощів,
Чарів печалі,
Чарів апатії,
Меланхолії чарів...
Чари надходять,
Чари зникають

Вікторія Лимар

2022.12.05 17:28

Оговтуюсь від сну…

Гірка іронія

Нахабно дивиться у вічі,
Торкнулася моїх повік:
«Ти спиш ще й досі, чоловіче?
Гостив в далекому сторіччі?
Тож про який подумав вік?

Ніна Виноградська

2022.12.05 13:57

У своїм раю

Тривога скрізь, по всій моїй державі,
З війни початку тут вона щодня,
Де ворог нині у своїй неславі
Вмирає на полях. Його рідня

Послала убивати нас повсюди,
Зітерти в пил мій дорогий народ.
А ми колись вважали, що то люди,

Наталія Кравченко

2022.12.05 12:15

* * *

Всесвіт має бути сповнений голосів, що кликають від зірки до зірки на міріаді незліченних мов. Якось ми приєднаємося до цієї космічної розмови. Зцілення світу у його безіменних святих. Кожна окрема зірка здається нічим, але міріади розкиданих з

Ніна Виноградська

2022.12.05 12:01

До янгола

О, янголе, врятуй мою країну
Крильми своїми, де розгул біди.
Щоб наш народ згуртований, єдиний,
Зажив у мирі й правді назавжди.

Щоб пахло свіжим хлібом в кожній хаті,
В колисочці агукало маля.
За образами трави і крилаті

Ніна Виноградська

2022.12.05 12:01

До янгола

Ніна Виноградська

2022.12.05 11:58

Щоб мир вернувся

Відлітніло, відзолотіло,
Втекло з дощами в далину.
Не тільки серце, навіть тіло
Запрагло у нову весну.

Де зранку сонця жовтий сонях
Зігріє все, що на землі.
І де господар у долонях

Олександр Сушко

2022.12.05 09:12

Дякую Господу...

Оце зайшов у соцмережі і засумував. Половина дописів авторів починається словами: "Дякую Господу за прожитий рік". Ну, і так далі. Це пишуть ті, кому немає чого робити, або лихо серйозно не зачепило своїм чорним крилом. Бабці там усілякі, які живуть под

Сергій Губерначук

2022.12.05 08:55

За все тобі є прощенням любов…

За все тобі є прощенням любов!
Наперекір придурництвам й обману,
я серце віддаю тобі і кров –
я смертю буду, бо життям я стану!
Я смертю буду, бо життям я стану!

А пліснява брехні, як тятива,
натягнута безсилою рукою!

Олександр Сушко

2022.12.05 06:33

Бий у лоба!

Ти з Кірілом, а я з сокирою,
Подавися, кацапе, вірою.
Подавіться і ви "земляченьки",
Руськомирні клозетні квачики.

Щоб ви щезли, кремлівські прихвостні!
На лобищах хай прутні виростуть.
Москвороті повинні здохнути,

Віктор Кучерук

2022.12.05 05:46

* * *

То я поглядом зігрію,
То думками обіймаю
Ту, що знищила надії
І замучила до краю.
Бо глузує вічно з мене,
Під веселий сміх сусідок,
Щоб постійні теревені
Супроводжували діда.

Ніна Виноградська

2022.12.04 20:47

Життя на війні

Немає снігу. Чи збідніло небо,
Чи жаль йому солдатів у полях?
Війна бере життя бійців огребом,
Виходить вільно на широкий шлях.

Іде, за нею горе, на всі боки
Скрізь розлилося, мов стрімка вода.
І чим спинити ці страшні потоки,

Ніна Виноградська

2022.12.04 20:43

Найдорожче

Розсупонилось небо, посіяло сніг,
Все навкруг замело до малої дрібниці.
Спить село, де війна йому впала до ніг,
Спить вода у холодній зимовій криниці.

Все заснуло навкруг, ні вітрів, ні зорі,
Наче світ весь застиг у якомусь чеканні.
Тільки воїн не

Ніна Виноградська

2022.12.04 20:43

Найдорожче

Ігор Деркач

2022.12.04 20:42

Екзекуція віри

А опіум народу ще існує
і кривослав’я вірою стає,
коли під алілуя
московія тасує,
а Бог карає місиво своє.

***
А в Україні торжество

Євген Федчук

2022.12.04 16:38

Як козаки не пустили хана ляхам помагати в 1655 році

А я скажу вам, хлопці, москалі
Ніколи свого слова не тримали.
Ото лише одне на думці мали –
Як би чужої прихопить землі. –
Старий козак із келиха сьорбнув
Та витер вуса рукавом сорочки,-
То тут, то там ухоплять по шматочку,
Щоб їхній цар отой моско

Володимир Невесенко

2022.12.04 16:37

Виє вітрисько в степу вовкулакою

Виє вітрисько в степу вовкулакою,
сонце з-за хмар вигляда крадькома.
Осінь минає дощами і мрякою.
Зійде сльота і нахлине зима.

Край закіптюжений зимонька вибілить,
сніжні хмарини примчать з далини.
Вищемить щемом і болями виболить

Ольга Паучек

2022.12.04 14:37

... лише мить

До світанку лишилася мить -
в серці спокій тихенько звучить...
Страх туманом покриється, згасне,
день новий настає найпрекрасний,
світанкове прозріння завчасно
світлом правди добро освятить.

Наталія Кравченко

2022.12.04 11:42

* * *

Всесвіт точно показує, як формується зірка; ніщо інше не може бути таким гарним! Потік пари, вершки чумацького шляху, щось на зразок небесного сиру, збитого у світ. У нашій галактиці Чумацький Шлях можуть бути інопланетяни, і є мільярди і

Іван Потьомкін

2022.12.04 11:33

ОКРУШИНИ ЗІ СТОЛУ ЮДЕЙСЬКИХ МУДРЕЦІВ

«І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські. І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: «Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів,- демон тяжко дочку мою мучить!» А Він відповів і сказав

Ольга Олеандра

2022.12.04 10:38

Для цього не придумано ім’я

Для цього не придумано ім’я.
Це не кохання. Щось міцніше й глибше.
Як же тобі сказати.. незнання
перетікає в красномовну тишу.
Вона легенько обтіка вуста,
збираючи нероджене зізнання.
Наповнена жагою німота,
беззвучно проговорене вітання.

Юрій Гундарєв

2022.12.04 10:34

Прогноз на завтра

Боже, красота-то какая! - моя жена улыбается неожиданно так молодо, даже и не поверишь, что через какую-то пару недель мы будем отмечать - кто бы мог подумать! - золотую свадьбу. А красота действительно божественная… В чистом, без единого облачк

Юрій Гундарєв

2022.12.04 09:47

Пазлы

Рассыпана ты на сотни частиц:
булыжник хранит тепло твоих ног
и тень твою‚ припавшую ниц
к подножию храма‚ где живёт Бог.

Твой смех растворяется в каплях дождя,
лучится твой взгляд из далёких окон,
твой лик заряжает мои провода

Софія Цимбалиста

2022.12.04 09:45

***

Ми бачимо сни,
бо хочемо втекти від реальності.
Втекти від усього,
що день у день
турбує нас.
Ми мріємо забути
всі негаразди у житті.
Забути все,

Олександр Сушко

2022.12.04 07:29

Кожному - своє

До раю хочуть всі. Без варіацій.
Випрошують собі загробних пільг
Буркотуни-віряни, святотатці,
І навіть я - правдивець пустобріх.

На вигляд люд дурненький, наче вівці,
Насправді - ой лукавий...ні чи так?
І чортові, і Богові - по свічці,

Віктор Кучерук

2022.12.04 05:04

Попутниця

Останній автобус від’їхав, –
Зітхнувши, сказала вона
І пирснула стриманим сміхом:
Гадала, що буду одна…
А я, щоби більше утішить
Попутницю пізню свою, –
Сказав, що долати зручніше
Удвох будь-яку колію.

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів