Поеми - Вибрані твори - Поетичні майстерні

ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

2019.05.20 05:21

Гаплик!

Та годі вже плиту ялозить!
Її годину тому тер.
Ходім кохатися у лози,
У ліжку щось воно не те.

Риплять замучені пружини,
Не пір'я - пил у подушках.
Удвох під кущиком калини
Станцюймо разом гопака!

Володимир Бойко

2019.05.19 18:07

Гуляй, Вася!

Молоти язиком отак не кожен втрапить,
Оскаженіло, аж до хрипоти.
«Безбашенний» совок, ядрьоний «русскій лапоть»,
Лише в Донбасі міг таким зрости.

В паРаші б виступав – в сортірі б замочили,
Якби патякав що наперекір.
А тут – гуляй, Васьок, валуй,

Адель Станіславська

2019.05.19 17:03

Ми з тобою

Вечір до ночі хилиться.
Дощ... Опівнічний час...
З ним опадають китиці
Цвіту, що тихо згас...

Ніч майова... Відквітнули
Буйні дзвінкі сади
Полудень ось залітує,
Кликне: ходи сюди...

Ігор Деркач

2019.05.19 08:52

Бенефіс

І
Уже й не знаю, із якого краю
дарується оказія така –
явитися на Банковій гультяю
на інаугурацію Сушка.

Даруйте, але я не уявляю
подію дня без мого п’ятака,
якщо не я, а поетеса Майя

Віктор Кучерук

2019.05.19 08:34

* * *

Вчепився дощ у сіру хмару
І поночіло на землі,
І грім протяжливо ударив,
Вслід сяйву блискавки в імлі.
Води нестримної краплини,
В одне єднаючи тіла, -
Мутили бачену картину
За тьмяним світлом шпарки скла...
18.05.18

Ванда Савранська

2019.05.19 08:21

* * *

Бузок, ви скажете, не диво,
Та поєднання – дивина:
Гранітні скелі,
Рось грайлива,
Бузок,
кохання
і весна…

13.05.2019

Ванда Савранська

2019.05.19 08:14

* * *

В запашну весну занурююсь
поволі я,
В аромати трав, нарцисів
і бузку.
Ось і сакури розквітли,
і магнолія –
І містечко прийняло
красу таку!

Тетяна Левицька

2019.05.19 07:57

Якби

Життя складається з осколків вітражів.
Іду по них на пальцях обережно.
Якби ж то я змогла, і ти також зумів
перевернути світ мого безмежжя.

Іти вперед, не озираючись назад,
де залишилися румовищ вежі,
і дикий виноград, і безпритульний сад,
забути

Микола Дудар

2019.05.18 19:56

***

Пекельний дощ вже кілька діб...
Хмаринний гнів - буденна святість
А на печі сторічний дід
Щасливий що у своїй хаті…
І не біда, на самоті
Плететься краще павутиння
Ще невідомо хто спотів
Чи він, чи сховане у скрині…
17.05.2019

Надія Тарасюк

2019.05.18 19:51

Химерний автобус на віддалі зонтика

Химерний автобус на віддалі зонтика.
Автобус…
Химерний…
У сонця на тлі.
Де тихим таким, ледь схвильованим дотиком
Сміялась тут я, і цілунок твій тлів…
Химерний автобус без кінця
І без простору,
Без пристрасті й без…

Ярослав Чорногуз

2019.05.18 15:33

Мертвий сон

А небо знов таке сумне,
Укрите сірою габою.
І огортає враз мене
Вселенська туга – за тобою.

Вистрілює Амура лук,
Стріла у серці, у моєму.
Кривавлять рану сто розлук
І тьмарять неба діадему.

Світлана Майя Залізняк

2019.05.18 14:43

Вище

Трохи правди в оман заміс
не завадить,
але ж не хоче...
Друг чи недруг мені приніс
опаперене проти ночі.

...вихваляли...
казали: ню...
Не піду крізь шампанські бризки.

Вероніка Новікова

2019.05.18 11:31

Знайдеш

І хотіла би все сказати, але мовчу.
Ця весна, ти зважай, не кожному по плечу.
Де спадає з очей не морок, але ріка,
Там моя у твою впадає, як рід, рука.

Я сказала би: будь до мене, опісля теж.
Всі, хто мають піти — підуть. Але ти поклич.
Десь у мар

Олександр Сушко

2019.05.18 11:13

Життя

В душі любові сяє чистий промінь
Веселкою в квітучому саду.
Гармонія та лад живуть у домі,
Хоча писалось інше на роду.

Лихої долі вилито причастя,
За спиною ніхто вже не кляне.
Вгніздилася у серці пташка щастя
І радістю осонцює мене.

Любов Бенедишин

2019.05.18 09:28

З Вероніки Тушнової "Я бажаю тобі добра"

Усміхаюсь, а серце плаче,
вечори – в самоті й журбі.
Я кохаю тебе.
Це значить –
я бажаю добра тобі.
Тож, відрадо моя травнева,
слів не треба і стріч не треба.
І даремні мої печалі,
і даремні твої тривоги,

Тетяна Левицька

2019.05.18 06:59

Будь зі мною коханий...

Будь зі мною, коханий,
Зачаровуй мене,
Хай блаженство відрадне
Щастя не омине!

Затріпоче метелик
У душі золотій,
Теплі ковдри постелить
З пелюсткових надій!

Віктор Кучерук

2019.05.18 05:05

* * *

Коли пощерблена лопата
В куток тікає від руки, -
Ловлю очима пелехаті,
Понад городами, хмарки.
Мандрую подумки за ними,
До мрій причетними, туди,
Де з давніх пір рояться рими
І втоми губляться сліди.
17.05.18

Вячеслав Семенко

2019.05.17 23:36

Згадка

Вечір, перегнавши час,
увірвався набуянив,
з диким воєм перебіг
поміж стін.
І завчасну чорну тінь
гонить низько над полями...
Передмістя вже стріча
громобій.

Іван Потьомкін

2019.05.17 22:28

***

Не нарікаю на свій народ український. Знаю, як Господь Бог покарав Мойсея, коли той наваживсь сказати про братів по крові, немовби нінащо вони не годні. Як серафим підлетів до Ісаї з палаючим смолоскипом, коли пророк у розпачі насміливсь: «Нечистий я і с

Галина Гулієва

2019.05.17 17:53

Пожертва

То чаша чи таця? Причастя, а чи пожертва?
Посрібнені вінця. Натільна липка іржа.
Лежиш мені, сину, як сіль – на устах пошерхлих,
Як пальці на струнах/ на вістрях тремких лежать.

Не виберу крику – спливає гортані свічка.
Тьмяніє у чаші світанку вино

Надія Тарасюк

2019.05.17 15:32

Я люблю одинокі вежі

Я люблю одинокі вежі, —
Мох урісся м’яким кублом.
Їхні очі за мною стежать,
Їхня втеча — обставин лом.
Денне світло святить рамена,
Вечір заздрістю обійма.
В’ється хмелю пучок — богема, —
А у стеблах течуть дива.
Я люблю одинокі вежі, —

Тетяна Левицька

2019.05.17 14:37

Відтоді

Відтоді, як кольнуло
нестерпно у печінку
і нирки розболілись,
що хоч на стіни лізь,
миттєво пригадалось,
що є у нього жінка,
онуки підростають
і як чудово скрізь.
Він став таким хорошим,

Петро Скоропис

2019.05.17 13:18

З Іосіфа Бродського.

Не зле огородившись від людей,
я б спекався й себе, аби спомігся.
Не тину жердя тесане на те,
а дзеркало наразі надобиться.
Я споглядаю хмурі типажі,
щетину, бугорки на підборідді...
Трельяж – годяща шлюбної межі
перетинка – у ліпшім її виді.

Ніна Виноградська

2019.05.17 10:51

Кримські татари

Куди ж цим людям дітися тепер?
Росія викидає їх із хати.
З них кожен другий у світах помер
І вимушений знову потерпати.

Століття двадцять перше на землі,
Не людяність панує - зброя, сила.
Татарів кримських селища малі
Вже ворогами знов оголосили

Іван Потьомкін

2019.05.17 09:40

Природі байдуже, що про неї скажуть...

Той, хто не жив в краю пустельнім,
тому не зрозуміть нізащо,
чому це сонце, як пательня,
безжально перехожих смажить.
Пече й пече у неодзовній тиші,
а навкруги – і натяку на тіні,
розпеченим жерлом довкола дише
і обпіка крізь одежину тіло.
Та вс

Ігор Деркач

2019.05.17 06:17

Гаряча пара

Надійне серце і плече –
не ти і я, а ми з тобою.
У кого не було такої,
що так і гріє, і пече?

І у твої, й мої покої
усяка всячина тече...
Та обнімають гаряче
гарячі руки молодої.

Ніна Виноградська

2019.05.16 23:43

Євшанова гіркота

Гіркотою росте у країні євшанове зілля,
Харалужні мечі не рятують народ від біди.
Вороги тут сьогодні святкують собаче весілля,
Дичавіють над шляхом Моравським забуті сади.

Вимирає земля і старіють, бідніють селяни,
Заростають кленками сади і цвіте

Марія Дем'янюк

2019.05.16 21:09

***

Не гілля тополі, а мої крила:
вітер дме, вони хитаються і я лечу...
Дістаюся до Блакиті, що мене манила
і запалюю від Сонця огненну свічу...

Мерехтять яскрини на листках тополі
усміхами Неба до моєї долі.

Вікторія Лимарівна

2019.05.16 19:06

Свято Вишиванки

Врода її неповторна дівоча.
Неба блакить, наче проліски, очі.
Вдягнена просто, у вишиванці.
Посмішка світла, сонячна вранці.

Рухи легкі, чарівні, як пір’їнки.
Відлік часу доторкнеться сторінки:
Стала тоді Вона незалежна!
Безліч шляхів, і мрії без

Лесь Українець

2019.05.16 19:06

***

От же ця неволя люта
Узнаки далася!
Перекрила простір людям,
Крові напилася.

Подивіться, християни,
Що сталося з нами:
Спотворилась наша пам'ять,
Зганьбилася слава.

Микола Дудар

2019.05.16 16:15

Ніч в генделику...

В полоні ми на Оболоні
в горлянці пиво і
тарань
і відблиск кухля на
долонях
політкоректно зникла
грань…
а про політику ні
слова

Надія Тарасюк

2019.05.16 15:37

Розпитую цвіт і людей

Розпитую цвіт і людей
піднизую древні мотиви.
До стріхи світає Тадей*
те сонце, що скіфи котили.
У величі зітканих свит
вишиваний край аж до неба.
Кружляю в руках самоцвіт
життя, як посвідку у себе.
Одвіку й до певних причин

Таїсія Цибульська

2019.05.16 13:48

До дня ВИШИВАНКИ

Частіше одягаймо вишиванку!
У будень, свято, й навіть, без причин -
це не звичайна пишна одяганка,
не просто купа гарних одежин!

Це витвір рук, майстерних, мов у бога,
і таємниця із глибин віків,
це хрестиками вишита дорога,
це оберіг славетних к

Тетяна Левицька

2019.05.16 12:38

Сердечне

Ти - неба очі голубі,
а я - квітуча нива.
З тобою в радості й журбі -
щаслива!
Дарує доля нам любов,
надію, віру!
Сьогодні зранку дощик йшов
крізь серце... Віриш?

Ігор Деркач

2019.05.16 09:56

Під сурдинку дощу

Ідуть дощі. Яка то благодать!
Небесне море землю поливає,
надією засіяні у маї,
озимина і вруна шелестять.

А пажиті – од краю і до краю,
де я, мов ратай, сію іншу рать.
Чекаючи нового урожаю,
мої поля чорнилами горять.

Любов Бенедишин

2019.05.16 09:26

З Вероніки Тушнової "Усе в будинку..."

Усе в будинку ветхо й тьмяно,
скриплять сходини, мох в пазах…
А за вікном – гілки
(світанок!)
в аквамаринових сльозах.
А за вікном
кричать ворони,
і тло яскравої трави,
й лунке погуркування грому,

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів