ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.03.31
21:46
Мовчання в ефірі, мовчання для світу.
Мовчання, як темрява в океані.
Мовчання, як крижана німота.
У потоках турбулентності
лише мовчання зберігає
постійність, являючи собою
вічність, океанічну безм
2025.03.31
14:15
Білопінний весняний обрс черешневого саду
Відцвітав у дитинстві, натомість рожеві плоди
Піднімаючи високо, в сонці купаючи знадно:
- Що, мала, не дістанеш? А спробуй но і підлети!
То ж ставала в наг
2025.03.31
13:31
Піпли прийшли послухать
Ще хтось виходив і грав
Дехто квіти роздавав, як хотів
В Монтереї
В Монтереї
Янголи усміхалися
Музикувала любов
2025.03.31
12:32
Ламаний гріш вам, філософи
вічного життя після смерті...
Ламаний гріш вам за ваші зморшки.
А я обираю плоть, що страждає
в ім’я нігтя пальця мойого,
що такий звичний мені й симпатичний.
А я обираю н
2025.03.31
10:34
Не вдавай, коханий, що у нас все добре,
чи хіба не бачу, що не так усе?
Перелляла щастя у пекельне горе,
на вітрилах доля в небеса несе.
Не жалій, бо жалість
не любов, а мука,
божевілля сонне тугою в
2025.03.31
05:29
Іще природа так собі,
Але змінився настрій,
Коли побачив на вербі
Гурт котиків сріблястих.
Порі весняній завдяки,
Уже з’явились звично
Оці красунчики м’які,
Пухнасті, невеличкі.
2025.03.30
22:59
Торкаюся твого волосся легесеньким рухом повітря.
Спи, любий, тобі це здалося. Безшумно відкрилася хвіртка,
Впустивши невидиму постать – лиш натяк на обриси тіла
Із ночі відлитої гості, що тебе торкну
2025.03.30
22:42
Ще не уміють пересічні люди
єднати сили із останніх сил
у симбіозі Заратустри, Будди
та Ієгови.. на один копил.
Та уповають люди пересічні
і віруючі на одного з трьох...
у цьому світі нації не ві
2025.03.30
21:21
Будинок розтрощений.
Із нього безглуздо стирчать
його кістки.
Із розбитої цегли
виривається крик.
Зі зруйнованого шиферу
проглядає безнадія.
Розсипана глина
2025.03.30
20:28
Добрий вечір!
Пам'ятаєте мою давню сатиру? Так нині народилася пісня.
https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fyoutube.com%2Fwatch%3Fv%3D0eOQuDvyoSQ%26si%3DB8u56oeYOP9ybCqz%26fbclid%3DIwZXh0bgNhZW
2025.03.30
16:01
Як почалася ця страшна війна,
Я все іще наївно сподівався,
Що, коли б ворог врешті-решт дізнався,
Якою є кривавою вона,
Коли загине з десять тисяч їх,
Вони тоді, нарешті схаменуться,
Щоб швидше до Мос
2025.03.30
14:32
Вимолив у долі
Ту, якою снив,
І відчув поволі
Пахощі весни.
Поглядом вбираю
Барви весняні, -
Добре, як у раї,
З любою мені.
2025.03.30
14:30
Отак і душа загрубіла
Про тебе тепер не бринить.
Волосся давно побіліло,
В очах відбуяла блакить.
Хоч образ, роками затертий,
У споминах часом торкне.
Минуле, уквітчане терном
2025.03.29
20:04
Розум, заритий у пісок, -
це заритий у землю смисл.
Серед навколишнього безумства
розум розпечений
на нещадному сонці
і заритий у темряву
безкінечних пісків.
Розум визирає з піску,
2025.03.29
19:46
Повернення зими, повернення додому,
Повернення у хаос, до основ.
І споконвічну філософську втому
Ти покаладеш в іржу старих заков.
Повернення зими в нестямному двобої
Життя і смерті, світла і піть
2025.03.29
17:43
дощ у душі
краплини тебе
мов день без небес
він видихся весь
у вірші
2.
спогадів дим
2025.03.29
16:45
Ранкова тиша начебто позує
крізь скло віконне. Досить падко!
А щохвилини сподівання всує.
Підтримка світу лише пара?
Розвіяна. Байдужа і на місці.
І день новий щось ще готує...
Які випробування хаос м
2025.03.29
12:12
В місті, де родився я
Був собі пливець морів
Повідав оце пригоди
У стихії субмарин
Ми плили на сонцесхід
Крізь моря і неба синь
І зростали межи хвиль
2025.03.29
05:23
Сонечко неждано млу злизало рано
І відкрилась зору навкруги краса, –
У саду веснянім пелюстки духмяні
Укриває рясно вранішня роса.
На покрівлі хати мостяться пернаті
І гуртом заводять співи голосні,
2025.03.29
03:28
Моя на гойдалці душа...
Не я...
Шукає, де її межа...
А я
З душею разом у човні.
Мені
Лічити миті і хвилини:
Колись картинні,
2025.03.28
22:53
Орли злетілись на Вкраїну
в воєнні дні, в тяжку годину
бо, бачте, конче закортіло
клювати, рвати її тіло.
Хтось чинить гріх, подоба юди,
та поміж них достойні люди –
в селі і в місті вони, всюди,
2025.03.28
21:30
oh my soldiers
no one dies
turns to flowers
tears of heaven
slowly dry
not in hours
broken fates
2025.03.28
21:27
Ой жовнірики мої
Зелен-свити...
Море квітів - море їх -
Ран у світу...
Море спалених доріг -
Не злічити...
Ой жовнірики мої -
Де ж ви діти?
2025.03.28
17:41
Дякую, тобі Боже, що ти явив мене на світ, дав мені достатньо розуму, аби відрізнити світло від пітьми, а ще не вірити фінансистам, політикам і Біблії.
2025.03.28
17:39
Чому на знак пошани ми маємо комусь говорити «Ви» та ще й писати це слово з великої літери, якщо безпосередньо до Бога ми звертаємося на «ти»?
2025.03.28
09:07
Один із корифеїв латиноамериканського магічного реалізму, Нобелівський лауреат Маріо Варгас Льйоса щиро підтримує Україну. Так, під час зустрічі зі студентами Київського національного університету ім.
2025.03.28
05:29
Не знаю де – в раю, чи в пеклі буду,
І чи існує потойбічний світ,
Але думки приходять про погруддя,
Про мідь і бронзу, мармур і граніт.
Це, певно, смерть наблизилася близько
І рискає вовчицею нав
2025.03.27
20:57
знімається кіно про театр
у театральній виставі йдеться про зйомки фільму
а ти всього лише пишеш вірші мовними знаками
бо так і не винайшли іншої літератури
горе-поетика лізе з тебе — смертельне чти
2025.03.27
20:09
Розпадається світ, розпадається морок.
Розпадається совість в долонях століть.
Розпадається серце в сталевих затворах.
Розцвітає молитва в добу лихоліть.
Розпадається те, що озвалось на болі,
Ро
2025.03.27
17:04
Згадати хочу знов про комуняк,
Що сімдесят літ кров з народу пили,
З Москвою на колінах говорили.
Питається: а чому воно так?
Та тому, що компартію оту
Нам москалі в своїй Москві створили.
Від них, що
2025.03.27
11:04
Не може чоловік бути поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана.
*Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху: по президентах чи по тобі самому?
*Ні, не регочучи на кутні, а з бо
2025.03.27
08:14
Настала бажана весна
І стало більше втішних видив, –
Милує погляд новизна
Очам знайомих краєвидів.
Розкрив обійми світлий ліс
І синь безкрая в поле кличе, –
Уже зелені барва скрізь,
Зусюди співи ча
2025.03.27
06:15
Прощала боржникам усі кредити,
писала заповіт і некролог.
Не знаю я чому бентежно жити
мене залишив на цім світі Бог?
Дарма не оббивала східці храму,
не обпікала душу Псалтирем.
Не витирала сльози ру
2025.03.26
20:43
Минуле стукає у вікно,
минуле стукає у двері,
минуле калатає у ворота.
Воно нагадує старушенцію
із довгим прогнилим ціпком,
із якої сиплеться порох.
Минуле розвалює будинок,
із якого летить
2025.03.26
18:01
Друге пришестя Пандори:
Назбиралося дерев’яних скриньок,
Нема кому відчиняти і зазирати,
Що там заховано-поховано,
Не цікаво нікому, навіть гетерам,
Що там лишилось на дні
(А лишилась надія –
Останнє
2025.03.26
17:01
сон зимовий
моїх ніжних суконь
сон із перлин
зап’ясть моїх
так закохане в себе
сонце
виходить щоднини
а врода навіщо
Останні надходження: 7 дн |
30 дн |
...
Останні коментарі: сьогодні |
7 днів
Нові автори на сторінці:
2025.03.20
2025.03.18
2025.03.09
2025.03.03
2025.02.28
2025.02.20
2025.02.13
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування • Латина (рус) • Дослівник до Біблії (Євр.)• Дослівник до Біблії (Гр.)• Інші словники