•  298

знімала із мертвих золото,
шукаючи гроші,

•  Знай люба! (поема про кохання, що випалює Господа)

коли Ти вінчалася в церкві
з майбутнім своїм чоловіком,

•  Казка з татом

буц, буц – дитятко зсередини било ніжкою

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  Физрук и трудовик - два кента навек (рус.).

Убоге, обірване йшло
замурзане Слово до книжки;

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  ***

До вуст не доніс келíшок –
розхлюпав; розірвалось вітрило;

•  вірш видалено

вірш видалено

•  слова, що утворюють рими у вірші, ширяють над текстом, мов рибалки над хвилями

Я медом вимастив місяць,
а в м’яті скупав зірки́;

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  вірш видалено

вірш видалено

•  Ура!

Як засипане у мокрі чоботи зерно,
мíзки сушить безгрошів’я … Щонайпе́рше

•  ******

Спитав маржину: «Де́ я, во́ле?», –
заїхавши в густющий ліс;

•  Біла Церква

Уцеркóвлена, як рілля дощем,
на Росí стоїш, як на вустах молитва,

•  м

Свята святúце, богодухновéнна!
у крóві крик вимочує ножі,

•  ***

Що за мракобісся, Йосипе, колись
написав? Шевченко – до загину!

•  ***

Ні, моє кохання не для сміху,
присягаю святим хлібом і вином,

•  :

Шлях Молочний в небі, як запішва;
між зірками точні рими мотляються.

•  «Парус»

Крихке вітрило, видко ледво,
читає світлі молитви.

•  ^

Сонце закодовано у зернах,
а зерно в натруджених руках;

•  +

… як пшона у суп, зірок у море
Господь кинув і заправив сіллю…

•  Іуда Іскаріот (вінок сонетів)

Іуди губи заціловує світань;
язик, що вивалився, мов червоний місяць;

•  магістральний сонет

Іуди губи заціловує світань,
кладе на груди тридцять молитов росою;

•  777

О найсолодша із калин, найглибша із джерел,
і «Палімпсести» в тебе є, і є «Щоденний жезл».

•  +++++

До жовчі вицвілі фіранки,
цілую в підборіддя схил Дніпра;

•  ~~~

... калини грона, мов перса України,
цілую глибоко, до кісточок, мну так...

•  заброджене

Ламались квіти в чорному відрі;
земля пророча, як бувають зорі;

•  Внутрішній монолог українця

На латки – душу... Зрадила? Аби ж то...
Моливсь, трусивсь, плекав... Стражденним зась!

•  (*)

Світанок перший скресне на губах,
а другий – кров’ю вицвіте на зшитку;

•  ;

Черешнями пульсує скроня тиші,
горять зірки, немов свічки у церкві;

•  ^

Судини днини стискають скроні,
величний вечір пантрує сильних;

•  №

Будь-яке слово, вимовлене українською,
вже само по собі є молитвою за Україну.

•  @

Мовчатиме сила безсила; ліси
стоятимуть в золоті; славтесь дощами!;

•  *+*+*

Навіщо так віщо вихоплювать повінь,
плюндруючи гучно світи?

•  "Тривалий рваний зойк" (помер Українець)

Я – прохрипла ріка, моє тіло – вода,
моя кров, як розгорнута Біблія.

•  публіцистичне

Вкраїнську мову люблю сильніше, ніж
прибиральниця з дипломом вчителя –

•  *****

Ви, на Слово вбогі, спопеляйтесь:
серце вирвіть дзвону (з молитвами й банями) –

•  взимку в степу

Сонце вмерзло, мов калабуха,
тиша посвячена б’є грімко;

•  *****

Пріє земля під снігом,
скрегочуть струмки льодисто,

•  В зимовому лісі

Ця твердь схаменулась від кротости;
хороство, яке маєш намено?

•  (письменницьке)

«Що в нас спільного крім дітей?, –
запитала пригнічено жінка,

•  *****

Біль найбільший поетів – їх діти:
крихти з криласу в пекло потрапили;

•  *****

Сніг повітря пропалював, лип до вогню,
на бервенні хвилини розколював;

•  *****

В пригорщах солоних скресле сонце,
наче котика, до кошика несу;

•  *****

Звуко́пис лопавсь в піснях високих,
на криці зцíлимо кров монархам,

•  *****

Крига плигАє, дубіє вода,
вишні заклякли за хатою,

•  *****

Я вірю в силу стиглих слив,
розіпнутих на деці…

•  *****

Дихала вíхола сивими рíками,
вклякла в ставок шелюга́…

•  Шевченківська премія

Сита Віро, твої пастушки:
в злиднях вирізьблене лавреатство,

•  *****

Як веселка дзвінко-сміха
в пересмішеному лісі,

•  *****

Кров під корою хрипіла: «Рятуй!»;
гора розгорілась нарАквиця;

•  *****

Я не вірю собі, я не вірю тобі:
я – блаженний;

•  *****

Любов помирає з дощами
в яскині, вертепна, проціджена

•  *****

На солодких скибках сонця
гарбузи ростуть,

•  *****

Зорі – це черешні, в яких замість
кісточок – верлібри, стигне ніч;

•  *****

Насолоджуюся: душу дУшу. Здвиження.
вечір зцілює дощами щем; відчуй

•  *****

Мій сніг у червні зеленіє приморозком,
давкий дим кУжілем – ставок горить,

•  *****

Коли трава на повні груди зеленіє,
а приморозок в полуницях ще ховається,

•  Рубаї (після прочитання Я.Парандовського)

В пиріжках не ідуть дощі,
в пиріжках цілковиті сутінки:

•  *****

В білих пелюстках живе зима,
бджоли – диригентські палички натхнення,

•  *****

на мові зляканих дерев,
на перерубаних дорогах

•  Звернення до пародистів

Забудьте про Шевченка раз назАвжди,
видовбувать слова: «Месія наш!»,

•  Україні

Чорнозем пінний в зливі – в моїй крОві,
крутіж Росі – в Русі – ґвалт, крик зчинив…

•  *****

високостАнний випростався вітер;
з високости сягнула благодать

•  *****

Коли осінь, хочеться ходити п’яним,
наче родич вмер, і голосити тугу;

•  *****

Коли потрапляє сім’я чуже
у лоно коханої, хочеться вмерти

•  *****

На місяці, мов на шкірці банана,
Ніч послизнулась – ранок прийшов,

•  *****

Це було непересічно, ще й
важко, мов заупокійна служба;

•  *****

Мов бакенбарди Пушкіна у крОві –
із кетягів калини сік тече,

•  *****

Як дід з драбини, Сонце в ніч
упало – зорі хлюпнули,

•  *****

Мої слова – маленькі репетиції
перед великим відцвітанням лип,

•  *****

Я хочу небу в блакитні губи,
        (як вода під кригою забута)…

•  *****

в заплавних плесах слова горіли,
слова забуті, слова правдиві,

•  *****

Страшне велике куце свято –
запроданські родини, «се ля ві»,

•  *****

Майбутнє сплюндровано, голий фільвАрок,
розчахнуте небо мовчить знедолено;

•  *****

Хвиля об скелю, хвиля об скелю,
мов лапою лев умивається,

•  *****

На вкляклих снах, заціплих ланцюгах,
на перестиглих перерізаних чорнОтах

•  *****

Якби я був медом, я б дякував квітам,
з яких позбирали цей мед,

•  *****

На віці гроба, яке згнило вже,
злягались відьми, злягались кляті,

•  *****

Тичинна, Бажанна і бажана
моя мова, як чорний хліб

•  *****

Не подих чистий, а срібний вітер
гойдає в лісі над лісом небо;

•  *****

В’язкий загуслий сік вишневий з тіла по
губах стікав на розпашілий степ дзюрком,

•  *****

Ікона плакала на криласі,
церковний дзвін закрижанів…

•  *****

На п’янких нашаруваннях травня
вітер виокремлював пісок,

•  *****

на розпашілих мапах острови
злились трикутно (обсипались дички!)

•  *****

У чорних змучених церквах
свічки на стіни лізуть,

•  *****

квітнули троянди піднебесно,
цукрились цукати справжньо,

•  *****

Із осоки тебе украв, із осоки,
скажений день блукав поміж бездонням,

•  *****

пусте колосся, змучена земля,
непересічна ніч, лайливі стебла,

•  ***

Галасливі, збуджені круки
вирвались із вени невсипущо,

•  +

по роду і крові зрадники,
немилосердні вчинки…

•  Достоєвський предтеча Пашковського

Хтось скаже: вдалий хід – лихварський, певно
це лагідно, грубіше – (інше слово)... Себе запитую, чи

•  Не хочуть старці по копійці гривню брати!

Мовчить папір, дзвенять дзерáкла,
пісок ковтає глину – давиться…

•  Рідокоханок

Смолилась райдуга вороняча вночі,
а місяць не знаходив собі місця…

•  без назви

Кривави’’ місяцем скріпИла
ніч душу; полилАсь на хрест

•  * * *

Небо не зростається, мов кальцію
бракне, щоби гоїлись кістки;

•  За тиждень травень

Життям упокОрений ранок,
соковиті пульсуючі стебла,

•  a a a a

Є в мене шкільний друзяка,
ми з ним нерозлийвода…

•  * * *

Поезією світ обожнюю,
я в ньому прОстий нічліжАнин…

•  ъ ъ ъ

Уявляєте нісенітницю:
з кнИжки вірш утік в невідомість?

•  Д у м з а

Оця уся статево-описова бридня
так званих «молодих поетів»,

•  З перекладів Костянтина Мордатенка

оригінал: «О закрой свои бледные ноги»
В.Брюсов, 1895р.

•  * * *

Як засипане у мокрі чоботи зерно,
мізки сушить безгрошів’я … Щонайперше

•  Вибачте за два вірші в один день

Тексти, написані в стані сп’яніння,
такі ж недосяжні, такі ж божевільні,

•  * * *

Вилазять з людей могили,
земля розбиває – дощі…

•  * * *

Тихо живу… не знаю де й
лихо спіткало… чéрви

•  * * *

Вірю в кохання з
першого погляду та…

•  * * *

Терористичні акти…
Вибухи у Росії…

•  * * *

Стало сумління óрця:
крикнява сморід, вереття…

•  Післямова

Світ ділиться нáтроє:
хто прочитав «Брати Карамазови»,

•  * * *

… не дратує – вбиває ця мовна конструкція,
коли чую у відповідь: «…так, але…»;

•  Про співробітника

… погляд вицвів… у зморшках
чорніють потоплені посмішки…

•  * * *

Хмари як неба зажúмки,
відкривається – пишу…

•  * * *

Небо розтаємничило вітру останні слова калюж, що вмирали від старості, сівер навіював тугу:

•  Рипа

Віра усі шляхи погубила…
Поле краде – бачить ліс…

•  Тліти серцем

Брехня – в палáці… правда тіснúться,
як хліб в печі… Вийшов на спáцір

•  Задарма

Великий Піст…
То й що?

•  Прошепочене

Тіні від луни на мед із пролісків
падали солодкими дієзами.

•  Без «далі буде»

Наче обценьки, спогади
душу стискають… На клапті –

•  * * *

Зблужáтись… лабзюкувáтись!..
Від спілкування холодно…

•  Великий за обсягом твір (мо’ хто й прочита....)

Листи Антонича до Мордатенка, які не ввійшли до повного академічного зібрання творів Богдана Ігоря Антонича (друкуються вперше)

•  * * *

Глаз - долой: кто помянет, что было -
за мечтой бегу дальше я,

•  Жовтневе жакування

Погода нагромаджена, важка і збита,
як вірші, що без розділових знаків…

•  Лункими сходами я підіймаюсь до…

Грудка щастя, мов криги кусень –
в руках від тепла тане… спішно.

•  Зблиск

Господь світ змайстрував…
А я любов…

•  Сокровенне

Стоїть Йорданка…
Втомилася? Сонна?...

•  Проростень

Світ з’їв сина свого;
пропив Нобеля – Бунін…

•  За готар

Війна… Абхазія…
Плекать ту дату важко…

•  Минувшина

Що його робити? нИкони ловити…
Корчма і Божий напуст…

•  Повернення

Будь мені, Річко, матір’ю купОваною,
втопи негаразди й закрий куп’євАхою…

•  Укрсучліт

Немов чоловіки в брудних костюмах
йдуть п’яні з кладовища після проводів,

•  Другий

Віршів боюся,
бо сняться…

•  Неділя

А до мене уночі
прийшли вірші,

•  Зимне

На неживі дерева
сніг лапатий лягав…

•  Неділя!

… наче Павло і Петро тягнуть волока –
літера «еН» піймала п’ять літер:

•  … не Римлянам…

Дощ з вітром одягають осінь в грип,
а критики статтями недолугими…

•  Козацьке сонце

ДревопИлень надворі,
мов лелЕчник.

•  Сонцеворот

ПолузелЕник персть золотив.
Наче душа після викидня, небо…

•  Обіймав берізку, як чужу дружину

По ранжиру вірші зроблені:
внутрішні, дактилічні рими. Річ ясна.

•  До болю

Коробом туга, ситом – сміх…
Мов зілля кохАсте, буяє уява…

•  Телефонна розмова

Між віршами тишу, неначе канун п’ю …
Зрива жовтень листя, мов справжній каптій.

•  На сторіччя Антонича

Дозвольте Вам, друже, потиснути руку?..
Скажу просто: «Я Вас люблю».

•  Колообіг

Блакить липнева на вогні
насонцелася біло…

•  Павлу Вольвачу

Ваш погляд – доміно «один-один»,
яким хребет перебивають бриду…

•  Стинання

Лопнули вени під слізьми, як в шторм
на кораблях старі щогли соснові.

•  Об’ява

Із дзвіниці без дзвону Правда
дивилась, як світ горить…

•  Що "Я" ?

Як в празник біля церкви жебраків -
навколо мене спогади тужливі…

•  Біль

І не тиша в душі – пустота,
як в квартирі подружжя бездітного…

•  Доба – моноклева кобра

Останній склад слова «миші»
в оборонній поставі Доба шепоче,

•  Наївний вірш

Камінюччя гаркавить щебенем…
Для рядків і літер – каламАрок –

•  Вдощилося

«Божі онучі» розводяться на молоці…
Зірки на снах і безсонні…

•  Напутіння

Для пісні – вірш найперший друзь
й вона йому належить…

•  Складна штука

Хочу бути дельфіном,
щоб з хвилею битися….

•  Назагал

Ні ножа, ні образу… Повна чарка…
Уюковий вітер перевозить дощі…

•  Аганіппа

Невпокій галасом углагоїти,
і що сльозу пустив – мальтретувати

•  Хитання

Взоровзір компонування –
тропарі з кондаками…

•  Колосування

Тихо… аж чути, як на воді
місяць плете мереживо…

•  Намисел

Хмари тягнуть воду колішем.
Ковалюють, росами мінжують

•  Живемо

Чи приймеш Ти без покаяння жертву?
Всі рушили в долину Їзреел…

•  Кінець бездощів’ю

Молитися Богу чи класти кабали?
Юдоль одягла світ на власний копил…

•  Живу

Зірки наче вилочки качористі…
Горе картинувате, калюхата душа…

•  Гніт

Зірвана дорога…Зорі, як коні засадні…
І місяць пасеться мовби відгулень…

•  Життя

Злітеплилась душа!
Поезія, як цибуля вибутиляла,

•  34

Життя наче літо це…
Лихом об землю кинув!

•  Відлига і Січень

Ох, як сонце болюче вразило!
І не зайчиком, а левом…

•  Передумки

Горіли мости – не згоріли…
Впереміж з дощем харамАркати?

•  Дві аварії

Двома перстами, наче старовір,
Земля хрестилась ревно, що аж кров скрізь

•  Дощі, як спогади, і навпаки

Сонячна лагідна тиха година
і луг, наче світла сторінка з Письма…

•  Освідчення

Я тебе осонцюю,
джерелю ім’я твоє святохлібне;

•  Про життя

Зорі – це більше ніж зорі,
тому що тривоги народжують,

•  Безвихідь

Чорне якесь усе,
Навіть неба зіниці…

•  Розкаяння

На камінні шви розійшлися – крів
тверда бризнула звідти…

•  Город біля ставка

Птахи засіли на сараї…
Опудала вже не бояться,

•  Зима – це літо навпаки

Ніч взимку ходить навпрошки,
день білий, мов негроїдні долоні…

•  Олівець

Як дружби у церкві над молодими
тримають вінці, ось так після дощу

•  «Ти смієшся, а я плачу…»

І чомусь, не знаю,так блаженно.
В шибку вітер стукав гіллям вишні.

•  Пересторога

Зірвалось яблуко, мов серце впало,
і скресла тиша – вітер аж проснувсь;

•  Передколискова

Кульбаб’я трави – справжні,
вже вечір слухає сповідь…

•  Осіннє

Коньяк «Закарпатський», як доля…
Гори – зажурні…

•  Марнота марнот

Сніг летить, наче біла кров,
а дощі ллються осторонь…

•  Де?...

Пиячив, плакав однаково –
важко. Важко…

•  Соняхо-Печерська Лавра

Які ж фортепіанні,
біблійні

•  Абетка

… кружляла бабка над водою
і сіла на поплавець з гусячого пера

•  Чорна сльоза

Білим цвіте каштан.
Дощі своє скажуть.

•  Простенький такий віршик

Пшеничну сонячність люблю
тюльпанових світанків!

•  П’яте Євангеліє

А твої губи – таємничі манускрипти,
в них закодований життя земного сенс.

•  Українгеліє

Фортепіанить тишу папороть,
на павутині нотами легенько

•  У кожного своя

Коли її розбивають, топчуть, переїжджають, ходять по ній… дорога живе. А найбільше життя в ній, коли їй горло перерізають піснею… Тоді Дорога несе подорожніх на руках, дарує сонце, хмари і тоді вже Доля біжить за подорожніми, неначе собачка, яку забули і жалісливо скиглить, а Дорога зупиняється і підказує подорожанам: «Візьміть її, вона така гарненька…»

•  Відродження

Під кригою билося серце гаряче
в січневій воді…

•  На пляжі

На твій кирпатий носик з мого чола впала крапелька Дніпра і покотилась до міжбрів’я. Ти посміхнулась, а я у відповідь, бо уявив, що наш малюк так само буде взимку на санчатах з’їжджати з гірки, як ця крапля з твого носика, а ми стоятимемо поруч і посміхатимемось йому услід...

•  Все, як в житті

День знімає сонце з пруга,
мов чоловік обручку з підмізинного пальця,

•  Встановлення пам’ятника Катерині ІІ в Одесі

    В останніх коників, що завтра загинуть,

•  В пошуках солі

Я встав з колін і небо взяв за зорі.
М.Вінграновський.

•  * * * (російськомовний вірш)

Изнеможён и не могу свечу задуть.
Поэзии, вы – россыпи златые.

•  Я сьогодні посадив картоплю

Розкидали гній по городу –
озолотили землю…

•  * * *

назва вірша :
"ЯК ПЕРЕСТАЮ ПЛАКАТИ, НА КОЖНОМУ МОЄМУ ОЦІ,

•  Твої «Ні», «Ні» мов літаки-терористи

Розірвались в торбані байорки*,
роблю все, що мені не зруки…

•  Балада про Шекспіра

Я в
« П О Е З І Ю »

•  ЧЕРЕШНІ

…місяць – яйце,
а ніч – переляк;

•  * * *

... Ніч одяглася в снігопад, мов негритянка у весільну білу сукню...

•  У кожного свої зірочки…

А Сонечко дощистим буйноцвіттям
благало-випромінювало:

•  Поволі божеволію чи сплю?

Поволі божеволію чи сплю?
Любов і сум переплелися з боргом…

•  * * *

А дід купив собі на смерть костюма білого,
а баба лаялась: "Вже геть здурів…

•  БЕЗСОННЯ

Я снам наснивсь життям трилистим.
поезією ніч кровоточить,

•  Сьогочасне причастя

…тринадцяте число, аж смішно, п’ятниця…
І каркання пірнає в тишину.

•  Про роки і зірки

Коли любов доросла й самостійна,
і розумієш: щастя – не в грошах,

•  стих№27 из книги "Тридцатое февраля"

Я поэзию неба запоем
прочитал в аромате акаций

•  Стих №2 из книги "Тридцатое февраля"

Я хочу мастерить научиться
утро тёплое из прохлады,

•  Стих №1 из книги "Тридцатое февраля"

Я не умер, я жив, я здесь;
моё имя Планета Роз.

•  Сука любов

Мені освідчувалась дівчина, яку я не кохав
(яким же дурнем був, що не кохав!)…

•  Малюнки в лікарні

Нині журба стала, яка не бувала:
ікона Богоматері очі замружила, вуха затулила,

•  Вірш по соломі

Як учням ноги мив Ісус Христос,
яка ж в їх душах відбувалась праця!..

•  Назва вірша нижче (Про загибель Сальвадора Далі...)

Про загибель Сальвадора Далі,
яка могла статися з ним у восьмирічному віці,

•  Голодна колоскова

«Ой, спи, дитя, в колисонці,
Як горошок в билиноньці.

•  Глухий кут

Сягнула верховинно Свято-блискавка
і забагнилась каламуть в низовину.

•  Як ішла я опівночі

В душі навколо серця водокруг…
Кохання сповідається в прощенні…

•  Йосипомарієння Духосвяте

… покректує, сопе з закритими повіками: молочну білу Біблію уголос читає Немовля – ссе материнську грудь…

•  І Слово було – Бог

… Біблія складається з шістдесяти шести книг: тридцяти дев’яти книг Старого Завіту і двадцяти семи книг Нового Завіту…
… отак і Микола Хвильовий прожив тридцять дев’ять років, а Богдан-Ігор Антонич двадцять сім…

•  Січневі роздуми

Крижаними хустками напнулись річки
і повітря пінгвінно гартоване.

•  Падає сніг

На баню церковну
пір’їнно-молоково

•  Я втомивсь вимірять життя потайки

Я втомивсь вимірять життя потайки
світлом зірки на чорній стіні,

•  Ікона плакала

Ікона плакала
березовими бруньками.

•  Пам’яті Нечуя-Левицького

Крізь пустелі, вітри з фіваїдських печер
Наливайковим шляхом в безсмертя

•  Сенс...

На Місяці хтів Сонце одружить –
я їхня позашлюбная дитина…

•  Біле варення

І дала ти мені під березою
І я взяв мовчки тебе

•  Серцебіблійне десятикрів’я

Немає неба після неба…
Немає існування без води…

•  Віроброння любоземне

Єрусалимиться смородина заходом.
Бджолопохрещене іконоквіття…

•  Природа милостиню подала

Молитва стихла, свічка догоріла.
Душа гріхом розрита, мов закіп*.

•  Плачияниє

У молоко рум’яно-сонячне
Береза сережку вмочила по мочку вуха,

•  Суничне зимослів’я

Колядобаття односинне,
кожухопоколінне,

•  Любовоспас

Каже мені пісня: «Я притихну…»,
замигтіли зорі: «Напиши…»,

•  Життєросся

…неначе хворий чоловік,
який відчув наближення кончини –

•  Матвіємарколуків’я Іванне

…. між Землею та Хмарами
зграя лебедів на початку березня,

•  Зірмісяніччя

Замріянопташний погляд шляху,
трав’яцвіркунисте сухоросся…

•  Ut fata trahunt

Наче хлібні крихти зі столу,
поздмухував людей антихрист…

•  С С С Р

(думки солдата, що один зостався живим
з усього загону, який вирвався з німецького оточення,

•  Мои русские стихи №1

Я поэзию неба запоем
прочитал в аромате акаций

•  Кастілець на всі руки умілець

(присвячується Миколі Лукашу)

•  Колінозбито молисердно

Сонцеісусилась черешня
в затихлосолов’їному Раю;

•  Федіроєвангеліївщина Січнелюта

Із шинку вип’янювалися по-різному:
співали пісень, обіймалися дружньо так…

•  Сміхотахи карапузикові

Ви знаєте, що у сліз теж є сльози?

•  Акторство

Пірнали чайки в хвилі білопінні –
їх траєкторії були, немов бемолі…

•  Мандромарення

Я йшов неквапно по нічному місту,
освітлювали тишу ліхтарі.

•  Хорс

Із запашних духмяних трав
на небокраї запалився

•  Краплі дощу – небесна воща*

Пишуть всі поети: «Плаче Дощ…». Ей!
Зрозумійте, що це неможливо:

•  Що таке кохання

Іще Землі і Неба не було,
від Сонця промінь перший відколовся

•  Славія

У павутинні довелося
боротися з останніх сил

•  Дітогубство

Двері затиснули протягу хвіст,
Тюль потягнувся, скрипнула рама…

•  Присягаю

Відчуваю музику, що лине
десь від Сонця, ніби грає домра-альт.

•  Симон Петлюра (травень з українським серцем)

Темно-синій віночок шавлії тремтить,
бджоли в квітах – медовий алфавіт…

•  Пробудження

Благословилось густо-густо
на землю світлу і м’яку,

•  Ікона «Зимна благодать»

•  Щастя роками спливає

В цьому віці важко вибирать –
в інших є давно своя сім’я і діти…

•  А ти...

Як з цукром перетертий мак
в макітрі, землесніжну піну

•  З дерев тихесенько спадають

З дерев тихесенько спадають
тендітні, сонні крапельки.

•  * * *

Запах акацій такий
солодкий, що хочеться пить.

•  Розмай

Любові палахкотіння…
Від щастя стою віддалі…

•  Поезія

У віршах кожне слово – це кристал
прозорий, чистий, новозаповітний.

•  Птичич

Шлях читав поезію лапату:
слухали зупинені авто

•  * * *

Мов Ахіллесова п’ята,
моя душа без гідних звершень;

•  Мати…

… в сльозах молилась над заслаблим немовлям…
Були спочатку сльози нетривалі…

•  ГОЛОДОМОР (твір Мордатенка К.)

Розкладка продовольча і податок:
Содом й Гоморра в пеклі уві сні

•  Липокларнети

Як пахне Сонце влітку після зливи!..
мов щойно викупане чисте немовля;

•  Я стану нецікавим сам собі

Я стану нецікавим сам собі,
якщо почну у замкненому просторі