Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Олександр Сушко (1969)
У народа палець заболить -
У поета серце розривається

Володимир Михайличенко


Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Цілунки
    Венері я й Ероту вірний фан,
    Хоч нині дід, не хлопчик безбородий.
  •   Сум
    Іронічний сум - життя без лахів,
    А бульки рожеві - мрійна блаж...
  •   Рецепт любові
    Вам правду розказати про кохання?
    Не будете за це кусати, ні?
  •   Орда
    А світ чомусь не відчува біди.
    Живе своїм життям буденно-ситим,
  •   Місток
    Антитеза на вірш Анатолій Матвійчука
  •   Руссій язик
    Прівєтік! Здрастє! Как дєлішкі?
    Папіл лі водочкі с утра?
  •   Коронний номер
    Ех, кохання, кохання! Ну хто я без тебе, скажи?
    А ні бе, а ні ме, працьовитий шматок протоплазми.
  •   Неважливо
    Був поетом. Літав понад хмарами,
    А тепер на Донбасі, в рову.
  •   Почитайте!!!!
    Годі вести марні балачки,
    Бо гриби ще виростуть у хаті.
  •   Чорне, біле...
    І не тут, і не там. Ні у тьмі, ні у світлі
    Зачаїлась біда, рветься в рими і титли.
  •   Остання жертва
    А уранці, по травах - роса!
    Пензель Божий врожевлює небо...
  •   Геній
    Хто сказав, що геніїв нема?
    В інтернеті цих істот до біса.
  •   Політика
    Анатолій Матвійчук
    ПОЛІТИКА
  •   Син зібрався знову на війну...
    Старість - це не тільки сивина,
    Слабкість тіла, вузлуваті руки.
  •   Дійсність
    Друзі! Привіт усім! Здрастє!
    Хочете правди? Анум!
  •   Вогнептах
    Над горбовиною - стигла, огрійна заграва.
    Падає місячний квас на обрусся небес.
  •   Поруч
    Бач, костюм у труну як влитий?
    І баланс, і фасон - все вірно.
  •   Тиша
    Згадати зась, бо пам'яті нема,
    Дивлюсь на світ, але його не бачу.
  •   Літній вечір
    Течуть роки, немов Дніпро-ріка,
    За осінню - зима, весна, питання...
  •   Стіна
    А я - глуха стіна,
    В мороці' ледве дихаю.
  •   Літо
    Лебедіє сонячна юга,
    Зрошена ранковим щебетанням.
  •   Ги-ги!
    Дядя Юра - ловкий віршомаз,
    Ратичкою шкряботить щоденно.
  •   Троянди і любов
    Я правду накришу вам дрібно-дрібно,
    Солодку казку у дугу зігну...
  •   Любов
    Я правду накришу вам дрібно-дрібно,
    Солодку казку у дугу зігну...
  •   Летять слони
    Пора ув ирій. Засинають мухи,
    Сніжок подвір'я пухом побілив.
  •   Пора
    Вечірній легіт, щебети, нірвана...
    Вмочає сонце пензля в яру мідь.
  •   Йой!
    Одружився, ще нема і тижня,
    У алькові - любощів кальян.
  •   В небо!
    Вагітні музи плодяться щодня,
    Плету вервечки слів, неначе віник.
  •   Православні...
    Є віра. Є закон. А є придурки,
    Які на слово вірять в казна-що.
  •   Титану поетичного слова
    Нумо, браття, йдіть до мене в хату,
    Розкажу про диво, НЛО.
  •   Ода генієві
    Жінка варить курячі пупи,
    В мене ж дума визріла в макІвці:
  •   Я - пас!
    В моєму лобі кублиться печаль,
    Обарвлена у перегар поезій.
  •   Пародія
    Василий Куролесов
  •   Червоне
    Кров на руках у сивих дітлахів,
    Кармінові думки і сновидіння...
  •   Хрінотінь звичайна (vulgaris)
    Гномик уявив себе титаном,
    Графоман поетом. От біда-а-а!
  •   Йой!
    (сатира на твір Юрія Гундарєва
    "Намалюй перемогу"
  •   Пописати
    Зорані очі
  •   Коли?
    Хочеш вірити в бога - вір.
    Хочеш їсти - сідай та їж.
  •   Втома
    То що - почнім уму екзамен?
    Примостим мужа до жони?
  •   Звільнення
    Фестини у столиці. День кота,
    Салют, парад, гопак, хава нагіла.
  •   Сатиричне мусі-пусі
    Є вуйко. Пише мливо натщесерце,
    Від заздрощів погавкує на світ.
  •   Ужасть!
    Напацьорю вам борщика з правди
    І наставлю на праведну путь:
  •   Хвиць -хвиць
    У ступорі. Косиці рву з розпуки!
    Сусідка в мене "Ух!"! Не комиза!
  •   Отож
    У ступорі. Косиці рву з розпуки!
    Сусідка в мене "Ух!"! Не комиза!
  •   Зрада
    Украла віра чужоземна все:.
    Зелене свято - нині це вже Трійця.
  •   Не здавайся!
    Домовлятися з ордою - святотацтво,
    Все, що маєш, - стане згодом не твоє.
  •   Сонети...
    Люблю пописати сонети,
    Порюмсати любці в плече.
  •   Віктор Кучерук Поезія "Зарано"
    "Повз омолоджені дерева,
    Біжить новісінький трамвай.
  •   Провидець
    За спокійні сни усе б віддав,
    В голові ж думок невтішних хури...
  •   Летімо!
    -Куди зібрався, муже? Ай-яй-яй!
    Я ще гаряча з ночі, наче пічка
  •   Сирота
    Кров'ю вмиті та бідою сни,
    Прокидаюсь -- бомблять клуню, гади.
  •   Льодостав
    Отарі необхіден ватажок,
    Очільнику - громада працьовита.
  •   На шляху до перемоги!
    Від суботи до суботи
    В бій ідуть" порохоботи".
  •   Віра
    Я відповідь отримав у куми,
    Яка телятко пасла на отаві:
  •   Буденність
    Я не винуватий у війні!
    Будував дороги, магістралі.
  •   Звільнення
    За пихату зневагу і купу образ аз воздам,
    Недовіри вручаю заочно віршований вотум.
  •   Гімн істинно віруючих
    Є не прості, а Божі люди,
    Мов квіти посеред зими.
  •   Моє життя
    Моє життя - доглянутий квітник,
    Дружина в цьому царстві - королева.
  •   *. *. *
    В саду цвітуть жасмин, троянди,
    Вальсує звабниця-весна.
  •   Відповідальність
    Мій друже! Ти мудрець, не ідіот,
    Відповідаєш за усе, що скоїв.
  •   Натяк
    Призів і премій нині - повна хата!
    На серці щем, в очу сльоза гірка....
  •   Севастополь, Севастополь...
    Ходить мир по скривавленім лезі,
    Тоне сонце в окопах-ровах...
  •   Ти хто?
    Ти хто - мій побратиме,- обирай,
    Якщо мудрий хлоп, а не далекий:
  •   Трикрапка
    А час мене висотує до дна,
    Вбиває цвях війни у світлі мрії.
  •   Казус
    Без крапельки тепла - усе життя!
    Нема любові - тільки стиглі вірші.
  •   Мушу...
    Кувікає у сажі порося,
    А є політик, плямкає щоденно.
  •   Хайбогмиліана
    Я - ніхто. І звуть мене - ніяк.
    Сатиричний і глевкий вареник.
  •   Могутнім віршотворцям
    Дременули в Африку стрижі,
    Зрадники! Покинули домівку!
  •   Ніззя!
    У лірика кошлата борода,
    Сатирики, зазвичай, лисуваті.
  •   Правда - це брехня, а брехня -правда...
    Кожна людська спільнота - нація чи релігійна община чи, навіть мафіозний клан, висувають претензії на виключність, істину, правильність. І...непогрішимість. Не менше і не більше.
    Мені подобаються Свідки Єгови, бо вони справді вірять у те, що проповідують. І якщо дехто, не розібравшись у суті їхнього віросповідання, кепкуючи, зневажливо махне рукою - це не змінює тенденції. А тенденція така, що прихожан цієї церкви стає більше та більше. Є ще одна потужна гілка християнства, яка претендує на роль всепланетної Але ще не розібрався як слід у доктринальному вченні, аби робити свої поверхові висновки. Можливо, згодом. Тут поспіх зайвий.
  •   Юркові
    У Лету відійшли часи ордалій,
    Дуелі честі зайві - глянь довкіл.
  •   Не я...
    В душі зима, хоча, насправді, літо,
    Воркочуть звично дикі голуби...
  •   Єгова і пес Вова
    Людям часто увижається чортовиння та вчуваються голоси божі.
    А чому? А тому, що власне життя стає гірким як редька, а виходу зі скрути вони не бачать. Одні, від глупства чи безвиході, починають заглядати в чарку. Отут і пре у сни та думки анциболотна братія. Інші туляться до священнослужителів. І ті втішають страждальців розмовами про вічне жииття, смирення та...десятину. Без десятини краще до гурту ідолопоклонників не ходити, бо проженуть. Ще й відлупцюють. А то й штрафом обкладуть.
  •   Хух!
    Химородник ще той! Зубоскалець!
    Має муз підпаркарканних обком,
  •   Святі та грішні
    Святі та грішні
  •   Непорочне зачаття
    Дружина питає:
    - Сашуню! Хто і коли зачав Єгову? І чи він з'явився на світ у результаті непорочного зачаття чи порочного? Отакого як ми з тобою. Та й усі люди також.
  •   Ціна свободи
    Ой, поле, поле! Соняшник цвіте!
    І я цвіту, упоєний красою.
  •   Молися!
    Онуки Дажбога вклонянються нині Христу,
    Сварога зіпхнули в Дніпро, аби совість не гризла.
  •   Не біда!
    Поет щодня куштує ескалоп,
    Пацяті січка падає до ночов.
  •   Не встиг...
    А мені всього лиш двадцять років...
    Про кохання мріялось дарма:
  •   Молись?
    Невірці, православні чи погани -
    Яка різниця? Всі - моя сім'я.
  •   Вишкір
    Міль гніздечко звиває у шубі,
    А опеньки ростуть на пеньках...
  •   Вірую!
    Я не вірю в бога. Це - погано.
    Вірю в Україну. От і все.
  •   Пасха
    Христос воскрес! А рідний син в гробу,
    А разом з ним і брат, племінник, тато...
  •   Про працю і ледацюг
    Ми будемо кохатися щодня,
    Але не зараз, а за сто годоччків,
  •   Буряк
    О, літечко! Оаза різнотрав'я!
    Смарагдово киплять город і сад.
  •   Кум
    Всеношна. Бдіння. Піп, кадило, страх...
    Блищать сліпучо ризи над амвоном.
  •   Гімн Народного Руху України
    https://m.facebook.com/groups/255425469158429/permalink/816730713027899/
  •   Казус
    У Кремлі панують педерасти,
    Крик такий, що чути навіть тут.
  •   Схиліть голівоньки, бевзі!
    Хундарєв Юрко - ліричний геній,
    Ну, а решта - поетична тля.
  •   Таки виручу!
    У Хундарєва Юри є Пегас.
    А в мене - ловка, сатирична клізма.
  •   Ощаслив!
    Знову на коліна всілась пані,
    В пазуху красі стромляю ніс.
  •   Командир
    Вінок, могила і труна,
    Стоять сумні довкола люди...
  •   Юрко, дарую...
    Сатиронька танцює голяка,
    Хоч я казав: - Тут Гундарєв! Не треба!
  •   Діалог бовдура та розумаки
    Є митці серйозні, наче лосі,
    Отакі, як Гундарєв Юрко.
  •   Думки...
    Інколи втрачаю дар мови. Мовчу, як риба об лід. Або курка на сідвлі опівночі. Тільки блимаю очиськами, як сова, на співбесідника та чухаю носа. Бо не маю чого сказати у відповідь. Ступор.
    Заправляв труси у нічну сорочку, аж тут "Бах!" у вхідні двері. І ще тричі.
  •   "Люби ближнього, як самого себе" (Святе письмо).
    Ніч. Святі й пророки встали із гробів
    Й істину шаткують в борщик дрібно:
  •   Сатира на вірш Віктора Кучерука
    Віктор Кучерук
  •   Біда-а-а...
    На кого ти поета проміняла,
    Втекла, неначе кізонька в кущі?
  •   Йде війна...
    Я помер. Осиротив сім'ю.
    Замість тиші - крики болю, галас...
  •   Кохання і любов
    Свічка. Нічка. Лист паперу. Спальня.
    Від думок голівонька бо-бо.
  •   Евтерпа
    Кіт підняв хвоста. Ото халепа!
    Мокра цівка бризне на софу....
  •   Як повернуся...
    Хочеш правди, підлий дезертире?
    Що ж, гаразд. Цей віршик - саме те.
  •   Рззговілися
    Заховаюся до халабуди
    Від жони "гав-гав-гав!", " бу-бу-бу!".
  •   Обирай
    Сонячний образ Дажбожий,
    А чи розп'яття Христа?
  •   Прощення
    Дівчата мене любили завжди. Був гурточок шанувальниць у дитячому садочку, хлопчаки дражнилися, але здалеку, бо чубивися з ними залюбки, розквашував носи, копав лежачих ногами, торсав за вуха. Шибеником був ще тим.
    У школі саме дівчата обирали мене комсоргом, фізоргом, керівником взводу НВП, бо хлопці були хоч і розумнішими за мене, але хирлявими. На танцюльки теж запрошували саме вони, навіть билися між собою хто перший буде вальсувати. А я їх захищав. Завжди. Ну, то таке.
  •   Любов
    Грішу щоночі. А уранці каюсь,
    Бо змалку не байдужий до краси.
  •   Не соромся розкішного тіла
    Віктор Кучерук
  •   Антитеза
    Інна Кінь
  •   Вчися
    З коханою жінкою жити в любові - наука,
    А вчитися неукам ліньки. Та я не такий.
  •   Сенс життя
    У розпалі святвечір.. Вчора був ще піст,
    Віншує бога втомлена столиця.
  •   Вареники чи мистецтво?
    А художник пензлем "квець" та "квець",
    І в поетів твори геть неплідні.
  •   Ух!
    Віктор Кучерук
    поезія "Напевно"
  •   Українська поезія
    Хтось плюється трутою, я - медом,
    І таким липким, що хай бог ми!!
  •   Вогнептах
    Над горбовиною - стигла, огрійна заграва.
    Падає місячний квас на обрусся небес.
  •   Як упіймаю...
    Гризня в інеті! Непоштивий шум!
    Гавкочуть люди, наче злі барбоси.
  •   Грішний азм!
    Ох і люблять християни їсти!
    Особливо сало, ще й у піст.
  •   Отож!
    Яка бо красіва поезія!
    Чуттєва експресія!
  •   Пісне
    Хрін та редька - страви розумак,
    Бевзі - уподобують ковбаси.
  •   Вірю в ЗСУ!
    Важко стало жити слугам Божим,
    Паства - врозтіч, за кордон, на фронт...
  •   Біда
    Напишу страшне, ні стиць ні бздиць,
    І не дрібку - чималенький лантух...
  •   Бий у лоба!
    Ти з Кірілом, а я з сокирою,
    Подавися, кацапе, вірою.
  •   Кожному - своє
    До раю хочуть всі. Без варіацій.
    Випрошують собі загробних пільг
  •   Пора
    Гнітюча тиша...воскова свіча...
    Труна соснова, в ній - шматки від брата.
  •   Сатиричне
    Леся Ніколайчук
    (оригінал)
  •   Прощавайте, чорноброві!
    Пані мене люблять - о-го-го!
    А от чоловіцтво щось не дуже.
  •   Помста
    Командує ординець зграї "Плі!".
    Умер без болю. Мабуть, пощастило.
  •   Скоро ранок
    Вечір. Мертва тиша у столиці,
    Сірником запалюю свічу...
  •   Пишіть!
    Я - поет. Та, врешті, замовчав,
    Щез таланттик і ліричні барви.
  •   Зайвий
    Осиковий убито в груди клин,
    Війна за мир...скінчився час ордалій.
  •   Світло
    Я сміюся крізь сльози, інакше поглине пітьма,
    Ні на мить те, що бачив у пеклі, забути не можу...
  •   Розплата
    Глупак! Гадав, що буде вічний мир
    Із чортом, що живе з тобою поряд?
  •   Не здавайся!
    От і все. Горить в сусіда хата,
    Душі ловить сітями Харон...
  •   Тьху, тьху, тьху!
    У пацятка рило є і хвостик,
    А в поета - талану патик.
  •   Неживий...
    Не думав, що буде гірше,
    Ніж вчора. Але...помиливсь.
  •   Оце й усе
    Ми не обираємо колиску
    І в труну кладуть у ту, що є.
  •   І мертві, і живі...
    А ні печалей, ні тривог...блаженний спокій,
    Укам'яніли сльози вдів, руди патьоки...
  •   Казка
    Намалюю казку, для душі,
    Я ж - митець, уява вельми буйна...
  •   Цілуй!!!
    Не буде толку від хухри-мухри,
    Не буде зиску і від мусі-пусі.
  •   Страждання
    На столі кав'яр і ананас,
    Час іти з котом на променадик.
  •   Війна
    Я - усохла гілка. Рід помер.
    Діти перестріляні Москвою.
  •   Реальність
    "Будуйте захист у своїй душі,
    Бо то є захист вищого гатунку!"
  •   Капець
    Згубив до слави нитку Аріадни!
    Оголосили музоньки війну!
  •   Хочу!
    День як день. Куди не гляну - сірість,
    Молодості шмаття поміж вирв...
  •   Страстотерпеливцям
    Хто молитись хоче - йде до церкви,
    Хто Вкраїну любить - йде у бій.
  •   Халявщикам
    Дорогі побратими-віршокрути!
    "Халява" скінчилася. Хто не перечислить Володимиру Ляшкевичу хоч сто гривень на утримання сайту - здохне у страшних муках, а його "нетлінні творіння" зникнуть з архіву назавжди.
  •   Так буде
    Я не пророк, не Бог і не месія,
    Звичайний український гречкосій.
  •   Таліон
    Лаштує підлість гешефти з казусів,
    А профіцит із гучного галасу...
  •   Співпереживання
    Воювати з кацапнею важко,
    А сидіти в Польщі - це воно!
  •   Доля
    Вмруть усі. І той, що крав-брехав,
    І святі, і хвойди, й дезертири.
  •   Їжа
    Розжиріли пси по Україні:
    М'ясо кацапур йде "на ура!".
  •   11 заповідь
    Плачуть неня у москві і тато,
    Бо синок пливе Дніпром без лах.
  •   Моє життя
    Орда впивається плачем
    Моїх батьків, синів, онуків.
  •   КИРИЛИЦЯ
    ще рано для такої холоднечі
    і рано покидати ці міста
  •   Пародія "Вокзальне"
    Сергій Татчин
    поезія “КИЇВСЬКЕ”
  •   Тікайте!
    Орда гарує на кордоні,
    А у столиці - шапіто...
  •   То й шо?
    Я - графоман. Невже не видно, браття?
    Та це дрібниці. Несуттєвий ґандж.
  •   Хочу
    День як день. Куди не гляну - сірість,
    Молодості шмаття поміж вирв...
  •   Дорогим Тетянам
    Є марійки, наталоньки,
    Ніжні павоньки-мавоньки.
  •   Пізно
    Квіти чудесні! Троянди, тюльпани...
    Діти натхнення, природи й тепла!
  •   Прописне
    У тому, що скажу - немає дива,
    Ці істини - відомі, не нові:
  •   Столичні квартиранти
    Відсьогодні білий світ немилий,
    Жінка плаче, я - ні в сих, ні тих.
  •   Хух!
    Товкти у ступі воду я люблю,
    І з раком на горі свистіти в квінту.
  •   Чорне та біле
    Цей рік не рік - якесь прокляття...
    Не устигав цвяшки в гроби
  •   Вічність
    Дурного щоденно, вперто
    Вірянин у Бога просить...
  •   Парадокс
    Старі цитати тягне мудрий критик,
    Життєвий досвід - благо. Це - закон.
  •   Нешляхетні манери
    Закопали музу у житах
    Швидко, бо вже запах йшов по хижі.
  •   Новорічне застілля
    Заробив від жінки три ляща,
    Копняка та лусканця по вухах.
  •   10 заповідей
    1. Окрім мене хай не буде Бога!
    Ні ікон мальованих святих.
  •   Віра
    Розстига-піп однині садівник,
    Віряни - бджоли, віра - мед і квіти.
  •   Рятування бузька
    Рятувати буслика не пізно,
    Просять читачі: - Хутчій спаси!
  •   Дорогій Тані Левицькій (відповідь)
    Іде сатирик полем блекоти...
    Цвіте - красиво, а от рвати - страшно.
  •   Парафраз на вірш
    Оригінал (автор Я.Чорногуз)
  •   Піду
    Я - графоман. Не вірите? Даремно.
    Хоч кажуть, що письменник о-го-го.
  •   Переклад вірша Євгенія Євтушенка
    Спасение наше — друг в друге,
    в божественно замкнутом круге,
  •   Мовчання
    Здичавіли чорти, цюцьки та люди,
    Апостоли, святенники, іуди,
  •   Лохвак
    На дурниці демос ох клює,
    Мов на комунізм Чапай і Петька.
  •   Талант - у бороді!
    Добрий день колеги! Цьом! Віват!
    Розкажу вам тайну цікавезну:
  •   Ковідна тисяча
    Ковідну тищу закортіло бабі,
    А я кажу: - Це фікція! Обман!
  •   Що робити?
    Бог лише один - Ісус Христос,
    А Єгова та Аллах - несправжні.
  •   Дилема
    Мій настрій зіпсувався геть ізрання,
    Від сльозотечі голова бо-бо.
  •   Негаразд
    Вусатий кіт націлився на мишу,
    А та не бачить, гарбуза гризе.
  •   Голосуй!
    Обквецяв носа підло горобець,
    А на додачу плечі, лоба й шию.
  •   Біда
    У лірика судьбина ох важка,
    Аж хочеться повіситись на гілці.
  •   Ти не один!
    О, рідна мамо! Біль моя й жура.
    Заснула квітка, втрачена навіки.
  •   Нарешті!
    Безвір'я - це отрута для рабів,
    Симфонія без нот і партитури.
  •   Солодка казка
    Попотанцюємо циганської халяндри!
    Всю пенсію - за газ і за тепло!
  •   Печаль
    На долоні враннішня жура,
    У багряній млі окрайчик неба.
  •   Інфернальне
    Тиша...ні звуку .. скрута в кишенях свище -
    Вклала останній гріш у свою державу.
  •   Не журіться!
    Смерть - сурйозна справа, а не блаж,
    Опинився, раптом на межі я.
  •   Роси, сльози і кози
    То шо, колеги? Здрастє! Прозит!
    Є в мене плавки із начосом.
  •   Буде що буде!
    У слоненят слонихи є й слони,
    А в письмаків - читців манюні товпи.
  •   Присвячується Тетяні Левицькій
    На світ стовбурчить гребня півень,
    Гарчить від люті хижий вовк.
  •   Тиша
    Північ. У ліжку тісно,
    Поруч - жони маман.
  •   Без душі
    Сугестії вдавились у петлі,
    Мундштук з брехні переточили зуби.
  •   Я!
    В Господа незвідані путі...
    Що, не віриш, трясця його мамі?
  •   Вогнептах
    Кажуть, я не такий як треба.
    Може й правда, а може й ні...
  •   Милуйся!
    Ярослав Чорногуз
  •   Майн кампф
    До розуму потрібна голова,
    А я голодна, їстоньки охота.
  •   Щастя
    Я про любов пишу і ніч, і день,
    А все тому, що жінка - це богиня.
  •   Про кохання і не тільки
    В поезії моїй словес лиш п'ять:
    Любов, кохання, бог, душа і сльози.
  •   Мода
    У моді - голопуззя, ірокез
    І рвані діромахи нижче спини.
  •   Рецепт лікування
    Коронавірус. П'ю, як ліки, шнапс,
    Шліфую горло щогодини спиртом.
  •   Чугай
    Ані весні, ні літа - лиш зима,
    Холодна суміш льоду, снігу, вітру...
  •   Я...член!!!
    Скажу на вушко тихо, тет-а-тет,
    Без вихилясів та розумних речень:
  •   Моя муза
    Писати казна-що обвик ізмалку,
    А особливо про палку любов.
  •   Пустка
    З брехнею цілу вічність наодинці,
    Без голосу, з поламаним крилом...
  •   В'язень
    Хто я? Де я...мертвий чи живий?
    Серце б'ється, а чи охололо?
  •   Розплата
    Ти сало їв? Курчат і карасів?
    Жував м'ясце живих сворінь, напевно?
  •   Йой!
    Під сосною хтів лягти пластом,
    Та Господь кричить: - Чекай, дурило!
  •   Мій Пегас
    Літати - це не човпати понуро,
    Бо крила - то не лапи в пацюка.
  •   Вояки!!!
    Правду хочеш? Ну, тоді послухай.
    Наварю борщу без тлустих мух.
  •   Сльози і талант
    Кіт як кіт. Потроху краде м'ясо,
    А віршат не пише - молодець.
  •   Бич кохання
    Невесела в пісні партитура,
    Зруйнувала Єва мій барліг!
  •   Остання мить
    Журба. Мовчать в осмуті янь і цінь.
    У темряві - альков, садок, вітальня ..
  •   Тетяні Левицькій
    Дякую за хорошу роботу у вигляді новоствореної корони сонетів. Глибоко, красиво. Відчувається, що писала жінка.Одразу впадає в око, що якість, техніка та образність не йдуть ні в яке порівняння з короною Ярослава Чорногуза. У тебе вийшов шикарний твір, а в нього - таке собі. Думаю, він і сам це розуміє.
    Так тримати! Радий за тебе. З такими творами ти неодмінно вступиш до лав НСПУ. Буду тримати за тебе кулаки.
  •   Розумака
    ОПЗЖ пахтить, немов лайно,
    "Народу слуги" - гноєм, баговинням.
  •   Благодать
    Ну то що - подобається влада?
    Локшина на вухах ще висить?
  •   Голод
    Устати вже не маєм моці,
    Старі. Сплива останній день.
  •   Творці
    До всього ліплять люди на землі
    Христа, а на додачу люципера.
  •   Годі!
    Гумор б'є по ріпиці й по ребрах,
    І кусає, наче та гюрза.
  •   Чахлик Невмирущий
    На папері розцвів рондель,
    Не лірично-рожева шняга.
  •   Сяйво
    Під храмом - шеренга братів:
    Каліки, убогі, нещасні...
  •   Рай
    У садочку розцвітають квіти,
    Голубіє піднебесна вись...
  •   Ласкаво просимо!
    На тижні я помер. Вдихнув востаннє і заснув вічним сном. А оскільки поруч нікого не було, то відлетів тихо, без галасу та сліз вірної дружини. Не люблю, коли людину трусять, б'ють по щоках у таку серйозну хвилину.
    А раніше як в людей було? Відчував дідуган, що надходить остання хвилина, то ноги в руки - і в ліс. Помолився Сваргові, ліг на мох, а за хвилину душа полетіла в рай. Місцева зграя вовків поласувала трупом і у природі все лишилося в рівновазі.
  •   Новий порядок
    Ми вже дорослі, а не дітлахи,
    Тому скажу вам правду парадизну:
  •   Пізно
    Я не прихильник збройних потерух,
    Овечка мирна, безголосий олух.
  •   Звільнення
    Веде у тьму життя пологий схил,
    Скінчилися часи боїв, ордалій...
  •   Ліричний шнапс
    Дума в лобі визріла безбожна,
    Муляє, шкребеться як наждак:
  •   Молитва
    У церковці піп, віряни, дяк,
    У хустках жінки, а я без шапки...
  •   Весна
    Світанок. Осонцена музика
    Цвіте у вишневім саду.
  •   Аз воздам!
    Під клобуком - темінь, у душі - черва,
    За амвоном - пляшка недогону.
  •   Стара груша
    Грушо! Прийшла пора
    Всохнути. Чи не так?
  •   Мудра порада
    Не люблю мусонів. От пасати -
    Те що треба, бо приносять мир.
  •   Пора
    Вмерли звуки, запахи, прасвітло,
    А ще вчора з музою на мітлах
  •   Орда
    Голі скелі...вітер...зимно...
    Сажа і біда на крилах.
  •   Важко бути богом
    Нудьгуючи, втелющився у шлюб,
    Купив жоні фату в рожевих рюшах.
  •   Рецепт виховання
    Старий уже. На спині виріс горб,
    Тягнув хламіття цілий вік в родину...
  •   Шевченко і я
    Казати правду в понеділок - лінь,
    Ще й надійшли страшні платіжки з ЖЕКа...
  •   Сумна правда
    У Чорногуза, браття,- сиві вуса,
    А в мене - лисувата голова.
  •   Правда
    Вимріяв Омелько рай небесний
    І Святе переписав письмо...
  •   Привітання з відзнакою
    Шановний Ярославе Чорногузе!
    Вітаю тебе з відзнакою - премією ім М. Коцюбинського.
  •   Бережи
    Поклон одважую поштиво,
    Цілую любій кисть руки.
  •   Кайся, собако!
    "ГЕТЬ З САЙТУ, НАКЛЕПНИКУ! ТОЙ, ХТО ЦЬКУЄ ПІДЛО ПОБРАТИМІВ ПО ПЕРУ НЕ ЗАСЛУГОВУЄ НА ДОВІРУ. У ТВОЇХ ПИСАННЯХ -- ЛИЦЕМІРСТВО І БРЕХНЯ. НЕ ВІРЮ У ЩИРІСТЬ ЖОДНОГО ТВОГО СЛОВА, НІ У ПАТРІОТИЗМ, І У ВБОЛІВАННЯ ЗА НАРОД І ЙОГО ВІРУ.
  •   Всесвіт
    Красуню цілувати - чиста блаж!
    Найліпше - у вишнево-спілі губи.
  •   Не ловиться!
    Скажений пес - кусається. Це - норма,
    Вірянин - вірить в Бога і чортів.
  •   "Там чудеса, ..ацапи бродят..."
    Из Пушкиным сидел пять лет за партой,
    В лицее прочитали сотни книг.
  •   Шахівниця
    Шахую королеві! Хід ферзем!
    Мотати годі нерви на котушку!
  •   Доброзичлива пародія на твір Сергія Гупала
    Оригінал:
  •   Хто кого?
    Народ - корова дійна, ГопотА.
    Кайлує за копійку й не варняка.
  •   Фатум
    Ще вчора був - боєць! Безстрашний нінзя
    (із роду кісткогризів і скорпен)!
  •   Святість
    Не попещу мавку - в хаті пекло,
    А попещу - не життя, а рай.
  •   Вір дружині
    Я для християн - цвяшок у ґузні,
    А для мусульман - в трусах їжак.
  •   Кожному - своє
    Дезертирам - ретязі та рабство,
    Прохачам безсилим - церква й піп.
  •   Нічий
    Пів жменьки щастя скліє на руці
    Обарвлені у самоту печальну.
  •   Вибір є!
    Котрий рік уже паяци правлять,
    Весело до гикавки усім.
  •   Агов!!!
    Не до віршат сьогодні, не до нот,
    Лан бульби кличе! Спатоньки доволі.
  •   Велика любов
    То що, ви слухати готові?
    Я Бог ласкавий, а не лютий.
  •   Обирай
    Дружиноньку люблю. І так, що йой!
    А от сусіда - тіко оковиту.
  •   Нарешті!
    Без анапесту буде швах, "труба",
    А без хорея з ямбом - жити буду!
  •   Покарання
    У жіночки істерика! Біда!
    З розпуки рве косиці кучеряві!
  •   Єгова і Дажбог
    Русиче! Остерігайся мене, наче вогню,
    Бо я - Дажбог! Покровитель і цар України .
  •   Мудра порада
    Віруйте, брати, у що завгодно,
    Вибір пишний: правда і олжа.
  •   Осінь
    Ось і осінь. Млосно до знемоги,
    Ластівки рядочком на дротах...
  •   Veritas in vino?
    Захисників у Бога - о-го-го!
    А в мене тільки жіночка та діти.
  •   Содом і Гоморра
    Згоріли всі - і грішні, і безгрішні,
    Собаки, вівці, кури і коти.
  •   Таємниця
    Без навару борщ - не борщ, а тьху!
    А без мавки не життя, а мука.
  •   Євангеліє від Марії Магдалини
    Розіп'яли, врешті-решт, Христа,,
    І мене - Марію Магдалину.
  •   Спокій
    Субдомінанта, домінанта, тоніка -
    От і уся пісенна архітектоніка.
  •   Божий вирок
    Начепив Єгова влади обруч
    Й каже: - Рабе! Ой, не помились!
  •   Заслужив
    Я і убивав, і грабував,
    І жінок любив персистих донесхочу.
  •   "...не мир я приніс, а меч"
    Ти не здатен осягнути світ,
    Та й і я у пізнанні амеба.
  •   Кінець страшного сну
    Ох дружино! Хутко в ліжко ляж,
    Бо інакше упадеш без пульсу!
  •   Переклад вірша Євгенії Більченко
    Крещение+х
  •   Парафраз вірша Ярослава Чорногуза
    Ярослав Чорногуз (оригінал)
  •   Перлини Софіївки
    Дорогі колеги!
    Відомий майстер поетичного пера - Ярослав Чорногуз - завершує цикл "Перлини Соівївки". У мене питання: що Вам подобається в цій праці?
  •   Дорогому другові - Ярославові Чорногузу
    Я не поет. Таке собі, ледащо.
    Пишу неначе, наче, гейби, мов.
  •   Переклад вірша Євгенії Більченко,
    Більченко Євгенія
  •   Каламуть
    А чи правда це, а чи неправда -
    Хто зна. Тіко луснув навпіл світ.
  •   Рецензія на твір Ярослава Чорногуза
    Чи довбали ви дірку в залізобетонній стіні? І не перфоратором, а довбачкою та молотком? Довбали. Отже, знаєте наскільки це важко і неприємно. Та ж сама халепа вас чекає, якщо спробуєте дати пораду нашому колезі - Ярославові Чорногузу
    А чому? А тому, що у віршуванні він знає все, а ви бевзі несусвітенні. Недоріки-криворучки, які не розуміють краси поетичного слова та не знаєте правил граматики. І я разом з вами.
  •   Віншування
    Вживати горілку можна, і навіть корисно. Але не так як це робить сусід Іван Москаль: без закуски, чаркуючись х власним відображенням у дзеркалі та ще й серед білого дня у тридцятиградусну спеку. Та й різниця між тим, що уковтує сусід і я з кумом - колосальна. Москаль, як і двадцять років тому, глитає калапуцянку, виготовлену бабою Гарбузихою з прілих онуч та мухоморів, а ми - цілющу мандрагору, створену з житнього зерна та лікарських трав. Ще й потрійної ї вигінки.
    Москаль знайшов собі підходящого кумпана - Миколу Кацапа. У того ніс має зизуватий колір, обличчя зеленавого відтінку, руки трясуться від столітнього будуна, а матня завжди розстібнута.
  •   Не впізнали...
    Служба у попа, а в мене страта.
    Люди не впізнали, що я Бог.
  •   Кожному своє
    У попа не черево, а бодня,
    А у мене, наче у хорта.
  •   Пізно
    Плата за волю страшна:
    Кровію вмилась країна.
  •   Віра
    Звалювати усе на промисел Божий, звичайно ж, можна. Але так чинять діти, які не хочуть нести відповідальності за вчинки та їхні наслідки.
    Особливо мені подобається безапеляційне твердження, що атеїсти - люди бездуховні та не мають душі. І не знають, що таке Істина.
  •   Вогнептах
    Я не боюся крові та огуди,
    Ламати шию злу - шляхетний труд.
  •   Божий суд
    Бог сказав: - Сашко! Ти богоху...
    Інтернет гуде: "Поет скажений!".
  •   Ярило
    Мойсей - юдей, Христос також юдей,
    А українці - їх раби та слуги.
  •   Кожному - своє
    Я атеїст. Але це неважливо.
    Важливо, що працюю для людей.
  •   Люди, люди...
    Я не християнин - просто українець.
    Це важливо. А от віра - ні.
  •   Літературні критикани
    Талантожерці згамали митця,
    А потім узяли й мене за роги
  •   Віра
    Вік пророків, месій, чаклунів,
    Час проклять і кривавої віри...
  •   Veritas
    Я померла. Вже віки несутня,
    Наче вогненосець- Прометей...
  •   Порозумнішав
    Похитнулись ґлузду терези,
    Ще би мить - й віддав би душу Богу.
  •   Псевдорубаї
    Ізмалку звик строчити пишні оди,
    Бо від хвали липкої - користь, нулик шкоди.
  •   Проклятий
    Сипле небо зорі у ставок,
    Ангел шепче: - Жінко, в тебе хлопчик...
  •   До раю - зась!
    "...м'яса їх не їжте і до трупів їх не доторкуйтеся; ; нечисті вони для вас” (книга Левіт. глава 11, вірш 7-8))
  •   Сафарі
    Трапилось таке, що ну і ну!
    Отже, розкажу все по порядку:
  •   Кінець епохи бідності
    Хто при владі - куму все одно,
    Змалку з носа не виймає пальця.
  •   Все в порядку
    Спить - розумник, бевзь - іде на працю,
    Трохи ще - й здоров'ячку хана.
  •   Риболовля
    Таке життя, неначе хтось наврочив,
    Зарплата - тьху, тьху, тьху, не "о-го-го!".
  •   Прощайте
    Я нікому не потрібен. Це нормально.
    Поховають тихо. Ну і що?
  •   Сумовите
    Жити без жони на світі нудно,
    І це правда, браття, а не жарт.
  •   Страшний сон
    У Верховній Раді є стронгмен,
    Три попи і професійна хвойда.
  •   Ти - це я...
    Пахтять кохані в дурників борщем,
    А у розумних - квітами та шастям.
  •   Жартувати - зась!
    Виліпили з пішака ферзя,
    Одягнули Мономаха шапку.
  •   Пора
    Ох, діти! Нерозумні дітлахи!
    Чи, може, я поганий Батько й Вчитель?
  •   Отава
    Щодня на мене сваряться попи
    Та гніваються щирі християни.
  •   Гаряча любов
    Сексистом обізвали! Ох і страшно!
    За те, що мавок звомплених люблю.
  •   За Україну!
    Тюльку на Христоса не гони
    І не ображай вірян затятих.
  •   Польоти
    Зняв мундира, берці, аксельбанти,
    Маю нині інший, другий фронт.
  •   Польоти
    Із городу ледь приповз до хати
    (з ночі перекопував межу).
  •   Істинна віра
    Заховаюсь за релігію святу,
    Лиш вона одна така на білім світі.
  •   Істина
    Жінка варить курячі пупи,
    В мене ж дума визріла в макІвці:
  •   Хто я ?
    Хто я, друзі? Бог? Кусючий пес
    Чи мара, що попід тином човга?
  •   Ноги
    Панки стрижуть на головах ірокези та фарбують їх у веселкові кольори, монахи вбираються у ряси та носять на шиях хрести, депутати чіпляють на лацкани піджаків значки з відповідною символікою, жінки човпають у бюстгалтерах, а чоловіки вирощують пишні вуса та бороди. Один я байдужий до зовнішніх ознак приналежності і до духовного світу, і до мирського, і до плотського. Вважаю, що це дитячі пустощі. Можливо, ще у школі цих людей пригнічували однолітки і це все згодом вилізло отакими от сюрпризами. Така собі зовнішня сигнальна система: «Не чіпай, бо я крутий і можу вкусити!».
    У Адама та Єви таких проблем не виникало: швендяли собі голяка по райських пущах і горя не знали. Ні наколок на грудях «Fan from Dinamo Kіyv» не мали, ні стигматів на зап’ястках, ні хвороб венеричних. І, підозрюю, й молитов ніяких не було. Бо не придумали ще люди як і коли треба молитися Богові.
  •   Гармонія
    Сядь, поете, і мене послухай,
    Не крутись на лаві, наче в'юн.
  •   Антитеза на твір Ярослава Чорногуза "Прозріння"
    Ярослав Чорногуз (оригінал)
  •   Любо-о-ов!!!
    Чоловік без жінки - нулик, пшик,
    Кишківник, що по життю крокує.
  •   Перемога
    Остання путь. Мовчить нарід,
    Процесія на цвинтар човга.
  •   Садівничий
    Каюся. В гріху страшному винен.
    Краще б всохла змалечку рука.
  •   Православний атеїст
    Піп учора ледве не загриз,
    Цап за вухо й каже: - Nota bene!
  •   Святенник
    Хочеш правди? Без дурних чуток?
    А вона страшна (і це не жарти!).
  •   Грішник
    От і Пасха. В атеїстів шок.
    Чвакають віряни ковбасою.
  •   Житіє
    Якби не Бог - була б усім "труба",
    А так живем і гамаємо борщик.
  •   Не суди
    Розгубивсь. Стою ні в сих, ні в тих,
    Думи, наче вогняна заграва...
  •   З Великоднем!
    Громадо! Я тебе вітаю
    З Пейсахом! Та беруть жалі...
  •   Кажіть!
    Питання руба ставить нам життя,
    Підсовуючи жмут проблем на таці.
  •   Не прошу
    Хто має совість - той іде і платить,
    А хто халявщик - гамає за так.
  •   Стань Богом
    Весь вік вважав, що сам собі не ворог,
    Жив тихо, вчасно гамав свій обід.
  •   Вірність
    Вечір. Отже скоро гоп-ца-ца,
    Та в думках не силует любаски,
  •   Мамо!
    Нене! Ти для мене - божество!
    Світ навчила як себе любити.
  •   Молю!
    А чи справді люди люблять правду
    (особливо лірики-поети)?
  •   Фітнес
    Товстунці! Голодні ненажери!
    Всі у кого зайві є кіло -
  •   Слово
    Із дитячих снів давно вже виріс.
    Вмерти попід тином не боюсь.
  •   Лікування талантів
    На Парнасі порядкує муза.
    Всілася ловкенько на пеньку
  •   Покара
    На роздоріжжі - хрест. Вишу на ньому.
    А попід ним - у вічність битий шлях.
  •   Рай
    Не хапай за бороди святих!
    Не тряси Спасителя, мов грушу.
  •   Свята водиця
    Песик заховався в халабуду,
    Виє так, що в жилах стигне кров.
  •   Прощання
    А біди не буде як помру,
    Навпаки - звільню цей світ од правди.
  •   "Люби ближнього, як самого себе" (Святе письмо).
    "Люби ближнього, як самого себе" (Святе письмо).
  •   Летімо зі мною!
    Огорнула ніч легкою шаллю,
    Роздуми кладе на терези:
  •   Забудько
    Заховавсь під ліжком (це не жарти!),
    Ох, тяжке в любовника життя!
  •   Одружуйтеся, бовдури!
    Істина гурцикнулася з воза
    Й по главі ушкварила веслом:
  •   "Розумний"
    Реве та стогне Дніпр широкий,
    Горами хвилю підійма,
  •   Моїм талановитим коліжанкам
    Знов сатирик ззаду "гризь!" та "гризь!",
    Це - розплата за ліричну шнягу.
  •   Кохання
    Учадів. Аж хитає від кохання.
    Виною - жінка. Любить так, що йой!
  •   З Днем поезії, друзі!
    Прийшла пора на небо. Що ж, нехай.
    Можливо, тут я Богові невгодний.
  •   Марно
    Під рукою - валідол, тривога,
    За вікном, на цямрині,- жура.
  •   Доброзичлива пародія на вірш Ярослава Чорногуза «Лікування коханням»
    Любов - це не любов, а сіра мняка,
    До неї треба сала півкіла.
  •   Не хвали!
    Ох і любить владу наш народ!
    Під хвостом цілує, руки, п'яти!
  •   Дорогі жінки! Ми разом з композитором Геннадієм Володьком підготували Вам святковий подарунок на 8-м
    https://www.facebook.com/100000221016363/videos/4491409727543017/?notif_id=1615139419883756¬if_t=video_wall_create&ref=notif
  •   Рай
    Спочатку вродився я,
    А згодом - опукла Єва.
  •   Меццо-сопрано
    Ну то й що? Ніщо! І...трохи більше:
    З берегів виходить річка Стир.
  •   Пожалій!
    Ти поетів, друже, не лякай,
    Бо у них і так життя не цукор.
  •   Я живу!
    А кохана сьогодні гаряча,
    Шалом дихає від божества.
  •   Котокоскіана
    В усіх моїх друзів коти як коти: нормальні, притомні, покладисті та невередливі. У Миколи, як і личить усім нявкунам, обидві його кицьки - Бздюха та Попердюха – їдять мариновані гриби, дині та кавуни. Степановий Кокус налягає на варений горох. І тільки мій вусатий гевал не такий як усі: любить виключно посольську шинку та відварну телятинку. Ну, і рибку, звісно. Але не всяку: як підсуну йоршика або окуня - може дати пахучу цівку, сома понюхає і відійде, а от плотвичку чи густірку облизує і нявчить, знаки подає:
    «Господарю! Сиру їсти не буду! Почисть від луски, викинь кишки, зябра та очі, відвари, ну а тоді вже давай, згамаю».
  •   Присвята
    Я не пишу присвят, бо це дурне,-
    Хвала не липне до схололих дланей.
  •   Виправився!
    Краще б тигра тягати вуса
    Чи сумирно лежати в гробу.
  •   Доброзичлива пародія на твір Ярослава Чорногуза
    (оригінал)
    Струменить у ліхтарному світлі
  •   Остання ніч
    Господа пощо трясеш за бороду?
    "Дай!" та "Дай!. А согрішу - прости!"
  •   Ілюзії
    Крок - і вічність. Був - і вже нема,
    Епігони одягнуть у шати...
  •   Свята любов
    Моя дружина - ружа! Айстра! Мальва!
    Небесний дар! Богиня із трущоб!
  •   На независимость Украины
    Дорогой Карл Двенадцатый, сражение под Полтавой,
    слава Богу, проиграно. Как говорил картавый,
  •   Про вічне
    Був - напівбог. А сьогодні - ізгой-ліліпут
    (хтілося жити довічно у пазусі мойри).
  •   Анумо!
    Ото раніше гарно малювали -
    Аж плакали розчулені дівки!
  •   Рушники
    Матуся рідна гарно вишивала,
    Радів і я, і сам отець пан-Біг.
  •   У храмі
    Гей, слов'янине, голий та босий,-
    Ти у храмі стовбичиш дарма.
  •   Любов
    Обарвлені у самоту літа
    Згорали, не лишаючи ні сліду.
  •   Кінець епохи бідності
    "Свати", "квартальчик", тру-ля-ля -
    Оце воно! А розум - гирі.
  •   Водохреща!
    Водохреща. Споліскую гріхи.
    Вода - аж чорна. Бульбашки від бруду.
  •   Добро
    Люди, люди...золоті краплинки,
    Все що треба принесуть у дім.
  •   Прощання з музою
    Ще торік писав і день, і ніч,
    Сонечком обарвлював сторінку.
  •   Святі грішники
    Віра - благо. Є душевні вади
    І гріхи? До храму хутко йди.
  •   Портрет
    Мольба - це квил безсилих мишаків,
    Марнотна зброя проти зла трутизни.
  •   Братам-священникам
    Я пророк, синодові - Бабай,
    Замість крові - правдонька у венах.
  •   Незлостива пародія
    Віктор Кучерук
  •   Едем
    Істина - не світло, а печаль,
    Та зірвати з неї час опону.
  •   Художник
    Я не пишу бравурних маршів,
    Рожево-сонячних картин.
  •   Годі
    Розвелося до біса піїтиків,
    Кожен - геній, ліричний титан.
  •   Хресна путь
    Я - пророк добра і справедливості,
    Битий, гнаний, бідний скоморох.
  •   Невдала спроба
    Колега мій стругає добрі вірші,
    Потужні! Не кавалки ковбаси!
  •   Печаль
    Течуть слова...любов...душа...шарман,
    Перо в руках митця, неначе віник.
  •   Не встати...
    Незакінчена епістола...
    Грім ударив, наче істина,
  •   Квас
    Увечері до Степаниди, моєї сусідки, що живе навпроти, прийшов Микола. Під пахвою тримав старого, шкарубкого та порепаного портфеля з інструментами. Ладнав добрій сусідці хвіртку, потім перейшов майструвати углиб двору - до корівника. Гепав сокирою, молотком, щось бурмотів під носа, але так, що чув увесь куток.
    «Хай тобі трясця!» - це коли влучив не по цвяхові, а по пальцю.
  •   Божа заповідь
    В церковці служба, а не балаган,
    (прощають москаляток-людожерців).
  •   Ной
    Хороші люди наштовхнули мене сьогодні на думку розказати історію Ноя з наукової точки зору. Дехто скаже - ой Сашко! Ти хоч і доктор історичних псевдонаук, але біблейські історії у своїх віршах та есеях викладаєш так, наче все те - казки, бо існують Біблія, Коран, Тора та ряд інших важливих документів давніх часів, які свідчать про те, що Ной не просто історична фігура, але й праотець всього сущого. Археологи та історики, які спеціалізуються на сходознавстві мудро промовчать. І правильно зроблять. Інакше б їх або побили камінням, або б наклали анафему.
    Ось матеріал зі Святого письма Українського Біблійного Товариства, яке видане 1990-го року. За оригінал правив грецький переклад, здійснений для потреб єврейської діаспори Єгипту 3-2 століть до Різдва Христового.
  •   Половина правди
    Писати про ніщо, панове, доста.
    Сонетів про природоньку - вози.
  •   Розмова з Богом
    А я ж увірував у владу Господа,
    Добро та ангелів...
  •   Корона
    Звично стиснув перо у руці,
    Маю час, божий дар і натхнення.
  •   Хрін та редька
    Хто сказав, що їстоньки нема?
    Краще би подякували владі.
  •   Годі
    На хорей подібен анапест,
    Кавуни і кабачки - на дині...
  •   По рибу!
    У Пегаса зляк! Розбіглись теми!
    Тужусь над сонетами дарма.
  •   Вистава
    Людно! Ой людно! В театрі - прем'єра!
    Грають виставу лише глядачі.
  •   Батьки та діти
    Не знаю, ця реальність - сон чи яв?
    Творець вже не в пошані, просто нулик.
  •   Плаха
    І горілка не п'ється, і думи сумні,
    Навіть осінь-чаклунка не тішить як завше.
  •   Кусь-кусь!
    Загнали у підпілля вороги,
    На сайті спокій, затишок нірванний.
  •   Святий
    У гридниці князя Володимира переполох. Він і так був завжди, наче вовкулака: ні з того, ні з сього міг угатити пудовим кулаком у груди рабині, яка прибирала на столі наїдки та питво після нічної пиятики з близькими гриднями.
    Це ж треба! - рідний брат Ярополк охрестився у католицькому храмі! А я ж минулого року привіз із Херсонеса до Києва у спеціальній раці голову четвертого Папи Римського Климента Першого. І тіло його учня Фіва також. Назвав ім’ям цього папи аж чотири села - Климентове, Климентовичі, Клементіївка, Климани. Хотів бути першим!
  •   Рідна мова
    Давайте розбиратись без гнівби,
    Щоб викотити істину на сушу:
  •   Святий безбожник
    Під церквою стою. Пливуть панянки,
    А на обличчях - смуток, чорна ніч...
  •   Верцадло
    Без совісті зробив один лиш крок
    І стало легко, як в обіймах пані.
  •   Батько і син
    На руках одна козирна масть,
    Все тіп-топ, м'ясце возив у Рашу.
  •   Осінь
    В ліриці я - лох, профан, не спец,
    З кожним днем пишу все гірше й гірше.
  •   Зеленобобік
    Зеленобобік - що це за мара?
    Зогнилий пень? Дитятко чупакабри?
  •   Наратив
    Табула раса. Написав і витер.
    Почав спочатку. Тужуся, сопу.
  •   Ні!
    Я на цій земельці не воскресну,
    Без дітей помру. Своїх. А жаль...
  •   На тобі!
    Поміняв троячку на п'ятак,
    А "баригу", наче, на паяца.
  •   Сідай!
    Блукав у пущі. М'язи ниють ззаду,
    Потрібно пошукати ловкий трон.
  •   Кінець
    На жаль, у мене закороткий вік,
    Лишилась дуля, від цукерки фантик.
  •   Майбутнє
    Заліз козел в чужу капусту,
    А веселун стрибнув на трон.
  •   Пусте
    Я прагматик, сестри, а не містик,
    Та живу у казці, наче крез.
  •   Покаянне
    Покайтесь, українці, у гріхах!
    Несіть хутчіше під амвон ковбаси.
  •   Дурний чи розумний?
    На сніданок пожував поради,
    Намотав розумну мисль на вус.
  •   Де розум?
    Так, життя - це не рахат-лукум,
    Не квітник - потворна гною скирта.
  •   В рай
    Втрапити до раю - справжнє щастя,
    Та забудь про ці солодкі сни.
  •   Кабала кохання
    Люби мене - прехтивого козла,
    Даруй цілунки та палкі обійми.
  •   Не буде...
    Війна в думках, в раю, у Божім храмі...
    На фронті, як і вчора,- бій гримить.
  •   Пора!
    Задощило. Ох і задощило-о!
    Тургонить по шиферу капіж.
  •   Щоднини
    Про серйозне нині піде мова,
    Тільки ніс от вистромлю з бретель:
  •   Не свій...
    Зіпхнула доля нелегка під тин,
    Допомогли друзяки. Що ж, буває.
  •   Журба
    Тьма позаду. Я вже вдома. Ранок
    Вийняв з серця у крові меча.
  •   Капець капецький!
    Вірші мене не покидають,
    Строчу, аж дим валує з вух.
  •   Шо дєлать?
    Писати? Не писати? Ну й дилема...
    Поїсти чи сходити за пивцем?
  •   Поруч
    Бач, костюм у труну як влитий?
    І баланс, і фасон - все вірно.
  •   Простіть
    Немає серцю супокою,
    Чорніють темрявою сни....
  •   Літній дощик
    Літній дощик
  •   Годі
    Він грав на піаніно власним членом,
    Скакав по сцені у рябих трусах.
  •   Сил нема
    Народився, кажуть, я поетом,
  •   Нехай
    Казати щиру правду - це мій дар,
    Для істини відкрию в крані вентиль:
  •   Червень
    Ранок. Міномети замовчали,
    Сплять в окопах сиві дітлахи.
  •   Пишіть!
    Кажуть, я не добрий пан, а кліщ.
    Ні! Я неконфліктний! Миру голуб!
  •   Пора
    Вечірній легіт, щебети, нірвана...
    Вмочає сонце пензля в яру мідь.
  •   Крізь біль
    На моїх руках під яворинами
    Бог помер. Молитися кому?
  •   Спасіння
    А небо синє, сяйливе, райдужне,
  •   Свої та чужі
    Радість - нерадісна, сонячна усмішка - фарс.
    Совість скалічена звично слугує безчестю.
  •   Самота
    Вечоріє. У хаті незатишно:
    Ні дітей, ні коханої - згарище.
  •   Гріб Господній
    Кажуть, Пасха сьогодні. У храмі Господнім навала,
    За місцину у склепі вогкому жорстокі бої.
  •   І чого це?
    Моторні мавки ліпші, аніж мляві
    І в ліжку,. й на городі - так чи ні?
  •   Секонд
    То вверх, то вниз життєва карусель,
    Ховає личко терція за квінту.
  •   Поруч
    Лютий, темно і зимно,
    В лобі - думка сумбурна...
  •   Дружня рецензія на твір Королеви Гір
    Уважно прочитав твір поетеси, зважив усі за і проти, та вирішив усе ж таки допомогти своїй коліжанці, як і належить усім нам на цьому сайті. А саме - підказати, підправити, легенько підштовхнути до творчого росту. Звичайно, можна і промовчати, але так чинити негоже. Можливо мої поради виглядатимуть графоманськими. Тоді можна знехтувати пропозиціями і залишити все як є.
    Тема сліз дотична до мого давнього твору. Я наведу його в кінці, як продовження поетичного діалогу. А шановна майстриня може мене розбомбити в пух і прах, або подякувати за роботу. Це вже як складеться. А заодно і ви, мої шановні колеги.
  •   Де правда?
    Зазирнув випадково за обрій -
    Орють істину правди плуги:
  •   Правда
    Собаки брешуть, люди брешуть, влада...
    А ти - правдивець? Витязь добрих справ?
  •   Зупинись!
    Росте гора ушир і висоту,
    Але негодна породити й мишу.
  •   Геній
    Бувають «профі» - так собі, не дуже,
    А мій знайомець - «профі» понад верх.
  •   З Різдвом Христовим!
    В раю уклоністи дорвались до влади,
    Вмостилися в крісла печерські бігом.
  •   Не місце
    Надокучив спокій! Годі пасти вівці!
    Час писати вірші, хмурити чоло.
  •   Переміни
    Хоч у моді котонові трени -
    Я вимогливий надто до шат.
  •   Дніпро
    То що, мій онученьку,- зрадиш і ти?
    Зміняєш чужинців на кревних?
  •   Катюга
    Рече колега: - Ти - мій кат! - і що?
    Жувати все підряд, неначе паця,-
  •   Про циці
    Правду говоритиму навмисно,
    Істина сьогодні на кону:
  •   Братська могила
    Мертві братчики,- мир вам...
    Сів побіля хреста,
  •   Зрада
    Світ став сторчма. В ціні - душевні вади,
    За ніж у серце - оплески, медаль.
  •   Осінь
    Вже не пасуться кози в лозах,
    Бичка на луках теж нема.
  •   Справжня любов
    Нелегко тягнути кота за хвоста,
    Ще й муза гризе як піранья.
  •   Пора
    Тече, тече у вир людська ріка,
    А все від того, що немає клепки.
  •   Ніззя!
    В люду уривається терпець,
    Рвуться з ланцюгів, як пси таланти.
  •   М'якеньке
    На трон, буває, лізуть по приколу,
    І хоч із цього діла завжди пшик -
  •   Самота
    Нині, кажуть, літо. А у мене осінь,
    В безвісті глибокій гибіє ашуг.
  •   Хто ти?
    Гарно літом з жінкою на дачі,
  •   Як не жерти - можна вмерти!
    А у Києві світла і тьми пополам -
    Синьо-жовті виводяться барви.
  •   Ріка
    Літо! Ще далеко осінь,
    Спить на носі дідів бриль.
  •   Сни
    Сон - це подих вічної розлуки,
    Смерть вночі примірює шлею...
  •   Сповідь
    Істині холодно зимами,
    Думи розпечені - в інії...
  •   Дід і онук
    Каже внук: - Прийшов кінець роздраю,
    Керівник держави - вищий клас!
  •   Гаплик!
    Та годі вже плиту ялозить!
    Її годину тому тер.
  •   Е-е-е-ех!
    Хоч наш правитель з виду і кізяк -
    Тримаю слово, наче меч у ножнах:
  •   Мовчання
    Снага дотліла і згоріли нерви
    Розказуючи казочку, єси...
  •   Мій ангел
    Поминальні дні - пора печалі,
    Спогади рояться в голові...
  •   Благодать!
    Знаю, дехто скаже "ха-ха-ха",
    Потім язиком іще поплеще:
  •   Звільнення
    Фестини у столиці, День кота,
    Салют, парад, гопак, Хава Нагіла.
  •   Ощаслив!
    Знову на коліна всілась пані,
    В пазуху красі стромляю ніс.
  •   Похвалю!
    Добре - скажу комплімент,
    Без підготовки, ісходу:
  •   Нахаба
    Мовчу. З-за тину чується: - Ау!
    Ходи до мене, поджергочем,- просить.
  •   Прозріння
    Парнас належить геніям? О ні!
    Не там живуть живі й покійні скальди.
  •   Ти - раб!
    Я - рідновір. Мій Бог - це Україна,
    А братик уподобав Іордан.
  •   Таке-сяке
    Вірш дочитано. Вигуки "Браво!",
    Друг-руладник за плечі обняв.
  •   Не буде
    З козла молока втричі більше,
    Аніж з хитруна-хохлака.
  •   Обидно
    Коти окупували підвіконня,
    Черевані мордаті! О-го-го!
  •   Не бачу!
    В зоопарку скаче гамадрил,
    Треба підійти і дати пряник.
  •   Пора!
    У Пегаса журба - загубилась остання підкова,
    І натхнення нема, бо у музи весінній наврок.
  •   Думи, мої думи...
    Дулю ховаю під одяг,
    Холодно, лютий, зима...
  •   Вперед!
    Поете! Не сиди у хаті пнем!
    Від компа геть! Існуднув як, ой леле!
  •   Відлига
    О, як же ця зима набридла,
    Постійна мряка - в серце ніж.
  •   Вічність
    Крок - і вічність. Був - і вже нема,
    Епігони одягнуть у шати...
  •   Підлі сусіди (літературна пародія)
    о кісток зігрівало манто дощове,
    А тепер актуальні трико та кальсони -
  •   Про дуби і любов
    Сідала муза часто на шпагат,
    Аж утомилась, в гості вже не кличе.
  •   О, часи!
    Спермотоксикоз - тяжка хвороба,
    Нумо, озирніться навкруги!
  •   О, часи!
    Спермотоксикоз - тяжка хвороба,
    Нумо, озирніться навкруги!
  •   Я - Бог!
    Хранитель я жіночої краси,
    Серйозний і водночас шалапутик.
  •   О-о-о-о-!
    В моїм Едемі тепло як під піччю,
    Вона немало бачила дівчат.
  •   І знову про любов
    Летять іздуру мужики на Марс,
    А я - еротоман! Такий як Пушкін!
  •   Астероїд
    Байдуже - бомжак ти із трущоб
    Чи владар, гартований у битвах:
  •   Естетика
    Москалі з хохла обдерли шкіру,
    Вмер земляк мій. Смертний крик ущух.
  •   Прощай
    В госпіталі - запахи біди,
    Буду нею тхнути вже до смерті.
  •   Про поцілунки
    Поставити пора питання руба
    І правдоньку дізнатися таки:
  •   Під Парнасом
    Без клепки в голові неважко жити,
    Поспав, поїв, помацав жінчин таз.
  •   Повинен
    Тут був Едем. Шумів зелений ліс,
    Стрибала білорибиця на плесі...
  •   Ненависть
    В прицілі - хата, клуня, погріб, сад,
    Між ними тінь похмура в хакі човга.
  •   Рецепт
    В трусах їжак. Сидіти вельми складно.
    Але терплю, товпі дарую "Chease".
  •   Монахи та удовиці
    Ти бабця, кажуть, ворухка,
    Статура, правда, не дівоча.
  •   Над Парнасом
    Чоловічок я хазяйнуватий,
    Прикупив коня - весна, сівба...
  •   Самота
    Друже! Підкажи мені:
    Шлюб - вантаж? Екзамени?
  •   Лавра
    В печерських норах темних сил шабаш,
    Вовтузиться у тьмі нечиста сила.
  •   Вирок
    Із носа окуляри зняв рожеві,
    Навпроти - графоман-недопіїт.
  •   Солоденьке
    Помажу лірика медком,
    Потиличників годі.
  •   Спасіння
    В питанні віри я - лопух, профан,
    Ні підступів не бачу, ні обману.
  •   Рецензія на вірш Ярослава Чорногуза «Кінець весни»
    Серед усього поетичного творчого розмаїття в сучасній українській поезії виокремо твори Ярослава Чорногуза . Що це – творчий несмак? Відсутність глибоких ґрунтовних мовних знань? Чи просто бажання видати бажане за дійсне? Майстер (якщо він себе таким вважає) мусить відповідальніше підходити до того, що буде надруковане у періодиці або увійде до книжок.
    Напівархаїчна стилістика - це ще півбіди. Але граматичні та семантичні помилки – це вже перебор. Аби не бути голослівним – візьму, наприклад, один з його творів і спробую відсторонено розібратися, що до чого. Для початку подаю оригінал твору.
  •   Мовчання
    Поклявся чорт у дружбі на віки,
    Натомість висисає з нас живицю.
  •   Вороги
    Фріців гнали у шию за Одер,
    Перемогу згадати не гріх.
  •   У вишині
    Пегас над сажем описав криву
    Й чкурнув зі мною в небо як ракета.
  •   На волі
    Вікно закрито. Човга тінь за склом,
    Холодний погляд човгає по шипці.
  •   Помилився?
    Тарганисько сховалося у шпарку,
    Поласувало нагло кавуном.
  •   "Молись!"
    Молись!
  •   На волі!
    Дружба - не дружба,- шматочок добра,
    Зверхності, розуму, піни...
  •   Поспи
    Сапали моркву й буряки,
    Назавтра - кабачки та перці.
  •   Ліки
    Гавкучий пес колошкає село,
    За вірну службу - кісточка, сосиска.
  •   Мова
    П'яниця лається з баюри,
    Від оковитої шиза.
  •   Не чіпай!
    Сміх і гріх! Побився за поези!
    Збаглося творити під ларком.
  •   У прірву
    Хіба можливо звикнути до зла?
    За правду люд штовхнув під гільйотину.
  •   Воскрес!
    На підвіконні мухи ловить кіт,
    Гризе комах, немов козу пантера.
  •   Сниво
    Оце так сон! Мій куме, щоб ти скис!
    От нащо стільки випили учора?
  •   Рука Сірка
    Прилетіли міна, куля та граната -
    За "дарунки" дякую Кремлю.
  •   Гав-гав!
    Шукаю вади у чужому оці,
    Найменший гандж - як віхоть для бика.
  •   Віват!
    Ох, у нас, братове, і "король"!
    Для розумних - із баблом кормушка.
  •   Ти і я
    Я чистоплюй, живу як у раю,
    Кую бабло, роблю лиш те, що хочу.
  •   Хм...
    Мозолики болять? Спина? Крижі?
    Получка - жменя дріб'язку нікчемна?
  •   Самотність
    Доріг багато, світ широкий:
    Балі, Гавайї, Санта-Круз...
  •   Гімн любові
    Вірш осонцив сторінку,
    Співає кохання струна.
  •   Безвихідь
    Ну, чуваче, в тебе і видон!
    Схуднув, помарнів, глядіти сумно.
  •   Буфон
    Я - блазень, син мозольного труда,
    Виспівую бравурні коломийки.
  •   Прощання
    Я доживаю вік на самоті,
    До павутини вже не дотягнуся.
  •   Пора тікати
    Розвіявся зачарування флер,
    І голова похнюпилася лиса.
  •   Люблю!
    Якою ти красивою була!
    Гадав - такою будеш і до скону.
  •   Бабські молитви
    Снаги немає. Розгубився прит.
    Жіноче лоно пишне одкортіло.
  •   Ідіть!
    Буяють вишні білопінні,
    Пелюстя всіює дорогу.
  •   Шлях любові
    Під стріхою воркочуть голуби.
    Весна! Амури в ліжках і у чатах.
  •   Не бійся правди!
    Казав усім лірик "Не дам!",
    Та звично розкидував ноги.
  •   Про природу
    От сяду і всю правду розкажу,
    Терпіти сил нема одноманіття.
  •   Життя
    Поет поваги, мабуть, вартий,
    Не личить генію кожух.
  •   Не до снаги
    Усе на світі Богу до снаги,
    А я такому диву не навчуся.
  •   Про весну
    Мабуть, потрібно порадіти,
    На хвильку стати без ума:
  •   Прощайте!
    Обійдемося без музик,
    Без оплесків та пієтету.
  •   Київський слоновник
    Про звомплених щурів писати я не буду,
    Не треба чупакабр. Обожнюю… слонів.
  •   Автопортрет
    Тиша. Доїдає підла скука,
    Чоловік не збуджує давно.
  •   Пожива
    Невдасі увижаються тхори,
    Пацюччя, павуки, блощиці, змії.
  •   Сповідь чистоплюя
    Вгортаюся у галуни, єдваб,
    Приречений для царствених вакацій.
  •   Ой, лелека, лелека...
    У птаха знову трапився заскок -
    Жінкам вподобав смикати огуззя!
  •   Не судьба
    А ваговиті заздрісні таки.
    Довбають дятли поетичну гілку.
  •   Вирок віршоробові
    Недопоет - резинка без трусів,
    Чи защіпка від порваних підтяжок.
  •   Повчальне
    У матусі я слухняний син.
    - Йди,- рече,- почухай метру спинку.
  •   Майдан
    Небесну сотню проковтнув жертовник.
    Змагаються за владу зграї вовчі.
  •   Учитель
    Життя в убогих, звісно, що не мед,
    Жаліти варто зламаних, нужденних.
  •   Як і ти
    Що ж це за жінка попалась така?
    Мимрить постійно "Не хочу".
  •   Бубнявіє
    Буває, що потрібно чоловіку
    Води пустити цівку в неба синь.
  •   Слушна порада
    У буслика цибатого біда:
    І день, і ніч роззявлена ротяка.
  •   Кармічне
    Відшепотіла пуща золотистим,
    Осінній вечір поринає в тиш.
  •   Вальс графомана
    Люто заздрять лукавці. А ще претендують на славу,
    До папахи й кокарди чіпка простягнулась рука.
  •   Без конкретики
    Змінилась нині естетика,
    Давайте одкриємо карти:
  •   Правда кличе?
    Поберегти потрібно власних муз,
    Востаннє перед Вами зняв кашкета.
  •   Щем
    Пахуча липа скоро одцвіте,
    Допишуться есе, балада, повість.
  •   На зорі ти її не буди
    На зорі ти її не буди,
    На зорі вона солодко спить.
  •   Не дивись
    Не дивлюсь як брат вбиває брата,
    Не кажу нікому про біду.
  •   Затемнення
    У світі каламуті жити звик,
    І на далеке не складати планів.
  •   Киш!
    В інеті бубонить ареопаг,
  •   Тьма
    Перемагає світло темнота,
    Красу штовхнуло чудисько за грати.
  •   Е-е-е-ех!
    Недоленька у груди вбила ріг,
    Урвалось щастя на високій ноті.
  •   Ой, куме, куме!
    Ох, і дума важка, наче камінь,
    Навалилась на груди жура.
  •   Згар
    Виноградник скніє без лози,
    Вилито в багно солодкі вина.
  •   Фінал
    Від А до Б не порахую верст,
    Згубився лік словам в життєвій книзі.
  •   Дітки
    Підніжки, штовханина та лящі -
    Дуріє дітвора, дзьоба жорстоко.
  •   Святе письмо
    Мій брат у тьмі творив Святе письмо.
    Він був поет. Не цар, і не вельможа.
  •   Учися
    Поетичний ліпиться пиріг,
    Заглевкий і кострубатий трохи.
  •   Я - кілер!
    Я - кілер! А наймають - читачі.
    Благають звідусіль про допомогу.
  •   Геть любов!
    Завітало щастя у альков.
    Воскресаю! Я ж - поет, не цинік!
  •   Христос воскрес!
    На сході віє буревій,
    Не видно Господа у висях.
  •   Усе не так!
    Повсюди щастя, гроші та любов,
    Чигає благодаті пильне око.
  •   Диверсія
    Надворі дощ, моква, сльота,
    Шерхоче листям липи крона.
  •   З Новим роком, наче!
    Мене заколупав ажіотаж,
    Підземний гелгіт, лайка, штовханина.
  •   Зінське щеня
    Зі звалища надбіг блохастий пес,
    Штовхає гавра поетичну хвіртку.
  •   Лечу!
    Ось воно, щастя кирпате,
    Зирить в кишеню мою.
  •   Ребусом по ребусу-2
    Теля, буває, двох корівок ссе,
    Потроху - і у чорта, і у Бога.
  •   Як завжди?
    Ось-ось в державі запалає ватра,
    Злітають іскри і валує дим.
  •   Самота
    У руці ескулапа пульсує життя.
    Під ногами - залізне корито.
  •   Думки
    Ще не старий. Півсотні буде літ.
    Летять у вирій осінь, літо. Зимно...
  •   Годі читати!
    То що - писати про кохання
    І шепіт "я тебе люблю"?
  •   Дзеркало
    Верцадло, звісно, це лишень
    Зі склом срібляста амальгама.
  •   Пора?
    Ось-ось закінчаться труди
    Стило і зошит - на поличку!
  •   Минуще
    А я гаргара. Багнеться книша.
    Пахтить хлібина, а сусідка - скнара.
  •   Торжище
    Мудрій гаптує слова філігрань,
    Книжкову лавку оглядають гави.
  •   Приреченість
    Країна - болото. В макітрах - бардак.
    Пророкам одрубано руки.
  •   Ех...
    У мняки-підобцасника біда:
    Давно не розгиналися коліна.
  •   Утомився
    Гіпотетично – я тебе люблю.
    Але насправді – з часником пампушку.
  •   Не кінець
    Задрати б сукню і згадати юність…
    Стогнали в ніч розпалені дівки…
  •   Досить!
    Засмерділа знову "руська водка",
    На кордоні зламують замки:
  •   Сміюся
    У веселощах стигне печаль,
    Сіло сонце пекуче за плаєм.
  •   Боюсь
    У темряву стрибати лячно,
    Бо недалеко до біди.
  •   Нарешті!
    В церкві - айстра і гнила колода,
    Жовторота суне до вінця.
  •   Вибір
    Життя нестерпне заслужили.
    І винні в цьому тільки ми.
  •   * * *
    Могила всіх зрівняє у правах:
    Одружених, холостяків, коханців.
  •   Тепло
    Пора збиратись у дорогу,
    Дописано веселий вірш.
  •   Музонька
    А на плесі тінь сидить кошлата,
    Барви чорні - антрацит, смола.
  •   Зважені та щасливі
    Столиця. Місто. Телевізор.
    Ручиці чешуть животи.
  •   Подружжя
    То що, миритись будем, чоловіче?
    На часі розкопилити губу.
  •   Лайка
    Над хвилями кигичуть чайки,
    А в голові сумні думки.
  •   Паска
    Нас рабами ліпили із глини,
    А сьогодні із Богом на ти.
  •   Гнів
    Людська шальга не має меж.
    Христа розп'яли підлі кмети.
  •   Тещин пиріжок
    Мовить жінка: - Йди голитись!
    Колють вуса, борода!
  •   Іду
    У чаполочі позіха п'яниця,
    Свитину покриває кушпела.
  •   Біль
    Сьогодні актуальний колір сірий,
    Нефантазійні сни, пласкі думки.
  •   Не кінець
    У торгівлі кум - акула,
    Має склад і магазин.
  •   Листопад
    У іній огорнуло серця сад -
    Пішла у Лету втомлена матуся.
  •   Болить
    Поглянь! Довкола горе та біда -
    Ляга майбутнє під надгробні плити.
  •   Кара
    Розлютував антихристів Майдан,
    Не влізла в пельку хохлаків галушка.
  •   Передгроззя
    Мене лякає люду німота,
    Схилився долу, наче мокрі стебла.
  •   Хочу
    Люблю про інтимне писати,
    Жагуче іде на "ура".
  •   Слова
    Павутина слів. Нічого більше.
    Думав, одболіло...ні, пече.
  •   На все життя
    Обідець на пальчику. Хлопчик упіймався.
    Отже, не дізнається про мої гріхи.
  •   Біда
    Кохаєш? То кохай і не бурчи.
    Хотіла щастя? Ось воно - під боком.
  •   Дубова елегія
    У поетів хмуряться лоби,
    Длані щедро сіють закарлючки.
  •   Навроки
    Розпухнув гутаперчевий шнопак,
    Всльозавилося червонясте око.
  •   Я- щасливий
    Чорна зрада скрадається нищечком.
    Тільки тиждень живуть молоді -
  •   Дістав!
    Плаче дівка в інтернеті,
    Ллється слізок водоспад.
  •   Мушу
    Загнали вовка в пастку. Не втечеш.
    Грошей немає, і нема роботи.
  •   Не вдома
    Легко у небо зозуля шугнула -
    Висидить славка блакитне яйце.
  •   Проблема
    Не п'ю горілки. В цьому вся біда.
    А кум - п'яниця, море по коліна.
  •   Одвертість
    А можна відверто?
    Хай ходить доокола злодій.
  •   Земне
    Хай оступачить регулу олжець,
    На потрух перетворить справедливість.
  •   Війна палацам!
    Он, кандидат бреде селом,
    Довкола челядь, наче мухи.
  •   Я тебе люблю!
    Прокинувся. Замріяна дружина
    Мізинчиком покликала у рай...
  •   Відьма
    Для ворожби потрібно лиш бажання.
    Ефект плацебо стигми відкрива.
  •   Просвітлення
    Хуртеча витинає викрутаси,
    Ланіти пропікає морозець.
  •   Сусідські дітки
    Хлипає дитина. Цяцю хоче.
    Їй купує неня літачка.
  •   Халепа
    Усі мої творіння знає кіт.
    Коли читаю - слухає уважно.
  •   Обмін
    Захотілося їсти нестерпно,
    Пожувати хоча б вермішель.
  •   Свобода...
    Утік правитель. Кажуть, був тиран.
    Жилося з тим поганцем дуже важко.
  •   Гони бабло
    Удячний владі за бордель,
    Прилаштувався непогано.
  •   Каїн та Авель
    (за мотивами Тори. Первородним, звичайно, був Каїн У мене інша версія - правдива. Ну, майже правдива. А де взялися діти і онуки у братів, якщо окрім Єви ніяких жінок на землі не було - глибока таємниця. Але вони були.) Хоча тут не про це.)
  •   Слова
    Слова - пусте ніщо. Важливі тільки вчинки.
    Плескати язиком навчилися давно.
  •   Осторонь
    Стояти осторонь комфортно і безпечно,
    Не буде бризок бруду на душі.
  •   Пора іти
    Нема про що писати. Цуцик здох.
    Злостивець кряче "Вичерпались теми".
  •   Сонячний ранок
    Прокинувся. Квітник. Пахтить садок.
    Муркоче солодяточко на вушко.
  •   Не на часі
    В благодатному нашому кліматі
    Від ковбас "попливли" животи.
  •   Закохані
    В сірім світі вічних перемін
    Зупинися, мила, на хвилину.
  •   Без любові
    Лебідка прихилилась до плеча,
    Вподобала на пні старого птаха.
  •   Шведська любов
    На підвіконні хлипати найкраще,
    Холодне скло розплющило шнопак.
  •   Спокій
    У гості ходять із презентом.
    Поганий настрій геть жени!
  •   Лісова елегія
    Природа. Тиш. У грудях млость.
    - Яка ж краса довкола, сину!
  •   Вино кохання
    Гнеться гроно виноградне, обважніла віть!
    Я достигла, мій коханий! Палахкоче хіть!
  •   Дорога
    Між землею та небом
    Є терниста стежина.
  •   Баба Соня
    Жувати кістку бабці важко -
    Ротяку дряпає мослак.
  •   Творці
    Забув Орфей поо арфу і трембіту -
    Упещував у хащах Артеміду.
  •   Віщун
    Я бачу долю кожної людини.
    Он, той малюк зіп'ється й пропаде.
  •   Марення
    Впустила змія підлого в єство
    І зради лезо простромило серце.
  •   Земелька
    Усе життя долину цю орав,
    У кожній грудці є краплина поту.
  •   Криве дзеркало
    Щур сховався хутко у діру.
    Зверху - різанина, плач та крики.
  •   Сплін
    Якщо хандра вчепилася в чоло,
    Рецепт простий - дивися на китайців.
  •   Слабак
    - Ну, що зятьок, де шапка із лисиці?
    Чому немає шуби із песця?
  •   Прапор
    Синьо-жовтий прапор...
    Мляві кольори...
  •   Стежки
    Спить дитятко на руках у нені
    Лагідних наслухавшись казок.
  •   Бережіть!
    Золою сиплються думки,
    В імлі розчинені тривоги.
  •   Нарешті!
    Пора пустити носом бульку,
    Втомився, вимотався - жах!
  •   Лети!
    Праця робить людину щасливою?
    Особливо коли задарма?
  •   Літаю
    Не поспішай іти по світу,
    Іще гірка надійде мить.
  •   Що робити?
    Ти ба, який пустунчик цей дідок,
    Одразу руку всовує під блузку!
  •   Поетична тусовка
    Біля клубу дід пасе козу.
    А мене гризуть важкі печалі.
  •   Яма
    Немає сил. Іду копати яму,
    Тут ходить надокучливий сусід.
  •   Позитив
    Я - беспробудний оптиміст,
    Люблю хороші вісті.
  •   Пророк
    Я - пророк. Не маю дому.
    Вже старенький, сивоглав.
  •   Рецепт
    Чи відгадаю цю шараду,
    Чи стачить досвіду і знань:
  •   Зрадник
    Я - зрадник. Не банальний Дон Жуан.
    Копаю яму власному народу.
  •   Жаба
    Голосував народ за жабу,
    Тепер на повну одгріба:
  •   Несила
    На тому світі значно легше -
    Сиди й варись у казані.
  •   Люблю тебе
    Люблю тебе. Вуста ж замкнули браму,
    Бо ця любов як опівнічний тать.
  •   Хочу їсти!
    Я не страшний у гніві -
    Сили уже не ті.
  •   Перед грозою
    Чуєш, брате, запахло грозою,
    Хоч у небі іще не гримить?
  •   Міняю курс!
    У літературі щось не так.
    Із мутної хлебчемо криниці.
  •   Veritas in vino
    Хвалебні тости, щирість під хмельком,
    Гучні промови купно з перегаром...
  •   Любощі
    Пишається кохана чоловіком,,
    Сама також працює як бджола.
  •   Переляк
    Переляк
  •   Літературний раб
    Пишу, аж дим валує з вух,
    Словесна тягнеться жувачка.
  •   Коханці
    В штанцях настовбурчився перчик...
    Чужої жадати - це гріх.
  •   Рідна мова
    Осінь. З неба дощик сіє,
    Спить хохлятко - не буди.
  •   Хвости
    У мене хвіст, неначе в павича,
    Утіха для матусі та дружини.
  •   В очікуванні
    На Банковій одкрився свищ,
    Тече державою зараза.
  •   Загублений код
    Згубив Да Вінчі код.
    Горить на кухні плов.
  •   Сьогодні
    Сьогодні
  •   Ледащо
    Ох і пес ледачий! Щоб ти здох!
    Всеньку ніч у буді спав, зараза!
  •   Іловайськ
    Це - Іловайськ, мій друже. Я програв.
    У москаля немає честі й шани.
  •   Укради!
    Найкращий час крадіжки, звісно, ніч.
    Повзе тихенько употьмах долоня.
  •   Mortal combat на новий лад
    Потрібна рівновага у думках:
    Лягла в долоню бойова граната.
  •   Справедливість
    Ти хочеш справедливості? Дарма.
    Загине ліс без вовка неодмінно.
  •   Гадина
    Чому так легко плазувати,
    Хвостом крутити навсібіч?
  •   Розпач
    В поетів нелегкі шляхи,
    Горбаті в реп'яхах дороги.
  •   Лоботрясіння
    Ми випадково тріснулись лобами,
    Влупила довбня в газовий балон.
  •   Сад
    Рука поета сіє міражі.
    Почути можна, а торкнутись - годі.
  •   Засторога
    Засуджено в Едемі смоківницю:
    Плодів не буде. Так угодно Богу.
  •   Немає віри
    Уперся погляд у задок,
    Від захвату здригнувся прутень.
  •   Шахи
    Небо й пекло грають в шахи,
    Люду рвуть голів пуки.
  •   Метеопоети
    Агов, до праці, метеопоети!
    Немає спеки, хлюпають дощі!
  •   Принишклість
    Тирлуються "печерські" дожі,
    Байдуже глипає народ.
  •   Хитрун
    Посіяв легіт - народилась буря.
    Нахитрував - і спокою нема.
  •   Літо
    Нарешті скінчається літо,
    Не буде кусати мушва.
  •   Хліб
    Підкинула хлібець нога,
    Розтоптано пахку скоринку.
  •   * * *
    Не порушу чужих бовванів,
    Маю власний магічний круг.
  •   Віників не буде
    Із Космосом прочистився канал,
    Одкрилися усі мистецькі чакри.
  •   Лишні
    Берлоги, нори та дірки...
    Наїдки, ліжка і планшети...
  •   Квартиранти
    Вона красива – просто жах!
    Прожив би вік із нею в спальні.
  •   Екологічне
    Залоскочи мене, русалко,
    Цілуй, однині все одно.
  •   Голод
    Спекотно. Мливо. Порохно.
    Прийшла підступно творча криза.
  •   Враннішнє
    Пишіть, брати мої та сестри,
    Увічнюйте свої думки.
  •   Декларативне
    Примарно стало жити нині,
    Чаяться в мушлях слимаки,
  •   На пляжі
    Чому я ласий до дівчат,
    І тішать зір сідниці голі?
  •   Мова
    Я - чаклун молодий, гарячий,
    Виростав посеред орди.
  •   Ближні
    "...як самого себе."
  •   Лісова пісня (сучасна версія)
    Ох, і мавка попалась, вогниста!
    Пахне дубом. Насправді ж - вулкан!
  •   Немає спеки
    Мухи вже не люті, ледь кусають.
    Крові насмоктались комарі.
  •   Старість
    Старість - це не тільки сивина,
    Слабкість тіла, вузлуваті руки.
  •   Пробач
    Довідався учора із чуток,
    Що в мене вже нема старого друга.
  •   Тривожне
    Люд уціпенів. Лише мовчить.
    Радості не видно на обличчях.
  •   Хвилювання
    Сниво та їжа. Два полюси.
    Шлунок чи ліжко? Дилема...
  •   Горішок
    Міцний горіх. Лускунчик не бере.
    Сховалося ядерце за твердиню.
  •   Втеча
    Безвітря. Штиль. Затишшя. Німота.
    Усе пройшло, і біль не млоїть груди.
  •   Проносне
    Люблю я шану як солодкий мед,
    Щодень її збираю у засіки.
  •   Уже геній!
    Я розкажу все по порядку,
    Щоб не було розчарувань.
  •   «Героям сла…»
    У Києві майструють гроб,
    Готує похорони мати.
  •   Мій язик
    Приперла щоку у сльозах рука,
    Думки невтішні у захмарних висях.
  •   Невдала сповідь
    Я сповідався. Піп длубався в носі,
    Накручував мізинець віражі.
  •   Ми - сарана
    У кожного народа свій Христос,
    Пілат байдужий, жадібний Іуда.
  •   Сльозотеча
    Про кохання писати не важко,
    Інтернет потопає в сльозах.
  •   Віщі знаки
    Я пожалів її одразу.
    Вкусив тоді кохання ґедзь.
  •   Де нас немає
    У соцмережах, кажуть, файно.
    До рота падає банан,
  •   * * *
    У кожного своя стезя, межа
    Добра, злоби, поваги та терпіння.
  •   Онуки
    Давно чинили кару, муки, гвалт
    Кармалюка Устима зарізяки.
  •   Крадіжка
    Захмарилося. Нічка. Комарі.
    Селяни геть утомлені поснули.
  •   Недарма
    Ув орді я живу ізмалку,
    Звик до подиху яничар.
  •   Печальне
    Рука поета просить од і саг.
    Спрацьована, знесилена правиця.
  •   Причастя
    Прочанину смакує кров Христа.
    Нагода буде - питиме гарячу.
  •   Хохли
    Ідуть хохли. В кишенях дулі,
    Мармизи хитрі, потайні.
  •   Невдала депресія
    Депресія. Сьогодні чорний день,
    Гадки про смерть, життєві негаразди.
  •   Любовні мотиви
    Згадалася мені жона,
    Прийшла невчасно хтива думка.
  •   Хитрунка
    Вона мене покликала на борщ,
    Дала черпак чи то велику ложку,
  •   На кінчику пера
    На кінчику пера - тремтить отрута.
    Ще мить - і скрапне, наче кислота.
  •   Моя вина
    У бур'янах ховаються городи,
    Напризволяще кинуті лани.
  •   Фіаско
    Ця ніч жахливою була,
    Розхитано поета нерви.
  •   Живий
    Моє серце вистигло. Зовсім.
    Не сприймає уже плачі.
  •   Навала
    Іде дев'ятий вал. Навала.
    Неестетичний вінегрет.
  •   Про кохання
    Допоки мій запал не охолов,
    Натхнення розпирає кволі груди
  •   Мій дух
    За пругом світла - темінь. Чорнота.
    Фінал життя. Грудей останній подих.
  •   Язичок
    Живе у роті довгий язичок
    За посмішку приховуючись милу.
  •   Невідомий поет
    Мій друг - Геракл. На дрібку я молодший,
    Пишу про нас оцей простенький вірш.
  •   Переляк
    На кухні я злякався таргана.
    В тарілі він жував мою сосиску.
  •   Страм і шкарпетки (сатира)
    Іван Іванович Давиденко
  •   Журавлі
    Давно я був уже в селі,
    Гасав малим у літню спеку...
  •   Звичка
    Звичка
  •   Сниво
    Я задрімав. Але у голові
    Уява одчибучує кульбіти.
  •   Феміда
    Закон - це наймит у кабзи,
    У золота - на побігеньках.
  •   Грецькі мотиви
    Було, Венеру й Аполлона
    Вином обносив щедрий Пан.
  •   Кровососи
    Нажахані вампіри, клопи та комарі
    Бояться уночі піти на лови.
  •   Паралелі
    пролог
  •   Хирлявість
    Мандрую я підземкою щоднини,
    Найважче, звісно, у годину-пік.
  •   Діалектика
    До церкви дехто бігає щодня,
    Поститься,обціловує ікони.
  •   Користь
    Після роботи хочу відпочинку.
    Лежати голічерева без руху.
  •   Різник
    Стинати голови - потрібно мати хист,
    Холодний розум і, звичайно, міру.
  •   Брехня
    Кохана жінка мружиться у ліжку
    Після нічного з нею рок-н-роллу.
  •   * * *
    Коли життя стікає по руці
    Патьоками пульсуючої крові,
  •   * * *
    Змагаються силою дужі борці,
    Повітря вібрує від хрусту.
  •   Лошара
    Угруз у ціль підступності кинджал,
    Бо не допер які сьогодні "друзі".
  •   * * *
    Сьогодні не модний уяви розмах,
    Достатньо лише позолоти.
  •   Люди та боги
    Забуло, мабуть, небо про людей.
    А тут - розор, непевнощі, проблеми...
  •   Теща
    Ходи до мене, друже, на поріг.
    Покинь печалі, відпочинь хвилину.
  •   Черв"ячок
    Тануть у роті грушкИ жовтобокі,
    Злизує краплі верткий язичок.
  •   Батьки та діти
    У лексиконі перше слова - "дай".
    Коли ж дають, бурмоче, що замало.
  •   Сірко
    Я - пес. Коти мене не люблять,
    Живу у буді десять літ.
  •   Милостиня
    Старенька бабця простягає руку,
    У перехожих просить копійчину.
  •   Витязь у свинячій шкірі
    Ми ще недавно їздили на конях,
    А нині у ходу залізні звірі.
  •   Секонд-хенд
    Прийшла на Україну дивна мода,
    Нові уподобання та часи.
  •   Ой, Дніпро, Дніпро
    Дніпро завжди подобався мені
    У тиху та безвітряну погоду.
  •   Теща
    Хлопак я чуйний, не спесивий,
    Ходжу до тещі на ралець.
  •   На Водохрещу
    На Водохрещу йшов колючий сніг,
    Вітри у вікна билися морозом,
  •   Сусід
    Надворі ніч. Сховалися зірки,
    Дзвенить повітря комариним писком.
  •   * * *
    Нечасто зазираю ув альбоми,
    Покійників не тішать мене фото.
  •   Муха та кіт
    1
    Мій кіт байдужий до мишви,
  •   Жіночі ніжки
    Вона навмисно виставила ніжку,
    Звисали з пліч фарбовані кролі.
  •   Про брехні
    Удома жінка звично варить суп,
    Для татка піджачок прасує дочка.
  •   Одіссей та Каліпсо
    Поміж цицьок зітхає Одіссей,
    Каліпсо п'ястуками гладить попу.
  •   Брага
    Пахтить, шумує у бідоні
    Напій для справдішніх мужчин.
  •   * * *
    Брехня відкрила очі. Ожила.
    Нуртує у думках, неначе піна,
  •   * * *
    Я не пишу щоденно про кохану,
    Бо нею просто дихаю, живу.
  •   * * *
    Старезний дід несе у торбі хрін,
    Продасть коріння - виручить копійку.
  •   Досить
    Непереборна жлобська звичка
    До рота увібгати кляп.
  •   * * *
    Мені на чуб лягає сивина,
    І скроні тихо огортає снігом.
  •   Підлабузник
    У формі "О" завжди його вуста
    Вишукують щомиті чийсь огузок.
  •   Реприза
    Реприза
  •   Струна
    Я другу надірвав струну,
    Розладив камертона.
  •   Муха
    Вона нав'язливо дзумить
    Уже годину понад вухом.
  •   Слово
    Кожен звук на землі залишає свій слід,
    Тисячі їх лунає щомиті.
  •   * * *
    У задзеркаллі власної душі
    Нема ні в кого місця для обману.
  •   Молоток
    У центаврійців є свої поети.
    Без пальців. Але мають мацаки.
  •   Приморозок
    Заквітував, запінився мій сад!
    Аж вітерець зашпортався у вишні.
  •   * * *
    Вона прийшла до мене навесні,
    Подарувала усмішку лукаву.
  •   * * *
    Мене довкруж лякає зло.
    Тому і вірш колючий дуже,
  •   Ніжки
    Ті ніжки будуть снитися мені,
    Венерчині передались їм гени.
  •   Казка
    Я розкажу не дуже добру казку,
    Вона - мара, лише одні слова...
  •   Фальшива нота
    Я написав цю пісню для оркестра.
    Є партії для скрипки та фагота.
  •   Чому
    У хорі жаб не чути солов'я.
    Паруються знетямлено лупаті.
  •   Козли і бусли
    Живемо нині, наче у дурдомі -
    Капусту уподобали...бусли!
  •   Безвіз
    В країні -гвалт! Або дурдом.
    До рота впала здоба,-
  •   Пень
    Яка ж краса у лісі навесні!
    У первоцвіти вдягнені галяви!
  •   Зло
    Крижина впала на моє чоло.
    Така маленька. І така холодна...
  •   Лікувальне
    Поет високі любить ідеали,
    Живе у них, неначе у раю.
  •   На аркуш начесав думок
    Василь Мошуренко, член Спілки письменників України,
  •   Час
    У цьому світі вічних перемін
    Ми- в'язні. Час - то наші грати.
  •   Око
    Воно тебе просвердлює наскрізь
    У душу зазираючи глибОко.
  •   Муза і пузо
    На березі ледачі товстуни,
    Засмажені до повної знемоги,
  •   Зона
    Майбутнє роду вперлось у реактор,
    Зітхає тяжко знівечений ліс,
  •   Ми - сарана
    У кожного народу свій Христос,
    Свої Пілати і свої Іуди.
  •   Не питай, чом заплакані очі
    Не питай, чом заплакані очі,
    Чом сховала обличчя в кущах;
  •   Пан
    Живе зі мною поруч пан.
    Але не можу я збагнути,
  •   Чайки
    Кричали чайки, наче ті коти,
    І билися за вкрадену рибину,
  •   Молися, мамо!
    Вже котрий рік тебе немає поруч,
    І жити звик уже на самоті.
  •   Про груді
    Вони завжди біля хреста.
    Та не святу я маю звичку.
  •   Шпичка
    Оказія відбулась за столом ,
    Сиджу похмурий, і прямий мов тичка.
  •   На самоті
    На самоті пишу свої пісні,
    Обнявши, наче подругу, гітару.
  •   Мій друг
    Мій друг не розрізняє кольорів,
    Упевнено на чорне каже - біле.
  •   Не клич біду
    Не клич біду. Вона сама прийде,
    Запазурить обіймами печалі.
  •   Пора на фронт
    Пора на фронт. І годі віршувати
    Та на Парнасі тішити богів.
  •   Душогуб
    З таких як я - вирощують катів.
    Люблю сокиру взяти за руків’я,
  •   Пегас
    Ой, лихо! У мого Пегаса згуба!
    Ще вчора попід хмарами літав!
  •   Одвіршував
    Протовпитися годі на Парнасі,
    Іржуть, крилаті, хором лошаки.
  •   Буде суд
    Спить Україна. Міцно спить,
    Не чує вибухів снарядів.
  •   Київський зоопарк
    Реве у кліті хижий звір,
    Мурло кусає спересердя.
  •   Про природу і жіночу вроду
    Я настрочу вам про природу
    Та про жахи любовних мук.
  •   Адам
    Ліпив Господь у середу Адама,
    Пухнасті пейса, носа із горбком,
  •   Адам і Єва
    Змія, гадюка підколодна
    Десь узялася у саду.
  •   Буратіно
    Колись давно сталевого ножа
    Засунув папа Карло у поліно.
  •   Ротяка
    Роззявлена завждИ на дурнячок
    У декого ротяка, наче сито,
  •   Синок
    Життя присвячувала сину,
    Від лиха пильно берегла.
  •   Заповіт Кремлю
    Як у крові утопиться Росія
    І вурдалака у Кремлі скона,
  •   Прости
    Я - колос, що не дав зерна,
    Пуста, без урожаю, грядка.
  •   Полоненим
    Дихання осені відчутне і в СІЗО...
    Холодні стіни, мов холодні душі...
  •   Одинак
    Наснилося таке, що сміх і сльози,
    Ізмалку я таких не бачив див:
  •   Гицелям
    У казанах з кипучою смолою
    Крамольників мордує чортівня,
  •   Я до жаркого жадібний кохання
    Я до жаркОго жадібний кохання,
    Цілющий трунок всотую до дна.
  •   До Паски
    До гикавки наївся б крашанок
    Без хліба та без звичної пампушки,
  •   Ковбасна елегія
    Ковбасна елегія
  •   Невдячна
    Невдячна
  •   Вандали
    У знаменитого поета,
    Якісь підпільні вороги
  •   Опудало
    Опудало
  •   Сповідь сусіда
    Сповідь сусіда
  •   Катарсис
    Рубали руку праву у поета,
    Покару люди зріли залюбки.
  •   Ми усі помремо
    Ми усі помремо. Хтось в бою на Донбасі,
    Ну, а хто за столом, конструюючи вірш.
  •   Жінці
    Свяковий день жіночий навесні
    Приходить раз на рік. Це - аксіома.
  •   Чечня
    Відвернися, слизький малоросе,
    Закрий вуха та очі втопи,
  •   "Мріїї"
    У Пуціна сідниці - вищий клас!
    А все тому, скажу вам, любі друзі,
  •   * * *
    В житті усяк буває. Це ж - життя.
    Але ні рай, ні пекло не прощають,
  •   Спогад
    Як поцілунок обпече вуста
    І серце, наче пташка, затріпоче,
  •   Зі святом
    Ти - букет лісових конвалій,
    Запашних і тривожно-п'янких,
  •   Помилилася
    У бабусі на вокзалі щезли кудись гроші,
    Вкрали спритно їх у неї люди нехороші.
  •   Сонця мої, сонця!
    Дружній шарж на поезію
    Миколи Шевченка "Сонця мої, сонця!"
  •   Мрії
    У Пуціна сідниці - вищий клас!
    А все тому, скажу вам, любі друзі,
  •   Про друга
    Хай ваблять зір коштовні діаманти,-
    Вони мені подобаються теж,
  •   Коли опустяться сокири кам'яні
    Скажіть мені, Адама й Єви діти,
    Чому, як у мішку гострюще шило
  •   Впала ніч
    Впала ніч на ліси та поля,
    Вкрили небо зірок світляки,
  •   Купайло
    Купальська ніч
  •   * * *
    Скажи мені, вгодований поете,
    Заслужений, почесний віршомаз,
  •   Коли приходить любов
    Прожити можна без кохання
    Життя безрадісне, сліпе,
  •   Весняна еклога
    Під променями сонця навесні
    Розтанули торішні крига й сніг,
  •   Ангел любові
    Коли останній промінь дня
    Цілує землю, мов дитину,
  •   Гороскоп
    У країні нова мода –
    Східні гороскопи!
  •   Епітафія
    Мій древній пращуре! Твої лежать кістки
    Десь глибоко під моїми ногами,
  •   Застільний вальс
    Піднімаємо келихи повнії,
    Кришталеві та срібні чарки,
  •   Франсез
    Помию ноги й ляжу в домовину,
    Пропав до світу в мене інтерес,
  •   Колискова
    Мій маленький синок —
    Скільки в тебе цікавих думок,
  •   Твої очі
    * * *
    Твої очі наче два озерця,
  •   Іменини
    У Миколи іменини.
    Гості вже у хаті,
  •   До тебе
    Байдужий погляд крижаним вітрищем
    Дмухнув у душу холодом німим,
  •   Останній день
    * * *
    У кожного є свій Пілат,
  •   Про тебе
    * * *
    Я ґудзик розстібну останній,
  •   Апетит
    * * *
  •   Неофітам
    Майстри спотворених ландшафтів,
    Маестро збочених віршів,
  •   П'єса на колесах
    П’єса на колесах
  •   О жінко!
    О жінко! Рок чоловіків!
    Прокляття і дарунок Бога!
  •   Поете
    * * *
    Поете, нащо, розкажи,
  •   Про тебе
    * * *.
    Я знав, що ти умієш чарувати
  •   Зірка
    * * *
    Впала ніч на ліси та поля,
  •   Графоманові
    Співець сучасної доби!
    Поет позірний і лукавий,
  •   Проходить час
    * * *
    Проходить час. Уже біліють скроні,
  •   Щось би мати
    Мати б крила як у птаха –
    Полетів би в небо!
  •   Молитва
    * * *
    В кінці двадцятого століття
  •   Юний ангел
    Мій юний ангел випурхнув із хати,
    Веселий від диявольських утіх,
  •   Прости
    Прости коли я втомлено дрімаю,
    Образу в ніжне серце не клади,
  •   Іду
    На душі дуже сумно мені
    І шугають думки безупину,
  •   З верху до низу
    Я загубився у діброві,
    Застряг в гнучких папоротях,
  •   Осінь
    Тихо падає дощ,
    Тихо й сумно надворі,
  •   Про Слово
    Не хочу брати олівця до рук!
    Бо закричить душа в обіймах ката,
  •   Я не святий
    * * *
    Я не святий. Далеко не святий,
  •   Коли приходжу додому
    * * *
    Коли приходжу втомлений до краю
  •   Пам’яті Володимира Михайличенка
    Осінній день. Трава мовчáзна.
    Світ – у цвинтарній німоті.
  •   Пристосуванцям
    Брехливі пастирі ідейного стадá,
    Нахабні спритники, багаті на поради,
  •   Впала ніч
    * * *
    Впала ніч на ліси та поля,
  •   Епітафія
    * * *
    Я до пекла піду непоміченим,
  •   Росина
    * * *
  •   Я знов іду у світ
    Я знов іду у світ
    Боротись за хлібину,
  •   Найпотаємніше бажання
    Явилася ти, мов те диво,
    Красуне, висока, струнка.
  •   Колись
    * * *
    Як поцілунок обпече вуста
  •   Догралися
    * * *
    Отак, догрались, “демократи”,
  •   Нащадкам
    * * *
    Нема на шиї хомута Батия,
  •   Ти посміхнись
    * * *
    Життєва проза - вічна боротьба,
  •   Політикам
    * * *
    Брехливі пастирі ідейного стада,
  •   Сни
    * * *
    Ні, не забуду тієї я ночі,
  •   Біль
    * * *
    Давно я бачу біль в твоїх очах,
  •   Я не вірю
    Я не вірю в високі ідеї,
    І не вірю в слова полум’яні,
  •   Візьми мої руки
    * * *
    Візьми мої руки, на грудь поклади,
  •   Пацюки
    Розводить людство біля себе
    Сади квітучі й смітники.
  •   Нащадкові

  •   Мрія
    Як кличуть мене перса молоді
    І вабить зір лоза гнучкого стану,
  •   До Паски
    До гикавки б наївся крашанок
    Без хліба та духм’яної пампушки,
  •   Я бачив степ
    Я бачив степ. У мареві далекім,
    Де небо прихилилось до землі,

  • Огляди

    1. Цілунки
      Венері я й Ероту вірний фан,
      Хоч нині дід, не хлопчик безбородий.
      У щічки цілуватися - лафа,
      А в губці - позаземна насолода.

      А той, хто не цілується - глупак,
      Жаготні цьоми додають наснаги.
      Хапай красу ручицями за карк
      І пий із вуст меди під охи й ахи.

      А схоче мавка в інше місце цмок,
      То не вагайся! А штурмуй Говерлу!
      Аби у неї сексуальний шок
      Добу тримався. Зрозумів, братело?

      І хай розпухлі варги день і ніч
      Болітимуть (а ще ж іти на працю!).
      Не стачить сил? Ну, що ж, мене поклич!
      Допоможу з цілунками хирлявцю.

      12.11.2024р.







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Сум
      Іронічний сум - життя без лахів,
      А бульки рожеві - мрійна блаж...
      Третій рік війна! Я "їду дахом"!
      Влада каже: - Ув окопчик ляж!

      Чом би не лягти? Звичайно ж, ляжу.
      Тіко хочу аби президент
      Поруч ліг і крикнув: "Здохни, враже!"
      І попер впотьмах на кулемет.

      Не пішов. Не піде. Не зовіте.
      Хитросракі на війну не йдуть.
      Йдуть такі як я - митці, піїти,
      Ось тому в державі й каламуть.

      Гине молодь і пенсіонери,
      А в столиці дикий мартопляс...
      Спалені дотла сталеві нерви
      Криком сходять! Я втомився! Пас!

      Тож від Зеленавого варення
      Маємо логічний урожай.
      Плачуть в трунах донька, брат і неня,
      Кличуть утекти до них у рай.

      22.10.2024р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Рецепт любові
      Вам правду розказати про кохання?
      Не будете за це кусати, ні?
      Тоді тримайтесь, миловидні пані
      І не жалійтеся моїй жоні.

      Аби жаркі вдалися шури-мури
      Та сльози щастя крапали з очей -
      Без манікюру і без педикюру
      До хлопа не підходьте, бо втече.

      Та напахтіться так, щоб очі рогом
      Полізли миттю у молодика.
      Вчепіться в нього намертво! Бульдогом!
      Не зірветься тоді він з повідка!

      Косою намотайтесь довкіл шиї
      Та не забудьте збацати борщець.
      Тоді кохання звечора до ранку
      Чекає вас до гробу. Всьо. Кінець.

      14.10.2024р.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Орда
      А світ чомусь не відчува біди.
      Живе своїм життям буденно-ситим,
      Але присутність хижої Орди
      Вже нависає над байдужим світом.

      Орда часу не гаяла дарма.
      Вона переродилась і зміцніла.
      Це вже не хвиля - темна і німа,
      У неї є броня, ракети, крила.

      Вона відмилась від своїх боліт,
      Змінила - і наряди, і манери,
      В її руках інформаційний світ,
      Усі його фантоми і химери.

      І ось - реінкарнація подій.
      Знов Україна, мов кривава рана!
      Нові нащадки нині в Чингіс-хана,
      Новий в московськім царстві Хан Батий!

      Отямся, світе, доки навкруги
      Ще в спокої живуть твої народи!
      Допоки ще горить
      Вогонь Свободи
      І Волю не закуто
      В ланцюги.

      Антитеза на вірш Анатолія Матвійчука
      "Орда"
      Олександр Сушко

      Не відчуває світ гріха й біди,
      Живе захланно, гордовито, сито.
      А результат - служіння для Орди,
      Бо писки були встромлені в корита.

      А наш народ прожив роки дарма,
      Писав дурню, співав Хава нагілу.
      Звичайно, ліпше жити без ума:
      Навіщо гномам бомби, міни, крила?

      А воля - це стотонний динаміт,
      Підкладений під московитські двері.
      Бери до рук меча! До біса щит,
      Якщо ти муж, а не глуха тетеря!

      Дурна реінкарнація подій
      Обвилась довкіл шиї, мов ліана.
      Бо байстрючата пана Чингіз-хана
      Відростки наплодили молоді.

      Отямся, бевзе! Доки навкруги
      Не запалало полум'я геєнни!
      То що, ти скажеш, що я пес скажений
      Чи оборонець від біди та скверни?

      05.10.2024р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Місток
      Антитеза на вірш Анатолій Матвійчука

      Осінь гріє теплом,
      Це закінчиться скоро.
      Дотик інших часів
      Студить душу мою.
      На тоненькім містку
      Поміж Завтра й Учора.
      Задивившись на світ
      Я самотньо стою.

      Плин думок,
      Мов димок,
      Тане в синій безодні.
      Завмирає душа
      І не хочеться слів.
      Цей короткий місток
      Зветься словом - Сьогодні.
      І стояти на нім.
      Найсолодше із див.

      Все, що вчора було -
      Оповите туманом,
      Все що завтра - для нас,
      То завжди таїна!
      Я ще тут і тепер -
      Непокоїтись рано.
      Кину слово у світ
      І підхопить луна!

      Що це - вирок чи рок?
      Чом в душі непокора?!
      О, лишитись би тут -
      В цій щемливій красі!
      ... Цей короткий місток
      Поміж Завтра й Учора.
      Я колись перейду.
      Перейду, як усі...
      29 вересня 2024 р.

      Олександр Сушко

      Осінь. Зимне тепло.
      Вранці й ввечері - морок...
      Дотик чорних небес
      Пестить душу мою.
      Кажуть, люди - це зло,
      Бо Сьогодні й Учора
      В них один інтерес:
      Опинитись в раю.

      Плин бажань, мов димок,
      Згине в пекла безодні.
      І захланна душа
      Закричить: - От і все!
      Смерть талант на замок
      Закрива вже сьогодні,
      І не буде віршат,
      І не буде пісень.

      Що Учора було -
      Пресолодка омана.
      А от Завтра - фінал,
      Закінчиться політ.
      Це - мерця некролог,
      Тимчасова нірвана,
      Не моя в цім вина,-
      Так збудовано світ.

      Це не вирок, не рок,
      Бо Сьогодні й Учора -
      Цінь і Янь, світло й ніч,
      Нерозлучні брати.

      Правда, завжди - це шок,
      Не вернутись в Учора...
      У безодню сторіч,
      Не вагайся. Іди...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Руссій язик
      Прівєтік! Здрастє! Как дєлішкі?
      Папіл лі водочкі с утра?
      Сєгодня сабантуй у Мішкі,
      Пайдьом, хлєбньом, уже пора.


      У вишиванках півстолиці
      Жує непотріб у ротах.
      І це прещирі українці
      Чи збайдужіла гопота?


      І тут, і там, усоте, знову
      По вухах лайки б'є батіг.
      Яка ж гидка російська мова!
      Балакать нею - смертний гріх.

      1.10.2024р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    7. Коронний номер
      Ех, кохання, кохання! Ну хто я без тебе, скажи?
      А ні бе, а ні ме, працьовитий шматок протоплазми.
      А з тобою - живу! В теплу пазуху вужиком "вжик"
      І уже у раю! Кожен день не буденщина - празник.

      Я дрімати не звик біля мавки, бо ще не скопець,
      Не обвисли думки від безсилля, бо це - святотацтво.
      Під небесним шатром чути ахи і стукіт сердець,
      Славить бога снаги у алькові Еротова паства.

      Чую музику сфер, водоспади амріти гримлять,
      А журливий Ісус посміхнувсь, як побачив мій писок.
      Де любов - там і Він. Утікає вся чортова рать,
      Посварився мізинцем лише на гурток одалісок.

      Я, напевно, святий, бо засіюю ниву життям,
      Я, напевно, пророк - бачу долі майбутні зерняток.
      Поспіх зайвий в трудах, бо не буде зі збіжжя пуття.
      А у мене - тіп-топ. Пишний лан вам лишаю у спадок.

      Вірші сіє народ, я нікого у цім не виню,
      Поки Єва ще спить - я і сам борзописець моторний.
      Опус цей допишу та у пазуху знову пірну,
      Повторю з Камасутри священної номер коронний.

      23.09.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Неважливо
      Був поетом. Літав понад хмарами,
      А тепер на Донбасі, в рову.
      Не залякуйте Божими карами,
      Бо і так я у пеклі живу.

      Ні вперед, ні назад. Нема виходу.
      Смерть усюди. Хитається світ.
      Перепаленим порохом дихати
      Научився вчорашній піїт.

      У димах чорних сонячний зайчик,
      Аж до обрію покотом рать...
      У труну заховатись - удача,
      Бо, як правило, душі згорять.

      А чи виживу, а чи загину -
      Неважливо. Ординце, агов!
      Хижим оком шукаю вражину,
      Щоби в пекло зіпхнути його.

      23.09.2024р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Почитайте!!!!
      Годі вести марні балачки,
      Бо гриби ще виростуть у хаті.
      Мудрі вірші пишуть жіночки,
      А гарячі - дяді бородаті.

      Ось тому читаю лиш жінок,
      А мужів обходжу стороною.
      Від писні дідів у мене шок!
      Голова, неначе з перепою.

      В молодиць всі твори - дар небес
      Чи ковток джерельної водиці!
      Бо до них у мене інтерес
      Змалку, ще коли смоктав я цицю.

      Вечір. Сонце падає у ніч,
      Котик ліг на білосніжну постіль...
      Пані! З мене каша й могорич!
      Почитайте вірші! Жду у гості!

      27.08.2024р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Чорне, біле...
      І не тут, і не там. Ні у тьмі, ні у світлі
      Зачаїлась біда, рветься в рими і титли.

      Павутина зі зла огорнула прасвітло,
      За удячність - хула липне, наче повидло.

      А від тиші - громи, від любові - самотність.
      Січа, нині, це - мир, кличуть юних боротись.

      Заховався - живий, не загинеш від страху...
      Я збираюся в бій, а насправді - на плаху.

      20.08.2024р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Остання жертва
      А уранці, по травах - роса!
      Пензель Божий врожевлює небо...
      У окопі лишився я сам,
      Розчахнулись ворота ереба.

      Дезертирові - рай і олжа,
      А мені - муки пекла і правда.
      Бо в карміні і руки, й душа,
      Тільки й чистого - скалка таланту.

      Межи світлом і тьмою - тире,
      Ніц різниці між чортом і Богом:
      Будеш битися - з честю помреш,
      Заховаєшся - житимеш довго.

      Ось і Лети стрімкі береги,
      Стала вколо пекельницька варта.
      Зліва - страх, одесную - жахи,
      А навпроти - з косою - кирпата.

      Може, декому - пухом земля,
      Піп з кадилом і вереск літаній.
      Я ж загину від рук москаля:
      Спи, Вкраїно. Ця жертва - остання.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Геній
      Хто сказав, що геніїв нема?
      В інтернеті цих істот до біса.
      В цю не вірить істину Хома,
      Каже: - На Парнас потрібна віза.

      А її нікому не дають,
      Окрім тих, хто день і нічку жваво
      Строчить про любов усяку "жуть",
      Та хоча би так, як баба Клава!

      От у неї з темою ажур,
      Як утьопа - плачуть крокодили.
      З ляку в ступор падає Амур,
      А Венера від страху аж біла!

      Підскажу вам пребанальну річ:
      Геній мусить так строчити оди,
      Щоб лилися водоспадом з віч
      Сльози в читачів. Дійшли ми згоди?

      13.08.2024р.





      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Політика
      Анатолій Матвійчук
      ПОЛІТИКА
      Я знову бачу -
      Татові, ясні,
      глибокі очі,
      Сповнені печалі.
      Чомусь він часто говорив мені:
      «Тримайся від політики подалі!
      Політика - то річ така страшна,
      Там зроду не було й не буде Бога,
      Не зчуєшся, як проковтне вона -
      І не залишить по тобі нічого».

      Я свого батька віддано любив,
      І з ним чомусь не сперечався зроду.
      Був тато сином «ворога народу»
      І знав в обличчя справжніх ворогів.
      Тих, хто тримав завжди за вітром ніс,
      І хто цноту ненавидів в людині,
      Хто, попри все, уперто вгору ліз
      По тій, карʼєрній збоченій драбині.

      Там, на вершечку, на самій горі,
      Диявольські поначіплявши знаки,
      Сиділи ненаситні упирі,
      Перевертні й криваві вурдалаки.
      Такі усі герої і орли!
      Непереможні, незворушні лиця.
      Їм кров людська була, немов водиця,
      О, як ту кров людську вони пили…

      Мій батьку рідний, ти з височини
      Напевно бачиш нині Україну,
      І ніби знову просиш:
      «Годі, сину, то все оті політики. Вони!»

      І я мовчу, спинившись на краю.
      В політику - я ні ногою, Тату…
      Та лізе знов оця порода клята,
      На долю зазіхаючи мою.

      (антитеза Олександра Сушка на вірш Анатолія Матвійчука " Політика")

      Я знову бачу -
      Мамині, ясні,
      Розумні очі.
      Погляд гострий, гнівний...
      Вона казала з відчаєм мені:
      «В політику іди й борися, сину".
      Політика - то річ не для слабких,
      Там зроду не було й не буде снулих.
      А поза нею - кволі кріпаки,
      Тож обирай: ти вільний, а чи нулик?"

      Тож мудру неню віддано любив,
      Не сперечався з нею ані зроду.
      Її сім'ю поклали у гроби
      Позапартійні, вороги народу.
      Ті, хто тримав завжди за вітром ніс,
      І лив з трибуни чи зі сцени "воду".
      А хтось...писав! Ще й владу "лизь" та "лизь",
      Співав усмак, на кухні, про...свободу.

      Політика, насправді, - це тюрма,
      Це - вироки і дружній в спину гавкіт.
      Приємного нічого в ній нема,
      За неї не поставлять в "неті" лайки.
      Такі усі герої і орли!
      А як в тюрму сідати - бліднуть лиця.
      Бо кров своя - це не проста водиця,
      Нехай за правду відсидить Пилип.

      О, рідна нене! Ви з височини
      Криву та хитру зрієте Вкраїну,
      І кажете: "Мовчи. Змирися, сину.
      Надійде час - прозріють і вони!»

      І я мовчу. Хоч сили на краю.
      Вже ліпше би співав, строчив віршата.
      Політика - я знаю - не для "вати",
      Яка живе на волі. У раю.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Син зібрався знову на війну...
      Старість - це не тільки сивина,
      Слабкість тіла, вузлуваті руки.
      Молодих випалює війна:
      Рани, страх, тяжкі душевні муки.

      Тридцять років - а неначе дід!
      Підійди - заглянь йому у вічі...
      Сипле попіл на холодний лід
      Після лютої із "братом" січі.

      Запашний трояндовий букет
      Вирвано, потоптано безжально.
      Зріють діти за один момент
      У штормах довкруж десятибальних.

      Бачити насильство, смерть і кров,
      І самому стати щирим катом,
      Нищити, стріляти - знов і знов,
      Звіром жити у сталевих гратах.

      Вдома тихо. Бджоли, пелюшки,
      Жінка смажить на плиті котлети.
      Та застрягли парубка думки
      Там, де виють "гради" й міномети.

      Він уже прожив своє життя,
      Забуває - нащо далі жити.
      Проти нього я - мале дитя,
      Що прийшло у світ цієї миті.

      До грудей солдата пригорну,
      Але чує серце звуки меси...
      Син зібрався знову на війну
      Де загине й більше не воскресне.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Дійсність
      Друзі! Привіт усім! Здрастє!
      Хочете правди? Анум!
      Чмихнула доля від щастя,
      Гикнув од радості сум.

      Бо у колеги прозріння,
      Люто правиця свербить.
      В мене ж не образи - тіні,
      Тема - обламана віть.

      Гавкає з гаю сорока,
      Раки свистять на горі.
      Музонька рожевощока
      Робить салатик із рим.

      Я ж бо - лускатий карасик,
      В мул утікаю від щук.
      Глузд заховав у міжчассі
      Й краплях німотних дощу.

      А наді мною жар-птиці
      Й вічнозелена весна...
      Це мені, друзі лиш сниться:
      Дійсність - кривава війна.

      30.07.2024р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Вогнептах
      Над горбовиною - стигла, огрійна заграва.
      Падає місячний квас на обрусся небес.
      Зимно. Долоні крижавіють в піхвах обави,
      Це - Україна. Помер я тут. Всоте воскрес.

      Бо вогнептах не вмирає навічно. Хоч треба.
      Гибіють навіть безсмертні. А я хто такий?
      Ні горобець, ані голуб, ні сойка чи лебідь,
      Крила поламані, наче у сосни гілки.

      Вдень із Дніпром гомоню, потім ніч наодинці
      Сам із собою. Невесело, як не крути...
      Як на землицю богів наступають чужинці -
      З попелу кличуть повстати молодші брати.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Поруч

      Бач, костюм у труну як влитий?
      І баланс, і фасон - все вірно.
      А доокола часу крихти,
      Одиноко між ними, зимно.

      Без корабликів-мрій причали,
      Тиша - кісткою, болем в горлі.
      Радість світла - в зубах печалі
      Ширить ікла земній юдолі.

      Хочте - вірте або не вірте,
      Чи слова ці сприйміть за жарти:
      Я - антихрист. І я - Спаситель,
      Розривають гріхи і святість.

      Флейту важко робити з гільзи,
      Чи ліпити добро з халепи.
      Пензлем чорні малюю висі,
      А насправді - веселку в небі.

      А орда - за рікою, adsum,
      Руки вкриті липким карміном...
      Колять жалами крихти часу,
      Одиноко між ними, зимно...



      Adsum (тут, присутність - лат.)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Тиша
      Згадати зась, бо пам'яті нема,
      Дивлюсь на світ, але його не бачу.
      Мою правицю стиснув мертвий братчик
      І кличе за собою у туман.

      Живим - живі, та я - напівмертв'як,
      Щоночі розмовляю з неживими.
      Морозяні печуть вогнями зими,
      А вчора зовсім ще було не так.

      Бо світ буяв у світлих кольорах,
      Витьохкував, і радісно сміявся...
      А за спиною смерть шепоче "Ad sum!!
      Ти тут чужий. Ходім, уже пора.

      Скотився з неба ярий сонця м'ячик,
      Ординець вийняв з піхов ятаган...
      Мою правицю стиснув мертвий братчик
      І кличе за собою у туман.

      Ad sum (ми тут) лат.

      09.07.2024р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Літній вечір
      Течуть роки, немов Дніпро-ріка,
      За осінню - зима, весна, питання...
      Це літо, наче мавка молода -
      Таке ж гаряче і,, мабуть, останнє.

      Вдихнув і задихнувся від краси,
      Забув про сон, душевний спокій, вірші.
      Лечу крізь легіт в піднебесну синь
      Обарвлювати хмари в чисту ніжність.

      В неволі як же довго я мовчав,
      Нарешті з пекла вигнали до раю.
      Осипалась задавнена печаль
      Зернятками дощу у буйнотрав'я.

      Станцюй зі мною, вітре, вальс! Анум!
      Сьогодні раз на сотню літ, нічий я!
      Роблю що хочу! Бешкети чиню,
      Зсадивши з крил на землю надвечір'я.

      Карміном замальовую блават,
      Лик сонця темним овидом замурзав.
      За це дарунок - квітка польова,
      Яку мені подарувала муза.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Стіна
      А я - глуха стіна,
      В мороці' ледве дихаю.
      Гасне думок луна
      Попід моєю стріхою.

      Сіра, як хвіст кота,
      Кажуть, була і білою..
      Шепчеться лобода
      В сутінках із жаливою.

      Привид жаский - не глюк,
      Онде - живий, не вдаваний.
      В друзях - сліпий павук,
      Вкрив мене сивим саваном.

      Гарно тут? Люкс? Отож.
      Сиплеться попіл з комина.
      Схочеш померти? Що ж -
      Ляж біля мене втомлено.

      Тут тебе не знайдУть
      Теща, жона, колектори...
      Ех, обвалився кут
      Й холодно вельми деколи.

      29.06.2020 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Літо
      Лебедіє сонячна юга,
      Зрошена ранковим щебетанням.
      Пообіді - спека, пилюга,
      Ніц нема охоти до кохання.

      А воно потрібне, хоч убий,
      Нащо літо як нема любові?
      Жінко! Я до вечора не твій!
      Ось коли на небі місяць повний

      Тихим світлом огорне хати,
      Висріблить отави і городи,
      Нагадаю - я ще молодий!
      Моцний дуб, а не гнила колода!

      День і цей, немов гаряча піч,
      Сил немає збігати й за пивом.
      Око сонця падає у ніч,
      Жінка усміхається грайливо...

      29.06.2024р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Ги-ги!
      Дядя Юра - ловкий віршомаз,
      Ратичкою шкряботить щоденно.
      Та його хвалю! Волаю: - Клас!
      Ти в літературі навіжений!

      Кожен твір - перлина золота!
      Кожне слово - мудрості оаза!
      Творчості свята твоя вода
      Сіє скрізь таланту метастази!

      Світ без тебе - звомплене ніщо,
      Тож пиши! Прошу тебе уклінно!
      Щоб сатира й гумор животи
      Рвали і сміялися постійно.

      Зупинися, о пресвітла мить!
      В муз від шоку вилізають очка!
      Юра...пише. Ну, а світ мовчить,
      А точніше - зубоскалить мовчки.

      29.06.2024р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Троянди і любов
      Я правду накришу вам дрібно-дрібно,
      Солодку казку у дугу зігну...
      Без ніжності і вірність непотрібна,
      Дзявкоче муж щоденно на жону.

      Дружину чоловіченько замучив
      І їсть її, немов з грибами плов.
      Любов, як відьма - злюща і кусюча
      А від кохання в жінки стигне кров.

      Точу сокиру і сталеву швайку,
      Готуюся до лютої війни,
      Бо за стіною знову крики, лайка
      І стогони сусідської жони.

      24.06.2024р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Любов
      Я правду накришу вам дрібно-дрібно,
      Солодку казку у дугу зігну...
      Без ніжності і вірність непотрібна,
      Дзявкоче муж щоденно на жону.

      Дружину чоловіченько замучив
      І їсть її, немов з грибами плов.
      Любов, як відьма - злюща і кусюча,
      А від кохання в жінки стигне кров.

      Точу сокиру і сталеву швайку
      Готуюся до лютої війни,
      Бо за стіною знову крики, лайка
      І плач важкий сусідської жони.

      24.06.2024р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Летять слони
      Пора ув ирій. Засинають мухи,
      Сніжок подвір'я пухом побілив.
      Летять слони. За крила правлять вуха,
      Вчувається із хоботів "Курли!".

      В ключах рожевощокі слоненята,
      У авангарді - моцні товстуни.
      А, мо', усе покинути до ката,
      Податись у Анголу чи Бенін?

      Там цілий рік клюють лини та щуки,
      Немає тещі, жінки та боргів...
      У тиші хутко одягаю брюки,
      Які поцупив підло у блохи.

      Ковтнув самогоняри на дорогу
      Аби мене в путі не торсав зляк.
      Навшпиньки прокрадаюсь до порогу
      Та...бац! - жона взяла за шкабарняк!

      Не втік на волю чоловік зі стійла!
      Намарно світ у мандри погукав!
      Жона мене під боком примостила
      І знову звично чавить хропака.

      Прощайте какаду і павіани,
      Мрійлива блаж, романтика щемка!
      Летять слони у парадиз нірванний,
      А я у циці суну п'ятака.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Пора
      Вечірній легіт, щебети, нірвана...
      Вмочає сонце пензля в яру мідь.
      Це літо - як мелодія прощання,
      Туманами і росами дзвенить.

      Мені ж пора туди, де плаче осінь,
      Гаряча охра зріє по садах.
      Усім пробачив, борг віддам і досить:
      Хай світ дивує парость молода.

      Мій вік недовгий, наче у комети,
      Горю-творю одну-єдину мить
      Цього достатньо. Отже, час померти,
      А ви за мене, люди, поживіть.

      Між вами я - чужинець, нетутешній,
      Дивакуватий мрійник-фантазер.
      А хмари в небі, як пухнасті вежі,
      Такі смачні, мов тістечка бізе.

      Змахну сльозу щемку листочком клена,
      З плеча злетіла пташка-Гамаюн.
      Буяє червень, як вино зелене,
      Останній день скінчився у раю...



      Гамаюн - пташка щастя



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Йой!
      Одружився, ще нема і тижня,
      У алькові - любощів кальян.
      Покусай мене, любаско, ніжно,
      Хай вирує пристрасть-окіян.

      Заціловуй кріпко, аж до дрожу,
      Так, щоб непритома облягла.
      Сили тануть! Рухатись не можу!
      Діва - юна! Я ж бо - сивоглав!

      Утопи у персах мужа-хтивця,
      Запусти у серце пазурі!
      Ох у мене й гарна молодиця!
      В ніч одну уклався цілий рік.

      Ув обіймах мни старого діда,
      І кричи у захваті "I love!".
      Від жаги роз'їхалася скирта,
      Жінка - суща відьма! Ну й діла-а-а!

      P.S:

      У Пегаса міль побила крила,
      Очі музі виїла роса:
      Смерть стрілу Амура зупинила -
      Краще б дід жону свою кусав.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. В небо!
      Вагітні музи плодяться щодня,
      Плету вервечки слів, неначе віник.
      Бісексуал-Пегасик не куня,
      У стайні нудно - лізе у корівник.

      У нього незвичайні масть і стать,
      Давно пора на ковбасу чи в Лету.
      Але із ним літати - благодать!
      Він знахідка для кожного поета.

      А на додачу дивочуд - шульга,
      В роду кентаври і єдинороги.
      Гарцює так, аж небом пилюга,
      Метляє вітер гриви пасма довгі.

      А хтось у бока бгає пуф м'який,
      На ніжки - коц ворсистий (шерсть собача).
      Вкриває в'яззю прудко сторінки,
      Чаює, пише й одночасно плаче...

      Пегасику! Та ну їх цих писак!
      Давай усіх покинемо їх скопом.
      О, як же добре нам у небесах!
      Нехай невдахи горбляться за "компом".



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Православні...
      Є віра. Є закон. А є придурки,
      Які на слово вірять в казна-що.
      А за вікном війна, тривога, гуркіт,
      Країну перетворюють в ніщо.

      Із вирію не повернулись мрії,
      Христос мовчить, у бісів сабантуй.
      А землячки - не люди - чорні змії,
      І ще й такі, що Господи, рятуй!

      Не мирна праця, а окопні будні -
      Усе що маю. І у цьому суть.
      Щедротно дарував своє майбутнє,
      А навзаєм отримав чорну лють.

      Лукаві православні. Ой, лукаві!
      Не друг москвин, а знавіснілий кат...
      Щезають на душі пресвітлі барви
      І плаче пісня кров'ю немовлят.
      25.05.2024р.







      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Титану поетичного слова
      Нумо, браття, йдіть до мене в хату,
      Розкажу про диво, НЛО.
      Бо на сайті вилупивсь піратик,
      Непростий дядина і не лох.

      Скавучить потужно. Діви врозтіч
      Від його всльозавлених "трудів".
      А от графомани прямо в очі
      Хвалять його твори з лободи.

      Ти також хвали. Підлий медочку
      Та поцьомай маківку метрУ.
      Він клює на зойкоти дівочі.
      Не барися! Друг ти, чи не друг?

      Зачепив, знічев'я, Юру гаком
      Гумору. А у одвіт - виття!
      Стала муза в Юри в розкаряку
      І стоїть, щаслива, все життя.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Ода генієві
      Жінка варить курячі пупи,
      В мене ж дума визріла в макІвці:
      Генія по носі не лупи,
      А погладь поштиво по голівці.

      А мене - будь-ласка! Тільки за!
      Дозволяю торсати й за вуха.
      Бо в літературі байбуза,
      Підпарнаський ґедзь! Кусюча муха!

      Світить сонце як мене нема,
      Понад сайтом райдуга, нірвана.
      Я ж строчу сатиру без ума,
      Гумором стріляю окаянним.

      Тут мені не місце, бо чужий,
      Критика вагома не в пошані.
      Вчора били сполом. Ледь ожив,
      Бо колеги люті, як піраньї.

      Ну, нарешті! Супчик закипів!
      Є до страви свіжа оковита.
      Поглитаю курячих пупів
      Й генія піду тихцем хвалити.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Я - пас!
      В моєму лобі кублиться печаль,
      Обарвлена у перегар поезій.
      Сатира в гузно заганя меча,
      Аж крапле кров із геть тупого леза.

      А я ж чекав не вави, а "Ура!",
      Щоб оплески мого вмивали писка!
      Але Сушко - упир-сисун, мара,
      З мого натхнення жмут таланту вискуб!

      А я ж його один лиш раз вкусив
      І...обкалявся! Отака халепа!
      А він, спроквола, зняв мої труси
      Й кавалками, що в них, мене одгепав.

      Утік Пегас, у музи мартопляс,
      Заціпило знесилене натхнення.
      Писати годі! Я, однині, "пас",
      А ви пишіть. Хай береже вас неня.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Пародія
      Василий Куролесов

      Я свято верю, что собака -

      последний Ангел на Земле.

      Когда затянет душу мраком -

      она одна придет ко мне.

      Когда меня друзья оставят,

      когда надежды предадут,

      поверить в искренность заставят

      глаза собачьи, что не лгут...

      Когда мелком последней боли

      жизнь подведет черту свою,

      усилием собачьей воли

      она лизнет ладонь мою.

      И даже там, в раю собачьем,

      по мне тоскуя в тишине,

      она вернется в час назначенный

      Пародія Олександра Сушка

      Я свято вірю, що собака —
      Останній Ангел на Землі.
      А чоловік мій - біс! Макака!
      Люблю топити з нього лій.

      Усі друзяки повтікали,
      Колись у мене був їх гурт
      У мужа заганяю жало,
      Аби в глухий утік він кут.

      Нехай покорчиться від болю,
      Бажання жити відпаде.
      Я ж бігаю зі псом по полю,
      І уночі, і в світлий день.

      Потраплю в рай, колись, собачий,
      Без чоловіка. Він ніхто.
      Для мене пес - це бог. Одначе,
      Потрібні гроші на манто.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Червоне
      Кров на руках у сивих дітлахів,
      Кармінові думки і сновидіння...
      Горить моє нещасн,е покоління,
      В багряній тьмі спокутує гріхи.

      На фронті батальйон команди "ЗЕ"
      Іде в атаку. Та невже не бачиш?
      За голоси усім нам дали "здачі" -
      Тепер державу день і ніч трясе.

      А у Кремлі рубінова зоря
      Сіяє, наче око Саурона.
      Російської імперії корона
      Штовхає на убій дурних мирян.

      P.S:
      Дружина каже: - Час настав. Іди.
      Поети також надібні для герця...
      За мною залишаються сліди,
      А в них криваві світяться озерця.

      12.05.2024р.






      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Хрінотінь звичайна (vulgaris)
      Гномик уявив себе титаном,
      Графоман поетом. От біда-а-а!
      Та на світі все іде по плану,
      От колега - ух! Вот єто да-а-а!

      Він піїт від бога! Знаменитий!
      Знає все і навіть трохи бі...
      Його музи люблять оковиту,
      Він - талантом грюкати в лоби.

      Та прощаю генію зневагу,
      Дивочуд це рідкість! Раритет!
      Варить він віршатка, наче брагу,
      Отаким і мусить буть Поет!

      Тож схиляю перед ним чуприну,
      Бо в колеги мислі золоті.
      А моя нещасна писанина -
      Тінь від хріна. Тобто хрінотінь.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Йой!
      (сатира на твір Юрія Гундарєва
      "Намалюй перемогу"

      Ось хлопчик малює танк,
      А я малюю віршатко.
      Нехай вас ухопить зляк,
      Нащо - не маю гадки.

      Цей хлопчик малює танк,
      В музи ж моєї пологи!
      Гавкає зграя собак
      Й кусає її за ноги.

      А в серці лунає: «Йой!
      Родиться щось кошлате!
      Змучений літгерой
      Вигнав мене із хати.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Пописати
      Зорані очі



      Оригінал тексту автора

      Зоряні очі
      Справ щоденних й не так, щоб дуже,
      йду на балкон за повітря ковтком -
      раптом зірка срібною смужкою
      з неба збігає, мов крихітний гном.

      Чітко бажання встигаю замовити,
      гномику пункти всі перелічую:
      щоб повернулися воїни зморені
      тільки живими і нескаліченими,

      щоб діточок віддали нам скоріше,
      їх матері напоїли теплом,
      щоб одне одного бачили зриміше,
      наче крізь збільшувальне скло,

      щоб ми навчились прощати образи
      враз припиняти чвари і склоки,
      хамство рубати під корінь одразу -
      адже життя надзвичайно коротке…

      Гномик небесний ніби був поряд,
      вмить розчинився у темряві ночі.
      Ти відчуваєш магічний погляд -
      зоряні…
      зоряні…
      зоряні очі.

      Автор: Юрій Гундарєв
      2024 рік



      Я трішки попрацював з оригіналом і вийшло.

      Оце.

      Справ щоденних й не так, щоб дуже,
      Випив, поспав, знову випив. Отож.
      Ну, а правиця моя харалужна
      Пише, аж пліснявий гикає корж.

      Чітко бажання встигаю замовити,
      Швидше, ніж кішка стрибає на тин.
      Музи мої настовбурчили хоботи,
      Їх пребагацько, а я лиш один.

      щоб ми навчились прощати образи,
      Мнякати кривди і пити усмак.
      Кожен мій вірш - канонічна шарада,
      Слово в строфі - мов на комині рак.

      Гномик небесний ніби був поряд,
      Гавкає песик (мабуть, алабай).
      В мене багато таких от історій,
      Буду писати! А ти почитай.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Коли?
      Хочеш вірити в бога - вір.
      Хочеш їсти - сідай та їж.
      За війною ховається мир,
      За халявою гострий ніж.

      За безпам'яттю - кров, біда,
      А за зрадою темні дні.
      Пахне болем свята вода,
      Україна горить в огні.

      А на згарище суне звір,
      Щоб ввігнати в мій дух ножа...
      Ховрахи ж не вилазять з нір,
      Бо для них ця війна чужа.

      Скільки треба ще літ і зим,
      Щоб розвіявсь війни дурман?
      Запечалений отчий дім
      Сходить криком від болю й ран.

      29.04.2024р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Втома
      То що - почнім уму екзамен?
      Примостим мужа до жони?
      Без грошей не збудуєш храма,
      Немає віри без війни.

      Гризе католик православних,
      Юдея душить бусурман.
      А я пророк. Мабуть, останній,
      Простого ж люду - океан.

      У кожного свої проблеми,
      Вірянина безбожник вчить.
      На світі я живу даремно,
      Для мене він - залізна кліть.

      Хоча й було спочатку Слово -
      Його не чує навіть син.
      Моя печаль шукає сховок,
      Моя душа кричить "Спаси!"

      Засніть, мої нещасні вірші!
      Втомила вас ця сіра яв.
      Роки стікають в мертву тишу
      Під щебетання солов'я.

      23.04.2024р.








      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Звільнення
      Фестини у столиці. День кота,
      Салют, парад, гопак, хава нагіла.
      А ув окопі братчиків чота
      Опруху смерті порівну ділила.

      Ідуть шеренги люду в чорторий,
      Хто має душу - став гарматним м'ясом.
      Тут, за Дінцем,- прострілля, смертний бій,
      Утік Спаситель, тільки я зостався.

      Підложжя в ямі - запашний полин,
      В атаку скоро, вже підвезли труни.
      Шваргон у пекло, з труп'я равелін,
      В югу стрибає пакоренок юний.

      А порох пахне чисто бульденеж,
      Пристрільна черга - віртуозне соло.
      Підстережем вражину на тотеж
      І мстою в серце шпигонемо сполом.

      Ординець перший вистрілив! Ти ба!
      І прямо в серце! Навіть мойра зблідла.
      Хитнулась твердь, розтанула гнівба,
      Летить душа, очищена, до світла...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Сатиричне мусі-пусі
      Є вуйко. Пише мливо натщесерце,
      Від заздрощів погавкує на світ.
      А я сатирик. Полюбляю з перцем
      Жувати його твори на обід.

      Аж казиться, аж піниться поетик!
      Потуги творчі марні! Хоч убий.
      Та графоман у квецянні упертий
      З Пегаса день і нічку топить лій.

      До крові лошакові стер підковки,
      Зігнув хребта скотині у дугу...
      Сьогодні, як і вчора - настрій ловкий,
      Регочуть музи. Я ж бо - ні гу-гу.

      11.04.2024р



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Ужасть!
      Напацьорю вам борщика з правди
      І наставлю на праведну путь:
      Поетичний оргазм - це не жарти!
      Графомани без нього помруть.

      Читачі! Подаруйте нам "Ахи!",
      Крики "Браво!" , а не у-лю-лю!
      А сатирики - підлі невдахи!
      Ані совісті в них, ні жалю!

      Все гризуть, насміхаються, ріжуть!
      Сонетяр виє вовком щоніч.
      Це не люди, а вилупки хижі!
      Для піїтів божественних - бич!

      Бо від критики в геніїв - спазми!
      А талант загибається, мре!
      Після неї ( ох, прикро!) оргазму
      Поетичного ждати не тре.

      29.03.2024р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Хвиць -хвиць
      Любов

      У ступорі. Косиці рву з розпуки!
      Сусідка в мене "Ух!"! Не комиза!
      Беззубий дід посватався до юнки,
      А та й не проти. Каже: - Тільки "за".

      За посаг - неміч і вставна щелепа,
      Ставок, діброва, стогектарний луг.
      Дівиця мудра. Геть не пришелепа.
      Дарує діду посмішку до вух.

      А той розкис, розчулився, аж плаче,
      Бо "полюбила" діва трухлий пень.
      Вона ж - вояк! Із племені апачі!
      Ссе грошенята з мужа день у день.

      А уночі мордує до нестями,
      Аби скоріше гигнув благовір.
      Уранці у супруга вави, шрами!
      В коханні жінка - знавіснілий звір.

      За тиждень тризна, отченаш і "Амен",
      Скінчивсь логічно сексуальний треш.
      Дід у гробу. Звела любов у яму.
      Хоча цю смерть лихою не назвеш.

      21.03.2024р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Отож
      У ступорі. Косиці рву з розпуки!
      Сусідка в мене "Ух!"! Не комиза!
      Беззубий дід посватався до юнки,
      А та й не проти. Каже: - Тільки "за".

      За посаг - неміч і вставна щелепа,
      Ставок, діброва, стогектарний луг.
      Дівиця мудра. Геть не пришелепа.
      Дарує діду посмішку до вух.

      А той розкис, розчулився, аж плаче,
      Бо "полюбила" діва трухлий пень.
      Вона ж - вояк! Із племені апачі!
      Ссе грошенята з мужа день у день.

      А уночі мордує до нестями,
      Аби скоріше гигнув благовір.
      Уранці у супруга вави, шрами!
      В коханні жінка - знавіснілий звір.

      За тиждень тризна, отченаш і "Амен",
      Скінчивсь логічно сексуальний треш.
      Дід у гробу. Звела любов у яму.
      Хоча цю смерть лихою не назвеш.

      21.03.2024р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Зрада
      Украла віра чужоземна все:.
      Зелене свято - нині це вже Трійця.
      А Коляда - Різдво. А Пасха ссе
      Ярила, наче кровосис Жар-прицю.

      У Дідуха обскубли колоски
      І доточили до чужих традицій.
      Купайло став...Іваном! Роде, згинь!
      Єгова - пан! Дажбог сидить у клітці.

      О, Ладо! Мати сущого! Ти де?
      Вінки пливуть у вир дніпровим плесом...
      Святій Марії зайвий ваш тандем,
      Русяву косу - геть! Шануймо пейса!

      Хитнулися до зради терези,
      Хреститися не хочу, але мушу.
      Лякають дзвони в річці карасів
      І лізе чорт у кожну світлу душу.

      19.03.2024р



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Не здавайся!
      Домовлятися з ордою - святотацтво,
      Все, що маєш, - стане згодом не твоє.
      Хто не буде воювати - піде в рабство,
      Хто сховався в нору - в ній згниє.

      Бгати в пельку все, що бачиш - хиба!
      Ліпше дай воякам! Поспіши!
      Кухоль чаю та сухий окрайчик хліба -
      От і все, що необхідно для душі.

      2

      Вигорає Україна-ненька
      По обидва береги Ріки...
      Нищити москвинів ой нелегко,
      Бо в тилу байдужі земляки.

      Та не плачте, мої вірні музи!
      Я живий ще. Тільки злий як чорт.
      Ну то що - умовив сонних русів
      Брати зброю та іти на фронт?

      19.03.2024р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Сонети...
      Люблю пописати сонети,
      Порюмсати любці в плече.
      Відкрито поезії вентиль,
      Тепер вже не крапле,- тече!

      Ласкавих словес водоспади
      Окроплюють думами світ.
      Медв'яно-солодке - не вада,
      А сила! Огонь! Динаміт!

      Плаксиве строчити приємно,
      Глибоке - тьху-тьху - не моє.
      Бо правда - кипляча геєнна,
      Лиш болю думкам додає.

      Тому у дубах і блукаю,
      Нюшкую пахкі квіточки.
      Віршатка мої у розмаї,
      На смак, мов сирі кабачки.

      Доїв двадцять шосту котлету,
      Загамав із кексиком мус...
      Топлю читачів у сонетах,
      Вимучую розум і ґлузд.

      11.03.2024р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Віктор Кучерук Поезія "Зарано"
      "Повз омолоджені дерева,
      Біжить новісінький трамвай.
      Аж раптом чується: Кінцева…
      І хтось штовхає: Вилізай,
      Бо, чоловіче, ти приїхав
      Якраз до цвинтарних воріт…
      Але не матиме він втіху
      Від слів промовлених в одвіт.
      Скажу таке, що ні від кого
      Ніколи досі він не чув, –
      Хоч виривається з уст стогін –
      Я не наїздивсь досхочу.
      Зарано ще мені на вихід,
      Хоча у сні і бачив вже,
      Як край могили заманиха
      Мій вічний спокій береже."

      Пародія Олександра Сушка

      Прокинувся. Довкіл дерева,
      Чи то старезний ліс, чи гай...
      На циферблаті скоро "перва"!
      А шоб тобі! Тьху-тьху! Бодай!

      На вухо шепіт: - Всьо! Приїхав!
      Я озирнувсь і обімлів!
      Кістлява смерть в обличчя диха!
      Ряба, нага та без зубів!

      - Отамко - цвИнтарні ворота,
      За ними яма в повен зріст.
      Стрибай, допоки є охота,
      А хо - дам копняка під хвіст.

      - Я знаю, ти крута чувіха!
      У темряві - краса ваще!
      Зарано ще мені на "вихід"!
      Півпляшки лишилося ще!

      Глитнув. Уже не їде стріха,
      Питаю смерть: - Ти бу?
      - Авжеж!
      А край могили заманиха
      Мій вічний спокій береже.

      08.03.2024р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Провидець
      За спокійні сни усе б віддав,
      В голові ж думок невтішних хури...
      Крихта одкровення - це біда,
      Дар провидця - гірший за тортури.

      Та за що й кому я завинив,
      Аби зріти те, що завтра буде?
      Краще би Господь мене убив,
      Аби майбуття не знали люди.

      Не пророк сусід мій, а ґазда,
      У таких як він - немає вади.
      Зашиваю намертво вуста -
      Не почує світ однині правди.

      Бо вона гірка, немов євшан,
      Наче, .хто сипнув у вічі перцю.
      Хай горить лише моя душа,
      Хай лише моє палає серце.

      08.03.2024р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Летімо!
      -Куди зібрався, муже? Ай-яй-яй!
      Я ще гаряча з ночі, наче пічка
      Опісля поцілунків не втікай,
      Помасажуй зрум'янені сіднички.

      А потім у джакузі однеси,
      Немов Амур Венеру пишногруду.
      Учись служити правильно красі!
      Для мене неувага - це отрута.

      Ти - чоловік! Коханець! Кіт-баюн!
      Доказуй ніч і день чого ще вартий!
      Відпочивати будеш у раю,
      А тут - зі мною - мусиш гарувати.


      Та годі спати! Небо у зірках,
      А в тебе вже годину сонний писок!
      Сідлаю мужа, наче лошака,
      Злітаємо у позахмарні висі.

      08.03.2024р.






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Сирота
      Кров'ю вмиті та бідою сни,
      Прокидаюсь -- бомблять клуню, гади.
      А чи сіятиму жито навесні,
      Чи ракета прилетить у хату?

      День прожив, а наче цілий вік,...
      Ніч минула...вижив. Ну і добре.
      Я оглух. Та чую брата крик!
      Я осліп. Та зрію чорний обрій!

      За сніданок - змучена печаль,
      За вечерю - тризна без молитви.
      Спить у ліжку сирота- дівча,
      Батечко загинув десь у битві.

      Я їй не отець і не рідня,
      Але свій по духу і по крові.
      Кат московський в неї всіх відняв,
      Розлилась біда , неначе повінь.

      За вікном скрипить старезний в'яз,
      Плачуть за плечима вірні музи...
      Спи, дитя. Віднині батько - я,
      А дружина вірна - за матусю.

      3.03.2023р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    52. Льодостав
      Отарі необхіден ватажок,
      Очільнику - громада працьовита.
      Мені ж миліші терції та квінти,
      І стиль письма, м'який, неначе шовк.

      Було, під носа сунули скарби,
      Тягнули на Парнас і на Голгофу.
      Та не потрібна вільна птаха богу,
      Лише сумирні, мовчазні раби.

      Сичать від люті юні хлопчаки,
      Встромляючи багнети в окупантів.
      А згодом на хрестах поставлять дати,
      Затягне цвинтар у спориш м'який.

      Біжать по льодоставу чорні дні,
      Куди не гляну - аж за обрій повінь...
      За ним вогонь! Горить мій храм любові
      В лещатах безнадійної війни.

      21.02.2024р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. На шляху до перемоги!

      Від суботи до суботи
      В бій ідуть" порохоботи".
      День і ніч команда "ЗЕ"
      Крівцю з окупантів ссе.

      За гарматами - міністри
      (з ляку хреститься нечистий!).
      А Верховна рада скопом
      В бій рвонула із окопів.

      Онде, гляньте,- під заметом -
      Податківець з кулеметом
      А в середині борні -
      Цар на білому коні

      Вже два роки (це не жарти!)
      Риють шанці депутати.
      Каже бабця: - Ну і ну!
      Так ми виграєм війну!

      10.02.2024р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Віра
      Я відповідь отримав у куми,
      Яка телятко пасла на отаві:
      - Всі хочуть стати божими дітьми,
      А от рабами - ні, це не цікаво.

      Бо діти бога - царственна рідня,
      В усіх , із часом, буде по короні.
      А раб - це раб.. його хомут обняв,
      Перетворив з коня на дохле поні.

      Тому біжи хутчій у божий храм
      І помолись Христу та Божій жінці.
      Але... не відкривається Сезам,
      Єгова не дає смоктати циці.

      Від віри у людей "з'їжджає дах"!
      За райські пущі - сварка, січа, бійка...
      Хто любить жінку - вільний в небі птах,
      А вільна жінка - любить чоловіка.

      05.02.2024р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Буденність
      Я не винуватий у війні!
      Будував дороги, магістралі.
      Жартував (хоч кажуть жарти - гній)
      В дев'яносто п'ятому кварталі.

      А тепер очолюю краї...
      Посилаю громадян на бійню.
      Отакі от справоньки мої,
      Радуйся, нещасна Україно!

      Ну, невже для вас я не кумир?
      Порошенко - злодій! Курва та ще!
      Хто не воював - той дезертир,
      І безногий для війни годящий.

      Пенсії не буде (це не жарт)!
      І не буде НАТО і європи.
      Дідугане! На ось автомат
      І шуруй в бліндажики-окопи.

      28.01.2024р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Звільнення
      За пихату зневагу і купу образ аз воздам,
      Недовіри вручаю заочно віршований вотум.
      Ви мене знецікавили повністю, мудра мадам,
      І читати творіння безмертні убили охоту.

      Це - розплата за підлий і мстивий у душу плювок,
      Руки друга в кишенях, не хочуть здоровкатись навіть.
      Розбігаються пахолки і цілувальників полк,
      Від шматочків пітьми поступово очиститься пам'ять.

      Пробачаю усе. Огортаюсь у зоряну шаль,
      Прохолодою ночі споліскую думи гіркаві.
      Нащо тиснете й досі на серце, немов на педаль?
      Краще йдіть у садочок свій кинутий сіяти мальви.

      Відпочити бажаю од вереску хвильку одну,
      Від мурашок вельбучних втомивсь одгризатися велет.
      Зняв навроки гаргарячі, тишею в тирло хлюпнув
      І на місяць пожбурив за коси настирливий шепіт.

      Я для вас недосяжний. Звільнився урешті від пут,
      Забирайте і вірші, і торби з грошима, і лахи,
      І чалапайте далі, полюйте деінде - не тут,
      Місце зайняте сонцем і мною - обпаленим злом вогнептахом.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Гімн істинно віруючих
      Є не прості, а Божі люди,
      Мов квіти посеред зими.
      Безбожні грішники повсюди,
      А праведники - тільки ми.

      Єгови борода в правиці
      Трішить, аж чути на весь світ.
      Ми - херувими білолиці,
      Для сатаністів - в грудях гвинт.

      Хто нам не вірить - околіє,
      Згорить в геєнні як свіча.
      З антихристів скубемо пір'я,
      З їх душ витруюємо чад.

      Брати хоч рідні нам по крові ,
      По духу - не рідня, а пси.
      Молюсь і день, і ніч Єгові,
      Щоб рідновіри вмерли всі.

      07.01.2024р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Моє життя
      Моє життя - доглянутий квітник,
      Дружина в цьому царстві - королева.
      Любові мед за сотню літ не згірк,
      Думки про милу - райдуга травнева.

      Без неї я би тричі вже помер,
      У яму падав - родичі мовчали.
      Спасла богиня, муза вишніх сфер,
      Заступниця від темної печалі.

      Роздмухала в заснулому вогонь,
      Почистила замулену криницю.
      Тепер я, мов метелик-махаон -
      Сіяють перламутром долі крильця.

      В турботах про сім'ю спливає вік,
      Качаю мед, в саду білю дерева.
      Моє життя - доглянутий квітник,
      Дружина в цьому царстві - королева.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. *. *. *
      В саду цвітуть жасмин, троянди,
      Вальсує звабниця-весна.
      А в мене у руках гранати,
      На серці - люті борозна.

      А поруч - юнаки, хлоп'ята...
      На скронях рання білизна...
      Лишилось часу небагато -
      Із неба вже отримав знак.

      В минулому і сміх, і жарти,
      У снах лишилася жона....
      Коли закінчаться солдати -
      Тоді закінчиться війна

      19.12.2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Відповідальність
      Мій друже! Ти мудрець, не ідіот,
      Відповідаєш за усе, що скоїв.
      Голосував за президента? Йди на фронт.
      Гіп-гіп-ура! Вперед! Ату! До бою!

      А починалось гарно. "Ми за "ЗЕ!"
      Кричав сусід підпилий і кумася.
      Гадав, що чашу щастя піднесе
      Цей бог? Але тепер не маєш спасу.

      Чого мовчиш? Немає слів? Агов!
      Ти особисто у біді цій винен.
      Ціна за безголів'я - смерть і кров,
      Хрести, плач удовиць і домовини.

      19.12.2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Натяк
      Призів і премій нині - повна хата!
      На серці щем, в очу сльоза гірка....
      Стріла ж сатири нову ціль шука,
      Бо істина ховається за жартом.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Севастополь, Севастополь...
      Ходить мир по скривавленім лезі,
      Тоне сонце в окопах-ровах...
      Севастополь бомбить Одесу,
      Бомбить Київ несита Москва.

      Поміж вихорів болю та люті,
      Поміж мертвих - своїх та чужих,
      Бог і Син його - на розпутті:
      Убивати потрібно чи гріх?

      Сатана не втручається в січу,
      Тоне світ в океані добра.
      Ангел світла святих калічить
      Під збадьорливі крики "Ура!".

      Брат на брата, а теща на зятя,
      Зуб за зуб, а за око - душа...
      Від любові згоріла хата,
      Тягне руки малюк до ножа....

      Ходить мир по скривавленім лезі,
      Тоне сонце в окопах-ровах...
      Севастополь бомбить Одесу,
      Бомбить Київ несита Москва.

      27.11.2023р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Ти хто?
      Ти хто - мій побратиме,- обирай,
      Якщо мудрий хлоп, а не далекий:
      Вб'єш ординця - то потрапиш в рай,
      Пожалієш - грітимешся в пеклі.

      Не хрестом єдиним світ живе,
      Справи важливіші є за віру.
      Точить кров із українських вен
      Дезертир та єговістський клірик.

      Обидва боротися не хо,
      Той із фронту втік. А той не піде.
      А відмовки - супер! О-го-го!
      Вся рідня - це ложка до обіду.

      Не злічити у тилу іуд,
      В кожного для зради є мотиви...
      Та опісля січі буде суд,
      Не небесний. А людський. Правдивий.

      12.11.2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Трикрапка
      А час мене висотує до дна,
      Вбиває цвях війни у світлі мрії.
      В сирих могилах - братчики, рідня,
      Над ними вітер смерті вовком виє.

      А я із ним у парі, в унісон,
      Вичавлює безвихідь чорні звуки.
      Чи це життя, чи страхітливий сон?
      І мертвих, і живих тривожить гуркіт.

      Попереду й позаду "Бах!" та "Бах!",
      Помножене життя людей на нулик...
      Не солов'ї щебечуть у садах -
      Розлючено сичать ворожі кулі.

      Один зі ста вернеться на щиті.
      Настане мир. Безлюдний, у Європі...
      Майбутнього безкрила чорна тінь
      Лежить зі мною поруч у окопі.

      15.10.2023р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Казус
      Без крапельки тепла - усе життя!
      Нема любові - тільки стиглі вірші.
      Нещасним бідакам я не суддя,
      Окремо долю кожен власну пише.

      Геть макіяж легкий,гідропірит,
      Коштовне зі смарагдами намисто!
      Томи феміністичної мури
      Турбують буркітливих суфражисток.

      В мегер закриті лона на замки,
      На чоловіка блимо люто кожна.
      Але ж могло і бути навпаки -
      Дітки, дбайливий муж, подружнє ложе.

      Сімона, та що, наче, Бовуар,
      Заповідала мавкам рівноправ'я.
      А я знімаю з лади пеньюар,
      Несу її, усміхнену, до раю.

      Цілую жінку в звабини-вуста,
      Спокуси змій торує шлях до пекла...
      А, може, безнадійно я відстав?
      Персистим дівам тра ломи та цегла?

      Пишіть, колеги, вірші про любов,
      Слідкуйте, щоб слова сплітались ловко.
      Мені ж пора - жона зварила плов,
      Наїмся й умощусь під її боком.

      07.10.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Мушу...
      Кувікає у сажі порося,
      А є політик, плямкає щоденно.
      На виборах за нього люди "За",
      Потрібен він країні? Ой, не певен.

      Бо спадок у очільника ще той...
      Але табу на критику та гавкіт.
      Бо вилилося на війну АТО...
      Це факт гнітючий, не злостивий закид.

      Хто винен - неважливо, всі в біді,
      А старість поруч, клацає зубами.
      Та страшно те, що гинуть молоді,
      Ростуть малі без тата, і без мами...

      Приклад АК вмостивсь біля щоки,
      Не хочу воювати! Але мушу!
      Я жив для миру. Нині - навпаки.
      Плює вогнем орда у світлу душу.

      26.09.2023р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Хайбогмиліана
      Я - ніхто. І звуть мене - ніяк.
      Сатиричний і глевкий вареник.
      Як віршую, то хапає зляк
      Дітлахів, і стигне кров у венах.

      От Юрко - маестро-віртуоз!
      Від писання - плачуть чорноброві!
      Кожен твір твердий, немов кокос,
      На Парнасі їх жують корови.

      А у кого вже зубів нема,
      Той їх ссе потроху замість пива.
      В голові опісля цього тьма,
      Там, де розум був - бездонна прірва.

      Видно всім: із Юри буде толк,
      Лантух видає за ніч поезій.
      Вимучив і я один рядок
      Й мало не зомлів, брати, від стресу.

      25.09.2023р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Могутнім віршотворцям
      Дременули в Африку стрижі,
      Зрадники! Покинули домівку!
      Осінь - не пора, а стан душі,
      Люблять люди хлипати одвіку.

      Ти візьми тупого колуна,
      Заготуй батькам дрівцят на зиму.
      Ні, не хочеш? Манить...таїна
      Місяця, який у висях блима?

      В падолистах кублиться печаль,
      В павутині кущик живокосту.
      Кажеш - це поезії Грааль?
      Помиливсь,- банальне пустозвонство.

      Лупить бабця стиглі гарбузи,
      Трусить дід із яблуками гілку.
      Бризки ж ностальгічної роси
      Від безділля змочують сторінку.

      В інтернеті наростає шум,
      Сердяться невдатні пустомелі.
      Я ж бо косу осені чешу,
      Яра мідь вкриває голу землю.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Ніззя!
      У лірика кошлата борода,
      Сатирики, зазвичай, лисуваті.
      Та це, шановне панство,- не біда,
      Біда, що пишуть жуть поважні дяді.

      Та й тіточки від них не відстають,
      Та їм це можна, бо жінки прекрасні.
      Сусіда мій прийняв сто грам "на грудь"
      І сів строчити оди куртуазні.

      І не прості! А гарні, про любов!
      Такої теми ще ніхто не мацав.
      Читаю, то у жилах стигне кров
      Обгриз усі заусіні на пальцях.

      І язика від ляку прикусив,
      Бо хто так строчить - віників не в'яже.
      Гармонії хитливі терези
      Замурзані у сатиричну сажу.

      І неважливо: проти хтось чи за,
      А чи митці в літах, сивобороді:
      Писати про любов мужам ніззя!
      Жінкам - сам бог велів. Зі мною згодні?

      26.08.2023р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Правда - це брехня, а брехня -правда...
      Кожна людська спільнота - нація чи релігійна община чи, навіть мафіозний клан, висувають претензії на виключність, істину, правильність. І...непогрішимість. Не менше і не більше.
      Мені подобаються Свідки Єгови, бо вони справді вірять у те, що проповідують. І якщо дехто, не розібравшись у суті їхнього віросповідання, кепкуючи, зневажливо махне рукою - це не змінює тенденції. А тенденція така, що прихожан цієї церкви стає більше та більше. Є ще одна потужна гілка християнства, яка претендує на роль всепланетної Але ще не розібрався як слід у доктринальному вченні, аби робити свої поверхові висновки. Можливо, згодом. Тут поспіх зайвий.
      Свідки Єгови сповідують віру в єдиного Бога – Єгову, який сотворив світ за шість днів (один день міг тривати кілька тисячоліть). Категорично не приймають теорії еволюції. Світ був сотворений через Ісуса Христа, який не має вічного буття, а згідно з доктриною Свідків Єгови з'явився в певний момент по волі Єгови.
      Православна, католицька, греко-католицька та протестантські церкви заперечують приналежність релігійної організації Свідків Єгови до християнства, тому що ті не приймають основних релігійних догматів загальновизнаного християнства. Західні релігієзнавці вважають Свідків Єгови християнською деномінацією реставраціоністського напряму.
      Свої вчення Свідки Єгови засновують на Біблії, вважаючи її натхненим Божим Словом за посередництвом праведних вибраних людей. Вони різко відрізняються від загальновизнаних християнських церков у таких моментах:
      використання в поклонінні ікон, образів тощо:( згідно з Біблією, це є ідолопоклонством та суперечить волі Бога (Вих. 20:4‚ 5 та Іс. 44:10-18).
      Поняття Трійці: На думку Свідків Єгови, єдиним і правдивим Богом є Єгова (Ів. 17:3; Мр. 12:29); (Вих. 15:3), Ісус Христос — йому підпорядкованим (1 Кор. 11:3), а Святий Дух — діючою силою Бога (Буття. 1:2; Дії 2:18).
      Святкування Різдва та Великодня: На думку Свідків Єгови, Ісус народився «не 25 грудня‚ а десь 1 жовтня‚ коли пастухи ще залишали свої отари на ніч просто неба» (Лк. 2:8—12), «ніколи не наказував християнам святкувати день його народження», а лише «вшановувати пам'ять про його смерть» (Лк. 22:19‚ 20).
      Якщо взяти дату смерті Ісуса Христа, яка записана в Євангеліях (це сталось навесні, в кінці березня або на початку квітня), коли Ісусу було 33,5 роки і порахувати пів року назад, то ми будемо мати місяць, коли народився Ісус — кінець вересня — початок жовтня.
      Хрест: На думку Свідків Єгови, «Ісус помер не на хресті‚ а на палі чи стовпі. Грецьке слово „стаурос“, що в багатьох Бібліях перекладається як „хрест“‚ означає тільки один брус дерева. Символ хреста походить зі стародавніх фальшивих релігій. Хрест не застосовувався й не вшановувався ранніми християнами» (Повторення Закону 7:26; 1 Кор. 10:14).
      (Моє власне уточнення: розбишак того часу , і навіть раніше - таки хрестували. Усіх без винятку. Але хрести робили не з дорогоцінного кедра, а з сосон та дубів. Воїнів Спартака у 71 р.д.н.ери стратили саме так: прицвяхували до хрестів. 45 тисяч людей росвісили обабіч дороги, яка вела до Риму. І дешево, і сердито).
      Крім того, особливими для Свідків Єгови є також:
      Переконаність у близькості «Армагеддону»: На думку Свідків Єгови, «Війни‚ голод‚ пошесті‚ зростання беззаконня» є знаком наближення кінця (посилаються на Матвія 24:3‚ 7‚ 8‚ 12; Луки 21:10‚ 11; 2 Тимофія 3:1—5)
      Хоча мушу зробити зноску: засновник церкви Свідків Єгови - Чарльз Рассел, - напророкував, що Ісус Христос прийде на землю вершити суд у 1872 році. А він не прийшов. А далі - пішло-поїхало. Якщо бог не хоче виконувати мої прогнози, то я змушу хоч людей вірити в мої передбачення.
      Рассел оговтався від потрясіння. І став дуже моторним та послідовним, бо отара мусить мати поводиря. А отара була вже чимала...
      Згодом виникла Віра у воскресіння і заперечення догмату про безсмертну душу. Посилаються на Єз. 18:4 і Дії 24:15
      Ще згодом - неприйняття святкування днів народжень: на думку Свідків Єгови, ці свята мають язичницьке походження; їх святкували люди‚ котрі не поклонялися Єгові, і ніколи не святкували послідовники Христа (Бут. 40:20—22; Мр. 6:21‚ 22‚ 24—27). Християни першого століття теж не святкували, як засвідчують історики: «Ідея святкувати день народження була чужою тогочасним християнам» (Август Неандер, «Загальна історія християнської релігії та церкви» ["Allgemeine Geschichte der christlichen Religion und Kirche"], 1842, т. I, с. 518). «Євреї, котрі жили в пізніші часи, дивилися на святкування днів народження як на частину ідольського поклоніння; такий погляд опирався на численні спостереження за тим, як люди звичайно святкували ці дні» («Імператорський біблійний словник» ["The Imperial Bible-Dictionary"] за редакцією Патріка Ферберна, Лондон, 1874, т. I, с. 225).
      Неприйняття крові, як у формі вживання в їжу, так і у випадках переливання, навіть у разі гострої медичної необхідності[31]. Тобто - переливання крові - святотацтво. Певні пошукові роботи Свідків Єгови та наукові дослідження[які?] державних установ[яких?] показують, що переливання цільної крові не має жодних переваг над вживанням відповідних замінників, а часто має масу недоліків. (Посилаються на Бут. 9:3‚ 4; Лев. 17:13‚ 14; Дії 15:28‚ 29)
      Погляд, що Михаїл є єдиним архангелом і що це Ісус Христос у періоди до і після його сходження на землю (Посилаються на Мт. 13:41; 16:27; 24:31; 1 Сол. 4:16; 2 Сол. 1:7; 1 Петр. 3:22)[32].
      Я робив черговий переклад з арамейської глав Буття. Поруч сидів професор Гарвардсьського університету сер Джнонатан Беллоу.. Вуйко серйозний, знаний у світі, кусючий як ґедзь. Але, чомусь, до мене вельми прихильний. А чому? А тому що постійно гавкаю на професора, але поштиво. Тобто, суперечу.
      - А що скажеш, юначе, про першу глпву Біблії,- питає.
      - Перекладаю дослівно, професоре:
      Буття (1.1): БРАШІ’Т БРА АЛЄIМ А’Т ЄШМІМ УА’Т ЄАРЦ.
      З арамейської цей текст слід перекладати тільки так: «Спочатку створили боги небеса і землю», оскільки слово АЛЄІМ - множина від АЛ (бог).
      - Вірно. Але за такий переклад тебе заб'ють камінням і християни, і іюдеї. Ти хоч розумієш наслідки?
      - Розумію. Усі ми смертні . Хтось помре раніше, хтось пізніше. Хтось від келиха з отрутою, хтось від авіабомби, а хтось від адептів віри. Таке життя.
      - А наступна глава? Ану ж бо - переклади!
      «УЄАРЦ ЄІ’ТЄ ТЄУ УБЄЮ УХШК. ЕЛ-ПНІ ТЄУМ УРУХ. АЛЄІМ МРХФ’Т ЕЛ-ПНІ ЄМІМ”. ( І Земля являла собою хаос і порожнечу, і темряву. Над поверхнею - розгул хвиль і вітер. Боги ширяли над поверхнею вод).
      А що маємо в сучасній Біблії? «Земля ж була пуста й порожня, та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами».
      Ось що зробили: перше ЕЛ-ПНІ (над поверхнею) безглуздо перекладено «над безоднею» і віднесено до першої фрази, так що вийшло «тьма над безоднею». Друге ЕЛ-ПНІ взагалі з тексту викинуто, як і «розгул хвиль» - ‘ТЄУМ. При такому перекладі залишилося кудись прилаштувати слово РУХ - вітер, натхнення. Думав дядя, думав… і написав: «Дух Божий».
      - А от за це уточнення тебе точно розіпнуть. Не варто ділитися такими точними знаннями з товпами. Дехто розсердиться і встромить ножаку в пузо. Ти мене зрозумів, нещасний?
      - Та зрозумів. Але брехати не хочу. Не бачу жодного сенсу.
      - Ну, тоді, беру тебе на свій факультет студентом. Але за однієї уови: доки я не прочитаю - нічого не публікувати. Собі шкодити, як приватна соба - будь-ласка. Але всьому історичному факультетові- табу. Ми університет хоч і державний, але фінансуємося, переважно, з кишень вірян. А те, що ти пишеш - це удар під дих релігії. Ти мене зрозумів?
      Та зрозумів, тому став архіваріусом Ватиканської бібліотеки. Читаю і мовчу. Мовчу і читаю. І нічого крамольного вже не пишу. Заціпило навіки. Бо правда - це отрута.
      Чи, може, я помиляюся?
      12.08.2023р.








      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Юркові
      Слово

      У Лету відійшли часи ордалій,
      Дуелі честі зайві - глянь довкіл.
      Матюк - на п'єдсталі, ґлузд - в опалі.
      ...ацапи поять брудом ...охлаків.

      Межи "гігантів мислі" не крутий я,
      Мій реманент - лірична борона.
      Патьоками чужого лихослів'я
      Обарвлюють невдахи письмена.

      Усе годиться. Лаятись уволю
      Сьогодні модно,- ти ж не скажеш"фе!"?
      Обсценну лайку відчаю та болю
      Несемо з фронту друзям як трофей.

      Танцює балерина на пуантах,
      Маестро-ас на скрипці виграє.
      А хтось спеціалістом став у "матах",
      Такі ж як він - вигукують "О, є-є-є!".

      Послав і "на",і "в" дурненьку музу,
      (лежить в кущах, від несмаку амок).
      Де цвів талант - стримить немите гузно,
      Поздоровляю! Браво! Молоток!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Не я...
      В душі зима, хоча, насправді, літо,
      Воркочуть звично дикі голуби...
      Я не живу. Ця яв - ефемерида.
      Війна убила все, що я любив.

      Війна спалила ненавистю хату,
      Втоптала в бруд кохання світлий дар.
      Байдужі сплять. А я учусь стріляти
      І наяву, і в снах, а це - біда.

      Був світлим, чистим,. Нині - гірше біса.
      В думках не рай, не спокій, а тартар.
      Відстріляна, іще гаряча гільза,
      Правиці пальці палить , наче жар.

      Вже не поет. А чорна смерть з косою!
      Одна лиш тінь від нього, а не я...
      А обрій пахне миром і росою,
      І тоне світ у тьохах солов'я..

      23.08.2023р.









      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Єгова і пес Вова
      Людям часто увижається чортовиння та вчуваються голоси божі.
      А чому? А тому, що власне життя стає гірким як редька, а виходу зі скрути вони не бачать. Одні, від глупства чи безвиході, починають заглядати в чарку. Отут і пре у сни та думки анциболотна братія. Інші туляться до священнослужителів. І ті втішають страждальців розмовами про вічне жииття, смирення та...десятину. Без десятини краще до гурту ідолопоклонників не ходити, бо проженуть. Ще й відлупцюють. А то й штрафом обкладуть.
      І ось тут починаються дива: людина кардинально змінюється. Забуває про все на світі, окрім, наприклад, Біблії.
      Ви бачили, як люто новонавернені відстоюють свої переконання? Чули, як усіх, окрім, наприклад, Єгови, називають дияволами?
      Мабуть чули. І бачили не раз. От і мій кіт саме з таких затятих: пісяє де хоче, бо така його природа. І хоч капцем його лясни, хоч вуса накрути - результату нуль. Хоча вихід є: відвезти його до Росії та забути про цю халепу раз і назавжди. Але з Росією ми зараз воюємо, тому усілякий непотріб звозити на цю територію біснуватих не маю змоги. Але треба..
      І цих шкодливих котів ой немало...
      Он, сусід, утоптаний як порося, каже:
      - Росія нас ухоркає економічно. Людей у них більше, авіації більше, Давайте здаватися, бо війна завадить нам і далі красти та брехати.
      Чи він правий? Авжеж. Тільки одна заковика:
      я дуже злий пес,, перехворів свинкою та сказом, тому штрикнув цього вилупка вилами в пузо. Ну, так вийшло. Автоматична реакція на непотріб. А його жіноцтво в крик:
      - Ти - убивця! Твоє місце в тюрмі!
      То я під гарячу руку і їх теж настомив на вила Хай у селі стане двома коровами менше, але і однією сім'єю зрадників також. Бо від корови шкоди - нуль, а від колаборантів - одні могили земляків.
      Можливо, я трохи погарячкував. Буває. Але однині у наше селище ракети не прилітають, а вночі не об'являють тривоги.
      Чи я щось вчинив негоже?

      8.07.2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Хух!
      Химородник ще той! Зубоскалець!
      Має муз підпаркарканних обком,
      Зась сувати в його пащу палець.

      Бо засмокче ураз в кишківник
      І усядеться вірші писати.
      Тож мовчіте, братва, ні чичирк,
      Це - найліпша поетам порада.

      Он, на Соболя - строчить і стро...
      Кривуляки, щоб злився колега.
      У лайно умочає перо
      Й каже: - Друже! Тепер твоя черга.

      Бачив сайт не таких ще "панів",
      Проти них - Юра Гундарєв - бебі.
      Хай живе порося у багні,
      Вогнептахові друзі - у небі.

      1.07.2023р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Святі та грішні
      Святі та грішні

      У Святому письмі написано:

      "І прийшов до грішників, які цілують ікони та моляться чужим богам Олександр Сушко, і сказав:
      - Горе вам, зрадники! Будете прокляті одне одним аж до дванадцятого коліна. А солодка віра у вічне життя після смерті позбавить вас розуму".
      Пророка вбили, бо казати правду у вічі натовпу фанатиків - вірна смерть. Могили Олександра Сушка не існує, оскільки його труп викинули в Дніпро і його з'їли соми та раки. Тому після нього ніхто вже не наважувався стати пророком. Але з'явилися сонмища святих та праведників. Правда, святих і праведників обирали з однієї кошари. Самі себе нагороджували такими почесними титулами. Матір - сина, батько - доньку, а сестра - брата. Все, згідно з заповіддю "Люби ближнього свого, як самого себе". А на дальніх можна махнути рукою, бо вони нам не друзі. Наче.
      А православні гарно вбивають одне одного. Обкрадують, брешуть і зраджують. Ні небесні закони, ні людські не убезпечують від злодійства. Навіть священники - і ті дають інколи козі по нозі. Бо написано: "І створили боги людину згідно зі своїм образом та подобою". Тобто - зажерливими, хтивими та славолюбними. Бо яблуко від яблуні далеко не падає.
      Але тут - бац! - народився я. Аж через майже дві тисячі років після вбивства отого пророка Олександра Сушка. І за незбагненним збігом обставин маю те ж ім'я та прізвище. Це вельми дивно. А за вдачею ми узагалі антиподи. Якщо перший був неписьменним і тільки лопотів язиком, то я маю університетську освіту та, в основному, шкрябаю на папері. Перший не боявся уголос кричати людям про їхні гріхи та безбожжя, а я цього остерігаюся, бо вже тричі був покусаний вірянами. Перший - давно мертвий, а я ще трохи живий. Наче.
      Учора дружина каже:
      - Чоловіче! Одарка учора покрала капусту на Чикилдихиному городі. Я сама, випадково, це побачила і сказала їй, аби віднесла вирвану городину сусідці та вибачилася. А вона в крик! - Піди до церкви і розкажи людям про це. Служба починається через півгодини.
      - Ні, дорога моя,- одказую благовірній. - Ту капусту вона вже продала вірянам. Якщо відкрию рота - мене поб'ють знову. І можуть потягнути до суду за наклеп, бо я не свідок злочину.
      - Чоловіче, невже ти боїшся сказати правду?
      - Боюся. Я людина стороння. А ти свідок. Тож іди і наклепай кляузу в селищну раду. Тебе бити не будуть, бо ти жінка і людина, яку поважають в усьому селі.
      - Не хочу.
      - Чому?
      - Я Одарці прищі виводжу з сідниць. Платить добре. Заплановано ще три сеанси. Отже, буде прибуток, не менше трьохсот доларів. Можливо, вона ту капусту вкрала, аби зі мною розрахуватися...
      Ну, що тут скажеш : логіка залізна, логічна. Але я обурився з такої логіки. І поперся в церкву сказати правду.
      А там служба вже скінчилася, Одарка клала капусту в багажник авто попові Онуфрію, а односельці їй допомагали.
      - Онуфріє! Добрий день, святий отче!
      - Тьху на тебе,- озвався панотець.- Налякав до смерті! Кажи, чого хочеш.
      - Капуста крадена. Одвези Чикилдисі , а не своїм поросятам. Це буде по-божеськи
      - Одарко! - гримнув піп.- Звідки капуста?
      - Е-- е- -е....
      - Сашко, сідай в машину і кермуй. Бо я дуже розгніваний.
      Одвезли ми ту качанисту Чикилдисі. Онуфрій вибачався, червонів за свою вірянку, і сам носив плоди природи в Одарчин погріб, а я допомагав.
      А потім заїхали ми в кущі, зайшли подалі від дороги, аби люди не бачили, і розпили дві пляшки коньяку, і трохи поварнякали.
      - Сашко, ми з тобою десять років сиділи у школі за однією партою.
      Я в тебе безбожно списував рішення з геометрії, а ти у мене інтеграли. Ну, то таке. Ми були дітьми, чогось не знали. А нащо люди крадуть у поважному віці?
      - Це звичка, якої позбутися важко. Ти позбувся, я позбувся, а Одарка - ні. І хоч вона і ходить до церкви та слухає проповіді Божі, але як грішила, так і буде грішити. Тут нічого не вдієш.
      - То що ж робити?
      - Наливай. Давай вип'ємо і помолимося в цих лопухах за її грішну душу.
      Завіз свого друга до хати лісовою дорогою, бо якби спинила поліція, то був би капець. І права б забрали, і машину, і штрафом би обіклали. Ще й би "прославили" би на всю волость, як пияків та розбишак. А ми не такі, просто інколи треба тихенько, віч-на-віч, вишептатися одне одному, як раки у торбі.
      От ми і шепчемося. Думаю, що отой пророк - Олександр Сушко - теж би приєднався до нашого товариства. І не казав би, що ми чинимо негоже. Чи, усе ж таки, насварився? Як ви гадаєте?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Непорочне зачаття
      Дружина питає:
      - Сашуню! Хто і коли зачав Єгову? І чи він з'явився на світ у результаті непорочного зачаття чи порочного? Отакого як ми з тобою. Та й усі люди також.
      Я коли почув це питання, то ледве не подавився вареником. Бо такі питання мені у главу не лізуть апріорі. Мене турбує город, комуналка, діти, парники, творчість, коти та собаки. куховаріння, кабанці. А непорчне зачаття - це щось із розряду дурниць. Ще й коннтрпродуктивних.
      А ви, до речі, не думаєте про непорочне зачаття чи інколи думаєте? Га?
      Щось мені підказує, що ви люди розумні і такі мислі вас не терзають.
      Я, коли кохаюся з жінкою, думаю тільки про одне: аби їй було добре. Щоб вона отримала насолоду, щоб охала і ахала, щрб хотіла мене розцілувати. А за півгодини щоб попросила:
      - Сашуню! Хочу ще!
      А казку про непорочне зачаття придумали безсилі євнухи, аби виправдати свою неміч.
      Вважаю, шо жінка повинна цвісти як ружа, пахнути як ружа, виглядати як ружа. І любити чоловіка безтямно. Але це неможливо, якщо чоловік не дбає про жінку, не кохає її щодня до безтями, не захищає її, не жаліє. І не поводиться з нею шляхктно, як вихований денді.
      За все подружнє життя жодного разу в її сторону не матюкнувся, жодного разу не підняв руку. А чи хотілося?
      Звісно, хотілося. І не раз!, Інколи аж зуби скреготіли від злості. Але ображати благовірну - це ображати бога. І принижувати себе. Ну, як після матюччя можна лягати разом у ліжко? Та ніяк.
      Мої батьки жили в цивільному шлюбі, не вінчалися. Просто зійшлися. І полюбили одне одного. Обидва - діти війни. Мама 31-го року народження, батько -32-го. І народився я. І став письменником. І що - я дитина гріха? Це який ідіот таке скаже? А батьків уже немає. Померли. І я колись помру. Але ми відволіклися від теми непорочного зачаття. Питання: ви себе вважаєєте продуктом такого зачаття, чи ні?
      Піп Онуфрій мені якось сказав:
      - Олександре! Є тільки одна непорочна особа у світі - Ісус Христос. Решта - грішники.
      -Ти впевнений?
      - Так.
      - А Єгова - отець Христа - порочний?
      - - Е-е-е...
      - А ангели та архангели порочні?
      - Е-е-е...
      - А пророки та святі порочні?
      - Е-е-е....
      - Так нащо тоді озвучувати дурниці, які написав якийсь бовдур? Який зиск від того християнській церкві? Може, краще промовчати?
      - Не можна мовчати. Треба людям пояснювати різницю між святим та грішним. Інакше паства розбіжиться хто-куди.
      - А Аллах зачатий в гріху чи ні?
      Як на мене розізлився Онуфрій! Як кричав! Наче я волосину з його бороди висмикнув.
      І якщо у церкви немає відповіді на такі прості питання, то що говорити про складні? Цитувати мудрі мислі зі Святого письма? Чи з Корану? Чи з Бхавадгіти?
      А життя - це не цитати, це щоденна праця, важка і неприваблива. Жінка каже:
      - Сашо! Ти не вмієш відпочивати. Постійно щось робиш. Встаєш о третій, а лягаєш опівночі. Так не можна.
      - Роботи багато,- відповідаю. - І ніхто її, окрім мене, не зробить. А часу обмаль.
      А жінка тихо мене обнімає, цілує і мовчки йде на кухню куховарити. Хоч і не хочеться. Бо знає: якщо не буде борщу, то після праці я сам стану до плити.
      Не знаю як кому, а моя благовірна мені пахне, як весна. І я панічно боюся цю весну втратити. Бо тоді життя втратить усілякий сенс. Не буде для кого жити, не буде про кого піклуватися.
      Я щодня чекаю виклику у військкомат, бо контракт з ЗСУ підписав на три роки. І рано чи пізно я опинюся на фронті. А там нічого хорошого не буде. Це я знаю точно, не приблизно. І моя любов до жінки може обірватися миттєво. І казка, в якій живу, погасне.
      А жінка залишиться одна: без любові, без піклування, без майбутнього. То, невже ми - діти гріха?
      20.06.2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Ціна свободи
      Ой, поле, поле! Соняшник цвіте!
      І я цвіту, упоєний красою.
      Подвір'я, хата, нива - до ладу,
      Коса дзвенить, окроплена росою.

      Аж тут кацап! Підступний живолуп.
      Коси замало. Тут потрібні танки.
      Від перегару в хаті чорний клуб
      Висить, аж полякалися собаки.

      Та самогоном потруїв усіх:
      (блідих поганок накришив у пійло).
      Лежать, неначе дохлі карасі,
      Солдатики. Оце потрібне діло.

      Москвини - це не люди, а кати,
      Убили всіх! Вагітну жінку, тестя...
      Ціна свободи - смерть моїх братів,
      Ціна неволі - зрада і безчестя.

      17.06.2023р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Молися!
      Онуки Дажбога вклонянються нині Христу,
      Сварога зіпхнули в Дніпро, аби совість не гризла.
      А я - рідновір. Тож у спину "гав-гав"! і "Ату!"
      Постійно летить від зрадливців, у роті аж кисло.

      Чуже - не своє, а украдене - гріх і ганьба,
      Але христолюбцям це правило геть до лампади.
      І крутяться предки від гніву в зотлілих гробах,
      Кричать: - Схаменіться! Ви діти Ярила та Лади!

      Та де там! Внучата обпльовують власних богів,
      В церквах хороводять довкола ікони чужинця.
      Для них рідновіри - язичники, бруд, вороги,
      Тож маєм, що маєм - тече Україною крівця.

      Згоріла душа, отча хата, у полі курай,
      Причастя та паска булькоче приємно у шлунках...
      Ставай на коліна! Молися і віруй у рай!
      Та знаю: рабам місце в пеклі. Яка ваша думка?

      111.06.2023р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Не біда!
      Поет щодня куштує ескалоп,
      Пацяті січка падає до ночов.
      Воно було маленьке. Підросло.
      Тепер на світ ображено рохкоче.

      Живуть разом у спільному дворі,
      Пан - у світлиці, кнур - в хліву, де миші.
      Свиню цінують тільки за жири,
      А візаві за те, що пише вірші.

      Написано: Вбивати - смертний гріх!",
      Віршатнику ж так багнеться пожерти!
      Щодня до рота пхає він живих,
      Щоб крапали з руки творіння мертві.

      Ну чим погані для котлет кицьки?
      Чи пес, який куняє під парканом?
      Так ні - іде свиня на шашлики:
      І де тут справедливість окаянна?

      Прийшов різник. Тварині буде швах,
      Заточує об камінь ніж фартовий...
      Застряг свинячий хрящик у зубах -
      Та не біда, бо вірш уже готовий.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Не встиг...
      А мені всього лиш двадцять років...
      Про кохання мріялось дарма:
      В серце ворог вистрілив жорстоко:
      Був живий. А нині вже нема.

      У колисці снилася дитина,
      Брату - як на скрипці виграє...
      Тихо, рідна мамо, не буди нас,
      Бог ласкавий: кожному своє.

      Бачив сад у мріях білопінний,
      І бджолу, яка несе меди.
      Нене! Ми у горі цім не винні.
      Ти за нас садочок посади.

      На могилі стрій зніма кашкети,
      Тут кінець усіх моїх доріг.
      Встиг для України лиш померти,
      Більш нічого, мамо, не устиг.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Молись?
      Невірці, православні чи погани -
      Яка різниця? Всі - моя сім'я.
      І первісток не мій, і не останній,
      Але для всіх добрезний вітчим я.

      Паплюжити своїх богів негоже,
      Тому вони й потрапили в біду.
      Ви ж - чужаки, Дажбоже і Свароже,
      Однині я володар їхніх душ.

      А був ніхто. Тепер - різник в кошарі,
      Для гоїв цих - духовний поводир.
      Своє - святе - втопили у Почайні,
      Встромили в грудь небіжчикам хрести.

      Я знаю - ці слов'яни безголові,
      Безвольно квилять : "Господи, рятуй!".
      Хай моляться. Не батькові - Єгові,
      Вклоняються не матері - Христу.

      26.05.2020р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Вишкір
      Міль гніздечко звиває у шубі,
      А опеньки ростуть на пеньках...
      Згуртувалися тьоті у групі
      Та забанили Сашу Сушка.

      Він як цвях у сідниці чи шпичка,
      Коле правдою. Некомільфо!
      Їхня ж творчість - "солодка водичка",
      Трута це для Сушка, дихлофос.

      От і шкірять зубиська на Сясю,
      Скарги шлють в піднебесний фейсбук.
      - Від Сушкідзе немає нам спасу!
      Від сердечник позбавте нас мук!

      Наша творчість невільна! У путах!
      І таланту згубилась стезя...
      Навалилися зграєю люто,
      Наче блохи на мирного пса.

      Українська поезія - плаха,
      Непідйомний вантаж ішаку...
      Нову кляузу строчить невдаха,
      Нову підлість готує Сушку.

      20.05.2023р.

      (до кінця червня Автора за намовою доброзичливців забанено в групі. Читати його твори можна лише на його сторінці. Ура!)




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Вірую!
      Я не вірю в бога. Це - погано.
      Вірю в Україну. От і все.
      Уважаю, що молитись марно,
      Бо Ісус від бомби не спасе.

      Не спасе від кулі і снаряда,
      Родичів шматки горять в огні...
      Кацапура знищив рідну хату
      І зарізав доньок та синів.

      Ти ж молися. Я не заважаю.
      Отченаш - серйозна річ, не пшик.
      Авеля убив за землю Каїн
      І тягар упав з його душі.

      В церкві піп розводить шури-мури,
      Я ж точу із воріженьок крів.
      Бо під голос народивсь бандури
      І під щебетання солов'їв.

      Неважливо, а чи я загину
      Й долучусь до сонмища мерців,-
      Вірю лиш у неньку-Україну
      І в ножа в утомленій руці.

      06.05.2023р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Пасха
      Христос воскрес! А рідний син в гробу,
      А разом з ним і брат, племінник, тато...
      Ти - віруй в бога, мрію голубу,
      А я лежу в обнімку з автоматом

      Жону в полоні мацає кацап,
      Привчає до горілки без закуски.
      Мадонною була вона з лиця,
      Та з неї поглумився п'яний "руській".

      Богиня оніміла від біди,
      Не знає - нащо жити, і для кого...
      Невже до скону скніти їй в орді
      І бачити довкіл кремлівську погань?

      О, як же я жахливо завинив,
      Що не убив учасно людоловів!
      Тепер у млі закінчення війни,
      Куди не кину оком - ріки крові...


      Не час для віршів та розумних дум,
      Голів стинати - ой як ще багато...
      Дружино, дочекайся, я прийду
      І з пекла поверну у рідну хату.

      06.05.2023р.





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Про працю і ледацюг
      Ми будемо кохатися щодня,
      Але не зараз, а за сто годоччків,
      А нині в сажі верещить свиня
      І сіяти потрібно огірочки.

      А ледацюги в ліжечку "цьом-цьом",
      Городи в бур'янах, у стрісі дірка.
      А дзигарі невпиннко цок та цок,
      Амур із мняса перейшов на кільку.

      Гектар сапали зранку буряків,
      Увечері жуків збирали з бульби.
      У мозолях грубезних п'ястуки,
      Скрегочуть від натуги кутні зуби.

      Не сексом, друзі, зайняті уми,
      А тим, що буде їсти псу і курам.
      Венера-трудівниця до зими
      Чекатиме на моцного Амура.

      04.05.2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Буряк
      О, літечко! Оаза різнотрав'я!
      Смарагдово киплять город і сад.
      Коли цвіте буряк - душа співає,
      Бо запах ліпший, аніж у троянд.

      Від квітів толку як і від поетів,
      А от буряк дарує нам борщі,
      Салати, куртуазні вінегрети,
      Тому ідіть і сійте їх мерщій.

      А хто не хоче - побіжить у "Фору",
      Віддасть останні гроші на святе.
      Саджайте поміж ними помідори!
      Не огірки! Повірте - це не те!

      Двадцяту грядку виполола жінка
      Опісля праці в ліжечко "беркиць".
      Від буряка від захвату печінка,
      Найліпші ліки для гірких п'яниць.

      30.04.2023р.






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Кум
      Всеношна. Бдіння. Піп, кадило, страх...
      Блищать сліпучо ризи над амвоном.
      Випрошує народ у бога благ
      І вічного життя. Все по канону.

      Лякає посполитих сатана,
      Бо день і ніч заводить їх в оману.
      А я працюю. Ріжу кабана,
      Аби напхати кендюхи вірянам.

      На ковбасу підуть сальце, кишки,
      На холодець - огузок ваговитий.
      Молитися голодним - труд важкий,
      Байдикувати треба завжди ситим.

      Монашці - рило, дяку - вуха й хвіст,
      Архімандриту - ратиці й півтуші.
      А в кума-лютовірця - чорний піст,
      Титаном був, а став, неначе вужик.

      Дружину втратив. Гарну, молоду,
      Забув про оковиту і папушу.
      Не ремствує, водицю п'є святу
      І молиться. Спасає грішну душу.

      30.04.2023р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Гімн Народного Руху України
      https://m.facebook.com/groups/255425469158429/permalink/816730713027899/



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Казус
      У Кремлі панують педерасти,
      Крик такий, що чути навіть тут.
      Ну, а я - для грішних душ - душпастир,
      Хочу розігнати хтивий гурт.

      І кажу: - Кохайтеся з жінками!
      Не встромляйте в попи грішну плоть!
      Бог закриє в рай небесну браму!
      Геть мужів! Беріть в коханки тьоть!

      Шобтиздохи люблять тільки сучок,
      Кошаки обнюхують кішок.
      А в Москві закони зовсім інші,
      Розкажу, то в люду буде шок.

      Ну, а щоб не знав народ про вади
      Власних пустунів- поводирів -
      Посилають бевзів воювати
      В Україну. Дехто зрозумів

      І тікає від Москви подалі
      Пощастить - здається у полон.
      Цим не треба орденів, медалей,
      Багнеться лише жіночих лон.

      Для ординців не Христос месія -
      Сатана із прутнем "о-го-го"!
      Мужелюби - армія Росії,
      Содоміти - Путін і Приго...

      17.04.2023р.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Схиліть голівоньки, бевзі!
      Хундарєв Юрко - ліричний геній,
      Ну, а решта - поетична тля.
      Кожен день він зліплює вареник
      І на сайт хутенько людям "ляп*.

      Чамріють від захвату піїти,
      "Заздрять," надривають животи.
      Почитають Юру, то летіти
      Хочеться подалі від біди.

      Бо скаженість у писмі - це рідкість,
      А у цьому Юра - віртуоз.
      Та горять із вічним в дяді зшитки,
      Музи виють від незвичних поз.

      І Пегасик хворий на бігунку
      (вчора я купив йому біде).
      Із барила безупинний гуркіт
      Письмаки вчувають ніч і день.

      Юра пише, наче у тумані
      Не сонетик, а стотомний труд!
      Отакий от геній окаянний,
      Отакий могутній словоблуд.

      15.04.2023р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Таки виручу!
      У Хундарєва Юри є Пегас.
      А в мене - ловка, сатирична клізма.
      І хоч у віршуванні дядя - ас,
      Поставлю, бо інакше буде пізно.

      У розкаряку , конику, ставай
      І підніми хвоста, а то розсерджусь.
      Та звідти зирить Юри голова!
      Таке, панове, бачу я уперше.

      Голівонька застрягла! Хай бог ми!
      Коняка хоче перднуть та не може!
      А мій Пегас, як пшукне, то громи
      Вчуває літератор, мабуть, кожен.

      Із живота коняки чути шум,
      Аж хреститься під тином баба Галя.
      Лозиною іззаду ворушу,
      Аби скотина більше не страждала.

      11.04.2023р.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Ощаслив!
      Знову на коліна всілась пані,
      В пазуху красі стромляю ніс.
      Я - ловець чуттєвого кохання,
      Еротичний ас-мілітарист.

      - Милий! Однеси хутчій на небо! -
      Шепче мавка й торсає за чуб.
      Що ж,- цілую цяцю там де треба,
      Вусиками ловко лоскочу.

      Можу всяк: сторчма або ізбоку,
      Вчився у Амура хтивих поз.
      Кажуть, дідуган іще нівроку,
      А в алькові - майстер-віртуоз.

      Непритома від оргазму в леді,
      Від цілунків дяки аж липкий.
      Ех, дівчата! К бісу сонних денді,
      Ніц не вміють нині хлопаки.

      Сексуальні ширяться флюїди,
      Линуть ахи й охи в небеса.
      А сусід жону свою зобидив,
      Спав, негідник, знову у трусах!

      Труд амурний - дар, а не розпуста,
      Не лінуйся! Спраглих ощаслив!
      На городі підросла капуста,
      З вирію вернулися бусли.

      09.04.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Командир
      Вінок, могила і труна,
      Стоять сумні довкола люди...
      Колись закінчиться війна
      І москальні уже не буде.

      Не буде сліз удів, дітей,
      Руїни заростуть садами.
      А нині віхола мете,
      Вояки в бій ідуть рядами.

      Десь серед них моя душа,
      Печальна й дуже одинока.
      Таким і мусить буть вожак,
      Плекати зло - ще та морока.

      Повісив мрію голубу,
      З любові й дружби вирвав жили.
      Жаліти гриднів - це табу,
      Інакше всіх зведу в могили.

      Кровиця крапає з коси
      У смерті. В бій кидаю друга...
      Я знаю: виживуть не всі,
      У цім моя Вина...й заслуга.

      08.04.2023р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Юрко, дарую...
      Сатиронька танцює голяка,
      Хоч я казав: - Тут Гундарєв! Не треба!
      Бо в мене лоб плескатий, а в Юрка -
      Високочолий, мрійний, aж до неба.

      А, отже, він - титан думок! Поет
      Такий талановитий, що аж страшно.
      Я проти нього тугодумець-шкет,
      Бо їм ізмалку сатиричну кашу.

      В Юрасика тверда як сталь рука,
      Щоденно обриває музі дійки...
      Але біда! Корона у Сушка!
      В щоденнику ж колеги - тільки двійки.

      То що ж робити? Плаче візаві!
      І хоче теж хоч зубчика з корони!
      Бери, Юрко, я добрий чоловік,
      Дарую! В мене іграшок цих повно!

      07.04.2023р.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Діалог бовдура та розумаки
      Є митці серйозні, наче лосі,
      Отакі, як Гундарєв Юрко.
      Бо його кусають ґедзі й оси
      Під злостиве музи "ко-ко-ко*.

      В віршуванні поетичним асом
      Стати не вдалось мені. Агов!
      Юра ж на ліричнім козобасі
      Грає так, що в жилах стигне кров.

      Оплесків збирає достобіса,
      Епігонів стільки, що капець.
      Ну, а мій набуток - дуля лиса!
      Від розпуки скоро вхопить грець.

      Епілог. Строфу строчу останню.
      Не зважай на га-га-га й хи-хи.
      Грай, Юрко, на нервах графоманів,
      Забивай у гузна їм цвяхи,

      06.04.2023р.






      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Думки...
      Інколи втрачаю дар мови. Мовчу, як риба об лід. Або курка на сідвлі опівночі. Тільки блимаю очиськами, як сова, на співбесідника та чухаю носа. Бо не маю чого сказати у відповідь. Ступор.
      Заправляв труси у нічну сорочку, аж тут "Бах!" у вхідні двері. І ще тричі.
      Жінка прокинулася від несподіванки, почала хреститися, хоч вона взагалі не від світу цього, бо є дитиною богів, берегинею-чаклункою. І ві усілякі дурниці на кшталт християнства, конфуціанства, мусульманства та іудейства не вірить. Каже, що все це комерційні проекти зацікавлених осіб.
      Зводив її якось до Києво-Печерської лаври. В дальні печер, які нарили свого часу , глибоко віруючі православні християни.
      А там екскурсія! І така, що аж волосся дибки!
      На поличках акуратно розкладені людські кісточки з табличками, де вказано, чиї вони і коли людина померла. А дружина як це уздріла - в крик
      - Хто вам дав право заробляти гроші на кістках? Чи ви отримали дозвіл від покійників на те, аби їхні мощі виставляти напоказ і торгувати ними, як циган сонцем?
      Витягуйте костомахи з нір і поховайте їх на кладовищах, а печери хай слугують сховком від російських бомбардувань!
      Що тут зчинилося! Капець! Піп-екскурсовод замахнувся здоровенним хрестом, аби вдарити мою жінку. Я схопив його за бороду і штовхнув на кісточки якогось святого Діонісія. Кістки зламалися під огрядною сідницею священнослужителя, пилюга стала хмарою, люди побігли хто-куди. На додачу почалися передчасні пологи у якоїсь молодиці.
      Дружина допомогла їй піднятися, а я змів костомахи якогось святого, застелив рядно, яким вони були прикриті, і поклав вагітну жінку на звільнене місце.
      Кістки хрустіли під ногами, люди кричали, а піп поривався у бійку знову. Добре, що його притисли до землі і тримали, доки дружина допомагала з пологами. А перед цим я зірвав з нього рясу, а з себе майку та віддав дружині. І побіг наверх за теплою водою.
      А коли все закінчилося і ми вийшли з Лаври, жінка сказала:
      - Ноги моєї тут більше не буде. Це не екскурсія, чоловіче, а страхи Господні. Ліпше підемо в мухей Тараса Григоровича Шевченка. Там немає ні черепів, ні костомах людських. І говорять там рідною мовою, а не росіською.
      Я з нею повністю згоден. Бо культура людська починається зі слова, з ідеї, а не з костюмах, які виставляють напоказ і луплять за це гроші з ідіотів.
      Але не про це мова, бо я трохи відволікся від теми. Бо хочу розказати про те, де закінчується зло, а де розпочинається добро. Або навпаки.
      Так от. Від безкінечних бомбардувань усіх околиць села та залпів гармат і танків дружина перестала спати. Кажу:
      - Геть звідси. Не заважай ходити на чергування.
      Восьмого березня, у так званий міжнародний жіночий день, під гарматну канонаду, забили з нею дошками усі вікна. Цукерок не було, поздоровлень не було, а були цвяхи, шуруповерт і дошки. Уночі була така дика стрілянина, що люди сиділи в погребах. А я, як і завжди, пішов у нічне чергування селом. з автоматом на шиї.
      А уранці приїхали три двоповерхові автобуси і забрали усіх дітей та жінок. Я прийшов додому тільки зі зброєю. І розплакався. Думав, що не побачу дружину вже ніколи...
      А московити ще півтора місяця нас мордували, доки не втомилися і втекли до Білорусі, лишивши після себе зруйновані житла, міни та тисячі трупів солдат власної гоп--стоп армії.
      А жінка повернулася. Сива, втомлена, хвора. Глянула на мене і каже:
      - Чоловіче! Ти став дідом. Борода сива, під очима чорні кола, тхне гірше, аніж від кабана.. і оцей автомат дратує: увесь час на шиї....
      Чесно скажу: я з автоматом спав в обнімку. І чоботи не знімав. І підсумки з патронами також. Отакий от письменник- нечупара.
      Коли убив першого рашиста - відчув полегшення. Наче колорадського жука придушив. Або таргана.
      А нині московитів у нас немає, душити нема кого. Тому збігав у військкомат, пройшов медкомісію.
      Печалить одне: якщо доведеться загинути - чи буде кому писати отакі от опуси?. І чи переможе добро - зло?
      27.03.2023р.











      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. "Люби ближнього, як самого себе" (Святе письмо).
      Ніч. Святі й пророки встали із гробів
      Й істину шаткують в борщик дрібно:
      Як самого себе ближнього люби,
      Дальніх - щирих, чесних - непотрібно.

      А чому - не знаю. Вірю словесам
      Писаним Абрамом і Мойсеєм.
      Пропищали людям мудрі небеса:
      - Цей закон - від лиха панацея.

      Ближній - краде, бреше і горілку п'є,
      Дальній - на Донбасі сходить кров'ю.
      Ось таке, мій брате, з правди олів'є:
      Дальній лишить жіночку вдовою.

      Ти її не знаєш, не печалься, спи,
      Ковдрою укрийся з головою.
      Хрестики на пузах світять у попів,
      Я ж - один як перст у полі воїн.

      Всім чужий. Далекий. Не свояк.
      Руки у багрянці... думи, думи...
      П'ю щодня ворожу кров усмак,
      Виживу - мене чекають тюрми.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Сатира на вірш Віктора Кучерука
      Віктор Кучерук

      Як хочеться жити й кохати,
      І бути весь час молодим,
      Щоби ненаситні дівчата
      По черзі спішили в мій дім.
      Як хочеться жити й кохати
      Не жінку свою, а оту,
      Якої тугі груденята
      Я бачу в чужому саду.
      Як хочеться жити й кохати
      Розквітлих принадно дівчат --
      Робити для кожної свято,
      Не відати жалю утрат.
      Як хочеться жити й кохати
      Обраницю кожну свою,
      Адже порятунку в кімнаті
      Нема від бажання вогню.
      Як хочеться жити й кохати
      Сьогодні старому мені,
      Але на вустах синюватих
      Утомлено корчиться:" Ні!"

      Сатира пана Олександра-ібн-Сушка, хай йому трясця)

      Як хочеться жити й кохати
      Тверезим і п'яним " у дим"
      Аби ненаситні дівчата
      Кричали: - На пуп поклади!

      Як хочеться жити й кохати
      Не жінку - сусідку руду.
      Але благовірна завзято
      Катує ночами без дум.

      Як хочеться жити й кохати
      І чути : "Ти хочеш?
      -Угу...
      Та жіночка, гірше за ката,
      Висотує сили й снагу.

      Від дів утікаю до хати
      Кричу їм з віконця: - Ку-ку!
      Як хочеться жити й кохати
      Такому, як я штурпаку!

      25.03.2023р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    99. Біда-а-а...
      На кого ти поета проміняла,
      Втекла, неначе кізонька в кущі?
      Лежу у ліжку, мов м'який кавалок
      Сальця. З очей - не сльози, а дощі.

      О, зохен вей! Трагедія життєва
      Порвала струни ґлузду й битія!
      Бо від Адама утікає Єва,
      А цей Адам - це не сусід, а я!

      Аж розпирає від осмути груди,
      А в серці гнів просвердлює діру.
      Якщо мене кохати ти не будеш,
      Вкушу себе за носа і помру.

      11.03.2023р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Йде війна...
      Я помер. Осиротив сім'ю.
      Замість тиші - крики болю, галас...
      Убивають нині і в раю,
      Бо орда й туди уже дібралась.

      Йде війна з чортами в небесах,
      У димах кривавих темний обрій.
      Потерпи, мій Боже, ти на Сам,
      Із тобою вояки хоробрі.

      Вклав до рук Спаситель гострий ніж:
      - Не Едем москвинам - дуля лиса!
      Не вагайся! Потолоч цю ріж!
      Я ж хрестом дубаситиму бісів!

      09.03.2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Кохання і любов
      Свічка. Нічка. Лист паперу. Спальня.
      Від думок голівонька бо-бо.
      Зрілі пані пишуть про кохання,
      Молоді - скромніше - про любов.

      Тема ця - серйозна, ваговита,
      Бог Ерот - владар, не шалапут.
      Від жаготи можна околіти,
      Не зогледишся - тобі капут.

      Навіть я - столітній пень трухлявий -
      Про Венеру шкрябаю щодня.
      А лопуцьки сплять чи ловлять ґави,
      Та й кохатись ліньки їм зрання.

      Вдень працюють, ввечері - п'ють пиво,.
      Уночі - могутні хропаки.
      От і плачуть від розпуки діви,
      Слізки ллють в периноньки м'які.

      Зазирнув в інет...о, мама міа!
      Крик такий, аж дибки встала шерсть!
      Там і тут - піїти нещасливі,
      Армія нещасних поетес.

      24.02.2023р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. Евтерпа
      Кіт підняв хвоста. Ото халепа!
      Мокра цівка бризне на софу....
      А мене в полон взяла Евтерпа
      Й каже: - Цить, невдахо! Ні гу-гу!

      Я для неї - харч поживний, учень,
      Сексуальних любощів алмаз.
      Від розпуки двадцять раз із кручі
      Вже стрибав, але усе дарма.

      Не сховатись, не втекти, ні вмерти,
      Не богиня - кара за гріхи !
      Був Тарзаном з виду, став шкелетом,
      Від любаски лютої жаги.

      В неї - свято, а у мене - муки,
      Чинять так не друзі - вороги.
      Отака історія "науки,"
      Отакі зі здором пироги.

      (Евтерпа - богиня науки, одна з муз)

      11.02.2023 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Як повернуся...
      Хочеш правди, підлий дезертире?
      Що ж, гаразд. Цей віршик - саме те.
      За чужий рахунок хочеш миру,,
      А сусід твій сивий. Був шатен.

      А товариш твій в сирій могилі,
      Брат - вбиває орків-зарізяк.
      Кров'ю пахнуть хмари білі-білі,
      Бо веселку переїхав танк.

      У пророка випалене око,
      А святому ніж під серце "вжик".
      У сестри хірург важкі осколки
      Вирізає з м'ясом із душі.

      Вмерти рік уже як не боюся,
      Бо держава рідна на кону.
      Я тебе знайду, як повернуся,
      Власноруч на дибі розіпну.

      11.02.2023р.








      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Рззговілися
      Заховаюся до халабуди
      Від жони "гав-гав-гав!", " бу-бу-бу!".
      Тож вночі цілуватись не буду
      І чукикати також не бу.

      А Рябко заночує під тином,
      Розуміє, що в мене біда.
      Не лякає його хуртовина
      І лютневе нявчання кота.

      А виною всьому оковита
      (кум барило центнерне приніс).
      Ох і добра-а-а! Аж око з орбіти
      Ледь не вилізло. Чарку "лизь-лизь!".

      Найжирнішу обпатрали гуску
      Обсмалили бігом порося...
      Українці не п'ють без закуски!
      Козакам так чинити ніззя!

      Ну, а згодом, залізли в кошару
      І поцупили там баранця.
      І бичка молодого до пари
      Потягли, бо хотілось мнясця.


      На широку говілося ногу,
      Не застілля, а учта богів.
      Колобродили, наче, недовго,
      Так гуляти і рік до снаги.

      В хаті чвакання, цокання, хрускіт,
      Тиждень м'яко хитається світ...
      Та жона повернулась з відпустки,
      Хлів пустий! Залишився лиш кіт.

      Вмить полопались жінки нерви,
      Аж у мене зібгався сичуг.
      Бо такого прелютого реву
      В зоопарку й від тигра не чув.

      А кохана - ще та зарізяка,
      Била довго, (шістнадцять годин!).
      - Йди, полюй на зайців, харцизяко,
      І до хати без мняса не йди!

      10.02.2023р.












      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Обирай
      Сонячний образ Дажбожий,
      А чи розп'яття Христа?
      Зрадити рід свій не можу,
      Віра у мене тверда.

      Та і чужинець вже рідний,
      Наче для Цезаря Брут...
      Віра цвіте, там де злидні,
      Гасне, коли все зер гут.

      Пейса кручу оселедцем,
      Біблію бгаю в Коран.
      Паству ведуть людожерці
      Не у Дніпро - в Іордан.

      Небо аж чорне від крові,
      Десь там пророки, святі...
      Світить зоря Давидова
      Між покаянних хрестів.

      Зрадники кличуть до гурту
      Паску жувати гуртом...
      Віра чужинська - цикута,
      Рідна - життя і любов.

      09.02.2023р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. Прощення
      Дівчата мене любили завжди. Був гурточок шанувальниць у дитячому садочку, хлопчаки дражнилися, але здалеку, бо чубивися з ними залюбки, розквашував носи, копав лежачих ногами, торсав за вуха. Шибеником був ще тим.
      У школі саме дівчата обирали мене комсоргом, фізоргом, керівником взводу НВП, бо хлопці були хоч і розумнішими за мене, але хирлявими. На танцюльки теж запрошували саме вони, навіть билися між собою хто перший буде вальсувати. А я їх захищав. Завжди. Ну, то таке.
      Нині маю лише одну люблячу дружину і таку, що йой! Красіва - ужасть. І розумна. А таке сполучення якостей - страшна сила.
      А оце нещодавно прочитав розповідь однієї шановної жінки, там ішлося про її зґвалтування в юності. І згадав, як і мені довелося пережити щось подібне. А розпочиналося все з того, що неня поїхала в село до батьків, лишивши мене на самоті. Уявляєте? Не раз і не два вона казала:
      - Сину, боюся за тебе.
      - Чому?
      - Ти - корм для жінок. Краще б народився рябим, цибатим та капловухим. Ален Делон проти тебе - ропуха бородавчаста. Погано це, повір мені.
      А я ще був зовсім юний, 23 годочки. Хоча вже служив в армії, закінчив СПТУ, мав роботу, вчився у музшколі, підпрацьовував у Київській філармонії артистом оригінального жанру. Гітару не випускав з рук, бо репетиції були щоденними, а часу було обмаль, тільки вечорами та ночами. От на одне таке бринькання і завітали шестеро моїх сусідок- одноліток. Усі блондинки, до речі. Хлопців у них не було, а співав я гарно, і не тільки Андрія Макаревича чи Бітлз, але й сороміцькі коломийки та опуси Роберта Бернса. А то був такий поет-ловелас, що на його пісні навіть мертві баби з могил встають, а молодиці закочують очі і стогнуть від страсті. А я ще цього не знав, був недосвідченим лопуцьком.
      Десята година вечора, пора робити репетицію, бо післязавтра мушу виконувати на концерті два романси на музику Тарівердієва, а дівчата туляться до мене, зубоскалять, чубчик торсають.
      Накрив імпровізовану вечерю: мариновані помідори та картопляне пюре, і пляшку вина витягнув зі стратегічних запасів, "Кагор", здається. Вино праведників та святих, кількома словами. А опісля кількох ковточків заспівав.

      Yestarday
      All my troubles seemed so far away
      Now it looks as though they're here to stay
      Oh, I believe in yesterday....

      Юнацький тенор в тональності до мажор може навіть дірку в космосі пробити, не те що звомплені дівочі серця. А коли затягнув неаполітанську серенаду дівчата кинулися мене роздягати.
      Єлена видрала з рук гітару, Олена стягнула спортивні штани, Софія розірвала майку, а половинки трусів дісталися Наталці та Ользі.
      Встиг вигукнути тільки:
      _ Дівчата, що ви ро...далі вже не було моці, оскільки Джульєтта всілася на мого носа і так застогнала, що сусіди почали грюкати чимось важким у стіну. Зробила так чи зі страсті, чи навмисно, аби я не зміг покликати на поміч.
      Що вони зі мною витворяли - страшно сказати. Недарма співаки наймають злющу охорону, озброєну до зубів.
      Таки поборов я їх усіх, правда, не одразу, а десь під ранок. Добре, що двері до квартири я ніколи не зачиняв, тому спочатку аж здивувався, що стало легше дихати. То сусід Микита стягнув Джульєтту і кинув її через усю кімнату на софу в протилежному кутку моєї обителі музики. А Гришко ухопив за коси аж двох - Наталку і Ольгу, і підняв їх як двох шкодливих кошенят. Решту одідрали з мене Кузя та Йошта за що їм дяка превелика. Отаким було моє перше знайомство з груповим любострастієм молодих венер..
      Сусіди потім довго відпоювали мене чи то горілкою, чи то валер'янкою, я тоді втратив смак на деякий час. І затинатися став. Правда, ненадовго, десь на тиждень. Приїхав наряд міліції, який викликали розлючені сусіди. Лейтенант гарчав:
      - Хто ґвалтував? Імена? Прізвища? Хто сів на носа? Хто нижче? Га?
      Ще й за пістолю хапався. То ж відбувалося, ще в ті часи, коли над суспільною мораллю нависала сокира єдиної правлячої партії, важка і справедлива. Це зараз можна хоч голяка Хрещатиком швендяти та влаштовувати сексуальні оргії у стінах Верховної Ради. А тоді...
      А блондинки плакали в сусідній кімнаті, усі разом. І...я їх пожалів. Молоді ще, фактично діти. А якщо розкажу правду - сяде кожна за ґрати років на десять, а то й більше. А як їхнім батькам в очі буду дивитися?
      Сказав, що все робили полюбовно, за взаємною згодою, без насилля. А сусіди сплюнули і сказали:
      - Тьху на тебе, Сашко. Тепер хай тебе хоч різатимуть - в хату ні ногою.
      Та бог з ними. Головне, що я непокалічений сильно, затинання пройшло, а дівчата живуть на свободі. Оце нещодавно Джульєтту перестрів з трьома донечками. Побачила мене, зашарілася, пошепки мовила "Вибач".
      А я поцілував її. У носа. На згадку про те, як її любов ледь не одправила мене на той світ.

      02.02.2023.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    107. Любов
      Грішу щоночі. А уранці каюсь,
      Бо змалку не байдужий до краси.
      Без грішників монахи б не рождались,
      Монашки теж пощезли би усі.

      Та що монашки! Не було б пророків,
      Апостолів та сонмища святих!
      О, зохен вей, русалі кароокі!
      Любові б'є, без промаху, батіг.

      А каплуни в обценьках целібату
      Тримають піст. Бо так їм бог велів.
      А я щоденно еротичну варту
      Несу із честю... Мотря шасть у хлів!

      За нею Хівря, , Хвеська і Хведора,
      Усі разом на мене зверху "Плиг!".
      Виною всьому - love, l'amour, amore,
      Горить вогонь кохання у живих.

      А стогнуть як! Куди там хор Верьовки!
      Не охи-ахи - чарівні пісні!
      А через рік народяться пророки,
      Монахів серед них не буде. Ні.

      01.02.2023р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    108. Не соромся розкішного тіла
      Віктор Кучерук

      Не соромся розкішного тіла
      І не бійся уважних очей, -
      Вже від збудження позолотіли
      Соковиті сосочки грудей.

      Ледве видиме лоно, мов квітка
      Має запах приємний такий,
      Що нестриманий радісно й чітко
      Я долаю твій опір слабкий.

      До світанку триває шаленство
      Насолоди в гіркому житті,
      Бо купаюся в морі блаженства
      І тону в глибині почуттів...”

      Пародія Олександра Сушка

      Не соромся розкішного тіла!
      Ти ж Венера! Прекрасна без шуб!
      Твої коси, неначе, вудила
      Ухопив і усівся на круп.

      Ну а лоно - не лоно, а квітка,
      Та про це балабонити ша!
      Усміхнися, кохана лебідко,
      Я сьогодні Ерот-падишах.

      До знетями триває шаленство
      Насолоди небесних вельмож.
      Ґвалтувати богиню - блаженство!
      А вона і не проти. Отож.

      29.01.2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Антитеза
      Інна Кінь

      Він випив її до краплі,
      Він ноги об неї витер.
      В анонсі гучні спектаклі,
      Які написав злий вітер.

      Дощем оросив долівку,
      Холодом брехонь завіяв.
      Вона схилила голівку -
      Зламав все, що так леліяв.

      Він гордо не мовив слова,
      Вона, як завжди, казала.
      Яка може бути мова,
      Як болю бринить навала.

      Можливо, вона не прАва,
      Можливо, даремно драма...
      Тільки повільно вмирала,
      Допита до краплі, грама.

      Олександр Сушко

      Я випила все до краплі,
      Крові було пару відер.
      Змертвілий і безпорадний
      Мій муж вже не муж - сновида.

      Упав на тверду долівку
      Брехнею моєю вбитий.
      Бо вірною не чоловіку -
      Сусіду була лиш тільки.

      Іще й оніміів, невдаха,
      Бо сильну наклала порчу.
      У шлюбі я вільна птаха,
      Роблю тільки те, що хочу.

      А завтра піду "наліво",
      Не бачу у цьому шкоди.
      Хоч він молодий - вже сивий,
      Конає мій муж. Відходить

      29.01.2022р



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Вчися
      З коханою жінкою жити в любові - наука,
      А вчитися неукам ліньки. Та я не такий.
      Шліфую щоденно амурні кульбіти і трюки,
      Які помагають відкрити найважчі замки.

      Найперша запірка - вуста. Їх цілую безтямно,
      З жагою впиваюся гречно солодким гріхом.
      Було надвечір'я. Не згледівся - сонячний ранок,
      Кохана літає, сідати на землю не хо.

      А друга запона - це ліфчик. Оце так халепа!
      Під ним колихаються гори, волають "Візьми!"...
      Вгортаю верхівки рожеві у зоряний шепіт,
      А в грудях коханої - стукіт, бентежні громи.

      А там, де трикутник розчахнутий навпіл ...трикрапка...
      Це місце сакральне. Колиска любові. Вівтар.
      Мольфару потрібна жаготою сповнена мавка,
      А мавці потрібен ласкавий, серйозний мольфар.

      Із золота чистого тільки з'являються діти,
      А брати нахрапом фортецю лиш здатен вандал.
      Не вмієш любити, тоді непотрібно і жити,
      Бо толку не буде. Очікує лиш самота.

      23.01.2023р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Сенс життя
      У розпалі святвечір.. Вчора був ще піст,
      Віншує бога втомлена столиця.
      Волочиться життя, немов собачий хвіст,
      А нащо? Чи доречно? Таємниця.

      Бо жити аби вмерти - забавка ще та,
      Народжуватись для дурниць не варто.
      У кожного із нас повинна буть мета,
      І не одна, а чималенький лантух.

      А за вікном хурдига, ватага москальні
      В руїни перетворює оазу...
      Куди не кину оком - вогні...вогні...вогні...
      Горить моя вітчизна рознещасна.

      Прокинувся і я ж бо. Душа болить, горить...
      Обойму заряджаю лютим гнівом...
      Півсотні літ марноти, солодкої мури,
      Один лиш рік життя, а решта - сниво.

      23.01.2022р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. Вареники чи мистецтво?
      А художник пензлем "квець" та "квець",
      І в поетів твори геть неплідні.
      Хто ж не пише віршів - молодець!
      А хто пише - йолоп несусвітній..

      Ось такий, наприклад, наче я,
      Бородатий легінь-пустомеля.
      Налякав писаннями малят!
      Твори - жах! Нечесана куделя!

      А от у варениках я спец!
      Від гостей аж темно ув очицях.
      Крекчуть хором: - Кухар - молодець!
      Заздрять навіть аси у столиці.

      Покуштуй і ти. Виделку ня!
      Натопчи ловкенько свій животик!
      Ну то що, сподобалось? Ням-ням?
      Так отож! А з віршів - кисло в роті.

      22.01.2022р.





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. Ух!
      Віктор Кучерук
      поезія "Напевно"

      “Напевно, снюся любій уночі,
      Якщо до мене тягнеться рукою, –
      Її волосся на моїм плечі
      Щораз думки лишає супокою.

      Воно блищить здоров’ям молодим
      І повнить ніздрі духом матіоли, –
      Напевно, снюся милій я таким,
      Яким вона не бачила ніколи.

      Напевно, снюся гарній юнаком
      Красивим, дужим, лагідним, завзятим,
      Якщо вона при світлі і смерком
      Себе мені дозволила кохати.”

      Пародія

      (Олександр Сушко)

      Напевно, снюся любій уночі,
      А вдень під піч ховається від мене.
      Бо маю в сексі генеральський чин,
      Вона ж - зольдат. Дитя у цім зелене.

      А вилізе - мовчить. Хрести кладе,
      Сахається від мене, мов від чорта.
      А от сусідка любить. Тет--а-тет,
      Бо я - найліпший учень у Ерота.

      Та що сусідка! Гурій є обком!
      І кожна хвалить за "труди" амурні.
      Працюю вранці, вдень, вночі, смерком,
      Все якісно! Але в дружини нюні!

      Жона в печалі, в схимі, на межі,
      А я хлебчу із глечика сметану...
      Панянки! Розтолкуйте! Підкажіть!
      Ну як мені утішити кохану?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Українська поезія
      Хтось плюється трутою, я - медом,
      І таким липким, що хай бог ми!!
      Ось тому від мене всім поетами
      Гірше, ніж від сказу та чуми..

      Як обмажу славою ловкенько -
      Надимає геніїв ураз.
      Навіть у покійного Шевченка
      Пощезав миттєво творчий сказ.

      Ну, а він митець не слабкодухий,
      Майстер Слова, хоч і неживий.
      А сучасні - бевзі капловухі,
      Як читаєш, то хоч вовком вий.

      А сатира люта (це не жарти!),
      На кістках танцює гопака.
      Ну, то що - кортить і вам писати,
      Розізлити клятого Сушка?

      15.01.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. Вогнептах
      Над горбовиною - стигла, огрійна заграва.
      Падає місячний квас на обрусся небес.
      Зимно. Долоні крижавіють в піхвах обави,
      Це - Україна. Помер я тут. Всоте воскрес.

      Бо вогнептах не вмирає навічно. Хоч треба.
      Гибіють навіть безсмертні. А я хто такий?
      Ні горобець, ані голуб, ні сойка чи лебідь,
      Крила поламані, наче у сосни гілки.

      День із Дніпром гомоню, Потім вік наодинці
      Сам із собою. Невесело, як не крути...
      Як на землицю богів наступають чужинці -
      З попелу кличуть повстати молодші брати.

      09.01.2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Як упіймаю...
      Гризня в інеті! Непоштивий шум!
      Гавкочуть люди, наче злі барбоси.
      Не лайтесь, українці, бо вкушу
      Й полускаю ляпачкою по носі.

      Прокляття сиплють щедро злі баби,
      А дідугани проклинають всує.
      А Бог велів: - Ти ближнього люби!
      Влаштуй йому бучного сабантуя.

      Митці-поети, наче дітвора,
      Не відають чого насправді хочуть.
      Ідуть на ви із криками "Ура!"
      Та на колег зубиськами скрегочуть.

      Ще будеш гавкать - виб'ю зуб хиткий,
      Як упіймаю завтра під парканом.
      Не вороги в інеті - глупаки,
      А справжні - це ординці-росіяни.

      03.01.2022р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. Грішний азм!
      Ох і люблять християни їсти!
      Особливо сало, ще й у піст.
      Я ж бо народився атеїстом,
      Веганом. Тому худий як глист.

      Ані м'яса, ані бурячихи
      Не вживаю. Тільки лободу.
      За гріхи віряни мають пільги,
      От і піст у них не піст, а сабантуй.

      Вік шкоринки запиваю квасом,
      Хрону кореневища жую.
      От за це не буде мені спасу
      Ані в пеклі, ані у раю.

      А чи, браття, поміняти карму
      Й согрішити так, щоб їхав дах?
      З'їсти мняса і піти до храму
      Каятися у страшних гріхах?

      А священник з виду - місяць вповні,
      Однакові пика, тім'я, зад...
      Під амвоном - бутля самогону,
      Під єпітрахіллю - ковбаса.

      26.12.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    118. Отож!
      Яка бо красіва поезія!
      Чуттєва експресія!
      Слонята ж тупочуть саваннами
      Разом з павіанами.

      Вони - не зажурені лірики,
      Що плачуть в напірники
      А вільні як вітер створіннячка,
      Під хвостиком в кожного дірочка...

      Зулуси не марять годинами
      Віршатами вельми сумнівними.
      А тюті-матюті - ох телепні!
      Сонети жують перемелені.

      Намащують оди верлібрами,
      Усіми душевними фіібрами.
      А в мене не вірші - кабанчики!
      Поети ж облизують пальчики...

      25.12.2022р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. Пісне
      Хрін та редька - страви розумак,
      Бевзі - уподобують ковбаси.
      Ось тому у нас усе не так
      Як потрібно. Згодні, віршомази?

      Інтелект засмічує сальце,
      Холодець потьмарює уяву.
      Бальзамує жир писак живцем,
      Геній нині - черевань-роззява.

      Я ж бо хрін жую і день, і ніч,
      А гірчицю запиваю оцтом.
      Хекну - сонетяр бігцем під піч,
      Чхну - ліричне утіка дівоцтво.


      Кажуть, я - сатирик-кісткогриз?
      Тьху! Не. вірте! Я до ласки чулий...
      Зріє куртуазний маньєризм,
      Поміж грядок часничку й цибулі.

      19.22.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. Вірю в ЗСУ!
      Важко стало жити слугам Божим,
      Паства - врозтіч, за кордон, на фронт...
      Храми у пітьмі, напівпорожні,
      Злякані Христос і Саваот.

      Небеса задимлені шальгою,
      Над степами похоронний дзвін...
      Кожен другий українець - воїн,
      На руках і на душі кармін.

      Всюди горе і немає спасу,
      І сини, й батьки - під моріжок..
      У бою молитись не на часі,
      А на цвинтарях - запізно, час пройшов.

      П'є кровицю нашу чорт безкарно,
      І з кісток розкручує самум.
      Кликати богів небесних марно,
      Вся надія лиш на ЗСУ.

      16.12.2022р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. Біда
      Напишу страшне, ні стиць ні бздиць,
      І не дрібку - чималенький лантух...
      Сплю поміж персисьих молодиць,
      І таких, що ну його до ката.

      Пестили до ранку вчотирьох,
      Навіть досі не прийшов до тями.
      Ще би трішки й, слізний епілог
      Довелось би шкряботіти. Амен.

      Баглося любові небага...
      Та отримав тон під сто цистерну.
      Катувати можна так врага!
      Ліпше би потрапив у геєнну!

      Та хіба ж любов це? Хай Бог ми!
      Не кохання, а лиха година!
      Боком вечорниці у куми
      Вилізли. Я сам у цьому винен.

      На півметра зменшився мій зріст,
      Сил немає розстібнуть ширінку.
      Відсьогодні - схима, лютий піст,
      Бо пракорінь всох. Тепер довіку.

      12.12.2022р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. Бий у лоба!
      Ти з Кірілом, а я з сокирою,
      Подавися, кацапе, вірою.
      Подавіться і ви "земляченьки",
      Руськомирні клозетні квачики.

      Щоб ви щезли, кремлівські прихвостні!
      На лобищах хай прутні виростуть.
      Москвороті повинні здохнути,
      Бий ординця у лоба молотом!

      А очуняє - бий сокирою!
      Щоб не встав, не злетів до ирію.
      Хай степи трупаками гицелів
      Засівають вкраїнські лицарі.

      05.12.2022р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. Кожному - своє
      До раю хочуть всі. Без варіацій.
      Випрошують собі загробних пільг
      Буркотуни-віряни, святотатці,
      І навіть я - правдивець пустобріх.

      На вигляд люд дурненький, наче вівці,
      Насправді - ой лукавий...ні чи так?
      І чортові, і Богові - по свічці,
      А краденим освячує олтар.

      Щоб небо не сичало, наче кобра
      Й на тому світі все було "the best" -
      Під пахвою і Біблія, і Тора,
      В ярмулці - пейса і натільний хрест.


      Та совість не розмінюють на віру,
      Тож я - воскрес. А був колись монах...
      Для кожного своя дорога миру:
      Борщець - попові, а мені - війна.

      04.12.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. Пора
      Гнітюча тиша...воскова свіча...
      Труна соснова, в ній - шматки від брата.
      В моїй руці виблискує печаль
      Уламком від рашистського снаряда.

      Прощай куначе. Стрінемось ачей
      Десь там, де вже не буде війн і болю.
      А лють у венах, наче яд, тече
      Та кличе мертвих і живих до бою.

      А поруч діти... І твої й мої,
      В сльозах Любов і вбита горем неня...
      В зіницях віч - вчорнілі кураї
      В яких блукають тіні безіменні.

      Моя дружино! Ти ще не вдова,
      Та приготуйся. Час прийшов. Так треба.
      А ти, мій брате, - спи, відпочивай,
      А я іду помститися за тебе.

      29.21.2022р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    125. Сатиричне
      Леся Ніколайчук
      (оригінал)

      Не відпускай мене кохана воювати .
      Бо там так страшно і багато сліз .
      Я розумію, що країну потрібно захищати,
      Але я жити хочу, а не іти у бій .

      Я хочу бачити , як дітки підростать.
      Я хочу чути їх веселий сміх .
      Тебе кохана хочу обіймати .
      Любити хочу, ти мені повір.

      Пробач народне, що тебе я зрадив .
      Пробач країно, що не захистив .
      Пробач рідненька моя мати ,
      Тебе я бачити хотів .

      Пробачте друзі і колеги ,
      Що Ви пішли , а я не зміг .
      Пробачте вороги прокляті ,
      Не буду Вас стріляти, я живий .

      Я жити хочу в вільній Україні
      Допомогати буду волонтерам я.
      Не відпустила ти мене кохана воювати
      Дала мені ти ще одне життя.

      Олександр Сушко
      (сатира)

      Не відпускай, кохана, воювати .
      І не кричи: - Від мене, мухо, брись!
      Давай но, ліпше, розстібну халатик
      І усттромлю у лоно довгий ніс.

      Хай дезертири наші підростають
      І піднімають все святе на сміх .
      Хай вивчать гімн росієчки напам'ять
      Хоч кажуть, що Москву любити - гріх.

      А Україну я давно вже зрадив .
      Бо головне, аби у животі
      Було не пусто. Голод - це не жарти,
      Мужик я мудрий, істини крутій.

      Лежи спокійно охай від любові,
      Бо секс - здоров'я! Чорні думи киш!
      Синочки наші теж бички здорові,
      Кохаються за батечка не згірш.

      Обцілував опуклі груденята
      І сів на жінку, наче на коня....
      Не відпускай, кохана, воювати,
      Бо хто тебе любитиме щодня?

      25.11.2022р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. Прощавайте, чорноброві!
      Пані мене люблять - о-го-го!
      А от чоловіцтво щось не дуже.
      Бо не п'ю із ними самогон,
      Сполом не валяємось в калюжі.

      А з жінками - цьом! А потім "Ах!",
      В кожної із них щороку - бебі.
      Скільки ж тих рогатих бідолах...
      Мабуть, більше, ніж зірок у небі.

      Ледацюга дрихне на печі,
      А моторний - цвях, а не вареник.
      Йде сусід на працю ще вночі,
      А дружина - шасть бігцем до мене.

      А за нею друга! Ну і ну!
      А за нею третя і четверта!!!
      Ех, мені б не любку, а жону,
      Бо інакше скоро можу вмерти!

      Всі засуви, гаки і замки
      Хтось одбив на дверях і на хвіртці...
      Все ж з села прогнали мужики,
      Голяка втікав аж до столиці.

      21.11 2022р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. Помста
      Командує ординець зграї "Плі!".
      Умер без болю. Мабуть, пощастило.
      Мене згребли підпилі москалі
      У вириту для ангелів могилу.

      Між бути і не бути - грань тонка...
      Увись лечу не сам, а з вірним другом.
      Та небеса гукнули" - Зачекай!"
      І удихнули в труп життя удруге.

      Із ями виліз. Крил уже нема,
      Обрізані ненавистю під корінь.
      Поснули кацапури ох дарма,
      Бо ніж мій гострий і не світять зорі.

      Колола мста в горлянки чужаків,
      А лють сичала, випущена з кліті...
      Ніхто однині не подасть руки
      За вчинене. І в рай шляхи закриті.

      Із ляку втік од мене час везінь,
      Бо руки і душа - в липкім карміні.
      Але під серцем храм із бірюзи
      Освітлює любов до України.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    128. Скоро ранок
      Вечір. Мертва тиша у столиці,
      Сірником запалюю свічу...
      І пиячу, мовчки, наодинці,
      Щоб ніхто не бачив і не чув

      Як я плачу. Ранок ще далеко,
      Час ще є повити в небеса.
      Завтра повернуся знов у пекло
      А сьогодні лик мій у сльозах.

      У думках діброва...квітне верес,
      Тоне в оксамиті лісу зір...
      Не герой я, не пророк, не кремез,
      А беззубий дядько- гречкосій.

      Хочу миру! Хочу світла й тиші!!!!
      А навзаєм маю щось лихе!
      Кров'ю пахне все: повітря, вірші,
      Все життя тепер на букву "хе".

      Ох і гарна оковита з перцем!
      Та душа не п'яна - кам'яна...
      Не знімаю камуфляж і берці,
      Доки не закінчиться війна.

      29.10.2022р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Пишіть!
      Я - поет. Та, врешті, замовчав,
      Щез таланттик і ліричні барви.
      Кожна тема має читача,
      Тільки от слова бувають зайві.

      Вмерла радість світла у душі,
      І забув, коли сміявсь востаннє...
      Відчуття таке, немов не жив,
      Відчаю клубок застряг в гортані.

      Всі, кого любив, лежать в гробах,
      Перед взором не хати - руїни.
      Час такий лихий, що їде дах,
      Хоч бери й тікай із України.

      Хай тікають діти і баби,
      Решта мусить неньку боронити.
      Вчора трьох москаликів убив,
      Завтра - час мені у рай летіти.

      З березіля я вже на межі,
      Не старий...та білі чуб і скроні...
      Ну, а Ви - пишіть! Пишіть! Пишіть...
      Подзвоном за мною похоронним.

      28.10.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    130. Зайвий
      Осиковий убито в груди клин,
      Війна за мир...скінчився час ордалій.
      Злетіла у небесну прозорінь
      Душа моя, посічена печаллю.

      "Не йди на фронт!- кричали. - Ти ж поет!
      Отримуй у тилу душевні рани!"...
      Я ж вирвався на волю із лабет
      Угноєної байдужем нірвани.

      Чи стачить сил противитися злу?
      Навряд - богам потрібна гекатомба.
      Заплющу очі - бачу згар і млу,
      Розплющу - трупи ангелів в окопах.

      Спливає кров'ю дійсності пейзаж,
      Вмочає пензля Бог в жорстокі барви.
      А вдома - тиша, миротворча фальш...
      Живіть в раю. Я ж у Едемі - зайвий.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    131. Світло
      Я сміюся крізь сльози, інакше поглине пітьма,
      Ні на мить те, що бачив у пеклі, забути не можу...
      Ворог бив по позиціях із "Ураганів", гармат,
      Шепотіли вуста "Сохрани і спаси мене, Господи Боже!".

      Кров лилася з небес, я лежав у рову, наче мрець,
      Удихнути не міг це повітря, насичене смертю.
      Кулі вили над вухом " Попався? Тобі тут кінець!",
      Влучно б'є кацапня із підствольників та мінометів.

      Та зостався живий. Опалило лише до кісток,
      Подивився на змучене поле і стислося серце:
      Спить мій друг, мій товариш, мій вірний незрадний браток,
      Він у шанці прийшов добровольцем, прямісінько з лекцій.

      Де не гляну - собратчики, теплі ще. Та неживіі...
      Рештки взводу складав аж до ночі на зламані ноші.
      Не питайте, чому мої сни навіть досі в крові -
      Я жартую відтоді. Бо жити інакше не зможу.

      25.09.2018р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    132. Розплата
      Глупак! Гадав, що буде вічний мир
      Із чортом, що живе з тобою поряд?
      Потвора ж причалапала з москви,
      За сотні миль відчутно трупний сморід.

      У рила, закривавлені, брудні,-
      Потужний залп гарматний, без істерій,
      Випалює дотла мій лютий гнів
      Отруйні гнізда диких падложерів.

      Під Києвом - відірвано хвоста,
      Під Харковом - втопили банду в крівці.
      Орда гарчить, запінені вуста
      Безсило шлють матюччя українцям.

      За триста літ вертається боржок
      (хреста не буде - тільки домовина).
      Росія дохне. Час уже прийшов.
      Вганя кілка їй в груди Україна.

      17.09.2022р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. Не здавайся!
      От і все. Горить в сусіда хата,
      Душі ловить сітями Харон...
      Взяв до рук собратчик автомата,
      Мій багнет - відточене перо.

      Пре і пре до раю зграя вовча,
      Риє нори зрада, наче кріт.
      На фронтах - орда стріляє в очі,
      У тилу - паплюжить власний рід.

      Скаженіє кат, аж з рота піна!
      Сіє бомби підло, звіддаля.
      Аби став народ мій на коліна
      І служив до смерті москалям.

      Воювати буду до загину,
      За онуків мертвих та синів.
      Кожне слово - цвях у домовину
      Пажерливій, підлій кацапні.

      06.09.2022р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. Тьху, тьху, тьху!
      У пацятка рило є і хвостик,
      А в поета - талану патик.
      Перший піде на сальце та кості,
      Другого сатирики-кати

      Замордують гиготінням жвавим,
      В неті підійматимуть на глум.
      Чую крик: - Строчити - Божа справа!
      В ній ніхто, крім мене, ні бум-бум!

      Геть Фурсу і Осоку з Парнасу
      (зміст і форма - це не головне)!
      До лампади їм народні маси,
      Кожен вислів - мудрий хід конем.

      А писати варто із душею, просто,
      Місце праці - не пеньок,-софа.
      За годину в мене тридцять шоста
      Ода, а у них - одна строфа.

      ...А писак довкола - океани!
      Під Парнасом цілі табори!
      Крекчуть гумористи окаянні,
      Зубоскалять літредактори.

      04.09.2022р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. Неживий...
      Не думав, що буде гірше,
      Ніж вчора. Але...помиливсь.
      Найважче - пекельна тиша
      Устромлена у парадиз.

      Найтяжче - не біль та муки,
      А зламана віра в добро.
      Я сплю під гарматний гуркіт,
      А вірш пишу власним крилом.

      Бо вже не живий, а зомбі,
      Не знаю куди іти...
      У чорній землі - окопи,
      А в ямах - мої брати.

      А в кухлі судьби - по вінця!
      Хлюпочеться, наче ртуть,
      Холодна, як лід, кровиця,
      Гаряча, як магма, лють.

      30.08.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Оце й усе
      Ми не обираємо колиску
      І в труну кладуть у ту, що є.
      Піп вишукує зі смерті зиску,
      Він - бере, а ти - грошву даєш.

      От якби ти дав мені живому,
      То, напевно б, лишився живим.
      А тепер в труні. Діброви гомін
      Лине над могилою. Чи ні?

      В кума рот росте все більше й більше,
      Брат правицю тиснути одвик...
      Тож мені із черваками ліпше,
      Аніж між байдужої людви.

      Курка топче із завзяттям півня,
      Земляки клюють на букву Z...
      На плиті надгробній кількаслів'я:
      Воював. Помер. Оце й усе.

      29.07.2022р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. І мертві, і живі...
      А ні печалей, ні тривог...блаженний спокій,
      Укам'яніли сльози вдів, руди патьоки...
      Останній цвях забив Господь у домовину,
      Життя віддав йому своє. Нарешті, вільний.

      А, може, був це і не бог, а гаспидяка?
      Бо реготав і матюкався, а не плакав.
      А поховав не у раю, а десь під тином,
      А на додачу вклав у гріб російську міну.

      А ось і "гості"! Кляті орки-душогуби,
      Стовпами вперлись в небо перегару клуби.
      Хоча і неживий та пробую хапати
      Із-під землі руками ноги окупантів.

      І смерть - не смерть. Спаситель тут безсилий.
      Ворушиться земля, розтріскуються брили...
      І на Поліссі, й на Поділлі, і в Карпатах
      Встають мерці з могил з Москвою воювати

      26.07.2022р.







      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    138. Казка
      Намалюю казку, для душі,
      Я ж - митець, уява вельми буйна...
      Світ від щебетання аж дрижить,
      Зеленіють на леваді вруна.

      Щиглики тривожно "фіть" та "фіть" -
      Визирає із гнізда малеча.
      Мокрий одуд на калині спить,
      Дзьоба опустив у тихий вечір.

      Сваряться за крихту горобці,
      Лагідно підцвінькують синички...
      Упіймав земляк мене в приціл,
      З дула смерть поглянула у вічі.

      То - мій брат, у стрілянині ас,
      В око мусі влучить і на Марсі.
      Кацапури розділили нас,
      Щоб порядкувати на Донбасі.

      А чи в сховок душу донесу?
      Чи дітки залишаться без тата?
      Гримнув постріл, сад струсив росу...
      З раю розлетілись пташенята.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. Цілуй!!!
      Не буде толку від хухри-мухри,
      Не буде зиску і від мусі-пусі.
      Ускочиш в гречку - буде з неба грім,
      І не кажи що ти про це не в курсі.

      За зраду шлюбу - старість у біді,
      Бо для коханки ти, як хвіст собачий.
      Їй треба грошей від дурних дідів,
      Машина, депозити, бізнес, дача.

      А ти до циці ликом приліпивсь
      Упав у рай духмяної нірвани.
      Цілуєш ніжну, білосніжну кисть...
      Та щоб луснув, йолоп окаянний!

      Он, бачиш, дідуган сухар гризе?
      А був колись відомим мільйонером.
      Та звабила його струнка газель,
      Тепер бомжак він, риба кистепера.

      Біжи до жінки! Лоно поцілуй!
      Кохай її із вечора до ранку!
      І сам Господь вам скаже "Алілуй!"
      В прочинену для комарів фіранку.
      15.07.2022р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    140. Страждання
      На столі кав'яр і ананас,
      Час іти з котом на променадик.
      Важко жити стало. Бо - війна,
      Ми ж - не вої! Професійні скальди!

      Вчора прикупила міх трусів,
      Пупса мила дорогим шампунем.
      Бач, страждаю так як і усі,
      Негаразди викликають нюні.

      Ні Єгипет, ні турецький пляж
      Не розвіють показного суму.
      Нігті полірує юний паж,
      Я ж лежу і думаю цю думу.

      Мрію, щоб настав рожевий мир,
      Продала б за нього півдержави.
      А TV показує громи,
      Люту стрілянину! Боже правий!

      Нащо цю дивитися муру?
      Так і прищик вискочить на попі!
      Умивають слізоньки журу -
      В ліжку тяжче, аніж у окопі.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    141. Війна
      Я - усохла гілка. Рід помер.
      Діти перестріляні Москвою.
      З-за Дінця сусіда-людожер
      Ув обличчя дихає війною.

      До амвону піп кремлівський став,
      Злобою перекривило губи.
      Просять допомоги у Христа
      Ширі православні-живолупи.

      Допомога є (іще й яка!) -
      Штабелює чорт горами труп'я.
      Без могили брат мій, без вінка -
      Ось як нас боги у небі "люблять".

      Слабаки готуються до втеч,
      Ангели у бій ідуть сміливо.
      ...Поламався у правиці меч
      Та мій дух зламати неможливо.

      13.07.2022р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    142. Реальність
      "Будуйте захист у своїй душі,
      Бо то є захист вищого гатунку!"
      А.Матвійчук

      Олександр Сушко

      Будуймо захист не своїй душі,
      А виключно для власного народу....
      На цьому світі добре я пожив,
      В порожнє лив з пустого довго воду.

      Жував, писав, співав аж цілий вік,
      А як прийшлв пора іти в окопи -
      Щуром із України хутко зник,
      Блохою стрибнув з дачі до Європи.

      Тому живий і ситий. А мій брат
      Покинув кобзу, жінку та дитину.
      Пече його долоні автомат,
      Сира земля слугує за перину.

      Але пора писати епілог
      Про земляків, бо чорт іззаду хека...
      Собаки виють в квінту за селом,
      А голосу не чути соловейка...

      08.06.2022р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    143. Капець
      Згубив до слави нитку Аріадни!
      Оголосили музоньки війну!
      Поези за хвоста тягнути складно,
      Але сиджу й зажурено тягну.

      В колеги табунами пруть віршата,
      За день - тридцята ода про любов.
      А в мене - казна що, а не рулада,
      Перо підняти сил нема! Їй бо!

      Розбіглись теми козами у лози,
      Упився бормотухою Пегас.
      Високий стиль поховано у прозі,
      Читач у крик: - Поете! Wast ist das?

      Тяжка судьба шкряботунів нетлінок,
      Від критики збивається приціл.
      Талант не благо - люта гільйотина!
      Страждають душі ніжні у митців!

      Натхнення ніц, терзають творчі муки,
      Підькиньте хутко тему хоч одну!
      Кажіть, а то накласти можу руки,
      Від читачів сховають у труну.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. Хочу!
      День як день. Куди не гляну - сірість,
      Молодості шмаття поміж вирв...
      А мені б туди, де причаїлись
      Не жура, а тиша, спокій, мир.

      Не приймає вічність. Каже: "Рано.
      Пий кровицю ворогів іще".
      А мені так хочеться нірвани,
      Щоб зі світу хоч на днину щез.

      Був колись я, браття, гречкосієм,
      А тепер прикутий до меча...
      Хочу стерти пам'ять, світлі мрії,
      Страх і гнів, образи і печаль.

      На могилі друга повно квітів,
      Плачуть діти, жінка молода...
      Хочу загубитися у світі,
      Щоб ніхто й ніколи не згадав.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. Страстотерпеливцям
      Хто молитись хоче - йде до церкви,
      Хто Вкраїну любить - йде у бій.
      Там немає раю - тільки пекло,
      Кулі б'ють без промаху в лоби.

      Стелеться земля воякам пухом,
      Піп шепоче миротворчу хрінь...
      А у храмі - павуки та мухи
      Слухають молитви й тропарі...

      Рабська паства ниє, просить миру,
      Встати вже не здатна із колін.
      Хочеш жити? То бери сокиру
      Та іди вбивати москалів.

      04.06.2021р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Халявщикам
      Дорогі побратими-віршокрути!
      "Халява" скінчилася. Хто не перечислить Володимиру Ляшкевичу хоч сто гривень на утримання сайту - здохне у страшних муках, а його "нетлінні творіння" зникнуть з архіву назавжди.
      Годі безкоштовно паразитувати на загривку цієї поважної людини! Пора платити.
      Хто цього не зробить протягом доби - загризу, або зґвалтую у вухо.

      Ось рахунок Приватбанку.
      4731 2196 1687 7076
      Всіх злиднів проконтролюю особисто.

      З повагою, Олександр



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    147. Так буде
      Я не пророк, не Бог і не месія,
      Звичайний український гречкосій.
      Та вдерлася у наш Едем Росія
      Й Ісус сказав: - Мій хрест тепер неси!

      А він важкий. Мурашці непосильний,
      Бо я - проста людина, а не Бог.
      А небеса аж чорні, а не сині,
      А смерть в руці тримає некролог.

      Мені заповідала вчора матір:
      - Не бійся сину, вмерти у боях.
      Неси із честю божеське розп'яття
      Аби не стало в світі москаля.

      Ще темна ніч, далеко до світанку,
      Та буде так, як нині вам кажу:
      Ворожі трупи дожують собаки
      І переможе правдонька олжу.

      20.05.2021р.










      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    148. Таліон
      Лаштує підлість гешефти з казусів,
      А профіцит із гучного галасу...
      Заснув сусіда в жіночій пазусі
      І мостить в заполочі щур гніздо.

      Сьогодні тризна. В сяйного сонечка
      Не усміх приязний, а чорна посмішка,
      Дорога істини у тéрнах, ох важка,
      Кричать еринії: “ Спинися! Стоп!

      Живи спокійно!”. Та колють парості
      Сумління, честі, відповідальності...
      З очей останню краплину радості
      Зронив, як брилу, важку й тверду.

      Зостались трута і стріли лютості,
      Бажаю помсти! Вогню — не мудрості!
      Душа задубла в льоду нечулості,-
      Чекайте, біси. Уже іду.

      Холопи кланяються ординцеві,
      А я віддячу за смерть сторицею
      Святитиму чортяк цих крицею,
      З-за рогу в спину вжену кинджал.

      Немає прощення (воздасться кожному)
      Й пощади племені зловорожому:
      За око — око, усе по Божому,
      Все інше - слабість, нещир, олжа...

      таліон — рівна міра покарання, застосовувалася в законах Єгови, Хаммурапі тощо.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. Співпереживання
      Воювати з кацапнею важко,
      А сидіти в Польщі - це воно!
      Та у мене вийшла з цим промашка:
      Пересидіть бучу не дано.

      Чвалом воєнком погнав до пекла,
      Чоботом під гузно підштовхув.
      Я ж, коли чеченського абрека
      Вздрів, то обкалявся! Ну і ну!

      Лиш писати віршики умію
      Й жінку цілувати у вуста.
      А на фронті гинуть гречкосії,
      Під ордою села і міста...

      В сина випалене око,
      Без руки онучок - ну і ну...
      Напишу віршатко про війноньку,
      Співпереживанням здалеку махну.

      1.05. 2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    150. Доля
      Вмруть усі. І той, що крав-брехав,
      І святі, і хвойди, й дезертири.
      Хто молився Богу, ворогам,
      Хто стріляє у людей, як в тирі.

      Дзвони б'ють. У пеклі сабантуй.
      Псяча кров дорожча за народну...
      Голова ж моя гуде від дум,
      Що не напишу - лише на шкоду.

      Бо щоденно кличу до борні,
      Кацапур припрошую вбивати.
      В кожнім слові - лють, образа, гнів...
      Не митець я - демон біснуватий.

      Хочу рвати підлу кацапню
      Кліщами, зубами і руками.
      Втратив все: гармонію і нюх,
      Крила, муз і оберіг від мами.

      А чи хочу вмерти? Звісно, ні!
      Не перо - пістоль тримають руки.
      Знаю, що загину на війні,
      Аби жили, діти та онуки.

      25.04.2022р.










      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6.25 | Рейтинг "Майстерень": 7

    151. Їжа
      Розжиріли пси по Україні:
      М'ясо кацапур йде "на ура!".
      Московитський труп приніс дружині –
      Хай на харч котярам буде враг.

      З жил зроблю собі гітарні струни,
      Попільничку – з черепа… Отож.
      А трупак хороший, зовсім юний,
      Тіко вже твердий, як всохлий корж.

      Хай поплаче неня московитська,
      Тато втопить горе у вині…
      В мене ж он товста, як свинтус, кицька
      І Рябко рудий закабанів.

      Є мослак цюцькові до обіду,
      Ще й мошонки із яєчком пів…
      З туші москаля вділю й сусіду –
      Хай потішить зграю гавкунів.

      19.04.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    152. 11 заповідь
      Плачуть неня у москві і тато,
      Бо синок пливе Дніпром без лах.
      М'ясо ж москаля сом'ятам - свято,
      Виснуть кишки жмуттям на губах.

      Я йому сокирою голівку
      Відрубав, а тушу в річку пхнув.
      Іншому штиком у пузі дірку
      Просвердлив, до того ж - не одну.

      А як з річки, в хату причалапав, -
      Горло орку стиснула жона.
      Я ж хутенько в тімницю кацапа
      Вила по руків'я увігнав.

      Рви живих москаликів на клапті!
      Убивай руками, без ножа.
      Хай тече кровиця окупантів,
      Щоб зростав хороший урожай.

      27.03.2022р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    153. Моє життя
      Орда впивається плачем
      Моїх батьків, синів, онуків.
      А я стріляю ще і ще,
      Чортякам одриваю руки.


      Я був поетом. Нині - звір.
      Муру писати людям доста.
      Один в житті орієнтир
      Й мета одна: жорстока помста


      Москаль - не брат, москаль - не друг,
      Де милосердя - нині вирва.
      Я полонених не беру,
      Деру з живих кацапів шкіру.

      17.03.2021р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 7

    154. КИРИЛИЦЯ
      ще рано для такої холоднечі
      і рано покидати ці міста
      давай приїду в гості хоч на вечір
      а ні - то напишу тобі листа

      ось аз і буки просяться у руки
      і лампочки напружено горять
      бо не знайти тепер за довгим звуком
      загублену поміж рядками ять

      бо хтось утретє стукає у двері
      та я нічого більше не боюсь
      і вперто гасне гасне на папері
      іще малий чи вже великий юс

      та поки вітер донесе чернетку
      пожовклу ніби давні письмена
      від нас обох неначе від абетки
      залишиться лиш літера одна

      Пародія


      Ще рано. Встану під сієсту з печі.
      Бо від кохання й досі хилита.
      Згадати страшно як почався вечір...
      Та дяка небу - я ще молода.

      Не аз, не буки - еротичні муки,
      Терзали лоно десь годин так п'ять.
      Летіли крізь вікно жаготні звуки,
      Тепер сусіди скажуть, що я - ...ять.

      Петро і Вова гримають у двері
      та я нічого більше не боюсь
      Кохаюся тепер не на папері,
      Альковний маю з Еросом аншлюс.

      Хай вітер однесе у вир чернетку
      пожовклу ніби давні письмена
      Однині я зачитана абетка,
      Букварику цнотливому хана.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    155. Пародія "Вокзальне"
      Сергій Татчин
      поезія “КИЇВСЬКЕ”

      “зранку схожі на проказу
      тіні за вікном.
      я стою в єдину касу
      з бабою й вином.

      баба ромова наразі,
      а вино міцне.
      крайній ззаду я на касі,
      пропустіть мене!

      в довгій черзі ледве сунуть
      Хорив, Кий і Щек.
      розрахуй мене, красуне,
      дай фіскальний чек.

      розступіться, посполиті,
      ви ж не моsк@лі,
      бо фужери не налиті
      на моїм столі.

      трьох братів беру у свідки,
      що отут стояв!
      усміхнись мені, лебідко,
      Либеде моя.”


      Пародія

      "Вокзальне"

      Не винце хлебтав - мелясу
      (ох і дух гидкий!).
      Встав і знову ліг під касу,
      Поруч - пияки.

      Вчора світ здавався раєм
      Як робив буль-буль.
      А душа горить, палає!
      Люди, караул!

      Похмелитись чимось дайте!
      Хочу спирту ще!
      Підійшли поліціянти -
      Кий, Хорив і Щек.

      - Що ж, ходім, шановний, з нами.
      Є в нас пляшки пів...
      Годували мордачами,
      Аж осоловів.

      Потім ззаду хтось як вліпить!
      Огорнула тьма...
      Прокидаюсь - річка Либідь,
      І штанів нема

      18.02.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. Тікайте!
      Орда гарує на кордоні,
      А у столиці - шапіто...
      Носи утоплено в смартфони,
      На фронт не хоче йти ніхто.

      Повзуть щурами дезертири
      Туди, де тепло, за кордон.
      Це вже не люди - дикі звірі,
      Від жаху бгаються в куток.

      Тікайте хутко, чорт із вами.
      Який з щурів в окопах толк!
      А тут лишились громадяни:
      З землі святої - ні на крок!

      Куди не гляну - трупи, вирви,
      Стрясають небеса громи.
      Раби ж очікують на диво,
      Що буде із Москвою мир..

      16.02.2022р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    157. То й шо?
      Я - графоман. Невже не видно, браття?
      Та це дрібниці. Несуттєвий ґандж.
      А пальчики працюють із завзяттям,
      Зчиняючи в колег ажіотаж.

      Вони - таланти, я - піїт-невдаха.
      Жирую у фейсбучних будяках.
      Пегасові могильні костомахи
      Виварюю в римованих рядках.

      Кричать:. - Ти не Орфей, і не Евтерпа -
      Зелена жаба з річки Лімпопо!
      Та вранці про кохання вірш одгепав,
      Надвечір - довгу оду про любов.

      То й що? Прожити можна вік у рясці
      Або у ямі, чи вогкій норі...
      А критиків нехай хапає трясця,
      Жижки трясуться у редакторів.

      08.02.2022р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    158. Хочу
      День як день. Куди не гляну - сірість,
      Молодості шмаття поміж вирв...
      А мені б туди, де причаїлись
      Не жура, а тиша, спокій, мир.

      Не приймає вічність. Каже: "Рано.
      Пий кровицю ворогів іще".
      А мені так хочеться нірвани,
      Щоб зі світу хоч на днину щез.

      Був колись я, браття, гречкосієм,
      А тепер прикутий до меча...
      Хочу стерти пам'ять, світлі мрії,
      Страх і гнів, образи і печаль.

      На могилі друга повно квітів,
      Плачуть діти, жінка молода...
      Хочу загубитися у світі,
      Щоб ніхто й ніколи не згадав.

      05.02.2022р.







      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    159. Дорогим Тетянам
      1

      Є марійки, наталоньки,
      Ніжні павоньки-мавоньки.
      В мене ж інша командонька
      Для душевних утіх.

      Хоч хитає від старості -
      Потопаю у радості
      Та огрійних принадностях
      Між тетянок святих.

      Приспів:

      Ой Тетяни-Тетяночки!
      І дружини й коханочки!
      Не потрібно і чарочки -
      Від кохання п'янить!

      Гарні ви й без косметики,
      Комбідресів, беретиків...
      Зацілуйте лебедика
      І міцніш пригорніть.

      2

      Вік літаю під хмарами,
      Запеленутий чарами.
      Тілесами гітарними
      Заворожено зір.

      Ці богині-еринії -
      Самі ліпші! Повір мені!
      Впав на лик мій усміхнений
      Русий кінчик коси.

      31.01.2022р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    160. Пізно
      Квіти чудесні! Троянди, тюльпани...
      Діти натхнення, природи й тепла!
      Як же любила їх люба кохана!
      Та й і сама, наче квітка, була.

      Ти була долею, лагідним щастям
      І джерелом поетичних розкриль.
      Та дарував тобі квіти нечасто,
      Більше приносив зажуру та біль.

      Тихо на цвинтарі. Зоряний шепіт
      Ріже по горлу, мов гостра коса.
      Лиш на могилі вінки та букети
      Стали горою. А я...у сльозах.

      Смерть нещадима. Ні днини без жертви!
      Свято у неї, а в мене - біда...
      Квіти потрібні живим, а не мертвим,
      Та про цю істину пізно згадав.

      31.01.2022р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6.25 | Рейтинг "Майстерень": 7

    161. Прописне
      У тому, що скажу - немає дива,
      Ці істини - відомі, не нові:
      Чи лисий, чи товстий - це неважливо,
      Бо головне - це розум в голові.

      Допитливому носа прищемило?
      Поперед батька суне в пекло син?
      Важливо, аби із халепи цілий
      Зіскочив люд з недолі терезів.

      В дитини, звісно, мудрості замало,
      А в тебе? Чи у мене? Бог мовчить...
      Мчимо крізь час гуртом наосліп чвалом
      На вогник сатанинської свічі.

      Витісує дурний своє погруддя,
      Малює власний лик митець. Біда...
      Даруй, усе що маєш, світлим людям,
      А треба, то за них життя віддай.

      39.01.2022р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    162. Столичні квартиранти
      Відсьогодні білий світ немилий,
      Жінка плаче, я - ні в сих, ні тих.
      Пожильці гойдаються на хвилях
      Океану любовщів жарких.

      Линуть охи й ахи крізь кватирку,
      Стогони сплітаються вузлом.
      Штукатурка сиплеться від криків,
      Ну а тут не місто, а село!

      Люди роботящі та культурні,
      Втомлені від праці аж-аж-аж.
      Пізно уночі ідуть із клуні,
      Рано-вранці повертають в саж.

      А оці столичні ледацюги
      Невгамовні, наче ті кролі.
      День у день - амурне бугі-вугі!
      Тільки мусі-пусі у чолі!

      Сил нема терпіти цю наругу,
      Хоч і терпеливий чоловік:
      - Їдьте у відпустку до свекрухи!
      Чи гаруйте в тещі цілий рік!

      Вигнав к бісу квартирантів-хтивців,
      Натщесерце вже не п'ю бромід.
      Вже ніхто не заважає жінці
      Та мені кохатися як слід.

      28.01.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    163. Хух!
      Товкти у ступі воду я люблю,
      І з раком на горі свистіти в квінту.
      А потім в чарку простокваші "хлюп!"" ,
      Щоб муза не одкинула копита.

      Вона - панянка ніжна, о-го-го!
      Щось не до шмиги - падає без пульсу.
      - Вставай бігом! Агов! Лежиш чого?
      Без тебе мій талантик збився з курсу!

      Улігся поруч, міцно пригорнув,,
      І нумо цілувати там, де треба...
      Амур з-за шафи шепче: "Ну і ну-у-у...
      Ти де навчивсь ТАКОГО, пришелепо?

      Усе тіп-топ. Встромив перо в калам,
      Лівицею почухав чубчик сивий.
      А муза (по секрету!) ожилА!
      Сидить на шиї, гола і шаслива.

      25.01.2022р.









      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    164. Чорне та біле
      Цей рік не рік - якесь прокляття...
      Не устигав цвяшки в гроби
      Вбивати, друзям, рідним, браттям,
      І сам себе ледь не убив.

      Недоля ставить на коліна,
      А від безсоння їде дах...
      Суцільні тризни, роковини
      І панахиди у церквах.

      І хоч на серці поки туга,
      Душа у савані журби,
      На горизонті - біла смуга
      І неба чиста голубінь.

      22.01.2022р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    165. Вічність
      Дурного щоденно, вперто
      Вірянин у Бога просить...
      Та нащо ж тобі безсмертя?
      Пожив на землі - і досить.

      Посіяв пшеницю-жито
      І виростив зграю діток.
      Та...багнеться вічно жити
      Із кухлем в руці амріти.

      Навіщо цей жах? Для чого?
      Кому ти в раю потрібен?
      Ця мука - лише для Бога,
      А в тебе немає німбу.

      Гробар уже яму вирив,
      Журюсь - аж у роті кисло.
      Солодка цукерка віри
      Наповнює дійсність смислом.

      22.01.2022р.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    166. Парадокс
      Старі цитати тягне мудрий критик,
      Життєвий досвід - благо. Це - закон.
      Та Чорногузу це як в дупці гвинтик,
      Постійно чути злісне ко-ко-ко.

      Він гра на козобасі, я - на скрипці,
      Нічого тут поганого нема.
      Він на Парнасі - вовк, а решта - вівці,
      А, може, це лише самообман?

      Бо злий як чорт, а я завжди сміюся,
      Й колеги надривають животи.
      Скубу перо сатири з Чорногуза,
      Вони - найкращі. Висмикни і ти.

      10.01.2022р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    167. Нешляхетні манери
      Закопали музу у житах
      Швидко, бо вже запах йшов по хижі.
      Й пегасятко здохло. От біда!
      А поет уперто пише вірші.

      Весь Парнас на похорон прийшов,
      А господар компонує оду.
      Видряпався згодом на дашок,
      Аби краще бачити природу.

      Тризна. А колега ні бум-бум,
      Хоч би стіл накрив чи дав горілки.
      Нехтування родичами - глум!
      Святотацтво! Свинство! Гріх великий!

      Це ж його впокоєна сім'я!
      Сам загнав в гроби свою родину!
      А ховають - сваха, кум і я,
      Він же строчить лірику убійну.

      Змучує піїта творчий сказ,
      Наче ж геній, а вчинив по-жлобськи.
      Муз чужих ховати годі! Зась!
      Дбаю про своїх. Годую з соски.

      09.01.2022р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    168. Новорічне застілля
      Заробив від жінки три ляща,
      Копняка та лусканця по вухах.
      Чуба мняла так, що аж пишав,
      А виною - стигла бормотуха.

      Обманути важко мудрих єв,
      На столі - наперстки,, а не кухлі .
      Оковиту лив у олів'є,
      Доки мавка поралась на кухні.

      Первачком заправив холодець,
      Шнапсом - борщ, а "шубу" - спотикайлом.
      Я у справі цій хоча й не спец,
      Та побачив на віку чимало.

      Варенух бухнув у компот,
      А зубрівку націдив у кашу.
      Кидав страви цілу ніч у рот
      Без спиртного! Чисту правду кАжу!

      А моя супружниця-душа
      Як устала - затрусились жИжки!
      Непритомну любоньку (о жах!)
      По долівці волочив до ліжка.

      Робить із жінок первак мегер
      (ох які ж вони бувають люті!).
      Хитрість боком вилізла. Тепер
      Як надходить свято - сплю у буді.

      09.01.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    169. 10 заповідей
      1. Окрім мене хай не буде Бога!
      Ні ікон мальованих святих.
      Бо інакше - геть з мого порогу!
      За непослух - пекло і чорти.

      2. І не клич Моє ім'я усує!
      Не відволікай від справ тяжких!
      Клянчити щоденно - це безум'я!
      Непростимий, сатанинський гріх.

      3. День святий - субота (не неділя!),
      Їж мацу, кошерних риб та вівць.
      Порося - табу! Інакше вила
      Встромить чорний біс поміж сідниць.

      4. Матір пошановуй рідну й тата,
      І п'яниць, і лютих зарізяк.
      Родичів терпи душевні вади,
      Бо інакше в пеклі втрапить шляк.

      5. Не вбивай ґвалтівників і татів,
      Ворогів, нищівників землі.
      А інакше матимеш прокляття,
      Дух нечистий зварить у смолі.

      6. Не вгортай самотніх дів любов'ю,
      Не зови незАміжніх у дім ,
      Бо куцак в твоїй же власній крові
      Зварить прутня й носа на плиті.

      7. І не цуп украдене у тебе ж,
      Я лише для татів судія!
      Бо нечистий в пеклі так одгепа,
      Що забудеш і своє ім'я.

      8. Неправдиву кляузу вкалякав?
      Чи зронив із вуст слівце дурне?
      Із геєнни прийде гаспидяка
      І на дибі вічно розіпне.

      9. А як жінку пожадаєш брата,
      Звабиш власну родичку в альков -
      То антихрист з'їсть (і це не жарти!),
      Чиста правда! Не дурний прикол.

      10. Пожадав квартири у свекрухи?
      Випхав тещу з хати у трусах?
      То влаштує дідько буги-вуги.
      Ти - почув. А Я - усе сказав.

      09.01.2022 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    170. Віра
      Розстига-піп однині садівник,
      Віряни - бджоли, віра - мед і квіти.
      А сіяв Боже слово цілий вік,
      Встромивши носа у біблейські крипти.

      За дзвін церковний править гул роя,
      Чарунки із нектаром - за Голготу.
      Кладемо труд бджоли і ти, і я
      До чаю із плодами тмину й глоду.

      Тож рай і пекло - це життя земне.
      Пора до праці - сонце гріє шиби...
      Жене Спаситель бісів у свиней,
      А я качаю мед із трав і липи.

      09.01.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    171. Рятування бузька
      Рятувати буслика не пізно,
      Просять читачі: - Хутчій спаси!
      На сьогодні - лікувальна клізма,
      Доза невеличка - відер сім.

      Ухопив ловкенько за огуззя,
      Всунув шланга (ох тяжкі труди!).
      Дзьобика йому тримає муза,
      А Пегас на крилоньках сидить.

      А водиця чарівна: із хроном,
      Часничком і перцем! Гоп-ца-ца!
      Чистим чакри в поетичнім лоні
      Й карму піднебесного митця.

      Улили узвар увесь, до решти,
      І бігцем сховалися у дім.
      Процедура скінчилась, нарешті!
      Птах ожив! Кувікнув й полетів!





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    172. Дорогій Тані Левицькій (відповідь)
      Іде сатирик полем блекоти...
      Цвіте - красиво, а от рвати - страшно.
      А, може, милий візаві - це ти?
      Не поспішай, розваж, поглянь уважно.

      Немає ані жита, ні квіток,
      Усе - липуча і солодка вата.
      А друзі кажуть: - Геній! "Молоток!".
      Пиши так далі! Не зважай на ката!

      Хто ж має тяму й ідеальний слух -
      Подякує. і зніме ще й кашкета.
      Поетові сатирик - вірний друг.
      Але чи хоче бути друг поетом?

      06.01.2022р.







      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    173. Парафраз на вірш
      Оригінал (автор Я.Чорногуз)

      Занур себе, огиднику, в лайно.
      Це — середовище щонаймиліше
      Для тебе. Знов затягує воно,
      Щоб нагадати, звідкіля сам вийшов.

      Помиями наповнене відро
      На себе вилий, це тобі корисно.
      Щоб світ побачив гнидяве нутро,
      І ще сильніш по галамазі свиснув.

      Страшенно я зв’язків твоїх “злякавсь”,
      І весь тремчу, наляканий спросонок.
      Із нинішньою владою вась-вась?! --
      Підтвердив цим, що ти — жахний подонок.

      О так, ти з ними справді заодно -
      Наклепник і літературний блазень.
      І ладен відрами ковтать лайно,
      Аби із золотого унітазу.

      Відбить кохану в друга це — на раз!
      І того очорнить — завжди готовий.
      І шириться навкруг отруйний газ,
      Як дикий несмак у твоєму слові.

      Ні совісті, ні честі, ні краси --
      Учинків рушії — бажання ниці.
      Ти й Україну, гаде, продаси,
      Задля вдоволення своїх амбіцій.

      ...Ізнов гидка щелепа відвиса,
      Її зупинить хватка лиш сталева.
      То знай, мерзото, розірву, як пса,
      І тільки хруснеш на зубах у лева.


      Парафраз (автор О.Сушко)

      Занурююся, звично, у добро,
      Там плавають, мов риби, сонні вірші.
      І янголиним золотим пером
      Малюю звуки, запахи і тишу.

      А кольори чудесні! Тільки глянь!
      Відтінок кожен - геніальна пісня!
      Сплітаю воєдино Інь та Янь
      У піднебесних сонцесяйних висях.

      А мій зв'язок із Богом - це душа,
      Тремтить, сердешна, прагне відпочинку.
      Але Господь упертий. Забажав
      Досипати у фарби ще й сніжинки.

      Ось так, із Богом, змалку заодно,
      Він просить - я малюю натюрморти.
      Викладую зі сліз буття панно,
      Молитви сію рунами на ноти.

      Ну, а кохана - мрії додає
      В палітру чудодійну зорепаду.
      І тьохкає картина солов'єм
      І тенором, й контральтом, і бельканто!

      Ось, чуєш,- совість? Це, звичайно ж, до,
      А честь - це мі, краса - це ля грайливе.
      А ре дієзів - море! Ліс! Садок!
      Це не картина вже, а справжнє диво!


      Зірвались музи у гарячий вальс,
      І ви ідіть до них, хутчій! Не бійтесь!
      Пора останній дописать абзац,
      Поставити число і власний підпис.

      06.01.2022р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    174. Піду
      Я - графоман. Не вірите? Даремно.
      Хоч кажуть, що письменник о-го-го.
      Із пальця висисаю рими, теми,
      На шию музі із розгону гоп!

      А от мої колеги - мудрочолі!
      Шкрябочуть так, що плаче навіть бог.
      У мене ж не поези - бараболі,
      А проза - перечавлений горох.

      Гарчить Пегас щоденно лютим басом:
      - Ти капітан у суденця без щогл!
      Ні бе, ні ме, ні риба і не м'ясо,
      Амбітно-негодяще казна-що.

      В інеті кишло геніїв парнаських,
      Куди не плюнь - поцілиш у талант.
      Між ними я, мов п'явка серед ряски,
      Піду но ліпше в саж, до поросят.

      05.01.2022р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    175. Переклад вірша Євгенія Євтушенка
      Спасение наше — друг в друге,
      в божественно замкнутом круге,
      куда посторонним нет входа
      где третье лицо лишь природа.

      Спасение наше — друг в друге,
      в разломленной надвое вьюге,
      в разломленном надвое солнце.
      Всё поровну. Этим спасёмся.

      Спасение наше — друг в друге:
      в сжимающем сердце испуге
      вдвоем не остаться, расстаться
      и в руки чужие достаться.

      Родители нам — не защита.
      Мы дети друг друга — не чьи-то.
      Нам выпало няньчиться с нами.
      Родители наши — мы сами.

      Какие поддельные страсти
      толкают к наживе и власти,
      и только та страсть неподдельна,
      где двое навек неотдельны.

      Всемирная слава — лишь призрак,
      когда ты любимым не признан.
      Хочу я быть всеми забытым
      и только в тебе знаменитым!

      А чем я тебя обольщаю?
      Бессмертье во мне обещаю.
      Такую внутри меня славу,
      Которой достойна по праву.

      Друг в друга навек перелиты,
      мы слиты. Мы как сталактиты.
      И северное сиянье —
      не наше ли это слиянье?

      Людей девяносто процентов
      не знают любви полноценной,
      поэтому так узколобы
      апостолы силы и злобы.

      Но если среди оскоплённых
      осталось лишь двое влюблённых,
      надеяться можно нелживо:
      ещё человечество живо.

      Стоит на любви всё живое.
      Великая армия — двое.
      Пусть шепчут и губы и руки:
      «Спасение наше — друг в друге».

      Евгений Евтушенко

      Переклад Олександра Сушка

      Спасіння - одне у одному,
      У замкнутім колі, що Бог дав.
      Там входу немає чужому,
      А третя особа - природа.

      Спасіння - одне у одному,
      В розламаній навпіл хуртечі,
      В разламанім сонці бездомнім,
      Все порівну: наступи, втечі.

      Спасіння - одне у одному,
      У ляці, що стискує серце.
      Удвох не самотньо у домі,
      З чужими - ні дня наодинці.

      Для нас мати й тато - не захист,
      Ми - ціле. Сприйміть це як данність.
      Ми діти єдині одвіку.
      Батьки наші - я й мила жінка.

      А ницих душевнії вади
      Штовхають до зиску та влади.
      Долається будь-яка відстань
      Хто любить по справжньому, чисто.

      З народження ми неподільні,
      На двох - один хрестик натільний.
      Хай буду незнаним для світу,
      В тобі я - завжди знаменитий.

      Поваблює чим перебендя?
      В собі обіцяю безсмертя.
      Таку мою внутрішню славу,
      Яку заслужила по праву.

      Одне ув одне перелиті,
      Ми - цілісні. Мов сталактити.
      І сяйво північне , вальяжне,
      А чи це не сутеча наша?

      І майже усім (аксіома!) -
      Безцінна любов невідома.
      Тому вузьколобі й стервозні
      Апостоли сили та злості.

      Та раптом помежи кастратів
      Є двоє, що вміють кохати,
      Надіятись можна уперто,
      Що людство живе, а не мертве.

      Тримається живність любові,
      Армада велика - це двоє.
      Хай губи шепочуть невтомно:
      "Спасіння - одне у одному"

      04.01.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    176. Мовчання
      Здичавіли чорти, цюцьки та люди,
      Апостоли, святенники, іуди,
      І навіть я - обшмульганий піїт.

      І тільки небо голубіє щемом
      Та мріє про хмарин рої, напевно,
      Допоки не злетіло із орбіт.

      А в небі правда і добро блаватне,
      Рогатий місяць, зорі-потерчата
      Та дим від неутілених думок.

      Могила мрій не у землі - у висях,
      А під ногами охололі гільзи -
      Складаю з них поезії рядок.

      А часу обмаль, треба поспішати,
      Прокинулися п'яні "колоради"
      Десь, серед них, мій персональний кат.


      Із некролога закрутив цигарку
      Та сів із небом грати у мовчанку
      Під стрілянину й гуркоти гармат.

      03.01.2022р










      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    177. Лохвак
      На дурниці демос ох клює,
      Мов на комунізм Чапай і Петька.
      В шані - з кокаїном олів'є
      Та із анашою - хрін та редька.

      У меню - луска із карасів
      Та під майонезом блохи й пранці.
      Брюки заправляють у труси,
      А царя обрали із паяців.

      Я ж у звичках геть не богатир,
      Нецікавий люду ані крихти.
      Не сякаюсь в клапоть бороди,
      Не гризу у товаристві нігті.

      - Пане водію, притиште звук!
      Пасажири в крик! Господні муки!
      ...обізвали "дохтуром наук"
      І послали в безвість на три букви.

      22.12.2021р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    178. Талант - у бороді!
      Добрий день колеги! Цьом! Віват!
      Розкажу вам тайну цікавезну:
      У поета борода до п'ят
      Мусить бути та рожеві пейса.

      Борода - ознака розумак,
      Геніїв! І не простих, а супер!
      Хай прикриє вовна весь п'ятак,
      Аби вам позаздрив навіть зубер.

      В мене ж бороди, на жаль, нема,
      Бо голюся мало не щоденно.
      Тож моя поезія сторчма
      Стала. Муза хвора, аж зелена.

      Пейса рік тому відгриз Пегас
      З голоднечі,- отака халепа!
      І тепер у мене все гаразд -
      Свій талант вимучувать не треба.

      Геть чорнило! Буду пити спирт!
      Творчості зупинено турбіни!
      Побажаю вам густих борід,
      А для цього - їжте вітаміни.

      21.12.2021р.








      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    179. Ковідна тисяча
      Ковідну тищу закортіло бабі,
      А я кажу: - Це фікція! Обман!
      Неначе виноград на баобабі,
      Або із зайця мертвого жупан.

      Оформити непросто цю халепу,
      Потрібно мати, ну, хоча б, смартфон.
      Сертифікат у "Дії" також треба,
      Не рипася, бабусе, охолонь.

      Старенька ж вперта! "Гробові" однесла
      У магазин комп'ютерний бігом.
      А далі що робить - не знає! Безлад
      У голові! А планів - тьма! Огром!

      Вакцини уштрикнула аж три дози,
      Отримала ковІд-сертифікат.
      Банкір оформив картку: "Нате! Прозит!!
      Використовуйте від влади опіат!".

      А вибір пишний! Книжка про розтління,
      Вистава із кролями та кнуром.
      Кіно про дів, в басейні омовіння
      Та у підвалі металічний рок.

      У бабці шок! Нема кінотеатру
      В селі! І вже не до книжок!
      - Та ну її, цю тисячу, до ката!
      Це хто придумав гру оцю - жидок?

      Та ні! Хахол! Самі за нього голос
      Віддали років зо два тому. Так?
      Тепер від нього бачте яка користь?
      Ще трохи і народ ухопить шляк!

      Вв'язалась в гру стара собі на шкоду,
      А разом з нею - кум, зятьок, кума...
      Дивлюся серіал "Слуга народу"
      Та реготати сил уже нема.

      20.12.2021р.
















      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    180. Що робити?
      Бог лише один - Ісус Христос,
      А Єгова та Аллах - несправжні.
      А в дітви в пошані дід Мороз,
      У індусів - Будда у нірвані.

      Що робити? Хто підкаже, га?
      Йти до церкви чи до синагоги?
      І яким молитися богам,
      Як довкола гоги і магоги?

      Кум - католик, дівер - протестант,
      Брат - юдей, а жінка - православна,
      Я ж - ні те, ні се (і це не жарт!),
      Наче скисла в глечику сметана.


      Бо у вірі темний, мов дуліб,
      А спеціаліст - лише в любові...
      Лізе крізь вікно місцевий піп,
      В двері грюка свідок Ієгови.

      20.12.2021р.










      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    181. Дилема
      Мій настрій зіпсувався геть ізрання,
      Від сльозотечі голова бо-бо.
      Просили настрочити про кохання,
      А я наквецяв, звично, про любов.

      Ну то і що? Хіба погана тема?
      Неначе ні. І позитиву тьма.
      Від розпачу на язиці екзема,
      А від образи - шлунок надима.

      Ніхто не хвалить! Шлють одні лиш скарги
      І дуються, неначе ті сичі.
      То, може, не звертати ніц уваги
      На критику шановних читачів?

      20.12.2021р.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    182. Негаразд
      Вусатий кіт націлився на мишу,
      А та не бачить, гарбуза гризе.
      Віряни для священників - це їжа,
      Заліз в кишеню піп і гроші ссе.

      Жени його! Ляпачкою по носі
      Полускай, щоб не крав і не брехав.
      За рай платити після смерті досить!
      Та...я молюсь придуманим богам.

      Бо віра (хай і всує) - не дрібниця,
      А смисл життя! Маяк! Дороговказ!
      Казав сто раз "Ходім до церкви!" жінці,
      Вона у крик! "Не хо! Йди сам! Я пас!".

      Від гніву серце стислось, наче камінь,
      Дружина - атеїстка! Ти прикинь!
      Неділя. Зустрічаю день у храмі,
      А жіночка сапає огірки.

      14.12.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    183. Голосуй!
      Обквецяв носа підло горобець,
      А на додачу плечі, лоба й шию.
      Та є "Свобода"! Партія - капець!
      Без неї б навіть днини не прожив я.

      А з Порошенком не життя, а жах!
      "Слуга народу" - зграя кровосисів.
      Від "Батьківщини" їде, сестри, дах!
      ОПЗЖ - огидне кодло бісів.

      А Разумков - прихований бабай,
      Кличко годиться тіко для Китаю.
      Тож хоч не хоч - "Свободу" обирай,
      Інакше загризу, якщо спіймаю.

      13.12.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    184. Біда
      У лірика судьбина ох важка,
      Аж хочеться повіситись на гілці.
      Бо гуморист зірвався з повідка
      Й зубиськами уп'явся у сідницю.

      Поезії розкисли сторінки,
      А особливо ті, що про кохання.
      І ллються сльози із очей гіркі
      Набігло три басейни, бодня й ванна!

      Бодай він здох, цей клятий гуморист
      Й не торсав у трусах митців резинку.
      У голопузих муз однині піст,
      Пегасик не ірже, а лиш кувіка.

      Течуть струмки солоної води
      На простирадло, подушки та ковдру.
      А хочеться писнути про сади,
      Любовну катавасію й природу.

      13.12.2021р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    185. Ти не один!
      О, рідна мамо! Біль моя й жура.
      Заснула квітка, втрачена навіки.
      Учора сам закрив тобі повіки
      Під шепіт хвиль осмучених Дніпра.

      О, люба нене! Я тепер один,
      Нема кому охороняти сина.
      Пішов з тобою в Лету час везіння,
      Стрічаю день в передчутті біди.

      Матусе мила! Серця оберіг!
      Убитий часом ангел-охоронець!
      Ти вірила, що виживеш. Натомість
      Лягла мерцем холодним поміж вільх.

      P S:

      У хаті тиша, холод, напівтьма,
      Лягаю в ліжко, наче в домовину...
      А в снах матуся кріпко обніма
      Й шепоче: - Я завжди з тобою, сину!

      12.12.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    186. Нарешті!
      Безвір'я - це отрута для рабів,
      Симфонія без нот і партитури.
      Ось, вибирай: є рабини, попи,
      Пресвітери, ксьондзи, імами, гуру.

      Апостоли, архангели-діди,
      Святе письмо, Коран, Бгаґавад-Гіта.
      Я ж - атеїст-гріховник, не святий,
      Є хвіст і роги, рило та копита.

      Не віриш? Сумніваєшся? Дарма.
      Анафемою носа прищемили,
      Бо не віддав монастирю гаман,
      Не витягнув свої для пастви жили...


      P.S:
      Увірував у те, що труп воскрес,
      З усіх шпаринок визирають боги...
      Тепер я раб вдоволених небес,
      Якщо точніше - церкви й синагоги.

      11.12.2021р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    187. Солодка казка
      Попотанцюємо циганської халяндри!
      Всю пенсію - за газ і за тепло!
      А в пустобріха все у шоколаді,
      Він - гетьман! Войовничий "янелох".

      Я сам його обрав на цю посаду,
      Трон - під сідницю, в руки - булаву.
      А Беня каже: - Хлопець то шо нада!
      Чудовий вибір! В око! Не в брову!

      У результаті - вітер у кишенях,
      Борги до неба, будні по святах.
      У влади ж рот і ложка здоровенна,
      Житуха - безтурботна! Ляпота!

      Жона втекла. Дітей під пахву й ходу,
      У неї нині муж - міністр! Ух!
      Дивлюся серіал "Слуга народу",
      Звисає звично локшина із вух.

      8.12.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    188. Печаль
      На долоні враннішня жура,
      У багряній млі окрайчик неба.
      Горепад любові пектораль
      Поламав, неначе вітер стебла.

      Без дитини жінка - нежива,
      Світлу радість смутою убито.
      А у мене сива голова,
      Став юнак за день столітнім дідом.

      Вирито могилу межи вільх,
      Ложе янгелине - з м'яти-рути.
      Яму долі вкрив пухнастий сніг,
      Поминки справляє місяць-лютий.

      Ніч. У висях місячна медаль,
      Повертатись у домівку треба...
      Горепад любові пектораль
      Поламав, неначе вітер стебла.

      07.12.2021 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    189. Інфернальне
      Тиша...ні звуку .. скрута в кишенях свище -
      Вклала останній гріш у свою державу.
      А на печерськім троні сидить небіжчик,
      мертва вода обціловує лик блідавий.

      Кинувши хрестика, йду цілувати руку
      Обраному по приколу царю паяців.
      Коло замкнулося. Годі чекать рятунку,
      Смерті не відкушу і шматочка пальця.

      Годі тинятися сайтами безпритульно
      І витискати з очей читачів вологу.
      Той, хто смоктати обвикнув від влади дулі -
      Зомбі ходячий, що втік поміж люди з моргу.

      Не повернутися в рай із потойбіччя,
      Не відігріти талант горнятком чаю
      Виборчі урни до себе мерців кличуть
      Предків моїх нерозумних з могил піднімають...

      6.12.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    190. Не журіться!
      Смерть - сурйозна справа, а не блаж,
      Опинився, раптом на межі я.
      Буду брати рай на абордаж,
      Бо із пекла вигнали втришиї.

      А виною те, що я святий,
      Согрішив раз тищу (це дрібниці).
      В королев опуклі животи...
      Ох любив я мавок білолицих!

      Сам Ерот кричав: - Вот ето да-а-а!
      Навіть я не маю стільки хисту!
      Для геєнни ж, бахур - це біда!
      Повтікали сонмища нечистих.

      Та коли мене уздрів Петро,
      Дременув в кущі чимшвидш від брами.
      Я ж пішов у рай творить добро,
      До святенниць, трясця їхній мамі.

      Хоч земне життя -. це колючки,
      А сімейні справи - поле бою,
      Не журіться, милі жіночки!
      У раю зустріну вас з любов'ю.

      06.12.2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    191. Роси, сльози і кози
      То шо, колеги? Здрастє! Прозит!
      Є в мене плавки із начосом.
      Знайшов у баби їх, на возі,
      Коли стояв в похилій позі.
      А кум-глитай жує кокоси,
      Ще трохи - і почине в бозі...
      А в хаті, прямо на підлозі
      Вляглася гола й боса осінь.
      Стікають струменем по носі
      Здорові, наче сливи, сльози.
      Піду, побігаю у росах
      У парі з другом-ескімосом.
      А, може, ліпше на морозі
      З беззубим песиком-барбосом?
      Його бояться навіть лосі
      І в Гондурасі, і в Давосі!
      Е ні! Я хорий та гундосий,
      Бо спав у клуні голомозий.
      Тож вип'ю пива кінську дозу
      Та жінку потягну за косу.
      А може, вірш писати досить,
      Бо муза з розпачу голосить?

      Прошу дописати цей "шедевр"



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    192. Буде що буде!
      У слоненят слонихи є й слони,
      А в письмаків - читців манюні товпи.
      Тому, колего, їх ти не жени,
      А чемним будь, мов денді із Європи.

      Бо нині читачі - це дивина!
      Релікти! Нонсенс! Риби кистепері!
      В ціні реклама, комікси. Хана
      Прийшла читцям! Всіх випхано за двері!

      Але (о диво!) вранці тридцять книг
      Придбали в мене друзі за доляри.
      Я в шоці! Бо таке чинити гріх!
      Купують нині сало та омарів!

      На столику убивчий спотикач,
      Хропе під боком муза сухоребра...
      Допоки є хоча б один читач -
      Писатиму. Хоч знаю, що не треба.

      04.12.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    193. Присвячується Тетяні Левицькій
      Лети!

      На світ стовбурчить гребня півень,
      Гарчить від люті хижий вовк.
      Є бевзі, створені для гніву,
      А є ласкавці, для жінок.

      Життя колеги - чорна плахта,
      Бо чоловік, як стигла піч.
      Поезія - душі відрада,
      Щодня із нею віч-на-віч.

      О жінко! Що ж тобі робити?
      Чекати з неба Божий знак?
      Але дружок - піїт-ревнитель
      Вчепився жалістю у карк.

      Тобі б поринути у спокій,
      Згубитись між пандей, гондван.
      Та упирище тягне соки
      І світ від сонця закрива.

      Зостанешся - не буде долі,
      Не вийдеш із глухих кутів.
      Один лиш крок - і ти на волі!
      Не озирайсь! Вперед! Лети!

      03.12.2019 р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    194. Тиша
      Північ. У ліжку тісно,
      Поруч - жони маман.
      Ох яка теща грізна!
      Спати не хо сама.

      А у дружини нежить,
      В мене - трясун (прикинь!).
      Слухають діти-лежні
      Тещині хропаки.

      Я хоч і вуйко кріпкий -
      Лускається терпець.
      Хропи стрясають шибку,
      Трохи - й ухопить грець.

      Що ж це за кара люта?
      Ночі вже рік без сну!
      Жінко! Вставай! Полундра!
      В саж утікаймо! Нум!

      Опісля шлюбу вперше
      Спав як убитий я.
      Добре, що вчора тещі
      В чай не підсипав яд.

      27.11.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    195. Без душі
      Сугестії вдавились у петлі,
      Мундштук з брехні переточили зуби.
      Опінії, ідеї, гасла - тлінь,
      А віра не спасіння - міль у шубі.

      Чи завтра, чи учора - все одно,
      Веселка чи ярмо - нема різниці.
      В Грааля чаші - оцет, не вино,
      І той всихає...а було по вінця...

      І кожен з нас не ферзь чи слон - пішак,
      (розіпнутий помежи пеклом-раєм).
      Ні - голем! От і пишемо "ДУША",
      А все тому, шо душ, на жаль, немає.

      А мати хочу! Так, що аж-аж-аж!
      Бо вже на часі під надгробні плити...
      Це вигадка, фантом, огрійна блаж,
      На дошці часу віртуальні крипти.

      28.11.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    196. Я!
      В Господа незвідані путі...
      Що, не віриш, трясця його мамі?
      Я - Верховний суперкамандір!
      А не просто камандір! Утямив?

      Бо Верховний - це вже майже Бог!
      Деміург! Творитель мудрочолий!
      Повторю стократно: янелох!
      Народився не у бараболі!

      Розбираймось далі - ху із ху,
      Розламаєм навпіл правди пончик:
      Головнокомандувач - це тьху!
      Я такого титулу не хочу!

      Майте шану, бевзі! Хенде хох!
      Хоч на трона всівся і без бою,
      Я - Верховни-и-ий! ..ховний, ховний, хо...
      ...в тиші одізвалося луною.

      27.11.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    197. Вогнептах
      Кажуть, я не такий як треба.
      Може й правда, а може й ні...
      Бо у серці шматочок неба,
      Водограї казкових снів.

      Є і крила з вогню, сяйнисті
      (заздрять ангели та орли).
      Зір намистини-аметисти
      Засіваю в густій імлі.

      Нас - прабогів - у світі двоє:
      Є жар-птиця іще (жона).
      Огортає цей світ любов'ю,
      Від нещастя охороня.

      Не собі ми, а людям служим,
      Не спиняється час сівби...
      А зірки ті, насправді,- душі,
      Хочеш - дам одну і тобі?

      26.11.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    198. Милуйся!
      Ярослав Чорногуз

      Народ вкраїнський схильний до краси,
      І радо помагав своєму пану --
      Аристократу духу, не тирану
      Перетворить на казку ці ліси,

      Гаї, діброви, схили кам’янисті,
      І річку Кам’янку, раніш — Багно,
      Постало диво справжнє тут, воно --
      Плід фантастичний генія і хисту.

      Видовбували з каменю стави,
      Підземну річку, гроти таємничі,
      Творили колективно будівничі,
      З землі там насипались острови.

      Проклали шлюз на Верхній став потужний,
      Альтанки будувалися, містки...
      Робили все там панські кріпаки --
      Ці водоспади, водограї дружно.

      Пересували брили в сотні тонн,
      Утілили в життя легенди вічні.
      Для багатьох закінчилась трагічно
      Робота. Бачим камінь смерті он.

      Це — острів Лесбос, що на ставі Нижнім,
      З возів, зі скелі в воду він впаде.
      І покалічить і уб’є людей.
      На нім Сафо творила вірші ніжні.

      А скільки тут насаджено рослин --
      Дерев, чагарників, кущів і квітів!
      Півтори тисячі з усього світу
      Найменувань в “Софіївку” звезли.

      Олені, лані ходять у Звіринці,
      І скрізь в озерах — лебеді й качки.
      І фазани, і павичі таки
      Були ще при Потоцьких — спогад зрине.

      Заремба, Чорнокриленко, Троян,
      Герасименко, Закуренко з ними
      Діброва... Над гаями чарівними --
      Вкраїнських будівничих імена.

      І Людвік Метцель, польський інженер,
      І Оліва — французький садівничий --
      Творили нам “Софіївки” обличчя,
      Його краса чарує і тепер.

      У різні роки їм допомагали
      Ферре, Боссе, Пашкевича труди,
      Аби хотіли ми прийти сюди,
      І не було чудових вражень мало.

      Були стихійні лиха, з них одне --
      У році дев’ятсот восьмидесятім,
      Як повінь позривала всі загати.
      Руйнації видовище жахне.

      Олександр Сушко
      Народе мій! Ти - оберіг краси!
      Шануй себе! Не угинайся пану!
      А шляхтичі бездушні - це тирани!
      Кріпак для нього - бидло, раб, ясир.

      Гаї, діброви, схили кам’яні –
      Усе залито кровію нещасних.
      Бо парк «Софія» - для бездушних - празник,
      А для майстрів – це безвість, чорна ніч.

      2

      Альтанку мурувало двадцять душ,
      А шлюз – утричі більше. А помери
      Від ран, хвороб, а не від айстр і руж -
      Рабів шістсот! Ось тема для новели!

      Під водоспадом ліг кістьми поет,
      У річці Стікс - художник, породілля…
      Чи віршомаз хоча б один куплет
      Їм присвятив у приступах безділля?

      Чи на добро схилились терези,
      Якщо із крові озеро сяйнисте?
      Чужі труди - в ім’я страшній красі…
      А ти дивися. Милуйся убивством.

      20.11.2021р



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    199. Майн кампф
      До розуму потрібна голова,
      А я голодна, їстоньки охота.
      Тому , щоб впав у рота коровай
      Встрибнула в вар'єте "Слуга народу".

      Тут є паяци та перукарі,
      Доярка, професійний алкоголік.
      Гуртом бюджетний гамаєм пиріг,
      Так смачно не жувалось ще ніколи.

      А от закони хай приймає цар,
      У нього голова утричі більша.
      Для мене зал сесійний - будуар,
      Клуб для знайомства, я ще незаміжня.

      Був цирк на дроті, а тепер бордель,
      Теж весело. А вчора мудрі мойші
      Віце-прем'єрський всучили портфель,
      Аби з народу висисала гроші.

      Дивлюсь в люстро на вип'ячену грудь,
      Любуюся сама собою мовчки.
      А, може Президентом оберуть...
      Не зараз (ще не час) - за три годочки?

      16.11.2021р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    200. Щастя
      Я про любов пишу і ніч, і день,
      А все тому, що жінка - це богиня.
      Вона ж у хаті джмеликом гуде:
      Така дружина - дар небес! Везіння!

      А крила у жар-птиці золоті!
      Гітарний стан пахтить вишневим садом!
      Молюсь щодня цій діві пресвятій,
      Витьохкую осонцені рулади.

      Дружина - не адамове ребро,
      А берегиня лагідна у домі!
      А усмішка - світанок над Дніпром!
      Амріта! Келих щастя від утоми!

      В закоханих трапляються дива,
      І хоч роки спливають за водою,
      Її допоки серденько співа -
      Я житиму, обвінчаний любов'ю.

      15.11.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    201. Про кохання і не тільки
      В поезії моїй словес лиш п'ять:
      Любов, кохання, бог, душа і сльози.
      Вживаю їх постійно, без сум'ятть,
      Повірте, що цього квінтету досить.

      Ну, ось, наприклад, віршик про любов:
      " Кохання! Ти моє життєве кредо!"...
      Ця тема , незачовгана, либонь,
      Не оминає жодного поета.

      Що не сонет - амурний секс-парад!
      Що не верлібр - танцюльки юних грацій.
      А оплески та вигуки "Віват!" -
      Логічний результат трудів письмацьких.

      І хоч на кухні підгорає плов -
      Та я пишу! Розчулився, поплакав.
      Хто чистий серцем - пише про любов
      Удень, вночі, увечері й щоранку.

      25.11.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    202. Мода
      У моді - голопуззя, ірокез
      І рвані діромахи нижче спини.
      А я глупак, запліснявілий бевзь!
      Естетики сучасності покійник.

      Ходжу у вишиванці та брилі,
      Є оселедець, ящик динаміту...
      Мою сорочку вік носив Брюс Лі,
      Шкарпетки - Лонгерфельдівські харити.

      Онуки ж джинси вкрали у бомжа,
      Кептарика - позичили у хвойди.
      Як глянув - то від жаху задрижав!
      Не розумію я такої моди.

      Навзаєм туфель - ласти! Хай Бог ми!
      А гульфік втричі довший за поліно!
      Вже краще роба пріла із тюрми
      Або кокошник виплетений з сіна.

      14.11 2021 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    203. Рецепт лікування
      Коронавірус. П'ю, як ліки, шнапс,
      Шліфую горло щогодини спиртом.
      Ляпачкою жона по носі "Ляпс!"
      І каже: - Муже! Годі вже хворіти!

      Іди й штрикнись! І буде все тіп-топ!
      А я не хо! Бо спирт як лити в гавру -
      Бацила гигне й вірусний мікроб
      У клубах прегустого перегару.

      Від щеплення буває і пронос,
      Й сверблячка, ніч без сну, температура.
      А спирт - це спирт (кажу вас це всерйоз!)!
      Від немічі - найкраща він мікстура.

      Скрутивсь у ліжку, наче колобок,
      Пожежа в роті! Вогняна геєнна!
      Ефект побічний - голова бо-бо,
      Хитавиця і слабота у членах.

      14.11.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    204. Чугай
      Ані весні, ні літа - лиш зима,
      Холодна суміш льоду, снігу, вітру...
      Я богом був. А нині - дід-відьмак,
      Літанії із вовком виєм в квінту.

      Між крапелинок чорної журби
      Ундин шукаєм з братиком-Чугайстром.
      Нечулі ми до криків і мольби,
      Для зла потрібне зло, а не душпастир..

      А у Дніпрі їх, більше ніж зірок!
      Та це пусте, бо сталь моя гаряча.
      Он - до води зробив хлопчина крок,
      За мить пощезне в хвилях лик юначий...


      За ніч десятій голову відтяв,
      Пора спочити в заростях азалій.
      А в чорториях плачуть за життям
      Бездушні мавки, німфи та русалі.

      08.11.2021р.







      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    205. Я...член!!!
      Скажу на вушко тихо, тет-а-тет,
      Без вихилясів та розумних речень:
      Я відсьогодні - мудрагель поет!
      Вінок лавровий гепнувся на плечі!

      У черзі на Парнас стояв сто літ,
      До п'ят борідка виросла солідна.
      Був графоманом, а тепер - піїт!
      Аж Чорногуз від заздрості побліднув.

      Плоди моїх творінь - куди не глянь!
      Отамко - гумор, ондечки сатира.
      На брудершафт пили з конем шампань,
      Кричу Пегасу: - Майна, друже! Віра!

      А шия в нього ой яка товста!
      Ледь обхопив коняку сухоребру.
      А музи учепились за хвоста
      І разом з нами - в прірву і до неба.

      А епігони шепчуть: - Майстер! Ас!
      Зубата щука - не карась чи лящик!
      Тепер я член. Спілчанський віршотряс.
      Але насправді - звомплене ледащо.

      09.11.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    206. Моя муза
      Писати казна-що обвик ізмалку,
      А особливо про палку любов.
      Одна халепа: музонька від ляку
      Скрутилась в ліжку, наче колобок.

      Беру перо в правицю - тихо виє,
      Писну рядок - з очей тече роса.
      - Ану вставай, бо почастую києм,
      І ридма не ридай, кому сказав!

      Ератчину струнку погладив ніжку,
      Обцілував пухкий гітарний стан.
      Ну, а вона зняла жакет, панчішки,
      Радіє сексуальна суперстар!

      Опісля втіхи день лежав без пульсу,
      В обнімку із Пегасиком-конем.
      Оце така моя плаклива муза,
      Не втішу - знову рюмсати почне.
      07.11.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    207. Пустка
      З брехнею цілу вічність наодинці,
      Без голосу, з поламаним крилом...
      Нема пророків, бо вони - правдивці,
      А в світі зла - панує тільки зло.

      Католик православних шарпа люто,
      Магометан висварює юдей...
      У вірі світло істини відсутнє,
      Знання про Бога - казка для дітей.

      Куди не гляну - скрізь Христові вівці,
      В руках Святе письмо, як меч і щит...
      Коран чи Тора...та яка різниця!
      Брат ріже брата, убиває світ.

      Під храмом руку простяга старенька,
      Із пастви піп визбирує оброк...
      Творець давно утік із цього пекла,
      Зоставсь лиш я - скалічений пророк.

      03.11.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    208. В'язень
      Хто я? Де я...мертвий чи живий?
      Серце б'ється, а чи охололо?
      Третій рік в полоні ув орди,
      Третій рік москаль трима за горло.

      Грати, холод, голод, мордачі -
      Це моя буденщина щоденна.
      А мій кат плюється і гарчить,
      Бранець я. Вояка полонений.

      Чоботом уранці бив під дих,
      Уночі стромляв піл серце ножик.
      Одректись від Неньки - смертний гріх,
      А терпіти муки - вже не можу.

      А у грати грюкає зима,
      На підлозі - півзотліла куртка...
      Я утік. Мене в тюрмі нема,
      Обнімає Бог свого онука...

      01.11.2021р.







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    209. Розплата
      Ти сало їв? Курчат і карасів?
      Жував м'ясце живих сворінь, напевно?
      За це - як душу Богу віддаси -
      Й тебе з'їдять в труні жуки та черви.

      Насаджував опарків на гачки?
      Вганяв у тільця жала безборонно?
      Тепер відполірують кісточки
      Не гірше ювеліра Кацманзона.

      Покара справедлива. Зуб за зуб.
      За м'ясо м'ясом платиться данина.
      Я ж не такий. Видоюю козу
      Та гарбузове лускаю насіння.

      Собі учора витесав труну,
      Прибив на деко золоту підкову.
      Ну, а коли ж бо вічним сном засну -
      То всохну. Вийде мумія чудова.

      Сухий кістяк - прегарний Божий суд!
      Ось тільки би пожити вік чи й довше...
      Його монахи в Лавру віднесуть
      І скажуть: - Це святі, нетлінні мощі.

      1.11.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    210. Йой!


      Під сосною хтів лягти пластом,
      Та Господь кричить: - Чекай, дурило!
      Поживи годочків десь під сто,
      Ну, а потім - можна й до могили.

      Ти жінок іше не долюбив
      Та горілки виковтав замало.
      Глас ієрихочської труби -
      Не для тебе! Йди жувати сало.

      А накласти руки - це ганьба!
      Ти ж поет! Ще й у літах мужчина.
      А коли притискує судьба -
      У дружини рюмсай на колінах.

      Хай погладить голову твою,
      Вицілує сум, журу, печалі.
      Чашу смерті не тобі даю!
      Тож гони ці думи якнайдалі.

      Нє. Мені зарано у труну!
      Бо дружина помира від хоті....
      Надвечір'я. В пазусі заснув,
      Із рожевим пиптиком у роті.

      31.10.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    211. Мій Пегас
      Літати - це не човпати понуро,
      Бо крила - то не лапи в пацюка.
      Та мій Пегасик мчить між хмар алюром,
      Танцюючи , до того ж, гопака.

      Я ж за хвоста вчепився дивочуду
      І майталаю чубом поміж ніг.
      Дружити з лошаком - ще та маруда!
      А не дружити - для поета - гріх.

      Бо я без ваговоза - миша сіра,
      Дивитися не можна без плачу.
      Дарма, що народився геть безкрилим,
      У парі з ним - лечу! Лечу! Лечу-у-у!!!

      Обвикнув до шалених піруетів
      Та молодечих воплів "І-го-го!".
      І хоч на вигляд він, немов шкелетик,
      Та вдача - хай Бог милує! Огонь!

      30.10.2021р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    212. Вояки!!!
      Правду хочеш? Ну, тоді послухай.
      Наварю борщу без тлустих мух.
      Президент, прем'єр, народні слуги -
      Воювали всі! І так, що ух!

      Гетьман має орденів штук двісті!
      Тищу танків власноруч підбив!
      Тож його в Москві, в престольнім місті
      Москалі бояться. Ти ж - люби.

      І міністри не моральні гноми!
      Патріоти! Люті вояки!
      Кожен другий побував в полоні,
      Кожен третій - без ноги-руки.

      Спікер підірвався на розтяжці,
      У лікарні рік лежав пластом...
      Всі державці - вояки-звитяжці!
      Як і я - учасники АТО.

      30.10.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    213. Сльози і талант
      Кіт як кіт. Потроху краде м'ясо,
      А віршат не пише - молодець.
      Я ж бо, від жаги не маю спасу,
      Згриз за ніч десятий олівець.

      Маю, мабуть, серце надгаряче,
      Ще й Пегас влупив у лоб веслом...
      Настрочу рядка - тихенько плачу,
      А строфу - ридаю! Чесне сло!

      Я один такий поміж поетів,
      День і ніч катує лютий дар!
      Бо коли зіплів вінок сонетів -
      Думав, душу Богові віддам.

      Замочив усі парнаські ниви,
      Хорий став, а видом, наче тінь.
      Може, всі митці такі чутливі?
      Рюмсають і стогнуть від трудів?

      Мабуть, ні. Сатирики є кляті.
      Я їх, наче вогнища боюсь.
      Кажуть: - Тре в усьому міру мати,
      І, звичайно ж, поетичний ґлузд.

      Гуморист убив мене морально!
      Просичав, немов гадюччя хор:
      - Дві сльози пустити - це нормально,
      Водоспад - оце вже перебор.

      28.10.2021р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    214. Бич кохання

      Невесела в пісні партитура,
      Зруйнувала Єва мій барліг!
      Бич кохання у руках Амура
      Б'є мене по плечах навідліг

      А мені ж на тижні сто годочків
      Буде! Та для бога це пусте.
      Скоро класти на гробок віночки,
      Зайва діду любощів пастель.

      Пустунець усох, лежить й не дише,
      В роті маю лиш єдиний зуб.
      А мене катує мавка пишна,
      Каже: - Нум, до ліжка однесу!

      Ох, дарма я згодився, братове!
      Краще би одразу втік у ліс.
      Від кохання одібрало мову
      І намокла борода від сліз.

      Молодиця всілася на плечі,
      Пишним станом "круть" під носом, "верть"...
      Любощі - це справа молодеча,
      А для дідугана - вірна смерть.

      27.10.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    215. Остання мить
      Журба. Мовчать в осмуті янь і цінь.
      У темряві - альков, садок, вітальня ..
      Остання мить стікає по щоці
      Сльозою кришталевою кохання.

      А ось і Лети чорні береги
      Дійшов до неї, врешті, перебендя.
      Ця смерть - не покарання за гріхи,
      А прояв неземного милосердя.

      Ми гарно прожили життя удвох,
      На літо перетворюючи зими...
      Оревуар, кохана. Кличе Бог
      Покинути навік твої обійми.

      21.10.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    216. Тетяні Левицькій
      Дякую за хорошу роботу у вигляді новоствореної корони сонетів. Глибоко, красиво. Відчувається, що писала жінка.Одразу впадає в око, що якість, техніка та образність не йдуть ні в яке порівняння з короною Ярослава Чорногуза. У тебе вийшов шикарний твір, а в нього - таке собі. Думаю, він і сам це розуміє.
      Так тримати! Радий за тебе. З такими творами ти неодмінно вступиш до лав НСПУ. Буду тримати за тебе кулаки.
      Одне дивує: відсьогодні не можу залишати коментарів та пропозицій під віршами на твоїй сторінці. Підозрюю, що Ярослав поставив тебе в куток і сказав: "Або я, або Сушко. Якщо будеш з ним спілкуватися - я тебе загризу! Або накладу на себе руки!". І ти здалася, аби не наражатися на смертельну небезпеку, бо ревнощі - страшна штука. Скільки людей з-за цієї капості у світі було вбито або покалічено - страшно сказати.
      Чекаю на наступні магістрали з нетерпінням.
      З повагою, Олександр Сушко



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    217. Розумака
      ОПЗЖ пахтить, немов лайно,
      "Народу слуги" - гноєм, баговинням.
      Чому? Не знаю, любий мій синок.
      Покаюся, бо сам у цьому винен.

      Обрав свиню? То пахне поросям.
      Зелену жабу? Ну, то слухай квакіт.
      А ґлузд казав: - Стій, бовдуре! Ніззя
      Засовувати голос свій до сраки.

      А я усунув. Здуру. Бо TV
      Показувало рік Голобородька.
      Обіцянка - це дуля в рукаві,
      На вигляд гарна і така солодка...

      Тепер в лайні по шию рік стою,
      Пливуть в ніщо кавалочки надії
      Закрила маска посмішку мою,
      Подібна на гримасу лицедія.

      11.10 2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    218. Благодать
      Ну то що - подобається влада?
      Локшина на вухах ще висить?
      Цар тепер у нас не з шоколаду,
      А із цирку "Дуля на нозі".

      Рай настав! Тече повидло з неба!
      Зарплатня - шалена! О-го-го!
      Все тепер в державі так як треба,
      Не росте на спині більше горб.

      Бо не краде гетьман і не бреше,
      Витурив на фронт своїх синів.
      Я голосував за нього перший,
      Бо розумний. Наче. Так чи ні?

      І хоч вимирають люди в селах,
      Виздихаєм всі за років п'ять -
      Полюби і ти бордель веселий,
      І тоді настане благодать.

      09.10.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    219. Голод
      Устати вже не маєм моці,
      Старі. Сплива останній день.
      Прийшли кремлівські "миротворці"
      І повбивали всіх дітей.

      Ані води нема, ні хліба,-
      Бандит кремлівський все пожер.
      В коморі, хаті та колибі
      Господарює ДНР.

      Ці "нагодують" українців,
      Так само, як колись орда.
      У них татуся - Путін-гицель,
      А неня - Яуза свята.

      Збиткується чортяка хижий,
      Шкоринку бгає у вуста...
      Із рук ворожих брати їжу -
      Це в душу плюнути Христа .

      07.10.2021р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    220. Творці
      До всього ліплять люди на землі
      Христа, а на додачу люципера.
      А я кажу, що так не можна! Ні!
      Торкнись дротів під струмом в три ампера.

      І не рукою,- спробуй язиком,
      І віра щезне, як туман на сонці.
      Забудеш про архангельський обком,
      Молитися про рай не стачить моці.

      Але біжить фанатиків товпа,
      Гарчать! А я від ляку ноги в руки!
      - Антихристам,, єретикам - ганьба!
      Анафема! І в пеклі вічні муки!

      Таки утік. Колю ось кабана,
      Сальцем з святими поділюсь отцями.
      А бог - це ти. А ще твоя жона.
      Захочете, то станете творцями.

      05.10.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    221. Годі!
      Гумор б'є по ріпиці й по ребрах,
      І кусає, наче та гюрза.
      Я ж - поет! Глумитися не треба!
      Бо душа утопиться в сльозах

      Нащо та сатира скалозуба?
      Гиготіння над вінком рулад?
      От хвала мені приємна й люба,
      Ти ж із серця вигризаєш шмат.

      Я пишу любовне, про природу,
      Все спокійне, лагідне, м'яке.
      Ну, а ти несеш піїтам шкоду,
      Уливаєш в лимонад саке.

      Зупинися! Стань богемі другом!
      Ти ж - людина, а не лютий кат!
      Ми - ліричних муз почесні слуги!
      Годі катувати наш талант!

      04.10.2021р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    222. Чахлик Невмирущий
      На папері розцвів рондель,
      Не лірично-рожева шняга.
      Маю серце, як лід тверде,
      А душа, наче костомаха.

      А дружина лежить в гробу
      Років триста, а то і більше.
      Як кохатись з мерцем - забув,
      У суфлерах - між нами - тиша...

      А колись танцювали вальс
      І не так як онуки - гарно.
      Хтів померти. Та пробі! Зась!
      День за днем пролітають марно.

      Знеособлений наратив
      Розмиває проміння сонця...
      Я - Кощій, справжнє диво з див.
      Дар безсмертя - в яйці, на голці.

      04.10.2021р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    223. Сяйво
      Під храмом - шеренга братів:
      Каліки, убогі, нещасні...
      А бані церков золоті,
      З рубінами іконостаси...

      Ісус, Ієгова, Аллах
      Всміхаються до гречкосіїв.
      Від люду - байдужість, хула,
      А боги дарують надію.

      Я в пастві - сумирна вівця,
      Без кулі та пороху гільза.
      Плачу десятину отцям,
      І ти заплати, не барися.

      Впіймали у сіті вдову
      Сталеві релігії ниті.
      Схиляю сумирно главу
      І вірую в рай на тим світі.

      04.10.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    224. Рай
      У садочку розцвітають квіти,
      Голубіє піднебесна вись...
      Хочеш чи не хочеш - будеш битий
      Та заплатиш ПДВ й акциз.

      Б'є чолом чиновнику громада,
      Лиже челядь пану чобітки.
      А чому? Тому що в лобі вада,
      Любить раб закону повідки.

      А вони написані, щоб дерти
      З посполитих шкури. Ти не знав?
      А довкруж - з кокардами кашкети,
      Ланцюгові пси злостиво "Гав!".

      У царя з грошвою все в порядку,
      Облизнями наділя юрму.
      Не заплатиш байстрюку податки -
      Шлях один: до суду і в тюрму.

      Україна - рай для торбохватів,
      Шахраїв, бездушних ситих морд.
      А чи буде мовчки працювати
      Аж до смерті мій святий народ?

      02.10.2021р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    225. Ласкаво просимо!
      На тижні я помер. Вдихнув востаннє і заснув вічним сном. А оскільки поруч нікого не було, то відлетів тихо, без галасу та сліз вірної дружини. Не люблю, коли людину трусять, б'ють по щоках у таку серйозну хвилину.
      А раніше як в людей було? Відчував дідуган, що надходить остання хвилина, то ноги в руки - і в ліс. Помолився Сваргові, ліг на мох, а за хвилину душа полетіла в рай. Місцева зграя вовків поласувала трупом і у природі все лишилося в рівновазі.
      А зараз шо? Ще за життя людина залишає після себе смітник, на місті поховання будує бетонний склеп, а на додачу просить у Творця всього сущого ...вічного життя! Не менше і не більше!
      Та нащо тобі, бовдуре, вічне життя, якщо ти толком і земного не прожив?
      З жінкою сваришся, як треба її не вдовольняєш, горілку смокчеш, цигарки палиш, живеш від получки до получки, а до церкви ходиш тіко на Пасху.
      Хата завалена непотрібним хламіттям, на кухні господарюють таргани, а на городі по шию бур'ян. Та який нормальний бог пустить тебе до себе жити після того, як ти одкинеш копита?
      Сварог, Христос та Єгова люблять людей охайних, які слідкують за своїм здоров'ям. Так що до раю ні курці, ні пияки, ні наркомани не потраплять. Чекає їх гаряча смола та вічні муки. А тих, хто зраджує своїм дружинам, хто шодня не пестить їхні тілеса - очікує найстрашніше: чортякми кліщами вирвуть прутня і приліплять його на місце носа, а носа - на місце прутня. А далі...
      Ні, не розкажу, аби ви завчасно не потрапили на той світ від пережитого шоку. Всьому свій час.
      Ходжу по раю в одних трусах, бо тут доволі парко.
      А оце здибався з Іваном Збоченем. І вельми здивувався. Він же за життя школярок ґвалтував! Про це навіть в газетах писали! А як потрапив до в'язниці, то його сокамерники повісили. Я вважав, що ґвалтівникам місце в пеклі. Але помилився.
      - Ти як тут опинився? - питаю Івана. А він хитро прсміхнувся та відповідає:
      - Покаявся щиро. От Бог мене і простив.
      І дивиться на мене так, наче в ліжко затягнути хоче.
      Я ноги в руки - і ходу. Подалі від гріха.
      Приліг під деревом пізнання добра та зла, похрумкотів яблучками, аж гульк - суне ватага гультяїв. Всі з ломакамм, злющі, наче ланцюгові пси, і сваряться не гірше п'яних москалів. А серед них - Мойсей Держиморда, Панкрат Живолуп, Йосип Мордувальник. І ще кілька знайомців - зарізяк з кривавим минулим..
      Держиморда був президентом, пив людську кров, Живолуп - податківцем, а Мордувальник - міліціонером. Хто з ними мав справу - лишався без майна, з численними переломами кінцівок, а то й доль. Бандюки, одним словом. Упиряки в людських подобах. І не прості, а наділені владними повноважеенями.
      - Ти чого це яблука тириш з нашої деревини?- гарикнув Живолупенко і замахнувся на мене ломакою?
      - А хіба вона твоя! - питаю у дяді.
      - Авжеж! Он бачиш, табличку на верхівці?
      Підняв очі вгору. І справді - табличка. Метровими буквами написано "Моя. Хто рватиме яблука - загризу".
      - Вибачай, не побачив, надто високо. Та й підсліпуватий уже.
      - Тоді плати штраф.
      - Гаразд,-одказую.- Ось дуля, бери.
      І тиць йому межи очі мою пудову *красуню".
      Далі розказувати не буду, оскільки гроші з простого люду дяді збирати уміють, а от битися навкулачки - ні. І копати ногами також.
      А як упокоїв цю ватагу здирників, сів на шию Держиморди та питаю:
      - Як потрапили в райські пущі? Вам же місце в пеклі, в найгарячішому казані?
      - Покаялися ми. Дуже щиро покаялися. От нас Бог і простив
      - А ви й тут взялися за старе, га?
      Зв'язав цю ватагу грішників і поволік до вхідної брами. А там архангел Михаїл з вогняним мечем на чатах стоїть.
      - Відкривай ворота і жени геть цих грішників. Тут їм не місце.
      - Так вони ж прощені! Отже, безгрішні. Наче...
      - Я тобі дам прощені! Жени, кому кажу! А то нагодую мордачами.
      - А з Богом як?
      - З Богом я домовлюся. Переконаю.
      Михаїл відкрив браму і ми разом з ним могутніми копняками скинули цю кумпанію в Тартар. А потім сіли та трохи випили ракії. З райського винограду.
      З Богом, поки що, не зустрічався.. Зайнятий він. Вислуховує слізні нюні грішників і думає кого простити.
      А ми, тим часом, з Михаїлом, по тихому спроваджуємо випадкових осіб до пекла. А всіх добрих людей радісно чекаємо у свої обійми.
      02.10.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    226. Новий порядок
      Ми вже дорослі, а не дітлахи,
      Тому скажу вам правду парадизну:
      До раю не пускають без гріхів,
      Бо в пеклі їх і так уже до біса.

      Прощають все: поцуплений п'ятак,
      Альковну із сусідкою утіху.
      Тому в Едемі мартопляс! Бардак!
      Архангели сховалися під стріху!

      Ще вчора утришиї гнали всіх,
      Хто дудлив ром і крав у тещі гроші.
      А нині всі хто хоче в браму "Плиг!"
      І вже в раю! У статусі святоші!

      Усім такий порядок до душі,
      Лишилися чортиськам дулі лисі.
      Тому грішіть, а хочте - не грішіть,
      А результат один: небесні висі.

      01.10.2021р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    227. Пізно
      Я не прихильник збройних потерух,
      Овечка мирна, безголосий олух.
      Хто любить владу - той для мене друг,
      Хто гавкає на неї - лютий ворог.

      Царям пасує шана і хвала,
      Рабам - окови, кліті, батожиша.
      А на Майдані знову га-ла--ла!
      А я сиджу тихенько, наче миша.

      От нащо, ви скажіть, оця буза
      І заклики бунтівників до зброї?
      Куди зібрався, сину? Стій! Назад!
      Дрімай у ліжку в соннім супокої.

      P.S:
      Пройшло піввіку. Трона гріє бевзь,
      Описана колектором квартира...
      В руках платіжки, суми - до небес!
      Сама до рук застрибнула сокира.

      29.09.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    228. Звільнення
      Веде у тьму життя пологий схил,
      Скінчилися часи боїв, ордалій...
      За райдугою - Лети береги,
      Уквітчані жаливою печалі.

      Усе позаду: клапті суєти,
      Марнотні будні та поем сувої.
      І заростають небуттям сліди,
      Заповнені водою неживою.

      О, як же довго я цього чекав,
      Аби з ріднею скінчилась розлука!
      Стрічають неня, татко і дочка,
      За ними смерть з косою, чорнорука.

      А на землі не рай, а казна-що,
      Цінуються ковбаси, а не вірші...
      Мене штовхнула тиша у ніщо,
      Забрав тягар гріхів із пліч Всевишній.

      28.08.2021р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    229. Ліричний шнапс
      Дума в лобі визріла безбожна,
      Муляє, шкребеться як наждак:
      Працювати безкоштовно можна.
      Їсти - не виходить. От біда!

      Картоплина - гривня, дві - десятка,
      До півсотні - спліснявілий корж.
      А в команди "ЗЕ" усе в порядку,
      Зарплатня до неба! Так отож.

      Хочу й я потрапити до раю,
      Мати депутатського значка.
      Та мене до стада не пускають,
      Бо не маю рила-п'ятачка.

      Що ж, пора закінчувати повість
      І сказати всім "Адью!", "Курли!".
      Весь набуток - горб на спині, совість,
      Шкарубкі, столітні мозолі.

      27.09.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    230. Молитва
      У церковці піп, віряни, дяк,
      У хустках жінки, а я без шапки...
      Помолімося за Путіна ось так:
      "Щоб ти здох, кривавий упиряко!

      Щоб тебе замучив геморой!
      Голова боліла безкінечно!
      Кожну ніч чорнявий sexsy-boy
      Прутня заганяв тобі по плечі.

      Щоб об стіни гепало і дах,
      Чиряками вкрилось біле тіло.
      На сніданок їв столітній прах,
      На вечерю - костомахи й жили.

      На обід - будяк, гіркий євшан,
      По цвяшку щодня вбивали в ґузно.
      Наче все, що треба, побажав..
      Ви зі мною згодні, любі друзі?

      27.09.2021р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    231. Весна
      Світанок. Осонцена музика
      Цвіте у вишневім саду.
      Тумани зав'язую вузликом,
      Росицю до чаю кладу.

      Між думами, вкритими кригою,
      Сміються краплини весни.
      А щебіт пливе понад стріхою,
      Лякаючи залишки снів.

      Ступаючи п'ятами босими
      По хмарах, веселках, гаях,
      Богиня йде! Родичка осені.
      О весно! Сестирице моя.

      27.09.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    232. Аз воздам!
      Під клобуком - темінь, у душі - черва,
      За амвоном - пляшка недогону.
      Втік Христос, а Матір Божа ледь жива -
      Лавра у чортячому полоні.

      Тут живе ненависть, тут - гніздо гріха,
      Чорна лють до рідної країни.
      Сіє смуту й розбрат патріарх-пахан,
      У раю освячуючи війни.

      Паства, наче зомбі, а чи ті мерці,
      Прикриває власний гріх розп'яттям.
      Десятину в пекло шлють ченці-купці,
      А мені - анафему-прокляття.

      Православні біси вірять у Христа,
      Моляться кремлівському владиці.
      Москворотій зраді в рясах аз воздам!
      В Лаврі запанують українці!

      22.08.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    233. Стара груша
      Грушо! Прийшла пора
      Всохнути. Чи не так?
      З бивня слона - тура,
      З тебе - крихкий штурпак.

      Грушо! Моя рідня! Родиш із року в рік...
      Вперше твій плід підняв прадід мій - січовик.

      Грушо! Тепер чужа. В дуплах - павуча рать.
      Смаком - гіркий євшан, корінь жуки їдять.

      Грушо! Стара, ламка...
      Стовбур закрив бур'ян,
      А по твоїх гілках
      Мохом стелюся я.

      20.09.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    234. Мудра порада
      Не люблю мусонів. От пасати -
      Те що треба, бо приносять мир.
      Проти ночі краще не писати,
      Бо до ранку буде хай Бог ми.

      А якщо наважився - тримайся!
      Не кажи, що не попереджав:
      Від любовних сліз не буде спасу,
      Мокрі будуть борода, піджак.

      Як не хочеш, щоб труди усує
      Гигнули та не збивався пульс,-
      Натщесерце - не рекомендую,
      Ковбик мусить бути як гарбуз.

      Спи, поете. Бо візьму ломаку
      Й ляпну із м'якої сторони.
      Ліпше шкряботіти на світанку,
      В розпашілій пазусі жони.

      21.09.2021р.







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    235. Пора
      Вмерли звуки, запахи, прасвітло,
      А ще вчора з музою на мітлах
      Облітали сполом парадиз.

      Ані манівців, доріг- стежинок...
      Отже, надійшов фінал, спочинок
      В ямі, повній мертв'яків та гільз.

      Сіро, вогко й сумно-одиноко,
      У захмарні висі вию вовком,
      Та ніхто не чує - я один.

      Бій сьогодні був важкий та довгий,
      Не чекаю в пеклі допомоги,-
      П'ю останній келих самоти...

      20.09.2021р.







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    236. Орда
      Голі скелі...вітер...зимно...
      Сажа і біда на крилах.
      Бач, у небі - хмара диму?
      Це гніздо моє згоріло.

      Під горою - орча варта,
      Кат, сокира гостра, плаха...
      Людолови-москалята
      Йдуть ловити вогнептаха.

      Та до мене як до зірки!
      От і шлють у висі гірні
      Батькування, люті крики,
      Гуркіт залпів і шипіння.

      А мені би трохи тиші,
      А мені би краплю світла...
      Та остання в цьому вірші
      На папір упала титла...

      19.09.2021р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    237. Важко бути богом
      Нудьгуючи, втелющився у шлюб,
      Купив жоні фату в рожевих рюшах.
      Коли мовчить, то я її люблю,
      А забуркоче (каюся!) - не дуже.

      Просвердлює писклявий голосок
      І вічне "Дай!" (а пенсія маленька).
      Ходити вже не можу без кальсон,
      Кабака мерзне, наче у евенка.

      Ну, а тобі всього лиш двадцять літ -
      Моторна і до пестощів жадезна.
      Відчула серцем - я не просто дід,
      А бог Ерот! У любощах бомбезний.

      Учив Зевеса знаджувати краль,
      Писнув індусам хтивим "Камастру".
      Коли я поруч - пощеза печаль,
      Святі й пророки замовкають мудро.

      Жона байдужа до машин і шуб,
      Цінується лише кохання стогін...
      - Чого пищиш? Гаразд, уже біжу-у-у! -
      Скажу вам, браття,- важко бути богом.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    238. Рецепт виховання
      Старий уже. На спині виріс горб,
      Тягнув хламіття цілий вік в родину...
      Презирливо-нечуйний мізантроп -
      Невже оце і є моя дитина?!

      А я ж старався! Все лише йому!
      І цяці, і готівку, і здоров'я!
      А виросло погордливе муму,
      Хотів добра, отримав - безголов'я.

      Якби шмагав та шкуру не жалів,
      А в руки устромляв не гріш - лопату,
      Тоді б не зріс духовний інвалід
      Та не ганьбив би ненечку і тата.

      Моя вина це. Бо усе життя
      Неправду сину клав ще в чисту душу.
      Від мрій моїх - обгризений кістяк,
      Від сподівань на краще - сліз калюжа.

      P.S:
      Рецент простий, без сала і пшонин,
      Кладу під казанка хутенько дрова...
      Краплина зради, кухличок брехні
      І ложечка байдужості...готово!

      16.09.2021р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    239. Шевченко і я
      Казати правду в понеділок - лінь,
      Ще й надійшли страшні платіжки з ЖЕКа...
      Нема пророків у своїй землі,
      Усі чужі. Крім мене і Шевченка.

      І хоч про мене кажуть: "Ти - свиня!
      Мовчав би краще, старче окаянний!",
      Кажу: в ціні була і є брехня,
      На вигляд - гарна, смаком - препогана.

      Чи, може, народились ми не там?
      Бо Україна для пророків - плаха...
      Корони, влада, золото - чортам,
      А мозолі таким як ми невдахам.

      А ці слова - будяччя, скло, стерня,
      Обгризена собаками ковінька.
      Добро і зло не вороги - рідня!
      Якщо точніше - чоловік і жінка.

      14.09.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    240. Сумна правда
      У Чорногуза, браття,- сиві вуса,
      А в мене - лисувата голова.
      Тому його до дрижаків боюся,
      І ти в напірник голову ховай.

      Бо як гарикне - буде не до шмиги!
      Поет він лютий, не такий як всі.
      Бо має муз, талант, ліричні пільги
      На всіх планетах, на усі часи.

      А в мене шо? Одна лиш дуля з маком,
      Пегас беззубий й млявий шобтиздох.
      Я проти нього - підпарнаська шавка,
      Невдатний сатиричний скоморох.

      Нічого я у творчості не вартий,
      Регоче наді мною навіть кіт.
      А ви учіться в генія писати,
      А краще - препоштиво похваліть.

      14.09.2021р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    241. Правда
      Вимріяв Омелько рай небесний
      І Святе переписав письмо...
      Вбитий Божий син - Христос - воскреснув,
      Начепив гріхів людських ярмо.

      Все простив і всіх: убивць, злодюжок,
      І за те, що буде, і було...
      Віра - супер! Препахуча ружа!
      Та м'якенька, наче поролон.

      Ось тобі, козаче, гола правда,
      Чуєш, в двері гепа? Грюк та грюк!
      Ще нікому підла богострата
      Просто так не сходила із рук.

      Ох і марновіре ти, Омельку!
      Прощення за гріх не буде! Ні!
      За терновінець - пекельна спека,
      За розп'яття - кара - суд Страшний.

      13.09.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    242. Привітання з відзнакою
      Шановний Ярославе Чорногузе!
      Вітаю тебе з відзнакою - премією ім М. Коцюбинського.
      І хай це не "Шевченківка", як мені того б хотілося, але це в жодному разі не применшує вартості твого творіння - корони сонетів.
      Бажаю тобі і надалі бути на висоті, отримувати заслужені відзнаки і тримати своїх муз у тонусі. Хто має бажання - привітайте лауреата.
      Щиро, твій друг Олександр Сушко



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    243. Бережи
      Поклон одважую поштиво,
      Цілую любій кисть руки.
      Ця жінка - квітка! Справжнє диво!
      Юначих мрій вогонь жаркий.

      Блищить затемнене свічадо,
      На таці келишок з вином.
      Розв'язаний на платті бантик
      Скрутився біля ніг в'юном.

      А ложе застеляє плахта,
      На ній - вусатий кіт-Баюн.
      А яблук стиглих груденята
      Заворушились у раю.

      Схиливсь над небом. Лона абрис
      Спиняє подих, зорі, час.
      І де б не був - туди вертаюсь
      Тантричний танцювати вальс.

      Опісля бурі - спокій, тиша,
      Ерот крутнув козацький вус.
      Вгортаю жінку в радість ніжно,
      Зітхає щастям наш союз.

      Цей світ прекрасний і казковий!
      Кохана - тільки бережи
      Фантасмагорію любові
      В чарунках власної душі.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    244. Кайся, собако!
      "ГЕТЬ З САЙТУ, НАКЛЕПНИКУ! ТОЙ, ХТО ЦЬКУЄ ПІДЛО ПОБРАТИМІВ ПО ПЕРУ НЕ ЗАСЛУГОВУЄ НА ДОВІРУ. У ТВОЇХ ПИСАННЯХ -- ЛИЦЕМІРСТВО І БРЕХНЯ. НЕ ВІРЮ У ЩИРІСТЬ ЖОДНОГО ТВОГО СЛОВА, НІ У ПАТРІОТИЗМ, І У ВБОЛІВАННЯ ЗА НАРОД І ЙОГО ВІРУ.

      ДО ГАНЕБНОГО СТОВПА СТАВАЙ, СОБАКО, І КАЙСЯ!!!"

      Ярослав Чорногуз

      Оце прочитав, шановні друзі, коментар колеги на мою адресу і питаю Вас:
      Може справді покаятися? Бо гріхи мої важкі, непідйомні, я б сказав.
      Пропоную усім дати рецепти каяття: оскільки ознайомлений тільки з самобичуванням. А цього для щирого каяття малувато. Мабуть.
      З повагою, Олександр Сушко



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    245. Всесвіт
      Красуню цілувати - чиста блаж!
      Найліпше - у вишнево-спілі губи.
      Тремтлива длань заходить у віраж,
      У відповідь лунає "Милий! Любий".

      Догнала аж на старості судьба,
      Покликало життя в свої обійми.
      По душах промінь сонячний стриба,
      Упали застороги, розум, ширми.

      Танцюємо удвох тантричний вальс,
      Розпліскується музика Вівальді.
      А збоку зупинився мудро Час,
      Даруючи хвилину благодаті.

      Для чистих серцем рай один - альков.
      Амур амріту наливає в джезви.
      Цим Всесвітом керує лиш любов,
      А жінка - це і є маленький Всесвіт.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    246. Не ловиться!
      Скажений пес - кусається. Це - норма,
      Вірянин - вірить в Бога і чортів.
      Тому ховаюся від них удома
      І віршики шкребу на самоті.

      Хай бігають де хочуть. Я в безпеці.
      Замок на дверях, засув і жона.
      А кума атакує гурт скаженців:
      - Не підеш в церкву - всій сім'ї хана!

      А він тишко, затюканий судьбою,
      Боїться чхнути навіть зайвий раз.
      ...за вухо піп одвів до аналоя,
      Кадилом замашним по носі "Ляпс!".

      А братика у партію зманили,
      А тестя - вже беззубого - на фронт...
      .Куди не глянь - підсаки, сіті, вила,
      Ловитва йде на душі! На народ!

      Обходять стороною всі поета,
      Бо в нього ще не висох в лобі ґлузд.
      Стою ні в тих, ні в сих, в зубах котлета,
      А за плечима жінка варить мус.

      08.09.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    247. "Там чудеса, ..ацапи бродят..."

      Из Пушкиным сидел пять лет за партой,
      В лицее прочитали сотни книг.
      Он стал поэтом с неземним талантом,
      Но пили вместе. С музой. На троих.

      Один глоточек - за царя! Мессию!
      Второй - за Бога! Третий - за меня.
      Араб курчавый так любил Россию,
      Что за нее во снах слезу ронял.

      За это плата: выстрел прямо в серце,
      А я покинул Петербург, Москву...
      Мене кацапи випили до денця,
      Вже думав, що й в раю не оживу.

      Та повернули (нащо - сам не знаю)
      На Україну, сіяти добро.
      Грішу, борюся, знов грішу і каюсь,
      У кров вмочаю кожен день перо.

      P.S:

      В прицілі колорадську бачу смужку,
      А над Донбасом зради дух важкий...
      За Пушкіна ж говорять нині пушки,
      Вбиваючи беззбройних земляків.

      06.09.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    248. Шахівниця
      Шахую королеві! Хід ферзем!
      Мотати годі нерви на котушку!
      Здавайтесь хутко, мадемуазель!
      Панчішки геть! Сорочку під подушку!

      Солодким упиваємось гріхом,
      Аж сиплеться із вух лапатих тирса.
      Отак вже краще! Цілий день "не хо"
      Вислухувати вельми утомився.

      В закоханих відсутні вихідні -
      Все празники, повабливо-химерні.
      А завтра черга здатися мені
      На милість осяйної королеви.

      Із саду линуть тьохи солов'я,
      Втішались так, шо й рухатись не взмозі.
      На шахівниці тільки ти і я...
      Не згледілись, а вже настала осінь!

      06.09.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    249. Доброзичлива пародія на твір Сергія Гупала
      Оригінал:

      Я дізнався: він -- художник,
      І на мене впало сяйво:
      Кіт – не кіт, а знак дорожній,
      Зупинився задля драйву.

      А художник – тільки фермер,
      До землі завжди дотичний.
      І його хитає нерви
      Той котяра в Жабокричах.

      Замурчить – поважно бродить.
      А тепер – нема мур-муру.
      Прибрела новітня мода,
      А чи істина понура?

      Котик думав: це його вже
      Територія навіки.
      Але фермеровa – довше,
      Та в інакшім часоліку.

      Кіт обходить давні мітки.
      Це для фермера – картина
      І примітки, і лелітки,
      Тут – від тину і до тину.

      Розігнався малювати –
      А думки про землю, зиски.
      Кіт пішов той на витрати,
      І не нявкнув кислим писком



      Незграбна пародія:

      Кум промовив: - Ти художник!
      Тіко пишеш на халяву.
      Далі так творить не можна,
      Бо в кишені буде вава.

      Он, дивись,- гарує фермер,
      Картоплина - двадцять баксів.
      Ти бери трояк за нерви,
      А червінчика за кляксу.

      А за книжку - триста гривень
      (ліпше торгувать в столиці).
      За копійку творчий бивень
      Продавати не годиться.

      І коли віршІ-каліки
      Розберуть, немов ковіньки -
      Золоті парнаські піки
      Будуть вже твої навіки.

      Твій товар не в Жабокричах,
      А в Сорбонні мусить бути!
      Ти ж учився у да Вінчі
      Та у мавок пишногрудих!

      Пензлем спробуй малювати
      Умочивши в бренді-колу.
      Хай у муз статеві акти
      Не збиваються ніколи.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    250. Хто кого?
      Народ - корова дійна, ГопотА.
      Кайлує за копійку й не варняка.
      Якщо ж кота тягнути за хвоста,
      То неодмінно вкусить, харцизяка.

      А ти мовчиш, згинаючи горба?
      Ще й дякуєш за те, що чорноробом
      Кайлуєш в депутата, у попа,
      Неначе захомучена худоба?

      І руки є, і голова. І шо?
      Сидить на шиї злидень пранцюватий.
      Із рабства однесуть під моріжок,
      За гріб жона віддасть аж три зарплати...

      Замовили елегію. Строчу
      Аж аж гай шумить! Не вірите? Даремно.
      Спалив за ніч стонадцяту свічу
      Всіх розігнав з парнаського Едему.

      Мені ж за працю дулю в руки "Тиць!",
      Який конфуз! Поет - член сosa nostrа!
      А зохен вей! Мудрезні Стиць і Бзиць!
      Платіть стократ! Бо швайка вельми гостра...

      04.09.2021р.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    251. Фатум
      Ще вчора був - боєць! Безстрашний нінзя
      (із роду кісткогризів і скорпен)!
      Та гавкати на владу утомився,
      Вже краще покусаю сам себе.

      Орделії, бої за честь - до біса!
      Тепер мій меч - обшмульгане перо.
      В СРСР я рабом народився
      І ним помру. Не зніметься наврок.

      Весь надібок - тонка з Пегаса вовна,
      Дружина, шобтиздох і два кота.
      Бо голови не зрубані в дракона:
      Потворна бідність, страх і глупота.

      Мій дідо пану в полі сіяв жито,
      А батечко долівки слав ЦК.
      І я плачу оброк, проценти, мито,
      Згинаю до земельки горбака.

      А ґгузд шепоче; - Тихо! На коліна!
      Твій родовід придатний до ярма...
      А рій гуде стривожених опіній,
      Шукають вихід...а його нема.

      03.09.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    252. Святість
      Не попещу мавку - в хаті пекло,
      А попещу - не життя, а рай.
      Тут не вийде на хіп-хап, скоренько
      Бо жона насварить! Ай-яй-яй!

      Зранку - три години - на дивані,
      Вдень - у час обіду - на печі.
      Ввечері - годинку - на жупані,
      Ну, а потім, звісно, уночі.

      Рве на клапті душу шал нестримний
      Я, хоч видом, -- з вусами кістяк -
      Пропущу хоча би раз обійми -
      Ні борщу не буде, ні мнясця.

      Місяченько зазира крізь шиби,
      В небі сяє зоряне кашне.
      І в дружини, і у мене німби
      Світяться, мов сонечко ясне.

      02.09.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    253. Вір дружині
      Я для християн - цвяшок у ґузні,
      А для мусульман - в трусах їжак.
      Бо живу із ґлуздом у союзі
      Без богів, пророків і чортяк.

      Уночі не маряться розп'яття,
      Не лякають з неба голоси.
      Ось тому і шлють мені прокляття
      Православні, протестанти - всі.

      Ворога нещадно убиваю,
      Друга обдаровую добром.
      А товпа зібралася до раю
      І кладе гріхи в Господній гроб.

      Чи Святе письмо - сяйна обгортка?
      Мо, писали сполом Круть і Верть?
      Мабуть, казка...та яка ж солодка!
      І страшна до того ж, наче смерть.

      Людоньки! Будь ласка, схаменіться!
      Брехунів в підрясниках орда!
      Вірити потрібно лиш у циці
      Та дружині. Бо вона - свята.

      31.07.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    254. Кожному - своє
      Дезертирам - ретязі та рабство,
      Прохачам безсилим - церква й піп.
      А у мене - сталезуба паства,
      Воріженьок укладає в гріб.

      Під моїм правлінням - зграя вовча,
      Замість серця - льодяна зима.
      Вчу стріляти точно межи очі, -
      Для ординців прощення нема.

      Ну, а ти сиди біля віконниць
      І чекай з небес на божий гнів.
      Я - хижак, держави охоронець.
      Був поетом. А тепер вже ні.

      30.08.2021р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    255. Нічий


      Пів жменьки щастя скліє на руці
      Обарвлені у самоту печальну.
      Я не потрапив ані в рай, ні в ціль -
      Коханка юна вигнала зі спальні.

      Куди не потикаюся - стіна!
      А заспіваю - відповіддю тиша...
      Мене від Бога чорт охороня,
      Улити у святе бажає грішне.

      А з потойбіччя - межи віч - шальга
      Вихлюпує заслужені образи.
      Бо я - апостол смертного гріха -
      Розбив святу на друзки склянку часу.

      Однині я - ніхто, ніщо, нічий...
      Ані бажань, ані думок...нірвана...
      А всесвіт плаче на моїм плечі
      Та зорями стікає в передрання.

      30.08.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    256. Вибір є!
      Котрий рік уже паяци правлять,
      Весело до гикавки усім.
      Дуля з маком лишиться на пам'ять
      І копійок двадцять у кабзі.

      В тренді - глупство, не ума палата,
      Тож іди і мовчки голосуй
      За веселуна-комедіанта,
      В жартах вуйко - той ще телесун.

      І команда в нього відповідна:
      Фіглярі, кривляки, блазнюки.
      От в житті і просвітку не видно,
      Став народець геть неговіркий.

      Я б обрав царем вояку-кума,
      А не розвеселе кабаре.
      Вибір є завжди. Лише подумай
      Головою, Дупою - не тре.

      29.08.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    257. Агов!!!
      Не до віршат сьогодні, не до нот,
      Лан бульби кличе! Спатоньки доволі.
      Якщо копати лежачи город,
      То спина не болітиме ніколи.

      А я копаю стоячи. Біда!
      Скриплять суглоби, наче дуб на вітрі.
      В ботвинні майталає борода,
      В главі поснули буквиці та титли.

      І музі, і Пегасу - шах і мат,
      Увечері вкладу їх у могили.
      Картопля убиває мій талант,
      Витягує із жил останні сили.

      Слабкі не розгинаються крижі,
      А я накопирсав лиш перший лантух!
      Агов, колеги! Нум допоможіть!
      Візьміть із рук моїх тупу лопату.

      28.07.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    258. Велика любов
      То що, ви слухати готові?
      Я Бог ласкавий, а не лютий.
      Тож від великої любові
      Дозволив Сина розіпнути.

      Куди не глянь - вирує повінь,
      Кричить людва, реве худоба...
      Я від великої любові
      Вселенського наслав потопа.

      Горить земелька ой чудово,
      Неначе висушений порох.
      Я від великої любові
      Содом понищив і Гомору.

      Ідуть кремлівські людолови
      (Христова рать - не іновірці)...
      Я від великої любові
      Дозволив різати вкраїнців.

      Чи добрий я? Немає мови!
      Поклав усю рідню в могили.
      І від великої любові
      Повісив Ладу і Ярила.

      Солодкої упився крові,
      Людське м'ясце жувати вчуся...
      Та від великої любові,
      Немов від браги, захлинувся.

      28.08.2021п.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    259. Обирай
      Дружиноньку люблю. І так, що йой!
      А от сусіда - тіко оковиту.
      П'яниця він! Пияк! Не sexsy-boy,
      Пійло глитає, мов свиня з корита.

      Мені ж миліші перса і литки,
      Та пиптики рожеві груденяток.
      Встаю уранці втомлений, хиткий,
      Перина ох і добре перем'ята!

      А кум вживає зранку недогон
      Та глипає на опустілу чарку.
      Ще трохи й одвезе його Харон
      До пекла. Ну, а я кохаю мавку.

      Вона аж стогне, крутиться в'юном,
      Кричить від неземної насолоди.
      Амур на вухо: "Ух! Оце воно!
      Ну ти, Сашко, й прехтивий бармаглотик!".

      В кубло альковне знов іти пора,
      Покликала "до праці" благовірна.
      Ти ж обирай що хочеш: пекло, рай.
      Горілка - пекло. Рай - свята дружина.

      27.08.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    260. Нарешті!
      Без анапесту буде швах, "труба",
      А без хорея з ямбом - жити буду!
      Але кладу Пегасу на горба
      Поезію лірично-безпробудну.

      В заручниках - попухлі читачі,
      Бо тем лиш дві: кохання і природа.
      А муза хвора! Без кінця "Апчхи!",
      Лежить на ліжку, мов гнила колода.

      Ну як творити як така біда?
      Чим малювати розмисли житечні?
      Слова не срібло-золото - вода,
      Ще б трохи - почалася сльозотеча!

      Гуде мисля, перо дрижить в руці,
      Не вистачає ґлузду-тями тексту...
      Трикрапка на початку і в кінці...
      Нарешті! Обійшовсь без анапесту.

      26.08.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    261. Покарання
      У жіночки істерика! Біда!
      З розпуки рве косиці кучеряві!
      Бо причавив улюбленця-кота,
      І все село почуло дикі няви.

      Дверима гахнув так, що хруснув хвіст,
      Це - плата за манери геть не панські.
      Попереджав: "Котяро! Нині піст!
      Поголодуй півмісяця до Пасхи!".

      А ти заліз в комору і погриз
      Кавалки сала і ковбасні кільця.
      Із глечика сметану - лизь та лизь,
      Це - святотацтво! Красти не годиться!

      Та не коту - мені прийшов каюк!
      Жона вже рік несе повз мене тацю.
      Тепер водицю п'ю й сухар жую,
      А Мурчик їсть вночі, удень і вранці.

      26.08.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    262. Єгова і Дажбог
      Русиче! Остерігайся мене, наче вогню,
      Бо я - Дажбог! Покровитель і цар України .
      Ви ж бо - нахабні блощиці, Єгови меню,
      Він вас не любить. Для нього ви - едемські свині.

      Каже: - Ну нащо мені ця отара дурна?
      Власне - не люблять! Чуже убирають у душі!
      Мій бо закон для семітів! Слов'янам - харам!
      Ну вас до біса! Прилипли, як оси до груші!

      Сина (Христа!) - приліпили навік до хреста,
      Біблію на власний смак переписали,
      Цим надокучливим гоям стократно воздам
      За богострату, брехню і церковні хорали.

      - О, рідний брате! Не торсай блукальців сліпих,
      Сказ християнський пощезне у променях правди.
      Ще приповзуть до моїх покалічених ніг,
      Прощення будуть просити в Ярила та Лади.

      Кожна церковка в столиці стоїть на кістках,
      Та на жертовниках пращурів, братику - згоден?
      Віра у люду забитого вельми хитка:
      Вріжеш нагайкою - будуть молитися й чорту.

      - Згоден. Бери їх. А я тобі допоможу,
      Трохи потопим в Дніпрі, пошукаю лиш Ноя...
      Змиємо з пастви твоєї невір'я олжу,
      Щоби вкраїнцями стали перевертні-гої.

      26.08.2021р.
















      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    263. Мудра порада
      Віруйте, брати, у що завгодно,
      Вибір пишний: правда і олжа.
      В мене ж піст. Пегас іздох голодний,,
      Музоньку зарізав без ножа.

      Ну і ну! Фатальну дав промашку,,
      На Парнасі - казна що! Бардак!
      Смажу на пательні костомашку,
      Хай лошак послужить хоч би так.

      Бо не хрумав кінь моїх віршаток,
      Тільки гикав й морду одвертав.
      Голоднеча - це, скажу,- не жарти,
      Ось тому і сталася біда.

      У колеги кінь, неначе слоник,
      Товстопузий, вовна аж блищить.
      Мій же був росточком, наче поні,
      Під хвостом - поезії прищі.

      Він кричав, просив: - Пиши про страсті,
      Щоб любов жахтіла аж-аж-аж!
      Не послухав. Огир "склеїв ласти",
      Я ж бо втратив музу і кураж.

      Дам пораду мудру у сметані,
      І завчіть напам'ять - від і до:
      Шкряботіть щоденно про кохання,
      Шоб пегаси жили років сто.

      25.08.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    264. Осінь


      Ось і осінь. Млосно до знемоги,
      Ластівки рядочком на дротах...
      Вирій кличе пташенят в дорогу
      В дальню путь підштовхує сльота.

      Їхні крила люблять тільки літо,
      А зима - це смерть, табу, харам.
      А мені туди шляхи закрито -
      Вогнептах прикутий до Дніпра.

      Як впаде із неба хуртовина
      Й ляже крига на крило моє,
      То гніздо у сяйві білопіннім
      З жінкою- жар-птицею зів'єм.

      А весною вилупляться діти:
      Правда, Честь, Повага і Любов.
      В акушерах, брат мій рідний - квітень,
      А хрещений батько - сам Дажбог.

      Осінь просить дати акварелі,
      Я й даю, в обгортці самоти...
      Хай вливає охру у пастелі
      І багрянцем крапле на сади.

      25.07.2021р.






      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    265. Veritas in vino?
      Захисників у Бога - о-го-го!
      А в мене тільки жіночка та діти.
      Сусіди рвуться в церкву аж бігом,
      А потім в дім мій - пити оковиту.

      Опісля чарки - сповідь про татьбу:
      У кого цупив та з якого краю.
      Від правди християнської опух,
      А я ж не піп, гріхів не відпускаю.

      Той тягне цвяхи, той рубає ліс,
      Той гріховодить з жіночкою брата...
      Христовій пастві перший родич - біс!
      Рогаті всі! Хвости ростуть іззаду!

      Казати правду, наче, і не гріх,
      А благородна і похвальна справа.
      Та брешуть всі: і молоді, й старі,
      Під бурмотіння "отченаш" лукаве.

      Зідрала позолоту із личин
      Вірян добрезних пресмердюча бражка.
      Спаситель плаче на моїм плечі,
      І просить: - Закорковуй хутко пляшку.

      24.08.2021р.












      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    266. Содом і Гоморра
      Згоріли всі - і грішні, і безгрішні,
      Собаки, вівці, кури і коти.
      Прирік на смерть усе живе Всевишній,
      Лишився, випадково, я один.

      Лежав у бодні з пивом, нетверезий,
      Пірнув на дно, затамувавши вдих.
      А от дочка трирічна - не воскресне
      Й вагітна жінка..
      А жалітись - гріх.

      Є Божа заповідь: "За око вирви око!".
      Та я цього ніколи не робив.
      За це і маю: із небес потоком
      Котилась сірка, як морський прибій.

      За ніч одну волосся в сивий іній
      Перетворилось. В голові туман...
      Перебираю кістяки горілі,
      Добро шукаю...а його нема.

      17.08.2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    267. Таємниця
      Без навару борщ - не борщ, а тьху!
      А без мавки не життя, а мука.
      Та про це нікому ні гу-гу!
      Цей секрет - таємний. Цить! Ні звуку.

      Ну, а я наважусь, натякну
      Про любов, бо це - серйозна тема.
      В ліжко йду, неначе на війну,
      Помагають Біг і нічка темна.

      У коханні жінка - генерал,
      Я - зольдат, слухняний чоловічок.
      Це не інтернетний віртуал -
      Бійня справжня! Еротична січа!

      Позривало нам обом дахи,
      Щал чуттєвий мчить у рай експресом.
      Це розплата за важкі гріхи:
      Замалу зарплату і поези.

      А під ранок тілом дрижаки,
      Навпіл тріснула дубова хижа...
      Тулиться кохана до щоки,
      "Я люблю тебе!" - шепоче ніжно.

      06.08.2021р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    268. Євангеліє від Марії Магдалини
      Розіп'яли, врешті-решт, Христа,,
      І мене - Марію Магдалину.
      Для вірян я лялечка пуста,
      Хоч писала проповідь Нагірну,

      Народила доню (Божий лик!).
      Муж від суму не знаходив місця,
      Бо вночі апостоли прийшли
      Й тихо удавили у колисці.

      Бог повинен бути лиш один!
      Тож для віри зайві боженята.
      О, мій сину! Вижив тільки ти!
      Скнів у рабстві, підкиднем, без тата.

      Я ж бо, як не рік - несла дитя,
      Та про це в письмі святому - тиша.
      Прокляли мене ще за життя:
      "Ще народиш,- кажуть,- то заріжем".

      Люта в послідовників любов!
      Всю сім'ю Христа чекає страта.
      Вибач, сину, - ти безсмертний Бог,
      Та про тата краще і не згадуй.

      05.08.2021р.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    269. Спокій

      1
      Субдомінанта, домінанта, тоніка -
      От і уся пісенна архітектоніка.
      За до мажором - мінорне ре вужиком,
      Голос митця волає зі сцени суржиком.
      2
      Обрій захмарено, в небі - ні зірочки,
      В хаті немає ні газу, ні жодної свічечки.
      Є тільки тиша, обарвлена леготом,
      Ззаду у неї пір'їна, а місяць - іспереду.

      Поруч спокусниця лащиться кішкою
      І шарудить нетерпляче під ковдрою ніжкою.
      Хай політає зі мною до ранечка
      Юна жар-птиця, свята вогнептахова панночка.

      02.08.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    270. Божий вирок

      Начепив Єгова влади обруч
      Й каже: - Рабе! Ой, не помились!
      Мусульмани в рай ідуть ліворуч,
      Юдаїсти - вправо. Гої - брись!

      Християни ж бо усе переписали
      Дригом догори Святе письмо.
      Я ж казав: " Не їжте люди сала,
      Бо закрию Едем на замок.

      Вхід у парадиз - кошерний кролик
      Чи вівця,. Затямив? Молодець!
      Та шкварки піджовує католик,
      Православний варить холодець.

      Ось тому й душу я українців,
      Бо вони - любителі кнурів.
      Не Господь для них я - лютий гицель,
      Не спасе їх віри оберіг.

      На полицях магазинів валом
      Ратиць, рил обсмалених...гай-гай!
      От якби ..ахли не жерли сала -
      Інша справа. Всіх забрав би в рай.

      01.08.2021 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    271. Заслужив


      Я і убивав, і грабував,
      І жінок любив персистих донесхочу.
      А тепер вже сива голова,
      Не кортять опуклості дівочі.

      Тліють костомахи ...ацапні
      В Дикому степу (моя робота!).
      А чи допікає совість? Ні.
      Упиряки ці - сімейство чорта.

      Зрадника повісив. А майно
      Склав собі й братам в заплічні торби.
      Зайве трупаку тепер воно,
      Ніс трофеї, мов верблюд двогорбий.

      А чи грішник я? О ні - святий
      (це у церкві грішники лукаві)!
      Як захочеш - станеш ним і ти:
      Йди на фронт у зарізяцькі лави.

      Ні? Не хочеш? Заховався в храм?
      Ну, тоді шляхи у рай закриті.
      Шепче бог на вухо: - Дід, пора.
      Заслужив в Едемі вічно жити.

      01 08.2021 р.







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    272. "...не мир я приніс, а меч"
      Ти не здатен осягнути світ,
      Та й і я у пізнанні амеба.
      Викували релігійний щит,
      Бо багатіям було це треба.

      Форулу підмінює пророк,
      Аксіому - казка Ієгови.
      Закриваю рота на замок
      Аби не лякати правди словом.

      Фанатична віра, наче рак
      Убиває кожного хто проти.
      Атеїстів проклятих - на гак!
      За бузу - анафема жеброті!

      Обснував комарика павук,
      Вирватися зась без допомоги.
      Стану на коліна і главу
      Опущу сумирно до підлоги.

      Хреститься заляканий народ,
      Пекла увижаються химери...
      Страх примусив вірити в добро
      І любити бога-людожера.

      02.08.2021р.

      !



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    273. Кінець страшного сну
      Ох дружино! Хутко в ліжко ляж,
      Бо інакше упадеш без пульсу!
      Травонувся так, що аж-аж-аж,
      А виною - вірші Чорногуза.

      Страстотерпеливий я хлопак,
      Лірика любовна вельми вабить.
      А от візаві, неначе рак,
      Повзає по темі цій незграбно.

      А писати треба хоч би так:
      "Звабнице богів! Струнка Венеро!
      Нумо, в ліжку вшкваримо гопак,
      Полоскочем еротичні нерви..."

      А у Ярослава - сльози, крик,
      Що не вірш - трагедія гнітюча.
      Строчить гекатомби цілий вік,-
      Як же він мене таким замучив!

      Має ще подібних пару тем:
      Лірику пейзажну й іншу каку.
      Годі! Кличе жінка ув Едем,
      Будемо кохатися до ранку.

      29.07.2021р.





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    274. Переклад вірша Євгенії Більченко
      Крещение+х

      Сквозь все эти лайки, дизлайки, тэги и прочую лабуду
      Электронных модулей информации, мемов, медиа-вирусов
      Проступают контуры Человека. Я верю, что я найду
      Душу, прущую через сеть, - нахально, как бюст из выреза.

      Размером XL - у людей душа, в эпоху не помещающаяся:
      Слишком громоздкая, слишком вещная и тугая.
      Кто открыл её - не жилец. Зато перед смертью счастье
      Так его накрывает, от боли изнемогая,

      Что человек понимает: всё, что истинно надо, сделано.
      Остаётся голой душой трясти - грудами молока.
      И ему не страшны теперь постмодерна добрые злые демоны.
      Душа его кормит землёй и небом: два полюса, два соска.

      И человечек, из биполярки выруливая на целостность,
      Заново крестится у реки, яблочной и сливовой.
      И лежат кроссовки его и майка на камне, что станет церковью,
      Ибо нет информации никакой там, где вначале - Слово.

      27 июля 2021 г.

      Переклад Олександра Сушка

      Крізь лайки, дизлайки та іншу дурню-лабуду,
      Електро і квантових мемів та медіа-вірусів
      Людину узріла. І вірю, що , врешті, знайду
      Прадушу, яка визирає з сорочки вирізу.

      А розмір у неї XL. Цій епосі, на жаль,-
      Занадто велика, обтяжлива, чиста, незаймана.
      Її не торкайся! Загинеш від карми ножа,
      Накриє від болю, ударить по тімені каменем.

      Чи тямить людина: що треба, де істина? Ні.
      Лишається тіко стовбурчити груди загрозливо.
      І страх вже не страх. Постмодерну всміхається гнів,
      І лиже душа із сосків перекисле молозиво.

      Тремчи, чоловічку! До віри вирулюй із тьми!
      Хрестися усоте між сливами звомпленим стИлосом.
      Кросівки та майку лишай на замшілому пні,
      Хламиду на плечі - і в Лавру. Вчи Слово... Не хочеш? Прокинувся?

      27.07.2021р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    275. Парафраз вірша Ярослава Чорногуза
      Ярослав Чорногуз (оригінал)

      Дебіли від віршарства це — кастрати.
      В них ампутоване чуття краси.
      Це — вурдалацькі пекла голоси,
      Що прирекли ПОЕЗІЮ на страту.

      Сірятини це -- ланцюгові пси,
      Заковані в шаблони дурнуваті.
      У чорне хочуть все зафарбувати
      Життєвої жахної полоси.

      Та раптом бризне сяйво із блакиті,
      І згине тьма, неначе та Мара...
      О дерзновенні перемоги миті!

      Чорти -- у герці й воїни добра.
      Ті — вниз, ті — вгору, сонечком умиті.
      І безконечна боротьба ця й гра!

      26 липня 7529 р. (Від Трипілля) (2021)

      Парафраз Олександра Сушка

      Поети, віршарі - це не кастрати,
      А слуги і гармонії, й краси.
      Лунають їх пречисті голоси
      Аби всім нам подарувати свято.

      А графомани - ланцюгові пси,
      Заковані в шаблони дурнуваті.
      Не варто нам у чорне фарбувати
      Своїх колег. Вже краще - в неба синь.

      Хай світло рясно крапає з блакиті,
      Пощезне непоштивості мара….
      Та дехто свій талант втопив у спирті..

      Йде мелясовка й брага на «ура».
      Вертайся, брате, в рай. Потрібно жити,
      Цей світ - не пекло, а сакральний храм.

      27.07.2021р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 4 | Рейтинг "Майстерень": 4

    276. Перлини Софіївки
      Дорогі колеги!
      Відомий майстер поетичного пера - Ярослав Чорногуз - завершує цикл "Перлини Соівївки". У мене питання: що Вам подобається в цій праці?
      Буду радий почути Ваші думки з цього приводу.
      З повагою, Олександр Сушко



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    277. Дорогому другові - Ярославові Чорногузу
      Тьху!

      Я не поет. Таке собі, ледащо.
      Пишу неначе, наче, гейби, мов.
      А пан Сушко над головою кряче
      І каже: - Ти - опецьок! Пень! Їй бо !

      Хотів куснути гада в зад. Та де там!
      У нього дупа - сатирична бронь.
      У ліриці я звомплена амеба,
      А він - титан у гуморі. Либонь

      Одчепиться від творчості зараза
      І дасть мені творити казна-що.
      Але сатири ширяться міазми,
      А муза виє між подертих щогл.

      Тікаю. Бо інакше буде "кришка",
      Його слова - це яд, гідропірит.
      Тягтиму між дубів ліричну кишку
      В патьоках сліз пейзажної мури.

      26.07.2021р.
      .







      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    278. Переклад вірша Євгенії Більченко,
      Більченко Євгенія

      БЖ. Настоящее

      М.А.

      Оригінал

      От братской руки твоей чем-то таким повеяло, чего я ещё
      Не в состоянии до конца прочувствовать и постичь.
      Когда я познала твой светлый мир, оказалось, что настоящее
      Явилось мне поздно, но я к нему шла, раздирая дичь

      Тьмы несусветной - орущей, адской, пытающейся доказывать,
      Что она есть я, что она - моя сущность и мой удел.
      Свобода, когда она - подлинно богопомазанная,
      Никогда не кричит, но стоит в углу и ждёт, чтобы ты созрел.

      А когда, выхолащиваясь, всё лишнее падает, ночь агатовая
      Экзаменирует чёрным оком, тыча лучом стиха.
      И я вспоминаю детство. И вот эту строку Ахматовой:
      "Настоящую нежность не спутаешь. Ни с чем, и она тиха".

      От братской руки твоей никуда не деться и, как бы пафосно
      Ни звучало это, но братство наше будет пускай святым.
      И уже ему не до паруса. Пусть уводит своих тропа в леса.
      Я стану точкой. Последней точкой, подчинившейся запятым.

      26 июля 2021 г.

      Переклад Олесандра Сушка

      Від братської длані війнуло таким незвичайним,
      Чого ще не взмозі відчути і втямити. Ох!
      Коли ж осягнула твій світ у промінні печалі -
      Явилося пізно прозріння: вів чорт, а не Бог.

      А тьма несусвітня, волає крізь морок Ереба,
      Доказує: "Пекло - це ти! Його сутність і рок!"
      Та справжня свобода помазана Богом і небом,
      Очікує, доки ти визрієш, знімеш наврок.

      Коли ж упаде зайвина, як агатова нічка
      Під поглядом пильним буття у промінні віршА -
      Згадається юність, і перша із парубком стріча,
      Коли той вганяв, свій пра-корінь, неначе ножа.

      І пафос тут зайвий. Від брата сховатися годі,
      Та хай так і буде. Земляк він. До того ж - поет.
      Вітрило наповнене. Мчу крізь діброву рапсодій
      Остиглою крапкою. Кому ж пущу наперед.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    279. Каламуть
      А чи правда це, а чи неправда -
      Хто зна. Тіко луснув навпіл світ.
      На Печерську бевзь у царських шатах,
      А у храмі православний піп.

      Там і там є золото і паства,
      Влада і окови-ланцюги.
      Словеса висіює душпастир,
      Гетьман з тилу трощить ворогів.

      А громада вірить і киває
      Головою. Схвалює дурню.
      Голим добіжить народ до раю,
      Та його у цьому не виню,

      Бо і сам затюканий законом,
      Вірою. Про правду - ні гу-гу.
      Звично обціловую ікони,
      Горбака згинаю у дугу.

      От і п'є поспільство із калюжі
      Не водицю чисту - калаиуть.
      Там, де воля - ні рабів, ні служок,
      Там, де правда - гноми не живуть.

      26.07.2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    280. Рецензія на твір Ярослава Чорногуза
      Чи довбали ви дірку в залізобетонній стіні? І не перфоратором, а довбачкою та молотком? Довбали. Отже, знаєте наскільки це важко і неприємно. Та ж сама халепа вас чекає, якщо спробуєте дати пораду нашому колезі - Ярославові Чорногузу
      А чому? А тому, що у віршуванні він знає все, а ви бевзі несусвітенні. Недоріки-криворучки, які не розуміють краси поетичного слова та не знаєте правил граматики. І я разом з вами.
      Проте наберуся нахабства і спробую ляпнути генія ляпачкою по носі. Бо мій терпець урвався.
      Цей благородний муж знає наскільки гострі мої сатиричні зубиська, тому завбачливо заблокувався, аби під його віршами колеги писали тіко схвальні коментарі без жодної критики та конкретних пропозицій поліпшити твір, який виглядає збоку скаліченою мухою. За останній рік жодного зауваження, жодної незгоди з написаним, жодної слушної пропозиції. Невже усе гаразд? Думаю, навряд. Так нащо тоді існує сайт "Поетичні майстерні"? Щоб хвалити авторів? Тоді його варто перейменувати на "Поетичні компліменти", аби назва відповідала змісту коментарів.
      А якщо серйозно, то на сайті пора ввести систему штрафів: за приємний коментар - мінус сто гривень, за критичний - + 100 гривень. За мовчанку - мінус 200 гривень, за розгром твору - + 200 гривень. Свій рахунок я дам, можете надсилати туди готівку завчасно. І побільше, бо гризтиму і пилятиму регулярно, кусатимуся глибоко, і спасу від мене не буде нікому. Ну, майже нікому.
      Відсьогодні на сайті на рік діє правило:: не вживати слів сльози, душа, серце, бог,любов, кохання. За порушення - штраф 1000 гривень.
      Але ми трохи відволіклися від Ярослава Олеговича. Ось його останній твір.

      Тіні понад озером звисають,
      Вітер у густих кущах приліг,
      Навіть гілку не колише в гаю,
      Мов завмер, затамувавши вдих.

      Легкі хвилі на спокійнім плесі
      Праскою мов згладжено умить,
      Посумніле листя й не шелесне,
      До землі притулене лежить.

      Огортає темрява нечутно,
      Свічку затуляючи зорі,
      Вечір прикриває струни лютні,
      Наче робить паузу у грі.

      30. 11. 7517 р. (від Трипілля) (2009)

      В останніх ста його віршах слово кущі фігурує 95 разів. Не вірите? Так підрахуйте самотужки. Ці кущі, а заодно дуби кочують з твору у твір як циган Лісовим цвинтарем на гробки. Якесь сакральне слово, закляте. Викорчувати неможливо.
      Дивує наполегливість, з якою автор переносить граматично правильний наголос у слові легкИй на перший склад. . Пише лЕгкий. Підстава: автор вважає, що так звучить природніше. Згідно з такою логікою давайте писати не важкИй, а вАжкий, не м'якИй, а м'Який і так далі до безкінечності.
      Чи, може, авторові кортять лаври Андрія Малишка, який переніс наголос у слові вишИванка на вишивАнка і зробив його літературним? Не знаю. Може й кортить. Але Малишко - це Малишко. І зробив він це тому, що так просила логіка пісні, яка обезсмертила його ім'я. Зробив це грамотно і зі смаком.
      Апофеозом несмаку у віршуванні вважається вживання прямих порівнянь: наче, неначе, мовби, немовби, мов тощо. Їх узагалі притомні поети уникають, бо вони знижують вартість твору до нуля. Прямі порівняння - показник безсилості віршаря. Чим їх більше - тим менше поезії. А шо маємо в цьому конкретному творі?
      "Мов завмер", "мов згладжено", "наче робить".
      Чи можна виправити? Звичайно. Але лінується. Діє за принципом "І так сойдьоть".
      Почитаєш Чорногуза і сам починаєш вквецювати ці прямі порівняння де треба і де не треба.
      Про інші помилки не кажу. Вони технічні. Стилістику не чіпаю - це особисте.
      Якщо мої поради виявилися слушними - гоніть бабло. Номер картки вкажу в приваті. Хто хоче, аби його погриз - заходьте в месенджер. І повірте - нікому не відмовлю, бо я людина чутлива та добро.
      І найголовніше: буду вельми вдячний, якщо і ви, дорогі друзі, гризонете мою поетичну дупу. Це справа благородна і вельми вдячна.
      З повагою, вуйко Сашко



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    281. Віншування

      Вживати горілку можна, і навіть корисно. Але не так як це робить сусід Іван Москаль: без закуски, чаркуючись х власним відображенням у дзеркалі та ще й серед білого дня у тридцятиградусну спеку. Та й різниця між тим, що уковтує сусід і я з кумом - колосальна. Москаль, як і двадцять років тому, глитає калапуцянку, виготовлену бабою Гарбузихою з прілих онуч та мухоморів, а ми - цілющу мандрагору, створену з житнього зерна та лікарських трав. Ще й потрійної ї вигінки.
      Москаль знайшов собі підходящого кумпана - Миколу Кацапа. У того ніс має зизуватий колір, обличчя зеленавого відтінку, руки трясуться від столітнього будуна, а матня завжди розстібнута.
      Що головне у вживанні оковитої? Музика, дорогі друзі! Тому на лаві у нас під час цієї благородної справи завжди напохваті баян та бубон.
      І з закускою повний ажур: смажені карасі, малосольні огірочки, тушкована капуста з чорносливом, хрон, оселедці, квашені яблука, перлова каша, варений буряк та чавун з картоплею. Оце закусь! Оце райська благодать!
      Москаль випиває пляшку за п'ять хвилин і біжить до Гарбузихи за новою порцією пійла, а ми з кумом години за чотири. Утомимося співати - вип'ємо, закусимо гарненько, і знову граємо та співаємо. Жаль, що такі посиденьки трапляються нечасто - раз на півроку, а то й рік. Бо ми , в основному, тіко працюємо як воляки стожильні. А тієї роботи стільки, що йой!
      Корова - це не авто. Її треба напувати водою тричі на день. І кізяки прибирати щодня. Свині завжди голодні, тому годувати їх доводиться п'ять разів на день, інакше верещатимуть як на пуп. Кури не будуть нестися, якщо про них не турбуватися, собака здохне, а кіт втече. Тому доводиться цілодобово крутитися, як муха в окропі.
      А про жінку узагалі окрема розмова: не поцілуєш де треба - крик і сльози, не обнімеш палко стонадцять разів за день - істерика, не купиш цяцю - спатимеш у суміжній кімнаті сам. І боронь Боже перечити будь у чому, бо інакше прицургиче теща і настане Судний день.
      Але ми трохи відволіклися від теми, тому вертаймося на проторену стезю оповідки.
      Так от... починає застілля жінка. Наливає нам по три чайних ложки цілющого самжене і каже:
      - Вітаю тебе, мій чоловіче, з Днем народження. Після застілля помиєш посуд, нагодуєш кабанів та кота, наквасиш огірків, які я сьогодні зібрала, пилосмоком позбираєш комарів, що налетіли в хату. Посиджу з вами годинку і піду відпочивати, бо втомилася страшенно, доки вам картоплю варила в мультиварці.
      Обчаркувалися солідно, поплямкотіли квашеною капустою - і нумо грати!
      Я вхопив баяна, кум бубна, і господою розлилася божественної краси пісня:
      "Ой очі, очі, очі діво-о-чі..."
      Сльози супружниці грімким водоспадом скрапували в її накрохмалений поділ, бубон вибивав шалений барабанний дріб, а мої руки дрижали від розчулення.
      А потім були "Летять, ніби чайки...", "Лебідко", "Пагін кохання"...
      Увесь репертуар - виключно про любов, ніякої політики, бо це ж день народження, а не партійні збори.
      А коли гармонь затихала, то з Москалевої хати чулося: "Ти мєня уважаєш?"..
      А потім жінка знову уливала в наші келишки по три чайні ложечки нектару, а кум проголошував тост на мою честь.
      Отак проходило наше бучне, шалене застілля, де не було місця матюкам, батькуванню, мордобою та погрому в хаті.
      А у вас, шановні читачі, такі самі посиденьки чи є ще олів'є та ковбаси?
      А коли нагодований цюцько заснув у своїй буді, остання вимита тарілка стала на своє звичне місце - ліг спочити і я. За півроку, на день народження дружини, повторимо застілля. Готуватиму страви я, додам крабів, омарів, устриць, шашликів, балику, марципанів та анчоусів. Останні вельми пасують до любовної лірики.
      А якщо хтось має оригінальні рецепти - надсилайте в приват. Жінка любить несподівані приємності А. оскільки віншувати дружину доведеться у листопаді, то куплю їй шиншилову шубу. Можливо, вона змилостивиться і буде розливати наливку не чайною ложкою, а столовою. Отоді гульнемо!!!

      25.07.2021 р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    282. Не впізнали...


      Служба у попа, а в мене страта.
      Люди не впізнали, що я Бог.
      В душу заженуть ножа по гарду,
      А бомжака одвезе у морг.

      Бог живий, у вишиванці - зайвий,
      А книжковий, з пейсами - рідня.
      Наче вбили. Ось, лежу на лаві
      В морозильній камері півдня

      Й думаю , а, може, це й на краще -
      Що мене позбулася людва?
      Тож у трупа поруч цуплю плащик -
      Вибачай сердего, і бувай.

      Втік до церкви, босий, голомозий,
      Блимає лампадка, мов маяк.
      А з ікони позирає косо
      Хтось чужий. І точно вже не я...

      24.07.2021 р.







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    283. Кожному своє

      У попа не черево, а бодня,
      А у мене, наче у хорта.
      Піст. Ходжу півмісяця голодний,
      Харч - сухар і свячена вода.

      Зранку шпарко гепаю колоддя,
      Вдень як не город, то сіножать.
      Ну, а піп співає в церкві оди
      Богові. Тяжка робота. Жах.

      За дійки увечері корову
      Смичу та годую кабана.
      А священник сіє Боже слово,
      Щоби сатані прийшла хана.

      Нічку пещу зголоднілу мавку,
      Тож щоднини худну на кіло.
      Піп перед іконою уклякнув
      Й молиться з насупленим чолом.

      Ранок. Сонце освітило обрій,
      Жіночка уже біля плити...
      Хай у мене руки, наче довбні,
      Але серце і душа - святі.

      19.07.2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    284. Пізно
      Плата за волю страшна:
      Кровію вмилась країна.
      Йде безкінечна війна -
      В цьому й моя є провина.

      Вчасно би взяв кулемет
      Й виполов погань зрадливу...
      Пізно. Утратив момент.
      Поле у трупах і вирвах.

      Бо пожалів земляків,
      Думав, отямляться...де там.
      От на могилах й вінки,
      Вої знімають кашкети...

      Тоне Донбас у димах
      Зради, нещастя, навроків...
      Там українців нема,
      Є окацаплені орки.

      2007.2021р



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    285. Віра
      Звалювати усе на промисел Божий, звичайно ж, можна. Але так чинять діти, які не хочуть нести відповідальності за вчинки та їхні наслідки.
      Особливо мені подобається безапеляційне твердження, що атеїсти - люди бездуховні та не мають душі. І не знають, що таке Істина.
      А хто ж тоді я? Інтелектуальне ледащо? Релігійний бузувір? Слуга сатани, талантом якого темні сили розпоряджаються на власний розсуд? Строптивий богоборець,, невігластво якого в питаннях віри дратує фанатичну паству?
      Позавчора мав довгу і предметну розмову зі свідками Єгови, які шанобливо запросили на свої збори.
      Чесно скажу: вони мені сподобалися. Люди були чемними, радісними. Але коли проповідник мене запитав чи вірую в Бога, а я відповів, що ні - громада спохмурніла, віряни, які стояли поруч, одсунулися від мене якнайдалі, а душпастир загрозливим голосом запитав: "Чому?
      - Тому що той, у кого ви віруєте - казковий персонаж. Цікавий, але казковий.
      - То нащо прийшов на наші збори?
      - Так ви ж самі запросили! Нечемно відмовляти хорошим людям. Та й побачити наживо таке дійство митцеві - велика користь. Був і на урочистій літургії в православному храмі, на католицькій месі, здійснив хадж до Мекки, позичивши чалму у мого товариша Буль-бюль Огли, відвідав культове дійство синтоїстів, брав участь у ритуальному жертвоприношенні чорного півня у вуду, тупою як сибірський валянок іржавою швайкою, слухав проповідь буддистського браміна під розлогим платаном, танцював довкола боввана Сварога на Купайла. А ось тепер ознайомився і з вашою релігійною гілкою. Можливо, ще прийду, бо тут у вас гарно, кондиціонер працює, і співаєте ви чудово. Та й кадила немає. І це добре, бо у мене від запаху ладану в голові макітриться.
      Що тут зчинилося!..
      Коли ще був мвнюпуньким школяриком, то з цікавості засунув якось ломаку в осине гніздо. Дали вони мені такого меду, що на все життя запам'ятав. Три комахи тоді навіть у рота залетіли. І в ширінку пробралися.
      А тут не оси взялися чинити екзекуцію, а добрі люди. Нацькував душпастир на мене свою зграю добродіїв і сам долучився до цієї боговгодної справи. Маю тепер неоперабельну капловухість та спорадичне затинання. Примудрилися навіть три зуба мудрості вибити! Безкоштовно.
      А оце до моєї господи навідався кум - піп Гриць. Я йому розказав про своє знайомство зі свідками. А він:
      - Оце тобі, Сашко, буде наука, на все життя. Не лізь в чужий монастир без нагальної потреби. Думаєш, я не хочу тебе також відлупцювати? Хочу! Ще й як хочу! Бо ти вже самою своєю присутністю між вірянами чиниш непоправну шкоду будь-якій релігії.
      - А чого так?
      - Пастві потрібне тільки одне: віра. Віра в Бога. Вона наповнює смислом людське життя, дає умиротворення, допомагає долати труднощі, згуртовує людей довкола духовних цінностей. А для тебе це все цирк, лялькова вистава. Ти ж вважаєш, що і я займаюся тим самим - сію в людських умах строкаті побрехеньки про Спасителя.
      - Вважаю. Але кожен обирає свій шлях. Головне аби це приносило користь людям. Ти ж не кличеш грабувати і вбивати? Ні. Навпаки - радиш піклуватися про ближніх. Отже, людина не пропаща.
      - Тю, Сашко! Оце і все, що ти хотів сказати про віру?
      - Оце і все. Решта - несуттєві дрібниці. Жінко! - гукаю до своєї берегині. Неси смажених карасиків та сулію з наливкою. І сідай поруч, будемо святкувати мій день народження.
      Кум Гриць чхнув спересердя, почухав пишну бороду, вхопив гранчака з мандрагорою і проголосив тост:
      - Многая літа, тобі, Сашко. І хоч ти Хома невіруючий - бажаю тобі Божої благодаті та миру. Ще прийде коза до воза. Коли потрапиш в біду, а люди одвернуться, то допоможе тільки небо. І шира молитва. Це якщо заслужиш і станеш на путь істинний. А ні - горіти тобі в пеклі. Амінь.
      І вихилив наливку собі до рота.
      "Який гарний тост!" - подумав я. Так може сказати тільки вірний друг та щира душа.
      А коли вляглися увечері з дружиною в ліжко, накрутив на палець її фіолетового хвостика і подумав:
      "Хай люди вірують у що завгодно, якщо мають потребу. Я ж не просто вірую, а точно знаю, що моя дружина-облесниця - фея. Є й хвіст, є й крила, які бачу тільки я. А в мене тільки крила. Ось трохи відпочинемо і разом шугнемо літати між зірок. А ви уважно дивіться на зоряне небо: ми сьогодні ширятимемо в сузір'ї Кассіопеї, довкола зірки Бетельгейзе.
      Як побачите там пару рухомих світлячків - знайте: це ми.

      18.07.2021р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    286. Вогнептах

      Я не боюся крові та огуди,
      Ламати шию злу - шляхетний труд.
      Ловили в сіті циркачі та хунта,
      Пропонували золотий хомут.

      Вважали, що митці - раби зразкові,
      Як трактор орендується перо.
      Та лжа не має сили над казковим.
      У нього крила - правда і добро.

      Для гномів вогнептах - суддя єдиний,
      Якщо не друг, то хай лежить в труні.
      Мене ж бо не цікавлять речі тлінні,
      І ордени, й зарплата - тільки ніж.

      Куди не гляну - розпач і зневіра,
      І вимирає нація свята...
      Якщо потрібні кат, закон, сокира -
      То звіть мене. Бо влада - без хребта.

      16.07.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    287. Божий суд


      Бог сказав: - Сашко! Ти богоху...
      Інтернет гуде: "Поет скажений!".
      Будем розбиратись: Who is who?
      Як гріхів до біса - пхну в геєнну.

      Нумо, Петре, дай життя гросбух,
      Подивлюсь, чи жив цей хлоп достойно...
      О! Коханець був такий, що ух!
      Цілував щодня жіноче лоно.

      Золота не мав, одні борги,
      Працьовиті і майстерні руки.
      Чачу пив, од курива "кахи",
      Що ж - це мінус, але манюпунький.

      Воював з чортяками з Кремля,
      Сіяв жито і строчив віршатка.
      Наплодив під сотні дві малят,
      Що ж.., гріхів нема. Усе в порядку.

      Ой Сашко! Віват! Гіп-гіп ура!
      Петре - браму настіж! Ось мій присуд:
      Хай, бідак, чалапає у рай
      І пасе отару одалісок.

      14.07.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    288. Ярило
      Мойсей - юдей, Христос також юдей,
      А українці - їх раби та слуги.
      А я шепчу: " О розуме, ти де?
      Народ мій вліз у борщ чужий, як мухи!".

      А рідні поневажив олтарі
      І на кістках Сварожих храм будує.
      Сидить монах печерський у норі
      І молиться Єгові. Алілуя!

      Та я (Ярило) свій народ люблю -
      І зрадників, і дурнів, і байдужих.
      З Карпатами й Дніпром у мене шлюб,
      Душа - чар-зілля, чорнобривці, ружі.

      При владі нині Каїна сини,
      А рідновір і шеляга не вартий.
      Та гої з часом вимруть, як слони,
      Потрібно тільки вічність зачекати.

      13.07.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    289. Кожному - своє
      Я атеїст. Але це неважливо.
      Важливо, що працюю для людей.
      Хтось любить Бога, я - тараньку з пивом,
      А християнин хай хрести кладе.

      Хіба я проти? Ні, звичайно, пробі.
      Шукати Бога - справа нелегка.
      Вірянин - не фанатик твердолобий
      Чи песик, що зірвався з повідка.

      Він щиро вірить у добро й безсмертя,
      І це - чудово. Світ світлішим став...
      Релігія ж для мене - оперета,
      Відволікає від серйозних справ.

      Стікає по хресту Христова крівця,
      Напучує священник прихожан.
      Я ж сію жито, золоту пшеницю,
      Та роздаю щедротно уражай.

      13.07.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    290. Люди, люди...
      Я не християнин - просто українець.
      Це важливо. А от віра - ні.
      На кордоні смертю дихає ординець,
      Православний точить гострий ніж.

      А в окопах купно мусульмани, юди,
      Атеїсти і розстрига піп.
      Віра несуттєва, всі нормальні люди,
      Гамають сальце й кошерний хліб.

      А у хворих церква в кожному містечку!
      Синагоги, кірхи, олтарі...
      Поділила віра гуртівню овечу,
      Утопила в релігійній грі.

      Там де гроші, спокій - там святі,, пророки,
      Де війна та злидні - там гачки пусті.
      Я ж покинув рясу і пішов в окопи,
      В парадиз спалив усі мости.

      Отака от, браття, пресумна картина,
      Без ліричних, золотистих шат...
      Все в ім'я Господнє! Кров і десятина,
      І важка анафеми печать.

      12.07.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    291. Літературні критикани

      Талантожерці згамали митця,
      А потім узяли й мене за роги
      І на святих нетлінках гоп-ца-ца
      улаштували! А бодай ви здохли!

      Редактори - паскудники ідей!
      Сатирики - глумливі бузувіри!
      Спустили дар мій в гумору біде
      Та вигнали з парнаської квартири.

      Агов, колеги! В кого шпичаки
      стирчать із гузна лірики м'якої?
      Ми ж деміурги! Люди не такі
      Як треба. Мудрі генії сувойні.

      А нас ногами б'ють усі кому не лінь,
      І торсають за пейса, крила, вуха.
      Ще й гавкають: - Писати, бевзе, кинь!
      Ти - графоман! Літературна муха!

      Пегасові вдягнув на круп кожух
      (у мене кінь не ваговоз, а поні).
      Та я пишу! Пишу! Пишу! Пишу...
      А ви читайте й плескайте в долоні.

      12.07.2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    292. Віра
      Вік пророків, месій, чаклунів,
      Час проклять і кривавої віри...
      Б'є у тім'я вірян Божий гнів,
      Безупинно працюють сокири.

      Я ж мовчу, бо у вірі слабак,
      Вмію бринькати тіко на дримбі.
      - Ти не наш! - прохарчала товпа
      Й атеїста спалила на дибі.

      Він кричав: - Я історик! Поет!
      Не антихрист і не чорнокнижник!..
      Результат - обгорілий шкелет,
      Вже нічого чувак не напише.

      Хай сердешного небо простить,
      Я ж не хочу отак от згоріти.
      Тож від зляку повісив хрести
      І собі, і дружині, і дітям...

      12.07.2021р.

      11.07.2021р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    293. Veritas


      Я померла. Вже віки несутня,
      Наче вогненосець- Прометей...
      Але як болить мені майбутнє!
      Не своє - онуків та дітей.

      Від людей , богів - не маю дяки,
      Бо казала правду. А це - зло.
      А брехні солодкій ставлять лайки,
      Істині - готують некролог.

      Я таки безтямна пришелепа,
      А сучасник - мудрий чоловік:
      З язика стрибає те, що треба,
      Правда ж у главі ховає лик.

      Справжній бог, сьогодні - оковита,
      Згодні? Ну, тоді усе гаразд.
      ...Йде сусід обносити сусіда,
      Цуплене втридорога продасть.

      У ціні - розсудливе мовчання,
      Зиску переконливий обман...
      І кому ця істина печальна
      Ще потрібна? Навіть задарма...

      12.07.2021р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    294. Порозумнішав


      Похитнулись ґлузду терези,
      Ще би мить - й віддав би душу Богу.
      Торсаю кумира за труси,
      А товпа реве:- А щоб ти здохнув!

      Порошенко - суперпатріот!
      А Зеленський - оборонець правди.
      Для країни ці святі - джек-пот!
      Тож не смій у них шукати вади!

      Ну, а я казати правду звик,
      А у спину: "Вмовкни вже, собако!
      Гавкнеш хоч би раз у їхній бік,
      То поставимо у розкаряку!

      Я й утік від звомплених мужів
      І дівуль розлючено--мрійливих...
      Шепче глузд: 'Здоровля бережи!
      І мовчи, мовчи, мовчи, дурило!

      Що ж, засвоїв назубок урок,
      Вистромив із носа, врешті, пальця:
      Відсьогодні - рота на замок!
      Хай керують злодії й паяци.

      05.07.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    295. Псевдорубаї
      Ізмалку звик строчити пишні оди,
      Бо від хвали липкої - користь, нулик шкоди.
      А от сатира - що вогонь в руках.
      Тому я лірик. Друзі - за, не проти.


      ***
      Хоча в поезах я - слабак, не гуру,
      Але моя солодка партитура.
      Чи треба, чи не треба — мажу медом,
      Співаючи любовне під бандуру.

      ***
      І хоч мене вважають графоманом -
      Строчити чорт зна шо не перестану.
      Бо це - солодкий рай. Сьогодні, друзі -
      Гавриліади цикл. Усе за планом...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    296. Проклятий
      Сипле небо зорі у ставок,
      Ангел шепче: - Жінко, в тебе хлопчик...
      Раз на вік рождається пророк,
      Щоб казати правду людям в очі.

      У вустах не мед, а Божий гнів,
      За плечима хмара чорних круків...
      Чи хотів ним бути? Звісно ж, ні!
      Тільки дурень йде на вічні муки.

      Знаю все: коли, кого, за що,
      Знаю як - ножем або на дибі...
      Перетворять рідний край в ніщо
      Москвороті земляки-дуліби.

      Скверна очищається вогнем,
      Байдуж вирізають з серця лезом...
      А коли не стане і мене -
      Прийде мир. І ця земля воскресне.

      А зі Сходу знов повзе орда,
      Хоче Україну нашу зжерти...
      Бачити майбутнє - це не дар,
      А прокляття, гірше за безсмертя.

      30.06.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    297. До раю - зась!
      "...м'яса їх не їжте і до трупів їх не доторкуйтеся; ; нечисті вони для вас” (книга Левіт. глава 11, вірш 7-8))

      *. *. *

      Брехню зорав нещадно правди плуг,
      За Біблією, буде так напевно:
      Хто їсть свинину - небесам не друг.
      Стезя одна: на вила і в геєнну.

      Хоч віруй, хоч не віруй - все одно:
      Ти грішник, бо пацЯ - образа Бога.
      Спасителя в руді терновінок,
      А ти жуєш свиню. А синагога

      Веде своїх за руку ув Едем,-
      Між них немає ширих українців.
      Бо їхній Бог - свиня. Святий тотем!
      Для Ієгови гої - іновірці.

      P.S:

      А в парадизі діви молоді,
      Течуть меди, немов з очей волога...
      О, мрії, мрії! Та усі пусті,
      Допоки за плечима рохка льоха.

      28.06.2021 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    298. Сафарі
      Трапилось таке, що ну і ну!
      Отже, розкажу все по порядку:
      Скаче степом антилопа Гну,
      А за нею кум і мавпенятко.

      Вперше на сафарі родич мій
      Вирвався до Африки із хати.
      Ще учора в сажі кидав гній,
      Нині - вой! Мисливець біснуватий.

      Хоче мняса! Супер-дичини!
      Не свинини, а огузка зебри.
      Утікають звомплені слони!
      Врозтіч павіани сухоребрі!

      А ружжо у нього - о-го-го!
      Важить, наче лантух бараболі.
      Кілометрів двадцять кум бігом
      Мчав по спеці, вирвавшись на волю.

      Потім впав, знесилений, в кізяк,
      Я ж іззаду мчав за ним на "Джипі".
      - Куме! Полювати так ніззя!
      На ось, чикилдихи пляшку випий

      І тікаймо звідси, доки шляк
      Нас не втрапив. Тут країна дика.
      Ти згадай який у сала смак!
      А яка смачна в томаті кілька...

      Ледь живим притяг в аеропорт,
      В пельку лив добу сердечні ліки...
      Африканцям люба Лімпопо,
      А мені Дніпро і шмат свининки.

      28.06.2021 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    299. Кінець епохи бідності


      Хто при владі - куму все одно,
      Змалку з носа не виймає пальця.
      Я ж, немов жую сухе лайно,
      Бо дивлюся по TV паяца.

      Ловкий обіцяйло. Тіпуном
      Плескає упевнено і жваво.
      Та коли ж оце дурне кіно
      Скінчиться? Скажи но, Боже правий!

      Всі ми президенти - я і ти,
      Тіко в тебе - дуля, в татя - статки.
      Багнеться до раю? То плати
      Десятину, душу і податки.

      Влада за кишеню знов трясе
      Й дідугана, і каліку-хлопця...
      Все довкруж зелене! Геть усе!
      А хотілось бірюзи та сонця..

      27.06.2021р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    300. Все в порядку
      Спить - розумник, бевзь - іде на працю,
      Трохи ще - й здоров'ячку хана.
      У попа ж є трицентнерна паця,
      А у мене - теща і жона.

      Для таких як я цього достатньо:
      Теща - оре, жінка варить мус.
      Не життя, а мрія шоколадна,
      Я ж - митець! Титан! Богемний туз!

      А святий отець свиню чукика,
      Бовтанку пацьорить - не роман.
      В ковтунах аж до колін борідка,
      Часу стригти шерсть свою нема.

      Та недовго я, братове, ахав,
      З'їли будні світлу пастораль:
      Через рік жона маман під пахву
      І втекла від мене в синю даль.

      Приклад взяв з попа. В житті порядок.
      Висох сліз розпачливих ставок.
      Рохкає у сажі рій пацяток,
      Буде сало в хаті на Різдво.

      27.06.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    301. Риболовля


      Таке життя, неначе хтось наврочив,
      Зарплата - тьху, тьху, тьху, не "о-го-го!".
      Тому ловити мух уже не хочу,
      А от сомів дебелих - аж бігом.

      І ви ловіть, допоки є ще сили
      Та у Дніпрі не висохла вода.
      Не кліпнеш оком - вириють могилу,
      На груди ляже кам'яна плита.

      Нема хвостів лускатих в парадизі,
      А на пательнях в пеклі - не лящі.
      Ти будеш кормом для хвостатих бісів,
      Та й у раю зостанешся ні з чим....

      Чіпляю на гачка черву дебелу,
      Під очерета поплавочком "Плюх!"...
      Бодай тобі! Наживку рибка зжерла!
      А комарі кровицю ссуть із вух.

      Та ну його! В село вернувся. Шепіт
      У душу лине. Поруч Верть і Круть...
      Не згледівся - святі отці у церкві
      Зловили і кадилами трясуть...

      27.06.2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    302. Прощайте


      Я нікому не потрібен. Це нормально.
      Поховають тихо. Ну і що?
      Мій Пегас - лайдака, кінь педальний,
      І поези з прозою - ніщо.

      Що приніс хорошого громаді?
      Кілька байстрючат? Ото й усе?
      Ні гроша мої слова не варті,
      Так як і діла команди "ЗЕ".

      Я уже помер. Хоч серце б'ється,
      Венами ганяє кров густу.
      Вихлюпнувсь до дна братам до денця,
      І отримав дяку - чорну мсту.

      Ось і вир. Хитається місточок,
      По душі тече остання мить...
      Жити хочу! Ой як жити хочу...
      Та померти треба. Ви ж - живіть.

      22.06.2021 р.












      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    303. Сумовите


      Жити без жони на світі нудно,
      І це правда, браття, а не жарт.
      Карася ловити многотрудно,
      А дружину - важче востократ.

      Бо жінки шукають грошовитих,
      І таких, що люблять як Ерот.
      А у мене всох кохання гвинтик,
      Статки - дві собаки та город.

      Є картопля, хрон та колоради,
      Є сапа, лопата і граблі.
      Де ж ви, де - красунечки кирпаті?
      Хто натерти хоче мозолі?

      Сняться кожну ніч пипкИ дівочі,
      Аж сердечко в грудях "тень-телень!".
      Тиша. Ні гу-гу. Мене не хочуть..
      Помирати буду бобилем.

      21.06.2021 р.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    304. Страшний сон


      У Верховній Раді є стронгмен,
      Три попи і професійна хвойда.
      Сполом пишуть мудрий документ,
      Щоб здирати грошики з народу.

      Не життя - суцільний парадиз!
      Давиться громада щастям мовчки.
      Удихнув повітря - заплати,
      Видихнув - клади бабло на бочку.

      Чхнув - гони акциз і ПДВ,
      Перднув - штраф (а хочеться ж до біса!).
      Мій бюджет сімейний у кювет
      З'їхав, від зарплати - дуля лиса.

      А жона мене у лоба "Гуп!"
      Й каже: - Чоловіче, годі плакать!
      Відгодуй народного слугу
      І заріж, мов на Різдво, свиняку.

      Буде в хаті сало, сальтісон,
      Ковбаса, сосисочки, кров'янка...
      Прокидаюсь...тю! Усе це сон,
      Справжні лиш борги за комуналку.

      21.06.2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    305. Ти - це я...
      Пахтять кохані в дурників борщем,
      А у розумних - квітами та шастям.
      Дружина: - Я кохання хочу ще!
      Не зупиняйся, мій Ерот-душпастир!

      Ні разу не відмовив ще тобі,
      Пірнав у вир жаготи без вагання.
      Злітаєм у небесну голубінь
      На крилах безтурботного кохання.

      Давно уже покинув би цей світ,
      Якби не ти. Та мойри обвінчали.
      Твій лик прасвітлом доброти горить,
      Амрітою осонцює печалі.

      І це не казка, а реальна яв,
      Керує родом щастя королівна.
      Бо я - це ти. А ти,- звичайно ж, - я,
      Два серця, а душа, на двох - єдина.

      14.06.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    306. Жартувати - зась!


      Виліпили з пішака ферзя,
      Одягнули Мономаха шапку.
      Я ж її зірвав (ото кізяк!),
      Курячу навзаєм всунув лапку.

      От тепер усе таке як тре,
      Рак із кручі тричі поспіль свиснув.
      А правитель перейшов на рев,
      Лається, гарчить на мене злісно.

      - Дай назад шапчину! Бо приб'ю
      В підворітні потайки законом.
      - Добре. Ось бери стару, мою,
      Із кроля облізлого., з помпоном.

      Кліпнути очицями не встиг -
      Заламали руки зарізяки.
      На печінку охоронець "Плиг!",
      Другий відкусив шматок від сраки.

      На кістках всю нічку гоп-ца-ца,
      Трохи ще і я б урізав дуба.
      Ні, таки у нас серйозний цар:
      Щось не так - одразу б'є у зуби.

      14.06.2021 р.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 4 | Рейтинг "Майстерень": 4

    307. Пора
      Ох, діти! Нерозумні дітлахи!
      Чи, може, я поганий Батько й Вчитель?
      Бо сіяв розум - виросли гріхи,
      Щепив добро, а проростають кривди..

      Іде ...оскаль. Він теж моє дитя,
      Зажерливе, жорстоке і пихате.
      Своєму брату голову відтяв
      І землю вкрав, і жіночку, і хату...

      Прикрив татьбу Христосовим ім'ям,
      Ще й мріє сісти на Дніпрові кручі.
      Я був Творцем. А нині - (жах!) вояк!
      У власного онука-гридня учень.

      Стріляти вчуся, бити наповал,
      Не в сатану , а в рідних (це не жарти!).
      Опісля вбивства стану під труну
      І понесу на цвинтар власне чадо.

      Святе письмо писав лукавий змій
      Й улив у правду й світло темну гущу.
      Я Бог-суддя. Пора іти у бій,
      А ти сиди і мрій про райські пущі.

      13.06.2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    308. Отава
      Щодня на мене сваряться попи
      Та гніваються щирі християни.
      Бо я кажу, що церква - це упир,
      А віра в Суд небесний - це омана.

      Гуртом віряни рвуться в світлий рай,
      Немов голодні діти до їдальні...
      Вареників із неба не чекай,
      Бо все одно помреш. І це нормально.

      Звичайно, землякам я не суддя,
      І маю до Письма Святого шану.
      Та прагнуть грішні вічного життя,
      Хоч на землі своє прожили марно.

      Прийшла пора писати епілог,
      І бігти із косою по отаву:
      Людина - це і є Творець і Бог,
      І одночасно, звісно,- біс лукавий.

      13.06.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    309. Гаряча любов
      Сексистом обізвали! Ох і страшно!
      За те, що мавок звомплених люблю.
      Знімаю з пані рвучко топік пляжний
      І у Дніпро із нею сполом "Плюх!".

      Вона сміється! Торсає за чуба
      А я її хапаю за хвоста
      І волочу із хвиль бігцем під дуба:
      Я - бог Ерот! В коханні суперстар!

      Снага кроляча! Серце б'ється дзвоном!
      А мавка стогне. Шепче: - Ні! Не хо...
      Та я моторний, хтивий, безпардонний,
      Найліпший учень бахура-Міхо.

      Втомився - жах! Але утішив мавку
      Приніс додому знову ледь живу.
      І так весь вік, із вечора до ранку,
      А потім на роботу по грошву.

      14.06.2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    310. За Україну!
      Тюльку на Христоса не гони
      І не ображай вірян затятих.
      Бо ти грішник. Глупства пустобріх,
      Мамця - відьма, а нечистий - тато.

      Істина відома тільки нам -
      Християнам. Решта - слуги бісів.
      Пасха. Кум кров'янку гам та гам,
      Я ж згрібаю ув окопі гільзи.

      Поруч гурт католиків лежить,
      Заряджає протестант набої...
      Ну, а я задумався на мить:
      Хто святенник? Дезертир чи воїн?

      І навіщо в длані Бог уклав
      Нам смертельну зброю? Для забави?
      Поруч брат, поранений, упав,
      Похарчав і вмер. Христосе,- амен.

      У правиці синьо-жовтий стяг,
      За геройство не чекаю дяки.
      Не для Бога жертвую життям -
      Йду за Україну ув атаку.

      07.06.2021р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    311. Польоти
      Зняв мундира, берці, аксельбанти,
      Маю нині інший, другий фронт.
      "Гоп!" на шию мавонька цибата
      І погнала чвалом від марнот.

      Пульс підскочив і температура,
      Губи шепчуть: "Жінко! Was ist das?".
      Замість куль летить стріла Амура,
      Захиститись від такої зась.

      Влучить в серце - горе! Лихо! Мука!
      Проживу в тумані цілий вік.
      Вивернувся. Хвіст тримаю цупко
      Та цілую вогненосний пік.

      Став мольфаром в еротичних війнах,
      Сам Ерот кричить: - Оце талант!
      Войовничий генерал - дружина,
      Ну, а я - слухняний ад'ютант.

      30.05.2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    312. Польоти
      Із городу ледь приповз до хати
      (з ночі перекопував межу).
      Правдою не буду вас лякати,
      Краще казку гарну розкажу

      Про зелене море буйнотрав'я,
      Мавок, що блукають у лісах.
      Жару їм учора, ох і дав я!
      Й досі чути з пущі ох та ах.

      Повечеряв сушеним опеньком,
      Поковтав гарячої смоли.
      І лечу, лечу в лелечий клекіт
      На американськім помелі.

      Вітерець зірвав із мене шати,
      Геть змокрів, бо з хмароньки дощить.
      А внизу голодні колоради
      Обгризають бульбові кущі.

      Хай гризуть. Вони - живі створіння,
      Помашу привітно їм хвостом.
      А за мною, в ступі, господиня
      Мчить, десь кілометрів так під сто.

      Рогачем штовхається у гузно
      Не жона ласкава - лютий кат!
      Я її до дрижаків боюся,
      Треба повертатися назад.

      29.05.2021 р.







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    313. Істинна віра
      Заховаюсь за релігію святу,
      Лиш вона одна така на білім світі.
      Решті скажем: - Геть від нас! Тьху-тьху! Ату!
      Тіко ревні християни Божі діти!

      Атеїсти нам не друзі й не рідня,
      Сатана забрав до пекла їхні душі.
      Рідновірство - бруд! Невігластво! Дурня!
      Мусульманство і буддизм - Господній нужник.

      А от ми та наша церква - це воно!
      Є святі, чорти, архангели, пророки.
      Із води Ісус Христос робив вино,
      А псалми співає навіть хор Верьовки.

      А на фронті, ув окопах - все не так:
      На прицілі християнин-кацапура.
      Це мій кум - кремлівський найманець, лайдак,
      Жінка теж у нього набожна, не курва.

      Звідусюди безперервно "Та-та-та!" -
      Це стріляють християни, а не дябли.
      Рвані рани перев'язую братам,
      Віддаю їм кров свою, за так, до краплі...

      28.05.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    314. Істина
      Жінка варить курячі пупи,
      В мене ж дума визріла в макІвці:
      Генія по носі не лупи,
      А погладь поштиво по голівці.

      А мене - будь-ласка! Тільки за!
      Дозволяю торсати й за вуха.
      Бо в літературі байбуза,
      Підпарнаський ґедзь! Кусюча муха!

      Світить сонце як мене нема,
      Понад сайтом райдуга нірванна.
      Строчить оду звомплена кума,
      Пише хайку лірик окаянний.

      Тут мені не місце, бо чужий,
      Критика й сатира не в пошані.
      Вчора били сполом. Ледь ожив,
      Бо колеги люті, як піраньї.

      Ну, нарешті! Супчик закипів!
      Є до страви свіжа оковита.
      Поглитаю курячих пупів
      Й генія піду тихцем хвалити.

      25.05.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    315. Хто я ?
      Хто я, друзі? Бог? Кусючий пес
      Чи мара, що попід тином човга?
      Супер-геній чи елітний бевзь?
      Мабуть, бевзь. Бо язицюра довга.

      Бо кажу, що думаю. А це -
      Смертний гріх у грішників лукавих.
      Посадити хоче люд на цеп,
      Стерти з віршів сатиричні барви.

      Бо сліпий, нечулий до хвали
      І липке не знане марнославство.
      Майже всі віршата попалив,
      Епігонів повтікала паства.

      Доказати марно, що не злий,,
      Просто чесний. Битий, гнаний, бідний.
      Хай росте осот, мишій, пирій,
      А колючі ружі - непотрібні.

      22.05.2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    316. Ноги
      Панки стрижуть на головах ірокези та фарбують їх у веселкові кольори, монахи вбираються у ряси та носять на шиях хрести, депутати чіпляють на лацкани піджаків значки з відповідною символікою, жінки човпають у бюстгалтерах, а чоловіки вирощують пишні вуса та бороди. Один я байдужий до зовнішніх ознак приналежності і до духовного світу, і до мирського, і до плотського. Вважаю, що це дитячі пустощі. Можливо, ще у школі цих людей пригнічували однолітки і це все згодом вилізло отакими от сюрпризами. Така собі зовнішня сигнальна система: «Не чіпай, бо я крутий і можу вкусити!».
      У Адама та Єви таких проблем не виникало: швендяли собі голяка по райських пущах і горя не знали. Ні наколок на грудях «Fan from Dinamo Kіyv» не мали, ні стигматів на зап’ястках, ні хвороб венеричних. І, підозрюю, й молитов ніяких не було. Бо не придумали ще люди як і коли треба молитися Богові.
      Вважаю, хочеш молитися - молись. Хоч в трусах, хоч голяком, хоч з короною на голові. Яка різниця? Та ніякої. Так ні - людина відволікається від святої молитви на те, аби побігати по магазинам і купити сатину на вбрання, поторгуватися у храмі за хрестика, домовитися з кравцем про примірки, вициганити у вірян кошти на обновку. А потім шодня прасувати і чистити релігійні шати від пилу та цяток. І все тільки для того, аби показати стороннім людям, що ти - особа, наближена до Бога.
      Скільки часу забирає ця рутина – страшно сказати. І все усує, бо Всевишньому лахи рабів своїх до лампади. Він дивиться виключно в людську душу.
      Христос одягався скромно: хламида та сандалі. Підперезувався очкуром. І всьо.
      А нинішні поводирі церковних громад?
      У попа золотий хрестик, у єпископа - ризи з діамантами, у митрополита - корона з рубінами та смарагдами. І така важка, що йой!
      Христос мив ноги людям. Поважав їх, цінував, жалів. А нині що?
      Прийшов я з оранки, ноги дрижать від утоми. Аж тут митрополит зі свитою навідалися до моєї господи. Таке інколи трапляється, бо жінка смачні борщі варить і лікує людей безкоштовно. Поставив тазика з водою, опустив у нього утомлені ноги і кажу:
      - Помийте мені ноги, святий отче, доки жінка на стіл страви ставить, бо хребет не згинається. Остеохондроз украй замучив.
      Що тут зчинилося!
      Єпископ ухопив мене за вухо і як гарикне:
      - Нахабо! Як ти наважився таке пропонувати митрополитові? Пади ниць і цілуй пил з його чобіт! Інакше анафема тобі!
      Злякався я, сестри та браття. Так, що аж жижки затрусилися. Бо чорна, негативна енергія пронизує людину наскрізь. Для нетренованого ока це непомітно. А я ж учень чаклунки, чоловік її ріднесенький.
      Довелося непомітно скрутити дулю в кишені, подумки буркнути "Вертайся лихо туди, звідки вилетіло!" і тричі чхнути.
      А єпископ ухопився за живіт і прошепотів:
      - Де тут у вас вбиральня?
      - За клунею. Ідіть на звуки курячого сокотіння. Не помилитеся.
      Єпископ чкурнув, на ходу знімаючи штани, а я, з трудом зігнувши горбака, почав омовіння нижніх кінцівок.
      Золотий хрест митрополита хитався над моєю горопашною головою в такт безутішним думкам.
      Мив ноги сам, пошкріб гарненько між пальцями і кажу митрополитові:
      - Сідайте на ослінчика, знімайте чоботи і шкарпетки. Хай ваші ноженята хоч трохи відпочинуть від трудів праведних. Ось тільки воду в балії поміняю.
      Не захотів митрополит мити п'яти. Тільки пообідав і поїхав до столиці.
      А про єпископа забули. Довелося його після трьохгодинного сидіння в нужнику нагодувати скріплюючим узваром з вареними п'явками та посадити на маршрутку. Хоча він вимагав викликати таксі
      - А хто платити буде? - спитала жінка.
      - Ви. У мене грошей немає.
      А в самого на пальцях з десяток перстнів з дорогоцінним камінням.
      - Можу позичити п'ятдесят гривень,- одказала жінка і вийняла з пазухи відповідну купюру.
      - А, може, так віддасте? - запитав святий отець.- На благо церкви...
      - Нє. Позичаю з процентами. Ці кошти призначені на закупівлю активованого вугілля для хворих. Отаких як ви.
      І взяла розписку.
      Промайнуло три роки. Проїздом був біля Києво-Печерської лаври. А назустріч...єпископ! І такий огрядний, що йой! А на пальцях штук тридцять золотих прикрас. Не руки, а полиці з ювелірними виробами.
      - Здрастуйте, святий отче! - вітаюся зі священником. - З вас боржок, з процентами за три роки. Коли віддавати будете?
      - Візьми у храмі свічку безкоштовно. І ще одну - за проценти.
      - Нє. Свічки мені непотрібні. Вертайте гроші.
      - Убєрітє от мєня етого попрошайку!-
      вигукнув священнослужитель і почимчикував до мерседеса. А як проходив поруч, то я почув: - Горєть тєбє в аду.
      Повернувся додому, сів на ослоні біля груші і думаю:
      "Тараса Шевченка кляли, знущалися над ним. І той рано пішов з життя. Не витримало серце. І священників поруч не було…
      Леся Українка померла в муках від туберкульозу. Навіть місцевий піп не прибіг висповідати.
      Іванка Франка доконав пекельний ревматоїдний артрит. І теж нікого зі святих отців поруч не було. Хоча митрополит Шептицький писав, що це - найбільша втрата України у війні 1914-го року.
      Василя Стуса загнали в могилу комуняки. І ще багато, багато інших світлих душ. І нікого у рясі поруч не було. А пророки нашої батьківщини і досі живі. І будуть жити.
      І я так піду, сказала колись жінка, - без сповіді та причастя. Як Шевченко, як Франко, як Леся Українка, як Стус, як Христос…
      А ви, гості дорогі - приїздіть у гості. Доки човгаю - і ноги вам помию, якщо сил не буде, і нагодую, і постіль застелю. А треба - і грошей на зворотній шлях дам. Без процентів. Бо ви – просто віруючі миряни, яким золото не сліпить очі.

      16.05.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    317. Гармонія
      Сядь, поете, і мене послухай,
      Не крутись на лаві, наче в'юн.
      Я себе гризнув за ліве вухо,
      Хрящика із мочкою жую.

      А казали, що це неможливо,
      Біля скроні пальцем "круть" і "круть".
      Зніс яйце-райце сусідський півень,
      У Миколи, як у жінки, грудь.

      У столиці діви бородаті
      Шпацирують без трусів (парад!).
      Я ж -нормальний, сплю у психпалаті,
      Підставляю під укольчик зад.

      Президент - гигикало-пустунчик,
      Депутат - рознощик шаурми...
      А рядки в сатирика колючі,
      Пише правду: - Людоньки! Це ж ми!

      Ех, не так до цього часу жив я,
      Скнів, немов монах-анахорет.
      Одягну кокошника на тім'я,
      А на пупа натягну корсет.

      І піду на привокзальну площу
      Сіяти гармонію-маразм.
      Оплесків нехай вперішить дощик,
      А турист спитає: "Vas ist das?"



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    318. Антитеза на твір Ярослава Чорногуза "Прозріння"
      Ярослав Чорногуз (оригінал)

      Немає, ні, жінок прекрасних
      Нема в реальному житті,
      До болю в серці стало ясно -
      Є тільки мрії золоті.

      Є тільки лялечки красиві
      Із порожнечею в душі.
      Від них ми - передчасно сиві,
      А грудям - гидко від іржі.

      Є тільки марення рожеві,
      Неначе мила пузирці,
      Лиш ті для мене королеви,
      Хто не красуні на лиці.

      Вони слова твої вбирають,
      Немовби крапельки роси,
      І очі розумінням сяють -
      Вогнем духовної краси.

      Та й ці жінки - не ідеали,
      Бо частка щастя - вроди цвіт.
      Ти де, створіння досконале?
      Тебе не народив ще світ.

      Тут владарюють чарівниці
      Чадрою чулих балачок
      Маскують сподівання ниці -
      Тебе впіймати на гачок.

      А упіймавши, ох, одразу
      До тебе втратять інтерес,
      Не давши скуштувати й разу
      Кохання звабного чудес.

      Для чого "бісики" пускала,
      Очима ваблячи мене,
      Ночами мрії навівала
      Про щастя, щастя неземне?!

      Чи ти здобуте не цінуєш,
      Чи як Цірцея - чаром слів
      Ти хлопців колекціонуєш,
      І як свиней, зганяєш в хлів?!

      О стережись, підступна жінко,
      Усим чортам своїм молись,
      Мою прочитану сторінку
      Іще згадаєш ти колись.

      Немає ні, жінок прекрасних,
      Окрім сестер і матерів,
      Та тільки збоченець нещасний
      До них коханням би горів!

      Прокляття шлю своїй фортуні,
      Почуйте, хто є справжні ви -
      Всі найчарівніші красуні -
      Лише розбещені курви.

      І Аполлони і Орфеї
      З негарними рушають в путь.
      В чоловіки "прекрасним" феям
      Горбатих деспотів дадуть.


      Відповідь-антитеза

      О, скільки ж вас, жінок прекрасних!
      Без вас я нулик, сіра тінь.
      Мені іще з дитинства ясно:
      Ви - обереги золоті.

      Для дурнів - лялечки красиві
      Із порожнечею в душі.
      Мій друг самотній, хворий, сивий,
      Бо лиш для себе тільки жив.

      Любов - не марення рожеві,
      А істина. Затям хоч це.
      Бо кожна жінка - королева
      Душею, серцем і лицем.

      Їх лаяти неблагородно
      Чоловікам в усі часи.
      Бо обдаровують щедротно
      Вогнем духовної краси.

      Жінки для мене - ідеали,
      А частка щастя - вроди цвіт.
      Вони - створіння досконалі
      (один лише бурчить піїт).

      Хай владарюють чарівниці,
      У шічку ніжно чмок та чмок...
      Хто зневажає єв - не лицар,
      А бевзь, засушений сморчок.

      Глупак прозріє не одразу -
      Лише на смертному одрі.
      А я - слуга препишних пазух,
      Дружина шепче: - Ось, бери!

      А зойкам заздрить і "La Scala"
      Не чув ні разу: "Муже! Ні!".
      Мені кохання завжди мало,
      І їй (о радощі земні!).

      Бо те, що маємо - цінуєм
      І бережемо цілий вік.
      А от нарцис живе усує,
      Себе лиш тішити обвик.

      Стурбовано питає жінка:
      - Мій милий, може, утомивсь?
      - О ні! До ранку без зупинки
      Летітиму з тобою ввись...

      І сестри, й матері прекрасні,
      Бо не для себе лиш живуть.
      А син - глупак. Тому й нещасний,
      А братик скнара. Ужасть! Жуть!

      Тому молюсь своїй фортуні,
      Тримаю марку і фасон.
      І цілий вік сердець відлуння
      Лунає чисто, в унісон.

      О, жінко! Ти - казкова фея!
      В тобі немає прикрих вад.
      А аполлони, і орфеї -
      Лиш тло віршованих рулад.

      15.05.2021 р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    319. Любо-о-ов!!!
      Чоловік без жінки - нулик, пшик,
      Кишківник, що по життю крокує.
      Я без тебе, наче без душі,
      Рік за роком проживав усує.

      А тепер цвіту! Ожив поет!
      І коли! - аж у столітнім віці!
      Вранці брюки задом наперед
      Одягаю. Ну то й що? Дрібниці.

      Ти ж бо чарівниця непроста:
      То укусиш, то погладиш ніжно.
      Єві підкоряється Адам,
      На сніданок - про кохання віршик.

      На обід - рулада про любов,
      На вечерю - ложе з рути-м'яти.
      Ох і гарно нам в раю обом!
      Хоч і дід, але чогось ще вартий.

      У зіницях відблиски свічі,
      Стан гітарний в'юниться під шаллю...
      Я прошу - лише не лоскочи!
      Та куди! Катує знов русаля.

      11.05.2021 р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    320. Перемога
      Остання путь. Мовчить нарід,
      Процесія на цвинтар човга.
      Сади вгорта в травневий цвіт:
      Сьогодні свято! Перемога!

      Серпа і молота печать
      Поставлено на кожну душу.
      Майбутнє вдавлено в печаль,
      Рука Москви горлянки душить.

      Куранти лунко "Дзень!" та "Дзень!",
      А довкіл згарища, руїни...
      Вусатий Сталін-Моїсей
      Веде нас в тюрми й домовини.

      Несуть скалічених, без ніг
      За побратимськими гробами...
      Гулаг Освенцім переміг,
      Раби лишилися рабами.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    321. Садівничий
      Каюся. В гріху страшному винен.
      Краще б всохла змалечку рука.
      Бо щепив любов до України
      Сонним і байдужим землякам.

      Сад - не сад, дерева як тараньки,
      Висхлі, вкриті тлею, геть криві.
      Не до сонця тягнуться голляки,
      А до чорнодушної Москви.

      Не розквітли білопінні вишні,
      Тільки скроні огортає в сніг...
      Садівник із мене нікудишній,
      А поет ще гірший - бачить Біг.

      Вибилася з сил нещасна муза
      Вичерпав і я увесь талант.
      Та боюсь - не вистачить й Ісуса,
      Аби оживити мертвий сад.

      05.05.2021 р.





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    322. Православний атеїст
      Піп учора ледве не загриз,
      Цап за вухо й каже: - Nota bene!
      Хто не християнин - чорний біс!
      Нечестивець! Виплодок геєнни!

      А якщо не віруєш в Христа -
      Ось тобі анафема й прокляття!
      Я ж від ляку вкляк, замкнув вуста,
      Чорт в уяві хмиз несе в багаття.

      Хоч мужик розумний ( бачить Бог!),
      Тільки трохи іншу маю віру.
      Де ж в словах до ближнього любов?
      - Хто не з нами - ляже під сокиру.!

      Те, що ти вояка і земляк -
      Глупство. Тож главу клади під ризи!
      Хто не з нами - всіх ухопить шляк!
      Кайся, грішник! Доки ще не пізно.

      Я й поклав. Впокоївся тепер,
      Провалився, наче у нірвану.
      Православний атеїст помер,
      Народився щирий християнин.

      Nota bene (лат.) - зверни увагу;

      03.05.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    323. Святенник


      Хочеш правди? Без дурних чуток?
      А вона страшна (і це не жарти!).
      Я святий і грішник, і пророк,
      Тільки зростом трохи малуватий.

      Піп утричі вищий. Голосок -
      Бас громоподібний. А у мене -
      Писк, який приваблює жінок,
      Кожна скаже: - Цей дідок - святенник!

      Бо для пишногрудих краль я бог,
      Чемний поводир у райські пущі.
      Ложе втіхи - зеленавий мох,
      Поцілунки звабливо-цілюші.

      Дується ігуменя, мов сич,
      Та мовчить, інакше буде бійня...
      Я ж бо, для монашок - божий бич,
      За непослух - двійня або трійня.

      На прощання кожну з них обняв,
      Загорнувся у дірявий плащик...
      Хай росте весела дітлашня,
      І чим більше - тим для неба краще.

      03.05.2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    324. Грішник


      От і Пасха. В атеїстів шок.
      Чвакають віряни ковбасою.
      В мене ж перед Господом боржок -
      Знає, що учора я накоїв.

      За гріхи до церкви лютий піп
      Не пускає. Ось така халепа.
      Вчора гамав я не черствий хліб,
      А сальце, ще й пляшку чачі вгепав.

      Піст, на жаль, пішов коту під хвіст,
      Винуватець - кум. Підбив на грішне.
      Я ж - вірянин, а не атеїст,
      От на мене й сердиться Всевишній.

      День би ще протримався. Так ні,-
      Чаркували з Мойшею до рання.
      Каюсь широ. Я таки дурний,
      Бо прокинувся у калабані.

      До хатини повз години три,
      Вмився і пошкандибав до храму.
      А нутро натруджене горить,
      А у хаті спирту ані грама...

      З пляшкою пустою ниньки вдвох,
      Сам собі та небесам чужий я.
      Буду піст тримати під Різдво,
      Ну, а кума гнатиму втришиї.

      03.05.2021 р.















      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    325. Житіє
      Якби не Бог - була б усім "труба",
      А так живем і гамаємо борщик.
      Щасливців закопають у гробах,
      Мої ж, ченці, потягнуть в Лавру мощі.

      А те, що многогрішний - не біда,
      Ще й не таких освячувало небо.
      В святого за убивства є медаль,
      Скелетів повно в шафі сухоребрих.

      А в мене окрім дулі ніц нема,
      І правди, що народу ріже очі.
      У мене з нею цілий вік роман,
      Вже дід, але люблю її як хлопчик.

      Був битий, тричі тикали ножем,
      Давили та щодня плювали в спину.
      Житуха - не з арахісом драже:
      Проклятя і намова підкилимна.

      І навіть тим, хто в рясах я чужий,
      Бо не беру з людей за правду грошей.
      Мій ніж умитий кровію олжі,
      Вогнем горить на лезі слово Боже.

      ...І знову камінь та дубовий кий,-
      Вже не воскресну, не чекайте дива...
      Помер таки. Хоч кажуть, що живий.
      Але для мене це вже неважливо.

      02.05.2021р.





      ,






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    326. Не суди

      Розгубивсь. Стою ні в сих, ні в тих,
      Думи, наче вогняна заграва...
      За Христа убити - це не гріх,
      А почесна й боговгодна справа?

      Я не знаю. Може, знаєш ти?
      І чи можна стратити без суду?
      А чи актуальне "Не суди!
      І тебе судити теж не будуть"?

      Мабуть, ні. Бо рідновір - чужак,
      Сатаніст! Пекельник окаянний!
      Бо не хрест, а сонце його знак,
      А таке в громаді не в пошані.

      А якщо, до того ж, і поет -
      Присуд лиш один: колесувати!
      Та спочатку вимкнуть інтернет,
      Аби не строчив своїх віршаток.

      З хати вигнав християнин-зять,
      Жінка теж на мене зирить вовком...
      Товпища фанатиків біжать,
      Стратять. І не встигну кліпнуть оком.

      25.04.2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    327. З Великоднем!
      Громадо! Я тебе вітаю
      З Пейсахом! Та беруть жалі...
      Христос - семіт, труси - з Китаю,
      А мова - суржик москалів.

      Скрутив Єгова ґлузд у рульку,
      На шиї українцям "Гоп!".
      Спасителя, дажбожі внуки,
      Кровицю п'ють, їдять його.

      Не хочуть знати правди люди,
      А чують - розпирає злість:
      Для зради треба лиш забути
      Якому богу дід моливсь.

      Куди не кину оком - гої!
      Лиш я останній із поган.
      Повзуть нащадки безголові
      Чужим молитися богам.

      20.04.2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    328. Кажіть!
      Питання руба ставить нам життя,
      Підсовуючи жмут проблем на таці.
      Хто ліпший: піп чи юна попадя?
      Нога жони, а чи стегенце паці?

      На перший погляд у дилемі цій
      Немає глузду. Та копніть поглибше!
      Жона гавкуча - щастя у руці,
      Сумирна краля – тільки варить вірші.

      А порося гамує апетит,
      Від поетеси толку - кіт наплакав.
      У тридцять виглядаю, наче дід,-
      Упещую літературну мавку.

      Варю борщі їй, каші, і компот,
      Пасу Пегаса, як жона куняє.
      Вона лежить поміж пухнастих ковдр,
      А я на килимочку із Китаю.

      Та востокрот тепліше у свині
      Під черевом! Зарохкає - не страшно.
      А я ж трудяга! Вдень корчую пні,
      Вночі дружину слухаю уважно,

      Коли читає вірші про любов
      Заснути - зась! Образиться смертельно!
      Голівонька уранці бо-бо-бо,
      Стаю, немов засушений опеньок.

      У клуні хороводять кабани,
      Від віршів про любов в сльозах подушка…
      Від кого більше користі мені?
      А ну кажіть! Тихесенько…на вушко…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    329. Не прошу
      Хто має совість - той іде і платить,
      А хто халявщик - гамає за так.
      Я сам у цьому, сестри, винуватий,
      Роздарував усе. Дурний простак.

      Тепер біда. А красти не умію.
      Пісні та вірші - ось і весь навар.
      Хвороба підла влізла чорним змієм,
      І день, і ніч у хаті "Кар!" та "Кар!".

      На жаль, літературних меценатів
      Не маю. І з Парнасу ні гу-гу...
      На кордарон іде уся зарплата
      Та хімію від смерті дорогу.

      Дивитися на біль - суцільні муки,
      Не гоїться на серці лади шрам.
      За себе не прошу, бо не безрукий,
      Але богиня в ліжку догоря.

      19.04.2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    330. Стань Богом


      Весь вік вважав, що сам собі не ворог,
      Жив тихо, вчасно гамав свій обід.
      Я Богом не рождався. Став учора.
      Згубила мойра ниточку судьби.

      За кожну думку й вчинок є розплата,
      За дар творця - гірка й важка яса.
      Було спочатку Слово. Крапля правди,
      Яскравіше за зірку в небесах.

      Воно упало в біль і чорну тугу,
      Зневіру поневолених братів.
      Я був ніхто. А став для світу другом,
      Поет-невдаха, грішник пресвятий.

      Втекти з хреста тепер не маю змоги,
      Прикутий, як невільник, до пера.
      Усі творці, насправді,- світлі бОги,
      Безсмертні душі, світочі добра.

      17.04.2021 р.







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    331. Вірність


      Вечір. Отже скоро гоп-ца-ца,
      Та в думках не силует любаски,
      Бо голодний. Хочу шмат м'ясця
      Та кільце вудженої ковбаски,

      Ескалопа, крабів, бастурми,
      Хрону, сиру, меду у чарунках.
      В хаті ж пусто. Може, до куми
      Збігати і натоптати шлунка?

      В неї кухня супер! О--го-го!
      На плиті шкваркоче бузупинно.
      Тихо виліз з хати. І бігом
      Дременув до неї попід тином.

      А кума лукава. Каже: - Дам
      Ложку лиш тоді, коли заслужиш.
      Що ж робити, братики? Біда-а!
      Совість - проти! Ковбик виє: - Мусиш!

      Не відбитись.Сили вже не ті!
      Та кума на хвильку одвернулась -
      Ноги в руки й ходу! Голий втік!
      Зачепив одвірка (буде гуля).

      Хай у хаті лиш компот із груш,
      До хребтини прилипають ребра -
      Я не ловелас, а вірний муж,
      Постуватись буду кіко треба.

      16.04.2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    332. Мамо!


      Нене! Ти для мене - божество!
      Світ навчила як себе любити.
      Але ми давно уже не вдвох,-
      Самотію вже десятий квітень.

      Крилами махнувши над Дніпром
      Відлетіла в ирій,, мов жар-птиця.
      Я поет. А водиш ти пером,
      Ось тому й дрижить моя правиця.

      На той світ потрібен лиш обол,
      Не талант, не лахів тлінні скирти.
      Спадок твій - повага і любов
      До людей, до Бога і до світу.

      А коли добро не тим ключем
      Відмикаю в чорній каламуті -
      Голос нені чую за плечем:
      - Не собі служи! А тільки людям.

      17.04.2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    333. Молю!
      А чи справді люди люблять правду
      (особливо лірики-поети)?
      Хто зі мною поетичну варту
      Аж до гробу нестиме уперто?

      Не про квіточки чи мусі-пусі
      Піде мова, а про люту січу.
      Нагадаю тим, хто ще не в курсі:
      Зазирає смерть братам у вічі.

      Вижив. Рвав цупкі зубами пута,
      А ординець бив і бив прикладом.
      Вирізав ножем мені на грудях
      Тризуба і кинув помирати.

      Ось тому й шульга. Та це дрібниці.
      Головне, що ворог зупинився.
      А брати лежать у спеклій крівці,
      А довкола них - схололі гільзи...

      Пахне люттю й болем буква кожна,
      Радість покалічена померкла.
      Я молю Спасителя: - Мій Боже!
      Зіштовхни Московію до пекла!

      15.04.2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    334. Фітнес
      Товстунці! Голодні ненажери!
      Всі у кого зайві є кіло -
      Не мордуйтеся на тренажерах,
      Приїздіть до мене у село.

      В п'ястуки засуну вам лопати
      І поставлю...сполом на межі.
      Будете городика копати,
      Зміцнювати звомплені крижІ.

      А для пресу є тупезні коси
      Та гектарів з десять пирію.
      Станете стрункими, наче кози!
      Спатимете міцно - зуб даю!

      Хутко відучу від годівниці,
      Згасне апетит, немов свіча.
      На сніданок - цеберце водиці,
      На вечерю - з рути-м'яти чай.

      ОпівнОчі - в ліжка. О четвертій
      Ноги в руки й знову на межу.
      Я учитель фітнесу упертий...
      От і перший гість! Привіт! Бонжур!

      Геть із торби курку, сало, шніцель!
      Ось шкоринка, чорна і суха.
      Тож і ви, братове, не баріться,
      Бо весна прийшла. Хи-хи! Ха-ха!

      14.04.2021 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    335. Слово
      Із дитячих снів давно вже виріс.
      Вмерти попід тином не боюсь.
      Для Москви мій скромний дар - це мінус,
      Та й для України теж не плюс.

      Смертний гріх у сказаному Слові,
      Цілий вік морока з ним одна.
      Упаде хоча би крапля крові -
      Скажуть люди: - Це твоя вина.

      А для когось альфа і омега -
      Творчість без нагострених ножів.
      Ось перо, візьми його, колего,
      Хоч на мить зніми тягар з душі.

      Кликати рідню до бою - мука
      І відповідальність надважка.
      Радять: - Про війну -мовчи! Ні звуку!
      Все ж - пишу. Хоча тремтить рука.

      Йди, онуче, в бій за Україну!
      Йди, синочку! Йдіть мої брати!
      ...я - живий. А кожен з них загинув:
      Доживаю вік на самоті.

      Тож для мене Слово - це розп'яття,
      Одиночна камера, тюрма.
      Зможете - пробачте мертві браття.
      Але знаю: прощення нема.

      02.04.2021 р.





      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    336. Лікування талантів
      На Парнасі порядкує муза.
      Всілася ловкенько на пеньку
      Й каже: - Клізму ставте Чорногузу,
      Після нього - клятому Сушку.

      Обидвох солідні епігони
      Ухопили й тягнуть за труси.
      Підсобляє їм крилатий коник,
      Дякую йому, кажу "Мерсі!".

      Він управний, шланги всунув ловко,
      Ллються ліки в змучені зади.
      Процедуру виписано з толком:
      Від суботи аж до середи.

      Чорногуз "від щастя" вовком виє,
      А Сушко сльозу змахнув з щоки.
      У голівках потім просвітліє
      Й потечуть поезії рядки.

      01.04.2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    337. Покара

      На роздоріжжі - хрест. Вишу на ньому.
      А попід ним - у вічність битий шлях.
      Колючкою у п'ятку встрягла кома,
      Знак оклику лоскоче підло пах.

      Трикрапка примостилася на носі,
      У вухо встрягло звомплене тире.
      Отак живуть сатирики-барбоси:
      Буття - не розвеселе кабаре.

      А уночі катують златоусті,
      Шепочуть вірші (трохи ще й каюк!),
      Навчаючи граматики безглуздя
      Агонію продовжують мою.

      О, скільки ж вас, розлючених,- когорти!
      В руках важкі поезії мечі.
      Сатирикам - розп'яття і голготи,
      А геніям - парнаська височінь.

      01.04.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    338. Рай


      Не хапай за бороди святих!
      Не тряси Спасителя, мов грушу.
      Краще стій тихцем ні в сих, ні в тих,
      Бо інакше прийде чорт по душу.

      Кум у церкві молиться: - Пробач!
      Каюся! Я - грішник превеликий!
      А на Пасху святить спотикач
      Як свою - чужу кохає жінку

      Замість віри - в голові мура,
      Кожен вчинок - дике святотатство.
      Смажить Ієгову, мов кнура,
      На цинізмі фанатична паства.

      Та й і я втопаю ув олжі
      І чекаю за гріхи амріти...
      Бог питає: - От мені скажи -
      Нащо тобі рай? І тут смердіти?

      P.S:

      В парадизі пишно сад цвіте,
      Біля брами на сторожі варта.
      Тільки той потрапить ув едем,
      Хто своє життя віддав за брата.

      01.04.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    339. Свята водиця
      Песик заховався в халабуду,
      Виє так, що в жилах стигне кров.
      Бо мене учора біс поплутав:
      Пив горілку. Хочете? Агов!

      Є шмурдило, тепла мелясовка
      І на костомашках первачі.
      До моєї спирт-бензоколонки
      Лізуть спраглі вдень і уночі.

      Хоч і тхне амріта препогано,
      А уранці голова болить -
      Заковтнеш - провалишся в нірвану,
      Віруси виздихують умить.

      А секрет простий: кришу до браги
      Колорадів, гусінь, павуків.
      Щоб душа летіла в небо птахом:
      Нумо, налітайте, мужики!

      Я для спраглих душ - святий душпастир
      І архімандрит, і піп, і дяк.
      Ну то що - умовив на "причастя"?
      Хрон на закусь роздаю за так.

      28.03. 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    340. Прощання

      А біди не буде як помру,
      Навпаки - звільню цей світ од правди.
      Нащо зазирати в цю діру?
      Там - журба й буденщина без свята.

      Там тривога й ніченьки без снів,
      І конає совість на розп'ятті.
      Я іду. А ви - не смійте! Ні!
      Проживіть життя своє у щасті.

      Дай вам, Боже, хмару діточок
      І спокійну, без болЯчок, старість.
      Все. Пора. Один лишився крок -
      Й я у Леті. Непотрібна жалість.

      Тож кажіть, полегшено: - Бувай.
      Й попаліть мої книжки у грубі.
      Хай могилу огорне курай,
      А пирій стирчить, мов шерсть на шубі.

      27.03.3021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    341. "Люби ближнього, як самого себе" (Святе письмо).
      "Люби ближнього, як самого себе" (Святе письмо).

      Ніч. Святі й пророки встали із гробів
      Й істину шаткують в борщик дрібно:
      Як самого себе ближнього люби,
      Дальніх - щирих, чесних - непотрібно.

      А чому - не знаю. Вірю словесам
      Писаним Абрамом і Мойсеєм.
      Пропищали людям мудрі небеса:
      - Цей закон - від лиха панацея.

      Ближній - краде, бреше і горілку п'є,
      Дальній - на Донбасі сходить кров'ю.
      Ось таке, мій брате, з правди олів'є:
      Дальній лишить жіночку вдовою.

      Ти її не знаєш, не печалься, спи,
      Ковдрою укрийся з головою.
      Хрестики на пузах світять у попів,
      Я ж - один як перст у полі воїн.

      Всім чужий. Далекий. Не свояк.
      Руки у багрянці... думи, думи...
      П'ю щодня ворожу кров усмак,
      Виживу - мене чекають тюрми.

      27.03.2021 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    342. Летімо зі мною!


      Огорнула ніч легкою шаллю,
      Роздуми кладе на терези:
      Без труда не буде урожаю,
      А без віршів - миру і краси.

      Ось тому писунка - нездоланна!
      Світ рятую, аби він не зник.
      У ронделях - лірика нірвана,
      У сонетах - запахи весни.

      Баркароли - ліки від печалі,
      Пастурелі - трунок від тривог.
      Муза крутить гумору педалі,
      А Пегас із неба "тьох!" та "тьох!".

      Ну, а я за хвіст його вчепився
      І лечу! Лечу! Лечу! Лечу-у-у....!
      Бо в літературі я - гульвіса,
      Майталає над Парнасом чуб.

      А колеги мудрі (nota bene!)
      Дописали, врешті, прози том.
      Читачі! Приєднуйтесь до мене!
      Усмішки шукатимем гуртом.

      27.03.2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    343. Забудько

      Заховавсь під ліжком (це не жарти!),
      Ох, тяжке в любовника життя!
      Зверху піп улігся вайлуватий,
      Поруч - розімліла попадя.

      Хекаю в рукав сорочки тихо -
      Це пеня за хтивий мартопляс.
      Піп почує - буде мені лихо:
      Сповідатись не допустить! Зась!

      Протягом в розстібнуту ширінку
      Намело з цеберце пилюги.
      От скажіть: попові нащо жінка?
      Аби спокушати на гріхи?

      Хай би скнів монахом бородатим,
      Бубонів з амвону отченаш.
      Але ж ні! Жона - пахка троянда!
      І така, що йой! І аж-аж-аж!

      Піп сопе. У сні до неба лине,
      А жона втрача від хоті ґлузд.:
      Звісила стегенце із перини,
      Аби притулив до спраглих вуст.

      Я й цілую литочку, мов персик,
      Бо любов - не гріх страшний (о ні!).
      Піп забув, що муж це не облесник,
      А слуга і Богові, й жоні.

      26.03.2021 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    344. Одружуйтеся, бовдури!


      Істина гурцикнулася з воза
      Й по главі ушкварила веслом:
      Хто у циці не стромляє носа -
      Пахітоски палить й дудлить ром.

      А щетина на щоках триденна,
      Зачіска - солом'яний бурун.
      Ну, а хто кохається щоденно -
      Виголений, митий чепурун.

      У жонатих сало значно товще,
      А сназі завидують кролі.
      І живуть на років двісті довше,
      Ніж самотні, злющі бобилі.

      Геть аскезу! Ліпше йди до дами,
      Наче до левиці хтивий лев.
      Єви народились для адамів,
      А адами - для опуклих єв.

      26.03.2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    345. "Розумний"
      Реве та стогне Дніпр широкий,
      Горами хвилю підійма,
      Бо в Україні мертвий спокій -
      Громада вижила з ума.

      Дідівська мова - бита карта,
      В ціні не гривня - євро, фунт.
      В Європу пруться потерчата
      З чужих задів змивати бруд.

      Лишилися одні невдахи
      І ті, хто краде все життя.
      Ця дійсність - гірша фільму жахів:
      "Веселий Роджер" - ось наш стяг.

      І хай на трон хоч йолоп сяде,
      Такий, що "Ух!" і навіть "Ох!" -
      Весь вік хвалю нікчемну владу,
      Бо я розумний, а не лох.

      24.03.2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    346. Моїм талановитим коліжанкам
      Знов сатирик ззаду "гризь!" та "гризь!",
      Це - розплата за ліричну шнягу.
      Без страховки на Парнас не лізь,
      Бо іще обпудишся від страху.

      Хай спочине втомлена рука
      Від писунки й віршів-одноденок.
      Краще почитай на ніч Сушка,
      Він хоч скотиняка, але чемний.

      Чи курчаток порахуй до ста
      І засни щасливо та спокійно.
      Поцілуй коханця у вуста
      І пусти його в палкі обійми.

      Хай у сновидіннях аж пашить
      Піч кохання зі знадливим любим.
      А уранці - встань і напиши
      Як у снах літала з ним у ступі.

      Як тримала цупко помело
      І в жазі заходилась від крику.
      Хай в кінці - сердечний епілог
      Божим даром висвятить сторінку.

      23.03.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    347. Кохання


      Учадів. Аж хитає від кохання.
      Виною - жінка. Любить так, що йой!
      Шепоче:- Чи готовий?
      - Не питання!
      Бо я ж не дід, а справжній sexsy-boy.

      Умію борщ варганити із кістки,
      Панчохи шити зі старих штанів.
      А у алькові - еротичний містик,
      Не чув ні разу:- Муже, годі! Ні!

      І хай не в салі, а худий, мосластий
      А язицюра, наче помело,
      Для мене солодяточко - душпастир,,
      Натхнення життєдайне джерело.

      Грайлива муза тихо крізь фіранки
      Простягує перо, папір, калам...
      Дружина - це душа, а не коханка,
      Вишневий цвіт , А я - її бджола.

      21.03.2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    348. З Днем поезії, друзі!
      Прийшла пора на небо. Що ж, нехай.
      Можливо, тут я Богові невгодний.
      Помруть усі: і ті, хто крав-брехав,
      І навіть я - безгрішний гріховодник.

      Цей світ для чистих душ не рай - острог,
      В ціні багатства ненаситна пелька.
      Тож не печальтесь, люди! Скоморох -
      Це не бабло, хламіття чи земелька,

      А для кишені зайва зайвина
      Та від безділля - лялечка потішна.
      Я в галасливім гурті - одинак,
      Трухлявий пень - не камінець наріжний.

      Що не творив - усе не до ладу,
      Колеги й друзі галасують: - Щезни!..
      Піду в садок - там яблуні в цвіту,
      Вдихну востаннє запахи чудесні.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    349. Марно
      Під рукою - валідол, тривога,
      За вікном, на цямрині,- жура.
      Я і так пожив занадто довго,
      Отже, сповідатися пора.

      А гріхів, немов зірок у небі!
      І такі, що Господи, прости...
      Чи Спаситель вислуха мій шепіт,
      А чи заслужив від Нього мсти?

      Шлях життєвий - горбаки та кручі,
      Під ногами вік стежина зла.
      Власну музу я таки домучив:
      Кривда правду за жону взяла.

      Виправити помилки не можу,
      Щире каяття - дешевий гріш.
      Я питаю: - Чи пробачиш, Боже?
      ...мертва тиша ріже слух як ніж.

      20.03.2021 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    350. Доброзичлива пародія на вірш Ярослава Чорногуза «Лікування коханням»
      Любов - це не любов, а сіра мняка,
      До неї треба сала півкіла.
      Мене ж уважна і пестлива мавка
      Полікувала! Їстоньки дала!

      За поцілунком - тельбухів кружальце,
      Тому до годівниці я доповз.
      Лікує нежить жінка здором, смальцем
      І хроном. Ось така у нас любовс.

      А засумую - суне кусень м’яса,
      Сльоза тече - встромля до рота сир.
      Хворобу чавить їдло під обцасом,
      Бактерій глушить ковбаси гузир.

      Таки наївся. Відпустили муки.
      А жіночка над вухом «бу-бу-бу…!».
      Кохання починається зі шлунку,
      Закінчується, звісно,- у гробу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    351. Не хвали!
      Ох і любить владу наш народ!
      Під хвостом цілує, руки, п'яти!
      А на мене гавкіт: - Ідіот!
      Чи замовкнеш, іроде проклятий!

      Ниць лягай! І більше не бузи!
      Президент - порядності ікона!
      Хай поїздить гномик на козі,
      Наприймає йолопам законів.

      Кравчука п'ять років люто гриз,
      Яника і Кучму (й досі верне).
      А сусіда поспіль всіх "Лизь-лизь!":
      Рабська звичка - вічна, незнищенна.

      Вже старий, аж сива борода,
      Та тримає й досі в носі пальця...
      Хто б не був при владі - всіх тримай
      Міцно і за шию, і за яйця.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --

    352. Дорогі жінки! Ми разом з композитором Геннадієм Володьком підготували Вам святковий подарунок на 8-м

      https://www.facebook.com/100000221016363/videos/4491409727543017/?notif_id=1615139419883756¬if_t=video_wall_create&ref=notif



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    353. Рай
      Спочатку вродився я,
      А згодом - опукла Єва.
      Усілися у каяк,
      Чіпляючись за дерева.

      На весла сильніш наліг,
      І рушив, вперед, на Трою.
      А з неба дивився Біг
      І скрушно кивав главою.

      Бо край цей для нас - харам!
      Смикнув нас, Творець, за шлеї...
      У гирло зайшли Дніпра,
      Чкурнули уверх течією.

      Спаситель: - Прокляття впаде,
      Як пустите долю на вітер!
      Ось Київ, Почайна, Едем...
      Ось тута в любові живіте.

      07.03.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    354. Меццо-сопрано
      Ну то й що? Ніщо! І...трохи більше:
      З берегів виходить річка Стир.
      Сонетяр ізнову пише вірші!
      І такі - що Господи, прости!

      Шмаття дум вирує в круговерті,
      Від напруги аж гуде мисля.
      А поет, в потугах,- ой упертий!
      Замість ре дієз - цургиче ля.

      Може, я і справді недалекий,
      Бо не вмію грати на губі...
      Тут тобі й Хаос, і локетеки,
      І препишні діви між дубів,

      І сирена солодкоголоса,
      І коханців цьоми потайні...
      Тільки муза ходить гола й боса,
      А Пегас зачамрів вороний.

      Я ж сатиру надто довго вергав,
      Кайлував, неначе хуйвінбін.
      Цур та пек! І тьху-тьху-тьху, колего!
      Підійми коняку із колін!

      06.03.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    355. Пожалій!
      Ти поетів, друже, не лякай,
      Бо у них і так життя не цукор.
      А станцюй у пеклі гопака
      І чортяці плюнь в смолисту руку.

      Пожалій сатирика хоч раз -
      Не бажай йому кілка у гузно.
      Я колег піджовувати - пас,
      Хай пасуться де завгодно музи.

      Не задовбуй лірика-дідка,
      І горлянку відпусти старечу.
      Бо і так усіх перелякав,
      Наче вовк у турмищі овечім.

      Знаю, важко зважитись на це,
      Мовчки витирати кров і рани.
      Подаруй усміхнене лице
      Читачам. Лишайся чемним паном..



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    356. Я живу!
      А кохана сьогодні гаряча,
      Шалом дихає від божества.
      Обціловую їй кожен пальчик -
      І змертвіла душа ожива.

      Ми навчилися щиро любити
      Без щитів, без брехні та одеж.
      Одізвались луною бескиди:
      - Не кохаєш - то і не живеш!

      Зачаровує голос наяди,
      З глузду звів та з проторених стеж.
      В унісон шелестять водоспади:
      - Не кохаєш - то і не живеш!

      Солов'ї облаштовують гнізда,
      Ми в своєму газдуємо теж.
      А діброви нашіптують листям:
      - Не кохаєш - то і не живеш!

      Крилець ангелів чується шерхіт,
      Щастя кличе в зелену траву.
      Поринаю у сонячний легіт:
      - Я кохаю! А отже - живу!



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    357. Котокоскіана
      В усіх моїх друзів коти як коти: нормальні, притомні, покладисті та невередливі. У Миколи, як і личить усім нявкунам, обидві його кицьки - Бздюха та Попердюха – їдять мариновані гриби, дині та кавуни. Степановий Кокус налягає на варений горох. І тільки мій вусатий гевал не такий як усі: любить виключно посольську шинку та відварну телятинку. Ну, і рибку, звісно. Але не всяку: як підсуну йоршика або окуня - може дати пахучу цівку, сома понюхає і відійде, а от плотвичку чи густірку облизує і нявчить, знаки подає:
      «Господарю! Сиру їсти не буду! Почисть від луски, викинь кишки, зябра та очі, відвари, ну а тоді вже давай, згамаю».
      Хоч у кота мозок вагою 37 грамів, але харцизяці цього достатньо, аби примусити люблячій душі коритися його волі. Але це ще півбіди. А справжня біда у тому, що мій кіт розмовляє, знає відмінно українську мову та допомагає моїй берегині чаклувати та лікувати людей, які до нас приходять. А я стою ні в сих, ні в тих. Жінка екзорцизмами пацієнтів напучує, кіт реве не своїм голосом, аж дибки волосся стає, а я тіко варю борщі, товчу у ступі мандрагору, пережовую жень-шень на мольфарські приправи і тихенько ковтаю оковиту з-під поли.
      Учора з кумом добряче наковталися, бо у жінки прийом був довгим, складним. Спочатку приїхав якийсь Зеленський. У цього дяді, невеличкого зросту, пейса були заправлені в ширінку, а ярмулку накривав крислатий, плетений непорочною дівицею з Борщагівки , бриль з тринь-трави. А це вже велика рідкість. Нині, в Україні, такі брилі ніхто не виготовляє, окрім мене, звісно. Тут не тільки сноровка потрібна,- тут потрібна тяма! І розуміння, що на голову дешеве лайно розумна людина ніколи не вдягне.
      Уплітаю житній колос, поміж конопляного стовбурця і примовляю:
      - Хай голова твоя ніколи не болить! Хай жінки від тебе до самої смерті не відходять! Хай твоя мужицька сила не скисає! Свят, свят, свят! Тьху, тьху, тьху!
      І віником, умоченим у свячену воду , по лобі «хрясь!».
      І що ви думаєте? Паралітик, якого привезли на каталці - ожив! Чувак устав, тремтячими руками дотягнувся до жінки і ухопив її цупко за шию, аби подякувати. Я ледь розімкнув його пальці «вдячності». Ще б хвилина - і дружина б задихнулася. А от якби на прийомі був присутній кіт Жоржик - до такого не дійшло би. А це моя вина: перегодував звечора. Спочатку дав вареного сома, потім сосисочку, уночі підсунув кавалок посольської шинки та заполірував царську вечерю мого улюбленця келишком молочка.
      Ну, то таке. Офіційна медицина йде своїми стежками, а народна - своїми. Колись мені бабуся казала: « Онуче, запам’ятай: скільки хвороб - стільки й рослин”.
      Водила мене щодня до лісу, у вільні хвилини - луками, показувала кожну травинку і розказувала, що це , як можна використовувати і вживати. А я слухав, правда не усе. Але бабуся моє вухо не відпускала зі своїх пальців ніколи. І правильно робила, бо я був шкодливіший за кота.
      - Онуче! Ти будеш - рано чи пізно - лікувати людей.
      - Травами? Замовляннями? Я вже скоро отими копицями з травою, які ми збираємо, пахнути буду, як мінімум, рік…
      - Не знаю, Сашуню. Але…бачу… може травами, може…словом…
      Помилилася бабуся. Не лікую я людей Словом, а роз’ятрюю рани, насипаю у них солі, кажу правду…
      Ось, котик на моїх руках сидить. Сірий, хвіст зламаний, і глухий. Міна, випущена росіянами, влучила в будинок господарів. Чоловіка вбило, жінку забрали українські солдати, а кіт прибився до мене…
      Кров з його вух витирав потихеньку: проведу серветкою - і дивлюся на його реакцію. Якщо нявчить - отже болісно. Якщо мовчить - нормально.
      Нині все гаразд, котик ситий та доглянутий. І дуже мене виручає: за десять хвилин до мінометного обстрілу нявчить не своїм голосом. І тікає за поворот окопу. Але його голос я розумію…
      Летить міна…

      21.02.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    358. Присвята
      Я не пишу присвят, бо це дурне,-
      Хвала не липне до схололих дланей.
      Ковтайте, ліпше, тихо, "самжене"
      І закусіть опеньками в сметані.

      Чи епігон, чи лютий опонент -
      Яка різниця? Ми ж не ідіоти!
      Гризіть митця! До біса пієтет!
      Сатирика нацькуйте, гірше чорта.

      Хай вилущиться геній із хвали,
      Бо як помре, то лікувати пізно.
      На тризні - ні кав'яр, ані балик
      Не додають ваги піїтам слізним.

      А огризнеться, ще не труп, - і що?
      Злякають вас на смерть поета крики?
      Уважно придивіться: що є що,
      І хто є хто... І випийте горілки.

      Скінчилось безкінечне бу-бу-бу,
      Скопитився. Колеги вкрали мешти.
      В житті мене ще бачили в гробу,
      А як заснув, то світ зітхнув нарешті.

      20.02.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    359. Виправився!
      Краще б тигра тягати вуса
      Чи сумирно лежати в гробу.
      Я ж пір'їну знічев'я із гузна
      У лелеки іззаду скубнув.

      Олівцями шкрябоче ледащо,
      Авторучкою - лірик-глитай.
      Пір'я з місця м'якого - найкращі!
      Для поезії - справжній Клондайк!

      Я ж - сатирик! Мені не пасують
      Канцтовари простяцькі (о так!).
      Та...обскуб чорногуза усує -
      Голий зад для пташини - біда!

      Підморожує синій огузок,
      Дме у ріпицю злий вітерець.
      За учинок цей свариться муза,
      Бо вхопити буслА може грець!

      Ех, і справді негарна картина...
      Я від розпачу теж у сльозах!
      З бороди вириваю жмутину,
      Затуляю обскубаний зад.

      18.02.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    360. Доброзичлива пародія на твір Ярослава Чорногуза
      (оригінал)
      Струменить у ліхтарному світлі
      Кулеметними чергами сніг.
      Білий бісер іскриться розквітло,
      Що жбурляє нам небо до ніг.

      І закручує спереду, ззаду,
      Завиває, лякає з пітьми -
      Вакханалія та снігопаду -
      Ця прощальна гулянка зими.

      Кучугури з півросту людини
      На узбіччях, як гори, звела.
      Світлі сльози зроня безупинно
      Захмеліла, розчулена мла.

      Хтось радіє, сміється щасливий...
      Я сковзаюсь, прокльони кричу!
      Українці, хотіли зими ви?
      Насолоджуйтеся досхочу!

      Ярослав Чорногуз

      Пародія

      Цівка

      Струменить у ліхтарному світлі
      Водограй під утомлений стовп.
      Сцикунця мій Пегасик помітив
      І від зляку на тиждень замовк.

      До коняки тулюся іззаду,
      Завиваю від жаху в пітьмі.
      А грішок накрива снігопадом,
      Дзюркіт стих. Слава Богу. Амінь.

      В кучугуру, росточком з людину,
      Впав бомжака дрімати (втомивсь).
      Я ж вмостивсь на крилату скотину
      І чкурнув в затуманену вись.

      Спить п'яниця, від хмелю щасливий,
      Тхне за милю страшним "самжене".
      Лиш в уяві - струмок дзюркітливий
      Навіть досі терзає мене.

      Олександр Сушко



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    361. Остання ніч
      Господа пощо трясеш за бороду?
      "Дай!" та "Дай!. А согрішу - прости!"
      Лупиш забаганками, як молотом,
      Бога, що конає на хресті.

      П'єш його кровицю і не кривишся,
      А з причастя лупиш з люду чинш...
      На Голгофі - сатанинське тирлище:
      Продають Спасителя за гріш.

      В нори поховалися апостоли,
      Тільки я зоставсь, один як перст.
      І за це мене мечами гострими
      Прохромили й кинули під хрест.

      Спить в Єрусалимі паства скурвлена..
      Вмер я першим. А під ранок - Бог.
      Похилив свій світлий лик зажурено
      На мою оскалену любов.

      13.02.2021 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    362. Ілюзії


      Крок - і вічність. Був - і вже нема,
      Епігони одягнуть у шати...
      Кажуть, що життя - лише обман,
      Нащо ж на надробках ставлять дати?

      Все що є - колись уже було,
      Все що буде - коди і повтори.
      Універсум пише некролог
      Сі бемолем навскіс у мінорі.

      Кличе до молитви муедзин,
      Пастві піп втирається в довіру.
      З пекла шепіт, крапельки роси
      Ріжуть правдолюбом здерту шкіру.

      Всі гріхи невірам відпустив,
      Гробарі із ніг знімають кеди.
      Цвяхи вбито. Вишу на хресті.
      Ще живий. Та хочеться померти.

      11.02.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    363. Свята любов

      Моя дружина - ружа! Айстра! Мальва!
      Небесний дар! Богиня із трущоб!
      І ніжка нічогенька, і постава,
      І дум розумних має повен лоб.

      Відлюдьком був. Письмацький мав талантик,
      Але...воскрес альковний херувим!
      А, може, велелюбний я занадто,
      А люба - туз козирний в рукаві?

      Дилема. Думи де не тре витають,
      Пестливо жінка шепче ніч і день:
      - Коханий мій лебедику, l love you!
      Іди до мене, хтивець-мародер.

      Куняти, наче кіт іще завчасно,
      Бо молодий - на тижні буде сто.
      Монаху ж легко, він одвіку в рясі,
      Нема жони, вночі лежить пластом.

      Легенько чхнув, а мила:- Будь зоровий!
      Цілує так, що бухне плоть тверда.
      Цокоче серце мужа від любові,
      Амур легенько ліжком хилита.

      10.02.2020 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    364. На независимость Украины

      Дорогой Карл Двенадцатый, сражение под Полтавой,
      слава Богу, проиграно. Как говорил картавый,
      «время покажет кузькину мать», руины,
      кости посмертной радости с привкусом Украины.

      То не зелено-квитный, траченый изотопом,
      — жовто-блакитный реет над Конотопом,
      скроенный из холста: знать, припасла Канада —
      даром, что без креста: но хохлам не надо.

      Гой ты, рушник-карбованец, семечки в потной жмене!
      Не нам, кацапам, их обвинять в измене.
      Сами под образами семьдесят лет в Рязани
      с залитыми глазами жили, как при Тарзане.

      Скажем им, звонкой матерью паузы метя, строго:
      скатертью вам, хохлы, и рушником дорога.
      Ступайте от нас в жупане, не говоря в мундире,
      по адресу на три буквы на все четыре

      стороны. Пусть теперь в мазанке хором Гансы
      с ляхами ставят вас на четыре кости, поганцы.
      Как в петлю лезть, так сообща, сук выбирая в чаще,
      а курицу из борща грызть в одиночку слаще?

      Прощевайте, хохлы! Пожили вместе, хватит.
      Плюнуть, что ли, в Днипро: может, он вспять покатит,
      брезгуя гордо нами, как скорый, битком набитый
      отвернутыми углами и вековой обидой.

      Не поминайте лихом! Вашего неба, хлеба
      нам — подавись мы жмыхом и потолком — не треба.
      Нечего портить кровь, рвать на груди одежду.
      Кончилась, знать, любовь, коли была промежду.

      Что ковыряться зря в рваных корнях глаголом!
      Вас родила земля: грунт, чернозем с подзолом.
      Полно качать права, шить нам одно, другое.
      Эта земля не дает вам, кавунам, покоя.

      Ой-да левада-степь, краля, баштан, вареник.
      Больше, поди, теряли: больше людей, чем денег.
      Как-нибудь перебьемся. А что до слезы из глаза,
      Нет на нее указа ждать до другого раза.

      С Богом, орлы, казаки, гетманы, вертухаи!
      Только когда придет и вам помирать, бугаи,
      будете вы хрипеть, царапая край матраса,
      строчки из Александра, а не брехню Тараса.


      Йосіф Бродский



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    365. Про вічне
      Був - напівбог. А сьогодні - ізгой-ліліпут
      (хтілося жити довічно у пазусі мойри).
      От і отримав Сізиф покарання за бунт:
      Котить гріхів колобочка важкого угору.

      Може й тобі закортіло такої судьби -
      З брилою - в небо, а потім із нею - до прірви?
      Бог тільки вічний. А іншим судились гроби,
      За шельмування - і рідним голівки одІрве.

      Ні? Не бажаєш? І добре,- уже ж не дитя,
      Бо пресолодка спокуса - невдала афера.
      Вірують дурні лише у загробне життя,
      Телепні прагнуть шляхами іти Агасфера.

      Зникну? Не страшно. Немає у цьому біди,
      Кожному в дар роздаю свій талант по частинам.
      Пам'ять про себе хорошу, поеми, сади -
      Ось що лишає для вічності смертна людина.

      03.02.2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    366. Анумо!
      Ото раніше гарно малювали -
      Аж плакали розчулені дівки!
      А нині у пошані (йолі-палі!) -
      Нездари-чорновуси та сушки.

      Як щось напишуть - дрижаки по тілу
      У читачів. І сльози на очах.
      Бо їх віршатка - творчості могила,
      Пегаса й музу ріжуть без ножа.

      На сайті ґвалт! Під вигуки "Рятуйся!"
      Забився, наче миша, до кутка.
      Анумо залоскочем Чорновуса,
      На нуль помножим клятого Сушка!

      02.02.2021 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    367. Рушники
      Матуся рідна гарно вишивала,
      Радів і я, і сам отець пан-Біг.
      А в пам'яті, неначе фотоспалах,
      Зринає візерунок-оберіг.

      Де хрестики схилися в печалі -
      Видніються дубові вже хрести.
      І голкою холодною, зі сталі,
      Мені намалювала долю ти.

      Гаптуючи безсонними ночами
      На полотні судьби живі дива,-
      Ти чарівними вишила квітками
      Молитви материнської слова.

      Хоч нині я один зостався вдома -
      Святий рушник висить на образах.
      І рук твоїх, натруджених, утома
      Із візерунків досі не щеза.

      Ой,рушники! У світлі - краплі лиха,
      Біжить багрянцем чорна борона...
      А голову мою вгортає снігом
      Непрохана, холодна сивина.

      2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    368. У храмі
      Гей, слов'янине, голий та босий,-
      Ти у храмі стовбичиш дарма.
      Там єгови, мойсеї, христоси -
      Українців між ними нема.

      Пекло й вила чортячі для гоїв,
      Та смола прегаряча - не ром.
      Ох, земляче, ну що ж ти накоїв,
      Як Дажбога звалив у Дніпро!

      Ні, таке не зустрінеш у криптах,
      Богострати затерто сліди.
      Животворець одкинув копита -
      Розіпнули Сварога діди.

      А чи, може, осліп я, незрячий?
      Святотацтво зоп'яну верзу?
      А ікона Спасителя плаче,
      Я цілую криваву сльозу.

      Знає: брата вмертвили даремно,
      Трон небесний вогнями пече...
      От у храмі незатишно, темно,
      І заходиться совість плачем.

      Я живий! То не вмерли і боги!
      Вихід бачу з глухого кута:
      За Йорданом - Дніпрові пороги,
      За неправдою - правда свята.

      25.01.2021 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    369. Любов

      Обарвлені у самоту літа
      Згорали, не лишаючи ні сліду.
      Але прийшла любов моя свята
      І забуяло у сердечку літо.

      На тебе я очікував давно,
      Так само як весна шалену повінь.
      Тепер чуття, п"янливі, як вино,
      Мене колишуть крилами любові.

      Ти ангелом за руку одвела
      До раю, де панує мир та спокій.
      За дар кохання - Господу хвала
      Й Тобі - моє кохання карооке.

      Не кожному воскреснути дано
      І в люблячих долонях вік прожити.
      Ще рік - і я би каменем на дно
      Упав у води Лети сивим дідом.

      Ти вирвала мене з-за чорних ґрат,
      Прощальний крик спинила на півслові.
      Лечу на крилах у небес блават,
      В душі гримить симфонія любові.

      25.01.2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    370. Кінець епохи бідності
      "Свати", "квартальчик", тру-ля-ля -
      Оце воно! А розум - гирі.
      От і зліпили короля
      Із лицедія дезертири.

      Вручили владну булаву
      Та власну долю балабону.
      Бо обіцяв нам пахлаву,
      Достатку й меду бодню повну.

      І кум рекламою упивсь,
      Вирячуючи в плазму більма.
      Кричав я всує: - Зупинись!
      Веселий ліліпут - це ширма!

      За глупаком - орда черви,
      Голодна до майна й готівки!
      Але хахляцькій голові
      Подумати хоч трохи - ліньки.

      Віддав свій голос? "Молодець!",
      Ну що ж - тепер хвали паяца.
      Епосі бідності - кінець,
      Гряде розплата - час жебрацтва.

      23.01.2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    371. Водохреща!


      Водохреща. Споліскую гріхи.
      Вода - аж чорна. Бульбашки від бруду.
      Із осені не мився. Вороги
      Платіжки надіслали (ох і люті!).

      Вода гаряча коштує як ром,
      Побачив суму - запекло у грудях.
      Аби сплатити - мушу рік кайлом
      Вимахувати по святах і буднях.

      Холодна - за ціною ковбаси,
      Опалення...та ну його до чорта!
      Скрутила влада дулю на нозі
      І тицьнула межи очі народу.

      Позичив у держави (ідіот!) -
      Пеню й проценти нічим віддавати.
      Тож за борги банкір відняв город
      І хату, і садочок, і лопату.

      Скотився в ополонку колобком,
      Обмив хвоста, копита, рило, роги
      Й чкурнув у буду. Гріє пес Сірко,
      Команда "ЗЕ" у ваннах парить ноги.

      19.01.2021 р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    372. Добро
      Люди, люди...золоті краплинки,
      Все що треба принесуть у дім.
      Попрошу - питають: - Треба скільки?
      Не відмовлять у журі-біді.

      А у влади пелька, наче верша,
      Видере й останній хліба шмат.
      У судді - з рубінами одежа,
      В гетьмана - з сапфіром аксельбант.

      Чавить прокурор із горя мито,
      А проценти з розпачу - банкір.
      Я ж любов'ю трударів зігрітий,
      Яблуневим цвітом вкритий двір.

      Думав, від жури поїде "стріха"
      І біда таки не омине...
      У минуле відступає лихо,
      У майбутнім - сонечко ясне.

      12.01.2021 р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    373. Прощання з музою
      Ще торік писав і день, і ніч,
      Сонечком обарвлював сторінку.
      Нині ж - фарби й строфи - з потойбіч,
      От і вмовк, щоб не лякати жінку.

      Бачу правду, чорну та гірку,
      Виорану кривдою та смутком.
      Муза ж - у глухий загнала кут,
      Бгає лжу у вірші контрапунктом.

      От і б'ється серце через раз,
      Удихну, а видихнуть несила.
      - Геть від мене, зраднице, на Марс!
      Ось, тримай Пегасові вудила.

      І шукай деінде хлопака
      Для рожево-теплих пасторалей...
      Бач, на круп коняці клумака
      Почепив. Тепер "крути педалі".

      Важко, та зробила перший крок,
      Попрощалась мовчечки, без крику.
      В мене ж - творча пауза, амок.
      А чи довго? Певно що, довіку.

      03.01.2021 р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    374. Святі грішники


      Віра - благо. Є душевні вади
      І гріхи? До храму хутко йди.
      Хтось біжить попові сповідатись,
      Ну, а я - опуклій попаді.

      От вона усі гріхи й навроки
      Вмить знімає, бо таки свята.
      Я давно поклав не неї око,
      Жінка гарна, має Божий дар.

      Поцілує - і кінець тривогам,
      А обніме - в серці грає туш.
      День і нічку під її порогом
      Жду, коли на службу рушить муж.

      Ну, скажіть, хіба у тому винний,
      Що шепчу їй ніжно "I love you"?
      Кублимося на м'якій перині,
      Наче ув осонценім раю.


      29.12.2020 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    375. Портрет
      Мольба - це квил безсилих мишаків,
      Марнотна зброя проти зла трутизни.
      А я чиню супроти, навпаки,
      Мій дух - не драглі страху - цвях залізний.

      Колінопреклоніння - акт ганьби,
      Підміна свята на робочі будні.
      Вимолюють, випрошують - раби,
      А вільні -завойовують майбутнє.

      Так легко й безпечально у тилу,
      Ні вибухів, ні пострілів у спину.
      Одна робота: Господу хвалу
      У висі посилати безупинно

      І їсти. Вранці, вдень і уночі,
      А потім жир качати ситим постом.
      Тож дезертир обпльовує мечі,
      Вояку бачить - на обличчі острах.

      Це - твій портрет, в патьоках чорноти,
      Обарвлений у віру та лукавство.
      У храм сховався? Щуре, не радій,-
      До парадизу втрапити не вдасться.

      25.22.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    376. Братам-священникам

      Я пророк, синодові - Бабай,
      Замість крові - правдонька у венах.
      Пророкую: "Воїнові - рай,
      Праведнику в рясі - тьма, геєнна".

      Поросло Писання пирієм,
      Істина спаплюжена, дірява.
      От мольба нічого й не дає,
      Десятина церкві - марна справа.

      Там, де мир - вирощують рабів,
      Грішні всі - апостоли й миряни.
      А Ісус неправди не терпів,
      Вмер за тебе, служко окаянний.

      У тилу не віра - каламуть!
      Ти ж, служитель Бога,- що тут робиш?
      В парадиз один веде лиш путь -
      Вмерти за Вкраїну ув окопі.

      І тобі спастися до снаги!
      Йди на фронт! Отам безгрішних кузня!
      Бий кадилом пики ворогів
      І хрестом лупи кремлівські гузна.

      23.12.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    377. Незлостива пародія
      Віктор Кучерук

      Є такі, що люблять аж до сказу
      І ревнують навіть до стовпів, –
      Є і ті, хто кориться наказу
      Вказівного пальчика без слів.
      Є старі – охлялі й напівсонні,
      Та з украй надутим портмоне, –
      Є галантні поміж безпардонних
      І таких, що завжди щось утне.
      Є смішні герої і трагічні,
      Є сміливі й сильно боязкі, –
      Делікатних повно і цинічних
      Зайнятих та вільних козаків.
      І повільні, й дуже бистроногі,
      І чіпкі, немов чортополох…
      Бідній жінці вибрати незмога
      Одного з привабних багатьох...
      19.12.2020

      Олександр Сушко

      Є такі, що люблять аж до сказу,
      Раз підгледів - й досі в серці щем.
      Можуть упіймать під час намазу
      Й залюбить до смерті під кущем.

      Гнат охлялий, Орест напівсонний,
      Ну,а камрад їхній - о--го-го!
      У жазі зірвав з дружків кальсони,
      Рве їх, наче русичів монгол.

      Заморив братву гігант могутній,
      Виссав сили з кволих мужиків.
      Бо амури нині вельми люті,
      Не цікавлять їх тепер жінки.

      Аж тріщить в ручищах хтивця попа,
      Християнській вірі - шах і мат!
      Ми свобідні! Хай живе Європа!
      Завтра у столиці гей-парад!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    378. Едем
      Істина - не світло, а печаль,
      Та зірвати з неї час опону.
      Райську браму легко, без ключа,
      Відкриває чорне і гріховне.

      Ієгово, татку,- не мовчи!
      Черга в рай, а там - самі убивці!
      МолитвАми небу платять чинш,
      Аби змити з душ засохлу крівцю.

      Не живі для них ми, а мерці!
      В храмах підторговують (паскудство!).
      В золоті украденім жерці -
      Паразити на проблемах людства.

      А віряни ситі - ох верткі!
      Сморід лжі із вуст, немов од скунса.
      Брата ріжуть люто на шматки
      Й висисають прощення в Ісуса.

      А мене прибили до хреста
      Й вихлюпнули муки на ікони...
      Суне в рай безбожників орда
      І нема від неї оборони.

      10.12.2020 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    379. Художник

      Я не пишу бравурних маршів,
      Рожево-сонячних картин.
      А правда - чорна, негодяща,
      В патьоках суму та біди.

      У дезертира - бал (ой леле!),
      Медалі, слави клумаки...
      Олжа - заручниця пастелей,
      Обіймів райдужно-м'яких.

      Неправда - не мої парцели,
      Ледь вирвався з її лабет.
      Та людям подавай веселе,
      Безжурно-мрійне канапе.

      Вмочаю пензля в сум та відчай,
      У барви чорні та гіркі.
      Малюю істини обличчя -
      Зрадливо-підлих хохлаків.

      06.12.2020 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    380. Годі
      Розвелося до біса піїтиків,
      Кожен - геній, ліричний титан.
      Я ж - вояка нещадної критики,
      Гузна рву віршарам. Смакота!

      Ті ж вищать від образи та сваряться,
      І волають : «Рятуйте, братва!».
      Ох, важка у руках моя палиця,
      Хоч лікує від глупства. Дива…

      Бачу «майстра» вгодовану ріпицю,
      У правиці - блокнот, олівець…
      Гепну раз - і сонети розсиплються,
      Гепну вдруге - канцоні кінець.

      Хай живе. Чорт із ним. Годі критики.
      Сатиричній отруті «Ату!».
      Мажу медом по вухах піїтиків
      Та віршовану хрінь-лабуду.

      01.12.2020р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    381. Хресна путь
      Я - пророк добра і справедливості,
      Битий, гнаний, бідний скоморох.
      П'ю амріту Божу безнадійності,
      Хресна путь - логічний епілог.

      Повезло. Утік між люті тромбами,
      Тільки спину зачепив батіг...
      А Спаситель поруч, мовчки човпає,
      Безтілесний та живий, мов тінь.

      Завтра - пекло. На землі. З вірянами.
      Вирвуть з м'ясом посивілий чуб.
      Все на цій землі іде за планами
      Писаними небом,- не ропщу.

      Я до ранку буду ще не різаний,
      Та у серці смерті холодок:
      Йдуть попи з кадилом, світять ризами,
      Разом з ними - добрі люди, до...

      29.11.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    382. Невдала спроба
      Колега мій стругає добрі вірші,
      Потужні! Не кавалки ковбаси!
      Мої ж бо потерчата значно гірші,
      Росточком, наче пальці на нозі.

      Бемолі врозтіч, здиміли дієзи,
      Порвав Пегасик мій ліричний сак.
      Від горя вию, мов побитий песик,
      Під сволоком лаштую шворку й гак.

      Талант зачах, письмацька карта бита,
      Крилатий огир відтепер нічий.
      Ну, що ж,- пора квитатися зі світом
      За те, що змучив чуйних читачів.

      Ще мить і полоскатимусь у Леті,
      Забуду світ і вірші про любов..
      Мотузка "Лусь!" - і я вже на паркеті,
      На ґузні - ґуля, голова - бо-бо.

      14.11.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    383. Печаль


      Течуть слова...любов...душа...шарман,
      Перо в руках митця, неначе віник.
      Мені не допікає графоман,
      Лише хахол,, байдужий до країни.

      Прокиньтесь, люди! Йде до нас орда!
      На часі не любов, а тема інша.
      Та за слова сховалась пустота,
      Гормонами засмічуючи тишу.

      По горло вгруз у сірий наратив,
      На плечах - тінь поезії печалі.
      А мій товариш пише про сади,
      Жаготи крик у заростях азалій.

      Від лірики солодкої одвик -
      Мої пейзажі - кров'ю й чорним матом.
      І знов строфа зривається на крик
      Опісля тризни за убитим братом.

      Поклав його на землю під щити
      Та сонячний уклав в долоню зайчик.
      А осінь сипле листом золотим
      Журбою і дощами тихо плаче.

      22.10.2019 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    384. Не встати...

      Незакінчена епістола...
      Грім ударив, наче істина,
      Час ударив - я не вистояв,
      Впав на зорану ріллю.

      Поруч побратими-воїни,
      Лики вичорнено зорями,
      Перешіптуються з мойрами
      Про сумний зі смертю шлюб.

      А навпроти - небо сонячне,
      Понесли до нього поночі,
      Крізь рідню мою безпомічну
      Та похилені чуби.

      Піді мною - поле з мінами,
      Кров'ю береги обпінені,
      Весни, вимучені зимами,
      Мрії світло-голубі.

      Думав, як помру - полегшає,
      Рай ловити буду вершами,
      Юних гурій під одежами...
      Помиливсь - і тут дими!

      Чути гуркіт, видно сполохи,
      Хмари пахнуть болем, порохом.
      Та мені до бою з ворогом
      Вже не встати із труни.

      25.02.2020 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    385. Квас

      Увечері до Степаниди, моєї сусідки, що живе навпроти, прийшов Микола. Під пахвою тримав старого, шкарубкого та порепаного портфеля з інструментами. Ладнав добрій сусідці хвіртку, потім перейшов майструвати углиб двору - до корівника. Гепав сокирою, молотком, щось бурмотів під носа, але так, що чув увесь куток.
      «Хай тобі трясця!» - це коли влучив не по цвяхові, а по пальцю.
      «Шоб ти здох!» - це коли цвях у дубовому стовпичку погнувся і головка від нього відлетіла у траву.
      « Щоб тебе пранці з’їли!”- а оце вже на адресу шурупа, який не угвинтився, а обламався. Судячи з усього - теж у дубовому стовпчику. Бо у соснину вгвинчується - аж гай шумить.
      А потім поліз на дах підпасовувати шиферину, що з’їхала під комином.
      - Сашко! - гукає через усю вулицю. - Підсоби! Заміси трохи цементу, тут не тільки шиферина з'їхала, але й цегла з димара скоро падати почне.
      Знаю, що то таке - самому стрибати дахом. Я не макака, та й розміняв уже шостий десяток. Минулого тижня теж робив поточний ремонт покрівлі над літньою кухнею. І щоб ви думали? Підсобника не було, цебро з цементом важке, цегла теж не з повітря ліплена. Крутнув задом, аби зручніше вмоститися - і полетів сторчголов у зарості детермінантної ожини. Добре, що там унизу мартац лежав. Упав на нього як на перину до жінки. Правда, трохи щелепами клацнув і прикусив язика. Ось, дивіться, - бачите який став? Ледь у роті вміщується. Дружина сказала, що за три тижні все прийде в норму.
      Ага, їй таке легко шавкотіти. А в мене не бовкало у роті, а кавалок завбільшки з плінфу. Нині не можу галдикати, тільки киваю головою. Так що вибачайте, що поет тимчасово став неговірким.
      Устав, почухав ріпицю і..знову поліз на дах.
      Тут треба бути наполегливим: якщо злякався - негайно робити повторну спробу, інакше зляки потім усе життя дійматимуть. Конву з розчином повісив на шию, цеглини порозпихував по кишенях старого кожуха , кельму затиснув зубиськами – і вперед, на Говерлу! І таки все зробив як слід. Точно так само нині допомагаю і Миколі.
      Закінчили, коли Оріон сяяв, наче ялинкова прикраса. Час від часу зиркав на Бетельгейзе - зірку червоний надгігант: чи вже вибухнула, чи ще тягне кота за хвоста. Кажуть, що тоді уночі буде видно як удень. Вона хоч і далеко від нашої сонячної системи (приблизно за 430 світлових років), але вибух буде таким потужним, що у результаті утвориться чорна діра. Або, як мінімум, нейтронна зоря. І гравітаційні хвилі прокотяться усім всесвітом. А таке буває надзвичайно рідко. А хто із нас - селян - не хоче бути очевидцем такого грандіозного явища? Та ніхто!
      Уранці, не світ, не зоря, вибіг надвір в одних трусах і завмер від зачарування: хвойний ліс, напоєний вологою, так пахтів, що аж паморочилося в голові. А сива волога над річкою тягнула свої рукави аж до мого обійстя. Навіть поросята у сажі не кричали від голодухи, а кліпали очиськами в туманіючу даль.
      Допоки рохкаюча братія чудувалася з ранкових пейзажів, хутко утьопав їй січки з того, що було під рукою і поставив два чавуни, аби зварити для неї картоплі.
      Не приведи Господи вам почути як верещать голодні підсвинки! Це не Пальчевський і не Зеленський. Ті мирно скавучать на банерах зі своїми недолугими «погрємухами» на кшталт: «Ми вирішимо усі ваші проблеми!». «Дояркам - дійки!», « Свинарам - свинки!», « Колгоспникам - колгоспи!». Щось таке. А я б додав: «І пломби в зуби!» та «Свічку в гузно!».
      Та хіба мене почують? Хіба будуть думати головою, а не бідкатися, що закрили графоманський сайт «Українська поезія»?
      Вже казав: хочете аби ваша творчість засяяла, наче діамант? Платіть гроші за власне глупство літредакторам. Це - єдиний рецепт від нестримної писунки. Тобто, поетичної «швидкої Насті». Так ні - пишуть і пишуть. Пишуть і пишуть. І все всує. А навіщо? Аби виговоритися?
      А хтось подумав, що ці твори прочитає власна дитина або онуки і скажуть: «Прости, Господи! Невже це моя мамця наквецяла? Чи татко..».
      Тьху! Я ж не про це! А про Йвана!
      А що Іван? Став над душею і квилить:
      - Дай квасу, бо у Степаниди тільки первак. А я ж непитущий. Наче…
      - А чого хитає, наче тополю на вітрі?
      - Ти не знаєш, що таке справжня жінка, сусіде. Це - ураган! Це - розбурхана стихія! Це – самум!
      Ну да, Степанида рік як не має чоловіка. Справила роковини, навіть опалубок поставила на його могилі та гранітну стелу. Але життя бере своє.
      Не можна людині жити одинокою! Не можна до гробу тягти воза «бєзбрачія». Це монахи ще можуть тихенько молитися в келіях, люто зиркаючи на настовбурчені прутні. А здорові фізично та розумові люди шукають собі пару, аби не з’їхати з глузду. І правильно роблять. Бо хто ж тоді буде землю орати та жито сіяти, якщо всі підуть бити бомки до церкви? Га?
      Дав я Миколі квасу березового. Того, що три місяці стояв у підвалі та вже нічим не відрізнявся від суміші оцту з перваком. Він як ковтнув - аж гикнув! А потім чмихнув. І хекнув.
      І чимдуж чкурнув до Степаниди в альков утіх. Тобто у власну хату.
      Моя дружина уважно спостерігала за цими маніпуляціями, бачила як сусіда чвиркнув прожогом до хвіртки, уздріла недопитий баняк з квасом у моїх руках і склала два плюс два.
      - Мабуть, ми спостерігаємо над народженням нової сім’ї. Хай їм Бог одразу пошле трійню.
      - А чого одразу трійню? - з подивом одгукнувся я.
      - Трійня, мій дорогий чоловіче, це приворот на все життя. Ніколи і ніде не було такого, аби розводилися сім'ї з таким приплодом. А якщо нас з усіх сторін обступлять сім'ї з таким урожаєм, то ми на старості будемо мати могутню підтримку. І похорон допоможуть облаштувати, і копійчиною допоможуть. А з дітей - як із хворої собаки: доки приїдуть провідати батьків - ми вже згниємо в домовинах…
      Цілий день крутилися у справах: нагодувати теличку, бичка, свиней, курей, гусей, качок, цюцька, кішок, тещу. І аж під вечір згадали про себе.
      Їжаки знову товпою влізли до собачої миски, обсмоктуючи індичі варені голови, а я дивився на них та думав: це ж і я міг бути на їхньому місці, якби не мав жінки. Отак би і нишпорив у пошуках поживи для шлунку і серця чорт знає де, якби поруч не було люблячої дружини. Там куснув, тут гризнув. Ще й випив, що під руку попадеться.
      А нині - все під контролем: уранці – праця, удень - праця, увечері - праця. А уночі… Ну, самі знаєте. Бо нащо той чоловік, якщо не знає, що робити з жінкою? Чи, може, я помиляюся?
      12.10.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    386. Божа заповідь


      В церковці служба, а не балаган,
      (прощають москаляток-людожерців).
      Заздравниці співають ворогам
      Лише раби. А вільні - б'ють у серце.

      Бо меч потрібен теж - не тільки щит,
      А сірий наратив - до казки-дива.
      Без оборонця лютого наш рід -
      Тічня овеча, для орди пожива.

      Є щира правда. Є олжі слова -
      Це складники солодкого причастя.
      Добро ж без зла - дитина нежива,
      Без ночі день - не радість, а нещастя.

      В степу лежать без душ мої брати,
      Кремлівським вожаком убиті підло.
      Із квітів зла - ростуть добра плоди,
      А чорнота слугує тлом для світла.

      Я не прощаю підлості й обид,
      Якщо сусід не друг - вовчисько сірий.
      За око - око! Божий заповіт!
      І відмінить ніхто його не в силі.

      07.10.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    387. Ной
      Хороші люди наштовхнули мене сьогодні на думку розказати історію Ноя з наукової точки зору. Дехто скаже - ой Сашко! Ти хоч і доктор історичних псевдонаук, але біблейські історії у своїх віршах та есеях викладаєш так, наче все те - казки, бо існують Біблія, Коран, Тора та ряд інших важливих документів давніх часів, які свідчать про те, що Ной не просто історична фігура, але й праотець всього сущого. Археологи та історики, які спеціалізуються на сходознавстві мудро промовчать. І правильно зроблять. Інакше б їх або побили камінням, або б наклали анафему.
      Ось матеріал зі Святого письма Українського Біблійного Товариства, яке видане 1990-го року. За оригінал правив грецький переклад, здійснений для потреб єврейської діаспори Єгипту 3-2 століть до Різдва Христового.
      Біблос , як тлумачать його богослови - це слово Боже. З’явилося таке твердження десь приблизно 1500 р.д.н.е. З біблійного надхнення випливає і непомильність Святого письма. Про герменевтику розповідати не буду, бо узагалі вас заплутаю.
      До речі, є й місто Бібл (фінік.), нині воно називається Джубейль і є частиною Лівану. Засноване приблизно в 6-му тисячолітті до н.е. Тобто задовго до біблійних часів. Є й більш давніші - Тир, Сидон, Дамаск, але не про те мова.
      Отже, що каже про Ноя Біблія?
      Ной (івр. נֹחַ‎, Но́ах — у Біблії (Буття 5:29) витлумачено як «заспокійливий»; дав.-гр. Νῶε, араб. نوح‎ [nūḥ], Нух) — останній (десятий) з допотопних старозавітних патріархів, що походять за прямою лінією від Адама. Син Ламеха (Лемеха), онук Мафусаїла, батько Сима (Шема), Хама і Яфета (Буття 5:28–32; 1Пар 1:4).
      Побудував Ной ковчег, звантажив туди усякої тварі по парі і сорок днів плавав просторами моря, аж доки не пристав до гори Арарат, де розвантажився і почав заселяти землю заново. Сталася ця подія, згідно з біблейською хронологією приблизно 5 тисяч років тому. Тобто тоді, коли існували вже десятки міст-держав по всьому узбережжю середземномор’я з багатотисячним населенням, своєю культурою, релігією, побутом, розвинутою торгівлею тощо.
      Давайте розберемося - хто такий Ной, звідки він узявся, якого роду-племені і чи могла така історія трапитися насправді, чи це солодка вигадка екзальтованої релігійної громади.
      А що ж каже про Ноя археологія та історіографія?
      Отже, згідно з Біблією, Ной був виноградарем. Це багато що пояснює в характері персонажа, а саме: дуже любив буль-буль. І перше, що він зробив після Потопу… розбив виноградник! Не жито посіяв, аби сім’я не бідувала, не вівса для коника. А саме - виноград.
      Вирощувати його як культуру почали в третьому тисячолітті до н.е. В давніших розкопках такого культурного продукту ще немає. Ніде. Аби пощадити богословів та вірян - беремо за точку відліку дня народження Ноя найнижчу дату – 3000 р.до н.е. Ось той час, коли жив Ной.
      Том Войсмер - спеціаліст по давнім суднам, наголосив: навіть у 19-му столітті було не під силу побудувати таке гігантське судно як ковчег, ще й з одного дерева (кедра!). Я не кажу про ціну такого судна на той час та місце, звідки деревину потрібно було привезти (а росло воно за тисячі кілометрів від Месопотамії - в Лівані). Той же Том Войсмер наголосив, що потрібно було використовувати металічний каркас для набагато меншого для розміру корабля. А 137-ми метрове судно, зроблене з дерева, не може тримати форму. Воно швидко почне розвалюватися в морі, а шви розійдуться. Це - звичайна теоретична механіка та знання опору матеріалів. Не кажучи про те, що Ною було б узагалі непосильно побудувати такий великий корабель одному. А він будував його один.
      За приблизними підрахунками на землі мешкає близько 30 мільйонів видів тварин. Отже Ною довелося б піднімати на судно по 50 пар за одну секунду. А точні розрахунки показують, що для загрузки живності Ною б довелося витратити 30 років. І як усю цю живність завантажити на 137-ми метрове судно? І ще питання: він сам вів кожну пару чи тварини піднімалися самотужки, попарно, стрункими лавами? А на будівництво такого корабля Ною було дано рівно сім днів. Ні ангелів, ні крилатих серафимів, які б допомагали йому носити колоддя та стовбури, витісувати шпангоути та реї у Святому письмі немає і слова. Тепер спробуйте і ви, шановні читачі, випити добряче молодого вина, а потім почати будувати…корабель! Можете одразу космічного.
      То що нам залишається робити: вважати, що це міф чи діяння Господнє?
      Але ж може бути і просте пояснення: вважати що мова йде тільки про тих тварин, які жили в місцевості де жив і сам Ной. Тоді це реально. Цілком реально: дві свині, дві корови, два коня, дві курки, дві кози, двох кролів, жінку і дітей під пахву - і гайда. Більш того - у книзі Битія розказано яких тварин потрібно взяти на борт Ковчега. А саме - по сім пар чистих тварин. Тобто тих, яких приносили в жертву Богові. А оце вже серйозна поправка, дуже серйозна. В книгах Левіт і названо 10 видів таких тварин. Всього десять, шановні читачі. Отже , 10 видів тварин по сім пар - всього 140 штук. Отже, слони, жирафи, бабуїни та кити відпадають. Лишаються кілька видів овець, антилоп, кіз та оленей. От і все.
      І наказано взяти по парі нечистих тварин та пташок. В книгах Левіт та Второзаконня названо тридцять таких тварин. Отже, ще шістдесят: свиней, ящірок, зайців, равликів і таке інше.
      А на додачу взяти сім пар чистих птахів: голуби, гуски та кури. Всього - 42 птаха. А загалом - 260 тварин.
      Але бентежить головна причина: вселенський потоп. В Біблії сказано, що дощ лив, доки не покрив усю землю. Катастрофа такого масштабу мусила була б зоставити свої сліди як на суші, так і на океанському дні у вигляді відкладень.
      І ось тут починається найцікавіше - наукові дослідження виявлення цих подій. А почалися вони всього 150 років тому.
      Геолог Йєн Полаймер, який проводив геологорозвідку на всіх континентах не виявив жодних слідів вселенського потопу. Для цього було надто мало води, якби навіть одночасно разтанули Антарктида, Арктика, Гренландія та всі материкові льодовики, включно з витісненими з глибин на поверхню планети підземними водами. Води потрібно як мініму утричі більше.
      Відсутність прямих наукових доказів - не єдина проблема. Сама ідея про всесвітній потоп протирічить всьому, що нам відомо про нашу планету.
      Підказку дає книга Битія: вода з’явилася з джерел великої безодні. Що це за безодня? Та навіть якби вода з'явилася з підземних джерел та ще й у такій кількості, то задовго до Потопу по ній неможливо б було ходити, вона б перетворилася на багно. А сам потоп до невпізнання змінив би усю біосферу землі. Атмосфера була б настільки насичена вологою, що людина, намагаючись удихнути, просто б захлинулася. А тиск піднявся б удесятеро.
      Отже, ця сорокаденна злива була локальною і зачепила тільки певну область Месопотамії.
      Знавці Біблії, вивчаючи особливості мови, якою вона була написана, прийшли до висновку, що її ранні сторінки створені в 6-му сторіччі до нашої ери. Священники сіли і написали книгу, в якій вказали, що станеться, якщо люди не будуть слухати Бога. Їхнього племінного Бога - Єгови.
      150 років тому на території Іраку на місці колишнього вавилонського міста Ніневія британський археолог сер Генрі Лаєрт знайшов сотні глиняних табличок з письменами. В Лондоні в 1872 році їх розшифрував Джордж Сміт. Саме він перший прочитав розповідь про потоп. Це був епос про Гільгамеша.
      В табличках було дуже багато подібного до написаного в Біблії. «І великі боги вирішили наслати потоп». Правда не один Бог, а боги. «Побудуй човна і візьми на нього усякої тварі по парі». Про нечистих і чистих ніякої мови ще не було.
      Таких історичних доказів потім буде багато і всі вони вказували на руйнівний потоп.
      Ще одне, недавнє історичне джерело - епос про Етрахасісі, написаний задовго до легенди про Гільгамеша.
      В давньоєврейській мові слова «країна» та «земля» пишуться одним словом. Ось звідки могла виникнути плутанина. Тому, цілком вірогідно, мова йде про потоп у певній місцевості.
      В 30-х роках минулого віку археологи поновили розкопки в Іраці. Леонадр Вуллі зі своєю дружиною на території древнього міста Ур в Месопотамії на певній глибині наткнулися на шар мулу. Пізніші розкопки показали, що як мінімум три міста в Месопотамії були затопленими. Ще згодом таких могутніх шарів мулу на різних глибинах знайшли ще декілька. Отже, руйнівні повені в цій місцевості мали нечастий, але циклічний характер. Приблизно раз на тисячу років. Одна з них прийшовся на ті часи, коли жив Ной.
      Але в знайдених історичних текстах стільки розбіжностей з Біблією, що виникає логічне питання: коли, хто і навіщо до невпізнання викривив справжню історію, яка має мало спільного з усталеною Біблією?
      Згідно з новими даними ця історія розпочалася у шумерському місті Шурупак.
      Сам Ной виглядав зовсім інакше: він був бритоговим та носив спідницю. В легенді про Гільгамеша сказано, що Ной володів сріблом та золотом.
      5 тисяч років тому такими зливками розплачувалися за товар виключно багаті купці. Отже, він був не виноградарем. І будував він не ковчег для спасіння тварин, а судна для перевезення зерна, пива та худоби.
      Всі великі міста того часу знаходилися на Євфраті. Возити товари річкою було набагато дешевше, аніж караванами по суші. І найбільше судно, яке вдалося розкопати з тих часів не перевищувало 12-ти метрів. Але в легенді про Гільгамеша є підказка: там написано, що барка була поділена на секції. Тобто, була в’язка суден, скріплена воєдино.
      Ще одна цікава деталь з легенди про Гільгамеша: Ной був не простим торговцем, а царем міста Шурупак. Але й він корився тогочасним законам. Якщо йому б не вдалося привезти чужий товар у визначене місце та час - він би втратив свій трон. Якщо б не вистачило грошей покрити збитки - пішов би в рабство разом з усією своєю сім’єю. А його судна возили товари дуже багатьох купців міста.
      Ще одна цікавинка: Арне Пебель опублікував в 1914 р. переклад шумерської таблички, що зберігалася у Філадельфії в Музеї Пенсільванського університету, де говориться про те, що побожний і благочестивий цар Зіусурда отримує вказівку від Уту (бога сонця) і вирушає на кораблі рятуватися від потопу, що бушував сім днів і сім ночей. Отже, за кілька тисяч років до Біблії шумери розповіли, причому так само, як і ассірійці, в поетичному жанрі, про ту ж саму подію - Великий потоп. Розбираючи письмена, археологи наткнулися і на першу текстологічну помилку єврейського перекладу шумерських міфів про створення світу: про цю помилку дві і більше тисяч років ламали списи теологи і теософи, - мова йде про створення Єви з ребра Адама.
      А до чого тут потоп? - слушно запитаєте ви.
      Відомо, що деякі ділянки Євфрата судохідні тільки по високій воді. Тобто, в липні. Але ризик був завжди. Особливо, коли висока вода з гір наклалася б на повінь.
      Так і сталося. У ніч перед повінню на одному зі своїх суден Ной влаштував бенкет. А за ніч вода так піднялася, що довелося спасати майно. От до чого призводить неконтрольована пиятика.
      В Біблії сказано, що дощ йшов 40 днів, у вавилонському літописі - сім. Достатньо було й одного дня аби наробити лиха. Переважна більшість чужих товарів затонула, як і свої судна.
      Наступного дня, як написано на глиняних табличках, Ной уже не міг бачити землю: довкола була вода. 7 діб він чекав, коли можна причалити до берега.
      Спочатку вода була прісною, а потім стала солоною. Отже, течією їх винесло в Перську затоку. В легенді про Гільгамеша так і написано «Перед ним простиралося море».
      Єдине, що вони могли пити - пиво, якого на кораблі було достатньо.
      В біблейському варіанті пригоди Ноя після причалення до гори Арарат у сучасній Туреччині закінчуються. А от у вавилонському літописі навпаки - тільки починаються.
      Цікавий факт: на глиняних табличках тих часів написано, що Ной втратив трон, а в інших - що його вигнали з міста. Після потопу кредитори Ноя відшукали його і зажадали від нього повернути борги.
      На одній з табличок вказано, що він подався в країну Ділмун. Ця шумерська назва відповідає сучасній назві острова Бахрейн у Перській затоці. Навіть сьогодні це - казкове місце. Тут, фактично, є все для щасливого життя. Далі ніяких відомостей про Ноя немає.
      І ще одне: Ной був шумером, а не семітом. Це дуже важлива деталь. Але чи важить вона хоч щось у світі, де все написане і подане як священні тексти сприймають на віру?
      05.10.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    388. Половина правди

      Писати про ніщо, панове, доста.
      Сонетів про природоньку - вози.
      Лягти ж у домовину - дуже просто,
      А от толково, з честю - не для всіх.

      Хворіє люд від курива-горілки,
      У жирні туші пхає ковбасу.
      А в результаті - похоронні крики,
      Вінки, гроби...чи щось не те верзу?

      Мене питає совість: - Хлопе, хто ти?
      Із тилу щур, а чи стійкий вояк?
      А слізоньки пускає від журботи
      Диванна сотня. Серед неї й я...

      Вівсом та житом засіваю ниву,
      Борщу каструля - мій найліпший друг.
      За миттю мить, за роком рік - у прірву,
      Ховається за щит страху мій дух.

      Я правди розказав лиш половину,
      Не вистачило декілька хвилин...
      Таки помер я вчора за Вкраїну,
      Аби батьки до старості жили.

      05.10.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    389. Розмова з Богом
      А я ж увірував у владу Господа,
      Добро та ангелів...
      Мене ж забили каменями, просто так,
      Нащадки Авеля.

      А діти Каїна стягнули чоботи
      (є дрібка користі!).
      Пророки і святі - це людям клопоти
      І муки совісті...

      Цілую божеські персти,
      Питаю: - МесіЯ!
      Чи помирати ліпше на хресті,
      А чи отак як я?

      А Він мовчить, ні пари з вуст -
      Главою лиш хита.
      Брат ріже брата - де ж тут ґлузд
      І доброта?

      P.S:

      Так, за печалями та за тривогами
      Шепочем з Богом ми
      Про сни утомлені та мрії зламані,
      Які Він дав мені...

      04.10 2020 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    390. Корона


      Звично стиснув перо у руці,
      Маю час, божий дар і натхнення.
      Для корони потрібні зубці,
      А для генія - слава-варення.

      Я ж об стелю її поламав,
      Скреготіло - аж чули і в пеклі.
      Кажуть, що і таланту нема -
      Тільки пинди стовбурчиться гребінь.

      Замість слави вчуваю "хи-хи",
      Обзивають щодня пустобріхом.
      На додачу сатирик лихий
      Клізму ставить із гумору-сміху.

      Виставляю на сайтику вірш,
      Тихо плачу від горя в подушку:
      Ні хвали, ані оплесків - тиш...
      Тільки муза цілує у вушко..

      30.09.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    391. Хрін та редька


      Хто сказав, що їстоньки нема?
      Краще би подякували владі.
      Наварила борщику кума,
      Шкварочками день пахтить у хаті.

      А дружина ріже ковбасу,
      Доня кришить шинку на салатик.
      Я ж - гастрономічний телесун
      І гурман (це правда, а не жарти!).

      Пенсія - чудова! О--го-го!
      Тисячі зо дві (у жінки менша).
      Вистача на все! І ти приходь,
      За столом сьогодні будеш першим.

      Будуть марципани, ескалоп,
      Краби, пересипані кав'яром
      ...жінка "Лусь!" варехою у лоб,
      Як гарикне: - Діду! Годі спати!

      Йди по хрін і редьку на город,
      Бо голодним будеш до вечері!
      Отака от музика без нот,
      Лиш у снах я лютий ненажера.

      29.09.2020 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    392. Годі

      На хорей подібен анапест,
      Кавуни і кабачки - на дині...
      Я нікому не потрібен - от вам хрест!
      Тільки доні, тещі та дружині.

      Отже, вільний. Впали ланцюги,
      Крила не залипли марнославством.
      Все в порядку. Тільки од борги
      Аж до неба. Я ж - не здатен красти.

      Хочуть люди слави! Ну і ну!
      Бовтанка навіщо ця поетам?
      Прагне "Аве!" - лиш нікчема! Нуль!
      Йди на фронт стріляти з кулемета.

      Бо барило, наче у купця,
      Спиш щоденно, пестиш біле тіло.
      Тільки в пеклі місце для митця,
      Кров із ран - оце святі чорнила.

      Думи-думи, наче та зола,
      В Лету витік лірика талантик...
      Кісткою з розбитого крила
      Більш не можу правдоньку писати.

      22.09.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    393. По рибу!


      У Пегаса зляк! Розбіглись теми!
      Тужусь над сонетами дарма.
      В читачів фінансові проблеми -
      Грошей на книжки мої нема.

      Є на сало, інтернет, кварплату
      Та пухкі зі здором пиріжки.
      Попиту немає на віршата,
      Накопаю ліпше хробаків

      І піду на річку по густірки,
      Буде юшка (пальці вже лижу!).
      А поетам - дяка превелика
      За словес ліричний абажур.

      Ну, а потім умошусь під піччю,
      Принесе планшета кіт-Баюн.
      У фейсбуці обчитаюсь вічним,
      Дешево й сердито! Всім адью!

      22.09.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    394. Вистава
      Людно! Ой людно! В театрі - прем'єра!
      Грають виставу лише глядачі.
      У режисерах - Орфей та Мінерва,
      Автор відсутній, сценарій - нічий.

      Плаття із золота у примадонни,
      Перстень з рубіном в героя важкий.
      Труппа уся - херувими іззовні,
      А от всередині - геть не такі.

      Фабула - тьма, не осонцена казка,
      Репліка перша як в серденько ніж:
      "В ложці лайна утопити не важко.
      Слово подяки сказати? О ні!".

      Репліка друга: "Земляче-роззяво!
      Я обікрав тебе ловко! То й шо?
      Свій до свого по чуже - звична справа,
      Хрестик на шиї прикриє грішок".

      Сцена фінальна. Судилище Лінча,
      Совість - на пень, гільйотиною "хрясь!".
      Чи лицедії, чи таті цинічні -
      Не розібрати. А гра - вищий клас.

      P.S:

      Гаснуть софіти, скінчИлась вистава,
      Пусто в театрі, нема ні душі
      ...Луснула навпіл нещасна держава,
      Братик на брата здіймає ножі...

      20.09.2020 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    395. Батьки та діти

      Не знаю, ця реальність - сон чи яв?
      Творець вже не в пошані, просто нулик.
      А чи повірять гої в те, що я -
      Пан Бог? Навряд. А скажуть: "Богохульник!"

      А потім доженуть і розіпнуть,
      Анафемою змиють Божу крівцю.
      Церковникам не треба баламут,
      Лише покора й гроші одновірців.

      Вишукує Єгови іудей,
      А рідновір - Дажбога, десь у висях.
      Та ми замаскувались від людей,
      Їмо картоплю, ходимо у джинсах.

      Ми - наче миші злякані (це так!),
      Під масками, в кишенях пістолети.
      Бо як впіймають - буде нам біда!
      Потрощать німби, висисуть безсмертя.

      В норі глибокій, трупом, цілий день,
      А вчора - кістяком остиглим - в склепі.
      Бо мертвий Бог, для віри - саме те,
      А Бог живий - для грішників - нестерпний.

      А, може, ця епістола - маразм?
      Чи, може, й ні...дилема...от питання...
      Господарюйте, людоньки без нас
      І не зважайте на небес мовчання.

      15.09.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    396. Плаха


      І горілка не п'ється, і думи сумні,
      Навіть осінь-чаклунка не тішить як завше.
      Бо до страти лишилися лічені дні,
      Не ординці рубатимуть голову - наші.

      Он, катюга з сокирою йде навпрошки
      Через рани мої та палаючі руни.
      Не уникнути кари, бо гріх мій тяжкий -
      Укладав ворогів України у труни.

      А суддя - дезертир, прокурор - уклоніст,
      Гендлярі-миротворці, пройдохи-бариги.
      Під вогнем ув окопі лежав років шість,
      От і маю: до пекла доправлять без пільги.

      - Хто наступний? - катюга запитує. - Я.
      - Ти тут зайвий, чужий. Не з тієї епохи...
      Над Печерськом Давидова зірка сія,
      У Дніпрі потерчата споліскують ноги...

      14.09.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    397. Кусь-кусь!


      Загнали у підпілля вороги,
      На сайті спокій, затишок нірванний.
      Втомилися без мене від нудьги?
      Звиняйте - цілий місяць був у "бані".

      А чи буває святість без гріха,
      Чи без горнила та ковадла кузня?
      Тепер зірвався пес із ланцюга -
      Кусне зеленобобіків за ґузна.

      Поторсає за вушка сонних мних
      І за труси укине їм колючку.
      Від глупоти найліпші ліки - сміх,
      А від зазнайства - сатирична буча.

      А, може, я даремно на приціл
      Узяв м'якушку та її обгавкав?
      Згуртуються колеги-писунці
      І знов попруть скаженого собаку!

      Не знаю. Може бути тут усе -
      Й зубату щуку згамати карасик.
      Але кручу сатири карусель,
      Щоб реготало сонце над Парнасом.

      14.09.2020 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    398. Святий
      У гридниці князя Володимира переполох. Він і так був завжди, наче вовкулака: ні з того, ні з сього міг угатити пудовим кулаком у груди рабині, яка прибирала на столі наїдки та питво після нічної пиятики з близькими гриднями.
      Це ж треба! - рідний брат Ярополк охрестився у католицькому храмі! А я ж минулого року привіз із Херсонеса до Києва у спеціальній раці голову четвертого Папи Римського Климента Першого. І тіло його учня Фіва також. Назвав ім’ям цього папи аж чотири села - Климентове, Климентовичі, Клементіївка, Климани. Хотів бути першим!
      Гаразд, брате. Буде тобі потеруха! Випер мене з Києва, випер з Новгорода. Ти думаєш, я тобі таке прощу? Ніколи!
      973 року Ярополк приїхав до імператора Оттона шукати союзу , оскільки мав напружені стосунки з Візантією. Та й братня міжусобиця висотувала всі сили. 977 року переміг брата Олега, який штурмував стольний град Вручию, душив місцеве повстання. А вже 979 року приймав у Києві послів Папи Римського.
      Ну, що ж, є вірні люди, є досвідчені зарізяки. Годі терпіти твоє панування. Планував захоплення влади довго, але скрупульозно. І як тільки Ярополк відійшов з військом від Роденя - заманив його на персональну зустріч.
      Мої гридні все зробили гарно. Обидва стануть сотниками. Ну, і воєвода Блуд, який зрадив свого князя, теж в накладі не залишиться. А жінку Ярополка беру в наложниці. Народить мені сина, або й п’ятьох, там побачимо, чи витримає.
      Таки витримала! От молодець! Підростає байстрючатко - син Святополк!

      Три роки пролетіли як один день. Боровся, купував, бився, труїв, душив, відтинав голови і торгувався. Постійно і з усіма. Це - основна роль влади.
      І негайно треба щось робити з вірою. Я хоч і язичник, маю гарем з кількасот молодюсіньких дівчаток, але в міждержавній політиці язичництво - собачий хвіст. Воно нелигітимне. Дивляться як на варварів. Кожна держава має право оголосити війну, повбивати усіх жителів і ніхто не скаже ні слова. Це вважають нормою.
      Іслам відпадає. Стосунки зі Сходом хоч і гарні, але занадто витратні: далеко їздити. Чорт з ними.
      Юдаїзм майже убив мій батько Святослав, розгромивши Хозарський каганат, отже зі слабаками зв'язуватися не варто.
      Польський князь Мєшко нерівно дихає на Червону Русь, яку я захопив 981 року, відгризши шмат Моравського князівства – Холм та Перемишль. Я б ці землі втратив, але польський колега був так зайнятий своїми внутрішніми проблемами, що вирішив плюнути на шмат цієї території, аби тільки втримати владу всередині країни. І цей вилупок має аж занадто гарні стосунки з Тевтонами: якщо покличе їх допомогти - прийдуть і допоможуть. І зроблять з Києва купу гною. Поганий варіант. Та й Рим поставить умовою навернення до християнства - повернення Моравії законним власникав. В дупу Мєшка. Нічого не віддам.
      - Агов, брати мої! Потрібна порада! Яку віру прийняти? Га?
      Піднявся Олаф Трюггвасон - друг Володимира, зарізяка з дуже сумнівним минулим.
      - Княже! Йди до Константинополя, не прогадаєш.
      А як іти, якщо впливу мало?
      Здійснив похід на Крим, віддяпав Корсунь, поставив там свого тисяцького. А перед цим завоював в'ятичів, ятв'ягів, радимичів, білих хорватів. Рвав зубами поляків, вірменів, булгар та печенігів. І дав шість тисяч війська імператору Василію на війну з Вардою Фокою.
      Ну, а потім вже написав листа в Константинополь. І шо ви думаєте? Не відмовили! Хоча спробували спочатку отруїти. Імператор Василій Другий ледь не обпудився, коли дізнався, що спроба вбивства не вдалася, думав, що я піду за цю підлу витівку війною. В союзі з норманами. А імператор нині слабий, бо узурпатор Варда Фока з нього стружку знімає. І невідомо – чи не покотиться завтра голова самого імператора східцями храму Святої Софії.
      Я б так і зробив, пішов би спочатку на Болгарію та загамав її з потрохами, хоча там князь Борис уже вводить християнство у ранг державної релігії. І Трансільванією не погребував би. Чом би й ні! Але знову підказав Олаф Трюгвассон:
      - Ніякої війни! Це - майбутні союзники. Кажи - давайте за дружину царівну Анну Палеолог.
      От голова! Рано чи пізно стане святим! Чесно кажу! (до речі – Олаф Трюггвасон через десятиліття став володарем Норвегії, а згодом християнська церква його оголосила святим).
      Правда з християнізацією в Києві якось не дуже добре вийшло. Як скотив у Дніпро бовванів Дажбога та Сварга - піднявся гвалт. Довелося вирізати майже сорок відсотків населення столиці. А волхви прокляли Русь на тисячу років за зраду віри. От дурні! Я ж добро роблю!
      Прикро, але гарем довелося розпустити, але не з причини моєї набожності: заразу підхопив. І таку, що прутень став підгнивати, а чоловіча снага зникла, мов ранковий туман. Тож довелося зосередитися на державній політиці. А гарем розібрали гридні. Сотник Микола забрав двісті дівиць, воєвода - ще двісті, ну а решта сама розбрелася - хто куди.
      А бастрючатко моє - Святополк, щось занадто грізно на мене блимає, наче вовченя. Ох, чує моє серце - доведеться його колись зарізати. Ну, то таке, справи буденні, родинні. Головне, що рано чи пізно і я стану святим. Наче.

      08.09.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    399. Рідна мова


      Давайте розбиратись без гнівби,
      Щоб викотити істину на сушу:
      Ординською балакають раби,
      А рідною - хто має честь і душу.

      І хай хоч світ на голову впаде -
      Слівцем не осквернюсь босякуватим.
      Бо мова материнська - це святе,
      А москворотість - вірний шлях до зради.

      Вона червива, підла наче тать,
      Повзе змією, сіючи отруту.
      Не кліпнеш оком - Неньці шах і мат,
      Де Київ був - Москва роїтись буде.

      "Папаша,здравствуй!" - як у нерв кинджал,
      ""Привєт, дєдуля!" - мов у серце ножик.
      Бебекає отара нечужа,
      Хоч рідною назвати теж не можу.

      А хочу, щоб було все навпаки -
      Прокинеться в нащадків совість куца,
      "Поштокають" сонливі земляки,
      "Покакають" і, врешті, схаменуться.

      08.09.2020 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    400. Святий безбожник

      Під церквою стою. Пливуть панянки,
      А на обличчях - смуток, чорна ніч...
      Семітські боги геть забили баки,
      Зависнув над товпою Божий бич

      І страх перед покарою із неба,
      З амвонів люд залякують попи...
      Осліплій вірі розуму не треба,
      Навколішки ставай, поклони бий.

      А сумніватись вам не раджу, браття,-
      Наздожене від церкви люта мста:
      Анафемою і важким прокляттям
      Приб'є, немов Ісуса до хреста.

      Плати бабло священнику й молися,
      Спокутуй ревно нелегкі гріхи.
      А я у циці заховаю писка,
      Неначе під важку єпітрахіль.

      Летить під стелю із подушки пір'я,
      Зітхає мавка стигла у жазі.
      Кохання - це єдина справжня віра,
      Але любити вміють не усі.

      08.09.2020 р.






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    401. Верцадло


      Без совісті зробив один лиш крок
      І стало легко, як в обіймах пані.
      ...сон розуму, сон честі і думок,
      Огрійна блаж без криків та літаній.

      Ані вини, ані жури, нірвана...
      Упав із неба каменем на дно.
      Продати батьківщину? Не питання!
      І мову, вкупі з нею, заодно.

      Іде війна. А в мене парадиз,
      Ловлю грошву й карасиків лускатих.
      Замріяні осонцені сади
      Квітують за вікном моєї хати.

      В альков утіх завжди відкриті двері,
      Заходить пані, пишна, молода...
      Втішає взор персистої Венери
      Божественно пречиста нагота..

      І так щодня. Гойдають мрії тиш,
      Піднятися - і то буває ліньки.
      ...цей вірш - не вірш, а гострий правди ніж,
      Верцадло для духовного каліки.

      07.09.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    402. Батько і син


      На руках одна козирна масть,
      Все тіп-топ, м'ясце возив у Рашу.
      Честь і совість безпробудно сплять,
      Уві сні жують вівсяну кашу.

      Бо сусіди нам не вороги,
      Платять добрі грошики за зраду.
      А синка в окопи чорт лихий
      Виштовхнув, щоб дратувати тата.

      Ох і дурень! Телепень ще той!
      Не схотів ховатися за спини.
      За війну з ординцями в АТО
      Матиме хреста і домовину.

      Скибку хліба умочаю в жир,
      Жінка розкошує на перинах.
      Ми для сина відтепер - чужі,
      Бо йому дорожча Україна.

      07.09.2020 р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    403. Осінь

      В ліриці я - лох, профан, не спец,
      З кожним днем пишу все гірше й гірше.
      Літо здиміло. Теплу прийшов капець,
      ЗакінчИвся життєдайний віршень.

      Хлипаю за спекою. Ачей
      Раки на горі іще посвищуть....
      І штовхаю осінь у плече,
      Підбиваю на святе і грішне.

      А вона панянка о--го-го!
      Вбрана в золоті багряні шати...
      Наливаю в келишок "Кагор",
      Розпускаю на запасці бантик...

      Пахне грибом осінь, і крильми,
      І морозом - як і личить пані.
      Уночі холодна - хай Бог ми!
      А удень - гарячий з печі камінь.

      Кусь та кусь! - за щоки, вуха, ніс -
      Засмагаю від її "укусів".
      А на лоні спить жовтавий лист
      І сніжинки на опуклім пузі.

      Я - людина, а не Бог! Журба!
      Не топтати землю цю і віку.
      ...ця панянка - це моя судьба,
      З нею помиратиму в обнімку.

      05.09.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    404. Зеленобобік
      Зеленобобік - що це за мара?
      Зогнилий пень? Дитятко чупакабри?
      Кажіть хутенько майстрові пера
      Де в нього хобот, яйцеклад і зябра.

      Поставив сам собі народець мат,
      Підроблено усі в колоді карти.
      Цей монстрик любить владу-шоколад
      Та податі викачувать з громади.

      Гуляє на Печерську бармоглот,
      Звисають чорні пейса до коліна.
      А хто такий тоді "порохобот""?
      Боєць, що захищає Україну?

      Їх меншість. Всі, практично, на війні,
      А вижив хто - постріляний, побитий.
      Зеленобобік ситий, запанів,
      Не поспішає під надгробні плити.

      А, може, дивочудія не зла?
      Хоч має на грошву бездонний шлунок...
      Жує. А я кручуся, мов бджола,
      Аби за воду оплатить рахунок.

      На дурників міцна плететься сіть,
      Бо вибори на носі; тяма - гопки..
      Кричить потвора: - Люди, оберіть
      Мене царем іще на кілька років!

      02.09.2020 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    405. Наратив
      Табула раса. Написав і витер.
      Почав спочатку. Тужуся, сопу.
      Не мусі-пусі, і не тинди-ринди,
      Коштате мудромисліє - табу.

      Обходжу тінь, брехливі краєвиди,
      Солодкі рими для опуклих дів.
      Із мене, мабуть, лірика не вийде,
      Бо тло в картинах - сірий наратив

      І правда, що громаді коле очі,
      І смуток чорним змієм поміж строф…
      Важка й гаряча в правдорубів творчість,
      І кожен вірш не мед, а болю штоф.

      Втопити хочу і талант, і пам’ять,
      Під зад Пегасу дати копняка…
      А ніч скрегоче за плечем зубами,
      Конає ранок на моїх руках.

      01.09.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    406. Ні!
      Я на цій земельці не воскресну,
      Без дітей помру. Своїх. А жаль...
      Ти мене не впустиш в рай чудесний,
      Я - чужий. І ти мені чужа.

      Наче й непогано ув алькові,
      Ти кричала "Ох!", і я кричав...
      Нащо діти, як нема любові?
      Мрії, мрії - казка і печаль.

      Нині - все тіп-топ, а далі - сварка,
      Позриває нам обом дахи.
      Я - самітник. Битий вовкулака,
      Ну, а ти - невільниця жаги.

      Заповзла. А я ж тебе не кликав!
      Рвеш від хоті мій змокрілий чуб.
      Йди до біса! Чи до чоловіка...
      Ні! Стривай! Тебе не відпущу.

      29.08.2020 р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    407. На тобі!
      Поміняв троячку на п'ятак,
      А "баригу", наче, на паяца.
      Ось тепер -лафа! В житті все так!
      Устромив у носа знову пальця.

      Це ж не мій синочок на війні,
      А Донбас і Крим чужі парцели...
      Ліпить із хахлів орда "панів",
      А із громадян - грибний міцелій.

      Ні копійки на війну не дам!
      Краще шубу пошукаю жінці.
      Рабінович, Мойша, Кац, Абрам -
      Отакі сьогодні українці.

      Є город, садочок, мур, замки,
      А в кишенях пречудові дулі.
      А потрібно - граю в піддавки,
      Щоб не ворушити шершнів вулик.

      А сусіда - Господи, рятуй!
      Щоб його хутчій поїли пранці!
      ...думав відіспатись у біду,-
      Вигнав, гад, на фронт, копати шанці.

      Пил і сморід забивають рот,
      Ще й води в окопі по коліна.
      Я тепер - невдаха-патріот,
      Захищаю неньку Україну.

      29.08.2020 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    408. Сідай!
      Блукав у пущі. М'язи ниють ззаду,
      Потрібно пошукати ловкий трон.
      Присів на пень трухлявий. Глип - це ж влада!
      Зелений мох в'їдається в нутро.

      В дуплі гадючі голови зубаті,
      Плетуть довкола сіті павуки...
      Шиплять з діри на мене чорні гади,
      Націлилися на задок м'який.

      У дупу "кусь!" Із пащ отруйна піна!
      Та марно - не відгризти їм м'ясця.
      Бо там - броня! Завтовшки як цеглина,
      Обвик її носити у штанцях.

      Ховаю добру усмішку під вуса,
      Піднявся й тричі на гадюччя "гоп"!
      Штурпак тріщить, не любить мій огузок,
      А він у мене - супер! О--го-го!

      Тому уважно слухайте пораду,
      Рецепт од бід даю один лиш раз:
      Сідайте й ви сідницями на владу,
      Інакше влада всядеться на вас.

      28.08.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    409. Кінець

      На жаль, у мене закороткий вік,
      Лишилась дуля, від цукерки фантик.
      А чи устигну пережити цирк
      На дроті, у державі та у владі?

      Напевно, ні. Бо хвиля - вища гір,
      Змітає все: і ґлузд, і честь, і совість.
      Чума зелена пропонує мир
      Орді ворожій. Це - не випадковість.

      Вклоняється народ земним божкам,
      Чим скінчиться цей фарс - не маю гадки.
      Добро -в офшорах (наше!), у мішках,
      А ти плати голодним псам податки.

      Дивлюсь на площу в дзеркало криве,
      А в спину: - Правдорубе, цить! Замовкни!
      Без тебе Україна оживе,
      Без тебе прийде мир, достаток, спокій.

      Тому - під ніж! Не борсайся! Анум!
      Ми й не таким обламували роги...
      Якби ж то так - то можна й у труну,
      Я й сам би ліг. Без злої допомоги...

      28.08.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    410. Майбутнє
      Заліз козел в чужу капусту,
      А веселун стрибнув на трон.
      Державу траванули дустом,
      Товпа хахлів пробила бронь.

      А думав - ми не ідіоти,
      Не згасла розуму свіча.
      Та топче прапор синьо-жовтий
      Весела зграя потерчат.

      Гигоче на святих могилах,
      Влаштовує парад повій...
      А голова у мене біла,
      А веселун - при булаві...

      - Я - Президент! - кричить лукавець.
      Насправді - нулик. Пан Ніхто.
      Майбутнє бачу: дим, заграва,
      Тікає кодло за кордон.

      25.08. 2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    411. Пусте
      Я прагматик, сестри, а не містик,
      Та живу у казці, наче крез.
      Поміж мавок і сирен персистих
      Власна краля - чудо із чудес.

      В неї - діжка, а у мене - крила,
      Вийшов шал чуттєвий з берегів.
      Обіймає - дрижаки по тілу,
      А цілує - млію від жаги.

      Фея пестить, гріє, колисає
      І підносить до високих зір.
      Це вона відкрила браму раю
      І навчила ласки і краси.

      Дбав про бізнес, а тепер я - вільни-и-ий!
      Не псує грошва гарячих дум.
      Не марную жодної хвилини
      На сторонні справи й суєту.


      P.S:

      Всміхається грайливо мила пані
      (сьогодні в ліжку знов таке утяв...).
      Тому для мене казка - це кохання,
      Оаза мрій та справжній сенс життя.

      23.08.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    412. Покаянне
      Покайтесь, українці, у гріхах!
      Несіть хутчіше під амвон ковбаси.
      До біса Київ! Є Москва блага,
      Інакше в пеклі вам не буде спасу.

      Діток привчайте руським язіком
      Балакати (спочатку буде гидко).
      А той, хто проти - ляже трупаком,
      Анафемою прицвяхую кріпко.

      Бо ви - раби. А я - владар! Панок!
      Монети висисаю з вас потроху.
      Трикольоровий стяг - оце воно!
      А синьо-жовтим шкрябайте підлогу.

      P.S:

      Їдять віряни в мишоловці сир,
      Товпа хохляцька розпустила вуха...
      Московська церква, наче той упир,
      Бо де вона - війна, біда, розруха.

      18.08.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    413. Дурний чи розумний?


      На сніданок пожував поради,
      Намотав розумну мисль на вус.
      А тепер давайте розбиратись:
      Хто з нас - бевзь. а хто - козирний туз.

      Мій сусід - багач, а не лайдака,
      Кац та Ізя - друзі та рідня.
      А у мене - жінка і собака:
      Ось і все життєве надбання.

      Та дружина непроста - красуня!
      Біля неї, наче у раю.
      Серце б'ється! Чуєте відлуння?
      Це любов катує! Зуб даю!

      І вона до мене небайдужа,
      Як обніме - млію від жаги.
      Я без неї, наче рак на суші,
      Сонна муха, чобіт без ноги.

      А розумні хлебчуть ром та пиво,
      Їздять газ качати під Тамбов.
      Я дурний? І хай. Це неважливо,
      Головне, що в серці є любов.

      17.08.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    414. Де розум?
      Так, життя - це не рахат-лукум,
      Не квітник - потворна гною скирта.
      ...Під столом два трупи: я і кум,
      На столі зопріла оковита.

      П'ється у три горла самогон,
      Плачуть день і ніч жона і діти.
      Чорт у чарку хлюпає вогонь,
      А кінець сумний - надгробні плити.

      Я - художник, ну а кум - поет,
      В кожного в руках - талант і щастя...
      Не митці ми! А бридкий дует!
      За глитання трути аз воздасться.

      Вранці - пиво, ввечері - абсент
      Й брага, аби не дрижали руки.
      Нащо власну долю у кювет?
      Нащо честь і славу - у багнюку?

      Та хіба собі ми вороги?
      Наче ні. Розумні, а не дУрні...
      Тьху, тьху, тьху! Наснилися жахи!
      Глип за тин...а кум лежить в баюрі...

      17.08.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    415. В рай
      Втрапити до раю - справжнє щастя,
      Та забудь про ці солодкі сни.
      Бо за боягузтво аз воздасться,
      Сірка вже булькоче в казані.

      Тамко знають що ти за людина :
      Сильний духом чи слизька черва.
      Йде війна, а ти купив будинок,
      Не лежав ні днини у ровах.

      Думаєш - сховаєшся під деко
      Й все тіп-топ? Пройшов небесний тест?
      Ні. Земля - чистилище і пекло,
      Україна - твій натільний хрест.

      У сусіда є медаль "За мужність",
      Кулею пробита голова.
      А у тебе у садочку ружі,
      На столі ковбаси і халва.

      Не пролізеш до Едему задом,
      Вхід - життя, а не із чортом мир
      ...Залетіла ув окоп граната,
      Впав на неї братик мій грудьми...

      11.08.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    416. Кабала кохання
      Люби мене - прехтивого козла,
      Даруй цілунки та палкі обійми.
      З тобою - ніч ( ох як мене трясла!),
      Не треба й дилетантських порнофільмів.

      А завтра - інша. Бабця хоч куди,
      А післязавтра - юна незнайомка.
      Оце життя! Амурний парадиз!
      А вірність - то пусте, одна морока.

      У мене прутень, наче той банан,
      Уміщується ледве у ширінці.
      А жінка стерпить все. Вона дурна,
      Хай пестить фалос, чухає по спинці.

      Отак весь вік - і зраджував, й блудив,
      Хотів би ще, але уже не можу.
      Залишився на старість я один:
      Ані дружини, ні дітей, ні грошей...

      11.08.2020 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    417. Не буде...
      Війна в думках, в раю, у Божім храмі...
      На фронті, як і вчора,- бій гримить.
      Не буде ладу. Ані з москалями,
      Ні з нашими, які шепочуть "мир".

      Окрадено, сплюндровано країну,
      І брат - не брат, а зголоднілий вовк.
      Отут, у полі, я мабуть, загину,
      До Лети недалеко - тільки крок.

      І скавучати з відчаю не хочу,
      І плакати, бо сліз уже нема.
      Я зрілий муж, і ти уже не хлопчик,
      Тому і спиш. А я - біля гармат.

      Долонь стискає автомата ремінь,
      До січі кличуть мертві та живі.
      Невсипне око дивіться крізь темінь,
      І голос:"Сину! Зачекай...живи...'

      02. 08.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    418. Пора!
      Задощило. Ох і задощило-о!
      Тургонить по шиферу капіж.
      Й так добу із гаком! Це не діло!
      Мокротеча - як у серце ніж.

      Мряка запрягла у висях бричку,
      Що й не видно місяця і зір.
      А мені давно пора на річку,
      З баговиння кличуть карасі.

      Я моторний. От би ноги в руки...
      Теща навіть каже: " Супертесть!".
      Жінка спить, пічкурики і щуки -
      Ні кохання, ані кльову. Жесть.

      Може, трохи підковтнути треба?
      Ні, не варто. Хоч тремтить рука...
      Ранок. Розпогодилося небо!
      Вудки в руки й ходу!. Всім пока!

      01.08.2020.р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    419. Щоднини
      Про серйозне нині піде мова,
      Тільки ніс от вистромлю з бретель:
      Плаче без любові чорноброва,
      А кохаю - то вона цвіте.

      Днину прошлангую - крик і сльози,
      Два - то оголошує війну.
      Вчора - ледве не почив у Бозі,
      Трохи випив пива і... заснув.

      Прокидаюсь - а на шиї зашморг,
      А навпроти жінка із кілком.
      От так лихо! Виручайте, мамо-о-о!
      Син твій нерозважливий сонько!

      Я вже й плакав гірко, і молився,
      І просив пробачення за зло.
      А крізь хмари блимав оком місяць,
      Ех, панове,- ну який облом!

      Таки вмовив. Сіла зверху пані
      І погнала чвалом в небеса.
      Ранок. Ліжко. Голова в тумані
      Спить під боком втомлена краса.

      Ось тепер живу як у нірвані,
      Став струнким, а був як колобок.
      Кожен день не пиво, а кохання,
      Кожну ніч не хропаки - любов.

      31.07.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    420. Не свій...
      Зіпхнула доля нелегка під тин,
      Допомогли друзяки. Що ж, буває.
      А чорт кричить: - Гай-гай, такі як ти
      Зруйнують пекло! Кроком руш до раю!

      Подерся в небо. Ось уже й Едем,
      Стрічають юні мавки голопупі.
      Шепоче вітер, сакура цвіте,
      Адама Єва у кущах голубить.

      Закоханих навшпиньки обійшов,
      Аж гульк - гурток святих, сліпих пророків.
      Товпа у розтіч! А у мене - шок!
      Штани від страху у дідів намокли!

      Я ж, наче, свій! Ні рогів, ні копит!
      І все життя казав одну лиш правду!
      А Бог на вухо: - Ти наробиш бід,
      І правдою мою запалиш хату.

      Тут - мир і спокій. Чисте все, святе.
      А ти - війна. Хоча й зі злом. Допетрав?
      Вертай на землю. І буди людей.
      Ось відкупне...найтяжчий дар...безсмертя.

      28.07.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    421. Журба
      Тьма позаду. Я вже вдома. Ранок
      Вийняв з серця у крові меча.
      Пригорнися до крила, кохана,
      І любов'ю вицілуй печаль.

      Двічі в пеклі наступав на міни,
      Тричі кулі зачіпали чуб.
      Я без тебе вже б давно загинув,
      Ти ж - молилась. Бог тебе й почув.

      Вибух. Темінь. Впав у яму вовчу,
      З вирви виліз - цілий і живий.
      А братів порвало на шматочки
      І розкидав полем буревій.

      Спогади - як невигойна рана,
      Як прокляття і отруйний чад.
      Прихилися до крила, кохана,
      І любов'ю вицілуй печаль.

      28.07.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    422. Капець капецький!
      Вірші мене не покидають,
      Строчу, аж дим валує з вух.
      В поезах асом став, джедаєм,
      Гарчать колеги: - Браво! Ух!

      А я, насправді,- пришелепа,
      І лисий, і зубів нема.
      Ридає муза сухоребра,
      Учила неука дарма.

      Стило - не дар, душевна вада,
      Талантик - непростимий гріх.
      Очей затемнені свічада
      Блимкочуть, наче із нори.

      Пегасик став у розкаряку,
      Сапа на полі буряки.
      А ви пишіть, мої друзяки,
      Увічнюйте свої думки.

      27.07.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    423. Шо дєлать?
      Писати? Не писати? Ну й дилема...
      Поїсти чи сходити за пивцем?
      Пегасів розвелася ціла ферма,
      Кусючі! Не посадиш їх на цеп.

      Гнідий лошак вподобує кохання,
      Беззуба шкапа - метеопейзаж.
      Бринить плачем строфа високопарна
      І з пафосом заходить у віраж.

      І день, і ніч сиджу, стираю пучку
      Правиці, що викрешує вогні.
      А муза виє: - Кинь до біса ручку!
      Кота за хвіст хоч днину не тягни!

      Поезія щемка - не каша манна!
      Матерія тонка! Не для бурмил!
      А я обвик. Писунка нездоланна!
      Закатувала так, що хай Бог ми.

      26.07.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    424. Поруч
      Бач, костюм у труну як влитий?
      І баланс, і фасон - все вірно.
      А доокола часу крихти,
      Одиноко між ними, зимно.

      Без корабликів-мрій причали,
      Тиша - кісткою, болем в горлі.
      Радість світла - в зубах печалі
      Ширить ікла земній юдолі.

      Хочте - вірте або не вірте,
      Чи слова ці сприйміть за жарти:
      Я - антихрист. І я - Спаситель,
      Розривають гріхи і святість.

      Флейту важко робити з гільзи,
      Чи ліпити добро з халепи.
      Пензлем чорні малюю висі,
      А насправді - веселку в небі.

      А орда - за рікою, adsum,
      Руки вкриті липким карміном...
      Колють жалами крихти часу,
      Одиноко між ними, зимно...

      24.07.2020 р.

      Adsum (тут, присутність - лат.)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    425. Простіть
      Немає серцю супокою,
      Чорніють темрявою сни....
      Пожежа за Дінцем-рікою,
      В Едемі пекло - час війни.

      Навпроти світла - лють і зрада,
      Навпроти "Слава!" - крик "Ура!".
      Вбиває підло Каїн брата,
      Любов і залишки добра.

      Прости мене за бійню, матір,
      І Ти, мій Господе, прости!".
      Бо не втекти, не заховатись -
      До миру спалено мости.

      Верхівку влади гріє блазень,,
      Сиру земелечку - селюк...
      Дарма попа чекає в рясі -
      На груди всівся чорний крук.

      Один як перст у полі воїн,
      Роса кривава по траві.
      Мій брат посмертно став героєм,
      А я - і ситий, і живий...

      19.07.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    426. Літній дощик
      Літній дощик


      Шкандибаю, у руках ковінька,

      Став старим, а був - прехтивий фавн.

      А спекотне літо, наче жінка,-

      Пражить. аж у голові туман.


      Засмагання - це здоров'ю шкода,

      П'ять хвилин - і може трафить шляк.

      Де ж ти, де, осіння прохолодо,

      Ніч без кровосисів-упиряк?


      Я таки не з Африки макака!

      Українець! Бульбовий копач!

      На осонні мавпочкам не жарко,

      А мені не п'ється спотикач.


      Ходять ходуном від спеки ребра,

      Настрій - хай Бог ми! Усохлий чипс!

      ...Вдарила гроза, нарешті, з неба,

      Під краплинки підставляю ніс.


      06.07.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    427. Годі
      Він грав на піаніно власним членом,
      Скакав по сцені у рябих трусах.
      А нині - Президент! Спаситель! Ленін!
      Країна, врешті, витягла туза.

      І зажила-а-а! Аж мед тече по вухах,
      Грошви до біса і війни нема...
      Ці вибори - солодка груповуха,
      Де головний девіз "Самообман".

      Печерська бенкетує камарилья,
      Ця недоречність завдяки й тобі.
      Не воювала погань, душі цілі,
      Ще й гонить нас на працю та забій.

      Не до віршаток, і не до мелодій,
      Коли війну затіяла орда.
      Пожартував паяц з народом й годі!
      Пора додому - у "Свати" й "Квартал".

      06.07.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    428. Сил нема
      Народився, кажуть, я поетом,

      Двадцять віршів - мій щоденний план.

      Доля ж намастила губи медом,

      Від кохання в голові туман.


      Прагнуть мавки хтивих перегонів,

      Жодна не сказала: "Руки геть!".

      От чуття і рвуться, наче коні

      На папір, а також в інтернет.

      .

      У любові став потроху асом,

      Тілом - дід, а духом - суперстар.

      Любоньки! Від вас немає спасу!

      Кожен день, мов знятий із хреста!


      Зранку тішив кралю білолицю,

      Вдень - чорняву, а іще ж кума...

      Хух, втомився! Відніма правицю!

      На кохання більше сил нема.


      30.06.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    429. Нехай
      Казати щиру правду - це мій дар,
      Для істини відкрию в крані вентиль:
      Життя без мусі-пусі - юринда!
      Так само, як мистецтво без поетів.

      Вони ж такі бувають - о-го-го!
      Описувати люблять смерть і муки...
      Мовчу. Бо скажуть "дядечко...того",
      Хоча насправді я хороший вуйко.

      Так ми про що...гриби? Ага, згадав!
      Про те, як Ерос вдовольня Венеру.
      І в мене жінка ловка, молода,
      Намотує на лікоть душу й нерви.

      Та це пусте. Прощаю їй усе
      За поцілунки звабливо-гарячі.
      Вона - панянка! Мадемуазель!
      А я - жагучий та ласкавий мачо.

      Ця ніченька солодка, як ваніль,
      Туманить дух і плоть альковна спека.
      І хай щороку, ліпше навесні,
      Несе в капусту малюків лелека.

      30.06.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    430. Червень
      Ранок. Міномети замовчали,
      Сплять в окопах сиві дітлахи.
      Як мені пожити без печалі,
      Щоб любов була, - не вороги.

      Аби жінка молода під боком,
      Оранка, сівба, нічні жнива...
      Та від мрій лишилася воронка,
      Крапля щастя в серці дотліва.

      Земляки - лукаві та зрадливі,
      Одновірці з чортом - не брати.
      Відвернуся, то відправлять в ирій,
      Почастують кулею під дих.

      З москалями дружба - це отрута,
      Зрадиш з часом, віру, мову, рід.
      Для сліпих такі як я - це хунта,
      А для України - меч і щит.

      У прицілі хмари, схід бордовий,
      ДРГ, розтяжка поміж вирв.
      Котрий рік я по коліна в крові...
      Ти ж чекай, коли настане мир.

      22.06.2020р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    431. Пишіть!
      Кажуть, я не добрий пан, а кліщ.
      Ні! Я неконфліктний! Миру голуб!
      Хочеш їсти? То сідай і їж,
      А не хочеш - то шуруй з-за столу.

      Дурня - стороною обійду,
      Із розумним - питиму горілку.
      Бо люблю, коли все до ладу:
      Люд - співає, порося - кувіка.

      А якщо у душу лізе бевзь,
      Кряче що і як мені робити,
      То веду з нечемою лікбез:
      Хоче чи не хоче - буде битий.

      Годі! Трішки віршик поперчив,
      А тепер солодка вата з неба:
      Всі у мене гарні читачі
      І товариші такі як треба.

      Ні злостивця, ні буркотуна -
      Виховані, чемні та привітні...
      Йду від вас, бо свариться жона:
      "Цілий день в інеті між піїтів!"

      Зранку торсав втомлену Фурсу,
      То казала, що від мене - прищить.
      На вечерю залишився сум
      І кохання (буде не до віршів).

      Всьо. Мовчіть. Я й так вже на межі!
      Оду про любов строчити кинув!
      Ви ж - пишіть. Ловкенько, від душі,
      Почитаю як засне дружина.

      15.06.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    432. Пора
      Вечірній легіт, щебети, нірвана...
      Вмочає сонце пензля в яру мідь.
      Це літо - як мелодія прощання,
      Туманами і росами дзвенить.

      Мені ж пора туди, де плаче осінь,
      Гаряча охра зріє у садах.
      Усім пробачив, борг віддам і досить:
      Хай світ дивує парость молода.

      Мій вік недовгий, наче у комети,
      Горю-творю одну-єдину мить
      Цього достатньо. Отже, час померти,
      А ви за мене, люди, поживіть.

      Між вами я - чужинець, нетутешній,
      Дивакуватий мрійник-фантазер.
      А хмари в небі, як пухнасті вежі,
      Такі смачні, мов тістечка бізе.

      Змахну сльозу щемку листочком клена,
      З плеча злетіла пташка-Гамаюн.
      Буяє червень, як вино зелене,
      Кохатись кличе мавка молода.

      08.06.2020р.

      Гамаюн - пташка щастя



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    433. Крізь біль
      На моїх руках під яворинами
      Бог помер. Молитися кому?
      Встелене не житом поле - мінами,
      Ступиш крок - і в небеса, без мук.

      А не пощастить - живи калікою,
      Вий від болю, розпачем давись.
      Обдарують ховрахи ковіньками
      І протезом. Скажуть: - Не журись!

      Ось тобі медаль, відзнака, пенсія -
      І на очі нам не попадайсь...
      Ох даремно, братики, воскреснув я,
      Це життя - оксюморон, маразм.

      Циркачі і правдами, й неправдами
      Повтікали з бою за Дніпро.
      Ангели ж - під кулями, снарядами...
      Утомивсь гребти весляр-Харон.

      Йду крізь біль, не дивлячись по сторонах,
      Під злостиве "Геть!" і "У-лю-лю!".
      Ставить на коліна доля воїна,
      Земляки штовхають у петлю.

      07.06.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    434. Спасіння
      А небо синє, сяйливе, райдужне,

      Нірвана, спокій...

      Мені ж під каменем тільки затишно,

      Норі глибокій.


      Радіють люди! Для них біль страти -

      Як дітям пищики.

      Скубуть пір'їни із крил відтятих

      На сувенірчики.


      Каліка зайвий. Тікаю з тисняви

      Крізь вуса й бороди.

      А пера світяться аметистово

      І плачуть золотом.


      По всіх дорогах - могили вириті,

      Відхожу нетрями.

      А за плечима, як тіні привидів,

      Мисливці з петлями.


      Добро як лихо. Багном на білому,

      Цвяшком у кармі.

      Ще мить - і Лета. Повзу до вилому

      У райській брамі.


      01.05.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    435. Свої та чужі
      Радість - нерадісна, сонячна усмішка - фарс.
      Совість скалічена звично слугує безчестю.
      Кличуть до армії! Браття, ховаймось! Атас!
      Вухо прострелять! А, може, й кадилом охрестять...

      Багнеться миру, херсонських важких кавунів,
      А від новин мілітарних голівка чавунна.
      Сховок надійний - цицяста долина жони,
      І під запаскою теж суперова лагуна.

      Ті, що на фронті, окопники - нам не рідня,
      Ті, що на ринках торгують ковбасами - наші.
      Тиха вечірня нірвана...кошерна свиня
      Рохкає сито в новому дубовому сажі.

      26.05.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    436. Самота
      Вечоріє. У хаті незатишно:
      Ні дітей, ні коханої - згарище.
      Де ж узятися світлу та радощам?
      Вітер виє в димар: - Не втечеш!

      Доля довго і так була доброю,
      Дочалапав беззубим до обрію.
      Тож не варто боротися з долею -
      Завертай на харонів ковчег.

      Кирпоноса штовхається персами:
      - Потинявся достатньо з воскреслими.
      Бач, коса яка ловка - столезова!
      Ляжеш сам? Чи покласти мені?

      З тебе людям ніякої користі,
      Замість золота - лантух із совістю,
      Хай кінцівку допише у повісті
      Буйногривий Пегас вороний.

      Впав у ліжко на коси обсніжені,
      А довкола - полиці із віршами,
      Ні дружини з обіймами ніжними,
      Ні цілунків сунично-м'яких.

      Син - в Європі, а донька - в Америці,
      Уривається днів моїх вервиця,
      Промінь сонця згасає у дзеркальці
      Що упало з тремкої руки...

      16.03.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    437. Гріб Господній
      Кажуть, Пасха сьогодні. У храмі Господнім навала,
      За місцину у склепі вогкому жорстокі бої.
      Розірвали мене, подрібнили, приватизували,
      Плащаниця і кості - пройдисвіта, а не мої.

      За сльозою - сльоза, за огудою - в спину каміння,
      Слово правди, просякнуте кров'ю, - пійло для утіх,
      Нащо ж я воскресав? Повернувся пощо з безгоміння?
      Краще б тихо сконав на казенному з дуба хресті?

      Але досі живий, повернуло на каторгу небо,
      Бачиш світло у темені часу? Не бачиш? Осліп...
      В родоводі моїм є Бандера, Шевченко, Мазепа,
      А не ті, про яких із амвона бубнявить вам піп.

      Забажали спасіння? У церкві співаєте хором
      « Боже правий, Спасителе! Від кацапури рятуй!»…
      Йдіть святити ножі під почесним моїм омофором,
      Пам’ятаючи заповідь «око за око» святу.

      14.03.2020р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    438. І чого це?
      Моторні мавки ліпші, аніж мляві
      І в ліжку,. й на городі - так чи ні?
      А мужики усі суціль роззяви,
      Лежать і сплять, неначе ті лини.

      І я також ні риба, ані мнясо,
      Звичайна сонна мниха, як усі.
      Посивів. Та нема від Єви спасу,
      Щодня: - Адаме, яблучко вкуси!

      "Кусати" мушу, бо інакше - пекло!
      Ієрихонська витиме труба!
      І Боже збав, щоб "стук-і-грюк", хутенько,
      Халтурити з богинею - ганьба!

      Збираю мед з її рожевих щічок,
      Стрибаю так, що знову збився пульс.
      Оце такий я сонний чоловічок
      Та жінка задоволена чомусь.

      10.03.2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    439. Секонд
      То вверх, то вниз життєва карусель,
      Ховає личко терція за квінту.
      В розумного є відповідь на все,
      А я не знаю жодного одвіту.

      Навіщо тут живу і хліб жую,
      Намацуючи істини печальні.
      В кишені ззаду - пташка Гамаюн,
      В нагрудній - партитура для літаній.

      А шапка-бирка (з пір'я) - набакир,
      В колодках совість, длані в дріт колючий
      Вкрутила лють, а заодно думки,
      Бо в світі грошей я незграба-учень.

      А люд бутік бере на абордаж,
      Розпродує Європа нам обноски:
      Із норки шубу з коміром апаш
      Та лабутени в зразах від "Сваровскі".

      А в жмені "мані" тільки на нейлон,
      Реглан і кожушок, побитий міллю.
      Куплю і я добра цього кіло,
      Потішу музу запахами цвіті

      25.02.2020 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    440. Поруч
      Лютий, темно і зимно,
      В лобі - думка сумбурна...
      Б'юсь горохом об стіну,
      Тихим болем по струнах.

      Де ж ви - червні та липні,
      Юнь у травах та квітах...
      Замальовує лик мій
      Самота безпросвітна.

      Повна старості бодня,
      Подих Лети все ближче.
      Скабка часу холодна
      Угрузає у тишу.

      Лабіринт в ожередах,
      Напролом не проб'юся...
      Впав у яму (не твердо),
      Зверху - голос матусі.

      Дала смерть мені ліки,-
      Пульс відсутній, апное...
      Розмикаю повіки -
      Неня поруч, зі мною...

      15.02.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    441. Дружня рецензія на твір Королеви Гір
      Уважно прочитав твір поетеси, зважив усі за і проти, та вирішив усе ж таки допомогти своїй коліжанці, як і належить усім нам на цьому сайті. А саме - підказати, підправити, легенько підштовхнути до творчого росту. Звичайно, можна і промовчати, але так чинити негоже. Можливо мої поради виглядатимуть графоманськими. Тоді можна знехтувати пропозиціями і залишити все як є.
      Тема сліз дотична до мого давнього твору. Я наведу його в кінці, як продовження поетичного діалогу. А шановна майстриня може мене розбомбити в пух і прах, або подякувати за роботу. Це вже як складеться. А заодно і ви, мої шановні колеги.
      Отже,

      Із сліз пахучі квіти виростають,
      Та краще би не лити гірких сліз,
      А потім їх дощі все поливають,
      Й співає їм плакучий верболіз.

      А сльози ті, неначе намистини,
      Що котяться з очей, немов з джерел,
      Вони, неначе росяні краплини,
      І вітер по щоках їх десь розтер.

      Але на землю деякі вже впали,
      І проросли там квітами вони,
      Та головне, щоб квітів тих не рвали,
      Бо стогін прозвучить від їх струни.

      Сльозини-квіти дуже особливі,
      Їх не посадить жоден садівник.
      Як сльози лити – то лише щасливі,
      Щоб в жодну квітку біль наш не проник.

      29.01.2020 р.

      Із сліз пекучих – неприпустимий збіг приголосних зс.
      Пахучі квіти із сліз….. сльози та піт, і те, що з них виходить - не варто обдаровувати таким якостями. Якщо ви кажете, що краще не лити гірких сліз, то варто вказати що це за сльози. Явно що не сльози радості.
      гІрких сліз – ГіркИх, а не гІрких. Неправильний наголос.
      А потім їх дощі все поливають – слово все зайве. Вжите для рими.
      …поливають й співає – тьйсп – поганий збіг приголосних.
      Із сліз, а сльози, сльозини-квіти, плакучий, сльози лити… - словесні повтори зменшують естетичну привабливість твору.
      Джерел – розтер - відсутня рима. Треба аби вона була скрізь, або ніде. В ідеалі.
      Вони, неначе росяні краплини – прямі порівняння з використанням наче, неначе, мовби, немовби – це моветон. Так віршують початківці. Можна використати у такому короткому творі лише раз. А краще їх узагалі уникати.
      І вітер по щоках їх десь розтер - якщо розтер по щоках, то це вже не десь, а саме на щічках. Тобто слово десь – зайве.
      Але на землю деякі вже впали,
      І проросли там квітами вони - якщо вже впали на землю, то звісно що це сльози. Уточнюючий займенник вони – зайвий.
      Впали-рвали - дієслівне римування збіднює твір.
      Особливі-щасливі - одноманітна прикметникова рима.
      Їх не посадить жоден садівник. – вельми сумнівно. І садівники є тонкосльозі. Я наприклад, коли сію квіти можу і порюмсати від розчулення для годиться. Чом би й ні?
      «проросли там квітами» - множина, а далі «…від їх струни» - однина. Від їх струн линуть стогони.


      Давайте спробуємо причепурити.
      Отже,

      Зі сліз печалі квіти виростають,
      Та краще би гірких не лити сліз.
      Холодний дощ думок тривожить пам’ять,
      Печаллю став душі ущерть наливсь.

      І котяться пекучі намистини
      З обвуглених бідою віч-джерел,
      А там, де впали росяні краплини -
      Не буде ні кущів, а ні дерев.

      А будуть квіти зла - труйні, колючі,
      Поміж убитих горем чорних врун.
      Не рвіть їх! Бо інакше пам’ять змучать!
      Поріже душу стогін їхніх струн.

      Жура на горизонті. Буде злива,
      Тривожиться за квіти садівник.
      Печаль пройшла. Сьогодні я щаслива,
      Мій біль у жодну квітку не проник.

      29.01.2020 р.

      А це мій твір на подібну тематику, написаний у 2004-му році.

      Росина

      В долоню поклади росину,
      Сльозу ув іншу зарони:
      Що важче – скалки неба сині
      Чи плач із горя та вини?

      Роса – кришталь, омитий світлом,
      Блищить, як дивний самоцвіт.
      Сльоза – то почорнілі квіти
      Поміж холодних, голих віт.

      Роса – дитина щастя й волі,
      Землі і неба чистий звук.
      Сльоза ж гірка – краплина болю,
      Пекучий плід душевних мук.

      Безсилі тут ваги залізні
      І мудрі, навчені мужі:
      Сльоза й роса в усьому різні,
      Мов камінь в полі й на душі.

      2004




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    442. Де правда?
      Зазирнув випадково за обрій -
      Орють істину правди плуги:
      Помирають на фронті хоробрі,
      А при владі в тилу вороги.

      Їхня зброя - байдужа нечулість,
      Хоч в Едемі не мир, а війна.
      Догорає обвуглена юність
      У моїх запечалених снах.

      Хто ж я - праведник? Наймит валькірій?
      Войовничо-отруйний мікроб?
      Краплі крові з руків'я сокири
      Чорним скрапують в мерзлий окоп.

      Кажуть, гарний колись я був лірик
      Та прокинувся. Крила в огні.
      Йде за здобиччю братець-насильник,
      Дар від "родича" - смерть у труні.

      Ляк діймає від враннішніх шерхотів,
      Ще й осколок стирчить і з ребра...
      Розчинитись би в тихому леготі,
      Утопитись би в хвилях Дніпра.

      09.02.2020р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    443. Правда
      Собаки брешуть, люди брешуть, влада...
      А ти - правдивець? Витязь добрих справ?
      Облуда підла - в золотистих шатах,
      А правда - гола, без гарячих барв.

      Я кликав цирк: - Гайда в стрілецьку роту!
      Але з вертепу чути: "Йди ти на...".
      Паяц-очільник не дійшов до фронту,
      "Не знав" що у країні йде війна.

      Тепер генералісимус геройський,
      Не лох, а супер-бупер командир.
      Народ і вірить, смокче пахітоски
      І спльовує на камінь-Алатир.

      - Живемо,- скиглить дурень,- непогано.
      А я кажу: - Поспільство на межі!
      Та грузне ґлузд в чаду самообману,
      Брехня брехню втопила ув олжі.

      P.S:

      В окопі мертві, смертю пахне криця,
      За правду кров'ю платиться оброк.
      А Київ спить. Люблю тебе, столице...
      Бодай ти провалилась у Дніпро.

      28.01.2020р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    444. Зупинись!


      Росте гора ушир і висоту,
      Але негодна породити й мишу.
      Кричать колеги: - Лірика рятуй!
      Тяжкі пологи – з гузна лізе віршик!

      У пелену кошлате чудо «Гуп!»,
      Заголосило голосом гієни.
      Юрма кричить: - А нам цей віршик люб!
      Такий ліричний, гарний, сокровенний…

      Та плід гріха страшний, неначе смерть,
      Потворніший за брата-Квазімодо.
      Чого ж було у тій горі ущерть,
      Якщо таке вродилося достоту?

      Летить хвала дешева із ротів,
      Скандуючи осанну миші хором.
      А мо’, її потрібно обійти,
      Не годувати шаною потвору?

      01.01.2020р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    445. Геній
      Бувають «профі» - так собі, не дуже,
      А мій знайомець - «профі» понад верх.
      Його стило, із вістрям харалужним,
      Своїм талантом душі всім порве.

      Парнас. Витають запахи елегій,
      Пегаса лірик ловить на скаку.
      В дугу зігнув хребта скотині геній
      І блекоту плекає у рядку.

      Росточком ас коняці до коліна,
      А хоче бути вище голови.
      У нього наче й мова солов’їна,
      І нелюбов до вражої Москви,

      І том сонетів, важчий за цеглину,
      Здіймає він та обирає ціль...
      Сатирику встрягає він у спину –
      Так, що й перо здригається в руці.

      Та ну його до біса! Хочу тиші!
      І жити хочу (ох, важкий удар)!
      І я, і ви – не генії. Ми – інші,
      У нас душа жива і молода.

      Читаю вірш новий митця зі страхом,
      В передчутті нових важких цеглин.
      Доб'є, їй Богу! Чи поїду дахом!
      Шепоче муза: - Дядю похвали…

      01.01.2020 р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    446. З Різдвом Христовим!
      В раю уклоністи дорвались до влади,
      Вмостилися в крісла печерські бігом.
      Нечистий паяцу на вухо порадив -
      Зміняти убивцю на сина мого.

      За дулю купили хахлів триколори,
      Даремно я тиснув, мабуть, на курок.
      Не буде покари за лихо та горе,
      А буде смердючий кацапський газок.

      Гешефтики з чортом... копійка за крівцю...
      Пішли добровольці - купці у строю.
      - Татусю,- кричить мій синок,- зупиніться!
      На обмін я згоду свою не даю!".

      Забудьте про мене! Чекайте нагоди
      Аби відомстити! Ви чуєте?". Ні.
      У цього - дружина, у того - городик,
      А зламані топлять життя у вині.

      Продали. Задешево. Вроздріб і скопом.
      "Свати" на TV. Безкінечне "ха-ха".
      Скінчилась війна. Аплодує Європа,
      З Різдвом вас Христовим! Парнусем лехайм!

      29.12.2019р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    447. Не місце
      Надокучив спокій! Годі пасти вівці!
      Час писати вірші, хмурити чоло.
      Заплітаю музі шовкову косицю,
      Аж натхнення дзвони линуть над селом.

      Долі плач - під пиво, а пейзаж - під каву,
      Натюрморт - під колу, пестощі - під грог.
      Гумору малюю посмішку лукаву,
      Пишний торс - Венері (Фідій скаже "Ох!").

      Наративи - тлінні, Камасутра - вічна,
      Для читців сердечних - афродизіяк.
      Літгерой-спокусник надто романтичний,
      Повторю кульбіти, то ухопить шляк.

      На Парнасі галас, бродять сайтом діви,
      В них сьогодні свято, празник, сабантуй.
      Їх світлини - чудо! Врода - око вирви!
      А як щось напишуть - Господи, рятуй!

      Та бомонд у спину визвірився люто
      І перо сатири у дугу зігнув.
      Кажуть,- тут не місце прози шалапутам,
      Бо Пегас у мене - антилопа гну.

      22.12.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    448. Переміни
      Хоч у моді котонові трени -
      Я вимогливий надто до шат.
      Пальтіпаси не личать натхненню,
      Краще - тога з пахучих троянд.

      Гарні рюші з ліричного мусу,
      Опахала з мажорних пісень.
      А в трико і кокошник вдягнувся
      Друг-поет і віршатко пасе.

      А картини! Цицясті німфетки!
      Еротичне іде "на ура"...
      На безглуздя сяйнисті пайєтки
      Налипає сусальна мура.

      Розпопсятилася примадонна,
      Шлягерує шансонистий вальс.
      Ех, понизити б ґвалт на півтона,
      Соло - скрипочці! Геть контрабас!

      Був, колись, я не хлопчик, а вихор,
      Час змінився, вляглась пилюга.
      Піп вчорашній, сьогодні - розстрига,
      Ангел Божий - у пеклі слуга.

      Написати хотілося правду,
      А виходить кошлатий фантазм.
      Може, марно вишукую вади?
      Ліпше крикну: - Бравіссімо! Клас!


      14.12.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    449. Дніпро
      То що, мій онученьку,- зрадиш і ти?
      Зміняєш чужинців на кревних?
      І Каїн, і Авель для тебе - брати,
      Батьки - це адами та єви.

      Обрізана плоть, пейса, ідиш, іврит,
      Кошерна ягничка, ярмолка...
      Похрещені вбили Свароговий рід
      Законами "око за око".

      Дажбога та Ладу ковтнув чорторий,
      Ярила порвали на кусні.
      Один тільки я і зостався живий,
      Дніпром-Бористеном зовуся..

      Забиті у серце бетонні мости,
      У венах - фосфати і хлорка.
      Водохреща. Диякон читає Псалтир,
      Стрибає народ в ополонку.

      І Велеса внук утопив у олжі,
      В Єгови ж виклянчує чуда.
      А хвилі шепочуть: "Свої - не чужі!
      Та якось воно уже буде-е-е-е.....".

      Гнітюча ця яв не обернеться сном,
      Замулилось русло прадавнє.
      Любов християнська впивається в дно,
      Ще трохи - і річки не стане...

      13.12.2019р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    450. Катюга


      Рече колега: - Ти - мій кат! - і що?
      Жувати все підряд, неначе паця,-
      У позолоту вгорнуте ніщо,
      Ліричного фразерства прілий пляцик?

      Пегасе, з цього раю завертай,
      У тебе і у мене інші друзі:
      Глибінь, поліфонічна широта
      І контральто осяйної музи.

      Летімо із парнаського горба
      Увись, де чисто. Ми тут, брате, парії.
      Ген, в лавровишнях, абриси обав,
      Канкан танцює сонце у міжхмар'ї.

      Хлюпоче в склянці часу бірюза,
      Сховалися ненатлі щуки, люди...
      От бачиш як тут гарно! Я ж казав!
      Хоч і мороз, вітрище, місяць лютий.

      Присів на ліру втомлений дієз,
      Бемоль на лютні тринькає руладки.
      Крилата зебра хвостика жує,
      Стилом чешу їй маківку й лопатки.

      10.12.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    451. Про циці
      Правду говоритиму навмисно,
      Істина сьогодні на кону:
      Лапу шобтиздохові потисну,
      А тобі руки не простягну.

      Бо собака ліпша за людину,
      Віддана як жінка, їсть усе.
      Ти ж мене кладеш під гільйотину
      Гумору й нечемності верзеш.

      Графоманом обізвав вже тричі,
      Аж в Пегаса скисло молоко.
      А Сірко заглядує у вічі,
      Носа й длані лиже язиком.

      Ти пощо катуєш скотиняку?
      Не літав щоб коник в небесах?
      До сусідки підкотися, Гапки -
      Чуєш, в неї бекає коза?

      Я - табу для тебе! Заграниця!
      Музи недосяжні - так і знай.
      От козу щодня тягни за циці,
      А мого Пегаса не чіпай.

      10.12.2019р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --

    452. Братська могила
      Мертві братчики,- мир вам...
      Сів побіля хреста,
      Там де посмішка - прірва,
      Там, де радість - біда.

      Кров холоне у жилах,
      А думки в сивині.
      У опалубку - брила,
      Дата згуби на ній.

      Ця могила соборна,
      Кров'ю пишеться вірш.
      Повечір'я опона
      Угортає у тиш.

      Сосни плачуть на варті,
      Сніг в сорочих слідах...
      Тут кохані, чийсь тато,
      Дід і юнь молода.

      Гнівом спогади палять,
      І в окопі, і тут...
      Припорошує пам'ять
      Час шматочками дум.

      Серце коле і груди
      Щось лихе, крижане.
      Вітер подихом лютим
      В пекло знову жене.

      03.12.2019 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    453. Зрада
      Світ став сторчма. В ціні - душевні вади,
      За ніж у серце - оплески, медаль.
      Гріхопадіння, як на мене, - зрада,
      Смердюча яма, а не висота.

      Не знаю, люди мертві, а чи хворі,
      Утіху мають на чужій біді.
      Окрадена любов - не чисті зорі,
      А їхній відблиск у мутній воді.

      Один лиш крок - і вже розверзлась прірва,
      Кричало небо: - Зупинися! Стоп!...
      Тепер мара утраченого дива
      Шугає над зруйнованим гніздом.

      Які ж солодкі вустоньки медові!
      Чуттєва шаленіє заметіль!
      Але я квітку вірної любові
      Плекаю у сяйливій чистоті.

      03.11.2019р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    454. Осінь
      Вже не пасуться кози в лозах,
      Бичка на луках теж нема.
      Всьому виною - мила осінь,
      За носа смиче, як зима.

      З дерев мете багряну повінь
      Під ратиці та чобітки.
      Вганяє зашпори ранкові
      У задубілі п'ястуки.

      Ну що такій панянці скажеш?
      Збиткується, згубила встид.
      Березової б дати каші,
      Аби поводилась як слід.

      А, мо, простити їй обиду,
      Пустити в хату допізна?
      Щоб цілувала, наче літо,
      А обнімала як весна...

      Та ні, для неї я не лицар -
      Коханець без сердечних пільг.
      Був я, тепер зове сестрицю
      Загорнуту в пухнастий сніг.

      07.10.2019р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    455. Справжня любов
      Нелегко тягнути кота за хвоста,
      Ще й муза гризе як піранья.
      Бо млявий сюжет і палітра бліда,
      А тема стандартна - кохання.

      То, може, сльозаве шкребеться дарма?
      Народець і так невеселий...
      Заляпує строфи чуттєвий дурман,
      Щоб хлипали чуйні мамзелі.

      Кохатися вміють лише на словах,
      Доходить до справи - пасують.
      Хай сайтик здригнеться від хтивого "Ах!",
      Венері Амур попозує.

      Любов платоніча - ні риба, ні м'я...,
      Читач без кінця позіхає.
      Перо у правиці годину помняв -
      Преамбули досі немає.

      В хорея пологи, а ямб не іде,
      Гекзаметр п'є оковиту.
      Пірнаю до жінки в персистий
      Едем,
      А ви про кохання пишіте.

      08.09.2019 р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    456. Пора
      Тече, тече у вир людська ріка,
      А все від того, що немає клепки.
      Гнітюча думка розум обпіка,
      Що мій народ і справді недалекий.

      Казали друзі: "Ну ти й баламут!
      Чи є хоч хтось тобою ще не битий?"
      То, може, досить гавкати на люд
      І дати дурням трохи відпочити?

      Зубці життя не входять у пази,
      "В сім'ї великій..." кожен другий бражник.
      Бо головою думають не всі,
      Замісто мізків - шлунок неосяжний.

      А москалі стріляють із гармат,
      Стягнула шию нації гарота.
      І сил нема, і часу вже катма
      Себе за чуба витягти з болота.

      У вишиванці новій мудрий Кац
      Вкраїні забиває цвях у деко.
      Багатих зайд припрошує паяц:
      - Прийшла пора! Скуповуйте земельку!

      27.08.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    457. Ніззя!
      В люду уривається терпець,
      Рвуться з ланцюгів, як пси таланти.
      Бо сатирі й гумору капець -
      Про паяців зась тепер писати.

      Сміх і регіт не злітає з губ -
      Заховався в поетичнім лоні.
      На гаркавих клоунів - табу!
      Гномик-веселун - у забороні!

      Бо вони сьогодні - королі!
      А народець винесли за дУжки.
      Геть з чубів картузики, брилі
      І віншуйте владаря-петушку!

      Буде нам вистава " Тру-ля-ля!" -
      Покотьолом ляжемо від "щастя"...
      Нишком з молотка іде земля,
      Справедливість - видумка фантастів.

      26.08.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    458. М'якеньке
      На трон, буває, лізуть по приколу,
      І хоч із цього діла завжди пшик -
      Володаря не критикуй ніколи,
      А будь розумним, віршики пиши.

      Найкраще - про любов, плачі з розпуки,
      Безпечно й до вподоби читачам.
      Тому, братва, візьму себе у руки
      І поламаю критики меча.

      За слово правди не дають медалі,
      А от за "Гав!" - опинишся в суді.
      Наквецяю...рожевих пасторалей
      Про хтиві поцілунки пишних дів.

      Про зойки страсті солодкоголосі,
      Сплетіння рук, периноньки м"які.
      Із двох стволів - поезії та прози,
      Влупив, аж у Пегаса дрижаки.

      На ці "труди" наснажує Ерато.
      А потім, як минеться творчий сказ -
      Хвалю, як дід мій - раб - священну владу....
      Ну, як віршець? Не потривожить вас?

      18.08.2019р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    459. Самота
      Нині, кажуть, літо. А у мене осінь,
      В безвісті глибокій гибіє ашуг.
      Вичавили з групи, як чиряк на носі,
      Бо про чинну владу віршики пишу.

      Вигнали по ділу, бо того я вартий,
      Здужати титана гному не дано.
      І на тому дяка - добре, хоч не страта,
      Чи не кляп у рота, вмочений в багно.

      Владу пранцювату торсати не модно,
      Напишу про циці, тема о-го-го!
      Хай живе спокійно гаддя підколодне,
      Нум, на Єву хтиву із розгону "Гоп!".

      Тьохкає пташина, дзеленкоче лютня,
      Літгерой зриває з мавоньки труси...
      Я писав про вічне, а тепер про прутня,
      Бо такі вимоги. Бо такі часи.

      Геть думки про дійсність! Киш тривожне скерцо!
      Світ повзе у прірву, ну а ти мовчи.
      З піднебесся літнє сонечко сміється,
      Плещуть у долоні вдячні читачі.

      12.08.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    460. Хто ти?
      Гарно літом з жінкою на дачі,

      Особливо, як вона без лах?

      Не бреши, мій, пане,- я все бачу:

      Ти вояка тільки на словах.


      А насправді - дезертир байдужий,

      Кликали на фронт, а ти сховавсь.

      Жіночка гукала: "Муж недужий!

      Не ходіть одвідувати нас."


      Ось такі сьогодні й депутати,

      (тільки я такого не казав).

      Правду мовлять: брат іде до брата,

      В Раді дезертирів повен зал.


      На Донбасі ходить мир по лезу,

      Цебенить кровиця з-під ножа.

      А очільник їздить у Одесу,

      П'яти мити в морі забажав.


      Твій вояж лиш Путіна розчулив,

      Кажуть, реготали і мерці.

      Йди до нас, володарю! Під кулі!

      Потримай гранату у руці!


      Подивися смерті прямо в очі,

      Упіймай грудьми шматок свинцю.

      Що, злякався? Бачу, що не хочеш,

      Йди із Богом, язиком працюй.



      Котру ніч стою без сну на варті,

      Пороху гіркий ковтаю дим.

      Так і не дізнався - чи ти вартий

      Одягати гетьманський мундир.


      06.08.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    461. Як не жерти - можна вмерти!
      А у Києві світла і тьми пополам -
      Синьо-жовті виводяться барви.
      Тож в імлі двохголової курки-орла
      Яничари злягаються жваво.

      Москвомовність зробила з людини хахла,
      А з хахла - кацапуру-ординця.
      У такого де розум - бездонна діра,
      Грі-і-і-і-ша-а-а-а! - мамця гукає до Гриця.

      Головне - це не мова, а ситний обід,
      "Ще не вмерла" в торговців не в моді.
      Патріот у вишИванці люду набрид,-
      Хай воює до смерті на Сході.

      P.S.:

      У душі моїй ницій іди, порядкуй,
      Сій сміливо запроданства сім'я.
      ...Майорять триколори на танках в садку,
      З траків крапає кров мого сина.
      .
      04.08.2019р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Ріка
      Літо! Ще далеко осінь,
      Спить на носі дідів бриль.
      У туманні верболози
      Жирувать пливуть бобри.

      Соловій присів на гілку
      (ох і гарний цей ашуг!),
      Ловить зимородок рибку,
      Я із вудкою сиджу.

      Тьохи линуть по заплаві,
      Співаків уже тандем.
      А карасики лукаві -
      На гачка ніхто не йде.

      Я ж лина спіймати хочу,
      Жор, клювати вже пора.
      Жабка вирячила очі,
      Хоче з'їсти комара.

      Обманув лускатий жулік,
      Хвиля поплавка трясе.
      Хай тепер дрімає в мулі,
      Я ж послухаю пісень.

      06.03.2019 р.

      Кусь-кусь!

      Одружився, ще нема і тижня,
      У алькові - любощів кальян.
      Покусай мене, любаско, ніжно,
      Хай вирує пристрасть-окіян.

      Заціловуй кріпко, аж до дрожу,
      Так, щоб непритома облягла.
      Сили тануть! Рухатись не можу!
      Діва - юна! Я ж бо - сивоглав!

      Утопи у персах мужа-хтивця,
      Запусти у серце пазурі!
      Ох у мене й гарна молодиця!
      В ніч одну уклався цілий рік.

      Ув обіймах мни старого діда,
      І кричи у захваті "I love!".
      Від жаги роз'їхалася скирта,
      Жінка - суща відьма! Ну й діла-а-а!

      P.S:

      У Пегаса міль побила крила,
      Очі музі виїла роса:
      Смерть стрілу Амура зупинила -
      Краще б дід жону свою кусав.

      03.06.2019р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 2.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Сни
      Сон - це подих вічної розлуки,
      Смерть вночі примірює шлею...
      Батьку! Не тягніть до мене руки,
      Я потрібен людям, не в раю.

      Бог мені віддав за жінку музу,
      А рідню утиснув у гроби...
      Не тривожте снів моїх, матусю!
      Я не все на світі ще зробив.

      В небі пролетів без пари лебідь,
      Сенс життя шукає в бірюзі...
      Доне! Годі кликати до себе!
      Тут - війна! Й німі кричать "Спаси!".

      Бачити нещасних - суща мука,
      Хочеться чкурнути у корчму...
      О, дідуню! Не цілуй онука!
      Прийде час - тебе я обніму.

      Друг помер у полі безіменним,
      Братові в полон ведуть сліди...
      Шепче бабця: "Сядь побіля мене,
      Доста очі бачили біди."

      Одинокість серце розірвала,
      Руки би наклав, та скажуть "Гріх!"...
      У саду пташки здійняли галас,-
      Мертвий я. Живу серед живих.

      02.06.2019р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Сповідь
      Істині холодно зимами,
      Думи розпечені - в інії...
      Я не полюю за римами,
      Може, колись, як здитинію.

      Липи торкаються вітами,
      Змахують спогади юності.
      Довго крещендо німітиме
      В чорних обіймах байдужості.

      А от у диво я вірую,-
      З ляку сховалось під каменем.
      Кличе журавлик до ирію
      Марно - крило моє зламане.

      Вічне - в патьоках і накипі,
      Виразки видко під лахами.
      Друзі ж нашітпують наклепи,
      Лізуть в гніздо вогнептахове.

      P.S.:

      Доста наслухався вереску,
      Багнеться танців і музики.
      Критика зайва для бевзиків,
      Клізму зав'язую вузликом.

      28.05.219р.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Дід і онук
      Каже внук: - Прийшов кінець роздраю,
      Керівник держави - вищий клас!
      Гетьман цей країну об'єднає,
      Ощасливить кожного із нас...

      Кличе дід онука до порога
      І у лоба гепає перстом:
      - Будеш ти гигикати недовго,
      Долар стане гривень десь під сто.

      Глянь - воно не впало, і ні сіло,
      У підручних - темні Верть і Круть.
      Шило поміняється на мило,
      Пейса оселедцем заплетуть.

      Перекреслиться закон про мову
      І майбутнє...Господи, прости!
      Не голосував твій дід за Вову!
      Має власний досвід, тяму, встид!

      Де баран - там завжди є і вівці,
      Але я отарі цій не фан.
      Ну, а може, знов кажу дурниці
      І чекає нас усіх лафа?

      21.05.2019р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Гаплик!
      Та годі вже плиту ялозить!
      Її годину тому тер.
      Ходім кохатися у лози,
      У ліжку щось воно не те.

      Риплять замучені пружини,
      Не пір'я - пил у подушках.
      Удвох під кущиком калини
      Станцюймо разом гопака!

      І хай кусне комарик цицю,
      А кліщ під пахву заповзе -
      Кладу кохану на травицю,
      Знімаю станика-плісе.

      Аїру кущ лоскоче п'ятку,
      Ще й хвощ під пахвами проліз...
      Зело м'ягке та вогкувате,
      Росою вимазаний ніс.

      Мосткітів хмара вкрила писок,
      Амур Венеру кинув, гад!
      ...Та ну природу цю до біса,
      Тікаймо в хату!!! Свят, свят, свят!!!

      20.05.2019р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Е-е-е-ех!
      Хоч наш правитель з виду і кізяк -
      Тримаю слово, наче меч у ножнах:
      Про Президента квецяти - ніззя!
      Про депутатів і прем'єра - можна.

      Правдивий глас притягує біду,
      Лякає владоможця аж до дрожу.
      Тож купу стороною обійду
      І з гумору змурую огорожу.

      А відсьогодні критики нема -
      Пахтить хвала, немов ковбасні кільця.
      Хай на Олімпі "горе від ума"
      З пустого у порожнє ллє водицю.

      А ми йому поможемо, братва,
      І вирішимо газову проблему:
      Гребіть горох! Центнерів три чи два
      Та пукайте в балони без полемік.

      І буде світло, радість і тепло!
      Очільник не поїде наш в Росію...
      На Банковій не цар, а НЛО,
      А, може, помиляюсь,- він месія?

      Аж на Говерлу вилізла блоха,
      З усіх сторін стоїть почесна варта...
      Зробив народ із мене лопуха.
      А я незгідний. Ну і де ж тут правда?

      13.05.2019р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Мовчання
      Снага дотліла і згоріли нерви
      Розказуючи казочку, єси...
      Цвіте Едем, гадюка шепче Єві:
      - Прекрасна пані! Яблучко вкуси!

      Вкусила. Бо нутро людське голоде,
      Нагодувала й мужа із руки.
      Тепер брати вбивають первородних,
      А випаде нагода - навпаки.

      Поспільство зуби вибило Гекаті,
      В Харона з рук поцупили весло.
      То, може, елохім не винуваті,
      Ми добровільно обираєм зло?

      Я ж - мрійник. Домальовую картину -
      Дніпро шумить, Карпати первозда...
      Планета задихається від диму,
      А смітники - завбільшки як міста.

      Сміється у рукав Єгова мудрий,
      Бо глиняні почубились раби.
      Питаю Бога: - Нащо тобі люди?
      Але мовчить небесна голубінь.

      елохім - боги

      12.05.2019р.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Мій ангел
      Поминальні дні - пора печалі,
      Спогади рояться в голові...
      До моїх пенат Харон причалив,
      Каже: - Ось і стрілися, привіт.

      - Ти чого приперся? Я ж бо цілий,
      Наче. Лиш погнулися щити.
      Це не Стікс - Дінця шепочуть хвилі,
      Човен твій потрапив не туди.

      - Ні. Тебе чекає гробовище -
      Наступив на міну-динаміт.
      А мені до пекла звідси ближче:
      Тут - Донбас, за крок - отець Аїд.

      За плечима смерть майнула треном,
      У руці обол і некролог.
      Щойно підступив Харон до мене -
      Серце знову битись почало.

      Я живий! Зоставсь Аїд без жертви,
      Може, маю тіло із броні...
      Озирнувся - поруч ангел мертвий:
      Удихнув своє життя мені.

      Тягне ружа квіти до віконниць,
      Колом - із сальвіній абажур...
      Тут лежить мій ангел-охоронець
      Та про це нікому не кажу.

      05.05.2019р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    9. Благодать!
      Знаю, дехто скаже "ха-ха-ха",
      Потім язиком іще поплеще:
      Загризає песика блоха,
      А зятину - жіночка і теща.

      Плаче жінка, скиглить, кривить рот,
      Каже мамці словеса гнівливі:
      - Муж у ліжку сонний! Не Ерот!
      Лускає терпець! Піду наліво!

      Думала із бевзя буде толк,
      Помилилась! Без любові гину!
      А сусіда ловкий! Молоток!
      Охи й ахи чуються щоднини.

      Учепилась теща зятю в карк
      І ревнула з усієї злості:
      - Геть із хати! Ти тут не свояк!
      Ну, а ти, дитино - йди у гості.

      Дівчина послухала маман,
      За чайком чкурнула до сусіда.
      Ну, а там (о Господи!) шарман:
      В ліжку парубків - до неба скирта.

      Треба мужа гарного шукать,
      Тільки де? Куди не глянеш - лежні.
      А в сусіда повна благодать,
      Бо немає ні жони, ні тещі.

      30.04.2019 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Звільнення
      Фестини у столиці, День кота,
      Салют, парад, гопак, Хава Нагіла.
      А ув окопі братчиків чота
      Опруху смерті порівну ділила.

      А світ зліта з орбіт. Панбоже мій,
      Погасло сонце, розум - темна нічка.
      Тут, за Дінцем,- прострілля, смертний бій,
      Гердан безцінний - кулеметна стрічка.

      Підложжя в ямі - запашний полин,
      В атаку скоро, підтягнули труни.
      Шваргон у пекло, з труп'я равелін,
      В югу стрибає пакоренок юний.

      А порох пахне чисто бульденеж,
      Пристрільна черга - віртуозне соло.
      Підстережем вражину на тотеж
      І мстою в серце шпигонемо сполом.

      Але противник встиг раніш!Ти ба!
      Чудовий постріл! Навіть мойра зблідла.
      Хитнулась твердь, розтанула гнівба,
      Летить душа очищена до світла.

      14.04.2019р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Ощаслив!
      Знову на коліна всілась пані,
      В пазуху красі стромляю ніс.
      Я - ловець чуттєвого кохання,
      Еротичний ас-мілітарист.

      - Милий! Однеси хутчій на небо! -
      Шепче мавка й торсає за чуб.
      Що ж,- цілую цяцю там де треба,
      Вусиками ловко лоскочу.

      Можу всяк: сторчма або ізбоку,
      Вчився у Амура хтивих поз.
      Кажуть, дідуган іще нівроку,
      А в алькові - майстер-віртуоз.

      Непритома від оргазму в леді,
      Від цілунків дяки аж липкий.
      Ех, дівчата! К бісу сонних денді,
      Ніц не вміють нині хлопаки.

      Сексуальні ширяться флюїди,
      Линуть ахи й охи в небеса.
      А сусід жону свою зобидив,
      Спав, негідник, знову у трусах!

      Труд амурний -дар, а не розпуста,
      Не лінуйся! Спраглих ощаслив!
      На городі підросла капуста,
      З вирію вернулися бусли.

      09.04.2019 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Похвалю!
      Добре - скажу комплімент,
      Без підготовки, ісходу:
      Гарний у нас Президент!
      Гордість і слава народу!

      Шепче сусіда "Наплюй!
      Злодій уваги не вартий."
      Я ж його трохи люблю,
      Ззаду нівроку, щокатий.

      Хочу цукерок "ням-ням",
      А не стріляти з обріза.
      Мудро курю фіміам,
      В нього їх, знаю, до біса.

      В дядечка є візаві,
      Звично плює на Вкраїну.
      Кличе: - Давайте і ви
      Вшкварте пародію з гімну.

      Знову ковтаю бромід,
      Бо розігралась уява...
      Руськоязичний семіт -
      Супер-очільник держави!

      "Томос - це термос, чайок" -
      Звично обмовився Вовчик.
      Годі! Вуста на замок!
      Більше хвалити не хочу.

      07.04.2019р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Нахаба
      Мовчу. З-за тину чується: - Ау!
      Ходи до мене, поджергочем,- просить.
      Не відповім - одразу виє "У-у-у-у!",
      Влупити, мо", ляпачкою по носі?

      Вже ж товк. Були і довбні, і киї,
      Душив почвару голими руками.
      Безсилий тут і ангел Джебраїл,
      Бо справу має лиш із мужиками.

      А тут яга! Письменна, не проста,
      Коцюбою до носа не дістати.
      Творю - мара одразу "Га-га-га!",
      Гризе усмак щодня таланту клаптик.

      Виснажує із лихом боротьба,
      У сни приходить говірка й бундючна.
      Лише спасає жіночка ряба,
      Із нею ув алькові втричі лучче.

      Від неї - дрож, знетямлення, екстаз,
      Служу незрадно осяйній Венері.
      Та перервася затяжний оргазм -
      Мара нахабна грюкає у двері.

      Таким відьмачкам геть незнаний встид,
      Для неї, наче свій чужий будинок.
      Прогнав. Та знову чується: - Впусти!
      А ні - то прогризу бетонні стіни.

      26.03.2019р.




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Прозріння
      Парнас належить геніям? О ні!
      Не там живуть живі й покійні скальди.
      Для них - табу пейзажі із брехні,
      Оселі - з непривабливої правди.

      Закрив біду іскристий водограй,
      Зашпаклювалась мерва буйнотрав'ям.
      І яв страшна не яв - словесна гра,
      Художній секонд-хенд, бомжацьке рам'я.

      І хоч мене щодня зовуть на біс,
      Але відкрилась істина печальна:
      До неба глибини ще не доріс,
      Потрібні час, учителі, бажання.

      Потрібна не одна в душі струна,
      Уяви дар, натхнення повні чаші.
      А ні - то мул черпатиму із дна,
      Джерельної водиці не пізнавши.

      Вагаюся. Та знаю: перший крок -
      Найважчий. Ось, рука відкрила грати:
      - Іди,- шепоче муза, - до зірок.
      Як дійдеш, то навчу тебе літати.

      20.03.2019р.







      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Ти - раб!
      Я - рідновір. Мій Бог - це Україна,
      А братик уподобав Іордан.
      Стоїть щодня у храмі на колінах,
      Поклони б'є мальованим жидам.

      Усе чуже - і родовід Абрама,
      І ладан, і молитви, і хрести...
      Вчорнішала за це хохляцька карма,
      Народові ні в чому не щастить.

      Ця віра гоїв миттю розділила,
      Придумала для дурників гріхи.
      У прадідів були орлині крила,
      Онуки ж мають рабські ланцюги.

      Нікому і нічого ви не винні!
      Рідня для нас - не Яфет, Сим і Хам.
      Найбільший гріх - це зрада Батьківщині
      І власним - не позиченим богам.

      Пейсах у Лаврі. Чується літанія,
      Святкує люд, жується хліб м'який.
      Іди і скинь хламиду безталання,
      Омий в Дніпрі святому сліпаки.

      19.03.2019р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Таке-сяке
      Вірш дочитано. Вигуки "Браво!",
      Друг-руладник за плечі обняв.
      Наче ловко і трішки лукаво,
      Та насправді - одверта дурня.

      Випрозорюю критики натяк,
      Повизбирую гречку з пшонин:
      Вштабелюють віршаток громаддя
      В джомолунгми вторсировини.

      Пересиплеться в чан потеруха,
      Думи й оди засмокче у вир.
      На гачки поначіплює кухар
      У рулонах м'якенький папір.

      Колообіг: віршата - вбиральня,
      Муза хвора, у серці шуми.
      В інтернеті доволі писання
      Прости Господи і хай Бог ми...!

      18.03.2019р.

      Утіха

      Жінки - троянди! Айстри! Мальви!
      Краса аж сліпить лупаки!
      Мені подобаються жваві
      Та сухуваті, не пухкі.

      А от сусідові - мотрони,
      Поважні пані, у літах.
      Та їм давай ален делонів,
      Бо кожна мавка вереда.

      Моя краса - не Пенелопа,
      Для неї муж - порожній звук.
      А в кума жіночка - секс-бомба,
      Її не випускає з рук.

      Таке добро - не заваляще,
      Коштовний супер-діамант.
      Моя ж рука щоденно лащить
      Лиш засмальцьований халат.

      Парцели інші у дружини -
      Робота, кухня, суєта...
      Без мусі-пусі скоро гигну,
      За поцілунок - все віддам.

      Вдоволено сокоче півник,
      Чубата курочка без лах.
      О, де ж ви, де, палкі обійми?
      Живу, немов скопець-монах.

      Мегера злюща знову зрання
      Скубнула вже не раз й не два.
      Піду писати про кохання,
      Хоч так утішуся, братва.

      18.03.2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Не буде
      З козла молока втричі більше,
      Аніж з хитруна-хохлака.
      - Рятуйте-е-е-!- у відповідь тиша,
      Народ від халепи втіка.

      Вирує доокола повінь,
      Кричить бідолаха: - Спаси-и-и!
      Утопленик - братик по крові,
      Та дулі достоєн єси.

      Невдахо! Жалійся акину
      Чи Богові на небесах.
      Мотузку спасіння не кину,
      До берега вигребеш сам.

      Недоля. Багно жабуриться,
      Валяється долу держак.
      В парцелу байдужості ницо
      Сховалася хвора душа.

      Всю ніченьку бемкала ринда,
      Жарини злітали увись.
      Згоріла хатина в сусіда,
      Водиці ніхто не приніс.

      Не треба сваритися, люди,
      На тризні хильніть "самжене"...
      Майбутнього в дурнів не буде,
      На щастя - не буде й мене.

      17.03.2019р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Обидно
      Коти окупували підвіконня,
      Черевані мордаті! О-го-го!
      Читаю "вічне", аж пульсує в скронях,
      А на макітрі дибиться хохол.

      Апофеоз! Голівонька чавунна,
      Тремка рука намацує бромід.
      І все б нічого, тільки трохи сумно,
      За вікнами похмурий краєвид.

      І не зима, і не спекотне літо,
      Ні те, ні се - заплакана весна.
      Спливла на гадку свіжа оковита,-
      Мо' - "Verіtas in vino"? Хм, - хто зна...

      У чаті гави, дятли і сороки,
      Мені б до них, у зграю навісну...
      Та гвалт - не панацея, ліпше - спокій,
      Година пізня, час іти до сну.

      Вечірній бриз, омріяна нірвана,
      Ласкавиця під боком, - хто ще тре?
      ...Торкнув зопалу піки на "вулканах",
      За мить (о диво!) - кожен, як марель.

      Літала відьма на мітлі до ранку,
      Ерот підступний оживив сюжет.
      Але, на жаль, ніхто цей вірш не "лайкнув":
      Я - початківець. Не авторитет.

      11.03.2019р.

      Самота

      Здався. Серце звомплено калАта,
      Я ж - митець, а не титан Тантал.
      А до фінішу добігти варто,
      Там вінок лавровий, п'єдестал.

      Там чигають оплески, вівати
      І майстерних епігонів рать.
      Та підвів сатирика талантик -
      Графомани поїдом їдять.

      Кажуть: - Ти нечема! Це, по-перше,
      А по-друге, - зайда. Геть не наш.
      Втік за хмари. Вітер пір'я чеше,
      З крил здмухнув обридлий епатаж.

      Мати крила, для поета - щастя,
      Все життя літав би і літав...
      Від зотлілих лахів марнославства
      Порятунок - тиша й самота.

      11.03.2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Не бачу!
      В зоопарку скаче гамадрил,
      Треба підійти і дати пряник.
      У селі ж поетів - два чи три,
      А у місті - кожен віршувальник.

      Слюсар оду вшкварити зумів,
      Лікар - хоку, хоч і непоказно.
      Бо ізмалку молоді уми
      Мріяти привчають про прекрасне.

      В підворітні - виставка, театр,
      А за рогом є бібліотека.
      Тут тобі Веласкес, Жан-Поль Сартр,
      П'є дітва красу, як воду з глека.

      Мегаполіс - крики, гвалт, шуми,
      Цирк щодня працює аж до нічки.
      А в селі - роботи хай Бог ми... -
      Поросята, кізоньки, телички!

      Селянин описує город,
      Я ж бо стану скоро вирлооким:
      Неба ніц не видно. Горизонт
      Затулили у димах висотки.

      10.03.2019р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Пора!
      У Пегаса журба - загубилась остання підкова,
      І натхнення нема, бо у музи весінній наврок.
      Не писалось давно. Вже добу про кохання ні слова,
      А роботи - ого! З рук тремких випадає перо.

      Шпак дзьобатий сюрчить, бо самичці пора на яєчка,
      Ворухкі селюки угрузають ізнов у ріллю.
      Рала просять труда, не на часі стрибати у гречку,
      Молодиці стрункій до зими не скажу "I love you".

      В погребище пірнув, насипаю картоплю у лантух,
      Карка "плазмі" скрутив, на півроку помер інтернет.
      А кумася-яга манить красеня-парубка в хату,
      Осідлає вночі, загнуздає й у небо чкурне.

      Клітемнестро! Ерато! Ходімо на оранку! Де ви?
      Заховалися діви. А мо", подалися на пляж...
      У ціні реманент, а калами та пера дешеві:
      Хліб всьому голова! А поезія - іграшка, блаж.

      Крапле піт на соху, аж тріщать від натуги чепіги,
      Скиба стала строчма, в пиріяці зашпортався плуг.
      Як зберу урожай - неодмінно писатиму книги
      Про дивочну любов, щоб гукали "Бравіссімо!", "Ух!".

      09.03.2019р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Думи, мої думи...
      Дулю ховаю під одяг,
      Холодно, лютий, зима...
      Юля, Петро і Володя,-
      А українців нема?

      Кажуть - уже і не буде,
      Карликам нащо титан?
      Отже,- паяц чи приблуда?..
      Жоден мені не кумпан.

      Втомлений, бунту не хочу,
      Мудрий, вже не ідіот.
      Але гукають на площу,-
      Владу не любить народ.

      Цуплять земельку й заводи -
      Скоро й штани віддамо.
      Хтілося дуже свободи,
      А пропонують ярмо.

      Друзі - пробачте піїта,
      Настрій хороший псую.
      Буде вам сонечко, літо,
      Житимемо у раю.

      26.02.2019р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Вперед!
      Поете! Не сиди у хаті пнем!
      Від компа геть! Існуднув як, ой леле!
      Немає мавки - пишеться сумне,
      А є красуня - радісне й веселе.

      Ти з виду - кремез, ще не у літах,
      Цікавити повинні пані пишні.
      А в тебе - тьху! - в паперах борода,
      Ще місяць-два - закостеніють крижні.

      Про мене, знаєш скільки вже пліток?
      Тому що на умі одні лиш кралі.
      Поет, який не мацає литок -
      Це не поет! Спитай у баби Галі.

      В митця венери мусять бути скрізь,
      Коханки - не виводитись із хати.
      Забагнеться любові - муркни "Please!"
      І хутко запурни їй під халатик.

      Біжи! Цілуй своїй гаргарі грудь!
      І не шлангуй - роби усе ловкенько!
      Тоді у віршах слізки пропадуть,
      А в серці защебече соловейко.

      14.02.2019р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Відлига
      О, як же ця зима набридла,
      Постійна мряка - в серце ніж.
      Хай плавить яро промінь світла
      Ранкову паморозь в капіж.

      Здається, день - і буде спека,
      Сяйне веселка над дощем...
      Та соловейко ще далеко,
      Не рушив з вирію іще.

      Подвір'я - паводі затока,
      В садку стрибають карасі.
      А сонце не розплющить ока,
      Пливе в тумані із роси.

      Вночі мороз в лещатах стиснув,
      Замерз у небі водолій.
      А місяць рогом ненавмисно
      Чіпляє панцир слюдяний.

      Цей світ міняється щомиті,
      І я, водночас, разом з ним.
      А ліс уже у первоцвіті,
      І чути запахи весни.

      12.02.2019 р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    24. Вічність
      Крок - і вічність. Був - і вже нема,
      Епігони одягнуть у шати...
      Кажуть, що життя - лише обман,
      Нащо ж на надробках ставлять дати?

      Все що є - колись уже було,
      Все що буде - ехо і повтори.
      Універсум пише некролог
      Сі бемолем навскіс у мінорі.

      Кличе до молитви муедзин,
      Пастві піп втирається в довіру.
      З пекла шепіт, крапельки роси
      Ріжуть правдолюбом здерту шкіру.

      Всі гріхи невірам відпустив,
      Гробарі із ніг знімають кеди.
      Цвяхи вбито. Вишу на хресті.
      Ще живий. Та хочеться померти.

      11.02.2019р.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    25. Підлі сусіди (літературна пародія)
      о кісток зігрівало манто дощове,
      А тепер актуальні трико та кальсони -
      І нехай завірюха безсило реве
      Чи співає з вітрами арктичної зони.

      Завітає до саун і лазень народ -
      Обмивати прихід щотижневого свята.
      У фанатиків чисто таких насолод
      Процедура і мною за приклад узята.

      Під горілку, вино, кабанця чи сома,
      Під намащені скраби, шампуні та гелі,
      Традиційно обмитою буде зима.
      Де накриті столи - там і люди веселі.

      На селі, у райцентрах і по хуторах -
      Не життя, як немає пристойної лазні,
      І настільки недовго живеться, що страх.
      Там не женять праправнуків люди нещасні.

      Опадає з небес білосніжне рядно,
      Снігові панталони дерева вдягнули.
      Звідки б вітер не дув - а зірве все одно,
      І шатрами напне на хати і притули.

      У несвіжих онучах дубіють стовпи,
      Переможні бої підраховує трясця.
      Як не маєш кальсонів, негайно купи,
      А сімейні труси для зими не годяться.

      На півметра углиб промерзають лани,
      І скляніють ставки від поверхні до мулу...
      Я латаю кальсони - зносились вони
      До дірок у матні ще за осінь минулу.
      Зима 2018-2019 р.р.

      Літратурна дружня пародія
      (Олександр Сушко)

      Підлі сусіди

      В хуртовину не гріють кальсони й трико,
      Вітер дме у простуджені гланди.
      В клуні півневі тепло, сокоче "ко-ко",
      А мене жінка вигнала з хати.

      В Емірати дружину послала кума
      відпочити. А я біля паці.
      Під горілку-вино, кабанця та сома
      Обціловую ніжки любасці.

      В нас бо зимно, гуляють арктичні вітри,
      А в дубайців засмажених літо.
      Та жона повернулася дня через три -
      Напоумили підлі сусіди.

      На морозець штурхнула мене без обнов,
      В спину гепнув тяжкий ополоник.
      Огортаю главу в білосніжне рядно,
      Синій пуп - у вогкі панталони.

      У несвіжі онучі ручиці вмотав,
      Шепче небо: "Провину спокутуй!"
      Не зігріюсь - чекає надгробна плита,
      Тож ховаюсь до песика в буду.

      04.01.2019 р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Про дуби і любов
      Сідала муза часто на шпагат,
      Аж утомилась, в гості вже не кличе.
      Хай відпочине, я добряк - не кат,
      Тепер пора узятися за вічне.

      Гавриліаду гарну про дуби
      Пегас компонувати напоумив.
      Тому на зелень три доби убив,
      Аж хлипають в інеті сексі-вумен.

      Бо звикли до Ерота у кущах,
      Польотів на мітлі у рай альковний.
      Але фонтан еротики зачах,
      Тікають читачі та епігони.

      Сучасник на пейзажі втратив нюх,
      Нема вогню! Лякає молодь млявість!
      Кричать дівки: - Пиши у стилі ню
      Про мультиоргастичний апокаліпс!

      То, може, бздик у мене чи каприз
      (слуга ж Венери інші має втіхи!)?
      Не знаю, сестри, трохи розгубивсь,
      Потрібно підковтнути чикилдихи.

      Хай генії шкрябочуть про дуби,
      Я ж - графоман, мені миліші циці.
      На руки жінка "гуп!", рече: - Люби!
      Тож хутко ставлю крапку на сторінці.

      28.01.2019 р.

      Козак Мамай

      Народець кожен має власний знак,
      А українцям ця картина люба:
      Козак-Мамай! Ледачий потурнак!
      Горілку п'є і тринькає під дубом.

      Орел у янкі править за взірець,
      У москалів - потвора двохголова.
      Тож їхніх ворогів хапає грець,
      Хахли ж бо - ремигаючі корови.

      Бо стяг висить ногами догори,
      На грошах бісів знак - чортячі вила.
      А, може, поміняти кольори
      Місцями? А за герб узяти крила?

      Скиглій плаксивий суржиком рече,
      На шароварах міль прогизла дірку!
      Пожер і каже: - Хочу каші ще!
      А ти іди, воюй як хочеш, синку.

      Засмоктує країну в чорторий,
      До бою кличуть! А хохляцька пика
      Радіє, що збулася мрія мрій -
      У сажі порося товсте кувіка.

      Не хочу щоб судився на віку
      Онукам рідний край, від крові бурий!
      Але сидить Мамай на горбаку
      І бринькає, п'яненький, на бандурі...

      28.01.2019р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 4 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. О, часи!
      Спермотоксикоз - тяжка хвороба,
      Нумо, озирніться навкруги!
      Бачите,- страждалець супить лоба,
      Прагне ласки молодих богинь.

      Хоче мавку стиглу обійняти,
      Трохи поносити на руках.
      Парубок у силі! Гей, дівчата!
      Пожаліти варто козака.

      А довкруж - невиорані "нивки",
      Тільки вітер плахти надима.
      Від бичка розбіглися корівки,
      З виду моцний, а грошей нема.

      Та даремно читачі ридали,
      Хлопець - надсучасний, не вандал,-
      Має вдома з гуми причандали,
      Еротичний на TV канал.

      У державі котрий рік гармидер,
      То звикають хутко мужики
      Утішатись дешево й сердито
      (не дай Бог лишитися руки!).

      22.01.2019 р.

      Боюсь!

      І Крим, і Рим, і труби - все пройшов,
      Довбали теща, жінка і судьбина.
      Та - бац! - раптово колосальний шок!
      Дружина каже: - Йди рубати півня!

      А я тишко! Як лагідне теля!
      Не брав до рук ні швайки, ні сокири.
      Від смертовбивства душить дикий зляк!
      Голівоньку ховаю у напірник.

      Та йду в повітку, розминаю кисть,
      Жінки таки одправили на муку.
      Роздумую: "Убить чи не убить...",
      А півень голосистий топче курку.

      Вдоволено сокоче ко-ко-ко,
      (попереду роботи ще багато!).
      Штрикнув у серце совісті укол,
      Не хочу для пташини бути катом!

      За спиною гучний лунає звук,
      Здійняла паця зголодніла галас.
      Тупа сокира вислизнула з рук
      І у стопу лапату лезом встряла.

      Кричав я довго, браття, як на пуп,
      Аж теща просльозилась: "Бог з тобою!".
      І хоч жую пісний без м'яса суп
      Зате душа лишилася живою.

      18.01.2019р.

      Сучасні дівчата

      Знову крики трусять тихе небо,
      Юна відьма виє, мов самум.
      Ох і злюща мавка! Тьху на тебе!
      Лусни, а жоною не візьму!

      Ротик хоч малий, а вже неситий,
      Щось не так - брудне матюччя гне.
      Добре, хоч не встигнув одружитись,
      Бо тоді загризла би мене.

      Від кохання вчаділа кебета,
      А прийшов до тями, глянув - жах!
      У вустах смердюча сигарета,
      З рота пах, неначе у бомжа.

      Мріялись палкі обійми шлюбні,
      Не звертав уваги на дурне:
      Діва носить рік не гарні сукні -
      Рвані джинси, жовані конем.

      Втік додому. Ліг один у спальні,
      Вечір ліжком лагідно гойда.
      Сниться уночі прекрасна пані,
      Реверанс одважую мадам.

      17.01.2019 р.



      Під ковдрою

      Сніг порипує голосно в тиші,
      Іній кублиться у бороді.
      На морозі не пишуться вірші,
      Хочу хутко сховатись у дім.

      Закортіло писнути руладу,
      А надворі триклята юга.
      У садочку на лавку не сяду,
      Буде потім хвороба лиха.

      А у хаті - дружина і груба,
      Анемона у бодні цвіте.
      Хай скаженці блукають у шубах,
      В кучугурах вишукують тем.

      Поклоняються лірики літу,
      Трохи осені, трохи весні.
      Нині ж холодно. Багнеться спирту,
      І до того ж іще й зголоднів.

      Дрижаки вже дібрались до пуза,
      Ніс кусає мороз, наче тигр.
      Послизнулася змучена муза,
      Підхопити під пахви не встиг.

      Хутко п"ятами в дім накивали,
      Ляжем в ліжко години на три.
      Теплолюби ми - не екстремали,
      Геть до біса артктичні втри.

      20.01.2019р.

      Дід та баба

      1

      Оковитої не хлебчу -
      Вік не той, і здоров'я мало.
      А в раю ( від дружини чув)
      Цього зілля міцного валом.

      Смокче кожен - і спраглий люд,
      І архангели зі святими.
      Тож не варто грішити тут,
      ТАМ впаду у п'яниць обійми.

      2

      - Дідугане! Агов, не спи!
      Я ж читаю премудру книгу!
      "...в райських пущах дівчат снопи
      Будеш мати собі на втіху..."

      Знов заснув, бісеня руде,
      З рота випала стигла люлька.
      Не цікавить життя людей
      Ув Едемі й пекельні муки.

      Вже не здатен муж на гріхи,
      До принад охолов дівочих.
      Був у сексі колись - шахід!
      Бог Ерот з апетитом вовчим.

      P.S.:

      Ич, хропе! До миски лиш встає!
      Не бужу, бо я - поряда дама.
      Слухачі казок у мене є -
      Розкажу онукам про Адама.

      21.01.2019р.

      Мистецьке

      Сядь, поете, відпочинь під дубом,
      Музу і Пегаса не жени!
      Мерзне вухо? Кинь поліно в грубу.
      Ласки хочеш? Хутко до жони.

      Нащо та поезія лукава?
      Без ускладнень можна обійтись.
      Не утомлюй мозок - буде вава,
      Від напруги - голочкою ніс.

      Щоб дурниці в голову не лізли
      Про любов та неба голубінь -
      Йди, підсип свині у сажі тирси,
      Кізяки з корівки обшкреби.

      Помахай косою у долині,
      Виполи три сотки бур'янів,
      І відчуєш, що життя - малина,
      Поетичне марево. Чи ні?

      А по селах опустіли ниви,
      Молодь у столицю вся біжить
      Пишуть про лани просторі діви,
      Строчать про травиченьку мужі.

      21.01.2019 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. О, часи!
      Спермотоксикоз - тяжка хвороба,
      Нумо, озирніться навкруги!
      Бачите,- страждалець супить лоба,
      Прагне ласки молодих богинь.

      Хоче мавку стиглу обійняти,
      Трохи поносити на руках.
      Парубок у силі! Гей, дівчата!
      Пожаліти варто козака.

      Та, на жаль,- невиорані "нивки",
      Вітер тільки плахти надима.
      Від бичка розбіглися корівки,
      Легінь моцний, а грошей нема.

      Та даремно читачі ридали,
      Хлопець -надсучасний, не вандал.
      Має вдома з гуми причандали,
      Еротичний на TV канал.

      У державі котрий рік гармидер.
      Обвикають хутко мужики
      Утішатись дешево й сердито -
      Не дай Бог лишитися руки.

      22.01.2019 р.

      Сусіди виручать

      Буцімто і розумний, у літах,
      Німотна теща, і жона не гавка.
      Але в гніздечко шершнів (от біда!),
      Іздуру язиком поліз у шпарку.

      Виною всьому - клятий самогон,
      Унюхав випадково на городі.
      Крізь соломинку висьорбав його,
      Півмісяця щасливий колобродив.

      Аж тут весілля! Донька на сносях!
      Секрет розкрився, всіх довів до сказу.
      Кричить кохана, наче порося,
      А теща люто проклинає басом.

      - Ну, випив би з каністру,- то пусте,
      А двісті літрів - чи не забагато?
      Тебе у домовину покладем,
      За те, що зіпсував дитині свято!

      Найліпше блюдо, звісно - самогон,
      А магазинна трута дорогезна.
      Іди шукати випивку бігом,
      Інакше кров закрапає із леза!

      Від горя трохи не зійшов з ума,
      Без буль-буль-буль жінки не пустять в хату!
      Та...еврика! Згадалася кума
      І запах спирту між зелених грядок.

      Знайшов я бодню. Вгруз в ріллю до пліч,
      Замурзав пику, джинси із котону.
      Пійло качав насосом цілу ніч
      І зціджува потроху у бідони.

      Нектар моцнячий! І на смак як мед!
      Тепер жінкам я знову вельми любий.
      А на весіллі гарний був бенкет,
      Сусідку вечір цілував у губи.

      08.01.2019р.

      Горе-творець

      Розумним став. Аж сива борода,
      Тому, сестриці, слухайте уважно:
      Як муж плаксивий - це страшна біда,
      Якщо поет - "простітєльно", не страшно.

      Мистецтво без сльозавих горопах
      Немислиме! Повсюди хлипи, нюні.
      Від захвату читач белькоче" Ах!",
      Аж на Парнасі чується відлуння.

      Той не поет, хто в рот набрав води
      Й заліг у ліжку, мов усохлий бублик.
      Тож не соромтесь,- хлипайте, брати,
      Розчулюючи душі дів опулих.

      Підлатую стару ліричну сіть,
      Ерато обціловуючи руки.
      Я теж сльозавець. Аж рука дрижить,
      Коли описую любовні муки.

      Трагедію умочую в печаль,
      У музи та Пегасика судоми.
      Авторитетний гуру я в дівчат,
      Поези хоч плаксиві та вагомі.

      Ну, що ж,- сонета хутко дострочив,
      Вліпив з інета фото - прілий грицик.
      Ходіть до мене, любі читачі,
      Не залишайте з "горем" наодинці.

      08.01.2019р.

      Селяві

      Із хмарини дощ урешті капнув,
      Висохла травиченька довкіл.
      Важко розлюбити окаянну,
      А терпіти вже не маю сил.

      В хаті є усе: дітки та гроші,
      І землиці стогектарний пай.
      А жона невірна рулить "Поршем"
      До коханця ув альковний рай.

      Згасли юність і чуттєвий спалах,
      Час руйнує невмолимо шлюб.
      Дякую, що в очі не брехала,
      Відрубала чесно "Не люблю".

      Ні, не буде криків, шарпанини,
      В серці й так достатньо ям і вирв.
      Чистий одягається напірник -
      Марно сподіватися на мир.

      Посадив себе на цеп за грати,
      Ну, а ти із гавані пливи.
      Без любові буду доживати,
      Може це й на краще. Селяві.

      08.01.2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Я - Бог!
      Хранитель я жіночої краси,
      Серйозний і водночас шалапутик.
      В моїх обіймах гарно геть усім,
      У смертних час на щастя мусить бути.

      Стрілою поціляю у соньків,
      Мерці - і ті розклеплюють повіки.
      Мужик хропів. А нині, бач який -
      Не може і хвилини жить без жінки.

      Рука чуттєвий пінить океан,
      Здригає спазм тілес підводні скелі.
      Монахиню управний бонвіан
      Закручує в любовній каруселі.

      Під себе курка лапою гребе,
      Ділитися добром не хочуть люди.
      А я (презентом) часточку себе -
      Усім, хто хоче до небес торкнутись.

      Пливуть у гості пави молоді,
      Усім наллю по кухлику амріти.
      О, світе ясний! Не журись,- радій!
      Я - бог Ерот! Без мене сумно жити.

      08.01.2019р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 4.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. О-о-о-о-!
      В моїм Едемі тепло як під піччю,
      Вона немало бачила дівчат.
      Пишу любовне. І тому, логічно,
      Тону щодня у вигуках "Віват!".

      Навіщо люду моторошні сцени,
      Сюжет повинен бути о-го-го!
      Писати вірші вчився в Авіценни,
      Лікую душі хворі аж бігом.

      Пишіть про секс! Затямили, панове?
      Щоб "Ах!" та "Ох!", інакше всім гаплик.
      Фінал щасливий - настрій пречудовий,
      Нехай не затиха любовний крик.

      Увічнюйте сердечності пориви,
      Топіть у шармі рими навісні.
      Нехай летить Пегасик буйногривий:
      Зі мною згодні, братики, чи ні?

      Нехай лежить і стогне хтива мавка,
      А біля неї моцний кавалєр.
      Мальовані амури на фіранках
      Цілують грудь мальованих венер.

      Благає люд: - Давай про "шури-мури",
      Чуттєвий шал, еротики дурман.
      Пишу любовну лірику з натури,
      Тому олжі в картинах ніц нема.

      02.01.2019р.

      Досвід - велика сила

      Лежиш із мавкою у лозах,
      На ложе носиш прілий хмиз?
      Кохання - тема надсерйозна!
      Без досвіду туди не лізь!

      У знадах є свої родзинки,
      Обходся ніжно, без плачу.
      Вціловуй так любовні піки
      Аби змокрів од праці чуб.

      Якщо ж забаглося секс-бомби,
      Пришвидшився раптово пульс -
      Згадай своє юнацьке хобі,
      Виорюй нивку! Не лінуйсь!

      А губки в діви соковиті!
      Тривожить кущик межи ніг...
      Не спи в алькові ані миті!
      Це - неподобство! Смертний гріх!

      Опуклості достойні пензля,
      Постава й пишні тілеса.
      То що - сподобалась імпреза?
      Чого умовк? Попробуй сам!

      У мавки кліпають повіки,
      Змія залізла ув Едем.
      Ти - муж! Не євнух без'язикий!
      Іди - Венера в ліжку жде!

      02.01.2019р.

      Правдоруб

      Ось, доїм із хроном огірки
      Й розкажу чого сиджу у хаті.
      У отця святого дрижаки
      Бо сходив до церкви сповідатись.

      Знаю, браття, - я таки лопух,
      Хоч старий але дурний і досі:
      Правдоньку йому у вуха "Бух!",
      Ну, а він кадилом "хрясь!" по носі.

      Не святий я, бо - митець! Ашуг!
      Мавонькам розстібую кофтини.
      Як, буває, звично согрішу -
      Каюся у храмі неодмінно.

      Може це штрикнув чортяка в зад,
      А чи просто так розкрилась пелька...
      Піп просив, то я і розказав:
      З попадею цілу нічку хекав.

      Правдоруби нині не в ціні,
      Їх чекають лиш страждання й муки.
      Більш не сповідаюся,- о ні!
      Ну, хіба що в пазусі у любки.

      02.01.2019р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. І знову про любов
      Летять іздуру мужики на Марс,
      А я - еротоман! Такий як Пушкін!
      Видок у жінки з тилу - просто клас!
      Для настрою підмацую м'якушки.

      Вона й не проти,- мудра, золота!
      Сяйнистий лик усміхнено-щасливий.
      Любов мене ковтнула як удав,
      Пішов красі таранькою до пива.

      У спіднім прокидається пульсар,
      Штовхає ув альков гаряча хвиля.
      - Ти хочеш ласки? О, звичайно "за!",
      Летімо в небо! Гиля гуси, гиля!

      Я у раю! Дружина зняла німб,
      Венера та Амур узяли в кліщі.
      Нехай щодня терзає недосИп,
      Це краще, ніж щодня писати вірші.

      01.01.2019р.

      На природі краще

      Люди злі. Постійно "Гавс!" та "Гавс!",
      Ще й гризуться люто й безперервно.
      А природа - як і завжди - клас!
      Все доладнє! Трави і дерева!

      Зеленавий мох покрив пушком
      Стовбуриська грабів і дубочків.
      А тату - для бевзиків - прикол,
      Гирями обчіплюються мочки.

      На макітрі дибиться хохол,
      Пазурям позаздрить і пантера.
      Вклякнули фактурний Дискобол
      І струнка спокусниця-Венера.

      Якір загарпунив язика,
      На губиськах гайок повна жменя.
      Брекетами щириться оскал -
      Чи твоя оце дитина, нене?

      Глянув на дівча - забило дух,
      Задрижав, немов од вітру кущик.
      Краще у діброву я піду
      Поглядом обмацувати пущу.

      01.01.2019р.



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Астероїд
      Байдуже - бомжак ти із трущоб
      Чи владар, гартований у битвах:
      Не врятує світ уже ніщо -
      Ні краса, ні розум, ні молитва.

      Смерть впаде уламком із небес
      (сірка та вогонь - шикарний посаг).
      - Лиш один Ісус Христос воскрес!
      Людям - тьма! - реве мара безноса.

      Патріархи, папи та святі
      Розлетяться купами молекул.
      Сатана трагедій не хотів,
      Бо із раєм зникне також пекло.

      Гомонять мужі в ООН, ПАРЄ,
      Сіють мудреці коноплі й маки...
      Трохи часу у людви ще є -
      Можна учепитись у горлянки.

      08.12.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Естетика
      Москалі з хохла обдерли шкіру,
      Вмер земляк мій. Смертний крик ущух.
      За чужий рахунок хочу миру,
      На війну синочка не пущу.

      Хай ординець Україну нищить,
      А в моїй норі нема вогню.
      Напишу вам краще лантух віршів,
      Співчуттям іздалеку махну.

      Ще одна душа у рай злетіла,
      Нитка чорна впала у Дніпро.
      Фітнесую, сходить потом тіло,
      Потім - ванна, із імбирем грог.

      Батьківщина ув окопи кличе,
      Сонетяр іти зібрався теж.
      Стій, поете! Слово буде вічним,
      А від кулі ворога помреш!

      А на Сході знов заснув солдатик,
      Завтра смерть захоче жертви ще.
      Темно. За вікном сніжок лапатий
      Сипле з неба кров'яним дощем.

      26.11.2018р.

      Наратив

      Заганяє влада в кут,
      Будем їсти пашу.
      Вільно жити не дадуть
      Й помирати страшно.

      Йде на труд пенсінер,
      Ноги ледь волочить.
      Як болить у зубі нерв -
      М'ятний жуй листочок.

      Бо інакше всю кабзу
      Віддаси за пломбу.
      Дідугане! Голосуй
      За злодюг до гробу.

      Мудрий тать на Кіпр утік,
      Жити гарно буде.
      Вахлаки здійняли крик:
      - Лопнув банк! Рятуйте!

      Не життя - солодкий мед!
      Празники по буднях.
      Заробля на пляшку шкет,
      Гепає у бубна.

      Втома торсає плече,
      Впав на землю вечір.
      Люд у клітці. Не втече.
      Й сил нема для втечі.

      27.11.2018р.

      Зима

      Наснилися вовки й собаки гончі,
      Сховався від кусючок у кущі.
      Писати про любов тому не хочу,
      Ерато хвора, хай собі лежить.

      Засумував. Чкурути би у вирій...
      Бринить сльоза і настрій зовсім скис.
      Аж тут - зима! Із неба заметілі,
      Морозом огортає вуха й ніс.

      Прийшла братва. До біса ті городи!
      Сідайте поруч, піт зітріть з чола.
      Яка довкруж поезія природи!
      Вибілює гріхи планета зла!

      Іване! Бач, вкриває сніг дрівцята?
      Біжи й накрий. Чи щось сказав не те?
      А ти, Миколо, хутко у кагати
      Ховай капусту! Змерзне, пропаде!

      Степане! Та зроби собаці буду!
      Хай пес у кучугурах не дріма.
      А ти, Євгене, знову рукобудив?
      Писав сонети, вижив із ума?

      Але жона ревнула від порога:
      - Чого сидиш? Жени цих галалак!
      Бігом у саж! Опоросилась льоха!
      Пацятам треба догляду й тепла.

      26.11.2018р



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Прощай
      В госпіталі - запахи біди,
      Буду нею тхнути вже до смерті.
      В серці колька, затамую вдих,
      Безтурботна радосте, ну де ж ти?

      Склом розбитим брязнув долу сміх,
      Від безсилля хочеться завити.
      Молоді - без рук, очей та ніг...
      Україно! Це твої нещасні діти.

      Думав, з другом буду тет-а-тет
      Та зустрів господаря Ереба.
      З-за плеча прошепотіла смерть:
      - Відпусти! Йому пора на небо.

      Попрощався? А тепер іди,
      Я прийшла сюди для милосердя ..
      За вікном у кірочку слюди
      Огорта мороз калини кетяг.

      28.11.2018р.

      Тиша

      В Кремлі убивці чистять аксельбанти,
      А я шепчу прокляття: "Бісе, згинь!".
      Якби слова уміли убивати
      В гробах давно б лежали вороги.

      З-за річки перегаром тягне. Рила
      Гвалтують жінку в хаті хохлака.
      Ненависть це - ніщо. Потрібна сила,
      Холодний розум і метка рука.

      Та Криму зарізякам вже не досить,
      По наших душах залпом з "Градів" "Плі!".
      Не падають на землю людські сльози -
      Не хоче Бог прощати москалів.

      Кривавиться-болить відкрита рана,
      В рову без голови лежить Арес.
      А сарана - жорстока й невблаганна,
      Вогню потрібно, кари із небес.

      Згорьований вертаюся із тризни,
      В диму пожежі неба голубінь.
      Молитися, брати мої, запізно:
      Вмирає тиша, зараз буде бій.

      25.11.2018р.

      Естетика

      Москалі з хохла обдерли шкіру,
      Вмер земляк мій. Смертний крик ущух.
      За чужий рахунок хочу миру,
      На війну синочка не пущу.

      Хай ординець Україну нищить,
      А в моїй норі нема вогню.
      Напишу вам краще лантух віршів,
      Співчуттям іздалеку махну.

      Ще одна душа у рай злетіла,
      Нитка чорна впала у Дніпро.
      Фітнесую, сходить потом тіло,
      Потім - ванна, із імбирем грог.

      Батьківщина ув окопи кличе,
      Сонетяр іти зібрався теж.
      Стій, поете! Слово буде вічним,
      А від кулі ворога помреш!

      А на Сході знов заснув солдатик,
      Завтра смерть захоче жертви ще.
      Темно. За вікном сніжок лапатий
      Сипле з неба кров'яним дощем.

      26.11.2018р.

      Ідилія

      Жувалась костомаха досить довго,
      М'якою стала, можна і ковтнуть.
      Цвіте в державі розкошів епоха,
      Освітлює "Roshen" до щастя путь.

      Є курячі пазурики та шиї,
      Делікатесні шкура та дзьоби.
      Гурманам (на зарплату) - лантух пір'я,
      А я на хрящ свинячий заробив.

      Жирує наш народець, грузне в салі,
      Медок-сметана крапає з губи.
      Життя чудове! Ловке! Без печалі!
      І пенсію шалену заробив.

      Засумнівався? Це - на владу замах,
      А забунтуєш - ти суспільству враг.
      Гримкоче президентові " Осанна!",
      А урядовцям "Аве!" та "Ура!".

      У Лаврі звично дзвонять до обідні,
      Шикується голодний люд у ряд.
      Нелегко помирати людям нині,
      Та виживати важче востократ.

      24.11.2018 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Про поцілунки
      Поставити пора питання руба
      І правдоньку дізнатися таки:
      Якщо поцілувати нижче пупа,
      То жінка скаже "Клас!" чи навпаки?

      Здійснити необхідно вчинок мужній
      І мавку ущасливити бігом.
      Несу у ліжко їй цукерки, ружі,
      Вона ж на мене глипає врагом.

      Наважився - поліз ведмедем в пущу
      Куйовдити трикутник волосків.
      Дива, братва! Краса тепер незлюща!
      "На плечі,-. шепче,- ніженьки закинь...".

      Літали довго. Сонце впало спати,
      Едем відкрився, чакри та Сезам.
      Від вас не дочекаєшся поради -
      У руки долю взяв нахабно сам.

      Жона - богиня! В ній немає вади,
      Схилив главу сумирно до ноги.
      Учіться, браття, гарно цілуватись,
      і буде мир та з м'ясом пироги.

      30.09.2018.

      Істина

      Лежить п'яниця в калабані,
      Під оком світиться синець.
      А я вподобую кохання,
      У цьому ділі, кажуть, спец.

      Умільця любонька пригорне,
      Ще й поцілує у вуста.
      Життя ж п'яниці - смуга чорна,
      Чортяка світом хилита.

      Венеру зваблюю віршатком,
      До вух вливаю мед-єлей.
      А в питвака нема порядку,
      Лиш самогон. Азохен вей!

      Ще й подих, наче у дракона,
      Пахтить, немов від трупака.
      А в мене жіночка - ікона,
      Сідничка тепла і м'яка.

      Спиртуються щодня п'яниці,
      У взорах - мряка і туман.
      Мені ж миліші стиглі циці,
      Від мавок юних без ума.

      З алькова лине хтивий окрик,
      Гукає в ніченьку жарку.
      Втомився так, аж чубчик мокрий,
      Спочити варто козаку.

      30.09.2018р.

      Кожному своє

      Із чуттями спорожнів капшук,
      Інтерес баби покрали з ниви.
      Про любов добу як не пишу,
      Криткують за віршата діви.

      Вклав жарку еротику в гроби,
      Поховав од світу зойки, пози.
      Напишу вам краще про дуби,
      Тему надихає стигла осінь.

      Щось на древі листячком вихля,
      Увижаються гріховні піки...
      В маківку уперлося голля,
      Вгору глип - дріадині кінцівки!

      А вони у неї о-го-го!
      Притулитись багнеться щокою.
      Спокушає видиво гріхом,
      Серденьку немає супокою.

      Не пейзажний, мабуть, я віршун,
      Секонд-хенд творіння, не "Армані".
      Про природу більше не пишу,
      Буду шкряботіти про кохання.

      30.09.2018р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Під Парнасом
      Без клепки в голові неважко жити,
      Поспав, поїв, помацав жінчин таз.
      Весь вік думками тільки у кориті,
      А генії звойовують Парнас.

      А там - війна! Брикаються коняки,
      Митці в боях розплющують носи.
      Мені також порвали збоку плавки,
      І хтось хвоста Пегасу надкусив.

      Тяжка судьба трудяг пера й паперу,
      Тріщать від дум наморщені лоби.
      А в мене муза - любонька Венера,
      Її уздрів - й одразу полюбив.

      Колеги люті, наче ті піраньї,
      Не створені їх музи для перин.
      А я пишу про любощі, кохання,
      Немає патетичної мури.

      Венера притулилася грайливо
      І каже: - Тут незатишно мені.
      Давай но краще сходимо "наліво",
      Галявина - дивись - у далині...

      Махнув крильми Пегасик піді мною,
      Одніс хутенько на м'яку траву.
      Кохатися чудово й під горою,
      Цілує муза в носика й брову.

      24.09.2018р.

      Трохи вайлуватий

      Сумую, настрою нема,
      Краса лютує - це не жарти!
      Усеньку нічку не дрімав,
      Хотів її поцілувати.

      Роздумував - куди і як:
      У губки, ніжку, нижче пупа...
      Тепер заплаканий п'ятак
      Одсовує від мене люба.

      А я ж намріяв - о-го-го!
      Дарунок готував коханій.
      Вкусила в ніс мене Марго,
      Ще й гепнула по "шарабану".

      У колючках дорога в рай,
      Без мук-страждань нема любови.
      Благав шаленку - зачекай,
      Ще рік - і буде план готовий.

      Я ж, наче і не байбуза...
      Та мавка скочила на ноги,
      Пішла к сусіду у сльозах,
      За мить - лунають хтиві охи.

      Втекло до іншого дівча,
      Він парубок - огонь! Моторний!
      Іду знайомитись у чат,
      Можливо, бабця і пригорне.

      24.09.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Повинен
      Тут був Едем. Шумів зелений ліс,
      Стрибала білорибиця на плесі...
      Тепер його нема. Є купи гільз,
      Гниють у вирвах знищені берези.

      Я знав - не можна вірити "братам",
      Вони - раби, а я дитя свободи.
      Сюди прийшла за здобиччю орда,
      І п'є з душі кровицю, наче воду.

      У Києві печуться біляші,
      Подарували зоопарку зебру.
      А тут, на фронті - нічку пережив,
      Неначе, півжиття украло небо.

      Спаситель наш розумний і благий,
      Любов'ю платить Україні-неньці.
      Та за Дінцем насіяв ворогів,
      Загаєшся на мить - і куля в серці.

      У пеклі статків-слави не зажив,
      Вишіптую свій біль в оцьому вірші.
      З палаючої хтів піти межі -
      Убиті нерви так благають тиші!

      Зі Сходу вітер порохом війнув,
      "Загавкали" голодні кулемети.
      Щоб ви жили й ростили дітлашню
      Мені потрібно завтра тут померти.

      23.09.2018р.

      Не спи!

      Майдан помер? Не треба нам Майдан?
      Зручніше спати в теплому кубельці.
      То, може, я нахабний вереда
      Добра не хочу Україні-неньці?

      Бунтую, роздратовую народ,
      Випльовую цукерочку солодку?
      Почовпати мо' краще на город,
      Землиці носом виорати сотку?

      Не виучили ще урок гіркий:
      Бур'ян щодня полоти варто з грядки.
      Тому лиш "пашуть" чорні мужики
      Й сумлінно платять злодіям податки.

      До влади черга довга - до небес,
      Є Петя, Рабинович, Юля, Гепа...
      У них до грошей вічний інтерес,
      Тебе нема у списку? От халепа!

      На вибори чекаєш п'ятака?
      Усоте керувати пустиш трутнів?
      Старе вбрання достойне смітника,
      Хай молодість кує своє майбутнє.

      24.09.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    38. Ненависть
      В прицілі - хата, клуня, погріб, сад,
      Між ними тінь похмура в хакі човга.
      Це - ворог України, щирий кат,
      Для мене - ціль, така ж як я для нього.

      Утік вночі від власного братка,
      У вигнання благословила мати.
      Ось, повернувсь зі зброєю в руках
      І власний дім розвалюю з гармати.

      Здирають шкіру з м"ясом із хохла
      З орлами двохголовими кашкети.
      Тож вигорів од лютощів дотла,
      Мета одна: чума повинна вмерти.

      Агов, буряти! Комі, меря, чудь!
      Кремлівська зірка світить? Не померкла?
      Це ненадовго, бо усі помруть,
      Хто носить у душі частину пекла.

      Не вірить в карму лиходій-варнак,
      Клуб перегару вилітає з гаври.
      На Сході з чортом точиться війна,
      Криваві плями бризкають на хмари.

      12.09.2018р.

      Так і треба?

      Курнув трави? Штрикнувся циклопіном?
      Із пупа око блимнуло на світ?
      Зростає гормональне покоління,
      Генетика новий виводить рід.

      Мужі сучасним дівам до лампади -
      Сьогодні шприц запліднює яйце.
      Я ж - старовір, Венера спить у хаті,
      Обцьомую їй груди та лице.

      Відстав від часу, моди, технологій,
      Закон про секс готують нам "уми":
      5 років - як поглипаєш на ноги,
      А поцілуєш - гигнеш у тюрмі.

      Вкотилася свобода із Європи,
      Дружина з гуми нині в мужика.
      Хрещатиком пливуть лесбійські товпи,
      Під Лаврою танцюють голяка.

      Вібратор тягне в хату пришелепа,
      Плюються Самуїл та Гавриїл.
      А, може, українцям так і треба -
      Лишитися без роду та сім'ї?

      12.09.2018р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 2.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Рецепт
      В трусах їжак. Сидіти вельми складно.
      Але терплю, товпі дарую "Chease".
      Тепер в інеті хвалять не безплатно,
      Читач крутий, катюга-кісткогриз.

      І критики кусають, наче мухи,
      Спеців словес розмножилась орда.
      Клавіатура мокра від сивухи,
      Горюю, зранку трохи поридав.

      Прозрів! Із мізків висипалась тирса,
      Знайшов рецепт, щоб не лягать під прес:
      На картку синув - і....єлей полився!
      Возноситься мій настрій до небес!

      Але зірвавсь болід із пелетону,
      Приходить меседж: "Всьо, скінчився рай!
      Останній раз полаю безкоштовно,
      А далі - за готівку, так і знай!

      04.09.2018р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Монахи та удовиці
      Ти бабця, кажуть, ворухка,
      Статура, правда, не дівоча.
      Візьми сирітку-мужика!
      Монахом жити більш не хочу.

      Я полатаю дах, паркан,
      А ти борщем помажеш вуса.
      На закусь досить огірка -
      Боюсь натоптувати пузо.

      Заскнів самотнім бобилем,
      Псуються без мужів вдовиці...
      А разом - це краса! Балет!
      Не знатимуть покою циці.

      Удвох сапатимем город,
      Чукикатимемо свиняку.
      Надійний я, не колоброд,
      До Трої не чкурну з Ітаки.

      Нарешті фею уламав!
      Об мене торсом хтиво треться.
      Тепер красуня не сама -
      Здалася лицарю фортеця..

      28.08.2018р.

      Щастя

      Самотністю душилося нутро,
      Ще б трохи - і перемогла горілка.
      ...Тебе не гнав, зоставив на добро.
      І правильно зробив - тепер ти жінка.

      Пірнув до дна в очей твоїх блават,
      Скінчилися навроки, траур, тризна.
      Із мрій моїх саджав квітучий сад,
      І рай ожив! Гримить любові пісня!

      На сірий світ лягло пастельне тло,
      Куди не глянь - трояндові бутони...
      Я віднайшов цілюще джерело,
      Хлюпоче щастя у моїй долоні.

      28.08.2018р.

      Рятуймося!

      Під ріпицю втелющився їжак,
      Це - критик. Я для нього як еспандер.
      Щодня мене батує без ножа,
      Уперто колупає кварки з ядер.

      Під носом булька луснула зі зла,
      Куснув би гада та не дотягнуся.
      Безсилля. Думка вмерла. Творчий злам.
      А хочу написати мусі-пусі.

      У нашій групі він тиранозавр!
      Шматує без розбору всю тусовку.
      Удушить Дездемону підлий мавр,
      Овечка не упорається з вовком.

      Давайте, браття, "банити" блоху,
      Вичавлюймо хутенько із фейсбуку!
      Ми ще покажем хто тут "ху із ху"!
      Ну, скільки можна цю терпіти муку?

      Ти ба! Із мене робить парвеню!
      Ще й муза устромляє в гузно вила.
      Та шкряботіти я не припиню,-
      Цю звичку подолати вже несила.

      28.08.2018р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Над Парнасом
      Чоловічок я хазяйнуватий,
      Прикупив коня - весна, сівба...
      Та лошак не хоче працювати,
      В небесах літає! Це ганьба!

      Крила у тварюки, може, й гарні,
      Тільки зайві - одчикрижу їх.
      Пастку облаштовую у стайні,
      Навалив у ночви стоси книг.

      Од модерних начикрижив шмаття,
      Класиків усипав півсовка.
      Ох і вередун, скажу вам, браття,-
      Клюнув...на поезію Сушка!

      Завтра на ріллю - топити сало!
      Буде рало й борона важка...
      Музи тихо віжки одв'язали,
      Між крильми усілись голяка.

      Промайнули в небесах підковки -
      Обігнав Пегасик НЛО.
      А в онуки віршик зріє ловкий,
      Над Парнасом сонечко зійшло.

      19.08.2018р.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Самота
      Друже! Підкажи мені:
      Шлюб - вантаж? Екзамени?
      У цнотливої жони
      Чоловік незайманий.

      І не треба ги-ги-ги,
      Ти поїдь у Дарницю.
      Озирнися навкруги -
      Школи закриваються.

      А по селах - просто жах,
      Лиш старечі привиди.
      Не почуєш "ох" та "ах",
      Ями трупам вирито.

      Молодь хутко утіка,
      Влада, наче палиця.
      Спородити жебрака
      Тільки дурню багнеться.

      Хто не може дременуть -
      Зашиває гульфіки.
      Не цілую жінці грудь,
      Не кладу на пуфіки.

      Валер'яну п'ю, аїр,
      Чуваки нажахані.
      Вся держава - монастир,
      А жінки - монахині...

      13.08.2019р.

      Крамола

      Помилуй, жінко! Випусти з лещат!
      Давно пора змінити гнів на милість.
      Давай накалапуцяю борща,
      Од розпачу-жури на стіну виліз.

      А хочеш - пощипаю волоски,
      Голівку намащу ловкенько хною?
      Цвітуть чудово навіть будяки,
      А ти гарчиш на мужа sexsy-боя.

      Навиворіт вдягнув сусід труси,
      Селом тинявся з пляшкою в обнімку.
      Не чув ні слова гніву від краси,
      Уранці встав і знов цілує жінку.

      Якби ж гуляв з дівками між отав,
      Чи не було б у хаті пити-жерти.
      А я всього лиш прищемив хвоста
      Котові, бо поїв усі котлети.

      Ну, досить. Знаю - вчинок ай-яй-яй,
      Кажи хутчій - чого від мене хочеш?
      - Улюбленця ніколи не чіпай!
      Бо видряпаю неодмінно очі.

      13.08.2018р.

      Полегшення

      На "репана" од жінки заслужив,
      А на додачу - копняка та клізму.
      Я провинився. Гамав біляші,
      Ще б трохи й у селі справляли тризну.

      Підпільні мафіозо крутять фарш,
      В столиці ні котів, ані собачок.
      А в животі тромбони грають марш,
      Добу сиджу голодний, тужусь, плачу.

      Із буди виє очманілий пес,
      Подумав, що злітає в рай господар.
      Біляш пахучий - чудо із чудес!
      Насправді - небезпечна насолода.

      Волає півсела: - В Петра біда!
      Злітаються граки, ворони, мухи.
      Та виручила теща золота -
      Приволокла барило бормотухи.

      Нектар до краплі висмоктав з діжі,
      Бабахнув так аж загуло у вербах.
      Погикав трохи, чмихнув і...ожив!
      Нехай жінок благословляє небо!

      13.08.2018р.

      Застілля

      На душі клубочиться розмай,
      Тисячу поцуплено із каси.
      - Ріж ковбаску рівно! Не вихляй!
      Це не сало під чарчину свасі.

      Мудра жінка. Знає два плюс два,
      Діва терта і життям побита.
      В мене день народження, братва!
      Будуть марципани, оковита!

      Брюки одягаю на труси,
      Навпаки не хочу, хоч і стильно.
      Гості йдуть (червонії носи) -
      Люблять одсипатись попідтинню.

      Тости - як і завше - за любов,
      Три години прохурчало чвалом.
      Глинув на стола - застигла кров:
      Випивки немає, їжі - валом!

      Нащо закусь справжнім козакам?
      З пійла ж користь -два мішечки тари.
      Лиш болить утомлена рука -
      Двіі доби з жоною куховарив.

      Більше не ловитиму ворон,
      Святкувати з головою буду:
      Блюдо лиш єдине - самогон!
      Звісно в ночвах. Хай гуляють люди.

      13.08.2018р.

      Важливі справи

      Є геній. До хвальби липкої звик,
      Пегас беззубий тягне до Парнасу.
      По носі луснув бевзя. Той у крик,
      Кажу - для профілактики од сказу.

      Не дякує. А міг би - задушив.
      Йому б ліпити горщики із глини,
      Або пекти млинці та біляші...
      Хай казиться. Попустить неодмінно.

      Увічнився! Ох і моторний жук!
      Підлесники співають оди хором.
      Казав йому: - Давай перепишу,
      Поставиш власне прізвище під твором.

      Тепер конфуз, гигикає народ,
      Пегасові порепались копита.
      Не ті слова, сфальшовано акорд -
      Не пісня, не сонет, а гною скирта.

      А, мо й мені кричати: "Браво! Ас!"?
      Не хочу. Є цікавіше заняття.
      У річці, кажуть, знов клює карась
      Й коханка юна розстібнула плаття...

      12.08.2028р.

      Літо серед зими

      Цілуватися знову схотіла?
      Як учора у темних кущах?
      От і добре. Ходи сюди, мила,
      Ляж лопатками вниз на плаща.

      Може в ліжку? Бо ж холодно, грудень,
      І до того ж, в Монголії піст...
      Добре, добре, по-твоєму буде,
      Підкаблучник я, а не сексист.

      Сів метелик-долонька на лоно,
      Настовбурчився сонний грибок.
      Відмовляти лебідці гріховно,
      Буде тиждень голівка бо-бо.

      Ні борща не побачу, ні ласки,
      Буде гризти удень і вночі.
      Обережно пірнув під запаску,
      А богиня від шалу кричить.

      Хай надворі морозяно, вітер,
      Сіє снігом із неба зима -
      У закоханих сонячне літо,
      Часу лаятись зовсім нема.

      12.08.2018р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Лавра
      В печерських норах темних сил шабаш,
      Вовтузиться у тьмі нечиста сила.
      Російською молитись -шагом марш!
      А рідною - кізяк чіпляй на вила.

      Святий Грааль - кадило із Москви,
      Із ФСБ - монахи і пророки.
      Дячок ховає дулю в рукаві,
      На вишиванку позирає вовком.

      А де ж там Бог? Звичайно що нема!
      На олтарях ненависть до Вкраїни.
      Митрополит керує, не дріма,
      Коштовності збирає та картини.

      Шепоче небо: - Люди, в мене шок!
      Тут владарює не Христос - Мамона!
      Трусну дніпрові гори й бережок,
      Впаде дзвінниця під моста Патона!

      Не варто, Боже! Досить з нас юги!
      Тут грішники, та вірують в Месію.
      Нехай із Лаври щезнуть вороги,
      А чорнодушці - селяться в Росії.

      06.08.2018р.

      Тяжка дума

      Міняється люд, ізотерми,
      Є сенсори - нащо перо?
      Я нирку віддав, вірші, сперму,
      Щомісяця зціджую кров.

      А ще ПДВ і акцизи,
      На душу націлився Бог.
      Жона без коси, ходить лиса,
      Шиньйончик віддала за борг.

      Канцони -товпі! На халяву!
      Беріте! Хапайте за так!
      Сідає до праці під Лавру
      Заможний і ситий жебрак.

      Планшетик витягую з торби,
      Сюжет не сюжет, а туман.
      Багаті лише мізантропи?
      Поетів багатих нема...

      06.08.2018р.

      Давай вип'ємо!

      Поцілувала фея у вуста,
      Обквецялися борода і вуса.
      Її помада жирна і густа,
      Я ж - чемний денді, жах терпіти мусив.

      А груди! Стопроцентний силікон!
      Штрикнула, то одскочив, наче м'ячик.
      Дитина ж синтетичне молоко
      Підсмоктує, а пальчик тисне "Target".

      У немовляти дибом ірокез,
      А надувна Венера за подушку.
      Були мужі - є сонмища " принцес",
      Засмикався в гробу у Фрейда мускул.

      На лоні умостився реп'яшок,
      Утік Адам, марнується віагра.
      Інцест однині благо, не порок,
      У козаків весілля! Гарна пара...

      На вухах пірсінг. А які тату! -
      Під пупом точить смерть щербату косу...
      О, рідний брате! Ковбасу батуй,
      Хлюпни в чарчину, пом'янемо розум.

      06.08.2018р.

      Про сумне

      Нема сусіда. У могилі.
      Сумні поминки - десять душ...
      Дворище затягнуло зіллям -
      Зірвала смерть черговий куш.

      У гаражі - кістяк од "Волги",
      На цямрині старе цебро.
      Нема ні школи, ні дороги,
      Майбутнє - хрест, вінок і гроб.

      Про землю дбати - не писати,
      Щоденно - піт і мозолі.
      А влада підло-дурнувата,
      Перетворила рай на хлів.

      Батьки процвиндрили багатство:
      Цуцванг, занепад і герде.
      Тікає молодь од жебрацтва,
      Не хоче рабства для дітей.

      Діди лишились, удовиці,
      Лежить країна, не встає.
      Помре останньою столиця,
      Сьогодні - селище моє.

      06.08.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Вирок
      Із носа окуляри зняв рожеві,
      Навпроти - графоман-недопіїт.
      Облущилася позолоть дешева,
      Невдатний карлик глипає на світ.

      Стругав-варив сонети про дубочки,
      Увірував, що кожен вірш – краса.
      Повз купи мудрі пролітали мовчки,
      Ніхто ув очі правди не сказав.

      Усе життя прикуплене по блату,
      Набутки – мильна булька, кіч, плюмаж.
      Проліз в калашний ряд за тінню тата,
      А от таланту справжнього нема.

      Я істину очищу словом правди:
      Писати вірші – не твоя стезя.
      Сідайно но знову за учнівську парту:
      Ти все почув. А я - усе сказав.

      30.07.2018р.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Солоденьке
      Помажу лірика медком,
      Потиличників годі.
      Із тилу ритиму підкоп,
      Хвалебні оди в моді.

      Писака гарний він, дивак,
      Чутливий і сльозавий.
      Від ласки миттю умліва,
      Цвіте як мак від слави.

      Шпандьорить прудко про дуби,
      Потрощене кохання.
      Його я майже полюбив,
      Як віника у бані.

      Клює на "Браво!", "Клас!", "Віват!",
      Кажу: - Я - шанувальник!
      А ти ж бо - геній! Мудрий скальд!
      Пегасовий напарник!

      Нектаром вушка намастив,
      Погладив по макітрі...
      Втіка титан! Кричу: - Куди?
      Сиропу ляпку витри!

      30.07.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Спасіння
      В питанні віри я - лопух, профан,
      Ні підступів не бачу, ні обману.
      Пророк із джунглів крутить хараман,
      Святим письмом притиснув до паркану.

      - Є заповідь, мій сину, "Не вкради!".
      Киваю, бо погоджуюся з гуру.
      В моїй кишені, чую, шарудить,
      Націлився на сотенну купюру.

      Зійшлися: за брошуру - п'ятдесят,
      За екзорцизм дорожче - півзарплати.
      Розцілував! І каже: - Я твій брат!
      Давай на церкву перепишем хату!

      І день, і ніч молитимуся я
      Аби до раю вигнали з геєнни...
      Аж тут надбігла жіночка моя,
      Сокира у правиці! Навіжена!

      Вернулась пізно. Просить: - Дай води.
      На обусі - карміном - всохла крівця.
      Стирчить із рота жмуття бороди,
      Гарчить, немов поранена тигриця.

      Спасенний муж! Розсіялась мана!
      Пірнаю звично в пазухи обшири.
      Прозрів, бо є розумниця-жона,
      Магістер теології та віри.

      29.07.2018р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Рецензія на вірш Ярослава Чорногуза «Кінець весни»
      Серед усього поетичного творчого розмаїття в сучасній українській поезії виокремо твори Ярослава Чорногуза . Що це – творчий несмак? Відсутність глибоких ґрунтовних мовних знань? Чи просто бажання видати бажане за дійсне? Майстер (якщо він себе таким вважає) мусить відповідальніше підходити до того, що буде надруковане у періодиці або увійде до книжок.
      Напівархаїчна стилістика - це ще півбіди. Але граматичні та семантичні помилки – це вже перебор. Аби не бути голослівним – візьму, наприклад, один з його творів і спробую відсторонено розібратися, що до чого. Для початку подаю оригінал твору.

      Кінець весни такий, неначе літо…
      Вже спека, майже люта, навкруги.
      І комарі нахабні, ненаситні
      Навколо все описують круги.

      Лише трава не всохла, а буяє,
      Ще свіжість не втекла із вечорів.
      Сплелись черемха і бузок в розмаї,
      В запаморочливих змаганні-грі.

      Кому між них надИхатись удасться,
      То він, без перебільшення таки
      Спроможний захлинутися від щастя,
      Його мов наковтавшись навіки.

      Як морем розлилось благоухання –
      І кольорів і запахів парад…
      Це – квітів шаленіюче кохання
      Наповнює поезією сад!

      5.05.7526 р. (Від Трипілля) (2018)

      "Кінець весни такий, неначе літо…" (оці прямі порівняння рясніють із твору у твір, це несмак у поезії, їх краще зовсім уникати, а не натикувати ледь не в кожному рядку.)
      "Вже спека, майже люта, навкруги." (майже люта спека - люта дурниця, ще й коми обидві зайві; і що таке спека навкруги? А якщо не навкруги, то десь в одній точці? це як діти пишуть: весна на подвір'ї... а на вулиці весни вже немає? Загалом, навкруги - зайве слово.)
      "І комарі нахабні, ненаситні" ( мають бути коми отак:
      "І комарі, нахабні, ненаситні,
      Навколо все описують круги." (все - зайве слово, краще було б уточнити, що комарі описують - не круги, а кола! - навколо людини, тоді рядок мав би сенс. Я вже вказував авторові, що коло - це лінія, а круг - це площина. Не зрозумів різниці.)

      "Лише трава не всохла, а буяє,
      Ще свіжість не втекла із вечорів.
      Сплелись черемха і бузок в розмаї, (КВР - поганючий збіг)
      В запаморочливих змаганні-грі." (граматична помилка: означення в множині до однини іменника, тут узагалі важко визначити рід для означення, бо іменники різних родів, недолуго підібрані слова, як дуже часто буває в автора, бо він не дуже витрачає час на те підбирання. Тобто - запаморочливих - множина, змагання-гра - однина. Має бути "В запаморочливому змаганні-грі (в цьому випадку буде на один склад більше), або "Запаморочливих змаганнях-іграх" (в цьому випадку не буде рими).

      "Кому між них надИхатись удасться,
      То він, без перебільшення таки " (зайва кома, зайве слово ТО, зайве слово ВІН, замість них треба було ТОЙ)
      "Спроможний захлинутися від щастя,
      Його мов наковтавшись навіки." (на вікИ пишеться окремо)

      "Як морем розлилось благоухання – " (благоухання - відвертий московізм; як морем - граматична помилка, мало би бути так: Як море, розлилось - АБО: морем розлилось
      І кольорів і запахів парад… бракує коми після кольорів)
      "Це – квітів шаленіюче кохання" ( шаленіюче - неукраїнське утворення, наша мова позбувається активних дієприкметників на уч-юч-ач-яч, вони їй не характерні, у словниках такого слова немає, казатиме, що неологізм авторський - дурня, тоді це московізм; та й тире там зайве, хоч можна сприйняти як авторський знак)
      "Наповнює поезією сад!"

      Висновок: тема банальна, жодної знахідки поетичної; образи традиційні, бідні; незрозуміло взагалі - для чого це було писати.
      Звичайно, Ви можете зі мною сперечатися. Але погодьтеся – все вищевказане правда.
      Людина не дає свої вірші на перевірку літредакторові, не може вийти з образного і тематичного штампів, завмерла в технічному розвиткові.
      Авторові ще рости і рости. Сподіваюся, що точка росту ще не закрилася.

      Учора прочитав його твір, у якому він спробував описати мене у ролі графомана. Про купу граматичних помилок не казатиму. І так все зрозуміло. Дивує інше - нащо обсценна лексика, нащо так пласко писати сатиру? Українська мова така багата! Берешся за такий відповідальний і складний жанр - художна якість твору теж повинна бути на висоті. Навіть якщо ненависть застилає очі.
      А чи вдалося це мені - судити Вам, шановні читачі.

      Лікування

      Буслик не літає в небі гордо,
      Прихворів. Лікую, аж пищить.
      Вже не пише віршів про природу,
      Після клізми брьохає в кущі.

      Світ шептав йому: - Ковтай жабисьок!
      Не дочув, чи розум в лобі здох.
      Бо штрикнув у бока підлий бісик -
      Хоче на Парнасі вить гніздо!

      Дзьобиком вистукує рулади,
      Штудіює геніїв вночі.
      Видав книжку. Звісно, що по-блату,
      Буде ще. Перо вже умочив.

      Наковтався Лесі Українки,
      І Костенко Ліни випив дзбан.
      І поперли віршики-нетлінки,
      Виконав за Спілку творчий план.

      Славою дешевою упився!
      Аж хита, неначе од вина.
      А таланту (якщо чесно) - мізер,
      Основний - отой, що у штанах.

      Не біда, о "поетичний гуру",-
      Лікувати випало мені!
      Повернись! Вливатиму мікстуру -
      Гумор і сатиру запашні.

      24.07.2018р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Мовчання
      Поклявся чорт у дружбі на віки,
      Натомість висисає з нас живицю.
      Щодня мій рід кладе під горбаки
      І я безсилий зупинити крівцю!

      Мій брат упав у степовий курай,
      Святий юнак! А я - живий і грішний.
      А квіти пахнуть кров"ю - тут не рай -
      Могила у вінках, букетах пишних.

      Пішов на Схід, а мамі не сказав,
      Ворожі кулі упіймали груди.
      У яр без дна звела його стезя,
      А у Москві -паради і салюти.

      Ордища пре у хату напролом,
      То, може, стало б краще оркам ницим,
      Якби на цьому світі не було
      Ні України, а ні українців?

      16.07.2018р.


      Природа і Пегас

      Чорнобокий насупився овен,
      Лютий погляд ловлю у тільця.
      Напишу про природу, панове,
      Тема вічна, нема їй кінця.

      Підстригаю вібриси у киці
      Нявка так, аж болить голова.
      Топчуть ратички стиглу травицю,
      Над хвостами дзуміє мушва.

      Фішка майстра - пастельні колажі -
      Ніч і день чарівливе плету.
      Утікаю від світу в пейзажі,
      У ліричний туман-наркоту.

      Муза квола, хворіє без "дози",
      Накришу їй хутенько віршат.
      Хай гарують довкіл ваговози,
      Мій пегасик - цнотливе лоша.

      16.07.2018р.

      Утечу!

      А муза в лірика пузата!
      Пегас - огрядна байбуза!
      Творю, а серденько калАта,
      В очу бубнявіє сльоза.

      В ударі я! В апофеозі!
      А читачі, чомусь, "хи-хи!".
      Увічнювати "кози-лози"
      Лише титанам до снаги.

      Під носом лускається булька,
      Сонети скрапують з руки.
      Нема поваги! Лиса дулька!
      Лиш дух сатирика важкий.

      Пейзажна лупиться балада,
      Чортяка ж чавить на сичуг.
      Гурток таких як я - відрада,
      До них у пазухи втечу.

      16.07.2018р.

      Прости!

      Скубе із курки бабця пір'я,
      Стара, не хо нести яйце.
      Пощо Єгові наша віра?
      Хоч раз подумав ти про це?

      Читаю Біблії переклад,
      Охоплює поволі страх.
      Проштрафився? Шуруй до пекла!
      Марнота в рай шукати шлях.

      А, може, з нами так і треба?
      Грабуємо, їмо у піст.
      Хотів торкнутися до неба,
      А у руці чортячий хвіст.

      Чи українці - бита карта?
      Для гоїв ніц немає пільг?
      Лютує парадизу варта,
      Бо я приперся на поріг.

      В ярмулку бгаю оселедця,
      Кричу: - Страждаю без вини!
      Мій Господе! Прошу - не сердься,
      Прости й до себе пригорни.

      16.07.2018р.


      Тяжка судьба


      Життя складне. Жирують листовертки,
      Ще й "колоради" - ница химородь.
      В землі - сто днів! Дротяники, медведки
      Вгризаються осатаніло в плоть.

      Підсмажує картопельку бурмило,
      Сім'я голодна роззявля роти.
      Зростаємо для того аби з'їли -
      Страшнішої покари не знайти.

      Людей ховають - виграють оркестри,
      Сльозавці обціловують лоби.
      Мовчать мої брати скорботні й сестри,
      Поодривають скоро їм чуби.

      О, як же тяжко жити бараболі!
      З лопатою й мішком іде біда!
      Чекатиму в льоху сумної долі:
      Померти у неситих животах.

      16.07.2018р.




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Вороги
      Фріців гнали у шию за Одер,
      Перемогу згадати не гріх.
      А сьогодні москалик господар,
      Шапарує в кишенях чужих.

      ФСБ - це сучасне Гестапо,
      Бравий фюрер - чумний ліліпут.
      По Донбасу ординець чалапа
      І бурятів озброєних гурт.

      Зомбаки українців калічать,
      Хоче Київ спалити урус.
      Добре вивчив вороже обличчя,
      Убиватиму - не помилюсь.

      У державі нема супокою,
      Є натомість "Газпром" і "Лукойл".
      А підлота торгує із тьмою,
      Хоче дружби зі смертю хахол.

      Миру голуби нині у тренді,
      Зрада рветься до владних корит.
      Українцям - любов й милосердя,
      Кацапурам - лише динаміт.

      25.06.2018р.

      Пора?

      Серйозний настрій - штука непроста,
      Доокола невтішні краєвиди.
      У супі гуща стала негуста,
      Свиня голодна підгриза корито.

      Прем'єр не воював і не служив,
      Не кайлував щоденно на заводі.
      А з виду - угодований мужик,
      Якщо точніше - у законі злодій.

      У Президента - глянь які персти -
      Попухли від фізичної роботи.
      Обіцянки народу - звук пустий,
      Слуга ж олігархату - не голоти.

      Мажор - живий, а дівчини - нема.
      Відкупиться від злочину - багатий.
      На кару сподіватися дарма,
      Елегій не чекай з гіркої правди.


      Брат заробляє сотню за добу,
      Дружина вже й ночує на городі.
      Везуть з Донбаса друга у гробу:
      А, може, бути дурнями вже годі?

      25.06.2018р.

      О-о-о-о-о!

      Хазяйчин виск вчуває півсела,
      Сховались у кущі маленькі діти.
      Жона гучніша чи бензопила?
      У цьому, друзі, легко помилитись.

      Зозулька на вербиченьці кує,
      Цвіркун веде перкусію зі шпарки.
      В бою зійшлись Шаляпін й Кабальє,
      Сопрано бас шматує на кавалки.

      Від крику - шок, знетяма, дрижаки,
      Ув очі мавка цілить пазуряччям.
      На смерть гризуть мужів тепер жінки,
      Скрутився благовірний у калачик.

      Неправда, що сильніші мужики!
      Лабети гарпій - це колючі терни!
      Високі ноти будять мертв"яків,
      Просвердлюють у черепі каверни.

      P.S:
      Вхопив за стан божественну красу,
      Обличчя обціловую коханій.
      Сьогодні, як і завжди, унизу -
      Там гарно, як варенику в сметані...

      25.06.2018р.










      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. У вишині
      Пегас над сажем описав криву
      Й чкурнув зі мною в небо як ракета.
      Вдягну смирення каптур на главу,
      Відстану від "блискучого" поета.

      Для тонусу зробив йому укол,
      Але сатира сказ не поборола:
      Із вим'я вже не крапле молоко,
      Корівка поетична вельми хвора.

      Закручував їй бубликом хвоста,
      Начіплював на роги обереги.
      Вона ж ревла: - Іди з очей! Відстань!
      Глумитися негарно із колеги!

      Я ж божу твар штовхав у небеса
      І волочив за вуха до Парнасу.
      Та у хвалу улипла байбуза,
      Застрягла, наче у багні карасик.

      Рохкочуть у загоні каплуни,
      Пацята устромили морди в бодні.
      Лечу одинаком у вишині.
      Тут світло. Але холодно й самотньо.

      24.06.2018р.

      Хитрунка

      Утішена жінка шепоче: - Коханий!
      Чого ти бажаєш? Хутненько проси!
      - Утробі потрібні гриби у сметані,
      З цибулькою в маслі лини й карасі.

      - Гаразд, мій Ероте! Хапай но торбину
      І з ложа Венери до пущі лети!
      Окропу зварити до вечора встигну,
      Якщо із криниці наносиш води.

      Змотайся в крамницю купити олії,
      В сусіда сметани позич баняка.
      Як просто здійснити коханого мрії!
      Розчулилась. Слізку стирає рука.

      А потім черви накопай у садочку,
      Гороху відро на приманку звари.
      Наловиш, а потім почистиш линочків -
      Пора підніматись із теплих перин...

      P:S.

      Хай дурні з вудками чигають на плесах,
      Старі імпотенти збирають гриби.
      Ховаю обличчя у мавчиних персах,
      Дружина вдоволено каже: - Люби!..

      24.06.2018р.







      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. На волі
      Вікно закрито. Човга тінь за склом,
      Холодний погляд човгає по шипці.
      Вже не болить одірване крило,
      Поніс в зубах трофей писака-гицель.

      У нього голоднеча й ціль нова,
      Плете зі слів міцні облавні сіті.
      Кровиця жертв п'янить, немов первак,
      І в плоть цікаво заганяти кігті.

      Йому віддав сердечності ключі,
      Пустив у рай квітучої долини.
      Та живолуп щодня мене учив
      Зневажливао облві плювати в спини.

      На вигляд пастка затишна й м’яка,
      Коли прозрів – увись рвонув крізь грати.
      Тоді й відчув зубиська хижака:
      Учитель учня стратив біля парти.

      Але ожив. Отримав «майстер-клас»,
      Із другом войовниче перемир'я.
      Кривавий слід змивають дощ і час,
      Нове крило вкрива пухнасте пір’я.

      19.06.2018р.


      Мусиш!

      Жінка душить серйозно, аж кавкнув,
      Переходжу із баса на альт.
      Якщо довго не тішити мавку –
      Будуть травми, істерика, ґвалт.

      Вихідні одсапав на городі,
      Про газдиню персисту забув.
      Макогоном влупила по морді,
      Не дає їсти-пити добу.

      Півгодини тому укусила,
      Буде сходити місяць синець.
      Надолужу пропущене, мила!
      Я ж у тебе в еротиці спец!

      Та не дряпайся, серденько, годі!
      Вжє й сідничку цілую пухку…
      Утопає краса в насолоді,
      Любить ласку й перину м’яку.

      Залишається тайна між нами,
      Тему вельми інтимну підняв:
      Хай город заросте бур'янами –
      Жінку мусиш кохати щодня.

      19.06.2018р.

      Без фітнесу

      Без фітнесу сьогодні пропадеш,
      Не знає люд ні рала, ні лопати.
      У руки чоловік стромляє кеш:
      - Іди качати жир! Шуруй із хати!

      В сучасників хороший апетит,
      Дитятко увіпхнути важко в двері.
      Півкабана – легесенький обід,
      Відро картоплі – скромненька вечеря.

      Куняє в класі слоненяток гурт,
      Опуклостям позаздрять навіть льохи.
      Між бройлерів я дохлий ліліпут,
      Анорексичний викидень епохи.

      За кожнім кроці ятка шаурми,
      У маслі біляші рум’янять боки.
      Мене ж, неначе вигнали з тбрми,
      Сухарики жую з томатним соком.

      Я дієтолог, юний бакалавр,
      Длдя пузанів – мікроб, боксерська груша.
      В метрі штовхнуло черево – упав.
      А зверху причавила моцна туша.

      Наклали у травмпункті гіпс і джут,
      На диво обійшлося без істерик.
      Тепер лежу і вірш оцей пишу,
      Жую сальце, ковбаси та еклери.

      19.06.2018р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Помилився?
      Тарганисько сховалося у шпарку,
      Поласувало нагло кавуном.
      Узимку люди мерзнуть, літом – жарко,
      Вдоволених не бачу вже давно.

      Не вистачає грошей, хисту, тями,
      Ще й вороги в Донбасі і Криму.
      Рука сусіда піднімає камінь,
      Чорноземів забаглося йому.

      Останні гроші щезли вчора з картки,
      А я простак , монети не кую.
      Товпою владі сплачуєм податки,
      Вона й живе, неначе у раю.

      Крадіжок не здолаємо хворобу,
      Влаштований неситим чоловік.
      На нас хреста поставила Європа,
      І Бог на смерть і забуття прирік.

      Співає люд утомлено, без терцій,
      Потрібно до, звучить фальшиве ре.
      А, може, це лише мені здається,
      І мій народ у злиднях не помре?

      18.06.2018р.

      Чорне та біле

      Втомився бевзиків кусати,
      Нехай сатира день поспить.
      Писати ж лірику – не жарти,
      Ловлю благословенну мить.

      Аби в словах звучала пісня
      Перо занурюю в пастель.
      Любовна тема – штука грізна,
      А скалозубство – це пусте.

      Без пір’я курку півень топче,
      Із лугу квакіт долина.
      Пишу історію дівочу,
      Виходить оповідь сумна.

      Паслася діва в різнотрав'ї,
      А разом з нею козаки.
      Судить не буду – Боже правий!
      Тому що, браття, сам такий.

      Нехай вовтузиться з ким хоче.
      З’явився згодом чоловік.
      Учора «Бац!» - родився хлопчик.
      Чорнявий. Муж здіймає крик.

      Жона хитрує, каже: «Милий!
      Та заспокойся! Не гарчи!
      Синок від того чорношкірий,
      Бо зачинали уночі.

      Згадай у хмаровинні небо,
      Ні місяця, ні сяйва зір.
      Тобі казала, що не треба?
      А ти накинувся мов звір.

      Поглянь які довкруж отави!
      Лягай в траву, не стій як пень.
      Аби виходили біляві
      Кохатись будемо удень.

      18.06.2018р.

      Помідори

      Крутив учора помідори.
      Утім, розмова не про те.
      Сусіда бачив, певно хворий,
      Про вічне пише день у день.

      Нещасний помарнів обличчям,
      Попід очиськами синці.
      Засне – Пегаса й музу кличе,
      Перо стискаючи в руці.

      Чманіє днями від натхнення,
      Ширяє погляд в небесах.
      А я закатую варення,
      Лаштую латку на трусах.

      Живе піїт суціль у мряці,
      Із глуздом увійшов у клінч.
      А я любов дарую мавці,
      Цілую перса кожну ніч.

      Словес огранює алмази,
      Сльозами кропить сторінки.
      А я на плач не маю часу –
      Іду сапати буряки.

      18.06.2018р.

      Мусиш!

      Жінка душить серйозно, аж кавкнув,
      Переходжу із баса на альт.
      Якщо довго не тішити мавку –
      Будуть травми, істерика, ґвалт.

      Вихідні одсапав на городі,
      Про газдиню персисту забув.
      Макогоном влупила по морді,
      Не дає їсти-пити добу.

      Півгодини тому укусила,
      Буде сходити місяць синець.
      Надолужу пропущене, мила!
      Я ж у тебе в еротиці спец!

      Та не дряпайся, серденько, годі!
      Вжє й сідничку цілую пухку…
      Утопає краса в насолоді,
      Любить ласку й перину м’яку.

      Залишається тайна між нами,
      Тему вельми інтимну підняв:
      Хай город заросте бур'янами –
      Жінку мусиш кохати щодня.

      19.06.2018р.

      Без фітнесу

      Без фітнесу сьогодні пропадеш,
      Не знає люд ні рала, ні лопати.
      У руки чоловік стромляє кеш:
      - Іди качати жир! Шуруй із хати!

      В сучасників хороший апетит,
      Дитятко увіпхнути важко в двері.
      Півкабана – легесенький обід,
      Відро картоплі – скромненька вечеря.

      Куняє в класі слоненяток гурт,
      Опуклостям позаздрять навіть льохи.
      Між бройлерів я дохлий ліліпут,
      Анорексичний викидень епохи.

      За кожнім кроці ятка шаурми,
      У маслі біляші рум’янять боки.
      Мене ж, неначе вигнали з тбрми,
      Сухарики жую з томатним соком.

      Я дієтолог, юний бакалавр,
      Длдя пузанів – мікроб, боксерська груша.
      В метрі штовхнуло черево – упав.
      А зверху причавила моцна туша.

      Наклали у травмпункті гіпс і джут,
      На диво обійшлося без істерик.
      Тепер лежу і вірш оцей пишу,
      Жую сальце, ковбаси та еклери.

      19.06.2018р.

      На волі

      Вікно закрито. Човга тінь за склом,
      Неситий погляд ковзає по шипці.
      Вже не болить одірване крило,
      Поніс в зубах трофей писака-гицель.

      У нього голоднеча й ціль нова,
      Плете зі слів міцні облавні сіті.
      Кровиця жертв п'янить, немов первак,
      І в плоть цікаво заганяти кігті.

      Йому віддав сердечності ключі,
      Пустив у рай квітучої долини.
      Та живолуп щодня мене учив
      Зневажливао облві плювати в спини.

      На вигляд пастка затишна й м’яка,
      Коли прозрів – увись рвонув крізь грати.
      Тоді й відчув зубиська хижака:
      Учитель учня стратив біля парти.

      Але ожив. Отримав «майстер-клас»,
      Із другом войовниче перемир'я.
      Кривавий слід змивають дощ і час,
      Нове крило вкрива пухнасте пір’я.

      19.06.2018р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. "Молись!"
      Молись!

      Корівка гедзів ляпає хвостом,
      А мій п'ятак застряг у райській брамі.
      Товкти отця безпечніше гуртом,
      Молитися - отарою у храмі.

      Стоять перед амвоном "голубі",
      У ланцюгах, затягнуті у шкіру.
      З кадилами наскочили попи -
      Іде ловитва душ людських "на віру".

      Беруть нахрапом, ззаду, лагідком,
      Воюють будь здоров Господні гридні.
      А руці білі - чисте молоко,
      І ковбимки, неначе у вагітних.

      - Довікувати хочете в гріху?
      Програєте із люципером битву!
      Якщо свербить щоденно у паху -
      Гоніть бабло на прощення молитву.

      Таки зцідили з лохів золотий,
      У Бога в небесах нервовий нежить.
      Не доберу: хто грішний, хто святий...
      Молюсь... дубам. Вони хоча б не брешуть.

      17.06.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. На волі!
      Дружба - не дружба,- шматочок добра,
      Зверхності, розуму, піни...
      Мабуть, кінчати цю п'єсу пора,
      Поза втомила добрині.

      Учням - учитель, панянці - раби,
      Геніям - гурт епігонів.
      Шкети воюють, вчепились в чуби,
      Розпазурили долоні.

      Голем нехай вдовольня вереду,
      Слухає опуси, скарги.
      У домовину увагу кладу,
      Всохнув цікавості пагін.

      У потойбіччі зависнув на мить,
      З поглядом стрівся лукавим...
      Досить. На волю. Розламано кліть.
      Сонечко гріє ласкаве.

      13.06.2018р.

      Корівка гедзів ляпає хвостом,
      А мій п'ятак застряг у райській брамі.
      Товкти отця безпечніше гуртом,
      Молитися - отарою у храмі.

      Стоять перед амвоном "голубі",
      У ланцюгах, затягнуті у шкіру.
      З кадилами наскочили попи -
      Іде ловитва душ людських "на віру".

      Беруть нахрапом, ззаду, лагідком,
      Воюють будь здоров Господні гридні.
      А руці білі - чисте молоко,
      І ковбимки, неначе у вагітних.

      - Довікувати хочете в гріху?
      Програєте із люципером битву!
      Якщо свербить щоденно у паху -
      Гоніть бабло на прощення молитву.

      Таки зцідили з лохів золотий,
      У Бога в небесах нервовий нежить.
      Не доберу: хто грішний, хто святий...
      Молюсь... дубам. Вони хоча б не брешуть.

      17.06.2018р.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Поспи
      Сапали моркву й буряки,
      Назавтра - кабачки та перці.
      А ніс облущився таки,
      Бо цілий день сопів на спеці.

      Сім'я з практичних міркувань
      Города взяла "на халяву".
      На вуха, ластівко, поглянь,
      Червоні, начебто заграва.

      Згоріла, ягідко? Гай-гай!
      Казав - вдягни хоча б жакета.
      Тепер на спину не лягай -
      Нема у хаті марафету.

      Цупкі задубли мозолі,
      Рука згина цвяхи й підкови.
      Чудово жити у селі,
      Тут люди, як бички здорові.

      Поклав кохану до стіни,
      Поцілував, як чемний денді.
      Кохатись будем восени.
      Поспи. До праці о четвертій.

      12.06.2018р.

      Щупак

      Карась хвостом у річці плеще,
      Рибалю. Щука на меті.
      Луску обчистить, звісно, теща,
      Жона посмажить на плиті.

      Нема зубатої хижачки,
      Клюють як палець пічкурі.
      Хоч лізь і бийся навкулачки -
      Одні жабиська у Дніпрі.

      Нарешті вудка задрижала!
      Підсік! Тягну! Зопрів п'ятак.
      Та волосінь не із металу -
      Рибина відкусила гак.

      А інша вудка - "плюх" у воду,
      У вир прямує повз місток.
      За волю бореться природа,
      Іти не хоче на зубок.

      Нема азарту й епатажу,
      Прощай, щупаче-"натюрель".
      Удома жінка звично каже:
      - Сідай глитати вермішель.

      І хоч поїв усе до дрібки,
      Без жиру харч - ні те, ні се.
      Сім'я лишилася без рибки,
      Лиш кіт пічкурика гризе.

      12.06.2018р.

      Халепа!

      Рясні вперіщили дощі,
      Курчата лупляться у квочки.
      І день, і ніч гримить, плющить -
      Ходім, кохана, по грибочки.

      Найкращий з них - боровичок,
      Згадай як на зубищах хрупав!
      Матню прохромлює сучок,
      На носа крапає із дуба.

      Агов, лисички й маслюки!
      Ви де, смачні красноголовці?
      Мовчать. Співають лиш пташки,
      Комар застряг носищем в оці.

      З жоною супимо лоби,
      Сьогодні випала непруха.
      Йдемо із лісу без грибів...
      Халепа! Кліщ заліз до вуха!

      12.06.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Ліки
      Ліки

      Гавкучий пес колошкає село,
      За вірну службу - кісточка, сосиска.
      Несамохіть насуплюю чоло,
      Бо хохляки вподобали російську.

      Говірку скомпоновано з мури,
      Від матюків московських тхне мервою.
      Є рідна! Українська! Ось, бери!
      Не хочуть. Родичаються з ордою.

      Лошиця до жеребчика ірже,
      А над Дніпром бебекають івани...
      Байдужому смакує все чуже:
      Йорданська віра, негри та банани...

      А глузд шепоче підло "Охолонь!
      Це - безнадійні. Труєні каліки."
      Мовчу. А з-під пера тече вогонь -
      Шукаю хворим чудодійні ліки.

      11.06.2018р.

      Агов!

      Кажуть, задощить від середи,
      Без вологи сохне пагін кожен.
      Ех, поете! Що ти за один?
      В цьому світі люди прагнуть грошей.

      З голодухи музонька пищить,
      А Пегас іще не вийшов з коми.
      Хай ушкварять із купюр дощі -
      Будуть пироги, труси, хороми...

      Дурень - бідний. Бідний, бо дурний,
      А розумний, звісно, що багатий.
      Кажуть, є й заможні писуни,
      Як вужаки в'ються біля влади.

      Я ж її ізмалку не люблю,
      Чую "Влада!" - то хапаю шаблю.
      Не прошу ніколи у падлюк
      Навіть у біду якщо потраплю.

      Хоч ніколи ще не набридав -
      Нині у фінансових бермудах.
      Книжка вже готова. Золота.
      Ось рахунок. Виручайте, люди!

      Приватбанк, Сушко Олександр Григорович
      номер картки: 5168 7422 0615 9240

      11.06.2018р.


      Воюйте!

      В сусідів у сім"ї війна,
      До вуха долітає гуркіт.
      Кричить і лається вона,
      А він щодня здіймає руки.

      На шлюбні фото роблять "Cheese",
      А згодом - наче дикі рисі.
      Навіщо жити ніс у ніс,
      Коли у полум'ї обійстя?

      В подружнім ложі - лід, сніги,
      Нема ні Єви, ні Адама.
      Найближчі люди - вороги.
      Був рай. Тепер - пекельна драма.

      P.S.:

      У ліжку мавка. Чую сміх,
      Лечу в обійми їй болідом.
      Кохати жінку - це не гріх.
      Та гріх - дружину не любити.

      11.06.2018р.

      Без душі

      Щітки для пупків - гарний бізнес,
      Іде чорт зна що "на ура".
      Поїв. Аж у ковбику тисне,
      Поспати годинку пора.

      В долоні заснув пікінесик,
      Розчулився, ледь не зомлів.
      Дружина - вродливиця, персик.
      Ідилія. Рай на землі.

      На щастя показує компас,
      Глитнути кагору пора.
      А мамцю засунув у хоспіс,
      Не муляє очі стара.

      Не бачимо жилаві руки,
      Не крекче над вухом яга.
      Наймаємо няньку для внуків,
      Цукерки приносить слуга.

      Зорю не розгледиш крізь терня,
      Із прірви немає стежин.
      Вмирає самотньою неня.
      А діти живуть. Без душі.

      11.06.2018р.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Мова
      Мова

      П'яниця лається з баюри,
      Від оковитої шиза.
      Мовчу, коли балака дурень,
      Інакше бевзем стану сам.

      А матюки уста розверзли,
      Колінцем врізали новим.
      А мо', порядні лиш тверезі,
      А цей - босяк, не херувим.

      Сів у маршрутку - в'януть вуха,
      Кляне панянка - не алкаш:
      Із рота вилітають мухи -
      Спинити зась - ввійшла у раж.

      А поруч шпрехає дитятко,
      Бабуню посилає на...
      Коли мовчить - усе в порядку,
      Говорить - розуму нема.

      Підходити боюся ближче -
      Отрута крапле з язика.
      Онучок грається у "Witcher",
      І мова як у відьмака.

      10.06.2018.


      Witcher" - (англ. відьмак) кривава комп'ютерна гра, одна з найкращих у світі в своєму жанрі.

      Хома

      Істину втопили у вині,
      Мудрість заховалася у дірку.
      Бач,- повзе мураха по стіні,
      Клацають жувала без зупинки?

      Хоче їсти, чує павука,
      Корму у норі чекає матка.
      Преться люд у рай без повідка,
      Чи у пекло попереду татка.

      Арахніду кузька - бутерброд,
      Ангельським чортам пожива - люди.
      А мені потрібно на город,
      Я - Хома, обходжуся без чуда.

      Піп щебече: "Віруй і плати!
      А інакше - казани гарячі!".
      На спасіння просить золотий -
      Дай лукавцю, й не очікуй здачі.

      В церкві на губі лабає дяк,
      Я ж - земельку засіваю житом.
      Вірую у жінку і шмурдяк:
      Мавка - рай, а пекло - оковита.

      10.06.2018р.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Не чіпай!
      Сміх і гріх! Побився за поези!
      Збаглося творити під ларком.
      Вискочив мужик злегка тверезий,
      Каже: - Геть! Торгую тут пивком!

      Думав, що втечу стрімкою тінню...
      Я ж не тільки дядько-поліглот:
      З розвороту "замочив у диню",
      На додачу - хук і аперкот.

      Не народ пішов, а орки злобні.
      Карате займаюсь - час такий.
      Кулаки у мене, наче довбні,
      Не у моді нині здохляки.

      А якщо видригується рима,
      Строфи як собачі ковтуни -
      Ти сиди тихенько і не блимай,
      Винуватим будеш без вини.

      Вулицею суне книжна миша,
      Мій товариш - знатний сонетяр.
      Не чіпай поета! Бо заріже!
      Чуєш, крук із дуба каже "Кар-р-р-!"?

      Вдома вірша допишу про маки,
      Закручу словесний пірует.
      У торбині - гирі та нунчаки:
      Я - сучасний, київський поет.

      04.06.2018р.

      Не біда!

      Гурман щодня куштує ескалоп,
      Пацяті січка падає у ночви.
      Воно було маленьке. Підросло.
      Тепер на світ ображено рохкоче.

      Живуть разом у спільному дворі,
      Пан - у світлиці, кнур - в хліву, де миші.
      Свиню цінують тільки за жири,
      А візаві за те, що пише вірші.

      Написано: Вбивати - смертний гріх!",
      Проте людині багнеться пожерти:
      Щодня до рота пхає він живих,
      Щоб крапали з руки сонети мертві.

      Ну чим погані для котлет кицьки?
      Чи пес, який куняє під парканом?
      Так ні - іде свиня на шашлики :
      І де тут справедливість окаянна?

      Прийшов різник. Тварині буде швах,
      Заточує об камінь ніж фартовий...
      Застряг свинячий хрящик у зубах -
      Та не біда, бо вірш уже готовий.

      04.06.2018р.

      "Никто не должен умирать?"
      (вірша)

      Фінал - холодне ложе,
      Кінчається дорога.
      Коли загине в'язень -
      Спустішає тюрма.

      Померти мусить кожен,
      Хто вірує у Бога -
      І атеїст затятий,
      Й нехрещений Хома.

      Мокриці - у шпаринах,
      Герой - на полі бою.
      А трудівник-дідуньо -
      З косою у руці.

      Усім - шматок сатину,
      А піп за аналоєм
      Читатиме молитву -
      Хай слухають людці.

      Мені Пегас одміряв
      Життя Мафусаїла.
      Пишу чудовні вірші -
      Дивується товпа.

      Бажаю перемир'я -
      Боротися несила.
      Я ж - мудрочола діва,
      Хай дурень погиба.

      Ловкенько на папері,
      Слова - пахке повидло.
      Обарвлено віршата
      Сяйнистим кумачем.

      Дивлюсь - а смерть у двері
      Встромляє косу підло:
      Не буде маршу слави -
      Лягла поміж нікчем...

      04.06.2018р.


      Спокута

      В усіх, хто любить дів тяжка судьба,
      Ні на землі покою, ні на небі.
      Скопитився нарешті я! Ти ба!
      Обстригли півню гонористий гребінь.

      В чистилищі - Петро й кагал чортів.
      На терезах - гріхи й хороші справи.
      Петро питає: - Ти блудив?
      - Блудив
      - Чи з багатьма?
      - Голубоньок орава...

      - Насилував?
      - Та Бог із Вами! Ні!
      Все полюбовно! Я - галантний мачо.
      - Чому ж тоді стоїш такий сумний?
      - Образив жінку. В ліжку зараз плаче.

      Написано "Люби сиріт, удів'...
      Ласкавець я, а не маньяк голодний .
      Монахиню утішити хотів,
      Аж тут "бабах" - і я трупак холодний!

      Еге, козаче,- наробив ти лих,
      Чинити так із сестрами негоже.
      Шуруй назад спокутувати гріх,
      А потім ми розмову цю продовжим.

      04.06.2018р.

      Уже пора

      Мавка лає від душі,
      Розмина як тісто:
      - Будеш слухатись, кажи,
      Бо не дам поїсти.

      Кажеш, дуже натомивсь?
      Не обманюй ладу!
      Марш у ліжко! І на біс
      Виконай "ламбаду".

      Ми сім'я чи не сім'я?
      Нащо парам ночі?
      Три години - зверху я.
      Далі - як захочеш.

      Цить, гульвісо! Без бузи!
      Поцілуй но груди.
      Зомлівати лиш посмій -
      Постуватись будеш.

      Ох, і хтивий шалапут!
      А казав, що лежень!
      Ранок? Вже пора на труд?
      Йди. А я полежу.

      04.06.2018р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. У прірву
      Хіба можливо звикнути до зла?
      За правду люд штовхнув під гільйотину.
      Крізь мене чорна заздрість проросла,
      Меча обмови встромлено у спину.

      Летів Пегас безжурно у зеніт,
      Хмарки вихрили дивочуда крила.
      Лише плювок - і щез поета слід,
      А муза від отрути почорніла.

      Зірвався коник стрімко у піке,
      Розбіглися "товариші" та "друзі".
      Упав невдаха в багнище липке:
      Не співчувають - підняли на глузи.

      Від підлості не викуєш щита,
      Пиляють орки плодоносну гілку.
      Яка ж людська чудова доброта,
      Ненависть - навпаки - потворна ликом.

      29.05.2018р.

      Геть!

      Я - естет! Тікай од мене! Киш!
      Критикує! Ач, ума палата!
      В мене сонцем сяє кожен вірш!
      Все у світлотінях, мудрувате.

      Тулишся, дворняго, до митців?
      Підворіттям тхне твоя порода.
      А талант - синиця у руці,
      Бевзям некультурним насолода.

      Задихаюсь між словесних скирт,
      Багнеться роти усім зашити.
      Ти водою поїш цілий світ,
      А моя амріта - харч еліти.

      Для титанів посаджу тюльпан,
      А твої волошки зріють миші.
      Знову біля тебе шум, товпа,
      А у мене чисто. Мертва тиша...

      29.05.2018р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Воскрес!
      На підвіконні мухи ловить кіт,
      Гризе комах, немов козу пантера.
      Сумую. Щез любовний апетит,
      Нема бажання тішити Венеру.

      В усьому винувата суєта,
      Себе до дна розхлюпав на всі боки.
      Тягати стало важко живота,
      Немолодий уже, півсотні років.

      Хропіти теж уже не маю сил,
      Почався нежить, ніс замироточив.
      Кохана! Відчепися, не тряси!
      Я у печалі, і тебе не хочу.

      Не слухає. Під ковдрою рука
      Шурує, наче злодій у коморі.
      Персиста ж мавка - тепла і м'яка...
      Ізнову біс вселився у пракорінь.

      Ще мить - і я із небуття воскрес!
      Рожевий пік намацую вустами.
      Злетів мажорний настрій до небес:
      Вручила Єва яблуко Адаму...

      28.05.2018р.

      В небо!

      А музоньки вимучують щодня
      Плету віночок, а виходить - віник!
      Бісексуал-Пегасик не куня,
      У стайні нудно - лізе у корівник.

      У нього незвичайні масть і стать,
      Давно пора на ковбасу чи в Лету.
      Але із ним літати - благодать!
      Він знахідка для кожного поета.

      А на додачу дивочуд - шульга,
      В роду кентаври і єдинороги.
      Гарцює так, аж небом пилюга,
      Метляє вітер гриви пасма довгі.

      А хтось у бока бгає пуф м'який,
      На ніжки - коц ворсистий (шерсть собача).
      Вкриває в'яззю прудко сторінки,
      Чаює в ліжку й одночасно плаче...

      Пегасику! Та ну їх цих писак!
      Давай усіх покинемо їх скопом.
      О, як же добре нам у небесах!
      Нехай невдахи горбляться за компом.

      28.05.2018р.

      Кохана і праця

      Попорай, мила, кабана,
      Бо всіх розбудить виском.
      Горбата човгає жона,
      А брав струнку берізку.

      Ану, скажи, кохана, "Чіз!",
      Дай мацнути за ребра.
      Поглянь із радістю увись,
      Сваритися не треба.

      Подай з полиці цигарки
      І нумо до роботи.
      А завтра бульба і жуки -
      Устигнеш до суботи.

      Сьогодні бурячиння лан
      Сапати треба краще.
      П'ятсот рядків - дитячий план ,
      Біжи хутчій, ледащо.

      Лежати в ліжку - то дурне,
      А от робота - свято.
      А я ковтаю "самжене" -
      Здоров'ю це не вадить.

      У всіх жінки, немов жінки,
      Моя - аж плачуть очі.
      І хто тут винен, мужики?
      А, може, хтось наврочив?

      28.09.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Сниво
      Сниво

      Оце так сон! Мій куме, щоб ти скис!
      От нащо стільки випили учора?
      У клітці...Путін! Посинілий ніс
      Від сопляків втирає триколором.

      В письменниці поцупив олівці
      (сльоза бринить од відчаю у дівки).
      Писала нам щодня про янь і цінь,
      А віднедавна - жодної сторінки!

      Все прилипає до злодійських лап,
      Від горя люд втягнувся в оковиту.
      Художники лишилися без фарб,
      А скульптори - без гіпсу і граніту.

      Мистецькі верстви кличу на АТО,
      Несу на бій Пегасові підкови...
      На них зловили злодія гуртом,
      Осиковий кілок уже готовий...

      Прокинувся - по телику пурга,
      Хохол кремлівську начищає зірку..
      Ступає Кримом Каїна нога:
      Похмура дійсність плюнула у пику.

      27.05.2018р.

      Віват!

      Гуркочуть чобітки, салют, парад,
      Мундири генералів у медалях.
      Керує людом нині "шоколад",
      Баблоси зберігає якнайдалі.

      На п'єдесталі розцвіта бутон,
      Це - наш правитель! Армії окраса!
      Всі вороги чкурнули аж за Дон:
      Народе мій! Очільником пишайся!

      На виборах пообіцяв банан,
      Аби голосували всі за нього.
      Хай заздрять Бонапарт і Чингізхан
      Оглушливо-успішним "перемогам".

      А в Кончі-Заспі відьомський анклав
      Визискує з останніх сил бідноту.
      Не переміг володар, а програв,
      Бо вбив довіру власного народу.

      26.05.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Рука Сірка
      Прилетіли міна, куля та граната -
      За "дарунки" дякую Кремлю.
      Мова - окупанта, церква - окупанта:
      Чим народ роз'єднаний зцілю?

      Поруч ниє морда: - Что мнє ваша мова?
      І вєздє похожіє попи...
      В ліжку розляглася дівка чорноброва -
      Кацапура ватника зробив.

      Бородаті лики моляться у Лаврі,
      Від Москви чекають пільг і благ.
      Паства на колінах, розчахнула гаври,
      Дулі заховала в рукавах.

      Із Сірком зустрівся. Каже: - Бачиш руки?
      Їх тобі у позику даю.
      Братчиків - на волю, ворогів - на муки,
      Знищиш всіх - опинишся в раю.

      Бачу бій кривавий, чую шабель дзенькіт,
      Крапле кров з Сіркової руки.
      Як же їх багато - тих, хто зрадив неньку,
      А ще більше - сонних хохлаків...

      22.05.2018р.

      Зупинись!

      Запиваю самогон розсолом,
      Ляжу в ліжко і натисну пульт.
      Розбишацькі настрої - крамола.
      Заклики до бунту? Буде суд.

      Влада краде. Та хіба уперше?
      Пообвик, що правлять брехуни.
      Кожен другий в Україні лежень -
      К бісу революції огні!

      Платять менше, ніж рабам у Римі,
      Не біда - на пійло гроші є.
      Владу інший хай бере за вим'я,
      Я ж - хохол. А, отже - не боєць.

      По пивницях вечорами носить,
      Наче в бурю човника без щогл.
      Лиш у нені побіліли коси,
      Бо із мене виросло ніщо...

      P.S:

      А народ у вир пливе нестримно,
      Чтачить сил піднятися увись?
      Утікає за кордон країна:
      О, мій побратиме - зупинись!..

      22.05.2018р.

      Запитай

      Сопе та стогне люд у полі,
      На грядках куряву здійма.
      Зіщипують із бараболі
      Жуків дружина і кума.

      У Президента є заводи,
      У депутата - віз бабла.
      Мене ж спасає лиш городик
      У верболозах край села.

      Народ звикає до наруги,
      Забили баки Верть і Круть.
      Війна, реформи і злодюги
      До гробу націю ведуть.

      Як сил не буде і стогнати,
      Від грошей лишиться діра -
      Штиками стануть і лопати:
      До гайдамаків не пора?

      22.05.2018р.


      Молитва за генія

      Молюсь за генія щодня,
      Свічки стромляю у менори.
      Хай муза клята не куня!
      Пегас-лайдак глибоко оре!

      Аби овацій вдарив град!
      У друзі бгались епігони!
      Хвали солодкий лимонад
      Зволожив поетичне лоно.

      В поклонах об долівку "Лусь!",
      Гуркоче лоб, немов мортира.
      О, як же гарно я молюсь -
      Аж сміхом душиться сатира.

      Усе тепер іде на так,
      Тікають по кущах таланти.
      Піїти утрачають смак!
      Навзаєм пишуться... присвяти!

      Молюсь: - Вернися на стезю!
      Пером не смикай спорадично!
      Не будеш слухати - вкусю!
      Пора наквецяти про вічне.

      22.05.2018р.







      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Гав-гав!
      Шукаю вади у чужому оці,
      Найменший гандж - як віхоть для бика.
      Не втримати у гамівній сорочці
      Сатирика дурного язика.

      По маківці вистукувати дятлом
      Умію вправно, люди кажуть "спец".
      Стрічаю ранок віртуальним "батлом",
      Увечері з "бомондом" лютий герць.

      На сайті я стара цепна собака,
      Від графоманів відганяю муз.
      Учора лінувався - недогавкав,
      Сьогодні буду всіх підряд "кусь-кусь".

      Тобі зі мною краще не дружити,
      За тиждень неодмінно заклюю.
      Хай мліють у страху недопіїти,
      Почують скоро критику мою.

      Нап'яв личину фанаберства строгу,
      Пора когось погризти на почин.
      Якщо зі мною хочеш діалогу -
      Кивай, в долоні плескай і мовчи.

      20.05.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Віват!
      Ох, у нас, братове, і "король"!
      Для розумних - із баблом кормушка.
      Я не провокатор і не троль -
      Мудро-хитрувата хохло-тушка.

      Підлабузник щиро - не секрет -
      Сильним світу всмак огузок лиже.
      Влада лестунам - пріорітет,
      Біля неї паші значно більше.

      На Майдані пекло - дим, огні,
      Небеса чорнішають од гніву.
      Це дурниці. Нащо це мені?
      Хай потопче курку трохи півень.

      Штука гибла корабель без щогл,
      Як держава гоїв безголова.
      Проти влади я - пусте ніщо,
      Квакну слово - полетить полова.

      У країні завжди щось не те,
      Брат у брата із кишені краде.
      Хай народ бунтує і гуде -
      Я стежину протоптав до влади...

      15.05.2018р.

      Ювілей

      Рисачив у дитинстві як гепард,
      Літав Тарзаном по дубах і кленах.
      І ось, дожився - скоро п'ятдесят,
      Цікавлять ліжко й ложка здоровенна.

      Тріщав підступно шифер на дахах,
      До ночі з другом грали у футбола.
      А нині тіло прагне тихих благ,
      Живіт росте, розтягується воло.

      Іще недавно - коник-стрибунець,
      Безстрашний послідовник Чингачгука.
      Сьогодні теща кликала на герць -
      Сумирний став. Карасик, а не щука.

      Щодня улітку дріботів на пляж,
      У школі, на перервах - гвалт, кориди.
      В портфелі двійка - ось і весь вантаж.
      А нині - жінка, позики та діти.

      А восени - в березові гаї,
      Боровички не відали пощади.
      А зараз, мабуть, добре переїв -
      Ступають важко по долівці п'яти.

      А сни! Польоти зоряні! Вінтаж!
      Без крил стрибав у прірви відчайдухом.
      Наносить час зі зморшок татуаж
      І опадає сивий волос пухом.

      Немало у Дніпро стекло води,
      Куняю від утоми на зупинці.
      А духом - ще нівроку, молодий!
      І вірю, що подобаюся жінці.

      15.05.2018р.

      Про м'яке

      Про владу хоч і не пиши -
      Вовків бояться сонні вівці.
      Ну, що ж - залізу у кущі
      І настрочу бігом про циці.

      Думки невтішні прожени
      Про Крим, Донбас і триколори.
      М'якушки ж - наче кавуни!
      Забудеш про країну хвору.

      Купив злодюга рідний край,
      Лишилися пахучі дулі.
      А ти у пазуху пірнай -
      Там тепло, не літають кулі.

      Країна корчиться в огні,
      Розгублено в майбутнє блима.
      А груді - пишні, запашні,
      Збивають тайнами хмільними.

      Он, копів марширує полк,
      Товпу жене в собачу буду.
      Сховаю писка між цицьок -
      На владу гавкати не буду.

      15.05.2018р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 3.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Ти і я
      1

      Я чистоплюй, живу як у раю,
      Кую бабло, роблю лиш те, що хочу.
      Онук не був на службі, у бою,
      Цукерку їсть коханий мій синочок.

      У офісах гарують обидва,
      Вдихають пилюгу клавіатурну.
      А я куняю, чи плету слова,
      Творю прекрасне, зважене, культурне.

      Нехай воюють дурні-вахлаки,
      Я ж хочу миру, неземних пейзажів.
      Вирощую поези-огірки...
      Пора обіду - треба з'їсти каші.

      2

      А мій онук лишився без руки,
      Синок помер від пострілу у груди.
      Він був селюк ( як я) неговіркий,
      Чорноземи орати більш не буде.

      На Сході досі клацають курки,
      Вгортає скроні пухом тополиним.
      Синичок погодую із руки
      Й піду на цвинтар гомоніти з сином...

      14.05.2018р.

      Світло

      А які потреби нині в люду?
      Їсти-пити? Тішити уми?
      Дуже легко мазати все брудом,
      Сонце в тьмі побачити зумій.

      Подивись на руки хлібороба,
      Удихни землиці дух важкий.
      Нам усім без нього буде "торба",
      Хай зернята сипле у мішки.

      А неситий пхає харч у ковбик,
      Фантики жбурляє у кущі.
      Все підчистять бджілки-чорнороби:
      - Сійте мотлох діви та мужі!

      В кожного народу власна карма,
      Може нам підкинули не ту?
      "Люди- свині!" - шепотіла мама
      І саджала ружі у саду.

      Люд звикає жити поміж бидла,
      У Дніпрі тече вже не вода.
      Доторкнутись хочеться до світла...
      Та довкола рохкає орда.

      14.05.2018р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Хм...
      Мозолики болять? Спина? Крижі?
      Получка - жменя дріб'язку нікчемна?
      Отримав дулю? А тепер біжи -
      Працюй на пана. Будь слухняним, чемним.

      На тебе, рабе, дивиться твій син,
      Лошару-татка розвели на бабки.
      У злодія достатку не проси,
      А вирви кревні з м'ясом із горлянки.

      В села сусід украв земельний пай,
      А заодно завод і пилораму.
      Ланцюг порви! До шабельки звикай!
      Не бійся як за бунт посадять в яму!

      Усіх братів окрадених поклич,
      Навчи за кривду люд хрестити сталлю.
      Відрубуй руки татям аж до пліч,
      Якщо потрібно - садови на палі.

      Коли останній гигнеться упир
      Й народом стане млява біомаса -
      Ізнову запанує лад і мир...
      Оце так сон! Добряче вчора "квасив"!

      07.05.2018р.

      Важко

      На щастя сподівалася дарма,
      Утратила чуттєву насолоду.
      Часу в ледачих на любов нема,
      Гуртом тікають лежні на роботу.

      Мій теж чкурнув до цегли та піску,
      Мурує крезам башти і палаци.
      По вихідних - пивко, футбол і кум,
      А я - усохлим чипсиком на таці.

      Назви хоч раз мене "мадмуазель"!
      Зроби поклон і подаруй ромашку!
      А бевзь мовчить, ножем батує зельц,
      Жує й жує, відсапуючись важко.

      Всі мужики - підступні брехуни!
      А я - терпляча, скромна і святенна.
      Сьогодні муж усоте завинив,
      А Бог казав: - Кохайтеся щоденно!

      Згасає нерозтуркана краса,
      Пробуджуючи гавкіт феміністки.
      О, як же важко витягти туза,
      Якщо в колоді лиш холодні шістки.

      07.05.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Самотність
      Доріг багато, світ широкий:
      Балі, Гавайї, Санта-Круз...
      На Україні правлять орки,
      З Кремлем укладено союз.

      Чужі церковки, танці-манці,
      Вільготно хитрим лихварям.
      Ходжу в ошатній вишиванці,
      Кобзар святий - за Букваря.

      В Європу сунуться онуки,
      А я до праці, на поля.
      Щодня земельку пестять руки,
      І сам я пахну як земля.

      Сусіда здимів. Матір кинув,
      А інший п'яний - не буди.
      Байдужа людям Україна,
      І крок зостався до біди.

      Летять у вирій зими-весни,
      Лишивсь один в Едемі я.
      Змертвів куток. Ані шелесне.
      Лиш чути тьохи солов'я...

      06.05.2018р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Гімн любові
      Вірш осонцив сторінку,
      Співає кохання струна.
      Ти з'явилась із неба
      Усміхненим ангелом, люба.

      Я люблю тебе, жінко!
      У цім таємниці нема.
      Дай тебе пригорну,
      Поцілую кармінові губи .

      Впала враннішня зірка,
      На лузі дзвенять голоси,
      І шепоче травиця
      Мелодію спокою тихо.

      Я люблю тебе, жінко!
      Як чисту небесную синь -
      Ти для мене єдина
      У світі коштовність і втіха.

      Простелюся барвінком,
      Пташиною тьохну між віт,-
      Скільки років пройшло,
      А на серці - розвеснений квітень.

      Я люблю тебе, жінко!
      Для мене ти сонячний світ,
      Життєдайна ріка,
      Без якої мені вже не жити.

      01.05.2015р.


      Геній

      Перо затискую у жмені,
      Народ від захвату примовк.
      Із мене вилупився геній
      І полетів аж до зірок.

      Часу повчитися немає,
      Але співа-реве душа.
      Аж тут сатирик - підлий Каїн -
      Розніс у пух мого вірша.

      Од щирості немає спасу,
      Що в голові - на язиці.
      А він довів усіх до сказу -
      Узяв талант мій на приціл.

      Дівчата плескають порядні,
      "Бравіссімо!" кричить читач
      А цей: - Дурня! Усе невдатне!
      Не твір - суцільний спотикач!

      Заходить сонце за горою,
      Мовчить пригнічена душа.
      Піду, розкину купу гною -
      Нема охоти до віршат.

      01.05.2018р.



      Мученик

      А голосок у тещі - нота "фа",
      Дзуміє: - Уставай! Чеши копати!
      У пазусі ж коханої - лафа,
      Пружні м'якушки - не держак лопати.

      Вустами настромився на сосок,
      Підпещую красі тендітну ніжку.
      А теща: - На горба клади мішок!
      Сади картоплю! Досить гріти ліжко!

      А мавка вже загнала до кутка,
      Ізверху сіла, наче відьма в бочку.
      Панове! Пропущу зо два рядка -
      Гуртом не личить лізти під сорочку.

      Сьогодні я - владар! Козирний туз!
      Нехай злостиве за дверима пурха.
      Замріявся...під носом булька "Лусь!" -
      Ревнула теща "Уставай!" на вухо.

      Із раю длань хутенько утекла,
      Вповзаю шпарко у робочі брюки.
      Біжу, пориюсь, пошукаю "клад",
      Вкопаю бульбу у просторі луки.

      01.05.2018р.

      Учись, братва!

      З пуцьвіріньків зростають титани,
      У яєчках жар-птиці ростуть.
      Ось, творіння чергове огранив,
      Одночасно "приймаю на грудь".

      Пазли важко майстерно складати,
      Меценати ж замовили гімн.
      Треба величі, грому, стаккато,
      Щоб кошлатились рими, як дим.

      Анапестом підхлюпую жару,
      Трохи суму, патетики шмат.
      Треба здати од випивки тару -
      Є віршець про металопрокат!

      У ходу нині телереклама
      І сценарії фільмів про секс.
      У поезії я - Далай-лама,
      Хвацько зляпав віршований текст.

      Заробив на мурі капітально -
      На повію й шикарний обід.
      Ти ж про вічне пиши, геніальне,
      І підтягуй голодний живіт.

      30.04.2018р.





      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Безвихідь
      Ну, чуваче, в тебе і видон!
      Схуднув, помарнів, глядіти сумно.
      Досі не поїхав за кордон?
      Дивно, я вважав тебе розумним.

      Віриш в шоколадку-короля,
      Чи у дівку, що трамбує косу?
      Що ж, - скажи калитці "тру-ля-ля",
      Будеш жити вік голодний-босий.

      Що ж ти, брате, знову лоханув?
      Сил нема втекти із чортория?
      Сильні духом - їдуть на війну,
      А таким як ти - ярмо на шиї.

      За кордоном, звісно, що не мед,
      Ну, а тут - окрадують щоденно:
      Все не так, все задом наперед,
      Бо у влади ложка здоровенна.

      Порохнява сиплеться з одеж,
      І заначка третій рік порожня.
      З Кончі в душу сунеться кортеж -
      Причавити б гадів, та не можна.

      Бо закон, поліція, суди,
      Всі голодні, злющі, хаповиті.
      Утікаю, друже. Ти - сиди,
      І лови благословенні миті.

      30.04.2018р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Буфон
      Я - блазень, син мозольного труда,
      Виспівую бравурні коломийки.
      А курка в загорожі "куд-кудах!",
      Коза молочна тиця в руки дійки.

      Полює на синицю хохітва,
      Байбаченята вклякли у дозорі.
      Сідничний нерв розтоптує братва,
      Вовтузиться в поезії коморі.

      Люблю цей світ. Аж трохи закуняв,
      А мізантропствую лише для виду.
      Приречено завмер кістяк лина -
      Полірував його під час обіду.

      А де ж тут вічне? - запитає люд,-
      Взірцевий стиль і муза еталонна?
      Нехай несе сатирик-баламут
      Паяцівську обшмульгану корону.

      Ой ні, корона ця - терновінець,
      Ніхто коштовність брати цю не хоче.
      У вухо ж шепче знаменитий спец,
      Що я на світ ясний наводжу порчу.

      Талановиті пишуть про дуби,
      Естетиці присвячують рулади.
      А я бастард буремної доби -
      Лірична слава зовсім до лампади.

      Примружився на мене котик-перс,
      Намуркує про ковбасу еклоги...
      Осонцена краса живих словес
      Лиш там, де праця і людські тривоги.

      29.04.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Прощання
      Я доживаю вік на самоті,
      До павутини вже не дотягнуся.
      Домашній кіт вмирати десь утік,
      А я роздав пісні, борги, інклюзи.

      І так на цьому світі пережив.
      А Бог сказав: - Живи. Служи народу.
      Черпає люд з колодязя душі
      Моїх думок святу цілющу воду.

      Небесний дар не куплено за мідь.
      За це важким обкладений оброком:
      Усіх, кому нелегко чи болить -
      Лікую словом чистим і високим.

      А Лети води - поруч, за містком,
      Обтісує рука могильний камінь...
      У темряву піду одинаком,
      А люди скажуть: "Він живий. Із нами."

      17.04.2018р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    72. Пора тікати
      Розвіявся зачарування флер,
      І голова похнюпилася лиса.
      Три дні поетом був. Й одразу вмер.
      І графоман потужний народився.

      Пишу "Гавриліаду" про любов,
      Міняючи кокоткам ліжка, пози.
      У парубків завжди гаряча кров,
      В альковах скачуть, наче кози в лозах.

      А у колеги, що не вірш - алмаз!
      Намацує душа глибинні струни.
      Коли читаю - дрижаки, екстаз,
      Од захвату пливуть рікою нюні.

      У мене музи голі, без одеж.
      Пегас на мене визвірився раптом:
      Біда в Амура! У Венери теж!
      Ухоркалися хтиві боженята.

      Признаюся, піїти дорогі,
      Дорослі ви, і я уже не хлопчик:
      Остання поза їм не до снаги -
      В Амура підло вивихнувся копчик.

      А я писун, братва, не ескулап!
      В поезії немає костоправів.
      Тікаю на Пегасові охляп
      Ховатися у графоманів лави.

      15.04.2018р.

      Вилазьте!

      Вдягнулися ув оксамит лани,
      Утомлений рачкую із городу.
      Вилазьте з хат панянки і пани!
      Гуртом біжіть хутенько на природу!

      Зима пішла - спитайте в бабака,
      Чи в жабки, що закумкала в болоті.
      Хай голос крові лежнів погука
      В ріллі длубатись на автопілоті.

      Рвонули в піднебесся будяки,
      Пирій, осот вирубують сусіди.
      Хребет людини моцний і гнучкий,
      Годиться щоб землі поклони бити.

      А в офісах грипозна пилюга,
      Здоров'ю шкодить світло моніторів.
      У полі ж пахне листям лопуха,
      Розсадою капусти й помідорів.

      З руки стримлять занози, колючки,
      Втомився, бо одвик ходити пішки.
      А про природу ввечері таки
      Хотів писнути. Та заснув у ліжку.

      15.04.2018р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Люблю!
      Якою ти красивою була!
      Гадав - такою будеш і до скону.
      Пора ж цвітіння тихо відійшла,
      Не плодоносить життєдайне лоно.

      У зморшках заховалася краса,
      А в косах запашних - сріблясті ниті.
      Чому ж кохання досі не щеза?
      Вже осінь, а в душі буяє літо.

      Якби не ти - до сонця не злетів,
      Таланту брость усохла б, не розквітла.
      Та чудеса трапляються в житті:
      З'явилась ти - моя оаза світла.

      Не викуєш від смертоньки щита,
      Виліплює гончар для праху урну.
      Ти постаріла, вже немолода,
      Проте люблю так само як і юну.

      10.04.2018р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Бабські молитви
      Снаги немає. Розгубився прит.
      Жіноче лоно пишне одкортіло.
      Умру ж на молодиці в двісті літ -
      Про це на вушко мовила Сивіла.

      За що покара? За які гріхи?
      Хоча би день моя дрімала кузька?
      Уже старий, од курива "кахи",
      Сталевий цвях - похнюплена мотузка.

      Одарко! Ну скажи - тебе любив?
      А ти, Хведоро, - охала до неба?
      З тобою, Прісько, бігали у хлів?
      Щоночі бурмотіла, що "не треба".

      До дна урешті виссали дівки.
      Вже думав - спокій. Та регочуть дябли:
      За здравіє жіночі п'ястуки
      В церквах свічки стромляли в канделябри.

      Не поскупились, ставили по дві,
      Аби не згас у мене вогник хіті.
      І ТАМ почули їхні молитви -
      Пеньок нагородили довголіттям.

      Чи розум є у мавчиних лобах?
      Мішку з кістками вік такий - не жарти.
      Бабам лежати скоро у гробах,
      Мені ж стонадцять літ ще кайлувати.

      03.04.2018р.


      Сонячний ранок

      Люблю пухкі м'якушки аж-аж-аж,
      Бо муж уважний і до ласки чулий.
      Рука заходить хтиво у віраж,
      Кленовим листом пада на півкулі.

      Погладжує сідничку, розмина,
      За мить кохана шепотить на вушко.
      Підлещується, тулиться вона,
      Аби моя прокинулась "галушка".

      Між персами занурюю свій лик,
      У рай лечу долиною тісною.
      О, як люблю жагучий жінчин крик!
      Звучить, як щебіт солов'я весною.

      Моя богиня зверху! Дикий шал!
      Підстрибують як м'ячики рамена.
      Конвульсії, оргазму пік...фінал:
      І де тут бруд, чи лексика обсценна?

      У мавки неземний, сяйнистий взор -
      Цілунками їй покриваю плічі.
      Чудовий настрій, на душі мажор,
      Бо ранок розпочато із сідничок.

      03.04.2018р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Ідіть!
      Буяють вишні білопінні,
      Пелюстя всіює дорогу.
      Любов лежить у домовині -
      Про це відомо тільки Богу.

      У кожного своя родина,
      Й діток покинути несила.
      А я любив тебе єдину,
      А ти мене лише любила.

      Вже яму викопано в глині,
      Плачі цвинтарні в апогеї.
      А я стою важкою тінню
      За спинами рідні твоєї.

      Не бачу світу за сльозами,
      Руками обхопивши сосну.
      В ногах стоїть цеберце сальвій
      І пару кущиків морозу.

      Моє життя померло в квітні,
      Про це у книгах не напишуть.
      Ідіть уже, чужинці рідні -
      Залиште нас удвох скоріше.

      02.04.2018р.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Шлях любові
      Під стріхою воркочуть голуби.
      Весна! Амури в ліжках і у чатах.
      Письменники оспівують дуби,
      Мене ж тривожать звомплені дівчата.

      Знесилився од перепою муж,
      Жона фрігідна глипає совою.
      А в мене кров гаряча, наче пунш,
      Не мають сяйнолиці супокою.

      Невтішені монахині сумні,
      У келіях лежать, немов колоди.
      Пружнисту плоть не звідати мені -
      Поїсть в гробу черва шматочки цноти.

      Усе життя перевелось на пшик,
      Павуччя угніздилося на лонах.
      Якби ж попавсь моторний чоловік,
      Який би знався в ерогенних зонах...

      Агов, дівки! Розклепуйте замки!
      Із душ знімайте самоти окови!
      Для всіх красунь настачить мужиків:
      Створив Господь людину для любові.

      01.04.2018р.





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Не бійся правди!
      Казав усім лірик "Не дам!",
      Та звично розкидував ноги.
      Тепер соплі-воплі, біда -
      Тугенько проходять пологи.

      Звалився Пегас у піке,
      А музонька маківку чуха.
      Зродилось віршатко гидке,
      Обпудилася повитуха.

      Зроби тепер, друже, нам "сheese" -
      Таки здивував усіх "плодом"!
      В екстазі покличем на біс
      Утнути сонет-квазімодо.

      Товкмачили: - Стать не міняй!
      У лірики інша планида.
      Сатири забаглось...гай-гай,
      В голівці веселий гармидер.

      Був чуб, а тепер - декольте,
      Так модно сьогодні в Європі.
      Куплю тобі завтра біде:
      Звикай до нової подоби.

      31.03.2018р.


      Сміх

      Пишу, братове, аж валує пар,
      У читача усміхнене мармиззя.
      Веселоязикатість - божий дар,
      У музи скалозубої учився.

      Достатньо всіх плачами потерзав,
      Коли строчив про серденька дівочі.
      Але як тільки вигулькне сльоза -
      Пегас за вушком крильцями лоскоче.

      Ридаючи померти - то дурне,
      Таких думок немає у підкірці.
      Нехай до раю ангел гребоне
      Щасливого, одразу з молодиці.

      Регочуть люди навіть на війні,
      Лойолині кати і рід Іудин.
      А письмаки - нещирі пустуни -
      Лукаво насміхаються із люду.

      Іде громада в пекло, на убій,
      Ріка життя вгортається у кригу.
      У круговерті горя і журби
      Знайди місцину світлу і для сміху.

      31.03.2018р.

      Ням-ням

      Рвучкий Пегас несе у небеса,
      Земне пахілля не тривожить носа.
      На крилах - високості бірюза,
      Вітрець голівку пестить голомозу.

      Червлене сонце всаджує ножі
      У пилюгу імлистої планети.
      А в небі чисто, світло, ні душі:
      Ось тут творити надібно поетам!

      Марчіють слів невдатних сповитки,
      А багнеться краси, троянд пелюстя.
      Внизу куняти гидко, не з руки,
      Хоч як і ви родився у капусті.

      В земній юдолі - лігва і столи,
      Вмочається талант у жир котлети.
      Невдах пера підживлює калим,
      Прославленими хочеться померти.

      Але з Пегасом трапився конфуз,
      Свіча натхнення втомлена пригасла.
      Голодний ваговоз міняє курс
      Із піднебесся у ячмінні ясла.

      Попону знято, кинуто на пень,
      Із музою порвалась пуповина.
      Скінчилася година одкровень -
      Нехай поїсть утомлена скотина.

      30.03.2018р.






      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Про природу
      От сяду і всю правду розкажу,
      Терпіти сил нема одноманіття.
      Із дня у день римує друг-віршун:
      А ну присядь, підправлю музі віхтя.

      Спочатку уковтни на посошок,
      Протри очиці заспані, каправі.
      Безплатно перший подаю урок:
      Пасися в поетичнім різнотрав'ї.

      Як дум нема - пожуй но кураги,
      Помасажуй у музи гарно дійки.
      Натхнення лусне визрівший пухир,
      Попруть у світ сонети, коломийки.

      Нора і небо, камені та пух,
      Сумне - веселе, тлінь чи ваговите.
      Щемкі рулади - для дівочих вух,
      Сатира - для потенції піїта.

      Для величі, патетики - курсив,
      Шкрябни сльозаве куму на догоду.
      Немовби все ловкенько розповів:
      Пора іти, писати про природу.

      26.03.2018р.





      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 4.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Життя
      Поет поваги, мабуть, вартий,
      Не личить генію кожух.
      Прийшла пора байдикувати –
      Присяду, оду напишу.

      Нелегко нині віршотрясцям
      У ступі словеса товкти.
      Хирлявому приносять кальцій,
      Я ж маю дулю за труди.

      Надму слона умить із мухи
      Легеньким помахом руки.
      Хоч не танцюю буги-вуги,
      Зате Пегасище який!

      Гукає з ліжка чорноброва:
      - Адаме! Яблучко вкуси!
      А я красу шукаю в слові,
      Мов насінину в гарбузі.

      Цей світ не описати віршем,
      Строфа, як зламане крило.
      Життя – безмірно цікавіше,
      Та в пучку бгається перо.

      19.03.2018р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 4 | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Не до снаги
      Усе на світі Богу до снаги,
      А я такому диву не навчуся.
      Бо дуже добрий, кажуть вороги.
      Пекучий, наче хрін, шепочуть друзі.

      Вгодити всім - задача нелегка,
      Для мене - то і зовсім непідйомна.
      Жона у дім настирливо гука,
      А теща в горбака штрикає ломом.

      Колега мій увічнює дубок,
      Краса кущів йому з дитинства люба.
      А я дрівцята пхаю у мішок,
      Холодним днем палитиму у грубі.

      Усе життя здираюсь на горби,
      Кум на дорозі оминає камінь.
      Для щигликів - приплюснуті лоби,
      А мудреців вшановую вінками.

      У буді пес сидить, на повідку,
      Тому і мусить панові годити.
      А я на волі. Тож мерсі боку!
      Піду, ковтну курчатко з апетитом.

      18.03.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Про весну
      Мабуть, потрібно порадіти,
      На хвильку стати без ума:
      Прийшла весна! За нею літо,
      А потім осінь і зима...

      Пташатко цвінькне в піднебессі,
      Бджола в садочку загуде:
      Пора оспівувати весни,
      Коли немає інших тем.

      Лугами ширяться розливи,
      На нерест сунеться карась:
      Чекайте діви чорнобриві,
      Цей вірш сьогодні не про вас.

      Вже скоро кумкатиме жабка,
      Зозулька звично закує...
      Але собака в буді гавка,
      Лякає серденько моє.

      Старий Рябко уваги вартий,
      Поголоднів за ніч кусун.
      Закінчу про весну писати,
      То костомашку принесу.

      18.03.2018р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Прощайте!
      Обійдемося без музик,
      Без оплесків та пієтету.
      Болить прокушений язик -
      Критикував "авторитета".

      Казав "Кидай свою мазню!
      Доволі нюхати тичинки!
      Пиши жарке, у стилі ню,
      Щоб секс аж крапав зі сторінки.

      А ти все строчиш про дуби,
      Струмки та зорі вечорові.
      Таке читають "голубі",
      Дядьки безсилі, нездорові."

      Та доля гепнула ціпком,
      Моїх пояснень не розчула:
      Віншують генія вінком,
      Мені ж дісталась тільки дуля.

      Шукав, мабуть, не там скарби,
      Не модним стало цицькувате.
      Іду писати про дуби.
      Дівки невтішені - прощайте!

      13.03.2018р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Київський слоновник
      Про звомплених щурів писати я не буду,
      Не треба чупакабр. Обожнюю… слонів.
      Слона ввіпхнути зась в малу собачу буду,
      А купа! Тільки глянь! Добряче попоїв!

      У мене – млявий бас, у нього – хобот-сурма,
      Цвинтарна лабушня од заздрості помре.
      А ми таку красу тримаємо у тюрмах,
      Самичка лиш одна, а надібно гарем.

      Дивлюся на задок у мудруватих зморшках,
      На вуха-лопухи та з хлоркою басейн.
      Макаці хрон дають, щоб вивелися блошки,
      А цей жує траву. Розвинулась мігрень.

      На китичці хвоста хропе зелена муха,
      Заслабнув наш титан. Ще гигне до весни.
      Він хобот простягнув, а я його почухав:
      Ссавцеві треба степ. А кліті – затісні.

      Несе ветеринар додому торбу моркви,
      Опуклий наглядач волочить буряки.
      Напишуть «Слоненя загризли люті орки,
      А звомплена мишва покрали огірки.»

      06.03.2018р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 4.5 | Рейтинг "Майстерень": 3.5

    84. Автопортрет
      Тиша. Доїдає підла скука,
      Чоловік не збуджує давно.
      Лізти межи очі - це наука,
      Хочеться потицяти в лайно.

      Утомили зрілі епігони,
      Дременув у Польшу "sexsy-boy".
      Гра сусід кантату на валторні,
      Проревла: - Пасує тут гобой.

      Шпак дзьобатий торохтить у шибку,
      Я ж пильную, щоб сказати "Гавс!".
      Доторкнеться парубок до скрипки -
      Вигукну: - Потрібен контрабас!

      Я хоч і стара - ревнива кішка,
      А сусідка з гарним патиком.
      Щойно заскрипить у неї ліжко -
      В батарею гахну молотком.

      Бог Адама виліпив із глини,
      А мене з твердющого ребра.
      Є й хороше: пишуться картини.
      Є в них все. Нема лише добра.

      P.S.:

      Колються шипами чорноброві,
      Торсають утомлених людей.
      Доживає пагін без любові...
      Треба світла. - Сонечко! Ти де?

      04.03.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Пожива
      Невдасі увижаються тхори,
      Пацюччя, павуки, блощиці, змії.
      А я люблю тигрячий дужий рик,
      І хрускіт на зубах тонкої шиї.

      Чалапає в багні король ропух,
      Лаписьками перебирає ряску.
      А я люблю важкий тигрячий дух
      І на обличчі жертви жаху маску.

      В болоті бусл годує комарів,
      Довгастий дзьоб вистукує рулади.
      А я люблю когтисті пазурі,
      Та ікла, що не відають пощади.

      Потрапив бусол до котячих лап,
      Із пащі визира пір'їна сива.
      Лелека - велет для ропух і жаб,
      Для тигра - ненавариста пожива.

      27.02.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Сповідь чистоплюя
      Вгортаюся у галуни, єдваб,
      Приречений для царствених вакацій.
      Нехай кавалки підбирає раб,
      Естетові ганьба бруднити пальці.

      За вікнами буденності пейзаж -
      Старенька торбу тягне із базару...
      Мене ж такий дратує антураж:
      Співати хочу! Торсати гітару!

      На фронті лиш невдахи-вахлаки,
      Нехай воюють, не моя проблема.
      Саджаю різнобарвні квіточки,
      Пахучих яблунь виписав з Едему.

      Вмирає пес? Нехай собі вмира -
      Ще можу заразитися смертельно.
      Такі ж як я - дочка моя й жона,
      Розважливо-охайно-мудрі вельми.

      Без чистоплюйства нині аж ніяк,
      Тому у вись стовбурчу гордо носа.
      Але обцас потрапив у кізяк
      І розімліла гордовита поза...

      То що, браток,- відомий персонаж?
      Хлебчу кисляк, а кіт-хитрун сметану...
      Тепер іди, картопельки насмаж.
      А вірш забудь. Писалося зоп'яну.

      27.02.2018р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 4 | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Ой, лелека, лелека...
      У птаха знову трапився заскок -
      Жінкам вподобав смикати огуззя!
      Потрібен бевзю ще один урок,
      Хвороба прогресує в чорногуза.

      Розвинулась в бусла самохвальба,
      І щоконадимання що є мочі.
      В мовчанні люду - осуд і ганьба,
      А він вчуває оплески жіночі.

      Заслаб. Нема в поезії вогню,
      Зникає стиль, натхнення і харизма.
      Потрібна п'явка! Виссати дурню.
      А на десерт - семивідерна клізма.

      Лелека, друзі, нині не такий,
      Ропухами вдавилась нагло муза.
      Тож нині після нього лиш цятки:
      Сміється з нього братія у вуса.

      У коматоз упав од клізми бусл,
      Сатира діє краще динаміта.
      Ще оживе. Намацується пульс.
      Ротяку ж гуморескою - зашито.

      27.02.2018р.





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 3.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Не судьба
      А ваговиті заздрісні таки.
      Довбають дятли поетичну гілку.
      З букета вівці смичуть пелюстки.
      На дрова перепилюють сопілку.

      З хазяїна у власному саду
      Останній сік висотують прибульці:
      -Ось тут не те, не так, не до ладу,
      Неестетично, римування куце.

      Заліз в матню літературний жук
      (це місце є найкращим для науки!):
      -Ось я тобі, нездаро, покажу
      Як варто брати олівця у руки!

      Літає віхоть, маже горопах,
      Втікають графомани, люди, блохи.
      Ображена душа моя рида,
      У соловейка стогін, а не тьохи.

      Забув, що нині празники - Пейсах,
      Од голоду кабан кричить в повітці,
      Зучора не доїлася коза...
      Задосить з мене посмоктали крівці!

      Жона ревнує, каже: - Ти лиш мій!
      Холодні музи! Я ж - огонь! У салі!
      Пора на поле розкидати гній,
      А ви без мене бешкетуйте далі.

      25.02.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Вирок віршоробові
      Недопоет - резинка без трусів,
      Чи защіпка від порваних підтяжок.
      У мене ти пощади не проси -
      Не буде графоманові поблажок.

      Вважав - пророк. А придивився - бевзь,
      Мервою слова просмерділо лігво.
      Тікай хутчій у верболози, пес,
      Не варто зустрічатися із тигром.

      Та борзописець просить хижака -
      До слави шия недоріки звикла.
      Здеру у нього м'ясо з кістяка,
      Писакою заполірую ікла.

      Із виду він дебелий, моцний зух,
      Але зустрівся із управним катом:
      Вже не втече блощиця, загризу -
      Плодити годі сірі віршенята.

      Зіграй востаннє на дуді шансон,
      Сплакни, як вмієш, у опале листя.
      Не буде бризу. Повернувсь мусон,
      Для віршороба тут немає місця.

      21.02.2018р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 4 | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Повчальне
      У матусі я слухняний син.
      - Йди,- рече,- почухай метру спинку.
      Підіймаю генію труси,
      Та раптово луснула резинка.

      Може, в цьому й є якийсь резон -
      Полірнути лірику штиблети.
      Та ж поези всі - суціль мусон:
      Є кабака, та нема кебети.

      Бачу руку мертву, неживу -
      Пише про природу і погоду.
      Краще хрін косити й кропиву,
      Гарбузи носити із городу.

      Хай стриба однині без кальсон
      Як не вміє на сопілці грати.
      У спесивця на душі - мусон,
      А у мене - бризи і пасати.

      20.02.2018р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Майдан
      Небесну сотню проковтнув жертовник.
      Змагаються за владу зграї вовчі.
      А місяць плив за хмарами уповні,
      Офіру більшість споглядала мовчки.

      Кривавиці позмивано калюжі,
      Пора на Схід - під "Урагани" й "Гради".
      Усім хто вижив, чи не був байдужим,
      До рук ножі уклали й автомати.

      Шавкоче кум: - На фронт я не поїду!
      За амбразуру - жінчина запаска.
      Живе комфортно, сита аскарида,
      А у окопах не знімають касок.

      На пагорбах печерських - бусурмани,
      Деруть хабар, проценти, лико, мито.
      Героям - бойовища і Майдани,
      А тлі - грошва, посади і корита.

      Пахтить на всю країну шоколадка.
      Лихвар керує. А насправді - краде.
      Облаштував офшор - кошерну грядку,
      А люд за так працює на багатих.

      Майдан живе. Кучуються бульбульці,
      Не розібрати - Масниця чи тризна...
      Пливе красуня в соболиній шубці,
      А поруч інвалід - нога залізна.

      Потомлених будити дуже важко.
      На жаль, потрібно палицями й матом.
      Ще трохи - і дограє люті бражка:
      Був хліборобом. Стану, певно, катом.

      19.02.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Учитель
      Життя в убогих, звісно, що не мед,
      Жаліти варто зламаних, нужденних.
      Але голівку підставля поет:
      - Погладь! Утіш! Зліпи хвали вареник!

      Шепоче глузд: «Писати не дано.
      Лише титани виб’ються у скальди.
      В поезії ти - неук, творчий гном,
      В розбитому панно шматочок смальти».

      А графомани – щирі шахраї,
      Не виживають без ковтка уваги.
      Регоче мій товариш (не зоїл!),
      Читаючи абабагаламагу.

      Учителя знайшов. Прошу: - Веди!
      Зірви з моїх писань потворні шати!-
      Шаткує майстер всі мої труди
      Важким мечем гармонії та правди.

      Розвіявся поез невдатних прах,
      Наставника знання вантажу в трюми.
      О, як було непросто попервах
      Різьбити чисто піднебесні руни.

      Не знав пощади, знижок, броні, пільг,
      Пощезли недоречності і вади.
      Виштовхує учитель за поріг:
      - Крило тверде. Прийшла пора літати.

      19.02.2018р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Як і ти
      Що ж це за жінка попалась така?
      Мимрить постійно "Не хочу".
      Я би їй поцілував п'ятака,
      Ніжку попестив дівочу.

      Чи застара, непридатна для втіх?
      Мудра - аж руки трясуться.
      Каже "Кохатися з бабою - гріх".
      В Біблії писано, буцім.

      Перелопатив увесь фоліант,
      Ох і діла чудотворні!
      Кожен дідок - сексуальний гігант,
      Бабці до гробу моторні.

      Пані столітні - квітки молоді,
      Бюстами гріли отави.
      Я би полащитись також хотів,
      Щастя малює уява...

      Сердиться жінка, складає сонет
      Про платонічне кохання.
      Я ж - облисів, не жагучий брюнет,
      Випали зуби останні.

      Буду творити любов як і ти!
      Рими вишіптують губи...
      Кличе пустунка до ліжка "Прийди!":
      - Я вже між персами, люба!

      20.02.2018р.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 4.33 | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Бубнявіє
      Буває, що потрібно чоловіку
      Води пустити цівку в неба синь.
      Ридається ізмалку аж до гику -
      Душа моя чутлива до сльози.

      Од захвату, розчулення чи ляку
      Бубнявіють несамохіть в очу.
      Всьому виною - бісова собака,
      Як пригадаю - хлипаю, кричу.

      У юності дражнив бродягу-шавку,
      Ломакою помацав горбака.
      Вона розлютувалась - "цап" кабаку,
      Лишилося півкінчика в руках.

      Вимучує одтоді ностальгія,
      Печальні снива, сірі півтони.
      Пишу про це щоденно, як умію,-
      Поплач зі мною, друже, не жени.

      Шукаю, хто б завив щемке дуетом
      У верховіття, чисті небеса.
      Та є і позитив: пишу сонети.
      Сльозаві, як годиться. Знаєш сам.

      18.02.2018р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Слушна порада
      У буслика цибатого біда:
      І день, і ніч роззявлена ротяка.
      А кози радять: - Ти хоча й бідак,
      Та дзьоб закрий. Бо хтось туди накака.

      Ковтав би жаб, чалапав у багні,
      Носив би до гніздечка галузяки.
      Вже думав, що послухався. Аж ні,
      Ще й на додачу перейшов на гавкіт.

      Чи в гузно повстрягали колючки,
      А, мо кліщів назбирував у лісі?
      Не смішно. Може, виручим таки?
      Нехай летить у піднебесні висі?

      p:s.

      Якщо усі довкола вороги,
      Вважаєш, хочуть скинути до прірви -
      Тікай туди, де теплі береги,
      Бо ти - мішень для гумору й сатири.

      13.02.2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Кармічне
      Відшепотіла пуща золотистим,
      Осінній вечір поринає в тиш.
      Та раптом - крики, стогони...убивство!
      Заплющуй очі, кашу з маслом їж.

      Ворушаться в саду гілляки глоду,
      Сокиру татя видно з-за кущів.
      Боїшся? Утопи в подушку морду:
      Комфортно жити можна й без душі.

      Ти що - святий? Або потрібно більше?
      Пролита крівця - не твоя вина.
      Ще ненароком і тебе заріже,
      І овдовіє молода жона.

      Сиди як миша. Все у шоколаді.
      Затихло. Глас на поміч не гука...
      Майоліка здригнулась у серванті -
      До хати гупа згубника рука.

      p.s:

      Байдужого не оминула злива,
      Зламала буря гнилувату віть.
      А люду подаю фінал щасливий:
      Птахи летять, діброва шелестить...

      13.02.2018р.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    97. Вальс графомана
      Люто заздрять лукавці. А ще претендують на славу,
      До папахи й кокарди чіпка простягнулась рука.
      Із криниці краси і натхнення покрадено барви,
      Ох, нелегко мені, сльози скрапують із п'ятака.

      Зневільготніла тиш. Розривають Парнас фарисеї,
      І до флейти ізбоку доточують бензопилу.
      Утікає Пегас, залишає мене без ідеї,
      Ще до вчора писалися оди - щодня по кілу.

      Бачу камінь у пазусі - цюкне коли одвернуся,
      Чую шепіт злостивий - колеги наводять ману.
      Ніс, горлянка та вуха в подряпинах, саднах, укусах,
      Продовбав дятлодзьобий сатирик у тім'ї діру.

      Через гумор і сміх пробиваюсь до трону із боєм,
      Підстрибнув на півпальця, а далі вже моці нема.
      Світ поезії хаму завжди залишається грою.
      Я ж у Слові живу. Це - моя добровільна тюрма.

      Промінь сонця торкається лагідно до громовиці,
      Заспокоїти хоче коротку весінню грозу.
      Дуже гарно писати сонети було у столиці,
      Та без мене співають уже про дівочу красу.

      Хаповитим - відзнаки, пошану, хвалу та медалі,
      Я ж у черзі до премій та слави - в літах ветеран.
      Так хотілося жити в раю неземнім без печалі,
      Кажуть люди, що я не піїт, а таки графоман.

      12.02.2018р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Без конкретики
      Змінилась нині естетика,
      Давайте одкриємо карти:
      Не треба віршам конкретики,
      Модняче сьогодні кошлате.

      Задимлені орієнтири,
      Стилістика верліброока.
      Стріляю словами як в тирі,
      І швидко, неначе сорока.

      У смисли побільше туману,
      Блоху одягаю у шубу.
      Дивись як обставлено гарно
      Селекцію крабика з дубом.

      Читач щось нечуване хоче,
      Шукає зірки, аметисти.
      Прекрасне засліплює очі,
      Потрібно писати драглисте.

      Гармонія, лад - це обуза,
      ПрогрАє еротика порно.
      В наморднику хлипає муза,
      Стило умочає в мажорне.

      Парнасом новатори лізуть,
      Багнищем ідуть піонери...
      Та ну їх, ці рими, до біса!
      На кухні згорають еклери.

      11.02.2018р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Правда кличе?
      Поберегти потрібно власних муз,
      Востаннє перед Вами зняв кашкета.
      Лишається на сайті Чорногуз:
      Не буде більше тут недопоета.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Щем
      Пахуча липа скоро одцвіте,
      Допишуться есе, балада, повість.
      Не переймайся, друже, то пусте,
      Що я зі світу рушу в невідомість.

      Прийшов - пішов. Капусти пожував.
      Грав роль отця, поета-пустобріха.
      А спочивати гарно поміж трав,
      На цвинтарі спокійно, світло, тихо...

      Дрижить рука. Далеко не юнак.
      Дорога лиш одна: із кухні - в ліжко.
      Потріскує натруджений кістяк,
      Слабує зір, замучує одишка.

      Втрачають смак іриски й огірки,
      То, може, смерті одчинити двері?
      Для кого і навіщо ті думки,
      Які щодня лишаю на папері?

      В земній юдолі я анахорет,
      Бо мир байдужий як холодна яма.
      Утюпився онучок у планшет,
      Читає тільки цінники й рекламу.

      Вклякає дух, не вистача вогню,
      Довкруж сліпці розхлюпують амріту.
      Рука ж малює казку неземну:
      Я в ній живу. Іди до мене жити.

      06.02.2018р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    101. На зорі ти її не буди
      На зорі ти її не буди,
      На зорі вона солодко спить.
      Ранок дихає в тиш на груді,
      Пломеніє на ямках ланіт.

      І подушка її палахка,
      І вогнистий виснажливий сон.
      І чорніє волосся ріка,
      Тасьми коси взяли у полон.

      Вчора ввечері в шибки діру
      Довго гледіла. Втрачено лік.
      І по хмарах гляділа на гру
      Що затіяв між зір молодик.

      Чим яскравіше місяць світив,
      Чим гучніше свистав соловій,
      Блідла швидко. Ще крок до біди.
      Нащо серце холодній, німій?

      І на юній прекрасній груді
      На ланітах так ранок горить.
      Не буди ти її, не буди,
      На зорі вона солодко спить!

      Афанасий Фет
      ***
      На заре ты ее не буди,
      На заре она сладко так спит;
      Утро дышит у ней на груди,
      Ярко пышет на ямках ланит.
      И подушка ее горяча,
      И горяч утомительный сон,
      И, чернеясь, бегут на плеча
      Косы лентой с обеих сторон.
      А вчера у окна ввечеру
      Долго, долго сидела она
      И следила по тучам игру,
      Что скользя затевала луна.
      И чем ярче играла луна,
      И чем громче свистал соловей,
      Все бледней становилась она,
      Сердце билось больней и больней.
      Оттого-то на юной груди,
      На ланитах так утро горит.
      Не буди ж ты ее, не буди,
      На заре она сладко так спит!




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    102. Не дивись
      Не дивлюсь як брат вбиває брата,
      Не кажу нікому про біду.
      То в сусіда загорілась хата,
      Ну, а мій куточок у цвіту.

      В лантухи натоптуються дОбра,
      Лад у слові, ліжку та сім'ї.
      Ох і каша гарбузова добра!
      Гарно жінка варить, їв би й їв.

      Геть журбу! Сьогодні буде свято,
      Свіжуватимемо кабана!
      А навпроти - кум ухоркав свата,
      Повз обійстя проплива труна.

      Знову гвалт. На поміч кличуть чорта,
      Рити яму завтра я піду.
      Не лишають люди без роботи,
      Заступи могильні у ходу.

      Догризають мишаки окрайці,
      У підпіллі виросла діра.
      Вуса й борода у салі, смальці,
      Натомився, на диван пора.

      Та не так лягла щаслива карта,
      Світ перевернувся сторчголов:
      Залетіла у вікно граната,
      Крапає зі стелі тепла кров.

      p:s.

      Скоро час розорювать городи,
      Втюпиться у землю гречкосій.
      Ви пишить, братове, пишні оди,
      Я ж піду - покликали у бій.

      04.02.2018р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Затемнення
      У світі каламуті жити звик,
      І на далеке не складати планів.
      Країна помирає. Тут смітник,
      Дожовують картоплю могікани.

      Ковтає муж гірку без огірка,
      Прийшла доба зневіри, Калі-юги.
      Втомилася мести моя рука,
      Держак мітли зламався від напруги.

      Хотілося гармонії й краси,
      Очищення для совісті і карми.
      Та мудреців умовкли голоси:
      Покійників із ям підняти марно.

      У Фенікса кубло на стороні,
      Його не вабить України туша.
      Додавить нас ця влада без війни,
      Перегорає нація байдужа.

      Пече заграва обрій золотий,
      Чекати марно з піднебесся манки.
      Немає світла. Сірий наратив.
      Пливе труна, пора знімати шапку.

      Спалив крильцята з бодуна Ікар,
      Останнє листя дотліва на гілці.
      Тут був Едем. А буде - пекло, згар.
      Напишуть: "Тут гуляли українці".

      30.01.2018р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Киш!
      В інеті бубонить ареопаг,

      Вирішує – кого під ніж, хто зайвий.

      Хотілося послати зграю «нах»,

      Але в душі моїй квітучі айви.



      Тут кожен сам собі слуга й естет,

      Є праведники, мстиві, гріховоди.

      Сатирика, скажу, життя – не мед:

      Ковтнули Йова підлі кашалоти.



      Вважав, що кожен знайде тут куток,

      Усім достатньо місця та уваги.

      Та курці не сподобався рядок:

      Затоптує нога зелений пагін.



      Кричать: « Незграба! Геть його! Ату!

      Жени сатиру! Це хіба поеза?

      У нас краса в калашному ряду!

      Усе величне! На віки! Бомбезне!»



      Ввігнав ножа у спину рідний брат,

      Немов собаку заганяє в буду.

      Бундючність перекреслює талант,

      Про це казав, кажу й казати буду.



      29.01.2018р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Тьма
      Перемагає світло темнота,
      Красу штовхнуло чудисько за грати.
      Із бань облазить фарба золота,
      З любові виростає брость утрати.

      Бундючність перекреслює талант,
      Поштивість догоджатиме нахабству.
      Брудний кирзяк обмазує пуант,
      Брехню гукнули на довічне царство.

      Нахаби доїдають коровай,
      Голота підбирає долу крихти.
      Мені - геєнну, а чортяці - рай,
      Скупив нечистий у богів амріту.

      Міняємо і мову, і смаки,
      Отчизну хвору - на чужі купюри.
      Маліє світ, засмічений, мілкий,
      Звикає люд потроху драти шкури.

      Волає правда: - Зглянься! Пощади!
      Нема добра у пісні, слові, казці.
      У темінь доливаєм чорноти -
      Зручніше так у побратима красти.

      Бомжі до рук узяли молотки,
      З труни гребуть скарби, прикуплять їдла...
      Коханій притулюся до щоки,
      Сховаюсь у останнім колі світла.

      28.01.2018р.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    106. Е-е-е-ех!
      Недоленька у груди вбила ріг,
      Урвалось щастя на високій ноті.
      Освідчитися любоньці не встиг -
      Суперник обійшов на повороті.

      До фінішу ми бігли ніс у ніс,
      І знаджували цяцями коханих.
      Прегарну квітку вчора їй приніс,
      А візаві припер коштовний камінь.

      Намалював шалений натюрморт,
      Подарував красі для апетиту.
      А супротивник - з ананасом торт,
      І ковбасу німецьку знамениту.

      Старенький вигравав акордеон
      Аби мене почула Попелюшка.
      Та опонент усучив їй смартфон,
      Навушники ввібгав у ніжні вушка.

      Окучував сонетами щодня,
      Всі про любовні ігрища, по темі.
      Але не я возліг на простинях,
      Ласкає інший діви епідерміс.

      Богемі догодити я не зміг,
      Хотів уже повіситись на гілці.
      Бебекнула коза, біжу у хлів -
      Уважу твар, посмикаю за "циці".

      26.01.2018р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    107. Ой, куме, куме!
      Ох, і дума важка, наче камінь,
      Навалилась на груди жура.
      Кум сполохав закохану даму,
      Стала жінка, неначе мара.

      Що ж ти робиш, дурний бахуряко?
      Нащо кажеш, що грошей нема?
      Любка гикає від переляку,
      В ліжку вклякла, холодна, німа.

      Я свою огортаю у шуби,
      Обмотав у сяйні ланцюги.
      Суну цяцю, то кличе "Мій любий!",
      Підпуска до стрункої ноги.

      Дай своїй екзотичних парфумів,
      Всунь ключі від "Пежо" в п'ястуки.
      Не дивись на рахунки та суми,
      Лада щедрої прагне руки.

      Закачай їй у губоньки ботекс,
      Не жалій силікон для сідниць.
      Виопуклюй коханої корпус,
      "Зелененькими" в писок їй - "тиць".

      А на шию - з перлиною брошку,
      Діадему на лоб золоту.
      Афродіту свою не колошкай,
      Вдовольни хоч би раз вереду.

      Бач, у мавки розплющилось око,
      Кличе в ліжко, зніма комбідрес.
      Линь хутчій до своєї сороки,
      Доки в неї не згас інтерес.

      Я пішов. А у серці колючка,
      Цуцик здох і закрився обком.
      Бо маленька у мене получка,
      Буду спати у буді з Рябком.

      24.01.2018р.





      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    108. Згар
      Виноградник скніє без лози,
      Вилито в багно солодкі вина.
      Бачиш зморшки? Це убитий син.
      Сивина - похована дружина.

      А синочок мирний. Не солдат.
      Просто українець. Без погонів.
      У стодолу залетів снаряд -
      Усміхнулись "родичі" за Доном.

      Височить горбочок у вінках,
      Довго насипав його, по жменьці.
      А жона померла на руках,
      Від розпуки розірвалось серце.

      Сон жахливий бачу наяву -
      Зятю тесть стріляє прямо в вічі.
      Я помер. Хоча іще живу.
      І нема у цьому протиріччя.

      П'ю нектар гарячий з полину,
      Бо душа згоріла - чорна шахта.
      Споряджаю внука на війну:
      Треба відомстити...вбити брата.

      20.01.2018р.










      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Фінал
      Від А до Б не порахую верст,
      Згубився лік словам в життєвій книзі.
      Мій дар важкий, тягнув його як хрест,
      Сміялись люди. Та мовчали висі.

      О, як його я здихатись хотів!
      Зламав перо, сховав у клуні крила.
      Пегас заснув, немає більше див,
      А муза на руках, слаба, зомліла.

      Лишилися із пляшкою одні,
      Лилася у нутро вода вогненна.
      Стікали у ніщо хвилини, дні,
      І засмерділась бочка Діогена.

      Нема кінця життєвій суєті,
      Нікчемну мідь кладе людва на тацю.
      Достатньо бавив люд. Тепер і ти
      Береш до рук важкий ковпак паяца?

      Хитає. Притулився до стовпа,
      Він теж утратив плодоносну гілку.
      Не мучаюсь. Є заступ і сапа -
      Упруся в землю поглядом довіку.

      р.s:
      А на гробки – могилка, квіточки,
      Береза розпуска зелене листя.
      Чужа рука запалює свічки:
      Заснув поет. Літав, але розбився.

      16.01.2017р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Дітки
      Підніжки, штовханина та лящі -
      Дуріє дітвора, дзьоба жорстоко.
      Кусаються безтямні мураші,
      Передалися з генами пороки.

      Летить в обличчя камінець, слівце,
      Ламати віть навчаються вандали.
      Другиню обдаровано синцем:
      Оса мала, та вже отруйне жало.

      Пісочниця - за сьомий континент,
      Іде війна за пасочку, шматочок.
      Насилля! Ось надійний інструмент!
      Майбутній тать шліфує власний почерк.

      Рвонув косицю бравий шалапут,
      Штурхнув у живота майбутню маму.
      Всміхнулися Пілат, Лойола, Брут -
      Побила шістка знов козирну даму.

      У кошеняти зламано хвоста -
      Підгледів пупс прийомчик в інтернеті.
      Немає від жорстокості щита,
      І чути крики болю на планеті.

      Звикають руки швидко до ножа,
      Жує м'ясце малеча, а не кашку.
      Я тут живу. Та ява ця чужа.
      Сховаюся од світу в черепашку.

      15.01.2018р.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Святе письмо
      Мій брат у тьмі творив Святе письмо.
      Він був поет. Не цар, і не вельможа.
      Верховний жрець казав "Грошей дамо.
      Народу скажем - це закони Божі".

      Штовхав у спину гнівно спис важкий,
      Аби писав про кару, гріх і карму.
      Та скрапували на пергам казки,
      Які в дитинстві шепотіла мама.

      Ареопаг цікавила хвала,
      Покора, батожища і данина.
      І казка стала нещадима, зла,
      Аби рабів тримати на колінах.

      Зникали байкарі, немов туман,
      Ані імен не знано, ані чину.
      Є Тора. Є Коран. І є обман.
      Я, мабуть, теж отак пощезну, згину.

      Сплітаються сакральні письмена,
      Замурзані чорнилом ніс та вуха.
      У храмах колотнеча, гвалт, війна,
      Бо у людей у головах розруха.

      Мій ангел каже: - Тихо, не кричи.
      Ти станеш мною. А земне - суєтне".
      Ідуть кати. Вже вийняли мечі.
      Нема страху. Душа моя - безсмертна.

      15.01.2018р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    112. Учися
      Поетичний ліпиться пиріг,
      Заглевкий і кострубатий трохи.
      Засніжило? Пишеться про сніг.
      Ляпає із неба? Про вологе.

      Непогано базграти на пні,
      Прямо в душу зазира природа.
      Зачесалось дещо у мотні?
      То не гріх згадати і Ерота.

      В генія жар-птиця у руці,
      Він ширяє, я ж – цургичу пішки.
      На товар знайдуться покупці:
      Заковтнуть і ліверку, і кишку.

      Крутить задом в хащах павіан,
      Він самичкам симпатичний, любий.
      Кажуть, я – бездарний графоман,
      Що не втну – не ліпиться докупи.

      Ну то й що? Є гроші, інтерес,
      Щоквартально видається книжка.
      Утомився від прем’єр, імпрез:
      На Парнас пролізла сіра мишка.

      Тьохкає у пущі соловій,
      Бездоганні голос, партитура.
      А в інеті розкидають гній,
      І росте гора макулатури.

      А сатирик – підлий критикан -
      На титана марно кудкудаче.
      У Пегаса видоїв роман,
      Скоро друк. У мене вчись, чуваче.


      13.01.2018р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. Я - кілер!
      Я - кілер! А наймають - читачі.
      Благають звідусіль про допомогу.
      Улітку бевзя щиглем замочив.
      Оклигав. Знов у хвіртку суне роги.

      В недопоета віхоть у руці,
      Але ротяку має надвелику.
      Дрижать мисткині та старі митці:
      Дрібний дристун, а крику аж до гику.

      Обпудило, сохате, всі кутки,
      Піїтам сумно, лячно, не до жиру.
      Потрібна клізма! І біжать рядки,
      Рецепт відомий - гумор та сатира.

      Мікстура файна. Наче одшептав,
      І прищекнув лопату-язицюру.
      Сатирик я, для муді - вовкодав,
      Деру живцем із мухоїдів шкуру.

      Вже не бебека, щезла байбуза,
      І сльози не зволожують повіки.
      Тож я піду, бо вже кричать "Спасай!":
      Точу перо, хай трохи покувіка.

      09.01.2017р.




      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Геть любов!
      Завітало щастя у альков.
      Воскресаю! Я ж - поет, не цинік!
      Думав - це божественна любов,
      Придивився - між ногами цінник.

      На очиці зсунулась чалма,
      Став перед красою на коліна.
      Закохався, розуму нема,
      Бурмочу: -Вродливице! Богине!

      Одягни подружні ланцюги!
      Геть минуле! Нумо далі разом!
      Буде лад, колиска, пироги.-
      А вона: - Мені пора на трасу.

      Уподобую чоловіків,
      Ти за рік у мене вже трьохсотий.
      Відкривай на портмоне замки,
      Втішимо Венеру та Ерота.

      Я - кохання чистого раба,
      Натираю простирадлом копчик.
      Вчора уподобала попа,
      А тебе сьогодні, милий хлопчик.

      Ти не проти? Бачу, бухне плоть,
      За купюру подарую ласку.
      Всіх любить заповідав Господь,
      Зачекай, зніму лише запаску...

      Хвойду одягаю в негліже,
      Завтра освятити варто хижку.
      Ти - не щастя, а конфуз, туше.
      Прощавай. Читати буду книжку.

      08.01.2017р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    115. Христос воскрес!
      На сході віє буревій,
      Не видно Господа у висях.
      Чорти із люду топлять лій,
      Та попри все - Христос родився!

      Сирий, незатишний окоп
      (такого не було у Трої).
      Стріляти треба точно в лоб,
      Спаситель заряджа набої.

      Не вистигає автомат,
      Шепочуть губи "Ворог, здохни!".
      За плащаницю - маскхалат:
      Це - "передок", мій хрест голгофний.

      Бриніла куля як оса,
      Встромила в скроню жало нагло...
      І друг заснув, не воскреса,
      І порохом кутя пропахла.

      А завтра випаде сніжок
      І вибілить руді патьоки.
      Рука вганя у паз ріжок:
      Христос родився! Мир і спокій...

      07.01.2018р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Усе не так!
      Повсюди щастя, гроші та любов,
      Чигає благодаті пильне око.
      Але у мене сльози - не улов:
      Усе не так, не те, вилазить боком.

      Друзяку стрів. Розважимось, ачей?
      Вже думав, що не вилізу із чата.
      А він про спирт кацапською рече,
      Поезії мої не хо читати.

      Сумую. Сів за гральний автомат.
      Збагатшаю! Ввижаються купюри...
      Поставлено зарплаті шах і мат,
      Програв усе, зідрали навіть шкуру.

      Назустріч краля. Хвицалки від вух,
      Аж дибом стали на мошонці пейси.
      Зубата, погляд - жесть. А я лопух.
      Іду в трамвай, вона - у мерседеса.

      А чи складу у купу два плюс два?
      Звичайна шістка стане, врешті, тузом?
      Течуть повз мене блага і людва.
      Хтось має все. А в мене - тільки муза.

      02.01.2018р.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    117. Диверсія
      Надворі дощ, моква, сльота,
      Шерхоче листям липи крона.
      На квадрокоптері кота
      Лошарі скинув на балкона.

      Втомив блохастий, сил нема,
      Оселя у пахучих мітах.
      Вже краще теща чи тюрма,
      Чи у заручниках в бандита.

      Лукавець він і вереда,
      А на додачу - ненажера.
      На капці підніма хвоста,
      Нові окроплює шпалери.

      Загнав жахіття у куток.
      Пручалося, кусало руку.
      Та виручає молоток:
      Впокоїв, затоптав у сумку.

      Нарешті скинуто вантаж,
      Упав з душі важезний камінь.
      А кіт ожив. Іде як паж,
      Зволожує новенькі рами.

      Прийшов додому. Чую "Гав!",
      Кудлатий пес гризе пуанта -
      Коли свиню сусіду клав,
      То підсадили диверсанта.

      Від галасу казан гуде,
      Слова згадались знамениті:
      Роби стороннім тільки те,
      Чого бажаєш власним дітям.

      01.01.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. З Новим роком, наче!
      Мене заколупав ажіотаж,
      Підземний гелгіт, лайка, штовханина.
      А нині - перше січня, спокій, блаж,
      Людей немає, дихається вільно.

      Сьогодні день похилений, хиткий,
      Люд перегар вихекує із дула.
      З Дніпра побіг напитись навіть Кий,
      Товпа ж лежить наморена, поснула.

      У переході пиво ссуть бомжі,
      Жують сиру тараню на закуску.
      І кожен має те, що заслужив:
      Хтось - алкоголь, а я - жіночу блузку.

      Сусіду свято - жирна ковбаса,
      Аби столи згинались від спиртяки.
      А я щодня кружляю в небесах,
      Відпочиваю в пазусі у мавки.

      Прийшов з роботи. Скоро буде ніч,
      Амур на кухні доїда салата.
      Мені знімає ладо шати з пліч:
      Ідем у ліжко, будемо "літати".

      Ширяли довго. Втомлене крило
      Вгорнуло щастя втішене під боком.
      Ми будем спати, гріти поролон,
      А вас, шановні друзі, з Новим роком!

      01.01.2018р.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. Зінське щеня
      Зі звалища надбіг блохастий пес,
      Штовхає гавра поетичну хвіртку.
      У мене хвилювання, спротив, стрес -
      Скажене, ще учепиться у литку.

      А, може, псяка зовсім молодий?
      Не бачив ані м'яса, ані сала?
      Оббріхує подвір на всі лади,
      Одважив щигля, виявилось - мало.

      Кусає за халяву лютий звір,
      Із рота піна виліта заразна.
      Потиличник для нього - перебір,
      Обпудиться умить здихля нещасна.

      Дивитися не можу без сльози,
      Правиця в пащу устромля сосиску.
      О, люди! О, манери! О, часи!
      Ще гавкнеш раз - візьму у руки різку.

      31.12.2017р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. Лечу!
      Ось воно, щастя кирпате,
      Зирить в кишеню мою.
      Треба із дому тікати,
      Досить пожив у раю.

      Нині дівчата що треба,
      Пальця у рот не клади.
      Свище вітрище із неба
      І надима животи.

      Я цілував, наче, писка,
      Трохи помацав поділ.
      Глипнув - чотири колиски!
      Гримають ложки об стіл!

      Що ж воно, людоньки, буде?
      Коловорот суєти...
      Діти - це та ще маруда,
      Завжди голодні роти.

      Ну, а дружина щоденно
      Хоче цукерку м'яку.
      Ціни - захмарні! Шалені!
      Допоможіть козаку!

      Вдома лишилася кашка,
      Харч запиваю дощем.
      Кличе до любощів пташка:
      - Хочу "літати" іще!

      Я на м'яке вже не ласий,
      Скиснув палкий ловелас.
      Кличу на поміч Пегасів,
      Хай однесуть на Парнас.

      В руку встромилася ніжка,
      Гасить кохана свічу.
      Знову колишеться ліжко:
      Охнув...злітаю...лечу!

      29.12.2017р.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. Ребусом по ребусу-2
      Теля, буває, двох корівок ссе,
      Потроху - і у чорта, і у Бога.
      А метр правду любить над усе:
      Ховаймось, браття! Суне І??р Ш?ха.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. Як завжди?
      Ось-ось в державі запалає ватра,
      Злітають іскри і валує дим.
      Ушкваримо циганської халяндри,
      І кожному воздасться за труди.

      Голосував за мідь? Не буде грошей.
      Із хати геть! Перебирайся в хлів!
      Сусіда - депутат, кермує "Поршем",
      А ти кляни на кухні москалів.

      В цю мантру ледар вірить навіть досі.
      Насправді - винуватий тільки ти.
      Раби завжди і скрізь голодні й босі.
      Немає честі. Є лише роти.

      Замкнулось коло. Ретязі вціліли,
      І недосяжний берег в молоці.
      Не знаю, чи в собі знайдемо сили
      Затиснути сокиру у руці.

      Благає в неба горопаха манки,
      Сказився люд на лахах і харчах.
      Пора іти. Лютують гайдамаки.
      Ти з нами? Чи, як завжди, у кущах?

      28.12.2017р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. Самота
      У руці ескулапа пульсує життя.
      Під ногами - залізне корито.
      На кюретці висить і волає дитя:
      - Зупинися! Я теж хочу жити!

      Ріжуть люди людей. І старих, і малих,
      Копирсаються в душах і плоті.
      Ненароджене щастя згубити не гріх -
      Є закони й шкребки для абортів.

      То мій друг у відрі. Має теж Божий дар,
      Я хотів дарувати віолу.
      Мати кров'ю спливла - заробив санітар,
      Акушер і анестезіолог.

      Каже гірко Господь: - Бідолах не суди,
      Геть осліпли, не бачать далеко.
      Ще уп'ються удосталь людці самоти,
      Облетять їх домівки лелеки.

      Черга в пекло земне. Вже заплачено гріш.
      Неня долю односить на страту.
      О, мій Боже! Прошу, забери в ката ніж!
      Бач, схиляються білі халати?

      У геєнні товпища. Усе у диму.
      У раю - мертва тиша. Ні звуку.
      Бачу бабцю стару, одиноку, німу:
      Ні дітей, ні тепла, ні онуків...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    124. Думки
      Ще не старий. Півсотні буде літ.
      Летять у вирій осінь, літо. Зимно...
      Та мойри покладуть колись на щит,
      Порвуть життєву сув'язь неодмінно.

      Вкраїна, звісно, це не Сен-Тропе,
      І доля - це така примхлива пані.
      Та світ навчивсь любити як себе,
      Смакую кожну мить, немов останню.

      Долаю мряку, морок, буревій,
      Був на межі, доходило й до крові.
      Кортіло в пекло (я ж бо не святий!),
      Чортяки повсякчас напоготові.

      Та розібрався, хто я, врешті-решт,
      Пилюку й мотлох вимів із полиці.
      Пихате его взяте під арешт,
      Гніздяться у душі любові птиці.

      Переплавляю зло і лють на жарт,
      Навчився оживляти сонне серце.
      Торкнусь рукою - розцвітає сад,
      Скажу слівце - і сонце усміхнеться.

      Тримає Бог запалену свічу,
      А я пишу сонети і ронделі.
      Ходи, мій друже, я й тебе навчу
      Розпалювати вогнища в пустелі.

      26.12.2017р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. Годі читати!
      То що - писати про кохання
      І шепіт "я тебе люблю"?
      Гаразд. Почнемо. Я у ванні,
      А вухо чує "хлюп" та "хлюп".

      Кохана шкрябає по спинці -
      Тримає мужа в чистоті!
      Стоїть без ліфа та спідниці...
      Та мова не про це утім.

      Тепер намилює маківку,
      Бубнявіє могутня брость.
      Ходім, орати буду нивку:
      В перину обидва "шубовсть".

      Пахкий, неначе матіола,
      Статура - кремез! Аполон!
      Упала в ліжко правда гола,
      Заграв чуттів акордеон.

      А далі, друзі, майте совість -
      Табу, інтимна таїна.
      Пора закінчувати повість,
      Бо ще розсердиться жона.

      А щастя кличе: - Котик! Милий!
      Ходи сюди! Бери мене!
      Любіть, допоки є ще сили.
      Читати годі - то дурне.

      26.12.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. Дзеркало
      Верцадло, звісно, це лишень
      Зі склом срібляста амальгама.
      Та глянь в люстерко як в мішень,
      Узрієш істину задарма.

      Трюмо - холодне і сліпе -
      Покаже кожен порух світла:
      Обличчя зверхнє у цабе,
      Оскал звірячий страховидла.

      Зустрів любов у темноті,
      Крутнуло вихором чуттєвим.
      Чи то адами вже не ті,
      Чи не такі як треба єви.

      Покликала у спориші,
      Була м'яка, неначе вата.
      Та "глип" у дзеркало душі,
      А там затемнене свічадо.

      Дізнався як воно було;
      Три мужа. Нині - три могили.
      Та пізно. Встромлено жало,
      І опиратися несила.

      Сиджу на кухні. Крапле дощ.
      У скельце блимнув випадково -
      Мегера ллє декокт у борщ,
      Аби одкинув я підкови.

      Гадав - труба. Уже не жить,
      Бо човен мчав на гострі скелі.
      Ти ж одвернулася на мить,
      Я хутко поміняв тарелі...

      Отак, раптово, овдовів,
      Завила у дворі собака.
      Шепоче доля "селяві":
      Мене спасла бліда поганка.

      Зустрів кохання? Линеш ввись?
      Впіймав за лаписька лелеку?
      Ув очі пильно подивись.
      А час від часу - у люстерко.

      25.12.2017р.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. Пора?
      Ось-ось закінчаться труди
      Стило і зошит - на поличку!
      Іду оглянути сади,
      Чи плодоносять щепи-дички.

      Геть пагін вигнутий, кривий!
      Під ніж похняблені віршата!
      Все ловко, чисто, без черви -
      На часі людям дарувати.

      Який яскравий аромат!
      Сміється сонце зі сторінки!
      Пахтять сатира, гумор, жарт -
      Від сльозотечі кращі ліки.

      Якщо заснув, чи охолов,
      Замучили чуттєві гами -
      Бери сонети про любов:
      Меди, божественні бальзами.

      А ось тривожний обертон -
      У бій труба військова кличе.
      Пробитий кулею жетон,
      Із ворогом кривава січа...

      А ці - про піднебесний храм,
      Про Сина Божого й Іуду.
      Болить душа? Газель віддам.
      Смакуй - увіруєш у чудо.

      Натхнення море. Не щеза.
      Пегаси обривають віжки.
      Рвонули знову в небеса.
      А, мо, пора верстати книжку?

      24.12.2017р.

      Газе́ль — ліричний вірш.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. Минуще
      А я гаргара. Багнеться книша.
      Пахтить хлібина, а сусідка - скнара.
      У неї скарбом повниться діжа,
      Телиця є, кабан, кицьок отара.

      Літанії, прокльони – все дарма,
      Навроки не беруть якщо багатий.
      Я - сохну, а вона – пахка хурма,
      Любовники самі стрибають в хату.

      Був час. Гребла і я густе бабло,
      Людві кришила у борщі намови.
      Чужі боялись в’їхати в село,
      Ввижалися вовки, пацюччя, сови.

      А у сусідки бахур - чудодій,
      Майстерно одчакловує заразу.
      Украв мій дар. Тепер хоч вовком вий,
      Ніхто зі мною вже не точить ляси.

      Забули про добро дурні дівки,
      Баби перстами хрестяться як бачать.
      Суперникам односять капшуки:
      Навіщо їм тепер навдатна кляча?

      Мабуть, кінчаю вже топтати ряст,
      Не варто від мирян чекати дяки.
      Допоки ти потрібен – все гаразд,
      А як спіткнувся – то шукай гілляку.

      25.11.2017р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Торжище
      Мудрій гаптує слова філігрань,
      Книжкову лавку оглядають гави.
      Торжник у дулю загибає длань -
      Товар дурний, безглуздий, нецікавий.

      От порося - це мрія, жагота!
      П'ятак із хроном люблять небожата!
      А книгописця борода руда
      Нехай нездар заманює за парти.

      Піїт - це гультіпак і комиза -
      Куди йому до різника навару!
      Мені судьба утицьнула туза,
      Писаці - злидні жбухнула у тару.

      В словесних мочарах скрипить перо,
      Сплітаються меандри та ліани:
      Несутній у письменника герой,
      Несправжні паперові Дон -Жуани.

      Купець товар жаданий одібрав,
      Для ковбаси перебирає кишку.
      А доня смиче татка за рукав:
      - Не хочу м'яса! Хочу гарну книжку!

      26.11.2017р.
      -



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. Приреченість

      Країна - болото. В макітрах - бардак.
      Пророкам одрубано руки.
      В Європу - синиця, в Америку - рак,
      Лишилась пожива для щуки.

      В загаті задуха. Пливуть карасі
      На крихти, що впали із неба.
      Померли відпущені миру часи -
      Розчахнуті брами Ереба.

      Лахміття шансону оздоблює джаз -
      Нема що мотати на вуса.
      У бруді недопалок чавить обцас:
      Сюди я уже не вернуся.

      Кінчається віра, терпіння, кіно,
      Щупак доїдає дрібноту.
      Та дике волання стрясає вікно -
      З Донбасу дарунок - "двохсотий".

      Карась невибагливий. Виживе скрізь.
      Я ж - птах. Та обламую крила.
      Ти, друже, - тікай! Після бійні - вернись
      Й насип наді мною могилу.

      22.11.2017р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    131. Ех...
      У мняки-підобцасника біда:
      Давно не розгиналися коліна.
      Лежить на грудях гарпії п'ята -
      Захомутала козака дружина.

      Нектар кохання вивітрився, згірк,
      Рука до скроні притуля пістолю.
      Хіба так можна? Ти - самець, мужик!
      Хапай озаддя! Облаштовуй долю!

      У фурії висклявий голосок?
      Погруддям пхає, наче ваговозом?
      Бери до рук сталевий молоток,
      Зігни хижачку у похилу позу!

      Кусається? І ти її вкуси!
      Тигриці люблять ігрища криваві.
      Шипи та кігті - ось ціна краси.
      Хто виграв бій - той завжди буде правий.

      Прокинувся. В губах застряг сосок,
      Рука дружини чавить на загривок:
      У цьому світі не бува казок,
      Залишився на пам'ять сна уривок.

      22.11.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. Утомився
      Гіпотетично – я тебе люблю.
      Але насправді – з часником пампушку.
      Ось-ось усуну шию у петлю,
      Давно чортяка шавкотить на вушко.

      Вгодовуєш, неначе кабана,
      Усе смачне, гаряче, соковите.
      Ще трохи і мені капець, хана,
      Сховають точно під надгробні плити.

      Смаколики глитаю день у день,
      В центнери огортаючись потроху.
      У ліжку став не муж – трухлявий пень,
      Немає сил товсту задерти ногу.

      А ти несеш індичок і кнурів,
      Пропахчена кунделиками хата.
      Пора перебиратися у хлів -
      Для борова оселя малувата.

      Терзають ікла жирних карасів,
      Течуть по вусах смалець і сметана.
      Лежати утомився. Ледве сів.
      А все ж таки, люблю тебе, кохана.

      21.11.2017р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. Не кінець
      Задрати б сукню і згадати юність…
      Стогнали в ніч розпалені дівки…
      Для молодих – кохання – це не грубість.
      Та інші у підтоптаних смаки.

      А на руках вовтузиться онука.
      Сміється тихо, поринає в сон.
      Жона ж на кухні розтинає курку –
      Заковтувати будемо бульйон.

      Окрайчик тьми зійшов над світла пругом –
      Хвороби меч зламав мого щита.
      Кохана жінка стала, врешті, другом,
      Тепер би жити – та прийшла біда.

      Ще трохи поживу. Стара ворожка
      У аурі заштопала діру.
      Їй жінка віддала з рубіном брошку,
      Коньячний спирт, цукерки та ікру.

      Торік у доні був чиряк на носі –
      Яга нашепотіла екзорцизм.
      Борги чаклунці віддаєм і досі.
      Худішаєм. Обходимось без клізм.

      Та всунув необачно пальця в рота,
      Щелепи «клац!» - заусіні нема!
      Залишилася відьма без роботи,
      А я від щастя сяю, без ума.

      Поринули думки в жаданий спокій.
      Мізинчик стух. Я виграв лютий герць.
      Одкушені валяються навроки.
      А, може, друзі, - це ще не кінець?

      21.11.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. Досить!
      Засмерділа знову "руська водка",
      На кордоні зламують замки:
      Пруть кокошник і косоворотка,
      Плачуть вишиванки та вінки.

      Ненаситні плямкають ротяки,
      Підла гусінь лізе у сади.
      Це - сусіди. Упирі, чортяки,
      Вправні із сокирами кати.

      Йдуть степами люті людолови,
      У обозі тесана труна.
      За ордою - вирви, трупи, вдови:
      Бенкетує ситий сатана.

      А за пеклом - тиша. Топлять сало,
      У дуплі окочується тхір.
      Зрада набира отрути в жало,
      Агітують євнухи за мир.

      Розчавити б всю оту підлоту,
      Тільки страшно: там - і друг, і брат...
      Досить. Чимчикую на роботу.
      Буду майструвати автомат.

      21.11.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. Сміюся
      У веселощах стигне печаль,
      Сіло сонце пекуче за плаєм.
      На папері - краса, пастораль.
      А насправді - кричу, помираю.

      Під ногами обламана віть,
      Бачу зло, розумію причину.
      Посміхаюсь. А розум - горить,
      Розривається на половини.

      Руки взяли важкого меча,
      В бій жорстокий рвонули з-за парти.
      І одразу - на груди свіча:
      Я нажаханий, сиплються жарти.

      Придивись як ридає душа,
      А у серці полопались струни.
      Я сміюсь, бо встромили ножа,
      Мама виє над хлопчиком юним.

      Гра малеча на вулиці в м'яч,
      Заїкаїться злякана муза.
      Уторопав? Присядь і поплач.
      Сяду поруч. І теж...посміюся.

      21.11.2017р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Боюсь
      У темряву стрибати лячно,
      Бо недалеко до біди.
      Та в шлюб уляпавсь необачно,
      Гормон штовхнув у спину: - Йди!

      Тоді насправді дав я маху.
      Вдягнув подружні ланцюги.
      Своє життя поклав на плаху,
      Плачу з відсотками борги.

      Мене взяла за роги пані,
      Втопила у своїй красі.
      Ледь видряпався з калабані,
      А думав, що на всі часи.

      Тепер я мудрий. Трохи сивий.
      Мене кохають, я ж - боюсь.
      Щодня до себе кличуть діви,
      А я сиджу, ковтаю мус.

      Тихенько прочинилась хвіртка.
      Надворі ніч, горить свіча.
      Навідалась на чай сусідка,
      Схилилась до мого плеча...

      20.11.2017р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    137. Нарешті!
      В церкві - айстра і гнила колода,
      Жовторота суне до вінця.
      Чистий розрахунок, а чи мода?
      Пахне грішми фабула оця.

      Масажує дід обвислі щоки,
      Крем тональний квецяє губу.
      У люстерці - майже ясний сокіл,
      Хоч пора лежати у гробу.

      Тема не нова, слизька, печальна
      (молоденькі яблучка смачні!).
      Лестощі й кохання пероральне -
      Чи такого хочеться жоні?

      У саду щепив столітню грушу,
      Та усох тендітний пагінець.
      Пень старий дитя в обіймах душить,
      Оживає напівдохлий мрець.

      Нещаслива. Та зате - багата -
      Цвілого юнь вціловує коржа.
      О, нарешті! Труп несуть із хати!
      Гигнув дід! Тепер гуляй душа!

      20.11.2017р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 4.5 | Рейтинг "Майстерень": 4.5

    138. Вибір
      Життя нестерпне заслужили.
      І винні в цьому тільки ми.
      Тепер кайлуй, напружуй жили,
      Муруй кацапові доми.

      Щодня цвяшок несли з роботи,
      Хто більше вкраде - той герой.
      Халявним ласує голота,
      А в результаті - геморой.

      Отой, що цупив унітази -
      Тепер Народний депутат.
      Зубами клаца біомаса,
      Несе під Раду транспарант.

      Я теж ходив у тій колоні,
      Ковбаси роздавав людві.
      Вона голодна. Просить моні.
      Думки ж - померли, неживі.

      Тепер чекає шоколаду,
      Пахтить липуча карамель.
      Неситі обирають владу,
      Вона ж їм дулю чи шинель.

      Не допоможуть банки, трасти,
      Батіг, закони і тюрма.
      Рецепт простий: не треба красти.
      Пігулки іншої нема.

      20.11.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. * * *
      Могила всіх зрівняє у правах:
      Одружених, холостяків, коханців.
      Із них Ісус, Єгова і Аллах
      У райські пущі навербують бранців.

      Монах суворий уподобав піст -
      Земля завчасно простелилась пухом.
      Він - праведник. В Едемі - перший гість.
      Тепер щодня спілкується із духом.

      Між гуріями плаче дідуган,
      Вподобав див спокусливу дружину.
      А поруч танці, співи, балаган,
      Шербет горою, і солодкі вина...

      Тут мир і спокій. Сонце угорі.
      Немає грошей, шуб і кадилаків.
      Відсутній суд, арбітри і журі,
      Цвітуть сади, коноплі, кока, маки...

      Архангел сипле щедро теплий суп,
      Нежилаві без кісточок биточки.
      Це добре, бо зоставсь єдиний зуб,
      Смоктати брагу утомився з бочки.

      А на землі орудують кати,
      Куди не глянь - усюди чорта роги.
      Чому ж тоді не хочем я і ти
      Наїстися грибів й піти до Бога?

      19.11.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    140. Тепло
      Пора збиратись у дорогу,
      Дописано веселий вірш.
      На часі обростати мохом,
      Поринути у спокій, тиш.

      Засилосовані копиці,
      Дріма картопля у льоху.
      Зустріну зиму у столиці -
      Коту чавитиму блоху.

      Не треба бур'янів сапати
      І люто длубати город.
      Та поштальйон приніс квартплату:
      До неба розчахнувся рот.

      У Ізі все у шоколаді,
      Бо має газову трубу.
      А я знесу получку дяді,
      Замок повішу на губу.


      Застуджені хрипочуть гланди,
      За борг одрізали тепло.
      Пустив у хату квартирантів,
      А сам поїхав у село.

      Не зручно геть куняти в шубі,
      Придбав у Мойші віз лайна:
      Шкваркочуть кізяки у грубі,
      Вдоволено сопе жона.

      До ручки ми дійшли, неначе.
      А, може, влада - чисте ге?
      Народ визбирує кізяччя,
      Воно іще не дороге.

      18.11.2017р.








      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    141. Музонька
      А на плесі тінь сидить кошлата,
      Барви чорні - антрацит, смола.
      Муза в річці обчищає п'яти,
      Баговиння капає з крила.

      Кликала у гості молодиця -
      Прилетіла, щоб допомогти.
      Зріє дума в неї на сторінці,
      Шкряботить перо словес ряди.

      Вилізає про любов поеза,
      Темрява гнітюча аж дзвенить.
      Смиче коси муза поетесі,
      В'яже глузду золотисту нить.

      Та коту під хвіст уся робота,
      Чи поетка випала не та:
      Музонька беркицьнулась в болото,
      Тихо плаче, на душі сльота.

      Віршотрясець закусив вудило,
      Пише, а читач опух, зомлів.
      У блокноті в мене біло-біло -
      Слухаю пташок небесний спів.

      18.11.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    142. Зважені та щасливі

      Столиця. Місто. Телевізор.
      Ручиці чешуть животи.
      Роботи мало. Трішки. Мізер:
      Носити ложку у роти.

      А у селі усе інакше,
      За ралом в полі півжиття.
      У ванні теплій не розм'якнеш -
      Трощу дубове колоддя.

      Он, опацятилась кнуриха,
      Баньки до ранку не склепляв.
      Бо я - хазяїн, а не мниха.
      А пес у буді "Гав!" та "Гав!".

      Долоні як совки лопати,
      Мозолі чорні і тверді.
      Боюся ними жінку м'яти.
      А ми ще зовсім молоді...

      Щоденний фітнес для хребтини -
      Плуги, копиці, лемеші.
      Нас Бог ліпив з м'якої глини,
      Та ми сталеві у душі.

      Коли ж прийду вночі із ниви -
      Тулюся нишком до жони
      Й дивлюся "Зважені й щасливі":
      Там топлять сало товстуни.

      19.11.2017р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    143. Подружжя
      То що, миритись будем, чоловіче?
      На часі розкопилити губу.
      Не сердься, краще сядь до мене ближче,
      Зніми сорочку файну, голубу.

      Ну, ляпнула макітрою по носі,
      Бо ти мене старою обізвав.
      А серденько ридає навіть досі,
      Палає од тяжких душевних вав.

      Сиди у хаті, їж кунделик з маком,
      Не відпущу від себе ні на крок.
      Ще парубком навчився, бахуряка,
      Розбещувати поглядом жінок.

      Сусідка в двір - уже цілуєш щічку,
      Кума у дім - ялозиш їй вуста.
      Аби не я - усіх тягнув би в гичку,
      На сіно, в ліжко і м'які жита.


      Потиличник - моя надійна зброя,
      Даю щодня аби не переїв.
      Як щось не так - не матимеш покою,
      Язик у мене - жало у змії.

      Та годі, ось дивись - м'якенька циця,
      А я погладжу ще й по голові...
      Розм'якнув муж. Не хоче вже сердиться.
      Жона ж готує капості нові.

      16.11.2017р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. Лайка


      Над хвилями кигичуть чайки,
      А в голові сумні думки.
      Чому жінки не люблять лайки,
      А прутньоносці - навпаки?

      Белькочуть суржиком івани,
      А через слово - матючок.
      Брудні словесні океани
      Летять в коханих і дочОк.

      Дитя ворушиться під серцем,
      Ось-ось заявиться на світ.
      А батько мамцю віхтем квеця,
      Лайливе слово як привіт.

      Мерзоту чути ще в утробі,
      Отруту всотують плоди.
      Волають душі : - Годі! Пробі!
      Ми хочем сонця , чистоти!

      "Одгодував" татусик птаху.
      Тепер на щире "Здрастуй, син!"
      Вчуває вухо "Йди ти на...уй",
      З очей моїх подалі згинь!

      Сумна мелодія для флейти?
      У цьому лиш твоя вина.
      О, мудрість, одзовися, де ти?
      А навзаєм - матюк луна...

      16.11.2017р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. Паска
      Нас рабами ліпили із глини,
      А сьогодні із Богом на ти.
      Провисають хрести на коліна,
      Діамантами сяють персти.

      Йдуть "святенники" в храм на молитву,
      Повні торби водяри, ковбас.
      Оселедці вклонятимуть Жиду
      Аби Він од нечистого спас.

      Б'ють нещирі бездумно поклони,
      Гучно гази гурчать в животах.
      Світять в небо медалі, корони,
      Чути "дай" у неситих ротах.

      Опустіла господня скарбниця,
      Розглитала добро сарана.
      В рай до Мойші бредуть українці,
      Турготять, аж у пеклі луна.

      Був Спаситель у нас. Нюхав сало.
      Не давав люду красти аж рік.
      Сіяв щедро. А чув тільки "Мало!" ,
      Дуже хутко в Ізраїль утік.

      Біс у жадібних виграє битву,
      Зовсім трохи уже до біди.
      Піп у церкві читає молитву,
      Суне віхоть у цебра води...

      15.11.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Гнів
      Людська шальга не має меж.
      Христа розп'яли підлі кмети.
      Тепер від гніву не втечеш,
      Спливає кров'ю вся планета.

      Щодня убивства, крики, гвалт -
      Старі, малі, царі, убогі...
      Єгова злиться не на жарт -
      Віддав нас чортові на роги.

      За богострату - Холокост!
      Вселенська дика ворожнеча!
      Нечистий піднімає тост
      Аби кипіла кровотеча.

      І це - початок. Не кінець.
      Не зійде з рук дурна офіра.
      Під ніж кладе рабів Творець,
      Невтомно грюкає сокира.

      У храм, звичайно, ти сходи,
      Під час молитви не карають.
      Та це даремнії труди -
      Шляхи загачено до раю.

      Я не очікую чудес,
      Ось-ось із небом будем квити.
      Але шепчу: - Христос воскрес!
      Інакше, друзі, нащо жити?

      14.11.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    147. Тещин пиріжок
      Мовить жінка: - Йди голитись!
      Колють вуса, борода!
      Ти, неначе йєті з лісу,
      Мичка дибиться руда.

      Шерсть на грудях і у носі,
      Пахви, наче буйний ліс.
      Все, із мене вовни досить!
      Краще б ти малим обліз.

      Що за мода пелехата?
      Ти ж - поет, а не дикун!
      Вижену в підвал із хати
      Як не вистрижеш ковтун.

      Я дослухався реляцій,
      Тещин пиріжок погриз.
      У свічадо - глип уранці...
      А макітра вже без кіс!

      Щезли оселедець, пейси,
      В мене зляк, анабіоз.
      Вже подумав - буде меса,
      Місяць гикавка, пронос.

      Тарганів труїв на тижні,
      В здобу сипав порошок.
      Хоч не взяв мене Всевишній,
      Та отримано урок.

      Жартувати, звісно, можна -
      Так діди чинили теж.
      Та якщо глава порожня,
      То до пекла попадеш.

      14.11.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. Іду
      У чаполочі позіха п'яниця,
      Свитину покриває кушпела.
      А я дружину ухопив за цицю,
      Кажу, аби хутчій мені дала.

      Такі жадані еротичні миті!
      Зустрілась пташка, врешті, з козаком!
      Свій ніс мені уперла в підборіддя,
      Розгнівана, чмихоче їжаком!

      І каже: - Брати мусиш вельми ніжно!
      А ти, неначе з лісу потурнак:
      Хапаєш грубо! Впазуряєш хижо!
      Манери - ниці! Геть відсутній смак!

      Ось ніжка - доторкнись її легенько.
      Долоньку в пущу тихо заведи...
      О, чуєш, як забилося серденько?
      Не поспішай, води туди-сюди...

      Цілуй вустами хтиво біля пупа...
      Дивись як настовбурчився сосок!
      Тепер кажи "Тебе кохаю, люба!
      Який чудесний в тебе голосок!"

      Чигають звідусіль солодкі муки,
      Від "киці" не ступаю ні на крок.
      Вже сивий. Та люблю таку науку.
      Пора - дружина кличе на урок.

      13.11.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. Біль
      Сьогодні актуальний колір сірий,
      Нефантазійні сни, пласкі думки.
      Мене розумні кликали у вирій,
      Але зрадливцям не подав руки.

      Узяв до рук важкого автомата.
      Бо тут війна. Розвітрюється приск.
      Лежать в багні мечі, діряві лати.
      Герої мертві. Опливає віск.

      Мороз на вікнах шиє візерунки,
      Крізь вилом у кордоні дме шальга.
      Здригає тиш гроза - гарматний гуркіт:
      В убивстві вже не бачимо гріха.

      Похнюпилися вуса, оселедці,
      Пательні облаштовують чорти.
      А я любов затискую у жменьці,
      І в пазусі ховаю від біди.

      Жінки мудріші. Бачать краще, глибше.
      Нема у лона друзів, ворогів...
      Моя ж стезя - дзвінка цвинтарна тиша.
      Чому ж тоді маля оце пригрів?

      Наснилось поле. Я без обладунків.
      У небі чути жайворини дзвін.
      На живота кладу коханій руки,
      Вона шепоче: - Чуєш? Буде син...

      13.11.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    150. Не кінець
      У торгівлі кум - акула,
      Має склад і магазин.
      Тюбетейки з Барнаула,
      Із Парижа - кринолін.

      Є пір'їна з Гондурасу,
      І засолений кентавр.
      Бевзь на чудо блима ласо
      І обнюхує товар.

      Ось, кілечко для носяки,
      Спінер, бульки і батут.
      Жуйні гумки, свіжі раки -
      Все нове, окей, зер гут.

      Вдома ж - валяться полиці,
      Із хламіття сотні скирт.
      Книг нема. Та є дурниці:
      Косяки, шприци і спирт.

      Плід гнилий тримає гілка,
      Щось під ніс бурчить мудрець.
      А в сусіда гра сопілка,
      Отже, світу - не кінець.

      12.11.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. Листопад
      У іній огорнуло серця сад -
      Пішла у Лету втомлена матуся.
      Надворі осінь. Мряка. Листопад -
      Його любити я навряд навчуся.

      Прекрасна квітка рано відцвіла,
      У цьому є також моя провина.
      Тепер твій дім у лісі, край села:
      Сира могила, хрест і домовина.

      З калини листя смиче вітровій,
      А на щоці сльоза тремтить гаряча.
      Шерхоче срібний дощик у траві -
      Це Бог зі мною разом тихо плаче.

      У листопаді ти прийшла у світ.
      Тепер немає. Є нещасна муза.
      Рука торкнулась до надгробних плит:
      Цей місяць я любити не навчуся.

      12.11.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    152. Болить
      Поглянь! Довкола горе та біда -
      Ляга майбутнє під надгробні плити.
      Юнак - воює. А пацюк - газда,
      Торгує антрацитом, динамітом.

      Прибуток від гешефтів - це святе,
      У ворога кінчаються патрони...
      Жоні ж потрібне з перлами біде -
      І йдуть ночами фури, ешелони.

      Не гріла погань черевом Майдан,
      Але керує, плямкає, при владі.
      Сусіда каже: - Знов жидівський клан.
      У нас - руїна. Ці ж - у шоколаді.

      Не згоден я. Не в цьому справжнє зло,
      Сини Абрама теж чекають миру.
      Але у них розумніше чоло,
      А ми слова сприймаємо на віру.

      Майструє знову пастку нам олжа.
      Та мусим обирати верховода:
      Якщо на фронті в ямі не лежав -
      Не маєш права керувать народом.

      11.11.2017р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    153. Кара
      Розлютував антихристів Майдан,
      Не влізла в пельку хохлаків галушка.
      З геєни повилазила орда
      І потекла в Дніпро кривава юшка.

      Москаль - це ворог. Так собі й затям.
      Не брат, не кум. Сусід, а не товариш.
      Йому, гуторять, Бог один суддя,
      Але мені дурню таку не впариш.

      Ще на землі його чекає суд,
      Вчикрижать аж по рам'я лапу руську.
      Народ прирік на муки ліліпут,
      А я лише зі слів плету мотузку.

      За кров і сльози - кару ворожу,
      Дванадцять поколінь уже заклято.
      Чорти смолу накришують в діжу
      Аби кацап не зрів в Едемі саду.

      Нову щодня запалюєм свічу,
      А у Кремлі від горя-лиха тепло.
      Не подарую тризни і плачу,
      І хай мене за це поглине пекло.

      10.11.11.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    154. Передгроззя
      Мене лякає люду німота,
      Схилився долу, наче мокрі стебла.
      А під обійстям човгає біда,
      Ось-ось завалиться терпіння гребля.

      Іще спимо. Шануєм брехунів.
      Прострація... Розгубленість... Нірвана...
      А в глибині уже вирує гнів,
      Низи майструють шибеницю пану.

      Не буде переможців у війні,
      Горітимуть і хижі, і палаци.
      До рук сокиру встромлять і мені
      Аби зубами на сусіда клацав.

      А потім - голод, безлад і нужда,
      Обшарпає дахи жорстока хвища.
      Зі Сходу набіжить чортів орда,
      Поставить ногу в наше попелище.

      Від Господа відкинувся народ,
      Вчорнив і так свою нечисту карму.
      Чи, треба кинуть клуню і город,
      І понести в Сіон ясу Абраму?

      Уже димить. Займаються дахи,
      Щасливці заховаються у труни.
      Не буде ще відпущення гріхів,
      А будуть москалі, монголи, гунни...

      08.11.2017 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    155. Хочу
      Люблю про інтимне писати,
      Жагуче іде на "ура".
      Знімаю з коханої шати,
      Вона прошептала "Пора...".

      Ручиці погладжують шкіру,
      Лопатки, опуклий задок.
      Худенька, ні крапельки жиру,
      Не збритий стирчить волосок.

      Втішаю жону сухоребру,
      Ритмічно хитається світ.
      Чуттєву розгачую греблю -
      Потилицю, перса, живіт.

      Панянка вдоволено крекче,
      Під лоба закочує взор.
      Коли ж обіймаю за плечі -
      Аж бризкає хіттю із пор.

      Нарешті дошкрябано спинку,
      Мочало на місце кладу.
      А я геть брудний, наче свинка,
      Вона ж, наче квітка в саду.

      Стрибаю до кралі у ванну,
      Приліг, наче мрець у труні.
      На вушко белькочу: - Кохана!
      Почухай півкулі й мені.

      07.11.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. Слова
      Павутина слів. Нічого більше.
      Думав, одболіло...ні, пече.
      Поділюся нині щирим віршем,
      Муза хай поплаче за плечем.

      У окопах меншає поетів,
      З-за Дніпра баталії ведуть.
      Он, у миші - радість, творчі злети,
      Закипає паперова лють.

      А у мене в серці гостра голка,
      Здав "мотор", зачах, перегорів.
      Десь у грудях куля і осколки -
      Вийняти бояться лікарі.

      Ти пиши, поете - оди, станси -
      Про любов, погоду і ліси.
      Про війну ж - не треба, не торкайся,
      Бо цього достойні не усі.

      Переходжу на мажорну тему,
      У житті знайшов нову мету.
      Стишити не можу тільки трему -
      Длань пришили, та не до ладу.

      Досі тисне тупо на гашетку,
      То ж усоте зламано перо.
      Корвалолом скрапує піпетка
      І обола вигляда Харон.

      У степах лишилися могили,
      Друга там шукав і не знайшов.
      Ось, пишу, неначебто чорнилом,
      Придивився - почорніла кров.

      Павутина слів. Нічого більше.
      Думав, одболіло...ні - пече.
      Поділився, врешті, щирим віршем,
      Муза тихо плаче за плечем.

      07.11.2017р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    157. На все життя
      Обідець на пальчику. Хлопчик упіймався.
      Отже, не дізнається про мої гріхи.
      На медок, що спереду, бевзі дуже ласі,
      В мужиків закоханих зірвані дахи.

      Байстрюча у череві. На коні попона.
      Я уже не покритка, увійшла в права.
      Чоловічок тулиться до жаркого лона:
      Мишка заглитнулася. Втішена сова.

      Спородила дівчинку. Вже доросла краля.
      Вустя - диво-звабини, ув очах вогні.
      Та принЕсла доленька ордени й медалі:
      В донечки ворушиться двійня в пелені.

      P.S:

      На Купайла хтивого попливли віночки,
      Не розквітла папороть, колеться будяк.
      У любаски падає у траву сорочка...
      Лебеді ж паруються на усе життя.

      06.11.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    158. Біда
      Кохаєш? То кохай і не бурчи.
      Хотіла щастя? Ось воно - під боком.
      Утомлене вляглося на спочин,
      Склепило після сварки п'яне око.

      Не відривала погляд від мотні,
      По тілу розливалися гормони.
      Коханий рай писав на полотні,
      Упещуючи ерогенні зони.

      Опісля гону - тиш і самота.
      Ти - просто жінка. А дружина - пляшка.
      У хаті крики, сльози і біда,
      І перегаром дихається важко.

      Покинула б ненависну мару,
      Спалила дім - тоді були би квити.
      А жити де? Забитись у діру?
      І їсти просять ще маленькі діти.

      Сидить юнак, поцмулює пивко,
      Його цілує дівка білолиця.
      Ще на губах не всохло молоко
      Але уже досвідчений п'яниця.

      Упав на ліжко з тіла пеньюар -
      Штовхає у обійми голос крові.
      Та пляшка відбере коштовний дар
      Й життя зотліє, сіре, без любові.

      06.11.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    159. Дубова елегія
      У поетів хмуряться лоби,
      Длані щедро сіють закарлючки.
      Напишу сьогодні про...дуби,
      Бо кохання вже дійшло до ручки.

      Рюмсати втомився на папір,
      Бризки долітають аж до стелі.
      А у пущі гарно - легіт, мир,
      Огортають кольори пастельні.

      Жолуді утоптую в мішок -
      Вдома паця рохкає несита.
      Перетру кору на порошок -
      Є рецепт настоянки від діда.

      Рве рука гнучку дубову віть -
      Теща любить паритись у бані.
      А сльота у листі шерехтить,
      Світ у трансі, ступорі, нірвані.

      Істина осяяла чоло:
      Як причавлять носа стіни міста -
      Їдьте, браття, хутко у село!
      Геть із цегли у дубові гнізда!

      Недарма купив собі колун,
      Колоддя розгепую на тріски.
      Дуб у грубі (вичитав із рун)
      Висушить гіркі любовні слізки.

      05.11.2017р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    160. Навроки
      Розпухнув гутаперчевий шнопак,
      Всльозавилося червонясте око.
      Хворію. І болить нестерпно карк -
      Понасилали читачі навроків.

      Це - кара за мої коментарі,
      Де графоманам тільки снився спокій.
      То ж борода і вуса - геть сирі,
      Ще трохи - зовсім стану вирлоокий.

      Гризнув любимця за невдатний вірш -
      Уже несуть важкі надгробні плити.
      Гуртом кричать "Ату! Здавайся! Киш!",
      Шаленим гнівом аура пробита.

      Покрапує із носа на папір,
      І власні розпливаються поези.
      Не буду більше гавкать. Годі. Мир.
      Мовчу однині. Схима. Тиш. Аскеза.

      Пишіть на ідиш, задом наперед.
      А як притисне - то і вверх ногами.
      Поети люблять нині тільки мед,
      Хвалу, вінки лаврові, фіміами.

      Поблимує планшетик на столі,
      Смакую вірші про любов, солоні...
      Знімайте, друзі, чепчики й брилі,
      Ходім піїтам плескати в долоні.

      1.10.2017р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    161. Я- щасливий
      Чорна зрада скрадається нищечком.
      Тільки тиждень живуть молоді -
      Заскрипіло продавлене ліжечко:
      Я - на працю. Коханець - у дім.

      Обціловує пазуху мавчину
      (дуже хтивий попався сатир!).
      Я ж у брехнях кохатись не навчений
      Краще схима, глухий монастир.

      Упіймалась жона недосвідчена,
      Від образи під носом сльота.
      А вона ж бо у церкві повінчана,
      Та впадобала клуні, жита.

      Шлюб завис понад прірвами-кручами,
      Мед любові, отруєний, згірк.
      Одне одного трохи помучили,
      Та учора нарешті утік.

      Вже не буде подружнього холоду,
      Чую потиск важкої руки.
      Поспліталися вуса та бороди:
      Я - щасливий. Прощайте жінки.

      3.11.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    162. Дістав!
      Плаче дівка в інтернеті,
      Ллється слізок водоспад.
      Чоловік - потворний йєті.
      Вдома - січа, Сталінград.

      Йти, чомусь, боїться в хату,
      Каже, вчора ледь не вмер.
      Песик вирвав шмат із заду -
      Постарався бультер'єр.

      Утікає від папужок,
      Бо здзьобають бурерброд.
      Під сафою торба сушок,
      Уночі кладе їх в рот.

      Квокче курка на балконі -
      Не подобається пах!
      Пшикає одеколоном,
      Геть уже поїхав дах.

      Є гусак у ванні, жирний,
      Ужива м'яку траву.
      Десять років благовірний
      Писка миє у ставу.

      А у спальні три удави -
      Цюця, Вишкварка і Рекс.
      В ліжку з ними - Боже правий! -
      Не подобається секс!

      Кіт помітив трохи капці -
      Муж одразу чмиха в ніс.
      Все, дістав! Іду на танці!
      Потім - шашличок і ліс.

      Хай бере мітлу, амеба,
      Прибирає зоопарк.
      Як не зробить все як треба
      Повернуся - вирву карк.

      31.10.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    163. Мушу
      Загнали вовка в пастку. Не втечеш.
      Грошей немає, і нема роботи.
      З кишень "Рошен" останній чавить кеш,
      У банківські переливає соти.

      А бунтувати сил уже нема,
      Вуста людські зашито переляком.
      Для громадян країна ця - тюрма.
      Вчувають харч круки, жуки та раки.

      На Сході, кажуть, гарно воював,
      В степах кістки, могили та горбочки...
      Там - за Дінцем - в яру глибокий став,
      Бурятські мами не знайдуть синочків.

      А браття досі плачуть на війні,
      Щоднини: той - каліка, той - убитий.
      Лежати ліпше нині у труні,
      Але у вічі заглядають діти.

      Не до віршів немудрій голові,
      Шукаю дідів автомат у житі.
      Дроти. Кордони. Посмішки криві...
      Боюсь. Та мушу вирватись із кліті.

      31.10.2017р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    164. Не вдома
      1

      Легко у небо зозуля шугнула -
      Висидить славка блакитне яйце.
      Дзьоб роззявлятиме дар Вельзевула,
      Цвінькати буде "матусі" в лице.

      Суне у пельку харчі байстрючаті,
      Власні ж не бачать мошви і жуків.
      Місця сестричкам немає у хаті,
      Жити укупі уже не з руки.

      2

      Лізуть нахабно божки із Йордану,
      Сито рохкочуть довкруж москалі.
      Все тут не наше - від Дону до Сяну,
      Ділять гніздо у Брюсселі й Кремлі.

      Зорі у небі. Пташата поснулі
      Плачуть безгучно у ніч уві сні.
      Вся Україна - зозульки-зозулі...
      Тут ми не вдома, а на чужині.

      30.10.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    165. Проблема
      Не п'ю горілки. В цьому вся біда.
      А кум - п'яниця, море по коліна.
      У мене всі поези - сум, сльота.
      То, може, поковтати бренді, вина?

      Знайомець є. Веселий товстячок.
      Нетлінки пише тільки під сивуху.
      Для мене ж вірш - екзамен чи урок.
      Тримаю схиму, а у роті сухо.

      Пишу "любов", а око зріє гроб,
      Усе сльозаве, хмуре, нещасливе.
      Глибокі зморшки покривають лоб,
      І смикається ніс та вухо ліве.

      А друг пиячить. Пише про цицьки,
      Зриває пеньюари і жакети.
      Мої ж сонети вчорнені, жаскі,
      Годяться для Ромео і Джульєтти.

      Присів за компом, цмулю коньячок.
      Потьмарення, роздвоєння і ехо...
      Заснув. В екран уперся п'ятачок,
      Жона між ребер вгачує вареху.

      Отямився - везе у ніч "швидка",
      Три крапельниці встромлено у руки.
      А я ж зробив всього лиш три ковтка -
      Одразу пекло, і похмільні муки.

      До пляшки ти мене уже не клич -
      Вклякають музи під високим тиском.
      Нехай мої поези - темна ніч,
      Та я живий. І не страждають мізки.

      30.10.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    166. Одвертість
      А можна відверто?
      Хай ходить доокола злодій.
      А ти - правдолюбець,
      І мова твоя - чиста гладь.

      Чого ж ти мовчиш,
      Не кажеш «Брехати вже годі!»?
      Тобі я не пара,
      Бо - зломщик, грабіжник і тать.

      Ми - блазні земного життя,
      Гидкі ворухкі торбохвати.
      Це знаєш напевне,
      Бо носиш украдений крам.

      Візьми це кольє,
      Й цургикай хутенько до хати.
      А будеш слухняна –
      Каблучку із золота дам.

      29.10.2017р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    167. Земне
      Хай оступачить регулу олжець,
      На потрух перетворить справедливість.
      Спаситель одягнув терновінець
      Аби й підлоті дарувати милість.

      На дрантя ризи! Совість у куток!
      І до лампади чесність і нагана.
      Відзолиться на небесах порок,
      А нині час пройдох і дон-жуанів.

      Сусід -м'якушка, все добро віддав.
      У мене ж повня. Скарб не лізе в скрині.
      Цей світ - цупкі тенета для роззяв,
      Для слабаків - мотузки й гільйотини.

      В кишеню заповза вогка рука,
      А пелька розкривається, мов жерло.
      Та посміялась доля з козака:
      Востаннє серце тьохнуло й завмерло.

      27.10.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    168. Війна палацам!
      Он, кандидат бреде селом,
      Довкола челядь, наче мухи.
      Вузьке плескатеньке чоло,
      Під ним очиці, наче вугіль.

      Украв кондитерський завод,
      Тепер скортіло сіножаті.
      А вельми жадібний народ
      Продасть за гривеник і матір.

      Підгодував "коропчуків",
      Сипнув і гречки, і макухи.
      Сплітають сіті павуки:
      Такі у нас "народні слуги".

      Я ж хочу з'їсти м'яса шмат
      І одягнутися у "Прада".
      А в клуні дідів автомат,
      І десь валяється граната...

      Довкола сумніви, шопта,
      В страху людва зубами клаца.
      Казала бабця: "Мир хатам!"
      А я кажу: "Війна палацам!"

      03.10.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    169. Я тебе люблю!
      Прокинувся. Замріяна дружина
      Мізинчиком покликала у рай...
      Нам хороше у сонячній долині,
      Тут є садок, веселка, водограй.

      До цього меду я ізмалку ласий,
      А жінка - буревій! Жаркий вогонь!
      Я сам упав без крику під обцаси,
      Не випускаю квітку із долонь.

      Втішатися навчився у сатира.
      Служу Венері. До надгробних плит.
      Літаєм в піднебессі, "Майна! Віра!.."
      А за стіною лається сусід.

      Зустрілася, нещасниця, із катом,
      Летять у стелю крики та плачі.
      Любов - це радість! Пісня! Усміх! Свято!
      Чому ж тоді беруться за мечі?

      Які дурні бувають часом люди!
      Нема поваги, і нема жалю.
      Мої ж вуста цілують пишні груди,
      Кохана шепче: - Я тебе люблю!

      24.10.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    170. Відьма
      Для ворожби потрібно лиш бажання.
      Ефект плацебо стигми відкрива.
      Стрибає в рот вареник у сметані,
      Відьмак Пацюк ожив. І я жива.

      Мене спішили поховати люди,
      Не так як треба вчинено обряд:
      Осиковий кілок, забитий в груди,
      Залишив неушкодженим кістяк.

      Дрючок зогнив. Устала із могили
      (як тяжко продиратись крізь пісок!).
      І знов у смертних випиваю сили,
      Блищить ножа голодний кровосток.

      Звести хотіли відьму з цього світу!
      Та плазунам таке не до снаги!
      Чекай, підлото, скоро будем квити,
      Своєю кров'ю сплатите борги!

      На землю насилаю недороди,
      А натовпу - бездіття і війну.
      Несу в хати печаль, розлуку, шкоду,
      У савани зотлілі загорну.

      Прокинувся. А серце аж у п'ятах,
      Від жаху тілом дрижаки, трясун!
      В столі плямкоче тінь якась кошлата...
      Дивлюсь - котяра точить ковбасу.

      Кохана спить, незлякана, під боком,
      На моніторі - ніж та пістолет.
      Бодай сказились відьомські навроки!
      В усьому винуватий інтернет.

      24.10.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    171. Просвітлення
      Хуртеча витинає викрутаси,
      Ланіти пропікає морозець.
      Дірки в снігу просвердлюють обцаси -
      Біжить творець у хату навпростець.

      Скрекоче в тиш сорока-балакуха,
      Лушпиння дум шерхоче в голові.
      В собі відчув я раптом деміурга,
      Рояться рими-фрашки не нові.

      Душило німотиння дні і тижні,
      Тепер ліричні ризи одягнув.
      Пощезла кушпела. А барви ніжні
      Збудилися урешті оді сну.

      Я – модерніст. Майбутнього предтеча!
      Моє стило – мольфарський троакар.
      Поезії пішла камедетеча,
      Із істини знімаю пеньюар!

      Дивочний шелех тішить власні вуха,
      Насіює перо словес ростки.
      Отак живуть прості титани духу,
      Гармонії збираючи жмутки.

      Мій пишновусий кіт дрімає тихо,
      На ніс присіла муха навісна.
      Казала мамця «В тебе їде стріха».
      А, може, це в душі співа весна?

      24.10.2017р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    172. Сусідські дітки
      Хлипає дитина. Цяцю хоче.
      Їй купує неня літачка.
      Ще мала, але великі очі,
      Та ціпкуща як реп'ях рука.

      В гаражі у хлопчика машина,
      Є на Марсі придбана земля.
      Виростає лобуряка з сина,
      Тільки рота вправно роззявля.

      Хоче доня в хату вовкодава,
      Шубу з рисі, діамант коту.
      Дуже модно стало на халяву
      Утішати молодь золоту.

      І доросле чадо цмулить соки,
      Татко ж паше навіть уночі.
      Ще й онука надимає щоки,
      Не даси - миттєво загарчить.

      Я ж синочка витурив із хати.
      Вчиться добре. І працює вже.
      Треба йти собаку годувати -
      Пес майно хазяйське стереже.

      23.10.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    173. Халепа
      Усі мої творіння знає кіт.
      Коли читаю - слухає уважно.
      За це йому натоптую живіт.
      Товстезний став, дивитись навіть страшно.

      За вірш даю крильцята з гусака,
      А за поему - палицю ковбаски.
      Невтомно шкряботить моя рука
      Аби жилося котику по-царськи.

      Звалити зможе скоро бугая -
      До вуха дістають кігчасті лапи.
      Харчі ковтає швидше, аніж я
      Вибризкую у світ сонетів залпи.

      Злякав Пегаса кіт. І кінь утік
      (лапищами обмацував огуззя!).
      Позаду ж вухо чує дикий рик -
      З голодним тигром ми уже не друзі.

      Бурмилові ув очі не дивлюсь,
      По хаті переміщуюсь навшпиньки.
      Мене чигає Дракули укус,
      Бо чисті, без поезії сторінки.

      Мораль цієї баєчки проста:
      Якщо мізки лишились у кебеті -
      Годуй як треба власного кота,
      А читачів шукай у інтернеті.

      23.10.2017р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    174. Обмін
      Захотілося їсти нестерпно,
      Пожувати хоча б вермішель.
      Нині травень. Далеко до серпня.
      В хаті лиш оковита і ель.

      Дочекатися би урожаю,
      Та до цього іще о-го-го!
      Я "зеленого змія" ковтаю,
      Ллю у черево зранку його.

      Повсихали у погребі миші,
      Там давно вже нічого нема.
      Лютий голод як вітер колише,
      Треба випити хутко вина.

      Кум, утомлений, спить на дивані,
      У барилі сивухи відро.
      Він сумирний коли в дупель п'яний.
      Як тверезий - зриває шатро.

      Ображає сусід, каже "ватник".
      Я ж - господар! Хазяїн, таки! -
      Хоч усохнув давно виноградник
      Та вирощую хрін, буряки.

      Розбавляю пивко недогоном,
      Три ковточка - і вже у раю.
      Сумно дивиться Бог із ікони.
      Він - тверезий. Йому не даю.

      З рота запах гнилої безодні,
      Перегару густющі клуби...
      Йду трусити сусідів сьогодні,
      Тра помацати їм погреби.

      Зорі. Темінь. На вулиці глухо.
      Я у засіках. Вліз у діжу.
      Все по честі: півлітру сивухи
      За картоплі мішок залишу.

      03.10.2017р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    175. Свобода...
      Утік правитель. Кажуть, був тиран.
      Жилося з тим поганцем дуже важко.
      Тепер поглипай, друже, у гаман
      І переходь із ковбаси на кашку.

      За бунт - нестатки. Отакий закон.
      Чуби тріщать у дурників одвіку.
      Хотів Зімбабве здатись у полон,
      Але прогнали геть ледачу пику.

      А винуваті - "кляті москалі".
      Навчили "боженят" брехати-красти.
      Тому в господі ми не королі,
      Ще трохи і посклеюємо ласти.

      Хто може - мастить лижі за кордон,
      Лишаються убогі та нездари.
      А, може, це лише жахітний сон,
      Наведені мана, полуда, чари?

      Ми - діти ворохобної доби.
      Дорвалися, нарешті, до свободи.
      Почовпаю до лісу по гриби -
      Ще безкоштовні ці дари природи.

      22.10.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    176. Гони бабло
      Удячний владі за бордель,
      Прилаштувався непогано.
      Є хліб, картопля, вермішель -
      Навіщо з неба каша манна?

      На працю можу не іти -
      Заплатять, наче тицьнуть дулю.
      Я також дядько не святий,
      До люду став глухий, нечулий.

      На плечі кинув камуфляж,
      Сходив під банк мітингувати.
      Там завжди раж, ажіотаж -
      Підзаробив купюру м'яту.

      А потім - шасть у перехід -
      Просити милостині в люду.
      Сльозавий геть у нас нарід,
      Віддасть усе що є без суду.

      Ідуть зі школи дітлахи -
      Сьогодні буду без обіду.
      Тікати марно без ноги...
      - Гони бабло, хутенько, діду!

      03.10.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    177. Каїн та Авель
      (за мотивами Тори. Первородним, звичайно, був Каїн У мене інша версія - правдива. Ну, майже правдива. А де взялися діти і онуки у братів, якщо окрім Єви ніяких жінок на землі не було - глибока таємниця. Але вони були.) Хоча тут не про це.)

      Він - первородний. Отже, взяв усе.
      Молодшому лишилася свитина.
      У полі вівці доїть і пасе,
      Впрягається у плуг, немов скотина.

      Своєї жінки, звісно, що нема,
      А старший не вилазить з-під спідниці.
      Для Авеля - рабині і жона.
      Для Каїна - жорстка петля на гілці.

      Все по закону. Кожному - своє.
      Писали боги Тору не для бунту.
      Тож брат нічого брату й не дає.
      Не має той хатини, жінки, грунту.

      Майнула осінь. Надійшла зима.
      І Каїн брата виштовхнув на плаху.
      Ломака впала. Авеля нема.
      Відновлено душевну рівновагу.

      У висях вулик ангелів гуде -
      Запланувало щастя людям небо.
      Історія знайома? Щось не те?
      А де й коли було усе як треба?

      18.10.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    178. Слова
      Слова - пусте ніщо. Важливі тільки вчинки.
      Плескати язиком навчилися давно.
      Поете! Зупинись! Брехня твої нетлінки!
      Життя - це біль і кров! Не цирк, і не кіно.

      Майстерний блудослов вив'язує печалі,
      А поруч бій гримить, і падає солдат.
      Його уже нема. Лишилися медалі.
      Ну, а піїт - живий. Утоптує салат.

      Кипить ерзац-любов. А справжньої немає,
      Завзято день і ніч сльозавиться папір.
      Із вторсировини відроджується Каїн,
      Йому із власних дум підкришуєм гарнір.

      Я теж узяв перо. Накручую сюжети,
      Втомилася рука вбивати ворогів.
      Кохану Бог забрав. Лишив оці куплети,
      У ліжку тихо сплять голодні дітлахи.

      Пристібнута рука висить, мов дровиняка.
      Відірвана в бою. А інша - ще жива.
      І просто пише вірш. Не треба їй подяки.
      Слова - пусте ніщо. Пусте ніщо - слова...

      17.10.2017р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    179. Осторонь
      Стояти осторонь комфортно і безпечно,
      Не буде бризок бруду на душі.
      Відмовлю другу в допомозі гречно,
      Від криків заховаюсь у кущі.

      Ізверху зручно плюнути на дурня,
      Поблимати з погордою на тлю.
      Я дбаю про своє, приватне, шкурне.
      А тих, хто поруч - зовсім не люблю.

      Для мене світ - наповнене корито.
      Беру - що хочу. Запити - круті.
      Нехай сусід зостався без обіду,
      Зате у мене краби в животі.

      Кохатися за так немає зиску,
      Спочатку гріш шпурляють в пелену.
      Працюй, невдахо, на жону, колиску.
      Тебе ніколи я не пригорну.

      Спіткнулася. В глибоку впала яму.
      У прірву зазирають парубки.
      Волаю: "Поможіть! Страждає дама!".
      Та не подав ніхто мені руки.

      17.10.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    180. Пора іти
      Нема про що писати. Цуцик здох.
      Злостивець кряче "Вичерпались теми".
      Але мене почув, урешті, Бог,
      Наснажив на романа у поемі.

      За музою далеко не ходив -
      За стінкою варнякають сусіди.
      В "закоханих" розчахнуті роти,
      Уже у шлюбі наловчились жити.

      "Коза ти драна!", "Ти - бридкий цапок!",
      "Бодай ти здохла!", "Щоб ти подавився!".
      Багном словесним квеця помазок,
      Нема поваги. Є гарчання рисі.

      У розумі просвердлено діру
      (уже не трусять, а пиляють грушу!).
      Моя ж дитина чує ту муру,
      Вбираючи багно в незрілу душу.

      Птахи летять у вирій, чи назад,
      А їхній щебіт - як сердечні ліки.
      Чому ж людина гавкає не в лад,
      Слова - огидні покручі, каліки?

      Любов помре від криків та образ,
      Таке життя - невільнича галера.
      В нещасних сім'ях порядкує Марс.
      Пора іти. У ліжку жде Венера.

      16.10.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    181. Сонячний ранок
      Прокинувся. Квітник. Пахтить садок.
      Муркоче солодяточко на вушко.
      Сідай, кохана, хутко у візок,
      В амурних справах я удатний служка.

      Спускаємося радісно з гори,
      Возносимося у захмарні висі.
      Усе, що є, любов моя, бери!
      Лише щільніш до мене пригорнися!

      Вповили крила голову мою,
      А я цілую у вуста кохану.
      Щодня літаю з нею у раю,
      Лікуємо свої душевні рани.

      Зіграли разом на одній струні.
      Ми - віртуози. Нам таке не важко.
      Коли акорд останній одгримів -
      На грудях задрімала щастя пташка.

      16.10.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    182. Не на часі
      В благодатному нашому кліматі
      Від ковбас "попливли" животи.
      Хрест на пузі показує Тіматі -
      Прогорає життя без мети.

      Кажуть, люди творити народжені,
      Та до неба ростуть смітники.
      Перелогами мозок пошкоджено,
      А от ноги - здорові, стрункі.

      Борщ посклеював вуса та бороди,
      У макітрах - незгода, буза.
      Тоне плем'я у бруді та смороді.
      А у Авгія в стайні краса.

      Наймодерне - свистульки та спінери,
      У пошані - м'якенький папір.
      Сни коритні - кров'янки та лівери.
      Колообіг: вбиральня, гарнір...

      Де ж ви, Рубенси, Моцарти, Фідії?
      Опустіли мільйонні міста...
      Їжте, браття, рапани та мідії -
      Для поезії час не настав.

      15.10.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    183. Закохані

      В сірім світі вічних перемін
      Зупинися, мила, на хвилину.
      Ваблять губи - росяний кармін,
      Поведу за сонячну долину.

      Ми створили затишний Едем,
      Ангели злетілися до хати.
      Тут усе витьохкує, цвіте!
      То ж хутчій знімай із себе шати!

      Ну, а я тобі допоможу.
      Ось, рука розстібує сорочку...
      Ти - богиня! Я тобі служу!
      Дзеленькочуть серденька-дзвіночки!

      Вигинайся хвилею, співай!
      Я ж майстерно гратиму на скрипці.
      На землі у ліжку тільки рай.
      Ну, а ми у ньому - білі птиці.

      Постаріли. Догора свіча.
      Мріяти лишилось про онуків.
      Тихо вийшов ангел з-за плеча,
      На живіт поклав коханій руку.

      12.10.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    184. Без любові
      Лебідка прихилилась до плеча,
      Вподобала на пні старого птаха.
      Мене кохає кралечка-дівча,
      Розтуркала заснулого монаха.

      Впускати жінку цю до серця - гріх.
      Невільник я. Накладено навроки.
      А сонце світить вперто в мій барліг,
      Окрайчик неба споглядає око.

      Закутий ще подружні ланцюги,
      Замерзло серце у холодній ямі...
      Живемо, наче люті вороги,
      У кожного в руці важезний камінь.

      Не хочу повертатись у труну,
      У цьому склепі геть немає ладу.
      А син розумний. Бачить цю війну.
      Сказав учора: - Утікайте, тату!

      Весна сміється. Тане сніг і лід,
      Летять лелеки в піднебессі клином.
      Але потрібно йти у білий світ,
      Інакше без любові я загину.

      11.10.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    185. Шведська любов
      На підвіконні хлипати найкраще,
      Холодне скло розплющило шнопак.
      Хлюпоче з носа у квітковий ящик,
      Аз-за вікна уважно глипа шпак.

      З'явивсь коханець у моєї жінки
      (дебела шия, наче в бугая).
      Любові більше прописав їй лікар,
      Тому у нас побільшала сім'я.

      Несу у ліжко чай і марципани,
      Масую спинки і пухкі зади.
      Перу білизну і готую ванни -
      Нарешті я дружині догодив!

      Усе як треба. Я - клепаю гроші.
      Жона лише кохається і спить.
      Однині целібат. Тепер святоша.
      Лише терзає невгамовна хіть.

      Цвіте краса, немов казкова квітка,
      А я кайлую вдень і уночі.
      Чому ж моя похнюпилась борідка,
      І в нутрощах образа скавучить?

      Прийшов додому. Щось нема коханця...
      Неначе кішка лащиться жона.
      Була у гінеколога уранці,
      Для мене, каже, добра новина.

      - Пішов од нас отой поганець! Каїн!
      Дивись - висить на бильцях піджачок.
      О, як безмежно, гаряче кохаю...
      Сюрприз для тебе: троє діточок!

      10.10.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    186. Спокій
      У гості ходять із презентом.
      Поганий настрій геть жени!
      А я знайомий із поетом,
      Людей мордує без вини.

      Привів це "чудо" власній "киці",
      Воно ж чекає на поклон.
      Тримає книжку у правиці.
      А поза! Цар! Наполеон!

      Обвів нас поглядом ворожки,
      Прорік, немов святий отець:
      - Я - пуп землі! Давайте ложку
      Й слюнявчика під комірець.

      Втоптав кабанчика хутенько.
      Здійнявся пальчик догори,
      Рече: - Людва - сухі опеньки.
      А ми - гармонії царі!

      Незнана вам краса у Слові,
      Живете сіро, як мишва!
      Німі! Не відаєте мови!
      Гуде порожня голова!

      Сипнув сонетами оратор,
      Вчавив господарів у дно.
      Дрижала від поезій хата,
      Коти сховались під рядно.

      Пора піїтові до ліжка,
      Веду вдягнути у шинель.
      А він: - У мене буде книжка!
      Готівку суньте у портфель!

      В долонях затріщали вуха
      (вони в дружини, як кліщІ).
      Тепер нема у мене друга,
      Зате спокійно на душі.

      10.10.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    187. Лісова елегія

      Природа. Тиш. У грудях млость.
      - Яка ж краса довкола, сину!
      Нога в м'яку ступає повсть,
      Обходячи колеса й шини.

      Поплач, дитино, покричи,
      Порви на тім'ї трохи коси.
      Бо в небо дибляться корчі:
      Улітку вирубали сосни.

      Грибів у лісі - океан!
      Повітря - чисте і цілюще!
      Втомився? Осьдечки диван.
      Усе що хочеш є у пущах.

      Прийшла синтетики доба,
      Пляшок із поліетилену.
      А, може, це мені ганьба,
      Що ліс брудний, а не зелений?

      P.S: Жує, обідає сім'я,
      Сміття навалює потроху.
      Упав кавалок з бугая...
      А совість обростає мохом.

      08.10.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    188. Вино кохання
      Гнеться гроно виноградне, обважніла віть!
      Я достигла, мій коханий! Палахкоче хіть!
      Почуття - ріка бурхлива! Напнута струна!
      Я - вино терпке, гаряче. Пий мене до дна!

      Солов"ї в саду тьохкочуть на усі лади -
      Удихни на повні груди і до ніг впади!
      Пишні груді пахнуть медом, лащаться до рук.
      О, як хочу я кохання! Родиться малюк!

      Цілу вічність наше ложе бризкає вогнем
      Тут наш рай! Колиска щастя і земний Едем!
      Налітався донесхочу в піднебессі птах ,
      Утомився. Спи мій милий. Стану на чатАх.

      08.10.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    189. Дорога
      Між землею та небом
      Є терниста стежина.
      В'ється, наче ріка -
      То униз, то увись.
      Невмолимо вперед
      Час підштовхує в спину.
      Я ж - уже не юнак,
      Відстаю, утомивсь.

      У глибокі яруги
      Часто падав із кручі.
      Піднімався, ішов -
      Ангел досі беріг.
      Нині - вільний невільник,
      Вже підписано купчу:
      Буду блазнем старим
      Для чиїхось утіх.

      Тихо сіється мжичка,
      Чути шерех долоні -
      Це правиця моя
      Розгортає сувій.
      Я отримав перо -
      Не посади і трони.
      Для митця влада - смерть,
      Нищівний суховій.

      Сонце котиться тихо
      Голубим небосхилом.
      Скоро промінь його
      Я і не дожену.
      А у пеклі чорти
      Вже нагострюють вила,
      Бо із їхніх лабет
      Душу спас не одну.

      Озирнувся і бачу
      Стигле поле пшеничне,
      І птахи з чужини
      Прилітають ключем.
      Це - прекрасне майбутнє.
      Я ж старію... не вічний.
      Ангел знає мій шлях,
      Тихо плаче в плече.

      09.10.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    190. Баба Соня
      Жувати кістку бабці важко -
      Ротяку дряпає мослак.
      Дешева ж тільки костомашка:
      За кілограм - один п'ятак.

      Немає плоті у бульйоні,
      Кладе туди лише траву.
      Та пощастило бабі Соні -
      Є цятка жиру на плаву.

      Супець - жовтава Брахмапутра
      Або тяжкий з похмілля сон.
      Жона ж сусіда носить хутра,
      Купує бренді та хамон.

      Шукають харч пенсіонери,
      Ковбас винюхують кільце.
      На вигляд як мустанги з прерій,
      Шугають мухами цеце.

      Життя - це не солодка вата.
      Бабуся ж трапилась метка.
      Впіймався їй мій кінь крилатий -
      Зове на поміч різника.

      Біжить галопом, зарізяка,
      Важка сокира у руці.
      Ірже поезії коняка,
      Сльоза скотилась по щоці.

      Та є на світі вища сила -
      Нога потрапила в слизьке,
      Злетіли в небо гострі вила,
      Встромились гицелю в м'яке.

      Одбив у бабці я Пегаса,
      Усівсь на ньому як Чапай.
      Кажу: - Шукай деінде м'яса,
      А цю худобу - не чіпай!

      08.10.2017р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    191. Творці


      Забув Орфей поо арфу і трембіту -
      Упещував у хащах Артеміду.
      Але втомився, кинув жінці: - Годі!
      Я не Творець без віршів та мелодій.

      - Пощо бунтуєш?- мовила богиня.-
      Без практики - ніщо твоє уміння.
      Аби писати про любов "нетлінки" -
      Пізнай з усіх сторін кохану жінку.

      Он, бачиш,- бевзь - щодня про сльози пише.
      Яка любов - такі у нього й вірші.
      У тебе ж - досвід. І щасливі миті.
      Лети на волю! Геть з моєї кліті!

      06.10.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    192. Віщун

      Я бачу долю кожної людини.
      Он, той малюк зіп'ється й пропаде.
      А той поїде геть із Батьківщини -
      Матуся одвезе в Улан-Уде.

      А це дівча, зажурене, - поетка.
      Думки уже сплітає у вінки.
      Напише небожителям абетку,
      Лататиме гармонії дірки.

      Дитина - сонце, що колись заплаче,
      Де кожне слово - золота сльоза.
      А нині ще мала, стрибучий м'ячик,
      Не схожа не богемного туза.

      Отой малюк - сподобався Мамоні,
      Із громадян чавитиме ясу.
      Чужі скарби притягують долоні...
      Йому і я данину понесу.

      А близнюки - заклякнуть у окопі .
      На двох одна і доля, і труна.
      Палатиме земля й вода в Європі:
      В майбутньому з Росією - війна.

      Горить, горить в душі пекельна ватра,
      У світ пророчі скрапують слова.
      Мовчить моя сестра, німа Кассандра,
      Вуста рукою брату закрива...

      04.10.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    193. Марення
      Впустила змія підлого в єство
      І зради лезо простромило серце.
      А нам було так хороше удвох,
      Тепер не радість, а печальне скерцо.

      Ти витер ноги об мою любов,
      У шлюбне ліжко запросив повію.
      Тоді навіщо язиком молов,
      Що я - прекрасна квітка, доля, мрія?

      В руках тримав безцінний діамант!
      Але пішов купити дешевеньке.
      Іди, розв"язуй їй на сукні бант.
      А після "праці" гроші всип у жменьку.

      Ти вибрав стежку. То ж по ній повзи,
      Залазь в чужі кубельця, будуари.
      Урівноваж любовні терези -
      Знайди змію таку як сам до пари.

      Прокинулася. Любий чоловік
      Обняв за плечі та хропе на цицю.
      Про сон страшний йому ані чичирк,
      Бо ще покине лев свою левицю.

      02.10.2017р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    194. Земелька
      Усе життя долину цю орав,
      У кожній грудці є краплина поту.
      Але із пекла вилізла мара
      Й на власний пай погнала на роботу.

      Додому віз учора урожай,
      Ну, а сьогодні - злодію в кишеню.
      Це - Україна. Тут для татя рай.
      Мені ж ввібгали гривеник у жменю.

      Однині ця земелька не моя,
      Купець й не знає, що таке чепіги.
      А я при нім у ролі бугая:
      Шукати марно правди у бариги.

      Мене тривожать запахи землі,
      І руки прагнуть стати до роботи.
      Але селяни вже не королі.
      Ми - тля. І наше місце соте.

      Зерно упало. Сходить пагінець,
      Купається у дощику та сонці.
      З гербом долоні гріють папірець,
      Роса-сльоза виблискує ув оці.

      02.10.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    195. Криве дзеркало
      Щур сховався хутко у діру.
      Зверху - різанина, плач та крики.
      Чує ніс могилоньку сиру,
      Лицезріли очі крові ріки.

      В нірці ж - тепло. Браття пацючки
      День-у-день запліднюють самичок.
      А війна запалює свічки,
      І схиляє до ганебних звичок.

      Поруч умостились ховрахи,
      У підпіллі бабраються миші.
      А в хатах позносило дахи -
      Не здивуєш тут нікого віршем.

      Не чекає лицаря Ассоль -
      На Донбасі він зустрівся з катом.
      У норі ж танцюють карамболь,
      Па-де-де завчають щуренята.

      Покоління вироста нове,
      Хвостики звисають із колиски...
      Я дивлюся в дзеркало криве:
      Там в людей ростуть щурячі писки.

      02.10.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    196. Сплін
      Якщо хандра вчепилася в чоло,
      Рецепт простий - дивися на китайців.
      Найкращі ліки - це важке кайло,
      На благо дяді безоплатна праця.

      Приклеївся до ліжка? Не біда!
      Хапай хутчій сапу або лопату.
      Нехай заграє сила молода!
      Кидай подалі! Набирай багато!

      Якщо скрипить усолений хребет -
      Сердитій тещі викоси отави.
      Це ліпше, ніж дивитися балет
      Або ловити на дивані гави.

      Писати про кохання сил нема?
      Набридли геть погода і природа?
      Зігнися гаком, як моя кума
      І не вилазь півроку із городу.

      Тоді в житті з'являється мета,
      Просвітлення, очищення від млості.
      Статура буде, наче у хорта,
      Не стане сала - тільки шкура й кості.

      Із потом лінь виводиться умить,
      Лікуються найважчі перелоги.
      Щезають вайлуватість, гонор, блідь,
      Непевнощі, гризоти і турботи.

      Іди носити бабі гарбузи!
      Наповнюй смислом беззмістовні миті.
      Та вперлось в стелю черево-пузир,
      Навік застрягла плоть моя у кліті.

      Підкиснув настрій, як вчорашній суп,
      Звикаю до іронії та глуму.
      Лежу у ліжку як холодний труп:
      Чудовий час для лінощів та суму.

      02.10.2017р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    197. Слабак
      - Ну, що зятьок, де шапка із лисиці?
      Чому немає шуби із песця?
      Грошви жалієш виділити жінці?
      Жона змарніла, спала із лиця.

      Невже вона хутра не заслужила?
      Котрий працює рік, немов бджола.
      А в неї куртка із нейлону сіра,
      На вигляд, наче бабця із села.

      Дитина день крутила помідори,
      Під носом ляпки соку, мов роса.
      Спрацьоване, блідаве, зовсім хворе,
      Ще трохи - полетить на небеса.

      Чого куняєш - он і зорі видно,
      Орати непогано й уночі.
      Моє ж дитятко мусить жити гідно
      І спати скільки хоче на печі.

      Лінивий ти. Лише на трьох роботах.
      На Паску спиш, Святвечір в подушках.
      Життя - суцільний рай, гульня, марнота.
      Судьба ж дружини - кам'яна, важка.

      Я вичавлю із тебе перелоги,
      Зтоплю кавалки сала із хребта!
      Таким як ти мостити варто роги.
      Дочка ж - цнотлива, лагідна, свята.

      У хаті заскрипіли тихо двері,
      Продріботів по східцях черевик.
      Бичку не жити з тигром у печері -
      Злякався звіра, здувся і утік.

      P.S:
      Ти одружився? Сім'янин, нарешті?
      А кігтики нагострені в шулік...
      Бо у комплекті із жоною - теща:
      Тобі хана, якщо іще не втік.

      01.10.2017р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --

    198. Прапор

      1

      Синьо-жовтий прапор...
      Мляві кольори...
      Наче прілий каптур -
      В руки не бери.

      Жовтий колір - листя,
      Зсипане в яру.
      Там живе нечистий,
      Варить нам смолу.

      Синій - наче кури,
      Влежані, старі.
      Випийте мікстури,
      Крапніть і мені.

      На Майдані кишло,
      Люд - стрімка ріка.
      В пучки сунуть дишло,
      Чи то держака.

      Нащо дровиняка?
      Цей дрючок важкий.
      Я за пиво з раком
      Та за галушкИ.

      2

      А на площі - тиша.
      Похоронний стрій.
      Пахнуть кров'ю вірші -
      Тут синочок мій.

      Принесли із плахи
      Душу ще одну.
      Синьо-жовта птаха
      Впала на труну.

      Кулями пробита,
      Крила - рваний шмат.
      Вигоріло жито,
      У крові блават.

      А у Дикім Полі
      В бій ідуть бійці.
      Синьо-жовта доля
      Тріпотить в руці...

      26.09.2017р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    199. Стежки
      Спить дитятко на руках у нені
      Лагідних наслухавшись казок.
      Проростає у майбутнє зерня,
      Набирає силу колосок.

      Світ для нього - тільки власна мама,
      І спокійний, регулярний сон.
      Це - початок. Ну, а далі - драма,
      Піднімає голову дракон.

      Небеса второвують стежини,
      Перша - папірець на "ПМЖ".
      Полетіла зграя на чужину,
      Тут для неї все уже чуже.

      Стежка друга - це нерідна мова,
      Втоптується нею голова.
      Володимир був. А нині - Вова,
      Балалайка "Волгу" награва.

      Стежка третя в'ється на Донбасі,
      Кулі долітають до Дніпра.
      Йде ординець, до чужого ласий -
      Не чекай од ворога добра.

      Спить дитятко на руках у нені,
      Ще один зростає яничар.
      Татко вклав патрон йому у жменю...
      Україно! Приготуй муар.

      27.09.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    200. Бережіть!
      Золою сиплються думки,
      В імлі розчинені тривоги.
      Догрібся до кінця ріки -
      Пора настала епілога.

      Пройшов у мене врешті сказ,
      Писав до цього без зупину.
      Упав знесилений Пегас,
      За крок звалився до вершини.

      Тут гарно. Хмари, височінь,
      Літають в небі побратими.
      А мій заснув крилатий кінь,
      Як блохи повтікали рими.

      Копаю яму цілий день,
      Бо туша більша за дракона.
      У голові - ані телень.
      Суцільна тиша. Мертва зона.

      А ще учора - стадіон!
      Гули ідеї наче бджоли!
      Мені уже склепали трон
      Мужі поважні, срібночолі.

      Тепер коню плету вінка,
      В"яжу на круп могильні шати.
      У цього чудо-лошака
      Були страшні серцеві вади.

      Хропів раніше до зорі,
      А я щодня сварився, гримав.
      Тому за місяць помарнів,
      Мішки з'явились під очима.

      Дуетом самогон пили,
      Лили шмурдяк щодня у дзбани.
      Ширяли наче ті орли,
      А потім впряг його у сани.

      Довкруж бебекають роти -
      В кущах хвостами крутять кози.
      Пегаса варто берегти:
      Без нього творчість - сіра проза.

      26.09.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    201. Нарешті!
      Пора пустити носом бульку,
      Втомився, вимотався - жах!
      Поскручувало крижні в рульки,
      У прірву зсовується дах.

      Ламає велетня робота,
      Здоров'я майже на нулі.
      Думки, неначе в банці шпроти,
      Мертвіють у моїм чолі.

      Вже рік не склеплюю повіки,
      То ж серце тьохкає не в лад.
      Пишу романи-коломийки
      Із недомовок і шарад.

      Тяжка судьба титанів духу
      (працюють до надгробних плит!).
      Чи, може, половити мухи?
      Чи, ліпше, поковтати спирт?

      А з носа палець не вилазить,
      І погляд вперся в далечінь.
      Із ким би поточити ляси?
      Ну хто ж мені прищепить лінь?

      У бочках киснуть Діогени,
      Хропуть Іллюші на печі.
      Але у мене кров скажена
      Й перо гостріше за мечі.

      На дзигарях - о-пів на третю,
      Пегас упав снопом до ніг,
      Куняє муха на котлеті.
      Я ж - ні на хвильку не приліг.

      Заверещала муза: "Досить!
      Живим потрібен ще поет!"
      Зламався раптом палець в носі -
      Не так зайшов у пірует!

      Вже не писатиму нетлінок,
      Жую сухий на кухні чипс.
      Прийшов, нарешті, відпочинок:
      Піду накладувати гіпс.

      25.09.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    202. Лети!
      Праця робить людину щасливою?
      Особливо коли задарма?
      В цю сентенцію майже не вірую,
      Для поета в ній сенсу нема.

      Щире Слово - дитятко непрошене.
      Плід гіркий, що обламує віть.
      Помирає в гіллі недоношене,
      Марно ліра поези дзвенить.

      Та в усьому є внутрішня логіка,
      І розплата за дар немала:
      Коли пишеш - гориш на жертовнику,
      Навпаки - то душа й не жила.

      Вже упився байдужими тостами,
      Від нещирості в серці діра.
      Вогнептаха народжують роздуми -
      Випускати на волю пора.

      Та куди ж я нещастя це випущу?
      Хто сховає його від біди?
      У душі причаїлося дітище,
      Але треба казати "Лети!"

      26.09.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    203. Літаю
      Не поспішай іти по світу,
      Іще гірка надійде мить.
      Послухай перелив трембіти,
      Небесну удихни блакить.

      Втопися у зелених травах,
      Погладь легенько вітерця.
      І заспіваєш в три октави,
      І віднайдеш в собі митця.

      Жадай п'янкого поцілунку,
      Кохану звабливо поклич.
      Допоки серце б'ється лунко -
      Нехай жахтить кохання піч.

      Немає в мене буднів сірих,
      Бо я думками у раю.
      Довкруж лунають арфи, ліри
      Підігруючи солов'ю.

      З любаски стягую піжаму
      Аби вклонитися красі...
      Але каблук вгвинтила дама -
      Хрумтить мізинець на нозі.

      Замок на торбі шкряба вухо,
      У ніс націлився сосок.
      Мій настрій сів на злітну смугу,
      Зарився кілем у пісок.

      Повзу розстроєний до хати,
      Мозолі, наче кавуни.
      Не варто в транспорті "літати".
      У ліжку ліпше. На жоні.

      25.09.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    204. Що робити?
      Ти ба, який пустунчик цей дідок,
      Одразу руку всовує під блузку!
      Зібрати хоче любощів медок,
      Напружує давно усохлий мускул.

      Як соловій співа на всі лади,-
      Моєї плоті задрижала шибка.
      Я не дивлюсь, що він немолодий,
      І у кишенях геть нема готівки.

      Бо я із ним, неначе у раю,
      А муж лежить у ліжку мов колода.
      Йому уже три роки не даю,
      Лобові зачинилися ворота.

      Муж охолов. Поцмулює пивко,
      Півкулі спочивають на дивані.
      Від слів його скисає молоко,
      Бо до жінок нема у нього шани.

      Із каменем прожити - це біда.
      Замерзла, і пелюстя просять сонця.
      У клітці помирає вільний птах,
      Душа не має досі охоронця.

      У небесах - шаленство, зорепад,
      Вдівець дарує з усмішкою квіти.
      Я - ожила. Зацвів, нарешті, сад.
      І хто підкаже: що мені робити?

      25.09.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    205. Поетична тусовка
      Біля клубу дід пасе козу.
      А мене гризуть важкі печалі.
      Бо ж народ вподобав ковбасу -
      Майже пусто у помпезній залі.

      Двадцять душ окучує поет,
      Сил немає слухати це "чудо".
      Декламує задом наперед -
      Так сьогодні, модно, стильно, круто.

      У фойє розпродують котів,
      У буфеті - кожухи та шуби.
      Духовий оркестр осиротів,
      Поржавіли козобаси й бубни.

      p.s:

      Ось, нарешті, друзі, nota bene!
      Від овацій повклякали миші.
      Глядачі запрошують на сцену:
      Треба йти, читати власні вірші.

      23.09.2017р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --

    206. Яма

      Немає сил. Іду копати яму,
      Тут ходить надокучливий сусід.
      Рояль його щоночі грає гами,
      Здригає стіни монотонний хіт.

      Буває, що холоне кров у жилах,
      Пощезли із квартири таргани.
      Маестро краще грати на могилах,
      Чи ворогів морити без війни.

      Усі пісні сумні та у мінорі,
      Рука шукає зашморга сама.
      Чи в нього траур, чи велике горе,
      А мій міхур вологу не трима.

      На сон грядущий пив відвар від маку,
      Але сусід узяв акорд важкий -
      І знову прокидаюся від ляку,
      Волосся дибки, тілом дрижаки.

      Його за п'янку виперли з роботи,
      Крізь стіни відчуваю перегар.
      А він же профі - партитури, ноти,
      Хоч і загробний геть репертуар.

      У хаті вже немає валідолу,
      Розумна кицька шаснула в підвал.
      Хоча би грав веселу баркаролу,
      Та чую Баха,. Реквієм. Фінал.

      Потилицю розглядує рогачик,
      При світлі зір навалюю рови.
      Хороша яма. Вже глибока, наче.
      З держак лопати вище голови.

      А вилізти ніяк не маю змоги,
      Маестро грає Моцарта, Бізе.
      Кричу, зову його на допомогу -
      Нехай хутчій драбину принесе.

      20.09.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    207. Позитив
      Я - беспробудний оптиміст,
      Люблю хороші вісті.
      Зубів нема. Але є міст,
      Коронки золотисті.

      Недбало вибрита щока
      Але шикарні вуса.
      Жона вечеряти гука -
      Піду, напхаю пузо.

      Не кличуть гени до війни -
      І так усім нам торба.
      З надвору вбігли таргани -
      Нехай живе худоба.

      У тещі кривиться губа -
      Грошви приношу мало.
      Зате корова є ряба,
      А у підвалі сало.

      Сусіди п'ють одеколон,
      Мені достатньо квасу.
      У транспорті згубив айфон
      Але співаю басом.

      На позитив стійкий рефлекс,
      Знайшов стезю до раю:
      Щодня гарячий маю секс,
      Чого і вам бажаю.

      20.09.2017р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    208. Пророк
      Я - пророк. Не маю дому.
      Вже старенький, сивоглав.
      Плечі долу гне утома,
      Хочу впасти поміж трав.

      Не бажав такої долі,
      Це, скажу вам, не медок.
      П'яти репані, в мозолях.
      Був тюхтій. Тепер - пророк.

      Бог з'явився після п'янки,
      Дав гучного копняка,
      На життя накинув лямки,
      Посадив на повідка.

      Все пізнав на власній шкурі -
      Біль, розлуку, самоту.
      Грав на кобзі та бандурі,
      Йшов у спеку і сльоту.

      Нині шлунок геть порожній,
      Сакви ж - сповнені книжок.
      По стезі мандрую Божій
      У багні та між зірок.

      Ночував у підворітнях,
      Пси не раз латали зад,
      Били палицями гридні:
      Що ж, життя - не шоколад.

      Гарно вчора напророчив -
      Досі хрестяться попи.
      Потім гнали в яму вовчу
      Аж метлялися чуби.

      Дременув і небожитель
      (волочились ми удвох).
      Із людських тікаєм жител,
      Загортаємось у мох.

      Бог і я - обидва лисі,
      Не впізнала нас людва.
      Розмовляємо у лісі,
      Чує нас лише сова.

      В основному віри схожі,
      Як боби і як горох.
      Де гендлюють - там і гроші,
      Де молитва - там і Бог.

      Чи тому з'явилась кірха,
      Синагога, жирний храм,
      Аби красти гроші тихо -
      Що про це відомо вам?

      Нас - живих -женуть на небо,
      Світло темряві - не друг:
      Зріти Господа не треба,
      Вилітає Слово з вух.

      Загалом для допомоги
      Вистачає і жони.
      Припече - звертайсь до Бога:
      Ми ж Його доньки й сини.

      Тягнуть ряси гроші, соки,
      Пики, наче кавуни.
      Ось тому й нема пророків,
      А монахів - табуни.

      Гнали, гнали у три шиї,
      Зачиняли олтарі.
      Я ж безплатно Слово сіяв,
      Ті, що в храмах - за рублі.

      Не гожусь у чемпіони
      Як тікаю од "святих".
      Потрясу свого "патрона" -
      Хай шукає молодих.

      19.09.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    209. Рецепт
      Чи відгадаю цю шараду,
      Чи стачить досвіду і знань:
      Навіщо брат у брата краде,
      Вогку в кишеню суне длань?

      За працю тицьне щось у лапу
      Аби тягнув і далі віз.
      Підштовхує барилом шкапу,
      Всміхається, неначе лис.

      Розсовує добро в шпарини,
      Матраци, банки, баняки.
      Своїй рідні згинає спини,
      На скарб начіплює замки.

      Одна сім'я - одні проблеми,
      Біда, прибуток, недорід.
      Та ця не діє теорема
      Коли звірячий апетит.

      В палаці щезнув підмурівок,
      А магістраль - у горбаках.
      Бабло відкладено в загривок
      Та у товстого п'ятака.

      Обдерта геть країна рідна,
      Рахує злодій бариші.
      Ця ненажерливість огидна -
      Хвороба розуму й душі.

      За приклад всім - народу слуги.
      Терпіти годі цю орду!
      Пора покликати катюгу,
      А я сокиру віднайду.

      18.09.2017 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    210. Зрадник
      Я - зрадник. Не банальний Дон Жуан.
      Копаю яму власному народу.
      Моя святиня - це кремлівський хан,
      Його ярмо несу на шиї гордо.

      Повзуть у тьмі гадюки та вужі,
      Над головою почорніли хмари...
      Я рідну мову вирвав із душі
      Й до москаля пішов у яничари.

      Тепер отчизна - Яуза, Москва,
      Орда шанує мій собачий гавкіт.
      Любов до неньки - мертва, нежива,
      Розбилася давно уже на скалки.

      Обмажу все доокола багном,
      В Дніпро брудні вмочатиму онучі.
      Я тут чужий. Мені вже все одно,
      Усю країну скинув би із кручі.

      Усім у кого прізвища на "ко"
      Накинути потрібно хомутища.
      Для мене ця держава - не закон,
      Пиляю її трухле деревище.

      Зіпхнули Україну із Дінця,
      І Крим уже у москалевих лапах.
      Чекай, столице, скорого кінця -
      Важкого не уникнути арапа.

      Таких як я - нечулих - легіон,
      Майструємо для патріотів кліті.
      Хохлам вмикаю радіо "Шансон",
      Іду ловити їх у наші сіті.

      18.09.2017р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    211. Жаба
      Голосував народ за жабу,
      Тепер на повну одгріба:
      Скрутила дулю мокра лапа,
      Спіймала облизня губа.

      Потвору витягли з болота,
      Обтерли бюлетенем слиз.
      Тому і стало пусто в роті,
      І день, і ніч рубають ліс.

      Зате цукерок аж до біса,
      Із шоколаду булава.
      Воює з москалем отчизна,
      Ридають матір і вдова.

      На фронті - соколи, лебідки.
      У жабуринні -мертва тиш.
      Жабище, як у горлі кістка
      Або важкий у серці ніж.

      З багна вилазять жирні пики,
      До наших душ тримають курс.
      Віддай свій голос за каліку
      Який із пекла повернувсь.

      12.09.2017р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    212. Несила
      На тому світі значно легше -
      Сиди й варись у казані.
      А тут повсюди сіті, верші
      Людва розставили мені.

      Думки, обплутані обманом,
      Женуть у шию з раю геть.
      І вже летять із пекла сани
      В які мене посадить смерть.

      Нестерпно жити. Хочу шику.
      Гризусь за тельбухи, бабло.
      Бо чорна заздрість кривить пику,
      Встромляє глибоко жало.

      Висотують бажання сили,
      У нутрощах палає хіть.
      Мо, краще зразу до могили?
      Обрізати життєву нить?

      Для мене світ - помийна яма,
      Усе що хочу - не моє.
      Чуже добро дітей Адама
      Покою зовсім не дає.

      Безсмертний дух загнав за грати,
      В гріху лягаю і встаю.
      Чекайте, браття бісенята,
      Нещасну душеньку мою.

      17.09.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    213. Люблю тебе
      Люблю тебе. Вуста ж замкнули браму,
      Бо ця любов як опівнічний тать.
      Знімає з плоті длань твоя піжаму:
      Моєї цноти зламано печать.

      Люблю тебе. А ти такий далекий.
      Нечебто поруч, та уже чужий.
      Свої дари комусь несуть лелеки,
      Мені ж у серце кинуто ножі.

      Люблю тебе. Цей шал, немов цикута,
      Платитиму за це усе життя.
      Несила рвати ці солодкі пута...
      Прошу, хоч подаруй мені дитя.

      за мотивами твору Lyudmila Puljaeva-Chyzhovych "Люблю тебе"



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    214. Хочу їсти!
      Я не страшний у гніві -
      Сили уже не ті.
      В хаті немає пива,
      Пусто у животі.

      Кухня - пустеля Гобі,
      Гигнули таргани.
      Черви ячать в утробі -
      Постуються вони.

      Вкрасти ніяк сьогодні -
      Житимеш як і я.
      Лиш гарбузи городні
      Має моя сім'я.

      Не вистача зарплати,
      В кліті помер пацюк.
      Може, пора за грати?
      Досить голодних мук?

      Кум, як захоче їсти -
      Пудить під РВС.
      Діло це хоч нечисте,
      Та він од'ївсь, воскрес!

      Годі із мене чаю!
      Хочу в ковбасний ряд!
      Гостряка поліцаю
      Буду вганяти в зад!

      Жінка перехрестила,
      Вклала до рук шпичак...
      Бачу товсте барило,
      Але діймає ляк.

      Бо у руці дубище,
      Ікла вишкірює пес.
      Маю "щось" чоловіче,
      Але зостанусь "без".

      Втік од біди подалі,
      З пекла біжу в Едем.
      Жінка вкриває шаллю,
      В ліжко своє кладе.

      В щічку цілує "киця",
      Пестить, знімає стрес.
      Той, хто живе у цицях -
      Їстиме і овес.

      12.09.2017р.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    215. Перед грозою
      Чуєш, брате, запахло грозою,
      Хоч у небі іще не гримить?
      Нагородять посмертно героїв,
      "Ворогами" наповниться кліть.

      Кліщуки посідають на трони,
      В посіпаки зженуть вовкулак.
      Помолись на дідівські ікони
      І прикручуй до сволока гак.

      Ця ордища удома не сніда,
      То ж чекай на "приємний" сюрприз.
      Прийдуть в хату голодні сновиди
      Із варехами наперевіс.

      Ми - отара без грошей та зброї.
      Фрикадельки жуєм на пару.
      Не уникнути доленьки злої,
      Не чкурнути в глибоку діру.

      Не вітаю криваві заграви,
      Бо від криків холоне душа.
      Але ворог згуртовує лави,
      Руки прагнуть узяти ножа.

      А на Лисій горі виють відьми...
      Взяти швайку тобі до снаги.
      А не візьмеш - розплатишся дітьми,
      Сам начепиш на них ланцюги.

      11.09.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    216. Міняю курс!
      У літературі щось не так.
      Із мутної хлебчемо криниці.
      Очі коле незугарний брак
      У сонетах на чиїйсь сторінці.

      Вірші як нав'язлива попса.
      Рохкають у храмі поросята.
      Все у шмарклях, стогонах, сльозах -
      Краще б сіли неуки за парти.

      Ось тобі, Поете, шах і мат:
      Чути козобаси, а не ліри.
      "Сяє" кривобокий "діамант" -
      Сипанув поезій з-під сокири.

      Відсьогодні, сестро, не гарчу,
      Не приносить критика доходу.
      Вивільню поезії сичуг -
      Напишу поему про природу.

      Потягну за хвіст і я кота,
      Вихлюпну в інет патьоки сірі.
      У сатири інша вже мета -
      Жити з графоманами у мирі.

      11.09.2017р



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    217. Veritas in vino
      Хвалебні тости, щирість під хмельком,
      Гучні промови купно з перегаром...
      Запрошені розсілися рядком,
      Булькоче жваво самогон у тару.

      Бажають щастя, успіху, удач.
      Роти ж плямкочуть, бо жують ковбаси.
      У жлуктах перетравлюється харч,
      Для пострілів скопичуються гази.

      То сердься, чи не сердься - все одно.
      Мовчи і слухай, дякуй за дарунки.
      Одвіку хлебче істина вино,
      І без горілки не дається в руки.

      У хащах зачаїлися вовки,
      Пащеку щука заховала в ряску.
      Та спирт розв'яже їхні язики,
      І ворог скине із обличчя маску.

      Гадаєш, це - дурниці? Не скажи:
      Якби ж то знати кожну підлу пику -
      У серце не стромляли би ножі.
      Отож, мовчи. І підливай горілки.

      10.09.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    218. Любощі
      Пишається кохана чоловіком,,
      Сама також працює як бджола.
      Прилаштувався між цицьок із шиком,
      Вона моторна баба , із села.

      Щодня чухмарить чубчика та спинку,
      Стриже у носі зайві волоски.
      Коли захочу - гладжу їй колінку,
      В сорочку запускаю мацаки.

      Із рученят висмикує лопату,
      (для любощів моторних береже!).
      У кума - праця. А у мене - свято,
      Звиваюся у ліжечку вужем.

      Останнім часом стало не до шмиги,
      У членах слабкість, свист у голові.
      Кохана ж на мені до ранку плига,
      У ліжка нніжки зламані, криві.

      З'їдаю на сніданок цілу курку,
      По три кавалки зельца на обід.
      Але змарнів за рік на шабатурку,
      Тигрячий не рятує апетит.

      Цвіте кохана, наче та жоржина,
      А я не молодий уже, в літах.
      Лягаю в постіль, наче в домовину,
      Ще трохи й може трапитись біда.

      А любочка розстібує сорочку,
      М'якенька циця тицьнула у лоб.
      Казала мамця " Любий мій синочку!
      Тебе жінки вкладуть колись у гроб.

      11.09.2017р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    219. Переляк
      Переляк

      За що ж я кохаю тебе?
      Он, ноги - товсті, кривуваті.
      Обличчя у зморшках. Цабе!
      Прибрати лінуєшся в хаті.

      В господу коли не зайду -
      З-під ковдри неголене вухо.
      Моєму біда животу -
      Небесним харчується духом.

      Нявкочуть голодні коти,
      Мені вже не бачити раю:
      Потрібно до річки піти -
      Вже камінь важезний копаю.

      Усе в цьому світі сказав,
      Не варто жаліть бідолаху.
      Упала на пупа сльоза,
      Втопила нещасну мураху.

      Занурюю в річку п'ятак...
      та бачу зелену ропуху!
      Умить прихопив переляк -
      Від жаби тікаю щодуху.

      Перетинки зрію грубі,
      Очиська, бородавки, лапки.
      Вже краще кохані рябі
      І тещі настирливий гавкіт.

      Вколов у сідницю будяк,
      На ногу упущено камінь:
      Якщо надокучить життя -
      Потрібно топитись у ванні.

      10.09.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    220. Літературний раб
      Пишу, аж дим валує з вух,
      Словесна тягнеться жувачка.
      Дантес забув десятий круг -
      Поетів мучає сверблячка.

      Еклоги й оди - темна ніч,
      Поези - наче потерчата.
      А я їх правлю цілу ніч,
      Одверті глупства, чорні мати.

      Для кухаря писнув сонет,
      Розтер сльозу на півсторінки.
      Три штуки за один куплет:
      Є шуба норкова у жінки.

      В сусіда ферма поросят,
      Рохкочуть підсвинки завзято.
      Відшліфував йому трактат -
      Купив брильянт на півкарата.

      Якщо в нездар пусті лоби
      І вірші, мов зелені жаби -
      В літературі є раби -
      Повичищають бридні, ляпи.

      У віршуванні я - естет,
      Гекзаметром плету меандри.
      Пора пірнати в інтернет -
      Мені він постачає кадри.

      10.09.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    221. Коханці
      В штанцях настовбурчився перчик...
      Чужої жадати - це гріх.
      Але обнімаю за плечі,
      Пускаю на власний поріг.

      Поголені радують ноги,
      Сідничок пухкі кавуни.
      Гайда, понатицюєм роги
      Соньку, що не хоче жони.

      В утіхах - ще той ненажера!
      Ні дня без любовних тортур.
      Мені помагає Венера,
      Штовхає у спину Амур.

      Шалені красуні-коханки
      Висотують сили щодня.
      Летять пенюари, піжамки,
      Розчахнута плоті броня.

      Купаюся в "охах" та "ахах",
      На хвилях оргазмів пливу.
      Хай луснуть од злості невдахи!
      Я ж - сяю! На повну живу!

      А ти задовбав милу жінку,
      Як мишу її залякав.
      Залазь тоді сам у ширінку,
      Стели у кущах лежака.

      Скривила гримаса обличчя,
      У гніві здіймається грудь.
      Який ти дурний, чоловіче,-
      У шлюбі про себе - забудь.

      Не знані мелодії ніжні -
      Отримуй уроки гіркі:
      Пливуть до коханців заміжні,
      Кидають злостивих жінки.

      Любаско! Протри своє личко,
      Не треба гіркої води.
      Забудь про свого чоловічка,
      До мене в обійми лети.

      06.09.2017р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    222. Рідна мова
      Осінь. З неба дощик сіє,
      Спить хохлятко - не буди.
      Це - столиця. Милий Київ,
      Юрта Дикої орди.

      Мозок тисне "натє", "здрастє",
      Геть не чути "Добрий день".
      Вивчили російську Насті,
      А на рідній - ні телень.

      Не тримають перепони,
      Січка краща за траву.
      Суржик чуєм ще у лоні,
      Уві сні та наяву.

      Наче і позбувсь зарази -
      Втік на літо до села.
      Повернувся - знов вилазить,
      Стрепенулась, ожила.

      Чи така в державі мода -
      Гидь жувати у ротах?
      Та мені онуків шкода,
      Їх очікує біда.

      Рідна мова тихо гине,
      Кацапня звела курки,
      Суржиком плює у спини,
      Тягне в душі мацаки.

      Ось, рецепт в моїй долоні.
      То ж давай курнем "трави",
      Сядем поруч на кордоні
      Перднем в сторону Москви.

      Стало смішно? Це чудово!
      Виріж суржик як грижу!
      Вчи, мій друже, рідну мову.
      Я тобі допоможу.

      05.09.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    223. Хвости
      У мене хвіст, неначе в павича,
      Утіха для матусі та дружини.
      Від барв таланту мерехтить в очах,
      Стирчать у небо розуму пір'їни.

      Таке охвістя - це взірець краси!
      Лягайте ниць! Знімайте геть кашкети!
      Воно у когось, наче у кози,
      Моє ж віки оспівують поети.

      Нехай маляр у длань устромить кисть,
      На полотні увічнить пишні шати.
      Чому ж від мене утікає гість,
      Забули друзі стежечку до хати?

      Та ось важка сатирика рука
      Вхопилася цупкенько за огуззя,
      І вирвала дебелого жмутка:
      Ірже Пегас, сідниці чеше муза.

      Пірнув на дно. Ввібгався у корчі,
      Забув, коли писав востаннє вірші.
      На перший погляд всі ми павичі,
      Хвоста потягнеш - просто сірі миші.

      04.09.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    224. В очікуванні
      На Банковій одкрився свищ,
      Тече державою зараза.
      До неї присмоктався кліщ,
      Покрила шоколадна ряса.

      Пахтів солодкий пиріжок,
      Цукерка танула у роті.
      Не вивчать неуки урок,
      Подумати хоч трохи - годі.

      Слуга прилавків - це крадій:
      Купив-продав, навар у жмені.
      А я і ти - лише удій:
      Шерхочуть гривні та "зелені".

      Нема на Сході перемог.
      Є сироти, гроби, каліки.
      Віддав життя в окопі "лох",
      Від горя матір сходить криком.

      Сльозавлять більмаки сліпці -
      Тепер на торжищах - закони.
      Привезено лапші, маци,
      На Марсі придбано патронів.

      Розумний вже давно утік,
      А дурень виверта кишені.
      Братва новий лаштує цирк,
      Уже друкують бюлетені.

      Павук розкладує товар,
      Лаштує сіті для обіду.
      Не видно сонця із-за хмар:
      Пора настала динаміту.

      03.09.2017р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    225. Загублений код
      Згубив Да Вінчі код.
      Горить на кухні плов.
      Тікає кашалот,
      За ним женеться Йов.

      Ввійшов у сало спис,
      Гарпун, сокира, гак.
      Коханої каприз
      Виконує моряк.

      Чорнилом на пюпітр,
      Осотом по житах:
      За амбри мілілітр
      Ухоркано кита.

      Лежать м'ясце, кістяк,
      Братва тікає геть.
      Ну як тобі на смак
      Кита безглузда смерть?

      Тепер у хаті лад.
      Парфуми на місцях.
      Витає аромат
      Убитого ссавця.

      Летять шпаки, слони -
      Пора жбурнути плуг.
      Схотілося жоні
      Пір'їни в капелюх.

      2.09.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    226. Сьогодні
      Сьогодні

      Кастрат виводить про любов рулади,
      В кулінарії аси - товстуни.
      Христа зродила сурогатна мати,
      У світ приходим так сьогодні ми.

      В гробу важкому нині не практично,
      Є урна з глини - сіра і грубА.
      Морщинисте курча шпаклює личко,
      Із силікону кривиться губа.

      У небо зирять очі телескопів,
      На вікнах грати, наче у тюрмі.
      Онуки сонця через сотню років
      Вже не побачать крізь густі дими.

      Довкола кіч, моква, рекламна кашка,
      Хребти ссавцям обсвічує рентген.
      Через паркан сусід пожбурив пляшку,
      Зловили айстри поліетилен.

      Тріщить пробірка. Плавають амеби.
      Разом із ними втомлений пливу.
      Нащадкам жити тут не треба!
      Та кличе жінка впасти у траву.

      1.09.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    227. Ледащо
      Ох і пес ледачий! Щоб ти здох!
      Всеньку ніч у буді спав, зараза!
      Злодій уночі обчистив льох,
      Виламав у хаті унітаза.

      Нащо ж я купив тобі мослак?
      Під хвоста встелив м'яку подушку?
      Намотаю цепа на кулак
      Й витрясу із шерсті підлу душку!

      Лаятись уже нема часу,
      Чергування скоро на роботі.
      Всьо! Забудь копчену ковбасу!
      Лопухи жуватимеш у роті!

      Сторожую. Бережу майно.
      Глупа ніч. Закрилось сонне око.
      На роботі випите вино
      До стола магнітом тягне щоку.

      Прокидаюсь... трактора нема!
      Сперли плуга, сіна три копиці.
      Песика обгавкав я дарма -
      У самого пір'ячко на пиці.

      Криє бевзя матом бригадир,
      Ріжуть блідолицого апачі.
      Будуть пироги тепер і сир -
      За глибокий сон відсудять дачу.

      Хай одне на одного кива,
      Забиває виправданням баки:
      Ледацюги, звісно, обидва -
      І господар, і його собака.

      28.08.2017р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    228. Іловайськ
      Це - Іловайськ, мій друже. Я програв.
      У москаля немає честі й шани.
      В степу любов і радість поховав,
      Трава накрила вирви, трупи, рани...

      Враг бив прицільно. Ззаду. У хребет.
      Натренував у пеклі підлу руку.
      В Большом - прем'єра. Пустощі. Балет.
      Кров п'ють на брудершафт кремлівські суки.

      Поглянь в монгольські очі вожака -
      Чуже добро притягує магнітом.
      За ним орда - голодна, ворухка,
      Толочить траком на Донбасі жито.

      Ти - воїн. Не дитина чи монах.
      Гостри сокиру і чекай нагоди
      Загнати вістря ворогу у пах,
      І плюнути ненавистю у морди.

      Не знаю, може випаде мені
      Із мороку вернутися у літо...
      Не бійся, брате, вмерти на війні.
      А бійся жити і не відомстити.

      29.08.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    229. Укради!
      Найкращий час крадіжки, звісно, ніч.
      Повзе тихенько употьмах долоня.
      Її засуну у гарячу піч,
      Вхоплю русалку за м’якеньку моню.

      Я – злодій педантичний. День-у-день
      Із полум’я вихоплюю жарини.
      Кохання – це бальзам! Гормон! Женьшень!
      Його, на жаль, не буде в домовині.

      Ворушаться на яблуні плоди,
      Нахабний вітер шпортає фіранку.
      Кохана прошептала: - Укради!
      Вони тебе очікували зранку.

      28.08.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    230. Mortal combat на новий лад
      Потрібна рівновага у думках:
      Лягла в долоню бойова граната.
      Бажаю потримати смерть в руках,
      Укинути її злодюзі в хату.

      Летить бульваром чорний "мерседес",
      Його ловлю в приціл гранатомета.
      За хвилю полетить він до небес
      Коли в машині вибухне ракета.

      З парламента виходить депутат,
      Його востаннє плямкала ротяка.
      Я нині - прокурор, суддя і кат -
      Вдавлю в асфальт нахабну пику траком.

      Угвинчено судді до рота кляп,
      Рука у спину застромля сокиру.
      Злітає аж до хмар голодний вамп -
      Міністру ікла зажену під шкіру.

      Кістки невдах в глибокому яру,
      З обкладинки волає упириця.
      Надибав, браття, іграшку нову
      Коли шукав підручник на Петрівці.

      28.08.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    231. Справедливість
      Ти хочеш справедливості? Дарма.
      Загине ліс без вовка неодмінно.
      Злочинцями наповнена тюрма,
      Робітники не розгинають спини.

      Реве на бійні зляканий бичок -
      Летять у небеса посмертні фуги.
      Клює лошара на пустий гачок,
      У бевзя генії, таланти - слуги.

      Пристойної не буде зарплатні -
      Із рук чужих отримаєш третину.
      Тому зіп'яну лізеш до жони,
      Кладеш її, ледь живу, на перину.

      Пора в душі прибрати смітника,
      Очистити замулену криницю!
      Та вгору піднімається рука,
      Одважує потиличника жінці.

      Позич грошви! І не лупи процент!
      Знайди поета - дай йому на книжку.
      Вчувається банальний аргумент,
      Що ти - бідак. На працю ходиш пішки.

      Давати - жаль. Ділитись - не з руки.
      Несе дикун всю здобич до печери.
      У хаті м'ясо, золото, замки...
      А справедливість - це дурні химери.

      28.-8.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    232. Гадина
      Чому так легко плазувати,
      Хвостом крутити навсібіч?
      Ми ж - люди! Не повзучі гади!
      Чи любим темінь, морок, ніч?

      Не дивина паскудний вчинок,
      Царює нині компроміс.
      Змія залазить у будинок,
      Лишає після себе слиз.

      Схиляє гадина до змови,
      Сумлінню пропонує блат.
      Але її не знаю мови -
      Жену в гниле дупло назад.

      Не кліпнуло холодне око,
      Пащека мовила: - Гаразд!
      Я поруч житиму. Під боком.
      І повернусь іще не раз.

      27.08.2017р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    233. Розпач
      В поетів нелегкі шляхи,
      Горбаті в реп'яхах дороги.
      За вухом чується "хи-хи"
      Коли в душі пекельний стогін.

      Не чує нас простий народ,
      Вважає за голодних трутнів.
      А муза тицяє блокнот
      Посеред сірості і буднів.

      У ніздрі гатить дух ковбас,
      У хаті ніц немає жерти.
      Але крізь хащі мчить Пегас
      І небо розкрива секрети.

      Є спонсори у співаків
      Без голосу, краси і слуху.
      А нас виносять за "лапки"-
      І гинуть в клітях леви духу.

      Упала змучена сльоза
      На паляниці всохлу скибку.
      А за вікном реве гроза,
      Заглушує таланту скрипку.

      26.08.2017р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    234. Лоботрясіння

      Ми випадково тріснулись лобами,
      Влупила довбня в газовий балон.
      Тверді у неї роги, наче камінь.
      Я ж ніжний, мов метелик-махаон.

      Яскраві ув очах злетіли бджілки,
      Нагнало гулю розміром з яйце.
      Хитнуло, наче перепив горілки,
      Як всохла грушка зморщилось лице.

      Застрягла діва у жарких обіймах,
      На грудь її схилилося чоло...
      Отак в моє життя зійшла царівна,
      Кохання раптом в грудях ожило.

      Піймав жар-птицю голими руками,
      Зацвів зненацька висохлий садок.
      А далі - шлюб, дітки, дрібниці, плани,
      В нотатках цих поезії рядок.

      Платитиму за грубощі довіку,
      Отак мене наказують боги:
      За все життя разок ударив жінку -
      Одразу шлюб, подружні ланцюги.

      25.08.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    235. Сад
      Рука поета сіє міражі.
      Почути можна, а торкнутись - годі.
      Його думки - столезові ножі,
      Слова - це ноти чарівних мелодій.

      Доглянутий росте і... пахне сад,
      І кожна гілка як жива картина.
      У віртуоза там панує лад,
      То ж квітне пишно, рясно, білопінно.

      Приходь сюди, куштуй смачні плоди -
      Вони солодкі, запашні, дозрілі.
      Іду у світ садить нові сади,
      Допоки ще не відлетів у вирій.

      23.08.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    236. Засторога
      Засуджено в Едемі смоківницю:
      Плодів не буде. Так угодно Богу.
      Смачні занадто. Хай ростуть кислиці.
      Для вискочнів це буде засторога.

      Краса - вогонь. Пече нестерпно очі.
      А Він ревнивий, заздрісний, лукавий.
      Нехай черва довершеність поточить,
      Покриє листя патока іржава.

      Буяє дереза, чортополохи,
      Бамбук у небо вистромив кинджали.
      Інжиру віти обростають мохом,
      Пусті суцвіття покривають галли.

      Смоква усохла. Піде на багаття.
      З пилою садівник крокує садом.
      Від клумби чути крики і прокляття:
      Божок ламає запашну троянду.

      (за мотивами твору Оксани Розум)

      22.08.2017р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    237. Немає віри
      Уперся погляд у задок,
      Від захвату здригнувся прутень.
      Щасливий хтось збира медок,
      Аж заздрість розпирає груди.

      Дзвенить залізний каблучок,
      Стріляю поглядом на литку.
      Я - чоловік, а не дрючок,
      Попробую зірвати квітку.

      Сяйливе чудо, озирнись!
      Воно почуло, стало боком.
      Поглянув... і перехрестивсь:
      Вусатий дядько мружить око.

      На пузі - майки драний шмат,
      Цицьки з пружного силікону,
      Упало серце поміж п'ят
      Неначе стіни Єрихона.

      Довкола підступ і обман,
      Над тілом чиниться наруга.
      У цьому віці я - профан,
      Відсутній зір, немає слуху.

      В очах навроки, галюни,
      Нікому геть немає віри.
      Вчиню екзамен для жони,
      Коли вернуся до квартири.

      23.08.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    238. Шахи
      Небо й пекло грають в шахи,
      Люду рвуть голів пуки.
      Москалі, татари, ляхи -
      Тури, коні, пішаки.

      Шахівниця - Україна.
      Наші душі - на кону.
      Батько ліг у домовину,
      Дід сховався у труну.

      В небі крешуть блискавиці,
      Чорна хмара з-за Карпат.
      Густо крапає кровиця -
      Пишно квітне райський сад.

      Чорт змуровує редути,
      Чорній зраді мостить путь.
      В казани пливуть іуди,
      За собою люд ведуть.

      Янгол взяв потроху гору,
      (пекло в розпачі гуде):
      Шахував голодомором -
      Переповнено Едем.

      Кажуть, нам послали Сина,
      Він до криків не глухий.
      А чи встоїть Україна,
      Поки бавляться боги?

      22.08.2017р.





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    239. Метеопоети
      Агов, до праці, метеопоети!
      Немає спеки, хлюпають дощі!
      Із парасолі крапле на штиблети,
      Жінки погруддям тиснуть на мужчин.

      Учора піт не просихав на литці,
      Птахи мовчали в змученім гаю.
      Та відсьогодні не вганяє шпиці
      Гаряче сонце в голову мою.

      Корови не ховаються у хащі,
      Губами смичуть зрошену траву.
      Злітає селезень увись неначе з пращі,
      Ожив карась у висохлім ставу.

      Ще пару тижнів - і настане осінь,
      Натрусять свиням жолудів дуби.
      І захлюпоче в змученому носі,
      Дядьки зелені звиснуть до губи.

      Із неба впала з гусака пір'їна -
      Зроблю із неї завтра поплавка.
      Однині не угвинтить підло в спину
      Комар свого тонкого хоботка.

      Пишімо, браття, темними ночами
      Про тиск, температуру і громи.
      Знімаймо із душі поези камінь,
      А потім приготуймось до зими.

      22.08.2017р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    240. Принишклість
      Тирлуються "печерські" дожі,
      Байдуже глипає народ.
      З кишені вивітрились гроші -
      Годує у селі город.

      До рук потрібно взяти вила,
      "Пустити півнів" у доми.
      Але чавкочуть ситі рила
      І страх виповнює уми.

      Ізмалку погляд у тарелі
      (ростуть карасики для щук!).
      Свободи упилися елем
      І шаблі випали із рук.

      Зубами хочу рвати м'ясо,
      Ковтати ще гарячу кров!
      Вставай, нечула біомасо,
      По ваші душі я прийшов!

      Покликав гучно. Озирнувся,
      За спиною - мертвотна тиш...
      Вросли у землю жирні гузна,
      Супця у пащі втьопав ківш.

      Навіщо гуркіт динаміту -
      В льоху очікує квасок.
      Ваш герб - із січкою корито,
      А прапор - з лахами візок.

      Повзуть по дереву ліани,
      Калина сохне без води.
      Не жити вам уже без пана.
      Носіть довіку хомути.

      21.08.2017р.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    241. Хитрун
      Посіяв легіт - народилась буря.
      Нахитрував - і спокою нема.
      Собі у серце поціляє куля,
      Ясніло небо, нині - у димах.

      Щодня у тещі позичаю гроші,
      Розплачуюсь котами із села.
      Цього навчився фокусу у Мойші,
      У нього відьма теж колись була.

      За тисячу - блохасте кошенятко.
      За п'ять - помите і без реп'яхів.
      Купив штиблети, дипломат, краватку,
      Комп'ютер сину, а жоні духи.

      Зібралася тваринок ціла рота,
      Моє натомість щастя утекло.
      М'якенька циця випала із рота:
      В мегери закінчилося бабло.

      Всю пенсію з'їдають на сніданок,
      Зарплату кришить жінка на обід.
      Упроголодь стрічаю сірий ранок,
      А в ліжку лиже лапу ситий кіт.

      Пахтить у хаті, наче в зоопарку,
      П'янію від міазмів без вина.
      У кожній шпарці, закутнях - кавалки,
      А на шпалерах жовта рідина.

      Таки здолали ці кошачі раті,
      Нявкуча остобісіла краса.
      Однині живемо в селянській хаті,
      Свою квартиру тещі одписав.

      Нове життя для мене стало шоком,
      А думав, що розумний чоловік.
      Отак нещирість нам вилазить боком,
      За жадібність розплачуємось вік.

      20.08.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    242. Літо


      Нарешті скінчається літо,
      Не буде кусати мушва.
      Очиці вилазять з орбіти -
      Від гедзів спасіння нема.

      Чигає комар на городі,
      У литку встромляє вертлюг.
      - Кровицю не пий мою, годі!
      Лети до корови на луг!

      Уздріли поета москіти,
      Рвонули із темних гущав,
      Вгвинтились у ніс та ланіти,
      На вусі нагнало прища.

      Ковтнув півбоклаги горілки,
      Пекельний утишив свербіж.
      Забув, що удома є жінка,
      Лопата, сокира та ніж.

      Одразу із раю - у зиму,
      Із бані - на лютий мороз.
      Сталеві у відьми обійми,
      Рихтують умить сколіоз.

      Душа не витримує гніту,
      Ховаюсь в мишачій дірі.
      Скоріше б скінчилося літо
      І здохли б усі комарі.

      17.08.2017р



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    243. Хліб


      Підкинула хлібець нога,
      Розтоптано пахку скоринку.
      Не відчуваємо гріха -
      Голодного не чули крику.

      Не бачили сирих могил,
      Незнані із ботви узвари...
      Мій рід залишився без крил-
      П'ятьох дітей у рай забрали.

      Прийшла із темряви чума
      І Вій одкрив свої повіки.
      Молитися богам дарма -
      Москаль забив у небо шибку.

      В степу, на скошеній стерні,
      Визбирує рука зернята.
      Матусі ставлять трудодні,
      А на війні загинув тато.

      Нема у нас усохлих скиб!
      Ікони є. Та сніп пшениці.
      Цілує неня житній хліб,
      Руками гладить паляницю.

      16.08.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    244. * * *
      Не порушу чужих бовванів,
      Маю власний магічний круг.
      Серця щит - це моя кохана,
      А достаток - важезний плуг.

      На вустах - материнська мова,
      У садку - клопітка бджола.
      Є любов - оберіг-підкова,
      Решта все - тільки пил, зола.

      Небом суджено ув ашуги -
      Полетіли у світ пісні.
      Все згоріло. Лишився вугіль -
      Не літати уже мені.

      Сів на камені збитий сокіл,
      У очах потьмяніла сталь.
      Скоро вічний огорне спокій,
      Але це геть дрібна деталь.

      Нині сію гарячим Словом,
      Взяв перо до тремтливих рук.
      Сходять зерна - рясні, здорові -
      Урожаї збере онук.

      Ллється золото на сторінку,
      Мрієм щиро і я, і ти
      Залишити краси піщинку,
      Ну, а потім уже піти.

      16.08.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    245. Віників не буде
      Із Космосом прочистився канал,
      Одкрилися усі мистецькі чакри.
      Поезії - гора! Десятий вал!
      А ще недавно - ступор, тиша, закреп.

      Чорнилом густо ручка ляпотить,
      На пучках натираються мозолі.
      Пегаса рве на клапті хижа пліть -
      Хай оре гарно поетичне поле.

      Чому ж ростуть мутанти-бур'яни,
      Пощезла від роботи насолода?
      Творіння - викидні, ямища, ковтуни,
      Потворні ликом, наче Квазімодо.

      Насмичу краще пір'я із крила,
      Жона буцмата віників нав'яже.
      Робочого хотілося вола,
      А в цього морда вихолена, княжа.

      Пішов ножа узяти на печі.
      Вернувсь - нема коня. Утік, Іуда!
      Летить Пегас в лелечому ключі -
      Сердечні музи розірвали пута.

      15.08.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    246. Лишні
      Берлоги, нори та дірки...
      Наїдки, ліжка і планшети...
      З колонок лине звук м'який,
      А на екрані - вінегрети.

      За костомаху йдуть торги,
      Чаклун угадує погоду.
      Печуть новини, пироги,
      Між ними - риби, пащі, моди...

      Злетіти хочу до зірок,
      Шукаю золоту зернину.
      Та грузне в баговинні крок,
      А під руками - вата, піна.

      Росте інету Вавилон,
      Біжать чужі думки галопом.
      Втопилася моя гармонь
      Між хвиль Вселенського Потопу.

      Уже не видно берегів,
      Руйнуються орієнтири.
      І вороги - не вороги,
      І друзі наступають з тилу.

      А за вікном сюрчать шпаки,
      Обдзьобують дозрілі вишні.
      Урок засвоєно гіркий:
      Поети в цьому світі - лишні.

      15.08.2017р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    247. Квартиранти
      Вона красива – просто жах!
      Прожив би вік із нею в спальні.
      Та я - бобиль, мудрець–монах,
      На лобі зморшки вертикальні.

      Домівку маю чималу,
      Її здаю – потрібна каса.
      Піймав до вулика бджолу,
      Тепер нема від неї спасу.

      Пив заспокійливий узвар,
      Постився, богам бив поклони.
      Потрібно випустити пар,
      Поцілувати її лоно.

      Ходила підло голяка,
      Шпагатом розпинала ноги.
      Цноти порвала повідка,
      А я роздер її панчохи.

      Піду із церкви. Лиш поклич!
      Та у думках немає ладу,
      Лиш раз на місяць цілу ніч
      Мене кохає за квартплату.

      Закінчила студентка вуз,
      Востаннє цьомкнула у вушко -
      З гріхом припинено союз,
      Гризу сухарики та сушки.

      Не відчуваю більш вини,
      Не чую відьми хтивих кроків –
      Вселились в хату пацани,
      Запанували мир та спокій.

      З будинку лине рок важкий.
      Прийшов у дім… сивіють коси!
      До зваби кличуть хлопчаки:
      - Стрибай у ліжко! Місця досить!

      14.08.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    248. Екологічне
      Залоскочи мене, русалко,
      Цілуй, однині все одно.
      Зів’янули пахкі фіалки,
      Кохання вицвіло рядно.

      Впаду без розпачу в обійми,
      Втоплю у хвилях зойкіт, крик.
      З коханою скінчились війни -
      У неї інший чоловік.

      Вода здіймається все вище,
      В штанцях намокли цигарки…
      - Прошу, не ляпоти хвостищем,
      З дитинства не люблю луски.

      А ось і вир. Ще пару кроків:
      -Тягни! Не відпускай руки!
      Але уздрів сльозавим оком
      Доокола пусті пляшки.

      Гора із поліетилену
      Кружляє вихором довкруж,
      Хлюпоче рідина зелена,
      А я охайний, врешті, муж.

      Об груди б'ються пахітоски,
      Мастило квецяє губу,
      Пливуть пакети, дошки, соски -
      Лежати ліпше у гробу.

      Не хочу гигнути у гиді,
      (ще й виє дівка водяна!)
      Хвостом заплуталася в сіті,
      У ночви встрягла голова.

      Розпалися цупкі обійми,
      Гребу на берег як бобер.
      Чкурну до лісової відьми –
      Їй теж потрібен кавалер.

      14.08.2017р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    249. Голод
      Спекотно. Мливо. Порохно.
      Прийшла підступно творча криза.
      Писав про цицю і вино,
      В засіках дуля нині лиса.

      Криницю чистої води
      Всьорбали швидко спраглі люди.
      Макітра мудра - жбан пустий,
      Пегас утік - лайдак, Іуда.

      Куди не гляну - сірий дим,
      В думках кошлатяться тумани,
      На гобелені щез кармін,
      Не тягнуть музи більше сани.

      Пера зупинено галоп,
      У ручці висохло чорнило.
      На горизонті зрію гроб,
      Вінки, хреста, сиру могилу.

      Прощайте, друзі! Геть! Атас!
      Прийшов додому...посміхнувся:
      На мене глипає Пегас,
      Жує на кухні сало муза.

      Перетворив істот на кляч,
      Забув банальну аксіому:
      Живим тваринам треба харч,
      А не слова, тире та коми.

      ВІд паці лиш гора кісток,
      Коняка хрумкає вівсянку.
      Біжу, візьму хутчій листок,
      Тепер писатиму до ранку.

      13.08.2017р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    250. Враннішнє
      Пишіть, брати мої та сестри,
      Увічнюйте свої думки.
      Я теж гравець у цім оркестрі,
      Мій звук тривожний і щемкий.

      До бою кличуть тулумбаси,
      До ніжності - гобой, скрипки.
      Плете піїт ліричним басом
      Майстерні про дуби рядки.

      Прудкі хихочуть балалайки,
      Дискант оспівує город.
      І ставить вподобайки, лайки
      В сльозах засмучений народ.

      На Сході - ехо канонади,
      Ховають воїнів щодень.
      Криваве шмаття - не завада,
      Ще світить сонце золоте.

      Летять Пегаси, хмари, гуси,
      Течуть поезії струмки.
      Шугають безупину музи
      І тем нових несуть пуки.

      Мовчать ображені естети,
      Не схвалюють гучні хори.
      У тиші лупляться сонети -
      Підходь, куштуй, собі бери.

      А дехто пише, наче косить,
      Летять в покоси будяки.
      Гуде фальшиве суголосся,
      Дурні прищеплює смаки.

      Не кожен віртуоз-маестро,
      Не всі виспівують птахи.
      Навчитись грати в цім оркестрі
      Лише трудягам до снаги.

      13.08.2017р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    251. Декларативне
      Примарно стало жити нині,
      Чаяться в мушлях слимаки,
      Гудуть од праці руки, спини,
      На гаври вчеплено замки.

      Тихцем ковтаєм оковиту,
      Співати - навіть не проси.
      В інет сховалися від світу,
      В ротах кавалки ковбаси.

      На крики болю - мертва тиша.
      Прохання - слухають зади.
      Шерхочуть у підпіллі миші,
      Але насправді - я і ти.

      На совісті потворна латка,
      Побитий міллю гобелен.
      Тут нафталінова облатка
      Не допоможе - хворий ген.

      Ми наловчилися мовчати,
      Нести катюгам урожай.
      Уява зовсім небагата,
      На тому світі зріє рай.

      А добре вигострить сокиру?
      Обух всталити у крові?
      Не хочем. Треба - миру, сиру,
      Цицьок, підгузничків нових.

      Ну, що ж - живім у сонній тиші,
      Куняймо, бабраймо планшет.
      Дарма пишу оці я вірші,
      Коли потрібен кулемет.

      11.08.2017р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 3.5 | Рейтинг "Майстерень": 3.5

    252. На пляжі

      Чому я ласий до дівчат,
      І тішать зір сідниці голі?
      Довкола пишний зрію сад,
      Тремтять мої ручиці кволі.

      Ота - метелик-махаон -
      Для мене недоступна круча.
      А та - трояндовий бутон,
      Ефектна, зріла і колюча.

      А ось - моргулька-шоколад,
      Обличчя - маска із ебену.
      В думках пружний хапаю зад,
      Тягну туди, де кущ зелений.

      А цю - вдихну і задихнусь,
      До ніг впаду листом осіннім...
      А жінка щиглем в лоба "лусь!",
      Під хвіст заїхала коліном.

      Не учинив солодкий гріх,
      За спину заховав лабети.
      Жона в руці трима батіг,
      Жене додому кашу жерти.

      10.08.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    253. Мова

      Я - чаклун молодий, гарячий,
      Виростав посеред орди.
      Ще не дяк. Але вже піддячий.
      Ще не скло, а шматок слюди.

      Вчуся вік ворожити Словом,
      Шити кріпко - до знаку - знак.
      На столі оберіг-підкова,
      Передав назавжди відьмак.

      Він могутній мольфар, відомий,
      Кожне слово - тяжка печать.
      Терпеливо навчає мови,
      Підбирає для зміни рать.

      Розвелося потвор чимало
      Прозомбованих до кісток.
      Знають слово єдине - "сало",
      Роззявляють ушир роток.

      Випікати чіпку заразу
      Навіть Майстру не стачить сил.
      Буде січа, війна, образи,
      Накопають нових могил.

      У перевертня виє паща -
      Щит надійний не задрижав:
      Захищає мене найкраще
      Рідна мова - жива душа.

      Кацапня у тумані човга,
      Поламала хиткі тини.
      Йди на захист своєї мови!
      Бий потвору! Чави! Жени!

      Зустрічаю зі школи сина,
      Він щасливий. Мені співа
      "Ще не вмерла моя Вкраїна!"
      Отже, мова іще жива.

      9.08.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    254. Ближні
      "...як самого себе."

      Любити ближніх - справа то важка.
      Взаємини - жорсткі холодні брили.
      І часто підла родича рука
      Підштовхує підступно до могили.

      Онуки уподобали житло -
      Хворенькій бабці вкоротили віку.
      У кожному із нас дрімає зло,
      Приховує свою огидну пику.

      Ми пречудові, чуйні на словах,
      Але коли з'являються потреби -
      Приходить демон. І зсуває дах.
      Стовбурчить півень ввись кривавий гребінь.

      Навіщо пісня - є голодний рик.
      Про дар забудь - є позики, проценти.
      Потрібні гроші - сталлю горло "вжик" -
      І кандидат новий пливе у Лету.

      Ми - ближні. То ж на відстані плювка.
      Попасти - легко. Промахнутись - важко.
      І цупить син у нені п'ятака,
      Брудне матюччя бризкає із пащі.

      А ти - шануй. Прости усі борги,
      Лягай у ліжко з мужем після зради.
      Хай чоловік живе біля сохи -
      Не він потрібен, а його зарплата.

      Ми - ближні - нагострились на війну,
      Судитися звикаємо довіку
      За діточок, майно, межу дурну
      Під супровід прокльонів, гвалту, крику.

      Пропитий голос жебрає вина,
      Хиткої тіні долинають кроки.
      Ненависть - є. Любові - геть нема.
      У хаті шапарує мудрий брокер.

      Коли кохати ніц немає сил,
      То виручає шворка і бантина.
      Навіщо скніти в холоді, без крил,
      Здиратися недолі серпантином?

      Ми - ближні. А насправді - вороги.
      І не відступиш, бо довкола стіни.
      Позамовкали знічено богИ,
      Адама сп'яну виліпили з глини.

      Простого рішенця ти не чекай,
      Готуйся краще до важкого бою.
      Бо занесуть вперед ногами в рай,
      Вмиваючи ножа твоєю кров'ю.

      Роняє сльози мати на дитя,
      Колише батько зляканий колибу...
      Смакує чорту свячена кутя:
      Брат ріже брата. Підніма на дибу.

      08.08.2017р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    255. Лісова пісня (сучасна версія)
      Ох, і мавка попалась, вогниста!
      Пахне дубом. Насправді ж - вулкан!
      Одриваю з вінка її листя,
      Витанцьовую хтивий канкан.

      Очі діви, неначе у рисі,
      Дикуваті і трохи лихі.
      Її стогони - музика, пісня,
      Увертюра кохання, жаги.

      Під такою до ночі сконаю,
      Розірветься життєве шатро.
      Самогубця не пустять до раю -
      Брязне брамою лютий Петро.

      З неба крапле. Ліс пахне грибами,
      Чемно бриль опустив боровик.
      Він не буде тривожити даму:
      Хоч із лісу, але ж - чоловік.

      У дикунки нема пієтету,
      До лампади моя сивина.
      Душу тягне у темряву, Лету,
      Прагне випити сили до дна.

      Та у мене доволі нестриму,
      Є малий та вагомий секрет.
      Добровільна скінчилася схима:
      Був - монах. А однині - поет.

      У печері гнув спину роками,
      Око зріло лампади, пісок.
      Та пішов несвятими стежками -
      Нині руці тримають сосок.

      З лісовичкою тішуся ловко,
      Катуляюсь як жук-скарабей.
      Хай пізнає голодного вовка
      І не губить нещасних людей.

      Утекла понадвечір у хащі,
      Вовкулакам доносить плачі,
      Сипле сльози солоні їм в пащі.
      Я ж вичісую з чуба кліщів.

      Ліг удома спочити на лавку,
      В грудях пусто (оце відкриття!).
      Таки душу поцупила мавка,
      А без неї - навіщо життя?

      Вицвітають майори та айстри,
      Та несила одвести біду.
      Стану я незабаром Чугайстром,
      На загибель лісниць поведу.

      07.08.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    256. Немає спеки
      Мухи вже не люті, ледь кусають.
      Крові насмоктались комарі.
      Спеки безпощадної немає,
      Люд знімає блейзери, брилі.

      Хрону потовстішало коріння,
      Жабенятка виросли в ставу.
      От якби іще не сновидіння -
      Рай земний настав би наяву.

      Уві сні - шалені перегони,
      Біжимо на сонце золоте,
      Серденько, немов язик у дзвоні
      Калатає, тьохкає, гуде.

      Нагота виблискує на сонці,
      Піт рясний струмує на чоло.
      Ми - прудкі спринтери! Марафонці!
      Птах своє позичив нам крило.

      Тупотить попереду кохана,
      В неї ноги довші за мої.
      Допікають зайві кілограми -
      На ніч я добряче попоїв.

      Подолали снігову вершину,
      Крутояром котимося вниз:
      Так недоля ставить на коліна,
      Хоче аби здався, здувся, скис.

      За волосся учепився любці,
      Ледь не одірвав її главу.
      Я - спеціаліст у цій науці,
      За рахунок жіночок живу.

      Все життя в цицьках і на буксирі,
      Ложку в рота вкладують жінки.
      Ноги ж, уві сні, неначе гирі,
      І немає дружньої руки.

      Вирвалася раптом сильна мавка,
      В пучці залишила півкоси,
      Як прокинусь - буде з нею сварка,
      Не виношу спротиву, бузи.

      Тьохкає будильник - шоста ранку,
      На роботу рухатись пора.
      Висотаний снами до останку:
      Втома, невдоволення, жура.

      Але я не встиг побити глеки -
      Пригорнула жінка до груді.
      Добре, хоч уже немає спеки,
      Хоча сили, звісно, вже не ті.

      06.08.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    257. Старість


      Старість - це не тільки сивина,
      Слабкість тіла, вузлуваті руки.
      Молодих випалює війна:
      Рани, страх, тяжкі душевні муки.

      Тридцять років - а неначе дід!
      Підійди - заглянь у бляклі вічі...
      Сипле попіл на холодний лід
      Після лютої із братом січі.

      Запашний трояндовий букет
      Вирвано, потоптано безжально.
      Зріють діти за один момент
      У штормах довкруж десятибальних.

      Бачити насильство, смерть і кров,
      І самому стати щирим катом,
      Нищити, стріляти - знов і знов,
      Звіром жити у сталевих гратах.

      Вдома тихо. Бджоли, пелюшки,
      Жінка смажить на плиті котлети.
      Та застрягли парубка думки
      Там, де виють "гради" й міномети.

      Він уже прожив своє життя,
      Забуває - нащо далі жити.
      Проти нього я - мале дитя,
      Що прийшло у світ цієї миті.

      До грудей солдата пригорну,
      Але чує серце звуки меси...
      Син зібрався знову на війну
      Де загине й більше не воскресне.

      02.08.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    258. Пробач
      Довідався учора із чуток,
      Що в мене вже нема старого друга.
      Раптово він зробив у вічність крок,
      Урвалася ламка життєва смуга.

      Я на городі бабрався в жуках,
      Махав косою по зелених травах.
      Тепер несу, засмучено, вінка,
      Чалапаю у похоронних лавах.

      Вдові віддав належного гроша,
      Уклав насильно у тремтливу руку.
      Але не має спокою душа –
      Лежить на ній провини каменюка.

      Колись і я на небо відійду,
      На самоті, без оплесків, овацій,
      Невдахи насипатимуть гряду,
      Ковтнуть сивухи і підуть на танці.

      Доокола надгробки і хрести,
      Десь тут могила і моєї мами.
      Прощай, мій друже. І мене прости…
      І впало небо теплими дощами.

      01.07.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    259. Тривожне
      Люд уціпенів. Лише мовчить.
      Радості не видно на обличчях.
      Калинову поламало віть,
      Запалив Донбас печалі свічі.

      На роботу – равликом, тихцем,
      Обминаю бриль старого діда.
      Одвернулось Господа лице –
      Павуки обсновують колибу.

      Вичовгано світла кольори,
      Розлились приреченість і відчай.
      Побратимам знизу чи згори
      Боязко заглянути у вічі.

      Погляди – за скельцями, в пітьмі,
      Руки у кишенях – камінцями.
      Живемо неначе у тюрмі,
      Мури зводим, стіни і паркани.

      У потоці лютої грози
      Є оаза спокою та дива.
      Слухаю дитячі голоси,
      Радісного сміху переливи.

      01.08.2017 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    260. Хвилювання
      Сниво та їжа. Два полюси.
      Шлунок чи ліжко? Дилема...
      Запахи сиру, млинців, ковбаси,
      Ковдра і ніченька темна.

      Цілодобово - глитання і сон.
      Теплі колишуться хвилі.
      Із балдахіна звисає помпон,
      В хаті горою тарілі.

      Миски відерні стоять на столі,
      У холодильнику - труп'я.
      Повняться шлунки старі та малі,
      Ложку доношу до губ я.

      Сафи, дивани, м'які гамаки,
      Тонуть в перинах сідниці.
      Хиляться голови на подушкИ,
      Руху немає в зіницях.

      Пролежні, рубчики і ковтуни,
      Млявість, байдужа знемога.
      Хату обсіли коти-баюни:
      Нехіть, облом, перелоги.

      А на полиці куняють книжки,
      Грузнуть гуртом в порохняву.
      Клякне господар їх неворухкий,
      В кріслі вовтузиться мляво.

      Смалець струмує плескатим чолом,
      Погляд - вдоволений, ситий.
      А в противагу - війна за вікном,
      Рвуться снаряди та сіті.

      Тиша. Дрімає в колибі дитя,
      Неня співа колискову...
      Хай не проспить воно власне життя,
      Не проміняє на жови.

      31.07.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    261. Горішок
      Міцний горіх. Лускунчик не бере.
      Сховалося ядерце за твердиню.
      Його хапають кліщі у баре,
      Вилущують із хряскотом зі скрині.

      Двобій. Тут недоречні піддавки,
      Лящить метал жувалами із криці.
      На шкаралущу глипають шпаки -
      Чекають крихт, обронену дещицю.

      Захряснувся ощирений оскал,
      Посипалося шмаття у пилюку.
      Лушпиння, троща, шерхоти, фінал -
      Осердя впало жоване у руки.

      Вечірній легіт посеред жоржин -
      Байдужий світ до болю, крику, лиха...
      Здираються ногою мураші,
      Прямуючи на запахи горіха.

      Лежать впокоєні на цвинтарях митці -
      Невіруючі, бунтарі, зелоти...
      Поети - крихти у Творця руці.
      Захоче - покладе собі до рота.

      30.07.2017р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    262. Втеча
      Безвітря. Штиль. Затишшя. Німота.
      Усе пройшло, і біль не млоїть груди.
      Стернею наїжачились жита -
      Вона м'якіша за людську огуду.

      Розвіялися мливо, остюки,
      Удосталь нашепталися сусіди.
      Любов із серця вирвав я таки,
      Не стерпіла вона тяжкої кривди.

      Я був сліпак. Незрячий. Сліпорід.
      Немов битюг тягнув важкого воза.
      Мені її краса заслала світ.
      Вона ж чуттями грала віртуозно.

      Для неї - гуща, бульбовий навар.
      Мені - сироватка, усохла костомаха.
      А навзаєм отримав я удар,
      Зазнав поразки, катастрофи, краху.

      Вона пішла від мене навесні,
      А літом у мою самотню хату
      Сусідка принесла у пелені
      П'ятьох малих пухнастих кошеняток.

      У неї повно жирних мослаків,
      А я картоплю запиваю квасом.
      Людина може їсти й павуків.
      Оселя ж кицьки там, де є ковбаси.

      27.07.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    263. Проносне
      Люблю я шану як солодкий мед,
      Щодень її збираю у засіки.
      Я - геній! Я - митець! Співак! Поет!
      Хвала для мене - це найкращі ліки.

      Закатую її у баняки
      Пересипаючи коментарями.
      Звикаю гризти слави мослаки,
      Вдихати чад густого фіміаму.

      Я ласий до липучого давно,
      Тяжію до нектару і сиропу.
      Стелю подяк під голову руно,
      Для поцілунків підставляю щоку.

      З натхненням полірую ордени,
      Мені цяцьок завжди лискучих мало.
      І зрію гордо із височини
      Змурованого з тирси п'єдесталу.

      Чигаю на утішливі слова
      Чи віншування, чи овацій зливу.
      Але бурхливих оплесків нема,
      А є мовчанка, усмішка глумлива.

      І хоч ростки бундючності малі
      Та метастази вже вона пускає.
      Тону я, друзі, у пустій хвалі.
      Часу на справжню творчість вже немає.

      26.07.2017р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    264. Уже геній!
      Я розкажу все по порядку,
      Щоб не було розчарувань.
      Отам - моя ступала п'ятка,
      А тут - писала вірші длань.

      Усох павук давно на стелі.
      Та очі бачили колись
      Як малювалися пастелі,
      Сонети зоряні плелись.

      В тарілі всохли бутерброди,
      В кутку - гітара замашна.
      Писав на кухні про природу,
      У ванні проза гарно йшла.

      Вливав в лоханю півбалона
      Шампуню, меду, молока,
      І про любов есеїв грона
      Черкала в захваті рука.

      На лоджїї творив про море,
      А на дивані - про зірки.
      Для поетичних різносолів
      Мостив у крісло подушки.

      Декламував у коридорі,
      Дивився пильно у трюмо.
      Натхнення відкривались пори,
      Курився творчості димок.

      Відро заковтувало шмати
      Іще недосконалих дум...
      Мене вже винесли із хати,
      Вдягнули вічності костюм.

      Здмухни з полиць стару пилюку,
      Там є брошура-мишеня.
      Писав аби убити скуку,
      А виявилось - геній я!

      Ростуть нових поетів лави,
      Тільця, Пегаса, музу ссуть.
      А я не встиг ковтнути слави -
      На це не стачило часу.

      Несуть мені вінки та квіти,
      До ями кидають грудки.
      Нарешті став я знаменитим.
      Хоч за життя не був таким.

      25.07.2017р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    265. «Героям сла…»
      У Києві майструють гроб,
      Готує похорони мати.
      Попала міна у окоп:
      Стрічай, столице, тіла шмати.

      Він був мій друг. Співак, поет.
      Та хлопця одурили підло:
      До рук убгали пістолет…
      Накрила темінь промінь світла.

      Цукерки варить «Порохно»,
      Мальдіви гріють «Кулю -в-лоба».
      Сашка відправили на дно,
      А діточок своїх – в Європу.

      Немає в нього орденів.
      Зате до біса в генерала –
      Йому не жаль чужих синів,
      Вояк для нього – м’ясо, сало.

      І шерхотить у рів пісок –
      Це все, що маєш від «держави».
      Штовхає в спину голосок:
      «Героям сла...». - Навіки слава.

      25.07.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    266. Мій язик
      Приперла щоку у сльозах рука,
      Думки невтішні у захмарних висях.
      Я прикусив добряче язика,
      Коли учора з жінкою сварився.

      У роті - закривавлений клубок,
      І кінчика одгризено шматочок.
      Ніяк не можу вивчити урок,
      Що жінка зробить все чого захоче.

      Сказала аби мій зогнив язик -
      На ранок обкидало чиряками.
      Наполовину став не чоловік,
      Ледь-ледь жона не виперла до мами.

      То вирвати вкортіло брехунця,
      Коли порадив їй піти на танці.
      Пішов зловити тещі окунця -
      Язик вгарпунив гаком на рибалці.

      Невірне слово - вже летить оса
      Чи інша розлютована комаха.
      І жалить невмолимості гюрза,
      І волосини дибляться від жаху.

      Пролопотів, що сукня не нова -
      До рота впала з дерева ломака.
      За дратівливі чи гучні слова
      Роняє птаха з-піднебесся каку.

      Казав, що мужа іншого знайду -
      Мене на муки нелюдські прирЕкла:
      Лизнув гарячу я сковороду,-
      Ще на землі - та звик уже до пекла.

      Моя пащека змучена мовчить,
      Пора уже приходити до тями.
      Коли кохана спатиме вночі -
      Зашию пельку грубими нитками.

      24.07.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    267. Невдала сповідь
      Я сповідався. Піп длубався в носі,
      Накручував мізинець віражі.
      У нього нерви - корабельні троси,
      Або оглух, осліп і збайдужів.

      Його живіт розтоптують ковбаси,
      А руки білі, ніжні та м'які.
      Це - спадок молитовника та ряси,
      Мої ж, від праці, длані шкарубкі.

      Я скромний, незаможний роботяга,
      Такі ж мої безхитрісні гріхи:
      Украв болта, ковтнув вина боклагу,
      Не віддаю з процентами боргів.

      Кажу, на жатях я намацав даму,
      Обняв її худий, ребристий бік.
      І розчахнулася кохання брама,
      А поруч спав ледачий чоловік.

      Я согрішив. Люблю отак грішити
      І тішити засмучених жінок.
      Удома їх чекають праця, діти,
      Свекрухи остогидлий голосок.

      Епітрахіллю утираю сльози,
      Трясе ікони звук мого ниття.
      А піп донизу опускає носа
      Під монотонний жебіт каяття.

      Мої слова для нього що снодійне,
      А, може, маку з'їв зо три пучка.
      Одвертість щиросердна тихо гине,
      До рук узяти хочеться дрючка.

      Заснув отець. Здолали перелоги.
      Хропіння розлякало павуків.
      Мою молитву не приймають боги,
      Непрощені вовтузяться гріхи.

      Священнику не випишеш догану,
      Він не рівня простому козаку.
      Візьму на сповідь завтра барабани,
      Прочищу вуха млявому соньку.

      24.07.2017 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    268. Ми - сарана
      У кожного народа свій Христос,
      Пілат байдужий, жадібний Іуда.
      Навергали своїх гріхів обоз,
      Але чужим богам несем до суду.

      Своє лайно - сусіду за паркан ,
      Неначе із балкона папіросу.
      І усихає з люті Іордан,
      Стіна плачу - чужих плачів не зносить.

      А ми Голгофу утоптали в грязь,
      Ще трохи - і зрівняється з землею.
      І кожен раб, повія чи то князь
      Потроху краде бога у єврея.

      Ми - сарана! Набридлі прохачі!
      Нахабно прагнемо чужого схову.
      До раю (не свого!) поцупили ключі.
      І хмурить брови мудрий Ієгова.

      У небесах курличуть журавлі,
      Під ними сплять Стрибогові онуки:
      Не поважають рідної землі,
      Чужим законом обкували руки.

      Коли ж не стане звільнення від мук
      І отченаш Всевишній не дочує,-
      Прокинеться незрячий ще онук,
      І капища прадавні ушанує.

      26.04.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    269. Сльозотеча
      Про кохання писати не важко,
      Інтернет потопає в сльозах.
      Надриваються Васі, Наташки,
      Скрізь печалі, розлучення жах.

      Заросило губиська і плечі,
      Коси мокнуть, блищить борода.
      Сльози гарно течуть понадвечір.
      Нині - ранок. Уже середа.

      Щосуботи - грімкі водоспади,
      Понеділок - малі ручаї.
      По вівторках - сонети, рулади,
      У неділю - ридання, жалі.

      Я нахлипався теж донесхочу,
      Позавчора, мабуть, це було.
      Навіть досі у носі хлюпоче.
      Та мене привезли у село.

      Тут немає плакучих поетів,
      Од виття не двигтять небеса.
      Мертва зона. Нема інтернету.
      Є - лопата, сапа і коса.

      Мої реви оброшують трави,
      Душ солоний приймають жуки.
      Мружить око коза на галяві,
      Лиже сльози з моєї руки.

      Тут живі - не уявні картини,
      Чую тьохи - не зойкіт і крик.
      Йду порюмсати я до дружини,
      Бо страждає її чоловік.

      Оніміли осмучені дятли,
      Плач зозулю зігнав з верховіть.
      Рву од відчаю з коренем патли,
      Бо з фейсбуку потрапив у кліть.

      Я готуюся тихо до втечі,
      Покидаю вино та шашлик,
      Щоб поринути у сльозотечу,
      До якої в інеті обвик.

      19. 07. 2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    270. Віщі знаки
      Я пожалів її одразу.
      Вкусив тоді кохання ґедзь.
      Вона ж ридала від образи -
      Її обквецяв горобець.

      Утер заляпаного писка,
      Завів до хати на чайок.
      Вона ж віддАлася без писку.
      Та це - пролог. А ось урок.

      Вона - фінансова тигриця.
      Все інше - непристойний звук.
      Є гроші - мацаю сідниці,
      Немає - вистачить і рук.

      У неї мамині манери
      Володарки, а не слуги.
      Гребе авансом і без черги,
      А я оплачую борги.

      Щоранку порожньо в кишені,
      Зникають навіть мідяки.
      На гроб одкладені "зелені"
      Попали їй у п'ястуки.

      Із хати вимело сервізи,
      Каблучки, техніку, книжки.
      Зате до штатів має візу
      Та шуби норкові важкі.

      Реве недолі пилорама,
      Розлучення, гризня, суди...
      У серці смуток грає гами
      І мавки кличуть до води.

      Бубнявіють жалобні сльози.
      Але раптово із небес
      Упала цяточка на носа,
      І я - ожив! Окріп! Воскрес!

      Не встиг уплакатися гірко,
      Піти втопитись у ставу.
      Дала мені хустинку жінка -
      Із нею нині я живу.

      Вже не болить. Усе в порядку.
      Душа пройшла важкий етап.
      Лише залишився на згадку
      Кігчастий слід звірячих лап.

      В душі цвітуть троянди, маки,-
      Нарешті витягнув туза.
      Несуть ворони віщі знаки,
      Дарують людям чудеса.

      18.07.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    271. Де нас немає
      У соцмережах, кажуть, файно.
      До рота падає банан,
      Сіяє сонце життєдайне,
      Хлюпоче теплий океан.

      Поети пишуть без зупинки,
      Кладуть поезії рядки.
      А їм хвалою чешуть спинки,
      Кидають слави ягідки.

      Хотів потрапити до раю,
      Небес почути чистий звук.
      Та гарно там, де нас немає,
      А я убгався на фейсбук.

      Настала ера постмодерну,
      Відкрилися усі роти.
      Естетики мутує зерня,
      Хлорується ковток води.

      Летять словесні водоспади -
      Сиропи, січка та корчі.
      Афекти, пози, ескапади,
      Наживка - чулі читачі.

      Сидить в інеті зріла дама,
      Жує десятий пиріжок.
      В поетики компостну яму
      Кладе іще один мішок.

      Мужик на фото - козарлюга!
      Під ним вистрибує лошак.
      Сонети пише недолуго,
      Зате багато й надурняк.

      Писець чекав на охи, ахи,
      Бравіссімо, ого, о-є!
      А я за слушну заувагу
      Отримав дулю навзаєм.

      З інету сумно виповзаю,
      Рачкую, рухаюсь навспак.
      Закрилися ворота раю.
      А, може, щось роблю не так?

      17.07.2017 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    272. * * *
      У кожного своя стезя, межа
      Добра, злоби, поваги та терпіння.
      В руках убивця стискує ножа
      Аби у плоть ввігнати по руків'я.

      Краде злодюга гроші та майно,
      Жадобою горить несите око.
      Онук у баби цупить на вино,
      Висотує із неї мляві соки.

      Продав усе до нитки волонтер,
      Купив приціли, джипа, автомати.
      Комбат - пристосованець-шкуродер -
      Машину вкрав, пригнав собі до хати.

      Вагітна жінка впала на траву,
      У животі вовтузиться дитина.
      Зриває з пліч їй сумочку нову
      У фраці із метеликом мужчина.

      Болить рука - осколок у плечі.
      Піти б у тил - у медсанбат, на базу.
      Та він не опустив свої мечі -
      Охороняє підлу біомасу.

      Чуже маля - здоров'я на "нулі" -
      Потрапило в омріяну родину.
      І хоч у ній десяток ще голів -
      Знайшлося місце ще одному сину.

      Збирають люди лахи все життя,
      Втовкмачують у хлам безсмертну душу.
      Сусідове в агонії дитя -
      Йому допомогти негайно мушу.

      Надворі злива. Блискавки, гроза.
      У хмаровинні зрію віщі знаки:
      Єдиний шлях веде на небеса -
      Себе віддати людям. Без подяки.

      16.07.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    273. Онуки
      Давно чинили кару, муки, гвалт
      Кармалюка Устима зарізяки.
      Але встають онуки із-за парт
      Аби хати палити, хижі, замки.

      Ріка терпіння схожа на ручай,
      Дитина точить крицеві сокири.
      Немає їй уже дороги в рай -
      Нагострює війна юначі крила.

      Не платить хабарі він і ясу,
      Раба не має вже гидкого знаку.
      І не піде шукати ковбасу,
      Що кинула людва в сміттєві баки.

      Сьогодні кожен - піфія, прокок.
      Стежина довела крива до прірви.
      Донбас і Крим закріплюють урок:
      Бомбардування, залпи, трощі, вирви.

      Для нього пісня волі - кулі звук,
      Рука вганяє в автомат набої.
      Він - уже воїн. Стріляний онук.
      А ми - чужі. Рідня - на полі бою.

      15.07.2017 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    274. Крадіжка
      Захмарилося. Нічка. Комарі.
      Селяни геть утомлені поснули.
      Кладе сусід у торби чималі
      Украдену у дачника цибулю.

      Навпомацки тягає за чуби,
      Від місяця немає нині світла.
      Крадіжка - знак сучасної доби,
      І головна у існуванні титла.

      Цибуля в торбі. Бабрає часник,
      Підважує кущі стара лопата.
      Пішов хазяйський нині чоловік:
      Усе що бачить - стягує до хати.

      Картоплю сипле щедро у лахтух,
      Торішня надокучила до біса.
      Тепер сусід - довірливий лопух,
      Збере не урожай, а дулю лису.

      Добро у клуні. Хата на замку.
      На місяць люто шкіриться собака.
      Жона перину вислала м'яку
      Коханням частувала, серп на гаку.

      Уранці суне вже на свій город
      Прорвати моркву сіяну загусто.
      А там мишій, берізка та осот,
      Але немає бульби та капусти.

      Пощезли дині, бурячки малі,
      Трава прим'ята колесом од воза.
      На свіжоперекопаній землі
      Іще димить бичок од папіроси.

      Неситості людській немає меж
      Коли немає розуму та серця.
      Бо скільки ти добра не украдеш -
      Удесятеро більше одбереться.

      14.07.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    275. Недарма
      Ув орді я живу ізмалку,
      Звик до подиху яничар.
      П'є сусід оковиту залпом,
      До Дніпра тече перегар.

      Бачу місто чуже, голодне,
      Бабці кришать не хліб - бички.
      Рекламуються бутерброди,
      Чую лайку і матюки.

      За театром - смітник до неба,
      Очі люду пече планшет.
      Я тут зайвий - хробак, амеба,
      Перестарок-анахорет.

      Клопівниці мов зікурати,
      Упираються в небеса.
      Де була колись дідова хата -
      Ятка з м'ясом, універсам.

      Ієгова - бог українців,
      Шаурмою пахтить земля.
      Плачуть Лаври чужі дзвінниці -
      Їх господар уже з Кремля.

      На Печерську, Сирці, Подолі
      Риштовання сталевих грат.
      Годі бачити житнє поле
      Чи небесний густий блават.

      Мерехтіння сідниць, потилиць.
      Зір - у землю, горбом - спина.
      Дехто каже, що я злостивець.
      Та хіба це моя вина?

      У ротах конопля та маки,
      Вуха повні промов, мури,
      У Стамбулі кричать коханки -
      Наші сестри та матері.

      У пісочниці - шкет-мізинець,
      Вишиванка йому до п'ят.
      Каже гордо: -Я - українець!
      Бач, на грудях висить автомат?

      Ув очах зробилося темно,
      Сльози котяться з них рясні.
      Може, вірші пишу недаремно?
      Недарма співаю пісні?

      11.07.2011р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    276. Печальне
      Рука поета просить од і саг.
      Спрацьована, знесилена правиця.
      Естетиці вона тримає дах,
      Наповнює гармонії криницю.

      Моя долоня - це слуга краси,
      З глибин гребе її, неначе тралом.
      У струменях словесної грози
      Нуртують думи, цілі, ідеали.

      Роздвоївся сатирика язик,
      Липкої повно у щоках отрути.
      Шукає графоманів, недорік,
      Жало у гузна заганяє люто.

      То не простий, а творчий паразит,
      Харчується поезії плодами.
      Підкопується, наче підлий кріт,
      Жонглює нехорошими словами.

      Прийшов учора він у наш гурток,
      А вже жує усіх, неначе гусінь.
      Збирає недоречностей пилок,
      З натхнення вириває жирний кусень.

      ПиснУла збірку - знову він повзе,
      Бере до рук моїх поезій стоси.
      І все гризе, гризе, гризе, гризе,
      Обтяв під корінь поетичні коси.

      За раз творінь упорює відро,
      Розгодував сонетами огузок.
      Завжди у нього напхате нутро,
      Моя ж - голодна, на дієті, муза.

      Полохаюсь, неначе ховрашок,
      Біду вчуваю в кожнім слові, звуці.
      Сатирика уїдливий смішок
      Мене бентежить навіть на фейсбУці.

      Виписує то клізму, то пеню,
      Довбає дятлом за неточне слово.
      На рік писати, мабуть, припиню,
      Піду вивчати українську мову.

      11.07.2017 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    277. Причастя
      Прочанину смакує кров Христа.
      Нагода буде - питиме гарячу.
      На всю планету нібито кіста
      Поширилася звичка упиряча.

      Гриземо плоть Спасителя усмак,
      Справляємо щоріч по ньому тризну.
      Білуємо божественний кістяк
      У приступах свого канібалізму.

      Ми боїмося ближніх недарма,
      Вилазять боком людожерські риси.
      Любові милосердної нема,
      А є оскал і пазуриська рисі.

      На хліб старенька просить п'ятака,
      В житті у неї нині чорна смуга.
      А злодія упевнена рука
      Краде у неї гроші з капелюха.

      Веде у бій малечу командир,
      Немає для дітей уже поблажки.
      На груди потім покладе менгір,
      Аби й на тому світі було важко.

      Не можемо утишити жаги
      Протруєної до кісток натури.
      Привчають нас попи, а не боги
      Ізмалку до кривавої мікстури.

      Ми - кровососи. Дракулю рідня.
      Релігія ж слугує за приманку.
      Втягнулися. Ковтаємо щодня
      З душі людської запашну кров'янку.

      Хрестили нас вогнями та мечем.
      Невже тому і випало до скону
      Впиватися солодким кумачем,
      Висотувати душі безборонно?

      Маля годує матір молоком,
      Йому співає тихо колискову...
      Піду не в церкву. А піду в альков.
      Моє причастя - то кохання слово.

      10.07.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    278. Хохли
      Ідуть хохли. В кишенях дулі,
      Мармизи хитрі, потайні.
      Байдужі їм кремлівські кулі,
      Хати сусідів ув огні.

      Дзявкочуть суржиком щелепи,
      На пиках усмішки масні.
      Розмножуються як амеби,
      Живуть комфортно і в багні.

      Хохлам держава до лампади -
      Аби напхатий був борлак.
      Усе святе байдужа "вата"
      Продасть баризі за мідяк.

      Пощо поезії охвітні
      Коли у роті матюки?
      Попса, шансон, думки огидні
      Повиїдали геть мізки.

      Ціпкуще у хохлів коріння.
      Рясніє паростями пень.
      Із покоління в покоління
      Передається хворий ген.

      Хохла дрімає сита тушка,
      Цицьки дружини у руці,
      Із рота визира галушка...
      А на війну ідуть бійці.

      09.07.2017 р.









      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    279. Невдала депресія

      Депресія. Сьогодні чорний день,
      Гадки про смерть, життєві негаразди.
      Лежу добу, немов трухлявий пень
      І склеюю поезіями ласти.

      На носі перелущив чиряки,
      І нігті пообрізував до м'яса.
      Та під чолом зажурливі думки -
      Вдягтися хочу в найтемнішу рясу.

      Нудьга зелена. Скрутень у руках
      До сволока притягує магнітом.
      Надгробна увижається плита
      Із мармуру або лабрадориту.

      Висить на носі цілий день сльоза,
      Од дум невтішних геть немає спасу.
      Прийшла пора іти на небеса...
      Але трубу забило унітаза.

      Пливуть кавалки прямо на паркет,
      У ніздрі гатить запахами гиді.
      А я ж - піїт! До того ж і естет!
      Мене краса цікавить лиш на світі.

      Накисли лапи еротичних муз,
      Із шафи зирять злякані Пегаси.
      Беру до рук позичений вантУз -
      Журитися уже немає часу.

      Вже уночі, голодний і брудний,
      Я вичапав із клятої вбиральні.
      Депресії - немає. Я - живий.
      Думки про вічне - вже неактуальні.

      07.07.2017р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    280. Любовні мотиви

      Згадалася мені жона,
      Прийшла невчасно хтива думка.
      Колов я куму кабана,
      Обрізував кнуряці шлунка.

      Вона у спогадах як прищ,
      Що вискочив на носі збоку.
      А я в руках тримаю ніж,
      Іще уріжусь ненароком.

      Пахтить свіжатина довкруж,
      Обсмалена в житах щетина.
      Піду, згадаю, що я муж,
      Себе потішу та дружину.

      06.07.2017 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    281. Хитрунка
      Вона мене покликала на борщ,
      Дала черпак чи то велику ложку,
      Аби емаль обточував об корж
      І голод угамовав потрошку.

      Глитав картоплю і масні хрящі,
      Сьорбав гаряче, наче поросятко.
      А за вікном сопливили дощі,
      Вітрисько шарпав помідорну грядку.

      Із часником духмяні пампухи
      У кишківник застрибували хутко.
      І щоки роздимались як міхи
      Коли жував усмак курячу грудку.

      Запив застілля кухликом води,
      Подякував сердечно господині.
      Вона ж мені: - Наївся? То плати.
      Знімає з себе плаття та хустину.

      Мені убгала ліфчик в п'ястуки,
      На плечі панталони впали м'яко.
      Заворушились капосні думки,
      Прокинулась утомлена кабака.

      Та не зірвав кохання я дари,
      Не впестили Венеру хтиві длані.
      Зрекла сусідка:-Лахи ці бери
      Та випери із порошком у ванні.

      Дарма хотів помножити гріхи -
      Вона ж ловила на борща мужчину.
      Бешкетували вчора дітлахи
      І поламали для прання машину.

      Вже навзаєм готую підлу мсту -
      Я теж хитрун, а не дурна роззява.
      Скручу їй чайник, газову плиту,
      І запрошу увечері "на каву".

      05.07.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    282. На кінчику пера
      На кінчику пера - тремтить отрута.
      Ще мить - і скрапне, наче кислота.
      Добряче заробив колись Іуда,
      Коли узяв срібляник за Христа.

      На кінчику пера - дитяча казка.
      Мелодія глибока і щемка.
      Ще книжні (не живі!) добро і ласка
      У розум уростають юнака.

      На кінчику пера - жадання крові
      Та заклики до лютої війни.
      Гримлять залізних лошаків підкови,
      Чуби холопів смикають пани.

      На кінчику пера - слова присяги,
      Яку дає країні кожен з нас.
      Аби священні синьо-жовті стяги
      Вернулись у Тавриду і Донбас.

      На кінчику пера - жага наживи,
      Дратує зір сусідові земля.
      Феміда присуд надсилає мстивий:
      Була - моя. Тепер уже - твоя.

      На кінчику пера - слова любові,
      Букет пахкий півоній і жоржин.
      Пташиний спів, і зорі вечорові,
      Квітучий сад щасливої душі.

      Коли в житті настане кепсько дуже,
      Проблем на плечі вляжеться гора -
      Ходи на вогник слова, милий друже,
      Тебе зігрію кінчиком пера.

      04.07.2017 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    283. Моя вина
      У бур'янах ховаються городи,
      Напризволяще кинуті лани.
      Це - вік новий. Гастрономічна мода.
      Селянський труд сьогодні не в ціні.

      Рукам онука рало вдивовижу,
      Нога боїться стати на стерню.
      І дух землі лякає його свіжий -
      У цім себе, а не його виню.

      Малим його не брав на косовицю,
      Де луг тонув у співі солов'я,
      Води не пив із чистої криниці,
      Не проростив хоча б одне зерня.

      Вишневий сік, рум'яні абрикоси,
      Дозрілі дині, спілі кавуни -
      Йому матуся з маркету приносить.
      Але його немає в цім вини.

      Коли і де ця трапилась підміна -
      Мовчить моя немудра сивина.
      Росте байдужим до землі хлопчина:
      Це лиш моя, а не його вина.

      І цей тягар нести уже несила
      Та пити буду чашу цю до дна.
      Для чужини ростуть в онука крила -
      Це не його, а лиш моя вина.

      Як вбережуть його небесні боги
      І в сад душі навернеться весна,
      Мо, прийде він із дальньої дороги,
      І скаже: - Дідо! Це моя вина!

      лютий 2017 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    284. Фіаско
      Ця ніч жахливою була,
      Розхитано поета нерви.
      Дарма убив я комара,
      Вкривавив дорогі шпалери.

      В клубах густої темноти
      Знайшов упир для себе дірку.
      Знадвору тихо залетів
      У незачинену кватирку.

      Бенкетував, прудкий носань,
      У ніздрю хобот нагло тицяв.
      Дзумів, нахаба, як оса,
      Смоктав мене, неначе цицю.

      За ніч обридла нота "до"
      Мене довела до нестями.
      До рук узяв я молоток,
      А результат - кривава пляма.

      Мене чекав страшний удар -
      Не стану вже богемним тузом.
      Це не звичайний був комар,
      А власна зголодніла муза.

      На шафі хлипає Пегас,
      Дарма очікує на друга.
      Вже не писатиму для вас -
      В житті настала чорна смуга.

      03.07.2017р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    285. Живий
      Моє серце вистигло. Зовсім.
      Не сприймає уже плачі.
      Мені болю чужого досить.
      Остогидли ножі, мечі.

      Я оглух до чужого крику,
      Вкрижанів од тілесних ран.
      Тягнуть руки свої каліки -
      Ні копійки я їм не дам.

      Милосердя - нині за гроші.
      Задарма не працює кат.
      Хто багатий, той і хороший.
      Тать у клуні наводить лад.

      Небеса до людей байдужі,
      П'ють кровицю, неначе квас.
      Яничари в божницях служать,
      А розплата - Крим і Донбас.

      Мене кличуть пани до бою,
      Обіцяють бучний парад.
      В Дикім полі стріляє зброя
      За рошенівський шоколад.

      Свого друга поклав у могилу,
      На хреста одягнув вінок.
      Сліз тримати уже несила,
      Біль у грудях, тремор, амок.

      Я горітиму, мабуть, до скону.
      Наче ж вмер...Помилився, живий.
      Ненадійна душі охорона,
      Неглибокі її рови.

      02.07.2017 р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    286. Навала
      Іде дев'ятий вал. Навала.
      Неестетичний вінегрет.
      Літературна порохнява
      Задушить скоро інтернет.

      Немає пошесті зупину,
      То ж годі вгледіти талан.
      Поезіям несе на зміну
      Незграбні строфи графоман.

      Невігластво диктує моду,
      Несмак відточує перо,
      І ллє мутну писака воду
      У кришталеве джерело.

      Не соромно базграти міму
      Сто помилок в однім рядку.
      І по шаблону сіру риму
      Шукає неук в словнику.

      Пощо учити рідну мову?
      Навіщо мудрі вчителі?
      В поезії епоха нова-
      Бездари нині на коні.

      Втішається писання спрага,
      Жага дешевої хвальби.
      До читача ж - нема поваги.
      Це - риса нашої доби.

      А десь, без галасу, у тиші,
      У царстві вишуканих рим,
      Блискучі геній пише вірші -
      Схилю коліно перед ним.

      30.06.2017р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    287. Про кохання
      Допоки мій запал не охолов,
      Натхнення розпирає кволі груди
      Писати буду прудко про любов:
      Шикарна тема. Критики не буде.

      Патетика, заламування рук,
      На серці - крига, у душі - морози.
      Під пресом заважких кохання мук
      Виглядують дядьки зелені з носа.

      Гризот немає, звісно, без сльози,
      Строфа без неї, наче без мастила.
      Молотить жваво без кісток язик,
      Дряпоче безупину моє стило.


      PS:

      Закінчив вірш. Раніш прийшов додому.
      Зі спальні чую хтиві "ах" та " ох".
      Співає жінка пісеньку любовну.
      Якщо точніше, то з коханцем вдвох.

      29.06.2017 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    288. Мій дух


      За пругом світла - темінь. Чорнота.
      Фінал життя. Грудей останній подих.
      Скінчаються відпущені літа
      І скоро дух мій вийде на свободу.

      Його колись сліпа впіймала плоть,
      Вневолила, неначе звіра в кліті.
      Вона для нього - кара, химородь,
      Прокляття найпідступніше на світі.

      Бо дух - це воля. Це - самі боги.
      Йому смішні обмеження, кордони.
      А тут огидні тіла ланцюги,
      Кістки, драглисте м'ясо, кров солона.

      Але найгірше - відати думки,
      Читати їх, немов одкриту книгу:
      Брудні бажання, заздрощі, плітки,
      Пиху, жадобу, лестощі, зловтіху.

      Нещасний друже, ти мене прости,
      Не я тобі завдав такої шкоди.
      Уже пора. Від мене геть іди...
      Та він не хоче вийти на свободу.

      29.06.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    289. Язичок
      Живе у роті довгий язичок
      За посмішку приховуючись милу.
      Такий м'який, маленький як листок,
      Але колючо-гострий, наче шило.

      У пащі дуже затишно йому,
      Зубів охороня його підкова.
      Без нього люди, наче ті муму -
      Промовити не можуть ані слова.

      Крутнеться ловко- і лунає спів,
      Приспічить - виголошує сонети.
      Коли ж у голові панує гнів -
      Убити може краще пістолета.

      Плювок у спину - справа язика.
      Він - майстер підло жалити у серце.
      Коли немає в нього повідка -
      Посипле рани битим склом і перцем.

      Пекучу правду в очі ріже вам
      Чи за спиною ляпає огуду.
      По сили все липучим язикам,
      Коли немає совісті у люду.

      Думки приходять в голову дурні,
      Готує мозок болісну розправу.
      Бо дуже часто хочеться мені
      Одрізати нікчему ту вертляву.

      І хоч образа серце пропіка -
      Дослухайся до слушної поради:
      Не варто розпускати язика,
      Коли достатньо мудро промовчати.

      28.06.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    290. Невідомий поет
      Мій друг - Геракл. На дрібку я молодший,
      Пишу про нас оцей простенький вірш.
      Бо я - піїт. Палких поезій зодчий,
      А він у пучках звик тримати ніж.

      Йому чавити звично у лабетах,
      Ізмалку крутить голови бичкам.
      Мені ж не треба довбні та стилети,
      Бо маю вірне стило і калам.

      Друг починав із жабок і собачок,
      Учителя доводив до плачу.
      А згодом став непереможним мачо,
      Ахейцям задував життя свічу.

      А я свою напружував макітру,
      Клюють гречани лепсько на казки.
      Писав про левів та лернейську гідру,
      І про Авгія кінські кізяки.

      Звичайно, був постійно нетверезий,
      Не жалкували слухачі вина,
      Платили щедро за цікаву дезу,
      В хламиду впала драхма не одна.

      І друг не залишався у накладі,
      Його любили збуджені дівки.
      Я байкував. А він по всій Елладі
      Збирав цноти солодкі ягідки.

      Беотія,Троада та Ітака -
      Гераклові родина і сім'я.
      Він знаний, у пошані зарізяка,
      Моє ж ніхто не відає ім'я.

      На шану я також отримав право,
      Рекламі хай завдячує мені.
      То ж гріюся в промінні його слави,
      Але помру в Геракловій тіні.

      Пихи майстерно надимати щоки
      Мене батьки учили з ранніх літ.
      Тому рука не відатиме спокій,
      Допоки в тілі гарний апетит.

      PS;
      Наділені писаки цінним даром,
      Ліпити кулю можуть із лайна.
      Займуся, мабуть, я самопіаром,
      Із мухи надуватиму слона.
      27.06.2017р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    291. Переляк
      На кухні я злякався таргана.
      В тарілі він жував мою сосиску.
      І психіки порвалася струна -
      Боюсь до рук узяти нині миску.

      Недавно був дебелим товстуном,
      Стриміла повсякчас із рота ложка.
      Борща каструлю порав перед сном,
      А нині став, неначе пральна дошка.

      Ввижаються повсюди вусані,
      Я знаю, що це дуже нездорово.
      Тому жона порадила мені
      До знахарки сходити терміново.

      Побачила гаргара гаманець,
      Розплющила пожадливості око
      І каже, що прийде мені кінець,
      Якщо не відчаклуються навроки.

      Яга стояла довго за плечем,
      Відро яєць катала по макітрі,
      Сміялася, заходилась плачем,
      І бубоніла заклинання хитрі.

      Горіли химородні гілочки,
      Виття знадвору линуло барбоса,
      Обпльовувала відьма кісточки,
      Жмути волосся виривала з носа.

      Услинено свічі, нарешті, гніт.
      Розбіглися нажахані навроки.
      І наганяють дикий апетит
      У нутрощах моїх шлункові соки.

      Прибіг додому дати бій харчам,-
      Глиталися в усмак курячі ніжки.
      А як живіт упхатий забурчав -
      Улігся із дружиною у ліжко.

      Не знаю, може щось пішло не так,
      Або шептуха чаклувала кволо,
      Та виліз боком недопереляк,
      Коту під хвіст убгались одговори.

      Закінчився не дуже гарно день,
      Шаманка з плоті вигнала Ярила.
      Життєва парость вклякла, наче пень,
      Із жінкою кохатися несила.

      Прийшло велике горе у сім'ю,
      Дружина плаче, рве на лобі коси.
      Це все тарган! Піду його уб'ю!
      Помщуся за наругу дихлофосом.

      26.06.2017р.










      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    292. Страм і шкарпетки (сатира)

      Іван Іванович Давиденко

      БЛАЖЕНСТВО СВОЄЇ ВАГИ (оригінал)

      На небі вже зорі, наче від страму,
      Судачать про темну подію внизу,
      Узріли чужу, застелену пляму,
      Що місить в місиві багнюку й красу.

      Так солодко люди, в тузі заснули,
      Життя усипили від глуму, від сну,
      Дорогу до храму з двору забули,
      До Бога не ходять не скорять стіну.

      Щоб серцем узяти проміння своє,
      Неначе данину життєву з небес.
      Що сяєво має, що радість дає,
      Що щастя збирає із вищих чудес.

      Щоб люди устали, щирі у диві,
      Веселі у честі набрались снаги.
      Молінь прочитали радо і чтиво,
      Узяли блаженство своєї ваги!

      Власна бліда копія

      На небі світила сховались од страму,
      А люди все пишуть і пишуть віршІ.
      Купують паперу собі кілограми -
      Я теж разом з ними сонет накришив.

      Так солодко люди у льолях поснули,
      Хропе голічерева ситий мужлан.
      Гуде голова моя, наче той вулик,
      Шумить від думок, наче злий океан.

      Аби читача потримати за вим'я,
      Угнати у ступор "красою" вірша,
      Я музу припну мотузком до коліна
      Аби не стрибало як дике лоша.

      Та люди схопилися, мов з переляку -
      Високі мудрульки їм не до снаги.
      Лиш жалібно виє з-за тину собака
      І тягне шкарпетку з моєї ноги.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    293. Журавлі
      Давно я був уже в селі,
      Гасав малим у літню спеку...
      Із тих часів, чомусь, мені
      Війнуло спогадом далеким.

      В криниці зирять журавлі
      В дзьобах затиснувши відерця,
      І чистим запахом землі
      Впивалося дитяче серце.

      Журавлик враз зробив уклін,
      Засунув шию у криницю
      І легко витяг із глибин
      Цебро цілющої живиці.

      А нині там пустий майдан,
      Піском усипана місцина,
      У кожну хату труби й кран
      Джерелам чистим йдуть на зміну.

      Вже не колишуться зірки
      І не мигтять з глибин на мене,
      Їх стерли люди та роки,
      Усюди лиш трава зелена.

      Прогресу впевнена хода
      В майбутнє гупа гонорово,
      Та пам'ять часто наверта
      До журавлів отих казкових.

      2017 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    294. Звичка
      Звичка

      Для нас чуже добро - суцільна мука.
      І ліпиться воно до наших лап.
      А як спіймають злодія за руку,
      То винуватий, звісно, що кацап.

      Не нам писали заповіді Божі,
      Не нас застерігали - не кради.
      Француз - багатий. А хахол - не може.
      Мабуть, то нам наврочили жиди.

      Садок сусіду трусимо потроху,
      З балкона зник трояндовий вазон.
      Полегшуємо ми кишені лоха,
      Не маєм засторог та заборон.

      По цвяхові, по ложці, по цеглині
      Собі чуже складаємо в мотню.
      Самі себе збороли в Україні,
      Але киваємо на кацапню.

      Вкорінена шахраювання звичка,
      Кишені для чужого замалі.
      Сусідова завжди солодша дичка,
      А винуваті - знову москалі.

      Веде у прірву ця крива доріжка,
      Держава опинилась на межі.
      Чи здатні зупинити ці крадіжки?
      Чи хочем жити, наче ті бомжі?

      23.06.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    295. Сниво
      Я задрімав. Але у голові
      Уява одчибучує кульбіти.
      Сидять довкола мене на траві
      Святенники, пророки, неофіти.

      Моє життя поставлено на кін-
      Кому із них віддам безсмертну душу.
      Їх - табуни. А я - лише один.
      Од нежиті, до того ж, не одужав.

      Трясе кадилом по-під носом піп,
      Бере мене одразу на арапа,
      Що задарма жую на світі хліб,
      І десятину просить його лапа.

      Не думай. Гроші сплачуй і молись.
      Дивися пильно ув іконостаси.
      А прийде час - мене візьмуть увись,
      Шматочок раю видадуть із каси.

      Святе письмо підсовує мулла,
      Лякаючи тортурами і судом.
      В суперників летить його хула,
      Мене також не обійшла огуда.

      Мовчить, не репетуючи, раввин
      І в очі поглядає вельми люто.
      Здогадується, що я за один,
      Мені бажає випити отрути.

      Пішли на мене приступом вони,
      Розтягують за ноги та за вуха.
      На щастя, навпіл репнули штани,
      Я випав і у яр шугнув щодуху.

      Недовго пожурилися отці-
      Самі себе вхопили в обороти.
      Зі злості їхні клацали різці,
      Зчепилися, неначе з Римом готи.

      Летіли клапті ряси до землі,
      Кусалися монахи та імами.
      У тисняві чавили мозолі,
      Стикалися залізними лобами.

      Прокинувсь. У планшеті чути дзвін,
      Дізнався, хто зі мною хоче мовить...
      Прийшла, нарешті, радість у мій дім:
      До себе кличуть свідки Ієгови.

      21.06.2017р.






      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    296. Феміда
      Закон - це наймит у кабзи,
      У золота - на побігеньках.
      Хабар у лапу одгрузи -
      Кради і далі помаленьку.

      Феміду тішать срібняки,
      Долоні, наче ті лопати.
      Побільше сунь у п'ястуки,
      Якщо не хочеться за грати.

      Суддя - готівки вірний друг.
      Її щодня з роботи носить.
      Під мантією є лантух -
      Кидай хутчій туди баблоси.

      Гребе монету прокурор,
      Ручиці гріє у купюрах.
      Везе данину за бугор,
      Кладе у банк "макулатуру".

      А ще - відомий адвокат.
      У справах темних він хороший.
      Захочеш правди - дай дукат,-
      Вона клює на грубі гроші.

      Блищать урядників доми,
      На унітазах позолота.
      Багатство це даємо ми,
      У себе вириваєм з рота.

      У висях блискавки, громи -
      То грішника ведуть до суду.
      Спасе валюта від тюрми,
      Покари ж неба - не минути.

      20.06.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    297. Грецькі мотиви
      Було, Венеру й Аполлона
      Вином обносив щедрий Пан.
      А нині досить самогону,
      Або сивухи повний жбан.

      Чавили сік із винограду
      Ахейці, із янтарних грон.
      А ми у рота свого ляду
      Вливаєм нафти перегон.

      Елладою пахтіли квіти,
      Плоди не знали ще цикут.
      Слугують нині пестициди
      Приправою до наших блюд.

      Прибутку з пійла грек не мав би
      Якби згодовував шмурдяк.
      З бурди сьогодні роблять фарби,
      Горілку ллють у бензобак.

      Тітки та баби мудролобі -
      Не відьми з Лисої гори -
      Питво бодяжать із сиропу
      Та із дубової кори.

      Боюсь бовтанку лити в рота.
      Бо і у нашому селі
      Накалапуцяти гидоти
      Не тільки можуть москалі.

      Наш край одвідав Діонісій,
      Ковтнув місцевого вина...
      Чубатий був. А нині - лисий.
      На арфі лопнула струна.

      Утік, лайдака, до Ітаки,
      В своїх руках поніс штани.
      А козаки не мають ляку,
      Кацапом навчені вони.

      Ковтають звично бормотуху,
      Відкрито у барилі кран.
      Та я не стану відчайдухом,
      Піду до грека в ресторан.

      У нього, кажуть, є "Метакса",
      Давно напій я цей не їв.
      І хоч шалена пляшки такса
      Але куплю таки її.

      20.06.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    298. Кровососи
      Нажахані вампіри, клопи та комарі
      Бояться уночі піти на лови.
      Зібралися на раду у заячій дірі,
      Гадають, пійло де знайти здорове.

      У плоть устромиш ікла - суцільна наркота.
      Після вечері - ув очах тумани.
      У крапельці вологи прихована біда -
      Самі уже, неначе наркомани.

      Та це іще терпимо - сьорбається в усмак.
      Дурман штрикає, далебі, півсвіту.
      У Дракуля - проблема. Його якийсь чувак
      Нагородив підступно гепатитом.

      Клопу потрібна клізма. У комара - гельмінт.
      Москіт - малий, а гості - триметрові.
      Чухмариться собака і чхає люто кіт,
      І супить кліщ свої кудлаті брови.

      Вампують до знемоги і теща, і зятьок,
      У кожнім слові цвіркає отрута.
      Повагу поховали, закрили на замок.
      Ножі гострять уцуплені у Брута.

      Сумна чекає доля заражену сім'ю,
      Немає шани, то не буде миру.
      Втелющилася дума у голову мою,
      Що ми уже не люди, а вампіри.

      П'ємо не тільки соки - смакує крик і гнів,
      Чужим плачем одгикуємо сито.
      Образи, наче сіті, сплітаємо зі слів.
      Хіба ми люди? Може, паразити?

      Поглянув у люстерко і став ураз блідий,
      Себе не можу геть я упізнати.
      Є щупаки у роті. І прямо на губі
      Вмостився кровосисний апаратик.

      19.06.2017р.







      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    299. Паралелі
      пролог

      О, Греціє! Зевес! Еллада!
      Геракла нині зна усяк.
      А наш божок із шоколаду,
      Цукерка "Тузік" його знак.

      Нацупив модну вишиванку,
      Рече з трибуни, наче піп.
      Рахунок - у юдейськім банку.
      До влади намертво прилип.

      1

      Коли печінку Прометею
      Щоденно дзьобали орли,
      У славі сяяла Ахея,
      Боги Олімпу ще жили.

      Але сьогодні - нові храми,
      В руїнах капища старі.
      Єврей та грек торгують крамом,
      Баблом стирають мозолі.

      І в нас юдейські вже порядки,
      Запанувало всюди зло.
      Дажбога зрадили нащадки,
      Сварога кинули в Дніпро.

      Ізраїль нині у пошані.
      І український неофіт
      Гряде у води Іордану,
      Вивчає ідиш та іврит.

      Царюють Сари та Ребеки,
      Гендлює Ізя та Абрам.
      Став зовсім рідним бог далекий,
      Хоча слугує він не нам.

      2

      Шлемо молитви небу день-у-день,
      Над власним богом чинимо наругу.
      Але Єгова знищить всіх упень,
      Залишаться гебреї й їхні слуги.

      Він - бог крутий. Як і його народ.
      З чужинцями ділитися не буде.
      Із ним буцається хіба-що ідіот.
      А більшість, зазвичай, розумні люди.

      Візьму собі наймення... Шимпанзон,
      На пуп навішу зірочку Давида.
      Тоді я не побачу Єрихон,
      Мої онуки не утратять діда.

      "А греки тут до чого?" - скажеш ти.
      А в них також не Зевс тепер на троні.
      Які на смак зрадливості плоди -
      Про це не скажуть старці на Афоні.

      Ярмолку одягати вже пора.
      У синагозі вже достатньо людно.
      Зійшла над Україною зоря:
      Вже не чужа. Хоча і шестикутна.

      18.06.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    300. Хирлявість
      Мандрую я підземкою щоднини,
      Найважче, звісно, у годину-пік.
      В юрмі людській обличчя моє синє,
      Хтось парасолю угвинтив у бік.

      Тітки щокаті тиснуть на мозолю,
      А зусібіч розставлено торби.
      Мені пора виходити на волю,
      Та у проході товпляться баби.

      Хвилину тому вигнали мужчину,
      Із м'ясом одірвали куций хвіст.
      У боротьбі із ними я б загинув,
      Я ж - літератор, а не каратист.

      Вони з базару їдуть у Святошин.
      Ну, а мені потрібно на Сирець.
      Боюся зачепити їх до дрожу,
      Попробуй квакни - зразу вхопить грець.

      Міцну прорвати годі оборону -
      Стовбурчаться цицьками навсібіч.
      Продряпуюся у кінець вагону,
      Торкаючись пухких жіночих пліч.

      Отримую краплину насолоди,
      Хоча скриплять у тисняві кістки.
      Але не встиг я вийти із вагону -
      Назад заперли тлусті жіночки.

      Хитрую. У котячу лізу сумку,
      Аби у ній однесли на перон.
      Не можу більше цю терпіти муку -
      Міняю музу на м'ясний батон!

      Не раз казала мама "Їж котлети!
      Глитай ковбаси та ікру топчи."
      А ми - поети - у харчах естети,
      Натхнення - головні у нас харчі.

      Мої брати! Однині я не з вами.
      Пишіть без мене лірику в усмак.
      А я піду вбирати кілограми,
      Нарощувати сало на кістяк.

      18.06.2017р.





      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    301. Діалектика
      До церкви дехто бігає щодня,
      Поститься,обціловує ікони.
      Гадає, що від чорта це - броня,
      Від сатани - надійна охорона.

      Дає на храм грабунок, хабарі,
      Священника слова у вухо ловить.
      Каплицю власну має у дворі,
      Духівнику гріхи несе на сповідь.

      В поплічники бере собі попа,
      Йому одвалить чесно десятину.
      А завтра знову - хараман, татьба,
      І каяття чергове на колінах.

      Людські гріхи мурують Божий дім,
      В оклади переплавлена мерзота.
      І сліпить очі цуплений калим -
      На куполах іскриться позолота.

      Виблискують віконниці нові.
      Та тільки небо відає напевне,
      Яку цеглину клали на крові,
      Ну, а яку вмуровано за кревні.

      На полотні буденності мазки-
      Іду на луг уранці по солому.
      А там сусід обносить буряки,
      Несе мішок не в церкву, а додому.

      Він у божниці мало не свояк,
      Тому йому пробачу цю провину.
      Це небеса мені подали знак:
      Пора попу однести десятину.

      17.06.2017р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    302. Користь
      Після роботи хочу відпочинку.
      Лежати голічерева без руху.
      Дрімаю. Але тут мені на пику
      Усілася товста зелена муха.

      У снах моїх виспівувала птаха,
      Летіли в небеса чарівні звуки.
      Але у ніздрю заповзла комаха,
      Туди ж, по лікоть, я засунув руку.

      Мушва втекла. Її я не подужав,
      На мене витріщається зі стелі.
      Заплющу очі - знову лізе муха,
      А я вужем звиваюсь у постелі.

      Надумав поступити досить хитро,
      Для неї пропоную голу п'ятку.
      Але вона вподобала макітру,
      Лоскочуть носа знову її лапки.

      Схопився я, неначе з переляку,
      Аби зловити капость ту за шкірку.
      Вона ж на згадку залишила каку
      І вилетіла кулею в кватирку.

      Немає сну. Приперлася сусідка,
      Обплутала плітками мої вуха.
      І стало на душі нестерпно гидко.
      Згадалася мені нахабна муха.

      Не знаю, скільки зможу це терпіти...
      Але мені до рук прийшла удача:
      Убгалась муха їй у рот одкритий,
      Сусідка від образи виє, плаче.

      Пішла нарешті. Пити марганцівку.
      Нехай тварині шлунок буде пухом.
      Сатири я дописую кінцівку:
      У цьому світі теж потрібні мухи.

      16.06.2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    303. Різник
      Стинати голови - потрібно мати хист,
      Холодний розум і, звичайно, міру.
      Різник у своїй справі - це артист.
      Маестро ловкий швайки та сокири.

      Жилаву плоть уковтують щодня
      Учителі, шевці та ескулапи.
      Кувікає розпачливо свиня,
      З борща стирчать увись курячі лапи.

      На луках дожировує бичок,
      Кролі останню вточують морквину,
      Аби я їх повісив на гачок,
      Розбатував і вицідив кровину.

      Для кожної тварини - свій підхід,
      Не пхають м'ясо зразу до утроби.
      Ламаю шиї тим, хто має хвіст,
      А довбня - для бичка твердого лоба.

      Ножа свиноті суну під ребро -
      Вона недовго ратицями сова.
      Несу у льох удушене добро.
      Здирати шкіри - то окрема мова.

      Щодня мій пес гризе кістки нові.
      Спочатку вив, поглядував вороже.
      А нині лиже руку у крові,
      Бо знає - я його не потривожу.

      Харчі у місто їдуть із села.
      Буркоче шлунок. В роті повно слини.
      Аби людина ситою жила -
      Померти неодмінно хтось повинен.

      Тужавіє купюрами кабза,
      Продав і м'ясо, і телячі мощі.
      Розумний чоловік колись сказав:
      Не пахнуть кров'ю та убивством гроші.

      Тарілі повні. Ремигає люд.
      Ми - спільники. Убивці й канібали.
      Разом цей гріх знесем на божий суд,
      Дамо одвіт за тельбухи та сало.

      Хай кажуть, що не маю я душі -
      Пора іти до праці у повітку.
      Іду гострити крицеві ножі -
      Биточки просять у сусіда дітки.

      14.06.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    304. Брехня
      Кохана жінка мружиться у ліжку
      Після нічного з нею рок-н-роллу.
      Бажаю знову глянути на ніжку
      Аби уздріти правду її голу.

      Я - твій Адам. А ти, начебто - Єва.
      Живемо разом під єдиним дахом.
      Від погляду ховається суттєве:
      Пощо красі неоковирні лахи?

      Так само правду вмащуєм брехнею,
      З історії плетемо небилиці.
      Свій родовід виводимо з Юдеї,
      Із гусака малюємо жар-птицю.

      Шпаклюємо бридкі прищі на носі,
      Грабованим хизуємося кешем.
      Багаті, кажем. А насправді - босі.
      І брешемо, і брешемо, і брешем...

      Жона махнула вчора макогоном.
      Іти на працю. Але пика синя.
      Піду синець припудрити під оком.
      Сховаю правду. Істинну причину.

      13.06.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    305. * * *
      Коли життя стікає по руці
      Патьоками пульсуючої крові,
      Кладе на серце лють свої ключі,
      Вуста коробить нехороше слово.

      А друг мовчить. Уже не має сил.
      Блукає погляд, гаснучий, далеко.
      І падає вчорнілий небосхил,
      І чорного крука лунає клекіт.

      Нову собі шукає ворог ціль -
      Забув уже про страченого брата.
      А над окопом стелиться ковил,
      Що не згорів під залпами із "Града".

      Заснув мій друг. А я іще живий.
      У ящиках немало ще патронів.
      І знову кров. І знову буде бій.
      І снігом угортає мої скроні.

      13.06.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    306. * * *
      Змагаються силою дужі борці,
      Повітря вібрує від хрусту.
      А з доброї волі, ще юні митці,
      Лягають у ложе Прокруста.

      Сумління - відтято. І сумніви - геть.
      Пиши про природу і вроду.
      Кого ще цікавить життя круговерть?
      Кохання ж, не вийде із моди.

      Навіщо гризоти або боротьба,
      Та пошуки власної цілі?
      Так легко нап'ясти собі на горба
      Чужі, вже відточені, крила.

      Змахнув інструментом -і вже полетів...
      Невисоко. Десь до коліна.
      Минеш і огуду, і слів заметіль,
      І заздрості сніг-хуртовину.

      Безкрила, безтямна. Іще й без хребта,
      Без голосу власної пісні,
      Струмує поезії сіра сльота
      В уми молоді прямовисно.

      Усе. Я закінчив. Однині мовчу.
      Пащеку замкну, наче ляду.
      До "киці" своєї на крилах лечу -
      Співатиму їй серенади.

      13.06.2017 р.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    307. Лошара
      Угруз у ціль підступності кинджал,
      Бо не допер які сьогодні "друзі".
      В підлоті - майстер. Професіонал.
      Підкрався близько, і не промахнувся.

      Я поділився золотом душі,
      У час скрутний прийшов на допомогу.
      А він складав на купу бариші,
      Мої кишені видоїв потроху.

      Благаючи витискував сльозу,
      Вологою убризкуючи щоки.
      І я давав. Тепер сухар гризу.
      А він, урешті, дав бідноті спокій.

      Казав, що - рак. Ще трохи - і хана.
      А виявилося, він - звичайний злодій.
      Бо досягнула вух моїх луна,
      Що їздить він тепер уже на "Шкоді".

      Молився щиро. Клав на пуп хреста.
      Останні крихти віддавав собаці.
      Нотаріусу диктував листа
      Аби в гробу лежав у вишиванці.

      Був на словах завзятий патріот,
      Душив кацапів голими руками.
      Він знав, що я - заможний, і не жмот.
      І моє серце - не холодний камінь.

      Але в усьому є глибинний зміст,
      Закінчимо історію цю темну:
      Влетів у стовп учора аферист,
      Таки попали небеса у шельму.

      Піду на зиму різати дрова,
      Длубати землю та косити трави.
      Грошей немає. Світла голова.
      І злодіям тепер я нецікавий.

      12.06.2017р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    308. * * *
      Сьогодні не модний уяви розмах,
      Достатньо лише позолоти.
      Ступає піїт по чиїхось слідах
      Не схибивши а ні на йоту.

      Природа, кохання, коза-дереза,
      І, звісно, на обрії чайки.
      Зачовгана стилом до блиску стезя
      В інеті визбирує лайки.

      Мені вже казали, що я грубіян -
      Збиваю курчаток на злеті.
      Мовчав би, неначе тубільний бовван,
      Дрімаючи в позі естета.

      А я зависаю на голій стіні,
      Бо тут ще немає страховки.
      І граю без фальші на творчій струні
      Піднесення, відчай, неспокій.

      Нелагідний погляд уп'явся в горба,
      На хвилю одну озирнувся -
      Моїми слідами тупоче юрба:
      Попи, космонавти, бабусі...

      Догнали. У гніві штовхають у бік
      Аби шкандибав я і далі.
      І знову іду бездоріжжям у сніг,
      Тікаю у світ віртуалу.

      Прокинувся. Глипнув. А то лише сон.
      У ньому немає секрета.
      Учора без закусі пив самогон
      Себе уявивши поетом.

      Мордяка опухла. В жорсткому моху.
      І погляд, немов у шкелета.
      Піду я на кухню гасити жагу -
      Не буде із мене поета.

      12.06.2017р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 2.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    309. Люди та боги
      Забуло, мабуть, небо про людей.
      А тут - розор, непевнощі, проблеми...
      У синагозі молиться єврей,
      Мечеть араб одвідує окремо.

      Утрачено до люду інтерес,
      Не плодяться пророки та герої.
      Ми - дзеркало озлоблених небес.
      Ми - яблуко від яблуні гнилої.

      Єгова нині всіх кладе в покос,
      В підпіллі Один і Аматерасу.
      Свою маківку чухає Христос -
      Торгують Словом криведники в рясах.

      У висях колотнеча. Йде війна.
      Нещадна до суперників заруба.
      І рикошетом гине сарана -
      Прочанин утрачає свого чуба.

      Струмує кров бруківкою липка,
      Розкидано довкола плоті шмати.
      Фанатика тренована рука
      Жбурнула в натовп бойову гранату.

      Летять каміння, палиці, ножі,
      Прокльони, матюки, жахні образи.
      Лежить любов убита в паранджі,
      І крапле слина з рота біомаси.

      Створили, мабуть, нас дурні боги,
      Усує витрачали свої сили.
      Бо стали ми живому вороги,
      Вгорнули прутня у листочок віри.

      Покинув бог дітей своїх таки.
      А ті зросли. Вподобали сокири.
      Напружують у лютощах мізки
      Аби забудька вкласти до могили.

      Божок ослаб. Сточилися різці.
      Онуки купно пишуть некролога.
      Чи скоро стисне Homo у руці
      Голянку нерозважливого бога?

      11.06.2017р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    310. Теща


      Ходи до мене, друже, на поріг.
      Покинь печалі, відпочинь хвилину.
      Нарешті тещу злу ти переміг,
      Поклав ту капость у дубову скриню.

      Не буде більше гризти як блоха,
      І вухо не вчуватиме прокльонів.
      Радій, що обійшлося без гріха
      І на руках твоїх немає крові.

      Пішла сама, нахрумавшись грибів,
      Які на тижні назбирала в лісі.
      Я знаю - ти давно цього хотів,
      І хтось учув мольбу твою у висях.

      Розвиднівся, нарешті, білий світ,
      Невдячна закінчилася робота:
      Для мамці доця, звісно, меч і щит.
      Для тебе ж була баба чорнорота.

      Музики чарку випили до дна,
      Уклали гробарі в могилу кості,
      І прихопивши сулію вина
      З поминок розійшлись останні гості.

      Хоча не буде позик і боргів,
      Та житимеш однині на зарплату.
      Забудь ковбаси, з сиром пироги,
      Щоденна страва - хліб і чай із м'яти.

      Розбагатів хоромами свояк -
      Хазяїном у хаті ти не будеш.
      Він був ласкавий, хитрий потурнак:
      Бери дружину - жити лізь у буду.

      А шурину дістався мерседес
      Та жирної землі зо два гектари.
      Твоє лише - жона й у буді пес,
      І струни від розбитої гітари.

      Зосталася десятка в портомоне,
      Нема тарані жирноі до пива...
      Сваритися із тещею - дурне.
      Цінуй ії, допоки вона жИва.

      10.06.2017 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    311. Черв"ячок


      Тануть у роті грушкИ жовтобокі,
      Злизує краплі верткий язичок.
      Але побачило капосне око -
      Глипа на мене товстий черв'ячок.

      Всьорбують щоки у шлунок нектари.
      М'якуш гризе, наче теща зятька.
      Тут його хата, клозет, будуари,
      Я ж в його дім устромив п'ятака.

      Дати потомство однині не зможе,
      Трупик мурахи затягнуть у ніч.
      Мабуть, дарма я його потривожив,
      Хочу відгризти макітру із пліч.

      Він же маленьке, невинне створіння,
      Я проти нього - коллос, Гуллівер.
      Жити в плодах - не червова провина.
      Я ж їх точу, наче дуба бобер.

      Хрумати буду я грушками нОвими,
      Нащо мені хробаки та кліщі?
      Злочина скоєно. Хату зруйновано.
      Кину недогризок геть у кущі.

      09.06.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    312. Батьки та діти


      У лексиконі перше слова - "дай".
      Коли ж дають, бурмоче, що замало.
      Чужий до рота пхає коровай,
      Глитає до горлА халявне сало.

      Кишені бабці патрає онук
      Аби поласувати самогоном.
      Вона ж сапу не випускає з рук,
      І кров шугає у старечих скронях.

      Бажає доня нові чобітки -
      Віддала мама місячну зарплату.
      Її цікавлять тільки парубки -
      Нехай кайлує по неділях тато.

      Узяв кредит синок. Ввійшов у раж,
      Віддав квартиру неньки у заставу.
      Змінився кардинально антураж:
      Була софа - тепер вокзальна лава.

      Зросли байдужі доньки та сини,
      Крадуть у себе, коли є нагода.
      Жалю не відчувають і вини -
      У цьому віці споживацька мода.

      Можливо, винуваті і батьки -
      Не стачило на виховання часу.
      І виросли із діток гівнюки,
      Не на своє облизуються ласо.

      У хаті чути грюкіт і матюк,
      Сердитий голос розмовляє басом.
      То знову йде знервований онук
      У бабці випорожнювати касу.

      08.06.2017 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    313. Сірко
      1

      Я - пес. Коти мене не люблять,
      Живу у буді десять літ.
      Потроху випадають зуби,
      Мослак - уже не мій обід.

      Гавкочу на ревкі мопеди
      Або блукаючих собак.
      Кусати зад - життєве кредо.
      Гарчати грізно - це судьба.

      Інтуїтивно чую ласку,
      Готовий крикнути "ура",
      Коли мені кільце ковбаски
      В пащеку суне дітвора.

      Але ошийник на загривку
      Та металеві ланцюги
      Мене триматимуть довіку
      Біля хазяйської ноги.

      Як чую пана свого кроки -
      В страху дрижить моя спина.
      На світ дивлюсь єдиним оком -
      Штрикнув цвяхом із будуна.

      В клубах густого перегару
      Смокчу поцвілі сухарі.
      Іде хазяїн - чорна хмара -
      Сховаюсь краще у дірі.
      2
      А люди, звісно, не собаки -
      Нема на шиї повідка.
      Як не крути, а дехто, таки
      Усе ж нагадує Сірка.

      Прощає болі та наругу,
      Гризе, що кинули, в кутку.
      Не вистачає сили духу
      Недолю кинути гірку.

      Людей судити я не буду -
      Вони собі не вороги.
      А я не можу жити в буді,
      Батіг терпіти й ланцюги.

      07.06.2017р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    314. Милостиня
      Старенька бабця простягає руку,
      У перехожих просить копійчину.
      До справи долучила і онуку -
      Стоїть дитина поруч на колінах.

      За рогом - у жалобному - циганка.
      На грудях теліпається ікона.
      Збира оброк із вечора до ранку,
      Несе бабло місцевому барону.

      У переході - без ноги - каліка.
      А очі ріже неприкрита рана.
      Питати "звідки травма?" звісно, дико.
      Гадаєш - із АТО, а чи зіп'яну?

      Ридає, побивається дівуля,
      А ув очах байдужих зовсім сухо.
      Ворушиться в її кишені дуля,
      Обличчя геть опухло від сивухи.

      Під храмом дід співає. Гра на кобзі.
      У небеса чарівні линуть звуки.
      Раптово впав. Почив умить у бозі.
      А шапку ухопила якась сука.

      З усіх усюд біда струмує в душу,
      Питати годі - щиро чи нечисто?
      Я - милосердний. І давати мушу.
      Але ж не професійним аферистам!

      Помер вояка. Зовсім ще дитина.
      Стоїть від горя почорніла неня.
      Нема за що їй поховати сина...
      Моя тремка розтиснулася жменя.

      06.06.2017 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    315. Витязь у свинячій шкірі
      Ми ще недавно їздили на конях,
      А нині у ходу залізні звірі.
      Кермо стискає у своїх долонях
      Кудлатий витязь у свинячій шкірі.

      Реве тварюка, аж цокочуть зуби,
      Полохає сусіду свиноматок.
      Куйовдить вітер чувакові чуба,
      Дівки на нього мружаться із грядок.

      Купила теща зятеві Сузуку -
      Нехай шаліє від мотоциклета.
      Всю ніч шурупи вгвинчував у куртку,
      І каску одягнув замість кашкета.

      А на ногах - не чоботи, а краги,
      За милю вухо чує їхній тупіт.
      Ковтає байкер два стакани браги
      Аби від страху не тремтіли руки.

      Натиснула долоня важіль газу,
      Прокинулися гицеля задатки:
      Під колесом зачавкотіло м'ясо,
      Кувікнуло востаннє поросятко.

      Японське диво повалило бляху,
      Водій у хвіртку залетів кур'єром.
      Убгався ровер із усього маху
      У буду із голодним бультер'єром.

      Завив од люті бойовий собака
      І кинувся прожогом до гарніру.
      Півкулі пережовував зі смаком -
      Штани пропали, витязя, зі шкіри.

      На мить насуну мудрості тонзуру
      І висловлю свою невтішну думу:
      Коли жили мужі в тигрячих шкурах,
      То над собою не чинили глуму.

      06.06.2017р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    316. Секонд-хенд
      Прийшла на Україну дивна мода,
      Нові уподобання та часи.
      Гуманітарка - є. Нема заводу.
      Пакують у цехах старі труси.

      У ніздрі гатить запахами цвілі,
      Вгинаються від краму стелажі.
      А люди, від нестатків здичавілі,
      Вишукують реглани та плащі.

      Колись ті речі кинув сифілітик,
      Або від жиру репнула мотня.
      Та скромним громадянам я не критик.
      Бо сам такий. Така ж моя рідня.

      Працюючий завод сьогодні - свято,
      Порізано на брухт усі станки.
      Ув Африці тепер складають трактор,
      Китай купує руки та мізки.

      Хто міг - із України втік у шпарку,
      Полишив нам осот і будяки.
      Зате цвіте як мак гуманітарка,
      Висотує убогі копійки.

      Піду і я побабратись у лахах,
      Собі влаштую переможний бал.
      Куплю штани з лампасами, папаху,
      Ходитиму, неначе генерал.

      А згодом здам сусідові в оренду,
      Підзароблю на шкіряний помпон.
      Для цього продавчині секонд-хенда
      Залишив свій домашній телефон.

      Але мене звільнили із роботи,
      Вже підписав директор документ.
      Завод оголосили мій банкротом,
      Там за півроку буде секонд-хенд.
      04.06.2017 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    317. Ой, Дніпро, Дніпро
      Дніпро завжди подобався мені
      У тиху та безвітряну погоду.
      У щирому своєму зізнанні
      Не помилився класик ні на йоту.

      Ліхтарики, неначе ті зірки,
      Відблискують у потемнілих водах.
      Туману пасма тягне до ріки,
      І човен хвиля незлостиво гойда.

      Полює на плотву голодний сом.
      Ну, а мені, неначе хто наврочив:
      Вже котрий помахав своїм хвостом,
      Водяники з русалями регочуть.

      А ранок вже запалює свічу,
      На мене сонце вибалушить око.
      Останній гак згодовую корчу -
      Прийшла пора рибинам дати спокій.

      В усій красі постали береги -
      Доокола пляшки вляглися трупом.
      Учора тут гуляли вороги -
      Пиячили, з ропух варили супа.

      На полотні - сучасності мазки,
      Оновлено пастелі пейзажиста:
      Попереду - горою кістяки,
      А задній фон - в димах столичне місто.

      Сумуючи закінчую катрен,
      У риби не було сьогодні кльова.
      Зберу я краще поліетилен,
      Потішу смітника своїм "уловом".

      04.06.2017 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    318. Теща
      Хлопак я чуйний, не спесивий,
      Ходжу до тещі на ралець.
      Аби набратись "позитиву",
      І з нирки рушив камінець.

      Як заболять раптово зуби -
      Біжу до неї крізь кущі.
      Вона уміє приголубить,
      Смикнути кутній без кліщів.

      Не тра швидкої допомоги,
      У медицині вона бог.
      Лікує миттю перелоги,
      Утне, як треба, некролог.

      Я став, неначе ангел з раю,
      Та винуватий все одно.
      Однині роду я не маю:
      Не муж, не діва, а "воно".

      Встаю щоднини із курами
      Патьошити для неї суп,
      З бараниною та грибами
      Аби не смикала за чуб.

      По хаті рухаюсь навшпиньки,
      Тамую недопереляк.
      Дрижать слабі мої колінки,
      В страху задкую наче рак.

      До рук пора узяти долю,
      Мотузку зняти із гілля.
      Піду зловлю комаху в полі,
      У ніздрю всуну їй джмеля.

      Проснувся. Серденько калата,
      Та проясніло на душі.
      Бо я ж мужчина нежонатий,
      Пощо нагострювать ножі?

      Удихую на повні груди,
      Повітря тішуся ковтком.
      Нехай у когось теща буде,
      А я лишусь одинаком.

      03.06.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    319. На Водохрещу
      На Водохрещу йшов колючий сніг,
      Вітри у вікна билися морозом,
      Хрестив нас піп кропилом навідліг,
      Свята вода стікала наче сльози.

      Душпастира проникливі слова
      Мене тримали міцно у напрузі,
      Казав, що Божа благодать жива,
      І ми у ній, немов у світла крузі.

      Але гріхи волали із душі,
      Пекли мене і мучили незримо,
      Впивалися в сумління як ножі,
      І плакав дух у мене за плечима.

      Хоча і щиро б'ю земний поклон,
      Свічу у канделябр уткнув велику,
      Та дивляться осудливо з ікон
      Христа печальні та уважні лики.

      Я покидаю цей священний храм
      З молитвою до Господа, одною:
      Аби гріхів моїх ганебний крам
      Він попалив та обернув золою.

      лютий 2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    320. Сусід
      Надворі ніч. Сховалися зірки,
      Дзвенить повітря комариним писком.
      Вовтузяться нахаби-їжаки,
      Облизують гуртом котячу миску.

      Я ласий до кохання чоловік,
      І небайдужий досі до спідниці.
      І хоч дружина штурхала у бік -
      Заснув миттєво після косовиці.

      Під вікнами засовалась мара,
      Завалували пси сердиті в буді.
      Прокинулося, мабуть, півсела,
      І ляк мені спросоння стиснув груди.

      Господарює біля хати біс,
      Харчить, шкребеться, чмихає, зараза.
      І гатить перегару дух у ніс,
      Хоч одягай на лоб противогаза.

      Я вийшов із дверного косяка,
      Дивлюсь - а це сусіда мій - п'яниця.
      На закусь не знайшлося огірка -
      Поліз до мене красти полуниці.

      Та хай би з'їв дубової кори,
      Або шкарпетки бабині поцвілі!
      Лежать кущі корінням догори
      І ягоди валяються незрілі.

      З сусідою давно така дурня,
      Немає в нього встиду, ані страху.
      Краде ночами мало не щодня,
      Бички збирає та ковтає брагу.

      Однині газават із ним, війна.
      Йому закрию я ворота раю.
      Вночі капкан поставлю на слона
      Та злодія за хобот упіймаю.

      2.06.2017р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    321. * * *

      Нечасто зазираю ув альбоми,
      Покійників не тішать мене фото.
      Завжди є щось важливіше удома -
      Приємний відпочинок чи робота.

      У спогадах гірких нема потреби,
      Тривожити не хочу давні рани.
      Але сьогодні кличе мене небо
      Поглянути на лик своєї мами.

      Вона - дитя війни, голодомору,
      Без батька, неписьменна, без освіти -
      Знайшла свою стезю серед розору,
      Хоч легше було вмерти, а не жити.

      Але на фото - молода, щаслива,
      Трояндовий букет обняли руки.
      Вагітна, бо очікує на сина,
      Мене народить у нелегких муках.

      Разом на кольоровій ми світлині,
      Матуся щось говорить жартівливе.
      Гущавіють у зморшках світлотіні,
      І голова у неї зовсім сива.

      На іншій - вже самотня. Постаріла.
      Тримає міцно бабину ікону.
      За нею бачу ангела я крила,
      І дяк уже хита язик у дзвоні.

      За плечі обійняла мене муза
      Аби закрив минулого сувої.
      А соловей виспівує у лузі,
      І плаче літо срібною росою.

      31.05.2017р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    322. Муха та кіт
      1
      Мій кіт байдужий до мишви,
      Зробити ліньки зайвий рух.
      До кицьок також не зови,
      Проте майстерно ловить мух.

      Він - нестандарт. Оригінал.
      А на додачу ще й естет.
      Як чує мух дзвінкий хорал -
      На склі їх душить на омлет.

      У кума кіт як пес гарчить,
      В сусіда - товсті як слони.
      А мій привчився до бахчі -
      Вживає дині й кавуни.

      Кричать у селищі коти,
      А мій скрутився колобком.
      Сказився, бо від середи
      Живе у буді з їжаком.

      Мутує, змінюється світ,
      Коловорот думок, ідей...
      Якщо дуркує власний кіт,
      То що казати про людей?
      2
      Не згадую про тарталетки -
      Пісний кондитерський екстрим.
      Короблять діти із піпетки,
      Ще й виношені бозна ким.

      Стримить увись пір'їна з носа,
      Тату - на лобі черевик.
      Сестра у негра ласки просить:
      Звикати мусить чоловік.

      Стає звичайним незвичайне,
      Живуть сусіди вчотирьох.
      Жіноче лоно життєдайне
      Сумний чекає епілог.

      В усьому треба знати міру,
      І клепку, звісно, в голові.
      Кохай стандартно свою милу
      На ліжку або на траві.

      PS.
      Ми вже далеко від Адапи,
      Втішаєм віршами мізки.
      А кіт одкинув нагло лапи,
      Вдавився мухою таки.

      30.05.2017 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    323. Жіночі ніжки
      Вона навмисно виставила ніжку,
      Звисали з пліч фарбовані кролі.
      Така красуня створена для ліжка,
      А на зупинці топче мозолі.

      Забув умить, що є дружина вдома,
      І що люблю лише її одну.
      Стріляє бісенятами мадонна
      І посмішку дарує неземну.

      Тендітно простягнула мені ручку,
      Спитала про домашній телефон.
      Я ж потайки приховую обрУчку,
      Поглибше в торбу всовую батон.

      Пахтять жіночі афродізіяки
      Та памороки сіють в голові.
      Вертатися не хочу до Ітаки -
      Співати хочу, наче соловій.

      Але укисла миттю моя либа
      Та шарму розірвалася вуаль:
      Краса стрибнула в дорогого джипа,
      Водій натиснув газову педаль.

      Думки заворушились нехороші,
      Що я - лопух, необережний шкет.
      Пропали у кишенях моїх гроші,
      Дружиною дарований планшет.

      Іду додому я сьогодні пішки,
      Регочуть у кишенях п'ятаки.
      Однині, як побачу гарні ніжки -
      Затисну гривні міцно в п'ястуки.

      30.05.2017 р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    324. Про брехні
      Удома жінка звично варить суп,
      Для татка піджачок прасує дочка.
      А він, паскудник, творить перелЮб,
      На пасії розстібує сорочку.

      До неї хтивим лащиться котом,
      Вона ж дарує щедро "охи" й "ахи".
      Солодка із коханкою любов,
      З жоною скучна, мов потерті лахи.

      Дібрався до безхозного добра
      І строчить, наче кролик, без зупинки,-
      Свого зі світу мужика звела,
      Тепер залізла іншому в ширінку.

      Увечері додому чоловік
      Вертається, неначебто з роботи.
      Крутнеться в роті дзигою язик,
      Майстерно збреше на автопілоті.

      Подружня зрада - справа не нова.
      Таким грішили часто навіть боги.
      Але неправда - не лише слова,
      Вона єство затруює потроху.

      І віру, і країну, і жону
      Солодким підгодовуєм обманом.
      Вподобаєм багату чужину -
      Отчизні дулю тицьнем з-за паркану.

      Кладе на лоб ярмолку перехрест,
      Або чалму майструє з вишиванки.
      Свої боги не пустять до небес -
      Впрягаємось в чужої віри лямки.

      І виправдань знайдуться тисячі,
      Перелюб скажуть - благо, а не вада.
      Яких би не назвали ми причин,
      А зрада - це завжди й усюди зрада.

      29.05.2017 р.





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    325. Одіссей та Каліпсо
      Поміж цицьок зітхає Одіссей,
      Каліпсо п'ястуками гладить попу.
      Додому хоче він понад усе,
      Обняти зморшкувату Пенелопу.

      Обридло доторкатися литок,
      В гріху з чужою жити безборонно.
      Не тішить зір розбурханий сосок,
      Не збуджує єство жіноче лоно.

      Гірчать у приймах полинОм меди,
      Служити надокучило німфеї.
      Бажає океан переплисти,
      Закінчити троянську епопею.

      Стара мегера зна його думки,
      Дурман із бутля підлива щоднини.
      Та не пропив герой свої мізки,
      Ще пам'ятає на Ітаці сина.

      Втелющилося з острова втекти,
      Зіскочити зі звичного обніжка.
      То прутня всуне нагло не туди,
      Або засне зненацька в її ліжку.

      Порвав навмисно царственний хітон,
      У багнище заквецяв його густо.
      Перетворив сідницю на ритон,
      Бо налягає тільки на капусту.

      Зайшов до хліва, начебто, тайком,
      Спочатку підманивши туди милу.
      Аби його уздріла з віслюком
      Й терпіння обірвалась її жила.

      На пірс бігма трюхикав Одіссей,
      Кусали п'ятки спущені собаки.
      Тієї ж днини збоченця Борей
      Домчав умить із раю до Ітаки.

      Прибріхував, напевно, Геродот,
      Наніс на правду густо позолоту.
      Але ж хіба йому закриєш рот?
      З покійником сваритись неохота.

      Історії поставим шах і мат:
      Ніхто не зна, де - брЕхні, що - правдиво.
      Суттєвий у цій справі - результат.
      А що і як - сьогодні неважливо.

      28.05.2017 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    326. Брага

      Пахтить, шумує у бідоні
      Напій для справдішніх мужчин.
      Тремтять у захваті долоні,
      Коли згадають чарки дзвін.

      Булькоче брага водограєм
      Не згірш бурхливої ріки.
      А "друзі" мліють за сараєм
      І розминають кадики.

      Пощо електрику палити -
      І так рахунки через край.
      Марудно гнати оковиту -
      Ще оштрафує поліцай.

      Черпайте брагу, панство, сміло,
      Уковтуйте у животи.
      Нехай насититься барило
      І повиздихують глисти.

      НапИлися. Усі вже сині,
      В канаву хилять терези.
      Поснули купно в баговинні,
      В кізяк устромлено носи.

      Гидота не вгамує спраги,
      Себе, козаче, пожалій.
      Нехай собі бодяжать брагу
      І споживають москалі.

      26.05.2017р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    327. * * *

      Брехня відкрила очі. Ожила.
      Нуртує у думках, неначе піна,
      Аби утілитися у слова,
      Отрутою сочитись по краплині.

      На перший погляд зовсім не гидка,
      Ефектна, наче дівчина вродлива.
      За нею правда тулиться гірка,
      Ховає у лахмітя своє тіло.

      Олжа - талановитий модельєр,
      Одягнена завжди у пишні шати.
      Солодка та липуча як еклер.
      Пекуча та гірка, натомість, правда.

      В олжі нещирий усміх на вустах
      Цвіте завжди, неначе та мімоза.
      Наряд її в медалях і хрестах.
      А правда утирає мовчки сльози.

      Чорнильна сутінь - сховок для брехні,
      Ловкіше так поцупити червонця.
      А правда - це очищення вогні.
      Вона - дитя палаючого сонця.

      Можливо, обійдеш олжею світ.
      Та прийде час і блискавки, і грому .
      А правда - це завжди надійний щит.
      Із нею ти повернешся додому.

      25.05.2017р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    328. * * *

      Я не пишу щоденно про кохану,
      Бо нею просто дихаю, живу.
      Слова лише заводять ув оману,
      Не в око попадають, а в брову.

      Ні запахів, ні доторків, ні кроків...
      Одна лиш тінь - спотворена, крива.
      Бо на папері почуття глибокі -
      Банальні, недовершені слова.

      У захваті схилю своє коліно,
      До неї пригорнуся кошеням,
      Не варті ніц епітети та рими,
      Коли мене кохана обійма.

      Я краще принесу їй поцілунок,
      На грудях у коханої засну.
      Оце і є найкращий подарунок.
      Пощо складати оду ще пісну?

      Поменше слів! Побільше поцілунків!
      Не полишай кохану ні на мить:
      У грудях серце битиметься лунко,
      Палатиме непогасмимо хіть.

      Коли в житті настане чорна смуга -
      Підстав плече, віддай себе до дна.
      Тоді в руці пізнаєш руку друга.
      Як правило, вона лише одна.

      22.05.2017р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    329. * * *
      Старезний дід несе у торбі хрін,
      Продасть коріння - виручить копійку.
      Удома п'є горілку його син,
      Щодня на кухні з татом - сварка, бійка.

      Тримає міцно батечка за карк
      Аби давав на оковиту гроші.
      У хід іде усе - матюк, кулак,
      Забув синок про заповіді Божі.

      Удома сухарі і таргани,
      Ще від зими не сплачені платіжки.
      Торік поклав матусю до труни,
      А нині батьку вириває кишки.

      Уже не плаче дід - не має сил.
      Наклав би руки - та боїться Бога.
      Нема грошей. Але іще є хрін,
      І син стоїть з ножем біля порога.

      Поліція, сусіди, голова -
      Обходять стороною шершня вулик.
      П'яниця має вдома всі права
      Прогнати геть, натицяти їм дулі.

      Старий упав у яму за селом -
      Прийшов кінець життєвої дороги.
      А син чекає в хаті на вино,
      А тато вже на небі. Біля Бога...

      24.05.2017 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    330. Досить
      Непереборна жлобська звичка
      До рота увібгати кляп.
      Колезі устромити шпичку,
      На ньому їздити охляп.

      П'яту поставити на карка,
      Ув очі хлюпнути лайном,
      Зробити аби було жарко
      Насправді, а не як в кіно.

      Височина авторитету
      Не перекреслює пихи,-
      Мовчать розгублено поети,
      Замовкли творчості птахи.

      Ти ж не збіднілий неборака -
      Господарюй в своїм саду.
      Нехай гризуться лиш собаки
      А я однині не будУ.

      Кидай паплюжити піїтів,
      Не витрачай усує час.
      Пиши про музику та квіти,
      Про поетичний вищий клас.

      А те, що ми в усьому різні
      Це - благо, а не смертний гріх.
      Та житимемо ми нарізно:
      Більш не ступай на мій поріг.

      07.05.2017р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    331. * * *
      Мені на чуб лягає сивина,
      І скроні тихо огортає снігом.
      Щомиті наближається зима,
      І серце закує навік у кригу.

      Вже потягнуло холодом з імли -
      Це Молодиця вибирає косу.
      Для гроба ладить майстер постоли,
      А з пилорами дошки з дуба носять.

      Мені бажають смерті вороги
      За те, що жив на повну, чесно, гідно.
      Бо відмолив усі свої гріхи,
      І крові на руках моїх не видно.

      Очікують терплячі небеса
      Коли, нарешті, склеплю я повіки.
      З колоди смерті витягну туза,
      Аби вели в останню путь музики.

      Нехай копають гробарі рови -
      Зустріну погляд вічності віч-на-віч.
      Лише боюся жити неживим:
      Аби закляк, розбив мене параліч.

      Аби рідні на руки впав снопом,
      Сидів у ліжку із відкритим ротом.
      На хліб собі не заробляв горбом,
      Бо став німим, безгучним ідіотом.

      Вже краще тлінь, драглисті хробаки
      Та камені покладені на груди.
      Бо лячно жити деревом роки,
      Собою випікати очі людям.

      А чи прийде ласкаво уві сні,
      Або від ран тяжких на полі бою -
      Не дано Богом відати мені.
      Інакше я не знатиму покою.

      22.05.2017 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    332. Підлабузник

      У формі "О" завжди його вуста
      Вишукують щомиті чийсь огузок.
      Цілунок свій дарує під хвоста
      Огидний професійний підлабузник.

      Медалі вам на грудях полірне,
      Поправить німб, що зсунувся на вухо.
      Із похвали нав'яже муліне,
      Ще не свербить, а вже завзято чуха.

      Із ваших вуст вихоплює слова,
      А де потрібно - шльопне у долоні.
      В біді його хитнеться голова -
      Сльозу майстерно вичавить солону.

      Насправді ж він - підступний і лихий,
      В колодязі душі давно вже сухо.
      Аби себе укрити від пихи
      Жени його від себе наче муху.

      09.05.2017 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    333. Реприза
      Реприза

      О, як "люблю" я нашу владу!
      Неначе палицю Рябко.
      Сиджу в патьоках шоколаду
      Як мокра жаба під листком.

      Улеслива звучить промова,
      Ще й інтонація м'яка.
      Нещира усмішка Петрова
      Мене наскрізно пропіка.

      Чи то така прадавня звичка
      Тримати впроголодь рідню?
      Йому до ночов класти січку
      Із кропиви та полину?

      Доокола хохлокацапи -
      Гидкого суржика сім'я,
      Беруть державу на арапа,
      І кисне фізія моя.

      А, може, влади нам не треба,
      Бо хто би не зійшов на трон -
      Гребе грошву лише для себе,
      Ховає швидко у бідон.

      А я до них не маю нюху.
      Та декому здаля пахтить.
      І наче на липучку мухи
      До влади липне всяка гидь.

      Семіт слугує Ієгові,
      Йому кошерний варить суп.
      І душить брата брат у крові
      Виламує останній зуб.

      Холопу - вділено молитву,
      І все життя голодний піст.
      Таким як я - гаряча битва
      Та біля серця кулі свист.

      Допоки зігнуті коліна,
      На шиї брат сидить охляп -
      Не буде вільною країна,
      А буде пан. І буде раб.

      15.05.2017 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    334. Струна

      Я другу надірвав струну,
      Розладив камертона.
      Тепер загладжую вину,
      Зову його додому.

      Бо маю струни для пісень,
      Та брати їх не хоче.
      Його струна - то літній день.
      Моя - то зимні ночі.

      Його - вечірній сонця лик.
      Моя - ранкові зорі.
      Його - жаркий кохання пік.
      Моя- журба та горе.

      Але знайшов таки струну
      Міцнющу, харалужну,
      На двох нам треба лиш одну:
      Вона зоветься " Дружба".

      10.05.2017р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    335. Муха
      Вона нав'язливо дзумить
      Уже годину понад вухом.
      Вишукує де що лежить
      Вгодована, зелена муха.

      Устромить спраглий хоботок,
      Соплю потягне як насосом,
      Лайном обмаже свій роток,
      Заразу понесе розносить.

      Цурпелить тлустих хробаків
      Аби зсадити на котлету.
      Усе намотує витки
      Та витинає піруети.

      Вмостила тихо п'ятака
      Аби почати свою срачку.
      Але здійнялася рука:
      Підступна шльопнула ляпачка.

      Так дехто словом як квачем
      Обквецює врага та друга.
      Себе вважає римачем,
      Але насправді підла муха.

      18.05.2017р.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    336. Слово
      Кожен звук на землі залишає свій слід,
      Тисячі їх лунає щомиті.
      Чорне слово червивий породжує плід,
      І любові обламує віті.

      Слово гніву - то завжди отруйна стріла,
      Недостойна ціна за провину.
      Не лікує хворобу злостива хула,
      А побільшує раку пухлину.

      Зло ховає свій писок у мудрий рядок
      Та епітети, начебто, чулі.
      Але прагне поживи злоби кровосток,
      І ворушиться в пазусі дуля.

      Час іде.Ти вертаєш по власних слідах
      Употьмах. І не чути ні звуку.
      А дорога знайома незвично пуста,
      І нема кому тиснути руку.

      А обабіч дороги - високий паркан
      Упирається в місяць і зорі.
      Це - майбутнє твоє. Рукотворний капкан.
      Персональний душі лепрозорій.

      Аби точно потрапило слово у ціль -
      Вибирай. Але не помилися:
      СЛОВО - камінь у підлій і мстивій руці.
      СЛОВО - ліки та радісна пісня.

      17.05.2017 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    337. * * *
      У задзеркаллі власної душі
      Нема ні в кого місця для обману.
      Учинок кожен слід там полишив,
      І мироточать незакриті рани.

      Глибока вирва - то моє дитя.
      А рівчаки - сліди страшної зради.
      І контрапунктом, крізь усе життя,
      Хвороби нерозірвані снаряди.

      В саду душі обламане гілля,
      Воно цупкі пізнало смерті руки.
      Живе у ньому матінка моя
      Німотним свідком вічної розлуки.

      Від заздрості - подряпини легкі,
      Брехні липкої вицвілі патьоки.
      І камінь посередині важкий
      Мені довічно мулятиме око.

      Бо то мій гріх. У валуні сльоза.
      Старий менгір нечистого сумління.
      І крячуть невмолимі небеса:
      "Ще прийде час збирати те каміння."

      Чи Господу тягар той донесу?
      Навряд чи він мене зустріне тепло.
      Якщо пробачить - душу я спасу.
      А не простить - мене чекає пекло.

      16.05.2017 р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    338. Молоток
      У центаврійців є свої поети.
      Без пальців. Але мають мацаки.
      На каменях видовбують куплети -
      Вони у цьому ділі мастаки.

      Не мають стила. Але є довбачка
      І замашний зі сталі молоток.
      І цілий день вони стрибають рачки
      Аби строфу увічнити з думок.

      До нас, було, навідались у гості
      Аби навести розуму місток.
      З космічної зронили високості
      Писемності своєї долото.

      Але воно в руках неандертальця
      Страшніше аніж в посуху сірник:
      Побили динозаврам усі яйця,
      І ящерячих рід, урешті, зник.

      Вжахнулися, обпудилися гості,
      І повтікали до своїх зірок.
      Але необережно, не зі злості,
      Залишили довбачку й молоток.

      Взялися ми одразу віршувати,
      І полилась отрута із пащек.
      І бив піїт у лоба свого брата,
      Вихрещував уздовж і поперек.

      Ми вже не ті. Бо пишемо поеми.
      Минулого засвоїли урок.
      І вірю, що хоча би на ПееМі
      Не чутиму дикунський молоток.

      14.05.2017 р.




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    339. Приморозок
      Заквітував, запінився мій сад!
      Аж вітерець зашпортався у вишні.
      Розчулено заплакав виноград,
      Бджола нектар висотує поспішно.

      Гроза весняна впала на село,
      У небесах співає жайворина.
      Травневий день виповнює тепло,
      До сонця кожна тягнеться билина.

      Та ніч прийшла. Рогачик уповні,
      І дишлом догори підняло Воза:
      Як боляче дивитися мені,
      Що все скувало надміцним морозом.

      Мертвіють грона прямо на очах,
      Заціпеніло похилились ружі,
      Горіх від болю мовчки закричав,
      Промерзли вглиб баюри та калюжі.

      Навіки ув окопі друг заснув.
      І мама спить - вона уже не з сином.
      На небі зустрічає цю весну
      Моя донька, зоря моя єдина.

      Колючий іній взяв у кліщі віть.
      Кілок із льоду увігнало в груди...
      Бодай на день або хоча б на мить
      О, як же хочу нині я заснути.

      Доокола покошена стерня
      Нежданим убілилася морозом.
      І нишком утирає п'ятірня
      Із криги серця виплавлені сльози.

      13.05.2017 р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    340. * * *
      Вона прийшла до мене навесні,
      Подарувала усмішку лукаву.
      Одразу стали стіни затісні -
      Побігати захтілося кентавром.

      Тремтіли руки, смикалась губа,
      Слова гарячі пхалися на волю.
      Летіла їй услід моя клятьба
      Та покривала плечі її голі.

      Роїлося, кипіло в голові ,
      Чому ж вона поглядує так хижо?
      Її очиська личили б сові
      Яка не може заглитнути мишу.

      Оця красуня...гарпія оця
      Мої ключі поцупила до раю:
      Колектор прочитав із папірця
      Що я - бомжак. І хати вже не маю.

      11.05.2017 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    341. * * *

      Мене довкруж лякає зло.
      Тому і вірш колючий дуже,
      Поезія - як бите скло,
      Кутами скалок ріже душі.

      Не можу втішити думок,
      Коли біда прийшла у гості,
      Сховати голову в пісок
      Або ширяти в високості.

      А хтось блукає в чагарях,
      Оспівує солодкі вишні.
      А в грудях б'ється вогнептах,
      Мовчить розгублено Всевишній.

      Бо смерть підкралася вужем,
      Зорала поле гострим плугом,-
      Мені не бачити уже
      В своїй руці долоню друга.

      Той постріл снайпера меткий
      Пробив душі моєї двері.
      І загорілися гіркі
      Краплини крові на папері.

      10.05.2017 р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    342. Ніжки
      Ті ніжки будуть снитися мені,
      Венерчині передались їм гени.
      Погано тільки, що ми не одні
      У нетрях метрополітена.

      Стриміли пальці через лабутен,
      Моднячий пояс дибився зі шкіри.
      І розгорявся гормональний тен
      Та пропікав у хтивості тандирі.

      Хотів її торкнути, мов кота,
      Таку не часто зустрічаєш литку.
      Але заусінь шкрябнула не там
      І потягнула за собою нитку.

      Кошлата ніч хлюпнула із діри
      І я почув не дуже гарне слово.
      Покрили спину жаху пухирі,
      Коли уздрів, що це мужик здоровий.

      Аби себе не піддавать ганьбі,
      Запам'ятайте, хлопці, до загину:
      Тримайте свої руки при собі.
      А закортить - то маєте дружину.

      10.05.2017 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    343. Казка
      Я розкажу не дуже добру казку,
      Вона - мара, лише одні слова...
      Коли прийшла пора вдягнути каску -
      Тікала геть од призову глитва.

      Щурі ховали полохливі писки,
      Батьки совали звично хабаря.
      Боявся брати чоловік повістку,
      Йому держава геть до ліхтаря.

      Удалині зітхали міномети,
      Шматки братів злітали до небес.
      Сусіду завтра вділено померти,
      Але у когось інший інтерес.

      Жона у хаті. Ще маленькі діти.
      Продати треба щітки для пупків.
      А вуха заклада від динаміту,
      Ще зуб із рота випаде хиткий.

      А вранці - танк ворожий на порозі,
      Порізано худобу на обід,
      Торгівля жвава вся почила в Бозі,
      І діти стали схожі на сиріт.

      Сповзає у страху байдужа маска,
      Вуста зімкнулись в лінію криву...
      Не бійся, друже! Це всього лиш казка.
      А, може, так буває наяву?

      09.05.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    344. Фальшива нота
      Я написав цю пісню для оркестра.
      Є партії для скрипки та фагота.
      Але один не впорався маестро:
      В мелодію вплелась фальшива нота.

      Розхвилювалися небесні сфери,
      Пісенна муза засичала змієм:
      Все вірно написав я на папері
      Але звучить музична аритмія.

      Завмерли слухачі в розчаруванні,
      Не має пісня легкості польоту.
      Зіпсовано божественне звучання,
      З гармонії облізла позолота.

      Життя зіграти незрівнянно важче,
      Без репетицій партії ведемо.
      Його прожити прагнемо найкраще,
      Своїм трудом майструємо Едеми.

      Я для людей працюю без спочину.
      Для них творити - це моя робота.
      Аби колись не кинули у спину:
      Твоє життя - одна фальшива нота.

      08.05.2017 р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    345. Чому
      У хорі жаб не чути солов'я.
      Паруються знетямлено лупаті.
      І вухо прикриває длань моя:
      Я - зайвий на болотяному святі.

      Вони уголос квакають про мух,
      Оспівують свого кохання ложе.
      Намарно свій напружую я слух -
      Гармонії почути геть не можу.

      Мелодії творю, здається, вік.
      Науку цю не на папері знаю.
      Але мій розум не сприймає крик,
      Від модуляцій гвалту знемагає.

      А там палкі вирують почуття,
      Летять увись поеми у руладах:
      Свої пісні у жаби про життя,
      Її боги у них не бачать вади.

      Є божество своє у солов'я,
      Якому він піснями душу гріє.
      Але чому в цьому випадку я
      Його як свого брата розумію?

      07.05.2017 р



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    346. Козли і бусли
      Живемо нині, наче у дурдомі -
      Капусту уподобали...бусли!
      А я, чомусь, повірив аксіомі,
      Що харч оцей жують лише козли.

      Прокинувся бабай од здивування,
      І на ПееМі братство загуло.
      Бо гордий птах із вечора до рання
      Дзьоба зелений овоч за селом.

      Шматки пелюсток розтягнули воло,
      Качанистою ласує щодня:
      Одне тепер з козлами в нього поле,
      Козли для нього друзі та рідня.

      Передалися і козлячі звички-
      Сусідам пообдовбував тини.
      Ропухи ж, дулі тицяють із гички,
      Украй розперезалися вони.

      Бабай чуприну втомлено почухав
      І каже:- Дурню! Ти мене не зли!
      Твої харчі - це жаби і ропухи.
      Капусту ж - уподобали козли.

      Покинь рогатих! Линь у небо синє!
      Пощо тобі цапиний той душок?
      Але не знаю хто у цьому винен,
      Що він ніяк не вивчить цей урок.

      05.05.2017р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    347. Безвіз

      В країні -гвалт! Або дурдом.
      До рота впала здоба,-
      Без мила будемо гуртом
      Улазити в Європу.

      Дарма, що дуля в портмоне,
      Не вивчив ані слова:
      Робота нас не омине,
      Й рабам не треба мови.

      Агов, братва! Біжи сюди!
      Ставайте на коліна
      Чужі надраювать зади
      Та розминати спини.

      Беріть також своіх синів,
      Нехай звикають змалку
      Європі вичищати хлів
      Із вечора до ранку.

      Біжи хутчій, майбутній раб -
      Покинь свою домівку,
      З болота вчися їсти жаб
      І "пшекати" довіку.

      А я зостанувся, утім,
      Не закушу вудила.
      Бо тут мій сад і рідний дім,
      І батькова могила.

      Бо тут живе моя душа
      І пісня в небо лине.
      Не проміняю на гроша
      Своєї Украіни.

      Травень 2017 р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    348. Пень
      Яка ж краса у лісі навесні!
      У первоцвіти вдягнені галяви!
      Але псує картину цю мені
      Лише один старий пеньок трухлявий.

      Поросле мохом для вужів кубло
      Колись було могутнім осокором.
      На нім птахи ставали на крило,
      У верховітті щебетали хором.

      Жувала вистромляють павуки,
      Сотають нить аби піймати муху.
      Урок наочно зрію я гіркий
      Як час з усього робить потеруху.

      До раю переступимо поріг
      Коли на те блага Господня воля.
      Пощо жалі? Вони - торішній сніг:
      Хай теше майстер з дуба бандеролю.

      Лабета смерті кріпкі та не злі,
      І з кожним днем вона стає все ближче.
      Лише боюся жити на землі
      І не живим, і ще не мертвим пнищем.

      Аби ніколи більше не співав,
      За звичкою носив до рота ложку.
      Привчав свій розум до дурних потрав,
      Байдужим до людей ставав потрошку.

      Аби лежав з напхатим борлаком,
      Оглух до світу та чужого крику.
      А дехто вік живе таким пеньком,
      Не піднімає заспані повіки.

      Скажу для всіх лише одним рядком:
      Ми (не пітьми!) - ясного сонця діти.
      Не варто бути всхолим штурпаком,
      Вже краще як зоря умить згоріти.

      05.05.2014 р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    349. Зло

      Крижина впала на моє чоло.
      Така маленька. І така холодна...
      Так само коле нас підступне зло,
      Угвинчує жало своє голодне.

      Навести безлад прагне у душі,
      За звичкою розбризкати отруту.
      Аби в думках похмурих согрішив,
      Пустив у гості хуртовину люту.

      Сяйний квітник вмирає на очах,
      Акорди пісні падають убиті,
      Палахкотить ненАвисті свіча,
      Дотла спалити хоче все на світі.

      Гарчить, реве розгніване нутро,
      Киплять думки - усі чорніші ночі.
      Зриває геть у розума шатро,
      А за спиною сатана регоче.

      І вже гориш в пекельному вогні,-
      Утік у небо ангел з переляку.
      О, як помститись хочеться мені!
      Суперника побити як собаку.

      Миттєво забуваємо добро,
      На глупоту заплющуємо очі.
      Кидаємо образ важке ядро,
      Біду готові братові наврочить.

      Прибережи отой шалений гнів!
      Забий гниле дупло залізним клином!
      Гаряча лють - для справжніх ворогів.
      Добро - для всіх, хто любить Україну.

      03.04.2017р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    350. Лікувальне
      Поет високі любить ідеали,
      Живе у них, неначе у раю.
      Пописує сонети, магістрали
      Та крутить дулі в сторону мою.

      Хто гладить по загривку - той і друг.
      Хто шльопає в долоні - той товариш.
      До критики серйозної оглух,
      Закуклився, неначе той опариш.

      Поплескує поблажливо лопатки,
      Сприймаючи мене за парвеню.
      Вже має німб. Але не має гадки
      Чому його злостивого ціню.

      Пощо прощаю зверхність недоречну,
      Плювки у спину, чорний бруд думок.
      Чому йому відповідаю гречно
      І навзаєм не шлю йому плювок.

      То пальця хоче вкласти в мого рота,
      Поторсати продовгуватий ніс.
      Гадає, що родився ідіотом,
      Пігмеєм, що до нього не доріс.

      А тут - раби. Обмежені дебіли.
      Любителі грошей і ковбаси.
      Узріти його велич їм несила,
      Не відають гармонії й краси.

      Липка хвала - дешева і солодка -
      Отруює найліпшого митця.
      А він цвіте, немов стара кокотка,
      Яку ведуть з борделя до вінця.

      Тому й лікую гумором спесивця,
      Пихи збиваю шапку з голови.
      Аби не попалив Пегасу крильця,
      Зазнайства прищ не вискочив новий.

      Чавитиму погорду наче муху,
      Здиратиму бундючності кору.
      Аби він став аристократом духу,
      Відповідав майстерному перу.

      02.05.2017 р.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    351. На аркуш начесав думок
      Василь Мошуренко, член Спілки письменників України,

      На аркуш «начесав» думок,
      як… вошей – на хустину…
      А далі – начепив замок:
      на душу на дитинну…

      Думки… думки… думки-думки!
      Багато їх упало!
      Та давить серце щем гіркий:
      ще ж скільки(!) «гнид»
      зосталось…

      Повилупляються вони:
      думки – кусючі воші –
      і будуть нагло лізти в сни…
      стріляти – межи очі!

      А я їх знову «начешу»
      на аркуш сніжно-білий…
      Нового вірша напишу:
      про те, що наболіло…

      21.07.2008р.

      (пародія на його твір)

      На аркуш начесав думок,
      Як вошей на хустину.
      Але свербить іще лобок
      Потилиця та спина.

      Душу завзято комашню,
      Яка в мотні сховалась.
      А я ж –поет! Я – не меню!
      Натхнення свіжа парость!

      Нажирувалися вони,
      Оці кусючі воші.
      Здорові, нече ті слони,
      Гризуть мене без грошей.

      Комах чимало начешу
      На аркуш сніжно-білий
      І тихо ззаду підсажу
      Пегасові на крила.

      Нехай чухмариться лошак,
      Зубиськами скрегоче,
      Бо тільки пукає, удак,
      Літати геть не хоче.

      26.03.2017 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    352. Час
      У цьому світі вічних перемін
      Ми- в'язні. Час - то наші грати.
      Усе він перетворює на тлін,
      Лишаючи плачі та біль утрати.

      Він данину бере собі щодня,
      Таврує на чолі глибокі зморшки.
      І столяра майстерна п'ятірня
      Уже для домовини теше дошки.

      Учора був моторним юнаком,
      Сьогодні - сили п'ють старечі болі.
      А завтра - цвях у віко молотком
      Тобі у гроб заб'є нечула доля.

      Один лиш крок - і вже тебе нема.
      Грошву за труд отримають музики.
      І ти вже там, де морок і пітьма
      Нарешті упокоїшся навіки.

      В один лиш бік це крутиться кіно,
      А ми у ньому тільки епізоди.
      Порушити нікому не дано
      Закони рівноваги і природи.

      Допоки не торкнулося гниття
      Та не сумують на могилі дітки,
      Поетові належить за життя
      Своїх думок залишити відбитки.

      28.04.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    353. Око
      Воно тебе просвердлює наскрізь
      У душу зазираючи глибОко.
      Бажає, аби швидше удавивсь -
      Тобі несите, завидюще око.

      Аби тебе покинула жона,
      Добро покрали та згоріла хата.
      Аби вселився в душу сатана
      Та мордував у будні та у свята.

      Аби довіку не було грошви,
      До Господа пішов раніше сроку.
      Пильнуйте, любі друзі, аби ви
      Собі такого не надбали ока.

      28.04.2017р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    354. Муза і пузо
      На березі ледачі товстуни,
      Засмажені до повної знемоги,
      Збирали, наче хоботом слони,
      Усе, що море вкотить їм під ноги.

      Драглисті руки! Гори-животи!
      Обвислі щоки, пащі наче сумки!
      Їм родичі не люди, а кити -
      У складках жиру потопає думка.

      В новому віці смальцю ореол
      Запанував понад усі порядки.
      І Фідія фактурний Дискобол
      Осліп аби не бачити нащадків.

      Ну як мені в шеренгах животів
      Вибагливу вишукувати музу?
      Хотів про море! Про вітри хотів!
      Але складаю оду жиропузу.

      Куди не глянь -одні черевані!
      На вас дивитись більше я не хочу.
      Аби не стали снитися мені
      Піду додому і закрию очі.

      січень 2017р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    355. Зона
      Майбутнє роду вперлось у реактор,
      Зітхає тяжко знівечений ліс,
      Навік своїм корінням тут уріс
      Приречений до смерті гладіатор.

      Сумний самітник пекло рукотворне
      Не проміняв на Ĕдем вдалині,
      Печуть його невидимі огні,
      Що еманує сатанинське ґорно.

      Колючий дріт - його терновінець,
      Жахний дарунок часу і прогресу,
      Навіки всі тут втратив інтереси
      Всеблагий, всепрощаючий Отець.

      І тихо духів смерті, а не світла
      Несе у море проклята ріка.
      Стирає сльози витертий рукав,
      І десь годинник тинькає обридло.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    356. Ми - сарана
      У кожного народу свій Христос,
      Свої Пілати і свої Іуди.
      Накидали своїх гріхів обоз,
      І понесли чужим богам до суду.

      Своє лайно - сусіду за паркан,
      Неначе із балкона папіросу.
      І усихає з люті Іордан,
      Стіна плачу - чужих плачів не зносить.

      А ми Голгофу утоптали в грязь,
      Ще трохи - і зрівняється з землею.
      І кожен раб, повія або князь
      Краде потроху бога у єврея.

      Ми - сарана! Набридлі прохачі!
      Нахабно прагнемо чужого крова.
      У рай (не свій!) поцупили ключі.
      І хмурить брови мудрий Ієгова.

      У небесах курличуть журавлі,
      Під ними сплять Стрибогові онуки:
      Не поважають рідної землі,
      Чужим законом обкували руки.

      Коли ж не стане звільнення від мук
      І Бог чужу молитву не дочує,-
      Прокинеться незрячий ще онук,
      І капища прадавні ушанує.

      26.04.2017р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    357. Не питай, чом заплакані очі
      Не питай, чом заплакані очі,
      Чом сховала обличчя в кущах;
      Плаче серце від горя дівоче,
      Бо на носі нагнало прища.

      Я боюся з’явитись на люди,
      Телефона до рук не беру.
      Від ридання здригаються груди,
      Страшно в зеркалі зріти мару.

      Він з'явився учора раптово,
      Бо в сусіда погладила пса.
      Я ж не знала, що він нездоровий
      І моя постраждає краса.

      Нюшкував мої руки та плечі
      І завзято облизував ніс.
      Засвербів мій шнопак понадвечір –
      Добре, хоч не проказу приніс.

      Мені море уже по коліна,
      Стисну волю в залізний кулак:
      Як не визріє через годину,
      То насмерть задушу цей чиряк.

      25.04.2017р.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    358. Пан
      Живе зі мною поруч пан.
      Але не можу я збагнути,
      Чому в пітьмі через паркан
      Летять брудні шматки отрути.

      То пісню я не так пишу,
      Сумну змальовую картину.
      Щодня сатирою грішу,
      Сміюсь, немовби без причини.

      Ще - дилетант і віршомаз,
      Богемі , наче прищ у гузні.
      "Любитель", а не "майстер-клас",
      Такі ж невдахи мої друзі.

      І геть приземлена душа -
      Не одірвалася від рала.
      Пишу не "вІрша", а "віршА",
      Їм хліб із часником і салом.

      Що не виспівую хвалу,
      Не ласий до чужої слави.
      Слухняно слухаю хулу
      З відкритим ротом як роззява.

      Світлина ось така моя
      Приносить панові утіху.
      Мене ж турбує аби я
      Не прищепив гидкої пихи.

      Нехай жбурляє кізяки
      І шпетить в очі й поза очі:
      Свою правицю і думки
      Бруднити злобою не хочу.


      25.04.2017 р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    359. Чайки
      Кричали чайки, наче ті коти,
      І билися за вкрадену рибину,
      Стовбурчили загривки та хвости,
      І клацали дзьобами безупину.

      Не помічали в приступах жаги
      Затоптану, скалічену чайчину.
      Стирчала кістка в неї із ноги,
      Бо посестри зламали їй коліно.

      Коли ж її затихнув голосок
      Й рибина щезла у чиємусь роті,
      Прийшла пора упасти на пісок
      Й її шматкам розтерзаної плоті.

      Птахи злетіли важко в небеса
      Мені крильми махнувши на прощання,
      Пропали десь гармонія й краса
      Під супровід взаємопожирання.

      Зненавидів я чайок. Незлюбив.
      Сталеві очі, жадібні до крові,
      Виповнюють мене відраза й гнів,
      Що в них немає справжньої любові.

      Холодна ж бо у лютості краса,
      Байдужа і до болю оніміла.
      Нехай летять собі під небеса,
      Поміж вітрами точать свої крила.

      лютий 2017 р.




      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    360. Молися, мамо!
      Вже котрий рік тебе немає поруч,
      І жити звик уже на самоті.
      Але не відпускає болю обруч -
      Без тебе стіни дому геть пусті.

      І, як колись, уже не тішать свята
      Та потьмяніли юності дива.
      Пішла у рай моя старенька мати
      І ангел пісню їй уже співа.

      А я ще тут. Пісні співаю людям,
      Їх душі засіваючи добром.
      Аби Творець у час Страшного суду
      Спасіння дав синам твоїм обом.

      Молися, мамо, із небес за сина,
      Щоби Господь простив йому гріхи.
      Тоді, можливо, я тебе зустріну
      Й віддам усі несплачені борги.

      24.04.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    361. Про груді
      Вони завжди біля хреста.
      Та не святу я маю звичку.
      Цілують знов мої вуста
      Грудей верхівки -полунички.

      Торкає їх мій язичок,
      Тремтять в руках духм'яні гори:
      Надпито ніжності ковток,
      Чуття вирують, наче море.

      Мені вершини віддались
      І просять пестощів для себе.
      Втужавіли. Стримлять увись
      Аби й Амур їх бачив з неба.

      Опуклі кінчики грудей
      Мене торкаються грайливо.
      Оце і є мій Колізей -
      Рабом живу я там щасливо.

      23.04.2017р.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    362. Шпичка


      Оказія відбулась за столом ,
      Сиджу похмурий, і прямий мов тичка.
      У плоть устрягла й коле як жало
      Маленька але дуже гостра шпичка.

      Її руками витягнути зась -
      Угрузла вглиб, вилазити не хоче.
      І наче на пательні той карась
      Підстрибую та лаюсь поза очі.

      Сміються поруч гості залюбки,
      Радіють і спілкуються одверто.
      Натомість у штанах мої думки,
      Бо хочу місце вштрикнуте потерти.

      Кум тости виголошує бучні,
      В руках пляшчину стиснув півлітрову.
      Але не помічає, що мені
      Не до пісень та щирої розмови.

      І серед нас є люди-шпичаки -
      Угвинтяться, немов ракета в небо.
      А ти - терпи. Можливо і роки.
      Бо маєш інтереси і потреби.

      Той - дасть грошви. А той - почесний чин.
      А, може, з доброти, відпише дачу.
      І ти, не розгинаючи колін,
      Сам собі кажеш: " Потерпи, козаче."

      Витягуй геть "незручності" оті -
      Не варто честь розмінювать на блага.
      Бо втратиш неодмінно у житті
      Останні крихти людської поваги.

      22.04.2017 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    363. На самоті
      На самоті пишу свої пісні,
      Обнявши, наче подругу, гітару.
      Такі дива ввижаються мені,
      Що зразу почуваюся мольфаром.

      У слові - крик. Або гаряча кров.
      У ноті - спів, чи гуркоти металу.
      Щемливий звук - це зраджена любов,
      Покривджені сердечні ідеали.

      Це у цвіту замріяні сади
      Та безкінечна солов'я рулада,
      Надійні обереги від біди,
      Від суєти нікчемної відрада.

      Гудуть протяжно товстуни-баси,
      Цілують консонанси флажилета:
      Отам моя гармонія краси!
      Рождається і знову йде у Лету.

      Отам і я, насправді, і живу,
      Удихую любов на повні груди.
      Співати пісню хочеться нову,
      У вірші щедро радості сипнути.

      Щоденно розсіваю ці дари -
      Вони мені, насправді, не належать.
      Мій друже! Вірш оцей собі бери!
      Я їх іще немало намережу.

      22.04.2017р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    364. Мій друг
      Мій друг не розрізняє кольорів,
      Упевнено на чорне каже - біле.
      Одвертість викликає в нього гнів -
      Уясувати це йому безсилий.

      Мої думки отруєні АТО,
      Калікам утомився зріти в очі.
      А друг довба мене як молотком,
      Що я прекрасне бачити не хочу.

      Що не малюю пензлем пастораль,
      І вірші не вдягаю в пишні шати.
      На рану тисне, наче на педаль,
      І я мовчу. Всміхаюсь винувато.

      Мій друг не хоче бачити біду -
      Естетики нема в патьоках крові.
      А я пишу про це не до ладу,
      Тривожу криком психіку здорову.

      Мій друг не розрізняє кольори,
      Упевнено на біле каже - чорне.
      Ачей діждусь тієї я пори,
      Коли прозріє й до грудей пригорне?

      21.04.2017р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    365. Не клич біду
      Не клич біду. Вона сама прийде,
      Запазурить обіймами печалі.
      Благати пощадити - то пусте:
      Ножа у серце зажене зі сталі.

      Підступно підкрадеться, наче тать,
      Або як тихий дріботливий дощик.
      І смерті покладе важку печать,
      І забере у тебе найдорожче.

      І ти не встигнеш крикнути услід
      Та долі одвести лихої руку.
      І гаснеш сам. Й довкола гасне світ.
      І щось у грудях вкорчиться у муках.

      Не клич біду. Вона вже за плечем,
      Уголодніло дихає у спину,
      Дамокловим схилилася мечем
      Аби і ти зігнув свої коліна.

      20.04.2017р.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 4.5

    366. Пора на фронт
      Пора на фронт. І годі віршувати
      Та на Парнасі тішити богів.
      Бери до рук важкого автомата,
      Іди у бій вбивати ворогів.

      Замкни вуста. Покинь чарівне стило,
      Біда прийшла і в твій приватний рай.
      Сусід у дім ввірвався здичавілий,
      Його сліди забруднили наш край.

      Сьогодні ти потрібен десь у полі,
      Негідно его тішити з-за спин.
      І хай курок натре тобі мозолю,
      Поет - це, перш за все, громадянин.

      Нема старих і хворих у поетів
      Допоки ніж утримає рука.
      Тебе страшить руків'я пістолета?
      Ти - не мужик! Кишка твоя тонка!

      Братів своїх до бою словом кличеш,
      А сам сидиш сполоханим щуром.
      Коли вернешся - от тоді й напишеш
      Про неба синь і трави за селом.

      Ще буде час бучні складати оди
      Та лірики накрапати з пера,
      Іди на захист власного народу,
      На Сході він в окопах умира.

      2014 рік, травень



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    367. Душогуб
      З таких як я - вирощують катів.
      Люблю сокиру взяти за руків’я,
      Аби сусід од жаху затремтів,
      Забув дорогу на моє подвір’я.

      Мене чарує вигляд свіжини
      І бадьорить шалено запах крові.
      А крики болю тішать мої сни,
      Всолоджують фантазії казкові.

      Ізмалку дуже вабило до мук,
      Метеликам ламав завзято крильця.
      Ловив душею спрагло кожен звук,
      Коли пташок заплутував у сильця.

      Любуюся коли в очах сльоза,
      І в горі хтось здійма до неба руки.
      Радію, що німують небеса
      Байдуже споглядаючи на муки.

      Мене зовуть ухоркати бичка
      Та нутрощі майстерно розідрати.
      Люблю всадити тушу на гачка
      І за роботу кров'ю взяти плату.

      До поглядів сполоханих вже звик,
      Немов написано на лобі «nota bene».
      Я – щирий, добродушний чоловік.
      Та люди хрестяться, проходячи повз мене.
      18.04.2017 р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    368. Пегас
      Ой, лихо! У мого Пегаса згуба!
      Ще вчора попід хмарами літав!
      Заночував. І нагло врізав дуба.
      А я ж його так добре годував!

      Не йшли йому овес і конюшина,
      Не жер трави, сінця та ячменю.
      Ну, де знайдеться ще така скотина,
      Аби цього не сприйняла меню?

      Та хтось сказав "Ця ж їжа не для нього!
      Йому поему довгу напиши".
      І я строчив - сонети та еклоги,
      Та щедро іх до ясел укришив.

      Вважав, йому це буде вельми смачно,
      Та не сприйняло харч його нутро:
      Він просто здох, підступно і невдячно,
      Пропало задарма усе добро.

      Та краще я придбав би поросята,
      Не мав би ні печалі, ні турбот,
      Але, чомусь, на диво це крилате,
      Спіймався як останній ідіот.

      Залишив він у стайні на прощання
      Від творчості моєї кізяки.
      За це йому належне покарання -
      Нехай гризуть голодні хробаки.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    369. Одвіршував
      Протовпитися годі на Парнасі,
      Іржуть, крилаті, хором лошаки.
      Згубився геній у загальній масі,
      Пророчих слів утоптано рядки.

      Розчавлено мозолю маньєриста,
      У лірика одірвано каблук.
      Немає віршотворцю де присісти,
      У тиші взяти папірця до рук.

      Поховано у куряві вершину.
      Ще трохи – і завалиться гора.
      Гав не лови – штовхатимуть у спину,
      Зірвуть вінок лавровий із чола.

      Мене сюди грайливі внесли музи
      Аби хвали утішився ковтком.
      Але нога заїхала в огузок
      І з кручі я скотився колобком.

      Одвіршував. Але таки радію,
      Що уцілів як падав із гори.
      Кепкуйте, люди! Я ж бо не умію
      Своїх колег скидати у яри.

      16.04.2017 р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    370. Буде суд
      Спить Україна. Міцно спить,
      Не чує вибухів снарядів.
      А за Дніпром земля горить-
      Немає там бучних парадів.

      Щодня на землю ллється кров,
      Брат віддає життя за тебе,
      І плач сиріт, і крик удов
      У розпачі летять у небо.

      Донбас звивається в корчах,-
      Упав солдат на полі бою.
      І знову оплива свіча
      На цвинтарі в руках героя.

      А тут білують булаву,
      Зірки чіпляють на погони,
      Валізами грубу грошву
      Вантажать спритно у вагони.

      Моя Вкраїно, не журись!
      У нас ще вистачить патронів!
      Цей бій закінчиться колись
      І ми повернемось додому.

      І хоч ти кум, чи навіть брат -
      Не буде зраді порятунку.
      А буде суд. І буде кат,
      І кожен сплатить по рахунку.
      лютий 2017 р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    371. Київський зоопарк
      Реве у кліті хижий звір,
      Мурло кусає спересердя.
      Усім смакам наперекір
      Годують проліском ведмедя.

      Його однолітки в борах
      На запашне полюють м'ясо.
      А в зоопарку їде дах -
      Суціль глевка зелена маса.

      В очах від гніву каламуть,
      Голодна з рота крапле піна.
      Бо пайку звично розкрадуть,
      А навзамін дадуть морквину.

      Любов людей не має меж -
      Залізний цеп або рушниця,
      Міцнюща шкура для одеж,
      Опудало також годиться.

      Надворі нині вік новий -
      Проти людей ведмідь безсилий.
      Радій, бурмило, що живий
      І не пішов на сувеніри.

      14.04.2017р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    372. Про природу і жіночу вроду
      Я настрочу вам про природу
      Та про жахи любовних мук.
      Для читачів не буде шкоди,
      А я свербіж утишу рук.

      Чуття померли. Геть не дишуть.
      І саду вже давно нема.
      А пальці із завзяттям пишуть,
      І руку ще не відніма.

      Вскубну Пегасу волосину -
      Нехай прокинеться лоша,
      Та риму хоч одну підкине,
      А, може, цілого вірша.

      Люблю писати про природу
      Удень, а також уночі.
      Нехай рясні утішать оди
      Моїх терплячих читачів.

      12.04.2017р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    373. Адам
      Ліпив Господь у середу Адама,
      Пухнасті пейса, носа із горбком,
      Із товстими підпухлими губами,
      Великим загребущим п'ястуком.

      Не їв пустельник ягід і грибів,
      У носі копирсався наодинці.
      Й сердешного Всевишній пожалів -
      Встругнув йому до пари українця.

      А той Адама, звісно, не беріг -
      Погнав його одразу на роботу.
      Нема однині в нього вихідних,
      Зі свинями працює по суботах.

      Брудні вмиває рохлям п'ятаки,
      Виносить гидь щодня на гнойовище.
      Тверді як камінь стали п'ястуки
      І до землі вгинається горбище.

      Кнурів не хоче порати Адам,
      Для нього ця робота - некошерна.
      Вкраїнець каже:- Плуг тобі я дам.
      Зори це поле і посій там зерна.

      Орав, семіт, недовго - утомивсь,
      Впустив чепіги, викинув лопату.
      І знов прохання шле свої увись,
      Не хоче більше тяжко гарувати.

      Творець Адаму виламав ребро,
      Заніс його швиденько у хатинку,
      Утяв йому іще одне добро -
      Спокусливу і пустотливу жінку.

      Кохаються із Євою Адам
      І на численні множаться колінця,
      Своєму богу курять фіміам.
      Роботу ж - залишили українцю.

      І він утік із раю до Дніпра,
      Побудував для себе з глини хату...
      Легенда ця - брехлива і стара.
      Примушує лиш трохи сумувати.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    374. Адам і Єва
      Змія, гадюка підколодна
      Десь узялася у саду.
      Завжди сичить, завжди голодна,
      Щодня у Єви на виду.

      Кохана - жінка пустотлива,
      І любить слухати байки.
      А змій хвостом вихля грайливо,
      Словами пудрить їй мізки.

      Очиська мацають сідниці,
      Язик шамкоче про дива,
      Вона ж вилуплює очиці,
      Ковта облудливі слова.

      Підступний змій свого домігся,
      І Єва знадилась таки.
      У той момент я відволікся -
      Душив на носі чиряки.

      Вкусила яблуко зелене,
      Насмерть загризла черв'яка.
      З плодом прибігла і до мене,
      І тицьнула під п'ятака.

      Надгриз і я той плід нестиглий
      Та зуба кутнього зламав.
      Невдовзі ангели надбігли,
      І Бог нас з Едема прогнав.

      Запам'ятай слова ці, синку:
      Аби не трапилось біди -
      Пильнуй завжди кохану жінку,
      За руку по життю веди.

      березень 2017 р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    375. Буратіно
      Колись давно сталевого ножа
      Засунув папа Карло у поліно.
      І в дереві прокинулась душа -
      На світ з'явився дивний Буратіно.

      Нахабний і шкодливий, наче кіт,
      Без сорому постійно бреше в очі.
      Відкритий рот на дармовий обід.
      Іще малий, а вже Мальвіну хоче.

      Довгастий ніс, лупасті більмаки,
      Гугнявий голос, рухи дерев'яні.
      Долоні - цільнозварні мацаки,
      Не дивина, - бо тесля завжди п'яний.

      Якби тіла надати всім віршам -
      Попастися пустити в небо синє,
      Тікав би переляканим лошам
      Світ за очі від жаху Буратіно.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    376. Ротяка
      Роззявлена завждИ на дурнячок
      У декого ротяка, наче сито,
      Бо звикла із дитячих пелюшок
      Усе життя настирливо просити.

      У Господа - канючить благодать,
      У чортівні - сивухи повну чарку.
      Добро зусюди тягне, наче тать,
      Обсмоктує губами кожну шпарку.

      Ізмалку матір випила до дна,
      Її любов глитнула, мов сардельку.
      А нині, як зозулі пташеня,
      Упхати цілий світ жадає пелька.

      Усе життя ротяка ця росла
      Харчі нові ковтала з апетитом.
      І "усміхнулась" доленька їй зла:
      На неї схожі вилупились діти.

      За карка ухопили обіруч,
      Трясуть її немов солодку грушу,
      Бо їм дала свою павучу суть,
      Таку ж голодну, ненаситну душу.

      Хоча у слові "дай" мала ціна -
      Замкни вуста для власної жадоби,
      Аби вона не випила до дна
      Останні краплі людської подоби.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 4.5 | Рейтинг "Майстерень": 4.5

    377. Синок
      Життя присвячувала сину,
      Від лиха пильно берегла.
      Живу сама-одна в хатині
      Серед забутого села.

      На покуті дріма зажура,
      Гризе мишва старі листи.
      А відчай за бетонним муром
      П’є кров моєї самоти.

      Синок тиняється світами,
      Чужі усмоктує меди.
      Узяв добро з долоні мами –
      Забув лиш дяку принести.

      Піду і я із цього світу,
      Засну в саду серед жоржин.
      Мене ховатимуть сусіди –
      Часу на це не має син.

      Одній не можу жити більше.
      Тому я Господа молю
      Аби забрав мене скоріше,
      Життєву нить урвав мою.
      04.04.2017 р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    378. Заповіт Кремлю
      Як у крові утопиться Росія
      І вурдалака у Кремлі скона,
      Мене утішить вельми ця подія,
      Для вух моїх це гарна новина.

      Нехай москаль укорчиться у муках,
      В його домах оселяться плачі.
      І не побачить дід свого онука
      Й горить вогонь цвинтарної свічі.

      Нехай жінок позасихають лона
      І руки не торкнуться їх краси,
      Та у сльозах гудуть церковні дзвони,
      І сито виють розжирілі пси.

      Аби важку пізнали руку ката,
      Яка одважить болю про запас.
      Такою буде праведна розплата
      За рідний Крим, сплюндрований Донбас.

      Гори у пеклі, чортове насіння!
      Перетворись на жирний перегній!
      Згниє Москви затруєне коріння
      І зійде пагін волі молодий.

      03.04.2017 р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    379. Прости
      Я - колос, що не дав зерна,
      Пуста, без урожаю, грядка.
      У цім лише моя вина,
      Що Бог не дав мені нащадків.

      Для мене він колись воскрес
      І на хресті страждав у муках.
      Я ж даром знехтував небес
      І відштовхнув Господню руку.

      Дзвенять дитячі голоси,
      На клапті рвуть моє сумління.
      Намарно вірю, що даси
      Мені своє благословіння.

      Коли до краю добіжить
      Цього життя крива стежина -
      Чи встигну гріх свій замолить
      Аби пробачив свого сина?

      Упився доста самоти,
      Віршам сповідуючи болі.
      О, Господи! Мене прости!
      Позбав мій рід сумної долі.

      30.03.2017 р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    380. Полоненим

      Дихання осені відчутне і в СІЗО...
      Холодні стіни, мов холодні душі...
      Мабуть, у цьому є якийсь резон,
      Що у в'язницях правдолюбців душать.

      Щоб скрижаніло серце на кістяк,
      Погаснув розум і осліпли очі.
      А самота - найгірший з вурдалак -
      Твоєю кров'ю впився донесхочу.

      Щоби полишив капосні думки
      Із буцегарні вирватись на волю,
      Та від безсилля власні п'ястуки
      Ти гриз до крові не відчувши болю.

      Ненависний катам ти й у тюрмі -
      Розтерзаний, в кайданах, на колінах,
      Для них потрібні ті, що ледь живі,
      Не рухаються, сплять у домовинах.

      Не відаю, чи вистачить снаги
      Пройти й мені нелегкими шляхами,
      Та всіх не передушать вороги,
      І вже ж, не залякають ланцюгами.

      Тримайся, друже. Донечка твоя
      Чекає так батьківської любові.
      Ми не забули ні твоє ім'я,
      Ані імен усіх братів по крові.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    381. Одинак
      Наснилося таке, що сміх і сльози,
      Ізмалку я таких не бачив див:
      Літала діва в еротичних позах,
      Віддатися я дуже їй хотів.

      Тягнулись руки до пружних сідничок
      І теплої, звабливої груді.
      І ворушився в штанях чоловічок-
      На волі попастися захотів.

      Шугала юнка відьмою у небі
      Та за собою кликала у вись.
      Та я не відчував у цім потреби:
      Навіщо мені крила ті здались.

      Спурхнула вона легко в небо синє,
      Осудливо насупивши брову.
      Сміється з мене доля в сновидінні,
      Збиткується також і наяву.

      Втекла давно до іншого дружина,
      Сказала, що в коханні він мастак.
      Я ж - егоїст,незріла ще дитина,
      За вдачею - похмурий одинак.

      Нехай комусь ввижаються красуні
      Та жили рвуть закохані мужі:
      Любов не покладеш до себе в клуню
      І з почуттів не напечеш коржів.

      Я позіхнув, відкрив похмурі очі,
      Послав до біса цей невдалий сон.
      Бо знов голодний шлунок їсти хоче
      Під звичні звуки радіо " Шансон".



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    382. Гицелям
      У казанах з кипучою смолою
      Крамольників мордує чортівня,
      Гамселить у лобища кочергою
      Та шпички у сідниці заганя.

      Палає до небес пекельна баня,
      В окропі гріє руки віршомаз.
      Свого тут не уникнуть покарання
      Ні президент, ні хтивий дуполаз.

      Але чортів на всіх уже замало,
      У милі їхні підлі п'ятаки.
      Тому на допомогу одібрали
      Усіх, хто має дужі кулаки.

      До раю браму гицелям закрито,
      У пеклі ж, є вакансія завжди.
      Там теж потрібно грішників лупити
      Та сірку запихати у роти.

      Їм хороше на тому світі жити,
      Від мук чужих впадають у екстаз.
      Од бісів їх уже не відрізнити
      Ані у профіль, ані у анфас.

      Якщо твоя душа не загрубіла -
      Одразу ти помітиш їхню суть:
      Ще на землі у них свинячі рила,
      Копита гострі і хвости ростуть.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    383. Я до жаркого жадібний кохання
      Я до жаркОго жадібний кохання,
      Цілющий трунок всотую до дна.
      Втішаюся, неначебто востаннє,
      А скроні угортає сивина.

      Мене до зваби кликати не треба,
      Бо звик до цих амурових оков.
      І боги схвально дивляться із неба,
      Коли ми разом творимо любов.

      У пестощах п'янкі сердечні гами
      Воркочемо, мов дикі голубИ,
      Бо зв'язані кохання ланцюгами
      Без привороту і без ворожби.

      Твого єства напитися не можу,
      Який то рік тривають ці жнива!
      Нехай пустим не буде наше ложе,
      І ангел нас од світу закрива.

      28.03.2017 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    384. До Паски
      До гикавки наївся б крашанок
      Без хліба та без звичної пампушки,
      Але до Паски рот свій на замок
      Закрив і тихо вию у подушку.

      Не бачу я звабливої груді,
      Не цьомаю кохану у сідниці,
      Весь піст сиджу на хлібі та воді
      І погляди відводжу від спідниці.

      Я заздрю і спортсменам, і митцям,
      Сусідському собаці за парканом,
      Їм можна з’їсти півкіло м’ясця
      І закусить вареником в сметані.

      Не знаю, чи сьогодні я засну,
      Бо з чаєм з’їв я хліба тільки скибку
      Я не дозволю нині таргану
      Украсти із тарілки навіть дрібки.

      А він принишк, вчуваючи кінець,
      Який його чигає невблаганно,
      До кухні зась ходити на ралець,
      І воду пити зась з моєї ванни.

      Я запитав учора у попа,
      Чому він завжди тлустий наче діжка,
      А я змалів, став схожий на клопа,
      Худющий, наче з підворітні кішка.

      „Тебе”, він каже, „всушують гріхи”,
      Що каяттям і постом ще не змиті,
      Та з слів оцих сміються й дітлахи,
      Бо грішників товстих багато в світі!

      Блищать звабливо вікна гастроному,
      І зір шукає вуджених ковбас,
      Ще трохи й я потраплю до дурдому,
      Бо там не тільки уживають квас.

      Мій нюх не гірше став чим у собаки,
      Уява ж домальовує дрібки,
      Сусід курча розжовує зі смаком,
      Сусідка топче з серцем пиріжки.

      Та я не буду їхнім епігоном,
      Хай почекають шинка та окіст,
      Закінчаться вже скоро макарони,
      А разом з ними і нелегкий піст.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    385. Ковбасна елегія
      Ковбасна елегія

      Довкола все забризкало сльозами,
      Любов учахла прямо на очах.
      Утік коханий до своєї мами,
      Сховався, наче в келії монах.

      Йому щодня вареники в сметані
      Варила у відернім чавуні,
      Аби набрав ще сотню кілограмів
      Та не гримів кістками щоб мені.

      Кістяк його у смалець огортало,
      Хода також сповільнила свій рух.
      Таки навчила їсти його сало
      Без хліба та без інших потерух.

      Було за шию боязко тримати,
      Легенький був, немов курячий пух.
      Тепер та шия, наче у бичати,
      А черево - з картоплею лантух.

      Попід очима кола позникали,
      Тремтіння рук і кволий голосок.
      Відра капусти стало йому мало,
      Лише байдужим став він до жінок.

      Нехай втіка на мамину дієту,
      На суп і хрін, без м'яса і котлет.
      Трава - найкраща їжа для поета,
      Хай знову стане, наче той шкелет.

      Я утоплю в борщах своє кохання,
      Курятиною горе закушу.
      Не виправдав мої він сподівання,
      Побіг служити вбогому віршу.

      28.02.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    386. Невдячна
      Невдячна

      Мене кохана кинула учора,
      Стрибнула геть козою у кущі.
      Моя душа уже добу як хвора
      І ніс обсіли молоді прищі.

      Жона в мені зневажила піїта,
      Віршів писав для неї я мішки,
      Тому за ніч наплакав півкорита,
      Зарюмсав килим, ковдру, подушки.

      Читав творіння лежачи у ліжку,
      Гекзаметром щоніч декламував.
      Вона ж просила гладити їй ніжку,
      Хотіла аби груди цілував.

      Невдячна! Позатикувала вуха,
      В куток забилась наче кошеня.
      Мої сонети геть уже не слуха,
      Ерато непотрібні їй знання.

      Мене щоночі допікають музи,
      Чуття свої зливаю на папір,
      І хоч завжди голодне моє пузо,
      Та я літаю в небі поміж зір.

      Я виплачу, колись, моє кохання,
      Забуду, що вклонявсь її красі.
      Жона ж, моя, на жаль, така банальна,
      Шанується лиш в сексі й ковбасі.

      березень 2017 р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    387. Вандали
      У знаменитого поета,
      Якісь підпільні вороги
      Украли мідного кашкета,
      Баригам здали за борги.

      Спиляли лобзиком під вуха,
      Ще й пейси вирвали живцем,
      Казали - це робота з РУХу,
      Та я не вірю щось у це.

      Візьму я, браття, краще Тору
      І попрошу небесний дух,
      Аби митця маківку голу
      Закрив хутенько капелюх.

      Шепнули равини з Подолу,
      Що це покара отака
      За хвіст, одгризений учора
      У Дорошенка лошака.

      Мені казала ще матуся,
      Чому це трапитись могло -
      Торік коту латунні вуса
      Відрізало якесь мурло.

      Кричать обпатрані сідниці,
      Вони ж сталеві – тож в ціні!
      І на „дніпровську молодицю”
      Вже гострять пилки надміцні.

      Споганив пам’яток чимало
      Новітній збочений вандал.
      Нехай глитав би краще сало,
      А не виламував метал.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    388. Опудало
      Опудало

      Сусід опудало поставив за парканом,
      Пусті очниці, лапи-вітряки,
      Угорнуте в рядно,старе і дране,
      Устромелено ломаку в п'ястуки.

      Воно німе. І зовсім недоладнє,
      Колише вітер шмаття на плечах.
      Загрозливе й водночас безпорадне,
      Задумане навіювати жах.

      Ворони чудувалися хвилину,
      Обкаркали конструкцію криву,
      Убогу обкаляли одежину
      І полетіли дзьобати мерву.

      Отак і ми, у зайвій позолоті
      Та дикому, нікчемному вбранні,
      Показуєм "красу" своєї плоті
      В якій погасли розуму вогні.

      Діряві джинси, зіпер до коліна,
      На мішковині - пекла кольори.
      Не розбереш -хлопак це, чи дівчина,
      Як не заглянеш пильно до діри.

      Вона ж, як зірка, світить людям в очі.
      Це - моди писк! Її апофеоз!
      Мотню відкрити кожень дурень хоче,
      Піддатися на зграйний цей психоз.

      Для глуму, люди, звісно - не мішені,
      Але у лахах я - нудний педант.
      А, може, мало грошей у кишені?
      Не до смаку дизайнера талант?

      Незмінні тільки знаки Зодіаку -
      Про це вам скаже навіть і маля.
      Але сахаюсь, наче з переляку,
      Опудало побачивши здаля.
      17.03.2017 р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    389. Сповідь сусіда
      Сповідь сусіда

      Коли Сірко завиє на задвірку
      Від голоду зриваючись на крик,
      Я закриваю вікна і кватирки,
      І погляд одвертаю в інший бік.

      Бродяга виглядає цей неважно -
      У ковтунах, надірвана губа.
      І ріже слух виття його протяжне,
      Й услід йому летить моя клятьба.

      Брати його- породисті, й не дуже,
      Йому акомпонують навкруги.
      Помийним псам життя не осоружне,
      Незнані їм хазяйські ланцюги.

      Поганець він. А гарний - той, що в буді,
      Жере із рук, і в очі зазира.
      Не люблять псів, які не служать людям,
      Не стережуть за кісточку двора.

      Нервуюся, коли крадуться ззаду,
      Зубиськами хапають за штани.
      Я вилікую цю паскудну ваду!
      Вони за це поплатяться мені!

      Для чужаків у мене є ломака,
      У псів я нею мацаю горби.
      Лише дратує, що усі собаки
      Під хатою щодня кладуть "скарби".

      Не подаю безхатькам я обіду,
      Вони огидні, наче пацюки.
      Чому ж мене цураються сусіди?
      При зустрічі - не подають руки?



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    390. Катарсис
      Рубали руку праву у поета,
      Покару люди зріли залюбки.
      Один невірний знак в кінці куплета -
      Сокира впала - і нема руки.

      Піввіку віншування мандарина,
      Роки на службі, грона таємниць...
      Але зігнув од сорому коліна
      І просить у людей прощення ниць.

      Катюга взяв одрубану ту руку,
      Немов черву, чи дохлого вужа,
      І кинув нею в зголоднілу суку -
      Нехай насититься твариняча душа.

      Вірші печуть сьогодні, як оладки,
      Хто хоче - той і квецяє рядки.
      Якби ж до нас вернулиcь ті порядки -
      Ходив би кожен другий без руки.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    391. Ми усі помремо
      Ми усі помремо. Хтось в бою на Донбасі,
      Ну, а хто за столом, конструюючи вірш.
      Косорука прийде, як завжди, не на часі
      По руків'я вжене невблаганності ніж.

      Ми усі помремо. Уві сні, чи у муках,
      Віддаючи своє немовляті життя.
      Не чекай, що з небес, під божественні звуки,
      Ти устигнеш зректи щирих слів каяття.

      Ми усі помремо. Хтось в молитві до Бога
      У братів бойових на тремтячих руках,
      І пекуча сльоза у кінці епілога
      Діамантом сяйне на солдатських щоках.

      Ми усі помремо. Хтось в достатку й любові,
      У пишнотах бучних - марнославства сестер.
      А когось проведуть вояки та удови,
      Це якщо у катів невідомим не вмер.

      Ми усі помремо. В забутті, на чужині,
      Чи на праці тяжкій у ворожім краю.
      Я ж бо, душу свою заповів Україні,
      Перш ніж впасти на ній у нерівнім бою.

      Ми усі помремо. Смерть зрівняє рахунки,
      Вибирати не нам як зі світу піти.
      Але вірність і честь - дорогі обладунки -
      Мусим ми за життя в чистоті берегти.

      січень 2017



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    392. Жінці
      Свяковий день жіночий навесні
      Приходить раз на рік. Це - аксіома.
      Але чому так хочеться мені,
      Щоб ти була цієї днини вдома?

      Щоб не пішла уранці за поріг,
      А я один очікував на тебе.
      А за вікном іще мороз і сніг,
      Та ще холодне світить сонце в небі.

      Та ти вернешся в затишний наш дім
      І я цілунками усю тебе накрию.
      Хоч знала ти немало вже мужчин,
      Та я - найкращий. І, чомусь, в це вірю.

      А ти - найкраща поміж всіх жінок,
      Ти - промінь сонця у житті сумному,
      Для тебе лиш творю віршів вінок
      Чекаючи, коли прийдеш додому.

      Як добре, що на світі цім є ти,
      Бо там, де ти - лише любов панує.
      Зі святом тебе, сонечко моє,
      і дай тебе я ніжно поцілую.


      Пробачте за займенники, що повторюються. Приберу неодмінно. А загалом вітаю усіх жінок на нашому форумі.
      Не забудьте привітати Тараса Петриненка. У нього сьогодні День народження.
      З повагою, Олександр



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    393. Чечня
      * * *
      Відвернися, слизький малоросе,
      Закрий вуха та очі втопи,
      Над Чечнею ревуть стоголосо
      БеТееРи в кривавій ропі.

      Там немає хахла-салоїда,
      Він сховався в безпечний куток,
      А в Чечні від дитини до діда,
      Кожен взяв ненависний клинок.

      Знавісніла Ічкерія з горя,
      Пре у Грозний кацап-лицемір,
      І у Тéрек розчавлена воля
      По краплині стікає із гір.

      Над Аргунем зітхають гармати,
      МІГам дали команду на зліт,
      І нащадки творців Імамату
      На війну піднімають нарід.

      В хмари диму вершини повиті,
      Чорним мороком вкрилась земля,
      Для горян приготовані кліті –
      “Подарунки” сталеві Кремля.

      У руїнах чеченки голосять,
      Бо вмирають мужчини в бою,
      Вони волі в Росії не просять,
      І в Алаха місцини в раю

      З піднебесся могильщиків купа
      Зирить хижо в обличчя німе,
      Та орли не сідають на трупа:
      Серце воїна дзьоб не візьме.

      Хоч не знаю, чи буду почутий,
      Я у Господа щиро молю,
      Щоб не падали більш у Бамуті
      Світлі воїни в чорну ріллю.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    394. "Мріїї"
      У Пуціна сідниці - вищий клас!
      А все тому, скажу вам, любі друзі,
      Що Пуцін - дзюдоїст, не "гітараст",
      Обходять стороною його музи.

      Він "накачав" півкулі у Чечні,
      Коли "мочив" бороданів в сортирах,
      Такого дива хочеться й мені,
      Зміняю, мабуть, ручку я на вила.

      Візьму гантелю, може з п'ять кіло
      І викачаю лишню жировину,
      Щоб ззаду в мене теж отак було,
      Як у Володі те, що нижче спини.

      Кучерики побрию на литках,
      Обріжу нігті, голову помию,
      Чирки здушу на носі та щоках,
      Утру у свою лисину олію.

      Погляну у люстерко на вікні,
      За звичкою зітхну від безнадії,
      Бо Пуціним не бути вже мені:
      Балакати "на фені" я не вмію.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    395. * * *
      В житті усяк буває. Це ж - життя.
      Але ні рай, ні пекло не прощають,
      Коли любов у кошик для сміття
      Байдужі люди легко викидають.

      Хіба ж дитя, скалічене й німе,
      Вовкам матуся кине на поживу?
      Вона його з любов'ю обійме,
      Нехай воно чи хворе, чи ледь живе.

      Воно у світ не піде байстрюком,
      Не понесе в душі зміїне жало,
      Бо матір йому з власним молоком
      Любов свою священну передала.

      Як знехтував любов'ю - стережись,
      Однині ти усім вітрам одкритий,
      Забудеш, що в душі твоїй колись
      Буяли неземні кохання квіти.

      Де є вона - там вірність, там і честь.
      Там є життя! Там радість понад горем!
      Там у цвіту замріяні сади,
      Там сяє сонце понад тихим морем.

      Вона - жаркий очищення вогонь
      І від біди твої найкращі ліки.
      Сховай її між лагідних долонь,
      Як маєш серце чисте і велике.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    396. Спогад
      * * *
      Як поцілунок обпече вуста
      І серце, наче пташка, затріпоче,
      Мій дух увись урочисто зліта
      І в ласці розчинитись твоїй хоче.

      В руці твоїй бальзами чарівні,
      Цілющі трунки, звабливі й пестливі,
      Ти щедро дарувала їх мені,
      Коли іще були удвох щасливі.

      Я не казав, що я тебе люблю,
      Та не просив уваги анітрохи,
      І доля розвела нас без жалю,
      І наші розминулися дороги.

      Ген, у степу, згоріла вся трава,
      Дощу не дочекавшися та грому,
      Залишились лише оці слова
      І фото із сімейного альбому.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    397. Зі святом
      Ти - букет лісових конвалій,
      Запашних і тривожно-п'янких,
      Мої ліки від смутку й печалі,
      Від біди чарівний оберіг.

      Ти - чаклунка з очима наяди,
      Голос пташки із верховіть,
      Кожен день із тобою - це свято,
      Наче ціле життя - кожна мить.

      Ми цієї погожої днини
      Разом з сонцем раніше встаєм,
      Прокидайся хутчіше, дружино!
      З Днем народження, серце моє!



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    398. Помилилася


      У бабусі на вокзалі щезли кудись гроші,
      Вкрали спритно їх у неї люди нехороші.

      Що робити, якщо сталась отака „холера”?
      Їй і радять „йдіть хутчіше до міліціонера”.

      Віднайшла вона швиденько хлопця в уніформі,
      Каже: „Поверніть готівку, що була у торбі”.

      Хлопець блимнув на бабусю, бо не розуміє,
      Чом стрибає стара шкапа мало не на шию.

      А бабуся не вгаває, і його не слуха,
      Як не плаче, то голосить мало не на вухо.

      Хлопець чуха під кашкетом молоду чуприну,
      Бо вже геть не розуміє він свою провину.

      Йшов спокійно на роботу, не чіпав нікого,
      Ну, а тут жінки на тебе плигають з-за рогу.

      Ще й готівку вимагають – жінки мені мало!
      - Я не брав у вас нічого! Ви чого пристали?

      - Та не ти, а інші люди мене ошукали! –
      Одказала йому бабця,- Ви ж знайдіть, що вкрали.

      -То в міліцію злітайте, я тут ні при чому,
      І мені не набивайте криками оскому.

      - Що ж ти хлопець за служака?- питає старенька,
      - Я не плутаю ж у лісі рижики й опеньки!

      Нині ж і не розбереш хлопець ти чи дівка,
      Ну, а тут – стрічки, погони, вензеля, нашивки!

      - Помилились, ви, бабусю, тобто в „лужу сєлі”,
      Я служу метрдотелем он у тім готелі.

      Щоб знайти міліціянта мало лиш кашкета,
      Треба мати кобуру й звісно – пістолета.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    399. Сонця мої, сонця!
      Дружній шарж на поезію
      Миколи Шевченка "Сонця мої, сонця!"

      (оригінал)
      Сонця мої, сонця...
      Заплющив ючі... Чхнув.
      Брехун прийде... Замовк.
      Та жодного слівця!
      Бува, щоб, не почув,
      отой міліціянт,
      що внаслідок родивсь...
      А буде з того товк?
      Ми вицупили фант.
      Смачна була маця.
      І, начебто, не снивсь
      подібний сон...
      Ця мої,сонця...


      Сонця мої, сонця! Заглядують в тарілку,
      І чхати так кортить, аж ніц немає сил.
      А десь міліціянт сюрчить в свою сопілку
      І проситься надвір із хліву вийти віл.

      Із крові християн маца виходить лепська,
      Ії я наточу із жолудів старих...
      Коли таке наснить, то справи мої кепські:
      Мабуть у буді всіх не додавив я бліх.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    400. Мрії
      У Пуціна сідниці - вищий клас!
      А все тому, скажу вам, любі друзі,
      Що Пуцін - дзюдоїст, не гітараст,
      Обходять стороною його музи.

      Він "накачав" півкулі у Чечні,
      Коли "мочив" бороданів в сортирах,
      Такого дива хочеться й мені,
      Зміняю, мабуть, ручку я на вила.

      Візьму гантелю, може з п'ять кіло
      І викачаю лишню жировину,
      Щоб ззаду в мене теж отак було,
      Як у Володі те, що нижче спини.

      Кучерики побрию на литках,
      Обріжу нігті, голову помию,
      Чирки здушу на носі та щоках,
      Утру у свою лисину олію.

      Погляну у люстерко на вікні,
      За звичкою зітхну від безнадії,
      Бо Пуціним не бути вже мені:
      Балакати російською - не вмію.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    401. Про друга
      Хай ваблять зір коштовні діаманти,-
      Вони мені подобаються теж,
      Зненавидиш ти статки і таланти
      Як друга у душі не збережеш.

      Бо дружбу не вимірюють словами,
      Розпізнають не в щасті, а в біді,
      Плекають не годинами – роками,
      Укріплюють в турботах і труді.

      Без дружби і кохання неможливе,
      Бо другу – як тобі – усе болить,
      За тебе в бій він кинеться сміливо,
      Не зрадить, не засудить ні на мить.

      Пробачить все, бо любить як і мати,
      А як спіткнешся – витягне з біди,
      Йому ж потрібно зовсім небагато –
      Уваги і людської доброти.

      Хай справдилися не усі бажання,
      Повір мені – вони не мають меж,
      Погасне щастя, віра і кохання
      Як друга у душі не збережеш.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    402. Коли опустяться сокири кам'яні
      Скажіть мені, Адама й Єви діти,
      Чому, як у мішку гострюще шило
      Старанно ми ховаємо від світу
      Під усмішкою зуби крокодила?

      Як не крути, для нас, на жаль, не дивно
      Застосувати методи старі:
      Шматок душі урвати інстинктивно
      І швидко заховати пазурі.

      А є і "благородні" падложери -
      Жеруть, коли ущухне смертний крик.
      Здається, хоч і вийшли ми з печери,
      Та звичок не утратимо повік.

      І як у милосерді не клянемось -
      В очах голодні світяться вогні...
      Тому тоді ми ЛЮДСТВОМ наречемось,
      Коли опустяться сокири кам'яні.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    403. Впала ніч
      Впала ніч на ліси та поля,
      Вкрили небо зірок світляки,
      Серед них десь блукає моя,
      Промінці шле до мене легкі.

      Я ті промені, схожі на сміх,
      Кожним подихом спрагло ловлю,
      Ну скажи мені правду, чи гріх,
      Що тебе я, кохана, люблю?

      Хоч належать усім чудеса,
      Темні ночі та дні голубі,
      Не погаснуть оті небеса,
      Як візьму одну зірку собі.

      Нові пісні співатиму я,
      Де не буде розлуки й жалю,
      Хай почують пташки у гаях,
      Що тебе я, кохана, люблю!

      Хай ця ніч буде тільки для нас,
      Хай для нас в небі місяць блищить,
      Може ми ублагаємо час,
      Зупинити надовше цю мить?



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    404. Купайло
      Купальська ніч

      Як прийде Купайло і розквітне врода,
      І пісні кохання зазвучать дзвінкі,
      Там на ясні зорі, і на чисті води
      Кидають дівчата чарівні вінки.

      А струнка берізка, наче берегиня,
      Шелестить про долю і любові чар,
      І лунає тихо лісом ворожіння
      Про дівочі мрії та любові дар.

      А коли над світом ясний місяць стане,
      А із ним у парі зіронька-зоря,
      Хай прийде до мене любий і коханий,
      Хай прийде до мене доленька моя.

      Пр:
      Закохаюся і не каюся ,
      Ніч купальська покличе мене,
      Від любові уже не сховаюся,
      Диво-квітка для мене цвіте.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    405. * * *
      Скажи мені, вгодований поете,
      Заслужений, почесний віршомаз,
      Нащо свої зацукрені сонети
      Громаді виставляєш напоказ.

      І створюючи оди та еклоги
      Від сорому здригається перо,
      Бо свій талант, отриманий від Бога
      Ти розміняв на сіре ремесло.

      Ти кажеш, що аматорська отрута
      Твої не зачіпає почуття,
      Бо я не здатен вірно осягнути
      Могутній пульс мистецького життя.

      В одному ти правий, це безсумнівно,
      Відомо всім - я не богемний туз,
      Бо я боюсь, щоби колись так сильно
      Як ти у панегіриках загруз.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    406. Коли приходить любов
      Прожити можна без кохання
      Життя безрадісне, сліпе,
      Щоб не було розчарування
      Живи не так як дотепер.

      Шукай його поміж вітрами,
      Нехай пів-світу ти й пройшов,
      Не порівняти зі скарбами
      Твою усміхнену любов.

      Немало нам чудес на світі
      Дарує доля знов і знов,
      Але чекаєм тої миті,
      Коли зустрінеться любов.

      Коли ж прийшла вона до тебе,
      „Я дякую, Господь”, скажи.
      Заповідає Бог на небі:
      Любов як матір бережи.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    407. Весняна еклога
      Під променями сонця навесні
      Розтанули торішні крига й сніг,
      На вулиці синиць і горобців лунає спів.

      Тендітні перші весняні квітки
      Розкрили свої ніжні пелюстки,
      І поспіша на зустріч у ставок легкий струмок.

      Зимовий сон відходить в небуття
      І знову прокидається життя,
      І перелітний птах своїм крилом жене тепло.

      Відбулася природи таїна —
      Прийшла до нас у гості знов весна
      І покидає свій холодний скит чарівний світ.

      Упали роси перлами в траву
      І засміялись мавки у ставу
      А разом з ними і водяники, лісовики,

      Крислатий дуб, мов велетень в журбі
      Прокинувсь на високому горбі
      І хоче дотягнутись до сосни цієї весни.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    408. Ангел любові
      Коли останній промінь дня
      Цілує землю, мов дитину,
      То шепіт вітра у долинах
      І спів пташиний завмира.

      Коли від ласки й теплоти
      Іде дружина, без вагання,
      Тоді зневажене кохання
      Кричить від болю й самоти.

      О, дай же відповідь, життя!
      Скажи мені хоча би слово,
      Чому ми щирі почуття
      Даруєм зрáдливій любові?

      Чому такий священний дар
      Ми залишаєм за порогом
      Й на грішну землю, із-за хмар,
      Скидаєм ангела святого?

      Вона прийшла, немов весна,
      І розцвіла в душі розмаєм,
      Але у всього є ціна:
      Ми легковажим і її втрачаєм.

      Ти не вернешся — знаю я,
      Назад минуле не вернути,
      Та сил нема тебе забути,
      Любове, втрачена, моя.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    409. Гороскоп
      У країні нова мода –
      Східні гороскопи!
      Приповзли тварини дивні
      У стару Європу.

      Всяк шукає свої риси
      У якійсь тварині,
      Стали любі нам до болю
      Пацюки та свині.

      Поглядає кум бараном,
      Теща – стала раком,
      Знати кожен дуже хоче
      Під яким він знаком.

      Вже не тільки у Китаї
      Лазять скорпіони,
      У Чернігові та Сумах
      Вони в кожнім домі.

      У хрущовках і готельках
      Та приватних хатах,
      Сплять і дивляться мультфільми
      Вівці та телята.

      Вчора був хтось чоловіком,
      А сьогодні – Діва,
      То дарма, що має вуса –
      Нині це не диво.

      Геть копита і хвоста –
      Буду чоловіком!
      Я носити не бажаю
      Роги аж довіку!



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    410. Епітафія
      Мій древній пращуре! Твої лежать кістки
      Десь глибоко під моїми ногами,
      Над ними розмовляють із вітрами
      Високі трави й польові квітки.

      Розвіяв вітер кволого горбка,
      Зітліла у землі вогка труна,
      Тепер на його місці царина
      Рослин, що тягнуть соки з трупака.

      Сточив шашіль могильного хреста
      І повалив на землю злий вітрище,
      Тепер на його трухле деревище
      Сусідський бик кладе свого хвоста.

      Твоя печінка дубом проросла,
      Що як підріс, зрубали на місток,
      А все, що залишилось, крім кісток,
      Вода підземна в море віднесла.

      Мій древній пращуре! І я колись втечу
      Під ноги невибагливим нащадкам,
      На мою шию одягнуть краватку,
      А в руки встромлять воскову свічу.

      Залізе в рота радісний хробак,-
      Я сам від плоті дам йому ключі.
      А з часом, наді мною, уночі,
      Дівчину цілуватиме юнак.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    411. Застільний вальс
      Піднімаємо келихи повнії,
      Кришталеві та срібні чарки,
      Я бажаю усім, без іронії,
      Щоб прожили ви довгі роки.

      Хтось бере чарку в праву, хтось - в ліву,
      Хтось пригубить її, мовби дід,
      Та вино, і горілка, і пиво,
      Не минуть довгий наш стравохід.

      Давай вип’ємо, бо одвикнемо,
      Доки ще не відсохла рука,
      Щоб під сонцем що світить за вікнами
      Нам не випала доля гірка.

      Наш чекають пляшки та відерця,
      І карафи в холодній росі,
      Ну, а потім, як і ведеться,
      Шану ми віддамо ковбасі,

      На виделках веселе стаккато
      Ми зіграємо після вина,
      Бо відомо, що свято — не свято,
      Коли чим закусити нема.

      Хай у нас зараз драні кишені,
      А декого ниють крижі,
      Наберемо повітря в легені,
      Гаркнем пісню яка на душі.

      Доки вистачить місця у пузі
      Будем пити, змивати гріхи,
      Нам п’яниці, відомо, не друзі,
      Але також і не вороги.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    412. Франсез
      Помию ноги й ляжу в домовину,
      Пропав до світу в мене інтерес,
      Аж тут з-за рогу прямо мені в спину
      Уп’явся погляд дівчини Франсез.

      Немов десантник грізним автоматом
      Мене штовхнув і я умить воскрес,
      Ну, що тут друзі, можу я сказати,-
      Вона така, ця дівчина Франсез.

      Мій братику! Спаси мене! Благаю!
      Дай ліки, поки з світу я не щез!
      Настій з опеньок, кажуть, помагає,
      Але не від таких як ця Франсез.

      Заритись з головою просто в дрова,
      Чи, може наглитатися колес?
      Бо я ж порядний, я - не Казанова,
      Та не тоді, як згадую Франсез.

      Хоч посміхнися смайликом до мене,
      Бо витиму немов голодний пес,
      Сиджу за компом весь уже зелений,
      Я закохався, мабуть, у Франсез.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    413. Колискова
      Мій маленький синок —
      Скільки в тебе цікавих думок,
      Скільки мрій золотих,
      Тільки вітер у полі вже стих.

      Сонце теж відпочити пішло
      І забрало з собою тепло,
      То ж і ти, мій маленький, лягай:
      Дню настав вже край.

      Не щебечуть пташки під вікном —
      Все огорнуте сном,
      Не шепочуть дерева в саду —
      Дай тебе покладу,

      Свої очка, синочку, закрий
      і побачиш ти сон голубий,
      Білі гори й безкрайні лани, —
      Рідний сину — засни.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    414. Твої очі
      * * *
      Твої очі наче два озерця,
      Де хлюпоче полум’яна хіть,
      Відімкнули браму мого серця,
      Розламали недовіри кліть.

      Заронили зерна сподівання,
      Змили попіл витоптаних мрій,
      І на місці вмерлого кохання
      Виріс пагін зовсім молодий.

      Я воскрес у променях любові,
      Скинув кокон, наче той мотиль,
      Зазирнув у очі волошкові
      І не повернувся вже звідтіль.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    415. Іменини
      У Миколи іменини.
      Гості вже у хаті,
      На столі горілка з хріном
      І чарки пузаті.

      А Миколу не впізнати -
      Квітне як калина,
      Теща обіцяла дати
      Гроші на машину.

      І цілує її в лоба,
      І цілує в губи,
      Обнімає, пригортає,
      Каже "Теща! Люба!".

      Накладає у тарілку
      Тещину з горою
      Огірки, картоплю, шинку,
      Пряники з ікрою.

      Тато зиркає на сина,
      Сварить поза очі,
      Треба ж, батькові чарчину
      Вже налить не хоче.

      Гості губи обмочили,
      Ізакуска в шлунку,
      І по другій вже налили -
      Черга подарунків.

      Зятю теща оддає
      Свої раритети -
      Нові грабі і сапу,
      І й велосипеда.

      Буде їздити на дачу
      І город копати,
      Бо картопля й помідори
      Гинуть без лопати.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    416. До тебе
      Байдужий погляд крижаним вітрищем
      Дмухнув у душу холодом німим,
      А я колись так милувався ним,
      Тепер у ньому тільки попелище.

      Любов як тінь, де сонце – там вона,
      А де пітьма – не видно її сліду,
      Я з темряви до світла знову їду,
      Тікаю геть із мертвого човна.

      Я там живу, де жевріє вогонь,
      Де почуття вирують наче море,
      Мене ведуть яскраві, ясні зорі
      До небайдужих, люблячих долонь.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    417. Останній день
      * * *
      У кожного є свій Пілат,
      Останній день і Гетсиманський сад,
      І перший камінь рабського буття,
      Що трощить справжнє, зоряне життя.

      Ти так любив цей неповторний світ,
      Краса і честь були твій меч і щит,
      Тепер в очах вертепна каламуть
      І крила, як колись, вже не ростуть.

      Вітрила спущені і кряче зла юрба,
      Що скінчилася зоряна доба,
      І піднімаючи з землі важке кайло
      Берешся за буденне ремесло.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    418. Про тебе
      * * *
      Я ґудзик розстібну останній,
      Візьму віолончель до рук,
      Вона жагучий зродить звук,
      Запалить почуття вогняні.

      Я пальці в струни запущу,
      Смикну дитяче-нетерпляче,
      Хай стогне, рветься, виє, плаче –
      ЇЇ я вже не відпущу.

      Серця тріпочуть в унісон,
      І звук зливається із звуком,
      Ти віддала себе в полон
      В мої ласкаві й дужі руки.

      Я не вкладу тебе в футляр,
      Де пил панує і задуха,
      Щоби не вбити твого духу
      Й вогня любові божий дар.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    419. Апетит
      * * *

      Якось я неподалік перона
      Завітав у затишне кафе,
      Взяв собі салату до бекона
      І горнятко кави „Нескафе”.

      Сів не тільки голод гамувати
      Й цмулити гарячу рідину,
      А газету шоби почитати
      Та цигарку випалить одну.

      Тут до мене сіла молодиця,
      Привіталась, вибрала меню...
      Я й не знав, що у такому віці
      Замовляють мало не свиню!

      Як зубами вгризлась ти в загривок
      Спеченого гарно кабана,
      Я свій позір втупив між тарілок,
      Щоб його не бачила вона.

      Ти – жувала. Я – лишень дивився
      І дрімав у сутінках смаку,
      Як тоді я ще не подавився
      Дивлячись на сцену отаку.


      Смажене курчатко трохи згодом
      Й лиховісні кусені м’ясця
      В шлунок її канули, мов в воду,
      Черга надійшла і до крильцят.

      Як жертовний стогін, скреготіння
      Било мої вуха навідліг,
      Хрумкотіння, тріск і плямкотіння, -
      За хвилину все почути встиг.

      Щелепи би мати як в акули,
      Зуб зламався – виросте новий.
      Як вона жувала! Ви би чули!
      Я ж сидів принишклий, мовчазний.

      Моя кава зовсім охолола,
      А газета зморщилась в руці,
      Шлунок мій згадав, що їв учора,
      Аж занили кутні та різці.

      Вона хижо врешті облизнулась,
      Як лисиця біля кістяка,
      Встала, розплатилась, потягнулась,
      Наостанок кинула „Пока”.

      Вже ж наїлась! Ніде правди діти!
      Та простий в історії урок:
      Якщо хочеш довше ти пожити –
      Їж у міру. Й звісно, без кісток.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    420. Неофітам
      Майстри спотворених ландшафтів,
      Маестро збочених віршів,
      Пощо членуєте на клапті
      Творіння розуму й душі?

      Нехай простить осліпле око,
      Що я не бачу “справжній” світ,
      Що все сприймаю однобоко,
      Бо я, на жаль, не неофіт.

      Волання гіпергучномовців
      І танця дикого корчі,
      То – часу ритм? То – подих сонця?
      То ваші в Божий сад ключі?

      Простіть, що я такий "забитий",
      Й новому, мабуть, не навчусь,
      І хоч до вас шляхи відкриті –
      В своїм саду я залишусь.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    421. П'єса на колесах
      П’єса на колесах

      (на одну дію)

      Діючі особи:

      Оповідач: дідусь
      Москаль
      Націоналіст – (український, затятий)
      Провідниця
      Песик
      Дівчина – (хазяйка песика)

      Мізансцена:
      Дія відбувається в швидкому потязі Київ – Санкт-Петербург. Скоро північ. Аварійне освітлення з тамбура створює напівморок у першому плацкартному відділенні., де і відбувається сама дія. За півлітрою оковитої зав’язується невимушена розмова між пасажирами. До неї приєднуються зацікавлені слухачі. Оповідач починає свою розповідь.

      Оповідач:
      Закохалася дівчина
      У веселого хлопчину.
      Закохавсь козак у дівку –
      Кинув батьківську домівку.

      Дурне діло, всім відомо,
      Діло не хитре.
      Краще б він зостався вдома, –
      Та хто втрима вітер!

      В прийми теща після свята
      Запустила його в хату,
      Ну, а щоби гроші мати
      Він подався кайлувати.

      Довелося тягнуть лямку
      За двох козарлюзі,
      Бо жона його вродлива
      Вчилася у вузі.

      Над шитвом той неборак
      Аж до ночі киснув,
      І якраз на тую пору
      Місяць в небі виснув...

      Песик :
      Завищав на весь вагон, бо провідниця наступила йому на хвоста.

      Провідниця:

      Чий кричить так страшно пес?
      Хто схотів зійти з колес?
      Ну який посміх хорьок
      Тут зробить живий куток?

      Дівчина:
      Хапаючись одночасно за серце і ошийника:

      То моя собачка, пані,
      Я його помила в ванні,
      І у дусті, і у хні,
      Каюсь, вибачте мені.

      Провідниця:

      Добре, що це не корова,
      Ось тобі останнє слово:
      Гарне цуценятко...
      З тебе десятка.

      Пасажири реготнули, а дівчина з полегшеним віддихом виймає і віддає гроші.

      Провідниця:
      Дідусю, продовжуй.

      Оповідач:

      Тужавіли урожаї
      Соком і нектаром,
      В молодят тіла у ліжку
      Гоготіли жаром.

      Москаль:

      Я от слов твоих, дедуля,
      Уж и не смеюся,
      Гоготать тела не могут,
      А гогочут гуси.

      Націоналіст:

      Хоч звучатиме це різко,
      Та мушу сказати:
      Як свого не стулиш писка –
      Будеш гоготати.

      Москаль:

      Как упрям єтот хам!
      Не стесняется дам!
      Так сказать может в лоб
      Невоспитанный жлоб!

      Націоналіст:

      Встає з набиченим поглядом та стиснутими кулаками.

      Провідниця:

      Пасажири, досить! Ша!
      Не хапайтесь за ножа!
      Бо усіх вас скопом
      Обіллю окропом.

      Діду, продовжуй.


      Оповідач:

      Подружжя наше, влітку,
      Під ту весільну пору,
      Підсмажити щоб литки
      Подалося на море.


      Воно гостинно прийняло
      Усіх в свої лабети,
      Та час блаженства пролетів
      Так швидко, як комета.

      І знов до тещі під крило
      Вернулись молодята,
      Про що тут більше гомоніть -
      Закінчилося свято.

      Москаль:

      Что ж, крути этак и так,
      Не казак он, а дурак.
      На конец хороший в песне
      Я не ставлю и пятак.

      Жить у тещи –
      Эка блажь!
      Скажет всяк – какой пассаж!
      Ты поверь уж мне, милок,
      Спорол глупость парене.

      Провідниця: з невдоволенням

      Хоч ти з Ленінграда –
      Моя тобі порада:
      Коли хтось балака –
      Помовчати нада.

      Націоналіст: з погрозою

      Язик не срака –
      Нехай балака.

      Москаль:

      Что за вульгарщина
      Эта шароварщина!
      Неужели за пустяк
      Надо отвечать вот так?

      Ладно, ладно, пой дедок,
      Я захлопну свой роток.

      Оповідач:

      Був серпень. Зріли кавуни,
      Жовтіли гарбузи по полю,
      Зібрались доці та сини
      Копати бараболю.

      Копали, сипали, гребли,
      Сопіли від натуги,
      Весь довгий день товкли ріллю,
      А потім ще і другий.

      Звезли до тещі урожай,
      Пора вже їсти шкварки,
      Та розгорілася чомусь
      У хаті люта сварка.

      Прохурчав медовий місяць
      Як у полі трактор.
      Показав теща зятю
      Ангельський характер.

      Той насупивсь, мовби туча,
      Дума, „що робити”?
      Від такої колотнечі
      Можна ж посивіти?

      Теща просто навісніє –
      Згадала вже й діда!
      Що помер ще за Мамая
      Від кон’юктивіта.

      А зять, немов зінське щеня,
      До ночі огризався,
      А вранці встав, зібрав майно,
      І в інший дім подався.

      Москаль:

      Хоть я парню не пристав,
      Оказался я ведь прав!

      Песик:
      Гав! Гав!

      Провідниця:

      Чи заглохне це щеня?
      Гавкне ще – йому хана!
      Відчиню дверцята
      Й викину до ката!

      Москаль:

      Умно все ж сделал все же зять.
      Даю ему оценку пять.
      Мужикам покой ведь нужен –
      Это б женщинам понять.

      Націоналіст:

      Ти замовкнеш, чоловік?
      Сил нема терпіть твій крик.
      Кукурікаєш мов півень,
      Що заліз в чужий курник.

      Москаль: хижо оскалюється, але мовчить

      Оповідач:

      Наш герой живе помалу,
      Грошики збирає,
      Його теща в чужій хаті
      Поки не чіпає.

      Та оголені полиці
      Й гаманець худенький
      Смокчуть сили, тягнуть душу,
      Мов цвяшок обценьки.

      Теща – тонкий інструмент,
      Раритет – інтелігент.
      Водяникам і чортам,
      І мужчинам – не чота.

      Вона мудро нагребла
      Землі аж до біса,
      Щоб не швендяв після праці
      Зять, немов гульвіса.

      З дня у день, і з року в рік,
      Танув, слизнув чоловік.
      Результат „общєнія” –
      Дика неврастенія.

      Москаль:

      Он к тому же, боже мой!
      Не здоровый, а больной?
      Он таков жене не нужен
      Будь он гений аль святой.

      Вот кабы деньжат побольше –
      Он тогда бы был хороший.
      Ну, а так мы скажем дружно:
      Будет парень холостой.

      Да, и вот еще вопрос,
      Прямо в глаз, а также в нос:
      Чем детей кормить он будет,
      Дымом, что ли с папирос?

      Если с тещей паренек
      Жить из принципов не смог,
      То жене сухарь не нужен
      И простой воды глоток.

      Націоналіст:

      Ти дивись який пророк!
      А своїй ти на „зубок”
      Сиплеш марципани?

      Якщо так, то вам не варто
      Торохтіти у плацкарті –
      В „люкс” шуруйте, пане.

      Твоє місце хан-паши –
      Серед пітерських бомжів,
      Те, що ти такий багатий
      Тут нікому не бреши.

      Ну, а жіночка твоя
      З отакого трударя
      Певно, має лиш у хаті
      Самогону пузиря.

      Москаль: хапаэ за груди націоналіста і намагається його підняти.

      Боксер: втручається пасажир, що досі спокійно спостерігав за сваркою

      Так, братва, на пол упалі,
      І по сорок раз отжалісь.
      Кто копитом повєдьот,
      Тот получіт аперкот.

      Провідниця:

      Ти цих півнів поглуши,
      Бо мені це до душі,
      Хай би нам спокійно дали
      Ці дослухати вірші.

      Боксер: слишалі?

      Оповідач:

      Був листопад. Дали вже дьору
      У вирій зграї журавлів.
      А зять на ту студентську пору
      Уроки старанно учив.

      Його жона одна зосталась
      І так уже не перший рік.
      Сама живе, коли у справах
      Від’їде любий чоловік.

      А як вернувся через місяць,
      Йому пыднесла гарбуза.
      І він, зібравши свої лахи,
      Посунув мовчки на вокзал.

      Москаль:

      Для всех уроком это станет,
      Кто не имеет ни шиша.
      Тогда любовь лишь хороша,
      Как ветру места нет в кармане.

      Націоналіст:

      Хоч серед нас ти інородний,
      З тобою тут я, мабуть, згодний,
      Що за провини отакі
      Кидають мужиків жінки.

      Оповідач:

      Був листопад. І у садках
      Мовчали мокрі горобці,
      Та одиноко по щоці
      Сльоза котилася гірка.

      Була жона – тепер немає,
      У небі Сиріус сіяє-
      То знак, що скоро вже зима.

      На „форумі” сміються люди
      Лиш у розлучених печаль.
      Упала лірики вуаль
      І проза причавила груди.

      Фінальна мізансцена

      Всі пасажири розходяться по своїх місцях. Залишаються лише Москаль з Бандерівцем: вони розливають по чарках недопиту горілку і, скрушно хитаючи головами, під ритмічне цокотіння колес, чокаються та випивають огидну рідину.

      Занавіс.









      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    422. О жінко!
      О жінко! Рок чоловіків!
      Прокляття і дарунок Бога!
      До раю втоптана дорога,
      Або у пекло, до чортів.

      За м’який доторк твоїх лап,
      Що мають гострі пазурища,
      Піде за тебе на огнище
      Найупослідженіший раб.

      Ще мить – і спущено курка,
      У грудях серце б’ється дзвоном,
      І вже шукає ніжне лоно
      Тремтлива, капосна рука.

      І ось тобою, як щитом,
      Жіноцтво крутить на всі боки,
      Бо ти як в’язень до сволόку
      Міцним прикутий ланцюгом.

      “Все так – вони нам вороги!”-
      Ти мусив би мені сказати,
      Але готовий цілувати
      Сліди коханої ноги.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    423. Поете
      * * *
      Поете, нащо, розкажи,
      Ковбасно-ситому загалу,
      Свої кидаєш на поталу
      Творіння розуму й душі?

      І в це криштальне джерело,
      Теплом твоїх думок зігріте,
      Немовби рохля до корита
      Вповзає жадібне мурло.

      Утопить рило в чисті води,
      Втягне живицю до горла,
      Та звикнувши лиш до пійла
      Зригне твої сонети й оди.

      Не кидай бісер між свиней,
      Не сій зерна серед болота,
      У бидла інші є турботи,
      Їм не потрібен Прометей



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": --

    424. Про тебе
      * * *.
      Я знав, що ти умієш чарувати
      І здатна розтопити в серці лід,
      Ти віднайшла у це різдвяне свято
      Казковий трунок, папороті цвіт.

      Купайло-бог, не дочекавшись літа,
      Тривожить наші душі, нашу плоть,
      Серед зими цвітуть у серці квіти
      І у очах туманиться оброть.

      Ти – ангел мій, ти – подарунок бога!
      За що гріхи прощає він мені?
      У скрути час іде на допомогу
      Та здійснює жадання потайні.

      О небо, знаєш ти, як я хотів
      Тонути в почуттях як човен в хвилях.
      Невже я те, нарешті, заслужив,
      Що вистраждав, що виплекав у мріях?

      Як ніжне сонце вранішню росу,
      Як найдорожчі перли та коралі,
      Візьму до серця я твою сльозу
      І вицілую смутки та печалі.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.44 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    425. Зірка
      * * *
      Впала ніч на ліси та поля,
      Вкрили небо зірок світляки,
      Серед них десь блукає моя,
      Промінці шле до мене легкі.

      Я ті промені, схожі на сміх,
      Кожним подихом спрагло ловлю,
      Ну скажи мені правду, чи гріх,
      Що тебе я, кохана, люблю?

      Хоч належать усім чудеса,
      Темні ночі та дні голубі,
      Не погаснуть оті небеса,
      Як візьму одну зірку собі.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    426. Графоманові
      Співець сучасної доби!
      Поет позірний і лукавий,
      Ти пишеш гучно, величаво,
      Складаєш пам’ятник собі.

      Щоби історії скрижалі
      Надали і тобі рядок,
      Ховаєш совість у куток
      Казуїстичної моралі.

      А ти даруєш нам плоди
      Своєї творчості невпинно.
      Не гни поезії билину,
      І у вино не лий води.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    427. Проходить час
      * * *
      Проходить час. Уже біліють скроні,
      І мозок натомився від думок,
      Гіркі мозолі всіяли долоні,
      І з кожним днем скорочується крок.

      Всевладна хіть дрімає у затишку,
      Стрілу із серця витягнув Амур,
      Тепер ти йдеш у осоружне ліжко,
      Щоб залягти, немов на дні пічкур.

      Далекий спогад, як волошка в житі,
      На мить, бува, у пам’яті сяйне,
      І нагада роки твої прожиті,
      І в серці щось підступно шпигоне.

      Час поспіша. І невблаганно точить
      Останні сили Хронос, мов терміт.
      А твій нащадок ще дитя народить,
      Що дужим криком привітає світ.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    428. Щось би мати

      Мати б крила як у птаха –
      Полетів би в небо!
      Але маю тільки руки,-
      Нащо вони треба?

      Мати б зябра як у риби,
      До глибин дістався б,
      Але маю тільки носа,
      Де він тільки взявся?

      Хвіст би мати як у мавпи,
      Щоб гойдатись вволю,
      Але маю тільки пальці
      Безпорадні й кволі.

      Мати б мені такі вуха,
      Наче у слоняти,
      Але маю тільки в ньому
      Слухоапаратик.

      Мати б мені такі ікла,
      Як у хижих звірів,
      Я б забув про свої пломби
      І пеньки зогнилі.

      Мати б мені такі очі,
      Як в орла гірського,
      Я б набридлі окуляри
      Брязнув об підлогу.

      Мати ще щось дуже хочу,
      Що - і сам не знаю,
      Та, на жаль, як каже класик:
      Маю те, що маю.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    429. Молитва
      * * *
      В кінці двадцятого століття
      Зродив радянський Вавилон
      Степи чорнобилем укриті,
      Узяв заручників в полон.

      В собі примару надотрутну
      Ми носим як своє дитя,
      О, як підступно, як нечутно,
      Ти в наше вдерлося життя.

      На край труда, добра й любові,
      На зламі двох тисячоліть,
      Упали атомні окови
      Й жахну годують ненасить.

      І як колись божкам поганим
      У допотопну давнину,
      Ми рознещасними хохлами
      Чортам приносим данину.

      Молюсь до тебе, Божий сину,
      Запізне каяття прийми,
      Хай вогненосну домовину
      Загасять ангели крильми.

      Як час прийде й ти скажеш “Треба
      Тобі прощатися з людьми”,
      Ти навзаєм святих на небо
      Дітей із Прип’яті візьми.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    430. Юний ангел
      Мій юний ангел випурхнув із хати,
      Веселий від диявольських утіх,
      Щодня йому я відчиняю ґрати
      Моєї келії й пускаю на поріг.

      Щодня кладу на крила свої руки,
      Що пахнуть цвітом едемських садів,
      І слухаю шалений серця стукіт,
      Що рветься із звабливої груді.

      Щодня збираю зорі поцілунком,
      А їй дарую перли навзаєм,
      Виповнюємося любовним трунком,
      Себе і світ гріховний пізнаєм.

      Купаємося в пестощах грайливих,
      Солодкім первородному гріху,
      І сповнені думок природно хтивих
      Втішаємо розбурхану жагу.

      А потім ти ступаєш за порога
      Щаслива від утіх, немов щеня.
      Чи знає муж, які крислаті роги
      Йому ти мостиш мало не щодня?



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    431. Прости
      Прости коли я втомлено дрімаю,
      Образу в ніжне серце не клади,
      Коли у тебе настрою немає
      Довкола гаснуть зоряні світи.

      Прости, що дружиш часто з самотою,
      Думок про зраду ти не допусти,
      Бо я літаю у думках з тобою,
      А ти зі мною можеш лиш цвісти.

      Прости мене за муки і страждання,
      Що дала нам розчахнута любов,
      Прости за те, що в мріях й сподіваннях
      Я далі не пішов пустих розмов.

      Прости, що часто я не помічаю
      Сльозу в твоїх зажурених очах,
      Прости, що шлях до втраченого раю
      Я загубив у прожитих роках.

      Прости, що нам не бачити дитини,
      Давно я льолю викинув пусту.
      Але люблю як матір свого сина
      Тебе одну, далеко не святу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    432. Іду
      На душі дуже сумно мені
      І шугають думки безупину,
      Нам залишились лічені дні
      Жити разом, ростити дитину.

      На обличчі вже ямок нема,
      Але зморшки з’явились лукаві,
      Мабуть, я сподіваюсь дарма
      Що хоч раз одізвешся ласкаво.

      Наші діти три дні як мовчать,
      Я про хаті ходжу як сновида,
      В їх очах тільки туги печать,
      А від сміху не лишилось сліду.

      Тут померли любові вогні,
      Лиш доводиться гірко зітхати,
      Любі діти, пробачте мені,
      Тато йде. Залишається мати.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    433. З верху до низу
      Я загубився у діброві,
      Застряг в гнучких папоротях,
      Там линуть пахощі чудові,
      Мов повні медами бортя.

      Я загубився в шепотінні,
      Солодшому за смертний гріх,
      Що голосом із сновидіння
      Жада диявольських утіх.

      Я загубився в поцілунку,
      Припав до диво-джерела,
      А в грудях серце б’ється лунко
      Й пече амурова стріла.

      Я загубився між горами –
      Необережний мандрівник!
      І нетерплячими вустами
      Цілую вогненосний пік.

      Я загубився на узліссі,
      Трикутнику мого життя.
      О мить блаженства, зупинися!
      Це ж світ предтеч і його дах!

      Я загубився між литками
      Немов п’яниця в чагарях,
      Пасусь, жирую до нестями,
      Топчусь по травах і квітках.

      Я загубився у "печері",
      Туди усі ведуть стежки,
      Там відчиняються всі двері
      В найпотаємніші кутки...



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    434. Осінь
      Тихо падає дощ,
      Тихо й сумно надворі,
      І кришталь бульбашок
      У калюжах кипить,

      Тихо падає дощ,
      І краплини, мов зорі,
      Швидко линуть униз
      І зникають умить.

      Одинокий листок
      З вітром в танці кружляє
      І вбрання золоте
      Так пасує йому,

      Одинокий листок
      До землі припадає,
      Хай лежить, спочива,
      І стрічає весну.

      Плаче осінь дощем,
      Бо така її доля,
      Завмирає життя
      Від обіймів її,

      Плаче осінь дощем,
      І пливуть за водою,
      Мов кораблики,
      Роки мої.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    435. Про Слово
      Не хочу брати олівця до рук!
      Бо закричить душа в обіймах ката,
      Що не бажає знову розіп’ята
      Себе відчути у сплетінні мук.

      Я накричавсь від болю й самоти
      Між стін глухих і в душах охололих,
      Їх не розбудять ані грім, ні сполох,
      Ні заклики до справжньої мети.

      Мої брати горять десь у світах,
      Мандруючи тернистим небосхилом,
      А я згорнув міцні іще вітрила,
      Під ненадійний заховався дах.

      Та спокій цей тривав коротку мить,
      Бо дітям ми второвуєм дорогу,
      І моє слово знов на допомогу
      Чиїйсь душі знесиленій летить.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    436. Я не святий
      * * *
      Я не святий. Далеко не святий,
      Тягар гріхів волочиться за мною,
      Про це нікчемні, заздрісні роти
      Патякають зловтішно за спиною.

      У поглядах, смердючих наче твань,
      Отруйні жала ницої розплати,
      Вони цвітуть від болісних страждань
      І криків жертв, приречених до страти.

      Мій кожен крок і подих уві сні,
      На злому язику, немов на пласі,
      Мене засудять навіть у труні,
      За те, що був хвилину на Парнасі.

      За те, що ангел руку на плече
      Мені кладе, загоюючи рани,
      Але пече, нестерпно як пече,
      Коли немає в ближнього пошани.

      Завчасно я простив усім борги,
      Нечесну гру, відступництва та зради,
      То не мої знекровлені гріхи,
      Свідомі помилки й душевні вади.

      Як повна дум жорстоких голова –
      Безсилі тут прості аптечні ліки,
      Ніякі не потрібні тут слова,
      Коли не тіло, а душа – каліка.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.19 | Рейтинг "Майстерень": --

    437. Коли приходжу додому
      * * *
      Коли приходжу втомлений до краю
      В домівку, в тихий затишок сім’ї,
      Мене дружина радо зустрічає
      І болі вичаровує мої.

      Її рука стривожено в’юниться
      І лагідно лягає на чоло,
      Так само від негоди голубиця
      Пташат своїх ховає під крило.

      Нехай на небесах погаснуть зорі,
      Затихнуть кришталевії струмки,
      Аби я міг у щасті і у горі
      Торкнутися коханої руки.

      Хай вітер від безсилля люто б’ється,
      А ти сама на грані, на межі,
      Неси в своїх долонях моє серце,
      Від усмішок нещирих бережи.

      Я тихо біля тебе поруч сяду
      І голову на груді покладу,
      Злечу увись і заспіваю радо,
      Як соловей в травневому саду.

      А ти мовчиш, кохана голубице,
      Тендітно пестиш крилами мене.
      Я у твоє колись спіймався сильце,
      Навік потрапив в коло чарівне.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.2 | Рейтинг "Майстерень": --

    438. Пам’яті Володимира Михайличенка

      Осінній день. Трава мовчáзна.
      Світ – у цвинтарній німоті.
      Твоя могила непоказна,
      Як і життя – на видноті.

      Важкі надгробки й обеліски,
      Немов пустеля кам’яна,
      Та ці заплакані колиски,
      То не поета царина.

      Ти йшов шляхами непростими,
      Мав безліч різних перепон,
      Але творіннями своїми
      Здолав, посмертно, Рубікон.

      Твої слова - не просто звуки,
      І час палких думок не стер,
      Та дуже жаль, що твою руку
      Не можу стиснути тепер.

      Але ти бачиш сни чудові,
      Та дуже хочеться, чомусь,
      Щоб ти прокинувсь і промовив:
      До вас я скоро повернусь.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    439. Пристосуванцям
      Брехливі пастирі ідейного стадá,
      Нахабні спритники, багаті на поради,
      Повсюди ваша чується хода,
      Де чути гроші, пільги та посади.

      Ви як коти, чи хитрі пацюки,
      Тихцем йдете на запахи жадані,
      Та як діткнетесь щедрої руки,
      Немов п’явки присмокчетесь до длані.

      Політики - суспільні упирі,
      Почвари із партійного болота,
      За них завжди грубезні мозолі
      Натруть прості і чесні патріоти.

      Ви ж творите ілюзію борні,
      Яку ведете з “підлим” опонентом,
      Та будете служити сатані,
      Якщо заплатить немалим процентом.

      Та прийде час, захопить вас юга
      Очищення від скверни та полови,
      Не ступить більше Каїна нога
      У храм добра, поваги та любови.

      Як повенева зійде каламуть
      І чиста хвиля весело заскаче,
      Забудуть вас, а може й проклянуть.
      Мені до того байдуже, одначе.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    440. Впала ніч
      * * *
      Впала ніч на ліси та поля,
      Вкрили небо зірок світляки,
      Серед них десь блукає моя,
      Промінці шле до мене легкі.

      Я ті промені, схожі на сміх,
      Кожним подихом спрагло ловлю,
      Ну скажи мені правду, чи гріх,
      Що тебе я, кохана, люблю?

      Хоч належать усім чудеса,
      Темні ночі та дні голубі,
      Не погаснуть оті небеса,
      Як візьму одну зірку собі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    441. Епітафія
      * * *
      Я до пекла піду непоміченим,
      Розчинюсь як у морі сльоза,
      Мої думи не будуть увічнені
      Між людьми або на небесах.

      Задихнусь під важезними стосами,
      Заховаюсь як черв у труні,
      Між Бодлерами, Гете, Мендосами
      В пунктах здачі вторсировини.

      У вбрання одягнувшись святкове
      Я учасно покину цей світ,
      І Пегасу банальні підкови
      Підбиватиме новий піїт.

      Та, можливо, якийсь непримітний
      Сірий вірш, що навіює сум,
      Спалахне чарівним самоцвітом,
      Вразить серце нащадка як струм.

      І розбуджена словом уява
      Геніально думками сяйне,
      І на шпилях великої слави
      Не забудуть згадати мене.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    442. Росина
      * * *


      В долоню поклади росину,
      Сльозу ув іншу зарони:
      Що важче – скалки неба сині,
      Чи плачі з горя та вини?

      Роса – кришталь, омитий світлом,
      Блищить як дивний самоцвіт.
      Сльоза – то почорнілі квіти
      Поміж холодних голих віт.

      Роса – дитина щастя й волі,
      Землі і неба чистий звук.
      Сльоза гірка, їдкіша солі.
      Нужденний, скривджений байстрюк.

      Безсилі тут ваги залізні
      І мудрі, навчені мужі,
      Сльоза й роса в усьому різні,
      Як камінь в полі й на душі.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    443. Я знов іду у світ
      Я знов іду у світ
      Боротись за хлібину,
      Саджаючи на длань
      Грубезні мозолі,

      Згинатиму як раб
      Свою слухняну спину,
      Немов колись мій дід
      На пана у селі.

      Я, мабуть, з молоком
      У матері своєї
      Холопської снаги
      Ковтнув гидкий сопух,

      І шлюбним ланцюгом
      До рала Гіменея
      Навіки прип’яла
      Мій підневільний дух.

      Плебейський родовід
      Не варто турбувати,
      Властиві не йому
      Шляхетність та цнота,

      Хоча мій сивий дід
      І неписьменна мати
      Не хтіли щоб я ніс
      Мужицького хреста.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    444. Найпотаємніше бажання

      Явилася ти, мов те диво,
      Красуне, висока, струнка.
      Мене доторкнулась грайливо
      Її імпозантна рука.

      І тягне мене танцювати,
      Ще й бісики грають в очах,
      Вона, мабуть, любить літати
      У діжці з мітлою в руках.

      Вже ранок. Вона ще і досі
      Танцює зі мною хуру,
      І я мимоволі за коси
      Її неслухняно беру.

      І кличе нестримне бажання,
      І рветься любовна жага,
      Отак виникає кохання
      І тягне мене до гріха.

      Та ця не для мене калина,
      Збирати цей цвіт не мені,
      Бо вдома чекає дружина.
      І гаснуть у серці вогні.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    445. Колись
      * * *
      Як поцілунок обпече вуста
      І серце наче пташка затріпоче,
      Мій дух увись урочисто зліта
      І в ласці розчинитись твоїй хоче.

      В руці твоїй бальзами чарівні,
      Цілющі трунки, звабливі й пестливі,
      Ти щедро дарувала їх мені,
      Коли були удвох іще щасливі.

      Я не казав, що я тебе люблю,
      Та не просив уваги ані трохи,
      І доля розвела нас без жалю,
      І наші розійшлися всі дороги.

      Ген, у степу, згоріла вся трава,
      Дощу не дочекавшися та грому,
      Залишились лише оці слова
      І фото із сімейного альбому.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    446. Догралися
      * * *
      Отак, догрались, “демократи”,
      При владі наші вороги,
      І знову стороною свято
      Дніпра обходить береги.

      Сьогодні, наче за гетьманів,
      Коли на прю ішли брати,
      Гризуть себе партійні клани,
      Мов зайця бідного хорти.

      І Україна замовчала,
      Бо не знайшлося голови,
      Яка б, напевно, пасувала б,
      Як і Богдан, до булави.

      Жиди чкурнули до Сіону,
      Та вітчизняні лихварі
      Обсіли всі пости і трони,
      Корита й божі олтарі.

      А ми з книжками й прапорами
      Стрибали з Києва на Січ,
      І линув гордо над степами
      Рабів одвічних дикий клич.

      Та волі не здобудеш ралом,
      Як ти до бога не кричи,
      Її віддасть він не за сало,
      А за шаблюки та мечі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    447. Нащадкам
      * * *
      Нема на шиї хомута Батия,
      Татарських коней стерлися сліди,
      Але сьогодні “матушка-Росія”
      Нащадком стала дикої орди.

      Тому у нас чорноземи закляті
      Дають жахні зрадливців врожаї,
      І моститься у кожній чесній хаті
      Чужий закон, а також звичаї.

      І в унісон “Та якось воно буде”,
      Зітха гидка династія рабів,
      Але чи буде Матір, Син і Люди
      На цій жлобами згидженій землі?

      Для вас, нащадки, вроджені на волі,
      Яку збороли в тяжкій боротьбі,
      Горить тавро на дідовому чолі,
      Як засторога рабства і ганьби.

      Як прийде час і сурма в бій покличе –
      Ідіть з мечем замолювать гріхи,
      А тіні предків із святої Січі
      Укажуть до вікторії шляхи.

      Впаде як грім жадане одкровення
      І вразить кожне серце як стріла,
      І заповітне Кобзареве вчення
      Народить Бога з кожного хохла.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    448. Ти посміхнись
      * * *
      Життєва проза - вічна боротьба,
      Бо роки йдуть, і молодість за ними,
      В твоєму погляді зачаєна журба
      І до життя бажання невситиме.

      В очах твоїх, глибока і палка,
      Хлюпоче хіть, немов вода у морі,
      І досі ще коханого рука
      До ніг твоїх зриває з неба зорі.

      Ти посміхнись, бо сонце угорі
      Дарує промінь лагідний для тебе,
      Немало ще несходжених доріг
      Ти ще пройдеш під цим священним небом.

      Не треба сліз, а також каяття,
      Що юнь пройшла, розтанула мов казка,
      Бо твій нащадок, лагідне дитя,
      Віддасть вповні любов свою і ласку.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    449. Політикам
      * * *
      Брехливі пастирі ідейного стада,
      Нахабні спритники, багаті на поради,
      Повсюди ваша чується хода,
      Де чути гроші, пільги та посади.

      Ви як коти, чи хитрі пацюки,
      Тихцем йдете на запахи жадані,
      Та як діткнетесь щедрої руки,
      Немов п’явки присмокчетесь до длані.

      Політики - суспільні упирі,
      Почвари із партійного болота,
      За вас завжди грубезні мозолі
      Натруть прості і чесні патріоти.

      Ви ж творите ілюзію борні,
      Яку ведете з “підлим” опонентом,
      Та будете служити сатані,
      Якщо заплатить немалим процентом.

      Та прийде час, захопить вас юга
      Очищення від скверни та полови,
      Не ступить більше Каїна нога
      У храм добра, поваги та любови.

      Як повенева зійде каламуть
      І чиста хвиля весело заскаче,
      Забудуть вас, а може й проклянуть.
      Мені до того байдуже, одначе.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    450. Сни
      * * *
      Ні, не забуду тієї я ночі,
      Як ти у гості до мене прийшла.
      Скинь свою блузку! Я тебе хочу!
      Впали у трави гарячі тіла.

      Руки мої, наче лебедя крила,
      Ніжно угортують плечі твої,
      Хіть напинає любові вітрила,
      Манить мене у далекі краї.

      Море розчахнеться, зойкне від болю,
      Тоне в безодні далекий причал,
      Вирвався демон огнистий на волю,
      І накриває дев’ятий нас вал.

      Голосом чайки кигичуть амури,
      В морі пожежа сяйниста горить.
      Раді ми цій незагнузданій бурі,
      Хай шаленіє, нуртує, кипить.

      Ні, не забуду тієї я ночі,
      Як ти у гості... хотіла прийти,
      Я не зганьбив твою цноту дівочу,
      То лише сон. Дуже жаль, що не ти.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    451. Біль
      * * *
      Давно я бачу біль в твоїх очах,
      І скроні дуже рано посивілі,
      Горить моє кохання як свіча,
      БО твої руки досі мені милі.

      Я в цьому не зізнаюся тобі,
      Цвітеш для нього ти, немов жоржина.
      А я побачу очі голубі -
      І мучать душу згадані провини.

      Із першою - дороги розійшлись,
      Це плата за розтоптані надії,
      Що я любов'ю знехтував колись,
      У серце не впустивши твою мрію.

      І досі ти живеш сама таки,
      Вже старість причаїлась за плечима,
      І довгі, невеселі ці роки
      Печеш мене блакитними очима.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    452. Я не вірю
      Я не вірю в високі ідеї,
      І не вірю в слова полум’яні,
      Їх речуть брехуни-фарисеї,
      Що у нас, зазвичай, у пошані.

      Я не вірю ні в рай, ні в геєну,
      Ні у чорта із рилом свинячим,
      Не для людства оті ойкумени:
      Людям – людське, чортам же – чортяче.

      Вірю я у свою Україну,
      У Дніпро, що буває сердитим,
      Вірю я у пшеничну хлібину,
      Запашний урожай цього літа.


      Вірю в батька, що хліб той збирає,
      У сорочку, просякнуту потом,
      Не зови, він не піде до раю,
      Тут на нього чекає робота.


      Вірю в сонце, що сяє на небі
      І дарує тепло незлобливе,
      Читачі, ну чого нам ще треба?
      Чи існує щось більш особливе.

      Брехуни та нудні фарисеї,
      Не живитись з моєї вам длані,
      Я не вірю у ваші ідеї
      І не вірю в слова полум’яні.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 4.92 | Рейтинг "Майстерень": 4.5

    453. Візьми мої руки
      * * *
      Візьми мої руки, на грудь поклади,
      Подібну на хвилі у морі,
      Хай теплі долоні - тремтливі плоди
      Накриють як сутінки гори.

      Де стрімко здіймаються піки хиткі,
      Любовним наповнені трунком,
      Тривожно-духм’яні весінні квітки
      Збиратиму я поцілунком.

      Між ними свій подих на мить затаю,
      Пірну як на дно океану,
      І щедро даруючи ласку свою
      Розбурхаю ніжно вулкани…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    454. Пацюки

      Розводить людство біля себе
      Сади квітучі й смітники.
      В садах живуть владики неба,
      У купах гною – пацюки.

      Пташа пісень палких співає,-
      Кого не радує той спів?
      А також збільшує врожаї,
      Мордує кузьок, комарів.

      Щурі гноївку тонким нюхом
      Вчувають навіть крізь шпарки,
      І де лайна по самі вуха,
      Там завжди є і пацюки.

      І серед нас, бува, не рідко,
      Як запанує дух гидкий,
      З’являється на диво швидко
      Пацюк в подобині людській.

      Це – підлабузник, імітатор,
      Озвучувач чужих думок,
      Таких розводиться багато,
      Де гноєм тягне із дірок.

      Де процвіта пристусовáнець
      І епігόн шуга як крук,
      Навряд чи висунеш хоч палець:
      Там править бал гидкий пацюк

      Такому честь – не перепона,
      Слова гарячі – тільки гра,
      Нема ніякого закону
      Для отакого от щура.

      Як буде совість твоя чиста –
      Повір в написані рядки:
      Втечуть від тебе в інше місце
      Усі на світі пацюки.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    455. Нащадкові


      О, Русь моя, наложнице убога,
      Край наймитів та рабської снаги,
      В сльозах твого минулого дороги,
      У тернах майбуття твого шляхи.

      Своїх синів віддала кацапам,
      А також пажерливій татарвí,
      Під звичним для худобини арапом
      Вмирати у погної та крові.

      Холуйський рід не звичний до лицáрства,
      Рука його не втримає ножа,
      Доба минула славного козацтва
      Щербатий меч жере вогка іржа.

      Та воля впала манною із неба
      В здивовані, роззявлені роти,
      Але живуча смердівська потреба
      Зове назад, у теплі хомути.

      Рука Росії звична на загривку,
      Але мені не треба хазяя,
      Я не впущу його в свою домівку
      І не підставлю спину під кия.

      Я вийму меч, щербатий та іржавий,
      Бо краще вмру, ніж гадом поповзу,
      Я не боюсь, що буде бій кривавий,
      Де точить смерть улюблену косу

      А як впаду, підтятий на півслові,-
      Візьми той меч, але не оскверни,
      Він піднятий із вищої любові
      До України, рідної землі.

      Бий кайдани, ламай ярмо неволі,
      Буди рабів, захованих у льох,
      Тоді до нас вернеться власна доля
      І Дух Святий, і Божий Син, і Бог.

      1999 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    456. Мрія
      Як кличуть мене перса молоді
      І вабить зір лоза гнучкого стану,
      Іду шукати кетяга груді,
      Блукати по первісному вулкану.

      В долонях жінки сонячні гаї,
      Дощами вмиті пречудові квіти,
      Їх ніжний доторк в почуття мої
      Завжди приносить радощі та літо.

      Я над тобою тихо, як завжди,
      Молитимусь у позі богомола,
      І дякувати богу, що є ти,
      Моя кохана, ніжна матіоло.


      2001р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    457. До Паски

      До гикавки б наївся крашанок
      Без хліба та духм’яної пампушки,
      Але до Паски рот свій на замок
      Закрив і тихо вию у подушку.

      Не бачу я звабливої груді,
      Не цьомаю кохану у сідниці,
      Весь піст сиджу на хлібі та воді
      І погляди відводжу від спідниці.

      Я заздрю і спортсменам, і митцям,
      Сусідському собаці за парканом,
      Їм можна з’їсти півкіла м’ясця
      І закусить вареником в сметані.

      Не знаю, чи сьогодні я засну,
      Бо з чаєм з’їв я хліба тільки скибку
      Я не дозволю нині таргану
      Украсти із тарілки навіть дрібки.

      А він принишк, вчуваючи кінець,
      Який його чигає невблаганно,
      До кухні зась ходити на ралець,
      І воду пити зась з моєї ванни.

      Я запитав учора у попа,
      Чому він завжди тлустий наче діжка,
      А я змалів, став схожий на клопа,
      Худющий, наче з підворітні кішка.

      „Тебе”, він каже, „всушують гріхи”,
      Що каяттям і постом ще не змиті,
      Та з слів оцих сміються й дітлахи,
      Бо грішників товстих багато в світі!

      Блищать звабливо вікна гастроному,
      І зір шукає вуджених ковбас,
      Ще трохи й я потраплю до дурдому,
      Бо там не тільки уживають квас.

      Мій нюх не гірше став чим у собаки,
      Уява ж домальовує дрібки,
      Сусід курча розжовує зі смаком,
      Сусідка топче з серцем пиріжки.

      Та я не буду їхнім епігоном,
      Хай почекають шинка та окіст,
      Закінчаться вже скоро макарони,
      А разом з ними і нелегкий піст.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    458. Я бачив степ


      Я бачив степ. У мареві далекім,
      Де небо прихилилось до землі,
      Кудись летіли втомлені лелеки
      В вечірній розчиняючись імлі.

      Я бачив степ. Там баба скам’яніла
      Із пагорба дивилася в ручай,
      Печальна, заніміла, посивіла –
      Їй коси не розчеше вже Папай.

      Я бачив степ. Там на чатάх сторожа
      Завмерла у тривозі і журбі,
      В тяжкій борні конає військо Божа –
      Обійми гота анту – загрубі.

      Я бачив степ. Прийшла зі сходу сила,
      Жорстока і як черви ворухка,
      Там скаженів від радості Атила,
      Коли крові текла густа ріка.

      Я бачив степ, Дніпра бýйні заплáви,
      І пастки печенізький перегук,-
      В сніги лягла дружина Святослава,
      І крутить кола смерті в небі крук.

      Я бачив степ. Гонόристі гетьмáни
      Кидали в грязь дідівські кунтуші,
      А турок пре нахабно з-за Лиману,
      Москаль життя витягує з душі.

      Я бачив степ. Там шматувала криця
      Козацький дім, уславлений в віках,
      І мстива Катеринина десниця
      Із козака робила кріпака.

      Я бачив степ. Важкий від перегною,
      Мерви людської сповнений украй,
      Там кат збирав нещадною рукою
      Жахний голодомору урожай.

      Я бачив степ. Уярмлений, побитий,
      Окроплений дощами із свинцю,
      Там за отця святого ворон ситий
      Останню шану віддає мерцю.

      Я бачу степ. У маковому цвіті,
      Кривавиться до обрію, горить…
      Та прийде мир в новім тисячолітті
      І змиє кров густа небес блакить.

      2001 р.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --